| Сторінки (22/2141): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
А, що,ти відчуваєш на душі,
Коли, в листву вбираються бузок,
Коли, немов заведені хрущі,
Зберуться над деревами в танок.
Кружляють плавно, тішаться весні,
І що, ти відчуваєш на душі,
Коли, знаходиш перший пролісок,
Ледь - ледь вилізлу, травичку в росі.
Не схочеш відійти навіть на крок,
Напевно рада, цій божій красі,
Скажи, що відчуваєш на душі,
Коли ранкове сонце всміхнеться.
Воно, ще сонне в глибокій тиші,
Зненацька, враз пташечка проснеться,
Крилом, змахне срібну росу з кущів,
Розгубишся уже в цій метушні.
А що, ти відчуваєш на душі,
Коли калина, як наречена,
Цвіте, вже про неї пишеш вірші,
Коротша, весняна ніч, зраджена.
І дні, кожного разу все довші,
Скажи, що на душі відчуваєш,
Коли пригорнеш, ти стиглий колос,
До себе. З радості заспіваєш,
Й почуєш, вже соловейка голос,
Від цього, ти сили добуваєш.
Помовч, слухай, бо це ж наше життя,
Земна краса, здатна заворожить,
Хочеш бачити таким майбуття,
Треба цінити, усім дорожить,
Щоби добра в Бога, зміг заслужить.
Червень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2018
Віршована розповідь
Ходить котик біля столу,
Похилив голівку кволу
Дуже хоче, він ковбаски,
Ще й бабусиної ласки.
Вчора знає… провинився,
В молочко заліз, напився,
Прямо з глечика, смачненько,
Підкравсь нині, теж тихенько.
Враз зі столу вкрав курчатко,
Коли снідало дитятко,
Тож сьогодні, тихий –тихий,
Та я знаю, дуже хитрий.
Він із мишами не друже,
До них ставиться байдуже,
Краще в ліжечку лежати,
Незалежність показати.
Вже потерся біля бабці,
Взяв клубочок, що був в шапці,
І давай, всюди вганяти,
Мою бабцю розважати.
Певно м`яса, він заслужить,
Бо старенька його любить.
2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2018
Я відчуваю, заморозив ти мене,
Тож серед літа прийшла зима раптово,
Невже омана? Вдача знову омине,
Справді то доля? Певно не випадково.
Холодним градом… осипав серед трави,
З нею зростала, завдяки літній порі,
Досить промерзла, мо» випити отрави,
Сказать – проща, тобі і своїй зорі.
Велика жертва, то мабуть все ж занадто,
Її не вартий, тобі не підкорюся,
На жаль, з тобою, бажання жить відбито,
Мені б зігрітись, перешкод не боюся.
Сонячний промінь, освітив зірку мою,
Тягнусь до стежки, ближче до того тепла,
Знов розморозилась, стала квіткою,
Кохання стріну, щастя знайду в цих степах.
2010р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2018
Надворі вітер завиває… іноді, як хлопчисько свистить. І час від часу, наче сипалась манна крупа, білосніжні крупинки. Це тільки проминули Новорічні свята, а вже знову потепліло. То мокрий, лапатий сніг, то зовсім міленький, майже цілу добу сипав.
Тоня дивиться у вікно. Ще ж тільки шістнадцята година, а вже темніє. Хоча день довшає та при такій погоді й не видно. Одна в кімнаті, пила чай, думки за чоловіка. Все ж важкувато на чужині, то ж для неї тільки і втіха коли разом. Та він на сесію до Києва поїхав, навчається в технікумі заочно. Треба два тижні побути з свекрухою. Якось трохи страшно, залишатися з нею один на один та мусила, зараз в декретній відпустці, вагітна на восьмому місяці. Все чомусь тривога на душі, хоча б все було добре.
В другій, меншій кімнаті кричало радіо, свекруха наче й дочуває та любить його голосно включити. Чи слухає й не знати, все сидить за столом і читає книги, то одну, то іншу. Звичайно зима, холодно, що робити, хіба, що пічку розпалити, принести дрова та вугілля. Та, ще ж правда, снігу багато навіяло, треба весь час кидати, чи віником замітати по стежці.
Занесла чашку, помила, поставила на місце,
- Я піду на двір, щось здається в нас дуже жарко, потрібно кімнату провітрити. Трохи сніг підмету, он знову сипле, чи схоже це вже крупа.
- Йди-йди, там свіже повітря. І добре підмети біля хвіртки, завтра моя подружка з нічної зміни зайде, можливо за ніч багато не накидає.
- Я її знаю? Це тітка Олена, - запитала , беручи одяг.
- Ну так, ну звичайно вона, хто ж до мене, ще такий тут добрячий є. Скільки років тут живу, то вже знаю людей, хто є хто і чим дихає кожен з них. Я в людях розбираюся, це ви, зараз молодь ні біса не знаєте, всім довіряєте. Правда чоловік в неї зараза питуща, ніяк не нап`ється. Я б з таким пришибленим і дня не жила, а вона терпить, дурнувата, що сказати, Але ж сама така, мухи не образить, щира, доброзичлива й не жадібна. Все мені принесе віник з роботи, то міх, пральний порошок, чи якесь відро. Добре, що миє залізничні вагони, є що взяти, ще й зі мною поділиться. Таких подружок, серед людей, ще треба пошукати.
- А, це я напевно кілька днів назад бачила її чоловіка, вугілля носив. Напевно з пів машини привезли,
- підтримала розмову й нахилившись взулася в чобітки. Ледь застебнула на ґудзики осіннє пальто. Підкралась думка, яку вагу в цьому місяці матиму? Ледве влізла в пальто, що ж далі буде? Уже виходила в коридор, свекруха, відірвалася від читання, зняла окуляри й сердито,
- Нехай носить, для того він і чоловік, не тільки ж пити.
Примружила очі, сніг сяє, переливається сріблом, а деінде маленькими купками виднілася крупа. Придивилася, та ні, крупинки більші за манну крупу. Рукою підхопила сніг, приклала до лоба. О, як добре, зима… така красива, білосніжна. Аж дихати стало легше. Туди-сюди, сюди-туди, з підвіконня віником змітає сніг. Цікаво, підповзла думка, побачивши за склом свекруху, звичайно, людину за рік не пізнаєш, та чому вона така зла щодо чоловіків,? Але ж до сина не так, мене кожного дня підганяє, принеси дрова, вугілля, то ж не буде він після роботи все на завтра готувати. В різні сторони розсипався сніг, відмітала до хвіртки та за нею. Знов думка, а який характер тієї тітки, яку часто називає подружкою і все розхвалює, теж так ставиться до чоловіка? Скільки раз його бачила, завжди чемно привітається, наче тверезий і на заводі ж працює.
Надворі стемніло… з чобітків змела сніг, поверталася до хати. Неприємний запах відчула коли відкрила двері, не могла зрозуміти чим пахне. Коли ставила на пічку чайник, чомусь різкий поштовх відчула від дитя. Ой, щось не сподобалося напевно, всміхнувшись поклала руку на живіт, про себе до дитя - все, тихо-тихо, зараз поп`ю чаю можна й лягати спати, заспокойся сонечко.
Свекруха вже лежала в ліжку, на лоб поклала мокру ганчірку. Її побачивши запитала,
- Що голова почала боліти?
- То мабуть від читання, багато сьогодні прочитала, дуже цікава повість,
В хаті тихо… зненацька, Тоня різко піднялася. Вона вже спала та маля занадто дуже почало штовхатися. Ой, що це? В голові шуміло, в роті відчула неприємний присмак, злегка нудило. І чого, задала собі питання, то ж нічого не болить, народжувати зарано. Встаючи з ліжка, нею закачало, обома руками трохи притримуючись за стіну, зайшла в кімнату до свекрухи,
- Мамо,… мамо! Щось мені недобре, здається чадом чути.
Свекруха мовчала, міцно спала на правому боці, повернувшись до стінки. Тоня її торкнула за плече, але вона не відреагувала. Аж страх підкрався, сильно тормошила за плече, гукала. Нарешті свекруха відкрила очі,
- Що, щось сталося?
Та тільки це проговорила, наче вдавилася, вирвала.
- Мамо, а ми ж влітку сажу не трусили, можливо це чад? Ми вдома кожного літа трусимо сажу, бо це ж так небезпечно.
Свекруха вмивалася біля рукомийника,
- Який там чад, я все життя раз на два роки трушу сажу, це мабуть я оселедця забагато з`їла, такий був смачний.
- Так я ж не їла, а мені теж зле.
Свекруха пронизала поглядом, з під лоба,
- Що народжувати надумала? То, ще ж наче зарано…
- Я теж міцно спала, це мене дитя розбудило, вже так копошитись почало, наче бігати хотіло, товкало в різні сторони.
Командирським голосом, сердито,
- Я тут господарка, знаю, що в мене робиться в хаті, будеш мене вчити, коли сажу трусити. Он йди одягнися й сиди в коридорі, доки не покличу.
Тоня сиділа в коридорі, в куточку біля маленького вікна, одягнена в пальто та в чобітки. Надвір, навстіж відчинені двері. Защемило під серцем, а якби вчаділи? Знову подумала про чоловіка, то ж обіцяв підуть винаймати квартиру, тягне лямку і все із-за матері, тільки й поговорити;
» Всім місця досить, на кого покинеш?» Ой ні-ні, приїде, треба звідси тікати, жити тільки окремо, адже обіцяв. Свекруха стукала, грюкала біля пічки, врешті надвір виносила майже повне відро сажі.
- Ще не повне, то ж це не чад, я зазвичай по два відра виношу. Напевно непомітно дуже запхала засувку в пічці, вже провітрила, йди лягай спати, не бійся, нічого тобі не буде.
Свіже повітря зробило свою справу. В голові прояснилося, наче розбудило від хмелю. Вже не нудило, дитя напевно заснуло, поводилось спокійно. Полегшено зітхнула, обіймаючи обома руками живіт, ледь посміхнулася, ну значить все добре.
На годиннику друга година ночі, треба якось заснути, щоб ніякі думки не лізли в голову. Та добре виспатися, адже завтра йти на черговий огляд до лікаря.
Тоня прокинулася від сміху. У вікно заглядає зимове сонечко, на склі, від морозу срібляться розводи.
Почула голос свекрухи,
- Я що, її вонючку буду слухати? Сама знаю коли сажу трусити. Ну давай скуштуй винця, це чисто яблучне, з білого наливу, тому й світле. Пий, не звертай уваги, мабуть спить, раз не чути.
Напевно заїдали, бо було чути звуки виделками, чи ложками. Знову голос свекрухи,
- Я їй вчора говорила, ти ж в мене найкраща подруга, он знову принесла дещо, дякую. Давай, ще трохи вип`ємо, мені після цього всього чаду, ще зле, добре, що розбудила, а то б навічно поснули.
- То ти ж їй не сказала, що це чад? - почула голос тітки.
- Я що дурна, соплячці правду сказати. Менше знає, краще спатиме, минулося та й нехай, хвороба її не взяла.
- То ти сама сажу потрусила?.
- Ну так, але не скрізь, лише в одному місці, нащо, щоб бачила, піде сьогодні в лікарню тим часом все зроблю.
- Тю! А чого ж ти її не заставила? Нехай би показала на, що здатна? Як би сама справилася з цією роботою? А я б ото заставила зробити, з неї б корона не впала.
Тоня раптом почула поштовх дитини, лягла рівно, бо лежала трохи на правий бік. Це відволікає її увагу від розмови. Свекруха з тіткою напевно почули, як злегка рипнув диван, відразу замовкли. З кімнати чулося тихе хіхікання.
Так-так, гарна подружка, що сказати, зробила висновки Тоня, пригадавши слова свекрухи -» Вона й мухи не образить».
11.07.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2018
Рученьки терпнуть, щемить серденько,
Синочка бачить, кожну нічку в снах,
Злякані очі, поглянь Боженько,
Зранені крила, не летить мій птах.
О, сину, сину! А я ж просила,
Щоб ти не йшов, на ту кляту війну,
Невже для того, любий, зростила,
Щоби до ворога попав в тюрму.
І вже пороги всі оббивала,
Порозкидались думки, як зорі,
В душі надія все ж не вмирала,
О, Боже, матерів скільки в горі!
Вдень і вночі літають снаряди,
Земля здригається, все палає
Душа болить, як збутись Іуди?
Як це зробить? Підкажіть хто знає!
Розпач, журба, то наче в серці ніж
Той біль гнобить, як витримать його?
Воля якби, побігла б босоніж,
Навіть нехай, стріла б ката того,
Я стану блискавкою, жорстокіш.
Не побоюсь, мерзотників Москви,
Упаду каменем, бо ж я мати,
Тож тільки ти, синочку, позови,
А який адрес й куди не взнати,
Тебе везли, щоби познущатись,
Ніхто й не дасть, краплиночки води,
Щоб зрадить зміг, з домом попрощатись.
Тож знаю син, викохала не так,
Ні, не посмієш зрадить країни,
Муки знесеш, бо ти ж в мене козак,
Тож не зганьбиш вкраїнські родини.
Знов сон пропав, за вікном ніченька,
Де ти,дай знати. Вірю, чекаю,
Що серед хмар, засяє зіронька,
Зустрінемось, серцем відчуваю.
І прийде час, слово - Перемога,
Буде, у кожного, з нас на вустах,
Герої є, здолаєм ворога,
Щастя і радість прийдуть у життя.
29.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2018
Син звертається до мами,
Що це коїться із вами,
Весь час сваритеся з татом,
Кричите, а то і матом.
Тільки чую через стінку,
- Певно любиш ти сусідку!
-А мені ж, холод за спину,
Чи діждусь я відпочинку?
Що скупа, не можеш дати?
Щоб я зміг, як дитя спати!
Язик ненька, прикусила,
Чоловіка запросила,
Поясни врешті синочку,
Чом Горпина має дочку,
А від кого, ти підтверди!
І зізнайся, із ким блудив!
Син вже легень, здоровенький,
Справді красень, ще й хитренький,
До матусі, прямо в очі,
Відмовляєш, чом щоночі?
Я скажу, тобі до речі,
Був би я, забрав би речі,
Не хазяйка, хоч Горпина,
Там би жив і зробив сина.
23.06 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2018
Пробач, я пташка вільна, знаєш,
Мене, ти бачу, не кохаєш,
Промовчу, плакати, не буду
Ту нічку, нашу, не забуду.
У горлі ком, дихнуть не можу,
Та зірву, скину, я цю ношу,
Навіщо мучитись даремно
У грудях біль, під серцем щемно.
Розбиті мрії, переживу!
Зустріну доленьку щасливу!
Твоя, так вирішила мати,
Мене не можеш, ти кохати!
Бо бідна я, із дитбудинку,
Не муч, забудь, мою стежинку,
Напевно доля заблукала,
Скажу відверто, бо кохала.
2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Твій смак солодкий, цілунок на світанку,
Як той туман, білий, що ліг, над річкою,
І ми обоє, так радіємо ранку
Ти обіймав і називав суничкою.
А твої очі, як небо, ясне й чисте,
І ніжний погляд…. мов сонячне проміння,
Спокуса, дотик… волосся золотисте,
Геть тьмарить розум, не брало нас сумління.
Так, це кохання… Тож ми в його полоні,
Ці трави, квіти, то мабуть наші свідки,
Ти присягався, вже цілував долоні,
І я раділа, найщасливіша в світі!
07.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2018
Садок вишневий коло хати,
На пів засохлий, у бур`янах,
Його чи й зможу упізнати,
Хоча так часто, бачу у снах.
Колись село - легені життя,
Різноманіття: кущів, дерев,
Спів соловейка - щастя, буття,
Черпали силу з чистих джерел.
Стежки не бачу, ані доріг,
Під ріп`яхом, квіти схилились,
Майже сховавсь, при землі поріг,
Навіть пташки тут не гніздились.
Лиш чути жалісливе »Курли »,
І то чомусь, дуже далеко,
Знову завмерли, зовсім вітри,
А на душі, так гірко й важко.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2018
Розвіялись, густі тумани,
Летять, неначе дельтаплани,
Повсюди, хмари темно – сині,
Не стримані, вже при долині.
Розплакались, зовсім тихенько,
Все дощик, поливав гарненько,
Зростайте, трави шовковисті,
Земля ,уквітчана в намисті.
Хай сіно, буде для худоби,
Радіють, житу хлібороби,
Вбереться, в колосся пшениця,
Усіх, потішить паляниця.
…..
Бог ангелів, вже спустив з неба,
Бо в дощику, була потреба,
Чудовий, щоб вродив урожай,
Й розквітнув мій милий, рідний край!
Липень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
В чобітки ранок узувся,
У росі промінь скупнувся,
Я проснулась, теж раненько,
Де не гляну, скрізь гарненько.
В садку фарби розплескали,
Ясні квіти привітались,
Так красиво, що то літом,
Все покрито оксамитом.
У рядок ростуть порічки,
Червоніють у них щічки,
Та на смак, ще є кислинка,
Та мене манить малинка.
Так на сонечку іскрилась,
Із промінням веселилась,
Тож мабуть, теж посмакую,
Той солодкий, смак відчую.
Це від літа, нагорода,
О, яка ж, то насолода!
На устах, ловлю краплинки,
Я люблю стиглі малинки.
21.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2018
На курорті, дід хотів відпочити,
Танці, музика, кого ж запросити?
Оком кинув дід, якусь молоденьку,
Ту візьму, мабуть, маленьку, худеньку.
А до пишної здоров`я не маю,
У селі, всі такі, того ж й страждаю,
А її, якось потім приголублю,
Тож скажу, що до діла здатен, що люблю.
Як пішла, Марина з дідом танцювать,
Ото так, що аж підборочки блищать,
А вона ж красива, гарна й молода,
Аж змокріла у старого борода.
Стрункі ніженьки, а ляшки товстенькі,
От помацав би й ті груди повненькі,
Очі вирячив, вже задом крутила,
От любив би, втриматись не сила.
Обійняти, за талію хотів, схопить,
Вона ж хитра, як та пташечка летить,
Вже й жакет зняв, стало занадто жарко,
Старий пень, тебе нікому не жалко.
Руки в боки, вже до нього моргає,
Ледве диха, аж серце завмирає,
На підлогу впав, дививсь на дівчину,
Ти танцюй, а я йду на відпочинок.
Е, ні - ні, хитрий, то тобі наука,
Щоб зізнався, що старість така штука,
І чого, вже до дівок так чіплятись,
Старий діду, пора тобі зізнатись.
24.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2018
За один год не узнаешь человека,
Когда ты молод, жизнь словно дискотека,
Много друзей, музыки, цветов, улыбок,
Всё в суете, словно спрятан от ошибок.
Жаль, за два года, ты его не узнаешь,
У очках розовых, всё птицей летаешь,
Время надежд, найти преданного друга,
А может ним, может быть муж иль супруга?
Как знать, а может, повезёт в жизни, иль нет,
Только с годами, раскроешь этот секрет,
Живёшь в достатке, на столе булка с маслом,
Летают мысли, обвенчались не напрасно.
Гараж, квартира, в подарок и машина,
О жить, да жить, увы, что за чертовщина,
Но вдруг заметили, что разные стали,
А ведь всегда, о любви, счастье мечтали.
Жизнь показалась, сначала словно в сказке,
Но оказалось, совсем друг не тот, в маске,
И стали дни, все мрачнее чёрной тучи,
А ведь тогда, каждый день, как солнца лучик.
В чём дело, жизнь, как эту понять? Где любовь?
Пустое? Нет! Давно не приносил цветов,
Она привыкла, уж его не замечать,
Вопрос, а стоило, спешить ставить печать?
За столько лет, ты узнаешь человека,
Видать для этого, надобно полвека,
Ведь жизнь прожить, знаем не поле перейти,
Хотим чтоб друг, настоящий был по пути,
Узнать с ним рядом, радости и печали,
Чтобы судьба, в небе звёзды повенчали.
26.06.2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797357
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2018
Сховалось сонечко, за обрій,
А збоку хмари, темні – темні,
Забрали вкотре, в неньки спокій,
Думки роїлись, неприємні.
До вікна погляд, і на фото,
Синок всміхається, до неньки,
На ніч, чи замкнені ворота,
Чекає, зложить дві долоньки.
І Богу молиться, в тривозі,
Ти де синочку, нема звістки,
Може давно уже в дорозі,
Хоч не попав, би ти до пастки.
Вії тремтять, гірка сльозинка,
Вуста шепочуть, молитву знову,
Де ж ти рідна, моя кровинка,
Нащо війна? Миру б народу!
А серце гучно, в грудях б`ється,
На Сході гнізд, пташина не в’є,
Не мре надія, син всміхнеться,
Вона побачить дитя своє.
Фото в руці… Ніжно цілує,
Війні б кінець, щастя наокіл,
Та чи її, Бог не почує?
Нехай живим, вернеться сокіл.
25.06.2018 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2018
Скажи чому, скажи куди, ти поспішаєш час?
Як птах летиш, нащо? Не запитаєш нас,
Ми осінь хочемо, зиму, весну,чи літо?
На гарний ранок, є надії, щоб світло,
Нехай щоб сонце, нам сяяло привітно,
На жаль, та час, швидко летить, непомітно!
Ну не, як осінь, не плаксивим це життя,
А щоб, як літо, квітло наше майбуття,
Ласкаве сонце, срібні ранкові роси,
Щоб прикрашали, не тьмяніли коси.
