| Сторінки (22/2141): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Ух - ух - дмух - вітер гуляє,
До купи листя збирає,
То повіє веселіше,
То мов сонний, вже й тихіше.
Я спинити, ні, не в змозі,
Зберу листя при дорозі,
У букет дивно яскравий,
Заграє, вітер лукавий.
Та спинися, вже нарешті,
Схоже нині на концерті,
Ще й мелодію, заводиш,
Мене вмить, мов заворожиш.
Я вплету, красу в віночок,
Поспішу, з вітром в таночок,
Як листочки політаю,
Радо осінь привітаю.
2010р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854457
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2019
Ой осінь, осінь, що ти наробила,
її чарівну, я тихо спросила,
Чом звела й нащо, так сердито брови,
Золото й срібло, зняла із діброви.
Краса зів`яла, нині сіро – чорна,
Лише в калини, соковиті грона,
На мить від сонця, ловлять поцілунок,
Я ж дуже хочу, спіймати їх трунок.
Позбутись суму, розвіять печалі,
У сподіванні…знімеш всі вуалі,
Й ранкові роси… яскраві, сріблясті,
Вкриють діброві листки попелясті.
Лише на мить, дерева звеселяють,
Уже дрімають, теж про весну мріють,
Час швидко плине, скоро й відпочинок,
Заплетеш знову, сивеньких краплинок,
Мені у коси, яких не хотіла,
Ой осінь – осінь, що ж ти наробила….
07.11.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2019
Знову долонями, торкнусь туману,
Пелену сіру… розведу руками,
Здається нині - вводить у оману,
Вже й побоюся, що у ній розтану.
Бархан молочний, пригортав, обійми!
Проймає холод, відчуття свіжості
А чи спроможна, зігрітись, йти із тьми?
Давно чекаю, ласки і ніжності.
Ти не впускай, осінь, туман у життя,
Хай поміж нас, ясненьке сонце світить,
Хочу весни. І про кращі почуття,
У це кохання й щастя - душа вірить.
Хай наша вірність, буде лебедина,
Яскраве сонце, вип`є ранні роси,
Хай пролітає…. осінь, ця туманна,
Моє сердечко, так любові просить.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854226
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.11.2019
Цей падолист, ти послухай уважно,
Можливо все, сьогодні буде важно,
Що так шепоче, тобі листва в гаю,
У тиші чуєш, це ж слово – кохаю.
Ледь шурхотить, вже спадає на плече,
Доволі ніжно та мені не пече,
Що йшов сердитий і знов мовчазний ти,
У серці біль, все ж, я спроможна простить.
Осінню зраду, сховаю між листву,
Може й на краще, стосунки розірву,
Мабуть то доля, зруйнувались мости,
Доносить вітер - Прости мене, прости!
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854031
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2019
Раненько тісто місила, господиня Ганна,
Сусіда в гості чекала, красеня Романа,
Поки корів, випасала жінка на горбочку,
Вони завжди любувались на траві, в садочку.
Так мало бути й цього дня, лиш трохи проспала,
Сама ніколи, у житті, корови не мала,
По хаті крутиться, як білка, капустку смажить,
До дзеркал зиркає та й собі груди погладить.
Спеклися, пахнуть пиріжки в електродуховці,
Вже й на порозі Роман у червоній сорочці,
Наче сполохана пташка, по тілу мурашки,
Як літнє сонце, він сяяв, приніс їй ромашки.
Погляд у очі, цілунки, до саду спішили,
До забуття, вже спокуса, траву молотили,
Кохались так, що незчулись, запах вітром несло,
Про пиріжечки згорілі, дізналось все село.
07.11.2019 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2019
Вже розділили кошторис, рука руку миє
Панам крутим, все побільше. А дитятко ниє
Від болю тіло стражденне, обіймає холод
Як у той рік, тридцять третій, де життя не солод.
Дитя тримає на руках, в тридцять посивіла
На життя краще, в надії, трояндою цвіла,
Біда прийшла до їх хати, боліє дитятко,
На заробітки, на війноньку подався татко.
Вечірня зіронько, скажи, де правда на світі,
Чому з'явились трутні у бузковім суцвітті,
Й магнати газу, чомусь все мільйони рахують,
В розчаруванні, то ж сім`ї копійки чатують.
На лікування, де знайти, сльози – горошини,
Скажіть мені, люди добрі, чи нема причини,
Щоб розігнать панібратство, дать владу народу,
Для поєднання, щоб мир, із заходу до сходу.
У кожній хаті, щоб тепло й панував достаток,
Й нині насмілився, народ зробити початок,
Та підкорятись правосуддю, прогнати друзів,
І панувала правдонька та й по всій окрузі.
Та не мільйонні зарплати і замків не стало,
У жилах кров, закипає, як життя дістало!
Щоби старенькі і ненька не цвікали долі,
Що народилися на світ, в`януть квіти в полі.
Кожна дитина, чи й зможе на ноги піднятись,
Перебороти всі недуги, чи сподіватись,
Що в Україні, настане віра, щастя, воля?
А чи віками, у відчаї, нещасна доля.
06.11.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853810
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2019
Нас осінь чемно, взяла за руки,
І проводжала в бурштиновий гай,
Листва спадала, чарівні звуки,
Вони бентежать, а душа в розмаї.
Ой, осінь – осінь та я в полоні,
Дерева в смутку й наші почуття,
Звабливий погляд, теплі долоні,
До спокус стежка, веде в забуття.
Яке то щастя, з тобою разом,
І серця гучно, вибивають так,
У ніжнім танці, під листопадом,
Музика лине, пізнаємо такт.
Чаклунка осінь веде у казку,
Де тихий шелест, сп`яніли на мить,
У сяйві місячнім, ловим ласку,
Тож спромоглася, нас заворожить.
2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2019
Осінній день… по обіч дороги, в ряд листяні дерева. Понизу трави ледь сухі і рижі, де - інде петрові батоги, квіти тримали догори, як світлофори сині. Поля так ваблять, літає погляд… Деякі орані, чорніють, а вдалині степ, немов сіре рядно, здається потопає в сірих й білих хмарах.
Так, погода в цей день мінлива, то сонце вирячиться із-за хмарин і кине ніжну позолоту, то за мить сховається, мов сердиться, чи то наче в хованки грається.
Світлана сиділа в автобусі, ледь-ледь торкалася ліктем вікна. Вся пірнула в осінній сюжет, який зігрівав їй серце. Любить осінь, все вважає, що схожа з нею; очі красивої форми, колір квіток, петрових батогів, ніс кирпатенький, по ньому кілька веснянок та їх майже непомітно, щічки рожеві, як ніжні стиглі яблучка. Вважала осінь своєю сестрою, інколи, всміхаючись казала друзям,
- А, що не видно, що рідня? Тож коси кольором пшеничної соломи.
Хтось мов ненароком назве риденькою і хитрою, як лиска. Та вона не ображалася. В компанії завжди весела, як заводна, то смішинку якусь розповість, то анекдот.. За мить у всіх усмішка й сяючі очі.
Скоро буду вдома… ця думка зігріває душу. Три місяці поспіль відпрацювала в Польщі, заробила грошенят, з задоволенням, з легким хвилюванням, дивилася на годинник, буде кордон, за чотири години вдома. Думки - в полі квіти, під вітром схиляються, то про дім подумає, то знову плани намічає, а що ж далі?
Її хлопець залишився в Польщі, вкотре посварилися і нарешті вирішили, краще зостатися друзями. Чи радіти, чи плакати й сама не знала. Та інколи підбереться джмелина думка, а можливо я його і не кохала. Та біс в ребро, так і буде, побуду вдома, а там знову поїду, вже на заробітки мабуть подамся до Києва. Взимку краще в якомусь кафе працювати, як мама каже, в теплі й не голодна.
Перевела подих, журиться, роки - роки і де ви взялися? Батьки розпочнуть моралі читати, пора зупинитися, в двадцять чотири роки вже треба діти мати…
Ряд автомобілів і автобусів стояв перед кордоном, побачивши, кліпала очима, от і приїхала вчасно, така черга, мабуть не менше трьох годин стоятимемо. Автобус зупинився поруч з чорним шикарним автомобілем. Ого! Приховала в душі сплеск емоцій, роззявивши рота, притулилася носом до скла вікна. З автомобіля вийшов, в міру вгодований, середнього зросту чоловік. Сині джинси обтягують його стан, це, що перше кинулося їй у очі, увагу привернула чорна кепка, із - за якої не можна було роздивитися обличчя. О, подивись - вирячила очі - а волосся виглядає з під кепки такого кольору, як в мене. Щастить же людям, «сам как с ларца, да каков же с лица?»*, а видно крутий. Чоловік позирнув на автобус, їй здалося всміхнувся до неї. Тю - відчула, що червоніє- невже до мене та усмішка? Та лише мить, різко відсахнулася від вікна. Ото, скаже село вирячилося.
Водій – бажаючим дозволив вийти з салону, повідомивши, що є час випити в кав`ярні кави. Всі копошились, один поперед одного поспішили до дверей. Чи й собі вийти - подумала й підхопивши сумочку під руку, попрямувала за іншими…
У кав`ярні, біля столів, всі стільці зайняті, вільні місця залишилися тільки біля напівбарних столів. Ну нічого, трохи постою – вирішила - можливо й на краще, ноги розімну. Згодом в кав`ярні гамірливо, людей, як бджіл у вулику, багато бажаючих випити напоїв та перекусити. За стійкою українські дівчата привітно обслуговували клієнтів, мило усміхаючись моталися, як метелики.
Добрих пів години пройшло, поки Світлана взяла каву. В цей час звільнилося місце навпроти великого вікна, біля напівбарного столу. По звичці, колотила каву, задовольняючись запахом, примружила очі. На якусь мить взяла в рот кавову ложку й підняла голову, зазирнула перед собою. За вікном, боком до неї, стояв той самий чоловік. О, здається й симпатичний, з боку ніс рівненький. Він немов побачив її погляд, крутнув головою до неї.
- Ой, - сьорбнула кави.
Вмить, обличчям повернулася в бік. Мабуть ми тут довго будемо стояти, людей все більше стає - з такими думками, не поспішаючи допила каву й направилася до виходу.
Чоловіка біля вікна вже не було. Полегшено перевела подих, то добре, ще подумає, що слідкую за ним. Можливо має якусь мадам, як помітить, то мені, ще тільки неприємностей не вистачало. Та й не знати ж чи українець,чи поляк? Полячки ревниві, свого не упустять, тим паче на своїй території.
Поверталася до свого автобуса. Поруч, з відкритими дверима заднього сидіння, стояв той самий автомобіль. Літня, білява жінка голосно спілкувалася по телефону.
Вже на сходах автобуса, Світлана придивлялася вперед і на людей, які не поспішали повертатися в автобус. Біля кав`ярні помітила чоловіка з цього ж автомобіля, в потоці людей він заходив в кав`ярню. От халепа, напевно будемо довго стояти й за мить ледь всміхнулася, а він здається молодший, більше схожий на хлопця, чим на чоловіка.
Затишно вмостилася на сидінні, відкинула голову назад. Напевно нічна зміна й кава подіяли на неї, занурилась у дрімоту.
Гучний голос водія розбудив її, він в мікрофон всіх запрошував до салону. Відразу подивилася на годинник, пройшло майже півтори години, як вона зайшла в автобус. Полегшено перевела подих й бадьоро зазирнула у вікно. Біля кав`ярні майже пусто, дехто поспішав до автобусів та автомобілів. Водій намагався закрити двері й комусь робив зауваження, спочатку щось нерозбірливо, а потім голосно,
-А ви куди чоловіче? Мені здається ви не з наших…
Після цих слів, деякі пасажири підіймалися з сидінь, з цікавістю спостерігали за суперечкою. Чоловічий голос,
-Та, почекайте, я на секунду, зараз вийду! Будь ласка, я швидко.
За мить, усміхаючись, з букетом білих троянд до неї підійшов хлопець, так, той самий, з чорного шикарного автомобіля. Він без слів подарував їй букет і похапцем вискочив з автобуса. Хтось з пасажирів ахнув, а хтось плескає в долоні, із заздрістю дивився на неї.
Збентежена його поведінкою, від несподіванки округлилися очі, щоки пашіли рум`янцем.
Водій же, закриваючи за ним двері, весело в мікрофон,
- От молодь! На все їм часу не вистачає…
По салону почувся притишений сміх. Мов сполохана пташка, кинулася до вікна, автобус рушив з місця, його автомобіль побачити не вдалося.
Трохи оговтавшись, любувалася трояндами. Аж сім, нічого собі, яка краса! І тут поміж стовбурів квітів помітила записку. Тріпоче серденько від хвилювання, це ж треба такого. Й відразу засіло сумління, а можливо обізнався? Та ні, зупинила ці думки. У руці телефон, швидко зайшла в Інтернет, цікаво, що означають білі троянди в кількості семи штук? Ясніли очі, читала;
«Зворушливі хвилини пропозиції руки і серця будуть прикрашені подарунком у вигляді цієї композиції».
- Ух! - Не втрималась від прочитаного.
На неї позирали пасажири, щось шепотіли між собою. А жінка, що сиділа поруч, з сяючим обличчям звернулася,
- А троянди краса! Що не встигли розпрощатися?
Вона нічого не відповіла, розкрила записку. Їй здалося, що букви скакали перед очима і були доволі великі. Намагалася заспокоїти свої емоції, зосередитися на текстові;
« Золотенька привіт! Буду радий, якщо ти мені подзвониш, в крайньому разі напиши адресу. Я обов`язково приїду, знайду тебе. Богдан.»
Перезвонить… але ж де номер? Немає! Скривившись, кліпала очима та тут же помітила, в самому кутку записки дрібний почерк, це був номер телефона.
Всю дорогу з усмішкою на обличчі і з легким хвилюванням в душі, намагалася відволіктися від думок. Та де там, обурювалася сама на себе. Це ж треба такого, вкотре пригортала до себе троянди, а він вміє заінтригувати й на обличчі славний….
Вже, аж розсердилася на себе, різким рухом руки у вуха засунула навушники, з телефона слухала музику.
Час швидко пролетів. Ще пів години і вона вдома, дивилася на телефон, вагалася, передзвонити, чи дати адресу? А можливо не треба, зупиняла себе. Зазирнувши у вікно, з радістю задивлялася вдалину, треба знайти рішення, треба. Подумавши, немов махнула рукою, написала адресу, - а хай там, можливо це жарт та час покаже….
Світлана підіймалася на другий поверх, до квартири. В телефоні звук, прийшла СМС. Однією рукою притиснула троянди, іншою, хвилюючись, в телефоні відкрила вікно СМС;
«Я радий, що відповіла.За два дні чекай на мене. До зустрічі. Богдан.»
В душі сперечалася сама з собою,чи вірно зробила, чи ні? І все ж, з піднесеним настроєм, в передчутті чогось нового відкриває замок дверей. Можливо ці троянди стануть початком справжнього кохання, хто знає..Час покаже, хай би вже швидше минули ці два дні…
За дверима почула радісні голоси батьків - » Напевно доня. Як добре, що вже приїхала».
Жовтень 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2019
Её… бы лелеял… но она ушла,
Пылинки сбрасывал бы, так, не спеша,
Лишь взгляд подарила, взмах рукой – Пока,
Разлучница осень… недопит бокал.
Вино горчило, уж понял для тебя,
Видать надоедлив, целовал любя,
И розы каждый день, на твоём окне,
Желанье горячо… так радостно мне.
Позволить я не мог, без согласия,
Был словно мальчишка. Как причастие,
Касался, губ нежно, топился в глазах,
Тропинки не нашёл, утонуть в грехах.
С тобою не переступили черту,
Печаль и боль эту, сердец наших стук,
Запомню, ведь знаешь, так страстно любил,
Как жаль, видно тебе, увы не был мил.
Её… бы лелеял… но она ушла….
Из рубрики » В годы молодые»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853203
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 31.10.2019
В чобітки взулася осіньЗмінити
Небо плаче, крапля скаче, по листочку клена,
Зажурилася травичка, молода зелена,
В чобітки взулася осінь, щоб не мочить ніжки,
По воді пливе листочок, посеред доріжки.
Прохолода, легка свіжість сповила всю землю,
Та й густим, молочним туманом лягла на греблю,
Хлюп і хлюп, над річкою стрибають краплинки,
Між собою в піднебессі сваряться хмаринки.
Вітерець, в лісі сховався, чекає нагоди,
Із хащ темних вирватися, в відчутті свободи,
Щоб сповитим у промінні сонячних цілунків,
Щоби осінь та й тепленька, без сірих світанків,
Поки ж дощ, іще хлюпоче, шурхіт по травиці,
Вечір обрій намалює, ясні зоряниці.
24.09.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853010
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2019
Присвята медсестрам,
захисницям, які
загинули на сході)
***
Пізньою весною, в квітучім садочку,
Вишивала ненька, донечці сорочку,
Там оберіг роду - маки червоненькі,
Біля них листочки, ніжні зелененькі,
Все від злого ока і думок гнівливих,
Символ - пам`ять роду, всіх бійців загиблих.
Припікало сонце, матінці на плечі,
Душеньку втішали лепети лелечі,
І по вишиванці синенькі волошки,
Хоч й пристала нині, вишию, ще трошки.
В жіночій сорочці, цвіт - символ вірності,
Краси душевної, тепла й ніжності,
Лозу виноградну, як знак родючості,
А грона багаті, для щастя й радості.
Увірвався вітер до саду вразливо,
Доня привіталась, сказала сміливо,
-Ой, піду я ненько, на схід воювати,
Зісковзнула голка, заплакала мати.
Що ж ти, до заручин, готова сорочка,
Й стрічки прив`язала до твого віночка,
Рушники вже вишиті, то ж на весілля,
Може ж закінчиться московське свавілля?
Чи й думала мати дівча – патріотка?
Хоч згадка про діда - у шафі пілотка,
Крики й умовляння, – Не йди, не йди, доню,
В ніжних очах сльози, цілунки в долоню.
-Я вже й придивлялась, на весільну сукню,
Куди, поспішаєш, це ж життя в безодню!
Весь пташиний щебет, замовк на хвилину,
Обіймала ненька, як малу дитину,
Ні, не проводжала, лиш вслід подивилась,
Ой, коли ж зросла? Біль у серці… змирилась.
Чорні пливли хмари, вдалину, до сход,
Думи ніби в річці, не знаючи броду,
Змарніле обличчя, сива голівонька,
Та й чому сьогодні, все не дзвонить донька?
Так вночі гриміло, розгулявся вихор,
Ранком небо сіре, падав дощик тихо,
Мабуть втішав душу, ніченьку не спала,
Думками до сходу, біду відчувала.
То помилка осені, чом впало листя?
Молитву читала, донечко озвися!
У віконце стук,, то молода пташина,
Надіслала звістку, здригнулась хатина,
Ота клята куля, серце зупинила,
Вона ж молоденька, в чому завинила?
Красуня- дівчина, в білому халаті,
В надії на щастя, всі думки крилаті.
Тіло заніміло, тягнулось до світла,
Сили покидають, вдихає повітря,
Ні не може бути! Скажи нащо Боже?
Ти забрав дитину, так робить не гоже!
Пішла ж боронити, свою Батьківщину,
Тож спасати воїнів- чиюсь дитину!
Більше п`яти років ворони літають,
А безвинні люди, бідують, страждають.
Все село зібралось, припадало в горі,
У журбі спинилися, всі хвилі в морі.
Віра в щасті жити, зна прийде розплата,
Ніяк не обійде кремлівського ката.
По небу безкраїм, летіла лелека,
Не вернеться птаха, дорога далека,
У чорній хустині, мовить мати долі,
Та це ж ангелятко, хтіло мати волю.
Хіба ж, ото гріх, як любить землю рідну?
Загинула донечка за Україну.
Жовтень 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852581
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2019
Айстри цвітуть… килим вздовж стежки,
Їх кольори - в небі зірочки,
Виплели сяючі мережки,
У час вечірній, цвіт -квіточки.
Синенькі тягнуться угору,
Місяць уповнІ… шле цілунок,
Здаля рожеві, схожі морю,
І у очах наче малюнок.
Вже скоро ніч, приляже холод,
Осені блуд, торкне пелюстки,
Роси впадуть, як п`янкий солод,
Засяють краплі, наче зірки.
О, милі айстри, в моїм саду,
Я їх чарівність, ніжність люблю,
З вами розраду, все ж віднайду,
Кожну печаль у імлі втоплю.
05.10.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852439
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2019
Осінь малює, чудову картину,
Підкине фарби в зелену діброву,
Мене втішає, мов малу дитину,
По стежці стелить стрічку кольорову.
А далі златом вкрита полонина,
Душа радіє, люблю свій рідний край,
Земле моя, це жадана хвилина,
Ранкове сонце цілує небокрай.
Зібрав світанок роси у намисто,
Виграє ними, ловлю щасливу мить,
Мерехтять краплі, сяючі барвисто,
Знов сплеск емоцій, як осінь не любить?
Пташині крила - між горами туман,
Молочно-сизий вкрив могутні сосни,
Повітря свіже, як легенький дурман,
Мені шепоче, не вагайся, вдихни.
Чарують очі, хмари в океані,
Простір небес, синій, день сонцем яснить,
Ледь доганяю, думки непогані,
Просто без осені, ні,не зможу жить.
15.10.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852151
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2019
Скок,- скок влево, скок - скок вправо,
- Молодец, сынок, уж браво! -
Веселилась воробьиха,
-Ну, уж вырос, - ему тихо.
-За тебя, теперь не боюсь,
Вот сейчас, только умоюсь,
Полечу с друзьями в поле,
Наконец смогу позволить,
Я оставлю, уж одного,
Ты лишь помни наш уговор.
У гнезда, только на крыше,
Можешь прыгать, но не выше,
Не мечтай на дерево сесть,
Не силён, ещё не взлететь!
Ты сынок, осторожен будь,
И советы, все не забудь!
Ну да, думал желторотик,
Взмахи крыльев, поднял хвостик,
Да я разве и не подрос?
Нет решён, мной этот вопрос,
Желторотиком пусть зовут,
Но развею, скуку и грусть!
Скок по крыше, рад воробей,
Ведь забавно, так веселей!
Да вниз хочется посмотреть,
Ведь смогу, я смогу взлететь.
Поглядел, снова вниз, чуток,
Невзначай, уж падал в песок,
Лишь промолвить, смог он , - Цвинь-цвинь,
Вмиг исчезла и неба синь.
Уж очнулся, воробьиха,
Совсем рядом и скворчиха,
Такой подняли, шум да гам,
Только лишь,-» Цвинь»- да слово,-«Мам»,
Смог сказать, так испугался,
Теперь в помощи нуждался.
А вблизи давно кот лежал,
Сразу шум, этот услыхал.
Воробьиха, же мать строга,
Вдруг решила его пугать,
-Вон гляди, кот спешит сюда,
Ну скачи! Ведь будет беда,
Коль сбежать мы не успеем,
Ну смелее, сын, живее!
Второпях, добрались к гнезду,
Крик сердитый, громко, –Мя-у,
Кот взъерошен, ушёл ни с чем,
Воробей, так весело всем,
- Я цвинь-цвинь, вас благо дарю,
Больше маму, не охмурю,
Ведь вас всех, уж очень люблю!
- ***
Для воробья , будет наукой случай этот
Непослушание - плохой пример, дети!
Май 2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852027
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.10.2019
Ранкові сонячні промені проникали поміж дерев. Торкалися багряних й жовтих листочків. Деякі виблискували, а деякі тихенько відривалися від гілочок й летіли донизу.
Біля дупла, на товстій гілці дуба, сиділо білченя. Прикривши лапкою одне око від променів, звернулося до мами,
- Мамо, мамо, подивися, сонце світить, а майже не гріє, кожен ранок холодніший. Що це коїться? І чомусь листя майже все жовте і навіть червоне є, он знову летить, кружляє. Так багато насипало! Біля старого хмизу вже ціла купа того листя.
Мама білка в цей час в дуплі постеляла сухий мох. Вона почула сина й відповіла,
- Це синку осінь прийшла. Добре, що тепла, ще погріємося. А, що дерева скидають з себе листочки, то так треба.
- Тю, так треба?! Я вчора тут неподалік бачив деревце вже зовсім без листочків, - продовжило розмову білченя.
Білка вже стояла поруч з сином. Помітила його зацікавленість і обійняла,
- Побачиш синку, всі дерева поступово скинуть з себе листву, засинають, тільки ялинки й сосни в нашому лісі будуть зеленіти. Потім прийде зима, вона майже завжди сніжна й холодна.
- Ну холодна, допустимо я розумію, бо вже ранком трохи мерзну, а от сніжна це як?- запитав маму.
- Зима красива! Вся земля, дерева і кущі будуть покриті легеньким, іскристим снігом. Що таке дощик ти вже знаєш, бачив. А взимку замість дощу буде літати сніг, він білий і пухнастий, але холодний. А, як ближче до весни, сонечко стане добре пригрівати, тоді й розтане, перетвориться на краплинки водички. І весь сніжок стече водичкою до землі, а навесні, знову все оживе й поступово зазеленіє.
Уважно слухало білченя маму й запитало,
- А це довго чекати?
Мама відразу відповіла,
- Звичайно. Але взимку більше будеш спати, час швидко мине. Вона помітила, що син зажурився й запитала,
- А що трапилося? Сьогодні день буде гарним, а ти чомусь засумував…
- Та, як тут не засумуєш. Он три дні вже нема мого друга їжачка. І де він подівся? Ми з ним так весело гралися, він ховався під кущами, інколи у високій траві, а я його знаходив. Потім удвох так сміялися, аж птахи на нас звертали увагу. А дядько дятел, мені інколи підказував, перелітав на дерево, біля якого він ховався,- голосно розповідав мамі.
- Нічого не будеш сумувати, зараз з тобою доберемося до іншого дуба, це недалеко, назбираємо жолудів. А можливо й грибочків під листям знайдемо. Треба робити запаси, взимку важко щось знайти поїсти. А на їжачка ти не чекай! Не прибіжить він до тебе, аж до весни. Бо їжачки в цю пору лягають спати. От і твій друг, десь вирив нору і вже солодко спить.
Білченя лапкою почухало вушко й сказало,
- Ага, це солодко спати, коли хочеш ще в ліжку полежать й знову заснути…
Білка закрила мохом дупло,
- Так синку, а ще коли міцно спиш і нічого не чуєш. Добре, вже тепер здається питань немає, тож не відставай від мене.
Білка спішила ,з гілки на гілку, весь час озираючись назад. Білченя не відставало від мами, трохи тішилося - ну от їжачок спить, навіть не знає скільки я нового дізнався й що тепер я з мамою наплигаюся досхочу.
28.09.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851926
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2019
Є спідничка у оборки,
Я візьмусь руками в боки,
Гопак вмію танцювати,
Бабцю з дідом звеселяти.
*
Гоп- гоп- гоп - та й покручуся,
Туди й сюди повернуся,У бабусі світлі очі,
Спомина роки дівочі.
*
В мене капчики новенькі,
Подивіться, ой гарненькі,
На підборах, політаю,
Немов дзиґа закружляю.
*
Гоп - гоп – гоп - та й покручуся,
Туди й сюди повернуся,
Дідусь, ніжками тупцює,
Бачу, бабцю вже цілує.
*
В мене очі, як волошки,
Потанцюю, я ще трошки,
Звеселила та й щаслива,
Кажуть дівчинка кмітлива.
*
Гоп-гоп-гоп - ще покружляю
Бабцю з дідом звеселяю,
Я дівчинка невеличка,
На мені модна спідничка.
16.10.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851605
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2019
Розгулявсь шалений вітер, в цей осінній вечір,
Та й рвав коси золотії, молодій берізці,
А в небеснім океані голоси лелечі,
А в них смуток і прощання, мов рідній сестричці.
І прохання до вітриська, не гуляй низенько,
Не рви коси тій красуні, в золотім намисті,
Підіймайсь до нас хутчіше, поміж хмар близенько,
Полетімо ми далеко, де світанки чисті.
Наче вітер вгамувався, приліг при долині,
Чи й розкаже, він про любов, про своє кохання,
Лише струсить, дощу роси, мов сльози полинні,
У тривозі та й в надії спочине до рання.
15.10.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2019
Вмій бути вдячним, за все, що маєш,
Тобі Всевишній дав стежку в життя,
Коли ти зранку сонце стрічаєш,
Мрія про щастя, бачить майбуття.
Хай не змарнілі від сльозин очі,
Не пече в горлі, полинний ковток,
Хай МИР на сході, спокійні всі ночі,
Знов проростає пшениці росток.
Вмій бути вдячним, що спиш спокійно,
Що не настигла клята ця війна,
Що лиш світанок звук мелодійно,
Пташиний ніжить, навпроти вікна.
Ти,ще не знаєш, новин, що сталось,
Є знову вбитий, чи поранений,
В якого сина серденько стало?
Чи у кайданах, вже ув`язнений?
Йдеш на роботу, мелькають люди,
Всі поспішають справи владнати,
Думок не мають, збутись Іуди,
Як сприйме втрату, рідненька мати.
Вже не побачить свого синочка,
На рушникові, що вишивала,
І не одягне дівча віночка,
Листи писала, адже кохала.
Тебе обходить все стороною,
Тож будь ти вдячним, тим, що на сході,
Що не зустрівся, з страхом, бідою,
Ти в доброті живеш і згоді.
Вклонись солдату, що вижив без ніг,
І подай руку, підтримай словом,
Що повернувся на рідний поріг,
Подякуй щиро, твій спокій зберіг!
Вмій бути вдячним!
***
О! Божа Мати, допоможи зупинить війну!
Покрий святую, рідну землицю простирадлом,
Щоб панував МИР і в душах відчували весну
І побороти змогли непрохану навалу,
За волю й щастя, за нашу неньку Україну!
Могутні воїни, Вам низький уклін до землі,
Від нас подяка! Вітаємо зі Святом усіх!
14.10.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2019
Осінній пізній вечір у полоні чорних хмар… вдалині блискавиця раз – у - раз на шматки розрізала небо, рожеве сяйво охоплювало величезні хмари. Це лише на мить. За кілька секунд доносився тихий гуркіт, якась частина його припадає до землі, а інша тихо бурчала й тікала, як подалі, ледь - ледь чулася луна й десь зникала. Напередодні вітер шаленів, зривав листя з зажурених дерев, витанцьовував по напівсухих травах й квітах. Та напевно злякався блискавки, притих, неподалік, в гаю сховався. А можливо й десь,зовсім непомітно доганяв скуйовджені хмари.
Ольга вийшла з хати, зморено підняла очі до неба, кілька раз перехрестилася,
-О, Боженьку! Дай дощику та тільки ж ненароби шкоди! Прости мене стару за всі гріхи! Тихеньким, лагідним дощиком землицю окропи… Охо – хо… Тож так потрібна сила для озимих. Іще раз оглянула все небо й швидко з мотузки зняла висушений одяг, який ранком випрала. Чи закривати хвіртку, а чи й ні? Тільки подумала, як декілька великих краплин впало на хустину, здригнулася від несподіванки, немов струмом вдарило все тіло,
-О, де там,- двинула плечами, морозило, трохи злякано,
- Хай йому грець, ще змокну!
Й до пса, що крутився під ногами,
- Гайда в буду, що грози боїшся? Ото дурень, ану тікай!
Ледь переставляє ноги, йшла до веранди. За звичкою, включила світло, знову перехрестилася. В хаті зняла хустку,
- Ой, хоча б не полиняла від тих краплин. Така ж стара, як і я…
В окулярах роздивлялася хустку, задоволено примруживши очі,
- От добре, наче все гаразд.
Й відразу нагадала, що на веранді забула вимкнути світло,
-Ой, треба ж такого, все забуваю… Але хто там в таку лиху годину прийде…
Чи ввімкнути телевізор - подумала і тут же себе зупинила - от роззява, тож блискавиця! Нарешті присіла на стілець біля столу, під ногами, на плетеній доріжці лежав кіт Василь. Він не звертав на неї уваги, хоча вона вже декілька раз стукала посудом. Наливала в миску гречаний суп. Як завжди, перед вживанням їжі, перехрестилася до ікони, подякувавши Богу за хліб і сіль. Тільки в руку взяла ложку, як почула гавкіт свого Марса й гучний стук у двері, за мить у вікно,
- Тю, когось таки принесло… Нікого не чекаю… Бач, то добре, хоча блискавиця, а світло не вимкнули.
На вікні розсунула фіранки, побачивши незнайоме обличчя дівчини, вирвалось з грудей,
-Ой, хтось чужий…
Хвилюючись відчиняла двері, бо через вікно побачила, що дівчина обома руками тримала маленький пакунок, дуже схожий на сповите маля.
Мокре, бліде обличчя дівчини вразило стару. Затрусилися руки, тремтів голос,
- О, Боженку!Ти хто? Бачу не наша, дитино,ти звідки?
І окинувши оком обійстя, впустила її до хати, швидко закрила двері на ключ.
- Та ви не бійтеся, я одна з сином, не прийшла красти, чи вимагати щось… Пустіть на ніч, боюсь мій Макс захворіє…
Ольга оглянула дівчину з голови до ніг й зробила висновки, не схожа на циганку,
- Ну, давай, заходь, зніми мокрий одяг, бачу й ковдра в малого мокра, треба переодягнутися, зараз для вас щось знайду.
Скільки ж їй років? Звідки вона, де взялася в таку лиху годину? Навіть сумки немає, чим годуватиме дитину? Й сама в легких капцях, мабуть зовсім змокріли ноги- думки бджолині роїлися в голові. Вже й наче хотілося спати, мала лише повечеряти, а тепер й сон пропав. Від думок гупало у скронях, все тіло проймав мороз, за якісь секунди відступав, відчувала, що вже червоніє на обличчі. Дівчина поклала дитя на ліжко, переминалася з ноги на ногу,
- Бабусю дякую вам, що прихистили. Я ранком піду…
- Та - то пусте,- відповіла Ольга, викладаючи з шафи деякі речі.
Мовчки дивилася, як дівчина, не соромлячись,перед нею переодяглася. Розповила маля, воно солодко сопіло, навіть не відчувало її дотиків.
О Боже, що це? Чорнявий і смуглий, чи й не циганське це дитя? І подумки, мов прикусила собі язик. О, прости - прости Боже, думаю негоже, знову беру гріх на себе, не мені судити. Зацікавлено дивилась, то на неї, то на хлопчика. Такий маленький, напевно від роду й місяця немає. От, молодість, не знає страждань, ото взяли моду, народжують, а потім не знають, що з цим робити. Та тут же перехрестилася й відразу відійшла від дитя. Немов клубок у горлі застряг, знов грішу. Прости Боже, за ці думки злі, що значить старість, хто знає, що привело її сюди? Уже насипала суп,
- Не чіпай хлоп`я, хай поспить, напевно не промерз… Он махровий рушник поклала, накрий його, сідай, будемо разом вечеряти. - Вважаю це буде доречно, он на стільці в`язані шкарпетки, одягни, хай ноги зігріються. Чого доброго, ще сама захворієш. Не соромся, я проста людина, грошей за ночівлю не візьму. А роздивляюся тебе, бо схожа зовсім на молоду дівчину, бере сумнів, що твоє дитя. Та й знаєш, живу сама, тому й трохи боязно.
- Мене звати Роза, я з Демидівки…. Не журіться, надовго не залишуся. Зараз син прокинеться, погодую, маю молоко в грудях, добре, хоч з цим проблем немає. А все інше, якось владнається, просто дощ пішов, тому й попросилася до вас. Була на залізничній станції, електрички не зупиняються, тому й тут, Я тільки до ранку, потім піду, - говорила не поспішаючи.
Вони мовчки, кожна з своїми думками, сьорбали гречаний суп. Почувши розмови, проснувся кіт, потягнувся, хвіст трубою й відразу плигнув на ліжко до малого. Лише мить, Ольга сердито, ліктем скинула кота,
- От, бісова душа, напевно запах молока почув!
