Ніна Незламна

Цього звіра, як звати? (загадка)

Щойно  небо,  ледь  світліло,
По  стежинці,  там,    по  лужку,
Чап  чалап  –  хтось  йде  уміло,
У  сіренькому  кожушку.

То  повільно,  то  так  швидко,
Тільки  носик,  лиш  стирчить,
Чомусь  мордочки  не  видно,
За  мить  спиниться,  немов  спить.

А  як  скручений  в  клубочок,
Кожух    враз-  гостренькі  голки,
Дуже  схожий  на  горбочок,
Зразу  котиться  залюбки.

Хочу  дітки,  запитати,
Хто  мишей  хоче  ловить?
Цього  звіра,  як    назвати?
Що  зимою  довгенько  спить.
                                         (  Їжачок).

                                                 2010р

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2018

Про двох сусідів / з гумором /

Так  добре,  нам  поряд  жити,
Говорить  Петро  до  Дмитра,
-  І  можна    горілку  пити,
Той  радо  підтримав  Петра,
-  Ця  дружба  -  мужицьке  діло,
Мабуть  жінкам  не  годиться,
За  них,  вип`ємо  ми  сміло,
Нам  треба  ж  протверезиться.
Я  сам  сьогодні  керую,
Жінка  до  тещі  подалась,
Петро  наливав  другую,
-Ото  свободу  відчую!!!
-  Дав  їсти  курям  й  собаці,
Кнурові  їсти  готую,
Давай  хильнемо  по  чарці,
Забудем  пору  лихую.
-Моя,  вже  корів  на  випас,
Погнала  дуже  раненько,
То  гуси  підняли  галас,
 Їм  жерти  дав  і  гарненько,
Уклавсь,  собі  далі  спати,
Качки,  -  це  ж  треба  халепи,
Залізли  якось  до  хати.
-  Давай,  вже  за  нас  з  тобою,
За  світлий,  вільний  деньочок,
Не  жарко,  тут  під  вербою,
Бери,  смакуй  огірочок.
В  сараї  якась  метушня,
 Кабан    голосно  волає,
Наче  в  їх  головах  пісня,
Ще  й  півень  близько  співає.
А  сонце,  вже  припікало,
Дають  сусіди  хропака,
Це  все  кабана  дістало,
Погнавсь  до  лісу  драпака.
Під  вечір,  ледь  схаменулись,
В  сусідів,  аж  тремтять  руки,
Скрізь  зиркнули,  усміхнулись,
За  нас!  Нащо  терпить  муки?
По  селу  загомоніли,
Кнур  радий,в    лісок  подався,
Ото  (класно)  посиділи,
А  день,  гарним  видавався.

                           05.06.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2018

Частівки 2

Хвалилась  дівка  Горпина,
Раділа,  має  лімузина,
Та  позичка  в  банку  росте,
Таке  воно  життя  круте.
***
Жаліються  депутати,
У  них  замалі  зарплати,
Ой  бідні  та  й    хат    не  мають
В  Європу  спати  літають.
***
Я  знаюся  на  культурі,
Бринчу,  в  клубі  на  бандурі
Моя  ж  жінка  не  ревнує
Але,  все  ж  мене  пильнує.
***
Надворі,  знов  завірюха,
Навіяла,  куму    вуха,
Тоді,    він  мене  не  слухав,
Як  кіт  у  ліжечку    муркав.
***
Біда!  Валюта  не  стійка,
І  ціни….  вверх,  як  пирійка,
Чатують  кордон  укропи,
Втіка  молодь  до  Європи.
***
Ми  гулькнули  весь  «  шампусик  »,
До  біса  набравсь  мій  «пупсик»,
Злетіли  з  штанів  підтяжки,
Підлазив  голий  до  Наташки.
***
На  рік  Новий,  цілувались,
Зі  сватами,  ми  прощались,
Поки  всі,  горілку  пили,
Діти  власність  розділили.
***
Одружився,  маю  жінку,
Все  тримаюсь  за  ширінку,
Мій  горобчик  хтів  літати,
До  гніздечка  завітати.
***
Славлять,  сосиски  в  країні,
Я,  їх  брала,  чомусь  сині
В  них,  гарна  назва  -  «  Філейні»,
День,  чи    то  два,  вже  зелені.
***
Вже  у  Раді  хвилювання,
Нащо  вибори  зарання?
Бо  ж  зарплати  в  них  хороші,
Ще  й  не  всі  розкрали  гроші.
***
Кажуть  нині  краще  жити,
Тож  не  станемо  тужити,
Як  урветься  уже  терпець,
Депутатам  буде  капець.

                                       14.06  2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2018

Літнього ранку

Літнього  ранку,  чую  я,
Передзвін  синіх,  дзвіночків,
Любий  й  твоє,  серцебиття,
І  рівномірність  тих  звуків.

Я  зовсім  поруч,  тут  близько,
Спокійний  подих  уві  сні,
Доторкнусь  боязко,бистро,
З  тремтінням  холодно  мені.

Знаєш  тобою,  я  живу,
І  хочу  жити!  Так  завжди!
Спіймаєм  мить,  цю  щасливу?
Мій  любий,  милий,  доведи.

                           
 Вірш  зі  скрині

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2018

Бурячки рядочками / пісня /

   
1
Бурячки  рядочками,
Височать  листочками,
Ми  з  сусідом  на  світанні,
То  неначе  на  змаганні.
Пр
А  сердечка    -    тьох    -  тьох  –  тьох,
Ой,  як  добре  нам  удвох,
А  від  нього,  тільки  й  мова
Що  я  гарна,  чорноброва.
2
Бурячки  рядочками,
Височать  листочками,
Підсапаємо  гарненько,
На  душі  вже  так  тепленько.
Пр.
А  сердечка  -    тьох  -    тьох  –  тьох,
Ой,  як  добре,  нам  удвох,
А  від  нього,  тільки  й  мова,
Що  я  гарна,  чорноброва.
3
Бурячки  рядочками,
Височать  листочками,
Соловей  з  лісу  співає,
В  жилах  кров,  гаряча  грає.
Пр.
А  сердечка  -    тьох  –  тьох  –  тьох,
Ой,  як  добре  нам  удвох,
А  від  нього,  тільки  й  мова
Що  я  гарна,  чорноброва
4
Бурячки  рядочками,
Височать  листочками,
Не  від  вітру,  так  тріпочуть,
Про  коханнячко  шепочуть.
Пр.
А  сердечка  -  тьох  –  тьох  -    тьох,
Ой,  як  добре  нам  удвох,
А  від  нього,  тільки  й  мова,
Що  я  гарна,  чорноброва
5
Бурячки  рядочками,
Височать  листочками,
У  росі,  посеред  поля,
Поєднала,  нас  двох  доля.
Пр
А  сердечка  -  тьох  –  тьох-    тьох
Ой,  як  добре  нам  удвох
А  від  нього  тільки  й  мова
Що  я  гарна,  чорноброва
6
Бурячки  рядочками,
Височать  листочками,
Вже  чуби  на  верхівці,
Певно  гнатися    горілці.
Пр
А  сердечка  -    тьох  –  тьох  –  тьох,
Ой,  як  добре  нам  удвох
А  від  нього,  тільки  й  мова,
Що  я  гарна,  чорноброва.
7
Який  цей  та  й  щедрий  край,
Вродив  гарний  урожай,
Буряк  будем  вихвалять,
Та  й  весіллячко  гулять.
Пр
А  сердечка  -  тьох  -    тьох  –  тьох,
Ой,  як  добре  нам  удвох,
А  від  нього,  тільки  й  мова,
Що  я  гарна,  чорноброва!
8
Бурячки  рядочками,
Височать  листочками,
Моє  сонце,  моя  втіха,
Вдома  маю  чоловіка.
Пр
А  сердечка  -  тьох  -    тьох  –  тьох,
Ой,  як  добре  нам  удвох,
А  від  нього,  тільки  й  мова,
Що  я  гарна,  чорноброва!
9
Так  літа,  скоро  біжать,
Буряк  треба  засівать,
Маю  доню  й  синів  два,
Зеленіє  скрізь  листва.
Пр
А  сердечка  -  тьох  –  тьох    -    тьох,
Ой,  як  добре!  Нам….    у  п`ятьох,
Чую  лине,  тепла  мова,
Господиня,  я  чудова!

                               10.06.2018р


                   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2018

Під лісочком. .

Сяє  сонце  над  лісочком,
Віє  вітер  під  горбочком,
Мов  пряма  стрічка  –  доріжка,
 Я  дівчина    невеличка.

Так  гарненько  поскакаю,
Тож  скакалочку  я  маю,
Вмію  добре,  як  зайчисько,
Під  лісочком,  дуже  близько.
Уздовж    килимом  сунички,
І  співають  тут  синички,
Соловейко  теж  співає,
 А  скакалка  почекає.

Смачні  ягоди,  запашні,
До  вподоби,  втішно  мені,
Це  сунички  посмакую,
 Щедре  літечко  відчую.

                                         2010р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018

Не забуду стежинки

Застелю,  я    квітами  дорогу,
По  ній  завжди,  буду  йти  по  житті,
Не  забуду  стежинки  додому,
Промайнули,  ті  роки  молоді.

Немов  з  сонцем,  я  розмовляю,
Між  ромашок,  квітнуть  волошки,
Собі  вкотре,  сама  докоряю,
Вибач  мамо!  Спізнилася    трошки.

Сивиною  прикрашені  коси,
Чи  пізнаєш    мале  своє    чадо,
БосонІж,  де  іскрилися  роси,  
Ти  несла,  на  руках  мене  радо.

 Притуляла.  так  ніжно  долоні,
Щоб  зігріти  й  одягла  беретик,
Як    вмить  боляче,  сльози  солоні,
Нарву  любая,  квітів  букетик.

Ти  далеко,  лише  чорнобривці,
Ми  з  тобою,  їх  разом  садили,
В  саду  радість,  сунички    в  травичці,
Того  року,  так  славно  вродили.

Тож  дала,  крила  і  відпустила,
Ось  посиджу,  я    тут  біля  тебе,
Знов  згадаю,  ти  мене  любила,
Як  сховати  жалобу  та  треба.

Застелю,  я  квітами  дорогу,
А  вздовж  неї,  трава  сріблиста,
Не  забула  рідного  порогу,
Так  шкода́  та  стежина  зароста.
                                   

06.08.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018

С подушкой обнимался / с юмором/

В  постели  шептала  мужу,
Я  летом  не  люблю  стужу,
Совсем,  он  не  догадался,
С  подушкою  обнимался.

Храп  слышно-  на  всю  квартиру,
Сказал,  я  дезертиру,
Так  крепко  спишь!  Ну  чёрт  с  тобой!
А  ночь  темна,  пахнет  весной.

Милёнок,  можешь  долго  спать,
Пойду  к  соседу,  я  опять,
Со  мной  нежен,  как  с  девицей,
Всегда  может    поделиться.

Не  только,  ведь  разговором,
А  толстым,  большим  затвором,
Тебе,  с  ним  же,  не  сравнится,
Я    в  нём  могу  раствориться.

Смельчак,  умеет  ласкаться,
К  моей  груди  присосаться,
   Я  вся  горю  огоньками,
Лишь  миг,  пылаем  кострами.
Мы  вдвоём,  словно  цунами.

А  уж  дровишки,  что  надо,
Та  нежность,  мне  как  награда…
Поспи  лучше,  надоело,
С  тобой,  совсем    захирела.

                                   12.08.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795227
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2018

В полі квітка шепотіла

Квітка    в  полі,  з  вітром  шепотіла,
Якби  знав,  чого  я  так  хотіла,
Ввись  піднятись,  відчути  свободу,
Та  не  втратити  чарівну  вроду.

 Бог  не  дав,  нам  хоча  б  маленькі  крила,
Щоб  злетіти,  як  пташка  сизокрила,
Обійнятись  з  хмарами  в  неба  сині,
На  жаль,  тут,    я  зростаю    при  долині.

Як  старію,    вже  й  діточок  маю,
Їх  у  світ,  незнаний  відпускаю,
А  вони  ж,  тішаться,  що  це  воля,
На  чужИні  не  знати,    яка  доля.

Не  журись,    то  ж  стиха  вітер  співав,
Адже  я,  з  ними  теж  туди  літав,
Все  гаразд,  такі  ж  красуні,  як  і  ти,
Відпускають,    діточок  у  світи.

Мовчить  квітка.  То  неначе  роса,
Покотилася  схована  сльоза,
Надій  вогник,геть  у  очах  погас,
Ось  і  діти,  теж    покидають    нас.

12.08.2017р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2018

Довіряй, але …

         Не  дарма  кажуть  є  прислів`я  -”  Довіряй,  але  перевіряй”  Та  часом  ми  напевно    його  забуваємо,    все  в  надії,  що  не    потрапимо  в  халепу.      У  нас    в  містечку  є  базарні  дні;неділя  і  четвер.  В  ці  дні,  з  недалеких    сіл  люди    привозять  продукти  на  продаж.  В  неділю  все  людей  багато  і  в  пільговий  автобус  навіть  не  упхаєшся.  А  платити  п`ять  гривень  за  проїзд,  вважаю  гроші  завеликі.  Це  було  напередодні  першого  травня,  ранок  видався  сонячним  та  все  ж  було  прохолодно.  В  цьому  році  й  правда  весна  з  причудами,  чи  то  сказати  капризна,  як  дитя.  То  день  світлий,  сяючий,  а  то  похмурий,  непривітний,  наче  сердитий  на  світ.  Дні  всі  перемішані,  то  тепло,  то  на  другий  день  занадто  холодно.…Що  поробиш,  цього  ми  змінити  не  в  змозі.  Я  поспішала,  щоб  не  запізнитись  на  пільговий  автобус,  вирішила  поїхати  в  четвер,  в  цей  день  завжди  менше  людей  їде  на  базар,  мала  надію  проїхати  на  дурняк.Ранкова  прохолода  обійняла  мене,  з  гарним  настроєм  прийшла  на  зупинку.  Вкотре  перевірила  в  гаманці  посвідчення  пенсіонера  і  ті,  лиш  двісті  гривень,  що  виділила  на  продукти.  До  пенсії,  ще  далеченько,    в  думках  копошиться  -  як  це  купити  все,  що  треба  за  ці  гроші,  як  вкластися?  Губу  не  розкатати.  Правда  мені  пощастило,  хоча  людей  на  зупинці  не  мало  та  водій  зупинився  і  ми,  люди  похилого  віку,  напхалися  в  нього,  як  тюлька  в  банку.  За  кермом  був  молодий  чоловік,  напевно    такого  віку,  як  мої  онуки.  Чому  я  звернула  увагу?  Бо  жінки,  ті,  що  везли  щось  на  продаж,  задоволено  гомоніли,  що  їдуть  безкоштовно,  позирали  на  водія,  в  розмовах  хвалили  його.  А,  ще  говорили,  що  цим  маршрутом  їздить  один  сивий  водій,  десь  років  п`ятдесяти,  то  той  би  точно  не  зупинився  на  зупинці.  Я  ж    загалом  рідко  їжджу  на  базар,  тому  й  водіїв  не  знаю.  Та  дякувати  водію  і  Богу  ми  доїхали  до  базару  нормально.  Правда  водій    дві  зупинки  проїхав  не  зупиняючись,  людей  же  повно,  тут  треба  зізнатись  й  подякувати  йому,  добре  хоч  нас  взяв.  А  воно  ж  і  так  буває,  водій  –  господар,  хоч  і  напівпустий  та  може  проїхати,  лише  задоволено  в  усмішці,  показати  свої  білі  зуби.  Хто  любить  пенсіонерів?  Питання  риторичне...    Базар  розташований  неподалік  від  залізничного  вокзалу    і  автовокзалу.  Торгівля  йшла  на  «ура»,  людей  багато,  гуділи,  як  бджоли  у  вулику.  Стоять  люди,  торгують  де  можна,  де  й  не  можна.  Раніше  поліція  ганяла,  намагалася  всіх,  як  стадо,  загнати  за  столи  на  базар.  А    зараз  анархія,  хто  де  хоче  там  і  стоїть  продає,  чи  то  яблука,  чи  сир,  чи  щось  інше.    Вибір  продуктів,  що  хочеш,  що  душа  бажає,    тільки  давай  гроші…
   Наче  всі  ображені  на  малі  пенсії,  зарплати  та  все  ж  кожен,  щось  купує,  їсти  ж  хочеться.  Я  придбала  те,  що  спланувала  собі,  залишилося  купити  яйця.  Хотілося  взяти  домашніх,  чоловік  любить  випити  сиреньке  та  й  ціна  з  магазинною  ціною,  різниця  лише  одна  гривня.  А  в  мене  в  гаманці  залишилося    п`ятдесят  гривень.  Тішилася,  що  все  добре  і  підійшла  в  той  ряд,  де  сільські  жінки  продавали  яйця,  торгівля  йшла  з  землі,  бо    всім  місць  на  столах  не  достатньо.  Вони  наче    домовилися,  ціна      в    усіх  однакова;  двадцять  дві  гривні.  Я  навіть  зраділа,  на  два  десятки  яєць  мені  грошей  стане,  ще  залишиться  на  автобус.  Пільговий  ходить  за  графіком,  буде,  аж  через  дві  години.  Ну  чекати  ж  я  не  буду?    Пішком  не  піду,  бо  ж  ноги  болять,  ще  й  часто  зашпортуюся,  боюся  носом  зарити.  Думаю,  Бог  з  ним,  так  і  буде,  хоч  в  одну  сторону  проїхала  безкоштовно  і  то  добре.
   Навесні  кури  гарно  несуться,  яйця  величенькі.    Продавчині  веселі,  привітні,  всіх  запрошують,
 -  »Беріть!  Беріть,  тож  не  дорого,  це  ж  домашні….»Я  раз  пройшлася  поміж  рядів,  роздивилася  на  яйця,    на  продавців,  думала  в  кого  ж  взяти?    Мені  в  очі  чомусь  запала  старенька  жінка.  Така  худорлява,  в  старенькій,  пошарпаній  хустинці,  але  одяг  на  ній  був  хоч  і  старий  та  чистий.  Мабуть  десь  вже  всі  років  вісімдесят  є  -    подумала  я  за  неї.  Шкода,  стоїть,  тупцює  ногами,  а  то  часом  трохи  схилиться.  Напевно  стояти  вже  не  може,  вирішила  пожаліти  стареньку,  купити  в  неї  яйця.  В  її  широкій  сумці,  було  правда  багатенько  яєць,  десятків  чотири  напевно.  Я  так  собі  подумала,    візьму  два  десятки,  ще  хтось  та  й  ця  бідна  старенька  поїде,  чи  піде  додому,  бо  ж    вид  вона  мала  змученої,  виснаженої  людини.  Я  рішуче  попросила  два  десятки  яєць,  запитала,
-  Ви  мені  в  пакет  покладете,  чи  самій  брати?
Вона  нагнулася,  тремтячою,  жилавою,  кістлявою  рукою  взяла  два  яйця,  клала  в  мій  білий  пакет,  рахувала,  –  «Один,  два….»  Я  спробувала  присісти,  допомогти  їй  та  вона  мило  посміхнулася  і  відвела  в  сторону  мою  руку,-  Та  я  сама  справлюся,  не  хвилюйтеся.  
Мені  ж  незручно  в  такій  позі,  адже  я  заважаю  людям,  що  проходили  мимо,  мусила  піднятися.  Намагалася  уважно  дивитись,  чи  всі  ж  яйця  вона  кладе,  чи  не  зіб`ється  з  рахунку  та  вже  почула  -  «десять».  Яйця  були  в  пакеті.  Отримавши    від  мене  гроші,  скрутила  кінцівки  пакету,  подавала  мені.
-А  ну-  ну,  почекайте,  щось  мені  здалося  на  вид,  що  там  немає  два  десятки.
Мене  переслідувала  якась  підозра,  що  вона  не  вірно,  занадто  швидко  порахувала.  Старенька  знову  мило  посміхнулася,
-Ну,  що  ви!  Ось  ще  раз  порахую…
-А  може  давайте  я  сама?  -  запропонувала  я.
Миттєво  почула  в  відповідь,
-  А,  що  я  не  годна?
Вона  поклала  пакет  на  землю,двома  пальцями  тикала  в  яйця.  Мені  звичайно  не  було  добре  видно  в  пакеті,  в  які  яйця  вона  показувала.  І  сама  не  знаю  чому  та  все  ж    недовірливо  її  перепитала,,
-  Ну,  що,  всі  двадцять?
-  Так,  так…  Ну,  що  ви,  де  б  я    на  душу  гріх  брала,  -  заспокоїла  мою  допитливість  жінка,  весь  час  даруючи  мені  усмішку.
Вона  зав`язала  пакет  і  я    подякувавши,  задоволено  поклала  яйця  в  свою  сумку.
     За  двадцять  хвилин  я    була  вдома.  Здавалося  все  добре  та  коли  стала  викладати  яйця,  таки  двох  яєць  недорахувалася.
 Вирячивши  очі,  сіла  на  стілець,  руки  звісила,  як  та  баба  біля  розбитого  корита  в  мультику  ;  »  Казка  про  рибака  і  золоту  рибку».    Та  й  сама  й  до  себе  подумки  -  от  «  тютя»,  тож  чомусь  була  підозра,    треба  було  відразу  самій  перевірити,  так  ні!    Я  пригадала  її  радість  в  очах  і    привітну  усмішку,  яку  вона  мені  дарувала  вслід,  коли  я    пішла.
     Ось  так  пригадалося  мені  це  прислів`я.  Та  щоб  дуже  бідкалася,  признаюся  чесно  -  ні.  В  душі  сміялася  з  себе,  якась  таки  інтуїція  була  та  я    нею  не  скористалася.  А  потім  наче  себе  втішала,  це  ж  всього  чотири  гривні  й  сорок  копійок,  навіть  менше  чим  проїзд  в  автобусі.  Тож  чому  буду  свою    душу  травити?    Краще  буду  вважати,  що  проїхала  на    платному  автобусі,  не  так  буде  образливо  за  свою  помилку.  Та  згодом  все  ж  дивувалася,  така  привітна  жінка,  ще  й  в  таких  літах,  а    ще  й  згадувала  про  гріх…  До  чого  котиться  світ?  Чому  люди    такими  стають?  В  думках  сказала,»  стоп»!  А  можливо  та  жінка  два  рази  збилася  в  рахунку,  чи  на  той  час  їй  затьмарило  розум?  Хто  знає,  тож  і  судити    мабуть  не  треба,  не  маю  на  це  права.  Шкода  та  мабуть  в  такі  моменти  в  житті  ми  втрачаємо  довіру  один  до  одного,  яка  вимірюється  в  вірі,    в  чесності,  доброчинності  та  компетентності.
           Цей  випадок  в  якійсь  мірі  дає  сумнів  на  порядність  людини,  тому  в  черговий  раз,  хоча  я  вже  і  в  літах,  для  мене  це  є  наука  -  »Довіряй,  але  перевіряй!  ».
                                                                                                                                                                                                 Травень  2018  р.


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2018

Мабуть… то доля

На  душі,  так  важко,  коли  небо  в  хмарах,  сльози  на  очах,
На  жаль,  мов  на  роздоріжжі,  десь  загубився  життєвий  шлях,
Сховався    промінець,  від  нього  завше  мала  допомогу,
Світив,  благословляв,  він  все  життя  показував  дорогу.

Промінчик  сонечка…  Ясного,  що  вічно  всім  гріє,  сяє,
Що  дарить  кожному…Мрію,  надію,  віру,  надихає,
В  майбутнє,  краще,  на  незвідане,  що  скоро  пізнаєш  ти,
Готовий,  стріти,  раптом  труднощі?  І  гордо  їх  здолати?

Здалося,  ніч  прийшла  та  ні,  то  чорні  хмари  й  темно  –  сірі,
Нависли,  страх  несуть,  у  відчаї,  думки  зовсім  сумлінні
В  тривозі  серденько,  чи  проб`ється  промінь,  засяє  стежка?
Яка,  стелилася  вишитим  рушником,  обіч  мережка.

Із  квітів,  трав  шовкових,  щоби  вперед,  завжди  йти  манила
Й    поля  золотисті,  де  мак    і  волошка  розквітла  мила,
Раптовий,  вітерець,  стрімкий  та  не  колючий,  як  птах  летів
Кудись,  він  поспішав,  із  хмарами,  сміло,  в  танці  завертів.

Закрию,  хай  очі,  перед  страхом  та  лише  на  одну  мить,
Між  них  ясніє  промінчик,  немов  золотенька,  тонка  нить,
Я  шлях,  свій  віднайшла,  мабуть  доля  така,  вкотре  шанс  дає,
Світліють…  небеса,  є  віра  в  майбуття,  душа  співає.

                                           03.06.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2018

За окошком месяц…

За  окошком  месяц,  глядит  наливной,
Почему,  любимый,  сейчас  не  со  мной,
Уж  сирень,  отцвела,  облетает  цвет,
А  тебя,  мой  милый,  ох  как  долго  нет.

Дорога,  далеко  не  видать  следа,
За  порогом,  круты  моря  берега,
Лишь  там  чайки,  кричат  и  вода  бурлит,
Но  моё,  сердечко,  забыть  не  велит.

Серебристый  месяц,  может  видишь  ты,
Он  о  нас,  всё  знает  и  наши  мечты,
Дорогой,  вспомни  поцелуи  сладки,
Средь  берёз,  уж  старых,  играли  в  прятки.

Улыбался,  мне  клялся  не  прощаться,
Позвало,  уж  ты  распрощался,
Прошли  годы,  наши  волосы  седы,
Ах  зачем,  ты  море,  смыло    все  следы….

                                                     2015г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794823
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.06.2018

Ти так потрібна мені

Оті,  виразні  очі,
Я  бачу,  серед  ночі,
Відкриті,  світло-карі
Чом  зараз,  ми    не  в  парі?

Терзає,  спогад  душу,
За  що,  терпіти  мушу,
Збагнуть,  не  зміг  відразу,
Сказала,  одну  фразу.

Примхи  осені,  певно,
Чи    все,  було  даремно?
Поляна,  теплим  літом,
Здалася,  цілим  світом.

Суниці,  поцілунки
Мов  пристрасть,  від  чаклунки,
Я  чув,  слово,  -«Кохаю»
Що  нині,  я  не  знаю.

   Дощик,  крапа  за  вікном,
Хмелію,знову  вином,
Ти  думаєш  п`яний?  Ні!
Ти  так  потрібна  мені!

                                       2000р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018

Де ж пташечка…

Он  волошки,  ростуть  у  житнім  полі,
І    вряд  тягнуться  красуні  тополі,
Сіра  пташечка,  злітавши  пурхала
Чомусь  часто  до  землі  припадала.

Болить  крильце,  як  же  було  піднятись?
Щоб  від  куль,  снарядів,  кудись  сховатись,
Ластівоньки,  тут    гнізда  не  ліпили,
Хліба  й  трави,    нині  красу  зронили.

Жаль  дерев,  мов,  як  скошені    по  полю,
Все  горить,  а  десь  команда  -  »До  бою»,
Димить    поле,  аж  сіро  -  чорне,  з  кров`ю,
А  було  ж,  все  посаджено  з  любов`ю.

А  де  ж  пташка?  Біда,  згоріли  крила,
Тут  лишилась,  впала  зовсім  безсила,
Свою  землю,  вона  дуже  любила.

                                                             2014р


                                     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018

Не сміти!

Я  тебе,  благаю,    не  сміти!
Подивись,  навкруги  все  цвіте,
Тож  твоя,  це  земля,  захисти,
Це  озерце,  в  раю  золоте.

Воно  буде,    таким?  Мабуть  ні!
Коли  ти,  не  хочеш  подбати,
І  природа,  тут,  як    на  війні,
Не  спроможна,пташка  співати.

Придивись,під  ногами  квіти,
Пригорни,  збережи  цю  красу,
Тож  беззахисні,  немов  діти,
Одяглися,  в  сріблясту  росу.

Там  далеко,  вітер  куйовдить,
Кольорові  пакети,  смітник,
Як  шовк  трави,  їм  все  зашкодить,
                     У  недопалках,    принишк  квітник.

Де  не  глянь,  скрізь  пляшки,  лахміття,
Аж  під  лісом,  совісті  нема,
А  що  ж  діткам?  Бере  страхіття,
Земля  стерпить,    вона  мов  німа.

А  ромашки,  ледь-ледь  піднялись,
Летить  сморід.  Ніжні  пелюстки,
 Десь  сховатись,  теж  намагались,
Та  довкола,  лиш  одні  пастки.

Озирнись,  ти  все  це  збережи,
Тож    дар  божий,  нам  всім  на  життя,
Зрозумій  і  комусь  підкажи,
Яке  дітям,  лишиш  майбуття?!


02.06.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2018

Зозуленько, полічи літа

Ой  зозуленько,  зозулько…  полічи  мені  літа,
Щоби  спала  я    міцненько,  не  вставала  вдосвіта
Щоб  думки  страшні  не  лізли    і  літечком  яскравим,
Ясний  ранок  зустрічала,  з  промінням  ласкавим.

Літо    щічки  запалило,  в  лісі  стигнуть  сунички,
По  городах  і  по  полю…червоні  полунички,
Поклонитись,  хочу  всьому,  сонцю  й  синім  небесам,
І  тим  хмаркам,  та  й  сіреньким,  що  дощик  принесуть  нам.

Квітам,  травам,  шовковистим,  що  в  сріблястих  росах,
І  хлібам,  пахучім  Що  полі,  що  лежать  в  покосах,
Ти  співай,  співай  зозулько,  тим  воїнам,  на  Сході,
Побажай,  многії  літа!  Щоб  раділи  свободі!

Щоби  гради  не  стріляли,  не  плакали  матері,
Та  й  був  мир!  Усміхалось  сонце,  тішилися  старі!
Тож  літа,  лічи  сміливо,  щоб  всім  краще  жилося!
Щоб  щасливі!  І  в  достатку!  Й  досягти  мрій  вдалося!

О4.06.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2018

В летний вечер

Ты  сказал  тихо  -Добрый  вечер,
Давай  с  тобою,  чуть  помолчим,
Пусть  будет  нашим,  летний  вечер,
Пусть  будет  ярким,  неповторим,
Желанным,  чудным  и  основным.

Взгляни  в  глаза,  зажжём  мы  свечи,
Мы  печаль  в  пламени  растворим,
Нет  ни  к  чему,  противоречить,
Желанья  все  удовлетворим,
Ведь  впредь  друг  другу,  принадлежим.

Уж  давно  ночь  потухли    свечи,
И  свет  в  глазах,  как  факел  любви,
Ты  мой  Геракл,  широкоплечий,
Я  ведь  с  тобой,  пойду,  позови,
Лишь  моим  мужем  ты  назовись.

2017г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794193
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2018

Колиши мене, любий

Я  сьогодні,  мабуть  засну  на  твоїх  руках,
Колисатимеш  так,  як  колись  молодими,
Та  тепер,  на  жаль,  лиш  бачу  смуток  у  очах,
Чи  гадали,  ми  тоді,  що  станем  такими.

Срібні  коси,  вологі,    геть  рідкі  на  чолі,
Від  безсилля  і  слова,  не  можу  сказати,
Вже  давно  відлетіли  у  вирій  журавлі,
А  я    хочу,  ще    їх  стрічать  й  проводжати.

Як  тоді,  в  полі,  вдвох,  як  волошки  зацвіли,
Зовсім  поруч,у  гаю,  де  спів  соловейка,
Сміло  бігали  в  житті,  мов  діти  раділи,
І  бажання  в  душі,  буде  щастя,  сімейка.

В  такт  під  музику  вітру,  кружляли  в  долин,
Поцілунки,  обійми,  зізнання  в  коханні,
Скільки  років,  та  я  па`ятаю  донині,
Ніжні  погляди  і  теплоту  при  торканні.

В  серці  біль,    заховалась,    лише  на  хвилину,
І  тріпочуться  вії,  від  непроханих  сліз,
Зі  щоки,  ти  зітри  полинову  краплину,
Щоби  нас,  не  тривожила  зненацька  та  злість.

Що  старієм,що  зробиш,  журба  огортає,
Нехай  смуток,  отой,  стане  снігом,  розтане,
І  ми  ще,  порадіємо,  пташка  нам  заспіває,
Колиши,  мене  любий,  доки  сонечко  встане,
Не  журися,  коханий,  може  це  не  востаннє.


З1.07.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2018

Вечір у саду

Який  цей  вечір  у  саду,
Духмяні  пахощі  ніжні,
Мені  здається,    я  в  раю,
Пісні  лунають,  пташині.

Поведеш  оком,  чарує,
Листва  зелена,  аж  блистить,
Голубів  пара,  воркує,  
Джміль  на  дереві,  сів,  гудить.

 І  вітерець,  повіває,
Медові  пахощі  ловлю,
 Вже    й  півонія  вітає,
Я  кожну  квіточку  люблю.

І  неймовірні  почуття,
Душа  здалося,  літає,
Яке  чудове  це  життя,
Мене  теплом  огортає.

Рідна  земля,  дяка  тобі,
Щаслива  я,  тут  у  раю,
Мені  так  добре  на  душі,
Твою  чарівність  я  люблю.

