| Сторінки (22/2185): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
Віршована казка
У барлозі ведмідь, тихо копошиться,
- Ну нарешті, тепер, я сам залишився,
Тож світлину маю і медок свіженький,
Хай зимою прийде, ще сон солоденький,
До весни далеко та то все нічого
Відпочинок, то добре, нема ж нікого.
Із - під лавки, раптом мишка клаповуха,
Запищала, наче - муха цокотуха,
- Як самому, ні - ні, зима сум навіє,
Як завіє снігом, всюди побіліє!
Кліпа очками, ведмідь, аж усміхнувся,
-Ти сусідко? А я про тебе забувся,
- Лиш тихенько поводься й не пищи дуже,
Не хвилюйся, не змерзнеш, ми ж разом, друже.
Не страшні морози, нас сніжок притрусе,
Не чекай загрози. Тож журитись досить!
Пахне чай, у чашках, з суничок напевно,
- Пригощайся, бери, не сиди даремно.
Все до мишки ведмідь, радо поглядає,
Веселіше, як разом, сам добре знає.
28.09.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808256
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2018
Как то утром на лужайке,
Собрались резвые зайки,
Ну братва повеселимся,
В огород, там подкрепимся!
Есть морковка и капуста,
Так не будет в доме пусто!
Кто смелей, уж первый кричит,
Ну хитёр, вдруг другой ворчит,
Самый старший, хитро спросил.
Сам то что? Небось ты струсил?
Стало тихо, только взгляды,
Друг на друга. Были бы рады,
Тут сказал, уж второй заяц,
Ну вперёд, иди, коль боец!
А зайчишка, вдруг поджав хвост,
Путь конечно, туда не прост,
И там сторож кажется есть,
Дома ждут, я имею честь!
Драпанул, прячась за листвой,
Вот пример, лукавый герой,
Вдруг сказал, один из зайцев,
Хорошо нам на лужайке.
Вслед смех слышно и разговор,
Был для зайки как приговор.
Легко дать свой совет друзьям,
Самому, коль не по зубам.
25.09.2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808111
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2018
Сонце сідало, все нижче й нижче,
Ніч наступала, все ближче й ближче,
Щебет уйнявся….Так тихо в лісі,
Листя кружляє, як в шкільнім вальсі.
З сумом спадає, ледь - ледь шепоче,
Грітись під сонцем, так дуже хоче,
А вітер мляво, немов в колисці,
Теж у дрімоті, в багровім листі.
Ніч королева .. осінь стрічає,
Місяць лукавий, сміло моргає,
Тиша повсюди.. зорі низенько,
Йде прохолода, зовсім близенько.
20.09. 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808110
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2018
Я ходила, все бродила по стежках багрових,
Росу сонце засріблило по квітах махрових,
Дай погляну, подивлюся, де твій слід згубила,
Де стрічала й проводжала, адже так любила.
Вже не чую, я журавлів, вони відлетіли,
Любувались їх любов`ю, самі так хотіли,
Та не склалось, не судилось, вороги напали,
Десь кохання загубилось, біда розтоптала.
І не світить, сонце ясно, плач пташиний лине,
Сад вишневий зажурився, ой час швидко плине,
Вітер коси розвіває, як віти в берізки,
Пече біль, душа страждає, геть розбила ніжки.
Все броджу, я босонога, хоч осінь похмура,
Стогне рідна Україна, гуляє зажура,
Мабуть досить голосити, зготуємо зброю,
Із братами на війноньку, йдем вперед – «До бою».
Не одній, на білім світі долю поламали,
Вороги, щоб ви прокляті та й на вік пропали,
Та стежина не багрова, вже чорною стала,
Люди добрі, скажіть чому, війна всіх забрала?
Козаченька й тих янголів, що летять до неба,
Нащо чорна хустка в моді? Прошу вас не треба,
Цю навалу зупинімо, будем захищатись,
Паханів, усіх кремлівських сміло в шию гнати.
Дріботить, дощик тихенько, розриває душу,
Туга серденьку, тріпоче та стерпіти мушу,
З дощем сльози по стежині, гіркі і солоні,
Хай би врешті закінчилась, ця війна на Сході.
З дощем сльози по стежині, гіркі і солоні,
Хай нарешті закінчиться, ця війна на Сході.
,
Повтор 2 рази останні дві строчки
в кожному куплеті, крім останнього.
26.09.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807946
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2018
А я б хотіла, щоб іще було літо,
Іще бажала, щоб щастя, для всіх квітло,
Не відлітали вихорем, всі дні літа,
І по дорозі, завжди привітно й світло,
Щоб жодна з них та й не тернистою була.
Нехай була б, не тільки я - всі щасливі,
І в небі хмари, розігнались журливі,
Війни не знали, люди на святій землі,
Із щирим серцем, клопоти буденні всі,
Виконували для покращення життя.
А, ще хотіла, щоб люди на планеті,
Щоб лише в дружбі і не мали секретів,
Щоб завше щирі, як барвисті світанки,
У срібній вуалі, з ясним сонцем ранки.
Творить, писати і надихали жити,
Прекрасну землю берегти, цінити,
Як рідний сад, щоб нащадкам залишити.
25.09.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807886
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2018
Сьогодні знову одна, ну й нехай,
Посиджу мовчки, біля каміна,
Подивлюсь серіал і зазвичай,
Подумаю, мабуть я наївна.
І згодом я, згадаю про тебе,
Мені зізнавався у коханні,
І тихий шепіт, немов до мене,
Дрова тріщали.. А я в бажані.
Не тут зігрітися, лиш з тобою,
Відчути, дотики теплі й ніжні,
Дрімала ніч, як ми під вербою,
Ми вдвох, смакували стиглі вишні.
Ти часто, говорив - Уста такі,
Смачні, солодкі, вкотре цілував,
І зорі, моргали немов п’янкі,
Ми чули, як соловейко співав.
Від спогадів, зігрілася на мить,
Червоний небокрай, зовсім стемнів,
Ну от, більше сердечко не щемить,
Адже, сам розійтися захотів.
Зненацька, тихий стукіт у шибки,
І постать. Ще червоні троянди,
Тремчу та зустрічаю залюбки,
Упевнена… повернувсь назавжди.
15.07.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2018
( Из рубрики в стране сказок)
Считать учился чебурашка,
Вот на траве сидит букашка,
Одну увидел, а потом вдруг,
Уж присмотрелся, много вокруг.
Больно малы, бегут откуда,
Совсем не знать! И спешат куда?
Как посчитать, чтоб не потерять?
Один, вот два, три, четыре, пять.
Но вдруг один, свалился в пропасть,
В земле дыра… Как посмел упасть?
Кто-то жужжит – с неба свалился,
Зачем спешил? Ведь провалился!
Скажите мне…Как их посчитать?
Считать учился чебурашка,
Рядом увидел - вот ромашка,
Ну здесь уж точно посчитаю,
Все лепестки поотрываю.
Он поглядел. О как красива!
И поклонился ей учтиво,
Лучше в лесу, уж погуляю,
Друзей потом, я посчитаю.
20.09 2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807364
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.09.2018
Стерня в полі обгоріла , стривожила душу,
Мій рідненький, повернися, чом терпіти мушу,
Нестримні болі під серцем, то ж тебе зростила,
Почуй, сину не для війни, витримать несила.
Вночі, до ікони, плаче мати на колінах,
До тебе, любий, як могла летіла б на крилах,
Вже досить, усім воювати та хоронити,
Земля, стогне, вся палає, як то далі жити.
Там знаю, не один,але ж учора бомбили,
Із селища, що поруч з нами, сина убили,
Ви ж разом вчилися, бувало чай пили в хаті,
Нехай, згоріли б орки,ті, вороги прокляті.
Щось наче до вікна впало, душа охолола,
Біда, лише тихо сказала й більше ні слова,
Летіли птахи, над хатою гучно кричали,
Раненько сонце, ненька і син не зустрічали.
29.08 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2018
Попал в сети, твои и что же?
Я знаю, ты… Мне всех дороже,
Пусть, говорят, что мы не пара,
Но для меня, судьбы подарок.
Ведь видел я, птицей взлетала,
В глазах весна, ты расцветала,
Очаровала , страстным взглядом,
Я околдован… Сердца рядом.
Коснусь волос, от них пьянею,
Но пригубить, увы, не смею,
Уж строгий взгляд… вот неудача,
В любви такая незадача…
А время шло, просто летело,
В какой уж раз, тропинкой смело,
Снова пришёл, помилуй, прошу,
Взгляды в глаза, ты меня целуй.
Гордость уйми, они ревнуют,
Счастливы мы, пусть завидуют,
Свела судьба, нашли свой путь.
И нипочём, нам пересуды
Пускай увидят лизоблюды
В сети попал… твои и что же?
Знаю одна, мне всех дороже.
2018г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807127
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.09.2018
Осінь на порозі… відчинила двері. Ніжна прохолода з туманом лягла. А я подивлюся, за згодою природи, вона до нас в гості
з подарунками прийшла. У саду моєму, достигають груші, яблука червоні, рум`янці від сонця, вже й горішок падає, стукає у віконця, а персик пізненький вітами гойдає, скуштувати плоди, до себе зазиває. Яка насолода, сливи пахнуть медом, по них роса пледом, іскрить бавить очі, а вони на вигляд , як світлі ночі.
Ранок запізнився, то вже час такий, промінь загубився він, ще лагідний. Це бабине літо, певно кажуть так, павучок уміло в мереживо вплітав, листочок жовтенький, в клені задрімав.
О чарівна, щедра осінь, чаклує не дарма. Знає, що робити, господарює всюди. Мов бурштину груди, скрізь порозсипала, золотом поля й долини, вміло осипала. Задивлюсь на біло-жовтий виноград, виблискують на сонці грона, добре сонце пригріває, як здалеку, то наче корона, на лозі так яскраво сяє.
Україно, моя Батьківщина! Велика, чудова і щедра земля . Радіти б людям усім її дарам та, на жаль, не все добре в нас.
Ми тішимося дарункам осені та горюємо, плачемо від подарунків Росії. Горить… вже п`ятий рік Донбас, а чи хотів цього хтось із нас? Ви запитайте в дітей і матерів, ви запитайте всіх жінок, тих хто поклав до землі похоронний вінок. Хто бачив всі оті страхи, де земля, на жаль не родить, все горить, палає і димить. Ви запитайте тих стареньких, що залишилися, виїхати нема куди. Від горя так стискає у грудях і під серцем раз-у-раз болить..
А тут де мирно, кажуть йдуть реформи. Тільки не зрозуміти, які ті мають форми? Чому погіршення життя? А ціни вже досягли неба, скажіть кому в цьому потреба? То певно олігархам? Так! А, що простий народ-бідняк? Мовчить і стогне, як Дніпро. Тож на покращення життя надіявся народ! Будувались фабрики, заводи, по сорок років, за плечима всі в роботі, а, що тепер? Кожного дня в скорботі. Оті часи, здавалось було щастя… Та хто і навіщо все змінив,от трясця! Болить у кожного душа, вже горя напились з ковша, як далі жити?
О! Та чи жити? Чи виживати? Шкода залишилась одненька чиясь мати. Як зиму пережити і чим зігрітись, піч чим палити? Який там газ, як в селі кілька хатин, гляне довкола, не ховає сліз, гірких краплин, що котяться, з тремтінням по щоках. Погляне на дереві сидить птах. Теж одинокий, як і вона. А може винна в усьому ця війна?
Запитань так багато, що сказати, а влада, що? Що може вона дати? Хіба, що теж зробила осінній подарунок?
Допіру в магазині, ось була, я двадцять гривень дала. Купила хліб, а вона мені на здачу паперові гривні дві по дві і копійчину білу, як колись радянські, копійки дві. Аж жах охопив мене, а нехай би грець, взяв тебе, хто так посмів спаплюжити ці гроші, це ж виявились гривні дві, я вирячила очі й придивлялася до них. Й народ, що в магазині був, від здивування весь притих. Підходив, заглядає в жменю, дивився з боязню, що, ще ж чекати від міністрів далі? І злоба й сором за Державу, невже й чому ми впали, що так слизько? Чи, то кончина гривні близько?! Пригадайте, то ж колись гордилися своєю національною валютою. Чому не цінуєте? Історія стала забутою? Навіщо соромить країну ви скажіть? В душі ридаю, прошу збережіть! Мою країну не зганьбіть! Не в змозі працювати, то геть йдіть! Який же сором, так впасти низько-низько. Ці гривні-копійки, що можна з них, собі мабуть зробить намисто, як пам`ятку мати щоб не розгубити, бо вже за них немає, що й купити. А, що хіба не так? Реформи в медицині, всі кажуть нині. Кому реформи, кому багатства цілі платформи. Хтось, від статків, так жиріє, а хтось, від голоду мертвіє. Так і все своє життя, про життя щасливе лише мріє.
Зарплати лікаря, санітарки, медсестри, о так шкода, їх всі зрівняли. Нехай би з влади, хтось пішов мити горшки, за ті підвищені їм копійки. Та чи за операційним столом по три години, вистояти в напрузі за життя дорослого чи дитини.
Ось знову новини, на нас усіх осінній подарунок чекає, вже по ТБ новина літає, підвищення ціни на газ. Я вкотре хочу запитати, люди вас, це хочуть знищити українців? Тобто нас? Хто буде спроможний платити за газ, не знати, як простому люду доживати?
Руйнується країна, а що далі? Їдуть машини, все ж вперед, тиснуть на педалі. Молодь тікає, хто на чому їде до Європи. А влада що? Аж страх бере! О, що ти! Що ти? Жену від себе геть нав`язливі, погані думки. Гадаю, не було б від влади таких осінніх подарунків, якби позбулись ми тих недоумків, що тягнуть віз, як лебідь, щука й рак і закінчився б врешті в країні цей хаос і бардак !
Ледь стримую емоції. У свій сад поглядаю залюбки. Дарує осінь нам щедроти, радість, так тепло від цієї доброти. Якби ж діти мали тут роботи, то не тікали б у світи. Напевно кожному з нас гріє серце й душу одна надія, сподівання на краще життя. Щоб діти та онуки мали щасливе майбуття!
16.09.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2018
Надворі літечко, ми із кумом кайфуєм,
Смачна горілочка, про те - се поворкуєм,
Солодка бабка - угощала, жінка поряд,
Погано бачу, чи здалося, дивний погляд.
До кума, - Нащо вареники у макітрі,
Смачна закуска. В нього очі дуже хитрі,
Вкотре налив мені та й став пісню заводить,
Моя дружина, вже, як ота пава ходить.
Сметани в келишок, кумові підливає,
Як рак червона і до нас обох моргає,
Вона ж красуня, струнка, ще й пишненькі груди,
Нехай стрекочуть, про неї люди повсюди.
Що мене любить та й дитям вкладає спати,
Сама до півночі смажить, не йде до хати,
Вже звечоріло сіяють зорі, яскраві,
Дружина, гладить….чую слова ласкаві,
Це в ліжку Я лежу в ліжку,це горілочка стомила,
Ледь головою труснув,, лип, де ж ділась мила?
Не видно місяця, не можу на ноги стать,
Згадав розмову, то ж пішла з кумом поливать,
Там за парканом, квіти, городину й кущі,
Ото забудько, легше стало на душі.
Здалось все добре, нехай вдвох, все ж веселіше,
Кум же молодше та й мені поспати ліпше,
Сховались зорі….за віконцем півень співав,
В шовкових травах, бравий кум, куму обіймав.
Чудова ніченька, цілував молодицю,
Лишень дощ вчора пройшов, намочив землицю.
07.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2018
Бежит река торопится,
А мне любить так хочется,
Поёт уж песню соловей,
Ведь ты на свете всех милей.
Нарву цветов, я у реки,
Милы ромашки, васильки,
Снова на встречу тороплюсь,
Чудны глаза, в них утоплюсь.
Моросит дождик, ну и пусть,
Теплы объятья, ушла грусть,
Река свидетель наших встреч,
Будем друг друга, мы беречь.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=806030
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.09.2018
Косу заплітала, сумна молодиця,
Для чого й не знати, дивний сон, все сниться,
Бреде по полю, де гляне, хрести й ями,
Напевно, то біда, ой що ж буде з нами?
Ой Боженьку, Боже, нехай там на фронті,
Мій милий, виживе. В вишитій сорочці,
На щастя оберіг має, проводжала,
Йому, в той день журливий, подарувала.
Гроза, загриміла, світить блискавиця,
Як там, ти мій любий? В думках молодиця,
Й синок копошиться, чомусь сну немає,
Все нині, до вікна, думає, страждає.
Трима фото в руці, погляд до ікони,
Прошу, Матір Божа, щоб війни ніколи,
Народи не бачили, щоб й не вбивали,
Та діти в радості й щасті підростали!
Зненацька вітер, гучно гепнувсь об шибку,
Здалось, хтось до хати, то приніс ознаку,
З рук фото, упало, стряслася бідненька,
Зі стрАхом до сина, - Кровинка рідненька,
Лиха година, ой, то ж на що чекати?
Та мати раптово, заходить до хати.
Спустилась до землі, голова крутилась,
І слова, не сказала, лиш просльозилась,
Скорбота у очах, лице сіро – чорне,
Уже й до онука, в розпачі пригорне.
Ой дИтятко моє, як нам жити далі?
Страх, відчай, як хвиля, замовкла в печалі.
А потім зненацька, телефоном тиче,
Ось щойно сказали і тебе хтось кличе,
Слова - ніж у серце, аж в очах стемніло,
А здалеку чути, десь птахи летіти.
Так гучно кричали, між зірок в тумані,
Ятрив, душу розпач, чом сни не в оманні,
І троє,обнявшись, до вікна подались,
Мабуть, краще б було, щоб сни не збувались
09.08.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2018
Вона мов хмаринка
Красуня айстра, а колір синенький,
Листочок з нею, добре зелененький,
До рук пригорну, а вона мов хмаринка,
Пухкенька, ніжна, ну така, як пір`їнка.
Втішає очі і трішки пахне медом,
Роса срібляста, її покрила пледом,
Поміж травиці, джміль пісеньку співає,
Стрічати осінь, нас обох умовляє.
Літечко сховалось
Колишуться в верби віти, мов пісню співають,
Немає чому радіти, всім сум навівають,
Злітає золотий листок у річеньку з мулом,
Чому осінь прилітає, хай би тепло було.
Й день світлий, щоб не коротшав і тепліші ночі,
То краще б, пісні слухали, ми птахів співочих,
І сонечко височенько, хай би усміхалось,
Керує скрізь пані осінь, літечко сховалось.
02.09.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2018
Тягнулося село по зеленому горбочку до широкої, квітучої долини. Воно, як здалеку дивитись, як на п`єдесталі. Прикрашене зеленими садами й в ряди
доглянутими городами. Картопля, наче посаджена під стрічку, вже відцвітала, а гарбузи і кабачки тільки входили в силу. Стелилися з помаранчевими квітами серед широких, товстих, зелених листків. Їх поміж меж охороняли високі соняхи, що все привітно крутили, ледь схиливши, квітучі голови, вслід сонцю… Як стати з обійстя, глянути довкола, , від останніх городів до річки, здавалося рукою подати. Вона широкою змійкою звивалася по долині, по якій часто паслися корови. По обіч зеленіли хлібні поля, а вдалині - виднівся став зі старими розлогими вербами, вони наче підпирали ліс.
Казкова краса… зелено, квітує всюди .. Крива стежина, по ній дітвора бігала босоніж, м`який спориш лоскотав ноги, приємне відчуття, насолода. Хто ходив, той певно знає. Хто ж ні, то нехай позаздрить! Тій веселій дітворі, що бігла, гучно перегукувалася. Вона прямувала туди - до води, до гірської красуні річки Дністер.
Гайда, сільські дівчатка й хлопчики бігли, не дивилися під ноги, а вище, до високих тополь, де від сонячних променів блищало листя. Стрункі красуні , їх тут так багато, вони росли вздовж стежки, аж до самої річки. ЇЇ берег, де - ін –де ховався за очеретом й пахучим зіллям, а то між густих трав виднілися чорні обриви. З них можна з розмаху шубовснути у воду, налякати жаб, які сполохано, відразу поплигають в різному напрямку, щоби сховатися від несподіваних гостей.
Юрбою, так радісно потрапити в обійми теплої течії, водночас відчути ніжну прохолоду і трохи побалуватися, весело поплавати, похлюпати, поплескати, борюкатися у воді. Адже діти знали тут кожен метр дна, де виїмки, де занадто глибоко, а де лише до пояса вода. Вона виблискує, чиста, прозора, навіть видно маленькі рибки, які зграйками пливуть за течією й густі, темно - зелені водорості, що ледь - ледь хитаються. А річка доволі широка…. Біля берегів течія спокійна, вода тихенько колише водяні білі лілії - латаття. А трохи далі до середини річки, вода кудись так поспішає, немов хоче наздогнати час…..
Між двома молоденькими вербичками, на шовковистій траві, підібгавши під себе ноги, сиділа чорнява дівчинка Марійка. Її каро –зелені очі з краплинами дощу світилися щастям від побаченого, вона задивлялася в далину - по напрямку річки. Там, одна за одною, наче падали до води білі чайки й раптово, знову підлітали до небо сині. Напевно рибу ловлять, думала, яка краса, як добре, що вона тут й все це бачить. В очах рябіло…. Вода в річці переливається кольорами, то блакитним, то синім із сріблом відтінком, приваблювала до себе.
Кожна сім` я в селі не мала в хаті скатерті самобранки, щоби виконувати дорослих і дітей забаганки. Та жило село і підростали діти, тут річка, город й трави шовковисті, чарівні мальви, сокирки, дзвіночки й ромашки. Ранкове сонце, що ласкаво світить у обличчя, як не радіти, що жилося серед цієї краси,де панує мир. Найбільше тішив сад врожаєм, майже в кожного на обійсті. Яка то благодать, зірвати ягоду, чи стигле, соковите яблуко, що коли їси, то сок, аж тече по бороді. Здається вже й не голодний, чому не погнатися до річки? Щоб відчути, ще одну радість й насолоду.
Марійка вперше сама пригнала гусей до річки, мама й тато дозволили, кажуть, сім років, то вже можна саму відпустити. Дівчинка з пагорба дивилася на воду та боялася близько підійти. Сонячні промені, що вигравали на воді навіяли на неї сум. Страх в душі, пригадала, як їй було років чотири, чи то п`ять, хтось підпалив їм стайню.Той страх ніяк не покидав її. І хоч ходила вона з мамою до церкви, молилася Богу, як навчали мама й тато, той вогонь , все частіше з`являвся перед очима, лякав, здавалося наче був зовсім поруч. Тоді по селі була якась пошесть, на місяць по три пожежі і все вночі підпалювали. Тому, хто наважився сказати щось проти голови сільради, чи комусь та чимось не догодив, то вже жертва. Якось в сусідів весілля, а в рідної тітки підпалили сінник, це було – жахливо. З часом так і не дізналися хто підпалив, по селі говорили, - » Хтось від заздрощів».
Раптово, дитячий сміх Марійку відволік від спогадів.Хтось із дітей купався, занурювався у воду, а ближче до берега хтось просто мочив ноги,менші діти гралися в піску, ліпили з нього замки.
Марійка поглянула до неба й згадала, як одного разу вона в садочку, біля хати задивилася в небесну блакить. Тоді до неї нахлинуло якесь дивне відчуття, переповнило її душу, вона, не поспішаючи, промовила,
- Пливе хмарина сива
- А я б хотіла мати крила…
Вже пізніше зрозуміла, що це були перші рядки вірша. Їй здалося, вона б і зараз, дивлячись на природу, про щось написала, натхнення переповнювало її.
Раптово озирнулася, здалося, що за нею хтось спостерігає. Це вона так звикла, бо біля неї завжди був старший брат - як охоронець. Різниця вісім років, давалася взнаки, він слідкував за кожним її кроком, дуже любив. Балував, як і батьки, всі цяцькались з нею. Вони були вірні церкві і Богу, і так навчали своїх дітей. Адже батько входив у першу двадцятку в церкві, яка найняла священика, тому й дітей привчав до служби, прививав любов до Бога.
Марійка все ж наблизилася до річки і водночас звернула увагу на старших дівчат й хлопців, що засмагали неподалік від берега. Один невірний крок…. І вона опинилися в воді. Плавати не вміла, тому відразу пішла на дно.
Одна дівчинка, що сиділа на березі річки, помітила, швидко встаючи тикала вказівним пальцем на воду, схвильовано закричала,
- Ой, та Марійка! З нашої вулиці! Шубовснулася у воду і здається не виплила. Он там, на тому місці стояла!
Хлопці відразу, як обпечені, зірвалися з місця й ближче до річки, один, найстарший з них, знервовано розвів руками,
-Так, без паніки, я зараз!
Глибоко вдихнувши повітря, кинувся у воду. Всі знали, що хоч він ріс без батька, але вмів добре плавати, тому й ніхто його не зупиняв. За мить хлопець пірнуві намацав волосся Марійки, впевнено тягнув догори.
Дякувати Богу, вона відразу почала кашляти, відкрила очі. Діти з полегшенням перевели подихи, привітно дивилися на неї, вмовляли, щоб не злякалася, адже все обійшлося.
Батькам, ні в якому разі, не можна було розповідати за цей випадок. Боялася, знала, що будуть дуже сваритися, бо ж втопився двоюрідний брат. А вони в ній душі не чаяли, оберігали і від дощів, і від сонця. Вона була третя дитина в сім`ї, першим був самий старший син, прожив лише кілька днів і помер, батьки часто ходили на цвинтар, болісно перенесли втрату. Їм, ще Бог дав сина і доньку, вони дякували Богу, любили, дорожили ними.
Час летів…. Марійка ходила до школи. .. Завжди охайна, тиха дівчинка, як навчалася в молодших класах, то до школи водив брат. Їй навіть сумки з книжками не довіряв носити, вважав, що це для неї важко. Навчалася гарно, старанно виконувала домашні завдання і в школі була завжди уважна, за те й кілька раз мала нагородження похвальними листами.
В сім`ї ж, їй тільки й довіряли прибрати в хаті та зварити бараболю, можна сказати не випускали з хати. Всі роботи по - господарству виконував брат. Дитинство було солодким сном, а коли навчалася в сьомому класі, то вже інше життя. Мама навчила корову доїти, з собою брала в поле. А в полі на сонці з ранку й до вечори - в`язала снопи. Поле далеченько, за гаєм, доволі велике, тож треба було працювати й працювати. Тато був задоволений, але погуляти ввечері із дівчатами не дозволяв. В домі завжди панувала воєнна дисципліна.
Дівчинці так хотілося писати вірші про Бога та боялася осуду. Дуже боялася, що діти не так зрозуміють, будуть дражнити її поетесою. В той час, село - можна сказати, було більш комуністичним. Коли ходила до школи, мама таємно водила її в церкву, до сповіді, адже забороняли брати шлюб й хрестити дітей. Класний керівник занижує оцінки тим дітям, які вірили в Бога. Одного разу в школі навіть розбирали поведінку її і подружки, на той час така була політика влади.
Та одягалася вона в школі краще за всіх, завдяки маминому брату і його дружині, які жили в Америці. Вони поштою посилали дитячі речі., хоча трохи поношені, але на вид були, як нові. Багато хто із дітей заздрив їй, називав багачкою.
Останні два роки в школі…. Марійку все частіше переслідував якийсь страх, із – за чого стала гірше навчатися. Все вдома, добре вивчить вірша та в школі, лише від погляду вчительки, відразу хвилювалася , забувала слова. Бідкалася, тихенько плакала, але мамі про це розповісти не наважилася, вірила в Бога, надіялася на його ласку, гадала, що все минеться. Їй вдалося закінчити школу з гарними оцінками.
