Ніна Незламна

Нащо нам ця війна?

Серед  поля,  стоїть  у  чорній  хустині,
На  схід  погляд,  там  загубилось  кохання,
Діточки,  й  вона,  нині  у  чому  винні?
Як  голубка  -сирота,  вдова  зарання.

А    де  ж  молодість,  зараз  лише  тридцять  два,
Та  де  сила?  Як  же  на  ноги  підійме?
Скажіть  люди,  навіщо  ця  клята  війна?
Матерям,  ще    скільком  похоронка  прийде?

Сльози  котяться  полинні  і  солоні,
І  миттєво,  срібляться  коси  на  очах,
Та  подумає,  вона    лише  сьогодні,
Як  маленьким  скаже,  що  батька  нема.

 Спотикається,    йде,  не  бачить  дороги,
На  коліна  пада,  рве  коси,  ридає,
Чи  хто  знає,  як  зможе  біль  вгамувати
Та  за    горе,  він  з  кого  може  спитати  ?

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699461
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2016

Хто я ? / загадка /

Ану  дітки,  скажіть  хто  я?
Проживаю  там  де  рибки,
Як  гігантське  сотворіння,
Та  мені  замало  річки.

Люблю  море  й  океани,
Тож  з`їдаю,  тони  їжі,
Смачна  риба  і  кальмари,
Та  іще  ракоподібні.

Як  зроблю,  вдих  глибокий,
Б`є  фонтан,  як  виринаю,
 І  на  рибу,  ні  ,  не  схожий,
Знайте  зябер  я  не  маю.
Є  всякчас  гарний  апетит,
Це  звичайно  ж    великий  (  Кит)

                                         07.11.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699093
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2016

Отпусти

Заходи  на  чашку  кофе,
Не  стесняйся,  будь  попроще,
Посидим  и  поговорим,
Всё  по  полочкам  расставим.

Заглянул,  вечер  в  окошко,
Ты  поглядывала  кротко,
В  душе  трепет,  под  сердцем  боль,
Давай  мы,  возвратим  любовь.

Уж  волнения,  нету  сил,
Ну  зачем,  ты  вновь  пригласил,
Ах  мучения-  приговор,
Как  у  айсберга,  тот  взгляд  твой.

Я  в  глазах,  увидал  цветы,
Побледнели  все  васильки,
Ах,  ты  осень  ,ну  как  же  быть?
Ведь  забудутся  все  мечты.

 На  столе,  эспрессо  парит,
 Жаль  твой  взгляд,  меня  волнует,
Скажи  разве  не  по  пути,
Не  держи,  просто  отпусти.


2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699088
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.11.2016

Спи вже, сонечко моє…

За  обрій,  сонце  ховалось,
Хмаринки  ж  плакали  дощем,
Маля  спати  готувалось,
- Вже  спи,  ти  сонечко  моє.
-
Гладила,  мама  голівку,
В  чоло  сина  цілувала,
Поглянь  любий,  ти  на  нічку,
Вона  сон  приготувала.

Про  хитру  лиску  й  зайчика,
Які  в  лісі  сплять  давненько.
Про  смілого,ще  котика,
Що  муркає    так  тихенько.

Мій  синку,  чуєш  маленький,
Закрий,  нині  оченята,
Ти  сон,  побачиш  гарненький,
Насниться,  хай  дивна  казка.      


03.11.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.11.2016

Свеча в твоём окне

Вновь  свеча,  горит  в  твоём  окне,
Не  посмею,  я  к  тебе  зайти,
Ты  любима  и  желанна  мне,
Боюсь  очень,  не  откроешь  ты.

Ах,  ты  осень,    чудная  пора,
Мне  нужна,  лишь  ты,  как  луч  солнца,
Умна,  очень  красива,  стройна,
Как  весенняя,    та  берёзка.

Знаешь  ведь,,  на  свете  ты  одна,
Совсем  сон  забрала  и  покой,
Без  тебя,  уж    мне  жизнь  не  мила,
Не  разбей  сердечко,  будь  со  мной!

Каждый  раз,  я  вновь  пришлю  цветы,
Ведь  же  в  курсе,  какие  любишь,
 И  в  ладонь,  словно  крохи  –  мечты,
Всласть  надежды,  верю  не  бросишь.

Среди  ночи,  очень  жду  звонка
Нежны  звёзды,  мерцают  вдали,
Уж  сияньем,  нам  светит  луна,
Шепчет  тихо  -  Она  ждёт,  иди.

Искрит  пламя  ,танцует  в  окне,
Дождалась,  долгожданный  звонок,
Я  улыбку  видела  во  мгле,
Ведь  скучала,  заходи  дружок.

Луны  нет    и  погасли  звезды,
Стук  сердец,  лишь  слышен  в  тишине,
Хороши,  так  прекрасны  розы
Счастья  миг  и  радость  на  душе.


2015р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698295
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.11.2016

Біля дамби розлігся / загадка/

І  не  море  й  не  річка,
Біля  дамби  розлігся,
Всюди  зілля,    очерет,
Плава  ряска,  мов  кашкет.

Хазяїв    тут  багато,,
Довгоногий  чорногуз,
І  стрекочать  скрізь  жабки,
Хоровод,  рибки  ведуть.

Прилітають,  ще  птахи,
Лебідь  птиця  –  цар  краси,
Тут  доволі  є  качок,
Що    вгадали?  Це  -  (  Ставок).

                           01.11.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016

Просинається село

Мале  село,  ще  зовсім  дрімало,
А  край  неба,  лише  ледь-ледь  сірів,
Десь  пташеня  з  просоння  упало,
 Вмить  кущ  раптово,  весь  зашарудів.

Це  ж  день    новий,  на  дереві  сидить,
До  сонця  поглядом  полетіла,
Думки,  пора  вже  весь  люд  розбудить,
І    спів  дзвінкий,  рознісся  над  селом.

Раденько  сонечко    зустрічала,
Було  далеко  чути  й  за  Бугом,
Тож  про  світанок  дивний  віщала,
Яснить  повсюди,  мов  бринять  струни.

Веселеі  промені,  ледь  прилягли,
 У  небі  вмить,  всміхались  хмаринки,
Яскраве  сонце  рвалось  до  гори,
А  у    хлівах,  корови  заревли.

Телята  ждали  смачний  сніданок,
Несли  хазяйки  молочко  парне
Таке  життя,  веселеньке  сільське.
.
Гучний    голос  свійської  пташини,
Збудить  на  часі,  чарівне  село,
А  півні,  дружно,  дзвінко  співали,
Качки  і  гуси  йшли  на  озеро.

Вже  несуть  люди  набрану  воду,
Зблизька  із  батьківської  криниці,
Щоб  напоїти  свою  худобу,
Та  й  швидше  вигнать  на    пасовище.

Сердито  хрюка,  жваве  порося,
Аж  верещить,  чекає  сніданку,
І  під  ногами  прямо  метушня,
Жадібно  чмокає  смачну  кашку.

Нявкає  кіт,  скавулить  собака,
Господар  крутиться,  як  та  білка,
Уже  готована  пічці  кашка,
Тож  до  сніданку  годна  сімейка.

Давно  на  чай    й  водичка  згодилась,
Та  вже  й  готова,  пахне  картопля,
І  до  ікони,  жінка  молилась,
Усе  нічого  -  не  було  б  горя.

Усе  земне  сонце  розбудило,
Всі  кажуть  мирно,  це  село  живе,
У  серці  в  кожного  забриніло
Нема  війни,  буде  щасливий  день!

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.11.2016

Чути з лісу / загадка/

 Із  лісу    чути,  тук,  тук,  тук,
Що  ж  то  за  дивний  такий  звук?
Як  цілий  день,  він  працює,
То  його  кожен  почує.
Вдячні  кущі  і  дерева
Бо  їх  лікує,  як  треба!

Він  шкідників  їсти  любить,
Свій  шанс  ніколи  не  згубить,
Швидкий  доволі,  завзятий
То  ви  впізнали  це?  (Дятел)

                                           31.10.2016р

       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697721
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016

Пройшли дорогою життя

Я    все  життя,  так  тебе  кохаю,
Хоч  негаразди    і  були  в  житті,
Як  рідний  погляд,  твій  зустрічаю,
Мов  промінь  сонця,  тепло  на  душі.

Буває  час,  ловлю  себе  на  думці,
Краще,  як  зло,  завжди  забуваєш,
Я  дістаю,  всі  спогади  із  клунків,
Лише  хороше  мене  огортає.
.
Пройшли  дорогою  життя  в  надії,
       Не  раз  до  нас,  долетіло  каміння,
Завжди    охоплювали,  гріли  мрії,
Буде  все  добре,  гнали  сумління.

А  коли  часом,  приходила  біда,
Літня  роса,  нам  обом  ноги    мила,
І  ми  втішались,  бо  та  сила  земна,
Придала  мужності,  сім`я  раділа.

Як  людей  заздрощі,  то  вже  туманом,
В  нашім  саду,  так  пахли  матіоли!
П`янили  двох,  огортали  дурманом,
Ми  один  одного  знову  любили.

Всі  перепони  позаду,  щасливі,
Бо  все  удвох,  тримаючись  за  руки,
Кохаю  любий,  я  тебе  й  донині,
Хоча  пролинуло,  сорок  три  роки.

У  садку  нашому,  є  три  берізки,
Зросли  давненько,  живуть  своїм  життям,
Добре  навчили,  їх  цінить,  кохати,
Живуть  у  злагоді,  гріють  нам  серця.

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2016

Куріпка

         Вечоріло…  літнє  сонце,  немов  зупинилося  край  неба.  
 В  блакиті,  ще  витанцьовують  останні  сонячні  промені.  Поміж  дерев  губляться,  час  від  часу,  серед  гілок  виблискують.  Часом  деінде  прокричать  пташки,  готуються  до  сну.
   Сидячи  на  маленькому  стільчику,  Тоня  мила  ноги  в  тазу.    Трохи  хвилюючись,  часто  тягнулася  до  вікна,  намагалася  побачити  дорогу.    Дівчинка  чекала  з  поля  батьків.  Нарешті  побачивши,  як  відчинилася  хвірточка,  злегка  посміхнулася  -  значить  все  добре.
   Молоді  хліба,  ще  тільки  вибивалися  в  зерно,  а  для  худоби  під  ноги  треба  соломи.  Вони  ходили  дуже  далеко,  аж  під  ліс,  бо  поблизу  вже  не  було  скирт  старої  соломи,  що  залишалися  не  спалені.  
     Почула  тихі  розмови,  біля  дверей  більшої  кімнати,  побачила,  як  батько    приніс  величеньку  картонну  коробку.  В  руках  мама  тримала  килимову  доріжку.  Що  це?  Подумала    і  швидко  витирала  ноги,  за  мить  стояла  поруч  з  мамою,  батько  вже  не  було.
-  Мамо!  Що  там?
-  Та  знайшли    стару  скирту,  на  гнізді  сиділа  куріпка.  Яєць  не  було,  забрали  додому.
 В  очах  дівчини  блиснули  вогники,  -  Я  подивлюсь!
-  Тільки  тихо,  щоб  тато  не  почув,  буде  сваритися,  що  не  спиш.
   Вона  обережно  відкрила  коробку,  в  ній  сиділо  маленьке  чудо.  Тільки  так  і  подумала,  бо    такої  пташечки  ніколи  не  бачила.  Куріпка,  як  невеличке  сіре  кірчатко.  Побачивши  дівчинку,  вона  кілька  раз  перебрала  лапами,  ближче  притиснула  крильця.
-  Ой,  мамо,    а  вона  вміє  літати?
-  Інколи,  як  треба  та  загалом,  майже  весь  час    ходить.  А  коли  потрібно  біжить.
-  А  що  буде  далі?  Ми  її  завтра  випустимо?
-  Ну,  ти  де?  Давай  вечеряти,-  пролунав  голос  батька.
Мати  швидко  зачинила  двері,  кивнула  доні,  щоби  йшла  спати,  а  сама  йшла  на  кухню.
Тоня  принишкла  біля  дверей,  намагалася  почути  про  що  говорять.
-  Кажуть  з  неї  гарний  суп  буде,  -  почула  слова  батька.
-  Та,  що  там  їсти,  воно  маленьке,-  відповіла  мама.
-  А  що?  До  курей  пустиш,  заклюють,  завтра  зарубаю,-  вже  сердито  проговорив  батько.
Вона  чекала  коли  батьки  ляжуть  спати.
 Оля,  старша  сестра  на  три  роки,  вже  міцно  спала.  Поряд  з  нею  лежала  книга,  напевно  читала,  так  і  заснула,  подумала  Тоня.  Вона  навіть  не  подумала  розбудити  сестру,  знала,  що  та  буває  часом  не  справедлива  і  жорстока.
 Все  ж  таки  сон  здолав  її,  то  ж  літо,  за  цілий  день  набігалася,  в  яру  пасла  гуси.
             Та  раптово  прокинулася,  різко  підняла  голову.  Це  розбудив  її  шурхіт  ланцюга  собаки.  Не  знала  скільки  проспала.  Кватирка  ж  відчинена,  вже  чула,  як  пес  плекає  воду.
Не  знала  котра  година  та  бачила,  як    яскраво  світить  місяць  уповні,  аж  переливається.  Зазирнула  до  сходу,  небо  світліло.  Тішилася,  що  надворі  трохи  видно.  Вже  подумала  -  це  мабуть  мама  встане  корову  доїти.  Хвилюючись,  одягла  сукню    і  на  шию  пов`язала  хустинку,  тишком  -  нишком  пробралася  в  кімнату.  Похапцем,  відкрила  коробку,  свою  хустинку  поклала  на  пташку  і  притулила  до  себе,  боялася,  що    кричатиме.  Та  вона  немов  відчувала  безпеку,  мовчала.  Уже  тремтячими  руками  тихенько  відчинила  вхідні  двері,  вийшла  на  подвір’я.    Пес  помахуючи  хвостом,  поглянув  на  неї,  заліз  у  буду.  Ой,  що  ж  далі…  на  ніч  ворота  на  вулицю,  зачиняються  гачком  -  крутилося  в  голові.  Нагадала,  що  за  хатою    палісадник,  де  росли  сливи  і  кілька  кущів  смородини,  там  сітка,  можна  пролізти.  В  сітці    невеличка  дірка,  завжди  в  нагоді  була  дівчаткам,  особливо  коли  грали  в    хованки.  Вони  її  трохи  відтягували,  тоді  можна  було  залізти  і  вилізти.
     За    сітку,  обережно  в  хустині  поклала  пташечку,  потім  вилізла  сама.  Серце  так  гучно  билося,  здавалося  вискочить.  Озирнулася,  чи  часом  хтось  та  щось  не  почув.
   Вже  перейшла  через  дорогу,  тут  темніше,  бо  бузок  і  калина  та  декілька  кущів  шипшини.  Перебралась  через  них  і  вже  стояла  в  полі  з  кукурудзою.
-  Маленька  моя,  йди!  А  то  буде  біда,-    сказала  зі  сльозами  на  очах.  
Ще  раз  обняла  і  відпустила.  Пташка  швидко  загубилася  поміж  кукурудзою.  Ой,  як    же  добре,    я  спасла  пташечку.
Крадучись  поверталася  додому.  Вхідні  двері  лишила  трохи  привідчинені  і  двері  в  велику  кімнату  теж  ледь-ледь  відхилила.  Нехай  думають,  що    куріпка    сама  втекла,  втішила  себе.  
 Почувалася  щасливою,  з  насолодою  накрилася    простирадлом,  посміхаючись  заснула.  
           Ранок!    Небо  переливалося  яскравими  сонячними    промінцями.    Вже  й  по  землі,  сонце    розкидало  проміння,  заглянуло  в  кімнату  до  дівчаток.  Чути  веселий  спів  пташок  та  крикливі  співи  півнів,  а  на  подвір’ї    ґелґотали  гуси.
Оля  не  любила  рано  вставати.    У  піднятому  настрої,  після  нічної  пригоди,Тоня  ніжно  потягнулася  в  ліжку.  Що  ж  буде  -  тільки    й  думала.
   Мама  біля  воріт,  корову  вигнала  в  череду.  А  батько    напевно  дав  курям  і  свині  їсти,  бо    гукав  до  мами.
-  Ну,  що  приготуй  сніданок  та  поглянемо  до  куріпки…
       Мама  зайшла  в  спальню  кімнату,  
-  Ну!  Попросипалися?  Котра  вночі    до  вітру  ходила,  двері  не  зачинила?
Оля  спросоння  здивовано  дивилася,
-  Я  нікуди  не  ходила.
-  Це  я  !  Що,  хіба  не  зачинила?!    Намагалася,  скільки  було  сили  та  вони  ж  такі  важкі,-  відповіла  Тоня.
-  Так!  Батько  снідає,  йдіть  умивайтесь  і  за  стіл.  Потім,  ти  Тоню  жени  гусей  у  яр    пасти.  А  ти,  Олю,  будеш  обривати  чорну    та    червону  смородину,  слава  Богу  цьогоріч  вродила.
 Раптово  почули  крик  батька,
-  Маріє!  А  куріпка  де?
Мама  швидко  йшла  до  нього.
Оля  на  ліжку,  ще  протирала  очі,  
-  Яка  куріпка?  Що  купили?
-  Не  знаю,-  відповіла  їй  Тоня,зробивши  здивований  вигляд  й  пішла  вмиватися,  за  нею  поспішила  сестра.
-  Ти  тютя,  тобі  нічого  довірити  не  можна.  Чому  не  щільно  зачинила  двері  в  велику  кімнату?  Ото  вона    мабуть    і  пролізла,  втекла,  то  ж  маленька,-  сердито  бурчав  батько.
-  Та  може    котрась  з  дітей  виходила  вночі,  не  зачинила  вхідні  двері.  Ось  тепер    їстимете  пісний  суп,  -  все  не  міг  вгамуватися  батько.
Із  -  під  лоба  Оля  поглядає  на  Тоню,  снідали  картоплю  з  молоком.
-  Я  то  бачила    куріпку  в  книжці,  от  би  живу  побачити,  прошепотіла.  
Тоня,  трохи  побоюючись,  позирала  на  маму.
Вже  батько  відчинив  ворота,  мама  вигнала  гусей,
-  Тоню,  гайда,  давай  швидко,  бо  вже  хочуть  летіти,-  гукала  мама.
Дівчинка  йшла  до  гусей,  вони  до  неї  підходили  і  ґелґотали,  любили  її,  бо  вона  майже  щодня  була  з  ними,  пасла  їх.  Часом  на  долоню  клала  зерно,  а  вони  немов  розмовляли  з  нею,  задоволено  його  їли.
     Вже  зачиняючи  ворота,  мама    ніжно  подивилася  на  Тоню,
-  Я  знаю,  хто  міг  випустити  куріпку  та  думаю  це    краще.
 З  хорошим  настроєм,Тоня  йшла  за  гусьми,  на  обличчі  сяяла  посмішка.  Тішилася  -  це  добре,  що  я  наважилася  так  зробити.

                                                                                                                                                             2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016

Летіла ластівонька

Ой  летіла  ластівонька  та  й  так  височенько,      
Подивилася    довкола  -  щеміло  серденько,
Ліси,  ріки  і  долини  –  там,  геть  все  розбили,
Та  й  ріднесеньку  земельку  кров`ю  всю  залили.

Ой,  де  оком  кине  всюди    вирви  і  руїни,
Серце  рветься  на  частини,  де  ж  ти  мій  єдиний?!
Геть  цілий  день  і  нічку  плаче  та  ридає  душа,
Де  ж  моє,  сонце,  мій  милий,  шукала  й  не  знайшла.

Небо  хмари  закрили,  мабуть  примчить  громовиця,
На  святу,  її  землю    стріляла  –  Гаубиця,
Знов  злетіла  ластівонька  високо  вдалечінь,.
Гіркі  сльози  котилися  -  де  ж  ти?  Коханий  мій!

Спішив  стрімко  старий  яструб  та  й  сміло  до  неї,
Бачиш,  люба,  тут  війна,  тепер    часи  буремні,
Як  сюди,  прилетіла,то  вже  тут  залишайся,
 А  я  думаю,  ми  знайдемо  з  тобою  щастя.

Та  й  злетіла  із  яструбом,  ген,  у  небо  сині,
 Не  чекай,  не  руш  любові,  не  залишусь  нині,
Й  закружляло  із  висот  пір`я  тієї  птиці
Тож  не  чути,  тих  звуків  у  молоденькім  серці.

Ненька  сльози  ронить,  земля,  страждає  і  стогне,
Війна  нащо,  прийшла  сюди?  За  що  усім  горе?
Давно  дзвін,  не  чути  пташиний,  його  немає,
Це  ж  нещастя  людоньки,  коли    цей  спів  зникає.

Молоденьким,  скільком  птахам  та  й  серця  розбили?!
Кров  синочків  і  донечок,по  землі  розлили.

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=697140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2016

Бджілка

Ой  я  бджілка  жу-жу-жу,
Усім  правду  розкажу,
 Квіточки  дуже    люблю,
Повсякчас  нектар  зберу.

Набираю  в  шлуночок
Занесу    у  вуличок.
 Там  знайду  клітиночку
Покладу  краплиночку.
Ця  робота  клопітка,
Ціле  літо  забира,
А  дідусь  медок  збере,
Усім  діткам  принесе.

Тож  любіть  мене  жу  –  жу,
 Підрости  допоможу.

                               26.10.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696796
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016

Літало щастя

Повітря  свіже,  прохолодне,
Іди,  прогуляйся  зазива,
Чарівне  небо    і  зоряне,
Шепоче  і  теплом  огорта.

Імла  стелилась,  ген,  над  Бугом,
Сердечко  стукало  вихором,
Мені  злетіти    б  понад  лугом,
У  сяйво  місячне  впевнено.

Я  вірю,  там  знайти  судилось,
Вночі,  між  закоханих  зірок,
Літало  щастя,  заблудилось,
Лиш  треба  зробити  один  крок.