Й життя тихенькою, плинуло рікою,
Як ми йдемо, так, звичайною ходою,
Щоб мир усіх, й радість, ніжно огортала,
Як рідна ненька, в дитинстві сповивала.
Не поспішай, дуже благаю, тебе час,
Життя, як вогник… ні, не хочу, щоб погас!
21.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2018
Давай, всміхнися, біля моря ми,
Побачим хвилі, які плескають,
Ніжно шепочуть із берегами
Неначе чари, не відпускають.
Сонечко я́сне, купає промінці,
Вода прозора… блиском іскриться,
Рибка срібляста, вмить у схованці,
Хочу цим дійством насолодиться.
А десь звучить, скрипка Страдіварі,
І я спіймала, твій теплий погляд,
На серці радість, йдемо у парі,
Мені, так тепло, коли ти поряд.
15.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2018
Крок за кроком, поспішаю,
Пори кращої - не знаю,
Подивлюсь, краса довкола,
Трава славна, ледь шовкова.
Ніжний цвіт, мов у намисті,
Сяють роси золотисті,
Сонця промінь, гріє щічки,
Усе пестить й мої ніжки.
У росі, холод ховався,
Це він сонечка злякався,
Я ж не він, чого боятись,
Діткам треба закалятись!
20.06. 2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2018
1
Я научу тебя летать,
И научу тебя смеяться,
Чтобы смогла меня понять,
Что лучше нам не расставаться.
Пр.
( 2 строчки 2 раза)
О-о…. ведь я, люблю не скрою,
О-О… мне хорошо, с тобою.
2
Взлетим мы между, белых туч,
И позабудем всё на свете,
Ты для меня,как солнца луч,
За тебя я, теперь в ответе.
Пр.
( 2 строчки 2 раза)
О-о…. ведь я, люблю не скрою,
О-О… мне хорошо с тобою.
3
Об этом мог, только меч тать,
Нам облака придали силы,
Давай же день, новый встречать,
Хочу всегда, чтобы любила.
Пр.
( 2 строчки 2 раза)
О-о…. ведь я, люблю не скрою,
О-О… мне хорошо, с тобою.
4
Чуден рассвет… так сладок нам
В нежных объятьях, поцелуях,
Встретим зорю по вечерам,
Покину я, жизнь холостую.
Пр.
О-О пусть небо голубое,
О-О…. пусть жизнь течёт рекою,
О-О… мне хорошо с тобою,
О-О… Так счастлив, я не скрою.
18.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796855
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2018
Сонячний літній день добігає до кінця. Над обрієм маленькі, білі хмари ледь-ледь пливуть до заходу, разом із сонцем готуються до сну. Легенький, теплий вітерець підбадьорює Вадима. Він похапцем зачинив капот машини. усміхнено зазирнув на двох задоволених синів, які сиділи на задньому сидінні,
- Ну, що позаду вихідні, хочемо, чи ні та треба повертатися додому. Гарно відпочили. Тож рушаймо в дорогу!
Обома руками, намацавши всі кишені, злегка хитнув головою, розвів руки в сторони, озираючись на всі боки, продовжив,
- Здається все взяли, все позакривав…
Аж раптом почухав чоло,
- От забудько! Треба для моєї леді троянди нарізати. Як приїде, буде тішитися! Перед самим носом ростуть, а я ледве не забув.
Пишний кущ махрових червоних троянд ріс прямо поруч, під самим вікном дачного будинку. Ці чарівні троянди радують кожного, хто на них подивиться, вони віддзеркалюються на склі вікна, прикрашають будинок.
Вадим швидко дістав розкладного ножа з кишені штанів, зрізав з куща сім троянд, на високих ніжках,
- Подивіться хлопці, яка краса! Вже добре розцвіли, а пахнуть! Гарний буде сюрприз! Вона ж їх так любить.
На підвіконні взяв трилітрову банку, набрав з корита води, підніс старшому синові,
- На Олеже, тримай обережно, щоб не облився водою, то ж будемо їхати і дивись троянди не притисни, щоби часом не зламав.
Старший син, такий же чорнявий, як батько, обличчям дуже схожий на нього, усміхнено позирнув,
- Ох-ох, дуже хочеш догодити своїй леді!
- Ти б вже краще змовчав, сам бігаєш на побачення, що хіба не даруєш квіти?
Сергійко, набагато менший за брата, йому місяць назад виповнилося шість років. Він спостерігав за розмовою старших, одночасно зазирав у вікно, час від часу підскакував на сидінні.
Вони з братом зовсім різні, він до мами схожий, білявий, круглолиций, а очі правда карі, як у тата, виріз очей красивий, жіночий. А за характером все навпаки, Олег спокійніший, стриманіший з самого дитинства, на таких кажуть -»Тихенький». А Сергійко,як метеор, чи то - « шило», так його називає мама. І занадто допитливий, і балакучий, ще й дуже хитренький, мама часто на нього каже - «Миле дитятко ». Та він розуміє, що має бути чоловіком, тому намагається придивлятися до батька. Думав, я ж не дівчина, маю бути сильним, сміливим, як мій тато. Теж колись буду навчатися в поліцейській академії, он брат вже туди готується, з репетиторами займається. Тато каже осквернити цю професію не годиться, треба бути гідним її звання.
Батько за кермом, поруч повний кошик стиглих, пахучих полуниць. Машина зрушила з місця….. Сергійко не міг спокійно всидіти. Оченята світилися розумом, допитливістю, ледь нахилившись до нього, шепотів на вухо,
- Чуєш тато, а хто така леді? Гадаю це ти так про маму, адже для неї приготував ці троянди?
Вадим міцно тримався двома руками за кермо й водночас уважно дивився на дорогу,
- Звичайно їй! Зачекай, виїдемо на трасу, я тобі все розкажу. Зараз не заважай, нехай я проїду поміж цих дач, бачиш тут поворот за поворотом, ще й дорога погана.
Аж ось і траса. По обіч дороги посадка й кольоровий килим з трав і квітів, який тягнеться вздовж дерев. Машина їхала плавно, часом наче злегка підлітала. Сергійко протягнув руку до кошика, взяв полуницю, подув на неї й до батька,
- Вона чиста, дивись, аж блистить на сонці.
Посміхаючись, поклав до рота, проковтнув, цмокнув від задоволення і доторкнувся рукою до його плеча,
- Ти мені щось пообіцяв, чи вже забув?
- Ні не забув. Слово «леді» синку англійське, значення його - та, що місить хліб, тобто господиня. Це чемне, шанобливе звернення до жінки, ну значить до дружини. А я ж люблю її, ціную, тому так і сказав. Вже завтра, як приїдемо з дитсадка моя леді має бути вдома,- не поспішаючи, пояснив сину.
У вікно машини віяло свіжістю, задоволений Сергійко схилився на брата, очі стали закриватися і вже тихенько сопів.
Раптово зупинились. Сергійко протер сонливі очі, за вікном житнє поле і декілька кущів шипшини,
- Щось сталося!
Олег відчинив двері, мовчки віддав банку з трояндами брату, сам швидко попрямував в сторону поля й кущів. Малий від здивування роззявив рота, весело запитав,
- Ой! Це, що він своїй леді хоче привезти букет польових квітів?
Батько голосно засміявся,
- Ну малий, далось для тебе це слово. Це можна сказати; майбутній леді, він же, ще з нею не одружився.
Повернувшись до нього, не поспішаючи продовжив,
- Спочатку треба вчитися, професію мати, а вже потім одружуватись. А те, що польові квіти його дівчина любить, це її вибір. Жінок, які не люблять квітів, не існує. Загалом вони всі люблять квіти, але які, це залежить від вподобання.
- А хіба такі, як я, теж люблять квіти? - запитав, вирячивши оченята.
Вадим, від допитливості сина, всміхався й хитав головою,
- Ну такі теж квіти люблять, але в такому віці більше приділяють увагу солодощам, чомусь смачненькому.
Від поспіху Олег розчервонівся. Він повернувся з красивим букетом квітів, в ньому; ромашки, сокирки, маки, волошки, пахучий чебрець і м’ята. По машині рознісся приємний запах, Сергійко почухав лоба,
- Ото вже вгодиш своїй майбутній леді.
Батько голосно засміявся, аж плечі трусилися. А Олег не витримав, рукою ззаду, по голові підмахнув волосся брата,
- Ну! От базікало! Краще б промовчав!
За пів години були вдома… батько загнав машину в гараж,
- Олеже, треба переодягнутися й ти вільний! Біжи до дівчини, поки квіти не прив`яли, тільки ж знай свій розпорядок, допізна не гуляй!
Відразу ж звернувся до молодшого сина,
- Сергію, а ми з тобою переберемо полуницю, вечірній туалет, а потім спати, бо тобі завтра в дитсадок, а мені треба на роботу.
Вадим із сином, справно перемили полуниці, сидячи відривали хвостики. В каструлю поклали мілкі ягоди, які згодом батько мав засипати цукром, це для варення. А саме красивіші полуниці з хвостиками клали на велике блюдо, ці мали залишитися на завтра.
Раптом задзвонив телефон Вадима, він кивнув рукою до сина,
- Давай, сам попрацюй, а я зараз поговорю й прийду.
Він вийшов надвір… Сергій задоволено подивився вслід, от добре. Швидко витягнув із серванту пустий прозорий лоток, поспішаючи наповнив його полуницями. Трохи схвильований, озираючись, ховав лоток у холодильник, в самий низ, щоб не на виду, щоб ніхто його не помітив.
Надворі стемніло… в будинку тихо і прохолодно. Задоволений Сергійко лежав у ліжку, з усмішкою на обличчі зазирав у вікно, намагався порахувати на небі зорі та пальців не недостатньо на руках. Ледь тремтіли повіки, перед очима мерехтіли, колом крутилися сяючі зірочки. Він знову намагався їх рахувати, вже з ними кудись летів, наче доганяв, нарешті його здолав сон.
У вікно заглядає новий день. Вадим першим прокинувся від яскравих сонячних променів, що по шиках вікон переливалися один поперед іншого. Вони наче підкрадалися до його обличчя, від цього сяйва очі поволі розплющилися.
Зазирнувши на годинник, поспіхом одягався, час підганяв, не давав розслабитися. І вже коли був готовий до від`їзду, відчинив двері в кімнату Сергійка, сказав командирським голосом,
- Синку, підйом! Агов! Сергію! Швидко у ванну! Давай піднімайся, ледь не проспали.
Машина вже стояла біля двору, батько сидів за кермом. Видно було, що дуже поспішав, пальцями однієї руки перебирав по дверці, другою тримався за кермо. Не міг приховати нетерплячки, раз-у-раз позирав, то в сторону сина, то на годинник.
Нарешті, з ранцем за плечима вискочив Сергійко, під ліктем лівої руки приховував якийсь пакунок, загорнутий в газету,
- Я вже тату! Двері захлопнув, Олег так міцно спить, хоч за ноги витягуй.
Батько посміхнувся й кілька хитнув головою,
- Давай, сідай! Ото, за ноги витягай! От хлопчисько! Все хапаєш на льоту, де й хто, що скаже…
Малий, сідаючи на заднє сидіння, обережно поставив на руки той самий пакунок, прикрив долонями й весело,
- Тату, ти що забув?! Тож так мама завжди каже до Олега, коли той міцно спить. Чуєш, а вона точно сьогодні приїде?
- Точно-точно, як тебе з дитсадка заберу, вона на нас вдома чекатиме. Не хвилюйся, я вранці з нею розмовляв, вже в поїзді.
Машина набирала швидкість, Сергій не замовкав,
- І треба їй ті курси? Якогось підвищення. Я вже так за нею засумував, хочеться налисників із сиром, щоб зверху багато сметани. Як згадаю, аж слинка тече. Вдома все бутерброди та суп і в садочку весь час каша, суп. Чесно скажу, мені таке їдло набридло. Добре хоч на дачу з`їздили, смакота, досхочу полуниць наївся.
За кілька хвилин вони біля дитсадка. Трохи далі від входу, біля виховательки копошиться юрба дітей. Осторонь стояла чорнява дівчинка, вона побачила машину, що щойно зупинилось, посміхнулася. З вікна, син задоволено помахав рукою в її сторону й звернувся до батька.
- Все тату, я пішов, бувай!
Спочатку, він сам виліз з машини, на плечі поправив ранець, брав пакунок, який залишився на сидінні. Здивований батько нахилився через переднє сидіння,
- Гей! А, що то в тебе за пакунок у газеті?
Малий здвинув плечима, блиск в очах, ледь почервонів, при відкрив газету, з прозорого лоточка виднілися полуниці. Він зразу наче зніяковів, потім поправив свого білявого чубчика, сміливо випалив,
А може в мене теж є майбутня леді, з якою я скоро піду до школи.
Відразу ж ледь крутнувся на одному підборі і швидко, твердою ходою, не озираючись, прямував до входу дитсадка, йому назустріч йшла чорнява дівчинка.
Час іде, посміхнувшись помітив батько, таки добре, що син переймає щось гарне, добре, що ніколи не завадить у житті. Можливо з нього виросте справжній джентльмен.
08.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2018
Мені дід, зробив дудочку,
Вже іду, я на вуличку,
Ой, ду-ду, ой, ду-ду, ду-ду
Дзвінку пісню, я заведу.
Яке красне, це літечко,
Ясне сонце, як ситечко,
Ой. ду-ду, ой, ду-ду, ду-ду,
Дзвінку пісню, я заведу.
Усі дітки всміхаються,
І зі мною вітаються,
Ой, ду-ду, ой, ду – ду, ду –ду,
Дзвінку пісню, я заведу.
Радо станем у кружочок,
Та й станцюємо таночок,
Ой, ду -ду, ой, ду-ду, ду-ду,
З усіма, дітками дружу.
Тож нехай музика звучить,
Та й на світі нас звеселить,
Ой, ду-ду, ой, ду-ду, ду-ду,
Дзвінку пісню, я заведу.
Червень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018
Землі чарівність… в золотій рясі,
Легенький вітер пахощі несе,
Музика грає, з тобою в вальсі,
П`янять троянди, ти для мене все.
Зоряна нічка, чомусь коротка,
Хоче забрати. Милий, коханий,
Час поспішає, життя курортне,
Зустріла, любий… Такий жаданий.
Я скрізь шукала, по всьому світу,
Моя надія. Іскринки в очах,
Зачаровував, то ж не лишай квітку,
З`єднались долі, нині в небесах..
Швидкісний потяг, а вслід лише пил,
Нехай розгубленість й сум відійдуть,
Ніжний світанок, ясний небосхил,
Нас у обійми, навіки зведуть.
13.07.1980р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018
Тишина над рекой,
Серебрится вода,
Ты со мною постой,
И будь рядом всегда.
Пусть о вечной любви,
Нам споёт соловей,
Ты меня обними,
Нежным взглядом согрей.
Звёзды танцы ведут,
Светят вдруг, серебром
В сердце радость несут,
Давай будем вдвоём.
Месяц ножки купал,
У подножья реки,
Закат еле дрожал,
Тучки там, широки.
Я склонюсь на плечо,
Ты меня не гони,
Вместе нам, хорошо,
В радость пусть, будут дни.
2014г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796089
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.06.2018
Щойно небо, ледь світліло,
По стежинці, там, по лужку,
Чап чалап – хтось йде уміло,
У сіренькому кожушку.
То повільно, то так швидко,
Тільки носик, лиш стирчить,
Чомусь мордочки не видно,
За мить спиниться, немов спить.
А як скручений в клубочок,
Кожух враз- гостренькі голки,
Дуже схожий на горбочок,
Зразу котиться залюбки.
Хочу дітки, запитати,
Хто мишей хоче ловить?
Цього звіра, як назвати?
Що зимою довгенько спить.
( Їжачок).
2010р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2018
Так добре, нам поряд жити,
Говорить Петро до Дмитра,
- І можна горілку пити,
Той радо підтримав Петра,
- Ця дружба - мужицьке діло,
Мабуть жінкам не годиться,
За них, вип`ємо ми сміло,
Нам треба ж протверезиться.
Я сам сьогодні керую,
Жінка до тещі подалась,
Петро наливав другую,
-Ото свободу відчую!!!
- Дав їсти курям й собаці,
Кнурові їсти готую,
Давай хильнемо по чарці,
Забудем пору лихую.
-Моя, вже корів на випас,
Погнала дуже раненько,
То гуси підняли галас,
Їм жерти дав і гарненько,
Уклавсь, собі далі спати,
Качки, - це ж треба халепи,
Залізли якось до хати.
- Давай, вже за нас з тобою,
За світлий, вільний деньочок,
Не жарко, тут під вербою,
Бери, смакуй огірочок.
В сараї якась метушня,
Кабан голосно волає,
Наче в їх головах пісня,
Ще й півень близько співає.
А сонце, вже припікало,
Дають сусіди хропака,
Це все кабана дістало,
Погнавсь до лісу драпака.
Під вечір, ледь схаменулись,
В сусідів, аж тремтять руки,
Скрізь зиркнули, усміхнулись,
За нас! Нащо терпить муки?
По селу загомоніли,
Кнур радий,в лісок подався,
Ото (класно) посиділи,
А день, гарним видавався.
05.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2018
Хвалилась дівка Горпина,
Раділа, має лімузина,
Та позичка в банку росте,
Таке воно життя круте.
***
Жаліються депутати,
У них замалі зарплати,
Ой бідні та й хат не мають
В Європу спати літають.
***
Я знаюся на культурі,
Бринчу, в клубі на бандурі
Моя ж жінка не ревнує
Але, все ж мене пильнує.
***
Надворі, знов завірюха,
Навіяла, куму вуха,
Тоді, він мене не слухав,
Як кіт у ліжечку муркав.
***
Біда! Валюта не стійка,
І ціни…. вверх, як пирійка,
Чатують кордон укропи,
Втіка молодь до Європи.
***
Ми гулькнули весь « шампусик »,
До біса набравсь мій «пупсик»,
Злетіли з штанів підтяжки,
Підлазив голий до Наташки.
***
На рік Новий, цілувались,
Зі сватами, ми прощались,
Поки всі, горілку пили,
Діти власність розділили.
***
Одружився, маю жінку,
Все тримаюсь за ширінку,
Мій горобчик хтів літати,
До гніздечка завітати.
***
Славлять, сосиски в країні,
Я, їх брала, чомусь сині
В них, гарна назва - « Філейні»,
День, чи то два, вже зелені.
***
Вже у Раді хвилювання,
Нащо вибори зарання?
Бо ж зарплати в них хороші,
Ще й не всі розкрали гроші.
***
Кажуть нині краще жити,
Тож не станемо тужити,
Як урветься уже терпець,
Депутатам буде капець.
14.06 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2018
Літнього ранку, чую я,
Передзвін синіх, дзвіночків,
Любий й твоє, серцебиття,
І рівномірність тих звуків.
Я зовсім поруч, тут близько,
Спокійний подих уві сні,
Доторкнусь боязко,бистро,
З тремтінням холодно мені.
Знаєш тобою, я живу,
І хочу жити! Так завжди!
Спіймаєм мить, цю щасливу?
Мій любий, милий, доведи.
Вірш зі скрині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2018
1
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
Ми з сусідом на світанні,
То неначе на змаганні.
Пр
А сердечка - тьох - тьох – тьох,
Ой, як добре нам удвох,
А від нього, тільки й мова
Що я гарна, чорноброва.
2
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
Підсапаємо гарненько,
На душі вже так тепленько.
Пр.
А сердечка - тьох - тьох – тьох,
Ой, як добре, нам удвох,
А від нього, тільки й мова,
Що я гарна, чорноброва.
3
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
Соловей з лісу співає,
В жилах кров, гаряча грає.
Пр.
А сердечка - тьох – тьох – тьох,
Ой, як добре нам удвох,
А від нього, тільки й мова
Що я гарна, чорноброва
4
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
Не від вітру, так тріпочуть,
Про коханнячко шепочуть.
Пр.
А сердечка - тьох – тьох - тьох,
Ой, як добре нам удвох,
А від нього, тільки й мова,
Що я гарна, чорноброва
5
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
У росі, посеред поля,
Поєднала, нас двох доля.
Пр
А сердечка - тьох – тьох- тьох
Ой, як добре нам удвох
А від нього тільки й мова
Що я гарна, чорноброва
6
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
Вже чуби на верхівці,
Певно гнатися горілці.
Пр
А сердечка - тьох – тьох – тьох,
Ой, як добре нам удвох
А від нього, тільки й мова,
Що я гарна, чорноброва.
7
Який цей та й щедрий край,
Вродив гарний урожай,
Буряк будем вихвалять,
Та й весіллячко гулять.
Пр
А сердечка - тьох - тьох – тьох,
Ой, як добре нам удвох,
А від нього, тільки й мова,
Що я гарна, чорноброва!
8
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
Моє сонце, моя втіха,
Вдома маю чоловіка.
Пр
А сердечка - тьох - тьох – тьох,
Ой, як добре нам удвох,
А від нього, тільки й мова,
Що я гарна, чорноброва!
9
Так літа, скоро біжать,
Буряк треба засівать,
Маю доню й синів два,
Зеленіє скрізь листва.
Пр
А сердечка - тьох – тьох - тьох,
Ой, як добре! Нам…. у п`ятьох,
Чую лине, тепла мова,
Господиня, я чудова!
10.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2018
Сяє сонце над лісочком,
Віє вітер під горбочком,
Мов пряма стрічка – доріжка,
Я дівчина невеличка.
