Ніна Незламна

В осінньому парку ( рим проза)

   
   Алеї…  алеї…  широкі  і  вужчі,  по  них  скаче  листя,  під  вітром  щоразу  більш  сильним.  Деінде  намисто,  з  калини  зриваючи,  напевно  її  красу,  душею    сприймаючи.  Не  зміг  пролетіти  і  не  доторкнутись,  йому  ж  так  хотілось    до  неї  всміхнутись.  Але  ж  що  це  сталось,  чому  став  холодним?  Летів,завивав,  вовчиськом  голодним.
 Спинися,  сказати,  я  хочу  йому.  Калину  не  руш,  подругу  мою.  Вона  ж  нещодавно,  так  квітла,  буяла.  І  ти  їй  втішався,  усіх  звеселяла.  Він  наче  почув,  а  може  втомився.  Здавалось,  до  мене  несміло  схилився.  За  мить  вже  до  ніг  припадав,  обвивав.    Можливо  в  політ  із  собою  позвав?
 Чому  мене,  вітер,  небажано  рушиш,  напевно  несміло  сльозину  враз  струсиш.  Не  хочеш,  щоб  вкотре  згадала  той  вечір,  коли  ми  прощались,  обіймав  за  плечі.  В  його    очах,  смуток  бачила  я.  Чому  ти  в  сум’ятті,  доленько  моя?    Зібратись  з  думками,  так  важко  мені.  Ой,  як  же  далеко,  там,  на  війні.
Бліндажі,  окопи,  часто  бачу  у  снах.  Часом  не  сплю,  згадка  про  тебе,  огортає  страх.  І  вже,  як  дитина  пригорнуся  до  неньки.  Попрошу,
-  Матуся,  обійми  рідненька.  Він  знов,  мені  снився  з  вогнем  у  борні.  Сміявся  і  плакав,  зникав    у  вогні.  Вже  й  птахом  злетів  до  небес,  де  блакить.  О,  як  же  забути  мені  страшну  мить?  Скажи  мені  люба,  чому  війну  бачу?  Не  скажеш,  я  знаю  тому  й  йду  до  парку.
 Ось  тут,  в  нашім  парку  гуляти  одній?  Але  ж  я  не  хочу  позбутися  мрій.  Наряд  золотистий  вже  скинула  осінь  і  хмари  з  вуалями  наповнили  просинь.  То  лиш  де-не-де,  між  кущів,  ясниться  просвіт,  один  штрих  промінчика  до  землиці  приліг.  Той  штрих,  проблиск  надії,  хоч  й  змоклі    вії    та  світла  частинка  зігріє  сердечко,  попереду  бачу  коханого  личко.  Можливо  то  сутінки,  з  надвечір’ям  в  забаві,  так  образ  малюють.  Чи  я  з  ними  в  уяві,  секунди  хвилюють.  Та  враз  усе  зникло,  лиш  вітер  відчула.  Бо  в  цю  мить,  про  все  на  світі  забула.  То  немовби  доторкнулась  до  його  волосся,  якби  ж  це  насправді  все  відбулося.  Була  б  я  щаслива,  уста  б  цілувала,  у  ніжних  обіймах  щоніч  засинала.
 Зненацька  в  обличчя  упали  краплини,  о,  це  ж  я,  вже  підійшла  до  калини.  Схилилося  гілля,  ще  кетяги  висять  та  дуже  маленькі,  нікого  не  тішать,  на  жаль.  Це  ж  вітер,  красу  їй  пошкодив,  зривав,  скрізь  ягід  багато,  по  землі  розсипав.  Ото  ж  вона  й  плаче,  кому  пожалітись?  За  мить  по  землі,  горобчик  вже  скаче.  І,  як  же  до  нього  не  посміхнутись.
 Алеї…  алеї…  вздовж  них  хризантеми  біленькі  і  жовті,  від  дощику  змоклі.  Краплини  від  вчора  лежать,  ще  золотом,  сріблом  злегка  мерехтять.  Як  настрій  погоди,  позбудуться  вроди  -  закони  природи.  Їх  нам  не  змінити  та  все  що  довкола,  спроможні  цінити.  
Як  би  ж  та  й  повсюди    на  нашій  землі,  не  гинули  люди  в  кривавій  війні.  Якби  ж  не  літали  шахіди,  ракети.  Щоб  жили  всі  мирно  на  нашій  планеті.  І  ти  б  мій  коханий  повернувся  додому.  Удвох,  в  нашому  парку  розвіяли  втому.  Бо  я  відчуваю  він  нас  пам’ятає.Тож  бачу  й  калина  привітно  стрічає.  
 Дай  Боже  терпіння  бійцям    і  сили,  вбити  орків,  жити  щасливо.  І  щоб,  як  колись  в  парку  музика,  діти,  машинки  і  кульки,  щоб  знову  радіти.  Щоб  ясне  сонечко  і  блакить  над  Україною.  Щоб  не  по  всьому  світі,  а  з  родиною.  За  круглим  столом    люди  відзначали  свята.  Щоб    навіки  покращилося  життя!
 Я  вірю  любий,  ми  прийдемо    в  парк,  разом  з  весною.  Іще  не  раз  будем  милуватися  калиновою  красотою.  А  згодом  вона    й  прикрасить  наш  весільний  коровай!

                                                                                                                                                 22.11.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999162
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.11.2023

Війнув вітер вечоровий

Йду  по  стежці,  ліс  багряний,
Війнув  вітер  вечоровий,
Підняла  ….    листок  кленовий.

Загубила  осінь  втому,
Ніби  вишила  на  ньому,
Штрихи  вродженої  долі,
Якийсь  час  бути  на  волі.

Бачиш  є,  на  це  причини,
Колір  втратили  клітини.
Та  шкода,  коротке    життя,
Отой  блиск,  хитне  покриття.

Прилягає  темний  колір,
Відчував  нестримні  болі.
Але  ж  здатний  потерпіти,
Щоб  із  вітром  десь  летіти,
До  небес  звабливі  мрії,
Не  покинути  надії.

Зазвичай,  щемно  на  душі,
Загубивсь  миттю  в  метушні,
Безтурботна    осінь  вража,
 Між  життям,  смертю  йде  вражда.

У  душі  чомусь  напруга,
Коло  серця  в’ється  туга,
Наче  я,  втрачаю  друга.
Зупинилась  на    дорозі,
Жаль  завдити,  не  в  змозі.  

                               04.11.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=999074
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.11.2023

Де глянь руїни…

 У  мерехтінні  важко  знайти  спокій,
Коли  вогонь  спалахує  повсюди,
Не  загубитись,  між  трав,  хоч  й  високі,
Враз  відчуваєш,  щось  стискає  груди.

Де  заховатись,  від  біди  і  війни,
Протистояння  з  очманілим  людством?
У  молитвах    дочекатися  весни,
І  розпрощатися,  навік  з  безумством.

Тож  так  давно,  творять    ординські  тварі,
Душа  кричить,  ридає  від  невір’я,
Під  серцем  щем,  при  кожному  ударі,
Де  глянь  руїни,  як  котел    подвір’я.

А    там  вода,  плава  медведик  чорний,
І  де  ж  дитятко?    Напевно  ж    ним    гралось,
Скрізь  попід  край,  блиск  смолистий  пречорний,
Й  картуз  маленький  -  лише    це  зосталось.

Може  змиритись?!  О,  ні,  вибач  Боже!
Бажає  помсти  вже  стражденна  мати,
Знаю  пробачити  тільки  ти  зможеш,
Бо  маєш  силу,  цей  гріх  відпускати.

                                                 07.11.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998931
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.11.2023

Осінній настрій

Ох,  осінь  -  осінь…  давно  пожовкле  листя,
Й  доволі  сіре  в  павутинній  мережці,
Краплі  росинок  -    розірвані  намиста,
Туманна  темінь,  лежить  по  срібній  стежці.

Ох,  осінь  -  осінь,  як  одиноко,  туга,
Не  веселиться,  ні  душа,    ні  сердечко,
Скоро  нагряне  холод,  заспіва  хуга,
Зимовий  місяць  поспіша,  недалечко.

Ах,  осінь  осінь  -  здатна  підбадьорити?
У  цьому  світі,  де  йде  кривава  війна,
Тож  людство  хоче,  без  сліз,  страждання  жити,
Щоб  у  серцях,  повсяк  час  буяла  весна.    
                 
О,  осінь  -  осінь…  вколисана  дощами,
Мене  сповиєш,  ніби  малу  дитину,
Усі  сумління  розвієш  із  вітрами,
З  пахучим  чаєм,    я  стрічатиму  днину.

                                         16.11.2023р  

                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998694
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2023

Поетам клубу

Чому  в  поетів    хитке  єднання?
Часом  задам  собі  я  питання,  
Як  тут  по-дружньому,  є  натхнення,
 Як  цвіт  пахкий,  душі    одкровення.

Поет  взірець  і  хоч  у  який  час,
Подасть  свій  вірш,  мабуть  не  без  прикрас,
Напише  щиро  про  погляд  на  світ,
І  незалежно    йому  стільки  літ.

Про  все,  від  серця  сповнений  теплом,
Своїм  талантом,  щиро  як  добром,
Надасть  пораду  вірному  другу,
Вже  спопелити  зможе  напругу.

Наче  імла  залягла  в  тумані,
Щоб,  врешті  зникла,  як  роси  ранні,
На  сонці  ніби  в  спекотне  літо,
Щоби  відчув,  поет  ніжність    й  світло.

Що  подарують  сині  небеса,
 І  надихне  писать  земна  краса,
Іще  підтримка,  ми    ж  одна  сім’я,
Щоб  не  кричав,  ідея  ця  моя!
Чому  в  поетів  хитке  єднання?
Адже  є  в  кожного  сподівання,
Що  в  клубі  знайдуться  вірні  друзі!

                                                         14.11.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998558
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2023

Ті вуса- спокуса ( вірш. розп. з гум. )

 (    вільний  стиль  написання.)

Гарні  в  хлопця  вуса,
Аж  взяла  спокуса,

З  осінню  в  багрянці,
Гей,  кружляти  в  танці!

Закохалась  мовчки,
Як  у  ті  листочки,

Зелененькі  й  жовті,
Та  це  ж  треба  в  жовтні!

Як  проходив  мимо,
Оком  глянув,    мило,

Я    ж  ледь  не  зомліла,
Моргнуть,  все  ж  зуміла.

Та  й  чому,    не  знаю,  
 Потяг  відчуваю,

Вишита  сорочка,
Чорні  має  очка.

Вуса,  як  драбина
Тю,  хіба  ж  я  винна?

 На  місці  заклякла,
За  мить  вже  розм'якла.

Серденько  тріпоче,
Ой,  цілунку  хоче,

Осінь  по  окрузі,
Ну,  як  давні    друзі.

Сиділи  на  лавці,
Обцьомав  всі  пальці.

Торкнувсь,  ніжно  шиї,
Обоє  щасливі.

Тихе  надвечір’я,
Ось,  уже  й  весілля.

Місяць  за  віконцем,
Тепло,  як  під  сонцем,

У    обіймах  ніжних
Як  в  романах  книжних.

Отак  рік  за  роком,
Синок  ненароком,

На  світ  народився,
Втішався,  напився.

Чоловік  вусатий,
На  слова  багатий,

Дотик  струм  по  тілу,
Вже  кохав  сп’янілу.

Ой  ночі…    ви  ночі,
Закрию  знов    очі,

Від  вус  шаленію,
Любитися    вмію.

Будь,  лише  зі  мною,
Млію  під  тобою,

Так  би  вік  прожити,
До  сивин  любити.

Весна,  літо,  осінь,
Змінилася  просинь,

Вже  ледь  посіріла,
Й  молодість  змарніла.  

Життя  на  долоні,
Сльозини  солоні,

Вуса  білесенькі,
Завжди  рівнесенькі.

Часом  підстригаю,
Їх  й  діда  кохаю.

Пора  вечорова,
Красиво    довкола,

Вітрець  крутить  листя,
 Й  калини  намисто.

За  чаєм  з’єднає,
Душа  не  страждає,

Зігріває  погляд
Ти  ж  зі  мною  поряд.

                     01.11  2023р  
                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998319
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2023

Думки, … чисті звуки

Думки-  думки    мелодійні,  чисті  звуки,
Коли  маестро,  взяв  радо,  скрипку  в  руки,
На  раз  полегшено  переводить  подих,
Тож  із  натхненням,  майстерно  смичок  водить.

Лунає  музика  любові  й  кохання,
У  лісі  їй  підспівує  пташка  зрання,
Чарівність  звуків  розвіється  по  полю,
Відчують  ноти,своїх  почуттів  волю.

Нехай  би  лагідніший  цей  світ  довіку,
Щоб  усе  людство,  врешті  відчуло  втіху,
Де  розуміння,  незрадлива  повага,
Щоб  до  життя  надихали    земні  блага.

Смичок    зненацька,  мов  у  протистоянні,
Знову  дрижить  неначе  в  покаянні,
Принять  не  в  змозі  страждання  материнські,
Що  принесли  смерть  на  землі  українські.

Вже  звук  стогнання,  до  небес  доносився,
Смичок  й  маестро  скільки  міг  бадьориться,
Сліз  сприйняття,  струнами    потік  водиці,
Жура,  сум’яття,  матері  й  молодиці.

Розчарування,  падали  на  коліна,
У  путь  останній  провели    доню    й  сина,
Думок  політ  -  О  спаси!  Помилуй  Боже!
Плакала  скрипка…  так  діяти  негоже.  

                                                       07.11.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=998009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2023

Війна у піднебессі

Хмар  вуалі,  здаля  і  тут,
Навсібіч  вітриська  несуть,
Йде  війна  у  піднебессі,
Їм  напевно  й  не  до  бесід.

Вітри  сваряться,  так  зрання,
Загубили  керування,
Чи  від  сонячного  сяйва,
Відчували,  хтось  з  них  зайвий?

Враз  хмаринка  просльозилась,
Їй  земля,  чорна  наснилась,
І  до  цвинтаря  дорога,
Коли  ж  буде  перемога?

Жура  сіра,  осінь  плаче,
Мов  німе  серце  козаче,
Не  зустріне  його  ненька,
Не  наллє  чаю  рідненька.

Так  давно  й  дівчина  ждала,
 Рушники  все  вишивала,
Душа  рветься  під  вітрами,
Може  досить,  нести  рани!

Хмари  крила  розпустили,
 Пролилися  сльози  -  зливи.

                                         06.11.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2023

Під стук коліс (проза 4 ч. )

   
         4
 Через  тиждень,  з  пологового  відділення,  Надію  забирали  Маргарита  й  Віктор.  Щаслива  Ельвіра,  в  онукові  душі  не  чула.  Обіймала  й  цілувала  невістку,  дякувала  за  онука.  Взяла  на  руки,  співучим  голосом  защебетала  біля  нього,  як  пташка,
-  Ой  ти  мій  бутузик,  ой,  ти  мій  маленький.
Зиркнула  на  невістку  й  до  онука  всміхаючись,
-  Будеш,  як  бабуся,  старанний,  хитренький!  Дай  Бог  по  житті,  щоб  доля  та  й  тільки  на  вдачу.
За  мить  по  щоках    потекли  сльози  радості,
-  Ото  бабуся  така  і  чого  я  плачу?!
Невістка  дивиться  на  неї,  це  ж  треба  такого,  видно  дуже  хотіла  мати  онука.  Добре,  що  вона  є,  щоб  я  без  неї  зробила.
В  дитячій  кімнаті  спить  Михайлик.  Ельвіра  з  невісткою  готують  вечерю.  Надя    голосно  до  неї,
Я  кілька  хвилин  назад  подзвонила  до  Віктора,  думаю,  може  є  якісь  новини  від  Макса.  А  він  мене    в  розмові  тільки  заспокоює,  якби  щось  сталося,  то  уже  б  усі  все    знали.  Запевняв,  що  скоро  повернеться.
Ельвіра  намагалася  приховати  своє  хвилювання,
-  Сказав  повернеться,  значить  повернеться,  як  будеш  себе  накручувати,  у  грудях  молоко  пропаде.Ти  стала  матір’ю,  то  ж  зараз  більше  думай    про  сина.  Он  краще  горішків  з’їж  та  чаю  випий,  молоко  буде  ситнішим.
   Надія  ж  позирає  на  неї,  дивується,  стільки  мужності  в  цій  жінці.  Адже  за  плечима  нелегке  життя,  чоловік  весь  час  десь,  як  подумати    майже  одна  виховала  сина.  Згадала    маму,  в  горлі  тиснуло,  ледь  стримує  сльози.  О  Боже,  тільки  не  дай  мені  таку  долю,  як  у  рідної  неньки.  Я  хочу,  щоб  мого  сина  виховував  рідний  батько.
 Минуло  десять    тривожних  днів,  від  Макса  ніякої  звістки.
Ранковий    телефонний  дзвінок  від  Віктора,  збентежив  Ельвіру,
-  Я  тут!  Ти  маєш  якісь  новини?
-  Так,  не  хвилюйтеся,  можна  сказати  все  нормально.  Але  це  не  телефонна  розмова,  я  на  чергуванні,  приїдьте  поговоримо.
 По  коридору,  вздовж  ліжок  з  пораненими,  Ельвіра  йде  назустріч  Віктору,
-  Добрий  день,  давайте  поговоримо  в  палаті.  
Вони  зайшли  в  одну  з  палат,  у  ліжку  лежав  поранений  Макс.
Побачивши  сина,  вона  розплакалася.  Віктор    заспокоїв  її,
-  Тітко  Ельвіра,  його  прооперували,  із  стегна  вилучили  кулю.
 Вона  ледь  стримуючи  схлипи,  тихо  спитала,  
-То  де  ж  він  був?
-  На  завданні  був,  з  другом  у  визначене  місце  відвезли  продукти,  ліки.    Друг  залишився  там,  то  ж  додому    повертався    один.  З  кулемета  рашисти  обстріляли  мікроавтобус.  Потім  хтось  кинув  гранати  і  все  затихло.  Опритомившись,  він  зрозумів,  що  поранений  в  стегно  правої  ноги.  Міцно    прив’язав  її    і  два    дні  поспіль  самотужки    добирався    до  наших.  Це  він    перед  операцією  мені  розповів.  Коли  нам  його  привезли,    я  сам,  аж    розплакався,  правда  від  радості.  Живий,  значить  все  буде  добре!  Зараз    нехай  поспить,  відпочине.  Ви  Надю  підготуйте.  Я  уявляю,  які  в  неї    і  у  вас  були  думки,  поїхав  і    ніякої  звістки.  Але  це  ж  війна.
-  А  телефон  при  ньому?  Ми  стільки  раз  дзвонили,  в  недосяжності.
-  Напевно  загубив.т  Та  добре  що  сам  повернувся.  О,  до  речі  я  його  привітав  із  народженням  сина.  Щоб  ви  бачили.  який  він  був  щасливий!  
 Напередодні  Нового  року,  Макса  виписали  з  лікарні.  Біля  дверей,  з  сином  на  руках,  його  зустріла  дружина.  Щасливі  обличчя,  сльози  радості,  обійми,  поцілунки.
-  Коли    вся  сім’я  в  зборі,  мені  й  поранення  легше  перенести,  сказав  він,  поцілувавши  сина  в  чоло  і  продовжив,
-  Надю  дякую  за  сина,  а  він  справжній  бутузик,  як  я  в  дитинстві.  
Хлопчик  ледь  скривився,  він  помітив,
-  Ну-ну  Михасику,  подай  голос,  щоб  я  почув,  як  ти  плачеш.
Надія  заперечила,
-  Не  треба,  щоб  плакав,  йому  пора  їсти.
Ельвіра  взяла  сина  під  руку,
-  Давай  я  допоможу,  нога  дуже  болить?
-  Та  так,  трохи.  Мені  повезло,  основне  кістку  не  зачепило,  це  добре.  
 З  передової  мало  втішних  новин.  Вдень  і  вночі  мешканці  міста  в  тривозі,  часто  лунають  сирени,  не  вщухають  вибухи  ракет.  Люди  змушені  ховатися  в  бомбосховищах,  але  й    багато  хто,  ігноруючи  загрозу,  залишається  вдома.  Часто  в  холоді  і  без  світла  й  без  води.  Хоч  дуже  скрутно,  в  страху,  недоспані  ночі,  але    не  втрачають  віри  в  сміливість,  стійкість,  мужність  воїнів.  Які  відчайдушно  захищають  незалежність  України,  вірять  у  перемогу!
 Новорічна  ніч…  по  кімнаті  розносився  звук  з  телевізора.  Лунає  «Новорічне  привітання  Зеленського».  Їхні  погляди  були  прикуті  до  екрана  телевізора.  Вони  прислухалися  до  кожного  його  слова,  відчували      тривогу,  як  йому  боляче  за  Державу.  Від  деяких  почутих  слів,  ніби  куля  пронизувала  все  тіло,  щеміло  під  серцем,  холодіє  душа.  В  той  же  час,    у  ньому  бачили    впевненість,  що    в  цій    жорстокій  війні  Україна  вистоїть.  
   За  столом    Ельвіра  не  втрималася,заплакала.  Надія  відразу  накрапала  їй  заспокійливих  ліків,
-  Мамо  випийте.  Може  вам  краще  не  слухати?
-Та  ні,  я  тримаюся.  От  тільки  думаю,  коли  ж  закінчиться  ця  війна?
Сидячи  в  кріслі,  Максим  хоч  і  уважно  слухав  промову  та  все  ж  почув  слова  матері,
-  Обов’язково    закінчиться,  ще  трохи,  от  побачите,  скоро  наші  вояки  підуть  у  наступ,  добряче  дадуть  оркам    прикурити.
-  Дав  би  Бог,  -  прошепотіла  Ельвіра,  перехрестилася  і  продовжила,
-  Нам  би  Михайлика  хрестити.
-  Та  не  зараз,  думаю  краще    нехай  трохи  підросте,-  заперечив  Макс.
 Надія,  встаючи  із-за  столу,  запитала,
-  Максе  ти,  щось  п’єш?  Може  трохи  перекусив  би.
-  Так,  хочу  випити  за  чисті  душі,  що  злетіли  в  небо.  Шкода  хлопців,  я  ж  багатьох  знав.
   Наступного  ранку,  Надія    готуючи  сніданок,  звертається  до  чоловіка,
 -  Може  ми  б  таки  поїхали  в  Борислав?
-  Ти,  що  смієшся,  в  таку  пору  з  дитиною  в  потязі?!  Хто  знає,  що  може  нас  чекати  в  дорозі.  Та  й  ти  ж  бачиш,  до  нашого  мікрорайону,  дякувати  Богу,  ракети  не  долетіли.  Он  чув,  ніби  системи  ППО  мають  встановити.  
Вона  тільки  схвильовано  поглянула  на  нього,двигнула  плечима.
-  Моя  люба,  зрозумій,  я  після  Різдва  повертаюся  в  центр.  Їздити  вже  не  буду,  але  там  і  іншої  роботи  достатньо.  Давай  цю  тему  закриємо  до  літа.    
 Чотирнадцятого  січня  о  п’ятнадцятій  тридцять  російська  армія  завдала  ракетного  удару  по  багатоповерховому  будинку.  Ця  новина  швидко  облетіла  все  місто.  По  телефону  Макс  повідомив,  що  є  загиблі  і  поранені,  серед  них  є  діти,  додому  прийде  через  пару  днів.
 Ельвіра  переодягає  Михайлика,
-  Боженько  спаси  і  помилуй  нас  і  мого  онучка.  
Поцілувавши  в  чоло,
-  Михасику  мені  про  війну  краще  не  думати,  хай  я  мрію,  підростеш,  ми  з  тобою  будемо  вчити  англійську  мову.  Правда  мій  хлопчику,  я  тебе  буду  водити  до  школи.  Нам  би  тільки  війну  закінчити.
Надія  взяла  сина,
-  Мамо,  все  буде  добре.
Жінка  розплакалася,
-  Яке  добре?!  Тож  не  люди,  а  нелюди,  що  ж  вони    творять?!  
   Надія  зо  дві  години  її  заспокоювала,  після  ліків  свекруха  заснула.
 А  їй  зовсім  не  спалося,  задрімала  на  декілька  хвилин,  щось  снилося,  але  пригадати  не  змогла.
Вже  зранку,  удвох  на  кухні    пили  чай.  Раптом  задзвонив  свекрухин  телефон.  
 -  Цікаво  і  хто  ж  це  мені  зранку  телефонує?-  підняла  здивовані  очі.
-  О,  Оля  Волошина  дзвонить,  мабуть  думає,  без  неї  перукарню  відкриємо.
З  телефона  звучав  чоловічий  голос,
-  Я  вибачаюся,  ви  родичка  Волошиній?
-  Ні  роботодавець.  А  ви  хто?  Що  щось  сталося?
-  Ми  рятувальники,  з-під  завалу  дістали  тіло  жінки,  при  ній  цей  телефон.  П’ять  номерів  обдзвонили,  ніхто  не  відповідає.  Може  ви  знаєте  кому  можна  передзвонити?
Очі  Ельвіри  блиснули  і  мало  не  вискочили  з  орбіт,  несподівано  зблідло  обличчя.  Із  закритими  очима,  сказала    ледь  чутно,  тихим  голосом,
-  Мою  Олю  вбили.  
Вона,  як  сиділа  так  і  похилилася  на  стіл  грудьми.  Надія  злякалася,  розгубилася,  в  цей  час  заплакав  син.  Тремтячими  руками,  на  телефоні  набрала  номер.
-  Максе  мамі  за  столом  стало  погано,  поблідніла,  негайно  приїдь.
-  Ти  швидку  визвала?
-  Я  відразу  тебе  набрала.  Зараз  викличу.
Буквально  за  десять  хвилин  Макс  був  вдома,  маму  поклав    на  ліжко.
Чи  йому  так  ввижалося,  чи  було  таке  бажання  побачити,  здавалося  її    уста  ледь-  ледь  тремтіли.  Він  прислухався  до  дихання,  на  руці  намагався  почути  пульс,  але  все  було  даремно.
Швидка  приїхала,  аж  через  пів  години,  лікар  попередньо  спрогнозував  зупинку  серця  через  обширний    інфаркт.
 Надія  перебирає  речі,  в  чому  поховати  свекруху.  В  купі  рушників  знайшла  конверт,  віддала  чоловіку,  стояла  поруч.
Його  очі  червоні,  підпухлі  від  сліз,  з  болем  дивилися  на  лист,
«Дорогі  мої!    Ви  прочитаєте  цей  лист,  коли  я  вже  відійду  в  інший  світ.  До  вас  маю  прохання,  поховайте  мене  поруч  з  Миколаєм  Миколайовичем,  ми    з  ним  про  це  домовилися.  Може  там  зустрінемося  і    не  раз  зіграємо  в  шахи.  Думаю  Рита  про  це  має  знати.  Не  плачте  за  мною!  Я  достойно  прожила  життя.  Пам’ятайте  мене  веселою,  охайно  одягненою,  з  акуратною  зачіскою.  Бережіть  один  одного!  Цінуйте  життя!  Я    вас  люблю,  прощайте!
                                                                                                                                                                                           Ельвіра.»

 Надто  важко  втрачати  рідних.  Макс  ходив,  як  тінь.  Надії  хотілося  кричати,  розридатися.  Але  тримаючи  на  руках  сина,  стримувала  себе,  знала,  що  може  у  грудях  пропасти  молоко.  Тому  коли  був  Макс  вдома  стримувала  себе,  більше  мовчала.Та  все  ж  через  тиждень,  після  поминального  обіду,  коли  всі  розійшлися,  дала  волю  сльозам,
-  Мамо,  ти  ж  мене  стільки  всього  навчила,  чому  ж  так  рано  покинула  нас?  Чому  мене  доля  звела  з  такою  чудовою  людиною  і  вже  тебе    забрала.  Це  у  всьому  винна  війна,  той  безлаберний  народ,  що  прийшов  з  мечем  на  нашу  землю.  Їй  би  ще    жити  та  й  жити,  як  і  тим  воїнам,  що  захищали  нашу  рідну  землю!  Я  обіцяю,    все  життя  підтримувати  Макса.  Мамо,  я  щиро  тобі  вдячна,  що  ти  була  в  моєму  житті,  подарувала  мені  свого  сина,  якого  я  дуже  кохаю.
 Одного  вечора  Рита  зайшла  до  Надії,
-  Я  забігла  на  кілька  хвилин.Ти,  як  ставишся  до  того  ,  щоб  до  мене  переїхав  Віктор?
 -  А  причому  тут  я?!  Це,  як  ти    нього  ставишся.  Я  бачу  він  закоханий  .
-  Так,    пропонує  разом  жити,  а  згодом    одружитися.
-  А  що  твоє  серце  каже?
-  Ой  каже,  від  почуттів,  аж  голова  крутиться.  І  так  безсонні  ночі  від  вибухів,  а  тут  іще  думки  про  нього,  хвилююся  де  він,  як  він.  Здається,  я  без  нього  і  дня  не  можу  прожити.  
-  Тож  це  кохання,  вирішувати  тобі.  Але  все  добре  зваж  !  Я  вам  обом  бажаю  тільки  добра.
 Приблизно  через  тиждень  Віктор  перебрався  жити  до  Маргарити.  Тепер  вони  стали  частішими  гостями.  Допомагали  з  придбанням  продуктів,  навіть  інколи    бавилися  з  Михайликом.  Хоч  Надія  і  Рита  від  різних  матерів,  але  все  ж  відчували  спорідненість  душ.      
 Тільки    після  сорока  днів  після  смерті  матері,    Макс  інколи  став  всміхатися  і  то  в  основному  до  сина.
 З  весною  прийшли  кращі  новини  з  фронту,  люди  поверталися  в  рідне  місто.  Хоч  і  російські  окупанти  не  зупинялися,  стали  частіше  атакувати  дронами  камікадзе.  Лунали  заяви,  попередження  та  погрози  щодо  другої  потужної  хвилі  вторгнення.  Все  ж  місто  жило  своїм  життям,  при  можливості,  люди  ходили    на  роботу.  Після  вибухів  займаються  прибиранням    руйнувань.  Дехто  самотужки  намагається  зробити  хоч  якийсь  ремонт,  не  мають  бажання  покидати  рідний  будинок,  чи  квартиру.  Адже  українці  вірять    у  перемогу..
   Літо  видалося  спекотним,  в  повному  розумінні  слова.    І  сонце  безжалісно  смажило  російських  вояків,    і  наші  воїни  піддавали  вогню,  поступово  відтісняли  ворога.
   В  сім’ї  все    частіше  відбувалися    розмови,  про  закінчення  війни.  Смуток  за  матір’ю  поступово  віддалявся,  душевний  біль  вщухав.    Останнім  часом,  з  роботи  чоловік    приходив    у  гарному  настрої.  Надія  наважилася  завести  розмову  про  поїздку  в  Борислав.  Тримаючи  сина  руках  ,  почала  здалеку,
-  Ну  що  новенького  у  вас?
Він  усміхнувся  до  неї,  перевів  погляд  на  сина,
-  Ану  Михасю,  скажи  мамі,  що  в  нас  усе  ладком.Тож  нехай  більше  нічого  не  запитує.  Бо  це  секрет.
Беручи  сина  на  руки,  поцілував  її  в  чоло,
-  Ой,  люба  моя,  знаю  про  що  ти  хочеш  запитати.  Та  я  вже  й  сам    інколи  думаю,  коли  ми  вирвемось.  Звичайно  хотілося  б  теплою  погодою.  Нам  обіцяють  підкинути  пару  помічників,  але  поки  що  ніяк  не  виходить.
Її  очі  змінилися,  наповнилися    радістю,блиском,  сказала  веселіше,
-  Я  оце  думаю,  може  ми,  як  будемо  їхати,    Риту  з  собою  візьмемо?  Неодноразово,  вона  натякнула,  що  була  б  рада  познайомитися  з  моєю  сім’єю.  Хотіла  б    побачити,  як  живуть  люди  на  заході  України.
-  То  в  чому  причина?  Якщо  з  роботою  все  владнає,  чому  ні?  А  Віктора  теж  хоче  взяти?
-  Про  це  я  її  не  запитувала,  не  знала  ж,  що  ти  скажеш.Та  й  якось  незручно,  питати,  ми  ще  й  самі  не  знаємо  коли  поїдемо.  Мама    часто  запитує  та  я  ніби  не  чую,  переводжу  розмову  на  інше.
Обома  руками,  він  підняв  малого  догори,
-  Ану  синку,  скажи  мамі,  що  ми  бабці  зробимо  сюрприз.  Щоб  не  хвилювалася,  не  дуже  витрачала  гроші  на  застілля,  правда  синку.
Притулив  його  до  себе,  сказав  тихіше,
-  Бабуся  Ельвіра    мріяла  познайомитися  із  свахою  та,  на  жаль.
     За  вікном  осінь…  Рита  й  Надія  з    візочком  прогулюються  по  алеї.  Назустріч  йде  Макс,  трохи  сердито,
-  Ну  й  ви    «молодці»,    не  боїтеся?!  Як  сирена  залунає,  що  будете  робити?  
Надія  миттєво  почервоніла,  змовчала.  Рита  ж    кивнула  рукою,
-  Не  кричи,  це  я  винна.  Я  їй  кажу,  хоч  на    хвилин  десять,  можна  дитину  на  люди  вивезти?  Не  накаркай,  не  сварися,  слава  Богу  вже  кілька  днів  тиші.
-  Ви  оце,  залиште  мені  Михайлика,  а  самі  пройдіться  по  магазинах.  А  то  ніби  щебечете  хочете  поїхати  в  Борислав,  а  подарунків  не  купили.
Надія  обійняла  його,
-  Максе!  Любий,  що  справді  поїдемо?
-  До  нашого  полку  прибуло  двоє  хлопців  після  поранення,  так  що  поїдемо.  Через  пару  днів  знатиму  на  які  дні  можна  буде  придбати  квитки.  Та  знай,  в  мене  десять  днів  відпустки,  а  потім  додому  і  ніяких  умовлянь.
Вона  поцілувала  його  в  щоку,
-  Та  це  ж  просто  чудово!  Дякую!
 На  платформі  біля  поїзда  метушня,  чути    гучні  уривки  фраз.  Прохолодний  вітер  злегка  торкається  обличчя,  почервоніла  Надія  поспішає  за  чоловіком.  Макс  на  руках  тримає  сина,  той  інколи  здригався,  відкривав  очі,  в  непорозумінні,  куди  це  його  несуть.  І  знову  закривав  їх,  адже  вдома,  в  обідню  пору,  він  завжди  міцно  спав.  Віктор  з  двома  валізами,    подав  квитки    провідниці.    І  вже    подавав  сумку  Маргариті,  яка  нічого  не  сказавши,  вже  була  в  тамбурі.  
 За  кілька  хвилин  потяг  відправився.  В  купе  пару  годин  тиші,  згодом  сімейна  вечеря.  Надія  пишалася  чоловіком,  він  чимось  нагадував  свекруху.  Кожному  приділяв  увагу,  намагався  допомогти.  А  щодо  сина  та  до  неї,  то  можна  було  тільки  мріяти  мати  такого  дбайливого  батька  й  чоловіка.
***
   В  купе  вже  всі  спали.  Надія  з  думками    біля  вікна.
 Раптово  світло  вдарило  в  очі.  Це  ліхтарі    відволікли  від  думок.  Чітко  почула  монотонний  стук  коліс  потяга.  За  вікном  темно.  Оце  так  задумалася!  Мамо,  ще  кілька  годин  і  ми  зустрінемося.  Я  міцно-міцно  обійму  тебе  і  все    розповім  про  своє  життя.  Потішся,  мені  Бог  дав    добру  долю.  Я  вірю,  що  закінчиться  ця  страшна  війна.  Наші  відчайдушні,  мужні,  сміливі  воїни  обов’язково  здобудуть  перемогу.  Я  дуже  хочу  щоб  під  мирним  небом    наші  серця  і  душі    переповнювала    радість.  І  кожен  день  приносив  хвилини  щастя.

                                                                                                                                                               03.11.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2023

Під стук коліс ( проза 3 ч)