2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2016

Полювання

Поблизу  сараю    котичок  полює,
Мишеняток  близько  дуже  добре  чує,
Зір  хороший  має,  сміливий,  спритненький,
Не  лінивий,  миється,  завжди  чистенький.

На  мішку    побачив,  їх  там  так  багато,
Те  зерно  смакують  весело,  завзято,
Врожай    гарний  буде,  то  ж  добре  наїмся,
Ледь  примружив  очі,  тихо  притаївся.

Мов  летить,  з  розгону  плиг,  як  туман  наплив,
Геть  розбіглися  за  мить,  в  цей  раз  не  зловив.
Він  забув  уроки  рідної  матусі,
Будеш  жадним,  почуватимешся  в  скруті.

Вже  на  ліжку,  скрутивсь  клубком,  мило  дрімав,
Усміхався,  мабуть  снилось,  мишку  спіймав.

                                     2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2016

Танцует осень

Стоит  берёзка  притаилась,
Малость  замерзла,  а  вся  листва,
На  солнце  золотом  искрилась,
Танцует  осень,  вот  чудеса.
.
И  веял  ветер,  ох  чудесник,
Как  будто,  уж    в    вальсе  закружил,
Он  ей  напевал  свои    песни,
О  том,  что  всем  сердцем  полюбил.

Она  покачивалась  робко,
Просила,  ну  погоди  чуть-чуть,
Погреться  дай,  ещё  немножко,
Ты  озорной,  не  тронь  красоту.

И  нежно,  тихо  прошептала,
Ни  к  спеху,  ты    слегка    покружи,
Сама  багрянец  одевала,
Станцуем,  теперь  танец  любви…


2016г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696622
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.10.2016

Красивий і стрункий /загадка /

Кажуть  всі,  він  помічник,
До  роботи  давно  звик,
Сам  красивий  і  стрункий,
Називають  –  благородний.

Його  шкіра,  аж  блистить,
І  завжди  швидко  біжить,
Гарну  гривоньку  має,
І  команду  НО-  знає.

Тож  знайди,  тільки  віжки,
Потягни,  хоча  б  трішки,
Куди  схочеш  відвезе,
Себе  стримано  веде.

Любить  вільно,  бігти  він,
Що  впізнали?  Та  це  ж  (  кінь).
                                 
24.10.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696422
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2016

Возвращайся

Ведь  каждый  день  в  моём  окне  горит  свеча,
Милый  всегда,  выглядываю  в  надежде,
Когда  закончится  разлука  и  война,
Всё  уйдёт  как    и  сон,  будем  жить  как  прежде.

Пылает  словно  зарево,  там  вдалеке,
И  слышно  свист,  летят  бомбы  и  снаряды,
Стреляют  танки  по  нашей  родной  земле,
Раскаты  грохота…  это  пошли  Грады.

Родной  далёко,  я  каждый  день  молюсь,  жду,
В  душе  печаль  и  на  сердце  боль,  тревога,
Так  ненавижу,  уж  проклятую  войну,
Она  скольким  матерям  принесла  горя!

Я  каждый  вечер,  перед  иконой  прошу,
Бога  вновь  попрошу-  Войну  останови!
Ты  возвращайся,  как  прежде,  зажгу  свечу,
Пускай    горит,    она  символ    нашей  любви.

2016г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696419
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2016

Куца Фенька

У  маленькому  селі
Жила  куца  Фенька
Так  назвали  всі  її,
Бо  була  маленька,
Справді  дуже  низька,
Та  зате  хитренька.

Ось  надумала  собі,
   Чарувати    Івана,
На  обличчі  нині
Вона  дуже  славна.

 А  хлопчисько  щоночі,
 Козачок,  ще  й  демократ,
Його  карії  очі
Всіх  шаманили  дівчат.

Він  мав  гарну  зарплату,
Ще  й  у  місті  квартиру,
І  новісіньку  дачу,
 Та  шикарну  машину.

 От  уже  й  подумала,…
Я  ж  то  чим  є  погана?
Тож  наважилась  піти,
Вже  за  тОго  Івана.

Запросила    у  гості,
Вечір  сяючі  зорі,
Як  ковтнули  по  чарці,
Вдвох  лягли  зовсім  голі.

Пораділи  вже  щастю,
Може  йдемо  до  РАКСУ
А  всі  мрії,  то  (  к  добру),
Залетів  у  пастку.

Вже    чудовий  світанок,
А  за  ним  ясний  ранок,
Гучно  півник  заспівав,
Козачок  хутко  втікав.

Йой  немає  Івана,
От  дурепа  чи    п`яна?
Що  ж  це  я  наробила,
Свою  юність  згубила.

***
У  житті  так  буває,
 Коли  серце  страждає,
Жаль  не  мала  в  уяві,
Що  воно  буде  далі.

                 23.10.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696173
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016

Серед лісу / загадка /

Прийшла  осінь  –  господиня,
Росте    нас,  ціла  родина,
Серед  лісу,  на  горбочку,
На  старенькому  пеньочку,
Дружно  в  хованки    всі  граєм,
З-  під  листочків  озираєм,
Є  великі  і  маленькі
Тож,  як  звати  нас  ?-(Опеньки)

                                 23.10.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2016

Чи є право забути

Моя  ненька  Україна,
Всевишнім  дана,  ця  земля,
Весь  цвіт,  скинула    калина,
Не  чути    співу  солов`я.

Вона  в  багрянім  віночку,
Прийшла,  вже  осіння  пора,
Синочка  проводжа  й  дочку,
На  Сході,  знов  іде  війна.

             Біда,  люди  душа  болить!
Навалу,як  зупинити?
Вже  третій  рік  земля  димить,
Як    рідную  захистити?

Прошу,  Боже  прости  мені,
Того  Моторолу  вбили,
Це  радість  та  напевно  гріх,
Усім  хлопці  відомстили!

 Ридання,  болі  матерів,
Почув  Всевишній  прохання,
За  тих  загиблих  всіх  синів,
За  муки  всі  та  страждання.

І  знов,  течуть  гіркі  сльози
А  перед  очима    Майдан,
Згадала  церковні  дзвони,
Як  чума,  то  зайшов  тиран.

Чого  і  що  йому  треба?
Отруту  між  людей  сипав,
Чекав,  щоб  йшов  брат  на  брата?
 Він  стільки  ж  приніс  нам  лиха!

Чи  право,  все  ж  є  забути?
Гадаю,  певно,  що  ні!
 Себе  гідні    захистити!
Покласти  край  страшній    війні!

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695755
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2016

Ах кутерьма…

Ах  кутерьма,  вот  опять  кутерьма,
Листва  на  улице,  уж  кружится,
Красива  осень,  чудная  пора,
Всё  вокруг  золотом,  вдруг  искрится.

Вот  затерялся    лучик  меж  ветвей,
Он  согревает  их,  хоть  немножко,
Воспоминания    тех  жарких  дней,
Их  слышен  шелест,  нежно    и  тонко.

Опять  колючий  ветер  налетел,
И  дождь  полил,  ну  словно  из  ведра,
Уж  длинную  песенку  он  запел,
И  всё  же  осень…ты    так  хороша….


2016г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695750
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.10.2016

Там, при дорозі / загадка /

Там  вдалені,  при  дорозі,
Богатир-дуб,  старий  стоїть,
Плоди    гірляндою  вбрані,
 Позолотила  верховіть.

Їх  полюбляють  поїсти,
Поползні,  дятли  і  сойки,
Олені  й  дикі  кабани,
   Й  хитренькі    мишки  трошки.

 Білки  тішаться  та  свині,
Багато  їх,  не  злічити,
Запропонують  родині,
 Треба  запаси    зробити,
І  для  малих  своїх  друзів.

Що  вже  вгадали,  то  кажіть,
Оці  плоди  -  є    (Жолуді)

                               20.10.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695573
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2016

В парке

У  нас    сегодня  выходной,
Мы    вот  пойдём,  погуляем,
Я  жду  свидания  с  тобой,
О  чём  –то  вдруг,  помечтаем.

А  листья  все,  уж  опали,
Но  погуляем  в  парке  мы,
Ведь  не    хотим  мы  печали,
Мороза,  холода  от  зимы.

Ведь  ты  же  скоро,  уедешь,
Надо  на  сессию  опять!
Но  верно  ты    не  поверишь,
   Знаешь,  а  я,    буду  скучать.

Идём  тихонько,  не  спеша,
Мы  словно  птицы  воркуем,
Какая  вся,  ты  хороша,
Моё  сердечко  ликует.

Букетик  листьев  соберу,
С  улыбкой  молча  подойду,
Тепло  и  нежность  подарю,
Скажу  тебе  -  Очень    люблю.

Порыв  осенний,  глубокий,
Мне  любви  хочется,  тепла,
Прошу,  ну  не  будь  жестокой,
Давай    соединим  сердца.

Коснулась  ты  в  поцелуе,
Горю,  пылаю,  я  огнём,
Мы  благодарны  –  субботе,
Всегда  по  жизни  мы  вдвоём.

20.10.2016г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695571
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2016

Випадкова зустріч

 Яскрава  осінь…  дерева  вбралися  в  багряний  колір.  Вздовж  колії,  вряд  посаджені  різні  дерева.  Дивлячись  з  потяга,  під  сонячним  промінням,  вони  спалахують  то  червоним  кольором,  то  рожевим,  жовтим.  А  вже,  напівсухі,  руді,  помаранчеві,  жовті  з  сірим  відтінком  трави,  майже  зовсім  прилягли  до  землі.  Здалеку  виднілися  новобудови,  будинки,  хати.  Поміж  них  клени,  ясени  та  крислаті  дерева  горіхів,  червоні  грона  виблискують  на  калині.  Попід  парканами,  кожне  обійстя  прикрашають  рожеві,  білі,  червоні  та  жовті  хризантеми,  помітно  нижче,  мережкою  видніються  різнокольорові  айстри..
   Ранок…  потяг  під`їжджає  до  станції  Кременчуг.  Тоня  поспішно    виходить  з  вагона.  Свіжим  повітрям,  ніжним  туманом  і  прохолодою  зустрічає  її  місто.
   Ой,  давно  тут  не  була,  думала  і  оглядала  вокзал.  Він  майже  зовсім  не  змінився,  лише  помітно,  що  вчасно  проводяться  ремонтні  роботи.  На  вулиці  не  людно  та  тролейбуси  і  автобуси    вже  заповнили  дороги.  Не  поспішаючи  перейшла  дорогу  по  зебрі    і    через  декілька  хвилин  була  біля  будинку.
 Сестра    чекає  на  неї…  так  добре,  що  є  родина.  Скільки  спогадів,  розмов  про  життя,  про  дітей,  онуків.  Яке  щастя  побачитися,  коли  живеш  далеко  один  від  одного.
 Закінчилися  розмови…  відпочинок.  Згадалося,  як  колись  в  років  сімнадцять,  приїжджала  сюди.    З  нею  мешкала  цілий  рік,  працювала  в  ДСК.  Катя  мала  два  сина,  племінники  молодші  на  десять  та  дванадцять  років.  Чоловік  підкоряв  море,  працював  китобійним.  В  той  час,  з  малими  довелося  трохи  побавитися.  Прогулянки  по  набережній,  катання  на  каруселях.
       В  обідню  пору,  Тоня  вирішила  пройти  до  магазину,  до  чаю  купити    солодощі.  У  кожному  місті  своє  життя.  Хтось  поспішає,  хтось  відпочивав  на  лавочках.  Із  п’ятиповерхового  будинку  гучно  лунає  весела  музика,  чути    вразливий  сміх.
     В  магазині  метушня,  а  люди  наче  комахи.  Вибір  солодощів  на  славу!  Розбігалися  очі,  нарешті  придбала  "Київський"  торт,  задоволена  повертається    до  будинку.  
   Раз  -  у  -  раз  вишкіряється  сонце,  засліплює  очі,  не  підняти  голови.  Придивляється  під  ноги,  обережно,  обома  руками  перед  собою  несе  торт.  До  під’їзду  залишається  лише  кілька  кроків,  як    зненацька,  неподалік  гучний,  різкий  звук  привертає  її  увагу.  Поруч  з  велосипедом  стоїть  чоловік,  уважно  придивляється,
   -У-  у-  у  …    привіт!  -    він  не  зводив  з  неї  очей.  
 Хто  це?  Цікаво,  можливо  Олег?  Так,  вона  пригадала…  це  його  очі.
Прямим  поглядом,  здивовано,  дивилася  на  нього,
 -  Ти?  
Раптово,  серце  ніби  завмерло  -  так,  це  він.  Такий  же  стрункий,  але  ж  помітно  сивий.  Скільки  ж  років  не  бачилися…  сорок,  чи  більше?
Вже  розгублено  посміхнулася,
-  Як  справи?
 В  його  очах  сонячний  блиск,  на  обличчі  розпливлася  усмішка.  Він  зрозумів,  що  вона  його  впізнала.
-  Все  гаразд,  -  тільки  й  змогла  вимовити.  
Їй  здалося,  що  щось  перехоплює  повітря.  Зненацька,  двері  під`їзду  гучно  відчинилися,  назустріч  вийшла  Катя,
-  Тоню,  давай    заходь,    ми  ж  на  тебе  чекаємо.
Він,  злегка  почервонівший,  кивнув  головою,  підморгнув,  на  ходу  гукнув,  
-  Щасливо!
 Вона  помітила,  як  він  під’їхав  до  другого  під`їзду.  Знала,  що    одружився  на  Тані,  з  якою  разом  вечорами  сиділи  у  дворі,  спілкувалися  і  під  гітару,  часом  співали  пісні.
-  Ти  його  впізнала?  Оце  ж  треба!  Скільки  років  і  зустрілись!-    голосно  проговорила  сестра.
   -  Так,  але  це  все  не    від  нас  залежить,  керує  доля.
 Відразу,    перевела  розмову  на  іншу  тему.
 У  квартирі,  на  них  чекала  дружина  покійного  брата,  адже  дуже  хотіла  побачитися.  Вона  мешкає  в  Крюкові,  можна  сказати  в  одному  місті.  За  чаєм,  довго  спілкувалися.  Кожна  відкрила  свою  душу,  мали  чим  поділитися,  щось  розказати.
     Ввечері,  коли  сестра  вже  відпочивала,  при  відчинених  дверях  з  балкону,  почула  бринькання  гітари.  Навіяли  спогади...
 На  одинці  з  Олегом,  вони  не  зустрічалися,  завжди  в  компанії,  у  дворі  біля  будинку.  Та  при  спілкуванні,    в  його  очах,  час  від  часу,  з`являвся  сонячний  блиск.  Інколи,  він  намагався  взяти  за  плечі  і  задумливо  поглядав,  посміхався.  
   Його  небайдужість  помічали  всі.  Згодом,  так  склалося,  вона  повернулася  до  батьків.
   Час  швидко  плинув.  Десь  через  півтора  року,  до  сестри  приїхала  у  відпустку.  Тепла,  весняна  погода,  від  Дніпра  віє  вологе  повітря,  піднімається  настрій.  Кременчуг  потопає  в  красі  розкішних  дерев  і  клумб.  А  біля  річки  набережна,  то  наче  чарівна  казка,  яка  вечорами  манила  до  себе.  Їй    дуже  сподобалося    місто.
     Не  пройшло  і  трьох  годин,    у  двері  дзвонив  Олег,  запросив    її  вийти  до  компанії,  яка  зібралася    в  дворі.
 Всі  у  зборі,  усміхнені,    веселі,  спілкувалися  між  собою.  Саме    в  цей  час,  проходив  весняний  призов  до  армії.  Несподівано  для  всіх,  Олег  запросив  до  себе  на  проводи,  які  мали  відбутися  наступного  дня.
     В  цей,  чудовий  вечір,  вони  гуляли  по  набережній.  Їх  перший  поцілунок.  Олег  їй  подобався.    Але  серйозно  над  цим,  вона  ніколи  не  замислювалась.
     Наступного  дня  на  першому  поверсі  голосно  лунає  музика.  Напевно  вже  збиралася  молодь.  Тоня  не  поспішала.  Навіть  сестра  поцікавилася,  чому  забарилася.  Тишу  порушує  дверний  дзвінок.    Перед  нею  Олег,  красивий,  розчервонілий,  одягнений  у  новий  костюм,  у  руках  квіти.
-  Привіт!  Ну  що  пішли,  всі  чекають.  А  це  тобі….
-  Мені  якось  незручно,  ми  так  мало  знайомі.
-  Ну,  що  ти,  на  нас  чекають.  Я    тебе  попрошу,  на  проводах  бути  за  дівчину.  
   -  Ну,  що  ти!  Яка  дівчина?  Ми  ж  просто  у  дворі    разом  проводили  час.  
   Сприйняла  це,  як  сніг  на  голову.  Думала,  може  відмовити.  Але  ж  поообіцяла  прийти.
     Вперше  зайшла  до  квартири,  то  тільки  й  уваги  до  неї.  За  столом  спілкувалася  молодь.  Батько  сидів  понурений,  поряд    брат  Сашко,  він  був  за  Олега  молодший  на  років  десять.  У  батька  давно  невиліковна  хвороба,  його  з  лікарні    відпустили,  щоб  тільки  до  військкомату  провести  сина.  Мама  Ніна  клопоталася  біля  столу  і  весь  час  поглядала  на  Тоню.  Дівчина  злегка  червоніла,  її  охоплювало  відчуття  -  провалитися  би  крізь  землю.
     Вечір  вдався  на  славу,  гуляли  до  півночі,  згодом  на  набережній  слухали  тихий  плескіт    дніпровської  води.  
 Хто  ввечері  бачив  Кременчуг  з  його  красою,  мабуть  ніколи  не  забуде.  Освічені  алеї,  високі  ліхтарі,  мерехтіли  над  красиво  оформленими  клумбами.  Повітря  на  набережні  злегка  п’янило,  а  моментами  навіювало  прохолоду.  Олег  зняв  легку  курточку,  накинув  їй  на  плечі,    міцно  обійняв,
-  Ох,  моя  мерзлячка,  бачу  часом  здригаєшся.
   Їй  дуже  приємно,  що  він  такий    уважний.  Але  в  той  час  намагалася  дати  йому  зрозуміти,  що  молодість,  це  прекрасна  пора,  про  серйозні  відносини  зарано  думати.  Олег  не  відводив  від  неї  очей,  не  сприймав,  що  говорила  серйозно.  Зазирав  у  балухаті,  світлі  очі,  всміхався.
     Хоч  ранок  видався  сонячним,  але  коли    всі  йшли  до  військкомату,  відчувалося  хвилювання,  чомусь  підкрався  смуток,  тривога.  Олег,  не    озираючись,  нікого  не  соромлячись,  обійняв  її.  Так  і  прямували,  аж  до  автобуса,  який  до  Полтави  мав    відвезти  призовників.  
   Прощання….  при  присутніх  поцілунок.  Це  все,  так  не  передбачено,  зворушливо,  що  їй  здавалося,  що  це  відбувається  не  з  нею.
       Минуло  п`ять  днів.  Тоня  спускається  з  четвертого  поверху.  Біля  вхідних  відчинених  дверей  Олега,  в  чорній  хустці  стоїть  його  мама.  Побачивши,  кинулася  на  її  груди,  схиляє  голову,  тремтить,  плаче.  Почувши,  що  помер  його  батько,  Тоня  на  якусь  мить  зніяковіла.  Та  все  ж,  ця  звістка,  темною  тінню  лягла  на  душу.  За  кілька  хвилин,  їй  вдалося    заспокоїти.  Жінка  у  відчаї,  тремтячим  голосом,  звернулася  за  допомогою.  Щоб    на  похорон  відпустили  Олега,  у  лікаря  потрібно  взяти  довідку  про  смерть,  занести  у  військкомат.
     Родина  в  них  невелика,  то  ж  Тоня  не  могла  відмовити.  
     Ввечері  наступного  дня,  Олег  був  вдома.  В  цей  час  Тоня  допомагала  на  кухні,  із  сусідкою,  на  поминки  готували  страви.  Наступного  дня    відбулося  поховання.
   Він  мав  чотири  дні  відпустки,  попросив,  щоби  вона  була  поруч.  Та  хіба  ж  могла  відмовити?  Перед  нею  змарнілий,  виснажений  душевним  болем  молодий  хлопець.  В  очах  смуток,  на  віях  тремтіли  сльози,  які  він  намагався  від  неї  приховати.  Тоня  розуміла,  як  важко  йому  перенести  втрату  батька.  В  цей  час  йому  потрібна  підтримка.  
   Наступного  дня,  у  квартирі  навели  порядок.  А  ввечері  прогулянка  по  набережній.  Вона  більше  мовчала,  він  згадував  батька,  дещо  з  дитинства.  При  розмові  шкодував,  що  останнім  часом  йому  приділяв  мало  уваги.  Хвилювався  за  маму,  брата.  Знав,  бідкався,  що  їй  буде  нелегко,  що  нічого  не  може  змінити.  Але  служба,  є  служба,  треба  брати  себе  в  руки,  надіятися,  що  все  має  бути  добре.
   Швидко  збігли  дні.  Похмурий  ранок  підкреслив  їх  настрій.    При  прощанні  вона  відчувала  трепіт  його  рук,  у  очах  бачила  смуток,  Він  намагався  спіймати  її  погляд,  вдивляється  у  вічі,  
-  Ми  так  мало  побули  разом.  Я  тобі  писатиму…  дочекайся  мене.
   Що  вона  в  той  час  відчувала?  Була  немов  у  сні.  Зробила  те,  що  мала  зробити,  підтримала  його.  А  хіба  можна  було  зробити  по  -  іншому?!  Дівчина  приголомшена  подіями,  у  яких  їй  довелося  прийняти  участь.  Так,  вона  помітила  його  ніжність,  закоханість.  Але  не  розпалив  у  ній  вогник  кохання.  Тому  ж  тільки  теплі  обійми,  найкращі  побажання  і  більше  нічого  не  обіцяла.  
 Він  проходив  службу  в  морфлоті,  в  той  час  служили  три  роки.  До  півроку,  його  листи  отримувала  часто.  Писав  про  сердечні  почуття,  шкодував,  що  потрапив  у  морфлот.  Згодом  листи  приходили  рідше  і  рідше,  писав,  що  знаходиться  в  морі.  Вона  ж  на  листи  відповідає    стримано,  по  -  дружньому.  Давала  зрозуміти,  що  він  зустріне    гарну  дівчину,  молодшу.  Хоча    Тоня,  за  нього  була  старша  лише  на  один  рік,  але  вважала,  що  дружина  за  чоловіка,  на  років  два  -  три,  має  бути  молодшою.
   Одного  зимового,  суботнього  дня,  вона  прасувала  речі.  Як  завжди,    слухала  радіо.  У  обідню  пору  йшла  передача  на  замовлення  -  Від  тих  хто  у  морі.  Раптом  почула  своє  прізвище  та  ім`я,  на  замовлення  від  Олега,  звучала  пісня  (Эти  глаза  напротив).  Від  несподіванки,  з  руки  ледь  не  випускає  праску,  Присідає  в  крісло,  заворожено  слухає  пісню,  згадує  його  погляд  і  слова,  -  Я  тобі  писатиму,  дочекайся  мене.
 Звичайно,  це  був  приємний  сюрприз.  Відчула  в  серці  тепло,  але    в  очах  не  з’явилися  вогники.  Він  не  мав  місця  у  її  життєвих  планах.  Тим  паче  почала  зустрічатися  з  хлопцем,  до  якого,  вже  відчувала  інші  почуття.
   Все  рідше  отримувала  листи.  Напевно  племінники,  про  неї  вже  розповіли  його  братові.  Із  ними  Катя  збиралися  приїхати  на  весілля.  
Все  минуле  залишається  за  плечима…  Тоня  зустріла  своє  кохання  і  не  шкодувала.  
       А  час  ішов.  У  сестри  одружується  син,  на  весілля  запросили  всю  родину.  В  Кременчуг  Тоня  приїхала  з  донькою,  бо  чоловік  не  зміг  покинути  роботу.  Тримаючи  за  руку  дворічну  доню,  неподалік  від  будинку,  вона  йшла  через  сквер.  Назустріч  йшов  Олег  з  молодшим  братом,  про  щось  заклопотано  розмовляли.  Та  все  ж  побачив  її,  здивовано  подивився,  зупинився.  Сашко    її    впізнав,  усміхнувся  і  пішов  вперед.  
 Олег,  помітно  схвильований,  злегка  почервонівший,  прямо  дивився  в  її  очі,  як  тоді  при  прощанні.  В  його  голосі  прозвучали  нотки  смутку,    кашлянув,  сухим  голосом,  
-  Привіт!  А  …  приїхали  на  весілля.  Ну,  як  ти?  Що  заміж  вийшла,  не  шкодуєш?
   Ті  слова,  її  трохи  збентежили,  в  душі  легке  хвилювання.  Та  вмить  зібралася,  трохи  стримуючись,  все  ж  весело,  
-  Ні…  та  що  ти…  у  нас  все  гаразд.  Бачиш,  ось  ми  маємо  донечку.  Сестра  говорила,  що  ти  з  Тетянкою  одружився.  Чекаєте  на  маля.
-  Так,  прийшов  час  народжувати,  зараз  у  лікарні.      
 -  Нехай  все  буде  гаразд!  Щасливо!  
І  тут  же  подумала,  як  добре,  що  одружився  на  ній,  вона  гарна  дівчина.  І  він  заслуговує  на  щасливе  сімейне  життя.  
           І  ось,  минуло  скільки  років!  Дивується,  оце  ж  треба,  все    -  все  згадати!    Як  цікаво,  напевно  нами,  все  -  таки  керує  доля.  Оце  ж  треба,  через    сорок  років  зустрітися  і  впізнати  один  одного.
 Перед  очима,  в  її  пам’яті,  й  досі  його  ніжні  погляди.  На  душі  спокійно,  тіло  огортає  тепло,  ледь  посміхнулась,  вже  злипаються  повіки,  заснула.