Так гарненько поскакаю,
Тож скакалочку я маю,
Вмію добре, як зайчисько,
Під лісочком, дуже близько.
Уздовж килимом сунички,
І співають тут синички,
Соловейко теж співає,
А скакалка почекає.
Смачні ягоди, запашні,
До вподоби, втішно мені,
Це сунички посмакую,
Щедре літечко відчую.
2010р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018
Застелю, я квітами дорогу,
По ній завжди, буду йти по житті,
Не забуду стежинки додому,
Промайнули, ті роки молоді.
Немов з сонцем, я розмовляю,
Між ромашок, квітнуть волошки,
Собі вкотре, сама докоряю,
Вибач мамо! Спізнилася трошки.
Сивиною прикрашені коси,
Чи пізнаєш мале своє чадо,
БосонІж, де іскрилися роси,
Ти несла, на руках мене радо.
Притуляла. так ніжно долоні,
Щоб зігріти й одягла беретик,
Як вмить боляче, сльози солоні,
Нарву любая, квітів букетик.
Ти далеко, лише чорнобривці,
Ми з тобою, їх разом садили,
В саду радість, сунички в травичці,
Того року, так славно вродили.
Тож дала, крила і відпустила,
Ось посиджу, я тут біля тебе,
Знов згадаю, ти мене любила,
Як сховати жалобу та треба.
Застелю, я квітами дорогу,
А вздовж неї, трава сріблиста,
Не забула рідного порогу,
Так шкода́ та стежина зароста.
06.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018
В постели шептала мужу,
Я летом не люблю стужу,
Совсем, он не догадался,
С подушкою обнимался.
Храп слышно- на всю квартиру,
Сказал, я дезертиру,
Так крепко спишь! Ну чёрт с тобой!
А ночь темна, пахнет весной.
Милёнок, можешь долго спать,
Пойду к соседу, я опять,
Со мной нежен, как с девицей,
Всегда может поделиться.
Не только, ведь разговором,
А толстым, большим затвором,
Тебе, с ним же, не сравнится,
Я в нём могу раствориться.
Смельчак, умеет ласкаться,
К моей груди присосаться,
Я вся горю огоньками,
Лишь миг, пылаем кострами.
Мы вдвоём, словно цунами.
А уж дровишки, что надо,
Та нежность, мне как награда…
Поспи лучше, надоело,
С тобой, совсем захирела.
12.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795227
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2018
Квітка в полі, з вітром шепотіла,
Якби знав, чого я так хотіла,
Ввись піднятись, відчути свободу,
Та не втратити чарівну вроду.
Бог не дав, нам хоча б маленькі крила,
Щоб злетіти, як пташка сизокрила,
Обійнятись з хмарами в неба сині,
На жаль, тут, я зростаю при долині.
Як старію, вже й діточок маю,
Їх у світ, незнаний відпускаю,
А вони ж, тішаться, що це воля,
На чужИні не знати, яка доля.
Не журись, то ж стиха вітер співав,
Адже я, з ними теж туди літав,
Все гаразд, такі ж красуні, як і ти,
Відпускають, діточок у світи.
Мовчить квітка. То неначе роса,
Покотилася схована сльоза,
Надій вогник,геть у очах погас,
Ось і діти, теж покидають нас.
12.08.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2018
Не дарма кажуть є прислів’я -” Довіряй, але перевіряй ”. Та часом ми напевно його забуваємо, все в надії, що не потрапимо в халепу. В нашому містечку є базарні дні; неділя і четвер. В ці дні, з недалеких сіл, люди на продаж привозять продукти. В неділю все людей багато і в пільговий автобус навіть не упхаєшся. А платити п`ять гривень за проїзд, вважаю гроші завеликі. Це було напередодні першого травня, ранок видався сонячним та все ж за спину пробирався холод. В цьому році й правда весна з причудами, чи то сказати капризна, як дитя. То день світлий, сяючий, а то похмурий, непривітний, наче сердитий на світ. Всі дні мінливі,то тепло, то вже на другий день, занадто холодно. Що поробиш, цього ми змінити не в змозі. Я поспішала, щоб не запізнитись на пільговий автобус, вирішила поїхати в четвер, в цей день завжди менше людей їде на базар, мала надію проїхати на дурняк. Ранкова прохолода обійняла мене, з гарним настроєм прийшла на зупинку. Вкотре, в гаманці перевірила посвідчення пенсіонера і ті, лиш двісті гривень, що виділила на продукти. До пенсії, ще далеченько, в думках копошиться - як це, все потрібне купити за ці гроші, як вкластися, губу не розкатати? Правда мені пощастило, хоча людей на зупинці немало та водій зупинився і ми, люди похилого віку, напхалися в нього, як тюлька в банці. За кермом молодий чоловік, напевно такого віку, як мої онуки. Чому я звернула увагу? Бо жінки, ті, що везли щось на продаж, задоволено гомоніли, що їдуть безкоштовно, позирали на водія, в розмовах хвалили його. А, ще говорили, що цим маршрутом їздить один сивий водій, десь років п`ятдесяти, то той би точно не зупинився на зупинці. Я ж загалом рідко їду на базар, тому й водіїв не знаю. Та дякувати водію і Богу ми доїхали до базару нормально. Правда водій дві зупинки проїхав не зупиняючись, людей же повно, тут треба зізнатись й подякувати йому, добре хоч нас взяв. А воно ж і так буває, водій-господар, хоч і напівпустий та може проїхати, лише задоволено в усмішці, показати свої білі зуби. Хто любить пенсіонерів? Питання риторичне.
Базар розташований неподалік від залізничного вокзалу і автовокзалу. Торгівля йшла на «ура», людей багато, гуділи, як бджоли у вулику. Стоять люди, торгують де можна, де й не можна. Раніше поліція ганяла, намагалася всіх, як стадо, загнати за столи на базар. А зараз анархія, хто де хоче там і стане, продає, чи то яблука, чи сир, чи щось інше. Вибір продуктів, що хочеш, що душа бажає, тільки гроші давай.
Наче всі ображені на малі пенсії, зарплати та все ж кожен, щось купує, їсти ж хочеться. Я придбала те, що спланувала собі, залишилося купити яйця. Хотілося взяти домашніх, чоловік любить випити сиреньке та й ціна з магазинною ціною, різниця лише одна гривня. А в мене у гаманці залишилося п`ятдесят гривень. Тішилася, що все добре і підійшла в той ряд, де сільські жінки продавали яйця. Торгівля йшла із землі, бо всім місць на столах недостатньо. Вони наче домовилися, кого не запитай, ціна однакова; двадцять дві гривні. Я навіть зраділа, на два десятки яєць мені грошей стане, ще залишиться на автобус. Пільговий ходить за графіком, буде, аж через дві години. Ну чекати ж я не буду? Пішком не піду, бо ж ноги болять, ще й часто зашпортуюся, боюся носом зарити. Думаю, Бог з ним, так і буде, хоч в одну сторону проїхала безкоштовно і то добре.
Навесні кури гарно несуться, яйця величенькі. Продавчині веселі, привітні, всіх запрошують,
- Беріть! Беріть, то ж не дорого, це ж домашні.
Я раз пройшлася поміж рядів, роздивилася на яйця, на продавців, думала в кого ж взяти? Мені в очі чомусь запала старенька жінка. Така худорлява, в старенькій, пошарпаній хустинці, але одяг на ній був хоч і старий та чистий. Мабуть десь вже всі років вісімдесят є - подумала я за неї. Шкода, стоїть, тупцює ногами, а то часом трохи схилиться. Напевно стояти вже не може, вирішила пожаліти стареньку, купити в неї яйця. В її широкій сумці, було правда багатенько яєць, десятків чотири напевно. Я так собі подумала, візьму два десятки, ще хтось та й ця бідна старенька поїде, чи піде додому, бо ж вид вона мала змученої, виснаженої людини. Я рішуче попросила два десятки яєць, запитала,
- Ви мені в пакет покладете, чи самій брати?
Вона нагнулася, тремтячою, жилавою, кістлявою рукою взяла два яйця, клала в мій білий пакет, рахувала, - Один, два.
Я спробувала присісти, допомогти їй та вона мило посміхнулася і відвела в сторону мою руку,
- Та я сама справлюся, не хвилюйтеся.
Мені ж незручно в такій позі, адже я заважаю людям, що проходили мимо, мусила піднятися. Намагалася уважно дивитись, чи всі ж яйця вона кладе, чи не зіб’ється з рахунку та вже почула,
- «Десять». Яйця вже були в пакеті. Отримавши від мене гроші, скрутила кінцівки пакету, подавала мені.
- А ну-ну, почекайте, щось мені здалося на вид, що там немає два десятки.
Мене переслідувала якась підозра, що вона не вірно, занадто швидко порахувала. Старенька знову мило посміхнулася,
- Ну, що ви! Ось ще раз порахую…
- А може давайте я сама? - запропонувала я.
Миттєво почула в відповідь,
- А я що, не годна?
Вона поклала пакет на землю, двома пальцями тикала в яйця. Мені звичайно не було добре видно в пакеті, в які яйця вона показувала. І сама не знаю чому та все ж недовірливо її перепитала,
- Ну, що, всі двадцять?
- Так-так. Ну, що ви, де б я на душу гріх брала, - заспокоїла мою допитливість жінка, весь час даруючи мені усмішку.
Вона зав`язала пакет і я подякувавши, задоволено поклала яйця в свою сумку.
За двадцять хвилин я була вдома. Здавалося все добре та коли стала викладати яйця, таки двох яєць недорахувалася.
Від здивування очі округлилися, при сіла на стілець, руки звісила, як та баба біля розбитого корита в мультику ; » Казка про рибака і золоту рибку». Та й сама до себе подумки, от « тютя », то ж чомусь була підозра, треба було відразу самій перевірити, так ні! Я пригадала її радість у очах, привітну усмішку, яку вона мені дарувала вслід, коли я пішла.
Ось так, я згадала про це прислів’я. Та щоб дуже бідкалася, признаюся чесно, то ні. В душі сміялася з себе, якась таки інтуїція була та я нею не скористалася. А потім наче себе втішала, це ж всього чотири гривні й сорок копійок, навіть менше чим проїзд в автобусі. Тож чому буду свою душу травити? Краще буду вважати, що проїхала на платному автобусі, не так буде образливо за свою помилку. Та згодом все ж дивувалася, така привітна жінка, ще й в таких літах, а ще й згадувала про гріх. До чого котиться світ? Чому люди такими стають? Та раптом думкам сказала,
- Стоп!
А можливо та жінка два рази збилася в рахунку, чи на той час їй затьмарило розум? Хто знає, то ж і судити мабуть не треба, не маю на це права. Шкода та мабуть в такі моменти в житті ми втрачаємо довіру один до одного, яка вимірюється в вірі, в чесності, доброчинності та компетентності.
Цей випадок в якійсь мірі дає сумнів на порядність людини, тому в черговий раз, хоча я вже і в літах, для мене це є наука - »Довіряй, але перевіряй! ».
2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2018
На душі, так важко, коли небо в хмарах, сльози на очах,
На жаль, мов на роздоріжжі, десь загубився життєвий шлях,
Сховався промінець, від нього завше мала допомогу,
Світив, благословляв, він все життя показував дорогу.
Промінчик сонечка… Ясного, що вічно всім гріє, сяє,
Що дарить кожному…Мрію, надію, віру, надихає,
В майбутнє, краще, на незвідане, що скоро пізнаєш ти,
Готовий, стріти, раптом труднощі? І гордо їх здолати?
Здалося, ніч прийшла та ні, то чорні хмари й темно – сірі,
Нависли, страх несуть, у відчаї, думки зовсім сумлінні
В тривозі серденько, чи проб`ється промінь, засяє стежка?
Яка, стелилася вишитим рушником, обіч мережка.
Із квітів, трав шовкових, щоби вперед, завжди йти манила
Й поля золотисті, де мак і волошка розквітла мила,
Раптовий, вітерець, стрімкий та не колючий, як птах летів
Кудись, він поспішав, із хмарами, сміло, в танці завертів.
Закрию, хай очі, перед страхом та лише на одну мить,
Між них ясніє промінчик, немов золотенька, тонка нить,
Я шлях, свій віднайшла, мабуть доля така, вкотре шанс дає,
Світліють… небеса, є віра в майбуття, душа співає.
03.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2018
За окошком месяц, глядит наливной,
Почему, любимый, сейчас не со мной,
Уж сирень, отцвела, облетает цвет,
А тебя, мой милый, ох как долго нет.
Дорога, далеко не видать следа,
За порогом, круты моря берега,
Лишь там чайки, кричат и вода бурлит,
Но моё, сердечко, забыть не велит.
Серебристый месяц, может видишь ты,
Он о нас, всё знает и наши мечты,
Дорогой, вспомни поцелуи сладки,
Средь берёз, уж старых, играли в прятки.
Улыбался, мне клялся не прощаться,
Позвало, уж ты распрощался,
Прошли годы, наши волосы седы,
Ах зачем, ты море, смыло все следы….
2015г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794823
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.06.2018
Оті, виразні очі,
Я бачу, серед ночі,
Відкриті, світло-карі
Чом зараз, ми не в парі?
Терзає, спогад душу,
За що, терпіти мушу,
Збагнуть, не зміг відразу,
Сказала, одну фразу.
Примхи осені, певно,
Чи все, було даремно?
Поляна, теплим літом,
Здалася, цілим світом.
Суниці, поцілунки
Мов пристрасть, від чаклунки,
Я чув, слово, -«Кохаю»
Що нині, я не знаю.
Дощик, крапа за вікном,
Хмелію,знову вином,
Ти думаєш п`яний? Ні!
Ти так потрібна мені!
2000р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018
Он волошки, ростуть у житнім полі,
І вряд тягнуться красуні тополі,
Сіра пташечка, злітавши пурхала
Чомусь часто до землі припадала.
Болить крильце, як же було піднятись?
Щоб від куль, снарядів, кудись сховатись,
Ластівоньки, тут гнізда не ліпили,
Хліба й трави, нині красу зронили.
Жаль дерев, мов, як скошені по полю,
Все горить, а десь команда - »До бою»,
Димить поле, аж сіро - чорне, з кров`ю,
А було ж, все посаджено з любов`ю.
А де ж пташка? Біда, згоріли крила,
Тут лишилась, впала зовсім безсила,
Свою землю, вона дуже любила.
2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018
Я тебе, благаю, не сміти!
Подивись, навкруги все цвіте,
Тож твоя, це земля, захисти,
Це озерце, в раю золоте.
Воно буде, таким? Мабуть ні!
Коли ти, не хочеш подбати,
І природа, тут, як на війні,
Не спроможна,пташка співати.
Придивись,під ногами квіти,
Пригорни, збережи цю красу,
Тож беззахисні, немов діти,
Одяглися, в сріблясту росу.
Там далеко, вітер куйовдить,
Кольорові пакети, смітник,
Як шовк трави, їм все зашкодить,
У недопалках, принишк квітник.
Де не глянь, скрізь пляшки, лахміття,
Аж під лісом, совісті нема,
А що ж діткам? Бере страхіття,
Земля стерпить, вона мов німа.
А ромашки, ледь-ледь піднялись,
Летить сморід. Ніжні пелюстки,
Десь сховатись, теж намагались,
Та довкола, лиш одні пастки.
Озирнись, ти все це збережи,
Тож дар божий, нам всім на життя,
Зрозумій і комусь підкажи,
Яке дітям, лишиш майбуття?!
02.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2018
Ой зозуленько, зозулько… полічи мені літа,
Щоби спала я міцненько, не вставала вдосвіта
Щоб думки страшні не лізли і літечком яскравим,
Ясний ранок зустрічала, з промінням ласкавим.
Літо щічки запалило, в лісі стигнуть сунички,
По городах і по полю…червоні полунички,
Поклонитись, хочу всьому, сонцю й синім небесам,
І тим хмаркам, та й сіреньким, що дощик принесуть нам.
Квітам, травам, шовковистим, що в сріблястих росах,
І хлібам, пахучім Що полі, що лежать в покосах,
Ти співай, співай зозулько, тим воїнам, на Сході,
Побажай, многії літа! Щоб раділи свободі!
Щоби гради не стріляли, не плакали матері,
Та й був мир! Усміхалось сонце, тішилися старі!
Тож літа, лічи сміливо, щоб всім краще жилося!
Щоб щасливі! І в достатку! Й досягти мрій вдалося!
О4.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2018
Ты сказал тихо -Добрый вечер,
Давай с тобою, чуть помолчим,
Пусть будет нашим, летний вечер,
Пусть будет ярким, неповторим,
Желанным, чудным и основным.
Взгляни в глаза, зажжём мы свечи,
Мы печаль в пламени растворим,
Нет ни к чему, противоречить,
Желанья все удовлетворим,
Ведь впредь друг другу, принадлежим.
Уж давно ночь потухли свечи,
И свет в глазах, как факел любви,
Ты мой Геракл, широкоплечий,
Я ведь с тобой, пойду, позови,
Лишь моим мужем ты назовись.
2017г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794193
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2018
Я сьогодні, мабуть засну на твоїх руках,
Колисатимеш так, як колись молодими,
Та тепер, на жаль, лиш бачу смуток у очах,
Чи гадали, ми тоді, що станем такими.
Срібні коси, вологі, геть рідкі на чолі,
Від безсилля і слова, не можу сказати,
Вже давно відлетіли у вирій журавлі,
А я хочу, ще їх стрічать й проводжати.
Як тоді, в полі, вдвох, як волошки зацвіли,
Зовсім поруч,у гаю, де спів соловейка,
Сміло бігали в житті, мов діти раділи,
І бажання в душі, буде щастя, сімейка.
В такт під музику вітру, кружляли в долин,
Поцілунки, обійми, зізнання в коханні,
Скільки років, та я па`ятаю донині,
Ніжні погляди і теплоту при торканні.
В серці біль, заховалась, лише на хвилину,
І тріпочуться вії, від непроханих сліз,
Зі щоки, ти зітри полинову краплину,
Щоби нас, не тривожила зненацька та злість.
Що старієм,що зробиш, журба огортає,
Нехай смуток, отой, стане снігом, розтане,
І ми ще, порадіємо, пташка нам заспіває,
Колиши, мене любий, доки сонечко встане,
Не журися, коханий, може це не востаннє.
З1.07.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2018
Який цей вечір у саду,
Духмяні пахощі ніжні,
Мені здається, я в раю,
Пісні лунають, пташині.
Поведеш оком, чарує,
Листва зелена, аж блистить,
Голубів пара, воркує,
Джміль на дереві, сів, гудить.
І вітерець, повіває,
Медові пахощі ловлю,
Вже й півонія вітає,
Я кожну квіточку люблю.
І неймовірні почуття,
Душа здалося, літає,
Яке чудове це життя,
Мене теплом огортає.
Рідна земля, дяка тобі,
Щаслива я, тут у раю,
Мені так добре на душі,
Твою чарівність я люблю.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2018
Задзвенів ранком дзвіночок,
Біжу радісно в садочок,
Ой, що ж бачу, справжнє диво,
Підійшла, я несміливо.
Він росинками вмивався,
Мов до мене усміхався,
Ой який, синій красунчик,
Загубивсь, на нім промінчик.
Весь іскрився, засріблився,
Води чистої напився,
Як же гарно, коли літо,
Бач, довкола - все розквітло!
Налюбуюся дзвіночком,
Пройдусь радісна садочком,
Побіжу, я теж вмиватись,
Та й із сонцем привітатись!
2010р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2018
Вона не спитає, коли їй прийти,
У сон й попередить, спроможна зайти,
Не думає хочеш, вже туди, чи ні,
Забрати, в стражденні, чи в добротні дні.
Сміється, не підступна, не заплаче,
У когось віднімає все найдорожче,
Знаходить жертву і зовсім розчавить,
Потвора, навіть її не цікавить.
Той вік людини можливо молода
Для неї є, то справжня насолода,
Себе, царицею пітьми вважає,
Безстрашно, вмить, до когось підповзає.
Хтось гірко плаче, не зверне уваги,
Ні з ким, не здатна вести діалоги.
У жилах, кров застигає,це прийшла смерть,
Життя забрала й мрії, розтерла вщерть.
.
І чи то свято, чи літо, чи зима,
Шкода та ліків, від неї, ще нема,
Тож люди, мовте, як їй завадити?
Чи можна бід позбутись, зупинити?
На жаль, ми часто, друзів втрачаємо
Чомусь, завадити, як не знаємо.
30.05.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2018
Ой, вдягла я, вишиванку,
Йду до тебе, мій Іванку,
Квітне стежка, усміхнуся,
Там в гайочку пригорнуся.
Ти заглянь, любенький в очі,
Зорі світять, нам щоночі,
Тож цілуй, ти гарячіше,
Притулюся, ще міцніше.
Дзвінко пташка заспівала,
Тебе ніжно обіймала,
Ти мій лебідь, я лебідка,
Хай не заздрить, нам сусідка.
Як удвох, часто побачить,
То від заздрощів,аж плаче,
Адже кажуть теж любила,
Та надію загубила.
Шелестить трава шовкова,
А я дівка,чорноброва,
Твої вуса, так щекочуть,
Цілувати уста хочуть.
Поцілунки ті медові,
Світлі очі, смарагдОві,
Хочу я, у них тонути,
Про все-все, в світі забути.
