| Сторінки (22/2185): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Нам весело вдвоём,
Хотя, мы под дождём,
Сверкает солнца луч,
Среди сереньких туч.
Бежит вода ручьём,
А нам, всё нипочём,
Пускай, зайдём в кафе,
Попьём в чашках кофе.
Пьянит, нас аромат,
Твои глаза манят,
Как сладок поцелуй,
Мой милый, не горюй.
С тобой на край земли,
Любовь мы сберегли,
И пусть, дождь за окном,
Ему, мы намекнём.
Он нас, соединил,
Кольцо, ты подарил,
Я с гордостью взяла,
Теперь уж поняла,
Навек ты только мой,
Люблю, тебя родной.
Стих написан к картине
сентябрь 2017г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775432
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.02.2018
У гаю квіти квітучі,
Тут з тобою нерозлучні,
Ми знайшли одну дорогу,
До рідненького порогу.
Наша доленька блукала,
Поля й ріки оминала,
І печалі, часом й болі
Як волошки, ми у полі.
Дощ і спеку, все стерпіли,
І здолать, журбу зуміли,
Мов птахами, вмить ставали
Між хмар сонця досягали.
Була сила й Божа воля,
Усміхалась, наша доля,
Сльози сонцем вигрівались,
Цілувались, милувались.
Здаля хата, ледь біліє,
Тобі серце й мені гріє,
Веселяться у ній діти,
Цьому щастю, лиш радіти.
Доле дякую, я тобі,
За любов і безхмарні дні,
Що на святій… живу землі
Де трав шелест, квітнуть гаї.
20.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2018
1
Журба, плине по країні,
Війна... розпочалась,
Пісні змовкли солов`їні,
Земля, аж здригалась,
Козак, казав дівчиноньці,
Чекай, не згублюся,
Хоч буду, в чужій сторонці,
Живим повернуся.
2
Вітрець… віє по долині,
Калина схилилась,
Вже сльози, течуть полинні.
ДівчИна молилась,
Не плач, ой моє серденько,
Я скоро вернуся,
Мені, усміхнись миленько,
Прийду, одружуся.
3
Гримить, десь громовиця,
Та враз засвітилась,
Та й личко вмила водиця,
ДівчИна журилась,
Тож рік, пройшов й цей минає,
Стоїть на порозі,
Все милого виглядає,
Чи йде по дорозі.
4
Хмарки місяць затуляли,
Вітрець розгулявся,
Печаль, друга поховали,
У полі зостався,
Ніч темна, дорогу вкрила,
Ледь-ледь шепотіла,
Якби ж, та й замала крила,
Всякчас би летіла.
5
Тож відповідь, дай коханий,
Як так й не любити,
Без тебе, як мій єдиний?
Не хочу, я жити,
Тіла, скам`яніли в полі,
У землю сховались,
Десь всі загубились долі
До зІрок подались.
6
Жура, плине по країні,
В сльозах Україна,
Пісні, змовкли солов`їні,
Нема доньки й сина,
Біда… гуля по країні,
Гірко Україні,
Не чуть пісень солов’їних,
Нема доньки й сина…
05.02.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2018
Ах, так порхала, в синем платьице в горошек,
Он любовался, всю жизнь любил таких крошек,
Как в школьном вальсе, в шальные, младые годы,
И на причале, провожали пароходы.
Играл оркестр, здесь, ну возле пансионата,
Ах очень жаль, он опомнился поздновато,
Позади годы, привиделось, ещё молод,
Сердце в тревоге, знобило, по телу холод.
Перед глазами, с улыбкой нежные взгляды,
Да в тайных встречах, были счастливы и рады,
Судьбе не мочь. Не подарила нам прекрасный миг,
В душе так молод, а с виду стал совсем старик.
Та в синем платье…. он вспомнил первую любовь
Вернуть бы это, от боли закипала кровь.
2014 год
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775226
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.02.2018
Здалось, у казці, хурделиця гуляла,
Щасливі, зовсім поруч, тут біля вікна,
Зима , кружляла, іскрилась, звеселяла,
Хотів сказати, ти навік моя, одна.
Як зірка, що ясніє поміж хмарами,
Немов освітлює, в життя дорогу нам,
Чомусь ти вирішила, що не пара ми,
Зненацька, стала, крижана, як ця зима.
Чоло, покрив холодний піт, бере відчай,
Між нас, згубились яскраві веселики,
Колись, побудувати свій, надіявсь рай,
На жаль, то лише, почуття – метелики.
А, ночі, як же? Де поділася ніжність,
Трепіт сердець, гучно стукотів – прощавай,
Мигтить вразливо, вражає білосніжність,
По стежці, як лезом у очі - тож прощай!
Вірш зі скрині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2018
Ворона Кар знайшла панчоху,
Вмить роздивлялася потроху,
Думки блудили, ну що робить?
Тож не наважусь одну носить?
І хто додумався зимою,
Пожартувать оце зі мною?
Якби-то дві, тоді б зігрілась,
Раптово з вороном зустрілась.
В тебе ж здається, була сім`я,
Тобі мій друже, дарую я,
Мені, ти що? Це не згодиться!
Та ти ж старий, то ж знадобиться.
Візьми, постелиш у гніздечку,
Як ні, дружині на сорочку,
Мені ж це соромно одягти,
Я ж маю гідність поберегти.
***
Секон- хенд тепер є і у нас,
Шле Європа (золотий) запас,
Їм у тому - соромно ходить,
А нам, злидням, якось треба жить.
03.02.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=775060
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2018
Ой, надворі сніг летить,
Оченята веселить,
Так же радісно мені,
Тепер справді не у сні,
Хай кружляє, я зловлю,
Бо його, дуже люблю.
***
Зайчик хвостика ховав,
Бо чомусь він білий став,
Білосніжні й зовсім лапки,
На кущах зі снігу шапки,
Ось тепер, вже зрозумів,
Чому він, так побілів.
***
На порозі, скрізь сніжинки,
Заіскрилися перлинки,
Аж виблискують на сонці,
Візьму радо, їх в долоньці.
Поміж пальчики, вже вода,
Нащо брала, ой, так шкода,
Краще з ними буду гратись,
Теж до неба підійматись.
***
Котик й мишка
Котик й мишка наче друзі,
Гарно граються у лузі,
Тільки кіт чомусь боїться,
З`їсть її, як не наїсться,
В животі, так дуже бурчить,
Тож не стане мишки й за мить,
Мишка в нірці, стирчить хвостик,
У траві дрімає котик!
***
Хитрюща лиска
Лиска хвостика ховала,
Я її нині впізнала,
Хоч і осінь жовте листя,
Все ж уздріла в падолисті.
Бач, хитрюща, аж занадто,
Позира злодійкувато,
До сараю підкрадалась,
А я зовсім не злякалась.
Гей, тікай, у ліс ти швидко!
Песик гавкав, вже й не видно!
***
Сон
Ковбаса у тарілці,
Мишенятко у нірці,
Кіт з печі, аж звалився,
Ото сон, був наснився!
*
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774663
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2018
Вот поворот и снова поворот, скорее бы доехать, надоело. Эта дорога прямо сплошной лёд и не посыпал какой-то идиот. И голова от движения, аж гудела. Он мчался на « Мерседесе» вторые сутки, зима, ему довольно надоела. Давно уже так сосало в желудке и тело отдохнуть хотело. Уж десять лет, как уехал, батрачил в Москве, на стройке. А время быстро так пролетело, но уж не выдержал этой зимовки. В том вагончике был страшный холод и иногда донимал голод. Но хочешь денег, вот так надо зарабатывать, да, как и никак этого не избежать. Сказать от души откровенно, уж очень всё осточертело. Ну вот и крутой трассе конец, виднелся знак к селу «20 км».
Всё вдоль посадка, возле деревьев совсем голых, девчонка танцует на каблуках. А шапочка на ней видать, что с пуха, стоять на морозе в ней не веселуха, мороз наверное донимал и он слегка на тормоза нажал. А может женщина… Рукой взмахнула и мило не стесняясь улыбнулась. Наверно взять да подвезти, а вдруг понравится, роман завести? Другого нету ведь пути, поскольку, уж притормозил, своим желаниям отказать не имел сил. Кто знает, черт побери, ведь уже больше тридцати и было их у него, не больше пяти, но не нашёл ту что искал. И правда, не раз был скандал, всё хотели его охомутать, но каждый раз во время убегал и неприятностей удавалось избежать. А что Россия, нет не для него, он там был лишь ради денег. Имел желание одно, поскорее бы домой, где лес родной и речушки крутой берег.Где вырос, рыбку там ловили тех девчонок, сельских красавиц, любил.
О да! Это сюрприз просто, наверное проститься с ней будет не просто. Она красива, словно молодая берёзка. Светла улыбка, ах, ну да просто крошка. А губы цвет спелой вишни, без помады, подумал, а может я где –то уже встречал однажды. Не удивлюсь, если поедет в моё село, тогда уж точно будет мне не всё равно. Глаза…. Её глаза терзали душу, их цвет сводил его с ума. Он немного покраснел, подумав, неужели её имя спросить я струшу, узнать бы или замужем она? Зелёный блеск глаз как изумруды, искрились слегка с тёмным оттенком, чуть растерялся, оторопел от улыбки тёплой, нежной…
Она поправила пальто,
- Ну, что едете далеко?! Вы до Матвеевки, иль дальше?
Голос чист, никакой фальши. Ха, уж мысль, звонкоголосая такая. В кармане слышно звуки - ключей бряканье.
Он улыбаясь поправлял своё пальто,
- Считаю вам очень повезло. Туда и я, только правда, живу в начале села, а вы оттуда, иль судьба вас в гости к кому - то занесла?
Она молчала, узнав его, в мыслях крутилось, ну ничего, что грешник вернулся, на родную землю потянуло? Взяла - не торопясь пальто расстегнула,
-У тебя здесь тепло… Хотя я вижу и ты одет не легко, издалека наверно держишь путь, решил взять меня, чтобы развеять грусть? Иль правда пожалел, чтоб не замёрзла, ведь на дворе, пятнадцать градусов мороза?
Убавил скорость, зачем так спешить? Иль что-то ей ответить, иль спросить? Правда странная она на «ты « перешла сразу не зная меня. Не торопясь бросил взгляд на расстёгнутое пальто, о, грудь полна, ведь это хорошо. Видать красавица в моём вкусе, наверное надо отвечать. А то подумает, что струсил, надо с чего- то начинать,
-Да мчусь из- за границы, соскучился, домой охота и надоела эта работа. Пора уж видать якорь бросать, достаточно по чужим землям шастать. Пустует дом, уж года три, родные от меня ушли, в тот свет, иной, теперь вот жизнь совсем стала другой. Война, на Донбассе одна разруха! Не удалась вот нам житуха, чтоб в мире, как в те времена. А жить ведь каждый хочет, она одна.
Она смотрела в сторону. А за окном, посадки все в снегу и белые поля и издали виднелась водонапорная башня.
-Ну, вот, уж нам совсем немного осталось до села. А я думала, грешник, ты снова уедешь и не оставишь адреса как тогда.
Остановил машину, нахлынуло волнение, лёгкий озноб,
- Чего - то не пойму, кто ты и какой мой грешок? Ты меня знаешь вижу, а я нет. Так кто же ты? Открой будь добра секрет.
-А, что Вадим так изменилась? Похорошела, иль постарела? Ты знаешь, мне ведь сегодня приснилось, что я в зеркало смотрела. А это говорит о том, что будет свидание и думаю не постигнет меня разочарование. Так столько лет тебя не было сознайся и почему молчал или скрывался? Видать твои родители умерли тогда, когда я на заработках в Москве была. Уж извини, но увы, ведь у каждого жизнь своя. Да время пролетело, очень жаль но мы живём не так, как бы нам хотелось. Скажу честно, сочувствую тебе, так говоришь совсем забыл обо мне?
Ему стало жарко, не по себе,
-Давай выйдем из машины, поговорим. Она не спеша открыла дверь, он подал руку ей как джентльмен. А взгляд глаза в глаза… И она покраснела, слегка рукою по плечу провела,
- Ты правда стал мужчиной славным, можно сказать очаровательным. Что не женился значит, тебя я поняла…
И так неожиданно его за плечи обняла,
- Вон вдалеке видишь башня и сад. А ведь когда ты там был и был мне рад. Ты целовал в густой траве под вишней. Вспомни, я же тогда была девчонкой пышной. Настойчиво умолял и клялся мне в любви, тогда гуляли мы с тобою до зари. Под утро, еще пел нам соловей, а ты в страсти так просил, ну будь моей….
Не помнишь? Или скажешь мне – что ты гонишь.
Чуть смутно, но вспомнил он ромашки…. Да, в тот день нарвал их у соседки, для Наташки…Тогда им было по семнадцать… И вдруг так резко повернулся, словно от чего - то ужаснулся. Закрыл одной рукой лицо своё, припомнил её платье голубое и как прятала упругую грудь. А он целовал её и ласкал, и нашёл к сокровенному путь…
И вдруг, расставив руки закричал,
-А я ведь лет пять тебя после этого искал. Прости, ну просто не узнал.
А потом тише, подойдя ещё ближе,
- Я с мыслями о тебе жил столько лет, уехала, ничего не сказав и даже не передала хотя бы мне привет.
- Слышишь, прости Наташа, что жизнь так сложилась наша. Начнём сначала всё, я грех тот отмолю, ведь тебя одну до сих пор люблю.
Ты изменилась да, вижу это, ведь столько лет прошло, не есть секретом. Но ведь взгляды твои ко мне нежны, поверь, они для меня очень важны.
Она стояла обворожительно красива, румянец на лице и ему показалось, что счастлива, её улыбка, словно солнце.
И вот сделала шаг назад и тихо прошептала,
-Я вижу очень рад, а я ведь знала. Однажды мне цыганка нагадала. Чтобы не спешила замуж я, что буду иметь короля, который близок стал, родной. И я поверила, о Бог мой!
Он за руки её уж взял и голос едва задрожал,
- Скажи, что правда, ты меня ждала? Замуж не шла, была верна. Ой, да ладно, всё то не важно. Скажи, ты свободна как и я?
Обнял так крепко, освободиться не смогла, ведь она этого ждала.
А потом нежно взял за подбородок, посмотрел в блестящие глаза, тонул в них и тихо прошептал,
- Мы ещё молоды, ведь нам не по сорок и мы найдём с тобою наш причал.
И нежный, сладкий поцелуй и стук сердец, волнение. Каждый из них в душе таил восхищение. Ах, ведь разлука была не напрасной и складывается всё прекрасно…
Он целовал, кружилась голова, а ветерок слегка их охлаждал, к чему какие- то слова.
Как вдруг сигнал машины остановил их пыл и он трепетно спросил,
-Так, что? Ты едешь домой или в гости к своим? Где живёшь на самом деле? Пойдём в машину, поговорим.
Наташа улыбаясь, в машину садилась не спеша, да думала.. Это же надо, всё видать не спроста. Её в село тянуло к родителям давно, но почему – то всё никак не выходило, всё время что- то мешало, то на грипп заболела, а то работа.
Уже в машине, гудел мотор, он вдруг сказал,
-Ты посмотри, как красиво! Хоть и зимой, поля искрятся, словно под шёлковой простынёй. Вот что значит, наш край родной и дышится здесь так легко…
Она смотрела на него со стороны, нет на ней не было вины, что так сложилось, что уехала она тогда. Учиться ведь надо было и жить как-то. В Днепре у бабушки случилась беда, умер дедушка, она по –другому поступить не смогла, ведь ей поддержка была так необходима. Решила, всё ему потом я расскажу, пока наверно лучше промолчу.
Он бросал взгляд, видел, что призадумалась она, боялся отвлечь довольно долго. А потом снова притормозил, казалось что-то искал в её глазах и не спеша нежно спросил,
- Так, что ты ангел, мне скажи, у нас с тобою позади все жизненные миражи. Я думаю, едем к тебе, как по мне, пора идти навстречу нашей судьбе. Думаю тыкву ты мне уже не дашь, выбросишь из головы любую блажь. Что скажешь? Что молчишь?
Улыбка на лице, губы коснулись его щеки,
-Да, думаю, больше не стоит идти вопреки желаниям нашим. Не думаю, что жизнь врозь будет краше. Кто знает, что нас ждёт там, впереди, бери меня и хоть на край света завези.
Среди дороги остановилась машина, кто знает в чём эта причина. Но они в страстных поцелуях замирали, а ведь когда-то об этом только мечтали.
Неслась машина, уж к селу подъезжала, она от волнения чуть дрожала. Но знала теперь только вдвоём и пусть их жизнь бьет ключом. А жизненный путь продлиться светлым, чистым ручьём, согретый тёплым, солнечным лучом.
02.02.2018 г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774660
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.02.2018
У небі хмари спинились,
І місяць знов, у кришталі,
Вони із ним не сварились,
Так добре світить по землі.
Надворі дивно, так світло,
Немов всміхається, вповні,
Довкола де глянь, скрізь біло,
Добре навіяло снігів.
А то мінливо й яскраво,
Весь місяць переливався,
Враз мов сердито й ласкаво,
В сніжку пухкому купався.
У ніч зимову, холодну,
Що бачив тим й милувався,
Він так любив ненаглядну,
З нею він не розлучався.
Морозець сильний надійде
Бо Лютий місяць, холодний
Коли якийсь, же час пройде,
Уже не буде, він повний.
Форму почне, змінювати,
На кілька днів, зовсім зникне,
Захоче знов, мандрувати,
Ще погуляє й прилине.
Дружбу міцну, цю назавжди
Вже об’єднали, вмить сили
Так, як у річки, береги,
Вони разо́́м, то ж щасливі.
2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018
Вітри гойдають, чорні хмари,
Сосна схилилась, в сірій імлі,
Перед очима, мов примари,
Летить лахміття, аж до землі.
То не лахміття, одежина,
Ось так раптово, на голові,
Вишита ненькою ожина,
На материнськім рушникові.
Йшов на війну матуся дала,
Його той вибір, все ж схвалила,
Ледь - ледь торкнулись, уста чола,
Й сама так гірко затужила.
Тож відчувала, не побачить,
Він не повернеться, на поріг,
Лиш примовляла – Син, треба жить,
Це тобі буде, як оберіг.
Тіла розкидані по полю,
Когось нема, як розпізнати?
Хто загубив, тут свою долю?
Її рушник… пізнала мати.
Стоїть одненька, трава в крові,
Квола, аж ноги підкосились,
Кричать далеко… десь журавлі,
Трави сльозами обросились.
31.01.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2018
Согрешила… согрешила, ох согрешила,
Ах зачем, ну зачем, я его полюбила,
Взгляд бросала, в глазах тонула, соблазнила,
Свою гордость… я почему то, не ценила.
.
Он моложе, так лет на десять, ну и что же,
Ведь милее и прекрасней всех, и дороже,
Озабочен, он лишь мною, об этом знаю,
Да я радуюсь… счастлива, птицей порхаю.
Но завидуют, кости моют и судачат,
Хотя вовсе, от других он и не богаче,
Зато нежен, ласковый, им не налюбуюсь,
Загубила, ведь жаль, его жизнь молодую.
30.01. 2018 г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774338
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.01.2018
Тупотить Люба ногами,
Кричить, я хочу до мами,
Не люблю тітоньки Галі,
Бо читає нам моралі.
Не так п`ю, каже, не так їм,
Враз кричить, наче отой грім,
А сама, як ми вже в ліжку,
Весь час їсть і лиже ложку.
Хіба так робить годиться?
А скажіть, чого це мушу,
Часто я, з нею водиться?
27.01.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2018
Удава скільки не годуй,
Все злість у очах, непокора,
В обійми візьме, не шкодуй,
Душа, все жадобою хвора.
Ось так буває й серед людей,
В таких, присутня, підлість, заздрість,
Не здатні зрадить своїх ідей,
Ніколи, не втратять можливість.
Принизить. Не вміють вітатись,
По –людські. Хіба їх не вчили?
Собою, лиш люблять втішатись,
На що, ось такими зростили?
То гордість та розум тьмарить,
Чи може, так краще жити ?
Диявол очима іскрить,
Ти з ним, не посієш жито,
Тож краще і не дружити.
10.01.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2018
Лежить стежина, між пагорбів до лісу,
Сніг по коліна… наче маємо втіху,
Ми пішли з радістю, дивитись на красу,
Ялинки пишні, всі в сріблястому пуху.
Стежина нас, привела, немов до раю,
Ніс на руках, погляд ховав в моїх очах,
Прошепотів - Ти, сонце, тебе кохаю,
Думки летять, я би пташкою в небесах.
Сніжинки сипались, зима нас вітала,
Мов діаманти, припали до волосся,
На однім подиху, я вірші читала,
Що загадала, в цей вечір, все збулося.
Вірш зі скрині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774118
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2018
Блестела… река, ещё сонно,
Слегка лучи её ласкали,
Под сердцем, матери так сольно,
Дорогу, всё глаза искали.
Приехать обещал на день - два,
В надежде сердце и в тревоге,
С постели, встала она едва,
Встречает сына, на пороге.
Так радостно и в глаза смотрит,
Слегка коснулась его волос,
А ведь он дома! Но не верит,
Хотела слышать его голос.
Казалось, что солнце проснулось,
Без слёз никак, слёзы радости,
Ведь это счастье ей вернулось,
Хочу, так дожить до старости.
В спокойствии, чтобы без войны,
И чтоб рассветы все прекрасны,
Счастливыми были все вёсны,
Светлы надежды, не напрасны.
А взгляд, такой тёплый и нежный,
-Я только, мам, на один денёк,
На плечи, дала шарфик серый
Возьми, так теплее, путь далёк.
Ушёл, а на сердце тревога,
Быстрей, пусть закончится война
Пусть сын вернётся, просит Бога
Как больно! Всех достала она!
2014г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773622
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.01.2018
Дзелень, дзелень дзвіночок,
Схилився під горбочок,
А сонечко яскраве,
Тепленьке і ласкаве,
Сховалося за обрій,
Там свій віднайшло спокій.
Ой, дітки, люлі, люлі,
Вже в лісі сплять козулі,
В гніздечку пташенятка,
Спіть хлопчики й дівчатка.
Сваривсь місяць на хмари,
Навіщо виринали,
Гайда, у свої шати,
Настав, час подрімати.
Щоб зорі заясніли,
Всі гарні сни гляділи.
Ой, дітки, люлі, люлі,
На подрах дрімлють гулі,
У лігві зайченятка,
Спіть хлопчики й дівчатка.
04.08.2006р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2018
За вікном, мов хтось петляє,
Це куму, бачу у пітьмі,
В хаті кум, радо вмовляє,
Компліменти дарить мені.
Та чомусь розчервонілась,
І не думала ховатись,
Так упевнено всміхалась,
От кума, зайшла до хати.
-Вже давненько хтіла зібрать,
Я скажу, це вас докупи,
Тож не станеш, ти щебетать,
Що кумасю, то все слухи.
-Бачиш грішна, я не криюсь,
Бач кума, нам пора рішать!
Його хочу,то ж не каюсь!
І не стану тебе втішать!
Верещить кума, як той звір,
Ухопилась, за волосся,
Ти мовчала, це до цих пір?
Я втекла із хати боса…..
На руках,уздріла, поніс,
Любий кум, куму додому,
Нехай грець, їм у ребра біс,
Ось повір, тепер котрому?!
16.11.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773232
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2018
Хоча і тиша, ніч невесела,
Ховався місяць, в сірій пелені,
Ледь визирав, на міста і села,
Ті потопали, всі в чорній імлі.