                                     2015р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2018

Ранком

Задзвенів  ранком  дзвіночок,
Біжу    радісно  в  садочок,
Ой,  що  ж  бачу,  справжнє  диво,
Підійшла,  я  несміливо.

Він  росинками  вмивався,
Мов  до  мене  усміхався,
Ой  який,  синій  красунчик,
Загубивсь,  на  нім  промінчик.

Весь  іскрився,  засріблився,
 Води  чистої    напився,
Як  же  гарно,  коли  літо,
Бач,  довкола  -    все  розквітло!

Налюбуюся  дзвіночком,
Пройдусь  радісна  садочком,
Побіжу,  я  теж  вмиватись,
Та  й  із  сонцем  привітатись!

                                                   2010р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2018

Цариця пітьми

Вона  не  спитає,  коли  їй  прийти,
У  сон  й  попередить,  спроможна  зайти,
Не  думає  хочеш,    вже  туди,  чи  ні,
Забрати,  в  стражденні,  чи  в  добротні  дні.

Сміється,  не  підступна,  не  заплаче,
У  когось  віднімає  все  найдорожче,
Знаходить  жертву  і  зовсім  розчавить,
Потвора,  навіть  її  не  цікавить.

Той  вік  людини  можливо  молода
Для  неї    є,  то  справжня  насолода,
 Себе,  царицею  пітьми  вважає,
Безстрашно,  вмить,  до  когось  підповзає.

Хтось  гірко  плаче,  не  зверне  уваги,
Ні  з  ким,  не  здатна  вести    діалоги.
У  жилах,  кров  застигає,це  прийшла  смерть,
Життя  забрала  й  мрії,  розтерла  вщерть.
.
І  чи  то  свято,  чи  літо,  чи  зима,
Шкода  та  ліків,  від  неї,  ще  нема,  
Тож  люди,  мовте,  як  їй  завадити?
Чи  можна  бід  позбутись,  зупинити?

На  жаль,  ми  часто,  друзів    втрачаємо
Чомусь,  завадити,  як  не  знаємо.            
                                       

30.05.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2018

Ой, вдягла я вишиванку

Ой,  вдягла  я,  вишиванку,
Йду  до  тебе,  мій  Іванку,
Квітне  стежка,  усміхнуся,
Там  в  гайочку  пригорнуся.

Ти  заглянь,  любенький  в  очі,
Зорі  світять,  нам    щоночі,
Тож  цілуй,  ти  гарячіше,
Притулюся,    ще  міцніше.

Дзвінко  пташка  заспівала,
Тебе  ніжно  обіймала,
Ти  мій  лебідь,  я  лебідка,
Хай  не  заздрить,  нам  сусідка.

Як  удвох,  часто  побачить,
То  від  заздрощів,аж  плаче,
Адже  кажуть  теж  любила,
Та  надію    загубила.

Шелестить  трава  шовкова,
А  я  дівка,чорноброва,
Твої    вуса,  так  щекочуть,
Цілувати  уста  хочуть.

Поцілунки  ті  медові,
Світлі  очі,  смарагдОві,
Хочу  я,  у    них  тонути,
Про  все-все,  в  світі  забути.

Приголублю,  я  чуприну,
Ні  коханий,  не  покину,
Любов  буду  дарувати,
Лиш  мене,  вмій,  шанувати.

Цілувались,  ми  до  ранку,
Заплітав,  косу  Іванку,
Закривала,  ніч  повіки,
             Будем  разом,  ми  навіки.            

07.05  2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2018

Дай от сердца ключи

В  этот  чудный  вечер,.  посмотри  на  закат,
Синева  вдали.  И  тебе  я    очень  рад,
Солнце    спать  клонилось.  Соловей  всё  поёт,
Ночь  уж  скоро  придёт.  Да  боюсь  украдёт.

Волос    нежный  запах  и  пронзительный  взор,
Да,  права,  ты  была!  Я  люблю  до  сих  пор,
Наше  старое  место…  и  всё  тот  же  пейзаж,
Что-то  хочешь  сказать  ,  иль  вопрос  ты  задашь?

Уж  седой,  почему?  Где  бродил  столько  лет?
Виноват,  знаю  сам,  оправдания  нет!
А  желаешь,  кричи,  только  лишь,  не  молчи!
Поругай!  Побрани!  Дай  от  сердца  ключи.

Посмотри  в  небеса…  и  скажи  не  спеша,
Что  подскажет  душа?  Ведь  ты  так  хороша!
Мне  не  жить,  без  тебя  и  не  встретить  рассвет,
К  сердцу  дверцу  открой,  прошу,  дай  мне  ответ.



05.05.2018г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792048
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.05.2018

Куди летиш , час….

Ясний  світанок…  сяйво  оксамиті,
Чому  летиш,  час,  ти  так  без  упину?
Не  озирнешся….  навіть  і  на  миті,
Тож  зупинися,  ну  хоч  на  хвилину.

Дай  порадіть,  у  вишиванці  земля,
Сонця  цілунок  і  блакитність  неба,
Укоренились  молоді  деревця,
Пора  привітна,  в  цьому  є  потреба.

Куди  летиш,  з  тобою    й  пори  року,
Твориш,  малюєш,  тішиш  наші  душі,
Шовкові  трави,  розляглись  нівроку,
Я  задивляюсь  на  розквітлі  груші.

Так,  час  летить  і  бджілка  трудівниця,
Нектар  збирає,  це  сенс  її  життя,
Радо  кружляє  весна  –  чарівниця,
Поглянь  довкола,  яка  всюди  краса.

Благаю  час,  то  ж  загубися  в  росі,
Хай  я  умиюсь,  нею  разом  з  сонцем,
Нехай  послухаю,  я  пташиний  спів,
Відчую  запах  золотистих  полів.
                                     

15.05.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2018

Пішов місяць….

Пішов  місяць,  ніч  шукати,
Ти  чому,  вийшла  із  хати?
Розпрощалася  з  красою,
Пройшла  срібною  росою.

Сам  здивований,  дивився,
Ой  біда,  чи  заблудився?
Де  ж  ті  зорі,  всі  подружки?
Де  чудові  говорушки?

Видить  ранок  доганяє,
Небо  колір,  геть  міняє,
Вже  й  сміються  всі  хмаринки,
Чарівні,  пливуть  перинки.

Тож  блідий,  геть  зажурився,
І  за  сонцем  покотився,
Це  він  мабуть,  попав  у  день,
Себе  сварить,  -  От  старий  пень.

Чи  сховатись,  може  в  шати,
Ні,  ще  хочу  мандрувати,
Як  позбутись  самотності,  
Ждав  від  неї,  чарівності,
Вже  й  за  обрій  заховався,
Там  зустріти  сподівався.

2014р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2018

До річниці матусі

Вузенька  стежка,    до  тебе  йду,
Лагідний  погляд,  з  фото  ловлю,
На  лавці  з  квітами    присяду,
Душі  знайду,  я  тут  розраду.

Такий  сьогодні  день  матусю,
З  тобою  разом  помолюся,
 Тобі  подякую,  за  любов,
Дитинство  згадую  знов  і  знов.

Ще  зовсім  вдосвіта  сонце  спить,
В  душі  сховаєш  щасливу  мить,
Замісиш  тісто  на  пиріжки,
Поверх  накинеш,  нам  рядюжки,
Щоб  не  промерзли  голоногі,
В  хаті  холодній  і  убогій.

А  потім  стіл..  і  світлі  очі,
Оберігала  нас  щоночі,
І  кожній  в  руки  по  пиріжку,
Ще  пригадаю,  ми  на  лужку,
Тих  гусенят,  малих  ловили,
Вони  додому  не  спішили,
Як  до  рук  візьмемо,  шепочуть,
В  ставок,  купатися,  так  хочуть!

Як  припече,  сонце  нам  в  плечі,
З  долоні  зерняток  малечі,
Вони  ґелґочуть,  я  щаслива,
Ніхто  не  бачив  того  дива.

А  я  забути,  все  не  можу,
Вже    твою  усмішку  знаходжу,
Обійми  ніжні,  теплі  слова,
Я  відчувала,  стекла  сльоза.
.
Здалось  всміхнулась,  з  фото  мені,
Ти  ж  знаєш  я,  що  завжди,  в  ці  дні,
З  букетом  квітів,  стежку  знайду,
Тебе  рідненька,  дуже  люблю.

                                         13.05.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2018

За тобой скучаю

Ты  словно  свет,    в  окошке  надо  мной,
 И  завсегда,  ты    видишь  как  живу,
Он  так  далёк,  от  меня,  край  родной,
 Мне  каждый  раз,  видится    наяву.

К  тебе  давно,  тропинка  заросла,
Твой  взгляд  со  мной,  уж  как  его  забыть,
Оберегала  и  не  раз  спасла,
Мне  помогла  болезни  пережить.

И  ты  сейчас,  в  трудную  минуту,
Во  сне  придёшь,  подскажешь  как  мне  быть,
Иду  по  жизненному  маршруту,
Сумела  жизнь,  научила  любить.

За  тобой  мамочка,  я  скучаю,
Кажешься  рядом  -    сердечку  легко,
Твою  ладонь,  как  бы  ощущаю,
 Рука,  в  руке,  мне  на  душе  тепло.
                                                     
18.09.2017г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791449
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.05.2018

Зайди на хвилинку / проза /

     Весняний  сонячний  день.  В    синім  небі  де  –  не  -  де  розкидані  білі  й  сірі  хмаринки,  схожі  на  невеличкі  перинки,  а  там  далі,  на  довгу  павутину,  під  дійством  вітру    ледь  помітно  пливли    до  заходу.
Часом,  їх  наче  хтось  зупиняв,  скупчувалися    і    вже  були  схожі  на  височезні  сірі  й  білі  гори….
       Олеся,    задерши  голову  догори,  промовила    до  дівчат,  
-  Здається  дощу  не  буде,  хоча,  хто  знає,  в  цьому  році  така  непередбачена  весна.
-У  –гу,  -  підтримала  її    одна  з  однокласниць.  -  Нарешті  крокуси  в  мене  на  клумбі  зацвіли  й  бузок    ледь  –ледь  зеленіє.  Листки  тюльпанів  доволі  великі,  але    бутонів  цвіту,  ще  не  видно.
-  А,  що  ти  хочеш!?  Тож  тільки  тиждень,  як  потепліло,  -  підтримала  розмову  Олеся.
   Троє  світлооких    дівчат,  в  легеньких  курточках,  після  закінчення  уроків,  зі  школи  поверталися    додому.  Вони  жили    в  одному  районі  містечка,  ще  з  дитинства  часто  разом.  Всі  ходили      в  один    садочок,  ось  і    навчаються  разом,  закінчують  восьмий  клас.  
   -  Так…  дівки,  може  сьогодні  зберемося  в  мене,  почаюємо,  відірвемося  по  повній,  ну  звичайно,  як  уроки  підготуємо,  -  запропонувала  Олеся,  поправляючи    русяве,  коротко  підстрижене,  волосся,  що  спало    на  чоло.
-О!  А  в  тебе,  що,  нікого  вдома  немає?  -  запитала  Люба.
-  Краса!  Свобода!  Ці  два  дні  була  бабуся,  ото  вже  керувала  мною,  те  так  роби,  а  те  так  роби,  дістала.  А  батьки  погнали  на  Польщу  за  товаром,  привезуть  мені  якісь  обновки,  замовила  їм  дещо.    Завтра  мають  приїхати,  думаю  зранку,  якщо  на    митниці    немає  великої  черги.  Якщо  ж  там,  якесь  ЧП,  то  тоді  вже,  хоча  б  до  вечора  дісталися  додому.  Тож  є  шанс  розважитися  без  опіки,  ночувати  буду  сама,  так  добре  коли  ніхто  не  заважає,  -  весело,  задравши  голову  догори,  наче  в  танці,  крутилася  перед  дівчатами  Олеся.
 -  Е  ні!  На  жаль  сьогодні  я  пас,  -    заперечила  Таня.
-  Справ  багато,  точно!  -    підтримала  її  Люба,  киваючи  головою.
 Відразу    продовжила  Таня,
-  Ти,  що  забула,  завтра  ж  відкритий  урок  з  математики!  Ні,  хай  якось,  тільки  не  сьогодні.
Вони  саме    підійшли  до  провулка,  Олеся  всміхнувшись,  махнула  рукою,
-Ну  гаразд!  Тоді  бувайте!  До  завтра!
У  відповідь    дівчата  усміхнулися,  
-Бувай!  Бувай!  
Озираючись,  кожна  махнула  рукою,  пішли  своєю  дорогою.
 Олеся,  щось  бурмоче    собі  під  ніс  наспівувала,  потім  вставила  в  вуха    маленькі  навушники,  слухала  музику.  Задоволено,  не  поспішаючи,  прямувала    по  обіч  дороги.  Через  два  чужих  обійстя,  вже  й  бабусин  паркан.  Проходячи    мимо,  кинула  оком  до  хати,  яка  ледь  виднілася  із-за  широких  воріт.  Пригадала,  що  мама  наказувала,  щоб  коли  йшла  зі  школи,  то  хоч  на  хвилинку  заходила  до  бабусі,  щоб  за  неї  всі  менше  хвилювалися.  Можливо,  щось  треба  допомогти,  бо  ж    останнім  часом    тиск  не  давав  спокою  старенькій.  А,  не  така  вже    й  стара  -  подумала  дівчина  -  лише    сімдесят  два  минуло,  якби,  щось  треба  було,  то    напевно  б  вже    разів  десять  передзвонила.
 Наталя,  на  зріст  маленька,  худенька  жінка,  була  в  городі,    не  поспішаючи,    копала  землю  під  грядки  і  час  від  часу  кидала  погляд  до  хвіртки.  Вона  виглядала  єдину  онучку,  хоч  дівчинка  підросла  й  стала  дуже  вередлива  та  все  ж  надіялася,  що  хоч  на  хвилинку  зайде  до  неї.  Як  завжди  на  веранді,    на  тарілку  поклала  апельсину  і  три  цукерки,  вона    так  зустрічала  онучку,  знала,  що  та  любить,  коли  на  неї  чекає  бабуся  і  обов`язково  пригостить  її  чим  небудь  смачненьким.  І  хоча  вже  можна  сказати  виросла  дівчинка  та  все    ж  коли  зайде  до  хати,  скрізь  хитренько  погляне,  знайде  гостинці  і    всміхаючись  подякує.
   Сонце  ховалося  за  обрій…  Темно  -  сині  стрічки,  ледь  приховували  його,  від  останніх  променів  змінювали  колір  на    фіолетовий  та  рожевий.    От  би  Бог  дав  дощу  -    в  думках  Наталя  -    від  вітру  швидко  сохне  земля,  зашкарубла.  Журилася,  як  просапати  часник,  щоб  не  пошкодити  молоденькі  стебельця,  ой  треба,  треба  дощику.
   Старенька  зайшла  до  хати,  як  завжди,  після  любої  роботи,читала  молитву,  молилася  до  ікони.  Поставила  чайник,  щоб  напитися  чаю.  Раптово,  опустивши  погляд  собі  під  ноги,  похитнулася.  Ой,  щось  заносить!  Чи  це  здалося?  У  ногах    відчула  слабкість,  ледь  втримавшись  за  стілець,  присіла  на  нього.  Заспокоїла  себе,  тож  випила  всі  ліки,  чого  б  це  -знервовано    подумала  -добре  що  в  фартухові  мобільний  телефон.  Ледь  спітніла,  тремтячою  рукою  набрала    номер  доньки  та  оператор  повідомив  про  недосяжність,  знову  набрала    онуку.  Вона  її  набирала  вже  втретє  за  сьогодні  та  на  жаль,  Олеся  не  відповідала.  В  очах  замерехтіло  чорними  плямами,    ледь  -  ледь  дотягнулася  до  ручки  в  газовій  плиті,  напруживши  всі  сили  вдалося  крутнути  її,  в  голові,  аж  задзвеніло,  тихо  прошепотіла,
-  От  добре,  я  встигла  вимкнути  чайник,  встигла…..
   Олеся  після  приготування  уроків  дивилася  фільм  про    Гаррі  Понтера,  від  здивувань  й  хвилювань  підскакувала  на  дивані.  Водночас  задоволено  хрумає    «  Чіпси  з  беконом»,  насолоджувалася  самостійністю.
     Була  майже  північ,  коли  закінчився  фільм,  вона  поглянула  в  вікно,  а  потім  на  телефон  і  в  голос,
-  Ого!  От  час    пролетів!
Дівчина  побачивши  пропущені  три  дзвінки  від  бабусі,  відразу  себе  заспокоїла.  Та  нічого,  гадаю  все  добре,  чи  подзвонити?  Та  ні,  напевно  вже  пізно,  хай  спить,  не  варто  будити,  за  цілий  день  на  городі  натрудилась.
 Вона  зручно  вкладається  у  ліжку,  запхала  в  вуха  навушники.
     Надворі  сіріло…      Олеся  почула  голоси  батька  й  матері,  потягнулася.  О,  як  добре,  вже  приїхали,  подумала  й  повернулася  до  стінки,  заховала  голову  під  ковдру,  міцно  заснула.
 Валентина  слухала,  як  плавно  сопе  доня,  всміхнувшись  до  чоловіка,
     -  Так  міцно  спить,  нехай,  вже  розбудемо  до  школи,  чого  раніше  турбувати.  Раз  спить,  значить  все  добре,  думаю,  то    щось  так  мама  дзвонила,  напевно  хотіла  дізнатися,  коли  нарешті  будемо  вдома.
   Чоловік,  загнавши  автівку  на  обійстя,  прямо  не  роздягаючись,  впав  ниць    на  ліжко,  
-Так!    Прошу  мене  не  турбувати,  я  виснажений.  Олесю  розбудиш,  тоді  вже  побіжиш  до  тещі,  дайте  я  посплю.
   Валентина  швидко,  щось  наспівуючи  собі  під  ніс,  готувала  сніданок,  позирала  на  годинника.  Зараз  поснідаємо  й  разом    підемо,  я  до  мами,  вона  до  школи  -  планувала  в  думках.
-Так,  гайда,  доню,  вставай!    Ти  в  скільки  вчора  лягла  спати?    Вже  втретє  кричу  вставай,  а  ти  ніяк  розплющити  оченята  не  можеш?  
Вони  швидко,  майже  находу,  допивали    каву.  Олеся    позирнула  вкотре  в  дзеркало,  а  потім  на  годинника,  який  висів  над  столом,
-  Ну  все,  гайда,  а  то  й  справді  я  запізнюся!  Пішли,  доганяй!
Валентина  догнавши  доньку  лише  тепер  запитала,
-  Ти  вчора  до  бабусі  заходила?
 Та  наче  не  почула,  вирвалася  вперед,
-  Все  я  побігла…  Передавай  бабусі  привіт!
     На  обійсті  тихо,  під  самими  дверима  лежав  пес,  його  сумні  очі  наче  ранили  Валентині  серце,
-А,  що  це  ти  під  самими  дверима?  Дружок,  вставай,  пускай  мене  до  хати.
Пес  опустивши  голову,  пригнувся,  повільно  підійшов  до  буди,  ліг  на  землю,    на  очах  блистіли  сльози.
-О!  Що  це  ти  такий  сумний,  не  скачеш,  захворів,  чи  що?
Взялась  за  ручку  дверей,  зачинені….
     Після  третього  уроку  Олеся  отримала  від  мами  повідомлення  «Після  уроків  терміново  зайди  до  бабусі,  я  тебе  чекаю».
       Дівчина    не  переймалася,  після  уроків,  значить  не  терміново,  тож,  як  завжди,  в  хорошому  настрої,  поверталася  зі  школи.
       Три  подружки  йшли  не  поспішаючи,  наче  озирнулися  на  всі  сторони  і  крутячи  головами,  позирали  до  неба,  у  всіх  в  вухах  виднілися  навушники,  напевно  слухали  музику.  Погода  сприяла  настрою,  яскраве  сонце  сліпило  очі,  які  блистіли  від  задоволення,  дівчата  час  від  часу  хитали  головами.  Вони  доходили  до  провулка,  коли  Олеся  запропонувала,
-  Підемо  до  мене,  батьки  шмотки  привезли,  разом  подивимося.  Тільки  зайду  до  бабусі  на  хвилинку,  там,  мама,  щось  хотіла,  тож  треба  зайти,  почекаєте  мене,  я  швидко…
       Вони  підходили  до  бабусиного  обійстя….
-  Що  це?  -  промовила  одна  з  подружок.
-  Хвіртка  навстіж  і  ворота,  щось  привезли  твоїй  бабусі,  Олесю.  
Та  здивована,  кліпала  очима,  хитнула  головою,
-  А  я  звідки  знаю,  сказали  зайти,  ось  зараз  зайду  дізнаюся.  Мене    це  зовсім  не  хвилює,  що  їй  привезли  і  навіщо….
     Підійшовши  ближче,  дівчата  спантеличено  дивилися  одна  на  одну.  На  обійсті,  стояла  батькова  автівка.  Дві  половинки  вхідних  дверей  веранди  відкриті,  поруч  стояли  два  похоронні    вінки  і  верх  гроба.  Олеся  зблідла,  стало  моторошно  й  холодно…
Таня  взяла  її  за  руку,
-Ми  з  тобою  зайдемо,  тримайся…
-  Не  треба!
Різко  й  сердито  обірвала  подружку,  а  потім  тихіше,  
 -  Відчепіться…    Краще  йдіть,  я  перезвоню  вам…  
З  острахом,  дрібними  кроками  йшла  до  будинку.  Гучно  стукало  серце,  холод  пробрався  за  спину,  тіло  чомусь  затремтіло.
   Олесі,  ці  два  дні,  наче  в  страшному  сні.  Людей  багато….  Плач,  розмови,  все  доходило  до  свідомості  наче  з  підземелля,  час  від  часу  шуміло  в  голові.  Запах  запалених  свічок,  як  те  похмілля,  туман  перед  очима.  Відлуння,  шепіт  чужих  голосів,  метушня.  А  згодом,    вже  надворі,  вітер  доніс  голос  батюшки  -  «Прощайтесь».  А  сльози  чи  були,  чи  плакала  й  не  пам`ятає,  весь  час  тримає  маму  за  руку.  Спітнілі  пальці,  а  ноги  немов  чужі,  ледь  -  ледь  зробила  кроки,  здавалося,  захиталася  земля.  А  поруч  Таня,їй  щоки    витирала,  а  Люба  поклала  руку  Олесі  на  плече,  стояла,  схиливши    до  неї  голову.
       На  обійсті  тихо…    Сумний  Дружок…виглядав  із  буди.    Після  поминального  обіду  в  кафе,  Олеся  з  мамою,  батьком  повернулися  до  бабусиного  будинку.  Батько  вирішив  автівку    загнати  на  своє  обійстя.
     Мати  ледь  стримуючи  сльози  відкрила  замок,  зайшла  до  хати.  Олеся  ,  на  підвіконні  веранди,  побачила  апельсину  й  цукерки…    На  якусь  мить  завмерла….  Думки  …  спогади,  сльози  рікою,  наче  прорвало  дамбу…  Ридання…..
-  Вона  мене  чекала  й  цього  разу,  а  я….
Валентина  почула,  як  каялася  донька,  підійшовши  одійняла  її,
-Виплачся,  Олесю…  не  тримай  в  собі,  пішли    в  кімнату.
Вона  дивилася  на  маму,  здригнулася,  як  змінилася  вона….  Під  очима  синій  відтінок,  постаріла  за  ці  два  дні  і  в  цьому  теж  винна  я.  Та  ці  думки  в  собі  тримала,  не  наважилася  сказати  мамі,  щось  не  пускало  сказати  тепле  слово.  Вони    обоє  розуміли,  що  не  вберегли    найдорожчу  людину.
 Валентина,  деякі  речі  ховала  у  шафу,  повідчиняла  вікна….
 Олеся  зазирнула  на  годинник,  який  висів  над  ліжком.  На  ньому    зупинені  стрілки  -    22  години  30  хвилин,  цей  час  вона  бачила    в  себе  на  телефоні,  їй  дзвонила  бабуся.  
 Дівчина  з  закритими  очима  сиділа  в  кріслі,  відкинувши  голову  назад,  час  від  часу  здригається  тіло,  перед  очима  спогад…
     Вони  з  бабусею  в  лісі…  Трава  шовкова  попід  дерева  і  велика  галявина  вся  в  суницях.  На  траві  ряднина,  на  ній  сидить  бабуся  з  букетом  квітів,    вся  осяяна  сонячним  промінням,  махає  рукою,  кличе  до  себе,
-Олесю,  сонечко  моє,  йди  до  мене,  навчу  віночок  плести.  Ходи,  моя  люба,  дивись    суничок  не  об`їшся.  Ми  потім  додому  назбираємо,тож  є  кошик.  Йди  моя  зіронько!  Іди  моя  цокотушка!
   Потім  бабуся  наспівувала  веселу    пісеньку  й  Олеся  підстрибувала  в  танці,  взявшись  руки  в  боки,  задоволено  сміялася,  підтримувала  на  голові  сплетений  віночок.  Додому  йшли  майже  мовчки,  сонце  добре  пригрівало,  ще  й    теплий  вітерець  дмухав    у  спину,  обіймав  за  плечі,  Олесі  хотілося  спати.
-Бабусю,  ноги  мої  плутаються,  болять,  давай  відпочинемо,  -    забігала  наперед  неї,  просила,  заглядаючи  в  очі.
-    Ну  давай  моя  пташечко,  хапайся  ззаду  за  плечі,  понесу  тебе,  мій  скарб,  ось  так,    крами  баби.
           Щеміло  під  серцем,  важкий  тягар  лежав  на  душі…
   Пройшло  три  роки….    Олеся  закінчила  одинадцятий  клас….
     За  цей  час  вона  подорослішала,  стала  уважнішою  до  батьків.  Після  втрати  бабусі  зрозуміла,  що  в  житті  можна  зробити  велику,  невиправну  помилку,  якщо  не  приділити  увагу  рідним.    Дівчина  в  кінці  кожного  тижня  заходила    на  бабусине  обійстя,  довкола  все  оглядала  і  знову  й  знову  згадувала  ті  прекрасні    дні  дитинства,  які  проводила  з  нею.
Коли  затримувалася  в  школі,  то  попереджала  маму,  що  зайде  хоч  на  хвилинку  до  бабусиного  будинку.  В  кімнатах  фото,    вишиті  рушники  і  часті  спогади.  Бабусині  настанови  з  роками  стали  для  неї  правилами  в  житті,  бути  зваженою,  охайною,  щирою  і  правдивою.
Напередодні  останнього  дзвоника  в  школі  Олеся  підійшла  до  батька,
-  Тату,  ти  мені    дуже  потрібен  зараз.  Поїхали  до  бабусі  на  кладовище,  мені  треба….
Він  здивовано  подивився,  перебив  її,
-  Ми  ж  були  недавно,  тобі  сьогодні  до  цього?  В  тебе  ж  завтра  святкова  лінійка  в  школі.
Олеся  ледь  хвилюючись  продовжила,
-  Треба,  тату,  дуже  треба.  І  будь  ласка,  зачекай  хвилинку!
Вони  під`їхали  до  центрального  входу  кладовища..  Олеся  з  букетом  квітів  вийшла  з  автівки,
-  Ти  зачекай  мене  тут,  добре?!  Я  хочу  сама….
Дівчина  пішла  знайомою  стежкою…  Біля  пам`ятника  розквітлі  квіти…    Олеся    серветкою  витерла  від  пилу  бабусине  фото,  поцілувала,
 -  Бабусю,  я  прийшла,  бачиш,  прийшла    сама.  Я  вже  доросла,  в  мене  завтра  в  школі  останній  дзвоник.  Прошу  благослови  мене  на  іспити  і  прости…
 На  мить  застигла….  Непрохані  сльози  покотилися  по  обличчі.  Дивилася  на  фото,  шепотіла,  
-  Рідненька,  прости  мене  за  мою  байдужість,  за  мою  помилку…  Я  так  шкодую,  що  не  можна  час  повернути  назад…  Що  ти  пішла  так  рано  від  нас  і  винна  в  цьому  я,  прости…  Я  ж  так  люблю  тебе  бабусю…
Легенький  вітер...ледь  колихав  квіти…  Олеся  відчула  його  тепло,  озирнулась  й  знову  до  фото,
-    Бабусю,      я  візьму  в  школу  той  рушник,  що  ми  разом    з  тобою  вишивали.  Ти  скільки  слів  тоді  хороших  говорила  і  побажань.  Я  все  пам`ятаю  рідненька,  прости  мене  і  благослови….  
   Вона  сиділа  в    автівці  на  задньому  сидінні,  ледь  виглядала  в  вікно…  Зустрічний  вітер  осушував    сльози  на  її  обличчі.  Батько  поглядав  у  дзеркало  над  головою,  в  салоні  авто,  бачив  її  припухлі,  ледь  червоні  очі.  Розумів  її,  йому  не  було  що  сказати,  чи  про    щось  запитати.Дочка  подорослішала,  стала  серйознішою,  мудрішою  та  на  жаль  час  не  повернеш  назад.
                                                                                                                                                                                                           Травень  2018  р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2018

Уклін до землі…

О,  скільки  раз,  відцвіли  вже  сади,
І  скільки  ж  зим,  суворих  позаду,
Війни  лишився    спогад  назавжди,
Що  полягли  батьки  й  сини  за  правду.

Ішли  на  смерть,  за  землю,  за  життя,
За  кроком  крок,  прогнали  фашистів,
Щоби    народ,  мав  світле  майбуття,
Ви  ж    не  діждались  гучних    салютів.

Ми  приклоняймось  вам  ветерани!
За  ці  дні    світлі    й  небо  голубе,
За  усі    подвиги,  біль  і  рани,
За  це  життя,  щасливе  й  дороге!



08.05.2018р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2018

Почекай, час настане

Біля  тину  та  й  калина,
Пісню  я,  вже    пригадаю,
 То  немов,  моя  дівчина
Про  вербичку  теж  згадаю.

Вона  віти,  все  купає,
Так  хвилює,  це  сердечко,
Мене  вечір  зутрічає,
Йти  здалося,  недалечко.

Соловейко  у  лісочку,
Ніжну  пісеньку  заводить,
Я  присяду  на  горбочку,
Місяченько  уже  сходить.

Подивлюся,  знов  на  зорі,
Собі  тихо  прошепочу,
Ти  в  небесному    простоті,
Я  до  тебе,  знову  хочу.

Вітер  чуба,  знов  куйовдить,
Ніч  на  плечі,  прилягає,
Ніхто  мЕне    не  розрадить,
Біль  сердечко  навпіл  крає.

По  щоці  ледь  -  ледь  стікає
Та  сльоза,  надто  солона,
І  журба  все    обіймає,
Стала  ніч  дуже  холодна.

Почекай,  то  ж  час  настане,
Піднесуся,  я    до  неба,
У  той  світ,    у  твій  незнаний,
Як  настане  вже  потреба.

2014р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2018

Сорок п`ять років…

Сорок  п`ять  років,  багато  чи  мало?
Пройшли  з  тобою  по  одній  стежині,
Яскраве  сонце  раненько  вставало,
У  грудях,  часом  пекло,  на  чужині.

Сміялась  молодість,  все  ж,  веселилась,
Серед  суцвіття,  квітів  і  розмаю,
У  небі  зірка  –  доля  засвітилась,
Ніжні  цілунки  і  слова  –  кохаю.

Дав  Бог  здоров`я  і  розум  дарував,
Ми    і  навчалися  й  хату  будували,
Було,  що  й  дощик,  гіркі  сльози  змивав,
Грошей  нестача,  часто  бідували.

Тепленьке  літо,  а  серця  гарячі,
І    міцні  руки…  що  втоми  не  мали,
В  новій  оселі  голоси  дитячі,
Радісно  в  хаті,  батьківство  пізнали.

Як  три  берізки,  стрункі    і  гарненькі,
А    оченята,  сяють,  як  проміння,
Яке  то  щастя,  донечки  маленькі,
Дав  Бог  сім`ї  любов,  порозуміння!

Хата  навпроти,  ревнощі  свекрухи,
Така  їй  доля  бути  одинокій,
Слова  прокльони,  кусали,  як  мухи,
Терпіння  жити,  отримати  спокій.

Разом  все  витримали,  перенесли
І  грім  гримів  із  сяйвом    блискавиць,
Дощі  весняні,  почуття  не  згасли,
Давала  сили,  нам  доля  –  дівиця.

Роки  спішили,  доні  одружились,
Тепер  у  кожної,    своє  гніздечко,
Шкода,  що  коси,  рано  посріблились,
Й  війна  на  сході,  так  болить  сердечко.

Та  нам  би  миру,  щоб  спокійно  спати,
На  дітей  гляну,  чоловіка  й  онуків,
Знов,  вкотре  Бога,хочу  попрохати,
Для  нас,  ще  трішки,  сонячних  деньочків.

Хто  зна,  стежина,  яка  піде  далі?
Спогади    гріють,  в  їхньому  полоні,
Ми  завжди  вдвох,  всі  зітремо  печалі,
 І  сльози  вдячності,  щоб  не  солоні.

