| Сторінки (22/2185): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
До річечки йду, по шовковистій траві,
БосОніж, по росі, купаю ніженьки,
В танку промені, золотисті, ласкаві,
Не можу глянуть, злипаються віченьки.
Немов у полоні… сонце пестить плечі,
Це літечко… квітне ріднесенькаа земля,
Обабіч, почула голоси лелечі,
Іскриться річка і в лататті гул джмеля.
Веселка по воді, блиска коралами,
Маленькі рибки, злегка розводять круги,
А в зіллі жабки .… лине спів хоралами,
Ласкавий плескіт хвиль.. . чарують береги.
Червень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844007
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2019
Біля річки, на горбочку ніченька дрімала,
А я свого, миленько ніжно обіймала,
Дивувалась місяченьку,чом він підглядає,
Марехтять до нього зорі, знають й він кохає.
В річці чистая водиця, а в милого очі,
А я славная дівиця, пригорнусь щоночі,
Соловейка спів лунає, удаль по долині,
Сердець трепіт й миті щастя у кожній хвилині.
Кущ калини прихилився, слухає розмови,
Нас чарує пахка свіжість й зелені діброви,
Плескіт вод нам шепоче, про любов й кохання,
Навіки, для тебе любий, буду зірка рання.
Нічка стріне світаночок, піде у покої,
У очах, його потону й подякую долі,
Ти ж для мене, весь білий світ, як же не любити,
Буду квіткою твоєю, лише вмій цінити.
Біля річки, на горбочку ніченька дрімала,
А я свого, миленько, ніжно обіймала,
Вірю в щастя, вірю в долю, душенька співає,
Нічка й річка поєднали, знаю й він кохає.
02.08.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2019
Рожевий ранок, стелить сонцю дорогу,
По небу хмари, розсипані барвисті,
А там де захід, проглядались горою,
По них ледь- ледь, плями сірі і імлисті.
Зазолотився обрій, промені здіймались,
Аж відбивалося мигтіння у очах,
На мить здалося, до мене пригортались,
Й тепло раптове, я відчула на плечах.
Яскраве сяйво, ніжний дотик до душі,
Я, як дитина, тягну руки до сходу,
Боже, дай миру! Щоби раділи красі!
Щоб всі синочки повернулись додому!
Мабуть, нам більшого щастя і не треба,
Тривога в серці, в надії, в сподіванні,
Птахи злетять, замість вибухів до неба,
Й веселий щебіт, полине на світанні.
31.07.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843783
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2019
1
Нічка шепоче, спокуси тайну,
Місяць лукавий, до тебе манить,
Хочу побачить, я в очах весну,
Не зможу мила, без тебе прожить.
*
Я ж тебе люба, дай зацілую,
Лиш усміхнися, мені ніжненько,
Тебе цінити, все життя буду,
Бо це ж кохання, мліє серденько.
2
Сядьмо кохана, ми під вербою,
Нам заспіває пташина пісні,
Немов у казці разом з тобою,
Зустрічі радий, так добре мені.
*
Я ж тебе люба, дай зацілую,
Лиш усміхнися, мені ніжненько,
Тебе цінити, все життя буду,
Бо це ж кохання, мліє серденько.
3
Поглянь рідненька, як сяють зорі,
На душі тепло, мрії літають,
Та тож ті зорі, то наші долі,
Нам, моє серце, щастя бажають.
*
Я ж тебе люба, дай зацілую,
Лиш усміхнися, мені ніжненько,
Тебе цінити, все життя буду,
Бо це ж кохання, мліє серденько,
Тебе цінити, все життя буду,
Бо це ж кохання, мліє серденько.
01.08.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843711
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2019
Навіяло написати після прочитаного вірша
Leskiv; »Не буде баба дівкою»
Це не вік, коли вже й за шістдесят,
Хоча кажуть,- В такий час не до свят,
Побрехеньки, скажу вам відверто,
За роки, вже багато здобуто,
Тож є досвід, маєш статки якісь,
Ото часто,мене охоплює злість,
Що стара, ніби вирок людині,
Услід мовлять, все ж не згодна нині.
А мабуть, лихе згадать не варто,
Хоч чіпляється занадто вперто,
Ну й нехай, не буду дівкою я,
На мені протримається сім`я.
У світлині, щоб все та й до діла,
У душі, завжди пісня бриніла,
Тоді й борщИк, смачненьким удасться,
Й відлетять, сумління і нещастя.
Підморгне, вже й всміхнеться чоловік,
Приголубить. Який вже отой вік,
Геть забудеш, хоч давно не дівка,
Пригадаєш, як грала сопілка.
У кав`ярні, палахкотять свічі,
Ніжний погляд, чарівність у вічі,
Все забуду, хоч у танок бери,
Не завада, що пенсіонери.
Ну й нехай, кажуть, що вже й не модна,
Себе знаю, жінка благородна,
Онучата, такі думки мають,
Ледь всміхаються та все ж сприймають,
Така є я цьому порадію,
А про старість, всі думки розвію.
Як онучка, вжезробить зачіску,
Блиск добавить іще й косметику,
І порадить, бува, як ніколи,
Мов позаду, втішні роки школи.
На душі світло, мов весна нині,
І радію, кожній теплій днині.
Що роки, тож нехай й за шістдесят,
Ото трясця, як ракети спішать,
Ну й нехай, а що вже вони мені,
По житті, хоч й не всі сонячні дні.
Думки часом, чубляться з думками,
В голові, мов рій, не сплю ночами,
Чи погода й від політики стрес,
Тут вода й оцет - гарненький компрес.
І пігулка, бува на спасіння,
Вже до ранку, зніме потрясіння,
І інакше, як дуже дошкуля,
До вікна, підійду, місяць здаля.
Світять зорі, неначе шлють сигнал,
Вмить відчую, я у душі запал,
Ручка й аркуш, у цей час потрібні,
Бог із ними, хоча й коси срібні,
За шістдесят, я їх не сприймаю,
Веселюся, настрій й себе лаю,
Бо здається, що маю сорок п`ять,
Розпочну, знову про любов писать.
Як ні, гумор, як та голка вткнеться,
Чи пісні чую, легко пишеться,
А коли, дощик хлопа за вікном,
Ляга проза, немов я п`ю вино.
Те медове, смачне, як кохання,
І горить, світло, аж до світання.
Чи пристала, може хто спитає,
Не відчула, бо ж душа співає,
Там літаю, ген у піднебессі,
Мені добре, так тепло на серці.
Йдуть роки, думка, не треба лічить,
Що дав Бог, цінити і просто жить,
Насладитись оцим білим світом,
Щоб відчути квіткою в суцвітті.
***
Бажаю, всім кому за шістдесят
Фантазії, про старість не приймать
Щоб тільки весна й літо в кожній душі,
Хай пишуться веселіші вірші!
30.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2019
/Ода двоюрідній сестрі чоловіка /
Хатки, хатки … Височать у ряд
А поміж них квітучі вишні,
Корови йдуть, наче на парад,
В поле де квіти й трави пишні.
Гелгочуть гуси в огорожі,
Попід сараєм півень співав,
Біленька хата, квітнуть рожі,
Яскравий ранок, справжні дива.
Рідне село Кармелюково,
Ти там блукала босонога,
Квіти стрічали веселково,
Твоє дитинство, але ж дорога,
Здавалась надто вже колюча,
Сім`я велика, все нестатки,
В роботі білкою матуся,
Привити рада всі задатки.
Хтось їсть цукерки, слина тече,
Мабуть смачненькі, рубля б хто дав,
Пішла б купила. Жага пече,
Нехай би хто, хоч пообіцяв.
Нікому й діла, й часу нема,
Звернуть уваги все не хочуть,
Давить образа, немов німа,
В кутку сховалась, сльозу зніма.
Без тата сумно, вітчим мовчить,
Часто дідусь й бабця сварливі,
Чи хто обійме? Рве душу, гнітить,
Й матуся надто, так журливі.
А коли літо, де гуляти?
Побіжить в поле, на долину,
І поринає поміж трав, квітів,
Чи й цю шукатимуть дитину,
Всміхалась бджілкам у суцвітті.
А якщо осінь, ще й плаксива,
То зовсім кепсько, де подітись?
До того й часто хвороблива,
Тож має з цим, усім змиритись.
За вікном хуга, у хатині,
Побачить сніг ,як пролітає,
Жаль чобітків нема дитині,
Грошей катма, бабця вмовляє.
На піч залізе, мов кошеня,
В руках картопля, ще тепленька,
Ледь - ледь зігрілась, довга зима,
Здолає сон, йому раденька.
Дорога в школу…у містечко,
Мов промінь сонця, є надія,
О, як же добре й недалечко!
Село покинуть… жила мрія!
Ті сірі стіни в інтернаті,
Стискали горло, десь би втекти,
В тітки б нехай, в маленькій хаті,
Думками, там, прихисток знайти!
За вікном осінь, крижаний дощ,
В чобітках рваних… у калюжу,
На мить вступила, поможе хто?
Зігріє тіло, серце й душу?
Дитя ж, ще зовсім, шкода тітці,
Знайомі двері, чай пахучий,
Раділа ковдрі, сухій хустці,
Прогнала холод, аж пекучий.
Час мов рікою, спливав швидко,
Ось вже і школа, за плечима,
Розквітла квітка ясноока,
А в селі сестри й одна мама.
Ні, ні, є плани, йти навчатись,
А що то доля? Може підкаже?
Треба із злиднів вибиратись,
Як все зробити? Та й заплаче.
Бур`ян по стежці… таке життя,
І небо в хмарах, де розрада?
Іти сміливо у майбуття,
До праці йде, доволі рада!
В друкарні важко, довгі ночі,
Очі злипались, нема втіхи,
В село дорога, коли й в тітки,
Тож відпочити треба трішки.
Весна несла усім кохання,
Неоминула й її доля,
В душі плекала сподівання,
Мабуть на все, є Божа воля.
Повела доля в казковий край,
Вечірні зорі, спів пташиний,
Уста солодкі, попала в рай,
Пила нектар той, чудодійний.
Уповні місяць, зорі в небесах,
Мов ворожили, ясні очі,
І п `янка пристрасть, злет на крилах,
Про їх кохання знали ночі.
А час летів. Родилась доня,
У сім’ї радість, жаль затісно,
Й грошей нема, важке щодення
Свій би куток, мати завчасно.
Клали копійку до копійки,
І економили, як можна,
Було й здавали пусті пляшки,
От жити б краще - не жебраки ж.
Ті дев`яності не забути,
Пусті прилавки, розчарування,
Десь би ковбаски, шмат добути,
Хоча б для доні… сподівання.
Часи важкі, йдуть у небуття,
Має надію - краще життя.
Не той характер - руки скласти,
Не впаде з неба манна каша,
Зусиль потрібно, всіх докласти,
Й вихід знайти, не піде ж красти!
Вдалось зібратись, план на далі,
Окрім роботи, на Польщу путь,
Чи хтось розділить ті печалі?
Серденько рветься, надії мруть.
І чоловік, не із багатих,
Батьки старенькі, живуть в селі,
Думок багато та й крилатих,
На душі кепсько, бракує слів.
Доля керує, росте доня,..
Їй колискову співав тато,
Вона ж у Польщі, того варте,
Заробить гроші, буде свято!
Дав Бог терпіння, склали гроші,
Частину хати, вдалось купить,
Допомогли люди хороші,
Позику дали, щаслива мить,
Сидіть не стала, спішить треба.
І по всіх кинулась базарах
Йшла в спекулянтки, брала злоба,
Та вихід є ! Хоч долав і страх!
Свята Різдвяні, пройма холод,
І поруч донька, та замерзли,
Вдвох веселіш, інше все дарма,
На продаж яблука привЕзли.
Напівголодні, Київ, Москва,
Коли б вдалось побачить світу?
Повіддавати ж борги треба,
І це зробили, мали втіху.
Радо, як птаха, гніздечко в`є,
Новенькі меблі, газ у домі,
Розчарування, вмить розів`є,
Знов ясні мрії, вдячність долі.
Весна – красна… Радісно в домі,
На руках син, тепер у неї,
Щасливий батько, сяють очі,
Подарував їй орхідеї.
Та чи довгеньким, щастя було?
Зростали діти, таїла тінь,
В душі страждання, не до сміху,
До чоловіка прив`язла лінь.
А часом поряд і чарчина,
Як зупинити весь цей безлад?
Бідкались діти й вся родина,
Для всіх який, він подасть приклад?
Мов куштувала гірке вино,
Терпіла, бідкалась на долю,
Як місяць гляне в її вікно,
Вкотре сльозам давала волю.
На ранок сонце яснооке,
Протягне промінь до обличчя,
Зніме сумління гірке й липке,
Вже й усміхнулась молодиця.
Любити вміла і кохати,
Адже так вірила у щастя,
Здатна цінити і прощати,
Біль побороти, знала вдасться.
Вже й діточки попідростали,
Чарівна доня, смілий хлопчик,
Помічники для неї стали,
Милі, мов сонячний промінчик!
Скільки води, стекло у річці,
Скільки й всього мала по житті,
Тож є й порадниця сестричці,
Нема кому, помогти в скруті.
Сама ж іде, знову навчатись,
Щоб працювати на залізниці,
Достатньо й досвіду набиратись,
Тож керувати - не дрібниці!
Вміло рішала всі питання,
Тягар важкий, але справлялась,
І на роботі все зарання,
Й простого люду не цуралась.
Сивину в коси заплітала,
Здавалось й краще так жилося,
На рушнику дітей вітала,
Хоча й не завжди все моглося.
В селі хатина похилилась,
Пішла матуся у інший світ,
Напевно й трохи притомилась,
Таке життя й хворий чоловік.
Похмурий ранок, пташка на вікні,
Біда підкралась, біль незваний,
Тисне у грудях, всі темні дні,
Нині одна, пішов коханий.
Серед зими, теж дощ буває,
На склі лишає, він краплини,
Журба і сум серденько крає,
І по щоках зітре сльозини.
І часто сяде, біля вікна,
Згадає ждав, смажив картоплю,
Від діточок, чекає дзвінка,
Вкотре поскаржиться на долю.
Життя прожить, не завжди легко,
Сама себе, було вмовляла,
Полинні сльози, на жаль, часто,
Доля терпка - таку й сприймала.
Час не спинить, вже білі коси,
Ледь приховає та й всміхнеться,
Ранком стріча, сріблясті роси,
Й яскраве сонце, так й живеться.
По хаті галас, всі зібрались,
На душі радість, б`є джерельце
То онучата, в жмурки грались,
На серці тепло, має щастя!
20.07.2019р
Фото село Кармелюково
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2019
Вже обрій золотистий,
І ранок росянистий,
Білесенько над ставом,
Сповито, все туманом.
Немов, сонні, дві чаплі,
Від сонця, геть осліплі,
Дивилися у воду,
Не знаючи там броду.
А роси бурштинові,
Срібленькі і лілові,
По квітах і у травах,
Під різний колір гамми.
Враз сонця, зайчик скаче,
По ставу… галас. Кряче,
То качка сизокрила,
Розправила вже крила.
Вода ж дивно сріблиться,
Зненацька золотиться,
Вона всюди кругами,
А там, над берегами.
Чуба́тенькі тумани,
Немов диму фонтани.
Увись, ледь підіймались,
Із хмарами рівнялись,
Неспокій в очереті,
Десь там, звуки лелечі
До схід сонечка погляд,
Воно ж наче і поряд.
Сім'я, нині щаслива,
Змогла сонячна злива,
Зігріти, їх сміливих,
Закоханих, красивих.
Радіють цій нагоді,
Втішаються природі,
Мов квіти у суцвітті,
Подяка ранку, світу!
24.07.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=843049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2019
Радію літу в сонячній сорочці,
Тепле, іскристе, аж захоплює дух,
Я потримаю, промінь у долоньці,
Ніжний, легенький, мов лебединий пух.
Розвіє вітер жваво по окрузі,
В полі пшениченька позолотиться,
Росою чистою, вмиється вранці,
Земля вологою насолодиться.
Примружить очі сонечко ранкове,
Гарна сорочка, вишита віночком,
Ой, як миленько, літечко чудове,
Наш день прикрасить, синеньким дзвіночком.
2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2019
Я піду в далекі гори, де Карпатський дивосвіт,
Тут розквітли едельвейси, то красунь дівочих цвіт,
Наречені, вишукані, тішать очі і маня́ть,
Ледь тримаються на схилі, намагаються встоя́ть.
В біло - сизому тумані, тягнуться в небесну синь,
Темні хмари тут химерні, залишають на них тінь,
Поміж них сонце яскраве, пестять промені рясні.
Ніжний вітру поцілунок, на душі тепло й мені.
Йду під гори величаві… Стрункі сосни й смереки,
Спів веселий, дзвінкий птахів, дивні звуки лелеки,
Нехай трохи поблукаю, по зеленім моріжку,
Вже й знайшла Червону руту – мабуть попала в казку.
Ой, ви гори й полонини, ген, не видно неба край,
А вершини білосніжні, ваблять погляд мій удаль,
Ой, я очі, не відведу, там дрімають небеса,
Пісню вітру послухаю. Гарно! Яка ж тут краса!
11.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2019
Промінчик сонця, мов скаче на коні,
Вміло малює, зайчики на стінах,
На душі тепло, так радісно мені,
Яскравий ранок прилетів на крилах.
А за віконцем, щебет пташки чути,
Той спів чарує, ще сонні почуття,
До нього руки, хочу протягнути,
Торкнися ближче, чом світиш так здаля?
Я веселково, усміхнуся ранку,
Складу долоні, промінчик у човні,
Ця позолота, стрибає у танку,
На серці тепло… і все це, не у сні.
Війнув легкий, у кватирку вітерець,
Приємну свіжість ніс й пахощі квітів,
Нема дороги, крокує навпростець,
З ним ловлю щастя, всю красу на світі!
10.07.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842547
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2019
Північний вітер…гойдає гілочки,
Листя шепоче… плине прохолода,
У піднебессі, зникають зірочки,
Мандрує ранок, де ж та насолода?
Медове літо, п'янким має бути,
Певно в природи, є свої причуди,
Присіла бджілка, не може збагнути,
Морозить лапки, не лечу нікуди!
До небес тягне, огірок суцвіття,
Досягнуть хоче промінчик золотий,
Щоби життя продовжить, хтів зігрітись,
Ніч захолодна і ранок вологий.
Принишкла пташка, до сонечка зирить,
Мов у ряднині, в сіреньких хмаринках,
Що за погода? Здригнеться й не вірить,
Це таке літо, весь час в краплинках?
Пелюстки в купі, дрімають ромашки,
Сонце бариться, дивуються ранку,
А на горбочку сховались мурашки,
Під листям клена, дрімають комашки.
Тепла чекають…. та чи завітає,
А поки ж вітер, ледь куйовдить квіти,
Та все ж в надії, скоро залунає,
Спів веселенький й будуть всі радіти.
12.07. 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841974
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2019
Приховала нічка зорі, поміж хмари – перли,
Ясноокий місяченько, ховався за обрій,
Серед поля, знов самотність, почуття завмерли,
Мабуть тільки, я тут зможу, знайти собі спокій.
Вже й світанок, в очі глянув, любо подивитись,
Чудо барви, в піднебессі й золотисті стрІчки,
Геть печалі, відкинути й цим насолодитись,
Й дуже хочу, час вернути й побродить вздовж річки.
Зранку м`ята, п`янко пахне, голову дурманить,
Босонога йдеш назустріч, ти моя кохана,
Скрізь намисто, розсипане, трава роси ронить,
Немов знову, тебе бачу, ні це все омана.
Розійшлись, наші дороги, ті слова любові,
Лише чула, стрімка річка, понесла далеко,
Ми ж з тобою, моє сонце, раділи розмові,
Тій душевній, і відвертій, забути нелегко.
Вітерець, гойдає листя і злегка тріпоче,
Торкнувсь сивого волосся, свіжість б`є в обличчя,
Хай би знову, тебе зустрів, серденько так хоче,
Почуття, у душі тліють, моя любов вічна.
02.07.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2019
Іду степом по стежині,вона ж барвінкова,
Сині квіти, попід ніжки та й роса ранкова,
Ноги пестить і лоскоче, яка насолода,
Кажуть люди, що щаслива, не зів`яла врода.
Іду степом де не гляну, маки і волошки,
Мабуть я, як оці квіти, маю сині очки,
Й пухкі щічки, червоніють, як побачу хлопців,
Кажуть люди, що достатньо маю охоронців.
Відгуляли, нині свято Івана Купала,
І я теж, як всі дівчата віночок поклала,
При низині, по річечці, де вода, тихенька,
І просила свою долю, щоб була, добренька.
Мов русалонька в гаєчку, голівку схилила,
Скажи ж врешті моя доле, в чому завинила,
Та вода, вінок понесла нащо так далеко,
Мов у вирій закрутила, на серці не легко.
Ні один, із них не наваживсь, вінок спіймати,
Хитрий погляд, в безнадії, не треба страждати,
Шлях тернистий, не для мене, тож не суди строго,
Щоб життя немов той терен, двом нема дороги.
Іду степом, по стежині, вона ж барвінкова,
Сині квіти, попід ніжки та й роса ранкова,
Ноги пестить і лоскоче, яка насолода,
Ой, боюсь так час спливає, геть зів`яне врода.
Чи сприйму, красу земную, хоч на неї схожа,
Чому долю, важку маю, чому не пригожа,
До кохання, до любові не найду стежини,
Охоронців, маю вдосталь, чом самотня ж нині…
11.07.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841659
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2019
1
Ой, під клубом весело, так музики грають,
У танок, молодь зібралась та іще й співають,
Їм пташки підспівують, про чудовий вечір,
А ну хлопче, обійми ти її за плечі.
Пр.
Її очі, мов волошки, поглядом все скаже,
Причарує, а усмішка, до сердечка ляже,
Ой, тебе, я чорноброву, дай же поцілую,
Не соромсь, зазирни в очі, справді ж не жартую!
2
Місяченько… лукавий, поглядав ревниво,
Із гаєчку соловей співав чарівливо,
Вітерець підштовхував, немов давав крила,
Їй на вушко шепотів, всміхнись йому мила.
Пр
Її очі, мов волошки, поглядом все скаже,
Причарує, а усмішка, до сердечка ляже,
Ой, тебе, я чорноброву, дай же поцілую,
Не соромсь, зазирни в очі, справді ж не жартую!
3
Підем в гори, любая, знайдем квітку щастя,
Хай нас Бог благословить, приймемо причастя,
Люблю гори й долини і тебе жадану,
Кращим другом по житті, я для тебе стану.
Пр
Її очі, мов волошки, поглядом все скаже,
Причарує, а усмішка, до сердечка ляже,
Ой, тебе, я чорноброву, дай же поцілую,
Не соромсь, зазирни в очі, справді ж не жартую!
4
Ой музики, весело, заграйте гучніше,
Щоб, співала, душенька й на серці тепліше,
Приторкнувсь до тебе я, хочу обійняти,
Клянусь зіронько моя, увесь вік кохати.
Пр
Її очі, мов волошки, поглядом все скаже,
Причарує, а усмішка, до сердечка ляже,
Ой, тебе, я чорноброву, дай же поцілую,
Не соромсь, зазирни в очі, справді ж не жартую!
11.07 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841556
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2019
Роки летять,спішать... та нащо швидко так,
Адже здається, ми і зовсім не жили,
Не розпізнали, ні, того дитинства смак,
На жаль, весняний час, так давно збіг, милий.
Попали в літо, де кохання наче сон,
Молодим подихом, дмухає вітерець,
Птахи оспівують, голоси в унісон,
Мить найдорожча,одурманив нас чебрець.
Чи насміялися, чи налюбилися?
Ловили зіроньку, яка зігріла нас,
Та чи все встигли? Дітки народилися,
Те життя бачилось, як незабутній вальс.
Турботи, клопоти, життя не квіточки,
Долі довірились, хоч й сумнівалися,
Роки проходили… збирали ягідки́,
Та чи життям своїм насолодилися?
Осіння музика… Сердечка б`ються в такт,
Під сяйвом місячним, з тобою шлях пройшли,
Роки летять, спішать... та нащо швидко так?
Адже здається, ми і зовсім не жили.
02. 07.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2019
Ранкове сонце пробуджує село, легкий туман припадає до долини. Верхівки Карпатських гір окутані сірими і білими хмарами. Поміж них пробиваються яскраві сонячні промені, торкаються гілок величних сосен й верхівок пишних ялин, смерек.
В селі декілька хатин, на великій відстані розкидані одна від одної. Здалеку видніється річка Бистриця. На волю з гулом виривається гірська вода, реве, піниться. Досягши долини, широко розтікається і майже в спокої рябить, виблискує на сонці. До річки здається рукою подати та, як почнеш йти, вже й не так близько.
Від води завжди віє прохолодою, від прямих сонячних променів сріблиться, до себе манить. Як є бажання потрапити в гори, подивитися на красу, як намагатися побачити все й відразу, аж голова закрутиться. Присядеш на гірську брилу, спустиш ноги, а вони від втоми, аж гудуть.
Загартовані хлопці Назар і Богдан тут виросли. Часто йдуть до річки, де потік води спокійніший, вони купаються. Люблять податися в гори, слухати звуки течії річки, подихати гірським повітрям. Особливо влітку, ще й полазити по крислатих гірських обривах, назбирати квітучих едельвейсів. Для мами й шестирічної сестрички Дарини, вони обожнюють їх ніжність, чародійну красу.
Поміж старих, пишних смерек потопає дерев’яний будинок. Біля нього в траві копошаться кури, щось знаходячи, видзьобують. Соломія білявка, світлоока жінка, вийшла з будинку. В руках глиняна миска з пшеницею, співучим голосом зазиває курей,
- Тю-тю-тю. Тю-тю-тю. Мої хороші. Давайте снідайте, підгодую вас,- усміхнувшись, окинула поглядом обійстя, продовжила, - А ви будьте вдячні, нам знесіть яйця.
Вже від цих слів, на обличчі сонячна усмішка, відчуває радість, сипле пшеницю.
Зненацька з хати відчинилося вікно, звідти вискочив Богдан,
- О! Доброго ранку, мамо! Я теж снідати хочу!
Ніжний погляд на сина й весело,
- Синку! Ранній птах мій! Вже минуло п`ятнадцять років, а ти й досі у вікна скачеш, як мале козеня.
Він одним рухом руки прибрав біляве волосся, що щойно впало на очі, підморгнув,
- Мамо, розбудіть Назара, нехай ми зранку в річці покупаємося, ви ж знаєте, він спатиме до дванадцятої години.
Соломія наче збиралася з думками, кивнула рукою,
- Ну-ну, підете до річки, а потім пів дня на вас чекати. Краще сходи в сарай, подивися чи кури яйця знесли. На сніданок посмажимо яйця з помідорами.
Назар – темно-русий, всього на рік старший за брата. В родині говорили, що дуже схожий на діда. Дід живе в іншому селі, на околиці, прямо біля підніжжя гір. Туди нелегко добиратися та й далеченько. Від села до села широка кам’яниста стежка, в’ється, то по рівнині, то по пагорбах, потопає поміж дерев й високих густих трав. Від ранньої весни, до пізньої осені, хлопці їздили до діда на мотоциклі, який купив батько в Надвірному, за кошти, що заробив у Польщі.
Назар закінчив дев’ятий клас, це права рука для Соломії, адже чоловік весь час на заробітках. Хлопець веселий, працьовитий, але занадто впертий. Часто не сказавши нікому й слова, сідає на мотоцикл й десь зникне на зо дві години. Як повернеться, впаде на траву, розставляє руки й ноги в сторони, з усмішкою скаже,
- Оце накатався! Благодать.
А тут вже й Богдан поруч, скрививши носа та все ж з добрим поглядом до брата,
- А мене чого не взяв? Ми б по черзі за кермом були.
Назар дивиться в небо,
- Ще покатаєшся, можливо поїду десь вчитися, тобі залишиться. Сам будеш ганяти, скільки захочеш. Тільки Даринку не бери, як з нею, то краще до діда пішки добиратися, я її тобі не довіряю. Ти в руках не такий сильний, ще кермо не втримаєш.
І так було часто та завадити цьому ніхто й не намагався. Знали, що сперечатися, це тільки даремно втратити час.
Богдан мовчун, як щось не подобається, відразу рум’яніють щоки й наче соромлячись, опускає погляд блакитних очей. Знає, що краще не заперечувати, бо лише один погляд мами, значить, що треба змовчати. Соломія, трохи й дивується поведінкою сина та пригадує себе в молоді роки, лиш посміхнеться. Вона в сім’ї не виділялася, була врівноваженою, більш-менш спокійною дівчиною.
В хаті пахло смаженими яйцями з помідорами. Всі четверо, снідали в кімнаті. Даринка позирає на маму, теплим, благаючим поглядом. Доїдаючи окраєць хліба,
- Мамо, а можна я з хлопцями до річки піду? Вже тепліше, гадаю і вода нагрілася.
Соломія зазирнувши на хлопців,
- Ні-ні Даринко! Он тісто готове, напечу пиріжків з капустою, із сиром, хлопці до дідуся поїдуть. Вже більше тижня не були, треба дізнатися, як він там, можливо треба щось допомогти. Ми з тобою будемо пиріжки ліпити.
І вже до хлопців,
- А ви іще дров принесіть, я вже піч розпалила. Та нагадайте мені, щоб у кошик не забула яйця покласти.
За кілька годин, по кам’янистій стежці, хлопці мотоциклом їхали до діда. По долині розноситься гул й ховається десь далеко, поміж горами. Яскраве сонце світить обідньою схожістю, добре пригріває, не дивлячись на те, що час від часу зривається вітер.
Старенький, не високого зросту, сухенький дідусь здалеку почув гул мотоцикла. Біля дубової криниці, із сяючими очима зустрічає онуків. Веселі погляди, вітання, обійми, потискання рук. Дідусь усміхаючись, з голови до ніг оглядає хлопців,
- Соколята! Молодці, я відчував, що приїдете. Сумував за вами, розповідайте, як ви там, що нового?
На обійсті, за малим дерев’яним столом пили пахучий чай з гірських трав, слухали настанови діда. На згоду кивали головами, в прикуску до чаю прицмокували мед. Не гаючи часу, по черзі рубали дрова, складали під стіну хати. Старий сидів на стільчику, любувався онуками, кліпав очима, часто всміхаючись, тихо повторював,
- От моторні, от моторні, що значить молодість.
Швидко пролетів час. Старенький задирає голову догори, ледь примруживши очі, хитає головою. Помітив чорну хмару, яка виринала із-за гір,
- Хлопці, гайда покидайте,! Бачите, он хмара закриває сонце.
Три рази перехрестився, щось бурмотів про себе, а потім знову звернувся до хлопців,
- Збирайтеся! Думаю до дощу встигнете додому повернутися. Дякую, соколята мої. О, ледь не забув, зараз.
Старий поспішив до хати, за мить виніс букет едельвейсів (шовкова косиця).
- Оце рослини щастя і любові, передайте мамі й Даринці. Нехай потішаться, це я вчора по дрова ходив, при обриві натрапив. Не завжди знайдеш цю рослину, це рідкість, краса!
Хлопці обережно приховали рослину в газету і прикріпили до рюкзака Богдану.
- Отак буде добре, безпечніше,- клопотався дід, тихо повторюючи кілька раз про себе, а потім голосно,
- Так не притиснеш за плечима! Молодці, їдьте з Богом.
Перехрестивши онуків, старий поглядає на хмару, знову хреститься, щось бурмотить собі під ніс.
Проїхавши з кілометр, хлопці помітили, що мотоцикл не знижує швидкість. Назар відразу заглушив двигун, вони не поспішаючи з’їхали з пагорба. Назар, як майстер такого діла, вирішив подивитися до перемикача швидкості. Богдан, знаючи характер брата, відійшов від нього, під крислатим ясенем ліг на траву. Він просто спостерігав, як брат заклопотано заводив мотоцикл, той іржав мов кінь і заглухав. Від того ржання, аж у вухах гуділо.
Зненацька привернув увагу дитячий сміх і жіночі голоси, що лунали позаду них. Прислухаючись, почули іншу мову, здивовано, вирячивши очі, дивилися один на одного. З цікавістю спостерігали, як з пагорба спускалися дві смугляві жінки і такі ж діти, від малого до старшого віку. Старий, подертий одяг на менших дітях, здивував хлопців, Богдан, стиснувши губи, відразу встав й підійшов до брата,
- Це що замова? Звідки вони? Це не з наших.