Після школи думала навчатися в консерваторії, гадала туди буде легше поступити, адже там працював дядько. Та на жаль батьки зовсім не підготували її до музики, тому ця мрія була нездійсненною. Але ж вдома сидіти не буде, тому тітка, що жила у Львові, допомогла поступити в фінансовий коледж.
Студентські роки, це чудовий час… Проживання в гуртожитку… Знайомство з іншими студентами. Дружньо з дівчатами в кімнаті, але кожні вихідні їздила додому. Так наполягав батько, щоб в неділю та на свята обов`язково була на церковній службі.
Красуня, гордовита й трохи сором`язлива дівчина та дехто обходив стороною, коли дізнавався, що ходить до церкви, вірує в Бога….
Після закінчення коледжу вона поступила на курси у Львівський С Г інститут. Навчалася старанно, отримала професію економіст - бухгалтер.
Пройшов час….. Марія працювала економістом в Управлінні транспорту автостанцій. Залицяльників на роботі багато, але вона була скромною, дуже боязливою дівчиною. Віра в Бога, це для неї - понад усе.
У гуртожитку, в одній кімнаті з нею, проживало двоє гарних дівчат, Галя і Оксана. Вони були щирими і доброзичливими. З часом для неї стали справжніми сестрами, адже і працювали разом.
Йшов 1986 рік… Останні літні дні…. На роботі запропонували путівку в круїз з Одеси, Марія не наважувалася десь поїхати та подружкам вдалося її вмовити. А воно і правда, думала, чому б не поїхати, адже ніде не була крім Ленінграду, ще від школи їздила на екскурсію.
Напередодні поїздки - приїхала додому, повідомила батькам, що попливе в круїз. Мама дуже турбувалася, схвильовано сказала,
- Що ти, доню, який круїз, он сон мені наснився. Що я тону і прошу, щоб ти мені подала руку. Покинеш мене, а я? Як треба буде допомоги, це ж надовго. Якесь недобре передчуття, неспокійно на душі, боюся тебе відпускати.
Марія уважно вислухала, обійняла,
- Ну мамочко, все буде добре, відпустіть! Я ж ніде не була, хай побачу світу, не сама ж їду, а з подружками.
Мати рукою погладила по голові,
- Добре доню, тільки сходимо до церкви, попросимо божого благословення. І я кожен день буду ходити до церкви, молитися, щоб в тебе - все було добре.
Зі Львова їхало тридцять чоловік в круїз на кораблі « Адмірал Нахімов». Молоді, щасливі, замріяні в прекрасне, прибули на корабель. На причалі людно, гамірно, прощання, поцілунки. Під музику оркестру відправилися в круїз. …
З Марією було троє дівчат…. Галя запропонувала поїхати з ними своїй подружці Миросі з Польщі, в дитинстві, вони разом в таборі відпочивали. Їм показали каюти нижчого класу - в самому низу корабля. Всі мали під подушками рятувальні жилети, розповіли, як ними користуватися.
Як це чудово по морю та, ще й на такому великому кораблі! Їх щоранку будила гарна мелодія, звучали веселі пісні. Добре харчування, відмінна обслуга. Чарівність Чорного моря приваблювала очі. Милувалися краєвидами моря під Одесою, а потім побували в Ялті, де відвідали музей. В двадцяти кілометрах від Ялти, побували в « Ластівчине гніздо», на вершині зробили вражаючі фото пляжів, пальм, скалистих берегів, що омивалися хвилями Чорного моря. Далі корабель вирушив своїм маршрутом.
Пізно ввечері тридцять першого серпня на верхній палубі був концерт. Це Галя випадково дізналася й вони вирішили всі в чотирьох піти подивитися. Одягли найкращий одяг, який взяли з собою. Марія одягла гарну сукню і велюровий піджак, кольору темної вишні, він дуже пасував їй, підкреслював фігуру.
Після концерту… відразу розпочалися танці. Марії здалося, що танцювати в жакеті буде жарко й незручно, хотіла спуститися в каюту, залишити жакет. Але дівчата вмовили залишитися, вирішили, що на довго не затримуються й всі разом йдуть спати.
Дівчата вже весело танцювали, коли Марію запросив на танець, якийсь моряк при погонах. На жаль вона не бачила розпізнавальних знаків та це й не було так важливо. Він мило всміхався, легко вів у танці, ніжно тримав за руку, наче боявся загубити цей скарб та раптовий поштовх в обочину корабля налякав всіх.Люди падали, частина опинилася за бортом…
Погасло світло… Спрацювала сирена… Корабель похилився… Всі розбігалися в різні сторони. На борту почалася паніка, за бортом перші жертви, на воді крики, кров, плями фарби, нафтопродуктів, якісь уламки дерев, крісла.
Дівчата розгубилися. Марії доля дала велике випробування, вона не вміла плавати. Та все ж мала надію вижити. Адже її назвали в честь двох бабусь, які мали ім`я Марія, вони були названі в честь Божої Матері. Вона вірила в свого Ангела, блаженного, світлого, доброго з великим серцем і великими крилами. Не тямлячи себе бігла вперед, наче хтось її підштовхнув. Перед собою побачила чоловіка, який біг назустріч,
-Чуєш! Допоможи!
А він їй у відповідь,
- Дурепа! Чого причепилася….
Але ж якийсь вихід має бути - копошиться в голові. В паніці бігла далі. А людей, як комах, на зустріч моряк, вона бачила, що він по національності не українець і не росіянин та в розпачі звернулася до нього,
- Я плавати не вмію, допоможи! Як втоплюся, буде на твоїй совісті, чуєш…
Хлопець побачивши перед собою красуню, не міг відмовити,
- Не плач, не панікуй! Все буде добре!
- Як звати тебе? - відразу запитала його.
- Мене Рома, а тебе? – поспішаючи, голосно запитав хлопець.
- Марія, мене звати Марія, - тремтяче вся, від хвилювання, випалила вона.
Він, не вагаючись, одягнув на неї рятувальний жилет, наполегливо кричав, здавалося давав команду,
- Ну давай! Скакай донизу, на перший поверх.
- Ой, я боюся, дуже боюся, чуєш! – кричала в паніці, хитаючи головою.
Він тикав пальцями донизу, на воду, вже сердито закричав,
- Он дивися, наш капітан і його помічники вже в шлюпках на воді! Давай сміливіше! Не втрачай час!
Корабель качало. Скрізь крики, гамір, плач і чути десь грає скрипка. Марія, як навіжена, по поручнях з ним спустилася донизу, потім він штовхнув її у воду. Задихалася, вся в фарбі, в нафтопродуктах, борсалася, наче боролася зі страхом, розкривши рота хапає повітря, моряк схопив її за волосся. Здалося прийшла до тями, коли побачила його поруч, потім Рома схопив її за руку,
-Давай подалі пливемо, швидше, бо затягне на дно разом з кораблем!
Він притягнув якийсь продовгуватий уламок деревини, трохи схожий на зламані двері. Вони трималися за нього, він на одній стороні без жилета, а вона на другій стороні у жилеті, так тримали рівновагу. Пересувалися, як надалі від корабля, що мав йти під воду. Хвилі підносили їх то вверх, то вниз, кругом плавали трупи, були такі і з жилетами й без жилетів.
Марія роздивлялася на всі сторони, прислухалася до голосів,
- Чуєш Ромо, зі мною були троє дівчат, мої подружки, всі десь розгубилися, хоча б вижили…
- А я, думав, що спас якусь літню жінку, ти вся така в нафтопродуктах, навіть не подумав, що спас молоду дівчину, - тремтячим голосом кричав хлопець.
Неподалік, він побачив одну жінку, що тонула, потягнув до себе, допоміг їй прийти до тями, вона теж стала триматися за деревину.
Від напруги та холодної води, руки в Марії стали дерев`яні, не слухняні, ледве трималася.
Всі здалеку, зі страхом, дивилися, як йшов під воду корабель «Адмірал Нахімов».
-Ой, скільки там добра пішло під воду, мельхіорові ложки в ресторані і інші цінні речі. Уявляєте всіх і мої речі потонули, тільки й лишилося те ,що на мені, - схвильовано кричав Рома.
Та деревина вже не витримє трьох.Марія дивилася на зоряне небо,
- Ой Боженку, спаси і помилуй!
Задивилася в небо, на одну зірку над собою й тихо прочитала молитву; «Отче наш». Зірка ледь - ледь мерехтіла, їй здалося, що мерехтіла ясніше всіх зірок, подумала - це напевно благословила мене на життя. Схвильовано, швидше пливла до шлюпок….
Скрізь кричали люди, просили допомоги, дехто потрапляв під гвинти корабля »Петр Васев». Всюди кров, розлите мастило, фарба, мертві тіла.
Вона підпливла до однієї шлюпки та там було багато людей, її на неї не взяли. Напрягши всі сили знову підпливла до іншої шлюпки, там теж було повно людей, не хотіли її брати. Дуже просилася, бо зовсім дубіло тіло, плакала й вмовляла. Якийсь чоловік змилувався, подав їй руку, допоміг залізти в шлюпку. Озираючись назад, майже в темноту, вона вже не побачила Рому з жінкою.
Марія трохи відігрілася між людьми, всі перелякано дивилися один на одного й тулилися, щоб було тепліше. Шлюпка плила, а дівчина думала, як добре, що не пішла віднести в каюту жакета, бо була б там й залишилася, скільки ж там людей потонуло! Як вчасно зустріла Рому! Адже він її спас. А тепер, ще цей чоловік, що протягнув їй руку, вона навіть не знає його ім`я. Це вже вдруге, ледь не потонула та Бог дає на життя, значить, має вижити, має далі боротися з холодом, який час від часу пронизував тіло.
З корабля « Петр Васев» прожектори освітлювали кроваве море, мертвих і живих пасажирів. Всі зі шлюпки, як могли, різними уламками відштовхувалися від води, як подалі від цього корабля, щоб не попасти під гвинти. Ті люди, хто потрапляє під них, то вже було перемелене кроваве м`ясо.
Їм, дякувати Богу, вдалося врятуватися…. Було пів на другу ночі. І всю ніч хто, як міг так і тримався на плаву, врятував своє життя. На світанку, ближче до шостої години ранку, їх врятували рятувальники, привезли до Новоросійська. Марія вся в мазуті, з одним капцем на великому підборі.
В Новоросійськ прилетів міністр Алієв, пообіцяв, що відправлять всіх додому, щоб не хвилювалися, кожному повернуть все, що потонуло, лише треба написати перечень, хто та що мав при собі. Розпитували всіх хто і звідки, все записували. Марія весь час роздивлялася довкола, хотіла знайти подружок, на жаль їх не було. Потім всіх запросили подивитися на страшні фото понівечених людей, щоб розпізнати серед загиблих, чи не має знайомих. Подружок там не було. Але це був тільки початок дня, страшні думки лізли в голову, не дай Боже, щоб були на дні моря. Відкидала ці настирливі думки, молилася, не втрачала надії, гадала, що все ж таки знайде їх живими.
Всім роздавали чистий одяг, Марія вибрала собі рожевий спортивний костюм, описала речі та коштовності, що загубила. Звичайно - дівчина шкодувала за всім, що трапилося з ними, дуже журилася за дівчатами та фотоапаратом, де були зняті чудові кадри. Ось таке відбулося знайомство з містом Новоросійськ.
Згодом, всіх пасажирів поселили в якомусь гуртожитку, запитували, хто чим хоче добиратися додому. Вона вагалася, чим краще добратися. Думала, на кораблі вже спробувала, то ж, що буде те й буде, краще полетіти літаком додому, бо потягом їхати день і ніч дуже важко.
Від пережитого, час від часу торсалося тіло, гуділо в голові, тиснуло в грудях, переслідував страх, перед очима все море з кров`ю, крики людей, тіла загиблих. Ніхто й ніколи не думав, що таке можливо, щоб корабель потонув за сім хвилин. Самій в голові не вміщається, як це все пережила, страх постійно переслідував її. Весь час про себе читала молитви, просила в Бога спасіння і терпіння. Їй хотілося якомога швидше дістатися до рідного краю, до того поля, де в`язала з мамою снопи, до гаю, де була криниця, от якби ж то птахом полетіти до батьківської оселі, до родини….
З Новоросійська Марія, з хвилюванням в душі, подзвонила знайомому хлопцеві, Володі, колезі, він працював водієм. Хлопець почувши її голос дуже зрадів, що вона жива. Давно до неї залицявся, вона дуже сподобалася йому. Вони домовилися, що він зустріне її.
В літаку, до Львова, було четверо людей з корабля » Адмірал Нахімов». На дорогу всім дали гроші і пообіцяли пізніше, ще повернути, компенсувати, за все, що втратили.
Було трохи страшно та з Божими молитвами Марія прилетіла до Львова. Її зустрів Володя, вони автівкою поїхали до гуртожитку. З гуртожитку подзвонила на роботу, повідомила, що вона жива. Їй сказали, що дівчата, всі троє, що плавали з нею на кораблі, живі. Дівчина тішилася, передала вітання, полегшено перевела подих ,
» Дякувати Богу, з ними все добре!».
Взявши деякі речі, Володя віз її в село, давно мріяв туди потрапити, познайомитися з її батьками. Дорогою, дівчина з хвилюванням, розповідала, про все, що пережила, про те страхіття, що побачила, часом плакала, аж тремтіла, не соромлячись витирала сльози. Вона вже по іншому дивилася на життя….
Їхали з великою швидкістю, Марія не звернула уваги, не помітила, що в автівці час від часу відмовляли гальма, не могла зрозуміти, чому він побліднів. Та обійшлося без пригод, вони доїхали до села, але Марія його відразу попросила поїхати додому у Львів. Що їй зараз не до цього знайомства, не знала, як це все, що сталося з нею, сприймуть та переживуть батьки.
Радість переповнювала душу, адже вона вдома…
Батьки про аварію навіть не знали. Коли Марія їм все розповіла, звичайно дуже рознервувалися.Хоча чули, що якийсь корабель потонув та і гадки не мали, що на цьому кораблі була їх донька. А ввечері по телебаченні, у новинах, передали, що затонув корабель «Адмірал Нахімов», це було друге вересня, дівчина була просто щаслива, що, так швидко, дісталася додому.
Після відпустки Марія з подружками зустрілася в гуртожитку. Радість, поцілунки і спогади про круїз, про те страхіття, що їм прийшлося побачити, пережити. Зі сльозами на очах, всі схвильовано розповідали, як спасалися, боролися за своє життя. Дівчатам повезло, вважала Марія, адже вони були в трьох, а вона одна,добре що зустріла Рому.
Час все кудись летить... Марія зовсім розірвала стосунки з Володею, не подала надій на зустрічі. Залицявся, ще один хлопець Тарас та і з ним не наважилася зустрічатися. Навіть начальник гуртожитку підбивав клинці. А чому б і ні? Така гарна, видна дівчина, чорнява, волосся до самих стегон і одягалася модніше, найкраще всіх. Адже дядько з тіткою, не забували про неї, прислали одяг, а це ж в той час був розкіш, всі вважали її багатою дівчиною. Були й хлопці із села, що залюбки б з нею зустрічалися та вона ні на кого не звертала уваги, до жодного не лежало серце.
Через кілька місяців, Марія отримала запрошення на суд - в місто Одесу, по справі щодо затоплення корабля « Адмірал Нахімов». Вона приїхала туди та їй повідомили, що її свідчення не потрібні. Дівчина вирішила все ж дізнатися про того моряка Рому, який спас її.
Уже задоволена, що все про нього дізналася - адресу дало Чорноморське морське пароплавство. Це був матрос Ромазанов Гаджімірза, сам себе назвав Ромою. Він жив в Одесі, довго не думала, купила йому в подарунок мельхіорові ложки, цукерки, торт, букет квітів й поїхала віддячити за своє спасіння.
Дружелюбна зустріч, як за святковим столом. Хвилюючі спогади, часом зі сльозами на очах, згодом веселіше. Розмови про життя, а потім проводи й слова вдячності за подарунок. Та Марія вважала, що життя дорожче за подарунок, від щирого серця подякувала, поверталася додому. Лише згодом, Марія дізналася, що його підвищили по службі, після того, як вона написала лист в Чорноморське морське пароплавство, в якому виразила свою вдячність.
Пройшов рік… Літо видалося тепле…. Одного разу, в вихідний день, двоюрідний брат з дружиною кликали Марію з собою на Дністер. Вона наче, як злякалася, адже після тих, страшних подій, ні разу не ходила до річки, боялася води. Їй здавалося, що знову обов`язково, щось та трапиться. Відмовилася йти, адже та рана в душі, ще не загоїлася. Вони намагалися підняти їй настрій, довго переконували. Він її любив, йому хотілося, щоб, як швидше вона забула ті події під Новоросійськом, хотілося, щоб не боялася води, поклавши руку плече, зазирнув в очі,
- Ну Марійко, все позаду, таке в житті трапляється, але треба жити, на все дивитися простіше. Ну купатися не будеш, якщо боїшся, то з нами за компанію, сидиш біля річки, то ж разом буде веселіше. Чого самій вдома сидіти?
Схиливши голову, думала, що робити? Навіть закрила очі, щоб трохи вгамувати своє хвилювання. Та потім, піднявши голову, ледь всміхнулася й кивнула рукою,
- Та добре піду…. Піду вже…. Що буде те буде!
Брат з дружиною, аж повеселішали, коли вона дала згоду. Підморгнули один одному і брат обійняв Марію,
-Ну нарешті, життя продовжується, сестричко!
З гарним настроєм йшли знайомою стежкою…. Вздовж неї подорожник, ромашки, дзвіночки, шовковиста трава, яка ледь колихалася від вітру, блищала на сонці.….
Біля річки, як завжди в літню пору, була молодь. Хтось купався, хтось засмагав, слухав музику, яка линула з магнітофона.
- Марійко, ти постій на березі, якщо купатися не хочеш, а ми скупаємося, вода тепла, - роздягаючись, запропонував брат.
Вони з дружиною, весело, всміхаючись, плавали, то занурювалися у воду, то виринали з неї.
Марія з заздрістю дивилася на них та сама не наважилась йти купатися. Стояла трохи далі від берега та так задивилася на водорості, що сама не помітила, як зробила пару кроків і несподівано впала у воду. Копошиться, борсалася, її тягнуло донизу, зі страхом била руками об воду і кричала до брата, що тоне, але він з дружиною не чув, бо вони вже далеко відпливли від берега.
Почули хлопці, що були неподалік й один з них, набагато молодший за неї, витягнув її. Труситься, чи то від переляку, чи від спогадів. З тієї пори Марія навіть близько боялася підходити до води.
Та час плине... Прекрасна, чудова молодість, в селі весілля, сватання… Вже й Марії час прийшов подумати про особисте життя. Багато хлопців… не було відбою. Звали заміж та за кого йти? Не могла розібратися в собі, як довірити комусь із них своє життя? Адже не відчувала, що когось із них кохає.
Хлопець із села, Іван, давно в неї закохався, тільки вона приїде в село, він вже тут, як тут, ходив по п`ятах за нею. Це був двоюрідний брат однокласника, високий, красивий, дуже схожий
на співака Талькова. Батьки Івана теж ходили до церкви, тому й Маріїна мама хотіла, щоб дочка жила близько, щоб за нього вийшла заміж.
Вона не згодна з мамою, а батько з тіткою, навіть паспорт заховали. Та все ж сварилася мама, щоб було по її, бо разом ходять до церкви, як в очі людям дивитися, якщо не піде за нього?
Ну, що ж…. Марія вже не могла сперечатися, звичайно пізня дитина в батьків, вони хотіли, щоб вже мала сім`ю і їм би, на старості років, жилося спокійніше.
І було весілля, і взяли вони в церкві шлюб та життя не склалося. Спочатку жили з свекрухою, за один рік побудували дім, пізніше жили окремо. Народила Марійка двох близнят, хлопчиків та Бог дав життя одному, Богданчику. За другого хлопчика - Ігоря, лікарі боролися майже тиждень але він пішов в інший світ. Бідкалася, важко перенесла втрату дитини.На жаль сімейне життя не склалося, не притерлись, як кажуть люди, не злюбиться. Вони прожили більше десяти років, але розійшлися.
Перед нею нове життя…. Ходила до церкви, молилася, просила в Бога, щоб дав сили жити далі. Чому скільки біди на одні плечі? Згадувала життя.Як двічі тонула, як з Володею їхала в село, відмовили гальма, він лише через місяць зізнався в тому, вона тільки тоді зрозуміла чого він побліднів. І вже пізніше, коли працювала на заводі, їхала в автомобілі з колегою по роботі, автівка розбилася, а вони, дякувати Богу, залишилися живі, без подряпин. І в думках запитувала в Бога, за, що це все їй? Чому немає щастя? І ось тепер знову на роздоріжжі. Треба виживати, треба кудись їхати, адже треба їй і сину за щось жити.
З болем в серці, Марія їхала в Італію. Хвилювалася за сина, якого залишила з батьками, але іншого виходу не було.
Вона в Мілані… Зупинилася в племінниці й відразу знайшла роботу. Пішла на підміну, на один місяць, допомагати по господарству італійцям. То не солодке життя. Робота важка, а платили мало. Працювала по двадцять дві години, як пташку випустили на волю, чи -то пса на прогулянку. Після місяця роботи, знову в пошуках роботи та все ж трохи заробила грошей, винайняла собі квартиру.
Що робити? Думала у відчаї, треба, щось шукати, адже не повернеться додому. Скільки грошей вкладено в поїздку! Ні треба шукати роботу!
Кожного дня ходила до церкви, просила допомоги в Бога. Одного разу в церкві наче їй хтось шепотів, щось у вуха. Йшла додому, думки зліталися, як пташки, слова, як зерна сипалися з гори. Під церквою шукала ручки, щоб записати, не забути, дорогою додому, написала кілька рядків вірша. А потім, вночі не спалося і за дві години були написані два вірша»;
« Маки матері», і « Зіронька в ім`я мами»
« Маки матері »
За гаєм на полях у житах
я червоних маків назбирала
іздалека лечу наче птах,
щоб Пречиста маму привітала.
Червоний мак квітує у полі
квіти благодатної любові
несуть радість чудову красу
вінчують її осінь золоту..
Червоні маки квіти поля
усміхається щастям їй доля
довгі роки на землі прожити
своїм дітям сонцем світити.
Сива голубко, мамо, матусю
я люблю тебе моя нене
із чужини, до тебе вернуся
дочекайся, тільки на мене!
Лебідкою прилечу до тебе
вклонюсь низько у ноги твої
зацілую, обніму до себе...
більш не буде розлук на землі.
М. Чайківчанка.
» Зіронька в ім`я мами»
Рідна мамо - зіронько ясна,
Твої коси уквітчав цвіт весняний,
Золоті долоні засівали поля,
І дітей пригощаєш хлібом рум'яним.
В зорянім небі ясну зіроньку знайду,
Ніч попрошу, щоб сіяла ясно,
Ім'ям мами я назву,
Щоб на землі дітям малювала казку.
Ти не дала розбудити мене рано,
І тихенько воду набирала із криниці,
Дітям, внукам ти вгодиш, рідна мамо,
В зорянім небі тобі сяють зірниці.
За твоє щастя молюсь до зорі,
За твій спокій - в твоєму серденьку,
За любов твою і долоні золоті,
До твоїх ніг низенько клонюсь, моя ненько!..
М. Чайківчанка
Цей вірш та вірші; « Твій вибір твоє майбутнє», « На Україну повернусь», « Україно моя цвіте весняний» Марія послала в Рим, де друкувався журнал для церкви - " До світла. Коли в душі народжується слово". Там читачі побачили її вірші. Вона мала велику підтримку від священників, Олександра Сапунко - редактор журналу в Римі і в Мілані - Олександр Лісовський, а пізніше - Іван Стефурак. В 2010 році вийшла книга українських поетів в Італії, де теж друкувалися її вірші, на один з них була написана музика Богданом Гірським. По радіо стала звучати пісня під назвою - »Звати мене українка».
Марія шукала роботу… На ту квартиру, що вона винаймала, господиня підсилила їй одну жінку з України, ( Лєну ), родом з Чернівців. Але вона вважала себе румункою, знала румунський, молдавський язики, тому їй було легше спілкуватися з італійцями. Марія в відчаї плакала їй, що немає роботи та жінка у відповідь не втішала, а все повторювала, - « Я, що тобі лікар?».
Майже місяць Марія вчила італійську мову по словнику. І нарешті знайшла роботу, пішла працювати до однієї сеньйори, допомагати по господарству. Та сеньйора невдовзі захворіла, потрапила до лікарні, Марія й там доглядала її. В цій палаті лежала одна стара жінка, до неї приходив чоловік в білому халаті, це був її син Анжело.
Вона - коли вперше побачила його, якесь дивне відчуття прокинулося в душі. Кожного дня бачила, як він доглядає маму і їй хотілося зловити його погляд, щоб він побачив її закохані очі.
Дивилася на нього, уявляла, що це її принц на білому коні.
Високий, статний, красивий чоловік, він був для неї такий жаданий, відразу заволодів її серцем.
І якось одного вечора про свої почуття написала вірш –
» Привіт незнайомцю».
Одного разу, Анжело попросив, щоб Марія інколи допомогла його мамі, коли його не буде. Навіть пропонував гроші та вона не наважилася брати. Він пригощає шоколадом, дав свій номер телефона. Анжело не багатий, але й не бідний, не наймав доглядальницю, а сам доглядав за мамою. Ту сеньйору, біля якої була Марія, виписали з лікарні і вона поїхала з нею. На жаль його номер телефона загубила, а свій номер телефона чомусь йому не написала.
Не усміхнулася доля, розійшлися дороги. Корила себе, що загубила номер телефона, а думки то весь час тільки й за нього, хотіла хоча б на мить його побачити.
Через пів року сеньйора, якій допомагала Марія, померла.Такий збіг обставин, її запрошують на роботу в те село, де живе Анжело.
Вона працює в цьому селі і треба ж було такому статися, що одного разу, вона в автівці побачила Анжело разом з мамою, жінка бачила її та він на жаль - не побачив. Та не буде ж кричати, щоб звернув увагу на неї, гордість не дозволяла цього зробити.
А чи… то доля так вирішує, чи в небі зорі так складають пазли, чи так душі тягнуться одна до одної. Через якийсь час, вони раптово зустрілися, йшли назустріч один одному. Сяяли очі. Вона зловила його погляд, він теж був дуже радий, що зустрів її, адже йому було так важко на душі, він декілька тижнів назад, як поховав маму. Зізнався, що часто згадував про неї, в надії чекав дзвінка, але ж не знав, що вона загубила його номер телефона.
Дві одинокі людини, якщо серця гучно б`ються, ніжні погляди гріють один одного, то чи можна розійтися? Ой, напевно ж ні!
Та в італійців не заведено відразу приводити в дім жінку, не дізнавшись добре її, тому вони були просто друзями. Анджело підтримував Марію духовно і морально. З нею Бусом передавав передачі для її батьків та сина.
Ті італійці в кого працювала Марія обіцяли зробити документи, щоб вона в них працювала легально, адже вона приїхала на роботу нелегально. Та то були тільки обіцянки. Вони не хотіли відпускати її. Тож Марія розповіла Анжело про ці проблеми й вони разом зробили висновки, що їй треба від них тікати.
Сумувала за домом, за рідним краєм та, як поїхати, треба ж гроші заробити. Все вечорами, перед очима рідні стежини і чудовий сад. Це один із віршів, написаний про рідне село;
Моє рідне село
Моє рідне село - біленька батьківська хата
Мій казковий світ дитинства на березі Дністра
Босоніж злітає думка солодка крилата
Де стрункі тополі підпирають небеса.
Моє село - яблуневий садочок у цвіту
І незабутній спогад - мого роду коріння
Тут моя весна, як ліловий бузок у квіту...
На зорі, перше кохання, злети, падіння.
Моє рідне село - над ставом плакуча верба...
Столітній дуб, на княжій горі світлі хороми,
Пахуча липа заквітчала двори вздовж села
Голосний дзвін церкви кличе журавлів додому.