Знову «салют» освітив все небо,
Вмить здригнеться, моя рідна земля,
Шлють вороги, привіти ганебно,
То від жадоби, чи від безсилля.
Поміж хатами, пил підіймався,
Рухнули стіни....лежить дитина,
Відразу місяць, мов заховався,
Біда прийшла, плаче Україна.
Та скільки ж можна, «демон» - зупинись,
У серці кожного, знов тривога,
Що ж ти накоїв? Врешті озирнись!
Думаєш ні? Це вірна дорога?!
Течуть болючі, сльози рікою,
Страждають тут, певно й там матері,
Вмились давно, гіркою сльозою,
Хай знову в небі, засяють зорі!
Благають - НІ! Цій ганебній війні!
12.01.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=773231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2018
Буде жити Україна,
Хоч страждань і забагато,
Мирна, сильна, Батьківщина,
Все ж здобудем, своє свято!
Не діждуться, ні, вороги
Не зламати нашу волю!
Прийдем ми, до перемоги,
І замаєм кращу долю!
На сторожі, смілі й сильні,
Тож надійні дочки й сини,
Бо до миру, вони схильні,
І завжди не хочуть війни.
Хай розквітне Україна,
Соловейко заспіває,
Як та зірка, все єдина,
Знов яскраво всім засяє!
17.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772747
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2018
Там,в дремучем лесу,скрип деревьев чуть слышен,
Постарался мороз, в изморозь всё приодев,
Задержалась зима, лес казалось обижен,
Уж довольно долго, звучал осени напев.
Всё с холодным дождём, иногда тихо – тихо,
Пригласит ветерок, уж было, к себе в друзья,
Запоёт веселясь, разгуляется лихо,
И сорвёт из шиповника все ожерелья.
Вот теперь на ёлках, все иголочки в пуху,
Хотя им не холодно , они всё ждут снега
Белоснежную, им бы вуаль одеть сверху,
Хотят все, чтоб украсила зима – подруга.
28.12. 2017г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772511
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.01.2018
Таємна ніч - вже зіткала вуаль
Ясніють зорі, тікала печаль
Кришталь надворі, блиск. яскравий сніг,
Ти усміхалась, я спішив, аж біг.
Мінливий місяць… випромінив шлях,
Сяяла радість у твоїх очах,
В мене, закохуйся без обману,
Любий, люби, ніжну і кохану.
Мерехтіли зорі…ніч минала
В твоїх обіймах, я засинала.
2013р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2018
Серпневий ранок заглядав у вікно БУСа. Сонячні промені часом світили прямо в обличчя, а часом виблискували на капоті. Помірний вітерець ривками залетів у салон, здіймав кучерявого чуба Максиму.
По трасі їхати добре, дорога рівна, обабіч стіною відвертає увагу посадка. Зелені дерева вистроїлись в ряд - то клени, то граб і по краю липи й берізки…. А попід них трави й високі ромашки, місцями синіють дзвіночки і купками в цвіту конюшина, то зеленим килимом стелиться чебрець. Красиво… Виглядати з вікна небезпечно, по трасі автомобілів багато, адже літо, час відпусток та часу обмаль роздивлятися, милуватися природою, треба поспішати, поки, ще не дуже спекотно.
Він кілька днів, як приїхав з Польщі, трохи заробив грошенят, вирішив спробувати нового життя, зайнятися бізнесом. Довго міркував, що робити далі, роботи немає, а їхати знову за кордон не мав бажання.
З піднесеним настроєм, здавалося птахом летить, це так поспішає в село, бо вперше їде торгувати. В Одесі закупив товар, хвилювався, розпочинати нове діло завжди важко, але життя змушує.
Час швидко летить… вже минуло тридцять років, а сім`ї до цієї пори немає. Батьки всі вуза продзижчали- скільки можна тинятися по заробітках? -Пора кидати якір, - часто повторює батько. А воно і насправді, як подумати - робив висновки, друзі давно одружені, навіть мають по двоє дітей. Та, як одружуся, то напевно буде проблема, мама занадто любить, де б не був, тримає на телефонному контролі. І з вибором дівчат важкувато, як з котрою познайомиться, то вже мати знає хто та, що за дівчина, на жаль не з такої сім`ї, вона не варта тебе. Розмовами все зрушить, кілька раз думав, десь би виїхати та, як зробити це, зразу мати в сльози, -На кого ти нас покинеш?
Замислювався - адже сам не поганий на обличчі, чорнявий, не дуже високий, але коренастий хлопець, дівчата здається не лякаються, можливо і пора вже одружитися. Та і весь вік жити біля батьків теж не будеш, як би вони цього не хотіли. Гроші на квартиру трохи склав, але, замало, тож автівку купив, а через два роки попав в ДТП, прийшлося за свій кошт все ремонтувати. А згодом ремонт вдома зробив, потім БУС придбав, на все треба немалі гроші.
Містечко невелике, багато людей один одного добре знають. Тим паче батьки працюють в Управлінні праці та Соціального захисту населення, тож тільки котру дівчину проведе додому, вже мати на заваді стосункам. Де ж познайомитися? Коли в такому віці крім кав`ярні, чи ресторану більше ніде. Та там же часто не буваєш, ціни кусаються. Хоча й був час, коли однокласники ,ще не одружилися, нагулялися всі вдосталь та зарано не хотілося одружуватися, чи може й справді такої не зустрічав, щоб причарувала, чи приворожила, щоб не міг від неї відмовитися.
Ось і поворот з траси, далі пряма дорога потопала між високих шовковистих трав по квітучій долині. Сама ж дорога висипана вапняковим каменем, зменшив швидкість, тут можна розслабитися, автомобілів немає. Роздивлявся на два боки, милувався природою Подільського краю.
По праву сторону, біля річки, виднілися стрункі тополі, а далі дві плакучі верби, пишними гілками прикривали криницю. Здалеку на долині, пара журавлів, раз – по - раз схиляли голови, ховалися в траві. Там, за річкою починався пагорб, на якому розлігся молодий ліс, який тягнувся далеко, що й кінця не видно. По ліву сторону старий садок, де-не-де видніються, то червонощокі яблука, то жовті грушки. Зелені ж наче ховалися між густе листя, майже не помітні.
Ну ось, нарешті побачив перші хати й знову криниця. Вирішив біля неї зупинитися, набрати свіжої води, а потім їхати в центр, де є медпункт та старий клуб. Він тут колись був з однокласниками, якось одного вечора їхали з рибалки, саме в вихідний день, потрапили на танці. Всі відірвалися по повній, отримали море задоволення, натанцювалися. Місцевих хлопців мало, дівчата хихикали, усміхнено, оцінюючи позирали, по них помітно, компанія їм сподобалась.
Широка дорога тяглася до самого центру, невеликий магазин був зачинений, біля нього стояло пару літніх чоловіків. Максим під`їхав прямо до них, ті відразу звернули на нього увагу.
- Добрий ранок вам! - виліз з машини, подам чоловікам руку.
-Ти, може, щось привіз! Часом не хліб? А то вже два дні магазин закритий, десь нашої продавщиці не видно, - запитав один з них.
- Якщо чесно, то в мене є пару буханок, я завжди з собою беру, часом перекусити десь на природі треба. Що зовсім так скрутно? – не поспішаючи запитав хлопець.
- Та я то, один живу, ото візьму буханець на два дні досить, а потім вже знову треба. Он Івану легше, має жінку, як треба, все спече свіженького хліба, - продовжив чоловік.
- То ти до когось приїхав, чи як? - озираючи з ніг до голови Максима, запитав другий чоловік.
- Привіз на продаж речі, думав люди йтимуть в магазин, чи в медпункт, може комусь, щось треба з одягу, тут мило, порошки, шампунь.
Чоловік протягнув руку,
- Я Іван, а це Петро, мій сусід. То в тебе може для бриття щось є?
-А я, Максим. Звичайно, ще й вибір хороший, - відкриваючи задні двері БУСа відповів хлопець.
З провулку, зі сторони річки, показалися три хлопця, у кожного в руках вудочки й пакети. Вони, побачивши БУС, відразу направилися до нього. Один, на вигляд, років тринадцять - чотирнадцять, чорнявий, а два менших по років шість, чи то сім, біляві, напевно близнята відразу помітив Максим. Хлопці були одягнені в легкі куртки й старенькі, подерті джинси, він відразу зробив висновки, що рибалили напевно з світанку, бо ж надворі було доволі тепло.
Дядько Іван помітивши хлопців зауважив,
- Он є хлопці, зараз все село буде знати, що ти привіз товар. Тільки скажи їм та пригости цукерками, а далі, то вже не твоя справа.
Хлопці зацікавлено зазирали в відчинений БУС, зміряли поглядом Максима. Старший запитав,
- Ого, як багато всього, що будеш торгувати дядьку?
Він подав руку,
- Мене звати Максим, є одне діло, давай відійдемо, є пропозиція.
Два близнюки задоволено усміхалися, позирали на Максима, коли він їх пригощає цукерками. Через кілька хвилин хлопців, як вітром здуло і старший, який назвався Ігорем, теж пішов в напрямку провулка.
Максим дістав хліб, дав чоловікам, попередивши, що грошей не візьме, дякував за допомогу.
Дядько Іван звернувся до нього,
- Оті два хлопчики, Павлик та Дмитрик такі проворні, як вітер, а роботящі, що сказати, вони зі мною по сусідству живуть. І на рибалку, і в город, все робити Світлані допомагають. Ото прийду нарубаю дров, а вони, як ті мурашки, раз, раз, оком не встигну повести, вже всі притаскали, поскладали. Шкода батько в Росію втік, бо сам звідти, як то зветься, а з Воронезької області. Воно жінку шкода, медсестрою в нас у медпункті працює, сердешна така, добра, чуйна людина. Два роки, як сама, якісь там копійки дає сільрада. Оце діти до школи мають йти, не знаю, як вона їх сама потягне, ні аліментів, нічого. Сама родом здалеку, це тут бабця Текля покійна, їй хатину залишила, говорила, що це її племінниця. Батьки були проти, толкували, щоб не йшла заміж за кацапа, якось сама розповідала, не послухала, він в нас водієм працював в колгоспі, на бортовій машині.
Максим уважно слухав, вже побачив людей, які направлялися до нього,
-Я зрозумів, ви не думайте, що в мене ціни завеликі, я не можу шкуру з людей дерти, хто хоче купувати дорого…. Зараз така пора, роботи люди не мають, майже у всіх прибутки замалі.
Торгівля йшла » на ура «, Максим розчервонівся, стало жарко. Він був задоволений, що перша поїздка - можна сказати, вдалася.
Пару чоловіків, а то в основному жінки з дітьми купували товар, гомоніли між собою, що добре, що не так дорого, як на базарі в місті. Люди скуплялися, поспішали додому, про щось весело спілкувались. Він здалеку побачив хлопчиків – близнюків.З ними йшла славна жінка, білява. На ній сіра футболка й темно - сині шорти – щільно облягали фігуру. Хлопець наче загубив контроль, хтось з дітей торкнув його за руку,
-Дядьку, а сорочки білі, для школи, ще є?
-Так, так, є, який розмір? – запитав і в той же час задивлявся на жінку.
Вже брав гроші за сорочку, раптом один з близнюків сказав,
- Дядьку Максиме, а ми маму привели, нам теж треба сорочки й штани, і їй блузку на перше вересня…
Максим чомусь розгубився, напевно від її погляду, його наче облили окропом. Відчув, як шалено забилося серце, тепло підступило до обличчя. Карі очі, чорні брови, як в тій пісні, подумав, гарненька, цікаво, а волосся світле, а уста, то прямо , як вишні наливні.
-Павлику, підійди ближче, будемо вибирати, приміряти речі, - погукала сина.
За хвилин п`ятнадцять - два хлопчики мали вигляд першокласників. Максим чомусь трохи хвилювався, коли пропонував одяг. Жінка поводилася просто, наче з ним була знайома, відверто говорила, що їй не подобається. Звернулася до синів,
-Ну, от і все, вкладемося в гроші, що маємо чи ні, зараз порахуємо. Ще все рівно прийдеться їхати в місто за рюкзаками та шкільним приладдям.
Максим, дивився, як хлопчики уважно слухають маму, подумав- напевно їй віддам по закупочних цінах. Покупців пару чоловік лишилося, гадаю не помітять, що продаю дешевше, нехай тішиться.
Неподалік - залишився стояти дядько Іван, спостерігав, як справно йде торгівля, в одній руці тримав хліб, а в другій пакет з покупками,
- Світланко, нехай хлопці так додому йдуть, тут же недалеко, вони ж не замурзані, недавно з річки. А рибу де поділи, встигла почистити?
- Так дядьку, встигла, поки хлопці бігали звали людей, - відповіла зразу.
- Ну то Максиме, давай до мене на обід, десь - то зголоднів. В мене дещо є перекусити, а Світлана принесе смаженої риби, - запропонував дядько Іван.
Здається Світланою її назвав, згадав хлопець, а вона і справді, аж світиться вся на обличчі, красива, зупинив на ній погляд.
Дядько Іван всміхнувся, помітив, як той дивиться на неї, підкрутив вуса, кахикнув. Максим неначе проснувся та миттєво опанував себе,
- Я не гордий, запрошення приймаю, в мене теж дещо є , але попереджаю, я не п`ю. Може приїду до вас, ще не раз, адже бачу люди роблять покупки, задоволені пішли.
Вона, підбирала собі блузку, все придивлялася на цінники, йому так хотілося їй сказати, що уступить ціну, пильно дивився, спостерігав за кожним її рухом. Нарешті не витримав, взяв голубого кольору,
- Ось ця вам підійде! Подивіться й недорого…
Максим побачив ціну - двісті гривень, відразу продовжив,
-О ні, їй ціна не така, я напевно переплутав, вона коштує дешевше, я зараз в записнику погляну, зачекайте.
Розчервонівся, хвилюючись , витягнув блокнот, придивлявся,
-Ця сто коштує. Голуба, ага, я ж бачу і цінник тут не на місці.
Хлопці стояли біля дядька Івана, чекли коли вже мати вибере блузку . Задоволено перевели подих, коли та давала гроші.
Світлана збентежено позирала на нього, яскравий рум`янець з`явився на обличчі, усміхалась, зраділо взяла синів за руки, поспішила додому.
Хлопчики позирали до Максима, один із них сказав,
- Давай дядьку, побачимося!
Другий відразу дав в лоб щигля й вже було чути сміх.
Дядько Іван весь час тільки й усміхався, хитро позирав на Максима,
- А ти малим сподобався, бачу особливо Павлику. Дмитрик то більш серйозніший, а Павлик дуже ніжний, він завжди всіх жаліє. Часом побачить, як рубаю півника, чи курку на бульйон, то завжди відвернеться, аж сльози на очах, а потім з - під лоба гляне, обов`язково пробурчить –«Ви діду жорстокий! Як можна зарубати те, що сам вигодував». Але рибу ловить і майже живою чистить, як треба. Не вистачає їм батьківської опіки. Ну поїхали, щось я занадто розговорився.
-А вони такі схожі, що я не бачу хто з них Павлик, а хто Дмитрик і на зріст однакові , – підтримав розмову.
- Та я по ході здалеку бачу, Павлик йде спокійно, плавно, а Дмитро, то той частіше не йде, а підскакує. Ти подивися на них, як стоятимуть поряд, у Павлика на носі ластовиння густіше. Чужому й справді здається однакові, згодом навчишся їх розрізняти.
Максим нічого не сказав, лише глянув на дядька з усмішкою і в той же час трохи замислився.
Проїхали метрів триста, дід махнув рукою,
- Ось сюди, ближче до паркану став, щоб з обійстя було видно.
Біля відкритої хвіртки вже стояла жінка, люб`язно запросила гостя.
- Оце моя половина, знайомся, тітка Катерина, - поспішив представити свою дружину Іван.
Відразу де і взявся один з хлопчиків, обіпершись на хвіртку, стояв на одній, лівій нозі. Правою ж ногою весь час водив по траві і час – від - часу кидав погляд на старших.
-О, Павлику, біжи погукай маму, скажи хай несе рибу, - махнувши рукою сказав дядько Іван.
За столом нібито свято, господарі припрошували до страв Максима та Світлану з хлопчиками. Малі задоволено великими шматками смакували ковбасу, яку поклав на стіл Максим, на всіх позирали. Тітка Катерина – з льоху принесла холодний компот, розливала в склянки. Хлопчики відразу, з усмішкою, цокнулись склянками й стали пити.
-Бабцю, а ви дядькові Максиму в дорогу компоту дайте. Йому ж довго їхати, а раптом пити захоче, компот такий смачний. Напевно його жінка такий не варить, - раптом серйозно сказав Павлик й опустив голову.
Всі здивовано дивилися на малого, а Максим хоч почервонів та не розгубився, відразу випалив,
-Е, ні, хлопче, я хоч дядько та, ще не маю дружини.
Дмитрик штовхнув хлопця, кліпнув очима, - Замовчи, от тобі мама дасть!
Світлана відразу почервоніла, опустила голову,пригорнула малого.
Прощалися біля двору, Світлана відразу пішла додому, а сини сиділи в кабіні БУСа. Вони вмовили маму, щоб дозволила проїхатися до кінця села. Тітка Катерина окрім компоту, в дорогу ще й пиріжків з вишнями дала. Дядько Іван тихо запитав,
-Ну, що, Максиме, приїдеш до нас чи ні? Може не погано прийняли? Що скажеш?
Потім підкрутив вуса, хитро зирнув, прошепотів,
- Може часом Світлана сподобалася? Бачив, як ти кидав погляд на неї, горять твої оченята, не приховаєш…. Вона гарна жінка і молоденька, і господиня гарна, варта бути щасливою….
Від несподіванки в Максима округлилися очі, він не чекав такої розмови. Миттєво почервонів, піт виступив на чолі, поправив трохи змокрілого чуба, а потім весело, але тихо,
- Хм… Гарна - гарна, хіба я сказав погана. Славна молодиця й рибу смачну приготувала. Дякую вам за все. А приїхати, то обов`язково приїду, через кілька днів, так собі думаю.
Мабуть проїхали з кілометр, чи півтора, вже виднівся знак назви села. Хлопці, як два полохливих горобчики виглядали з вікна, тішилися, що покаталися. Максим відкрив двері,
-Ну все, обережно виходьте, бувайте мені здорові!
Дмитрик виліз першим, як козлик поскакав, розмахував руками, а Павлик, підтер носа, притулився до грудей Максима,
-Ти класний дядько! Приїжджай до нас, я буду чекати. І мамі скажу, щоб теж тобі компоту зварила і пиріжків напекла, вона вміє це робити.
В нього, аж серце тьохнуло від таких дитячих ніжностей і розмов.
За ці дні добре виснажений і зморений, але радісний, Максим повертався додому. Вражений подіями, всім побаченим, чомусь не мав спокою, якась жаринка гріла під серцем. Він намагався уважно придивлятися до дороги та перед очима сором`язливий погляд Світлани. Думки роїлися, згадував її миле личко, поведінку Павлика, який же він милий і цікавий хлопчик, і беззахисний.
Вечоріло… Максим в своїй кімнаті за столом рахував статки, під ніс щось наспівував. До кімнати зайшов батько й здивовано до нього,
-Дивина, в тебе щось сталося? За скільки часу вперше бачу тебе таким веселим. Що зняв гарний перший куш? Справився! Бач, а хвилювався, молодець!
- Так, тато, все гаразд, через день чи завтра поїду в Одесу, за товаром для дітей. Батьки до школи, ще малих не зібрали, тож варто, ще крутитися, бо навчальний рік на носі.
-Гаразд, сину, тільки будь обережним, це гроші, справа серйозна, -
батько похлопав його по плечі і хотів вийти.
Він уважно дивився на батька, не знав, як поступити сказати, чи не сказати, що має на душі та все ж взяв його за руку,
,- Ти маєш час поговорити, так по-секрету, поки мами вдома немає?
-В тебе таки, щось сталося бачу. Давай викладай, а то й справді, десь через хвилин двадцять прийде, пішла до подруги.
Їх розмова затягнулася, Максим розповів, що в селі познайомився з людьми, які добре прийняли, нагодували й напоїли, ще й в дорогу з собою дали. Не зміг змовчати за Світлану, розповів за її синів, поділився сокровенним, що його бентежило, що напевно та Світлана його доля. Батько придивлявся на сина, як він емоційно про все розповідає, усміхнений кивнув головою,
- Це напевно кохання з першого погляду сину, добре в собі розберися. А вона про це знає? Ти дав, якийсь їй привід, чимось привернув увагу, крім торгівлі?
-Ні! Ні тату! Звичайно я не поспішаю та чи втримаюсь, - сказав тихо, трохи задумуючись.
-То, що діти, це велика відповідальність синку. Звичайно мама буде ґвалт кричати, але ти ж її сюди не привезеш. Хіба, що коли квартиру купиш, ти ж вже трохи грошенят маєш, з нами все рівно жити не будеш. Та і в тридцять років ти вісімнадцяти років дівчину не візьмеш, бо з роками піде гуляти. Це життя, інколи важко зробити вибір й проти долі не підеш. Тобі вирішувати, мамі поки що ні, ні! Чим пізніше взнає тим краще, змириться, куди подінеться. Я її поступово підготую, як раптово пропадатимеш. Скажу, що котрусь в селі зустрів, сподобалася, а там, все якось вирішиться, - закінчив розмову батько.
Було чутно, як клацнув в дверях замок, батько приклав вказівного пальця до уст й вийшов.
Підкрадалась ніч…. ясний місяць зазирав у вікно. Максим, ніжачись на м`якій перині , обнявши подушку - засинав. Часом на обличчі з`являється посмішка, пригадував моменти спілкування з новими знайомими.
У Світлани цього вечора довго світилося. Поки перед сном помила хлопців, ті дражнилися один з одним, скакали по хаті, наче в них десь шило засіло. Нарешті, як завжди, в ліжку кожного поцілувала в чоло, прикрила легким простирадлом,
- Ну все, досить гомоніти, спіть сказала!
Згодом сама вклалася спати. Як добре, що є своя кімната, подумала, як добре, що бабуся зробила їй такий подарунок, а то не знати, як взагалі б жила. Позирала у вікно, здавалося і сон десь пропав, намагалася порахувати зорі. Аж раптом почула розмову синів. Дмитро майже шепотів братові,
-А тобі, бачу, сподобався цей дядько Максим, як і мені.
- Угу! А, що і красивий і каже не жонатий, напевно не п`є горілку, як наш тато пив, я це добре пам`ятаю. От би нам такого тата, он в Ігоря порядний, не п`є й любить його, - ледь хриплим голосом сказав Павлик.
-Слухай, а давай його перевіримо, що за один, на вид добрий, а так, хто його знає.. Давай підготуємо молоток і довгий, товстий цвях, – запропонував Дмитрик.
-А це для чого? - перебив його брат.
- Ха! Проб`ємо колесо, хай залишиться ночувати в нас у прихожій, будемо бачити злий він чи добрий, - продовжив Дмитрик.
- Ти, що, дурень?! Не підходить, багато мороки буде йому. Давай краще запросимо його порибалити з нами. Розповімо, як гарно ловиться риба, ще й часом попадається велика, що треба йти рибалити на світанку. Ось так зробити, - запропонував Павлик.
- Ага, а потім мама юшки наварить, вона в неї смачна виходить, може сподобається, ще раз приїде, - продовжив Дмитро.