Роза - думала Ольга сидячи біля вікна - дивне ім`я. А хто ж батько цієї дитини, можливо хтось з мулатів? Та ні, більше схоже на закарпатських людей. Але ж чи є нині такі в Демидівці? Напевно все ж таки з циганів, хіба може до них пристала. Але ж така молода й на вид порядна, охайна.
Роза з сином солодко спали на старому дивані, а вона ж хоч собі ліжко й розстелила та сон не йшов. Дивилася на краплини, що стікали по склі вікна, думки полетіла в молодість….
Літо…. Неподалік від Бару, невеличке село потопало в садах. Поліна, мати Олі, в школі викладала українську мову, була вимогливою, дуже строгою вчителькою і на жаль вдома своєї тактики не змінювала. Дівчина не знала батька, на цю тему ніколи з матір`ю не говорили. Лише, одного разу, під час шкільних канікул, ще в років десять, запитала про нього. Тоді мала що слухати, мати сердито, її зачинила в кімнаті. Заборонила спілкувалася з дітьми, з дорослими, думала, то чиїсь настанови, дізнатися про батька. Ніяких запитань, мов під графою - »цілком таємно». З роками Оля зрозуміла, чому мати така сердита, чому замкнута, адже окрім роботи ні подружок поруч, ні рідні.
Йшли роки... Оля відчувала себе дорослою, перейшла в одинадцятий клас. Пізнала перше кохання… Це було одного літнього вечора, однокласники юрбою пішли в поле - посмакувати молодого гороху. Вздовж дороги, густі й високі зелені трави і молода посадка з листяних дерев. А далі низина й чудовий березовий гай. Легенький вітерець колисав віти берізок, вони мов загравали з вітром, на сонці виблискували, переливалися золотом.
Ось і забрели Оля з Миколою, світлооким хлопцем, від якого всі дівчата в класі божеволіли. Він син міліціонера, здавався їй відповідальним. Хоча і не було побачень та з школи часто проводжав додому, так щоби не бачила мати. Вона всіх хлопців з її класу критикувала, в кожного знаходила вади.
Донька не згідна була з її баченням та йти проти матері, це значить в домі знову блискавка і грім, крик і сльози. Хоч і дорослішала доня та мати, все сприймала її за десятирічну дівчину.
Оля з пелени висипала стручки гороху на траву й сама впала на коліна від сміху. Микола розповідав фільм; »Невероятные истории итальянцев в России». Їй не довелося його побачити, тому з задоволенням слухала. Він приліг біля її ніг і з захопленням розповідав,час від часу дивлячись в ясні очі. Вона чистила стручки гороху і усміхаючись, по кілька горошин, з долоні висипала йому в рота. Вони чули, як поверталися однокласники, залишися удвох.
Микола витирав губи,
-Ну досить нагодувала, смачно дякую, дай закушу солодом!
І схопив її неціловані уста. Тремтіла, не знала, що діється. Мов сп`яніла, дивне бажання відчула в тілі, провалилась в небуття. Ніжні, пристрасні поцілунки, дотики до шиї, збуджували її. Дотик рукою до грудей - шалено забилося серце, а він знову ловив і ловив її медові уста. Розтала, як роса на сонці, сама не знаючи, чому втратила над собою контроль, все дозволила, піддалася спокусі. Лиш на мить думка привела до тями - от, що таке по - справжньому любити. Гарячі тіла, жаданий дотик, немов струм пройняв все тіло. Бажання ласки, поцілунків, мов спрага напитися води, відчула смак всього і заніміла…
Легенький вітер розвіяв світло - русі коси. Оголена, дівоча краса, як магія спокуси. Поцілунки.
-Яка ж ти солодка, Весь вік будеш моєю….
Чи - то запитання, чи ні, не зрозуміла. В голові мов шепіт, а чому ж ні, адже я вже твоя, коханий.
Уже темніло…повернулися додому. Біля хвіртки на них чекала, як чорна хмара, її мати,
-Ну і ну, всі повернулися, а ви де вешталися до цієї пори?
Він взяв Олю за руку, ледь зблід,
- Та далеко забрели в полі, то ж йти прийшлося через яр, а там дорога погана, ви ж знаєте, тому так сталося. Ви вибачте нас, не сваріть її, це я винен.
Мати, від цих слів навіть посміхнулася, але кивнула рукою в сторону хати й суворо,
- Більше ніяких походеньок!
Оля, щоб запобігти сварці, відразу лягла спати.
Смачний горох і ті солодкі поцілунки вийшли боком. Оля обчислювала дні, зрозуміла, що вагітна. Хіба буває так, що раз і все, дивувалася. В серпні місяці впевнилася в цьому. На побаченні – цю новину повідомила Миколі. Він наче й зрадів та нагнувши голову, обома руками схопив її за плечі.
-Що ми наробили Олю? Я тобі вірю, що ти більше ні з ким не будеш, думаю будемо разом! Але ж школу треба закінчити, а потім служба в армії, навряд чи батько домовиться в військкоматі.
Струнка, як берізка, стояла обнявши двома руками маленьку берізку, ні вона не плакала, вірила йому, бо кохає. Чомусь не дуже журилася, он мати мене виховала, нічого і я поки що сама дитину підніму, а там і він з армії прийде..
-Миколко,- підійшовши до нього, поцілувала в щоку, -Я тобі вірю. Я справлюся. Одне тільки, якось з мамою поговорити треба…. Він цілував її уста, говорив ніжні слова, яких їй бракувало житті.
Вранці, за кілька днів до школи, її дуже стоншило. Не втрималася, вискочила надвір. Мати, саме давала курям їсти, побачивши доньку, миску з зерном жбурнула на землю.
- Що догулялась?! Напевно той горох смачним виявився!
Вона різко схопила її за волосся, волікла до хати, з силою посадила на стілець,
- Швидко збирай речі, ми поїдемо…
Зі сльозами на очах на якусь мить заніміла та відразу ж зірвалася з стільця,
- Ми одружимося. Коли з армії прийде. Ми кохаємо один одного.
В материнських очах вогонь злоби, ненависті, розчервонілась,
- Вони кохають один одного, подивіться на них люди! Та, це ж сором! Досить розмов! Треба переодягнутися, поїдемо! Я тобі не дам мене ославити на все село. Я вчителька, маю подавати приклад у вихованні дітей. А, це, що ? Приклад?! Боже, як це мені пережити, скажи?! Їдемо в Бар, в мене там родина є, тітка Катерина, родичка по материнській лінії. Вона працює в лікарні, ось там і все вирішимо, що з тобою робити….
Ті слова, як грім, не говорила, а вигукувала слова. Дівчинці здавалося, що від перепаду тону дзвеніло скло вікон.
-Мамо - не кричи, тож люди почують….
Витерши змокріле чоло рукою, мати посварила вказівним пальцем,
-Надумаєш не послухати, вижену з дому. Швидко збирайся, я сказала! Маємо встигнути на автобус.
Вона так кричала, що з рота вилітали краплини слини. Від поведінки матері доньку тіпало та вона все ж збирала речі. Розуміла, своїм сперечанням, ще більше шкодить, лише дужче розлючує матір.
Невеличке містечко навіяло сумні думки. Він там, я тут, що далі? І нічого не знає, що нині відбувається. Ні я на аборт не піду, хай хоч все тіло ріже живцем, хай виганяє, але дитя буде жити.
Тітка Катерина здивувалася приїзду, але прийняла радо, адже жила сама в двокімнатній квартирі, дітей Бог не дав, як розповідала мати.
-Ти справжня красуня, Олічко!- обійняла її тітка і продовжила,- Мабуть мене не пам`ятаєш, я у вас була, тобі тоді здається чотири рочки з хвостиком було. Мама інколи приїздила, при зустрічі все скаржиться, що не вистачає часу… Воно й насправді така робота, що не завжди вирвешся...
Вона відчинила на кухню двері,
- Поліно, хай Оля тут подивиться телевізор, а ми пішли сюди, тут поговоримо.
Мати перша вийшла з кухні, заплакана, намагалася не дивитися на доньку, раз - по- раз схилила голову,
-Ти залишаєшся! Про дім, школу й не думай! Тут неподалік є школа, кілька місяців походиш, а там домовлюся…
- Мамо, про що домовлятися? - спитала здивовано.
Поліна стояла біля вікна, задивлялася вдалину,
-Довго говорити не буду, що треба я зроблю, а ти готуйся, щоб навесні змогла здати екзамени.
З підносом в руках зайшла тітка, на ньому стояли тарілки з стравами. Запахло копченою ковбасою, Оля зблідла, рукою прикрила рота, піднялася з крісла.
Тітка посміхнулася,
-Таке воно жіноче життя, он на столі компот, візьми пару ковтків, може попустить..
Поліна розповідала про роботу в школі, інколи мружила очі, позирала на доньку, важко переводила подихи.
За пів години, поспішаючи кивнула рукою,
-Ну бувай доню, ніяких витівок, лишаю тебе тут. Живіть, не поминайте лихом.
Вона, тітці, щось прошепотіла на вухо й голосно,
-То ти проведеш мене…
Обоє поспішили до дверей… Коли Оля почула, як клацнув замок, не стримала сліз, розридалася. Чи від хвилювання, чи від щастя, що залишить дитину, адже про аборт - ні слова. Розмірковувала, звичайно, непереливки мені буде, можливо це й на краще, що не вдома, тільки треба дати знати Миколі де я, хай приїде.
Легкий мороз проймав тіло, з хвилюванням дістала зошит і папір. Напишу листа, напишу, як кохаю. І тут же себе зупинила, а можливо хтось прочитає, ще висміють, напишу де я,чекатиму.
Пройшло чотири місяці… Оля дивилася у вікно, ковтала сльози, Микола на лист не відповів, мати жодного разу не приїхала. У відчаї, що нікому не потрібна, перестала ходити до школи. Але тітка її запевнила, що вони у вихідний день зустрінуться з директором школи і всі питання вирішать. Вона не лізла в душу до дівчини, бачила її хвилювання, інколи намагалася відволікти, вчила в`язати дитячі речі, а інколи обійме і скаже,
-Все буде добре, тобі хвилюватися не можна.
Їм добре вдвох… Оля відчувала у ставленні до себе увагу і тепло. Ласку і ніжність, яку мала лише в дитинстві.
Після скорочення штату лікарні, тітка влаштувалася працювати на пошту в посилочний відділ, приходила з роботи втомлена. Оля радо готувала страви, пекла пиріжки, печиво, крутила голубці, тітка задоволено дякувала їй і інколи навіть цілувала в щічку. Їй вже й здалося, що хай би тут жити все життя, так спокійно й затишно. Але в душі тримала біль, не ділилася цим з тіткою, чому мовчить Микола? Чи отримав лист? І чому мати більше не приїздить? Невже не простить?
Поліна, через пару днів після приїзду додому, в коридорі школи побачила Миколу. Він взрівши її, трохи боязно, хвилюючись,
-А чому Олі в школі немає? Що захворіла?
Сердито зміряла хлопця,мов спицю встромила в серце, озирнулась, впевнилася, що близько нікого немає,
-Це ж ти її довів до цього. Дитину втратила! Між вами все скінчено і не шукай! Я її відправила до Москви, адресу не дам і не проси. І гадаю, про те, що сталося, краще, щоб ніхто не знав. Розплескаєш язиком, сядеш до в`язниці за зґвалтування. Він побілів на обличчі,
- Але ж я…
Вона різко перебила,
- Ти ніхто і тебе звати ніяк! Я все сказала!
І різко розвернулася, поспішила в клас.
За кілька місяців вона ні разу не поїхала до доньки. Її серце було переповнене гордістю, в душі не змогла наважитися простити доньку. Але щомісяця, Катерина отримувала від неї гроші, висилала їх з пошти сусіднього села, щоб ніхто, ні про що не дізнався. Адже лист від Олі, що мав отримати Микола, вона в поштарки забрала. Поштарці ж радо повідомила, що доню, відправила закінчувати школу в Москву до родичів, бо там перспектив більше, а за мовчання сунула в руку двісті гривень.
За вікном весна… в кабінеті директора школи на них чекали вчителі. Катерина вийшла з кабінету, Оля відповідала на запитання з усіх потрібних предметів. Вчителі з розумінням поставилися до майбутньої матері, всі екзамени склала екстерном. Відчуття радості переповнювало душу.
За вікном ясно світило сонце, танув сніг - маленькими струмочками стікав з дахів будинків… Вона - приклавши руку нижче грудей, слухає, як ворушиться дитина, всміхається, -
- Скоро я тебе побачу… Ти скоро з’явишся на цей світ і ми поїдемо до татка. Хоч бабуся проти та ми з тобою все одно поїдемо….
Нині тривожна ніч видалася Олі. Відчуття страху, час від часу гудіння в голові і нудота, яку намагалася вгамувати, запиваючи водою. Та врешті не стрималася встала з ліжка, все закрутилося пере очима і попливло…
Катерина майже не спала цілу ніч, чула, що дівчина не спить, відчувала, що напевно скоро почнуться перейми. Коли ж почула гуркіт стільця, відразу схопилася з ліжка, різко відчинила двері, Оля лежала на підлозі….
Поки їхала швидка допомога розплакалася біля неї, обливала водою, але привести до тями не вдавалося.
В родовій кімнаті - цокання металевих предметів…. Оля відкрила очі, біля неї жінка середніх років збирала в лоток медичні інструменти,
-О! Прийшла до тями, от і добре. Дякуй Богу за спасіння, мало не втратили тебе….
Ці слова почула, як в тумані і знову перед очима все попливло.
Чиїсь розмови,
- Багато крові втратила…
Біля неї стояла тітка і жінка в білому халаті. Вона взяла тітку за руку, ледь усміхнулася й тихо,
-Подивіться, думаю все буде добре.
Катерина обійняла Олю, поцілувала. Але при поцілунку вона на обличчі відчула її сльози.
-Я народила? Кого? Де дитя?
Губи не слухалися її, потемніло в очах.
За вікном білий день… В палаті два ліжка. Їй скільки різних препаратів накололи, що вона все сприймала наче уві сні. Але на другому ліжку помітила смуглу, чорноволосу жінку, яка лежачи годувала маля й промовляла,-
-Моя Русланочка, моє сонечко…
Немов гучною луною пливли ці слова, за мить все зникло.
Більше тижня минуло після пологів За вікном ніч, Оля відкрила очі, від вікна місячне світло падало на друге ліжко. На ньому спала тітка Катерина.
Вона намагалася встати та тітка відразу почула,
- Олічко, дитино, ну дякувати Богу. Ти може пити хочеш?
-Тьотю, а де маля, хто в мене? Чому ви тут? Мені, що робили кесарів розтин? А де та жінка поділася, чи -то циганка, що називала свою доньку Русланою, її що вже виписали?Який сьогодні день?
Катерина злегка зблідла, знервовано подала склянку з водою.
- Багато не пий, не можна, ти зараз нічого не запитуй, потім поговоримо, адже нині ніч за вікном.
Оля повертаючись на бік,
-Щось сил немає …. Добре, ранком поговоримо.
За кілька хвилин відчула, прилив тепла до грудей. Ой, що це? Можливо молоко? І до тітки,
-В мене здається на грудях мокра сорочка. Та - швидко відреагувала на слова ,
-Під подушкою є чиста, зараз все зроблю, переодягнусь.
Вона простирадлом перев`язала їй груди,
-Знай, тобі треба менше пити…
Мов божевільна, обома руками схопилася за голову, розплакалася,
-Що дитину не спасли, то хоч скажіть, кого мала хлопчика, чи дівчинку?
Катерина пригорнула її її голову до себе,
-Заспокойся, змирися… Доля нам така. Донечка була в тебе та на жаль… Хай виписують додому, там розповім, заспокойся….
Оля з Катериною з лікарні поверталися на таксі.. Вона роздивлялася навкруги, наче когось шукала,
-Тьотю, а мами ні разу не було?
Та приклала вказівного пальця до губ,
- Вдома поговоримо.
Минуло два місяці…. За цей час майже нічого не змінилося. Оля готувала їсти, тітка ходила на роботу. З матір`ю так і не бачилася. Одного вечора тітка все ж таки розповіла, що сталося в лікарні. Хоч дитину мала через кесарів розтин та за два дні зробили гінекологічну операцію, бо утворився тромб. Мати приїздила, чекала результату, щоб дізнатися, чи все буде гаразд. Але дівчинку не вдалося спасти, мати відразу забрала її і поховала в іншому селі. Навіть не сказала в якому, пообіцяла сказати пізніше, коли трохи окріпнеш. Тітка дуже нервувала, то червоніє, то ставала біла, як полотно, наче розповідала про своє втрачене дитя.
Після розмови, Оля дуже хотіла поїхати додому, але тітка відмовила. Виявилося, що мати, просила не відпускати її, щоб ніяких розмов по селі,бо всім розповіла, що відправила до родичів в Москву.
А час не зупинявся… Катерина оформлялася на пенсію, їй вдалося влаштувати Олю на роботу- на пошту. Правда не в посилочний відділ, а поштаркою. Обоє тішилися, адже жити за щось треба, мати - більше грошей не присилає. Одного разу таки приїхала вона в Бар, але зайшла до Олі на роботу саме в той час, коли дівчина розкладала кореспонденцію. Зайшла з таким видом, наче вони вчора бачилися. Дівчині скільки всього хотілося розповісти, дізнатися, що там вдома? Чи Микола поїхав навчатися? І основне де поховали дівчинку? Та вона тільки сказала,
-Мамо, нам треба поговорити, де моє дитя поховане?
Мати здригнулася від питання, зблідла, знервовано схопила дочку за руку,
-Про це й не питай, забудь! Не трави мою і свою душу. Воно того не варте! Нема і все, нема!
Й різко поспішила до виходу.
Оля, немов той вітерець, швидко рознесла кореспонденцію, поспішила додому. Переступивши поріг, розплакалася, розповідала про приїзд матері. Катерина теж плакала, чи то від слів і жалю до дівчини, чи від того, що вона їй нагадувала про її молодість. Але цю таємницю, що вона втратила недоношену дитину на п`ятому місяці вагітності, не хотіла розкривати. Також не хотіла розповідати про своє життя з чоловіком, який відразу покинув, дізнавшись, що в неї не буде дітей. Боялася відкритися, бо полюбила її, мов свою доньку. Дещо знала за дівчинку, що народила Оля, але поклялася Поліні, що буде мовчати. Порадила дівчині не шукати Миколу, вважала, що в такому разі навряд він зрозуміє її біль, бо в таких випадках, в основному чоловіки кидають дружин.
Минуло п`ять років…. Останнім часом тітка хворіла, часто тримала руку в області серця, пила якісь краплі, під язик брала пігулку валідолу, але звернутися до лікарів, хоч Оля вмовляла, йти не хотіла.
Одного зимового дня на дворі дуже потепліло. Оля, з промоклими ногами, ледве прийшла додому. Було багато кореспонденції, повернулася пізно, відчувала біль внизу живота. Тітка відразу наполягла - на наступний день піти в лікарню.
У поліклініку йшла сама, тітка знову пила ліки. Довго вмовляла їй піти з нею і обов`язково показатися кардіологу, але вона категорично відмовилася. На прийом Оля попала до молодого гінеколога. Після огляду, зацікавлено подивився на неї,
- У вас запалення, треба лікуватися. Хоч і не будете мати дітей, але затягувати не варто, це може бути небезпечно.
Після почутого, не змогла й слова сказати. Все ж дала згоду на лікування в стаціонарі, спішила додому взяти деякі речі та розпитати тітку, чому їй таке сказали? Але коли прийшла додому, тітка капала краплі й плакала,
-Ой Олічко, дитинко, мабуть вже кінець, так пече в грудях, так пече…
Оля, кинувши сумку, побігла до сусідів щоб визвати швидку допомогу, на весь будинок, тільки в них був телефон.
Катерина вся труситься, синіли губи, хоча під язиком знову тримала пігулку.
Ледь ворочає язиком, вирячивши очі,
-Сядь, сядь, дещо скажу….
Відчуття страху та все ж присіла біля неї, взяла за руку. Вона ледве вимовляла слова,
- Там, у біль`ї, знайдеш гроші на похорон,
- Та, що ви тьотю? - перебила її.
Вже майже шепотіла,
–Про дівчинку слухай, звати її Руслана, Поліна віддала її жінці тій, що з тобою в палаті була. Вона їхала потягом в Івано - Франківськ, передчасні пологи, зняли з потяга. Її звати Софія, вона народила мертвого хлопчика. Це не мій гріх, мама запропонувала тій жінці, а хлопчика десь поховала, я навіть не знаю де, не зізнається. Прости, прости мене дитино…
Відкривши рот, хапає повітря й за мить закрила очі. Саме в цей час в дверях з`явилися медики.
Чоловік, відразу подивився в якому стані очі, а потім кивнув рукою, слухав серце, але вже було запізно.
Оля, брала в лікарні довідку про смерть, зайшла до гінеколога, щоб виписав для неї ліки, які можна приймати вдома. З пошти відправила телеграму матері.
Але мати так і не приїхала. Де та мужність взялася, де взялася сила? Витримати два стреси одноразово занадто важко. Ховала тітку, мов свою маму, на шматки рвалося серце, глибоко в душі вгамовувала біль. Добре коли є такі чуйні сусіди та працівники з роботи, вони й допомогли їй організувати похорон.
Нелегкі години в одинокості. Після невеликих поминок, все здавалося, що зараз в двері позвонить мати, але не дочекалася.
Думки осині- може вона хвора, що не приїхала? Треба поїхати, важливо все на власні очі побачити, як вона живе. ..І дізнатися чому не приїхала, адже це не на святкування чогось, а провести в останню дорогу. В душі дивувалася, невже так можна? Як можна бути такою гордовитою, чи - то такою черствою! Могла хоч телеграму дати, чому не приїде.
Декілька днів в ліжку… висока температура. До запалення, ще й грипувала. На дев`ятий день після похорон, саме випала неділя, пішла до церкви. Зробила все так, як підказала сусідка тітка Тамара. Вона навідувалася до неї, купила лимони та деякі ліки. Тітка підтримувала її розмовами, втішала, що організм молодий, все пройде й забудеться, як поганий сон.
Час лікує рани… Оля чекала теплих днів, щоб нарешті поїхати в село. Але зима видалася сувора і сніжна. Як важко на душі, але треба дочекатися тепла і обов`язково спитати маму, про ту жінку, куди вона повезла її доньку? І як змогла таке зробити?Як їй живеться з таким гріхом? Скільки раз, це питання задавала собі, адже я мама дитини. Скільки думок передумано, скільки планів намріяно та треба було дочекатися відпустки - в березні місяці.
Нарешті і відпустка….. Оля добиралася в село, саме у вихідний день, щоб застати маму вдова. Була здивована й пригнічена, коли відчинивши двері, в хаті побачила дядька Василя, який в школі працював завгоспом.. Він, трохи скривившись на обличчі, привітався і відразу його, як вітром здуло, тільки й помітила, вже зачинив хвіртку. Мати, одягнена в довгий коричневий махровий халат, сиділа в кріслі, біля неї на журнальному столику парувала кава. Оля на підлогу поставила сумку, намірилася обійняти матір. Суворий погляд, категорично кивнула рукою,
-Тільки без пестощів, ти ж знаєш я цього не люблю. Сідай, якщо вже приїхала. Думаю не надовго, не хочу, щоб тебе люди тут бачили, боюсь заклюють мене питаннями.
В хаті тихо - тихо… Глухо і одноманітно гойдався на стіні маятник годинника, відстукує секунди і час від часу в пічці потріскували дрова. Оля, при розмові з матір`ю, виплакала всі сльози.
Їй вже й здалося, що вона їй не рідна чи, що? Скільки злоби може бути в людини до своєї доньки? Вона розповіла їй, що все знає про свою доньку. Намагалася, щось дізнатися про ту, смуглу жінку, але мати скрушно похитала головою,
- Мені нема чого тобі додати, тільки вона не циганка, із західної України, не знаю хто по національності. Ти не будь дурепою, не шукай! Досить я із-за тебе щастя не мала, не хотіла, щоб якийсь чужий чоловік виховував тебе. А, що до твого батька, то помилка молодості, яку ти на жаль успадкувала. Думаєш, що була б потрібна Миколі?! Він, як тільки закінчив школу, вони відразу продали будинок і виїхали в Київ. Батько ж у званні, добряче нахапав грошей, було за що купити квартиру. Так що змирися! А на похорон не приїхала, бо грипувала, нічого й без мене поховали!
Витираючи сльози, Оля довго мовчала. В неї більше не було сил на вмовляння. Мати при спілкуванні дивилася, то в одну сторону, то в іншу, намагається не дивитися в очі. Донька вже хотіла зняти пальто, мати здивовано подивилась,
-Думаю ти не збираєшся тут ночувати, пригощу кавою і їдь, краще вдома провести відпустку. І я спокійніше спатиму. Ще розпочнуться розмови - де і що? Чому сама приїхала, без чоловіка? Мені цього не треба, я найкращі роки свого життя подарувала тобі. Ти сама вибрала свій шлях, самостійна. До того ж тепер господиня, квартиру маєш, то ж живи приспівуючи, насолоджуйся життям.
Оля кліпала червоними очима й мовчала. Такої зустрічі про яку мріяла, не відбулося. На жаль і дізнатися того, чого хотіла, їй теж не вдалося. Похапцем виклала з сумки на стіл, великий шматок сиру, палку ковбаси і коробку цукерок.
Мати махнувши рукою,
- Та не переймайся, в мене все є. Не треба було втрачатися. Бери попий кави,
Вона в чашку налила їй кави, продовжила,
-Краще про щось цікавіше розкажи.
Гаряча кава лише на мить відволікла від розчарування, стиснуло в грудях, хотілося кричати, вити.
Життя продовжилося… по сусідству з Олею, жив одинокий чоловік Олег, правда за неї, був старший на десять років. З дружиною розійшовся, але мав шістнадцятирічну доньку, яка раз в місяць навідувалася до нього. Він працював охоронцем в міській друкарні. Робота позмінна, побачивши, що в неї нікого немає,став частенько навідуватись в гості, разом дивилися телевізор, чаювали. А згодом стали жити разом, вирішили не одружуватися. Адже Ольга знала, що в нього є донька, якій залишиться квартира та і він не наполягав на офіційному шлюбі.
Вони разом прожили двадцять років. За цей час мати декілька раз приїжджала в гості. Привітно з радістю спілкувалася з Олегом. Доня помітила в ній невеличкі переміни, не такий суворий погляд, задоволеність. Одного разу, коли вона проводжала її на автобус мати не витримала,
-Ну от, бачу живеш з чоловіком, щаслива. Тобі треба було мати за собою хвоста? Чи й кому б потрібна була? Тож досить гніватися на мене, подякуй, що все так сталося.
Роки минали…. Ольга тільки оформилася на пенсію, коли в Олега трапився інсульт. Ховала його не сама, поруч з нею стояла його донька. Вона не засуджувала батька, часто заходила в гості, до його вибору відноситься з повагою.
Не пройшло й півроку, отримала телеграму, померла мати. Як це невчасно, журилася, от тепер зовсім одна. І вкотре, ковтаючи сльози, думками про доньку. Де вона і яка, напевно вже своїх дітей одружує. Хоча б одним оком її побачити та мабуть - така мені доля.
Вона з годом продала квартиру, повернулася в рідне село, в свій будинок, де зросла. Хоча прийшлося зробити гарний ремонт, витратити багато грошей, але тут врешті знайшла спокій. Цей город, обійстя, гріли серце й душу. Ходила на могилу до матері і розповідала їй про своє життя. Журилася, згадувала своє кохання і інколи, згадуючи, що донька десь далеко,довго плакала.
Вже світало, коли Ольга відірвалася від спогадів. Витерла сльози, що стікали по щоках, почала палити пічку. От проснуться мої гості, а в хаті тепло, затишно. Поставлю картопельку, пюре їм приготую, ще й яєчок зварю всмятку. Як проснуться сходжу до Калини, хай молока для дитини дасть.
Вона зайшла в хату, коли Роза годувала сина. Дівчина зашарілася,
-Зараз погодую і піду…
Старенька категорично заперечила рукою,
-Нікуди не підеш! Голодну не відпущу, де ти бачила таке. Он сніданок приготувала, порадуй мою одинокість. Хай я потішуся, подивлюся на твого козака.
Привітні сяючі очі дивилися на неї,
-Ой, дякую вам! Я так добре виспалася. В хаті тепло, комфортно.
-Ну от і можеш побути в мене декілька днів, якщо нікуди не поспішаєш. Тільки паспорт маєш? Я забирати не буду, тільки подивлюся. Так на душі буде спокійніше.
Поклавши сина на ліжко, Роза дістала з маленького пакунка паспорт, подала їй. Ольга в окулярах листала, передивлялася всі аркуші,
- О, ти заміжня… бачу штамп стоїть. Віддаючи продовжила,
- А де ж чоловік зараз… Чи в Демидівці, чи десь поїхав?
Злегка почервоніла,
- Я розповім вам, а там чи повірите, чи ні, ваша справа.
Хлопчик почав пхикати, Роза відразу взяла його на руки, легенько колисала.Ольга,готуючи на стіл сніданок, з цікавістю поглядала на них, їй з першого погляду сподобалася ця молоденька мама. Роза ж відчувала пильний погляд старенької, у відповідь кліпала великими світлими очима і усміхається. У її погляді, лагідних очах, щирій усмішці – доброта, від неї віяло теплом, Ольга відчула спокій на душі і радість
- Ну от і добре,- усміхнувшись, кивнула рукою старенька,- Давай будемо снідати. Перехрестилася до ікони.
Роза кожного разу дякувала, коли вона подавала їй страви.
Здавалося, що дівчина кудись поспішає. Швидко опустошила тарілку, рукою витерла губи,
-Дуже дякую за все. Як не пошкодуєте про те, що тут залишуся на пару днів, то тоді слухайте, як мене від дому занесло та ще так далеко.
Ольга ніжно поклала руку на її руку і не кваплячись заговорила,
-Тільки не поспішай дуже, час є, ще й чаю з молочком випий, тобі це на користь й сину теж.
Та, двома руками обійняла чашку,
-Я сама родом з Кольчино, це на Закарпатті. Є батьки, є сестричка ,за мене менша на чотири роки. Мама українка, а тато угорець. А мене сюди занесло, бо познайомилася я з своїм Романом в автобусі. Ви знаєте там, до нас багато туристичних автобусів приїжджає, ото наче й любов, згодом побралися. Забрав мене в свою Демидівку, тепер почав пити, як сказився, терпіння лопнуло.
Заплакала.
- Ну-ну, не хвилюйся, не треба нервувати, тобі дитя годувати.
Шморгає носом, продовжила,
-Ще й попрікає, що в Макса темніша шкіра. А я йому кажу, дивися тато мій угорець, хоча правда мама світла, ну така, як ви, як я, як він. Але ж сестричка моя теж має темнішу шкіру ніж я. Ото ж виходить мій тато Максу дідусь, тому тут нічого немає дивного. Чесно скажу, малому тільки місяць,а я вже втретє тікаю від нього, то в сусідів ночувала два рази, а це вирішила повернутися в Кольчино. Почав до мене руки тягнути. Правда там, у другій половині хати, його батьки живуть, але вони не були мені раді, коли ми побралися, сказали чужинку привіз. Кому й що казати. Осудять, ще й висміють, одне слово на чужині…
Ольга знервовано встала із-за столу, збирала посуд,
-Ото біда така….І це ти, ось так, вирвалася майже без нічого.
-Та ні в мене є гроші, три тисячі гривень. Тож додому доберуся,- сказавши жадно випила чай з молоком,
- Знаю, вдома мене сваритимуть, не дуже будуть раді. Особливо мама, вона вчителька, дуже строга і в школі, і вдома. Не хотіла його мати, як зятя, відмовляла мене, щоб не виходила за нього заміж, не їхала на чужину. Та і бабуся, вона правда теж угорка, казала, що на сході люди недобрі. Ви пробачте мене, але не знаю чому вона таку думку має.
Холод пройняв все тіло, Ольга здригнулася,
-А бабусю, як звати?
-У бабусі красиве ім`я – Софія… І в мами гарне, Русланою звати.
Затрусилися руки, старенька впустила тарілку на підлогу, хоч й підлога дерев`яна, але тарілка розбилася на друзки.
Роза схопилася з стільця, похапцем збирала їх,
- Це ж треба такого, ще й із - за мене тарілку упустили!
Присівши на стілець, Ольга мовчала… Павутинні думки задурманили голову - це ж треба таке співпадіння! А можливо це моя онука? Та ні, це вже мабуть мої жадані сподівання побачитися з донькою. Чи то доля на старості років вирішила зробити мені подарунок з минулого? А може змилувалася, щоб не одна вік доживала. Склала дві руки докупи, приклала до грудей,
-Це на щастя дитино, не копошися, це на щастя….
-Та ні,- дівчина швидко витягла з пакунка гроші, хвилюючись,
- Ось я заплачу вам, я маю гроші.
Ледь стримувала сльози старенька та намагалася виглядати не жалюгідною,
-Не треба мені твоїх грошей… Я маю свої, маю пенсію. І хату не знаю кому залишу, бо одна, як перст. Якщо хочеш, залишайся в мене жити, думаю ми з тобою поладимо. А там вирішиш сама,чи повернешся до чоловіка, чи поїдеш до батьків, то вже твоя справа.
Роза здивовано дивиться на неї, все ще тримаючи в руках гроші. Напевно, правда, тарілка розбилася на щастя, тільки мабуть для мене, подумала й ніжно обійняла її,
-Бабусю, дякую вам! Дякую, що повірили мені, що не прогнали.
Ольга ховала голову в її обійми, ледь стримувала крик в душі. Якби ж ти дитинко знала, який в житті - ти для мене подарунок.
Вересень 2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851279
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2019
Пойми любимый, не моя вина,
Что ты не выпил этого вина,
Тебя ждала, ведь я, тогда у реки,
Не позвонил, но всему вопреки,
Не сомневалась, жила надежда.
Время всё сгладит… и мы как прежде,
Будем вдвоём, несмотря на осень
Обиды сможет, сердце отбросить?
Уметь прощать, ты не научился,
А ревновать? Как жаль, что ты злился.
Уж погляди, на этот небосвод,
Может утеху, всё же принесёт,
Гордость уйми и налей мне вина,
Прикоснись губ, вдвоём выпьем до дна,
Всю горечь ту,что на душе лежит,
Желая сможем, обиды простить.
Давай же выпьем, за любовь, милый!
2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851081
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.10.2019
[youtube]https://youtu.be/PMpizqgl6Z4[/youtube]
Як пережити всі злети і падіння,
Бути байдужим, мабуть зможе не кожен,
І лише з часом, коли прийде прозріння,
Ти зрозумієш, що щось зробив негоже,
Чи навпаки… ти відчуєш, придбав крила,
Змужнів нарешті і зміг серця зігріти,
Із сивиною, тебе весна накрила,
Наступній вдачі, вже порадіють діти.
Життя барвисте, смужка чорна і біла,
І їх перетин, завжди придає сили,
Подібне річці, що стрімко вперед бігла,
Геть все зрівняла і впевнено щосили.
Шлях прокладала, щоб розлитись доволі,
Красу побачить, серед квітучих долин,
Щоби відчути, солодкі смаки волі,
На шляху змити, з душі, той, гіркий полин.
На жаль, давно, схований, часто турбує,
Все пережите - нібито мікроб гризе,
Як біла смужка, то злагода панує,
Життя прекрасне! В надії, знов повезе.
Роки, як коні, шалені і неспинні,
Чи й озиратись, задам собі питання,
Йти не здаватись, знайти нові стежини,
Зустріти щастя, без всякого вагання.
26.09.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850692
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2019
Чепурна осінь, то ж потішимось люди,
Роси бурштинові, сяють, іскрять всюди,
Проснулось сонечко, промені ласкаві,
Ніжні цілунки, а погляди лукаві.