   
     3
 Невелика    настільна  лампа  освітлює  спальну  кімнату.  Макс  лежав  у  ліжку,    почувши    кроки,  підійшов  до  стіни,  намагається  сховатися  від  світла.  Надія  переступила  поріг.
О,  як    йому  важко  від  неї  відірвати  очі!  Зачарувала.
Зелений  еротичний  пеньюар  із  застібкою  спереді,  по  талії    в  густо  зібрані  клинця,    ледь-ледь  прикриває  стегна.  Верхня  частина    пеньюару  оздоблена    люрексовою  ниткою,  переливається  від  світла.
Здивована  пустим  ліжком,  тільки    спромоглася    сказати,
-  А  ти…
Він  ззаду  обома  руками  обійняв  її,  розвернув  до  себе,
-  Злякалася…  я  тут.
Зазирнув  у  її  очі…  в  них  світяться  іскри  любові,  до  уст  доторкнувся  устами.  Солодкий  довгий  поцілунок.
-  Чому  тремтиш,  моя  чарівна  пташечко,  ти  солодка…  моя  мрія  і  надія!
Гарячі  руки  положили  її  на  ліжко.  Різко  рукою,    вона  в  поспіх  виключила  настільну  лампу.За  мить  опиняється  в  теплих,  ніжних  обіймах.
А  в  голові  ніби  туман,  серця  закоханих  б’ються  в  одному  ритмі.
 Життя,  як  річка,  пливе  спокійною  течією.
Після  Водохреща    Надія  і  Максим  одружилися.  На  весіллі    гуляли  самі  ближчі  друзі  з  роботи  та    родина.  Мати  Надії,  хоч  і  обіцяла  приїхати  на  весілля  та  хвороба  на  грип  завадила  приїзду.  Подружжя  приймало  вітання  по  телефону.
     На  час  ремонту  в  квартирі,  молодята  переїхали  до  Ельвіри.  Всі  свята  зустрічали  за  великим  круглим  столом.  Микола  Миколайович  й  Маргарита  з  Віктором  теж  були  частими  гостями.
   Щоденні    клопоти,  робота,  дім,  вечірні  посиденьки    з  пахучим  чаєм,    щасливі  хвилини  життя.  Надія    з    Максом  планували    влітку  провести  відпустку  на  березі  моря.  Але  пандемія  коронавірусу  сovid  -  19  порушила  всі  плани.  Ельвіру  терміново  визвали  в  Ізраїль,  люди    які  винаймали  її  квартиру  переїхали  в  Америку.  Їй  таки    повезло,  вона    ще  встигла  вилетіти  до  локдауна.  Не  знала  коли  повернеться,  то  ж    вести  справи  в  перукарні  довірила  Надії.
 Через  якийсь  час,  вірус  вже  прогресував  і  в  Україні  .  В  перукарні  кількість  клієнтів  набагато  зменшилася.  Ельвіра  часто  дзвонила  до  Надії,  цікавилася    справами  на  роботі,  давала  поради.
 В  житті,  як  на  довгій  ниві,  все  трапляється  на  шляху.  Кожного  дня,  доля  дає    людині  нові  випробування  і  вона  має  з  ними  справитися.  
 Надворі  осінь,  уздовж  дороги  напівголі    тополі,  за  ними  цвинтар.  Надія  йшла  в  чорній  хустці.  Холодний  вітер  разом  з  краплями  дощу  бив  у  обличчя,  воно  мов  скамяніле.  
Макс    і  Маргарита  стояли  поруч,  Він  протягнув    руку,
-  Надійко,  пішли…
Вона  звела  на  нього  затуманені  від  сліз  очі,
-  Залиште  мене  саму…будь  ласка.
 Кілька  кроків  по  стежці,  по  змішаному  з  багном  пожовклому  листю,  підійшла  ближче  до  могили,  
 -  Тату,  ми  так  мало  часу  провели  з  тобою.  Та  я  вдячна  долі,  що  хоч  якийсь  час  змогли  бути  разом.  Ти  пробач,  навіть  не  попрощалися,  нам  й  подивитися  на  тебе  не  дозволили.  Я  хочу  тобі  подякувати  за  те,  що  я  тебе  ближче  пізнала,  тепер  у  мене  є  сестра.  Ми    поріднилися,  то  ж  не  хвилюйся.  Я  слово    даю,  Маргарита  не  залишиться  сама,  ми  її  завжди    будемо  підтримувати.
   А  час  летів,  .важкі  випробування  позаду.  Макс  і  Надія  теж    перехворіли  на  ковід,  але  в  легкій  формі.  Перед  Новим  роком  скасували  карантин,  Ельвіра  повернулася  додому.  В  цей  же  день,  на  таксі    поїхала  на  цвинтар,  до  могили  Миколи  Миколайовича  поклала  білі  хризантеми.  Біля  могили,  син  дав  їй  змогу  побути  самій.  Бачив,  з  яким  болем  у  очах  вона  дивилася  на  фото  (що  було  на  хресті).  Вона  плакала.
   Нехай  плаче,  нехай.  Їй    стане  легше  на  душі,  подумки  заспокоював  себе  Макс.  Все  треба  пережити,  тримайся  люба,  я  ж  не  маленький,  бачив,  як  ви  любовно  відносилися  один  до  одного.
Вона  поверталася  від  могили,  він  із  смутком  дивився  на  неї.  Ой  матусю,  ти  так  піддалася,  де  поділася  твоя    жвавість?  А  може  щось  болить  та  мовчиш?  Але  ж  не  скажеш,  я  тебе  знаю.
 Додому  поверталися  мовчки,вийшли  із  таксі,  син  взяв    її    під  руку,
-  Мамо,  я  оце  звернув  увагу,  біля  могили  Миколайовича    лишили  місце  для  могили,  може  прах  дружини  перепоховають?
-  Та  ні,  вона    похована  біля  батьків  у  рідному  селі.  Рита  розказувала,  так  мати  перед  смертю  захотіла.
Вона  зупинилася,  прямим  поглядом  дивиться  в  його  очі,  продовжила,
-  Послухай  сину,  ми  не  безсмертні,  думаючи  про  це,  хочемо  там  знайти  спокій,  зустрітися  з  тими  кого  любиш,  цінуєш  у  цьому  житті.  То  моє    місце..
-  Та  ти  таке  вигадала.  Щось  дуже  зарано  думки  про  смерть.  Ми  маємо  ще  багато  справ,  то  ж  тримаємося  на  плаву,    матусю.  
 І  знову  мовчки,  кожен  при  своїх  думках,  повернулися  до  квартири.
 Нарешті  дочекалися  вихідного  дня,  за  столом  зібралася  вся  родина.  
В  голосі  Ельвіри  чути  веселі  нотки,
-  Ну  от  я  вдома  та  чи  це  тут  мій  дім  чи  там?!  Інколи  так  буває.  Ви    хоч  і  молоді,  але  молодці,  без  мене  справилися.  Та  мабуть  скоро,  знову    прийдеться  летіти  .    
На  її  обличчі  розпливлася  привітна  усмішка,
-  Може    б  усі  разом  на  тиждень  чи  два  в  гості,  що  скажете?  І  мені  би  там  було  веселіше.
 Враз,  всі  один  з  одним    переглянулися.  Надія  прошепотіла    чоловікові,
-  Ні-  ні,  ти  що,  я  звідси  нікуди  не  поїду,  навіть  і  думати  про  це  не  хочу.
Він  підтримав  її,
-  Ні,  ну  що  ти  мамо,  ми  цього  не  планували.  Твоє  право  жити  тут,  чи  там,  вибирай  де  тобі  краще.
-  Тут  діти,  така  справа.  Мене  слава  Богу  ковід  оминув  та  й    я,  як  туди  прилетіла,  відразу  зробила    щеплення.  Не  знаю  плітки  чи  ні  та  в  колі  друзів  йдуть  розмови  про  події  на  нашому  сході.  Ніби  розпочалося  загострення.  Кажуть,  що  росія  піде  війною  на  Україну.
Син  мовчав.  Маргарита  не  стрималася,  емоційно  сказала,
-  О-о-о…  вони,  що  там    блекоти  об’їлися?
Надія    рукою  торкнулася  чоловіка,
-  А  ти  чого  мовчиш?
Він  поклав  руку  на  її  плечі,  злегка  обійняв,
-  Все  може  бути,  ті  іроди  на  все  здатні.  Та  не  хвилюйтеся,  все  буде  добре.
Після  зимових  свят,  Ельвіра  знову  була  в  Ізраїлі.
 Морозні  дні  і  ночі    втрачають  силу,  спить  земля  під  пухким  снігом.  Старий  лютневий  місяць  опускається  до  край  неба.  За  вікном  ледь  іскриться  сніг,  ніч  поступово  відступає,  в  небі  народжується  світанок.
 У  спальній  кімнаті  Надія  порушила  тишу,  їй  не  спалося.  Ой,  такий  цікавий  сон  наснився,  от  би  з  мамою  поговорити,  спитати  до  чого  все  те,  що  бачила?
 Макс  міцно  спить.  Боячись  його    розбудити,  тихо  встала,  навшпиньках  зайшла  в  іншу  кімнату.
   Раптові  звуки    насторожили    її.  Тю,  це  ж  не  може  бути  грім!  Чи  десь  щось  зірвалося?!
Миттєво    відчиняє  кватирку,  здалеку  лунають  дивні  звуки,  ніби  взриви.
-  Ой,  Боже!  Це  те,  про  що  говорила  свекруха?!
 Кинулася    будити  чоловіка.
-  Максе!    Максе  проснись!  Послухай  які  знадвору  чути  звуки,-  відчиняючи  вікно,  схвильована,  рукою  торкається  його    руки.
Відкривши  очі,  миттєво  зривається  з  ліжка,
-  Зачини  вікно!  Це  снаряди  зриваються,  хіба  не  чуєш?
Звуки  вибухів  почастішали.  Задзвонив  телефон  Макса.    Перед  тим,  як  відповісти,
-  Почекай  Надю,  це  з  роботи…
 З  телефона  лунає  чоловічий  голос.  Вона    зрозуміла,  невтішні  новини.  Він    уважно  слухав,  то  червонів,  то  блід,  очі  стали  великі,  погляд  замислений.
Нарешті  заговорив,
 -  Все  таки  ця  погань  полізла,  от  нелюди.  Я  через  пів  години  буду  з    вами.  Па-  па!
Зібрався  швидко,  за  лічені  хвилини.  Заспокоїв,    поцілував  дружину  і  швидкою  ходою  вирушив  до  офіса.
Важко  сприйняти  слово  –війна.  Надія  почувалася  безпорадною,  що  робити  далі,  не  вкладалося  в  голові.  Минуло  буквально  кілька  секунд,  дзвінок  від  матері,
-  Доню,  що  там  у  вас?  
Вагалася,  не  знала,  що  сказати.  Та  врешті  випалила,
-  Макса  визвали  на  роботу…
-  Ой  доню,  біда!  Це  ж  війна!  З  Харкова  тітка    подзвонила,  літаки,  вертольоти,  як  зграї  воронів  літають,  скидають  бомби.  Каже  росія  почала  наступ,  ворожі  танки  пруть,  вже  перетнули  кордон.
-  В  нас    грохіт,  було    чути  здалеку,  а  тепер  вже  ближче.
-  То  їдьте  до  нас,  ми  ж  далеко  від  кордону.
-  Я  не  думаю,  що  Макс  погодиться,  а  я  самого  не  залишу.  Навіть  і  думати  про  це  не  буду.  Згадай,  як  ти  колись  казала,  куди  голка,  туди  й  нитка.  
-  Ти  пам’ятаєш  доню.  Це  добре,  хоч  інколи  про  мене  згадуєш.  Ми  ж  стільки  років  вже  не  зустрічалися.  
-  Та  нічого  мамо,  може  скоро  й  зустрінемося.  Я  сьогодні  прокинулася,  такий  цікавий  сон  бачила.  Може    зумієш    розгадати?
-  Ну-ну,  що  за  сон?
-  Ми  з  Максом  в  магазині  придбали  костюмчик  для  хлопчика.  Цікаво,  до  чого  це?
-  Ой,  донечко,  це  ж  на  поповнення  сім’ї.  Будете  мати  синочка.
-  Але  ж  я  не  вагітна!-  заперечила  їй.
Вона  почула  тремтіння  голосу,  відчувала  якими  зусиллями  мати  стримує  сльози,
-  Час  покаже.  Це  гарна  новина.  Доню,  думаю  тобі  зараз  краще  не  хвилюватися.  Якщо  будеш    при  надії,  бережи  себе  і  дитину.  Щодо  приїзду,  поговори  з  чоловіком,  воно  б  так  було  спокійніше.
-  Мамо,  може  це  не  надовго,  не  варто  зірватися  з  місця.  Та  й  свекрухи  немає,  нині  я  відповідаю  за  перукарню.
Попрощавшись  з  мамою,  замислилася,  а  що,  як  і  справді  війна  надовго.  Ой,  сумніваюся,  щоб  він  погодився  на  переїзд.
 Звичайно,  війна  внесла  корективи  в  життя  сім’ї,  родини.  Після    відмітки  у  військкоматі,  Макс  відправився  в  офіс.  В  ньому  планували  зробити  центр  підтримки  волонтерів.
   Війна…  майже  щоденні  вибухи,  тривога,  зажура,  біль  за  загиблими,  це  лякає  Надію.  На  якусь  мить  тішилася,  обре,  що    вчасно  виїхала  з  росії.  Щоб  на  мене  чекало  там?  Ой,  чи  змогла  б  я  виїхати?  
   Хоч  Макс  і  рідко  з’являвся  вдома  та  долі  дякувала,  що  зустріла  його.
 Так,  їй  було  кого  чекати,  заспокоїла  себе.  Максе  нам  є  заради  кого  жити,  ось  приїдеш  і  я  тобі  про  все  розповім.
     В  середині  березня    війська  РФ  завдали    ракетних  ударів  по    аеропорту.  По  місту  лунали  сирени  автомобілів  швидкої  допомоги.  В  цей  час,  в  квартирі  Надія    була  одна,  з’явилося  відчуття  покинутості,  відчаю,  страху.  Закутана  в  плед,  дивилася  у  вікно,  відчувала  образу  на  весь  світ.  Плакала  в  захлеп,  хотілося  кричати.  Та  зупиніться!  Що  ви  коїте?  О,  Боже,  зглянься  ж  на  Україну,  допоможи  нам  вигнати    рашистську  орду  з  нашої  землі!  Її  котре  огортає  сумнів,  як  йому  сказати,  що  в  нас  буде  дитя,  хіба  зараз  на  часі?
 Минув  місяць,  на  фронті  важкі    бої.  Макс  вдома  майже  не  ночував.  Все  частіше,  прийде  на  годину-другу  і  знову  спішить,  бо  є  завдання,  треба  везти    продукти,  ліки.  Надзвичайно  страшно,  одній    прокинутися  від  вибухів,  під  час  повітряної  тривоги,  ховатися  в  коридорі.
   Згодом,  неподалік  від  будинку,  самі  мешканці    району  власноруч    відновили  бомбосховище.  Одного  разу,  Макс  звідти  і  забрав  її,    по  дорозі  додому,  уважно  подивився  на  неї,  
-  Тобі  важко,  бідненька,  бачу  ти  схудла,  зблідло  обличчя.  Я  тебе  розумію  одна  в  квартирі.
-  Та  ні  я  не  одна,  нас  двоє.
-  Не  зрозумів.  Що  Маргарита  часто  приходить?
-  Та  ні  вона  ж  з  Віктором  у  лікарні  біля  поранених  чергує.  Зараз  лише  по  телефону  спілкуємося  й  то  дуже  рідко.
-  То  хто  ж  той  інший,  чи  інша,  чи  котик,  чи  хтось  знайомий?
-Та  ні,  воно  зі  мною.  Я  не  знала,  як  тобі  сказати.  Зараз  у  такий    важкий  час,  але,  як  скажеш  так  і  буде.
-  Та  кажи,  що  за  таємниці?
В  нас  буде  дитятко,  я  думаю,  що  хлопчик.
Вирячивши  очі,  він  зупинився,  хмикнув,  провів  пятірнею  по  своєму  чорному  волоссі,  
-  Це  що  правда?
-  Так,  вже  дев’ять  тижнів.  Я  не  знала,  як  до  тебе  підійти  і  чи  ти  хочеш  цю  дитину.
-  Ти  що  з  глузду  з’їхала!  Це  ж  продовження  роду,  які  можуть  бути  сумління?!  Це  ж  наша  дитина!  І  не  важливо,  чи  дівчинка,  чи  хлопчик,  основне  в  нас  буде  справжня  сім’я.  Ти  не  уявляєш,  як  цю  новину  сприйме  мама,  вона  ж  так  давно  цього  чекає.
Усміхнений,  відразу  дзвонив  до  Ельвіри,
-  Мамо  терміново  повертайся,  мені  потрібна  твоя  допомога.  Надійка  вагітна,  а  я,  ти  ж  сама  розумієш,  весь  час  на  роботі.
Голос  Ельвіри,  
-  Питань  немає,  я  вже  закінчую  з  документами  на  приватність  квартири.  Через  пару  днів  у  нотаріуса  оформлю  продаж,  буду  повертатися.  Ну  давай,  тримайтеся  там!  Ти  ж  підтримай  Надю,  уявляю,  як  їй  зараз  важко.  Ну  па-па.
 Додому  добратися,  Ельвірі  прийшлося  через    Німеччину  і  Польщу,  на  дорогу  витратила  більше  тижня.  По  приїзду,  опікувалася  невісткою.  В  магазинах    непоганий  вибір  продуктів,  тому    жінка  з  задоволенням  купувала    м’ясо,  овочі,  фрукти,  гранатовий  сік.  Прийшовши  додому,  не  раз  говорила,
-  Надійко,  оце  дивися,  щоб  усе  з’їла,  я  хочу,  щоб    мій  онук  народився  справжнім  бутузиком.  Буде  пухкеньким,  матиме  силу,  он  бачиш  який  мій  Макс  та  ти  ж  фото  бачила.  Який  же  він  там  гарнесенький.
 Спекотне  літо,  пекельно  на  фронті.  Місто  і  передмістя    потерпає  від  ракетних  ударів,  багато  поранених,  є  загиблі.  Тривожні  дні  і  ночі.  В  людей  розчарування,  безнадія.  Не  раз  у  бомбосховищі  лунають    слова,
-    Коли  ж  все  це  закінчиться?  
 Але    в  той  же  момент,  у  очах  людей  не  меркне  надія,  є  віра,  ворога  буде  подолано.
   З  міста  багато  людей  виїхало  за  кордон,  а  дехто  поїхав  на  захід  України.  Мати  Надії,  неодноразово  запрошувала  до  себе,  але  ніяке  умовляння  на  молоде  подружжя  не  подіяло.
   Одного  разу,    Надії  із  свекрухою,  майже  дві  доби  довелося  посидіти  в    бомбосховищі.  Жінка  бачила,  як  невістці,  в  такому  стані  важко.  Намагалася  її    не  покидати,  відволікала  від  новин  про  війну,  розповідала  про  своє  життя.  Після  нічного  ракетного  удару,  ніби  все  затихло.  Нарешті  пролунав  відбій  повітряної  тривоги  і  люди  поспішили  до  виходу.  Вони  теж  підіймалися  по  сходах.    Надія  йшла  попереду,  за  нею  свекруха,  чатувала  кожен  її  крок.Та  враз  помітила,  як  вона  ніби  стримуючись,  схилилася  навзнак,  закричала,
-  Допоможіть!
На  щастя,  на  сходинку  нижче  за  Ельвірою,  йшов    високий,  худорлявий  чоловік,  років  шестидесяти.  Його  руки,  як  граблі  впіймали  Надію.  Сказав  тихим  виснаженим    голосом,
-  Ну-ну,  все  добре,  не  хвилюйся,  я  її  підтримаю.
Не  поспішаючи  виніс  її  з  бомбосховища.  Свекруха  бідкалася,
-  Треба  визвати  швидку,  я  зараз.  Та  в  цю  мить  Надія  відкрила  очі,
-  Ми  вийшли?  Чомусь  у  голові  зашуміло,  втратила  орієнтацію,  чого  б  це?
   Після  цього  випадку  Надія  знаходилася  під  наглядом  лікарів,  навіть  відбулася  бесіда  з  психологом.
-  Дякувати  Богу  все  обійшлося.  Он,  приймай  вітаміни,  те  що  відбувається    не  сприймай  близько  до  серця.  Війна  вже  майже  пів  року,  то  ж    ти  маєш  звикнути.  Зрозумій  мене,  ми  жінки,  все  маємо  витримати.  Знай,  за  дитину  не  тільки  ти  відповідаєш,  а  я  теж.  Якщо  щось  станеться,  мені  син  не  пробачить,  співчуваючи,  тихим  голосом  свекруха  говорила  монотонно.
 За  вікном  пізня  осінь.  Якось  ввечері  до  них  завітала  Маргарита  з  Віктором.  Після  вечері,  жінки  залишилися  за  столом,  пили  чай.  А  Макс  з  Віктором  спілкувалися  на  балконі.  В  них  були  серйозні  обличчя,  Надія    розхвилювалася,  невже  знову  поїде  на  кілька  днів,  мені  ж  скоро  народжувати.  Я  ж  так  хочу,  щоб  він  був  поряд,  підтримав  мене.
 Для  неї  цей  вечір  тягнувся  довго,  мала  бажання  наодинці    поговорити  з  чоловіком.  Готуючись  до  сну,  вже  вийшовши  з  ванної  кімнати,  вона  підслухала  телефонну  розмову  чоловіка,
-  Вікторе,  ти  ж  розумієш  куди  цього  разу  я  їду.  Я  не  відмовлюся,  де  ти  бачив.  Якщо  до  пологів  не  приїду,  прошу  тебе,  ти  ж  в  лікарні,  посприяй  щоб  все  було  добре.
Раптом  почув  кроки    дружини,
-  Ну  все-все,  ти  мене  зрозумів.  Па-па.
Вона  хотіла  його  запитати,  про  що  спілкувався,  адже  минула  всього  година,  як  вони  розпрощалися.  За  мить,  він  устами  торкнувся  її  чола,
-  Сонце  моє,  цієї  ночі  мене  можуть  визвати.  Ти  лягай  спати  без  мене,  а  я  тут,  на  дивані  приляжу.  Не  хочу  тебе  турбувати.
-  І  скільки  днів  тебе  не  буде?
-  Та  хто  ж  знає.  Як  буду  на  місці,  якщо  зможу  зателефоную.
 Минуло  три  дні…  Зранку  Надія  відчуває,  що  настав  час  народжувати.  Ельвіра  збирає  речі,
-  Так  спокійно!  Як  я  тебе  вчила,  основне  вірити,  що  все  буде  добре.  Слухай  лікарів,  не  бійся,  не  соромся.  Не  думай  істерити,  може  піднятися  тиск,  цим  і  собі  нашкодиш,  і  дитині.
Тільки  в  лікарні  Надія  наважилася  спитала  свекруху,
-  Може  хоч  вам  Макс  дзвонив?
-  Якби  дзвонив,  чи  ти  б  не  чула,  чи  я  б  не  сказала?  Ти  не  хвилюйся  і  думай  про  дитину!  Знай,  багато  залежить  від  тебе  і  проси  Бога,  щоб  допоміг  дитині  з’явитися  на  світ.
 Ввечері    зовсім  близько  лунають  вибухи  снарядів,  у  бомбосховищі  лікарні  Надія  народила  хлопчика.  Не  гаючи  часу,  біля  неї  була  свекруха,
-  Це  ж  яке  щастя,  в  мене  є  онучок  Михайлик.  Янголятко  ти  наше.  Бабусине  сонечко,  тепер  мені  є  заради  кого  жити.
Надія  зі  сльозами  на  очах  дивиться  на  неї,  яка  ж  це  радість    стати  матір’ю,  а  може  і  я  буду  така  щаслива,  як  вона,  коли  матиму  своїх  онуків.  А  Макс,  о    любий  Максе,  де  ж  ти  ?  Ми  тебе  так    чекаємо!

                                                                                                                                           Далі  буде

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.11.2023

Під стук коліс (проза 2 ч. )

     2  
Аж  ось  і    місто  Дніпро.  Від  вокзалу  мчить  таксі.  Надія    роздивляється  місто.  Ельвіра  час  від  часу    її  відволікає,  
-  Ну,  як  тобі  наші  новобудови?  О,  це  тут    іще  не  все  видно.  Якось  матимеш  час,  краще  роздивишся  наше  місто,  я  його  обожнюю.  Була  можливість  виїхати  до  родичів  у  Ізраїль,  але  рідний  край  миліший.
   Вони  піднялися  на  третій  поверх.  Тихо  відчиняючи  двері  своєї  квартири,  жінка  сказала,
-  Ну  нарешті  ми  вдома!  Ти  проходь,  не  соромся.
І  відразу  до  Макса,
-  Наші  валізи  залиш  у  прихожій,  а  її  валізу  занеси  в  дитячу  кімнату.
     Дівчина    боязко  переступила  поріг  квартири,  була  шокована.    Їй      не  доводилося  такого  бачити.  Просторі    чотири  кімнати,  окремо  ванна  кімната,  туалет.  Красиві  коштовні  люстри.  Меблі  в  чудовому  стані  й  зі  смаком  підібрані  шпалери  та  фіранки  на  великих  вікнах.
Ельвіра  усміхаючись,
-  Ну  от,  як  бачиш  дякувати  Богу,  ось  так  ми  живемо.  
Час  відпочинку  залишився  за  плечима,  попереду  буденні  дні.
 Два  дні  поспіль  Ельвіра  з  Надією  були  в  перукарні.  Двох  майстринь  Ельвіра    відпустила  додому.  Спостерігала  за  роботою  дівчини.  Ввечері  разом  поверталися  додому,  задоволено  сказала,
-  А  ти  нічого,  навіть  можна  сказати  молодець!  Бачу  любиш  свою  роботу,  до  клієнтів  привітно  відносишся.  Швидкість  рук,  умілість  зробити  те,  що  бажає  клієнт,  це  багато  значить  у  нашій    професії.  Дівчата  по  черзі  йдуть  у  відпустку.  В  залі  працюватимуть  двоє,  думаю  поки  що  достатньо,  взимку  завжди  менше  клієнтів.  Працюватимете  по  дванадцять  годин.  Ну  звичайно  один  вихідний,  тільки  ж  не  субота  й  не  неділя,  в  такі  дні  клієнтів  зазвичай  більше.
І  вже  веселіше,  даруючи  тепло  посмішкою  своїх  очей,  
-  А  нам  же  треба  побільше  грошей  заробити,  хіба  не  так?  Так,  до  речі,  я  вже  спілкувалася  з  друзями,  думаю  тобі  скоро  знайдемо  квартиру.  Тут  основне    не  треба  поспішати.  Тобі  ж  потрібно,  щоб  недалеко  від  роботи  та  й  щоб  ціна  не  кусалася.
     Цього  вечора,  Надія    після  вечері    з  валізи  дістала    фото,  поставила    на  комод.  Раптово  в  кімнату  постукали,  в  дверях  з’явився  Макс,
-  І  чим  займаєшся?  Може  підемо  прогуляємося?  Чи  ти  дуже  зморена?
Повів  очима  по  кімнаті,  присів  на  стілець,
 -  Щось  матуся  занадто  взялася  за  вас.  Вистояти  щодня  по  дванадцять  годин  важко.  Треба  підказати,  може  б  краще  працювали  в  дві  зміни,  одна  зранку,  друга  з  обіду,  а  потім  навпаки.
Простягнув  руку  до  фотографії,  
-  Я  подивлюся,  ти  не  проти?
-  Яка  ти  смішненька!  І  скільки  тобі  тут  років?
-  Чотири.
Бачу  колір  волосся,  як  у  батька.
Він  помер?
-  Та  ні,  зник  і  все.  Мене  виховувала  мама  з    відчимом.Тепер  маю  двох  братів-  близнюків.
-  Так  ось  чому  ти  в  мандрах,  в  пошуках  самостійного  життя.  Тут  ми  з  тобою  чимось  схожі.  Мій  батько    ще  змолоду    з  друзями  поїхав  у  Ізраїль  до  далеких  родичів.  Там  знайшов  гарну  роботу,  він  фізик.  Часто  прилітав,  як  не  мав  можливості,  висилав  гроші.  І  ми  з  мамою  кілька  раз  до  нього  їздили,  влітку  там    відпочивали.  Таке  в  них  було  кохання,  літали  один  до  одного.  Звав  до  себе,  але  мама  навіть  після  подій  на  Майдані  категорично  відмовилася.  Через  рік  автомобільна  аварія,  от  і  все.  У  спадок  залишив  квартиру,  правда  дві  кімнати.  Зараз  квартиру  здаємо  по  найму.  Мама  їхати  нікуди  не  хоче,  каже  нехай  на  всякий  випадок,  далі  видно  буде,  як  життя  складеться.
-  Знаєш,  ти  кажеш  батько  в  Ізраїлі,  мені  цікаво,  як  тобі  дозволили  піти  на  Майдан?
-  А  чому  не  піти?  По  материнській  лінія  я  українець,  батько  й  дід  поляки,  ніби  прабабка  була  єврейка  та  це  не  точно.  А  хіба  тут  національність  грає  ролі?
На  якісь  секунди  запала  тиша,  продовжив,
-  Ну  то  що,  може  перед  сном  прогуляємося  по  алеях?
-  Гаразд,  ти  йди,    я  зараз  переодягнусь  і  вийду.
Надія  одягнена  в    чорні  брюки,  курточку  й  в  біленьку  пухову  шапку,  усміхнена,  вийшла  з  квартири.  Тільки  Макс  зачинив  двері,  як  позаду  них  привернув  увагу  скрип.  У  дверях    навпроти  з’явилася    тендітна  дівчина  невисокого  зросту,  з  писком  кинулася    на  шию  Макса,
-  Максе!  Максе,  яка  я  рада  тебе  бачити!  Я  так  скучила!  Так  скучила!  Ти  просто  не  уявляєш.  Що  ж  ти  ні  разу  не  подзвонив  і  не  написав?    Ви  так  надовго  пропали,  я  вже  й  хвилювалася,  думала  не  приїдете.
Шпилька,  що  тримала  в  купі    її  довге  волосся  відлетіла  в  сторону,  воно  розсипалося  по  плечах.
Надія  відразу  помітила  волосся  світло-русявого  кольору.  Думка,  як  перлинка,  бач,  що  його  приваблює,  щоб  волосся  довге  й  нефарбоване.
Дівчина  ніби  не  помічає  Надії,  збуджена,  обома  руками  одночасно  намагалась  погладити  його  обличчя.  Часто  кліпає  очима,  в  них  раз-у-раз  з’являється  блиск.
Макс  розсміявся  та  вмить  забрав  її  руки,
-  Та  залиш  ці  ніжності.Ти,  як  дитина.
Її  очі  округлилися,  трохи  незадоволено,
-  Я  просто  хотіла  тебе  в  щоку    поцілувать.  Що  тут  такого,  я  ж  скучила.  Іще  й  ляпнув,  як  дитина!  Ти  забув,  у  суботу  мій    день  народження!  Ні  Максику,  я  не  дитина,  а  квіточка,  якій  виповнюється  двадцять  років.  І  думаю  така,  що  при  бажанні    можу  когось  і  причарувати.  
-  О!    Ну  звичайно,  двадцять  років  це  багато!  Щодо    іншого  сказаного  я  не  сумніваюся,  -    у  відповідь  підбадьорив  її.
Повернув  голову  до  Надії,  усміхнувсь  й  підморгнув  їй.  Зразу  ж  продовжив  до  дівчини,  
-  То  ти    Маргаритко,  нас  запросила  відсвяткувати  свій  день  народження?  Я  правильно  зрозумів?
Тільки  тепер  дівчина  повернулася  до  Надії,  яка  спостерігала  за  ними.  Зміряла  її  з  голови  до  ніг,  
-  А  це  хто?  Може  родичку  з  Ізраїля  привіз?
-  Так,  це  поки  що  гостя,  але  можливо  тут  і  залишиться.
Вмить  обличчя  дівчини  стає  сумним,  погас  блиск  очей.  Двигнувши  плечима,  подивилась  на  обох,  стиснувши  уста,  виконала  реверанс,
-  В  такому  разі  я  офіційно  запрошую  обох.  Буду    чекати  в  суботу  на  сімнадцяту  годину.  Максе,  попрошу  обов’язково  передай  запрошення  Ельвірі    Борисівні.  Вона  ж  приїхала?
Він  не  дав  їй    договорити,
-  Рито,  то  ти  ж  познайомся,  це  Надія!
-  Я    гостям  буду  рада.  Мене  звати  Маргарита.
Макс,  не  поспішавши,  взяв    під  руку  Надію,
-  Я  думаю  ти  зрозуміла,  це  наша  сусідка,  з  якою  ми    дружимо  вже  чотири    роки.  Я  для  неї  ніби  охоронець,  принаймні  так  мама  вважає.
Маргарита  почервоніла,
-  Ну  то  я  на  вас  чекатиму.
Різко  розвернулася,  лиш    кілька  кроків,  вже  за  собою  різко  зачинила  двері  квартири.
   Вони    мовчки  спускалися  по  східцях.  Надія  не  захотіла  першою  розпочинати  розмову,  чи  задавати  запитання.  Вирішила,  як  захоче  щось  розповісти,  тоді  й  послухаю.
 Свіже  повітря  знімає  втому,  вона  запропонувала,
-Давай  зайдемо  в  кав’ярню,  я  б  чаю    випила,  чи  кави.  Може  й  ти  хочеш?
 -  Чому  ні?  
 В  кав’ярні  не  людно,  під  тиху  музику  провели  цілу  годину.  Макс  розповів,  що  п’ять  років  назад,  у  Рити,    після  онкологічної  хвороби,  померла  мати.  Вони    з  батьком  залишилися  вдвох.  Сусідами  стали  чотири  роки  назад.  Її  батько  так  і  не  одружився.  Часто  спілкується  з    його  мамою,  вечорами  грають  у  шахи.  Розповідав,  як  разом  відпочивали  біля  річки.  Завершуючи,  прямим  поглядом  дивився  в  її  очі,
-  А  я  по-сусідськи  підтримую  дівчину.  Важко  їй  без  матері,  тому  й  тулиться  до  нас.  Вона    весела,  компанійська,  має  багато  знайомих,  друзів.  Така,  що  за  словом  у  кишеню  не  полізе.
Після  почутого,  запитала  його,
-  А  вона    не  закохана  в  тебе?
 -Та  ні,  не  думаю!  Та  й  поводу  я  їй  не  давав.  Колись  допоміг  з  уроками,  після  вечірок  забирав  зі  школи.  Зараз  в  медінституті  навчається,  на  другому  курсі,  думаю  там  є  в  кого  закохатися.
 Суботній  вечір.  Ельвіра  навпроти  дзеркала,  обома  руками  поправляє  волани  на  білій  блузці,  
-  Ану  Надю,  подивися,  я  гарно  роблю  макіяж.    Як  ці  морщини  приховати?
-  Та  все  нормально,  не  хвилюйтеся.
Дівчина  одягла  сукню    блакитного  кольору,  вона  їй  дуже  пасує  до  кольору  очей.  Невеликий  виріз  сукні  приховує  пишні  груди,  а  прямий  крій  підкреслює  стрункість,  придає  витонченості.  Щоб  виглядати  більш  елегантно,  волосся  зібране  в  пучок  і  закріпила  красивою  шпилькою  із  синіми  шифоновими  метеликами.  
Макс,  одягнений  в  чорний  костюм  і  білу  сорочку,  з  букетом  білих  троянд,  вже  чекає  біля  дверей,  голосно  до  них,  
-  Ну  пішли!    Скільки  можна  вертітися  біля  дзеркал!  Вже    пів  на  шосту.  Мабуть  всі  гості  за  столом,  а  ми  ніби  далеко  живемо.
 Вони  заходили  в  квартиру  Рити  разом  з  парою  молодих  людей.  Дівчина    гостинно  зустрічала,  приймала  вітання  й  подарунки.
     За    святковим  столом  гучно.  Друзі  Маргарити    часто  піднімали  келихи  з  вином,  проголошували  тости.  Батько  дівчини,  представився  Миколою  Миколайовичем,  гостинно  запрошував  відвідати  страви.  Поряд  з  ним  сиділа  Ельвіра,  часом  схилялась  до  нього,  щось  шепотіла.  У  відповідь  в  знак  згоди,  він  кивав  лисою  головою.  
   Минуло  зо  дві  години.  Молодь  веселилася,  танцювала  під  модні  ритми  та  улюблені  хіти.  Ельвіра  з    батьком  Рити  знаходилася  в  іншій  кімнаті,  про  щось  розмовляли.  Макс  постукав  у  двері,  разом  з  Надією  зайшли  до  них,
-  Миколо  Миколайовичу  там  так  гучно,  всі  скачуть,  штовхаються,  думаю  де  нам  трохи  відпочити?  Ви  не  проти,  якщо    ми  тут  кілька  хвилин  посидимо.
-Та  звичайно,  я  не  буду  вам  заважати,  відпочивайте.
Ельвіра    піднялася  з  крісла,
-  Ми  підемо  на  кухню,  думаю  пора  солодощі  подавати.
 Макс  присів    у  крісло,  Надія    стояла  біля  серванта,  роздивлялася  кімнату.    На  столі    купа    зошитів,  підручник  з  біології.  На  стіні    невеличка  картина  »Садок  вишневий  коло  хати»,  старенький  годинник  з  картиною  берега  річки.  
Максу,  лише  на    хвилин  п’ять  вистачило  терпіння,  встав  з  крісла,  підійшовши  до  неї,  обійняв.
-  Ти  як?  Може  підемо  додому?  Мені  від  цієї  музики,  аж  у  голові  бамкає.
 -  Зараз  скуштуємо  торта  тоді  й  підемо.  Я  теж  хочу  відпочити,  завтра  неділя,  буде  багато  роботи.
Раптом  Макс  устами    торкнувся  її  повненьких  уст,  вона  відхилилась  до  серванта.  Враз    очі  округлилися,  зблідла.
-Тобі  що  погано?  -  випалив    він.
Рукою  торкнулася  свого  чола,
-  Дай  я  присяду.
-  Я  тобі  води  принесу.
-  Не  треба,  це  щось  так  від  побаченого,  зараз  минеться.
Він  не  міг  зрозуміти  в  чому  справа.  Стояв  перед  нею  на  колінах,  тримав  за  дві  руки.
-  А  може…та  ні  ти  ж  майже  не  пила.  Наче  й  страви  всі  свіжі.
Трохи  отямившись  Надія  нахилилася  до  нього,
-  Макс,  там  за  склом  моє  фото,    де  я  з  батьком.
-  Не  зрозумів.  Ти  напевно  помилилася.
Діставши  з  серванта  фото,  здивовано  подивилась.  Так,  то  було  таке  саме  фото,  як  у  неї  й  на  зворотній  стороні  написаний  рік.
-  Треба  порівняти.  Я  зараз  піду  й    принесу  твоє  фото,  ти  не  проти?
-  Звичайно  ні,  воно    на  комоді  стоїть,  а  може  це  воно?
За  пару  хвилин,  він  уже  стояв  з    фоткою  в  одній    руці,  в  другій  тримав  келих  з  водою.
Надія  не  плакала,  в  недоюмінні,  як  бути  далі,  схилилася  на  його  плече.  
-  Може  підемо  додому?  Думаю  зараз  не  на  часі  щось  вияснювати.
-  Звичайно  і  я  до  розмови    не  готова.Та  й  не  варто  дівчині    в  день  народження  псувати  настрій.
 Прийшовши  додому,  вони  вирішили  все  розповісти  Ельвірі.  Можливо  вона  щось  дізнається  про  життя  Миколи  Миколайовича.
Надія  довго  не  могла  заснути,  перед  очима  вертілося  фото,  кудись  летіло,  врешті-решт    її  подолав  сон.  
   В  квартирі  тиша.  Максу  не  спалося,  це  ж  треба  такого?!-  Невже  справді  він  її  батько?  Емоції  його  переповнювали.  Раптом  дзвінок  у  двері,  думка,  як  оса,  що  зненацька  настигла.  І  кого  це  принесло  в  таку  пору,  вже    ніч  і  всі  сплять.
 Одягнена  в  легенький  халат,  перед  ним  розпашіла  Маргарита,
-  О,  я  вчасно,ти  іще  не  в  піжамі.  Може  ми  підемо  до  тебе  в  спальню,  чи  до  мене?
-  Ти  що  перебрала?
-  Та  ні,  не  думай,  що  як  випила  зайвого,  то  втратила  контроль  над  собою.  Ти  оце  привіз  якусь,  не  знаю  хто  вона  тобі,  але  бачу  дивишся  на  неї,  мов  кіт  на  сметану.  Вона  що  й  досі    тебе  до  себе  в  ліжко  не  вклала?  Чи  може  ти  її,  як  і  мене  боїшся.  Я  дурепа  по  вуха  втюрилась  в  тебе!  А  ти,  а  ти,  –  розплакалася,  руками    штовхає  його  в  груди.ПРОДОВЖити
-  Заспокойся!  Рито,  заспокойся!  І  будь  ласка  тихіше,  весь  під’їзд  розбудиш.  Батько  тебе  не  бачив,  що  вже    спить?
-  Так,  хропе  в  своїй  кімнаті.  А  я  одна….
-  Пішли  до  тебе,  вип’ємо  чаю,  поговоримо.
Вона  задоволено  повела  очима,  всміхнулася,
-  Пішли…  пішли,  я  тільки  за!
Розмова  відбулася  надто  важкою,  за  дві  години  йому  ледве  вдалося  її  заспокоїти.  Зміг  довести,  що  між  ними  нічого  немає    і  бути  не  може.  Що  відноситься  до  неї,  як  брат,  який  при  потребі  завжди  допоможе.
 Минуло  три  дні.    Ельвіра    зайшла  в  кімнату  Надії,
-  Я  маю  гарні  новини.  Вітаю!  Це  твій  батько.  Що  я  хотіла,  все    дізналася,  в  нього  другий  шлюб.  Він  тут    служив  в  армії,  в  медпункті  познайомився  з  медсестрою  Мариною.  В  той  час  вона    з  лікарем-терапевтом    часто  приїздила,  допомагала    в  оформленні  паперів  про  обстеження  військових.
 Відслуживши,  поїхав  додому.  Та  через  п’ять  років  приїхав.  Настільки  я  зрозуміла,    на  вокзалі  в  нього  вкрали  всі  документи.  Тож    приїхав  до  Марини,  як  кажуть  голий  і  босий.  Додому  таким    повернутися  не  наважився,  а  чому  не  пояснив,  змовчав.  Ось  бачиш,  як  воно  в  житті  буває.  Ночами  розвантажував  вагони,  вдень  навчався  в  педінституті.  Зараз  в  школі  викладає  біологію.  От,  я  все,  як  на  духу  розповіла,  про  тебе  поки  що  змовчала.  Це  ми  вчора  грали  в  шахи,  я  поступово  про  все  узнала.  Тепер  оце  думаю,  може  тобі  і  не  варто  шукати  квартиру?
-  Ні-ні,  обов’язково.  Я  хочу  жити  окремо,    не  хочу  їм  заважати.  Допоки  не  куплю  квартиру  не  хочу,  щоб  він  знав,  що  я  його  дочка.  Та  й  Маргарита  подумає,  що  я  буду  претиндувати  на  якусь  частку.  Ні,  думаю  нехай  це  пізніше  станеться.
 Аж  ось  і  сильніший  мороз  завітав,  під  місячним  сяйвом    по  шибках    розмалював  картини.  Все  зима  запорошила,  запушила  поля,  сквери,  замела  стежки,  алеї,  місту  придала    свіжості.
 Напередодні  Нового  року,  Надія  перебралася  жити  до  старенької  одинокої  жінки.  Вона  мала  дві  кімнати  по  дванадцять  квадратних  метрів.  Одну  з  них  жінка  виділила  їй.  Платня  невелика,  з  урахуванням,  що  вона  має    прибирати  в  квартирі,  доставляти  ліки,  продукти.
 Макс  часто  приходив,  наполягав  на  одруженні.  Але  вона  не  поспішала,  хоч  і  відчувала,  що  кохає  та  все  ще  не  покидала  мрію.  Спочатку  куплю  квартиру,  як  буду  від  усіх  незалежна  тоді  й  одружимося.  Розмов  про  батька  не  торкалися,  він  відчував,  як  їй  боліло.  Тому  й  чекав,  коли  вона  сама  вирішить  з  ним  поспілкуватися.
   Ельвіра    ж  мала  свій  план.  Якось  ввечері  вона    навідалася  до  Миколи  Миколайовича.  За  грою  в  шахи  запитала,
-  Як  тобі  наша    Надія?  Вона    тобі    нікого  не  нагадує?  
-  О!  А  чого  це  ти  раптом  мене    про  неї  запитуєш?
-  Ну  принаймні  бачив,  яке  в  неї  волосся?  Що  в  неї  і  в  Рити  колір  однаковий.  Та  чи  мало  жінок  з  подібним  волоссям?!  Ну,  дівчина  симпатична.  Слухай,  а  до  чого  це  ти  хилиш?  Кажи  прямо,  якщо  щось    маєш  сказати.  
-  Слухай  земля  кругла,з  тебе  гарний  могорич.  Ми  зустріли  твою  дочку  в  Москві,  вона  там    три  роки  на  заробітках  була.  Думаю  скажу  тобі,  мабуть  не  від  хорошого  життя.
-  Моя  донька    в  Москві?!  Та  це  якась    маячня,  хіба  мати  могла    б  її    відпустити?  Невже  заміж  вийшла?!
Він    зразу  дуже  рознервувався.  Та  коли  Ельвіра  показала  фото  (яке  потай  взяла  в  Надії),  заспокоївся,  зажурився.
 Не  одну  чашку  заспокійливого  чаю  випили  за  розмовою.  Ельвіра,  що    про  неї  знала,  все    розповіла.  Вони  вдвох  дійшли  згоди,  це  триматимуть    у  таємниці.  А  при  нагоді,  в  якийсь  один  день,  повідомить  усім.
     Одного  вечора  Надія  повернулася  з  роботи,    в  квартирі  застала  чоловіка,  років  сорока.  Він  представився  Вадимом,  родичем    господарки  квартири.  
 За  чаєм  старенька  повідомила,  що  поїде  жити  до    племінниці  та  вже
 почала  займатись  оформленням  опікунства.Через  адвоката  за    три-чотири  дні  документи  будуть  готові.
Жінка    хвилювалася,
-  Надійко  я  не  знаю,  як  тобі  сказати  та  він  квартиру  виставив  на  продаж.  Вибач,  що  так  все  вийшло.  Я  думала  з  весни  почнуть  збирати  документи,  а  вони  бач,  як  швидко  справилися.
-  Не  хвилюйтеся!  Може  ми  з  вами    в  ціні  зійдемося.  Я  давно  відкладаю  гроші  на  квартиру  та  не  знаю  скільки  ви  за  неї  захочете.
-  О,  як  добре  все  складається.
Звернулася  до  Вадима,
-  Я  їй  продам  квартиру.  Цій  дівчині  можна  довіряти,  щира,  добра  людина.  Ти  там  дізнайся  що  і  як?
-  Та  я  вже    про  все  узнав.  За  цим  не  журіться.
Того  ж  вечора  зійшлися  в  ціні,  за  три  дні  Надія  мала  придбати  квартиру.
 Наступного    дня  Ельвіра  помітила  Надію  в  піднесеному    настрої,
-  Ану  відкрийся  мені,    ви  що  заяву  в    РАЦС  подали.
-  Та  ні!-  Зненацька  розгубилася,  щоки  миттєво  помітно  почервоніли.
Але  ж  ти  така  весела,  літаєш,  як  пташка,  до  всіх  усміхнена.
-  Є  гарні  новини,  нехай  це  буде  сюрпризом.
 З  екрану  телевізора  лунає  новорічне  вітання.  Ельвіра  з  Маргаритою  та  з    її  однокурсником  Віктором    закінчують  сервірувати  святковий  стіл.  Надія  куховарить  на  кухні,  Макс  їй  допомагає,  на  стіл  носив  тарілки  з  деякими  стравами.
Ельвіра    голосно  привернула  увагу,
-  Так,  все  покинули  і  всі  дружно  за  стіл!
І  вже,  лукаво  зазирнувши,  тихіше,
-  Миколо  Миколайовичу,  я  вам  довіряю  відкоркувати  Шампанське!    І  будь  ласка  швидше-швидше!  Ось  вже  зараз  буде  рівно  дванадцять!
   І,  як  годиться  в  Новий  рік,  бризки  Шампанського,  вітання,  поцілунки,  сміх,  веселі  розмови,  тости.  Тільки  й  розмов  Новий  рік,  нове  життя.За  кілька  хвилин  Ельвіра  взяла  слово,
-  Друзі  в  цю  чарівну  новорічну  ніч,  я  хочу  повідомити  новину.  Мій  син  Макс  уже  давненько  освідчився    в  коханні  і  зробив  пропозицію    моїй  помічниці  Надії.  Сьогодні,  напередодні  Нового  року,  вона  погодилася  стати  дружиною.  Я  хочу  щоб  всі  знали  і  привітали  цю  чудову  пару.  Тож  наповнимо  келихи    виноми  і  вип’ємо  за  них!    Удачі  вам  діти!
-  А  коли  ж  весілля?  -  запитала  почервоніла  Маргарита.
-  Думаю  в  далекий  ящик  не  відкладемо.  Земля  освятиться  свяченою  водою,  от  тоді  й  відгуляємо  весілля.
Після  спустошеного  келиха  вина,  Микола  Миколайович,  щось  тихо  сказав  Ельвірі.  Вона    кивнула  рукою,  ледь  чутно  до  нього,
-  Сміливіше!Не  хвилюйся!
За  мить  він  стоячи  з  повним    келихом  вина,  заговорив  видимо    хвилюючись,
-  Увага  !  У  мене  теж  є  новина.  Для  когось  це  буде  сюрпризом.  Але  таке  воно  життя,    я  відкрию  таємницю.  В  молоді  роки  свого  життя  я  мав  шлюб  з  іншою  жінкою,  вона  народила  мені  дочку  Надійку.  Але  так  сталося,  напевно  проти  долі  не  підеш,  я  покинув  їх.
Його  голос  злегка  тремтить,
-  І  ось  тепер  через  стільки  років,  завдяки  вам  ми  зустрілися.  Пробач  мене,  Надійко.  Прошу,  пробач  мене  донечко!  Я  всіх  запрошую  випити  за  тебе,  будь  здорова  і  щаслива!
Його  очі  наповнилися  слізьми.  Ельвіра  помітила,  потягнула  за  руку,
-  Ну-ну!  Присядь,  а  казав  будеш  триматися.
Надія,  звичайно  шокована  почутим,  прихилилася  до  Ельвіри,
-  Це  ваша  робота?
-  Думаю  так  краще.  Мені  не  важко  це  було  зробити.  Ти  б  рознервувалася,  плакала.  Навіщо  в  новорічну  ніч  ронити  сльози.  Бачиш  все  добре.
 На  мить  запала  тиша.  Маргарита    з  подивом  зиркала,  то  на  батька,  то  на  Надію.  Враз  зухвало  подивилась  на  неї.  Хотіла  встати,  але    Віктор  їй  завадив,  шепотів  на  вухо,
-  Тихо-тихо!  Вітаю,  в  тебе  є  сестра!  А  я  іще  й  трохи  дивувався,  обидві  круглолиці  й  однакового  кольору  пряме  довге  волосся.
Дівчина  в  її  бік  блиснула  очима,  звела  брови,  тихо  до  нього,
-  Я  їй  зараз  щось  скажу!
Він  взяв  її    руку  і  переплів  свої  пальці  з  її.  Його  очі  дивилися  на  неї  ніжно  і  закохано,
-  Змирися!  Прийми  її!  Це  ж  просто  чудово  коли  є  родина.  Посміхнися,    скоро  на  весіллі  погуляємо.
Кілька  хвилин  затишшя.  В  руках    Надії  пляшка  вина,
-  Ну  що,  тепер  моя  черга!
Ледь  червоніючи,    наповнила  келихи,  
-  Не  хвилюйся  тату.  Мені  не  вісімнадцять  років,  я  вже  трохи    пізнала  життя.  Нам  Бог  дає  багато  »посильних»  випробувань.  В  житті  не  завжди  виходить  так,  як  плануємо.  Основне  вірити    в  себе.  Думаю  ми  будемо  спілкуватися.  Гадаю  і  з  Маргаритою  порозуміємося.  В  мене  теж  для  вас  усіх  є  новина.  Пару  днів  назад,  я    придбала  двокімнатну    квартиру.  Я  дуже  давно  про  це  мріяла.
Ельвіра  перебила  її,
-  Я  вибачаюся!  Та  чого  ж  ти  мовчала?
В  розмову  втрутився  Макс,
-  Досить  балачок!  Прошу  підтримати  Надію.  За  тебе  кохана!  Хай  і  надалі    твої  мрії  збуваються!
   Тихий,  пухнастий  сніг  супроводжував  їх  до  самого    будинку.  Надія  ключем  відкрила  замок  квартири,
-  Ну  ось,  прошу,  заходь.
 Його  очі    зацікавлено  зиркали  довкола.
-  А  меблі  теж  тобі  дісталися?
-  Я  б  не  хотіла  та  кому  вони  потрібні.  Якщо  продам,  хазяйці  перешлю  гроші.  Як  ні,  то  казала    нехай  так  залишаються.
Роздягаючись,  сказала  весело,
-  А  мені  вчора  привезли  нове  ліжко.
Дивлячись  на  неї,  швидко  знімає  одяг,
-  Давай    чобітки  зніму.
-  Та  ні,  не  чіпай,  я  сама!
-  Ти  все  будеш  робити  сама?  Бач,  Новий  рік,    квартира,  нове  ліжко.  А  для  мене  на  ньому  місце    знайдеться?!
-  Я  у  ванну…
-  А  мені  можна?
Її  очі  округлилися,
-  Ні-ні,  будь  ласка…

                                                                                                                                           Далі  буде

   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2023

Під стук коліс ( проза 1 ч)