Моє рідне село - перші зустрічі прощання...
Моєї душі - земні скарби і гірка сльоза
У мені весна, заврунила - сонця світання...
Веде, в діброви, ліс, гаї, безкраї поля.
За рідним селом, в'ється річка, як синя стрічка,
І біла чайка - обіймає своїми крильми,
Віддає поклін, колише - зоряна нічка
Де над бистрою водою шумлять ясени.
Де б у світах, не була до тебе повертаю ...
Бо залюблена, закохана як сходить зоря..
Тут від пісні жайвора, душа розквітає
тут все рідне ,і дороге.. Водиця із джерела.
Рідне село - садочок, школа, гігант завод,
Тут течуть молочні ріки до Чорного моря
Щастя, л'ється водограєм із мелодійних нот...
Бо тут народилась, моя родина і доля.
М. Чайківчанка
Одного дня їй, подзвонив брат, треба було терміново їхати додому, бо захворіла мама. З тривогою в душі, поверталася додому.
Лише місяць доглядала маму.. Серце рвалося на шматки, на жаль руки не покладеш, проти долі не підеш, мама померла.
Декілька днів з батьком день у день на цвинтарі, але ж треба за щось жити. І Марія повертається в Італію…
Знову робота і зустрічі з Анжело - як друзі. Ходила пригнічена, боліла душа, щеміло під серцем. Вдома і в церкві з молитвою. Жила в скорботі.
Пройшло пів року… Марія з Анжело саме автівкою їхали до церкви на службу Божу, подзвонив брат сказав, щоб терміново їхала додому, захворів батько. Анжело тільки почув, відразу, схвильовано, розвернув автівку, їхали до квартири. Він позичив їй гроші і господарка квартири дала документи й гроші, бо були закриті всі банки, це був вихідний день. На великій швидкості Анжело гнав авто, щоб встигнути на БУС в Україну.…
Той БУС підвіз її до самої хати. Горе за горем, знову чорна хустка, розпач і журба. Марія поховала батька, дім лишила братові, а син залишився з свекрухою. Вона щомісяця висилала гроші, бо де б знайшла кращу роботу, щоб отримувати непогані гроші. Треба жити заради сина, щоб він всім був забезпечений. На душі важко, під серцем щеміло та тільки так вона могла йому дати все.
Повернулася до Італії, як зранена пташка. Її зустрічав Анжело, намагався підтримати - в такий важкий для неї час.
Марія придивлялася до Анжело, дізналася, що він ні разу не був одружений, дівчину яку мав, розбилася на автівці. Не пив і не палив, майже кожного дня зустрічав її з роботи, якщо вона навіть затримувалася, чекав скільки треба, без ніяких нарікань. Мудрий, інтелігентний, спокійний, врівноважений і в той же час веселий і добрий. Не боявся ніякої роботи, про таких кажуть, має золоті руки. Все вмів робити, ремонтував авто, знав комп`ютер, вмів шити, приготувати їсти і навіть білити хату. Працював на французькій фірмі, правда зарплату платили невелику, але йому було достатньо.
Анжело для Марії став справжньою опорою, ставився до неї, як до пані, балував шоколадом, цукерками. Разом їдуть до церкви, співчуває їй у втраті близьких, поруч з нею ставив свічки за своїх і за її батьків, за того маленького хлопчика Ігоря, який побачив світ, лише на мить. На авто возив на службу Божу, в українську церкву до Мілана, до священика Арона Новара. Вона в ньому бачила наче якогось Ангела, брата і друга, і зрозуміла, що це кохання. Про свої почуття написала вірш -
« В твоїм погляді сяє весна».
Пройшло майже два роки, як помер батько Марії…
Анжело вже вкотре запропонував їй за нього вийти заміж. Вона не вірила, що нарешті зможе стати щасливою. Цього разу думала не довго - дала згоду. Марія відчувала до нього потяг, коли був поруч, то тріпотіло,то завмирало серце, душею відчуває, що обожнює його, кохає.
Надворі осінній, теплий день. Сонце, то виглядало, то знову ховалося поміж великих білих й сірих хмар. Легенький вітерець загравав з останніми листочками на деревах, ті ледь - ледь тремтіли, мов сперечалися з ним і тягнулися до сонця.
Біля Загсу стояла купка людей, про, щось весело сперечалися, раз – по - раз поглядали на двері, чекали на наречених.
Хтось крикнув, - Ідуть!
В дверях, у оточенні родичів, з`явилися Марія і Анжело. Вишукано одягнені, з сяючими обличчями, вони всміхалися один до одного, до друзів, родичів.
Радість переповнювала душі….
Анжело був задоволений, що нарешті знайшов свою половинку, з якою хоче зустрічати ранок і вечір, розділяти кожну крихтину хліба і щасливо прожити все життя. Він ніжно обіймав за плечі, всміхався і все зазирав в її сяючі очі.
А Марія, вся, аж світилася від щастя. Вона стала, ще вродливішою, як квітуча троянда під сонцем навесні. Ледь примружила очі від сонця, що світило прямо на неї, на мить задумалась - невже я живу? Невже в мене все буде добре? І перед очима та зірка над морем, що мерехтіла, немов подала знак. Значить вона благословила на життя! Значить збулися мої мрії! Вкотре дякувала Богу і долі, що вижила, адже смерть переслідувала її, три рази тонула і два рази, ледь не загинула на суші.
Вітання, бризки шампанського, букети квітів, поцілунки…
Вони знайшли своє щастя…
Марія продовжує писати вірші.... В 2016 році видається книга-
" Прийди у мій сад" і зараз готуються до друку чотири книги.
Майстриня слова продовжує свій творчий шлях...
« Не знаю де помру»
Не знаю де помру, у якому краю?
Та знаю, одне що я "Українка"
За тебе земле, душа кров'ю стікає...
Бо ти моя мати, а я твоя кровинка.
Допоки світить сонце на білім світі,
В грудях , б'ється серце, носять ноги
Росою оживу, цвіт калину на вітті
Зашумить, кущ рясно край дороги.
Пробач, що у важкий час далеко від тебе!
Вимірюю, відстань у думах словами,
Я журавкою, лечу у грозу у небо, прошу,
У Бога миру під небесами.
Я зажурена мальва, лист кленовий...
Журавлина пісня, печальна сльоза
Сузір'я, промінь зорі світанковий
Випромінюю світло до твого вікна.
Я солов'їна мова, галузка вербова,
Крапля водиці водограю Дністра
З божої ласки, блаженного духу мова
Яка веде,на високі кручі до Кобзаря.
Не знаю, де помру у якому краю?
У який час, на груди зложу крила...
Та знай ,тебе люблю, за тебе страждаю,
Щоб грудка землі моє тіло покрила .
І над головою, зацвіла червона калина...
Востаннє, соловейко заспівав для душі,
Щоб до мене, зійшлась до купи родина
І на могилі, зацвіли білі айстри навесні.
М. Чайківчанка.
Від автора;
Життя - не мед… Скільки страхіть і бід вона пережила
І вирішила доля… Хай світить зірка - живе дитя…
Та й дала в подарунок… Два сильних, величезних крила
Щоб під сонцем осяйним..Зустріла щасливе майбуття.
*****
Викладені факти дійсно мали місце в житті героїні.
02.09.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2018
Кілька раз, сідаю писати і не знаю,
Як почати? Різні сюжети перед очима,
Тисне в грудях, серцебиття я відчуваю,
Чомусь холодно, мов стою перед дверима.
Десь гублюся, бо їх занадто, так багато,
Відчинить?То можливо я в палац потраплю?
І що в ньому? А чи журба, чи якесь свято?
Тисне в скронях, все ж сміло, поріг переступлю.
Блукав погляд, ой,чомусь так тихо – тихо,
Лежить книга, а з неї, немов сяйво сяє,
Як дитя, я радію, що знайшла не лихо,
Слова- скарб, вже натхнення тут давно дрімає.
В душі трепіт, до рук беру чарівну ручку,
Світлий промінь, враз на чистий аркуш лягає,
Я запрошую у гості Музу – подружку,
Хай вона, все ж підтримає, допомагає.
Пахне чай, парує, солодощі на столі,
Знайшла знову слова і пишу прози, вірші,
Я так вдячна подружці, за натхнення усі,
Я під сонцем щаслива, теплота на душі.
Серпень 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2018
Ой красуне, черешенько, чом листя скидаєш,
Все не спиш, і ранесенько, сонечко стрічаєш,
А воно, все нижче й нижче, промінці лукаві,
Ох, ця осінь, ближче й ближче, всі ранки в тумані.
Дрібний дощик часто скаче….Та й так веселиться,
На черешеньці моїй, укотре засріблиться,
Скрізь прикрасить зжовкле листя й трави ледь багрові,
Мов намиста в чорнобривців, а айстри чудові.
В капелюшках кольорових, як ота веселка,
Похилила голівоньку, трава молоденька,
Ой красуне, черешенько, не сумуй хороша,
Бо до мене, теж йде осінь, на висках пороша.
Зустрічаймо цю панянку, хай фарби підкине,
Хоч шкода, на душі сумно, ой, час швидко плине.
29.08.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2018
Там, на сході, вітер свище, все не вгамується,
Поміж люди розбрат сіє, часом засміється,
Моя люба, Україно, не підкорись зраді,
Вороги – наші сусіди, будуть цьому раді.
Бо бувають, добрі й щирі, заздрощів не мають,
Та на жаль, і є такими, все життя нас лають,
Це за те, що маєм жити, не гнити у рабстві,
Бо народ, наш працьовитий, не грузне в нахабстві.
ЗадармА, соромно люди! Тож ми не звикали,
Хліба сіяти, зростити, всіх батьки навчали,
Бо земелька, наша щедра, красуня й багата,
Тож дай Боженьку, нам миру, щоб не було ката.
Сотні років, як же можна, совісті зовсім не мати,
Скажіть нащо нас і за що, народ весь ламати?
Наші землі, підкорити, щоб зникли в бур`янах,
Як на землях, тих російських, щоб лише літав птах.
Птах той ворон - ненажера, яструб двоголовий,
Хижий погляд і ненависть, щоб народ був голий,
Тож гуртуймось, прошу люди, не вірте нікому,
Лише пращурам довіртесь, батьківському слову,
Хай затихне сильний вітер, єдність справжня сила,
Україна, знов розквітне, житиме щасливо!
24.08.2018р
ШАНОВНІ ДРУЗІ!
Щиро вітаю всіх з ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!
МИРУ, ЗДОРОВ*Я, ЩАСТЯ, ДОСТАТКУ!
ПОВАГИ, ТЕПЛА І ЛЮБОВІ!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2018
Літня пора… ранкове сонце ніжним промінням торкнулося землі. Трави і квіти, відчувши тепло, ніби з полегшенням злегка здригалися, в намаганні із себе скинути, досить нав’язливу вологу. Цього року видалося занадто плаксиве літо. Часті дощі набридли, стали на заваді відчути справжнє літо. Ще червень місяць, куди не йшло, був більш приємним, сонячним, хоча не таким теплим, як годиться для літнього місяця. А ночі, що вже за них сказати, такими прохолодними, що зранку навіть не хотілося, з хати висунути носа. А липень перевершив всі сподівання, майже весь місяць дощить, грози за грозами ділили навпіл небесну вись. Усі щодня зазирали на небо, в надії, що нині не дощитиме, а привітне сонце подарить приємні відчуття.
Марина, вчителька початкових класів, як і всі вчителі, мала літню відпустку. Тільки цього року пішла у відпустку наприкінці червня, а не на початку місяця, як того року. Максимко дуже зрадів, що вже не піде в дитсадок. Адже з мамою й татом вдома краще, тим паче знав, що влітку поїде на море. Він його, правда, смутно пам`ятає, але пісок і те місиво, що він робив з нього. Йому було до вподоби, згадуючи, посміхався і мріяв, не міг дочекатися, коли ж знову поїде туди.
Йому було два з половиною роки, коли мама вийшла на роботу з декретної відпустки. Зразу батьки няньчились з онуком, а коли виповнилося йому три роки, пішов у дитсадок. Тато працював на залізниці ревізором, тому часто був у відрядженнях. Хлопчик більше часу проводив з мамою й з дідусем та бабусею, вони жили майже поруч, через два обійстя. Сміливий, як всі діти, трохи вередливий, але занадто наполегливий. Хитрощів йому теж не завадило, хоча тільки недавно виповнилося п’ять років та пам`ять він мав відмінну. В селищі гарний дитсадок, вихователі багато приділяють уваги дітям, тому знали кожну дитину і часто хвалили хлопчика. І мама вчителька, хоч доволі строга і дуже любила свого синочка та завжди все тримає на контролі, про все пояснює, навчає розуму.
Сьогодні зранку пройшла гроза. Хоча надворі вже липень та, на жаль, сонячних днів було замало. Здавалося цей день не буде похмурим, високо в небі швидко пропливали сірі, темно-сірі хмари, між них все більше з`являлося білих. Марина часто сварилася на сина, щоб не потрапив під дощ, не виходив з хати. А він, все ж із своєї кімнати висуне голову у відчинене вікно, не звертаючи уваги на її попередження, підставить свого білявого чубчика під краплі дощу й кричить,
- А я кажу вже досить! Досить лити, я хочу літа!
Так було і цього дня… знову накрапав дощик. Почувши його голос Марина зайшла в його кімнату,
- Максимко! Вгомонися нарешті, щодня кричиш, наберися терпіння. І не вилазь у вікно, бо звалишся, заб`єшся, а потім будеш рюмсати, як сусідська Наталочка.
Син спустився із стільця, рукою помацав вологого чубчика. В його смарагдових оченятах сонячно, всміхаючись, вертів головою, задоволено й весело до неї,
- Мамо, а дощик тепленький. То коли ж буде літо? Кліпав очима,
- чуєш! Ти так не кажи, я ж не Наталочка, що хіба такий, як вона? Їй лишень три роки минуло, а мені вже п’ять, значить я великий, то ж сама так казала.
Вже перед нею, розчепіривши пальці, крутив рукою, морщив носика. Обійняла, своє чадо, поцілувала.
- Ой радість ти моя! Це не на цілий день, он бачиш хмаринка синьо-сіра, вона невеличка, то ж зараз пропливе і дощик перестане. Я вже не раз пояснювала тобі, що зараз теж літо.
Він відкопилив нижню губу, качав головою й вирячивши оченята до неї хитро,
- Ага літо….. сама казала, коли тепло, коли ми поїдемо на море, тоді літо.
- Поїдемо, поїдемо, не хвилюйся, ще нахлюпаєшся у воді, відчуєш справжнє літечко, - Марина погладила сина по голові, виходила з кімнати,
- Ти трошки сам пограйся, мені дещо треба зробити на кухні.
Максимко взяв іграшкову машинку » Пожарну», на підвіконні почав нею гратися. Їздив, буркав, гучно видавав сирену і час від часу позирав надвір, все чекав, коли ж нарешті перестане цей надокучливий дощ.
За хвилин тридцять, сонячні промені засліпили оченята. Ну нарешті, зрадів він, усмішка на обличчі, дочекався. Швидко заліз на підвіконня, спустивши босі ноги донизу. А біля підвіконня лежала купа складених дощок, покрита товстою плівкою. Максимко знав, це, колись мають перекривати дах, тато так казав, коли привіз їх навесні й накрив, щоб часом не намочили дощі. Хитро озирнувся назад, чи часом мами немає, поставив босі ноги на плівку. Вона покрита краплинами води, але вже ледь-ледь тепленька. О як добре, подумав малий й сідницями, похапцем, гепнувся на плівку. Оглядаючи все довкола, помітив, як стікали краплинки дощу з великого куща троянд. По квітах мерехтіло сонячне проміння, краплини наче золотилися від нього. Він задоволено усміхнувся, помітивши цю красу, впевнено з`їхав з дощок до землі, від радості прикрив очі. А потім пригинаючись, тишком-нишком, шмигнув за хату. Вирішив побродити по змоклій від дощу траві, поки мама не бачить та від здивування зупинився, роззявив рота. Тут, по дорозі до садка прямо в траві вчора була мала калюжа води, а сьогодні її вид його вразив, вона стала велика. Що його найбільше вразило, то це зграя горобців, що дуже цвірінькали. Декілька горобчиків сиділо на калині, ну, це не можна сказати сиділи, вони такі непосидющі, раз-по-раз перелітали з одного місця на інше. А деякі горобчики, сміливо й весело купалися в калюжі. Максимко кілька раз поглянув у напрямку до хати й сміливо побіг у калюжу. В очах сяяли іскринки, він відчув насолоду від теплої води й м`якої трави під нею. Цвірінькаючи, горобці миттєво розлетілися в різні сторони. Малий задоволено тупотів по воді, не звертаючи уваги, що вже замочив бриджі.
- О тепер я розумію, що це вже насправді літо, - повторював про себе, тупцяючись, в калюжі. Він то розводив воду ногою, то бив по ній, бризки летіли в різні сторони, від задоволення хіхікав,
- Ой, як класно, я ж , як горобчик, теж похлюпаюся трішки.
Раптово, почувши ґелґотання гусей. Із-за хати, сміливо, виходив старий гусак, витягнувши шию, впевнено прямував до калюжі. От біда, адже Максимко дуже боявся гусака, бо той на нього часто шипів. Особливо тоді, коли йому так хотілося в руки взяти маленьке гусенятко. Поряд з ним гордо йшла гуска. Побачивши малого, гусак й гуска почали гучно ґелґотати, а маленькі гусенята й собі почали голосно пищати. В який бік тікати, розгубився хлопчик, назад не залізе, бо майже весь мокрий, як сховатися від мами, знав, що почне сваритися. Аж тут вже мама вибігла із-за хати, плескаючи у долоні,
- Ой лишенько, що ж ти тут робиш, як потрапив сюди? Добре, що побачила, а то б тебе гусак покусав!
Вона підхопила сина на руки, поцілувала у щічку, ніжно пригортає до себе. Він тулиться, хитро зазирнув у очі,
- М-а –а-мо, а водичка тепла. Ти, що будеш сваритися?
Та яке там сваритися, хіба б змогла. Дивлячись на сина, пригадала своє дитинство, як задираючи спідницю, ледь не вище голови, майже по коліна залазила у великі калюжі з багнюкою. А земля, справді, після дощу була тепла-тепла, аж парувала.
Він перебив її спогади,
- Матусю, я так дуже хотів відчути літо! От і не втримався. Он бачиш, як горобчики, вони такі веселі, купалися в калюжі і мені так захотілося, хлюпатись у воді…
Його очі світилися щастям, обійнявши її за шию обома рученятами, продовжив,
- Он, через віконечко потрапив, я раз і по плівці з`їхав донизу. Ти не бійся, не поранився, водичка тепла, не захворію. Ось тепер я вже вірю, що це справді літо.
Липень 2018 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=803754
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2018
Колоситься в полі колос,
Соловейка чути голос,
І рясніють скрізь волошки,
Погуляю іще трошки.
Ось ромашечка ясненька,
Ой вона, така ж гарненька,
А чи бачили ви диво,
Тут навколо, так красиво!
Тож там біло і синенько,
Я букет нарву швиденько,
Принесу любій матусі,
Хай всміхнеться до Настусі.
Знаю квіти, вона любить,
Цьом у щічку, приголубить,
У очах сонце ясніє,
Літню радість й щастя сіє.
08.08.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802675
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2018
Ці слова до пісні присвячую всім матерям...
На жаль їх сини загинули на війні.
Проводжала мати, сина на війноньку,
Та й на мужні груди, клала голівоньку,
Сину мій рідненький, миле соколятко,
Нащо йдеш, синочку, моє янголятко.
Та втримать не можу, плаче Україна,
Земля - ненька стогне, у журбі калина,
Й не одна дівчина, стала вже вдовиця,
Життя у скорботі, виє, як вовчиця.
Проводжала мати, сина на війноньку,
Та й просила Бога, то ж за кровиноньку,
За свою рідненьку, за щастячко в полі,
Щоб жилось усім нам, мирно та й на волі.
Щоб сонце всміхалось, душа не боліла,
А наша сторонка, вся барвінком цвіла,
Та щоб повернувся, живий і здоровий,
Щоби стіл накрила… раденька, святковий.
Проводжала сина та й його просила,
Хоч текли сльозини, стримати несила,
Прожени тих клятих, ворогів пихатих,
Нащо їм ті землі, нащо йшли до хати?
Не гостем із хлібом, а із автоматом,
А ти, колись нечисть, називався братом,
Завмирало серце, від такої зради,
Скажи мені Боже, де шукати правди?
Проводжала сина й сонечко за обрій,
Ховалось проміння й материнський спокій,
Розгулявся вітер, ніс хмари сльозливі,
Ой, синочку любий, чи й будем щасливі?
Полинові сльози…. личенько вмивали,
Завмирало серце... птахи не співали,
Пішов відчайдушний, синок на війноньку,
Під хустку ховала сиву голівоньку.
09.08.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.08.2018
Вдень яскраве, ніжне сонце,
Зазирнуло у віконце,
Та й до гір, уздовж хатини,
Покотилось до долини.
У травичці каченятка
Примостились біля татка,
Біжить качечка до річки,
Чи там тепла вже водичка?
Ой, кря – кря! Кря – каченятка,
Милі хлопчики й дівчатка,
Всі до річки йдемо гратись,
Ну ж любенькі, гей купатись!
І я з вами похлюпочу,
Теж купатись, дуже хочу!
2010р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802366
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2018
Розгулявсь вітер у полі,
Відчуває, що на волі,
То ридає, вже й сміється,
Бо ж ніяк, не вгамується.
То завиє, вовком немов,
Чи дитям, як малим й знов,
Вже до лісу добирався,
На деревах розгойдався.
Їх щосили гнув донизу,
Та й накидав гори хмизу,
Веселився і гуркотів,
До небес і далі летів.
Хмари білі, сизо – чорні,
Розгойдав, як човни в морі,
І погнав, чимдуж погнав,
Через луки, через став.
При долині вже розлігся,
Далі віять не спромігся,
Втихомирився, мов маля,
Сивий місяць,аж іздаля,
Слав цілунок, усміхався,
Утішавсь, що тут лишався,
Ніжна постіль – пасовисько,
Засинав, як той хлопчисько.
12. 07 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=802195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.08.2018
Весна буяє…земля увібралася в зелень й різнобарвні квіти. За вікном сонячний, теплий день. Та все це на який час кудись відійшло. Серед людей, йому б пізнати смаки тиші, а тут всюди гамір, ніби звук скрипки полонив його.
Весняний подих, і її вразливий погляд його зненацька вибили із колії повсякденного життя. Він наливав у бокали вино «Ігристе» і чомусь не міг кліпнути очима, мов зачарований, дивився прямо в її світлі, волошкові очі. В них заглядає в них, шукаючи дна, хто вона, хто загубив цей скарб? Його бажання чисте, без інтрижок, забрати зараз її з собою. Вона ж, як квітка літа, рожеві щічки, пухкенькі, мов пелюстки троянди зібрані докупи, круглолиця.
То дзвін у голові, чи мелодійний звук здаля підкрався вилився в слова - ти ще не зустрічав такої.
Ні, він точно знав, ніде на світі кращої не зустрічав, хоч побував і в інших країнах. Це ж треба зустріти тут, на вокзалі. Йому здається всі люди, як паперові, метляють туди-сюди. Чому і сам не розумів, припало таке в голову, коли проходив біля неї. Немов вітер пройняв і тільки подив від своєї ж думки.
Це невеличке кафе, вщент забите молодими людьми. Хтось часом, на них затримував свій погляд. А він неначе голову втратив, чи то так вогонь палав по тілу. Йому напевно, не один хтось позаздрить, дивлячись на її красиві коліна. Та сукня, щільно облягає тіло. Звичайно травень місяць, тепло, навіщо вбиратися в штани. Йому наче й не до того б, бо свіжа рана на серці. Та, як не помітити, коли сам дивився на неї, як кіт на сметану. В душі, якесь дивне відчуття. Хотілося поділитися з нею, розповісти про себе. Дивно… вона немов магніт притягувала до себе. Очі вкотре хотіли спіймати її погляд, щоб зрозуміти, що в них, як прийме все, що розповість? Йому кортіло, вилити всю душу, розказати про свою біду. А чи зрозуміє вона, яке серце має?
Напередодні… за квитками стояли в одній черзі. Вона так мило посміхнулася до літньої жінки, що стояла поруч,
- Бувай матусю. Я повернуся, ось тільки грошенят зароблю.
Жінка змахнула рукою собі по обличчю, він зрозумів, напевно просльозилася…
- Бувай донечко. Будеш на місці, передзвони!
І ніжно в обійми взяла своє чадо. А та посміхнулась, весело подивилася й на грудях поправила волан сукні.
Ось тоді й звернув на неї увагу. Струнка, як берізка, витончена талія, округлі перси, красиві ноги. Звичайно навіщо їй одягати штани, чи довгу сукню, тут є, що показати! Стільки ж їй? Дивився прямим поглядом, наче хотів на це запитання почути відповідь. Мати пішла, на мить поглянув вслід і знову вся увага до неї. Трохи поміркувавши, все ж наважився підійти та чомусь так нерішуче, мов заворожений, тихо запитав,
- Ви часом не до Польщі їдете?
Сонячна усмішка, в очах тепло, ніжність, але трохи здивовано,
- Що ви запитуєте, адже перед вами брала квиток.
Уже про себе - ох ці чоловіки, їм би тільки знайти якусь причину, щоб познайомитися з котрою, так сказати з черговою лялькою. І мати на деякий час знайомство, щоб швидше пройшов час.
А він, оцінюючи дивився, на густе, біляве волосся, на її стрижку. Ледь-ледь посміхнувся,
- Вибачте, вам зачіску хтось спаплюжив, ви помітили це, ні?
Миттєво почервоніла, пухкенькі губи, кольором вишні, ледь здригнулися, до нього тихо,
- А ви знаєте, я б ніколи не посміла, ось так сказати, прямо незнайомій людині, тим паче дівчині. Вибачте, на мій погляд це неповага, нахабство з вашої сторони.
Побачив, як вона, ще сильніше почервоніла, від цього стала, ще красивішою. Сам же відчув, як прилинула кров до обличчя, ну і ну, відводив погляд, що це я, як хлопчисько. Сміливо її взяв за руку, ледь нахилившись, тихо на вухо,
- Та, я ж це так, як зараз, по-модному. Хіба молодь не так робить? Я відчуваю, ви мене вважаєте старим. Ну, я до того, що по зрівнянню з вами. Ви, як троянда, що тільки-тільки розквітла.
На диво, вона не сперечалася,
- Ага, тільки не забувайте, що троянди завжди з шипами.
Гордовито поглянула на нього й відвела погляд в сторону, чекала, що буде далі. Почуття взяли верх, немов дамбу прорвало, він сміливо випалив,
- У нас, ще є час до відправлення поїзда, давайте зайдемо в кафе.
Здивовано повела очима, тепла усмішка на обличчі подала йому надію. З ніг до голови його змірявши, на знак згоди кивнула головою. Роман задоволено взяв її валізу, свій рюкзак закинув на плече,
- То можливо скажете яке ваше ім`я? Мене звати Роман.
- Я сам українець, живу тут, у Києві, це працюю в Польщі.
Вона на декілька секунд зупинила на ньому погляд,
- А мене звати Ліна. Як вам таке ім`я?
Він посміхнувся, показав їй рукою, щоб йшла вперед,
- Прошу! Гарне ім`я, як на мене, ви йдіть вперед, я вже за вами, як годиться.
Люди, як мурахи, всі поспішали, то в одну сторону, то в іншу. Добре, що кафе близько, поміж них не прийшлося штовхатись.