Хоч тепла й менше, але ж вони жадані,
Дозрів горішок у зеленім жупані,
Зраділа білочка, жолуді на дубі
Зло кряче ворон, аж на верхівці, в чубі.
Чепурна осінь - є золотисті крила,
Завзято з вітром, вже земельку накрила,
Десь менше кинула сяючих краплинок,
До лісу більше, тих, яскравих зоринок.
Виграють роси, так ніжно ваблять очі,
По златім листі, то ж я пройдусь охоче,
Чепурна осінь, така вміла майстриня,
Багата панночка. Дивовижна скриня.
Є в її шатах, давно золото й срібло,
Гарна господарка, розсипає сміло,
Ще й фарб підмішує, із глечика свого,
Все з добротою, це до погляду мого,
Чепурна осінь, враз всміхнулась до сонця,
І нею я, захоплююсь край віконця.
05.10.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850435
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2019
Шепоче осінь, про свою красу,
І я так хочу… листя торкнутись,
Та й несподівано струсить росу,
Щаслива мить, встигла всміхнутись.
Тож прохолода, торкнулась душі,
Через долоню, відчула осінь,
Стікають краплі, їх чудні пісні,
Немов пливуть у небесну просинь.
У очах мрія, мені б поміж хмар,
Птахою стати, причастить душу,
Та й із піснями, ще пізнати чар,
Та я безсила, тут бути мушу.
Ласкавий погляд, приліг до клена,
Його почую, хай пошепоче,
Який він красень, я, як блаженна,
Немовби в казці, він вже тріпоче.
Листок строкатий, падає до ніг,
Враз обірвалась музика листви,
Причарувати, все ж він мене зміг,
Як дивна осінь, багряні барви….
Нині послухай, осінь шепоче.
04.10.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2019
Вітер куйовдить, барвисті ясени,
Листки червоні й жовтенькі в золоті,
Ледь - ледь багряні, красиві восени,
Всупереч зливі й щоденній слякоті.
Схована просинь. Небесна пелена,
Не вабить очі, сумна, як настрій мій,
Здаля здається осіння сивина,
Забрала вдачу, до загублених мрій.
Думки не оси та душу, все ж шкребуть,
Й сутінки жваві, вбирають в себе день,
Вітри грайливі, долину трав скубуть,
Навкруги сіро, давно не чуть пісень,
Куди попала? Чи заблукала я?
Між дерев пишних, ясенів чарівних,
Гай мовчазний, ледь стікали краплини,
Осінні сльози, моїх мрій наївних,
Приймала нічка майже щохвилини,
25.09.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850207
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2019
[youtube]https://youtu.be/QKX_if0hWp4[/youtube]
Йду в туман, а що за ним не знаю,
Сховав мабуть, бурштинову осінь,
Подих свіжий, п`янить відчуваю,
Небо сіре, загубилась просинь.
Тримав тайну, попереду, що там,
Чого жду? Та я мрію все ж несу,
Хоч летить, час, як скакуни літа,
Пригорну, їх у осінь понесу.
Нехай прийме, мене таку, як є,
Вже руда, а я із сивиною,
Не боюсь, як з відерця дощик л`є,
В душі те́пло, не буду сумною.
Тож ти поруч, йдем разом у осінь,
В туман сизий, лиш за руку візьми,
Серця наші, відданості просять,
Тож й дощі, часті витримаєм ми.
20.09.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2019
Дай Боже миру всім і тепла,
Знову молюся до ікони,
В серцях чому, так мало добра?
Гуляє гнів у душах й злоба…
А поруч ближній, б`є поклони,
І шепіт тихо- Прости, прости,
Помилуй душу. Й гучні дзвони,
До неба плинуть - Гріх відпусти,
Молитва гріє, тіло й душу,
Униз спадає сльоза гірка,
Чоло змокріло, краплі струшу,
Нехай ясніє, кожна зірка!
Тож люди будьте ви добріші,
Почуйте Бога, даріть добро,
Гріхи відмолим, щоб рідніші,
Щоб зерно щастя в нас проросло!
26.09.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849424
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2019
Проймає тіло, осінній холод,
Несе вологість і аромати,
На душі гірко та пряний солод,
Як влітку хочу, я розшукати.
Грона калини…. тішаться очі,
Від чар краси, душенька радіє,
Про тепло мрію, стріну охоче,
Від почуттів,аж серденько мліє.
Багрове листя… що знову осінь?
Вдяглась берізка, в кафтан строкатий,
У піднебессі, схована просинь,
Розгулявсь вітер, різкий, крилатий.
Зіркові роси, з відтінком срібла,
З листків стікають, ясніє в травах,
Ми дочекались, земленько рідна,
Красуні цвіт у осінніх барвах.
23.09.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849231
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2019
Срібляться роси в осінньому світанку,
Майстриня осінь, фарбує вишиванку,
В густій мережці, що стелиться в спориші,
В багрянець й злато вдягла дерева й кущі,
Ледь - ледь принишкли, де ж ті жадані дощі?
Вишневі хмари, пливуть по небу нині,
Казковий захід ховає темно – сині,
Земля чекає, сповна води напитись,
Схиливсь цикорій, радий вже й помолитись.
Поблякли квіти, спрага забрала силу,
Він осінь любить, чекав панянку милу,
Тож сподівався, що приплине з дощами,
В ласкавих росах, лиш й приходить до тями.
Надійний погляд, зранку до небокраю,
Із - за фіранки, я радо виглядаю,
А чи одягнеться в дощовий плащ осінь,
Причастить землю, все водицею зросить.
11.09.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849103
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2019
Ну вот, уж осень за окошком,
И она плачет, так как и я,
Совсем уж мокрая дорожка,
За плечи холод, обнял меня…
Что не придут, нынче забрать?
Ведь так в приюте одиноко,
Устала я, дни, ночи считать,
Люди уймите вы жестокость!
Не покидайте детей своих,
Неужто чуждо, ведь родное,
Кровинка ваша, среди живых,
Вы поменяли на спиртное?
Ну при задумайтесь, попрошу,
Частицу счастья подарите,
Я улыбаясь, вам помашу,
Будьте добрее, приходите!
**
Ты погляди в мои глаза,
И не спеши давать ответ,
Ведь я тебя, всю жизнь ждала,
Одно прошу, не скажи НЕТ!
Стих был написан к картине.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848850
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.09.2019
Ох, эта осень…
Замело тропинку между нами,
Вдруг слегка, уж золотистой листвой,
Пролетело, ну прям как цунами,
Потеряли…все связи с тобою.
Ох, эта осень..
Паук смелый, плетёт паутинку,
Всё надеется, никто не тронет,
Вновь разложит, кружева на тропинку,
Под дождём вся нарядность утонет.
Ох, эта осень…
Я в надежде, мой милый, жду в гости,
Иль не сможешь, не найдешь тропинку?
Из рубрики» В годы молодые»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848716
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.09.2019
Вечірня Вінниця… сяючі ліхтарі. Щасливі обличчя перехожих.Ось вже й настав останній літній день. Краса довкола, фонтани співають
пісень… У цьому парку людей, як комах, аж мерехтять в очах. Озирнулась старенька й звідки вирвалися всі? Їх так багато, аж бере страх! І майже всі одинаки, поспішають. Погляд вперед і по окрузі, наче когось виглядають. Та дехто йде тихою ходою, он там далеченько, навіть з палкою, ледь - ледь тупцює дідусь з бородою. Й чого несе сюди їх, думала старенька. Хоча погода, правда ж і гарненька. Так скоро втихомиряться напевно, турботи будуть, не марнуватимуть часу даремно.
Вона трохи схилившись сиділа на дерев`яній лавці де тільки й не була сьогодні, притомилась. Приїхала на місто подивитись, де не гляділа, не забувала перехреститись. Думки туманом оповиті, то лише на мить. Здається люди несуть в собі радість, ситі, напевно в місті добре жить…
Та раптом кілька голубів порушили думки, злегка присіли до землі, всміхнулась й залюбки,
- Ото пташина і все по парах, яка краса. Здається й людей не бояться, ну чудеса.
Пиріжок, той, що привезла із собою, кришила в жменю - горою. І посміхаючись жбурнула всім горобцям - сміливцям. Помітила, відразу людей, усмішка на лицях. Добре, теж не шкодують - світла думка промайнула. А може хто подумає, - от бабця утнула! Та хай там, чого шкодувати, хто ж цих беззахисних має підгодувати.
На лавці, що поруч, молодята присіли, на ній лише вдвох, напевно пораділи. Вона гарненька, сама світленька, сонячно всміхалась, ото дівчисько, думка – оса - мабуть закохалась. Й старенька молодість згадала на хвильку; Ой, ти ж тепер на небі мій Васильку. А ми ж з тобою не по парках гуляли, а біля ставу корів випасали. І в теплі ночі зоряні, нам щебетали солов`ї. Ой, якби ж ти любий знав, як сумно без тебе мені.
Хлопець русявий, видний, привернув увагу, в пакеті копошиться, напевно має спрагу. За мить до неї нахилився, щось шепотів й щоразу позирав навкруги, вона ж у майці, ніжно рукою притиснув їй повненькі груди. «Отак при людях, Боже - Боже та чи, то так робити гоже!» І з пересердя голубів прогнала.» Де ж сором й гордість, чи ж то я кохання не знала?!» І спідтишка вирячила очі,
- « Нехай би краще дочекались ночі». За мить хлопчина розгорнув цукерку і пхав подрузі прямо в рот.. Старенька різко з лавки піднялась, «Ото гидота ! «
Суворий погляд до молодих, вони вже цілувались. Ледь - ледь тихенько перевела подих, а їм прохожі тільки посміхались.
» От дожилися»,- шепотіла про себе старенька, -» Геть світ змінився, а Вінниця гарненька!»
Й попленталась до автостанції, думки про старість. «А біс в ребро! Літа – літа….» …В душі ховала заздрість….
1.08.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2019
Лукавий місяць, у темряві густій,
Сховавсь у хмарах, мов сповитий шовком,
Нині гуляє вітрисько – лиходій,
У нічних іграх завиває вовком.
Куйовдив хмари порозкидав всюди,
Тож він володар, по всім піднебессі,
Сміх із цинізмом, аж на повні груди,
Відчував силу, схожий завірюсі.
Від страху тряска, утримать несила,
Легкі краплини, ледь заметушились,
Вже й блискавиця здалеку іскрила,
Із гучним громом, скрізь зазолотились.
Раптова тиша та це ж лише на мить,
Чарівні звуки. Дощик грає свою,
Музику ніжну, як скрипаль, що не спить,
Землю покрив, свяченою водою.
18.09.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2019
Села кошка у окошка,
Отдохну, ну хоть немножко,
Ведь всё лето, я трудилась,
С котом Васькой помирилась.
Тихий дождик, пришла осень,
Ну не выйду, пусть не просит,
Декабрь встретим, снежок белый,
Пусть приходит, коль он смелый.
Дружелюбен, свет надежды,
Как всегда у абрикосы,
Порезвимся при морозе,
Ведь люблю, тебя как прежде…
15.09.2019г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848464
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.09.2019
Десь ходила, десь бродила, підбори стоптала,
В золотаву сукню вбралась та з вітерцем злітала,
Над долинами і в горах, золотилось всюди,
Ароматом чаклувала, ліси, поля й скирти.
У садочок завітала, паняночка осінь,
Її з радістю чекала, що й мене запросить,
Скуштувати винограду, тож, як медок, солод,
У обійми злегка взяла, щоб пізнала холод.
А морозні, ранні роси, ледь-ледь засріблились,
У душі, втіх не вгамую, яблука налились,
Соком ніжним і пахучим, ще й щічки рум`яні,
Бджілок ваблять груші, стиглі, жовтенькі, духмяні.
Немов скрипка, той вітерець, що веде до танцю,
Розсипає, щедра осінь купами багрянцю,
І запросить, дощ у гості, музики веселі,
Цій панянці, потішаться у кожній оселі.
Походила, побродила землю прикрасила,
Хай рокИ, тебе стрічати - я буду щаслива!
10.09.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848380
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2019
1
Зимовий день вражає казковістю. Хоча вночі мороз в чотирнадцять градусів, ще доводив свою гонористість та вдень лише градусів шість, а то й сім. Відчувається наближення весни. Саме так, за два тижні настане березень. Нині сонце лагідне, привітне, землі дарує частку тепла, вона іще в дрімоті. Але його яскравість придає краси пишним соснам і ялинам, які вкриті пухнастим снігом. І навіть голі дерева під блискучим інеєм, як і все довкола ніби вкрите шовковою вуаллю, іскриться сріблом, а то й золотом, переливається на сонці.
Автобус їде не швидко, дорога ледь розчищена. Вночі напевно славно погуляла хурделиця. Під лісом пагорби снігу, кущів зовсім не видно, а дерева з усіх сторін в облозі, по пояс у кучугурах, наче одяглися в білі пишні спідниці. Через вікно Михайло милується зимовим пейзажем. Від різкого блиску снігу, іноді прикриває очі.
На душі спокій, відчуття благодаті. Як добре, вперше за п`ять років, пішов у відпустку. І тут така нагода, ще й путівку запропонували в санаторій, в Слов`яногірськ. Можливо б і не їхав та дружина наполягла, каже, їдь любий, я тобі довіряю. Хоч живемо з тобою п`ятнадцять років і всього у нас було, звичайно крім зради, то ж думаю й цього разу не гайнеш у гречку. Думки,як метелики, де там скакати, двоє дітей вдома, як люди кажуть, їх треба на ноги ставити.
За мить ледь помарнів, немовби сіра тінь прилягла на обличчя. А чи кохав? Й не снилося тоді, просто допоміг встати на ноги, коли вона впала з велосипеду, зламала тазостегновий суглоб. Добре, що телефонна будка неподалік, визвав швидку. Лікар запропонував поїхати з нею, дати покази, як це трапилося. Там ніби й не було причини впасти, чи вона на когось задивилася, чи, щось інше. Саме в той час він поспішав на автобус, мав їхати на роботу, до зупинки залишалося метрів десять, як таке сталося з дівчиною. Як міг не помітити, коли падала, то пролунав скрегіт й відразу гуркіт. І так гучно скрикнула, як було не почути, хоча рух машин й не зупинився.
Її чорні очі, благали про допомогу. А згодом декілька раз провідав у лікарні. Коли лишалися на одинці, брала за руку, такий ніжний погляд і запитання, коли прийдеш? Не міг відмовити, не байдужий до чужої біди.
Йому тоді, лише минуло двадцять років. Ніколи й гадки не мав, щоб так рано одружитися. Та прийшов одного разу до неї додому, цього разу вона сама відчинила двері, радісно повідомила, що вдома батьків не буде, поїхали на дачу. Ох та молодість, палкі поцілунки і обійми, а потім ніч. Чи хотів, щоб сталось те, чого не виправиш? Мабуть ні! Але її ніжність тіла, шепіт на вухо,
- Лицар моєї мрії, мій Геракл.
Не втримався, в жилах кров кипіла, шалена пристрасть спокусила на гріх. То було лише один раз та за місяць новина, буде дитина. Ось таке кохання, чи то кохання? І часом так важко на душі, коли згадує ту ніч і все немов хтось переслідує його, хочеться озирнутися назад, здається, що десь щось загубив, у в житті щось пропустив.
Та час летів і вже радів, як син і донька, між ними рік різниця, збирали для обох волошки в житі. Здавалося й щасливий, чого, ще треба. Ось так і склалося сімейне життя. Більш-менш у злагоді, в достатку. Вона вчителька української мови, а він найкращий слюсар на заводі. Від заводу отримали квартиру, то ж живи та й тішся, як іноді казав йому батько,
- Я в твої роки, цього не мав.
Путівка…. думки, як рій бджіл в голові, легке хвилювання. А цікаво, як там є танці, чи немає? З дитинства любить танцювати, у школі ним тішилися, найкращий танцюрист. На жаль, в дружини не було такого великого бажання навчитися так танцювати, як він. Але дітей, які навчалися в початкових класах, навчив танцювати вальс і фокстрот.
Непомітно пролетів час, автобус під'їхав до приймального відділення санаторію.
За пів години Михайло зайшов у кімнату, за столом спілкувалися двоє молодиків. Хлопці відразу встали, один з них, високий на зріст, подав руку,
- О! До нашого полку прибуло. Я Павло, а це Денис, будемо знайомі. Він представився хлопцям, оцінюючи, позирав на кожного, мабуть по років двадцять п`ять, не більше. І роздягаючись, весело,
- То я для вас, напевно, як дядько. Не дуже підійду до компанії, мабуть захочете жінок приводити.
Хлопці переглянулися, обоє засміялися.
- Та ні, ми не по цій часті, так розважитися можна буде, потанцювати,а щоб дружинам зраджувати, то ні, приїхали відпочити, - весело сказав Павло .
- Та і це ж небезпечно, - підтримав розмову Денис.
- Ага, то ви одружені, це вже добре, а за фахом хто? І звідки родом ?
- Ми з Донецька, обоє шахтарі, - поспішив сказати Павло, - А ви звідки?
- Я харків`янин… на ХТЗ слюсарем працюю. Значить всі трударі, то ж будемо відпочивати. А, що до танців, я б теж туди з задоволенням пішов та боюся мені пари не буде, туди напевно одна молодь ходить. Так, тільки давайте звертатися на "ти", що хіба такий старий?!
У перші дні відпочинку, після масажів, хвойних ванн, які призначив лікар, у кімнаті всі спали. Іноді хлопці веселили Михайла, розповідали про свої походеньки, а часом згадували про роботу. Дивився на них й думав - невже я таким був десять років назад. Дивувався їх безтурботності, часто в кімнаті лунав сміх, розповідали анекдоти, жартували один над одним. Ввечері, сидячи за столом, грали в доміно, до пізнього вечора чаювали. Лежачи в ліжку Михайло любувався видом за вікном. Іскриться сніг від світла, що падає з вікна, а далі наче вхід у дивовижну зимову казку, заворожували ялини вкриті пухнастим, білим снігом. Поневолі Михайло згадав дитинство, як у ліс по ялинку ходив з батьком, по пояс провалився в сніг. І ледве витягнув ноги з валянками, в яких вже було повно снігу. А згодом, вже вдома батько знімав їх і сміявся, ти як той »Мужичок - с ноготок» в Некрасова. Діставшись додому, батько натер ноги горілкою, вважав, це перші ліки в такому випадку. Мама приготувала пахучий чай з м’ятою й калиною.
2
Одного вечора, Михайло дрімав у ліжку, насолоджувався безтурботністю. Здавалося вже й відіспався за всі роки, хоча минув лише тиждень. Під подушкою чергова, за ці дні прочитана книга. Воно б напевно вже по стежках пройтися, якось по окрузі помандрувати, чи до лісу пройтися, все набридло, ніби в заперті. І тут різко відчинилися двері, обтрушуючи з себе сніг, ввалились хлопці. Розчервонілі обличчя осяяні щастям, радісний сміх. Михайло присів на ліжко,
- Бачу такі веселі, ви, що може в сніжки грали, як ті діти?
Хлопці роздягаються, хитро позирають на нього. Павло морщить носа, задоволено показує всі свої тридцять два зуба й до Дениса,
- Що повідаємо цьому самітнику де ми ходили, що робили?
Денис вже впав на ліжко,
-А чому й не розповісти, думаю не вкраде наших партнерок. Тут такі танці, закачатись, правда клуб не видний, а в середині так комфортно, просторо і людей на любий смак, від вісімнадцяти років й до сімдесяти, це точно.
- Мені сподобалися танці. До речі, там є такі, що чомусь не танцюють, а тільки зирять на кожного, напевно оцінюють, - підтримав розмову Павло.
Він дивився на хлопців, дивується, такі веселі! Напевно подруг собі знайшли, запитав,
- Ви навкруги не ходіть, зізнавайтеся, що познайомилися з дівчатами, чи з молодицями?
Павло пригладив чорнявого чуба, в його очах грали бісики,
- Та ні, не подумай, щось такого, куди, чесно кажучи, може потягнути, але ми просто познайомилися з двома дівчатами. До речі, кажуть не заміжні, хоча на вид по років двадцять три, може двадцять п’ять, думаю не більше. Доволі симпатичні, стрункі, з красивим бюстом, обидві русяві, вони з Харкова, твої землячки.
- Правда хто за фахом, ще не дізналися, але приємні і веселі дівчата, здається подружки, гарно танцюють,
- добавив Денис.
Вони ще з годину гомоніли, розповідали про ведучого, що проводив деякі конкурси. Коли вкладалися спати, Павло запитав Михайла,
- Ну, що тобі не сумно книги читати та валятися на ліжку, може завтра з нами підеш, казав, що любиш танцювати. Ми тобі там підберемо молодичку, вибір є, яку захочеш.
Денис, перевертаючись у ліжку, пробурмотів,
- Ага, худі є і є високі, як жердини. Є низенькі і кругленькі бочечки.
Всі засміялися та він продовжив,
- Ні серйозно кажу, є красиві, гарні, як булочки пухкі, так би й вщипнув котрусь, чи поцілував.
В кімнаті знову сміх. А за вікном наче біла ніч, місячно, на ялинках іскриться сніг.
3
Наступний день видався сонячним, не дуже морозним. Після сніданку, Михайло вирішив пройтися до залізничної станції. Дорога проходила вздовж лісосмуги. Під ногами скрипить сніг, йшов по проїжджій частині, бо хто б там зробив стежку, як снігу лежало по коліна. Чарівні сосни й ялини виблискують на сонці. Деінде сніг осипається, чи від сонячних променів, чи від ваги, тихо спадає донизу. Раптово вибігла білка, наче зустрічає його, в різні сторони полохливо вертить головою, зупинилася навпроти нього, здалося й не думає тікати. Посміхаючись зупинився, яка ж краса, оцю би красу дітям побачити. Намацав в кишені пряник, який давали до чаю й присівши, поклав на сніг. Довго чекати не довелося, білка за мить схопила пряник й зникла посеред дерев. Тихо засміявся,
- Яка ж проворна. Шкода горіхів не маю, а от цукерки тобі напевно не можна.
Непомітно дійшов до станції, вирішив взяти квиток додому, хоча, ще й залишилося багато днів до від`їзду та все ж коли вже тут, чого чекати.
За вікном вечір. В кімнаті хлопці кропилися парфумами, всі троє збираються на танці.
Можливо б і не пішов та хлопці так наполягали, так хвалили, сказали, що не пошкодує та й скільки вже можна одному сидіти.
В залі людей багатенько. І справді здивувався, коли побачив чоловіків й жінок різного віку. Хтось сидів на стільцях, а дехто компанією зібралися в коло, час від часу линув сміх, який губився в ритмі музики. Павло з Денисом привели своїх вишуканих дівчат; скромні, обидві русяві і обидві чорноокі. Одягнені в гарненькі в’язані сукні, які підкреслювали їх красивий стан. Павло взявши партнершу за руку,
- Ось це наш дядько Михайло.
Відразу всі засміялися. Потім він продовжив,
- Знайомтеся, це Таня, а це Люба.
У дівчат на щоках рум`янці, в зіницях веселики, помітний блиск.
Таня відразу почервоніла, часто кліпає очима, защебетала пташкою,
- Ви нічого не подумайте, ми вашим хлопцям просто партнерші, більше нічого. Вони так танцюють! Так танцюють! Так гарно, що нам підходять.
І зажавши нижню губу, моргнула до Дениса. Вже всі сміялися.
В цей час з магнітофона линула розслаблююча музика, за якусь мить вгамувала легке хвилювання. Раптово, щось заскрипіло, зазвучав вальс. Хлопці одночасно взяли своїх подруг під руки, сміливо попрямували в середину залу.
На душі війнуло молодістю, той вальс збудив спогади про школу. Михайло задивляється на пари і немов сам з ними злітає й кружляє, від задоволення час від часу закриває очі. Майже не було пауз, музика змінюється на пісні. Немов полинний напій попав у душу, чому дружина так не любить танцювати? Адже це так чудово, хоча б на якусь мить себе відчути птахом!
У залі веселі присутні, жваво витанцьовують під пісню «Тиха вода». В нього від стояння, аж ноги заніміли, переминається з ноги на ногу, роздивлявся присутніх. Під пісню «Лада» в центр залу вийшли дві молоді особи, розпочали танець. Одна дівчина з каштановим волоссям, що прилягає на плечі, у синій сукні в мілкий горошок так легко, піднесено танцює, цього не можна було не помітити. Вона відчуває кожну ноту, вишукано виконує рухи, присутнім дарує усмішку. Дивно, але вона заінтригувала його своєю поведінкою. Його очі шукають її серед танцюючих пар. Тепло сповило серце, на душі так радісно й легко-легко стало. Яка краса, не кожна може так танцювати. По закінченню танцю, задоволені хлопці з дівчатами підійшли до нього. Розчервонілі, веселі, позирали один на одного. Таня переводячи подих, співучо, мов під музику, яка щойно розпочалася, сказала,
- То ви хоч присядьте. Чого не танцюєте? Он скільки файних жінок, дівчат, молодиць, як квіточок в житі, яку хочеш вибирай, є і худенькі й пишні.
Від компанії по залу рознісся гучний сміх, привернув увагу відпочиваючих. А Михайла, як облили окропом, за мить почервонів, втягнув голову в плечі, наче хотів сховатися. Та відразу ж опанував себе після її слів, з під лоба позирнув в сторону, де стоїть та дівчина у синій сукні в горошок.
Павло торкнув його рукою,
- Ну, що йдеш,? Якусь запросиш, чи будеш нудьгувати?
Своїх п`ять копійок відразу вставив Денис, протяжно й неголосно,
- О! Я помітив на яку він позирає, помітив.
Михайло, махнув рукою, перебив його,
- Ні, я піду, на сьогодні досить розваг!
4
Швидкою ходою прямував до виходу. Йому й самому здавалося, що він тікає від неї. А чого й не знати, боявся озирнутися. Вийшовши на вулицю, полегшено перевів подих, відчув, як шалено билося серце. Але намагався йти швидко, наче його хтось мав догнати. Так, завтра піду на переговорний пункт, передзвоню, дізнаюся, що там вдома, як діти, що нового, його підганяють думки. Згодом заспокоївся, йшов тихіше, прислухався до скрипіння снігу. Неподалік біля ліхтаря цілувалася пара, відчув короткий спалах обличчя та то ж від думки, яка миттєво врізалася в мозку, а які в неї уста, відчути б той поцілунок, зазирнути в її очі. Різко підхопив жменю снігу, ним вмив обличчя. Ой, що це в голову лізе, а перед очима її стан у синій сукні.
Було досить пізно, коли Михайло почув, що прийшли хлопці. Довго вертівся в ліжку, ніяк не міг заснути. Але закрив очі, щоб не спілкуватися, хотілося забитися в куток й позбутися думок, які переслідують, не дають спокою.
Минуло три дні. Після переговорів з родиною Михайло в гарному настрої, прямував у їдальню. На сходах помітив її. Пізнав по зачісці, адже без головного убору. Біленька шуба з пухнастим білим шарфом, їй пасує до обличчя. Відразу думка, чи когось виглядає і зупинився, вдає, що на когось чекає. До неї підійшла жінка, років п’ятдесяти, усміхнувшись щось сказала до неї і вони разом зайшли в їдальню. Цікаво, до цієї пори сама, без пари. З такою умілістю до танців, вже можна було й знати собі партнера, як кажуть хлопці. Підкралась злоба на самого себе, чого думки за неї, швидше би вже додому.
Цього вечора хлопці звали його на танці, але він вирішив залишитися в кімнаті. Тримаючи в руці чергову книгу з бібліотеки, намагається читати. Перед очима букви, наче й читає та осмислити, сприйняти прочитане не вдається.
Пройшло більше години, з пересердя запхав книгу під подушку, намагається заснути. На мить закрив очі, перед ним вона в тій шубі і така гарна, а очі красивої форми, зелені, чаруючі . Пригадав, що колись читав, що такі очі у давні часи асоціювалися з відьмами й чаклунками. Ну, от заспокоїв себе, нарешті розібрався чого мене так тягне до неї. Але ж хотілося взяти її під руку і повести в чарівну музику вальсу, кружляти, забути про все на світі. Чи дрімав, чи ні, на якусь хвилину наснився сон, вона в синій сукні в горошок, серед квітучих соняхів. Усміхнена, уста кольору стиглої вишні, в очах сонячний відблиск. Йому здається, що наближається до неї, а вона йде в поле поміж соняхи і раз-по-раз озирається до нього. Уві сні бачить себе, розчервонілого, в блакитній сорочці, руками розштовхує соняхи, йшов, але не міг наздогнати.
Раптовий гучний сміх… він відкриває очі. Хлопці руками прикрили роти, Павло зіщулився,
- Ой, вибач Михайле розбудили…
Не мав наміру, щось сказати, чи запитати, тільки втер спітнілий лоб, пригадав сон, трохи сердито киває рукою,
- Йдіть до біса, такий сон перебили. Не могли пізніше повернутися!
Денис присів біля нього,
-А я знаю, як її звати…
- Кого її ? - немов не розуміючи про кого мова, запитав Михайло.
Тут Павло, ледь всміхаючись, потирає руками,
- Ну та, до якої ти не байдужий. Думаєш не помітили, як ти дивився на неї, як кіт на сметану. До речі, я сьогодні її запросив на танець, гарно кружляє, легенька, як перлинка, до того ж така симпатична, приємна панянка.
Михайло зіскочив з ліжка, відійшов до вікна,
- Хлопці не будіть в мені звіра, щоб я вам пару гарячих слів не сказав. То вже кажіть, яке ім`я й звідки вона? Думаю дізналися.
Роздягнений Павло вкладається в ліжко,
- Поїзд поїхав. Ти змарнував час, вона не з нашого заїзду, нам тут ще два тижні відпочивати, а вона за тиждень повертається в свої Суми. Сказала, що не заміжня, але подробиць не знаю, а звати Маргарита. Таке гарне ім'я, схожа на квітку.
Михайло повернувся в ліжко, простирадлом вкриває голову, незадоволено до хлопців,
- Можна було й не дізнаватися! Досить, нехай хоч завтра їде.
Різко повернувся до стіни.
Шкода, кепська новина, в душу підкралося розчарування . Закриваючи очі, вмовляв себе заснути. Та знову перед ним її обличчя, зелені очі, заворожують.
Чи ніч для сну минула, чи для спогадів, шалено билося серце. Суми, він там в армії служив. Ходив у звільнення, навіть бігав в самоволку, за морозивом для всіх. І чому її не зустрів? Слово незаміжня, відгуком у голові. За вікном чиїсь голоси, вже світало, лише тепер його здолав сон.
5
Наступного дня він був не в гуморі, безпорадний погляд дивував хлопців. Йому не хотілося згадувати службу, вважав, що це не цікаво й нікому не потрібно. Хлопці вирішили не чіпати чоловіка, навіщо підкидати дрова в той вогонь, що палає.
Після вечері хлопці з дівчатами поспішили до клубу на фільм; За двома зайцями. Пропонували піти з ними, але він зі скривленим обличчям лише махнув рукою, пішов по стежці. Під ногами скрипить сніг, іскриться від ліхтарів. Ні, не визиває задоволення, не зігріває білизною, а дратує. Як хлопчисько намагався його зачепити носком черевика і відкинути подалі. Зробивши кілька кругів по території санаторію, ноги привели до клубу. З одної сторони будівлі з вікон проникали голоси, йде фільм, зробив висновки. За мить був біля парадного входу. В танцювальному залі хлопців не було. З’явилося бажання відірватися по повній, щоб не бачили його, не засуджували.
Звучала легка танцювальна музика. Заворожує темп, ллється тихим струмком води, а то повільно підноситься, кличе в політ. Він відразу її помічає. Рішуче, через весь, ще не заповнений зал, йде до неї.
До обличчя відчуває гарячий приплив крові, хвилюється та все ж запрошує на танець. Вона ж наче чекала на нього, мило усміхається, на згоду кивнула головою.
І де ця сміливість в мене взялася - здивувався собі. Приємне відчуття при дотику її руки і стану, яка ж легенька, ну справжня пір’їнка. А парфуми… на якусь мить сп`янів, хотів спіймати її погляд. І ось її зелені очі, ледь-ледь втримався на ногах. Ні-ні, він ніколи в житті не знав такого відчуття, втопитись би в її очах, потрапити у теплі обійми, відчути смак поцілунку.
Кружляють у залі, неначе зовсім одні, ні кого не помічають. При рухах, її волосся розвівається. Вона здається іще гарнішою, привабливішою.
Але, на жаль, закінчилась щаслива мить, вона забирає руку. Чи й чув ту музику, чи ні та зрозумів, що танець закінчився і вона направляється йти в сторону.
- О ні! Будь ласка, ще один танець, прошу вас.
На обличчі мила усмішка, тихо сказала,
- Я Маргарита, будемо знайомі.
Подала руку.… хвилини щастя, в танці відчуття злету. Згадалися рухи молодості й вони піддалися спокусі танцю, знову кружляють у вальсі. Йому здається, відчуває її серцебиття. О, де ж та молодість. Невже я знайшов те, що не давало спокою, що часто переслідувало мене, те що загубив.
Але танець закінчився, він провів її до місця, де вона стояла раніше й відразу помічає своїх хлопців.
Чемно подякував, попрощався з нею, чомусь, так і не сказав їй своє ім’я. Не озираючись, шмигнув до роздягальні, поспіхом накинув пальто, як хлопчисько вискочив надвір.
Холод миттєво проник за комір, зморозило вологу спину, все тіло злегка тремтить. Він немов тікає, тікає від самого себе, його переслідують гріховні думки. Та ні - ні, себе умовляє, не посмію.
Хлопці пізно повернулися. Михайло мило, мов дитя, сопів в ліжку
- От боягуз, чого від нас було тікати, - гучно помітив Павло.
Денис кивнув рукою,
- Та нехай спить, не чіпай, не всі так можуть, як ми, потанцювати й розійтися друзями. Можливо чоловік гарячий, для нього це катівня, брати в обійми і стримувати гріховні бажання.
- Твоя правда, - підтвердив Денис, тихіше продовжив,
- Можливо вдома не наситився коханням, а зрадити не хоче, не наважується. Кажуть в житті так буває, ми всі різні.
6
За вікном ранок, хлопці не зачіпали теми про танці, наче там його й не бачили.
Три дні поспіль Михайло мовчки лежить у ліжку, перегортає сторінки книжки. Хлопцям дав зрозуміти, що нікуди не піде.
Пройшло, ще два дні. Після обіду, Павло трохи затримавшись, наздогнав Михайла надворі, не зміг змовчати,
- Мені все одно, але хочу, щоб ти знав - вона завтра після обіду від'їжджає. Це бабське радіо передало. Ти коли з нею танцював, хоч поспілкувався?
В Михайла немов перекрило подих, кашлянув, потім трохи хвилюючись, ледь примруживши очі,
- Хлопці, це мої справи. Іноді ми відчуваємо, що колись не знайшли свого щастя, але тепер той час вже не повернути. А те, що маю в житті, буду цінити. Не завжди зорі в небі лягають так, щоб долі поєднати, на жаль, іноді буває інакше.
Різко розвернувся, йшов до виходу санаторія.
Наступного дня, після обіду, Михайло поспішаючи вийшов з їдальні. Неподалік, до автобуса поспішали люди з валізами. Він відійшов в сторону, за ялинку, спостерігає, як Маргарита, з невеличкою валізою, йде до автобуса. Поруч з нею, ледь поспішаючи, йшла та сама жінка, що стояла біля їдальні. Вона їй, щось розповідала, час від часу розмахує рукою. Та він помітив, що Маргарита декілька раз озирається назад і зупиняючись вертить головою, ніби когось шукає.
Минав останній день відпочинку, Михайло вирішив раніше поїхати додому. Чого, ще тут ніч кукувати? Відколи поїхала Маргарита, сон тікає від нього. Стискається серце, чому доля так вирішує, чому інколи не ті дороги з`являються на шляху?