Приголублю, я чуприну,
Ні коханий, не покину,
Любов буду дарувати,
Лиш мене, вмій, шанувати.
Цілувались, ми до ранку,
Заплітав, косу Іванку,
Закривала, ніч повіки,
Будем разом, ми навіки.
07.05 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2018
В этот чудный вечер,. посмотри на закат,
Синева вдали. И тебе я очень рад,
Солнце спать клонилось. Соловей всё поёт,
Ночь уж скоро придёт. Да боюсь украдёт.
Волос нежный запах и пронзительный взор,
Да, права, ты была! Я люблю до сих пор,
Наше старое место… и всё тот же пейзаж,
Что-то хочешь сказать , иль вопрос ты задашь?
Уж седой, почему? Где бродил столько лет?
Виноват, знаю сам, оправдания нет!
А желаешь, кричи, только лишь, не молчи!
Поругай! Побрани! Дай от сердца ключи.
Посмотри в небеса… и скажи не спеша,
Что подскажет душа? Ведь ты так хороша!
Мне не жить, без тебя и не встретить рассвет,
К сердцу дверцу открой, прошу, дай мне ответ.
05.05.2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792048
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.05.2018
Ясний світанок… сяйво оксамиті,
Чому летиш, час, ти так без упину?
Не озирнешся…. навіть і на миті,
Тож зупинися, ну хоч на хвилину.
Дай порадіть, у вишиванці земля,
Сонця цілунок і блакитність неба,
Укоренились молоді деревця,
Пора привітна, в цьому є потреба.
Куди летиш, з тобою й пори року,
Твориш, малюєш, тішиш наші душі,
Шовкові трави, розляглись нівроку,
Я задивляюсь на розквітлі груші.
Так, час летить і бджілка трудівниця,
Нектар збирає, це сенс її життя,
Радо кружляє весна – чарівниця,
Поглянь довкола, яка всюди краса.
Благаю час, то ж загубися в росі,
Хай я умиюсь, нею разом з сонцем,
Нехай послухаю, я пташиний спів,
Відчую запах золотистих полів.
15.05.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2018
Пішов місяць, ніч шукати,
Ти чому, вийшла із хати?
Розпрощалася з красою,
Пройшла срібною росою.
Сам здивований, дивився,
Ой біда, чи заблудився?
Де ж ті зорі, всі подружки?
Де чудові говорушки?
Видить ранок доганяє,
Небо колір, геть міняє,
Вже й сміються всі хмаринки,
Чарівні, пливуть перинки.
Тож блідий, геть зажурився,
І за сонцем покотився,
Це він мабуть, попав у день,
Себе сварить, - От старий пень.
Чи сховатись, може в шати,
Ні, ще хочу мандрувати,
Як позбутись самотності,
Ждав від неї, чарівності,
Вже й за обрій заховався,
Там зустріти сподівався.
2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2018
Вузенька стежка, до тебе йду,
Лагідний погляд, з фото ловлю,
На лавці з квітами присяду,
Душі знайду, я тут розраду.
Такий сьогодні день матусю,
З тобою разом помолюся,
Тобі подякую, за любов,
Дитинство згадую знов і знов.
Ще зовсім вдосвіта сонце спить,
В душі сховаєш щасливу мить,
Замісиш тісто на пиріжки,
Поверх накинеш, нам рядюжки,
Щоб не промерзли голоногі,
В хаті холодній і убогій.
А потім стіл.. і світлі очі,
Оберігала нас щоночі,
І кожній в руки по пиріжку,
Ще пригадаю, ми на лужку,
Тих гусенят, малих ловили,
Вони додому не спішили,
Як до рук візьмемо, шепочуть,
В ставок, купатися, так хочуть!
Як припече, сонце нам в плечі,
З долоні зерняток малечі,
Вони ґелґочуть, я щаслива,
Ніхто не бачив того дива.
А я забути, все не можу,
Вже твою усмішку знаходжу,
Обійми ніжні, теплі слова,
Я відчувала, стекла сльоза.
.
Здалось всміхнулась, з фото мені,
Ти ж знаєш я, що завжди, в ці дні,
З букетом квітів, стежку знайду,
Тебе рідненька, дуже люблю.
13.05.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2018
Ты словно свет, в окошке надо мной,
И завсегда, ты видишь как живу,
Он так далёк, от меня, край родной,
Мне каждый раз, видится наяву.
К тебе давно, тропинка заросла,
Твой взгляд со мной, уж как его забыть,
Оберегала и не раз спасла,
Мне помогла болезни пережить.
И ты сейчас, в трудную минуту,
Во сне придёшь, подскажешь как мне быть,
Иду по жизненному маршруту,
Сумела жизнь, научила любить.
За тобой мамочка, я скучаю,
Кажешься рядом - сердечку легко,
Твою ладонь, как бы ощущаю,
Рука, в руке, мне на душе тепло.
18.09.2017г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791449
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.05.2018
Весняний, сонячний день… в синьому небі деінде пливуть білі й сірі хмаринки. Вони схожі на невеличкі перинки, а там далі, на довгу павутину, під дійством вітру, ледь помітно пливуть до заходу.
Часом, їх наче хтось зупиняє, скупчують і вже схожі на височезні сірі й білі гори.
Олеся, задерши голову догори, промовила до дівчат,
- Здається дощу не буде, хоча хто знає, в цьому році непередбачена весна.
- Ага, - підтримала її одна з однокласниць. - Нарешті крокуси в мене на клумбі зацвіли й бузок вже ледь-ледь зеленіє. Листки тюльпанів доволі великі, але бутонів цвіту, ще не видно.
- А, що ти хочеш!? Тож тільки тиждень, як потепліло, - підтримала розмову Олеся.
Троє світлооких дівчат, в легеньких курточках, після закінчення уроків, зі школи повертаються додому. Вони мешкають в одному районі містечка, ще з дитинства часто разом. Разом ходили в один садочок, в школі навчаються в одному класі, вже закінчують восьмий клас.
- Так… дівки, може сьогодні в мене зберемося? Почаюємо, відірвемося по повній, ну звичайно, як уроки підготуємо, - запропонувала Олеся, поправляючи русяве, коротко підстрижене, волосся, яке спало на чоло.
- О! А в тебе, що, нікого вдома немає? - запитала Люба.
- Краса! Свобода! Ці два дні була бабуся, ото вже керувала мною, те так роби, а те так роби, дістала. Батьки за товаром погнали в Польщу, привезуть мені обновки, я їм дещо замовила. Завтра мають приїхати, думаю зранку, якщо на митниці немає великої черги. Якщо ж там, якесь ЧП, то тоді вже, хоча би до вечора дісталися додому. Тож є шанс без опіки розважитися. Одна ночуватиму, добре коли ніхто не заважає, - весело, задравши голову догори, наче в танці, крутилася перед дівчатами Олеся.
- Е ні-ні! На жаль, сьогодні я пас, - заперечила Таня.
- Справ багато, точно! - підтримала її Люба, киваючи головою.
Відразу продовжила Таня,
- Ти, що забула, завтра з математики відкритий урок! Ні, нехай якось, тільки не сьогодні.
Вони саме підійшли до провулка, Олеся всміхнувшись, махнула рукою,
- Гаразд! Тоді до завтра!
У відповідь дівчата усміхнулися,
- Бувай! Бувай!
Озираючись, кожна махнула рукою, пішли своєю дорогою.
Олеся, щось бурмоче, собі під ніс наспівувала, потім вставила у вуха маленькі навушники, слухала музику. Задоволено, не поспішаючи, прямувала по обіч дороги. Через два чужих обійстя, вже й паркан бабусі. Проходячи мимо, кинула оком до хати, яка ледь видніється із-за широких воріт. Пригадала, що мама наказувала, щоб коли йшла зі школи, то хоч на хвилинку заходила до бабусі, щоб за неї всі менше хвилювалися. Можливо, щось треба допомогти, бо ж останнім часом, її турбував тиск. А, не така вже й стара, подумала дівчина, лише сімдесят два роки минуло. Та якби, щось треба було, то напевно б вже разів десять передзвонила.
Наталя, на зріст маленька, худенька жінка, була в городі, не поспішаючи,під грядки копала землю. Час від часу зазирає до хвіртки, виглядає єдину онуку. Хоч дівчинка підросла й стала дуже вередлива та все ж надіялася, що на хвилинку зайде. Як завжди на веранді, на тарілку поклала апельсину і три цукерки, вона так зустрічала онуку. Знала, що та любить, коли на неї чекає бабуся і обов`язково пригостить її чим-небудь смачненьким. І хоча вже можна сказати виросла дівчинка та все ж коли зайде до хати, скрізь хитренько погляне, знайде гостинці і всміхаючись подякує.
Сонце ховалося за обрій… темно - сині стрічки, ледь приховували його.
Від останніх променів змінювали колір на фіолетовий та рожевий.
От би нам Боженько дав дощу, в думках Наталя, від вітру земля швидко сохне, зашкарубла. Журилася, як просапати часник, щоб не пошкодити молоденькі стебельця, тихо сама собі,
- Ой треба, треба дощику.
Старенька зайшла до хати, як завжди, після любої роботи, читала молитву, молилася до ікони. Поставила чайник, щоб напитися чаю. Раптово, опустивши погляд собі під ноги, похитнулася,
- Ой, щось заносить! Чи це здалося?
У ногах відчула слабкість, ледь втримавшись за стілець, присіла на нього. Заспокоїла себе, то ж випила всі ліки. Чого б це, знервовано подумала, добре що в фартухові мобільний телефон. Ледь спітніла, тремтячою рукою набрала номер доньки та оператор повідомив про недосяжність, знову набрала онуку. Вона її набирала вже втретє за сьогодні та, на жаль, Олеся не відповідала. В очах замерехтіло чорними плямами, ледь-ледь дотягнулася до ручки в газовій плиті, напруживши всі сили вдалося крутнути її. В голові дзвеніло, тихо прошепотіла,
- Як добре, що я встигла вимкнути газ, встигла.
Олеся, після приготування уроків дивилася фільм про Гаррі Понтера, від здивувань й хвилювань підскакувала на дивані. Водночас задоволено хрумає " Чіпси з беконом", насолоджувалася самостійністю.
Була майже північ, коли закінчився фільм, вона поглянула до вікна, потім на телефон і в голос,
- Ого! Так час пролетів!
Дівчина побачивши три дзвінка, пропущені від бабусі, відразу себе заспокоїла. Та нічого, гадаю все гаразд та тут же заперечила, чи зателефонувати? Та ні, напевно вже пізно, нехай спить, не варто будити, за цілий день на городі натрудилась.
Вона зручно вкладається у ліжку, у вуха запхала навушники.
Надворі сіріло… Олеся почула голоси батька й матері, потягнулася. О, як добре, вже приїхали, подумала й повернулася до стінки, заховала голову під ковдру, міцно заснула.
Валентина слухала, як плавно сопе доня, всміхнувшись до чоловіка,
- Так міцно спить, нехай вже до школи розбудемо, чого раніше турбувати. Раз спить, значить все добре, думаю, то щось так, мама дзвонила, напевно хотіла дізнатися, коли нарешті будемо вдома.
Чоловік, загнавши машину на обійстя, прямо не роздягаючись, впав ниць на ліжко,
-Так! Прошу мене не турбувати, я виснажений. Олесю розбудиш, тоді вже побіжиш до тещі, дайте я посплю.
Валентина, щось наспівуючи під ніс, швидко готувала сніданок, позирає на годинник. Зараз поснідаємо й разом підемо, я до мами, вона до школи, планувала в думках.
- Так, гайда доню, вставай! Ти коли вчора лягла спати? Вже втретє кричу, а ти ніяк розплющити оченята не можеш?
Швидко, майже на ходу, вони допивали каву. Олеся вкотре зазирнула в дзеркало, потім на годинник, який висів над столом,
- Ну все, гайда, а й справді я запізнюся! Пішли, доганяй!
За кілька хвилин, лише тепер мати запитала дочку,
- Ти вчора до бабусі заходила?
Та наче не почула, вирвалася вперед,
- Все я побігла… передавай бабусі привіт!
На обійсті тихо, під дверима лежить пес, його сумні очі наче ранили Валентині серце,
- А, що це ти під самими дверима? Дружок, вставай, пускай мене до хати.
Пес опустивши голову, пригнувся, повільно підійшов до буди, ліг на землю, на очах блистіли сльози.
- О! Що це ти такий сумний, не скачеш, захворів, чи що?
Взялась за ручку дверей, зачинені….
Після третього уроку Олеся отримала від мами повідомлення «Після уроків терміново зайди до бабусі, я тебе чекаю».
Дівчина не переймалася, після уроків, значить не терміново, то ж, як завжди, в хорошому настрої, поверталася зі школи.
Три подружки, йшли не поспішаючи, наче озирнулися на всі сторони і крутячи головами, позирали до неба. У всіх виднілися навушники, напевно слухали музику. Погода сприяла настрою, яскраве сонце сліпило очі, які блистіли від задоволення, дівчата час від часу хитали головами. Вже доходили до провулка, коли Олеся запропонувала,
- Підемо до мене, батьки дівчачі лахи привезли, разом подивимося. Тільки зайду до бабусі на хвилинку, там мама, щось хотіла. Тож треба зайти, почекайте мене, я швидко.
Вони підходили до бабусиного обійстя….
- Що це? - промовила одна з подружок.
- Хвіртка навстіж і ворота. Олесю, щось твоїй бабусі привезли.
Дівчина здивована, кліпала очима, хитнула головою,
- А я звідки знаю, сказали зайти, ось зараз зайду дізнаюся. Мене це зовсім не хвилює, що їй привезли і навіщо.
Підійшовши ближче, дівчата спантеличено дивилися одна на одну. На обійсті, стояла батькова машина. Дві половинки вхідних дверей веранди відчинені, біля них два похоронні вінки, верх гроба. Олеся зблідла, стало моторошно й холодно.
Таня взяла її за руку,
- Ми з тобою зайдемо, тримайся…
- Не треба!
Різко й сердито обірвала подружку, а потім тихіше,
- Відчепіться… краще йдіть, я передзвоню вам.
Її огорнув страх, дрібними кроками йшла до будинку. Гучно стукало серце, холод пробрався за спину, тремтіло тіло.
Олесі, ці два дні, наче в страшному сні. Багато людей… плач, розмови. До свідомості все доходило наче з підземелля, час від часу шуміло в голові. Запах горілих свічок, як те похмілля, туман перед очима. Відлуння, шепіт чужих голосів, метушня. А згодом, вже надворі, вітер доніс голос батюшки,
- Прощайтеся.
А сльози чи були, чи плакала й не пам’ятає, весь час тримає маму за руку. Спітнілі пальці, а ноги немов чужі, ледь-ледь зробила кроки, здавалося, захиталася земля. А поруч Таня, їй щоки витирала, Люба поклала руку на плече Олесі, стояла, схиливши до неї голову.
На обійсті тихо… із буди виглядає сумний Дружок. Після поминального обіду в кафе, Олеся з мамою й батьком повернулися до бабусиного будинку. Батько вирішив автівку загнати на своє обійстя.
Мати, ледь стримуючи сльози, відкрила дверний замок, зайшла до хати. Олеся, на підвіконні веранди, побачила апельсину й цукерки. На якусь мить завмерла, думки-спогади, сльози рікою, ридання…..
- Вона мене чекала й цього разу, а я….
Валентина почула, як каялася донька, підійшовши одійняла її,
- Виплачся, Олесю… не тримай в собі, пішли в кімнату.
Вона дивилася на маму, здригнулася, як змінилася вона. Під очима синій відтінок, постаріла за ці два дні і в цьому теж винна я. Та ці думки в собі тримала, не наважилася сказати мамі, щось не пускало сказати тепле слово. Обоє розуміли, що не вберегли найдорожчу людину.
Валентина, деякі речі ховала у шафу, повідчиняла вікна. Олеся зазирнула на годинник, який висів над ліжком. На ньому зупинені стрілки – двадцять друга година тридцять хвилин, цей час вона бачила в себе на телефоні, їй дзвонила бабуся.
Дівчина із закритими очима сиділа в кріслі, відкинувши голову назад, час від часу здригається тіло, перед очима спогад.
Вони з бабусею в лісі… попід дерева шовкова трава і велика галявина вся в суницях. На траві ряднина, на ній сидить бабуся з букетом квітів, вся осяяна сонячним промінням, махає рукою, кличе до себе,
- Олесю, сонечко моє, йди до мене, навчу віночок плести. Ходи, моя люба, дивись суничок не об'їдайся. Ми потім додому назбираємо,то ж є кошик. Йди моя зіронько! Іди моя цокотушка!
Потім, бабуся наспівувала веселу пісеньку й Олеся підстрибувала в танці, взявшись руки в боки, задоволено сміялася, підтримувала на голові сплетений віночок. Додому йшли майже мовчки, сонце добре пригрівало, ще й теплий вітерець дмухав у спину, обіймав за плечі, Олесі хотілося спати.
- Бабусю, ноги мої плутаються, болять, давай відпочинемо, - забігала наперед неї, просила, заглядаючи в очі.
- Ну давай, моя пташечко, хапайся ззаду за плечі, понесу тебе, ти мій скарб, ось так, крами баби.
Щеміло під серцем, важкий тягар лежав на душі.
Минуло три роки…. Олеся закінчила одинадцятий клас.
За цей час вона подорослішала, стала уважнішою до батьків. Після втрати бабусі зрозуміла, що в житті можна зробити велику, невиправну помилку, якщо не приділити увагу рідним. Дівчина, щотижня заходила на бабусине обійстя, довкола все оглядала і знову й знову згадувала ті прекрасні дні дитинства, які проводила з нею.
Коли затримувалася в школі, то попереджала маму, що хоч на хвилинку зайде до бабусиного будинку. В кімнатах фото, вишиті рушники і часті спогади. Бабусині настанови з роками стали для неї правилами в житті, бути зваженою, охайною, щирою і правдивою.
Напередодні останнього дзвоника в школі Олеся підійшла до батька,
- Тату, ти мені зараз дуже потрібен. Поїхали до бабусі на кладовище, мені треба….
Він здивовано подивився, перебив її,
- Ми ж недавно були, тобі сьогодні до цього? В тебе ж завтра святкова лінійка в школі.
Олеся ледь хвилюючись продовжила,
- Треба, тату, дуже треба. Будь ласка, зачекай хвилинку!
Вони під’їхали до центрального входу кладовища.. Олеся з букетом квітів вийшла з машини,
- Ти зачекай мене тут, добре?! Я хочу сама….
Дівчина йшла знайомою стежкою. Біля пам`ятника розквітлі квіти… Олеся серветкою витерла від пилу бабусине фото, поцілувала,
- Бабусю, я прийшла, бачиш, прийшла сама. Я вже доросла, в мене завтра в школі останній дзвоник. Прошу благослови мене на іспити і прости.
На мить застигла…. непрохані сльози покотилися по обличчі. Дивилася на фото, шепотіла,
- Рідненька, прости мене за мою байдужість, за мою помилку. Я так шкодую, що не можна час повернути назад. Що ти пішла так рано від нас і винна в цьому я, прости. Я ж так люблю тебе бабусю.
Легенький вітер... ледь колихав квіти… Олеся відчула його тепло, озирнулась й знову до фото,
- Бабусю, я візьму в школу той рушник, що ми разом з тобою вишивали. Ти скільки слів тоді хороших говорила і побажань. Я все пам`ятаю рідненька, прости мене і благослови.
Вона в машині на задньому сидінні, ледь виглядає у вікно. Зустрічний вітер на обличчі осушує сльози. Батько зазирав у дзеркало над головою, бачив її припухлі, ледь червоні очі. Він її розумів, йому не було що сказати, чи про щось запитати. Подорослішала дочка, стала серйознішою, мудрішою та, на жаль, час назад не повернеш.
Травень 2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2018
О, скільки раз, відцвіли вже сади,
І скільки ж зим, суворих позаду,
Війни лишився спогад назавжди,
Що полягли батьки й сини за правду.
Ішли на смерть, за землю, за життя,
За кроком крок, прогнали фашистів,
Щоби народ, мав світле майбуття,
Ви ж не діждались гучних салютів.
Ми приклоняймось вам ветерани!
За ці дні світлі й небо голубе,
За усі подвиги, біль і рани,
За це життя, щасливе й дороге!
08.05.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2018
Біля тину та й калина,
Пісню я, вже пригадаю,
То немов, моя дівчина
Про вербичку теж згадаю.
Вона віти, все купає,
Так хвилює, це сердечко,
Мене вечір зутрічає,
Йти здалося, недалечко.
Соловейко у лісочку,
Ніжну пісеньку заводить,
Я присяду на горбочку,
Місяченько уже сходить.
Подивлюся, знов на зорі,
Собі тихо прошепочу,
Ти в небесному простоті,
Я до тебе, знову хочу.
Вітер чуба, знов куйовдить,
Ніч на плечі, прилягає,
Ніхто мЕне не розрадить,
Біль сердечко навпіл крає.
По щоці ледь - ледь стікає
Та сльоза, надто солона,
І журба все обіймає,
Стала ніч дуже холодна.
Почекай, то ж час настане,
Піднесуся, я до неба,
У той світ, у твій незнаний,
Як настане вже потреба.
2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2018
Сорок п`ять років, багато чи мало?
Пройшли з тобою по одній стежині,
Яскраве сонце раненько вставало,
У грудях, часом пекло, на чужині.