Світлана уважно прислухалася, хотіла почути кожне слово та після слів Дмитрика ледь не розсміялася й гучно сказала,
-Хлопці, що за бурмотіння? Ану вгомоніться! Спіть нарешті!
Через чотири дні Максим їхав в село, якесь відчуття радості переповнювало душу. Він відразу посигналив біля дядька Івана, той з обійстя махнув рукою в напрямку магазину, дав зрозуміти, що побачив, щоб їхав далі.
Він попав на відкриття магазину, декілька чоловік стояло під дверима. Доволі повна жінка, років сорока п`яти, в руках тримала ключі й замок, трохи незадоволено сказала,
-О! Це напевно приїхав ваш хвалебний торгач…. Побачу я, що в нього за товар та які ціни? На все село розхвалили…
Максим - цього разу, привіз майже все для школи. Діти й дорослі вибирали рюкзаки та, ще дещо. Хлопець чекав на дядька Івана і сам не знав чому, але трохи хвилювався, адже ні близнюків, ні Світлани не було.
На свій смак, приховав два кращі рюкзаки для хлопчиків, тому весь час і позирав на дорогу. Через години три, побачив, як Світлана з синами спішила до БУСа. Малі, підходячи ближче, всміхалися й привітавшись, зазирали Максиму в очі.
Він не витримав й запитав Світлану,
-А де це дядько Іван, може прихворів, що не йде?
Зашарілася, намагалася не дивитися прямо, наче ховала свої красиві очі, ледь - ледь почервоніла,
- Та він нас підмінив, ми сьогодні з хлопцями корів випасаємо, наш день. Оце відправив, щоб могли дещо купити, тоді вже підмінимо його. Говорив, що теж хоче побачитися з тобою, тож прийде.
Дітям сподобалися рюкзаки, вони заповнили їх шкільним приладдям і швидко поспішали додому, водночас позирали на Світлану, яка суворо дивилася на них. Тільки Павлик розгублено помахав рукою, коли купили потрібні речі. Їх поведінку можна було зрозуміти, адже мама провела з ними серйозну бесіду, про їх поведінку з чужим дядьком.
Сонце припікало. Товару залишилося мало, не було й вже покупців. Максим збирався їхати додому. Настрій був трохи кепський і сам не зміг зрозуміти чому так. З провулку побачив дядька Івана і одного з хлопчиків, який йшов поруч з ним.
-Ну, встигли, привіт! - дядько Іван подав Максимові руку.
-Бачиш, Павлику, а ти хвилювався. Все добре, зараз подивимося, що нам дядько привіз?
Він давав товар, який хотів дядько Іван, а гроші не взяв, відмовився, спираючись на той обід, що відбувся минулого разу.
- Жарко їхати, залишайся хоч до вечора. В мене БУСа заженеш на обійстя, пообідаємо, відпочинеш, а потім їдь собі. Куди спішити, говориш не одружений.
Аж тут не витримав Павлик, він весь час спостерігав за старшими, зморщивши трохи носика, примруживши оченята, голосно вимовив,
- Дядьку, в нашій річці так добре клює риба, можете порибалити…
-А й справді, заночуєш в мене, а раненько можна й на рибалку, батькам рибки привезеш, тільки передзвони їм, щоб не хвилювалися,
- запропонував дядько Іван.
Вже вечоріло… здалеку було чути, як корови поверталися з пасовиська. Корова дядька Івана заходила на своє обійстя, Дмитрик і Світлана здивовано дивилися на Максима, той наче виправдовувався перед нею біля хвіртки,
- Та я, це вирішив порибалити тут, у вас. Може хлопців раненько відпустиш, хай покажуть де добре клює, вони ж напевно знають.
Світлана зирнула на Павлика, який стояв поруч с Максимом, побачивши в очах сина радість, не могла відмовити,
-Ну гаразд, вони рано тебе розбудять, це такі завзяті рибалки, що повстають не світ, не зоря, як кажуть.
Сини Світлани, напрочуд, були слухняні, швидко вклалися спати. Вона сиділа біля вікна, дивилася на зорі…
Тітка Катерина і дядько Іван не вмовили Максима залишитися в хаті, він вирішив спати в БУСі. Та сон не йшов..
І сам не знав, що з ним робиться, але ноги привели до обійстя Світлани. Це ж зовсім близько, метрів п`ятьдесят, не більше.
Серце шалено стукало…. За парканом росли високі рожі, але було добре видно при відкрите вікно на двір, адже в кімнаті світилося. За білою вишитою шторою побачив її . Кілька хвилин наче завмер, не міг відвести очей. Здавалося один крок і рукою б дотягнувся обійняти, доторкнутися до вишневих уст, які так манили. Та стільки ж стояти, слухати мелодію цвіркуна і далекий гавкіт собак? Його нерішучість часом бісила та цей раз терпець урвався, нахилився через паркан, загавкав пес, привернув її увагу. Вона декілька секунд розглядала, хто б там міг бути. Коли ж впізнала наче завмерла, відчула по тілу тепло й мале тремтіння, часте серцебиття, не вагаючись вийшла надвір.
Хто знає, чому так буває… Коли наче магнітом тягне молодих людей один до одного. Чи то кохання, чи пристрасть, яку не можна зупинити..
Сп`яніла… Можливо від поцілунків, чи може від запаху сіна, в якому потонули обоє. З-за навісу із шиферу виднівся, переливався блідий місяць, наче підглядав за ними. Десь здалеку чути цвіркуна й тихий шепіт на вухо,
-Ти така солодка, я загубив голову… Обійми мене, по - сонячному зігрій, я так цього хочу……
Він, ще довго воркував біля неї, як голуб біля голубки - вона підкорилася цим умовлянням, відчула себе коханою жінкою…
Сіріло… на сході небо вкривається фіолетовими й золотисто - рожевими кольорами. Все частіше півні заводили пісні, переспів линув, то з одного краю села, то з іншого..
Світлана поклала, руку на чоло,
- Максиме, підіймайся, зараз хлопці повстають, йди, щоб ніхто не побачив, у нас в селі люди рано встають.
Він занурився між її перси, поцілував,
- Нехай бачать… Ми одружимося… Що тут поганого.
Наче током пройняв все її тіло, відразу сіла, кров вдарила в обличчя,
- Ти гарно подумай, у мене ж два сина… Ти їм подобаєшся, але взяти такий тягар на свої плечі, ти ж такий молодий…
- Який там молодий! Минулого місяця відсвяткував тридцять років, не хвилюйся, одружений не був, дітей на стороні немає. Дасть Бог будемо мати спільних, ну хоча б одне дитя, підеш за мене? - поцілунок в уста.
- Ми однолітки з тобою, - на ходу сказала, як дівчисько побігла до хати, у вікні з’явилося світло…
Всі дружно поверталися з рибалки. Дядько Іван - наловив риби більше за всіх, бо сидів трохи подалі від хлопчиків й від Максима. Бо тільки й чути було розмов про автомобілі, школу. Хлопці засипали запитаннями, то про одне, то про інше. Павлик залазив на руки до Максима, тулився до нього, зазирав в очі, усміхається й часом поправляє йому чуба.
Весело за обіднім столом… Дядько Іван і тітка Катерина, переглядалися між собою, позирали на Світлану і Максима, коли ті наче завмирали при погляді один на одного.
Пройшло кілька днів. Пізній вечір…. Максим стояв навпроти дзеркала, приміряв новий костюм й білу сорочку,
-Тато, ходи на хвилинку, порадь яка краватка підійде краще.
Мати здивовано глянула на чоловіка,
-Він, що на побачення йде? В таку пору? То вже ж пізно..
Відразу поспішила до сина, за нею слідом, покачуючи голову, кліпаючи очима йшов чоловік.
-О, тато,! А мами вже не треба, то ж вже пізно, одинадцята! Куди в таку пору можна йти? – запричитала, заходячи в кімнату мати.
І відразу сіла в крісло. Відкопилила губу, ледь скривилася, здавалося зараз потечуть сльози,
- Легеню мій, синку, такий красень! Та хіба так пізно безпечно йти десь?
-Так, мамо, без сліз! Знайшла легеня, я вже чоловік! Ти, що забула скільки мені років? Краще порадьте, яка підходить краватка.
Батько, подав краватку, яку підібрав на свій смак, всміхнувся,
- Ось ця підійде! Що оновився трохи, це не завадить до свята.
Мати, аж підскочила з крісла, взялася руками в боки, сердито зміряла сина з ніг до голови,
- До якого, ще свята? Що приховує?
-Ти, що забула, тож скоро перше вересня ,- помітив син.
- Тфу,з вами! Зирить один на одного, всміхається, я думала якесь інше свято. Ага… То це ти вирішив у школу навідатися, що з однокласниками домовився зустрітися? - запитала сина, обома руками гладила плечі, наче поправляла жакет.
-Це мамо гарне свято, ти ж знаєш. А про те, що ти подумала, гадаю можливо через пів року, а може через рік, але обов*язково збудеться,
- відповів, з усмішкою на обличчі.
-Чуєш, старий, ти знаєш хто вона? Чому мовчиш? Чия? Я їх знаю? - хитро заглянула в очі чоловіка.
- Ні мамо, це буде сюрприз, він нічого не знає і не бачив її, ще не час. Але гадаю, рішення своє не зміню, одружуся нарешті, ви ж цього так давно хотіли. І ніяких більше розмов, на добраніч, мені завтра рано вставати.
-Ох, ох, дивися сину, добре дивися, щоб не жалкував… Життя складне, щоб не прийшлося в одну ту саму річку два рази заходити, як кажуть люди. Щоб один раз і на все життя…- виходячи з кімнати, бурчала мати.
Перше вересня - всіх запрошувало до школи. Ранкове сонце привітно розкидало промені до землі, по небу де-не-де білі хмаринки. Гучно грала музика, всім піднімала настрій. Світлана з синами, як і всі інші, стояла в шерензі з першокласниками. Діти, як діти, святково одягнені, завертілися, озирнулися на всі боки, в очікуванні початку « лінійки».
До школи під`їхав БУС…. Максим радісно з усмішкою, з букетом троянд, підійшов до Світлани. Чмокнув у щоку, привітав зі святом, вона почервоніла, зашарілася,
-Ну, що ти, так при людях?!
- А що, хай знають, в нас з тобою сини йдуть до школи ,тож для нас це свято. Не переймайся, все буде добре!
З хлопцями привітався по-чоловічому, ті тупцювалися, з усмішкою і теплим поглядом позирали на присутніх. То напевно для них було більше свято, ніж свято першого вересня. Очі світилися щастям, Павлик підморгнув Дмитрикові, щось прошепотів йому на вухо. Відразу одночасно взяли Максима за руки, весело, демонстративно поглядали на всі сторони. Наче хотіли всім показати, що біля них є чоловік, який здатен їх захистити і любити.
Січень 2018 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2018
Пишу… Дышу
Этим живу…
Ах, если бы, не эта война,
Наверняка, пела бы душа,
Посмотрев ТВ, уж нету слов,
Ох уж, ( братская), это любовь,
Скольких ребят, ты загубила.
Пишу,
Дышу,
А за окном зима
Сверкает, словно в сказке, блестит,
Белым бело, под снегом все дома,
Душа не радуется, болит,
Горит Восток, там идёт война.
Кому, зачем, скажите нужна,
Жена и мать, так давно не свят,
Ведь все так ждут, уж давно звонка.
Задребезжал рассвет, перо возьму,
Рядом чернила, вот пишу, дышу,
Снова ловлю, лучик, этим живу,
Мне почему, но ведь не всё равно
Хоть далеко, я так от войны,
Ведь погибают за свободу,
Но у ребят, знаю нет вины,
Ценят всегда, в жизни лишь правду.
Жить желание… в мирной стране,
Мечты в душах, хранят надежду,
Улыбнуться маме и жене.
Пишу,
Дышу,
Этим живу…
Хочу всем пожелать, мира, добра!
Чтобы радовались зиме, весне,
Наконец, чтоб закончилась война!
Не писала, чтоб больше я о ней,
Чтобы жизнь была всегда прекрасней!
18.01.2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772152
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.01.2018
Зітхає молодь, куди податись,
Як віднайти, ту дорогу в житті,
Й воно одне, ним би і пишатись,
Не залишитись, в самозабутті.
Знайти б роботу…та де є вона?
Стоять заводи й фабрики давно,
А там на Сході, все, ще йде війна,
Біда, край топчуть, москалі гнівно.
За що скажіть, це все країні?
І трударям, які на ній живуть,
Де люблять мир й пісні солов`їні,
І обробляють поля, жита жнуть.
Незневіряйтесь, майте терпіння,
І не лишайте, ви свою землю,
Ось, тут родина, ваше коріння,
Й не гайте часу, років даремно!
Завжди всі хочуть, змін лиш на краще,
Надію маєм, з нею живемо,
Із війни вийти, бажання наше,
Щоб волю мати. Знову розквітне!
Любіть Батьківщину, вас прошу діти,
І де дитинство й мама щаслива,
Щоби в родині, завжди радіти
Земля рідна, знайте, незрадлива!
11.01.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2018
Відгриміли Новорічні салюти,
Вже Різдво пройшло і свято Василя,
Килими, зима спішить розстеляти,
В чародійствах казкових іскрить земля.
І до нас, вночі прилинуть чудеса,
Ми відзначимо свято – Водохреща,
Привідкриються, нам чудні небеса,
Тіла й душі скропить вода цілюща.
Хай Господнє Хрещення в кожну хату,
Принесе, всім радості багато!
Й допоможе вистоять солдату,
Матері, щоб нестали страждати,
Щоб закінчилась, війна на це свято!
Хай, окропить ласкою, любов’ю,
Ця свята вода й МИР подарує!
Хай пожалує щастя і здоров`я!
Благодать, хай Божа запанує!
ВАС ЗІ СВЯТОМ, ШАНОВНІ ДРУЗІ!
18.01.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771977
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2018
Зимно, хутко одяглася,
На подвір’я подалася,
Добре сипле, сніг лапатий,
Кущ калини, весь пухнастий.
Ой, як гарно, як красиво,
От зима, ну справжнє диво,
Я розчищу всі стежинки,
Сріблом сяють, всі сніжинки.
Підлітають, аж догори,
А надворі, є дітвори,
Веселяться, в сніжки грають,
На санчатах, всі літають.
Грудень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2018
Знаю любий, що сонце, не спалить нас,
Хоч у кожного,є вогонь кохання,
Зірочки, палахкотять, прийде наш час,
Тільки звідти, буде благословення.
Там висОко, в небесному просторі,
Як птахи, злетим на крилах любові,
Ніч ясна і радо вітають зорі,
Поєднатись доленьки вже готові.
Обійму ніжно, по дорозі життя,
Вірю я! Чуєш, ти мій поклик душі,
Нехай в щасті, вже буяє майбуття,
Я коханий! Тобі, напишу вірші.
2013 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2018
Прилетіла пташечка над селом,
Розсипала пір`ячко, весело,
То посланниця- вісточка зими,
Скрізь іскрились, рушники й килими.
Заясніли пухкі, білесенькі,
Зі сніжинок срібні, яснесенькі,
Одяглись, сяють дерева й кущі,
Сповилась земля в казковій красі.
Порадіймо люди, привітаймо,
Новий рік й Василя зустрічаймо,
Поспіваєм дружно, пощедруєм,
Та й господарю радість даруєм!
Тож посіймо, ми оселю зерном,
Щоб на мир, на щастя, на добро!
Нехай гарно зросте озимина,
Дасть здоров`я і достатку зима.
Хай луна сміх в кожній хатині,
Усміхнеться Бог любій дитині,
Посвяткуймо люди та вітаймо,
Василя - це Свято прославляймо!
Хай дарує сили і терпіння,
Ще родинного порозуміння!
Тепла вам, злагоди і кохання!
Хай здійсняться ваші побажання!
14.01.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2018
Йшли босоніж, як колись дітьми,
Ледь м`яка -трава шурхотіла,
Сіра пташка, вмить вдарила крильми,
На березу, стрімко злетіла.
Колисалися віти рясні,
Листя блиск, сіяє на сонці,
Задивляюся в очі ясні,
Зловлю промінь, я у долонці.
Й подарую, його вмить тобі,
Разом з ніжним, теплим цілунком,
Сховай погляд холодний в імлі,
Я бажаним стану дарунком.
2000р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018
Ой, Маланочко, Маланко,
Усміхнись до всіх, ти ранком,
Принеси в дім, людям щастя,
Хай відійдуть всі напасття.
Час сьогодні не змарнуєм,
По - під вечір, пощедруєм,
Добрий вечір, люди добрі,
Хай всміхнуться в небі зорі.
Хай мир буде , на всій землі!
Разом скажимо, -Ні! НІ! війні!
І бажаєм, всій родині,
Щоб та й радість у світлині,
Щоб здоров`я, усі мали,
Радо Свято зустрічали.
Зберемось, на вечорниці,
Дай господар паляниці,
Пісень тОбі, поспіваймо,
Весь народ ми привітаймо!
Лети - лети щедрівонька,
Не болить, хай голівонька,
Хай в сім`ї,родяться діти,
Щоб було, чому радіти,
Завше хліб, і сіль на столі,
Щоби щастя, по всій землі!
12.01.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=771082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2018
Жила - була на ставочку одна дуже вередлива жабка.
І все їй не так, не слухала ні маму, ні татка. Майже завжди жабки всі разом, а ця така непосидюча, їй все та скрізь хочеться
побачити та розпізнати.
Поряд з ставом росли верболози, до самої водички діставали, від вітру вітами колихали і часто жабку попереджали, шепотіли,
- Будь обережна, бо тут часто між очеретом та зіллям полюють чорногузи. Хоч вони на вид красиві і такі привітні та дуже люблять їсти жабок, тож не запливай далеко від батьків, щоб не було біди.
Жабка ж все, плеск та плеск, животиком по водичці, пливе, а потім на берег, тішиться, літечко, тепленько. Чому б не повеселитися? Та й далі пливти подивитися, подумала вона, дуже хочеться знати, що там?
Потихеньку, щоб ніхто не помітив, лапками туди. сюди, попливла далеченько, до високого обриву. Тут водичка така чиста, чиста, що при самому дні видно маленькі водорості. Від несподіванки рот відкрила, помітила….На дні, серед великих каменів, копошиться декілька штук раків.
Ой, як цікаво, зраділа жабка, ніхто цього не бачив тільки я! Оглянула все навкруги, нікого не видно , розвернулася і швидко попливла назад.
Ой, чому це так яскраво світить сонце? Прямо в очі! Майже нічого не бачу, кліпаючи очима обурювалася про себе жабка. Так, напевно заховаюся, он там і швидко попливла до чагарника.
Тут же поруч з чагарником росло невеличке зілля і килимом розстелилася ряска. Та нічого, я прорвуся, подумала жабка і плила далі до красивих водяних лілій.
Ой, та, що це ? Зачепилася лапкою вже тягне вліво, а потім вправо, ні ! Ще більше обмоталася не тільки ряскою, ще й водоростями.
Вже не звертаючи ні на що уваги, злякалася. Де й хитрість поділася, згадала, що верболози попереджали про чорногузів, почала кричати, звати на допомогу,
-Ой, спасіть! Спасіть! Спасіть мене! Застрягла у водоростях я. Агов ! Хто є?! Не маю сили зовсім я!
-Ой, напевно я загралася, чому не послухала маму й татка, нащо далеко запливла? - сварила себе жабка.
- Ото біда! Така краса, ці водорості і ряска, а для мене пастка.
Тут, неподалік у воді дрімав чорногуз, стояв на одній ніжці. Та й почув ті плаксиві слова і швидко хлюп та хлюп по водичці. Поспішив,
-О напевно є обід, точно, чую голос жабки.
Раптом зачепився за щось, похитнувся мов в каруселі і вже носом у воду шубовсть! Крилами бив по воді, вона краплями розліталася на всі боки, ледь - ледь ногу витягнув..
Побачила жабка здалеку чорногуза, з переляку де й сила взялася, крутилася неначе дзиґа, вискочила, з пастки.
Поспішала, швидко плила, плила, навіть не оглянулась. Побачила, що вона далеченько від чагарника, на мить зупинилася, озирнулася на всі боки і весело закричала,
- Гей тільки й бачили мене! Помітили, сама з пасткою справилася! Ага! Не піймав чорногуз мене! Ага!
Та її, ніхто не чув, бо вона, з переляку, захрипла.
Дуже задоволена, радісно плила додому. А по дорозі все ж вирішила, краще про це, нікому не розповідати, бо знала, що, як дізнаються батьки, будуть дуже сваритися. І подумала, ні більше такого робити не треба, якщо хочу жити, треба бути обережною.
****
Добре, дітки, що так, закінчилася казка, щоб не було біди, слухайтеся завжди маму і татка.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770710
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2018
Мій синку, рідненький, як ти там,
Я стіл, святковий, вже накрила,
Без тебе, так сумно усім нам,
Кутю, смачненьку теж зварила.
І вигляну знов у віконце,
До тиші весь час прислухаюсь,
Чекаю, тебе,мов те сонце,
Приїдеш на це сподіваюсь.
Далеко, ти де горить земля,
Немає й дня щоб не стріляли,
З Різдвом, теж привітали з Кремля,
Синочків, наших відганяли.
Я прОшу, Боженьку за всіх вас.
І вкотре молюсь до ікони,
Благаю, щоби від кулі спас,
Хай згинуть кремлівські дракони!
ДощИк,за віконцем хлюпоче,
Давно вже догоріла свічка,
Під серцем щемить й так тріпоче,
Мені б, побачить, твоє личко.
07.01.2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2018
Як має бути, нічого не зробиш, буде,
Не намагайся, воно все рівно прийде,
В житті від тебе, майже не залежить доля,
Яке майбутнє, вирішує Божа воля.
Як було часто, перегортаєш сторінку,
Минуле, пройдене, хоча би на хвилинку,
Ти задумався, чи спроможний щось змінити?
Чи здатен був, поганючому завадити?
Завжди хочеться краще жити,
Часом і сам, не знаєш, як це зробити,
Та все ж наважишся, звернувсь до Всевишнього,
Для усіх кращого, благаєш майбутнього.
За гріхи каєшся, вкотре просиш поради,
У душі з вірою, все ж чекаєш пощади,
Тобі в житті, знай, завжди Боженько підкаже,
Нелегкий час, цей, пережити допоможе.
Тож не здавайся, живи, твори, радій, мрій,
Чуєш, ніколи, не втрачай світлих надій!
***
У кожного із нас є своя доля,
А буде, якою, то Божа воля.
Серпень 1992р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2018
Розпустила зима коси,
Нема снігу лише роси,
Наступив, нині Новий рік,
Вже загавкав пес надворі,
***
Ой вам друзі, скажу – трясця,
Загубилося десь щастя,
Як зимою снігу нема,
Так й коханнячка теж катма.
***
Гарно пічку розтопила,
В гості Гриця запросила,
Одягнувсь в Діда Мороза,
Йшов у сторону, зараза.
***
У морозну тиху нічку,
Заплітаю в косу стрічку,
Перший прийде, хто посіє,
Хай мою нудьгу розвіє.
***
Йшов до мене,вже Дід мороз,
Я гадала, все серйозно
Та й наповниться щастям дім,
Він, як зюзя, напивсь у нім.
***
Новий рік ми поєднали,
Заодно горілку гнали,
За мить тут, на порозі мент,
От гад, свято, зіпсував вщент.
***
Не прийшов сусід погрітись,
Вже встиг звечора напитись,
Обіцяв стрічать Новий рік,
Тепер я, сама цілий вік.