Автобус ущент заповнений пасажирами з валізами. Михайло біля вікна, задивляється на сніг, на ялини й сосни, а йому ввижається вона, та симпатична панянка в синій сукні.
2019 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848047
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2019
Дивлюсь на небо, там літає лелека,
Вразлива думка, то ж дорога нелегка,
Чого чекати пташині і не знати,
Все ж віра в краще, знов погляне до хати.
Молода пташка, то ж є підтримка й ненці,
Серед хмарин, вмить вишикувались клинці,
Вечірнє сонце, нехай крила не спалить,
А ніч зоріє, хай доріженьку стелить.
Де-не-де трави, схилились у поклоні,
Кленовий лист… падав, роси в передзвоні,
Забави осені, птахів проводжають,
Доріг безпечних, їм на шляху бажають.
Холодний вітер, все ж підтримав вітрила,
Зірка світанку сяє, є віра й сила,
Оселі білі, вже зникали далеко,
Тож хай щастить у дорозі, вам лелеки!
08.09.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2019
Стежина вдаль…. вздовж барвінкове листя,
Лежить печаль, як росяне намисто,
Не виграє, ні сріблом, а ні златом,
Травичка сонна вкрилась оксамитом.
І плине запах… легко над землею,
Холодний подих й свіжість несе осінь,
Туман, біленький, приліг на алею,
Земну красу, мов відділив і просинь.
В обійми вітер, з ніжністю в спокусі,
Узяв мене, рано вийшла на ґанок,
Лишивши слід, вкотре в моїм волоссі,
Зустріла я, полум`яний світанок.
08.09.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847829
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2019
Теплом серпневим насолодились,
Смалило сонце з самого ранку,
Ромашки зблідлі, ледь похилились,
Таїли мрію, раді світанку.
А чорнобривці, в пишнім віночку,
Мов пригорілі, кволі пелюстки,
Давно чекають на росиночку,
Ніч прохолодну, стрінуть залюбки.
Котилось сонце, ближче до ставу,
А там і захід, не за горами,
Цвіркун вже вибрав, вміло октави,
Пісні веселі , линуть степами.
Принада нічки - божий дарунок,
Вологий подих, сповиє землю
Придасть їм сили й мов п`янкий трунок,
Задуху зніме й дасть роси краплю…
25.08.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847611
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2019
Я гадала, що ніколи,
Не ходитиму до школи,
Люблю вранці повалятись,
В ліжку з лялькою погратись.
Щось розбила мене заздрість,
Невзначай уздріла радість,
На очах у всіх маляток,
В хлопців усмішку й в дівчаток.
Такі гарні і красиві,
Мені видалось щасливі,
Тож такою хтіла стати,
Теж до школи завітати.
От тепер я втіху маю,
Йду й багато чого взнаю,
Хоч надворі нині осінь,
Заплітаю вміло коси.
В мене бантики яскраві,
У матусі очі славні,
Вона тішиться, щаслива,
Каже дівчинка вродлива.
Тож неуком не зростаю,
Я до школи поспішаю,
Краще всіх буду навчатись,
Всі науки пізнавати!
Вересень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847481
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2019
Цінуйте те, що ви раненько встали,
Що від сну вас, вже Боженько розбудив,
Коли ж вночі міцненько засинали,
Від усіх бід, посланець огородив.
Адже у кожного, з нас, свято своє,
Що лиш проснувся, відчуєш, що живий,
Мабуть радієш, що на цім світі є,
Душа співає, вже й щасливий такий.
Блаженний бачить, даль, небесну просинь,
Не чорні хмари з кіпоттю і димом,
Хоч й підступає золотиста осінь,
Младі лелеки, ще кружляють клином.
Пташині звуки,чом не порадіти?
Яскраве сонце, зиркне у світлицю,
І роси - перли припадуть на квіти,
Від того щастя, засяють зіниці.
Рясні ромашки, уздовж по стежині,
Тобі навіють, спогад про кохання,
Як слухав вечір, пісні солов`їні,
Тоді й розвіються смуток й вагання.
Червоні маки, що поєднали вас,
Серця зігріють і зближують долі,
Засяють зорі й немов танцюють вальс,
Під сяйвом місяця, в нічнім простОрі.
Всякчас у кожного в оселі є свято,
Воно, все ж різне, яке, я не знаю,
Тож повтішаймось, стрінемо завзято,
І я усіх із цим щиро вітаю!
18.08.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=847295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2019
/слова до пісні – у темпі
подібному до пісні «Девочка Надя»/
Золотистий обрій. Вечір у тумані,
Павутинні думки, я наче в дурмані,
Верба хилить коси, тихенько торкає,
Хоче щось сказати, чи мене втішає,
Верба хилить коси, тихенько торкає,
Хоче щось сказати, чи мене втішає.
Споришева стежка, йде до мого серця,
Обігріє душу, жду тебе невперше,
Обнадій кохана, мене й цього разу,
Підемо обнявшись до нашого саду,
Обнадій кохана, мене й цього разу,
Підемо обнявшись до нашого саду.
Літній теплий вечір, буде не останній,
Нашепчу на вушко, зізнаюсь в коханні,
І загляну люба, в звабливі зіниці,
Мов нап`юсь водиці з рідної криниці,
І загляну люба, в звабливі зіниці,
Мов нап`юсь водиці з рідної криниці.
Мабуть дочекався, немов птах злітаю,
Це ж ти йдеш назустріч, серцем відчуваю,
Ти моя троянда, під місячним сяйвом,
Доленька щаслива, далі підем разом,
Ти моя троянда, під місячним сяйвом,
Доленька щаслива, далі підем разом.
***
Доленька щаслива
/ або в такому варіанті,
приспів трішки веселіше/
1
Золотистий обрій…. Вечір ледь в тумані,
Думки павутинні, я наче в дурмані,
Верба хилить коси, тихенько торкає,
Хоче щось сказати, чи мене втішає.
Приспів
А чи дочекаюся, а може і – ні,
Хто за свідка стане нам – чарівниця ніч,
Тож вона господарка - ворожка нині,
Хай на краще зміниться все в житті моїм.
Хай погода не примхлива,
Наша доленька щаслива,
Соловейко заспіває,
Буду знати, що кохаєш!
2
Споришева стежка, йде до мого серця,
Обігріє душу, жду тебе не вперше,
Обнадій кохана, мене й цього разу,
Підемо обнявшись до нашого саду.
Приспів
А чи дочекаюся, а може і – ні,
Хто ж за свідка стане нам – чарівниця ніч,
Тож вона господарка - ворожка нині,
Хай на краще зміниться все в житті моїм.
Хай погода не примхлива,
Наша доленька щаслива,
Соловейко заспіває,
Буду знати, що кохаєш!
3
Літній теплий вечір, буде не останній,
Нашепчу на вушко, зізнаюсь в коханні,
І загляну люба, в звабливі зіниці,
Мов нап`юсь водиці з рідної криниці.
Приспів
А чи дочекаюся, а може і – ні,
Хто ж за свідка стане нам – чарівниця ніч
Тож вона господарка - ворожка нині
Хай на краще зміниться все в житті моїм.
Хай погода не примхлива,
Наша доленька щаслива,
Соловейко заспіває,
Буду знати, що кохаєш!
4
Мабуть дочекався, немов птах злітаю,
Це ж ти йдеш назустріч, серцем відчуваю,
Ти моя троянда, під місячним сяйвом,
Доленька щаслива, далі підем разом.
Приспів
Зустрічі радіймо й нічці чарівниці,
В ніжнім поцілунку солод полуниці,
Вірна любов вічна, вдвох маємо крила,
Хай все буде добре в нас, доленька щаслива,
Хай погода не примхлива,
Наша доленька щаслива,
Соловейко заспіває,
Буду знати, що кохаєш!
05.08.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2019
Рукою ніжно, торкнусь, скрізь виснажені трави,
Ледь - ледь схилилась, мов просить сонце зупинитись,
Вгомонить спеку, не наносить болючі рани,
Запросить дощик, хоча б трішечки оброситись.
Цілунок сонця, аж пече, вже змінив кольори,
В темно - зелений, місцями в сірий й бурштиновий,
А в неї мрія, зирне довкола і догори,
Нехай би випав, навіть маленький, випадковий.
Завмерло все, в степу не видно комашні й птахів,
Й сховався вітер, десь далеченько, в сумнім лісі,
Земля, аж стогне, від задухи, жде вологих днів,
Червоні фарби, вкрили кущі й клен при узліссі.
Лелека бродить, все ближче і ближче до ставу,
А води діткам, чи й має сили наносити
Як у гніздечку вгамувати сімейку жваву?
Від спеки певно, влаштувать душ, гарно полити.
.
Сама чекаю, врешті коли ж відійде спека,
Щоб щем під серцем зник! У душі б радість відчути,
Дощу діждатись. Тішилася б, як той лелека,
І трави зморені в росах, всі позбулись смути.
28.06 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2019
/ cлова на музику пісні »Чорнії брови, карії очі»/
Нічка зоріє. Серденько мліє,
Сон десь блукає й геть спокій утік,
Примхи любові не кожен знає,
Солоду уст і шалених утіх,
Примхи любові не кожен знає,
Солоду уст і шалених утіх.
Ти ясна зірка - горда цариця,
Небесний ангел моєї душі,
Хочу тобою насолодиться,
Нас не розлучать й холодні дощі,
Хочу тобою насолодиться,
Нас не розлучать й холодні дощі.
Чуєш чекаю, прийди кохана,
Серденько тьохка, як пташка в гаю,
Буду любити, квітко жадана,
В нашій хатині, в сімейнім раю,
Буду любити, квітко жадана,
В нашій хатині, в сімейнім раю.
Згадую очі, з розуму зводять,
Звабливі, світлі, мені дорогі,
Думки раптово, в спокусу вводять,
Ні я не хочу, кохати другі,
Думки раптово, в спокусу вводять,
Ні я не хочу, кохати другі.
Жду не діждуся, як ранком сонця,
Й свіжого подиху, в травах роси,
Тож нехай дні, нам радість приносять,
В щасті полинем в небесную синь,
Тож нехай дні, нам щастя приносять,
В щасті полинем в небесную синь.
Прийди кохана, повірю в долю,
Разом послухаєм, тишу нічну,
Зіронько люба, хай зацілую,
Весь вік кохатиму, тебе одну,
Зіронько люба, хай зацілую,
Весь вік кохатиму тебе одну.
04.08.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846410
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2019
Рахую дні і години теж,
Чомусь хандрі й досі нема меж,
І ніжне сонце, не потішить,
Хоч у вікно і сяйвом світить.
Ото, хандра - справжній банний лист,
Чи ти від неї і знайдеш хист?
Немов сповита в павутинні,
До хмар торкнутися би синіх.
Й злетіти з ними, бачити світ,
Знайомим слати - щирий привіт,
А із обіймів, як вирватись?
Визвати дощ, з ним посміятись.
Змити б хандру, десь у небуття,
Щоб знову стало все до пуття,
Жити й радіти квітам, йому,
Відчуть у серці теплу весну.
Й відповісти вже на той дзвінок,
Піти назустріч - лиш один крок,
А він чекає, точно знаю,
Я ж від вагань дуже страждаю.
Бажання є хандру прогнати,
Й як колись, вірно кохати.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2019
Серпневий вечір, по обрію мостився,
Зоряну нічку запрошував у гості,
А в полі сонях, так низенько схилився,
Несе сховавши, промінчик сонця в осінь.
Горобці пильні, стежать за небосхилом,
Все підлітають й ледь сповиті в жовтий цвіт,
Вмить доторкнувшись, різко здіймають крило,
В круговороті влаштували зореліт.
Вітер приніс, вихором, вологий запах,
Вечірня втіха… геть тікала спека,
У небесах, гриміло, іскрило, спалах,
Тішився сонях, обійде небезпека.
25.08.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846116
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2019
Багрянцем ніжно зайнявся небокрай,
Помітно зорі, сяють вечорові,
Кохана йдем, у храм світла й любові,
Нас ясний місяць, поведе в дивний рай.
Зігріє душу, стежка барвінкова,
Хоч десь і небо крають громовиці,
Твій ніжний погляд й звабливі зіниці,
Неначе пісня - мами колискова.
Твої обійми - сонячне проміння,
На душі спокій, тікають печалі,
Нам ніч розсипле, пелюсткові чари,
Веде у казку, розвіє сумління.
А соловейко, нам пісню щебече,
Ніжне торкання, п`янкі поцілунки,
Солод спокуси, привороту трунки,
За всіх на світі, мені ти дорожче.
Сховала тайну зіронька ранкова,
Ми у обіймах, у чудному раю,
Слова ласкаві, шепочу «кохаю»,
У храм любові, до себе украду.
06.08.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2019
Розчинився у повітрі, п`янкий запах м`яти,
А горобчики цвірінькають, жваво вдовж хати,
Ото літо, насолода, всім радість приносить,
І вона, життям тішиться, як сонечко сходить .
Все ж думки, як п`явки діють, аж сльози на очах,
Була молодість яскрава, літала на крилах,
У одній кімнаті нині, у вікні шмат неба,
А у другій лиш сопіння, в діда ж до сну зваба.
Вить по хаті, немов привид, муха залетіла,
В голові рій копошиться - жити так хотіла?
І не снилось й не гадалось, підкралася старість,
Он сусідка молоденька, охоплює заздрість.
Відспівало тепле літо й весна - красна, спогад,
Та все ж добре, що не одна, у кімнаті ж є поряд,
Те мовчання на шматочки, душеньку ріже й рве,
То за щастя, добра пам`ять, ніколи не зітре.
Тож прийшло кохання,ласка,пісні колискові,
Під парканом, на обійсті й зірки вечорові,
Воркував, тоді, як голуб, притулявсь до щічки,
А по травах, іскрились світлячки, раді нічці.
Мов купалися у квітах, їли полуниці,
Як у пташки, серце співало, світять зіниці,
Оце й жить надихає, із старістю боротись,
Про старого в клопотах, із цим треба змиритись.
У душі, все ж гнів й образу, таїть на білий світ,
Чом кохання істинного, такий короткий вік.
08.08.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845397
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2019
Ні, я не маю, ніяких забаганок,
Лише бажаю, стрічать кожен світанок,
Світлий, барвистий в вишневій вишиванці,
Здійнялись ввись стрімкі промені – посланці.
Стрічки злотаві, мов феєрверків іскри,
Чарівне небо, у смужках гами хмарки,
Несуть землиці звістку, про ясний ранок,
Сріблясті роси й мені ляжуть на ганок.
У квітах, травах, бурштинові засяють,
Із легким вітром на сонечку заграють,
Як під звук скрипки, чи під фортепіано,
Спів солов`їний, то потрійне сопрано.
Пробудить ріки, ліси, гаї, долини,
Дзвінке звучання, вже й на очах сльозини,
Ні, я не маю, ніяких забаганок,
Жага завжди, щоб мирний бачити ранок….
Жити щасливо, радіти сонцю, світу
Добру, любові, щоб все на серці літо.
10.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=845111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2019
1
Ранок… небо синє й чисте, жодної хмаринки. Дерева в сонячному промінні виблискують сріблом, при землі трави й квіти, по них роси переливаються різними відтінками веселки.
Машина мчить на великій швидкості. По обіч дороги то зеленіють посадки, то степ, а то поля з пшеницею та цукровими буряками.
За кермом батько Марини, вони з Вінниці повертаються додому. Вчорашній день приніс хорошу звістку, її зарахували на навчання у Вінницький медичний коледж, на сестринську справу. Радощам не було меж, давно мріяла стати медсестрою. Хоча їх сім’я,як кажуть люди, не з бідних, але на навчання в інституті, дівчина не мала бажання витрачати час. Одного разу попередила батьків,
- Сім років навчатися, це не для мене, саме молодість, хочеться погуляти, а йти зубрити науки, ні-ні, вибачайте та це не моє.
Все вирішиться одного травневого вечора, ще до екзаменів у школі. Щодо навчання доньки, батьки сперечалися між собою. Батько наполягав на навчанні в інституті, а мати не хотіла надовго віддавати своє єдине чадо. Вважала основне дівчині вдало вийти заміж, а там життя покаже.
У школі, хлопці називали її красунею і не дарма, адже вона й насправді мила, вродлива дівчина, до того ж майже завжди весела, вміла до себе привернути увагу. Але дуже самолюбива, мати боялася за її поведінку. Дівчина дивувала хитрістю, підступністю, інколи надто зухвало поводилась. Занадто цінить свої здібності, вважала себе розумнішою за співрозмовника. Особливо це почалося проявлятися при спілкуванні з хлопцями, чоловіками.
Після клопітливого дня, перекусивши в кафе з майбутніми однокурсниками, вони до ранку вирішили подрімати в машині.
На сході ледь - ледь заясніло небо, батько рукою торкнувся її плеча,
- Маринко, будемо їхати, вже світає, може до бабусі в село заїдемо?
Донька, кліпаючи очима,
- Та ми ж домовлялися трохи пізніше їхати, щоб я на ставку скупалася, обіцяв же. Ти вчора з нічної зміни, сьогодні маєш вихідний, куди й чого так поспішати?
Вона повернулася на другий бік, щось тихо, нерозбірливо пробурмотіла. На знак згоди кивнув рукою, відкинувшись на сидінні, прикрив очі, в бажанні, ще трохи подрімати.
2
У піднебессі світанок виграє різнокольоровими барвами. Перші сонячні промені пробиваються із-за обрію, золоті смужки на мить розрізають небо й вже повсюди стає світліше.
Просинається село… все частіше звучить переспів півнів, вже чути ревіння корів, гучне крякання качок, крик гусей.
Вадим перескочив через невисокий паркан з штахетів, стукає у вікно,
- Олег, підйом! Відчиняй, це я!
Гучно калатає ланцюг. За мить, до нього, виляючи хвостом, підбіг пес. Він стрибає, лащиться, стає на задні лапи. Хлопець всміхнувся,
- Що, твій хазяїн спить без задніх ніг? Гайда, давай погавкай! Може тоді почує.
І знову, гучніше стукає у вікно. Злякані в сараї гуси підняли такий крик, що, аж за вухами лящало. За декілька секунд з’являється світло, навстіж відчиняється вікно, Олег висовує голову,
- О! Це ти Вадиме, що пора йти? То залазь! Зараз підемо. Я сам вдома, мої погнали на базар, дещо на продаж повезли.
Хлопець одягається, продовжує,
- Вчора від мами вислухав мораль, бідкалася, треба було вчора порибалити, була б копійку мала. Я був змушений пообіцяти, що сьогодні наловимо риби, то ж завтра хочуть знов їхати на базар. Добре, що раненько йдемо, думаю клюватиме. Ти для мене черв`яків накопав?
Серед горщиків з квітами, закинувши ногу на ногу, Вадим присів на підвіконні.
- Ну звичайно, як завжди. А сестра де?
Деякі речі Олег складає в сумку,
- Тані підвезло, дістали путівку в табір відпочинку, зараз в Кам`янець-Подільському. Хай сестра розвіється, сьомий клас, хоче подалі від усіх, щоб поменше опікували. Щодня дзвонить, каже, що їй там добре, подобається. Так, що цього разу за нами хвостика не буде, самі порибалимо. А якщо хтось з дачників раптом з`явиться, чому б не розважитися. Я взяв приймач, перекусити, пива дві пляшки, чому й не гульнути на радощах, свобода.
Від перших променів сонця золотиться небо. Щоб не обросити капців, трохи підстрибуючи, хлопці йшли босоніж, немов тікали від холодної роси. З одного боку тягнеться посадка, з іншого боку широке поле, по ньому купи скошеного гороху. Веселий переспів пташок піднімає настрій. Настирне бажання якнайшвидше дійти до дороги, що веде до греблі, до ставу.
Сонячне проміння дісталося березового гаю, що на пагорбі. Ніжне зелене листя молодих дерев виблискує, переливаючись, змінює колір, то на світліший, то ледь помітно темніший. Свіжий запах трав і квітів, наповнює дихання, приємна прохолода пестить обличчя. Здалеку чути спів цвіркуна, а зовсім близько в тихій воді ставу, кумкають жаби. Дорога на греблі встелена вапняною мукою, по центру деінде кучерявий спориш. По одну сторону греблі, до ставу лежать величезні бетонні плити, тут і зупиняються відпочивальники, чи порибалити, чи купатися.
Під легким туманом дрімає широкий став. З другої сторони загороджений трав`янистим пагорбом та кількома листяними деревами й пишними шовковицями. За деревами видніються дахи дачних будинків.
По іншу сторону греблі вряд тягнуться пишні кущі шипшини й ніби стіною, розложисті високі трави. Течія річки тягнеться доволі вузьким рівчаком, вздовж якого росте пишне зілля, очерет. Біля двох старих, крислатих верб два водоймища, розділені широкою смугою низького зеленого зілля. Саме тут, подалі від відпочиваючих, хлопці люблять рибалити, адже риба любить тишу. Інколи, якщо більше з рибаків нікого немає, з березового гаю приносили сухі гілки, палили вогнище . І час від часу перебігаючи дорогу, закидали вудочки в став, по черзі наглядали, чи клює риба.
Вони підійшли до свого місця, біля ставу нікого, лише трохи подалі від них, поважно ходить лелека. Він, то підіймає голову, то опускає, як охоронець, спостерігає, що діється навколо.
3
Вадим і Олег щойно закінчили одинадцятий клас. Хлопці спортивної статури, за зростом майже однакові. Вадим смуглястий, охайно підстрижений, чорнявий, з карими очима. А Олег білявий, з ясними смарагдовими очима. Хоча були вони зовсім різні та в селі їх називали братами. Хлопці жили недалеко один від одного, дружили з самого дитинства. Про них казали,
- Просто нерозлийвода.
Не гаючи часу, хлопці у водоймище розставили сітки й пішли до ставу. За п`ять хвилин поплавки плавали на воді. Олег дістав півлітрову скляну банку, в ній м’ясо,
- Ну, що, хай рибка ловиться, а ми перекусимо домашньої тушонки, ще огірочки є. Трохи пізніше побалуємося холодненьким пивцем. Я пляшки у воду поставив.
Вадим із своєї сумки дістає бутерброди з ковбасою, помідори, яйця, хліб, усміхнено до Олега,
- Я й справді проголодався, от що робить ранкова прогулянка. Молоде тіло вже хоче поповнитися калоріями, приступимо.
Минуло пару годин… небо зовсім безхмарне. Не дивлячись на ранковий час, сонце добре пригріває. Від подиху вітру вода злегка рябить, переливається голубим й зеленуватим кольором. Риба в ставку, то далі, то зовсім близько виринає з води і знову зникає. Доволі не маленький целофановий пакет, вже був з рибою. А хлопці, знявши верхній одяг, напівлежачи насолоджувалися пивом. Слухали приймач, працювала радіостанція «Наше радіо». Олег товкнув рукою друга,
- Може гучно? Зроби тихіше, ще рибу злякаєш. Оце ще раз із сіток рибу заберемо та й досить. Сьогодні нам повезло і клює добре, і більше нікого немає. Ми тут, як господарі, щось і дачників не видно.
Вадим підтримує розмову,
- Так сьогодні ж робочий день, напевно на вихідні було цих відпочивальників, як мурах. Бачиш скільки пляшок та пакетів вздовж дороги валяється і он там, на траві. Ото свинота!
За декілька хвилин, увагу хлопців привернув гул. Далеко від них, на початку дороги, зупинився БУС, з нього вийшла молодь. В одного з хлопців через плече висіла гітара. БУС від'їхав по обіч дороги, поміж високу траву й заглух. Нерозбірливо чулися голоси, один із хлопців вирвався йти першим, махав рукою в сторону березового гаю, за ним гуськом прямували інші.
Хлопці переглянули й водночас розсміялися. Олег кліпає очима, його уста скривилися, хитає головою,
- Про вовка промовка. Розважаються. Напевно з міста приїхали.
Привернувши до них свою увагу, відразу помічають зі сторони дач двох чоловіків, які прямували до греблі.
Вадим рукою на голові пригладив волосся, чухає за вухом,
- Треба поспішати. Нам свідків не треба. Хоча здається вони з вудочками, то напевно до ставу, бачиш є бажаючих порибалити.
Хлопці вичікують час, щоб із сіток витягнути рибу, згодом скупатися й повертатися додому. Раптом із - за пагорба показалась червона машина, на невеликій швидкості під’їжджала до ставу. Вадим кивнув рукою,
- Добре, що далеченько від нас. Пішли рибу заберемо, щоб менше бачили. Хоч і не вихідний, але ж літо, канікули, люди їдуть відпочити.
4
Марина хитро примружила очі, ледь помітно всміхнулася до батька,
- Тату, передай привіт бабусі й діду. А я, тим часом, скупаюся, вода зранку завжди тепленька. Бачиш, на деревах листя майже не ворушиться, мабуть буде гарний день.
Вадим з Олегом поспіхом складали речі, мали намір скупатися. Раптом почули, як майже навпроти них зупинилася та сама машина. Хлопці цього не очікували. Олег кивнув рукою,
- Дивися…. аж сюди приперлися, чи місця мало. Хай риба у воді побуде, я футболкою накрию.
З машини вийшла молода струнка дівчина. Хлопці збентежено позирали один на одного. Олег легенько свиснув, косив очі в сторону Марини. Особливо привернули увагу її красиві ноги і розстебнутий літній халат в ромашках, він дуже пасував їй.
Обоє витріщилися на неї, аж очі вилазили з орбіт, коли помітили купальник, який виднівся поміж полами халату. Як заворожені, оглядали, її їли очима. Русяве волосся прикриває плечі, вуста кольору стиглої вишні.
Великі красиві смарагдові очі, до них кинули погляд. За мить, Марина батькові кивнула рукою й машина від’їхала. Вона в одній руці тримає пакет, другою рукою підтримує полу халата, йде до них.
Хлопці, як обпечені зірвалися з місця, на якусь мить оторопіли, жоден із них не наважується сказати бодай якесь слово. Її пухкенькі щічки поступово рум`яніють, вона прискіпливим, оцінюючим поглядом з голови до ніг, зміряла хлопців. З усмішкою на обличчі розгойдала пакет і кинула собі під ноги. Її поведінка вразила хлопців, кожен подумав, цікаво, ми хіба знайомі?
Скидаючи з себе халат, мелодійно, дзвінким голосом запитала,
- Привіт! Ну, як водичка?
Побачивши її в купальнику, хлопців наче хто окропом облив, одночасно почервоніли. Ліфчик купальника був замалий для її пухкеньких грудей, здавалося, що ось-ось просто випадуть. Красивий стан, ніжне молоде тіло притягує погляд, як не помітити маленький трикутник купальника, що приховував нижнє сокровенне місце.
Здавалося дівчина хотіла протягнути час. Не поспішаючи складає халат й одночасно, немов робила виклик, кидала лукавий погляд, то на Вадима, то на Олега. Уже різко розвернулася до річки, в очах веселики, демонстративно прикрила ротика, наче від нудьги позіхнула, на пакет жбурнула халат.
За мить по дорозі проїхав мотоцикл, привів хлопців до тями, в один голос привіталися,
- Привіт!
Вадим вкотре зміряє її поглядом, коли вона йшла до води. Сонячні промені падають їй на красиві ноги і між ними. В тілі відчуття жару, з розгону кидається у воду. Не думаючи, за ним поспішає Олег. Дівчина, потерши руки, поглянула на речі, що лежали на бетонній плиті. Увагу привернула розстелена сіра футболка, що лежала на камінні, дуже близько до води. Вона підхопила рукою футболку й голосно сказала,
- О, ще трохи і у воді буде.
Від здивування округлилися очі, коли побачила два пакети з доволі величенькими карасями, відкопилила нижню губу,
- Ух! Оце улов!
Озираючись на всі сторони, швидко їх накрила.
5
Хлопці стрімко пливли від берега. Вона ж, помітивши, що пливуть не озираючись, всміхнулася й про себе,
- Не бачили, от і добре. Гарненько порибалили, молодці!.
Вже повільно заходить у воду. Ногами від себе її відштовхує, декілька раз нахиляється, в долоні набирає води і хлюпає собі на плечі. Легким рухом руки під резинку зібрала волосся, за мить шубовснула у воду.
Хлопці, пропливши метрів сорок, тримаються на воді. Розчервонілий Вадим дивиться на Олега,
- Ти її знаєш?
У відповідь крутнув головою,
- Та ні вона не наша і в таборі відпочинку теж такої не бачив.
- А може це хтось з дачників, розводячи рукою по воді сказав Вадим. І дразливо продовжив,
- Але ж гарна! Сексуальна така! А бачив перси які! Немов дві груші, ото би доторкнутися рукою, відчути ніжність, тепло, торкнутися устами.
Олег сердито, з усієї сили рукою вдарив по воді в сторону друга,
- Так, замовкни, нащо у вогонь підкидаєш дров ! Нехай гарячка відійде, охолонемо трохи.
Обличчя Вадима світилося від феєричних думок, наче попав промінь сонця, примруживши очі,
- А може познайомимося? Така довгонога красуня! Що скажеш? Чи може справді, вже додому будемо збиратися?
- Зачекай, не гони коні, повернемося, а там буде видно,- занурюючись у воду відповів Олег.
Марина не наважилася пливти до хлопців, хто знає, що за одні, може у них мухи в голові. Плавала, інколи хитро, з усмішкою позирає до них. А вони мабуть таки нічого. Напевно місцеві рибалки, видно без транспорту, а можливо за ними хтось має приїхати. Наче знову про щось замислившись, посміхається, прилягла на спину, розкинула руки й ноги, лежить на воді.
Зовсім поряд, плескіт води привернув її увагу, хлопці підійшли близько. Вона відразу стала на ноги й ледь піднявши голову вверх, поспішила на берег, вони повільно йшли слідом за нею.
Вадим підморгнув Олегу, вирішив поспілкуватися з дівчиною,
- А погода класна сьогодні, водичка тепла. А тобі як?
- Так! Гарна водичка й чудовий день! Це, що привід для знайомства?
Хлопці розстелили великий махровий рушник, лягли на нього ниць, позирають один на одного.
Майже поруч, Марина розстеляє рушник,
- А ви так, нічого собі горобчики, можна й познайомитись, але чи варто, я не місцева. Так собі, залітна пташка і все. Гадаю, хоч земля і кругла, але навряд колись здибаємося.
Лягла на рушник спиною, розставивши руки в різні сторони,
- А ви добре вмієте плавати! Так швидко, я так не вмію.
Хлопці переглянулися, Вадим встав, кивнув рукою до ставка,
- А хочеш я тобі лілій, отих, білих принесу, ну латаття.
- Так вони ж далеко, - мило посміхнулася дівчина й продовжує,- Прямо отакі сміливі?
В пакеті задзвонив телефон, зазвучала музика, за мить дівчина витягла його, відійшла в сторону. Хлопці тільки й почули , - А чому так швидко? Ну добре тату, добре!
Олег ліг на спину, закинув ногу на ногу, дивився в блакитне небо,
- А давайте всі зараз попливемо, он туди, під пагорб, це недалеко. Сама вибереш, яку душа побажає, може жовту захочеш. Ми тебе підтримаємо, чи ти боягузка, не наважишся з нами пливти?
Запала тиша. Марина присіла склавши під себе ноги, ледь прихилившись, натискає кнопки в телефоні. Вадим намагався не дивитися на її груди та погляд сам прилипав, як та оса до меду. Олег помітивши торкнувся його руки,
- То, що, як ні, то ми мабуть будемо додому повертатися.
Вона в пакет поклала телефон,
- А, що слабо? Здрейфив! Я так і повірила, що ви так далеко попливете.
Вадим пхикнув,
- Нікому не слабо! Давай Олеже, покажемо їй, як наші плавають.
Вони з розгону кинулися в річку, кілька раз ниряли, а потім швидко пливли в сторону лілій.
За кілька хвилин, Марина по дорозі помітила свою машину. Швидко у свій пакет поклала один пакет з рибою, саме з тією рибою, що наловили хлопці. Позирнула на хлопців, ті вже майже допливли до лілій. Рукою з волосся зняла резинку й махнувши рукою, бурчала,
- У одного забрала, а в другого ні, так не чесно. Хай знають наших, міських. Нехай запам`ятають незнайомку.
І прикривши халатом другий пакет з рибою, підхопила рукою.
- Важкувато, але нічого….
Ту футболку, що була зверху риби, розстелила на камінні, подумки тішиться, - нехай відразу не побачать, ото буде сюрприз. Перевалюючись з ноги на ногу, спішила до машини. Батько вже під`їхав до неї, через вікно здивовано запитав,
- Ти, щось несеш чи, що?
- Це хлопці пригостили, гарних карасиків наловили. Такі щедрі, то ж не відмовлюся. Юшки наваримо, тут і на тараньку до пивця досить, кажуть сьогодні добре клювало.
Хлопці ж, набравши по кілька лілій, саме розвернулися пливти назад, побачили, як дівчина сідає в машину.
За мить, під колесами різко здійнялася пилюка. Автомобіль набирав швидкість, тихий гул розстелився над річкою, топився в ній.
6
Вадим здивовано зазирнув до Олега,
- Ти подивися, навіть не дочекалася, покидай ці лілії, до чого вони тепер. Гайда, повертаємося до берега.
- От трясця, навіть не познайомилися. Але ж красива, - майже кричав Олег.
Хлопці подалі від себе відкинули лілії, намагалися якнайшвидше добратися до берега.
Часто переводячи подихи, нарешті попадали на рушник. Олег хіхікнув й голосно,
- От два дурні. Така рибка, ну красуня, може з містечка, здається роками така ж, як і ми. Хоча би ім’я дізналися, чи номер телефону взяли, от два турки, була рибка в сітці та втекла.
Декілька хвилин відпочинку й хлопці збираються додому. Вадим підскакуючи на одній нозі, одягає штани й до Олега,
- Рушник у сумку поклади. І давай у темні пакети заховаємо рибу, навіщо, щоб всі бачили, заздрили нашому улову.
Нічого не помічаючи, Вадим підхопив свою футболку, очі застигли від подиву, чоло вкрилося потом, язик прикипів до піднебіння. Ледве видавив,
- Олеже… подивися сюди.
Хлопець, не звертаючи уваги на обличчя, згинаючись до сумки, весело запитав,
- І що там я нового не бачив?
Від побаченого, здивовано кліпає очима. Не міг повірити, все це сприйняти, на обличчі почервонів, наче варений рак. Із силою, долонею стукнув себе по лобі й голосно,
- От телепні! Оце так краля! Оце так довгонога красуня! Оце так незнайомка!
серпень 2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2019
Ой піду на вечорниці,
А там славнії дівиці,
Одна краща за другую,
Собі виберу любую.
Хоч я трохи і горбатий,
Зізнаюсь іще й жонатий,
За те очі - то спокуса,
Ще й красиві, густі вуса.
Хоча й літ, маю сімдесят,
У душі, відчув сорок п`ять,
Правда чуб, давно біленький,
Та на личку, ще гарненький.
Гей дівиці, швидка котра?
То здається, дівка Мотря,
Мене скоро, хап за чуба,
Чи ж тікати? Буде згуба.
Бо вона ж, товста, як бочка,
Ще й розстібнута сорочка,
Погляда, туди де груди,
Аж зглядаються всі люди.
Кляну Мотрю і боюся,
З нею мабуть я уб`юся,
Задирає ноги товсті,
Тріщать чую, мої кості.
Закрутила у «циганці»,
Я піддався забаганці,
Немов дзиґа, швидка в танці,
На щоках горять рум`янці.
Боже, тОпчусь, я ледь живий,
Перед мною, як біс страшний,
Серце вже, немов у пташки,
Не чекав, такої пастки.
Музиканти, вже й свистали,
В мене ж ніженьки пристали,
Закрутилась голівонька,
Ота ж Мотря немов донька.
Було нащо їй моргати,
Почав Боженьку благати,
Щоб той танець закінчився,
Щоби вдома очутився.
Отаку, я мав науку,
Взяла Мотря, знов за руку,
Закрутила, як у вихрі,
У очах блискавки хитрі.