Сміялась молодість, все ж, веселилась,
Серед суцвіття, квітів і розмаю,
У небі зірка – доля засвітилась,
Ніжні цілунки і слова – кохаю.
Дав Бог здоров`я і розум дарував,
Ми і навчалися й хату будували,
Було, що й дощик, гіркі сльози змивав,
Грошей нестача, часто бідували.
Тепленьке літо, а серця гарячі,
І міцні руки… що втоми не мали,
В новій оселі голоси дитячі,
Радісно в хаті, батьківство пізнали.
Як три берізки, стрункі і гарненькі,
А оченята, сяють, як проміння,
Яке то щастя, донечки маленькі,
Дав Бог сім`ї любов, порозуміння!
Хата навпроти, ревнощі свекрухи,
Така їй доля бути одинокій,
Слова прокльони, кусали, як мухи,
Терпіння жити, отримати спокій.
Разом все витримали, перенесли
І грім гримів із сяйвом блискавиць,
Дощі весняні, почуття не згасли,
Давала сили, нам доля – дівиця.
Роки спішили, доні одружились,
Тепер у кожної, своє гніздечко,
Шкода, що коси, рано посріблились,
Й війна на сході, так болить сердечко.
Та нам би миру, щоб спокійно спати,
На дітей гляну, чоловіка й онуків,
Знов, вкотре Бога,хочу попрохати,
Для нас, ще трішки, сонячних деньочків.
Хто зна, стежина, яка піде далі?
Спогади гріють, в їхньому полоні,
Ми завжди вдвох, всі зітремо печалі,
І сльози вдячності, щоб не солоні.
Сорок п`ять років, багато чи мало?
Життя по стежці, як у житнім полі,
Далеко в лісі, пташина співала,
Зі мною радо, дякувала долі.
04.05.018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018
Золотий промінчик, блиски по вікні,
Просиналось сонце, радісно мені,
Я ж веснянку, удосвіта стерегла,
І вона, раненько коси розплела,
За вікном, дивовижний, чарівний світ,
Квіти крокуси, тюльпани, первоцвіт,
Ой, люблю, весну, повсюди барвисто,
Роса вмиє і одягне намисто.
Ще люблю, чай вранці, чайник закипів,
І в думках, вже лине, мов пташиний спів,
Покладу, в рядочки слова до вірша,
Ой, як добре, весно, співає душа.
Березень 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2018
Я радію, ранком, вмився росою,
У промінні, ніжуся, всміхнусь сонцю,
Акварелі злились з позолотою,
В кольори, мов підігрують багрянцю.
Тихий вітер, ледь - ледь колише гілля,
Ніжно пестить, зеленувате листя,
Тож у персика, сьогодні весілля,
Вже над цвітом, бджілки розкрили крильця.
Теплі дні, дарять щастя, насолоду,
Злет птахів, кружляють у небі синім,
Земля рідна, має красиву вроду,
Світ весни, відтворює при долині.
О2.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2018
Ой дівчино, дівчинонько, рожевії щічки,
Підем, люба, погуляєм, ми вдвох уздовж річки,
Так вербиченька зацвіла, як та молодиця,
Б`є джерельце молоденьке, цілюща водиця.
Та й придасть, вона святая, силоньки доволі,
Ой уста, твої медові, як квіточки в полі,
Вода в річці чиста - чиста, все ледь – ледь сріблиться,
Чи за мене підеш мила? Хочу одружиться.
Заспівала пташка в лісі…чи будеш моєю?
Хай життя, наше щасливе, стане течією,
Вік я буду, шанувати, сонечку радіти,
Зчарувала ти красою, нехай будуть діти!
Над рікою місяченько, скоса поглядає,
Козаченько дівчиноньку, міцно обіймає,
Очі ясно засяяли і по небу зорі,
Мерехтінням освятили, поєднали долі.
09.04 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2018
Тобі сьогодні, не написала,
Як завжди зранку, ніжного листа,
В душі напевно, сум відчувала,
Той сон наснився, мені неспроста.
Вікна навпроти, бачу цілуєш,
Часу зада́рма, ти не марнуєш,
І давно мабуть, з нею фліртував,
Мені болить, на жаль, не відчував.
Нехай в мобілці, картку я зміню,
Тебе назавжди, від дзвінків звільню,
Хоча під серцем пече і щемить,
Та все забуду, неприємна мить,
Тож хай до біса, все в вогні згорить!
02.09.2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2018
Мрії летять.. давно хочу в Карпати,
Всюди лунають пташині пісні,
Бажаю я, між них поблукати,
Приходять часто, до мене у сні.
І стрункі сосни, так поглядають,
Мов поверхнево, як охоронці,
Вони пісні горам теж співають,
Коли купають, віточки в сонці.
Маленька пташка, з гнізда тихенько,
Дивно погляне на земну красу,
Та враз так гучно, б’ється сердечко,
По житті радість світлу понесу.
.
Дуби столітні, тут мов гетьмани,
Керують скрізь, довкіллям уміло,
А полонини й квітучі лани,
У суперечці з річками сміло.
Брескул, Туркул - найвеличні гори,
Як мої коси, в срібнім тумані,
Ваблять мене, карпатські простори,
Й так едельвейси, скрізь розсипані.
Я сумувала, давно, тут була,
Люблю Карпати - сама чарівність,
Як наречена, калина цвіла,
Це веснянОго подиху свіжість.
Люблю яскравість, всіх карпатських гір,
І стрімкі ріки, обриви, скелі,
У лісі зранку, тьохкає жайвір,
Линуть пісні, душевні й веселі.
Квітень 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2018
За обрій, сховалося сонце,
Останній промінь веселився,
Бузок заглядав у віконце,
По ньому зайчик, ще сріблиться..
Вже місяць, показався з трави,
Ще трохи, чомусь по ній ще блукав,
Спішив до нічки –королеви,
Доріжку, в небесах відшукав.
Майстрині, зорі в хороводі,
Засяяли в веснянім танці,
Усі раділи чудо- вроді,
Розквітли на бузку рум`янці.
Квітень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018
В моєму садочку, веснянка співає,
Гайда, ти послухай, мов оркестр там грає,
То бджілки - майстрині так зранку працюють,
Дзижчить одна другій, з гаммами жартують.
Гойдає вітерець пелюсточки жваві,
Листки, веселяться білі й зеленаві,
До сонця, аж блистять, з вишнею радіють,
Рік буде врожайним, промінці воліють.
Одягнеться вишня в червоне намисто,
Нехай, оркестр грає, дзвінко, урочисто,
В моєму садочку, веснянка співає,
До квітних дерев, вже бджілок зазиває.
І яблуня й грушка, зхапахтіли медом,
Покрилися вони, всі барвистим пледом,
На мить і ти прислухайсь, тепло на душі,
Про вроду краю, ми напишемо вірші.
25.04.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018
Гойдає вітер, гілочки вишні,
По них квітучі, бруньочки пишні,
Така рясненька, вся в духмяному цвіті,
Листочки ніжні у оксамиті.
Струнка, чарівна, мов наречена,
Донизу сонцем, позолочена, наголос
Всміхнувся промінь, ніжно цілує,
Веселий, з пелюстками жартує.
Окраса саду біля хатини,
А попід нею немов стежини,
Нарциси квітнуть, поряд фіалки,
Дзижчать трепетно, весело бджілки.
Потішусь вітерець повіває,
В обіймах теплих все розквітає,
Яка ж, то радість, щастя на землі,
Дожити, бачити, все це мені.
Квітень 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018
Ти не дзвониш, не пишеш СМС,
Не складаєш мені вірші, пісні,
Були разом, мов в країні чудес,
Веселеньке літо, тепленькі дні.
Чи хто знав, що ця осіння гроза,
Що зненацька утопить почуття,
Пополам, розкололись небеса,
Враз спинилося, твоє серцебиття.
Як болить,, не дочекалась дзвінка,
Дуб згорів, під яким, часом сидів,
Я в надії, день й ніч біля вікна,
Не проснусь, від відрадних спогадів.
Ти горе, нащо осінь принесла?
Зруйнувала молодим гніздечко
Чому в хату, ти сум, смерть привела?
Це зробила, чого, викрадачко?
Щем під серцем, стискає до болю,
Мжичить дощ, краплини на вікні,
Нащо ж Боже, ти дав таку долю?
Так важко, зимно без нього мені.
23.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2018
Весна квітне та знов цвіт опадає,
Молоденький, ніжно припав до землі,
Боєць смілий, в серці біль відчуває,
За що йшли? Його друзі усі в імлі.
Садок цвів, плачучи, аж прибрав фату,
Де не глянь, всюди пелюстки літають,
Не простять, черешеньки орків - (братву),
За смертя! Жаль, наречених втрачають.
Дощ пустився, піднебесся сумує,
Як пелюстки, летять птахи, не спинить,
Млада яблунька, мов землю цілує,
Давно в смутку… як зупинити цю мить?
квітень 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018
Вишиванку вдягну, пройдусь по стежині,
Неспіша до лісу, ой, як гарно нині,
Свято Паски зустріли, душі зігрілись,
Діточки до столу, як птахи злетілись.
В день поминок усе в сонячнім промінні,
Ми згадали предків,у буйнім цвітінні,
Нагідки, нарциси, оченьки ясненькі,
Десь пташині пісні, чути веселенькі.
Всі радіють, весна, погляну до неба,
Це шматочок щастя., а що й мені треба?
Щоб здоров`я та мир, сонячних цілунків,
Земних благ, добра, усміхнених онуків,
Так життя, крокує, по святій землиці,
Усі хочуть встигнуть, всім насолодиться.
16.04.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018
Помарніла нічка, засрібливсь світанок,
У тумані зорі, вишиванці ранок,
На берізці пташка, сонечко стрічає,
По травичці роси, вітер колисає.
ЗО, так пахне весна й пісні задушевні,
Я охоче почую, ніжні, любовні,
У гнізді вмостилась, пташка полохливо,
Вже й сміється сонцю, в лісі гамірливо.
Витанцьовують промені, аж зі сходу,
Яке ж щастя, таку люблю я природу,
Одяглась, черешня, в зелену хустинку,
Богу дякую, за земельку в барвінку.
За новЕ джерело, цілющу водичку,
За сріблясті ріки та й чисту криничку,
Є цей світ, казковий! Я в його полоні,
Тут життя і радість, щастячко в долоні!
02. 04.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2018
Я напевно з вітром поведу розмову,
Він такий, вологий, несе прохолоду,
Нахилюся, низький кущик зеленіє,
Це смородинка, мені сердечко гріє.
На городі, нині весну зустрічаю,
Сонце в очі, сліпить, з думками гуляю,
Ось розквітне, скоро, це боже творіння,
Тож тепло настане, не бере сумління.
Під парканом, то неначе море синє,
Квіти ряски, виднілись, а листя їхнє,
Десь сховалося, поміж кущів малини,
Мов розмову веде до бруньок калини.
Незабудки славні й стелиться барвінок,
Так привітно дивляться уздовж стежинок,
Голубіє, побач, яскраво, барвисто,
І жовтенька пшеничка сплела намисто.
Ясні промені, тріпочуться у танці,
Відчуває земля, ось, у вишиванці,
Гляне в небо, сонце, потішиться квітнем,
Я щаслива з нею, радію, що квітне.
Вітерець тепленький,обійняв за плечі,
Ген, аж там, далеко,чути крик лелечий,
Й шпака спів, веселий. Він просто, їх дразнить,
Як вони, не здатен, упевнена заздрить.
Скрізь, блукав, мій погляд, так добре на душі,
Тож треба писати, про весноньку вірші.
11.04.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2018
Літо… яскраве сонце, ще пригрівало, хоча плинуло ближче до заходу. По небо сині, високо-високо, деінде, немов той пух, пливуть білі хмаринки, доганяють одна одну. А ці, що нижче, здавалось рукою подати, завмерли, зависали на якийсь час, потім, так раптово летіли під дійством вітру. По обрію, рожева стрічка відокремлювала небо від землі. А зі сходу сунула чорно-синя хмара. Її часом обіймав вітер, вона поспішала, а потім, на якусь мить зупинялася, ховаючи під себе білі хмаринки, які згодом розчинялися в ній.
Напевно буде гроза, позираючи на небо, подумав Анатолій. Він сидів на маленькому дерев’яному стільчику, широко розставивши ноги, в руках тримав полин, який вибивався в цвіт. Закриваючи очі, кілька раз нюхав його, а потім, вкотре кидав погляд довкола себе й кудись далеко-далеко. Яка краса! Барвисте літо, трави шовкові, зелено-зелено, пирій доволі вже високий й килимом стелиться кучерявий спориш. А далі все змішалося, серед трав ромашки, конюшина, деінде видніються бутони волошок, ще не цвітуть. Купками висока татарська колючка й зовсім при землі молодий чортополох. І немов, хтось висіяв, цілі кущі полину, вони ледь схилялися від вітру.
Він дивився на них, пригадував своє життя. Вкотре думаючи, чому життя таке гірке, полинове? В серці носить спогад про бабусю, яка все йому говорила,
- Жити, це вже щастя.
А хіба щастя буває таким гірким? Але моє життя, як стверджувала бабуся, що це щастя, чомусь воно із присмаком гіркого полину.
Русявий хлопчик років шести-семи, в сірій майці й подертих синіх штанцях, закачені по коліна, сидить на товстій гілці, розложистої, старої яблуні. В руках патика, якою прицілився кудись вдалину. Його блакитні очі бігали, то в один напрямок, то в інший, голосно,
- Та-та-та-та. Та- та-та.
- Досить у війну гратися, - голосно обізвалася бабуся, щойно вийшла з хати,
- Йдемо в город бур`яни рвати! Бачиш, після дощу виросли. Як я бараболю підгортати буду? Ти спочатку великий бур’ян руками виривай, а я із сапою йтиму слідом за тобою, - продовжила вона.
Він примружував очі від сонця, рукою підтер ніс, ледь усміхнувся,
- Не кричи, іду, вже йду! Без мене ти не можеш!
Як метеличок, вже був поруч з нею, вона, ледь всміхаючись, рукою погладила по голові,
- Та кому ж ти іще потрібен, сиротинка? Ти мені, а я тобі,- приховуючи сльозу, перевела подих.
І це правда, він жив з нею, залишила його мама, пішла заміж в інше село. А батька зовсім не пам’ятає, бабуся розповідала, що був та давно кудись далеко поїхав, ні разу не написав листа.
А, щоб вона без онука? Одна донька й їй щастя нема, пішла долю шукати. З ким би було в хаті заговорити? Та й так, хоч малий та все ж допомагає, воду з криниці витягне, в городі теж від нього є поміч. То добре, хоч городина родить непогано. В колгоспі, в полі на буряках, багато грошей не заробиш, копійки. Все життя злидота. За весь вік навіть корови не придбала. Скрутно жилося, батьки мали багато дітей. Усі розбрелися по святій землі, навіть не знати де один від одного живуть, немов чужі. Не кожна родина так жила та, то напевно цій сім’ї таке щастя. І їй щастя Бог не дав, чоловік змолоду помер. Ще досі носить по ньому тягар, так і не наважилася вдруге покохати. Тож тепер тільки й розради, що біля неї онук.
Голими руками, Толя смикає бур`яни, а щоб витягнути осот, замотував руки в старе ганчір`я. Було дуже боляче, коли малесенькі гострі голочки кололи долоні. Бабуся швидко, вміло підгортає бараболю, намагається за ним встигати,
- Не поспішай так швидко! Он дивися, який кучерявий кущ полину пропустив! Його краще вирвати з корінням, бо, як зрубати то знову буде рости з новою силою, ще пишнішим виросте.
Онук старався, на купі бур’яни, зазирнув довкола,
- І чого його так багато на городі? Як нахилюся до нього, то такий пахучий, що аж закрутить у носі, так і хочеться чхнути. А долоні після нього трохи зеленуваті, а ще, якщо їх не помити, то все, що візьмеш в рот, таке гірке, що язик терпне.
Бабуся всміхнулася,
- Тож недалеко пустир, його там багато розвелося, от вітром насіння й переноситься навкруги. То ліки, любий, майже усі трави лікувальні, підеш до школи, все будеш знати, якщо не будеш ледачим.
А час летів… Толя перейшов у третій клас. На початку літа, як завжди, робота на городі. Він вже брав у руки сапу, хоча, ще не дуже вміло, але допомагав бабусі справитися з бур’янами. Після роботи в городі, їли зварену в мундирах бараболю. Хлопчик, облизував пальці, по яких стікала олія, бабуся побачивши це, торкнула рукою поміж плечі,
- Не розливай, то ж гроші коштує. Он скільки всього треба до школи! Капці, новий одяг, ростеш. На тебе грошей не настачусь.
Махнула рукою в сторону садка,
- Ти після обіду, підеш у сарай візьмеш ручну пилку, залізеш на яблуню, на ту, ну на стару, що все на ній сидиш. Сухі гілочки спиляй, вони не товсті та їх там багатенько є, порубаєм, буде чим хоч на раз запалити в пічці.
Думки, як оси, заперечень не може бути, бо гратися з дітьми не пустить. А ще ж так хочеться в ставку купатися, адже нині літо.
Він любить своє село. Йому бабуся розповідала, що раніше воно малу назву Головчинці. В той самий рік, що він народився, село перейменували в Кармелюкове, на честь народного месника, організатора селянського руху Устима Кармелюка. Село мальовниче, декілька невеликих ставків, сповиті плакучими вербами. Неподалік листяний ліс і широка смуга з ялин та сосен, а далі, все поля й поля по рівнині, а то й по широких пагорбах.
Хлопчина вже на яблуні… тремтячими руками тримає пилку. Вона не слухається його, змокрів, з лоба стікають краплі поту. Трохи відпочивав і вкотре брався за пилку, наполегливо пиляв, хоча було доволі важко. Здавалося запаморочилась голова, адже сонце добряче припікало. Незчувся, як злетів разом з гіллякою до землі, від удару, різкий біль у голові і в спині. Лежав розставивши руки й ноги, боявся поворушитися. Оце так-так, відразу думки, ото буде крику від бабусі, на все село. Вона, в цей час, сиділа на стільчику, для чаю перебирала сухий чебрець. З переляку зірвалася, розмахуючи обома руками, бігла до нього, плеснула в долоні,
- Ото роззявляка, чому ж з тієї гілки не зліз?! Застав дурня Богу молитися й лоба наб’є.
Декілька днів довелося лежати в ліжку, все боліло, бабуся розтирала горілкою. Журилася, в містечко не повезе, бо треба гроші на автобус та, ще не дай Бог відправлять у лікарню, то вже краще вдома. Та йому доля дала шанс на життя, все обійшлося, через два тижні, разом із сільською дітлашнею, він засмагав на ставку. Бабуся, після падіння, його трохи жаліла, менше заставляла допомагати, щовечора читала молитву, щоб відійшли всі напасті й хвороби.
А час поспішав, шкільні роки придали сили. Толя підріс та був не дуже високим, зате широкоплечим. Дивиться зі сторони на нього бабуся і думає, в кого вдався? Адже в роду таких низеньких не було, а може те падіння далося взнаки, хто знає. Він для неї був справжнім помічником, вона дуже любить його та все ж занадто часто сварить і бурчить. Весь час хоче, щоб більше звертав уваги на навчання та думав, як пережити зиму. Адже дрова треба носити з лісу, де ті гроші на вугілля? І донька за скільки років пару раз навідалася, як гостя.
Йому до душі прилягли уроки співів, ні, не самі пісні, а музика на баяні, його зачарувала. Навіть бігав додому до вчителя музики, той вчив його грати і хлопець мав мрію поїхати десь вчитися. Було проснеться раненько, відчинить вікно надвір, слухає солов’їний спів, який линув з лісу. І після того все доймав бабусю, щоб купила йому баян та вона у відповідь все головою покачає, трохи сердито,
- Коли ти подорослішаєш? Тебе баян не нагодує!
Час летів… день за днем все кудись поспішав. Толя часто задивлявся до вікна, планував, ось вже школу закінчу, щоб там не було, якби не було та буду в містечку навчатися музики. Потай від бабці, декілька років потай складав гроші. Ті копійки, що літом заробляв, коли пас на пасовиську чужих корів і на колгоспних полях сапав буряки. Ходив у клуб, де був баян, часом відводив свою душу, грав деякі мелодії. Із іскринками в очах мріяв поїхати вчитися в музичне училище. Та ті мрії, лише залишилися мріями. Хоча він непогано грав на баяні та бабуся категорично заборонила навіть думати про це. Документи заховала, хлопець ледь не на колінах умовляв, вона не хотіла його почути.
Позаду шкільне життя, багато молоді поїхало в районне містечко. А дехто поїхав поступати навчатися в Вінницю, в Київ. Він та ще декілька однокласників, звичайно бідніші, залишилися жити в селі, працювали в колгоспі.
Страшні думки сповили молоду голову. Не бажання жити, підкралося, переслідувало хлопця. Одного вересневого дня, він у відчаї заліз на горище, плакав, не міг змиритися, з тим, що залишився в селі. На горищі в старій валізі знайшов дідові речі для рибалки: сітку, кілька гачків, поплавки. Раптом, під ногою, під старим лахміттям й сіном відчув, щось тверде, горбкувате. Зацікавлено розгорнув руками. Рушниця! Оце ж треба, як її я раніше не помітив?! Тепер все вирішиться, вбив собі в голову. Кілька днів поспіль, потай зникав на горище і одного разу бабуся почула постріл.
