| Сторінки (22/2185): | « | 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 | » |
З дощем осінь завітала,
Мені подружкою стала,
Парасолька кольорова,
Вона трішечки багрова.
Тож без неї, я нікуди,
Сиві краплі, блиск повсюди,
Із хмаринок веселяться,
По окрузі вже срібляться.
Вона ж здатна захистити,
Буду з нею, я дружити.
Жовтень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759986
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.11.2017
Чи так, чи ні… життя триває,
Яким, вже буде, не знаєш ти,
Хтось там за тебе, пазл складає,
Тож хто, не зможеш розгадати.
А в небі зорі – чарівниці,
Вони то бачать, що робити,
Розставлять все, на шахівниці,
Загроза знають, як спинити.
І часом складно, так для тебе,
Ні з ким, не хочеш поділитись,
Сила якась, штовхне, до себе,
За життя треба сміло битись!
Та враз мінялись, місцем зорі,
Комусь відкрили, цю дорогу,
Склались потрібні їм узори,
То хто ж прийшов на допомогу?
Напевно ми,не одинокі,
То хто ж, скажіть керує нами?
Весь світ, діри чорні,глибокі,
Не знати хто, за небесами.
16.10 2017 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017
Крутиться листочок,
Та й попід горбочок,
Ой, сильний вітрисько,
Вже злет й упав низько.
Аж шурхотить листя,
Свято падолиста,
Плащиком іскрилось,
Дощиком покрилось.
Рано на світанні,
Важко у коханні,
Він, слав поцілунки,
Крик, про всі стосунки.
Осінь гордовита,
Сон дивний, сповита,
З дощиком дрімала,
Бо ж, та й не кохала,
Дні й ніченька в пітьмі,
Листя, нині уві сні,
Дар, у осінні дні.
11.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759819
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2017
Дорогі поети і поетеси, письменники і письменниці!
Щиро вітаю Вас з Днем української писемності та мови!
За православним календарем ми вшановуємо пам`ять преподобного Нестора - літописця, письменника-агіографа, першого історика Київської Русі, вченого, ченця Києво- печерського монастиря. Досліджено, що саме з преподобного Нестора- літописця і починається наша рідна українська мова.
В цей день хочу побажати всім миру! Щастя! Тепла і радості!
Нехай ніжними пелюстками троянд стелиться ваша творчість!
Нових досягнень Вам! Натхнення! Успіхів!
Шануймо українську мову!
Шануймо нашу мову калинову!
Шануймо мову солов`їну!
І нашу неньку - Україну!!!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759550
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2017
Чи ви бачили, те диво,
Як там пташка, полохливо,
Враз напружуючи пір`я,
Полетіла ввись на гілля,
Від кота- очі зелені,
Як, той біс, у нічну темінь.
Безнадія, плиг – невміло
Та занадто дуже сміло,
Вмить бабах, аж до землиці,
Я й кажу, своїй сестриці,
От ця пташечка, молодець,
Та нехай, нині йому грець.
Тож не заздрю цьому коту,
Він спіймав, вдало марноту!
І ти менших,- не зачіпай!
Це наука – запам’ятай!
Вже радіємо ми удвох,
Співа пташечка. - Тьох тьох – тьох,
Мабуть згодні справжнє диво,
Бо ж співає так красиво!
Серпень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2017
То чари… дійство, так буває восени,
Злітає листя, зажурені ясени,
Строкатий ранок, всміхнувсь за віконцем,
Троянда жовта, заясніла сонцем.
Одна – одненька, потрапила в казку,
Примхлива осінь, ось, зробила ласку,
Подарувала, мені щасливу мить,
На пелюсточках, роса, аж блищить.
Свої дива, дарує нам природа,
Чи колись буде, в житті, ще нагода,
Сонце ясне, бачити в купі листя,
Серед краси й тихого падолиста.
І розліталися із хмар сніжинки,
До пелюсто́к, лягали, як пір`їнки,
Накрили квітку, срібною фатою,
Як дитя тішусь, тією красою.
05.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017
Сумний, похмурий день…. господарює осінь, наводить свій лад. Листя кольорове покидає сад. Купами вітрисько його підгортає, а то десь несе… де небо безкрає.
Небо набундючилось, ось-ось заплаче. Десь із вітерцем листочок мов скаче. Крутиться, танцює, вже вітер ривком подме, так у спину подує, що мене ледь з ніг не зіб’є.
Стою на городі роботи, ще є. Осінь надихає, мов до себе зве.
Та й я задивляюсь на напів роздягнений сад, а там, наверху лози, видніється виноград. Ой треба зірвати, скоро задощить. Осінь із ним дружить, любить намочить. Напоїти землю, щоб на рік вродило і кожному із нас серце веселило. Щоб росла озима та й укоренилась, щоб скрізь гарненьким килимом все зазеленіло.
Жовтеньке, червоне, поміж ним багряне. Листя все докупи пригортаю, мабуть там десь в ньому свій смуток сховаю. То, як рік і осінь нас все навіщає, і кожного разу мир обіцяє. Це напевно ми так собі загадали, кожного року, як її зустрічали.
Вже похолодало, як там, на фронті? Чи одягнені наші, воїни-охоронці? І чи не голодні, як на початку війни? Але ж там так холодно, не казарми, пости.
І все чомусь думки десь літають, не знаю чому та не забавляють. Все більше тривога на душі лежить і чому ж час, так швидко біжить? І чи вже настане та щаслива мить, щоб повсюди злагода і мир?
Щоб і я раділа осені барвистій, вона ж, як та жінка в червонім намисті, зачарує всіх, фарби розбризкує, вже й на душі легше, мов мене плекає.
Та немов проснулась від думок своїх, здалеку почула голоси чиїсь. Швидко, догори погляд полетів, не знайшла від радості відразу я слів. Так високо! Широкий клин … пташки летіли, гомоніли. Ой та так високо не розібрати, що за птахи, ні мабуть не лелеки, бо на вид маленькі, а може, то здалеку здаються дрібненькі. Багато, декілька десятків, така велика зграя, полетіли дружно в небо безкрає. А той крик розривав серце, в грудях запекло. Їм небо, як рідне озерце, а як буде там, в чужих краях… далеко?
Сама живу на чужині і знаю, як важко, за них боляче мені, там жити – не казка. На вії бринить сльоза, тих пташок дуже шкода, хоч би не задощило, та й не запорошило. Настали холодні дні, чому пізно зібрались? Та вже відлетіли, крики, з рідним краєм прощались. І мабуть зі мною. Ще трохи постою. Попрошу Бога за їх удачу й тихенько та чомусь відразу заплачу.
Ой Боже, не знати, як-то на віку, чи я ще почую зграю , ту дзвінку, скільки раз зустрічатиму осінь у вінку?
Вітерець грайливо захопив листочок і кудись поніс та й вже на горбочок. Та й впав на велику купу золотого листя і я кинула свій погляд… знову йду до обійстя. Ой, думки-дороги, просила в Бога гарної в Бога, щоб все встигнути зробити й тим пташкам долетіти. Щоб осінь не капризувала, ще теплі дні нам всім подарувала.
06.11.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.11.2017
Злегка віяв прохолодний вітер. Жовте, руде й багряне листя зривав з дерев, кущів, часом підіймав його. Воно кружляло й стелилось до землі, наче Наталці встеляло дорогу. Йшла, по щоках витирала непрохані, гіркі сльози.
Здається прийшла, оглянула цвинтар. Довкола нікого, здаля бігла невелика чорна собака.
На могилу поклала червоні троянди, стисло в грудях, крізь ридання,
- Бабусю! Скажи… скажи мені, як далі жити? Скажи чому таке гірке кохання? Чому так боляче, аж відчуваю, як закипає в жилах кров? І хто придумав кохання і любов? Я в полум’ї згорю, неначе свічка, напевно в житті немає майбуття. Кому на цьому світі я потрібна? Скажи рідненька, чому комусь усе, комусь нічого? Як пережити знову зраду? Чи може в мене доля така? Але ж ще молода, хіба може бути кінець життя? А може це чиєсь прокляття?
Зненацька на якусь мить поривчасто війнув сильніший вітер. Не знати звідки, поряд з нею, наче торкнулася землі, пролетіла пташка, неподалік сіла на траву. Наталя замовкла, озирнулася довкола, витирала сльози, здивовано подивилася на сіреньку пташку. Та крутила головою, вже не високо злітала над травою й знову сідала. Вона з кишені куртки дістала зернята соняха, кинула в траву. Пташка придивилася, не наважилась клювати. Подала якийсь звук, крутила головою, зирила на неї. Від того погляду, аж мороз по шкірі, але кілька зернят поклала на долоню, до пташки протягнула руку. Від здивування округлилися очі, пташка сміливо сіла на долоню, раз-по-раз клювала. Перехопило подих, боялася поворухнутись, щоб часом не злякати це миле, земне створіння. А в думках не могла пригадати, що ж це за пташка, як її звати? Всі, до однієї зернини з’їла й злетіла, не високо над головою. Зробила коло й полетіла геть, здіймаючись то високо, то нижче над землею.
Подумала - дивина, що це було? Присіла на лавку, що поряд з могилою. Далеко заблудився погляд, перед очима спогади…
Їй було майже шістнадцять. В дитбудинку, вона з дитинства вважала, що рідні зовсім немає. Та одного разу запросила директриса, сказала, що її знайшла бабуся - Анфіса, мамина мама. І їй належить вирішити йти до неї, чи залишатися тут, до повноліття. Жінка здалася їй, вже й не такою старою, в білій сорочці, чорній спідниці, на вид не дуже примітна. Лише вишневого кольору намисто їй кинулося в очі. Сиве волосся виглядало з-під капронової хустки, ніжно рожевого кольору.
Здавалося весь світ перевернувся. Три роки поспіль з бабусею не розлий вода, щаслива.. За цей час вона повідала їй про матір, яка виїхала на БАМ. Лише одного листа написала їй донька, що все добре і навіть не залишила адреси. Вона не знала, що згодом донька приїхала в місто, народила дівчинку. Й покинувши її в пологовому відділенні, знову поїхала туди, більше ні слуху, ні духу. Тільки п`ять років назад зустріла однокласника дочку Юлю, вона була з нею разом, на тому будівництві. Та поцікавилася, як онучка, тоді бабуся дізналася, що в неї є онука. Розповідала, що після такої звістки ледь не потрапила до лікарні та дякувати Богу все обійшлося. Два роки оббивала пороги до дитбудинків, наполегливість все ж зробила свою справу. Наталка щаслива, що має рідну бабусю, а за маму декілька раз давали запит в росію, на жаль, відповіді не дочекалася.
Дівчина поступила до технікуму, закінчила « Бухгалтерський облік» працювала в бухгалтерії заводу. Там і познайомилася на прохідній з Миколою, він працював охоронником. Здавалося все було добре, побачення, квіти, кохання, згодом, через пів року одружилися. Та ніхто не міг здогадатися, що Микола любив гульнути, часом трохи випити, то нічого, а от з жінками любив пофліртувати. Одного разу вона раптово зайшла до підсобки, де й застала чоловіка з жінкою, як кажуть, на гарячому.
Розлучилися, пережила, все відійшло, рана трохи боліла та життя продовжується. Бабуся велику роль зіграла в її житті, завжди підтримувала, все наставляла на шлях істинний, щоб не спішила, навчилася розбиратися в людях. Потім її не стало. Пішла в той світ, залишила одненьку, як билинку. Ось, їй вже майже тридцять років і сама. І вечорами, прийшовши з роботи, хоч вовком вий, телевізор, кіт і вона. Вночі, інколи позирне на місяць й прошепоче,
- Ти одинокий, як і я та біля тебе зорі є, а де ж, коли буде в мене сім`я? Скажи, коли до мене, в двері хтось постукає?
Огорталася ковдрою, неначе від холоду, а поруч, Сіренький муркоче. Він ласки теж хоче, ніжно його погладить по спині, за вушком, всміхнеться і вже під муркотіння засне.
Перевела подих… озирнулася довкола, неначе зовсім одна тут, на цвинтарі. Тихо шепотіла,
- Бабусю, вибач, давно в тебе не була. Та хочу з тобою поділитись, я знову обпеклась… Так вийшло була на курсах підвищення, зустріла….
І неначе все перед очима; на зупинці стояв високий, чорнявий чоловік, у військовій формі. Позирав на годинник, раптом підійшов до неї,
- Вибачте, ви часом не знаєте графік роботи автобуса шостого маршруту, вже пів години чекаю, немає, чи може я запізнився й сам не знаю.
Зашарілася,
- Вибачте, я не місцева. Графіків не знаю та й мені на інший автобус.
Ось так познайомилася з ним. Представився Олександром, мав звання старшого лейтенанта, працював при Військкоматі.
Він проводив до технікуму, де були курси і після занять проводжав на квартиру, де зупинилася вона на час відрядження. Олександр був наче строгим і в той же час часто всміхався. Веселий, невгомонний, все розповідав про пригоди солдат на службі. Не був одружений, від військкомату мав однокімнатну квартиру.
Одного разу, після двох тижнів знайомства, запросив її до себе на чай. Та Наталя не наважилася, вже не той вік, позалицятися й розбігтися. Для сімейного життя, давно треба серйозних відносин.
Після курсів, він дзвонив їй на роботу по стаціонарному телефону. На Новий рік приїжджав, посиділи в ресторані, поспілкувалися. Наполегливо говорив, щоб запросила до себе та вона була непохитною. Коли проводжала, на вокзалі попросив її руки, вона не очікувала цього сказала що подумає.
Буяла весна…. Олександр по телефону просив, щоб приїхала до нього. Та вона все ніяк не могла вирватися з роботи.
Одного разу в бухгалтерію зайшов новий головний інженер, взяти якісь папери. Він рідко заходив та коли спілкувався з головним бухгалтером, весь час його погляд до Наталі, як в кота до сметани. Співробітники це помітили, інколи з усмішкою запитували, чи часом не вона його коханка. В кабінетах про нього ходили розмови, що має такий гріх, хоча й має сім`ю.
Цього разу він запросив її, щоб забрала в нього папери, всміхнувшись вийшов. Коли вона тільки зайшла в кабінет, як він попередив секретарку, щоб його не турбували. Його очі нагадували їй з фільму, якогось корейця. Вона присіла за стіл, сміливо підійшов до неї, поклав руку на плече,
- А що Наталю, розважимося сьогодні? Я пошлю тебе на пошту надіслати папери, сам тебе туди повезу, а потім на квартиру, чи може до тебе. Адже ти сама живеш, що скажеш?
Вмить почервоніла, в очах вогонь ненависті, ледь втрималася, щоб часом не загнути мата. Різко з плеча відкинула руку, поспішала до дверей,
- Ви , шановний, помилилися адресою. Я не дівчинка по виклику. Не той вік та і з ким йти, ще треба подумати, чи він вартий.
Вже в дверях почула гучний, демонстративно вульгарний його сміх, різко вийшла з кабінету.
Той випадок згадувала з огидою. Коли зустрічала його в коридорі, то він всміхався, примружував, досить і так вузькі очі. Вона ж не звертала уваги, вирішила, що на світі багато дурнів, хоч і займають високі посади.
І ось золота осінь. Зовсім недавно мала піти в відпустку та зненацька була перевірка з Києва, то ж не відпустили. Олександр чекав на неї, дзвонив щодня і дав адресу, можливо буде в цей час у від`їзді, бо навесні й восени роботи в Військкоматі завжди більше, адже призов у армію.
Їй повезло, всього два дні знадобилося для перевірки паперів. Ніяких неприємностей. Наталя радісно пішла в відпустку. Вона вирішила йому зробити сюрприз, приїхати зненацька, бо ж тільки вчора повідомила, що трохи затримується.
Осіннє ранкове сонце трохи іскрило поміж хмар. Прохолодно, хоча безвітряно. Наталя підійшла до п`ятиповерхового будинку, двері в під`їзді відчинені, відчула якусь тривогу в душі. Так, наважилася приїхати, хоче побачити, як він живе, а там… далі видно буде.
Кілька раз натиснула на кнопку дзвінка - тихо. Мабуть немає вдома та раптом відповів жіночий голос,
- Зараз, зараз, одну хвилиночку! Любий, ходи сюди, тут якась жінка, напевно кур`єр з роботи.
Наталя хотіла відійти назад та двері відчинилися. Перед нею стояла славна, білява жінка в домашньому халаті, з великим вирізом на грудях, було видно, що халат одягнений поверх нічного пеньюару. Олександр підійшов, побачивши її відразу зблід,
- Ти?
Розгублено дивився, не знав, що сказати. Він теж був одягнений в халат. Вона все зрозуміла, різко розвернулася, йшла до виходу. А він більше не зміг промовити й слова. Почула, як зачинились двері. В розпачі, відразу поїхала додому.
І ось відкинувши від себе спогади, поправила каштанове волосся на плечах, всі спогади тихо розповіла бабусі.
І вже гучніше,
- Ось, бабусю ти все знаєш. Особистим життям я можу тільки з тобою поділитись. Не знаю, чому таке життя. Мені здається я сильна та насправді слабка, хочу бути комусь потрібна. Хочу мати підтримку. Невже не маю права на справжнє кохання, бабусю?!
Раптом кілька краплин попало на обличчя, підняла голову догори. Невеличка сіра хмара наче зависла, стояла на місці, а вітерець час від часу від неї навіював ріденькі краплини дощу.
Вона вклонилася до могили,
- Все я піду, вибач бабусю! Гадаю ти наснишся мені, даси пораду, як жити далі.
Наталя повернула на пряму дорогу, яка вела до виходу цвинтаря. Вона побачила чорну собаку, яка крутила хвостом і бігла в її напрямку. І недалеко, десь в метрах тридцяти, позаду собаки, в чорному плащі йшов чоловік з парасолем.
Від спілкування з бабусею, відчувала полегшення на душі. Настрій покращився, вирішила відразу додому не їхати, зо дві зупинки пройтися пішки. Адже дощ тільки налякав, хмара майже непомітно та все ж поплила на захід, де скупчилися багряні й ледь рожеві хмари.
Біля воріт, зненацька почула, як хтось її гукнув. Озирнулася, чоловік в чорному плащі, високого зросту всміхався, поспішав до неї,
- Наталю ти? А, я думав помилився. Ти така славна, зачіску змінила.
Підійшовши ближче, він уважно дивився, неначе милувався нею. Вона зашарілася, не знала, що сказати. Легенька усмішка на обличчі і лагідний погляд.
- Ти, що не впізнала? Це ж я Славко! Черкашин, з паралельного класу, - гучно й піднесено випалив він.
- Ох і красуня стала! В таку не гріх було би закохатися та напевно заміжня, є сім’я, - продовжив він з гарним настроєм, намагався зазирнути в очі.
Наталя зупинилася, глянула із сліпучою посмішкою,
- Ну досить, ти все одно, як школяр, компліменти даруєш, залиши для дружини, а то приревнує.
- Це окрема тема. Давай зайдемо в кафе, якщо не дуже спішиш, - весело запропонував.
- Ну гаразд, я у відпустці, маю час. І вдома на мене ніхто не чекає, - сказала спокійно, трохи замислившись.
В кафе не людно, тихо грала лірична музика. Під звучання повільно крутилася підвісна дзеркальна куля, яка світиться, переливається різними кольорами. Було дуже комфортно. Він замовив вино й цукерки, вона з цікавістю спостерігав, не заперечувала. Їй хотілося розвіяти самотність, яка її останнім часом дуже бентежила, не давала спати.
Вони спілкувалися, пригадували школу. Їй так легко, добре на душі,, шкільні спогади неначе повернули їх в юнацькі роки. Вона так захопилася в розмові про школу, що вже називала його Славком, усміхалася. А в очах замерехтіли веселі іскринки, він це помітив й ніжно взяв її руку,
- Ну ось, ти зараз така, як колись. Що тебе хвилює, бентежить? Поділися, на душі стане легше. Адже ми з тобою разом йшли з цвинтаря. Туди ж загалом йдемо поділитись сокровенним.
Трохи схиливши голову до столу, розповідала про зради, які їй було важко пережити. На якийсь час замовкає, її погляд не стояв на місці, все десь бігав, неначе відшукував щось і знову говорила. Закінчуючи розмову, підкреслила, що втратила довіру до чоловіків. А потім схвильовано сказала,
- Та ні, ти тільки не подумай, що я хочу, щоб мене хтось пожалів, зовсім ні! Просто думаю чому така доля, комусь все, а комусь нічого.
- Гадаю тобі не буде цікаво почути приблизно те, що ти розповіла мені. Правда, мене спіткало таке один раз та гадаю цього достатньо, щоб зробити рану на все життя. Та все ж я себе відчуваю сильним, здатним загоїти рану, життя продовжується, треба жити. І тобі скажу, ми молоді і у нас ще все попереду. А давай розважимося, подивись, он пара танцює, давай згадаємо випуск, - він простягнув до неї руку.
Наталя почервоніла, відвела погляд в сторону та все ж встала.
Неначе свято, піднесення душі в світ танцю. Вона забулася, примружуючи очі від задоволення, ледь торкалася його руки, не поспішала кружляла в легкому вальсі. Він обережно вів її, підтримував неначе скарб, а серце так шалено стало битись, що вже подумав, що вона почує, З неї не зводив очей,але танець закінчився.
До столу повернулися, як діти, із задоволенням дивилися один на одного. Пуста пляшка, кришталеві бокали на столі, сяяли від дзеркальної кулі, їм обом, це нагадало випускний бал. Офіціант, всміхаючись приніс морозиво.
- Ми з тобою, як колись після випускного, пам`ятаєш? - вона зазирнула в очі. Р
Раптово почервоніла від його погляду, той блиск в очах, прямий погляд неначе діставав до серця, раптом так стало тепло, взяла його руку,
- Дякую тобі, за цей чудовий день і за танець. Я так давно не танцювала, ти мене приємно вразив, здається зовсім не змінився. І не дивись на мене так пронизливо, будь ласка.
- Та що ти! Розумієш, ти мені подарувала миті щастя, ось тут, зараз. Я себе таким щасливим давно не відчував. Сьорбнув останнім часом, як кажуть гарячого борщу, теж ошпарився окропом, як і ти. Та ще є дві причини, які похитнули моє життя. На цвинтарі, не тільки бабуся, яку ти знала, минув рік, як на машині розбилися батьки.
Він хвилювався, голос тремтів, трохи зблід, відвів погляд та все ж продовжив,
- Мій старший брат живе в Києві, я тут сам, один. Зараз я не в форму одягнений, в цивільному та я ж насправді молодший капітан судна, допіру повернулися з полону. З Нігерії, було непорозуміння з товаром, майже три місяці тримали судно. Та дякувати Богу все з’ясувалося. Я давно живу в Одесі, а тут квартира батьків. Ми часом з братом разом тут, а коли й поодинці, як виходить. В нього там квартира, сім`я, а я більше в плаванні, приїжджаю сюди раз чи два на рік.
Вона уважно слухала, все ще двома руками тримала його руку,
- Прийми мої співчуття. Не розчаровуйся в житті, все владнається, ти вартий того. Гадаю буде все добре. Знаєш, я з часом задумуюся про своє життя, бере відчай та ось вислухала тебе, ні мабуть все це не вірно. Ми насправді ще молоді, щоб впадати у відчай, так не годиться.
Запала тиша, кожен думав про своє…
В кафе зайшла весела компанія, гучно розмовляли, сміялися.
- Мабуть нам пора, - запропонувала Наталя.
Вечоріло…здалеку темно-сіра пелена неначе спускається до землі. Легка прохолода огорнула тіло, позирнувши на небо, здригнулася,
- Ось-ось, буде дощ, давай швидко до автобуса, напевно не встигнемо, - проговорила, взявши його під руку.
По обіч дороги стояло таксі, водій дрімав, голова схилена на кермо.
В’ячеслав постукав по капоту,
- Друже! Виручай, бо зараз змокнемо.
З вікна машини, вона задивляється на дорогу, він поряд спостерігає за нею Йому не хотілося розлучатися та все ж вирішив зробити паузу, щоб розібратися в собі.
Мжичив прохолодний дощ. Кілька хвилин в дорозі і вони біля її будинку, не поспішаючи, під руку, провів до вхідних дверей.
- Перед тим, як буду їхати, я навідаюся до тебе.
Раптом устами доторкнувся до пальчиків правої руки,
- Гадаю ти не проти?
Зашарілася, від несподіванки гупало серце, не могла вимовити й слова, тільки кивнула, відчиняла двері.
Він, як хлопчисько заскочив у таксі , водієві назвав адресу. Думка, як стріла - ох бентежить вона мене, бентежить, а може з нею я віднайду спокій? Може дасть згоду бути зі мною та й забрати в Одесу. А що далі? Чи здатна народити дитя? Хто знає, яке в неї було життя?
Схаменувся, як таксист сказав, що вже приїхали.
Тим часом, Наталя зачинивши за собою двері квартири, зупинилася перед дзеркалом, буяли емоції, не знала куди себе подіти, випалила,
- « Свет мой зеркальце скажи, да всю правду расскажи. Ти одно знаєшь секрет, кто полюбит меня, иль нет?»***
Розставивши руки, покрутилася два рази, пританцьовуючи підійшла до ліжка, впала ниць. За мить, піднявши голову догори, звернула увагу на фото бабусі.
Сльоза котилась по обличчі, і в думках зверталася до неї. «Якби ж ти була поруч, то мені було б легше. А може ти наснишся, підкажеш, як далі жити? Адже ти знаєш, чи буду я щаслива чи ні. Ти завжди мене підтримувала, хоч і багато я в житті наробила помилок.» З думками спостерігала за дощем, який, то мжичив, то хлюпав сильніше, вкрилася ковдрою, заснула.
Перед нею, яскравий літній день. Широка дорога, по обіч якої колосяться хліба, по них червоні маки. Вона неначе іде по тій дорозі, піднімає голову до неба, а воно блакитне, зовсім безхмарне. Раптово по дорозі, перед нею розстеляється вишитий рушник, чує голос бабусі,
- Наталочко…. це твоя дорога! Йди впевнено по ній, не бійся, все буде добре. Це твоя доля, сміливіше, впевненіше йди, повір йому, ти будеш щаслива.»
Здригнулася, відкрила очі. Біля обличчя мурликав Сіренький, лапою торкав волосся. Вона потягнулася й трохи сердито,
- Ото сон! Такий сон перебив! От бешкетник! Їсти хочеш…..