   
     1
 За  вікном  осінь,  поміж  лісосмугами  розноситься  стук  коліс,  мчить  поїзд.
Кілька  хвилин  назад,  Надія  вийшла  із  купе,  стоїть  біля  привідчининого  вікна.  Злегка  віє  прохолодою,  вона  дивиться  у  вікно.  В  небі  безхмарно….  сонце  скотилося  до  заходу.  Дерева  так  миготіли,    що  загубився  контраст  пейзажу,  лише  на  якісь  миті  помічає  сонячне  проміння,  що  тут  же  зникає.  Часто    кліпає  очима,  все  ж    намагається    розгледіти  барвистість  дерев.
   Через  кілька  хвилин  по  спині  відчула  холод.    Трохи  здригнулася,  все  ж  поспіхом  зачинила  вікно.  На  голову  натягла  капішон  сіренької  куртки,  стала  зручніше,  боком  обперлася    об  стінку.
     Вагон  погойдує,  поринула  в  думки.  Ось  мамо,  ти  й  дочекаєшся  мене,  мій  приїзд  стане  сюрпризом.  Ой  давно  ж  ми  з  тобою  не  бачилися.  А  й  справді  так  швидко  пролетів  час.  
***
 Надія    з  дитинства  мріяла  стати  перукарем.  Після  п’ятого  класу,  часто  мамі    укорочувала,  підрівнювала    волосся.  Згодом    зробила  їй  стрижку  і  вже  все  частіше  стригла  відчима.
 Після  школи,  в  містечку  закінчила  курси  перукаря.  В  селі  майже  рік  займалася  перукарською  справою.  В  неї  це  добре  виходило,  люди  були  задоволені.  
Але  ж  це  не  заробітки,  вкотре  задумувалася,  треба    кудись  їхати.
 І    ось,  у  таку  ж  саму  пору  року,  під  стук  коліс,  їхала  за  покликом  душі.  
 Чи  довго  думала?  Мабуть  ні!  Незважаючи,  що  на  Сході  вже  третій  рік  йшла  війна,  молодь  із  села  тікала.  Хтось  у  великі  міста  й    навіть  до  Польщі,  Німеччини.  А  хтось,  як  і  вона,    мріяв  заробити  грошенят  в  росії.  По  селі    часто  розповідали,  що  там  теж  непогано  оплачується  праця.  З  мовою  проблем  не  буде,  то  чому  й  не  поїхати?  Планувала  на  заощаджені  гроші  придбати  квартиру  в  Україні.  Можливо    навіть  у  Дрогобичі,  чи  в  Бориславі,  неподалік  від  перукарні  де  навчалася  своєї  професії.Та  й  від  рідного  села  недалеко,  щоб  навідуватися  до  рідних.  
 Від  поїздки  мати  не  відмовляла.  За  одне  бідкалася,  телефон  кнопочний,  не  бачитимуть  одна  одну.  З    приємною  усмішкою  сказала,
-  От  і  ти    доню,    вирішила  погнатися  за    довгим  рублем?!  Важко  буде,  але  побачимо  що  з  цього  вийде!
В  неї  склалося  враження,  що  мати  навіть  зраділа  такому  рішенню.  А  нічому  й  дивуватися,  звичайно  матері    важко.  Відчувала,  що  являється  тягарем  для  сімейного  щастя.  Вона  ж  донька    від  першого  шлюбу,  на  жаль,  батька  й  слід  простиг,  мати  навіть  не  отримувала  аліментів.  Є  одне  -  єдине  фото,  на  ньому  мама    і  він  тримає  її  на  руках.  
На  зворотній  стороні  фото  написаний  рік,  на  ньому  їй  чотири    роки.  Але  батька    вона  не  пам’ятає.  Знає,  що    Миколаївна,  а  прізвище  в  свідоцтві  про  народження  мати  записала  своє.  Мабуть  була  для  цього  причина,  тому  не  торкалася  цієї  теми,  навіщо    матері  серце    ятрити.
 Три    роки    жили  удвох  та  згодом  мати  прийняла  чоловіка,  з  яким  згодом  побралася.  Народила    двох  синів-близнюків,  які  вже  ходять  до  школи  і  щодня,  як  циганчата  просять  гроші.  А  де  ж  їх  взяти,  як  вітчим  любить  у  ліжку  лежати  та  за  день  спалити  не  одну  цигарку.  А  щодо  роботи,  то  ледачкуватий.  На  якийсь  час  знайде  роботу  на  будівництві,  влаштується  помічником  і  то  ненадовго.  Та  тут  все  зрозуміло,  адже  без  професії,    кращої  роботи  і  не  знайдеш.  
По  дорозі  до  автобуса    Надія  зустріла  сусідку  тітку  Тамару.  Побачивши  її  з  валізою,  жінка  здивувалася,
-  О!  І  ти  вже  кудись  зібралася,  часом  не  до  батька?
Дівчина  трохи  розгубилася,  алев  очах  блиск  грози,  випалила,-
-  Якби  знала  адресу,  може  б  і  до  нього  поїхала.
-  Ой,  ні  дитино,тебе  розумію,  не  сердься,  зізнаюся  адреси  не  знаю.    Та  по  селі  чутки  ходили,  що  служив  у  Дніпропетровську,  ніби  туди  й  поїхав.  Та  хто  ж  тепер    нам  на  весілля    буде  зачіски  робити?  Але,  як  вирішила,  хай  Бог  допомагає!  Щасливої  дороги!
Подякувавши,  Надія    поспішала  на  автобус.Та  розмова  за  батька  чомусь  збентежила  її.  Я  взяла  сімейне  фото  та  чи  він  пам’ятає,  що  в  нього  є  дочка?!  Таких  татусів  на  землі  напевно  мільйони.
 Москва  велике  місто,    людей  немов  тих  комах  при  відчутті  наближення  дощу.  На  жаль  ні  в  центрі  міста,  ні  поблизу,  роботи  не  знайшла.  В  пошуках  три  дні,  дві  ночі  мусила  пересидіти  на  вокзалі    в  платному  залі  відпочинку.
 Здавалося  об’їздила  пів  світу.  Та  нарешті  їй  вдалося,  на  околиці  міста    в  перукарні,  знайти  вільне  місце  й  неподалік  зняти  квартиру.
   Однокімнатна  квартира  в  новобудові  її  влаштовувала.  В  мікрорайоні    кілька  багатоповерхівок,  магазини,  школа,  дитсадок,  лікарня  й  дві  перукарні.  В  одній  із  них,  після  місячного  випробувального  строку  її  прийняли  на  роботу.
 Довкола  будинків  дороги  не  приведені  в  належний  стан,  в  дощову  погоду  під  ногами  багно.  Та  мешканці  протоптали  стежки.  І  кожного  ранку  можна  було  спостерігати,  як  люди  вереницею    поспішають  до  зупинки  автобуса,  щоб  потрапити  на  роботу.
       Працюючи  в  перукарні,  Надія  перший  рік  висилала  матері  гроші.  Але  згодом  зрозуміла,  скільки  не  вишле,  то  все  мало.  Довелося  замислитися,  а  чи  варто?    А  кому  я  потрібна,  хто  про  мене  подбає?  Та  минуло  два  місяці,  її  гризло  сумління,  чи  правильно  зробила?  Можливо    мамі  дуже  потрібні  мої  гроші?!
 Хоч  дитина  і  на  відстані,  напевно  кожна  мати  серцем  і  душею  відчуває  тривогу  за  своє  чадо.Тож  Надії  довго  сумніватися  не  довелося.  Як  зазвичай,    раз  на  тиждень,    ввечері  подзвонила  мати.  Поцікавилася  її  справами,  розповіла  про    братів,  про  своє  життя,  буденні  клопоти.    Та  вже,  як  прощалися  сказала,
-  Ти  оце  перестала  гроші  присилати,  то  вже  й  не  треба.  Я  розумію  на  чужині  життя  не  мед,  тобі  мабуть  і  самій  скрутно.Ти  ж  знаєш,  ми  тобі  нічим  не  допоможемо.  Мені  боляче  це  сказати,  але  розраховуй  тільки  на  себе.  Будуй  своє  життя,  більше  заощадиш,  може  й  справді  придбаєш  квартиру.  Ми  самі  поставимо  хлопців  на  ноги,  не  хвилюйся,  якось  воно  буде.
Ці  слова  втішили  Надію,
-  Мамо,  дякую  за  підтримку.  Я  постараюся,  щоб  все  мною  задумане    здійснилося.
 А  час  летить.  Багато  планів,  надій  і  сподівань  та  все  пішло  не  так,  як  мріялося.  Зустріла    Олега,  перше  кохання.  Часто  приходив  у  гості  та    через  якийсь  час  стали  жити  разом.  Він  пропонував  одружитися,  але  з  часом    вона  засумнівалася,  не  треба  поспішати.  Адже  він  транжирить  гроші.  Хоч  і  оплачує  квартиру,  дає  гроші  на    продукти  та  щодня  витрачає  гроші  на  пиво  і  два-три  рази  на  тиждень  ходить    до  клубу  «Комп’ютерні  ігри».  За  професією    будівельник,  зарплата    непогана,  але  про  заощадження  й  не  мріє.  Вважає  знявши  квартиру,  в  ній  можна  все  життя  прожити.  Це  її  насторожило,  рішення  було  остаточним,  він  не  готовий  до  сімейного  життя.  В  одній  із  розмов  Олег    проговорився,  що  приїхав  з  Донецька  і    тут  залишиться  жити  при  любих  обставинах.
 Ось  тоді  Надія    і  вирішила,  попрацюю  іще  з  рік,  матиму  гроші,  тоді  можна  й    повернутися  в  Україну.
 Минуло  півтора  року.  Осінній  вітер,  шелест  листя.  Руде    знівечене,  а  деінде  із  зеленими  смужками,  воно  по  обіч  дороги  змішане  з  багном,  ніби  низька  огорожа,    що  відділяє  стежку.  По  ній,  здаля  по  воді  де-не-де  маленькі  калюжі,    в  них  подібні  корабликам,    плавають  жовті    листочки.
 В  коротеньких  чобітках  на  низьких  підборах,  вона  йшла  по  стежці  й  тягнула  валізу.  Намагалася  йти    якнайшвидше  та  все  ж  остерігалася,  щоб  не  захляпати      темно-коричневі  штани.  Хоча  вони  вузькі,  але  обережність  не  завадить.  Легенька  усмішка  прикрасила  обличчя,  коли  перед  собою    в  калюжі  побачила    листочок.  Ох  осінь  -  осінь,  але  ж  так    красиво!    Мені  б  такий,  тільки  справжній  кораблик,  щоб  швидше  потрапити  додому.  Та  наразі  думки  розділилися.  Додому,  а  що  там  на  мене  чекає?  
 Вона  тільки  тепер    усвідомила,  що  був  сплеск  емоцій,  все  вирішила  спонтанно.  Але  ж  терпець  урвався.  Поступово  заспокоїла  себе.  Три  роки  разом,  а  порозуміння    так  і  не  досягли.  Майже  щоденні    сварки    за  гроші,  примусили  зробити  вибір.Тож  не  варто  сумніватися  і  далі    просто  жити.  д
 В  цей  же  день  звільнилася  з  роботи,  зібрала  валізу.    Розчервонілий  на  обличчі,  Олег  лежав  на  дивані,  мовчки  спостерігав.
Коли  віддавала  ключі  від  квартири,  розчула  сарказм  у  його  голосі,
-  А  не  пошкодуєш?!
-  Та  ні,  наші  стежки  розійшлися.
-  Ну  тоді  щасливо!
 По  дорозі  до  автобуса  бурчала,
-  Ну  то  й  добре,  можна  сказати  розійшлися  друзями.  Ох,  мамо,  важко  зробити  такий  крок,  але  я  не  хочу  такого  щастя,  як  у  тебе.  
 В  автобусі  багато  вільних  місць,  вона  присіла    біля  вікна.  Автобус  набирав  швидкість,  що  за  вікном  не  помічає.  Думки  снувались  павутинно,  а  чи  було  в  нас  із  ним  кохання?  Та  мабуть  ні!  Чи  це  роки,  чи  сумісне  життя  придає  мудрості?    Хоча  в  душі  таке  гірке  розчарування  та  все  ж,  я  зробила  правильний  крок.  Я  сильна,  все  витримаю,  життя  продовжується.  
   На  залізничному  вокзалі  занадто  гучно…люди    з  сумками,  валізами,  всі  поспішають  хто  куди.  Надія  впоспіх  прочитала  розклад  потягів.  За    пів  години  відійшла  від  каси,  в  руках  тримала  квиток.  Задоволена,  злегка  розчервонілась,  поспішала.  До  відправлення    потяга  залишалося  хвилин  десять,  не  більше.
 Підійшовши,  до  вказаного  в  білеті  вагона,  вона  рукою  намагається  з  чола  забрати  мокре  волосся.  Бальзаківського  віку  провідниця,  взяла  квиток,  зміряла  її  з  ніг  до  голови    й  посміхаючись,
-  Ото  життя  і  все  ми  поспішаємо,  чому  нам  ніколи  не  вистачає  часу.
 Важко  перевівши  подих,  Надія  заговорила  тремтячим  голосом,
-  Мені  до  вас!  Добре,  що  встигла.
-  Давай  проходь,  бачиш,  вже  зелений  сигнал  горить,  то  ж    будемо  відправлятися.
 В  тамбурі  пусто,  з  полегшенням  перевівши  подих,  ну  от,  здається  я  їду.
   В  купейному  вагоні  майже  всі  двері  відчинені.  Чути    розмови,  шелест  паперу,  брязкіт  ключів,  скрип  валіз,  сидіння.
   Аж  ось  і  її  купе,  двері  відчинені.  Її  зустрів  пронизливий  погляд  жінки,
-  О!  Дивися  синку  до  нас  поповнення.  Маємо  супутницю,  дорога  не  близька,  думаю  не  доведеться  сумувати.
   Дівчина  привіталася,  теплим  поглядом  зиркнула  на  хлопця.    О,  як  на  маму  схожий!  А  йому  років  двадцять  п’ять,  не  більше.  
 В  сторону  відставила  валізу,  хлопець  зразу  ж  піднявся,
-  Якщо  вам  не  потрібна,  давайте  я  її  підсуну  під  сидіння.
А  він  чемний,  в  неї  відразу  мелькнула  думка.Трохи  розгубилася,  почервоніла.  За  мить  втрутилася    жінка,  ледь  всміхаючись,  підтримала  його,
-Так  Максе,  постав  під  своє  сидіння,  жінкам  завжди  треба  допомагати.
Біля  себе  долонею  постукала  по  сидінні,
-  А  ви  не  соромтесь,  присядьте.  Чую  рідну  українську  мову,  то  ви  теж  до  Харкова  їдете,  чи  десь  ближче?
-  В  Харкові  пересадка,  а  там  і  додому.
     Чи    й    снилося  їй  колись,  що  вона  потрапить  у  таку  компанію,  точно  ні!  
 Познайомилися,  ім’я  жінки  Ельвіра    Борисівна.  Хоч  і  роки  та  вона  дивилася  за  своєю  зовнішністю,  брови,  манікюр,  макіяж,  як    ніби  жінка  з  якогось  французького  серіалу.  Тоненький,  в’язаний,  світло-сірий    светр  з  люрексом  пасував  до  її  карих  очей  і  каштанового  волосся.  Каре-зачіска  ідеально  підкреслює  вилиці,  придала  обличчю  виразність,  привабливість.
 В  купе  сміх,  веселі  розмови,  разом  вечеряли,  пили  чай.
Надія  кілька  раз  на  собі    відчувала  погляд  Макса.  Він  навпроти  неї,  свердлив  очима  її  тендітні  плечі  і  доволі  об’ємні  груди.  Дівчина  час  від  часу  на  грудях    поправляла    кінчики    розпущеного  світло-русявого  волосся,  намагалася    їх  приховати.
 Раптовий  дзвінок  мобільного  телефона  перервав  бесіду.  Ельвіра  незадоволено  подивилася    від  кого  дзвінок  й  з  обуренням  до  сина,
-  Ох  і  коли  я  буду  мати  спокій.  Це  знову  з  роботи.
Надія  піднялася,
-  Я  на  кілька    хвилин  вийду…
-  Ні-ні!  Тут  ніяких  секретів,  сядьте,  -  заперечила  жінка.
З  телефона  лунав  жіночий  голос,    Ельвіра  слухала,  похитала  головою.  кліпає  очима,  нарешті    заговорила,
-  Ну  у  вас,    як  завжди,  тільки  я  не  на  місці,  відразу  проблеми.  Так,  я  все    зрозуміла.  Перукарню  не  закривайте,  через  два  дні  вийде  Волошина.  Ти    сама  попрацюєш.  У  тебе  ж  є  записані  на  манікюр?
Вона  слухала  і  знову  кивнула  головою,
-  Ну  то  й  добре,  як  приїду,  з  усім  розберемося.  Ну  все,  бувай!
Надія  дивилася  на  неї  прямим  поглядом,
-  Ви  маєте  свою  перукарню?
-  Так!  Маю  на  свою  голову.  Жіночий  колектив,  це  вічна  проблема.  Одна  у  декретній    відпустці.  Друга  відпочиває  в  Трускавці,  через  два  дні  має  бути  на  роботі  А  в  третьої  донька  хворіє,  терміново  повезла  в  Київ.  От  і  думай,  як  залишитися  на  плаву,  не  втратити  клієнтів.
     В  дівчини  забігали  очі,  сказати  чи  ні?  А  може  це  мій  шанс?  Намагалась  приховати  хвилювання,  нарешті  наважилась,
-  А  ви  знаєте  я  перукар,  маю  стажу  майже  чотири  роки.
Макс  зацікавлено  зазирнув  на  неї,  
-  І    чоловіків  теж  стрижете?
-  Так,звичайно.  
Він  всміхався  позирав,  то  на  неї,  то  на  матір,
-  Оце  так  новина.  Думаю  вам  є  про  що  поговорити,  на  якийсь  час    я  вас  залишу.
Він  відразу  вийшов.
 Ельвіра  засипала  Надію  запитаннями,  попросила  коротко  розповісти  про  себе.  А  що  ж  їй  було  робити.  Нехай  пан,  або  пропав,  або  користь,  або  невдача  та  все  ж  зміниться  життя.  Ніби  на  сповіді,  навіть  не  проховала  що  мала  стосунки  з  Олегом.
Після    почутого,  Ельвіра,  аж  прицмокнула  устами,
-  Ну-ну,  думаю  тебе  життя  чогось  навчило.Та  ти  молода,  попереду  ще  не  одне  буде  розчарування,  таке  воно    наше  земне  життя.
 Вона  повернулася  до  вікна.  Ніби  у  світлі  придорожніх  ліхтарів  шукала  рішення.Чи  довіряти  інтуїції,  запропонувати  до  себе  на  роботу?  Здається  непогана  дівчина,  хто  живе  без  помилок?  Та  іще  ж  така    віком,  як  мій  син.  Але  ж  плани  має,  хоче  купити  квартиру.  Кому  яке  щастя!  Хтось  живе  на  всьому  готовому,  а    хтось  вливається  в  цей  несправедливий  світ,  в  надії  всього  досягти  самому.  Треба  поговорити  з  Максом,  що  він  скаже?  Не  думаю,  що  вона  стане  завадою  його  дружбі  з  Маргаритою.  На  перший  погляд,  вони    неначе    чимось  схожі,  чи  може  кольором  волосся,  але  ж  Маргаритка  молодша.  Чотири  роки,  як  з  батьком  нам  стали  сусідами,  ніби  порядні  люди.  Втрата    рідної  людини  напевно  дуже  подіяла  на  життя  цих  двох.  Але  все  ж  Микола  молодець,  не  знайшов  собі  іншу  жінку.  Всю  увагу  приділив  доні,  щоб  добре  навчалася  та  поступила  до  медінституту.  А  мені    на  старості  років,  вдома  краще  мати  медика,  чим  перукаря.  Але  ж  дівчині  допомогти  треба,  ніби  щира,  не  розбещена.
 Надія  розуміла,  зараз  її  краще    залишити,  вийшла  з  купе.
 Біля  вікна,  Макс  відразу  звернув  до  неї  увагу,
-  Ну  і  ну,  напевно  моя  мама  вас  запитаннями  засипала.  Співчуваю  та  я  піду,  думаю  час  відпочити.
У  відповідь  побажала  хороших  снів.
Він  тільки  відчинив  двері  купе,  біля  нього  прослизнула  Ельвіра,
-  Надіє,  ти  мабуть  дивуєшся,  що  син  не  запропонував  тобі  нижню  полицю.  Він  у  лютому  місяці  дві  тисячі  чотирнадцятого  року  був  на  Майдані.  Отримав  травму    правої  ноги.  Хоч  і  зробили  кілька  операцій,  але    й  нині  шкутильгає.  Оце  ж  і  літаємо  в  Ізраїль,  на  консультації.
-  Та  нічого,  основне  живим  залишився,-  співчуваючи  сказала  дівчина.
І  вже  веселіше,
-  Він  молодий,  може  для  цього  потрібен  час,  звикне.  Звичайно  це  важко  прийняти,  але  основне  в  житті,  щоб  був  нормальним  серцевий  ритм  і  велике  бажання  жити.
 Ельвіра  повернулася  в  купе.  Надія,  трохи  постояла,  теж  повернулася  в  купе.  Відчинивши  двері,  зрозуміла,  що  перервала  розмову.Та  не  проронивши  й  слова,  за  мить    лежала  на  верхній  полиці.  
   В  купе  запала  тиша,  лише  стук  коліс  музично  порушував  її.  Дівчині  не  спалося,    думок  цілий  міх,  після  розмови,  емоцій  не  приховати.  Минуло  з  пів  години,  Ельвіра  встала,  випила  води  й  тихо  прошепотіла,
-  Надю,  Макс  так  солодко  спить,  давай    вийдемо,  поговоримо.
   Вони  довго  спілкувалися,  в  основному  про  роботу.  Ельвіра    запропонувала  провести  турне  по  Харкову  і  по  Києву.  Дізнавшись,  що  дівчина  навіть  і  в  Києві  не  була,  просто  наполягала.  Надія  не  знала,  що  сказати,  шкодувала  грошей,  адже  вони  їй  так  будуть  потрібні.  Із  відкладених  на  квартиру,  боялася  й  сотню  взяти.  Все  зважила,  розуміла,  допоки  немає  роботи,  треба  економити.
 Жінка  хитро  позирала,  побачивши,  її  сумне  обличчя,  зрозуміла,  що  хоче  відмовитися.  По-дружньому  поклала  руку  на  плечі,  прихилилася,
-  Не  вагайся,  Поїдеш    з  нами,  будеш  працювати  в  моєму  салоні.  Хіба  ти  проти?  Думаю  така  пропозиція  тобі  сподобається.
В  Надії  серце  пташкою  затріпотіло,  ледь  не  вирвалося  з  грудей.  Душа  переповнена  радістю.  Від  почутого,  емоції  зашкалюють.  Вона  ладна  була  розцілувати  цю  жінку,  хвилюючись  запитала,
-  Це    ваше  рішення,  а  ви  не  передумаєте?  Мені  й  справді  дуже    потрібна  робота.
-  Ні,  ну  що  ти.  Я  слів  на  вітер  не  кидаю.  На  цю  тему  вже  й  з    Максом  поговорила,  він  не  проти.  Восени  і  взимку  важко  зняти  квартиру,  якщо  навіть    і  не  вдасться    знайти,  місяць-другий    поживеш  у  нас.  О,  ледь  не  забула,  а    в  паспорті    стоїть  штамп  про  одруження?
-  Ні,  ми  просто  жили  разом,  я  ж  вам  все  розповіла.
-  Добре!  Ти  подумай    над  тим,  що  я  тобі  запропонувала.Зараз  треба  хоч  годинку  поспати,  приїдемо  в  Харків,  там  все  й  вирішимо.
   Надія  ні  на  мить  не  стулила  повік.  В  голові  роїлися  думки.  Погодитися  чи  ні?  Собі  задавала  питання,  а  що  я  втрачу?  А,  як    моє  обслуговування  клієнтів    їй  не  до  вподоби,  що  тоді  буду  робити?  Сама  каже,  що  важко  зняти  квартиру,  але  ж    я    не  хочу    їм  дошкуляти.  Цікаво,  а    щоб    мама  сказала?  Та  воно    напевно  на  краще,  вона  ж  й  досі  не  знає,  що  я  покинула  Москву,  не  буде  хвилюватися,  не    чекатиме.
 Поїзд  Київ  –  Дніпро  відправився  згідно  розкладу,  зелений  колір  сигналу  запрошує  в  далеку  путь.  
       Вони  їхали  в  плацкартному  вагоні.  Збуджені,  виснажені,  але  задоволені.  Позаду  турне  по  Харкову    й    по  Києву.  
 Надія  від  побаченого    в  захваті.    Лежачи  на  верхній  полиці,  роздумує,  ні,  не  шкодую,  що  поїхала  з  ними.  Чи  й  довелося  б  мені  в  житті  коли  небудь  побувати  в    історичних  місцях,  храмах  та  дізнатися  скільки  всього  нового.  Цікаво,  чи  це  доля  мені    познайомитися  з  цими  людьми?    І  тут  же  згадала  маму,  яка  ніколи  не  виїжджала  з  рідного  містечка.  Думала  про  братів,  треба  буде  мамі  сказати,  щоб  не  тримала  їх  біля  себе.  Після  закінчення  школи,  нехай    в  обласне  місто  їдуть  навчатися,  згодом  хоч  світ  побачать.
Раптово  Макс  торкнувся  її  руки,
-  Надіє,  я  вже  зголоднів,  може  повечеряємо.
-  Добре,  я  не  проти  -  відразу  донизу  опустила  ноги.
 Він  не  чекаючи,  зняв  її  з  полиці,  не  відпускав,  прямим  поглядом  зазирає  в  її  блакитні  очі,  прошепотів,
-  Я  ладен  у  них  втопитись.
В  цей  час  Ельвіра  лежала  до  них  спиною,  але  почувши  шурхів,  повернулася.
-  Я  що  заснула?  Ми  що  будемо  вечеряти?  Вже  носять  чай?
 Макс  відійшов  у  сторону,
-  Та  це    розбудив  Надію.  Я  такий  голодний,  а  ви  спите.
Жінка,  років  тридцяти,  що  лежала  навпроти  Надії,  почувши  ці  слова  посміхнулася  до  Макса  й  повернулася  до  стінки.  Він,  трохи  виправдовувався,
-  Вибачте,  ми  вас  потурбували,  але  ж  це  плацкартний  вагон.
 Після  вечері,  кожен  намагався  заснути.  Звичайно  купейний  вагон  набагато  комфортніший,  але  інколи    треба  змиритися  з  тим  що  є.
Надія  згадала,  як  вони  з  Максом  були  в    Києві  у  МакДональдсі.  Ельвіра  чекала  поки  вони    дещо  придбали  на  обід.  Коли  Надія  намагалася    дати  йому  гроші,  він  категорично  заперечив,
-  Е  ні!  Досить,  що  за  турне  заплатила  сама,  змирився,  а  тепер  іще  за  це?  Ти    мене  хочеш  принизити?  Я  чоловік,  чи  хто?
Її  щоки  вмить  почервоніли,  випалила,
-  А  ми  що  вже  перейшли  на  ти?
-  Еге  ж  перейшли!  Скажи  чого  лямку  тягнути,  час  летить,  не  втрачаймо  його!  І  не  сердься,  краще  всміхнися,  це  тобі  більше  личить.
Двигнувши  плечима,  погодилася,
-  Ну  добре-добре.Тільки  не  ображайся!
Їй  хотілося  запитати,  а  що  скаже  пані  Ельвіра?  Але  він  так  на  неї  дивився,  що  побоялася  й  слово  сказати.
Думки  роздвоїлися,  бач,  гадала  він  балуваний  матусин  синочок,  напевно  помилилася.  Та  хіба  б  тоді  пішов  на  Майдан?  І    чого  я    про  нього  так  подумала?!  Мабуть  інколи  перше  враження  буває  помилковим.
 Поверталися    до  Ельвіри,  Макс  тримав  її  під  руку,  сказав  ледь  усміхаючись,
-  Ти  не  дивуйся,  що  інколи  в  мами  беру  гроші.
Продовжив  уже  з  веселою  ноткою  в  голосі,
-  Просто    в  неї  надійніше  від  злодіїв    приховати.  
 Та  за  мить  його  голос  посерйознішав,
-  Щоб  ти  знала,  я  не    з  ледарів  і  не  симулянт,  закінчив  технікум,  нині    працюю    бухгалтером  у  двох  невеликих  фірмах.  До  того  в  мене  після  травми  третя    група  інвалідності,  думаю  тобі  мама  сказала.
   -  І  що  так  довго?-    Назустріч  підійшла  Ельвіра,  продовжила.
-  Гайда!  Швидко  обідаємо  і  на  поїзд,  а  то  чого  доброго  іще  запізнимося.
                                                                                                                                                                                   
                                                                                                                                                                                         Далі  буде

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2023

О вітре, вітрюгане…

О  вітре,  вітре  вітругане,
Навіщо  серденько  їй  раниш,
Чи  ти  вважаєш  гарний  вчинок,
Вона  вже  йде,  на  відпочинок.

Протистояння    кожній  зливі,  
Адже  удвох  були  щасливі,
Згадай  зізнався,  ти  в  любові,
Розмови  тихі,  вечорові.

Зелені  очі  мавки  диво,
Їх  позабути  неможливо,
Й  руденькі  коси  у  багрянці,
Втішалась  осінь    вишиванці.

Червона  сукня,  в  позолоті,
Яким  без  неї,  станеш  потім?
Як  завжди  будеш  у  скорботі?

Бо  враз  красу,  ти  не  забудеш,
Тож  одиноким  знову  будеш,
Із  дощем  плач,  мо»  легше  стане,
Уймись  вітрисько,  вітругане.

               28.10.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=997186
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2023

Пам'ятаю зимовий роман

Я  пам’ятаю    зимовий  роман,
Коли  сніжок  лелійний  іскрився,
Хоч  при  землі  під  снігом  спав  дурман,
Настигла  думка  -    це  сон  наснився.

Та  ні,  то  помилка,  спалах  вогню,
Серед  зими  в  почуттях  не  грітись,
Тільки  себе,  знову  себе  виню,
Нащо  судилося,  нам  зустрітись.

Природа  спить  і  почуттям  спокій,
Треба  час  дати,  щоб    розібратись,
Просто  відчути,  ти  справжній  сокіл,
Який    серйозно  зміг  закохатись?

Ми  спромоглись  вручити  шанс  весні,
Щоби  сумління    стопила  й  сніги,
Всупереч  долі,  хоч  й  сонячні  дні,
Мені  ці  ніжності  не  до  снаги.

Потік  струмків,  всі  спогади  змива,
Наче  ріка,  неслась,  як  час,  вирій,
Не  будем  разом,  вже  і  на  жнива,
Душа  мовчить,  не  маєш  довіри!

                                                               2022р    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996957
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2023

Я бабця не пихата…

                                             (недавно  прийшла  з  городу)

***
Ой,  втішаюся  погоді,
Вкотре  знову  на  городі,
Бо  ж  я  бабця  не  пихата,
Є  у  мене  гарна    хата,
А  ще  подружка  лопата.

Держачок    має  гладенький,
Пригріва  промінь  ясненький,
Чом,  же  тут,  не  турбуватись,
Та  трудом  не  милуватись,

Але  ж  лоб,  правда,  мокренький,
Підітру,  носа  тихенько,
Гайда  бабцю  не  здавайся,
Та  всякчас  позадавайся!

 Фронт  робіт,  мов  підписала,
Перед  тим  шматочок  сала,
З’їла  з  хлібом  на  угоду,
Тому  й  маю  славну  вроду!

Тих  морщин,  не  бачу  зовсім,
Хоч  давно,  як  оця  осінь,
 Все  ж  погляну  до  горіха,
Зігріває  серце,  втіха.

 Лице  з  листям  червоніє,
 Про  веснОньку  душа  мріє,
Птахів  з  вирію  стрічати,
І  надію  не  втрачати,  
 На  дні  мирні  в  Україні!
*
 Ой  копай,  моя  лопато!
Із  натхненням  і  завзято,
Треба  жити,    працювати,
Щоби  горя  й  бід  не  знати!

                                 21.10.2023р  

                       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996652
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023

Я все ж заварюю чай…

Він  не  усміхнений,не  йде  й  нехай,
 Я  все  ж  заварюю  пахучий  чай,
Спитать  чому,  бачиш  ясне  сонце,
Проміння  шле  й    тепло  у  віконце.

Ніби    потрапила  в  ясне    літо,
Н  серці  радість,  у  душі  світло,
Той  день  вчорашній,  смутний    позаду,
Пройдись    любенький  знайди  розраду.

У  садку  нашому,  де  лист  упав,
Весну  згадаєш,  ти  ж    мене  кохав,
А  що  той  колір,  то  ж  на  все  свій  час,
 І  навіть  осінь  не  розлучить  нас.

Хай    сірі  й  тьмяні,  лежать  фарби  ті,
Просить  душа,    будь  поряд  у  житті,
Тріпоче  серце,  тебе  кохаю,
Що  нам  літа,  ти  зайдеш,  я  знаю.

                                                       20.10.2023р    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2023

О осінь…. люба

         Мене  послухай…
О,  осінь,  люба,ти  хочеш    щось  сказати,
Шурхочеш  листям    заспокоюєш  мене,
Умієш,  златом  й  багрянцем    вишивати,
Густим  туманом  сповивати  все  земне.
                                                               
Тебе  ж  …  знаєш…
Це  ж  вищі  сили  відзначили  дарунком,
Частіш  приходиш  у  нічку  зорянисту,
Завжди  у  згоді  із  заливним  серпанком,
Сипнеш  роси  на  долину  трав’янисту.
                                                             
Ти,  як  чаклунка…
Враз  все  засяє,  магічно  монотонно,
Чарівний  ранок  до  сонечка  всміхнеться,
Він  тобі  вдячний,  хоч  гляне  так  безвинно,
Тобі  позаздрить  –  О  осінь,  все  вдається!
                                                     
 А  я  ж  скажу…
О  осінь  люба…  ти  хочеш    щось  сказати,
Знай,  що  почула,  звеш  тихо,  за  собою,
Тебе  красуне  теж  рада  зустрічати,
Але  пробач,  жага  стрітися  з  зимою.

                                                       10.10.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996484
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2023

Мої думки далеко

Десь  там,  далеко…  думки  залишила,
Бач  прикраси́лись  у  різні  кольори,
Жаль  та  утримати,  просто  несила,
Хай  заберуть  неповторні  вечори.

Гори  зберуть    розчарування  й  смуток,
Весь  біль  душевний,  сховають  печери,
Я  ж  так  давно,  хтіла  зібрати  в  жмуток,
Щоб  врешті-  решт  не  ввижались    химери.

Віднайду  спокій  в  блакитних  висотах,
Хоч  колір  й  топиться  в  темній  глибині,
Не  жага  ждати  зоряної  ночі,
Надія  є…  в  неокраїй  далині.

Чи  загублюся,  в  омріяних  злетах?
Сонячний  шлях…  враз  поведе  до  віри,
Що,  як  проснуся,  зрадію  світанку?
А  що  життя?  Завжди  щоденний  вирій,
Сумні  думки,  гноблять  безперестанку,
Та  зберу  сил,  у  себе  знов    повірю.

                                                           27.08.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=996252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2023

У осінньому саду

Чи  серця  за́вжди  б’ються  в  ритмі,  мабуть  ні,
Коли  барвистість,  зникає  час  від  часу,
Життя  листочків  зупиняється  в  пітьмі,
Їх  згодом  просто,  оберне  в  біомасу.

О  так  шкода́,  в  саду  клубочиться  туман,
Холодний  дощ,    сіяв,  змочив,  все  до  нитки,
До  сну  запрошує,  навіює    дурман,
По  стовбурах,  змоклі  павутинні  сітки.

І  день  не  в  змозі  завадити  погоді,
 Хіба,  що  сонце  на  якусь  мить  між  хмар,
Несміло  гляне  та  чи  й  вдасться  природі,
Усім  єством,  відчути  осінній  нектар.

Злегка  вітрець,  копошиться,  ну,  як  дитя,
Приліг  у  травах,  із  прохолодою    борня,
Жага  зігрітись.  Теплом  дихала  земля,
От  би  на  хвильку,  заблукати  уві  сні,
Бабине  літо,  сховатись  там  би  мені.

                                                                           13.10.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995998
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.10.2023

Чи буває життя безгрішне

Сонячний  ранок,  тепленький,  ніжний,
А  чи  буває,  життя  безгрішне?
Себе  раптово,  запитаєш  ти,
Коли    між  злом    і  добром    є  мости,
Все  ж  по  яких,  вимушений    пройти,
Щоби  удачу  й  гідність    зберегти.

Глянеш,  задумливо,  знов  до  неба,
Мабуть  у  цьому,  часом  потреба,
 Бог  надає  нам  випробування,
Зроду  не  меркнуть  всі  сподівання.

Що  вірний  шлях,  вже  вибрав  у  житті,
Тож  і  розраду  знайдеш  у  меті.
Та  пожалкуєш,    що  пізніш  зробив,
Не  те  сказав,  вже  відчув  -  тож  згрішив,
Кожне  діяння,  це  стрес  для  душі,
Хочеш  зануритися,  ще  в  тиші.

У  молитвах,  укотре    до  Бога,
Пробач,  чомусь  важка  ця  дорога,
Тож  від  поми́лок  не  зарікаюсь,
Мене  прости,    бо  я  грішний,  каюсь!

За  мить  полегшення,  вже    відчуєш,
О,  наш  Всевишній,  усіх  лікуєш,
Благословенне,ти    життя  маєш,
І    я  живу,  і  це    справжнє  щастя!

*
Сонячний  ранок,  із  днем  вітався,
Звичайно  кожен    -  не  сумнівався,
Життя  безгрішне,  ні,  не  буває,
Хоча  душа  цього,  так  бажає.

                                                 17.09.2023р    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2023

Осінній дощ

Голівки  айстр  схилилися  в  поклоні,
Міленький  дощ...      спромігся  це  зробити,  
Немов  зірки  зажурені  червоні,
Що  намагались  смуток  загубити.

А  поряд  жовті,  торкаються  землі,
Протистояння,  все  ж  не  підкоритись,
Щоб  не  пропасти  у  холодній    імлі,
 Та  й  під  промінням  сонця  залишитись.

Осінній  дощ  так  дрібно-  дрібно  сіяв,
Сріблясті    краплі...    соло  монотонне,
Він  квіточки  обожнював,  леліяв,
Вже    проводжав  у  зимне  царство  сонне.

                                                                     08.10  2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995646
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2023

Вересневі вечоринки ( вірш. розп)

Вересневі  вечоринки,
Дід  з  бабусею  стрічає,
День  привітний,  ні  хмаринки
Вона  молодість  згадає.

У  вишневому  садочку,
Лавка,  квітчаста  ряднина,
Мов  у  теплім  сповиточку,
Зігріва  стара  тканина,

Хоч  сидять    у  холодочку,
Дід  дріма  немов    дитина.
Бабця  мило  посміхнеться,
Ой  були  ж  ті  вечорниці!  

Як  та  молодь,  вся  збереться,
Принесуть  хлопці  суниці,
Дівиць  щиро    пригощають,
Вони  ж  здатні,  як  ті  жриці.

До  кохання  варіюють,
Всі  щасливі  у  таночках,
Веселенько  затанцюють,
У  вишИваних  сорочках,
Кожній  серце  розхвилюють.

У  очах,  лиш  ніжність,  зваба,
У  обіймах,  вдалі  рухи,
 Не  дитяча,  вже  забава,
Держать  вміло  міцні  руки.

Запал  є  -  удвох    радіють,
Тож  надія  одружитись,
Про  гніздечко,  вкотре  мріють,
З  джерела  води  напитись.

Та  вода…    святая,    чиста,
Як  любов  й  вірне  кохання,
На  весіллі  урочисто,
Придасть  сили  й  сподівання,
На  життя  земне  щасливе.

Враз  зненацька,  впав  листочок,
З  вітерцем,  торкнувсь  обличчя,
Дід  проспав,  мабуть  часочок,
Бабця  гладить  передпліччя.

Як  метелик,  думка  влітку,
-Дяка  Богу  що  ми  разом,
Шанував,  завжди  цю  квітку,
Ти  мене,  хоч  й  бурчав  часом.

Любий  досить…  вже  сопіти,
Цвіркуни  пісні  заводять,
Ніч  вуаль  спішить    надіти,
Зірочки…  її  не  зрадять.

-Чайку  вип’ємо  і  в  ліжко,
До  снаги,  нам  вечоринки,
Каже  дід-    йдемо  Софійко,
А  в  очах  блиск  й  смішинки,
-Вмієш  мною  дорожити,
Нам  би    в  мирі  вік  дожити!

                                                 29.09.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995566
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2023

Байдужість ( проза)

 
   Сонце    поволі  спускається  до  обрію.    Останні  промені  торкаються  землі,  вже  лягають  сутінки.  
 Минув    ясний,  сонячний,  теплий  день,  придав  Марії  сили  і  віри,  що  все  буде  добре!    Вона  останньою  зійшла  з  рейсового  автобуса.    А  далі,  їй  потрібно  дістатися    до  залізничної  станції.  Там  дочекатися  електрички    і  лише  тоді,  вже  майже  буде    вдома,  хоча  добиратися    до  села,  треба  пройти    ще  зо  три  кілометри.
 Озирнувшись  довкола,  хоч  і  зморена  та  стало  любо  на  душі,  легко  на  серці.  Все,  що  було    задумане  здійснилося!  Поверталася  від  сина,  в  собі  відчуває  піднесення  духу.
 До  станції  ішла  легкою  ходою,  згадувала  зустріч  і  з  усмішкою,  і  з  болем.  Роїлися  думки,  хоча  й  поранений,    але  ж  в  лікарні.  І  головний  лікар  пообіцяв,  що  скоро  рана  загоїться,  лише  потрібен  час,  гарний  настрій.  А  іще  впевненість  у  собі,  а  ця  риса  є  в  його  характері.  
 Ті  люди,  що  зазвичай  їздять  електричкою,  напевно  знають  розклад  потягів  і  електричок.  Вона  ж  розчарувалася,  коли  прочитала  цей  розклад,  адже  в  нічні  години  ні  потягів,  які  б  зупинялися,  ні  електричок  немає.  Але  ж  куди  подітися  ?  Звичайно  в    нічний  час  найнебезпечніше  місце,  це      в  приміщенні  станції  дочекатися  ранку.
 Кілька  спарованих  стільців  розставлені  в  два  ряди,  один  навпроти  одного.  Майже  посередині  рядка,    в  обіймах  спілкувалася  молода  пара.У  віконечку  касира  світилося,  але  із-за  білої  фіранки  нікого  і    нічого  не  видно.
Ну,  що  ж,  нехай  вибачають,  подумала  про  себе  і  оминаючи  крайнє  місце  присіла  на  стілець.  Хоча  в  сумці  тільки    пляшка  води,  рушник  та  кілька  серветок,  все  ж    руками  пригорнула  до  себе.  Ось  так  буде  й  тепліше,  хоч  весняна  пора  та  все  ж  у  приміщенні  прохолодно.
 Раптово    відчула  чийсь  погляд.  Звичайно,  хто  може  дивитися,  глянула  до  молодих  людей.  Дівчина  занурилася  обличчям  до  грудей    хлопця,  а  він  прямим  поглядом    дивиться  на  неї.
 Чомусь    зашарілася,  зробилося  ніяково,    на  голові    поправила    теплу,  світло-коричневого  кольору  хустку  і  комірці  фіолетової  куртки.  От  так  здається  все  добре,  курточка  хоч  старенька,  але  ж  чистенька,  не  міг    же    про  мене  подумати  казна  що.  Здається  на  безхатченку  не  схожа.    Та  хто  вони?  Можливо  місцеві,  але  ж  чого  тоді  тут  сидіти,  он    неподалік  кав’ярня,  двері  навстіж  відчинені.Там  тепліше  і  можна  кави  випити.  А  може  в  кишенях  вітер  гуляє,  тоді  звичайно  їм  не  до  того.
 Ох,    життя-життя.  Але  ж  цей  молодик  призивного  віку,  чомусь  тут,  не  пішов  захищати  Україну.  Як  у  мирний  час  насолоджується  життям..
 Гучний  голос  диктора  відволікає  від  думок,
-  Увага!  По  першій  колії  проїде  швидкісний  поїзд.  Не  стійте  край  платформи,  будьте  уважні  і  обережні!
Вона    подумки  ніби  підтвердила  слова  диктора,  так-так,  у  наш  час    треба  бути  дуже  обережними,  добре  хоч  сирени  не  чути,  може  сьогодні  буде  спокійна  ніч.  Це  ж  треба  нам  такого  життя,  батьки  бачили  війну  та  й  нам  доводиться  відчути,  побачити  і  все  це  пережити.    Шкода  дітей,  скільки  чоловіків  і  навіть  молодих,  неодружених  загинуло    на  полі  бою.Вже  й  жінки  на  війні,  дожилися.  Важко,  ой,  як  важко  нам  дається  воля,  на  жаль,  сусід  віками  не  дає  спокою.
 Думки  полинули  за  сина.  Як  добре,  що  поїхала,  хоч  і  сказав,  не  їдь,  тебе    до  мене    можуть  не  пустити.  Та  яке  ж    материнське  серце    витримає,  щоб  не  поїхати?  Не  можна  бути  байдужою  до  рідної  кровинки,  не  пригорнути,  серцебиття  не  відчути.  Про  це  й    не  тощо  мови,  а  й  думок  не  має  бути.  Звичайно,  коли  побачила    сина  з  перевязаною  лівою  рукою,  щеміло  під  серцем,  ніби  клубок  застряг  у  горлі,  їй  би  розплакатися.  Та  вона  спромоглася  взяти  себе  в  руки.    То  добре  що  не  права  рука  та  й  лікар  сказав,  що  не  варто  хвилюватися,  все  буде  добре.  
   Коли  побачила    рідненьке  личко,  його  погляд  ощасливив  її,  заспокоїлася.  Дяка  Богу  живий,  любий  мій,  живий  і  це  основне.
 Скільки  ніжності  і  тепла  він  побачив  у  материнських  очах.  Невчасно  скотилася  сльоза,  навіщо  розтривожувати  материнську  душу.  Хоч  і  це  сльоза  радості  та  все  ж,  він  відчував,  перед  нею  має  бути  мужнім.
 Дві  години,  швидко  минули,  здавалися  миттю.  З  теплою  усмішкою,  син  із  сумки  викладав    гостинці,  підморгнув  хлопцям  по  палаті,
-  О!  Живемо  братці  тут  усе  домашнє,  посмакуємо!
Прощалися,  в  обіймах  сина,  устами  торкнулась  чола,
-  Видужуй  любий,  якби  ж  не  ця  війна,  то  разом  поїхали  би  додому.  А  так  синочку  надіюся  на  твою  добру  долю  і  на  волю  Всевишнього.  Хай  він    і  ангели  оберігають  тебе.  За  нами  правда!  Тож  нехай  не  покидає  нас  світла    надія,  що  Україна  переможе  і  ми  скоро  будемо  разом.
   Хоч  намагалася  стримати  хвилювання,  все  ж  покидала  лікарню  з  душевним  болем.  Щеміло  під  серцем,  боліло,  тиснуло  в  грудях,  хоч  це  було  зробити    надто  важко.  Все  ж  перед  сином  зуміла  стримати  сльози,  не  показала    свою  слабкість.
 В    автобусі    їхала  з  каяттям  у  душі.  Пробач  синочку,  що  я  інколи  жаліла,  що  тебе  народила  в  свої  тридцять  сім.  О,  скільки  недоспаних  ночей!  Часто  хворів,  низенький  на  зріст,  був  схожий  на  крихітний  росточок.  Та  дякувати  Богу  з  роками  відійшли  хвороби,  після    п’ятого  класу  змужнів,  став  широкоплечим,  вже  й  середнього  зросту.
 Вже  трохи    вгамувавши  свій  біль,  ніби  виправдовувалася.  Та  це  напевно  така  доля,  тепер  у  мене  тільки  ти  одна  надія,  мій  промінчик  радості,  з  тобою  доживатиму  вік.
 Марія,  ніби  перевертала    сторінки  особистого  щоденника,  згадувала  зустріч  і  прощання  із  сином.  Несподівано    в  голові  зашуміло,      перед  очима  губилось  світло,  мигтіла    темінь.  Чомусь  не  дуже  слухалися  руки,  з  кишені  ледве  дістала  ліки,  вже  тримала  під  язиком.  На  якусь  мить  злякалася,  здавалося    втрачає  орієнтир,  закрила  очі.
 По  приміщенню,  подібно  хвилі  шурхіт,  відкрила  очі,  поряд  нікого,  молоді  люди  копошились,  про  щось  тихо  говорили.
Та  мабуть  вже  все  минулося,  подумки  себе  заспокоїла.  Це  поїздка  далася  в  знаки,  за  три  ночі  може  й  відпочила  зо  три  години,  не  більше.  Враз  затримала  погляд  на  молодій  дівчині.  А  дівчина  славна,  якби  ж  то  щастя,  щоб  всі  жили  під  мирним  небом.  А  моя  донька  теж  славна,  а  чи  доля,  чи  така  байдужість  до  всього,  що  надто  рідко  дзвонить.  Скільки  любові  і  уваги  їй  було  подаровано,  скільки  ніжності  і  тепла.  Різниця  ж  із  сином  десять  років.  Той  час  для  неї  був  казковим,    всі    її  забаганки  виконувалися,  може  й  тому  стала  така.  А  може  так  подіяли  події  дві  тисячі  чотирнадцятого  року.  Після  Майдану  з  чоловіком    поїхали  в  Хорватію.  Вже  синочок  і  донька  є,  лише  фото  прислали,  але  сюди  не  їдуть.  То  ніби  поміж  нас  айсберг,  а  може  тому,  що  його  батьки  живуть  в  росії.  Ну  хай  там  він,  а  вона,  навіть  не  приїхала  поховати  батька.  Ох,  чому  ж  усе  так?!  Що  ж  ти  доню  не  дзвониш,  ти  ж  знаєш,  що  поїхала  в  лікарню    до    Олега,  навіть  не  поцікавився  що  і  як.  Чому  така  байдужа?А  мені  ж  зараз  так  потрібна  підтримка.
 Раптово,  на  мить  закрутилась  голова,  стискаючи  руки,
 -  Ой,  що  ж  це  я,  на  душі  важко,  ще  й  думок-стерв’ятників  не  можу  позбутися.
Із  сумки  дістала  пляшку  з  водою,  зробила  кілька  ковтків  і  мокрою  долонею    змочила  обличчя.  Привернув  увагу  голос  хлопця,  він  щось  говорив,  але  розібрати  про  що  йшла  мова  було  не  зрозуміти.  Вони  вже  сиділи  під  самою  стінкою,  він  обома  руками  гладив  їй  голову.
 Ой,  як    же  я  їм  заважаю,  тільки  й  змогла  подумати,    у  вухах  задзвеніло,  очі  накрила  сіра  пелена.
 Тим  часом  молоду  пару  сполохнула  жінка  років  п’ятидесяти.  Вона  гучно  відчинила  двері,  із  скрипінням  заволокла  кравчучку  з  великою    клітчастою  сумкою.  Тихо  бурмотіла,
-  Ой,  ба  знову  ця  парочка  тут!    Нічого  нехай  потерплять,  не  все  коту  масляна.  Чекай,  але  ж  тут  іще  хтось  є.  Вона  підвезла  кравчучку  ближче  до  Марії.  
-  Та  вона  ж,  як  полотно  біла!  -  гучно  вирвалося  з  її  вуст.
 І  відразу  ж  звернулася  до  молодих,
-  Гей,  закохані!  Ви  що  не  бачите,  що  жінці  погано?  Чому  ж  такі  байдужі?!
Хлопець,  злегка  посміхнувся,  не  відпускаючи  дівчину  з  обіймів,  відповів,
-  Та  вона  недавно  щось  із  пляшки  пила,  може  перебрала.
   Жінка    вже  тримала  Марію  за  ліву    руку,  рахувала  пульс.  На  її  смуглявому  обличчі  відобразився  біль  й  розчарування.  Хвилюючись  дала  кілька  ляпасів  по  обличчю,  окропила  водою,
-  Ану!  Ану  давай  рухайся,  що  це  ти?!  Ану  відкривай  очі!  Чуєш,  тобі  кажу,  відкрий!
Нарешті  в  очах  Марії    прояснилося,  перед  нею  жінка,  відразу  запитала,
-  Ви  хто?
-  Я  Ганна,  а  от  ви  хто  тут?  Часом  не  проїздом?  Бачу  не  з  наших.
-  Так    проїздом.  
-  Що  ж  ви,  ваше  серце,  як  пошкоджений  мотор,  то  чути,  то  не  чути,  а  кудись  їдете.  З  таким  здоров’ям,  самій    в  дорогу  не  варто    вирушати!  Зараз  ніби  краще,  посидьте,  помовчить,  ось  валідол  ,  візьміть  під  язик.  
Марія  тихим  голосом,
-  Дякую  та  в  мене  є  корвалмент.  Правда  я  вже    його  приймала  та  думаю  ще  одну  можна  взяти,
 Вона  тільки  тепер  зрозуміла,  що  на  якийсь  час  втратила  свідомість.  Як  добре,  що  ця  жінка  не  байдужа,  хто  знає,  можливо  й  спасла  їй  життя.  На  Ганну  дивилася    розгубленими  очима.  Та  відразу  помітила  й  до  неї,
-  Ти  не  дивися,  що  я  так  одягнена,  повір  життя  безхатченків  не  мед.  Хоч  і  ображена  на  долю,  але  байдужою  ніколи  не  була  й  не  буду.  Допомогти  людині  завжди  готова,  а  от  красти  ні,  ніколи  не  посмію,  то  ж  не  бійся.  Я  тут    лише  на    зимовий    час  затрималася  з  безхатчинками.  Поїду  в  місто,  хтось  щось  дасть  з’їсти,  чи  якусь  копійчину  кине.  Вже  й  на  душі  спокійніше,  в  когось  на  шиї  не  сиджу.  Я  оце  тепер  додому  збираюся,  на  схід.  Тут  у  селищі  є  далекі  родичі,  як  кажуть    провідала  та  пора    честь  знати.  Дочекалася  весноньки,  з  кожним  днем  теплішає,  треба  повертатися  до  зруйнованої  хати.  Кажуть    моє  селище  звільнили,  треба  їхати  наводити  лад.  В  гостях  добре  та  вдома  краще,  наших  багато  виїхало  та  все  ж  думаю  будуть  повертатися.
Марія  співчувала  жінці,  жалісно  запитала,
-  А  з  переселенцями  не  хотіли  поїхати?
-  Та  ні,  серед  рідні,  хоч  і  далекої  все  ж  краще.  Зима,  довгі  ночі,  хоча  й  часто  світла  не  було,  але  ж  у  теплі  та  й  словом  підтримають  і  то  добре.  Ну,  а  ви  не  хочете  поділитися,  чому  в  цих  краях?
Чому  не  хочу,  до  синочка  в  лікарню  їздила.
     Минуло  зо  дві  години.  За  цей  час  Марія  розповіла  про  своє  життя,  про  поїздку.
Ганна  копошиться,  зиркнула  на  віконце  касира,
-  Зараз  касир  розпочинає  продаж  квитків  на  електричку.  Так  що  скоро  ми  з  вами  поки  що  поїдемо  в  одному  напрямку,  а    далі  в  кожної  своя  дорога.
-  А  може  зі  мною  поїдете,  поживете  до  перемоги?  Удвох  веселіше  та  й    у  нас  безпечніше.
-  Ні-ні,  що  ви,дякую!
-  Ну  тоді  хоч  можете  погостювати  кілька  днів.  Ви  ж  мені,  можна  сказати,  життя  врятували  .  
-  Я  відчуваю  у  вас  теж  душа  добра,  якщо  комусь  стане  зле,  теж  не  залишитися  байдужою.  За  запрошення  дякую  та  ні,  не  маю  часу.  Давно  з    дому,  якщо  його  можна  так  назвати  та  й  рідна  земля  кличе.
   Відчинивши  двері  з  приміщення  станції,  їх  зустріла  ранкова  вогкість.  Легенький  вітерець  злегка  зняв  напругу.
 На  платформі  всього  кілька  чоловік  чекали  електричку.  Звуковий  сигнал  електрички  попередив  пасажирів  про  прибуття  на  станцію.
 Дві  жінки  поспішали  до  дверей  вагона.  Марія  першою  піднялася  по  сходах,  допомогла  Ганні  підняти  кравчучку  на  площадку  вагона.
 Двері  зачинилися,  електричка  набирає  швидкість.  Дві  добрі,  чуйні  жінки,  ніби  дві  сестри,  задоволені  зайшли  у  вагон.  Зайнявши  свої  місця,  кожна  з  них,  з  блиском  у  очах  відчула  полегшення.  Як  сонячне  проміння  віра  і  надія  зігріла  їх  серця.  Вони  повернуться  додому,  дочекаються  перемоги!  Народ  України  заслуговує  на  щасливе,  заможне  життя.
                                                                                                                                                                           Квітень  2023р
                                                                                                                     ***
                                                                                                   Шановні  друзі!