Толя лежав у ліжку, поряд сиділа бабуся, люди в білих халатах копошились біля нього, тихо шепотіли. В голові гуділо, на очах, якась пелена, на мить не міг зрозуміти, чому усі біля нього? Смутно пригадав, коли наважився вистрілити в себе та тільки все осмисливши, почав плакати,
- Чому не помер? Без музики, я не хочу жити.
Швидка допомога, привезла хлопця на обстеження в місто. Заключення лікарів нікого не втішало, куля залягла недалеко від серця. Ніхто з лікарів не наважився оперувати, йому кололи антибіотики, ще дещо, щоб не сталося зараження крові і вітаміни.
Ця новина, відразу до його мами долетіла. На другий день вже була в лікарні. Толя холодно її зустрів, плакав як маленький, занурившись в пелену бабусі, що не хоче жити, що немає заради чого жити. Он, хтось щасливий, а він? Чому так живе, де його щастя? І коли нарешті, не гірше інших буде жити?
Бабуся, хвилюючись, погладила голову онукові, умовляла, що все буде добре. Вона по-своєму розуміла, що таке щастя, бо вкотре говорила, що жити - це вже щастя. Бачити сонце, небо, відчувати тепло землі, вирощувати на ній врожаї, слухати спів пташок, треба радіти цьому. Сама ж від його слів тремтіла. Згадуючи своє злиденне життя, ледь стримувала себе, щоб не розплакатися при ньому. Адже і насправді багато людей жило набагато заможніше їх. Гадала з цим треба змиритися і просто жити, працювати, надіятися, що колись, доля зробить подарунок і життя обов’язково стане кращим.
Минав час… бабуся поступилася хлопцеві. Він закінчив Вінницьке музичне училище. Військкомат визнав непридатним для служби в армії за станом здоров`я, то ж залишився в селі.
Мусив змирився з цим життям, як і раніше пас корів і інколи ходив до клубу. Одного разу гнав корів на водопій до ставка, на пагорбку помітив обрив, з під чорної землі виднілася світла глина. Виникло бажання зліпити статую Устима Кармелюка. І він таке це зробив, хоча на це пішло багато часу.
Згодом купив собі баян, у святкові та вихідні дні в клубі грав. Нарешті, в колгоспі вирішили, призначили його завідуючим.
Вже й не хлопець, а справжній чоловік, тішилася ним бабуся. Тільки біда була, лікарі попередили, на трактор сідати не можна, треба шануватися, щоб часом куля не зрушилася з місця в сторону серця.
Напевно б уже і одружився та не знайшов дівчини собі до душі. В селі кожен один одного знає, це так завжди ведеться, всі, як одна сім’я. Але співчуття хлопець до себе не хотів. Мабуть тому, коли відчував це від дівчат, намагався розірвати стосунки. Не був красенем, дехто з дівчат цуралися його, до того ж низенький на зріст. Але в клубі завжди веселий, охайно одягнений, ввічливий.
Бабуся часто клопоталася про нову хату. Як одружитися, куди приводити наречену? В приказному порядку наполягла, щоб почав будувати новий, просторий дім. Адже ця глиняна хатина залишилася, ще від її бабусі. Солом’яний дах протікав, маленькі, вже давно перекошені вікна мало освітлювали хату всередині, а стіни, здавалося вросли в землю. Як не важко, але будівництво було розпочато, стіни, простінки і дах вдалося зробити за два роки. А потім по одній кімнаті планував зробити внутрішні роботи, бо вікна, двері, дошки на підлогу, це все ж гроші, яких так не вистачало.
Пройшло два роки. Одного разу, на святкування День врожаю, на концерт у клуб завітали гості з іншого села. Ось тоді він зустрів свою половину. Це була Людмила, чорнява жінка тримала на руках дівчинку, років трьох, яка весь час виривалася, хотіла танцювати.
Згодом він дізнався, що вона розлучена, зустрічалися недовго. Жили злагоджено, її донька Аня дуже полюбила його.
Бабуся доживає останні дні, стала зовсім немічна. Тішилася, що нарешті може спокійно піти в інший світ.
Людмила народила двох синочків. Раділи щастю, що прийшло в їх дім. Воно все б наче добре та після других пологів дружина захворіла, залишила його з трьома дітьми.
Ото, життя, як той, гіркий полин! Дуже переживав, впадав у відчай, розпач, плакав, як дитина. Дивився на дітей, хапавсь за голову, що буде сам з ними робити? В грудях боліло, пекло.
О Боже, що ж це за життя, мов в пеклі…. відчував, що втрачає сили, слабкість у тілі. Куля про себе дала знати.
А діти, як ляжу, хто ж буде з дітьми? Від мами не чекати підмоги, відтоді, як вийшов з лікарні, лише раз була, коли хоронили бабусю.
Треба терміново шукати дружину, все валиться з рук, досить ледь осилював бідність, ще діти один за другим хворіли і сам неначе став напівживий. Із сільських жінок, на троє дітей ніхто не наважився піти. Раніше, часто в клубі бачив газету Сільські вісті, якось навіть сміялися з хлопцями про рубрику»Вербиченька», в якій подавалися об’яви для знайомства. Що було чекати? Наважився відразу декільком жінкам написав про своє життя та проблеми.
Довго чекати не довелося. Влітку, з Хмельницької області приїхала русява жінка. Галя струнка, симпатична, зі смарагдовими очима. Красиву косу закладала віночком. Вона не була заміжня, хоча такого віку, як і він. Жінка найняла вантажний бортовий автомобіль, привезла придане; корову, кілька овець, шафу з дзеркалом та дві валізи з речами.
Діти її добре прийняли, адже вона вміла приготувати, щось смачненьке, до того ж ввечері розповідала цікаві казки. В хаті стало веселіше, встигала і прибрати, і попрати, і догледіти дітей.
Минув місяць… Анатолій залишився незадоволений нею, помітив, що занадто багато готує їсти страв, які залишалися псові та котові. Йому не сподобалося, що вона зовсім не вміла економити гроші. Тож не склалося в них сімейне життя.
Але ж молодий, гаряча кров у жилах грає, як без жінки? Знову писав у «Вербиченьку». Далеко не прийшлося їхати, йому із сусіднього села відповіла Раїса. Вона розійшлася з чоловіком, мала сина. Ось так, у хаті було четверо дітей, яким треба було дати раду, за щось жити.
Анатолій задумався, за ті копійки, що отримує в колгоспі за роботу в клубі, таку сім’ю не прогодуєш. Вирішив ризикнути, зайнятися фермерством, у колгоспі орендував землю. Сам не міг сідати за трактор, то ж працювати взяв кілька чоловіків. Заощаджень майже не було, мусив брати позику в банку. Придбав трактор, комбайн і вантажну машину.
Справи йшли непогано, перші два роки мали прибутки, в банк справно сплачував проценти. Діти підросли, були в якійсь мірі помічниками, на обійсті повеселішало, крім курей розвели качок та гусей. В полі вирощував зернові, ріпак. І недалеко від себе капусту та помідори, цим в основному займалися старші діти.
Тим часом і в сім`ї знову поповнення, народився син, а через рік і другий.
Здавалося життя налагодилося та фермерство стало занепадати, трактор часто виходить з ладу, потребує нових запчастин, а згодом зламався і комбайн. Заощаджень немає, ще й з банком не розрахувався. Єдиний вихід продати автомобіль, щоб хоч трохи зменшити борг. Так все і відбулося, його фермерство розвалилося. Ще два роки вирощував капусту, а згодом це теж не стало вигідно. Щоб десь зліва когось наймати, щоб зорати поля, теж треба гроші.
Почалися проблеми із здоров’ям, куля наче ворушилася, мусив часто їздити в лікарню на консультації. Відчай в душі, знову розчарування, а в недобудованій хаті шестеро дітей, яких треба ставити на ноги. Старших потрібно відправити вчитися в училище, а молодших вкотре готувати до школи.
Він весь час з баяном, коли все гаразд, то звучать веселі мелодії. Коли ж у душі відчай, награє сумні мелодії, які линули на все село. Люди відчували його життя, часто говорили, - О! Толя в музиці журбу виливає.
Коли більше приділяв уваги фермерству, не помітив, що Рая була занадто повільною жінкою. Як старші діти вдома, в хаті, хоч і сірого кольору стіни та завжди підметено, більш-менш прибрано й завчасно приготовлений сніданок чи обід. Коли ж старші поїхали навчатися в районне містечко, помітив, що дружина не може справитися навіть по господарству.
Про неї в селі говорили, » Якщо Рая зранку варить суп, то до обіду встигне зварити, якщо ж борщ, то це тільки на вечерю буде готовий.»
Та, що вдієш, втішав себе чоловік, добре хоч так, то ж сам не залишиться з дітьми, в хаті треба жінки. Коли часом до неї бурчав , вона замовчувала, розуміла, що суперечки ні до чого доброго не доведуть. Він частіше руку прикладає до грудей, ледь-ледь блід, вона бачила, що йому болить, співчувала, жаліла його, тому й намагалася все згладити.
В хаті, одинарні вікна, взимку холодно, щоб зігрітися треба багато дров. Дружина ніде не працювала, де там, хіба можна все встигати робити, коли занадто повільна. А ще й цілу араву бажаючих нагодувати, не встигне варити одне, вже з’їли, треба щось інше. Діти підростали, мали хороший апетит.
Пройшли роки… старша донька вже заміжня, має троє дітей, мешкала недалеко від нього. Не було такого дня, щоб не навідалася, а старша онука, то біля дідуся майже весь час.
Його старші сини далеко від дому знайшли свою долю. Менші ж діти, після закінчення школи були біля нього. Куди йти вчитися, коли майже скрізь навчання платне, то ж на сімейній нараді вирішили взяти землю в аренду, зайнятися вирощуванням малини. Останнім часом похитнулося здоров’я, тепер надія тільки на синів.
Три роки поспіль літо посушливе, то ж хлопці змушені зі ставу возити воду, наймати автомобіль, щоб не пропала малина. Майже всі дні в малиннику, важка праця та, що поробиш. Хлопці здавали малину в Жмеринці на вокзалі перекупщикам, які везли в Одесу. Шанували кожну копійчину. Батько тішився ними, добре що є в мене, щоб я без них робив. Хоча не такий старий та здоров`я не мав, тепер хіба що, навчився добре керувати.
На сиву голову й на шию впало декілька крапель дощу…
Анатолій здригнувся, немов проснувся, раптовий, сильний вітер вдарив у обличчя, спогади десь полетіли. Він зазирнув на чорно–синю хмару, яка ніби нависла над головою.
- Тату! Тату! Гайда, швидше в хату! А то змокнеш, знову захворієш, - гукнув один з синів.
Два сина поспішили в хату, в руках тримали по дві лубянки з малиною. От і добре, подумав він, буде що здати, в хаті потрібна свіжа копійка.
Вставав із стільчика, той полин, що тримав в руці, він вже ледь-ледь прив`яв, підніс до носа, примруживши очі, відчув запах і в голос,
- Ой, який же ти пахучий! Та чому ж такий гіркий, як моє життя?!
Заходив в хату, усмішка на обличчі, тішився, що пішов дощ, адже він так потрібен для малини.
Квітень 2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2018
Ти наважся, послухай своє серце,
В цей чудовий, весняний, теплий вечір,
Глянь у небо, знайди власне озерце,
Десь там щастя, ти обійми за плечі.
І насмілься, сказати тепле слово,
Хай ніч чує, у коханні зізнання,
Ми зустрілись, зовсім не випадково,
То все зорі, поєднали бажання.
Ще зберися, заглянь у світлі очі,
В них знайди, те, що бачити бажаєш,
Будь сміливим. Хотів цього щоночі,
Це кохання, його врешті пізнаєш.
Край чудовий, разом на святій землі,
Відсахнися, від всіх поганих думок,
Не вагайся, любий, зізнайся мені,
Прошу серце, не закривай на замок.
О5.04.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018
З роботи, прийшла жінка на підпитку,
Із ванни, щось горлає чоловіку,
А він, за комп`ютером сидить весь час,
Кричить, піниться – Я вже виключив газ!
Тож чайник, не журися, вже закипів!
Він грає в «Танки», вдоволений, тремтів.
Вмить чує з ванни, на двері, щось впало,
- Ну все, терпіння моє вже пропало,
Продув, ото біда, як далі бути!? -
Аж впрів, не міг зрозуміти, збагнути.
Пече у грудях, стрес,це ж треба, програв,
Вона кричить, - Йди швидше, не лови гав!
-Помий же спинку! Давно хтів, цього ти,
Нарешті, допоможи зняти колготи. -
-Та біс з тобою! Постійно невчасно,
Та так, не біг, якби це було часто.
Завжди відмови, сексу не діждатись.
Зайшов до ванни, не знав за що взятись,
Дрімала, вже напівгола у воді,
Проґавив! – злющий, бурмотів сам собі.
10.04.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018
Его хотела, наверное приручить,
К своим желаниям, навсегда приучить,
Чтоб не хандрил и исполнял любой каприз,
За это ночью, получал меня как приз.
А что нельзя, ведь это же так заводит,
Любить за зря, конечно в планы не входит,
За наслаждения, знаю надо платить,
И каждый день, я пытаюсь, его взбодрить.
Прозрачна кофточка, нежный запах и грудь,
Твой голос смирный вдруг, - Прошу моею будь,
Вот так решилось, ведь смогла цели достичь,
Я это сделала - сумела приручить
06.11.2013р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786851
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.04.2018
Вітрець гуляє, ген- ген, по долині,
Гойдавсь мінливий,жваво на горбочку,
Ранкові роси, ледь струсив калині,
У молодому загубивсь струмочку.
А мати – й- мачуха, сонячна квітка,
Проснулась перша, зустрічає ранок,
Пелюстка ясна, як у небі зірка,
Так стрімко тягнеться, в ніжний світанок.
Бруньки калини вже давно набухли
Листочків носики скрізь виглядають,
Грона старі, здалось, зовсім розкисли,
По них горобчики, швидко скакають.
Не снить берізка. Вже сонливе сонце,
Дарує промені і в жилах соки,
Може скуштуєш, то підстав долонці,
Смак незабутній і на душі спокій.
Світанок сяяв, так тепло на серці,
Це чародійство, тут краса довкола,
Бажаю жити, у цьому озерці,
Де ранок й сонце та пташине соло.
О2.04 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2018
Ліжко білосніжне, все чомусь холодне,
Я мов, те дитятко, здається голодне,
Ніч чаклунка, сумно. Тебе виглядаю,
Місяць шле цілунок, а я почекаю.
Вітер листя куйовдить, я теж так хочу,
Тіло відчуває, знову порожнечу,
Милий, бажаю, вмить сховатися в тобі,
Ніжно глянути в очі ясно – голубі.
А уста - солод, ласкавий, теплий дотик,
Ледь тремтіти і назвати » Рідний котик»,
Щоб муркотав у моїх, міцних обіймах,
І, я би пташкою злітала на крилах.
Вже, заколисує, це годинник - » тік - так»,
Я, не можу, чомусь зігрітися ніяк,
Дзвоник, ключів брязкіт. Засяяли очі,
Щастя моє прийшло, подарунок ночі.
Вірш зі скрині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2018
Просыпайся вишенка, в небо погляди,
Уж морозы отошли, весна впереди,
Ветви к солнцу протяни, чувствуешь тепло,
Засияло в окошке, и мне так светло.
Зазвенел, где - то ручей, словно соловей,
Во всех радость на душе, стало веселей,
Уж весенние облака льют дождями
Все печали, нам смоют этими днями.
На вервях, твоих давно, набухли почки,
Распускаются, дивно- белы цветочки,
Под тобою, красавцы крокусы цветут,
Ты тюльпанам, нравишься, держат к солнцу путь.
Просыпайся, милая, к нам пришла весна,
Моя вишня, вишенка - девица красна.
О5.04. 2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786711
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.04.2018
Яскраве сонце, освітило небеса,
Повсюди з храмів, линуть голосні дзвони,
Свято - Великдень, прийшло у наше життя,
Запалим свічку, вклонімось до ікони.
Луна далеко, в небо синь, цей гучний сплеск,
Це після тиші,пройшло сім днів мовчання.
Славімо Бога! Словами»Христос Воскрес!
В цей день, сьогоднішній, приймайте вітання!
Вогонь, цей божий, несемо додому,
Поставим свічку, ми на святковім столі,
Кожен читає, щиро, молитву Богу,
За всі страждання та за нестерпні болі,
Що за нас виніс, на нашій святій землі,
У день весняний - Божого Воскресіння.
У нього просимо прощення і миру!
За любов дякуємо й за все творіння!
Хай щастя, радість прийде в кожну родину!
Христос Воскрес!
Воістину Воскрес!
***
З Святом Вас шановні друзі і читачі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2018
Море штормить і погляд десь, у воді,
Сховати хтіла, ті солоні сльози,
Щеміло серце, де ж роки молоді?
Чом промайнули, швидко, наче грози?
Один причал, знав скільки раз стрічала,
І проводжала в незнану дорогу,
І, як та чайка, щосили кричала,
Де ж ти Всевишній? Звала на підмогу.
Як ясне сонце, блисне між чорних хмар,
Так твою постать, видно на кораблі,
Не відведу, я очі від морських чар,
І вже побачу, хоч ти в сірій імлі.
То було так, але море забрало,
Всі наші зустрічі. Не приїхав ти,
Нема надії. На днищі сховало,
Наше кохання, не змогло, зберегти.
08.02.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018
Віршована розповідь
Рахувала Таня, ложки,
Смакота, ну іще трошки,
Три спочатку, чотири, п`ять,
Та не стала більш рахувать.
Де ж варення? З банки зникло!
Ой, подумала, як прикро!
Лише ложку облизала,
І до мами,все ж сказала,
- Така банка, щось маленька,
Мама доні, - Ой хитренька,
Ти ж у мене, та й занадто!
Сіла Таня важкувато.
Як мішок, різко на стілець,
- Я не думала, що кінець,
Я чомусь, з рахунку збилась,
Ой, мабуть, точно об`їлась.
20.03.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018
Коли формується сім`я, здаються всі щасливі. Кохання… надії… погляд в майбуття, чекають світлого й безтурботного життя. Та перепонів ціла купа.
Будинок, чи квартиру мати споконвіку було важко. Тому й жили в основному з свекрухами, наприклад, як Кайдашева сям`я. А чи було легко двом жінкам на одній кухні? Та мабуть ні, часті сварки, звичайно треба було молодшій приклонитись, адже не вона господиня дому. Пригадала слова з пісні -
«Чужа хата такая
Як свекруха лихая,
Постав хату з лободи,
А в чужую, не веди»
Та час летів, немов той птах на крилах. Життя змінилося… І кожна родина намагалася дітям допомогти придбати житло. Та в кого не було повноцінної сім`ї, чи родина бідна, молоді самотужки будували будинки. Рідко хто отримував квартири особливо в маленьких містечках, вже не кажучи про село.
Звичайно, коли в сім`ї троє, чи більше дітей, то завжди важко жити, особливо матеріально, бо ж й будувати самотужки будинок й виховувати одночасно дітей, треба мати велику силу волі й сильний дух. Хтось народжував, боявся гріха, щоб вбити зачату дитину, а хтось, не наважився це зробити, бо лікарі заборонили, передбачаючи погані наслідки. А можливо, то доля, мати скільки дітей. Раніше все говорили, скільки Бог дає, скільки треба й мати.
Та навряд, зараз хтось так думає. Життя з кожним роком важче, в повному розумінні й в усіх напрямках.
Маючи діти, плекаєш, молишся, щоб все склалося на краще. Вкладаєш в дитя душу, пестиш, охороняєш від всякої біди. Часом хочеш їх проблеми й хвороби забрати собі. Кожна мати відчуває серцем своє дитя, хоче захистити від всякої загрози. Ще, як маленькі, довірливі погляди до матусі, вона ж оберіг маленького дива, що народилося на світ. І котресь у садочку пізнає життя, а бува й таке, що все біля мами з татом, чи, ще й бабуся з дідусем -свою ласку дарують. Здається це життя - то насолода, ковток чистої води. І проблем менше, коли меншим підростає. Та сонце сходить й заходить, буває небо чисте, чи - то хмарне, життя триває. Матуся все зробить для дитини, щоб життя було світлим, яскравішим, прекрасним, веселим і бажаним. Вкласти таке почуття в дитину, щоб в захваті жилося, щоб хотілося їй жити, пізнавати все, творити, досягати вершин, мати мрії, сподівання…
А коли дитина йде до школи, то стрес для мами й для тата, а хіба ні? Напевно тільки той цього не знає, хто не має дітей. В сім`ї побільшає клопотів, більше розмови про майбутнє. І кожен будує свої плани для майбутнього життя дитини. «Навчатись треба краще» - товчуть і у школі, і вдома. Добре, коли дитина ладна гори перевернути, їй все вдається легко. А бувають і сльоз - як весняні грози. Бурчання батьків, чому невчасно виконав завдання? Життя складне й стосунки міє дітьми у школі теж складні. І часом їх ускладнюють самі вчителі. На жаль це так, що вже говорити за директорів, які погоріли на розкраданні державних коштів на ремонти шкіл. А потім тягнуть копійки з сім`ї. То коли сім`я заможна, ще нічого. А от коли, як кажуть, -» (У меня их пять,
все по полочкам сидят, голодные глазки, с болью на меня глядят)».