Сорок  п`ять  років,  багато  чи  мало?
Життя  по  стежці,  як  у  житнім  полі,
Далеко  в  лісі,  пташина  співала,
Зі  мною  радо,  дякувала  долі.

                                                       04.05.018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018

Ой, як добре…

Золотий  промінчик,  блиски  по  вікні,
Просиналось  сонце,  радісно  мені,
     Я  ж  веснянку,  удосвіта  стерегла,
     І  вона,  раненько  коси    розплела,

     За  вікном,  дивовижний,  чарівний  світ,
Квіти  крокуси,  тюльпани,  первоцвіт,
Ой,  люблю,  весну,  повсюди  барвисто,
Роса  вмиє  і    одягне  намисто.

Ще  люблю,  чай  вранці,  чайник  закипів,
І  в  думках,  вже  лине,  мов  пташиний  спів,
Покладу,  в  рядочки  слова  до  вірша,
Ой,  як  добре,  весно,  співає  душа.

Березень  2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2018

Весна малює…

Я  радію,  ранком,  вмився  росою,
У  промінні,    ніжуся,  всміхнусь  сонцю,
Акварелі  злились  з  позолотою,
В  кольори,  мов  підігрують  багрянцю.

Тихий  вітер,  ледь  -  ледь  колише  гілля,
Ніжно  пестить,  зеленувате  листя,
Тож  у  персика,  сьогодні  весілля,
Вже  над  цвітом,  бджілки  розкрили  крильця.

Теплі  дні,  дарять  щастя,  насолоду,
Злет  птахів,  кружляють    у  небі  синім,
Земля  рідна,  має  красиву  вроду,
Світ  весни,  відтворює  при  долині.



О2.05.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2018

Ой, дівчино… (слова до пісні )

 
Ой  дівчино,  дівчинонько,  рожевії  щічки,
Підем,  люба,  погуляєм,  ми    вдвох  уздовж  річки,
Так  вербиченька  зацвіла,  як  та  молодиця,
Б`є  джерельце  молоденьке,  цілюща  водиця.

Та  й  придасть,  вона  святая,  силоньки  доволі,
Ой  уста,  твої  медові,  як  квіточки    в  полі,
Вода  в  річці  чиста  -  чиста,  все  ледь  –  ледь  сріблиться,
Чи  за  мене  підеш  мила?  Хочу  одружиться.

Заспівала  пташка  в  лісі…чи  будеш  моєю?
Хай  життя,  наше  щасливе,  стане  течією,
Вік  я  буду,  шанувати,  сонечку  радіти,
Зчарувала  ти  красою,  нехай  будуть  діти!

Над  рікою  місяченько,  скоса  поглядає,
Козаченько  дівчиноньку,  міцно  обіймає,
Очі  ясно  засяяли  і  по  небу  зорі,
Мерехтінням  освятили,  поєднали  долі.

                                         09.04  2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2018

Тобі сьогодні…

Тобі  сьогодні,  не  написала,
Як  завжди  зранку,  ніжного  листа,
В  душі  напевно,  сум  відчувала,
Той  сон    наснився,  мені  неспроста.

Вікна  навпроти,  бачу  цілуєш,
Часу  зада́рма,  ти  не  марнуєш,
І    давно  мабуть,  з  нею  фліртував,
Мені  болить,  на  жаль,  не  відчував.

Нехай  в  мобілці,  картку  я  зміню,
Тебе  назавжди,  від  дзвінків  звільню,
Хоча  під  серцем  пече  і  щемить,
Та  все  забуду,  неприємна  мить,
Тож  хай  до  біса,  все  в  вогні  згорить!



02.09.2015р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789639
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2018

Хочу в Карпати

Мрії  летять..  давно  хочу  в  Карпати,
Всюди  лунають  пташині  пісні,
Бажаю  я,    між  них  поблукати,
Приходять    часто,  до  мене  у  сні.

І  стрункі  сосни,  так  поглядають,
Мов  поверхнево,    як  охоронці,
Вони  пісні  горам  теж  співають,
Коли  купають,  віточки  в  сонці.

Маленька  пташка,  з  гнізда  тихенько,
Дивно  погляне  на  земну  красу,
Та  враз  так  гучно,  б’ється  сердечко,
По  житті  радість  світлу  понесу.
.
 Дуби  столітні,  тут  мов    гетьмани,
Керують  скрізь,  довкіллям  уміло,
А  полонини  й    квітучі  лани,
У  суперечці    з  річками  сміло.

Брескул,  Туркул  -  найвеличні  гори,
Як  мої  коси,    в  срібнім  тумані,
Ваблять  мене,  карпатські  простори,
Й  так  едельвейси,  скрізь  розсипані.

Я  сумувала,  давно,  тут  була,
Люблю  Карпати  -  сама  чарівність,
Як  наречена,    калина  цвіла,
Це    веснянОго  подиху  свіжість.

Люблю  яскравість,  всіх  карпатських  гір,
І  стрімкі  ріки,  обриви,  скелі,
У  лісі  зранку,  тьохкає  жайвір,
Линуть  пісні,  душевні  й  веселі.

Квітень  2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789406
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2018

Весняний етюд

За  обрій,  сховалося  сонце,
Останній  промінь  веселився,
Бузок  заглядав  у      віконце,
По  ньому  зайчик,  ще  сріблиться..

Вже  місяць,  показався  з  трави,
Ще  трохи,  чомусь  по  ній  ще  блукав,
Спішив  до  нічки  –королеви,
Доріжку,  в  небесах  відшукав.

Майстрині,  зорі  в  хороводі,
Засяяли  в  веснянім  танці,
Усі    раділи  чудо-  вроді,
Розквітли  на  бузку  рум`янці.



Квітень  2017

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789248
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.04.2018

В моєму садочку

В  моєму  садочку,  веснянка  співає,
Гайда,  ти  послухай,    мов  оркестр  там  грає,
То  бджілки  -  майстрині  так    зранку  працюють,
Дзижчить  одна  другій,  з    гаммами  жартують.

Гойдає  вітерець  пелюсточки  жваві,
Листки,  веселяться  білі  й  зеленаві,
До  сонця,  аж  блистять,  з  вишнею  радіють,
Рік  буде  врожайним,  промінці  воліють.

Одягнеться  вишня  в  червоне  намисто,
Нехай,    оркестр  грає,  дзвінко,  урочисто,
В  моєму  садочку,  веснянка  співає,
До    квітних  дерев,  вже  бджілок    зазиває.

І    яблуня  й  грушка,  зхапахтіли  медом,
Покрилися  вони,  всі  барвистим  пледом,
На    мить  і  ти    прислухайсь,  тепло  на  душі,
Про  вроду  краю,  ми  напишемо  вірші.


25.04.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.04.2018

В духмяному цвіті

Гойдає  вітер,  гілочки  вишні,
По  них  квітучі,  бруньочки  пишні,
Така  рясненька,  вся  в  духмяному  цвіті,
Листочки  ніжні    у  оксамиті.

Струнка,  чарівна,  мов  наречена,
Донизу  сонцем,  позолочена,  наголос
Всміхнувся  промінь,  ніжно  цілує,
Веселий,  з  пелюстками  жартує.

Окраса  саду  біля  хатини,
А  попід  нею  немов  стежини,
Нарциси  квітнуть,  поряд  фіалки,
Дзижчать  трепетно,  весело  бджілки.

Потішусь    вітерець  повіває,
В  обіймах  теплих  все  розквітає,
Яка  ж,  то  радість,  щастя  на  землі,
Дожити,  бачити,  все  це  мені.

Квітень  2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.04.2018

Нащо зробила …

Ти  не  дзвониш,  не  пишеш  СМС,
Не  складаєш  мені  вірші,  пісні,
Були  разом,  мов  в  країні  чудес,
Веселеньке  літо,  тепленькі  дні.

Чи  хто    знав,  що  ця  осіння  гроза,
Що  зненацька  утопить  почуття,
Пополам,  розкололись  небеса,
Враз  спинилося,  твоє  серцебиття.

Як  болить,,  не  дочекалась  дзвінка,
Дуб  згорів,  під  яким,  часом  сидів,
Я  в  надії,  день  й  ніч  біля  вікна,
Не  проснусь,  від  відрадних  спогадів.

Ти  горе,  нащо  осінь  принесла?
Зруйнувала  молодим  гніздечко
Чому  в  хату,  ти  сум,  смерть  привела?
Це  зробила,  чого,  викрадачко?

Щем  під  серцем,  стискає  до  болю,
Мжичить  дощ,  краплини  на  вікні,
Нащо  ж  Боже,  ти  дав  таку  долю?
 Так  важко,  зимно  без  нього  мені.


23.09.2017р
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788821
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.04.2018

Знов цвіт опадає

Весна  квітне  та  знов  цвіт  опадає,
Молоденький,  ніжно  припав  до  землі,
Боєць  смілий,  в  серці  біль  відчуває,
За  що  йшли?  Його  друзі  усі  в  імлі.

Садок  цвів,  плачучи,  аж  прибрав  фату,
Де    не  глянь,  всюди  пелюстки  літають,
Не  простять,  черешеньки  орків  -  (братву),  
За    смертя!  Жаль,  наречених  втрачають.

Дощ  пустився,  піднебесся  сумує,
Як  пелюстки,  летять  птахи,  не  спинить,
Млада    яблунька,  мов  землю  цілує,
Давно  в  смутку…  як  зупинити  цю  мить?


квітень  2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788064
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018

Так життя крокує…

Вишиванку  вдягну,  пройдусь  по  стежині,
Неспіша  до  лісу,  ой,  як  гарно  нині,
Свято  Паски  зустріли,  душі  зігрілись,
Діточки  до  столу,  як  птахи  злетілись.

В  день  поминок  усе  в  сонячнім  промінні,
Ми  згадали  предків,у  буйнім    цвітінні,
Нагідки,  нарциси,  оченьки  ясненькі,
Десь  пташині  пісні,  чути  веселенькі.

Всі  радіють,  весна,  погляну  до  неба,
Це  шматочок  щастя.,  а  що  й  мені  треба?
Щоб  здоров`я  та  мир,  сонячних  цілунків,
Земних  благ,  добра,  усміхнених  онуків,
Так  життя,  крокує,  по  святій  землиці,
                                                         Усі  хочуть  встигнуть,  всім  насолодиться.                                                  

                                       
                                                                         16.04.2018р
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788061
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2018

Я дякую Богу

Помарніла  нічка,  засрібливсь  світанок,
У  тумані  зорі,  вишиванці  ранок,
На  берізці  пташка,  сонечко  стрічає,
По  травичці  роси,  вітер  колисає.

ЗО,  так  пахне  весна  й  пісні  задушевні,
Я  охоче  почую,  ніжні,  любовні,
У  гнізді  вмостилась,  пташка  полохливо,
Вже  й  сміється  сонцю,  в  лісі  гамірливо.

Витанцьовують  промені,  аж  зі  сходу,
Яке  ж  щастя,  таку  люблю    я  природу,
Одяглась,  черешня,  в  зелену  хустинку,
Богу  дякую,  за  земельку  в  барвінку.

За    новЕ  джерело,  цілющу  водичку,
За  сріблясті  ріки    та  й  чисту  криничку,
Є  цей  світ,  казковий!  Я  в  його  полоні,
Тут  життя  і  радість,  щастячко  в  долоні!


                                         02.  04.2018р

     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787643
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2018

Я з вітром…

Я  напевно  з  вітром  поведу  розмову,
Він  такий,  вологий,  несе  прохолоду,
Нахилюся,  низький  кущик  зеленіє,
Це    смородинка,  мені  сердечко  гріє.

На  городі,  нині  весну  зустрічаю,
Сонце    в  очі,  сліпить,  з  думками  гуляю,
Ось  розквітне,  скоро,  це  боже  творіння,
Тож  тепло  настане,  не  бере  сумління.

Під  парканом,  то  неначе  море  синє,
Квіти  ряски,  виднілись,  а  листя  їхнє,
Десь  сховалося,  поміж  кущів  малини,
Мов  розмову  веде  до  бруньок  калини.

Незабудки  славні  й  стелиться  барвінок,
Так  привітно  дивляться  уздовж  стежинок,
Голубіє,  побач,  яскраво,  барвисто,
 І  жовтенька  пшеничка  сплела  намисто.

Ясні  промені,  тріпочуться  у  танці,
Відчуває  земля,  ось,  у  вишиванці,
Гляне  в  небо,  сонце,  потішиться  квітнем,
Я  щаслива  з  нею,  радію,  що  квітне.

Вітерець  тепленький,обійняв  за  плечі,
Ген,  аж  там,  далеко,чути  крик  лелечий,
Й  шпака  спів,  веселий.  Він  просто,  їх  дразнить,
Як  вони,  не  здатен,  упевнена  заздрить.

Скрізь,  блукав,  мій  погляд,  так  добре  на  душі,
Тож  треба  писати,  про  весноньку  вірші.


     
                                         11.04.2018р
           

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787642
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2018

Життя з присмаком полину

       Літо…  яскраве  сонце,  ще    пригрівало,  хоча  плинуло  ближче  до  заходу.  У  небо  сині,  високо  -  високо,  деінде,  немов  той  пух,  пливуть  білі  хмаринки,    доганяють  одна
одну.  А  ці,  що  нижче,  здавалось  рукою  подати,  завмерли,  зависали  на  якийсь  час  ,  а  потім,  так  раптово,  під  дійством  вітру,    летіли.    Там,  здовж  обрію,    рожева  стрічка  відокремлювала  небо  від  землі.  А  зі  сходу  сунула  чорно  -  синя  хмара,  вітер  її  часом  обіймав,  вона  поспішала,  а  потім  на  якусь  мить  зупинялася,  ховаючи  під  себе  білі  хмаринки,  які  згодом  розчинялися  в  ній.
     Напевно  буде  гроза,  позираючи  на  небо,  подумав  Анатолій.  Він  сидів  на  маленькому  дерев`яному  стільчику,  широко  розставивши  ноги,  в  руках  тримав  полин,  який  вибивався  в  цвіт.  Кілька  раз  нюхав  його,  закриваючи  очі,  а  потім,  вкотре,  кидав  погляд  довкола  себе  й  кудись  далеко  –  далеко.  Яка  краса!  Барвисте  літо,  трави  шовкові,  зелені  -  зелені,  пирій  доволі  вже  високий  і  килимом  стелиться    кучерявий  спориш.    А  далі  все  змішалося,  серед  трав  ромашки,  конюшина,    де  –  не  –де    видніються  бутони  волошок,  вони,  ще  не  цвітуть.  Купками  висока  татарська  колючка  й  зовсім  при  землі    -  молодий    чортополох.  І  немов  хто  посіяв,  цілі  кущі  полину,  вони  ледь  хилялися  від  вітру.
 Він  дивився  на  них  -  пригадував  своє  життя.  Вкотре  думаючи  -    чому  життя  таке  гірке,  полинове?  В  серці    носить  спогад  про  бабусю,  яка  все  йому  говорила,  -  «Жити,  це  вже  щастя».  А  хіба  щастя  буває  таким  гірким?  Але  моє  життя,  як  стверджувала  бабуся,  що  це  щастя,  чомусь    воно  із  присмаком    гіркого  полину..
       Русявий  хлопчик  років    шести  –  семи,  в    сірій  майці  й  подертих  синіх    штанцях,  закачені  по  коліна,  сидів  на  товстій  гілці,  розложистої,  старої  яблуні.  В  руках  коротка  патика,  якою  прицілився  кудись  вдалину.  Його  блакитні    очі  бігали,  то  в  один  напрямок,  то  в  інший,  голосно  кричав,
-«Та-та-та-та—та-  та-та».
-Досить  в  війну  гратися,  -  голосно  обізвалася  бабуся,  щойно  вийшла  з  хати,
-  Пішли  в  город  бур`яни  рвати!  Бачиш,  як  після  дощу  виросли.  Як  підгорну  бараболю?  Ти  спочатку  великий  бур`ян  руками  виривай,  а  я  слідом    за  тобою,  буду  підгортати,  -  продовжила  вона.
Він  примружував  очі  від  сонця,    рукою  підтер  ніс,  ледь    усміхнувся,
-Не  кричи,  іду,  вже  йду!  Ти  без  мене  не  можеш!
Як  метеличок,  вже  був  поруч  з  нею,  вона,  ледь  всміхаючись,  рукою    погладила  по  голові,
-  Та  і  ти  кому  ж  потрібен,  сиротинка?  Ти  мені,  а  я  тобі,-  приховуючи  сльозу,  перевела  подих.
   І  то  правда,  він  жив  з  нею,  залишила  його  мама,  пішла  заміж  в  інше  село.  А  батька  зовсім  не  пам`ятає,  бабуся  розповідала,  що  був  та    давно  кудись  далеко  поїхав,  ні  разу  не  написав  листа.
   А,  щоб  вона  без  онука?  Одна  донька  й  їй  щастя  немає,  пішла  долю  шукати.  З  ким  би  було  в  хаті  заговорити?  Та  й  так,  хоч  малий  та  все  ж  допомагає,  воду  з  криниці  витягне,  в  городі  теж  від  нього  є  поміч.  То  добре,  хоч  городина  родить  непогано.  В  колгоспі,  в  полі  на  буряках,    багато  грошей  не  заробиш,  копійки.  Злиднота  все  життя,  за  весь  вік  навіть  корови  не  придбала.  Її  батьки  мали  багато  дітей,  скрутно  жилося,  всі  розбрелися  по  святій  землі,  навіть  не  знати  де  один  від  одного  живуть  -    немов  чужі.  Не  кожна  родина  так  жила    та,  то  напевно  цій  сім`ї  таке  щастя.  І  їй  щастя  Бог  не  дав,  чоловік  змолоду  помер.  Ще  досі  носить  по  ньому  тягар,  так  і  не  наважилася  вдруге  вийти  заміж.  Тож    тепер  тільки  й  розради,  що  біля  неї  онук.
   Толя  висмикує,  бур`яни  голими  руками,  а  щоб  витягнути  осот,  замотував  руки  в  старе  ганчір`я,  було  дуже  боляче,  коли  малесенькі  гострі  голочки  кололи  долоні.  Бабуся  швидко,  вміло  підгортає  бараболю,  намагається  встигати  за  хлопчиком,
-Ти  не  біжи  швидко!  Он  дивися,  який  кучерявий  кущ  полину  пропустив!  Його  краще  вирвати  з  корінням,  бо,  як  зрубати  то  знову  буде  рости  з  новою  силою,  ще  пишнішим  стане.
Він    кидав  бур`яни  на  купу  й  позирав  довкола,
-І  чого,  його  так  багато  на  городі?  Як  нахилюся  до  нього,  то  такий  пахучий,  що,  аж  в  носі  крутить,  так  і  хочеться  чхнути.  І  долоні  після  нього  трохи  зеленуваті,  а  ще,  якщо  їх  не  помити,  то  все,  що  візьмеш  в  рот,  таке  гірке,  аж  язик  терпне.
Бабуся  всміхнулася,  
-Тож  недалеко  земля  пустує,  його  там  багато  розвелося,  от    вітром    насіння  й  переноситься  навкруги.То  ліки,  любий,  майже  всі  трави  лікувальні,  підеш  до  школи,  все  будеш  знати,  якщо  не  будеш  ледачим.      
     Час  летів,  Толя  перейшов  у  третій  клас.  На  початку  літа,  як  завжди,  робота  на  городі.  Він  вже  брав  в  руки  сапу,  хоча,  ще  не  дуже  вміло,  але  допомагав  бабусі  справитися  з  бур`янами.  Після  городу,  їли  зварену    в  мундирах  бараболю.  Хлопчик,  облизував  пальці,  по  яких  стікала  олія,  бабуся  побачивши  це,  торкнула  рукою    між  плечі,
-Не  розливай,  тож  гроші  коштує!  Он  скільки  всього  треба  до  школи!  Капці,  одяг  новий,  підріс!На  тебе  грошей  не  настачусь.
Махнула  рукою  в  сторону  садка,
-  Он    після  обіду,  підеш  у  сарай  візьмеш  ручну  пилку,  залізеш  на  яблуню,  на  ту,  ну  на    стару,  що  все  на  ній  сидиш,    спиляй  сухі  гілочки,  вони  не  товсті  та  їх  там  багатенько  є,  порубаєм,  буде  чим  хоч  на  раз  запалити  в  пічці.
Заперечень    не  може  бути  -  він  думав  -  бо  гратися  з  дітьми  не  пустить,  а,  ще  так  хочеться  на  ставок,  покупатися,  адже  літо.  Любив  своє  село.  Йому  бабуся  розповідала,  що  раніше  воно  малу  назву  Головчинці.  В  той  самий  рік,  що  він  народився,  село  перейменували  в  Кармелюкове,    на  честь  народного  месника,  організатора  селянського  руху  Устима  Кармелюка.  Село  мальовниче,  декілька  невеликих  ставків,  сповиті  плакучими  вербами.    Неподалік  -  листяний  ліс    і  широка  смуга    з  ялин  та  сосен,  а  далі  все  поля  й  поля  по  рівнині,  а  то  по  широких  пагорбах.
   Він  на  яблуні,тремтячими  руками  тримав  пилку,  вона  не  слухалася  його,  змокрів,  з  лоба  стікали  краплі  поту.  Трохи  відпочивав  і  вкотре  брався  за  пилку,    наполегливо  пиляв,  хоча  було  доволі  важко.  Здавалося  запаморочилась  голова,  адже  сонце  добре    припікало,  незчувся,  як  злетів  разом  з  гіллякою  до  землі,  від  удару,  різкий  біль  в  голові  і  в  спині.  Лежав  розставивши  руки  й  ноги,  боявся  поворушитися,  оце    так  -  так,  відразу  думки,  ото    буде  крику  від  бабусі  -  на  все  село.  Вона,  в  цей  час,  сиділа  на  стільчику,для  чаю    перебирала    сухий  чебрець.З  переляку  зірвалася,  бігла      до  нього  розмахуючи    обома  руками,  сплеснула    в  долоні,
-Ото  роззявляка,  чому  ж  з  тієї  гілки  не  зліз?!  Застав  дурня  Богу  молитися  й  лоба  наб`є.
   Декілька  днів  Толя  лежав  в  ліжку,  все  боліло,  бабуся  розтирала  горілкою.  Журилася,  в  містечко  не  повезе,  бо  треба  гроші  на  автобус  та,  ще  не  дай  Бог  відправлять  у  лікарню,  то  вже  краще  вдома.  Та  йому  доля  дала  шанс  на  життя,  все  обійшлося,  через  два  тижні,  хлопчик  засмагав  на  ставку  -    разом  з  сільською  дітлашнею.  Бабуся,  після  падіння,  трохи  жаліла  його,  менше  заставляла  допомагати,  щовечора  читала  молитву,  щоб  відійшли    всі  напасті    й  хвороби.
     А  час  летів,  шкільні  роки  придали  сили.  Підріс  та    був  не  дуже  високим,  зате  широкоплечим.  Дивиться  зі  сторони  на  нього  бабуся  і  думала  -  в  кого  вдався?  Адже  в  роду  таких  низеньких  не  було,  а  може  те  падіння  далося  взнаки,  хто  знає?  Він  для  неї  був  справжнім  помічником,    вона    дуже  любила  його  та  все  ж    сварила  і  бурчала  на  нього  занадто  часто.  Все  хотіла,  щоб  більше  звертав  уваги  на  навчання  та  думав,  як  пережити  зиму,  адже  дрова  треба  носити  з  лісу,  де  ті  гроші  на  вугілля?  І  донька  за  стільки  років  пару  раз  навідалася,  як  гостя.
 Йому  до  душі  прилягли  уроки  співів,  ні  не  самі  пісні,  а  музика  на  баяні,  його  зачарувала.  Навіть  бігав  додому  до  вчителя  музики,  той  вчив  його  грати  і  хлопець  мав  мрію  поїхати  десь  вчитися.  Було  проснеться  раненько,  відчинить  вікно  надвір,  слухає  солов`їний  спів,  який  линув  з  лісу.  І  після  того  все  доймав  бабусю,  щоб  купила  йому  баян  та  вона  в  відповідь    все  головою  покачає,  трохи  сердито,
-Коли  ти  подорослішаєш?  Тебе  баян  не  нагодує!
     Час  летів…  день  за  днем    все  кудись  поспішав…    Толя  часто  у  вікно  задивлявся,  планував  -  ось  вже  школу  закінчу,  щоб  там  не  було,  якби  не  було  та  поїду  навчатися  музики.  Декілька  років  потай  складав  від  бабці  гроші.  Ті  копійки,  що  заробляв  влітку,  коли  пас  на  пасовиську  чужих  корів  і  на  колгоспних  полях  сапав  буряки.  Ходив  до  клубу,  де  був  баян,  часом  відводив  свою  душу,  грав  деякі  мелодії.  З  іскринками  в  очах  мріяв  поїхати  вчитися  в  музичне  училище.  Та  на  жаль  ті  мрії,  лише  зосталися  мріями.  Так,    він    не  погано  грав  на  баяні  та  бабуся  категорично  заборонила  навіть  думати  про  це.  Документи  заховала,  хлопець  плакав  і  просив,  ледь  не  на  колінах,  вона  не  хотіла  його  почути.
     Після  закінчення  школи  багато  молоді  поїхало  в  районне  містечко.  А  дехто    поїхав  поступати  навчатися  в  Вінницю,    в  Київ.  Він    та  ще  декілька  однокласників,  звичайно  бідніші,  залишилися  жити  в    селі,  працювати  в  колгоспі.
   Думки  страшні  сповили  молоду  голову.  Не  бажання  жити,  підкралося,  переслідувало  хлопця.  Одного    вересневого  дня,  він  у  відчаї  заліз  на  горище,  плакав,  не  міг  змиритися,  з  тим,  що  залишився  в  селі.  Не  передбачено  в  старій  валізі  знайшов  дідові  речі  для  рибалки:  сітку,  кілька  гачків,  поплавки.  Раптом  під  ногою,  під  старим  лахміттям  й  сіном  відчув,  щось    тверде,  горбкувате.  Зацікавлено  розгортав  руками.  Рушниця!    Оце  ж  треба  –  подумав-  як  її  раніше  не  помічав?!  Ну  от,  тепер  все  вирішиться,  вбив  собі  в  голову.  Кілька  днів  поспіль,  потай  зникав  на  горище  і  одного  разу  бабуся  почула  постріл.  
     Толя  лежав  в  ліжку,  поряд  сиділа  бабуся,  люди  в  білих  халатах  копошились  біля  нього,  тихо  шепотіли.  В  голові  гуділо,  на  очах,  якась  пелена,  на  мить  не  міг  зрозуміти,  чому  всі  біля  нього?  Він  смутно  пригадав,  як  наважився  вистрілити    в  себе  та  тільки  все  осмисливши,  почав  плакати,  чому  не  помер?  Бо  не  хоче  жити  без  музики.
   Швидка  допомога  з  Жмеринки,  повезла  хлопця  на  обстеження  в  Вінницю.  Заключення  лікарів  нікого  не  втішало  -  куля  залягла  недалеко  від  серця.  Ніхто  з  лікарів  не  наважився  оперувати,  йому  кололи  антибіотики,  ще  дещо,  щоб  не  сталося  зараження  крові  і  звичайно  ж  вітаміни.  
 Ця  новина  відразу  долетіла  до  матері.  Вона    вже  на  другий  день  була  в  лікарні.  Толя  холодно  її    зустрів,  плакав  як  маленький,  занурившись  в  пелену  бабусі,  що  не  хоче  жити,  що  немає  заради  чого  жити.  Он  хтось  щасливий,  а  він?  Чому  так  живе,  де  його  щастя?  І  коли  нарешті  буде  жити  не  гірше  інших?
   Бабуся,  хвилюючись,  погладила  голову  онукові,  умовляла,  що  все  буде  добре.  Вона  по  -  своєму  розуміла,  що  таке  щастя,  бо  вкотре  говорила,  що  жити  -  це  вже  щастя.  Бачити  сонце,  небо,  відчувати  тепло  землі,  вирощувати  на  ній  врожаї,  слухати  спів  пташок,  треба  радіти  цьому.  Сама  ж    тремтіла  від  його  слів,  згадуючи  своє  злиденне  життя,  ледь  стримувала  себе,  щоб  не  розплакатися  при  ньому.  Адже  і  насправді  багато  людей  жило  набагато  заможніше  їх.  Гадала  з  цим  треба  змиритися  і  просто  жити,  працювати,  надіятися,  що  колись,  доля  зробить  подарунок  і  життя    обов`язково  стане  кращим.
   Минав  час…  Бабуся  поступилася  хлопцеві.  Він  закінчив  Вінницьке  музичне  училище.  Військкомат  визнав  непридатним  для  служби  в  армії  за  станом  здоров`я,  тож  залишився  в  селі.
   Мусив    змирився  з  цим  життям,  як  і  раніше  пас  корів  і  інколи  ходив  до  клубу.  Одного  разу  гнав  корів  на  водопій  до  ставка,  на  пагорбку  помітив  обрив,  з  під  чорної  землі  виднілася    світла  глина.  Виникло  бажання  зліпити  статую  Устима  Кармелюка  і  він  таке  це  зробив,  хоча  на  це  пішло  багато  часу.
 Згодом  купив  собі  баян,  в  святкові  та  вихідні  дні  грав  у  клубі,    нарешті  в  колгоспі  вирішили,  призначили  його  завідуючим.
   Вже  й  не  хлопець,  а  справжній  чоловік,  тішилася  ним  бабуся.  Тільки  біда  була  в  тому,  що  лікарі  попередили,  на  трактор  сідати  не  можна,  треба  шануватися,  щоб  часом  куля  не  зрушилася  з  місця  в  сторону  серця.
   Напевно  б  уже  і  одружився  та  не  знайшов  дівчини  собі  до  душі.  В  селі  кожен  один  одного  знає,  це  так  завжди  ведеться,  всі  як  одна  сім`я.  Але  співчуття  хлопець  до  себе  не  хотів.  Мабуть  тому  коли  відчував  це  від  дівчат,  намагався  розірвати  стосунки.  Не  був  красенем,  дехто  з  дівчат  цуралися  його,  до  того  ж  низенький  на  зріст,  але  в  клубі  завжди    веселий,  охайно  одягнений  і  ввічливий.
   Бабуся  часто  клопоталася  про  нову  хату.  Як  одружитися,  куди  приводити  наречену?    В  приказному  порядку  наполягла,  щоб  почав  будувати  новий,  просторий  дім.  Адже  ця  глиняна  хатина  залишилася,  ще  від  її  бабусі.  Солом`яний  дах  протікав,  маленькі  вже  давно  перекошені  вікна  мало  освітлювали  хату  всередині,    а  стіни,  здавалося  вросли  в  землю.  Як  не  важко,  але  будівництво    було  розпочато,  стіни,    простінки  і  дах  вдалося  зробити  за  два  роки.  А  потім  по  одній  кімнаті  планував  зробити  внутрішні  роботи,  бо  вікна,  двері,  підлога,  це  все  ж  гроші,  яких  так  не  вистачало.
     Пройшло  два  роки…Одного  разу,  на  святкування    -«День  врожаю»,  на  концерт    в  клуб  завітали  гості  з  іншого  села.  Ось  тоді  він  зустрів  свою  половину.    Це  була  Людмила,  чорнява  жінка  тримала  на  руках  дівчинку,  років  трьох,  яка  весь  час    виривалася,    під    музику  хотіла    танцювати.
     Згодом  він  дізнався,  що  вона  розлучена,  зустрічалися  недовго.  Жили  злагоджено,  її  донька    Аня    дуже  полюбила  його.    Бабуся  доживає  останні  дні,  стала  зовсім  немощна.  Тішилася,  що  нарешті    може    спокійно  піти  в  інший  світ.
   Згодом  Людмила  народила  двох  синочків.  Раділи  щастю,  що  прийшло  в  їх  дім.  Воно  все  б  наче  добре  та  після  других  пологів  дружина    захворіла,  залишила  його  з  трьома  дітьми.
     Ото,  життя,  як  той    гіркий  полин!  Дуже  переживав,    впадав  у  відчай,  розпач,  плакав,  як  мала  дитина.  Дивився  на  дітей,  хапавсь  за  голову,  що  буде  сам  з  ними  робити?  Боліло  в  грудях,  аж  пекло.  О  Боже,  що  ж  це  за  життя,  мов  в  пеклі….  Відчував,  що  втрачає  сили,  слабкість  у  тілі.  Куля  дала  про  себе  знати..  А  діти,  як  ляжу,  хто  ж  буде  з  дітьми?  Від  мами    не  чекати  підмоги,  відтоді,  як  вийшов  з  лікарні,  лише  раз  була,  коли  хоронили  бабусю.  
 Треба  терміново  шукати  дружину,    все  валиться  з  рук,  досить  ледь  осилював  бідність,  ще  діти  один  за  одним  хворіли  і  сам  неначе  став  напівживий.  З  сільських  жінок,    на  троє  дітей  -  ніхто  не  наважився  піти.  Раніше  -  часто  в  клубі  бачив  газету»  Сільські  вісті»,  якось  навіть  сміялися  з  хлопцями  про  рубрику--  »Вербиченька»,  в  якій  подавалися  об`яви  для  знайомства.  Що  було  чекати?  Наважився    відразу  декільком    жінкам  написав  про  своє  життя  та  проблеми.  
Згодом  приїхала  жінка,  з  села  Хмельницької  області.
   Галя,  русява  жіночка,  з  смарагдовими  очима,  симпатична,  мала  красиву  косу,  яку  закладала  віночком.  Вона  не  була  заміжня,  хоча  такого  віку,  як  і  він.  Жінка  найняла  вантажний  бортовий  автомобіль,  привезла  придане;  корову,  кілька  овець,    шафу  з  дзеркалом  та    дві  валізи  з  речами.
     Це  було  влітку,  діти  її  добре  прийняли,  адже  вона  вміла  приготувати,  щось  смачненьке,  до  того  ж    ввечері    розповідала  цікаві  казки.  В  хаті  стало  веселіше,  встигала  і  прибрати,    і    попрати,    і  за  дітьми  мала  час  догледіти.  Минув  місяць  та  Анатолій  залишився  незадоволений  нею,  помітив,  що  занадто  багато  готує    їсти  страв,  які  залишалися  псові  та  котові.  Йому  не  сподобалося,  що  вона  зовсім  не  вміла  економити  гроші.  Тож  не  склалося  в  них  сімейне  життя.  
 Але  ж  молодий,  гаряча  кров  -    в  жилах  грає,  як  без  жінки  ?  Знову  писав  у  «Вербиченьку».  Далеко  не  прийшлося  їхати,  йому  відповіла    Рая  з  сусіднього  села.  Вона  розійшлася  з  чоловіком,  мала  сина.  Ось  так  у  хаті  було  четверо  дітей,  яким  треба  було  дати  раду    та  і  жити  за  щось.  
       Анатолій  задумався,  за  ті  копійки,  що  отримує  в  колгоспі  за  роботу  в  клубі  таку  сім`ю  не  прогодуєш.  На  свій  риск  вирішив  зайнятися  фермерством,  в  колгоспі    взяв  землю  в  аренду.  Сам  не  міг  сідати  за  трактор,  тож  взяв  до  себе  кілька  чоловіків  на  роботу.  Заощаджень  майже  не  було,    мусив  брати  позику  в  банку.  Придбав  трактор,  комбайн  і  вантажну  машину.
   Справи  пішли  непогано,  перші  два  роки  мали  прибутки,  справно  сплачував  процент  в  банк.  Діти  підростали,  були  в  якійсь  мірі  помічниками,  на  обійсті  повеселішало,  окрім  курей  -      розвели  качок  та  гусей.  В  полі  вирощував  зернові,  ріпак.  І  недалеко  від  себе  капусту  та  помідори,  цим    в  основному  займалися    старші  діти.
   Тим  часом  і  в  сім`ї  знову  поповнення,    народився  син,  а  через  рік  і  другий.  
 Здавалося  життя  налагодилося  та  фермерство  стало  занепадати,  трактор  часто  ламається,  запчастини  дорогі,  інший  купити  нема  за  що.  А  згодом  зламався  і  комбайн.  Біда  була  в  тому,  що  він  брав  позику  в  банку  на  десять  років,  які,  ще  не  минули,  боргу  залишилося  багато.  Єдиний  вихід  продати  автомобіль,  щоб  хоч  трохи  зменшити  борг.  Так  все  і  відбулося,  його  фермерство  розвалилося.  Ще  років  два  вирощував  капусту,  а  згодом  і  це  не  стало  вигідно,  щоб  десь  зліва  когось  наймати,  щоб    зорати  поля,  теж  треба  гроші.
     Почалися  проблеми  з  здоров`ям,  куля  наче  ворушилася,  мусив  часто  їздити    в  лікарню  на  консультації.  Відчай  в  душі,  знову  розчарування,  а  в  недобудованій  хаті  шестеро  дітей,  яких  треба  ставити  на  ноги.  Старших  треба  відправити  вчитися  в  училище,  а  молодших  вкотре  підготувати  до  школи.  Він  ніколи  не  покидав    свій  баян,  коли  все  владналося  добре  -  звучала  весела  музика.  Коли  ж  у  душі  відчай,  награвав  сумні  мелодії,  які  линули  на  все  село.  Люди  відчували  його  життя,  часто  говорили,  -  О!  Толя    в  музиці    свою  журбу  виливає  ».    
     Коли  більше  приділяв  уваги  фермерству,  не  помічав,  що  Рая  була  занадто  повільною  жінкою.  Як  старші  діти  вдома,  в  хаті,  хоч  і  сірі  стіни,  та  завжди    підметено,  більш  –  менш  прибрано  й  завчасно  приготовлений  сніданок  чи  обід.  Коли  ж  старші  поїхали  навчатися  в  районне  містечко,  помітив,  що  дружина  не  може  справитися  навіть  по  господарству.  
   Про  неї  в  селі  говорили;»  Якщо  Рая  зранку  варить  суп,  то  до  обіду  зварить,  якщо  ж  борщ,  то  це  лишень  на  вечерю  буде  готовий.    Та,  що  вдієш,  втішав  себе  чоловік,  добре  хоч  так,  тож  сам  не  залишиться  з  дітьми,  в  хаті  треба  жінки.  Коли  часом  бурчав  на  неї,  вона  замовчувала,  розуміла,  що  суперечки  ні  до  чого  доброго  не  доведуть.  Він  все  частіше  прикладає  руку  до  грудей,  ледь  –  ледь  блід,  вона  бачила,  що  йому  болить,  співчувала,  жаліла  його,  тому  й    намагалася  все  згладити.  
     В  тій  хаті,  як  в  убогій,  одинарні  вікна,  взимку  холодно,    треба  багато  дров,  щоб  зігрітися  взимку.  Дружина  на  роботу  ніколи  не  ходила,  де  там,  хіба  можна  все  встигнути  робити,  коли  така  повільна,  а  ще  й  таку  араву  нагодувати,  не  встигне  зварити  одне,  вже  з`їли,  треба  щось  інше,  діти  підростали,  мали  хороший  апетит.
Пройшли  роки…  Старша  донька  вийшла  заміж,  жила  недалеко,  мала  троє  дітей.  Не  було  такого  дня,  щоб  не  навідалася  до  батька,  а    старша  онука,    то  майже  весь  час  біля  дідуся.
       Його  старші    сини-  далеко  від  дому  знайшли  свою  долю.  Менші  ж  діти  після  закінчення  школи  були    біля  нього.  Куди  не  кинься,  майже  скрізь  навчання  платне,  тож  на  сімейній  нараді  вирішили  взяти  землю  в  аренду,  зайнятися  вирощуванням    малини.  Анатолій  розумів,  він  сам  не  потягне,  вже  зовсім  немає  того  здоров`я,  одна  надія  на  синів.  Та  і  щоб  десь  недалеко  їхати  дітям  на  роботу,  попробуй  її  знайти,  можливо  з  часом  і  поїдуть  кудись  та  зараз  знову  настав  час  виживання.
 Три  роки  поспіль  літо  все  засушливе,  тож  хлопці  змушені    з  ставу  возити  воду,  наймати  автомобіль,  щоб  не  пропала  малина.  Майже  всі  дні  в  малиннику,  важка  праця    та,  що  поробиш.  Хлопці  здавали  малину  в  Жмеринці  на  вокзалі  перекупщикам,  які  везли  на  Одесу.  Шанували  кожну  копійчину,  батько  тішився  ними,  добре  що  в  мене  є,  щоб  без  них  робив...  Хоча  не  такий    старий  та  здоров`я    не  мав,  тепер  хіба  що,  навчився  добре  керувати.
     На  сиву  голову  й    за  шию  впало  декілька  крапель  дощу…
 Анатолій  здригнувся,  немов  проснувся,  раптовий,  сильний  вітер  кружляв,  віяв  в  обличчя,  спогади  десь  полетіли.  Він  зазирнув  на  темно  –  синю  хмару,  яка  висіла  над  головою…
-Тату!  Тату!  Гайда,  швидше  в  хату!  А  то  змокнеш,  знову  захворієш,  -  гукнув  один  з  синів.  
Два  сини  поспішили  в  хату,  в  руках  тримали  по  дві  лубянки  з  малиною.От  і  добре  -    подумав  він  –  буде    що  здати,  буде  в  хаті  свіжа  копійка..  
Встав  зі  стільчика,  той  полин,  що  тримав  в  руці,він  вже    ледь  –  ледь  прив`яв,  підніс  його  до  носа,  примруживши  очі  відчув  запах  і  в  голос,
-Ой  ,який  же  ти  пахучий!  Та  чому  ж  такий  гіркий,  як  моє  життя?!  
 Заходив  в  хату,  усмішка  на  обличчі,  тішився,  що  пішов  дощ,    адже  він  так  потрібен  для  малини…
                                                                                                                                         Квітень  2018  р.
           