В’ячеслав не взяв її номер телефону і свій записати не запропонував. Два дні Наталя не могла оговтатися після зустрічі, всі думки про нього.
В шафі перебирала речі, згадувала сон. Вона чомусь вірила снам, особливо коли снилася бабуся. Можливо піти на той рушник, а якщо вже пропонує, як кажуть, кинусь у вир головою. А, як знову ошпарюся? Та ні, тоді б не наснилося так, таке хлібне поле, колоски налиті. Підкрадався сумнів, то ж вві сні не бачила бабусі, тільки чула її голос. Роздумувала, адже з ним так легко, тепло, погляд ніжний, ласкавий. Нехай би той сон став реальністю, можливо й справді з ним буду щаслива.
За вікном ледь-ледь світліло… не могла спати цієї ночі, навіть не читається. О другій годині, накинувши махровий халат, вийшла на балкон, вдивлялася в ніч, рахувала зорі. Якесь дивне передчуття, сьогодні має щось статися.
На годиннику десята… вона дивилася телевізор. На кухні свистів чайник й одночасно почула дзвінок у двері. Розгубилася, сама не знала чому, на ходу причесала волосся й вже спокійно відчинила двері.
В руках В`ячеслава червоні троянди, не три і не п'ять, а великий букет. Вона побачивши його в костюмі капітана почервоніла, посміхнулася, не могла приховати радості, але мовчала. На якусь мить обоє завмерли, дивилися один на одного.
- Наталко! Добрий день! Може не виженеш? Це тобі, - хвилюючись, не поспішаючи сказав, поцілував у щоку.
Він бачив її щасливі очі, взяв за руку,
- Ну, що запросиш, чи проженеш?
- Вибач, я трохи розгубилася… такий букет! Мені ніхто таких не дарував. Дякую! Заходь-заходь! У мене саме закипів чайник, то ж проходь, нікого немає, я ж одна, не соромся.
Він зазирнув на годинник,
- Так Наталко, у нас часу обмаль. Сьогодні треба все встигнути, буду говорити, а ти слухай. Я взяв білети до Одеси на завтра. У нас є доба все вирішити.
Дістав коробочку з каблучкою, став на одне коліно,
- Наталочко! Будь мені дружиною! Ти пробудила в мені ті почуття, що були, ще в школі. Я кохаю тебе! Я обіцяю не зраджувати, поважатиму твою думку, берегтиму тебе!
Він дуже хвилювався, трохи зблід, рука з каблучкою ледь-ледь тремтіла. Вона відчула до обличчя прилив крові, гучно билося серце.
- Я згодна, - тихо проговорила.
- І у нас будуть діти, Наталочко, ти не проти? Схожі на тебе і на мене, - випалив він, дивлячись прямо в очі.
Вона неначе соромилась, почервоніла. Він зазирав у очі, намагався піймати її погляд, щоб розпізнати чи щиро, чесно відповість, чи в них є та іскра кохання?
- Гаразд, тільки двоє, не більше, бо не такі ж вже з тобою молоді.
Він підняв її на руки, крутнув, поставивши на ноги, цілував.
Після поцілунків пили чай. Розмовляли, будували плани на майбутнє, весело обговорювали від`їзд.
Коли він пішов, цілувала фото бабусі, поклала у валізу, в думках розмовляла з нею, просила благословення. Потім з годину сиділа на дивані, неначе закам`яніла, вкотре згадувала рідненьку. Перед очима той день, як побачила її вперше, коли вона прийшла за нею в дитбудинок. Солоне відчула на губах, навіть не помітила, що сльози текли по щоках, тихо вголос,
- Ну добре, бабусю, треба поспішати, багато роботи.
Час пролетів у клопотах, думала, як добре, що у відпустці, збирала речі.
В’ячеслав вдома теж збирав речі. Він радів осені, тішився, що зустрів її, що не відмовила.
Цю ніч, Наталя добре спала, навіть нічого не снилося. Кіт, як завжди спав біля неї, на диво, теж тихенько.
Ранок… за вікном легкий сірий туман накрив напівголі дерева й кущі. Осінній пейзаж її не засмутив. Потягнулася в ліжку, всміхнулась, погладила кота,
- Ну, що гайда, підіймайся, будемо збиратися.
Кіт потягнувся, замуркотів біля шиї, терся об бороду,
- Ну досить ніжитись, тепер будеш лише охоронцем, буде мені з ким ніжитися в ліжку.
Дзвінок у двері.
Він стояв перед нею всміхнений, щасливий, в одній руці валіза, в другій три червоні троянди. Привабливий погляд, ніжний, теплий,
- Доброго ранку!
Поцілунок у щічку,
- На нас чекає таксі.
На ходу пили чай, спішили…
Спішили йти по одній життєвій дорозі. Вона усміхалася, дякувала долі в надії, що буде щаслива, що відтепер в неї все буде добре.
В’ячеслав тримає її за руку, відчуває хвилювання, легеньке тремтіння, дихання. Йому так тепло на душі, спокійно, зрозумів, вона до нього не байдужа.
Таксі їхало до аеропорту. Осіннє сонце, мерехтінням променів ніби проводжало їх у нове життя.
***- російською мовою
Вересень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2017
(Віршована розповідь)
Ой, хто скаче так уміло,
Так швиденько й надто сміло?
Поміж гілок на гілочку,
З рудим хвостиком білочку,
Я угледів, аж на сосні,
Яка ж радість, добре мені.
Скік - скік - скік, як на перині,
Та й у теплій кожушині,
А прудка, хоча й маленька,
Така ніжна та миленька.
Ну а вушка - наче ріжки,
Хитренька, спритні ніжки,
Трудівниця, о, ще й яка,
Все горішки всюди шука.
То запаси всі для зими,
Щоб діждатися до весни,
Має хист завжди скакати,
Я не зможу наздогнати.
Налюбуюся та й піду,
Теж горішків, мо»десь знайду.
07.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759013
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2017
Я піду стежкою і босими ногами,
По срібних росах трав, поспішу до мами,
Тут народилася, повсюди диво - цвіт,
Не відчуваю, лиш скільки сплинуло літ.
Вже хтось гукає, вмить попереду погляд,
Завмерло серце, я з нею ніби поряд,
Маленька пташечка, над мною літає
Напевно мама, це так мене вітає.
Вітерець віє, тихо дощик хлюпоче,
Мені рідненька, він про тебе шепоче,
Вклонюся низько, босоніж, ну та й нехай,
Ні, я не боюся, це ж милий, батьківський край.
Кладу троянди, знаю, ти їх любила,
Взяла червоні, як завжди, ненько мила,
Позолот осінь, накидала під ноги,
Ні, не забула, я до тебе дороги.
04.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759011
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2017
-Ану синочку йди сюди,
Та принеси, мені води,
До вікна досить вдивлятись,
Та на дівок задивлятись.
- Хоча чия, все би взнати,
Та треба звідки, розпізнати!
Увесь час погляд сердитий
Все до криниці сповитий,
- Золоті гори, як має?!
Тоді нехай вже й кохає!
Не дам на іншу, я згоди,
Від них лише одні шкоди.
Тож діти підуть - розтрати,
Знай, не веди, їх до хати!
Роки ж бо швидко, так летять,
Вже нині сину сорок п`ять,
Вікна деревами вкрило,
За склом, те гарненьке рило,
Бурчить сутула матуся,
А чи й онуків діждуся.
Всміхався син, вуса гладив,
Від вікна знов, не відходив,
Раптом наважився сказати,
Не хтів її ображати,
- Доля мабуть, моя така
Не вартий я і п`ятака!
**
За синів просять гори золоті,
Як живеться, інколи в самоті,
В чому винна дівка та чи й інша
За свекруху й може буде гірша?
Більше придане турбує, гордість!
Долі зламані - мають натомість….
26.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758904
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2017
Сіренькі хмари, всю ніченьку блудили,
Ясним світанком землицю пробудили,
Листва барвиста, поспіхом прикривала,
Немов рядном, щоби тепло зберігала.
Туман молочний, до неї постелився,
У піднебессі, вітер враз закрутився,
Погнав хмарини, ген-ген до полонини,
Імла порідшала, боявся днини.
Краплинки падали, неначе в намисті,
Мокренькі й кволі, листочки золотисті,
Чорніші хмари, летіли навздогінки,
Раптово білі, завертілись сніжинки.
Й до низу тихо, наче у ніжнім вальсі,
Слідили клени, сумні, у білій рясі,
Ой, не на часі зимонці поспішати,
Осінь сердита, не сховалась у шати,
Із вітром жваво, всі хмари розганяла,
Дуже сварилася, дощем дошкуляла.
04.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758901
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.11.2017
Тихо скидає, осінь з дерев листву,
Останні дні, теплі нам дарувала,
Сонячний промінь, ще пестив синяву,
Імла туманна трави сповивала.
То там, то тут, ще багряніє листок
У суперечці, зі злим, сильним вітром
Зовсім безсилого, сповива смуток,
І до землі, спуститься незабаром.
Із кожним кроком тепло десь тікає,
Колючий вітер йому у спину дме,
Яскравий день, світлий, на жаль, минає,
Багряна осінь,чорнітиме уже…
У нічній темряві, враз задощило,
Холодний вітер підіймавсь на крилах,
Поспішав дуже, виконував соло,
І вигравав, радісно на цимбалах.
Шумить й шурхоче листячко при землі,
Немає радості від Листопаду,
Все жде від осені,обійми теплі,
У збитих купах, знаходить розраду.
28.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758673
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2017
Мабуть, вже краще поплачу,
Від серця, мо" біль відійде,
Як, жінку, чи матір побачу,
Журба, страх все ж не обійде.
Лиш стане на душі легше,
Стечуть сльози до землиці,
Війну бачити, не вперше,
Страшне горе молодиці.
Надія, десь загубилась,
Несуть синочка до хати,
Та пташка, мов об лід билась,
У чорній хустині мати.
Тож плачу, а що, тим діткам,
Тепер, без татка, як жити?
Щемить, боляче сиріткам,
Як важко, їх відпустити.
.
03.11.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.11.2017
Хотят наши депутаты,
Повышать себе зарплаты,
Все кричат, что жизнь достала,
Но не могут жить без сала.
***
Говорила баба деду,
Есть безвиз - теперь уеду
А, он, - Адрес не забыла?
Высылай, деньги кобыла.
***
Лунный месяц улыбался,
А сосед, в любви мне клялся,
Рассвет ранний заискрился,
Вижу нету, вот гад, скрылся.
***
Взяла в баре кружку пива,
Знают все, что я строптива,
Один мне, - Вот даёт баба,
Я ж ему,- Что давит жаба?
***
Звал сосед на вечеринку,
Да забыл закрыть ширинку,
Я от счастья покраснела,
Уж на крыльях полетела.
***
Вдвоём в баре пили виски,
Уж пьяна, торчали сиськи,
А он гад, не возбудился,
С того горя, я напился.
***
С милым мы, на свидании,
Уж дала, расставание,
Больше он, не появился,
Дала плохо - очень злился.
***
С муженьком вместо зарядки,
Поиграть решили в прядки,
Весь день, да ноченьку искал,
Уж за волосы оттаскал.
***
В баре музыка играла,
Среди ног меня ласкала,
О любви, шептала ночка,
Я сказал,- Ну хватит, точка!
***
Пригласил милый на речку,
Берегла свою( овечку),
Так его нежно ласкала,
Без овечьей шубы стала.
***
Всю ночь мужу изменяла,
Пришла утром извинялась,
На меня, смотрит украдкой,
А потом, по морде тряпкой.
***
Мы с миленком «Семки» ели,
Пока нам, не надоели
До рассвета целовались,
Потом сексом занимались.
Декабрь 2015г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758502
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.11.2017
Надворі осінь…. Майже кожен день похмурий, надворі сиро, часто хлюпоче дощ. З дерев опадає кольорове листя і його кудись несе вітром. А часом під ногами купками збирається і здається я йду, як по килиму. Та на ранок листя збирають люди, одягнені в оранжеві куртки, а потім грузить його трактор на машини. Вони кудись вивозять його, на вулиці стає чистіше й привітніше, а асфальт, аж блищить від дощу
Тато після роботи забрав мене з садочка. Це було в п`ятницю, ми в такий день завжди ходимо на вечерю до бабусі й дідуся. Провідаємо їх, тато все цікавиться, як у них справи, як здоров`я…. А я ж тішуся бабусеними пиріжками, які вона завжди пече в цей день. За вечерею всміхається, гладить мене по голові, поправить світлий чубчик і говорить,»Їж онучку, їж мій любий Сергійку. Це для тебе спекла, бо ти такі любиш…»
А я і справді люблю її пиріжки з капустою, чи то солодкі з яблуками. Вони такі пахучі, пухкенькі і смачненькі. А зверху, ще й блистять, як погляну, аж слинка котиться.
Я завжди більше часу проводжу з татом. У мами все завал в бухгалтерії, так вона висловлюється. Ну я так розумію їй не до нас з татом, пізно приходить з роботи. Правда на вихідні ми всі разом вдома. Все ж мені трішки сумно з ними, вони дорослі, в них свої проблеми, свої розваги за комп`ютером. А мені лише з планшетом дозволяють і то тільки пів години після садочка. Тато говорить, коли підросту, тоді більше буду в (стрілялки) грати. Сердиться, коли я його відволікаю від ігри за комп`ютером.
Ось так і сьогодні, все було, як завжди. Після вечері, від бабусі, ми з пиріжками в пакеті, поверталися додому. Надворі швидко стемніло, тато розповідав, що восени і взимку ночі все довші, а з грудня місяця знову буде день довшати.
Високі ліхтарі гарно освітлювали довкола. Де-не-де було видно опале листя, яке ледь - ледь тріпотіло від вітру. Деяке лежало при землі, трохи від світла виблискувало, це після дощу, ще не висохло. Та і весь час здавалося, що зараз з вітерцем знову літатимуть крапельки дощу, прохолода вдарила в обличчя.
Ми підійшли до зупинки, я чомусь подумав, що ще далеко йти, бо не побачив її. Думав, якийсь паркан, людей нікого не було. Тато посадив мене на лавку. І я, як завжди почав колихати ногами, туди, сюди, туди, сюди, немов на гойдалці.
- Шило, посидь тихо, бо зараз звалишся, замурзаєшся і пакета свого впустиш, - голосно сказав тато.
Я почухав лоба, поправив каптур, змовчав. А, що буду говорити… Він справедливо попередив. Пригадую, якось одного разу, ми йшли удвох з автобуса, це було після дощу. Я все перескакував через невеликі калюжі, він мене попередив один раз, я не послухав, потім знову попередив. Та я його завірив, що гарно тримаюся за його руку, щоб не хвилювався. Вже доходили до переходу, тато відволікся, звернув увагу на сигнальні вогні, а я вкотре захотів перескочити калюжу. Та й вийшло так, що стояв потім в куточку вдома, бо добряче гепнувся одним місцем, навіть соромно згадувати яким, ще й намочився. Але не плакав, гадав сам винен. Хотілося, щоб мама пожаліла та її не було вдома. Коли вона прийшла я вже був викупаний і лежав в ліжку. Вона в мене добра, напевно тато їй розповів та вона не сварилася, поцілувала в щоку і сказала, що в житті всього буває.
Тато стояв недалеко, від весь час дивився в сторону, звідки мав приїхати автобус.
Раптом мене неначе, щось штовхнуло в ногу, я відразу покачав однією, потім другою, подумав, нічого собі вітерець. Вже витріщив очі, хотів, щоб вітер мені так в обличчя повіяв та не дочекався, вертів головою в різні сторони та все марно. Угледівши все довкола, заспокоївся, сидів тихо, пристально дивився на тата, коли буде команда вставати. Та раптом мій пакет почав гойдатись і я почув тихе,-Няу-няу. Маленьке кошеня намагалося стояти на задніх лапках, а передніми торкало пакета. Воно трохи трусилося, напевно від холоду, на вид було жалюгідне, бо мокра шерсть пристала до шкіри. О! Воно пиріжка хоче вирішив я і позираючи на тата, крадькома витягнув пиріжок з капустою. Ви б бачили! Кошеня маленьке, риженьке, відразу кинулося, неначе на якогось звіра, жадібно стало їсти пиріжок, впираючись в нього передніми лапками. Час від часу позирав на мене очима, які були, як два зелені вогники.
-Що ти там нахилився? - раптом запитав тато.
Я мовчав, а в голові відразу думка, от би додому забрати, мені б веселіше було. І воно б бідненьке тут не мокло і не ходило б голодним. Та раптом мене з середини неначе, щось підштовхнуло і я наважився, відразу випалив татові.
-Це мій друг! Ми його заберемо додому. Хіба можна такого маленького залишати в біді. Ти ж сам мені завжди говориш, що треба тварин жаліти….
Тато почухав чоло, нахилився, а потім присів біля котика. Уважно дивився на мене, а потім знову на котика. А я напевно теж був жалюгідним, бо відчував, як мій голос чомусь трохи тремтів, чи то від холоду, чи від хвилювання. Я витріщив очі і чекав, що ж скаже тато, той витягнув з кишені газету,
-Ну, що він вже доїв пиріжок? Сидить? Не тікає?
І усміхнувся,
-Сидить, чекає, що буде далі, напевно ти йому сподобався. Гаразд заберемо додому, давай в газету його.
-Тату! Йому буде незручно, - радо вигукнув я і зняв каптур. Продовжив,
-Тут і нести буде зручніше, дощу немає і не холодно та і я вже не такий маленький, щоб обов`язково в каптурі бути, не замерзну. Тато тільки всміхнувся і тут під`їхав автобус.
Я не звертав ні на кого уваги в автобусі, тільки на каптур, що тримав на руках. Мені було зручно, я сидів, а котик навіть носика не показав з газети, він напевно довго блукав, добряче промерз, поки знайшов мене.
Тато по дорозі додому, в ліфті все всміхався і мені це подобалося, хоча я розумів, що з мамою обов`язково буде серйозна розмова.
Він відкривав двері, прошепотів,
-Давай відразу в ванну, а потім зробимо мамі сюрприз. Я тішився, от добре тато придумав, так буде веселіше.
-Надійко! Ми вже вдома, зараз помиємо черевики, руки, готуй будь ласка нам чай, - сказав тато і ми, знявши одяг, направились в ванну.
Тато відразу почав купати котика під душем, той махав лапками, струшував з себе воду та цікаво було, що не кричав і не дуже пручався.. Нявчав тихенько і мені здавалося весь час тільки й дивився на мене. Нарешті тато замотав його в старенький рушник і дав мені,
-На! Витри його, а потім включимо мамин фен, трішки підсушимо, бо він, здається, навіть пухнастий!
Коли вже гудів фен, мама відкрила двері в ванну,
-А, що це ви тут застрягли?
Вона, від здивування, спиною притулилася до дверей, очі округлилися і суворо подивилася на нас, а потім на котика, якого я притулив до себе. Важко перевела подих, знову поглянула на тата, потім на мене і раптом усмішка з`явилася на її обличчі,
-Ах ви, партизани! І хто з вас знайшов таке чудо?! І, хто його буде доглядати?!
Вона взяла малого на руки і запитала,
-І як його звати? Де взяли? Зізнавайтеся і мийте руки!
Ми з татом задоволено переглядалися, швидко помили руки, йшли пити чай.
Мама постелила в коридорі маленький килим і поклала туди котика, він скрутився клубочком і одним оком піддивлявся, що буде далі.
Тато, як завжди, поцілував маму в щоку, подякував за чай, який швидко випив. Задоволений сідав за комп`ютер,
-А за кота тобі все розповість Сергійко! Ти вкладай його спати, бо вже пізно, довго чекали автобуса. Гадаю ім`я придумаєте без мене..
Я був на сьомому небі, як інколи мама каже, коли дуже задоволена. Так, без ніяких нарікань у мене з`явився котик, адже я так давно мріяв про це. Якось у бабусі просив, є у неї старий, здоровий, чорний кіт. Та вона тому й не дала, бо каже вже старий.
-Ну, що Сергійку, маєш відповідальність тепер, хоч вже згодом і підеш на підготовку в школу та тобі прийдеться доглядати за котом, раз приніс. І яке ім`я йому підібрав?
Мамо, а можна я подивлюся, що він зараз робить?
Вона усміхнулася,
-А чому не можна? Можна!
Я швидко до килимка та там котика не було. Ото біда! Де ж подівся, з тривогою подумав я і закричав,
-Пропав! Десь немає! Мамо, тато він втік!
Тато навіть не звернув уваги, все лупив по клавішах клавіатури. Мама зайшла в прихожу кімнату, котик лежав на дивані, напевно від крику підняв голову, але спокійно спостерігав за нами. Я побачивши його, був задоволений, що він є, підійшов, легенько погладив по спині,
-О тепер я знаю, як його назвати Султан, бо він любить диван!
Мама і навіть тато, почувши, засміялися. А я задоволено побіг в свою кімнату. В ліжку мама вкрила мене ковдрою, поцілувала в щічку. Мені було приємно і затишно, я радів, що все так склалося. І почав розповідати мамі, як не ми знайшли кота, а він знайшов мене з пиріжками….
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017
Осіння нічка, ще дрімала,
Світанок плащик, вже одягав,
У небі зірка догорала,
До неї, місяць, ледь-ледь моргав.
Туман спадав,між скирти пишні,
Густенькі кучері кісілем,
Дома виднілися, розкішні,
Укриті сріблом і кришталем.
Пробився враз, сонячний промінь,
Де вище роси,заіскрились,
Здалось безмірна, там далечінь,
Під лісом трави золотились .
22.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757526
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2017
Одягла дівка намисто,
Вже подумала кохає,
Та напевно все навмисно,
А він нині другу має.
Та чому ж ,усе так сталось,
І чому ми розійшлися,
На чужИну забажалось,
Але мрії не збулися.
**
Темна нічка шепотіла,
Ти признайсь в коханні,
Мов та пташечка тремтіла,
Попрощався на світанні.
Дум немає й не гадала,
Що її щойно покине,
Його так вона кохала,
Бо без нього вже загине,
**
Над рікою все стояла,
Та й у воду подивилась,
Ой навіщо з ним гуляла,
Нехай краще б утопилась,
Тож просить у неї ради,
Що ж мені тепер робити,
Не чекала вона зради,
Ой, тепер, як далі жити.
**
Під грудьми, давало знати,
Час від часу,вже дитятко,
Як тепер, може сказати,
Хто ж його і де той татко.
Утопила.. Геть намисто,
Щоби згадки і не мати,
Річка сяяла сріблисто,
Ні не треба так страждати.
**
Заспівала раптом пташка,
Рано сонце зустрічала,
Підхопила спів зозулька,
Та й роки їй рахувала.
Вже додому поверталась,
Тож щаслива ця дівчина,
Радо з сонцем привіталась,
Знає буде мати сина.
**
Не ганьбіть, ви її люди,
У житті, жаль, так буває,
Геть покиньте пересуди,
Кожна доля все рішає….
Останній стовпчик 2 рази.
10.07.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757195
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.10.2017
Так темно, за вікном, сну нема,
Вже нічка, минає, я сама,
Кричу, взиваю - верни спокій,
Літать не вмію, бо ж не сокіл.
А ним, була б, то полетіла,
У шати, нічні, якби крила,
Замала, тоді б попросила,
Мені, щоб повернути сили.
І сон, прийшов, втішилася я,
Немов, зовсім маленьке дитя,
Хвороби хочуть подолати,
Е ні! Знай мене не зламати!
Хоч осінь, за вікном, не хочу,
Дерева, хоч менше, шепочуть,
Не буду - ні кричать, ні плакать,
На ніч погляну, йду сон шукать.
Далеко, із-за небокраю,
Неначе, свічку помічаю,
Та тож, свою я зірку бачу,
Від радості, тихо заплачу,
Я птахом, злітаю уві сні,
Хворобам зашморг - добре мені.
23.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757115
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2017
Клинок, багряніє вдалині,
Коротші, все і коротші дні,
Листву, вітер гойдав охоче,
Тихенько та ніжно шурхоче.
Дріма у осінньому танці,
Паняночка у вишиванці,
Скрізь осінь, кольори бризкала,
Уміло, контур окреслила.
Багряний, жовтий і золотий,
У літо бабине - не простий,
Для неї, колір підібрала,
Майстерно, гладдю вишивала.
В ранкових, сонячних обіймах,
Клинок, дріма у музичних ритмах,
Зненацька, вітер знімав листя,
Всю землю, прикрашав намистом.
11.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.10.2017
Вже давно, ця осінь дощить,
Кіт на вулицю, знов нявчить,
У калюжах сонце сяє,
Вітерець, жвавий гуляє.
Розбрелися кудись хмарки,
За мить взувся у чобітки,
Візьму котика та й піду,
Вдвох розвієм свою нудьгу.
Давай осене,вже дружить,
По калюжі буду бродить,
А ти коси всі розплітай,
Та багрянцем, все прикрашай.
23.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756882
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017
Я почула…. що це муха,
Наша муха – цокотуха,
В павука, аж закохалась,
Та й до нього усміхалась,
-Ти умілий і красивий,
Всіх добріший, соромливий,
Усі брешуть - злий занадто
Що ведешся грубувато.
Мабуть прикрощі є комусь?
Я за тебе так тривожусь,
На всі руки, бачу майстер!
Маєш ти, гарний характер!
Вихваляла день і нічку,
Плів мереживо і стрічку,
-Ніжно ти, співаєш, мушко,
Дай тобі, скажу на вушко,
Тож не бійся, лети сміло,
Обійму тебе уміло.
Вона радо притулилась,
Аж від щастя засріблилась,
Крила впали, геть додолу,
Вже й голівку хилить кволу.
***
Ой не кохайте, дівчата,
Не любіть блиск, оченята,
Хлопців отих, що не рівня
На вас чекає катівня…..
23.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756880
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.10.2017
Я знаю, що Муза бува охоронцем,
Як дощик,цілісінький день за віконцем,
Коли, незвана самотність нагряне,
Зненацька, осінь прикрасить у багряне.
Слова, Муза несе, про неї яскраву,
Красиву, чудо – панянку і ласкаву,
Із вітром, грає в хованку, враз сміється,
По полю, радо золотом розіллється.
Вже ліс, убрався, у кольори червоні,
Земля, обіймала трави напівсонні,
Дощик, чечітку вибивав, так грайливо,
Втішаюся з Музою - рідкісне диво.