Та на жаль часом не можеш захистити дитину від брутальної поведінки вчительки. Гадалося, вона має бути взірцем для учнів, кращим прикладом в повному розумінні слова.
Мої діти навчалися в першій школі, школа стара, колись вона була гімназією. На території дві споруди. Класи з першого по третій навчалися в малому двоповерховому приміщенні, а старші в великому приміщенні, теж двоповерховому, з широкими коридорами, великими вікнами.
Одного разу я йшла з нічної зміни, зайшла в школу, мала здати гроші для доньки, на обіди. Це було, саме сьомого березня, пригадую зарплату ми отримали п`ятого, чи шостого числа. Тоді, на початку дев`яностих, була більш-менш стабільність.
Напередодні продзвонив дзвоник, останні діти в класи зачиняли двері. З деяких класів хтось виглядав із- за дверей, а в деяких класах було вже тихо, напевно прийшли вчителі. Я встигла віддати дочці гроші, не поспішаючи, поверталася додому. Біля одного класу, на дверях мідна позначка « 7-Б», колом стояло восьмеро дівчаток. Вони, як і всі в цей день, були святково одягнені, в білі фартушки й коси зібрані в хвостики з білими капроновими бантиками. Та видно було по дівчатах, що настрій в них не найкращий, не святковий. Пригнічені, опустивши голови, вони про щось шепотіли, озирались навкруги. Я помітила сусідську дівчинку Наталку. Цікавість, це таке відчуття, що часом перемагає людину так і мене, взяла в свій полон. Наважилася підійти, поцікавитися, чому не заходять? Адже здавалося, що в класі вже був вчитель. Наталка, звичайно всміхнулася до мене, а потім ледь зблідла й хвилюючись, сказала,
- Та нас хлопці й дівчата не пустили в клас..
Я звичайно здивувалася,
- Чому, щось сталося? А вчителька там?
- Так! Так! Там наша класний керівник, - гомоніли всі разом.
Наталка, взяла мене під руку, трохи відвела в сторону й тихо повідала в чому ж провина, що не впустили в клас. Тим часом, ще підійшло два хлопчики, стали осторонь, позирали на двері класу. Я зрозуміла, що це теж учні цього класу. Тож це третина класу, мені не вкладалося в голові, була шокована побаченим й почутим. Ці діти здали лише по два карбованці на квіти вчительці ( в той час ходили радянські гроші). А на подарунок треба було здати, ще по десять карбованців. Батьки цих дітей, не мають такої можливості відірвати від сім`ї такі, для того часу, не малі гроші. Адже зарплата на підприємствах була невелика. Постоявши пару хвилин з дівчатками, вирішила дочекатися, подивитися, що ж буде далі, хто їх запросить в клас? Хтось з дітей чи сама вчителька?
Пройшло, ще хвилин п`ять, можливо й більше. З класу виглянула вчитель, привітно привіталася, а потім до дітей,
-Ну заходьте, досить вже тут стовбичити, гомоніти.
Учні, опустивши голови, як гусенята, один за одним поспішили в клас. Я відповіла на привітання й дивилася на неї прямим поглядом, не втримавшись запитала,
- Вас привітали з наступаючим святом?
-Так, так ! - відповіла вона, наче трохи розгублено.
-То я вас теж вітаю! Вибачте, мене будь ласка та я вважаю, не варто було дітей тримати в коридорі, поки вас привітають, - не поспішаючи сказала я. Намагалася дивитися їй прямо в очі, щоб пізнати її настрій, адже по очах людини можна дізнатися, що в неї на душі, чи злість й зневага, чи тепло й щирість….
Вона в клас відчинила двері,, - Та це ж не я, це ж діти так вирішили…
Лукава усмішка - лежала на її обличчі, вона повернулася до дверей класу. Я відчула, як прилинула гаряча кров до обличчя. Напевно очі округлилися від здивування, від тих почутих слів. Наважилася зупинити її на якусь хвилину,
- Адже клас – це сім`я, ви вважаєте можна ділити дітей? Ви ж, як мама, для вас всі діти мають бути однакові. Вибачте, ви ж знаєте сім`ї цих дітей, незаможні і напівсироти є.
Вона усміхнено на мить застигла на місті. Я продовжила,
- Бажаю вам гарного святкового дня, але подумайте про те, що я сказала.
Вона ледь перекосившись на обличчі теж побажала мені гарного дня й зайшла в клас.
Неначе камінь поклали мені на плечі, не помічаючи більше нікого, вийшла зі школи. Гострі думки, немов ширяли спицями під серце й гул в голові. Та, як це можна? Який приклад вчителька подала дітям?! Чого може навчити така вчителька? Що на душі в тих дітей, вони й так ображені на злидне життя, тепер, ще це приниження. Навряд забудуть діти цей випадок. Маючи в своїй сім`ї троє дітей, я добре розуміла тих батьків, що не були спроможні - на подарунки здати гроші.. В той час, я будучи депутатом міської ради, мала відчуття відповідальності за те, як і чим живе містечко? Що буде далі з країною? Яке життя буде в дітей, що на них чекає?Я, як мама, знала - бути класним керівником й так себе поводити по відношенню до дітей, це неприпустимо. Це ж професія вчитель ! Це має бути гордість Держави. Бо вона ж друга після сім`ї, яка виховує молодь. Колись ця молодь має стати їй на заміну, врешті згодом ці діти будуть будувати майбутнє України.
2
Пройшло багато років… Всього за цей час сталося….
Розпад Союзу.Ми отримали Незалежність. В очах людей світлини надії на краще життя. Згодом пережили Помаранчеву революцію, після якої, ще більші розчарування огортали кожного з нас.
По країні модним стало слово – «Дістало». Багато людей вийшло на протести від зубожіння, від несправедливості, життя ставало з кожним днем гірше. Знову революція… Революція Гідності, принесла нові розчарування. Так званий брат забрав Крим, війна на сході країни. Немов провалля чекає на нас, хто в цьому винен, напевно трохи кожен з нас, але ж риба гниє з голови…
Надворі весна… Напередодні Міжнародний жіночий день 8 березня. На зупинці людно… Я, як пенсіонерка, чекала пільгового автобуса. Хоча сама категорично проти пільг, краще б зробили нормальні пенсії. Віддали те, на що кожен з нас заслуговує, відпрацювавши майже по сорок років, а хто й більше, щоб не відчувати себе приниженим.
Три дівчини підходили до зупинки, про щось весело гомоніли. Я стояла неподалік, звичайно звернула увагу, в мене ж онуки є, такого ж віку. Дівчата мабуть по років п`ятнадцять – шістнадцять, всміхалися, одна до одної. Одягнені доволі гарно, яскраві коротенькі куртки, без головних уборів. Ох, ця молодість, всміхнувшись - подумала я - які чудові роки!
Раптом одна з них голосно запитала,
-Ну, що всі здали бабло? Залишилось два дні, фактично один, коли підемо по подарунок?
Одна з них озираючись відповіла,
- Та блін, хіба з них усіх здереш, я вже й з батьківським комітетом говорила, щоб посприяли по своїх каналах. Вони нам добавлять. В них майже штука лишилася з тих, що на ремонт класу здавали.
До розмови втрутилася третя дівчина,
-Ні! Ну не фіга, (оборзели), замовляють подарунки, попробуй догоди! Мій дід, аж за голову схопився, коли дізнався, що такі гроші здаємо.
-Ша - ша, тихіше, це ж своїй класній, а іншим вчителям по квіточці, хай вибачають, в них є свої учні,- пригнувши голову донизу сказала перша дівчина.
У грудях, аж здавило від почутого. Замовляють подарунки!
Ось і пригадала я той випадок, коли мої діти ходили до школи.
Дожилися, можна сказати… Сумно, що таким стало життя. І знову я повернуся до думки, що риба, таки, гниє з голови. Чого навчили цих дітей?! Тоді, ще були квіточки! До чого ж ми дійшли тепер?! До того ж всього, ще й на жаль, ремонти в класах за батьківські кошти роблять. А де ж Держава? Чого чекати далі? Та все ж душу зігрів спогад за онучок, що ходять до школи, на стільки правду говорили доньки, що вчителі попередили, щоб ніяких подарунків. Значить, ще не все так погано, не всі однакові. Хоча, хочу сказати, букет квітів на свято варто подарувати, як другій мамі, яка навчає, вкладає сили в виховання кожної дитини.
. Березень 2018 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018
Ой, дзвени вЕснонько, дзвени співай,
Та й мою душеньку ти зігрівай,
Я тішусь сонечку та й усміхнусь,
Воно ж яснесеньке, мов пригорнусь.
Ой, весно - вЕснонько, іскрить роса,
Долина в зелені, яка краса,
У гнізді пташка скрізь лунає дзвін,
Знов чути щебет і веселий спів.
А поле хлібне, аж там, вдалині,
Міцніють паростки, втіха мені,
Радіє ве́снонці,мій рідний край,
Та й веселить фарбами небокрай.
Літають пахощі, квітне земля,
А ще й вербиченька й доля моя,
Відчую вЕсноньку в своїй душі
Напишу, напевно, я їй вірші.
18.02.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2018
Схилилась, черешня, геть посіріла,
Весноньку зустріла, дуже раділа,
Чому мороз підкравсь, зовсім не знати,
Принишкли горобці, поблизу хати.
Були хмари в сльозах, не плачуть нині,
Мов вбрались, у кожухи темно сині
Напевно, посіють, крупою, снігом,
Черешні холодно. Зігрітись бігом.
Їй дуже хочеться. Набухли бруньки,,
Де ж сонце поділось, промені б спасли,
Ой, вЕсна – веснонька, чом посварилась?
Та й з ясним сонечком, де забарилась?
«Прийди!» - тихий шепіт, черешня скрипить,
Коли, злі морози, не зможу вродить,
Тріск - скрип, знову чути, в поклоні гілки,
Мороз розлютився, запхав їй голки,
Вона ж все в надії, дітей зберегти,
До сонця всміхнутись, хтіла залюбки.
19.03.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2018
Ой, людоньки, всі люди,
Що далі воно буде,
Це наша Україна,
І мова солов`їна.
Гноблять, та й за що неньку?
Мою рідну земельку?
Не хочемо покори?
За волю і простори.
Й лани в цвіту пахучі,
За гай, ліси дрімучі,
За величні Карпати,
Й красуні, білі хАтки,
У вишивках чудових,
Та й різнокольорових.
Біда, повсюди люди,
Як збутися Іуди?
Війна, знов на сході,
Москаль, йде по городі,
Й повзуть, то ж, як спинити,
Усіх, їх розгромити?
Навіщо, війна клята,
Від злющого, як(брата)?
Не скоримося люди!
Воно, так ні, не буде!
Всі воїни – герої,
Завжди стоять, по полі,
І ладні захистити,
Вщент ворога розбити.
Сини й доньки нині,
Не зрадять Україні
Наш гімн, радо співають,
І неньку прославляють.
Хай краща уже доля!
І буде свято, воля!
Нехай, же мир і щастя!
Здобути, людям вдасться!
Щоб рідна вся країна,
Прекрасна Україна,
Раділа, знову ранку,
Вдягнула вишиванку,
Врожай щедрий вітала!
Й родину поєднала!
Дитя, щоб народилось,
Й росою гарно вмилось,
Роса, щоб, аж сріблилась,
І ненька веселилась!
Хліб – сіль, щоби на столі,
І добре жилось усім!
19.03.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018
Вірш написаний до картини
Спокуси яблуко - яблуко любові,
А може любий, усе було у слові,
У слові теплому, чи в погляді ніжнім,
В саду квітучому, в цвіті білосніжнім.
І нічка зоряна й пісня солов`їна,
У серці схована, жадана таїна,
Не несли довго, як яблука доспіли,
Почуття глибокі, неначе сп`яніли.
Не стерпить потяг, з`єднались у гріхові,
Ні та спокуса, нам не була у слові,
Й відчуть бажання, двох сердець, гучні звуки,
Дотики вуст, не в змозі уйняти муки.
Який медовий, цей перший поцілунок,
Блаженство зваби та то ж кохання трунок,
Це ж зорі в небі, ці душі поєднали,
Не відчували, ні, провини не знали.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018
Бабця вуха затикає,
Хоч старенька та слух має,
На всю хату, мов ревіло,
Онуча в руках вертіло,
Чи планшет, чи що, не знать
І ось так, годин, аж п`ять.
До онука, що за штука?
Він поглянув.. Це ж наука,
Бабцю, що? Не доганяєш?
А на мене нарікаєш.
Може досить, вже сваритись
Прийшов час! Будеш ти вчитись!
Тільки люба, по порядку,
Мені дай, на шоколадку,
Дарма сир у мишоловці,
Так навчають всі торговці,
Життя краще, нині інше!
Нема дурнів, як раніше!
28.03.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018
Я утону… в нашем озере любви,
Глаза в глаза, по телу словно озноб,
Постель, тепло. Нежно пахнут лепестки,
Уж восхищаюсь, сладок словно сироп.
Как чуден взгляд, ты аленький цветочек,
Знаю моя, загляну в твою душу,
Нежно к ногам, как трепетный листочок,
Я упаду. Знаешь, не равнодушен.
Ты обними, во мне костёр пылает,
Едва коснусь, к тем местам, сокровенным,
Будет крепка, наша любовь земная
Тебе клянусь, супругом, буду верным.
2014г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785465
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.04.2018
Люлі, люлі, спи донечко,
Моє сонечко маленьке,
Подивись у віконечко,
Вже заглянув місяченько.
Зірочки сяють яскраво,
Дружно ніченьку вітають,
До усіх діток ласкаво,
Поцілунки посилають.
Казки теж, з ними літають,
Про ведмедика, лисичку,
Все на світі вони знають,
І про півня й рукавичку.
Та й про мишку, у нірочці,
Ту, сіреньку і хитреньку,
Вже й про білку на гілочці,
Гарну, спритну, ледь руденьку.
Ще про курочку й яєчко,
Старі раді, золотеньке,
Доню спи - моє сонечко,
Миле й ніжне, малесеньке.
Тож гарненько умостися,
Ти послухай, люба мене,
Закрий очі, не барися,
Прийде казочка й до тебе.
Люлі, люлі, спи донечко,
Моє сонечко маленьке,
Подивись у віконечко,
Вже дрімає місяченько.
29.03.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018
Душа холоне, від поглядів твоїх,
Дрижання тіла. Що відчуваєш ти?
Я точно знаю, що це великий гріх
Жага спокуси. Як її зберегти?
Щоб не піддатись, глибоким почуттям,
Не приховати, весну, що проснулась,
В моєму серці. Кохатись до нестям,
Від поцілунків, щоби захлинулась.
В тобі сховатись, хочу ясним сонцем,
Насолодитись, стати теплим ранком,
Квіткою може, щоб був охоронцем,
Разом проснутись, з яскравим світанком.
Росою вмитись, чути пташиний спів,
Тільки удвох, а свідком місяченько,
Пірнути в очі, знаю цього хотів,
Щоби від щастя, тремтіло серденько.
Вірш зі скрині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
Пора позбутися, нам сарани- ненажери,
Уже давно, розгулялася по Україні,
Народу треба, єднатися й зняти кайдани,
І відсіч дати, розірвати зв`язки родинні.
Хіба так ( братики, із сестрами) поступають?
Війну гібридну, розпочали, скажіть для чого?
Справжнє страхіття, коли гаубиці стріляють,
Не залишають, на землі нічого живого.
Зв`язки родинні, такі теплі і ніжні слова,
То все лунали, з екрану, й не знали кордонів,
Чому це сталось? Що заважати стала мова?
Хай буде інша. Та для нас краща – калинова.
В Росію хочеш? Гадаю достатньо вагонів,
Скажу щасливо. Гарної дороги та знайте,
Ніде не люблять, зрадників, що продають неньку,
Тож схаменіться, ви простих людей поважайте,
Уйміть Іуду! Нарешті, дайте нам воленьку.
Біди принЕсли… що вам своєї так замало?
Тоді у Кемерово… зазнали прості люди,
Тож через орків, на жаль, їх там надто багато,
Й у нас при владі, у верхах, достатньо повсюди.
Війна, рік п’ятий… в олігархів зростають статки,
Де ж співчуття? Жаль, діти сироти і матері,
Кінці з кінцями, ледве зводять, а де ж порядки?
Що обіцяли? А на слова, то були щедрі.
А, як до діла.. . на жаль, скрізь сарана, руїни,
Все не нажруться, їм завжди всього мало й мало,
А, що народу… напевно тікати з країни,
Знову, по наймах? А кажуть, життя кращим стало.
20.03.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018
За вікном весняний ранок… біля обрію, на білій хмарі, наче прилягло сонце. Невгамовні горобці весь час, присідають на підвіконня квартири, скакають по ньому, то знову метушливо відлітають.
А майже поряд серцеподібне, видовжене, зелене листя бузку поблискує від останніх променів сонця. Від вітру, суцвіття квітів ледь-ледь гойдаються, їх ніжний аромат проникає через відчинену кватирку, в кімнаті відчувається солодкий запах.
Сергій поглянув у вікно, всміхнувся, чи сам до себе, чи до горобців. Розставивши руки, підносить догори, глибоко вдихає свіже повітря, від задоволення примружує очі. Ох весна, яка ж краса та за роботою, на відпочинок не вистачає часу. Оце б погуляти ввечері, пройтися по тихій вулиці, відчути пахощі весни.
А час летить… вже й минув робочий день… Сергій та бухгалтер, ще возяться з паперами, які на підпис має відвезти в Київ. Зручно всівшись на стілець, зі стаціонарного телефону набрав довідкове бюро поїздів, в черговий раз, почув сигнал зайнято. Махнув рукою, підвівши брови догори сказав,
- Так Ольго Петрівно, ви всі папери підготували? Я буду йти, думаю, сьогодні рух поїздів йде за графіком. Хотів у довідці дізнатися, але там весь час зайнято.
Жінка в роках, всміхнулася, дивиться поверх окулярів,
- Сергійку, а ти зателефонуй в дикторську, там все знають, що запізнюється, що ні. Зараз ремонтують колії, то ж » вікна» майже щодня. Сьогодні середа, теж можуть затримати, не дивлячись, що вже пізня година.
Він полегшено перевів подих, від хвилювання, трохи поправив змоклого чорнявого чуба, набрав номер. Здивувався, коли почув дзвінкий молодий голос,
- Скажіть, будь ласка, швидкісний потяг за номером сорок сім запізнюється?
У слухавці запитали, - Вам до Києва?
- Так, Кишинів - Київ, - голосно підтвердив він.
- За десять хвилин буде на другій платформі, стоянка п'ять хвилин, то ж поспішіть, щоб не запізнитися, - попередила диктор.
- Дякую! Дякую! От голосок, як у пташки!
Швидко, але охайно, склав всі папери в дипломат, зазирнув у дзеркало, в яке більше, як годиться, заглядали жінки. І мов на крилах, летів до виходу, на ходу попрощався.
Минуло два роки, як Сергій закінчив Український державний університет залізничного транспорту в Харкові. Працює у відділку по вантажній роботі при Відділенні Західної залізничної Дороги.
У відрядження, доводиться часто їздити. В Управлінні дороги проводить звірку документів та за деякими підписами керівників відділку. В Києві мешкає його рідна тітка, то ж було де зупинитися, щоб вже зранку бути на місці призначення.
За кілька хвилин він вже на вокзалі. Знову почув голос диктора, на якусь мить прислухався, посміхнувшись, поспішив до вагону.
Поїзд набирає швидкість, а все думками, про той голос у слухавці й ті слова, » Поспішіть, щоб не запізнитися». Напевно добра душа, хто вона, скільки років, чи заміжня, чи в неї хтось є?
За вікном миготять дерева, вже помітно вбираються в листя. Та він їх не помічає, рахує дні, коли вона знову буде працювати, щоб хоч одним оком побачити її, ще раз почути приємний голос.
За справами, день швидко промайнув. Іще один день гостював у тітки й вже повертався додому. Поїзд з Києва прибув близько двадцятої години вечора. На платформі, що навпроти, люди поспішають на електричку. Він раптом почув її голос, вже стояв, як у землю вкопаний, чекай, я не помилився, сьогодні неділя, її зміна.
Хоча й дорога недалека та все ж трохи притомився, але коли почув її голос, немов набрався сили, де й взявся настрій. Той голос йому здався мелодійним. Від думок пашіло обличчя, ой піду, хоч зі сторони погляну, що ж то за пташка, яка вона?
У вікні вокзалу побачив своє відображення, поправляє краватку. В думках заспокоював - все буде добре. Зараз вона здасть зміну, я побачу її, прослідкую. Він дуже хвилюється, ще раз поправив краватку, тихо,
- Так, тепер вперед.
Двері кімнати диктора не були щільно зачинені. Одразу пізнав її голос. Ох, яка ж дзвінкоголоса!
В одній руці тримає дипломат, пальці ж другої руки раз-по-раз перерахував, не знати для чого. О, це якийсь страх , в голові копошаться думки. Так, треба зосередитися, зробити байдужий вигляд, щоб не помітила. Та мало хто може стояти біля стінки.
Нарешті двері відчинилися. Струнка як берізка, помітив відразу, побачивши її ззаду. Русяве, пряме волосся, ледь прикриває плечі. Вона, схиливши в бік голову, махнула рукою, за собою зачинила двері. Сергій пильно подивився на неї, легкий рум`янець лежав на світлому, усміхненому обличчі, помітив, о, косметики немає.