***
Ой злітають ціни в гору,
Голівоньку маю хвору,
То від влади нам ґатунки,
Новорічні подарунки.
***
З Новим роком ! З новим щастям!
Хай Вам люди, все, все вдасться!
Хоч нас хочуть - всі зламати
Нехай знають - не здолати!
2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770384
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2018
Моя любовь, очей очарование,
Поверь не зря, пригласил на свидание,
Отбрось сомнения, выпей чуть-чуть вина,
Все расставания…То не моя вина…
Прошу тебя, давай не грусти так шибко,
На дне бокала… ведь спрятана улыбка,
Давай оставим, все споры в старом году,
Ну улыбнись, я никуда не уеду!
В глаза смотри, услышишь, поезд уходит,
Меня на мысли, он даже не наводит,
Скажи ты мне, не тая, и сердце открой,
Ночь Новогодняя, наш желанный покой.
Уж пригуби, чуть вина, ты счастье моё
Я же готов, всю жизнь оставаться с тобой!
2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770290
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.01.2018
Хай сніг нам сіє, посіває,
Святкову землю, прикрашає,
В платті весільнім наречена,
Зіронька в небі, як хрещена.
Вся заіскрилась, засіяла,
Із Різдвом- святом привітала,
Радіймо люди! Співаємо!
Ми із народженням вітаймо!
І прославляєм Боже ім`я,
Веселись небо й рідна земля!
Славим від хати і до хати,
Будемо миру, всім прохати.
Свічу запалим, під образом,
Щастя попросим й добра разом,
Хай принесе злагоду й любов,
Щоб Україна та й вільна знов!
Хай ясно зірка засіяє,
Всевишній нас, благословляє!
07.01.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770287
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2018
У кожух, вечір вбирався,
Вже давно посутеніло,
Місяць срібний, усміхався,
Там де обрій, червоніло.
Перша зірка загорілась,
Сяйвом небо освітилось,
Вість благая розлетілась,
Тож дитятко народилось.
В Вифлеємі та й у яслах,
Спішив янгол сповістити,
По різних містах й по селах,
Про подію озвучити.
І сьогодні, святкуємо,
День народження Ісуса,
Ми славімо, пам`ятаймо!
Опромінились небеса!
Порадіймо добрі люди !
Зустрічаєм свято Різдво!
Хай же мир повсюди буде!
У кожній хаті торжество!
Свято віри! І любові
Нехай всім, зігріє серця!
Хай колядки вечорові,
Прославлять нашого творця!
Восхваляймо, спасителя,
Та подякуймо за добро!
Возвеличмо учителя,
Й заповіти, усі його!
06.01.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2018
Хтось і не любить… то так і буде,
Тож я сміюсь, на повні груди,
І прилечу хугою, снігом,
Все килимами вкрию, сріблом.
Хай заіскриться, біло - біло,
І помандрую, далі сміло,
Аж по верхівки, в пуху кущі,
Нитки златаві, скрізь по плащі.
Змахну над річкою, знов крильми,
За мить покрилась дзеркалами,
Зіткаю скатерку -самобранку,
Вдягну калині вишиванку.
Бач ягідки, вже червоніють,
Усім птахам сердечка гріють,
Вберу ялинки в діаманти,
І почекаю, на куранти.
Лунає дзвін, спішить Новий рік,
Ступне до кожного на поріг,
Чомусь тим часом, втіхи нема,
Бо ж холодненька, кажуть зима.
Скрізь озирнись - краса чудова!
Тож усміхнись, пора казкова!
Не любить хтось, нехай так буде,
Вкотре сміюсь, на повні груди.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2018
Ой, не сумуй, зимонько не плач,
Спечу смачний, я тобі калач,
Ще й наверху маком притрушу,
Та й діточок радо пригощу.
У небі зірка, прийшло свято,
Ми зберемося - нас багато,
Гайда всі разом попід хати,
Дружно станем колядувати.
Ялинка світиться у вікні,
Господар вдома, чи може ні?
До нас виходь, давай із хати,
Вас із Різдвом будем вітати.
Ой, коляд, коляд, колядниця,
Хай щедро родить, всім пшениця,
Попросим Бога, добрі люди,
По всій землі, хай мирно буде!
Ой коляд, коляд колядниця,
У джерелі свята водиця,
Зіронька в небі заіскрилась,
Нехай війна би закінчилась!
Ой, коляд, коляд, колядниця,
Із маком гарна паляниця,
Тож буде хай у кожній хаті,
Щоби усі, ситі й багаті!
Нехай ростуть жита у полі!
Завжди щасливі будуть долі!
Всім добрий вечір! Щедрий вечір!
Та й добрим людям на здоров`я!
24.12.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2018
Осінній вечір …. сіра пелена - немов туман, в небі сховала зорі. Листя багряне, жовте, ледь зелене, потріпане і на пів сухе крутиться під дійством вітру. Часом пролітає наче в танці, чи скручується клубком, чи поодинці все ж припадає до землі, знаходить спокій.
Ото так і життя, думав Олег, вкотре уважно придивлявся до дороги. Та, щось зі спокоєм у мене ніяк не виходить. Весь час в напрузі, така професія...
Прохолодний вітер віяв у вікно, то злегка, то сильніше, розвіює пасму волосся, ніжить його. Трамвай набирав швидкість, згодом знову гальмує, перед кожною зупинкою попереджає пасажирів - оголошує назву. Уважно придивлявся в дзеркало, чи можна зачинити двері.
В місті комфортно, по алеях ліхтарі. Освітлення достатнє, видно, як кудись поспішають люди. Часом всміхнеться, як побачить, що цілуються пари. І знову вся увага на дорогу, і в салон. Два роки їздить одним маршрутом, людей багато, постійних пасажирів знає, особливо ввечері, коли робить останнє коло.
Ніколи не думав, що прийдеться переїхати із Сімферополя в Вінницю. Події на Майдані змусили це зробити, не зміг змінити погляд до своєї країни. Він іще зі школи нею жив, так любить Україну, читав твори Шевченка, Лесі Українки. Особливо любить читати книги - історичні, воєнної тематики.
На жаль, коли йому було п’ять років покинув батько. Переїхали в Ялту, відтоді наче й не було в хлопця батька, навіть ні разу не прислав аліменти.
З мамою в місті, з бабусею та дідусем - в приморському селі пройшло дитинство. Коли був молодшим, з дідом на човні виходив в море порибалити. Закінчив школу, поховали дідуся. Більше часу приділяв бабусі, був помічником , вона жила в приватному будинку, біля нього завжди треба чоловічої руки.
Після школи Олег вивчився на водія. Кілька місяців на машині возив товари в магазини, згодом мав дозвіл на перевезення пасажирів. На кожні вихідні в бабусі, в курортний сезон навіть прямо від неї їздив на роботу. Бабуся на той час брала на квартиру відпочивальників. Хлопця тягнуло до компанії. Молоді дівчата, хлопці, магнітофон, музика і все це біля моря, це був суцільний кайф. Присяде на пісок, задивиться на море, а хвилі піняться, стеляться, одна на одну, в полон забирає одна іншу. Відразу, наче якийсь біс у тіло вселився, здавалося перевернув би гори. Інколи таке було, що дівчата самі запрошували в кімнату. Молодий, в жилах кров кипіла, відчував себе жеребцем, але спокусам не піддавався. Правда, до того випадку, поки не зустрів двох подружок. Ох і засліпила очі Оксана, думав здуріє, згадував, як воно буває вперше, коли горить в душі вогонь і не можеш зупинитися. Часом вийде надвір хіть остудити, а море штормить, вітер б’є в обличчя, розвіє довге волосся, хотілося завити вовком. Дівчат було, що сказати, гріхів, як вже пізніше думав - мав занадто багато.
Можливо тому й до цих пір не одружився. То на заваді друзі, не хотів дорогу переходити, то його не хотіли. Здавалося, хлопець з виду непоганий, білявий, з синіми очима. Високий на зріст, міцненький горішок, так його називала бабуся. Та невдовзі, залишила їх. Бідкався хлопець, дуже любив її. Одна біда кажуть не ходить, в армію не взяли, захворіла мама. Через два роки її не стало, здолав рак. Йому тобі минуло двадцять два роки.
Дві тисячі чотирнадцятий рік увійде в історію. Майдан, розмови, що Росія прийде на допомогу кримчанам. Не розгубився, не вагаючись продав бабусин будинок. Продав квартиру,переїхав у Вінницю. Чому в це місто і сам не знав, він, якось одного разу, їздив з другом по роботі, в гості до його бабусі. Місто сподобалося, красиве, привабливе. Протікає річка Буг, любив бродити по берегу, насолоджуватися виблискуванням води, пейзажі, особливо з плакучими вербами.
Усе вдалося зробити все швидко. В міській раді запропонували роботу в автопарку, водієм трамваю. В гуртожитку дали кімнату. Навіть був трохи спантеличений, це ж треба, без проблем, тільки, погляди в його сторону і де хто дивувався, що виїхав з Криму. Згодом зрозумів, вірне рішення, адже Крим окупувала Росія. В гуртожитку довго не затримався, компанії, веселощі, вже не для нього. По відношенню до жінок, чи охолов, чи переїзд зупинив його. Не пройшло і чотирьох місяців купив двокімнатну квартиру, життя потекло спокійним, звичним руслом.
Пізній вечір… він вкотре, за звичаєм, зазирнув у салон, всього чотири пасажири. Обнявшись, сиділа молода пара, хлопець посміхається до дівчини, про щось емоційно розповідає. І чоловік, років п’ятдесяти, який мав на наступній зупинці зійти. Він його добре пам`ятає, часто возить. Неподалік від них, з букетом червоних троянд, сиділа жінка.
О, як багато квітів і без чоловіка, цікаво… та таке буває - подумав. Останній поворот, далі по прямій. Раптово засвітив в очі автомобіль, відразу загальмував, в метрах п`яти на колії стояли два автомобілі, декілька чоловік розмахували руками . Ось так тепер треба чекати, коли приїде ГАЇ - подумав, вже почув сирену.
Олег попередив пасажирів, що треба трохи зачекати, адже побитих авто не було, то ж все мало владнатися швидко.
Його ніби магнітом тягнуло подивитися на жінку з квітами. Стоп, зупинив себе, адже я її десь бачив. Де? Коли? Очі, ці очі і волосся каштанового кольору, щось знайоме, впевнився він, знову подивився на неї. Невже це Оксана? Очі забігали, немов шукали порятунку, відчув під серцем холод. Та ні, це напевно жінка дуже схожа на неї. Не пригадаю звідки вона була. Ото дурість, молодість все було по барабану. Пригадав той випадок, як у бабусі, відпочивали дві подруги. Як Оксана умовляла його, просила, щоб не чіпав, щоб пожалів - пошкодує потім. А він тоді від поцілунків наче оп`янів, домігся її. Вона ж наступного дня виїхала, поїхала раніше. Запекло в грудях, кинуло в жар - правду говорила, шкодує про те що сталося.
Сигнал автомобіля відволік від спогадів. Колію звільнили, заметушився, поїхав. На зупинці вийшов чоловік і дівчина з хлопцем.
То це вона, чи не вона ? Вкотре запитував себе Олег, чомусь не наважився знову зазирнути, немов боявся. Але ж така ж гарна, можливо й не вона . А якщо, познайомитися, саме кінець зміни, запропонувати провести додому. З квітами і сама - цікаво…
Оксана працювала в банку, після роботи накрила святковий стіл, адже в неї сьогодні день народження. Додому дуже рідко їздить трамваєм. То друзі машиною підвозять, то співробітники, інколи на маршрутному таксі. Після шампанського боліла голова, вирішила чим довше добереться додому, тим краще. Вдома на неї чекає донька, цей подарунок долі в молоді роки, що змінив її все життя.
Після того, як Оксана поїхала, зрозуміла - вагітна. Подружка радила, щоб дала знати йому та батьки хоча й сварилися, але згодом змирились. Батьки інтелігентні люди - викладачі в університеті. Щоб по під’їзду було менше розмов, в іншому мікрорайоні для неї купили двокімнатну квартиру. Оксана вирішила, що це на краще, адже батьки дали їй шанс самій вирішити, як жити далі. Від батьків мала фінансову підтримку, вони окрім роботи займаються репетиторством, давали уроки англійської мови.
Дівчинка народилася вчасно, Оксана дала їй ім`я – Оля. Вирішила хай буде три ім’я на «О». Можливо колись пробачить Олега, дасть знати, що в нього є дочка. Маленька народилася темненькою та з часом волосся почало світліти, оченята сині, красиві. Помітно підростала, все більше ставала схожа на Олега.
Олі було три роки, коли Оксана отримала диплом, вона навчалася на заочному відділені Вінницького торговельно-економічного коледжу. Відразу пішла працювати в банк, а доню водила в садочок.
На роботі, в основному колектив жіночий, подруга, з якою відпочивали на морі, поїхала в Київ. За особисте життя забувала, вільний час від роботи, приділяла доньці. Батьки онучку не бавили, інколи раз чи два рази на місяць, на якусь годину - дві приїдуть машиною, провідають і все. Жалілися, що не витримують капризування онучки, хоча Оксана не вважала дівчинку вередливою, ну хіба коли хворіє.
Не встигла оглянутися, як доня так швидко виросла, на обличчі від неї успадкувала красиву форму губ, все останнє від Олега.
Батьки інколи запитували її, чи не написала листа батькові дитини та вона тільки хитала головою. А в самої щеміло під серцем, не минуло відчуття образи. А донька підростає.
Надворі зима… напередодні Нового року, Оля сама наряджала ялинку. Вона навчається в сьомому класі, весело розповідала мамі, що в школі має бути новорічний вечір та про цікаві конкурси, які готують діти. Оксана прийшла з роботи, за цілий день роботи з клієнтами в голові, аж шуміло. Обперлася на підвіконня, задивлялася в засніжене, вечірнє місто. Повішені ліхтарі на стовпах, гойдалися від вітру, то світили на більшу частину тротуару, то на меншу. Сніг іскрився, то знову пропадав в пітьмі, наче заколисував. Смуток запав на душі - ось вже який Новий рік, а вона одна. Донечка , як квіточка розквітає, мабуть вже хлопці придивляються - навіяло в думках. Оля підійшла, обійняла за плечі,
- Мамо, а хто мій тато? Я вже майже виросла розкажи мені, що в дитинстві розповідала, то напевно байки, що поїхав на заробітки.
Вона поцілувала в щоку,
- Мамо, я все розумію, гадаю маю право знати.
Двома руками взяла за плечі, повернула до себе. У Оксани у очах смуток, на віях тремтіли сльози. Оля притулилася до неї,
- Тобі боляче, тоді може іншим разом, якось….
- Ні-ні, давай присядем.
Після розповіді, Оля, дивлячись в очі запитала,
- Мамо, а ти його кохала?
- Але ж тоді - іще сама цього не знала та коли народилася ти, ще так схожа на нього, з роками зрозуміла, що то було кохання. Чи я помилилася, чи доля все так повернула в моєму житті. Про тебе не наважилася йому написати. Ти пробач, мабуть неправильно поступила, не знаю чому довго тримала образу.
Час летів… дочка підросла, до цього питання не поверталися, адже Крим давно під окупацією.
Трамвай під`їжджав до останньої зупинки… Олег здалеку побачив напарника Миколу, який мав завтра виїхати на маршрут. Тішився думкою - от добре, він зможе трамвай відправити в депо, а я наважуся познайомитися. Тим паче на зупинці більше нікого немає.
- Ви останній пасажир і більше ніде нікого. Може я вам допоможу, такий великий букет іще й пакет. Напарник поїде в депо, а я вже вільний.
Вона зніяковіла та все ж вирішила прийняти пропозицію. Хоча в салоні не дуже світло та Олег помітив, як вона почервоніла.
Він взяв пакет, вона йшла за ним. Як годиться джентльмену, допоміг вийти з трамваю. Вона подала руку, відразу опустила очі, напевно від його погляду її кинуло в жар. Освітлення на зупинці погане та він зрозумів, що це вона. Йшли мовчки, він тішився, що не відмовила в його послузі. Біля п`ятиповерхового будинку, вона притишила ходу. А він, як хлопчисько, не наважився, щось сказати, чи запитати. Від хвилювання гупало серце, здавалося ось-ось вискочить. Ні, вона мене не впізнала - зробив висновки, адже скрізь напівтемрява. Треба зробити так, щоб потрапити під гарне освітлення, щоб нарешті подивилася на мене, а не опускала голову і не ховала очі. Сумні думки невизначеності копошаться в голові, як зробити краще, що буде далі? Хоч осінній вечір і прохолодний та йому здавалося, що він щойно виліз з лазні.
- О! Я вже прийшла. Дуже дякую, мій другий під`їзд. Далі я вже сама.
- Та ні, що ви! Ваші квіти, як витримають, шкода таку красу зламати. Чи у вас чоловік ревнивий, що боїтеся, щоб я до квартири провів? – запитав з опалу.
- Ну гаразд, в мене третій поверх, гадаю вас ненадовго затримаю,
- погодилася Оксана, поправляла квіти.
Швидко піднімаючись по сходах, не озираючись, вона перша зайшла в добре освітлений під’їзд. Зверху розмовляли, то голос хлопця, то дівчини, сміх. Підходячи до третього поверху Оксана пізнала голос доньки, зупинилася, не знала, що робити, чи йти вперед, чи подякувати і попрощатися.
- Щось не так?
Оля перша помітила маму на східцях, поруч з нею стояв юнак. Дівчина не розгубилася,
- О мамо! Ти не одна! Нарешті…. бачу і подарунки відразу принесли.
І вже до хлопця,
- Ти, Сергію йди, завтра в школі зустрінемося.
Хлопець привітався прошмигнув мимо них і, як півень поскакав донизу.
Олег шокований, наче закам`янів, ноги не слухалися, не зводив очей з дівчини. Невже це донька? Кров прилинула до обличчя. Не озираючись Оксана прямувала до дверей. А він чекав, що ж буде далі?
Усміхаючись, донька відчинила двері,
- Ну, то ж запрошуй гостя, в мене все готово, будемо святкувати.
Оксанин погляд пронизував доньку з ніг до голови. Не очікувала від неї такої витівки, розгублено подивилася на Олега. Їх погляди зустрілися, вона зблідла, ледь не впали квіти, все ж сказала,
- Заходь Олежку, навіть не могла подумати, що це ти міг бути. Трохи змінився, але ж скрізь напівтемрява, відразу не впізнала.
Оля підлила квіти, крутнула головою, про себе,- Оце дивина, татусь знайшовся.
В небі моргав мінливий місяць, де-не-де видніються зорі. Прохолода освіжила Олега, коли вийшов з під`їзду. Дві години розмов - пролетіли швидко. Спочатку годину тет-а-тет, потім разом, майже мовчки пили чай. Для дівчини, в її віці, це було сюрпризом, щоб так, зустрілися майже рідні люди. Спочатку вона сиділа в своїй кімнаті, дала час побути їм наодинці, розуміла, мама йому вибачить, напевно тому, що сама так хотіла. Заспокоювала себе, якби мав сім`ю, то не прийшов би і де вони зустрілися?
У гарному настрої, він задер голову догори, зазирнув на балкон. Оксана і донька проводжали поглядом.
- Доню, все буде добре, він взяв номер телефону, завтра подзвонить, скаже в який час прийде, будемо чекати.
- Мамо, гадаю не буде хлопчиськом, побачення, поцілунки. Буде з нами жити? Чи в нього є сім`я?
- Ні сонечко, його сім`я це ми. Тож тепер маєш батька.
Легенький вітер розвівав волосся, йому здавалося летить на крилах.
Весь час думки - от доля, пригадав, як Оксана розповідала про імена. Це ж треба три «О» - тепер сім`я! Душа раділа, що вогонь кохання, ще жеврів, не згасав скільки років, надіявся, що знову розгориться полум’я кохання.
Грудень 2017 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2018
Вже Новий рік, салюти, десь гримить,
Тиша була, здавалось лиш на мить,
Не феєрверки, Луганськ у імлі,
Залишивсь воїн, лежати в пітьмі.
Наче всі зорі, здригнулись, темінь,
В грудях солдата, гарячий кремінь,
Життя спинилось, здалося завмер,
На жаль, далеко,десь бункер тепер.
Чом святкування, комусь, чи війна,
Є запитання, потрібна вона?
Почувши крики, були лелечі,
В холодний бруд, опустились плечі.
Вже полетіла душа безкрила,
Чорна хустинка, голівку вкрила,
Плаче матуся, жінка й дитина,
Немає батька,рідного сина.
Салюти і смерть…такий Новий рік
І знову чути… материнський крик.
03.01.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=769427
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2018
Ой зима, немов княгиня,
Пишні коси у перлинах,
Прийшла вчасно,господиня,
Закружляла по долинах.
У містечко завітала,
З шиком, блиском, під Новий рік,
Всі ялинки повбирала,
В кристалічно- біленький сніг.
Місяченько теж піднявся,
Сипле чари із висоти,
Ясним сяйвом виливався,
Свята мають,скоро прийти.
Завірюха танцювала,
Літав скрізь лебединий пух,
Та й сніжинки підіймала,
Вигравав іскристий кожух.
Діамантові сніжинки,
Своїм блиском чарували,
Закружляли балеринки,
В зимній казці мандрували.
Аж світилися місцями,
В сніжно- білих намистинках,
Веселились з килимами,
В Новорічних чародійствах.
31.12.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768999
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2017
Віршована розповідь
Є у мене маленький песик,
Він на колір, схожий на персик,
Ну такий, ледь темно –рожевий,
Ніби трішки помаранчевий.
Погляд ніжний, а очі хитрі,
Зуби білі, та дуже гострі,
Хоч здається, мій песик смирний,
Та буває і агресивний.
Та шаную, я його друже,
Бо постійно, він на сторожі,
І мене здатен захистити,
А іще й трішки звеселити.
Коли теплі дні, всі погожі,
Часом буцімто на манежі,
Стане вміло, лиш на дві лапи,
Струнко - струнко, ну, як солдатик.
Круть наліво, вмить круть направо,
Йому радо, я кричу ,- Браво!
Підняв лапи, зразу догори,
Каже,-» Гав» - немов - « Поговори».
І він потім, часто тупцює,
На манежі, немов танцює,
Ще гарненький мій веселунчик,
Дуже любить поїсти супчик.
Зажуривсь, сидить у куточку
Я йому, вже принесла кістку,
Радо метляє, веєром хвіст,
Мов на сцені, як жвавий соліст.
Вже вклоняється - то подяка,
Він мені, ну справжній, друзяка,
Тож потішуся, його люблю,
І, як треба завжди похвалю.
А сьогодні, то, ще тим паче,
Ото радий, високо скаче,
Тож ж його, оце рік приходить,
Поспішаю, щоби погладить.
Порадіймо, ми разом люди,
Хай мир й щастя на світі буде!
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768944
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2017
Зима, капризна та не сувора,
Нагнівалась, чомусь чорноброва,
Себе не притрусила красою,
Не втішила срібною косою.
Пухові, жаль не іскряться ковдри,
Далеко, мов подалась у мандри,
Куранти,все ж віддзвонять дванадцять,
По всій землі підтвердять про свято.
Новий рік, стукає в кожну хату,
Сподівань, маємо так багато,
Хай закінчиться ця страшна війна!
Бо нікому,не потрібна вона!
Хай Всевишній усіх нас почує,
У країні хай Мир запанує!
Шановні поети, поетеси, читачі!
Щиро вітаю з Новим роком і з Різдвом Хрестовим!
Хай в Новому році Вам все вдасться!