17.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756702
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017
На жаль, це правда нашого життя,
Дитя і те боїться майбуття,
Страхи, насилля, все на екранах,
Сердечко молоденьке у ранах.
Що бачить, коли мороз по тілу
Сміливий, все ж ховав душу вміло,
Він хлопчик, то ж мужніше за неї,
Їй краще, сприймати орхідеї.
До чого йдемо, мо* зупинитись?
Його б, душі, добром наповнитись,
Світ жорстокий, боязкість далі жить,
Воно ж, бідненьке дивлячись дрижить.
То добре, що братик розуміє
Надія, захистити зуміє…
Лякати, навіщо? Як спинити?
ШкодА, що так приходиться жити.
Хто відповість за зболені серця?
Укотре, я запитую Творця.
17.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756700
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.10.2017
Осінь славна трудівниця, щоб нею насолодитись, дід і баба рано встали до лісочку поспішали. Стежка вкрита споришем, а в бабці, під серцем щем. Каже діду,
- Не топчи, ти осінньої краси. Бачиш немов килимком стежка вкрита й рушником, є тут різні кольори, що й очей не відведи. Фарби руді і червоні, всі змішала осінь, то ж шкода топтати їх, може підемо босі.
Дід на бабу подивився, лукавенькі очі, усміхнувся, прихилився,
- Ох, ніжності жіночі!
Сонце промені кидало прямо на обличчя, баба діда вмить штовхнула,
- Ану відчепися! Бач вдома і уваги, на мене не звернеш, а ось тут по вузькій стежці біля мене крекчеш. Ще й посміхаєшся до мене немов молоденький, обійти чомусь не хочеш, щось весь час лепечеш…
Дідусь каптур поправив та й вже до бабусі,
- І чому ти все бурчиш? І чому не в дусі? Бач, таке надумала, що впала клямка? Щоби разом босоніж, оце забаганка!
- Досить! - стара нахилилась, листя підбирала, ледь зелене і жовтеньке, в букетик складала.
Певно молодість згадала, сіла на пеньочок, під ніс пісеньку співала і плела віночок.
Перед нею вже й дідусь,
- Щось притомився, я відпочину трішки.
У жменю взяв горішки,
- Це ось, тут, біля ліщини, знайшов кілька штук.
Відразу баба до нього,
- От старий лантух! Нащо комусь залишати, певно там, ще є. Нема чого комусь! То вже все твоє й моє!
Дід, як парубок піднявся, під гілками нахилявся. Підбирав, у кошик складав й на стареньку позирав,
- О! Сказилась ти чи що?
Та сиділа вже в вінку, усміхалася до діда ,
- Пам`ятаєш ти таку? Ото бесіда була, плідна! Як ти заміж умовляв і кохати обіцяв, все життя мене цінити і весь час в житті годити…
Тоді теж осінь була, згадай на Покрову, мене ніжно цілував і завів в діброву. Клявся, ніжно обіймав, славну, чорнобриву. А тепер, що я маю? Одну мороку! Що без мене зовсім нікуди не ступнеш, ні кроку! Все одягатися допоможи, то підкажи, то подай чашку, ложку. Неохота все згадати. Пам`ятаєш весільну сорочку? Згодом після весілля, ти сам її попрасував, а потім на пів згорілу хитро в шафу заховав.
Розпашіла бабуся, очі засіяли, дід до неї,
- Пригадай, як штори ми прали! Як ти в пральну машинку разом з ними кинула теплі, чорні колготи, штори стали чорно - білі, було замороки.
Лунав сміх, а з дерев опадало листя. А на низькій горобині грона, як намиста. Виблискували на сонці, старі усміхались. Та й зривати стиглі грона, в кошичок складали.
Вітерець слав поцілунки, звеселяв стареньких. Ось побачив вже дідусь, грибочків гарненьких. Грузді й кілька опеньків, між грабом у травичці. Дідусь став на коліна підрізав по звичці. Повні кошики в обох, а в пакеті є обід. Вже баба до діда,
- Ну попрацювали, сказати, як слід!
Витягає кусень хліба з ковбасою й маслом, а дід голову почухав, позирає басом. Раптом бачить пляшку з вином, мило посміхнувся, значить любить, не даремно йшов та й поправив вуса.
-Ну, що любове моя? Ідемо додому?! - дідусь усміхався.
-Та я ж в тебе, моє сонце, знову закохався….
Стелилася стежечка до самого дому, тупцювали веселенько, не скажуть нікому. Як тут гарно восени удвох мандрувати і так тепло на душі молодість згадати.
18.10.2017.р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756357
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2017
Не хочу плакать, тільки порадіти,
В обіймах осені та й поговіти,
Красу побачити,незрівнянну,
Пізнати радість, з нею сьогоденну.
Удалині, геть кучерявий туман,
У полон річку, захопив, мов шаман,
Над нею, сивим, густим розплескався,
Ніби до неба, він зразу дістався.
Похмуре небо, помітно яснилось,
Це все гадаю, мені не наснилось,
Лягали промені, ніжно до землі,
Вже й розтавали, тумани – кіселі.
І при долині золотилась трава,
Там павутина, її ледь покрива,
Від літа бабиного, є дарунок,
Під кущем голим, листя, мов пакунок.
Опале, приспане, поверх коріння,
І чути вітру, легке шелестіння,
Листок тріпочеться, тут, на вербичці,
Вона вже майже зовсім без спідниці.
Вже й різнобарвне листя під ногами,
Щоби тепліше, хоч трішки ночами,
Пригріє сонечко, ледь посміхнеться,
Листю багровому, теж заманеться.
Із вітром весело посперечатись,
Кленові голим, щоби не лишатись,
Здалеку ліс - неначе гарна казка,
Заворожив! Вся встелена доріжка
Жовтим, червоним рушником, сріблиться,
Осінь, я хочу, в тобі загубиться.
18.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756356
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2017
Коли ж нарешті, закінчиться війна,
І в чому винна, моя Україна,
Певно за те, що хоче бути вільна,
Та це ж сказати, маячня суцільна.
А хто з людей, хоче жити під гнітом?
Щоб керував, той шизофренік світом,
Та він своє,тільки життя цінує,
На жаль, народ, не сприймає, не чує.
Четвертий рік, Луганськ, Донбас ридає,
Все у вогні, земля й небо безкрає,
Біль і страждання. Давно чорні хустини,
Спіткало горе, не бачить дитини.
Сини злетіли, клином журавлиним,
Змогли дать відсіч, ворогам нікчемним,
Та скільки ж можна, зупинись, Іуда,
Благаю, Боже, зроби врешті чудо.
За що вмирають, ці діти безвинні?
Прошу війну, спини й дії злочинні!
Сміливі, юні, стоять на кордоні,
На жаль, посИвіли в декого скроні,
Та сини гідні усіх захистити,
Щоби скрізь мир настав й щасливо жити.
Я вірю буде, вільна Україна!
І залунає пісня солов`їна,
Про край чудовий, піднебесся світле,
Моя земля й життя, як цвіт розквітне!
А вам синочки, поклони до землі,
За спокій н7ині, що дарите мені,
Прошу шануйтеся і неньку любіть
Своє життя, я благаю, бережіть!
19.10.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756078
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.10.2017
Я зрозуміти, не можу, чому гадав, я та,
Що зміг прийняти іграшковою лялькою,
Веселі очі і грайлива та знай, не пуста,
Ні не дурна, хоча й була молоденькою.
Спідниця «міні», так зваблива, іще й красива,
Жага завжди, все любити, бути коханою,
Поглянь, гадаєш, що у середині фальшива,
Пофарбувала, мо» надто щічки рум`яною.
Запам`ятай, давненько звикла такою бути,
Уста червоні….я все ще хочу приворожить,
Спливли літа, може ти зумів думок позбутись,
Тепер зустрівшись, будеш цінить, мною дорожить
16.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755935
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017
Я маленький та руденький,
Мене друзі звуть Хитренький,
Це ім`я, недавно дали,
На дорозі підібрали.
Заблудився, я напевно,
Була ніченька, так темно,
На зупинці, аж закричав,
Ну це тобто, дуже нявчав.
Підібрав мене хлопчисько,
Нахилився надто близько,
Я ж тихенько -« Мур – мур, мур - мур»,
І мене, поклав у каптур.
Тож щасливу, вдачу маю,
Дуже рибку полюбляю,
Тепер вдома, я, як султан,
Краще місце - м’який диван.
17.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755932
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2017
Як гадалося, прибула осінь золотиста,
Нині з ягід, плела горобинові намиста,
Налила, калині соком, червоненькі щічки,
Рушник вишитий, справно розстелила до річки.
І вербичку прикрасила, в жовтенький халатик,
У лісочку, із грибів,склала пишний букетик,
От майстриня, всі дерева в бурштин прикрашала,
Веселилася із вітром, пісеньку співала.
Усміхався виноград, наповнив бочки вином,
Журавлі, відгомоніли,полетіли клином,
Господиня, що сказати, знає, що робити,
Стрічки жовті, заплела у березові віти.
По садочку, розгулялась, багряніло листя,
Засріблилася росою, вся стерня плямиста,
Добре робить свою справу, із жовтнем-то друзі,
У обіймах, із з ним вальсує, по всій окрузі
14.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2017
Сорока з вітром подружилась,
В таночку з ним весь час крутилась,
Сміло кричить,- Зачіску не руш,
Боюсь прийдеться прийняти душ.
А що? Вітер дмухнув, -Злякаюсь?
Пробач та цим, не переймаюсь,
Сьогодні я, в танці з тобою,
А завтра з пташкою другою.
Лише, зі мною, нині танцюй,
Почуй! Ти на всіх інших наплюй!
Неперевершена я в танці,
Тож не відмовлю в забаганці!
Вітер,-О ні, - злетів між хмари,
Тікав неначе від примари.
**
Хто вас не хоче – не докучайте,
І свою гордість – ви не втрачайте!
17.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755800
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2017
Вздовж поля, в ряд тополі - високі, пишні….
Тягнуться до самого села, воно розкидане по пагорбах, ніби схилилося до річки. А в самій низині, широкий ставок, ледве розгледіти, що росте по іншу сторону. Та добре видно лебедів, вони один до одного голови схилили, немов про щось шепочуть, застигли на одному місці.
А вода від вітру рябить і де-не-де круги по ній, вона така чиста, що здалеку видно водорості, а де їх немає видніється дно і зграйки маленьких рибок, весь час кудись поспішають. А зовсім близько, попід чагарник і зілля, по воді, немов розкидані, водяні лілії.
Ранкове сонце кинуло перші промені до землі. Миколка спостерігав за поплавком у воді , який час від часу колихався від вітру і течії.
Зовсім близько, б`ють джерела, вода прохолодна, інколи, аж промерзне та він звик. Клювало добре, тому й рибалив, кожного дня додому приносив рибу. Гарний улов, коли зранку, а потім сиди, хоч цілий день майже нічого не впіймаєш. Та він й дуже не переймався, цієї риби достатньо, щоб зварити юшки та посмажити. Іншим разом скільки наловить, навіть занесе тітці Надії й дядькові Степану. Правда він трохи соромиться туди йти, бо там є дві дівчинки Наталка і Ніна. Та соромиться тільки при дорослих, а так ні. Коли дівчата купаються в ставку, чи біля річки засмагають, підходить, поспілкується, щось цікаве розповість. Він старший за них на два роки, йому минуло дванадцять років. Дуже схожий до мами, чорнявий, а очі сині, як волошки, зростом вдався до тата, як на свій вік – височенький.
Між дівчатками різниця в один рік. Обоє світлоокі, колір волосся теж схожий, світло русявий з рудим відтінком. І зростом однакові, і одна, і друга мають по обличчі ластовиння. Наталка старша, пишніша й добріша, завжди уступить, якщо виникає якась суперечка. А про Ніну цього не скажеш, особливий, жорсткий характер, ще змалку непосидюча, вередлива, хитренька. У всьому намагалася бути лідером, часто ображає сестру, а іншим разом, як хтось пригостить цукерками, ніколи порівну не поділить, завжди собі більше візьме.
Дівчатка і в школу пішли у один клас, так вирішили батьки.
Миколка жив з мамою, він народився - коли розпочалася Велика Вітчизняна війна. Батька знає тільки на фото, загинув взимку, в кінці тисяча дев’ятсот сорок першого року. Одній матері важко виховувати сина та, але що поробиш. Часом треба чоловіка вдома, попиляти дрова, чи, щось полагодити біля хати, як був меншим, все бігав до дядька Степана - батька дівчаток, щоб допоміг мамі. Той лагідно погляне в очі, усміхнеться, погладить по голові і скаже,
- Гаразд синку, прийду.
Хлопчикові так тепло на душі, часто думав, от би мій тато був живий, напевно б теж таким був. Інколи, ввечері прибіжить до мами, присяде на коліна , обійме і просить, щоб розповіла про тата. Вона ж кожного разу, витирає сльози, довго розповідає, доки почує сопіння сина.
Дружба дітей , як сонце, щодня разом. В інше село ходили до школи, навпростець чотири кілометри, воно, то нічого коли погода гарна, а коли восени дощами заливало, кепсько. На уроках сиділи в промокших шкарпетках, чи в онучах. Не кожен тоді мав добротне взуття, все якісь низенькі черевики. Ще скрутніше взимку, як завіє! Світу білого не видно! Такі пагорби сріблястого снігу понасипає, що застрягали, аж по пояс. А часом навіть не виходили з хати, не йшли до школи, коли мороз за двадцять, всі грілися на печі.
Пройшов час .... весняний теплий день нічого поганого не віщував.
Четвертий клас здригався від галасу, захворіла вчителька з математики. За дорученням завуча школи прийшла учениця дев’ятого класу, на дошці написала самостійну роботу. Приклади й задачі розділила на два варіанти, в класі настала тиша. Дехто справився швидко з завданням, а дехто вертівся, просив, щоб дали списати.
Наталка вже зробила самостійну роботу, Максим, який сидів через ряд, шепотів до неї, щоб передала свій зошит.Та ж намагається не звертати уваги, хоч і не було вчительки та вважала за потрібне бути дисциплінованою. Дівчинка сиділа ледь з повернутою головою до вікна, раптом ручка з пером влетіла в бік ока.
- Ой, - пролунало на весь клас.
Діти завмерли від несподіванки, Наталка підтримувала рукою ручку, з-під якої текла кров. Ніна з переляку побігла до директора школи, вже слідом за нею бігла медсестра.
На той час в селах, яка там була медицина - невеликий будинок, в якому і поліклініка й лікарня. Ручку звичайно з пером витягли, але дівчинка зосталася понівеченою. Хоча вона на нього бачила непогано, але біле більмо затягнуло все око. Максим - хлопець з іншого села, директор школи визвав його батьків, просили вибачення за те, що сталося. Та це нічого не дало, щоб виправити, вже не повернути звичайного вигляду ока.
Після того випадку Миколка був охоронцем дівчаткам, навіть у школі, на кожній перерві підходив до них. Шкода Наталки, намагався розвеселити дівчат, але більше йому подобалася Ніна. Хоча дівчина була з кавернозним характером та вона йому, ще з дитячих років більше сподобалася.
Микола закінчив восьмий клас, справжній парубок, так казала на нього мама. Послала його до дядька Івана, це двоюрідний брат матері, щоб навчив водити автомобіль, той возив голову колгоспу на Азі.
Час плинув… дружба продовжувалася, без ніяких пригод, все завжди втрьох. Корови пасти, чи в полі сапати буряк, чи кукурудзу, ніякої роботи не боялися. Як старші, на току, засмаглі, веселі дівчата, хлопець більше задивлявся, любувався Ніною.
А Наталка кидала ревнивий погляд, дівчина відчувала до нього ніжність і більше турбувалася про нього, ніж сестра. В спекотні дні, з дому приносила компот, він дякував, жартував з нею, думав Ніна приревнує, вона тільки усміхалася.
Пройшло два роки…. Текля чистила рибу і дивилася на сина,
- Чому зажурився, синку, в тебе щось трапилося? Здається все добре, навчився водити автомобіль. Не озирнешся, вже й останній дзвоник у школі. Все добре, вам зараз легше жити, чим ми жили. Тішся синку, дякувати Богу, війни немає, підеш в армію, відслужиш, як годиться, все буде добре. Як там, в Надії справи, приїхала з Москви? Добре навчилася торгувати, має комерцію, сало в людей купить, повезе продасть, сюди ж ситець везе, якісь хустинки. Все для дівчат, прямо принцеси, в селі найкраще одягаються..
- Та вони хочуть в містечку купити хату, дядько Степан піде працювати на залізницю, він же гарний слюсар, говорить, що пообіцяли в депо взяти.
- А, що Ніна? Ти ж бачу давно по ній сохнеш….
- Мамо, давай не зараз, ми всі разом з молоддю. Але вона гарна та чи не вискочить заміж , поки я відслужу. А зараз одружуватися, ще рано, боюся поїде в місто, загордиться, не захоче зі мною ніяких справ мати.
Микола часто мріяв про стосунки з Ніною, якось навіть на побачення запросив, вона тільки усміхнулася,
- Ми майже кожного дня з тобою на побаченні, хіба не так?
А потім тихо сміється, хитро позирає, ледь стримується, щоб при всіх голосно не засміятися.
Дівчата закінчили школу, а Микола йшов у армію. В сестер плани навчатися в районному містечку на лаборанта.
Наталка і Ніна, і тут, як завжди разом, хоча Ніна мріяла піти в торгівлю, щоб переїхати жити в обласне місто та батьки наполягли, щоб в училищі навчалися разом, а там, час покаже.
Микола писав одного листа на двох, розповідав про службу, цікавився новинами села. Писав, що дуже нудьгує за обома й дуже хоче додому. Але в листах більше звертався до Ніни, вона ж з цього лише сміялася й жартувала, - Ой любов моя! Чи будеш моя?! Ах, ах, ах! Ой, як зворушливо!
Одного разу, отримавши листа, Наталка запитала Ніну,
- То коли ти будеш їхати в місто? Хай би вже прийшов з армії Коля, то ми б з ним побралися.
Ніна від здивування відкопилила губу, витріщила очі,
- Ой! А у вас, що любов? Щось я не помічала? Чи може ти з ним вже й цілувалася?
Хитро її зміряла, оглянула з ніг до голови, гучно засміялася.
- Та ні, але думаю, що він до мене не байдужий. Та і я старша за тебе, то ж маю вийти заміж перша, - хвилюючись відповіла Наталка.
- Не знаю, що тобі сказати. Він якось мене на побачення запрошував та я відмовила, з сільськими не хочу діла мати, от би якогось військового зустріти, щоб квартира в місті. А він, тим паче, водієм працює, все від нього несе соляркою, завжди замурзаний, після нього треба прати засмальцьовані речі. Ні! Це не моє. Тож можеш з ним закрутити, як прийде з армії, він мені не потрібен.
Вечоріло… сонце загубилося поміж хмар, небо встелене сірими і чорними хмарами. Легенький вітерець просушував землю після дощу.
На лавочці під хатою кілька дівчат, перед ними хлопець, бринькав на гітарі. Ніна зачаровано дивилася на нього, мило всміхалася, в очах замерехтіли яскраві вогники. Сергій, приїхав з батьком, з Криму, в гості до баби й діда, вони жили тут, по - сусідству. Дівчата відразу звернули увагу, коли на лавці біля двору почули звуки гітари. Він вперше приїхав сюди, тому й нікого не знав, на вид, йому добрих років двадцять п`ять. Розповідав, що служив в морфлоті, працює в порту диспетчером. Ніна, дізнавшись все це про нього - не зводила очей.
Чорні брови, карі очі, - наспівувала дівчина під ніс, - Якби ж мені вами та заволодіти.
Кілька днів поспіль Ніна ввечері прогулювалася з Сергієм наодинці, він взяв адресу, обіцяв написати.
Та, як кажуть, - »У воду канув, ні слуху ні духу». Цілий рік дівчина виглядала поштарку та так листа від Сергія й не дочекалася.
Пройшов рік….. одного літнього вечора Микола повернувся зі служби. В мами розпитував, як тут, що нового в селі ? І в першу чергу запитав, чи Ніна заміж не вийшла, бо останнім часом на листи відповідала Наталка. Мати плакала від радості, тішилася, що вдома є помічник.
- Все добре синочку, ти довго не гуляй, одружися, підуть діти, веселіше буде в нашій світлині.
- Добре мамо, добре, думаю після жнив засватаємо, а там й зіграємо весілля.
На вулиці ввечері гучно, в хлопців і дівчат, тільки й мови - з армії прийшов Микола .
Наталка одягла найкрасивішу сукню , колоском заплела косу. В руках тримала капроновий рожевий шарфик, він пасував до обличчя, зливається з кольором сукні.
Ніна, не переймалася вбранням, не відчувала таких хвилювань. Вона мріяла переїхати у велике місто, жити шикарно, мати квартиру, машину, ходити в театри.
Микола… на відстані усміхався до всіх, привітався, пригощає цукерками » Барбарис». Наталка з нього не зводила очей, адже давно кохала, тільки боялася зізнатися Ніні. Він підійшов до сестер, став посеред них, обох охопив руками, обох поцілував у щічки. Задоволено дивлячись на всіх дівчат, усміхався,
- Ой! Які ж ви гарні, немов троянди, красуні наші ! Де тільки не був, а кращих, чим наші дівчата ніде не бачив.
Того вечора наче й не було для Наталки, так швидко сплинув час, юрбою слухали розповіді Миколи. Він відслужив в Казахстані, всього надивився, як там люди живуть, як відносяться до жінок, було що розповідати.
Ніч тихо спустилася до землі. Небо прикрашене яскравими зірками, а місяць тарілкою, мінливо переливався , світив все ясніше і ясніше. Його світло обливало землю синявим кольором, десь недалеко із садка линув спів соловейка.
Вже пізно - сестри спішили додому, щоб часом від батька не було прочуханки. Він ранком завжди сварився, коли гуляли допізна, на другий день не давав довго поспати, завжди знайде якусь роботу.
Літо збігало до кінця… жнива закінчилися давно та на току, ще кипіла робота. Микола працював на вантажному автомобілі, перевозив зерно, додому повертався дуже пізно, не було часу на вечорниці.
Одного разу, у вихідний день молодь, як завжди зібралася ввечері, хтось з хлопців навіть приніс гармошку. Веселились, хлопці, щось розповідали, жартували, дівчата, одна перед іншою наспівували частівки. Микола стояв поруч з сестрами, як завжди уважний, весело спілкувався. А потім між словом проговорив,
- Думаю мені пора одружитися, досить, нагулявся.
Й до Ніни,
- А, що сватів з хати не виженуть, як прийду?
Та хитро зирнула,
- В нашій хаті є дівка на виданні, чому ж виженуть? Та й загалом, ми завжди раді гостям.
Наталка розчервонілась і випалила,
- Ми давно рушники вишили, тож чекаємо.
Вже всі поспішали додому…
Мама, ще не спала, коли Микола зайшов до хати, вона щось шила на швейній машинці.
- О, так пізно працюєш! Все тобі не спиться! Ну, що підемо сватати Ніну?
- А ти з нею поговорив, вона тобі не відмовить? Чула , що по тобі Наталка сохне. Але синку скажу, мені більше до душі Наталка, хоч біда в неї з оком, але ж така добра.
- Та ні, мамо, на вихідні сватаємо Ніну, думаю не відмовить.
Надія приготувала страви, гомоніла біля столу,
- То добре, Микола хлопець не поганий, як скаже, так і зробить, роботящий. Та і свекруха така, що невістку не образить, багато труднощів зазнала на віку, важко було без чоловіка.
В хату зайшло п`ять чоловік, як за звичаєм привіталися, розсілися на лавці, вели переговори.
Ніна і Наталка в другій кімнаті слухали розмови, які вели старости. Ніна ледь голосно не засміялася, коли почула, що просять її за дружину.
- Я за нього не піду, хіба він мене не зрозумів. Тож ти йому за рушники сказала, то яке я маю діло до сватання.
Надія зайшла в кімнату до дівчат,
- Не знаю, що мені з вами робити, хіба годиться меншу дати першу? Не знаю такого, зараз батька покличемо, що він скаже?
Ніна почала говорити матері, що зовсім байдужа до Миколи, щоб і не думали, що вона колись піде за нього.
Батько сердито дивився на дівчат,
- Що обидві хвостиком вертіли? От і навертіли!
Наталка вся на нервах, розпашіла, ходила по кімнаті, здавалося, зараз все розірве на клоччя, щоб їй не попало під руки. Тремтіла, стискає руки в кулаки, не витримала , випалила
- Це він мене мав сватати, адже я його кохаю, чуєте, ще з дитинства!
На декілька секунд всі завмерли… Вже мати й батько шепотіли між собою, розмахували руками. Нарешті батько взяв за руку Наталку,
- Пішли, що Бог дасть.
В голові Наталки, аж гуділо від хвилювання. Коли вийшли до сватів - розцвіла, сяяла, як на сонці квітучий кущ калини .
- Ось, Миколко тобі дружина, зростили. Така доля дівоча, йти з батьківської хати.
Текля подивилася до сина, взяла його за руку. Він зблід, їй стиснув руку, хотів встати. Вона стримала, очима показала, щоб сидів, прошепотіла,
- Синку, візьми себе в руки, якщо тебе не хочуть, не принижуйся, а Наталка гарна дівчина, буде тебе все життя любити, побачиш. Та і не годиться, йти з цієї хати з гарбузом, адже тут дві дівчини. Чи хочеш, щоб по селі з тебе сміялись? Остудись, подивися, яка вона щаслива!
Микола встав, трохи усміхнувся, поцілував руку Наталці.
В хаті жваво велися розмови про весілля. Наталка щаслива сиділа біля Миколи, шалено стукало серце, про себе дякувала Богу, що він буде її чоловіком.
Через місяць відгуляли маленьке весілля. Наталка щаслива, перейшла жити до Миколи, а він зразу був трохи засмучений та згодом зрозумів, як Наталка кохає його, догоджає, немов бавить малу дитину, може воно й на краще.
Не пройшло і місяця Надія з Степаном в містечку купили хату, ще й неподалік земельну ділянку для Наталки й Миколи, щоб будували хату.
Микола задоволений, вже їздив на роботу в містечко. Тесть вже працював на заводі, то ж проблем з роботою не було, по знайомству влаштувався водієм автомобіля.
Ніна відразу поїхала в обласне місто і все ж таки працевлаштувалася в ЦУМ, продавцем. Тож мріяла жити в великому місті, знайти чоловіка, як вона казала,-«Інтелігентного».