                                                                                                                                             
                                                                                                                                                                                                         2016р.                                                                                              

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695351
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016

Прийде час

Хто  знає,  а  чи  -то  варто,чи-то  ні,
Надіятись,  жити  на  цім  світі,
Боротись,  виживати  в  злидарстві,
Посеред  злодіїв,  гордих  панів.

В  радянські  часи,    вони  все  взяли,
Нахабно,  між  собою  ділили,
Заводи,  фабрики  порізали,
В  той  час,  все    за  копійки  купили.

Кричать  з    екрану  <    Це  все  для  людей>,
Що  мають,  так  забагато  ідей,
Чи  вийти  з  кризи,  думають,  чи  ні,
Але,    що  раз,  знов  беруть  хабарі.

Напевно,    люди  давно  знають  всі,
Купаються    депутати      в  маслі,
На  пенсію,  жебрацьку,  як  жити?
Стареньким,  уже  чому  радіти?

Страждають  душі,  що  ціни  ростуть,
Не  в  змозі  всі  люди    зовсім  збагнуть,
Надію  мали  –  мали  роботу,
Тепер,  вже  що?    Лиш  мають  злидоту.

Родина  думає,  що  робити,
Втекти  за  кордон,  чи  йти  просити,
І  зовсім  у  відчаї  та  мати,
Що  син  пішов  на  війну,  в  солдати.

Заради  чого  дитя  загине,
Та  кожен  з  них  все  ж  надію  має,
Земля,    рідна    -  дорожча  за  життя,
Тож  йдуть,  так  сміливо  захищати.

І  вірять,  будуть  жити  в  достатку,
Зупинять,  цю  непотрібну  війну,
Час  прийде,  настане    кінець  панству,
Щоб    неньку  спасти  –  Україну.

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=695349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2016

Хто ж я, хто?/ загадка /

Я  маленька  і  хитренька,
Мені  кажуть,  що  гарненька,
Стрімко  скочу  на  ялинку,
О!  Привіт,  -  скажу  горішку.

Дуже  зимоньку  боюся
Вдень  запас  роблю,  кручуся
Все  швиденько,  несу  в    дупло
Ну    вгадали?    То  ж  хто  я,  хто?
(Білочка)

                                         17.10.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2016

Отзвенели трели

   
Уж  в  небо    взлетели  птицы,
Ах,  солнышком  насладиться,
Лучи,  златые  ласкали,
Теплом,  нежно    согревали.

Смотрели,  о,  как  красива!
Родная  матушка  земля,
Багрянцем    она  искрилась,
Творила    осень    чудеса.

И  разную  взяла  краску,
Слегка  рассыпала  всюду,
Бордовую,  золотую,
На  травушку  пушистую.

Уже  отзвенели  трели,
Взмах  крыльями,  улетели,
На  сердце  боль,  в  душе  тоска
Ведь  так…  дорога  далека.

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694904
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.10.2016

Кувала зозуля

Ой,  кувала  зозуля,  кувала,  кувала,
Біля  тину  милого,  щиро  обіймала?
Пригорталася  ніжно,  тихо    шепотіла,
Ой,  яка  ж,  любий  рада,  що  тебе  зустріла.

Цілувала  й  обіцяла,    війна  відійде,
Не  сумуй,  коханий,  дочекаюся  тебе,
Та  раптово  пташечка  стрімко  полетіла,
Рахувати,  їм  роки,  чомусь  не  схотіла.

У  смарагдових  очах  сховалася  сльоза,
Ой  журюся  дуже,  щоб  не  забрала  війна,
Зав’язала,  так  міцно,  на  шию  хустинку,
Поцілую,  дай  ще  раз,  рідний  мій  Васильку!

 Вже  й  поїхав.  Зі  Сходу  летять  чорні  хмари,
Про  події  страшенні,  вже  їй  розказали,
Тепер  знала,  чому,  зозуля    не  співала,
Бо    війна  проклята  та  й  милого  забрала.

                                                             2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694662
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016

Жаба і чорногуз

Чудовий  літній  ранок.  Яскраво    світило  сонечко,розбудило  всіх  птахів  в  окрузі.  Вони  підлітали  до  ставка  покупатися.    Деякі  тихо  плавали    визбирували  ряску  ,а  деякі    зникали  між  очеретом  і  щось  там  шукали.  А  жаби  були  дуже  задоволені,що  сонечко  пригріло  Поспішали,  всі  дружно  вилазили  не  траву.
-  Ой,  допоможіть,щось  не  вилізу,  не  маю  сили,-  велика,    стара  жаба  намагається  вилізти  з  води.  Кілька    молодих  жаб  підпихали  іі,  підставляючи  свої  спинки.  Нарешті  вилізла    і  впала  на  траву.  Трохи  відпочивала,  прилягла  на  спину,  закинула  ногу  на  ногу  і  гучно  почала  вихвалятися  .-  Ой,  як  була  молода  все  могла,  була  хитренька  і    всі  мене  любили.  А  ще  дуже    я  смілива,  бачите,  як  довго  на  ставку  і  нікого  не  боюся.  
Молоді  жабки  скакали  біля  неї,  посміхалися.
-А,  що  тітко,  кажете  нікого  не  боялися?  Ми  вам  не  віримо…
Звернулася  одна  жабка  і  інші  теж  весело  почали  кричати,
-  Не  віримо…Не  віримо…
-А  чому?-  запитала  стара  жаба.
-  Хочете  ,я  вам  докажу.  Знаєте,он  там.  між  очеретом  старий    чорногуз  ,гайда  до  нього,побачите…
-  Дядько  чорногуз,-  сполохалися  молоді  жаби.
-  Ми  його  боїмося  …
Стара  жаба  почала  сміятися  дуже  голосно,
-  Що  його  ?  Та  він  такий  старий,як  цей  ставок!  Сліпий,ще  й  до  того  глухий.
-А  тепер  дивіться  і  вчиться!
Вона  швидко  кинулася  в  воду,  за  нею  вирушили  всі.
Молоді  жаби  з  острахом  заховалися  між  очеретом.  Спостерігали,  що  буде  далі.
Дядько  чорногуз  стояв  на  одній  нозі  і  здавалося  дрімав.  По  воді  йшли  круги  та  він  не  звертав  уваги.
Стара  жаба  тихо  підпливла  до  нього  і  почала  перевертатися  в  воді,  виринала,  задерла  голову,  щоб  її  всі  побачили.
Чорногуз  же  не  дрімав,а  тихенько,  непомітно  піддивлявся,  чекав,  що  буде  далі.
Жаба  вже  добре  витягнула  голову  з  води,вона  сподівалася,  що  він  спить  і  наважилася  крикнути  до  молодих  жаб.  Та  тільки  один  звук,  --О-о-о  ,-  встигла  сказати,  як    чорногуз  схватив  її  за  лапу  і  проковтнув.
Всі  жаби  стрімко  покинули  своє  сховище,  попливли  хто-куди.
Заспокоїлися  і  вже  гріли  свої  спинки  на  сонечку.  Їм  трохи  було  сумно,що  так  сталося.  Та  вони  зрозуміли,  що  вихвалятися,  це  не  добре.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694661
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2016

Нічний каламбур

Щось  не  спиться  вже  мені,
Та  вздрів,  видно  надворі,
Ой,це  ж  місяць  уповні,
Може  я,  ще    уві  сні?
Лежу  –  виколи  очі,
Тож  не  сплю  з  пів  ночі,
Снують  думи  в  голові,
Що  ж  робить  тепер  нині?
Чи  слонів  порахувать?
Може  віршик  написать?
Чи    ранесенько  діду,
Запекти,  качку  жирну?
Голова  –  баняк  тріщить!
Ходить    кіт,  надвір  (  пищить).
Певно  голос  загубив,
Мабуть  він  розбудив.
Хвіст  доверху,  зухвалий,
От  бешкетник  ти    малий!
Це  на  кухню  знов  веде,
Тебе  грець  –  хай  забере!
Ой  хитрющий  такий  звір,
Не  бажає  йти  надвір,
Добре  -    добре  наївся,
Біля  мене  вже  влігся.
Я  порухалась  трохи,
Та  й  спросоння  враз  сюди,
 Позираю  на  часи
 Ще  немає  і  п`яти.
Ото  трясця!  Кіт  ліг,  спить,
Голова  ж  моя  гудить,
Видю,  світло  надворі,
Моргав  місяць    уповні.
І  не  знаю  …  що  робить?
Буду  зорі,  я  лічить…
Надоїло  так  лежать,
Може  вірші  прочитать  ?
Ось  таке  в  житті  бува,
Певно  старість  підступа….

                                   2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2016

Осень силушки набралась…

Летят,    тучи  суровые,
Внезапно,  яркий  блеск  грозы,
Врываются  багровые,
Текут,  быстро  реки,  воды.

Гремят,  в  небе  барабаны,
Летят,  слышны  чудо  звуки,
Спешат,  уж  плывут  раскаты,
Играются  словно  в  жмурки.

И  вновь  ветер  в  роли  бури,
Всё  мечет,  ранит  на  ходу,
Так  силы  его  могучи,
Земля,  кажется    в  бреду.

Бушует,  уж  месяц  октябрь,
И  осень  силы  набралась,
Развеялась  вся  грусть  –  печаль,
Кружила,  затанцевала.

                                                     2016г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694107
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.10.2016

Признание в любви

                                                                               Стих  был  написан  давно

Моя  любовь,  ты  маков  цвет,
Милей  тебя,  на  свете  нет,
Пылаешь  ты,  как  Жар  птица,
Ну  дай  тобой  насладиться.

Горят  глаза,  как  изумруд,
И  жгут,  покоя,  не  дают,
А  цвет  волос,  как  злаков  цвет,
Очаровал  меня  их  блеск.

И    шепчут  звезды  в  вышине,
(На  свете  всех,  прекраснее…),
Нам  освещают  млечный  путь,
Возьми  с  собою,  не  забудь,  
Буду  всегда  тебя  любить,
Ты  моё  счастье,  моя  жизнь!

2016

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694103
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.10.2016

З дерева злітає /загадка /

 Весь  час  добре,  він  тримався,
Довго  з  вітром  сперечався,
Майже  круглий  й  досить  та  міцний,
Всі  люди  кажуть,  що  смачний.


Вихваляють,  що  корисний,
Хоч  маленький,  але  хитрий,
Росте  літом  у  кожусі,
Дні  осінні,  то  на  часі.

Кожушок,  сміло  скидає,
Та  й  донизу  поглядає,
Похитнувся,  враз  до  землі,
Бува  влучить  по  голові

Скажіть  дітки,  хто  з  вас  знає,
Що  із  дерева    так  злітає?
(Горішок)

                                             12.10.2016р
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016

Відкрий душу коханню

                                               
                     Вірш  написано  давно.

Відкрий,  свою  душу  коханню,
І  пий,  як  із  криниці  воду,
Ти  в  серці,  май  віру  й  надію,
Та  завжди,  залишся  собою.

Волошки,  у  руку  дам,  яскраві,
Нарвали,  із  тобою  в  полі,
Назавжди,  розвієм    печалі,
Пізнаєм  принади  любові.

Чаклунство  обох  обійняло,
Так  тепло  окриляє  й  ніжно,
Ми  двері  відкрили  в  блаженство,
Удвох,  із  криниці  п`єм  воду.


2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693899
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2016

Багряний лист

Багряний  лист  з  куща  падає,
Куди  летить,  він  сам  не  знає,
Холодна  осінь,  вередлива,
Враз  наче  зашуміла  злива.
.
У  пісні  дощу  загубився,
ГоспОдарці,  він  підкорився,
Припав  до  землі,  ледь  –  ледь  стогнав,
 Про  себе  з  болем,  лиш  одне  знав.

 Прогнала,  він  вже  не  шелестів,
Не  линуть  про  кохання    пісні,
На  жаль,  чекав  осінь  золоту,
Ковтав,  холодну,  гірку  сльозу.


2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.10.2016

Кто спрятался в земле /загадка/

Кто  там,  спрятался  в  земле?
Совсем,  не  понятно  мне,
Я  ведь,  дырочек  не  вижу,
Совсем  ничего  не  слышу.

А  горбик,  ведь  только  растёт,
Скажите,  кто  же  там  живёт?
Ну  ,что,  узнали?  Это  –(  крот)

                                         09.10.2016г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693309
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.10.2016

Там закружляли листочки

Там  закружляли  листочки,
І  опадають  до  землі,
Як  наші  рідні,  синочки,
Гинуть  на    Сході,  на  війні.

В  багні  багряні  стежини,
Дітей  вбивають,  ллється  кров,
За  спокій  неньки  –  України,
Не  гаяв  час,  кожен  сам  пішов.

Вони  не  можуть,  змиритись,
Що  ревуть  танки  і  б  `є  Смерч,
На  все,  як  можна,  дивитись?
Коли  народ  стрічає  смерть.

Жаль,  третій  рік,  вже  палає,
Рветься  і  стогне  вся  земля,
(Брат)  привіти  посилає,
Щоб  не  замали  майбуття.

Знаєм,  бійці,  всі  герої,
 Честь  не  замінять  на  ганьбу,
Завжди  у  бій,  йти  готові,
 Тож  Батьківщину  не  здадуть!