Йому здалося, що говорив тихо та жінка, років п’ятдесяти, голосно сказала,
- Так, саме так, білявий, ми не з ваших, як ти сказав. Йдемо в Надвірне та нас не бійтеся, ми не кусаємося.
Всі засміялися. Їх чоловік п`ятнадцять, окинувши оком, помітив Назар,
- А чого боятися, в кожного своя дорога, місця на стежці всім досить, розминемося.
І до брата,
- Сідай, треба поспішати, бо точно змокнемо під дощем, їхати буде небезпечно, слизько по камінцях.
Друга жінка, молодша на вигляд, з розпущеним чорним волоссям, тримає на руках маленьку дівчинку, прискіпливо дивиться на Назара. Її чорні очі немов вп’ялись в нього, хлопець відчув слабкість, за мить все тіло охопив жар. Вона раптово засміялася, привернула до себе увагу, всі з усмішкою дивилися на неї. Вона сильно хитнула головою й одночасно кивнула рукою до хлопців, чорне волосся прикрило обличчя,
- А ти! Ти, за кермом! Сьогодні можеш поспішати, все буде добре! Ти красень хлопець, ще й доволі сміливий! Але доля… проти неї не підеш. Та все ж запам`ятай, не давай згоди йти до війська, бо біда станеться.
На мить немов вихор здійнявся, навкруги гучний шелест листя. Здалося ті слова почули дерева й трави, їх луною понесло далеко, загубилися вдалині.
У Богдана приголомшений вигляд, навіть трохи зляканий. Звернув увагу на дерева, зблід, від шелесту листя й від тих слів стало моторошно. Сидячи на задньому сидінні, притулився до спини брата, тихо, ледь тремтячим голосом сказав,
- Ну поїхали. Краще не поспішай, давай на середній швидкості.
Назар намагається тримати себе в руках, щоб часом не послати цю жінку кудись подалі. Але дивлячись на дітей, у відповідь зніяковіло, трохи здивовано усміхнувся, все ж весело крикнув,
- Дякую за пораду.
Вітер навіює вологу, велика хмара лякала, всю дорогу переслідує їх. Здавалось схожа на грізного дракона, але загубила лише декілька великих теплих краплин й зникла за горами.
Ввечері, коли лягали спати, Богдан обіпершись на подушку, запитав брата,
- Ти зрозумів, що тобі сказала та жінка?
Назар усміхаючись, мов пригадав дитинство. Підхопив маленьку подушку, кілька раз вдарив по ній і нею вцілив у брата.
- Не бери дурного в голову! Знайшов кому вірити! Якась циганка. Не сміши заради Бога.
Богдан впіймав подушку, відразу відкинув назад, ліг на спину. Посерйознішав, задумливо зазирає на стелю. На якусь мить запала тиша. Згодом ніби щось пригадав,
- Та вона не схожа на циганку, напевно гуцулка, а можливо й мадярка. А які очі! В них, як вогонь горить, помітив? Той її погляд, в мене тоді, аж по тілі сироти виступили…
- Бачив! Можливо думала гроші маємо, що так дивилася. А може гіпнозом володіє, хто знає, які в неї були наміри. Ти хоч батькам та Даринці нічого не розповідай. Уявляєш, яка паніка розпочнеться! До армії далеко, може кудись навчатися поїду. Гадаю там і без мене обійдуться. Он дідусь каже стати воїном гідна справа та не при радянській владі. Бачиш, до цієї пори вважає, що ми в окупації, - не поспішаючи, наче зважуючи кожне слово, говорив Назар.
У відповідь Богдан тихо хіхікнув,
- Та хіба старій людині, щось доведеш. А сперечатися не варто. Я оце подумав, треба було мені про себе запитати. Звичайно страшно подумати, що за біда на тебе може чекати? Але все ж мені здалося, що вона точно щось знає. Хай би сказала мені, яка моя доля. Чи я поїду вчитись у Львів, де житиму?
Назар у ліжку ховав голову під простирадло,
- От вже в’їдливий електрик, спи! Поїдеш, будеш навчатися, як так дуже хочеш. Гадаю, все буде добре, не журися!
Богдан довго не міг заснути, все перед очима та жінка й думка , в неї такі очі! Вона точно, щось знає.
А час летить… Назар, закінчивши школу, залишився в селі, так вирішив батько. Він весь час на заробітках за кордоном, а хто ж допоможе матері по господарству, як не старший син. Хлопець і не дуже журився, в іншому селі має славну дівчину Марічку. Планував одружитися, неподалік від батьків, побудувати будинок. Робота подобається, напередодні закінчивши курси водіїв. Нині працює в Надвірній на продуктовій базі.
Богдан за покликом душі, після школи поступив вчитися у Львівський технікум залізничного транспорту. Задоволений життям, радів,що мрія збулася, має надію, що житиме в містечку, матиме гарну роботу. Хоча частенько тягнуло в село, до родини, до річки і до велетенських Карпатських гір. Пригадував стежку, що вела в село до дідуся, на ній ту чорнооку жінку, її погляд чомусь запав у душу. Цікаво, чи вгадала б вона мою мрію і чому не запитав? І чому тоді з Назаром ми так швидко поїхали, чи злякалися? Тепер ті події, він згадує з усмішкою на обличчі.
Життя, як потік річки, у кожного своя доля. Після закінчення технікуму, Богдан проходив практику на Харківщині, на одній із електростанцій. Саме там виконували електрифікацію залізниці. Білявий, славний хлопець не нудьгував, познайомився з місцевою дівчиною. Після закінчення навчання мріяв туди повернутися. Там, неподалік від електростанції, як молодому спеціалісту, відразу давали квартиру.
Одного весняного вечора Назар приїхав додому. Почувши гул машини, Соломія просльозилася, поспішила назустріч сину. Опустивши голову, ховала непрохані сльози. Він здивовано запитав,
- Щось трапилося, мамо, ви плачете, чи що?
Кивнула рукою,
- Та це так, мабуть трохи знервувалася. Для тебе на столі з Військкомату повістка лежить.
На дивані біля телевізора, сиділа сестра, побачивши брата, зірвалася з місця,
- Тобі повістка з Військкомату. Ото біс їм у ребро, придумали таке, забирають у військо. Мама плаче, не знає, чи тата визивати додому, чи послати його у Військкомат? А може вже треба Богданчику телеграму давати, щоб приїхав на проводи.
Назар, знервовано, рукою поправив чуприну, кивнув до неї,
- Та помовчи, розщебеталася, мов пташка, аж за вухами лящить.
Позаду, з опущеними плечима, тримаючи руку біля щоки, вже стояла мама,
- Ну от, дочекалися….
Ледь світало…. Назар їхав у Надвірну. Думок цілий міх, треба було десь поїхати на заробітки, чи, що? Тож наче батько там домовився, адже два роки не чіпали. Можливо б і тепер без мене обійшлися. Літали думки, то за родину, то за Марічку, ото буде сліз. Швидко, по крамницях розвіз товар, у назначену годину явився в Військкомат. Йому дали два дні на збори. Мав бути в Надвірній біля автобуса о восьмій ранку, відразу ж всіх призовників мали відправити до Івано-Франківська. Не гаючи часу, владнав всі справи на роботі і на пошті відправив телеграми батькові та брату.
За вікном зоряна ніч… чи, спав Назар, чи не спав, чув, як плакала мама. Як батько ходив по кімнаті й пахло димом. І чого нервувати, все добре, піду, відслужу, то ж повернуся, нині війни немає. Одне болить, вчора Марічка весь вечір проплакала, збирається поїхати в Надвірну, аж смішно, що я дитина? Що вдієш треба, значить треба - крутився з боку на бік, умовляв себе.
Прокинувся хлопець від гучної розмови батьків, клопоталися про гостей, що мали сьогодні зібратися під вечір. В ліжку лежав, як побитий, мабуть не виспався. Мимовільно сіпаються повіки, повільно прикрили очі. Чи, то був сон, чи видіння? Пригадує зоряне небо, місяць уповні, здалеку було чути чийсь сміх. Зненацька насувалась здорова темна тінь, яка покрила все-все, аж моторошно стало.
До кімнати зайшла мати,
- Бачу, вже не спиш, часто кліпаєш очима. Підіймайся, багато справ є, люди ж прийдуть. За дідусем поїдь, привези його. Ми з батьком наперед йому нічого не хотіли сказати. Навіщо травмувати старенького. І Богдан має скоро приїхати.
Назар потягується в ліжку, ледь хриплим голосом,
- То мені чекати на Богдана, чи самому їхати?
Мати рукою торкнулася чуприни сина,
- Ой! Обстрижуть твою красу. Та ні синку, він з дороги і не знати в який час добереться, це ж із Франківська автобусом, який там розклад, хто знає.
Богдан отримавши телеграму, відразу пригадав жінку з темними, вогняними очима. Хоч пройшло стільки років та ті очі і слова жінки закарбувалися в мозку, мабуть все життя буде пам’ятати. Йому здавалося, що та жінка не проста, а щось таки за інших знає, хоча Назар все це сприйняв за жарт. Гризли думки, чи він забув? Тож казала не йти до війська. Невже забув.
Досить швидко добрався до вокзалу, вже з квитком поспішав до вагона. В дорозі навіть не спав, від хвилювання холодний піт вкриває чоло, вийшов з купе. В проході вагона, весь час вдивляється у вікно, намагається відволіктися від думок. Як завадити? Чи сказати батькам? О ні! Тоді буде істерика.
За метушнею біля автобуса, Богдан нарешті звільнився від в’їдливих думок, які переслідували його після отримання телеграми. Ледь всміхнувшись, присів на сидіння біля молодої дівчини. Славна білявка, років двадцяти хоч і всміхається до нього та відразу дістала з сумки книгу, занурилась у неї. Можливо іншого разу хлопець і наважився б її зачепити, щоб поговорити та зараз панував не той настрій.
Яскраве сонце світить на обличчя. Легкий вітер підбадьорює Назара. Він вже за кермом мотоцикла, вкотре подивився в небо, а ні хмаринки. Намагається перекричати гул двигуна мотоцикла, голосно сказав,
- Агов, ви де всі! Я готовий їхати.
З хати вийшла мати, слідом за нею йшов батько. Мати закинула рушник на плече, під хусткою поправила волосся.
- Мабуть їдь сину. Бачиш Богдана, ще немає, а вже дванадцята година минула. Поки туди доїдеш, час не стоїть на місці, збереш дідуся та й повертайтеся. Та довго не баріться, краще раніше повернутися, щоб ми не хвилювалися.
Назар на голову натягнув шолом, виправивши захисні окуляри, тихо рушив з місця. Соломія вслід перехрестила,
- З Богом, синочку.
Аж тут де й взялися непрохані сльози, самі котилися щоками. Чоловік обійняв її,
- Ну чого ти, серце моє, все буде добре!
Назар їхав з гарним настроєм, здається все добре, привезу діда, а там і Марічка прийде. Обіцяла ж, має бути о шістнадцятій годині, тільки б не плакала, хочу бачити її веселою, думка за думкою доганяє його.
Не пройшло й години, на обійстя зайшов Богдан. Скільки думок передумано за цей час. Вирішив, треба спочатку з Назаром поговорити, а потім вже сказати батькам за той випадок, як ні, то нехай сам скаже.
Даринка саме вийшла з хати, в руках тримає глечик. Побачивши брата, від радості підскакує, кричить,
- О! Приїхав! Мамо! Тату! Є наш Богданчик!
Легке хвилювання, обійми, поцілунки. Ховає стурбований погляд,
- А Назар де? Що вже поїхав?
- Та ні,- заперечила сестра, крутячи головою, продовжила,
- За дідусем поїхав, ось недавно. Ти був би раніше приїхав, то разом би поїхали, удвох веселіше, адже коляску до мотоцикла тато давно прикріпив.
Він полегшено перевів подих,
- А ти так підросла, квітнеш, як едельвейси, така гарненька.
В хаті метушня, на ходу перекусили бутербродами. Богдан запропонував Дарині пройтися по стежці, зустріти брата з дідусем. Дівчина відразу погодилася, весело й благаючи звернулася до матері,
- Ну мамо, ми прогуляємося, така гарна погода. Ви без мене тут впораєтеся. Вже все готове, а на стіл накривати зарано. Марічка обіцяла прийти раніше, то ж допоможе.
Попереду широка стежка, вздовж неї з обох боків високі дерева й густі шовковисті трави. Вітерець злегка їх хилить донизу, переливаються синявою, миготять відблиском золота.
Богдан, як у дитинстві, сестру тримає за руку. Вона розповідала про друзів в школі, про навчання, про закоханих Назара і Марічку.
Минуло більше години. Богдан спочатку уважно слухав сестру та згодом дивився вперед, на стежку. Ловив себе на думці, як це поговорити з Назаром, щоб ніхто не помітив, щоб уникнути непорозуміння.
Раптом дівчина зупинилася, в різні сторони вертить головою, очі бігають по місцевості.
- Слухай, ми вже далеченько зайшли, може повернемося, а вони нас наздоженуть. А то далеко й довго прийдеться повертатися, ноги болітимуть. Ми ж ввечері потанцюємо, треба сили зберігати.
- Ти за цей час, що мене не було, ледаченька стала. Що пішки до дідуся вже не ходиш? Давай, ще трохи пройдемося, до підйому. Бо там і справді далі буде важко йти.
Дарина під ніс наспівує якусь пісню, а потім до нього,
- Знаєш, у нас в школі конкурс пісні буде і я теж співатиму.
Хлопець своєю рукою розгойдав її руку,
- Ну і яку? Давай, покажи свій талант, тільки трохи голосніше. Нехай гори й дерева почують твій голос.
Вона забрала руку й розставивши дві руки, підняла їх догори,
- Ну ось цю, нову, що ми вдома співаємо. Назар її дуже любить.
І круто повернулася до гір, дивилась десь далеко, очі світились радістю, немов вона вперше бачить красу гір, з її уст линула пісня,
- Я піду в далекі гори, на широкі полонини. І попрошу вітрів зворів, аби він…*
Богдан далі не почув слова пісні. Здалеку, біля самого підйому побачив перевернутий мотоцикл. Зненацька все тіло пронизує струм, невже не встиг? Немов навіжений зирить навкруги, очима шукає брата.
Дарина співає, її голос линув далеко в гори. А подалі, пообіч вузької дороги, в густій траві, перед мертвим братом, Богдан стоїть на колінах.
Нестримний спалах болю й гніву, сльози рікою стікають по щоках. Ой, що ж ти наробив, мій брате - сизокрилий птах! Дим у голові та гул. І ті слова - « Від долі не втечеш». Про себе тихо,
- А я ж казав, тобі братику, ота жінка щось знає.
*Слова пісні Володимира Івасюка
«Я піду в далекі гори».
Висвітлені події відбувалися
в1965-1970 р.
2019 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.07.2019
Я піду, пройдуся в споришеве літо,
Та й краса довкола, налюбуюсь світом,
Підкрадався вечір,чути запах м`яти,
Поспішу стежкою, милого стрічати.
*
І по житнім полі квіточки збираю,
У вишневім саду на тебе чекаю,
Синьоокий сокіл, де ж ти забарився,
Вже й лукавий місяць донизу дивився.
*
Місяченько ясний, освіти дорогу,
Забери із душі, всю мою тривогу,
І хай вітер бравий, розвіє по полю,
Із квітками буду, стрічать свою долю.
*
Приніс запах липи, вітерець легенький,
Освіжилась на мить, де ж ти мій миленький,
У вінок заплету синенькі волошки,
І ромашки білі, почекаю трошки.
*
Місяченько ясний, освіти дорогу,
Забери із душі, всю мою тривогу,
І хай вітер бравий, розвіє по полю,
Із квітками буду, стрічать свою долю.
Бачу близько, вже серденько, аж тріпоче,
Душі радісно, пригорнутися хоче,
Ти барвистий віночок - моя надія,
Світлі зорі знають, що збулася мрія.
Місяченько, ясно освітив дорогу,
Любий разом, йдемо до твого порогу,
Солов`їна пісня... із лісу лунає,
Таємничо... нічка нас благословляє.
30.06 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840541
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2019
Світить сонце, місяченько… минають літа,
Як оглянувсь за плечима, молодість пройшла,
Була літечко й весна, трави пахли в полі,
Я подякую життю і щасливій долі.
Колись може і змирюсь, що швидко старію,
Лиш вкладаюся спати, печалі розвію,
Ну, а часом, дуже спогади тиснуть на мозок,
Як з дівчатами, гуляв поміж тих берізок.
Босоногі по траві, доволі веселі,
Дарували віночки, жарти у оселі,
Пахнуть яблука - груди, манили в спокусі,
Нині в плед замотався, в старому кожусі.
Ото час, біс забирай, мерзну серед літа,
Все в шкарпетках в`язаних, ходжу поміж жита,
З голови, певно до ніг, занадто змінився,
Кочергою скривлений. Колись підженився,
Був стрункий, світлоокий, любили дівчата,
Вслід казали, - От красень, дивні бровенята.
Одна одній заздрили, як обіймав часом,
А тепер, ті спогади запиваю квасом,
Геть, аж руки трусяться, по бороді тече,
Серце жме, від відчаю, біль у грудях, пече.
Чомусь рано, я осліп, помутніли очі,
Знов до місяця погляд, такі довгі ночі.
Як згадаю в полі, ото насолода,
Все в обіймах дівочих, сприяла погода,
А міняв, як рукавички, гріхів багато,
Та тепер спогади, зізнаюся, мов свято.
В голові плутається, павуків мережка,
Заблукали, десь думки, загубилась стежка,
Ясноокі зіроньки приводять до тями,
Ох і тішився тоді, смілими дівками.
Поцілунки медові, уста колір вишні,
Покотилася сльоза, де ж жіночки пишні?
От під боком би була, можливо б й сварила,
Та нехай, було і так, аби борщ варила.
А можливо й бурчала, лише б завжди поряд,
Спілкувалися б разом при чарівних зорях,
А тепер… ось сам, як перст! Боявсь одружитись,
Тихо в хаті, самотність,з ким би поділитись.
Хоч на хвильку, геть подалі розвіять журбу,
Заспокоїть душу, може піти до шлюбу,
Та кому, потрібне, оце старезне лахміття,
Де подівсь, дуб молодий, весняне суцвіття.
Ой, роки, мої роки, розуму не стало,
Чому дурень, такий був, поводивсь зухвало,
Думав весь вік, молодим, я зможу прожити,
Що посіяв те й жну, що вже тепер робити.
Вже світає за вікном, лине спів пташиний,
Земля крутиться, летить, як цей час невпинний.
29.06 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2019
Зранку сонечко проснулось, з обрію скотилось,
Вмить над річкою попливло, - Ой воно втопилось,
Тихо доня, каже ненці,- І що ж нам робити?
Давай разом, вода ж тепла, будемо ловити.
Ледь - ледь руку підняла. А їй ненька, - Доню,
Ану швидко, то ж опусти, свою долоню,
Подивись, мерщій до верху, що хіба не бачиш?
Примруж очі, так легенько, бо за мить заплачеш.
Дивина,- каже доня, - Два сонечка маю,
Одне в небі – високо, а з другим скупаюсь.
10.07.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2019
Сховалось сонечко… за обрій,
Птахи в лісочку замовкали,
Нам не порушать життя спокій,
Нехай, щоб люди й не казали.
Не розривай, між нами ниті,
Одною стежкою підемо,
Не забувай, щасливі миті,
Не витрачай часу даремно.
Хай хоч й гуляє, вітер в полі,
І дощ окропить, нашу стежку,
Нехай ми змокнемо, доволі,
Барвінок стелить, нам мережку.
Знов місяць вигляне з-за хмари,
А з ним і зорі, освітять шлях,
Розсипле нічка світлі чари,
Розтану я у твоїх очах.
2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839532
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.06.2019
Чомусь темно…. внизу, в бліндажі,
Є хто - небудь? Гей, відгукніться!
Далі видно, світліє в дірі,
Ану хлопці, гайда, просніться!
Чомусь тиша, заклало вуха?
Води краплі, відбивали звук,
Нема свІчок? Оце житуха,
Вмить відчув, сердечка гучний стук.
Сірники, знайшов у кишені,
Запалити, все ж не вдається,
Щось намацав, а думки темні,
Чому з них, ніхто не проснеться?
Горить свічка, душа ридає,
Чому тиша ? Де стукіт серця?
Як вогонь, все тіло палає,
Як лід руки, впав біля мерця.
Хто посмів, цих забрати друзів?
Всі лежали, немов обнявшись,
Смерть ходила, по всій окрузі,
Жоден з них, на жаль, не залишивсь.
Знов гримить, мутніє у очах,
Течуть сльози, мокре обличчя,
Не один, в небі кружляв птах,
В них він бачив, знайомі лиця.
10.06.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839447
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2019
Ходить котик по перині,
Загляда в очі Ірині,
Годі пані, ну вже вставай,
Мені Кітікет подавай.
Хвіст уліво, хвіст направо,
Полежати маєш право,
Носом тиче їй в обличчя
Ну давай, гайда проснися!
Потім лапою по носі,
Ледь відкрила вона очі,
Не розгледіла спросоння
Мо» коханець, то мій Льоня?
« Любий знов, ти мене хочеш,
Чому ж голову морочиш?
Іра ковдру підійняла,
Щось м`яке, не розрізняла,
Із таким й будить не треба,
Чи була в цьому потреба,
Заважав мені поспати»,
Кіт на груди поклав лапи,
Немов струм, жінку пройняло
Що ж на мене, це так лягло?
Вчора Бренді перебрала,
Знов ледь очі відкривала,
Ніс до носа, легкий дотик,
За мить пулею,- (Брись) котик.
Плигнув кіт на підвіконня,
Де ж подівсь коханець Льоня?
На столі лежить записка,
" Нехай котик тебе лиска,
Він вподобав, жре Кітікет
А мені, на *ік вінегрет!
Люблю м`ясо і сметану,
Жить з тобою, тоді я стану,
На столі, щоб борщик й диня,
В хаті вміла господиня,
Тож навчись мене цінити
Тебе зможу полюбити!
***
Жіночки! Будете щасливі,
Як не будете, ви ліниві,
Щоб не тільки в ліжку солод,
А знайшлось, чим здолать голод,
Чоловік - то не машина
Ось у чому вся причина!
18.06 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2019
Світить сонце, ясно – ясно,
Промінці, золоті рясно,
Трави пестять шовковисті,
Різні барви у намисті,
Й квіти росами умиті.
Світить сонце, ясно – ясно,
Пахне літечком, прекрасно!
Цвіт шипшини і налиті,
Пухкі пуп`янки на липі,
Вже й розкрилися, є пишні.
Світить сонце, ясно – ясно,
Поспішають бджілки вчасно,
Тож готуються на зиму,
Всі радіють, нема стриму,
Є у сотах запас меду.
Світить сонце, ясно – ясно,
Окинь оком всюди класно,
Вже дзвенять, сині дзвіночки,
Дітвора плете віночки,
Сяють щастячком їх очки.
Світить сонце, ясно – ясно,
При долині красно – красно,
Одяглись, квітнуть суниці,
У червоній спідниці,
І немов, звуть медуниці.
Світить сонце, ясно – ясно,
Вкрита річечка не рясно,
Комишом й білим лататтям,
Всіх верба вітає віттям,
Насолоджується життям.
Світи сонце, ясно - ясно!
Адже жити, так прекрасно!
Красу бачити земную,
Теж тепло, в душі відчую,
Здалось нині, що я в раю,
Золотисте сонце люблю,
І тебе, мій рідний краю!
16.06.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=839087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.06.2019
Люблю літо, настрій - солод на душі,
Вечорова пора, ой прекрасна мить,
Невгомонний коник, цвіркотить в кущі,
Матіоли запах, мене, аж п`янить.
Мов веселка обрій, зорі в вишині,
Ясноокий місяць, дзижчать комарі,
Лягав спати, ховавсь, джмелик при землі,
Вже гудіння сонне, спокійно й мені.
Птахи змовкли, притомилися за день,
Соловей, сміливо, переймає спів,
Та дзвіночки в полі, тихе дзень – дзелень,
У траві губилось, між коротких снів.
Нічка вкраде тепло, легка прохолодь,
Припаде на землю, вмиє росами,
Мов зірки, по небу мерехтять ледь-ледь,
Шовковисті трави під покосами.
Літні ночі люблю, все вікно навстІж,
Суниць трунок, так радісно на душі,
Діждусь ранку, вкотре піду босонІж,
Знов відчую, щастя в літній метушні.
14.06.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838815
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2019
Жила бабця в хатині, все одна - одненька… Від жестянок дах скривлений і вона старенька… Вікна геть перекосились, між склом павутина.А, як здалеку
дивитись, звалиться хатина… За плечима все життя, радість й горе мала, здавалось наче й не жила, на жаль - давно квола стала.
По хаті, аж на колінах, вимиває підлогу… Сама нині, як перст, ні від кого чекати підмогу… В хаті пічка, в міху дрова, давно назбирала, від безсилля трусить руки, ой немічна стала. Та радо себе вмовляла, врожай на горіхи, тож продам і будуть дрова, нема краще втіхи. Промайнуло літо, ранки – молочні тумани. По даху горішки вибивали,як гучні барабани. Ну, як сонце кине промінь піду всі зберу, а по стежці все сонечко, там, вздовж паркану, їх я й розстелю… Такі собі думки мала, у вікно виглядала. Вдягла стару кацавейку, калоші взувала. Освіжила прохолода, злегка усміхнулась,ой, як добре, що сьогодні раненько проснулась…
Геть зблідла, що ж це нині, по даху чечітка. А на обійсті прим`ята, нахилена квітка. Сиві коси з -під хустки падали на очі… Що ж це , Боже так стукало, ото серед ночі? Попід купу сміття - горіхів три штуки, в безнадії очі, опустились руки. Під паркан сусідський буряки прим`яті, ой навіщо ж така біда? Чи то пси прокляті? Задивилась на горіха, лиш висять шкаралупи, чи білка всі зібрала, не могла збагнути… Бурячки в руках і перехрестилась, якби ж то білка була, а не нечиста сила.
День минув… дощик легенький під вечір пустився…. І на небі поміж хмари місяць зажурився… І бабусі не до втіхи, сон блукає - примара. Де ж горіхи подівались?Думка та - як хмара. Ні, сьогодні не засну,буду чатувати, як же взимку проживу? Буду замерзати?
Уже місяць ясноокий заглянув у віконце,бабця, аж здригнулась швидко, чи то може сонце? Нічка довша стала нині, хай би вже швидше світанок…
Дочекалася його і вийшла на ґанок… Лип, старенька, аж сіла. Щось то біле, як скелет, по обійсті скаче? Та раптово, немов ворон хрипло - хрипло кряче. Ледь - ледь розгледіла, труси і здається майка, щось невідоме таке, пролунала лайка. Мат за матом, вуха в`януть і не боїться гріхів, аж бачить нахилилося і почула стук горіхів. Здивувалась, ледь не впала, погляд до сусідів. Від паркану штахети на землі валялись. Від побаченого в бабці, до неба руки здійнялись,
-О, Боженько! Чи Грицько, ти? Чи хто ходить, горіхи збирає? Думала, що білка…
Здивувалась, як вгледіла, поруч, геть зламана гілка. І зненацька закричала,
-Ти жадібна худобина! Що ж ти гріхи заробляєш, на онуків і на сина! Дім - палац і дві автівки мають. Ото вже нещастя, що ж стару обкрадають?!
І де сила взялась, відро вирвала з руки і тихо сказала,
-А я ж тобі, як малий був, цукерки давала…
З пекучими думками, у сльозах замовкла. Ненажерливість в людини, як у того вовка. Гірко - гірко на душі, груди розпирає злість. Крок за кроком віддалялась, як від чуми якоїсь, в тілі відчувала млість…
Добре горіхи вродили, ой, така ж була радість. Та,чи в змозі протистояти? Коли сусід хам безсоромний та, ще й підлий, має таку жадібність...
Ото біда! І чому так? Не боїться Божого покарання. В чужий город сусід лізе, як ота свиня.
05.10 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2019
За вікном, знов вечір…. посивіла мати,
Її погляд, у небесах зірка ясна,
Все думки, джмелині не може сприйняти,
Цю війну, клятущу, чом доля нещасна?
Йде війна, пала схід, плаче Україна,
У руїнах. Чорні поля не в покосах,
Сиротинок стільки? Й не одна дитина,
Захолола лежить, на кривавих росах.
Жде в надії, кілька зірочок у небі,
Затаїла мрію, синочка зустріне,
Ледь шепочуть, тихо губи, вкотре собі,
Будь обачним, ти повернутись повинен!
Круглолиций місяць, вже давно сонливий,
Та не спить матуся, все шукає зірку,
Мерехтіння ловить. І погляд мрійливий,
Переможе добро, зустрінемось синку.
31.05.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2019
Ясноокий місяченько, літечко стрічає,
А в діброві соловейко пісеньку співає,
Запах меду цвіт шипшини, тішиться сердечко,
Йшов козак до дівчини,то ж живе недалечко.
Зустрічала, приголубив, цілував голівку,
Місяченько, нам за свідка, разом ми довіку,
У очах, шукав розраду, як було сказати,
Що він ранком, все покине і піде в солдати.
А ті очі, милі й любі - волошки синенькі,
У обіймах, в поцілунках, щирі і рідненькі,
Він сказати, не посміє, буде ж лити сльози,
Нащо ж нам, стрічати літо, з ним незвані грози.
Нічка чує, соловейка,скрізь зірки яскраві,
Ой, болить, моє сердечко, лиш слова ласкаві,
Говорив їй, сам в тривозі, хай би мирно всюди,
Пригортав, радо до себе, знаю разом будем.
Заяснів, світанок синьо, немов хвилі в морі,
Цілувались, розпрощались, поховались зорі,
Місяць свідок, давно в хмарах, дрімав, спочиває,
Соловейко, в лісі замовк, він мабуть щось знає.
Ранні роси, бурштинові, в травах мерехтіли,
Стежки різні, розійшлися, чи ж вони хотіли?
Чи їм доля, бути разом, хтось скаже - не знати,
Сонце в хмарах, в душі тягар, пішов воювати.
Десь гриміло і блискало, розійшлось луною,
А думки, весь час джмелинні, чи й буду з тобою.,
Ой давно, нам треба люди, війну закінчити,
Та й ніколи не розлучатись, щасливо жити.
07.06.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=838174
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.06.2019
Безкрає море, плескання пінних хвиль, неначе берег цілували. А його очі, здавалось щось вдалині шукали. Погляд блудив, здіймаються хвилі високі. Думки джмелині, чому нині жорстокі?
О, море-море! Я б у човні мандрував по ньому. Душевний смуток втопив би і нежадану втому.
Життя складне, одне розчарування, за що й чому, пізнав зрадливе кохання? Високо в небі, білі чайки кружляли, дививсь на них, а спогади жбурляли, в серце влучають і воно боліло. Лише одну, її кохати вічно хотіло.
Він пригадав, як дарував їй квіти, промовляв,
- Моя єдина, ти найкраща на всьому світі. А хочеш, я зоряницю дістану, твоїм рабом навічно стану. Лиш згоду дай, за свідків будуть зорі і нічні чари, що ледь помітно ховаються у морі.
Як воно в штилі, лагідне, сріблястий блиск, атласні хвилі, при зустрічі, в обіймах щирі, милі.
Та доля, все вирішила за них…
Одного разу, щойно шторм затих. До берега медузи підпливали, раптово усмішки на обличчі прилягали.
Вони сиділи спустивши ноги до води, немов на вік поєдналися два береги. Та те усе, лише їм, на жаль, здалося, зберегти дружбу, все ж ніяк, не вдалося.
Сердитий вітер, йому бив у обличчя, чомусь утратив своє величчя. Не насмілився заперечити, просто пішов. Тож у місячний вечір, за нею інший прийшов. Вона мов розум втратила, на мить. Пройшло три роки, а серце й досі щемить.
Лоскотно в ноги, пісок, ще прохолодний. Вже давно сам, йшов, мов вовк голодний. І позирав, шукав її, але кого не знати, щоб була вірна і зуміла покохати.
Під самий берег стоять лежаки і де поглянь, різнобарвні рушники. Це ж треба, теж комусь не спиться, зупинив погляд, може ця молодиця? Можливо дівчина? Ледь-ледь прикрила груди, до неба погляд, очі, як ізумруди. А стан, о, Боже, то ж спокуса, від хвилювання змокли вуса . Вмить зашпортнувся і втратив рівновагу, гепнувся поруч, звернула увагу. Підвелася, спустивши ноги, занурила в пісок. І зазвучав ніжненький голосок. Заставив його почервоніти,
- Ну-ну, це ж треба так летіти! Що чайку ви ловили, чи гналися за ким?