На площадці, впав негожий,
Шепчуть люди - на смерть схожий,
Вже й не чув музик веселих,
Вилив хтось, водиці келих.
Мені прямо на обличчя,
Чи живий, чи може сниться.
Швидку бачу, поруч Мотря,
Засвітилась, як та зорька,
І хтось б`є, мене по пиці,
От сходив на вечорниці.
*****
Розумніші, будьте хлопці,
Не коріться ви спокусі,
В такий вік, думки – чужинці,
Дівки, танці - не на часі.
Краще з бабцею удома,
Заспівайте вдвох романси,
Хоча й часом пре оскома,
Живим лИшитись - є шанси.
07.09.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2019
Ой, не вий шалений вітер,
Не зривай зелене листя,
Не здіймайся ввись у вихрі,
Не суши роси намиста.
Прошу вітре, то ж вгамуйся,
Не трощи гнізда пташині,
Та занадто не хизуйся,
Краще вляжся при долині.
Свою злість сховай у травах,
Заспокойся, наспівався,
Чи спочинь, трохи в дібровах,
Налітався ж у забавах.
Несеш нащо, журбу в серце,
Насипаєш срібла в коси,
Ще ж йде тільки, місяць серпень,
Не навій у душу осінь..
07.08.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844707
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2019
Слова до пісні на музику
пісні - »Ой у вишневому саду»
Ой, у зеленому гаю, там соловейко щебетав,
Я знов у гай пішла сама, мене ніхто там не чекав,
Я знов у гай пішла сама, мене ніхто там не чекав.
Вечір спускався до землі, куйовдився легкий туман,
Мені ж так важко на душі, мов переслідував обман,
Мені ж так важко на душі, мов переслідував обман.
Ой, доле доленько моя, по небу темінь пролягла,
Не світить ясно зіронька, неждана осінь підпливла,
Не світить ясно зіронька, неждана осінь підпливла.
Я ще не бачила весни, чом заховалась поміж трав,
На нього ждала ввечері, хотіла, щоб мене кохав,
На нього ждала ввечері, хотіла, щоб мене кохав.
Та той туман – розлуки знак. Не дочекалася тоді,
А звістка та, як чорний птах, біда загинув на війні,
А звістка та, як чорний птах, біда загинув на війні.
Вже шостий рік горить земля, на сході гинуть вояки,
Ой, як же хлопці ми без вас, наші герої козаки,
Ой, як же хлопці ми без вас, наші герої козаки.
За ці роки вже й сивина, від туги серденько болить,
Не взнала я, яка весна, як важко одинокій жить,
Не взнала я, яка весна, як важко одинокій жить.
Ой не свари матусенько, що до цих пір, я все сама,
Йому лишилась вірною, винна ж не я, клята війна,
Йому лишилась вірною, винна ж не я, клята війна.
Ой у зеленому гаю, там соловейко щебетав,
І пестив коси вітерець, про тебе любий нагадав,
І пестив коси вітерець, про тебе любий нагадав.
Змирюся з тим, як я живу, хоч часом й скотиться сльоза,
Твій погляд в серці понесу, до гаю, знову йду сама,
Твій погляд в серці понесу, до гаю знову йду сама.
10.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844596
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2019
Ой вітре, не шуми, я побреду в поле,
Послухаю шепіт, волошок синеньких,
Скрізь погляд літає, а їх немов море,
У росах ранкових, срібних й золотеньких.
Нехай... порадію, цій землі прекрасній,
Де сонечко сходить, в світі, наймиліше,
Де хмари – перлини, у красі небесній,
Птахи, так співають, завжди веселіше.
Й щебече, соловейко зрання, гучніше,
В полоні мрій… там, неосяжна нива,
Душа, аж співає і на серці ліпше,
Багаті колоски, я така щаслива!
Ой вітре, не шуми, хай почую тишу,
Тут мирно, спокій, свій край, я не залишу.
23.07.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2019
Моє село, там рідненька криниця,
Прозора в ній, джерельная водиця,
Із неї, сили завше я черпала,
Мов квітка, світлоока підростала.
Земна краса.. . тут ввись, росли тополі,
Ховалась босоніж в житньому полі,
Від пуху, адже сніжило довкола,
Цвінь – цвінь, пташки малюють в небі кола.
Погляну, садки наче наречені,
У жовтому й золотому промінні,
В зелених луках гусей випасала,
У квітнім царстві сонечко стрічала.
Гучне село…неспокій спозарання,
Корів ревіння і лелек тріщання,
Гелґочуть дружно, гуси на подвір`ї,
Здіймалось пір`я, чубились два півні.
Тікав місяць .. проснулась на світанку,
Вдяглась, як на свято, у вишиванку,
Й барвисті стрічки в коси заплітала,
У танці легко, пташкою літала.
«Гопак», грав тато, вміло, на гармошці,
Плескали радо, у долоні гості,
Й цукерок кілька, то, як нагорода,
Як колір шоколадний, насолода.
В той час, то рідкість, всі напевно знають,
Уже й обійстя, спогади літають,
Люблю село..хатки... хатки біленькі,
Доглянуті, здалеку чепурненькі.
До них стежки барвіночком синіють,
Рядком рожі, мов літо червоніють,
Паркани…. ряд низенькі, в ріст м`яти,
Напевно… не можна не пам`ятати.
Те чудо - листя й бузкове цвітіння,
Доволі ніжне і п`янке пахтіння,
Ясні зорі.. . десь там є й моя доля,
Ген- ген, спів солов`я, лине до поля.
Сплету віночок, схожу до причастя,
ПопрОшу тихо, Боженько, дай щастя,
Життя святе… доленька дала мені,
То казка немов, літні, веселі дні.
У серці завжди, ніжний мамин погляд,
Пішла давненько…. все ж здається поряд,
Вклонюся вкотре,до землі низенько,
Легка сльозинка упаде тихенько.
ТеплО в душі, дяка мамі й Богу,
Мені ж у життя проклали дорогу.
02.08.2019р
.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2019
/ Віршована розповідь /
У село, жити перебралась, довкола краса,
Закохалася зразу, біда, у очах роса,
І вже сльози від щастя, скажу, буду не одна,
Думки вдасться заміж вийти, то ж тепер не сумна.
Від сусідів, ледь не мліла, відразу від двох,
Заболіла головенька, серденько тьох-тьох,
Іван чоботи начистив, у дитсадок вже йду,
Степан вечором з роботи, стрічав на біду,
А чи може, то на радість, обох дуже люблю,
Нехай інших бере заздрість, я від них кайф ловлю.
А от вчора, по обіді, ми разом чай пили,
Аж криве, бліде обличчя і зуби заціпило,
О, постриглись, бачу обоє й думаю собі,
Ну, як півні,щоб не побились, кому сказать –НІ.
У очах, у кожного злоба немовби маяк,
От біда, кого вибирати, не можу ніяк!
Іван стільчик, підставляє, Степан руку трима,
І вже чай наливає, я втішаюсь обома,
Вечорові гості часті, по сто грам смакують,
І пісень, потім заводять, сердечко лікують.
Нині доні набридли, ой хитренькі ж гості ці,
Хай нарешті б зрозуміли, що часи не прості,
Треба вибір вже зробити і автівку купить,
Мені й мамі догодити, чи це зможуть зробить?
За столом, вона так хитренько на всіх погляда,
Сміло пальцем посварила,» Може вже досить ма?!
Тобі нащо, відразу двоє, давай вибирай,
Хто автівку подарує, тоді й розмовам край!
Той й виходь за того заміж, ми будемо круті,
Тут п`ють чай, їдять цукерки, чи можливо скупі?
Догоджати скільки можна та пельмені ліпить,
Мені так надоїло, всюди ногами ходить,
Уже осінь на порозі, скоро в школі дзвінок,
Мала швидко у дитячу та й принесла вінок,
« Гайда свАтайте, давайте, я вам маму віддам,
Хто ж із вас, не згідний зі мною, залишиться сам!
Іван чуба куйовдив, у двері, швидко й хода,
Засіяв, Степан як сонце, «На це моя згода!
Дорогу, правда не куплю, маю лише на Джип,
Геть від радості, він тієї, здалося охрип.
Наче рак розчервонівся,»Ой, доню, дякую!
Я боявся наважитись, ти вибач пню цьому!
Вона ж очі, десь повела, враз погляд лукавий,
«Ти на нього не схожий, скажу, дядько ще славний!
І я те ж, як підросту, собі знайду схожого,
Щоби красень й не скупий, для мене пригожого!».
Ото доня, що сказати, аж кров до обличчя,
Чи сміятись,чи стерпіти?- « Мо» є протиріччя?
Осмілів Степан і сказав так весело, гучно,
«Тоді завтра й до РАКСу, підем благополучно!»
І не думала й не гадала, ні я, ні доня,
Що в селі, випало жити жити, знать тут моя доля,
Де ж сміливості набралась? Я й сама дивуюсь,
На вік думи дорослі, та я нею пишаюсь.
Червень 2019 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844255
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.08.2019
Повітря свіже, подих ловить,
Здалось придбала, знов вітрила,
З очима топить в морських хвилях,
Такі грайливі… вода пінить.
Й підніметься догори стрімко,
Бажання є, з нею злітати,
Щоб птахом.І щиро кохати,
Любити, усе життя п`янко.
На палубі нас, лише двоє,
Думки шалені про майбуття,
Тріпоче серце до забуття,
Боюсь розірветься надвоє.
Торкнися любий,, мого тіла,
Лиш очі, твої – безпорадність,
Охоплювала, вдячність, радість,
Адже цього, я так хотіла!
Мене спіймав, як рибку в сітку,
Тож ти, не барися й забери,
Нехай кохання - буйні вітри,
Хоча це й рідко бува влітку.
Ти в цю хвилину, стань вітриськом,
В міцних обіймах, хочу тонуть,
Жага в цілунках, всій поринуть,
Твоєю, щоб навіки бути.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2019
До річечки йду, по шовковистій траві,
БосОніж, по росі, купаю ніженьки,
В танку промені, золотисті, ласкаві,
Не можу глянуть, злипаються віченьки.
Немов у полоні… сонце пестить плечі,
Це літечко… квітне ріднесенькаа земля,
Обабіч, почула голоси лелечі,
Іскриться річка і в лататті гул джмеля.
Веселка по воді, блиска коралами,
Маленькі рибки, злегка розводять круги,
А в зіллі жабки .… лине спів хоралами,
Ласкавий плескіт хвиль.. . чарують береги.
Червень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2019
Біля річки, на горбочку ніченька дрімала,
А я свого, миленько ніжно обіймала,
Дивувалась місяченьку,чом він підглядає,
Марехтять до нього зорі, знають й він кохає.
В річці чистая водиця, а в милого очі,
А я славная дівиця, пригорнусь щоночі,
Соловейка спів лунає, удаль по долині,
Сердець трепіт й миті щастя у кожній хвилині.
Кущ калини прихилився, слухає розмови,
Нас чарує пахка свіжість й зелені діброви,
Плескіт вод нам шепоче, про любов й кохання,
Навіки, для тебе любий, буду зірка рання.
Нічка стріне світаночок, піде у покої,
У очах, його потону й подякую долі,
Ти ж для мене, весь білий світ, як же не любити,
Буду квіткою твоєю, лише вмій цінити.
Біля річки, на горбочку ніченька дрімала,
А я свого, миленько, ніжно обіймала,
Вірю в щастя, вірю в долю, душенька співає,
Нічка й річка поєднали, знаю й він кохає.
02.08.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2019
Рожевий ранок, стелить сонцю дорогу,
По небу хмари, розсипані барвисті,
А там де захід, проглядались горою,
По них ледь- ледь, плями сірі і імлисті.
Зазолотився обрій, промені здіймались,
Аж відбивалося мигтіння у очах,
На мить здалося, до мене пригортались,
Й тепло раптове, я відчула на плечах.
Яскраве сяйво, ніжний дотик до душі,
Я, як дитина, тягну руки до сходу,
Боже, дай миру! Щоби раділи красі!
Щоб всі синочки повернулись додому!
Мабуть, нам більшого щастя і не треба,
Тривога в серці, в надії, в сподіванні,
Птахи злетять, замість вибухів до неба,
Й веселий щебіт, полине на світанні.
31.07.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2019
1
Нічка шепоче, спокуси тайну,
Місяць лукавий, до тебе манить,
Хочу побачить, я в очах весну,
Не зможу мила, без тебе прожить.
*
Я ж тебе люба, дай зацілую,
Лиш усміхнися, мені ніжненько,
Тебе цінити, все життя буду,
Бо це ж кохання, мліє серденько.
2
Сядьмо кохана, ми під вербою,
Нам заспіває пташина пісні,
Немов у казці разом з тобою,
Зустрічі радий, так добре мені.
*
Я ж тебе люба, дай зацілую,
Лиш усміхнися, мені ніжненько,
Тебе цінити, все життя буду,
Бо це ж кохання, мліє серденько.
3
Поглянь рідненька, як сяють зорі,
На душі тепло, мрії літають,
Та тож ті зорі, то наші долі,
Нам, моє серце, щастя бажають.
*
Я ж тебе люба, дай зацілую,
Лиш усміхнися, мені ніжненько,
Тебе цінити, все життя буду,
Бо це ж кохання, мліє серденько,
Тебе цінити, все життя буду,
Бо це ж кохання, мліє серденько.
01.08.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2019
Навіяло написати після прочитаного вірша
Leskiv; »Не буде баба дівкою»
Це не вік, коли вже й за шістдесят,
Хоча кажуть,- В такий час не до свят,
Побрехеньки, скажу вам відверто,
За роки, вже багато здобуто,
Тож є досвід, маєш статки якісь,
Ото часто,мене охоплює злість,
Що стара, ніби вирок людині,
Услід мовлять, все ж не згодна нині.
А мабуть, лихе згадать не варто,
Хоч чіпляється занадто вперто,
Ну й нехай, не буду дівкою я,
На мені протримається сім`я.
У світлині, щоб все та й до діла,
У душі, завжди пісня бриніла,
Тоді й борщИк, смачненьким удасться,
Й відлетять, сумління і нещастя.
Підморгне, вже й всміхнеться чоловік,
Приголубить. Який вже отой вік,
Геть забудеш, хоч давно не дівка,
Пригадаєш, як грала сопілка.
У кав`ярні, палахкотять свічі,
Ніжний погляд, чарівність у вічі,
Все забуду, хоч у танок бери,
Не завада, що пенсіонери.
Ну й нехай, кажуть, що вже й не модна,
Себе знаю, жінка благородна,
Онучата, такі думки мають,
Ледь всміхаються та все ж сприймають,
Така є я цьому порадію,
А про старість, всі думки розвію.
Як онучка, вжезробить зачіску,
Блиск добавить іще й косметику,
І порадить, бува, як ніколи,
Мов позаду, втішні роки школи.
На душі світло, мов весна нині,
І радію, кожній теплій днині.
Що роки, тож нехай й за шістдесят,
Ото трясця, як ракети спішать,
Ну й нехай, а що вже вони мені,
По житті, хоч й не всі сонячні дні.
Думки часом, чубляться з думками,
В голові, мов рій, не сплю ночами,
Чи погода й від політики стрес,
Тут вода й оцет - гарненький компрес.
І пігулка, бува на спасіння,
Вже до ранку, зніме потрясіння,
І інакше, як дуже дошкуля,
До вікна, підійду, місяць здаля.
Світять зорі, неначе шлють сигнал,
Вмить відчую, я у душі запал,
Ручка й аркуш, у цей час потрібні,
Бог із ними, хоча й коси срібні,
За шістдесят, я їх не сприймаю,
Веселюся, настрій й себе лаю,
Бо здається, що маю сорок п`ять,
Розпочну, знову про любов писать.
Як ні, гумор, як та голка вткнеться,
Чи пісні чую, легко пишеться,
А коли, дощик хлопа за вікном,
Ляга проза, немов я п`ю вино.
Те медове, смачне, як кохання,
І горить, світло, аж до світання.
Чи пристала, може хто спитає,
Не відчула, бо ж душа співає,
Там літаю, ген у піднебессі,
Мені добре, так тепло на серці.
Йдуть роки, думка, не треба лічить,
Що дав Бог, цінити і просто жить,
Насладитись оцим білим світом,
Щоб відчути квіткою в суцвітті.
***
Бажаю, всім кому за шістдесят
Фантазії, про старість не приймать
Щоб тільки весна й літо в кожній душі,
Хай пишуться веселіші вірші!
30.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2019
/Ода двоюрідній сестрі чоловіка /
Хатки, хатки … Височать у ряд
А поміж них квітучі вишні,
Корови йдуть, наче на парад,
В поле де квіти й трави пишні.
Гелгочуть гуси в огорожі,
Попід сараєм півень співав,
Біленька хата, квітнуть рожі,
Яскравий ранок, справжні дива.
Рідне село Кармелюково,
Ти там блукала босонога,
Квіти стрічали веселково,
Твоє дитинство, але ж дорога,
Здавалась надто вже колюча,
Сім`я велика, все нестатки,
В роботі білкою матуся,
Привити рада всі задатки.
Хтось їсть цукерки, слина тече,
Мабуть смачненькі, рубля б хто дав,
Пішла б купила. Жага пече,
Нехай би хто, хоч пообіцяв.
Нікому й діла, й часу нема,
Звернуть уваги все не хочуть,
Давить образа, немов німа,
В кутку сховалась, сльозу зніма.
Без тата сумно, вітчим мовчить,
Часто дідусь й бабця сварливі,
Чи хто обійме? Рве душу, гнітить,
Й матуся надто, так журливі.
А коли літо, де гуляти?
Побіжить в поле, на долину,
І поринає поміж трав, квітів,
Чи й цю шукатимуть дитину,
Всміхалась бджілкам у суцвітті.
А якщо осінь, ще й плаксива,
То зовсім кепсько, де подітись?
До того й часто хвороблива,
Тож має з цим, усім змиритись.
За вікном хуга, у хатині,
Побачить сніг ,як пролітає,
Жаль чобітків нема дитині,
Грошей катма, бабця вмовляє.
На піч залізе, мов кошеня,
В руках картопля, ще тепленька,
Ледь - ледь зігрілась, довга зима,
Здолає сон, йому раденька.
Дорога в школу…у містечко,
Мов промінь сонця, є надія,
О, як же добре й недалечко!
Село покинуть… жила мрія!
Ті сірі стіни в інтернаті,
Стискали горло, десь би втекти,
В тітки б нехай, в маленькій хаті,
Думками, там, прихисток знайти!
За вікном осінь, крижаний дощ,
В чобітках рваних… у калюжу,
На мить вступила, поможе хто?
Зігріє тіло, серце й душу?
Дитя ж, ще зовсім, шкода тітці,
Знайомі двері, чай пахучий,
Раділа ковдрі, сухій хустці,
Прогнала холод, аж пекучий.
Час мов рікою, спливав швидко,
Ось вже і школа, за плечима,
Розквітла квітка ясноока,
А в селі сестри й одна мама.
Ні, ні, є плани, йти навчатись,
А що то доля? Може підкаже?
Треба із злиднів вибиратись,
Як все зробити? Та й заплаче.
Бур`ян по стежці… таке життя,
І небо в хмарах, де розрада?
Іти сміливо у майбуття,
До праці йде, доволі рада!
В друкарні важко, довгі ночі,
Очі злипались, нема втіхи,
В село дорога, коли й в тітки,
Тож відпочити треба трішки.
Весна несла усім кохання,
Неоминула й її доля,
В душі плекала сподівання,
Мабуть на все, є Божа воля.
Повела доля в казковий край,
Вечірні зорі, спів пташиний,
Уста солодкі, попала в рай,
Пила нектар той, чудодійний.
Уповні місяць, зорі в небесах,
Мов ворожили, ясні очі,
І п `янка пристрасть, злет на крилах,
Про їх кохання знали ночі.
А час летів. Родилась доня,
У сім’ї радість, жаль затісно,
Й грошей нема, важке щодення
Свій би куток, мати завчасно.
Клали копійку до копійки,
І економили, як можна,
Було й здавали пусті пляшки,
От жити б краще - не жебраки ж.
Ті дев`яності не забути,
Пусті прилавки, розчарування,
Десь би ковбаски, шмат добути,
Хоча б для доні… сподівання.
Часи важкі, йдуть у небуття,
Має надію - краще життя.
Не той характер - руки скласти,
Не впаде з неба манна каша,
Зусиль потрібно, всіх докласти,
Й вихід знайти, не піде ж красти!
Вдалось зібратись, план на далі,
Окрім роботи, на Польщу путь,
Чи хтось розділить ті печалі?
Серденько рветься, надії мруть.
І чоловік, не із багатих,
Батьки старенькі, живуть в селі,
Думок багато та й крилатих,
На душі кепсько, бракує слів.
Доля керує, росте доня,..
Їй колискову співав тато,
Вона ж у Польщі, того варте,
Заробить гроші, буде свято!
Дав Бог терпіння, склали гроші,
Частину хати, вдалось купить,
Допомогли люди хороші,
Позику дали, щаслива мить,
Сидіть не стала, спішить треба.
І по всіх кинулась базарах
Йшла в спекулянтки, брала злоба,
Та вихід є ! Хоч долав і страх!
Свята Різдвяні, пройма холод,
І поруч донька, та замерзли,
Вдвох веселіш, інше все дарма,
На продаж яблука привЕзли.
Напівголодні, Київ, Москва,
Коли б вдалось побачить світу?
Повіддавати ж борги треба,
І це зробили, мали втіху.
Радо, як птаха, гніздечко в`є,
Новенькі меблі, газ у домі,
Розчарування, вмить розів`є,
Знов ясні мрії, вдячність долі.
Весна – красна… Радісно в домі,
На руках син, тепер у неї,
Щасливий батько, сяють очі,
Подарував їй орхідеї.
Та чи довгеньким, щастя було?
Зростали діти, таїла тінь,
В душі страждання, не до сміху,
До чоловіка прив`язла лінь.
А часом поряд і чарчина,
Як зупинити весь цей безлад?
Бідкались діти й вся родина,
Для всіх який, він подасть приклад?
Мов куштувала гірке вино,
Терпіла, бідкалась на долю,
Як місяць гляне в її вікно,
Вкотре сльозам давала волю.
На ранок сонце яснооке,
Протягне промінь до обличчя,
Зніме сумління гірке й липке,
Вже й усміхнулась молодиця.
Любити вміла і кохати,
Адже так вірила у щастя,
Здатна цінити і прощати,
Біль побороти, знала вдасться.
Вже й діточки попідростали,
Чарівна доня, смілий хлопчик,
Помічники для неї стали,
Милі, мов сонячний промінчик!
Скільки води, стекло у річці,
Скільки й всього мала по житті,
Тож є й порадниця сестричці,
Нема кому, помогти в скруті.
Сама ж іде, знову навчатись,
Щоб працювати на залізниці,
Достатньо й досвіду набиратись,
Тож керувати - не дрібниці!
Вміло рішала всі питання,
Тягар важкий, але справлялась,
І на роботі все зарання,
Й простого люду не цуралась.
Сивину в коси заплітала,
Здавалось й краще так жилося,
На рушнику дітей вітала,
Хоча й не завжди все моглося.
В селі хатина похилилась,
Пішла матуся у інший світ,
Напевно й трохи притомилась,
Таке життя й хворий чоловік.
Похмурий ранок, пташка на вікні,
Біда підкралась, біль незваний,
Тисне у грудях, всі темні дні,
Нині одна, пішов коханий.
Серед зими, теж дощ буває,
На склі лишає, він краплини,
Журба і сум серденько крає,
І по щоках зітре сльозини.
І часто сяде, біля вікна,
Згадає ждав, смажив картоплю,
Від діточок, чекає дзвінка,
Вкотре поскаржиться на долю.
Життя прожить, не завжди легко,
Сама себе, було вмовляла,
Полинні сльози, на жаль, часто,
Доля терпка - таку й сприймала.
Час не спинить, вже білі коси,
Ледь приховає та й всміхнеться,
Ранком стріча, сріблясті роси,
Й яскраве сонце, так й живеться.
По хаті галас, всі зібрались,
На душі радість, б`є джерельце
То онучата, в жмурки грались,
На серці тепло, має щастя!
20.07.2019р
Фото село Кармелюково
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2019
Вже обрій золотистий,
І ранок росянистий,
Білесенько над ставом,
Сповито, все туманом.
Немов, сонні, дві чаплі,
Від сонця, геть осліплі,
Дивилися у воду,
Не знаючи там броду.
А роси бурштинові,
Срібленькі і лілові,
По квітах і у травах,
Під різний колір гамми.
Враз сонця, зайчик скаче,
По ставу… галас. Кряче,
То качка сизокрила,
Розправила вже крила.
Вода ж дивно сріблиться,
Зненацька золотиться,
Вона всюди кругами,
А там, над берегами.
Чуба́тенькі тумани,
Немов диму фонтани.
Увись, ледь підіймались,
Із хмарами рівнялись,
Неспокій в очереті,
Десь там, звуки лелечі
До схід сонечка погляд,
Воно ж наче і поряд.
Сім'я, нині щаслива,
Змогла сонячна злива,
Зігріти, їх сміливих,
Закоханих, красивих.
Радіють цій нагоді,
Втішаються природі,
Мов квіти у суцвітті,
Подяка ранку, світу!
24.07.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2019
Радію літу в сонячній сорочці,
Тепле, іскристе, аж захоплює дух,
Я потримаю, промінь у долоньці,
Ніжний, легенький, мов лебединий пух.
Розвіє вітер жваво по окрузі,
В полі пшениченька позолотиться,
Росою чистою, вмиється вранці,
Земля вологою насолодиться.
Примружить очі сонечко ранкове,
Гарна сорочка, вишита віночком,
Ой, як миленько, літечко чудове,
Наш день прикрасить, синеньким дзвіночком.
2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2019
Я піду в далекі гори, де Карпатський дивосвіт,
Тут розквітли едельвейси, то красунь дівочих цвіт,
Наречені, вишукані, тішать очі і маня́ть,
Ледь тримаються на схилі, намагаються встоя́ть.
В біло - сизому тумані, тягнуться в небесну синь,
Темні хмари тут химерні, залишають на них тінь,
Поміж них сонце яскраве, пестять промені рясні.
Ніжний вітру поцілунок, на душі тепло й мені.
Йду під гори величаві… Стрункі сосни й смереки,
Спів веселий, дзвінкий птахів, дивні звуки лелеки,
Нехай трохи поблукаю, по зеленім моріжку,
Вже й знайшла Червону руту – мабуть попала в казку.
Ой, ви гори й полонини, ген, не видно неба край,
А вершини білосніжні, ваблять погляд мій удаль,
Ой, я очі, не відведу, там дрімають небеса,
Пісню вітру послухаю. Гарно! Яка ж тут краса!
11.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2019
Промінчик сонця, мов скаче на коні,
Вміло малює, зайчики на стінах,
На душі тепло, так радісно мені,
Яскравий ранок прилетів на крилах.
А за віконцем, щебет пташки чути,
Той спів чарує, ще сонні почуття,
До нього руки, хочу протягнути,
Торкнися ближче, чом світиш так здаля?
Я веселково, усміхнуся ранку,
Складу долоні, промінчик у човні,
Ця позолота, стрибає у танку,
На серці тепло… і все це, не у сні.
Війнув легкий, у кватирку вітерець,
Приємну свіжість ніс й пахощі квітів,
Нема дороги, крокує навпростець,
З ним ловлю щастя, всю красу на світі!
10.07.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2019
Північний вітер…гойдає гілочки,
Листя шепоче… плине прохолода,
У піднебессі, зникають зірочки,
Мандрує ранок, де ж та насолода?
Медове літо, п'янким має бути,
Певно в природи, є свої причуди,
Присіла бджілка, не може збагнути,
Морозить лапки, не лечу нікуди!
До небес тягне, огірок суцвіття,
Досягнуть хоче промінчик золотий,
Щоби життя продовжить, хтів зігрітись,
Ніч захолодна і ранок вологий.
Принишкла пташка, до сонечка зирить,
Мов у ряднині, в сіреньких хмаринках,
Що за погода? Здригнеться й не вірить,
Це таке літо, весь час в краплинках?
Пелюстки в купі, дрімають ромашки,
Сонце бариться, дивуються ранку,
А на горбочку сховались мурашки,
Під листям клена, дрімають комашки.
Тепла чекають…. та чи завітає,
А поки ж вітер, ледь куйовдить квіти,
Та все ж в надії, скоро залунає,
Спів веселенький й будуть всі радіти.
12.07. 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2019
Приховала нічка зорі, поміж хмари – перли,
Ясноокий місяченько, ховався за обрій,
Серед поля, знов самотність, почуття завмерли,
Мабуть тільки, я тут зможу, знайти собі спокій.
Вже й світанок, в очі глянув, любо подивитись,
Чудо барви, в піднебессі й золотисті стрІчки,
Геть печалі, відкинути й цим насолодитись,
Й дуже хочу, час вернути й побродить вздовж річки.
Зранку м`ята, п`янко пахне, голову дурманить,
Босонога йдеш назустріч, ти моя кохана,
Скрізь намисто, розсипане, трава роси ронить,
Немов знову, тебе бачу, ні це все омана.
Розійшлись, наші дороги, ті слова любові,
Лише чула, стрімка річка, понесла далеко,
Ми ж з тобою, моє сонце, раділи розмові,
Тій душевній, і відвертій, забути нелегко.
Вітерець, гойдає листя і злегка тріпоче,
Торкнувсь сивого волосся, свіжість б`є в обличчя,
Хай би знову, тебе зустрів, серденько так хоче,
Почуття, у душі тліють, моя любов вічна.
02.07.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2019
Іду степом по стежині,вона ж барвінкова,
Сині квіти, попід ніжки та й роса ранкова,
Ноги пестить і лоскоче, яка насолода,
Кажуть люди, що щаслива, не зів`яла врода.
Іду степом де не гляну, маки і волошки,
Мабуть я, як оці квіти, маю сині очки,
Й пухкі щічки, червоніють, як побачу хлопців,
Кажуть люди, що достатньо маю охоронців.
Відгуляли, нині свято Івана Купала,
І я теж, як всі дівчата віночок поклала,
При низині, по річечці, де вода, тихенька,
І просила свою долю, щоб була, добренька.
Мов русалонька в гаєчку, голівку схилила,
Скажи ж врешті моя доле, в чому завинила,
Та вода, вінок понесла нащо так далеко,
Мов у вирій закрутила, на серці не легко.
Ні один, із них не наваживсь, вінок спіймати,
Хитрий погляд, в безнадії, не треба страждати,
Шлях тернистий, не для мене, тож не суди строго,
Щоб життя немов той терен, двом нема дороги.
Іду степом, по стежині, вона ж барвінкова,
Сині квіти, попід ніжки та й роса ранкова,
Ноги пестить і лоскоче, яка насолода,
Ой, боюсь так час спливає, геть зів`яне врода.
Чи сприйму, красу земную, хоч на неї схожа,
Чому долю, важку маю, чому не пригожа,
До кохання, до любові не найду стежини,
Охоронців, маю вдосталь, чом самотня ж нині…
11.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2019
1
Ой, під клубом весело, так музики грають,
У танок, молодь зібралась та іще й співають,
Їм пташки підспівують, про чудовий вечір,
А ну хлопче, обійми ти її за плечі.
Пр.
Її очі, мов волошки, поглядом все скаже,
Причарує, а усмішка, до сердечка ляже,
Ой, тебе, я чорноброву, дай же поцілую,
Не соромсь, зазирни в очі, справді ж не жартую!
2
Місяченько… лукавий, поглядав ревниво,
Із гаєчку соловей співав чарівливо,
Вітерець підштовхував, немов давав крила,
Їй на вушко шепотів, всміхнись йому мила.
Пр
Її очі, мов волошки, поглядом все скаже,
Причарує, а усмішка, до сердечка ляже,
Ой, тебе, я чорноброву, дай же поцілую,
Не соромсь, зазирни в очі, справді ж не жартую!
3
Підем в гори, любая, знайдем квітку щастя,
Хай нас Бог благословить, приймемо причастя,
Люблю гори й долини і тебе жадану,
Кращим другом по житті, я для тебе стану.
Пр
Її очі, мов волошки, поглядом все скаже,
Причарує, а усмішка, до сердечка ляже,
Ой, тебе, я чорноброву, дай же поцілую,
Не соромсь, зазирни в очі, справді ж не жартую!
4
Ой музики, весело, заграйте гучніше,
Щоб, співала, душенька й на серці тепліше,
Приторкнувсь до тебе я, хочу обійняти,
Клянусь зіронько моя, увесь вік кохати.
Пр
Її очі, мов волошки, поглядом все скаже,
Причарує, а усмішка, до сердечка ляже,
Ой, тебе, я чорноброву, дай же поцілую,
Не соромсь, зазирни в очі, справді ж не жартую!
11.07 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2019
Роки летять,спішать... та нащо швидко так,
Адже здається, ми і зовсім не жили,
Не розпізнали, ні, того дитинства смак,
На жаль, весняний час, так давно збіг, милий.
Попали в літо, де кохання наче сон,
Молодим подихом, дмухає вітерець,
Птахи оспівують, голоси в унісон,
Мить найдорожча,одурманив нас чебрець.
Чи насміялися, чи налюбилися?
Ловили зіроньку, яка зігріла нас,
Та чи все встигли? Дітки народилися,
Те життя бачилось, як незабутній вальс.
Турботи, клопоти, життя не квіточки,
Долі довірились, хоч й сумнівалися,
Роки проходили… збирали ягідки́,
Та чи життям своїм насолодилися?
Осіння музика… Сердечка б`ються в такт,
Під сяйвом місячним, з тобою шлях пройшли,
Роки летять, спішать... та нащо швидко так?
Адже здається, ми і зовсім не жили.
02. 07.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2019
Ранкове сонце пробуджує село, легкий туман припадає до долини. Верхівки Карпатських гір окутані сірими і білими хмарами. Поміж них пробиваються яскраві сонячні промені, торкаються гілок величних сосен й верхівок пишних ялин, смерек.
В селі декілька хатин, на великій відстані розкидані одна від одної. Здалеку видніється річка Бистриця. На волю з гулом виривається гірська вода, реве, піниться. Досягши долини, широко розтікається і майже в спокої рябить, виблискує на сонці. До річки здається рукою подати та, як почнеш йти, вже й не так близько.
Від води завжди віє прохолодою, від прямих сонячних променів сріблиться, до себе манить. Як є бажання потрапити в гори, подивитися на красу, як намагатися побачити все й відразу, аж голова закрутиться. Присядеш на гірську брилу, спустиш ноги, а вони від втоми, аж гудуть.
Загартовані хлопці Назар і Богдан тут виросли. Часто йдуть до річки, де потік води спокійніший, вони купаються. Люблять податися в гори, слухати звуки течії річки, подихати гірським повітрям. Особливо влітку, ще й полазити по крислатих гірських обривах, назбирати квітучих едельвейсів. Для мами й шестирічної сестрички Дарини, вони обожнюють їх ніжність, чародійну красу.
Поміж старих, пишних смерек потопає дерев’яний будинок. Біля нього в траві копошаться кури, щось знаходячи, видзьобують. Соломія білявка, світлоока жінка, вийшла з будинку. В руках глиняна миска з пшеницею, співучим голосом зазиває курей,
- Тю-тю-тю. Тю-тю-тю. Мої хороші. Давайте снідайте, підгодую вас,- усміхнувшись, окинула поглядом обійстя, продовжила, - А ви будьте вдячні, нам знесіть яйця.
Вже від цих слів, на обличчі сонячна усмішка, відчуває радість, сипле пшеницю.
Зненацька з хати відчинилося вікно, звідти вискочив Богдан,
- О! Доброго ранку, мамо! Я теж снідати хочу!
Ніжний погляд на сина й весело,
- Синку! Ранній птах мій! Вже минуло п`ятнадцять років, а ти й досі у вікна скачеш, як мале козеня.