                       2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2016

Племінник

     Прохолодний  травень.  І  перший  літній  місяць  розпочався  з  дощів  та  все  цвіло  і  буяло,  кожен  день  ставав  трохи  теплішим.
Вже  мали  достигати  суниці,  Оленка  щодня  поглядала  на  них,
-А  ну,  покажіться,  які  ви?    Достигли  мої  хороші,  чи  ні?      Намалювали  свої  щічки?  Ну  давайте,  тож  пора.  Я  вже  зараз    хочу  смакувати.
         До  хати  зайшла  матуся,
-  Оленко,  завтра  зустрічаємо  гостей.    Нарешті  Марина    з  Сашком      та    з  Максимком  навідаються,  а  то  вже  скільки  років    не  бачилися,  добре,  що  хоч    по  телефону  спілкуємося.
Оленці  минав  дев`ятий  рік,сестра  старша  за  неї    на    п`ятнадцять  років.  Вона  навчалася  в  Києві,  там    працювала,  і    вже  мала  сім`ю.
-Вони  нам  малого  залишать,  а  самі  поїдуть    відпочивати  в  пансіонат,-  клопоталася  мама.
-Будеш  допомагати…
Оленка  щиро  всміхнулася,-  Це,  що  мій  племінник?
-  Так,так!
 Мама  ставила  в  духовку  пиріжки  і  готувала  макаронну  бабку,  щоб  запекти.  Приємний  запах  м`яса  поширився  на  всю  кухню  ,  вона  допіру  його  витягла    з  духовки.
   Оленка    куштувала  і  прицмокувала  та  прихвалювала  сама  себе.
-Бачиш  мамо,  як  добре  з  коріандром  та  з  перчиком,  я  нічого  не  жаліла,  коли  маринувала.
Ранок  видався  теплим  і  сонячним.  Вже  чути,  як  виводив  свою  пісню  півень  і  квоктала    квочка.  Загавкав  малий  Дружок,    підїхала  й  зупинилася    біля  воріт  автівка,  засигналила.
Оленка  одягла  найкраще  плаття  і  гарно,  колосочком  заплела  косу.  Вона  вже  давно  сама  навчилася    заплітатися.  Завжди  була  охайна  і  відповідальна  до  своєї  зовнішності.
Коли  всі  вийшли  з  автівки  мама  обіймалася  з  усіма  й  цілувалася,  а  Оленка  зашарілася,  бо  п`ять  років  не  бачилася  з  сестрою,  вона  її  майже  не  пам`ятала.
-Мамо,  а  тато,  що,    у  відрядженні  ?-запитала  сестра.
-  Так,  доню,  два  дні,  як  поїхав…
Батько  працював  ревізором  з  безпеки  руху  на  залізниці,  дуже  мало  бував  вдома.
Племінник,  Максим  був  не  сором`язливий,  підбіг,схопив  Оленку  за  руку  і  потягнув  до  садка.  Тут  стояли  вулики,  бджоли  гуділи  біля  них.  Вона    попередила  малого,  що  вони  можуть  кусати  і  буде  дуже  боляче,  щоб  не  зачіпав  їх.  Хлопчисько  був  справжнім  шилом,  швидко  знайшов  патика    і    щосили  лупасив  ним  по  траві.  Всі  спостерігали  за  ним  і  втихомирювали  цього  малого  забіяку.
Вже  за  столом  дівчинка  пригощала  його  обідом,  від  задоволення,  він  облизав  пальці.  Кривлявся  носом,  примружував  оченята  і  намагався  моргати.  Всі  це  помічали  і  голосно  сміялися.
-Ви,  бачу,  встигли    подружитися,  -  помітила  Марина.
       Сонце  мерехтіло  по  обрію…  Вечір  був  тихий,  довкола  розліталися
пахощі  цвіту  дерев  та  матіоли.  З  гарним  настроєм  проводжали  сестру  з  чоловіком.  Максимко,  немов  так  і  треба,  тільки  помахав  рукою  і  серйозно  собі  підніс  проговорив,
   -О!  Тепер  буде  свобода!
   Вкладаються  спати…  Оленка  почала  читати  казку  та  він  напевно  дуже  стомився,  відразу  заснув.
     Ранок  видався  теплим.  Сонячні  промені  немов  танцювали,  іскрили  по  землі.  Крізь  вікно  промінь  дістав    оченят  хлопчика,  яскраве  світло  розбудило  його.
Максимко  в  Києві  ходив  у  садок,  то  ж  звик  прокидатися  рано  і  відразу  гукав,  будив  Оленку.
Дітвора  босоніж  побігла  в  садок.  Роса  омивала  ноги,  немов  придавала  сили,  вони    скакали  й  раділи,  що  це  вже  починалося  справжнє  літо.  Аж,  ось,  покриті  росою    спілі  суниці.
-Дивись-но  перші!
 Оленка  тримала  на  долоні  декілька  великих  сунись.  Малий  швидко  хапав  і  запхав  собі  до  рота.    Вона  ж    не  могла  стриматися,  залилася  сміхом,
-  Бачиш,  як  у  нас  добре,  не  то,  що  у    вас,  в  місті!  Їж,  не  поспішай,  насолоджуйся,  в  тебе  ніхто  їх  не  забере!
Дівчинка  майже  весь  час  проводила  з  Максимом.  То  гралися  в  жмурки,  то  в  піску,то  читала  йому  казки.  Відв`язали  Дружка  і  бігли  на  широку  вулицю  біля  двору,  на  пагорби,  де    гралися  з  дітворою.
Хлопчик    добре    освоївся,  допомагав  Оленці.  Давав  їсти  й  пити  песику  та  курям.  Часом  бігав  за  півником,  який  сердився,  топтався  на  місці,  немов  хотів  скакати  на  малого,  а  потім  гучно  кричав  КУ-КА-РІ-КУ.  Максим  насторожено    дивився  та  промовляв,
-Ось,  я  до  тебе  доберуся,  почекай!  Чого  кричиш?!.
Дні  скоро  пролітали….В  садку  достигла  рання  черешня  і    своєю  красою  манила  до  себе,  дітвора    задоволено  смакувала  її.  Максимко  ледве  встигає  викидати  кісточки  і  знову  запхав  у  рот,  неначе  зроду  їх  не  їв,  замурзаний,  як  поросятко.  Оленка  ледве  вимила  обличчя,  крутився  і  вертівся  та  не  капризував,  а  сміявся.
Дівчинка  з  мамою  наліпили    та  наварили  вареників  з  черешнями  .  Малий  посипав  їх  цукром  і  всміхаючись  з  тарілкою  пішов  в  садок.
Та  раптом  заверещав,бджоли  почули  запах  цукру  і  вже  кружляли  кругом  нього.  Проганяючи  бджіл,  дівчина    швидко  забрала  Максимка  до  хати  вмила  його.  Він  наважився….  підійшов,  обняв  її  і  подякував  за  те,  що  вона  спасла  від  бджіл.
А  одного  дня  було  трохи  прохолодно,  бабуся  одягла  Максиму  маленьку    велюрову  куртку  і  картуз.
Малий      наливав  воду  Дружкові  та  курям.  Потім  заліз  гратися  в  пісочницю.  Оленка  сиділа  поруч,  не  в  голос,  а  про  себе  читала  книжку.
Раптом  позвала  мама,
-  Йди,  ягід  смородини  на  компот  принеси,  хай  малий  сам  пограється.
   Нарвавши  літрову  банку  ягід,  дівчинка  принесла  мамі,  а  сама  пішла  до  пісочниці.  Та  там  малого  не  було….
Оглядала  садок  і  гучно  гукала,  -  Мамо,  а  Максим  з  тобою  був?
-Ой,  лишенько!Де  ж  поділася  дитина  ?-  непокоїться.
   Вийшли  на  вулицю,  почали  голосно  звати  та  його  ніде  не  було.
Оленка  дуже  хвилювалася,  швидко  побігла  шукала  на  обійсті.                              Дружок  скрутився  калачиком,  мирно  дрімав  біля  будки.
 Аж  раптом  помітила.  …  В  курник  двері  завжди  були  привідкриті,  а  зараз  майже  щільно  закриті.  А  й  справді,подумала  вона,  й  півня  не  видно  і    в  курей  голосно,
-Мамо,  мамо!  Йди  сюди!  Він  напевно  тут!
Вона  швидко  прибігла  до  курника,  хитала  головою,  прицмокувала  устами,  щось  бурчала  про  себе.
-Хоч  би  біди  не  було,  мабуть  там!
Відчинила  двері,
 -  Виходь!  Ти  там,  Максимку?
З  курника  повіяло  сморідом,  гучніше  лунав  крик  курей  …
 Оленка  накинула  хустку  на  голову  і  зайшла.  Під  ногами  лежало  вугілля,  а  далі,    в  кутку  сизо,  біля  курячого  гнізда  ледь  виднівся  малий.    А  кури  і  півень  сиділи  на    сідалах,  які  були  прибиті  трохи  вище.    Півень  почав  розмахувати  крилами  і  співати,  кури  злякано    вибігали  з  курника.  Із  стелі  звисало  густе  павутиння,    скрізь  розлітався  пух  і  сморід  бив  у  ніс.
Оленка  добралася  до  нього,  міцно  взяла  за  руку  і  вони  мовчки  вийшли.
-Ой,Боженьку,-  мама  взялась  руками    за  голову.  Скрізь  сміх
і  сльози  здивовано  дивилися  на  хлопчика.  На  бороді  виднівся    жовтий  слід    від  курячого  яйця.  Картуз  і  волосся,  яке  виднілося  з  під  нього  і  куртка  були    в  павутинні,  в  пуху  та  курячих  вошах.  Навіть  на  віях  та  на  устах  прилип  пух.
Жінка  принесла    його  в  кімнату  і  поставила  перед  шафою,  де  було  велике  дзеркало,
-А  ну  подивися,  пізнаєш?!
Він    розгублено    кліпав  оченятами,  а  потім  скривився,опустив  голову  і  тихенько  заплакав.
-Тільки,  будь  ласка,  не  кажіть  батькам!  Я  більше  не  буду…  А  яйце..  Просто  хотів  свіже  спробувати,  тому  й  випив.
-Ну,що  ти?!  Все  буде  гаразд,-  заспокоїла    дівчинка.
Вже  нагрілася  вода….  Оленка  з  мамою  добре  викупали  його  в
пахучих  травах  і  закутали  у  великий,  махровий  рушник.
 Він  був  задоволений,  на  нього  не  сварилися,  розуміли,  що  хлопчик  жалкував  про  те,  що  сталося.  
Вечеряли  тихо…  всі  добре  заморилися  за  день.Максимко  сьорбав  гарячий  чай,  з  усмішкою  позирав  на  Оленку  і    кліпав  оченятами.  Дівчинка  гладила  по  голівці  хлопчика,  намагалася  приголубити  його,обійняти.Він  задоволено  тулився  і  вертів  головою  в  різні  сторони.
Вкладаються  спати…  дівчинка    не  поспішаючи  читала  казку  ;  »Червона  шапочка»,  а  він  вертівся  в  ліжку,  як  шило,  довго  не  міг  заснути.
І    вночі    теж  час  від  часу  бурчав,    щось  собі    під  ніс    і  крутився  з  боку  на  бік.
   Був  гарний,  теплий,  сонячний  день,  діти  босоніж  гралися  біля  паркану,  коли  почули  гул  автівки.  Максимко  скривився,
-Я  що  їду  додому?
Малий  обійняв  рученятами  Оленку,  тулився,
-Я  ще  хочу  побути,  ну  будь  ласка,  трошки.
А  потім  заглядає    в  очі,  попросив,
-  Ти  тільки  не  розповідай  про  курей.
Дівчинка  усміхнулася,
-Все  буде  добре,  не  хвилюйся.
Марина  швидко  вмивала  та  переодягала  сина,  ніжно  обіймала  і  цілувала,
-Ти  сумував  за  нами,сонце  моє?!  
Хлопчик  тільки  усміхався  і  все  позирав  на  Оленку..Всі  готувалися  до  від`їзду.  
Як  дівчина  пообіцяла  малому,  так  все  і  було.  Ніхто  ні  разу  не  згадав  про  його  події  в  курнику.
Мама  принесла  повний    кошик    з  гостинцями  до  автівки..  Вже  всі  прощалися,  Максимко  підійшов  до  Оленки,
-  Давай  п`ять!  Класна  ти  в  мене    тітка!  Я  обов`язково,  ще  приїду!
Автівка    від`їжджала,  вслід  по  дорозі  здіймалася  пилюка.

                                                                                                                     О7.10  2016  р.

 
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692951
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2016

Осінь крила розпустила

Зажурились...  плакучі  верби,
Та  й  схилились  низько  до  землі,
Вже  жовтенькі,  ясні  листочки,
Щодень  викупані  у  воді

Та  хитаються,  сумні  віти,
 Бо  ж  сердитий  вітер  колисав,
А  чому  ж,  то  є  їм  радіти,
Дощ  холодний,  часто  танцював.

Осінь  крила,  вже  розпустила,
Вдягла  клени  в  різні  кольори,
Астра  голову,  похилила,
Геть  пожовкли,  нагідків  чуби.

Лише  квітнуть,  хризантеми,
Теж  пелюсточки  згортають,
Вже  прикрилися,  всі  листками,
Мерехтять,  усіх  привітають.

Осінь  -  осінь,  ти  золотава,
І    по  –  своєму,  так  красива,
 Вся  діброва,  сяє  багряна,
Й  червоненька  з  блиском  калина.

Я  огляну  усе  довкола,
Так  майстерно  розмалювала,
Хоч  погода  часом  й  примхлива,
Я  радію,  її  діждалась.


2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2016

Казала мати

Сиділа  пара,  над  рікою,
Купались  зорі  в  чистій  воді,
Яка  то  радість,  що  він  з  нею,
Коханий  мій,  один  на  землі.

Казала  ненька,-  Та  не  любить,
Не  поспішай,  за  нього  не  йди,
Змолоду  він,    тебе  погубить,
Вся  занімієш,  ти  від  журби.

Все  ж  вдяглася,  у  сукню  з  парчі,
Щодня  мрія  -  буде  щаслива,
Плаче  ненька,  сумно  на  душі,
Бачиш  доню,  себе  згубила.

Минув  місяць,  швидко  медовий,
Зникла  посмішка,вже  з  обличчя,
ЇЇ  любий  та  й  чорнобровий,
           Вже  не  раз,скаженів,  напився.

Йшла  до  прірви,  ця  молодиця,
Та  й  ридає,  -  Рідненька  прости,
Не  послухала,  ненько  винна,
Загублюся,  я  на  дні  річки.

Ніби  птаха,  поряд  матуся,
Ой  голубонько,  сизокрила,
Він  не  вартий,  такого    люба,
Що  для  цього,  я  народила?

Вже  виднілась,  стежка  вздовж  річки,
Обнялися,  йдуть  мати  й  доня,
Умивалися  сльозьми  щічки,
Що  поробиш,  вже  така  доля.

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2016

Прости /песня под гитару/

                     
Я  возьму  снова,  в  руки  гитару,
Подойду  к  морю,  а  оно  штормит,
Душа  тоскует,  сердечко  болит,
Хочу  забыть,  что  случилось  с  нами,
Чтоб  лишь  вдвоём,  мы  под  небесами.

Пусти  меня,  в  море  своей  любви,
И  я  прошу,  прошу  меня  прости,
Прости  за  то,  что  я  совсем  болван,
Прошу  забудь,  забудь  этот  обман.

Ведь  ты  же  видела,  дурак,  был  пьян,
Простить  за  это,  я  не  смогу  сам,
Ведь  что  случилось,  то    уж  случилось,
На  время  всё,  вокруг  изменилось.

Ах  как  посмел,  я  тебе  изменить,
Вот  попрошу,  всё  же  меня  простить,
Скажи  любимая,  ну    как  нам  быть?
Мне  без  тебя,  знаешь,  просто    не  жить.

Пусти  меня,  в  море  своей  любви,
Давай  пройдёмся,  снова    до  зари,
Ведь  нам  так  было,  хорошо  вдвоём,
Ты  знай,  что  я,  навсегда    только  твой.

Хочу    чтоб  ты,  сказала  только  Да,
Мечтаю  вместе,  будем  навсегда,
Пусти  меня  в  море  своей  любви,
Прошу,  любимая,  меня  прости.

                                                                 2016г
                                       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692183
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.10.2016

Найкращі миті

Хочу  піймати,  найкращі  миті,
Жити  це  щастя,  на  святій  землі,
Нехай  вже  осінь,їй  порадіти,
Живу  і  мрію,  тепло  на  душі.
…
Я  тішусь  ранку,    прекрасний    будить,
І  на  роботу,    хтось  поспішає,
Сусід  машину,  вміло  заводить,
Бабуся  вийшла  та  й  проводжає.

Буденні  клопоти..йдуть  до  школи,
Злегка  пдскакуючи  дітвора,
Там  уже  чути  звук  радіоли,
Тепло  раптове,  серце    огорта.

Завжди  так  добре,  як  не  стріляють,
В  пісочку  граються,  вже  малюки,
 І  раді  хлопці,  в  футбол  ганяють,
Вони  щасливі,  не  знають  війни.

О,  як  же  гарно,  як  небо  чисте,
Дружно  летять  журавликів  ключі,
Яскраве  сонце    у  очі  блисне,
Я  так  бажаю,  ловить  ці  миті  .

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.10.2016

Любаші

 
Нас  доля  порозкидала  усіх,
Сестричок  і  племінничок  моїх,
Лише,  одна  племінничка  наша,
Це  рідна  кровиночка  –  Любаша.

Голубонько,  дуже  вдячна  тобі,
Живеш  із  сім`єю  на  цій  землі,
В  чудовім  краї  разом  зростали,
До  школи  одні  стежки  топтали.

Я  хочу  сказати  ,  що    щаслива,
Дитинство  було,  тут  вся  родина,
У  гості  можливо  завітати,
Піти  разом  до  рідної  хати.

Як  добре…  зустрілися  з  тобою,
А  час,  швидко  плине  мов  рікою,
Радіємо…  і  йдемо  під  руку,
Веселі,  то  ж  вже  немає  смутку.

Всміхаючись,  вже  пісню  завели,
Згадаємо…які  дружні  були,
Колись…  у  хованки,  ляльки  грали,
Долівку  з  болота  майстрували.

Забавні,  метушилися  в  квача,
Ганяли  примхливого  гусака,
О  спогади!  Так  гріють  нам  серця,
Яке,  це  ж  щастя,  коли  є  рідня!

Племінничко  моя  дорога,
Вітаю  з  Днем  народження  я,
Здоров`я,  щастя  і  уклін  тобі,
Наснаги,  миру  і  любові!

Хай  ясне  сонце  світить  на  землі,
Хай  свіжий  хліб  завжди  буде  на  столі!

                                                                           2015р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2016

На батьківській землі

Біжить  –  біжить,  доріжечка  в  поле,
Там  де  дитинство  та  й  босоноге,
Кущі  й  дерева,  ще  молоденькі,
Тож  час  минав,  тепер  велетенські.

Мій  погляд  всюди,  так  стрімко  летить,
То  до  посадок,широких,  то  ввись,
Я  знову  хочу,  знайти  щось  рідне,
Грушка  схилилась,  стара,  не  квітне.

Гріє  під  серцем.  Раптом  холоне,
Враз  несподівано,  затріпоче,
Там,  поміж  тереном,    три  дороги,
Вже  доганяють,  теплі  спогади.

Моя    душа,    немов  полетіла,
Сміло  розправивши,  сильні  крила,
І  покружляла  ,  я  так  раділа,
Дуже  щаслива,  то  ж  збулась    мрія.

На    землі  батьківській.  Тут  я  росла,
Чомусь  зненацька  котиться  сльоза,
Та  вже  знаходжу,  вулиця,  мій  дім,
Який    так  часто,  видю  уві  сні.

 Ні,  не  посмію,  все  ж  туди  зайти,
Як  придивилася,  вікна  не  ті,
Закрита  хвіртка  і  висять  замки,
Ковтаю  сльози  солоні,    гіркі,

Все  ж  відчуваю,  краще  на  душі,
Я  зараз  вдома,  на  рідній  землі!

2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2016

Подкралась осенняя пора

Подкралась  хитро,  осенняя  пора,
Каждую  ночь,  неся  с  собой  положу,
И  одевалась  в  багрянец  вся  листва,
Словно  дарила  деревьям  награду.

Уже  рассвет,  все  травы  млеют  в  росе,
И  лишь  слегка,  есть  местами  искрятся,
И  не  хотят,  вновь  приклониться  к  земле,
Ведь  нет  желанья  с  летом  расставаться.

Едва  поднялось,  солнце  лениво,
Не  торопясь,  первый  лучик    танцевал,
Уж  прилёг  к  травушке,  слегка  учтиво,
Нежно    касаясь,  казалось  целовал.

Спешит  стремглав,  осень  чуть-  чуть  златая,
Летит,  посмотрит,  смело  куда  -то  вдаль,
Уж  везде  краски,  ты  все  разбросала,
Слегка  надела,  на  земельку  вуаль.

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688817
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.09.2016

Куми ( гумор)

Сказать  можна,  мов  по  -  сусідству  жили,
Років  так,  дванадцять  чемно  дружили.
Мимо  кум,  проходив  й  тихо  до  куми,
-Люба  завтра,  зайди  до  дядька  Хоми,
Чуєш  там,  на  тебе  буду  чекатияяя.
Ну  ти  буцім,  прийдеш  поприбирати.

 Вона  мило,  -  Він  же  про  нас  буде  знати!
-Моє  сонце,  ні,  тож  їде  в  Карпати,
Буде  хата  пуста  і  твій  на  жнивах,
Досить  часу  в  нас,  молодість  згадати.

   Незабаром,  аж  тут,  із-за  криниці,
Врізав  хтось    добряче  по  пиці,
-Тепер  будеш  знати,  як  залицятись!
Чому  зблідла?  Гайда,  швидко  до  хати!

А  що  далі  було,  тільки  Бог  знає,
Але  кум,  чомусь  хату  оминає.

                                                       15.09.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2016

Осень золотая

Осень,  ты    осень,  золотая,
Всё  время  мчишься,  куда  –то,
Я  вижу  здесь,  кусочек  рая,
Из  разных  чудных,  ярких  красок.

Умело,  быстро    так  рисуешь,,
Уж  шлейф  из  блеском  жёлтых  листьев,
Слегка  по  травушке  танцуешь,
И  её  скоро,  вновь  распишешь.

Ух,  закружила,  ты  с  ветерком  ,
Правда  немного  посмеялась,
Краски  сложила,  большим  ковром,
Быстро  у  речки  расплескалась.

Ах  чудо  дивное,  ты  осень!
Вдруг  слышу  крик,  летящей  стаи,
Иногда  радость,  нам  приносишь
Мы  за  тобой  очень  скучали.

Ты    вот  расправила,  вновь  крылья,
Примчалась  прямо,    как  Жар  птица,
Уж  колоритом  красок  земля,
Повсюду  ярко,  всё  искрится.


2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688619
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.09.2016

Дід до базару подався ( з гум)

Ранок  видався  тепленький,
Хоч  дідусь  малий,  хитренький,
Надто  швидко,  так  зібрався,
До  базару,  вже  подався.

Порося  хотів  придбати,
Свіжину  на  Паску  мати,
Бабця  торбу  зрехтувала,
Ще  й  кусок  сала  поклала,
Хто  ж  то  знає,  як  прийдеться,
Як  додому  добереться.
Дід  чекушечку  вже  припас,
Мо»  згодиться    про  якийсь  час.

 За  селом  вузька    стежина,
До  села,  іншого  вела,
По  дорозі  вряд  ожина,
Й  обійма  річечку  трава.

Ось  село  і  тут  родина,
Здаля  бачив  хату  брата,
Той  швиденько  стіл    накривав,
Тож  померла  жінка,жив  сам,
-Що  зайшов,  дяка,  провідав,
Вдвох  чому,  не  пити  сто  грам,
Довго  добре  посиділи,
Про  те,  се,  поговорили,
Дід  веселий,  вже  поспішив
Хоча  б  я,  до  базару  встиг.

Під  обід,  ледве  добрався,
З  чоловіком  торгувався,
 Закричало  поросятко,
Хоча  осінь    -  було  жарко,
Дід  пристав,  мав  відпочинку,
Та  й  налив  собі  чарчинку,
Що  у  торбі,  тим  закусив,
Комара  радо  (придавив).

Як  промерз,    то  відкрив  очі,
Бачить  йде    діло  до  ночі,
Ой    ти  Боже,  яка  біда,
Десь  поділося  порося,
Чом  мішок  цей  розв`язався,
Куди  ж  кнур  нині  подався?
Шукав  дід  і  навіть  гукав,
Не  мав  сили,  зовсім  пристав.

Дуже    скоро  вечоріло,
Він  додому  йшов  несміло,
Біля  річки  зачепився,
Вже  й    водичкою    умився,
Випив  знов,  з  горя  чарчину,
Буду  спати    до  загину,  
Та  й  куди  тепер  спішити,
Ліг  на  бік,  хтів  відпочити.

Враз  прокинувсь,  зирить  догори,
 Темнота,  око  виколи,
Жаль  не  видно  і  стежини,
Мусю  ранку  почекати,
Та  й    уклався  знову  спати.

Ранком  сонце  присвітило,
Порося,  поряд,  аж  сопить,
Йой  бідненьке,  мать  замерзло,
Спинку  сунуло,  уперлось,
Вже  й  погрілось  біля  діда,
Тож  горілка  його  гріла.
Як  же  гарно,  тішивсь  дідусь,
Як  прийду,  з  радості  нап`юсь,
Тож  бабуся  не  взна,
Що    житті    і  таке  бува!

Порося,  ніжно  обіймав,
Йшов,  молився,  весь  час  гадав,
Чому  Бог,  йому  допоміг,
       Вже    й  ступив  на  рідний  поріг.
Бабця  вибігла  вже  з  хати,
Давай  діда  цілувати,
-    Моє  сонце,  я  гадала,
-Якась  погань  обікрала,
-Слава  Богу  –  обіймала,
Й  поросятко  пригортала.

Дід  всміхався,  чухав  чуба,
       Та  застряг,  то  ж  був  у  кума,
     Лиш  поблимував  з  -  під  лоба
   Хто  б  то  знав!  Ото  пригода!
Краще  буду,  я    мовчати,
Бо  ж  боюсь,  вижене  з  хати.

   13.09.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016

Вересневий ранок

Вересневий  ранок  завітав,
І  сонливо,  часто  позіхав,
Прохолодні,  густенькі  роси,
Розляглися,  знов    на  покоси.