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.04.2018

Ти наважся….

Ти  наважся,  послухай  своє  серце,
В  цей  чудовий,  весняний,  теплий  вечір,
Глянь  у  небо,  знайди  власне  озерце,
Десь  там  щастя,  ти  обійми  за  плечі.

І  насмілься,  сказати  тепле  слово,
Хай  ніч  чує,  у  коханні  зізнання,
Ми  зустрілись,  зовсім  не  випадково,
То  все  зорі,  поєднали  бажання.

Ще  зберися,  заглянь    у  світлі  очі,
В  них  знайди,  те,  що  бачити  бажаєш,
Будь  сміливим.  Хотів  цього  щоночі,
Це  кохання,  його  врешті  пізнаєш.

Край  чудовий,  разом  на  святій  землі,
Відсахнися,  від  всіх  поганих  думок,
Не  вагайся,  любий,  зізнайся  мені,
Прошу  серце,  не  закривай  на  замок.

О5.04.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786988
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018

Проґавив… / з гумором /

З  роботи,  прийшла  жінка  на  підпитку,
Із  ванни,  щось    горлає  чоловіку,
А    він,  за  комп`ютером  сидить  весь  час,
Кричить,  піниться  –  Я  вже  виключив    газ!
Тож  чайник,  не  журися,  вже  закипів!  
 Він  грає  в  «Танки»,  вдоволений,  тремтів.

Вмить  чує  з  ванни,  на  двері,  щось  впало,
-  Ну  все,  терпіння  моє    вже  пропало,
Продув,  ото  біда,  як    далі  бути!?  -
Аж  впрів,  не  міг  зрозуміти,  збагнути.

Пече  у  грудях,  стрес,це  ж  треба,  програв,
Вона    кричить,  -  Йди  швидше,  не  лови  гав!
-Помий    же  спинку!  Давно  хтів,  цього  ти,
Нарешті,  допоможи  зняти  колготи.  -
-Та    біс  з  тобою!  Постійно  невчасно,
 Та  так,  не  біг,  якби  це  було    часто.

Завжди  відмови,  сексу  не  діждатись.  
Зайшов  до  ванни,  не  знав  за  що  взятись,
Дрімала,  вже  напівгола  у  воді,
Проґавив!  –  злющий,  бурмотів  сам  собі.

                                                         10.04.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2018

Я это сделала

Его  хотела,  наверное  приручить,
К  своим  желаниям,  навсегда  приучить,
Чтоб  не  хандрил  и  исполнял  любой  каприз,
За  это  ночью,  получал    меня  как  приз.

А  что  нельзя,  ведь  это  же  так  заводит,
Любить  за  зря,  конечно  в  планы  не  входит,
За  наслаждения,  знаю  надо  платить,
И  каждый  день,  я  пытаюсь,  его  взбодрить.

Прозрачна  кофточка,  нежный  запах  и  грудь,
Твой  голос  смирный  вдруг,  -  Прошу  моею  будь,
 Вот  так  решилось,  ведь  смогла  цели  достичь,
Я  это  сделала  -  сумела  приручить



06.11.2013р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786851
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 10.04.2018

Ясніє світанок

Вітрець  гуляє,  ген-  ген,  по  долині,
Гойдавсь  мінливий,жваво  на  горбочку,
Ранкові  роси,  ледь  струсив  калині,
У  молодому  загубивсь  струмочку.

А  мати  –  й-  мачуха,  сонячна  квітка,
Проснулась  перша,  зустрічає  ранок,
Пелюстка    ясна,  як  у  небі  зірка,
Так  стрімко  тягнеться,  в  ніжний  світанок.

Бруньки    калини  вже  давно  набухли
Листочків  носики  скрізь  виглядають,
Грона  старі,  здалось,  зовсім  розкисли,
По  них  горобчики,  швидко  скакають.

Не  снить  берізка.  Вже  сонливе  сонце,
Дарує    промені  і  в  жилах  соки,
Може  скуштуєш,  то  підстав  долонці,
Смак  незабутній  і  на  душі  спокій.

Світанок  сяяв,    так  тепло  на  серці,
Це  чародійство,  тут    краса  довкола,
Бажаю  жити,  у  цьому  озерці,
Де  ранок  й  сонце  та  пташине  соло.

О2.04  2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786850
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.04.2018

Подарунок ночі

Ліжко  білосніжне,  все  чомусь  холодне,
Я  мов,  те  дитятко,  здається  голодне,
Ніч  чаклунка,  сумно.  Тебе  виглядаю,
Місяць  шле  цілунок,  а  я  почекаю.

Вітер  листя  куйовдить,  я  теж  так  хочу,
Тіло  відчуває,  знову  порожнечу,
Милий,  бажаю,  вмить  сховатися  в  тобі,
Ніжно    глянути  в  очі  ясно  –  голубі.

А  уста  -  солод,  ласкавий,  теплий  дотик,
Ледь    тремтіти  і  назвати  »  Рідний  котик»,
Щоб  муркотав  у    моїх,  міцних  обіймах,
 І,  я  би  пташкою  злітала  на  крилах.

Вже,  заколисує,    це  годинник  -  »  тік  -  так»,
Я,  не  можу,  чомусь  зігрітися  ніяк,
Дзвоник,  ключів  брязкіт.  Засяяли  очі,
Щастя  моє  прийшло,  подарунок  ночі.

Вірш  зі  скрині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786712
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.04.2018

Вишенка моя

Просыпайся  вишенка,  в  небо  погляди,
Уж  морозы  отошли,  весна  впереди,
Ветви  к  солнцу  протяни,  чувствуешь  тепло,
Засияло  в  окошке,  и  мне  так  светло.

Зазвенел,    где  -  то  ручей,  словно  соловей,
Во  всех  радость  на  душе,  стало  веселей,
Уж  весенние  облака  льют  дождями
Все  печали,  нам    смоют  этими  днями.

На  вервях,  твоих  давно,  набухли  почки,
Распускаются,  дивно-  белы  цветочки,
Под  тобою,  красавцы  крокусы  цветут,
Ты  тюльпанам,  нравишься,  держат  к  солнцу  путь.

 Просыпайся,  милая,  к  нам  пришла  весна,
Моя  вишня,  вишенка  -    девица  красна.


О5.04.  2018г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786711
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.04.2018

Славімо Бога!

Яскраве  сонце,  освітило  небеса,
Повсюди  з  храмів,    линуть  голосні  дзвони,
Свято  -  Великдень,  прийшло  у  наше  життя,
Запалим  свічку,  вклонімось  до  ікони.

Луна  далеко,    в  небо  синь,  цей  гучний  сплеск,
Це  після  тиші,пройшло  сім  днів  мовчання.

Славімо  Бога!  Словами»Христос  Воскрес!
В  цей  день,  сьогоднішній,  приймайте  вітання!

Вогонь,  цей  божий,  несемо  додому,
Поставим  свічку,  ми  на  святковім  столі,
Кожен  читає,  щиро,  молитву  Богу,
За    всі  страждання  та  за  нестерпні  болі,
Що    за  нас  виніс,  на  нашій  святій  землі,
У  день  весняний  -  Божого  Воскресіння.

У  нього  просимо  прощення  і  миру!
За  любов  дякуємо    й  за  все  творіння!
Хай  щастя,  радість  прийде  в  кожну  родину!
Христос  Воскрес!
Воістину  Воскрес!

***
З  Святом  Вас  шановні  друзі  і  читачі!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786523
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.04.2018

Нема надії

Море  штормить  і  погляд  десь,  у  воді,
Сховати  хтіла,  ті  солоні  сльози,
Щеміло  серце,  де  ж  роки  молоді?
Чом  промайнули,  швидко,  наче  грози?

Один  причал,  знав  скільки  раз  стрічала,
І  проводжала  в  незнану  дорогу,
І,  як  та  чайка,  щосили  кричала,
Де  ж  ти  Всевишній?    Звала  на  підмогу.

Як  ясне  сонце,  блисне  між  чорних  хмар,
Так  твою  постать,  видно  на  кораблі,
Не  відведу,  я  очі  від  морських  чар,
І  вже  побачу,  хоч  ти    в  сірій  імлі.

То  було  так,  але  море  забрало,
         Всі  наші  зустрічі.  Не  приїхав  ти,
Нема  надії.    На  днищі  сховало,
Наше  кохання,  не  змогло,  зберегти.


08.02.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018

Маленька банка

                                           
                       Віршована  розповідь

Рахувала  Таня,  ложки,
Смакота,  ну  іще  трошки,
Три  спочатку,  чотири,  п`ять,
Та  не  стала    більш  рахувать.
Де  ж  варення?  З  банки  зникло!
Ой,  подумала,  як    прикро!
Лише  ложку  облизала,
І  до  мами,все  ж  сказала,
-  Така  банка,    щось  маленька,
Мама  доні,  -  Ой  хитренька,
Ти  ж  у  мене,  та  й  занадто!
Сіла  Таня  важкувато.
Як  мішок,  різко  на  стілець,
-  Я  не  думала,  що  кінець,
Я  чомусь,  з  рахунку  збилась,
Ой,    мабуть,  точно  об`їлась.

                                           20.03.2018р


 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.04.2018

Тоді були квіточки / проза/

   Коли  формується  сім`я,  здаються  всі  щасливі.  Кохання…  надії…  погляд  в  майбуття,  чекають  світлого  й  безтурботного  життя.  Та  перепонів  ціла  купа.
Будинок,  чи  квартиру  мати  споконвіку  було  важко.  Тому  й  жили    в  основному  з  свекрухами,  наприклад,  як  Кайдашева  сям`я.  А  чи  було  легко  двом  жінкам  на  одній  кухні?    Та  мабуть  ні,  часті  сварки,  звичайно  треба  було  молодшій  приклонитись,  адже  не  вона  господиня  дому.  Пригадала  слова  з  пісні  -
«Чужа  хата  такая
Як  свекруха  лихая,
Постав  хату  з  лободи,
А  в  чужую,  не  веди»
         Та  час  летів,  немов  той  птах  на  крилах.  Життя  змінилося…  І  кожна  родина  намагалася  дітям  допомогти  придбати  житло.  Та  в  кого  не  було  повноцінної  сім`ї,  чи  родина  бідна,  молоді  самотужки  будували  будинки.  Рідко  хто  отримував  квартири  особливо    в  маленьких  містечках,  вже  не  кажучи  про  село.
     Звичайно,  коли  в  сім`ї  троє,  чи  більше  дітей,  то  завжди  важко  жити,  особливо  матеріально,  бо  ж  й  будувати  самотужки  будинок    й  виховувати  одночасно  дітей,  треба  мати  велику  силу  волі  й    сильний  дух.  Хтось  народжував,  боявся  гріха,  щоб  вбити  зачату  дитину,  а  хтось,  не  наважився  це  зробити,  бо  лікарі  заборонили,  передбачаючи  погані  наслідки.  А  можливо,  то  доля,  мати  скільки  дітей.  Раніше  все  говорили,  скільки  Бог  дає,  скільки  треба  й  мати.
Та  навряд,  зараз    хтось  так  думає.  Життя  з  кожним  роком  важче,  в  повному  розумінні  й  в  усіх  напрямках.  
     Маючи  діти,  плекаєш,  молишся,  щоб  все  склалося  на  краще.  Вкладаєш  в  дитя  душу,  пестиш,  охороняєш  від  всякої  біди.  Часом  хочеш  їх  проблеми  й  хвороби  забрати  собі.  Кожна  мати  відчуває  серцем  своє  дитя,  хоче  захистити  від  всякої  загрози.  Ще,  як  маленькі,  довірливі  погляди  до  матусі,  вона  ж  оберіг  маленького  дива,  що  народилося  на  світ.  І  котресь  у  садочку  пізнає  життя,  а  бува  й  таке,  що  все  біля  мами  з  татом,  чи,  ще  й  бабуся  з  дідусем  -свою  ласку  дарують.  Здається  це  життя  -  то  насолода,  ковток  чистої  води.  І  проблем  менше,  коли  меншим  підростає.  Та  сонце  сходить    й  заходить,  буває  небо  чисте,  чи  -  то  хмарне,  життя  триває.  Матуся  все  зробить  для  дитини,  щоб  життя  було  світлим,  яскравішим,  прекрасним,  веселим  і  бажаним.  Вкласти  таке  почуття  в  дитину,  щоб  в  захваті  жилося,  щоб  хотілося  їй  жити,  пізнавати  все,  творити,  досягати  вершин,  мати  мрії,  сподівання…
 А  коли  дитина  йде  до  школи,  то  стрес  для  мами  й  для  тата,  а  хіба  ні?  Напевно  тільки  той  цього  не  знає,  хто  не  має  дітей.  В  сім`ї    побільшає  клопотів,  більше  розмови  про  майбутнє.  І  кожен  будує  свої  плани  для  майбутнього  життя  дитини.  «Навчатись  треба  краще»  -    товчуть  і    у  школі,  і  вдома.  Добре,  коли  дитина  ладна  гори  перевернути,  їй  все  вдається  легко.  А  бувають  і  сльоз    -  як  весняні  грози.  Бурчання  батьків,  чому  невчасно  виконав  завдання?  Життя  складне  й  стосунки    міє  дітьми  у  школі  теж  складні.    І    часом  їх  ускладнюють    самі  вчителі.    На  жаль    це  так,  що  вже  говорити  за  директорів,  які  погоріли  на  розкраданні  державних  коштів  на  ремонти  шкіл.  А  потім  тягнуть  копійки  з  сім`ї.  То  коли  сім`я  заможна,  ще  нічого.  А  от  коли,  як  кажуть,  -»  (У  меня  их  пять,  
все  по  полочкам  сидят,  голодные  глазки,  с  болью  на  меня  глядят)».
 Та  на  жаль    часом  не  можеш  захистити  дитину  від  брутальної  поведінки  вчительки.  Гадалося,  вона  має  бути  взірцем  для  учнів,  кращим  прикладом  в  повному  розумінні  слова.
   Мої  діти  навчалися  в  першій  школі,  школа  стара,  колись  вона  була  гімназією.  На  території    дві  споруди.  Класи  з  першого    по  третій  навчалися  в  малому  двоповерховому  приміщенні,  а  старші  в  великому  приміщенні,  теж  двоповерховому,  з  широкими  коридорами,  великими  вікнами.    
     Одного  разу  я  йшла  з  нічної  зміни,  зайшла  в  школу,  мала  здати  гроші  для  доньки,  на  обіди.  Це  було,  саме  сьомого  березня,  пригадую  зарплату  ми  отримали  п`ятого,  чи  шостого  числа.  Тоді,  на  початку  дев`яностих,    була  більш-менш  стабільність.
       Напередодні  продзвонив  дзвоник,  останні  діти  в  класи  зачиняли  двері.  З  деяких  класів  хтось  виглядав  із-  за  дверей,  а  в  деяких  класах  було  вже  тихо,  напевно  прийшли  вчителі.  Я  встигла  віддати  дочці  гроші,  не  поспішаючи,    поверталася      додому.  Біля  одного  класу,  на  дверях  мідна    позначка  «  7-Б»,    колом  стояло  восьмеро  дівчаток.  Вони,  як  і  всі  в  цей  день,  були  святково  одягнені,  в  білі  фартушки    й  коси  зібрані  в  хвостики  з  білими  капроновими  бантиками.  Та  видно  було  по  дівчатах,  що  настрій  в  них  не  найкращий,  не  святковий.  Пригнічені,  опустивши  голови,  вони  про  щось  шепотіли,  озирались  навкруги.  Я  помітила  сусідську  дівчинку  Наталку.  Цікавість,  це  таке  відчуття,  що  часом  перемагає    людину  так  і  мене,  взяла  в  свій  полон.  Наважилася  підійти,  поцікавитися,  чому  не  заходять?  Адже  здавалося,  що  в  класі  вже  був  вчитель.  Наталка,  звичайно  всміхнулася  до  мене,  а  потім  ледь  зблідла  й    хвилюючись,  сказала,
-  Та  нас    хлопці  й  дівчата  не  пустили  в  клас..
Я  звичайно  здивувалася,
-  Чому,  щось  сталося?  А  вчителька  там?
-  Так!  Так!  Там  наша  класний  керівник,  -  гомоніли  всі  разом.  
       Наталка,  взяла    мене  під  руку,  трохи  відвела  в  сторону  й  тихо  повідала    в  чому  ж    провина,  що  не  впустили  в  клас.  Тим  часом,  ще  підійшло  два  хлопчики,  стали  осторонь,  позирали  на  двері  класу.  Я  зрозуміла,  що  це  теж  учні  цього  класу.  Тож  це  третина  класу,  мені  не  вкладалося  в  голові,  була  шокована  побаченим  й  почутим.  Ці  діти  здали  лише  по  два  карбованці  на  квіти  вчительці  (  в  той  час  ходили  радянські  гроші).  А  на  подарунок  треба  було  здати,  ще  по  десять  карбованців.    Батьки  цих  дітей,  не  мають  такої  можливості  відірвати  від  сім`ї  такі,  для  того  часу,  не  малі    гроші.  Адже  зарплата  на  підприємствах  була  невелика.  Постоявши  пару  хвилин  з  дівчатками,  вирішила  дочекатися,  подивитися,  що  ж  буде  далі,  хто  їх    запросить  в  клас?    Хтось  з  дітей  чи  сама  вчителька?
 Пройшло,  ще  хвилин  п`ять,  можливо    й  більше.  З  класу  виглянула  вчитель,  привітно  привіталася,  а  потім  до  дітей,
-Ну  заходьте,  досить    вже  тут  стовбичити,  гомоніти.
 Учні,  опустивши  голови,  як  гусенята,  один  за  одним    поспішили  в  клас.  Я  відповіла  на  привітання    й  дивилася  на  неї  прямим  поглядом,  не  втримавшись  запитала,
-  Вас  привітали  з  наступаючим  святом?
-Так,  так  !  -  відповіла  вона,  наче  трохи  розгублено.
-То  я  вас  теж  вітаю!    Вибачте,  мене  будь  ласка  та  я  вважаю,  не  варто  було  дітей  тримати  в  коридорі,  поки  вас  привітають,  -  не  поспішаючи  сказала  я.    Намагалася  дивитися  їй  прямо  в  очі,  щоб  пізнати  її  настрій,  адже  по  очах  людини  можна  дізнатися,    що  в  неї  на  душі,  чи  злість  й  зневага,  чи  тепло  й  щирість….
 Вона  в  клас  відчинила  двері,,  -  Та  це  ж  не  я,  це  ж    діти  так  вирішили…
Лукава  усмішка  -  лежала  на  її  обличчі,    вона  повернулася  до  дверей  класу.  Я  відчула,  як  прилинула  гаряча  кров  до  обличчя.  Напевно  очі  округлилися  від  здивування,  від  тих  почутих  слів.  Наважилася  зупинити  її  на  якусь  хвилину,
-  Адже  клас  –  це  сім`я,  ви  вважаєте  можна  ділити  дітей?  Ви  ж,  як  мама,  для  вас  всі  діти  мають  бути  однакові.  Вибачте,  ви  ж  знаєте  сім`ї  цих  дітей,  незаможні  і  напівсироти  є.
Вона  усміхнено  на  мить  застигла  на  місті.  Я  продовжила,
 -  Бажаю  вам  гарного  святкового  дня,  але  подумайте  про  те,  що  я  сказала.
Вона  ледь  перекосившись  на  обличчі  теж  побажала  мені  гарного  дня  й  зайшла  в  клас.
       Неначе  камінь  поклали  мені  на  плечі,  не  помічаючи  більше  нікого,  вийшла  зі  школи.  Гострі  думки,  немов  ширяли  спицями  під  серце  й  гул  в  голові.  Та,  як  це  можна?  Який  приклад  вчителька  подала  дітям?!  Чого  може  навчити  така  вчителька?  Що  на  душі  в  тих  дітей,  вони  й  так  ображені  на  злидне  життя,  тепер,  ще  це  приниження.  Навряд  забудуть  діти  цей  випадок.  Маючи  в  своїй    сім`ї  троє  дітей,  я  добре  розуміла  тих  батьків,  що  не  були  спроможні  -  на  подарунки    здати  гроші..  В  той  час,    я  будучи  депутатом  міської  ради,  мала  відчуття  відповідальності  за    те,  як  і  чим  живе  містечко?  Що  буде  далі  з  країною?  Яке  життя  буде  в  дітей,  що  на  них  чекає?Я,    як  мама,  знала  -  бути  класним  керівником  й  так  себе  поводити  по  відношенню  до  дітей,  це  неприпустимо.  Це  ж  професія  вчитель  !  Це  має  бути  гордість  Держави.  Бо  вона  ж  друга  після  сім`ї,  яка  виховує  молодь.  Колись  ця  молодь  має  стати  їй  на  заміну,  врешті    згодом  ці  діти  будуть  будувати  майбутнє  України.  
                                                                                       2
       Пройшло  багато  років…  Всього  за  цей  час  сталося….  
 Розпад  Союзу.Ми  отримали  Незалежність.  В  очах  людей  світлини  надії  на  краще  життя.  Згодом  пережили  Помаранчеву  революцію,  після  якої,  ще  більші  розчарування  огортали  кожного  з  нас.
 По  країні  модним  стало  слово  –  «Дістало».  Багато  людей  вийшло  на  протести  від  зубожіння,  від  несправедливості,  життя  ставало  з  кожним  днем  гірше.  Знову  революція…  Революція  Гідності,  принесла  нові  розчарування.  Так  званий  брат  забрав  Крим,  війна  на  сході  країни.  Немов  провалля  чекає  на  нас,  хто  в  цьому  винен,  напевно  трохи  кожен  з  нас,  але  ж  риба  гниє  з  голови…
         Надворі  весна…  Напередодні  Міжнародний  жіночий  день  8  березня.  На  зупинці  людно…  Я,  як  пенсіонерка,  чекала  пільгового  автобуса.  Хоча  сама  категорично  проти  пільг,  краще  б  зробили  нормальні  пенсії.  Віддали  те,  на  що  кожен  з  нас  заслуговує,  відпрацювавши  майже    по  сорок  років,  а  хто  й  більше,  щоб  не  відчувати  себе  приниженим.
   Три  дівчини  підходили  до  зупинки,  про  щось  весело  гомоніли.  Я  стояла  неподалік,  звичайно  звернула  увагу,  в  мене  ж  онуки  є,  такого    ж  віку.  Дівчата  мабуть  по  років  п`ятнадцять  –  шістнадцять,  всміхалися,  одна  до  одної.  Одягнені  доволі  гарно,  яскраві  коротенькі  куртки,  без  головних  уборів.  Ох,  ця  молодість,  всміхнувшись  -  подумала  я  -    які  чудові  роки!
Раптом  одна  з  них  голосно  запитала,  
-Ну,  що  всі  здали  бабло?  Залишилось  два  дні,  фактично  один,  коли  підемо  по  подарунок?
Одна  з  них  озираючись  відповіла,
-  Та  блін,  хіба  з  них  усіх  здереш,  я  вже  й  з  батьківським    комітетом  говорила,  щоб  посприяли  по  своїх  каналах.  Вони  нам    добавлять.  В  них  майже  штука  лишилася  з  тих,  що  на  ремонт  класу  здавали.
До  розмови  втрутилася  третя  дівчина,
-Ні!  Ну  не  фіга,  (оборзели),  замовляють  подарунки,  попробуй  догоди!  Мій  дід,  аж  за  голову  схопився,  коли  дізнався,  що  такі    гроші  здаємо.
-Ша  -  ша,  тихіше,  це  ж  своїй  класній,  а  іншим  вчителям  по  квіточці,  хай  вибачають,  в  них  є    свої  учні,-  пригнувши  голову  донизу  сказала  перша  дівчина.
 У  грудях,  аж  здавило  від  почутого.  Замовляють  подарунки!
Ось  і  пригадала  я  той  випадок,  коли  мої  діти  ходили  до  школи.
 Дожилися,  можна  сказати…  Сумно,  що  таким  стало  життя.  І  знову  я  повернуся  до  думки,  що  риба,  таки,  гниє  з  голови.  Чого  навчили  цих  дітей?!  Тоді,  ще  були  квіточки!  До  чого  ж  ми  дійшли  тепер?!  До  того  ж  всього,  ще  й  на  жаль,  ремонти  в  класах  за  батьківські  кошти  роблять.  А  де  ж  Держава?  Чого  чекати  далі?  Та  все  ж  душу  зігрів  спогад  за  онучок,  що  ходять  до  школи,  на  стільки  правду  говорили  доньки,  що  вчителі  попередили,  щоб  ніяких  подарунків.  Значить,  ще  не  все  так  погано,  не  всі  однакові.  Хоча,  хочу  сказати,  букет  квітів    на  свято  варто  подарувати,  як  другій  мамі,  яка  навчає,    вкладає  сили  в    виховання  кожної  дитини.