Роки поспішали…. Микола з Наталкою, в сім`ї чекали поповнення. Будинок майже готовий, після пологів Микола планував сюди забрати дружину.
Минуло кілька днів,щасливі їхали з пологового будинку, вона усміхалася, він поцілував у щоку, дякував за сина - Ярослава.
В Надії зібралася вся родина, радісно зустрічали гостей. Тільки Ніна не приїхала, вона взагалі стала рідко приїжджати. Все чимось незадоволена, інколи із заздрістю дивиться на сестру, ніяк не могла зрозуміти, чому вона не може бути такою щасливою?
Невдовзі, Ніна в Умі познайомилася з інтелігентним чоловіком, Едвардом, він вибирав костюм. Він старший за неї на років вісім, мав однокімнатну квартиру, машину, викладав курс економіки в торговому технікумі. На вигляд статечний чоловік, доволі симпатичний, чорнявий, доволі веселий. Швидко наполіг на одруженні. Ніна навіть батькам не встигла нічого сказати. Так сталося, відразу дала згоду, через два тижні жила в його квартирі, вже чекали на дитину.
Не пройшло і пів року, як Едвард став приходити з роботи дуже пізно й на підпитку. Згодом, як Ніна народила дівчинку - Катрусю, його вигнали з роботи. Вона не витримала такого життя приїхала до батьків.
Та не на довго… відчувала себе пригніченою, зрадженою своєю долею. Адже мріяла бути щасливою, хотіла жити в розкоші. Хотіла, щоб її кохали, так, як тепер Микола кохав Наталю. І жити в достатку так, як тепер жила її сестра, гарний дім, вже й машину купили. Біль, заздрість ятрили душу, з сестрою майже не спілкувалася, хіба, що в батьків зустрінуться на якусь годину і все подивиться до Наталі з докором , неначе вона винна в її невдачі. Вирішила так буде краще, дитину покинула батькам, а сама ж поїхала. В матері за неї боліла душа, тільки сльози ковтала, себе картала. В думках, взяла на себе гріх, треба було тоді вговорити, щоб пішла за Миколу. А згодом вже тішилася, що Наталка щаслива з ним. Тому й взяла Катрусю на виховання, мовчки, хоч вже не молода та в чому ж дитина винна?
Ніна майже пропала, хоч знали недалеко, там же, в місті та приїжджала тільки на день народження доньки. Приїде розфуфирена, фарби, парфуми, лукава веселість, від мами ховала очі. Жила в достатку, сережки та товстий ланцюг на шиї, все золоте, дитині подарунки дорогі. Мати розмову починала, дивлячись в очі, запитувала, може заміж вже йдеш? Ніна відразу тулила доньку до себе,
- Нам нікого не треба, правда доню?
- Коли ти забереш дитя? Я ж не вічна , в мене тиск, а батько ледь ходить, виразка шлунку. Гадаю вже п`ять років, може вигулялася, може досить? Хоч адресу залиш, де ти зараз живеш?
Сердито зібрала сумку, мовчки вийшла з хати, навіть не озирнулася…
Пройшло п’ять років… гарний літній день. В небі ні хмаринки, лиш ластівок політ. А поряд зграї горобців і чути «Цвірінь, цвірінь». Катруся з мискою йшла в садок. Вже нарвала, червонощоких яблук, пахучих, медових грушок «Бера», принесла до хати. З хвилюванням чекала свій день народження, адже мама прислала листа, обіцяла приїхати. Перед цим днем,вона з під подушки витягла мамине фото, ще раз поглянути, яка вона, бо ж за п`ять років жодного разу не приїхала. Хвилювалася, вибігла на вулицю, дивилася, може вже йде.
Весело зустрічали гостей…. Миколу, Наталку і їх діточок, Ярослава та Маринку, якій виповнилося вже два роки. Всі обіймали бабцю й діда, вітали Катрусю, вона дуже любила двоюрідних братика й сестричку, обіймала й цілувала їх.
За столом майже всі, лише Катруся стояла біля хвіртки, раз-по-раз визирала на вулицю. Чекали на неї, переглядались один з одним, розуміли, як дівчина чекає маму.
Холодний трепіт по всьому тілу, здалеку побачила жінку, яка махнула їй рукою. В обличчя підступила кров , раптово почула, як стало гаряче під сердечком, схопилася за голову, не знаючи, що робити, може вона? Може мама ?! Не розуміючи нічого, своєї поведінки, розвернулася, пішла до хати. Всі помітили, адже обличчя червоне, на очах сльози.
- Нічого, сонечко, вона приїде, трохи пізніше, не хвилюйся,- цілувала і обнімала бабуся.
Вона не заплакала, розгублено позирала на всіх,
- Там хтось йде, по вулиці ….
Запала тиша… дорослі з тарілок діставали страви, пригощали дітей. Вони ж не звертаючи ні на кого уваги, вже смакували.
Нарешті відчинилися двері. Ніна неначе вчора всіх бачила,
- Усім привіт, а ось і я!
Підійшла до Катрусі, поцілувала в щоку,
- З Днем народження, донечко! А це тобі, гадаю, ти ляльками граєшся.
Дівчинка взяла подарунок, соромливо опустила очі, в тих очах розгубленість, ніякої іскринки радості,
- Дякую вам!
В великій коробці лежала світлоока лялька, в красивій мереживній сукні рожевого кольору, на голівці такого ж кольору капелюшок, капчики трішки темніші.
Всі загомоніли, напруга спала, проголошували поздоровлення, вітали всі по черзі. Ніна сиділа між Катрусею й сестрою, нічого не розпитувала, позирала на Миколу з дівчинкою. Із заздрістю зирила на сестру.
Для іменинниці Наталка спекла торт, різала на шматки, всім роздавала. Тихо до сестри, щоб ніхто не чув,
- Ти, що все сама? Чи може маєш кого, то хоч би приїхав з тобою, познайомилися б, побачили з ким ти живеш.
Суворий погляд, як обрізала,
- Ти щаслива, то й тішся, бачу веселі, прямо закохані. Ну й живіть, до мене не приставайте із запитаннями.
Наталка почервоніла, опустила голову, щоб не побачили, як в неї несподівано почервоніло обличчя. Їй неприємно, адже п`ять років не бачилися і ось, так до сестри.
Катруся гралася з дітьми, показувала ляльку, крадькома позирала на маму. Вже гості спішили додому. Микола однією рукою тримав доньку за ручку, другою обійняв Наталку, всміхаючись звернувся до неї,
- Ну що мамочко…. пішли, пора на сідало, завтра до праці…
Ніну, аж перекосило, поспішила в іншу кімнату, сердито на ходу,
- Всього найкращого….
Катруся, дід і бабця проводжали гості, Ніна до них більше не вийшла.
Вона вже збиралася їхати назад, дещо з продуктів клала в сумку.
Мати здивувалася, не витримала, просльозилася,
- Ну гаразд на нас гніваєшся, що так склалася доля, може ми й винні, але ж ти за нього йти не захотіла , а дитина в чому винна? Ти ж мати, поспілкуйся з нею, подивися, порадь їй в чомусь, підкажи. Вона ж чекає від тебе ласки, а не подарунків. Наталка з Миколою на кожні свята їй, щось приносять. Дивися, он бачиш стільки книжок, то все вони.
Ніна присіла біля столу, зайшов батько.
- Це що за чортівня, що за мати? Чому така черства до своєї доньки?
Опустивши голову,
- Куди її заберу, в однокімнатну квартиру? Вона ж нам буде заважати.
Батько почервонів, з всієї сили кулаком гепнув по столі,
- А ну сиди і слухай! Зробити дитя змогла, а виховувати батькам. Ми не відмовляємося допомогти, хай би всі канікули Катруся була в нас та вона чекає маму, часом запитує де тато і хто він? Нам ,що дитині сказати? Ой! Ляльку привезла! Ти спитала, чи є в чому дитині в школу йти? Ми її звичайно одягаємо не гірше інших, Наталка їй сукні шиє та вона хоче матері…
- Знову Наталка! – зненацька підвищила голос на батька.
Побачивши його очі - мерехтіли від злості вже тихо,
- Я ж не маю чоловіка, не везе мені, то один, то інший, не хочу травмувати дитину, тому й не забираю….
- О Господи! - сплеснула руками мати ,
- То вже мабуть доню зупинися, стільки ж можна їх міняти і хто тобі з таким характером може догодити.
Ніна встала, взяла в руку сумку, обох зміряла поглядом,
- А ви он, Миколі та Наталці годіть, а мені не треба, цього не хочу. Не заважайте мені жити, не вчіть, а Катрусю… я колись заберу.
І вийшла. Неподалік стояла донька, напевно все чула, з оченят котилися сльози, побачивши маму, опустила голову, стрімко побігла в садок.
Пройшло не менше години, як Катруся зайшла до хати. Бабуся у вікно бачила, як дівчина плакала в садку, в миску збирала грушки і знову плакала. Наче нічого й не було, поцілувала онучку у чоло,
- Гайда сонечко, будемо рихтуватися спати, все добре. Не гнівайся на маму, вона тільки владнає всі справи так і приїде.
Лягали спати Катруся дивилася у вікно, згадувала день, думала, як добре, що в мене є бабуся і краща ніж мама, приголубить, казку розповість і навіть допомагає зробити уроки. А мама… що мама? Чому їй так не везе в тому коханні, що вона не виходить заміж. Все собі шукає чоловіка, нехай би вже швидше знайшла, може б була добріша до всіх і в мене був би тато.
А час летів… неначе синиця в небі, швидко-швидко.
Минуло багато часу. У школі випуск… Усміхнені і веселі діти, сповнені радістю, стояли на лінійці, кожен дивився на своїх рідних, знайомих.
Славна, чорнява, височенька, дівчина в гарній рожевій сукні, в капцях на підборах, стояла біля директора школи. Очі сяяли щастям, вона допіру отримала золоту медаль, привітно дивилася на свою родину, яка прийшла подивитися на випускників. Дівчина раптом помітила, до воріт школи,з букетом троянд поспішала її мама. Їй було приємно і в той же час біль стискав у грудях, подумала - мені ж, ще не двадцять, в черговий раз скаже, -« Колись заберу». Адже приїздила кожного разу тільки через п`ять років.
Привітання, поцілунки….. всі радо поспішали додому. Катя йшла між мамою і бабусею. Дід тримав великі букети квітів, задоволено поглядав на онуку, роїлись думки - ну от, немов свою доньку зростили, піде наша красуня в люди.
Наталка з чоловіком і дітьми йшли позаду. Ярослав та Марина усміхаючись, між собою щебетали про школу. Ярослав став справжнім парубком, схожий до мами, тримав Марину за руку, розповідав про свій випуск і про навчання в технікумі. Сестра ж розповідала про шкільні пригоди.
- Доню, тепер в який навчальний заклад будеш поступати? - тихо запитала Ніна.
- А ми з бабусею вирішили, піду в Торгово економічний інститут, там дають гуртожиток, - обіймаючи однією рукою бабусю, усміхаючись відповіла Катя.
- Та я думала те, може в мене будеш жити, якщо захочеш звичайно.
Дівчина вже звикла, що в неї така мама, ніяких образ не тримала.
Та й таких, ніжних почуттів, як до бабусі в неї не було.
- Навіщо мамо? Адже ти, ще заміж не вийшла, живи своїм життям, я вже майже доросла та і в мене є кому допомогти. Звичайно навідаюсь, коли буду здавати екзамени та гадаю нам разом не жити.
Ніна була задоволена відповіддю доньки, усміхнулась,
- Ну і молодець, що ми з тобою порозумілися.
Микола позаду доганяв усіх, допіру в магазині купив солодощі. Наталка світилася щастям, вона любила Катрусю, як своє дитя.
Попереду нове життя. В інституті Катя познайомилася з Євгеном, хлопець гарно вихований. Його батьки, в цьому ж інституті, викладають економіку, їм дівчина сподобалася. Дружба переросла в кохання, вони на останньому курсі вирішили одружитися.
Невеликий курінь був красиво вбраний в килими, в кольорові кульки й квіти. Духовий оркестр, з місцевих музикантів, грав веселу музику. На воротах з хлібом – сіллю, молодих зустрічали рідні. Бабуся і дідусь одягнуті в вишиванки, Наталка пошила їх, а Катя встигла вишити до весілля. Ніна стояла красиво вдягнена, поруч з нею привітно усміхався трохи старший за неї чоловік - Юрій Петрович. Наталка із своєю сім`єю щосили плескали в долоні, вітали молодих, зустрічали сватів.
Гості по черзі підходили, вітали щасливих молодих….
Ніна нарешті познайомила доньку і зятя зі своїм чоловіком. Нікому не сказала, що недавно зареєструвала шлюб. Боялася, що зурочать, зробила сюрприз, знайшла таку людину, яку, хотіла мати, ще в молоді роки. Правда він був вдівцем, мав одруженого сина, який жив у Москві, вже мав сина. Він всі роки, після закінчення педагогічного інституту, в цьому ж інституті викладав англійську мову, мав двокімнатну квартиру, старенький «Запорожець», на якому і приїхали на весілля.
Всі новини дізналися від Каті, вже всі вітали їх, тискали руки й обіймали. Наталка взнавши таку новину, перехрестилася, тихо прошепотіла,
- Ну нарешті, може вже зупиниться, може справді її доля, нехай буде щаслива.
Вся Наталчина сім`я привітала їх, вручили великий букет троянд, в подарунок самовар. Ніна крадькома позирала на Миколу й сестру, думала - ну от, нарешті я буду щаслива, тепер всі ви, мені можете позаздрити!
А музики грали й грали веселих танців.
Червень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755603
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
Над лісом стрімко, стрімко закружляв холодний вітерець. Він куйовдив листя на деревах і де –не-де зривав його. Воно летіло й припадало до землі. Відразу пташки притихли, напружились, дибом стало пір'ячко, між собою гомонять, що це вже не літечко.
Тож вже кілька днів, як осінь завітала із холодним вітром, всюди фарби розлила вона, так уміло. Всі дерева вбралися у багряний, жовтий та золотистий кольори. Трава при землі теж частково змінила колір, а деяка вже висохла. Куди не глянь, скрізь розкидане листя.
Раптом під кущем, в купі листя почувся шурхіт і показався носик їжачка. Малий блимав чорненькими оченятами, крутив головою, роздивлявся навкруги. А ну чи є тут хто? Щоб ненароком не зустріти ворогів, думав він.
Задер голову догори і сказав,
-О- хо – хо ! Вже осіння пора, треба готуватися до сну.
Тут зненацька перед ним з`явився зайчик. Став на задні лапи і засміявся, а потім почухав одне вушко і сказав,
-Який відпочинок? Ти, що боїшся осені? Ха-ха-ха!
-Тихо! Не кричи! А то біду накличеш, лиска почує, буде тут, як тут. Я то клубочком та й котитимусь, мене не дістане, бо я колючий.
А тобі не завадить бути обережним. Вона хитра, має колір схожий на осінь. Тож десь між дерев та кущів сховається, зненацька тебе настигне, дивись, щоб лиха не сталося....
Зайчик присів, опустив довгі вушка і почав озиратися.
Їжачок до нього наполегливо,
-Мені вже другий рік, я знаю, що ми спимо з осені до самої весни. А ти, що хіба не знаєш?
Косоокий хитро зирнув,
-Це ти напевно вигадав, ми ж зайці, мама говорила, на зиму змінюємо колір і ні про який сон не було мови.
Поруч на дереві щось зашаруділо і перед ними впав горішок. Зайчик і їжачок відразу принишкли і звернули увагу на дерево.
З гілочки на гілочку скакала білочка, одна мить і вона стояла поруч з ними.
-Ой, доброго дня вам! Я десь горішка загубила, зненацька випав. Ви часом не бачили?
Вона в одній лапі, ще тримала два горішка і відразу швидко в траві почала шукати загублений горішок.
Зайчик лукаво всміхнувся,
-А ти, що теж спиш взимку? Он їжак розповідає, що готується до сну. А я й сміюся це чому і навіщо так довго спати?
Білочка відразу знайшла горішка і мило подивилася на зайчика,
-А ти, ще маленький, тому і не знаєш нашого лісового життя.
Зайчик заперечив,
-Та ні, чому? Мама і тато багато розповідали про лисичку, про вовка, про собак. Щоб я був обережним, бо то для нас найбільша загроза.
Їжачок носиком шмигнув,
-Розкажи ти йому білочко, бо він напевно не знає, хто спить взимку? А хто не спить ? І мені чомусь не вірить!
Вона дуже поспішала, тому вже сиділа на гілочці,
-Ти краще б додому поспішав, хіба зайці вдень гуляють? Твої мама з татом де? Напевно сплять, а ти чому по лісі гуляєш? Дорослі зайці буває вдень шукають їсти та це дуже небезпечно. Тож краще прислухайся до поради, відчуваю, зможуть тебе настигнути неприємності.
Аж тут, здалеку почувся гавкіт собаки, білка відразу забралась на вершину дерева, довкола роздивилася, одна мить і знову стояла поруч з ними,
-Тікаймо, побачила мисливців, в нашу сторону, сюди поспішають!
І сама з гілки на гілку десь зникла. Їжак крикнув до зайчика,
-Гей - но додому! Швидко, швидко, щоб тебе тут не було видно!
Сам почалапав між кущі, десь заховався.
А зайчисько, аж здригнувся, так злякався і так стрімко біг і скакав, що під ногами землі не відчував.
За кілька хвилин, був біля лігва.... Батьки солодко спали....
Він притулився до мами спинкою, зігрівся і думав, от проснуться мама і тато, треба у них, ще раз про все розпитати, бо я здається, ще багато чого не знаю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755594
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2017
Війна, яке то страшне слово,
Біда, прийшла не випадково,
Не знало, ні, маленьке дитя,
Що батько не стріне майбуття.
Як жити? Далі козакові,
Не взнає, він царство любові,
Без радості тата, теплоти,
Не прийме, те царство доброти.
Без нього, як світ розпізнати,
Весь час, у чорній хустці мати,
І смуток, у очах і жура,
ОднОму, як прожити завтра?
Злетів журавлем у небо синь?
Ти краще, любий, перепочинь,
Приходь, дуже чекаєм тебе,
Діждусь, тобі важко без мене.
15.10.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755464
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.10.2017
Казалось, по кругу летит непогода,
Холодной слезой умывалась природа,
Меняются краски, текут акварели,
И птиц уж не слышно, давно улетели.
Тропинка залита, вся спряталась в луже,
Давно мелкий дождик…. капельки жемчужин,
Покрыли листву…ручейками стекают,
Посмотришь иной раз, они засверкают.
Закружится ветер, встряхнет он калину,
И уж с поцелуем, обнимет малину,
Наполнит ягоды, свежим, терпким ромом,
Воробушек стая спряталась - все дома.
Повсюду осенние песни звучали,
Цветы приуныли…в грусти и печали,
Природа и осень… наряды красивы,
Уж взгляд один в небо… все тучи плаксивы
15.10.2017г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755461
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 15.10.2017
Боріться! Люди боріться за правду!
На мир,на освяченій нашій землі!
Гуртуймося у велику громаду,
Єдині! Ми свого щастя ковалі!.
Боріться ,за чисте небо, яскраве,
Щоб добре, було на душі й спокійно,
Й завждИ сонце обіймало ласкаво,
Та радісно жилося і надійно.
Здолаємо, ми кремлівську навалу,
Землі, не віддамо навіть шматочка,
Зупинимо поведінку зухвалу,
У небі, хай сяє, щастя зірочка.
***
Борімось за рідну країну, безцінну!
Й поля безмежні, квітучі простори!
За кращу долю, волю дорогоцінну!
Й Дніпро широкий і за Карпатські гори!
Борімось сміло! Не втрачаймо надії!
Нехай же збуваються кожного мрії!
***
Вітаю всіх зі Святом Покрови!
Зі Святом Захисника Вітчизни!
Миру, щастя, добра і любові!!!
16.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755300
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2017
В небосині зранку, хмаринка літала,
Все одна, одненька, трішечки сіренька,
І я їй, раділа, мило привітала,
У оправі, золотій, краплю спіймала.
Кришталева, якась неначе росинка,
А в середині, заховалась іскринка,
Ой, напевно, це вже осінь завітала,
Чарівниця, плащик вміло одягала.
Вся у сріблі й золоті, земля іскрилась,
Тож дощем, тихеньким, осіннім, умилась,
Врешті- решт діждалась, осене – чаклунко,
Я тобою тішусь, моя веселунко!
18.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755298
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.10.2017
Яскравий літній день. Небо синьо – голубе, по ньому ні хмаринки. Дорога тягнеться стрічкою попід посадку, перші дерева біля мене, це бачу берізки. Я їх знаю, біля нас неподалік ростуть у сквері. Чую пташки перемовляються між собою, напевно так, це я собі так думаю, то тут біля мене в листві між гілочками, то там, десь далеченько, то знову тут, чую дивний, пташиний звук. Задрала голову догори, бачу верхівки дерев ледь-ледь гойдаються. А тут, здається можна дістати рукою, майже біля мене листочки берізок тріпочуться, вітерець їх так, прикольно колише, а вони виблискують на сонці, неначе граються з променями. І мені хочеться з ними погратися, примружую очі, щурюся і напевно рот на все обличчя, до самих вух…
-Настю! Дивись під ноги, а то носом зариєш, будеш скиглити, - раптом сказала мама.
-Але ж краса мамо, подивися, як гарно навкруги, ось посадка, а там подалі ліс бачу, такий здоровецький, напевно за цілий день його не обійдеш.
Вже пригадала казку »Червона шапочка», як онучка добиралася до бабусі та тут безпечно, розповідала мама, що тільки зайці та їжаки в цих лісах водяться.
Мама мені тільки всміхнулася, але взяла за руку. Це ми від траси йдемо стежкою до села, до бабусі з дідусем. Я колись вже тут була, мама розповідала та нажаль нічого не пам`ятаю. Чому забула, не знаю, може тепер, як підросла, не буду все забувати. Я ж уже перейшла в третій клас, мені тато при розмові кожного разу повторює, вже доросла, доросла, а я подивлюся на них, а потім на старшокласників, яка я доросла?! Нічого не розумію! А не розумію чому, теж гарне запитання, та я собі думаю так, бо мало, ще навчаюся. Правда навчатися не легко, от читаю, читаю, можна сказати зубрю, тато каже, розповідай, а я вже все забула. Не знаю у вас так буває чи ні, а в мене, на жаль, буває,
-Ой мамо, що там під березою? Щось темне, але не земля і не схоже на сухе листя, що там?
Вирвалася з маминої руки і схиляючись, йшла під берізку. Ой, щоб ви бачили, що я знайшла, гриби! Капелюшки в них темно - бурі, а ніжки довгі, біленькі і по них чорні цяточки.
-Дивися мамо стільки їх, аж три…
-Не чіпай руками, то напевно мухомори…
-Ні мамо в книжці мухомори не такі, я бачила, добре пам`ятаю.
Мама задоволено подивилася,
-От молодець, уважна, це доню, підберезники. Гриби їстівні, тож давай заберемо їх з собою.
Вона обережно, маленьким ножем їх зрізала,
-Бачиш, доню, знадобився ніж, а ти запитувала навіщо беремо? Такі речі в дорогу завжди треба брати.
Я швидко, крадучись, тихенько по траві ступала, під кожну берізку заглядала і знову гукала маму. Вона теж знайшла декілька бабок і теж раділа, як я…. Ми поклали гриби обережно в пакет, щоб не зім`яти, усміхнені, продовжили йти далі.
-Тут мамо справжні дива, не думали і не гадали, а знайшли грибочки, таку красу!
Яка я задоволена, що вам сказати, від радості вже не йшла, а неначе підлітала, бо раз-по-раз підскакувала.
Ми прямували в сторону долини, тут невеликий яр з обривами, а далі між деревами виднілися хати.
-О , Настусю вже село, бачиш, потопає між деревами, - кивнула мама рукою.
. –От добре, там напевно вже є ранні яблучка?
-Звичайно є, а ще напевно дідусь мед викачав, ти ласунка, любиш мед.
А хто його не любить, думаю, це тільки дурень від солодкого відмовиться, мед то люблю, а от бджіл боюся. Коли вони дзижчать, аж мороз по тілу. Мене того літа була вкусила якась, напевно дуже зла бджола, на клумбі. Я її, правда, хотіла спіймати скляною баночкою, напевно вона їй не сподобалась, тож крику було на всю вулицю, люди звертали увагу, я зовсім не соромилась плакати, бо було дуже боляче. Потім мені мама нотацію читала, що так поводитися не можна. А я так і не зрозуміла, чи то кричати не можна, чи ловити бджолу не можна, гадаю, з нею б нічого не сталося, якби посиділа в баночці кілька хвилин, я б просто добре її розгледіла,а потім випустила.
По долині трава, ще в росі, здалеку добре виблискує на сонці, промінці по ній скачуть і я задоволено йду і всміхаюся, озираючи все навколо. Де – не - де дзвіночки і ромашки геть похилились до землі, по них роса, то сріблом, то золотом переливається.
Ми з мамою вже стали на якусь стежку, що вела до чиєїсь хати,
-О! Ми, що вже прийшли?
-Прийшли, донечко, прийшли, ця стежка до сусідів, а он туди, біля ряду вишень, ще одна стежка.
-Ой, подивися вишень стільки багато… О, а там на землі, я бачу яблучка маленькі, але жовтенькі, - я швидко побігла взяла кілька яблук.
Вже принесла, на ходу, простягнула їй яблучко,
-Понюхай,! А пахуче ж яке, понюхай!
-Настю! Дивися сама впадеш і мене кинеш з ніг. Це білий налив, вони ще трохи зеленкуваті, але ті , що вже впали, якщо трішки жовті, то можна їсти, але обов`язково треба мити.
-Гей, а ви до кого? Чого хазяйнуєте в чужому садку? - почули голос якогось хлопчиська, він виглядав з-за дерева.
Я його трішки бачила. Мама поруч, тож немає чого боятися, підняла догори голову, примружила очі, сміливо до нього,
-Чого ховаєшся? І звідки ти взяв, що ми в чужому садку. Тут мої дідусь і бабуся живуть. А ти хто? Вийди, покажися….
Мама поставила сумки, всміхалася, задоволено спостерігала за мною,
-Миколко, це ти? Виходь, не соромся, що не впізнав мене?