І ось вони удвох… він не знав, що буде далі. Та до неї відчуває потяг, ні, такий шанс не можна втрачати. Це ж треба, так недоречно в цей час зустріти. Плани порушити не може, поїхати за нею не зможе. Бо ж приїздив з Польщі на похорон до мами. Сам два роки поспіль їздить туди. Працює на фірмі за контрактом, це дали відпустку, можна сказати, лише на п’ять днів. А до кінця контракту, ще пів року.
Від неї важко відвести очі, дивується собі. Аж раптом пригадав, як часом люди кажуть, - Куди серце летить, туди й око глядить. Не поспішаючи, вона пригублює вино, їй ставало трохи моторошно від його погляду, час від часу донизу опускала очі, наче приховувала сором`язливість. Молоденька квітка, скільки ж їй? Це питання мучило його, дратувало. Невже в роках різниця завелика? Що це, закономірність життя? Втратити близьку людину й відразу знайти свою долю? Цікаво… все можливо, дивлячись на неї, в голові думки, як рій біля вулика.
Він не пам`ятає батька.... Йому було всього три роки, коли той розбився на автомобілі. Є старша сестра, різниця між ними десять років, давно живе окремо, має сім`ю. Вже пора й йому мати сім`ю та мабуть, ще не настав той час, ще ж тридцяти немає. Весь час так з мамою жартував -« Ще встигну хомут на шию одягти, ще можна погуляти». Раптово пригадалося, як вперше їхав до Польщі, як вона давала поради і ті слова,
- Їдь сину, можливо там знайдеш свою половинку, тільки запам`ятай, повертайся сюди, бо лише тут будеш щасливий, на рідній землі. І одружуйся на українці, щоб не зганьбити наш козацький рід, бо іншої я не прийму, так і знай! Та хіба ж я доживу до цього дня…. хіба доживу.
Так, вона напевно чомусь знала, що маю зустріти цю красуню. Можливо передчувала, як складеться моя доля. А може їй щось наснилося, при розмові, ще сказала,
- Як не там, то в дорозі зустрінеш свою долю.
А думки знову десь мандрували і з часом поверталися, настигали. Від спогадів тиснуло в грудях, кліпав очима, намагаючись відігнати непрохані сльози.
Ліна зазирнула в телефон, трохи задумуючись ,
- Романе вибачте, напевно нам пора, зараз подадуть наш поїзд і ми з вами розійдемося по різних вагонах.
- Але ж ми зустрінемося? Вам до Перемишля? - відразу запитав він.
- Так! Пішли!- поспішали до виходу.
Ледь-ледь сутеніло. Свіже повітря холодило їх почуття та серця гучно стукають, що далі?
Вона вперед йшла, інколи озиралась. Він, як покірний слуга, віз її валізу, збентежено дивився на неї, наче хотів взяти на руки і сказати »Давай нікуди не поїдемо! Давай залишимося! Можливо б і наважився це, якби не контракт. Адже жити одним днем не можна, гроші треба, то ж на похорон влетів у копійку та й далі треба якось жити. Добре, хоч квартира є, але ж за комунальні послуги потрібно платити. Зараз без заощаджень не можна жити, що я їй запропоную? Треба зачекати, вже після закінчення контракту зможу їй запропонувати серце й душу. Та як не втратити це миле сотворіння, не втратити, ой боюсь, хтось вкраде. Тільки скільки ж їй років? Його це мучило, то ніби пута тиснули на серце. Запитати, ні, це не коректно. Якби ж зазирнути в документи.
Вона підійшла до п`ятого вагону,
- Ось , це мій вагон!
Біля вагону, привітно зустріла провідниця, років п`ятдесяти, а можливо й більше. Оцінюючи дивилася на пасажирів. Ліна, озираючись на Романа, подала їй квиток. Та взяла й відразу протягнула руку,
- Давайте паспорт, покажіть, щоб я на митниці знала, що є. Ви вибачте та, на жаль, так буває, білет на одне прізвище, а паспорт на інше. Можуть поїзд затримати, краще відразу перевірити, чим потім знервуватись, виясняти.
Роман не втратив нагоди, поспіхом забрав у провідниці її паспорт, Ліна не встигла навіть відкрити рота, щоб щось сказати.
Миттєво відреагувала провідниця, заклопотано,
- А то ви разом! Чому не даєте все відразу? Швидше давайте, за вами ж люди стоять.
Дівчина навіть не могла уявити, що вони будуть їхати в одному вагоні. Збентежено дивилася на свій паспорт, який тримав Роман. І миттєва усмішка на обличчі, вже поспіхом, легенько витягнула з його рук свій паспорт.
От халепа, не вдалося, перевів подих хлопець. Провідниця роздивлялася його білет і паспорт,
- Так місця двадцять два і двадцять три, проходьте.
Роман, подавши руку, допоміг їй зайти на сходи, а сам немовби летів на крилах. Розчервонілий, задоволений, поспішив за нею. Це ж просто класно, що в одному вагоні, ще й місця в одному купе.
В купе, вже середнього віку чоловік із жінкою, клопоталися про щось та дещо витягували з валізи.
Хлопець у піднесеному настрої, ніби був на сьомому небі. Коли дивився на Ліну, в очах мерехтіло сонячне світло. О Боже, який випадковий збіг обставин, це ж треба, все йде, як по маслу! Трохи заспокоював своє серце, від хвилювання відчував, як воно гупає, озирався, йому здавалося, що це всі чують.
Поїзд набирає хід… вони стоять біля вікна, в проході вагону. Роман дещо розповів із свого життя. Коли сказав, що йому двадцять вісім років, дівчина мило посміхнулася,
- А мені двадцять один минув, що на вигляд старша?
Лише одна мить, від задоволення закрив очі, підставив обличчя до відкритого вікна. О, чарівнице, королево, будеш моя, сім років різниця, це ж зовсім небагато. Гадаю в тебе на даний момент немає нікого із залицяльників. Думаю, якби був, то прийшов би провести на поїзд. Ні! Немає сумніву, вона буде моя, - подумки запевняв себе, з полегшенням переводив подихи.
Ліна зацікавлено подивилась на нього, але нічого не запитала. Її в полон брав трепіт, як там в Польщі? Що за люди? Чи впорається з роботою, з тією, що їй запропонували? Адже є вища освіта, можливо це має значення.
Кілька хвилин мовчанки… зосереджено задивлялися у вікно. У весняній зелені, здаля мерехтіли дерева, поля, квітучі луки й пагорби. Останні сонячні промені вигравали по обрію, при ньому небо потопало в рожевих та темно-фіолетових кольорах, а вже вище змінювалося на темно-синій колір.
Мовчанку порушив Роман,
- Ви довіряєте мені? Я давненько в Польщі, треба переглянути ваші документи від роботодавця, можливо це недалеко від моєї фірми.
- А чому й ні, то добре, що хтось знайомий буде в місті, буду знати, що в разі чого, за допомогою є до кого звернутися,- говорила не поспішаючи, дивлячись, то у вікно, то на нього. З купе першим вийшов чоловік, за ним поспішала жінка, усміхнувшись, звернулася до них,
- Ми до ресторану на якусь годину, приглянете за речами?
Звісно,- відразу відповів Роман. І до Ліни,
- Ви напевно переодягтися бажаєте, то йдіть. А я нам чай замовлю, щось перекусимо.
- Гаразд,- задоволено відповіла, посміхнулася й метеликом пурхнула в купе.
Ну, той добре, в нього думка за думкою, треба йти в наступ, чого тягнули кота за хвоста.
Уздовж купе пройшла провідниця, озирнувшись,
- Все добре, чоловіче! Бачу задоволені, посміхаєтеся. Всі позакривалися, чи так зарано спати лягають. Може чай, чи каву з печивом, чи з вафлями?
- Дякую, я саме хотів замовити, нам два чаю і солодощі - на ваш вибір.
Задоволений погляд, на згоду кивнула головою, прямувала до свого купе.
Надворі вже зовсім темно. Від чаю, що парував, по купе розвіялися пахощі.
- Ну, що вип`ємо за нас! І перейдемо на » ти» шановна Ліно. Ви не проти?
Злегка почервоніла, в очах веселі вогники,
- А чому й ні?!
Ледь не засміявся, адже вона тоді теж так сказала, напевно звичка така. Вони весело цокнули склянками з чаєм, не поспішаючи, насолоджувались.
Важко відвести очі, коли здається, то його скарб, який щойно знайшов. Її щоки зарум`янилися, ловила його ніжний погляд, на якийсь час завмирала. От, це ж треба, такий гарний та напевно одружений. Щось нічого про дружину не розповідає, напевно гульнути хоче, зробила висновки. Хитрий, здалеку заходить, не зрозуміти чому себе відразу вважав старим, не модним. Та так і буде, покажу йому документи, можливо краще розбирається.. Не втрачу шанс, як підтримаю інтрижку, корона з мене не впаде.
Він уважно роздивлявся папери , не вірив своїм очам, вона їхала на ту фірму, де працює він. О! До біса сумніви, все в порядку. Від хвилювання спотіло чоло, почервонів, як варений рак, заговорив,
- Ми з тобою мов в полі,
Як ті квіти на волі,
Ти волошка небесна,
Поруч наче воскресла.
А я схожий на мак,
Нехай буде все так,
Певно доля звела,
В казку ти привела.
Казка та про кохання,
Скажеш… може зарання,
Та для мене ти квітка,
Яка щойно розквітла.
Тебе тільки любити,
Все життя лиш кохати,
Та чи згідна, не знати..
Моїм другом ти стати?
Плавний стук коліс, наче стук двох сердець. Він дивився їй у вічі, вони сяяли. Так, він готовий в них втопитися, бачити їх все життя..
Вона сиділа, як зачарована. Оце видав! Її очі округлилися, світилися щастям. Ледь опанувала себе, що за дива? Не фіга собі! Оце його понесло, ото вже вміє, а може він ловелас? Але ж красивий, видно культурний, не нахаба.
Роман ніжно взяв за руку,
- Знаєш, а я щасливий, не знаю, як ти. Це ж треба такий збіг обставин. Тебе запросив на роботу мій роботодавець. Ти розумієш, що це? Ми будемо разом, зовсім поруч.
Знизала плечима, здивовано,
- Що справді? Та я ж тільки на пів року їду, а далі не знати, що і як буде? Чи сподобається? Життя покаже.
- Так сонечко, життя покаже, за нас з тобою доля вирішить. Головне, що ми разом. Я тобі не говорив, я щойно втратив найближчу людину, маму. Всього в житті не передбачиш. Вона не була проти, щоб я поїхав на заробітки. Мені за контрактом залишилося пів року. Гадаю повернемося разом і влаштуємо своє життя. А там, через рік можна буде й одружитися.
Її ніби кропом облили, від почутих слів розпашіла, зніяковіла. Не чекала такої розмови, тому й мовчала. Дивилася на його сяючі очі, мала бажання, все почуте переварити в собі.
Не хлопчисько, розумівся на жінка, побачив її реакцію,
- Ти зараз не поспішай, краще нічого не кажи. Згодом ми краще пізнаємо один одного, тоді й даси відповідь. Головне, що ми зараз, будемо йти однією дорогою. Хто знає, можливо це збіг обставин та напевно, вирішуємо не ми.
Ніжно поцілував їй руку. Раптово зніяковіла, зашарілася, їй ще ніколи й ніхто не цілував руки. Але ж так приємно, забравши руку, подарувала йому ніжний погляд, наче дала надію.
Зненацька постукали в двері. Чоловік з жінкою зайшли в купе. Ліна ледь всміхнулася,
- Гаразд. Життя покаже… А тепер на добраніч!
Вже на верхній полиці, Роман полегшено переводив подихи. Ну от, все з’ясувалося, заспокоював себе, все буде добре. Сон не йшов, пригадав мамині настанови, не втрачати голову, бути відповідальним. Ой, мамо-мамо, напевно ти все наперед знала. Задоволений, прислухався до стуку коліс, почав дрімати.
Ліна все ще не спала, емоції, переживання й невеликий шматочок задоволення, це все треба було сприйняти. Всьому, що відбувалося сьогодні, дивувалася. А можливо все це має так бути, хто знає? А, як і справді не ловелас, чому це собі вбила в голову? Неначе відчула ніжний дотик, дотик його губ до руки, на душі стало тепло, провалилась у сон.
За вікном час від часу мерехтіли ліхтарі. Поїзд мчав на великій швидкості, заколисував пасажирів. Він віз молодих людей в майбутнє, ще не пізнане життя. Ніхто з них не знає, чи складуться пазли в житті чи ні? Та кожен, має надію на краще.
1.08.2018 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2018
Чоловік, гуляв у шинку,
Веселився, продав свинку,
Торгувався, ще й так швидко,
У хустинці, щоб не видко,
Приховав грошву, зав`язав,
Серцю тепло, добре продав.
Її взЯла молодиця,
Пишна, славна, круглолиця,
Жінка - краля із косою,
Не встояв перед красою.
Раптом дощик, мілкий, зросив,
Із собою їх запросив,
Спілкування, закусили,
Відчував, що втратить сили.
Як відбитись від спокуси,
Цілувала, ніжно в уста,
І на вушко шепотіла,
Що щаслива, його стріла.
Людей в шинку забагато,
Для нього,це ніби свято,
Всі кричали до них гірко
Обіймав, мов ясну зірку.
Гладив груди, тоді й нижче,
Тіло пахне, стало ж ближче,
Від парфумів, вмить сп’янило,
Тормошило вже ( женило).
Чи від диму, мов кадило,
В голові вино бродило,
Не відчув, він свого тіла,
Усміхалася, раділа.
Тож напевно, у транс зайшов,
Та чомусь, гроші не знайшов,
Розв`язався мабуть вузлик?!
На столі лежав лиш бублик.
Де ж поділась та гарненька.
Та ніжненька, ох, хитренька,
Та додому, вже чкурнула,
От такої, от утнула.
Це було, хоч й не тактовно,
Повелась, чому так дивно?
Поросятко оте й гроші,
Кожен знає, це ж не воші,
Забагато не буває,
Нехай кожен тепер знає,
Хай обходить усі шинки,
На таких чекають (свинки).
08.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2018
Я б хмари накрутила, всі на мотузок,
Й підвісила, де річка, де любий місток,
Нехай, там би дощ вилив, свої печалі,
Занадто ж… надоїв. Наче по спіралі.
Й по колу, ще йде з вітриськом погуляє,
Мов скрипка, чути мелодію, співає,
Дерева, всі промокли до серцевини,
За, що ? Гадаю в них немає провини.
.
Чи айсберг, із липнем у танці кружляє,
Вже сонце, палить, з нього кришталь знімає,
Далеко, десь неждані, страшні цунамі,
Земля, нині дріма, сповита в тумані.
Немає, втіхи, то смерчі, чи торнадо?
Душа…. болить, ти що твориш природо?
Це ж літо, нам би та й усім порадіти,
Щоб трави, усміхались й чудові квіти.
Я б хмари, всі намотала на клубочок,
Та й кинула… геть, далеко за горбочок,
Хай плачуть у Карпатських долинах між гір,
Та лИшать у снах і споминах й до цих пір,
ЯснИй, сонячний блиск сяйва на жоржинах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801302
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2018
У горошок плаття маю,
Йду до лісу, погуляю,
Воно в мене червоненьке,
Ним втішаюсь, бо гарненьке.
Дуже схожа на суничку,
Ледь рожева, я на личку,
Сяють сонячні промінці,
Їх сховаю між долонці.
Ой, як тепло, то це ж літо,
Як красиво, все розквітло,
Назбирала букет квітів,
Ой, щаслива, я в суцвітті.
Кажуть доня невеличка,
Така славна, мов суничка!
07.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2018
Котилось сонечко… донизу,
Промінчик пестив, купку хмизу,
Куль - баба вранці, у дрімоті,
Павук тче килим, він самотній.
Тримають путь, додому бджілки,
Нектаром сповнені, клітки,
Сховався вечір, у тумані,
Все небо в хмарному жупані.
Зненацька пташка, закричала,
Земля скорилась, задрімала,
Спів соловейка, чути з лісу,
Свою готує…. ніч завісу.
22.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801040
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2018
Ніч така тиха… тарілкою місяць,
Блискучий, сяє, тішиться уповні,
Принишкли зорі, лише ледь - ледь світять,
Так на душі, гірко, чом кепсько мені?
Думи торкнулись, тих,київських подій,
Чого ми прагнемо? Варто подумать,
Люди, як бджоли, той,завеликий рій,
Прийшли до Києва, промову слухать.
І поклонитися Всевишньому тут,
Попросить миру, надія у серці,
Війну спинити! Відстояти статут,
Церков славетних у своїм озерці.
Хоча всі зморені та духом сильні,
У очах щоденно, іскринка щастя,
А з неба ангели, де хмари сині,
То для життя - охоронці на варті.
Погляньте,людоньки!! Боженко ж один,
Це не важливо, що є різні віри,
Тож поважаймо, єднання всіх родин!
Ми все здолаємо, впевнена, вірю!
Кричать політики, хто вас звав сюди?
Помовчіть трохи! Що, хочете миру?
У гріхах кайтеся, не лізьте всюди,
Не закликайте, ви врешті Іуди!
І не підбурюйте! Народ сам знає,
Заради миру й щастя всіх людей,
Богу вклонімось… серце відчуває,
За свято радість! Тож досить печалей!
Розберемось, ми самі, ви, як мухи,
Липкі й зухвалі. То ж досить літати!
На жаль, бажаєте, усі розрухи,
Сварок чекаєте, щоб роз`єднати.
Віра була православна і буде!
Не сипте сіль у життєвому полі!
Щедрий врожай вродить і будуть люди,
Усі щасливі. Дяка божій волі!
28.07.2018р
***
Шановні друзі ! Вітаю всіх зі Святом Володимира Хрестителя!
Бажаю всім миру, здоров`я, щастя, достатку, тепла, любові!
І Божого благословіння!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801039
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2018
Взуло літо черевички,
Я не маю, на те звички,
У краплинах всі сунички,
І червоні полунички.
Я ж босоніж поганяю,
Сонця промінь, ой ласкавий,
Тепло нині відчуваю,
Пестить очі, кучерявий.
Попід лісом зайчик скаче,
Ой, який, він полохливий,
На ставочку качка кряче,
Голосок, чую щасливий.
По долині, ще пройдуся,
Тут білесенькі ромашки,
Краса всюди! Усміхнуся,
Так все пахне! Є й волошки.
Чисто ноги оросила,
Черевичків хоч й не маю,
Я весела і щаслива
Радо літо зустрічаю!
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2018
Благодарю поэта » Капелька» за вдохновение, за
его стих » Когда увидишь кто – то просит».
Подземный переход
Ступеньки ведут вниз, лишь под ноги смотри,
С утра все держат путь, до вечерней зори,
Люди как муравьи. Переход до метро,
Кто - то больно спешит. Кому – то всё равно.
В нем своя жизнь течёт, иль бурлит как вулкан,
Что сказать, нету слов. Это же (балаган),
Посреди суета, по бокам вся «братва»,
Старцы тут, детвора. Здесь поют на - » Ура».
С гитарой млад, бренчит. Жаль, ведь плачет душа,
Но стоит как гранит, и поёт не спеша,
Лежит кепка у ног, взгляда не отводи,
Мелочь дал, тот кто мог, поскорей забери.
Рядом просто (алкаш), а глаза - ведь он вор,
Загребёт и в бега, зачем всем этот спор.
Тут же бабка сидит, ужас, страшно смотреть,
Под нос что-то бурчит. А чтоб попу согреть,
Ворох тряпья лежит. На бетон же, не лечь,
Каждый хочет ведь жить. И здоровье сберечь.
Иногда у прохожих… взгляд - призрение,
Где к тем, кто помоложе, сожаление?
Женщина как цветок, с малышом на руках,
Едва, тенет рукой и надежда в глазах.
Здесь гуляет сквозняк, вздох бы сделать слегка,
Вот так жизнь и течёт, как в пещере река,
Громкий смех, торгаши, хотят выжить все,
Продают беляши, по доступной цене.
***
В камуфляже девица, в руке сундучок,
Дай, ведь ты жалейка, для войны пятачок.
Напев скрипки слышен, душу рвёт на куски,
Старенький дед мрачный. Горький плач от тоски.,
Вдруг кричит девчонка, кошелёк ( увели),
И спешит карман ник, по течению реки.
***
Стих читает поэт. Жизнь такая, увы,
Славит » Новый завет». Страшно среди » братвы».
Каждый день всё тоже. Вот так время летит,
Судьбы их так похожи, от них не уйти.
Да не важно куда, главное переход,
Веселей здесь всегда. Копошится народ,
А голодный и сытый, поймут друг друга?
А богатый, ведь бедного, не считал другом.
Ты идёшь в переход. Не будь гордым прошу,
Просит денег народ, малость дай ты ему,
И в глаза посмотри, ведь не ровен же час,
И средь этой « братвы», может быть кто из нас.
Времена тяжелы. И увидишь ты вдруг,
Так сказать, невзначай. Оказался твой друг,
Улыбнись же слегка. Да теплее, чтоб взгляд,
И побойся греха. Не суди всех подряд!
Безразличным не будь! Не из монстров же ты,
Наверху, там учтут! Будьте люди добры!
25.07.2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800684
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 25.07.2018
Давно розмову вела мати з сином,
Птахи летіли… так далеко, клином,
Писала лист і згадувала роки,
Як, ще маленьким… робив перші кроки.
І слово » мама», промовив так ясно,
Не відповів, чом ти, на мій лист вчасно?
Думки,, жура, ой, як же болить серце,
Гляне в тривозі, вкотре у віконце.
Чи й посвітліє? По небу так сіро,
В душі сумління, вже давно засіло,
Та чи отримає, її лист синок?
Коли ж нарешті, буде мирний ранок?
Хай закінчиться, ця проклятуща війна,
Ой, синку любий, не потрібна вона,
Яке всім горе, біда, горять жита,
Як стерпіть людям… те гірке життя?
Сльоза солона, по щоці стікає,
Знов його усмішку, вона згадає,
І оченята довірливі, світлі,
Поправить коси, майже зовсім сріблі.
Перед очима, личко кругле, миле,
О, підкажіть, де ж є життя, щасливе?
Раптовий дощик дріботів по вікні,
Чомусь так часто, сни видяться сумні,
Земля палає… а там хрести, хрести,
Я прошу Бога, щоб зміг всіх зберегти.
Наших синочків, що стоять за волю,
За сонце в небі, за кращую долю.,
Ой самій важко, так тебе чекаю,
Хоч є надія, все ж тужу, страждаю.
Розрива серце, мелодія дощу,
Сповива сумом, весь час душу мою,
А дощик мжичить, стікає краплина,
Вона не знала, що втратила сина.
22.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2018
Я по полю ходила… чудо - квіти збирала,
Скрізь волошки й ромашки і тебе зустрічала,
Та ще м`яту й фіалки, вони так чарували,
А червонії маки, серденько зігрівали.
Босоноге дитинство, в реп`яхах вся спідниця,
Ліс далеко розлігся, близько чудо-криниця,
Смакували водицю, сміх летів до небес,
РозцвілИ ніжно рожі, нема кращих чудес.
Ой, ти полечко, поле, славний наш оберіг,
Волошкове щастячко, життя наше зберіг,
І той місяць, і зорі, світять нам в небесах,
Ми завждИ у любові освітили наш шлях.
2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2018
Бува в житті, чомусь дорога по стерні,
Як босоніж, боляче, ще й на чужині,
Іти сміло силуєшся, без перешкод,
Бо кохаєш. Та, як до щастя знайти код?
Аж нестерпно, як голка, дістає серця,
А, коли, від грози небо, аж рветься,
Де подітись, вже дощ холодний, аж січе,
Чом життя, буває таке, все плакуче.
Всі слова, як меч, насуплена свекруха,
Чи не бачиш, то ж це для сім`ї розруха,
Де дім щастя? Обіцяв напередодні,
Мре надія… стосунки, на жаль, холодні.
Прирікав, удвох сіяти хліб по полю,
Щоб любитись і мати впевнено волю,
Зростуть квіти; чи маки, чи то волошки,
Тягнув час, ще треба почекати трошки.
Блиск згасав, у очах, вже не той погляд,
Скажи чом, вона завжди поміж них, поряд?
Певно ревність. Не знать нащо топче мрію?
Зруйнувати, мабуть мала надію.
Син єдиний, наче й можна зрозуміти,
А скажіть, чого це щастю не радіти?
Мчать роки, все ж не розійшлись доріжки,
Підростають три, ніжні, славні берізки.
Життя йде, але зарання коси сиві,
Де поділись сонячні дні, щасливі ?
Люди кажуть, любов, як чиста криниця,
То неначе, води джерельної напиться.
Хай сказала б, для чого мул колотити?
Та з любов`ю… ні, не можна буде пити,
Щоб відчути, радість і тепло на душі,
Та із часом, писати з натхненням вірші.
То кохання? Ні, певно не було воно,
Що чекать? Як шкода, все по житті зимно,
На жаль, в полі, по ногах, аж сочиться кров,
Така доля? Чому пекуча ця любов?
Бережіть, я прошу вас, від стерні ніжки.
Роздивіться та кохайте хоча трішки,
Чи він відданий? Чи квітучі стежини?
Ой дівчата, не йдіть заміж на чужини.
21.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800155
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2018
Погляне сонце, на Україну,
Золоті перли, розсипа здаля,
У рясних квітах рідна країна,
Небо вінчає щедрії поля.
Душа в надії, стиха радіє,
Вбереться в жовте плаття колосок,
За полем далі, ліс зеленіє,
Там соловейка,чути голосок.
Неначе птахом, погляд літає,
Ні, я не знаю, кращого краю,
Мене волошка, мило вітає,
Від того щастя, аж завмираю.
Люблю тебе, моя Україно,
Хліба пахучі, чистії ріки,
Щоб завждИ в душах було весняно,
І жити мирно, в злагоді навіки.
12.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=800037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2018
Літня пора… вони вдвох, бігли один за одним. Сонячні промені світили в обличчя, з мерехтінням десь тікали, наче за ними хтось гнався. Легенький, теплий вітерець пестив, розвівав їх коротке волосся, яке підіймалося хвильками і знову припадало до голів. Чи то блакитне небо й ранкове сонце звало до себе, чи можливо шовкова трава й різноманітність квітів вкритих сріблястою росою. Задоволення, відчуття свободи. Сяючі очі, усміхнені обличчя, розставивши руки, немов летіли вперед, до гаю, не звертаючи уваги, що під ногами. Їх переповнювало відчуття стати пташками й полетіти високо в небесний простір. Туди, поміж білих, пухнастих хмаринок, де вітер забиває подих. От би побачити всю земну красу звідти, з висоти пташиного польоту.
На пагорбку молоді стрункі берізки висаджені в декілька рядів, поміж собою ховали кущі шипшини й глоду. Трави майже по коліна. На невеликих галявинах деінде поміж трав і квітів червоніють полуниці.
- Ванько! Ванько…. не біжи так швидко, я вже пристала і в ноги дуже холодно,- махнула рукою дівчинка і продовжила,
- Не поспішай так, зачекай!
Він миттєво зупинився, раз-по-раз переводячи подих, озирнувся до неї.
- Таню, ти не хитруй! Тож домовилися наввипередки. Ми ж іще не прибігли на наше місце.
- От який! Ти ж знаєш, що все перемагаєш, міг би так і не поспішати. Нехай би дав мені, хоч одного разу виграти, - сказала протяжно, витираючи рукою спітнілого лоба.
В її смарагдові оченята потрапили сонячні промені, примруживши їх, схилила голову на бік й хитро позираючи, підкрадалась, наближалася до нього. Він опустив голову донизу,
- Ой, а й справді, бачу розчервонілась не тільки на обличчі, а й ноги червоні, добре, що бриджі не намочила. А ну стій-но, давай я трохи розітру їх, відразу відчуватимеш тепло, а потім і вся зігрієшся. Ти так розпашіла, що й не скажеш, що промерзла.