Трави  різні  і  напівсухі,
Похилилися    усі  в  журбі,
Вдяглись  шипшини  в  намиста,
Вода  чиста,  під  сонцем  блиска.

Сяйво  сонячне  ж,  ледь  прилягло,
Наче  всюди,  буйно  розцвіло,
Усміхалась  сонцю  калина,
Мов  закохана  та  дівчина.

Із  промінням,  ледь  загравала,
Ніжні  грона,  вмить  підставляла.
А  в  саду,  умивались  гарні,
Грушки  й  яблука,  нектарні.

Ой.  квітучим  солодом    пахне,
Відчуття,  справді  прекрасне!
Я  милуюсь,  осіння  пора,
Так  ранесенько  завітала,
Просиналась  рідненька  моя  земля,
Гучно  пташечка,  вже  співала.

10.09.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2016

Лелеченьки відлітають

Ой    летять,  лелеченьки  відлітають,
Рідні  гнізда,,  милий  край  покидають,
Піднялися,  так  високо  в  небо  синь,
Кричать  дружно  й  голосно  -  курли-  курли.

Ой  мої,  ріднесенькі,  як  же  шкода,
Золотенька  осінь,  скоро  завіта,
Пишні  коси  розпустить,  прийдуть  дощі,
 Поспішати  треба,  хороші  мої.

Наберіться,  добре  силоньки,  летіть,
Про  чудовий  наш  край,  усім  розкажіть,
Яка  щедра,    багата  рідна  земля,
Про  квітучі  сади,  безмежні  поля.

Скрізь  прекрасні  долини,  річки,  ліси
Більш  ніде,  немає  такої  краси!
 Повертайтеся,  всі  разом  весною,
Ми  ждемо,  вас  теплою  порою.


2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688172
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2016

Подаруй свої уста /слова до пісні /

 
Подаруй,  ой  подаруй,  свої  уста,
Ти  розквітла,  немов  квітка  польова,
Цвіт  любові,  ніжний,  моя  кохана,
Ясне  сонечко,  ти  моя  жадана.

Приспів
Я  під  ноги,  кину  пелюстки  троянд,
Знаю  стежки,  мені  немає  назад,
На  рушник,  хочу  тебе  запросити,
Обіцяю,  завжди  буду  любити.

Тебе  мила,  прошу,  не  відкажи,
Підійди  і  мене  ніжно  обійми,
Цілувати  хочу,  шануймо  життя,
Хай  щасливим  буде  наше  майбуття

Приспів
Я  під  ноги,  кину  пелюстки  троянд,
Знаю  стежки,  мені  немає  назад,
На  рушник,  хочу  тебе  запросити,
Обіцяю,  завжди  буду  любити.


                                                           05.09.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2016

Яке ж то щастя дожити…

Подивлюсь  до  Катеринки,
Вуста  кольором  малинки,
Така  спритненька,  світленька,
Та  онучка,  ще  маленька.

А  волосся,      аж  по  пояс,
Мама,  косу,  все  запліта,
А  на  колір,  як  той  колос,
Спілі  зернятка  у  хлібах.

Моє  сонечко,  ясненьке,
Таке  славне  і  миленьке,
Як  волошки,  очі  сині,
Як  погляну,щоб  щасливі!

Йдуть  старенькі,  дуже  раді,
Ну  неначе  на  параді,
Це  онучка    в  школу  пішла,
Ото  втіха,  співа  душа.

Їм  звичайно,  насолода,
Українська  то  є  врода,
У  сорочках  вишиванках,
Усі  хлопчики  й  дівчатка.

Мов  завмерло,  те  серденько,
Лунав  дзвоник  веселенько,
У  клас    дружно  поспішили,
Вже  й  за  парти  всі  присіли.

Нехай  люди  на  землі,
 Порадіють    оцій  порі!
Просто  щастя,  нам  дожити,
Із  онуками  ходити!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2016

Знай, у мене одне життя…

           Літо!  Чудова  пора  року!
   Між  схилами  гір  видніється  вузенька  доріжка,  вздовж  неї,  майже  лежить  доволі  висока,  зелена,  шовкова  трава.  А  поряд  в  урвищі,  донизу  поспішає  течія  річки.  Вода  чиста  й  прозора,  виблискує  на  сонці,  яке  ледь  -  ледь  проникає  поміж  гілок  дерев.  Пишні  ялини,  смереки  величаво  позирають  вниз,  немов  за  всим  спостерігають.
       Іванко  з  Марічкою,  взявшись  за  руки,  спускалися  до  низу,  це  тут  проходила  доріжка  між  двома  селами.  Ото  йдуть  у  гори  прогулятись,  а  доріжки  вузькі,  то  вже  йдуть  обнявшись,  щоб  часом  не  впасти  в  урвище.
   Карпатський  край!  Тут  така  краса,очей  не  відвести,хоч  і  зросли  в  цій  місцевості,  все  ж  кожен  раз  вдивлялися  в  природу,    яка  причарувала  їх.  Він  нарвав  букет  квітів  і  вручив  їй:
-Ну,  що  Марічко  скоро  поберемося?
-  Мабуть  так,  -  вона  мило  всміхалася,  а  він  цілував  і  майже  щоразу  обіймаючи  говорив,  що  вона  найкраща.
 Свято  Івана  купала  завжди  проходило  біля  річки,  де  навіть  можна  було  купатися.  Дівчата  плели  віночки,  на  них  ставили  свічку  і  клали  на    воду.  І  за  звичаєм,  хлопці  ловили,  чий  він,  то  вже  його    дівчина.  Марійчин  вінок  здавалось  стояв  на  місці  та  раптово  бистра  річка    почала  крутити    ним,  підхопила  і  понесла  течією.  Іванко  вже  доганяв  його,  заходить  у  воду  по  самі  груди.  Та  вода  в  річці  немов  грається  з  ним,  підкосила  течією.  Ноги  звело,  не  міг  ними  пошевелити,  а  тим  паче  пливти.
Вона    майже  відразу  кинулася  в  річку…  хлопці  зупинили  її,  допомогли  йому  вибратися.А  вінок  наче  тікав,  перевертався,  то  ховався,  то  виринав  з  води.
Марічка  взяла  з  букета  ромашки,  барвінок,  м  `яту,  волошки,  швидко  сплела  вінок.  Вже  сама,    його  одягла  на  голову  своєму  коханому.
-  Ну,  що  ти!  Я  знаю,  ти  мій  і  все  буде  добре.  Вишиванку    ж  подарувала…    чому  опустив  голову?!
   Він  давно  вважав  її  своєю  дівчиною,  дуже  подобалася  йому,  ці  п`ять  кілометрів  між  їхніми  селами,  не  завадили  зустрічам.  Їхні  батьки  знали  про  цю  дружбу,  ніхто  з  них    не  заперечував,  адже  колись  разом  навчалися  в  цій  школі.
     Ще  тоді,  як  малими,    Марічка  та  Іванко  часто  йшли  до  школи  разом,  бо  дорога  до  містечка  досить  далека.  Він  зустрічав  її  на  долині  і  вже      чимчикувати  було  веселіше.  Інколи  в  школі  був  трохи  незграбним,  з  нього  сміялись  дівчата.  А  вона  лиш  осторонь  подивиться,  в  цей  час  намагається  кудись  відійти.  Але  тишком  –  нишком  придивлялася,  він  подобався  їй.
Бувало  в  теплу  пору,  на  свята,  не  одне  село  сходилося  на  вечорниці,  було  більше  молоді.    Він  намагався  завчасно  зустрічати  Марічку  і  тільки  з  нею  проводив  час.
Ось,  вже    й    прийшов  час  іти  до  війська.  Гуляла  молодь,  весело  награвали  музики  та  тільки  Іван  не  відводив  очей  від  Марічки.  Весь  час  її  запитував  і  говорив:
-  В  тебе  все  добре?  Ну  -  у!  Посміхнися!
   Вона  вечорами  вишивала  рушники  і  писала  листи.  Він  служив  під  Львовом,  тішилася,  що  недалеко.
   Вже  відслуживши  службу,  Іван  зрозумів,  що  ті  дивні,  карі  очі,  не  дають  спокою.  Що  покохав  її,  був  упевнений,  кращої  за  неї  немає.  Тож  поспішав  на  всі  вечорниці,  хоча    роботи  вдома  вистачало.  Його  батько    працює  в  Польщі    водієм  –  далекобійником,  вдома  буває  рідко.  Тож  Іван  вдома,  був  за  господаря.
   Звістка  про  Майдан  облетіла  всі  міста  і  села.  Дехто  з  молоді,  які  навчалися,  вже  були  там.  І  тривожні  вісті  навіяли  сумні  думки.  В  Києві  відбулися  страшні  події.  По  селах  тільки  й  мови,  що  це  війна.
Всі  оплакували    Небесну  сотню,  тих  хто  загинув  на  Майдані.    Україна  здригалася  від  болю.  Не  було  такої  хатини,  щоб  хтось  не  молився,  щоб  якнайшвидше  закінчилася  війна.
 Та  минав  час….    російські  війська  забрали  Крим.  Заворушення  на  Сході.  В  дві  області  ворог  вводить  свої  війська.
 Влітку  почалась  мобілізація.  Іванові  теж  принесли  повістку,  змарнів.  Та  все  ж,  згодом  взявши  себе  в  руки,поспішав  на  побачення.  Марічка  дізнавшись,розплакалась,цілувала  чоло,  очі,  ніжно  обіймала.  Занурилась  у  його  обійми,  нічого  не  боялася,  бо  щиро  кохала    і  тільки  промовляла,
-  Ти  мій…
 Трохи  соромлячись,  він  не  знав  ,як  поводитися  та  все  ж  пристрасно  цілував.
   Цей  вечір  не  зміг  зупинити  їхні  почуття.Тільки  дерева  й  квіти  знали  про  їх  кохання,які  вони  щасливі,як  провели  першу  ніч….
     Похмурий  ранок…  коли  проводжав  її  додому,  вже  перегукувалися  й  заводили  пісні  птахи.  Поцілувавши  сказав,
-Люба  …  знай  у  мене  одне  життя.  І  я  хочу  його  прожити  з  тобою,  бо  всім  серцем    кохаю  тебе.  Сподіваюся  все  буде  добре,  то  ж  дочекайся  мене.
 Марічці  кожен  день  здавався  місяцем,  а  місяць  роком.  Щовечора  молиться  біля    ікони,  просить,  благає  Бога,  щоб  повернувся  живим.
   Минуло  три  місяці...  За  цей  час  отримала  тільки  два  листи,  які  прийшли  з  Луганщини.  Писав,  що  мали  їх  перекидати  під  Донецьк.  Журилася...  а  хто  дозвониться  сюди?    Коли  майже  завжди  немає    мережі.
Коли  приїжджала  у  містечко,часом  йшли  гудки  але  ніхто  не  відповідав.  Одного  разу  й  завітала  до  магазину,  роздивлялася  дитячі  речі.  Те  дитя,  що  носила  під  серцем,  вже  скоро    про  себе  мало  заявити.
   Минав  час…    горить  земля  на  Донбасі,  на  Луганщині.  Гатять  гради,  гаубиці  і  вже  колонами  їхали  танки.
 І  знову  мобілізація.  По  селах  і  містах  України  скрізь  хоронять  героїв.  Дуже  тяжкі  бої  на  фронті.  В  селі,  де  жила    Марічка,    теж  відбувся  похорон  та  мати  їй    заборонила  туди  йти.  Крики  і  стогони  лунали    до  самих  вершин  Карпат.
Хоч  по  телевізору  кричали,  що  це  АТО,  та  всі  знали,  що  це  справжня  війна.
   Вона  дуже  чекає  весну.  Надіється,  що  буде  кращий  зв`язок  і  вона  хоча  би  раз  додзвониться  до  Іванка  та  почує  його  рідний  голос.
Сонце  здіймалося  вище,  стікали  струмки.  Весь  час  думки,  відчай  і  смута    не  покидали  її.  Як  він?  Та  де  ж  він?  Мати  часом  заспокоїть,  а  іншим  разом  нагримає.  Повчає,  щоб  набралася  терпіння,  бо  це  дуже  шкодить  дитині.
   Розставав  сніг,  переповнені  річки,  всі  урвища  заливали  водою,  яка  стрімко  стікала,  розливалась  по  долинах.  В  містечко  майже  ніхто  не  ходив,  адже  добиратися  було  дуже  безпечно.                                                                              
     Останні  дні  березня.  Пахло  свіжістю,  ясні  сонячні  промені  мерехтіли,  прогрівали  землю.
 Марічка  проснулась,  вся  спітніла…  Що  це?!  Наснилося,  що  Іванко  ловив  її  вінок    у  брудній  воді  і  не  спіймав.  А  потім  маля  і  урвище.  Подумала  -  о,  наснилося  те,  що  було.  А  дитя,  так  то  ж  на  якесь  диво.За  декілька  днів  прийшов  час  пологів.
 Та  саме  в  цей  день,  відбувався  бій  під  Донецьком.  Іван  завжди,  відбиваючи  ворога,    просив  Бога,  щоб  його  не  діставала  куля.  І  про  себе  тремтячим  голосом  шепотів,
-        Мамо!  Марічко!  Все  буде  добре!Почекайте  ще  трохи…ще  трохи...  
   На  жаль,  снайперська  куля  влучила  в  ліве  плече.  Тільки  й  встиг  вимовити,
-Мамо…  Марічко…  хто  ж  у  нас?
   Зупинилося  серце  Івана,  а  на  світ  народився  малюк,  дуже  схожий  на  свого  тата.  Але  він  цього  не  дізнався.
 Хлопчик  народився  вчасно,  був  справжнім  бутузиком.  Воно  б  радіти  Марічці  та  щось  немов  стримувало.  Часом  все  ж  тішилася  сином,  цілувала  ручки  й  ніжки,  весь  час    придивлялася  до  нього,  інколи  казала,
-    Ой,  ти  мій  маленький  Іванко.
 Одного  дня,  задумуючись  до  матері,
–  Мамо,  а  що  звістки  ніякої  немає?  Та  тільки  похитала  головою,  в  її  очах  був  смуток  і  відчай,  відразу  перевела  тему.
Мати  поспішила  сказати,
-  Сказав  лікар,  вже  завтра  будеш  вдома,  -  поцілувавши,    вийшла.
Мати  одна  забрала  Марічку  з  лікарні.  Батько,  вже  пів  року  працював  у  Польщі.  З  містечка  їхали  на  таксі.  Але  це  ж    тільки  до  схилу  гори,  а  там  пішки.  Йшли  не  поспішаючи,  мати  весь  час  відставала,  немов  відтягувала  час.  Вона  попросила  йти  швидше,
-  Давай  матусю,  давай  швидше,  малий  їсти  захоче,  скоро  плакатиме.
Озирнулася  назад,  подивилася  під  ноги.  Призупинилась,  повільно  повернула  голову  в  сторону  й  здивовано,
-  Мамо,  що  це?!  Так  багато  людей  на  долині.
Випустила  сумки  з  рук,  на  руки  мовчки  взяла  онука.  Ледь  зблідла,  ніжно  дивилася  в  очі  доньки,  а  по  щоках  покотилися  сльози.  Тремтячим  голосом,
-    Іди….  попрощайся,  дитино.  Там  хоронять  твого  Іванка.

                                                                                                                                                                                 2016р
               
       
                             
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687756
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016

Роки поспішають…

   Нині  свято,  у  хаті  втішався  батько,
Озирнувсь,  довкола,  каже  веселенько,
На  мені,  погляньте,  вишита  сорочка,
Її  вишила,  для  мене  люба  донька.

Вихвалявся,  старий,  що  подарувала,
З  днем  народження,  так  щиро    привітала,
Сльози  радості  ковтав,  ніжно  дивився,
Ой,  коли  ж,  виросла,  в  роках  заблудився.

Скоро  заміж,чомусь  защеміло  серце,
Пригадав,  як  колись  росло  дитя  вперте,
Подивлюсь  на  нього  та  й  себе  питаю,
Чом  та  нащо?    Дуже  роки  поспішають.

Тож    зростили,  ми  добру  доньку,  радію,
Не  боюся,    як  нині,  старість  зустріну


2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2016

Знайомство ( віршована розповідь)

Поспішає  жінка  до  трамваю,
Струнка,  гарна,  так  років  тридцяти,
-Може  їдете,  ви  до  базару?
Вам  дозвольте,  пані  допомогти.

Усміхнулась  -  посмішка  троянди,
Зчервоніла,  зашарілася  вся,
-Підсобляєте…  ви  всім  і  завжди?
Красно  дякую,  мабуть  я  сама.

Наполегливо  глянув  і  справно,
З  овочами  кошики  підхопив,
-Познайомитись  треба  напевно,
А  мене,  шановна,  звати  -  Вадим.

Не  соромлячись,  немов  так  треба,
Огірочки,  вже  на  вагу  поклав,
Здивувалась,  на  мить,  аж  завмерла,
Він  почути,  її    ім`я  чекав.

-Хіба  можна,  отак,  що  ви  пане,
Чи  не  бачили,    їду  із  села,
                     Від  слів  вмить,  всюди  тиша  залягла,
-А    я  маю  диплом  агронома,
           Це  фортуна  нас  із  вами  звела?!

Помідори,  швидко  розпродали,
А  вона,  все  свій  погляд  ховала,
 На  автобус,  удвох    поспішали,
Мабуть  доля,  ними  керувала.


                                                         2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016

У вирій летить літо

Ой  летить,  літо    у  вирій,
Осінь  клала  фарби  сірі,
 Всі  листочки  фарбувала,
Всюди  злато  розсипала.

Нині  дні,  теплі  вітають,
 Тож  промінням  зігрівають,
Ми  було,  під  виноградом,
Із  тобою  сядем  разом.

Поруч  грона,  всі  медові,
Ану,  спробуймо,  чудові,
 Та  й  згадаєм,  як  молоді
У  часи,  лиш  вечорові.

Прохолода  підступає,
Закружляла,  огортає,
У  обіймах,  хоч  і  сиві.
Вдвох  усміхнені  щасливі.

Та  не  змерзли  ж,  є  кохання
Тож  на  краще  сподівання,
Нехай  віра  не  покида,
Хоч  й  прийшла  осіння  пора.

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2016

Ты же просто ловелас

Ты  меня  любишь,  или  нет,
Просил  скорее  дать  ответ,
Ну,  о  чём  милый,  говоришь
А  ты  подумал,  что  творишь!

Уж  скольких  женщин  обманул,
 Де  это,  знаешь  -  чересчур!
Скольких  любовниц  каждый  раз,
В  постели  нежились  у  нас.

И  ты  посмел,  меня  спросить,
После  всего?  С  тобою  жить?
Ты  про  любовь  и  вот    сейчас?
Ты    просто  хам  и  ловелас!

Забери  всё,  даже  кольцо
И  не  порочь  слово  «Любовь»,
Она    должна,  быть  навсегда!
Чиста,  прозрачна,  как  вода!

Трудно,  не  просто,  разлюбить,
Сил  предостаточно,  забыть,
Смогу  забыть,  ведь  я  сильна,
Побуду  временно,  одна.

Ведь  молода  и  красива,
Пусть  иногда,  чуть  капризна,
Себе,  уж  цену,    знаю  я
Теперь  забудь,  уж  не  твоя!

/Ловелас-соблазнитель  женщин

2016г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687366
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.09.2016

До школи

Я  до  школи,  вже  збиралась,
Вміло  косу    заплітала,
Подивилась  до  люстерка,
А  й  насправді,  вся  гарненька!

Математику  зробила,
 Й  вірш  і  правила  учила,
І  майстерно  з  пластиліну,
Спілі  вишні,  ще  морквину.

Тож  уроків,  не  боюся,
До  них  завжди  готуюся,
Гарний    настрій,  йду  завзято,
Йду  до  школи,  як  на  свято.

                     03.09.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2016

Почекайте журавлі…

Журавлі,  затримайтесь,  не  летіть,
Почекайте,  хоч  трішки,  одну  мить,
Місяць  вересень,  вас  підганяє,
Листок  жовтий,  з  вишні  спадає.

Не  спішіть,  наберіться  ще  сили,
Всі  гуртуйтесь,  дружно  у  родини,
Ясне  сонце  освітить  дорогу,
 Тож  повернитесь  навесні  додому.

Журба  трохи,  мене  бере  нині,
Не  почую  Курли  журавлині,
Завжди  радісно  буду  стрічати,
Навесні    у  вікно  виглядати.

Побажаю,  від  серця  удачі,
Нехай  вам,  умови  будуть  кращі,
Хоч  дорога  далека-  не  складна,
 Я  чекаю  завжди  й  рідна  земля  !

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687159
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016

Гумор 5

Чоловік  каже  дружині,
Щось  не  сваришся  ти  нині,
-А  чого,  маю  свариться,
Ти  ж  сьогодні  не  напився.
***  **
Онук  бабці  каже,  -Привіт!
Та  кивнула  у  відповідь  
-Малий,  дякую  за  візит!
З  гаманця  гроші  дістає,
Нехай  добре,  буде  усе!
Сховав  гроші,  всміхнувся,
Перед  дзеркалом  крутнувся,
Сльози  в  бабці  на  очах,
За  мить  з  хати,  мов  на  крилах,
Веселенькиий  поспішав,
Ледь  рукою,  все  ж  помахав,
-Зайду  скоро  до  тебе  я,
   Днями  ж  пенсія,  знов  твоя.

                                                             2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2016

Бери з життя найкраще

Бери  найкраще  з  життя,  що  зможеш,
Насолоджуйся  і  всьому  радій,
Доля  дає,  тобі  шанс,  що  хочеш,
Пізнай,  спробуй  і  відчуй  все,  що  в  нім.

Поглянь,  як  сонце  у  небі  сяє,
Веселий  промінь    зміг  росу  спалить,
Джерело  світла,  все  процвітає,
Очі  закрий,  тепер    хоча  б  на  мить.

Мабуть  тобі  здається  веселка,
Ніби  сховалась  поміж  вік  твоїх,
 Ніжно  торкнулася  твого  серця,
Простягни  радо,  руки  догори.