Із - за дерева вийшов хлопчик, на зріст майже такий, як і я,
світлий чуб спадав на очі. Одягнутий в синю футболку, яка ледь приховувала пупця, широкі шорти діставали до колін. Він стояв босоніж, ноги були мокрі від роси, ледь червоні. Напевно замерз, я так собі вважаю, адже чомусь почервоніли і чому це ходити босому, не розумію, можна ж поранитися колючками, чи камінцями, що трапляються на доріжці, а тим паче в траві,коли їх не видно….
-А, це ви тітко Надіє, я думав, що хтось чужий, не пізнав Насті, підросла, - не поспішаючи говорив хлопчик, з під лоба дивився на мене.
-Ти йди сюди, я тебе не з`їм, за те, що ти мене не впізнав, а от я тебе, зовсім не пам`ятаю, - випалила хитро я, витріщивши очі.
-А, я що?! Я нічого не боюся! А мене не пам`ятаєш, бо я на цілий рік за тебе старший. Вам може допомогти ? Давайте пакет донесу до хати, бачив і бабцю і діда, обоє вдома.
Хлопчик йшов першим, мама таки дала йому піднести пакет, я йшла за ним і мені так було смішно від його одягу, що я ледве стримала сміх.
Ми підходили до обійстя, загавкав собака і я від несподіванки витріщила очі, на обійсті стояв кінь.
-Оце сюрприз! Дивися, Настю, який красень стоїть. А нам нічого не говорили, що купили коня, - сказала мама.
-Мамо, це ж треба, дивина справжня, у наших, бабці і діда живий кінь! Класно!
З літньої кухні вийшов дідусь, а за ним і бабуся. Я їх добре знаю, бо вони до нас в містечко приїжджають і завжди, щось смачне привозять.
Ми всі всміхалися, обіймалися і цілувалися. Микола стояв осторонь і теж всміхався.
Дідусь приніс відро води, поставив перед конем,
-Пий, Красавчику, свіженька! А ви близько не підходьте, він не любить коли йому заважають.
А він і справді, красивий та я і не думала до нього підходити, хотілося йому погладити шию, як це робив дідусь, але страх переборював мене. Всі спостерігали за конем, милувалися ним, а він задоволено пив воду і здавалося поглядом попереджав, щоб не підходили до нього.
-Мамо, ми тільки до вечора і їдемо назад, бо в мене в бухгалтерії завал, комісія має бути, - раптом сказала мама бабусі.
-То ти Настю нам залишай, а сама їдь, - запропонувала вона.
-Ні, ні, я їй путівку взяла в табір відпочинку, в наш. Нехай звикає з дітьми, за нею треба добре дивитися, а у вас роботи непочатий край.
Бабуся почала умовляти, -
-Як шкода, тут повітря свіже, їсти все своє, домашнє, нехай би була, хоч кілька днів, вона ж два роки не була в нас.
-Ні мамо, он поснідаємо, нехай з Миколкою побігає, досить одного дня, не виходить в мене, що поробиш..
Я слухала їх і думала, хай би залишила, ото б було добре, свобода!
Відвела б я душу, наганялася б стільки хотіла, тут є де розгулятися, куди не погляну краса, що хочеш те й витворяй, чи в садку, чи на долині, є де гратися в хованки, не те що в місті, на площадці….
Та прийдеться змиритися, мамине слово закон, її ніхто не вмовить. Бабуся каже характер діда. Не знаю, чому так говорить, бо дідусь добрий, все мені всміхається і цукерками пригощає.
То насправді був день здивувань… Я ніколи не була в курнику, мене бабуся туди послала за яйцями. Ото ви б бачили, як на мене дивився сірий півень, коли заходила туди, то він слідом йшов за мною і голосно кричав, а потім, ще й кури той крик підхопили. А здивувалася я тим, що ніколи не бачила де сплять кури і де несуться. По мультику то бачила, а так, насправді, це вперше. Звичайно пахло неприємно, тому побачивши в гнізді яйця, швидко забрала їх ,поклала в глибоку тарілку, яку дала мені бабуся.
Коли вже ж виходила з курника, півень скочив на паркан, заспівав своє любиме - » Ку – ка - рі - ку». Якби була близько то напевно б оглухла, ото голосистий….
За столом всі старші весело розмовляли, а ми з Миколкою смакували яєчню і пили парне молоко з медом. Яке ж воно смачне, ви б тільки знали, а пахуче, не зрівняти з тим, що у пакетах. Я все намагалася привернути до себе увагу Миколи, моргала йому і морщила носа, хотіла, щоб весь час мені всміхався. А він чомусь був занадто серйозним та це мені подобалося.
Нарешті наїлися і Миколка взяв мене за руку,
-Пішли на долину! Там така трава по пояс, а квіток, які хочеш собі нарвеш на віночок.
А потім до мами,
- Ми підемо погуляємо, тут недалеко….. Не бійтеся до річки сходимо та тільки подивимося, а у воду не будемо лізти.
Бабуся погладила Миколці чуба і усміхнулася,
-А ну, ну сходіть! Я йому довіряю, хлопчик відповідальний, серйозний, а помічник який, щоб ви тільки знали…
Миколка раптово почервонів, напевно присоромився, бо опустив голову.
Він міцно тримав мене за руку,
-Гайда, сюди по стежці.
Яскраве сонце засліпило очі, примруживши їх, я дивилася на долину, висока трава трішки гойдалася від вітру, виблискувала. на сонці. А квіти скрізь, неначе килим вишитий. Здалеку побачила криницю, із дерев`яною пташкою,
-Ой, а це, що за пташка біля криниці?
Микола підтер носа рукою і сказав,
- Ха! Ти, що не знаєш? Це ж журавель. Це мій тато недавно нового зробив, у старого крило відламалося, от він змайстрував нового, мені подобається, а тобі?
Я знизала плечима,
-Нічого, гарненько.
Я бігла вперед до криниці, він не поспішаючи, йшов за мною.
-О! А криниця закрита, а я хочу в неї заглянути.
Микола приклав пальця до губ,
-Тихенько, злякаєш господарку криниці!
Я засміялася,
- Яку, ще господарку, видумуєш таке.
- Та не видумую я! Ось, тихо, бачиш щілинку, подивися, аж туди, вниз, в середину.
Я, аж розхвилювалася, думаю, що там за господарка, що за дивина? Заінтригував мене, від здивування роззявила рот, коли у воді побачила маленьку жабку. Сонячні промені крізь щілини потрапляли в воду, мені було добре видно, як жабка вміло плавала, двигала задніми лапками, а передні розчепірила, неначе танцювала в воді, плила то в одну сторону, то в іншу, то плила колом.
-Миколко, ото дива, це ж криниця і тут раптом жабка.
-От ,бачиш, мені не вірила, це джерелянка, вона тут живе. А вода тут холодна, як з холодильника. Може не будемо відкривати криницю, нехай там плаває.
-Нехай, нехай, я добре побачила, от мамі розповім про все, здивується….
Озирнувшись довкола, ми з Миколою нарвали квіти, тут - ромашки, васильки, кульбаби. Я все віддала йому в руки сама ж попрямувала до річки. Вона така трішки широченька, через неї кладка лежить, з брусків дерева, попід берег висока трава і видно пісок з жабуринням, біля нього сиділа здорова жаба ропуха.
- Оце так, а очі які здорові! - від здивування голосно сказала я.
Раптом, -«хлюп, хлюп, хлюп»
-О ти всіх жаб полякала, сказав Миколка і почухав собі вухо.
-Та, я це, не хотіла, це так само вирвалося. Ти б бачив, яка там, на жабуринні здоровецька жаба сиділа.
-Ти всьому так дивуєшся, можна подумати зроду не бачила.
–Звичайно не бачила у нас річки не має і криниці теж, у нас це, вода з крану і будинок у нас має п`ять поверхів.
Ми сіли на горбочку біля річки, я сплела два віночки. Була дуже задоволена прогулянкою, оділа Миколі вінок на голову і сміялась, розставивши руки, весело стрибала. Він морщився і весь час всміхався до мене. І мені це подобалося, я взагалі люблю коли на мене звертають увагу та, ще й всміхаються, мені в той час здається ,що я пташкою підлітаю і мною всі любуються….
-Нам напевно пора, ми вже давненько гуляємо, бачиш де сонце, гайда додому, - сказав Микола.
Я відкопилила губи, скривилася та все ж не поспішаючи йшла слідом за ним, мені насправді не хотілося повертатися, адже тут так гарно і з ним весело.
Бабуся здалеку побачила нас,
- Ну, що мандрівники, набігались! Гарні віночки ти, Настю сплела! Молодець! Бачиш, не забула, добре, що я тебе навчила. Гайда, мийте руки і за стіл, поїсте і додому збирайтеся. Дядько Степан на мотоциклі відвезе вас до траси, а там і автобус.
Мама побачивши нас за столом у віночках всміхнулася,
- Ви неначе із якоїсь казки! Так красиво! Вам личить!
Микола почервонів,
- Та я це, не хотів її образити, старалася, сплела віночки, то хай вже потішиться, вона ж молодша…
Всі дорослі переглянулися й засміялися. І ми теж з Миколою сміялися. А потім я все ж не витримала,
- Мамо, мамо, я тобі вдома таке розповім, що я бачила в криниці, дивина та й тільки.
-Добре, будемо вже йти. Вставайте, поїли, тепер в дорогу,
- поквапилася мама.
Микола подав мені руку, допоміг залізти в коляску від мотоцикла,
-Ну давай! Щасливої дороги! Приїжджай, ще в гості.
Мама ж сіла позаду дядька Степана. Бабуся і дідусь поцілували нас, поклали в коляску сумки з гостинцями.
Я задоволено помахала всім рукою і подумала, що обов`язково, ще приїду в село, Адже, тут так гарно! Так красиво! І дуже цікаво, тут справжні дива, в місті такого не побачиш…..
Липень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2017
Яскравий вигляд, осінь має,
Така струнка і гордовита,
Хвилюючись та поспішає,
Немов ягідка, соковита.
Направо йде та й усміхнеться,
Відразу вкриє все багрянцем,
Коли ж наліво заманеться,
Ледь- ледь соромиться. Рум`янцем.
Покриє яблучка, листочки,
Із вітром вже й повеселиться,
Розіллє фарби на горбочки,
Росою, вранці засріблиться.
Неначе, подруга до сонця,
Цілунок пошле й хитрий погляд,
Злетить сміливо, так зненацька,
Опиниться, ну зовсім поряд.
У хмарах, кольорам дасть волю,
До купи збере, розхлюпує,
Темніші фарби і на землю,
І блискавку за мить гукає.
У мандрах з дощиком, в обіймах,
Як друзі, добре звеселиться,
Іще сильніший візьме розмах,
Довкола, все зазолотиться.
І гордо, отак крок за кроком,
Іде, усміхаючись сміло,
І де, не кине вона оком,
Краса! Осінь то справжнє диво!
26.09.2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754129
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2017
Серпанком місяць придивляється до землі. Вже ніч розчісувала коси, неначе з гребінця зорі скидала, вони то там, то десь раптом з`являлись, іскрились, переливалися. А деінде, немов соромилися, ховалися за хмарами.
Нинішнє літо було дуже спекотним вже догоріло, навколо розлилася прохолода. Але ж це зовсім не випадково, ввечері мілкий дощик довго кропив землю і з ним вітерець-хлопчисько, добре ноги промочив. Частково з дерев знімав пожовкле листя й вертів ним, вертів, а потім прикладав до землі. Високі, напівсухі трави, принишкли. Так, принишкли, наче підглядали, на що ж іще здатні дощ і вітер. А їм так хотілося, ще порадіти теплу та шкода, час літечка збіг. Адже знали, це від осені привіт, в ніжні кольори забарвлюється світ.
Котився місяць, ледь всміхався, він теж із літом попрощався. По дорозі зустрічав темно-сірі хмари, що часом злились, до купи збирались, а то від вітру, розпливаються по всьому небу.
Аж ось і світанок, плащем накрив небо, скрізь по краю багряною стрічкою відділив землю. Відкрив дорогу сонячним променям, які після дощу поспішали поглянути на землю. В бажанні подарувати свою красу.
Нарешті, сонце сонно виглядало, все ж посилає поцілунок донизу. І так навкруги заіскрило, все здавалося в кришталі. Як промінь впаде, то все неначе в позолоті.
Вже з лісу чути дятла стук - тук-тук, тук-тук. Так гучно барабанить, луна розходиться навкруги. А в лісі господарювала осінь, в різний одяг одягає дерева. А кольори різноманітні, клени вдягала в червоний і багряний, берізці жовтий халат одягла. А грабу, листя в більш коричневий колір пофарбувала, ясену, місцями плеснула оранжевий колір з позолотою. Вже по землі купками напівсухе листя, з під нього видніються гарненькі голівки опеньок. А там вздовж стежки, ще видніються білі й чорні грузді. В лісі майже тихо, більшість пернатих друзів вже відлетіла. Тут осінь справжня трудівниця, неначе в казці чарівниця. Свіже, вологе повітря забиває подих. Край лісу плакуча вербичка підставляла до сонця віття, вона немов в жовто-зеленому сарафані. А молоденька калина чекає сонця на червоні грона, які наповнилися соком і так, неначе ненароком, до себе приваблює деяких пташок та горобців.
Поля давненько відпочивають, хліба зібрали, жовта стерня виділялася рядками, а поміж них не знати де взялися, синіють квіточки цикорію. Лиш деякі поля, ще зеленіють листками буряків й дозрілий сонях чекає на свій збір.
По долинах стежки зовсім почорніли, неподалік гуси загомоніли. Все ж йшли туди, як влітку, з надією віднайти зелену травичку, чи може квіточку якусь, яка приховалася від осені.
Біля ставків, річок, озер береги геть почорніли, поруділи і жаб не чути, сховалися в жабуринні. Лише по воді, час від часу рибки хлюпочуть, неначе ловлять промінці від сонця, які ховаються у воді. І вона раптово змінює колір у зелено-блакитний, переливається в рожево-блакитний.
А в садках є останні червоні яблука, виблискують на сонці. І жовті, пахучі груші та сині сливи, все в надіях, що хтось їх зірве.
Що породило, зростило літо, осінь збирала в засіки.
Пелюстки квітів, що загубились, між травами заплутались, немов сховались у обіймах з ними. І килими, що влітку зеленіли, місцями вкрилися багрянцем, а десь, напівсухі зовсім скрутились. На пагорбку трава майже суха, сріблиться від дощової води, ще не встигло її сонце випити.
Спішить, поспішає осінь прикрасити землю, вкрити багряно – золотою вуаллю. Щоб знову й знову дочекатися ранку й радіти новому дню. З новою силою взятись до роботи, адже настав її час проявити себе, показати силу, здібність.
Та все ж з осторогою позирає, адже прийде зима, вона це знала, морозом закує ставки, річки, розстелить пухові перини, простирадла, махрові килими.
Тому й поспішає, ще жовтню треба допомогти, добавити фарб, а там й листопаду. Прикрити землю, неначе кожушком і вже тоді піде осінь на відпочинок. А земля буде дрімати, відпочивати, красуню весну з теплим сонечком чекати. А поки ж, осінь господарює, поспішає…
20.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2017
Я так хотіла, повернутися туди,
Переступити, поріг своєї школи,
Стрімке життя… та пам`ятатиму завжди,
Вчительку першу..… ми з нею підростали.
Вона уміла, до усіх знайти підхід,
Як друг і мати, розуміла діточок,
Ми дивувались та повторювали вслід,
Слова і вірші, збиралися в гурточок.
Всі біля неї, як маленькі курчата,
Роти рознявши, з цікавістю слідили,
Вона ж всміхалась, казала, - «Янголята»,
Дуже раділи, бо ми її любили.
Ласкавий погляд та здавалась строгою,
Повелівала навчатись, ще гарніше,
І часом ми дивились з насторогою
Наполягала, вперд йти, сміливіше.
Чи у житті, ти забудеш перші кроки?
Тож ні звичайно, бо кожен пригадає,
Вже коси срібні, так швидко збігли роки,
Усе згадавши, душа тепло вчуває.
****
Професія «Вчитель» - гордо звучить,
Людина ця кожному пробачить,
У пам`яті, незрадливий погляд,
Дорожіть тих, хто йде з вами поряд.
Шануйте всіх тих, хто може навчить
Цінуйте любов, добро, світлу мить
Несіть сокровенні мрії в життя
Беріть найкраще і творіть щастя!
Напередодні свята
Всіх вчителів хочу привітати!
Побажати міцного здоров`я, довголіття!
Миру, тепла, успіхів і сімейного щастя!
Натхнення вам! Мудрості, поваги і терпіння!
І завжди досягати вершин своєї мети!
Сміливо, впевнено, дорогою життя іти!
Уклін Вам до землі низький
За труд учительський важкий!
Зі Святом Вас дорогенькі!
З Днем Вчителя!
20.09.2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2017
Віршована розповідь
Давно в школі йдуть уроки,
За дверима чути кроки,
Миколай і поруч Таня,
Вже до вчительки вітання,
Дівча кліпало очима,
-Розкажу в чому причина.
Я проснулася раненько,
Зубки чистила довгенько,
Йшла й зустріла вже Миколу,
От тому й не встигла в школу.
Не хотіла залишати,
Із собою мала взяти,
Та всі бачать, що ми дружим,
І мені, це не байдуже.
Як було, хлопця покинуть,
Знаю він, намагавсь встигнуть,
Та біда, м`яч закотився,
Жаль, за нього зачепився.
Як же можна… не покину,
До дзвінка, гадала встигну,
Півгодини змарнували,
Тож ворота, вдвох ладнали.
Голи потім, рахувала,
Правда трішки лютувала,
Не попав, він у ворота,
І відпала в грі охота.
Я сердито- Все!- сказала,
Його ранець, сама взяла,
Ви спитайте і Миколу,
От й спізнилися ми в школу.
25.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2017
Спеленений, в густім тумані,
Дубок схилився при долині,
Мигтіли промені жадані,
Лунали крики журавлині.
Осінні кольори, рясніють,
Ранкове сонце, вербу ніжить,
Листочки її, золотіють,
Від вітру й холоду, аж дрижить.
Дрімає річка, ледь блискоче,
Готуються, в вирій лелеки,
А спритна рибка, ледь плюскоте,
Втікаючи від небезпеки.
НовИй, розпочинається день,
Та він у клопотах, коротший,
Хазяїн, красень, цей вересень,
Хай час, для всіх буде хороший.
10.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752703
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2017
Я би птахом полетіла,
Якби тільки захотіла,
Та біда, тож крил не маю,
Лиш тому, весь час скакаю.
*******
Маю братика Миколу,
Я пішла, до нього в школу,
Та й кажу, - Досить навчатись,
Йдем додому, хочу гратись
*******
В мене дуже болить зубчик,
Бо не хочу їсти супчик,
Оченята хитрі маю,
Я кота, вже пригощаю.
*******
Україночка маленька
Я вплітаю стрічки в коси,
Оченята - ранні роси,
Україночка маленька,
Чомусь всі, кажуть хитренька,
Одягла гарний віночок,
Руки в боки та й в таночок,
Тож станцюю вам гопачка
Бо я дівчинка, ось яка!
***
Чекай,зайчику!
Зайчик косо зиркнув оком,
Швидко, вміло, скакав боком,
Біля річки під місточок,
Аж до лісу, за горбочок,
Чекай зайчику! Не тікай!
Ти скачи, у зелений гай!
Давай разом дружно гратись,
Хто хутчій буде ховатись?
Інший має пошукати,
Гра у хованки, то втіха,
Не позбудемося сміху!
*****
Я не жадна
Дай бабусю пиріжок,
Я піду, з ним на лужок,
Там же кізка пасеться,
Так забавно сміється,
Усе каже «Ме» та й «Ме»,
Значить любить, так мене
Я ж не жадна, нехай їсть
Дам схопити разів шість.
2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752291
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2017
Есть ли к жизни настроение?
Ты имеешь своё мнение,
Если утром, уж ты проснулся,
Так легко, сразу потянулся.
Только миг, включил телевизор,
Голова, гудит от без визы,
Все хотят людей развеселить,
Коль без виз, значит не за что жить.
Здесь какое будет веселье?
Там какое, настроение?
На душе, уж очень тревожно,
Разве, жить, спокойно возможно?
Пятьдесят, долларов в кармане,
Мы живём, так месяц в обмане,
Ведь товаром манят прилавки,
Как капкан, рекламы уловки.
На те деньги, как можно прожить,
Иль нам стоит, жизнью дорожить?
Что напиться, с этого горя,
И что ждать, от бурного моря?
Жжёт солёная вода тело,
А кому, разве есть уж дело,
К жизни каждого, разве из нас,
Уж жаль очень да не ровен час.
Как поднять то настроение,
Разорвать существование,
Всему край, положить на свете
Кто за это, будет в ответе?
24.09.2017г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752288
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 26.09.2017
В позолоченій спідниці, пішла до криниці,
У рядочок чорнобривці, схилились дівиці,
Королева, ота хто, пані- осінь це жовтнева,
Кришталева роса іскрить, п`янка чебрецева.
І вербичка, радо зранку, зустрічала бранку,
Вже спіймала жаринку, то ж одягла хустинку,
У багрянець косички, гарненькі у вербички,
Вже й сухенькі листочки, зажурились синички.
Горда осінь крокує, та коси розпатлані,
У жупані сизім, розляглася у тумані,
Золотіє землиця, травичка багровіє,
Вже повіє вітерцем, аж холодом провіє.
Ми зустріли осінь, то ж лелеки відлетіли,
Спорожніли місця, уже й поля почорніли,
Зникав день, притомилась, у річці причастилась,
До землиці вклонилась, між трав загубилась
25.09 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.09.2017
Шквальний вітер, холодний повіває,
Замерзаю у буденній перерві,
Дощ колючий у шибки вибиває,
Вже бажаю зникнути у темряві.
З головою в ліжку, під простирадлом,
Дочекатись тебе, мною обраний,
Тож приїдь і стань цілющим джерелом,
Для життя водою, рідний, коханий.
Там війна, я знаю, не відпускаю,
Зі свого сердечка, чекаю дзвінка,
Як снаряди летять, все відчуваю,
Із молитвами жду, тут біля вікна.
Нехай зАвжди Господь допомагає,
Мужній вистоїш, весь час вірю тобі,
Моє серце в надії застигає,
Я кохаю, відбуду самотні дні.
21.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Сонце ховається за обрій….. літній, яскравий день поспішав на відпочинок. Небо ледь-ледь сіріло, де-ін-де виднілась блакить. Над річкою тихо, лише час від часу шурхіт у зіллі та жаб не чути, їх весілля вже пройшло. Спека всіх доймала, напевно зморені, чекали прохолоди. Зненацька хлюп і знову хлюп», це у воді рибки заводять танці. Вода кругами, то ближче, то далі, ставала з фіолетовим відтінком, а на фоні багряного заходу ледь рожевіла, за мить темніла.
Вони стояли біля річки. Наталка - струнка, доволі височенька білявка, волосся розпущене, ледь дістає до пружних грудей. Сергій стояв поруч, немов Геракл, чорнявий красень, не міг від неї відвезти очей. У неї ж очі смарагдові, світлі-світлі, ніжний, добрий, щирий погляд його причарував.
Він ніжно обійняв за плечі, ловив уста не міг відпустити, здавалися йому солодкі, ніяк не міг насолодитись. Тулилася, немов дитя, в його обіймах потопала. Сама ж тремтіла, почуття свої ледь приховувала, в душі страждала. Солодкі поцілунки п`янили, ледь стримувалася, щоб не сказати кохаю, бажання бути разом, горіло та мала силу змовчати. А, як віддатись тій спокусі, щоби і слова не проронити? Трепіт у серці та на душі гірко, журба бере. Коли побачить свого друга?
Ось зараз, в останній вечір, можливо востаннє взяв її за плечі. А, що завтра рано на світанку? Ні, не буде вона радіти ранку!
Літній вечір догорав, а він так ніжно цілував і вже потопав в її обіймах. Чоло, уста, все обличчя цілувала, зваблювала, його бажала. Раптово різко відхилила, неначе погляд свій втопила, десь там, на глибині річки.
Підступала прохолода… Зненацька, качка закричала. Вони здригнулися та погляди їх обіймались. Сергій труснув головою, здавалося захмелів,
-Ти поспішаєш? Адже сьогодні останній вечір.
Йому долонею уста прикрила,
-Ти не кажи так, прошу, не кажи. Скажи чому й навіщо нам усім потрібна ця війна? А я ж благала тебе не йди, боюсь біда прийде неждана, чи може я тобі не люба? Нащо покидаєш? Навіщо дав згоду? А чи я маю, не гарну вроду, щоби покинув і поїхав?
- Наталко! Навіщо ведеш таку мову? Адже ти знаєш, кохаю! Я тебе кохаю! І відчуваю твої почуття теж такі.
Знов поцілунки, ледь вирвалася. А він хвилюючись,
- Чому мене відштовхуєш? А якщо це востаннє, ти ж знаєш не всі повертаються з війни.
- Мовчи, прошу мовчи!
Схиливши голову, погляд під ноги,
- Нехай!
Вже ніжно поцілувала його в уста, прошепотіла,
- Нехай так буде, візьми мене… буду твоя
Край неба в легкому тумані повний місяць, ледь-ледь помітно переливався. Деінде виринали зорі, час від часу несміливо мерехтіли. Навкруги тиша, неначе ніч все заворожила.
Світало… перший спів зяблика розбудив Наталю, не могла поворухнутися, боялась його розбудити. Ковтала непрохану сльозу, як тепер можна мене залишити!- подумала та раптом себе сварила, якась дурня лізе в голову. Пригадала, як він все шепотів їй, що солодкі вуста, що кохає.
Від річки чути часте хлюпотіння води. На протилежній стороні річки в очереті виднілися дві качки, час від часу ховали голови у воду, стирчали лиш одні хвости.
Наталя тихо піднялася, неподалік, під кущами, побачила великі три ромашки, поворожити захотіла. Біля річки кидала пелюстки, все добре, кохає, остання пелюстка плила по річці.
Сонце освітило обличчя Сергія, відкривши очі, подивився на телефон, зазирнув до річки, покликав її,
- Ходи до мене, сонце моє, будемо вже збиратися. Нас ніч з тобою благословила, була за свідка, тепер ти мені перед Богом дружина. Дочекайся, я тобі вірю, тільки дочекайся.