Думки-метелики… оце так краля, з’явилась иеред ним!
- Ага ця чайка, ось! Здається я її спіймав - сказав так тихо і очі догори здійняв.
Відчув обличчя, як вогонь палало, на душі тепло, так досить легко стало.
- Ну і чого, як рак зробився,- сказала гучно, пані.
А її погляд, як світанок ранній! Ті ясні очі і усмішка дали надію, подарували йому світлу мрію.
Вона сміливо, у вічі дивлячись, показала рукою,
- Бери лежак, лягай поруч зі мною! Проспав, он бачиш зайняли все, аж до води. Я ж не кусаюсь, давай поруч падай, ось сюди.
Захвилювалось море, вітер розгулявся. У котрий раз на неї задивлявся. Що за русалка? І звідки вона є? Згадав ту першу, у грудях, аж пече. І він зненацька рішуче встав, у очах топився, запитав,
- Від кого маєш гарну вроду? Така смілива! То, що ми підемо у воду?
- А чом би й ні, дивилась хитро, як лисиця. В такій компанії! Чому? Я не проти повеселиться.
У прохолодну пелену води, пірнали двоє, не знаючи страху, веселий сміх линув навкруги, легко і боязко торкався стану. Якби сподобатись красуні, щоб не прогнала, як йому важко на душі, якби ж то знала.
З води до берега, вже обійнявшись йшли, обом здалося один одного знайшли. Збирало сонце з лежаків роси ранні. Легка розмова, відчуття потреби в спілкуванні. Чи так буває, про себе думав в надії. Невже нарешті збудуться мрії? Чи правда, що мені, знову шанс дає доля? Нехай все буде так, як є, нехай неволя! Чим та строката одинокість, що гризе душу, її жорстокість. Бажання попасти в ніжні обійми, нехай, як у сітку та щоб назавжди. Щоб бути разом, як це море і його довіку рідні, сонячні береги.
Літо 2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2019
Між ромашок загублюсь у білому суцвітті,
Налюбуюся красою, наймиліша в світі!
Люблю неньку- Україну, де ранки росисті,
Мерехтять й виблискують, бурштиновим намистом.
Від Карпат, тих гір величних, де річки бурхливі,
Щоб життю, усі раділи і були щасливі,
Там де сонце, ясне сходить, для нас єдине,
Ген думки, відлітають, а душенька мов стигне.
Прийде час, порозуміння, гріє світла мрія,
Ми ж народ, є український, настане прозріння,
Миле літо зустрічаймо, сонце яснооке,
Хай земля, барвисто квітне і поля широкі.
Щедрим хлібом, золотяться й мир принесе спокій!
Нехай втіху, подарує, барвінкове літо,
Щоби усмішки на обличчях, щасливі діти!
Щоби сміх і спів пташиний, ніжно серця гріли,
Мирне небо, тихі ночі, зіроньки ясніли.
Між волошок, загублюся, очки сині- сині,
Серед трав, густих, шовкових, лелека в долині,
Моя ненько, люблю тебе, рідна Україно,
Щоб добро, хочу повсюди й ми дружня родина!
02.06.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837342
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2019
Поміж квітучих яблунь, біжить маленьке дівча,
У ластовинні личко, по пояс конюшина,
У одних трусиках, босоніж, ранок зустріча,
Це літо райдужне, де п’янить трунком шипшина.
Туман легкий, молочний, на плечі ледь- ледь припав,
Вже прохолода, аж пестить, відступа сонливість,
Ясненький промінь сонця, із вітерцем обіймав,
І очі вабила, окраса квітів, чарівність.
Ця земна врода, літечко, глибока небо синь,
Весь небокрай ситечком, із білесеньких хмарин,
Трави лоскочуть ніжки, роса тихенько дзінь – дінь,
Ледь мерехтить, немовбито розсипаний бурштин.
Щасливі очки, достатньо викупана в росі,
Біжить до неньки, щоби їй про все розповісти,
Чудове літечко! Так добре, тепло на душі!
Давай рідненька, разом будем тішитись красі!
01.06.2019р
Шановні друзі!
З першим днем літа!
З Днем захисту дітей!
Миру, щастя і любові всім!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837205
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2019
Таня мило, до люстерка,
Кривить носа і моргає,
На обличчі мов веселка,
Справжня лялька виглядає.
Фарби сині і рожеві,
На повіках і на щічках,
Ще й парфуми недешеві,
На хустинці й на плечиках.
Сухі ноги… туфлі мами,
На підборах - точно чапля,
Ледь приходить вже до тями
На побачення йде краля.
Дівка рада, сяють зорі,
Чути пісню солов`їну,
Хай збрехала та не горе,
Що не схожа на Мальвіну.
Ну й нехай пожартували,
Ми із пОдругою нині,
Хай би горді не ставали,
Оті хлопці ж наче свині.
То дівок перебирають,
Наче лахи в секонд - денді,
Згодом роги наставляють,
При любій, малій незгоді.
Та Назар,вмить у віконце,
Раз - по – раз, знов у тривозі
Де ж Тетянка, моє сонце,
Упізнати ніяк не в змозі.
В телефоні, була інша,
Щічки - яблучко стигленьке,
І здавалася молодша,
Де ж те личенько гарненьке.
А ті губки - стигла вишня,
Та коса майже по пояс?
Де ж струнка ділась, ця пишна.
Щось сказать хтів, втратив голос.
А можливо, заблукав я?
До душі сумнів, підкрався,
Та ж адреса, що за краля?
За бузком, враз заховався.
Либонь схожа на вампіра,
На повіках блищить фарба,
На якогось, мабуть звіра,
Нащо ж лихо?Така карма?!
Ой гріх хлопче, ой мисливцю,
Тіло холодом проймає,
Тож зловить, хотів жар птицю,
У душі себе картає.
От дівчата, де ж порядність,
Чого ж далі всім чекати?
Самі топчуть свою чесність,
Їм не можна довіряти.
Тепер знаю, я до скону,
Хай не жде, навіть й не дзвонить,
Не повірю телефону,
Тож нехай інших розводить!
20.05.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=837087
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2019
Я люблю небо, люблю білу хмаринку,
Вітер гойдав, її немов перлинку,
Вперед несе, легенько обіймає,
Вона ж здалось на мене поглядає.
Примружу очі, погляну догори,
Ясні, яскраві, веселки кольори,
Та тож від сонця, мені так мерехтить,
Дивина просто, така прекрасна мить!
Туди б злетіти, між волохатих хмар,
Шматочок сонця, як яскравий ліхтар,
Промінці златі, з них ситечко зробили,
Такі сяйливі, обличчя ніжно гріли.
Я люблю небо, якби хмаркою стати,
І у обіймах , з ними політати,
Манить побачить, із висоти весь світ,
Всім надіслала б, величезний привіт.
Летіть хмаринки та не так далеко,
В небеснім морі кружляє лелека,
Чарівність світу, веселики в очах,
Думки шалені, уява, що я птах…
Я люблю небо!
27.05.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836679
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.05.2019
За вікном стемніло, здалеку, навіть край неба не видно.
У салоні автобуса сонне царство. Хтось спить роззявивши рота, хтось інколи клює носом, відкриє очі, озирнеться й знову впадає в дрімоту. Контингент пасажирів різний, майже всі, крім однієї пари літніх людей, їдуть в одиночку. Микола зручно вмостився навпроти проходу, на останньому ряду міжміського автобуса. Час від часу позирає на годинник, придивляється що за вікном, йому скоро виходити.
Лише кілька хвилин і за ним зачинилися двері автобуса. Від мотору, на якусь мить, аж у вухах загуділо. Автобус набрав швидкість, наче тікав від нього, залишаючи одного на трасі, яка стелиться посеред поля.
Високий на зріст, широкоплечий, тримаючи невелику валізу, озирнувся, увімкнув ліхтарик. Свіже повітря освіжило обличчя придало сили, як рукою зняло сонливість. Думки, як оси копошаться, майже перша година ночі, який там дурень в цю пору має їхати в село. Та ніби п’ять кілометрів не так багато, але ж біля ставка не знати яка дорога. напевно краще йти попід ліс, але ж сім кілометрів вийде. Йшов по дорозі встеленою вапняною крихтою, перед собою тримає ліхтар. Інколи озирався назад і настільки можна було освітити дорогу, задивляється на неї. А потім, як дитина світив на себе й назад до землі, дивився на свою тінь. З піднятим настроєм, посміхаючись, заговорив,
- Чому мовчиш і йдеш за мною? Ти, як ця ніч? Ніде ні миші, ні птахів не чути. Розповіла б мені хоч про що-небудь, чи нагадала?!
*
Занурився в спогади. Найперше, що пригадав, це те, як сусідка тітка Ольга, кричала йому вслід,
- Байстрюк, забудь сюди дорогу. Вона кращого знайде!
І далі, немов бачить перед собою…
Літній ясний теплий ранок. Легенький вітерець, деревам куйовдить листя. Широкий став, вода виблискує, виграє на сонці. Деінде виплескує риба й знову зникає у воді. То там, то зовсім близько, по воді розходяться круги. Місцями мілко, аж піщане дно видно, а, як подалі ледь-ледь видно густі водорості, ледь помітно колишуться від течії.
Він і Оксана у воді по пояс, в руках тримають білу натягнуту хустину. Намагаються її повільно занурити у воду, під самий край берега, що впирається в обрив. Переглядаючись один з одним, по шию занурюються у воду й миттєво виринаючи піднімають хустку. Гучний вереск з уст Оксани губиться далеко над ставом. Вона осяяна сонцем, всміхається, блиск в очах.
- Бачиш, є! Мабуть штук вісім, точно! Ой, дивися, щоб не вискочили, он, як плескаються!
Вони щасливі, похапцем вийшовши з води, висипали рибу у відро. І так декілька раз, поки не відчують, що джерельна вода, аж ноги зводить. Воно того варте, поділяться майже порівну, по-чесному, так вважали обоє, несли додому. Знали, що батьки завжди раді посмакувати риби, хоч і невеликі карасики хлюпались у відрі та дітям було приємно почути добрі слова.
Микола чорнявий хлопчина, підростав без батька, йому боліло під серцем, коли в селі вслід хтось кидав слово «байстрюк». В дитинстві не звертав уваги. Та одного разу, коли їм минуло по дванадцять років, вони з Оксанкою йшли зі школи. Дівчина, як завжди, махнула рукою,
- Бувай!
І зайшла на своє обійстя.
Микола почув голос її батька,
- Дорослішай вже! Он, яка гарна стала! На тебе в селі всі хлопці дивляться, а ти возишся з байстрюком. Що інших хлопців немає, щоб ранець носили?!
Прийшовши додому, озлоблений, на підлогу кинув ранець й до бабусі,
- Ви мені скажіть, що за слово таке , байстрюк? І чому я часто чую від дядька Петра?! Я, що винен, що батька не знаю! Он, у нас в класі, ще троє хлопців батьків не мають і нічого, ніхто їм вслід не кричить.
Бабуся, задумливо, приголубила онука,
- Почекай, ще тиждень, чи два і ви поїдете в Вінницю, мама купує квартиру, там будете жити. Шкода, що в нас такий народ, не вихований, не чемний. Підростеш хлопчику, все зрозумієш. Не знати, що чекає на його онуків, ніхто наперед не знає, як складеться життя його доньки, чи онуків.
Він, звільнився від обіймів, присів на край ліжка,
- Цікаво, а мама нічого не говорила. Це правда і ми туди поїдемо жити? А як я без ставка, без села, без друзів?
Старенька кліпала очима, з щоки рукою струсила непрохану сльозу,
- Такі речі роблять тихо, люди заздрісні. Вона скільки років там працює, скільки й гроші складає, щоб вирватися із села, хоче тобі дати шанс навчатися у великому місті. Адже ти розумний хлопчик, в школі вчишся найкраще за всіх. А те, що говорять тобі вслід, не звертай уваги. Підростеш, зрозумієш, що в житті всякі є обставини. А люди, на жаль, чомусь все частіше злі, чим добрі. Таке воно життя, хлопчику……
Пройшло рівно два тижні, Микола з мамою переїхали жити в невелику квартиру на другому поверсі п`ятиповерхового будинку. Мама продовжує працювати на кондитерській фабриці, а він ходив до школи, яка знаходиться зовсім близько. Нові друзі з будинку, в якому жили та добре вписався в колектив класу. Відвідує гуртки Хімічний і Математично-фізичний. Життя в хлопця зовсім змінилося, але часто згадує Оксану. Її смарагдові очі, ставок, інколи снилися ночами, немов звали до себе. Та в село, вони їздили тільки на свята. Влітку, часто сам приїжджав накосити сіна, відремонтувати паркан та біля ставу, трохи поніжитися на сонці. Оксана потай прибігала туди, щоб ні в якому разі не дізналися батьки, бо суворо заборонили з ним бачитися.
Але заборонений шматочок завжди ласий, вона тільки дізнається, що він приїхав, бігла до паркану, махає хустинкою, щоб він знав, що зустрінуться біля ставу.
*
Роки минали… ось і закінчують школу. Він у Вінниці, вона в селі, відстань велика та не для них. Микола став справжнім легенем, привабливим красунчиком. Вона ж, як квітка орхідея, навряд, чи хто з хлопців відмовився б від такої славної дівчини. Потайні зустрічі, перші поцілунки, ніжні обійми. Дружні стосунки розпалили вогонь кохання.
В селі, Оксані від хлопців не було проходу. Син голови колгоспу не раз приходив до її батьків. Просив, щоб у місто не відправляли, що вони одружаться. Він забезпечить всім необхідним, що потребує для щасливого життя. Та вона на очі не хотіла, не тільки його бачити, а й щоб хтось інший доторкнувся її вуст, чи взяв у обійми. Не втрачала надії, що, чи рано, чи пізніше, все ж вирветься із села, між люди, як вона часом говорила, просила про це батьків. Та де там, одна донька, батько вкотре гримав кулаком по столі, сказавши, щоб і думати про це забула, що тут залишиться жити.
На Провідну Неділю, Микола з мамою приїхав в село. Після кладовища,з Оксаною зустрілися на своєму місці. Вона вже знала коли буде випускний вечір, попередила, що проводитимуть в сільському клубі. Він навіть посміхнувся, почувши число,
- Це ж просто чудово, а в нас пізніше на два дні, то ж я приїду. Ну нарешті умов своїх батьків та нехай вчитися поступимо в Харківський університет, там скільки професій, вибереш яку захочеш. Я вирішив свою долю пов`язати з хімією. А там, дивися десь направлення отримаємо і поїдемо вдвох, влаштуємо своє життя.
- На віях бринять сльози, Оксана дивиться на нього, стиснувши уста, щоб не розплакатися, крутить головою, вже тихо,
- Ні, єдиний вихід, як вивчишся, приїдеш за мною, ти ж мені будеш листи писати?
Він ніжно обійняв, тонув у її закоханих очах,
- А що я! Ти дивися заміж не виходь! Чи вистоїш проти рішення батьків?
Знову хитає головою, поцілувала в щоку,
- Вистою, любий! Буду тільки твоя, мені нікого не треба, чуєш.
Трепіт сердець, палкі поцілунки, ніжні обійми, тулились один до одного, мов пара голубів.
В школах уже пролунали останні дзвоники. В кожному селі гудіти випускні вечори. І Микола приїхав до Оксани. Добирався потай, вийшов раніше з автобуса, три кілометри, здалися кількома хвилинами. Бабуся не здивувалася, лише обійняла,
- Добре, що приїхав, треба в льоху порядки навести та дещо з горища дістати. А ввечері напевно до клубу підеш?
Він, ледь почервонівши, посміхнувся,
- І все ви знаєте, чому приїхав. І заради кого.
Старенька легенько торкнулася його плеча.
- Ой, знаю і бачу! Оксана майже кожні вихідні тебе виглядає. Ти подивися, дорослішай, щоб не наламати дров, будь відповідальним, не завдай болю ні дівчині, ні нам з матір`ю.
З клубу, на все село гуділи музики. Після вручення атестатів, запрошені гості, вчителі і батьки розходилися по домівках. А радісна, щаслива молодь залишилася на танці. Оксана в сукні бірюзового кольору нагадує молоду берізку. Сукня облягала її красивий стан, ледь прикриває коліна. Модні, світло-коричневі туфлі на невеликих підборах, підкреслюють красу струнких ніг. Вона весело розмовляла з однокласниками, в той же час позирає на вхідні двері, з хвилюванням чекає Миколу.
Юрко, син голови колгоспу, цілий вечір переслідував її. Чекав нагоди, хотів запросити на перший повільний танець. Він зробив кілька кроків до неї. В цей час Оксана рукою махнула в сторону дверей, не встиг повернути голови, здивовано кліпав очима, де ж поділася?
Помітивши Миколу при вході, вона ледь нахилившись, прослизнула поміж танцюючих пар.
*
Вечірній легенький вітерець, ніби шепотів про кохання. Вони обійнявшись, йшли до ставка. Неподалік від води, біля шовковиці, вона хитро зазирає в очі, почала розповідати про вечір. Усміхнена, весело запитала, чи йому подобається її сукня. Він у відповідь цілував її солодкі вуста, які зводили з розуму. Перед обличчям спокуси намагався тримати себе в руках, на якісь миті закриває очі, вгамовує свої почуття.
Навіть не помітили, як при спілкуванні, від ставка відійшли в сторону лісу. Мерехтіння зірок, мінливий погляд повного місяця нагадує казкову картину, При розмові, Оксана майже весь час посміхається, відчуває себе щасливою. Раптово зупинилась і розставивши руки в сторони, задерла голову догори й голосно сказала,
- Давай будемо разом, як місяць і зорі. Тільки я одна зірка, запам`ятай! Давай не розлучатися!
Опустивши голову, сказала тихіше,
- Хіба це важко зробити?
Він дивився на неї сяючими очима, запропонував,
- То поїхали зі мною і наше бажання збудеться!
Вже її благаючий погляд бігав по його обличчю, наче шукав розраду, невже він не розуміє, що це зробити занадто складно. Калатало серце, відчула, як від хвилювання прилинула кров до обличчя. Ішли мовчки, кожен у своїх роздумах.
Білолиций місяць виглянув із-за лісу, освітив дорогу й житнє поле. Неподалік, під лісом, виднілась стара скирта. Вона зуміла вгамувати хвилювання, відкинула тривожні думки, весело сказала,
-А ну, Миколко, дожени мене, ану дожени!
Далеко в лісі загубився її крик, на той крик відповіла якась пташка. І знову тихо-тихо. Пристрасні поцілунки… розквітло кохання. Від напруги, моторошні хвилі пронизують тіла. Вона заволоділа його серцем. В спокусі першого дотику тремтять тіла, не думаючи про гріх, не думаючи, що на них чекає, розпалили вогонь кохання.
Втративши самоконтроль, дивилися один на одного, не розуміючи, як це сталося. Не ховала сяючі очі, не ховала оголене тіло, задоволено шепотіла на вухо.
- Це я, спокусниця, це я винна! Я цього хотіла, бо я тебе кохаю і ти давно знаєш. Тепер я вірю, ти приїдеш за мною. Їдь любий, але повертайся, я завжди буду тебе чекати, до останнього подиху.
Здалеку гавкіт собаки, Оксана відкрила очі, Микола, як дитя, скрутившись клубком, тихо сопів. Раптово, в кущах шурхіт. Вона гучно сміялася, розбудила його,
- Миколо! Ой, здається заєць! Дивись, он, он там вухатий, по дорозі побіг. Думаю чого це собака гавкає і цікаво де він взявся? Невже такий нюх має, так здалеку чує зайця.
Потягуючись, зненацька піднявся, підхопив її за руку,
- Ти, як почуваєшся? Будемо йти, чи посидимо?
- Яке посидимо?! На годиннику пів на другу, давай швидше йдемо додому. О третій годині світатиме, треба повернутися, щоб нас не помітили, - говорила й похапцем, із себе струшувала солому.
Поверталися додому…. біля клубу, ще гомоніла молодь. Оксана двома руками повисла на його шиї,
- Прощаймось, чи до побачення?
- Ну, що ти! Ти ж говорила я місяць, а ти зірка, значить будемо разом. Приїжджай у Вінницю, адресу знаєш, тільки так будемо разом. Адже ти знаєш, як твої батьки до мене відносяться.
Без сліз, легенька усмішка на обличчі, погляд очі в очі. Жаданий поцілунок, все ж засмучені, але настав час розійтися по домівках.
Він так і не заснув, за відчиненим вікном лунає то ближче, то здалеку переспів півнів. Перші промені сонця виграють по небу, переливаються, змінюють веселкові кольори.
Попрощавшись з бабусею, впевнено поспішав на трасу, час підганяв, треба повертатися додому.
*
А час летів… Микола здає іспити в Харківський університет. Писав їй листи, на два перших вона відповіла, а потім немов загубилася. Не знав, як вдіяти, чи поїхати?
Уже закінчилася здача екзаменів, хотів дізнатися, чи зарахований. Адже їхати неблизький світ, як казала мама, аж тут від бабусі лист отримав. Від прочитаного пітнів, на голові дибом підіймалося волосся, тіло проймав жах. Він боровся з думками про Оксану, вірити, чи не вірити, як це? Пройшло два місяці, бабця написала, що Оксана вийшла заміж, поїхала в якесь велике місто. Ні, це сприйняти, як це? Хіба це можливо? Але ж сама обіцянку давала, що буде чекати! Чи віру втратила, що приїду, одружимося?
Буквально на другий день отримав лист від мами. Писала, що в неї все добре і теж саме за Оксану, ще додала, що поїхала в Київ. До купи важко зібрати думки. Поїхати у Вінницю, а потім у село, що це дасть? Він знову і знову їй в село писав листи, в надії, що все ж передадуть, але відповіді так і не дочекався.
Велике, красиве місто Харків сподобалося Миколі. Чудовий центральний парк відпочинку з широкими алеями, квітучими клумбами і різновидністю дерев, приваблював до себе. Інколи він має час там відпочити, на лавці зануритися в книжки. Основною метою було навчання. Два рази на рік до нього приїжджала мама. Привозила продукти, бабусину консервацію, домашні пиріжки з капустою, які він обожнює, розповідала про своє та бабусине життя. За Оксану нічого не знала, сусіди все тримали в таємниці. І в селі люди дивувалися, знаючи,що батько кричав, що нікуди не поїде, аж тут раптом вийшла заміж, ще й так далеко.
Минуло два роки…. Микола від мами отримав лист. Звістка вразила його, писала, що вийшла заміж. Повідомила, що на фабриці познайомилася з одним інженером, який приїхав встановити нове обладнання. Пробув на фабриці два місяці, запропонував поїхати з ним і вона наважилася. Написала, що їй здалося, що надійний, щоб не засуджував її, адже вже дорослий. І має розуміти, що самотньому жити, це не кращий варіант в житті. Читаючи новини, за звичкою чухав голову, посміхався, в душі радів за маму. Адже добре, що буде не одна, в нього ж, щодо навчання великі плани.
*
Пролетіли чотири роки… Микола поїхав в Дніпропетровськ, нарешті познайомився з вітчимом. Олег Степанович, виявився вдівцем, привітним чоловіком, всього на рік старший за маму. Має сина, який після інституту поїхав у Німеччину, там працює в одному з університетів. Миколі сподобалося, коли він запропонував йому поїхати в Німеччину до сина. Загорілися очі, тішився, це ж у житті, просто якесь везіння. Мати нічого не розповідала про село, адже сама тільки раз у рік їздила до бабусі. Старенька стала зовсім немічна, але залишати батьківщину не захотіла. Розповіла, що батько Оксани розбився на мотоциклі, що вона після цього, аж через рік повернулася жити в село. Що має сина, хвалилася її мати, що все в неї добре і онук, дуже розумний хлопчик. Так боляче і водночас ніяково, він пригадував ніч після випускного, на очі наверталися сльози, адже обіцяла. Мав бажання поїхати в село, хоч перед від`їздом до Німеччини та мати порадила краще поїхати, як приїде, через рік. Нагадала сину, що треба берегти кожну копійку, запевнила, що бабуся не образиться, все зрозуміє.
Доля йому дала шанс побачити світ. Ніколи і не уявляв, що буде нагода працювати в великому портовому місті Гамбург. Син вітчима Вадим, дуже схожий на батька і розмовою, і привітливістю, радів знайомству. Він винаймає житло і працює в Гамбурзькому університеті, займається дослідженнями в області хімії. Микола жадібно слухав, коли Вадим розповідав про роботу. Йому було дуже цікаво, адже він любив і хімію, і фізику.
Вони тепер жили разом, не палили цигарок і не пили спиртних напоїв. Зарплата дозволяла нормально жити й одночасно робити заощадження. Микола із задоволенням влився в колектив і через місяць випробувального терміну, підписав трудовий договір на три роки. Звичайно, цьому сприяв Вадим, адже він вже рік, як працював тут і в нього договір був на три роки. Після закінчення договору мав намір продовжити, ще на три роки.
Але вечорами Микола думав про Оксану, про село. До болю тиснуло в грудях та розумів, її не повернути. В розпачі, все ж заспокоював себе, мабуть пожартувала доля, подавши колись надію на чисте і вірне кохання.
Ось так хвилина за хвилиною нестримно плине час. Хлопці задоволені життям, листи від рідних, часом міжнародні телефонні переговори, щоб хоч на якісь хвилини почути рідні голоси. Але, щоб більше заощадити грошей, вирішили працювати без відпусток.
Після закінчення трудових договорів, швидкий потяг віз хлопців додому. Роки пробігли, пролетіли, мабуть пора подумати й про сімейне життя.
Два дні поспіль радісна зустріч у Дніпропетровську. Вадим відразу зайнявся купівлею житла для себе, мав намір влаштовувати особисте життя, щоб не жити разом з батьком. Миколі ж було трохи простіше, у Вінниці мама не продала квартиру, здала в оренду. Його переслідувало дивне відчуття, що має бути ближче до рідного села. Поїхати до своєї, вже зовсім старенької бабусі, про яку розповідала мама, що ледь ходить і скаржиться на проблеми із зором. Можливо операції потребує, задумувався, гроші є, заробив, то чому ж не допомогти.
*
Неподалік, раптовий шурхіт відволік його від спогадів. Несподівано перед ним, під світло ліхтаря, потрапив заєць.
- Оце так-так! - сказав голосно.
Довговухий тікав скільки було сили, а він, всміхаючись, намагався світити йому навздогін.
Вдалині виднілися вогники, легке душевне хвилювання, це вже село просинається, моє рідне село. Дива… за спогадами все згадав, немов перегорнув сторінки свого життя.
Небо ледь - ледь ховало в себе зорі, на сході світла синява.
Дружок навіть не загавкав, коли Микола підійшов до паркану. Дзвін ланцюга й одночасний спів півня на обійсті. Тихо підійшовши до вікна , постукав у шибку, голосно позвав,
- Бабусю, це я… Микола, відчиняй!
За ці роки, старенька наче висохла, зробив висновки. Яка ж вона маленька стала і худенька, обіймав і цілував її. Скільки ж років, я не бачив її ?! Але ж молодець, тримається!
У пічці, полум`я облизувало дрова, в хаті пахло димом і м`ятою. Склавши жилаві, худенькі руки одну до одної, бабуся мовчки сиділа на ліжку. Він біля неї на стільчику, це вона попросила, ближче присісти, жалілася, що на очі зовсім погано бачить. Нині, він для неї був слухняним хлопчиком, як і колись. Вона витирає непрохані сльози, сльози радості, сльози щастя, тішиться, що дочекалася побачити онука.
За чаєм, він задоволено розповідав про життя в Німеччині, про роботу, про Дніпропетровськ. Пообіцяв привезти у Вінницю, показати лікарям, як треба, то й зробити операцію, якщо вона звичайно дасть на це згоду.
Старенька, послала його в сарай, випустити курей та кинути їм пару жмень пшениці. Півень вискочив першим, топтався на місці, розмахував крилами, заспівав. Дружок стояв на двох задніх лапах, спиною притулившись до буди, махав передніми лапами. Микола з усмішкою на обличчі,
- А… що окраєць хліба чекаєш? Хоча вже старий та годен на двох лапах стояти, молодець!
Той, наче розуміючи його мову, став на чотири лапи, завиляв хвостом. Отримавши шматок хліба, який зловив на льоту, пес позираючи на всі сторони, не поспішаючи, пішов у буду.
З хати виглянула бабуся, поправляючи хустку на голові, крикнула,
- Миколко, принеси свіжої водички! Відро чистеньке, на штахеті висить!
У сусідів, за парканом, вщент переплетеним виноградом, почувся брязкіт чогось залізного, гучний дзвін пролинув навкруги.
- О, мабуть хтось ланцюга з відром впустив чи, що, - протяжно сказала старенька, зазирає в сторону сусідів, продовжила,
- Хтось хазяйнує, чи Ольга, чи Оксана, а можливо і син, мабуть же допомагає жінкам. Важко тримати хазяйство без чоловічих рук.
Від почутого опустилися руки, відро вже гойдалося в криниці, а він на якусь мить закляк на місці. Раптом з-за паркану гучний голос сусідки,
- Оксано, це, що з тобою? Йди до хати, треба переодягнутися, бач, всю воду на себе вилила! Як це ти відро впустити примудрилась.
Він почув голос своєї коханої Оксани,
- Та зашпортнулась, хотіла поправили відро, не втримала. Не кричи, не лякай нікого.
Микола швидко, з криниці витягнув відро, за мить був у хаті. На столі парує картопля, зварена в мундирі.
- Я зараз обберу, помастимо олією та й поснідаємо, здивовано позирнула на нього старенька. Їй здалося, що він не зайшов у хату, а влетів. Його руки прилягли на її худенькі плечі, гучно, хвилюючим голосом запитав,
- Що ви сказали, бабусю, як без чоловіків. А чоловік Оксани, що тут не живе? Вона тут давно із сином?
- Так! Давно. Я вже й не пам`ятаю скільки років тут. Як батько розбився, навіть була на похорони не приїхала. Звичайно ж дивно та люди казали, що Ольга не захотіла, щоб повернулася в село. Лише згодом, через рік, на поминки батька приїхала так і залишилася. Пізніше люди розповідали, що малий лепече, що в нього батька немає. А чи, то виходила вона заміж, чи ні, ніхто точно і не знає. Ще тоді, влітку було приїхало кілька гостей, на другий день вже й поїхали. На цьому і все весілля, говорили, що в Києві, а хто, що за чоловік, так ніхто не знає, жодного разу сюди не приїжджав.
Старенька дивилася на онука, бачила, як змінюється на обличчі, то блідне, то червоніє, продовжила,
- Зараз у сільраді працює, щось там пише, навіть не знаю ким її туди працевлаштували та зарплату отримує. Ще по селі чула, що син байстрюк. Можливо і нагуляла там, весілля ж ніхто не бачив, як і чоловіка.
Миколі, наче хто голку в серце вгатив, перехопило подих, по жилах відчуває гарячу кров.
*
Він пригадав, як його тітка Ольга називала байстрюком, хотів, щось сказати бабусі та промовчав. Старенька, хіба може пам`ятати, як він у дитинстві, плакав їй в пелену, запитував, чому його так називають? Мабуть не варто ворушити минуле. Запала тиша.
Вже пригадав маму, як подорослішав, тоді зізналася, що був гарний хлопець Володимир. Чоловік з містечка, працював на комбайні під час збору зернових. Було кохання та спливло, як вода в річці, так сказала йому, обіцяв приїхати та так і не дочекалася. Таке життя, всього на світі є.
Колотиться серце, наче хоче вискочити, чи розірватися на шматки, схвильовано запитав,
- Бабцю, чекайте-чекайте, а скільки років малому?
- Та, який він вже малий, я то далеко погано бачу, але цупкенький хлопець, давненько корів пасе, - відповіла протяжно.
Присів на стілець, що стояв поруч. Бараболю мочив у олію в блюдці й потрусивши зверху сіллю, жадібно їв, намагався приховати хвилювання,
- Ні! Ніде не їв кращої бараболі, як у нас! Якби ви знали, як я хочу до ставка! Я так за всім сумував.
Запихаючи в рот бараболю за бараболею, вже посміхнувся до бабусі,
- Я тут побуду трохи! Заготую на зиму дров та в лікарню поїдемо, очі покажеш лікарям, можливо, якісь окуляри треба.
Бабуся задумалася, хитнула головою,
- Зрозуміле діло… мене не обдуриш, хочеш Оксану побачити. Поїси, краще приляж поспи, ти ж з дороги, виморений.