                                                                                         Не  будьмо  байдужі!
                                                                               Сьогодні  у  день  Покрови,
                                                                   хвилиною  мовчання    пом’янемо
                                                                                     наших  синів  і  доньок,
                                                         які  віддали  своє  життя  за  Незалежність.
                                                           Хай  Марія  -    покровителька  з  небес
                                                     візьме  під  своє  крило  нашу  рідну  землю,
                                                                               квітучу,  славну  Україну!
                                                             Вітаю  наших    оборонців  зі  Святами
                                                                             Покрови  і  Днем  захисників
                                                                                       І  захисниць    України.
                                                                                         Миру  всім  і  добра!

                                                                                                                                                 01.10.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=995143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2023

Під звуки вітру

Під  звуки  вітру  заблукала  у  думках,
Напевно  вирушать  із  блиском  у  очах,
Та  враз  відчула,я    гучне  серцебиття,
Чи    жалість  викличу    в  осені  й  співчуття?

Скажу  іти,  нема  бажання  з  тобою,
Хоч  ти  й  барвиста  під  срібною  росою,
У  смутку  я,  тремтять  вії  під  сльозою,
Попри  усе,  не  порву  зв’язок  з  весною.

В  душі  плекаю,  по  життєвій  стежині,
Їй  завжди  рада,  мов  маленькій  дитині,
Від  тебе  осінь,  я  візьму  в  подарунок,
Довгоочікуваний  пахучий  трунок.

Який    придасть,  мені  сил  прожити  зиму,
Я  відчайдушно  знаходитиму  риму,
Завдяки  Музі,  вкотре    досягну  вершин,
Про  світ  чудовий,  знов    писатиму  вірші.

Тож  осінь  люба,  у  позолоті,  браво!
Придай  натхнення,  свою  продовжу    справу,
Дай  Бог  дожити    із  світлими  думками,
Щоб  позабули,  про  жах  й  війну  ми    з  вами.

                                                                               28.09.2023

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2023

Нічна розмова

Клен  розвісив  сережки,
Мріє  дати  життя,
Павучок,  тче  мережки,
Як  завжди    до  пуття.

Вітерець  все  гойдає,
Як  дитячу  колиску,
Осінь  нічку  вмовляє,
Зачаровує  блиском.

Хай  мигтять  іще  зорі,
Чорні  хмари  спочинуть,
У  небесному  морі,
Далеченько  поринуть.

Із  світанком  сіяю,
У  парчевій  одежі,
Від  душі  погуляю,
Як  мені  і  належить.

Час  назад  не  вернути,
Вересневі  забави,
Не  спізнюся  збагнути,
Це  останні  заграви.

Що  росинки  яскраві,
Згодом  зміняться  в  ржаві,
Моє  ж  сяйво  в  тумані,
Змиють  дощики  ранні.  

24.09.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2023

Підкрадалась осінь

Крізь  дібровні,    підкрадалась  осінь,
На  якісь  хвилини  посивіла  просинь,
Ще  вирує  життя,  зелененьке  листя,
Деінде  барвиться,  маленьким  намистом.

Серед  трав  шовкових,  на  колір  руденькі,
Височить  берізка,  гілочки  тоненькі,
Підійма  до  сонця,  щоб  тепло  відчути,
Всю  красу,  забрать  у  сон  й    мрій  не  забути.

Прохолода,  спішить  внести  корективи,
Всі  птахи  змінили  пісенні  мотиви,
Не  спіши,  ти  осінь,  дай  насолодитись,
Вранці  радо  чистою  росою  вмитись.

Й  до  небес  всміхнутись,  перед  сном  зимовим,
Що  багрянцем  тішать  з  сяйвом  веселковим,
Та  й  згубити  смуток    й  сум’яття  позбутись,
Із    весною  рано,  щасливим  проснутись.

Розстеляє  осінь  золоті  вуалі,
Ніжно  вкриє  примхи,  буденні  печалі,
Зна,  що  час,  недовгий,  яскраво  ясніти,
Момент  здатна  ловить,  трішки  порадіти.

                                                     15.09.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2023

У вечорову, осінню пору ( дит)

Листок  гойдавсь,  на  павутинці,
Вітер  співав,  немов  дитинці,
Звучала  тихо  колискова,
Пора  ж  осіння,    вечорова.

Коротший  день  йде  спочивати,
Й  вам  солоденькі,  пора  спати,
Місяць  зоринки  в  гурт  збирає,
Усім  малятам  побажає.

Приємних  снів,  солодких  нині,
Дякуймо  ми,  чудовій  днині,
А  завтра  знов,  засяє  ранок,
І  промінець  ляже  на  ґанок.

Й  день  вересневий  діток  звабить,
А  поки  ж  місяць  усім  радить,
Лягайте  в  ліжечка,  любенькі,
Хай  сни  насняться,  лиш  гарненькі.

                       09.09.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=994243
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2023

Розкута пані

                                 Дякую  п.  Liza  Bird  
                                               за  натхнення  і  картину.

***

Поглянь  й  скажи,чи  я  не  пані?
Чи  не  згориш  ти  у  бажанні?
Присісти  поруч,  тут,  пліч  -  о-  пліч,
І  зазирнути,  так  у  очі,
Тільки  з  надією,  блиск  ніжний,
Пізнай  кохання  це  безгрішне.

Відчуєм  вдвох  -  життя  пульсує,
І    мені  шляпка,  так  пасує,
Модняча    сукня,  мов  навмисно,
Ряснить  розсипане  намисто.

Скажи  мені,  чи  я  не  пані?
Може  бажаєш  на  світанні?
Зустріти  ранок,  струсить  роси,
І  заплести,  радісно  коси,
Тож  йдеш  зі  мною,  чи  ти  проти?

                                     15.09.2023р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993979
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2023

Пробач онучок (рим. проза. )

Вона  давно  жила  одна…
 Так  склалося  і  не  гадалося.  Порозуміння  з  донькою  не  мала.  Та  й  онуками  -  близнюками  майже  щодня  війна,  журливі  погляди,  хоч  у  їх  душах,  завжди  квітне  весна.  Від  того  радості,  зовсім  не  відчувала.  Були  моменти-розмови  про  життя,  щоб  яскравішим  було  майбуття.  Але  стара  частіш  дивилася  з-під  лоба,  а  в  погляді  чомусь  горіла  злоба.  
-  Ой,  мамо-мамо,-  скільки  раз,  доня  її  просила,
 -  Ти  зрозумій,  боротися  не  сила.  Хіба  онуки  можуть  заважати?  Ти  їм  би  краще,  могла  казки  розповідати.  Як  ні,  то  перед  сном  щось  заспівати.  Мені  ж  співала,  хіба  не  пам’ятаєш?  Чому  ти  мамо,  щодня  усмішку  втрачаєш?
 -  Ти  маєш  щастя,  маєш  чоловіка.  О  люба,  знаю,  це  для  тебе  втіха.  А  мені    зле,  що  нема  до  кого  притулитись.  Скажи  самотній,  таким  життям  не  насолодитись,  як  терпіти,  як  не  злитись?
 -  Не  повертаймось  мамо,  що  минуло  й  мене  не  раз,  у  грудях  так  тиснуло.  Що  тата  ти  прогнала  в  надвечір’ї,  в  думках  заблукала,  чому  загубилась  у  довір’ї?
 -  Мене  винити,  ти  не  смій,  він  марнотрат.  Чи  був  потрібен  отой  фотоапарат?  Дитячі  забавки,  когось  знімати,  то  краще  в  домі,  якусь  заначку  мати!  Різнились  погляди  і  крок  за  кроком  віддалились,  то  ж  уже  й  жити  разом  не  сподівались.  Неподалік,  старій  придбали  хатину,  хоч  і  не  раз,  ледь  стримували  сльозину.  Вже  сама  в  хаті  та  поміч  завжди  поруч,  не  раз  мінявся  молодий  місяць  на  обруч.  Роки  минали,  не  забували  онуки  і  доня.  Несли  що  мали  на  столі,  що  дала  доля.  І  божа  воля  придавала  терпіння.  Щоб,  як  не  тяжко,  все  ж  досягти  порозуміння.
 Уже  й  онуки  підросли,  на  них  чекали  інститути.  Цю  звістку  бабці  принесли,  їй  би  обох  та  й  пригорнути.  Вона  ж  мов  статуя,  скляні  очі,
 -  О,  це  знову  грошей  марна  трата.  Чи  так  багато,  їх  у  вашого  тата?  Що  розкидатися  на  якісь  інститути.  Навіщо  це,    я  не  можу  збагнути.  Адже  прожила  без  цього  і  живу,  то  ж  краще  було  скласти  грошву.  Щоб  згодом  на  машину,  чи  квартиру,  а  ви  неначе  біситися  від  жиру.  Вища  освіта,  як  мозку  немає,  не  допоможе,  а  в  тім,  що  хочете  те  й  робіть,  мені  байдуже.
 Одного  разу,  в  обідню  пору,  з  цукерками  прийшов  один  онук,  почав  розмову.  Що  дуже  скрутно,  треба  планшет  купити,  щоб  врешті-решт  мрію  здійснити.  Для  навчання,  то  велика  підмога,  попереду  ж  далека,  нелегка  дорога.  Розповідав,  що  вся  родина  допомогла,  хтось  дав  сто  гривень,  а  хтось  двісті.  Мав  надію,  вона  ж  лише  плечима  здвигнути  змогла,  що  це  для  неї  неважливі  вісті.
 А  час  летів…  ніхто  й  подумати  не  смів.  Що  життя  зміниться  в  лютневу  ніч  і  два  онуки,  на  війну  йдуть  пліч-о-пліч.  Що  в  тата  рано  побіліли  скроні,  тепер  недалеко,  медбрат  у  теробороні.
 А  мати  ж  що?  Тривожні  ночі,  в  сум’ятті  дні,  в  мольбі  до  Бога,  поклони  до  землі,
 -  Спаси  й  помилуй,  ти  Боже,  моїх  синів!  Спини  війну!  Хай  навіки  забудуться  жахи  і  дні  смутні!
 В  цю  ніч  не  спалося  й  старій.  На  тиск  подіяв  день  спекотний  і  вітер  суховій.  Здалося,  задрімала  на  хвилину.  І  сон  вже  бачить,  не  малу  дитину,  того  онука,  що  приходив  журитись,  ніби  грошей  на  той  планшет  просити.  Онук  в  труні,  уста  замкнуті,  але  до  неї  долинув  тихий  голос.  Від  несподіванки,  на  голові  відчула  кожен  волос.
 -  Прощай  бабусю,  хоча  й  сто  гривень  пошкодувала  ти  для  мене.  Я  все  ж  вирішив  навідатись  до  тебе.  Напевно  знала,  що  мені  він  не  згодиться.  Я  ж  мріяв  вчитися,  думав    станеш  мною  гордиться.  Та  видно  не  судилося  мені.  Пробач  старенька,  що  потривожив  вві  сні.  
Різко  зірвалася  з  подушки,  покрились  потом  на  обличчі  зморшки.  Вже  на  вустах  відчула  смак  солоний  і  ніби  вітер  повіяв  холодний.  Вся  затремтіла  і  гучно  розридалась,
 -  Пробач  онучку  та  чи  я  й  сподівалась,  що  ця  війна  забере  твоє  життя.  Гадала  ж  згодом  гроші  вам  віддам,  вони  ж  усі,  для  вашого  майбуття.  
Кілька  хвилин  схлипи  зникли  по  кутках.  В  очах  ховала  пустоту  і  жах.  Та  врешті,  від  несподіванки  прийшла  до  тями  і  обхопила  голову  руками.
 На  якусь  мить  в  хатині  тихо-тихо,  на  жаль  дзвінок,
-    Матусю  сталось  лихо.
 Вона  ж  у  відповідь  мовчала  Та  згодом,
 -  Я  дзвінка  чекала…  
Її  думки  весь  час  бродили.  Були  часи,  до  мене  всі  ходили.  Нині  ж  я  йду,  до  онука  попрощатись,  спитаю  Бога,чи  можу  сподіватись?  Що  він  пробачить  мені  за  жадібність,  за  гордість,  за  помилки,  які  я  зробила.  Тут  же  виправдовувалась,
 -  Нехай  врахує  мою  одинокість,  старість,  що  я  вже  стала  зовсім  безсила.
 У  день  похмурий,  весь  люд  понурий.  На  якийсь  час  замовкла  вся  пташина,  біля  труни  прощалася  родина.  Стара,  гроші  тримає  у  руці,  гірка  сльоза    скотилась  по  щоці,
 -  Пробач  онучок,  прошу  пробач.  Жагучий  біль  стискає  її  серце.
 По  всій  окрузі  рознісся  плач  і  полетів  у  піднебесся.
                                                                                                                                                                                         14.09.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2023

Надвечір'я

Надвечір’я,    так  серцю  мило,
Як  би  ж  знову  та  й  задощило,
   Промінь  ніжить,  земля  парує,
Вітровієм,  спогад  вирує.

Про  дитинство,  душа,  аж  мліє,
А  під  дощиком,  враз  хмеліє,
Рожевіли  смугляві  щічки,
Так  здалось,  під  потоком  річки.

У  очах,  блиск,  сонце  в  калюжі,
Крик  душі,  бо  ти  ж  не  байдужий!
Йди    сміливо,  це  твій  час  розваг,
Не  відмовся,  від  життєвих  благ!

Тішать  крапельки  по  травичці,
Біжать  ніжки  по  водичці,
 Круги  всюди  то  ж  насолода,
Яке    щастя,  коли  свобода!

Жага  злету,  птахом,  хоч  на  мить,
Жаль  не  здатні,  ми  час  зупинить,
Пролетів,  чомусь  то  невпинно,
 На  душі  боляче,  полинно.

               Спогад  –  промінь,  серденько  гріє,
Зазвичай,  повік  не  старіє,
Нам  веліє  -  життям  втішатись!

                                 05.08.2023р    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993511
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2023

Дівчина в саду

Тихо  молилась,    дівчинонька  в  саду,
Не  жди  мій  милий,  пам’ятай  не  впаду,
У  ніч  цнотливу,  чому  з  нею  пішов,
Від  зради  біль,  по  судинах  кипить  кров.

Ти  говорив,  мої  очі  сапфіри,
Тепер  до  тебе,  немає  довіри,
Та  літня  нічка  в  парчовій  спідниці,
У  очах  сльози,  збуджені  зіниці.

Кинув,  як  місяць,  зорі  в  темну  нічку,
Не  знать  й  навіщо  в  косу  вплітав  стрічку,
Із  сонцем  зрівнював,  теплим,  яскравим,
Скажи  мені,  за  що  ти  був  лукавим?

Йду  у  туман,  вздовж  широкої  річки,
Ні,  не  втоплюся,  не  запалиш  свічки,
Задля  майбутнього  стану  смілива,
Повірю  –  впевнена,    буду  щаслива!

Червоні  маки,  схилялись  донизу,
Вони,  як  свідки,  відчувають  кризу,
Адже,  при  них  у  вірності,  ти  клявся,
В  обіймах  шепіт-  То  ж  я  закохався.

У  річці  смуток  не  варто  втопити,
Розвіє  вітер,  я  навчуся    жити,
Із  серця  радо,  відпущу  на  волю,
Бо  вірю  в  Бога,  дасть    щасливу  долю.

 Липень  2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2023

Нарцис і фіалка (вірш. розп. )

Чому  буває  так  в  житті,
Ти  на  шляху  до  почуттів,
Кохання-помилка,чи  ні?
Напевно  мрії  уві  сні…

А  під  вікном  ранні  квіти,
Можуть  промінням  ясніти,
Бажання  є,  пломеніти,
Але  ж  де  тінь,  цю  подіти?

І  перешкод  не  позбутись,
Поміж  них  стежка  стрічкою,
Мати  нагоду  всміхнутись,
Світло  ясною  нічкою.

Він  пан  нарцис,  це  ж  фіалка,
Тож  вони  різні  занадто
Сонячним  мріям  не  статись,
Протиріч  надто  багато.

Він  мов  барон  у    родині,
Завжди  обійми  ж,  ліпше,
Любов  пала  в  серцевині,
Так,  як  для  себе  цінніше!

Всякчас  бундючність,  пиха  є,
Часто  до  інших  байдужий,
Вважа  красунчик,  сліз  не  ллє,
Ні  з  ким  розмови  не  веде.

Їй  би  продовжить  коріння,
Хоче  позбутися  тіні,
Здолати  докір  сумління,
В  різнобарвному  цвітінні.

Коли  квітучі-взірцеві,
Ніби  в  казковім  полоні,
Та  до  розмов,  все  печальні,
Бо  ж  роси  чисті,  холодні.

Тож  не  здійсняться  надії
Як  шкода  разом,  не  бути,
Варто  відкинуть  затії,
 Й  про  все  фіалці  забути.

Наївні  мрії,  день  при  дні,
Нарцис  знайшов  свою  долю,
Тепло,  любов,  втіха  землі,
Фіалка  бачить  лиш  у  сні.

Чого  немає,  їй  волі.


                                                   01.05.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=993029
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2023

Ранкове бажання

Дивуюсь  ранку  …
Яскраве  сонечко…  розсипало  бурштин,
Місцями  зливою  припали  промінці,
Барвисті  роси,  розквітаючий  полин,
Іще  в  дрімоті,  в  густих  травах  стрибунці.

     Іду  по  стежці...
Босоніж  добре,  по  спориші  холод  –  струм,
Його  сприймаючи  -  пробудження  тіла,
Після  кошмарів,  сновидінь,  позбудусь  дум,
Адже  цього,  моя  душенька  хотіла.

           Вітаюсь  з  літом...
Довкола  квіти.    Синім  спалахом  цикорій,
Немов  свічки,  із  золотистим  відтінком,
У  мерехтінні,    сонячних  бризків  вирій,
Вражає  душу,  тішусь  густим  потоком.

               Ласкавить  сонце...
Білі  ромашки,  заввишки  до  пів  метра,
 Голівки  тягнуть,  жага  досягти  неба,
У  сподіванні  ,  здійснитись  мріям    завтра,
У  променистих  цілунках  є  потреба.

                   Мов  на  змаганні......
Лопух  чубатий,  шию  витягнув    вгору,
Щоби  на  себе  забрати  жадане  тепло,
І    на  ромашки  вкотре  зирить  суворо,
Щоб  лиш    йому,  завжди  комфортніше  було.

   Далі  до  річки....
Стежина  змійкою,  руда  трава  в  росах,
Й  пісок  вологий    липне  до  п’ят,  лоскоче,
Звернула    в  сторону,  іду  по  покосах,
О,  як  же  добре,  з  ніжністю  сяють  очі.

     Я  на  горбочку....
Рухлива  річка  посміхнулася  мені,
У  веселкових  водах  казковість,  краса,
Іти  сміливо,  надихнуть  дари  земні,
Зуміть  цінити,  дане  долею  життя....
Усі  тривоги  залишити  уві  сні!

                                           23.07.2023р.

                         

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992938
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2023

Вона чекає….

Надворі  літо,  з  вікна    музика  лунає,
Під  неї  сміло,  горобчики  клюють  зерна  ,
Вона  замріяна,  коханого  чекає,
Душа  болить,  коли    прогулянки    згадає.

Він  так  далеко,  де  війна,  згарище  хатин,
Русня  залишила,  вже  коли  відступала,
Єдине  гріло,  надія  -  він  там  не  один,
Й    що  надто  важко,  це  теж  відчувала.

Щедрий  врожай,  серпень  ховає  у  кошики,
Вона  б,  як  завжди,  хотіла    друга  пригостить,
Хоча    їй  настрій  псували  злобні  скептики,
Все  ж  сподівалась  зустрітись,  хоч  на  одну  мить…
Себе  втішала  -  основне  не  втратить  віри!

                                                                         22.08.2023  р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2023

Скажи чому…

                                     (від  чоловіка)

Блукали  хмари,  в  небі  хаотично,
Вітру  вподоба  ними  керувати,
Усе  для  мене,  це  є  так  незвично,
Як  перешкоди  для  душі  сприйняти.

Скажи  чому,  ти  відмовила  мені?
Я  запросив  на  перше  побачення,
Вночі  навіщо  приходиш  уві  сні?
Адже  ти  знаєш,    це  має  значення.

Думки  -  хмаринки,  чомусь  потемніли,
Тож  до  білесеньких  відпускав  мрії,
Цікаві  погляди…  Не  зрозуміли,
Я  ж  сподівався  не  втрачав  надії.

Життя  буденне,  плинуть  дні  і  ночі,
Хочу  зустріть,  зловить  усмішку  твою,
Геть  зводять  з  розуму  чарівні  очі,
Ждав,  не  прийшла,  на  стежиночку  мою.

Зізнаюсь,  важко…  ти  й  не  обіцяла,
Завжди  під  зорями  бажав  кохати,
Моя  надія,  як  квітка  зів’яла,
Скажи  за  що,  я  маю  так  страждати?

Погляд  -  ковток    лікувальної  води,
Це  ж  як  потреба,  для  віднови  життя,
Лиш  ти,  спроможна  захистить  від  біди,
Щоби    удвох,  змогли  зустріть  майбуття.

Роки,  як  грози,  все  спокою  нема,
Скупчення  хмар  -    змова  ятрити  душу,
Десь  загубилась  омріяна  весна,
На  жаль,  терпіти,  надто  довго  мушу.
Блищить  на  скронях  срібляста  сивина.

                                                                 29.08.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2023

Літнього вечора ( з гум)

Літній  вечір….  сусідонька,
Запросила  нас  у  гості,
 -Моя  люба  лебідонька,
Йди  помиємо  всі  кості.

Ми  усім  отим  сусідам,
Чого  з  нами  не  знаються,
 Та  в  супротив  клятим  бідам,
Проти  нас  єднаються.

І  чого  воно  спитати,
Це,  я  так,    ніби  для  слова,
Бо  не  вміють  розмовляти,
Чи  то  морда  гонорова.

 Це  тому,  усе  напевно,
Вони  ж    мають  чоловіків,
Тож  неспокій  недаремно,
Бо  їх  терплять,  як  павуків.

Одна  діва,  ще  й  горбата,
Очі  хитрі,  як  у  мавки,
 А  друга,  надто  носата,
Ті  зубиська,  як  у  мавпи.

       Як  таких  можна  кохати?
Як  зустріти  злякаєшся!
Я  всміхнулася,-  Не  знати,
Чи    колись    й  дочекаєшся?

Щоб  на  тебе,  він  поглянув,
 Тож  недавно,  так  сварились!  
-Та  образи,    все  ж  проковтнув,
Пізно  згодом  помирились.

 На  примирення,  ми  пляшку,
Винця  вдало  осушили,
Біля  мене  дихав  важко,
 Аж  ледь-  ледь,  ми  не  згрішили.

Мої  груди  вже  торкались,
Тої  жа́даної  плоті,
Вони  ж  ласки  зачекались,
Я,  як  пташечка  в  польоті.  

Бо  себе,  так  відчувала,
То  якби  та  й  моя  воля,
Вже  жагуче  б  цілувала,
Та  на  жаль,  зрадлива  доля.

Правда  він,  спітнів  бідненький,
Мов  той  пам’ятник,  скам’янів,
На  обличчі,  геть  блідненький,
Ой  за  мить,    вже  аж  почорнів.

Каже,  що,  чи  ти  здуріла,
Є  дружина,  маю  діти,
Хоч  і  бачу,  вже  дозріла,
Не  чекай,  не  буде  втіхи!

 Я  неначе  й    розгубилась,
Підбадьорити,  все  ж  треба,
Кажу  їй,-  Що  зажурилась,
Ти  поглянь  вгору,  на  небо.

Хоч  і  хмарно,  сонце  ж  блисне,
Хай  відійде  те  бажання,
Забалакала  навмисне,
Їй  плекала  сподівання.

Що  вгамується  нарешті,
І  пригадувать  не  буде,
Як  кохалися  в  Алушті
Про  той  секс,  нехай  забуде.

-А  пізніш,  мене  сполохав,
Вже  тихенько  прошептала,
-Як  той  сич,  сердитий  дихав,
Я  мовчати  обіцяла.

Як  себе  і  її  жалко,
Нема  з  ким,  навіть  зігрітись,
Катма  пари,  любить  палко,
Мабуть  треба  нам  змиритись.

Міцно-  міцно  обійняла,
Ще  й  зронила,  я  сльозинку,
Ніби  матінка  вмовляла,
Як  малесеньку  дитинку.

 Дяка  Богу  та  в  печалі,
Ми  довгенько  не  сиділи,
Мов  втопились  у  мовчанні,
Правда  згодом  збайдужіли.

 Дві  пишненькі,  як  троянди,
 Чомусь  швидко  в  крісла  вклались,
Чи  й  розрадиш  тут  словами,
Але  ж    чесно…сподівались.

 У  бокалах  скачуть    кульки,
Мабуть  досить,  душу  ятрить,
 П’ють  шампанське  дві  зозульки,
Серця  тішить,  щаслива  мить.

За  вікном,  день  спати  тікав,
Жага  трішки  відпочити,
Тільки  він,  все  бачив  і  знав,
Як  самотнім  важко  жити.  

           2023р


                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.08.2023

Сьогодення

Кілька  хвилин,  мовчання  -    час  для  думок,
Під  сяйвом  сонячним,  зробить  один  крок,
 Сумні  й  розхристані,  хай  зникнуть  на  мить,
І  душа  знову,  від  страждання  болить.

Несуть  у  путь  останній,  жура  в  очах,
Крик  журавлинний,  загинув  у  боях,
Воїн  Вкраїни,  упав  серед  поля,
Боже  скажи  та  чому  ж  така  доля?

Небо  розрюмсалось,  під  серцем  щемить,
І  принишк  вітер,  йому  дуже  болить,
Сльозин  не  сушить,  із  ним  поряд  приліг,
Та  врятувати,  героя,  жаль,  не  зміг.

Життя  буденне,  по  душі  сум’яття,
Він,  коли  жив,  надіявся  на  щастя,
Надію  й  мрію  мав,  орків  спинити,
Стелять  дорогу,  вже  барвисті  квіти.

Линуть  тривоги  і  летять  снаряди,
Від  московитів  псів  й  злого  Іуди,
Це  що,  вітання  з  Днем  Незалежності?
 Цим    придають  лише  віри  й  певності.

Ми  їх  розіб’ємо,  бо  дух  свободи,
Не  приведе  ніколи  до  покори!
 До  України  любов  вічна,  як  світ,
Бо  міць  і  сила  -  сталевий  родовід!

 Славімо  люди,  неньку  –Україну,
В    день  перемоги,  зберемо  родину,
Про  життя  краще  віримо  завзято,
Тож  й  відсвяткуємо    це  наше  свято!

А  поки  ж,  Боже,  дай  сил  захисникам
Навік  закінчити    криваву  війну!

                                             
               ***
       З  Святом  Вас  друзі!
Хай  мир  і  добро  панує  в  кожному  домі!

                                                               24.08.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=992091
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2023

Будь розумна й ласкава ( з гум)

Вранці  жінка  чоловіку,
-Живуть  люди-  мають  втіху,
Ти  ж  зараза  все  нап’єшся,
Хитро  зиркаєш,смієшся,
Та  із  чого?  Що  посуда,
Вся  побита?  От  паскуда,
На  нову  -  грошенят  нема!

-Що  лепечеш,  то  все  дарма!
Треба  думать!  Не  смій  бити!
Обіцяла  ж  вік  любити!
За  мить  усмішка  лукава,
-Будь  розумна  і  ласкава!
Напивсь  вчора,  сьогодні  ні!
Чи  погані,  це  в  тебе  дні?

Я  давно  збиравсь  сказати,
Ти  навчись  терпіння  мати!
Тож  ж  казала,  що  я  сонце,
Подивися  у  віконце,
Воно  ж  теж,  буває  в  хмарах,
Не  набридло  жити  в  чварах?

Як  дістав  -    ти  ж  молодиця,  
Збагни  ж  бо,  як  зла  вовчиця,
Надвір  вийди  поплач,  повий,
Отой  напад,  свій  раптовий,
Злість,  образу  спинить  зумій,
Прошу  посуд,  бити  не  смій!
Доведеш,  знову  нап’юся,
   Я  ж  такий,  як  розізлюся!
   Пам'ятай,прошу  востаннє.

13.08.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991629
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2023

Сприймаю світ, дари природи

Іду,  любуюсь,    шелест  трав  на  горбочку,
Неподалік,  де  глянь,  круги  по  ставочку,
Вода  барвиста…    рябить,  топить  проміння,
Здатна  створити  легеньке  миготіння.

То  враз  стемнить,  то  знов  легке  просвітління,
Мов  через  шовк,  вражає  позолотіння,
Уже  вляглося  поверх  веселкових  хвиль,
Як  ті  думки,  що  повсякденно  бентежать,
Що  особисто  лиш  кожному  належать.

На  дні  ставка,  вода  ховає  тривоги,
Бо  ж    тут  вона,  нема  іншої  дороги,
Як    і  людині,  смуток  сама  вгамує,
Як  душі  світло  -    полегшення  відчує.

Ось  тут  і  я!  Сприймаю  дари  природи,
Де  зграя  риб,  у  мене  з'явився  подив,
Все  невгамовні,  згуртовані  доволі,
Передається    вдача,  бажання  волі.

Тож  притаманне  людині  мати  радість,
Може  когось  і  підстерігає  заздрість,
Лише  природі  й  навколишньому  світу,
За    красу  дякую,  нині  маю  втіху.

Йти,  не  спішить,  під  блакитним  мирним  небом,
Коли  затишшя,  а  нам  цього  ж  так  треба,
Щоби  без  воїн,  без  сирен    й  материнських  сліз,
Та  й  наш  народ  не  підстерігав  фаталізм!

І  кожен  з  нас    плекав  надію  на  добро,
Та  врешті  -  решт,  ми  закінчили  орків  зло,
Яке  руйнує,    усі  плани  на    життя,
Нас  українців  гріє  віра  в  майбуття,
Моя  країна  має  право  на  щастя!

Думки  між  трав,  на  горбочку,
Ледь  посміхнулась,  пройдуся  по  садочку,
Краса  вража,  душа  на  злеті  світлих  мрій,
На  перемогу,  я  не  втрачаю  надій,
Придай  же  Боже,  сил    воїнам  й  воячкам,
Щоб  зберегли  красу  й  мир  своїм  нащадкам!

                                                                       08.08.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991567
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2023

З думками до рідних стежин…

Стежки  дитинства…  минуле  юнацтво,
 Що  гріє  серце,    як    кожне  багатство,
Яке  теплом,  сповиває    і  спогад,
Рідна  хатина,  ну  майже    вже  поряд.

Раптом  гаряча  криводушна  сльоза,
Тремтить  на  віях,  надто  ж  щемні  слова,
У  грудях  тиснуть,  навіщо  нам  війна?
Тоді  б    поривом  мала  щастя  й  весна.

Й  вселила  в  душу,  знову  світлу    мрію,
Пройтись  по  стежці,    плекаю  надію.
Якби  ж  була,  птахом,  вміла  літати,
У  ясну  нічку,  злітала  б    до  хати.

 Я  за  минулим,  укотре  в  зажурі,
Земля,  як  ціль,всюди    хмари  похмурі
Марево,  вибух,  кров,  гинуть  герої,
Немає    стежки,  серцю  дорогої.

Хата  -    руїна  під  сльозливим  дощем,
Ой,  як  же  боляче,  під  серденьком  щем,  
Я  не  пробачу,  ніколи    катюзі!
Розплати  час,  настане  по  заслузі.

Він  відповість  за  розбиті  стежини,
За  всі  знущання,  за  жах  й  смерть  родини!
За  те,  що  дітям,  на  жаль,  зламав  життя,
За  злодіяння,  зупинені  серця.

За  біль,  тривоги,часті  в  страху  очі,
За  неньку  й  батька,  недоспані  ночі,
 Й  дитячі  крики.  Почуй  наш  Всевишній!
Ти  ж  розумієш,  хто  на  землі  (лишній).

Тож  покарай,  Іуду,  я  тебе  благаю,
Щоб  хоч  думками  злітала  до  краю,
Де  смак  дитинства  в  маминій  пелюшці,
Де  зайчик  сонячний  й  юнь  на  долонці,
Придавав  сили  і  віри  в  майбуття.

                                                               13.08.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=991298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2023

Подолай сумління

То  згуба,  блиску,  не  бачу  в  очах?
До  майбуття,  що  зникло  стремління?
Може  тепер,  вже  побачиш  у  снах,
 Тебе  при  днині,  гризе  сумління,
Але  ж  ти  здатен  побороти  страх!

О,  співчуваю,  друже,  важкий  час,
Я  зазвичай,  тут  у  сьогоденні,
Хіба,  ще  хто,  є  сильніший  за  нас?
Коли  думки  високо,  шаленні,
Про  біль,  війну  –  бентежать  повсякчас.

Летіть  не  звикли,  занадто  низько,
Нам  би  вершити,  творити  цей  світ,
Вже  перемога,  я  знаю  близько,
І  Україна  одягнеться  в  цвіт,
Ти  знову  будеш  щаслива  ненько!

Болить,бо  надто  заважка  воля,
Переживання,  вкрита  ціпками,
Шкода  так,  дарована  доля,
Життя  виборюємо  віками,
Бо  ж  найродючіша  наша    земля.

Тож  мрій,  джерельні,    випий  світила,
Лови  енергію,  геть  сумління!
Відчуй  то  ж  маєш,  ти  сильні  крила,
Бог  дав  у  дар.всім  благовоління,
Щоб  на  весь  світ,  зіркою  світила,
 Та  й  щоби  тішилось  покоління,
Й  щоднини  славило  Батьківщину!

                                             27.06.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990982
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2023

Сяючий ранок

Іду  босоніж,  пройдуся  по  траві,
Хочу  позбутись  нав’язливих  думок,
Вони    бентежать,  сховалися  в  імлі,
Вже  над  рікою,  замотані  в  клубок.

Річка  сріблиться,  цілунки  промінців,
Виграють,  ваблять,  жваво,  веселково,
Пливуть  беззвучно,  рибки  між  камінців,
За  мить  вода,  заграє  лазурово.

Може  втопити,  лихі  думи  в  воді?
Чи  нашептати    вітру  -    допоможе?
Та  десь  немає,  чи  дріма  при  землі,
Але  ж  поводитися  так  негоже.

Ранкове  сонце,    світить  так  привітно,
Імла  щезає…  краплини  кришталю,
Осяйні  златом,  зникли,  ледь  помітно,
Разом  із  ними,  усі  думки  гублю.

Вода  у  річці,  блиск  без  відпочинку,
Мене  потішать  кольорові  гами
Вклоняюсь  низько…  чудовому  ранку
Тож  спромоглася,  справитись  з  думками.  

                                                                                   2022р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990814
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2023

Літо при долині

Застелило  скатертину,    літо    при  долині.
І  рясненько,  тут  ромашки,  фіалочки  сині,
Ніжний,  теплий  вітерець,  співає  колискову,
Земля  тішиться  то  ж,  нині  одягла  обнову.

Яснить  море  із  червоних  й  білих  маків  хвилі,
Як  у  бурю  майорять,  то  лягають  у  штилі,
Летят  зонтички  з  кульбаб,  петрів  батіг  у  пушку,
Й  павучок    старався,  пряде  дім    у  лопушку.

Здійняв  голову  чубатий,  стоїть,  як  вартовий,
 Та  й  милується,  ловить  запах,  п`янкий,  медовий,
Ранком  сонце,    шле  цілунок,    розсипа  перлини,
Вдосталь  злата,  все  засяє,  ген-  ген  до  долини.

Я  пройдуся  босонога,  як  було  в  дитинстві,
Поведуть,  мене  у  казку,  квіточки  барвисті.

                                                                                   27.07.2020р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990593
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2023

Дзвіночок і вітерець ( казка)

Грався  вітер  із  дзвіночком,
Дмух  –  дмух  –  дмух,  дмух    -  дмух    -  дмух,  дмух,
Привітався  із  лісочком,
Та  за  мить,  зненацька  вщух.

Ліг  у  травах  шовковистих,
 Є  нагода  відпочить,
Серед  квітів,  ще  й    барвистих,
Щоб  прийнять  щасливу  мить.

Задрімав  та  промінчики,
 Його  спокій  забрали,
Ніжні  сонячні  зайчики,
Веселенько  скакали.

Любувавсь    ними  дзвіночок,
Він  під  тінню  підростав
Золотий,  мені  б  віночок,
Я  тоді,ще  б  кращим  став.

Продзвенів  так  тихо  –  тихо,
Не  спав  вітер,  це  почув,
Певно  змерз,  оце  так  лихо,
Він  за  мить,  аж  підстрибнув.

Ніби  птах,  розправив  крила,
Розгулявсь  по  окрузі,
Ясне  сонце  засліпило,
Квіти  гнуться  у  русі.

Дзень-  дзень  –  дзень,  уже  зігрівся,
Дуже  вдячний,  вам  друзі,
Його  звук,  скрізь    розлетівся,
Раптом  зник,  вельмо  в  лузі.
*
Дітки!
Дружба  є  -    понад  усе,
Завжди  будьте  щирі
Доброта,  весь  світ  спасе,
Усім  радість    принесе,
                   Щоб  жили  щасливо!

                             25.07.2023р  
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=990055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2023

Святкували Петра й Павла

Літній  ранок…  сонце  в  плечі,
Щось  у  діда  думки  лелечі
Де  сьогодні,час,  день  подіти?
Не  гріх  птахом,  було  б  злетіти,
 І  податись  кудись  подалі,
 Щоб  від  баби  ,  ще  й  від  печалі.

Розгортав  спогадів    сторінку,
Нещодавно,  вже  гнав  горілку,
У  сараї  пляшку    приховав,
Та  й  сальце  між  шифером  запхав.

Пролунав  чийсь  дзвінок  до  діда,
 Це  Петрович,  пізнав    сусіда,
-Ну  що  йдем,  мо»  відсвяткуймо?
Порадієм,  чи    погорюєм.

Як  старим,  вже  знімати  стреси,
Хоч    новин  немає  із  преси,
Щоб  потішитися    хоч  трохи,
Русня    гине,  неначе  блохи.

Чи  то  з  горя,  випити  трішки,
Але    й    дуже,  зболені  ніжки,
Не  той  час,  роки  воювати,  
Наче  рак,  вилазиш    із  хати.

Давно  жінка,  вже  не  ласкає,
Й  за  роботою,  дорікає,
Кричить    часто  -  Йди  помагати,
Я  не  зміг  за  всім  доглядати.

Он  сміття,  геть  винести  треба!
Хай  їй  грець,    дуже  болять  ребра,
 Кілька  днів,    їй  зранку  торочив,
Чи,  як  впав,  чи  знов  хтось  зурочив,
Та  той  біль,  треба  вгамувати,
 Тож  приходь,  будем  святкувати!-

А  Андрій  хоч  і  Петрович,
Іде  пусто,  то  ж  не  родич,
На  халяву  любить  пити,
Ще  й  добреньким  закусити.