До села зовсім недалеко.Обіймав її і знову цілував, немов із уст пив нектар, вона теж не хотіла відпускати. В грудях тягар, наче камінь ховався, а він йшов усміхався. Серце щеміло, як було радіти, останні хвилини разом. Ніжно дивилася на нього, ловила погляд той, ласкавий, чогось боялась. Як не боятись, адже йде воювати, захищати неньку - Україну від кремлівської навали, чи від чеченців, від всякої багнюки, яка там розвелася в росії.
Холодні руки.. стали немов лід, коли дивилася автобусу вслід, який набирав швидкість, їхав до Києва..…
Пройшло два роки… всього було. Пів року дзвінки, листи, а потім на передову. Журба і біль, переживання і страждання. Стільки недоспаних ночей та не вмирає надія і надихало на життя, маля, що під серцем носила.
Та з часом зовсім обірвався зв`язок, три місяці лише одні страждання, ні звістки, ні листа. Якби ж він хоча б взнав, що вона носить дитя.
Пішла до церкви… Боженьку просила, щоб повернувся, чи дав про себе знати. А вечорами, зі сльозами на очах, тужні пісні малюку співала. Сергійко неначе розумів, дивився на матусю так уважно, неначе щось сказати їй хотів. А очі, ті очі, то від тата і вона вже думкою багата, повернеться, обов`язково повернеться.
Того вечора вороги йшли в сторону Авдіївки, бій був жорстоким. Стріляли, смерчі, гради, гаубиці, міномети, земля здригалася, стогнала від снарядів.
У одній із зруйнованих хатин, їх троє залягло, всі молоді, неначе відрізало від світу. Урвище за урвищем, немає рідної землі, побачили, як зайшов ворог. Раптом голос тихий-тихий,
- Синочки, ось сюди, сюди йдіть, тут не знайдуть вас. Старенька, зовсім немощна бабуся гукала їх, в на пів зруйнований погріб.
То напевно доля, думав Сергій, були би в полон потрапили всі. Та якби ж то сам, пішов би на пролом, а там, що було б так і було. Та хлопців шкода, всі ж молодші нього.
Вже добре чути чужинців голоси, за комірці стала сипалась земля.
Згодом тихіше чути, лише сміх й декілька матюків.
Дивилися один на одного, як налякані лані та раптом усмішка з`явилася на обличчях, Сергій витрусив землю й пошепки,
- Напевно пішли пити, хтось з них кричав, щось про горілку, мабуть таки питимуть.
Старенька перехрестилася,
- Зараз нап`ються, треба почекати.
- Бабусю, а ви тут самі не боїтеся? - раптово хтось із хлопців запитав.
- А, що вже мені, онуку? Дідусь два місяці, як перед Богом представ, не піду звідси, он, там в городі його поховала. Як на життя, то виживу, а ні, то так і буде. Мені вже вісімдесят, може досить жити. Їсти дещо є, он в ящику, то ж не пропаду, а там дивись, ця клята війна й закінчиться, може опам`ятається росія.
Сергія немов током пронизало,
- А може з нами підете, ми допоможемо. В якомусь селі, де не стріляють, вам знайдемо хатину.
- Ні, дякую! Я діда любила, мені покинути його не сила. Ось вже зовсім стемніє, у тому напрямку повзіть, - старенька показувала рукою на захід.
Аж через три дні випала нагода повернутися до своїх. Стільки думок, переживань випало на хлопців. Сиділи тихо, боялися чхати, чи кашляти. А бабця молилася Богу, просила, щоб онукам допоміг дістатись до своїх.
Контракт закінчувався, Сергій схвильовано писав листа, що скоро повернеться, як тільки прийде заміна. Він так про народження сина й не дізнався. Телефон загубив, а потім якийсь час заборонили спілкуватися. Не знав чому та часом в голові гуділо, неначе знову летіли, свистіли снаряди, намагався згадати номер телефону та марно. Навіть не допускав думки, що Наталя не дочекається його. Лише кілька хвилин спокою і вже думками про батьків та про неї.
Яскраве ранкове сонце промінням б’є в обличчя. Легенький вітерець розвівав волосся. Нарешті вона на місці, біля річки, тут де вони були разом, два роки назад. Сергійко по дорозі, від погойдування візка заснув. Накрила тоненькою хусткою, щоб часом не залетіла муха, бджола, чи якийсь комар.
Неподалік, молоденька плакуча вербичка, біля неї кущ шипшини. Помітила три ромашки і, як тоді, усміхнувшись, зірвала їх. Ворожила, обривала пелюстки, кидала у воду,
- Приїде… не приїде, кохає… не кохає, приїде… не приїде.
Крізь сльози дивилася на воду, все ж про щось погане не хотіла думати.Тільки й думки, вже минуло два роки, ні слуху, ні духу, а може в полоні? Що тоді? Ні, якби щось сталося, то вже б всі в селі знали, заспокоювала себе.
Озираючись довкола, побачила пару лебедів, прихиливши один до одного голови, дрімали біля очерету. Велика жаба-ропуха, спокійно здалеку позирала на неї. А по воді йшли круги від риби, яка час від часу хлюпається у воді.
Над річкою літала бабка, раптово, неначе завмерла на місці. Вода у річці чиста, прозора, видно водорості і зграї маленьких рибок, які кудись поспішали.
Поверталася додому…. син міцно спав. Приклала руку до лоба, все добре. Такий міцний сон, напевно свіже повітря на користь. З возиком виїхала на пряму дорогу, вздовж неї верби і крислаті горіхи. Сонце світило прямо в очі, вже їх примружила, здалося, що хтось йде назустріч. Зупинилася, перевела подих, руки напружено зажали ручку візка. Чи це здається, чи ні? Ледь не втратила свідомість, шалено забилося серце, голос тремтів,
- Сергію! Сергійку!
Присіла, не в змозі керувати емоціями. Стояла на колінах, склала дві руки до купи, приклала до грудей, заплакала, як дитина.
Щасливі, здивовані очі, сльози радості бринять на віях і теплий, ніжний погляд, який вона так чекала. Він цілував її солодкі уста і час від часу, усміхаючись, дивився на малюка. Той спав розставивши рученята, неначе хотів обійняти тата. Яке ж то щастя, бути разом!
Липень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751949
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2017
Осінній ранок… Небо ледь сіреньке. Але сонечко ясненьке, заглянуло до мене в кімнату. Промінці дістали до ліжка й чомусь так швидко, стали мене діставати. По мені мов танцювали, веселенько мерехтіли, заважали спати.
Ну раз так, подумала, треба мабуть підійматись, напевно піти в садочок, з промінчиками пограти. Знаю місяць вересень багатий, все- все стало достигати, тож візьму з собою кошик, так може справді, щось знайду. Чи стигле яблучко, може медову грушу, а можливо сливу запашну. Тільки ж потрібно відразу одягтись, вмитись та волосся причесати.
Мама напевно на кухні сніданок готує, ну й нехай, а я тихенько все, що назбираю, принесу, тож зроблю їй маленький сюрприз.
Звати мене - Настуся, я в садочок не ходжу, бо є вдома бабуся, тож я її стережу. Правда коли мами вдома не має і за господарством сліджу, курочкам вчасно їсти даю. А мені бабуся, як мама на роботі, завжди готує сніданок, потім мене готує до школи. Змушує вчити букви, докупи їх складати, бо вже зимою піду на підготовку. На жаль, зараз тата немає вдома, поїхав у Київ, він там працює на будівництві. Для мене гроші заробляє, щоб я пішла в школу, як всі діти. Так мама часто говорить, що зібрати мене в школу дорого обійдеться. Ось такі справи.
Уже йду по городі, як та господиня, бачу гарбуз жовтенький лежить, а поряд купа сухого листя та огудини з огірків. Їх вже немає, бабуся каже сезон пройшов.
Ось зайшла в садочок, під деревами росте пахуча м`ята. Треба в букет нарвати, це мамі подарую замість квітів. А вона покладе її сушити, а потім заллємо окропом, м`ята пахуча, будемо чай пити.
Ну нарешті, в травичці два яблучка червоні, вже радію, от і добре та треба ж третє знайти, ще ж для бабусі. Задерла голову догори, зашпортнулась і впала,
-Ото вже така роззява.
І подумала, добре хоч вдало, так бабуся завжди говорить, коли я часом впаду й подеру коліна. То не страшно, заспокоює мене, говорить, щоб менше літала, а то можна зламати руки, чи ноги. Я звичайно дівчинка слухняна, її уважно вислухаю та чомусь про все забуваю, коли кудись поспішаю. Ой, щось мені в бік тисне, коли дивлюся, а це яблучко. О, як добре, дуже зраділа, тепер маю три, тож всім дістанеться.
Йду під грушку, а в траві жодної груші немає. На дереві їх небагато, вона не висока. Тож вперлася ногами в землю, давай тормосити деревце, може, якась впаде. Тільки про це подумаю, як з дерева груші летять, вони такі стиглі, рум`яні. Задоволено в кошик клала й рахувала їх є шість. От і добре, досить всім.
Підійшла до винограду, думаю, як це дістати, треба до листя дотягнутись, щоб його потягнути й грона зірвати. Раптом бачу оса сидить на гроні, на мене дивиться, ото біда, хоча б не вжалила. Вона ж напевно мене побачила, притихла. І я завмерла, вирячивши оченята, а ну, давай позмагаємося, хто кого передивиться? Не довго знадобилося чекати, задзижчала й полетіла, а я від радості підстрибнула, діставала виноград.
Не витримала, таки кілька штук посмакувала, ви не уявляєте собі, справжнісінький мед. Тепер зрозуміло, чому його оса любить. Довкола позирнула,вже помітно, місцями трава присохла, от, що значить осінь. Деяке листя колір змінило, незабаром все пожовкне та підсохне, як того року, а потім впаде до землі. Та то нічого, це така пора року, це мама так мені розповідала і скільки їх є ,і які вони. Нарешті добираюся назад, бачу мама й бабуся на обійсті. Ледве тягну кошик, крекчу, важкувато, але ж хочу, щоб потішилися, зробити їм маленький сюрприз.
Бачу, уважно дивляться на мене, а мама здивовано,
-Настусю, а це ж коли ти встала?! Ми не побачили, як ти в садок пішла….
А я напевно, як сонечко всміхається, дуже зраділа, що здивувала їх. Значить мій сюрприз вдався, весело гучно сказала,
-Мамо, бабусю, подивіться! Яка краса! От, яка ця осінь, зовсім не скупа.
21.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751536
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2017
Летів, сильний вітер, розгулявся,
Дерева схиляються в поклоні,
Пішов? Зі мною не попрощався,
Не лиш, у холодному полоні.
За руку, візьми ніжно і теплом,
Зігрій, моє сердечко і душу,
Відчуй, бажання, гаряче тіло,
Стіну, муровану між нас зрушу.
Спинюсь? Ні, ні перед чим, милий знай,
Любов, моя, сильніша за вітри,
Тож дружбу, не руйнуй, серця не край,
Бо коханню, нашому, ще цвісти!
20.09 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751535
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2017
На тебя долго смотрел с украдкой,
Да красива, но была загадкой,
Ты раскройся, кто на самом деле,
Ведь прекрасна, тайна в стройном теле.
Твои губы, словно две малинки,
А в глазах, то чёртики – искринки,
Ну, а щёчки, яблочко наливное,
Что уж взгляды, ну как вино хмельное.
А цвет глаз, как те цветы васильки,
Весь горел, хотел, ведь будем близки.
Да не смог, уж устоять пред тобою,
И наверное, тайну открою,
Слышь, влюбился, я с первого взгляда,
Знать судьба, будешь ты мне награда.
17.09 2017г
Стих написан к картинке .
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751341
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 20.09.2017
Моя душа живе на волі,
Часом здається, що в полоні,
Знов надихають це писати,
Оті троянди біля хати.
За вікном кіт, інколи нявчить,
Тихий дощИк, несміло сюрчить,
Пишу загадки, прозу, вірші,
Весь час приходять, чомусь вночі.
.
Немов летить, душа в небо синь,
Раптом кружляє, між гірських схил,
Я тут живу, на святій землі,
Доволі тепло,добре мені.
Тут босоніж, мандрую в поле,
Де місяць рогом, небо оре,
Тут промінь пеститься, у хлібах,
І ніжна вруна, скрізь у житах.
Вже чую щебет, соловейка,
Цвіте калина молоденька,
Враз яснить сонечко, говію,
Щось написати, нове мрію.
Не знаю буде, як надалі
Знову пишу, гублю печалі,
Здається краще, із цим живу,
У гості Музу, щоночі жду.
2016 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.09.2017
Я порину, у осінь п`янку,
Де туман, пливе долиною,
Поспішає природа до сну,
Відчуваю,йду стежиною.
Зранку вітер, ніби хвилею,
Піднесе, мені, запах пряний,
Я радію, ранку душею,
Який він, насправді духмяний.
Сповива, ніжить прохолода,
В сухих травах, сріблиться роса,
Це побачить,то насолода
Тож природи, довічна краса.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751196
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2017
У широкім полі, жита колосились,
Та й з тобою, зранку дуже заросились,
Соловейко, радо, пісеньку заводив,
Ясноокий місяць, в тумани заходив.
Сонце Із-за обрію сонце, ясне, яскраве,
Обіймало плечі, ніжне і ласкаве,
Підіймався клубком, туман височенько,
Звеселив ранок і кожному серденько.
Утекла та нічка, що з`єднала долі,
Рехтувала пташечка гніздечко в полі,
Тож веселі, втіха з букетами квітів,
Ми щасливі із тобою, в цьому світі.
Розстелився рушник та то ж наша доля,
Усміхнулось сонце, на те Божа воля.
Серпень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751194
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.09.2017
Там у косах, у вербички,
Немов є, жовтенькі стрічки,
Та це ж осені дарунок,
Чарівний, звабливий трунок.
Ще й природне чародійство,
І панянки ніжне дійство,
Все зуміла прикрасити,
Всюди фарбами зросити.
Верба золотом засяє,
Миле сонечко стрічає,
То раптово багровіє,
Коли вітер скрізь повіє…
Хоч за літом і потужить,
Та із осінню все ж дружить.
11.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750954
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2017
Сизокрила пташка, так сумно співала,
Про мандрівку на Схід, всім розповідала,
Враз притихла пташина, аж зажурилась,
Там землиця у крові, шрамами вкрилась.
Тож провідала сина та й серце болить,
Ви не знаєте, як же там, так страшно жить!
Від журби, на гілку голову схилила,
Долетіла, але жаль, зовсім безсила.
Трепіт крилами, аж душа завмирає,
За синочка, тривога бере. Страждає,
Мир настане, коли? Сльози покотились,
Та дітьмИ тішилася - не підкорились.
Ворогам, тим клятим, що хочуть топтати,
Нашу рідну землю, воленьку забрати,
Не діждуться, бо вміють захистити,
Мужні, смілі, орків здатні боронити.
Підхопила пісню вся її родина,
Притих став і зажурилася долина.
17.09.2016р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750953
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.09.2017
А чи радіти, чи плакати в цьому світі,
Часом життя, наше здається в оксамиті,
Буває хмари, сірі неначе сповиють,
Зненацька злісна громовиця й дощ завиють.
Бажання є, заховатися від метушні,
У ліжку ковдра,там забитися уві сні,
А чи достатньо, в тебе на це все терпіння?
Ти загартований, є сила волі, вміння?
Протистояти всім життєвим негараздам,
І спромогтись, дать відсіч непроханим грозам,
Моя країна сонячна і кольорова,
В неї прекрасна, сповнена піснями мова.
Це дивовижна країна, небо безкрає,
Довіку тут, мрія живе і процвітає,
Душі заповнені надіями й бажанням,
Серця теплом переповнені й коханням,
Тож варто пізнати у цьому світі життя,
Щоби відчути, волю, радість, справжнє щастя!
12.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750805
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2017
Колючий терен, ягоди сині,
Удвох з тобою напевно винні,
Напевно рано, взнали кохання,
Як спів пташиний, з ночі й до рання.
Гадали ми, що смак той чарівний,
Хоча солодкий, все ж гірко – винний,
Уста медовії. Спокусив нас,
Тепер я знаю, то не наш був час.
Чому ж ти терен… шипи колючі,
Ягоди зрілі…здались пекучі,
Спалили серце і мою душу,
Тебе навіки покинуть мушу.
Гірка спокуса… серденько крає,
Хто винуватець… ніхто не знає,
Дурманить запах…. то ж смак омани,
Давно розлите, вино між нами.
16.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750804
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2017
Ой, де ж, ти, літечко – агов,
На тебе, я чекаю знов,
Ти ніби, було й не було,
Навіщо, так швидко втекло.
Давно сховалася бджола,
Затихла… снить матіола,
Нема, вже пахощів, туман,
Гуляє, скрізь, немов шаман.
Та ясне, сонечко встає,
Та мало, нам тепла дає,
В обійми візьме вітерець,
Багряний, лист як прапорець.
Колише, тихо шле привіт,
В осінню казку попав світ,
ДощИк хлюпоче, за вікном,
Напевно, літо було сном.
07.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750615
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017
У садку, відчула запах осені винний,
Між листків багрових, виноградно-полинний,
Засріблилися грона у ранковій росі,
Я неначе п`янію, ловлю пахощі всі.
Доторкнулась устами криштальних краплинок,
Пахне солодом, медом між ніжних перлинок,
Підіймається настрій…щедрість неньки землі,
Це - шматочок від щастя… ой, як добре ж мені.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2017
У дрімоті ранок, туман покотився,
По травиці, всюди клубком загубився,
Новий день настане, сонечко яскраве,
Народився, хтось знов, всміхнеться ласкаво.
Все долоні простягне, доля шукає,
Чи ти хочеш, жити, чи ні, не запитає,
Подарує стержень, то ж це твоє життя,
Забажаєш,чи ні, та йдеш у майбуття.
Ти радієш, всьому, якщо завжди гарно,
І цінуєш, що прожив роки не марно,
Якщо доля квітне, ти немов співаєш,
На душі, так тепло, весну відчуваєш.
Коли плаче, душенька від болів й горя,
То здається, що з дороги зіб’є буря,
Вже до неї – Доле, скажи нащо дала?
Це життя, Чому мене не розпитала?
Чи жити, я тут хочу, на цьому світі?
Чи залИшуся у сухому суцвітті?
Заясніло, все ж сонце, стрічаю ранок,
Переборю,всі страхи, вийду на ґанок.
Налилися хліба бронзою і соком
По стежині піду упевненим кроком.
09.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2017
У чудовий, осінній день,
Мала пташка співа пісень,
І я з нею подружилась,
Зовсім поруч примостилась.
У гаю взяла листочків,
Та й сплела гарних віночків,
Тут від вільхи, від кленочка,
І від ясена й дубочка.
І червоні й зелененькі,
І багряні й золотенькі,
Подарунок буде мамі,
У казковім, наче, храмі….
Ця панянка- трудівниця,
Осінь справжня чарівниця!
10.09. 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2017
Який сум, коли відлітають лелеки,
Вже останнє коло і вирушають в путь,
У них шлях,напевно дуже далекий,
Як хмариночки в небі сині пливуть.
Я погляну, їм вслід, що їх чекає,
Дужі й дружні, в прощальному таночку,
Мов легенький, вітер благословляє,
Безупинно, сплелися у віночку.
І повсюди, чути крики « Курли – курли »,
Чути здалеку - сумна, остання пісня,
Та здалося, на якусь мить, завмерли,
Я у розпачі, лИшилась самотня.
08.09.2017 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2017
Напевно кожна людина вранці, відкривши очі, чи на годинник позирає, чи до вікна лагідний погляд лежить. Спочатку вона тіло відчуває і вже згадає про час, що все кудись біжить. Чи то зима, чи весна, чи літо, чи золота осінь, задум один, якби Бог дав гарний день, простив гріхи…
В кожного якісь плани щодо роботи, чи є вона, чи йти, десь шукати її. Тож треба хліб - сіль на столі мати, щоби життя повноцінним відчувати. І за це кожного дня, як у боротьбі. Наша земля у красі потопає, такою дав її нам Бог. І чисте небо, таке безкрає, що, як поглянеш перехоплює подих. І кожну пору року, ти трішки любиш….
То, як зима готуєшся до Нового року, до Різдва. Вбираєш світлину, радієш тій красі, що за вікном. Білосніжні сніги в танку хурделиці, роблять свою справу, прикрасять повсюди все сріблястим вінком. А мороз малює на вікнах шибки і скує річки й ставки прозорим льодом.
Пройдуть зимові свята, вмиється земля першим весняним дощем й прокинеться все навкруги. Земля вкривається зеленим плащем з квіточками, які нас немов пробудять від зимового сну. І той перший крик журавлинний, що повертається з вирію, сповістить людям про красуню весну. І джерело з землі, заб`є з новою силою так, як ми радіємо весні. Неначе сили вона нам придає. Триває життя в весняних клопотах, надіях. Святкуємо, радіємо Святу Паски, благаємо у Всевишнього ласки, порятунку. Просимо прощення, вклоняємося йому. Дякуємо за наше життя, бо немає нічого найдорожчого, дорогоцінного, як воно і все те, що поряд з нами є….
А зійдуть хліба, яскраво зелені, ти немов щастя пізнаєш з весною і тішать тебе птахи, що співають так дзвінко й бузок, що під вікном зацвів. Так жити хочеться тоді, душа немов співає і все поглянеш на блакитне небо, тобі здається, так, що так має бути, так треба, щоби твоє життя теж було таким чистим…
А час так швидко плине…. Вже красне літечко теплом нас огортає. І з гаю , чи з лісу лине пісня солов`їна. Й гніздо журавлине поповниться дитям, яке в надії поглядом з висоти позирає на цей світ і мріє весь його пізнати. У квітучому полі пташечка звила гніздечко, від вітру хвилями ,немов море переливаються золотом повні колоски. Тут пахне хлібом, поля прикрашені в волошках, ромашках і, як приємно нашій душі. Це бачити і відчувати, зростати, жити і ловити миті щастя, які потрібні так мені й тобі.
Щедрі садки поповнюються яблуками, пахучими грушами і сливами. В них пахощі медові і п`янкі, тут пахне солодом й вином, яке вже дозріває у винограді. Це нагорода нам усім від Всевишнього. Чи заробили ми це все ,чи ні, вирішує все він. І ми радіємо врожаю, що річкою пливе в засіки….
Насолодилися теплом, панянка осінь поспішає, ще більше нам поповнить засіки, щоб ми раділи немов діти і дякували землі за її щедроти….
Холодний вітерець гайне, в обличчя кине перші краплини осіннього дощу. А вже пізніше проведе в дорогу, в вирій птахів. Кружляє опале листя, із вітром на прощання заспіває пісню свою. Клен вбрався в багрові й золоті кольори, всміхається до яскраво жовтих берізок і все ж красиво восени, хоча від опалого листя не видно доріжок.
Спокійно за вікном, хлюпоче дощик, стікають по фіранках краплини, ти вдивляєшся у вікно і думаєш, ось природа дарує відпочинок. Помріяти, чи прочитати та чи принаймні про щось написати від душі. А хто здатен, може й написати вірші, про все – все, що душа бажає й про те, що вона відчуває. І про життя, що попереду кожного чекає. Мрії, бажання, думки, ми несемо, тримаємо завжди при собі. Наше життя безцінне, як і все, що оточує нас. Тож цінуймо, що з нами поруч у житті, сприймаючи його, радіймо! Завдяки цьому, життя продовжується, допомагає нам, надихає нас жити і творити!
07.09.2017 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750098
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2017
Я напевно до кісток зачерствіла,
Чи здалося, що струм пройняв все тіло,
Здивувалась, очі дерлись до лоба,
От скажу, занадто стискала злоба.
По каналу сто дванадцятому усе,
Інформацію якийсь Вадим несе,
Що все хтось, обкрадає Україну,
Й перетворить Державу у руїну.
Його часто уважно слухала я,
Аж голівонька заболіла моя,
Як наслухалась, то ж чистий, пухнастий,
Та й поглянула, неначе відвертий,
Пропонує,швидше владу змінити,
Щоби жить краще, всім мирно, не вити.
Он учора, мов сніг отой, восени,
Пгрислухалась, по «Інтеру новини,
Ледь - ледь челюсть не впала,здивувалась,
Ось на острові, катаклізма сталась,
От нещастя, бідна його голова,
Аж здригнулась, як почула ті слова.
Десь мільйонів дванадцять доларів дав,
За ділянку на остові Сан- Мартен,
Шість осіб позвав й вечерю заказав,
В ресторані, цілих двадцять штук віддав.
От новини, мов отримала ляпас,
Люди, йой! З чого ж він мав такий запас?
В пана певно пречудова житуха,
Ой від злови, аж зачухались вуха.
Я немовби загорілась сірничком,
Якби воля, то давно б дала пеньком,
Так піід зад, із каналів, із країни
Нам від кого чекати переміни?
Забрехався, пан знає не покарають,
НедотОрканість,( всі шановні) мають.
10.09 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2017
Із життям, разом йдемо кожен день,
І сприймаємо, таким, як він є,
Поспіваймо від радості пісень,
Прийшло свято, душенька говіє.
Йдемо у церкву, несемо квіти,
І прощення просимо за гріхи,
Богу молимось, щоб зросли діти,
Й щоб мир всюди, навік щезли страхи.
Кожен день, ми стрічаємо сонце,
Воно ніжно, цілує обличчя,
У надії підставим долонці,
Щоб збороти усі протиріччя.
Нехай клята, закінчиться війна,
Принесе, в якийсь день перемогу,
Щоб синочків, зустрічала жінка,
Вже щаслива, дякувала Богу.
Хай щодня, настає миліший світ,
І земля й вся рідна Україна,
Хай одягнеться в калиновий цвіт,
Залунає пісня солов`їна.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2017
Ніжно взяв мене за руки,
Десь звучали скрипки звуки,
Чарувала музика - ця,
Бились гучно наші серця.
Нам не треба ніяких слів,
Соловейка лиш ніжний спів,
Він співав… аж заливався,
У коханні зізнавався.
Як далеко, справжні муки,
Не хотіла, нам розлуки,
Лиш » Пробач» враз пролунало,
То по серці мов кресало.
Соловей, неначе притих,
Чарівний, звук скрипки затих,
Сумні очі, так дивився,
У них ніби заблудився.
Вже благав - Не плач,лебідко,
На душі, розпач, так гірко,
-Одружитись не можу я,
Бо ж невільний, в мене сім`я.