Він одним рухом руки прибрав біляве волосся, що щойно впало на очі, підморгнув,
- Мамо, розбудіть Назара, нехай ми зранку в річці покупаємося, ви ж знаєте, він спатиме до дванадцятої години.
Соломія наче збиралася з думками, кивнула рукою,
- Ну-ну, підете до річки, а потім пів дня на вас чекати. Краще сходи в сарай, подивися чи кури яйця знесли. На сніданок посмажимо яйця з помідорами.
Назар – темно-русий, всього на рік старший за брата. В родині говорили, що дуже схожий на діда. Дід живе в іншому селі, на околиці, прямо біля підніжжя гір. Туди нелегко добиратися та й далеченько. Від села до села широка кам’яниста стежка, в’ється, то по рівнині, то по пагорбах, потопає поміж дерев й високих густих трав. Від ранньої весни, до пізньої осені, хлопці їздили до діда на мотоциклі, який купив батько в Надвірному, за кошти, що заробив у Польщі.
Назар закінчив дев’ятий клас, це права рука для Соломії, адже чоловік весь час на заробітках. Хлопець веселий, працьовитий, але занадто впертий. Часто не сказавши нікому й слова, сідає на мотоцикл й десь зникне на зо дві години. Як повернеться, впаде на траву, розставляє руки й ноги в сторони, з усмішкою скаже,
- Оце накатався! Благодать.
А тут вже й Богдан поруч, скрививши носа та все ж з добрим поглядом до брата,
- А мене чого не взяв? Ми б по черзі за кермом були.
Назар дивиться в небо,
- Ще покатаєшся, можливо поїду десь вчитися, тобі залишиться. Сам будеш ганяти, скільки захочеш. Тільки Даринку не бери, як з нею, то краще до діда пішки добиратися, я її тобі не довіряю. Ти в руках не такий сильний, ще кермо не втримаєш.
І так було часто та завадити цьому ніхто й не намагався. Знали, що сперечатися, це тільки даремно втратити час.
Богдан мовчун, як щось не подобається, відразу рум’яніють щоки й наче соромлячись, опускає погляд блакитних очей. Знає, що краще не заперечувати, бо лише один погляд мами, значить, що треба змовчати. Соломія, трохи й дивується поведінкою сина та пригадує себе в молоді роки, лиш посміхнеться. Вона в сім’ї не виділялася, була врівноваженою, більш-менш спокійною дівчиною.
В хаті пахло смаженими яйцями з помідорами. Всі четверо, снідали в кімнаті. Даринка позирає на маму, теплим, благаючим поглядом. Доїдаючи окраєць хліба,
- Мамо, а можна я з хлопцями до річки піду? Вже тепліше, гадаю і вода нагрілася.
Соломія зазирнувши на хлопців,
- Ні-ні Даринко! Он тісто готове, напечу пиріжків з капустою, із сиром, хлопці до дідуся поїдуть. Вже більше тижня не були, треба дізнатися, як він там, можливо треба щось допомогти. Ми з тобою будемо пиріжки ліпити.
І вже до хлопців,
- А ви іще дров принесіть, я вже піч розпалила. Та нагадайте мені, щоб у кошик не забула яйця покласти.
За кілька годин, по кам’янистій стежці, хлопці мотоциклом їхали до діда. По долині розноситься гул й ховається десь далеко, поміж горами. Яскраве сонце світить обідньою схожістю, добре пригріває, не дивлячись на те, що час від часу зривається вітер.
Старенький, не високого зросту, сухенький дідусь здалеку почув гул мотоцикла. Біля дубової криниці, із сяючими очима зустрічає онуків. Веселі погляди, вітання, обійми, потискання рук. Дідусь усміхаючись, з голови до ніг оглядає хлопців,
- Соколята! Молодці, я відчував, що приїдете. Сумував за вами, розповідайте, як ви там, що нового?
На обійсті, за малим дерев’яним столом пили пахучий чай з гірських трав, слухали настанови діда. На згоду кивали головами, в прикуску до чаю прицмокували мед. Не гаючи часу, по черзі рубали дрова, складали під стіну хати. Старий сидів на стільчику, любувався онуками, кліпав очима, часто всміхаючись, тихо повторював,
- От моторні, от моторні, що значить молодість.
Швидко пролетів час. Старенький задирає голову догори, ледь примруживши очі, хитає головою. Помітив чорну хмару, яка виринала із-за гір,
- Хлопці, гайда покидайте,! Бачите, он хмара закриває сонце.
Три рази перехрестився, щось бурмотів про себе, а потім знову звернувся до хлопців,
- Збирайтеся! Думаю до дощу встигнете додому повернутися. Дякую, соколята мої. О, ледь не забув, зараз.
Старий поспішив до хати, за мить виніс букет едельвейсів (шовкова косиця).
- Оце рослини щастя і любові, передайте мамі й Даринці. Нехай потішаться, це я вчора по дрова ходив, при обриві натрапив. Не завжди знайдеш цю рослину, це рідкість, краса!
Хлопці обережно приховали рослину в газету і прикріпили до рюкзака Богдану.
- Отак буде добре, безпечніше,- клопотався дід, тихо повторюючи кілька раз про себе, а потім голосно,
- Так не притиснеш за плечима! Молодці, їдьте з Богом.
Перехрестивши онуків, старий поглядає на хмару, знову хреститься, щось бурмотить собі під ніс.
Проїхавши з кілометр, хлопці помітили, що мотоцикл не знижує швидкість. Назар відразу заглушив двигун, вони не поспішаючи з’їхали з пагорба. Назар, як майстер такого діла, вирішив подивитися до перемикача швидкості. Богдан, знаючи характер брата, відійшов від нього, під крислатим ясенем ліг на траву. Він просто спостерігав, як брат заклопотано заводив мотоцикл, той іржав мов кінь і заглухав. Від того ржання, аж у вухах гуділо.
Зненацька привернув увагу дитячий сміх і жіночі голоси, що лунали позаду них. Прислухаючись, почули іншу мову, здивовано, вирячивши очі, дивилися один на одного. З цікавістю спостерігали, як з пагорба спускалися дві смугляві жінки і такі ж діти, від малого до старшого віку. Старий, подертий одяг на менших дітях, здивував хлопців, Богдан, стиснувши губи, відразу встав й підійшов до брата,
- Це що замова? Звідки вони? Це не з наших.
Йому здалося, що говорив тихо та жінка, років п’ятдесяти, голосно сказала,
- Так, саме так, білявий, ми не з ваших, як ти сказав. Йдемо в Надвірне та нас не бійтеся, ми не кусаємося.
Всі засміялися. Їх чоловік п`ятнадцять, окинувши оком, помітив Назар,
- А чого боятися, в кожного своя дорога, місця на стежці всім досить, розминемося.
І до брата,
- Сідай, треба поспішати, бо точно змокнемо під дощем, їхати буде небезпечно, слизько по камінцях.
Друга жінка, молодша на вигляд, з розпущеним чорним волоссям, тримає на руках маленьку дівчинку, прискіпливо дивиться на Назара. Її чорні очі немов вп’ялись в нього, хлопець відчув слабкість, за мить все тіло охопив жар. Вона раптово засміялася, привернула до себе увагу, всі з усмішкою дивилися на неї. Вона сильно хитнула головою й одночасно кивнула рукою до хлопців, чорне волосся прикрило обличчя,
- А ти! Ти, за кермом! Сьогодні можеш поспішати, все буде добре! Ти красень хлопець, ще й доволі сміливий! Але доля… проти неї не підеш. Та все ж запам`ятай, не давай згоди йти до війська, бо біда станеться.
На мить немов вихор здійнявся, навкруги гучний шелест листя. Здалося ті слова почули дерева й трави, їх луною понесло далеко, загубилися вдалині.
У Богдана приголомшений вигляд, навіть трохи зляканий. Звернув увагу на дерева, зблід, від шелесту листя й від тих слів стало моторошно. Сидячи на задньому сидінні, притулився до спини брата, тихо, ледь тремтячим голосом сказав,
- Ну поїхали. Краще не поспішай, давай на середній швидкості.
Назар намагається тримати себе в руках, щоб часом не послати цю жінку кудись подалі. Але дивлячись на дітей, у відповідь зніяковіло, трохи здивовано усміхнувся, все ж весело крикнув,
- Дякую за пораду.
Вітер навіює вологу, велика хмара лякала, всю дорогу переслідує їх. Здавалось схожа на грізного дракона, але загубила лише декілька великих теплих краплин й зникла за горами.
Ввечері, коли лягали спати, Богдан обіпершись на подушку, запитав брата,
- Ти зрозумів, що тобі сказала та жінка?
Назар усміхаючись, мов пригадав дитинство. Підхопив маленьку подушку, кілька раз вдарив по ній і нею вцілив у брата.
- Не бери дурного в голову! Знайшов кому вірити! Якась циганка. Не сміши заради Бога.
Богдан впіймав подушку, відразу відкинув назад, ліг на спину. Посерйознішав, задумливо зазирає на стелю. На якусь мить запала тиша. Згодом ніби щось пригадав,
- Та вона не схожа на циганку, напевно гуцулка, а можливо й мадярка. А які очі! В них, як вогонь горить, помітив? Той її погляд, в мене тоді, аж по тілі сироти виступили…
- Бачив! Можливо думала гроші маємо, що так дивилася. А може гіпнозом володіє, хто знає, які в неї були наміри. Ти хоч батькам та Даринці нічого не розповідай. Уявляєш, яка паніка розпочнеться! До армії далеко, може кудись навчатися поїду. Гадаю там і без мене обійдуться. Он дідусь каже стати воїном гідна справа та не при радянській владі. Бачиш, до цієї пори вважає, що ми в окупації, - не поспішаючи, наче зважуючи кожне слово, говорив Назар.
У відповідь Богдан тихо хіхікнув,
- Та хіба старій людині, щось доведеш. А сперечатися не варто. Я оце подумав, треба було мені про себе запитати. Звичайно страшно подумати, що за біда на тебе може чекати? Але все ж мені здалося, що вона точно щось знає. Хай би сказала мені, яка моя доля. Чи я поїду вчитись у Львів, де житиму?
Назар у ліжку ховав голову під простирадло,
- От вже в’їдливий електрик, спи! Поїдеш, будеш навчатися, як так дуже хочеш. Гадаю, все буде добре, не журися!
Богдан довго не міг заснути, все перед очима та жінка й думка , в неї такі очі! Вона точно, щось знає.
А час летить… Назар, закінчивши школу, залишився в селі, так вирішив батько. Він весь час на заробітках за кордоном, а хто ж допоможе матері по господарству, як не старший син. Хлопець і не дуже журився, в іншому селі має славну дівчину Марічку. Планував одружитися, неподалік від батьків, побудувати будинок. Робота подобається, напередодні закінчивши курси водіїв. Нині працює в Надвірній на продуктовій базі.
Богдан за покликом душі, після школи поступив вчитися у Львівський технікум залізничного транспорту. Задоволений життям, радів,що мрія збулася, має надію, що житиме в містечку, матиме гарну роботу. Хоча частенько тягнуло в село, до родини, до річки і до велетенських Карпатських гір. Пригадував стежку, що вела в село до дідуся, на ній ту чорнооку жінку, її погляд чомусь запав у душу. Цікаво, чи вгадала б вона мою мрію і чому не запитав? І чому тоді з Назаром ми так швидко поїхали, чи злякалися? Тепер ті події, він згадує з усмішкою на обличчі.
Життя, як потік річки, у кожного своя доля. Після закінчення технікуму, Богдан проходив практику на Харківщині, на одній із електростанцій. Саме там виконували електрифікацію залізниці. Білявий, славний хлопець не нудьгував, познайомився з місцевою дівчиною. Після закінчення навчання мріяв туди повернутися. Там, неподалік від електростанції, як молодому спеціалісту, відразу давали квартиру.
Одного весняного вечора Назар приїхав додому. Почувши гул машини, Соломія просльозилася, поспішила назустріч сину. Опустивши голову, ховала непрохані сльози. Він здивовано запитав,
- Щось трапилося, мамо, ви плачете, чи що?
Кивнула рукою,
- Та це так, мабуть трохи знервувалася. Для тебе на столі з Військкомату повістка лежить.
На дивані біля телевізора, сиділа сестра, побачивши брата, зірвалася з місця,
- Тобі повістка з Військкомату. Ото біс їм у ребро, придумали таке, забирають у військо. Мама плаче, не знає, чи тата визивати додому, чи послати його у Військкомат? А може вже треба Богданчику телеграму давати, щоб приїхав на проводи.
Назар, знервовано, рукою поправив чуприну, кивнув до неї,
- Та помовчи, розщебеталася, мов пташка, аж за вухами лящить.
Позаду, з опущеними плечима, тримаючи руку біля щоки, вже стояла мама,
- Ну от, дочекалися….
Ледь світало…. Назар їхав у Надвірну. Думок цілий міх, треба було десь поїхати на заробітки, чи, що? Тож наче батько там домовився, адже два роки не чіпали. Можливо б і тепер без мене обійшлися. Літали думки, то за родину, то за Марічку, ото буде сліз. Швидко, по крамницях розвіз товар, у назначену годину явився в Військкомат. Йому дали два дні на збори. Мав бути в Надвірній біля автобуса о восьмій ранку, відразу ж всіх призовників мали відправити до Івано-Франківська. Не гаючи часу, владнав всі справи на роботі і на пошті відправив телеграми батькові та брату.
За вікном зоряна ніч… чи, спав Назар, чи не спав, чув, як плакала мама. Як батько ходив по кімнаті й пахло димом. І чого нервувати, все добре, піду, відслужу, то ж повернуся, нині війни немає. Одне болить, вчора Марічка весь вечір проплакала, збирається поїхати в Надвірну, аж смішно, що я дитина? Що вдієш треба, значить треба - крутився з боку на бік, умовляв себе.
Прокинувся хлопець від гучної розмови батьків, клопоталися про гостей, що мали сьогодні зібратися під вечір. В ліжку лежав, як побитий, мабуть не виспався. Мимовільно сіпаються повіки, повільно прикрили очі. Чи, то був сон, чи видіння? Пригадує зоряне небо, місяць уповні, здалеку було чути чийсь сміх. Зненацька насувалась здорова темна тінь, яка покрила все-все, аж моторошно стало.
До кімнати зайшла мати,
- Бачу, вже не спиш, часто кліпаєш очима. Підіймайся, багато справ є, люди ж прийдуть. За дідусем поїдь, привези його. Ми з батьком наперед йому нічого не хотіли сказати. Навіщо травмувати старенького. І Богдан має скоро приїхати.
Назар потягується в ліжку, ледь хриплим голосом,
- То мені чекати на Богдана, чи самому їхати?
Мати рукою торкнулася чуприни сина,
- Ой! Обстрижуть твою красу. Та ні синку, він з дороги і не знати в який час добереться, це ж із Франківська автобусом, який там розклад, хто знає.
Богдан отримавши телеграму, відразу пригадав жінку з темними, вогняними очима. Хоч пройшло стільки років та ті очі і слова жінки закарбувалися в мозку, мабуть все життя буде пам’ятати. Йому здавалося, що та жінка не проста, а щось таки за інших знає, хоча Назар все це сприйняв за жарт. Гризли думки, чи він забув? Тож казала не йти до війська. Невже забув.
Досить швидко добрався до вокзалу, вже з квитком поспішав до вагона. В дорозі навіть не спав, від хвилювання холодний піт вкриває чоло, вийшов з купе. В проході вагона, весь час вдивляється у вікно, намагається відволіктися від думок. Як завадити? Чи сказати батькам? О ні! Тоді буде істерика.
За метушнею біля автобуса, Богдан нарешті звільнився від в’їдливих думок, які переслідували його після отримання телеграми. Ледь всміхнувшись, присів на сидіння біля молодої дівчини. Славна білявка, років двадцяти хоч і всміхається до нього та відразу дістала з сумки книгу, занурилась у неї. Можливо іншого разу хлопець і наважився б її зачепити, щоб поговорити та зараз панував не той настрій.
Яскраве сонце світить на обличчя. Легкий вітер підбадьорює Назара. Він вже за кермом мотоцикла, вкотре подивився в небо, а ні хмаринки. Намагається перекричати гул двигуна мотоцикла, голосно сказав,
- Агов, ви де всі! Я готовий їхати.
З хати вийшла мати, слідом за нею йшов батько. Мати закинула рушник на плече, під хусткою поправила волосся.
- Мабуть їдь сину. Бачиш Богдана, ще немає, а вже дванадцята година минула. Поки туди доїдеш, час не стоїть на місці, збереш дідуся та й повертайтеся. Та довго не баріться, краще раніше повернутися, щоб ми не хвилювалися.
Назар на голову натягнув шолом, виправивши захисні окуляри, тихо рушив з місця. Соломія вслід перехрестила,
- З Богом, синочку.
Аж тут де й взялися непрохані сльози, самі котилися щоками. Чоловік обійняв її,
- Ну чого ти, серце моє, все буде добре!
Назар їхав з гарним настроєм, здається все добре, привезу діда, а там і Марічка прийде. Обіцяла ж, має бути о шістнадцятій годині, тільки б не плакала, хочу бачити її веселою, думка за думкою доганяє його.
Не пройшло й години, на обійстя зайшов Богдан. Скільки думок передумано за цей час. Вирішив, треба спочатку з Назаром поговорити, а потім вже сказати батькам за той випадок, як ні, то нехай сам скаже.
Даринка саме вийшла з хати, в руках тримає глечик. Побачивши брата, від радості підскакує, кричить,
- О! Приїхав! Мамо! Тату! Є наш Богданчик!
Легке хвилювання, обійми, поцілунки. Ховає стурбований погляд,
- А Назар де? Що вже поїхав?
- Та ні,- заперечила сестра, крутячи головою, продовжила,
- За дідусем поїхав, ось недавно. Ти був би раніше приїхав, то разом би поїхали, удвох веселіше, адже коляску до мотоцикла тато давно прикріпив.
Він полегшено перевів подих,
- А ти так підросла, квітнеш, як едельвейси, така гарненька.
В хаті метушня, на ходу перекусили бутербродами. Богдан запропонував Дарині пройтися по стежці, зустріти брата з дідусем. Дівчина відразу погодилася, весело й благаючи звернулася до матері,
- Ну мамо, ми прогуляємося, така гарна погода. Ви без мене тут впораєтеся. Вже все готове, а на стіл накривати зарано. Марічка обіцяла прийти раніше, то ж допоможе.
Попереду широка стежка, вздовж неї з обох боків високі дерева й густі шовковисті трави. Вітерець злегка їх хилить донизу, переливаються синявою, миготять відблиском золота.
Богдан, як у дитинстві, сестру тримає за руку. Вона розповідала про друзів в школі, про навчання, про закоханих Назара і Марічку.
Минуло більше години. Богдан спочатку уважно слухав сестру та згодом дивився вперед, на стежку. Ловив себе на думці, як це поговорити з Назаром, щоб ніхто не помітив, щоб уникнути непорозуміння.
Раптом дівчина зупинилася, в різні сторони вертить головою, очі бігають по місцевості.
- Слухай, ми вже далеченько зайшли, може повернемося, а вони нас наздоженуть. А то далеко й довго прийдеться повертатися, ноги болітимуть. Ми ж ввечері потанцюємо, треба сили зберігати.
- Ти за цей час, що мене не було, ледаченька стала. Що пішки до дідуся вже не ходиш? Давай, ще трохи пройдемося, до підйому. Бо там і справді далі буде важко йти.
Дарина під ніс наспівує якусь пісню, а потім до нього,
- Знаєш, у нас в школі конкурс пісні буде і я теж співатиму.
Хлопець своєю рукою розгойдав її руку,
- Ну і яку? Давай, покажи свій талант, тільки трохи голосніше. Нехай гори й дерева почують твій голос.
Вона забрала руку й розставивши дві руки, підняла їх догори,
- Ну ось цю, нову, що ми вдома співаємо. Назар її дуже любить.
І круто повернулася до гір, дивилась десь далеко, очі світились радістю, немов вона вперше бачить красу гір, з її уст линула пісня,
- Я піду в далекі гори, на широкі полонини. І попрошу вітрів зворів, аби він…*
Богдан далі не почув слова пісні. Здалеку, біля самого підйому побачив перевернутий мотоцикл. Зненацька все тіло пронизує струм, невже не встиг? Немов навіжений зирить навкруги, очима шукає брата.
Дарина співає, її голос линув далеко в гори. А подалі, пообіч вузької дороги, в густій траві, перед мертвим братом, Богдан стоїть на колінах.
Нестримний спалах болю й гніву, сльози рікою стікають по щоках. Ой, що ж ти наробив, мій брате - сизокрилий птах! Дим у голові та гул. І ті слова - « Від долі не втечеш». Про себе тихо,
- А я ж казав, тобі братику, ота жінка щось знає.
*Слова пісні Володимира Івасюка
«Я піду в далекі гори».
Висвітлені події відбувалися
в1965-1970 р.
2019 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2019
Я піду, пройдуся в споришеве літо,
Та й краса довкола, налюбуюсь світом,
Підкрадався вечір,чути запах м`яти,
Поспішу стежкою, милого стрічати.
*
І по житнім полі квіточки збираю,
У вишневім саду на тебе чекаю,
Синьоокий сокіл, де ж ти забарився,
Вже й лукавий місяць донизу дивився.
*
Місяченько ясний, освіти дорогу,
Забери із душі, всю мою тривогу,
І хай вітер бравий, розвіє по полю,
Із квітками буду, стрічать свою долю.
*
Приніс запах липи, вітерець легенький,
Освіжилась на мить, де ж ти мій миленький,
У вінок заплету синенькі волошки,
І ромашки білі, почекаю трошки.
*
Місяченько ясний, освіти дорогу,
Забери із душі, всю мою тривогу,
І хай вітер бравий, розвіє по полю,
Із квітками буду, стрічать свою долю.
Бачу близько, вже серденько, аж тріпоче,
Душі радісно, пригорнутися хоче,
Ти барвистий віночок - моя надія,
Світлі зорі знають, що збулася мрія.
Місяченько, ясно освітив дорогу,
Любий разом, йдемо до твого порогу,
Солов`їна пісня... із лісу лунає,
Таємничо... нічка нас благословляє.
30.06 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2019
Світить сонце, місяченько… минають літа,
Як оглянувсь за плечима, молодість пройшла,
Була літечко й весна, трави пахли в полі,
Я подякую життю і щасливій долі.
Колись може і змирюсь, що швидко старію,
Лиш вкладаюся спати, печалі розвію,
Ну, а часом, дуже спогади тиснуть на мозок,
Як з дівчатами, гуляв поміж тих берізок.
Босоногі по траві, доволі веселі,
Дарували віночки, жарти у оселі,
Пахнуть яблука - груди, манили в спокусі,
Нині в плед замотався, в старому кожусі.
Ото час, біс забирай, мерзну серед літа,
Все в шкарпетках в`язаних, ходжу поміж жита,
З голови, певно до ніг, занадто змінився,
Кочергою скривлений. Колись підженився,
Був стрункий, світлоокий, любили дівчата,
Вслід казали, - От красень, дивні бровенята.
Одна одній заздрили, як обіймав часом,
А тепер, ті спогади запиваю квасом,
Геть, аж руки трусяться, по бороді тече,
Серце жме, від відчаю, біль у грудях, пече.
Чомусь рано, я осліп, помутніли очі,
Знов до місяця погляд, такі довгі ночі.
Як згадаю в полі, ото насолода,
Все в обіймах дівочих, сприяла погода,
А міняв, як рукавички, гріхів багато,
Та тепер спогади, зізнаюся, мов свято.
В голові плутається, павуків мережка,
Заблукали, десь думки, загубилась стежка,
Ясноокі зіроньки приводять до тями,
Ох і тішився тоді, смілими дівками.
Поцілунки медові, уста колір вишні,
Покотилася сльоза, де ж жіночки пишні?
От під боком би була, можливо б й сварила,
Та нехай, було і так, аби борщ варила.
А можливо й бурчала, лише б завжди поряд,
Спілкувалися б разом при чарівних зорях,
А тепер… ось сам, як перст! Боявсь одружитись,
Тихо в хаті, самотність,з ким би поділитись.
Хоч на хвильку, геть подалі розвіять журбу,
Заспокоїть душу, може піти до шлюбу,
Та кому, потрібне, оце старезне лахміття,
Де подівсь, дуб молодий, весняне суцвіття.
Ой, роки, мої роки, розуму не стало,
Чому дурень, такий був, поводивсь зухвало,
Думав весь вік, молодим, я зможу прожити,
Що посіяв те й жну, що вже тепер робити.
Вже світає за вікном, лине спів пташиний,
Земля крутиться, летить, як цей час невпинний.
29.06 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2019
Зранку сонечко проснулось, з обрію скотилось,
Вмить над річкою попливло, - Ой воно втопилось,
Тихо доня, каже ненці,- І що ж нам робити?
Давай разом, вода ж тепла, будемо ловити.
Ледь - ледь руку підняла. А їй ненька, - Доню,
Ану швидко, то ж опусти, свою долоню,
Подивись, мерщій до верху, що хіба не бачиш?
Примруж очі, так легенько, бо за мить заплачеш.
Дивина,- каже доня, - Два сонечка маю,
Одне в небі – високо, а з другим скупаюсь.
10.07.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2019
Сховалось сонечко… за обрій,
Птахи в лісочку замовкали,
Нам не порушать життя спокій,
Нехай, щоб люди й не казали.
Не розривай, між нами ниті,
Одною стежкою підемо,
Не забувай, щасливі миті,
Не витрачай часу даремно.
Хай хоч й гуляє, вітер в полі,
І дощ окропить, нашу стежку,
Нехай ми змокнемо, доволі,
Барвінок стелить, нам мережку.
Знов місяць вигляне з-за хмари,
А з ним і зорі, освітять шлях,
Розсипле нічка світлі чари,
Розтану я у твоїх очах.
2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2019
Чомусь темно…. внизу, в бліндажі,
Є хто - небудь? Гей, відгукніться!
Далі видно, світліє в дірі,
Ану хлопці, гайда, просніться!
Чомусь тиша, заклало вуха?
Води краплі, відбивали звук,
Нема свІчок? Оце житуха,
Вмить відчув, сердечка гучний стук.
Сірники, знайшов у кишені,
Запалити, все ж не вдається,
Щось намацав, а думки темні,
Чому з них, ніхто не проснеться?
Горить свічка, душа ридає,
Чому тиша ? Де стукіт серця?
Як вогонь, все тіло палає,
Як лід руки, впав біля мерця.
Хто посмів, цих забрати друзів?
Всі лежали, немов обнявшись,
Смерть ходила, по всій окрузі,
Жоден з них, на жаль, не залишивсь.
Знов гримить, мутніє у очах,
Течуть сльози, мокре обличчя,
Не один, в небі кружляв птах,
В них він бачив, знайомі лиця.
10.06.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2019
Ходить котик по перині,
Загляда в очі Ірині,
Годі пані, ну вже вставай,
Мені Кітікет подавай.
Хвіст уліво, хвіст направо,
Полежати маєш право,
Носом тиче їй в обличчя
Ну давай, гайда проснися!
Потім лапою по носі,
Ледь відкрила вона очі,
Не розгледіла спросоння
Мо» коханець, то мій Льоня?
« Любий знов, ти мене хочеш,
Чому ж голову морочиш?
Іра ковдру підійняла,
Щось м`яке, не розрізняла,
Із таким й будить не треба,
Чи була в цьому потреба,
Заважав мені поспати»,
Кіт на груди поклав лапи,
Немов струм, жінку пройняло
Що ж на мене, це так лягло?
Вчора Бренді перебрала,
Знов ледь очі відкривала,
Ніс до носа, легкий дотик,
За мить пулею,- (Брись) котик.
Плигнув кіт на підвіконня,
Де ж подівсь коханець Льоня?
На столі лежить записка,
" Нехай котик тебе лиска,
Він вподобав, жре Кітікет
А мені, на *ік вінегрет!
Люблю м`ясо і сметану,
Жить з тобою, тоді я стану,
На столі, щоб борщик й диня,
В хаті вміла господиня,
Тож навчись мене цінити
Тебе зможу полюбити!
***
Жіночки! Будете щасливі,
Як не будете, ви ліниві,
Щоб не тільки в ліжку солод,
А знайшлось, чим здолать голод,
Чоловік - то не машина
Ось у чому вся причина!
18.06 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2019
Світить сонце, ясно – ясно,
Промінці, золоті рясно,
Трави пестять шовковисті,
Різні барви у намисті,
Й квіти росами умиті.
Світить сонце, ясно – ясно,
Пахне літечком, прекрасно!
Цвіт шипшини і налиті,
Пухкі пуп`янки на липі,
Вже й розкрилися, є пишні.
Світить сонце, ясно – ясно,
Поспішають бджілки вчасно,
Тож готуються на зиму,
Всі радіють, нема стриму,
Є у сотах запас меду.
Світить сонце, ясно – ясно,
Окинь оком всюди класно,
Вже дзвенять, сині дзвіночки,
Дітвора плете віночки,
Сяють щастячком їх очки.
Світить сонце, ясно – ясно,
При долині красно – красно,
Одяглись, квітнуть суниці,
У червоній спідниці,
І немов, звуть медуниці.
Світить сонце, ясно – ясно,
Вкрита річечка не рясно,
Комишом й білим лататтям,
Всіх верба вітає віттям,
Насолоджується життям.
Світи сонце, ясно - ясно!
Адже жити, так прекрасно!
Красу бачити земную,
Теж тепло, в душі відчую,
Здалось нині, що я в раю,
Золотисте сонце люблю,
І тебе, мій рідний краю!
16.06.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2019
Люблю літо, настрій - солод на душі,
Вечорова пора, ой прекрасна мить,
Невгомонний коник, цвіркотить в кущі,
Матіоли запах, мене, аж п`янить.
Мов веселка обрій, зорі в вишині,
Ясноокий місяць, дзижчать комарі,
Лягав спати, ховавсь, джмелик при землі,
Вже гудіння сонне, спокійно й мені.
Птахи змовкли, притомилися за день,
Соловей, сміливо, переймає спів,
Та дзвіночки в полі, тихе дзень – дзелень,
У траві губилось, між коротких снів.
Нічка вкраде тепло, легка прохолодь,
Припаде на землю, вмиє росами,
Мов зірки, по небу мерехтять ледь-ледь,
Шовковисті трави під покосами.
Літні ночі люблю, все вікно навстІж,
Суниць трунок, так радісно на душі,
Діждусь ранку, вкотре піду босонІж,
Знов відчую, щастя в літній метушні.
14.06.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2019
Жила бабця в хатині, все одна - одненька… Від жестянок дах скривлений і вона старенька… Вікна геть перекосились, між склом павутина.А, як здалеку
дивитись, звалиться хатина… За плечима все життя, радість й горе мала, здавалось наче й не жила, на жаль - давно квола стала.
По хаті, аж на колінах, вимиває підлогу… Сама нині, як перст, ні від кого чекати підмогу… В хаті пічка, в міху дрова, давно назбирала, від безсилля трусить руки, ой немічна стала. Та радо себе вмовляла, врожай на горіхи, тож продам і будуть дрова, нема краще втіхи. Промайнуло літо, ранки – молочні тумани. По даху горішки вибивали,як гучні барабани. Ну, як сонце кине промінь піду всі зберу, а по стежці все сонечко, там, вздовж паркану, їх я й розстелю… Такі собі думки мала, у вікно виглядала. Вдягла стару кацавейку, калоші взувала. Освіжила прохолода, злегка усміхнулась,ой, як добре, що сьогодні раненько проснулась…
Геть зблідла, що ж це нині, по даху чечітка. А на обійсті прим`ята, нахилена квітка. Сиві коси з -під хустки падали на очі… Що ж це , Боже так стукало, ото серед ночі? Попід купу сміття - горіхів три штуки, в безнадії очі, опустились руки. Під паркан сусідський буряки прим`яті, ой навіщо ж така біда? Чи то пси прокляті? Задивилась на горіха, лиш висять шкаралупи, чи білка всі зібрала, не могла збагнути… Бурячки в руках і перехрестилась, якби ж то білка була, а не нечиста сила.
День минув… дощик легенький під вечір пустився…. І на небі поміж хмари місяць зажурився… І бабусі не до втіхи, сон блукає - примара. Де ж горіхи подівались?Думка та - як хмара. Ні, сьогодні не засну,буду чатувати, як же взимку проживу? Буду замерзати?
Уже місяць ясноокий заглянув у віконце,бабця, аж здригнулась швидко, чи то може сонце? Нічка довша стала нині, хай би вже швидше світанок…
Дочекалася його і вийшла на ґанок… Лип, старенька, аж сіла. Щось то біле, як скелет, по обійсті скаче? Та раптово, немов ворон хрипло - хрипло кряче. Ледь - ледь розгледіла, труси і здається майка, щось невідоме таке, пролунала лайка. Мат за матом, вуха в`януть і не боїться гріхів, аж бачить нахилилося і почула стук горіхів. Здивувалась, ледь не впала, погляд до сусідів. Від паркану штахети на землі валялись. Від побаченого в бабці, до неба руки здійнялись,
-О, Боженько! Чи Грицько, ти? Чи хто ходить, горіхи збирає? Думала, що білка…
Здивувалась, як вгледіла, поруч, геть зламана гілка. І зненацька закричала,
-Ти жадібна худобина! Що ж ти гріхи заробляєш, на онуків і на сина! Дім - палац і дві автівки мають. Ото вже нещастя, що ж стару обкрадають?!
І де сила взялась, відро вирвала з руки і тихо сказала,
-А я ж тобі, як малий був, цукерки давала…
З пекучими думками, у сльозах замовкла. Ненажерливість в людини, як у того вовка. Гірко - гірко на душі, груди розпирає злість. Крок за кроком віддалялась, як від чуми якоїсь, в тілі відчувала млість…
Добре горіхи вродили, ой, така ж була радість. Та,чи в змозі протистояти? Коли сусід хам безсоромний та, ще й підлий, має таку жадібність...
Ото біда! І чому так? Не боїться Божого покарання. В чужий город сусід лізе, як ота свиня.
05.10 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2019
За вікном, знов вечір…. посивіла мати,
Її погляд, у небесах зірка ясна,
Все думки, джмелині не може сприйняти,
Цю війну, клятущу, чом доля нещасна?
Йде війна, пала схід, плаче Україна,
У руїнах. Чорні поля не в покосах,
Сиротинок стільки? Й не одна дитина,
Захолола лежить, на кривавих росах.
Жде в надії, кілька зірочок у небі,
Затаїла мрію, синочка зустріне,
Ледь шепочуть, тихо губи, вкотре собі,
Будь обачним, ти повернутись повинен!
Круглолиций місяць, вже давно сонливий,
Та не спить матуся, все шукає зірку,
Мерехтіння ловить. І погляд мрійливий,
Переможе добро, зустрінемось синку.
31.05.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2019
Ясноокий місяченько, літечко стрічає,
А в діброві соловейко пісеньку співає,
Запах меду цвіт шипшини, тішиться сердечко,
Йшов козак до дівчини,то ж живе недалечко.
Зустрічала, приголубив, цілував голівку,
Місяченько, нам за свідка, разом ми довіку,
У очах, шукав розраду, як було сказати,
Що він ранком, все покине і піде в солдати.
А ті очі, милі й любі - волошки синенькі,
У обіймах, в поцілунках, щирі і рідненькі,
Він сказати, не посміє, буде ж лити сльози,
Нащо ж нам, стрічати літо, з ним незвані грози.
Нічка чує, соловейка,скрізь зірки яскраві,
Ой, болить, моє сердечко, лиш слова ласкаві,
Говорив їй, сам в тривозі, хай би мирно всюди,
Пригортав, радо до себе, знаю разом будем.
Заяснів, світанок синьо, немов хвилі в морі,
Цілувались, розпрощались, поховались зорі,
Місяць свідок, давно в хмарах, дрімав, спочиває,
Соловейко, в лісі замовк, він мабуть щось знає.