- Ага давай, роса така холодна, наче з кристалами льоду,- ледь всміхнулася, намагалася приховати здригання тіла.
Лише якась мить і він носовою хустинкою, з її ніг витирав росу, посміхаючись позирає на сяюче, від задоволення, обличчя. Від сонця кліпала очима, дарувала усмішку.
- Ну, що вже тепліше?! Гайда на вершину пагорба! - весело сказав Іванко і вже коли побіг, на ходу крикнув,
- Гайда, доганяй! Звідти річку краще видно!
Сполохані птахи гомоніли на весь гай, деякі вилітали з кущів, поспіхом губилися поміж дерев. Зненацька, на березі закувала зозуля. Вона підняла голову, тицькала вказівним пальцем догори,
- Ваню! Стій! Дивися, я бачу зозулю! Величенька пташка, поглянь яка! Сіренька, в чорно-білу смужку, така гарненька!
Таня за ним не побігла, йшла не поспішаючи, озиралась навкруги, любувалася казковою чарівністю природи. В сонячних променях, трави в росі виблискували, переливалися веселковими кольорами. Радо, глибоко вдихає свіже повітря, насолоджувалася його пахощами.
Іванко, чорнявий хлопчисько, вищий за неї майже на голову, вже стояв біля старої берези, чекав на неї,
- От класно, правда?! Як добре, що є куди поїхати, позаду школа, тепер суниці, полуниці, канікули, краса! - голосно сказав, обійнявши дерево двома руками.
Вона знаходиться вже зовсім близько, підтримує розмову,
- Ага, а потім, черешні, пізніше шовковиця, яку я обожнюю.
- Ну, що-що, а це я добре пам’ятаю, які в тебе вуста були чорні. І не тільки, а майже все обличчя, - хіхікнув й хитро позирнув.
Вмить зверхньо зміряла його поглядом, голосно випалила,
- Ой-ой, держіть мене, бо впаду, як пригадаю, який ти був!
Тихіше продовжила,
- Можна подумати ти був чистесенький, я вже не кажу за білу майку, що була на тобі, яка стала вся фіолетова. Пам`ятаю, як я потім намагалася її в річці добре випрати та все було марно.
- Бач, яка хитра! Так ти ж сама мене на дерево послала, то я й поліз! Хочу отих, спілих! Он там їх більше! Підскакувала, задоволено показувала пальцями.
- Пригадай, як все було. А вона і правда в тому році гарно вродила, де було не доторкнуся, то вже роздавив, - вирячивши очі, наче перед нею виправдовувався.
Поблизу берези, вона присіла на траву. Далі пагорб різко спускався донизу, а нижче ріс густий темно-зелений чагарник. По самому краю берега річки, де-не-де ледь виднілося зілля, воно помітно світліше. Річка то вужча, то ширша, тягнеться далеко поміж пагорбами й лісом. Здалеку здавалася в легкому тумані і вже з обох сторін, зовсім ховалася в оточенні темних дерев.
Іванко поспіхом присів біля неї,
- Ну, що, як закінчила третій клас, сімки є?
- Таня хитро, очі повела догори, всміхалася, розставила руки в різні сторони, наче злегка потягнулася,
- Ой! Я ж не ти! Тільки одинадцять й дванадцять в табелі маю!
- Ти не ображай мене, - раптово набундючився, перебив її.
Відкопиливши губу, опустив голову донизу й трохи замислившись продовжив,
- Так то ж був той рік, а тепер у четвертому класі, мені предмети більше сподобалися, старався. До речі, без сімок, а по літературі навіть одинадцять маю.
Зазирнув на неї,
- Мені батьки планшет купили за те, що я став краще вчитися.
- А мені пообіцяли на день народження! Це ж кругла дата, десять років! Думаю додержаться слова, отримаю подарунок. Бо в мене старий телефон, це тато свій віддав, він зовсім простий, нікудишній, немає доступу до Інтернету.
Він різко піднявся, обома руками схопився за стовбур берези. Намагався залізти на дерево, звичайно йому довелося напружитися, зібрати всі сили й йому це вдалося зробити. Спромігся піднятися вище, десь на пів метра, а можливо й більше, махнув рукою,
- О! А ти бачиш? Дивися там біля річки на кладці бачу наших батьків, рибалять. Значить на обід будемо мати юшку.
Відразу, ледь розчервонілий, зіскочив з дерева, нагнувся, підставив спину,
- Спробуй на мене стати! Давай! Ти ж не боягузка! Хапайся за дерево. Тільки добре! Не бійся, я сильний, втримаю.
Вона посміхалася, але боялася наважитися. Обійшла кругом нього, дивилася навкруги, на дерево, з острахом поставила ногу на спину,
- Ну, що ж тоді терпи, кажеш сильний!
- Так я сильний, бо щодня займаюся фізкультурою, - відповів крехтячи, обома руками впирався в коліна.
Ледь тремтіли ноги та Таня стояла на спині, міцно тримається за дерево. Крутила голову в різні сторони, нарешті зосередилася в сторону, де побачила кладку, на якій сиділи їх батьки. Вже погляд припав донизу пагорба, побачила сині квіти. На мить забравши руку від дерева, махала нею в сторону і радо закричала,
- Ой, сокирки… сокирки! Он там, трохи нижче! Яка краса! Ото б дістати.
Той крик відлунням поплив вдалину над річкою. Швидко з острахом злізла зі спини. Від радості підскакувала, як на пружині, розчервонілась, в її очах з`явилися блискавки, задоволено дивилася на хлопця.
- Дякую! Так вище, більше видно! Красивий краєвид! Бачила наших біля річки. А тут біля пагорбка, зовсім близько сокирки, ти б побачив, їх так багато! Прямо килимом ростуть, правда трохи обрив та здається можна дістати.
Йому здалося, що вона схожа на красиву рожеву троянду. Ніжно глянув на неї, на його обличчі розпливлася усмішка,
- Присядь, давай трохи посидимо, подивимося на все, що довкола та й будемо повертатися. Напевно наші мами вже на сніданок виглядають, ще й батьків треба з рибалки забрати.
Ледь спустивши ноги донизу, Іванко продовжив,
- Я обіцяв, що довго не будемо. А пізніше, ще сюди прийдемо. Сьогодні на дачах мало відпочиваючих, а суниць багато, ще встигнемо наїстися і завтра ще вихідний, то ж час є.
Нахиливши голову в бік, вона хитро, примруживши очі, дивилася на нього,
- А сокирки… я так хочу букет цих квітів. Вони ж красиві, нехай би в моїй кімнаті у вазі стояли, я б ними милувалася.
Він трохи замислився й різко встав,
- Ну гаразд, я зараз спробую.
За мить на сідницях почав легко з`їжджати донизу, щоб вгледіти ті квіти,
- А бачу, бачу їх.
Вона, ставши на коліна, обперлася ліктями на землю, слідкувала за ним. Не поспішаючи, він трохи опустився, раптом під ним поїхала невелика купа землі. Вже зосереджено тримався за траву та раптово вирвав її з корінням й зненацька, неподалік падав разом з нею. Та вмить затримався на великій грудці глини, що стирчала, як трамплін. Заболіло стегно, напевно від грудки, подумав хлопець. Та намагався від болю не скривитися, хоче від неї приховати. Таня ж, від страху за нього, вирячила очі, зціпивши губи, трималася обома руками за голову. Розхвилювалася, сварила себе в душі, от дурепа, навіщо попросила, що тепер буде?
Та він таки спромігся дістатися до квітів, лежачи рвав їх у букет і вже з усмішкою до неї,
- Так, а тепер треба думати, як вилізти, щоб далі з обриву не впасти. Давай не поспішаймо, я зараз все довкола огляну, за що краще можна схопитися.
На жаль, на очі нічого не потрапило, щоб він утримався. Вже лежав на спині, розмірковував, що робити, як бути далі?
- Агов! Ваню, чого влігся? Я тобі зараз допоможу, зачекай! - гукнула вона.
Не встиг й слова сказати, як вона почала обережно спускатися вниз. Та раптом послизнулася, коліном зачепила випуклий кусок глини, відчула біль, по нозі потекла кров. Зіщулилася від болю та все ж втрималася рукою за траву й присівши - подала йому руку,
- Давай, дотягнися сюди, якось та я тебе витягну! Тож не залишу тебе тут самого. Думаю разом донизу не гепнимося.
Вони декілька раз намагалися дістати один одного руками і нарешті їм це вдалося. Таня повернулася до дерева. Лише кілька сантиметрів догори й хлопець впевнено стояв на ногах, подав їй квіти, приклавши зусилля самотужки добрався до неї.
Від хвилювання, змоклі лоби, перелякані очі. Один одного оглядали, одночасно розсміялися.
Він помітив, у неї на правій нозі подерте коліно, з рани сочилася кров, повільно стікала донизу,
- О! Чого мовчиш? Болить? Зараз найду листок подорожника, покладемо зверху, а носовою хустинкою перев`яжу. Все буде добре! Ну поболить трохи, потерпиш. Ти ж не плакса, я зараз почекай!
Він різко зробив крок і відразу ледь помітно присів, у стегні відчув біль. Щоб вона нічого не запідозрила, вже йшов спокійно, не поспішаючи, в траві знайшов подорожник.
Вони поверталися додому….в одній руці Таня несла букет квітів, а другою рукою трималася за Іванка. Вона намагалася не згинати коліно, щоб знову не потекла кров, а він ледь-ледь шкутильгав, стегно боліло. Та намагався йти так, щоб вона цього не помітила, весь час їй повторював,
- Не поспішай! Не поспішай! Обережно, щоб рана знову не відкрилася.
З пагорба, вони спустилися вдало та коли треба було йти знову на пагорб Таня зігнула ногу в коліні, зойкнула. Він стиснув її руку,
- Боляче? Тут трохи йти залишилося, а там далі вже по рівній дорозі підемо. Давай, хапай за плечі, я через цей пагорб тебе перенесу.
- Ага, в тебе ж нога напевно теж болить. Я помітила ти скривився коли різко встав й шкутильгав трохи.
- Та ні-ні! Це я так схилявся, коли тебе підтримував, - заперечив і продовжив,
- Давай мені букет і хапайся, я ж сильний!
Ззаду обома руками обхопила його за шию, ледь повисла. Тихо, не поспішаючи крок за кроком, він зрушив з місця.
- Ну давай, вмовив, кроків двадцять може витримаєш, - з усмішкою на обличчі шепотіла йому на вухо. Вона ледь торкалася землі лівою ногою, намагалася ставати на пальці, щоб йому було легше нести, рахувала кроки,
- Один, два, три, чотири…
На мить замовкла, щось бурмотіла собі під ніс,
Він, трохи запихався, все ж запитав,
- Що ти там бурчиш? Не чую.
Вона доволі голосно хихикнула,
- Битий небитого везе! Битий небитого везе! Пам`ятаєш казку « Про хитру лисицю і сірого вовка»? Мені колись читали. Ну, як я була малою, а тобі? Ти знаєш цю казку?
- Та ти можливо і хитра лисиця, та я не сірий вовк. Давай злізай, здається вже вилізли.
Розчервонілий, спітнілий, відійшовши в сторону, рукою витер змокріле чоло,
- На, тримай квіти, пішли, он наших на кладці видно! Ми майже прийшли…
Перевівши подих, запитав,
- Нога ще болить?
- Та трохи, давай будемо йти не поспішаючи, щоб не помітили, що ми обоє забились. А то наступного разу самих за суницями не пустять. А хустинку з коліна я зніму, вже ж не тече кров.
Повіває вітерець, приносить прохолоду, вода в річці рябить, переливалася, виблискує на сонці. Деінде по воді помітно круги, інколи виринала риба й знову десь зникала.
Батьки помітили, як вздовж річки стежкою йшли діти. Коли підійшли ближче до них, батько Тані привітно поглянув,
- О, дивися, з букетом! А коліно де змогла подерти?
Дочка схилила голову на бік, трохи здивовано до нього,
- О! Побачив! Та то я на рівному місці, на росі послизнулася.
Батько Іванка зміряв обох пронизливим поглядом, підтримав розмову,
- То не страшно, до весілля заживе!
Хлопець почервонів, хитро зазирнув на Таню, посміхнувся, відразу, опустив голову, підтримав батька,
- Я теж так думаю….
- До якого, ще весілля, - тихо пробормотала Таня, продовжила вже голосніше,
- Пішли, вже давно пора снідати, мама сказала, щоб коли будемо повертатися, то вас із собою забрати.
Усміхнена, взяла хлопця під руку й весело,
-Ой! Ну пішли вже! Нехай нас доганяють!
Вони йшли по стежці в сторону дач. Ніхто не чув про що Іванко розповідав дівчині та було помітно про щось говорив, бо розмахував рукою, то в сторону дач, то в сторону річки.
Батьки кілька секунд дивилися вслід, з усмішкою на обличчі, переглянулися. Батько хлопчика ледь покачав головой,
- Таке воно життя….. хто знає, можливо і посватаємося, час покаже.
Забравши вудочки, чоловіки поспішили за дітьми.
12.06.2018 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799869
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2018
Хмари сірі й майже чорні,
Нині небо у полоні,
Що твориться, там, надворі,
Не потішитись цій порі.
Оце поспіль, без просвітлень,
Дощ дорвався, вже третій день,
Правда довго підкрадався,
От хитрющий, оце взявся.
То щось тихо, ледь шепоче,
Вже дерева, аж лоскоче,
А то мавкою ридає,
Мов за ким, дуже страждає.
Часом з вітром шаленіє,
Все довкола під ним мліє,
Виглядаю я з віконця
Прошу Бога, - Дай нам сонця.
Хоч малесенький шматочок,
Для слухняних, всіх діточок,
Хай промінчик, як сірничок,
Най освітить все зігріє,
Дитя кожне про це мріє.
Нам давно, набрид цей дощик,
Бабця каже, розбивсь горщик,
От би нині погуляти,
У футбол, хотів пограти.
01.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799868
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2018
Дивлюся на небо і думку гадаю,
Ранкова година…вже сонце стрічаю,
Для чого живу? Та йду, топчу стежину?
Адже, схоронив, давненько дружину.
І хата, і в хаті….все, як годиться,
Чи нічка задовга? Біль, туга, не спиться,
Як місяць лукавий вповні заглядає,
То душу тривожить, серденько крає.
Не сам на цім світі, є в мене родина,
Далеко є доня, за кордоном сина,
Тож маю, рідненьких та чомусь так гірко,
Та час не спинився й летить надто стрімко.
Дорослі упевнені, не вмію жити,
Та дякую Богу дякую, зуміли зростити.
Усі живуть, добре, квартира, машина,
Життя, є робота, кажуть, як малина.
Онуки любенькі, хлопчики й дівчатка,
Такі гарні й милі, як малі курчатка,
Мабуть, не впізнаю, школи покінчали,
Не маю і гадки, коли приїжджали.
Та років чотири, певно всіх не бачу,
Погляну до вікон і вкотре заплачу,
Й без неї сумую, нащо пішла рано?
Самого лишила, як зустріну ранок?
За плечі, хто візьме, загляне у очі,
Себе все згадаю, чом бурчав щоночі,
Чомусь,сердитющий, як вовчисько ставав,
Люба ж так годила! Згадаю, відчував.
Що часом, чомусь, ображав, що сказати,
То тільки пішла, то зумів цінувати,
І чай, травичкою пахтів, на всю хату
З жасмином, а часом чебрецю і м`яту,
Добавиш і скажеш, - Пий любий, - обІймеш,
Так ніжно, поглянеш, і чашку залишиш.
Щось холод пройма, чомусь сльозина тече?
Ох люба, сумую, під серцем, аж пече!
Тож хто, чай подасть? Іще й слово ласкаве,
Мені вкотре скаже - » Ти сонце яскраве».
Все було в житті, лише тепер зрозумів,
Кохана пробач, таким бути не хотів,
На часі світанок…. ти десь так далеко,
Лебідок цініть, бож одному нелегко.
.
Як сонце ясне, з неба, той ніжний погляд,
Прошу, їх шануйте, коли завжди поряд!
Благаю, цінуйте, вони ж наче квіти,
Любов їм даруйте і життю радійте!
Сховалися зорі. І знов одинокість,
Напевно таку, я заробив жорстокість.
09.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799763
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
Чомусь сьогодні цілий день, як сумний ранок,
Земля сповита в шовковій, сірій вуалі,
І я в печалі, сонлива, вийду на ґанок,
Примхи погоди, довкола усе криштальне.
Моя черешня, зарано змінює вбрання,
Листки повисли, від частих дощів зморені,
Темно зелені й жовті, на жаль, так зарання,
По них, ще краплі, їм не приносять радощів.
Дріма троянда, похилилася донизу,
Немов шукала, десь захисту від свавілля,
Чи то ховала там журбу, свою образу,
Це ж літо, сонечко, де горобців весілля?
І знову мжичить, я прислухаюсь до дощу,
Його мелодія - колискова для маля,
Звернусь до неба, плаксиві хмари попрошу,
Тож врешті ви, вгомоніть, музику скрипаля.
18.07 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799762
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2018
Козлик в глечик заглядав
В глечик козлик заглядав,
Тож довгеньку, шию мав,
Захотів він молока,
Заморока отака.
Та дістати не може,
Кричить котик, - Вельможе,
Першим я,мя-у, нап`юсь,
А вже потім умиюсь.
Хитрий козлик, сміється,
Та не так , тут ведеться,
Треба вмитись раненько,
Потім снідать смачненько.
Котик хвостика підняв,
Горлопанить - ня - у – ня-у,
Враз той глечик зачепив,
Молочко, за мить розлив.
Кіт на ліжечку дрімав,
Дружби з козликом не мав,
От жадоба- зла штука,
Тож обом буде наука.
***
Та не знав напевно козлик,
Що занадто хитрий котик
З’їсти мишку - перше діло,
Лиш тоді вмиватись сміло.
12.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2018
Страхи… господні, вкотре каже мати,
Та скільки ж Боже, треба воювати?
За що скажіть й нащо кувати зброю?
Щоби кричати, знов, - Вперед, до бою.
Спиніться! Навіщо себе ганьбити?
Подумайте, то ж краще мирно жити,
Життя, то золота днина, хіба ні ?
Душа, вола, болить, кричить - Війні –НІ!».
Дитя, ні, не для цього сповивала,
Увечері колискову співала,
Воно ж, всміхалось тягло рученята,
Для цього, щоб була ця війна клята?
Забрала, понесла в той незнаний світ?
О Боже! Не забирай весняний цвіт!
Життя дається, одне кожному з нас,
Чому, скажіть, знов настає війни час?
Невже ,не можна, завжди мирно жити?
І нащо, рідну землю й люд гнобити?
Який, то страх, у крові все довкола,
Згубилася де, щаслива підкова?
Душа болить, ми синочків втрачаєм,
Ціни життя, люди, невже не знаєм?
10.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2018
Жовту сукню, я одягну,
Біжу швидко на долину,
Тут цвітуть білі ромашки,
По них повзають мурашки.
І волошки скрізь синіють,
Мені серце ніжно гріють,
Буйні трави шовковисті,
Засріблилось у намисті,
Ранком золотом покрились,
Щедро росами умились.
Я іду, стежка до поля,
І радію, манить воля,
Вітерець, жваво гуляє,
Мої коси розвіває.
Веселить щедре полечко,
Під сіяючим сонечком,
Море жита - справжня краса,
Мерехтить барвисто роса.
П`янко пахнуть диво – квіти,
Тішать бджілки мов трембіти,
Зовсім поряд є гайочок,
За мить сіла на горбочок,
Сплела вміло я віночок.
Дзвінко пташка співає,
Мене й землю звеселяє,
Дуже лЮблю Україну,
Її пісню солов`їну,
Порадіймо, дружно люди,
Як же гарно у нас всюди!
12.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2018
Слалась доленька і моя колись,
Я візьми й вкотре назад озирнись,
Поспішала жить, мала помилки,
Підростали, в мене вже діточки.
Доня славная, мов трояндочка,
Життя рідная, то не казочка,
Не кохаєш, це добре бачу я,
Не спіши заміж - доля не твоя.
Ой, не стерпиться, ой не злюбиться,
Щастя донечко, десь загубиться,
Тож прошу тебе, поламай містки,
Бо не будеш, квіткою там цвісти.
Не йди любая тою стежкою,
Хоч і стелиться чар- мережкою,
На чужині зле, знаю по собі,
Бо я щастячка, бажаю тобі.
Доки дітоньки, доти й радості,
Як же потім, прожить до старості,
Відлетять вони, тільки глянеш вслід,
Не сховаєш, ні, своїх гірких сліз.
Запитаєш, чому так сталося,
Чом життя, отак твоє склалося,
Пригадаєш мене й мудрї слова,
Вже покриється сріблом голова.
Ой, не стерпиться, ой не злюбиться,
Щастя донечко, десь загубиться,
Тож прошу мила, поламай містки,
Бо не будеш, квіткою там цвісти.
Ой, не стерпиться та й не злюбиться,
Щастя не твоє, нехай губиться,
Вже благаю я, зглянись Боженьку,
Дай для донечки, гарну доленьку.
Ой, благаю я,
Зглянись Боженьку,
Тож дай донечці,
Гарну доленьку.
13.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799364
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.07.2018
Хитро підкрався і сміється,
Сріблястий місяць поміж хмарин,
Сам, як тарілка, задається,
До землі сипле, білий бурштин.
Дрімають квіти, як в намисті,
Бешкетник вітер давно затих,
Шепочуть трави шовковист,
Ніде не видно зірок ясних.
У піднебессі загриміло,
Місяць тікав, чи то в полоні,
Далеко блискавка і сміло,
Війнула страх, зникла у полі.
Раптово вітер, як хлопчисько,
Ганяв всі хмари, ті сварились,
Пливли так швидко, низько – низько,
Дощем гарненьким,усе вмилось..
25.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2018
А, що,ти відчуваєш на душі,
Коли, в листву вбираються бузок,
Коли, немов заведені хрущі,
Зберуться над деревами в танок.
Кружляють плавно, тішаться весні,
І що, ти відчуваєш на душі,
Коли, знаходиш перший пролісок,
Ледь - ледь вилізлу, травичку в росі.
Не схочеш відійти навіть на крок,
Напевно рада, цій божій красі,
Скажи, що відчуваєш на душі,
Коли ранкове сонце всміхнеться.
Воно, ще сонне в глибокій тиші,
Зненацька, враз пташечка проснеться,
Крилом, змахне срібну росу з кущів,
Розгубишся уже в цій метушні.
А що, ти відчуваєш на душі,
Коли калина, як наречена,
Цвіте, вже про неї пишеш вірші,
Коротша, весняна ніч, зраджена.
І дні, кожного разу все довші,
Скажи, що на душі відчуваєш,
Коли пригорнеш, ти стиглий колос,
До себе. З радості заспіваєш,
Й почуєш, вже соловейка голос,
Від цього, ти сили добуваєш.
Помовч, слухай, бо це ж наше життя,
Земна краса, здатна заворожить,
Хочеш бачити таким майбуття,
Треба цінити, усім дорожить,
Щоби добра в Бога, зміг заслужить.
Червень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.07.2018
Віршована розповідь
Ходить котик біля столу,
Похилив голівку кволу
Дуже хоче, він ковбаски,
Ще й бабусиної ласки.
Вчора знає… провинився,
В молочко заліз, напився,
Прямо з глечика, смачненько,
Підкравсь нині, теж тихенько.
Враз зі столу вкрав курчатко,
Коли снідало дитятко,
Тож сьогодні, тихий –тихий,
Та я знаю, дуже хитрий.
Він із мишами не друже,
До них ставиться байдуже,
Краще в ліжечку лежати,
Незалежність показати.
Вже потерся біля бабці,
Взяв клубочок, що був в шапці,
І давай, всюди вганяти,
Мою бабцю розважати.
Певно м`яса, він заслужить,
Бо старенька його любить.
2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2018
Я відчуваю, заморозив ти мене,
Тож серед літа прийшла зима раптово,
Невже омана? Вдача знову омине,
Справді то доля? Певно не випадково.
Холодним градом… осипав серед трави,
З нею зростала, завдяки літній порі,
Досить промерзла, мо» випити отрави,
Сказать – проща, тобі і своїй зорі.
Велика жертва, то мабуть все ж занадто,
Її не вартий, тобі не підкорюся,
На жаль, з тобою, бажання жить відбито,
Мені б зігрітись, перешкод не боюся.
Сонячний промінь, освітив зірку мою,
Тягнусь до стежки, ближче до того тепла,
Знов розморозилась, стала квіткою,
Кохання стріну, щастя знайду в цих степах.
2010р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=799017
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2018
Надворі вітер завиває… іноді, як хлопчисько свистить. І час від часу, наче сипалась манна крупа, білосніжні крупинки. Це тільки проминули Новорічні свята, а вже знову потепліло. То мокрий, лапатий сніг, то зовсім міленький, майже цілу добу сипав.
Тоня дивиться у вікно. Ще ж тільки шістнадцята година, а вже темніє. Хоча день довшає та при такій погоді й не видно. Одна в кімнаті, пила чай, думки за чоловіка. Все ж важкувато на чужині, то ж для неї тільки і втіха коли разом. Та він на сесію до Києва поїхав, навчається в технікумі заочно. Треба два тижні побути з свекрухою. Якось трохи страшно, залишатися з нею один на один та мусила, зараз в декретній відпустці, вагітна на восьмому місяці. Все чомусь тривога на душі, хоча б все було добре.
В другій, меншій кімнаті кричало радіо, свекруха наче й дочуває та любить його голосно включити. Чи слухає й не знати, все сидить за столом і читає книги, то одну, то іншу. Звичайно зима, холодно, що робити, хіба, що пічку розпалити, принести дрова та вугілля. Та, ще ж правда, снігу багато навіяло, треба весь час кидати, чи віником замітати по стежці.
Занесла чашку, помила, поставила на місце,
- Я піду на двір, щось здається в нас дуже жарко, потрібно кімнату провітрити. Трохи сніг підмету, он знову сипле, чи схоже це вже крупа.
- Йди-йди, там свіже повітря. І добре підмети біля хвіртки, завтра моя подружка з нічної зміни зайде, можливо за ніч багато не накидає.
- Я її знаю? Це тітка Олена, - запитала , беручи одяг.
- Ну так, ну звичайно вона, хто ж до мене, ще такий тут добрячий є. Скільки років тут живу, то вже знаю людей, хто є хто і чим дихає кожен з них. Я в людях розбираюся, це ви, зараз молодь ні біса не знаєте, всім довіряєте. Правда чоловік в неї зараза питуща, ніяк не нап`ється. Я б з таким пришибленим і дня не жила, а вона терпить, дурнувата, що сказати, Але ж сама така, мухи не образить, щира, доброзичлива й не жадібна. Все мені принесе віник з роботи, то міх, пральний порошок, чи якесь відро. Добре, що миє залізничні вагони, є що взяти, ще й зі мною поділиться. Таких подружок, серед людей, ще треба пошукати.
- А, це я напевно кілька днів назад бачила її чоловіка, вугілля носив. Напевно з пів машини привезли,
- підтримала розмову й нахилившись взулася в чобітки. Ледь застебнула на ґудзики осіннє пальто. Підкралась думка, яку вагу в цьому місяці матиму? Ледве влізла в пальто, що ж далі буде? Уже виходила в коридор, свекруха, відірвалася від читання, зняла окуляри й сердито,
- Нехай носить, для того він і чоловік, не тільки ж пити.