.                                                                                                                                                                              Березень  2018  р
                               
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=786171
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.04.2018

Ой, дзвени вЕснонько

Ой,  дзвени  вЕснонько,  дзвени  співай,
Та  й  мою  душеньку  ти  зігрівай,
Я    тішусь  сонечку    та  й  усміхнусь,
Воно  ж  яснесеньке,  мов  пригорнусь.

Ой,  весно    -  вЕснонько,  іскрить  роса,
Долина  в  зелені,  яка  краса,
У  гнізді  пташка  скрізь  лунає  дзвін,
Знов  чути  щебет  і  веселий  спів.

А    поле  хлібне,  аж  там,    вдалині,
Міцніють  паростки,  втіха  мені,
Радіє  ве́снонці,мій  рідний  край,
Та  й  веселить    фарбами  небокрай.

Літають  пахощі,  квітне  земля,
А  ще  й  вербиченька  й  доля  моя,
Відчую  вЕсноньку  в  своїй  душі
Напишу,  напевно,  я  їй  вірші.
                                 

18.02.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2018

Схилилась черешня

Схилилась,    черешня,  геть  посіріла,
Весноньку  зустріла,  дуже  раділа,  
Чому  мороз  підкравсь,  зовсім  не  знати,
Принишкли  горобці,  поблизу  хати.

Були  хмари  в  сльозах,  не  плачуть  нині,
Мов  вбрались,  у  кожухи  темно  сині
Напевно,  посіють,  крупою,  снігом,
Черешні  холодно.  Зігрітись    бігом.

Їй  дуже    хочеться.  Набухли  бруньки,,
Де  ж  сонце  поділось,  промені  б  спасли,
Ой,  вЕсна  –  веснонька,  чом  посварилась?
Та  й  з  ясним  сонечком,  де  забарилась?

«Прийди!»  -  тихий  шепіт,  черешня  скрипить,
Коли,    злі  морози,  не  зможу  вродить,
Тріск  -  скрип,  знову  чути,  в  поклоні  гілки,
Мороз  розлютився,  запхав  їй  голки,
Вона    ж  все  в  надії,  дітей  зберегти,
До  сонця  всміхнутись,  хтіла  залюбки.

19.03.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.04.2018

Наша країна

Ой,  людоньки,  всі  люди,
Що  далі  воно  буде,
Це  наша    Україна,
І  мова  солов`їна.

Гноблять,  та  й  за  що  неньку?
Мою  рідну  земельку?
Не  хочемо  покори?
За  волю  і  простори.

Й  лани  в  цвіту  пахучі,
За  гай,  ліси  дрімучі,
За  величні  Карпати,
Й  красуні,  білі  хАтки,
У  вишивках  чудових,
Та  й  різнокольорових.

Біда,  повсюди  люди,
Як  збутися  Іуди?
Війна,  знов  на  сході,
Москаль,  йде  по  городі,
Й    повзуть,  то  ж,  як  спинити,
Усіх,  їх    розгромити?

Навіщо,  війна  клята,
Від  злющого,  як(брата)?
Не  скоримося    люди!
Воно,  так  ні,  не  буде!

Всі  воїни  –  герої,
Завжди  стоять,  по  полі,
І  ладні  захистити,
Вщент  ворога  розбити.

Сини  й  доньки  нині,
Не  зрадять  Україні
Наш  гімн,  радо  співають,
 І  неньку  прославляють.

Хай  краща    уже  доля!
І  буде  свято,  воля!
Нехай,  же  мир  і  щастя!
Здобути,  людям    вдасться!

Щоб  рідна    вся  країна,
Прекрасна  Україна,
Раділа,  знову  ранку,
Вдягнула  вишиванку,
Врожай  щедрий  вітала!
Й  родину  поєднала!

Дитя,  щоб    народилось,
Й  росою  гарно  вмилось,
Роса,  щоб,  аж  сріблилась,
І  ненька  веселилась!
Хліб  –  сіль,  щоби  на  столі,
 І  добре  жилось  усім!

19.03.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785623
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018

Яблуко спокуси

                                                                           Вірш  написаний  до  картини

Спокуси  яблуко  -  яблуко  любові,
А  може  любий,  усе  було  у  слові,
У  слові  теплому,  чи  в  погляді  ніжнім,
В  саду  квітучому,  в  цвіті  білосніжнім.

І  нічка  зоряна  й  пісня  солов`їна,
У  серці  схована,  жадана  таїна,
Не  несли  довго,  як  яблука  доспіли,
Почуття  глибокі,  неначе  сп`яніли.

Не  стерпить  потяг,  з`єднались  у  гріхові,
Ні  та  спокуса,  нам  не  була  у  слові,
Й  відчуть  бажання,  двох  сердець,  гучні  звуки,
Дотики  вуст,  не  в  змозі  уйняти  муки.

 Який  медовий,  цей  перший  поцілунок,
Блаженство  зваби  та  то  ж  кохання  трунок,
Це    ж  зорі  в  небі,  ці  душі  поєднали,
Не  відчували,  ні,  провини  не  знали.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785621
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.04.2018

Прийшов час /з гумором /

Бабця    вуха  затикає,
Хоч  старенька  та  слух  має,
На  всю  хату,  мов  ревіло,
Онуча  в  руках  вертіло,
Чи  планшет,  чи  що,  не  знать
І  ось  так,  годин,  аж  п`ять.

До  онука,  що  за  штука?
Він  поглянув..  Це  ж  наука,
Бабцю,  що?  Не  доганяєш?
А  на  мене  нарікаєш.
Може  досить,  вже    сваритись
Прийшов  час!  Будеш  ти  вчитись!

Тільки  люба,  по  порядку,
Мені  дай,  на  шоколадку,
Дарма  сир  у  мишоловці,
Так  навчають  всі  торговці,
Життя  краще,  нині    інше!
Нема  дурнів,  як  раніше!

28.03.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.04.2018

Ты аленький цветочек

Я  утону…  в  нашем  озере  любви,
Глаза  в  глаза,  по  телу  словно  озноб,
Постель,  тепло.  Нежно  пахнут  лепестки,
Уж  восхищаюсь,  сладок  словно  сироп.

Как  чуден  взгляд,  ты  аленький  цветочек,
Знаю  моя,  загляну  в  твою  душу,
Нежно  к  ногам,    как    трепетный    листочок,
Я  упаду.  Знаешь,  не  равнодушен.

Ты  обними,  во  мне  костёр  пылает,
Едва  коснусь,  к    тем  местам,  сокровенным,
Будет  крепка,  наша  любовь  земная
Тебе  клянусь,  супругом,  буду  верным.


2014г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785465
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.04.2018

Спи донечко

Люлі,  люлі,  спи  донечко,
Моє  сонечко  маленьке,
Подивись  у    віконечко,
Вже  заглянув  місяченько.

 Зірочки  сяють  яскраво,
Дружно  ніченьку  вітають,
До  усіх  діток  ласкаво,
Поцілунки  посилають.

Казки    теж,  з  ними  літають,
Про  ведмедика,  лисичку,
Все  на  світі  вони  знають,
І  про  півня  й  рукавичку.

Та  й  про  мишку,  у  нірочці,
Ту,  сіреньку  і  хитреньку,
Вже  й  про  білку  на  гілочці,
Гарну,  спритну,  ледь  руденьку.

Ще  про  курочку  й  яєчко,
Старі  раді,  золотеньке,
Доню  спи  -  моє  сонечко,
Миле  й  ніжне,  малесеньке.

Тож  гарненько  умостися,
Ти  послухай,  люба  мене,
Закрий  очі,  не  барися,
Прийде  казочка  й  до  тебе.

Люлі,  люлі,  спи  донечко,  
Моє  сонечко  маленьке,
Подивись  у  віконечко,
Вже  дрімає  місяченько.

                                   29.03.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785292
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.03.2018

Весна в моєму серці…

Душа  холоне,  від  поглядів  твоїх,
Дрижання  тіла.  Що  відчуваєш  ти?
Я  точно  знаю,  що  це  великий  гріх
Жага  спокуси.  Як  її  зберегти?

Щоб  не  піддатись,  глибоким  почуттям,
Не  приховати,  весну,  що  проснулась,
В  моєму  серці.  Кохатись  до  нестям,
Від  поцілунків,  щоби  захлинулась.

В  тобі  сховатись,  хочу  ясним  сонцем,  
Насолодитись,  стати  теплим  ранком,
Квіткою  може,  щоб  був  охоронцем,
Разом  проснутись,  з  яскравим  світанком.

Росою  вмитись,  чути  пташиний  спів,
Тільки  удвох,  а  свідком  місяченько,
Пірнути  в  очі,  знаю  цього  хотів,
Щоби  від  щастя,  тремтіло  серденько.



Вірш  зі  скрині

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785141
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018

Пора позбутися…

Пора  позбутися,  нам  сарани-  ненажери,
Уже  давно,  розгулялася  по  Україні,
Народу  треба,  єднатися  й  зняти  кайдани,
І    відсіч  дати,  розірвати  зв`язки  родинні.

Хіба    так  (  братики,  із  сестрами)  поступають?
Війну  гібридну,  розпочали,  скажіть  для  чого?
Справжнє  страхіття,  коли  гаубиці  стріляють,
Не  залишають,  на  землі  нічого  живого.

Зв`язки  родинні,  такі  теплі  і  ніжні  слова,
То  все  лунали,  з  екрану,  й  не  знали  кордонів,
Чому  це  сталось?  Що  заважати  стала  мова?
Хай  буде  інша.  Та  для  нас  краща  –  калинова.

В  Росію  хочеш?  Гадаю  достатньо  вагонів,
Скажу  щасливо.  Гарної  дороги  та    знайте,
Ніде  не  люблять,  зрадників,  що  продають  неньку,
Тож  схаменіться,    ви  простих  людей  поважайте,
Уйміть  Іуду!  Нарешті,  дайте  нам  воленьку.

Біди  принЕсли…  що  вам  своєї  так  замало?
Тоді  у  Кемерово…  зазнали  прості  люди,
Тож  через  орків,  на  жаль,  їх  там  надто  багато,
 Й  у  нас    при  владі,  у  верхах,  достатньо  повсюди.

Війна,  рік  п’ятий…  в  олігархів  зростають  статки,
 Де  ж  співчуття?  Жаль,  діти  сироти  і  матері,
Кінці  з  кінцями,  ледве  зводять,  а  де  ж  порядки?
Що  обіцяли?  А  на  слова,  то    були    щедрі.

А,  як  до  діла..  .  на  жаль,  скрізь  сарана,  руїни,
Все  не  нажруться,  їм  завжди  всього  мало  й  мало,
А,  що  народу…  напевно  тікати  з  країни,
Знову,    по  наймах?  А  кажуть,  життя    кращим  стало.

20.03.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785140
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.03.2018

Перша зустріч / проза /

       Весняний  вечір  за  вікном…  біля  обрію  на  хмаринці  колихнулося  сонечко.    Невгамовні  горобці  весь  час,  то  сідали  на  підвіконня  й  скакали  по  ньому,  то  вкотре  метушливо  відлітати.
А  поряд  бузок,  серцеподібне  –  видовжене,  зелене  листя  поблискувало    від    останніх    променів  сонця.  Пелюсточки  маленьких,  рожевого  кольору  квітів,  ледь  колихалися  від  вітру  і  їх  пахощі  несло  у  відкриту  кватирку.
     Сергій    поглянув  у  вікно,  всміхнувся,    чи  сам  до  себе,  чи  до  горобців.  Розставив  руки,  підніс  догори,  глибоко  вдихнув  свіже  повітря,  від  задоволення  примружив  очі.  Ох  весна,  яка  ж  краса  та    за  роботою  немає  часу  на  відпочинок.  Оце  б  погуляти  ввечері,  пройтися  по  тихій  вулиці,  відчути  весняні  пахощі,  що  п`янять,  дурманять  голову.
       Уже  й  проминув  робочий  день…  А  він  та  бухгалтер,  ще    возяться  з  паперами,  які  має  на  підпис  відвезти  в  Київ.  Він  зручно  всівся  на  стілець,  зі  стаціонарного  телефону  набрав  довідкове  бюро  потягів,      в  черговий  раз    сигнал  зайнято.  Махнув  рукою,  підвівши  брови  догори  сказав,
-  Так  Ольго  Петрівно,  ви  всі  папери  підготували?  Я  буду  йти,  думаю,  сьогодні  рух  потягів  йде  за  графіком.  Хотів  точно  дізнатися  в  довідці,  там  весь  час  зайнято.
Жінка  в  роках,  всміхнулася,  дивиться  поверх  окулярів,
-Сергійку,  а  ти  зателефонуй  в  дикторську,  там  все  знають,  що  запізнюється,  що  ні.  Зараз  ремонтують  колії,  тож  »  вікна»  майже  щодня,  сьогодні  ж  середа  теж  можуть  затримати,    не  дивлячись,  що  вже  пізня  година.  
Полегшено  перевів  подих,  від  хвилювання,  трохи  поправив    змоклого  чорнявого  чуба,  набрав  номер.  Здивувався,  коли  почув  дзвінкий  молодий  голос,
-Скажіть,  будь  ласка,  швидкий  потяг  за    номером    сорок  сім  запізнюється?    
З  трубки  запитали,  -  Вам  до  Києва?
-  Так  Кишинів  –  Київ,  -  голосно  підтвердив  він.  
-  За  десять  хвилин  буде  на  другій  платформі,  стоянка  п`ять  хвилин,  тож  поспішіть,  щоб  не  запізнитись,  -  попередила  диктор.
-Дякую!  Дякую!  От  голосок,  як  в  пташки!
Швидко,  але  охайно,  склав  всі  папери  в  дипломат,  зазирнув  у  дзеркало,  в  яке  більше,  як  годиться,  заглядали  жінки.  І  мов  на  крилах,    летів  до  виходу,  на  ходу    попрощався.
         Минуло  два  роки,  як  Сергій  закінчив    Український  державний  університет  залізничного  транспорту  в  м.  Харкові.  Працював  у  відділку  по  вантажній  роботі    при  Відділенні    Залізничної  Дороги.  Часто  посилають  у  відрядження  -    в  Управління  Дороги,  для  звірки  документів  та    за  деякими  підписами  керівників  відділку.
В  Києві  жила  його  рідна  тітка,  мамина  сестра,  тож  зупинитися  було  де,  щоб    вже  зранку  бути  на  місці  призначення.
Примчався  на  вокзал    й  знову  чув  той  голос,  на  якусь  мить  прислухався,  посміхнувся,  поспішив  до  вагону.
 Потяг  набирав  швидкість,  а      в  нього  з  голови  не  виходив  її  голос  й    ті  слова»  Поспішіть,  щоб  не  запізнитись».  Напевно  добра  душа,  хто  вона,  скільки  років,  чи  заміжня,  чи  хтось  в  неї  є?  Дивився  у  вікно,  перед  очима  мелькали  дерева,  які  вбиралися  в  листя.  Та  він  їх  не  помічав,  рахував  дні,  коли  вона  знову    буде    працювати,  щоб    хоч  одним  оком  побачити  її,    ще  раз  почути  приємний  голос.
     За  справами  день  швидко  промайнув.  Він,  ще    один  день  погостював  у  тітки  й  вже  повертався  додому.  Потяг    з  Києва  прибув  вчасно    -    близько  двадцятої  години  вечора.  На  платформі,  що    навпроти  люди  поспішали  на    електричку.  Він  раптом  почув  її  голос,  став,  як  укопаний,  чекай,  сьогодні  ж  неділя,  це  її  зміна.  Хоча  й  дорога  не  далека  та  все  ж  трохи  притомився  та  коли  почув  її  голос,  немов  набрався  сили,  де  й  взявся  настрій.  Той  голос  йому  здався  мелодійним,  обличчя  пашіло,  ой,  піду  хоч  зі  сторони  погляну,  що  ж  то  за  пташка  і  яка  вона?
 Підійшов  до  вікна  вокзалу,  побачив  своє  відображення,  поправляє    краватку.  В  думках  заспокоював    себе  -  все  буде  добре,  зараз  вона  здасть  зміну,  я  прослідкую,  побачу  її.  Він,  таки  хвилювався,  ще  раз  взявся  за  краватку  -  так,  вперед.
     Двері    дикторської  кімнати  не  були  щільно  зачинені.  Він  відразу  розпізнав  її  голос.  Ох,  яка  ж  дзвінкоголоса!  В  одній  руці  тримав  дипломат,    пальці    ж  другої  руки  раз  –  по  -  раз  перерахував,  не  знати  для  чого.  О,  це    якийсь  страх  -вирішив  собі  -  так,  треба  зосередитися,  зробити  байдужий  вигляд,  щоб  не  помітила,  мало  хто  може  стояти  біля  стінки.
     Нарешті  двері  відчинилися…  Струнка  як  берізка,  помітив  відразу,  побачивши  її  ззаду.  Русяве,  пряме    волосся  ледь  прикриває  плечі.  Вона,  схиливши  в  бік  голову,  махнула  рукою,  за  собою  зачинила  двері.  Сергій  пильно  подивився  на  неї,  легкий  рум`янець  лежав  на  світлому,  усміхненому  обличчі,  помітив  -    о  косметики  немає.    Дівчина  поправила  полу  плаща  й  волосся,  яке  ледь  потрапило  на  чоло.  Позирнула  навкруги.…  Він  піймав  її    теплий,  ніжний  погляд,  очі  смарагдові.  Ха!  Невже  така  добра  й  чуйна,  дивувався,  оце  відбарабанила  дванадцять  годин  й  не  видно,  щоб  притомилась.
 На  зріст  височенька,  та  ні,    не  вища  за  мене,  хоча  на  високих  підборах.  Роздивлявся  її  знову,  вже  йшов  позаду,  не  помічаючи  сам  того.  Хтось    зачепив  його  рукою,  здригнувся,  помітив,  що  вони    дійшли  до  площі.  Ото  не  фіга  собі…  ні,  здається  не  помітила.  
 Раптом  жіночий  голос,
-  Синку,  візьми  для  дівчини  тюльпани,  подивись,  червоні,  гарні,  щойно  розквітли.
У  відповідь,    як  запрограмований,  витягнув  з  кишені  куртки  двадцять  гривень,
-Досить,    ні?  
   Вона  з  вокзалу  йшла  в  напрямку  центру,  він  доганяв  і  йшов  за  нею,  раптово  повернула  в  «Маркет».    Полегшено  зітхнув,  оце  вітер,  ледь  догнав  її,  що  далі?  Глянув  на  тюльпани,  ага,  це  ж  для  неї  взяв  здається.  Ні,  назад  вже  не  відступлю.  Що  буде,  так  і  буде…
У  вітрині  яскраве  світло  привернуло  увагу,  коробки  цукерок    й  красиво  розкладені  шоколадки,  аж  виблискували.  
Сергій  переминається  з  ноги  на  ногу,  лише  тепер  помітив,  що  стало  майже  темно.  Цікаво….    Куди  піде  далі?    Невже  з  однієї  вулиці?  Чому  раніше  не  бачив?    
Нарешті  -    вона  вийшла  з  пакетом  в  руці.  На  ходу  заглядала  в  сумочку    й  водночас  роздивлялася  донизу  навкруги  себе,  немов,  щось  шукала.  Він  наче  прокинувся  від  думок,  випалив,
-  Що  сонечко,  щось  загубила?
-Ой,  такий  наплив  людей,  зі  всіх  сторін  штовханина,  думала  гаманця  хтось  свиснув,  -    сказавши  раптово  почервоніла,  оглянулася.
 -А  ви,  що  мене  знаєте?  І  чому  раптом  сонечко?
-А  хіба  така  чарівна  дівчина,  від  якої  віє  теплом,  ніжністю  не  схожа  на  сонечко.  Нам  бачу  по  дорозі,  давайте  допоможу,  а  це  вам,  -  миттєво  взяв  пакет  й  подав  тюльпани.  В  її  очах  побачив    іскринки  ,  всміхнулася.  Вона  була  приємно    вражена,
-Дякую!  Але  скажіть  хто  ви,  принце?
-  Я  Сергій.  Ви  не  помилилися,  не  одружений.  Гадаю  ця  прекрасна  леді  скаже  своє  ім`я.
 Вона    зупинилася,    зміряла  його  з  ніг  до  голови,
-Гаразд,  якщо  по  дорозі..  Здається    на  нашій  вулиці  бандити  не  живуть,  то  вже  пішли,  так  і  буде.  А  я    Світлана…
-О  не  дарма  таке  ім`я!  Хоч  відпрацювала  дванадцять  годин  та  вся  світишся.  Слухай,  якщо  з  однієї  вулиці  давай  на  ти,  так  простіше,  -запропонував  їй    і  взяв  під  руку.  Вона  не  заперечила,  не  соромлячись,  заглянула  в  його  карі  очі  йі  почервоніла,
-Гаразд.  Може  ти  знаєш    звідки  я  йду?
-А  чому  ж  не  знаю.    Твій  голос  чув  на  вокзалі  й  по  телефону.  Тебе  дзвінкоголосу,  від  всіх  можна  відрізнити,  -  говорив  не  поспішаючи.
 Вона  зупинилася  неподалік    від  п`ятиповерхівки,
-  Ну  все  !  Дякую!  Я  вже  прийшла.
Він  відразу  змінився  на  обличчі,  розчарування,  злегка  почервонів,  
-  Що  так  швидко?  Стоп,  стоп!  Перепрошую!  Перша  зустріч  так  не  має  швидко  закінчитися.  Час  летить  швидко,  не  втрачаймо  нагоди  провести  його  краще.  Тут  за  цим  будинком  кафе  є,  зайдемо,  посидимо.  Я  щойно  з  потяга,  був  у  відрядженні,  голодний,  як  пес,  будь  ласка  не  відмовляй.  Чи  я  такий  поганий,  що  соромишся  зі  мною  повечеряти?  Чи  може  діти  плачуть?  
Він  все,  ще  тримав  пакет,  вона  протягнула  руку  взяти  його  та  не  наважилась,  його  погляд  зупинив  її.  На  якусь  мить  завмерла…Як  відмовити…    погляд  теплий,  ніжний,  з  надією..  А  в  очах  блискавки….  Ой,  то  він  напевно  в  мене  закохався,  зробила  висновки  й  раптово  наче  замислилася…  Кілька  секунд  тиші…Вони  нічого  не  чули,  нічого  не  помічали,  хоча  по  дорозі  їхали  автівки.    Раптово  хтось  посигналив  прямо  біля  них,  їх  обличчя    фарами  освітила  червона  автівка.  Сергій  заступив  собою,
-  Ну  йдемо,  прошу!
Кивнула,  дивилася  спідтишка  на  нього.  Гарний  трясця,  як  відказати,  оце  зустріч    й  не  снилося..  Та  чомусь  шалено  б`ється  серце?    Хіба  так  буває  з  першої  зустрічі…  закохатися?  Сама  собі  задавала  запитання,  а  він  ніжно  тримав  за  руку.
       В  кафе    звучала    спокійна  музика  з  записом  голосів  птахів.  В  серця  неначе  увірвалася  любов,  за  столом  він  взяв  її  руки  в  свої.  Світлана  зачаровано  дивилася  на  нього.  Відчула  тепло,  неначе  торкнулася  полум`я  свічки,  гучно  забилося  серце,  здавалося  вискочить  з  грудей.  Душа  наповнилася  радістю,  з  трепетом  подумала,  невже  й  мене  торкнулося  сузір`я  любові?  Ось  так  відразу,  як  завітала    весна  в  душу,  здалося  в  середині  і  по  тілу  теплий  струмок  води,  під  який  хотіла  вся  зануритися.
Вони  сиділи  довго…  їли  пельмені,  салат,  а  потім  пили  пахучу  каву,  яка  здавалося  злегка  п`янила.  Сергій  розповідав  про  себе  і  все  дивився  в  її  смарагдові  очі,  вона  червоніла  вкотре,  від  задоволення    іскрилися  очі.  Коли  розповіла  про  себе,  він  дивувався,  як  можна  жити  на  одній  вулиці  й  ніколи  не  зустрітися?    Різниця  в  чотири  роки  -    це  не  завада  для  стосунків,  зробив  висновки.
Вже  готувалися  до  закриття  кафе,  а  він  не  хотів  її  відпускати.  Уста  малинові…  Ото  б  до  них  доторкнутися  ,  думав  й  червонів  та  не  тут  же,  вмовляв  себе,  зупиняв    бажання.
Дівчина    нарешті  помітила,  що  в  кафе  залишилися  лише  вони,
-О,  ти  бачиш,  ми  з  тобою…..
Аж  раптом  задзвонив  телефон.  Вона    дістала  його  з  сумочки,
-  Слухаю  мамо,  скільки?  Вибач,  я    не  помітила,  що  вже  така  година,  трохи  затрималася  на  роботі,  а  зараз  зовсім  поруч,  в  кафе,  п`ю  каву.  Не  хвилюйся,  все  гаразд,  за  кілька  хвилин  буду  вдома.
Він  поспіхом  взяв  її  телефон,  
 -Я  запишу  собі,  не  заперечуєш?
У  відповідь  мила  посмішка.
 Вони  вже  біля  квартири,  він    віддав  їй  пакет,  аж  раптом    почувся  дзвінкий  гавкіт  собаки.  А  поцілунок,  подумав  про  себе,  от  халепа,  хоча  б  один  солодкий  поцілунок.
 В  дверях  відкривали  замок,  вона  мило  всміхнулася,
-  Дякую  за  вечір,  бувай!
У  відповідь  -  знову    тепло  й  привітно  усміхнувся,
-  Я  передзвоню.
 За  мить  ,як  хлопчисько,  поскакав  по  сходах…
Минуло  п`ять  років..  Сергій  стояв  біля  вокзалу,    у  руці    тримав  червоні  тюльпани,  річниця  зустрічі,  він  цей  день  добре  запам`ятав,  а  поруч  діти,  дівчинка  й  хлопчик.  Задоволені  близнята,  як  голуби    скакали  по    встеленій  плитці,  з  ним,    чекали    маму  з  роботи.
                                                                                                                                                                                 Березень  2018  р.

                                         
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.03.2018

Частушки 3

Ставьте  ушки  на  макушки,
Я  спою  для  вас  частушки,
Прошу  строго  не  судить,
Меня  лучше,  уж  простить,
***
Соблазняла  вчера  Ваню,
А  он  взял  да  выбрал  Таню,
Говорит,  я  рыжая,
И  морда  бесстыжая.

***
Хоровод  девки  водили,
И  парней  уж  пригласили,
Церемониться  не  надо,
Ведь  пристроились,  все  сзади.
***
С  милым  мы,  на  сеновале,
Целу  ночку  ночевали,
А  к  утру  комарики,
Покусали  (  шарики).
***
Я  милёнку  песню  пела,
Всё  о  том  ,  что  залетела,
А  он  мне,-  Ну  как  же  знать?
Ведь  могла  другому  дать!
***
Говорит  парень  девице,
Ну-  ка  стань,  нынче  Жар  птицей,
Разожги  во  мне  огонь,
Да  смотри  не  проворонь.
***
С    муженьком  вместо  зарядки,
Поиграть  решили  в  прядки,
Я  в  сарай,  легла  на  пол.,
Невтерпёж,  забивал  гол.
***
О  любви,  ночка  шептала,
Я  милёночка  ласкала,
А  он  мне,  -Там    не    гу-гу,
Раскатала    ты  губу.
***
Вот  беда,  видит  милёнок,
Что  вокруг,  так  много  тёлок,
Тянет  каждая  в  постель,
Он  кричит,-    Да  я  ж    не  Лель.
***
Я  свиданье  назначала,
Сама  взяла,  опоздала,
Прихожу,  а  он  с  другой,
Изменил,  мне  дорогой,
***
Мой  милёнок,  мой  милёнок,
Говорил,  что  любит  тёлок,
А  влюбился  в  тощую,
Из  средствами  хорошими.

                         2018г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784809
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018

Весну стрічаю

Я  точно  знаю,  весна  мандрує  по  землі,
Вільна  мов  пташка,  покинула  свої  шати,
Пора  ранкова,  високо  в  небі  журавлі,
Цю  мить  щасливу,  хочу  з  ними  теж  спіймати.

Серця  відчують,  весна  теплом  напуває,
Посіє  радість  пробудиться  рідна  земля,
Квіти  проснулись…  первістки.  Душа  співає,
Повсюди  сонце,  ясне  проміння  розстеля.

Його  спіймаю,  до  себе,  пригорну  ніжно,
Весняний  подих,  зігріє  тіло.  І  радість,
Весну  стрічаю,    серце  забилось  бентежно,
Пізнала  щастя,  зовсім  забула  про  старість.

                                                                                                     18.02.2018

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784808
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.03.2018

Моє кохане озерце

Я  пригорну….  твій  погляд  до  себе,
Теплом  сповиє,  він    моє  серце,
Усі  тривоги…..зникнуть  за  тебе,
Моє  кохане,  миле  озерце.

Втону  в  очах,  твоїх,  ясно  –  синіх,
Відчую  дотик  теплого  тіла,
Як  небо  й  хмара  у  небо  сині,
Щоби  від  щастя,  аж  затремтіла.



Вірш  зі  скрині.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018

Цінуймо мову!

Нам  найдорожча  ненька  Україна,
Та  Богом  дана  земля,  ліси,    поля,
І  наша  мова,  чиста,  солов`їна,
Та  людське  щастя,  ще  й  святая  воля.

Ця  рідна  мова,  як  меч  гостра,
Її  боялись,  вороги,  чужоземці,
Ні,  не  зламали,  ми  з  нею  йшли    в  завтра,
І  все    в  неволі,  немов  охоронці.

За  неї  били  і    тримали  в  тюрмі,
Вона  ж  мужніла  в  кожнім  своїм  слові,
Занадто  довго  тримали  у  ярмі,
Непереможна,,  зросла  у  любові.

У  материнських,  вишитих  рушниках,
В  піснях  народних,  що  про  рідний  край,
В  ясних  світанках  та  в  червоних  маках
В  рясній  калині,  де  квітучий  розмай.

Цінуймо  мову,  шануймо  її  спів!
Дітям  даруймо,  в    пісні  колисковій,
Серед  волошок,  ромашкових  степів,
Тож  прославляймо,  в  країні  щасливій!


26.03.2018р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.03.2018

Земна краса весни

Земна  краса,    весни  чарівність,
Як  небеса,  сама  їх  ніжність,
Перехопило,  вмить  подих  мій,
Бажання  всупереч  стихій.

Мороз  підкрався,  вночі,  ще  й  сніг,
Так  стрімко  падав..  До  них  приліг,
Вони  ж  до  сонця,  тягнуться  всі,
Ми  порадіймо,  дивній  красі!

                                           07.02.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784434
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018

Про себе

Яке  життя  у  мене  за  плечима,
Я  точно  знаю,  й  певно  моя  доля,
Світ  кращий  хтіла,  пізнати  очима,
Як  та  ромашка  зросла  серед  поля.

Сім`я  велика,  бачила  сум  й    сльози,
І,  як  завжди,  недостаток  на  столі,
Часто  від  старших,  не  чіпай,  погрози,
Не  заважай  і  штурхання  до  болі.

І  черевики,зовсім  заношені,
Змиритись  треба,  бо  ж  я    є  найменша,
Ні,  не  були,  ми  в  сім`ї  розбещені,
Спочатку  плач,  потім  нарешті  тиша.

А  погляд  мами  -  розпач  і  печалі,
Мені  ж  шістнадцять,  на  втіху  робота,
Світ  завертівся,  життя  іде  далі
Шматочок  щастя,  відійшла  злидота.

Гусей  лишила,  вже  не  пасла  й  в  («Совхоз»),
Там  підробляла,  мала  копійчину,
Знову  навчанням  зайнялася  всерйоз,
Рідні  всміхались,  не  пізнать  дівчину.

У  очах  радість,  тож    коханий  поряд,
Дорога  з  дому  видалась  далека,
Мене  привабив  -    світлий,    ніжний  погляд,,
У  новий  дім,  доньок  приніс  лелека.

Час  так  летів,  минали  дев`яності,
Розчарування  у  людей,  мо»  зрада?
Чи  людям  брак  житейської  мудрості,
 Важке  життя,  часто  брала  досада.

Все    пережито,  онуків  замала,
Велике  щастя,  сміх  у  світлині,
Прийшла  весна,  нас  ніжно  обіймала,
Я  колискову,  співала  дитині.

Вклала  душу,  щоби  росли  в  достатку,
Вчила  любові  й    пізнати  науки,
І  віддавала,  свого  щастя  частку,
Щоб  вони  мали  найкращі  задатки.

Придає  сили  життю,  любов  земна,
Що  дала  доля,  прийняла,  це  й  маю,
Точать  хвороби,  знаю  -  я    Незламна,
Знову  пишу,  цим  живу,  відчуваю.