Хай доля буде люб`язною, подарує кожному щастя!
Сімейного затишку Вам і тепла!
Хай огортає любов і доброта!
Хай Новий рік і Різдво принесе радість в кожен дім, квартиру!
Бажаю здоров`я, достатку, веселощів, божою благодаті і миру!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2017
Вітер віє та й веселиться,
Позбирав на купочки листя,
Як той парус хмарку гойдає,
Звідти ніби, щось вилітає.
То летять біленькі сніжинки,
Як маленькі, пухкі пір`їнки,
Новий рік уже на порозі,
Дід Мороз, спішить по дорозі.
Веселіться та зустрічайте
Зі святами всіх привітайте!
Принесе, хай радість, гостинці,
В чарівній повненькій торбинці,
І нам миру на рідній землі!
Щоб було, добре, діткам й мені!
Грудень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767871
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017
Вітряно, зимно, білий сніг,
Повільно падав на поріг,
Чомусь за мене забули,
Вже чобітки всі обули.
А я то босий, ніс встромлю,
Е ні, холодний, не люблю,
Геть нікудишній він на смак,
І нащо сипати, дивак.
Та вже розвіяв печалі,
Гарна ялинка у залі,
На ній яскраві іграшки,
Шкода, не бачу там мишки.
Але скажу, от утнули,
Чи то про мене забули?
Кажуть усі - рік собаки,
Прийдеться довго чекати.
Та полежУ неподалік,
Зустрінем разом Новий рік,
Я свого друга почекаю,
Радо його привітаю….
Бо це ж є наш, жаданий рік!
23.12.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.12.2017
За вікном сипав густий сніг… на калині червоні, соковиті грона одягнені в білі чепчики. Синичка, що на ній сиділа, кліпала оченятами, раптово злетіла на підвіконня. Та лише за мить вже сиділа на гілці калини, кілька раз крутнула головою і знову сіла на підвіконня.
Люба спостерігала за нею, любувалася снігом, від радості перехоплювало подих, тепло на душі. На обличчі усмішка, напевно це перша зима в синички. А сніг сипав, біле простирадло іскрило по землі, на даху сараю виблискувала біла пухова хустка.
Нарешті справжня зима. У валізу збирала речі. Пригадала, вже відрізала шмат сала, вискочила надвір. Сніжинки, як пір`їнки припадали до обличчя, радісно, на білизняний мотузок, за прищіпку підвісила сало.
І знову до вікна, спостерігає за синичкою. Недовго довелося чекати, синичка задоволено дзьобала сало. Ну, от і добре, тобі досить і мені, посміхнулася.
Зазирнула на телефон, подивитися котра година. До поїзда достатньо часу, але треба збиратися, до станції йти більш ніж сім кілометрів. Спочатку дорога вздовж лісу, потім через поле.
Мати з батьком ходили біля худоби, вони знали, що донька знову збирається в Польщу. Вже запечене м`ясо, спечені пахучі пиріжки, що приготувала мама, лежали в пакеті.
Люба два роки підряд їздить на заробітки, влітку продавала морозиво, була на збиранні яблук у садках. А згодом вдалося влаштуватися в кафе помічником кухаря. Адже мала диплом і досвід роботи в Вінниці, після закінчення технікуму. Це її покликання й, як кажуть, непогані гроші. Сама не голодна, в теплі, варто поїхати. Крутиться перед дзеркалом, поправляє русяве волосся, вдихала запах шампуні. В смарагдових очах світилися вогники. Пригадала, як їй Микола освідчився в коханні. Вперше назвав берізкою, бо очі, як листочки молодого дерева. Посміхалася, берізка - якій двадцять два роки. Вони з одного села. На вечоринці, коли він йшов в армію, кілька раз запросив її на танець, після того писав листи. А кохання прийшло вже потім, після приходу з армії.
Микола, симпатичний, чорнявий, середнього зросту, але міцної атлетичної статури. Не одна з дівчат мріяла з ним зустрічатися. Він щодня з батьком у клопотах - дім, робота. забирали багато часу.
Позирала у вікно, чекала на нього, на свого «кавалера», як називала його мати. І інколи запитувала, чи не пора готуватися до весілля.
Він працював у фермера на тракторі. Хоча на два роки за неї старший та з одруженням не поспішав. Куди спішити й чого? Події на Майдані змусили людей задуматися, що життя змінюється і війна, яку почала Росія, ні до чого хорошого не призведе. Півтора
роки в АТО, повезло - цілісінький повернувся додому. Контракт продовжити не наважився. Знав, що Люба чекає та й поля треба комусь засівати, обробляти, збирати врожай. Руки тракториста завжди потрібні, в селі бажаючих працювати мало.
Наполеонівські плани будували з Миколою, адже мали приватну землю, на ній планували побудувати кафе, уже мали дозвіл. Та грошей треба та й треба, щоб, відкрити свою справу. Дівчина добре вміла готувати, то ж хотіла свої здібності показати односельчанам. І весілля, чи день народження було би людям де відсвяткувати та й ще хтось мав би роботу. До міста добиратися далеко і там проблемно знайти роботу, хіба, що на базар можна влаштуватися і теж не завжди.
У Микола гарний дім на два входи, будував разом з батьком, щобі не разом жити та мати одне господарство.
Здавалося все так, як мало бути, вона останній раз їде в Польщу. До весни, а там літо – час швидко пролітає, одружитися планували восени.
Знову крутилася біля дзеркала, оділа пухову білу шапочку, поправляла її, посміхалася. А батьки за столом із хвилюванням давали настанови. Микола відчинив двері,
- Добрий день! Ну, що моя берізко, вже готова?
Батько відразу встав, подав руку, привіталися.
- Готова, он перед дзеркалом вертиться.
Задоволено кліпала очима, посміхнулася,
- Воно трохи ранувато, але підемо не поспішаючи, така погода чудова, чому б не прогулятися.
- Ох молодість, - мати помітно перевела подих, - Скільки кілометрів подолати, говорить прогулятися.
Люба на ходу, в щоки поцілувала маму та батька, схопила пакет,
- Все-все, ми пішли.
- От, як пташка, фур туди, фур сюди, коли вже налітаєшся, коли вже зупинишся, - хитаючи головою сказав батько.
Мама на щоці втерла сльозу.
- Довгі проводи ні до чого.Йдемо Миколо!
Батьки стояли біля хвіртки. Хоча й не вперше їде донька та серце болить, тривога не покидає.
Микола через плече ніс сумку, взявши його під руку, йшла Люба. З обличчя не сходила усмішка, намагалася не показати, як їй набридли ці поїздки.
А сніг тихенько сипав, де поглянь біло-біло. На сірих від морозу, стовбурах дерев, іскриться іній, на гілках сяють купки снігу. Під ногами скрипів сніг. Час від часу вона позирала на Миколу,
- А, що сумуватимеш?
- Що за дурні запитання! Коли ти нарешті подорослішаєш? Не боїшся мене залишати? А я за тебе боюся. Ще знайдеш собі поляка, чи, ще не дай Бог, якогось черномазого, зупинився, поправив шапку.
- Ой, не мели дурниць, я не наївне дівчисько. Краще дивись під ноги, слизько, ще впадемо вдвох! - смикнула за руку.
Проходивши мимо його хати, хитро поглянув на неї,
- Може зайдемо до моїх, хоч скажеш - до побачення?
Всміхнулася, глянула на хату, поцілувала в щоку,
- Та ні мій легеню, це буде довго, краще полюбуватися яскравим, зимовим днем. Як на рушник станемо, тоді будемо спілкуватися. А поки ж, я вільна пташечка, як оті, подивися.
Рукою кивнула на горобину, на гронах сиділо дві синички, крутили голівками, озирнулися, схилилися до ягід
- О, подивися, свіжі відпечатки шин від автомобіля, хтось з наших поїхав, як це ти не знав, могли б нас підвезти.
-Та це Микола Онищенко, в гості до своїх приїхав. Я до тебе йшов, їх бачив, завтра назад будуть їхати.
- А може воно й на краще, милуємося зимовою казкою. Я так люблю наш ліс, наше село, влітку ягоди, пахучі яблука, груші.
Вже сніг перестав сипати. Йшли вздовж лісу. Розкішні пухнасті ялинки й високі сосни вкрилися лебединим пухом, він переливався, іскрився сріблом. Кущі бузини, шипшини сповиті білою мереживною вуаллю. А велетенські граби на гілках тримали великі купи снігу. Наразі почули помах крил пташки, миттєво звернули увагу. Микола побачив дві сойки, всміхнувся, Люба, аж підскочила, весело, голосно сказала,
- Ой! Ой! Напевно парочка, глянь, яка краса!
Птахи, почувши її, відразу полетіли поміж дерев. Микола міцно обійняв її, поцілував,
- Ой, ти наче дитина! В тебе стільки чарівності, коли ти така збуджена. Які ж солодкі, твої уста.
Знову поцілунок, шапка сповзає донизу, не звертали уваги.
- Сонце моє, стань ось тут, біля куща шипшини, я на телефон тебе зніму, ми попали з тобою в зачаровану країну Снігової королеви,- запропонував всміхаючись.
- Ой ні! Тут королева я, хіба не так? - весело сказала й похапцем підхопила сніг, кинула на нього.
Ухилявся, тікав, а вона знову доганяла, обсипала снігом.
- Як нам добре разом, правда. Ми з тобою щасливі, адже так,-помітила вона.
Піймала його ніжний погляд, він протягнув руку, горів бажанням обійняти її та вона прискорила ходу, йшла попереду.
Ліс залишився позаду, почули гул автомобіля. Вона зупинилася,
- От і все ми вже майже біля траси, залишилося, ще два кілометри.
- Так берізко й часу бути разом все менше,-. сказав зажурено.
Попереду не переоране поле, довга стежка тягнеться стрічкою по стерні, яка де-не-де виглядає з-під снігу. Обоє замовкли, кожен думав про своє. Люба думала - Ну от, це точно їду востаннє. Це ж треба пертися стільки кілометрів та ще майже два дні в дорозі, а потім чужі люди. Їх різні забаганки і все це, по чотирнадцять, чи по шістнадцять годин. Звичайно краще було би в ліжку поніжитися. Розтати в поцілунках, як сніг на долоні. Відчути серцебиття Миколи, потрапити в його ніжні обійми, як влітку на сіннику. Ох життя - життя, чому буває так, комусь все відразу, а комусь треба перейти, через труднощі, через випробування. Здається він не помітив моєї тривоги, як мені це все набридло, якби знав, то точно б переконав не їхати. Але треба іще один раз і все, треба гроші.
Микола ж думав - невже їй не набридло бути на чужині? А можливо там хтось є? Дивився вдалину, а сам подумки тільки з нею, хотілося закрити очі і через декілька хвилин бути в її обіймах, на своєму ж весіллі.
Сіріє небо… наближався вечір. Зимова посадка стояла білою стіною, за нею пролягали залізничні колії й невеличка будівля станції. Сумні погляди…зітхання.
В руці тримає квиток, який щойно купив Микола. Відверталася, приховувала очі, а він повертав її до себе, намагався зазирнути в них.
На платформі декілька пасажирів з торбами. Як завжди, в цю пору, їхали в місто на вечірній базар. Дизель-поїзд під`їжджав на станцію. Микола цілував її уста, на щоці відчув її сльозу,
- Я кохаю тебе чуєш, я чекаю тебе, чуєш. Ти дала слово, це востаннє. Я тобі вірю! Я вірю, ми будемо разом!
Поцілунок в уста, поправила на ньому шапку, зазирнула в сумні очі й вже заскочила у вагон.
Провідниця взяла сумку, яку він подав, із заздрістю дивилася, то на неї, то на нього. Всміхалася, напевно пригадала себе в такі роки - ох молодість, як добре, що є таке кохання.
Оксана намагалася зупинити сльози, що бриніли на віях,
- Миколо! Я зателефоную! Обережно по дорозі, бо ж дуже слизько!
Провідниця зачиняла двері, а вона витирає хустинкою сльози, які котилися, як горошини.
Він дивився вслід, дизель-поїзд набирає швидкість, на душі досить гидко й пусто.
Ті, останні слова, що вона сказала, вселяли надію, що він їй потрібен. Тож надія, як промінь сонця - зігріває серце.
Грудень 2017 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767606
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2017
Ти зачекай, я зазирну в очі,
Яскравий блиск, сховався в куточку,
І мерехтить, як зіроньки вночі,
Ти затримайся, на хвилиночку.
Я пригадую, йду по стежині,
У обіймав, так гаряче, ніжно,
У колючій здригалась малині,
По кропиві, ти ніс обережно.
Стиглі ягоди….устами їли,
По одненькій, на двох смакували,
Та й коханням, серця напоїли,
Ніч дрімала й разом ночували.
Ароматом п`янило повітря,
Сонце кинуло, перші промінці,
Тож прикрило свіже густе віття,
Ми щасливі, раді прогулянці.
Коли бігла, спідниця догори,
Роси срібні викупали ніжки,
Ти кричав, - Постій, поговори,
Давай тут побудемо ще трішки.
Враз сховався, вже спогад у очах,
Як сьогодні, я все пам`ятаю,
Не важливо, ну й що, ми вже в літах,
Тебе любий, все життя кохаю.
Час не спиниш, посріблені коси,
Та у грудях, подих, ще молодий,
Хай єднає багрянцева осінь,
Все ж ти поглядом, весну розбуди.
2000р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767323
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2017
Ранком зайчик шукав пригод,
Поспішав, зиркав на город,
Та капусти, жаль, не знайшов,
Раптом лиска ,- О, будь здоров!
Я на промислах тут з ночі,
Ледь не втратила я очі.
Ось поглянь, спіймала півня!
Тож пішли до мене в гості,
Одинокий ти ж і досі,
Пригощу, усім що маю,
Бо ж тебе давно кохаю.
Про, що тітко, ти співаєш?
Чи я дурень, так гадаєш?
Тишком нишком, приховав ніс,
Дуже швидко тікав у ліс.
Лиска лиш, ледь облизалась,
Без сніданочку осталась!
Не хтів зайчик, йти під вінець,
Ось і казочці, цій кінець.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2017
Возьму гитару, у окна присяду
Зимушку встречу, будут маскарады
А снег летает , тихо ветер поёт
Но жаль, мелодия, словно душу рвёт.
Вдаль погляжу, а ивушка в печали,
С нею вдвоём, уж очень заскучали,
Ведь платье свадебное, уж надела
От счастья вся, сияла и блестела.
Но подобралась оттепель, сняв наряд,
И оказалось ветер, этому рад,
В любви признался, но снова улетал,
Когда весь снег, таял, угрюмо молчал.
Вечная ревность, увы, ведь с нею жить,
С такими лучше, скажу вам, не дружить,
В моей судьбе, ну что - то есть похоже,
Любовь бессрочная, она дороже!
Попрошу ивушку, услышь, не грусти,
Льдинки сребристы, по ветру пусти,
Нам ни к чему плакать, прилетит вьюга,
Маскарад будет, и мы встретим друга.
Снежок кружится, радуется душа,
Моя подружка, ах ты так хороша..
Зиму- волшебницу мы обожаем,
С тобой красавица, чуть помечтаем.
Стих был написан очень давно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767061
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.12.2017
Зима, зимонька гуляє,
Прийшло Свято Миколая,
Діточки, радо стрічайте,
Йому вірші прочитайте.
Дідусь справді, дуже добрий,
Хоч й зима та він хоробрий,
Принесе, вночі дарунки,
Під подушечки пакунки.
Геть морозу не боїться,
Ранком дітки, не баріться,
Затанцюйте, заспівайте,
Всіх зі Святом привітайте!
Смакота є у торбинці,
То для вас, гарні гостинці,
Ми попросим у дідуся,
Щоб раділа країна вся,
Нам би миру й трішки тепла,
Й закінчилась, щоб ця війна!
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766862
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2017
ЗІ СВЯТОМ ВАС ПОЕТИ, ПОЕТЕСИ І ЧИТАЧІ!
Нічка зорі поскидала по сніжку
Завірюха прилетіла –розплела косу
Вітер пісню заспівав,
Все, все сріблом посипав
Святого Миколая в кожну світлину проводжав.
Тож хай радість і любов панує в кожній хаті!
Щоб був достаток - будьте багаті!
Щоб мир і злагода були на шляху в житті
Добра і тепла Вам всім! Здоров`я і будьте щасливі!
*****
Примчала на конях - Сніжна Королева,
У синім інеї, повсюди дерева,
Уміло землю сповила, мов дитину
У білосніжну, пухку, теплу хустину.
Враз ясно - ясно зірки, засвітилися,
Усі поля й долини заіскрилися,
Слала цілунки і сіяли сніжинки
Зачарували блистівками стежинки.
Дріма калина в червоній вишиванці,
Пух лебединий кружляв у тихім танці,
А морозець, по шибках креслить картини,
Деінде видно, вже сріблясті перлини.
Гордо направо погляд, вже усміхнеться,
Раптом наліво зирнути, заманеться,
І мерехтить, все довкола зірочками,
Виграє ніжно, міниться світлячками.
Золотив місяць, голочки на ялинці,
І королева привезла - всім гостинці,
Килими всюди, іскрились, біло – біло,
З ранком віталась і небо голубіло.
Грудень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.12.2017
Зима царівна….. літає сніг,
Сипле, кружляє, плавно до ніг,
Поспішно осінь, заховалась,
Розквітла врода….дивувалась.
Я у вікно дивлюсь, любуюсь,
Все наче в казці, зачаруюсь,
Ой, як же гарно, біло –біло,
Всюди іскрило, заясніло.
Всміхались пишні всі ялинки,
Диво - сніжинки, балеринки,
З шиком хурделиця примчала,
Пухкими ковдрами блищала.
А сонце ніжно виглядає,
У вишині гірлянда сяє,
На калинОнці, втішна зима!
Твоя краса, настрій підійма!
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2017
Сіє - сіє завірюха,
Я сховаю швидко вуха,
Поскачу попід ялинку,
Маю білу одежинку.
Тож мене, тут не помітять,
Хоч сніжинки добре світять,
Я пухкенький, як цей сніжок,
Ніби стану- домовичок.
Не знайдУть, ні вовк ні лиска,
Не побачать мене зблизька,
Моя ж шубка, як килими,
Подаруночок від зими.
Сіє - сіє завірюха
Вітерець гарненько дмуха,
Скрізь іскрять, сяють пір`їнки,
У танку, мов балеринки.
Хоча й холодно, радію,
Зараз маю я надію,
Миколай в своїй торбинці,
Принесе й мені гостинці!
11.12.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766650
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2017
Серце тріпоче, коли ти поряд,
Хочу впіймати,той ніжний погляд,
У очах бачу, сяючі зорі,
Ми мов птахи в небеснім просторі.
Нам дала доленька, по два крила,
Ніч ясноока, в обійми взяла,
У нас попереду зоряний шлях,
Нехай освічує місяць здаля.
2000 рік
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766285
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2017
Вы скажите, если не секрет,
Так вам столько, милочка уж лет?
Вдруг стесняясь, тихо спросил дед,
На себя, натягивая плед.
Шептал снова, бабке на ушко,
В то же время, погладив брюшко,
Не стесняйтесь, я всегда пойму,
Вот пусть малость, всё же от дохну.
Наберусь силы, ну, а потом,
Пропадёт, всё пускай пропадом,
Решил я, займёмся любовью,
Хочу страстно, правды не скрою.
Вдруг с кровати шибко упал дед,
Да всё к чёрту, мне не надо бед,
И снов сладостных, уж не молод!
Ах, тяжёл, старческий период!
Но слегка, таки улыбнулся,
И младенцем в сон окунулся.
2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766284
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.12.2017
Місяць ясноокий, ніч неначе днина,
Зірка заіскрилась, твій вогонь кохання,
Серденько тріпоче, ти ж моя єдина,
Дуже хочу встигнуть, туди до світання.
27.11.2017р
Кілька рядків до картини...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766120
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2017
Пусть ты была, недотрогой,
Я помню всё, на лице грусть,
Взглядом твоим, стал растроган,
И мысль подкралась, ну не струсь.
Уж в небе звёзды мерцали,
Я за тобой следил давно,
Увы хотя мне намекали,
Нам быть смелее суждено.
Так нежно я, взял за плечи,
Как лепесток, вздрогнула вдруг,
А ведь ты знала, наш вечер,
Не надо больше, нам разлук.
Стих был написан очень давно
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766119
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.12.2017
Четвертий рік, все спокою немає,
Пташки притихли, геть посірілий гай,
Біля віконця мати виглядає,
І просить осінь - зиму не підпускай.
Нехай поніжить, сонце рідну землю,
Проміння тепле, зігріє дитину,
Адже на Сході, син стоїть за волю,
Йому так тяжко, в холодну годину.
Який там сон, все день при дні чекає,
І просить Бога, за всіх, хто на війні,
І вона вкотре, в душі відчуває,
Як важко рідній, ненці -Україні.
Вже завітав, до нас святий Миколай,
Як завжди ми, в очікуванні дива,
І мати молить, ти ворога тримай,
Щоб була кожна, родина щаслива.
Нехай не думає, той ворон клятий,
Нас не удасться, кинуть на коліна,
Ми працьовитий, народ завзятий,
Захистить здатен, не бере сумління.
Погляд далеко, не меркне надія,
Вірить діждуться, щасливого життя,
Діти повернуться, збудеться мрія,
Із перемогою, стрінуть майбуття.
11.12 .2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765519
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017
Кущик шипшини, вбрався в одежину,
Зима - майстриня, це вона пошила,
Гнув до землиці вітрисько ожину,
Скрізь білосніжно, вуаль заіскрила.
З дерев ледь-ледь, спадав лебединий пух,
Часом сіяв, у чупринах ялинок,
А барбарис, одівся в теплий кожух,
Майже зігнувся, від срібних крижинок.
Колючий терен у білому плащі,
Мов зірочки, поміж гілок сніжинки,
Усе дрімає, а граби тут найвищі,
Давно накрили, мережні хустинки.
Сховавсь блиск сонця, в калинових гронах,
Сповита інеєм кожна ягідка,
Видно, замети, десь у прогалинах,
Ледь –ледь колише вітами берізка.
Зимовий гай, краса, казково тихо,
Сніг так зненацька, сиплеться донизу,
Давно сни дивиться, не було віхол
У гнізді пташка, чекає морозу.
11.12.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2017
Зимою, коли ти в лісі,
Здається, немов у казці,
Ялинки, молоденькі всі,
Чарують сніжно- сріблясті.
А поруч, могутня сосна,
Найвища і поглядає,
Цариця, така прекрасна,
Біленька, пухнаста,сяє.
На голках вже сніжиночки,
Здавалося оживали
Яскраві, як перлиночки,
На сонечку вигравали.
Зима, тішиться собою,
Доріжки, всюди стелиться,
Вражають, диво - красою,
Летить, пишна хурделиця.
Зненацька, аж золотило,
Сніжку, білі пухкі груди,
Блищало, всюди іскрило,
Й мигтіли, мов ізумруди.
Ах, зимонька, подруженька,
Неначе, у бистрім танці,
Раділа вкотре біленька,
Як справді, в чарівній казці.
2015р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765326
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017
Віршована розповідь
У кутку сховався котик,
Це сніжку, дуже злякався,
Чомусь став, мокреньким хвостик,
То занадто хвилювався.
Що за диво, летить з неба,
І повсюди сріблом сяє,
А воно, хіба так треба?
Сонце котика вітає.
-Ти не бійся, це зимонька,
Поспіши, зараз до хати,
Хоч красива і м`якенька,
Краще йди, відпочивати.