У  сараї  тішились  удвох,
 По  куточках,  лиш  човг  та  й  човг,
Сховав  пляшку,  де  -  забувся,
Як  індик,  сусід  надувся.

Я    по-  дружньому,  на  плече
Поклав  руку,-  Шукаймо  ще!-
Ледь  знайшли,  ото  раділи,
Від  бажання,  аж  горіли.

 У  руках,  кружки  солдатські,
Хитрі  погляди  -    піратські,
-  Боже  дай,  посмакувати!
Та  раденько  святкувати!-

Сусід  трохи,  почав  злиться,  
-Закусить,все  ж  так  годиться!-
Я    рукою  махнув,-  Будьмо!-
Він  же    всупереч,-  Мо»  сядьмо?!-

 Певно  сала  ти  жалкуєш?  -
-Це  капець,  мабуть  жартуєш?!-
Йду  до  шифера  відразу,
 Побілів,  -От  вб’ю  заразу,

Це  ж  хтось  вкрав,  от  біса  в  дишло,
І  чому,  оце  так  вийшло?!-
Потягнув,    схоже  ганчірку,
Очі  вирячив  на  дірку,
-Щось  хіба,  могло  долізти,
Сальце  те,  копчене    з’їсти?
 Я  ж  під  вечір  його  сховав,
От  п*скуда,  рушник  жував.-

Зарядився  дід  бажанням,
Як  дать  раду  сподіванням?
Щоб  все  ж,  гарно  відпочити,
Лице,  в  багно  не  вмочити.
Співучим  голосом  каже,
-Чи  звірятко  з’їло  хиже...
Не  гиджуся,  то  ж  не  єврей,
 Я  до  гнізд,  піду    до  курей.-

Сяють  очі,  несе  яйця,
Воно  ж  треба,  ото  трясця,
Зашпортнувся,  жовта  пика,
Матюки,  сусід    шле    стиха.
Це  капець,  оце  так  свято,
Надій  мали  й  мрій  багато,
Від  страждання  -  горять  вуха,
І  чому  така  житуха?!

Немов  вітер  скрізь  й  по  кутках,
Кружки  повні  у  їх  руках,
Пили  жадібно,  як  солод,
По  спині  пекучий  холод,
Очі  вилізли  на  лоба,
Роздирає,пече  злоба,
Смак  свяченої  водиці,
Мать  вчорашня,  із  криниці.

Уста    -  зморщений  вареник,
Міх  думок,  пала  скажених.
Враз  у  дверях  постать  баби,
Рухи  вправні,  як  до  зваби,
-Я  шукаю,  де  ж  подівся?
Моє  щастячко,  зігрівся?

Погляд  хитрої  лисиці,
-Ой  то  в  тебе,  що  на  пиці?
Аж  засяяли  зіниці,
-Чи  то  вибач  на  обличчі?
Страшно  бачить,  ти  ніби  мрець,
-От  дурепа,  це  ж    від  яєць!-
-Й  я  журюсь,  в  чому  причина?-
Це  Петровича  дружина,
Поруч  з  нею  появилась,
Тіло  сіпалось  -  так  злилась.

Діда  вуса,  аж  трусились,
Чи  баби́,  ви  показились?!
-Ми  ж  хотіли  тихо,  мирно!
-А  не  буде  надто  жирно,
 Від  нас  потай    святкувати,
Чи  навчала,отак  мати?-

Знов    сусідонька    волає,
У  очах  вогонь  палає.
-Дід  у  баби    -  миротворець,
Як  умілий  змієборець,
-О,  мій  Павлику,  коханий,
 Нині  настрій  непоганий.
Коли  поруч,  ти  зі  мною
Я,  як  квіточка  весною.-

Підійшла,  сіла  на  сіно,
Позирнула  й  акуратно,
Витягає    з  поли    пляшку,
Та  й  зітхнула  досить  важко,
 До  сусіда  посміхнулась,
 Й  до  сусідки  повернулась,
-Ми  не  пили,  щоб  пиляти,
Будем  разом  святкувати!

Гарне  свято  Петра  й  Павла
Жінка  в  діда,  ніби  пава,
На  підносі  трима  курку,
На  рядно,  дід  кладе    цурку
-І  коли  приготувала?
Чатував,  ти  ж  ніби  спала,
Та  давай,  постав    поближче,
Давно  в  шлунку  вітер  свище.
Нащо  нам,  пусті  розмови,
Ще    в  такий,  цей  день  святковий!

Підкрадався  теплий  вечір,  
У  сараї  тихий  гамір,
Є  що  випить  й  закусити,
-Хай  би  нам,  війну  спинити!-
Линуть  тости,  тішать  життя,
Жага  бачити  майбуття,
Блиски  мрій,  світяться  в  очах,
Перемоги  б,  діждатись  нам!    

   13.07.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989900
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2023

Була весна ( слова до пісні)

                           (  слова  до  пісні)

Була  весна,  ввірвалась  злива,
І  ти  тримав  мене  в  обіймах,
Зізнаюсь  я,  була  щаслива,
Мені  б  уже,  злетіть  на  крилах.

Від  почуттів,  поруч  з  тобою,
Забулись  зимні  протиріччя,
Удвох    вмиваються  водою,
Знов    сяють  радісно  обличчя.

Та  все  минулося    з  весною,
Як  у  тих  квітах,  рудих,  ранніх,
Розпач,  незгоди,    між  росою,
Втрачання  мрій  передостанніх.

Основна  ціль,  що  мені  снилась,
Віночок  вдіти  біля  річки,
Тобою  любий,  я  гордилась,
Ти  ж  заплітав  у  коси  стрічки.

Яскраве  літо    наступило,
Пекуча  спека,  громовиця,
Усі  бажання  спопелило,
Не  дало  нам,  насолодиться.

Бо  ж  під  парчовим,  небом  нічки,
Ти  не    одяг,  чомусь  мій  вінок?
Не  цілував  рум’яні  щічки,
Спішив  із  іншою  в  наш  садок.

Барвистий  світ.  Ввірвалась  злива,
Спомин  чи  виділа  уві  сні?
Скажи  чому,  весна  зрадлива?
Хоч  і  не  плачу,  болить  мені.

                                               12.07.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989668
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2023

Людина - господар на землі

 Який  настрій  в  людини  щодня?
Душі  холодно,іде    війна…
Спопелилася  в  полях  стерня,
Не  збудила,  землицю  й  весна.

Глянь  незорані,    всі  сплять  поля,
Не  зросла      і  впала  зернина,
Не  змогло,  родитись,  як  дитя,
Для  життя  не  прийшла  хвилина.

Ніби  сонце,  так    ясно  світить,
Як  матуся,  все    зігріває,
Спромоглося  усе  згоріти,
Йде  війна,  жалоби  не  знає.

Ти  людина,  може  потвора?
Звіром  став,    чом  вирвався  з  клітки?
Чи  вражає    та  непокора,
Життя  людства  -  дратують  статки?

Творець    бачить  і  добре  чує,
Не  повірить  у  покаяння,
Все  прородство  народ  віншує,
Покарає  за  злодіяння.

Тож  народ    -  господар  на  землі!
 Творцем,  дана  для    квіту  життя,
Що  закладене  в  кожнім  зерні,
Щоб  звучало,  знов  серцебиття,
І  віталось  світле  майбуття!

                                     14.07.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=989153
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2023

Війна не перешкода

Всякчас  роки  змінюються,
Тож  відповідно    й  почуття,
   Думки  на  краще  сіються,
Планують  мирне  майбуття.

Весняний  цвіт,  надихає,
Час  сподівань  і  світлих  мрій,
Трава  про  сон  забуває,
Не  втрать  під  сонцем  й  ти  надій.

Хоч  ми  з  тобою    й  далеко,
Роз’єднали…    біда,    війна,
Ти  навіки,  мій  лелека,
   Хоча    й  кривава,  в  нас  весна.

Лягає  холод  на  плечі,
Разом  із  вітром,  сповивав,
Я  знов  молилась,  надвечір,
Кожну  зірницю  чатував..

 Небесне  сяйво  для    ночі,
У  бурштинОвих  спідницях,
Вже  продивилась  всі  очі,
Бродять  думки,  по  темницях.

Тож  де  ти,  де?  Чи  подзвониш?
Нині  роки  не  завада,
 Батьківську  землю    борониш,
Ти  приїзди  -  душ  відрада.  

Кохала  я    і  кохаю,
Не  перешкода,  нам  війна,
Поведи    в    храм,.  Вдвох  до  раю,
В  наших  серцях  квітне  весна.

                                           10.07.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988894
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.07.2023

Знайомство ( проза)

   
   Літній  спекотний  день  добігає  до  кінця.  Та  часу  ще  достатньо  поки  стемніє.  Але  насичені  вологою    хмари,  швидко  пливуть  над  містом,  ховають  сонячні  промені.  Ніби  попереджають  про  можливий  дощ.  Поривчастий  вітер,  вже  приносить  поодинокі  краплинки.  
   Маленькі,  як  намистини,  впали  на  плечі  Руслана.  Від  несподіванки,  хлопець  здригнувся,  думка  як  легка    пір’їна,  ой,  вже  потрібно  йти  додому,  досить,  добряче    наскакався!  Він  підняв  руку,  гукнув  до    друзів,
-  Друзі,  па-па!  Удачі!
   В  гарному  настрої  повертається  з  волейбольного  майданчика.  Волейбол  -  це  його  захоплення,  ще  після  закінчення  третього  класу.  Саме    на  часі  тренуватися,  розвиватися,  щоби  мати  закалку,  треба  пройти  багато  випробувань.  Сам  собі  хотів  довести,  що  в  житті  спроможній  чогось  досягти,  тим  паче  це  корисно  для  здоров’я.  При  настанні  перехідного  віку  фізичні  нагрузки  особливо  потрібні  і  він  це  зрозумів.  Енергія,  фонтаном  била  по  всьому  тілу,  її  треба  було  позбутися.  Вгамовував  почуття  нового  життя  в  школі,  відводив  душу  на  змаганнях.Інколи  вночі  не  спалося,  відчував  гучне  серцебиття,  знав,  треба  більше  фізичної  загрузки.    Щоби  ввечері  упасти  в  ліжко  і    безпробудно  спати  до  ранку.
   Хоч  з  часом  все  минулося  та  волейбол  так  і  не  покинув.  Після  школи  вже  другий  курс  в  університеті,  а    дворовий  волейбольний  майданчик    й  досі  манить  до  себе.  Особливо  влітку,  коли  молодь  поверталася  на  канікули,  було    гучно,  весело.  
Нині,  він  другий  місяць  поспіль,    має  розвагу  на  східцях  свого  під’їзду.  Ліфт  не  працює,  а  квартира  на  дев’ятому  поверсі,  то  ж    є    можливість  потренувати    ноги.  Звичайно    багатьом    мешканцям  не  до  вподоби,  але  що  поробиш,  поки  дійде  черга  до  ремонту,  треба  перетерпіти.  Ще  й  не  знати  скільки  часу,  то  ж  потрібно  якісь  запчастини,  які    на  жаль,  на  даний  час  у  дефіциті.
     А  що  йому  легеню  ті  сходи?!  Уявляє  себе  птахом,  розставляє  руки  ніби    крила,  робить  помах  і  немов  перелітає  по  дві  сходинки.  
Батько  не  раз  бачив,    тішився  сином,  хвалив,
-  Молодець!  Так  тримати!
А  мати  вкотре  пожаліє,  рукою  ніжно  торкнеться  змокрілого  чола  й    усміхнена  скаже,
-  Ну-ну!  Що  то  молодість!  Все  себе  випробовуєш?!  А  тепер  хутко  у  ванну  кімнату!  Чистий  одяг  у  шафі!  
Щоразу  війшовши  до  ванни,  думки  про  життя  вражали.Чому  так  швидко  час  летить?  Колись  одяг  готувала  мама,  тепер    все  роблю  самостійно.  Та  радів,  його  батьки  в  усьому  підтримують.  Інколи  скажуть  посміхаючись,
 -  Домашній  хлопець!
 Та  то  ж  таким,  його  зробило  виховання.  Батьки    працюють  в  університеті.  Мама  в  бібліотеці,  батько  викладає  англійську  мову.
Тут  напевно  було  би  й  соромно  виховати  по-іншому.  Інколи    з  друзями  й  пішов  би  в  нічний  клуб  та  все  зваживши,  не  хотів  засмучувати    рідних.  
Хоча  інколи  приємна  і  комфортна  атмосфера  кав’ярні  задовільняла  його,  любив  провести  вільний  час  з  друзями,  розслабитися,  послухати  музику.
   -  Основне  ніякого  алкоголю,  –  говорив    вслід  напутні  слова  батько.  
Його  це  влаштовувало,  адже  не  хотів  втрачати  спортивної  форми.
 Руслан  підходив  до  під’їзду,  краплі  дощу  частіше  ляскають  по  обличчю,  плечах,
-  А  ось    і    дощик!  Це  добре,  в  останні  дні  виснажується  грунт,  земля  ніби  горить,    під  сліпучим  сонцем.
 За  мить  він    був  на  другому  поверсі.  Пролунало  чиєсь  буркотіння,  дрижанням  відбивалося    по  кутках  під’їзду,  зупинився,  прислухався,  тихо.  Та  враз  розбірливо  почув  жіночий  мелодійний  голос,
-  Оце  так  удача.  Кажуть  у  місті    скрізь  комфортно.  Оце  так  комфорт,  ліфт  не  працює.  Казала  мамі,  навіщо  скільки  всього  наклала.  Це  ж  треба,  як  цю  сумку  заперти  на  дев’ятий  поверх?!
Її  голос  та  останні  слова  заінтригували  його,  здається    в  нашому  під’їзді  таких  немає,  ще  й  на  мій  поверх.
 Сміливо,  навіть  присвиснув,  не  торкаючись  ручних  поручнів,  кілька  кроків  вперед  і  вже  був  на  третьому  поверсі.  На  даний  момент  жіноча  чи  дівоча    постать,  для  нього,  як  червоне  світло  для  потяга.  Між  третім  і  четвертим  поверхом  на  проміжній  сходовій  площадці  стоїть  білявка.  Вона  не  чула  його  ходу,  зате  він  її  навіть  добре  міг  розгледіти.  Зачіска  під  каре,  тендітна,  невисокого  зросту.  Морського  кольору  майка  і    джинси    облягають  тіло,  підкреслюють  струнку  фігуру.  
О,  якщо  я  не  помиляюсь,то  це  не  жінка,  а  дівчисько.  Іще    й  низенька  на  зріст,  подумки  зробив  висновок.А  вбрана    ніби  в  одяг  морських  хвиль    і  що  це  за  чайка,  що  вирвалася  з  моря?!  Цікаво    яке  ж  у  неї  личко?  І  хто  вона?  Може  познайомитися?!  А  чому  б  і  ні?  Та  до  кого  ж  вона  приїхала?!  Ну  звичайно  приїхала,  підтвердив  свою  думку,  он  валіза.  І  сумка    в  клітинку,  то  ніби  з  якогось  села.  Може  й  справді  із  села,  якби  з  міста  то  напевно  б  одягла  шорти.  В  таку  жару  можна  було  з  плеч    і  волосся  зібрати    за  допомогою  шпильок.  І  до  кого  на  дев’ятий  поверх?  
Щоб  її    не  злякати,  тихо  кашлянув.  Не  відриваючи  від  неї  погляду,  підіймався  вище,  ставав  на  кожну  сходинку.  Вона,  як  сполохана  пташка,  різко  розвернулася.  Раптовий  блиск  її  очей  вразив,  то  ніби  сонце  попало  в  його  очі.  Здавалося,  що  він    ніколи  не  бачив  таких  красивих  очей    і  зацікавленого    погляду.    Їх    блиск,    часте  миготіння,  подібне    сонячним  зайчикам  збуджували  його.
Вона  трохи  розгублено,  
 -  Я  вам  дорогою  поступлюся,  напевно  поспішаєте.
Де  й    взялась  в  нього  сміливість,  випалив,
-  Та  ні,  дякую!  Ви  така  маленька,  не  годиться  надриватися  сумками.  Давайте  познайомимося.    Я  Руслан!  Чув  вам  треба    на  дев’ятий  поверх,  мені  теж  туди,  то  ж  допоможу.
На  якусь  мить  вона  заклякла,  легкий  рум’янець  покрив  її  щічки,  здвигнувши  плечами,  трохи  розгублено  сказала,
-  Та  я…    мені  незручно,  сумка  важка.  А  мене  звати  Світлана.
   Він  так  і  стояв,  подумав,  така  низенька,  як  стану  на  площадку  буде  нахилятися.  Мабуть  дівчина  почуватиметься  не  комфортно.
Посміхнувся,  увагу  привернув  її  кирпатий  носик,  кілька  ластовинок,  ніби  прикрашали  його.  Враз  гучно  забилося  серце,  уста    кольору  вишні,  манили  до  поцілунку.  Мабуть  іще  не  ціловані,  на    якусь  мить  уявив  поцілунок  та  враз  наче  пробудився  від  її  слів,
 -  Може  я  якось  сама  долізу  до  того,    дев’ятого  поверху.
-  Ви  що  не  бачите  якої  я  статури.Та    хіба  можна,  такій  крихітці,    піднімати  великі  речі,  та  ще  й  кажете  важкі.
Йому  хотілося  сказати  та  ще  й  такій  гарненькій,  але  передумав,  скаже  причепився,  як  реп’ях.
-  Ну  добре,  ви  сумку  беріть,  а  я  валізу  вже  якось  сама  дотяну.
-  Ні-ні,  ніяких  сама.  Я  йду  вперед,  а  ви  за  мною.
Підхопивши  валізу  і  сумку,  він  піднімається  по  сходах.
Думка-оса,  оце  так  сумка!  У  неї  що  цеглу  поклали?  Тут  вже  птахом  не  полетиш.  Як  вона  її  несла,  навіть  уявити  важко!
Він  поставив  валізу  й  сумку  біля  дверей  своєї  квартири.  Вона  за  мить  стояла  поруч,  відразу,сміливо    натиснула  на  кнопку  дзвінка,
 -  О!  Як  ви  дізналися,  що  мені  сюди  треба?!
Від  здивування  його  обличчя    зарожевіло,  тихо  про  себе,  
-  Оце  так  номер!    А  може  помилилась?
Не  встиг  зібратися  з  думкою,  що  їй    сказати,  чи  запитати,  як  різко  відчинилися  двері.  Навпроти  них  його  мама,  спілкувалася  по  телефону,  
-  Так,  я  зрозуміла.  
Не  покидаючи  розмови,  рухом  руки  дала  зрозуміти,  щоб  заходили.  Відразу  взялася  за  ручку  дверей,  щоб  зачинити  їх  й  продовжила    спілкування  по  телефону,
-  Є  вона,  не  хвилюйтеся,  вже  є  Світланка.Треба  було  раніше  попередити,  ми  б  її  зустріли  на  вокзалі.  Ну  вже  як  є,  добре,  потім  зідзвонимося,  бувайте  здорові.
І  тут  же  звернулася  до  сина,
-  А  ти  де  її  зустрів?  Цікаво,  але  ж  упізнав.  Ви  ж  років  десять  назад  бачилися.  Що  то  рідна  кров,  на  відстані  відчувається  зв’язок.
 Світлана  збуджено    звернулася  до  неї,
 -  В  мене  є  ваш  номер  телефона  та  мій  телефон  розрядився.  Але  ж  мої  батьки  мали  вам  передзвонити.  Вчора  зранку  до  нас  подзвонили  з  університету,  що  треба  приїхати  допомогти  з  ремонтом.  Ось    відразу  й  приїхала,  тим  паче  мені    місце    в  гуртожитку  пообіцяли.
-  То  добре,  все  нормально,  проходь,  будь,  як  вдома!    
Руслан  почувався  приголомшеним,  заніс  сумку  на  кухню,
-  Я  до  ванної  кімнати.
-Добре  синку,  тільки  ж  недовго.  Племінниця  з  дороги,  теж  треба  освіжитися.
-  Там,    у  сумці  гостинці,  м’ясо,  ковбаса,  сало.  І  вина  домашнього  тато  передав,-  проходячи  в  кімнату,  сказала  Світлана.
 В  квартирі  пахне  копченостями.  За  вечерею  дівчина  розповідала  про  рідне  містечко.  Мати  слухала  із  захопленням,  напевно  спогади  викликали  емоції,
-  Я  там  була,  ще  до  одруження,  мабуть  містечко  розширилося.  Гніванський  кар’єр,  річка,  є  де  працювати  й  відпочивати.Ти  після  закінчення  університету  мабуть  поїдеш  додому  працювати?
 -  Так.  Мрію  дітям  викладати    математику,  інформатику,    це  ж  зараз  саме  на  часі.
 Руслан  у  своїй  кімнаті  вже  лежить  у  ліжку,  за  вікном  моросить  тихий  дощик.  Мелодійний  звук  дощу  заспокоює    його.  Як  добре,  що  я  не  встиг  до  неї    позалицятися,  ото  б  зганьбився.  Навіть  уявити  собі  не  міг,  що  це  маминого  брата  донька.  Ох,  ці  родинні  зв’язки!
   В  душі  зізнався,  що  її    не  пам’ятав.  Хоча  за  вечерею  мати  й  розповідала  
що  десять  років  назад,  влітку,  вона  приїжджала  в  гості.  Та  він  і    не  міг  її  пам’ятати,  адже  не  бачив.  Того  року  все  літо  з  однокласниками  мешкав  на  базі    відпочинку  в  Одесі.  При  розмові  мовчав,  просто  слухав,  не  хотів  нагадувати,  вважав  це  недоречним.  
Та    все  ж  це  знайомство,  як  сонячний  промінь,  що  зігріває  душу,  в  ній  проснулося  щось  потаємне.  Ніби  торкнулися  якоїсь  струни,  що  пробудила  перше  незбагненне  почуття  невідомого.  Він  би  не  проти  зустріти  таку  тендітну,  милу,  симпатичну  дівчину.
 Поринаючи  в  сон,  роздумував,  а  може  це  й  на  краще,  ще  не  на  часі  змінити  своє  життя.  Треба  закінчити  університет,  а    потім,  як  доля,  можливо  й  зустріну  свою  половинку  із  зеленими,    світлими  очима,  схожу  на  неї..
                                                                                                                                                                                 2021р.
                                                                                                                       
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988698
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2023

Терпіння

Гаряче  тіло,  подібне  магмі,
Нині  кипить,  бурлить  в  протистоянні,
Й  на  якийсь  час  збій  в  кардіограмі,
Все  ж  вгамувати  в  душі,  в  сподіванні,
Той  негатив,  що  вже  злив  цунамі.

Чи  увірвався.  І  лавиною,
Із  клекотом,  хоче  всюди    розлитись,
Щоб  враз  нежданно,  ти  став  дитиною,
Емоцій    не  стримав,  мав  розізлитись,
Спромігся  вмиється  сльозиною.

І  гіркоту  відчути  на  устах,
У  цей  момент,  аж  колотить  все  тіло,
Але  ти  здатен  побороти  страх,
Хоча  і  зробиш,  це  не  зовсім  вміло,
Та  хтось  помітить  радість  у  очах.

Маєш  терпіння  -  для  життя  злато,
Що  не  померкне,  при  любій  погоді,
Тож  на  шляху  становищ  багато,
Маєш  здолати  при  кожній  нагоді,
Щоби  душа  відчувала  свято.
***
Ми  знаємо,  що  Бог  терпів,
І  нам,  земним  терпіть  велів,
Тож  дай,  нам  Боженьку  уміння,
Твого  навчитися  терпіння!

                                     04.07.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2023

Ой ти Лізонько ( слова до пісні)

Утішавсь  світанок  сонцю,
Промінь  скаче  по  віконцю,
Ну,  а  я,  своїй  коханій,
Дарував  цілунки  ранні,
Йой    красуня  білолиця,
Тішусь  славна  молодиця,
По  житті,  як  лебедиця,
Щира,  люба  чарівниця.
ПР
Ой  ти  Лізонько  –  Лізуня,
Моя  милая  кицюня,
Пригорнись    щодня  до  мене
Пропаду,  згорю  без  тебе.

Моя  квіточко  весняна,
Сама  ніжність  полум’яна
Часом  ти  -  зіронька  рання,
Вдвох  пізнаємо  кохання,
Вночі  спинимо  куранти,
Твої  очі  діаманти
Найдорожчі  за  прикраси,
Блиск  так  манить    до  спокуси.
ПР
Ой  ти  Лізонько  –  Лізуня,
Моя  милая  кицюня,
Пригорнись  щодня  до  мене,
Пропаду,  згорю  без  тебе.

Всі  здолаєм  негаразди,
Адже  поруч,  будеш  завжди,
Не  страшні  весняні  зливи,
Й  блискавичні    довгі  гриви,
Тож  нехай,  в  жилах  кипить  кров,
Як    дар  Божий    -  земну  любов,
Ми    відчуєм  й  миті  щастя,
Джерелом  якого  ласка.
ПР
Ой  ти  Лізонько  –  Лізуня,
Моя  милая  кицюня,
Пригорнись  щодня  до  мене,
Пропаду,  згорю  без  тебе.

Йдемо  разом  до  діброви,
Як  шнурочки  твої  брови,
Врода  –  зваба,  насолода,
Та  то  ж  долі  нагорода,
Мила  усмішка    -  криниця,
Та  й  не  гріх  води  напиться,
Дні  і  ночі  в  нас  бурхливі,
Знаю  будемо  щасливі.

ПР
Ой  ти  Лізонько  –  Лізуня,
Моя  милая  кицюня,
Пригорнись  щодня  до  мене,
Пропаду,  згорю  без  тебе.

Ранком  квіти,  як  на  вітру,
Сльозу  щастя  твою  зітру,
Сяють  очі  знов  подивлюсь,
За    це  благо  Богу  молюсь,
Ці  уста,  як  п’янке  вино,
Про  яке,  мріяв    так  давно,
Торкнусь  персів,  я  залюбки,
Моєю  будеш  навіки.

ПР
Ой  ти  Лізонько  –  Лізуня,
Моя  милая  кицюня,
Пригорнись,  міцніш  до  мене,
Жить  не  зможу  я  без  тебе.

07.07.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988273
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2023

Людина і зло

Коли  людина  занадто  зла,
То  не  дива,схожа  на  козла,
Бо  вже  давно  нема  інтиму,
Отож  і  казиться  від  стриму.

У    очах  зло,  вогонь,  де  діти?
Душа  болить,  де  ж  тут  радіти?!
Всі  помилки  свої  не  баче,
Того  напевно  й  козлом  скаче,
Можливо  є    й    інші  причини,
На  жаль  від  зла  нема  вакцини.

Де  зло  там  хитрість,  не  дай  Боже,
В  одній  людині  -  то  негоже,
Шкоду  зробив,  думка,  то  не  я,
На  мене  зіпруть  –  дурня,  фігня,
Ніхто  не  зна  хто  я  й  не  хоче,
Голови    враз,  всім  замороче.

А  зло    підступне,  як  позбутись?
Ти  перед  ним,  не  смій    прогнутись!
По  одній  стежці  разом  не  йди,
Тож  свою  гідність  побережи,
Ти  будь  світанком  на  цій  землі,
І  згодом  зникнуть  постаті  злі!

Коли  душа  -  небесна  блакить,
Як  сльоза  чиста,  добром  стремить,
Май  щирих  друзів,  побореш  зло,
Заструменить,  життя  джерелом,
Друже  вважай  -    тобі  повезло!

                                               02.06.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=988182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2023

Вітер й парасолька ( казка)

Вітер  грається  із  нею,
А  вона  летить,
Нижче  й  вище  над  землею,
Незабутня  мить!

Парасолька  із  кульбабки,
Бачить  цілий  світ,
На  шляху  зустріла  маки,
Їм,  кричить  –  Привіт!

Вітерцю  лише  забава,
Полетів  в  долини,
По  край  неба,  там  заграва,
Цей  політ,  невпинний!?

Стрімка  думка  в  парасольки,
Я  уже  й  пристала,
Та  враз  вітру  ніжні  хвильки,
Немов  скрипка  грала.

Опустилась  між  травинок,
Колискову  чула,
Вітер  виграв  поєдинок,
При  землі  заснула.

Гарний  день  теж  притомився,
Відпочить  не  проти,
Вітру  сон,  дивний    наснився,
Небеса,  висоти.

Зірок  кілька  ще  моргали,
Таємничо  сяйвом,
Ніч  казкова…  зазивали,
Вгомонись,  ти    мачо!

Вже  ж  доволі  нагулявся!
Прийшов  час  -  спочити!

                                   01.06.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987787
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.07.2023

Щорік буяє вишня…

Біля  ставочку,  щорік  буяє  вишня,
Пелюстки  білі,  чаруючі,    духмяні,
Чом  не  в  садочку?  Всі  ж  кажуть  дивовижна,
Від  сонця  має  цілунки  полум’яні.

Й  пісні  птахів,  вітру  слухає  весняні.
Роки  минають  та  фати  не  одягла,
Розвіявсь  цвіт,  пелюсточків  по  дорозі,
Свою  цнотливість,  я  і  досі  зберегла.
З  життям  змиритись  не  хочу  і  не  в  змозі,
З  чагарниками,  спільну  мову  не  знайшла,
Й  дуби,  що  поруч  -  серед  них  у  облозі.

Лебедів  білих,  часто  на  воді  бачу,
Символ  добра,  сонця,  вірного  кохання,
Вкотре  світанком,  з  росами  заплачу,
І  все  ж  на  щастя  маю  сподівання,
Плекаю  мрію,  ні,  я  її  не  втрачу.

Як  жарке  літо  погомоню  з  ставочком,
Із  вітром  в  змові  принесе  прохолоду,
Чи  туман  срібний,  покотиться  клубочком,
Тож  від  вологи    плекаю  насолоду,
Сонячні  промені  по  листячку  віночком,
Яскравий  блиск,  я  сприйму,  як  нагороду.

Так  час  пливе,  як  течія  із  джерела,
Пливуть  роки,  не  обходять  стороною,
У  моїх  кронах,  ще    соковита  жила,
Надію  грію,    справляюся  з  журбою,
Любуюсь  світом,  значить  щаслива,  жива!

                                                             05.06.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987396
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2023

Усамітнення ( проза)

             Весняні,  прохолодні  подихи,  все  піднебесся    в  сірій  пелені.    Уже  три  дні  Дмитро  не  бачить  сонця,  сум’яття  на  душі.    І  ось  сьогодні,  із  самого  ранку  за  вікном  дріботить  маленький  дощ.  Може  сказав  би  дощик,  але  ж  так  набрид,  надто  зачастив.  Так  дуже  хочеться  присісти  в  крісло  під  старою  грушею  і  просто  посидіти,  відволіктися  від  сумних  думок.  Воно  би  так,  але  щодня  лунають  сирени,  лякають.  Невже    не  зупиниться  ця  російська  звіряча  орда?  Ось  і  сьогодні  вночі  гуділо  і  свистіло.  То  добре,  що  недалеко  від  Києва  є  ППО,  спокійніше  на  душі.  Але  ж  десь  знову  люди    страждають,  від  руйнувань,  страху,  від  безпорадності.  
Війна.Чи    він    думав,  що  колись  її  побачить  на  власні  очі?  Ні,  не  думав,  бо  ж  народився  в  сорок  шостому  році.  О,  скільки  мати  розповідала  про  війну,  як  всі  тікали,  хто  куди.  Щоб  тільки  в  Германію    не  погнали.  То  добре,  що  іще  була  біля  матері,  ніби  під  захистом,  часто  ховалася  в  підвалі,  вдалося  вижити.  А  після  закінчення  війни  її  взяли  працювати  в  бригаду  по    встановленню  мостів.
     Ох,  життя-життя,  підстерігають  думки.  Воно    в  такі  роки,  коли  вже  за  плечима    за    сімдесят  літ,  хочеться,  геть  з  головою  накритися  пледом  і  просто  відпочити.  Побути  на  самоті,  можливо  щось  і  згадати,  але  хочеться  пригадати  щось  краще,  таке,  щоб  на  душі  полегшало.  Щодня  новини  з  фронту  не  на  втіху.  Та  в  душі  іскра  надії  не  згасає,  нам  мають  допомогти  інші  країни.  От  біда,  знайшовся    якийсь    бовдур,  гаркнув,  як  звір,  що  немає  такої  нації,  як  українці?    То,  що  маразм?  Чи  можливо  шизофренія?  Але  ж    він  там  не  один  у  Кремлі?!  
   Росія….  скільки  пам’ятає  і  побував  там.  Ще  при  союзі,  думав,  що  навчаються  люди  жити  по-справедливості.  Більше  працювати,  значить  більше  мати.  Але  ж    біда  вся  в  тому,  що  є  земні  надра,  можна  й  за    їх  рахунок  жити  й  випивати.  Щодо  культури,  то  куди  їм  до  нас?!  Вбрання,  будівлі,  навіть  і  хати.  Он  у  нас  який  народ,  трудівники  і  трудівниці.  Що  побудувати,  то  більше  чоловіки,  а  жінки  ж  господині,  тут  ніхто  нічого  не  заперечить.  Народ  гарячий  до  роботи,  цього  в  нашої  нації  не  забереш.  Щоб  хата  й  в  хаті,  як  годиться  все  до  діла.  А  господиня,  це  оберіг,  продовження  сім’ї,  майстриня  на  всі  руки  і  славнозвісна  на  весь  світ    кухарка.
 Так,  він  із  заможних,  по  селі  люди    кажуть,  але  його  таким  зробила  праця.  В  сараї  хрюкає  поросятко,  восени  придбав.  Думав  на  Великдень,  чи  на  Зелені  свята  буде  свіжина.  А  воно  всі  плани  порушила  війна.  Думали    родиною    зібратися  та  де  ж  тут.  Зять    десь  у  роз’їздах  на  службі  в  ДСНС,  молодший    син  у  територіальній  обороні,  а  старший  син    медбратом,  там,  ближче  до  передової,    поруч  з  воїнами.Часом  дзвонять,  але  ж  про  війну  ні  слова.  
 -Зрозуміле  діло,-    не  раз  сказав  дружині,  -Ти  Галинко,  не  квохкай,  як  квочка,    повинна  знати,  що  це  секрет,  не  будь  же  дитиною.  Як  я  служив  у  війську,  були  на  навчаннях,  теж  усе  тримали  в  секреті.  А  зараз  війна,  тим  паче,  тішся,  що  живі.Тож  молімося  Богу,  щоб  цей  кат  до  нас  не  добрався.
   Він  у  літній  кухні,  хотілося  побути  на  самоті.  Біля  вікна  схилився  над  столом,  рукою  згріб  крихтинки  хліба,  відправив  у  рот,  цмокнув,  
-  Який  же  він  смачний  наш,український  хліб.
На  душі  тепло,  тішиться  дружиною,  молодець  моя  половинка,  раз  в  три  дні  пече  хліб.  З  печі    його  духмяність  розноситься  навкруги,  аж  слина  тече.  Хоч  хліб  вчора  пекла  та  він  пухкий,  ніби  ранком  спечений.
   Кілька  раз  переступив  з  ноги  на  ногу  й  знову  присів  на  стілець.  Думки  джмелині,  як  там  мої  хлопці,  чи  в  них  є  шмат  хліба?
 Раптово  зморшки  на  обличчі  іще  більше  заглибилися,  по  щоці  котилася  сльоза.  Одна,  а  потім  іще  одна,  вже  й  по  двох  щоках  сльози.  Ой  діти-діти,  ніби  й  не  такий  старий  та  десь  поділась  сила,  нема  здоров’я.  Мені  би  вам  допомогти  та  де  ж  тут,    ноги,  як  колодки,  по  судинах  таке  печіння,  що  здається  на  них  хтось  та  щось  смажить.  Невгомонний  біль  часто  заважає  спати.  Та  хто  зараз  міцно  спить?!  Війна,  про  спокійний  сон    люди    давно  забули..
Він  взяв  до  рук,  старенький  вишитий  рушник,  що  лежав    край  столу.
   -  О,  це  ж  іще  весільний!  Скільки  ж  йому  літ?  Так  -  так,  уже  пів  віку  прослужив.
 Прикрив  круглий,  духмяний  хліб.  Шкода,  кольори  потускніли.  Так-так,  час  все  змінює.Ось  і  моє  життя  тускніє,  тернові  думки  зробили  свою  справу.  Став  сивим,  як  густий  туман  пізньої  осені,  а  воно  ж  хочеться  весни.  Щоб  колір  волосся,  як    в  молоді  роки.    На  жаль,  поверненню  часу  нема.  Усе  пережите,  ніби  заховане  в  засіки,  ніхто  крім  мене  й    ні  про  що  не  згадає.  Може  воно  й  на  краще,  нехай  би    пам’ятати  тільки  краще.  Та  де  ж  тут,  як    ця  клята  війна,  а  потім,  що  потім?  Відновлення!  Але  ж  це  так  важко!  Це  подібне  потягу,  що  набрав  швидкість  і    мчав  вперед  на  зелене  світло  та  враз  ніби  хтось  всі  колії  зруйнував.  І  потяг  зійшов  з  рейок.  Скільки  часу  треба  буде  для  полагодження,  щоби  знову  відновити  рух  і  досягти  тієї  швидкості,  як  колись.  Ой,  важко  буде  і  дітям,  і  онукам,  але  мають  витримати!  Ми  ж  колись  витримали,  мусили  витримати  і  змиритися  з  тим,  що  дарує  доля.  А  що  я  уже  нині,  чим  здатен  допомогти?  Ну  дав  два  мішка  бараболі  та    пару  трилітрових  банок  сала,  якогось  варення  волонтерам,    щоб  передали  воїнам-героям.  Та  це  ж,  як  краплина  води  в  морі.  Воно  би  ще  й  грішми  допомогти  та  ліки  дорогі,  без  них  ніяк.  Тож  хочеться  дожити  до  перемоги.  Хто  знає,  чи  цей  рік  буде  врожайним  чи  ні?  Доволі  довго  тримається  холоднеча,  вже  давно  пора    теплих  ночей  і  днів.  Кажуть  біда  одна  не  ходить  та  не  втрачаймо  віри  в  краще!  
   Раптовий    скрип  старих  дверей  примусив  його  здригнутися.  На  порозі  дружина,  
-  Старий,  ти  тут?!    По  вікнах  заглядала,  на  обійсті  нема.  Думаю,  де  пропав?
-  Та  просто  хотілося  побути  на  самоті.  Може  хтось  з  дітвори  дзвонив?
-  Та  ні!  Ти  не  хвилюйся,  мабуть  ввечері  позвонять.  Ну  пішли,  я  борщик  зварила,  пообідаємо.
       Галина  розвернулася  до  виходу,  непоспішаючи  йшла  до  хати.  Він,  крехтячи  встав  з-за  столу,  рукою  погладив  рушник  на  хлібові    й  ледь  передвигаючи  ногами,  пішов  за  нею.
     Не  оминула  думка,  як  добре,  що  вона  поруч,!  Воно  іноді  й  непогано  побути  на  самоті,  але  ж  важко,  надто  важко,  коли  немає  з  ким  заговорити.  Людині  притаманне  спілкування,  підтримка.  На  цьому  тримається  весь  світ,  тоді    і  живеться  краще,  і  світлі  мрію  про  майбуття  зігрівають  серце  й  душу.

                                                                                                                                                                                                       2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=987227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2023

Коло ставу…

 Піду,  пройдуся,  я  коло  ставу,
Де  відбуяла,омріяна  весна,
Тут  вітерець,  вкотре  зробив  октаву,
Між  очеретом  й  зіллям  лежить  пітьма.

Проснулось  сонце,  виграють  заграви,
Скрізь  веселкові  стрічечки  зі    златом,
У    густих  росах  засріблились  трави,
Запахло  зілля,    п`янким  ароматом.

Над  ставом  качка,  летить  гнана  страхом,
По  воді  сплески,  крильми  змахи  чутні,
Зненацька  крик,  гучний  рознісся  ехом,
Край  берегів  ,проснулись  жаби  спритні.

Вкотре  погляну,  до  берегів  ставу,
Тут  босоногою    колись  блукала,
Я  й  дітлахи  випасали  отару,
Зозуля    в  лісі  ,  голосно  кувала.

Чомусь  ніяк  не  налюбуюсь  ставом,
Стрічаю  сонце  і  ранок  чарівний,
Яка  краса!  Насолоджусь  блаженством,
Душевний  спокій,  йде  до  нас  день  новий.

                                 09.06,2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2023

Твої очі…

О,  очі!  Твої  очі    -  зорі,
Що  сяють  у  небеснім  морі.

Я  ладен,  їм  би  підкоритись,
Росою,  при  землі  умитись.

Любити,  як  богиню  щастя,
Мені,  чи  й  пригорнутись  вдасться?

Лиш  ти  ,подаруй  один  погляд,
Я    буду,  все  життя  йти  поряд.

І  разом,  ми  в  лазурній  далі,
Розвіять,  зможемо  печалі.

                           22.06.2023р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023

Час плинно минає…

Час  минає  безупинно  та  й  плинно,
На  душі  терпко,  полинно.
Не  співа  жодна  пташина,
Не  діждалась  ненька  сина.

Заважка,  чому  ця  воля?
Може  впав  посеред  поля?
Десь  скровавив,чийсь    бузочок,
І    барвіночку  листочок.

 Там  де  роси,  ще  холодні,
 У  сльозинах,  вже  ж  солоні,
Жвавий  погляд  до  блакиті,
Давно  мрії  всі  розбиті.  

Але  слово,    тепле  -  «мамо»,
Прилягло  десь  із  туманом,
Не  почула  його  ненька,
Не  прийшла,  все  жде  рідненька.

Час  минає  дуже    швидко,
На  душі  чомусь  так  гидко,
Певно  в  храмі  б  відспівати,
Плаче  бідкається  мати.

Попрощатися  із  сином,
Поховать  свою  дитину,
Як  годиться  на  цім  світі,
Серед  пишних  трав  і  квітів.

Й  досі  літечко  буяє,
Смуток  серце  навпіл  крає,
Звістка  п’є  її  кровину,
Чи  він    мав    якусь  провину?
За  любов  до  світу  й  неньки?
Ой  болить,  плаче  серденько.

             15.06  2023р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2023

Швидко плинуть літа

Мої  літа…    швидко  плинуть,  рік  за  роком,
Вже  відшуміли  квітучою  весною,
Поряд    підтримка  -    ти  йдеш    впевненим  кроком,
І  я  по  стежці,  споришевій  з  тобою.

Закарбували….    минуле  тепер  у  снах,
Дотики  рук,  ти  ніби  крила  підставляв,
Нема  туману,  блиски  радості  в  очах,
Мріям-  метеликам  до  кохання  сприяв.

Мої  літа,  це    надія  й  сподівання,
На  жаль,  удвох,  у  осіннім  павутинні,
Знаю  довіку  буду  зіронька  рання,
Бо  вірю  я,  адже  кохаєш    й  донині.

                                                           13.06  2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986509
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2023

Я відчуваю

Я  відчуваю,  що  казка  вже  минула,
Підстерігає  непрохана  старість,
Запам’ятати  краще  сподівають,
Ніби    вином  пахучим  упиваюсь.

 Земна  краса…  цвіт  квітів  і  садочків,
 Пишна  калина  в  весільному  вбранні,
Й  вузенька    річка,  серед  двох  горбочків,
Ще  під  кисільним,  туманом  уві  сні.

Затамувавши  подих,  водяний  плин,
Мов  білим  шовком,  як  дитя  сповите,
Там  прохолодне  джерело,  як  той  джин,
Все  неспокійне,  ледь    травою  вкрите.

 Із  під  землі  водяна  пульсація,
Часом  бурлить,  так  часто  не  вслідити,
А  бува  тихо,  хвильок  вібрація,
Неначе  річці  хоче  догодити.

То  джерело    молоденьке,  сміливе,
 Такі  ж    колись..  і  ми    були  веселі,  
Єством,  пірнали  в    це  життя  бурхливе,
Нас    надихали,  всі  пташині  трелі.

На  якийсь  час,  геть  забуду  про  війну,
І  є  бажання  та  важко  зробити,
Нехай  хоч  трішки,  я  прославлю  весну,
 Її  красу,      не  можна  розлюбити.

Нині  весна  подарувала  миті,
 Сонячну  радість,  душевну  теплоту,
Поля  зелені    й  луги  в  оксамиті,
 Вже  й  літній  час  встелив  стежку  золоту,  
По  якій  я,  ще  надіюся  пройтись.

                                                   30.05.2023р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=986188
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2023

Він страждав, бачив….

Місяць  страждав,  бачив  світ  через  свій  біль
Люди  безмовні,  все  ж  готові  йти  в  бій
Слів  не  знайти,  як  москалів    назвати
Каховську  ГЕС  спромоглись  підірвати
Бо  вже  давно  не  здатні  воювати.

Люди    немічні,  в  них  злість,  безпам’ятство
 Ненажерливість,  лукавство  і  п’янство
Давно  інфантильність    та  хворі  мізки
З    дитинства    батьки  беруть  на  крадіжки
Прокляття  за  злодіяння  навіки
Від  пращурів,  переймають  і    діти.

Скільки  біди?  Смертей  людей  і  тварин?  
Ти  загубив  у  водах?Що  натворив?
О  ірод  клятий,  прощення  не  буде!
Минає  час  та  народ  не  забуде!
Всевишній  бачить  прийде  час  розплати
Бо  український  рід  не  подолати!

Собі,  ти  зажадав  підкорити    світ?
Все  виправити  недостатньо  і  століть
Тож  і  не  жди,  не  пробачить  країна
Бо  ж  Україна  могутня,  єдина
Незламна  нація  вистоїть  біди
І  врешті  -  решт,  позбудеться  Іуди!

                                                   07.06  2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.06.2023

Король зоряного балу

Король  балу,  зоряного  -  Місяць  упо́вні,
Що  настало  літечко    згадав    дні  душе́вні,
Є  нагода,  час  спішити,  яскраво  світить,
Він  один,  зірниць  багато,  хутчій    освітить.

Трепіт  серденька  відчув  доволі  сумбурно,
Мерехтіли  зірочки    звабливо,  ажурно,
Ледь  соромлячись,  до  танцю  запросив  одну,
Хоча  горда  та  все  ж  стала  на  стежку  ясну.

Вони  поряд  у  таночку,  вміло,  тішать  небеса,
 Вона  в  срібному  віночку    казкова  краса.
Ну,  а  нічка    господиня,  скрізь  має  контроль,
Ледь  світліша  й  знов  темніє,  в  неї  своя  роль.

 Бал  у  розпалі,  небо  в  златій  вишиванці,
По  окрузі,  зори́нки    в  весільному  танці,
Браво  –  браво!  Королю  зоряного  балу,
Відблиск  зір,  мигтіння,  як  бісер  карнавалу.