Впіймай  тепло  -  сонячне  проміння.
   Вже  вознестись,  мрієш  у  небосинь,
І  бачить  здалеку,  скрізь  цвітіння,
Красу  землі,  роздивись  навкруги,
Безмежні,  щедрії  поля  хлібні.

Степи  й  долини,  де  цвітуть  квіти,
 Тож  там  збирається  вся  родина,
Стежка  до  хати,  чом  не  радіти,
Знаєш  тебе,  тут  ненька  зростила,
Створи  сім`ю  і  плекай  надію.

Цінуй,  шануй,  що  маєш  на  землі,
Проживи  так,  життя,  як  годиться,
Твоя  душа,  щоб  співала  пісні,
Щоби  ти  зміг,  щастям  всолодиться.

2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2016

В перший клас

Спішать  дітки,  дуже  щасливі,
В  школі    свято,  тішаться  днині,
Перший  раз  -  у  перший  клас!
Тож  навчайтесь!    У  добрий  час!
>
Кожен  учня  привітає,
В  нього  серце,  аж  калатає,
Та  здивовано  розглядає,
Батьків  очі,  весь  час  шукає.
>.
Скрізь  краса,  у  вишиванках,
А  дівчатка  в  пишних  бантах,
Личка  радістю,  аж  горять,
 Всіх  маляток,  вже  веселять.
>
Перший  дзвоник,уже  задзвенів,
Запросив  дітей  і    вчителів…
До  уроку,тема  миру,
Який  всіх  збере  в  родину.
>
Відлетять  роки,  підростуть,
Тут  пізнають  багато  наук,
Це  життя  запам`ятають,
Й  перші  дзвоники,  лунають!

***
 Вітаю  щиро    усіх  зі  Святом!
Миру,  здоров`я,тепла  і  добра!
Хай  навчаються  дітки  завзято!
Й  буде  щаслива  дорога  життя!


                                                       01.09.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686964
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2016

Погляд

Прохолодно  у  парку.  На  асфальті,
Заклопотані,  веселі  горобці,
Такі  жваві,  то  ж  зернята  збирали,
Раз  у  раз,  голівоньки  підіймали,
І  цвірінькали-  дякували  мені.

Я    раділа,  їм  зернят  підкидала,
Та  раптово  прямий  погляд  зупинив,
Відчуття,  якесь  дивне,  збентежена,
Одна  мить,  мов  до  себе  приворожив.

Вже  боялась  вдихнуть  на  повні  груди,
Повернуть,до  нього  голову,  у  бік,
Хтів  присісти,  напевно  чекав  згоди,
Та  відразу,    у  мене    забракло  слів.

Мила  посмішка,  немов  чарувала,
Трепіт  серця,  хотіло  кудись  втекти,
Ніжним  поглядом  -  сідай,  я  сказала,
Горобці,  розлетілися,  хто  -куди.

Вечоріло,  розійтись  не  хотіли,
Вдвох  ловили  краплини  насолоди,
Зорі  в  небі,  яскраво  мерехтіли,
І  здавалось,  водили  хороводи.

Тиха  ніч,,  казкова,  нас  п`янила,
Він  всміхався,  обережно  обіймав,
Я  щаслива,  нині    долю    зустріла,
Дивний  погляд,  мене  все  ж    причарував.

                                             25.08.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016

Гумор 4

Покатай

Сидить,    бабця  на  дивані,
Ледь  схилилася  на  руці,
Враз  онук,  так  років  п`яти,
Не  хтів  дати  подрімати.
Заліз  швидко,  їй  на  спину,
-  Покатай,  давай  дитину!
 Щось  давно,  вже  не  катаєш,
Боюсь  ледачкою  станеш!
                                 2017р

Клопочуться  дід  та  баба  

Клопочуться  дід  та  баба,
-  Ой  так,  давно  дощу  нема,
Хоч  би,  не  настала  біда,
Вже  сохне  грушка  молода  -,
 Онук  у  пісочку  грався,
Уже  й  з  дідом  забавлявся,
За  руки,  удвох  взялися,
І  так,  в  город  подалися.

За  мить,  онук  біля  баби,
-    До  вітру,  мо»  захотів  ти?
-  Допіру,  з  дідом  там  були,
             Ми  грушку  разом  підлили.

******
Бабця  казочку  читала,
А  онучка  засинала,
Стара  тихо  засопіла,
Мала  вмить,  планшет  включила.

                             2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2016

Я хотел любви (песня под гитару)

Свою    гитару  взял  в  руки  рома,
И  звонким  голосом  песня  лилась,
Ах  где  же,  где,  та  матушка  воля,
Моя  душа,  совсем  уж    извелась.

Тобою  жил,  лелеял  душою,
Мечтал,  чтоб  искренно  сказала-  Да,
И  хотел  чтобы  всегда  со  мною,
Ночами  пела  песни  у  костра.

Мила,  стройна,  красива  и  умна,
А  блеск  волос,  словно  цвет  пшеницы,
Сказала:-  Рома,  я  не  для  тебя,
Уж  наши    песни  давно  забыты.

А  ведь  так  нежно,  ты  улыбалась,
Когда  любил  и  страстно  целовал,
Но  ненадёжной,  вдруг  оказалась,
Уж  каждый  вечер  другой  провожал.

Хотел  любви,  ты  разожгла  огонь,
Но  отказала  -  как  нож  возила,
Ужасно  больно  и  горько  до  слёз,
Скажи  зачем,  ты  так  пошутила.

                                                                         2016г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686554
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 30.08.2016

Постривай осінь

Ти  постривай,  осінь  і  не  поспішай,
Нехай  достигне  на  городі  врожай,
 Хай  наберуться  силоньки  бурячки,
У  кукурудзи  підсохнуть  качани.

Златом  оздобила,ще  сонні    трави,
В  багряний  колір  одягла  дубрави,
Уже  на  вишнях,  зовсім  темне  листя,
Вже  одяглася  калина  у  намисто.

У  полі  сонях    крутить  головою,
Він  собі  має    зроду  таку  долю,
Іще  тримає  в  собі  жовті  квіти,
Щоб  смачні  зернята,  щоби  дозріти.

Вже  зовсім  скоро  нагрянуть  холоди,
Давно  у  вирій  готуються  птахи,
Вже    журавлі,  зберуться  у  родини,
І  полетять,дружно  в  другі  країни.

Осінь  почуй,  не  занадто  поспішай,
Холодний  дощ,  не  зови,  не  поливай,
Дай  іще  сонечку  трішки  погріти,
Дивній    природі  і  нам  порадіти.


30.08.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2016

Стоять люди зажурені. .

Пливуть,  хмари  у  синяві,
Там  сонечко  ховається,
Воно,  сьогодні  у  журбі,
Снаряди  розриваються.

Летять  душі  нескорені,
Немов  в  далечінь  журавлі,
Стоять  люди  зажурені,
Війну,  проклинають  усі.

Заплакало  небо  дощем,
СлізьмИ,  на  землю  падає,
У  кожного,  щем  під  серцем,
 Синочку  !З  болемно  згадає.

В  життя  увійшли  страшні  дні,
Скрізь  дзвони  не  замовкають,
Зібрався  люд  на  цвинтарі,
 Героїв,  знову    ховають.


28.08.  2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686388
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016

Ясне літечко відліта…

Ясненьке  літо  відліта,
У  яблуневому  саду,
Пора  осіння,  золота,
Все  підфарбовує  листву.

І  прохолоду  ніч  несе,
Туман  упав,  все  у  росі,
 І  висить  яблучко  одне,
Хилилось  ніжно  до  землі.

Ледь  –ледь  жовтіє  грушка  Скарб,
Ще  стигне,  з  сонцем  заграє,
Пахкий  солодкий  виноград,
Вино  рікою  потече.

Зберу  цей  щедрий  урожай,
Завжди  в  поклоні  до  землі,
Тобі  подяка,  рідний  край,
За  радість,  тепло  на  душі.


2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2016

Порося (гумор)

Наступили  тяжкі  часи,
Зажурилися  старики,
Онук  буде,  до  школи    йти,
Треба  гроші,  а  де  ж  знайти?

Сіли  поруч  дід  та  баба,
Відбулася  в  них  нарада,
Треба  їхати  на  базар,
У  сараї  лежить  товар.

На  повозі,  дідусь  сидить,
Порося,  в  мішечку  лежить.
Гарненько  онук    тримає,
Той  голосно  завиває,
-Не  везіть,  мене  нікуди,
 Завжди  слухатись,  я    буду.
А  малий,  зовсім  помарнів,
Продавати  ж  він  не  хотів.

Поросятко  дуже  любив,
Його  добре  відгодував,
-Краще  би  і  не  продавав.
-Знай,  нікому,  я  не  віддам,
Говорив  онук  тихенько,
   І  мішок  гладив  легенько.

 Вже  позаду  полечко,  яр,
Недалечко  видно  базар.
Дідусь  їде,  тягне  віжки,
Онук  тихо,  ріже    стрічки,
 З  мішка  впоспіх  вже  витягав,
Поросятко  на  руки    взяв.

Час  минав..    їхав  тихенько,
Подрімав  дідусь  гарненько.
Повернувся,  глянув  у  бік,
 З  поросятком  онучок  втік!

                                                     2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686197
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016

Сійте добро

Ой  сійте  люди,  сійте  добро,
У  кожний  дім  та  й  між  собою,
Я  знаю,  повернеться  воно,
До  вас,  до  всіх,  іще  й  з  лихвою.

Сердечно,  як  у  полі  жито,  
Країна,  щоб    багатша  стала,
 До  нас  не  приходило  лихо,
Й  земля  рідненька  процвітала.

Нехай,на  святій,  щедрій  землі,
Воно,  скрізь  гарно    проростає,
І  дружній,  великій  родині,
   Життя,  іще  кращим  стане.



***
Сьогодні  відзначаємо  день  Успіння  Святої  Богородиці
Щиро  всіх  вітаю  з  святом!!!
Кожній  родині  щастя,здоров*я,миру,  добра
Щоб  у  достатку  жила    дружня  сім*я!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2016

Ти зробив боляче…

   Так  боляче,  ти  зробив,  як  зміг?
У  очі  глянула,  тікали,
Хіба,  вже  не  разом  по  житті?
Як  діти?    Але  ж  ми  кохали.

А  літній,  наш  вечір  наш  щасливий?
Коли,  вдихали  смак  любові,
І  місяць,  був  свідком,  мінливий,
У  небі  посміхались  зорі.

Тоді,  долі  наче  намисто,
Раділи  і  так  довіряли,
Від  щастя  летіти  хотілось,
Довіку  разом,  обіцяли.

Здавалось,  щастю  нема  краю,
Тож  дім,  чудовий  й  гарні  діти,
Чому,  так  сталося,  не  знаю,
Цю  витівку,  як  же  стерпіти?

Зажди,  я  візьму  себе  в  руки,
Уговтаюсь,  врешті  все    зважу,
Адже,  скоро  будуть  онуки,
Пішов,    як    спромігся  на  зраду?

Ні  плакати,  скиглити,  що  ти?
Цей  біль,  у  собі    приховаю,
Гадаю,  зрозуміють  діти,
Вони  ж,  уже  самі  кохають.

Волосся,  давно    в  срібній  росі,
Ти  вирішив  зробити  снігом?
Відкину  сумніви  і  жалі,
Буття,  я  своє  зроблю    літом.

Почуй,  збагнеш  та  мабуть  пізно,
Всміхатись  хочу  і  любити,
У  очі  дивитимусь    сміло,
Життя  ж,  завжди  треба  цінити  .  
                                     
2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2016

Яєчко

Чому  курочка  кричить,
Чи  знесла  яєчко?
У    сарай  дівча  біжить,
Озирнулась  й  швиденько.

Уже  поряд  й  так  мило,
Усміхається  й  каже
 -Ой    дивись,  бабцю  диво,
Я  знайшла,  бачиш  справжнє!

Все  кудахкала  й  знесла,
Ця  мала,  ось  чорненька!
Дай  насиплю    їм  зерна,
Хай  знесуть,  ще    яєчка!

Знов  усміхнена  бабця,
Вже  онучка  підросла.
Яке    справді,це  щастя
Коли  поряд  дітвора!

             26.08.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685859
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2016

Колискова

Вдалині  сонечко  промені  сховало,
Червоний  обрій,  ледь  темніше  ставало,
Стелились  хмари,  смужкою,  мов  рушником,
Червоні  плями,  в  небі  розляглись  кругом.

Не  чути  в  лісі,  ніякої  звірини,
Птахів  не  видно,  по  схованках  сиділи,
Часом  ворона…    крикне,  а  потім  сова,
Зненацька  пташечка  випала  із  гнізда.

Та  знову  шурхіт,  сова  крильми  махає,
Усе  здригнеться  і  знову  затихає.
 По  кущах  раптом,    вже  шарудять  горобці
 Довго  вкладались,  щоб  подивитися  снів.

Нарешті    всюди  запанувала  тиша,
Солодкий  сон,  усіх  спеленала    нічка.

                                                     12.08  2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2016

Гумор 3

З  онуком  бавиться    

Сидить  на  стільчику  бабця,
З  малим  онуком  бавиться,
Той  знов  ходить,  кругом  неї,
 Й  що  раз  дивиться  на  двері.

Із  хати  вийшла  матуся,
Та  й    весело  до  синочка,
-  Що  ти,  круг  бабусі  ходиш,
Про  що    ти  весь  час  бурмочиш?

Малий  ,-  Не  мішай  матусю,
Мораль,  бачиш  їй  читаю,
Є  думка,  як  покарати,
Чому  не  пустить  гуляти?
                                               
Дід  та  онук

Дід    газету    довго  читає,
Онук  вертиться,  заважає,
Малий  чуєш,,  посидь  хоч  трішки,
Прочитаю,  я  тобі  віршик.

Ой    таке,  справді  скажеш  діду!
Щ  в  політику  я  полізу?
Тільки  ж  це,  ти  в  голос  читаєш,
Щось  мо»  інше,  цікаве  знаєш?
                                                           2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016

Моїй країні двадцять п`ять

Моїй  країні  двадцять  п`ять,
Це  не  багато  й  не  мало,
Напевно  треба  взяти  старт,
Щоб  навкруги  процвітало.

Життя  людей,  щоб  раділи,
Щоб  незалежні  ми  усі,
Люди    роботу  замали,
І  було  легко  на  душі.

Чи  знають  там,  на  Донбасі,
Що  ми  говорим-  «НІ»  війні?!
Щоби  навіки    у  дружбі!
Бажаєм  миру  на  землі!

Думки  тривожні  літають,
Коли  ж  повернуться  сини,
Там  все  горить  і  стріляють,
Скажіть,  як  орків  зупинить?

«  Боріться  всі  -  поборете»,
Тарас  давно  нам  заповів,
«Свою  Державу  створите,
Усіх  розбивши  ворогів».

 Ми  не  забудем,  ці  слова,
Надія  завжди  є  й  була,
Країна  вільною  жила,
Щоб  колосилися  хліба.

Віками  вчили,  нас  батьки,
За  рідну  землю  стояти,
Є  сила  мужності  завжди
Спроможні    воленьку  мати.

Сонце    моє-Україна!
 Іще  розквітнеш,    прийде  час,
Вільна!  Соборна!Єдина!
І  не  здолає  ворог  нас!

23.08.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2016

Річниця весілля ( з гум)

Сьогодні  в  баби  з  дідом,
Річниця  їх  весілля,
Мабуть  буде  застілля,
Не  кругла,  хоч  ця  дата,
Та  все  ж  хочеться  свята.

Рихтують,  вже    на  обід,
 Усе  до  діла,  все,  як    слід,
Як  білка,  крутиться  дід,
Швиденько  біжить  у  хлів,
Заквасочка,  там  бродить,
Світленька,  круги  водить.

Поплентав  по  огірки,
Ще  й  взяв,    трохи  цибульки,
Гарненький  настрій  має,
До  бабці  все    моргає.

-Дідусю,    мій  дідусю,
Вареничків  наварю,
З  картоплею,  ой  смачні,
З  капустою  запашні,
Підсмажу,  ще  й  шкварочки,
Відзначимо  радо  ми.

На  часі  святкувати,
Із  чого,  як  почати,
 Готовий  вже  й  салатик,
Дід  хитрий,  другу  квасить.

Враз  тулиться  так  ніжно,
Стара,  -  Ну  не  солідно,
Горілки    більше  не  пий,
Бо  завтра  -    будеш  слабий,
 Втер  ніс  і  цмок  у  щоку,
 І  випили  потроху,
Пісень…    гарних  співали,
Про  молодість  згадали.

-  Яка    ж  в  мене  гарненька,
Вареничком  пухкенька,
 В  коханні  дід  зізнався,
Героєм  почувався.

 Так  добре  було  на  душі,
Старий  сопів    на  руці,
Бабця  постіль  готувала,
Весь  день  праця,  пристала.
Така…  була  річниця.
Гульнули,  як  годиться.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016

Моя Україна

О,  Україно,  завжди  горджуся  тобою,
Від  чарівних  Карпат,  аж  до  самого  Сходу,
Повік  народ,  наш  невтомний  і  працьовитий,
Душу  всякчас  віддавав,  щоби    краще  жити.

На  нас  віками  нападали    руси,  хани,
Святую  землю,  не  раз  воїни  топтали,
Боролись  люди    і  померали  за  волю,
Стоять  за  правдоньку  та  за  щасливу  долю.

У  нас  байдужих  немає,  всі  на  сторожі,
 Тож  відчайдушні  патріоти    відбить  гожі,
Орків,  що  лізуть,  як  ота  чума  нахабно,
Навіть  дітей  і  старих  вбивають  безжально.

Ми  за  свободу,    боремося  й  краще  життя!
Дружню  родину,  волю,  щасливе  майбуття!
Моя  земля,  рідненька  співоча  країна,
Несу  у  серці  мрію,  щоби  завжди  вільна!
Нехай  розквітнуть  долини,  ліси,    і  поля!
Хай  небо  чисте  і  лине  пісня  солов`я!

                                                                 2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2016

Моя країна

Ти  чарівна,  досить  неосяжна,
Моя  земля,  щедра  і  прекрасна!
Тут  народилася  й  хочу  жити,
Своїх  дітей,  онуків  зростити.

Моя  країна  –  безцінні    поля,
Дзвінкі  й  веселі  пісні  солов`я,
Тут  величаві  гори  Карпати,
Тож,  де  красу,  ще  таку  пізнати!

Прозорі  ріки,  джерельна  вода,
Сади  квітучі,  курли  журавля,
Дуби  могутні,  велич  ялини,
Шовкові  трави,  гаї,  долини.

Дніпро  широкий,  все  котить  хвилі,
Щоби  всі  люди    та  й  були  щасливі,
Це  Україна  !  Має  сім  чудес,
Де  щира  радість  лине  до  небес!

Завжди  в  єднанні  живуть  родини,
Не  знаю  кращої,  я    країни!
Як  калинонька,  красива  в  цвіту,
Моя  Батьківщина-тебе  люблю!

***
Святкуємо  День  Незалежності  нині
Добра,  щастя,здоров`я  кожній  родині!
Хай  буде  мир!  Єдина  Україна!
Хай  процвітає  моя  Батьківщина!


                                                       2016  р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685104
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016

Не буду їсти супчик

                         Віршована  розповідь

Я  не  буду  їсти  супчик,
Бо  здається  болить  зубчик,
Хитро  скиглила  онучка,
-  Хай  його  краще,    з`їсть  Жучка.

То  вже  їй,  каже  бабуся,
-    Дам  цукерки,  хай  з`їсть  Мушка,
-  Ти  бабусю  схитрувала,
Губу  дуже  розкатала,
-  Сама  хочеш  смакувати?
Чи  ти  мрієш  приховати?
-  Киця  Мушка  любить  мишку
Знаю,  Жучка  любить  кістку,
Тож  ти  жадібна  занадто,
Для  одної  забагато.

Швидко  ложка  мерехтіла,
Скоро  сьорбала  –  упріла,
-  Бач  боліти,    вмить  перестав!
Де  цукерки?  То  ж  вже  давай!

                                         22.08.2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=685101
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2016

За що…

Зранку  вітрець  куйовдив  листя,
Кущам  й  деревам,  що  у  гаю,
Вже  й  розгулялась  громовиця,
Стрімко  летять,  краплини  дощу.

Вдивлялась  жінка  вдалечінь,
Щодня  надію  в  серці  мала,
Коли  кінець  страшній  війні
За  сина  думка,  літала.

Любий,  кровинка  рідненька,
Я  чомусь  спати  не  в  змозі,
Хай  мине  скоро  ніченька,
Тебе  діждусь  на  дорозі.

Об  вікно  вдарилась  пташка,
Чорна  хмарина  ридала,
І  мати  плаче,  як  злива,
Сина  нема,  відчувала.

Вже  на  коліна  припала,
Крик,  плач,  відчай,  голосила,  
За  що  ця  клята  Росія,
Вбила  єдиного  сина  ?!

Під  серцем  біль  відчувала,
Війна  розбила  надію,
Пече  у  грудях,  згадала,
Читала  казочку  сину.

Проснувся  сірий  світанок,
Гроза  неспішно  сатихала  ,
А  в  небі  звав  жайворонок,
Мати  його    не  стрічала.

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016

Подарунок ( віршована розповідь)

Вже  вісімнадцять  доні  нині,
Батьки  милуються  квартирі,
Усе  життя    гроші  складали,
У  подарунок,  нині  взяли.

Віддали  їй,  ключі  наперед,
Щоб  навела  там  шик,  марафет,
Та  щось  смачне  приготувала,
І  сама  гості  зустрічала.

Раді  батьки,  то  ж  приїздили,
З  букетом  поспіхом  звонили,
У  дверях  донечка  пихата,
Скоро  із  опалу  до  тата,
-  Було  би  краще  подзвонити?!
Чи    іншим  разом  приїздити?!
Тож  у  квартирі,  я  (хазяйка),
До  вас  приїду,  мабуть  завтра!