Примружила очі, сніг сяє, переливається сріблом, а деінде маленькими купками виднілася крупа. Придивилася, та ні, крупинки більші за манну крупу. Рукою підхопила сніг, приклала до лоба. О, як добре, зима… така красива, білосніжна. Аж дихати стало легше. Туди-сюди, сюди-туди, з підвіконня віником змітає сніг. Цікаво, підповзла думка, побачивши за склом свекруху, звичайно, людину за рік не пізнаєш, та чому вона така зла щодо чоловіків,? Але ж до сина не так, мене кожного дня підганяє, принеси дрова, вугілля, то ж не буде він після роботи все на завтра готувати. В різні сторони розсипався сніг, відмітала до хвіртки та за нею. Знов думка, а який характер тієї тітки, яку часто називає подружкою і все розхвалює, теж так ставиться до чоловіка? Скільки раз його бачила, завжди чемно привітається, наче тверезий і на заводі ж працює.
Надворі стемніло… з чобітків змела сніг, поверталася до хати. Неприємний запах відчула коли відкрила двері, не могла зрозуміти чим пахне. Коли ставила на пічку чайник, чомусь різкий поштовх відчула від дитя. Ой, щось не сподобалося напевно, всміхнувшись поклала руку на живіт, про себе до дитя - все, тихо-тихо, зараз поп`ю чаю можна й лягати спати, заспокойся сонечко.
Свекруха вже лежала в ліжку, на лоб поклала мокру ганчірку. Її побачивши запитала,
- Що голова почала боліти?
- То мабуть від читання, багато сьогодні прочитала, дуже цікава повість,
В хаті тихо… зненацька, Тоня різко піднялася. Вона вже спала та маля занадто дуже почало штовхатися. Ой, що це? В голові шуміло, в роті відчула неприємний присмак, злегка нудило. І чого, задала собі питання, то ж нічого не болить, народжувати зарано. Встаючи з ліжка, нею закачало, обома руками трохи притримуючись за стіну, зайшла в кімнату до свекрухи,
- Мамо,… мамо! Щось мені недобре, здається чадом чути.
Свекруха мовчала, міцно спала на правому боці, повернувшись до стінки. Тоня її торкнула за плече, але вона не відреагувала. Аж страх підкрався, сильно тормошила за плече, гукала. Нарешті свекруха відкрила очі,
- Що, щось сталося?
Та тільки це проговорила, наче вдавилася, вирвала.
- Мамо, а ми ж влітку сажу не трусили, можливо це чад? Ми вдома кожного літа трусимо сажу, бо це ж так небезпечно.
Свекруха вмивалася біля рукомийника,
- Який там чад, я все життя раз на два роки трушу сажу, це мабуть я оселедця забагато з`їла, такий був смачний.
- Так я ж не їла, а мені теж зле.
Свекруха пронизала поглядом, з під лоба,
- Що народжувати надумала? То, ще ж наче зарано…
- Я теж міцно спала, це мене дитя розбудило, вже так копошитись почало, наче бігати хотіло, товкало в різні сторони.
Командирським голосом, сердито,
- Я тут господарка, знаю, що в мене робиться в хаті, будеш мене вчити, коли сажу трусити. Он йди одягнися й сиди в коридорі, доки не покличу.
Тоня сиділа в коридорі, в куточку біля маленького вікна, одягнена в пальто та в чобітки. Надвір, навстіж відчинені двері. Защемило під серцем, а якби вчаділи? Знову подумала про чоловіка, то ж обіцяв підуть винаймати квартиру, тягне лямку і все із-за матері, тільки й поговорити;
» Всім місця досить, на кого покинеш?» Ой ні-ні, приїде, треба звідси тікати, жити тільки окремо, адже обіцяв. Свекруха стукала, грюкала біля пічки, врешті надвір виносила майже повне відро сажі.
- Ще не повне, то ж це не чад, я зазвичай по два відра виношу. Напевно непомітно дуже запхала засувку в пічці, вже провітрила, йди лягай спати, не бійся, нічого тобі не буде.
Свіже повітря зробило свою справу. В голові прояснилося, наче розбудило від хмелю. Вже не нудило, дитя напевно заснуло, поводилось спокійно. Полегшено зітхнула, обіймаючи обома руками живіт, ледь посміхнулася, ну значить все добре.
На годиннику друга година ночі, треба якось заснути, щоб ніякі думки не лізли в голову. Та добре виспатися, адже завтра йти на черговий огляд до лікаря.
Тоня прокинулася від сміху. У вікно заглядає зимове сонечко, на склі, від морозу срібляться розводи.
Почула голос свекрухи,
- Я що, її вонючку буду слухати? Сама знаю коли сажу трусити. Ну давай скуштуй винця, це чисто яблучне, з білого наливу, тому й світле. Пий, не звертай уваги, мабуть спить, раз не чути.
Напевно заїдали, бо було чути звуки виделками, чи ложками. Знову голос свекрухи,
- Я їй вчора говорила, ти ж в мене найкраща подруга, он знову принесла дещо, дякую. Давай, ще трохи вип`ємо, мені після цього всього чаду, ще зле, добре, що розбудила, а то б навічно поснули.
- То ти ж їй не сказала, що це чад? - почула голос тітки.
- Я що дурна, соплячці правду сказати. Менше знає, краще спатиме, минулося та й нехай, хвороба її не взяла.
- То ти сама сажу потрусила?.
- Ну так, але не скрізь, лише в одному місці, нащо, щоб бачила, піде сьогодні в лікарню тим часом все зроблю.
- Тю! А чого ж ти її не заставила? Нехай би показала на, що здатна? Як би сама справилася з цією роботою? А я б ото заставила зробити, з неї б корона не впала.
Тоня раптом почула поштовх дитини, лягла рівно, бо лежала трохи на правий бік. Це відволікає її увагу від розмови. Свекруха з тіткою напевно почули, як злегка рипнув диван, відразу замовкли. З кімнати чулося тихе хіхікання.
Так-так, гарна подружка, що сказати, зробила висновки Тоня, пригадавши слова свекрухи -» Вона й мухи не образить».
11.07.2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798909
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2018
Рученьки терпнуть, щемить серденько,
Синочка бачить, кожну нічку в снах,
Злякані очі, поглянь Боженько,
Зранені крила, не летить мій птах.
О, сину, сину! А я ж просила,
Щоб ти не йшов, на ту кляту війну,
Невже для того, любий, зростила,
Щоби до ворога попав в тюрму.
І вже пороги всі оббивала,
Порозкидались думки, як зорі,
В душі надія все ж не вмирала,
О, Боже, матерів скільки в горі!
Вдень і вночі літають снаряди,
Земля здригається, все палає
Душа болить, як збутись Іуди?
Як це зробить? Підкажіть хто знає!
Розпач, журба, то наче в серці ніж
Той біль гнобить, як витримать його?
Воля якби, побігла б босоніж,
Навіть нехай, стріла б ката того,
Я стану блискавкою, жорстокіш.
Не побоюсь, мерзотників Москви,
Упаду каменем, бо ж я мати,
Тож тільки ти, синочку, позови,
А який адрес й куди не взнати,
Тебе везли, щоби познущатись,
Ніхто й не дасть, краплиночки води,
Щоб зрадить зміг, з домом попрощатись.
Тож знаю син, викохала не так,
Ні, не посмієш зрадить країни,
Муки знесеш, бо ти ж в мене козак,
Тож не зганьбиш вкраїнські родини.
Знов сон пропав, за вікном ніченька,
Де ти,дай знати. Вірю, чекаю,
Що серед хмар, засяє зіронька,
Зустрінемось, серцем відчуваю.
І прийде час, слово - Перемога,
Буде, у кожного, з нас на вустах,
Герої є, здолаєм ворога,
Щастя і радість прийдуть у життя.
29.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798813
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2018
Син звертається до мами,
Що це коїться із вами,
Весь час сваритеся з татом,
Кричите, а то і матом.
Тільки чую через стінку,
- Певно любиш ти сусідку!
-А мені ж, холод за спину,
Чи діждусь я відпочинку?
Що скупа, не можеш дати?
Щоб я зміг, як дитя спати!
Язик ненька, прикусила,
Чоловіка запросила,
Поясни врешті синочку,
Чом Горпина має дочку,
А від кого, ти підтверди!
І зізнайся, із ким блудив!
Син вже легень, здоровенький,
Справді красень, ще й хитренький,
До матусі, прямо в очі,
Відмовляєш, чом щоночі?
Я скажу, тобі до речі,
Був би я, забрав би речі,
Не хазяйка, хоч Горпина,
Там би жив і зробив сина.
23.06 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798672
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.07.2018
Пробач, я пташка вільна, знаєш,
Мене, ти бачу, не кохаєш,
Промовчу, плакати, не буду
Ту нічку, нашу, не забуду.
У горлі ком, дихнуть не можу,
Та зірву, скину, я цю ношу,
Навіщо мучитись даремно
У грудях біль, під серцем щемно.
Розбиті мрії, переживу!
Зустріну доленьку щасливу!
Твоя, так вирішила мати,
Мене не можеш, ти кохати!
Бо бідна я, із дитбудинку,
Не муч, забудь, мою стежинку,
Напевно доля заблукала,
Скажу відверто, бо кохала.
2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2018
Твій смак солодкий, цілунок на світанку,
Як той туман, білий, що ліг, над річкою,
І ми обоє, так радіємо ранку
Ти обіймав і називав суничкою.
А твої очі, як небо, ясне й чисте,
І ніжний погляд…. мов сонячне проміння,
Спокуса, дотик… волосся золотисте,
Геть тьмарить розум, не брало нас сумління.
Так, це кохання… Тож ми в його полоні,
Ці трави, квіти, то мабуть наші свідки,
Ти присягався, вже цілував долоні,
І я раділа, найщасливіша в світі!
07.07.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2018
Садок вишневий коло хати,
На пів засохлий, у бур`янах,
Його чи й зможу упізнати,
Хоча так часто, бачу у снах.
Колись село - легені життя,
Різноманіття: кущів, дерев,
Спів соловейка - щастя, буття,
Черпали силу з чистих джерел.
Стежки не бачу, ані доріг,
Під ріп`яхом, квіти схилились,
Майже сховавсь, при землі поріг,
Навіть пташки тут не гніздились.
Лиш чути жалісливе »Курли »,
І то чомусь, дуже далеко,
Знову завмерли, зовсім вітри,
А на душі, так гірко й важко.
2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=798420
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.07.2018
Розвіялись, густі тумани,
Летять, неначе дельтаплани,
Повсюди, хмари темно – сині,
Не стримані, вже при долині.
Розплакались, зовсім тихенько,
Все дощик, поливав гарненько,
Зростайте, трави шовковисті,
Земля ,уквітчана в намисті.
Хай сіно, буде для худоби,
Радіють, житу хлібороби,
Вбереться, в колосся пшениця,
Усіх, потішить паляниця.
…..
Бог ангелів, вже спустив з неба,
Бо в дощику, була потреба,
Чудовий, щоб вродив урожай,
Й розквітнув мій милий, рідний край!
Липень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797751
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.07.2018
В чобітки ранок узувся,
У росі промінь скупнувся,
Я проснулась, теж раненько,
Де не гляну, скрізь гарненько.
В садку фарби розплескали,
Ясні квіти привітались,
Так красиво, що то літом,
Все покрито оксамитом.
У рядок ростуть порічки,
Червоніють у них щічки,
Та на смак, ще є кислинка,
Та мене манить малинка.
Так на сонечку іскрилась,
Із промінням веселилась,
Тож мабуть, теж посмакую,
Той солодкий, смак відчую.
Це від літа, нагорода,
О, яка ж, то насолода!
На устах, ловлю краплинки,
Я люблю стиглі малинки.
21.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797559
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.06.2018
На курорті, дід хотів відпочити,
Танці, музика, кого ж запросити?
Оком кинув дід, якусь молоденьку,
Ту візьму, мабуть, маленьку, худеньку.
А до пишної здоров`я не маю,
У селі, всі такі, того ж й страждаю,
А її, якось потім приголублю,
Тож скажу, що до діла здатен, що люблю.
Як пішла, Марина з дідом танцювать,
Ото так, що аж підборочки блищать,
А вона ж красива, гарна й молода,
Аж змокріла у старого борода.
Стрункі ніженьки, а ляшки товстенькі,
От помацав би й ті груди повненькі,
Очі вирячив, вже задом крутила,
От любив би, втриматись не сила.
Обійняти, за талію хотів, схопить,
Вона ж хитра, як та пташечка летить,
Вже й жакет зняв, стало занадто жарко,
Старий пень, тебе нікому не жалко.
Руки в боки, вже до нього моргає,
Ледве диха, аж серце завмирає,
На підлогу впав, дививсь на дівчину,
Ти танцюй, а я йду на відпочинок.
Е, ні - ні, хитрий, то тобі наука,
Щоб зізнався, що старість така штука,
І чого, вже до дівок так чіплятись,
Старий діду, пора тобі зізнатись.
24.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797463
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.06.2018
За один год не узнаешь человека,
Когда ты молод, жизнь словно дискотека,
Много друзей, музыки, цветов, улыбок,
Всё в суете, словно спрятан от ошибок.
Жаль, за два года, ты его не узнаешь,
У очках розовых, всё птицей летаешь,
Время надежд, найти преданного друга,
А может ним, может быть муж иль супруга?
Как знать, а может, повезёт в жизни, иль нет,
Только с годами, раскроешь этот секрет,
Живёшь в достатке, на столе булка с маслом,
Летают мысли, обвенчались не напрасно.
Гараж, квартира, в подарок и машина,
О жить, да жить, увы, что за чертовщина,
Но вдруг заметили, что разные стали,
А ведь всегда, о любви, счастье мечтали.
Жизнь показалась, сначала словно в сказке,
Но оказалось, совсем друг не тот, в маске,
И стали дни, все мрачнее чёрной тучи,
А ведь тогда, каждый день, как солнца лучик.
В чём дело, жизнь, как эту понять? Где любовь?
Пустое? Нет! Давно не приносил цветов,
Она привыкла, уж его не замечать,
Вопрос, а стоило, спешить ставить печать?
За столько лет, ты узнаешь человека,
Видать для этого, надобно полвека,
Ведь жизнь прожить, знаем не поле перейти,
Хотим чтоб друг, настоящий был по пути,
Узнать с ним рядом, радости и печали,
Чтобы судьба, в небе звёзды повенчали.
26.06.2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797357
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.06.2018
Сховалось сонечко, за обрій,
А збоку хмари, темні – темні,
Забрали вкотре, в неньки спокій,
Думки роїлись, неприємні.
До вікна погляд, і на фото,
Синок всміхається, до неньки,
На ніч, чи замкнені ворота,
Чекає, зложить дві долоньки.
І Богу молиться, в тривозі,
Ти де синочку, нема звістки,
Може давно уже в дорозі,
Хоч не попав, би ти до пастки.
Вії тремтять, гірка сльозинка,
Вуста шепочуть, молитву знову,
Де ж ти рідна, моя кровинка,
Нащо війна? Миру б народу!
А серце гучно, в грудях б`ється,
На Сході гнізд, пташина не в’є,
Не мре надія, син всміхнеться,
Вона побачить дитя своє.
Фото в руці… Ніжно цілує,
Війні б кінець, щастя наокіл,
Та чи її, Бог не почує?
Нехай живим, вернеться сокіл.
25.06.2018 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.06.2018
Скажи чому, скажи куди, ти поспішаєш час?
Як птах летиш, нащо? Не запитаєш нас,
Ми осінь хочемо, зиму, весну,чи літо?
На гарний ранок, є надії, щоб світло,
Нехай щоб сонце, нам сяяло привітно,
На жаль, та час, швидко летить, непомітно!
Ну не, як осінь, не плаксивим це життя,
А щоб, як літо, квітло наше майбуття,
Ласкаве сонце, срібні ранкові роси,
Щоб прикрашали, не тьмяніли коси.
Й життя тихенькою, плинуло рікою,
Як ми йдемо, так, звичайною ходою,
Щоб мир усіх, й радість, ніжно огортала,
Як рідна ненька, в дитинстві сповивала.
Не поспішай, дуже благаю, тебе час,
Життя, як вогник… ні, не хочу, щоб погас!
21.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797012
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2018
Давай, всміхнися, біля моря ми,
Побачим хвилі, які плескають,
Ніжно шепочуть із берегами
Неначе чари, не відпускають.
Сонечко я́сне, купає промінці,
Вода прозора… блиском іскриться,
Рибка срібляста, вмить у схованці,
Хочу цим дійством насолодиться.
А десь звучить, скрипка Страдіварі,
І я спіймала, твій теплий погляд,
На серці радість, йдемо у парі,
Мені, так тепло, коли ти поряд.
15.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.06.2018
Крок за кроком, поспішаю,
Пори кращої - не знаю,
Подивлюсь, краса довкола,
Трава славна, ледь шовкова.
Ніжний цвіт, мов у намисті,
Сяють роси золотисті,
Сонця промінь, гріє щічки,
Усе пестить й мої ніжки.
У росі, холод ховався,
Це він сонечка злякався,
Я ж не він, чого боятись,
Діткам треба закалятись!
20.06. 2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796857
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2018
1
Я научу тебя летать,
И научу тебя смеяться,
Чтобы смогла меня понять,
Что лучше нам не расставаться.
Пр.
( 2 строчки 2 раза)
О-о…. ведь я, люблю не скрою,
О-О… мне хорошо, с тобою.
2
Взлетим мы между, белых туч,
И позабудем всё на свете,
Ты для меня,как солнца луч,
За тебя я, теперь в ответе.
Пр.
( 2 строчки 2 раза)
О-о…. ведь я, люблю не скрою,
О-О… мне хорошо с тобою.
3
Об этом мог, только меч тать,
Нам облака придали силы,
Давай же день, новый встречать,
Хочу всегда, чтобы любила.
Пр.
( 2 строчки 2 раза)
О-о…. ведь я, люблю не скрою,
О-О… мне хорошо, с тобою.
4
Чуден рассвет… так сладок нам
В нежных объятьях, поцелуях,
Встретим зорю по вечерам,
Покину я, жизнь холостую.
Пр.
О-О пусть небо голубое,
О-О…. пусть жизнь течёт рекою,
О-О… мне хорошо с тобою,
О-О… Так счастлив, я не скрою.
18.06.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796855
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.06.2018
Сонячний літній день добігає до кінця. Над обрієм маленькі, білі хмари ледь-ледь пливуть до заходу, разом із сонцем готуються до сну. Легенький, теплий вітерець підбадьорює Вадима. Він похапцем зачинив капот машини. усміхнено зазирнув на двох задоволених синів, які сиділи на задньому сидінні,
- Ну, що позаду вихідні, хочемо, чи ні та треба повертатися додому. Гарно відпочили. Тож рушаймо в дорогу!
Обома руками, намацавши всі кишені, злегка хитнув головою, розвів руки в сторони, озираючись на всі боки, продовжив,
- Здається все взяли, все позакривав…
Аж раптом почухав чоло,
- От забудько! Треба для моєї леді троянди нарізати. Як приїде, буде тішитися! Перед самим носом ростуть, а я ледве не забув.
Пишний кущ махрових червоних троянд ріс прямо поруч, під самим вікном дачного будинку. Ці чарівні троянди радують кожного, хто на них подивиться, вони віддзеркалюються на склі вікна, прикрашають будинок.
Вадим швидко дістав розкладного ножа з кишені штанів, зрізав з куща сім троянд, на високих ніжках,
- Подивіться хлопці, яка краса! Вже добре розцвіли, а пахнуть! Гарний буде сюрприз! Вона ж їх так любить.
На підвіконні взяв трилітрову банку, набрав з корита води, підніс старшому синові,
- На Олеже, тримай обережно, щоб не облився водою, то ж будемо їхати і дивись троянди не притисни, щоби часом не зламав.
Старший син, такий же чорнявий, як батько, обличчям дуже схожий на нього, усміхнено позирнув,
- Ох-ох, дуже хочеш догодити своїй леді!
- Ти б вже краще змовчав, сам бігаєш на побачення, що хіба не даруєш квіти?
Сергійко, набагато менший за брата, йому місяць назад виповнилося шість років. Він спостерігав за розмовою старших, одночасно зазирав у вікно, час від часу підскакував на сидінні.
Вони з братом зовсім різні, він до мами схожий, білявий, круглолиций, а очі правда карі, як у тата, виріз очей красивий, жіночий. А за характером все навпаки, Олег спокійніший, стриманіший з самого дитинства, на таких кажуть -»Тихенький». А Сергійко,як метеор, чи то - « шило», так його називає мама. І занадто допитливий, і балакучий, ще й дуже хитренький, мама часто на нього каже - «Миле дитятко ». Та він розуміє, що має бути чоловіком, тому намагається придивлятися до батька. Думав, я ж не дівчина, маю бути сильним, сміливим, як мій тато. Теж колись буду навчатися в поліцейській академії, он брат вже туди готується, з репетиторами займається. Тато каже осквернити цю професію не годиться, треба бути гідним її звання.
Батько за кермом, поруч повний кошик стиглих, пахучих полуниць. Машина зрушила з місця….. Сергійко не міг спокійно всидіти. Оченята світилися розумом, допитливістю, ледь нахилившись до нього, шепотів на вухо,
- Чуєш тато, а хто така леді? Гадаю це ти так про маму, адже для неї приготував ці троянди?
Вадим міцно тримався двома руками за кермо й водночас уважно дивився на дорогу,
- Звичайно їй! Зачекай, виїдемо на трасу, я тобі все розкажу. Зараз не заважай, нехай я проїду поміж цих дач, бачиш тут поворот за поворотом, ще й дорога погана.
Аж ось і траса. По обіч дороги посадка й кольоровий килим з трав і квітів, який тягнеться вздовж дерев. Машина їхала плавно, часом наче злегка підлітала. Сергійко протягнув руку до кошика, взяв полуницю, подув на неї й до батька,
- Вона чиста, дивись, аж блистить на сонці.
Посміхаючись, поклав до рота, проковтнув, цмокнув від задоволення і доторкнувся рукою до його плеча,
- Ти мені щось пообіцяв, чи вже забув?
- Ні не забув. Слово «леді» синку англійське, значення його - та, що місить хліб, тобто господиня. Це чемне, шанобливе звернення до жінки, ну значить до дружини. А я ж люблю її, ціную, тому так і сказав. Вже завтра, як приїдемо з дитсадка моя леді має бути вдома,- не поспішаючи, пояснив сину.
У вікно машини віяло свіжістю, задоволений Сергійко схилився на брата, очі стали закриватися і вже тихенько сопів.
Раптово зупинились. Сергійко протер сонливі очі, за вікном житнє поле і декілька кущів шипшини,
- Щось сталося!
Олег відчинив двері, мовчки віддав банку з трояндами брату, сам швидко попрямував в сторону поля й кущів. Малий від здивування роззявив рота, весело запитав,
- Ой! Це, що він своїй леді хоче привезти букет польових квітів?
Батько голосно засміявся,
- Ну малий, далось для тебе це слово. Це можна сказати; майбутній леді, він же, ще з нею не одружився.
Повернувшись до нього, не поспішаючи продовжив,
- Спочатку треба вчитися, професію мати, а вже потім одружуватись. А те, що польові квіти його дівчина любить, це її вибір. Жінок, які не люблять квітів, не існує. Загалом вони всі люблять квіти, але які, це залежить від вподобання.
- А хіба такі, як я, теж люблять квіти? - запитав, вирячивши оченята.
Вадим, від допитливості сина, всміхався й хитав головою,
- Ну такі теж квіти люблять, але в такому віці більше приділяють увагу солодощам, чомусь смачненькому.
Від поспіху Олег розчервонівся. Він повернувся з красивим букетом квітів, в ньому; ромашки, сокирки, маки, волошки, пахучий чебрець і м’ята. По машині рознісся приємний запах, Сергійко почухав лоба,
- Ото вже вгодиш своїй майбутній леді.
Батько голосно засміявся, аж плечі трусилися. А Олег не витримав, рукою ззаду, по голові підмахнув волосся брата,
- Ну! От базікало! Краще б промовчав!
За пів години були вдома… батько загнав машину в гараж,
- Олеже, треба переодягнутися й ти вільний! Біжи до дівчини, поки квіти не прив`яли, тільки ж знай свій розпорядок, допізна не гуляй!
Відразу ж звернувся до молодшого сина,
- Сергію, а ми з тобою переберемо полуницю, вечірній туалет, а потім спати, бо тобі завтра в дитсадок, а мені треба на роботу.
Вадим із сином, справно перемили полуниці, сидячи відривали хвостики. В каструлю поклали мілкі ягоди, які згодом батько мав засипати цукром, це для варення. А саме красивіші полуниці з хвостиками клали на велике блюдо, ці мали залишитися на завтра.
Раптом задзвонив телефон Вадима, він кивнув рукою до сина,
- Давай, сам попрацюй, а я зараз поговорю й прийду.
Він вийшов надвір… Сергій задоволено подивився вслід, от добре. Швидко витягнув із серванту пустий прозорий лоток, поспішаючи наповнив його полуницями. Трохи схвильований, озираючись, ховав лоток у холодильник, в самий низ, щоб не на виду, щоб ніхто його не помітив.
Надворі стемніло… в будинку тихо і прохолодно. Задоволений Сергійко лежав у ліжку, з усмішкою на обличчі зазирав у вікно, намагався порахувати на небі зорі та пальців не недостатньо на руках. Ледь тремтіли повіки, перед очима мерехтіли, колом крутилися сяючі зірочки. Він знову намагався їх рахувати, вже з ними кудись летів, наче доганяв, нарешті його здолав сон.
У вікно заглядає новий день. Вадим першим прокинувся від яскравих сонячних променів, що по шиках вікон переливалися один поперед іншого. Вони наче підкрадалися до його обличчя, від цього сяйва очі поволі розплющилися.
Зазирнувши на годинник, поспіхом одягався, час підганяв, не давав розслабитися. І вже коли був готовий до від`їзду, відчинив двері в кімнату Сергійка, сказав командирським голосом,
- Синку, підйом! Агов! Сергію! Швидко у ванну! Давай піднімайся, ледь не проспали.
Машина вже стояла біля двору, батько сидів за кермом. Видно було, що дуже поспішав, пальцями однієї руки перебирав по дверці, другою тримався за кермо. Не міг приховати нетерплячки, раз-у-раз позирав, то в сторону сина, то на годинник.
Нарешті, з ранцем за плечима вискочив Сергійко, під ліктем лівої руки приховував якийсь пакунок, загорнутий в газету,
- Я вже тату! Двері захлопнув, Олег так міцно спить, хоч за ноги витягуй.
Батько посміхнувся й кілька хитнув головою,
- Давай, сідай! Ото, за ноги витягай! От хлопчисько! Все хапаєш на льоту, де й хто, що скаже…
Малий, сідаючи на заднє сидіння, обережно поставив на руки той самий пакунок, прикрив долонями й весело,
- Тату, ти що забув?! Тож так мама завжди каже до Олега, коли той міцно спить. Чуєш, а вона точно сьогодні приїде?
- Точно-точно, як тебе з дитсадка заберу, вона на нас вдома чекатиме. Не хвилюйся, я вранці з нею розмовляв, вже в поїзді.
Машина набирала швидкість, Сергій не замовкав,
- І треба їй ті курси? Якогось підвищення. Я вже так за нею засумував, хочеться налисників із сиром, щоб зверху багато сметани. Як згадаю, аж слинка тече. Вдома все бутерброди та суп і в садочку весь час каша, суп. Чесно скажу, мені таке їдло набридло. Добре хоч на дачу з`їздили, смакота, досхочу полуниць наївся.
За кілька хвилин вони біля дитсадка. Трохи далі від входу, біля виховательки копошиться юрба дітей. Осторонь стояла чорнява дівчинка, вона побачила машину, що щойно зупинилось, посміхнулася. З вікна, син задоволено помахав рукою в її сторону й звернувся до батька.
- Все тату, я пішов, бувай!
Спочатку, він сам виліз з машини, на плечі поправив ранець, брав пакунок, який залишився на сидінні. Здивований батько нахилився через переднє сидіння,
- Гей! А, що то в тебе за пакунок у газеті?