Кивнув рукою, бабця вийшла надвір, присіла на стілець, що стояв неподалік від криниці. Щось бурмотіла про себе, час від часу, примружує очі, дивилася до сонця.
Микола взявши з шафи рушник вийшов з хати,
- Я піду до ставка, скупаюся, як стане спекотно, тоді відісплюся.
З радістю йшов, на душі тепло, легко. Роздивляється навкруги, на ту стежку, якою бігав босоногим. Хотів знайти, щось знайоме та лише дивувався, що дерева, тополі, берізки, клени, тоді були молоденькі, а тепер біля ставу стрункі і високі, мов охоронці. А тополі, здавалося, аж дістають синяву неба. Берізки, з яких колись брали сік, виросли справжні крислаті красуні. Здивовано подивився, на кущі шипшини, адже тоді тут їх і не було. І ось нарешті невеликий пагорб і широкий ставок. Хотів одним поглядом захопити всю картину ставу та де там, красень, подумав посміхаючись. Вода в ставку здалеку рябить, переливається синім кольором із зеленуватим. Час від часу виблискує на сонці, миттєво сріблилася. Неподалік, на воді під обривом, привернули увагу гуси. О!- Як у дитинстві почесав голову, цікаво, а карасики тут ще є, ще не перевелися.
*
Над обривом, за кущем шипшини сидить чорнявий хлопчина, в руці тримає невеличку тростину. Побачивши Миколу швидко піднявся на ноги й здивовано запитав,
- Дядьку, ти когось шукаєш?
Від несподіванки, його обличчя, аж перекосилося, немов струм вдарив у голову, це кругленьке обличчя десь бачив? Де? Думка за думкою, картинки за картинками миготіли перед очима. А потім несподівано для хлопця, різко розвернувся й швидкою ходою попрямував назад, до хати. Бабуся, побачивши його, піднялася,
- Що вода холодна, чому так швидко повернувся?
Він її не чув. За мить у руках фотоальбом, знервовано, всі фото висипав на стіл, за мить зазирнув до бабусі,
- Я попрошу… бабусю, підійдіть сюди!
Розмахуючи руками, старенька присіла біля столу,
- О, що це ти?! Вирішив дитинство пригадати? Він передивляється старі фото й різко відкладає в сторону.
Старенька кліпає очима, не може зрозуміти для чого онук її покликав. Нарешті він знайшов своє фото, внизу напис, « мені дванадцять років ».
Очі бігали, немов шукали розраду, зирив, то по фото, то до бабусі. Почервонів, холодний піт покрив чоло. Він тремтячим, радісним, громовим криком заговорив,
- Бабусю, це мій син! Він не байстрюк! Чуєте, не байстрюк!
Сльози радості затьмарили очі, він підніс їй фото під самий ніс.
- Уважно подивіться, це ж я ! І він зараз майже такий самий, невже ви не бачили? І чому Оксана нічого вам не сказала?!
- Заспокойся, - витираючи тремтячою рукою сльози, ледь чутно промовила старенька.
- Я ж погано бачу, майже нікуди не ходжу, навіть на цвинтар, а тут паркан такий високий, ще й виноград. А Оксану може раз в місяць побачу, привітається й швидко в хаті зникає. А Ольга від смерті Петра, вірніше, після поминок ні разу навіть не привіталася.
- А мама, що теж ні разу не бачила хлопчика, хоч скажіть, як його звати?
- Про це з мамою розмови не було, ти ж знаєш, як приїде вся в роботі, білизну треба прати, в хаті прибирає, на другий день вже їде. Нічого не говорила, мабуть і не подумала, що таке може статися. А звати Сашком, ходить у школу, гарно навчається. Це мені тітка Кладія розповідала, вона інколи мені молоко приносить, ось і все. Як на сповіді, що знаю, те й розповіла,- старенька прикладає руки до грудей.
Запала мовчанка… Микола сидів з опущеною головою, в руці тримає фото. Очі бігають, ніби шукають захисту, до кого голову, прихилити, покаятися, що пропав на роки, не дізнавшись про неї.
Тишу порушив гул холодильника, вона продовжила,
- А ти ж таки наламав дров, забув про моє прохання, пам`ятаєш! Що ж це ти, бісова твоя душенька! Якби ж я знала. Що ж ти накоїв? Ой! Що ж це, як тепер все будеш розгрібати?
Піднявши голову, задумливо, із сумом дивиться на неї,
- Будемо розгрібати, як ви сказали. Ввечері разом підемо до них. Що скажете? Адже я не знав, думаю пробачить Оксана, клялася ж, що кохає й чого мовчала? Не розумію, мабуть розмова буде надто важка та я не відступлюся! Ніколи й нікому не дозволю, щоб мого сина називали байстрюком.
Травень 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836550
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2019
Життя жорстоке… часом враз, забажаєш кричати,
Ти неспроможній, хоч в тебе серце рветься на шматки,
Війни жахіття… ніхто з нас, це не хоче сприйняти,
Бо прагне миру!Щоби стрічати ранки залюбки!
Тож ми ж є люди! Не якісь, в залізних клітках звірі,
Невже не здатні, порозумітись на цій планеті,
Жадібність, заздрість, нищить мир, давно нема довіри,
На жаль, сусід на нас, не тримав зневагу в секреті.
Пройшло п`ять років, скільки бійців полягло на війні,
Ніхто й не думав, що горітиме вкраїнська земля,
Чи мати знала, як співала колискові пісні,
Що син загине, на сході, де горять житні поля.
Хати – руїни, біль, журба, страждання материнське,
Чи зрозуміє, той, що не провів сина в солдати,
Скільки лукавства, весілля в барах,бризка Шампанське,
Ні той не буде, ніколи за іншими страждати,
Змінилась влада, хтось цього хотів, а хтось, зовсім ні,
Вклавшись на кріслах, збагачували шаленні статки,
Одна надія,спинить війну і повернуть синів,
Щоб мир повсюди! І щоб жодна, не плакала мати.
Хай світла мрія, сповиває кожне дитя, родину,
Треба повірить, іншого виходу в нас немає,
Щоби єдині! Лиш так збережемо Україну!
Хай наш народ, більше ніколи, горя не знає!
22.05.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=836404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.05.2019
Дійшла до хатини, сіла на порозі,
По тілу судорога, мов на морозі.
Облуплені стіни, як одяг подертий
Табличка з номером, начисто розтертий.
Схилився дах, дранка видніється звідти,
Аж щем під серцем, нині, немає втіхи
Не видно вулиці, шалина довкола,
І грушка, старезна, напівсуха, квола.
Клонилась до землі, де - не - де суцвіття,
Чомусь, їй здалося, що пройшло століття,
Де люди поділись? Провалля – криниця,
Шука й, шарудить на соломі синиця,
Гніздечко рехтує, хоче діток мати,
Як це, усвідомить? Не може сприйняти.
Минуло десять літ, думки - темні тіні,
Здалося сповита, вся у павутинні,
Та птаха раптово,мов сон перебила,
До болю зранена, сльозу проронила.
Лиш свіже повітря, призвело до тями,
Так стежка заросла. Побрела до мами,
Ворони скрізь прячуть. Квіти на могилі,
Пробач рідна ненько, ти своїй дитині.
А вітер куйовдив, посріблені коси,
На фото краплини, як криштальні роси.
12.05. 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.05.2019
Я проснулась спозаранку,
Прасувала вишиванку,
Залюбки вже одягнуся,
На всі боки повернуся.
Свято маємо ми нині,
У садочку і в родині,
Будем разом відзначати,
І співати й танцювати,
Україну прославляти!
Земля нині в вишиванці,
Квіти з вітром, теж у танці,
Порадіймо, святу люди!
Нехай мир, буде повсюди!
Оберіг для України,
Жити в щасті всій родині!
16.05.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2019
Я давно чекала дива,
Тож хотіла, буть щаслива,
Чоловік, ні жоден не звик,
Бубонів,- Гостра на язик..
***
День свободи, гульки в клубі,
Баби стали товстогубі,
Рік свині, то так годиться,
В кума ж рило у зіницях.
***
Одягла свиня корону,
П`яні очі на корову,
Що, дивись,чи й не дівиця,
Дай життям насолодиться.
***
Співав пісню наш Омелько,
Наче справжній соловейко,
Тільки півень, геть злякався,
Що за чудо, де він взявся?
***
Я сусіда похвалила,
Коли другу чарку пила,
Як розпили, вже по п`ятій,
Полягали разом спати.
***
Час чудовий в депутата,
Все дозволить та зарплата,
«Ікра красна», рибка, пиво,
Тож живеться, так щасливо.
***
Настя твіст затанцювала,
Мужиків, причарувала,
В коротесенькій спідниці,
Заздрять баби тій блудниці.
***
Депутати, мов в облозі,
Будуть вибори, в загрозі,
Перевернуте корито,
Всі під ним, гріхи зарито.
***
Так чудово працювали,
У офшори гроші слали,
Депутати тепер нові,
Перевділися в обнови.
***
Їдуть в Раду депутати,
Хтять проводити дебати,
Та молодий в нас, президент,
Він корупцію знищить вщент!
***
У людей мрія не згасне,
Що життя буде прекрасне,
Нам би Раду розігнати,
За заслуги, всіх за грати.
15.05.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.05.2019
Крислатий дуб, там лелека,
Гніздечко вистилає,
До цвинтаря недалеко,
Ой,сумно ж скрипка грає.
…
Та птах, шурхоче в надії,
Й погляне, все до сходу,
Тримав думку - світлі мрії,
Для нашого народу..
Хай врешті,всі зрозуміють,
Що це, одна країна,
Поставити МИР, скрізь зуміють,
Тож ми, одна родина!
Світліший, є хтось й темніший,
Хоч різні мови має,
Та наш народ розумніший,
Нехай землі не крає!
Вже досить всім воювати,
Від болю плаче скрипка,
В журбі жінка, батько й мати,
Й сирітонька дитинка.
Крайнеба знову лелека,
Летів спішив до сходу,
Дорога, хоч і неле́гка,
Та людям на угоду.
На щастя, гніздо там звити,
Щоб дружно і охоче
Всі добре, спромоглись жити,
Бо ж кожен з нас так хоче!
15.05.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835576
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2019
Ой, тече річка невеличка, йшла дівчина на місточок… А навколо квіти квітнуть, стрімкий погляд на горбочок А там, видно між дерев, її
коханий.Та чомусь із іншою милий, жаданий.Пелюстки ромашки, розвіяв вітер вміло, по тілу мурашки. Б’ється серце, немов у бубон, нема, як змовчати.Як бачити ту картину - хочеться кричати. Либонь вчора її пестив, дарував обручку. Що ж за ніч усе змінилось? Брав іншу за руку. Вітерець, то наче літній та душу не гріє. Зирить пташечка маленька, співати не сміє. Мов відчула біль дівчини, смуток в оченятах. Краплі сліз, то намистини, думки - бісенята. Пішли разом, обійнявшись, як це пережити? Як гордість не розтоптати й себе захистити? Вода блистить, думки - оси, що кому сказати… Вчора розпустила коси, навчилась кохати. Ой біда, що ж тепер буде та й що ж скаже мати?
Сонце високо яскраве, здавалось лукаве. А дно річки, мов манило, серденько страждало, загубився давно спокій, бо ж воно кохало. Тремтять руки, свинець - ноги, три кроки з місточка. Не сплете вона нікому гарного віночка. Летять пелюстки на воду, дівчина хитнулась. Прийми мене річечко, щоб зради позбулась. І не суди мене строго, його цінувала, не можу жити без нього, бо ж його кохала. А вода мовчки рябила, синяву сховала, мов пелюшкою сповила, холодом проймала. Пташка на гілці тремтіла, пір’ячко згубила. Ой дівчино, нащо ж люба, ти таке зробила? І слова були ті, мов рідної матусі. Розстелилося волосся у водянім русі…..
2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.05.2019
Вона стояла біля вікна, погляд до неба…. Що за погода сьогодні буде? Чи вдасться вийти з дому,щоб зробити задумане.Люди живуть…
кожен своїм життям, живуть
з любов`ю,з надією щодня. Мрії про краще, то, як пташині крила мати для злету ввись, людині ж вірити в майбуття, щоб усім бідам не було вороття. Світ різновидний і красивий, кожна країна має свою привабливість,чарівність, красу і природу. І кожен з нас серцем і душею любить рідну землю, свою Україну! Любить чоловіка, дітей, онуків, родину і друзів, які все поруч і в радості, і в важку хвилину. Коли разом,то швидше можна подолати всі негаразди і прикрощі. Основне в житті, щоб занадто низько не впасти, а значить треба все життя боротися.
І зараз, в цей час не зламатися, не піддатися ворогові, що на сході. Ніхто ніколи і не думав, і не гадав, що через сімдесят років знову буде війна в Україні! Які жахи бачить народ! Земля палає в вогні і гинуть люди. Цвіт нації не побачить майбуття. Біда в родинах, страждання матерів, жінок, дітей, що знову сиротами стають у двадцять першому столітті та це ж просто жах!
Задивилася на хмари, які підносив вітер з заходу на схід, то наче човни пливли по морі. Вони сперечалися, менші вітер немов підкидав, а більші розправляли вітрила і пливли плавно, не поспішаючи, згодом збиваються докупи, ставали велич – горами. Здалеку поміж хмарин неба синь, ледь - ледь осяяна промінням сонця. То можливо розпогодиться, думки роїлися, як оси.Та треба поспішати, хіба в цей день можна всидіти вдома?
Одягла костюм, якому років п`ять, не менше та не роздягнуть же - себе втішала. Ледь посміхнулась до дзеркала, злегка поправивши сиві коси, відчинила вікно. О! Сьогодні вже й пташки співають, як добре, перевела з легким хвилюванням подих. І поглянула на стареньке фото,там вся її сім`я і в орденах два дідуся. Ненароком покотилася сльоза, рукою ніжно доторкнулася до них, немов хотіла, щось сказати. Здалося, що вже й вітер вгамувався на якусь мить, птахи перестали співати. Та ні, це здалося.І вона, поглянувши на годинник, зачинила вікно. Задумливо вийшла до саду.... На гілці калини шпак тримав в дзьобі черв`яка, зирнув на неї і поспіхом, крутнувши голівкою, відлетів .
В руці нарциси і тюльпани, і гілочка бузку, що тільки почала розквітати, усе до купи склала. Кілька раз поправила квіти в букеті, в другу руку взяла фото двох дідусів й сама до себе вголос,
-Ну, що ж хоч і сама зосталась, одна з усієї родини та вдома всидіти не можу, в такий день - мої дорогі.
Вона спішила в центр містечка, де збиралася колона йти на братську могилу.
Грав духовий оркестр, нагадував роки минулі і щасливі обличчя рідних.
День Перемоги - тепло в серцях усіх людей і сльози радості, адже його так довго чекали. Вона йшла з болем в душі, за те, що втратила рідних та не могла всидіти вдома, бо знала, що для них цей день завжди був Святом!
09.05.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2019
Моя Україна! Моя рідна земля,
Сьогодні в жалобі.. І не чуть солов`я,
Приспущений прапор, ледь вітер гойдає,
Рік тридцять дев`ятий, народ знов згадає.
.
Ті війни і біди… жахи, гул моторів,
Все небо порвали, плач люду, у горі,
Обличчя фашизму… спомин серце крає,
Солона сльозина на квіти стікає.
Прийшов сорок п`ятий, цей День Перемоги,
Вщент вибитий ворог і зникли тривоги,
Змогли це зробити,здатні згуртуватись,
Ніколи в житті, ми, не станем здаватись!
На цвинтарі тихо… всі люди в поклоні,
І небо, теж плаче, краплини холодні,
Сердечко крається, салют, вишиванки,
Стрічають старенкі жадані світанки.
Тож хай колосяться, скрізь щедрії поля!
Нехай буде мирно! Україна моя,
І мати зустріне щасливу дитину,
За хлібом і сіллю з'єдна всю родину.
Щоб воєн не знати!І всім пам`ятати!
Ніхто не забутий - Ніщо не забуто!
08.05 2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2019
Літо збігає до кінця, блакить неба осяяна яскравим сонцем.
Вдалині, біленькі хмари від вітру малюють стрічки, поспішають до обрію. Грона калини наливалися соком, майже червоні та деінде, немов пензлем підмальовані маленькі, зелені смужки, підкреслюючи, що далеко до дозрівання. Основний стовбур, привітно, ледь-ледь похилений до хати.
Коли Галині важко на душі, позирає на широкі листки калини й яскраві грона, що виблискують, переливаються на сонці. Їй здається, що вона в них ховає смуток, знаходить розраду.
Дивиться й порівнює свої роки з тими гронами, під серцем щеміло, печаль труїла душу. Життя не склалося, коли цей тягар з себе струшу? Не раз вона задавала собі це запитання. А можливо й насправді зважитися, зробити крок, який змінить її життя? А чи змінить на краще? Щоб більше не мати одинокості. Роки спливли, їй вже тридцять вісім. І за плечима, невдалий перший шлюб, а чи була любов? І чому її зрадив чоловік? Ні, не погана, славна жінка і кажуть, « добра душа ». Не тільки на роботі в їдальні, де вона працює, а й по-сусідству всі співчували, дізнавшись, що залишилася сама. Правда з роками, трохи розповніла, але ж не міх, себе заспокоїла. Хоча й притримується дієти та це, на жаль, майже не дає ефекту.
В житті зробила вибір, розірвала всі зв`язки. Та, які там зв`язки, адже кохання давно згасало й дітей Бог не дав. Себе картала, чому довірилася йому, адже він їх не хотів, все відтягував час, умовляв, ще зарано й зарано. І так рік за роком, життя продовжується і час спішить, пливе, як стрімка річка. Але ж та вода теж кудись впадає, в море, чи в озеро. Чому ж я, маю бути сама? Теж хочу в чиїсь обійми, такі роки, ще ж не стара, інколи ввечері перед дзеркалом, сама до себе веде розмову.
Хоча й прожила з чоловіком тринадцять років і радощі були та пробачити зраду не змогла. Й на мить не бажала з ним бачитися.
Все, що разом нажили покинула, в селі продала батьківську хату і в цьому ж містечку купила невеликий приватний будинок. Щодо роботи, деякий час вирішила працювати в місцевому дитячому таборі відпочинку. Новий колектив про її життя нічого не знав та одній жінці Зої, що на кухні з нею працює, розповіла про себе. В неї підростає син. Вона його виховує одна. Хлопчику минуло десять років, якийсь час мешкав у селі та згодом вирішила, краще щоб був поруч. І дитина нагодована й ціле літо разом. Її життя, вона зрозуміла, що ця жінка просто ненавидить всіх чоловіків. В душу не лізла, якби хотіла, сама би поділитись сокровенним, хоч щось розповіла. Але вона своєї душі, серця не відкривала, весь час чимось незадоволена. З часом, Галина навіть пошкодувала, що їй розповіла про себе.
Галина любить дітей. Інколи в їдальні, коли вони обідають, посміхнеться, в очах заграють веселики, підійде до них, заохотить, щоби в тарілках не залишали їжу. Приголубить, ніжно обіймає, гладить по голові, підбадьорює. А часом на очах з`являться сльози, відійде в сторону.
Одного разу, після обіду витираючи столи, дві дівчинки не вийшли з їдальні, біля виходу присіли на стільці. Мабуть дві сестрички, подумала, адже трохи схожі. Ой, ще й світленьке волосся і такі ж дві косички, як у мене в дитинстві, здивувалася. Привернувши увагу до очей, такі ж очі волошкові. Дівчатка гойдали ногами, весь час позирали, то на неї, то на вхідні двері.
Галина саме відро з водою виносила надвір, коли в дверях зустріла світлоокого чоловіка, який чемно привітався. Дівчатка підскочили до нього, одна з них голосно,
- Тату… тату, давай сходимо на ставок, ми не хочемо спати. Друга обіймаючи двома руками, повисла на шиї,
- Ти ж обіцяв, вже трішки і літо закінчиться, вода буде холодна.
Він обома руками обійняв їх, жінка, аж на якусь мить зупинилася, задивилася на них, таких щасливих. Відразу думки, як джмелі, десь бачила його, хто він і тільки ввечері нагадала, що це ж їхній завгосп.
Пройшов тиждень… Галина помітила його біля їдальні, коли після сніданку, всі діти пішли на прогулянку до ставка. Він довго поглядав до вікна, наче схвильований, переминається з ноги на ногу. Закінчивши прибирання, вона знімала фартух, в цей час він зайшов у їдальню.
Чомусь почервоніла й ледь-ледь схвильовано,
- Ви до дітей? Так вони пішли на прогулянку.
Очі в очі, наче полум’я охопило обличчя, торкнувся руки,
- Я хочу поговорити з вами, це щодо моїх доньок.
- А щось не так?
- Та ні! Все гаразд, просто хочуть мої Оля і Світланка, щоб я вас запросив на чай.
Піднявши брови, здивовано подивилась на нього й миттєво відвела погляд,
- Та я й не знаю, чому раптом …
- Я знаю вас Галина звати, а мене Володимир. Я перепрошую, але дуже прошу вас. Знаєте дівчата вже три роки без матері, цілий місяць мені про вас розповідають, можна сказати всі вуха продзижчали. Просять, щоб хоч раз до нас у кімнату навідалися, розповідають, як ви добре до всіх ставитися. Кажуть дітям цікаві історії розповідаєте.
Він дивився на неї таким благальним поглядом, що їй стало незручно. Вона відчула якусь радість, її очі посвітліли, немов до них сонце заглянуло.
- Ну гаразд, десь о двадцять першій зайду, ви в тій кімнаті, де висить напис »завгосп»?
- Та ні, - трохи ніяковіючи продовжив, - Поруч двері, без таблички.
Він пішов, ледь опустивши голову. Щеміло під серцем, не змогла зрушити з місця, присіла на стілець. Це ж треба такого, матері нема, ото біда. Та, як же це, дві квіточки й без матері, куди ж Бог дивився, діточок зробив напівсиротами.
Після вечері, вона пішла в місто, в магазини, щоб дещо купити. У кошику вже печиво, цукерки, напій Ситро. У відділі Промтовари дивилася на іграшки. Щоб взяти дівчаткам ляльки, напевно дорогувато та хоч маленькі, роздумуючи стояла біля вітрини. Пригадала, як їй на десять років подарували велику ляльку, як тішилася нею. З`явилися сльози, згадала батьків, так рано пішли в інший світ, а вона ж, як билина, залишилася зовсім одна.
Повертаючись з магазину, біля воріт табору зустріла Зою із сином,
- О, вийшли прогулятися вдвох
Зоя, з під лоба поглядом зміряла з ніг до голови, намагається зазирнути в сумку, звертається до сина,
- Андрію біжи в кімнату, я скоро прийду.
Він, як дзиґа крутнувся на місці й підскакуючи, побіг у напрямку будівлі.
- Так-так! Це ти може до завгоспа в гості зібралася? - звівши руді брови, запитала незадоволено.
Галину, наче окропом облили, гучно забилось серце, чомусь стала виправдовуватися,
- Та це запросили на чай, то ж не піду з пустими руками.
- Ну-ну… повідав син, що тебе дівчата чекають. Розповідав, хвалилися, що ти їм дуже сподобалася, дивися щоб в халепу не потрапила. Воно тобі треба? Чужі діти - не свої, ще вийдеш заміж, народиш собі. Ти думаєш, хтось тебе розумною назве? Як приголубиш їх, то й на голову сядуть. Дивися, він напевно, ще й молодший за тебе, дітей позбудеться, а сам буде гуляти. А чому б і ні, високий, стрункий, ще й на бороді ямка, як в пісні співається. Задурить тобі голову.
Мов вата під ногами, так Галина переступає з ноги на ногу. Мовчала, не стало сміливості заперечити. Зоя наче з листа читала доклад, так виглядало, коли все це говорила. І раз-по-раз, кидаючи погляд на всі сторони, двигала плечима, розмахувала руками. Вони вже підійшли до будівлі, де жила Зоя. Відчиняючи двері, жінка вкотре незадоволено її зміряла з голови до ніг,
- Подумай, я тобі раджу краще, не йди, не одягай зашморг на шию.
Галина задумалася, скільки злоби в цій людині. Хіба можна бути такою черствою, жорстокою, від таких слів, аж мороз по шкірі. Рішуче поспішила в гості, до дівчаток.
Володимир, відкривши двері, привітно зустрів. Дівчатка, як дві пташечки, усміхнені, запросили до столу, де вже в тарілці лежало цукрове печиво й на столі стояли чотири склянки.
О, він одяг білу сорочку, помітила, а й справді славний. Та й коли Зоя помітила, ту ямку на бороді, здивувалася про себе.
Вона поклала на столі гостинці, Володимир заперечив,
- Навіщо було втрачатися?! У нас все є, чай і до чаю, якщо ж захочете є кава.
Галина витягнула із сумки дві ляльки-близнючки,
- А це вам дівчатка.
В очах дівчаток миготять веселики, усмішки на обличчі, вони задоволено взяли ляльки, все ж трохи стримуючись, із легким хвилюванням, сказали в один голос,
- Дякуємо!
Весела розмова за столом, цей вечір, це спілкування, пробудило в ній інше життя. Вона навіть не могла уявити, скільки отримає душевного тепла. Дівчатка-щебетушечки, розповідали, про школу, про бабусю з дідусем, але шкода, що живуть далеко.
Володимир провів її до будівлі, подякував за чудовий вечір. З нею в кімнаті мешкає пенсіонерка Валентина, вона в таборі працює прибиральницею. Коли Галина відчинила двері, жінка, сидячи на ліжку, розчісувала сиве волосся. На її обличчі з’явилася усмішка.
- О, вибачте, мабуть я вас розбудила, трохи в гостях засиділася,
- тихо звернулася Галина.
- Та ні, я тебе чекаю,- Валентина присіла на стілець,
- Чула я, чула, що Володька наш на тебе задивляється. Що скажу, він тут вже три роки, відколи жінка померла, кажуть на шлунку невдало операцію зробили. От і залишилися без матері дві красунечки. Як ти в нас з’явилася, по них бачу, повеселіли. А то все сумні оченята, хочуть діти материнської ласки, ой, як хочуть.
Вона мовчки слухає. Вже вкладаючись спати, тихо, наче в роздумах, сказала,
- Життя покаже, Ви говорите він хороший, а он Зоя, каже, що не варто на шию хомут вішати. Відмовляє мене, каже буду дурепа, якщо з дітьми продовжу спілкування.
- Життя покаже?! Треба слухати своє серце! І брати щастя в свої руки, не втрачати час. Знайшла кого слухати! Та вона відколи в нас, то все собі хоче знайти багатенького, щоб з хатою, бо сама ж в місті винаймає халупу. А тут таке діло, вона на вісім років старша за нього, того й біситься, що він не звертає на неї уваги. А в нього в місті є квартира, працює десь на залізниці, це його сюди профком прислав, після того, як дружини не стало,- розмахуючи руками, поспішаючи, голосно говорила жінка.
Скрипнуло ліжко, Галина повернулася до стіни,
- На добраніч. Дякую за пораду. Та гадаю, як доля, то так і буде. А дітей я люблю, чиї б вони не були. Бо це діти, як весняні квіти, що приваблюють до себе, дарують радість, додають сили для життя, яким би воно не було.
Минуло декілька днів, дівчатка стали обережніше поводитися. Більше спостерігали, як Галина спілкувалася з дітьми. Наче намагалися бути в стороні від інших дітей. Це неможливо було не помітити. Одного разу Оля, на рік старша за Світланку, міцно тримала її за руку та виривалась, врешті впала на підлогу. Галина це бачила, миттєво підбігла до Світлани, підхопила на руки, присіла на стілець,
- Забилася? Ви щось не поділили?
Кілька дітей, що після обіду залишилися в їдальні, оточили їх. Світлана притулившись, зазирає їй в очі,
- Вона до вас не пускає, тато наказав не заважати вам ,а я теж хочу щоб мене обійняли, як інших.
- Та ось же, обійняла, - притулила до себе її голівку, запитала,
- Нічого не болить?
Їй вдалося перевести розмову про останній вечір, до якого готувалися діти, адже закінчується відпочинок третьої зміни. Вона розповіла дітям, як всі веселяться. Біля ставка розпалюють вогнище, під музику проводять конкурси.
Світланка, притулившись, все іще сиділа в неї на руках,
- А ви нас із собою візьмете? Бо тато нам жодного разу не дозволив йти з дітьми, каже, ще малі. І каже, що йому там зовсім не цікаво.
На другий день Галина вирішила поговорити з Володимиром, щоб на останній вечір відпустив доньок. Та виявилося, що він з директором табору, поїхав у містечко.
Вже майже стемніло, коли Галина помітила, як до складу під`їхала машина, з неї чоловіки виносили великі коробки. Вона чекала коли все переносять. Та Володимир, побачивши її, щось сказав директору, йшов до неї.
- Ви, що гуляєте? Чи можливо мене виглядаєте? Добрий вечір!
В його голосі Галина почула хвилювання,
- А ви провидець, вас виглядаю. Хотіла попросити, щоб дівчаток на вогнище пустили, я б з ними пішла, якщо ви не хочете.
Він легко взяв її під руку,
- Давайте пройдемося, поговоримо, звичайно, якщо ви не проти.
Відчула тепло його руки, навіть чомусь розхвилювалася. Мовчала… вони йшли до ставу. Зненацька здригнулася,
- Ой, як же діти? Сьогодні самі ляжуть спати?
- Та не хвилюйтеся про них, вожаті подбають.
Місяць уповні освічує стежину до ставу. Галина напевно вперше за скільки часу звернула увагу на небо. Зірки помітно мерехтіли, переливалися різними кольорами, наче в фантастичному фільмі. Краса, на якусь мить тиша і спокій огорнули її. Вдихаючи свіжість, прохолоду, відчуває насолоду. Раптово, здалеку завів пісню соловейко.
Під вербою, що схилилася до води, Володимир зненацька обійняв її, поцілував в уста. Ні, вона не пручалася й сама не знала чому. Отямившись, злегка відсахнулася,
- А можливо не треба… ми ж не діти.
Йшли мовчки, тримаючи її під руку, він задивляється на ставок, в ньому ніби купається місяць з ясними зорями. Роїлися думки, скільки їй років? І чи захоче продовжити стосунки? Гарненька, хоч пухкенька, але ж видно, що в душі має доброту і ніжність.
В обіймах тепло, приємно, відчуття дотику проймає все тіло, вона намагається приховати легке тремтіння. Пригадує, як у дитинстві, в теплих маминих обіймах, задивлялася в на пів темну далечінь. Нині зазирає до зірок, наче в них хоче знайти хотіла розраду, що буде далі. Відчуває, підкрадається кохання, якого вона так боялася. Їй би його обійняти і приголубити, але ж не ті роки і він напевно ж молодший, за мить ця думка лягла на душу прохолодою. Повільно звільнилася від обіймів,
- Ми з тобою мов діти, мене бентежить думка, ти напевно за мене набагато молодший, застара я для тебе.
Володимир, хитаючи головою, розсміявся,
- Ну так, мабуть, аж на півтора року! Це причина, щоб не продовжити стосунки? Можливо діти перешкода та просто цього не хочеш сказати.
Долонею прикрила його вуста,
- Та ні де ти бачив, - піднявши голову догори продовжила,
- Зірки свідки Оля й Світлана чудові дівчатка. Я думала ти за мене на років п’ять молодший. Ой, що це, я перейшла на «ти»!
Ніжний дотик вуст, вже Володимир, обійнявши за плечі, заглянув в очі і ледь посміхаючись,
- Та я вже давно перейшов на «ти», що не помітила, ще в їдальні.
По обрію світліло небо… тьмяніли зорі, ховались у всесвіт. А вони поверталися в табір.
Останні літні дні. За тиждень діти підуть до школи, а що далі? Галина собі задавала запитання. Володимир їй запропонував одружитися та чи вона готова змінити своє життя? У роздумах, на обід чистить картоплю, вони на кухні удвох із Зоєю. Жінка напевно тільки й чекала такої нагоди, весело з посмішкою на обличчі,
- Ось і закінчується твоє захоплення, два дні й з Володькою розійдетеся, як у морі кораблі. Хоч спробувала, який він, як чоловік?! Буде, щось згадати про це літо чи ні?
Галину, як окропом ошпарило, з рук випустила ніж. Відразу почервоніла, щось хотіла сказати. Чи взяти послати? Та не наважилася, нехай потеревенить, язик без кісток.