                                                       25.03.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784433
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.03.2018

Зрада

Так  давно,  світить  місяченько,
Ти  чомусь,  живеш  далеченько,
У  надії,  мріяв,  що  кохаєш,
Все  до  вікон,  знов  виглядаєш.

А  надворі    вже  заметілі,
І  покривала    всюди  білі,
У  срібнім  сяйві  ця  дорога,
Я  дійду,  радо  до  порога.

Не  мої,  вже  уста  медові,
 Й  чарівні,  очі  волошкові,
Зим  мелодія,  зазвучала,
Бачив  друга,  ти  цілувала.

Диво-  казка,  враз  закінчилась,
Нині  й  хуга,  не  веселилась,
Десь  зник  звук,  музики  любові,
Загубив,  ранки  світанкові.

27.02.2018р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784253
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018

Ой, як важко думи

Думи    мої,  думи,    мов  дорослі  діти,
Мені  би  з  вами,  любі,  лиш  порадіти,
Всюди  розсіялись,  по  широкім  полі,
Порад  шукають  і  хочуть  летіть,  волі.

Думи  мої,  думи  уже  в  піднебессі,
Ідуть  у    мандри,  близенько  по  узліссі,
Зустрінуть  вЕсноньку,  з  нею  порадіють,
Очі  зажмуривши,  до  сонця  говіють.

Здійнявся  вітер,  уже  й  кинув  до  сходу,
Думки  тремтіли  та  й  схилились  народу,
Там  йде  війна,  давно  малий,  старий  плаче,
Москаль  жаднючий,  шаленіє,  аж  скаче.

Страх,  біль  повсюди,  у  чорній  хустці  ненька,
Дружині  сумно,  тож  дитина  маленька,
Думки    сльозились,  ой,  що  ж    далі  робити,
Як  ката-  ворога,    навік  зупинити.

Співа  синиченька,жалібно  над    лугом,
А  козак  оре,  полечко  тяжким  плугом,
Вижити  треба,  не  втрачаймо  надію,
О,  як  же    важко!  Я  мабуть  посивію.

Тож  вгомоніться,  нехай  прийде  світанок,
Принесе  злагоду,  сонечко  на  ґанок,
Війна  скінчиться  і  звеселиться  життя,
Думки  з’ясніють,  зустрінемо  майбуття.


14.03.2016г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=784252
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.03.2018

Весняні очі

У  весня́ні  очі,  я  тобі  загляну,
Віднайду  фіалку,  щиро  подарую,
Поцілую  ніжну,  солодку,  духмяну,
Лиш  тебе  кохаю,  не  хочу  другу.

У    очах  світленьких,  сонечко  ласкаве,
Воно  гріє  й  нині  так  до  тебе  манить,
Як  у  небі,  завжди  ніжненьке,яскраве,
Я  гадаю,  добра  душа,  не  обманить.

Пригорнусь  ніжненько,  співай  колискову,
У    обіймах  теплих,  дуже  бути  хочу,
Вже  цілунки..  .  солод,  заведем  розмову,
Ти  озерце  і  мої  весня́ні  очі.


О3.03.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783506
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.03.2018

Наша судьба / песня под гитару/

Я  возьму  гитару  в  руки,
Спрячу  в  звуках  свои  муки,
Ах  гитара,  ты  гитара,
Почему  ему  не  пара.

Вчера  зеркало  разбилось,
Вместе  нам,  быть  не  судилось,
Струны  рвать  всё  же  не  буду,
Любить  буду  даже  в  стужу.

Придёт  оттепель  весною,
Всё  зима,  она  виною,
Все  цветы,  а  с  ними  и    я,
Стану  радостью  для  тебя.

И  пробьётся  посреди  туч,
Ясный,  тёплый,  ласковый  луч,
Стану  я,  с  тобою  рядом,
Приворот,  уж  нежным  взглядом.

Спою  песню,  под  гитару,
Не  теряй,  ты  свою  пару,
Оглянись,  уж  в  глазах  печаль,
Всё  забыл..  иль  тебе  не  жаль?

Но  жалеть  меня  не  надо,
Как  вдвоём,  лучше  гораздо,
Будет  поздно,  ведь  поймёшь  вдруг,
Красота,  какая  вокруг.

Я  весна,  ты  цени,  люби,
 И  себя,  лишь  не  погуби,
Звон  гитары,  её    звуки
Все  мои  забрали  муки.
Пусть  всё  будет,  наша  судьба,
Она  знаю,  ведь,  не  глупа.

                     14.03.2018г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783505
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.03.2018

Таня і сметана

Кіт  замурзаний  в  сметані,
Таня  миє  ніжки  в  ванні,
Мама  сердиться  й  до  доні,
Давай  добре  мий  долоні!

Це  ж  додуматися  треба,
Чи  була  в  тому  потреба,
З  котом  разом  з  миски  їсти?
Нема  в  хаті  де  й  присісти.

Де  не  гляну,  скрізь  сметана,
Чути  з  ванни  плаче  Таня.

                             12.02.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018

Щось так надовго…

Щось  так  надовго,  гостя  завітала,
Сніг  заіскрився,  летять  парашути,
Землю  вдягає…  вуаллю  покрила,
Первістки  квіти,  хоче  пригорнути.

Тепла  одежка,  цей  лебединий  пух,
Переливався,  срібливсь  від  сніжинок,
Сховала  кущики,  троянд  під  кожух,
Ледь  прихилились,  від  ясних  крижинок.

Вже  виглядають,  проліски  з-  під  снігу,
Зими  розваги,  не  усім  до  душі,
А  вона  сипле,  сипле  має  втіху,
Мов  зірочками,  покрилися  кущі.

Ну  досить  -  досить,  зимо  гостювати,
Ясний    блиск  сонця,  стече  сніг  струмками,
Ти    врешті,  повертайся  в  свої  шати,
Фіалки  встеляться  поміж  стежками.
                                             

20.03.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.03.2018

Ще не час, синенький. . / проза /

         Молода  веснонька  коси  розплітала.  Вставала  ранесенько,  з  сонцем  привіталась  і  з  ним  вже  літала.  Проталини  снігів,  по  них  мандрує.  І  крок  за  кроком  немов  землю  чує.  Куди  не  погляне  оком,  поспішає  і  наче  ненароком  пісню  заспіває.  Із  вітром  –  молодцем  та  й  повеселиться.  Радісно  зробить  подих    і  не  забариться,  своє  тепло,  свою  радість    квітами  розсипає.
   Ген,  ген  під  лісочком…  підсніжник  білий.  А    там  далі,  під  горбочком    пролісок  синіє.  Аж  зазолотилася    по  ньому  росиця,    тож  він  мав  нагоду,  зранку  гарненько  умитися.  По  нім  промінчик    розлив,  кольорові  гами,    мов  цілує,  в  ритмі  вітру  здавалося  танцює.  Ясненьке  сонечко  кинуло  тепла  жменьку  і  вітерець  співав  пісеньку  ніжненьку.
     Так,  дні  чудові,  чом  не  порадіти,  переливається  на  сонці,  сміявся  пролісок  до  весни  привітно.  А  вона  мандрувала  все  далі  й  далі,  розвіювала  дні  зимові,  печальні.
     Стелилася  дорога  далека,  аж  до  поля.  Тут  стояв  пролісок  синенький  та    чомусь  зовсім  одненький.  Чи  то  може  загубився,  чи  то  йому  така  доля?  Та  він  не  журився,  до  землі  хилився…То  ж  нещодавно  із  -  під  неї  проткнувся,  гадав    настала  пора,  тому  й  проснувся.
 Ось,  уже  й  звечоріло,  поле  неначе  все  почорніло.  Випило    з  снігів  води  сонечко  ласкаве,  бо  ж  цілий  день  котилося,  світилося  яскраво.  Воно  уже  за  обрій  провалилось,  напевно  так,    як  проліску,  щось  снилось.
   Ніч  мандрувала,  рілля,  місяченько  над  полем,  неначе    землю  оре…  Геть  стрепенувся  пролісок,  затремтів  і  він  самотності    уже  не  хотів.  Та,  що  поробиш,  така  доля,  стоїть  однесенький  посеред  поля.  Хотів  знов  хоч  на  хвилинку  задрімнути,    у  чому  річ  не  міг  збагнути.
     Миттєво,  неначе  вітер  відштовхнувся  від    вершин  гірських,  аж  загуділо,  потім  раптово  стих….  Завивав,  стрімко  –  стрімко,  розгулявся,    то  ж  із  морозом  обійнявся,  неначе  грузнув,  знов  літав,  підскакуючи  мов  ходив,  відразу  по  всій  окрузі  холодив.  Ні,  проліску    це  не  здавалось,  таки    на  жаль  воно  це  сталось.
Він  затремтів    і  позирав  до  неба,  а  у  думках,    ой,  морозе  не  треба!    Зорі,одна  за  одною  ховались.  Журився,  ой  чи  є  в  цьому  потреба?  Вони  ж  одна  за  одною  кудись  пропадали,  лиш  сумний  погляд  здаля  кидали.  Ото  біда,  вітер  з  морозом  здружились,  підступні  хмари,  що  закрили  зорі,  холодним  дощем  розплакались.  Перевів  подих  пролісок,  чом  так  важко  стало?    На    нім  краплинки,    всі  намистом  стали.  Тільки  намистинки,  як  тягар  висіли  і  ніяк  покинути  його  не  хотіли,  пелюстки  синесенькі  цьому  не  раділи.  Ой,  що  ж  це  за  воля?!    Геть  зажурився,  ось  тут  ,серед  поля,  до  землі  схилився.  Нащо    і  за  що  холодним    дощем    вмивати?  Адже  я  красунчик,  хочу  щастя  мати!  Геть  в  розчаруванні,  ледь  -  ледь  похилився  в  дрімоті  та  тож,  як  заснути?  Немов  вихор  летить,  щось  здалеку  чути.
   Ой,  то  точно  біда,  думає,  гадає…  бачить  біла  –  біла  пелена,    швидко  підлітає.  Що  ж  за  диво?  Ой  -  ой  -  ой,  віхола  сміялась,  реготала,  що  є  сили  з  вітром    хитро  загравала.  Він  довірився  шаманці  та  й  кружляв  із  нею  в  танці,  ото  вже  творили,  все  те,  що  хотіли!  Та  й  ген  -  ген  полетіли,  далі  поспішили.
 Проліска  ледь  видно  -  з  під  пухкого    снігу,  і  не  чути  вже  ніде  від  віхоли  сміху.    А  навколо  біло  -біло,  повсюди  іскрилось.  І  подумав  пролісок,  що  то  все  наснилось?  Ні!  Він  щойно  задрімав,  сніг  взяв  у  обійми  і  не  думав  й  не  гадав,  чому  все    так  сталося,  чому  все  зробилось?  Чому  він  потрапив  знову  до  зими  ,чому  в  сніжному  полоні  і  чому  застигли  сльозинки  холодні?
 Згодом  він  тепло  відчув,  земля  пригортала….  А  зима    мов  чарівниця,    зверху  снігу  накидала.  Тож  дрімай,  рано  проснувся,  хотів  собі  волі,  ще  не  час  тобі,  синенький,  ще  уві  сні  тополі.  Озирнись,  бачиш  берези,  віти    не  колишуть,  значить,  ще  й  тобі  не  час,  знай,  іще  рано    цій  весні,  пісеньку  співати,  рано  маленькі  коси  розплітати.  Тоді,  коли  сонечко  піднімається  вище,  коли  воно  звеселиться,  яскраво  заблище.  Навіщо  рано  покидати  весні  свої  шати,  тож  нема  й  тобі,  гарненький,  куди  поспішати.  Нехай  іще  на  який  час  та  й  вона  вгамується,  а  як  сонце  до  землі  немов  усміхнеться.  Прийде  час  і  сніг  струмками  стече  до  землиці,  от  тоді  вже  прийде  час  красуні,  весні  –  молодиці.  Тоді  проснешся    і  ти    й  не  будеш  одненький,  поряд,  біля  тебе  буде,  не  один  синенький…
                                                                                                                                                                           19.03.2018  р.
                                 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=783110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.03.2018

Люблю блины ( слова к песне)

   
Ой    пришла,  к  нам  масленица,
Хочу  я,  повеселиться,
Хочу  с  вами,  поделиться,
Толь  блином,  а  толь  улыбкой,
Ой  люблю,  уж  блины  шибко.

Очень    вкусно,  нежны  с  икрой,
Пойду  с  девкой  да  с  молодой,
Гостей  встречу,  а  может  нет,
Холостяк,  не  держу  секрет.

На  столе  блины  с  капустой,
Мне  видать  не  будет  пусто,
Со  сметаной,  бы  смаковать
Да  девчонок  всех  целовать.

Торжествует  масленица,
Хороша  сидит  девица,
Глазки,  щечки,  вся  сияет,
Меня  страстно  привлекает.

Вот  блинов,  дабы  с  мясом  съесть,
Много  девок  не  перечесть,
У  одну  лишь  бы  влюбился,
Да  от  счастья  весь  светился.

На  гармошке,  вот  сыграю,
И  за  всеми    уж  страдаю,
Ох,  маслёнка,  веселись
Давай  в  очередь  становись

Уж  люблю,  всё  блины  хочу,
Правда  девки!  Ой  не  шучу,
Пошли  ноги,  сами  плясать,
Ой  свободы  мне  не  видать.

Ах  утешусь,  масленица,
Хочу  я,  повеселиться,
Хочу  с  вами  поделиться,
Толь  блином,  а  толь  улыбкой,
Ой,  люблю  блины  я  шибко

Стих  был  написан  к  празднованию  масленицы.

                                                                                                             2018г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782972
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.03.2018

Ой, Іванку /слова до пісні/

Ой  Іванку,  Іванку,  ходи  ти  до  мене,
Як  одягнеш  вишиванку,  піду  я  за  тебе,
Тож  чекаю,  не  барися,  дивись  не  спізнися,
Усі  кажуть,  що  я  славна,  добра  молодиця.

Маю  хату,  маю  кури,  ще  й  півник  гарненький,
І  корову  в  хліві  маю,  є  бичок  маленький,
Лиш  не  маю  чоловіка,  ночами  все  мрію,
Покохали  дуже  хочу,  боюсь  зубожію.

У  ставочку  гусенята,  миють  радо  лапки,
Я  до  них,  все  усміхнуся,  скрізь  в  мене  порядки,
Порося  в  сараї  хрюка,  хай  росте  закуска,
На  Різдво  приготую,  буде  смачна  гуска.

Не  хвалю,  себе  ніколи,  знають  господиня,
Вмію  я,  їсти  варити,  кажуть,  що  княгиня,
Бо  синенькі,  теплі  очі,  як  диво  волошки,
Ой,  поглянь,  же  мій  соколе,  тільки  товща  трошки.

До  життя,  боюсь  втрачу  охоту,  чуй    Іванку,
Присилай,  сватів  та  й  швидше,  вдягай  вишиванку,
Тож  не  бійся,  гарбуз  не  дам.  Бо  давно  чекаю,
Ой,  тебе,  лиш  миленького,  дуже  я  кохаю.

У  сараї,  є  три  кізоньки  й  кінь  вороненький,
В  гаражі,  щойно  купила  лімузин  новенький,
Як  годиться,  то  ж  придане,  все  маю  до  діла,
Молоді,  скрізь  цілуються,  самій  закортіло.

Вже  й  горілочки  придбала,  місяць  посміхався,
Прийди  нічкою  Іванку,  в  коханні  зізнайся,
Ой,  тебе  буду  любити,  пристрасно  кохати,
У  неділю,    стріну  радо,  я  сватів  до  хати.

Ой  Іванку,  Іванку,  ходи  ти  до  мене,
Як  одягнеш  вишиванку,  піду  я  за  тебе,
Тож  чекаю,  не  барися,  дивись  не  спізнися,
Усі  кажуть,  що  я  славна,  гарна  молодиця,
Усі  кажуть,  що  я  славна,  гарна  молодиця!

                                                                                   15.02.2018р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782689
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018

На війну провела. .

Ой  горе  людям,  у  сльозах  Україна,
Провела    мати,  вже  на  війноньку  сина,
Москаль  нахабний,  неспроможний  нажертись,
Все  землі  мало,  лізе,  треба  позбутись.

На  посту  гаряче,    літають  ракети,
Із  мінометів  гатять,  б’ють  кулемети,
Вже  минула  осінь,  морози  кріпучі,
Виглядає  сина,  очі,  аж  пекучі.

Сльозин  немає,  то  ж  знову  до  ікони,
Та    я  тебе,  невже  не  стріну  ніколи,
Як  ти  рідненький,  чому  не  подзвониш?
Боюсь  мій  любий,  що  ноги  заморозиш.

Пережися,  дуже  тебе  чекаю,
Коли  приїдеш?  Жаль,  я  й  досі  не  знаю,
Ідуть  сини,  чому  голівки  схилили,
І  у  очах  тривога,  сина  хвалили…..

 Бачить  хлопчину,несуть,  чий  він,  не  знати,
Ще  ж  молоденький  і  матір  не  пізнати,
Вмилась  сльозами,  біда,  не  бачить  світу,
Стемніло  небо,  геть  похилились  квіти.

Любив  країну  і  хотів  волю  мати,
 Тож  зовсім  юним,  йшов  її  захищати,
Ворожа  куля,  це  життя  обірвала,
її  голівка,  зовсім  сива  стала.

Нема  прощення,  цьому  ворогу  –  кату,
Чого  ти  хочеш,  чому  лізеш  у  хату,
 І  землю  топчеш?  Всі  люди  проклинають,
На  перемогу  ж,  усі  надію  мають.

СЛАВА!  -  лунає,    а  Україна  плаче,
Низько  вклоняюсь,    до  тебе  козаче.  
                         

16.03.2018р
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782688
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.03.2018

Випадок у школі /проза /

       Зимова  ніч  заглядає  у  вікно.    По  кімнаті  чути    годинник  «Тік  -  так,  тік-так»…  знову  не  спиться.  Але  ж    і  місяць  здається  не  вповні,  чи  його  зовсім  немає?  Бажання    дізнатись,  позирнула  до  вікна,  то  світло  від  снігу,  добре  насипало  за  два  дні.  А    місяць  десь  сховався  поза  хмари,  між  ними  де-не-де  ледь-ледь  мерехтять  зорі.  Мабуть  зима  відтанцювала  свої  танці,  адже  останні  дні  лютого.
 На  годиннику  третя  година  ночі,  чому  проснулася?  Що  вкотре  не  дає  спати?  Останнім  часом    я  ніяк  не  можу  збагнути,    чомусь  мої  думки  переносять  мене  у  школу.  Це  ж  треба,  минуло  більше  п`ятдесяти  років,  а  все  один  і  той  же  випадок  перед  очима,  неначе  все  було  зовсім  недавно.…
 Я  народилась  і    мешкала  в  селищі  міського  типу  Козача  –  Лопань.  Це  в  Харківській  області,  з    населенням  -  майже  сім  тисяч.  Воно  зовсім  недалеко  від  Росії,  якщо  брати  відстань    по  залізничному  полотні,  то  лише  до  двох  кілометрів,  не  більше.  
 Пригадую,  як  ми,  босонога  дітлашня,  юрбою  бігали,  обожнювали  грати  в  ігри;  »Квач»,»Хованки».  Подалі  від  будинків  й  вулиці,  між  полем  й  посадкою,    стелилася  широка  дорога  вздовж  залізничного  полотна.  О,  було  де  розгулятися.  Ми    бачили    невисокі  бетонні  стовпчики,  пофарбовані  в  білий  колір  з  двома  зеленими  смужками,  колись  це  був  кордон  з  Росією.    Тоді  ж  цим    зовсім  не  переймалися,  адже  був  союз.
 Цікава  назва  селища  походить  від  двох  значень.  Розповідали  старі,  що  в  сімнадцятому,  вісімнадцятому  столітті  в  цих  краях  на  річці  Лопань  від  переслідування  переховувалися  вільні  козаки.  Воно  розміщене  по  дві  сторони  річки,  а  річку  Лопань  назвав  один  з  царів.  Одного  разу    він  в    кареті  -  переїжджав  через    міст,  який  був  збитий  з  товстих  дерев`яних  брусків.  Карету  дуже  трусило,  ця  незручність  роздратувала  його,  він  вирішив  подивитися,  чому  ж    така  дорога?  Поспіхом  взявся  за  поручень  карети,  в  цей  час  з  пальця  знявся  перстень,  звичайно  ж  полетів  донизу.  Бруски  дерев  збиті  не  щільно,  перстень  впав  у  воду,  от  він  і  висловився  «злопала».  Від  тої  пори,  як  розповідали  старші  й  пішла  така  назва,  а  чи  то  правда,  чи  легенда,  але  люди  вірили  цьому.  Річка    -  красуня,  широкою  стрічкою  тягнулася    через  селище,    по  обіч  неї  широкі,  квітучі  долини  з    розлогими  вербами,  високими  стрункими  тополями,  густими  кущами  шипшини.
Ми  в  дитинстві  мали    можливість    біля  річки  вволю  награтися  в  м`яч,  купатися,  засмагати,  а    часом    й  порибалити.  
     Дітей,  шкільного  віку,    в    селищі  багато,  тому  й  мали  дві  школи.    Одна  з  них,  «стара»  -  так  всі  її  називали,  в  ній  колись  вчили  «Боже  слово»,  лише  після  1920  року  зробили  семирічне  навчання,  а  згодом  восьмирічне.
Друга  школа    двоповерхова,  неподалік  від  центру,  була  побудована  в  1939  році  та  на  жаль  довго  дітям  навчатися  не  вдалося,  почалася  Друга  Світова    війна.  Німецька  авіація    вщент  зруйнувала  школу.  Німці  три  рази  заходили  й  виходили  з  селища,  багато  біди  принесли  населенню.
       Лише  в  1952  році    відбудована  школа  прийняла  учнів.    Красива  школа,    побудована  буквою  «П»,  з  просторими  класами,  здоровими  вікнами  і  широкими  коридорами.  Школа  прославилася  в  Харківській  області,  при  ній  був  відкритий  музей  «Ніхто  не  забутий  -  ніщо  не  забуте».  Навіть  приїжджало  телебачення  з  Харкова    на  відкриття  цього  музею,  згодом  навіть  показали  по  телебаченню.  Я  приймала  участь  в  роботі  музею,  так,  як  і  деякі  інші  школярі.  Нас  називали  слідопитами,  ми  знаходили  й  провідували  ветеранів,  знаходили  матеріали  для  музею,  родичів,  фото,  листи.  За  мною  був  закріплений  стенд  Володі  Головіна,  ще  до  цієї  пори  пам`ятаю  кілька  рядків  з  листа  до  дружини.  Він  писав  російською  мовою  -»  Отвори  потихоньку  калитку,  дорогая  подружка  моя,  посмотри  на  дорогу  получше  по  которой  меня  увели».  
     Я  і  в  той  час  й  до  цієї  пори    не  можу  зрозуміти  одне,  чому  всі  собі  перемоги  приписувала  комуністична  партія?  Адже  більше  загинуло  простих  бійців  і  більш  тяжку  роботу  виконує  завжди  простий  народ.  Зізнаюся,  ці  люди  в  мене  визивали  неприязнь,  я  вважаю,  що  так  нечесно.  І  за  другим  критерієм,  вони    майже  всі  стверджували,  що  Бога  немає.  Це  визивало  здивування,  адже  мої  батьки    вірили  в  Бога  і  нас  виховували  притримуватися  всіх  релігійних  свят,  то  ж  я  вирішила  краще  вірити  батькам.
   Нас  ніхто  не  запитував,    чи  ми  хочемо    в  жовтенята,  чи  в  піонери,  твердили  одне,  не  можна  ганьбити  школу,  партія  сказала  треба  -  значить  треба.
     Нова  вчителька  з  географії  прийшла  в  наш  клас  в  другому  півріччі,  ми  навчалися  вже  в  сьомому  класі.  Їй  було  тридцять    три  роки,  саме  такий  вік,  як  розіп`яли  нашого  Всевишнього.  Та  вона  на  жаль  була  зовсім  протилежність  його  навчанням.  Занадто  пишається  собою,  що  була  членом  комуністичної  партії.  Напевно  не  було  такого  уроку,  де  б  не  підкреслила,  що  Бога  немає.  Сама  ж  на  вигляд  доволі  симпатична,  світло-русяві  коси,  підстрижена  під  »Каре»,  круглолиця,  на  обличчі  декілька  веснянок.  За  статурою  відноситься  до  повненьких  жінок,  слідкувала  за  своєю  зовнішністю,  користувалася  косметикою.  Приваблива,  на  перший  погляд,  ввічлива,  але  погляд    її  чорних  очей  визивав  страх.
       Вона  завжди  дивилася  на  учнів  хитро.  Любого  учня,  який  був  біля  дошки  змірювала  з  ніг  до  голови,  немов  оцінюючи,  а  потім  обов`язково  скаже  щось  таке,  щоб  принизити  учня,  то  не  так  одягнувся,  то  їй  не  подобається  зачіска.
 В  післявоєнний  час  до  школи  ходили  не  в  формах,  не  кожна  сім`я  могла    дозволити  її  придбати,  адже  життя  тільки  набирало  обертів.  До  того  ж,  в  Харківській  області,  літо    тисяча  дев`ятсот  п`ятдесят  третього  року  видалося  дуже  спекотним,  врожай  зернових  був  нікудишнім.  В  основному    сім`ї  були  не  маленькі,  прогодуватися  було  важко,  що  вже  говорити  за  одяг.
     Нас    дивувала  поведінка  цієї  вчительки,  вона  в  любій  ситуації  розхвалила  комуністичну  партію.  Інший  раз  було  вкотре  скаже,  «Мені  вас  доручила  комуністична  партія,  щоб  я  вас  витягнула  зі  злиднів,  тож  навчайтеся  й  пам`ятайте,  хто  вам  зробив  таку  ласку!».
     Ні,  ми  не  могли  її  прийняти  напевно  не  тільки  із-за  поведінки,  а  й  тому,  як  вона  одягалася.  Занадто  короткі  спідниці,  коли  присідала    на  стілець,  вивалювалося  жирне  тіло,  адже  розпірки  були,  можна  сказати  до  сокровенного  місця,  то  по  боках,  то  спереду.
     Не  соромиться    нікого,  але  ж  сьомий  клас,  це  не  четвертий,    чи  п`ятий,  в  дітей  саме  перехідний  вік.  Вчитися  хотіли  всі,  але  такої  поведінки  хлопці  не  витримали.  Хіхікання  по  класу,  коли  проходила  між  рядами  парт,  навіть  вслід  кидали  кульки  з  паперу,  а    часом  хлопці    стріляли  з  рогаток.  Вона  чи  не  помічала,  чи  не  придавала  цьому  значення,  не  звертала  уваги,  бо  продовжувала    одягатися  так,  як  й  одягалася,  як  кажуть,  в  тому  самому  дусі.  Ще  зимою,  не  так  все  помітно,  а  з  настанням  весни,  було  неприємно  бачити  гумки  з  під  спідниці,  які  тримали  капронові  панчохи.  Робила  вигляд,,  що  так  й  треба,  цим  не  переймалася,  до  того  ж,  ще  й  блузки  одягала  з    великими  вирізами  на  грудях,  як  тільки  нахилиться,  то  груди  мало  не  випадали  з  білизни.
 Були  випадки,  що  декілька  раз  залишала  четверо    самих  сміливих  хлопців  після  уроку,  читала  моралі  за  поведінку.  Особливо  в  нас  у  класі  був  Володя  Г.,  він  навіть  їй  в  очі  говорив,  може  б  спідниці  трохи  довші  носили  та  вона  тільки  після  цього  приходила,  ще  сердитіша.  Все  вихвалялася,  що  комуністка,  що  її  виховала  партія  й  вона  знає    в  чому  їй  ходити  одягнутій  і,  як  себе  поводити.  Звичайно    учням  знижувала  оцінки,  але  скаржитися  на  неї  боялися.
       Весняний  ранок  збирав  учнів  до  школи…  Хтось  з    дівчаток  приніс  тюльпани  з  розквітлим  бузком,  поставив  на  підвіконня  навпроти  класу.  Біля  нього  вже  стояло    декілька  учнів,  гомоніли,    але  ніхто  не  заходив,  хтось  повідомив,  що  після  миття    сохне  підлога.  З  хвилини  на  хвилину  мав  продзвеніти  дзвоник..  нарешті  з  класу  вискочило  кілька  хлопців,  всміхаючись,  в  клас    пропускали    учнів.  Голосно  дзвонив  дзвоник,  всі  відразу  зайняли  свої  місця,  адже  перший  урок  мав  бути  з  географії.
     У  вікно  привітно  заглядало  сонечко,  яскраві    промені  бігали  по  квітам,  по  підвіконні.  Нічого  поганого  й  не  передбачалося.  
З  гордо  піднятою  головою,  вчителька  зайшла  в  клас,  як  завжди  привіталася.  Взяла  журнал,  підійшла  до  вікна,  позирала  на  букет,  згодом  дивилася    на  двір  й    одночасно  зачитувала  прізвища  учнів,  перевіряла  хто  є,  а  кого    немає.  Аж  раптом  в  двері  постукали,  до  класу  зайшов  розчервонілий  Володя  Г.,  вибачився  за  запізнення.  Вона  незадоволено  поглянула  на  нього,  потім  на  годинник,  але  нічого  не  сказала,  дозволила  присісти  на  своє  місце.  Цього  теплого  весняного  ранку,  одягнена  була  в  коротеньку    чорну  спідницю,  з  великою  розпіркою  з  боку  і  в  шовкову,  блакитну  блузку  з  вирізом  на  грудях,  кругом  якого  йшов  волан.  Вона  від  нього  виглядала,  ще  пишнішою,  хоча    на  сідницях    спідниця  так  облягала,  ледь  -  ледь  не  тріщала,    немов  намагалася  приховати  її    пишне  тіло.
     Як  завжди,  вчителька  ходила    між  рядами,  розповідала  про  моря,  це  була  нова  тема    уроку  і  до  дошки  попросила  Таню,  на  якій  висіла  карта  світу.  Таня    уважно  слухала  вчительку,  в  любу  хвилину  була  готова  указкою    показати,  де  і    яке  море  розташоване.
 Вчителька,  нічого  не  підозрювала,  наважилася  присісти  на  стілець…  Раптово  опинилася  на  підлозі,  задравши  ноги  догори…
 «Ух»,-  пронеслося  по  класу  і  в  кожного  з  учнів  страх  в  очах,  що  буде  далі?    Хтось  від  несподіванки  схопився  за  голову,  хтось  рукою  собі  закрив  очі,  а  хтось  стояв  розкривши  рота,  намагаючись  приховати  усмішку.
     Той  стілець  під  нею  розсипався,  як  паперовий  будинок.    За  мить  зірвалася  з  підлоги,  схопила  одну  ніжку  від  стільця  і  зі  всієї  сили  вдарила  по  першій  парті.  Ніжка  в  руці    розкололася  навпіл,  одна  половина  відлетіла  на  підлогу,  друга  половина  залишилася  в    руці.  Зелений  відтінок  ліг  на  обличчя,  губи  трусилися,  знервовано  махнула  рукою  в  якій  тримала  кусок  ніжки  від  стільця  і  нею  вдарила  по  голові  Валю  С.
 Ми  були  шоковані,  хтось  з  дівчат    від  несподіванки  вирячив  очі,  хтось  знову  схопився  за  голову.  Дехто  зірвався  з  місця,  просто  стояв,  намірився  підійти  до  Валі  С.  Дівчина  схопилася  за  голову,  тихо  заплакала.  Вчителька  закричала  хриплим  голосом,
-Встати!    Її  чорні  очі  палали  вогнями  ненависті,  обличчя  труситься,  чоло  вкрилося  краплинами  поту.
Ми    ж  звичайно,  всі,  як  один  встали,  з  під  лоба  позирали    на  всі  сторони…  Хтось  ледь  чутно  хіхікав.
     Вона  кивнула  рукою  до  Тані,  а  потім  в  сторону  парт,  дала  їй    зрозуміти,  щоб    та    йшла  на  своє  місце.Зненацька,  зі  всієї  сили,  кинула  на  підлогу  біля  дошки  другу  половину  ніжки  стільця,  ту,  що  була  в    руці,  поспішаючи  вийшла..
Дівчата  збіглися  до  Валі,    вона  в  істериці  збирала  речі,  всі  намагалися  її  заспокоїти,  допомогли  зібрати  речі  в  портфель.  Валя  нікому  не  дала  подивитися,  що  під  волоссям  на  голові,    весь  час  тримається  рукою.  Схлипувала,  сльози  котилися  наче  горошини,  махнувши  рукою,  поспішила  додому.  
         В  класі  тихо,  напевно  б  було  чути,  як  летить  муха,  з  коридору  долинав  чийсь  голос,  але  про  що  мова,  не  можна  було  зрозуміти.  В  клас  -  першим  зайшов  директор  школи,  за  ним  слідом    бліда  вчителька  з  географії  і  червона,  як  рак  наша  класний  керівник.
Директор  пройшов  між  рядами  парт,  суворо  вдивляючись  до  кожного  учня,  підійшов  до  розібраного  стільця,  присів,  хитаючи  головою,  зібрав  в  оберемок.  Піднявшись,  з  сумом  подивився  на  нас,  голосно  звернувся  до  вчителів,
-  Дізнаєтеся  хто  це  зробив,  прийдете  з  ними  до  мене  в  кабінет.
 Вчителька  з  географії  поспішила  слідом  за    ним…
 Класний  керівник  не  кричала,  прочитала  мораль  за  ганебну  поведінку.  Наполягала,  а  згодом  і  вмовляла,  щоб  зізналися,  хто    наважився  це  зробити.  Володя  таки    не  витримав,  розповів  про  поведінку  вчительки,  що  не  раз  їй  хлопці  робили  зауваження  щодо  одягу.  Дівчата  одна  перед  одною  розповіли,    чому  пішла  Валя  С.  додому.  Від  почутого,  вчителька  миттєво  зблідла,  вискочила  з  класу.  
 Через  декілька  хвилин  повернулася,  дала  нам    час  -  один  урок  на  роздуми,  щоб  зізналися,  виказали,  хто  зважився  на  такий  вчинок?  Всі  мовчали,  як  партизани.  Що  сказати,  «діточки»,  це  напевно  саме  такий  вік,  впертості,  непокірності,  проява  своєї  особистості.  Звичайно  ж,  хтось  знав,  хто  це  зробив,  але  зрадників  у  класі,  дякувати  Богу,  не  знайшлося.    
         Так  і    через  урок,  ніхто  і  не  зізнався,  хто  ж  міг  таке  зробити,  нам  дали,  ще  один  урок  постояти,  подумати.  Результату  від  цього  не  дочекалися,  навчання  продовжилося.    Але  четверо  хлопців  з  класу-  наполегливо  запросили  в  кабінет  директора  школи.  Володя  Г.  також  був  серед  них,  але  ж  в  нього  було  алібі,  він  запізнився  на  урок.  Ми  розуміли,  що  Володя  хитрий  хлопець  і  якщо  його  хоч  раз  хтось  принизить,  він  цього  не  подарує.  Були  в  нього  й  віддані  друзі,  тож  не  обійшлося  без  їхньої  допомоги.
 Клас  прославився  на  всю  школу  своєю  поведінкою.  Хтось  розумів  нас,  а  хтось    і  ні,  але  шкода  класну  керівничку.  Вона  завжди,  коли  нам  давала  поради,  ставила  на  шлях  істинний,  принаймні  вміла  підійти  так,  щоб  не  принизити  учня.  Можна  сказати,  була    доброю  вчителькою.  
           Після  школи  кілька  дівчат  пішли  додому  до  Валі  С.  Мені,  було  її  дуже  шкода.  Мама  її    жила  в  Харкові,  одружилася  вдруге,  мала  дівчинку  від  вітчима,  а  Валя  ж  жила  з  бабусею,  якій  було  мабуть  років  під  сімдесят,  до  того  ж    бабуся  часто  хворіла.  Я  розуміла,  як  їй  боляче,  адже  без  мами  не  солодко,  немає  кому  поплакати  в  пелену,  як  ми  часом  робили  це  в  дитинстві.  Я  зростала  в  великій  сім`ї,  тут  і  побилися,    і  помирилися,  про  щось  поділилася,  а  їй  напевно    одненькій  дуже  важко,  адже  вона  любила  бабусю,  оберігала  її  від  всяких  неприємностей.  Валя  намагалася  навчатися  добре,  щоб  не  хвилювалася  бабуся,  хоча  деякі  предмети  їй  вдавалися  важко,  загалом  дівчинка  спокійна  на  таких  кажуть  «  Мухи  не  образить».  А  за    першою  партою  сиділа,  бо  в  неї  були  якісь  проблеми  з  зором.
           До  Валі  від  школи  напевно  йти  з  кілометр.  Надворі    по  -  весняному  гарно,  погода  сонячна,  легкий,    теплий  вітерець  обвіював  обличчя  свіжістю.  Молоденька    травичка,  спів  пташок  підіймали  нам  настрій,  ми  емоційно  обговорювали    подію.  Цілу  дорогу  в  догадках,  хто  ж  розібрав  той  стілець  на  частини?  Ніяк  не  могли  збагнути,  як  хлопці  могли  таке  витворити,  хоча  в  душі,  що  й  гріха  таїти,  сміялися  від  цієї  події.  І  надіялися,  що  вчителька  нарешті  буде  з  розумінням  відноситися  до    нас,    без  принижень  і  вихвалянь  про  свою  партію.
     Собаки  на  обійсті  не  було,  тож  ми    відразу  зайшли  в  хату.  Валя  лежала  в  ліжку,  біля  неї  склавши  руки  сиділа  бабуся.
Ніхто  навіть  не  подумав,  що  Валя  приховає  все  від  бабусі,  про  те,  що  відбулося  в  класі.  Ми  засипали  запитаннями  її,  як  вона  почувається  і  відразу  розповідали,  чим  це  все  закінчилося.  Бабуся  не  сварила    Валю,  тільки  поскаржилася  на  неї,  що      нічого  не  хоче  їсти,  жаліється  на  головний  біль.
     Наступного  дня,  як  завжди  в  школі  вирувало  життя….
По  коридору  гамір,  тільки  й  розмови    про  вчорашню  подію.  Біля  дверей  директора  школи  ми  бачили  Валіну  бабусю,  згодом  вона  зайшла  до  нас  в  клас,  повідомила,  що  Валі  краще,  що    завтра    прийде  в  школу.
 Вчительки  з  географії  в  цей  день  у  школі  не  було,  »  шкільне  радіо»  гомоніло,  що  пішла  на  лікарняний.  Та  звичайно  ж,  це  перша  витівка,  що  можна  було  зробити,  щоб  ухилитися  від  відповідальності.  Та  звичайно  ж,  гадаю  на  мій  погляд,  хоча  б  вибачилася  перед  бабусею,  чи  принаймні  б  поговорила  з  нею,  а  то  сховалася,  як  рак  між  камінням.  Звичайно  комуністична  партія  завжди    своїх    брала  під  своє  крило,  не  розбираючись,  де  правда,  де  брехня.    Це  я  вже  звичайно  з  життєвого  досвіду  зробила  висновки.
А  далі    шкільне  життя  продовжилося,  як  річка    в  своєму  руслі.  Після  вихідного  дня  до  нас  прийшла    нова  вчителька  з  географії,  ми  були  дуже  раді.  Класний  керівник  мала  розмову  з  нами  на  цю  тему,  призивала  бути  чемними,  повідомила,  що  і  вона,    і  директор  школи  вибачилися  перед  бабусею  -  за  поведінку    вчительки  з  географії.  І  вкотре  просила,  щоб  зізналися,  хто  це  зробив?  Та  все  було  марно.  Я  пишалася,  як  і  інші  учні,  що  в  нас  дружній  клас…
 Проживши  життя,  чомусь  часто  не  дає  спокою  цей  випадок    і  чомусь  більше    шкода  дівчини  й  класну  керівничку,  чим  вчительку  з  географії.    Можливо  хтось  мене  засуджує  Можливо  я  не  права,  хто  знає?  
Ну  от,    надворі  вже  ранок….  По  обрію  виглядає  сонне  сонце,  сніг  виблискує,    іскриться,  переливається  змішаним  ,  білим    з    блакитним,  кольорами,  буде  гарний    день.    На  душі  спокійно,  спогади  зігріли  серце  й  душу….життя  продовжується.