Малий здвинув плечима, блиск в очах, ледь почервонів, при відкрив газету, з прозорого лоточка виднілися полуниці. Він зразу наче зніяковів, потім поправив свого білявого чубчика, сміливо випалив,
А може в мене теж є майбутня леді, з якою я скоро піду до школи.
Відразу ж ледь крутнувся на одному підборі і швидко, твердою ходою, не озираючись, прямував до входу дитсадка, йому назустріч йшла чорнява дівчинка.
Час іде, посміхнувшись помітив батько, таки добре, що син переймає щось гарне, добре, що ніколи не завадить у житті. Можливо з нього виросте справжній джентльмен.
08.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.06.2018
Мені дід, зробив дудочку,
Вже іду, я на вуличку,
Ой, ду-ду, ой, ду-ду, ду-ду
Дзвінку пісню, я заведу.
Яке красне, це літечко,
Ясне сонце, як ситечко,
Ой. ду-ду, ой, ду-ду, ду-ду,
Дзвінку пісню, я заведу.
Усі дітки всміхаються,
І зі мною вітаються,
Ой, ду-ду, ой, ду – ду, ду –ду,
Дзвінку пісню, я заведу.
Радо станем у кружочок,
Та й станцюємо таночок,
Ой, ду -ду, ой, ду-ду, ду-ду,
З усіма, дітками дружу.
Тож нехай музика звучить,
Та й на світі нас звеселить,
Ой, ду-ду, ой, ду-ду, ду-ду,
Дзвінку пісню, я заведу.
Червень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796373
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018
Землі чарівність… в золотій рясі,
Легенький вітер пахощі несе,
Музика грає, з тобою в вальсі,
П`янять троянди, ти для мене все.
Зоряна нічка, чомусь коротка,
Хоче забрати. Милий, коханий,
Час поспішає, життя курортне,
Зустріла, любий… Такий жаданий.
Я скрізь шукала, по всьому світу,
Моя надія. Іскринки в очах,
Зачаровував, то ж не лишай квітку,
З`єднались долі, нині в небесах..
Швидкісний потяг, а вслід лише пил,
Нехай розгубленість й сум відійдуть,
Ніжний світанок, ясний небосхил,
Нас у обійми, навіки зведуть.
13.07.1980р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796371
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2018
Тишина над рекой,
Серебрится вода,
Ты со мною постой,
И будь рядом всегда.
Пусть о вечной любви,
Нам споёт соловей,
Ты меня обними,
Нежным взглядом согрей.
Звёзды танцы ведут,
Светят вдруг, серебром
В сердце радость несут,
Давай будем вдвоём.
Месяц ножки купал,
У подножья реки,
Закат еле дрожал,
Тучки там, широки.
Я склонюсь на плечо,
Ты меня не гони,
Вместе нам, хорошо,
В радость пусть, будут дни.
2014г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796089
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.06.2018
Щойно небо, ледь світліло,
По стежинці, там, по лужку,
Чап чалап – хтось йде уміло,
У сіренькому кожушку.
То повільно, то так швидко,
Тільки носик, лиш стирчить,
Чомусь мордочки не видно,
За мить спиниться, немов спить.
А як скручений в клубочок,
Кожух враз- гостренькі голки,
Дуже схожий на горбочок,
Зразу котиться залюбки.
Хочу дітки, запитати,
Хто мишей хоче ловить?
Цього звіра, як назвати?
Що зимою довгенько спить.
( Їжачок).
2010р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=796088
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.06.2018
Так добре, нам поряд жити,
Говорить Петро до Дмитра,
- І можна горілку пити,
Той радо підтримав Петра,
- Ця дружба - мужицьке діло,
Мабуть жінкам не годиться,
За них, вип`ємо ми сміло,
Нам треба ж протверезиться.
Я сам сьогодні керую,
Жінка до тещі подалась,
Петро наливав другую,
-Ото свободу відчую!!!
- Дав їсти курям й собаці,
Кнурові їсти готую,
Давай хильнемо по чарці,
Забудем пору лихую.
-Моя, вже корів на випас,
Погнала дуже раненько,
То гуси підняли галас,
Їм жерти дав і гарненько,
Уклавсь, собі далі спати,
Качки, - це ж треба халепи,
Залізли якось до хати.
- Давай, вже за нас з тобою,
За світлий, вільний деньочок,
Не жарко, тут під вербою,
Бери, смакуй огірочок.
В сараї якась метушня,
Кабан голосно волає,
Наче в їх головах пісня,
Ще й півень близько співає.
А сонце, вже припікало,
Дають сусіди хропака,
Це все кабана дістало,
Погнавсь до лісу драпака.
Під вечір, ледь схаменулись,
В сусідів, аж тремтять руки,
Скрізь зиркнули, усміхнулись,
За нас! Нащо терпить муки?
По селу загомоніли,
Кнур радий,в лісок подався,
Ото (класно) посиділи,
А день, гарним видавався.
05.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795866
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.06.2018
Хвалилась дівка Горпина,
Раділа, має лімузина,
Та позичка в банку росте,
Таке воно життя круте.
***
Жаліються депутати,
У них замалі зарплати,
Ой бідні та й хат не мають
В Європу спати літають.
***
Я знаюся на культурі,
Бринчу, в клубі на бандурі
Моя ж жінка не ревнує
Але, все ж мене пильнує.
***
Надворі, знов завірюха,
Навіяла, куму вуха,
Тоді, він мене не слухав,
Як кіт у ліжечку муркав.
***
Біда! Валюта не стійка,
І ціни…. вверх, як пирійка,
Чатують кордон укропи,
Втіка молодь до Європи.
***
Ми гулькнули весь « шампусик »,
До біса набравсь мій «пупсик»,
Злетіли з штанів підтяжки,
Підлазив голий до Наташки.
***
На рік Новий, цілувались,
Зі сватами, ми прощались,
Поки всі, горілку пили,
Діти власність розділили.
***
Одружився, маю жінку,
Все тримаюсь за ширінку,
Мій горобчик хтів літати,
До гніздечка завітати.
***
Славлять, сосиски в країні,
Я, їх брала, чомусь сині
В них, гарна назва - « Філейні»,
День, чи то два, вже зелені.
***
Вже у Раді хвилювання,
Нащо вибори зарання?
Бо ж зарплати в них хороші,
Ще й не всі розкрали гроші.
***
Кажуть нині краще жити,
Тож не станемо тужити,
Як урветься уже терпець,
Депутатам буде капець.
14.06 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795705
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.06.2018
Літнього ранку, чую я,
Передзвін синіх, дзвіночків,
Любий й твоє, серцебиття,
І рівномірність тих звуків.
Я зовсім поруч, тут близько,
Спокійний подих уві сні,
Доторкнусь боязко,бистро,
З тремтінням холодно мені.
Знаєш тобою, я живу,
І хочу жити! Так завжди!
Спіймаєм мить, цю щасливу?
Мій любий, милий, доведи.
Вірш зі скрині
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795466
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2018
1
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
Ми з сусідом на світанні,
То неначе на змаганні.
Пр
А сердечка - тьох - тьох – тьох,
Ой, як добре нам удвох,
А від нього, тільки й мова
Що я гарна, чорноброва.
2
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
Підсапаємо гарненько,
На душі вже так тепленько.
Пр.
А сердечка - тьох - тьох – тьох,
Ой, як добре, нам удвох,
А від нього, тільки й мова,
Що я гарна, чорноброва.
3
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
Соловей з лісу співає,
В жилах кров, гаряча грає.
Пр.
А сердечка - тьох – тьох – тьох,
Ой, як добре нам удвох,
А від нього, тільки й мова
Що я гарна, чорноброва
4
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
Не від вітру, так тріпочуть,
Про коханнячко шепочуть.
Пр.
А сердечка - тьох – тьох - тьох,
Ой, як добре нам удвох,
А від нього, тільки й мова,
Що я гарна, чорноброва
5
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
У росі, посеред поля,
Поєднала, нас двох доля.
Пр
А сердечка - тьох – тьох- тьох
Ой, як добре нам удвох
А від нього тільки й мова
Що я гарна, чорноброва
6
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
Вже чуби на верхівці,
Певно гнатися горілці.
Пр
А сердечка - тьох – тьох – тьох,
Ой, як добре нам удвох
А від нього, тільки й мова,
Що я гарна, чорноброва.
7
Який цей та й щедрий край,
Вродив гарний урожай,
Буряк будем вихвалять,
Та й весіллячко гулять.
Пр
А сердечка - тьох - тьох – тьох,
Ой, як добре нам удвох,
А від нього, тільки й мова,
Що я гарна, чорноброва!
8
Бурячки рядочками,
Височать листочками,
Моє сонце, моя втіха,
Вдома маю чоловіка.
Пр
А сердечка - тьох - тьох – тьох,
Ой, як добре нам удвох,
А від нього, тільки й мова,
Що я гарна, чорноброва!
9
Так літа, скоро біжать,
Буряк треба засівать,
Маю доню й синів два,
Зеленіє скрізь листва.
Пр
А сердечка - тьох – тьох - тьох,
Ой, як добре! Нам…. у п`ятьох,
Чую лине, тепла мова,
Господиня, я чудова!
10.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.06.2018
Сяє сонце над лісочком,
Віє вітер під горбочком,
Мов пряма стрічка – доріжка,
Я дівчина невеличка.
Так гарненько поскакаю,
Тож скакалочку я маю,
Вмію добре, як зайчисько,
Під лісочком, дуже близько.
Уздовж килимом сунички,
І співають тут синички,
Соловейко теж співає,
А скакалка почекає.
Смачні ягоди, запашні,
До вподоби, втішно мені,
Це сунички посмакую,
Щедре літечко відчую.
2010р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795332
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018
Застелю, я квітами дорогу,
По ній завжди, буду йти по житті,
Не забуду стежинки додому,
Промайнули, ті роки молоді.
Немов з сонцем, я розмовляю,
Між ромашок, квітнуть волошки,
Собі вкотре, сама докоряю,
Вибач мамо! Спізнилася трошки.
Сивиною прикрашені коси,
Чи пізнаєш мале своє чадо,
БосонІж, де іскрилися роси,
Ти несла, на руках мене радо.
Притуляла. так ніжно долоні,
Щоб зігріти й одягла беретик,
Як вмить боляче, сльози солоні,
Нарву любая, квітів букетик.
Ти далеко, лише чорнобривці,
Ми з тобою, їх разом садили,
В саду радість, сунички в травичці,
Того року, так славно вродили.
Тож дала, крила і відпустила,
Ось посиджу, я тут біля тебе,
Знов згадаю, ти мене любила,
Як сховати жалобу та треба.
Застелю, я квітами дорогу,
А вздовж неї, трава сріблиста,
Не забула рідного порогу,
Так шкода́ та стежина зароста.
06.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795331
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.06.2018
В постели шептала мужу,
Я летом не люблю стужу,
Совсем, он не догадался,
С подушкою обнимался.
Храп слышно- на всю квартиру,
Сказал, я дезертиру,
Так крепко спишь! Ну чёрт с тобой!
А ночь темна, пахнет весной.
Милёнок, можешь долго спать,
Пойду к соседу, я опять,
Со мной нежен, как с девицей,
Всегда может поделиться.
Не только, ведь разговором,
А толстым, большим затвором,
Тебе, с ним же, не сравнится,
Я в нём могу раствориться.
Смельчак, умеет ласкаться,
К моей груди присосаться,
Я вся горю огоньками,
Лишь миг, пылаем кострами.
Мы вдвоём, словно цунами.
А уж дровишки, что надо,
Та нежность, мне как награда…
Поспи лучше, надоело,
С тобой, совсем захирела.
12.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795227
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.06.2018
Квітка в полі, з вітром шепотіла,
Якби знав, чого я так хотіла,
Ввись піднятись, відчути свободу,
Та не втратити чарівну вроду.
Бог не дав, нам хоча б маленькі крила,
Щоб злетіти, як пташка сизокрила,
Обійнятись з хмарами в неба сині,
На жаль, тут, я зростаю при долині.
Як старію, вже й діточок маю,
Їх у світ, незнаний відпускаю,
А вони ж, тішаться, що це воля,
На чужИні не знати, яка доля.
Не журись, то ж стиха вітер співав,
Адже я, з ними теж туди літав,
Все гаразд, такі ж красуні, як і ти,
Відпускають, діточок у світи.
Мовчить квітка. То неначе роса,
Покотилася схована сльоза,
Надій вогник,геть у очах погас,
Ось і діти, теж покидають нас.
12.08.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795225
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2018
Не дарма кажуть є прислів’я -” Довіряй, але перевіряй ”. Та часом ми напевно його забуваємо, все в надії, що не потрапимо в халепу. В нашому містечку є базарні дні; неділя і четвер. В ці дні, з недалеких сіл, люди на продаж привозять продукти. В неділю все людей багато і в пільговий автобус навіть не упхаєшся. А платити п`ять гривень за проїзд, вважаю гроші завеликі. Це було напередодні першого травня, ранок видався сонячним та все ж за спину пробирався холод. В цьому році й правда весна з причудами, чи то сказати капризна, як дитя. То день світлий, сяючий, а то похмурий, непривітний, наче сердитий на світ. Всі дні мінливі,то тепло, то вже на другий день, занадто холодно. Що поробиш, цього ми змінити не в змозі. Я поспішала, щоб не запізнитись на пільговий автобус, вирішила поїхати в четвер, в цей день завжди менше людей їде на базар, мала надію проїхати на дурняк. Ранкова прохолода обійняла мене, з гарним настроєм прийшла на зупинку. Вкотре, в гаманці перевірила посвідчення пенсіонера і ті, лиш двісті гривень, що виділила на продукти. До пенсії, ще далеченько, в думках копошиться - як це, все потрібне купити за ці гроші, як вкластися, губу не розкатати? Правда мені пощастило, хоча людей на зупинці немало та водій зупинився і ми, люди похилого віку, напхалися в нього, як тюлька в банці. За кермом молодий чоловік, напевно такого віку, як мої онуки. Чому я звернула увагу? Бо жінки, ті, що везли щось на продаж, задоволено гомоніли, що їдуть безкоштовно, позирали на водія, в розмовах хвалили його. А, ще говорили, що цим маршрутом їздить один сивий водій, десь років п`ятдесяти, то той би точно не зупинився на зупинці. Я ж загалом рідко їду на базар, тому й водіїв не знаю. Та дякувати водію і Богу ми доїхали до базару нормально. Правда водій дві зупинки проїхав не зупиняючись, людей же повно, тут треба зізнатись й подякувати йому, добре хоч нас взяв. А воно ж і так буває, водій-господар, хоч і напівпустий та може проїхати, лише задоволено в усмішці, показати свої білі зуби. Хто любить пенсіонерів? Питання риторичне.
Базар розташований неподалік від залізничного вокзалу і автовокзалу. Торгівля йшла на «ура», людей багато, гуділи, як бджоли у вулику. Стоять люди, торгують де можна, де й не можна. Раніше поліція ганяла, намагалася всіх, як стадо, загнати за столи на базар. А зараз анархія, хто де хоче там і стане, продає, чи то яблука, чи сир, чи щось інше. Вибір продуктів, що хочеш, що душа бажає, тільки гроші давай.
Наче всі ображені на малі пенсії, зарплати та все ж кожен, щось купує, їсти ж хочеться. Я придбала те, що спланувала собі, залишилося купити яйця. Хотілося взяти домашніх, чоловік любить випити сиреньке та й ціна з магазинною ціною, різниця лише одна гривня. А в мене у гаманці залишилося п`ятдесят гривень. Тішилася, що все добре і підійшла в той ряд, де сільські жінки продавали яйця. Торгівля йшла із землі, бо всім місць на столах недостатньо. Вони наче домовилися, кого не запитай, ціна однакова; двадцять дві гривні. Я навіть зраділа, на два десятки яєць мені грошей стане, ще залишиться на автобус. Пільговий ходить за графіком, буде, аж через дві години. Ну чекати ж я не буду? Пішком не піду, бо ж ноги болять, ще й часто зашпортуюся, боюся носом зарити. Думаю, Бог з ним, так і буде, хоч в одну сторону проїхала безкоштовно і то добре.
Навесні кури гарно несуться, яйця величенькі. Продавчині веселі, привітні, всіх запрошують,
- Беріть! Беріть, то ж не дорого, це ж домашні.
Я раз пройшлася поміж рядів, роздивилася на яйця, на продавців, думала в кого ж взяти? Мені в очі чомусь запала старенька жінка. Така худорлява, в старенькій, пошарпаній хустинці, але одяг на ній був хоч і старий та чистий. Мабуть десь вже всі років вісімдесят є - подумала я за неї. Шкода, стоїть, тупцює ногами, а то часом трохи схилиться. Напевно стояти вже не може, вирішила пожаліти стареньку, купити в неї яйця. В її широкій сумці, було правда багатенько яєць, десятків чотири напевно. Я так собі подумала, візьму два десятки, ще хтось та й ця бідна старенька поїде, чи піде додому, бо ж вид вона мала змученої, виснаженої людини. Я рішуче попросила два десятки яєць, запитала,
- Ви мені в пакет покладете, чи самій брати?
Вона нагнулася, тремтячою, жилавою, кістлявою рукою взяла два яйця, клала в мій білий пакет, рахувала, - Один, два.
Я спробувала присісти, допомогти їй та вона мило посміхнулася і відвела в сторону мою руку,
- Та я сама справлюся, не хвилюйтеся.
Мені ж незручно в такій позі, адже я заважаю людям, що проходили мимо, мусила піднятися. Намагалася уважно дивитись, чи всі ж яйця вона кладе, чи не зіб’ється з рахунку та вже почула,
- «Десять». Яйця вже були в пакеті. Отримавши від мене гроші, скрутила кінцівки пакету, подавала мені.
- А ну-ну, почекайте, щось мені здалося на вид, що там немає два десятки.
Мене переслідувала якась підозра, що вона не вірно, занадто швидко порахувала. Старенька знову мило посміхнулася,
- Ну, що ви! Ось ще раз порахую…
- А може давайте я сама? - запропонувала я.
Миттєво почула в відповідь,
- А я що, не годна?
Вона поклала пакет на землю, двома пальцями тикала в яйця. Мені звичайно не було добре видно в пакеті, в які яйця вона показувала. І сама не знаю чому та все ж недовірливо її перепитала,
- Ну, що, всі двадцять?
- Так-так. Ну, що ви, де б я на душу гріх брала, - заспокоїла мою допитливість жінка, весь час даруючи мені усмішку.
Вона зав`язала пакет і я подякувавши, задоволено поклала яйця в свою сумку.
За двадцять хвилин я була вдома. Здавалося все добре та коли стала викладати яйця, таки двох яєць недорахувалася.
Від здивування очі округлилися, при сіла на стілець, руки звісила, як та баба біля розбитого корита в мультику ; » Казка про рибака і золоту рибку». Та й сама до себе подумки, от « тютя », то ж чомусь була підозра, треба було відразу самій перевірити, так ні! Я пригадала її радість у очах, привітну усмішку, яку вона мені дарувала вслід, коли я пішла.
Ось так, я згадала про це прислів’я. Та щоб дуже бідкалася, признаюся чесно, то ні. В душі сміялася з себе, якась таки інтуїція була та я нею не скористалася. А потім наче себе втішала, це ж всього чотири гривні й сорок копійок, навіть менше чим проїзд в автобусі. Тож чому буду свою душу травити? Краще буду вважати, що проїхала на платному автобусі, не так буде образливо за свою помилку. Та згодом все ж дивувалася, така привітна жінка, ще й в таких літах, а ще й згадувала про гріх. До чого котиться світ? Чому люди такими стають? Та раптом думкам сказала,
- Стоп!
А можливо та жінка два рази збилася в рахунку, чи на той час їй затьмарило розум? Хто знає, то ж і судити мабуть не треба, не маю на це права. Шкода та мабуть в такі моменти в житті ми втрачаємо довіру один до одного, яка вимірюється в вірі, в чесності, доброчинності та компетентності.
Цей випадок в якійсь мірі дає сумнів на порядність людини, тому в черговий раз, хоча я вже і в літах, для мене це є наука - »Довіряй, але перевіряй! ».
2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795144
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2018
На душі, так важко, коли небо в хмарах, сльози на очах,
На жаль, мов на роздоріжжі, десь загубився життєвий шлях,
Сховався промінець, від нього завше мала допомогу,
Світив, благословляв, він все життя показував дорогу.
Промінчик сонечка… Ясного, що вічно всім гріє, сяє,
Що дарить кожному…Мрію, надію, віру, надихає,
В майбутнє, краще, на незвідане, що скоро пізнаєш ти,
Готовий, стріти, раптом труднощі? І гордо їх здолати?
Здалося, ніч прийшла та ні, то чорні хмари й темно – сірі,
Нависли, страх несуть, у відчаї, думки зовсім сумлінні
В тривозі серденько, чи проб`ється промінь, засяє стежка?
Яка, стелилася вишитим рушником, обіч мережка.
Із квітів, трав шовкових, щоби вперед, завжди йти манила
Й поля золотисті, де мак і волошка розквітла мила,
Раптовий, вітерець, стрімкий та не колючий, як птах летів
Кудись, він поспішав, із хмарами, сміло, в танці завертів.
Закрию, хай очі, перед страхом та лише на одну мить,
Між них ясніє промінчик, немов золотенька, тонка нить,
Я шлях, свій віднайшла, мабуть доля така, вкотре шанс дає,
Світліють… небеса, є віра в майбуття, душа співає.
03.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2018
За окошком месяц, глядит наливной,
Почему, любимый, сейчас не со мной,
Уж сирень, отцвела, облетает цвет,
А тебя, мой милый, ох как долго нет.
Дорога, далеко не видать следа,
За порогом, круты моря берега,
Лишь там чайки, кричат и вода бурлит,
Но моё, сердечко, забыть не велит.
Серебристый месяц, может видишь ты,
Он о нас, всё знает и наши мечты,
Дорогой, вспомни поцелуи сладки,
Средь берёз, уж старых, играли в прятки.
Улыбался, мне клялся не прощаться,
Позвало, уж ты распрощался,
Прошли годы, наши волосы седы,
Ах зачем, ты море, смыло все следы….
2015г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794823
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 08.06.2018
Оті, виразні очі,
Я бачу, серед ночі,
Відкриті, світло-карі
Чом зараз, ми не в парі?
Терзає, спогад душу,
За що, терпіти мушу,
Збагнуть, не зміг відразу,
Сказала, одну фразу.
Примхи осені, певно,
Чи все, було даремно?
Поляна, теплим літом,
Здалася, цілим світом.
Суниці, поцілунки
Мов пристрасть, від чаклунки,
Я чув, слово, -«Кохаю»
Що нині, я не знаю.
Дощик, крапа за вікном,
Хмелію,знову вином,
Ти думаєш п`яний? Ні!
Ти так потрібна мені!
2000р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794462
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018
Он волошки, ростуть у житнім полі,
І вряд тягнуться красуні тополі,
Сіра пташечка, злітавши пурхала
Чомусь часто до землі припадала.
Болить крильце, як же було піднятись?
Щоб від куль, снарядів, кудись сховатись,
Ластівоньки, тут гнізда не ліпили,
Хліба й трави, нині красу зронили.
Жаль дерев, мов, як скошені по полю,
Все горить, а десь команда - »До бою»,
Димить поле, аж сіро - чорне, з кров`ю,
А було ж, все посаджено з любов`ю.
А де ж пташка? Біда, згоріли крила,
Тут лишилась, впала зовсім безсила,
Свою землю, вона дуже любила.
2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794459
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.06.2018
Я тебе, благаю, не сміти!
Подивись, навкруги все цвіте,
Тож твоя, це земля, захисти,
Це озерце, в раю золоте.
Воно буде, таким? Мабуть ні!
Коли ти, не хочеш подбати,
І природа, тут, як на війні,
Не спроможна,пташка співати.
Придивись,під ногами квіти,
Пригорни, збережи цю красу,
Тож беззахисні, немов діти,
Одяглися, в сріблясту росу.
Там далеко, вітер куйовдить,
Кольорові пакети, смітник,
Як шовк трави, їм все зашкодить,
У недопалках, принишк квітник.
Де не глянь, скрізь пляшки, лахміття,
Аж під лісом, совісті нема,
А що ж діткам? Бере страхіття,
Земля стерпить, вона мов німа.
А ромашки, ледь-ледь піднялись,
Летить сморід. Ніжні пелюстки,
Десь сховатись, теж намагались,
Та довкола, лиш одні пастки.
Озирнись, ти все це збережи,
Тож дар божий, нам всім на життя,
Зрозумій і комусь підкажи,
Яке дітям, лишиш майбуття?!
02.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2018
Ой зозуленько, зозулько… полічи мені літа,
Щоби спала я міцненько, не вставала вдосвіта
Щоб думки страшні не лізли і літечком яскравим,
Ясний ранок зустрічала, з промінням ласкавим.
Літо щічки запалило, в лісі стигнуть сунички,
По городах і по полю…червоні полунички,
Поклонитись, хочу всьому, сонцю й синім небесам,
І тим хмаркам, та й сіреньким, що дощик принесуть нам.
Квітам, травам, шовковистим, що в сріблястих росах,
І хлібам, пахучім Що полі, що лежать в покосах,
Ти співай, співай зозулько, тим воїнам, на Сході,
Побажай, многії літа! Щоб раділи свободі!
Щоби гради не стріляли, не плакали матері,
Та й був мир! Усміхалось сонце, тішилися старі!
Тож літа, лічи сміливо, щоб всім краще жилося!
Щоб щасливі! І в достатку! Й досягти мрій вдалося!
О4.06.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794347
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2018
Ты сказал тихо -Добрый вечер,
Давай с тобою, чуть помолчим,
Пусть будет нашим, летний вечер,
Пусть будет ярким, неповторим,
Желанным, чудным и основным.
Взгляни в глаза, зажжём мы свечи,
Мы печаль в пламени растворим,
Нет ни к чему, противоречить,
Желанья все удовлетворим,
Ведь впредь друг другу, принадлежим.
Уж давно ночь потухли свечи,
И свет в глазах, как факел любви,
Ты мой Геракл, широкоплечий,
Я ведь с тобой, пойду, позови,
Лишь моим мужем ты назовись.
2017г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794193
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.06.2018
Я сьогодні, мабуть засну на твоїх руках,
Колисатимеш так, як колись молодими,
Та тепер, на жаль, лиш бачу смуток у очах,
Чи гадали, ми тоді, що станем такими.
Срібні коси, вологі, геть рідкі на чолі,
Від безсилля і слова, не можу сказати,
Вже давно відлетіли у вирій журавлі,
А я хочу, ще їх стрічать й проводжати.
Як тоді, в полі, вдвох, як волошки зацвіли,
Зовсім поруч,у гаю, де спів соловейка,
Сміло бігали в житті, мов діти раділи,
І бажання в душі, буде щастя, сімейка.
В такт під музику вітру, кружляли в долин,
Поцілунки, обійми, зізнання в коханні,
Скільки років, та я па`ятаю донині,
Ніжні погляди і теплоту при торканні.
В серці біль, заховалась, лише на хвилину,
І тріпочуться вії, від непроханих сліз,
Зі щоки, ти зітри полинову краплину,
Щоби нас, не тривожила зненацька та злість.
Що старієм,що зробиш, журба огортає,
Нехай смуток, отой, стане снігом, розтане,
І ми ще, порадіємо, пташка нам заспіває,
Колиши, мене любий, доки сонечко встане,
Не журися, коханий, може це не востаннє.
З1.07.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794192
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2018
Який цей вечір у саду,
Духмяні пахощі ніжні,
Мені здається, я в раю,
Пісні лунають, пташині.
Поведеш оком, чарує,
Листва зелена, аж блистить,
Голубів пара, воркує,
Джміль на дереві, сів, гудить.
І вітерець, повіває,
Медові пахощі ловлю,
Вже й півонія вітає,
Я кожну квіточку люблю.