Але жінка продовжила,
- А, що ми баби всі хочемо ласки, поцілунків, покохатись. Ось, що я тобі скажу, дурепа ти, ще молода, ну й нехай поскакали в траві, як ті цвіркуни та й досить. Та не загуби себе, йти на двоє дітей, це безумство.
Терпець урвався, Галина різко заперечила,
- У нас з ним нічого не було!
- Тю, я так і повірила! Щоб ти змогла перед ним устояти?!Дивлюся на тебе, які на нього погляди кидаєш, а він, то правда, на тебе дивиться, як кіт на сметану.
Галина, щоби вгамувати образу, різко махнула рукою, вийшла з кухні. Трохи постоявши надворі, все ж повернулася, адже робота є робота, треба готувати обід.
Цього вечора пішов дощ, всі діти направилися в клуб, де мав відбутися прощальний вечір. Вона стояла в кімнаті біля вікна, коли в двері постукали. Поспіхом відповіла,
- Так-так! Відчинено, заходьте.
У дверях, Оля Світлана на якусь мить застигли, а потім позираючи одна на одну, прикривши за собою двері, загомоніли,
- А ми без вас нікуди не підемо.
І одна за другою, без запрошення, опустивши голови, всілися на край ліжка.
Запала тиша… Округлилися очі, здивовано дивилася на дівчаток, не могла второпати, чого б це? Не знала, що сказати. Вони ж, розчервонілі, дивляться з-під лоба, то на неї, то переглядаються між собою. Серйозні обличчя спровокували до думок, що їм на це сказати? Адже сама, як на роздоріжжі, іще не вирішила продовжувати спілкування з Володимиром чи ні? Дати згоду, вийти заміж? Але ж це такий відповідальний крок! Чи здатна я до них знайти підхід, чи порозуміємось?
Зненацька відчинилися двері, без стуку, в кімнату увірвався Володимир й до дівчат,
- Фути-нути!
Вони, як кульки злетіли з ліжка, стояли, опустивши голови.
Він намагався не кричати. Вже й до Галини, розчервонілий,-
- Вибач!
Повернувся до доньок, голосно,
- Ви чому без дозволу пішли?! Я, що вам сказав?! Мене вражає ваша самостійність.
Наче хотіла заперечити, Галина взяла його за руку,
- Давай без них поговоримо, нехай нас залишать.
Світланка шморгає носом, на неї всі звертають увагу. Вона маленькими кулачками витирає сльози, ледь перехоплює подих, тихо шепотом,
- А я хочу, щоб ви тьотю Галю, були нашою мамою, тому й нікуди не підемо.
- І я! І я хочу! – благаючим, ніжним поглядом, Оля зазирає в батькові світлі очі.
Як не прислухатися до свого серця? Коли загорівся вогонь кохання, вирішується, якою стежкою йти далі.
Пригорнувши дітей, в очах намагається приховати сльози радості, просто відповіла,
- Добре, я поїду з вами.
2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834779
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2019
До онука бабця, в білий день сердито,
- Не лежи, ледаче, наноси в корито,
Он води корові. Реве, хоче пити,
Телефон покидай, досить говорити!
Нерозумна,чи що, це ж планшет, не бачиш,
І чому, так рано голову морочиш?
Я ж іще не снідав, хоч сонце в зеніті,
Прочитаю, нехай,що робиться в світі.
Ледь всміхнулася до онука лукаво,
Підійшла близенько, глянула ,- Цікаво,
Яке те, ну що вчить? Ану хай побачу,
Розгубилась, ну, як з*дницю дівчачу,
Ту побачила, зблідла! Очі- на лобі,
- То нехай нагодує, тебе ця зомбі!
25.04.2019 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2019
Ношу всякчас, під серцем рану,
Тополі в ряд, біля паркану,
Забуть не можу, я все ніяк,
Вечірній місяць - ясний маяк.
Сумлінні думи, журавлями,
Так захотілось знов до мами,
Часто бентежить, мене спогад,
Той її теплий, ніжний погляд.
Зірваний лист…. крутився з вітром,
Сповита я… пухнастим светром,
Облітав цвіт… всі помисли з ним,
Тополі ввись … віби несли дим.
Він огортав, ну майже щодня,
Я мала мрію - трішки щастя,
Різко думки, на крилах летять,
Кисло - солодкий смак на губах.
Позичок жовто – золотавих,
І до тих яблук зеленавих,
Що достигали в моїм саду,
В житті ніколи…. не забуду.
20.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=834171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.05.2019
Ой вербиченько - вербичко, чому зажурилась,
До води,що в річечці, низенько нахилилась,
А тобі, нині б радіти, весна розквітає,
Сумний погляд, все до сходу, душенька страждає,
А тобі, нині б радіти, весна розквітає,
Сумний погляд, все до сходу, душенька страждає.
Мина день й нічка тривожна, знов чекає звістки,
Є поранені й убиті, не йде ворог звідти,
Та вербичка, як країна, краса в вишиванці,
Лист дрімає, а сережки розпустились вранці,
Та вербичка , як країна, краса в вишиванці
Лист дрімає,а сережки розпустились вранці.
Сонце лагідне, привітне, вселяє надію,
Що колись, все ж мир настане, не втрачає мрію,
Вода в річці зарябіла, десь птаха кричала,
У останню путь, мати сина проводжала,
Вода в річці зарябіла, десь птаха кричала,
У останню путь, мати сина проводжала.
Почуй Боже, почуй, весь світ, земля рідна стогне,
У вербички молодої, серденько, аж стигне,
Ті сережки, немов діти у воді холоди
Нам усім та й краще б воїн не знати ніколи!
Почуй Боже, почуй весь світ, земля рідна стогне
Нам усім та й краще б воїн не знати ніколи!
18.04.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833209
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.04.2019
Тобі, я була сонцем,
А ти ж, мов охоронцем,
Для нашого кохання,
Із вечора й до рання.
Любов нас оповила,
Як птаха гніздо звила,
У небі зірка ясна,
У нас сім’я прекрасна.
В обіймах із тобою,
Немов,я за горою,
Умів ти цінувати,
Я хтіла цілувати.
Як ніжність серед ночі,
Ласкаві, теплі очі,
Мені дорогі стали,
Адже удвох кохали.
Ми чули спів пташиний,
Тепер наш дім гостинний,
Хоч коси уже сиві,
Та все ж, справді щасливі.
2000р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=833084
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.04.2019
З татом вдвох лишились, мама на курорті,
Він бурчить щоранку, каже мов на фронті,
Забаганки, це доню, занадто ранні,
Він зі мною воює, як я у ванні.
Я роблю, як мама, беру косметичку,
І легенько фарби, намажу по личку,
Ну зізнаюсь чесно, перед цим вмиваюсь,
Як почищу зуби, в дзеркало всміхаюсь.
Як вона, я буду, точно знаю, колись,
Тому й все відповім,- Ну чого ти? Не злись!
Маю вигляд гарний? Його запитаю,
І ледь – ледь, уміло, коси заплітаю.
Він рукою махне, хоч гляне суворо,
Розбереться мама, то ж приїде скоро,
Усміхнуся щиро, добрий в мене татко,
Поспішаю радо, до садочка ранком.
13.04.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.04.2019
Весна красуня, красна дівиця,
Зелені смужки, в блиску барвінок,
Так поспішала, в сяйві вербиця,
Промінчик сонця, ніжний цілунок.
Пухнастий котик, ледь звеселився,
В низькім поклоні, слухав пташину,
Туман ранковий, десь розчинився,
Розгойдав вітер, сизу хмарину.
По траві краплі, як в оксамиті,
Переливались, та вже й сріблились,
До землі дотик, ну досить снити,
Проліски сині, в небо дивились.
Донизу сипле, грона калина,
Шпак веселиться, щебет музичний,
Увись здійнялась, весна – дівчина,
В небеснім морі, змах крил величний.
06.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832546
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2019
Земля дрімає в очікуванні весни,
А скажіть люди, невже хтось хоче війни,
Чи до вподоби, грім гранат, снарядів,
Дітей , «двохсотих» й похоронних обрядів?
А, як же мрії, надії, сподівання,
Все замінити? Всі в розпачі… страждання,
Та чи для цього, мати дитя родила,
Під колискову, щастя в Бога просила?
А чи то літечко, чи зима лихая,
Бандитів - найманців, лізе ціла зграя,
Що тут забули? Бажання збагатитись?
Та скільки ж можна, стійте, досить казитись!
На небо згляньтесь, скрізь імла, на пів темно,
Чи ви осліпли, нема серця й не щемно?
А, як маля? А чи побачить небо синь?
Чи завжди буде, над нами сиза осінь?
Хоча і зранена, земля проснеться,
На ній вбереться, пшениця в колосся,
Адже зерно, сіять на рівному полі,
Щоб геть без урвищ й без хімічної зброї!
На шматки рвати, земну красу, чи варто?
Війну, страхіття. Ні! Не буде забуто,
Вам не діждатись, прощення і навіки,
А Україна, знову посадить квіти,
Й сади безкраї дадуть новий урожай,
Нам би війну, спинить, щоб розцвів рідний край!
10.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832545
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.04.2019
Мені мама вчора, чашечку купила,
А на ній реклама - маленька дитина,
Ніс лелека її, на довгій мотузці,
Правда добре сховав, сповита в пелюшці,
Я лукаво мамі,- Чому одну взяла?
Обійняла вона і поцілувала,
-Я секрет вже знаю, розгадала нині,
Чому в шафу поклала повзунки сині.
12.04.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2019
Яснів край неба, у кольорових гамах,
І відбивавсь здаля по віконних рамах,
Ніч крала вечір, скрізь смужки хмар палали,
А зорі сяючі, крадькома ховали.
У хаті тихо, лише чути дровець хруст,
І пісня линула, із материнських уст,
Вже й світлий місяць заглядав у віконце,
Думки за сина - о, де ж ти моє сонце.
В руках сорочка, вже думки - оси й голка,
Вмить у кватирку гучно крикнула сойка,
Наче пробудження, покотивсь наперстик,
В душі надія, то ж вишивала в хрестик.
До шлюбу білу, оздоблювала сину,
Щоби життя вдалось, мав долю щасливу,
Всі ниточки встелила, щоб був привітним,
Тож вдосталь хліба, солі й був обід ситним.
Згадала пісню, ніжненьку колискову,
Вміло мережиллла мову барвінкову,
І до Держави із любов'ю жовті й сині,
Нитки, щоб тепло і радісно у світлині.
Під її рухами розпускались квіти,
На душі добре, вже відчувала літо,
У квітних барвах, волошки й диво - ружі,
То дари Бога, щоби всі жили в дружбі.
Зоріла ніч, тихо сяйне зорепадом,
Мала уявлення, що син іде садом,
Лице усміхнене і ласкавий погляд,
Повернись сину,ось тут, присядеш поряд.
У очах вздрію, світло, втіхи іскринки,
В дарунок любий, ті щасливі хвилинки,
Як мій промінчик сонця, зігрієш душу,
Я обійму та й нехай сльозинку струшу.
Вже й притомилась, іще довго чекати,
Нехай війна скінчиться,- шептала мати,
Весняний вітер, хай печалі розвіє,
Стяг український над землею розвіє.
Мигтить край неба, веселиться світанок,
Злате проміння, ледь прилягло на ганок,
У голку вкотре пхає, й протягне нитку,
Все буде добре, то ж, повертайся синку.
28.02.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832227
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2019
Поясніть люди, чому правдонька в кайданах?
Хто безсоромно, наважився закувати?
Чи геть безжальний, що літала на майданах?
Мовчиш народе? Що не здатен врятувати?
Її, як пташку, збивши кинули за грати,
Брехню піднісши, до найвищих вершин в світі,
Як павучиха, хоче давно все заснувати,
Знесилить правду, радіть поклавши на лікті.
І так жорстоко, випити всю кров народу,
Щоб неспроможна, здійнятись, літати вільно,
Щоби забули про краще й про свободу,
Всюди мережки, брехня снувала повільно.
Немає волі, на жаль, не цінують життя,
Сказать бояться, мудрі, вирішальні слова,
В душах тривога, яким же буде майбуття?
Люди не бійтесь, знайте правда не полова!
Ще трохи чАсу, сміливо розправить крила,
Брехні нарешті й терпінню настане кінець,
Від нас залежить, щоб павутина не вкрила,
Нашу свободу і стукіт молодих сердець!
07.04.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2019
День світлоокий …складав крила,
Тікало сонце, аж за обрій,
Зіронька в небі заясніла,
Надія в серці, в душі спокій.
Весна малює, різні барви,
Жовті, зелені, синьоокі,
Ховають брови, темні хмари,
Все частіш білі, одинокі.
Джерело сміле… звеселіло,
Буль - буль лунає, по окрузі,
Кудись далеко…. Задзвеніло,
Поміж тополі, впало в лузі.
В кущах пташина, гніздо звила,
Шурхіт при тиші й «пі-пі» ніжне,
З барвінку стежка в гай зводила,
Я розгубилась, в чародійстві.
Лукавий місяць….Сяють зорі,
Лелек перегук, вказаний шлях,
У піднебессі, в темнім морі,
До відпочинку, звав кожен птах…
30.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831771
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2019
Місяць таївся, ген, так далеко,
Ледь - ледь світився, сивий ріг стирчить,
Біля віконця… туга…сердечко,
Вкотре в тривозі та воно мовчить.
Їй не сховають і хмари печаль,
Хоч вдень й сніжинки, злітали легко,
Вона дивилась, поміж них у даль,
Він там на сході… її лелека.
Геть молоденький, лиш почав бритись,
Віру й надію, все несе в серці,
За Україну, за неї битись,
Він завжди здатен, хоч в мулі берці.
Земля і попіл, урвища, ями,
Той сніг вологий, чомусь кровавий,
Закривав очі, погляд до мами,
Де рідний край. Плач пташки тужавий.
А сніг все падав і вітер гупав,
Сіпнуло землю,тріснуло скельце,
Чому синочку, мене не слухав,
Плакала мати… ховалось сонце.
19.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.04.2019
Сімейний оберіг
Звечора хурделило… веселився вітер, з пухкими іскристими сніжинками кружляв у танці. А вночі місяць уповні, іноді виглядав із-за хмар. На ранок все потопає під білим пухом, а деінде невеликий морозець після себе залишив сріблястий іній. На гілках дерев лежать купи снігу, а кущі, наче заховалися під широкими білосніжними шапками. Здалеку подивитися, то ввижаються низенькими хатками.
З вікна, здавалося ледь нахилившись, можна рукою дістати грона калини. Її гілки добре нахилені під вагою снігу, червоні грона виблискують на сонці.
Олексій. висунувши голову з під ковдри, ще лежить у ліжку, задивляється у вікно, милується видом.
Він з батьками мешкає в двокімнатній квартирі п`ятиповерховому будинку. в двокімнатній квартирі. Сьогодні пізно проснувся. Всі в клопотах за передноворічну ніч, а в нього ввечері, в центрі міста перше побачення з Вікою. Самому доволі дивно, як міг зважитись на такий крок, знайомство через ОLX визиває усмішку.
А відбулося це, десь близько місяця назад.
Три роки поспіль, він працює диспетчером при Відділенні залізниці, має непогану платню. Хоча й мав дешевенький ноутбук, з яким ходить на роботу, але давно мріяв купити сучасний комп`ютер.
Виваливши немаленькі гроші, як говорила його мама, задовольнив своє бажання. Встановивши його в кутку своєї кімнати, він задоволено крутився на комп`ютерному стільці, катався на ньому від столу до вікна й назад. Мама відпочивала на м`якому кріслі, посміхаючись з цікавістю стежила за сином,
- Ти тішишся, як дитя… ну справді, як маленький. Пригадуєш, як ми з татом, тобі на день народження купили іграшкову пожарну машинку на батарейках? Скільки радості було! Навіть спав з нею.
Олексій зморщив носа, від спогадів блиском горіли очі, легка усмішка на обличчі,
- Пригадую, як зранку шукав, ледь не плакав. А ти її в коробку поклала й заховала під ліжко. Ох і сердитий я тоді на вас був. Це добре пам`ятаю.
Мати, встаючи з крісла,
- Тобі треба кактус купити, поставити навпроти комп`ютера. Кажуть він на себе випромінювання забирає.
Виправивши русяве волосся, що спало на чоло,
- Я то не вірю в це, але може ти мені сама купиш. Це ж треба йти в магазин «Квіти», я чесно й не пам`ятаю коли там був.
Хитаючи головою, заперечила,
- Е ні! Куплю, ще не такий, буде не до вподоби. Он сорочку подарувала, то не догодила, ти вже сам синку, сам. А може, ще скажеш, щоб дружину тобі знайшла. Вже двадцять п`ять років минуло, то на роботі, то вдома, не бачу, щоб біг на побачення. Тому й квіти не купуєш. Дорослішай! Гадаю в дитячі ігри на ньому не будеш грати.
Олексій, задумуючись, задивляється у вікно, правду мама говорить, треба дорослішати. Але ж не так легко знайти порядну дівчину, ну навіть молоду жінку. Он на роботі Таня, така славна, розійшлася із чоловіком. Шкода, вже дитину має та й старша на два роки, варіант відпадає. А де, ще можна познайомитися, в кафе, де відпочиває молодь, не люблю ходити, не моє.
Через пару днів він повністю заглибився в комп`ютер. Задумав подивитися картинки кімнатних кактусів. Від кількості різних видів, розбігаються очі. Від простих з великими голками йому ставало моторошно, здавалося, що ось-ось вколеться. А квітучі, їх кольори йому нагадали весну. Дуже сподобалися, краса та й годі, невже і в мене вдома можуть зацвісти? Зацікавленість зробила свою справу, не вагаючись, зайшов на сайт ОLX. Здивувався, що в його містечку такий великий вибір кактусів. Йому сподобалося два кактуси, один з рожевими квітками, а інший з темно-синьою квіткою. І поряд декілька маленьких, пухнастих кактусів у горщиках. На жаль, під кактусами замість ціни було написано - «ціна договірна» , він помітив, що адресат був один. О! Напевно прямо хтось займається цим.
Перед очима мелькала реклама, коли йому прийшла відповідь, для спілкування отримав телефонний номер. І чому не написати ціну відразу, хоча це майже не важливо та врешті передзвоню, це ж неважко зробити. Від здивування піднялись брови, коли почув молоденький голос й тут, же сам для себе несподівано натиснув на червону кнопку. В емоціях,
- Ефу ти, дурень безтолковий! Злякався чи що? І від чого?
Може від здивування, що почув молодий голос? Повівся точно, як хлопчисько, в душі себе картає. Ще такого зі мною не було, але ж доволі приємний голос і хто вона, через яку зніяковів раптово?! В голові кружляє думка, а що можливо й правда продає кактуси, а може пастка, щоб познайомитися? Нині такий час, що дівчата можуть піти на хитрість, щоб зачепитися за що-небудь, познайомитися та згодом запросити на побачення. На годиннику, стрілки показують на двадцять першу, трохи запізно, але бажання відступати немає, скажуть якийсь нікчема передзвонив й зразу виключився. Рішуче набрав номер.
За столом Віка переглядає журнал мод, лунає мелодійна музика, помітила той саме номер, з якого дзвонили на передодні.
- Чи хтось жартує, чи помилково?
Лягати спати, вона ще не збиралась. Хоча після випитої кави настрій поліпшився та відчуває, що справи кепські, напевно підхопила вірус, часто чхала.
Почекаю, вирішила взяти на витримку, нехай почекає трохи. Та спохватившись, коли мелодія втретє закінчувалась, відповіла,
- Алло! Я вся уваги, слухаю вас!
Олексій намагався говорити спокійно, виважено,
- Доброго вечора пані! Ви вибачте, я телефоную з приводу кактуса, ви продаєте?
У відповідь почув чхання, а потім,
- Звичайно продам, звичайно, навіщо б я подавала об`яву в ОLX.
Тут наче його біс штовхнув у спину,
- А, що кактуси вилікувати вас не в змозі, чую, мабуть хворі. Чи, то хтось інший?
Він сказав й відразу пошкодував про свою поведінку. Мама каже дорослішай, яке там, така безглузда поведінка роздратувала його, мовчав, чекав відповіді. На декілька секунд запала тиша. Потім тихо, наче десь здалеку, в телефоні почув чийсь жіночий голос,
- Випий чаю, він з лимоном. Ти ліки випила?
От халепа, точно хворіє, а я, як той ідіот, вже голосно в телефон,
- Ви мене вибачте я передзвоню через декілька днів, ви одужуйте.
- Я вам дам знати, коли мені покращає. Вибачте, три дні, як подала кактуси на продаж, не думала, що так швидко хтось відгукнеться. А тут і правда така напасть, грипую.
- До побачення. Одужуйте! - тихо видавив із себе. Натиснув на червону кнопку й веселим голосом,
- А голосок милий… ой, що це я, як кіт на сметану.
Треба було запитати ім’я, лягаючи спати, думки про неї, голосок милий, а з виду яка? Скільки років? Чи захоче зустрітися? А може заміжня? Вмить себе зупинив, а чи не забагато думок перед сном. Нарешті ж якось маю побачити кактуси, не буде ж пересилати поштою, це ж в одному містечку. Засинаючи, планував завтра обов’язково піде в перукарню, бо вже дуже заріс, мама свариться, каже став схожий на Тарзана.
Минуло три дні. Ввечері, він присів за монітор, зареєструвався у Фейсбуці, шукав однокласників, коли задзвонив телефон й вмить замовк. О! Напевно вона, недовго хворіла, хто б ще міг бути. Всі ці дні думав про неї і чого й сам не знав. Її голос переслідував його.
Якщо не заміжня, нехай дасть адресу, але побачити б її, біленька, чи чорнява? І цікаво очі які? Нехай би, як небо, блакитні, світлі і привітні, тільки не чорні. Можливо ті квіти, кактуси, хоч і колючі та стануть єднанням долі. Гучно калатало серце, відчуває, як у вухах і скронях пульсує кров. Що буде, то буде, рішуче набрав номер телефону,
- Добрий вечір!
Йому відповів милий голос,
- Гадаю добрий!
Почувши, задоволено хитнув головою, продовжив,
- Мене звати Олексій. Мені сподобалися ваші два квітучі кактуси, один з них хочу придбати. Скажіть мені ціну і куди та в який час я зможу підійти, щоб його забрати. Який з них, я вирішу коли побачу, так можна?
Він почув в голосі переміну, відчував, що швидше за все зраділа. Мелодійний голос, наче витримав якусь паузу, потім сказала,
- До речі мене звати Віка. Ви знаєте, я сьогодні вночі їду до Києва на сесію, за три тижні повернуся, тоді й прийдете. Можна звичайно мамі сказати, щоб вас зустріла, якщо терміново, як ні, то тоді вже, як повернуся.
- Адресу дасте? - поспішив запитати.
- То вам терміново? - в голосі відчувалося здивування.
- Ні-ні. Гаразд, приїдете з сесії, дасте про себе знати. Удачі вам!- сказавши, відчував, що повівся трохи безглуздо, навіщо було запитувати зараз адресу, чекав, що вона скаже.
- Добре, дякую, на добраніч!
Віка дивлячись у вікно замислюється, а може мені його заінтригувати, нехай трішки почекає, ще передзвонить, здається молодий хлопець, не одружений. Загалом такі речі купують жінки , зробила висновок.
Вона зникла, а він все ще біля вуха тримає телефон. В душу підкрадається бажання іще раз її почути.
Після розмови, на моніторі відкриваються сторінки новин, але він їх не сприймає. Трохи роздратований своєю поведінкою, вирішив йти спати. У ліжку крутився з боку на бік, дивувався, що це якась магія в її голосі, чи що? Що так подіяла на мене.
Пройшов час… до Нового року залишилось три дні. Олексій, ще валяється в ліжку, коли задзвонив телефон, побачив її номер. Ну нарешті, скільки вільних вечорів, скільки й часу думками про неї. Навіть була думка, якщо до Нового року не передзвонить, за телефонним номером дізнатися адресу. Це добре, що не забула, здавалося був спокійним та в душі відчуває хвилювання.
- Добрий день, це я Віка, дзвоню з приводу кактусів.
Він намагається говорити бадьорим голосом. Але це не вдалося зробити, його голос звучав із сумною ноткою,
- Доброго дня ! А я чекаю, коли дасте адресу, щоби прийшов за кактусами?
- То ви не передумали! Гаразд, знаєте, зараз на часі підготовка до Нового року. Ну, прибирання, щось інше, треба щось смачненьке приготувати. Можливо ми це питання вирішимо після Нового року?
Олексій потягнувся в ліжку, відчув чоловічу силу, приємно, тепло на душі. Раптово, ніби для настрою випив пігулку, весело до неї,
- Ого! То ви напевно вмієте чоловікові догоджати, так?
Вона сміялася, сміх нагадав спів синички, чому він зробив таке порівняння? Сам здивувався такій кмітливості.
Після сміху, якесь шарудіння і її голос,
- Ще ні! В мене чоловік в проекті, так через рік-другий. Мені іще півтора року залишилося вчитися, отримаю диплом, тоді вже можна й закохатися, а зараз не на часі.
Її слова його розсмішили. Ну і ну плани, подумав і все ж сказав,
- А що,… квіти розквітають теж по вашій забаганці, бо ви їм приказуєте?
Запала тиша… Віка чомусь зніяковіла. Вже тихо, не рішуче,
- Ви знаєте, ну гаразд, якщо ви не проти, прийдіть, завтра, чи післязавтра, після обіду, для мене так зручніше, що скажете?
- Та, я хоч сьогодні і хоч зараз, в мене вихідний день. А завтра я цілий день на роботі, - запропонував не поспішаючи.
- Ні, сьогодні відпадає, мама на роботі, а без мами я в квартиру нікого не запрошую, вибачте. Ви далі самі сплануйте, пропонуйте, коли вам краще виходить. Щодо мене, я пішла у відпустку, то ж кожного дня вдома .
- Віко, я тридцять першого числа з нічної зміни, виходить в цей день було б краще, що скажете? Хоча я розумію такий день, всі в клопотах, як ви кажете. Ви напевно десь зустрічаєте Новий рік?!
Йому здалося, що вона грає в мовчанку. Тиша. Не дочекавшись відповіді випалив,
- А давайте краще зустрінемося на площі біля ялинки, разом зустрінемо Новий рік, а потім, якщо ви не проти, підемо до вас, заберу кактус. Ви тільки скажіть, як я вас розпізнаю, може ви у Фейсбуці зареєстровані, щоб вас побачив?
От телепень, сварив себе в душі, можливо в неї хтось є,
- Чи відкаже?
Почув легеньке хіхікання, вона весело сказала,
- Це, що спочатку побачення, а потім кактуси? Як розуміти вашу пропозицію?
Він замислився, відчуває, що вона фліртує. Ох ці дівчата, напевно зовсім молоденька. Стоп, але ж скоро закінчує навчання і працює, значить років двадцять є, крутилися думки. Зненацька зв’язок пропав.
- Катастрофа, - голосно вигукнув на всю кімнату.
Злетів з ліжка почав віджиматися на полу. В голові гуділи бджоли; ні, як хочеш так і вважай та я хочу побачити, яка ти.
- Твій милий голос то наче пташиний спів,
Якби мав крила, то до тебе вже б летів,
Нехай кактуси, як привід поєднання,
Може й проснеться те почуття, кохання.
Ого, вже мене довела до віршування, А, як побачу?Що буду писати поеми, чи музику для опери, де від самотності виливають душу.
Вітром погнався в душ, сердитий сам на себе, дубовим віником шмагав, вже доволі почервоніле тіло.
- Зараз чекай, лиш не зникай, прийшов до тями, нехай так буде, нехай спочатку буде побачення, а потім? Так, досить базікати!
Задоволений вискочив з душу, швидко всунувся в штани й сорочку, набрав номер телефону. У вухах ніби оглух, дивився в одну точку, слухає мелодію Вона вже закінчилася , пішов повтор. Раптом почув її голос,
- Віко! Це я, Олексій! Давайте о двадцять другій зустрінемося, в центрі міста, біля ялинки.
За хвилин п’ять спілкування, домовилися, як розпізнають один одного. При розмові морщила носика, моргає в дзеркало, що висіло на стіні, майже поруч з монітором. Її блакитні оченята сяяли радістю.
Коли попрощалися, Олексій рукою витер спітнілий лоб. Це, якесь божевілля, чим вона так манить? Так трохи терпіння, вмовляє себе, от побачу, що то за пташечка.
Блиск кришталю на вікнах будинків мерехтить, переливається, виграє різними кольорами вогнів, здалеку, в гірляндах виднілися сяючі ялинки. Знову й знову чути веселу музику, сміх, час від часу неподалік вихлопи петард.
Хвилюючись, озираючись, Олексій підходив ближче до центру містечка. Гаряче дихання в повітря спричиняє пару, яка від вітру прилягає до махрового шарфа. Йому здавалося, що від хвилювання втратить голову, сміявся про себе, мабуть, як подивитися збоку, виглядаю хлопчиськом. Та побачивши її, біля площі на сходах мерії, ледь не зашпортнувся. Ні, зразу не підійду, можливо й не вона, зазирає на годинник, за п`ять хвилин двадцять друга, напевно вона. Струнка, в чорному пуховику під пояс, його низ і рукава біля зап`ястя виділяються білими стрічками, комір з лебединого пуху. І така ж шапочка, з-під якої видно русяве волосся. Так-так не чорнява, добре що стоїть навпроти вікна з ілюмінаціями, ану роздивлюся її. Під пальто ховає троянду, щоб не відразу впізнала його. За домовленістю має тримати в праві руці.
На високих підборах, чобітки придають їй стрункості. Подумав, наче берізка під снігом, а які ж очі? І посміхаючись направився до неї.
Під сяйвом ілюмінацій, легке спілкування. Вони наче знали один одного не один рік, погляди бентежили серця. Він навіть не міг уявити, що знайшов ту, яка припала до душі. А її блакитні очі, про які він мріяв, час від часу при розмові, сяяли сонячним світлом. Уста кольору стиглої вишні, манили доторкнутись. Гучні салюти й весела музика, піднімали настрій.
Пролетіло два роки. У передноворічну ніч, на другому поверсі однокімнатної квартири гучно грала музика. У своїй квартирі вони вперше удвох зустрічали Новий рік. На заскленому балконі мерехтіли яскраві ілюмінації, освітлюють оберіг молодої сім`ї – квітучі кактуси.
В кімнаті, з телевізора чути промову президента. Віка, в пишній сукні задивлялася у вікно, пригадує першу зустріч. Олексій підійшов до неї з двома келихами апельсинового соку, ніжно поцілував в уста,
- Давай моя небесна фея, вип`ємо за нас! За наше майбутнє!
Кольорові салюти і феєрверки раз-у-раз іскрами освітлювали містечко ї їх щасливі обличчя. Він рукою ніжно обіймав за округлену талію, вкотре відчував тепло від погляду, топився в її блакитних, закоханих очах.
Січень 2019 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831417
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2019
Місяць Квітень на порозі,
Цвіт фіалок при дорозі,
Оченята сині – сині,
Розстелились по долині.
Між берізок, як мережки,
Рясти звісили сережки,
Вітерець гойдав донизу,
Поруч сіра гірка хмизу.
А в ній птаха гніздо звила,
Тут голівку прихилила,
Он вся в сонячному блиску,
Жовта квітка первоцвіту.
А вербичка звеселила,
Діамантами розцвіла,
Та й підморгнула, вже квітню,
З вітерцем співала пісню.
30.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2019
Мала жінка гарну вроду,
Чоловіка в нагороду,
Був такий, стрункий він, славний,
Як господар… непоганий.
Для села не було диво,
Що занадто любив пиво,
Ото часто, з роботи йде,
Весь народ злий, що аж гуде.
Мов по черзі всі паркани,
Намалює (дельтаплани),
А комусь штахет зламає,
Все сумні пісні співає.
Мовить людям, пиво любить,
Часто жіночку паскудить,
Скупа каже, як та злодюга,
Сам же точно, як волоцюга.
Зі сльозами розповідав,
Лиш її одненьку кохав.
Ось вже жінка, цього разу,
У душі скрила образу,
Оце нині прихопила,
В магазині бочку пива.
Весни свято і жіноче,
Хай ми вдвох вип'єм охоче.
А у бочці - десять літрів,
Зирить жінка, очі хитрі,
- Ну вже будем святкувати,
Тож, як вип`єш, не йди з хати.
Не ламай, оті штахети,
Розкажи свої секрети.
Нащо людям брехні носиш?
Як у полі траву косиш,
Я умову лиш поставлю,
Вип'єш миттю, все заставлю.