                                                                                                                                                               16.03.2018  р.
               
                                                                                           

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782492
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.03.2018

А одна пылала. .

Веточка  мимозы,  как  она  прекрасна,
Не  страшны  морозы,  ноченькою  ясной,
Подарю  любимой,  утоплю  печали,
Будь  неугасимой,  звёздочки  дрожали.

А  одна  пылала,  уж  больно  так  ярко,
Губы  обжигала,  целовала  сладко,
Вот  мечта  заветная,  сбылась,  уж  я  знаю,
Звёздочка  приветная,  её  обожаю.


                           07.03.2018г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782297
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.03.2018

Просила жінка

Просила  жінка,  досить  холодити,
Вкотре  зверталась,  до  сніжної  зими,
Нехай  весна,  змогла  би  розсудити,
Хай    навіяла  б….  думками  благими,
Щоб  закінчилась,  ця  жорстока  війна.

Мов  перемир`я…та  де  ж  воно?  Біда,
Стукає  знову,  до  рідної  хати,
Стомлена  мати..  Біля  вікна,  бліда,
Передчуття,  тому  не  може  спати,
Коли  ж  відступить,  ота  страшна  чума?

Несуть  хлопчину,  кажуть  стріляв  снайпер,
Їй  би  поглянуть,  ворогам  у  вічі,
І  де  він  взявся,  схожий,  немов    Гітлер,
Шкода  синочка,  нині  пішов  у  вічність,
Тож  рідну  неньку    і  землю  захищав.

Свята  весняні,  хтось  їм,  все  ж  радіє,
Чомусь  забувши,  що  там,  ще  стріляють,
Не  одна  мати,  про  дитятко  мріє,
Зморені  думи,  то  ж  весь  час  плачуть,
І  все  ж  надію,  у  душах  тримають.

Настане    час  і  окріпне  країна,
Спиниться  ворог,,  розквітне  вся  земля,
Знов  залунає,  пісня  солов`їна
Заколосяться,    хлібами  всі  поля,  
Світлий  день  прийде,  настане  мир,  воля.


09.03.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2018

Хай прийде…

 По  обрію  жевріє,  чомусь  сну  немає,
Та  й  зітре  сльозиноньку,  ранок,  ще  дрімає,
Де  ж  сонечко,  ясне  і    чому  забарилось?
Волосся  матінки,вже  сивиною  вкрилось.

Знов  день,  новий  настає,  вигляда  дитинку,
Ясне  сонечко,  може  спопелить  сльозинку,
Й  повернеться  синок  вже  ранньою  весною,
Схова,  до  землі  струмок,  розлуку  з  тобою.

Іскрять  ранні  роси  та  й  промінець  лягає,
Добром,  налиті  очі,,  сина  зустрічає,
Аж  плаче,  яка  радість,  моє  янгелятко,
 Так  тепло  на  душі,  повернулось  дитятко.

Ой  слава,  Богам,  весні,  та  й  вона  щаслива,
Настане,  кінець  війні,  змиє  рання  злива,
Сини,  всі  повернуться    до  рідної  хати,
Повсюди,  на  землі,    усміхнеться  мати.


13.03.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2018

Несу щастя …

Я  йду,  знов    по  стежці,
Що  мов,  серед  городу,
Несу  щастя  у  жменці,
Маю  гарненьку  вроду.

Хоча  й  не  молоденька,
Душа  іще  співає,
І  ранок,  і  веснонька,
За  плечі  обіймає.

Тягну  вкотре  долоні,
Погляну,  усміхнуся,
В  її,    уже  полоні,
Землиці  поклонюся.

Тож  йду,  наче  по  ковдрі,
Спориш,  немов  мережка,
Зелені,  мав  кучері,  
М`якесенька    вся  стежка.

Попід,  самісінький  край,
Сніжок  ,іще  рихленький,
Погляну,    так  зазвичай,
Горобчик  маленький.

Уже,  поруч  скаче,
В  землі,  щось  шукає,
Привіт,гей,  юначе,
Думками  до  нього,
     Тебе,  теж  з  весною,
Подякуймо,  ми  Богу,
Потішся  й  ти  зі  мною.

А  поряд    з  деревами,
Сніжок  крижаний  плаче,
Під  сірим,він  покровом,
Озерце  здаля…  наче.

І  радісна  землиця,
Скрізь  квіти  розквітають
І  промінь  веселиться,
Всі  вЕсноньку  стрічають.

Поглянь,  крокуси  пнуться,
Жовтенькі,  тут  й  біленькі,
А  проліски,  аж    гнуться,
Голівоньки  синенькі.

Я  йду,  знову  по  стежці,
Теж  сонечко  зустріла,
Теплесенько  на  серці,
Весні,  дуже  зраділа.

14.03.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=782108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2018

Бабця і козел / з гумором /

Прив`язала  козла  бабця,
Геть  подалі  від  криниці,
Увірвався,  ото  трясця,
Мо»  захоче  до  водиці.

Він  неначе,  як  та  дзиґа,
 Ланцюг  тягне  по  городі,
Як  сказився,  хвостом  дрига,
Б`є  рогами  по  колоді.

На  всі  боки,  летять  тріски,
Її  трусить.  Як  підійти?
У  очах,  аж    бачить  блиски,
Треба  вихід,  нині  знайти.

От  же  дурник,  мій  старенький,
Йому  бабця,  так  сердечно,
Йди  до  мене,  мій  рідненький,
В  такий  вік,  дуже  вже  смішно.

Чом  брикаєш  навіжений!
Маєш    силу,  ще  до  кізок?
Як  мій  дід,    наче  скажений,
Не  зміг  жити,  без  інтрижок.

Впала  бабця,  ледь  не  плаче,
Це  весна  на  них,  так  діє,
Біля  кізок  козел  скаче,
Ясне  сонце,  добре  гріє.

                                 2016р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781928
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2018

Готова на край света

Я  бы  пошла,  за  тобой,  если  бы  только  позвал,
Что  жизнь  моя,  без  тебя?  Знаю  полнейший  провал,
Ловлю  ночную  тишину,  чтоб  малость  отдохнуть,
Кусочек  счастья  поймать,  хотя  бы  чуть-  чуть    вздремнуть.

Чувствую  сердцем,  душой,  ты  мой  телохранитель,
С  головой  в  омут,  брошусь,  уверена  спаситель,
Ведь  только  ты,  согреешь,  в  объятьях  своих  милый
За  окном  месяц,  как  лёд,    тогда  всю  ночь  молилась.

Ты  не  пришёл,  я    ждала,  в  небе  звёзды  мерцали,
Звезда  единственная,  развеяла  печали,
Понять  смогла,  её  миг,  надежда  притаилась,
Уж  пять  часов    и  давно  калитка  отворилась.

Пойти,  я  согласна,  знай,  ранним  весенним  утром,
Когда  искрятся  росы,  травы  под  перламутром,
Готова  на  край  света,  ведь  тону  в  нашей  любви,
Ты  ясный  свет  в  окошке,  мой  ангел,  лишь  позови.

                                     2017г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781927
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.03.2018

Частушки 2

Ох,  маленькая  зарплата,
У  нашего  депутата,
Не  живёт  он,  существует,
По  Канарах  всё  кочет.
***
Царь  батюшка  на  фургоне,
К  подруге,  подъезжал,  к  Тоне
На  крыльце  она  стояла,
Зам.  министра  целовала.
***
Идти,  я  собралась  в  баню,
 Хотела,  взять  с  собой  Ваню,
А  подружка  мне  на  ухо,
Ой,  большое  в  него  брюхо,
***
Нагадала  баба  Зина,
Выйдет  замуж  за  грузина,
А  он  негром  оказался,
И  жениться  отказался.
***
Побывал  вчера  в  колхозе,
Застрял  малость,  я  в  навозе,
Бабы  ржали  как  те  кони,
Ночевать  пришлось  у  Тони.
***
Говорила  мне  мамаша,
Не  спеши,  ты  замуж  Глаша,
Ну  как  же,  не  торопиться,
 Сможет  он,  в  сестру  влюбиться.
***
Долго  парился  в  парилке,
Я  из  баньки  прямо  к  Зинке
Горят  глазки.  Мне,-Ого  -  го,
Во  распарил!    Как  ты  его!
***
Проколола,  вчера  уши,
Теперь  дома,  бью  баклуши,
Они  стали  словно  розы,
По  щекам  стекали  слёзы.
***
Выйти  замуж,  захотела,
За  одну  ночку,  влетела,
Он  от  новости,  вот  такой,
Да  женился,  взял  на  другой!
***
Ночевали  мы  в  подвале,
А  мечты  о  генерале,
Лоханулась  бабы,  отстой!
Оказалось,  он  мент  простой!
***
На  свидании  с  милёнком,
Кажись    было  всё  и  с  толком,
Второй  раз,  он  не  явился,
Дала  плохо  -  очень  злился.
***
Продала,  корову  бабка,
У  неё,  мужик  –  то,  тряпка,
Ты  не  сильно  уж  везучий,
Значит  денег  не  получишь
***
Ой,  ой  бабы,  я  распелась,
Целоваться  захотелось,
Муженёк  гляжу  в  постели,
Ой,  добьюсь,  я  своей  цели.

2017р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2018

Просила весну…

Світанок...    ховається,  поміж  хмар,
 Його,  я  весь  час  віднайти  хочу
А    місяць  ясноокий,  мов  ліхтар
Розвіє,  може    печаль  жіночу.

Дощик,  раптовий  тихо  дріботів
Це  що,  розплакалася  хмарина?
Сердитий,  місяць,  миттю  помарнів,
Відразу  вляглася    та  хустина.

То  день  новий  хтів  раненько  вмитись,
З-  під  снігу,  щоб  проснулися  квіти,
Весну,  просила  ж  я  не  баритись,
Підсніжники…  наче  перші  діти.

Самій,  варто  пробудитись  від  сну,
Я  знаю,  тепло  відчуть,  це  вдасться,
Раненько  зустріти  красну  весну,
В  житті  радіти,  прийняти  щастя.

17.02.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018

Прощу образи

Я  тобі,  хочу  сказати,
Щоб  мене,  врешті  зрозумів,
Не  навчився,  ти  кохати,
Обманути,  вкотре  посмів.

І  не  треба,  нам  мовчати,
Немов  тиша,сонна  вночі,
Ні,не  хочу,  все  втрачати,
Від  сердечка,  віддай  ключі.

Зірки  в  небі,  вже  ясніють,
То  моє,  мабуть  відчуття,
Світлі  мрії,  не  марніють,
Ми  зустрінемо  майбуття.

Любий,  знай,  прощу  образи,
Тож  сердечко  не  закривай,
Разом  ми,  будем  завжди,
Тільки  ти,  мій  милий,  кохай.


Лютий  2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781562
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.03.2018

Чоботи промочила зимонька. .

Промочила  чоботи  зимонька,
Та  й  насупила  білі  брівоньки,
Чепурненька,  плаче  хмаринонька,
І  струмками  стечуть  крижиноньки.

А  вітрисько,  молодий  стрибунець,
По  долинах,  швидко  прогулявся,
Прилетів,  цей  весняний    посланець,
Із  гілками  беріз  забавлявся.

Розвивались  хмари  пеленою,
Усміхались  до  сонця  привітно,
Лише  зимонька,  стала  сумною,
 Тож  позбулася  красот  помітно.

Ой  панянко,  весно  -  чарівниця,
Тебе  радо,  зустрічає  земля,
Дай  всім  сонечком  насолодиться,
Хай  розквітнуть  долини    і  поля.


                             2000р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781306
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018