Не кидай, тебе попрошу,
Під грудьми, я ж дитя ношу!
Він тікав, лиш погляд у слід,
Потік сліз і на серці лід.
2015р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749602
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2017
Я щиро дякую клубу поезії,всім моїм друзям за привітання з Днем Народження.
Як сонце в осінній похмурий день - це мені привітання.
Дуже приємно, що є такі люди в клубі,що не забувають про іменинників. Щиро дякую!
Всім бажаю миру,добра і тепла,успіхів в творчості і натхнення.
З повагою Ніна Незламна( Соколова).
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749439
рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата поступления 06.09.2017
Проста людина – не схожа не принцесу,
Комусь я мати, вже бабуся й прабабка,
Пращур однОго життєвого процесу,
Скажу відверто - не моя забаганка.
Проста людина, щодень шаную життя,
У світ весни, прийшла за покликом Бога,
Мабуть, щоб бачити на землі майбуття,
Мені дав долю, тож є своя дорога.
Я, як зернина, що у полі зростає
У колос вибилась, рада сонцю, світу,
Говію, тішусь,бачу небо безкрає,
Вклонюсь, Божому слову, заповіту.
Достиглий колос, є діточки, родина,
Мій рід продовжать, будуть жити, творити,
Я розумію, життя - золота днина,
Йому всі здібності маю присвятити.
У праці зАвжди досягаєш вершини,
Нащадкам успіхи - радості відчуття,
Тож хай, на полю, зростають зернини,
Щоби пізнати, відчути справжнє щастя..
04.09.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749436
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2017
Весняний ранок…. здалеку, з лісу до села долинає щебетання зяблика. Вікно відчинене навстіж, п`янить півонії запах, ті пахощі , легкий вітерець приніс у кімнату. Люба лежить в ліжку, позирає надвір, мабуть буде гарний день, так сонячно. Все добре, але напевно треба йти, прорвати бурячки, пізніше буде занадто спекотно.
Вона вдома сама, мама з батьком давно на роботі, адже така пора, як кажуть, один день місяць годує. В колгоспі на фермі роботи вистачає, то біля корів, то доглядає за телятами. А батько працює трактористом, в цю пору вихідних немає, всі працюють на землі, щоб вижити. Та і вдома є трохи господарства, інакше не проживеш. Щоб заробити копійчину, щодня їздити на роботу в обласне місто, то надто далеко. Після школи в районному містечку, вчилася на перукаря, тепер вдома стриже бажаючих. Чоловіки приходять рідше, жінки ж частіше, особливо, якщо якесь свято, чи весілля в селі. Людям подобається, як вона швидко і вміло робить зачіски, тому до неї йдуть залюбки. Хтось дає гроші, хтось приносить шматок свіжини, чи яєць. Хоча молоді в селі залишилося мало, частина виїхала на заробітки в Росію, а частина в Київ, але добре, що є хоч трохи клієнтів, все ж не без роботи. Є клуб але працює тільки на свята, а загалом, людям немає часу гуляти, не до гульок. Життя важке, три роки, як війна на Сході, все обіцяють покращення та яке може бути покращення, як немає роботи?
Люба вкотре потягнулася в ліжку, сумно, як далі складеться життя? Адже їй вже двадцять один та хлопця в селі напевно для неї не було, хіба, що сусід, Микола, якого обожнювала. Високий, чорнявий, ще й вуса запустив, очей не відвести, красень. А, як гляне карими очима, то здається теплий промінь, аж вглиб до серця струменить. Та він одружився чомусь так рано, з сусіднього села привіз Надію. Відразу всі думали, що вона вагітна та живуть вже чотири роки, а дітей так і немає. Та які діти, коли його дружина зовсім не тримається сім`ї. Вдома два тижні, не більше й знову в Москву на заробітки, так вже декілька років. Микола був на Майдані, отримав поранення, після цього його вже більше в Військкомат не визвали. Довго лікувався, розмови по селі ходили, що права рука розтрощена, лікарі підтвердили третю групу інвалідності, сказали, що воювати більше не піде.
Раптово Люба зірвалася з ліжка, в нічній сорочці ледь не випала з вікна, роздивляється на всі боки. З переляку зграя сполоханих горобців розлетілася на всі сторони.
- От розцвірінчалися! А злякалися! І що тут біля хати можна шукати? Он, туди гайда, на кущі, на дерева.
На городі побачила Миколу, тьохнуло серце, знову сам. Високий на зріст, вміло володів сапою, видно поспішав. Різко махав лівою рукою, не озираючись нахиляється, підбирає бур`ян, кидає на купу.
Ага, майнуло в голові, все встигну. Швидко накинула сукню, на шпильку зібрала русяве волосся. Із сапою в руках підійшла до нього,
- Доброго ранку! А помічниці не треба?
Він злегка почервонів, збентежено випрямився,
- Доброго, доброго. Але Любо, дядько Дмитро та тітка Оля будуть знати, сусіди побачать, обов`язково донесуть. Будеш мати, що слухати, сваритимуться, ти получиш і мені дістанеться. В тебе, що, вдома роботи немає?
Вона дивилася на нього зачарованими смарагдовими очима, в них побачив радість, від цього, ще дужче почервонів. Вмить зблід опустив голову донизу, махнув рукою,
- Краще додому йди, не відволікай мене.
А в самого, від хвилювання, голос тремтів. Хотів приховати свій неспокій, перехоплював подих, відчував, як гупало серце, неначе барабан, здавалося зараз вискочить.
На кілька рядків відійшла від нього, мовчки почала сапати. Він ледь стримував себе, йому хотілося поглянути на неї, адже колись вона йому дуже подобалася та й зараз не проти бути з нею, але ж як? Батьки її точно не дозволятимуть бути разом. Дівчину віддати за розвідника, ну хіба, що в лісі хтось здохне. Та треба ж було так закохатися в Надію! Він розумів, що в житті зробив велику помилку. Але виправити не наважився. Хоча з дружиною декілька раз сварився щоб не їздила, залишалася вдома, то ж сім`я, як не як, може б дитя було. Про дитину вона й слухати не хотіла, все відмовки - треба пожити для себе. Але ж молоді, інколи Микола умовляв, щоб народила, але вкотре знаходив протизаплідні таблетки.
Люба почервоніла, немов квітуча троянда, в очах блиск, той блиск, ні з чим не зрівняний, горів вогонь кохання. Стримуючи себе, щоб не втратити самоконтроль дівчина підійшла до нього, всміхнулася, весело заговорила,
- Ну от, закінчуй ці рядки, вже й по бур`янах! Бувай здоровий!
- Любо, з мене цукерки, - сказав веселіше.
Вона ледь не затремтіла, крутнула головою, уста бантиком, ще сильніше почервоніла, пожадливість очей, бажання спокуси.
-А коли пригостиш?
- Та хоч сьогодні, коли захочеш, - любувався нею, зирив на пишні груди.
- Ну гаразд,як стемніє прийду до криниці, - майже на ходу сказала, зникла за сараєм.
З гарним настроєм, як пташка біля гнізда, вскочила в грядку з буряками. Щось підспівувала, вже закінчувала проривати буряки, прийшов дядько Степан. Без ніяких розмов підстригла та поголила. В обідню перерву прийшла продавщиця з магазину, теж підстригтися. Ледь встигла приготувати обід, прийшла мати,
- О, привіт сонечко, обід готуєш, що ледь встигаєш? Чого до Миколи ходила? Нащо допомагала сапати, що вдома роботи немає?
- Мамо, який там сапати, то в мене, щось з мобільним телефоном зробилося, заблокувався. Я до нього на одну хвилину забігла, він щось натиснув, вже все гаразд…..
- Ой, не дури матір, гріх! Сусідка, тітка Катерина, тебе бачила, каже, що ти йому допомагала сапати.
Хитро зазирнула в очі, обійняла за плечі,
- Сусідам мамо, немає що робити, то все плескання язиками.
- Дивися доню, в нього дружина, приїде, стусанів надає, що стріляєш очима до одруженого чоловіка.
- Мам! Я не маленька, може із-за сусідів і зустрічатися ні з ким не можна? Мені, що сімнадцять років, що я маю звертати увагу на те плескання.
- Ну добре, досить, гуляй та тільки з розумом, ото вже виросла, знаєш, що сказати…
- Мамо, настільки я знаю, коли закохуються, точно розум втрачають, - весело проговорила, ледь стримувала хіхікання, швидко йшла по воду.
Мати вслід кивнула рукою, щось говорила та її ж миттєво не стало, наче й не було.
Після трудового дня батьки дивилися телевізор, Люба вертілась перед дзеркалом, вже в котрий раз поправляє на плечах волосся,
- Мамо я пішла, там збираємося юрбою, трохи розважимося.
У відповідь кивнула головою,
- Тільки ж не до ранку! Бо довго спати нема як, роботи, хоч відбавляй.
Люба йшла до криниці. Небо в темній вуалі, ледь помітно мерехтять зорі. Молодий місяць зачепився рогом, неначе підморгнув їй. Десь здалеку чути гавкіт собак та гул машин.
Рівна стежка здавалася довгою, горіло бажання, швидше побачитися з Миколою. Тихо, не стримуючи почуття,
« Серденько тріпоче, а душа співає,
Ой напевно Любка, Миколу кохає,
Та не судіть же люди, бо мав бути мій,
Бо оте ж кохання, справжній буревій.
Я його устами ніжно зацілую,
Не віддам нікому… йо й, я не жартую.
Зовсім поряд, завівся трактор, різко повернулася, зашпортнулась і впала.
- Ой, що це? - відчула під собою величенький горбик.
- От роззява, тут же мурашник, хай йому грець, - голосно, сердито заговорила, намагалася піднятися та в нозі відчула біль.
- Отакі справи! Де ж той мій Миколка, буде чекати, а я тут розклалася, як стара баба, - бурчала про себе.
Раптово побачила перед собою постать Миколи, -
- Любо!т Ти, що забула, що тут мурашник, ану ходи до мене, бо зараз кусати будуть.
Серденько захололо, як він взяв її на руки, йшов у напрямку до себе. Вона мовчала, а серце здавалося вискочить, його дотики рук бентежили. Втратила себе, неначе п`яна від його запаху тіла, ледь-ледь схилила до нього голову, а бажання - розтопитися в ньому.
Він заніс її до хати, посадив на стілець, включив світло, побачив її почервонілу, на якусь мить завмер, а потім,
- Ну, що тут у тебе? Покажи…
Декілька мурах коричневого кольору бігали по ногах, по сукні, заклопотано струшував їх,
- Ото насіли, як на мед, дивися, бач які спритні…
Вона спостерігала за кожним його рухом, намагалася заглянути в очі, якими все життя марила.
- Тобі треба зняти сукню, я зараз, щось знайду, якусь мою сорочку, чи що. Щоб надворі струсити всіх комах, а ні, то зніми, я відвернусь, он в ліжку простирадлом загорнися. Як нога, дуже болить? Може тобі до лікаря треба?
Крутнула головою, трусилася,
- Ото гризуть, відвернись, а нозі вже краще…
Він вийшов з кімнати. Люба недовго думаючи, зняла сукню, нирнула в ліжко під простирадло,
- Заходь! Он візьми! Оце так пригода, такого, ще не було, чому вони такі злі?
Він несміливо зайшов, з-під лоба зирнув на неї, забрав сукню і неначе пулею вискочив з кімнати. Але ж гарна, така пишна і в моєму ліжку, думав, а серце калатало. Відчував, як по судинах протікає кров, ледь стримує почуття, є бажання бути поруч з нею.
Вона сиділа на ліжку, ледь прикрила пишні груди. Вони раз-у-раз підіймалися, манили до себе. На якусь мить завмер, просто стояв, дивися. А думки - от якби сама спокусила, довіку був би з нею, нехай вже що буде, то буде. Але ледь видавив з себе,
- Ти, як панночка, пишна в моєму ліжку, візьми сукню, я витрусив.
Сяючі очі, звабливий погляд, посміхнулася, взяла його за руку,
- Поглянь на ногу, здається трохи почервоніла, напевно розтягнула м`язи?
Уже посунулася, щоб він зміг біля неї присісти. Вони так були близько один від одного, так, як вона мріяла. Обома руками обійняла за шию, він хвилюючись, цілував її оголене тіло.
Біля відчиненого вікна Микола слухав щебет соловейка й водночас думав - напевно так мало бути, це доля, навіщо було молодому дурневі одружитись, поспішав. Але вже не повернеш той час, треба жити, піду ж зараз до її батьків, а там, що Бог дасть, гадаю не вб`ють.
Після бурхливих почуттів, вона міцно спала, йому здалося уві сні посміхається, піднявся настрій. Від спогадів тепло на серці - яка була щаслива, радісна, коли шепотіла, що кохає.
При вході на веранду, включене світло… Микола підходив до сусідів. Біля вікна, її батько палив цигарку.
- Доброї ночі!
- О, це ти, привіт, щось дівка наша загуляла, довго немає, хвилюємося.
- Та я, ось про це прийшов з вами поговорити.
- А до чого тут ти?
- Та, я оце прийшов до вас, вона в мене!
Батько, не довго думаючи, вдарив кулаком в обличчя. Микола похитнувся, схопив його за плече, збуджено заговорив,
- Не треба, чуєте, так не годиться родичатися. Я не підніму на вас руку, ви ж мені, як батько. Все нас з мамою підтримували, як батька не стало. І, як ото, залишився сам, це ж ви були мені опорою, вчителем, все життя поруч.
Холодний піт виступив у старого, від несподіванки розкрив рота, витріщив очі,
- Ти мене будеш вчити, чоловіче?! В тебе ж дружина є!
Дмитро більше не підійняв руки на нього, зачепила його мова за живе, охолонув. Присів на лавку, пригадав сюжет, як Микола, ще хлопчиком, плакав біля розбитого мотоцикла, падав на коліна, піднімав до верху руки, біля неживого тіла батька.
Микола трусив головою, рукою тримався за щелепу,
- Я вже подав на розлучення. Завтра суд, вона знову десь поїхала. Папери всі готові, нас нічого не поєднує. Тож я наважився прийти з вами поговорити, щоб Любу за мене віддали.
Старий знову зірвався, майже закричав,
- То ти її зганьбив, а тепер руки просиш?
Зненацька загавкали сусідські собаки..
- Та вона в мене, бо ногу підвернула, впала на мурашник, як кудись йшла. До мене близько, гукнула, - брехав Микола, самому від того було соромно. Думав - добре, що не дуже видно обличчя, а то б іще більше отримав стусанів.
- Мурахи трохи покусали, жалілася, що нога болить. До вас нести не буду, а то й так плескають про нас. Оце прийшов до вас, вона напевно вже заснула.
- О, ну тоді молодець! Не ображайся, а то я відразу подумав, знаєш таке діло, сам був молодим, дівок спокушав, так і про тебе таке подумав, вибач вже.
Микола ледве стримував сміх, бач, думав про старого - так би напевно й не зізнався, що був гуляка. Де ж ті дівчата візьмуться незаймані, якщо є такі чоловіки. А на мене бочку котить.
- Так ти говориш, що розлучаєшся. Ну тоді добре, я дам згоду зустрічатися, знаю вона ще з дитинства тобою марить. Тільки ніяких більше стосунків, чуєш. До весілля, ні-ні! - вже спокійно, роздумуючи говорив батько, але в кінці мови, ще й посварився вказівним пальцем.
Микола стояв перед ним, уважно слухав, на згоду кивав головою. Хвилювався, щоб старий не пішов до нього додому, Люба ж спокусливо, напівгола спала в ліжку, ще й двері закриті на замок.
Старий на плече поклав руку,
- В такому разі, подалі від гріха, вона в тебе спить, а ти, он йди, на сіно, в сарай. До ранку замкну тебе, що б не було забаганки тобі, щоб щось не чесалось, спатимеш тут.
Микола поправив чуба та що робити, погодився,
- Добре дядьку, добре, я тут переночую, я ж буду слухняним зятем, бо поважаю вас, я справді все життя її кохаю.
- Ну, досить, досить вже кохаю! Ми мужики знаємо для чого вони нам, а ну чекай, я зараз прийду.
За кілька секунд старий в руці тримав пляшку і щось у пакеті.
- Давай, заходь в сарай, щоб часом моя не почула, бо нам тоді обом дістанеться. Знаю верещатиме, буде проти, думаю якось умовлю, тільки дай час, не поспішай. Вона й так скаржилася мені, що люди про вас говорять, а вони й бач, все краще бачать, чим ми. Все із-за роботи, за всім не подивишся, - емоційно говорив, умощувався на сіні.
- Ой, чекай, забув, от дурна голова, хліб забув, - зірвався з місця, швидкою ходою попрямував у хату.
Здавалося йшов тихо та раптом голос дружини,
- Дмитре ти? Чого метушишся? Люба прийшла?
- Та прийшла, давно прийшла, спить. І ти, спи, не хотів тебе розбудити, піду посмалю цигарку. А її завтра підніму, не світ не зоря, щоб знала, як довго гуляти.
Дмитро виходив з хати, озираючись на дружину, чи часом не встає з ліжка. Але було тихо.
Микола слухняно чекав, роздумував - як же це воно буде, що він тут, а вона там прокинеться, а його немає. Він, аж здригнувся, коли весело заговорив Дмитро.
- Все нормально, спить дружина, мусив збрехати, що прийшла Люба. А ми з тобою, це, як ти казав - породичаємося. Зроблю тобі добру справу, дозволю одружитися та тільки, щоб ти її беріг, як зіницю ока, вона ж в мене одна, красива ж, як трояндочка.
- Чую дядьку, чую. Ви ж мене змалку знаєте. Шкодую, що так вийшло, надибав Надію, немов осліпила, ото й одружився.
- Добре, добре, хто знає свою долю? Ніхто! - наливав в чарки самогон,- Тож давай, майбутній зятю, по нашому, вип`ємо, поцілуємося, як на сватанні.
Випили, Дмитро покуйовдив Миколі чуприну,
- Ти вже вибач, що спочатку заліпив.
Потім обняв його, поцілував тричі,
- Ну тепер будемо родичами, закушуй! - подав шматок сала з хлібом.
- Ось свіже яйце, кислий огірок, не соромся, пригощайся,
- налив другу чарку.
- Е, ні! Дядьку, я більше не п`ю, одну для годиться.
- Стоп! Тепер між нами можеш мене називати батьком. Я хотів тебе за зятя, знаю, який ти роботящий, ще й патріот. Знаю землю любиш, село не покинеш, а я пишатимусь, що донька поруч.
Раптом біля дверей, щось зашаруділо, - Мя -у.
Піднявши хвоста, поважно зайшов кіт, принюхувався.
- От, хай йому грець! Сірий! Ходи дам шматочок сала. Бач, прийшов полювати на мишей, а ми його місце зайняли.
Микола гладить кота, теж їв сало, а думки за Любу ,- як вона там? Хоча б не злякалася чогось.
Дмитро скрутився калачиком, тихо сопів, вмить махнув рукою,
- Ти лягай, спи, а я зараз передрімаю і тільки сірітиме піду, треба дівчину розбудити, бо ж обіцяв дружині, що рано її підніму. Не хочу, щоб знала, що в тебе ночує, тоді хоч з хати тікай. А ти спи, як прийду, вже потім підеш додому.
Та, яке там спи, роздумував Микола, я ж її закрив на ключ, як вийде, якщо її гукне батько?
Надворі сіріє…. Микола почав ногою шарудіти, щоб розбудити Дмитра. Та, той міцно спав, лише щось про пробурмотів, почав хропіти.
Він всміхаючись, взяв соломину, нею торкнувся його вуха. Той відмахнувся декілька раз, нарешті відкрив очі. Микола ж швидко закрив очі, немов у сні, почухав носа. Тільки старий зірвався на ноги, як Микола неначе спросоння запитав,
- Що вже йдете?
В другій половині сараю заспівав півень. Старий виглянув надвір,
- Так! Сіріє, піду. Чому півень раніше не заспівав? Боюся моя проснеться, побачить, що ні Люби, ні мене, тоді мені вже не викрутитися.
- А, я це, до вітру хочу, - позирнувши на нього, сказав Микола.
Хоч і ледь видно та приховував очі, бо ж знову збрехав. А, як було інакше зробити, щоб на ключ сарай не закрив? Роздумував - треба швидше нього пробратися на своє обійстя, відкрити хату, щоб не побачив».
Дмитро, трохи хитаючись, озираючись навкруги, відчиняв хвіртку. Микола тим часом, шмигнув в кущі, він знав де можна коротшим шляхом пройти до хати.
Ольга вже не спала, біля вікна одягалася, як раптом побачила чиюсь постать, що промелькнула до хвіртки. Світло в цю пору все виключали по селі, то майже навпомацки, на веранді, сунулася в якісь капці, крадькома спішила з хати. Надворі розгледіла, от бісова душа Дмитро! Куди ж це він? О нехай йому грець! Хвилюючись, всунула ноги в перші ж капці, що стояли біля дверей. Вже зашпортнулася, ледь носом не зарила.
- От холера, це ж капці Дмитра. Він що босий пішов?
З ніг злетіли капці, йшла босоніж.
Тим часом Микола відкрив на дверях замок, заховався за кущами чорної смородини й барбарису, хотів побачити, що буде робити Дмитро?
Той, не озираючись, заговорив до собаки, погладив його, потім різко відчинив двері веранди, гукнув,
- Любо, дочко, виходь, треба швидко додому.
Зайшов на веранду, причинив за собою двері.
Дівчина відкрила очі - хтось гукав, чи, що? Чи це здалося? Потираючи очі, спросоння хотіла включити настільну лампу та світла не було. Гукнула,
- Миколо, ходи, чого заховався?
- Любо, це я, Микола в нас, у сараї, - знову заговорив батько.
- О, Боже! Голос батька ! Пулею натягла сукню й до дверей.
Тим часом Микола хотів, повернутися назад та, як побачив тітку Ольгу, яка розмахуючи руками до собаки, спішила в хату. Ой, що ж це буде, схопився за голову, треба спасати Любу й дядька.
Він вийшов із-за кущів,
- Доброго ранку! Ви, що так зранку до мене в гості?
- Ах ти бісова душа! А я думаю, чого не спить мій старий? Це що коханку привів, десь-то сам водиш, дружини немає й моєму Дмитрові знайшов?
Вона схопила з купи дров патичку, замахнулася його вдарити. Він відскочив, не знав, що робити.
Дмитро, аж затрусився, коли почув надворі крик дружини, відчинив двері веранди, за ним, витріщивши очі, стояла донька.
Та Ольга здалеку не могла розпізнати, хто ж то? На веранді темно, вікна зашторені, тільки видно образ якоїсь жінки. Затряслася, пасмо волосся впало на обличчя, рознявши рота, вирячивши очі, з патичкою кинулася на чоловіка,
- Бач, притон організували, ах ви хвойди, той молодий, а ти старий і собі! Ану покажи, яка *** за тобою стоїть? Хто це?
Люба злякавшись, торкнула батька за плече,
- Що це тут, тато?
Той швидко скумекав, що зробити, схопив її на руки, виходив надвір.
Ольга побачивши доньку на руках, розвернулася, ще з патичкою в руках знову до Миколи,
- То це ти! Ти, що з нею зробив? Ах ти *** я тебе заб`ю! Живого місця не залишу! А бодай тобі!
- Тітко! Тітко! Ви не зрозуміли. Зупиніться нарешті! - втікаючи від неї голосив Микола.
Крик линув, аж в долину. Вже ніхто не говорив, а всі кричали, неначе серед них хтось був глухий. По селі гавкали собаки, півні завели пісні, а гуси по обійстях почали ґелґотати.
- Ану замовкли всі! Розкричалися, все село на ноги підняли! Я сказав, Ольго, зупинись! – зарепетував Дмитро, дочку поставив на ноги.
- Слухайте всі! Ольго, ти посміховисько робиш. Краще би Миколі подякувала, а ти з патичкою, дівчина впала, ногу розтягнула. Тобі не хотіли говорити, хотіли, щоб спокійно спала, а вона, до нього з патичкою. Хай тобі грець!
Ольга не розуміючи майже нічого, викинула патичку. Все ще люто зиркала то на чоловіка, то на Миколу, то на доньку, трохи збавила гучність,
- Ану, докладніше, щось нічого не можу зрозуміти.
Микола набрався хоробрості,
- Давайте я понесу її додому, в неї ж нога болить, там і поговоримо.
Дівчина почервоніла, потай всміхається до батька, дивлячись до матері скривилася.
Затягнулась пауза, позираючи один на одного, всі йшли до Дмитрового обійстя. Микола в руках тримав своє кохання, вона ледь стримувала сміх, за ним йшов Дмитро, а позаду опустивши плечі донизу, часом озираючись назад, не поспішаючи, йшла Ольга.
В хаті тихо,… на ліжку сиділа Люба. Батько відразу пішов на кухню випити води, в горлі дуже сушило. Микола, трохи розсіяно, приклав до губ вказівного пальця, тихо прошепотів,
- Мовчи, нехай батько говорить.
Доки мати останньою заходила до хати, дівчина добре, до почервоніння натерла ногу, скривилася.
Батько взяв стільця, присів навпроти неї. Микола переминається з ноги на ногу, не знав де краще стати.
- Слухай Ольго, ми вчора з тобою дивилися ввечері телевізор, як донька пішла до дівчат, - почав старий.
Вона поправляє волосся, - Ну той, що?
- От бісова душа, не перебивай, сказав. Чого спішити поперед батька в пекло, - гримнув на неї.
- Я через десять чи п`ятнадцять хвилин пішов курити, саме реклама була.
Бачу по стежці біжить Микола, сказав, що Люба впала біля мурашника, нога болить. Побоявся дівчину на руки брати, бо ж сама говориш по селі плескають про них. То я швиденько з ним туди, сам заніс до Миколи, бо ж було ближче. Там вже обтрусили її від тих мурах, а нога почервоніла, там залишив її спати.
Ольга зблідла,
- Ти що здурів?! Тепер вже не відмовлюся від людей, вони ж, як оси Все Миколу сватають до неї, говорять, що вони люблять один одного.
- Сказав помовчи! Я Миколу забрав до себе, в сарай, там ми з ним всю ніч пробули вдвох. А тобі збрехав, що Люба прийшла, щоб спокійно спала, щоб не нервувала, бо була б галасу наробила на все село. Пожаліли ми тебе, а ти до нас з патичком,- хитає головою й відразу серйозно до Миколи,
- Пішли проведу, гадаю їй в лікарню не треба, почервоніла нога, але ж не опухла. Дякую тобі! Подав руку.