Чоловік сміється, зрадів,
Аж блищить лисина, упрів,
- Оце добре, оце діло,
Обіймав дружину сміло.
Ледь всміхнулась й пішла спати,
Нащо дурня нервувати.
Він допався, як до цицьки,
Кошеням малим, до кицьки,
І шепоче, - Іще трішки,
На закуску взяв горішки.
Дудлить з бочки, тріщить пузо,
Ходить - плава, як той Крузо,
Акурат, три літри випив,
Ой, подумав, мабуть схибив.
Нащо бУло обіцяти,
Тягнув бочку, йшов із хати.
Ранком жінка шмон наводить,
Паразит і де ж він ходить,
На обійсті і по хаті,
Думки лізуть, волохаті.
Де ж пропало її чадо,
Козу бачить, носить задом,
Наче вмить і ось вже впаде,
І чому так дивно ходе?
У сарай, спішить де свині,
Йой в кориті, всередині,
Чоловік спить, храп лунає,
Свиню ніжно обіймає.
Чи то в сечі, а чи в пиві,
Аж прицмокують щасливі.
Хто програв, нині й не знати,
Та гадала треба прати
Тож не піде такий в хату,
Як його буде кохати.
13. 03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831316
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2019
Стрілка, стрілку доганяє,
На одному полі,
Більша меншу захищає,
Зазвичай поволі.
Механізми, батарейки,
Вимір чАсу- «тік-так»,
Ой, не вміють збивать рейки,
Кудись часто спішать.
Захотіли вертіть ними,
Як вперед - ненапад,
Це за примхами людськими,
Вже й здійснився напад.
А народ, ні, не питають,
Цього хоче, чи ні,
Пани бали заробляють,
Кажуть всі , - Час в ціні.
Що здоров`я, для всіх людей,
На жаль, їм, начхати,
В них багато, іще ідей,
Більш грошей накрасти.
29.03.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831043
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2019
/до картини/
Життя вирує…. освітлені дороги,
І гул машин, аж нервує, дуже страшить,
Знов не прийняли, покинуті пороги,
В кожного серце, нестерпно, ой так болить.
Мідні паркани, від світу загорожі,
Чаклунство долі, десь щастя загубилось,
Йдуть перехожі, чом погляди ворожі,
А їм так жити… ніколи і не снилось.
Душа страждає за терпке, гірке життя,
В обійми горне, хай доброта зігріє,
Боже творіння теж бажає майбуття,
Тепло, як сонце, мрія в душах зоріє.
Люди, згляніться! Нині й він не сирота,
Для усіх прилисток - дорога камінна,
Грошей не варта, його ніжність й доброта,
Запам`ятайте, адже вона безцінна!
30.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831042
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2019
Тебе нічка, прошу досить,
Чорні погляди кидати,
Хай світанок, трави зросить,
Сон повернеться до хати.
Нехай сонечко ранкове,
Промінь землю, всю пробудить,
І повітрячко, медове,
Із омани нас виводить.
Всім придасть, віри й надії,
У весняний день, чудовий,
Та розвіє думки лихі,
Вітерець стрімкий, бідовий.
Видатний день у народу,
Йдемо долю вибирати,
Тож за волю і свободу,
Щоб не бідкалася мати!
Та війні, вже край покласти,
Зустрічати доньок, синів,
Збудувати життя власне,
Та не бачить, смерть й страшних снів!
Щоб ніч тиха, ясноока,
І лелеки, скрізь по водах,
Й веселіше грала скрипка,
Добрим людям, що на Сході.
Чого ж нам, сидіти вдома!
Тож у злиднях, досить жити!
Давно всіх, вже взяла втома.
Йдемо дружно вибирати!
20.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830903
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2019
По траві, туман стелився,
Пряний вечір… біля тину,
А козак, на стан дивився,
Зустрічав свою дівчину.
Місяць сяйвом засвітився,
Мерехтіли, зорі ранні,
Над рікою, міст іскрився,
Вона в білім, кардигані.
Немов птаха, як на крилах,
Заглядала в сумні очі,
Трепіт серця, у обіймах,
Погуляєм до півночі.
Та нема, коли лебідко,
Стук копит, далеко чути,
Мусю їхати, берізко,
Тебе мЕні не забути.
На коня, сів вороного,
Хмара вмить, місяць закрила,
Вона ж просить, лиш одного,
Щоб живим вернувсь, молила.
А в гаєчку соловейко,
Співав пісеньку журливу,
Ой давно, болить сердечко,
Боже дай….долю щасливу.
Йшла дівчИна по місточку,
Все ж надію, в серці мала,
Лежав місяць, на горбочку,
В смутку ранок, зустрічала.
23.03.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830902
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2019
/ віршована розповідь /
Я народивсь, коли сніжок,
Мені ліпив, на поріжок,
Так біло – біло у очах,
Ховався я, в старих мішках.
Поряд з матусею грівся,
Хай би мороз десь подівся,
Мама шепоче, вже весна,
Я подивлюсь, яка ж вона?
Та чомусь став мокрий носик,
Мама гарчить, - Чорний хвостик,
Ти зовсім став - нечупара!
Злюща, як та, чорна хмара.
Та весь сніжок, зранку розтав,
Я радо сонечко стрічав,
Й крокусів синіх, ясний цвіт,
Який прекрасний, весь цей світ!
За мить лунав спів пташиний,
Друзям скажу, я щасливий!
2018р
Хай думають
Хай подумають загубився,
А насправді ж я притомився,
Відпочину, отут трішечки,
Цвіт крокусів, наче свічечки.
У таночку по них промінці,
Як приємно,чудово мені!
От веснянка, от чарівниця,
Хочу цим, я насолодиться.
За мить ляжу, прямо на бочок,
Скажіть вам, як оцей лісочок?
Та не заздріть любенькі друзі,
Озирніться, он по окрузі.
Квітне в сяйві, рідненька земля
Вам зізнаюсь, що щасливий я!
До картини…
Заховався у суцвітті,
Є краса, така на світі,
Аж дурманиться в голові,
Ну скажи, а як я тобі?
27.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2019
У яснооких небесах,
Весна танок танцювала,
Тримала квіти у руках,
Під спів пташок розсипала.
Вже ясне сонце тепліше,
Замайорів крокусів цвіт,
І мені з ним веселіше,
Який чудовий, дивний світ.
(До картини песик в крокусах)
*****
О, як же добре, прийшла весна,
Тут загублюся, серед квітів,
І я красивий, як і вона,
Радий, щасливий, в цьому світі.
***
Грають у хованки діти,
І я сховаюсь між квіти,
Хай скажуть песик грайливий,
Тож чому б не порадіти?
З ними теж буду щасливий.
27.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830620
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2019
Чепурився ранок у сонячній заграві, звеселилася земля в золотій оправі. Прокидалося село, впали роси ранні. Розлетілися чутки - приїхала пані. На крутій машині, до бабусі Килини, на всі боки фоткалась, поблизу калини. В кожні хаті гомонять, гонорова, то ж була в Європі, одягла круті шорти, є емблема, як у шопі. І сама, немовби краля, струнка синьоока, багатенька, хоча кажуть іще одинока.
Й до Сашка долетіла, оця звістка нині, чого ждати, поспішив, їхав на машині. Але в нього, що правда, біленька, старенька, для села й ця підійде, потішилась ненька. Тож високі колеса, горда назва Нива, хоча з моди вже вийшла та сім’я щаслива.
Йому тридцять минуло, а дівки не має, часто дрова рубає, в судинах кров грає. Одружився б певно давно, все вибрати не в змозі, як додому приведе, то зразу ж на порозі. Мати зміряє до ніг, каже не підходить, то худа, то пишна, ну ніяк не угодить.
Її гордість розперла, пишається сином, посудачить вечором, любила під тином. Все тлумачить, молодий, куди поспішати? Щоб була гарна й гідна, треба вибирати, Щоби хата, і в хаті й машина крутіше, ти у мене красунчик, роздивляйся ліпше.
Оце так й цього разу, в дорогу проводжала, -Придивись, сину, щоб всім догодила, душу зігрівала.
Їхав й слухав Винника, пісні линуть далеко, бубонів, - Їй все просто, а мені ж вкотре нелегко. Вже напевно зо двадцять, водив красунь сміло, як остання прийшла, все село гуділо. Сам директор колгоспу, пропонував доньку, аж до річки линуло, - Я не хочу Соньку.
Тож за серце хапалась, його ненька знову, як без тями волала,
- Повівся на змову,
Батько хоче прийняти, бо знає надійна, більш-менш дівка порядна, мріє спати спокійно. Мені ж зачіска «каскад» й русяве волосся, не вподобав зовсім! Ще й на очі наче коса. А, як зирить з-під тишка й усмішка, аж до вух, ну жирафа здалеку, коли одягне капелюх.
Він під`їхав до хати, гучно музика грала, на подвір’ї тітка Килина, в мішок суху траву клала,
Є машина, нова ФІАТ, колір синій-синій,
- Добрий день, він зразу, чемно сказав господині.
Та привітно вже й за хвіртку, взялася руками,
- Що Сашко, напевно зустрічати з рушниками. І хліб-сіль подавати, уже скажеш нині, прийшов руку просити? Вмить, гукну Христині.
- Я оце, - переминався з ноги на ногу, Щось машина затихла, - утратив відвагу,
Вмить, у дверях Христина, - майстерно нафарбована лялька,
- Моє сонечко, Сашко!- перед ним феєрична білявка,
- У веснянках казав, може годі брехати, ну, давай, не соромся, то ж заходь до хати. Пора знову відновити приємні стосунки, не забула про тебе, привезла подарунки.
А Килина, враз за вила,
- А я спішу в поле,
Підморгнула онуці, обличчя, аж сяє,
- Танцювати захотілось, значить погуляємо, на весіллі вже скоро, молодість згадаємо.
В хаті тихо, привітно, штори опустила,,оглядає йому в очі, губу закусила,
- Ти приміряй сорочку та й зразу обмиємо, чи краще за зустріч Шампанське відкриємо?
Христя сіла на ліжко, позирає скоса,
- Наливай, не соромся, - ледь морщила носа,
Мов туман у голові, він шепотів, пригадав той вечір,
- Я тоді не пив горілки,- в очі зазирає, ніжно взяв за плечі.
Після ласки охмеліли, ще довго пили, аж на ліжко вино, ненароком розлили. У гріхові горіли, всі свічки спалили. Пусті келихи вина, солод-поцілунки, вже світало надворі, нащо обіцянки.
Прокидається село, корова ревіла, гавкав пес, чиясь постать, хвіртка заскрипіла. Бурмотів, Сашко під ніс, у обіймах Христі,
- І кого, це біс приніс, - не змовчав,путався в намисті.
Нишком зирить до вікна, то ж здається ненька?!
- Полежи, зараз прийду, моя дорогенька.
Швидко вскочив у штани, виходив із хати, що ж це в мене за життя, досить чатувати,
Тут курей Килина, голосно зазиває, а знервована мати, руками махає,
- Йдемо синку додому, чому забарився?
- Та я це, ну матусю, вчора одружився.
****
Ой, як часто буває, любов материнська,
Заважає всім жити, її гордість панська,
Для двох щастю радіти, наче перешкода,
А роки, вони ж біжать, відцвітає природа.
26.03.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2019
Цілу ніч стара не спить, то ж все діда чатує,
Вже напивсь, ото до біса, чи то він жартує,
І бурчить,- Я королем був,всі мене любили
Ой, напевно з розуму зійшов, немає сили.-
І кричить-"Кохаю", весь час, »Любіть», каже» Любіть»
Ой боюся, мене доведете, прошу не зліть!
Підійти баба боїться, десь потягне руки,
Тож мені, навіщо біда, йому такі ж муки,
Вже й ганчірку на голову, із оцтом поклала,
Аж сльозину проковтнула, - Я ж тебе кохала.
В нього очі, як у вампіра, вже три дні поспіль,
Воно все, таки й нічого, але мокра постіль,
Що ж це буде, зажурилась, мочиться під себе,
Як же я, сонце, любенький проживу без тебе?
Ні,- сказала, сама собі,- Треба щось робити,
Що це дасть, ридаю поруч, досить голосити!
За вікном весна надворі, одягла жупана,
За три ночі, геть, зморена, пішла наче п`яна,
Під черешнею, близенько, взялася копати,
Дід очунявся і швидко, визирає з хати.
Така справа, через вікно, мов боїться вийти,
Це ж не знать, навіщо риє ? Треба все осмислить,
На лопаті гойдається, ледь видно із ями,
- Тебе я, бісову душу, поверну до тями.
У вікні старого вздріла і до хати швидко,
Чи то він, чи хтось інший, жаль, так погано видко,
Зчервоніла, наче рак, бачить, а він у ліжку,
Догори очі закатав… тримавсь за рядюжку.
Їй здалося, шаленіє, дригає ногами,
Став ричать, як той злющий тигр, я ж кохав ночами,
Лиш одну тебе, тепер мені риєш могилу?
Що радієш, що я оце нині втратив силу?
Пригадай, як ти хворіла…. я ж мив, тобі ніжки,
Пригощав у ліжку бульйоном.. то ж чекай трішки,
Ти згадай, як смакувала й мене цілувала,
Іще милим й коханим, всю нічку називала,
Бабця хитро зазирнула, махнула рукою,
Одна думка, каже друге, - Та біс із тобою!
І погналась під черешню, дід видить, знов риє,
Ледь - ледь дибає ногами, в ліжку мати криє,
Дві руки поклав на груди, ой пече зараза,
Тож горілки нема вдома, хоча б була брага.
Мать помру, коли не вип`ю? Думки, наче оси,
Пред очима усі друзі , із флоту матроси,
До подушки нахилився, відчув, мов болото,
Вмить раптово, щось сіяє, схожеє, на злато.
У вухах гуде і дзижчить, то заграє скрипка,
То вовчисько поряд виє, то сусіда пика,
Ой до чого ж я дожився, здалось сам злякався,
До вікна, вже сів, дививсь … навіщо набрався?
Скрип дверима, вже старенька, мило посміхалась,
От намучилась, досить, дякувати добралась!
Приховала наче й мілко та вийшло глибоко,
Ти давай, вже піднімайся, чуєш лежебоко.
Із – за пазухи тягнула, глянула у очі
Дід принишк, а, як угледів, скам`янів, у шоці!
Повну пляшку горілки, поставила на столі,
До стільця, наче упала, - Ну, як там королі?
Що сходив, до предків у гості, он похмелися,
Одягай сорочку чисту, давай поголися,
Це ж на смерть приготувала, вже яма готова,
В діда очі, аж на лобі, - Що ти чорноброва!
Оце тільки полікуюсь, більш не буду пити
Чесно, люба, присягаюсь! Будем добре жити!
22.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2019
В кабінеті, досить гучно, давно проходить нарада,
І сумна Наталя Петрівна, цим розбіркам не рада,
За пропущення уроків, відтепер догану має,
Це чому, кричить директор, усіх учнів захищає.
- Розумію, це восьмий клас, то ж діточки нині такі,
Та вас хочу зауважить, що стали занадто м`які!
Вся червона, як троянда… - Та це ж у мене лиш один,
Все порушує порядок, ну, нашого завгоспа син.
- А ну всім, тут розкажіть, щоб знати, як із ним вчинити,
Мабуть досвіду замало! Безлад треба зупинити!
- Та до школи він приходить, все залишає телефон,
На подвір`ї сам гуляє, скаржиться заважає фон.
Оце класне шепотіння…дуже тисне у голові,
От тому й записує в класі розмови, теми нові.
Та навчається ж непогано, я вже з ним розмовляла,
І сварила, та й ласкаво, часом навіть умовляла.
-Я вас зовсім, не розумію,- барабанить по столі,
Десятьма пальцями директор, - То, що робити школі?
За шкібарки, візьміть нарешті, боятись нема чого,
А пізніш, буде нагода, запросимо батька його.
- Де ж він там, чи скоро буде? Ви за ним когось послали?
- Зараз прийде, є сьогодні, нині контрольну писали.
Стук у двері…. відчинились і малий на зріст хлопчисько,
Привітавсь тихенько, враз принишк, видно на душі кепсько,
Потьмяніла Наталя Петрівна, на неї дивились,
Все ж розмову почала, - Ну бачиш до чого дожились!
Встав директор із - за столу, - Що робити і не знати!
Ти всю школу нашу ганьбиш! Може хочеш, щось сказати?
- Я ганьбити? Ну про, що ви? Погляньте, он депутати,
Пропускають засідання. Дивно, а мене карати?
Їм зарплати і премії, я чесно скажу - захмарні,
Тож вважаю, вибачайте, що всі ці розмови марні,
І за, що? Я ж з них беру приклад. Всі карточки вставляють,
Їм нічого, за це бачу. В цей час у барах гуляють.
Що тут нині вже сказати. І де правдоньку шукати?
Я напевно, як підросту, теж піду у депутати.
2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830204
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.03.2019
А ви бачили світанок, який він мінливий?
Червоніє, соромиться, як мила дівиця,
Ні, це наче, парубійко, зовсім не сміливий,
Потемніє на якусь мить, зненацька іскриться.
То так зовсім, випадково, стає весь рожевий,
Виглядає упевнено, до землі так ніжно,
Стежку стелить, на весь обрій, майстер березневий,
Кольори всі сірі, на сині змінить поспішно.
Ясний промінь, як художник, намалював ребра,
Розстелив, раптом веселку, ледь – ледь в позолоті,
Так сміливості набрався, сяйво на пів неба,
Вмить увагу відвертає, пташина в польоті.
І заграє часом морем, хмари справжні хвилі,
Крають небо на частини. Ще по ньому зорі,
Та й світанок схова в шати, на самому схилі,
Десь до заходу найближче, в темному просторі.
А на сході квітне мальва… із відтінком літа,
Фарби смужками, різнокольорові, стрічками,
Шматок ситцю яскравіє, піднесе ввись світла,
Промінці, вмить поміж хмари, виграють свічками.
Яке щастя, просто жити, відчуть прохолоду,
Край мій рідний,любуюся, вишневий світанок,
Зачарована красою, маю насолоду,
Із пташиними піснями, зустрічаю ранок.
23.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830107
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.03.2019
Каже Ганна до Миколи,
Вже послухай, йди до школи,
Ти ж, як батько й давно хотів,
За сім років, хоч раз пройдись.
Хваливсь куму, як гуляли,
Ви удвох пообіцяли,
Чи збрехав, як було колись,
Що не зрадив, мені моливсь.
Лип Микола до дружини
Що йти слухати провини?
Яке виросло в нас чадо?
А дружина й дуже радо,
Зроби любий гарний вчинок,
Візьми гроші в подарунок,
Скоро ж свято це, жіноче,
Та й до вуха, ледь шепоче,
Ім’я вчительки, ти узнай,
Все ж надовго десь не зникай.
-Мене нині здивувала,
Ти ж із нею дівувала,
Катька звать, - каже Микола,
Та вона, щось вчора квола,
Така була і не знати,
Чи й дітей буде навчати,?
Ми із кумом, три дні поспіль,
Через день ходили в гості.
28.02.2019 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829981
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.03.2019
Малий хлопчина, присів по обіч дороги, на водопад задививсь, на його пороги. І думок у малого, як гори величні, каже ненька,- До нас горе прийшло не вві сні. А йому, янголяті й п’яти років не було, то ж воно, синьооке, про це, ще й не чуло. Цього навіть й не знало, яке оте горе, нині ж мама казала, як штормове море. Всіх забирає, як злий морський цар гуляє, підіймав хвилі й човни, до дна нахиляє.
- Так до моря далеко, - шепоче синочок,- На місточок, то ж йдемо, туди, на горбочок. Добре море попросимо, щоби не штормило і щоб людям та й ніколи горя не робило.
Міцні руки, в мозолях маля обіймали,
- Ой, щоб діти й всі на світі горя не знали!
Йшла нерівна дорога, до самого низу, поміж трав у долину, а далі до хмизу. Тут лишили малого, є бабуся поруч, для волосся у руках тримає свій обруч. Він здивовано дививсь, все не міг збагнути,, чому бабця знов плаче, їх змогли забути? І чому, тепер старенька, сивою стала? Вже онук на руках, пестить, каже пристала. Та й до цвинтаря іти стежкою кривою.
Онук їй, - Як збагнути, чом ненька, плаче під вербою? Все мовчить й нащо, одягла чорну хустинку? І лице ховає? Шепоче, - Синку-синку?
Оченята зирили, вслід довгій колоні, на губах, старенької, сльозини солоні. Пережити, як це все, серденько боліло, а онучок відчував, тремтить її тіло. До грудей тулила мале янголятко,
- Полетів до неба, ось тепер твій татко,
Не второпав малий, скривив губенята,
- Полетів, а, як це? Я хочу до тата! Ну таке, ти скажеш, він моряк сміливий, мені тато обіцяв, я буду щасливий! Ми ж разом будемо з ним, море захищати! Вставай бабцю, ну йдемо, його зустрічати!
Десь далеко море, хвилі ввись, до причалу, а над ним, надто гучно, чайка прокричала. Проводжала моряка у потойбічний світ, зрозуміє, все це син, лиш через кілька літ.
21.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2019
Не вій вітрисько, душу не холоди,
Сонячний промінь, доторкнеться ніжно,
Із трав сонливих, останній сніг струси,
Хай сум, тривога, пропадуть безслідно.
Весни вітання, хочу я пізнати,
Дивлюсь, задумаюся, знов до вікна,
Він там, на сході, піду зустрічати,
Ой, нащо ж люди, страшна, вбивча війна?
Якби не він, то хто б йшов боронити,
В кроваве пекло, під кулі, снаряди,
І хто б зміг землю й мій сон захистити,
Борець за волю, на посту й за правду.
Там не один, де жахи, страх й смерть ходить,
Сини відважні, немов рідні брати,
Всі негаразди, нехай Бог відводить,
Живі верніться, жде жінка і мати.
20.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829746
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2019
У день весняний, просто не знати,
Чи ясне сонце, зможе пригріти,
Та пташечка, чи буде співати,
Чи ранок зустріну й первоцвіти.
Яскраві барви, сонце золоте,
Пробудять небо, одягнуть смужки,
Світанок ,вкотре сяйвом зацвіте,
Розстелить, по краєчку рядюжки.
Земля в дрімоті та відійшли сни,
Весняний вітер, неначе сніжить,
Упали роси, в трави, на стежки,
Веселий, стрімкий промінчик біжить.
Весни, я дочекалась і ранку,
Спіймаю промінь, радо в долоні,
Земля... вже одягла вишиванку,
Щаслива, то ж я у своїм домі.
13.03 2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829745
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2019
Я побачила соняхи у сні,
Нагадали, вже про тебе мені,
У той день була лише надія,
Ніжне сонечко в полі і мрія.
І веселики ясні у очах,
Як кохання, політ ввись на крилах,
Де поглянь, краса і красень сонях,
Тримай міцно у своїх долонях.
Це ж є нашого щастя порука,
Не дістала, ніколи розлука,
Чи та магія, чи солод гріха,
Нині спомин, сповив та й втіша.
Для нас сонях – сонце, коли старість,
Ми згадаймо літо, нашу радість.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2019
Година, дві.. чотири, п`ять,
І час минав, стрілки спішать,
Але чомусь, сон геть утік,
Дрімає ніч, немає втіх.
Лиш місяць там, серед зірок,
Мені здалось, зробити б крок,
Душі та й звідати політ,
Щоб поміж них, далекий світ.
Це лиш думки, у сяйві мрій,
Та катма крил. В голові рій,
Бджілки дзижчать, аж бере сум,
Місяць ясний, низав струм.
В його б потрапити полон,
Щоб надійшов, вже Аполлон,
Тож лікував, від самоти,
Хоча б на ніч, від німоти.
В душі тепло, щоб відчути,
І спів кохання почути,
Місяцю дай, щастя крихту,
В таємну ніч, ніжну й тиху.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829561
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2019
А чи є, таке село, на рідній землі,
Де могили немає, мовчать солов`ї,
Серед трав і дерев, син упав на війні,
Як журавлик молодий, ще не мав сім`ї.
Все жили і братались, а ворог не спав,
Ланцюги весь час кував.Та коли ж кінець?
П`ятий рік, війна йде, знов народ повстав
Де ж обіцяний той рай? На душі свинець.
І пече, і так болить! За світлії мрії,
Молить мати в темну ніч за своє дитя,
Кожен з нас, свій хрест несе. Та де ж надії?
Що народу чекати, яке майбуття?
Сонце землю зігріло, стежка в болоті,
Чи від снігу, чи від сліз, до цвинтаря шлях,
Очі лід, душа кричить. Хрест в позолоті,
Полетів поміж хмарин, сизокрилий птах.
А чи є, таке село, де могил нема?
Дочекалися весни, скрізь квітнуть квіти,
Синів любих, милих, забрала війна,
А чи хтось, хотів страждань? Чому радіти?
10.03.2019р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2019
Думки минулі, колотить вітер в старім листі,
Краплі багрові і світлі й льодяні в намисті.
Трави сухі в позолоті, сонечко збудило,
Землю святу, ледь зігріло, сніги розтопило.
Між дерев голих, у лісі горбочок синіє,
Вже й веселиться проміння, пролісок ясніє.
Заводить пісню, у гаю маленька синичка,
Радо голівкою вертить, підіймає крильця.
Ввись, як пушинка злітає, хоче розказати,
Вже на порозі весна, пора її стрічати.
12.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828972
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2019
Ранок… сонячне проміння прилягає на підвіконня, поступово проникає в кімнату. Кілька прямих промінців досягають ліжка, миготять по обличчю дівчинки, ніби намагаються її розбудити.
Тамара відчуває тепло, відкривши очі, від яскравого світла, тут же закриває. За мить на правому боці, через відчинене вікно зазирає до стежки, що веде до саду. Вона уявила стиглі позички, які покриті краплинами роси виблискують на сонці. Ніби кличуть до себе, візьми й зірви, скуштуй, відчуй той смак. Вже скривилася. В трусиках і в майці гайнула через вікно. Шубовснулась у калюжу, несподівано вирвалося,
- Ой, що це, дощ був?!
Озирнувшись назад, бігла вперед, до стиглих ягід.
Гусяча шкіра, як признак холоду виступила на руках. Злегка тремтіла та в долоні рвала ягоди, захоплено запихала в рот. Кілька раз хапнула, від відчуття кислоти примружує очі, за мить почула бабусин голос,
- Ти де, дівчисько?
Здаля, побачивши онучку, жінка продовжила,
- Ото вреднюща, виспалася й бігом до ягід! Гайда до роботи, дощ пройшов, не треба воду носити, замочимо речі, згодом будемо прати, ходи сюди!
Сяючі оченята, як приклад задоволення. В жменях тримає позички, не поспішаючи, повертається до вікна.
Бабуся хитає головою,
- То вже йди через двері, куди прешся, то ж ноги в болоті.
- Звичайно, - опустивши голову, відповіла дівчинка. Вона й зовсім не мала наміру лізти в кімнату через вікно.
Чорне волосся, спало на чоло, поглядом голодного вовченяти дивилася на стареньку. А потім, немов біс вселився, швидко побігла, спеціально із силою ступала по траві. Краплини дощу розсипались на всі сторони, вона трясла головою, щось бубоніла.
На веранді, бабуся в кружку наливає молоко, звівши брови, суворо до неї,
- Так, досить ганчіркою терти ноги, вже сухі й чисті, ти в траві їх майже вимила. Пий молоко з хлібом та разом підемо почистимо в корови, потім зігрію води, приступимо до прання.
Тамара всілася на стілець, гойдає ногами. Із силою кусає, відриває окраєць хліба й сьорбає молоко. На знак згоди кивнула головою й запитала.
- Бабусь, а чого ти руденька, а я чорна, ти мені рідна бабуся?
- Тю на тебе, - жінка ледь всміхнулася, продовжила,
-А тато в тебе який, хіба не світлий?
Дівчинка довірливо зазирає в очі,
- Та, я це.. ну він же не такий, як ти! Ти, як сонце, а він он, як солома, що на купі, для корови.
Стара голосно розсміялася,
- В тебе мама чеченка, в неї коси були, як смола, такі шовкові, аж виблискували.
Дівчинка допивши молоко, рукою втерла уста,
- А де вона? Чому й тато довго не приїздить? Вона теж в тому селі живе, що й тато, то чому не приїздить?
- Ой дитино, - гладить по голові й трохи задумавшись,
- Маєш знати, поїхала твоя мама, а куди й не знати, напевно в Чечню повернулася.
А я думаю, чого ти мене чеченкою називаєш. А Чечня, це що?
- А біс його знає, твій тато там був, десь в Росії. Служив в армії, звідти привіз, вона була справжня, дикарка та все ж одружився. Спочатку тут жили, потім в іншому селі збудували будинок,там тебе і купили.
Мала опустила голову, наче щось на підлозі роздивляється,
- То тато в тій хаті живе, а чому мене не забере? Я вже за ним засумувала. Як на Святвечір був з якоюсь тіткою і все. Я до нього хочу, там напевно теж є школа. З Петьком не хочу в школу ходити. Він цілу дорогу тільки й знає обзивається, як ти, мене чеченкою називає.
Стара хитаючи головою, сердито,
- Із сусідами треба мирно жити. Але ж він за тебе на три роки старший, в батька вдався, років мало, а на вид, як молодий ведмідь. Ти з ним краще не водися.
Тамара в сараї, сапою вигортає солому й ледь присохлий коров’як. Час від часу підтирає носика, від напруження на чолі виступив піт. Для неї ця робота звична, прибирати доводиться через кожні чотири дні. Іще на підлогу суху солому розстеляє, в ясла кладе свіже сіно. Болять рученята, з осторогою позирає на двір, де бабця для корови тре старі буряки. Думки про батька не дають спокою, з бабусею важко жити, все заставляє робити. Нехай би забрав, тітка та наче непогана. І село більше, так розповідала бабуся.
Минає літо… надворі ледь-ледь сіріє. Тамара почула голос батька. Пташечкою зірвалася з ліжка, ну нарешті. Він стояв на порозі, розставивши руки, кинулася до нього,
- Тату, таточку, забери мене, я буду слухняна. Я хочу до тебе, хочу в твоєму селі ходити до школи.
Він підхопив її на руки, худенькі рученята обіймали його шию, притискали до себе голову, тулилася щічкою до його щоки, зі сльозами на очах, заглядала в радісні очі батька.
- Ну, от і добре, - сказав батько, поцілувавши в щічку.
Пройшло трохи часу. З холодним серцем Галина прийняла дівчинку, але при чоловікові цього не показала. Більше уваги привертала маленькому хлопчикові, пояснила, що це її братик Миколка.
Батько працював в колгоспі трактористом, часто йдучи на роботу, будив доньку збиратися до школи. У перші дні Галина кілька раз заплітала їй коси та згодом дівчинка відмовилася, вирішила сама заплітатися. Їй здалося, що вона дуже знервована, навмисно робить боляче. Коли ж батько залишався вдома, для неї були щасливі миті. Він більше приділяв їй уваги, хоча й возився з сином. Лагідний, привітний погляд, грів молоде сердечко, любив доньку. Її дзвінкий голосочок, як дзвіночок молодого джерельця, його тішив.
Галина досить строга, дівчинка тільки приходила зі школи, відразу вимагала, щоб швидко робила уроки й бралася до роботи. То підлогу помити, то посуд, чи бавитися з братиком. А їй так хотілося на вулицю, де гралися діти, де линув писк і сміх, де чути, як хтось кричить, - Лови! Лови м`яч!
Всі вмовляння, відпустити хоча б на годину, визивали в жінки гнів. Верещала не своїм голосом, що в неї, аж у вухах дзвеніло, погрожувала відправити до бабусі.
- Прийде тато тоді будеш гратися де захочеш, а зараз мусиш допомагати, треба заробляти, щоб тебе тут годували,- ці слова тітки, як ніж у серце, гнобили, ранили душу.
Одного разу Галина наказала дівчинці полізти на горище, дістати соковарку. Тамара трохи боялася висоти та серйозний погляд тітки, наче з-під ніг забирав землю. Втратила контроль над собою, чомусь не наважувалась посперечатися. Її чорні очі наче відбирали силу, здавалося, що на якусь мить темніло перед очима. З острахом залишалася з нею на самоті. Про любов до тітки й речі не могло йти, хоча батько декілька раз мав розмову, щоб називала Галину мамою. Вона ж тільки опустить голову донизу й тихо погодиться,
- Добре тату, я хочу сказати та язик не слухається мене. Я намагатимуся це зробити.