І  зачинивши  двері,  пішла,
Батькам  болить,  серце  і  душа,
Але  ж  сьогодні,  свято  нині,
Їхній  ріднесенькій  дитині.

***
                 Так  дочекались  повноліття…..
                                     Не  завжди  тішить  нас  суцвіття.

                                                                           2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.08.2016

Серпневий рай

Який  красивий,  мій    рідний  край,
У  цей  чудовий  літній  ранок,
Тож  душу,  втішає  нам  розмай,
І  цей,чародійний  світанок.

Вже  серпень  щедрістю  веселить,
Всьому,  що  виросло  у  саду,
Туди  завітаю  лиш  на  мить,
Багатий  врожай,  радо  зберу.

Ось  яблучка,  уже  червоні,
Потішать  грушечки  запашні,
Сливки,  виблискують  на  сонці,
А  пахнуть,  шото  достигли  всі.

Знов  золото  сонце  кидає,
На  виноград,  неподалік  тут,
Уже  деякий  достигає,
І  красені  -  соняхи  цвітуть.

Звела,  я  голову  догори,
Ич,  б`ються,  хитрі  горобчики,
Аж  цвіт,  по  різні  боки  летить,
Задири,  як  жваві  хлопчики!

І  знов,  подивлюся  навкруги,
Попала,  в  диво  -  серпневий  рай,
Щаслива,  щедрі  у  нас  сади,
Який,  мій  багатий  рідний  край!


2016  р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016

Любий, підійди…

Підійди  любий  і  ніжність  відчуй,
Я  подарую  солодкі  уста,
Хочу,  щоб  ти,  завжди  тільки  мій  був,
   В  тобі  розтану,  як  рання  роса.

І  зазирну  в  закохані  очі,
Міцно  руками  мене  обійми,
Щоби  лились  почуття  урочі,
Свічу  любові  для  нас  запали.

І  простягни,  ніжно  долоні,
Щоби  з`єдналися  нам  серцями,
Чудова  ніч,  ми  як  у  полоні,
Тож  поцілуй,  кохай  до  безтями.
         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684756
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2016

МОЯ МРІЯ

         Вечоріло….  сонце  немов  купалося  в  морі,  далеко  край  неба,  червоне  з  темно  -  синім,  наче  в  жмурки  грало,  то  ховалося,  то  знову  виднілося.
   В  Наталчиній  кімнаті  час  від  часу  яскраві  промені  виблискували,  як  хвилі.  Здавалося  море    зовсім  поруч.  Дівчинка  любила  спостерігати  за  хвилями,  за  зміною  кольорів,  які  надихали  створити,  щось  подібне.
     Неподалік  від  вікна  стіл,  вона  в  кімнаті  одна,  батьки  займались  своїми  справами.  Допіру  тато  для  картини  приніс  полотно.  Це  буде  подарунок  для  Сашка,  адже  в  нього  скоро  день  народження.  Відкривши  шафу,  дістає  купу  різнокольорових  стрічок.
   Ще  з  трьох  років,  мама  заплітала  коси  колоском,  які  мали  колір  стиглої  пшениці.  Потім  красиво  закладала  їх  і  вона  здавалася,  ще  круглішою,  гарнішою.  Любила  стояти  перед  люстерком  і    інколи  просила    придбати  жовті  і  сині.  Такі  кольори  їй  подобалися  більше.  А  одного  разу,  коли  вже  ходила  в  школу,  навчалася  в  першому  класі,  заказала  атласну  білу.  Мама  запевняла,  що  капрон  модно  та  Наталка  не  відступала.  Завдяки  посидючості  дівчинки,  мама  навчила  робити  картини.  В  її  кімнаті  було  дві,  зроблені  разом.  На  одній  картині  червоні  і  рожеві  троянди,  атласні  квіти  мали  особливий  блиск.  На  другій  картині  -  у    зеленій  вазі  жоржини  бузкового  кольору  –  це  її  майже  самостійна  робота.  Руки    настільки  вміло  підшивають  стрічки,  що  ніде  не  видно  жодної  ниточки.
     Із  Сашком  познайомилися  на  площадці,    мешкав  у  другому  під’їзді,  на  другому  поверсі  у  п'ятій  квартирі  та  це  не  завадило  дружбі.  Чорнявий  хлопчик,  серед  інших  дітей  найгарніший  на  обличчі.  Його  карі  оченята  часом  бентежили  і  вона  вже  хотіла  зробити  щось  наперекір.  Та  все  ж  майже  ніколи  не  сперечалися,  він  поступався.  
На  полотно,  Наталочка  уміло  наводила  штрихи    мабутньої  картини.  Раптом    двері  постукали,
 -  Ти  уроки  зробила?  
   -  Так  матусю,  маю  одну  ідею,  Сашкові  дванадцять  років,  вирішила  йому  зробити  подарунок.
Нічого  не  сказавши,  мама  привітно  глянула    і  вийшла.  Рухливість  рук  і  стрічки  прилягають  до  полотна.  Вже  є  сонце  й  хмари,  для  чарівної  небосині  і  хвиль  підбирала,  то  голубі,  то  сині  стрічки.  Якщо  глянути  здалеку,  здавалося  море  трохи  штормило  .  Вдивлялася  в  своє  ж  творіння    і  трішки  раділа.  Клопітка  праця  займала  багато  часу  та  Наталка    була  наполеглива.  
Ось  вже  закінчувалось  літо.  Школа…  вона  чекала  цього  дня,  скучила  за  Сашком.  Ще  з  першого  класу  за  однією  партою.  Зазвичай  вчителька  намагалася  їх  розсадити  та  це  лиш  на  кілька  днів  вдавалося  зробити.  Посміхалися  один  до  одного  і  вже  знову  сиділи  разом.
   Картина    вже  майже    закінчена.Та  яхта,  яку  вона  вирішила  показати  в  морі,  її  чомусь  визиває  дивне  відчуття,  посміхнувшись,  внизу  підписала  -  Моя  мрія.                  
Раптово  до  кімнати  зайшов  тато,
-  Як  справи  доню?
Швидко,  закривши  спиною  картину,  обняла    і  ніжно  до  нього,
 -    В  мене    Сашкові  майже  готовий  подарунок,  не  дивися!  
-А  ти,  що  не  знаєш?!  Вони  завтра  в  Афганістан  їдуть,  тато  ж  лікар,  там  буде  працювати.
 Хвиля  відчаю  проникла  в    її  душу,
 -  Та  нічого,  завтра  привітаю.  А  там,  нехай...  тату,  але  ж  він  повернеться?  
       -  Сподіваюся….  на  жаль,  там  війна…
 На  сході  вже  ледь  жевріло,  Наталці  не  спалося.  Ранок  був  сонячним  та  зовсім  невесело,    її  не  покидало  відчуття    тривоги.  Гарно  запакувала  картину,  вийшла  з  під`їзду,  поглянула  в  гору,  він  стояв  на  балконі.
 -  Сашко!  -  махнула  рукою.
 -  Заходь!  
 Наталка  піднялась  на  другий  поверх.  Біля  дверей  стояли  валізи.
-    Я  вітаю  тебе!-  почервонівши,  віддала  картину.
 -  Ой,    дякую  та  ми  ж  чекаємо  таксі.
-  Та  нічого,  потім  приїдеш,  подивишся  .
 Трохи  засоромившись,  подякував  вдруге,  сигналило  таксі.
       Від  будинку  від`їжджає  машина,  понурений  Сашко  помахав  рукою.
               Час  плинув…  мабуть  не  було  такого  дня,  щоб  не  згадувала  Сашка.  Ось  вже    останній  рік  в  школі,  скоро  Новий  рік,  а  там  і  випуск.    
     В  цьому  році  снігу  насипало,  як  ніколи,  а  тепер  ще  ожеледиця.  Наталка    поверталася  зі  школи,  до  другого  під’їзду  під’їхало  таксі.  За  кілька  секунд,  біля  машини,  стояв  стрункий,  молодий  хлопець.
 -  Олександре,-  гукнув  чоловічий  голос…
 Наталка,  оглянувшись,  немов  завмерла  та  ненароком  послизнулася,  падала.  Раптово  відчуває,  як  її  її  хтось  підхопив.
Це  був  Сашко...  ці  очі,  саме  ці  карі  очі,  які  вона  завжди  пам`ятала,  чекала  зустрічі.
 -  Наталко!?    
Зашарілася,  відчувала,  що  червоніє,  серце  ледь  не  вискакувало,
 -  Я.
   Трохи  соромлячись  її  погляду,  провів  додому.
       Сашкова  сім’я  нарешті  була  вдома.  Разом  з  батьком  затіяли  ремонт,    все  робили  самі.  Переїжджаючи  з  міста  в  місто,  життя  всього  навчило.
 Ось,  вже    в  руках    тримав  подарунок,  який  колись  принесла    Наталка,  роздивлявся  його,  повісив  на  стіну.  О!  Які  ми
були  діти-    подумав,  як  гарно,  майстерно  зроблено.  Та    тільки  тепер  він  помітив,  що  картина  була  підписана.  Згадалося  дитинство…  поспішив  до  дверей.
   -  Сину  ти  куди?  -    запитала  мама.
 -  Я  зараз…
       Стояв  перед  давно  знайомими  дверима  та  не  наважувався  подзвонити,    якесь  відчуття  відповідальності  і  трохи  страху  зупинило  його.  А  можливо  в  неї  хтось  є….
         Прийшовши  до  школи,  присів  за  одну  парту  з  Наталкою  Без  перешкод  дивився  на  неї,  на  її  коси  і  все  намагався  заглянути  в  смарагдові  очі.  Вона,  як    розквітла  квітка,  тільки  так  можна  назвати.  Круглолиця,  щічки  немов  пелюстки  рожевої  троянди,
-Ти  що  сама  сидиш?
 -Так!  Тебе  ж  не  було…...
           Новий  рік  святкували  весело,  адже  були  разом.  Кілька  раз  хотів  запросити  до  танцю,  але  щось  із  середини  зупиняло.  На  заваді  відчуття  холодного  поту,  злегка  трусяться  руки.  Що  це?  Адже  з  іншими  дівчатами  такого  не  було,  там  все    просто,  навіть  поводився  зухвало.
       Весна  ...    в  школі  останній  дзвоник.  Згодом  її  навчання  вУнівері.  Сашко  ж  навчався  в  мореходці.  Часом  зустрічав  із  занять,  по  дорозі  розповідав  про  життя  в  Афганістані.
   Приходячи  додому  все  підходив  до  подарунка.  Знову  і  знову  дивився  на  літери,  задумувався.  
           Збігли  роки.  Закінчилось  навчання,  Наталка  вже  доросла,  отримала  диплом  терапевта.    Коли  привітав,  перший  поцілунок  в  щічку.  Все  ще  соромлячись,  запросив  на  побачення.  Він  теж  відчував  себе  щасливим,  адже  вже  отримав  звання  капітана.  Цього  дня,  Олександр  чекав  її  з  букетом  червоних  троянд,  хвилювався,  здалеку  побачив  і  вже  посміхався.    Теплі,  ніжні  погляди,  взявшись  за  руки,  прямують  по  причалу.  Морські  хвилі  лагідно  покачують    яхту.  Назва  «Моя  мрія»,  золотисто  -  рожево  виблискує  на  сонці.  За  декілька  хвилин,  Наталка  і  Олександр  відпливали  в  щасливу  подорож.    Мріючи,  що  ця  подорож  стане  початком  нового  життя.
                                                                                                                                                                                                                                                         2016  р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684589
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016

Сьогодні свято Спаса

Зранку  сонце,  чути  гомін  птахів,
Літні  дні,  тепло,  всюди  лине  спів,
Майже  зібраний,  щедрий  урожай,
Дзвін  небес,  закликав  у  святий  храм.

Ми  подякуєм  Богу  і  землі,
За  добро,  в  полі  хліба  золоті,
Освятити  яблука  і  груші,
Виноград  солодкий,  мед  пахучий.

Зберу  мак,  чебрець,  волошки  сині,
Букет  квітів,  у  моїй  хатині,
Свято  Спаса  дочекались  нині,
 Ми  прославимо  його  в  молитві,
Нехай  нас,  почує  сам  Всевишній,
Благодать  пошле  кожній  родині.

*******
З  святом  вітаю,    дружню  родину!
Хай  завіта    щастя  у  світлину!
Щоби  раділи  життю,  щедрій  землі,
Завжди  було  святково  на  столі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2016

Вже йду до неї

Поміж  високії  гори,
Я  прогуляюсь  при  днині,
Всюди  ялини,  явори,
 Смереки  тут,  при  долині.

Краса  довкола  роздивлюсь,
Може  тебе  все  ж  зустріну,
Із  джерела  води  нап`юсь,
Будеш  моя,  не  покину.

Ой  дерева,  чародійні,  
Мені  сажіть,  що  робити,
Я  покохав  дівча  нині,
Туди  не  смію  ходити.

Ненька  всякчас  не  пускає,
Злісно  бурчить  –  ні,  не  пара,
Болить  душа    і  страждає,
За  що  оця,  Божа  кара?

Знов  умовляв  він  матусю,
Чомусь  і  слухать  не  хоче,
Каже  собі,  знайдеш  іншу,
А  моє  серце    тріпоче.

Тож  полюбив,  очі  сині,
Через  них  спати  не  можу,
Її  ті  коси  пшеничні,
Я  заплітать  щодня  хочу.

Ялини  пишні  й  смереки,
Ви  підкажіть,  як  буть  далі?
Немає  сенсу  вже  й  жити,
 Проршу  розвійте  печалі.

Аж  серце  мліє  –  згадаю,
Як  уст  торкався,  солодкі,
А  що  робити  й  не  знаю,
Не  хлопчик  врешті  йти  в  гості.

 Усе  життя  із  тобою,
Скільком  кохати  обіцяв,
І  кожен  раз,  не  догоджу,
Роки  збігають,  сивим  став.

Друзі  дітей  давно  мають,
Я  як  билина,  все  один,
Вже  йду  до  неї,  кохаю,
Знаю  нашепчеш,  ниций  син.

Терпець  урвався  -  так  буде,
Нарву  букет  гарних  квітів,
Мамо  прости,  люблю  дуже,
Вона  найкраща  у  світі.

                                               2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684394
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2016

Скоро осінь

Вмлівають  квіти,  зажурились
Не  раз  вмиваються  дощами,
 Від  прохолод,  не  забарились,
Частіш  приходять  вечорами.

У  небі  всміхнена  зірниця,
Все  довша  й  довша  ніч  –  літає,
І  пані  -  осінь  чарівниця,
Скоро  на  землю  завітає.

Багрянцем  вкрилися  всі  трави,
Не  так  сміливо  сонце  гляне,
Міняють  колір  зелен  –  трави,
Спливає  літечко  духмяне.

 Листочки  падають  із  вишні,
Упіймав  вітер  і  десь  поніс,
Ялинки  раді,  стоять  пишні,
Що  завітають  холодні  дні.
.

                                   2014р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684389
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2016

Весілля в селі ( віршована розповідь)

Ой    музики,  ой  музики,  веселенько  грають,
     У  селі  весіллячко,  то  ж  гостей  призивають,
І  сусіди,  як  годиться,  теж  не  забарились,
   Одяглися,  гарно,  модно,  з  квітами  з`явились.
                           Привітання,  побажання,  весело  гуляли,
Вже,  як  добре,  всі  набрались,  потім  танцювали.
Часто  гірко  лунало,  цілувалися  свати,
Сусід  зирив  на  молоду,став  собі  наливати,
Підкрутив,,  гарно  вуса  та  й  мило  посміхнувся
Молоду,  чемно  запросив,  перед  нею  гнувся.
Не  гордячка,  така  славна  пішла  танцювати,
А  сусід  витворяв  справжнісінькі  викрутаси.
Гучно,  весело  гуляли,  раптом  він  поцілував,
А  пізніше,  мило  до  неї    пісню  заспівав.
Молодий,  із  дружбою  компанію  збирають,
 Та  й  скрутили  (ніжно)  руки,  за  хвіртку  кидають.
Той  сусід  ,то  бравий  мужик,  не  хотів  терпіти,
Закачав  рукава  сорочки,  став  руки(гріти).
Тільки  хто  та  з  ким,  не  зрозуміло,  там  побився,
Це  весілля    було  веселе,  народ  напився!
 Розгубились  всі  люди,  чи  воно  так  годиться!
Так  бувало  інколи,  щоби  хтось  там  напився,
Та  щоб  так!  Привселюдно,  молоду  цілували,
 У  селі    ж  над  усе,  дуже  чемність  поважали.
Бійка,  гамір,  поруч  танці  -  все  воно    до  діла,
Вже  забрали  поліцейські  бравого  сусіда.
Другий  день….  село  гуділо,  плакала  молода,
От  було  весіллячко,  то  справжнісінька  біда.
Пам`ятали  молоді,  як  ото  погуляли,
Вже  у  РАКСІ,  удвох    на  розлучення  подали.
***
А  чи  варто  на  весілля  все  село  просити?
Та  чи  чемно,  чи  годиться  так  горілку  пити?!

                                                                                               2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2016

Ой, там у полі

Ой,  далеко,  там  у  полі,
Скрізь  жита,  де  глянь,  доволі,
Колосочки  налилися,
Пишні  зернята  та  й  повні.

Немов  братики  всі  стоять,
І  так  мило  всміхаються,
Мені  очі    повеселять,
До  землиці  схиляються.

Ой,  як  гарно,  нам  на  землі!
І  вродило  пречудово,
Я  вклонюся  красі  оцій,
Вдихну  радо  і    глибоко.

А  повітря  пахне  зерном,
Який  славний  цей  урожай,
Повтішаймося  літечком,
Ти  нам  Боже,  допомагай.

Врожай  весь  треба  зібрати
Та  сховати  у  комори
Щоб  весь  рік  всіх  частувати
Святим  хлібом  ,  пречудовим!

2016р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684216
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.08.2016

Земна краса

Поміж  горбами,  біля  лісу
У    невеликому  ярочку,
Здалеку  чути,  дзюрчить  вода,
Із  невеликого  струмочка.

Прилягли  трави  шовковисті,
Всі  у  краплинах,  як  намисто,
Тут  й  молода,  пишна  вербичка,
Вже  коси  -  віти  розпустила,
Із    води  сили  набирає,
І  їх  легесенько  купає.

Дзвінкий  струмочок  все    поспішав,
 І  так  до  сонечка,  мов  моргав,
Водичка  весело  іскрилась,
Уже  із  річечкою  зустрілась.

Яскраві  квіти  та  й  запашні
Стелились  вздовж  крутих  берегів,
Попід  них  ряска  й  густі  трави,
У  вінки  лілії    вплітали.

Із  річки  став,  влігся  широкий,
Він  повноводний  і  глибокий,
 І  низькі  пагорби  по    боки,
Тут  стрункі  грицики  й  ромашки,
Й  чарівний  спів  від  диво-  пташки.

Цей  став  розлився  по  долині,
Десь  Чорногуз  сховавсь  у  зіллі,
Так  гучно  хлюпалася    качка,
Враз  мерехтить  вода  срібляста.

Вона  прозора  й  дуже  чиста,
Глянеш  здаля,  проміння  блиска,
Вмить  колір  жовтий,  поруч  білий,
Стелився  берег  весь  із  лілій.

Зміг  розлягтись  на  пагорбах  ліс,
Дубок  близенько,  гарненький  ріс,
Молодий  жвавий  птах  лелека,
Все  поглядав,  кудись  далеко.

Порозправляли  свої  крильця,
Біленький  лебідь  й  лебедиця,
Як  птахи  вірності  у  воді,
То  мир  та  щастя  на  всій  землі.

Дивна  краса  –  від  природи  дар,
Високо  лине,  до  білих  хмар,
А  сонце  землю,  знов  вітає,
Що  Бог  нам  дав,  оберігає.

                                               2013р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2016

Соняхи і горобці

У  полі  соняхи  сміялись,
До  них  горобчики  злітались,
Повсюди  крильця  тріпотіли,
Посмакувать    давно  хотіли.

А  й  справді  спробувати  треба,
І  знов,  летять,стрімко  до  неба,
Щоби  смачні,  як  ті  горішки,
Ану…  ану,  спробуймо  трішки

Тож  шапку  весело  накрили,
Ой,  добрі  зернята,  дозріли,
Уже  цвірінькали,  сварились,
Тож  всі  злетілись,  не  барились.

Лиш    шкаралупа  вниз  летить,
Та  горобцям  серце  веселить,
Як  добре  соняхи  всміхались,
Тож  не  дарма  вони  старались.

2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=684042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.08.2016

Притаилась любовь ( слова к песне)

Притаилась  любовь,  всё  никак    не  найду,
Почему  долго  сам,  почему  всё  в  бреду,
Я  тебя  ведь  искал  не  один  год,  не  два,
Наконец  вот  встретил,  ты  ведь  будешь  моя.

Заиграла  гитара,  искрился  прибой,
Ну  ответь  почему  не  пошла  ты  со  мной,
И  сказала,  что  мы  с  тобою  не  пара,
Улыбаясь,  куда-то  быстро  бежала.

Но  желанье  имел  ,спешить  вслед  за  тобой,
Я  хочу,  чтоб  лишь  ты,  всегда  была  со  мной,
Знай  на  свете  никто,  не  сможет  так  любить,
 И  зачем  что  доказывать,  слышишь,  вернись!

Где-то  рядом,  опять  играла  гитара,
И  звенело  в  ушах,  с  тобою  не  пара,
И  вдруг  сердце  так  больно  -  больно  заныло,
А  холодное  море,  просто  штормило.

И  взлетали  волны  далеко  на  причал,
О  любви  моей,  ведь  он  один  только  знал,
Подскажи  мне  море,  почему  я  в  бреду,
Притаилась  любовь,  всё  никак  не  найду.