-Може й справді, я сховаюсь,
Та полежу, там, на печі,
Весну- красну дочекаюсь,
Та покушаю калачі.
Грудень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.12.2017
Осіння пора….Надворі мжичив дощик. В старому покинутому сараї, біля самого поля, в нірці жила миша з мишенятком.
Під дощем не підеш шукати їсти, тож вони разом відпочивали, лежали в ліжку. Ліжко те з соломи та з пташиного пір`я, щоб взимку було тепліше спати.
Мишеня крутилося, то на бік ляже, то носиком пнеться до матусі під шийку, то раптом до подушки,
-Ой матуся, я замерз, чому так прохолодно стало? Що це вже зима скоро прийде?
Вже притихло, неначе задрімало, а потім знову,
-А запасів в нас мало, ти говорила, що треба буде, ще зернят назбирати.
Мама по голівці погладила синочка,
- Не журися, спи мій любий, це ж тільки осінь розпочалася, до зими, ще є час, встигнемо. Ось перестане дощик, знову підемо в поле. Я недавно була біля старої стайні, бачила там в колосках трохи є зерна. Правда далеченько та нічого, ти спи не думай за це. Мишенятко скрутилось клубочком, притулилося до неї, зігрілося і міцно заснуло.
Ранок….. Надворі ледь сіріло, миша вилізла з нірки.
Після дощу було прохолодно й сиро. Світліло небо, хмари відступили на захід сонця. А сонечко дрімало, але перші ясні промені час від часу мерехтіли в небі. От і добре, подумала миша, малий спить, а я збігаю до стайні.
Вона швидко добралася до неї. Не гаяла часу, справно зробила дірку під лахміттям, що лежало під самою стінкою. Може тут краще буде пробратися, а то скрізь цегла, поки її прогризу, багато часу пройде. Воно й насправді під лахміттям була величезна дірка. Зраділа миша, от пощастило, хтось напевно тут був. Та то спочатку була велика дірка, а далі, на жаль, прийшлося добре попрацювати, щоб залізти всередину стайні. Ох і пристала, піт котився горошинами. Нарешті зробила маленьку дірочку, світло попало в очі. От добре, ще трішки і все. Треба поспішати, бо ж вдома синочок, проснеться буде плакати. Та я швидко, заспокоїлась миша. Продовжувала працювати.
Тим часом мишенятко проснулося, помітило, що немає мами. Ото десь напевно зараз прийде, вирішив синок і взявся снідати. Після сніданку, повеселішав, наспівував собі під ніс,
Мишенятко маленьке
Каже мама хитреньке
Тож нікого не боюсь
І трішки сам пограюсь!
Шкоди не буду робить
Скоро мама прибіжить!
Мами все не було, почав хвилюватися. Визирнув з нірки, дивився по різні сторони, але матусі не побачив. Де ж могла надовго пропасти? Зажурився, але на місці не сиділося. Вискочив з нірки, аж відразу на очі впав листочок. То вітерець бешкетував, грався з листочками, які падали з дерев. Він миттю опинився знову в нірці. І де ж це мама? Хоч би ж лиха не сталося! Що ж це далі робити? Себе запитувало мишеня. Неначе вмовляв себе, я ж сміливий і мама так говорила, тож не буду боятися. Це вона напевно до стайні побігла. В яку ж сторону бігти? О, певно знаю, це ж мабуть в сторону села, як не зміг здогадатись.
А там, в стайні, стався обвал. Коли миша приклала останні зусилля пробратися в середину, щось миттєво впало. Їй перекрило дорогу спереду і ззаду, так затиснуло, ледве дихала. А потім втратила свідомість. Вона не відчувала скільки пройшло часу, коли прийшла до тями. Тільки тепер розгледіла, що якась темна споруда неначе взяла її в полон. Скло, не скло, але схоже на нього, Зубами гризти не змогла, повернутися не змогла…. Розхвилювалася, ой біда, як же мій синочок там один? Але тішилася, що залишилася живою. Намагалася знайти вихід.
Тим часом мишеня набралося сміливості, якраз підбігло до стайні. Помітило зовсім суху солому, а під нею гору сміття. Уважно обнюхав довкола, таки відчув знайомий запах, запищав,
- Вона тут!
Швидко шмигнув в солому, почав ритися в смітті, не звертаючи уваги на те, що пилюка попала в носик.
- Апчхи – апчхи! - пчихнув малий.
Мама його почула,
- Синку я тут! Я тут!
Мишеня, як почуло голос, стало швидше пробиратися до неї. Раптом побачило якусь, немов скляну споруду,
-Мамо, мамо, почекай трішки, я зараз!
Він почав ритися в глибину, наче весь заховався в землі. Відразу миша відчула, як під нею почала сипатися земля,
- Ой, молодець синку! Так, так, тільки обережно, щоб нас двох не придавило.
Вона подала лапу сину, він, не поспішаючи, витягнув її.
Щасливі мама і синочок поверталися додому, вони не дуже поспішали, бо в мами трішки боліла задня лапа.
-Ну ось! Нарешті ми вдома! Ти синку молодець! Ти мій герой, адже ти спас мене.
Мишеня тулилося в обійми до мами,
-Ти мене ніколи не залишай! Я не такий вже й маленький! Будемо завжди разом ходити за зернятами….
Мама лежала на ліжку, усміхалася,
-Добре, добре, синку! Перестане лапа боліти, почнемо знову робити запаси.
Вересень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Притрусило, всю землю першим снігом,
Я хотіла, ще раз зайти до хати,
Та видніється, м`ята попід вікном,
Як дитя, все ж хочу смуток сховати.
Переступить поріг, згадать матусю,
Її пісеньку, колискову ніжну,
І думками, я ніби притулюся,
Зігрій люба, рідненька, бо я мерзну.
Мене фото,, що на стіні, зігріє,
Теплий погляд, звеселить, дасть надію,
Печаль й розпач, мабуть вітром розвіє,
Наче поряд, матусі я радію.
Погляд кину, до старенького садка,
Я босОніж, удвох садили грушку,
Бур`янами, заросла вузька стежка,
Та не чую і тут не бачу пташку.
Зима нині та ти ж матусю знаєш,
Я прийду, тепер вже тільки навесні,
Всього кращого усім побажаєш,
Ще не раз, мені з'явишся уві сні.
Листопад 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765082
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.12.2017
Летить сніжинка, біленька, за мить, краплина,
Все вкрилось сріблом й та, багрова долина,
Хочу відчути, сніжок, що з неба так сипле,
Хай я підставлю долонці й до них прилипне.
Сприймаю ніжність,, його свіжу прохолоду,
У нагороду, сприйму зимову погоду,
Тільки початок, адже зими перші кроки,
Скрізь на деревах, іскрять, висять білі брошки.
Такі пухнасті та на жаль, це не надовго,
Стече водою, до неньки землі на благо,
Щоб навесні, травичка, дерева і квіти,
Мали вологу, силу, то ж могли радіти.
Люди в дарунках, бачать неймовірну красу,
Весну зустріти, чарівну, диво – принцесу,
А поки ж ловлю, сніжинки - шматочки щастя,
Ця краса з неба, Боже благовістя.
05.12.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764908
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
Красуня ніченька загадкова, чарівна,
Я стріла зимоньку, щезла осінь – царівна,
Так мило з місяцем, з зірками привіталась,
Від снігу білого, іскрилась і пишалась,
Стелився він, тихенько і ніжно шепотів,
Уже блищали від крижинок – діамантів.
Тож їй зізнався, що любить в зоряній красі,
Вміло кружляє у весільному вальсі,
Ім вітерець, не відмовив у насолоді,
Розгулявся, сяють сніжинки в хороводі,
Й нічка від щастя, аж оченьки прикривала,
Наче у казці, на мить про все забувала.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764907
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.12.2017
Дрімає село….. в сутінках чути, то тут, то там, переспівуються півні. Знову тихо….. за мить десь ґелґочуть гуси, відразу ревіла корова. Раптово на кущі затріпотіло листя, злетіла пташка догори, присіла на гілку берези. І залунала пісня над селом, ген-ген довкола; на долину, до річки, попід ліс, вдалечінь...
По обрію небо світліло, час від часу пробивались жовто-фіолетові промені, мерехтіли, переливалися, рожевим кольором й синім. Новий день заглядав у вікно…..
Старенька, ледве відчинила двері. Вдивлялася до схід сонця, перехрестилася, під ніс молитву читала, дякувала Богу, що дожила до ранку. На собі поправила чорну спідницю й синенький фартух, що майже діставали до землі, покрила сиву голову вилинялою, ледь синьою хустиною.
На лавці взяла пусте відро, донизу трохи заржавіле, пленталася до криниці. Кілька кроків пройшла й зупинилася, зморщене обличчя усміхалося до сонця, його перші промені прилягали до землі.. Поправила хустинку. Кожного ранку до криниці йде по воду. Рукою втерла носа - таку звичку має, йшла далі, довкола позирає, тішилася літом.
Під кущем, зашаруділо….. раптом - звідти пулею вискочив заєць, напевно дуже злякався, вуха догори, гайда через долину, що й п`ят не видно….
- От дурненький, - всміхнулася….
- Знайшов ворога, нам на землі з тобою місця досить.
Але ж вухань - подумала, знову усмішка, якась радість від побаченого. З лісу почула спів соловейка, тепло на душі. Здалеку, ліс прикрашали рожеві й білі рожі.
Руки ледь трусилися, взяла мотузку з відром, кинула в криницю. Кожного разу, як набирає воду, все заглядає, бачить її чисту-чисту, як сльозу. Коли відро у воді, душа немов завмирає, видно, як розходяться круги. По краю криниці, зелені - зелені водорості, як мереживо. Вони приросли до стінок, все неначе хочуть кудись пливти та відірватися не можуть.
-О, де ж ти, силонько? Допоможи Боже! - тихо проговорила.
Нахилилася, оперлась об дерев`яні дошки, що набиті поверху криниці, ледве тягнула те відро та вже очі засяяли радістю.
- Ну от, дякую, тобі Боже!
- Бо я, ж без тебе нікуди, мені ж ти тільки й допоможеш!
Перехрестилася старенька, зачерпнула воду рукою, освіжила обличчя, здалося заново народилася, як той сьогоднішній день.
Уже припала вустами до води. Відчувала, як свіжість, прохолодна вода придавала сил.. Прицмокувала, насолодилася нею, вкотре хрестилася, знов дякувала Богу.
Як поверталася, де й взявся кіт, плигав, через вищу росяну траву й квіточки. Наполегливо прямував за нею слідом, настирливо нявчав, то тихіше, то гучніше, піднімаючи хвіст догори.
- Васильку, що сьогодні мишки не спіймав? Чого кричиш? Напевно голодний, то не біда, зараз будемо снідати,зараз….
Трохи човгає ногами. По стежці майже один спориш, йти добре, він від дотику припадає до землі, ледь-ледь шарудить. Ось вже й на обійсті.
Навпроти входу - пічка, колись сама її зліпила, тож влітку в хаті палити не буде. Видно… недавно помащена глиною й побілена вапном та біля тріщин все ж виднілася сажа.
В пелені принесла кілька дровин взяла під навісом біля хати, клала в пічку, позирала в небо.
- Буде гарний день! Дай Боже, погрітися! Дожила до літечка, це ж так чудово! Красиво,тепло й пташки співають…
З сараю, який майже вріс в землю, виходили й вибігали кури, спішили до старенької, знали, що годуватиме пшеницею.
- Тю - ю, тю, тю ,тю, тю, тю, тю. Ви ж мої хороші, яєчко знесете нам, будемо з Васильком снідати….
На пательні смажились два яйця. Вона присіла на маленький стільчик, на руках кіт, водив вусами, зазирав в очі, чекав, коли ж нарешті буде сніданок. Застигли ноги, ледве встала зі стільчика, кота поклала на стільчик,
- Ну ось, дочекався, нехай остигне, бо шкода, як опечешся…
Стару ряднинку й маленьку подушку кинула на траву.
- Зараз поснідаємо і будемо відпочивати. Ой почекай, а де ж я вчора щелепу поділа? Не годна без неї хліба кусень вкусити, треба знайти.
Мокнула кусень хліба в жовток смаженого яйця й ним же загребла білок, кинула на траву
- Ну от, Васильку, їж, піду шукати вчорашній день. І де та щелепа? Можливо на місці….
Кіт зіскочив зі стільчика,потягнувся, задоволено зирнув на стареньку, почав їсти.
До хати, відчинила двері….. Видніються вишиті рушники, на них українська вишивка, хрестиком, гладдю, краса….
На ходу, підправила один з них,тепло на душі, усміхалася.
- Ох молодість моя, яка ж ти красива була….. Бачиш, ти пішла, а я залишуся, всі пішли. Залишили одну із старістю, маю доживати.
Рукою зі щоки змахнула непрохану сльозу, на столі чашка, зазирнула в неї,
- Немає, от голова дурна. І куди поклала - не пам`ятаю.
На столі невелике на пів чорне старе дзеркало, зазирнула в нього,
- От не знаю, що ти бачиш,а я вже не себе бачу, не ту молодицю, що колись всміхалася, а тепер, на жаль там бачу, схожу на мене мавпу.
Чомусь здригнулася…. Дивилася на фото, в рамці на стіні, воно висіло між рушниками. На ньому вона в тата на руках, він у військовій формі.
На початку війни їй було п`ять років, вона багато чого пам`ятає. Особливо зиму сорок п`ятого року, як мама отримала похоронку за тата. Стільки було крику, стільки плачу, що вона до цих пір, здається інколи чує той плач, десь далеко - далеко. Страх і горе, майже у кожній хатині, страшна війна зробила відпечаток в житті. Не забувалися розстріли на очах, знущання, приниження німцями - старих й малих, що залишилися в селі.
А далі між рушниками на фото вона, чоловік і донька. Витерла сльози, що текли по щоках, підтерла носа рукою,
- Бач, залишили мене одну, до себе не забирають. Чому доля несправедлива. Ой, роки - роки, куди спішити і нащо зморшки прикрасили моє обличчя. Воно й добре, що сама, напевно, якби побачило якесь дитя, то злякалося, ховалося б за матусю. Ото вже постаріла, ніхто б не подумав, що на фото я….
Довго, щось про себе бурчала, вкотре згадувала Бога. Розставила руки, немов обійняти когось хотіла й склала їх на своїх грудях, вийшла із хати, ноги плуталися, не слухалися її.
В пелені тарілка, в ній одне яйце, жовток виблискував на сонці, від побаченого, аж слина в роті зібралася. Теребила кусок хліба на крихти, смакувала свій сніданок, як завжди залюбки. Про щось бурчала до кота - поряд дрімав на ряднині.
Яскраве сонце піднялось вище… добре пригрівало бабці в плечі. Вона до нього підставляла обличчя, від задоволення, примружувала очі,
- Ну, от Васильку подрімали трішки тепер можна й до лісу….
По небу деінде білі, невеликі хмари, наче не летіли, а висіли, мов парасольки. Легенький вітерець злегка колисав високі, густі трави…. На деревах тріпотіло листя, від його, чути немов тоненькі звуки скрипки, то сильніше, то тихіше й десь ховалися. На весь ліс лунав бадьорий пташиний переспів.
Із кошиком в руках ледве прийшла до лісу. Кіт прямував за нею, часом вирячивши очі, прилягав до землі, ховався поміж трав, насторожував вуха, озирався навкруги.
Всміхаючись, Марія сіла на траву, весело наспівувала,
- Ой, як добре у лісочку
Гуляю я. Ой, гуляю я
Зав`язала хустиночку
Гуляю я. Ой, гуляю я…
Прийди, прийди козаченьку
Гуляю я. Ой гуляю я.
Покохай мене, миленьку
Гуляю я. Ой ,гуляю я..
- Оце пригадала! Хай йому грець! А що далі , то вже й не пам`ятаю…
На галявині суниць, наче для неї особисто посіяли. Ще де - не-де цвітуть, квіточки, на сонці, як оченята ясніють, а ягідки червоно - білі, приваблюють око, мов моргають, візьми - посмакуй.
Заходилася збирала їх, то сидячи, то на колінах, про щось бубоніла. А кіт, час від часу плигав до рук, хотів гратися, а то зникав між травою.
- Ото, бісова душа! Ти, що тягнеш? – Здивувалася, побачивши кота.
Кіт тягнув, величеньку пташку, що за пташка не можна розпізнати. Поклав її перед нею, позирав на стару, дивився, що буде далі. Від пташки понесло неприємним запахом, вона сердито, миттєво, чим подалі відкинула її.
- Ото втнув! Що голодний вже, он, йди ближче до поля, може там знайдеш мишку… От ледащо.
Кіт задравши хвоста тільки спостерігав, приліг біля неї. Позирав довкола, час від часу примружував очі, здавалося прислухається до звуків.
Йшла не поспішаючи, в одній руці несла кошик з суницями, в другій букет фіалок. Усміхалася до квітів, фіалки фіолетові і двокольорові ( блакитний колір з жовтим), підняли їй настрій. Любувалася ними, тішилася, а пелюсточки ледь здригалися від вітру. Раділа мов дитя, в очах з`явилися іскринки.
Як старенька качечка, перевалюється зі сторони в сторону, поверталася додому. Кіт, то поважно йшов, то задравши хвіст, біг попереду, озирався, чи йде старенька, знову присідав відпочити.
Здалеку побачила Надію, сусідку, видно виглядала її,
-О! Васильку, у нас вже й гості є.
Кіт почав тертися об ногу, занявчав, просив їсти. Знав, що, якщо гості є, то обов`язково, щось йому перепаде смачненьке.
- Добрий день! Тітко Маріє, я ось, молочка принесла… Та, ще хочу сказати, мій онук, вам завтра привезе дрова.. Дякувати Богу сьогодні нам привіз і про вас не забув, сказав, щоб попередила, щоб ви були вдома...
Затрусилися руки, просльозилася,
- Як добре, що є такі сусіди, хоч і далеченько живите та про мене не забуваєте. Ось, пригощайся суничками, вже є, можна йти збирати.
- Та, як можна про вас забути, покійна мама просила, щоб не забували, ви ж стільки років дружили. Та й мені яйця весь час даєте, - заперечила Надія і продовжила,
- Ось, ще в пакеті ліки, тут все з чеками разом, якраз у ваші чотириста гривень вклалася.
- Це добре, дякую! Без ліків ніяк, ноги пухнуть, серце болить…. О, ледь не забула, в хаті, в кошику яйця візьми, дякувати Богу несуться, а ти ж онукові дай, золота дитина, кожного року мені везе дрова, навіть порізані. Хай Бог дає йому здоров`ячка, - перехрестилася й продовжила,
- Чи може продаси, гроші йому даси, чи самі з`їсте. Ти там скажеш за дрова стільки треба? Ще й молочко два рази на тиждень приносиш, то ж все гроші коштує… - клопоталася старенька.
- Ну які гроші, що ви? То горіхи, то яйця, ми вам, ще винні – заперечила Надія, складала яйця в пелену.
Надія іще запитала про здоров`я й вже поспішила додому. Марія дивилася вслід, на очах сльози, добре, що є такі люди на світі, що не покинуть стару, одиноку, майже немічну людину. І вкотре перехрестилася, ледь чутно повторювала молитву «Отче наш».
Вже вечоріло… Час від часу зривався західний вітер і крутився й крутився, раптово вщухав. На заході по обрію скупчилися темні й сірі хмари, здалеку доносився тихий гуркіт грому, десь затихав.
Марія сиділа на ряднині, перед нею стояла тарілка з картоплею в мундирах. Це її вечеря …. Рука ледь - ледь труситься, худенькими пальчиками брала картоплю, не поспішаючи мокала в олію, прицмокуючи їла, позирала на кота. Той, поспішав їсти, неначе в нього хтось мав забрати.
Гроза підійшла ближче, почав накрапати дощик. Кіт заліз на її плечі, мордочкою терся до щоки, нявчав,
- Боїшся грози? Дурник, йдемо до хати, бачиш, курей зачинила і нам пора на відпочинок. От би щелепи знайти, де я їх поділа? Без них зовсім зле, - бурмотіла, витираючи уста.
В хаті тихо, лише чути, -Тік-так…тік-так,- вибиває годинник.
Кіт поспіхом плигнув на ліжко, витягнувся, голову схилив на лапи, спостерігав.
Марія зачинила двері. Чула, почав дріботіти дощ. Вона не звикла включати світло та і боялася, щоб часом не попала громовиця. На вікні підправила тюль, за шторою побачила чашку, в якій лежала щелепа,
- Ото роззява, бачиш Васильку, тікає від мене пам`ять, це ж вчора сама сюди засунула, щоб ти не кинув, коли сидів на вікні.
Стояла перед іконами святих, тихенько читала молитву, хрестилася. Дякувала Богу, що прожила, ще один день, що дав їй пити й їсти, що не летять снаряди, як на Сході. Молилася…. Благала Бога, щоб захистив від куль чоловіків, що оберігають її сон. Ставала на коліна, кланяється, вкотре дякувала, що не забувають про неї сусіди. Просила в Бога, всім миру і здоров`я, запашного хліба на столі.
Листопад 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764798
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2017
Мені років багатенько, кажуть баби, « Бабник»,
Маю хату, не бідненький, чую вслід, -«Похабник»,
Ну ото, діло таке - то, їм поговорити,
Я відверто все ж скажу, тож треба ж якось жити.
У сім`ї чотири брати, троє одружились,
Теж наміривсь посватати, думки розгубились,
По селі дівчат багато, я відростив вуса,
Ну, зробив, оце для того, щоб була спокуса.
Себе якось, самому хвалити не годиться,
Щось до жодної жінки, я не зміг наважиться,
І відкрити своє сердечко, почуття ніжні,
Котрусь хочу обійняти, вмить погляди грізні.
Правда зирять мужики, тільки посміхаються,
На очах до молодиць, сміло залицяються,
Зізнаюся, із мене, частенько всі кепкують,
Цілувати, як намірюсь, зразу відскакують.
Бо бояться згоріти, кажуть схожий на сонце,
Народився певно в жовто - гарячій сорочці,
В сині джинси одягнувся, взяв самий модний стиль,
Ще волосся приховає, одяг крислатий бриль.
Чуб мов сонячне проміння, добре кучерявий,
Ну, а вуса - сніп соломи, на лиці смаглявий,
Отак змолоду ведеться, як треба зробити,
Нову хвіртку, чи то паркан. Мене полюбити,
Обіцяють і все хвалять - майстер на всі руки,
А мені, то все образа, щиро скажу, муки.
Чому ж тільки обіцянки? Нащо травить душу?
І чого, скажіть заради, все терпіти мушу,
Не брехатиму, стіл накриють і сто грам наллють,
Тож самі мене гукають, жаль у душу плюють.
Враз прислів`я є на думці - «Не плюй у криницю»,
Пригадав, як там далі - « Бо прийдеш по водицю»,
Обзивати людину, зовсім же не годиться,
От й рахую зорі, бо часто вночі не спиться.
Вони ж мов цілують хмари - і я теж так хочу,
Щоб й мене хтось так цілував…. дуже довгі ночі,
Що ж робити, ото біда, як руді не в моді,
Подивлюся на курочок, півень на городі,
Підхід знайде до кожної і всі його люблять,
Який тут вже мати вихід, за що мене ( чублять)?
Так розсержусь буває, сокира, аж гуде,
Летять дрова за кілометр, поки гнів пропаде,
Лиш одну розраду маю, все піду до річки,
Як рум`яненьке літечко, ліг біля вербички,
Подивлюся на сонечко, я на нього схожий,
І чому, народ до мене отакий ворожий?