Але серце й душа наче входили в п’яти, підступала розгубленість, щось здавлювало горло, не давало вимовити те слово, мама.
На горищі Тамарі видалося дуже душно, всю солому обмацала, шукає соковарку. Солома наче голки, боляче колола руки, вона слиною змочила почервонілі пальчики, долоні і знову шукала.
- Ну нарешті, - перевела подих, коли в самому кутку, під старим ганчір`ям, від якого несло затхлим повітрям вогкості, намацала її. Витерши рукою змокріле чоло, крикнула до Галини,
- Я знайшла…
І тихо про себе,
-А казала в соломі…
Свербіж по оголених ногах, якесь неприємне відчуття пронизало все тіло. Ой, напевно це від соломи, зробила висновки дівчинка. Дуже хотілося трохи почухати, чи хоч погладити ноги та часу не було. Знала, якщо затримується, буде мати, що слухати, неприємностей не позбудеться. Тому й намагалася по соломі якнайшвидше, волокти соковарку до дверей.
- Ну от і добре. А тепер бери її і злазь, - крикнула у відповідь і швидко зникла з очей.
Коли злізла по старій дерев`яній драбині, яка ще й трохи хиталася, ноги трусилися, як пружини. Однією рукою трималася за драбину, іншою рукою, наскільки можна було, охопила соковарку та вона чомусь ніби хотіла вислизнути. Не втрималась, різко похитнулася, за мить втрачає контроль. Глухий гуркіт на подвір`ї і гавкання пса привернули увагу Галини. Вона вискочила з хати, соковарка лежала біля її ніг, а Тамара, в траві трималась за ногу, з рани на коліні сочиться кров.
Обличчя жінки зблідло, верещить не своїм голосом,
- Що, застав дурня Богу молитися, то й лоба поб`є! Так і ти! От покарання мені господнє, де ти взялась на мою голову? Йди он, біля криниці та промий рану, я принесу зеленку, припечемо. Що напевно рота роззявила, не дивилася під ноги, тому й злетіла?!
Дівчинка на губах відчувала солоні сльози, що котилися мов горошини, боліло все тіло, особливо нога. Не наважилася сказати, відкопиливши нижню губу, ледь-ледь піднявшись, кульгаючи на праву ногу. Йшла до криниці, яка знаходилася далеченько від сараю.
Ті самі слова, що й бабуся казала, думала дівчинка, йдучи від криниці до хати та все ж з бабусею було краще. Хоч тут гній тато чистить та бабуся вечорами було поцілує в лоба, щось цікаве розповість. Хоч і бурчить незадоволено та не кричить же так, що можна оглухнути.
Ввечері, коли батько прийшов з роботи, донька вже лежала в ліжку. Його зустріли сумні оченята, доньці стало зовсім зле. Її, то проймав холод, то кидало в жар. Дружина розповіла йому, що сталося, він не сварив доньку, погладив по голові, здивовано сказав,
- А в тебе здається підвищена температура.
Й до дружини,
- Галино, дай термометр!
Випивши ліки від високої температури, дівчинка намагалася заснути та сон не йшов, хвилювалася, адже завтра тато має її повезти в містечко, в лікарню.
Після рентгену в Тамари виявили, що в неї вроджена аномалія розвитку однієї нирки. Ліва нирка в нормі, а друга -« підкова», так її називають, нирка зовсім не розвинена. Ще рентген показав забої стегна та сідниць, хоча і так було видно, на ранок тіло покрилося синіми плямами. Від таких новин, батько хапався за голову. Вже шкодував, що забрав до себе, але ж назад час не повернути. Не дарма ж кажуть, якби знав де впадеш, то соломку б підстелив.
Майже три тижні пробула в лікарні, їй парентерально вводять ін`єкції, заставляють пити ліки. Через кожні три дні провідував тато, ані тітка, ані бабуся до неї не приїхали. Вона дуже нудьгувала за бабусею, здавалося якби мала крила, в обійми би полетіла до неї.
Коли повернулася з лікарні, зрозуміла, що бабуся навіть не знала, що з нею таке трапилося.
Надворі осінь… Тамара наче подорослішала, робила висновки, що краще повернутися до бабусі. Адже Галина до неї не стала краще відноситися. Тільки до сина й до батька усмішка, до неї ж прогляне, уїдливим поглядом, як у оси, так вона собі придумала. Напередодні зимових канікул, наважилася поговорити з батьком,
- Тату, я хочу до бабусі, зараз ти більше часу вдома, може тітка без мене побавить Миколку?
Він здивувався від почутого, такого прохання з підтекстом, можна сказати.
- Мені тут сумно, я не здружилася з дітьми, бо все вдома, а там у мене є друзі. Відвези мене, будь ласка.
Його здивувало таке прохання, відчув прилив крові до обличчя, намагався стримано говорити. Хотів відмовити та вона ніжно притулилася до нього, обійнявши за шию,
- Тобі зле? Ти так почервонів.
Батько гладить по голові,
- Залишиш мене, а я ж сумуватиму за твоїм дзвінким голосочком. І Миколці з тобою весело, він тебе так любить.
- Тату, хоч на Новий рік, - вмовляла, зазираючи в світлі, теплі очі.
На другий день, батько зранку зайшов в кімнату до доньки, вже одягнений, навіть у чоботах,
- Ну, що готова їхати? Одягайся!
Ця звістка їй здалася святом, вона була на сьомому небі. Батько з усмішкою на обличчі спостерігав, як вона швидко і вміло застеляє ліжко. Трохи знервовано одягалася й збирала деякі речі, навіть портфель з книгами й зошитами забрала.
Вони зайшли на кухню, батько ніс рюкзак, Тамара в руці тримала портфель. За столом, з Миколкою на руках, Галина, годувала його молочною кашею. Миколка, побачивши Тамару,до неї потягнув рученята, рухає ніжками.
Галина, сердито гримнула на нього,
- А ну сиди, непосидюче!
А потім до неї,
- А портфель нащо взяла? Що може там на канікулах будеш якісь завдання виконувати?
Вже ледь посміхаючись,
- Ну бувай! Щасливої дороги вам! А ти Степане, там довго не сиди, щоб на обід вдома був!
Старенька, побачивши у вікно сина з онукою, аж з руки випустила черпак, саме хотіла насипати в тарілку щойно зварений борщ. Тішилися всі, цілувалися, обнімалися. Онука зазирає в ясні бабусині очі,
- У тебе краще, чим там, нехай тато мене тут залишить, назавжди, я буду слухняною, даю чесне слово, все, що скажеш буду робити.
Вона приголубила онуку, поцілувавши в чоло,
- Нехай і правда залишається, я оце на грип хворіла, не було кому й чаю подати. Як вона хоче, нехай так і буде, дитя й так обділене любов’ю.
Батько додому не поїхав відразу, довго рубав дрова. Нарубаних дров під сараєм залишалася невеличка купка, а пічку треба палити щодня, а то й двічі на день, зварити їсти та відігріти сир. День короткий, то ж він при включеному електричному світлі рубав і складав дрова, відмовився від допомоги. Зайшов до хати, коли розгулялась хурделиця, у димарі завивав вітер, за короткий час всі вікна заліпило снігом.
Дочка задоволена… лежала в своїй кімнаті, в ліжку на пуховій перині. Посміхаючись роздивлялася книгу, коли почула розмову батька з бабусею, вони пили чай і про щось розмовляли. Ненавмисно почула слово »лікарня», відразу прислухалася. В цей час говорила бабуся,
- То їй, що заміж не можна буде виходити. З однією ниркою не дозволять народжувати. Хоч і мала та не виросте ж друга, як ти кажеш.
Запала тиша… згодом глухий стук ложки, батько колотить чай,
- Ти її трохи бережи, не заставляй важкого піднімати та солі й кислоти треба поменше вживати, одна нирка не дві, сама розумієш.
Стара, хвилюючим голосом,
- А твоя напевно знала, що в неї така біда, тому й покинула вас.
- Ця хвороба, їй в спадок від матері передалася. Що зробиш, вона ж народила та треба шануватися і все, а там життя покаже, - сказав батько тихим, зниклим голосом.
Часто й гучно забилося її сердечко. Так ось чому в школу пішла, аж у вісім років, ось чому така худенька, бідкалася в роздумах.
Її життя змінилося в кращу сторону, бабуся забороняє піднімати важке. Стала трішки лагіднішою. А вечорами було сяде в ліжку, гукає до себе, в обіймах розповість якусь історію і навіть казку. Інколи пісню заспіває, в неї голос дзвінкий-дзвінкий, славився на все село.
До школи Тамара йшла в супроводі Петрика, сусід дуже зрадів, коли побачив, що вона приїхала й буде ходити в цю ж школу, що і він. Де було іншої взяти? Хоча вона трохи раділа, що йде поруч, несе її портфель та просила його, щоб не називав чеченкою. А він кожного ранку, як тільки побачить й кричить,
- Привіт чеченко!
Потім посміхнеться, опустить голову, махне рукою й скаже,
- Не ображайся, це по-дружньому, воно само вискакує та й мені подобається тебе так називати.
Час летів… минали пори року. Годинники відстукували секунди, хвилини, години. Діти підростали, хоч і різниця три роки, це не завадило їхній дружбі. Чорненька дівчинка-пір’їнка, інколи так називав її Петро, коли ранком йшли до школи.
Чудові літні дні довгі, можна багато роботи переробити. І допомогти по-господарству й працювати в городі і навіть можна в бабусі відпроситися з дітьми на ставок. Сьомий клас був дружній, діти з вулиці, як і в дитинстві, збиралися біля криниці. В самому низу, вода з неї попадає у виритий вузький рів, в якому купалися качки, гуси, так метрів триста, а потім став. Він не був глибоким, але декілька джерел тримали воду прохолодною. Та діти купалися, насолоджувались теплими, світлими днями.
Петро вже закінчив школу, інколи разом з мамою працював на фермі, батько навчив управляти трактором. Світлоокий парубок з дитинства любувався Тамарою, а згодом і прийшло раннє кохання. Він дивився в її волошкові очі і дивувався, сама чорнява, а очі світлі, теплі, привітні. Як і раніше проводив вечори, де збиралися всі діти, незважаючи на вік. Дві величні тополі, колись росли біля криниці, їх давно зрубали, поклали одну навпроти одної, де молодь і мала посидіти вечорами. Тепер, тут навіть краще стало, ростуть дві плакучі розложисті верби, забираючи сонячне проміння на себе, придають затишок. Вечорами, хтось брав магнітофон, над лугом, ставом і селом, лунала музика, люди знали, то веселиться молодь.
Пройшов час… Тамара закінчила восьмий клас. Височенька, струнка, як берізка, вбралася в дівочу красу. В собі відчуває силу, хоча знає, що не простим буде її життя. Про свою хворобу, розмову бабусі з батьком пам’ятає. Останнім часом, її зовсім нічого не турбувало, відчувала себе здоровою людиною.
Бабусі минуло сімдесят років, старенька все робила повільно. Тому дівчині приходилося виконувати більший об’єм роботи. Жити в селі без худоби неможливо, тому весь час в роботі. Землі сорок соток, тут городина і садок, є біля чого наробитися. Особливо важко навесні, треба все вчасно посадити, ще й навчання в школі. Влітку, восени збір врожаю. Лишню городину, яблука, ягоди здавали перекупщикам, що приїздили автомобілями, міняли на гроші, на олію, чи на якісь миючі засоби.
Добрим, чуйним помічником дівчині був Петро. Виріс справжній легень, помужнів, став серйозним, зваженим. До роботи й звати не потрібно, тільки побачить, що дівчина на городі із сапою, він вже тут, як тут, стає поруч з нею, сапає, чи підгортає бараболю.
Посміхається, жартує і цукерками пригостить, ще й води наносить з криниці для худоби та до хати. Його батьки, нічого не мали проти їхньої дружби, хоча й він був єдиний син. Їм теж сподобалася дівчина, виросла на виду, як кажуть.
Та коли пішов в армію, її охопив сум. Молоде сердечко страждало, за тим теплим, привітним поглядом хлопця словами – Привіт чеченко! Останній вечір біля криниці залишив солодкі спогади, той, перший поцілунок в уста пробудив дивні відчуття. Все здавалося, що відносини прості, дружні, сусідські. А тут, зовсім інше, наче сонячний промінь ковзнув по устах й проник у душу. Вона інколи пальцями торкалася своїх уст і вкотре згадає, той медовий поцілунок. Вечорами замислювалася, хіба вона може йти заміж? Але ж ні, вже скільки медичної літератури перечитала, пишуть, можна народжувати та є великий ризик. Сучасний світ, йти заміж, значить обов’язково мати дитину, мати справжню сім`ю. А, як ні… мабуть і не варто мріяти про це.
Петро служив в армії. Тамара, по направленню від колгоспу, навчалася в місті на бухгалтера, то ж і працювати залишається в селі. Він писав їй листи два рази на тиждень, журився, що скучив за нею, за селом, що до закінчення служби рахує дні.
Одного разу, отримавши від нього листа, танцювала біля шафи з дзеркалом, коли раптом зайшла бабуся,
- Що лист отримала, закінчує служити? Коли вдома буде?
На радощах дівчина обняла стареньку,
- Ой бабусю, через три дні має бути.
Вона, наставивши до неї руку,
- Вгомонися, присядь!
- Та, яке там присядь, - відкрила шафу, продовжила,
- Так, яку ж я сукню одягну? В якій його зустріну?
- Спинися кажу. Присядь кажу! Ти знаєш, що ти не годишся до заміжжя, тобі краще не народжувати, або ж дитини не виносиш, а можеш і сама померти. Що тобі важливіше життя, чи та любов?
Початок червня видався спекотним. Тамара за столом у своєму кабінеті, навпроти неї відчинене вікно. Віяло прохолодою, їй здалося, що промерзла, на плечі накинула кофту, вкотре зиркнула на природу. Вночі пройшов невеликий дощ, трава та листочки на деревах блищали. З них стікають прозорі краплі, немов кришталеві переливаються на сонці. Все довкола знову ожило. Сьогодні має бути гарний день, зробила висновки. Легка усмішка від думок, він приїде, як не сьогодні, то завтра, обов`язково. Перед нею, на столі стоїть будильник,- І чому він так повільно тікає, дивлячись через кожні десять хвилин,- бурчить про себе. Врешті-решт глибоко занурилася в роботу.
Згодом, раптово здригнулася, привернув увагу шурхіт за вікном, здалося пропливла чиясь огрядна постать. Відразу за дверима почула голоси й сміх, двері відчинилися. Петро стояв з букетом польових квітів. Ніжно глянув на неї, на його обличчі розпливлася усмішка, хіхікнув,
- Ну привіт, чеченко! - розставив руки.
Від радості тріпотіло сердечко, як у пташки крила, вона кинулася вперед, в його ласкаві обійми.
Пройшло майже пів року, здавалося все добре. На порозі Новий рік, Тамара шукає нагоду поговорити з Петром про майбутнє. Вже колишня дружба переросла в справжнє кохання.
Бабуся бурчала,
- Що за походеньки щодня? Що ти робиш? Він же без тебе жити не зможе, хіба не бачиш?! Ось свята прийдуть, його мати, все мені говорить треба сватання робити, а ти тягнеш лямку, поговори врешті з ним, розкажи. А ні, то я сама йому все розповім.
- Ні-ні, не треба, я з ним, вже точно сьогодні поговорю. Зустрінемо Новий рік, підемо гуляти, вже, що буде, то буде.
- Ну дивися, це вже востаннє, я тобі нагадала,- сидячи на стільці, стара пригрозила пальцем.
Петро в обнімку з Тамарою вийшли з хати. Здалеку чути, хтось голосно вітається, поздоровляє з Новим роком. Майже в кожній хаті світилося, чути музику.
Петро чмокнув її в щоку, ніжно зазирнув в очі,
- Тамаро, батьки в Петрівку до дядька поїхали, там зустрічатимуть Новий рік. Хата пуста, може до мене підемо.
Вона чекала цієї миті й боялася. Досить тягнути час, треба йому все розповісти, взявши під руку, запропонувала,
- Давай спочатку пройдемося в сторону посадки, прогуляємося на свіжому повітрі. Так красиво, подивися, он всі дерева ніби в лебединому пуху, а кущі, то наче шапки одягли, а зверху краплі льоду, як намисто. І видно добре, цього року гарна зима.
Петро, кілька раз підхоплює сніг, однією рукою й кидає в сторону,
- Тамаро, я не одноразово тобі казав, що кохаю, вже досить у ігри гратися, як діти. Не маленькі, прийшов час одружитися, чого боїшся зі мною наодинці залишитися? Гадаю ми добре один одного знаємо, чи від мене маєш таємниці?
Її наче хтось кинув у крижану воду, холод пронизує все тіло.
Злегка тремтить, з важкою ноткою в голосі, почала розповідати. Про що мала розповісти, що нині є і про все, що начиталася в книгах про нирки, і які застереження роблять медики. Петро уважно слухав її, відчував, як часом вся тремтить, брав її руку в свою, притискав.
Вони поверталися додому, він легенько торкнувся плеча, взяв за руки,
- Заради нас з тобою, я готовий на все Ну, не буде дітей, візьмемо з дитбудинку, звісно, якщо ти не проти. Це не головне, але спочатку влітку поберемося. Потім нам потрібно в Києві на консультацію записатися до професора. а там життя покаже. Не будемо наперед розчаровуватися. Я знаю одне, ти моя чеченко! Подивися в небо, бачиш, он там… дві зірки в стороні, - задрав голову й продовжив,
- То наші дві долі, вони разом, я за ними давно спостерігаю, так, що все буде гаразд.
Вона ледь посміхнулася, дивиться ніжним, але сумним поглядом. Він трохи замислившись,
- До речі, батькам, не обов`язково це знати, бабця твоя, як води в рот набрала, молодець, то ж нехай і надалі мовчить. Це наше, особисте, не варто всім знати, перешкоджати нашому коханню.
Ледь-ледь доторкнувся устами до її уст, відпустив руки,
- Тепер, я тебе розумію чому не хотіла залишатися наодинці. Я пішов, до завтра!
Переступивши поріг хати, Тамара розплакалася, те напруження в душі, хвилювання, зробило свою роботу. Нарешті скинула з плечей тягар думок, як добре, що не пішов. Нехай хоч все життя мене називає чеченкою та я його дуже кохаю.
Минуло два роки… за вікном весняний ранок. Сонячні промені, через скло і тонкі гардини, проникають у кімнату, ніби плавають по дитячому ліжку. В ньому солодко спить крихітний хлопчик. А поряд на дивані, в халаті відпочиває Тамара. Як добре, копошились думки, всі хвилювання позаду, тепер я берегиня сімейного вогнища.
В кімнату зайшов заклопотаний Петро,
- Ну, що? Як ви тут? Вже кричав Сашко, чи терпить доки я прийду? Ти не вставай, я все зроблю сам. Лікар сказав потрібно, ще добрих два тижні вберегтися, щоб шви не розійшлися.
Скрипнули вхідні двері, за мить в кімнату заглядає бабуся,
- Прийшла провідати… доброго дня вам. Я заберу пелюшки прати.
- Ні-ні, - рукою заперечив Петро й продовжив,
- Я ранком, всі машинкою поправ, вже надворі висять, за хатою, що не бачили?
- То може я, щось приготую поїсти, як треба?
Тамара посміхнулася,
- Та ні, то ж Петро вчора мав вихідний, всього наготував, є що їсти. Ще вчора його батьки обоє були тут, всі хочуть допомогти.
На столі біля ліжка в керамічній вазі букет червоних троянд, це три дні назад Тамара привезла з лікарні. Серед квітів записка, на ній великими літерами написано, - Привіт чеченко! Дякую за сина! Я тебе кохаю!
В життєвих клопотах минуло п`ятнадцять років. За сімейним столом гамірно, сьогодні відзначають день народження, Тамарі тридцять п`ять років. Петро веселий, як наречений, одягнений в білу сорочку. А вона в жовтій, шовковій блузці, яка їй дуже пасує. Обличчя осяяне усмішкою, тішилася, задивляється на двох русявих синів, в яких різниця у віці всього два роки і на меншу, чорняву доньку, якій недавно виповнилося чотири роки. Від радості за прожите життя, тріпоче серце. На душі так легко й тепло. Хоча пройти цей шлях, їй довелося нелегко. Але яке це щастя, бути коханою і мати дітей.
Лютий 2019 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2019
Відійде Масляна з останніми снігами,
Сьогодні - «Прощена неділя» і ми з вами,
До Бога звернемося і до всього люду,
Будь ласка вибачте! Прошу простіть небогу.
На коні вітер, розізлився, шаленіє,
Сірі хмарини, сердито, всюди розвіє,
У піднебесся, летять думки немов птахи,
Вкотре промовлю,- О, Боженьку мене прости!
І ненароком, упаде крапля солона,
Чи то водиця, навіть зовсім ще холодна,
У душі клекіт, на жаль, біль не приховати,
Та чи навчилися, ми людоньки прощати?
В цей день весняний, рано виглянуло сонце,
Вже віджену печаль, погляну за віконце,
І всі сумління, гордість і думки зухвалі,
Нехай вітрисько, віднесе геть, якнайдалі.
Прошу прощення і так хочу побажати,
Будьмо дружніші, то ж навчімося прощати,
Бог милосердний, ми каємось,хай нас простить,
Тож у єдності і мирі, буде краще жить!
Прошу, Вас друзі, знайомі й недруги, простіть!
На мене в серці, як є образи не держіть,
Молюсь до Бога, я попрошу, мене прости,
Як спричинила, якісь нечаянно гріхи.
10.03.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828518
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2019
Сонце по обрію, вже просинається земля,
Птах сизокрилий, так високо здійнявся вгору,
Він з Днем народження, спішить привітать Кобзаря,
Й пробудить криком журавлиним, поле й діброву.
Та з першим променем, проснеться вкраїнський народ,
І ти наш вчителю, в подобі птаха прилети,
У день весняний, нам зігрій серця, розвій холод,
Словом своїм, мудрим, наші сумління розмети.
Народу віри придай - тільки в єдності сила,
Щоби позбутися, навік залізних кайданів
Щоб на шлях вірний, змогли стати, зміцнить вітрила,
Та відігнати із святої землі османів.
Зглянись наш батьку, знову сини гинуть, йде війна,
Земля стражденна, палає, потопає в крові,
Стогне Дніпро, біда, за волю, велика ціна,
Гине цвіт нації. Шлях істинний в слові твоїм.
Допоможи знайти, як зберегти Україну?
Скажи Тарасе, як, щоби хліба підростали,
Щоб мир і щастя, усі любили Батьківщину,
І солов`їну мову та й горя більш не знали!
Ми пам`ятаємо! Носим велич сло́ва в серці,
Сьогодні вчителю, низький уклін тобі й квіти.
0903.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2019
Ромашки в руках держала,
О любви верной мечтала,
А тем временем подружка,
Уж милёночка украла.
*
О, любовь,что между нами,
Он ласкал меня губами,
Ну, а мне, не это надо,
Повернулась к нему задом.
*
Долго девку, я целовал,
Пригласил, уж на синовал,
А она, мне вилы в руки,
Поработай, вот от скуки.
*
Девка Зина как корзина,
Руки тощи, зад перина,
Выхваляется фигурой,
Да талантливой натурой.
*
Ох девчоночки, ох да ох,
По селу, уж переполох,
Генерал хочет жениться,
Чтоб не баба, а девица.
*
Говорила, я султану,
Что его женою стану,
Пусть подарит, он город мне,
На загадочной, той луне.
*
Хорошо, я заквасила,
Да лицо, уж подкрасила,
Генерал, больно влюбился,
Как умылась, утопился.
*
Пришёл наш, женский денёчек,
Не один будет милочек,
Пусть ласкает, меня смело,
Да что б «То», уж не висело.
*
Горевал, сидел на ветке,
СМС, я писал Светке,
Отписала, - Себе забей,
У меня, уж есть соловей.
*
Верка замуж выходила,
А он страшный, зверь- верзила,
Я видала, ну как медведь,
Лучше бабы - уж умереть.
*
Гулять в праздник и спать грешно,
А мне бабы, уж всё равно,
Ведь всегда поймаю момент,
Как созреет, хочет клиент.
*
Вчера косы расплетала,
Меня страстно целовала,
Я сегодня, не явился,
За ту ночь, не расплатился.
*
Толи баба, иль девица,
Захотел вчера жениться,
Поглядел, а возле ворот,
Ох и очередь - целый взвод.
*
Душа пьяная в парнишки,
Проиграл штаны в картишки,
Попросился, не будет пить,
Он сразу всех, хочет любить.
2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828260
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2019
[youtube]https://youtu.be/xVZWjalas7Y[/youtube]
Да, мы женщины…
Когда есть любовь, мы прекрасные
И красивые. И ненастные
Коль не ценишь, ты ненаглядную,
Соловей, поёт песнь печальную.
Цвет весны, мы синева в лесу,
Нас беречь, умей, земли красоту,
Не придай огня, что в глазах твоих,
Слова боли спрячь, чтоб ветер утих.
. Если дождь пройдёт, обними слегка,
Не буди слезу, из-за пустяка,
Посмотри в глаза, найди солнца луч,
Поцелуй так нежен средь тёмных туч.
Да, мы женщины….
И коль в море шторм, опора всегда,
Грусть утопим, уж отойдёт беда,
Чайкой белою, буду рядом я,
Знаю любишь, ведь я радость твоя.
06.03.2019 г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=828129
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 07.03.2019
Небо сумне… в сизо - синій пелені,
Напружиш слух, почуєш стоголосся,
У душі розпач, дуже гірко мені,
Крики птахів… схилилося колосся.
І все летять, над темно-рижим полем,
Лиш де – не – де, зосталось золотаве,
А там димить, земля убита горем,
Лежить боєць, під ним жито кроваве.
Душа спішить, до викриків пташиних,
Так хоче волі - на жаль, не пізнала,
Їх не спинить, відчайдушних, сміливих,
Клята війна, страшна біда забрала.
Десь грає гімн і лине «Пливе кача»,
Гірка сльоза, стікає по обличчі,
О, як болить, важка доля козача,
Він без вагань, дививсь смерті у вічі.
13.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827967
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2019
Сріблястий пух - дерев чарівність,
Сніжок вже вщух, зими мінливість,
В красі садок, казковий рай,
Весняний вітер, дрімає гай.
Сумний снігур, по гіллі скаче,
Давно сніжок, на ріллі плаче,
Не забарився весни привіт,
Скрізь майорить, це крокусів цвіт.
Сонце всміхнулось, розтанув лід,
Десь загубився зимоньки слід,
Підсніжник й пролісок проснувся,
З весною радо посміхнувся.
2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827801
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.03.2019
Напівтемно… гаснуть зорі,
Птахи - хмари мандрівниці,
У небесному просторі,
Темно - сині танцівниці.
Ясне сонце позолоту,
Ввись по обрію малює
Темноту зрушить й дрімоту,
Світлий день нам пророкує.
Нині вийду, я на ганок,
Свіжий подих, весни чари,
У рудій рясі світанок,
В лісі зникла тінь примари.
А сніг рихлий, торкне тишу,
Збудить поле ненароком,
Стіка й булька вода в нішу,
Заясніє срібним блиском.
Ніч тікає, ген за гори,
Залишивши, слід туманний,
В синяві… голі діброви,
Струмків звуки, спів органний.
25.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2019
Я тебе прошу, не дивися вслід,
На мить замовкни, краще не гукай,
Хоч сніги плачуть, твоє серце лід,
І не веди, знову в холодний гай.
Там все в дрімоті, бо ж іще зима,
Ще спить трава і пташина мовчать,
І поміж нас, теж почуттів нема,
Не прийшла вЕсна, не настав наш час.
Тебе попрОшу, поглянь навкруги,
Дзюрчать струмки, хоч й розляглись річки,
З тобою ми, так, як ті береги,
Удвох не будем, бо різні стежки.
Тож відпусти і не дивися вслід,
Доленька – мати, для нас не одна,
Душу не руш, бо твій цілунок лід,
Далі стежиною, піду сама.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827539
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2019
На зупинці тихо – тихо,
Та підкралось наче лихо,
Одне слово чи то вже два,
Гомоніла уся братва.
Про ті вибори й про владу,
Привела народ до сказу,
Про фантазії субсидій,
Придумав якийсь лиходій.
Ми на голці, газ – наркотик,
Ой болючий (анекдотик),
Обіцяли при союзі,
Ну теперішні нам (друзі).
Нам за газ дасте копійки,
Ми ж живемо, як жебраки.
Люди – бджоли гомоніли,
Тож всі жити, краще хотіли,
А сьогодні тільки й мови
Тож чекають допомоги.
Хтось лукаво посміхався,
Де Зеленський отой взявся?
Дід старий, аж кіпішує,
Коломойський - він кришує,
Хтось скрививсь, як від цибулі,
Старій бабі суне дулі,
Тільки Юлі довіряю,
Бо давненько її знаю,
В жінки очі, як вовчиці,
Дала ляпаса по пиці.
Хтось ховав, від сміху сльози,
Кожен мав, свої прогнози.
Я за Бойка кричить бабця,
Замовчи, ото вже трастя,
Дід товче, жінку у плечі,
Тож хитрун, як гірше смерчі.
Друг найкращий, утікача,
Мені б дАли в руки меча,
Гнав би я, всіх у три шиї,
На сміття - як ті помиї.
Сигнал раптом, є автобус,
Враз політик знизив градус,
Як мурахи, писк і мати,
Можеш вуха затуляти,
Як шкода, розчарування,
Для всіх нині виживання.
А вони ж все будували,
На літа щастя чекали.
Знову тихо на зупинці,
Як позбутися чужинців?
Війну б врешті, нам зупинить,
Може краще, станемо жить?
28.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827293
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2019
Крижаний вітрисько виє,
Так бува, чому й не знати,
Колючками злими сіє,
Весна ж мала наступати.
Ні не можу зрозуміти,
Хмари й вітер, наче в змові,
Хай би сонечку ясніти,
Сірі дні, немов зимові.
Рихлий сніг, краплями плаче,
Вигляда пролісок синій,
Та й синичка радо скаче,
На дахах розтанув іній.
Гайда сонце, снити досить,
Ненароком поміж хмари,
Земля дуже, тепла просить,
Тож розсій золоті чари!
Спів пташиний веселіше,
Я тепер, вже точно знаю,
Іди весно сміливіше
Тебе з ними зустрічаю!
20.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2019
Недолюбила, я недокохала,
Не утопилася у твоїх очах,
Чому так мало тебе цілувала,
Коли бажаний був, не тільки у снах,
Чому так мало тебе цілувала,
Коли бажаний був, не тільки у снах.
Недолюбила, я недокохала,
Як місяць ясний, землицю обіймав,
Ховала погляд і спостерігала,
Як ти в садочку, другую цілував,
Ховала погляд і спостерігала,
Як ти в садочку, другую цілував.
Недолюбила, я недокохала,
Знаю у цьому, є і моя вина,
Коли в хатині, вже свіча сіяла,
П`янів ти одиноко від вина.
Коли в хатині свіча сіяла,
Ти одиноко п’янів від вина.
Тож я спинилась, нічку здивувала,
Закалатало і серденько моє,
Отак з думками зразу утікала,
Бо зрозуміла, вже хтось у тебе є,
Отак з думками зразу утікала,
Бо зрозуміла, вже хтось у тебе є.
Чом розгубилася й сама не знаю,
Думки роїлися, немов джмелі,
Серденько билось… краще запитаю,
Від чого любий, ти так захмелів,
Серденько билось… краще запитаю,
Від чого любий, ти так захмелів.
Молоде тіло тебе манило
А чи кохання п`янке вино
Чи мала теплі, ніжніші крила
І, щось чарівніше у ній було.
Чи мала теплі, ніжніші крила
І, щось чарівніше у ній було.
Недолюбила, я недокохала,
Чи то на щастя, чи може на біду,
Гірка сльозинка, у душі кричала,
Коханий вибач, то ж більше не прийду,
Гірка сльозинка, у душі кричала,
Коханий вибач, то ж більше не прийду.
Недолюбила, я недокохала,
Чи то на щастя, чи може на біду,
Гірка сльозинка, у душі кричала,
Коханий вибач, то ж більше не прийду,
Гірка сльозинка, у душі кричала,
Коханий вибач, то ж більше не прийду.
Лютий 2019р.
*Буду рада, якщо ці слова покладуть на музику
Щоб зазвучала пісня.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827139
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2019
Тут тиша й він… у одиночній камері,
Ще холод – змій, що проймає кволе тіло,
Легенький шурхіт, вже здається в бункері,
В душі журба і серденько щеміло.