Дівчина поправила полу плаща, волосся, яке ледь потрапило на чоло. Зазирнула навкруги, він спіймав її теплий, ніжний погляд, очі смарагдові. О! Невже така добра й чуйна, дивувався, оце відбарабанила дванадцять годин й не видно, щоби втомилася. На зріст височенька, та ні, не вища за мене, хоча на високих підборах.
Роздивлявся її знову, сам не помічаючи того, йшов позаду, ніби переслідував її. Хтось його зачепив рукою, здригнувся, помітив, що вони дійшли до площі. Ото не фіга собі, ні, здається не помітила.
Раптом жіночий голос,
- Синку, візьми для дівчини тюльпани, подивися, які гарні, щойно розквітли.
У відповідь, наче запрограмований, витягнув з кишені куртки двадцять гривень,
- Досить, ні?
Вона з вокзалу йшла в напрямку центру. Він вже догнав, йшов за нею, як раптово вона повернула в « Маркет ». Полегшено зітхнув, ну, як вітер, ледь догнав її, що далі? Зазирнув на тюльпани, ага, це ж здається для неї взяв. Ні, вже назад не відступлю. Що буде, так і буде.
У вітрині магазина, від яскравого світла, коробки з цукерками й шоколадки, аж виблискували. Сергій переминається з ноги на ногу, лише тепер помітив, що стало майже темно. Цікаво. куди піде далі? Невже з однієї вулиці? Чому раніше не бачив?
Нарешті, вона з’явилася з пакетом у руці. На ходу заглядає в сумочку й водночас роздивляється донизу, навкруги себе, немов, щось шукає. Він наче прокинувся від думок, випалив,
- Сонечко, ти щось загубила?
- Ой, такий наплив людей, з усіх сторін штовханина, думала хтось гаманець поцупив, - сказавши, раптово почервоніла, озирнулася.
- А ви, що мене знаєте? І чому раптом сонечко?
- А хіба така чарівна дівчина, від якої віє теплом, ніжністю не схожа на сонечко. Нам бачу по дорозі, давайте допоможу, а це вам, - миттєво взяв пакет, подав тюльпани. В її очах іскринки, посміхнулася. Вона була приємно вражена,
- Дякую! Але тепер скажіть хто ви, принце?
- Я Сергій. Ви не помилилися, не одружений. Гадаю ця прекрасна леді скаже своє ім’я.
На мить зупинилася, зміряла його з ніг до голови,
- Гаразд, якщо по дорозі. Здається на нашій вулиці бандити не водяться, то пішли, так і буде. А я Світлана.
- О, не дарма таке ім’я! Хоч відпрацювала дванадцять годин та вся світишся. Слухай, якщо з однієї вулиці, правда давай на ти, так простіше, - запропонував їй, взяв під руку. Вона не заперечила, не соромлячись, заглянула в його карі очі, злегка почервоніла,
- Гаразд. Може ти знаєш звідки я йду?
- А чому ж не знаю. Твій голос чув на вокзалі, по телефону. Тебе дзвінкоголосу, від всіх можна відрізнити, - говорив не поспішаючи.
Вона зупинилася неподалік від багатоповерхівки,
- Ну все ! Дякую! Я вже прийшла.
Він відразу змінився на обличчі, від розчарування, червонів,
- Що так швидко? Стоп-стоп! Перепрошую! Перша зустріч так швидко не має закінчитися. Час кудись вічно летить, то ж не втрачаймо нагоди провести його краще. Тут за цим будинком є кафе, зайдемо, посидимо. Я щойно з поїзда, був у відрядженні, голодний, як пес, будь ласка не відмовляй. Чи я такий поганий, що соромишся зі мною повечеряти? Чи може діти плачуть?
Він все ще тримав пакет, вона протягнула руку взяти його та не наважилась, його погляд зупинив її. На якусь мить підстерігає думка, як відмовити? Погляд теплий, ніжний, з надією, а в очах блискавки. Ой, то він напевно в мене закохався, зробила висновки й раптово наче замислилася. Кілька секунд тиші. Вони нічого не чули, нічого не помічали, хоча по дорозі не зупинявся рух машин. Зненацька, прямо біля них хтось просигналив, червона машина освітила обличчя. Сергій заступив собою,
- Ну йдемо, будь ласка, прошу!
На згоду кивнула головою, з-під тишка дивиться на нього. Гарний трясця, як відказати, оце так зустріч й не снилося. Та чомусь шалено б`ється серце? Хіба так буває з першої зустрічі… закохатися? Сама собі задала запитання, а він ніжно тримав за руку.
В кафе звучала спокійна музика, із записом голосів птахів. В серця неначе увірвалась любов, за столом він взяв її руки в свої.
Світлана зачаровано дивилася на нього. Відчула тепло, неначе торкнулася полум'я свічки, серце гупало, здавалося вискочить з грудей. Душа наповнилася радістю, з трепетом подумала, невже й мене торкнулося сузір`я любові? Ось так відразу, ніби весна завітала в душу. Здалося по всьому тіло відчула струмок теплої води, від задоволення на якусь мить закрила очі.
Вони довго вечеряли, їли пельмені, салат, пили пахучу каву, яка здавалося злегка п`янила. Сергій розповідав про себе і все дивився в її смарагдові очі, вона червоніла вкотре, від задоволення іскрилися очі. Коли розповіла про себе, він дивувався, як можна жити на одній вулиці й ніколи не зустрітися? Різниця в чотири роки, це ж не завада для стосунків, зробив висновки.
Бармен готувався до закриття кафе, а він не хотів її відпускати. Уста малинові, ото би до них доторкнутися, думав й червонів та не тут же, вмовляв себе, зупиняв бажання.
Дівчина нарешті помітила, що в кафе залишилися лише вони,
- О, ти бачиш, ми з тобою….
Зненацька задзвонив телефон. Вона швидко дістала із сумочки,
- Слухаю мамо, скільки? Вибач, я не помітила, що вже така година. Я трохи затрималася на роботі, а зараз зовсім поруч, в кафе п`ю каву. Не хвилюйся, все гаразд, за кілька хвилин буду вдома.
Він поспіхом взяв її телефон,
- Я запишу собі, не заперечуєш?
У відповідь мила посмішка.
За кілька хвилин біля квартири, він віддав їй пакет, аж раптом за дверима гавкіт собаки.
А поцілунок, подумав про себе, от халепа, хоча б один солодкий поцілунок.
В дверях відкривали замок, вона мило всміхнулася,
- Дякую за вечір, бувай!
У відповідь, знову тепло, привітно усміхнувся,
- Я передзвоню.
За мить, як хлопчисько скакав по східцях.
Минуло сім років. На площі біля вокзалу, з букетом червоних тюльпанів, Сергій з дітьми чекає на дружину. Близнюки, Олеся й Дмитрик бігають кругом клумби, про щось сперечаються.
Нині річниця зустрічі, цей день він добре пам’ятає, то ж варто сходити в кафе, відсвяткувати. Можливо пригадати про перші почуття при знайомстві, вечерю, відволіктися від повсякденного життя. З дітьми посмакувати солодощі та випити смачної кави.
2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018
Ставьте ушки на макушки,
Я спою для вас частушки,
Прошу строго не судить,
Меня лучше, уж простить,
***
Соблазняла вчера Ваню,
А он взял да выбрал Таню,
Говорит, я рыжая,
И морда бесстыжая.
***
Хоровод девки водили,
И парней уж пригласили,
Церемониться не надо,
Ведь пристроились, все сзади.
***
С милым мы, на сеновале,
Целу ночку ночевали,
А к утру комарики,
Покусали ( шарики).
***
Я милёнку песню пела,
Всё о том , что залетела,
А он мне,- Ну как же знать?
Ведь могла другому дать!
***
Говорит парень девице,
Ну- ка стань, нынче Жар птицей,
Разожги во мне огонь,
Да смотри не проворонь.
***
С муженьком вместо зарядки,
Поиграть решили в прядки,
Я в сарай, легла на пол.,
Невтерпёж, забивал гол.
***
О любви, ночка шептала,
Я милёночка ласкала,
А он мне, -Там не гу-гу,
Раскатала ты губу.
***
Вот беда, видит милёнок,
Что вокруг, так много тёлок,
Тянет каждая в постель,
Он кричит,- Да я ж не Лель.
***
Я свиданье назначала,
Сама взяла, опоздала,
Прихожу, а он с другой,
Изменил, мне дорогой,
***
Мой милёнок, мой милёнок,
Говорил, что любит тёлок,
А влюбился в тощую,
Из средствами хорошими.
2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Я точно знаю, весна мандрує по землі,
Вільна мов пташка, покинула свої шати,
Пора ранкова, високо в небі журавлі,
Цю мить щасливу, хочу з ними теж спіймати.
Серця відчують, весна теплом напуває,
Посіє радість пробудиться рідна земля,
Квіти проснулись… первістки. Душа співає,
Повсюди сонце, ясне проміння розстеля.
Його спіймаю, до себе, пригорну ніжно,
Весняний подих, зігріє тіло. І радість,
Весну стрічаю, серце забилось бентежно,
Пізнала щастя, зовсім забула про старість.
18.02.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018
Я пригорну…. твій погляд до себе,
Теплом сповиє, він моє серце,
Усі тривоги…..зникнуть за тебе,
Моє кохане, миле озерце.
Втону в очах, твоїх, ясно – синіх,
Відчую дотик теплого тіла,
Як небо й хмара у небо сині,
Щоби від щастя, аж затремтіла.
Вірш зі скрині.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
Нам найдорожча ненька Україна,
Та Богом дана земля, ліси, поля,
І наша мова, чиста, солов`їна,
Та людське щастя, ще й святая воля.
Ця рідна мова, як меч гостра,
Її боялись, вороги, чужоземці,
Ні, не зламали, ми з нею йшли в завтра,
І все в неволі, немов охоронці.
За неї били і тримали в тюрмі,
Вона ж мужніла в кожнім своїм слові,
Занадто довго тримали у ярмі,
Непереможна,, зросла у любові.
У материнських, вишитих рушниках,
В піснях народних, що про рідний край,
В ясних світанках та в червоних маках
В рясній калині, де квітучий розмай.
Цінуймо мову, шануймо її спів!
Дітям даруймо, в пісні колисковій,
Серед волошок, ромашкових степів,
Тож прославляймо, в країні щасливій!
26.03.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018
Земна краса, весни чарівність,
Як небеса, сама їх ніжність,
Перехопило, вмить подих мій,
Бажання всупереч стихій.
Мороз підкрався, вночі, ще й сніг,
Так стрімко падав.. До них приліг,
Вони ж до сонця, тягнуться всі,
Ми порадіймо, дивній красі!
07.02.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
Яке життя у мене за плечима,
Я точно знаю, й певно моя доля,
Світ кращий хтіла, пізнати очима,
Як та ромашка зросла серед поля.
Сім`я велика, бачила сум й сльози,
І, як завжди, недостаток на столі,
Часто від старших, не чіпай, погрози,
Не заважай і штурхання до болі.
І черевики,зовсім заношені,
Змиритись треба, бо ж я є найменша,
Ні, не були, ми в сім`ї розбещені,
Спочатку плач, потім нарешті тиша.
А погляд мами - розпач і печалі,
Мені ж шістнадцять, на втіху робота,
Світ завертівся, життя іде далі
Шматочок щастя, відійшла злидота.
Гусей лишила, вже не пасла й в («Совхоз»),
Там підробляла, мала копійчину,
Знову навчанням зайнялася всерйоз,
Рідні всміхались, не пізнать дівчину.
У очах радість, тож коханий поряд,
Дорога з дому видалась далека,
Мене привабив - світлий, ніжний погляд,,
У новий дім, доньок приніс лелека.
Час так летів, минали дев`яності,
Розчарування у людей, мо» зрада?
Чи людям брак житейської мудрості,
Важке життя, часто брала досада.
Все пережито, онуків замала,
Велике щастя, сміх у світлині,
Прийшла весна, нас ніжно обіймала,
Я колискову, співала дитині.
Вклала душу, щоби росли в достатку,
Вчила любові й пізнати науки,
І віддавала, свого щастя частку,
Щоб вони мали найкращі задатки.
Придає сили життю, любов земна,
Що дала доля, прийняла, це й маю,
Точать хвороби, знаю - я Незламна,
Знову пишу, цим живу, відчуваю.
25.03.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018
Так давно, світить місяченько,
Ти чомусь, живеш далеченько,
У надії, мріяв, що кохаєш,
Все до вікон, знов виглядаєш.
А надворі вже заметілі,
І покривала всюди білі,
У срібнім сяйві ця дорога,
Я дійду, радо до порога.
Не мої, вже уста медові,
Й чарівні, очі волошкові,
Зим мелодія, зазвучала,
Бачив друга, ти цілувала.
Диво- казка, враз закінчилась,
Нині й хуга, не веселилась,
Десь зник звук, музики любові,
Загубив, ранки світанкові.
27.02.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018
Думи мої, думи, мов дорослі діти,
Мені би з вами, любі, лиш порадіти,
Всюди розсіялись, по широкім полі,
Порад шукають і хочуть летіть, волі.
Думи мої, думи уже в піднебессі,
Ідуть у мандри, близенько по узліссі,
Зустрінуть вЕсноньку, з нею порадіють,
Очі зажмуривши, до сонця говіють.
Здійнявся вітер, уже й кинув до сходу,
Думки тремтіли та й схилились народу,
Там йде війна, давно малий, старий плаче,
Москаль жаднючий, шаленіє, аж скаче.
Страх, біль повсюди, у чорній хустці ненька,
Дружині сумно, тож дитина маленька,
Думки сльозились, ой, що ж далі робити,
Як ката- ворога, навік зупинити.
Співа синиченька,жалібно над лугом,
А козак оре, полечко тяжким плугом,
Вижити треба, не втрачаймо надію,
О, як же важко! Я мабуть посивію.
Тож вгомоніться, нехай прийде світанок,
Принесе злагоду, сонечко на ґанок,
Війна скінчиться і звеселиться життя,
Думки з’ясніють, зустрінемо майбуття.
14.03.2016г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018
У весня́ні очі, я тобі загляну,
Віднайду фіалку, щиро подарую,
Поцілую ніжну, солодку, духмяну,
Лиш тебе кохаю, не хочу другу.
У очах світленьких, сонечко ласкаве,
Воно гріє й нині так до тебе манить,
Як у небі, завжди ніжненьке,яскраве,
Я гадаю, добра душа, не обманить.
Пригорнусь ніжненько, співай колискову,
У обіймах теплих, дуже бути хочу,
Вже цілунки.. . солод, заведем розмову,
Ти озерце і мої весня́ні очі.
О3.03.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018
Я возьму гитару в руки,
Спрячу в звуках свои муки,
Ах гитара, ты гитара,
Почему ему не пара.
Вчера зеркало разбилось,
Вместе нам, быть не судилось,
Струны рвать всё же не буду,
Любить буду даже в стужу.
Придёт оттепель весною,
Всё зима, она виною,
Все цветы, а с ними и я,
Стану радостью для тебя.
И пробьётся посреди туч,
Ясный, тёплый, ласковый луч,
Стану я, с тобою рядом,
Приворот, уж нежным взглядом.
Спою песню, под гитару,
Не теряй, ты свою пару,
Оглянись, уж в глазах печаль,
Всё забыл.. иль тебе не жаль?
Но жалеть меня не надо,
Как вдвоём, лучше гораздо,
Будет поздно, ведь поймёшь вдруг,
Красота, какая вокруг.
Я весна, ты цени, люби,
И себя, лишь не погуби,
Звон гитары, её звуки
Все мои забрали муки.
Пусть всё будет, наша судьба,
Она знаю, ведь, не глупа.
14.03.2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783505
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.03.2018
Кіт замурзаний в сметані,
Таня миє ніжки в ванні,
Мама сердиться й до доні,
Давай добре мий долоні!
Це ж додуматися треба,
Чи була в тому потреба,
З котом разом з миски їсти?
Нема в хаті де й присісти.
Де не гляну, скрізь сметана,
Чути з ванни плаче Таня.
12.02.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018
Щось так надовго, гостя завітала,
Сніг заіскрився, летять парашути,
Землю вдягає… вуаллю покрила,
Первістки квіти, хоче пригорнути.
Тепла одежка, цей лебединий пух,
Переливався, срібливсь від сніжинок,
Сховала кущики, троянд під кожух,
Ледь прихилились, від ясних крижинок.
Вже виглядають, проліски з- під снігу,
Зими розваги, не усім до душі,
А вона сипле, сипле має втіху,
Мов зірочками, покрилися кущі.
Ну досить - досить, зимо гостювати,
Ясний блиск сонця, стече сніг струмками,
Ти врешті, повертайся в свої шати,
Фіалки встеляться поміж стежками.
20.03.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018
Молода веснонька коси розплітала. Вставала ранесенько, з сонцем привіталась, радісно злітала. Проталини снігів, по них мандрує. І крок за кроком немов землю чує. Куди не погляне оком, поспішає й наче ненароком пісню заспіває. Із вітром-молодцем та й повеселиться. Радісно зробить подих і не забариться, своє тепло, свою радість квітами розсипає.
Ген, ген під лісочком… підсніжник білий. А там далі, під горбочком пролісок синіє. Аж зазолотилася по ньому росиця, то ж він мав нагоду, зранку гарненько умитися. По ньому промінчик розлив, кольорові гами, немовби цілує, в ритмі вітру здавалося танцює. Ясненьке сонечко кинуло тепла жменьку і вітерець співає пісеньку ніжненьку.
Так, дні чудові, чому не порадіти, переливається на сонці, посміхнувся пролісок до весни привітно. А вона мандрувала все далі й далі, розвіює дні зимові, печальні.
Стелиться дорога далека, ген, до поля. Аж тут пролісок синенький та чомусь зовсім одненький. Чи то може загубився, чи то йому така доля? Та він не журився, до землі хилився. Тож нещодавно з-під неї проткнувся, гадав настала пора, тому й проснувся.
Час летить, вже й звечоріло, поле неначе, все почорніло. Випило із снігів води сонечко ласкаве, бо ж цілий день котилося, світилося яскраво. Воно уже за обрій провалилось, напевно так, як проліску, щось наснилось.
Ніч мандрувала, рілля, місяченько над полем, неначе землю оре. Геть стрепенувся пролісок, тремтів, він самотності уже не хотів. Та, що поробиш, така доля, стоїть одненький посеред поля. Хотів знову хоч на хвилинку задрімати, у чому річ не міг збагнути.
Миттєво, немов вітер відштовхнувся від вершин гірських, аж загуділо, потім раптово стих. Завивав, стрімко-стрімко розгулявся, то ж із морозом обійнявся, неначе грузнув, знов літав, підскакуючи мов ходив, відразу по всій окрузі холодив. Ні, проліску це не здавалось, таки, на жаль, воно це сталось.
Він затремтів і позирав до неба, а в думках, ой, мороз не треба! Зорі, одна за одною ховались. Журився, ой чи є в цьому потреба? Вони ж одна за одною кудись пропадали, лиш сумний погляд здаля кидали. Ото біда, вітер з морозом здружились, підступні хмари, що закрили зорі, холодним дощем розплакались, зажурились. Перевів подих пролісок, чому так важко стало? На ньому всі краплинки, намистом стали. Тільки намистинки, як тягар висіли і ніяк покинути його не хотіли, пелюстки синесенькі цьому не раділи. Ой, що ж це за воля?! Геть зажурився, ось тут, серед поля, до землі схилився. Нащо і за що холодним дощем вмивати? Адже я красунчик, хочу щастя мати! Геть в розчаруванні, ледь-ледь похилився в дрімоті та то ж, як заснути? Немов вихор летить, щось здалеку чути.
Ой, то точно біда, думає, гадає… бачить біла-біла пелена, швидко підлітає. Що ж за диво? Ой-ой-ой, віхола сміялась, реготала, що є сили з вітром хитро загравала. Він довірився шаманці та й кружляв з нею в танці, ото вже творили, все те, що хотіли! Та й ген-ген полетіли, далі поспішили.
Проліска ледь видно, з-під пухкого снігу, і не чути вже ніде від віхоли сміху. А навколо біло-біло, повсюди іскрилось. І подумав пролісок, що то все наснилось? Ні! Він щойно задрімав, сніг взяв у обійми і не думав й не гадав, чому все так сталося, чому все зробилось? Чому він потрапив знову до зими, чому в сніжному полоні і чому застигли сльозинки холодні?
Згодом він тепло відчув, земля пригортала. А зима мов чарівниця, зверху снігу підкидала. Тож дрімай, рано проснувся, хотів собі волі, ще не час тобі, синенький, ще уві сні тополі. Озирнись, бачиш берези, віти не колишуть, значить, ще й тобі не час, знай, іще рано цій весні, пісеньку співати, рано маленькі коси розплітати. Тоді, коли сонечко піднімається вище, коли воно звеселиться, яскраво заблищить. Навіщо рано покидати весні свої шати, то ж нема й тобі, гарненький, куди поспішати. Нехай іще на який час вона вгамується, а, як сонце до землі немов усміхнеться. Прийде час і сніг струмками стече до землиці, от тоді вже прийде час красуні, весні-молодиці. Тоді прокинешся і ти й не будеш одненький, поряд, біля тебе будуть друзі, такі ж, як ти, синенькі.
19.03.2018 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018