Мабуть буду, як те сонце, завжди одиноким,
Скажіть, винен? Шкода, життя, не вдалося легким?
Думки ввечері спокусливі, плетусь додому,
Про печалі всі свої не розкажу нікому,
Всміхавсь місяць ясний, зорі наче намистечко,
Йду й журюся укотре - Ох, де ж моє щастячко…
Червень2013р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764514
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017
О, як казково! В лісі, красиво,
Зима, то справді - природи диво,
Мете уміло й водночас сніжить,
Вихорем вітер, піднявся, летить.
Мигтить, іскрить, біленька пелена,
Земля щаслива, нині чарівна́,
Аж раптом сонце, сяє з-під хмари,
Дарунки сипле – новенькі чари.
У кришталі верхівки ялинок,
Вже все в пуху, не видно стежинок,
І кущ шипшини, вбрався у вуаль,
Десь загубився, слід зайчиська вдаль.
Своїм життям, живе сонливий ліс
У замет круглий, клен по гілки вріс.
Дуб одягнувся у сірий кафтан,
Посеред них, найстарший, капітан.
Ледь-ледь схилилась, сонно верхівка,
По ній мережка - срібна вишивка,
Здаля в сніжинках низька черешня,
Вже погляда на дуба - велетня.
Скрізь візерунки,по гілках іній,
Морозець кине, погляди зимні,
Хоча в дрімоті, лісове царство,
В зимових красках, земне багатство.
07.12.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2017
Напевно нині, в небі свято,
Хмарок зібралось,так багато,
Усі раптово, надули щічки,
Замовкли зразу милі синички.
Прийшла зима, до нас на втіху,
Пташки сховалися, під стріху,
Летять крізь ситечко, сніжинки,
Білі, пухкесенькі пір`їнки.
Я зустрічаю, йду на поріг,
О справжнє диво, падає сніг,
У сні казковім, поля й ліси,
Чарівність, шарм, дивної краси.
2012р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764289
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2017
Снова цветы – это прекрасно,
Но ты пойми, ведь всё напрасно,
В который раз, сумел изменить,
Совсем не жаль, не смогу простить.
Словно преследуешь, ты дьявол,
Но по какому, скажи праву?
В моей душе, раны глубоки,
Навеки сгинь! Уйди по – мужски!
* Стих написан к картине.
25.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764285
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.12.2017
Зима сховалася у твоїх очах,
Холодний погляд і не іскряться,
Ти не такий, як бачила у снах,
Нема надії, не загоряться.
Вітер всякчас, кидав листя купу,
Весни нема, лиш осінь між нами,
Боюся знову, вскочу в халепу,
Мабуть нам йти, різними шляхами.
Вихорем хуга, сміливо залетить,
Все одно вірю, ждатиму щастя,
Зимно та зможу, я сніг розтопить,
Кохання, знаю, зустріти вдасться.
* Вірш був написаний дуже давно.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764075
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2017
Ах, мой родной, ах мур - мур - мур
У нас с тобой сплошной гламур
Куда спешить… Дождь за окном
Поговорим….. О сём… о том…
***
Гламур* -Стиль роскошной жизни
/мужского рода/
25.11.2017г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763471
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2017
Ах, первый снег, пушистый, я с ним подружилась,
Да весь такой, искристый, в танце закружилась,
И так легко на сердце, летают снежинки,
Так хорошо, чаруют лёгкие пушинки.
Среди тучек солнышко, нежно улыбнулось,
Сияет полюшко,ему что – то приснилось,
А снег искрит, белый, метелица хороша,
Снег серебрится, веселись моя душа.
01.12.2017г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763465
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 02.12.2017
У лісі зашаруділо,
Все листя зашелестіло,
Раптово ведмідь з`явився,
Ой, дітки, він заблудився.
Гілки тріщать, лапи сильні,
Очі сердиті й печальні,
Знайти дорогу незмога,
І де ж, поділась берлога?
-Гей, - поруч сіла сорока,
- Що блудиш, ти лежебока?
Гілля, вже досить ламати,
ГайдА, мене доганяти !-
Вогнем, загорілись очі,
Ведмідь заревів щомоці*
Сердитий, намагавсь схопить,
Про себе, злющо бубонить.
За гілку, враз зачепився,
У себе, вдома з’явився,
-Ну, що? - гукає сорока,
- Мені, дякуй лежебока.
Всміхнувся, радий дикий звір,
-Тепер, ми друзі, ти повір!
Ведмідь, медом пригощає,
Удвох запивають чаєм.
Сорока ж. увесь час тріщить
Мабуть, ми будемо дружить!
Один, наш ліс - одна сім`я,
Важливо, що є довір`я!
* Щомоці- щосили
10.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763271
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017
Дай осінь, ковток свіжого повітря,
Чаклунко, змирися, вже маєш піти,
Ну може, достатньо гратися з вітром,
Пора, білосніжну зиму зустріти.
Поля опустіли, рілля дрімає,
Оголені дерева, скрип у лісі,
Останні листочки земля приймає,
Кленочки дрімають, майже всі лисі.
Прошу, то ж змирися, величність, не плач,
Зима принесе чарівність і красу,
Іскриться, нехай всюди сріблястий плащ,
Дорогу вступи, зустріньмо принцесу!
25.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2017
Знов повертаємось, у ті часи,
Буремні дні…Слава Україні!
Молодих хлопців, чули голоси.
На площі зібралися, в надії.
Вони стояли за правду й волю,
За рідну неньку, свою країну,
За мир і радість, щасливу долю,
За рідний край й мову солов`їну.
Хто зрадив їх, як посмів зганьбити?
За погляд кращим замати життя,
Чи можна людям, віру розбити,
За мир і щастя, світле майбуття.
Зранені й вбиті, ой, біда прийшла,
Злітали в небо, один за одним,
Мов янголята - птахи. Не знайшла,
Сина свого. Скрізь чути паленим.
Знов «Пливе кача», гучно лунає,
Душа стражденна, полум`ям горить,
У серцях біль, наче ножем крає,
Ворог не в змозі, смілих підкорить.
А потім втеча(баті) і зрада,
Радий сусід,, хапнув у обійми,
Бо ж обікрала нас панська влада,
Ми ж ворогами стали клятими.
Поспіль, ще йде четвертий рік війна,
Не на колінах, нас не зламати,
І вірять, знають, настане весна,
Бо ж спромоглись, народ об`єднати.
Уміють битися, козаченьки,
За правду пращури, навчили їх
Упевнені втечуть вороженьки,
Землю свою, відстояти не гріх.
Згадаймо нині,усіх загиблих,
Героям Слава! В журбі країна,
Не боїмось,сусідів зухвалих,
Настане мир, розквітне Вкраїна!
Листопад 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=763085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2017
Заблукав старенький цапок,
Прискакав, чомусь у лісок,
Та забув назад дорогу,
До рідненького порогу.
Ліс змінився, певно зовсім,
Це ж настала, руда осінь,
Впало листя прямо на ніс,
Вітерець, раптово заніс.
Очі, вирячивши трішки,
З переляку, задрав ніжки,
Стук копитцями, стук- стук-стук,
Загубився у лісі звук….
Так й знайшов додому свій путь.
Жовтень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017
Сонце добре пригріває…. надворі літня пора. Вітер коси розвіває, жінці смуток навіває.
В неї справи не прості, роботи на обійсті, непочатий край, часом бере відчай.
Килина, баба хитра, діда запросила. Каже, жити стало важко, покинула сила. Треба дрова нарубати та й всі переносити. Тож не легко одній у хатині жити. І паркан вже похилився, треба поладнати, знає добре за роботу треба буде дати. Чи горілки і закуски, чи м`ясо, чи сало… Бо це ж не життя, а мука, так усе дістало.
Дід не дід - вдівець Степан, чоловік, ще в силі, вчора рихтував Христині сокиру й косу, то все правда за дарма - за її красу. Молодиця чепурненька і на погляд так, гарненька, як-то було не піти, треба славу зберегти. Мужик славний, знає діло, у руках в нього все горить та з молодими не дуже сміло, бо спина часом болить.
Ось, прийшов до Килини, зирнув, усміхнувся, їй до баби, ще далеко, гарна молодиця. Сама пишна і гарненька, все всміхнена, веселенька, як його побачить, мов життя покращить. Розпашіла, закрутилась, він вже на порозі є, ледь не вискочить сердечко, мов зозуленька кує. В хаті чисто, затишно, рушники висять, так приємно - очі веселять. У кімнаті пахне м`ята, аж голову п`янить, не розгубилася жінка, стала до столу просить. На столі ковбаска, сало - підчеревина і в трьох літровій банці, якась ото випивка. Чи вино було, чи квас та запах духмяний, вже, як випив, на обличчі став дуже рум`яний та так раптово п`яний.
А Килина жінка мудра, нема, що сказати. Усміхнулась, підморгнула, вклала його спати. Навіть чоботи зняла, вкрила простирадлом, довго не думала, відвернулась задом. Біля нього задрімала, тож зранку на кухні, коли їсти готувала, випікала струдлі. Ось, тут поряд з ним, немов молодша стала, та все ж таки, не ті роки, трішечки пристала.
Степан тихо сопів, щось під носа бурмотів - так зненацька обійняти захотів. Жінка не вагалась, вже була в обіймах, а сама то відчувала, що летить на крилах. Він же чоловік серйозний, аж скрипить перина, ото уміє кохатись жіночка Килина.
Вже під ранок, протверезіти спромоглися, що за чортівня, та вже удвох опам`ятались, як почули півня.
У вікно сонце заглядає, миленько дрімали і на душі легко стало, обличчя сіяли.
Дуже пахло в кімнаті, пиріжки гарячі, гукає з вулиці Степана, сніданок на часі. А він вуса підкрутив, поцілував у щічку, немов той півень ходив, наливав горілку,
– Ну, що, як тобі паркан, буде до вподоби ? Вже закінчив, полагодив двері до худоби.
А в очах у Килини, знову бісики горять,
- Ти ото, подивишся, треба ж ліжко ремонтувати. Розхиталося, щось дуже, треба закріпити, щоб наступного разу, нам з нього не злетіти.
Вечоріло, чоловік зайшов до хати. Як воно Килині сказати, що хоче знов ночувати?
Тут напевно не треба слів, парував чай на столі. Щира усмішка і жарти, а пізніше грали в карти.
Як стемніло надворі, на гойдалці гойдались, ну й справді, як молоді, до соловейка прислухались….
Степан дививсь на Килину, як на молоду дівчину, думав, то напевно доля, а чи може Божа воля, щоб було з ким вік доживати, то ж Килину свою - буду шанувати.
Липень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762888
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.11.2017
Яка краса, подібний принцу мій Кротон,
Форма, забарвленість, оце його фасон,
Зросту принада, не можу надивитись,
Напевно добре, він спромігся прижитись.
Про нього я, і вдень піклуюсь і вночі,
Листків барвистість, краса, так тішить очі,
Мені здається, він, щось сказати хоче,
Я ледь- ледь чую - Не зрадь, - тихо шепоче.
Мов шле цілунок - не віддавай нікому,
Адже він звик, отак жити - по царському.
Приділю час та й потурбую вельможу,
До рук візьму, кожен листочок зволожу.
Вкотре подякує, квітку подарує,
Чомусь либонь, мов моє серденько чує,
До нього я, як те дитя, –Добрий ранок!
Подивись друже, там, за вікном світанок!
А сонце кине…. проміння цілу жменю,
І він виблискує, радий новому дню!
Із ним романтика, ніжність і свобода,
Просто цей подих, відчути насолода.
Маю натхнення, оживає у душі,
Шматочок щастя, втішаюсь, пишу вірші.
28.11.2017р
В цього вазона – КРОТОН - ( Кодіеум ) - було всього шість листочків, коли друзі подарували на день народження. Йому пішов десятий рік, після трьох років почав цвісти.. Я його плекаю, як дитя та все ж зрізаю нові ростки, він це любить, розростається, ще пишнішим. Його висота з полу досягла більше 1м 80 см.. За весь час тільки один продала, а напевно більше десяти подарувала. Один, на половину менший, подарувала лікарні, в приймальне відділення. Де – хто говорить, що вазон примхливий, можливо й так, але кому подарувала всіх тішить. Я його обожнюю, а він віддячує, навіть зараз, дарує нам квіти.
Його можна подивитися краще, знайти на OLX ua Жмеринка. Кротон.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2017
Холодний вітер і колючий,
По тілу голками штрикає,
Із льодом сніг, чомусь пекучий,
Вона, його не відчуває.
Мов дерев`яна, несе дитя,
В якусь би хату, ледь зігрітись,
Ще відчуває серцебиття,
Хоч би з блідою, не зустрітись.
Зберегла в пам’яті, мов бачить,
Лишилась донечка у полі,
Мабуть цього, ні не пробачить,
Хіба це гріх - жити на волі?
Скільки іще, буде гнобити?
Нашу принижувать громаду,
Знов гіркі сльози, як спинити?
Яку для орків знайти кару?
Голодомор - це страшне слово,
На підвіконні горить свіча,
Поправить хусточку нервово,
Перед очима її дівча….
Їдуть туди цілі колони,
Вивезли все, що можна взяти,
Вмерли від голоду мільйони,
За, що ж ти скоїв таке (брате)?
Вона пішла, теж на небеса,
Біду її, знає родина,
На жаль, у спогадах, воскреса
Це не забуде Україна.
Тепер скажи, навіщо війна?
Ти ж як, індик, не знайдеш щастя,
Спитай кому, потрібна вона,
Можливо п’яний, спинись, баста!
Знову страждає Батьківщина,
Палахкотять свічки у храмі,
В сльозах гірких, плаче хмарина,
Ні, ще не скоро, зникнуть рани.
25.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2017
Як згадаю, я дев`яності,
В магазині навіть ті кості,
В дефіциті були, по блату,
Міліонну мали зарплату.
У торбах несли, неначе хліб,
Швидко тали, як по воді слід,
Хто в той час, міг їсти ковбасу?
Дали людям лиш вищого класу,
Зазвичай підкупляли пресу,
Щоб поменше чути галасу.
Що до інших, ну отих, простих,
Хто стояв з ночі, взяти таких,
Кілометри… забиті черги,
Мов парад, топтались трудяги,
Під розписку, щоб, як на свято,
Діставалось, правда, не часто.
А про м`ясо, не було й мови,
Хіба фляки, що від корови.
Ото лихо, про панталони,
На колінах, мов до ікони,
Пригадаю, аж серце болить,
Пред очима, отой час та мить,
Коли бились, з рук виривали,
Лиш за паспортом щось давали.
На роботі, як лотереї,
Які й хто - витягне трофеї,
Апельсини, то лише в Москві,
Ватажки й це тримали собі,
Погляд той, вразливий від дитя,
Чи потішить на свято кутя?
Наче холод пробрав по спині,
На душі сумно, як і нині.
Труси шила, ще пам`ятаю,
В магазинах забракло й чаю,
І зарплату - хлібом давали,
Все згадаю,знов зі сльозами.
Зараз глянь, так любо і мило,
Вир – життя, щастя осліпило,
Що душа бажає банани?
Та здається, бракує (манни).
А речей, очі бігають скрізь,
Так вдягались, паничі колись,
Що до їдла, аж слина тече!
Та чомусь, лиш під серцем пече,
Ну, а ціни - волосся дибом,
Зате черги, нема за хлібом.
Це життя, я скажу вам, трясця,
Ви скажіть, а ціна на яйця
Мо» від півня вона залежить?
Чому влада, за цим не стежить?
Чи дешевше лиш чоловічі,
Зазирнуть, панам би у вічі.
А на ліки, ціна наче смерч,
Як не купиш, чекай на смерть,
Чи потрібні ще літні люди?
Вже зневір’я, на жаль, повсюди.
Ось і пенсія, держу в руках,
Аж дурманить голову, в думках,
От життя, до того ж, ще й війна,
Ми не знаємо чия вина,
Дожилися, жаль до такого,
Тож сусіда маєм їдкого,
Проблем є, що іще сказати,
Де життя кращого шукати?
Знову прийдеться виживати…
******
«А сестри! Сестри! Горе вам!
Мої голубки молодії »
Колись - вчитель Шевченко писав,
І ми, ще живемо в надії,
Що все ж настануть кращі часи,
Нам доля подарує волю,
Країна, знов здатна розцвісти,
Щоб йшла блаженная по полю!
Вклонюсь, вкотре матінці землі,
Усім, принеси радість й мені!
24.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2017
Ой, якби ж ви знали люди,
По городі в мене всюди,
Кабанці, наче жовтенькі,
І великі і маленькі,
Наче сонце, то гарбузи,
Серед трав, ну справжні тузи.
Запрошу, нині сусіда,
Ну не хлопця, майже діда,
Тож кажу, каші наварю,
Про те, се, з ним поговорю.
Сусід був, вже на підпитку,
Витирав червону пику
Та, я ось… був у Наташки,
На сніданок, там з`їв кашки,
На обід йду до Орини,
А на вечір до Хрестини.
У очах горять іскринки,
Оце вийшов від Маринки,
На селі один лишився,
Зізнаюсь, вже й заморився,
Завтра зранку, не поспішай,
Встане сонце, чергу займай.
-А без черги, чи не можна?
-Якщо ти, часом спроможна,
Ну схилить мене до (страсті)
Пригадай, тоді в посадці,
От біда, це ж суржик знову,
Про спокусу веду мову.
Від слів вмить оторопіла,
Як та квітка зчервоніла,
-От даєш, ти діду однак,
На вагу золота, козак!
Нащо нам, завтра чекати,
Все зумію, йдем до хати!
23.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761885
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017
От біда, шлюб розірветься,
Через те - Ютубом зветься,
Все нема ніяк охоти,
Чоловіку до роботи.
Вже сидить, зранку в Ютубі,
Всміхнувсь, пише-Привіт любі!
Син кричить,- Ти чуєш татку!
Де знайти можна краватку!
У садочок збирається,
Сам давно, одягається.
У Ютубі шлють привіти,
Як оте, дитя одіти,
Вкотре тільки й чути фразу,
Що раз крик, - Не досить часу,
Ну самому дай побути,
Врешті волечку відчути.
- Ану хутко, це дружина,
Верещить до свого сина,
Геть спітніле лице й плечі,
Всі розмови – недоречні.
-До роботи, треба вчасно
Ще спізнюсь, я ж ненавмисно!
Зачинились гучно двері,
Стало тихо у квартирі,
Голі баби у Ютубі,
Усім пише, мов на службі.
Про любов, не вперше листи,
Тож їм треба відповісти,
І що з нього можна взяти?
Чи з такими сім`ю мати?!
Та шкода успіх, науки,
Комусь мабуть просто муки.
23.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761835
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.11.2017
Як важко, на душі, мій друже,
Чому, так замало повітря,
У грудях тисне, дуже - дуже,
Згадала пророцтво Кобзаря.
Події,страшні на Майдані
Чимало, вже чотири роки?
Мов бачу, щити дерев`яні,
Людей - революції ростки…
Зневага, вже терпіння вбива,
Тому й вийшли смілі, відважні,
Країна неначе ожива
Щоб краще, жилося Вітчизні.
Шкода́, так було й все минуло,
Немов у тумані страшний сон,
Страхи, більш сотні загинуло,
Відважні, таки ж звільнили трон.
Що далі? То наче у пітьмі,
На жаль, все призвело до війни,
Як страшно і не тільки ж мені,
Журба, там гинуть наші сини.
Коли ж ми встанемо із колін?
І хто, очолить навести лад?
У храмі молитви, плине дзвін,
А там, на сході, стріляє «град».
Тепер, День гідності й свободи,
Чи марні, усі сподівання?
Чомусь, немає нікого з влади,
Що раз, у душі хвилювання,
Не вмре надія, на єднання.
22.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2017
Осінній дощ, хлюпоче за вікном,
Зайди коханий, пригощу вином,
Воно ж солодке і трішки гірке,
Моє бажання, як пристрасть стрімке.
Тебе сповить, сховати в обіймах,
Злетіти в небо, немов на крилах,
Тепло відчути, ніжні долоні,
Між нас забути, ті дні, холодні.
Як сильний вітер був, розгулявся,
Пішов відразу, не попрощався,
Хай стрімкий дощ, змиє всі образи,
Вино злікує, душевні рани…
Вже притих дощ, світліє за вікном
Прийди коханий, пригощу вином.
21.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2017
Лунный месяц улыбался,
Мне в любви, сосед признался,
Рассвет сонно заискрился,
Он в тумане сразу скрылся.
Вот же дурой была знаю,
Я совсем и не скрываю,
Теперь дел невпроворот,
Как арбуз растёт живот.
Ну уж в гости пригласила,
Хорошенько напоила,
Да, немножечко схитрила,
Уже в ЗАГС его тащила.
Сколько бабоньки хотите,
Мойте кости, говорите
Теперь видно - навеки мой,
Ему буду болью зубной!
13.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761445
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.11.2017
Так себе загубила,
Це я знаю, з тобою,
Своє серце розбила,
Тож була все рабою.
В літніх травах шовкових,
Як віночки сплітали,
До світанків казкових,
Солов`ї нас вітали.
Обіцяв берегти ти,
Я рушник вишивала,
Не навчивсь цінувати
Скажи нащо з`єднала?
Нас ця доля, навіщо,
На роки, мов сповила
Ти такий, ой ледащо!
Чи це я, заслужила?
У нас гарні є діти,
Як під хатою рожі,
Нам би тільки радіти,
Тож на тебе, так схожі.
Ледь приліз, знову п`яний,
Коли ж ти, вже й нап`єшся?
На обличчі рум`яний,
Ще й нахабно смієшся.
Я неначе проснулась,
Чи нема вже терпіння?
Ні, мабуть схаменулась,
Тож не маю сумління.
Краще вам розійтися,
Мені кажуть всі діти,
Вже пора звільнитися,
Стільки можна терпіти!
Мабуть праві ці квіти,
Адже я, їх зростила,
Де вже сльози подіти,
Більш прощати не сила.
Жовтень 2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761281
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017
Роздуми після прочитанного
вірша Олени Ковбасюк «Наболіло»
Поганий настрій, знов вокзал, перон,
Мабуть, що вкотре, плацкартний вагон,
Гарячий чай і все думки – думки,
А чи захоче, хто ці розлуки?
Вистукує потяг, серце болить,
Скажіть, як далі, без цього прожить?
Втішає, що він такий не один,
Щасливий, адже народився син.
Хіба, це життя, як по квартирах?
Весь час. Огорта печаль і страх,
Душа болить, що можна сказати,
Але ж, не одна ридає мати.
Не спиться жінці, син у тривозі,
Шкода, та татко, десь у дорозі,
Чому життя таке в Україні?
У наймах люд. Все частіше й нині,
Воно ж, колись так було й раніше,
Та знову, стає все гірше й гірше.
О доле, чи повернеться тато,
Мабуть до неї питань багато,
Якійсь сім`ї є випробування,
Хто знає, чи в них міцне кохання?
Робота, звичайно добрі друзі,
Так часом, неначе у напрузі,
Людина.….Душа має страждання,
Як знак життя, горять бажання.
Дні лічить, по всьому тілу мороз,
Здається, вже розвинувся психоз,
Тікати? Чи все ж тут залишитись?
Чи він, спроможний сам упоратись?
Та вдома хоче жити, на волі,
Чи здатен, йти наперекір долі?
Та вкотре їде і сам не знає,
Що далі? Але ж життя триває.