Пробач, мамо. /проза /

   
         Не  поспішаючи,  підкрадався  осінній  вечір..  В  домі  тихо,  тільки  чути,як  чітко  вибиває  годинник  «Тік  –  так…  Тік  -  так».  Вона  в  смутку,  в  розчаруванні,  сиділа  біля  мами.Ледь  стримувала  сльози,  в  голові    гуділо,  перед  очима  іноді  з`являвся  туман.  Вкотре  рясні,  солоні  сльози,  з  гірким  присмаком,  вмивали  обличчя,  зволожували  уста,  краплями  падали  на
поділ  сукні  і  окуляри.  Весь  час  знервовано  смикала  в  руках  зовсім  мокру  носову  хустинку,  не  відводила  погляду  від  неї,  
-  Матусю,  рідна,  дорогенька,  не  йди,  чуєш,  тебе  благаю.  А,  як  же  я  сама?  Одненька  буду  без  тебе?  Ні!  Тільки  не  це..  
   В  кімнаті  тихо  -  тихо…  Вона  вже    не  чує  годинника,  увага  вся  до  мами.    Місяць,  а  може  й  більше  вона  лежала    виснажена,  бліда  -  бліда.  Ледь  затрусилися  уста,  шепіт,
-  Донечко,  пробач.
 Раптово  сивий  місяць  уповні  заглянув  в  вікно,  кинув  сяйво  на  ліжко,  закрив  навічно  її  очі.  Ніч  давно  розкидала  зорі,  які  ледь-ледь  мерехтіли,  а  сама  дрімала  в  тиші.
       Надія    в  відчаї…  Залишилася  одна,  як  билина,    душа  тремтіла,  розривалася,  гаряче  на  серці,  біль    у  грудях,  ледве  їх  стерпіла.  Думки  про  рідну,  ніжну  матусю  -  що  я  тут  без  тебе  досягти  можу?  Одна  опора  й  світло  у  вікні  була  для  мене  ти…
   Дівчина  не  знала  батька,  мама    все  тримала  в  таємниці.  Інколи  з  сумом  говорила  -  »  Краще  б  його  не  мала,  але  ти    доню,  в  мене  одна  розрада.  Тобою  вік  я  прожила  і  все  робила,  щоб  краще  було  тобі,  люба,  комфортніше,  на  цьому  світі.  Дала  освіту,  тож  тепер  сама  рідненька  в  житті  дорогу  вибирай,  прошу  тільки  не  оступись,  як  я.  Добре  роздивися,  щоб    тобі  не  така  доля,  як  моя».  
     Вона  пригадала,  як  поводилася  мама,  коли  зустріне  в  селі  п`яного  чоловіка,  задумається  й  скаже  -»О,  ще  один.  Де  беруться  гулящі  і  пияки?  Чому  коли  зустрічаються,  всі  хороші  здаються?  А  тільки    подаруєш  своє  кохання,  вкотре  приповзе  весь  в  болоті,  п`яний  й  просить  вибачення.  Мине  день  -  другий,  творить  теж  саме.  Ой  доню,  хто  вигадав  таке  життя?  Де  знайти,  щоб  був  порядний?  Придивишся  по  селі  майже  всі  горілку  п`ють,  хтось  більше,  а  хтось  менше,  тому  і  в  злиднях  все  живуть,  хіба  їм  потрібна  ця  бібліотека?  Хіба  що,  якась  жінка  прийде  взяти  прочитати  книгу  й  то  все  більше  про  кохання.  Це  говорить  про  те,  що  жінкам  -  цим  сільським  трудівницям,  теж  хочеться  нормального  відношення,  любові  й  поваги.  Бути  господинями,  але  не  рабинями,  подай,  принеси,  прибери.  Хто  знає,  в  місті  людей  більше  проживає,  можливо  там  й  менше  вживають  алкогольні  напої.  Та  й  то  треба  знати  з  якої  сім`ї  і  хто  батьки?  Хоча  поговірка  є;  «В    сім`ї  не  без  виродка».  Я  молода  була,  не  розгледіла,  закохалася,  годила,  як  могла,  а  він  згулявся,  бешкетував,  а  потім  поїхав    далеко,    в  Росію  на  бурові  установки,  там  і  спився».    А  так,  щоб,  ще  щось  про  нього  розповісти,  то  ніколи  не  хотіла.  Тільки  кивне  головою,    очі  стануть  сумні,  відразу  прикладе  руку  до  грудей  й  слова  -  «Не  ятри  душу».
       Наді  минуло  двадцять  три  роки,    її  дім  від  сусідів  метрів  двісті  і  від  одних,  і  від  других.  Немає  з  ким  поспілкуватися,  окрім  рижого  сміливого,  хитрого    кота  на  ім`я  Марс  й  невеличкого  молодого,  чорного  пса  на  ім`я  Топа.  Вони  кожного  дня  проводжали  її  до  хвіртки  -  коли  йшла  на  роботу,  а  після  вісімнадцятої  годили  спокійно  сиділи,  кіт  на  паркані,  а  песик  прямо  біля  хвіртки,  чекали  на  господарку.  І  саме  цікаво,  що  ніколи  не  билися,  поважали  один  одного.  Топа  добрий,  часом  нюхне  його,  а  в  кота  відразу  хвіст  догори,  спокійно  пройде,  навіть  не  озирнеться.  Та  коли  пахне,  щось  смачненьке,  Марс  відразу  плигав  на  руки.    Хитро  заглядав  в  очі  й  терся,  тицявся  носом    у  підборіддя.  Топа  спостерігав,    виляв  хвостом,  ледь  -  ледь  скавулів.  Вони  звикли,  знали,  що  дістанеться  обом  та  кіт  хитріший,  хотів    завжди    все  першим  отримати.  Вона    тішилася,  адже  з  ними  веселіше.  А,  ще  часом    з  телевізором,  бо  то  тільки  й  розваги,  а    так  майже  всі  дні  з  книгами.  Колись  рушники  вишивала,  адже  кожна  дівчина  мріє  зустріти  коханого,  стати  з  ним  на  весільний  рушник.  Тепер  цим  не  займалася,  оберігала  очі,  адже  з  зором  мала  проблеми.
     Час  плинув…..    Вечоріло…  За  вікном  ліпив  мокрий  сніг  з  дощем,  чути  свист  вітру,  то  тихіше,  а  то    так  сильно,  аж  гуділо  в  пічці  й  в  піддувайло  сипалися  яскраві,  червоні  вогники  -  жаринки,  від  яких  освітлювало  підлогу.  Надя    підкинула  кілька  дровенят,  від  яскравого  світла,  задоволено  примружила  очі.  Жар  в  грубці  спалахував  великим  полум`ям,  в  обличчя    віяло  гаряче  повітря.  На  столі,    на  годиннику  шістнадцята,  помітила  й    замислившись,  промовила,
-Так,  скоро  стемніє,  якраз  за    дві  години  згорять,  можна  збиратися  додому.  Добре,  що  Топа  та  Марс  на  веранді,  були  б  замерзли.  Адже  погода  неприємна,  їдюча,  холодна,  так,  вже  пізня,  примхлива  осінь.
     Сьогодні  бажаючих  взяти  книги,  було  зовсім  мало.  Вже,  як  примерзне,  тоді  приходить  більше  читачів,  аж  з  колгоспу,  це  від  села  кілометрів  три,  тоді  веселіше.  Підіймається  настрій,  хтось,  про  щось  цікаве    розповість,  чи  помилуються  її  квітами  в  вазонах.  Так,  вона    їх  дуже  любить,  це  мама  так  навчила,  не  забуде  вкотре  полити  та  помити  листочки,  налюбуватися  ними.  І  часом  в  самотності  пригадає,  як  колись  до  них  тихо  -  тихо    говорила  мама,  немов  боялася  їх  злякати,
-  Мої  славненькі  -  квіточки
Наче    гарненькі  -    діточки
Несуть  радість  тобі  й  мені
Справжня  весна    в  нас  на  вікні
Шануй  їх  доню,  це  сонечка  цвіт
Скільки  б  не  було  люба,  тобі  літ…
 Спогади  про  маму  турбують  душу,  скотиться  непрохана  сльоза.  І  все  перед  очами,  пригадає  її  веселий  настрій  біля  вікна,  прислухається  до  пташиного  переспіву,  вкотре  всміхнеться.  А  потім,  як  наслухається  пташок  вголос  мріє;  о,  якби  я  пташкою  була,  то  б  полетіла  куди  захотіла.  
       Раптово  її  думки  перервав  стук  в  двері,  зайшов  високий,  молодий  чоловік  в  окулярах,
-Вибачте!  Добрий  вечір!
Зняв  окуляри,  поспіхом  витирав  скельця  носовою  хустинкою,
   -Я  здається  заблукав,  з  села  звернув,  гадав    доїду  до  траси,  а    дорога  привела  до  вашого  села.  Оце  проїхав  трохи,  все  ще  не  розумію,  як  проїхати  до  траси.  Ніде  ніяких  знаків  немає,  як  на  трасу  попасти?  Підкажіть  будьте  ласкаві.
 У  легкій  курточці  стояв  перед  нею,  без  головного  убору.  Акуратно  підстрижене  русяве  волосся,  обличчя  світле,  приємне,  блакитні  очі.  Про  себе  описала  його  зовнішність,  що  в  нього  на  душі,  хто  знає?  Не  зміг  би,  ось  так,  хтось  незнайомий,  приїхати,  пожартувати,  ще  й  в  таку  кепську  погоду.  Він  скоса  позирав,  не  міг  зрозуміти  її  мовчанки.    Кахикнув,  щоб  звернула  увагу  на  нього,  ледь  почервонівши,  продовжив,
 -  Ви  знаєте,  так  стемніло,  хоч  око  виколи,  в  яку  сторону  не  погляну,  нічого  не  бачу.  Ото  халепа,  не  можу  зрозуміти  в  яку  сторону  їхати?!
-А  ви  хто    і  звідки?  –    запитала,  поправивши  окуляри.
-  Я  це…  Ой,  вибачте,  я  Максим,  як  треба  й  прізвище  скажу.
Мило  всміхнулася,
-А  я  Надя,  бібліотекар,  як  бачите.  Ви  знаєте  від  нас  до  траси    чотири  кілометри  та  я    вас  розчарую,  дорога  погана,    автомобілі  розбили,  коли    в  містечко  возили  буряк  на    цукровий  завод.  Якщо,  і  вас    авто  «Нива»,  то    проїдете,  якщо  ж  ні,  боюся,  що  прийдеться    вам  зустріти  ранок  в  якійсь  калабані.  Чоловік  підійшов  ближче,  впритул  до  столу,  за  яким  вона  сиділа.  Здивовано  відреагувала  на  його  сміливість,  відразу  встала,  хотіла  запитати,  можливо  зможе,  ще  чим  допомогти.  Та  він  уважно  придивився  на  неї,  протягнув  руку,
-  Тоді  будемо  знайомі.  
   Дівчина  трохи  розумілася    на  людях,  адже  скільки  книжок    читано  –  перечитано,    з  них  таки  чогось  навчилася.  Ледь  усміхнена,  гадала,  що  не  помилилася  в  ньому,  подала  руку,
-А  ви  мабуть  в  Олексіївку  їздили?
-  Розумієте,  в  нас  Василь  Степанович  –  електриком    працює  на  заводі.    йому  зателефонували,    що  захворіла  мама,  а  вона  ж  в  Голубівці  живе.  Автобус  з  містечка  лише  два  рази  на  день  ходить,  то  я  допоміг  людині,  адже  разом  працюємо.  
-  То  можливо  чаю?  Ви    ж  напевно  не  гостювали,  з  дому  давно.
-  Ну  так  -  так,  прямо  з  роботи,  не  заперечую,  вибачте,  вам  заморока  та  я  буду  радий.  Хоч  в  авто  й  тепло  та  з  собою    не    додумався    термос    взяти,  ще  розсіяний    таки  трохи,  хоча  вже    й  не  хлопчисько.  Та  знаєте,  все  не  передбачиш,  коли,  ще  сам,  не  маєш  сім`ї,  то    на  все  не  дуже  звертаєш  увагу.  
-  Сідайте,  он  стілець,  -  запросила,  водночас  уважно  придивлялася  до  нього.
 О,  то  він  не  одружений,  цікаво,  а  чому,  хіба  дівчат  на  заводі,  чи  в  містечку  немає?  Чи  можливо  перебирає,  шукає  якусь  вишукану,  багату.  На  вигляд  років  двадцять  вісім,  чи    тридцять,  але    здається    не  більше.
       Максим  присів,  чомусь  розгубився  не  знав,  як  поводитися,    роздивлявся  полиці  з  книгами  і    з  -    під  тишка  позирав  на  неї,  нарешті  запитав,
-  Ви  тут  одна  і  не  боїтеся?  
 Мило  всміхнулася,  відвела  погляд  до  вікна,
-  Чому  одна?  З  книгами,  з  квітами.  Ви  знаєте,  в  нас  гарна  бібліотека,  тут  самотнім  себе  ніколи  не  відчуєш.  Правда,  як  хто  зайде,  якісь  новини  розповість,  то  теж  цікаво.  Але  книги  -    це,  як  люди.  В  кожній  із  них  є  своя  історія,  своя  доля.  В  них,  як  зачитуєшся,  то  здається  попадаєш  в  море,  в  якому,  то  штормить,  то  так  тепло  й  світло,  що  в  душі    відчуваєш  весну.  А  історичні,  то  немов  казки,  правда,  то  я  не  про  Шевченка,  там  стільки  болі  й  журби,  особливо  зараз  згадуються  його  твори.  Яка  гірка  доля  матінки  України,  чому  віками,    так  званий  брат,  все  хоче  принизити  націю.  Та  сумне,  часом  хочеться  чогось  душевного,  вже  візьмеш  твори  молодих  поетів.  Мова  відроджується,  то  добре,  чисте  кохання,  красива,  щедра  земля,  а  світанки  й  вечори,  то  потрапляєш  в  обійми  природи,  тішишся,  насолоджуєшся  всім,  перед  очима  немов  картини.
Він  намагався  заглянути  в  очі.    Заслухався,  сам  того  не  помічаючи,  ледь    роззявив  рота,  вже  стрепенувся,  зробив  глибокий  подих,
   -  О!  Ви  прямо,  як  та  фея  знань,  така  промова!  Я  сам  технічний  інститут  закінчував,  все  більше  діло  з  залізом  маю,  знаєте  залізниця,  це  вагони    й  вагони.  Признаюся  не  дуже  мав  бажання  до  книг,  так  ото  часом  про  кохання,  то  більше    читав  зарубіжних  письменників.  А  зі  школи  звичайно  більше  пам`ятаю  Шевченка,  Лесю  Українку.  Та  зараз  інший  час,  скрізь    більше  комп`ятерів,  в  нас  на  роботі    і  в  мене  вдома  є,  тільки  я  там  більше  тримаю  інформацію  щодо  роботи.  А  новини  мені  всі  з  інтернету  батько  розповідає,    загалом  зайнятий,  якщо  чесно,  то  бракує  часу.
Вона  не  поспішаючи  розлила  чай,  припрошувала  до  пряників,  що  лежали  в  тарілці.  Так,  про    свою  маму  мовчить,  є  батько,  цікаво,  загалом  сини  завжди  більше  мову  ведуть  за  маму,  а  тут  інше.  Значить  не  мамин  синочок,  як  то  є  розбещений  -  не    чоловік  виростає,  а  ганчірка,  нікчема,  розмазня  -  перекручувала  в  голові    роздуми  за  нього.
Тут  була  з  ним  і  в  той  же  час  десь,  чомусь  згадувалися    прочитані  твори.  Хотіла  в  них  віднайти    подібного  героя.  
Подякував  за  чай,  якісь  хвилини  мовчання,  теребив  в  руках  окуляри,
-  Ви  дозволите  переглянути  книги?  Можливо  для  себе,  щось  цікаве  знайду.
-  Будь  ласка,  -    глянула  на  годинник,  стрілки  годинника  доходили  до  вісімнадцятої.  Він  слідкував  за  нею,  тож  відразу  зреагував,
-  Ой,  що  ж  я  напевно  піду,  вибачте,  бачу  вам  час  додому.
Вона  перебила  його,
-Та,  як  це  піду?  Куди  в  автівку?  Ні  -  ні,  я  запрошую  вас  до  мене  в  гості,  я  б  могла  звичайно  з  вами  тут  до  ранку  побути  ,  знайшла  б  вам,  що  розповісти  та    на  мене  вдома  чекають.
Максим  уважно  дивився,  вона  трохи  почервоніла,  в  голосі  відчувалося  хвилювання,  миттєво  не  задумуючись  випалив,
-  Я  зрозумів,  чоловік,  дитина.  Вибачте,    вас  більше  ні  на  хвилину  не  затримаю.  
     Вона  різко  встала,  розвела  руками,  заговорила  доволі  голосно  з  хвилюванням,  поспішаючи.
-  Який  чоловік,  яка  дитина,  з  чого  ви  взяли?    Я  вас  просто  не  можу  відпустити  мерзнути  в  автівці,  а  включите    опалення    вам  буде  в  ній  небезпечно.  Ви  вперше  в  нашому  селі,  тож  значить  гість,  вважаю  так  не  годиться.  А  вдома  в  мене,  мої  любимі    кіт    і  песик.
 Присіла    на  стілець,  зробила  глибокий  подих,  знявши  окуляри,  поклала    їх  на  стіл.
 Він  здивувався….  о,  які  очі,  волошкові,  їй  краще  без  окулярів.  Красива  дівчина,  варто  придивитися,  а  що  окуляри  носить,  то  нічого,  я  теж  очкарик,  так  в  школі  дражнили.  Пригадав,  свою  дівчину  зі  школи,  з  протилежного  класу,  яка  проводила  в  армію,  але  напевно  не  доля,  бо  не  дочекалася,  вийшла  заміж.  Від  тої  пори,    то  тільки  робота,  як  наречена.  Піймав  себе  на  тому,  що  вона  чим  -  то    схожа  на  його  перше  й  останнє  кохання.  В  голові  спогад  -  батькові  слова,  »  Вже  може  господиню  приведеш  у  квартиру,  гадаю  пора  одружитися,  можливо  б  менше  був  на    роботі.  Звернув  би  увагу  на  те,  що  роки  швидко  летять,  молодість  саме  кохати,  що  заважає  нарешті  подумати  про  себе,    про  мене,  одружився  б,    потішив  мене,  я  б  онуків,  ще    трохи  побавив».
     Вона  одягалася  в  пальто,  а  він  замислившись  сидів,  поринув  в  спогади.  Йому  було  десять  років,  як  мама  зникла,  поїхала  в  Москву  на  заробітки    і  все,  ні  слуху,  ні  духу.  Батько  все  життя  працює  на  ЖВРЗ,  в  електричному  цеху,  тому  й  вчився  він  по  настанові  батька.  Місяця  три,  як  очолив  бригаду  в  цьому  цеху,  хотів  змін  на  заводі,  з`явилися  інвестори,  роботи  було  і  йому  це  подобалося.  Батькові  одному  важко  тягнути  сина,  але  більше  він  не  одружився.  Пригадує,  як  часом  на  ніч  вдома    залишався  сам,  тільки  тепер  дорослим  розумів,  де  він  був.  Та  про  жінок,  ніколи  не  було  мови,  можливо  соромився,  хто  знає.  Адже  хлопчиськом    ніколи  про  це  не  задумуєшся.До  того  ж  й  звикли  вдвох,  здавалося,  що  все  так  і  треба.  Хоча,  зізнавався  сам  собі,  що  брала  безсонниця,  після  якогось  фільму,  чи  то  від  переглянутої  інформації  в  інтернеті.  
Вона  поспішно  в  грубі  прикрила  піддувайло,
-Ну,  що  йдемо  до  мене,  гадаю  іншого  виходу    просто  немає.      
Як  джентльмен,  пропустив  її  вперед,  виходив  слідом,  мов  покірне  ягнятко.Чомусь  коли  ближче  до  неї  підійшов,  її  легкі  парфуми,  чи  то  не  парфуми,  привабили  його.  Мовчав    йсам  дивувався  чому,  з`явилося  бажання,  ще  якийсь  час  побути  з  нею.  
     Надворі    трохи  вітряно,  але  дощу  не  було.  Біля  бібліотеки    припаркована    -  синього  кольору  автівка.
-  Ні,  гадаю,  в  авто  сідати  не  варто,  там  дорога  розбита,  краще  пішки,  -  попередила  його,  не  вагаючись  пішла    вперед.
Темно,  хоч  око  виколи,  вона  витягла  з  кишені    ліхтар,  освічувала  дорогу,  він  сміливо  її  взяв  під  руку,
-  Так  гадаю  зручніше,  під  ногами  багнюка,  якщо  будемо  падати,  то  так  і  буде,  адже  разом  веселіше.
Йшли  не  поспішаючи,  Надя    мовчала,  лише  схиляла  голову  донизу,  час    від    часу,  дивилася  під  ноги.  Після  його  слів    відчувала,  як  підступає  гаряча  кров  до  обличчя,  розбігається  в  жилах  по  тілу.  Він  теж  йшов  мовчки,  міцно  тримав  її  руку,  боявся  відпустити,  щоб  від  слизької  дороги    не  втратити  рівноваги.
   Як  добре,  ось  так  -  удвох,  набагато  веселіше,  чим  одній.  Ха!  А  цікаво,  як  він  в  мене  вдома  буде  себе  вести?  Ловелас  чи  ні?  Але  відразу  зупинила  себе,  кажуть  з  повій  бувають  гарні  дружини,  можливо  й  з  ловеласів  згодом  теж  бувають  гарні  охоронці    домашнього  вогнища,  хто  знає.
     На  веранді  загавкав  пес.  Кіт,  не  вагаючись,  з  підвіконня  плигнув  на  підлогу,  потягнувся,  не  міг  зрозуміти,  на  кого  може  гавкати  пес,  адже  мала  прийти  господиня.  Вона  відчинила  двері  й  відразу  взяла    пса  на  руки,
-Подивися  Максиме,  це  мій  охоронець  -  Топа.
 Той  не  хотів  вгамуватись,  ричав  на  нього,  від  ревнощів  хотів  вирватися  з  рук,  дістати  незнайомця.
-Е  ні,  так  справи  далі  не  підуть,  гайда  дам  їсти  і  в  буду,  прикрию,  курткою,  щоб  зігрівся,  там  будеш  спати,-    клопоталася  до  собаки,  відчинила  двері  в  простору  кімнату      й  привітно  до  гостя,
-  Ти  проходь!    Ой,  вибач  ненароком  перейшла  на  «ти»
Він  хотів  взяти  її  за  руку  та  пес  виривався,  аж    клацав  зубами,  ледь  не  дістав  його,
-  То  краще,  що  на  «ти»,  будемо  рідніші,  так  зручніше,  це  ж  не  дев`ятнадцяте  століття.
 Уже  звчинила  за  ним  двері,  давала  їсти  собаці  й  котові.
   Він  -  озираючи  кімнату,  помітив…  О,  як  тут  вишукано  й  комфортно.  Пахне  сосною,  травами,  а  книг,  як  багато  та  й    квітів,  як  в  магазині!  На  серванті  помітив  фото  жінки,  знайшов  схожість  між  ними,  зрозумів,  що  це  напевно  мама,  але  ж  її  немає,  що  сама  живе,  оце  сюрприз  й  наважилася  запросити,  це  ж  треба!  Ще  ніколи  так,  на  одинці,  не  був,  з  дівчиною,  в  незнайомому  селі,  при  такій  кепські  погоді.  Доторкнувся  до  пічки,  вона  була  ледь  тепла.
З  оберемком  дров  -    вона  відразу  зайшла    в  хату  й    поспіхом    розпалювала  пічку,  з  усмішкою  до  нього,
-  Ну  ось,  своє  господарство  нагодувала,  тепер  нам  час  подумати  про  вечерю.  Ти  любиш  пельмені?
 Він  мовчав,  вона  права,  я  люблю  пельмені,  але  не  куплені  в  магазині,  а  ті,  що  вони  готують  в  вихідні  дні  з  батьком.  
-Максиме,  роздягайся,  будь  ласка  сам,  не  соромся,  нас  в  хаті  лише  двоє,  немає  чого  соромитися,  різниця  в  вікові  бачу  не  велика,  тож,  як  кажуть,    сучасна  молодь  не  соромиться  нічого,  вперед,    ми    ж  живемо  в  двадцять  першому  столітті!
   Вони  сиділи  за  столом,  насолоджувалися  чаєм,  після  смачних  пельменів,  які  запивали  вином.  Він  розповідав  про  школу,  друзів,  за  пройдений  шлях  в  житті.  Вона  з  радістю  підтримувала  розмову,  розповіла  про  своє  дитинство,  про  маму.  Розповідала  фрагменти  з  розповідей,  прочитаних  книг.  Напевно  вино  трохи  вдарило  в  голову,  дивлячись  один  на  одного,  їх  притягувало  неначе  магнітом.  Максим  все  всміхався,  ненароком  клав  свою  руку  на  її  плече,  адже  сиділи  поруч,  їй    здавалося,  що  то  сонячні  промені  підкрадалися  до  її  тіла.  Розчервонілася,  веселий  погляд,  усмішка,  задоволення  від  спілкування.  Спіймала  себе  на  тому,  що  їй  так  ніколи  не  було  приємно  спілкуватися,  хотіла  голову  покласти  на  його  плече.  Як  мамі  колись,  як  було  вечорами  вдвох  пили  чай,  а  вона  потім  обійме  її  і  скаже;»  Добре  доню  вдвох,  одній  людині  не  прожити  нормальне  життя,  обов`язково  має  бути  сім`я,  а  вже  яка,  то  Бог  вирішує.  Гадаю  в  тебе  буде  інша  доля».
 Вона  й  не  помітила,  як  за  думками  опинилася  в  його  обіймах.
Мабуть  про,  щось  думає,  він  сам  про  себе  вів  бесіду,  обставини,  чи  хтось  керує  тим,  що  зараз  відбувається?  Так  спокійно  на  душі,  неначе  знає  її  все  життя,  лиш  хвилювання,  що  чекає  на  нього  попереду.  Невже  я  не  скористаюся  цим  випадком?  Не  наважуся,  адже  вона  гарна,  а  що,  якщо  має  когось?  Але  ж  його  тут  немає.  А  я  є  і  здається  живий,  що  ледь  стримую  гарячі  почуття.  Це,  що  кохання?  О,  біс  би  забрав  мою  нерішучість,  адже  мовчить,  в  обіймах,  як  дитя.  А  волосся  пахне,  дурманить.
 Від  пічки  відчувається  тепло,    йому  ж  здавалося,  хмеліє.    Хмеліє  від  спокуси,  яка    крутиться  в  думках,  напрягши    все  тіло.
     Їй    так  було  добре,  відчувала  тепло  й  його  серцебиття.  Думки  далеко  не  тікали,  кого,  ось  тут,  в  селі  зустріну,  чи  буде,  ще  така  нагода  зустрітися  з  ним?  Ні,  той  переселенець,  що  заходить  в  бібліотеку  частіше  за  всіх,  їй  зовсім  не  подобається,  хоча  й  приносить  цукерки,  кидає  погляди  та    він  її  не  приваблює.  Кинутися  у  вир  головою.  А  раптом  дитя?  А  якщо  дитя,  то  хоч  красиве,  таке,  як  він.  Та  так  і  буде,  тож    не  сама  буду,  потягну,  робота  є,  а  зараз  на  дітей  дають  допомогу.    Вона  придала  собі  рішучості,  що  має  бути  так  і  буде,  це  напевно  доля…
     Обережно  звільнилася,  від  обіймів.  Він  раптово  приторкнувся  до  уст.  Той  поцілунок  вирішив  все…  Жадні  цілунки,  пружні  перси,  вогонь  в  серцях.  Відчуття  нового  тіла  і  перший  поштовх,  розлилося  (червоне  вино)…
       Лежав  щасливий,  ця  мить  спокуси  йому  неначе  подарувала  крила.  Ніколи  в  житті,  не  відчував  такого  задоволення.  Вона…    вона  єдина  така  і  моя.  Кипіла  кров  по  жилах,  у  скронях  гупотіло,    а  тіло,  ще  бажання  мало  та  ні,  він  зупинив  себе.  Не  втрачу  я  її,  моєю  навік  буде.  Клянусь  в  душі,  збережу  вірність  лебедину,  я  берегтиму,  кохатиму  її  все  життя,  це  моя  доля.  Але  ж,  як  дивно  так  далеко  від  мене  була  і  так  раптово  я  її  знайшов…  
         Пізній,  похмурий  ранок  заглядав  у  віікно,  дощу  не  було  і  вітер  здавалося  зовсім  пропав.  Принаймні  так  подумала  Надя,  вона  проснулася  раніше.  Чи  шкодувала  про  нічну  близькість?  Ні,  напевно  так  поступила  після  прочитаних  книжок,  вирішила,  що  кохати    в  житті  можна  декілька  раз  і  воно  те  відчуття,  не  відразу  приходить,  а  буває    й  з  часом.  Напевно  там,    на  небі,  зорі  складають  свої  пазли,  їм  видніше.  З  висоти  роздають  долі,  які  їм  до  вподоби,  чи  можливо  хто  яку  заробив,  хто  знає?
Він  ледь  –  ледь  відкрив  очі,  вона    в  синьому,  махровому  халаті,  за  столом  нарізала  бутерброди,  закипів  електричний  чайник.
Він  не  соромлячись,  в  білизні,  підійшов  до  неї,  несподівано  взяв  на  руки.  Осінній  ранок,  а  в  серцях  весна,  а  в  душі  радість  й  бажання  насолоджуватися  один  одним.  Обоє  не  вважали  чогось  боятися,  соромитися,  поринули  у  світ  любові,  медових  поцілунків,  пристрасно  бажали  близькості.
 Сніданок,  поцілунки,  ніяких  обіцянок,  тільки  погляди  один  до  одного  й  кожен  при  своїх  думках.    В  обох  гарний,  піднесений  настрій  та  час  нагадував,  що  треба  йти  на  роботу.  Він  допоміг  їй  одягнути  пальто,  присівши  на  одне  коліно,  закривав  замки  на  чобітках  й  усміхнено  зазирав  в  очі,  хотів  знайти  в  них  -  хоч  маленьку  блискавку  щастя.
     Надворі  Топа  виліз  з  буди,    тихо  ричав  і  подзвякував,  неподалік,  біля  пустої  тарілки,  сидів  кіт,  не  звертаючи  на  пса  уваги,  поважно  вмивався.
         Вони  підходили  до  бібліотеки,  біля  авто  стояли  два  літні  чоловіки,  розмахували  руками,  про  щось  сперечалися.
 Один  з  них  помітивши  їх  звернувся,
-  Ага,  Надю,  добрий  день!  То  це  до  тебе  гість  приїхав,  а  ми  з  дядьком  Іваном  ледь  не  посварилися,  вже,  аж    на  пиво  посперечалися.    Я  думав  це  син    Степана  приїхав,  а  він  доводив,  що  до  Валентини  діти  приїхали,  тож  ніхто  не  виграв,  не  буде  кому  пригостити  пивом.  Вибачайте  нас!  
І  вже  до  Івана,  товкаючи  в  плечі,
-  Пішли,  пішли!    Чого  рота  роздявив?  Молода,  напевно  коханця  якогось    замала,  тож  не  буде,  як  її  мати,  весь  вік  одна.  Чого  такій  гарній  одній  залишатися…  Пішли….
Той  намагався  вкотре  озирнутися,  рукавицею  підтирав  ніс.  
Максим  обійняв  її,
-  Чуєш  Надю,  молода,  коханець,    то  я  тобі  тепер  хто?
Вона  ледь  почервоніла,  миттєво  згадала  ніч,  опустила  очі,
-  Ну  врешті  гадаю  не  коханка,  а  далі  час  покаже.  Може  цей  соловейко,  що  залетів  в  бібліотеку,    тільки  в  ліжку  щирий,  а  так  ні,  хто  знає?
Він  ледь  збліднів,  не  соромлячись  притиснувся  до  неї,    знявши    їй  окуляри  поцілував.  Не  пручалася,  хай  там  хтось  і  побачить,  так  і  буде.
     Вони  в  бібліотеці…  Швидко  почала  роздягатися,  він  допоміг    й    нічого  не  запитуючи,  пішов  надвір,  з  під  навісу  приніс  оберемок  дров.
Раділа  допомозі,  але  занепокоїлася,
-  Тобі  ж  час  їхати,  ти  вже  й  так  запізнився  на  роботу,  доки  доїдеш,  буде  обід.
-  Все  гаразд,  я  зателефонував  батькові,  о  другій  буду  на  роботі.  А  ти  мені  поясни,  ще  раз  якою  краще  дорогою  поїхати,  щоб  не  заблукати.
 Вона  всміхаючись  розповіла  йому  маршрут,  
-  Гадаю  сюди  дорогу,  ще  знайдеш,  чи  знову  в  іншому  селі  заблукаєш?
Зморщила  носа,  притиснула    вказівного  пальця  до    його  вуст,
-Це  я  пожартувала,  мовчи,  не  треба  нічого  говорити.
       Він  на  всякий  випадок  залишив  свій  номер  телефона,  на  ходу,
-Шкода,  що  зараз  не  маєш  телефона  та  гадаю  скоро  він  в  тебе    обов`язково  з`явиться.
 Вони    завмерли  в  поцілунку,  їм  обом  не  хотілося  розлучатися  та  в  житті  не  завжди  виходить  так,  як  хочеться.
 Поспішив  до  дверей,
-  Не  проводжай  мене,  скоріше  повернуся.
     Минуло  три  дні…  Надя  в  бібліотеці,  біля  вікна…  Сутінки  лягали  на  землю,  чому  так  довго  тягнеться  час?  Хай  би    неділя  швидше  була,  то  можливо  б  приїхав.
       Прийшовши  з  роботи  додому,    тішилася  з  котом  та  песиком  й  все  прислухалася,  чи  раптом  не  їде  якась  автівка.
 Погода    в  неділю  покращилася,  навіть  виглянуло  сонце.
             Вона  з  вікна  дивилася  в  сторону  садка,  любувалася  калиною,  яка  пишалася  червоними  гронами.  Декілька  горобців,  крутилися  над  нею,  то  відлітали,  то  присідали,  крутили  голівками,  щось  знаходили  й    знову  відлітали.  Пригадала,  що  на  весільний  каравай  обов`язково  кладуть  калину.  Гарні  звичаї  та  чи  я  колись  буду  розрізати  весільний  караван  для  гостей,  час  покаже.  Ну,  як  не  приїде…  Та  ні  вона  відкидала  цю  думку,  але  сумнів  підкрадався,  як  черв`як.
       Пройшло  більше  тижня,  від  Максима  ніякої  звістки.  Вже  перестала  чекати,  вирішила  так  і  буде,  напевно  зірки    в  небі  переплутали  все,  не  мала  бути  ця  зустріч,  втішала  себе.  Ввечері,  в  п`ятницю,  чомусь  зовсім  зіпсувався  настрій,  навіть  не  знала  чого.  Біля  маминого  фото,  тихо  просила  вибачення,  
-  Прости  матусю,  своє  непокірне  дитя,  не  прислухалася  до  твоїх    порад.  Зізнаюся  тобі,  він  мені  сподобався,  я  б  хотіла  з  ним  бути,  в  мене  склалося  враження  про  нього,  що  він  порядний,  надійний.  Хотілося  б  мати  такого  чоловіка  та  чи    будемо  разом?  Я  тільки  мрію  про  це,  попасти  в  його  обійми  й  ліпити  пельмені,  які  він    обожнює.  Та  не  їде,  а  дзвонити  я  перша  не  буду,  йти  по  людях,  дайте  зателефонувати,  ні.  Пробач  мамо  своє  дівчисько,  зрозумій  мене,  як  жінка,  адже  ми  створені  Богом  для  кохання,  для  продовження  роду.  Знаю  це  гріх,  але  ж  такий  солодкий…..  Кожна  жінка  мріє  кохати  і  бути  коханою,  це  ж    врешті  не  мої  вигадки.  
     Щоб  поліпшити  настрій,  включила  телевізор,  знайшла  канал  -  »Горизонт»,  звучали  українські  пісні.  А  й  справді,  музика  творить  чудо,  вже  всміхалася  швидко  прибралася  в  хаті.  Не  задумуючись,  замісила  тісто  на  пельмені,  адже  пару  днів  назад  купила    в  сусідки  свіжини.  Вирішила,  чого  вже  другий  день  має  стояти  перемелене  м`ясо.  Не  їде,  ну  й  нехай  -  сама  наїмся.
       Вже  близько  півночі  в  хаті  смачно  запахло.  Так,  хоч  пізно  та  вона  зварила  кілька  штук,  смакувала,  тішилася,  як  дитя,
-  Ага  тебе  немає,  то  я  сама  пару  штук  з`їм    і  за  тебе  також,  а  ти  пошкодуєш,  що  не  посмакував  мої  пельмені  з  кропом.
       З  головою  накрилася  ковдрою  в  ліжку,    від  позитивного  настрою,  чи  від  вечері  відразу  заснула.
   Сьогодні  не  спішила  на  роботу,  в  суботу  відкривала  бібліотеку  об  одинадцятій.  Пробудив    її  кіт,  лапою  торкав  пальці  ніг,  це  так  завжди,  як  захоче  надвір.  Потягнулася…  Ого!    На  годиннику    близько  десятої.  Оце  так!    Посміхнулася,  мабуть  завдяки  пельменям  так  гарно  спалося,всі  хвилювання  десь  поділися.
Раптом  загавкав  Топа,  почула  гул  автівки.  О!  Та  сьогодні  ж  субота,  заспокоїла  себе,  він  зазвичай  на  роботі  та  і  так  рано  не  може  приїхати.  
       Не  поспішаючи,  накинула  халат,  випустила  кота,  від  здивування,  на  якусь  мить  застигла  на  місці.  Біля  хвіртки  стояли  якийсь  чоловік  з  жінкою,  жінка  тримала  в  руках  на  рушнику  хліб,  хто  це  може  бути?  Ні,  щось  не  те…  Аж  раптом  побачила  Максима  з  букетом  червоних  троянд,  на  ходу  поправляв  квіти.
 О,  Боже!  Як  дзиґа  закрутилася  в  хаті,  за  хвилину,  вже  одягнена,  відчиняла  двері.  Топа  рвався,  гарчав,    схаменулася,  але  ж  оголені  ноги,  розчервонілася  від  хвилювання,  
-  Ой,  Боже,  що  ж  це  я!
Але  ж  не  повернуся  -    подумала,  мов  умовляла  себе.  Поспіхом,  в  калоші    всунула  ноги,  що  стояли  поряд,  поспішала  вгамувати  пса.
     То  були  батько  Максима  з  тіткою  Ганною,    Максим  взяв  їх  на  підмогу,  як  сказала  тітка,  що  сватання  має  бути  в  непарній  кількості  людей.  Надія  задоволена,  не  дарма  вчора    багатенько  наліпила  пельменів,  але  й  гості  прийшли  не  з  пустими  руками.
   Пройшли  зимові  свята,  вже  й  вода  освятилася  по  всій  землі,  закінчувався  холодний  січень.
   Морозним  видався    і  цей  день,  сніг  сріблився  й  золотився  від  сонячних  променів.
І  так  світло  й  тепло  було  в  молодят  на  душі,  їхали  в  комфортній  автівці  від  РАКСУ.  Максим  сяяв  від  щастя,  все  намагався  притулити  до  себе  наречену.  Надя  на  якусь  мить,  дивлячись  у  вікно,  задумалася  -    мамо,  це  так  красиво,  ти  напевно  бачиш.  Пробач,  мене,  що  не  прислухалася  до  твоїх  порад.  Подивися  -  я    щаслива,    мені  доля  зробила  подарунок  і  в  мене  все  добре,  люба,привітай  мене.
                                                                                                                                                                                                     24.02.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781305
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.03.2018

Снег кружится. .

                         Снег  кружится
                                     /  мысли  двоих/

Снег  кружится  ,  я  с  ним  летаю,
Снег  кружится,  вот  уж  порхаю,
Словно  птица,  ловлю  миг  счастья,
                     Не  хочу,  я  с  ним  расставаться.

Ах  снежок,  снег  пушистый,  белый,
Да  же  холоден,  всё  же  нежный,
Почему,  замёл  след    любимой,
Любви  нашей,  неугасимой.

Как    луч  солнца,  найду  тропинку,
И  с  плеча,  я  струшу  росинку,
От  тепла,  ведь  снег  оставил  след,
Снова  вместе,  много,  много  лет.


25.02.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781120
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.03.2018

Скажу матусі…

Ой  не  спиться,  мені  в  ліжку,
 Я  візьму  до  себе  кицьку,
А  вона  гратися  хоче,
Весь  час  вушками  тріпоче.

Бач  не  спиться,  їй  раненько,
Умивається  гарненько,
Й  мені  мабуть,  пора    встати,
Ясне  сонце,  привітати.

Потім  маму  та  ще  й  тата,
Приготуюсь  я  до  свята,
День  жіночий  наступає,
І  нас  тато  привітає.

Я  матусю  поцілую,
Свій  малюнок  подарую,
Їй  мімози,  ніжні  куплю,
Скажу  щиро  -  Дуже  люблю.

                       05.03.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=781119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2018

Не молчи берёзка

Берёзка,  не  молчи,  прошу  не  грусти,
Подремлешь,  согревшись,  косы  распусти,
Пора,  уж    думаю,  весну    всем  встречать,
Под  солнцем  ярким,    уж  будешь  расцветать.

Совсем,  чуть  –  чуть  снега,  возьму  в  ладошку,
Уже,  видишь  тает,  правда  немножко,
Красавица,  к  тебе  нежно  прикоснусь,
Да  ну!  Не  бойся  ты!  Оглянись  вокруг.

Смотри  родная,    ведь  солнышко  встаёт,
А  ветер,  весенний  нам    песню  поёт,
С  тобою,  мы  вместе,  слезинки  сотрём,
Уж  глазки,  прикрывши,  трепетно  вздохнём.

Берёзка,  не  молчи,  ветви  распусти,
Весна  веселится,  в  сердечко  впусти,
Пригреет  солнце    и  на  душе  светло,
Подарит,  нам  нежность,  радость  и  тепло.


18.02.2018г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780969
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.03.2018

Таку кохаю…

                             
[youtube]https://youtu.be/9qGCd8nWt7c[/youtube]

Світловолоса,  темноволоса,
Але  завжди  дзвінкоголоса,
Ти  моя  пташко  та  й  ясноока,
Люблю  такою,  якою    ти  є,
Бо  точно  знаю,  що  щастя  моє.

Це  Ти  і  погляд,  що  з  розуму  звів,
Коли  в  гаєчку,  линув  дзвінкий  спів,
Той  соловейко,  заводив  вночі,
Про  твою  вроду  й  очі  ясні.

Ніжність,  чарівність,  медові  вуста,
Ти,  мов  царівна,  як  янгол  чиста,
Встоять  не  можу,  певен  –  кохаю,
Жити  з    тобою  -  сили  черпаю.

Ладен  спалити,  перепони  вщент,
Земля  умилась,  весняним  дощем,
Я  здатен,  гори  перевернути,
В    обіймах  теплих,  хочу  заснути.

Заради  щастя,  світлого  життя,
Позаздрять  нам,  хай  чисті  небеса.
Таку  кохаю,  милу,  тендітну,
Мою  єдину,  щиру,  привітну.


07.03.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2018

В жінок така доріжка

На  все,  свій  час  ,  а  хіба  ні,
Пізнати,  почуття  земні,
Як  донечка,  народилась,
Сім`я,  теплом  оповилась.

Прийшла,щаслива  година,
Раділа,  щиро  родина,
Дівча,    любиме,  ласкаве,
Як  сонця,  промінь.  Щасливе.

Слова,  перші  -  «мама,  тато»,
То  справжнє,  для  батьків  свято,
Оглянешся,  уже  школа
Змінилося,  все  довкола.

Ти  з  нею,  гризеш  науки,
Й  свої,  згадаєш,  всі    муки,
Сховаєш,  усе  від  дитя,
Суворішим  стало    життя.

Неправда,  всюди  панує,
Схова,  в  душі,  хай  не  чує,
З  роками,  зрозуміє    все,
В  цей  час,  батькам  радість  несе.

В  неї,  позаду  інститут,
І  вибире,  вже  свій  маршрут,
Захоче,  ледь  відпочити,
На  гальмах,  життя  пустити.
.
Аж  раптом,    зустріне  друга,
Тепер  і    інша  дорога,
Пізнає…чари  кохання,
Думками…може  зарання?

Та  час  її,  не  спитає,
Вже  нічка  пісню  співає,
Мов  пташка  летить,  на  крилах,
Засне,  у  ніжних,  обіймах.

А  далі?  Жінка,  як  дзиґа,
Сім`я,  клопіт,  не  розвага,
Роботи  непочатий  край
Життя,  хай  квітне,  це  наш  рай.

Колише,малу  дитинку,
Згадає,  укотре  неньку,
Така,  у    жінок  доріжка,
Роботи-  важка  теліжка.

окотиться,  часом  сльоза,
На  думці,  мамині  слова:
«Час,  доля,  усім    керує,
Життя,  нас,  доню,  гартує.

І  попри,  всім  перешкодам,
Існує..,  світ  завдяки  нам,
Ми  є,  подарунком  творця,
Любов`ю,  гріємо  серця,
Продовжимо  земне  життя.

23.12.2017р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018

Ти жінка - мати

ТИ  жінка,  мати.  Боже  дитя,
Тобі,  він  подарував    життя,
І    ношу,  поклав  на  ці  плечі,
Щоб  всюди,  звучав  дзвін  малечі.

Щоб  радість  ,  у  хаті,  світлі  дні,
Й  людина….  не  жила  в  самоті,
Навчити  доручив,  любити,
Сім`ю,  замати  й  не    зганьбити.

Свій  рід  й  всіх  навчити  поваги,
Розумно,  пізнати  розваги,
Закласти,  в  душі  милосердя,
Й  зуміти,  цінить  правосуддя.

Усім,  у  душі  нести  вдячність,
Ніколи,  не  втратить  людяність,
Ти  мати  -  символ  миру,  щастя,
Я  знаю,  тобі  завжди  вдасться,

Дарити  ласку  і  кохання,
Здолати  всі  розчарування,
ЗалИшити,  усмішку  і  ніжність,
Щоб  мати  у  спадок  успішність.

Життя,  щоб  прийнялося,  мов  рай,
Й  краса,  щоб  процвітав  рідний  край!
Й  не  знали,  люди  воїн  й  болю,
Назавжди!  Мали  святу  волю!

Встеляй,  шлях  до  нового  життя,
Щасливим,  хай  буде  майбуття!
 
06.03.2018р
 
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780733
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2018

Зима сніжить

Не  поспішай,  він  шепотів  так  ніжно,
 І  намагався  дивитися  в  очі
А  навкруги,  сріблиться  білосніжно
Пухнастий  сніг,  чарівність,  зваба  ночі.

Ставало    звечора,  іще  світліше,
Зима  сніжить,  від  неї  подарунок,
І  ми  на  світ,  дивились  веселіше,
П`янка  любов  -  це  кохання  трунок.

Вітер  гуляв,  сніжинки  мов  у  вальсі,
Повсюди  біло,  жвавий,в  позолоті,
Стриманість  рухів,  ніжний  дотик  пальців,
У  танці  вдвох,  раділи  кожній  ноті.


28.02.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780610
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.03.2018