Ранні роси, бурштинові, в травах мерехтіли,
Стежки різні, розійшлися, чи ж вони хотіли?
Чи їм доля, бути разом, хтось скаже - не знати,
Сонце в хмарах, в душі тягар, пішов воювати.
Десь гриміло і блискало, розійшлось луною,
А думки, весь час джмелинні, чи й буду з тобою.,
Ой давно, нам треба люди, війну закінчити,
Та й ніколи не розлучатись, щасливо жити.
07.06.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2019
Безкрає море, плескання пінних хвиль, неначе берег цілували. А його очі, здавалось щось вдалині шукали. Погляд блудив, здіймаються хвилі високі. Думки джмелині, чому нині жорстокі?
О, море-море! Я б у човні мандрував по ньому. Душевний смуток втопив би і нежадану втому.
Життя складне, одне розчарування, за що й чому, пізнав зрадливе кохання? Високо в небі, білі чайки кружляли, дививсь на них, а спогади жбурляли, в серце влучають і воно боліло. Лише одну, її кохати вічно хотіло.
Він пригадав, як дарував їй квіти, промовляв,
- Моя єдина, ти найкраща на всьому світі. А хочеш, я зоряницю дістану, твоїм рабом навічно стану. Лиш згоду дай, за свідків будуть зорі і нічні чари, що ледь помітно ховаються у морі.
Як воно в штилі, лагідне, сріблястий блиск, атласні хвилі, при зустрічі, в обіймах щирі, милі.
Та доля, все вирішила за них…
Одного разу, щойно шторм затих. До берега медузи підпливали, раптово усмішки на обличчі прилягали.
Вони сиділи спустивши ноги до води, немов на вік поєдналися два береги. Та те усе, лише їм, на жаль, здалося, зберегти дружбу, все ж ніяк, не вдалося.
Сердитий вітер, йому бив у обличчя, чомусь утратив своє величчя. Не насмілився заперечити, просто пішов. Тож у місячний вечір, за нею інший прийшов. Вона мов розум втратила, на мить. Пройшло три роки, а серце й досі щемить.
Лоскотно в ноги, пісок, ще прохолодний. Вже давно сам, йшов, мов вовк голодний. І позирав, шукав її, але кого не знати, щоб була вірна і зуміла покохати.
Під самий берег стоять лежаки і де поглянь, різнобарвні рушники. Це ж треба, теж комусь не спиться, зупинив погляд, може ця молодиця? Можливо дівчина? Ледь-ледь прикрила груди, до неба погляд, очі, як ізумруди. А стан, о, Боже, то ж спокуса, від хвилювання змокли вуса . Вмить зашпортнувся і втратив рівновагу, гепнувся поруч, звернула увагу. Підвелася, спустивши ноги, занурила в пісок. І зазвучав ніжненький голосок. Заставив його почервоніти,
- Ну-ну, це ж треба так летіти! Що чайку ви ловили, чи гналися за ким?
Думки-метелики… оце так краля, з’явилась иеред ним!
- Ага ця чайка, ось! Здається я її спіймав - сказав так тихо і очі догори здійняв.
Відчув обличчя, як вогонь палало, на душі тепло, так досить легко стало.
- Ну і чого, як рак зробився,- сказала гучно, пані.
А її погляд, як світанок ранній! Ті ясні очі і усмішка дали надію, подарували йому світлу мрію.
Вона сміливо, у вічі дивлячись, показала рукою,
- Бери лежак, лягай поруч зі мною! Проспав, он бачиш зайняли все, аж до води. Я ж не кусаюсь, давай поруч падай, ось сюди.
Захвилювалось море, вітер розгулявся. У котрий раз на неї задивлявся. Що за русалка? І звідки вона є? Згадав ту першу, у грудях, аж пече. І він зненацька рішуче встав, у очах топився, запитав,
- Від кого маєш гарну вроду? Така смілива! То, що ми підемо у воду?
- А чом би й ні, дивилась хитро, як лисиця. В такій компанії! Чому? Я не проти повеселиться.
У прохолодну пелену води, пірнали двоє, не знаючи страху, веселий сміх линув навкруги, легко і боязко торкався стану. Якби сподобатись красуні, щоб не прогнала, як йому важко на душі, якби ж то знала.
З води до берега, вже обійнявшись йшли, обом здалося один одного знайшли. Збирало сонце з лежаків роси ранні. Легка розмова, відчуття потреби в спілкуванні. Чи так буває, про себе думав в надії. Невже нарешті збудуться мрії? Чи правда, що мені, знову шанс дає доля? Нехай все буде так, як є, нехай неволя! Чим та строката одинокість, що гризе душу, її жорстокість. Бажання попасти в ніжні обійми, нехай, як у сітку та щоб назавжди. Щоб бути разом, як це море і його довіку рідні, сонячні береги.
Літо 2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2019
Між ромашок загублюсь у білому суцвітті,
Налюбуюся красою, наймиліша в світі!
Люблю неньку- Україну, де ранки росисті,
Мерехтять й виблискують, бурштиновим намистом.
Від Карпат, тих гір величних, де річки бурхливі,
Щоб життю, усі раділи і були щасливі,
Там де сонце, ясне сходить, для нас єдине,
Ген думки, відлітають, а душенька мов стигне.
Прийде час, порозуміння, гріє світла мрія,
Ми ж народ, є український, настане прозріння,
Миле літо зустрічаймо, сонце яснооке,
Хай земля, барвисто квітне і поля широкі.
Щедрим хлібом, золотяться й мир принесе спокій!
Нехай втіху, подарує, барвінкове літо,
Щоби усмішки на обличчях, щасливі діти!
Щоби сміх і спів пташиний, ніжно серця гріли,
Мирне небо, тихі ночі, зіроньки ясніли.
Між волошок, загублюся, очки сині- сині,
Серед трав, густих, шовкових, лелека в долині,
Моя ненько, люблю тебе, рідна Україно,
Щоб добро, хочу повсюди й ми дружня родина!
02.06.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2019
Поміж квітучих яблунь, біжить маленьке дівча,
У ластовинні личко, по пояс конюшина,
У одних трусиках, босоніж, ранок зустріча,
Це літо райдужне, де п’янить трунком шипшина.
Туман легкий, молочний, на плечі ледь- ледь припав,
Вже прохолода, аж пестить, відступа сонливість,
Ясненький промінь сонця, із вітерцем обіймав,
І очі вабила, окраса квітів, чарівність.
Ця земна врода, літечко, глибока небо синь,
Весь небокрай ситечком, із білесеньких хмарин,
Трави лоскочуть ніжки, роса тихенько дзінь – дінь,
Ледь мерехтить, немовбито розсипаний бурштин.
Щасливі очки, достатньо викупана в росі,
Біжить до неньки, щоби їй про все розповісти,
Чудове літечко! Так добре, тепло на душі!
Давай рідненька, разом будем тішитись красі!
01.06.2019р
Шановні друзі!
З першим днем літа!
З Днем захисту дітей!
Миру, щастя і любові всім!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2019
Таня мило, до люстерка,
Кривить носа і моргає,
На обличчі мов веселка,
Справжня лялька виглядає.
Фарби сині і рожеві,
На повіках і на щічках,
Ще й парфуми недешеві,
На хустинці й на плечиках.
Сухі ноги… туфлі мами,
На підборах - точно чапля,
Ледь приходить вже до тями
На побачення йде краля.
Дівка рада, сяють зорі,
Чути пісню солов`їну,
Хай збрехала та не горе,
Що не схожа на Мальвіну.
Ну й нехай пожартували,
Ми із пОдругою нині,
Хай би горді не ставали,
Оті хлопці ж наче свині.
То дівок перебирають,
Наче лахи в секонд - денді,
Згодом роги наставляють,
При любій, малій незгоді.
Та Назар,вмить у віконце,
Раз - по – раз, знов у тривозі
Де ж Тетянка, моє сонце,
Упізнати ніяк не в змозі.
В телефоні, була інша,
Щічки - яблучко стигленьке,
І здавалася молодша,
Де ж те личенько гарненьке.
А ті губки - стигла вишня,
Та коса майже по пояс?
Де ж струнка ділась, ця пишна.
Щось сказать хтів, втратив голос.
А можливо, заблукав я?
До душі сумнів, підкрався,
Та ж адреса, що за краля?
За бузком, враз заховався.
Либонь схожа на вампіра,
На повіках блищить фарба,
На якогось, мабуть звіра,
Нащо ж лихо?Така карма?!
Ой гріх хлопче, ой мисливцю,
Тіло холодом проймає,
Тож зловить, хотів жар птицю,
У душі себе картає.
От дівчата, де ж порядність,
Чого ж далі всім чекати?
Самі топчуть свою чесність,
Їм не можна довіряти.
Тепер знаю, я до скону,
Хай не жде, навіть й не дзвонить,
Не повірю телефону,
Тож нехай інших розводить!
20.05.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2019
Я люблю небо, люблю білу хмаринку,
Вітер гойдав, її немов перлинку,
Вперед несе, легенько обіймає,
Вона ж здалось на мене поглядає.
Примружу очі, погляну догори,
Ясні, яскраві, веселки кольори,
Та тож від сонця, мені так мерехтить,
Дивина просто, така прекрасна мить!
Туди б злетіти, між волохатих хмар,
Шматочок сонця, як яскравий ліхтар,
Промінці златі, з них ситечко зробили,
Такі сяйливі, обличчя ніжно гріли.
Я люблю небо, якби хмаркою стати,
І у обіймах , з ними політати,
Манить побачить, із висоти весь світ,
Всім надіслала б, величезний привіт.
Летіть хмаринки та не так далеко,
В небеснім морі кружляє лелека,
Чарівність світу, веселики в очах,
Думки шалені, уява, що я птах…
Я люблю небо!
27.05.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2019
За вікном стемніло….Здалеку… край неба майже не видно.
У салоні автобуса сонне царство. Хтось спить роззявивши рота, хтось раз – по - раз клює носом донизу, ворухнеться, відкриє очі, озирнеться й знову впадає в дрімоту. Контингент пасажирів різний, майже всі, крім однієї пари літніх людей, їдуть в одиночку. Микола сидів навпроти проходу на самому останньому ряду міжміського великого автобуса. Він придивлявся , що за вікном, час від часу позирав на годинник, скоро виходити…
Коли він вийшов з автобуса, швидко зачинилися двері, від мотору, на якусь мить, аж в вухах загуділо.. Автобус набрав швидкість, наче тікав від нього, залишаючи одного на трасі, яка стелилася серед поля.
Високий на зріст, широкоплечий, тримаючи невелику валізу, озирнувся й відразу з кишені жакета дістав ліхтарик. Повільно перевів подих, свіже повітря придало йому сили, як рукою зняло сонливість. Майже перша година ночі, який там дурень в цю пору їхати в село - копошились думки, як оси. Нічого, п’ять кілометрів не так і багато, але ж біля ставу не знати яка дорога, напевно краще йти попід ліс, але ж напевно всі сім кілометрів вийде. Йшов по дорозі встеленою вапняною крихтою, перед собою тримав ліхтар. Інколи повертався назад і настільки можна було світити дорогу, задивлявся на неї, а потім, як дитина світив на себе і озираючись назад до землі, дивився на свою тінь. З піднятим настроєм, посміхаючись, заговорив,
- Чому мовчиш і йдеш за мною? Ти, як ця ніч? Ніде ні миші, ні птахів не чути. Розповіла б мені хоч про, що - небудь, чи нагадала?!
Занурився в спогади … Найперше, що пригадав, це те, як сусідка тітка Ольга, кричала йому вслід,
- Байстрюк, забудь сюди дорогу. Вона кращого знайде!
І далі, немов бачить перед собою… Літній , ясний, теплий ранок. Легенький вітерець куйовдить листя молодим деревам. Широкий став, вода виблискує,виграє на сонці і де – не - де часом виплескує риба й знову ховається у воді. То там, то зовсім близько круги розходяться по прозорій воді. Місцями мілко, аж піщане дно видно, а, як подалі ледь - ледь видно густі водорості - колишуться від течії. Він і Оксана у воді по пояс, в руках тримають білу натягнуту хустину, намагаються її повільно занурити у воду, під самий край берега, що впирається в обрив. Прикусивши нижні губи, переглядаючись один на одного, по шию присідають, він, кивнувши головою, подає їй знак. Вони миттєво витягують хустку і гучний вереск з уст Оксани губиться далеко над ставом. Вона осяяна сонцем, всміхається, сонячні очі.
-Бачиш, є! Мабуть штук вісім, точно! Ой, дивися, щоб не вискочили в воду, он, як плескаються!
Вони щасливі, похапцем вийшовши з води, висипали рибу у відро. І так декілька раз, поки не відчують, що джерельна вода від холоду, аж ноги зводить. Воно того варте, поділяться майже порівну, по - чесному, так вважали обоє і задоволено несли додому. Знали, що батьки завжди раді посмакувати рибу, хоч і невеликі карасики хлюпались у відрі та дітям було приємно почути добрі слова.
Микола чорнявий хлопчина, підростав без батька, йому боліло під серцем, коли в селі йому вслід хтось кидав слово «байстрюк». Тоді, ще в дитинстві, якось не звертав уваги. Та одного разу, як минуло їм по дванадцять років, вони з Оксанкою йшли разом зі школи. Дівчина, як завжди, махнула рукою,
- Бувай!
І зайшла на своє обійстя.
Микола почув голос її батька,
-Дорослішай вже! Он, яка гарна стала! На тебе в селі всі хлопці дивляться, а ти возишся з байстрюком. Що інших хлопців немає, щоб ранець носили?!
Прийшовши додому, озлоблений, на підлогу кинув ранець й до бабусі,
-Ви мені скажіть, що за слово таке - « байстрюк»? І чому я часто чую від дядька Петра?! Я,що винен, що батька не знаю! Он у нас в класі, ще троє хлопців батьків не мають і нічого, ніхто їм вслід не кричить.
Бабуся, задумливо, приголубила онука,
-Почекай, ще тиждень, чи два і ви поїдете в Вінницю, мама купує квартиру, там будете жити. Шкода, що в нас такий народ, не вихований, не чемний. Підростеш хлопчику, все зрозумієш. Не знати, що чекає на його онуків, ніхто наперед не знає, як складеться життя його доньки, чи онуків.
Він, звільнився від обіймів, присів на край ліжка,
-Цікаво… Мама нічого не говорила… Це правда і ми поїдемо туди жити? А як я без ставка, без села, без друзів?
Старенька кліпала очима, з щоки рукою струсила непрохану сльозу,
-Такі речі роблять тихо, люди заздрісні. Вона скільки років там працює, скільки і гроші складала, щоб вирватися з села, хоче тобі дати шанс навчатися у великому місті. Адже ти розумний хлопчик, в школі вчишся найкраще за всіх. А те, що говорять тобі вслід, не звертай уваги. Підростеш, зрозумієш, що в житті всякі є обставини, а люди, на жаль, чомусь все частіше злі, чим добрі. Таке воно життя, хлопчику……
Пройшло рівно два тижні, Микола з мамою переїхали жити в невелику квартиру на другому поверсі п`ятиповерхового будинку. Мама продовжувала працювати на кондитерській фабриці, а він ходив до школи, яка знаходиться зовсім близько. Нові друзі з будинку, в якому жили та добре вписався в колектив класу. Відвідував гуртки «Хімічний» і «Математично - фізичний». Життя в хлопця зовсім змінилося, але часто згадував Оксану. Її смарагдові очі та став, інколи снилися ночами, немов звали до себе. Та в село, вони з мамою їздили тільки на свята і влітку сам приїжджав до бабусі накосити сіна, відремонтувати паркан та біля ставу трохи поніжитися на сонці. Оксана потай прибігала туди, щоб ні в якому разі не дізналися батьки, бо суворо заборонили бачитися з ним. Але заборонений шматочок завжди ласий, вона тільки дізналася, що він приїхав, бігла до паркану, махала хустинкою, щоб він знав, що зустрінуться біля ставу.
Роки минали… Ось і закінчують школу він у Вінниці, вона в селі, відстань велика та не для них. Микола став справжнім легінем, привабливим красунчиком. Вона ж , як квітка орхідея, навряд , чи хто з хлопців відмовився б від такої славної дівчини. Потайні зустрічі, перші поцілунки, ніжні обійми. Дружні стосунки розпалили вогонь кохання.
В селі, Оксані від хлопців не було проходу. Син голови колгоспу не раз приходив до її батьків, просив, щоб не відправляли в містечко вчитися, що він одружиться з нею і забезпечить всім необхідним, що потребує для щасливого життя. Та вона на очі не хотіла, не тільки його бачити, а і щоб хтось інший доторкнувся її пухленьких губ, чи взяв в обійми. Не втрачала надії, що, чи рано, чи пізніше, все ж вирветься з села, між люди, як вона часом говорила, просила про це батьків. Та де там, одна донька, батько вкотре гримав кулаком по столі, сказавши, щоб і думати про це забула, що тут залишиться жити..
На Провідну Неділю Микола з мамою приїхав в село. Після кладовища,з Оксаною зустрілися на своєму місці. Вона вже знала коли буде випускний вечір, попередила, що проводитимуть в сільському клубі. Він навіть посміхнувся, почувши число,
-Це ж просто чудово, а в нас пізніше на два дні, то ж я приїду. Ну нарешті умов своїх батьків та хай поступимо вчитися в Харківський університет, там скільки професій, вибереш яку захочеш. Я вирішив свою долю пов`язати з хімією. А там, дивися десь направлення отримаємо і поїдемо вдвох, влаштуємо своє життя.
-Зі сльозами на очах, Оксана дивилася на нього, закопиливши губу, крутила головою,
-Ні, єдиний вихід, як вивчишся, приїдеш за мною, ти ж будеш мені писати листи?
Він ніжно обійняв, потонув в її закоханих очах,
-Що я! Ти - дивися не виходь заміж! Чи вистоїш проти рішення батьків?
Знову хитає головою і цілувала його обличчя,
-Вистою, любий! Буду тільки твоя, мені нікого не треба, чуєш.
Трепіт сердець, палкі поцілунки, ніжні обійми, тулились один до одного, мов пара голубів.
В школах уже пролунали останні дзвоники… В кожному селі гудіти випускні вечори. І Микола приїхав до Оксани. Добирався потай, вийшов раніше з автобуса, три кілометри, здалися кількома хвилинами. Бабуся не здивувалася, лише обійняла, як завжди, трохи з хвилюванням промовила,
-Добре, що приїхав, треба в льоху порядки навести та дещо з горища дістати. А ввечері напевно підеш до клубу?
Він, ледь почервонівши, посміхнувся, ,
-І все ви знаєте, чому приїхав…. І заради кого…
Старенька легенько торкнулася його плеча.
-О - хо - хо, знаю і бачу! Оксана майже кожні вихідні тебе виглядає.Ой, ти подивися, дорослішай, щоб не наламати дров, будь відповідальним, не завдай болю ні дівчині, ні нам з матір`ю.
З клубу, на все село гуділи музики. Після вручення атестатів, запрошені гості, вчителі і батьки розходилися по домівках, а радісна, щаслива молодь залишилася на танці. Оксана в сукні бірюзового кольору нагадувала молоду берізку. Сукня облягала її красивий стан, ледь прикривала коліна. Модні, світло - коричневі туфлі на невеликих підборах - підкреслювали красу струнких ніг. Вона весело розмовляла з однокласниками, в той же час позирала на вхідні двері, з хвилюванням чекала на Миколу. Син голови колгоспу Юрко переслідував її цілий вечір, чекав нагоди, хотів запросити на перший повільний танець. Він зробив кілька кроків до неї. В цей час Оксана рукою махнула в сторону дверей, не встиг повернути голови, здивовано кліпав очима, де ж поділася? Вона,помітивши Миколу при вході, ледь нахилившись, прослизнула між танцюючих пар.
Вечірній, легенький вітерець шепотів про кохання.…. Обійнявшись,вони йшли до ставу. Згодом, вона крутиться перед ним, як дзиґа. Не замовкає, як пташка в лісі, розповідала, як пройшов вечір . Запитувала, чи подобається йому сукня, а він у відповідь цілував її солодкі вуста, які зводили з розуму. Перед обличчям спокуси намагався тримати себе в руках, на якісь миті закривав очі, вгамовував свої почуття. Навіть не помітили, в теплій, дружній розмові, як від села відійшли в сторону лісу. Мерехтіння зірок, мінливий погляд повного місяця нагадував казкову картину, Оксана майже весь час посміхалася, відчувала себе щасливою. Раптово зупинилась і розставивши руки в сторони, задерла голову догори й голосно сказала,
-Давай будемо разом, як місяць і зорі. Тільки я одна зірка, запам`ятай! Давай не розлучатися!
Опустивши голову , сказала тихіше,
- Хіба це важко зробити?
Він дивився на неї сяючими очима, запропонував,
-То поїхали зі мною і наше бажання збудеться!
Уже її благаючий погляд бігав по його обличчю, наче шукав розраду, невже він не розуміє, що це зробити занадто складно…. Калатало серце, відчула, як від хвилювання прилинула кров до обличчя. Ішли мовчки, кожен у своїх роздумах…
Білолиций місяць виглянув із – за лісу, освітив дорогу й житнє поле. Неподалік - під лісом, виднілася стара скирта. Вона зуміла вгамувати хвилювання, відкинула тривожні думки, весело сказала,
-А ну, Миколко, дожени мене, ану дожени!!!
Далеко в лісі загубився її крик… на той крик відповіла якась пташка. І знову тихо – тихо…. Пристрасні поцілунки… Зацвіло кохання від напруги, моторошні хвилі пронизували тіла. Вона спокусниця кохання, заволоділа його серцем, вони згоріли у вогні першого дотику, не думаючи про гріх, не думаючи, що на них чекає. Втративши самоконтроль, дивилися один на одного, не розуміючи, як це сталося. Не ховала сяючі очі, не ховала оголене тіло, задоволено шепотіла на вухо.
-Це я, спокусниця, це я винна! Я цього хотіла, бо я кохаю тебе і ти давно знаєш. Тепер я вірю, ти приїдеш за мною. Їдь любий,, але повертайся, я завжди буду тебе чекати,завжди!
Здалеку - гавкіт собаки… Оксана відкрила очі, Микола ж, скрутившись клубком як дитя, тихо сопів. Раптом в кущах щось зашаруділо. Вона гучно засміялася, розбудила його,
- Миколо! Ой, здається заєць! Дивись, он, он там, по дорозі вухатий побіг. Думаю чого це собака гавкає і цікаво де він взявся? Невже такий нюх має, так здалеку чує зайця….
Він, потягуючись, піднявся, підхопив її за руку,
- Ти, як почуваєшся? Будемо йти, чи посидимо?
- О - го посидимо! На годиннику пів на другу, давай швидше йдемо додому. О третій годині світатиме, треба повернутися, щоб нас не помітили, - говорила і похапцем, з себе струшувала солому.
Поверталися додому…. Біля клубу, ще гомоніла молодь. Оксана двома руками повисла на його шиї,
- Прощаймось, чи до побачення?
- Ну, що ти! Ти ж говорила я місяць, а ти зірка, значить будемо разом. Приїжджай в Вінницю, адресу знаєш,тільки так будемо разом. Адже ти знаєш, як твої батьки відносяться до мене.
Без сліз, легенька усмішка на обличчі, погляд очі в очі. Жаданий поцілунок, все ж засмучені, але настав час розійтися по домівках.
Він так і не заснув, за відчиненим вікном лунав то ближче, то здалеку переспів півнів. Перші промені сонця вигравали в небі, переливалися, змінюючи веселкові кольори . Попрощався з бабусею, впевнено поспішав на трасу, час підганяв, треба повертатися додому.
А час летів… Микола поступав у Харківський університет. Писав їй листи, на два перших вона відповіла, а потім немов загубилася. Не знав, як вдіяти, чи поїхати? Уже й закінчилася здача екзаменів, хотів дізнатися, чи зарахований, адже їхати неблизький світ, як казала мама, аж тут отримав від бабусі листа. Від прочитаного пітнів, на голові дибом підіймалося волосся, тіло проймах жах. Він боровся з думками про Оксану, вірити - не вірити, як це? Пройшло два місяці, бабця написала, що Оксана вийшла заміж, поїхала в якесь велике місто. Ні, це сприйняти, як це? Хіба це можливо? Але ж сама обіцянку давала, що буде чекати! Чи віру втратила, що приїду, що одружимося?
Буквально на другий день отримав листа від мами. Писала, що в неї все добре і теж саме за Оксану,тільки добавила, що поїхала в Київ. Не міг думки зібрати до купи, поїхати в Вінницю, а потім у село, що це дасть? Він знову і знову їй писав листи в село, в надії, що все ж передадуть, але відповіді так і не дочекався.
Місто Харків велике, красиве…. Чудовий парк імені Горького з широкими алеями, квітучими клумбами і різновидністю дерев -приваблював до себе. Микола теж мав нагоду інколи там погуляти, посидіти на лавці, зануритися в книжки, основною метою було навчання. Два рази на рік приїжджала мама, возила бабусину консервацію, домашні пиріжки з капустою, які він обожнював, розповідала про своє та бабусине життя. За Оксану нічого не знала, сусіди все тримали в таємниці. І в селі люди дивувалися, знаючи,що батько кричав, що нікуди не поїде, аж тут раптом вийшла заміж, ще й так далеко.
Минуло два роки…. Микола від мами отримав лист, вразила звістка, писала, що вийшла заміж. Повідомила, що на фабриці познайомилася з одним інженером, який приїхав встановити нове обладнання . Пробув на фабриці два місяці, запропонував поїхати з ним і вона наважилася. Написала,що їй здалося, що надійний, щоб не засуджував її, адже вже дорослий, має зрозуміти, що самотньому жити - це не кращий варіант в житті. Читаючи новини, по- звичці, чухав голову і посміхався, в душі радів за маму. Адже добре, що буде не одна, в нього ж, щодо навчання великі плани.
Пролетіли чотири роки… Микола поїхав в Дніпропетровськ, нарешті познайомився з вітчимом. Олег Степанович, виявився вдівцем, привітним чоловіком, всього на рік старший за маму. Мав сина, який після інституту поїхав в Німеччину і там працював у одному з університетів. Миколі сподобалося, коли він запропонував йому поїхати в Німеччину до сина, загорілися очі, тішився, це ж в житті- просто якесь везіння. Мати нічого не розповідала про село, адже сама тільки раз в рік їздила до бабусі. Старенька стала дуже немічна, але залишати батьківщину не захотіла. Розповіла, що батько Оксани розбився на мотоциклі, що вона після цього, аж через рік повернулася жити в село. Що має сина, хвалилася її мати, що все в неї добре і онук, дуже розумний хлопчик. Так боляче і водночас ніяково, він пригадував ніч після випускного, сльози навертаються на очі, адже обіцяла. Було бажання поїхати в село, хоч перед від`їздом до Німеччини та мати порадила краще поїхати, як приїде, через рік. Нагадувала сину, що треба берегти кожну копійку і запевняла, що бабуся не образиться, все зрозуміє.
Доля йому дала шанс побачити світ. Ніколи і не уявляв, що буде нагода працювати в великому портовому місті Гамбург. Син вітчима Вадим, дуже схожий на батька і розмовою, і привітливістю, радів знайомству. Він винаймав житло і працював в Гамбурському університеті, займався дослідженнями в області хімії. Микола жадібно слухав розповіді від Вадима про роботу, йому було дуже цікаво, адже він любив і хімію, і фізику.
Вони тепер жили разом, не палили цигарок і не пили спиртних напоїв. Зарплата дозволяла добре жити й одночасно робити заощадження. Микола з задоволенням влився в колектив і через місяць випробувального терміну, підписав трудовий договір на три роки. Звичайно, цьому сприяв Вадим, адже він вже рік, як працював тут і в нього договір був на три роки. Після закінчення договору мав намір продовжити, ще на три роки. Як тільки вечір, Микола думав про Оксану, про село.До болю тиснуло у грудях та розумів,її не повернути. В розпачі,все ж заспокоював себе, мабуть пожартувала доля, подавши колись надію на чисте і вірне кохання.
Ось так хвилина за хвилиною нестримно плив час… Хлопці задоволені життям, листи від рідних і часом міжнародні телефонні переговори, щоб хоч на якісь хвилини почути рідні голоси. Але, щоб більше заощадити грошей, вирішили працювати без відпусток.
Після закінчення трудових договорів, швидкий потяг віз хлопців додому. Роки пробігли, пролетіли, мабуть пора подумати й про сімейне життя.
Два дні поспіль радісна зустріч в Дніпропетровську. Вадим відразу зайнявся купівлею житла для себе, мав намір влаштовувати особисте життя, щоб не жити разом з батьком. Миколі ж було трохи простіше, в вінниці мама не продала квартиру, здавала в оренду, мав намір поїхати ближче до рідного села. Поїхати до своєї, вже зовсім старенької бабусі, про яку розповідала мама, що ледь ходить і скаржиться на проблеми з зором. Можливо операції потребує, задумувався, гроші є, заробив, то чому ж не допомогти.
На мить зупинився, несподівано перед ним, під світло ліхтаря, потрапив заєць.
- Оце так - так! - сказав голосно.
Довговухий тікав скільки було сили, а він, всміхаючись, намагався світити йому навздогін.
Вдалині виднілися вогники, це вже село просинається - подумав Микола. Ось, рідне, моє село…. Дорогою, немов перегорнув сторінки свого життя.
Небо ледь - ледь ховало в себе зорі, на сході світла синява.
Дружок навіть не загавкав, коли Микола підійшов до паркану. Дзвін ланцюга і одночасний спів півня почулися на обійсті. Тихо підійшовши до вікна , постукав у шибку, голосно позвав,
- Бабусю, це я… Микола, відчиняй!
За ці роки, старенька наче висохла - зробив висновки. Яка ж вона маленька стала і худенька, обіймав і цілував її. Скільки ж років, я не бачив її ?! Але ж молодець, тримається!
У пічці полум`я облизувало дрова, в хаті пахло димом і м`ятою. Склавши жилаві, худенькі руки одну до одної, Бабуся мовчки сиділа на ліжку, він біля неї присів на стільчику, це вона попросила, ближче присісти, жалілася, що на очі зовсім погано бачить. Нині, він для неї був слухняним хлопчиком , як і колись, вона витирала непрохані сльози, сльози радості, сльози щастя, тішилася, що дочекалася побачити онука.
За чаєм, він задоволено розповідав про життя в Німеччині, про роботу, про Дніпропетровськ. Пообіцяв привезти в Вінницю, показати лікарям, як треба, то й зробити операцію, якщо вона звичайно дасть на це згоду.
Старенька, послала його в сарай, випустити курей та кинути їм пару жмень пшениці. Півень вискочив першим, топтався на місці, розмахував крилами, відразу заспівав. Дружок стояв на двох задніх лапах, спиною притулившись до буди, махав передніми лапами. Микола з усмішкою на обличчі,
-А… Що чекаєш окраєць хліба? Хоч вже і старий та годен на двох лапах стояти, молодець!
Той, наче розуміючи його мову, став на чотири лапи, завиляв хвостом. Отримавши шматок хліба, який зловив на льоту, пес позираючи на всі сторони, не поспішаючи, пішов в буду.
З хати виглянула бабуся, поправляючи хустку на голові, крикнула,
-Миколко, принеси свіжої водички! Відро чистеньке, на штахеті висить!
У сусідів, за парканом, вщент переплетеним виноградом, почувся брязкіт чогось залізного, гучний дзвін пролинув навкруги.
- О, мабуть хтось ланцюга з відром впустив чи, що., - протяжно сказала старенька, подивилася в сторону сусідів, продовжила,
- Хтось хазяйнує, чи Ольга, чи Оксана, а можливо і син, мабуть же допомагає жінкам. Важко тримати хазяйство без чоловічих рук.
Від почутого опустилися руки, відро вже гойдалося в криниці, а він на якусь мить закляк на місці. Раптом з - за паркану гучний голос сусідки,
-Оксано, це, що з тобою? Йди до хати, треба переодягнутися, а то всю воду на себе виляла! Як це ти примудрилась впустити відро.
Він почув голос Оксани,
-Та зашпортнулась, хотіла поправили відро, не втримала. Не кричи , не лякай нікого.
Він похапцем витягнув відро з криниці і за мить був у хаті. Збентежений, бабусю взяв за плечі, вона вже присіла за столом, чистила зварену в мундирі бараболю. Гучно, хвилюючим голосом запитав,
-Що ви сказали, бабусю, як без чоловіків. А чоловік Оксани, що тут не живе? Вона давно тут з сином?
-Так! Давно. Я вже й не пам`ятаю скільки років тут. Як батько розбився, навіть була на похорони не приїхала. Звичайно ж дивно та люди казали, що Ольга не захотіла, щоб повернулася в село. Лише згодом, через рік, на поминки батька приїхала так і залишилася. Пізніше люди розповідали, що малий лепече, що в нього батька немає. А чи, то виходила вона заміж, чи ні, ніхто точно і не знав. Ще тоді, влітку було приїхало кілька гостей, на другий день вже й поїхали. На цьому і все весілля, говорили, що в Києві, а хто, що за чоловік, так ніхто не знає, жодного разу сюди не приїжджав.
Старенька дивилася на онука, бачила, як змінювався на обличчі, то бліднів, то червонів, продовжила,
-Зараз працює в сільраді, щось там пише, навіть не знаю ким її туди працевлаштували та зарплату отримує. Ще чула бабські розмови, що син – байстрюк. Можливо і нагуляла там, весілля ж ніхто не бачив, як і чоловіка.
Миколі, наче хто голку в серце вгатив, перехопило подих, по жилах відчував гарячу кров, аж впрів.
Він пригадав, як його тітка Ольга називала байстрюком, хотів, щось сказати бабусі та промовчав. Старенька, хіба може пам`ятати, як він у дитинстві, плакав їй в пелену, запитував, чому його так називають? Мабуть не варто ворушити минуле. Запала тиша…
За мить пригадав маму. Уже, як подорослішав, тоді вона зізналася, що був гарний хлопець Володимир. Чоловік сам був з містечка, працював на комбайні під час збору зернових. Було кохання та спливає, як вода в річці, так сказала йому, обіцяв приїхати та так і не дочекалася.Таке життя – всього на світі є.
Колотиться серце, наче хотіло вискочити, чи розірватися на шматки,схвильовано запитав,
-Бабцю, чекайте - чекайте, а скільки років малому?
-Та, який він вже малий, я то далеко погано бачу, але цупкенький хлопець, давненько корів пасе, - відповіла протяжно.
Присів на стілець, що стояв поруч, оббирав бараболю , мочив у олію, яка стояла на столі в блюдці і потрусивши зверху сіллю, жадібно смакував, намагався приховати хвилювання,
-Ні! Ніде не їв кращої бараболі, як у нас! Якби ви знали, як хочу до ставу! Я так за всім сумував.
Запихаючи в рот бараболю за бараболею, вже посміхнувся до бабусі,
- Я тут буду трохи! Заготую на зиму дров та в лікарню поїдемо, очі покажеш лікарям, можливо, якісь окуляри треба…
Бабуся задумалася, хитнула головою,
-Зрозуміле діло… Мене не обдуриш, хочеш Оксану побачити. Поїси… краще приляж поспи, ти ж з дороги, виморений…
Кивнув рукою, бабця вийшла надвір, присіла на стілець, що стояв неподалік від криниці. Щось бурмотіла про себе, час від часу, примружує очі, дивилася до сонця.
Микола взявши з шафи рушник вийшов з хати,
-Я піду до ставка… Скупаюся з дороги, як стане спекотно, тоді відісплюся...