В Європу тури- на заробітки,
ШкодА! Що на вас, чекає дітки?!
20.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761276
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2017
Осінній вечір хилився до ночі… третій день поспіль мжичив дощ. Часом зривався холодний вітер, з дерев летіло різнобарвне листя, крутилося, припадало до землі.
В хаті прохолодно, Таня справилася зі своїм господарством, хоча самій надто важко та тримає молоду корову, бичка. То добре, планувала, бичка здам, а молочко теж буду здавати, якась копійка, приїде син, буде, що передати онукам.
Перед вікном, розчесала волосся, поглядала в нікуди, заполонили той погляд думки….
Минуло три роки, як пішов чоловік, плакала, бідкалася, навіщо мені цей вік, було б краще мені піти першій, а я хто їм?!
Їй тоді було тридцять років, працювала на заводі в бухгалтерії. По кабінетах, по цехах тільки й мови,
- В директора, Степана Івановича, на машині розбилася дружина.
Залишився трирічний хлопчик, пізня дитина. Так склалися обставини, в молоді роки, Бог не дав дитя. Дружина народила в тридцять сім років, він на п`ять років старший за неї. Хіба хтось знає, коли станеться біда? Розчарування, відчай в душі, безпорадність. Зажурений, немов підбитий птах. Ті карі очі, колись світилися щастям, запали в смутку. За кілька днів посивів, здавалося, аж почорнів на обличчі.
Він давно знав Таню, відразу після технікуму, працювала в бухгалтерії економістом. Прийшла така молоденька, тендітна, очі смарагдові, світлі-світлі, погляд лагідний і ямка на щоці. Хіба він міг такій красуні відказати, не взяти на роботу.
Через кілька років знав, що в неї не склалася сім`я. Розійшлася з чоловіком, не знав причини, чому дітей не було та над цим ніколи не замислювався.
Після року, як не стало дружини, Степан трохи оговтався, частіше навідувався в бухгалтерію. Здавалося і не було за чим та його туди немов магнітом тягнуло, ще раз побачити її красиві очі.
Одного разу, він застав її одну, на здивування, відразу запропонував жити разом . Бідкався, що старший та обіцяв шанувати. Як сніг, серед літа. Ні! Вона ж відразу не погодилася, попросила дати час подумати.
Декілька раз в кінці робочого дня в бухгалтерію заходив із сином Ярославом. Миле хлопченя, дуже схожий на Степана, ще й розумник. Зі сльозами на очах дивилася й думала, чи можу замінити маму, чи гідна це зробити? Кілька раз задавала собі питання, чи можу полюбити, як свого, рідного сина?
Впевнена, що своїх дітей не буде, не дали лікарі надії, слово - безплідна ,не виходило з голови.
Згодом, Степан, не соромлячись, заходив в бухгалтерію, відразу всі виходили. Залишали їх наодинці, він вкотре умовляв її.
Безсонні ночі… думала, над цим питанням, як наважитися на це? А чи буде краще? В той же час, відразу втішала себе, але ж серйозний, гарний і живе в достатку.
Хоч консервний завод і невеликий та він багато років справно ним керує. Таня інший раз ловила себе на думці, що чим більше з ним спілкувалася, тим більше їй подобався. Усміхаючись, думала, не дарма кажуть, що жіноче серце не камінь, а може доля? Напевно, дала згоду.
Щасливі роки прожили, ніколи не думала, що все так добре складеться. Степан поважав, любив, цінив, відносився так, наче це кохання в молоді роки. Любили разом чаювати і тішилися сином, який підростав в її обіймах. Ту ласку, що вона давала хлопчикові, навіть не кожна рідна мати може дати. Біля ліжка засинала, відчувала кожне його хвилювання, прислухалася до подиху. Інколи гралася з ним, від щастя котилися сльози, коли називав - мамою, цілував і всміхаючись, ніжно тулився, заглядав у очі, обіймав.
Швидко сплинув час, обоє на пенсії і син одружений, вже має діточок. Ніяк натішитися не могли, коли на все літо до них привозили дітей. Різниця між онуками півтора року, поділяться, дід з онуком, вона з онучкою, бо як разом, то тільки й чути плач. Все іграшками не могли поділитися, а то, як і майже не було із-за чого, все ж знаходити привід посперечатися, а часом справи доходили й до стусанів.
Одного зимового вечора чаювали, згадували, онуків, тішилися, що вже підросли. Згадали, як шукали малих, а вони навмисне заховалися в сіні. Прийшлося довго шукати, хвилювалися, дітвора задоволена, що довго шукали, просили з ними гратися в хованки. Пригадували, як діти кожне літо гостювали, ходили в ліс по суниці, просто на прогулянку, насолоджувалися природою. Тішилися домашніми стравами, особливо домашньою ковбасою та солодощами, які пахли на всю хату.
А згодом, син в Києві відкрив свою фірму, стали жити дуже добре, в достатку. Дружина Надя працює в податковій службі. Діти підросли, стали майже самостійні, до стареньких не приїжджали, чи то не мали бажання, чи за браком часу.
Напередодні Нового року чоловікові стало зле, викликала швидку. На жаль, поки лікарі приїхали, серце зупинилося. Неначе уві сні, похорон, люди. Серце розривав біль, що ж тепер буде? Сама залишилась, одна, як билинка. Дивилася на фото, мокра хустка весь час тремтіла в руці, котилися сльози. Хто їй порадить і розрадить, як далі жити? Як одній бути в чотирьох стінах?
Та час плинув. В домашніх клопотах, як і завжди, хоч і містечко та корову є де корову випасати. Насправді дуже важко без чоловіка та хіба можна відмовитися від того, до чого звикла? Все ж тримала і корову, яка привела бичка, і курей та декілька гусей. Раніше було, як приїжджав син, то все брав, ніколи не відмовлявся. Коли не стало Степана, тільки й приїхали всі на сорок днів та на річницю. Правда телефон подарували, щоб дзвонила, якщо щось треба. Онук Олександр, в школу ходив в одинадцятий клас, а онука Наталка, в десятий. Тішилася ними та часто плакала, що залишилася зовсім одна.
Якось одного разу, восени, вирішила сама поїхати до них, побачити всіх, провідати онуків, адже за ними дуже сумувала.
Хотіла привезти їм гостинців, своєї, домашньої випічки. Пригостити ними, адже коли привезе, вони дуже зраділи. Подзвонила до сина, попередила, що приїде завтра. Та він був дуже заклопотаний, сказав, що не зможе зустріти на автовокзалі, в нього нарада. Наполягав, щоб гостинців не брала, бо вдома все є. Як біля розбитого корита, напекла, насмажила, не знала, що робити? Якось ніч перебула, трохи спала, а то не спала, роїлися думки.
Та ранком, подивилася на продукти, що приготувала, защеміло серце, нехай смакують домашні страви! Зібрала все в дві торби й тихенько пішла на автостанцію. Дорогою втішає себе, я ж не надовго, сусідка подивиться за хазяйством, домовилася, все буде добре. Хоч би одним оком побачити онуків. Та приголубити їх, згадала, як були маленькими, хворіли, стільки ночей з чоловіком не спали. Все, як квочка біля курчат. Невістка часто у відрядженні, він на роботі, хіба дуже їм були потрібні діти, все тільки й розмови - кар`єри досягти.
На третій поверх ледве підіймалась, пристала, геть мокра хустка сповзла на плечі. Важкувато, думала - та я все перетерплю, іще трішки, аж ось і четвертий. Шалено забилось серце, говорив син, що хтось має бути вдома, надавила кнопку дзвінка. Кілька хвилюючих секунд, а здалося занадто довго.
В дверях стояли онуки, здивовано дивилися на неї, потім один на одного. Олександр усміхнувся, оглянув її з ніг до голови,
- О! А ми напевно не зрозуміли, коли ти приїдеш!
І вже поглядом зазирнув до Наталки, дав зрозуміти, щоб запросила в квартиру. Та онучка дивиться з-під лоба, крутилася на п’яті, в сторону квартири,
- Проходь бабусю, чесно ми тебе не сьогодні чекали. Ну раз приїхала, то будеш сама, в нас справи, ми через пів години виходимо. А мами немає, вона у відрядженні, буде днів через чотири, не раніше.
Вона наважилася, ступнула пару кроків, хотіла обійняти Наталку та онучка швидко підхопила сумку,
- Ого, оце треба все тягнути?! Ми не голодні, в нас все є. Ти напевно забула, хто в нас тато. І хто все це їстиме?!
Таня розгублено подивилася, з себе ледь видавила,
- Та ви ж раніше тільки й хотіли домашнього. Що так виросли, так змінилися, то все хвалили…
Її перебила онучка,
- А, що не видно, що ми виросли?
І знову крутиться на п’яті, пішла в свою кімнату. Другу сумку, онук поставив на стілець,
- Знімай куртку, десь там зачепи, а мені теж час збиратися.
Забилося гучно серце, в горлі ком, здавило. На вії забриніла сльоза. Ой, що це я, ні-ні вони не повинні бачити моїх сліз, крутилося в голові. Присіла на стілець, непомітно змахнула непрохану сльозу,. Взяла себе в руки, спокійно виклала продукти на стіл, про себе в думках повторювала, це нічого, це молодь, це пройде.
Ярослав зайшов на кухню, побачив всі продукти,
- Пахне гарно та нам зараз немає часу. Ти привезла продуктів на цілий місяць.
- Пішли! Вже досить теревенити! – покликала онука.
Таня встала, хотіла провести до дверей. Здалося ноги закам`яніли.
Онук кивнув рукою,
- Не переймайся, вже не маленькі, відпочивай і сама собі чайник постав, бо ми вже запізнюємося.
В квартирі тихо, лише чути годинник. Здавалося ледь вхопила повітря, в голові зашуміло. Тремтячими руками дістала ліки, напевно тиск, подумала - хоча б не гірше.
За вікном темніло…. жінка стояла на балконі, вдивлялася в вечірнє місто. Красиво, що сказати, трохи тішилася, вогні освітлювало вулицю, по алеях з обох боків світили круглі ліхтарі. Після дощу виблискували купки листя. Осіння прохолода віяла в обличчя, розвіяла сиве волосся. Гул автомобілів, то голосніше, то тихіше, час від часу долітали сигнали. Напевно треба було поїхати назад, крутилося в голові та, як же, це ж так не робиться, втішала себе, хіба так можна. сина не побачила. В квартирі позирала на годинник і все не наважувалась зателефонувати до нього, прислухалась до вхідних дверей.
Нарешті почула шурхіт, відмикання замка, онуки один поперед одного, весело ввалились у двері.
- Тихо, - зауважив Ярослав, - Ми самі, чи є наша гостя?
Наталка всміхаючись, крутнула головою,
- Добрий вечір! -
Таня навіть не встигла проронити й слова у відповідь, онучка поспішила в свою кімнату. Ярослав поставив чайник,
- Давай бабцю поп`ємо чаю і в ліжко! Я тобі білизну дам, постелиш на дивані. І лягай спати, тато напевно приїде, як завжди, опівночі.
Вона кивнула головою, присіла біля столу. Онук мовчки налив чаю, поставив на стіл солодощі, а сам включив планшет, занурився в нього.
- Як ви тут? Як успіхи в школі? Напевно на якісь гуртки ходите, так пізно прийшли?
У відповідь онук кивнув головою,
- У нас все добре! В твої роки, за все не варто хвилюватися, воно тобі не потрібне. У нас є мама, тато, то ж все під контролем, не засмічуй мізки, шануй себе, лягай спати.
Він пішов до себе в кімнату.
Ось так, є мама, тато, то все добре, а я вже й не потрібна стала. Бач яка мова, мабуть Степан і не думав, що я колись почую такі слова. Ох, молодь-молодь, ви, ще не знаєте життя, чи не думаєте, що колись станете такими - крутилося в голові. Згодом чула, як вони, у ванній кімнаті про щось розмовляли, сміялися. Нарешті стало тихо.
Їй не спалося, а коли ж син прийде, вже на пів дванадцяту? Оце таке міське життя, майже північ, а, місто ще не спить. Стояла біля вікна, знову згадувала онуків маленькими, їх щасливі обличчя, коли вона приїжджала зі Степаном. Раптом почула, відчинились вхідні двері, насторожилася, розхвилювалася, обійняти б та поцілувати, подивитися на нього, адже більше пів року не бачилися.
Він з прихожої кімнати побачив її біля вікна, здивовано, неголосно,
- О! Привіт! Ти, ще не поїхала? І вже гучніше,
- Я тобі завтра з офісу виділю машину. Пізно! Лягай спати, немає чого марудитися.
Більше ні слова, син пішов до ванни. Не лягала спати, чекала, може все ж загляне та хоч про щось запитає? Він із ванни, навіть не заходячи на кухню, пішов у спальню.
Чи був сон, чи не був, не могла збагнути. Ворочалася всю ніч та так і не зімкнула очей. Ні не плакала, хоча біль стискав груди.
Надворі сіріє За вікном вітер підносив листя, клубком котив по дорозі, за мить розсипав довкола.
Поглянула на телефон, за годину автобус, тихенько зібрала білизну, склала на дивані, одяглася. Тіло чомусь тремтіло, чи від безсилля, чи від того, що майже не спала, чи від хвилювання. Вирішила не заважати, гадала в сина напевно багато проблем і без неї, як так пізно повертається з роботи. Навіщо я їм тут? Треба було не їхати, для них лише заморока.
За собою тихенько зачинила двері… у вхідних дверях замок сам закрився на засов. Постояла…. тихо. Переводячи подих, перехрестилася, пішла до автостанції…
Дорогою все з думками - що ж не так зробила, чому вона втратила, того сина? Що ніжно так тулився, весь час зазирав у очі і говорив, що любить. Вже старшим говорив, що хоч що станеться з батьком, її не залишить.
Яку ж помилку вона зробила? Адже важко було в житті та все ж вивчили, дали освіту і гроші на квартиру, ще й добру частину на бізнес. Копошились думки, не давали спокою. Де ж поділася його ласка, чому став таким байдужим і черствим?
З0.10. 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761132
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2017
Ты ненавидишь меня, ну и что, и пусть,
Что видать странно, уж я смогла спрятать грусть,
Ведь ты не знаешь, сумела притвориться,
В твоих глазах, от счастья, не раствориться.
Не суди милый, да больно не осуждай,
Хочешь, иль нет, всё же меня воспринимай,
Всегда такой, как я есть и всегда была,
Ранней весной, пушистая сирень цвела.
Ушёл сердитым, увы, не обернулся,
А перед тем, ты мне мило улыбнулся,
Гроза по небу, уж как предсказание,
Понять не смог, не жаль, вновь расставание.
***
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761131
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.11.2017
Поросятко, у загоні хрюкає й хрюкає,
А корівка в сараї, чомусь дуже мукає,
На обійсті кізочки, малесенькі мекають,
На толоці весело баранчики бекають.
Піду дам, усім водички, іще сіна трішки,
Під ногами, гучно нявчить, їсти просить кішка,
Хоч маленька дівчинка, всім увагу приділю,
Ой, мої ж, ви хороші! Я вас всіх дуже люблю!
12.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760794
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017
Яке ганебне, це слово - »Дістало»,
Воно на жаль, часто звучати стало,
Як те кресало, в собі вогонь несе,
Ніщо й ніколи, й нікого не спасе.
Від нього гидко на душі і гірко,
І настрій змінюється, надто стрімко,
Несе у груди, муки, біль нестерпний,
Шкода, людині.чомусь став підступний.
Життя, частіше замислюєшся ти,
Себе від слів, усіх здатен зберегти?
Хіба насправді усе не дістало,
Де зникло наше, мирне, рідне сало?
Вкраїнське! У якому завжди є сила,
Ростуть, неначе, від якого крила,
Людина вміла, щоб, як птах літати,
Життя на волі, так щастя, пізнати.
Нема роботи, тож скажіть їм куди,
Податись? Як безробіття повсюди,
В Європу, там, вже наймитами бути,
Як ти, побудеш,чи зможеш збагнути?
Уловиш - то все це не наше злато,
Хоча красивого там є багато,
Не можеш жити щасливо. Дістало!
Кричить ТВ, що дуже комфортно там,
Чужий народ…ти задовільний життям?
Не в`є ніхто на чужині гніздечко,
Укотре в найми, старість недалечко.
Ми любим бачити усе красиве,
Лише чекаємо життя щасливе,
Як люд збудити, щоби зрозуміли
Щоби поля,пшеничні заясніли.
Краще з нащадками, вже працювати,
Тож мисліть, варто, знов кудись тікати?
Минає час, так швидко, не догнати,
Бажання є , все погане прогнати.
Люди стояли, за, що, на Майдані?
Невже зусилля, усі були марні?
Спинить корупцію і змінить владу,
Хотіли жити вільно, знати правду.
Щоб кожне слово, нас не діставало,
Правління люду та й не ґвалтувало,
Пихаті рожі, все не наїдяться,
Яка ціна у нас зараз на яйця?
Комусь все сміх, а комусь гіркі сльози,
«Дістало», люди пережити в змозі ?
***
Прекрасне натхнення - врешті зупинись,
Довкола оглянь, іще раз озирнись,
Чи хто почує, гнівливий крик душі,
Чи все залишиться тут, на папері.
16.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760789
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2017
Мені казала свекруха,
А я ж розвісила вуха,
- Моєму сину - не пара,
Для нього, ти, як примара.
Все в руки візьму люстерко,
Так гірко на душі, терпко,
Чим я та й гірша за неї?
Як квіточка орхідеї.
Чи знайде він красотулю?
Схова. в котрий раз дулю,
Не знаю, мо» я не права,
Немає, все ж права й вона,
Двом щастя так руйнувати,
Наказ дати - не кохати.
12.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2017
Кружляє, кружляє, у вальсі листочок,
Під музику вітру, здіймається вище,
А потім у такті… приліг на горбочок,
Танцюють промені… Від них ледь заблище.
Між хмар, нам сонечко тепло подарує,
Всміхнеться до землі, наче перламутром,
Прикриє, рідний сад, листопад мандрує,
З дощем й вітром і засвище незабаром.
Обмиє довкола, розсипле мов чари,
Краплини сріблясті, як зорі засяють,
Раптово стемніє.. то сваряться хмари,
Поллє, дощик, листочки знову линяють.
Сади на пів голі. Листопад мандрує,
Кружляє, крутиться жовтенький листочок,
Земля, чимдуж, вже подих зими відчує,
По ній іскрився,вже барвистий віночок.
15.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760647
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2017
Не сміється осінь, вкотре знов заплаче,
Світанкова просинь, ховається в хмарах,
Підвіконня, тут тихенький дощик скаче,
А на склі, краплини, сріблясті в узорах.
По шибках, хлюпочить дощові музики,
І по черзі скрипка, то раптом гітара,
То немов заграє, закрию повіки,
Задрімаю нині, під дійством мольфара.
27.09.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017
Ой зупиніть, війну, люди!
Дитина б’є себе в груди,
-Я би сховавсь на горище,
Чи у хліву, аж на днище.
Та там боюсь, теж дістануть,
Снаряди знову, літають!
Ви тато, мамо, де любі?
Знайти вас важко, у груді,
Каміння, хата, розбиті,
Оті сліди, від рашистів.
Війну спиніть, прошу люди!
Не пІду звідси, нікуди!
Де ж ти, рідненька матусю,
Такий, тут холод, боюся.
Зненацька тихо, скрізь стало,
Мабуть дитя,задрімало,
Набридло все, недоспало,
Родину, все ж, ще шукало.
Дрімав напевно, уві сні,
Він чув матусині пісні,
І час від часу шепотів,
Війни, я мамо, не хотів,
Здригавсь, ховався у котлі,
І знову свист… тріщали кулі.
***
Чи дочекається дитя?
І чи побачить майбуття?
А чи, знайду́ть мама й тато?
Війна, питань, так багато…
Чи здатен ти, захиститись?
Адже бажаєш, ще жити….
Прошу, спиніть, ви війну!
Спасіть від жа́ху, дитину!
14.11.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760482
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.11.2017
Жовтенький чепчик одягала,
Та кожен день усіх вітала,
І я втішавсь і дивувався,
В чарівну осінь задивлявся.
В багряні, ніжні ці листочки,
Уже прикрасила кленочки,
Раптово дуб, весь почервонів,
У ньому вітер, аж бубонів.
Хотів все листя обривати,
Навкруги землю прикривати,
Раптово чую якісь звуки,
Чи вже, здається, певно стуки.
То з дуба жолуді злітали,
Це так вони, аж калатали!
Лиш одна мить вже бачу білку,
І розгойдала, зразу ж гілку.
Уміло жолуді збирає,
Але й на мене позирає,
Зненацька швидко, на гілку- скік,
Кудись побігла, у інший бік.
При землі листя вмить шурхоче.
По лісу вітер знов шепоче…
Це ж хазяйнує, в лісі осінь.
25.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760334
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2017
Я іду по стежці, а далі дорога,
Там широке поле, де небо безкрає,
Простягнула руки догори, до Бога
Хай оцю, небогу та й не покарає.
Так миттєво, вже у ніжній небо сині,
Бачу спалахи,іскри - то знак напевно,
Здалось поряд, то неначе якісь тіні,
До землі, на коліна припаду плавно.
Перед мною, здалося на мить воскресли,
Святих бачу, сорок біля Всевишнього,
Сяють трави, але всі пташки притихли,
Сліпі стали, то від сяйва величного.
О Святі! Боженьку! Я до вас звертаюсь,
Вас благаю, прошу, простіть за всі гріхи,
Моє тіло горить, я вкотре в душі каюсь,
Неба синь, за мить щезли тіні й спалахи.
Наче птахом злетіло, моє прохання,
Вже олегшення в тілі, тепло на душі,
Подаруй здоров`я, прошу дай терпіння,
Щоби бути, не пропасти в цьому житті.
І звертаюсь, вкотре до тебе Боженьку,
Ти дитя, прости! Я заклинаю, прости!
14.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2017
Бело платьице надену,
На свидание пойду,
Подскажу, что хочу замуж,
Нашепчу, что я люблю.
***
А сосед, мой дядя Жора,
Такой знаете обжора,
Ведро каши как съедал,
Лишь тогда коня седлал.
***
Мы со Светкой, вдвоём пили,
А потом, ещё курили,
Ну, а дальше так и быть,
Уж бордель взялись открыть.
***
Платье новое купила,
Скажу правду, учудила
Едва ж*** прикрывает,
Мужиков всех привлекает.
***
Заплетала девка косу,
И моргала, всё матросу,
Может ленточку вплетёшь,
Меня замуж позовёшь.
***
В небе звёздочки сверкали,
О любви, девки мечтали,
Только где, взять мужика,
Чтоб жених- кишка тонка.
****
Разговор- вчера соседу,
Скоро я, в город поеду,
А он мне, в счастливый путь,
Дай немного отдохнуть.
***
В исполком, я написала,
Что полиция достала,
Не могу, самогон гнать,
Ну, а как, мне выживать?
***
С милым звездочки считали,
Средь них словно растаяли,
Мы как месяц и земля,
Знать дала ему не зря.
***
Обнимал, сосед соседку,
Прижимал свою пипетку,
А она в глаза ему,
Я бананы лишь люблю.
***
Мы с милёнком да на пару,
Уж всю ночь давали жару,
А к утру переполох,
Вот беда, а он издох.
***
Ах, девицы, девчоночки,
Мои вы, перепёлочки,
Я бы вас, всех замуж взял,
Беда паспорт потерял.
.
13.11.2017г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760163
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.11.2017