До  землі,  накрапав  сріблястими  росами,
І  до  трав,  де  річка  розлилася  плесами.
Все  дрімає,  бачить  сни,  танці  в  піднебессі,
 Нащо  ша́нс,  цей  втратити,  коли  бал  на  часі,
Король  ко́жній    підморгне    красуні  -    зірниці,
 У  тано́чку  розповість  свої  таємниці.

 Миготіння  між  сузір’ям  -  веселкова  мить,
Та  зненацька  загадково  небо  знов  яснить,
Король  зо́ряного  балу  -    Місяць  упо́вні,
І  чому́,  так  сталося,  наснивсь  мені  в  че́рвні.

                                                         05.06.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985284
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2023

Зіткала нічка….

                                               (  до  картини)

Зіткала  нічка  зоряну  хустину,
Думок  про  тебе  знову  не  покину,
Ну  от  нарешті  й  місяченько  зійшов,
Солодкі  мрії,  якби  ж  ти  вже  прийшов.

Я  зацілована  була  б    тобою,
Жага  -    розтануть  ранньою  росою,
У  боротьбі,  нехай  з  густим    туманом,
 Тебе  б,  поїла,  вже  п’янким  дурманом,
І  ти,  в  цю  ніченьку  був  би    тільки  мій!

Нектар  кохання    в  чоловічій  силі,
Як  ласка  знаю,  обоє  щасливі,
До  сліз  на  віях,  миттєві  почуття,
Для  душі  радість,  трепетне  відчуття.

 Як  по  судинах,  аж  закипає  кров,
Тож  розуміємо,  кохання,    любов,
Лиш  у  єднанні,  ми  разом  досягли,
 В  життєвім    вирі    спокусу  зберегли,
Усі  таїни,  що  можуть  буть  між  нас.

Зіткала  нічка  зоряну  хустину,
Думок  про  тебе  знову  не  покину,
У  замку  цокіт,    думки  загубились,
Вмить    її  очі,  як  зорі  світились,
Він  знав  й  прийшов,  всю  ніч  їх  цілувати.

                                                                             04.06.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2023

Одного травневого вечора ( проза)

     
       Весняний  вечір,  сонце  опускається  донизу.  Край  неба    палахкотить  рожевими  смужками,  вони  частково  прикривають  пишні,    темно-сірі  хмари.  Сонячні  промені    все  ж  пробиваються  через  них,  ніби    через  сито,    потік  золота  прилягає  до  землі.  До  міста,  яке  живе  своїм  життям.
 Київський  вокзал  ніколи  не  пустує.  Людей,  як  комах,  майже  кожен  має  ношу,  як  не  валізу,  то  сумку,  або  рюкзак.  А  біля  електричок,  часто  можна  побачити    з  кошиками.  Звичайно,  хто  з  роботи  добирається,  а  хто  з  дачі,  ну,    а  дехто    й    з  базару.  Скільки  людей  скільки  й  напрямків.  Хтось  уважний,  а  хто  й  розсіяний.  Як  кажуть,таке  воно  життя  .Час  швидко  плине,  в  людей  багато  мрій,  багато  справ.  Щоб  завчасно  все  встигнути  зробити,  потрібно  від  нього    не  відставати,  втриматися  на  плаву.  Яким  би  життя  не  було,  коли  в  серці    сум’яття  і    розчарування,  чи    коли  в  душі  весна,  є    радість  і  злагода.    
   Нині  ж    війна  і  життя,  майже  щохвилини  приносить  різні  новини.  Люди  в  напрузі,  чи  поїде  потяг,  чи  електричка,  чи  знову  буде  гудіти  сирена?  На  початку  війни  боялися  кудись  їхати.  Тепер  же  позаду  цілий  рік  воєнних  дій,  звикли.  А  орки,    на  жаль,  й  не  збираються  зупинятися,  пруть,  як  стадо  баранів.  І  кожній  людині    хочеться  запитати,  навіщо  ця  війна,  знущання,  пограбування  ?  Заради  чого  прийшли  на  українську  землю?  Ну  хіба,  що  за  своєю  смертю.
 Ніхто    й  не  думав,  що  затягнеться  війна.  Але  паніки  немає,  треба  жити,  пристосовуватися  до  життя,    виживати  і  вірити,  що  війна  закінчиться.    І  закінчиться    тільки  перемогою  над  ворогом.
   На  платформі  приміського  вокзалу  людно.  В  таку  пору  люди  більше  їдуть  з  роботи.  Тамара  вже  п’ять  років  на  пенсії,  від  доньки  добирається  додому.  Молодим  важче,  є  діти,  треба  й  до  школи  копійчину  мати  й  так  прогодувати    важче  чим  стару  людину.  Хоча  тут  теж  є    свої  нюанси,  на  ліки  потрібні  гроші.  Але  хто  в  селі  живе,  все  ж  таки    легше,  бо    є  городина  і  якась  курка  знесе    яйце,  то  вже  трохи  легше,  не  побіжить    до  магазину,  щоб  купити.  Хоча  фізично  важко,  в  городі  треба  добряче  наробитися,  адже  з  неба    нічого  не  падає.
 Наразі  розчарування,  на  жаль    летять  ракети,  дрони.,  снаряди.
-  Щодня  всі  під  Богом  ходимо,  -  таку    мову  ведуть  по  селі,-  Кому  скільки  назначено.  Хтось  виживе,  а  когось,  ота  з  косою  забере,  а    їй,  на  жаль,  дуже  важко  протистояти.
 Ніби  всі  електрички  їдуть  за  графіком,  тішиться  Тамара,  вкотре  позирає,  чи  їде  електричка.  Вона  машинально  виправила    рушник  на    круглому  білому  хлібі,  що  лежить  у  кошику.    
Отак  щоразу,  як  буває  в  Києві,  привезе  додому.  А  ввечері  зайде  сусідка  запитає  про  сина,  про  доньку  з  чоловіком  й  онуками  та  й  чаюють  разом.  А  воно  ж    намастити  хліб    духмяним  суничним  варенням  смачно,  хіба  ж  хто  відмовиться.  Погомонять  удвох,  журяться  про  події  на  фронті.  А  їм  нічого  більше  і  не  треба,  якби  мирно  було  та  щоб  діти  вдома  працювали  та  насолоджувалися  життям.  Тамара    багато  часу  в  роздумах,  от,  як  синок  приїде  з  фронту,  тоді  вже  треба  буде  готуватися  до  весілля.    Є  дівчинка,  от  би  Бог  дав  щоби  все  було  добре  та  й  від  нього  би  дочекалася  онуків.
 Голос  диктора  повідомив  про  подання  електрички  за  маршрутом  і  потік  людей  згуртовано  попрямував  на  платформу.
 Добре,  що  місця  указані,  заходячи  у  вагон,    у  метушні  все  ж    спромоглася    подумати  жінка.  За  пару  хвилин    вона  вже  присіла  на  своєму  місці  біля  вікна.  В  її  купе  зайшли  дві  молодички.  Відразу  оцінила,  бач,  без  валіз  і  торбів,  лише  через  плече  модні  маленькі  сумочки,  значить  з  робити  добираються.
 У  вагоні  майже  всі  місця  вже  зайняті.  В  купе  біля  Тамари  іще  було  вільне  місце  і  коли  хтось  йшов  поміж  рядами  звертала  увагу,  це  вже  мабуть  біля  мене  присядуть.
 Перед  самим  відправленням  електрички    у  вагон  зайшло  двоє    військовослужбовців.    Ой  мабуть  із  фронту  подумала  і  зацікавлено  спостерігає  за  ними.  Один  з  них  русявий,  непоголений,  видно    за  віком    трохи  старший,  на  років  п’ять,  а    можливо  й  десять.  А  другий  білокурий,  здавався  зовсім  молоденьким.  На  обличчі  видно    іще  не  густе  волосся,  напевно  рідко  голиться,  як  і  мій  синок.  Враз  защемило  під  серцем,  відвела  очі  повні  сліз.  Схилила  голову,  заспокоїла  себе,  ой,  що  ж  це  я,  витріщилася  на  дитину.  Боженьку,  яке  ж    то  щастя  родині,  напевно  синочки  додому  їдуть.
   Вони  в  поспіх  підійшли  до    її  купе.Старший    звернувся  до  молодшого,
-  От  бачиш,  все  добре,  встигли!  А  ти  хвилювався,  за  годину  будеш  вдома.  Я  так  зрозумів,  тебе  на  станції  зустрінуть.  За  три  дні  зідзвонимося,  я  побіг,  бувай!
У  хлопців-вояків    ніби  й  проблем  нема,    щаслива  усмішка  осяяла  їх  обличчя.  Обійнялися  і  старший  поспішив  до  виходу.
Вона  дивилась  йому  вслід,  як  добре,  що  цей  молоденький  має  такого  друга.  Може  й  моєму  синові  пощастить  зустріти    добру  людину.  Адже  їм  усім  зараз  так  потрібна  підтримка.  Ой  та  там  напевно  всі    такі,  коли  важко  робити  одну  справу,  тільки  об’єднання  приводить    до  успіху.
 Електричка  набирає  швидкість,  той  звук    розсипав  думки,  які  їй  навіювалися.  Час  від  часу    поглядала  на  військового,  ніби  шукала  в  ньому  щось  схожого  на  сина.  В  її  очах  ніжність  і  ласка,  частка  материнської  любові.  А  блиск,  товіра  й  надія  на  щасливе  майбуття  кожної  родини.  
Яка  ця  дитина?  Напевно  щира,  добра,  з  дитинства      привита  любов’ю  до  рідної  країни.  Тільки  такі  там    виборюють  незалежність,  волю  і  світле  майбутнє  для  покоління.  Себе  на  думці  зловила,  ой,  що  ж  це  я  весь  час  на  нього  дивлюся.  Зніяковіла,  відвела  погляд  до  вікна.  За  вікном    цвів  срібно-синій  сутінок  та  вона  цього  не  помічає.  Стривожилась  душа  за  сина,    як  він  там?  Вже  минуло  три  дні,  як  немає  дзвінків.  А  може  запитати  звідки  він  їде?  Та  ні,  не  скаже,  це  ж  таємниця.  За  мить,  подумки  повторяла  молитву  «Отче  наш».  Наразі    ніби    туга  відійшла,  духовне  полегшення.  
   Увагу  привернув  раптовий  дзвінок,    боєць  закопошився,  відповів,
-  Так  мамо,  я  слухаю!  Так!  Так,  я  зрозумів.За  хвилин    десять  буду  з  вами.
   Тамарі  ніби  передалося  почуття  його  матері.  Напевно    радіє,  що  приїде  син,  посміхнулася.Та  відразу  ж  на  обличчя    неначе  прилягла  тінь.  Господи,  спаси  наших  синів,  дочок    від  куль  і  страждань.  Допоможи  побороти  російську  наволоч,  яка  припхалась  на  нашу  святу  землю.  Боже,  почуй  молитви  материнські.  Допоможи    воїнам  у  нерівному  бою    здолати  зло  й  ненависть,  жадобу  й  заздрість!
 Поступово  електричка    зменшила  швидкість,  військовий  привстав,  поправив  рюкзак  й  швидкою  ходою  направився  до  виходу.
Синочку  -  їй  хотілося  крикнути  вслід,  дай  Боже  тобі    добре  відпочити!  Хай  в  твоєму  житті  все  буде  добре!  А  підеш  у  бій,    нехай  тебе  захистить  моя  молитва    і  не  тільки  тебе,  а  усіх,  хто  оберігає  наші  дні  і  ночі,  наше  буденне  життя.
 Душевне  почуття  подякувати,  обійняти,  але  ж,  якби  без  поглядів  чужих  очей.  Побоялася,  що  розплачеться,  на  людях  соромно.  Не  змогла    спокійно  всидіти,  чолом  торкалась  віконного  скла.  На  платформі  побачила    дівчину  з  шикарним  букетом  білого    бузку  й  жінку  з  чоловіком,  спішили  йому  назустріч.
 Котилися  сльози,  як  горошини,  яке  то  щастя    бачити  щасливого  сина.  Бажання  обійняти  й  приголубити,  як  у  дитинстві.  Не  стримати  сліз,  важко  вгамувати  почуття.  Їй  би    зустрітися  з  його  матір’ю,  обійняти,  подякувати  за  сина-  воїна!  За  його  виховання,  за  мужність,  за  сміливість,  за  любов  до    землі    України!

                                                                                                                                                                                             30.05.2023р
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=985129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2023

Недалечко кум живе (з гум. )

Кум    у    мене  –  заводний  і  гарний  й  веселий,
До  роботи  –  не  ледачий,  на  вид  дебелий.
Карі  очі,  чорні  брови,    тоненькі  вуса,
Як  зустріну  сповиє    жадана  спокуса.

А  ми  з  кумом  живемо  зовсім  недалечко,
Зранку  туга  задивлюсь,  тьохкає  сердечко,
Ох  про  вечір  думаю,  чаруючі  очі,
Адже  він,  до  мене  йде,  ну  майже  щоночі.

І  погладить  й  поцілує,  лапає  всюди,
Хоч  і  плещуть  по  селі,  всі  заздрістні  люди,
Часто  кості    миють,  як  хитрющі  зозулі,
Й  кума  скоса  зирить.  Буває  й  тичить  дулі.

Зате  діток  маю,    близнючки  -  дві  дівулі.
Ну,  як    фото  з  кума,  похожі  красотулі.
Я  ж,  як  квітка  навесні,  покохати  здатна,
Та  яке,    діло  до  нас    -  справа  делікатна.

Мабуть  доля,  схибила,  спутала  адресу,
Будем  вдвох  ,  протистоять  життєвому  стресу!
Наварю  вареничків  й  наперекір  сміху,
Кум  з  кумою  в  гості  йдуть,  буду  мати  втіху.

Ось  таке,  в  нас  життя,  в  селі  мало  мужиків,
Хоч  трьом  добре,  то  ж  достатньо  теплих  почуттів,
В  хаті  затишно  й  пахучо,  в  такт  стукіт  сердець,
Не  на  часі  в  сорок  років,  вже  йти  під  вінець!
Ми  з  кумою  змирилися,  хай  ростуть  діти,
Хоч  на  двох  й  один  мужик  та  найкращий  в  світі!

                                                                       19.05.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984921
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2023

Хлюп- хлюп- хлюп вода в ставочку ( дит)

Хлюп  -  хлюп  -  хлюп  вода  в  ставочку,
Всівсь  комарик    на  горбочку,
Любувався,  ото  краса,
Скрізь  латаття  й  небеса,
Вода  тішить,  то  ж  чистенька,
Але  мабуть  холодненька,
Я  часу  багато  маю,
Там  на  квітці  подрімаю.

Води  плескіт…  вже    й    латаття,
От  приємне  це  заняття,
Тож  не  стану  ждать  і  ночі,
Лиш  на  мить,  закрию  очі.

Тільки  ця,  думка  підкралась,
 У  траві  жаба  сховалась,
Його  вмітила  й  звичайно,
Підпливла  тихо    і  плавно.

Та  зненацька  крики  качки,
 По  воді,  хвильки  –  кружечки,
Комаря,  вже  пробудили,
Вмить  думки,десь  заблудили.

Ой  літав,  ніби  раненько,
Та  дрімається  довгенько,
Мабуть  треба  мені  вмитись,
Політати,  веселитись.

Поки  літо  насолода,
Зачаровує  природа.
І  розправив  крильця  вміло,
Озирнувсь,  здійнявся  сміло,
Уявив  себе  пілотом,
Насолоджувавсь  польотом.
Жаба    ж  довго  чатувала
Тому    й  облизня  спіймала.

                         20.05.2-23р



                                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984723
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023

Поглянь, як сонечку пливеться

Поглянь,  як  сонечку  пливеться?
Поміж  кошлатих,білих  хмарин,
Прислухайсь  серденька,  як  б’ється,
Порушив  ритм,  блакитний  сатин,
Що  розстелився  в  піднебессі.

Його  мов  держать  диво  -  хмари,
Сіяє  сонце,  мов  сміється,
-Мій  дар  приймайте,  злато  -  чари,
Й  нехай  до  вас,  тепло  проллється,
І  спопеляться  всі  кошмари!
Я  перед  ним,  наче  в  полоні.

Миттєвий  погляд,  вже  не  плине,
І  почуття    зникнуть  холодні,
Бадьора    пісня,  з  лісу  лине,
Птахи  втішаються  погоді.

Живеш,  радій  на  цьому  світі,
Тож  намилуйся,  ще  маєш  час,
Земля  в  травневому  суцвіті,
Її  краса  захоплює  нас,
Дарує  спокій,  щасливу  мить!  

                                     18.05.2023р    

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2023

Давно зустрічали ранки

З  тобою  ранки,  зустрічали  так  давно,
Здіймання  сонця,    надихало  до  життя,
Такого  дива,  не  побачиш  у  кіно,
Вдвох    посміхались,  зловили  пташку  щастя.

О,  небокрай!  Ніяк  очей  не    відвести,
Рожевий  колір  з  жовтим  переливався,,
Сонце  бажало    хмарам  коси  розплести,
Золотий  промінь    настирно  пробивався.

Веселий  щебіт,    нас  зазивав  до  лісу,
Холодні  трави,  підошви  лоскотали,
За  руки  взявшись,  наспівували  пісню,
А  зовсім  близько    цвіркуни  стрекотали.

Квітучий  терен….  духмяність  до  сп’яніння,
Чаклунства  міць,  ті  пристрасні  поцілунки,
Несли  тепло,    ніби  сонячне  пломіння,
Щоранку  наші,  міцнішали  стосунки.

Хочу  зустріти,  шепотіти  –  обійми,
Казковим  ранком,  пригорнутись,  як  дитя,
Вже  більше  року,  жду  закінчення  війни,
Щоб  мир  настав,  пізнали  світле  майбуття.

Без  тебе  ранок  і  не  ранок,  політ  мрій,
Гудуть  сирени,  моя  душа  з  тобою,
У  перемогу  вірю,  знаю  будеш  мій,
Хай  плине  час,  бистроплинною  рікою.

                                                         19.05.2023р
                                                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2023

Пророчі слова ( проза)

       
                                                                                                                         1
       Весняний  день    та    погода  нестійка,  небо  в  сірих  і  синіх  хмарах.  
На  часі  в  весільному  вбранні:  алича,  персики,  абрикоси.  Квітучий  сад,  розносяться  неймовірні    пахощі.  І    вже  бджоли  тут,  як  тут.  То  відлітають,  то  знову  прилітають  -  кожен  позаздрить  їх    природній  працьовитості!
 Неподалік,  на  городі  Поліна  саджає  капусту.  На  якісь  миті  випрямиться,  погляне  на    красу  дерев,  ніжність  пелюсток,  ніби  в  них  шукає  підтримки,  щоб  відволіктися  від  думок.  Її  думки,  це  хвилювання  про  єдину  доньку  Марійку.  Через  три  дні    в  неї    день  народження,  чи  цього  року  приїде?  Думки  далеко,  спогади  навіюють  смуток.  Краплини  сліз  мимоволі  затримуються  на  віях  та  згодом,  все  ж  падають  на  землю,  чи  на    в’язану  із  замком  кофту  коричневого  кольору.
 Перед  очима    картинка,  як  донька  фотографувала  себе    біля  квітучих  дерев.    Сяюче  обличчя,  щира  сонячна    усмішка    зігріває  материнське  серце.  Та  радість  була  недовгою.  Саме  за  рік  до  закінчення  школи    Поліна  зустріла    Максима,  який  з  нею    працював    на  одній  фірмі.  
На  той  час,  вже    минуло    п’ять  років,  як    її  чоловік  розбився  на  автівці.  Сама  не  вірила,  що    в  такому  віці,  ще  можна  зустріти  чоловіка,  в  якого  й  справді  можна  закохатися.  Перед  колегами  свою    прихильність  до  нього  не  приховувала.Через    півроку  після  знайомства,    він    прийшов  з  валізою,  вмовив  її  жити  разом.  Марійка    не  мала  наміру  сперечатися  з  материним  рішенням.  І,  як  дитя,  часто  демонстративно  показувала  на  собі    новий  одяг,  який  їй  придбали.  В  сім’ї    лагідно  й  весело.  Особливо  вечорами,  коли  Поліна  займалася  бухгалтерією,  з  іншої  кімнати  чула  гучний  сміх.  А    часом  і  вереск,  потім    донька  забігала  й  неприховуючи  радості,  збуджено  повторювала,
-  Ну  й  дядько  Максим,  ну  й  дядько  Максим.  Мам,  а  він  грузин  чи  вірмен?  Де  ти  такого  відкопала?!    Мені  теж  до  вподоби  прості  й  веселі  хлопці.
   А  матері  тільки  цього    й    треба,  тішилася,  що  все  склалося  на  краще.  Хоча  часто  згадувала  передсмертні  слова  бабусі,
-  Я  розумію  в  тебе  одна  дитина  та    ти  ще  сина  будеш  мати.  Ти  тільки  не  хвилюйся  за  мене.  Прийшов  мій  час  вас  покинути.  Я  іще  скажу  кілька  слів,  але  на  твої  запитання  не  зможу  відповісти.  Ти  не  тримай  при  собі  Марійку,  в  неї  життя  буде  складне,  але  вона  буде  щаслива.  Матиме  гріх  та  ти,  як  мати  маєш  їй  пробачити.  Моя  бабуся  казала,  що  на  нашому  роду    є    прокляття,  тому  ще  замолоду  наші  чоловіки  гинуть.  Раніше  на  війні,  а  в  останні  роки,  розбиваються  на    автівках.  Якось  циганка  і  мені  казала,  треба  відпустити  доньку,  щоби  закінчилося  прокляття.  Але  я  не  наважилася,  як  і  ти  трималася  маминої  спідниці.  Ти  остання,  що  залишилася  без  чоловіка,  а  чи  буде  щаслива  Марійка  залежатиме  від  тебе.  Ти  сильна,  все  мусиш  витримати.
 То  були  останні  слова  бабусі,  яка  виховувала  її  з  п’яти  років.  Адже  батьки  Поліни  загинули  в  трагічному  ДТП.  Вона  і  справді,  згадуючи  родину  по-  материнській    лінії,  жахнулася,  бо  й  справді  жінки  залишалися  без  чоловіків.  Але  вони  всі  жили  дуже  далеко,  її    життям  не  цікавилися,  тому  й  вона  не  шукала  спілкування.  

                                                                                                                 2
   В  Марії  нове  життя,  позаду  шкільні  дні,  випускний  бал.  Вона  мала  бажання  навчатися  далі  та    тільки  де  і  яку  мати  спеціальність,  ще  не  вирішила.  
 За  цей  рік  донька  подорослішала,  стала  доволі  замкнутою.  Інколи  Поліна  намагалася  підібрати    ключ  до    її  сердечка,  щоби  поділилася      мріями,  планами.    У  відповідь  тільки    й  чула,  
-  Часу  на  роздуми  немає.  Твій  Максим  не  проти,  щоби  я    навчалася  за  кордоном,  то  ж  думаю  в  мене  все  буде  добре.  Ми  з  тобою  будемо  по  різних  берегах  річки,  я  в  Польщі,  а  ти  тут.  Це  не  так  далеко,  автобусом    їхати    всього    години  три-чотири,  не  більше.
 Час  швидко  плинув.  Максим  часто  побував  за  кордоном,  як  і  обіцяв  владнав  всі  справи.  Марія  навчалася  в  університеті,  знімала  квартиру.  Господарка  квартири,  жінка  пенсійного  віку,  в  минулому  вчителька  польської  мови.  По  поверненню  додому,  Максим  задоволено  розповідав,  як  йому  повезло  знайти  квартиру,
-  Ну  я  думаю,  ти  будеш  задоволена.  Господарка  квартири  допоможе    Марії  вивчити  іноземні  мови  та  й  так  обіцяла  допомогти.  Вона  на  пенсії,  в  ліцеї  викладала  польську  і  англійську  мови.  Хай  навчається,  а  за  фінанси    не  хвилюйся,  в  мене  є  заощадження,  потягнемо.
   Не  пройшло    й    місяця,  одного  вечора  Поліна  невесело    зустріла  чоловіка.    Як  було  не  помітити  її    хвилювання,  адже    обличчя,    то    блідло,  то  пашіло  рум’янцем.    В  душі  тривога,  щось  сталося,    може  щось  з  Марією?    Та  за  мить  цю  версію  відкинув,  не  пройшло  й  години,  як  спілкувався  з  нею.  В  цей  час,    дружина  на  стіл  розставляла    страви.    Максим  підійшов  ззаду,  обома  руками  пригорнув  до  себе,
-  Ану  дай  мені  свої  стиглі  вишеньки,  хай  я  пригублю.
Вона    різко  повернулася,    її  вії  тремтіли,  прикриваючи  збентежений  погляд,
-  Ой  Максе,    до  цілувались,  натішилися  коханням.  
Все  ж  його  уста    ніжно  торкнулися    її    красивої  шиї,
-  Ну-ну,    розповідай!  Ану,  що  такого  сталося,  що  я  не  знаю?
Різкі  рухи  руками,  враз  розширюються  зіниці,  знервовано    на  собі  обома  руками    гладила  фартух,
-  Я  вагітна!  Розумієш,  я  вагітна!
Раптова  його  усмішка  згладила  її  пил.  Не  зводячи    з  неї  очей,    перехопив  її  руки,  приклав  до  свого  обличчя,
-  Ану  подивися  мені  в  очі.Так  це  ж  прекрасно!  Хіба  не  можна  нам  мати    дитину?  В  чому  справа?  Я  вважаю  поки  Бог  дає  дітей,  треба  їх  виховувати,  продовжувати  рід.  Ми    доволі  молоді,    ще  спроможні  виховати  й  не  одну  дитину.
Вона  здвигнула  плечима  так,  ніби  хотіла  щось  сказати  та  його  манливий  тон  відразу  змінився  на  грубуватий,
 -  І  так,    щоби  я  більше  не  чув  ніяких  розмов!  Тим  паче  про  аборт!    Ти  знаєш  до  якої  сім’ї    я  належу,  в  нас  це  заборонено!  
 Цей  вечір  їй  надовго  запам’ятався.  Тут  і  зізнання  в  коханні,  поцілунки  й  умовляння,  а  згодом  і  погрози,  Скріпивши  волю  в  кулак,  мусила    змирилася  з  його  рішенням,  під  серцем  носила  хлопчика.
 З  донькою  спілкувалася  по  скайпу.  Помітила,  як  її  дівчина    розквітає  квіткою,  подорослішала.  Але    чомусь  майже  завжди  розмови  були  короткі,  тільки  про  стан  здоров’я    та  про  навчання.  Донька  весь  час    попереджала,  що  не  варто  витрачати  час  на  пусті  балачки,  треба  більше  уваги  приділяти  навчанню.  Інколи  Поліні  здавалося,  що  вона  просто  уникає  довгого  спілкування,  тому  й  сама,  довгий  час  соромиться  зізнатися  про  вагітність.  Та  якось  у  роздумах  вирішила,  як    народжу  тоді  й  скажу,  нехай    для  неї  це  буде  сюрпризом.  Її    заспокоювало,    що  Максим  часто  їздив  за  кордон,  доньку  забезпечував  усім  необхідним.  Подумки  вмовляла  себе  -  Коли    жінка  в  надії,  заради  дитя,    основне    мати  спокій  і  вірити,  що  все  буде  добре.
 Максим  крутився,  як  білка  в  колесі.  Тільки  й  розмов  про  роботу,  що  відбувається    на  фірмі  та  про  нові      договора,  які    змушують    часто  побувати  за  кордоном.
                                                                                             3
 Одного  разу  Максим  приїхав  з  Польщі  дуже  виснажений.  Лиш  переступивши  поріг,  кинув  сумку,
-  Люба,  я    не  голодний  та  майже  дві  доби  не  спав,  йду  в  ванну.  Ти  мої  речі,  будь  ласка,  закинь  у  пральну  машину.  
Оце  сюрприз!  Такого  іще  ніколи  не  було,.  Приїжджаючи  з    відрядження,  він  завжди  сам  давав  раду  своїм  речам.  Згодом,  Поліна    кидаючи    сорочку  в  пральну  машину,    помітила,  як  впав  на  підлогу  шматок  паперу.  Поспіх  хотіла  викинути,  але  передумала.  Напевно  записка,  цікаво,  ще  й    якоюсь  іноземною  мовою.
 Жіноча  цікавість  завжди  перевершує    сумніви.  За  мить    приховала  її,  вирішила,    при  нагоді,    в  Інтернеті  знайде  перевод.
Через  пару  днів,  вона  і  справді    знайшла    перевод-  «    Брате,  не  хвилюйся  в  неї  все  нормально.  Їй  народжувати    через  п’ять  місяців.  Я  загубив  телефон,  коли  придбаю,  тоді  сам  перезвоню.»
 Брате,задумалася  Поліна.  Але  ж  ніколи  ніякої  мови  й  не  було,  що  в  нього  в  Польщі  є  брат.  Згадавши,  як  з  ним  познайомилася,  як  він  залицявся  до  неї,  приносив  подарунки,  зрозуміла,  що  про  нього  майже  нічого  не  знає.  Оце  так  закрутив!  Тут  же  заспокоїла  себе,  але  маю,  що  маю,  віддаю  себе  долі,    нехай  вона  вирішує,  як  буду  жити  далі.  Основне  для  мене,  це    народити  здорового  сина.
 Пройшов  час…  Поліна  народила  славного  хлопчика.  Чорнявого,  як  чоловік,    але  з  блакитними  очима,  які  успадкував  від  неї.  Щастю  не  було  меж,  чоловік  майже  щодня  приносив  квіти  часто  балував  золотими  прикрасами,  щоразу  підкреслюючи,
-  Це  тобі  за  сина!  Я  маю  спадкоємця,  це  моя  надія  і  гордість.
Минув  лише  тиждень,  Максим    привів    помічницю  в  дім,  щоб  долучилася  до  робіт    в  господарстві.  А  вона,  щоби    при  змозі  знаходила  час  для  відпочинку  та    більше  уваги  приділяла  вихованню  сина.
 Її    здивувала    реакція  доньки,  вона  доволі  спокійно  відреагувала  на  новину,  що  має    брата.  Її  сухий  текст  вітання  складався  лише  з  кількох  слів,    ні  радості,  ні  здивування.  Цим,  на  якийсь  час,  спровокувала  задуматися,  може  Максим  їй  сказав?  Але  довго  про  це  думати  не  довелося,  син  кричав,  наполягав,  щоб  його  погодували.
Марія  ж  повідомила,  що  на  канікули  не  приїде.  Є  деякі  предмети,  які  треба  підтягнути.  Запевнила,  що  в  неї  все  гаразд,  усім  забезпечена,  то  ж  хвилюватися  не  варто.  Наостанок  заспокоїла,  сказала    трохи    веселіше,
-  Мамо,  я  ж  недалеко,  часто  спілкуємося.  Нас  роз’єднує  річка  Південний  Буг.    Вода  в  ній    чиста,  аж  видно,  як  плавають  рибки,  так  і  в  мене  все  добре.  Ми  з  тобою  просто  по  різні  береги,  не  сумуй.  В  тебе  зараз  клопоту    вище  даху,  то  ж  шануймося!  Па-па!
Після  розмови  Поліна  пригадала,  як  вони  з  донькою  гуляли  біля  річки,  слідили  за  зграйками  маленьких  рибок  у  воді.  Її  усміхнене  обличчя,  сяючі  оченята,  в  яких  раз-у-раз  з’являлися  зоринки.
Де  ж  тут  не  скотиться  сльоза.  Материнська  душа  весь  час  піклується  про  дитину,  сумує  за  своїм  чадом.
 Якось  Поліна  запитала  чоловіка,  може  він  доні    проговорився    про  її  вагітність.  Але    він  відразу,  взяв  це  запитання  на  багнети,
-  Ти    мені  не  довіряєш?!
Та,  як  можна  було  не  повірити!    Адже  тільки  про  щось  слівце  замовить,  як  уже  все  жадане  з’являється  в  домі.
 Поліна  марно    надіялася  на  приїзд  доньки  на  її  день  народження.  Лише  за  день  попередила,  що  не  приїде,  адже  кінець  навчального  року.  В  навчанні  дуже  щільний  графік,  що  навіть  й  пару  годин  не  можна  пропустити.  
 Артур  підростав  на  радість  батькам.  Але  Поліна    перед  донькою  відчувала  провину.    І  я  не  поїду  з  дитиною,  і  вона  не  хоче  хоч  на  пару  днів  приїхати.  Нехай  би  вже  приїхала,  наговорилися  би  вволю,  на  душі  би  полегшало.    Що  по  скайпу,  якби  ж  насправді  пригорнути,  як    у  дитинстві,    поряд  побачити  світлі  оченята,  любиму  усмішку.  
 Всі  дні  і  ночі  Поліна    присвячувала    сину.  Максим,  то  пізно  приходив  з  роботи,  то  знову  їздив  за  кордон.  Інколи,  вже  по  приїзду  з-за  кордону  не  пізнавала  чоловіка,  то  був  ласкавий  і  голодний  до  жіночої  ласки,  тепер  же  дуже  змінився.  Та  все  ж  ніби  умовляла  свою  душу,  мабуть  втомився,  поїздки  виснажують.І  відразу  підбадьорювала  себе,  нехай  і  без  любовної  близькості,  але  ж  засинає  в  моїх  ніжних  обіймах.
                                                                                                           4
 Минуло    два  роки.  Тепер  по  господарству,  Поліна  справлялась  сама.  
Артурчик  підріс,  вона    все  частіше    з  чоловіком  заводила  розмову  про    доньку.
 -  Ну  вона  зайнята,    ти  кажеш  їй    навчання  важко  дається,  але  ж  хоч  на  два-три  дні  можна  приїхати.  Наш  синок    підріс,  може  ми  до  неї  з’їздемо?
-  Ні-ні,    тільки  не  зараз,  мені  зараз  не  до  цього  та  й  з  фінансами    туго.
Чи  тобі  мало  того,  що  ти  спілкуєшся  по  скайпу?  Це  ж  такі  витрати,  поїздка,  готель.  Тим  паче  кажуть  в  Європі  вже  зафіксували  «ковід»,  є  смертельні  випадки.  Нам  ризик  ні  до  чого,  треба  просто  перечекати.
 А  цей  «ковід»  прийшов  і  в  Україну,    і  насправді  змінив  життя.  Тепер    про  поїздку  ні  слова.  Материнське  серце  весь  час  у  тривозі  й  напрузі,  як    же  там  Марія,  вона  ж  одна?
Донька  ж  запевняла,  заспокоювала    її,
-  Мамо,  видно    нам  так  судилося,    бачиш  що  коїться,  ніби  наша  річка  замулилася,  тому  й  бере  жура.  А  «ковід»    це  не  іграшка,  вмирають  люди.  І  нам  треба  берегтися.  Це  все  ж  колись  закінчиться,  тоді  й  побачимося.  Чи  я  до  вас  приїду,  чи  ви  до  мене.
Два  роки  поспіль  у  напрузі,  все  ж  доля  дала  шанс    на  життя.  Їх  сім’ю  ця  хвороба    обійшла  стороною.  Максим    задоволено  позирав  на  сина,
-  Мій    син,  як  міцний  горішок,  наша  кров!  Молодець!
Поліна  дивилася  на  чоловіка,  раділа,  що  все  добре.  З  донькою  спілкуватися  по  скайпу  ніби  й  звикла,  але  часто  снилися  дивні  сни,  в  душу  підкрадалась  тривога.  Марія  уникає  розмов  про  особисте  життя,  щоразу  підкреслюючи,  що  треба  вчитися.  Звичайно  її  це  насторожило.  І  на  личку  славна,  ніби  й  характер  має    спокійний,  чому  ж  сама?  Після  думок  посміхнулася,    мабуть  все  добре,  була  худенька,  як  тростинка,  тепер  же,  як  розквітла  троянда.  Та  ось  вже  скоро  закінчить  навчання,  знімуть  карантин,  повернеться  додому,  в  купі  таки  легше  вижити  і  на  душі  буде  спокійніше.
 Минуло    півроку…
Початок  осені  не  часто  балував  дощами,  але  небо  майже  щодня    густо  вкрите  сірими    хмарами.  За  вікном  вечоріє,  вітер    раз-у-раз  зривався,  хилив  дерева,  ніби  намагається  з  них  зірвати    листя.
Максим  збуджений  повернувся  з  роботи,  тільки  й  встиг  за  собою  зачинити  двері,  
-  Полю,  дякувати  Богу  «ковід»  майже  минув,  ми  можемо  поїхати  в  Польщу.  І  не  тільки  в  гості,  а  й  на  постійне  проживання.
 Від  несподіванки,  вона,  як  стояла  біля  крісла  так  відразу  й    присіла  на  нього.  Їй  хотілося  сказати,оце  так  новина,  як  сніг    серед  літа.  Але  побачила    його  обличчя,  покрите  червоними  плямами,  зрозуміла,    краще  промовчати.
В  цей  час,    син  за  столом  грається  машинками.  Побачивши  батька,  кинувся  до  нього,
-  Тату!  Тату,  подивися  які  в  мене  нові  є,  це  ми  сьогодні  з  мамою  в  магазині  купили,  я  сам  вибирав.
Син  у  обіймах  батька  отримав  шоколадку,
-  Ось    тримай!  Молодець!  Іди  в  кімнату,  подивися  мультики.
Малий    посміхнувся  й  бадьорим  дзвінким  голосом  сказав,  
-  Дякую!  Це  якась  новенька.  Я  таку  ще  не  їв!
За  мить  крутнувся  й  зник  у  своїй  кімнаті.
   В  розмові  з  чоловіком,  Поліна  зрозуміла,  що  він  давно  про  це  мріяв.  Адже  його  запросили    на  роботу  в  Польщі,  яка  пов’язана  з  його  фірмою  де  він  нині  працює.  Воно  би  й  порадіти,  адже  буде    недалеко  від  Марії,  але  переслідував  страх.  Вона  ніколи  не  була  за  кордоном,  не  знала  англійської  мови    і  це  її  лякало.  Після  довгої  розмови    все  ж    погодилася  на  переїзд,  тільки  за  однієї  умови,  що  будинок  здадуть  в  оренду.  
 Та  не  так  швидко  все  вирішується,  на  оформлення  документів  пішло  майже  три  місяці.  За  цей  час  Максим  став  більше  приділяти  уваги  сину,  навчав  його  турецької  мови.  Поліна    дивувалася,  але  не  заперечувала.  Тільки  порадила,
   -  Краще  б  ти  з  ним  англійською  спілкувався,  кажуть  в  розмові  легше  навчитися.
В  Польщі,  до  Різдва    наряджали  ялинки,  а  їх  сім’я  готувалася  до  від’їзду.  Вона  дивилася  на    валізи,  на  рідні  стіни  будинку,  по  щоках  котилися  сльози.  Так,  погодилася  на  переїзд,  але  під  серцем  щеміло,  свій  дім,  є  свій,  а  чужина,  є  чужина.  Вона  згадувала  слова  бабусі  -”Ти  не  тримай  біля  себе  Марійку.”.  Але  ж  я  не  тримала  та    доля  знову  зводить  нас  докупи.  Та  й  іще    одне  ніби  підштовхувало  поїхати,  як  можна  швидше.  Вже  занадто  багато    пліток  приносив  чоловік,  що  росія  може  почати    війну.  Важкі  думки  про  майбуття.  Їй    ніяк  не  вдавалося  зрозуміти  чоловіка,  його  ніби  підмінили,  щодня  в  чудовому  настрої,    веселий,  жартівливий  й  дуже  уважний.
                                                                                                     5
 Автобуси  один  за  одним  покидали  кордон.
Максим  дуже    тихо  розмовляв  по  телефону,  вона  не  знала,  хто  дзвонив  та  все  ж    почула    чоловічий  голос.  Сину  ця  розмова  не  завада,  він  солодко  спав  у  нього  на  руках.  А  вона    всю  дорогу  уважно    дивилася  у  вікно.    Хвилювалася,  їй  часом  хотілося  заплакати,    в  горлі  тиснуло,  але  думка  про  зустріч  з  донькою  придавала  сил,  зігріває  душу.  І  занепокоєння  поступово  відступало.
   На  них  вже  чекала  автівка.  Максим  трохи  знервовано  привітався  з  водієм,
-  Ти  знаєш  куди  везти,  то  ж  поїхали!
Той  йому  щось  сказав  іноземною  мовою  й  косо  зиркнув  на  Поліну.
Чоловік    поклав  руку    на  його  плече,  сказав  трохи  обурено,
-  Твоя  справа  виконувати!  
 Поліна  міцно  тримала  сина  за  руку,  але  він  весь  час  хотів  звільнитися,  озирався  на  всі    сторони.
-  Мамо,  мені  вже  це  все  так  набридло!  І  я  їсти  хочу!
-  Ну,  що  ти  мій  соколе,  синку!  Сідай  в  автівку!  За  пів  години  ми  будемо  на  місці,  -    поспішив  сказати  Максим,  сідаючи  на  переднє  сидіння.
Поліна  бачила  незадоволеність  чоловіка,  але  в  чому  справа  запитати  не  насмілилася.  Звичайно,  клопіт  переїзду,    дорога,  виснажує    нервову  систему,  то  ж  треба  набратися  терпіння.  Вона  тільки  інколи  звертала  увагу  на  будинки,  весь  час  думками    про    зустріч  з  донькою.  Дивно,  а  чому  вона  нас  не  зустріла?  В  її    голові  думки,  як  морські  хвилі,  то  напливали,  то  відпливали  і    поступово  десь  загубилися.
Автівка  під’їхала  до  двоповерхового  будинку.  Максим  запитав,
-  Поліно,  думаю  дорогу  нормально  перенесла.  При  зустрічі  з  Марією,  прошу  не  накручуй  себе,  не  плач.  Бачиш  все  добре,  то  ж  не  варто  ятрити  душу.  Ви  зараз    в  будинок  підете,  а  я  приїду  через  пару  годин.  Думаю  вам  удвох  буде  про  що  поговорити.
   Їм  назустріч  з  будинку  йшла  жінка,  років  п’ятидесяти,
-  Вітаємо!  Рада  вас  бачити,  я  покоївка  Валерія.  Запрошую,  проходьте!  
 Отакої,    ледь  не  вирвалося  з    уст  Поліни,  в  Марії  покоївка?
Артур    зацікавлено  роздивляється  навкруги,
-  Ого,  а  будинок  два  поверхи  має!  Мамо,  ми  тут  будемо  жити?
-  Потім  синку,  потім.  Пішли,  я  тобі    про  все  потім  розкажу.
Марія    вже  чекала  біля  вхідних  дверей,  поруч  з  нею  дівчинка,  на  вид  майже  такого  віку,  як  її  син.  Поліна  тільки  й  встигла  помітити,  що    в  дівчинки    чорне  волосся,  коли  її  обійняла  Марія,  поцілувала  в  щоку,
-  Мамо…    мамо!  Я  така  рада  тебе  бачити.
 І  тут  же  звернулася  до  покоївки,
-  Валеріє,  заберіть  у  них    одяг  і  проведіть  у  гостьову  кімнату.  
Артур  стояв  біля  них  і  тупо  дивився  на  дівчинку.
Вона  ж    лукаво  зіщулилась  до  нього,  посміхнулася,
-  То  це  твоя  мама?  А  мені  вона  бабуся,  так  моя  мама  казала.
Почувши  ці  слова  Поліна  лень  не  втратила  свідомість.  Її  обличчя  враз  пополотніло,  очі  виражали    недовіру  й  розпач.  Валерія    ж  відразу  забрала  дітей,  повела  в  іншу  кімнату.  За  мить  Марія    посадила  матір  на  крісло,  заспокоїла,  дала  випити  валеріанових  крапель.
На  кілька  хвилин  запала  тиша.  Відчуття  Поліни,  ніби  провалилася  в  глуху  безодню.  Ні  малійшого  шурхіту,  в  грудях  тиснуло,  на  якісь  миті  не  могла  зробити  подихи.
                                                                                                                             6
 То  немовби  в  річці  відкрили  шлюз,  сльози  густо  котяться  по  обличчю.  Марія,  розуміла  матір,  дала  час  заспокоїтися,  пригорнула  до  себе,
-  Мамо,  пробач!  Не  хвилюйся,  в  нас  все  добре.  В  тебе  є  онучка  Джан,  ти  пробач,  що  я  мовчала.  Але  я  навчалася  і  отримала  диплом,  ти  ж  цього  хотіла.
-  Марійко,  це  ж  як  воно  сталося,  скільки  їй  років?    Що  твоїй  доні  батько  Максим?  Чи  я  не  так  зрозуміла?
-  Мамо,  Зараз  приїде  Максим,  пообідаємо,  погодуємо  дітей.  Потім  ними  Максим  займеться,  от  тоді  ми  і  поговоримо.  Я  відповім  на  всі  твої  запитання,  ти  тільки  не  хвилюйся.
   В  доволі  просторій  столовій  кімнаті  за  столом  зібралися  майже  всі.  Після  сервирування  столу  Валерія    розставила  тарілки  з  холодними  закусками.  І  відразу  ж    в  широкому  блюді  принесла  голубці.  По  кімнаті    рознісся  аромат  прянощів.
 Діти  позирали  на  страви,  шепотіли.    Поліна  вкотре  зазирала  на  двері,  адже  Максим  вже  приїхав,  з    хвилини  на  хвилину  мав  приєднатися  до  обіду.
 Нарешті  двері  відчинилися,    швидкою  ходою  в  кімнату  зайшов  Максим.  Трохи  схиливши  голову,  оцінюючи  поглянув  на  всіх,  весело  заговорив,
-  Усім  смачного!  –  поспіх  присів    на  стілець,  між  Поліною    й  Марією,  запитав,
 -  Ну,  як  ви  тут,  все  нормально?
Чомусь  ніхто  не  наважився  відповісти.
Здвигнувши  плечима,    Артур  здивовано    подивився  на    маму,  кліпнув  очима  й  відповів,
-  Нормально,  на  тебе  чекали,  давайте  їсти.  Я  після  соку,  іще  більше  їсти  захотів,  он  голубці  такі  пахучі,  аж  слинка  потекла.
За  столом  ніяких  розмов,  всі  насолоджувалися  стравами.
 Після  обіду,  першою  із-за  столу  встала  Джан,  звернулася  до  Максима,
-  Тату,  ти  мені  нову  ігру  привіз?
Поліна    на  якусь  мить  завмерла,  її  обличчя  почервоніло.  В  горлі  стискає,  в  душі  вирувало  цунамі.  Їй  би  шулікою  стати,  зірватися  з  місця  і  руками,  як  кігтями,  схопити    його  за  волосся,  ніби  за  пір’я.  Чи  так  притиснути,  щоби  й  дух  з  нього  вийшов.  В  грудях  вогонь,  по  жилах  кипіла  кров,  міцно  стиснувши    кулаки,  все  ж    спромоглася  не  зірватися.  Раптово,    її    доволі  грубий  голос    привернув  увагу,
-  Води….  дайте  мені  води!  
Й  майже    відразу  ж  тихіше,
-  Будь  ласка  ….  води.
Максим  відразу  подав  келих  з  водою,  нахилившись,  прошепотів  на  вухо,
-  Я  розумію  тобі  важко.Та  дуже  тебе  прошу  давай  потім,  без  дітей      поговоримо.
За  декілька  хвилин  діти    побігли  в  ігрову  кімнату,    він  поспішив  за  ними.
                                                                                                                               7
   Валерія  прибирає  зі  столу.  Поліна  з  донькою,  в  одній  із  кімнат,  ведуть  розмову.
-  Мамо,  я    в  тебе  хочу  попросити  вибачення,  але  я  покохала  Макса,  як  тільки  він  до  нас  прийшов.  Розумієш,  я  й  досі  його  кохаю,  не  дивлячись,  що  між  нами  різниці    шістнадцять  років,  він  для  мене  все,  розумієш  все.  Ти    не  подумай  він  мене  не  брав  силою,  я  сама,  розумієш  сама  захотіла  близькості.  Коли  я  їхала  на  навчання,  вже  знала,  що  вагітна.  Він  мене  носив  на  руках,  благав  тобі  не  повідомляти,  адже  ти  теж    вже  носила  дитя.  В  його  брата  дві  доньки,  а  знаєш,  яка  в  них  цінність  мати  сина.  От  він  і  вмовив  мене  трохи    відтягнути  час.  Я  народила    дівчинку,  але  він  мене  не  розлюбив.  І  от  я  знову  під  серцем  ношу  дитя,  тепер    у  нас  буде  хлопчик.
-  А  я  тішилася,  думала,  розквітла  моя  доня,  а  ти  вагітна.  
-  Ти  хотіла,  щоб  я  вивчилась,  отримала  диплом,  я  його  маю.  Та  не  думаю,  що  буду  працювати,  тим  паче    зараз.  Розумієш,  він  би  відразу  приїхав  до  мене,  але  ж  твоя  вагітність,  порушила  наші  плани.  Ти  не  хвилюйся,  він  не  покине  Артура.  В  їх  сім’ї  дітей  не  залишають.
   Поліна  слухала  і  не  вірила,  що  це  все  відбувається  з  нею.  Їй  би  хотілося,  щоб  це  було  сном,  але  ж  …
 Марія  торкнулася    її  плеча,
-  Мамо  ти  мене  чуєш?
-  Так  доню,  чую  і  дивуюся.  Чому  я  не  помітила  нічого,  мабуть  теж  була  засліплена  його  піклуванням.  Та  знай,  я  йому  сина  не  віддам.
-  Мамо,  про  що  мова?  В  тебе  його    ніхто    й  не  забиратиме.  А    щодо  фінансування  не  хвилюйся.  В  них  багата  родина  живе  в  Стамбулі.  Вони  один  одному  допомагають,  усі  в  сімейному  бізнесі.  Там  такі  статки,    всім    довіку  вистачить.
-  Звичайно  багатство  то  добре  та  чи  будеш  щаслива?  
-  Мамо,  в  нас  плани    переїхати  жити  в  Стамбул,  я  там  вже  два  рази  була.  А  цей  будинок  залишимо  Артуру.    Якщо  захочеш  жити  тут,  то  це  на  краще,  будемо  частіше  бачитися.
Поліна  заговорила  крізь  сльози,
-  Частіше  бачитися?  Ти  казала  нас  річка  роз’єднує,  через  скільки  років  обійнялися.  Як  поїдеш,  нас  розділить  море.  Ой,  доню,  послухай,  я  не  можу  зрозуміти,  а  ти  з  ним  у  шлюбі,  чи  як?
-  Заспокойся!  Ми,  як  їхали  в  Стамбул,  тут  взяли  шлюб.  Максим  все  владнав,  щоби  там  не  було    ніяких  запитань.  Нас  зустрічала  вся  родина,  музики,  гучне  застілля,    вітання.    
-  Почекай  ,  а  коли  це  було?
-  Я  місяць  провчилася  і  ми  поїхали.  Макс  настояв,  щоб  поки  не  було  видно  вагітності.
-  Ой,  доню-доню  і  ти  мовчала!    Ой,  я  нікому  не  потрібна,  нікому.
-  Так,  давай  заспокойся,  в  тебе  є  син,  це  твоя  надія.  Надія  на  краще,  мамо.  А  в  сина  є  батько.  Знай    ми  тебе  одну  надовго  не  залишимо.  Ось  Новий  рік,  відсвяткуємо  разом,  а  там  і  весна  не  за  горами.  Але  народжувати,  я  поїду  в  Стамбул.  Покійний  дід  Максима  в  спадок  залишив  добротний,  великий    будинок.Тож  житло  матимемо  і  люди  там  добрі,  дружні,  думаю  все  буде  добре!
-  Ой,  люди  різні  є  і  в  нас,  і  скрізь.  То  добре,  що  Максим  має  заощадження.  Ти  сама    в  житті  шлях  обираєш.
-  Так  мамо,  сама.  А  ти  сама  вирішуєш,  як  тобі  краще.  Чи  тут,  чи  з  нами,  чи  мене  відпустиш?
-  Відпустити?!  Ти  так  говориш,  як  колись  бабуся    мені  казала.  Її  слова  ніби  пророчі.  Не  знаю,  як  вона  знала,  що    мені  прийдеться  робити  вибір.
-  Що  за  слова,  мамо?
-  Слухай  доню,  мені  треба  подумати,  побути  самій.
-  Добре!  Та  я  хочу  сказати,  чула  розмови,  що  з  Росією  назріває  новий  конфлікт.  Думаю,  зараз  краще    тобі    додому  не  повертатися,
принаймні  до  весни,  а  там  сама  вирішиш.  Знаю,  тебе  Максим    буде  просити    щоб  не  їхала.  Він  теж  хоче  приймати  участь  у  вихованні  сина.
-  Дитино!  Ти  чуєш,  що  говориш?  Ви  ж  думаєте  жити  в  Стамбулі.
-  Так  мамо,  але  їх  фірма  і  тут,  і  в  Стамбулі,  і  в  Україні.Тож  хочеш,  чи  не  хочеш  та  він  буде  бачитись  із  сином.
-  Добре  доню!Залиш  мене  одну,  це  все  важко  сприйняти,  треба  добре  подумати,  як  мені  бути  далі.  
                                                                                                         8
 Тільки  Марія  вийшла  з  кімнати,  біля  дверей  на  неї  чекав  Максим,
-  Поліно….  пробач!  Ти  гарна,  мудра,  добра  жінка.  Але  Марія  мені  засліпила  очі.
   Розмова  тривала  майже  годину.    Він  вийшов  від  неї  розчервонілий,  збуджений.  Вона  з  душевним  болем  згадувала  деякі  моменти    спільного  життя,  але  без  крику  і  нарікань.  Розуміла,  це  збуваються  слова  бабусі,  то  ж  має  їх  обох  відпустити.  Роїлися  думки,  що  ж  я  за  мати?  Яка  ж  мати  стане    руйнувати  життя  доньки?  Відпустити,  нехай  і  занадто  боляче    сприйняти  цю  зраду.  Але  вона  ж  має  бути  сильнішою,  бо  вона  мати.  А  кожна  мати  хоче  бачити  доньку  щасливою.Тільки  так  і  не  інакше.  
Доволі  швидко  пролетіли  два  тижні.  Традиційне  святкування  Різдва  позаду.  Тож  вже  потрібно  повертатися  додому,  вкотре  думала  Поліна.  Донька  ж  наполягала,  щоб  іще  побули,  хоча  би  до  восьмого  березня.  Просила  звернути  увагу,  як    один  до  одного  звикли  діти.  Вони  і  справді,  дружно  гралися,  мали  однакові  бажання  чим  зайнятися,  зранку  до  вечора    нерозлийвода.  Вечори  проводили  з  Максимом,  який  обох  навчав  турецької  мови.  Поліна  з  Марією  інколи    ходили  в  кав’ярню,  попити  кави.  Марія    запрошувала  матір,  як  подружку,
-  Пішли  мамо,  на  людей  подивимося  і  себе  покажемо.Не  варто  всі  дні  проводити,  як  у  якійсь  колбі.  Ми  маємо  час  для  відпочинку,  то  ж  ловимо  шанс,  насолоджуємося!
Минув  час….
Звістка  про    війну  Росії  проти    України  схвилювала  весь  світ.  Звичайно  Максимова  фірма  в  Україні    призупинила  свою  діяльність.  Хоча    в  Польщі,  ще  трохи  було  роботи,  але  Максим  і  Поліна  мали  настрій  їхати  до  Стамбула.
-  Я  зараз  там  більш  потрібен,-  повторював  Максим.
Поліна  ж  часто      в  кріслі  біля  телевізора  плакала,  просто  плакала.  Від  подій,  які  були  в  Україні.  Їй  просто  в  голові  не  вкладалося,  як  це  можна  в  двадцять  першому  столітті  почати  війну.  Заради  чого?  Від  хвилювання  думки  розсівалися,  як  цвіт  кульбаби  під  дійством  вітру.  Знайти  рішення,  що  далі  робити,  було  занадто  важко.
Одного  вечора    Марія  присіла  на  диван    біля  матері,
-  Думай,  не  думай  мамо,  а  вихід  один.  Ти  або  з  нами  їдеш,  або  залишаєшся  тут.  Думаю  ти  поступив  мудро,  навіщо  Артурчику    бачити  жахи  війни?  Хоч  і  далеко  від  сходу  й  Києва,  але  ж  сучасні  ракети  долітають  і  на  далекі  відстані.  В  тебе  виходу  немає,  вирішуй,  за  два  дні  ми  виїжджаємо  до  Стамбула.  Моя  порада,залишайся  тут.  Тим  паче  Валерія  буде  з  вами  і  за  гроші  не  хвилюйся.  Максим  пообіцяв  всім  необхідним  буде  забезпечувати,  тут  же  є    бізнес,  то  ж    часто  буде  в  Польщі.
Поліна  обійняла  доньку,  розплакалася  на  її  грудях,  у  захлип,  тремтячим  голосом,
 -  Ти    моє  раннє  сонечко,  мені    занадто  боляче,  важко  тебе  відпускати,  але  я  маю  це  зробити.  Їдьте,  не  хвилюйтеся.  Дякую    вам  за  допомогу.  Максу  дякую  за  сина.  Він  є  продовженням  мого  життя.  Напевно,  за  нас  все    вирішила    доля.  Так  мало  бути  донечко,  так  мало  бути….
 Через  два  дні,    на  авто  приїхав    Максима  дядько  -  Мустафа.  Чоловік,  на  вид  років  п’ятидесяти,  зацікавлено  поглянув  на  Поліну,  звернувся  до  Максима,
-  Ну-  ну!  Гарненька  пані,  гарненька,  цікаво  а  чому  одна?!
А  потім  злегка  з  усмішкою  звернувся  до  неї,
-  Ви  мене  запам’ятайте,  я    тепер  до  вас  буду  частенько  навідуватися.  Маю  підтримувати  племінника,  то  ж  не  цурайтеся,  при  бажанні  можу  з  вами    й  почаювати.  Була  б  дружина  жива,  то  навідувалися  б  удвох,  а  так  я  один,    ви  з  отроком,  думаю    разом  буде  веселіше.
   В  цей  час  Поліна  майже  не  надала  значення  його  словам.  Але  після  прощання  з  донькою  й  онукою  та  коли  дві  автівки,  набираючи  швидкість,    від’їжджали  від  будинку,  витирала  сльози.  Задумалася,  добре,  що  є  Валерія.  Та  й  цей  чоловік  пообіцяв  приїжджати.  Може  й  справді  я  не  буду  захлинатися  в  сльозах  від  розлуки  з  донькою.  Важко  розлучатися,  а  ще  важче  на  чужині,  бо  рідні  стіни,  рідна  земля,  як  оберіг  на  все  життя.
Біль  за  рідною  домівкою,  за  Батьківщиною,  ятрить  серце  й  душу.  Вона  не  знає,  коли  закінчиться  війна,  але  мріє  і  вірить,  обов’язково  дочекається  й  повернеться  додому.
                                                                                                                                                                                                         2022  р                                                                    
                                                                                                                                                                                                                                                                                       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023