З радістю йшов, з легким хвилюванням. Роздивлявся навкруги, на дерева, на трави, на ту стежку, якою бігав босоногим.. Хотів знайти, щось знайоме та лише дивувався, що дерева, тополі, берізки, клени, тоді були молоденькі , а тепер стояли біля ставу стрункі і високі, мов охоронці. А тополі, здавалося, аж дістають синяву неба. А берізки, з яких колись брали сік, виросли справжні крислаті красуні. Здивовано подивився, на кущі шипшини, адже тоді тут їх і не було. І ось нарешті невеликий пагорб і широкий ставок. Хотів одним поглядом захопити всю картину ставу та де там - красень - подумав посміхаючись. Вода в ставку здалеку рябить, переливалася синім кольором з зеленуватим, час від часу виблискувала на сонці, миттєво сріблилася. Неподалік на воді, під обривом, привернули увагу гуси . О! Почесав голову, як в дитинстві, цікаво, а карасики тут ще є, ще не перевелися..
За кущем шипшини над обривом сидів чорнявий хлопчина, в руці тримав невеличкого прута. Побачивши Миколу швидко піднявся на ноги й здивовано запитав,
-Дядьку, ти когось шукаєш?
Від несподіванки, аж обличчя перекосило, немов струм вдарив в голову, це кругленьке обличчя десь бачив? Де? Думка за думкою, картинки за картинками миготіли перед очима. А потім несподівано для хлопця, різко розвернувся й швидкою ходою попрямував назад, до хати. Бабуся, побачивши його, піднялася,
-Що вода холодна, чому так швидко повернувся?
Він не слухав її .У хаті, з старої шафи дістав фотоальбом,знервовано, всі фото висипав на стіл, за мить виглянув до бабусі,
-Я попрошу… бабусю, підійдіть сюди!
За мить старенька, розмахуючи руками, присіла біля столу,
-О, що це ти?! Вирішив дитинство пригадати? Він знервовано передивлявся старі, ледь рижі фото й різко відкладав у сторону.
Старенька кліпала очима, не могла зрозуміти для чого онук погукав її. Нарешті він знайшов своє фото, внизу напис – «мені дванадцять років».
Очі вігали, немов шукали розраду,зирив, то по фото, то до бабусі. Почервонів, холодний піт покрив чоло. Він тремтячим, радісним, громовим криком заговорив,
-Бабусю, це мій син! Бабусю він не байстрюк! Чуєте, не байстрюк!
Сльози радості затьмарили очі, він підніс їй фото під самий ніс.
- Уважно подивіться, це ж я ! І він зараз майже такий самий, невже ви не бачили? І чому Оксана нічого вам не сказала?!
- Заспокойся, - витираючи тремтячою рукою сльози, ледь чутно промовила старенька.
-Я ж погано бачу… майже нікуди не ходжу, навіть на цвинтар, а тут паркан такий високий, ще й виноград. А Оксану може раз в місяць побачу, привітається і швидко в хаті зникає. А Ольга від смерті Петра, вірніше, після поминок ні разу навіть не привіталася.
- А мама, що теж ні разу не бачила хлопчика, хоч скажіть,як його звати?
- Не було з мамою мови про це, ти ж знаєш, як приїде вся в роботі, і білизну треба прати і в хаті прибирає, а на другий день вже й їде. Нічого не говорила, мабуть й не подумала,що може таке бути. А звати Сашком знаю, знаю вже кілька років ходить у школу, гарно навчається. Це мені тітка Кладія розповідала, вона мені часом молоко приносить, ось і все,як на сповіді,що знаю,те й розповідає.- старенька прикладає руки до грудей.
Запала мовчанка… Микола сидів з опущеною головою,в руці тримав фото.
Вона продовжила,
-А ти ж таки порушив моє прохання, пам`ятаєш! Що ж це ти… бісова твоя душенька! Якби ж я знала… Що ж ти накоїв?Ой- йой.. І, як тепер це все будеш розгрібати?
Піднявши голову, задумливо, із сумом дивився на неї,
-Будемо розгрібати, як ви сказали. Ввечері разом підемо до них. Що скажете? Адже я не знав, думаю пробачить Оксана, клялася ж, що кохає і чого мовчала? Не розумію… Мабуть розмова важка буде та я не відступлюся! Ніколи і нікому не дозволю, щоб мого сина називали байстрюком.
Травень 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2019
Життя жорстоке… часом враз, забажаєш кричати,
Ти неспроможній, хоч в тебе серце рветься на шматки,
Війни жахіття… ніхто з нас, це не хоче сприйняти,
Бо прагне миру!Щоби стрічати ранки залюбки!
Тож ми ж є люди! Не якісь, в залізних клітках звірі,
Невже не здатні, порозумітись на цій планеті,
Жадібність, заздрість, нищить мир, давно нема довіри,
На жаль, сусід на нас, не тримав зневагу в секреті.
Пройшло п`ять років, скільки бійців полягло на війні,
Ніхто й не думав, що горітиме вкраїнська земля,
Чи мати знала, як співала колискові пісні,
Що син загине, на сході, де горять житні поля.
Хати – руїни, біль, журба, страждання материнське,
Чи зрозуміє, той, що не провів сина в солдати,
Скільки лукавства, весілля в барах,бризка Шампанське,
Ні той не буде, ніколи за іншими страждати,
Змінилась влада, хтось цього хотів, а хтось, зовсім ні,
Вклавшись на кріслах, збагачували шаленні статки,
Одна надія,спинить війну і повернуть синів,
Щоб мир повсюди! І щоб жодна, не плакала мати.
Хай світла мрія, сповиває кожне дитя, родину,
Треба повірить, іншого виходу в нас немає,
Щоби єдині! Лиш так збережемо Україну!
Хай наш народ, більше ніколи, горя не знає!
22.05.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2019
Дійшла до хатини, сіла на порозі,
По тілу судорога, мов на морозі.
Облуплені стіни, як одяг подертий
Табличка з номером, начисто розтертий.
Схилився дах, дранка видніється звідти,
Аж щем під серцем, нині, немає втіхи
Не видно вулиці, шалина довкола,
І грушка, старезна, напівсуха, квола.
Клонилась до землі, де - не - де суцвіття,
Чомусь, їй здалося, що пройшло століття,
Де люди поділись? Провалля – криниця,
Шука й, шарудить на соломі синиця,
Гніздечко рехтує, хоче діток мати,
Як це, усвідомить? Не може сприйняти.
Минуло десять літ, думки - темні тіні,
Здалося сповита, вся у павутинні,
Та птаха раптово,мов сон перебила,
До болю зранена, сльозу проронила.
Лиш свіже повітря, призвело до тями,
Так стежка заросла. Побрела до мами,
Ворони скрізь прячуть. Квіти на могилі,
Пробач рідна ненько, ти своїй дитині.
А вітер куйовдив, посріблені коси,
На фото краплини, як криштальні роси.
12.05. 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2019
Я проснулась спозаранку,
Прасувала вишиванку,
Залюбки вже одягнуся,
На всі боки повернуся.
Свято маємо ми нині,
У садочку і в родині,
Будем разом відзначати,
І співати й танцювати,
Україну прославляти!
Земля нині в вишиванці,
Квіти з вітром, теж у танці,
Порадіймо, святу люди!
Нехай мир, буде повсюди!
Оберіг для України,
Жити в щасті всій родині!
16.05.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2019
Я давно чекала дива,
Тож хотіла, буть щаслива,
Чоловік, ні жоден не звик,
Бубонів,- Гостра на язик..
***
День свободи, гульки в клубі,
Баби стали товстогубі,
Рік свині, то так годиться,
В кума ж рило у зіницях.
***
Одягла свиня корону,
П`яні очі на корову,
Що, дивись,чи й не дівиця,
Дай життям насолодиться.
***
Співав пісню наш Омелько,
Наче справжній соловейко,
Тільки півень, геть злякався,
Що за чудо, де він взявся?
***
Я сусіда похвалила,
Коли другу чарку пила,
Як розпили, вже по п`ятій,
Полягали разом спати.
***
Час чудовий в депутата,
Все дозволить та зарплата,
«Ікра красна», рибка, пиво,
Тож живеться, так щасливо.
***
Настя твіст затанцювала,
Мужиків, причарувала,
В коротесенькій спідниці,
Заздрять баби тій блудниці.
***
Депутати, мов в облозі,
Будуть вибори, в загрозі,
Перевернуте корито,
Всі під ним, гріхи зарито.
***
Так чудово працювали,
У офшори гроші слали,
Депутати тепер нові,
Перевділися в обнови.
***
Їдуть в Раду депутати,
Хтять проводити дебати,
Та молодий в нас, президент,
Він корупцію знищить вщент!
***
У людей мрія не згасне,
Що життя буде прекрасне,
Нам би Раду розігнати,
За заслуги, всіх за грати.
15.05.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2019
Крислатий дуб, там лелека,
Гніздечко вистилає,
До цвинтаря недалеко,
Ой,сумно ж скрипка грає.
…
Та птах, шурхоче в надії,
Й погляне, все до сходу,
Тримав думку - світлі мрії,
Для нашого народу..
Хай врешті,всі зрозуміють,
Що це, одна країна,
Поставити МИР, скрізь зуміють,
Тож ми, одна родина!
Світліший, є хтось й темніший,
Хоч різні мови має,
Та наш народ розумніший,
Нехай землі не крає!
Вже досить всім воювати,
Від болю плаче скрипка,
В журбі жінка, батько й мати,
Й сирітонька дитинка.
Крайнеба знову лелека,
Летів спішив до сходу,
Дорога, хоч і неле́гка,
Та людям на угоду.
На щастя, гніздо там звити,
Щоб дружно і охоче
Всі добре, спромоглись жити,
Бо ж кожен з нас так хоче!
15.05.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2019
Ой, тече річка невеличка, йшла дівчина на місточок… А навколо квіти квітнуть, стрімкий погляд на горбочок А там, видно між дерев, її
коханий.Та чомусь із іншою милий, жаданий.Пелюстки ромашки, розвіяв вітер вміло, по тілу мурашки. Б’ється серце, немов у бубон, нема, як змовчати.Як бачити ту картину - хочеться кричати. Либонь вчора її пестив, дарував обручку. Що ж за ніч усе змінилось? Брав іншу за руку. Вітерець, то наче літній та душу не гріє. Зирить пташечка маленька, співати не сміє. Мов відчула біль дівчини, смуток в оченятах. Краплі сліз, то намистини, думки - бісенята. Пішли разом, обійнявшись, як це пережити? Як гордість не розтоптати й себе захистити? Вода блистить, думки - оси, що кому сказати… Вчора розпустила коси, навчилась кохати. Ой біда, що ж тепер буде та й що ж скаже мати?
Сонце високо яскраве, здавалось лукаве. А дно річки, мов манило, серденько страждало, загубився давно спокій, бо ж воно кохало. Тремтять руки, свинець - ноги, три кроки з місточка. Не сплете вона нікому гарного віночка. Летять пелюстки на воду, дівчина хитнулась. Прийми мене річечко, щоб зради позбулась. І не суди мене строго, його цінувала, не можу жити без нього, бо ж його кохала. А вода мовчки рябила, синяву сховала, мов пелюшкою сповила, холодом проймала. Пташка на гілці тремтіла, пір’ячко згубила. Ой дівчино, нащо ж люба, ти таке зробила? І слова були ті, мов рідної матусі. Розстелилося волосся у водянім русі…..
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2019
Вона стояла біля вікна, погляд до неба…. Що за погода сьогодні буде? Чи вдасться вийти з дому,щоб зробити задумане.Люди живуть…
кожен своїм життям, живуть
з любов`ю,з надією щодня. Мрії про краще, то, як пташині крила мати для злету ввись, людині ж вірити в майбуття, щоб усім бідам не було вороття. Світ різновидний і красивий, кожна країна має свою привабливість,чарівність, красу і природу. І кожен з нас серцем і душею любить рідну землю, свою Україну! Любить чоловіка, дітей, онуків, родину і друзів, які все поруч і в радості, і в важку хвилину. Коли разом,то швидше можна подолати всі негаразди і прикрощі. Основне в житті, щоб занадто низько не впасти, а значить треба все життя боротися.
І зараз, в цей час не зламатися, не піддатися ворогові, що на сході. Ніхто ніколи і не думав, і не гадав, що через сімдесят років знову буде війна в Україні! Які жахи бачить народ! Земля палає в вогні і гинуть люди. Цвіт нації не побачить майбуття. Біда в родинах, страждання матерів, жінок, дітей, що знову сиротами стають у двадцять першому столітті та це ж просто жах!
Задивилася на хмари, які підносив вітер з заходу на схід, то наче човни пливли по морі. Вони сперечалися, менші вітер немов підкидав, а більші розправляли вітрила і пливли плавно, не поспішаючи, згодом збиваються докупи, ставали велич – горами. Здалеку поміж хмарин неба синь, ледь - ледь осяяна промінням сонця. То можливо розпогодиться, думки роїлися, як оси.Та треба поспішати, хіба в цей день можна всидіти вдома?
Одягла костюм, якому років п`ять, не менше та не роздягнуть же - себе втішала. Ледь посміхнулась до дзеркала, злегка поправивши сиві коси, відчинила вікно. О! Сьогодні вже й пташки співають, як добре, перевела з легким хвилюванням подих. І поглянула на стареньке фото,там вся її сім`я і в орденах два дідуся. Ненароком покотилася сльоза, рукою ніжно доторкнулася до них, немов хотіла, щось сказати. Здалося, що вже й вітер вгамувався на якусь мить, птахи перестали співати. Та ні, це здалося.І вона, поглянувши на годинник, зачинила вікно. Задумливо вийшла до саду.... На гілці калини шпак тримав в дзьобі черв`яка, зирнув на неї і поспіхом, крутнувши голівкою, відлетів .
В руці нарциси і тюльпани, і гілочка бузку, що тільки почала розквітати, усе до купи склала. Кілька раз поправила квіти в букеті, в другу руку взяла фото двох дідусів й сама до себе вголос,
-Ну, що ж хоч і сама зосталась, одна з усієї родини та вдома всидіти не можу, в такий день - мої дорогі.
Вона спішила в центр містечка, де збиралася колона йти на братську могилу.
Грав духовий оркестр, нагадував роки минулі і щасливі обличчя рідних.
День Перемоги - тепло в серцях усіх людей і сльози радості, адже його так довго чекали. Вона йшла з болем в душі, за те, що втратила рідних та не могла всидіти вдома, бо знала, що для них цей день завжди був Святом!
09.05.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2019
Моя Україна! Моя рідна земля,
Сьогодні в жалобі.. І не чуть солов`я,
Приспущений прапор, ледь вітер гойдає,
Рік тридцять дев`ятий, народ знов згадає.
.
Ті війни і біди… жахи, гул моторів,
Все небо порвали, плач люду, у горі,
Обличчя фашизму… спомин серце крає,
Солона сльозина на квіти стікає.
Прийшов сорок п`ятий, цей День Перемоги,
Вщент вибитий ворог і зникли тривоги,
Змогли це зробити,здатні згуртуватись,
Ніколи в житті, ми, не станем здаватись!
На цвинтарі тихо… всі люди в поклоні,
І небо, теж плаче, краплини холодні,
Сердечко крається, салют, вишиванки,
Стрічають старенкі жадані світанки.
Тож хай колосяться, скрізь щедрії поля!
Нехай буде мирно! Україна моя,
І мати зустріне щасливу дитину,
За хлібом і сіллю з'єдна всю родину.
Щоб воєн не знати!І всім пам`ятати!
Ніхто не забутий - Ніщо не забуто!
08.05 2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2019
Літо збігає до кінця, блакить неба осяяна яскравим сонцем.
Вдалині, біленькі хмари від вітру малюють стрічки, поспішають до обрію. Грона калини наливалися соком, майже червоні та деінде, немов пензлем підмальовані маленькі, зелені смужки, підкреслюючи, що далеко до дозрівання. Основний стовбур, привітно, ледь-ледь похилений до хати.
Коли Галині важко на душі, позирає на широкі листки калини й яскраві грона, що виблискують, переливаються на сонці. Їй здається, що вона в них ховає смуток, знаходить розраду.
Дивиться й порівнює свої роки з тими гронами, під серцем щеміло, печаль труїла душу. Життя не склалося, коли цей тягар з себе струшу? Не раз вона задавала собі це запитання. А можливо й насправді зважитися, зробити крок, який змінить її життя? А чи змінить на краще? Щоб більше не мати одинокості. Роки спливли, їй вже тридцять вісім. І за плечима, невдалий перший шлюб, а чи була любов? І чому її зрадив чоловік? Ні, не погана, славна жінка і кажуть, « добра душа ». Не тільки на роботі в їдальні, де вона працює, а й по-сусідству всі співчували, дізнавшись, що залишилася сама. Правда з роками, трохи розповніла, але ж не міх, себе заспокоїла. Хоча й притримується дієти та це, на жаль, майже не дає ефекту.
В житті зробила вибір, розірвала всі зв`язки. Та, які там зв`язки, адже кохання давно згасало й дітей Бог не дав. Себе картала, чому довірилася йому, адже він їх не хотів, все відтягував час, умовляв, ще зарано й зарано. І так рік за роком, життя продовжується і час спішить, пливе, як стрімка річка. Але ж та вода теж кудись впадає, в море, чи в озеро. Чому ж я, маю бути сама? Теж хочу в чиїсь обійми, такі роки, ще ж не стара, інколи ввечері перед дзеркалом, сама до себе веде розмову.
Хоча й прожила з чоловіком тринадцять років і радощі були та пробачити зраду не змогла. Й на мить не бажала з ним бачитися.
Все, що разом нажили покинула, в селі продала батьківську хату і в цьому ж містечку купила невеликий приватний будинок. Щодо роботи, деякий час вирішила працювати в місцевому дитячому таборі відпочинку. Новий колектив про її життя нічого не знав та одній жінці Зої, що на кухні з нею працює, розповіла про себе. В неї підростає син. Вона його виховує одна. Хлопчику минуло десять років, якийсь час мешкав у селі та згодом вирішила, краще щоб був поруч. І дитина нагодована й ціле літо разом. Її життя, вона зрозуміла, що ця жінка просто ненавидить всіх чоловіків. В душу не лізла, якби хотіла, сама би поділитись сокровенним, хоч щось розповіла. Але вона своєї душі, серця не відкривала, весь час чимось незадоволена. З часом, Галина навіть пошкодувала, що їй розповіла про себе.
Галина любить дітей. Інколи в їдальні, коли вони обідають, посміхнеться, в очах заграють веселики, підійде до них, заохотить, щоби в тарілках не залишали їжу. Приголубить, ніжно обіймає, гладить по голові, підбадьорює. А часом на очах з`являться сльози, відійде в сторону.
Одного разу, після обіду витираючи столи, дві дівчинки не вийшли з їдальні, біля виходу присіли на стільці. Мабуть дві сестрички, подумала, адже трохи схожі. Ой, ще й світленьке волосся і такі ж дві косички, як у мене в дитинстві, здивувалася. Привернувши увагу до очей, такі ж очі волошкові. Дівчатка гойдали ногами, весь час позирали, то на неї, то на вхідні двері.
Галина саме відро з водою виносила надвір, коли в дверях зустріла світлоокого чоловіка, який чемно привітався. Дівчатка підскочили до нього, одна з них голосно,
- Тату… тату, давай сходимо на ставок, ми не хочемо спати. Друга обіймаючи двома руками, повисла на шиї,
- Ти ж обіцяв, вже трішки і літо закінчиться, вода буде холодна.
Він обома руками обійняв їх, жінка, аж на якусь мить зупинилася, задивилася на них, таких щасливих. Відразу думки, як джмелі, десь бачила його, хто він і тільки ввечері нагадала, що це ж їхній завгосп.
Пройшов тиждень… Галина помітила його біля їдальні, коли після сніданку, всі діти пішли на прогулянку до ставка. Він довго поглядав до вікна, наче схвильований, переминається з ноги на ногу. Закінчивши прибирання, вона знімала фартух, в цей час він зайшов у їдальню.
Чомусь почервоніла й ледь-ледь схвильовано,
- Ви до дітей? Так вони пішли на прогулянку.
Очі в очі, наче полум’я охопило обличчя, торкнувся руки,
- Я хочу поговорити з вами, це щодо моїх доньок.
- А щось не так?
- Та ні! Все гаразд, просто хочуть мої Оля і Світланка, щоб я вас запросив на чай.
Піднявши брови, здивовано подивилась на нього й миттєво відвела погляд,
- Та я й не знаю, чому раптом …
- Я знаю вас Галина звати, а мене Володимир. Я перепрошую, але дуже прошу вас. Знаєте дівчата вже три роки без матері, цілий місяць мені про вас розповідають, можна сказати всі вуха продзижчали. Просять, щоб хоч раз до нас у кімнату навідалися, розповідають, як ви добре до всіх ставитися. Кажуть дітям цікаві історії розповідаєте.
Він дивився на неї таким благальним поглядом, що їй стало незручно. Вона відчула якусь радість, її очі посвітліли, немов до них сонце заглянуло.
- Ну гаразд, десь о двадцять першій зайду, ви в тій кімнаті, де висить напис »завгосп»?
- Та ні, - трохи ніяковіючи продовжив, - Поруч двері, без таблички.
Він пішов, ледь опустивши голову. Щеміло під серцем, не змогла зрушити з місця, присіла на стілець. Це ж треба такого, матері нема, ото біда. Та, як же це, дві квіточки й без матері, куди ж Бог дивився, діточок зробив напівсиротами.
Після вечері, вона пішла в місто, в магазини, щоб дещо купити. У кошику вже печиво, цукерки, напій Ситро. У відділі Промтовари дивилася на іграшки. Щоб взяти дівчаткам ляльки, напевно дорогувато та хоч маленькі, роздумуючи стояла біля вітрини. Пригадала, як їй на десять років подарували велику ляльку, як тішилася нею. З`явилися сльози, згадала батьків, так рано пішли в інший світ, а вона ж, як билина, залишилася зовсім одна.
Повертаючись з магазину, біля воріт табору зустріла Зою із сином,
- О, вийшли прогулятися вдвох
Зоя, з під лоба поглядом зміряла з ніг до голови, намагається зазирнути в сумку, звертається до сина,
- Андрію біжи в кімнату, я скоро прийду.
Він, як дзиґа крутнувся на місці й підскакуючи, побіг у напрямку будівлі.
- Так-так! Це ти може до завгоспа в гості зібралася? - звівши руді брови, запитала незадоволено.
Галину, наче окропом облили, гучно забилось серце, чомусь стала виправдовуватися,
- Та це запросили на чай, то ж не піду з пустими руками.
- Ну-ну… повідав син, що тебе дівчата чекають. Розповідав, хвалилися, що ти їм дуже сподобалася, дивися щоб в халепу не потрапила. Воно тобі треба? Чужі діти - не свої, ще вийдеш заміж, народиш собі. Ти думаєш, хтось тебе розумною назве? Як приголубиш їх, то й на голову сядуть. Дивися, він напевно, ще й молодший за тебе, дітей позбудеться, а сам буде гуляти. А чому б і ні, високий, стрункий, ще й на бороді ямка, як в пісні співається. Задурить тобі голову.
Мов вата під ногами, так Галина переступає з ноги на ногу. Мовчала, не стало сміливості заперечити. Зоя наче з листа читала доклад, так виглядало, коли все це говорила. І раз-по-раз, кидаючи погляд на всі сторони, двигала плечима, розмахувала руками. Вони вже підійшли до будівлі, де жила Зоя. Відчиняючи двері, жінка вкотре незадоволено її зміряла з голови до ніг,
- Подумай, я тобі раджу краще, не йди, не одягай зашморг на шию.
Галина задумалася, скільки злоби в цій людині. Хіба можна бути такою черствою, жорстокою, від таких слів, аж мороз по шкірі. Рішуче поспішила в гості, до дівчаток.
Володимир, відкривши двері, привітно зустрів. Дівчатка, як дві пташечки, усміхнені, запросили до столу, де вже в тарілці лежало цукрове печиво й на столі стояли чотири склянки.
О, він одяг білу сорочку, помітила, а й справді славний. Та й коли Зоя помітила, ту ямку на бороді, здивувалася про себе.
Вона поклала на столі гостинці, Володимир заперечив,
- Навіщо було втрачатися?! У нас все є, чай і до чаю, якщо ж захочете є кава.
Галина витягнула із сумки дві ляльки-близнючки,
- А це вам дівчатка.
В очах дівчаток миготять веселики, усмішки на обличчі, вони задоволено взяли ляльки, все ж трохи стримуючись, із легким хвилюванням, сказали в один голос,
- Дякуємо!
Весела розмова за столом, цей вечір, це спілкування, пробудило в ній інше життя. Вона навіть не могла уявити, скільки отримає душевного тепла. Дівчатка-щебетушечки, розповідали, про школу, про бабусю з дідусем, але шкода, що живуть далеко.
Володимир провів її до будівлі, подякував за чудовий вечір. З нею в кімнаті мешкає пенсіонерка Валентина, вона в таборі працює прибиральницею. Коли Галина відчинила двері, жінка, сидячи на ліжку, розчісувала сиве волосся. На її обличчі з’явилася усмішка.
- О, вибачте, мабуть я вас розбудила, трохи в гостях засиділася,
- тихо звернулася Галина.
- Та ні, я тебе чекаю,- Валентина присіла на стілець,
- Чула я, чула, що Володька наш на тебе задивляється. Що скажу, він тут вже три роки, відколи жінка померла, кажуть на шлунку невдало операцію зробили. От і залишилися без матері дві красунечки. Як ти в нас з’явилася, по них бачу, повеселіли. А то все сумні оченята, хочуть діти материнської ласки, ой, як хочуть.
Вона мовчки слухає. Вже вкладаючись спати, тихо, наче в роздумах, сказала,
- Життя покаже, Ви говорите він хороший, а он Зоя, каже, що не варто на шию хомут вішати. Відмовляє мене, каже буду дурепа, якщо з дітьми продовжу спілкування.
- Життя покаже?! Треба слухати своє серце! І брати щастя в свої руки, не втрачати час. Знайшла кого слухати! Та вона відколи в нас, то все собі хоче знайти багатенького, щоб з хатою, бо сама ж в місті винаймає халупу. А тут таке діло, вона на вісім років старша за нього, того й біситься, що він не звертає на неї уваги. А в нього в місті є квартира, працює десь на залізниці, це його сюди профком прислав, після того, як дружини не стало,- розмахуючи руками, поспішаючи, голосно говорила жінка.
Скрипнуло ліжко, Галина повернулася до стіни,
- На добраніч. Дякую за пораду. Та гадаю, як доля, то так і буде. А дітей я люблю, чиї б вони не були. Бо це діти, як весняні квіти, що приваблюють до себе, дарують радість, додають сили для життя, яким би воно не було.
Минуло декілька днів, дівчатка стали обережніше поводитися. Більше спостерігали, як Галина спілкувалася з дітьми. Наче намагалися бути в стороні від інших дітей. Це неможливо було не помітити. Одного разу Оля, на рік старша за Світланку, міцно тримала її за руку та виривалась, врешті впала на підлогу. Галина це бачила, миттєво підбігла до Світлани, підхопила на руки, присіла на стілець,
- Забилася? Ви щось не поділили?
Кілька дітей, що після обіду залишилися в їдальні, оточили їх. Світлана притулившись, зазирає їй в очі,
- Вона до вас не пускає, тато наказав не заважати вам ,а я теж хочу щоб мене обійняли, як інших.
- Та ось же, обійняла, - притулила до себе її голівку, запитала,
- Нічого не болить?
Їй вдалося перевести розмову про останній вечір, до якого готувалися діти, адже закінчується відпочинок третьої зміни. Вона розповіла дітям, як всі веселяться. Біля ставка розпалюють вогнище, під музику проводять конкурси.
Світланка, притулившись, все іще сиділа в неї на руках,
- А ви нас із собою візьмете? Бо тато нам жодного разу не дозволив йти з дітьми, каже, ще малі. І каже, що йому там зовсім не цікаво.
На другий день Галина вирішила поговорити з Володимиром, щоб на останній вечір відпустив доньок. Та виявилося, що він з директором табору, поїхав у містечко.
Вже майже стемніло, коли Галина помітила, як до складу під`їхала машина, з неї чоловіки виносили великі коробки. Вона чекала коли все переносять. Та Володимир, побачивши її, щось сказав директору, йшов до неї.
- Ви, що гуляєте? Чи можливо мене виглядаєте? Добрий вечір!
В його голосі Галина почула хвилювання,
- А ви провидець, вас виглядаю. Хотіла попросити, щоб дівчаток на вогнище пустили, я б з ними пішла, якщо ви не хочете.
Він легко взяв її під руку,
- Давайте пройдемося, поговоримо, звичайно, якщо ви не проти.
Відчула тепло його руки, навіть чомусь розхвилювалася. Мовчала… вони йшли до ставу. Зненацька здригнулася,
- Ой, як же діти? Сьогодні самі ляжуть спати?
- Та не хвилюйтеся про них, вожаті подбають.
Місяць уповні освічує стежину до ставу. Галина напевно вперше за скільки часу звернула увагу на небо. Зірки помітно мерехтіли, переливалися різними кольорами, наче в фантастичному фільмі. Краса, на якусь мить тиша і спокій огорнули її. Вдихаючи свіжість, прохолоду, відчуває насолоду. Раптово, здалеку завів пісню соловейко.
Під вербою, що схилилася до води, Володимир зненацька обійняв її, поцілував в уста. Ні, вона не пручалася й сама не знала чому. Отямившись, злегка відсахнулася,
- А можливо не треба… ми ж не діти.
Йшли мовчки, тримаючи її під руку, він задивляється на ставок, в ньому ніби купається місяць з ясними зорями. Роїлися думки, скільки їй років? І чи захоче продовжити стосунки? Гарненька, хоч пухкенька, але ж видно, що в душі має доброту і ніжність.
В обіймах тепло, приємно, відчуття дотику проймає все тіло, вона намагається приховати легке тремтіння. Пригадує, як у дитинстві, в теплих маминих обіймах, задивлялася в на пів темну далечінь. Нині зазирає до зірок, наче в них хоче знайти хотіла розраду, що буде далі. Відчуває, підкрадається кохання, якого вона так боялася. Їй би його обійняти і приголубити, але ж не ті роки і він напевно ж молодший, за мить ця думка лягла на душу прохолодою. Повільно звільнилася від обіймів,
- Ми з тобою мов діти, мене бентежить думка, ти напевно за мене набагато молодший, застара я для тебе.
Володимир, хитаючи головою, розсміявся,
- Ну так, мабуть, аж на півтора року! Це причина, щоб не продовжити стосунки? Можливо діти перешкода та просто цього не хочеш сказати.
Долонею прикрила його вуста,
- Та ні де ти бачив, - піднявши голову догори продовжила,
- Зірки свідки Оля й Світлана чудові дівчатка. Я думала ти за мене на років п’ять молодший. Ой, що це, я перейшла на «ти»!
Ніжний дотик вуст, вже Володимир, обійнявши за плечі, заглянув в очі і ледь посміхаючись,
- Та я вже давно перейшов на «ти», що не помітила, ще в їдальні.
По обрію світліло небо… тьмяніли зорі, ховались у всесвіт. А вони поверталися в табір.
Останні літні дні. За тиждень діти підуть до школи, а що далі? Галина собі задавала запитання. Володимир їй запропонував одружитися та чи вона готова змінити своє життя? У роздумах, на обід чистить картоплю, вони на кухні удвох із Зоєю. Жінка напевно тільки й чекала такої нагоди, весело з посмішкою на обличчі,
- Ось і закінчується твоє захоплення, два дні й з Володькою розійдетеся, як у морі кораблі. Хоч спробувала, який він, як чоловік?! Буде, щось згадати про це літо чи ні?
Галину, як окропом ошпарило, з рук випустила ніж. Відразу почервоніла, щось хотіла сказати. Чи взяти послати? Та не наважилася, нехай потеревенить, язик без кісток.
Але жінка продовжила,
- А, що ми баби всі хочемо ласки, поцілунків, покохатись. Ось, що я тобі скажу, дурепа ти, ще молода, ну й нехай поскакали в траві, як ті цвіркуни та й досить. Та не загуби себе, йти на двоє дітей, це безумство.
Терпець урвався, Галина різко заперечила,
- У нас з ним нічого не було!
- Тю, я так і повірила! Щоб ти змогла перед ним устояти?!Дивлюся на тебе, які на нього погляди кидаєш, а він, то правда, на тебе дивиться, як кіт на сметану.
Галина, щоби вгамувати образу, різко махнула рукою, вийшла з кухні. Трохи постоявши надворі, все ж повернулася, адже робота є робота, треба готувати обід.
Цього вечора пішов дощ, всі діти направилися в клуб, де мав відбутися прощальний вечір. Вона стояла в кімнаті біля вікна, коли в двері постукали. Поспіхом відповіла,
- Так-так! Відчинено, заходьте.
У дверях, Оля Світлана на якусь мить застигли, а потім позираючи одна на одну, прикривши за собою двері, загомоніли,
- А ми без вас нікуди не підемо.
І одна за другою, без запрошення, опустивши голови, всілися на край ліжка.
Запала тиша… Округлилися очі, здивовано дивилася на дівчаток, не могла второпати, чого б це? Не знала, що сказати. Вони ж, розчервонілі, дивляться з-під лоба, то на неї, то переглядаються між собою. Серйозні обличчя спровокували до думок, що їм на це сказати? Адже сама, як на роздоріжжі, іще не вирішила продовжувати спілкування з Володимиром чи ні? Дати згоду, вийти заміж? Але ж це такий відповідальний крок! Чи здатна я до них знайти підхід, чи порозуміємось?
Зненацька відчинилися двері, без стуку, в кімнату увірвався Володимир й до дівчат,
- Фути-нути!
Вони, як кульки злетіли з ліжка, стояли, опустивши голови.
Він намагався не кричати. Вже й до Галини, розчервонілий,-
- Вибач!
Повернувся до доньок, голосно,
- Ви чому без дозволу пішли?! Я, що вам сказав?! Мене вражає ваша самостійність.
Наче хотіла заперечити, Галина взяла його за руку,
- Давай без них поговоримо, нехай нас залишать.
Світланка шморгає носом, на неї всі звертають увагу. Вона маленькими кулачками витирає сльози, ледь перехоплює подих, тихо шепотом,
- А я хочу, щоб ви тьотю Галю, були нашою мамою, тому й нікуди не підемо.
- І я! І я хочу! – благаючим, ніжним поглядом, Оля зазирає в батькові світлі очі.
Як не прислухатися до свого серця? Коли загорівся вогонь кохання, вирішується, якою стежкою йти далі.
Пригорнувши дітей, в очах намагається приховати сльози радості, просто відповіла,
- Добре, я поїду з вами.
2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2019
До онука бабця, в білий день сердито,
- Не лежи, ледаче, наноси в корито,
Он води корові. Реве, хоче пити,
Телефон покидай, досить говорити!
Нерозумна,чи що, це ж планшет, не бачиш,
І чому, так рано голову морочиш?
Я ж іще не снідав, хоч сонце в зеніті,
Прочитаю, нехай,що робиться в світі.
Ледь всміхнулася до онука лукаво,
Підійшла близенько, глянула ,- Цікаво,
Яке те, ну що вчить? Ану хай побачу,
Розгубилась, ну, як з*дницю дівчачу,
Ту побачила, зблідла! Очі- на лобі,
- То нехай нагодує, тебе ця зомбі!
25.04.2019 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2019
Ношу всякчас, під серцем рану,
Тополі в ряд, біля паркану,
Забуть не можу, я все ніяк,
Вечірній місяць - ясний маяк.
Сумлінні думи, журавлями,
Так захотілось знов до мами,
Часто бентежить, мене спогад,
Той її теплий, ніжний погляд.
Зірваний лист…. крутився з вітром,
Сповита я… пухнастим светром,
Облітав цвіт… всі помисли з ним,
Тополі ввись … віби несли дим.
Він огортав, ну майже щодня,
Я мала мрію - трішки щастя,
Різко думки, на крилах летять,
Кисло - солодкий смак на губах.
Позичок жовто – золотавих,
І до тих яблук зеленавих,
Що достигали в моїм саду,
В житті ніколи…. не забуду.
20.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2019