І неймовірні почуття,
Душа здалося, літає,
Яке чудове це життя,
Мене теплом огортає.
Рідна земля, дяка тобі,
Щаслива я, тут у раю,
Мені так добре на душі,
Твою чарівність я люблю.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794077
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2018
Задзвенів ранком дзвіночок,
Біжу радісно в садочок,
Ой, що ж бачу, справжнє диво,
Підійшла, я несміливо.
Він росинками вмивався,
Мов до мене усміхався,
Ой який, синій красунчик,
Загубивсь, на нім промінчик.
Весь іскрився, засріблився,
Води чистої напився,
Як же гарно, коли літо,
Бач, довкола - все розквітло!
Налюбуюся дзвіночком,
Пройдусь радісна садочком,
Побіжу, я теж вмиватись,
Та й із сонцем привітатись!
2010р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2018
Вона не спитає, коли їй прийти,
У сон й попередить, спроможна зайти,
Не думає хочеш, вже туди, чи ні,
Забрати, в стражденні, чи в добротні дні.
Сміється, не підступна, не заплаче,
У когось віднімає все найдорожче,
Знаходить жертву і зовсім розчавить,
Потвора, навіть її не цікавить.
Той вік людини можливо молода
Для неї є, то справжня насолода,
Себе, царицею пітьми вважає,
Безстрашно, вмить, до когось підповзає.
Хтось гірко плаче, не зверне уваги,
Ні з ким, не здатна вести діалоги.
У жилах, кров застигає,це прийшла смерть,
Життя забрала й мрії, розтерла вщерть.
.
І чи то свято, чи літо, чи зима,
Шкода та ліків, від неї, ще нема,
Тож люди, мовте, як їй завадити?
Чи можна бід позбутись, зупинити?
На жаль, ми часто, друзів втрачаємо
Чомусь, завадити, як не знаємо.
30.05.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.06.2018
Ой, вдягла я, вишиванку,
Йду до тебе, мій Іванку,
Квітне стежка, усміхнуся,
Там в гайочку пригорнуся.
Ти заглянь, любенький в очі,
Зорі світять, нам щоночі,
Тож цілуй, ти гарячіше,
Притулюся, ще міцніше.
Дзвінко пташка заспівала,
Тебе ніжно обіймала,
Ти мій лебідь, я лебідка,
Хай не заздрить, нам сусідка.
Як удвох, часто побачить,
То від заздрощів,аж плаче,
Адже кажуть теж любила,
Та надію загубила.
Шелестить трава шовкова,
А я дівка,чорноброва,
Твої вуса, так щекочуть,
Цілувати уста хочуть.
Поцілунки ті медові,
Світлі очі, смарагдОві,
Хочу я, у них тонути,
Про все-все, в світі забути.
Приголублю, я чуприну,
Ні коханий, не покину,
Любов буду дарувати,
Лиш мене, вмій, шанувати.
Цілувались, ми до ранку,
Заплітав, косу Іванку,
Закривала, ніч повіки,
Будем разом, ми навіки.
07.05 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792049
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.05.2018
В этот чудный вечер,. посмотри на закат,
Синева вдали. И тебе я очень рад,
Солнце спать клонилось. Соловей всё поёт,
Ночь уж скоро придёт. Да боюсь украдёт.
Волос нежный запах и пронзительный взор,
Да, права, ты была! Я люблю до сих пор,
Наше старое место… и всё тот же пейзаж,
Что-то хочешь сказать , иль вопрос ты задашь?
Уж седой, почему? Где бродил столько лет?
Виноват, знаю сам, оправдания нет!
А желаешь, кричи, только лишь, не молчи!
Поругай! Побрани! Дай от сердца ключи.
Посмотри в небеса… и скажи не спеша,
Что подскажет душа? Ведь ты так хороша!
Мне не жить, без тебя и не встретить рассвет,
К сердцу дверцу открой, прошу, дай мне ответ.
05.05.2018г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792048
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 17.05.2018
Ясний світанок… сяйво оксамиті,
Чому летиш, час, ти так без упину?
Не озирнешся…. навіть і на миті,
Тож зупинися, ну хоч на хвилину.
Дай порадіть, у вишиванці земля,
Сонця цілунок і блакитність неба,
Укоренились молоді деревця,
Пора привітна, в цьому є потреба.
Куди летиш, з тобою й пори року,
Твориш, малюєш, тішиш наші душі,
Шовкові трави, розляглись нівроку,
Я задивляюсь на розквітлі груші.
Так, час летить і бджілка трудівниця,
Нектар збирає, це сенс її життя,
Радо кружляє весна – чарівниця,
Поглянь довкола, яка всюди краса.
Благаю час, то ж загубися в росі,
Хай я умиюсь, нею разом з сонцем,
Нехай послухаю, я пташиний спів,
Відчую запах золотистих полів.
15.05.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791739
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2018
Пішов місяць, ніч шукати,
Ти чому, вийшла із хати?
Розпрощалася з красою,
Пройшла срібною росою.
Сам здивований, дивився,
Ой біда, чи заблудився?
Де ж ті зорі, всі подружки?
Де чудові говорушки?
Видить ранок доганяє,
Небо колір, геть міняє,
Вже й сміються всі хмаринки,
Чарівні, пливуть перинки.
Тож блідий, геть зажурився,
І за сонцем покотився,
Це він мабуть, попав у день,
Себе сварить, - От старий пень.
Чи сховатись, може в шати,
Ні, ще хочу мандрувати,
Як позбутись самотності,
Ждав від неї, чарівності,
Вже й за обрій заховався,
Там зустріти сподівався.
2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.05.2018
Вузенька стежка, до тебе йду,
Лагідний погляд, з фото ловлю,
На лавці з квітами присяду,
Душі знайду, я тут розраду.
Такий сьогодні день матусю,
З тобою разом помолюся,
Тобі подякую, за любов,
Дитинство згадую знов і знов.
Ще зовсім вдосвіта сонце спить,
В душі сховаєш щасливу мить,
Замісиш тісто на пиріжки,
Поверх накинеш, нам рядюжки,
Щоб не промерзли голоногі,
В хаті холодній і убогій.
А потім стіл.. і світлі очі,
Оберігала нас щоночі,
І кожній в руки по пиріжку,
Ще пригадаю, ми на лужку,
Тих гусенят, малих ловили,
Вони додому не спішили,
Як до рук візьмемо, шепочуть,
В ставок, купатися, так хочуть!
Як припече, сонце нам в плечі,
З долоні зерняток малечі,
Вони ґелґочуть, я щаслива,
Ніхто не бачив того дива.
А я забути, все не можу,
Вже твою усмішку знаходжу,
Обійми ніжні, теплі слова,
Я відчувала, стекла сльоза.
.
Здалось всміхнулась, з фото мені,
Ти ж знаєш я, що завжди, в ці дні,
З букетом квітів, стежку знайду,
Тебе рідненька, дуже люблю.
13.05.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.05.2018
Ты словно свет, в окошке надо мной,
И завсегда, ты видишь как живу,
Он так далёк, от меня, край родной,
Мне каждый раз, видится наяву.
К тебе давно, тропинка заросла,
Твой взгляд со мной, уж как его забыть,
Оберегала и не раз спасла,
Мне помогла болезни пережить.
И ты сейчас, в трудную минуту,
Во сне придёшь, подскажешь как мне быть,
Иду по жизненному маршруту,
Сумела жизнь, научила любить.
За тобой мамочка, я скучаю,
Кажешься рядом - сердечку легко,
Твою ладонь, как бы ощущаю,
Рука, в руке, мне на душе тепло.
18.09.2017г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791449
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 13.05.2018
Весняний, сонячний день… в синьому небі деінде пливуть білі й сірі хмаринки. Вони схожі на невеличкі перинки, а там далі, на довгу павутину, під дійством вітру, ледь помітно пливуть до заходу.
Часом, їх наче хтось зупиняє, скупчують і вже схожі на височезні сірі й білі гори.
Олеся, задерши голову догори, промовила до дівчат,
- Здається дощу не буде, хоча хто знає, в цьому році непередбачена весна.
- Ага, - підтримала її одна з однокласниць. - Нарешті крокуси в мене на клумбі зацвіли й бузок вже ледь-ледь зеленіє. Листки тюльпанів доволі великі, але бутонів цвіту, ще не видно.
- А, що ти хочеш!? Тож тільки тиждень, як потепліло, - підтримала розмову Олеся.
Троє світлооких дівчат, в легеньких курточках, після закінчення уроків, зі школи повертаються додому. Вони мешкають в одному районі містечка, ще з дитинства часто разом. Разом ходили в один садочок, в школі навчаються в одному класі, вже закінчують восьмий клас.
- Так… дівки, може сьогодні в мене зберемося? Почаюємо, відірвемося по повній, ну звичайно, як уроки підготуємо, - запропонувала Олеся, поправляючи русяве, коротко підстрижене, волосся, яке спало на чоло.
- О! А в тебе, що, нікого вдома немає? - запитала Люба.
- Краса! Свобода! Ці два дні була бабуся, ото вже керувала мною, те так роби, а те так роби, дістала. Батьки за товаром погнали в Польщу, привезуть мені обновки, я їм дещо замовила. Завтра мають приїхати, думаю зранку, якщо на митниці немає великої черги. Якщо ж там, якесь ЧП, то тоді вже, хоча би до вечора дісталися додому. Тож є шанс без опіки розважитися. Одна ночуватиму, добре коли ніхто не заважає, - весело, задравши голову догори, наче в танці, крутилася перед дівчатами Олеся.
- Е ні-ні! На жаль, сьогодні я пас, - заперечила Таня.
- Справ багато, точно! - підтримала її Люба, киваючи головою.
Відразу продовжила Таня,
- Ти, що забула, завтра з математики відкритий урок! Ні, нехай якось, тільки не сьогодні.
Вони саме підійшли до провулка, Олеся всміхнувшись, махнула рукою,
- Гаразд! Тоді до завтра!
У відповідь дівчата усміхнулися,
- Бувай! Бувай!
Озираючись, кожна махнула рукою, пішли своєю дорогою.
Олеся, щось бурмоче, собі під ніс наспівувала, потім вставила у вуха маленькі навушники, слухала музику. Задоволено, не поспішаючи, прямувала по обіч дороги. Через два чужих обійстя, вже й паркан бабусі. Проходячи мимо, кинула оком до хати, яка ледь видніється із-за широких воріт. Пригадала, що мама наказувала, щоб коли йшла зі школи, то хоч на хвилинку заходила до бабусі, щоб за неї всі менше хвилювалися. Можливо, щось треба допомогти, бо ж останнім часом, її турбував тиск. А, не така вже й стара, подумала дівчина, лише сімдесят два роки минуло. Та якби, щось треба було, то напевно б вже разів десять передзвонила.
Наталя, на зріст маленька, худенька жінка, була в городі, не поспішаючи,під грядки копала землю. Час від часу зазирає до хвіртки, виглядає єдину онуку. Хоч дівчинка підросла й стала дуже вередлива та все ж надіялася, що на хвилинку зайде. Як завжди на веранді, на тарілку поклала апельсину і три цукерки, вона так зустрічала онуку. Знала, що та любить, коли на неї чекає бабуся і обов`язково пригостить її чим-небудь смачненьким. І хоча вже можна сказати виросла дівчинка та все ж коли зайде до хати, скрізь хитренько погляне, знайде гостинці і всміхаючись подякує.
Сонце ховалося за обрій… темно - сині стрічки, ледь приховували його.
Від останніх променів змінювали колір на фіолетовий та рожевий.
От би нам Боженько дав дощу, в думках Наталя, від вітру земля швидко сохне, зашкарубла. Журилася, як просапати часник, щоб не пошкодити молоденькі стебельця, тихо сама собі,
- Ой треба, треба дощику.
Старенька зайшла до хати, як завжди, після любої роботи, читала молитву, молилася до ікони. Поставила чайник, щоб напитися чаю. Раптово, опустивши погляд собі під ноги, похитнулася,
- Ой, щось заносить! Чи це здалося?
У ногах відчула слабкість, ледь втримавшись за стілець, присіла на нього. Заспокоїла себе, то ж випила всі ліки. Чого б це, знервовано подумала, добре що в фартухові мобільний телефон. Ледь спітніла, тремтячою рукою набрала номер доньки та оператор повідомив про недосяжність, знову набрала онуку. Вона її набирала вже втретє за сьогодні та, на жаль, Олеся не відповідала. В очах замерехтіло чорними плямами, ледь-ледь дотягнулася до ручки в газовій плиті, напруживши всі сили вдалося крутнути її. В голові дзвеніло, тихо прошепотіла,
- Як добре, що я встигла вимкнути газ, встигла.
Олеся, після приготування уроків дивилася фільм про Гаррі Понтера, від здивувань й хвилювань підскакувала на дивані. Водночас задоволено хрумає " Чіпси з беконом", насолоджувалася самостійністю.
Була майже північ, коли закінчився фільм, вона поглянула до вікна, потім на телефон і в голос,
- Ого! Так час пролетів!
Дівчина побачивши три дзвінка, пропущені від бабусі, відразу себе заспокоїла. Та нічого, гадаю все гаразд та тут же заперечила, чи зателефонувати? Та ні, напевно вже пізно, нехай спить, не варто будити, за цілий день на городі натрудилась.
Вона зручно вкладається у ліжку, у вуха запхала навушники.
Надворі сіріло… Олеся почула голоси батька й матері, потягнулася. О, як добре, вже приїхали, подумала й повернулася до стінки, заховала голову під ковдру, міцно заснула.
Валентина слухала, як плавно сопе доня, всміхнувшись до чоловіка,
- Так міцно спить, нехай вже до школи розбудемо, чого раніше турбувати. Раз спить, значить все добре, думаю, то щось так, мама дзвонила, напевно хотіла дізнатися, коли нарешті будемо вдома.
Чоловік, загнавши машину на обійстя, прямо не роздягаючись, впав ниць на ліжко,
-Так! Прошу мене не турбувати, я виснажений. Олесю розбудиш, тоді вже побіжиш до тещі, дайте я посплю.
Валентина, щось наспівуючи під ніс, швидко готувала сніданок, позирає на годинник. Зараз поснідаємо й разом підемо, я до мами, вона до школи, планувала в думках.
- Так, гайда доню, вставай! Ти коли вчора лягла спати? Вже втретє кричу, а ти ніяк розплющити оченята не можеш?
Швидко, майже на ходу, вони допивали каву. Олеся вкотре зазирнула в дзеркало, потім на годинник, який висів над столом,
- Ну все, гайда, а й справді я запізнюся! Пішли, доганяй!
За кілька хвилин, лише тепер мати запитала дочку,
- Ти вчора до бабусі заходила?
Та наче не почула, вирвалася вперед,
- Все я побігла… передавай бабусі привіт!
На обійсті тихо, під дверима лежить пес, його сумні очі наче ранили Валентині серце,
- А, що це ти під самими дверима? Дружок, вставай, пускай мене до хати.
Пес опустивши голову, пригнувся, повільно підійшов до буди, ліг на землю, на очах блистіли сльози.
- О! Що це ти такий сумний, не скачеш, захворів, чи що?
Взялась за ручку дверей, зачинені….
Після третього уроку Олеся отримала від мами повідомлення «Після уроків терміново зайди до бабусі, я тебе чекаю».
Дівчина не переймалася, після уроків, значить не терміново, то ж, як завжди, в хорошому настрої, поверталася зі школи.
Три подружки, йшли не поспішаючи, наче озирнулися на всі сторони і крутячи головами, позирали до неба. У всіх виднілися навушники, напевно слухали музику. Погода сприяла настрою, яскраве сонце сліпило очі, які блистіли від задоволення, дівчата час від часу хитали головами. Вже доходили до провулка, коли Олеся запропонувала,
- Підемо до мене, батьки дівчачі лахи привезли, разом подивимося. Тільки зайду до бабусі на хвилинку, там мама, щось хотіла. Тож треба зайти, почекайте мене, я швидко.
Вони підходили до бабусиного обійстя….
- Що це? - промовила одна з подружок.
- Хвіртка навстіж і ворота. Олесю, щось твоїй бабусі привезли.
Дівчина здивована, кліпала очима, хитнула головою,
- А я звідки знаю, сказали зайти, ось зараз зайду дізнаюся. Мене це зовсім не хвилює, що їй привезли і навіщо.
Підійшовши ближче, дівчата спантеличено дивилися одна на одну. На обійсті, стояла батькова машина. Дві половинки вхідних дверей веранди відчинені, біля них два похоронні вінки, верх гроба. Олеся зблідла, стало моторошно й холодно.
Таня взяла її за руку,
- Ми з тобою зайдемо, тримайся…
- Не треба!
Різко й сердито обірвала подружку, а потім тихіше,
- Відчепіться… краще йдіть, я передзвоню вам.
Її огорнув страх, дрібними кроками йшла до будинку. Гучно стукало серце, холод пробрався за спину, тремтіло тіло.
Олесі, ці два дні, наче в страшному сні. Багато людей… плач, розмови. До свідомості все доходило наче з підземелля, час від часу шуміло в голові. Запах горілих свічок, як те похмілля, туман перед очима. Відлуння, шепіт чужих голосів, метушня. А згодом, вже надворі, вітер доніс голос батюшки,
- Прощайтеся.
А сльози чи були, чи плакала й не пам’ятає, весь час тримає маму за руку. Спітнілі пальці, а ноги немов чужі, ледь-ледь зробила кроки, здавалося, захиталася земля. А поруч Таня, їй щоки витирала, Люба поклала руку на плече Олесі, стояла, схиливши до неї голову.
На обійсті тихо… із буди виглядає сумний Дружок. Після поминального обіду в кафе, Олеся з мамою й батьком повернулися до бабусиного будинку. Батько вирішив автівку загнати на своє обійстя.
Мати, ледь стримуючи сльози, відкрила дверний замок, зайшла до хати. Олеся, на підвіконні веранди, побачила апельсину й цукерки. На якусь мить завмерла, думки-спогади, сльози рікою, ридання…..
- Вона мене чекала й цього разу, а я….
Валентина почула, як каялася донька, підійшовши одійняла її,
- Виплачся, Олесю… не тримай в собі, пішли в кімнату.
Вона дивилася на маму, здригнулася, як змінилася вона. Під очима синій відтінок, постаріла за ці два дні і в цьому теж винна я. Та ці думки в собі тримала, не наважилася сказати мамі, щось не пускало сказати тепле слово. Обоє розуміли, що не вберегли найдорожчу людину.
Валентина, деякі речі ховала у шафу, повідчиняла вікна. Олеся зазирнула на годинник, який висів над ліжком. На ньому зупинені стрілки – двадцять друга година тридцять хвилин, цей час вона бачила в себе на телефоні, їй дзвонила бабуся.
Дівчина із закритими очима сиділа в кріслі, відкинувши голову назад, час від часу здригається тіло, перед очима спогад.
Вони з бабусею в лісі… попід дерева шовкова трава і велика галявина вся в суницях. На траві ряднина, на ній сидить бабуся з букетом квітів, вся осяяна сонячним промінням, махає рукою, кличе до себе,
- Олесю, сонечко моє, йди до мене, навчу віночок плести. Ходи, моя люба, дивись суничок не об'їдайся. Ми потім додому назбираємо,то ж є кошик. Йди моя зіронько! Іди моя цокотушка!
Потім, бабуся наспівувала веселу пісеньку й Олеся підстрибувала в танці, взявшись руки в боки, задоволено сміялася, підтримувала на голові сплетений віночок. Додому йшли майже мовчки, сонце добре пригрівало, ще й теплий вітерець дмухав у спину, обіймав за плечі, Олесі хотілося спати.
- Бабусю, ноги мої плутаються, болять, давай відпочинемо, - забігала наперед неї, просила, заглядаючи в очі.
- Ну давай, моя пташечко, хапайся ззаду за плечі, понесу тебе, ти мій скарб, ось так, крами баби.
Щеміло під серцем, важкий тягар лежав на душі.
Минуло три роки…. Олеся закінчила одинадцятий клас.
За цей час вона подорослішала, стала уважнішою до батьків. Після втрати бабусі зрозуміла, що в житті можна зробити велику, невиправну помилку, якщо не приділити увагу рідним. Дівчина, щотижня заходила на бабусине обійстя, довкола все оглядала і знову й знову згадувала ті прекрасні дні дитинства, які проводила з нею.
Коли затримувалася в школі, то попереджала маму, що хоч на хвилинку зайде до бабусиного будинку. В кімнатах фото, вишиті рушники і часті спогади. Бабусині настанови з роками стали для неї правилами в житті, бути зваженою, охайною, щирою і правдивою.
Напередодні останнього дзвоника в школі Олеся підійшла до батька,
- Тату, ти мені зараз дуже потрібен. Поїхали до бабусі на кладовище, мені треба….
Він здивовано подивився, перебив її,
- Ми ж недавно були, тобі сьогодні до цього? В тебе ж завтра святкова лінійка в школі.
Олеся ледь хвилюючись продовжила,
- Треба, тату, дуже треба. Будь ласка, зачекай хвилинку!
Вони під’їхали до центрального входу кладовища.. Олеся з букетом квітів вийшла з машини,
- Ти зачекай мене тут, добре?! Я хочу сама….
Дівчина йшла знайомою стежкою. Біля пам`ятника розквітлі квіти… Олеся серветкою витерла від пилу бабусине фото, поцілувала,
- Бабусю, я прийшла, бачиш, прийшла сама. Я вже доросла, в мене завтра в школі останній дзвоник. Прошу благослови мене на іспити і прости.
На мить застигла…. непрохані сльози покотилися по обличчі. Дивилася на фото, шепотіла,
- Рідненька, прости мене за мою байдужість, за мою помилку. Я так шкодую, що не можна час повернути назад. Що ти пішла так рано від нас і винна в цьому я, прости. Я ж так люблю тебе бабусю.
Легенький вітер... ледь колихав квіти… Олеся відчула його тепло, озирнулась й знову до фото,
- Бабусю, я візьму в школу той рушник, що ми разом з тобою вишивали. Ти скільки слів тоді хороших говорила і побажань. Я все пам`ятаю рідненька, прости мене і благослови.
Вона в машині на задньому сидінні, ледь виглядає у вікно. Зустрічний вітер на обличчі осушує сльози. Батько зазирав у дзеркало над головою, бачив її припухлі, ледь червоні очі. Він її розумів, йому не було що сказати, чи про щось запитати. Подорослішала дочка, стала серйознішою, мудрішою та, на жаль, час назад не повернеш.
Травень 2018 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791111
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.05.2018
О, скільки раз, відцвіли вже сади,
І скільки ж зим, суворих позаду,
Війни лишився спогад назавжди,
Що полягли батьки й сини за правду.
Ішли на смерть, за землю, за життя,
За кроком крок, прогнали фашистів,
Щоби народ, мав світле майбуття,
Ви ж не діждались гучних салютів.
Ми приклоняймось вам ветерани!
За ці дні світлі й небо голубе,
За усі подвиги, біль і рани,
За це життя, щасливе й дороге!
08.05.2018р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790836
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.05.2018
Біля тину та й калина,
Пісню я, вже пригадаю,
То немов, моя дівчина
Про вербичку теж згадаю.
Вона віти, все купає,
Так хвилює, це сердечко,
Мене вечір зутрічає,
Йти здалося, недалечко.
Соловейко у лісочку,
Ніжну пісеньку заводить,
Я присяду на горбочку,
Місяченько уже сходить.
Подивлюся, знов на зорі,
Собі тихо прошепочу,
Ти в небесному простоті,
Я до тебе, знову хочу.
Вітер чуба, знов куйовдить,
Ніч на плечі, прилягає,
Ніхто мЕне не розрадить,
Біль сердечко навпіл крає.
По щоці ледь - ледь стікає
Та сльоза, надто солона,
І журба все обіймає,
Стала ніч дуже холодна.
Почекай, то ж час настане,
Піднесуся, я до неба,
У той світ, у твій незнаний,
Як настане вже потреба.
2014р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.05.2018
Сорок п`ять років, багато чи мало?
Пройшли з тобою по одній стежині,
Яскраве сонце раненько вставало,
У грудях, часом пекло, на чужині.
Сміялась молодість, все ж, веселилась,
Серед суцвіття, квітів і розмаю,
У небі зірка – доля засвітилась,
Ніжні цілунки і слова – кохаю.
Дав Бог здоров`я і розум дарував,
Ми і навчалися й хату будували,
Було, що й дощик, гіркі сльози змивав,
Грошей нестача, часто бідували.
Тепленьке літо, а серця гарячі,
І міцні руки… що втоми не мали,
В новій оселі голоси дитячі,
Радісно в хаті, батьківство пізнали.
Як три берізки, стрункі і гарненькі,
А оченята, сяють, як проміння,
Яке то щастя, донечки маленькі,
Дав Бог сім`ї любов, порозуміння!
Хата навпроти, ревнощі свекрухи,
Така їй доля бути одинокій,
Слова прокльони, кусали, як мухи,
Терпіння жити, отримати спокій.
Разом все витримали, перенесли
І грім гримів із сяйвом блискавиць,
Дощі весняні, почуття не згасли,
Давала сили, нам доля – дівиця.
Роки спішили, доні одружились,
Тепер у кожної, своє гніздечко,
Шкода, що коси, рано посріблились,
Й війна на сході, так болить сердечко.
Та нам би миру, щоб спокійно спати,
На дітей гляну, чоловіка й онуків,
Знов, вкотре Бога,хочу попрохати,
Для нас, ще трішки, сонячних деньочків.
Хто зна, стежина, яка піде далі?
Спогади гріють, в їхньому полоні,
Ми завжди вдвох, всі зітремо печалі,
І сльози вдячності, щоб не солоні.
Сорок п`ять років, багато чи мало?
Життя по стежці, як у житнім полі,
Далеко в лісі, пташина співала,
Зі мною радо, дякувала долі.
04.05.018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.05.2018
Золотий промінчик, блиски по вікні,
Просиналось сонце, радісно мені,
Я ж веснянку, удосвіта стерегла,
І вона, раненько коси розплела,
За вікном, дивовижний, чарівний світ,
Квіти крокуси, тюльпани, первоцвіт,
Ой, люблю, весну, повсюди барвисто,
Роса вмиє і одягне намисто.
Ще люблю, чай вранці, чайник закипів,
І в думках, вже лине, мов пташиний спів,
Покладу, в рядочки слова до вірша,
Ой, як добре, весно, співає душа.
Березень 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2018
Я радію, ранком, вмився росою,
У промінні, ніжуся, всміхнусь сонцю,
Акварелі злились з позолотою,
В кольори, мов підігрують багрянцю.
Тихий вітер, ледь - ледь колише гілля,
Ніжно пестить, зеленувате листя,
Тож у персика, сьогодні весілля,
Вже над цвітом, бджілки розкрили крильця.
Теплі дні, дарять щастя, насолоду,
Злет птахів, кружляють у небі синім,
Земля рідна, має красиву вроду,
Світ весни, відтворює при долині.
О2.05.2018
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.05.2018
Ой дівчино, дівчинонько, рожевії щічки,
Підем, люба, погуляєм, ми вдвох уздовж річки,
Так вербиченька зацвіла, як та молодиця,
Б`є джерельце молоденьке, цілюща водиця.
Та й придасть, вона святая, силоньки доволі,
Ой уста, твої медові, як квіточки в полі,
Вода в річці чиста - чиста, все ледь – ледь сріблиться,
Чи за мене підеш мила? Хочу одружиться.
Заспівала пташка в лісі…чи будеш моєю?
Хай життя, наше щасливе, стане течією,
Вік я буду, шанувати, сонечку радіти,
Зчарувала ти красою, нехай будуть діти!
Над рікою місяченько, скоса поглядає,
Козаченько дівчиноньку, міцно обіймає,
Очі ясно засяяли і по небу зорі,
Мерехтінням освятили, поєднали долі.
09.04 2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.04.2018