Тоненька гілочка

Зникає  ніч,  край  неба  палає,
Веснонька  з  квітами  сил  набралась,
Та  й  соловейко  дзвінко  співає,
Зустріти  ранок,  всіх  зазиває.

Тендітна  гілочка,  ледь  пробилась,
Між  двох,  достатньо  товстих  стовбурів,
А  спляча  брунька  зажурилась,
Вниз  крутизна  й    досить  глибокий  рів.

А  на  верхівці  зелен  листочок,
Тремтить,  розправився,  тепла  треба,
Зійшло  вже  сонечко  на  місточок,
В  садку,  із  вітром  мовлять  дерева.

Сонячний  промінь,  їй  вже  не  сниться,
Догори  пнеться  другий  листочок,
Ледь-  ледь  росою  спромігся  вмиться,
Й  повітря  свіжого    плин  ковточок,
Спіймати  хоче,  щоб  не  загнуться.

 Здаля  вітрець,  мов  гра  сопілочка,
 Яблунька    цвіт,  скидає    до  землі,
Тонка,  замріяна,жде  гілочка,
 Коли  ж  і  я,  зміцнішаю  в  стеблі?

Чи  доля  жити,  бачить  небосхил,
Зачарувати  навколишній  світ,
Чи  можу  я,  теж  мати  скільки  сил,
Щоб  не  паплюжить  красу,  родовід.

                                             17.05.2023  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=984139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2023

Ой, Микольцю (слова до пісні)

                                                       (В  народному  стилі)


Ой  надворі  вечоріє,
Голоси    линуть  лелечі,
Про  кохання  душа  мріє,
Обійма  вітрець  за  плечі.

Лиш  тебе  я    виглядаю,
Мій  Микольцю,  Миколаю,
Підем  разом  до  сараю,
Почуття  пристрасті  маю,
Бо  ж    давно  щиро  кохаю.

Карі  очі  чорні  брови,
Заздрять  хлопці  і  дівчата,
Ми  не  підем  до  діброви,
Притомились  ноженята.

Лиш  тебе  я    виглядаю,
Мій  Микольцю,  Миколаю,
Підем  разом  до  сараю,
Почуття  пристрасті  маю,
Бо  ж    давно  щиро    кохаю.

До  сараю    недалечко,.
Аж  дурманить,  пахне  сіно,.
Від  спокус  тремтить  сердечко,
Важко  ждать,  то  ж  іди  сміло.

Лиш  тебе  я    виглядаю,
Мій  Микольцю,  Миколаю,
Підем  разом  до  сараю,
Почуття  пристрасті  маю,
Бо  ж  давно  щиро  кохаю.

Хоч  підфарбовані  брови,
Все  ж  не  йдем  на  вечорниці,
Снить,  за  стійлечком  корова,
Молоко….  пахне    з  дійниці.

Лиш  тебе  я    виглядаю,
Мій  Микольцю,  Миколаю,
Підем  разом  до  сараю,
Почуття  пристрасті  маю,
Бо  ж  давно  щиро  кохаю.

Ой,    думки  мої    бентежні,
Вже  збулись,  прийшов  мій  милий,
Ми  забудем  дні  тривожні,
Будеш  ти,  козак,  щасливий.

Лиш  тебе  я    виглядаю,
Мій  Микольцю,  Миколаю,
Хутко  разом  до  сараю,
Почуття  пристрасті  маю,
Бо  ж  давно  щиро  кохаю.

Та  пора  уже  й  до  діла,
Молочком  парним  із  чашки,
Пригощаю,  аж  зомліла,
Ми  в  полоні  чарів  казки.

Лиш  тебе  давно  кохаю,
Поцілунки,  смак  любові,
Мій  жаданий,  Миколаю,
Шануй  очі  волошкові,
Пристрасть  зве,  у  храм  до  раю!

                   22.05.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983978
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.05.2023

Чи ти байдужий…

Чи  ти  байдужий  до  весни?
Мабуть  що  ні,  як  й  до  війни,
Серце  страждання  й  біль  сприйме?
Чи    вмить  від  жаху  застигне?

Неначе  змова  із  душею,
Мов  птах  злетиш,  над  землею,
Де  жі  квіти  ті,  первоцвіти?
Мало  дитя  їм  радіти.

Там  скрізь    руїни  та  ями,
Стоять  гаубиці  гаєм,
Не  чути  спів  про  весноньку,
Бо  хоронить  сина,  доньку,
Селише,  мати,  громада,
Знову  здаля    канонада.

Війна  кривава,    без  жалю,
Я  вкотре  Боженьку  молю,
Спаси,  помилуй  країну!
Врятуй  героя,  дитину!
 Дай  Боже  миру    і  добра!
Орків    прогнать,  давно  пора!

20.05.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983790
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.05.2023

У надвечір'я

Хочу  від  смутку,  відірватись  на  мить,
В  келих  наллю  виноградного  вина,
Ледь  пригублю,  враз  під  серцем  защемить,
Скільки  смертей,  болі  завдала  війна!

У  надвечір’я  торкнусь  тоненьких  струн,
З  гітари  чую  -    звуки  чарівливі,
Мої  думки,  як  світла  зоряна  юнь,
В  веснянім  вирії,  дні  були  щасливі.

А  часом  час,  неначе    море  в  штилі,
То  блиск  поверхні  в  лазуровім  цвіті,
Тож  несли  ніжність  й  тепло    тихі  хвилі,
А  бризки  крапель,  ніби  квіти  в  суцвітті.

Вмить  сповила    швидка  мажорна  радість,
Виклик  емоцій,  серденько  тріпоче,
Сповна  сп’янила,  весняна  реальність,
Моя  ж  душа  уже  співати  хоче.

У  надвечір’я  торкнусь  тоненьких  струн,  
Літа  -  літа,  чому  швидко    минають?
Чомусь  я  вкотре,  весну  згадаю  й    юнь,
Вони  мене  писати  надихають.
.
Нехай  гітара,  майже  щодня  звучить,
На  якийсь  час,  щасливу  мить  продовжить...

                                                                     05.05.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983695
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2023

Якби була беззуба (вірш. розп. з гумор. )

На  душі  так  гірко  жінці,
Все  ж  всміхнулась  чоловіку,
-Чи  б  кохав  мене  довіку,
Якби  я  була  беззуба?

Вмить  поглянув  і  лукаво,
-Чи  жартуєш  моя  люба!
Нахилився  й  так  ласкаво,
-Ти  про  що?  Отого  зуба?

Що    я  вибив,  напідпитку,
Чого  й  нащо    зачіпати,
Ну  й    пропив,  другові    свитку!
Було  б  краще    помовчати!

-Я  журюся,  чи  довіку,
Ти  мене  будеш    любити,
Чи  до  старості  на  втіху?
-Знов  гризеш,    то,  як  прожити?
Краще  йду,  десь  знайду  дівку!

-Ба,  про  шльондрочку  жартуєш!
Яку  дівку,  їй  ти  нащо?
Тож  щоденно    бешкетує,
І  до  сексу,  геть  ледащо!

Чоловік  вилупив  очі,
Жаль,  не  зміг  все    пригадати,
Рідні  пестощі  жіночі,
Рішив  ліпше  промовчати.
А  вона  ж,  як  ота  квочка!

-Що  мовчиш,  от  же  зараза,
Лиш  три  зуба,  в  роті  маю,
Так  набридла  твоя  зрада,
Я  за  що,    щодня  страждаю?
Тебе  біса,    запитала,
Яке  ставлення  до  мене?
Що  ти  зраджуєш    я  знала,
Може  здуру  та  прощала,
То  чому  тебе  не  клясти?

Стала    ніби  та  тростина,
Я  ж    не  маю,  вже  чим  їсти,
Співчуття.  Де?  От  скотина!
Може  досить  випивати?
Чи  за  розум  ти    візьмешся,
Тож  надіялась    вставляти,
Ич    лукавий,  ще  й  сміється.

Задню  дав,  то  що  ж  сказати!
Вже  пом’явся,  глянув  хитро,
От,  як  вижене  із  хати.
Вмить  промовив  надто  хрипло,
-Хоч  й  беззуба,  тебе  люблю,
Кому  я,  потрібен    такий,
Башку  вибач,  дурну  мою,
Прожили,  ми  час  нелегкий,
Мені  краща,  за  коханку!
Давай  будем,як  спочатку,
Бо  ж  тебе,  я  й  досі  люблю.

                                               17.05.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983626
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2023

Росинки… краплинки…

З  листка  на  долоню  спіймала  росинку,
Ледь  -  ледь  погойдалась,  ну  менш  ніж  хвилинку,
 То    ніби  перлинка  –  дарунок  природи,
Вона  не  ховає  чарівної  вроди.

В  ній  колір  веселки    і  сонячне  світло,
Зігрій  на  долоні  -  всміхнися  привітно,
Ти  радість  відчуєш  -  душі  насолода,
Перлинка  на  щастя  -  землі  нагорода!  

По  травах    ясніють  сріблясті  краплинки,
Під    вітром  холодним  ,  тремтять  намистинки,
Лежать,  то  рядочком,  то  в  купі    дрімають,
Вони,  як  і  я  -  тепла  й  сонця  чекають.

                                                     14.05.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983491
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2023

Бузку цвітіння

Ковтає  вечір  останні  відкриття,
Бузку  пелюстка,  у  мріях  відпочити,
Сонячний  промінь    лискав  до  забуття,
Не  даючИ,  нагоди    й  перепочити.

Юне  цвітіння  -  нині  у  вирії  життя,
За  день  сприймаючи  теплоту  і  ніжність,
У  кожній  квітці  гучне  серцебиття,
Вечірній  подих  сприймати,  його  свіжість.

Хмарно  по  обрію,    рожеві  смужки,
Ніби  провісники  -  ждать  вітру  і  дощу,
Ніч  принесе,  квітам  жадані  бризки,
Всім,  пелюсточкам  покупатись    досхочу.

Жвавий  світанок,  зачарує  нічку,
Все  піднебесся    в  веселкових    загравах,
А  то  раптово,  золотаву  стрічку
До  зорин  кине  -    як  блискавичний  спалах.

Стрічають  ранок  пелюсточки  в  росах,
Майже  на  кожній  по  декілька  краплинок,
Вже  відпочивши,  до  сонечка  просить,
Мене  зігрій,  візьми  кілька  намистинок.

Бузок,  цвітіння,  пахощі  медові,
До  себе  манять,  справних  бджіл    -  трудівничок,
Веселий,  дружній    гул  -      прояв  любові,
До  днів  весняних,  щоб  квітнув  гай,  садочок.

Бузковий  цвіт,  серцям  несе  любов  й  весну!

                                                                                     16.05.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2023

Весна… посуха

 Ранкове  небо  в  темно  -  сірих  хмарах,
 Земля    дріма  в    дорогоцінних  чарах.
 Ті  роси  –  перли    ніч  подарувала,
Її    печаль,    посуху  відчувала.

 Що  ж  ти  весна,  може  заплач,  хоч  на  мить,
На  душі  млосно,    під  серденьком  щемить.
Ти    ж  відбуяла  в  барвистих  пелюстках,
Мо»  загубилась  у  світлих    мріях  й  снах?

 Чи  захмеліла  від  пахощів  садів?
Чи  вчарував,    дужий  солов’їний  спів?
 Ну  не  лінуйся,  клич  вітер  до  хмарин,
Хай  політа  між  кучерявих  чуприн.
Щоби  вологість  припала  до  землі,
 Дрібним  дощем,  буде  потіха  й  мені.

 Проснулось  сонце,  картина  яскрава,
Чудовий  ранок.  Сонячна  заграва,
Скрізь  розплескалась,  зникають  роси,
 Я  ж  сподіваюся,  на  вмілість  принцеси.
Покличе  вітер  і  жадані  грози,
Принудять  хмари,  повідкривать  шлюзи,
Й  весна  босоніж  пробіжить  по  травах
Вже  наяву,  не  так,  як  колись  у  снах.

                                                                                                         15.05.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983282
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2023

Вітер і дощ

Гуляв  вітер  серед  поля,
Що  то  радість,  коли  воля,  
Я  лечу  !  Стрімко  літаю!
Насолоду  відчуваю!

 Обійняв  вже  щось  й  відпущу,
 Є  бажання,  то  засвищу,
Адже  маю  багато  сил,
Із  травинок  злітає  пил.

Я  крутий,  -    співав  вітрисько,
То  так  вИсоко,  то  низько,
Враз  зненацька  вперіщив  дощ,
           Щось  розхваставсь,  вже  й  серед  площ!

Пригальмуй,  збав  обороти,
Думки  хибні    й    перельоти,
Применш  врешті,  всі  «щедроти»  !

Молодим  завжди  дорога,
Щоб  була  доволі  довга,
 Я  пораду  хочу  дати,
Навчись  силу  зберігати
Щоб  й  при  старості  літати!
*

Цвіт  яблунь  й  вітер

Вітерець  віє  в  круговерті,
Яблунь  цвіт  -  пелюсточки  вперті,
Шурхіт  чути    -Держись  міцніше,
Поспішіть,  під  сонцем  тепліше.

Зняв  росинки,  ото  примхливий,
Глянь  який,  але  ж  цвіт  красивий,
Символ  ніжності,  тут    духмяність,
Особлива,  є  ідеальність.

Знаки  світлих  мрій  і  доброти,
Досягти  шлях  своєї  мети,  
До  висот  кращого  світу,
Від  життя  отримать  втіху!

     09.05.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023

Горобчик і мурашка ( дит)

Он  петрушка  -      на  городі,
Зеленіє  рясно,
Поскачу  пока  я  в  змозі,
Це  ж  весна,  прекрасно!

Де  комашка  заховалась,
Враз  знайду,  так  скоро,
Під  листочком!  Бач,  зазналась,
Йди  сюди,  потворо!

Там  сидіти,  нема    чого,
Сік  з    рослин    смоктати,
 Не  торкайся    пахучого!
Як  тебе  дістати?

Горобця  почув  вітерець,
Під    листочки  –  Дмух-ух!
Він  поводивсь,  як  стрибунець,
Та  за  мить,  трішки  вщух.

Тож  насмілився  горобчик,
На  льоту  спіймати,
Справді  втіха!  Тремтів  хвостик,
Треба  вдачу  мати!

Цвінь-  цвінь-  цвінь,  -  звучало  жваво,
Понеслось    по  ріллі,
З’їв  мурашку  й  «Цвінь,  -  ласкаво,
Як    же  добре  мені!

                                   03.05.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=983165
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2023

Все ж вірю я…

Минають  дні  -    мрій  і  сподівань,
Чи  відлітають  ввись  до  небес,
І  чи  бажанням  буває  грань,
Щоб  швидко  з  вітром,  розвіявсь  стрес.

Жахи  війни,  щодня  не  до  сну,
Машин  сирени  -    крадуть  спокій,
Все  ж  вірю  я,  в  сонячну  весну,
Хоча  і  йдуть  бої  жорстокі.

Чи  можна  звикнуть  до  тривоги?
І  до  небес,  що  часто  плачуть?
Там  не  знайдуть  мрії  дороги,
Від  злив  холодних  затріпочуть.

Й  не  досягнувши  своїх  цілей,
 Вже  біль  проймає,  безнадія,
Тобі  здалось  ,  між  заметілей,
Лише  за  мить  анестезія.

Жива  душа,  витримає  все,
Війну,  розлуку,  дощ  мінливий,
Для  мене  милий  понад  усе,
Щоб  повернувся,  був  щасливий.

Тож  не  втрачаймо,  любий  віри!
Ми  на  порозі  перемоги!
Здолаймо  диких,  злющих  звірів!
Сонячний  дощ  змиє  пожоги!
Все  ж  вірю  я…  в  сонячну  весну!

                                         27.  04.  2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2023

Холод, вітер, надвечір’я…

Холод,  вітер,  надвечір'я,
По  дорозі  ніби    пір’я,
То  омана  та  то  ж  садки́,
Поскидали  всі  пелюстки́.

Усум’ятті    вальсували,
Задарма,  тепла  чекали,
Нема  втіхи  в  дні  весняні,
Зникли  пахощі  духмяні.

 День  при  дні  сонце  в  дрімоті,
Білий  цвіт    не  в  позолоті,
Жартував  холод  із  ними,
Намагавсь  взяти  в  обійми.

Вітер  з  хмарами  здружився,
Хлюпав  дощ,  не  забарився,
Мов  війна  в  середновіччя,
Їх  з’єднало  протиріччя,
У  двобої  хто  сильніший,
Цьому  цвіту  хто  миліший?

Тихий  шурхіт  у  відлуння,
ПелюстОк,  як  умовляння,
Не  страши,  забери  болі,
Дай  спочити  нам  на  волі.

У  сльозах  обіч  дороги,
Загубилися  тривоги,
Ніч  підкралась,  сон  міцніше
Вже    й    пелю́сточкам  тепліше.

             07.05.2023.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023

Ти безприданниця ( вірш. розп. )

Це    так  важливо….
Весна  і  ти    поруч  зі  мною,
Коли  натішусь    я  тобою?
Та  дійти  згоди    на  півслові,
Коли  ж  поп’єм  нектар  любові?
Блакить  очей,    в  яких  пірнаю,
Адже  тебе,    давно  кохаю,
Ми  у  весняних,  пахких  хвилях,
Злетіть  спроможні,  як    на  крилах,
Рушник  весільний,  час  розстелить,
Та  чомусь  нам,    ненька  невелить.

   Спішу  до  тебе…
 Весна,  побачення,  ти  поруч,
І  місяць  зирить,  ніби  обруч,
А  ми  під  ним,  як  ангелята,
Вже  готуватися  б  до  свята,
Обручки  будуть  до  вподоби,
Нарешті    вдвох  йдемо  до  згоди?
Вродлива,  мила  і  тендітна,
І  наче  усмішка  привітна,
Та  враз  мінливість  на  обличчі,
Слова  докори,-  Не  на  часі,
Нам  на  побачення  ходити.

Кажуть,  ще  треба,  вчитись  жити,
Слова  свекрухи,  -  Вмій  любити,
Щоб  я  навчилась,  все  цінити,
Не  в  квітах  щастя  й  поцілунках,
Чи  в  дешевеньких  подарунках,
Треба  квартиру  і  машину,
Тоді  отримати  мужчину,
Знаю,  а  ти  ж  безприданниця,
До  всього  іще  й    некчемниця,
За  сина  треба  злата  дати,
Не  стану    я,  ваш  шлюб  вітати.

Болить  душа…
Та  знаєш  любий,  всі  повчання,
Мені  набридли  й  сподівання,
Два  роки  в  ліжку  до  світання,
Частенько  мліли  від  кохання.
А,  що  ж  тепер?  Нащо  страждання?
Та  чи  зачислить  у  родину?
Чи  марно  мрію  про  дитину?
Можливо    знов,  думка    зарано?
Тож  скажи  чесно  наостанок.
Життя  по  різному    приймаймо,
Не  штамп  у  паспорті  єднає,
А  почуття,  що  варті  щастя!

В  його  очах…
Мов  блискавиця  й  раптовий    грім,
Як  спиці  в  серце,  слова,  -  Це  ж  гріх,
Не  прислухатись  порад  неньки!

Ні  не  змовчу…
-  А  чого  ждать?  Мо»  з  неба  зірок?
Я  зрозуміла,  цей  вибір,  крок,
Ти    не  зумієш,    сам  зробити,
Та  я  спроможна  розлюбити,
Хоча    розбив  сердечні  мрії,
Пробач,  тебе  не  розумію!
Місячне  сяйво  по  стежині,
Під  серцем  щем,  ніби  в  крижині,
Куди  втекти?  Зірки  звали  вдаль,
Так  ятрить  душу  -    зрада,  печаль.

                                         2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2023

Чому не ходить горобець ( дит. вірш. розп. )

                             (Від  чоловіка)

Як  малим  був,  я  пас  овець,.
Завжди  за  всім  спостерігав,
Чому  не  ходить  горобець?
Себе    раптово    запитав.

Ця  пташка  надто  спритненька,
 І  весь  час  скаче  -    скік,  скік  –скік,
Хоча  напрочуд    й    маленька,
Напевно  щоб,  не  спіймав  кіт?

На  траву  ліг    і  слідкую,
Пташка  скік-скік,  хитається,
Ото  собі,  сам  міркую,
Мабуть  мені    ввижається.

 Я  подививсь      на  дорогу,
То  ніжки  бач,  коротенькі,
От  вж  й  втрачав  рівновагу!
Ой,  ви  ж  нещасні,  маленькі!

От  ніжки  трішки  б  та  й  довші,
Тоді  вагу  б  іншу  мали,
Й    більші  на  зріст,    й  крильця  ширші,
То  не  лише  б  всі  скакали.

А  спромоглись  крокувати,
Собі  той    харч,  ще  й  смачніший,
Легше  було  добувати,
Усім  світ  здався  б  миліший.

Враз  поглядів  на  хмарину,
Думка  ятрить,  зупинився,
Пригощу  хлібом  пташину,
 Це  від  сніданку  лишився.

У  небі  хмара  -  примара,
Боюсь    промокнем  до  нитки,
 Та  й  непокоїть    отара,
Швидко  забрав  всі  пожитки.

Поспіхом  йшли  на  дорогу.
Весела  зграя  горобців,
Їх  цей  політ  на  підмогу,
А  горобцю,  що  хлібчик  їв.

Певен,  згадати    приємно,
Відчував,    став  -  розумніший,
Проводив    час  недаремно,
Тож  став  цей  світ  веселіший.

                     06.05.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2023

Мамо, тебе згадаю

Моя    люба  мамо,  тебе  знов    згадаю,
 Тож  думки  шаленні,    мене  звуть  до  раю,
Де  в  платтях  весільних  чаруючі,  пишні,
Уздовж  меж  рядочком  підростали  вишні.

Із  цвітінням  буйним  і  я  підростала,
У    ті  дні,  неспокійні,  з  болем    згадала,
Вітер  б’є  по  скроням,  легкий  трепіт  гілки,
Наче  бачу  все  це,  ніжний  дотик  бджілки.

Нині  сум,  тривога,  плаче  світ  й  цвіт  ніжний,
По  дорозі    стелить  килим  білосніжний,
Та  раптово  попіл  припада  повсюди,
Призиває  душа  -  зупиніться  люди!

Чи  недолюди,  чому  принесли  біду?  
Ви  навіщо    прокляті  почали  війну?
Розбомбили  хату,  пелюсточки    -  сльози,
Рвані  вітром,  утриматися  не  в  змозі.

Люба  мамо,  так  крає  серденько  спомин,
Мої  мрій,  надії,  не  ласка  промінь,
Не  знайду  стежини  до  рідної  хати,
Ти  мене,рідна,  не  вийдеш  зустрічати.

Яснить  небо,  уже  давненько  світає,
Молода  пташечка  сонце  прославляє,
Під  спів  мрію  -    нехай    всюди  мир  і    любов,
Щоб    героїв  -    воїнів    не  лилась  кров!

Ворогів  видворим,  з  нашої  землі,
Звідусіль    почуть,  співатимуть  солов’ї,
Прийде  час,  вірю,  нас  почує  Всевишній,
Як  й  раніше,  повсюди  зацвітуть  вишні!

Моя    мамо,  частенько  тебе  згадаю,
Хоч    давно    ми  в  розлуці  та    відчуваю,
Перемоги    діждусь,  віднайду  стежину,
Пригорнусь  до  вишні,  зустріну  родину.

                                                 05.05.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982242
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.05.2023

В день золотого весілля

 Ой,  не  плач  голубко,  не  плач  сизокрила,
Ти  вже  й  наліталась,    притомились  крила.
Золоте  весілля,  його  б  святкували,
Коли  б    у  країні  та  війни  не  знали.

Зібрати  б  родину,  трьох  доньок  у  парі,
Якби  ж  не  напали  ті  сусідські  тварі,
Якби  не  бомбили  мирні  міста  й  села,
Тоді  би  й  заграла  музика  весела.

І  сім  онучаток  за  столом    всміхались.
Та  й  двом  правнучатам  усі  повтішались.
І  ми  з  дідом  ніби  в  щасливому  краї,
Де  небесна  просинь,  сонце  у  розмаї.

Де  шпачок    виводить    пісню  про  кохання,
Допоміг  забути  про  біди  й  страждання.
Та  не  так  судилось,  лунають  тривоги,
Шлях  до  перемоги,ой  занадто  довгий!

Мужні  сини  й    доні  боронять  країну,
То  козацька  вдача  -  люблять  Україну!
Бо  ж,  як  рідна  ненька,  треба  захищати,
Щоб  життю    раділи    і  батько,    і  мати.

Погляну  до  неба,    серце    калатає,
За  людей,  героїв,    душенька  страждає,
Здаля  знову    чую    крики  журавлині
Враз    сердиті  хмари    -  ллють  сльози  полинні,
Тож  не  до  весілля,  не  до  гульок  нині.

А,  як  доживемо,  ми  до  перемоги,
В  купі  зберемося,  повтішаймось  вдачі!
Ось    тоді  я  й    справді,  від  щастя  заплачу.

                                               04.05.2023р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2023

Втішавсь горобчик (дит)

Сонячне  сяйво,  з  ранком  лилось  до  землі,
Тішивсь  горобчик,-    Чари,  так  добре  мені,
На  підвіконні,  уміло  миє  крильця,
 Всім  зрозуміло,  треба  ж  гарненько  вмиться.

 Щоб  день  зустріти,  он  миле  сонце  встало,
Краса  довкола,  проміння  застрибало,
 Точно,  як  я!  Й  до  всіх  доволі  привітне,
Мабуть  любується,  в  саду  нарцис  квітне.

Уже  й  вербичка  пушком  причепурилась,
Весна  усміхнена,  ледь  позолотила,
Злегка  іскриться  й  срібна  роса  по  полю,
Ну,  от  і  я  -  уже  вмився,  тож  дозволю.

Сказати  вам,  дітлашки  -  Доброго  ранку!  
Ген  –  ген    долина,  вбралась  у  вишиванку,
Вже  мати  -  й  -мачуха  манить  кольорами,
Весни    подарки,  утішмося  й  ми    з  вами.

Скік-  скік  горобчик,-  Цвінь-цвінь,  -  звучить  довкола,
Вже  поряд  друзі,  юрбою  роблять  кола,
 До  річки  й  лугу  скликають  політати,
Щоб  новий  день    веселіше  зустрічати!

Тож  не  баріться,  дітки  гайда  з  хати,
Давайте  разом  весноньку  вітати!

                                                           23.04.2023р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=982049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2023

Тьмяні зорі… ніч лукава

Тьмяні  зорі…    нічка  лукава,
Казав  прийдеш,  щоби  чекала.
Обіцяв,  ти  одну  дістати,
 Була  мрія,  зможеш  кохати.

Пахкотить,  вже  чай  біля  вази,
Пам’ятаю,  всі  твої  фрази.
Приніс  квіти,  у  подарунок,
Був  солодким    наш  поцілунок.

Тож  наслухалась    обіцянок,
Не  сп’янив    мене    і  рум’янок.
Довго  ждала  та  все  ж  розквітла,
Загубився,  десь  присмак  літа.

Не  ясняться  зоряні  шати,
 Ти  не  знайдеш  стежки  до  хати.
Жаль,  лукавість,  твоя  через  край,
Тож    не  скажу,  прийди,  покохай.

Нехай  нічка  викрада  зорі,
Й    забере  думки  ці,  суворі.  
Різні  долі,  що  нам  дав  Господь!
Я  забути  зможу  -  не  приходь!

                                     30.04.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981830
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.05.2023

З весною в насолоді

Вітерцю  спів…  з  весною  в  насолоді,  
Привіт  ранковий,  став  щоденно  в  моді,
Мов  ніжний  дотик,  до  тонких  струн  скрипки,
По    квітах  роси  -  срібні  намистинки.

Яскраве  сонце,  звеселивсь  промінчик,
Враз  перелискує    пелюстки  квітів,
Доволі  жвавий,  золотий  пломінчик,
Поміж  усіх  природних  лабіринтів.

Вітерцю  спів…  заслухалась  вербичка,
Заклик  помріяти  про  ніжність,  весну,
Поміж  бруньок  яснить  свята  водичка,
В  собі  ховає:    дива,  земну  красу.

Краплі  водиці  в  веселковім  танго,
То  відблиск  зелені,  то  враз  блакиті,
На  мить  раптово,  жовтий  колір  манго,
З  кольором  злата  райдужно  сповиті.

Вітерцю  спів,  навіяв  прохолоду,
Замовкав  птах,  у  сповитому  гнізді,
В  сум’ятті  знову,  думка  про  погоду,
Взиває  вітер  -  хай  стануть  теплі  дні…

                                                       09.04.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2023

Моя душа

Моя  душа  у  єднанні  з  кредом,
Принесе  радість  нинішня  весна,
Краса  квітуча  запахла  медом,
І  всім  дарує…  надію  сповна.

 Покине  ворон  небо  блакитне,
Враз  розіллється    довкола  світло,
І  Україна  швидко  розквітне,
Як  і  земля  під  барвистим  цвітом.

Моя  душа-  зранена  пташина,
 Знаю  світ  зміниться.  Й  мій  рідний  край,
З  війни  зустріне  доню  і  сина,
         Радо  спечуть  весільний  каравай.

         Все,  як  колись,  тільки  справ  багато,
Для  відбудови  нам  потрібен  час,
Але  ж  якщо,  в  душі  віру  мати,
Ніякий  ворог  не  здолає  нас!

                               05.03.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2023

Ми зустрілись восени

Ми  удвох  зустрілись  восени,
Вже  скидали  листя  ясени,
Надвечір’я  сонечко  вкрало,
Та  твоє  серце  покохало.

Напувала  вдачею  земля,
Відчувала  мріяв  про  життя,
Не  розлилось  сяйво  в  небесах,
Ти  повинен  бачить  по  очах.

Несміливий  погляд  безнадій,
Хоч  ти  поряд,  між  нас  суховій,
Не  розквітнуть  квіти  й  поготів,
Якби  ти  цього  й  надто  хотів.

                                                 23.04.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=981013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2023

Природа, як звук сердець

Чиєсь  життя,  як  квіточки  в  садочку,
 Нарцис,  тюльпан  -  краса  вражає  очі,
Роса  і  блиск    виграє  на  листочку,
Примули  цвіт,  як  очі,  ці  жіночі.

Як  пелюстОчки  до  пелюстОк  -    ніжність,
Втримать  тепло  -    щедроти  поцілунку,
Природи  вмілість,  як  сумісна  святість,
Будь  завжди  разом,  всміхатись  світанку.

Так,  є  подібність  природи    і  людства,
Все  дане    Богом    для    краси    й    почуттів,
Тут,  ще  й  погода  принесе  чаклунство,
Задля  любові,  продовження  життів.

Поглянь  на  сад,  на  клумбу  рано-  рано,
Серце  заб’ється  гучно,  урочисто,
Як  до  смаку,  усе  довкола    вбрано,
Весна  плете  чаруюче  намисто,
Природа  завжди  в  ритмі,  як  звук  сердець  .

                                                           22.04.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.04.2023

Життя не без пригод (вірш. розп. )

Ой  надворі,  схоже  на  осінь,
У    пелюшці    дрімає  просинь,
Серце  спокою,  вже  немає,
Тож  кого,  не  знати,  кохає.
.
Це  ж  любила  вчора  Давида,
 Як  у  ліжку,  то  вже  Свирида,
Хто  із  них,  кращий,  як  узнати?
І  за  що…  обох  цінувати?

Нічка  вкрала  -  мій  сон  і  спокій,
Тож  обоє,  ще  й  кароокі,
І  гарненькі,    червонощокі,
Тож  душа,    то  неначе  в  шоці.

Усміхаються,    я    палаю,
Кого  вибрати,  все  ж  не  знаю.
Нині  свято,  в  нас    вечорниці,
Прийдуть  подруги  і  вдовиці.

Де    в  селі,  іще  погуляти?
Щоби  тіло  та  й  розім’яти?!
Вздовж  паркану,  он  іде    Свирид,
Біля  хвіртки,  вже  стоїть  Давид,
Як  два  півні    -  руки  у  боки,
Вже  червоні  вуха  і  щоки.

Хай  їй  грець  так  званій  вечірці,
Враз    зчепилися,  бачу  в  сварці!
У  очах,  аж  блиски  від  злості,
Чи  й  вгамую,  я  оці  гості?

Чую  здалеку  Василину,
Йде  під  руку,  веде  Килину,.
 За  мить,  подруги  привітались,
-Що,  сміливості  вже  набрались?
Василина    -  голосно  мовить,
А    Килина,  морга,  так  вабить,.
Від  вікна,  я  не  відірвуся,
Підождіть!  Зараз    розберуся!
Як  ви  всі,  зайдете    у  хату,
То  влаштую  »гарненьке»  свято!

А  вдовиці,  як    дві  сестриці,
Білокурі  і  білолиці,
Одна  одній,ще  й  підморгнули,
Попід  руки    і  потягнули.

От  паск*ди!  Ото  утнули!
Ніби  статуя,  аж  застигла.
Й  слова  мовити,  я  не  встигла,
Як  же  я?  Але  ж  ми  ж  подруги,
Як  уникнути,  враз  наруги?

Ой  казала  ж,  рідненька  мати,
Знай  кого-  ти  ведеш  до  хати!
Певно  ждала  на    генерала,
Нащо  довго  так  вибирала?

Ой  літа,  де  ж  молоді  літа,
Нині  осінь  у  коси  впліта,
Як  взнаки,  сивих  волосинок,
Та  хіба  ж,  це  поганий  вчинок,
Всіх  зібрати,  щоб  погуляти?

Хоча  подружки  й  білолиці,
Але  ж  зрадливі,  дві  блудниці,
Тож  для  мене,  урок  віднині!
По  щоках,  ллю  сльози  полинні!
Та  шкода,  збучавіє  пиріг.
Таких  подруг,  навіть    на  поріг,
Я  не  стану  тепер    пускати!
***
 Мої  думи  –  білокрилі  зграї,
Наостанок,  я  скажу  вам  друзі,
Зрада,  блудить  часто  по  окрузі!
Жаль    бува  -  не  без  пригод,  це    ж  життя,
 Ти  довірився,  цим  втратиш  літа,
Ятрить  серце  і  душу  самота.