                                                                                   2016г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683359
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.08.2016

Самокритична баба Зіна

Село  далеко…  де-не-де  хатини,
А  поміж  них,  рясні  сади  й  долини,
Скрізь  розстелились  широкі  городи,
Роста  картопля  й  славні  помідори.

Городи  вхожені,  по  межах  квіти,
 В  кінці  виднілись  рядами  горіхи,
Людей  в  селі  -  зовсім  немає    жити,
Лишився  той,  хто  вмів  село  любити.

На  обійсті  крутилась  баба  Зіна,
-  Який  город,  така  і  господиня,  
Часто  бурчала,  все  собі  під  носа,
-  Треба  копати  вже  картопля    всохла.
 
Така  собі,  самокритична  бабка,
Стара,  худенька  та  дуже  завзята,
В  роботі,хитра  та  жаль,  не  все  може,
За  це  себе,  сварить  та  й  ходить  стогне.

Одного  разу  пішла  до  криниці,
Щоби  набрати  чистої  водиці,
Чи  то  ішла,  ледве  дошкультигала,
Взяти    відро  забула,  -  От  роззява.

Весь  час  сама,  на  душі  біль,  сварила,
Бубніла,-  Стала  мов  мала  дитина,  
Цілий  день  крутиться,  каже  як  білка,
Немає  толку  -  від  бублика  дірка.

Жвава  в  роботі,  як  мітла  спішила,
Бурчала  хату,  он,  ледь  -  ледь  закрила.
Як  завжди  ключ,  у  руці  захопила,
-  Куди  б  подіти?  На  паркан  підчепила.

А  на  городі,  горобці  в  метушні,
Веселив  щиглик,  поряд  чути  пісні,
Швидко  взялась,  бараболю  копати,
Сама  одна,  кого  в  поміч  чекати?

Трудилась  кажуть,  поту  не  жаліла,
Мішків  зо  два  вкопала,  ледь  присіла,
Аж  на  паркан,  бачить,    ворона  сіла,
Туди    й  сюди  головою  вертіла.

Все  -Кар  та  й  кар,  бабці  веселіше,
Хоч  не  сама,  -  думка-  на  серці  ліпше,
А  сонце  смалить,  лягла  відпочити,
Кажуть    бува    -  комаря  придавити.

Та  раптом  гучно  Кар-кар  по  городі,
Не  спромоглась  бабя  й  відкрити  очі,
Ключа  тримає,  воронисько  в  дзьобі,
Летіти  хтів,  розкрив    крила  широкі.

Змахнула  й  гайда,  сміливо  за  хати,
Стара    не  встигла  і  слова  сказати,
Дуже  сердита,  знов  себе  картала,
Точно,  не  знати,  хто  із  нас  роззява.

Дуже  сварила,  кляла,  обзивала
-А  що  то  во́рони  …я  справжня  ґава!

                                             2015р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683355
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2016

Я вже йду….

Зачекай!  Мій  любий  сину,
Хоч  одну,  одну  хвилинку,
Дай,  ще  раз,я    подивлюся,
Він  до  мами,  посміхнувся.

Її  очі,  жаль  стражденні,
Як  дощі,  сльози  сумні,
Але  жити  я  хочу  в  мирі,
Що  ти,  рідна,  вибач  мені!

Я  не  в  змозі  тут  сидіти,
Почуй,  хочу,  краще  жити,
Та  зміг  вільно,  скрізь  дихати,
Щоб    щасливий  і  кохати.

І  мав  настрій  працювати,
Зможу    дім  побудувати,
Нема  іншої  дороги,
Побажай  нам  перемоги.

Ну  прошу,  чекай  сину,  стій,
Подивився,  у  очі  їй,
Мамо  досить,,бо  я  вже  йду,
Не  сумуй,то  ж  передзвоню.

Хата  лишилась  без  сина,
 Лиш  журба,  одна  бродила,
Хвилювання,  біль,  вигляда,
А  його,  все  нема  й  нема.

2015р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2016

Тепер і в мене є друг

     Літній    вечір...    за  вікном  підкрадається  ніч,  місяць    зазирав,  миготів    разом    з    зірками.  Та  ще    час  від  часу  чути    сигнали    автівок.
-Мамо,  дуже  гучно,  закрий  будь  ласка  балкон,-  гукнула  Настя  .  
-Андрійко  заснув,  то  що,  їдемо  завтра  в  село?    
-  Так,  нарешті  вирвимося  в  відпустку,я  ж  там  не  була    чотири  роки.  Все,  відпочивайте,  на  добраніч,  -  поцілувала  її  й  вийшла.
       Яскравий  ранок  світив    дітям  прямо  в  очі.  Настуся  тормошила  братика,
 –  Вставай,  їдемо  в  село!    
-  А  що  це  ?  -  протираючи  очі,  підвівся  Андрійко.
 Вона  почала  весело  одягатися  та  допомогла  йому  натягнути  і  футболку.  
-Давайте  вже  виходьте  -  сказала  мама.
 Андрійко  в  цей  час  стояв  на  балконі,  спостерігав,  як  тато  в  багажник  автівки    вкладав  валізи.  Трохи  насторожено  поглянув    на  дорогу.  Він  не  знав,  що  таке  село,  бо  нікуди    далеко  з  дому  не  їздив  .  
       В  автівці  тато  заборонив  розмовляти,  щоб  не  відволікали  від  дороги.  Та  Андрійко  поруч  з  мамою    і  сестричкою  вертівся  в  різні  боки,  немов  шило.  Відразу  ж  тихенько  запитав,
 -  Настя,  а  що  таке  село?  
 Вона  шепотіла  на  вушко,розповідала,  як  була  в  бабусі  майже  щороку,коли  він  підростав.  Хвалилася,  що  там  в  неї  є  друзі,  дуже  смачне  молоко  і  так  гарно,  що    навіть  не  хотіла  їхати  додому.  Та  тепер    два  роки  поспіль,тато  лише  влітку  привозив,  бо  вже  ходила  до  школи.
       Їхали  пильною  дорогою  зупинилися  біля  самого  лісу.  Настя  вискочила  з  автівки,
 -  Ура!  Ура!Дивись  Андрійко,  яка  краса!
   Під  ногами  килимом  стелився  барвінок,  шовкова  трава  їй  була  майже  по  коліна.  Малий  стояв,  розкривши  рота  роздивлявся,  запитав,
 -  Це  що  село?  
 Всі  дружно  розсміялися.  Батьки  на  траві  розстелили  простирадло,  накривали  сніданок.  Андрійко  підбіг  до  мами,  тримав  у  руці  рожі,
 -  Подивись,  які  здорові  квіти,у  нас  таких  вдома  немає  .
-Тут  синку,  ще    багато    краси  побачиш…
             Автівка  під`їжджає  до  села.  Сонце  вже  високо  піднялося,  немов  всміхалося,  в  небі  хмари  білі-білі,  майже  не  рухались.  А  теплий  легенький  вітерець  куйовдив  кучерявий  чубчик  Андрійка.  
Він  вийшов  з  автівки,  задер  голову    і  вертів  нею,  оглядав  все  навкруги.  Бабуся  радісно  зустрічала  і  цілувала  всіх,  на  очах  бриніли  щасливі  сльози.  Вона  приїжджала  до  них  в  місто,  тож  Андрійко    її  упізнав.
За  обідом  смакували  все  домашнє.  На  столі  лежала  пахуча  ковбаска,  яка  дуже  сподобалась  Андрійкові,  а    в  Насті  не  закривався  рот,  розповідала  про  все,  що  бачила  по  дорозі.  
-Ну  що  ж  -  каже  тато  -,  Тут  свобода,  дивись  Настя  за  братиком,  а  нам    тут  є  роботи…    сіно,  город….  
-Мамо,  а  ти  звариш  смачне  повидло  з  жовтеньких  грушок?
–    Звичайно  !  -  відповіла    доні  всміхаючись.
 -  Пішли…  Покажу  мою  подружку,  -  сказала  Настя  і  взяла  його  за  руку.
–  Яку  подругу?-  здивовано  кліпав  оченятами.  
 -  Побачиш,ти  теж  з  кимось  будеш  дружити!
   В  сараї  метушилися  замурзані  поросята,  хрюкають,  принюхуються,  хотіли    їх  дістати.  
-А  вони  не  такі,  як  в  мультику  -  веселився  Андрійко  і  намагався  кинути  трави.
Аж  тут  гукнула  бабуся,  запропонувала  молока  .  Він  пив  присмакував,  аж  стікало  по  бороді,
 -  Ой,  яке    смачне!  Не  таке,  як  у  нас  в  пакетах!    Бабця  пригортає  онуків,  ніжно  дивиться  їм  в  очі,
 -  Яке  щастя,  що  ви  всі  приїхали  ….
 Діти  попрямували    роздивлятися    обійстя  .
-Дивись  Андрійку,  пішли  туди,  там  кізочки,  а  он  моя  подружка  Леся…
   Він  рвав  траву  і  годував  кіз,  а  Настя  підійшла  до  корови,  яка  лежала,  поважно    жувала  траву.  Гладила  їй  шию  та  обіймала,  зовсім  не  боялася.
 -Я  мабуть  собі  тут  друга  не  знайду,-  чухаючи  свого  чубчика  промовив  Андрійко.
 -  Що  ти!  Обов`язково  знайдеш!  Он    бачиш  Барсик,  правда  він  сердитий,  чи  грайся  з  кицькою,  теж  нічого…
 -  Ні,  коти  їдять  мишей,  не  хочу  з  ними  дружити,  а  пес  дуже  великий  .
         Зо  три  дні  малий  освоювався,  грався  в  піску,  в  траві,  вовтузився  з  своєю  іграшковою  автівкою.  Настя  всім  сплела  віночки  з  польових  квітів,  навіть  татові  і  брату,  раділа,  говорила,  що  це  від  сонечка.  
   Якось  одного  дня,  батько  рубав  дрова,  а  діти  допомагали,  складали  їх  біля  сараю.  Малий  так  дуже  заморився,  що    після  обіду    випив  трохи  молока,  лишив  чашку  на  траві,  скрутився  калачиком  і  заснув.      Мабуть  пройшло    небагато  часу,  раптово  почув      шарудіння.  Трохи  злякався,  ой,  що  це?    З-  під  залежаних  дров    впевнено  прямував  їжачок.  І  швидко  допив  його  молочко.    Андрійко  вирячив  очі,  спостерігав,  що  ж  буде  далі.  А  їжачок  носом  перевернув  чашку,  маленькими  оченятами  зирнув    на  Андрійка  і  попрямував  знову  в  свою  схованку.  Трохи  отямившись,  Андрійко  закричав,
 -  Ой  Настю,  мамо,  щоб  ви  бачили…  Там  їжак!  Справжній,  живий!  
                 Всі  звернули  увагу  на  крик,  стояли  всміхалися  до  малого.  Він  був  дуже    емоційний  та  збуджений,  в  цого  очах  стрибали  веселі  іскринки.  Довго  не  міг  вгамуватися,  весь  час  повторював,  розповів,як  він  побачив  їжачка.
           Наступного  дня  збиралися  на  річку.  Всі  зносили  якісь  речі  в  автівку,  а  Андрійко  вже  прямував  з  молоком  до  їжачка.  Той  же  довго  не  барився,  поважною  ходою  добрався  до  чашки,  пив,  посмакував  і  позирав  навкруги.  Малий  задоволено  спостерігав,тишком-нишком  підглядав  з-за  дерева  і  шепотів,
-Тепер  і  в  мене  є  друг….
         Автівка    рухалась  не  дуже  швидко,  бо  дорога    ґрунтова,  після  дощів    трохи  розбита.  Краєвиди    всіх  чарували,  широкі  хлібні  поля  переливалися  з  маками  та  волошками.    Від    лісу  спускалися  вниз,  за  вікном  виднілась  річка.
       Тато  надував  човен  насосом  з  автівки,а  мама  з  дітьми    відразу  поспішила  до  води.  
Андрійко  зразу  трохи  боявся  річки  та  побачив,  як  Настя  справно  плавала  біля  берега,  теж  заліз.    Мама  його  підтримувала  і  вже  навчала  рухам,  як  плавати.  Було  спекотно,  діти  довго  таляпалися  у  воді.
           День  пролетів  дуже  швидко,  сонце  вже  червоніло  по  обрію.
Лишалися  на  ночівлю,поставили  палатку.  Тато  взяв  дітей  на  човен  і  спокійно    гріб  веслами,  немов  заколисував  їх  спати.  Так  воно  і  сталося,  вже  повертаючись  назад,  мама  несла  його    на  руках.  А  поруч  йшла  сонна  Настуся,  яка  весь  час  позіхає  і  бурчала,  що  хоче  спати.
               На  ранок  батько  приніс  майже  повне  відро  риби,  вона  дуже  хлюпається,  краплі  води  відлітали  в  різні  сторони.  Діти  швидко  ловили  її  руками  і  гучно  пищали,  коли  та  вислизає  з  рук.  І  вже  дружно  збиралися  до  від`їзду.
Ось  знову  в  селі….  
Малий  попросив  молока    і    з  ним  поспішив    до  схованки  їжачка.  Його  довго  чекати  не  довелося,  вже  шмигав  носом  і  смакував  молоко.
 У  батьків  закінчувалась  відпустка,  мали  повертатися  додому.  Всі  були  дуже  задоволені,  адже  погодні  умови  сприяли  відпочинку.
       Бабуся  підносила  сумки  до  автівки,  чомусь    витирала  сльози.  Батьки  пообіцяли  приїхати  і  наступного  року.
 Настя  взяла  Андрійка  за  руку,
 -  Все  пішли….
 -  Чекай,  зараз  прийду!    
Підійшов  до  купи  дров,  налив  молока  в  тарілку  і  голосно  сказав,
-  Бувай  друже,  не  сумуй!  Обов`язково  дочекайся,  я  приїду!
         Всі  цілувалися,  прощалися  з  бабусею.  
-  Онучку,  підійди,  я  тебе  поцілую  .  
Він  обійняв  бабусю  і  шепотів  на  вухо,
 -  Ти  ж  знаєш  у  мене  там,  в  дровах  живе  мій  друг,  будь  ласка  не  забувай,  давай  йому  молочка.  Я  йому  пообіцяв,    що  наступного  літа  приїду….
       Автівка  виїхала  на  трасу….    Андрійко    дивився    в  вікно  і  думав,  він  тепер  знає,  що  таке  село.  Як  добре,  що  там  живе  бабуся  і    тішився,  що    тепер  теж  має  справжнього    друга.


                                                                                                                                                                                                 11.  08  2016.р
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683075
рубрика: Проза, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2016

Лиска та мурашка ( казка)

Лежала  лиска,  на  пагорбку,
Краса,  на  сонці,  засмага,
Нині  побачила    мурашку,
Малий  ледь  –  ледь  трісочку  тягав.

-  Мабуть  нема,  що  робить  тобі,
Ти  все  таскаєш  їх,  цілий  день,
 Він  відповів,  -  Йшла  б  звідси  собі,
Краще  помовч,  під  ніс  гундось  пісень  .

-  Ха  –  ха  -,  сказала,  лиска  хитро,
-  Я  де  захочу,  то  там  і  лежу,
Може  це  я,    отут  навмисно,
Побешкетую  трішки  та  й    піду.

Мурашка  знову,  взяв  трісочку,
Далі  її,  ледве  волоче,
А  вперта  лиска  на  сонечку,
За  мить  примружила,  злі  очі.

Раптом  хвостом  та  й  по  всій  траві,
Неначе  віник,  у  всі  боки,
 Мурашці    бідній  по  голові,
От  получив,  злет  у  осоки.

Лиска  глянула  хитренько,
-  Тобі  казала,  не  заважай,
Я  тут  на  сонечку,  гарненько,
А  ти  йди    краще,  у  той,  свій  гай.

Дуже  розсердився  мурашка,
І  всю  родину,  хутко  зібрав,
То  вже  тікала  хитра  лиска,
Далеко    в  ліс,  аж    туди  де  став.

 Дуже  розсердились,  кусали,
А  та  не  знала,  що  робити,
Чи  дужче  бігти,  чи  кричати,
Чи  то  вже  помочі  просити.

Мурашка  всміхнений,  сам  стоїть,
За  всім  цим  дійством  поглядає,
Хай  лиска  мирно,  навчиться  жить,
Та  трішки  інших  поважає.

                                   10.08.2016р.

                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2016

Спіши - спіши місяченьку /заст. пісня/

Спіши  -    спіши  місяченьку
Дивись  не  барися
Спіши,  світить  місяченьку
Дивись  не  спізнися.

Ой,  як    сумує  ніченька
Тебе  виглядає
Та  й  яка  ж  темная  стала
Сумує,  чекає.

Ясні  зорі  шепотіли
Все  про  свою  любов
Ледь-  ледь  сяйвом  мерехтіли
Та  й  навіяли  сон

Нічка  не  хотіла  спати
Хотіла  весілля
Любові  тої  пізнати
Кохання  цвітіння.

Тож  поспішай,  місяченьку
Серденько  зігрівай
Не  покидай  наречену
Не  зрадь,  вірно  кохай  .

Спіши    -    спіши  місяченьку
Поки  ще  кохає
Спіши,  світи  місяченьку
Поки  виглядає.

                                                 2016р

                                                                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2016

Таня у садочку

                           Віршована  розповідь

Таня,  у  садочку,
Яблучка  збирала,
Сіла  на  стежинку,
Трішки  смакувала.

Ось,  червонобоке,
 Бачу,  зелененьке,
Тут,  лежить  і  жовте,
Ще,  якесь  маленьке.

Дуже,  задоволена,
Нині,  вже  поспішала,
Вже,  мама  на  порозі,
-  Що,  доню,  позбирала?

-  Знаєш,  я  по  дорозі,
Трішечки  скуштувала,  
Аж,  засміялась  мама,
-    Доню,  ну  й  що,  смачненькі?

Значно,  що  згодна  Таня,
-  Всі,  добренькі,  гарненькі  .
-  Нащо  ж,  ти  всі  кусала?  
Як,  впізнати    де  які,
Чи,  вони  солодкі  всі?

                       08.08.2016р
               

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2016

Плаття з дитинства

Мені,  якось  мама  кажуть,
Ми  встанемо  до  світанку,
Тож  швидшее  вкладайся  спати,
Бо  нам,  раненько  вставати.

***
В  той  час,  було  років  десять,
Це  я,  смутно    пам  `ятаю,
До  Харкова  маєм    їхати,
Ну  там,  далі  до  базару.
Ой  я,  збентежена  була,
Та  й  дуже  погано  спала,
Дивилась,  вкотре  до  вікна,
Світаночка  виглядала.
Нарешті  ми  у  потязі,
Мабуть  очі  здивовані,
Тож  це  у  житті  перший  раз,
 Добратись  маю  на  базар.
Скрегоче,  щось  у  трамваї,
От  гамір,  вуха  закривай,
Добралися,  вже  нарешті,
- Іди  швидше,  не  відставай!
Весь  час,  мене  підганяла
Але  й  сама  вже  пристала.
Страхіття,  ой,  скільки  люду,
Не  бачила,  я  ще    й  зроду,
Якісь  речі  й  що  захочеш,
                           Чи  треба  кому  чобОти?
Все  люди  пропонували,
Кричали  й  щось  продавали.
-На  це  подивися  платя,
Тобі,  я  хочу  купити,
Та  знай,  це  лише  на  свята,
Будеш  у  ньому  ходити.
Бач  колір    гарний,  молочний,
Вже  сяють  щастячком  очі,
По  ньому,  скрізь  є  горохи,
Здаля,  як  квіти  здорові
Матуся    пита,-  Скажеш  що?
Віддай,  хай  за  руб  п  `ятдесят,
Та  тітка  трохи    гриво,
- Ну  вже    ладно,  хай  буде  так.
І  ми,  йдемо  на  дорогу,
Їхать  маємо  додому
А  я,  дуже    хочу  пити,
Й  хоча  трохи  б  відпочити.
Дорога,  мені  вічністю,
 Чомусь,  зненацька  здавалась,
Я  ніг,  мов  не  відчуваю,
Голівка,  як  баняк  стала.
Лише  вдома  зрозуміла,
Яка,  я    нині  щаслива!
Це  платтячко  тепер  моє,
Мені  радості  придає,
Бажала,  я  своє  мати,
Обноски,  щоб  не  вдягати.
Дитинство  -  туди  злітаю,
Обнову,  ту  пам`  ятаю
Коли,  той  базар  згадаю,
Під  серцем  біль,  відчуваю.

***
Для  всіх  були  складні  роки,
Не  мали  в  чому  до  школи  йти,
Велика  ж,  бо  була  сім`я,
У  мами  нас,  аж  шість  і  Я.

                                     2015р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2016

Нічний став

Біля  дамби  став  стелився,
У  нім  місяць  утопився,
І    він  часом,  з  гори  моргав,
У  воді  зіринки  купав.

Прилетіла,  ніч  тихенько,
Задрімало,  все  гарненько,
Вітрець  літній,  все  ж  повівав,
Ніжно  воду,  лиш  колисав.

Біля  ставу  верби  спали,
Свої  коси  там  купали,
Шовковисті  різні  трави,
До  землі,  сонні  припали.

Попід  верби,  лебідь  птиця,
Краса  поруч    -  лебедиця,
На  воді  відпочивали,
До  крил  голови  сховали.

Нічка  зоряна  вокруги,
Під  самісінькі  береги,
Туливсь  місяць,  знов  до  землі,
Загубився  він  у  траві.

Раптом    качка  прокричала,
Серед  зілля,  всіх  злякала,
Жваві  жаби  біля    води,
Геть  відразу,  хлюп  -  хлюп  туди.

Вже  почули,  десь  дивний  звук,
Це  ж  проснувся  там  чорногуз,
Свій  ставочок    він  полюбляв,
Завжди  радісний,  промишляв.

Нічні    чари    розступались,
Птахи  весело  злітались,
Завітав    ранній    світанок,
Сповіщав  про  гарний  ранок.


2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682106
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2016