Одне віконце, таке, як дві долоні,
Пітьма їдюча, пече, мов травить очі,
Раптово щоки, вмиють сльози солоні,
А сон далеко, тікав в обійми ночі.
Думки літають, де наші – побратими,
Що були поруч, де смерть, на передовій,
Якби ж то зараз, він разом стояв з ними,
Жаль у капкані, стиснув сильний сніговій.
.
Зима сувора… мороз маскує ріки,
І сніг ховає всі урвища й снаряди,
Гуркіт війни, для народу не ліки,
Розчарування й біль, нічні, смертні наряди.
Так підповзав, ворог прихований в сітці,
Ніхто не спав, знову зривались левади,
Під свист гранат, вмить очутився у клітці,
Всюди гриміло… чуть звуки канонади,
Скрипнули двері… наглядач, погляд терпкий,
Як псові кинув, сірий, сухий шмат хліба,
І сива юшка, від неї запах гидкий,
Як ненажери, орла дике зітхання.
Скільки чекати, чи вийде із полону?
Голова в пеклі, від думок і печалі,
Стіну дере, вперто ложкою, холодну,
Відмітить день, чекає, що ж буде далі.
Не мре надія, вірить, що не забудуть,
І дадуть знати, неньці, що так жде дзвінка,
Воїнам вірить, перемогу здобудуть,
Спитає долю, чому випала гірка.
15.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=827025
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2019
Ви не шкодуйте теплих слів,
І подаруйте квітку,
Не пожалійте щастя сліз,
Тепло душі, як влітку.
Щоби радів,кожен із нас,
І знову мав натхнення,
Щоби спинився на мить час,
Розчарування зрання.
Свій коментар,ти подаруй,
І поважай же інших,
І часом трішки пожартуй,
Рішень не май поспішних
.
То ти ж почуй, мене друже,
Лист написати зможеш,
Прошу тебе, я дуже,
Чи підказати схочеш.
І не забудь, ще серденька,
Хай скаче «мишка» торкнись,
Щоб заспівала душенька,
Відповідь дай- посміхнись.
Тож хай « Наш сад» тут на сайті,
Зустріне вЕсноньки цвіт,
Нехай сам тоне в суцвітті,
Щоби нас знав увесь світ!
+++
Тож пишіть, творіть друзі,
У єднанні всі сили,
Нехай добро по окрузі
І ми будем щасливі!
24.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826919
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2019
Звечора хурделило… веселився вітер, з пухкими іскристими сніжинками кружляв у танці. А вночі місяць уповні, іноді виглядав із-за хмар. На ранок все потопає під білим пухом, а деінде невеликий морозець після себе залишив сріблястий іній. На гілках дерев лежать купи снігу, а кущі, наче заховалися під широкими білосніжними шапками. Здалеку подивитися, то ввижаються низенькими хатками.
З вікна, здавалося ледь нахилившись, можна рукою дістати грона калини. Її гілки добре нахилені під вагою снігу, червоні грона виблискують на сонці.
Олексій. висунувши голову з під ковдри, ще лежить у ліжку, задивляється у вікно, милується видом.
Він з батьками мешкає в двокімнатній квартирі п`ятиповерховому будинку. в двокімнатній квартирі. Сьогодні пізно проснувся. Всі в клопотах за передноворічну ніч, а в нього ввечері, в центрі міста перше побачення з Вікою. Самому доволі дивно, як міг зважитись на такий крок, знайомство через ОLX визиває усмішку.
А відбулося це, десь близько місяця назад.
Три роки поспіль, він працює диспетчером при Відділенні залізниці, має непогану платню. Хоча й мав дешевенький ноутбук, з яким ходить на роботу, але давно мріяв купити сучасний комп`ютер.
Виваливши немаленькі гроші, як говорила його мама, задовольнив своє бажання. Встановивши його в кутку своєї кімнати, він задоволено крутився на комп`ютерному стільці, катався на ньому від столу до вікна й назад. Мама відпочивала на м`якому кріслі, посміхаючись з цікавістю стежила за сином,
- Ти тішишся, як дитя… ну справді, як маленький. Пригадуєш, як ми з татом, тобі на день народження купили іграшкову пожарну машинку на батарейках? Скільки радості було! Навіть спав з нею.
Олексій зморщив носа, від спогадів блиском горіли очі, легка усмішка на обличчі,
- Пригадую, як зранку шукав, ледь не плакав. А ти її в коробку поклала й заховала під ліжко. Ох і сердитий я тоді на вас був. Це добре пам`ятаю.
Мати, встаючи з крісла,
- Тобі треба кактус купити, поставити навпроти комп`ютера. Кажуть він на себе випромінювання забирає.
Виправивши русяве волосся, що спало на чоло,
- Я то не вірю в це, але може ти мені сама купиш. Це ж треба йти в магазин «Квіти», я чесно й не пам`ятаю коли там був.
Хитаючи головою, заперечила,
- Е ні! Куплю, ще не такий, буде не до вподоби. Он сорочку подарувала, то не догодила, ти вже сам синку, сам. А може, ще скажеш, щоб дружину тобі знайшла. Вже двадцять п`ять років минуло, то на роботі, то вдома, не бачу, щоб біг на побачення. Тому й квіти не купуєш. Дорослішай! Гадаю в дитячі ігри на ньому не будеш грати.
Олексій, задумуючись, задивляється у вікно, правду мама говорить, треба дорослішати. Але ж не так легко знайти порядну дівчину, ну навіть молоду жінку. Он на роботі Таня, така славна, розійшлася із чоловіком. Шкода, вже дитину має та й старша на два роки, варіант відпадає. А де, ще можна познайомитися, в кафе, де відпочиває молодь, не люблю ходити, не моє.
Через пару днів він повністю заглибився в комп`ютер. Задумав подивитися картинки кімнатних кактусів. Від кількості різних видів, розбігаються очі. Від простих з великими голками йому ставало моторошно, здавалося, що ось-ось вколеться. А квітучі, їх кольори йому нагадали весну. Дуже сподобалися, краса та й годі, невже і в мене вдома можуть зацвісти? Зацікавленість зробила свою справу, не вагаючись, зайшов на сайт ОLX. Здивувався, що в його містечку такий великий вибір кактусів. Йому сподобалося два кактуси, один з рожевими квітками, а інший з темно-синьою квіткою. І поряд декілька маленьких, пухнастих кактусів у горщиках. На жаль, під кактусами замість ціни було написано - «ціна договірна» , він помітив, що адресат був один. О! Напевно прямо хтось займається цим.
Перед очима мелькала реклама, коли йому прийшла відповідь, для спілкування отримав телефонний номер. І чому не написати ціну відразу, хоча це майже не важливо та врешті передзвоню, це ж неважко зробити. Від здивування піднялись брови, коли почув молоденький голос й тут, же сам для себе несподівано натиснув на червону кнопку. В емоціях,
- Ефу ти, дурень безтолковий! Злякався чи що? І від чого?
Може від здивування, що почув молодий голос? Повівся точно, як хлопчисько, в душі себе картає. Ще такого зі мною не було, але ж доволі приємний голос і хто вона, через яку зніяковів раптово?! В голові кружляє думка, а що можливо й правда продає кактуси, а може пастка, щоб познайомитися? Нині такий час, що дівчата можуть піти на хитрість, щоб зачепитися за що-небудь, познайомитися та згодом запросити на побачення. На годиннику, стрілки показують на двадцять першу, трохи запізно, але бажання відступати немає, скажуть якийсь нікчема передзвонив й зразу виключився. Рішуче набрав номер.
За столом Віка переглядає журнал мод, лунає мелодійна музика, помітила той саме номер, з якого дзвонили на передодні.
- Чи хтось жартує, чи помилково?
Лягати спати, вона ще не збиралась. Хоча після випитої кави настрій поліпшився та відчуває, що справи кепські, напевно підхопила вірус, часто чхала.
Почекаю, вирішила взяти на витримку, нехай почекає трохи. Та спохватившись, коли мелодія втретє закінчувалась, відповіла,
- Алло! Я вся уваги, слухаю вас!
Олексій намагався говорити спокійно, виважено,
- Доброго вечора пані! Ви вибачте, я телефоную з приводу кактуса, ви продаєте?
У відповідь почув чхання, а потім,
- Звичайно продам, звичайно, навіщо б я подавала об`яву в ОLX.
Тут наче його біс штовхнув у спину,
- А, що кактуси вилікувати вас не в змозі, чую, мабуть хворі. Чи, то хтось інший?
Він сказав й відразу пошкодував про свою поведінку. Мама каже дорослішай, яке там, така безглузда поведінка роздратувала його, мовчав, чекав відповіді. На декілька секунд запала тиша. Потім тихо, наче десь здалеку, в телефоні почув чийсь жіночий голос,
- Випий чаю, він з лимоном. Ти ліки випила?
От халепа, точно хворіє, а я, як той ідіот, вже голосно в телефон,
- Ви мене вибачте я передзвоню через декілька днів, ви одужуйте.
- Я вам дам знати, коли мені покращає. Вибачте, три дні, як подала кактуси на продаж, не думала, що так швидко хтось відгукнеться. А тут і правда така напасть, грипую.
- До побачення. Одужуйте! - тихо видавив із себе. Натиснув на червону кнопку й веселим голосом,
- А голосок милий… ой, що це я, як кіт на сметану.
Треба було запитати ім’я, лягаючи спати, думки про неї, голосок милий, а з виду яка? Скільки років? Чи захоче зустрітися? А може заміжня? Вмить себе зупинив, а чи не забагато думок перед сном. Нарешті ж якось маю побачити кактуси, не буде ж пересилати поштою, це ж в одному містечку. Засинаючи, планував завтра обов’язково піде в перукарню, бо вже дуже заріс, мама свариться, каже став схожий на Тарзана.
Минуло три дні. Ввечері, він присів за монітор, зареєструвався у Фейсбуці, шукав однокласників, коли задзвонив телефон й вмить замовк. О! Напевно вона, недовго хворіла, хто б ще міг бути. Всі ці дні думав про неї і чого й сам не знав. Її голос переслідував його.
Якщо не заміжня, нехай дасть адресу, але побачити б її, біленька, чи чорнява? І цікаво очі які? Нехай би, як небо, блакитні, світлі і привітні, тільки не чорні. Можливо ті квіти, кактуси, хоч і колючі та стануть єднанням долі. Гучно калатало серце, відчуває, як у вухах і скронях пульсує кров. Що буде, то буде, рішуче набрав номер телефону,
- Добрий вечір!
Йому відповів милий голос,
- Гадаю добрий!
Почувши, задоволено хитнув головою, продовжив,
- Мене звати Олексій. Мені сподобалися ваші два квітучі кактуси, один з них хочу придбати. Скажіть мені ціну і куди та в який час я зможу підійти, щоб його забрати. Який з них, я вирішу коли побачу, так можна?
Він почув в голосі переміну, відчував, що швидше за все зраділа. Мелодійний голос, наче витримав якусь паузу, потім сказала,
- До речі мене звати Віка. Ви знаєте, я сьогодні вночі їду до Києва на сесію, за три тижні повернуся, тоді й прийдете. Можна звичайно мамі сказати, щоб вас зустріла, якщо терміново, як ні, то тоді вже, як повернуся.
- Адресу дасте? - поспішив запитати.
- То вам терміново? - в голосі відчувалося здивування.
- Ні-ні. Гаразд, приїдете з сесії, дасте про себе знати. Удачі вам!- сказавши, відчував, що повівся трохи безглуздо, навіщо було запитувати зараз адресу, чекав, що вона скаже.
- Добре, дякую, на добраніч!
Віка дивлячись у вікно замислюється, а може мені його заінтригувати, нехай трішки почекає, ще передзвонить, здається молодий хлопець, не одружений. Загалом такі речі купують жінки , зробила висновок.
Вона зникла, а він все ще біля вуха тримає телефон. В душу підкрадається бажання іще раз її почути.
Після розмови, на моніторі відкриваються сторінки новин, але він їх не сприймає. Трохи роздратований своєю поведінкою, вирішив йти спати. У ліжку крутився з боку на бік, дивувався, що це якась магія в її голосі, чи що? Що так подіяла на мене.
Пройшов час… до Нового року залишилось три дні. Олексій, ще валяється в ліжку, коли задзвонив телефон, побачив її номер. Ну нарешті, скільки вільних вечорів, скільки й часу думками про неї. Навіть була думка, якщо до Нового року не передзвонить, за телефонним номером дізнатися адресу. Це добре, що не забула, здавалося був спокійним та в душі відчуває хвилювання.
- Добрий день, це я Віка, дзвоню з приводу кактусів.
Він намагається говорити бадьорим голосом. Але це не вдалося зробити, його голос звучав із сумною ноткою,
- Доброго дня ! А я чекаю, коли дасте адресу, щоби прийшов за кактусами?
- То ви не передумали! Гаразд, знаєте, зараз на часі підготовка до Нового року. Ну, прибирання, щось інше, треба щось смачненьке приготувати. Можливо ми це питання вирішимо після Нового року?
Олексій потягнувся в ліжку, відчув чоловічу силу, приємно, тепло на душі. Раптово, ніби для настрою випив пігулку, весело до неї,
- Ого! То ви напевно вмієте чоловікові догоджати, так?
Вона сміялася, сміх нагадав спів синички, чому він зробив таке порівняння? Сам здивувався такій кмітливості.
Після сміху, якесь шарудіння і її голос,
- Ще ні! В мене чоловік в проекті, так через рік-другий. Мені іще півтора року залишилося вчитися, отримаю диплом, тоді вже можна й закохатися, а зараз не на часі.
Її слова його розсмішили. Ну і ну плани, подумав і все ж сказав,
- А що,… квіти розквітають теж по вашій забаганці, бо ви їм приказуєте?
Запала тиша… Віка чомусь зніяковіла. Вже тихо, не рішуче,
- Ви знаєте, ну гаразд, якщо ви не проти, прийдіть, завтра, чи післязавтра, після обіду, для мене так зручніше, що скажете?
- Та, я хоч сьогодні і хоч зараз, в мене вихідний день. А завтра я цілий день на роботі, - запропонував не поспішаючи.
- Ні, сьогодні відпадає, мама на роботі, а без мами я в квартиру нікого не запрошую, вибачте. Ви далі самі сплануйте, пропонуйте, коли вам краще виходить. Щодо мене, я пішла у відпустку, то ж кожного дня вдома .
- Віко, я тридцять першого числа з нічної зміни, виходить в цей день було б краще, що скажете? Хоча я розумію такий день, всі в клопотах, як ви кажете. Ви напевно десь зустрічаєте Новий рік?!
Йому здалося, що вона грає в мовчанку. Тиша. Не дочекавшись відповіді випалив,
- А давайте краще зустрінемося на площі біля ялинки, разом зустрінемо Новий рік, а потім, якщо ви не проти, підемо до вас, заберу кактус. Ви тільки скажіть, як я вас розпізнаю, може ви у Фейсбуці зареєстровані, щоб вас побачив?
От телепень, сварив себе в душі, можливо в неї хтось є,
- Чи відкаже?
Почув легеньке хіхікання, вона весело сказала,
- Це, що спочатку побачення, а потім кактуси? Як розуміти вашу пропозицію?
Він замислився, відчуває, що вона фліртує. Ох ці дівчата, напевно зовсім молоденька. Стоп, але ж скоро закінчує навчання і працює, значить років двадцять є, крутилися думки. Зненацька зв’язок пропав.
- Катастрофа, - голосно вигукнув на всю кімнату.
Злетів з ліжка почав віджиматися на полу. В голові гуділи бджоли; ні, як хочеш так і вважай та я хочу побачити, яка ти.
- Твій милий голос то наче пташиний спів,
Якби мав крила, то до тебе вже б летів,
Нехай кактуси, як привід поєднання,
Може й проснеться те почуття, кохання.
Ого, вже мене довела до віршування, А, як побачу?Що буду писати поеми, чи музику для опери, де від самотності виливають душу.
Вітром погнався в душ, сердитий сам на себе, дубовим віником шмагав, вже доволі почервоніле тіло.
- Зараз чекай, лиш не зникай, прийшов до тями, нехай так буде, нехай спочатку буде побачення, а потім? Так, досить базікати!
Задоволений вискочив з душу, швидко всунувся в штани й сорочку, набрав номер телефону. У вухах ніби оглух, дивився в одну точку, слухає мелодію Вона вже закінчилася , пішов повтор. Раптом почув її голос,
- Віко! Це я, Олексій! Давайте о двадцять другій зустрінемося, в центрі міста, біля ялинки.
За хвилин п’ять спілкування, домовилися, як розпізнають один одного. При розмові морщила носика, моргає в дзеркало, що висіло на стіні, майже поруч з монітором. Її блакитні оченята сяяли радістю.
Коли попрощалися, Олексій рукою витер спітнілий лоб. Це, якесь божевілля, чим вона так манить? Так трохи терпіння, вмовляє себе, от побачу, що то за пташечка.
Блиск кришталю на вікнах будинків мерехтить, переливається, виграє різними кольорами вогнів, здалеку, в гірляндах виднілися сяючі ялинки. Знову й знову чути веселу музику, сміх, час від часу неподалік вихлопи петард.
Хвилюючись, озираючись, Олексій підходив ближче до центру містечка. Гаряче дихання в повітря спричиняє пару, яка від вітру прилягає до махрового шарфа. Йому здавалося, що від хвилювання втратить голову, сміявся про себе, мабуть, як подивитися збоку, виглядаю хлопчиськом. Та побачивши її, біля площі на сходах мерії, ледь не зашпортнувся. Ні, зразу не підійду, можливо й не вона, зазирає на годинник, за п`ять хвилин двадцять друга, напевно вона. Струнка, в чорному пуховику під пояс, його низ і рукава біля зап`ястя виділяються білими стрічками, комір з лебединого пуху. І така ж шапочка, з-під якої видно русяве волосся. Так-так не чорнява, добре що стоїть навпроти вікна з ілюмінаціями, ану роздивлюся її. Під пальто ховає троянду, щоб не відразу впізнала його. За домовленістю має тримати в праві руці.
На високих підборах, чобітки придають їй стрункості. Подумав, наче берізка під снігом, а які ж очі? І посміхаючись направився до неї.
Під сяйвом ілюмінацій, легке спілкування. Вони наче знали один одного не один рік, погляди бентежили серця. Він навіть не міг уявити, що знайшов ту, яка припала до душі. А її блакитні очі, про які він мріяв, час від часу при розмові, сяяли сонячним світлом. Уста кольору стиглої вишні, манили доторкнутись. Гучні салюти й весела музика, піднімали настрій.
Пролетіло два роки. У передноворічну ніч, на другому поверсі однокімнатної квартири гучно грала музика. У своїй квартирі вони вперше удвох зустрічали Новий рік. На заскленому балконі мерехтіли яскраві ілюмінації, освітлюють оберіг молодої сім`ї – квітучі кактуси.
В кімнаті, з телевізора чути промову президента. Віка, в пишній сукні задивлялася у вікно, пригадує першу зустріч. Олексій підійшов до неї з двома келихами апельсинового соку, ніжно поцілував в уста,
- Давай моя небесна фея, вип`ємо за нас! За наше майбутнє!
Кольорові салюти і феєрверки раз-у-раз іскрами освітлювали містечко ї їх щасливі обличчя. Він рукою ніжно обіймав за округлену талію, вкотре відчував тепло від погляду, топився в її блакитних, закоханих очах.
Січень 2019 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.02.2019
Я чувствую весну, а вы?
Хотя ещё мороз, увы,
А тучки сизы, словно спят,
Уплыть бы, да нет, не хотят..
Давно расплакалась зима,
В тумане светятся дома,
Мгновение весны поймать,
Желание птицей взлетать.
В вечерний час, дышать легко,
Пьянит воздух, там далеко,
Ещё, городской парк в снегу,
Добраться, так хочу к нему.
Весны желаю и капель,
Весёлых птичек слушать трель,
И чтобы луч солнца поймать,
И друг, что бы мой, смог понять,
Когда, рядом, весна, любовь,
Не надо нам, уж больше слов.
2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826637
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2019
Чи сонце вставало, чи воно сідало,
Не пестить промінням,жінці коси світлі,
Чомусь у вікно, ледь світле, заглядало,
Давно настали, усі дні непривітні.
Надворі, хоч й весна, спів пташок не чути,
Та роси, не купають трави у лузі,
Вона одинока не може збагнути,
На сході йде війна, сум гуля в окрузі.
Старенька, немічна, утратила сина,
І батько ж, не діждавсь, щоби обійняти,
Ридає душенька, геть мокра хустина,
Сердечко палає, як біль умертвляти?
Синочок, не один, поліг на тім полі,
Злетілись яструби, земля кров`ю вмилась,
Розбиті всі мрії, вони ж хтіли волі,
Матуся до ікон, вкотре нахилилась.
Не ясне небо, уже п`ятий рік поспіль,
Війна, горе, розпач, страждають всі люди,
Земля стогне, плаче, як від куль сховатись?
Та зовсім, позбутись дарунків Іуди?
Чи встало сонечко, чи воно сідало,
Між хмар, у полоні, ті вже просльозились,
За мить, материнське серце замерзало,
Хай би, ранком сонце, ясним просиналось.
24.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826636
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.02.2019
[youtube]https://youtu.be/lP--cEUCSxo[/youtube]
Ніч приховувала днину,
Як малесеньку дитину,
Чомусь зовсім не зоріла,
Її душенька горіла.
За свого друга сумного,
Іще й досить молодого.
Лягла темінь по край неба,
А чи й була в цім потреба,
Йому йти поспіх до моря,
У обійми пізнать горе.
Знов на часі пригадати
У душі,спокій сховати.
У той день, дуже штормило,
Він дивився полохливо,
До дна погляд не побачив,
По житті вже не пробачить,
Те страшне, що тоді сталось,
Увесь час йому ввижалось.
Ясний день, ще зовсім зранку,
Він убрався у вишиванку,
А дружинонька повненька,
Тож дитинонька маленька,
Скоро мала народитись,
На світ божий появитись.
Вмить вітрисько жвавий, гордий,
Настав ранок гнівний, чорний,
Розпустив над морем крила,
Все навкруг пітьма накрила.
Воно жадно бушувало,
А сердечко так страдало,
Вже перейми і пологи,
Нема іншої дороги,
Той медпункт чомусь далеко,
Добиратися нелегко,
Їй лелекою би стати,
Щоби шлях та й подолати.
Рвав по небу все повітря,
І не падав,вниз від вітру,
Вже за мить у небі хмари,
Повтікали, як примари,
І наразі проясніло,
Але ж море ще кипіло,
Хай би штиль, аби діждатись,
Шторм спромігся вгамуватись.
Плескіт хвиль, сильний об човен,
А чи витримати годен,
Ой навіщо ж такі муки,
Ніжно взяв її на руки,
Почекай, кохана, трішки,
Ховай люба голі ніжки.
Вона тайно просльозилась,
Все ж сказала- я втомилась,
Біль вогнем, зібрала в жмуток,
Хоч й повив сердечко смуток.
Весла хвиль ледве торкались,
Віра в серці, сподівались,
Щоб дістануться завчасно,
У житті пізнають щастя.
Вдвох молилися до Бога,
А вона його небога,
Від всіх болей вигиналась,
Знов молилася й зверталась,
До царя, цього морського,
І до світу та й святого.
Чайка здалеку кричала,
Жаль не видно і причалу,
Хизувалось темне море,
Хто кого тепер поборе,
У руках, вже сил не стало,
Човен днище привітало.
Крик здіймався, понад морем,
Він розбитий, ущент горем,
Все ж торкнувся по імлі дна,
Де ж ти сонечко,кохана?
А вода на серце давить,
То смерть нею, здаля править,
Піднімались у вись хвилі,
Ледь торкнувся і він милі.
Розстеливсь по воді шарфик,
Із душі вирвався окрик,
Море – море, зупинися!
Отче прошу, то ж озирнись!
Чом втопив мою надію.
Заховав навіки мрію?
Ще три дні, у хвилях поспіль,
Недоторкана і постіль,
Розпач тисне і страждання,
Отак звечора й до рання.
Як цей жах, весь пережити,
Як же далі, мені жити?
Легкий шарфик пестить шию,
Цей біль чим, колись омию?
Море надто, вже солоне,
Младе серенько холоне
Поміж хвиль,там її погляд,
Враз ховався, нема поряд.
Обійняла нічка днину,
Він кохав одну єдину.
22.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2019
[youtube]https://youtu.be/Ta0vNtWEU5Q[/youtube]
Їх на початку березня чекала,
Вони світанок розбудили співом,
Шпаків веселих, зима не злякала,
Хоч трави в полі, в полоні, ще під снігом.
Струмки стікають, крихкий лід іскриться,
Дзвінке дзюрчання, лине мелодій звук,
І шпак раденький, тріпочуться крильця,
Пісня кохання… передав серця стук.
Відчиню вікна, стріну весну з ними,
Хай не бариться, сміливо зробить крок,
Яскраве сонце, візьме у обійми,
Й пробудить землю і лютневий ранок.
10.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826337
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2019
Часом бувало, як нічка зоріла за вікном,
Вірші писала, затамувавши в собі подих,
Їй довіряла й чомусь не боролася зі сном,
Папір і ручка - помічники, хоч в душі подив.
Де взять рішучість? Піти по стежці, що в суцвітті,
Добути скриню, де захований скарб усіх слів,
Слова пізнати, розвіяні у всьому світі,
Викласти думку, раптово почувши тиші спів.
Казки і прози…. Літаю з ними, я до неба,
Поміж хмаринок, пригріва сонячне проміння,
Ніжно торкнеться…. Відчую в цьому є потреба,
Є крок й упевненість, вітер розвіє сумління.
Дорогі друзі, спілкування знов надихає,
Ваша підтримка, плекає у мені надію,
Хтось критикує, хтось залюбки щодня читає,
Та вдячна Вам, це все щастя, радість, я говію.
Дякую Музі й Вам дорогі мої читачі,
Три роки поспіль, як попала, в цей квітучий сад,
Завжди Вам рада. Та вибачте, невдачі мені,
Й всі негаразди, хай сховає, нічний зорепад!
21.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826336
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2019
Не хочу брати, на долоню сніжинки,
Знаю розтануть … так схожі на сльозинки,
Такі ж прозорі, на мить відчую холод,
Душенька мерзне. Так де ж кохання солод?
Лишився спогад, краплини через пальці,
Любий в костюмі, а я у вишиванці,
Тут на порозі, цілунки, сніг ловили,
Ясні сніжинки, вони благословили.
Погляд у очі, шукав у них зізнання,
Аж затремтіла, боялась, це кохання,
На серці тепло, губи ніжно до очей,
Ти не дізнався, скільки не спала ночей.
Ясніло небо, погляд до сніжинок,
Щоб не летіли, не ховали стежинок,
Загубив шлях, повсюди біле поле,
Чом так буває, скажи ж нарешті доле.
Вона мовчала, як пухкий іскристий сніг,
У сяйві місячнім, тихо припав до ніг…
Ловить не хочу, на долоні сніжинки,
Тихо розтануть … вже схожі на сльозинки…
Такі ж прозорі та не відчула холод,
Душа мов мертва…так де ж кохання солод?
04.01.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=826143
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2019
Сьогодні зранку, тихо на Майдані,
Асфальт, ще мокрий, блистять роси ранні,
Та у лампадці, свічка палахкотить,
Блукає спогад, під серцем так болить.
Глуха та тиша…та за мить хтось плаче,
Як ти там любий, мій рідний козаче?
Пороша скрізь, у очах біль, тривога,
Знов на колінах, в розпачі небога.
В журбі схилилась, згадала страшні дні,
«Небесна сотня» лягла у тій борні,
Горіли шини, снайпери стріляли,
У воді зимній, на поміч скликали.
Страх, виживання, у морозні ночі,
Вони дивилися смерті у очі,
Добро змагалось, на цій площі зі злом,
Тепер тут фото, щемить, у горлі ком.
Ненці здається, десь кричить лелека,
Вшануймо люди, всіх, хто там далеко,
Хто захищав нас, боровся за волю,
Щоб Україна мала кращу долю.
*
ГЕРОЯМ СЛАВА! Лунає на Майдані
Яскраве сонце…. Збирає роси ранні.
18.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2019
Сусід Митька до Орини,
Приходь завтра на хрестини,
Тож омиєм пуповину,
Ти візьми, нову хустину.
Є синочок порадіймо,
Разом вип’єм, заспіваймо!
Давно дружим, - будеш кума,
Та мабуть й виходу нема,
Як ми можем зустрічатись?
По ямах, чи де кохатись?
У садочок, під ліщину,
Чи в сараї біля тину,
Любить буду, тебе знову,
Мою милу, чорноброву.
А Орина не дурненька,
Очі хитрі і гарненька,
Вмить червона, аж зробилась,
Як гроза, що розрядилась,
- Здурів певно, ти Дмитрусь,
Не дурепа, іншу якусь,
Пошукай, вже досить блудить,
Обіцяв, лиш мене любить!
Нараз жінка, очі злющі,
Мов тигриця, всевидюще,
Брови в купі, руки в боки,
Наче кульки стали щоки.
За матню, хап чоловіка,
Чоло мокре, коси- стріха,
- От гуляще… скачеш? Досить!
Тож все сивий, ще біс носить?
Геть без мозку, як не було,
За вас нині, гуде село,
У ліс часті, походеньки,
По черешні… по опеньки,
Вже гадала зупинився,
У нас син, вже ж народився!
Чоловік біг поза тином,
Наче гнали його дрином,
Враз єхидно посміхнулась,
До сусідки повернулась,
Гамір, крик, аж дрижать стіни,
- Скажи чесно – що ждеш міни?
Ой, та він, чи й здатен кохатись,
Там немає, за що взятись,
Син від кого, маєш знати!
В очах світять феєрверки,
- Чи між нас, бажаєш сварки?
Це ж від твого чоловіка,
Тепер двом нам буде втіха
Гадку маєш, що моторна,
Думки, краля, неповторна!?
До дзеркал,ти подивися,
Хоч піди та вже причешись.
Ти по ямах, я у ліжку,
Мене любить, як кіт кішку,
Вуса довгі, так лоскоче,
Коли дуже, мене хоче.
Ледь-ледь зблідла, розвернулась,
Їй Орина посміхнулась,
- Значить квити, прийду вип`єм,
Відсвяткуєм перемир'я,
Підростають наші дітки,
А ми ж добрі дві сусідки,
Нащо людям, гріхи знати,
Чого дружбу руйнувати.
2000р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.02.2019
Я сегодня… стану снежинкой,
Загляну… в дивные глаза,
Назовёшь, ты меня пушинкой,
Уж от смеха блестит слеза.
У объятиях…. я растаю,
Тепло рук, ну как солнца луч,
Ведь снежинка, уж погибаю,
Люби сладко, прошу не мучь.
За окном, пусть летят снежинки,
Мороз сильный, уж на стекле,
Он рисует цветы, картинки,
Хорошо, нам и в феврале.
Мы вдвоём и это прекрасно,
Недалёко, от нас весна,
Стать снежинкой, знать не напрасно,
Вот зима, нам и не страшна.
2000г
Шановні друзі! Вітаю всіх з Днем Святого Валентина!
[youtube]https://youtu.be/0FDAljlfljw[/youtube]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825427
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.02.2019
Ой не плач дівчино, разом із зимою,
Не вмивайся люба, гіркою сльозою,
Весна на порозі… спів пташиний чути,
Вернеться коханий, війни ж не забути.
Й тих ночей безсонних, у журбі страждання,
Тож дивились очі, з вечора й до рання,
Там у полі любий, куля зачепила,
А вона мов знала, Боженьку просила.
Між урвищ стогнання, вся земля горіла,
Місяченько сивий, ніченька зоріла,
Доля посміхнулась, його захистила,
Хмаронька зненацька, від смерті накрила.
То не його день, вже життя покидати.
Молилась до неба й все просила мати,
Ніч ти потаємна, захисти дитятко,
Він же молоденький і майбутній татко.
Хай живим побачу, нехай усміхнеться,
Дай же Боже силу, нехай повернеться,
Рано пташка співом, як звістка про щастя,
Живий твій коханий, зіронька не згасла.
Як же хотів волі, мати дала крила,
Та війна так рано, сивиною вкрила,
Він боровся мужньо за свою країну,
За мир і свободу й рідну Україну.
Ой не плач дівчино, разом із зимою,
Не вмивайся люба, гіркою сльозою,
Весна на порозі, спів пташиний чути,
Вернеться коханий, війни ж не забути.
13.02.2019р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825251
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2019