                                     Жовтень  2022р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.04.2023

А ти лише зернина

Свята  земля,  ти  лиш  зернина,
Завдяки  Богу,  зростай  на  ній!
Щоб  мала  волю,  як    дитина,
Й  пізнала  тугу  й  злет  світлих  мрій.

В  землі  спроможна  вкоренитись,
Відчути    силу  –  дар  природи,
Під  сяйвом  сонця  залишитись,
Сприймати  примхи,  від  погоди.

Яскравість  днів  -    весняні  квіти
Де  свіжість  й  радісно  довкола,
Цвіт  колосків,  громам  гриміти,
Гнутись  під  зливою  додолу.

Так  і  дитині,  сприймати  світ,
Де  темнота  й  світло  йдуть  поруч,
Коли  дивує  бузковий  цвіт,
Війна,  чужинці  -  несуть  порох.

Щоб  навкруги,  все  спопелити,
Вкрасти    надію    на  майбуття,
Заборонить,  землю  любити,
Право  на  волю,  спокій,  життя.

А  хто  накази,  рашистам  дав?
Знищити  нас,  рід    український?!
Народ  віками,  на  жаль  страждав,
В  роки  буремні  й    в  час  радянський.

Розвелось,  тоді  олігархів,
Ніби  пороші  серед  зими,
По  церквах  зрадників  –  монахів,
Жаль  не  відчули  вони  вини,
Кого    роками  вибирали?

Кому  довірилися,  шкода,
Для  себе  шлях,  не  той  обрали,
От  і  неждано,  прийшла  біда.

Падають  бомби,  гинуть  люди,
 І  кожен  паросток  згорає,
Важко  позбутися  Іуди,
Все  ж  мати  сина  виглядає.

Ночі  недоспані,  тривоги,
Весь  світ,  ненавидить  рашистів!
Долі  розділені,  дороги,
Та    стоїть  воїн,  до  знемоги,
   Певен  здолає  терористів!

Тобі  подібний,  теж  зернина,
 Сили  сповна  протистояти,
Щоби  щаслива  вся  родина,
Щоби  не  мала,  болю  мати.

Надія  ворога  відбити,
І  розсівати  зерна  в  полі,
Щоб  рідний  край,землю  любити,
Та  бути  вдячним  щасній  долі!

                     17.03.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980717
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.04.2023

Стежками долі ( проза)

     
         1
         Тихо…  ніби  й  немає  війни.  Привітне  сонце,  теплі  промені  злегка  торкаються  землі,  ранковий  блиск  роси  барвисто  переливається  по  траві.  Чиста  блакить  віщає  гарний  день.
 Після  важкого  поранення,  після  реабілітації,  Михайло  повернувся  в  рідне  село.  Добротна  хата,    в  ній    батько  й  мати  і  він  з  ними,  як  до  війни.
Життя  інакше,  не  чути  гармат,  лише  інколи    з  гучномовця    чути  звук  сирен.  Мало  хто  кудись    ховається,  вже  звикли.
-  Що  має  бути,  так  і  буде,  -  частіше  всього,  кажуть  люди  похилого  віку.  А  молодь?  Може  хтось  спитає?    Та  де  та  молодь  у  селі?!  Так,  декілька  родин  приїжджих  зі  сходу.  Село  далеко  від  залізничних  колій,    можна  сказати  глухе.  Ранкову  тишу    порушує  переспів  півнів,  інколи  крики  гусей  й  скавління,чи  гавкіт  собак.
 Часті  проблеми  з  інтернетом,  сюди  новини  приходять  із  запізненням.  Хто  першим  дізнається,  хоч  і  ввечері,  спішить  до  сусіда,  вже  по  хаті  розмови,  ніби  зібрався  рій  бджіл.  Важкий  час,  не  сидиться  поодинці,  один  одного  підтримують,  бояться  одинокості.  Хоч  і  при  свічках,  розмови,  суперечки,  сподівання  затягуються  до  пізньої  ночі,  то  ж    разом  легше  все  сприйняти.  
 Михайлові  минуло  сорок  років.
-    Не  молодий  та  й  не  старий,  -  часто  бідкалася  мати,-  Єдиний  син,  шкода,  та  доля  щастя  не  дала.
Після  армії,  син    мав  кохання,  в  двадцять  п'ять  років  одружився,  але      разом  довго  пожити  не  судилося.  Лише  п'ять  років  його  втішали  блакитні  ніжні  очі,  в  яких  топився,  забував  про  все  на  світі.  А  їй  було  лише  двадцять,  одного  разу  в  потязі    познайомився  .  У  чотиримісному  купе  їх  двоє,  слово  за  слово,  уже  й  бесіда.  Віра    навчалася  у  Вінницькому  кооперативному  інституті  на  заочному  відділенні.  Якби    один  до  одного  ближче  жили,  то    напевно  б  зустрічалися  частіше,  краще  би  один  одного  знали.  Два  рази  на  місяць  вони  зустрічалися    в  Вінниці,  вечорами  спілкувалися  по  телефону,  ото  тільки  й  втіхи.  На  жаль,  дівчина  приховувала  біду,  мала  онкозахворювання.  Зізналася  через  три  роки,  коли  він  здивувався,чому  не  вагітніє,  безжальна  хвороба  забрала  її  життя.    
2
     Летіли    ясні,  погожі  дні,  чергувалися  з  прохолодними  ночами.
Про  минуле  сина,    вдома  намагалися  не  згадувати.  Мати  інколи  бідкалася,  що  син  залишиться  одинаком  до  глибокої  старості.  Та  батько    відразу  розтер    жилисті  руки,  скоса  зиркнув  на  неї,  кашляв.  Знала,  як  не  змовкне,  то  старий    гримне  кулаком  по  столі,  а  лягаючи  спати,  ще  й  добряче  висварить.
   Він    розумів  батьків,  вже  ж  не  молодий.  Часто  від  матері  чув  слова,
 -  Думай  синку  !Думай!
А  що  тут  думати?  Задавав    собі  питання.  Сам  винен,  медсестричка    Юля    біля  тебе  ходила,  а  ти  бовдур,  хоча  би  раз  її  за  руку  взяв.  Соромився,  як  підліток,  особливо  коли  підносила  судно.  Відчував,  що  червоний,  як  варений  рак,  весь  час  очі  донизу,  ніби  щось  на  підлозі  шукав.    Не  міг  собі  пояснити,  чому  коли    вперше  її  побачив,  торохтіло  серце,  ніби  мало  вискочити.  А  згодом,  день  за  днем,    кожен  її  погляд,    як  свіжий    ковток  повітря,    йому  придавав  сил  терпіти  біль.  Він  намагався  швидше  стати  на  ноги.  чорт  забирай,  в  душі    себе  сварив.Чому  здохляк  став?
 Тож  з  передової  прийшов,  а  туди  слабаків  не  беруть.  Всі  загартовані,  хто  в  полі,  чи  на  заводі,  чи  на  фермі  працював.  Має  бути  сила!  Має  бути!    
   Для  нього  два  тижні  видалися  надважкі.  Привітна  Юлія,  тендітна  дівчина,  з  біленьким  личком  і  білокурим  волоссям,  підбадьорювала  хворих.  Про  себе  він  називав  її  лілією.  Її  карі  очі  красивої  форми  вражали  його,  заворожували.  Воно  звичайно,  кажуть  для  кохання  різниці  в  роках  немає,  але  ж.  Отож,    якби  не  оте  «  але»,  його  зупиняло,
-  Я  старий  для  неї.
 Коли  почав  ходити,  звичайно  шкутильгав,  біля  неї  навіть  соромився  пройти.  Тільки  наближався,  відразу    серце  збивається  з  ритму.
З  ними  вона  була  вдень  і  вночі,тільки  інколи  зникає  на  кілька  годин.  Михайло  намагався  позбутися  думок  про  неї,  але  знову  думав  і  навіть  брали  ревнощі,  коли  вона  допомагала  іншим  пораненим.
 Минуло  ще  кілька    тижнів,    його  перевели  до  іншої  лікарні.  Він  дуже  шкодував,  що  так  і  не  привернув  до  себе  більшої  уваги.  А  одного  разу  насмілився  записати  її  номер  телефона,  вже  й  навіть  наважився  підійти  та  помітив,  що  нема  телефона.  Три  дні  ходив  сам  не  свій.  І  додому  не  подзвонити,  бо  толком  не  запам’ятав  номер,  а  тут  іще  й  Юля  зникла.  
 В  іншій    лікарні  він  пробув  майже  цілий  місяць.  За  цей  час  згадав    номер  телефона  до  батьків.  Але    очі    Юлі,    її    мила  усмішка  часто  снилися,  а  тихий  голос  заворожував  та  вабив  до  себе.
3
   Михайло  повернувся  додому.    Життя  продовжується  у  звичному  русі,  тільки  на  переміну  погоди  не  мав  спокою,  відчував  нестерпний  біль  у  прооперованій  нозі.  На  жаль,  жити  без  ліків  не  вдавалося.
 Одного  вечора    мати  підійшла  до  сина  з  телефоном,
-  Михасю!  Ану  подивися,  ти  ба,  з  твого  телефона  дзвонять.
 -  Давай  я  сам  відповім.
Злегка  почервонів,  хвилюючись    взяв  телефон,
 -  Алло!  Я    слухаю!
В  телефоні    чоловічий  голос,
 -  Привіт  Михайло!  Це  я,    Максим.
-  Який  Максим?
-  Ну  той,  що    з  тобою  в  одній  палаті    лежав.
-  Ну-ну,  а  зачекай,  це    ти  розповідав,  що  тебе  поранило  на    день  народження,  здається    хвалився    тридцятник,  кругла  дата.    Не  розумію,    як  цей  телефон    потрапив  до  тебе  ?  Ти  ж  бачив,  я  його  шукав,  всі  матраци  перевернув.  
-  А  знаєш    де    загубив?-    пролунав  сміх.  
-  У  сартирі.    Його  ранком  знайшла  санітарка,  здала  зміну,  забула  віддати.    Прийшла  на  роботу  через  добу,    а    тебе    вже  в  іншу  лікарню  перевели..
-  То  чому  ж    ти  зразу  не  передзвонив  моїм  батькам?
-  Я    знав,  що  ти  в  лікарні.  Не  хотів  турбувати,    бо  не  знав  коли  тебе  додому  випишуть,  подумав  будуть  хвилюватися.  А  тепер,  я  вже  герой,  правда  з  палицею,  але  передвигаюсь.  Мене  завтра  виписують,  думаю    в    Вінниці  на  вокзалі  зможемо  зустрітися,  я  ж  тобі  маю  телефон  віддати.
-  А  що  там,  наших  багато  виписали?
-  Так-так,  ще  Олег  залишився,  в  нього  ускладнення,  але  обіцяють  через  тиждень-два  теж  поїде  додому.  
Мати  спостерігала  за  розмовою,  по  закінченню,  задумливо  сказала,
-  Як  добре,  що  хлопців  виписують,  хай  би  вже  якнайшвидше  закінчилася  війна.  А  що,  ото  прямо  на  день  народження  поранило?
 -  Так  мамо,  на  війні  всяке  трапляється.  Ворожа  куля-дурниця,  не  запитує  в  кого  який  день.  Знаєш,  а    Максим  такий  кумедний,  хоч  який  біль,  навіть  не  скривиться,  лише  на  якусь  мить  очі  прикриє.  А  говірливий,  тут  і  усміхнеться    й  якесь    слово  знайде  сказати,  щоби  підтримати.  І  розсмішити    мастак,  та  так,  що  й    про  болі  забудеш.  Ото  комусь  веселун  попадеться,    вдома  ніхто  не  сумуватиме.
-  Синку!  Таким  живеться  легше.  Веселий,  значить  впевнений  в  собі,  а  сміливість  в  житті    багато  значить.  Це  ти,    на  війні  сміливий,  а  до  особистого  життя,  такий    тихий,  покірний,  як  річка  в  туманні  дні.
-  Та  досить  мамо,  досить!  Знову    на  свій  лад  переводиш    розмову.  Завтра  скаже    на  яку  годину  маю  бути  на  вокзалі,  то  добре,  що  заберу  телефон.  
     За  вікном  ніч,  Михайло  довго  не  зміг  заснути.  Пригадував  Максима  з  його  смішними  анекдотами,  реакцію  і  усмішку  Юлі,  рум'янець  на  щоках.  У  очах  зірниці,  яких  напевно  ніколи  не  забути.  Вкотре  задумався,  а  мама  права  про  сміливість.Чому  не  наважився  побути  наодинці,  поговорити?  Може  боюся  відповідальності,  здрейфив,  як  кажуть  хлопці.  Ох  мамо,  де  ж  ту  сміливість  взяти,  коли  ті  очі    так  зачаровують,  що  й  слова    не  скажеш.
 Жовтневий  ранок…  за  вікном  автобуса  легкий  туман.  Михайло    поглядає  у  вікно,  от  і  осінь,  а  війна  продовжується,  важко  хлопцям.  Але  якби  я  до  них  туди  рвався  та  мене  не  візьмуть.  
 Люди    поспіх  виходили  з  автобуса,  розходилися  в  різні  сторони.  Михайло    пересів  на  трамвай.  За  вікном,  по  дорозі  деінде  під  тиском  вітру  крутилося  жовте  листя.  На  якийсь  час  задумався,  порівняв  своє  життя  з    листям,  яке  летіло,  ніби  шукало  де  краще  прилягти.
 В  холі  вокзалу    гучно,  люди,  як  комахи,  копошаться,  поспішають  хто  куди.  В  залі  очікування,  біля  кіоска,  Михайло  очима  шукав  Максима.  Він  сидів  у  кріслі  біля  вікна,  поруч  з  ним,  обійнявши  невелику  чорну  сумочку,  сиділа  Юля.  Світлий  плащ    дуже  пасував  їй  до  обличчя!  Йому  би  посміхнутися,  але  так  стиснуло  в  грудях,  аж  під  серцем  защеміло.  А  може  це  мені  знак,  поспілкуємося,  може  з  цього  щось  і  вийде.  Може    в  гості  запросити?  Важко  перевівши  подих,  йшов  до  них.
 Юля  перша  помітила  його,    усміхнена,
-  О,  подивися  хто  до    нас  їде!
Усміхнені  обличчя,  теплі  обійми,  рукостискання.    Михайло  наважився  обійняти  Юлю,
-  А  ти,  як,  наша  рятівниця?
 Її  обличчя  раптом  взялося    рум’янцем,  у  очах  блиск,  весело  відповіла,
-  Життя  продовжується.  Дай  Боже  перемоги  й    будемо  насолоджуватися  життям.
Максим,  хитро  зиркнув,  поклав  руку  на  її  плече,
-  Ми  це…    разом  продовжимо  життя.    Їдемо  до  мене,одружимося.
Михайло  зам’явся,  намагався  відвести  погляд,  в  той  же  час  розумів,  треба  щось  сказати,  
-  А  я  подумав  вона  при  роботі,  тебе  додому  доставляє.
-  О  ні,    це  я  її  тепер  до  себе  додому  доставляю.  Гарна  квіточка,  хай  прикрасить  мою  оселю.
Оля  забрала  руку  й  на  ходу,  
-  Ви    без  мене    поспілкуйтеся,    я  відійду  на  пару  хвилин.
Приховуючи  хвилювання  Михайло  продовжив  розмову,
 -  От  ти    вмієш  сказати!  Бережи  свою  квітку,  дивися,  щоби  ніхто  не  вкрав,  цінуй.  Такий  скарб  треба  берегти,  як  зіницю  ока.
-  Знаю-знаю,  якби  ти  був  молодшим,  напевно  би  теж  не  прогавив.
Михайло  присів  на  стілець,
-  Знаєш  у  мене  ще  все    попереду.  Я  ж  розповідав  про    минуле.    Було  діло,  скуштував  райське  яблуко,  виявилося  гірким.  Але  думаю,  колись    доля  буде  прихильною  до  мене.  До  жінок  здатний,  то  ж  все    попереду.
-  Ну  добре!-  тільки  й  встиг  сказати  Максим,  як  підійшла  Юля.
-  Ти  чув?  Здається    наш  потяг  об’явили,  маємо  йти.
-  Та  і  в  мене  за  годину  автобус,  поки  доберуся  до  автостанції.
Юля  відкрила  сумочку,    щось  шукає.    Михайло  чекає,    хотів,    іще    раз,  зазирнути  в  її  красиві  очі.  Вона  різко  повертається  до  Максима.
-  Нам  з  камери  схову  треба    забрати  валізу,  то  ж  прощайтеся  побратими.  
 І  до  Михайла  протягнула  руку,    
-  Мені  Максим  дещо  розповів  з  вашого  життя,  то  ж  усе  в  минулому.  Не  втрачайте  надію,  думаю  роки  не  завада.  Ви  ще  знайдете    свою  половинку,  он  скільки  жінок  залишилося  без  чоловіків.  Думаю  наші  воїни  проженуть    рашистську  навалу,  все  буде  добре!.  І  ми  обов’язково  зустрінемося,  лише  б  дочекатися  перемоги.  Щастя  Вам!
Враз  Максим  ніби  приревнував,  доволі  емоційно  відреагував,
-  О,  яке  прощання!  Все-все!  Пішли,  а  то  й  справді    прийдеться    доганяти  потяг.    Па-па  Михайле,  гадаю  ми  ще  не  раз  зідзвонимося!
     Він  із  заздрістю  дивився  їм  услід  .
 Думка  метеликом,  а  вони  підходять  один  одному,    навіть  трохи  схожі.
   Та  тут  наче  лезом  по  душі,  а  може    я  й  справді  бовдур,  бо  не  насмілився  позалицятися.  Мабуть  не  доля,  потяг  повіз  квітку  в  іншому  напрямку.
4
   Холодний  вітер    обпікає  обличчя,  Михайло    на  ходу  зазирає  до  неба    -  Напевно  вітер  нам  дощу  навіє,  то  ж    осінь,  все  може  бути.
Злегка  морозило,  він  розуміє,  це  від  нервів.    На  кілька  секунд  зупинився,  отакої!  І  чого  нервувати,  треба  сприйняти  все,  їхати  додому.  
       На  платформі,  люди    вже  заходили  в  автобус.  Неподалік  від  автобуса,  середнього  зросту  жінка  з  хлопчиком.
-  Ну  синку,  не  плач,  заспокойся.  Ми  вже  скоро  будемо  на  місці.  
 Хлопчик  шморгає  носом,  скоса  позирає  на  Михайла.  
-    Мамо,  а    це  точно  наш  автобус,    може  краще    в  того  дядька  запитай,  а  то  знову  не  в  той  впхаємося.
-  Та  забудь,  забудь  про  той  автобус.Там  просто  було  дуже  тісно,  тому  ми  й  вийшли.
-  Я  їсти  хочу,  ти  мені  щось  купи…
-Та  де  ж  купи,  хіба  не  бачиш,  тут  нічого  не  продають,  а  повертатися,  то    вже  й  до  ночі  не  потрапимо  до  баби  Марини,  подала  носову  хустинку  і  продовжила,
-Ти  мій  маленький  герой,  не  плач,  витирайся  і  пішли.  
 Михайло  спостерігав,  як  люди    поспіхом  заходили  в  автобус.  Добре,  що  місця  вказані,  мабуть  знову  буде  багато  людей,  треба  йти.    Хлопчик  побачив,  що  Михайло,  опираючись  на    палку,  направився  до  автобуса,
-  Мамо  давай  скоріше,  бо  всі  місця  займуть.  
Жінка  віддала  водієві  квиток,
-  Ми  зі  сходу,  нам    на  двох  і  одного  місця  досить.
   Водій,    сивий  чоловікі,  років  шестидесяти,  кивнув  рукою,
-  Проходьте!  От  біда,  їдуть  люди,  надіються  на  краще,  охо-хо-хо.
Михайлове  місце  було  поряд  з  цією  жінкою  і  хлопчиком.  
-  Це  ж  треба  такого,подумав  і  звернув  увагу  на  обличчя  жінки.  Мабуть  років  тридцять!  Та  ні,  а  куди  вона  їде,  каже  зі  сходу.  Цікаво  звідки,  чи  з  Бахмута,  чи  з  Соледара,  а  можливо  й    з  Харківської  області,  їдуть  бідні  люди,  їдуть  світ  за  очі.
 Хлопчик    завертівся  на  її  руках,
-  Дядьку,  а  ви  що  на  війні  були?  
-  Так  був.  А  ти  напевно  тікаєш  від  війни?
-  Це  мама,  каже  поїхали  до  бабці  Марини,  може  в  неї  перебудемо,  поки  війна  закінчиться.  
-  Артуре,  синку,  щось  ти  дуже  розговорився.  Он  краще  подивися  у  вікно,  не  набридай  дядькові    своїми  розмовами.  
Вона  ледь  повернулася  до  нього.  Її  очі  збили  його  з  пантелику.  Очі…  знову  карі  очі  і  такі  ж  красиві,  але    трохи  сумні.  З-під  білого  берета  виднілося  русяве  волосся,  її  обличчя  мало  втомлений  вигляд.  
 Цікаво    в  яке  село  вони  їдуть?  Михайло  злегка  торкнувся  плеча  хлопчика,
-  То  ти  Артур,  тепер  я  знаю  твоє  ім’я.  А  скажеш  дядькові,  скільки  тобі  років  і    в  яке  село  ти  їдеш?
За  сина  відповіла  жінка,
-  Йому  шість  років.  Оце  два  тижні  назад    було  день  народження,  саме  нас  бомбили.  Якби  мирно,  то  може  б  і    відсвяткували.    А  тут  бачите  яке  святкування,  без  хати  залишилися,  два  тижні  в  автобусах,  у  вокзалах.
 Михайло  розумів,  як  жінці  боляче  про  це  говорити,    більше  нічого  не  запитував.    Цікаво,  до  якої    це  тітки  Марини  вони  їдуть.  В  селі  всіх  знав,    тут  народився,  виріс,  безвиїзно  мешкає,  хіба  що  служба  в  армії.
   Автобус  злегка  качало,  хлопчик  заснув.  А  Михайло    думками  був  у  кожній    сільській  хаті,  все  намагався  знайти  бабу  Марину.
 Ото  лишенько,  чого  відразу  по  своїй  вулиці  не  шукав.  Немає  в  нас    баби  Марини,  вже    три    роки,  як  пішла  в  інший  світ.  Думки,  як  вітряки,    подумки  сам  до  себе.  Чекай  голубе,  ану  згадай,  хто    в  тій  хаті  живе.  Згадав,  як  мати  бідкалася  про  переселенців,  що  посилилися  в  тій  хаті.  Ото  буде  розчарування,  куди  ж  піде  з  дитиною?
     До  кінцевої  зупинки,  їхало  кілька  односельчан.    Михайло,  щоби  не  заважати,  пересів  на  друге  місце.Думав  допомогти  жінці,  адже  малий    добре  угрівся,  солодко  спав.
Нарешті  автобус  під’їхав  до  зупинки,    водій    запропонував  усім  вийти.
Жінка  по  чолі  гладить  сина,
-  Артуре,  ми  приїхали!  
Очі  закриті,  але  хлопчик  щось  бурмотів.  Михайло  вже  поруч,
-  Я  вам  допоможу,  візьму  на  руки..
-  Ні-ні,  що  ви,  він  не  такий  легенький,  як  здається.  
Відкривши  очі,  малий    зразу  здійнявся  на  ноги,
 -  Що  приїхали?
-  Так!  От  молодець  що  пробудився,  пішли!    -  похвалила  мати.
 Михайло  відразу  взяв  його  за  руку  ,
-  Знаєш  Артуре,  вже  темніє,  пізно  шукати  бабцю,  до  мене  в  гості  підеш?
 Малий    задрав  голову,  безтямно  кліпав  очицями,    
-  Мамо,  а  може  й  справді,  пішли,    я  такий  голодний,  там  же  нас  нагодують.  Хоч  я  й  зігрівся,  а  в  животі,  аж  шкварчить.  От  би    гаряченького  борщу  поїсти.
Малий  так  швидко  говорив,  що  вона    й  не  могла  слова  вставити,  жестом  руки  давала  зрозуміти  щоб  замовк.  
-  Та  ви  не  сваріться  на  дитину!  В  народі  існує  приказка,  що  вустами  дитини  дієслів  істина.  В  такому  віці  ми  теж  були  щирими  та  мабуть  просто  цього  не  пам’ятаємо.  Може  скажете,  як  вас  звати  і  погодитися  на  запрошення?  
Артур  від  радості  підстрибнув,
 -  Мою  маму  всі  звуть  Ольгою!  Ну  пішли,  пішли!
Жінка  озирнулася,  тільки  й  подумала,  а  воно  й  справді,  в  таку  пору    по  селу  блудити  не  кращій  варіант.  Після  паузи  з  осторогою  сказала,
-  А  що  ваша  дружина  скаже,  діти?
   -  В  мене  вдома  батько  й  мати,  думаю    гостей    радо  приймуть.  Хата  в  нас  добротна,  велика,  є  де    відпочити    і  телевізор  можна  подивитися.
5
 Несподівані  гості    порушили  звичне  життя    його  сім’ї.  Познайомившись,  батько    позирав  на  Ольгу,  задоволено  нарізав  хліб,  а  мати    ставила  на  стіл  вечерю.  Артур  зразу  познайомився  з  котом,  тримав  його  на  руках  і  дивився  мультики.  Вечеря  видалася  тихою,  кожен  смакував  їжу  і    занурювався  в  думки.  Тишу  інколи  порушував    Артур,  він  був  задоволений,    щось  шепотів  до  Ольги,  тулився  і    позирав  на  Михайла.
 Після  смачної  вечері,  виморений  Михайло,  але  задоволений  поїздкою  й    знайомством,  міцно  заснув.  А  Ольга,  лежачи  в  ліжку,  в  душі  відчувала  глибокий  затишок.  До  добрих  людей  попала,  а  що  далі?  Напевно  довіряти  долі,  а  там  час  покаже.  
Батькам    довго  не  спалося,  обговорювали  день,  тішилися  гостями.
     Минуло  три    дні.  Сонячний  ранок,  переспів  півнів.  Михайло  хазяйнує  біля  кролів.  Батько  тер  на  велику  терку  кормовий  буряк    і  кидав  курям,  хитро  позирає  на  сина,  наважився  поговорити,  
-  Слухай  Михасю,  нехай    вони    декілька  днів  живуть  у  нас.  Я  так  зрозумів  Ольга  одна  виховує  сина.  Придивися  до  неї.
-  Тату!
-  Що  тату?  Ти  йшов  своєю  стежкою  в  житті,  тебе  ніхто  не  зупинив,  усе  робив,  як  хотів.  Як    Віру  привіз,  ми  прийняли,  до  Військкомату  пішов,    плакали,  але  ж  не  відмовляли.  А  тепер  тобі  сама  доля  пропонує    почати  нове  життя,  не  вагайся!  В  твоїх  очах  я  помітив  сонячний    блиск,  коли  позирав  на  неї,  мабуть  сподобалася.  Сину,  не  замикай  серце  для  кохання!
-  Та  в  неї  очі  красиві,  тому  й  дивлюся.  
-  А  я    хіба  кажу  погані?  Красиві  і  сама  славна  жінка  та  й      хлопчику  треба  батька.  Ти  ще  молодий,  може    ладком-ладком  та  й  матимете  спільного  хлопчика  чи  дівчинку.  Не  прибідняйся,  в  твої  роки,    ще  повні  пороховниці.
Михайло    гучно  закрив  клітку,  розчервонілий,
-  Ой,  щось  сьогодні  тебе    так  далеко  занесло.  Напевно    себе  в  двадцять  років  пригадав.
У  відповідь,  старий    усміхнений  до  нього,  кивнув  рукою  в  сторону  відра,  в  якому  лежали  кормові  буряки,
-  Ти  не  тікай,  оті  буряки  помий,  я  на  потім  натру.  Слухай,    хіба  хороше  гріх  згадати?!  Та  не  будь  дівкою,  от  до  матері  вдався.  Та  в  молодості  всього  боялася,  але  ж  тобі  не  двадцять.  Життя  не  ті  дні  що  пройшли,  а  ті,  що  залишилися.  А  ти  тільки  півжиття  прожив,  ще  все  попереду.  Подумай,  час  швидко  спливає.
Михайло  намагався  швидко  помити  буряки  й  втекти  від  батькової  моралі.  А  старий  тільки  шморгав  носом    й  задоволено  продовжив,
-  Ти  ото  якось  будеш  мати  час,  наведи  порядки  в  літній  кухні.  Я  там  пічку  пропалюю,  коли  собаці  їсти  варю,  думаю  не  змерзнеш.  І  Ольгу  запроси,  хай  допоможе  книги    перебрати.  Якісь,  здебільшого  радянські  пропагандистські,  підуть  для  розпалювання  пічки,    а  якісь  можна    й  залишити.  Там  технічної  літератури  багато,  кому  тепер  вона  потрібна,  зараз  технології  зовсім  інакші.
Михайло  трохи  схвильовано,
-  Останнім  часом  ти  мене  дивуєш.  Як  тільки    в  хаті  я  та  Ольга  із  сином,  ти  відразу  намагаєшся  малого  забрати    й  швидко  зникнути  .  Чи  це  спеціально  робиш?
-  О,  мій  герою.  Чи  не  помітив,  як  вона    на  тебе  поглядає?!  А  до  чого  я  веду,  бачу  ти  й  досі  недопетрав?  Знаєш,  прямо  скажу.  На  дивані,  що  в  літній  кухні,  ми  з  твоєю  мамою  провели    медовий  місяць.  На  ньому  й    твоє  зачаття  відбулося.  Хоч  важко  було,  саме    цю  хату    будували,  але  й  на  це  часу  вистачило.  Молодість,  кохання,  це  майже,  як  гаряча  пора  влітку,  весь  час  жага  води.  Тільки  тут  все  інакше,  хочеться  пити  солод  з  уст,  від  спокуси    втрачати  розум.
   Після  такої  промови  в  Михайла  урвався  терпець.  Останній  буряк    перекинув  з  руки  на  руку  і  різко  кинув  у  відро  з  водою,  
-  Та,  досить!  Різко  розвернувся,  попрямував  до  городу.  
Думок  багато,  сумнів  крає  серце.  Чи    правду  батько  каже  про  ті  погляди?    А  чи  на  часі  розпочинати  нове  життя,  адже  війна?  Та  чи  погодиться  іще  в  нас  жити,  весь  час  бідкається,  що  незручно.
   Раптово  посипав  мілкий  сніг  та  він  не  помічав  його,  просто  дивився  вдалину,  ніби  там  бажав  знайти  пораду.  До  нього  підбіг  Артем,
 -  Дядьку,  бабуся  обідати  гукає.
Думка,  мов  стріла,  а  він  би    мене  за  батька  прийняв?  Ввечері  весь  час  поряд,  у  оченятах  блиски  радості,  тулиться,  просить  щоби  якусь    цікаву  історію  розповів,  тільки  не  про  війну.  Звичайно    в  такому  віці    бачити  жахи  війни  навіть  важко  сприйняти,  наскільки  зранена  дитяча  душа!
   Малий  вже  тримав  його  за  руку,  вони  поспішили  до  хати.
6
       А  час  минав...
   На  третій  день  від  Різдва  батьки  збиралися  поїхати  в  інше  село,  до  родичів.  Батько  чекав  на  рішення  Ольги,    напередодні  він  просив,  щоб    з  ними  поїхав  Артур.
 За  цей  час    жінка  вже  звикла,  влилася    в  цю  сім’ю,  відчувала,  що  поряд  щирі,  добрі  люди.  В  душі  таїла  секрет,  намагається  не  показувати,    що  їй  імпонує  Михайло.  Від  його  поглядів  губилася  та  в  той  же  час    надіялася,  що  він  таки  зверне  на  неї  увагу.  Звичайно,  не  так,  як  на  матір  Артура,  а  може,  як  на  одиноку  жінку,  яка  не  проти  пройти  з  ним  життєвий  шлях.
З  кімнати  вибіг  Артур,
-  Дідусю  ура!  Мама  дозволила,  я  їду  з  вами!
   Пройшло  зо  три  години,  як  батьки  з  Артуром  на  старенькій  «ладі»    поїхали  в    гості.  Михайло  в  літній  кухні,  вже  третій  день    наводить  порядки.
   Ольга    в  хаті,    на  стіл  поставила    тарілки  для  борщу,
 -    Ну  от,  будемо  обідати,  треба  Михайла  звати.  
Відчинивши  вхідні  двері  хати,  декілька  раз  гукала  його,  але  він  не  чув.    Похапцем,  накинувши  плед,  поспішила  до  нього.  
Скрипнули  двері,  Михайло  різко  піднявся  з  дивана.  Розгублено  дивився  на  неї,  в  руках    тримав  декілька  фоток.
Вона  сміливо  зазирнула  в  них,  злегка  почервонівши,  мовила  з  милою  усмішкою,
-  О!  Ти,  що  в  дитинство  занурився?  Який  гарненький  хлопчик!  Це  ти?
-  Так,  це  я  !  Давай,  я  їх  в  альбом  покладу.
-  Ні,  зачекай!  Я  борщ    у  тарілки  не  насипала,  в  каструлі  не  остигне.  Дай  хоч    хвилинок  п’ять  подивитися,  мені  ж  цікаво.
 Він  на  якийсь  час  завмер  від  її  пронизливого  погляду.  Ледь  схилившись    тихо,
-  Я  цікавий  тобі?  Дивно,  а  мені  здається  ти  уникаєш  залишитися  наодинці.
-  Та  ні,  це  ти    тікаєш,  звичайно,  навіщо  тобі  жінка  з  дитиною  та  ще    й  без  приданого.
-  Навіщо  нам  сперечатись,  -нахилившись  сказав  він  і    руками  злегка  взявшись  за  її  тендітні  плечі,  посадив  на  диван,  продовжив,
-  Твої  вуста,  як  маків  цвіт,  а  очі,    я  в  них  топлюся,  про  все  на  світі  забуваю.
 Ніжний  поцілунок  в  уста,  вона  розтала,  як  роса  на  сонці.
Більше  ніяких  слів,  в  грубці    розмірно  потріскували  дрова.
     На  Водохреще  вся  сім’я  ходила  до  церкви.  Освятивши  воду,  вдома  мати  застелила  стіл  вишитою  скатертиною,  звернулася  до  Ольги,
-  Ти  розтавляй  посуд,  накривай  стіл,  а  я  тим  часом  зніму  теплий  одяг.
     В  хаті  приємно  пахне  стравами,  за  столом  Артур  поміж  Ольгою  і  Михайлом,  інколи      водить  оченятами,  посміхається.  Батько  вже  в  келихи  налив  вина,
-  Ну  що,  сьогодні  не  гріх  пригубити  вина,  спочатку  пом’янемо  наших  героїв,  що  захищали  Україну,  а  вже  за  другим  разом  вип’ємо  за  свято.  Бог  бачить  нас,  думаю  пробачить.
 Після  двох  тостів,  добре  закусивши,  Михайло    підійнявся    із  стільця,  голосно  сказав,  
-  Мамо,  тату,  ми  тут  оце,-  трохи  зніяковів  та  все  ж  продовжив,
-  Ну  вирішили  побратися,  поки  що  поживемо  разом  так,  а  після  Провідної  неділі  одружимося.
Сидячи,  Артур  обома  руками  обійняв  Ольгу  й  випалив,
-  Мамо,  як  це  класно,  тепер  у  мене  буде  батько!  
Ольга  пригорнула  сина,  прошепотіла,
-  Так  синку,  в  тебе  буде  батько,  тільки  ти  ж  його  слухайся!
   Батько  посміхнувся  і  продовжив,
-  В  нас  буде  дружня  сім'я!  І  дай  Боже  нам  з  бабусею  бавити  онуків!
     В  кімнаті  всі  дружньо  дивилися  телевізор,    Михайло  задумливо  дивиться  на  Ольгу.,  на  душі  тепло  і  радісно.  Ну  от,  я  став  на  нову  стежину  в  житті,  яку  мені  подарувала  доля.  Думаю  все  буде  добре,  нам  би  тільки  війну  закінчити  та  з  рідної  землі  прогнати  рашистів!

                                                                                                                                                                               Березень  2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2023

Хитрість лиски ( байка )

Попід  паркани,  біга  лиска,
Голодна,  зла,  очима  блиска,
Та  як,  залізти  під  сараї,
Скрізь  пси,  смердючі  –  самураї.
Так  і  чатуй  -  за  хвіст  дістане,
Коли  ж  ота  пора  настане,
Щоби  доволі  потішалась,
Щоб  мені  курочка,    дісталась,
Та  й  не  стара,  а  молоденька,
Щоби  пахуча,    солоденька.
За  мить  спинилась,  очі  круглі,
Ой  тут  напевно  красотулі!
Нюх-нюх,  -Так-  так  -  запах  пташини,
Якби  ж    не  мала  ті  причини,
Лізти  самій,    ризик  великий!
Де  ж  вовчик  –  братик,  мій  дволикий?
Себе  підкласти  не  годиться,
Маю  життям  насолодиться,
Мабуть  піду  його  покличу,
Адже  добра,  за́вжди  всім    зичу,
Хоч  їдка  думка  в  душі  бридко,
Але  ж  він  справний,  зловить  швидко,
Точняк    пошлю,  нехай  спіймає,
Тож  не  відкаже,    бо  кохає.
Але,  як  пси  почують  гостя,
Й  підстереже  його  нещастя,
Та  хіба  ж  буду  в  цім  винна  я?
Нехай  схитрить,  то  ж  не  вовченя!
У  голові  може  є  клепка,
Мені  ж  рискнуть  ціна  висока!

Суть  байки:
Усе  зробить    -    краще  чужими  руками,
Пристосуватись,    жить  поміж  вовками,
За  те,  що  трапиться  не  відповідати,
 Для  цього  й  справді,  треба  майстерність  мати.
В  любому  хаосі  сказати        -  то  ж  не  я!
Нехай  повчаться  цінувать  своє  життя!

                                                                           25.03  2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=980076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2023

Лине пісня про калину

Нехай  трохи  й  похилилась  калинонька  в  лузі,
Але  ж  ти,  рашист  -  поганець  маєш  по  заслузі!
 Нищать    й  знищать  вагнерівців,  алкашів  проклятих,
Не  збороти  воїнів,  українців  завзятих!

По  яких,  живуть  законах,  зомбовані  люди?
Під  кийками,  пригнічені,  бояться  Іуди?
 А    вони,  може  давно,  стали  нелюди,  звірі?
По  церквах,  храмах,  якій,  поклоняються  вірі?

Терористом  легко  стати,  коли  в  очах  злоба,
Чи  ненависть  роз’  їдає  і  гризе  жадоба?
Не  вчать  заповідь  любові  до  Бога,  ближнього,
Тому́  й    щастя  не  матимуть,  надій,  майбутнього!

Ну,  а  наша  калинонька  гіллячко  підносить,
Кожне  серце  українця  в  Бога  миру  просить.
Світлі  мрії    до  блакиті  з  лелеками  в  колі,
Жага  жити  якнайкраще,  без  воїн  на  волі.

Зустрічаймо  сонце  ясне,  тепле  і  привітне,
Тож  плекаємо  надію,  калина  розквітне!
Стан  стрункий,  мов  наречена,  в  біленькому  вбранні,
Спів  пташиний,  хай  лунає  про  мир,  щасливі  дні!

Українцем,  справжнім  бути,  вчать    батько  і  мати,
Все  відродимо  в  країні,  бо  нас  не  здолати!
Незалежність  відвоюєм!  Не  зігнем  коліна!
Нехай  пісня,  всіх  єднає,  слався  Україно!

Земля  жити    надихає,  тільки  тут,  справжній  рай!
Ми  упевнені,  захистимо  наш  квітучий    край!
Нехай  Бог,  нас    благословить,  освятить  родини!
У  єднанні  сила  й  міць,  незламність  України!

                                                                                   07.04.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979995
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2023

Стук - стук сердечко

Стук-  стук  сердечко,  то  добре,  не  мовчить,
Коли  тихенько,  тішить    прекрасна  мить,
На  повні  груди  подихи    весняні,
Такі  ж  приємні    запахи  духмяні.

Стук-  стук  сердечко,  враз  під  пташиний  спів,
Звук    мелодійний,    потік  співочих  слів,
Весна  відродження  несе,  безсмертя,
Первістки  –  квіти,    як  шматочок  щастя.

Стук-  стук  сердечко,  ніби  кудись  біжить,
Мов  поспішає,  швидше  життя  прожить,
На  жаль,  подібне  стрімкості  цунамі,
Збій  на  секунди,  в  серцевій  програмі.

Стук  –  стук  шалений,  шкода  не  від  весни,
Під  серцем  щемно,  від  клятої  війни,
В  полоні  страху,  дешенька  волає,
За  що  рашист,  мале  дитя  вбиває?

Стук  -  стук,  душа  наплакалась  вже  вволю,
Чому  ж  ти    Боже,  дав  нам  таку  долю,
Важко  щодня,  сприйнять  смерть  захисників,
Невже  ти  Боже  простиш  ґвалтівників?

Стук-  стук  сердечко,  вечірняя  пора,
Матінко  Божа,  в  чім  винна  дітвора?
Переправляють,  тайно  на  чужи́ну,
Забравши  в  неньки,єдину  дити́ну.

Серце  тріпоче,  гляну  до  ікони,
Жаху  цього,  не  забуть  ніколи!
Зберусь  з  думками,  знов  про  мир  помрію,
Хоч  біль  нестерпний,  збережу  надію!

Стук-  стук  сердечко…  сонечко  край  неба,
Ранок  стрічаю,  в  цьому  є  потреба,
Життя  продовжується,  чуть  чіткий  ритм,
Зігріє  душу  весняний  колорит.

                                                 25.03.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023

Бачив уві сні

Мерехтіння  зірок,
Досягти  -    один  крок,
Так  здається  мені,
Бачив  їх,  уві  сні.

Одна  з  них  у  імлі,
Моє  серце  в  вогні,
Саме  та,  що  манить,
Душу  пломінь  ятрить.

Враз  думкам,  усім  крах,
Як  шкода,  що  не  птах,
Місяць  зирить  здаля,  
Сяйвом  стежку  встеля.

Недосяжна  моя,  
Скажи  чом,  це  не  я?
Зміг  імлу  розчинить,
Було  ж  нащо  манить?

           08.04.2023р  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2023

Макс і Уран ( дит)

Надворі  сонце  яскраве,
 Хоч  осінь,  але  ласкаве!
І  чим,  зранку,  це  зайнятись?
Чи  з  песиком,  вже  погратись?

Гра  в  хованку,  потішить  нас,
Тож  швидше,  не  втрачаймо  час!
Уран,  шукай!  Де  ж  сховатись?
А  може  в  сарай  запхатись?

Полізу,  я    на  горище,
Там  думаю,  все  ж  найкраще  !
Ото,  зрадіє  сніданку,
Як  знайде,  то  дам  канапку,
Від  дуже  їх  полюбляє,
Нехай  мене  пошукає.

Уран  бігав  кругом  хати,
Гайда  Максика  шукати,
Нюшкує    й  по  траві  сміло,
Пихнув,  двері  досить  вміло,
 В  комору  і    в  старий  сарай,
 Почув  голос,  -Назад  вертай!

 За  мить,  догори  дві  лапки,
Гав-  гав,  то  ж  давай  канапки!
Знайшов,  ти  ж  мені  обіцяв!
Та  враз  тихо  -  Цяв…  цяв…  цяв!
Тож    добре,  як  друга  маєш,
Ти  радість,  з  ним  відчуваєш.

                                           Жовтень  2022р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979580
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2023

Краса дівоча не на фото

Краса  дівоча  не  на  фото,
Там  макіяж,  заховав  лице,
На  себе  глянеш  гордовито,
-Але  ж,  красива,  ти  дівице!
Зігріє  серце  кожне  слівце.

Себе  хвалити  -  справа    звична,
Когось  сприймати  рівнем  нище,
У  тебе  ж  думка  щодень  вічна,
Ти  по  житті  на  сходах  вище!
Поглянь  гарнесеньке  обличчя!

Хочеш  пишатися  собою?
Мо»  й  так  та  зваж,  це  ж  не  назавжди,
Не  переймайся    ти  красою,
Роки  лишають  свої  сліди,
Твоє  бажання  -  не  знать  біди!

Іще  маленька-  сонце  мами,
І  очі  кольору  блакиті,
Вся  обцілована  устами,
Ти  пам’ятаєш  теплі  миті,
Як  босоніж    блукала  в  житі.

Весняний  цвіт  –  пора  до  школи,
Вже  роки  впевненості  в  собі,
Та  друзі  інколи,  як  бджоли,
За  виживання  в  боротьбі,
Всі  протиріччя    в  часі  зникли.

Цвіте  троянда  і  ти  з  нею,
Рожеві  пелюстки  на  славу,
Втішайся  долею  своєю,
Життя  сприйми  -  не,  як  забаву,
Не  від  краси  приходить  слава.

З  личка  не  п’ють  молочка  –  ти  знай!
Не  прославляй    чарівність,  вроду,
Хоча  в  житті  квітучий  розмай,
Маєш  від  Бога    нагороду,
Повір,  ніс  краще    -  не  задирай!
***
Пелюстки  в  квітці  втратять  красу,
З  роками    й  ти  все  зрозумієш,
В  люстерці  личко  та  в  очах  сум,
І,  як  колись,    вже  не  посмієш,
Себе  піднести,  жаль,  сивієш.

Плекай  надію  -    світла  душа!
Як  той  маяк,  на  морських  хвилях,
Цінуй  хто  поряд  й  своє  життя,
У  сподіванні  на  вітрила,
Весняна  врода,  то  на  щастя.
***
Картинки,  фото:    це  мистецтво,
Душа  звичайно  -    річ  інтимна,
Все  притаманне,  як  простацтво,
Бува  людина  і    нестримна,
Це    про  все  свідчить  той    характер.

Мудрість-  поняття  є    абстрактне,
Людина  має  розум,  знання,
І  досвід  є  -    невідворотнє,
Не  змарнувати  своє  життя!
Тож  досягнуть  чогось  повинна!

І  чи  сердечна  ти,  чи  добра,
Чи  людям  вмієш  співчувати,
Хоч  і  красива  та  мов  кобра,
Зовсім  не  здатна  жартувати,
Зате  спроможна  злість  сховати.

***
Дівчата  тішаться  красою,
Життя  попереду  не  знають,
Себе  порівнюють  з  весною,
Душу  не  часто    відкривають,
Хай  налюбуються  собою!

Живем  на  світі,  лиш  один  раз!
Але  ж  нехай    всі  пам’ятають,
Краса  дівоча  не  на  фото,
А    яку  бачиш,  ти  наяву!

06.04.2023р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=979465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2023