Вже коли проводжав до хвіртки, посміхнувся погладив себе по голові,
- Таке життя, часом треба й збрехати! Не хвилюйся, все буде добре, буде тобі дружиною, буде, трохи зачекай..
У Миколи бажання не йти, а бігти від радості.
Ольга донці поставила компрес на ногу, не розмовляла, тільки охала, час від часу позирала на неї. Дмитро тут же, на дивані вклався спати, за кілька хвилин сопів.
Пройшло два дні…Люба позирала у вікно, в сторону сусіда та він на городі не показувався. Дівчина ці дні сиділа в хаті, нікуди не виходила.
Мати переступила поріг,
- Оце так новина, Надька покидає Миколу! Ото біда буде мені, ти дівко в його сторону й не дивись, тобі розвідник не потрібен. Я розумію, він вміє підійти, вчений, ти мені дивись, ні-ні!
- Чого ти репетуєш?! – з іншої кімнати вийшов батько.
- Надька за речами приїхала, будуть розлучатися….
- От новина! Він вже розлучений! Вчора, я сам бачив свідоцтво про розлучення,- сказав батько, присівши на диван, замовк.
- Воно шкода хлопця, батьків немає, тепер вже й без дружини. Сам же непоганий, роботящий, напевно така доля.
Від розмови розчервонілась, суворо дивилася на доньку.
- А ти дивися мені, щоб ніде тебе з ним не бачила, бо тепер, ще більше будуть про вас плескати язиками, тільки дай привід.
- А ви мамо, щоб не плескали язиками, віддайте мене за нього заміж, - випалила, немов з гарячки й відразу приховала голову за фіранку від вікна.
Мати, як стояла так й присіла поряд з чоловіком. Округлилися очі, на лобі виступив піт, щось хотіла сказати та випередив її,
-А, що доню, якщо дуже любиш його, то я тобі не ворог, я не проти.
Ольга миттю схопила маленьку подушку, вдарила його по голові,
- Ти, що здурів? Єдину дитину за розвідника! Я не дам згоди! Чуєте не дам!
Обійняв дружину,
- Твоя мати теж мене не хотіла, говорила, що я гуляка та ми все ж побралися, пригадай! Пригадай, як потай зустрічалися.
Ольга почала плакати,
- Дмитре, вона ж у нас одна, квіточка наша, а ти…
Хустинкою витирає сльози, притулилася до грудей.
- А що хіба погано буде, якщо вона поруч з нами житиме? А то найде собі якогось, повезе світ за очі тоді що? Тоді будеш плакати, а зараз тішся. Я даю благословення і ти не вдавай із себе тещу ягу!
Вона подивилася на доньку - та усміхнена, очі сяяли щастям. Материнське серце лагідне, добра душа, розтав лід,
- Ну гаразд, буде нагода, нехай приходить, поговоримо.
Наступив вересень місяць. Гарний сонячний день, хоча вже відчувається прохолода. На обійсті на деревах де-не-де виблискує жовте листя. Біля хвіртки, ледь похилилися червоні хризантеми, біля них на вишні прив`язані різнокольорові кульки. На столі дві круглі хлібини, прикрашені калиною й барвінком.
Ольга і Дмитро усміхалися, чекали на молодих. На обійсті гучно грали музики, люди збиралися на весілля. Дмитро побачивши дітей, які йшли дорогою, усміхнені, щасливі, обійняв дружину за плечі,
- Ось, тепер вже не буде мови за нас, як ти там говорила,? Тепер нехай плескають язиками.
Серпень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749269
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.09.2017
Я йшла, по зарослій стежці, у довгій спідниці,
Чіплялись, голки ріп`яхів, занадто гостренькі,
Чомусь поспішала до рідненької криниці,
ПерЕд очима ромашки, як були маленькі.
Лелека, сховався десь у бур’янах, не видно,
Тоді напевно, із нами сміливо загравав,
Я вередлива, - Лелеко.. - кричала нестримно,
Він земне диво, то підлітав, то знов відлітав.
І все насправді, відбувалось, мов у круговерті,
Отой смак літа, веселим дитинством ловили,
Які ж тоді, всі були наївні, дуже вперт,
В траві по плечі, шукали пташку, все блудили.
Веселі бігали, від щастя пищали, раді,
І до сусіда, смакувать яблука червоні,
Здавалось нам,що нема нічого заваді,
Вони неначе запрошували у поклоні.
Їх хитро крали, чи думали, що великий гріх?
Ні, не замислювались, чи ці дії законні,
У пеленах блискучі, від радощів лунав сміх,
Всі метушливі,збуджені весь час невгамовні.
А, що господар? Покаже кулак, сам сміється,
Але, іншим разом, винесе грушок смачненьких,
А молоденьке, тіло тремтіло, серце рветься,
Здавалось вискочить, боялись собак сусідських.
Геть, аж принишкла, від спогадів, вдихаю свіжість,
П`янить повітря,запахло різними травами,
Вже відчуваю, у обличчя сонечну ніжність,
В цей час літають, сміливі горобці кругами.
Вже й зупинилась на рідній стежині, припала,
Руками пестила, це рідне, святе і благе,
Моя душа, у краєвидах,мов потопала,
Яке ж воно неймовірно безцінне й дороге.
14.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748937
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2017
Зібрало літо, у валізу речі,
І, як не важко та взяло на плечі,
Відрахувало теплі, яскраві дні,
Все що було - найкраще на полотні.
Похмурі дні, часто дощик накрапав,
З колючим вітром краплини розсипав,
Вони захоплено, танцювали вальс,
Що їм було до кольорових прикрас.
Плащ не одягне квітуче літечко,
І не збудує пташина гніздечко,
На все свій час… вітер шепоче хитро,
Поступись осені, хоч й дуже прикро.
Перевернуло, небо срібний горщик,
Хлюп-хлюп по травах, веселенький дощик,
Земля радіє, нап`ється водиці,
Немов всміхається до громовиці.
Літо скривилось, прикрило повіки,
Щедрі скарби, сховало у засіки,
Зустріне панночку - осінь барвисту,
Нехай одягне, вуаль золотисту.
27.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748936
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2017
Шановні друзі! Всіх вітаю з днем знань!!!
У цей яскравий день
Нехай, у цей осінній, яскравий день,
Птахи, співають веселіших пісень,
Сьогодні, важливі справи у діток,
Із ними, поруч йдуть, мама і тато.
Всі знають, це вперше у житті день знань,
Щасливі, з квітами,купа привітань,
Спішать, у школі пізнать справжнє свято,
Так метушні й хвилювань забагато.
Іскряться оченята у надії,
Нехай збуваються їх світлі мрії,
Науки, хай пізнають й досягають,
Вершин.І до життя натхнення мають!
Хай нашу Україну прикрашають!
Й ніколи, жахіття й війни не знають!
Хай вам щастить, по дорозі знань, любі,
У школі всі шануйтеся у дружбі,
Щоби пишалися батьки й країна!
Щоби підмога завжди була гідна!
Щоб завжди процвітала Україна!
З0.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748658
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2017
Послухай я не знаю , як тебе звати,
Весняними ночами, спати не даєш,
Журливі думи звіялись, де шукати?
Ясний світанок, вже зненацька втікаєш..
Твій образ біля лісу - можливо мавка,
Красуня - діва з розпущеним волоссям,
Чи сплю, чи в очі вчепилась, як та п`явка,
Блистіли сльози, чувся плач малим дитям.
Ти хто? Що завжди оголена приходиш,
Спокуса, тремчу, збентежує стрункий стан,
Дурманить, туманну завісу наводиш,
Припав, п`яний цілую медові вуста.
Завмер, лежу мовчки, ніби під гіпнозом,
Та серце, чомусь наче гучно б*ють дзвони,
Колючо, вітер обійняв з міцним морозом,
Вже очі відкрив й молився до ікони.
Лютий 2о17р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748374
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2017
Плаче скрипка, не змовкає,
То раптово, вже тихіше,
Зі смичком гірко ридає
Як до схлипу, ще гучніше.
Він присів, тут на Майдані,
Як у бурні, колись часи,
Тепер всі, мов у вигнанні,
Як міраж, кличуть голоси.
Побратимів, тих що нема,
Їх убила та бер кутня,
Та мовчить, влада, як німа,
Як щось скаже, то все брехня.
А їм що, на жаль байдужі,
Давно честь, згубили свою,
Розбудовують всі пасажі,
А Держава - над прірвою.
Змовкла скрипка, згадала,
Страшний бій під Іловайськом,
Знов гучніше заридала,
За розстріляними військом.
Перехожі у поклоні,
Плаче скрипка, серце крає,
Скільки ж їх, ще у полоні,
Душу холодом проймає.
30.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748372
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2017
Я подарую букет квітів,
Встелю дорогу пелюстками,
Лиш ти одна така на світі,
Знаю кохання… поміж нами.
Я подарую, ясне сонце,
Теплим промінням нас зігріє,
Все життя буду охоронцем,
Наша любов…ні… не зітліє.
Нехай, як сад, цвіте життя,
А ми, у ньому мов діти,
Нехай щасливе майбуття!
Щоби жилось, краще в світі!
Травень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017
Тече річечка стрімка,
Немов пісенька дзвінка,
Як метелик, я спішу,
Ой, здається, вже лечу.
Мене всі, звуть, – Кря – кря – кря,
Веселиться, вся сім`я,
Ой красиві ж, маленькі,
Оченятка хитренькі.
Я найстарший серед них,
Вмить позаду почув -» Пчих»,
Потім -« Кря - кричить здаля,
Загубилося маля.
Я голівку повернув,
Радо крильцями махнув,
Йде доріженька, аж вниз,
Там горбочком, лежить хмиз.
Всі хвости, враз догори,
То немов, прожектори,
Гілочки, сухі хрустять,
Я рахую, знову п`ять.
Все в порядку,значить тут
А той хмиз, наче батут,
Ну нарешті водиця,
І зелена травиця.
Як це добре, літечком,
Ряска вся намистечком,
Вмить плескаєм по воді,
«Ой, кря, кря!» - тішусь собі.
23.07.2017 р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748211
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2017
Із-за обрію визирає місяць, ледь-ледь підіймався вище, ховається за деревами, потім знову виринає. Підкрадається ніч, зоряне, небо чисте, ні хмаринки.
Біля хати Галини зібралися дівчата, її чекали, адже сьогодні в клубі танці. Із сусідньої вулиці вийшла юрба молоді, в когось у руках грав магнітофон. Привітно привіталися, Сергій, її однокласник, заклав пальці в рот, свистів. Собака ледь не зірвався з ланцюга, гарчав. До них вийшов дядько Іван – батько Галі. Одна із дівчат дзвінким голосом,
- Ну що, Галю на танці пускаєте?
Сергій білявий хлопець, найвищий з юрби, сміливо підійшов, подав руку, привітався, хитро позирнув,
- Що тітка Настя знову Галю не пускає? Адже контрольні роботи вже всі поздавали. Я обіцяю, особисто доставлю в цілості і збереженості.
За мить, з дверей виглядає її мати,
- Гайда, вона нікуди не піде, взяли звичку, треба думати про навчання, а не про гульки.
Сергій махнув рукою.
- Пішли, ми з нею каші не зваримо, шкода дівчини, крім книжок нічого не бачить.
Іван переступає з ноги на ногу,
- Я… що хлопці, я нічого. Нічого не можу зробити, то ж хоче в університет поступати на фізико-математичний факультет.
Галя стояла біля вікна, виключила світло, щоб було видно компанію. Їй дуже хотілося з ними піти, але мати сказала - » Ні», значить «Ні». Сергій їй навіть дружбу пропонував та хоч би раз вийшла, тільки за хвіртку, мати вже тут, як тут. І кожного разу скаже ,
-» Ще встигнеш, все життя попереду».
Галя, височенька дівчина, худорлява, не належала до найкрасивіших, на обличчі багато ластовиння, волосся світло русяве з рудим відтінком. Вона сподобалася Сергію, здавалося не помічав інших дівчат. Завжди одна з перших підтримала його в школі.
Батько Сергія військовий, мотався по Союзу, тепер він в районному містечку начальником Військкомату. Це було в п`ятому класі, коли приїхали сюди, чомусь із ним ніхто не хотів сідати за одну парту. Класний керівник посадила його з Галиною, оскільки вона відмінниця, вирішила, хлопцю буде зручніше звикнути в новій школі. Насправді, ніхто не надіявся, що це надовго. Пізніше хлопці пропонували дружбу, щоб не сидів з дівчиною та він про це й не думав. Галя йому не давала списувати самостійні чи контрольні роботи, завжди пояснювала, завдяки їй, він став краще навчатися.
Надворі червень … привітне ранкове сонце, на небі ні хмаринки. На деревах, легенький вітерець заграє з листям, воно немов шепотіло між собою. З акацій опадав сухий цвіт, а поряд квітучі кущі сімейних троянд. Рожеві й червоні, висаджені немов під лінійку вздовж алеї, що вела до самої школи. Сьогодні свято - вручення атестатів, прощання зі школою.
На території людно, всі в святковому одязі, хлопці в костюмах, в білих сорочках з краватками, дівчата в легеньких красивих сукнях. Вся увага привернута до виступів вчителів. Уже вручили похвальні листи.
Сергій задоволено дивився на Галю, її всі вітали, адже вона отримала золоту медаль. Він останнім підійшов, привітав, своєю постаттю заховав від усіх, чмокнув у щоку й відразу відійшов. Вона миттєво почервоніла, заховалася поміж дівчат. Може хтось і помітив, але не придав значення.
Весела компанія йшла через долину до річки, неподалік, невеликий ліс, молодь вирішила на природі відсвяткувати закінчення школи.
Гучно грав магнітофон, хтось пив « Сітро», а дехто з хлопців навіть вино й пиво, дівчата ж в основному смакували солодощі. Сергій присів біля Галі, весь час приділяв їй увагу, запросив прогулятися. Та раптом хтось з хлопців запропонував потанцювати. Він відразу взяв її за руку,
- Пішли, перший танець мій, а потім втечемо, дивися, адже вже декого немає, десь розбрелися.
Вони йшли мовчки, один від одного на відстані, милувалися лісом, сміялися, раптово лякалися від пташок, що вилітали з кущів та високих трав.
- Галю, ти молодець, добилася того, чого хотіла! Знаю поступиш в університет, я впевнений. А мене батьки відправляють в Полтаву, у вище командне училище зв`язку. Далеченько, але ж думаю будемо мати шанс на зустрічі, хоч не часто та все ж.
Підійшов ближче до неї ,
- Ти мені не байдужа, я давно сприймаю тебе, як свою дівчину. Я тобі писатиму, адже ми з тобою вже як рідні, стільки років за однією партою. Вивчимося, отримаю направлення заберу тебе, адже ти підеш за мене?
Вона дивилася в небо, немов там щось шукала, зблідла, вмить почервоніла, опустила голову донизу.
- Те, що ми навчалися разом нічого не означає, адже були дітьми. Час покаже, як у кожного з нас далі складеться життя. Може ти когось зустрінеш, забудеш мене. Я після інституту, не планую відразу виходити заміж. Батьки хочуть, щоб навчалася в аспірантурі, а згодом залишилася працювати в інституті. Батько знає одного з деканів, вони вирішили так буде краще.
- Чекай, а тобі, як краще? Ти, що до мене зовсім нічого не відчуваєш?
- Знаєш, мені мама говорить, кохання приходить і відходить, а дітей треба вчити, ставити на ноги . Це велика відповідальність, то ж немає чого поспішати.
Ніжно взяв за підборіддя, поцілунком ледь торкнувся уст.
Відсахнулася,
- Ну, що ти, це ще зарано….
Знервовано тікала, ледве догнав біля берези. Охопивши руками разом із стовбуром дерева, щоб не втекла, припав у гарячому поцілунку.
- Ну, що ти Сергію, - ледь вирвалося з уст.
Та втихомирилася, адже її ніхто ніколи так не цілував. Чому так приємно, розслабилося тіло, шалено билося серце. Вже не пручалася, знову поцілував. Немов п`яна зашепотіла,
- Сергійку, цього ж не можна робити, ще зарано…
Сама ж вже хотіла тих поцілунків. Від дотику його рук, обіймів, струмом пронизувало тіло. Тремтіла немов пташка, а він собою пишався, відчував, вона хоче його поцілунків. Як одне ціле, припали тілом, відчула дотик його плоті, злякано зашепотіла,
- Ні-ні, що ти…
Вмить відсахнувся, відійшов на кілька метрів, різко розвернувся.
- Галочко, вибач, я тебе ніколи не візьму силою. Тільки за згодою, тільки, якщо покохаєш..
Потемніло… по обрію стелилися синьо - червоні хмари, під останніми променями сонця переливалися, виблискували, то фіолетовим, то золотистим кольором. З магнітофона линула весела музика, молодь поверталася додому. Тільки вийшли на центральну дорогу назустріч їхав мотоцикл з коляскою, відразу різко розвернувся, зупинився. Сергій йшов під руку з Галиною, вона миттєво відсахнулася від нього.
Почули голос її матері,
- Що це ви так розгулялися? Майже зовсім темно… сідай дівко, ще нагуляєшся, давно пора бути вдома.
Молоді люди не заздрили дівчині, давно знали її батьків, тому мовчки, лише позирали один на одного, йшли далі. Коли вона сідала в коляску мотоцикла, Сергій махнув рукою.
Що за сім`я?- дорогою думав хлопець,» Адже всі свої, знають, що її ніхто не образить, чомусь ніколи не дадуть нормально провести час. Пригадав, як на Новорічний вечір у школу прийшла мати, дві години сиділа з технічками, чекала, щоб забрати додому. Тільки розпочалися конкурси та танці, Галя під наглядом матері пішла додому. Якесь сліпе піклування, вона ж серйозна дівчина, ну просто маячня.
Галя вже вдома. Менший брат Максим, якому десять років, дивився телевізор, відразу до неї ,
- Знайшли! Пристали до мене, все розпитують з ким ти ходиш? Та куди всі ходять гуляти?
До хати зайшла мати, здавалося, що зараз загримить грім, Гучно й сердито заговорила,
- Ти, що думаєш будеш йому потрібна! В нього батько військовий! А ми прості люди. Якщо хочеш собі хлопця такого рівня, то треба спочатку освіту мати. А нагулятися встигнеш, ще все життя попереду!
- Мамо, ні з ким я не гуляю, це ж всі класом. Я вже вирішила, освіта на першому місці.
Плинув час … Сергій писав їй листи на домашню адресу та відповіді не отримував. Часто додому не приїдеш, адже навчатися в військовому училищі було важко, до того ж дисципліна, як кажуть, залізна.
Збігло два роки навчання….. Сергій щойно приїхав додому та лише на два дні. Неподалік вокзалу побачив Максима. Він їхав на велосипеді, з торби виднівся хліб,
- Привіт козаче, як справи?
- Та я це… спішу, бачиш хмара находить, зараз буде дощ.
- Та зачекай! Це ж літо, не замерзнеш, не розтанеш, то ж не з цукру, - взявся за кермо велосипеда. Дивлячись прямо в очі, сердито запитав,
- Галя вдома? Не знаєш чому мені на листи не відповідає? Як у неї там в університеті, все добре?
Максим втер носа,
- Мати ті листи спалює, я одного разу бачив, Галка навіть нічого не знає, що ти пишеш. А так нічого гризе науки. Зараз працює, щось допомагає, в них там ремонт, чи щось таке, а живе не в гуртожитку, а в якоїсь тітки.
- То ти мені адресу даси?
-А я що знаю. Та й навіщо вона тобі, мама каже їй про хлопців треба забути, треба вчитися.
- Гаразд, як приїде, передавай їй привіт. Тільки обов`язково скажи, що мене бачив і про листи скажи, не забудь!
Сергій не йшов, немов летів, як метеор з потяга на трамвай, залишалася година до від`їзду. По сходах в університеті зустрів двох хлопців з фарбами й щітками,
- Ви не скажете, де тут ремонт?
- На другому поверсі, вліво, - відповів один з них.
В аудиторії кілька хлопців фарбували вікна.
Привітався, здивовано запитав,
- А де ж ваші дівчата?
Хлопці переглянулися, один, трохи старший серед них, усміхнувшись,
- А ми своїх дівчат нікому не віддамо, правда хлопці? Та якщо серйозно, ми їх відправили додому, хіба самі не справимося.
Сергій подякував, поспішив, адже треба швидко до вокзалу.
Потяг на Полтаву вже відправлявся, майже на ходу закинув сумку, вскочив у тамбур. Світленька молода провідниця мило позирнула на нього, його сумку вже тримала в руці,
- Добре, що встигли, а квиток хоч маєте?
Від її погляду почервонів. Чорні оченята з цікавістю дивилися на нього.
- Вибачте є - ось будь ласка!
Він попросив, щоб занесла йому чаю, хоча пити зовсім не хотів. Сам не розумів чому вирвалося. Промелькнула думка - така гарненька, може познайомитися.
Майже через місяць Максим передав Галі про приїзд Сергія. Вона тільки знизала плечима, подумала, нехай почекає, ще три роки навчань.
Коли запитала маму про листи, вона усміхнулася, зробила вигляд, що ніяких листів, ні від кого не отримують і не отримували, то все вигадки.
Згодом Сергій перестав писати листи, знову зустрів провідницю Світлану. Йому з нею було комфортно, адже він їздив додому і з дому без квитка. Завдяки дівчині їздив частіше, ловив себе на думці, що з кожною новою зустріччю дівчина йому більше сподобалася. До того ж бачив, як відповідально ставиться до роботи, уважна, привітна до пасажирів.
Пройшло два роки…. теплий, літній вечір, здалеку гуркотіло, насувалася гроза. Потяг прибув на станцію. Блискавка раз-у-раз розрізала небо, довкола розносився гуркіт, йшов сильний дощ.
Сергій, без парасолі, поспішив вийти, перебіг до найближчого укриття,зовсім поруч помітив Галю,
- Привіт! - радо придивився в її очі,- Галочко, скільки часу не бачилися?! А чого на мої листи не відповідала?
- Що нагадав, що я є? Як поживаєш? Ти вже закінчив навчання? - засипала запитаннями.
Він дивився на неї, відчував, напевно час зробив свою справу, вона йому стала байдужа. Говорив з нею, а сам раз-у-раз дивився на небо, щоб вже йти. Після дощу він таки провів її додому, майже до воріт. Дорогою розмова не клеїлась, вона все розповідає про навчання, про книги, які читає. Та про свої плани, що навчання, для неї це все. А, як у нього справи навіть не поцікавилася.
Відчиняла хвіртку, кивнула рукою,
- Я вже йду, бувай здоровий!
Хотіла сказати пиши та зрозуміла, що втратила його. Хотілося повернутися, крикнути, щоб почекав, що вона вийде та він усміхнувся, пішов не озираючись.
Відразу відчинилися двері, стояла усміхалася мама,
- Нарешті! Чому так довго? Тож потяг давно прийшов, а тебе все немає, вирішила розважитися. Думала батьків обдуриш, не побачимо! Не сходь з розуму, ще рік інституту, поки не вивчися ніяких побачень.
- Та, що ти завелася, дай дитині переодягтися, що за характер! - перебив її батько.
Приголомшена, сиділа у своїй кімнаті, пригадувала Сергія, його солодкі поцілунки, їх розмови. Але ж в неї більше нікого не було.
В руках червоний диплом. За плечима навчання в інституті, молодь збиралася піти в кафе відмітити випуск. Галя сиділа вдома, як на голках,
- Ти ж мене пустиш мамо? В мене ж є гарна, нова сукня. А зачіску я сама зроблю…
Мати готувала обід, заклопотано позирала у вікно,
- Хіба обов`язково йти? Ще все життя попереду. Може когось вже знайшла на свою голову?!
Галя заплакала, побігла в свою кімнату.
Вона таки поїхала у кафе та тільки потім трохи шкодувала. Адже майже всі були парами, мали знайомих, які з ними прийшли відсвяткувати. Вона сумно дивилася, як кружляли закохані. З групи ні один із хлопців не запросив її на танець, від хвилювання тиснуло в грудях. Із заздрістю подивилася на веселих хлопців і дівчат, спішила додому.
Уже сиділа у вагоні, пасажирів зовсім мало, раптом у вагон влетіли два хлопчика, років чотирьох. Один з них прокричав,
- Ага! А я перший, перший!
За ними зайшли жінка й чоловік. Електричка загуділа, зрушила з місця. Жінка, озираючись, проговорила впевненим голосом,
- Ану тихо! Ви, що вдома? Сидіть тихенько !
Вона почула знайомий голос, здивовано позирнула ,
- Зою, ти? Ох нічого собі! Це твої?
- Добрий вечір! Наші,- задоволено усміхаючись, проговорив чоловік.
- Знайомтеся! Олег мій чоловік! Це Галя - моя однокласниця, - сказала Зоя, мило усміхаючись до чоловіка.
- Гарні! Кавалери виростуть, це ж треба, відразу двоє.
- А ми й на дівчинку чекаємо, - поспішив повідомити Олег.
- Так, а що? Відразу поки молоді побавимо, скільки того життя?! Хата є, робота є. І ми з Олежиком удвох гарно справляємося, - всміхнувшись похвалилася Зоя.
- А ти, як Галю? Гризеш науки, чи може теж когось народила? Розповідай швидше, ми через зупинку будемо сходити,.
- В мене все добре. Ось, закінчила інститут, запросили залишитися працювати, я вирішила так краще. Буду працювати й одночасно далі гризти науки.
- А діточок, ще не маєте? Як Сергій? - запитала Зоя.
Помітила, як Галя зблідла й відвела погляд у вікно.
- Та ні ! Ми із Сергієм розбіглися…..
- Ну нічого! Ти ж не спішила заміж, все навчання. Вибач, не хотіла тебе засмутити. Все буде добре! Ще встигнеш! Удачі тобі! А ми вже йдемо, до зустрічі! - поспіхом говорила Зоя, вже бігла слідом за чоловіком й дітьми до виходу.
Надворі осінь…. майже зовсім темно, як на зло, ще й електричка запізнилася. Галя йшла по дорозі, ледве ноги переставляла, після дощу дуже слизько. В душі розпач, тривога, хоч би не злякатися когось і вже в думках про своє життя - Стільки років буду сама сюди їздити, адже знову три роки стекли наче в річку. А, що тепер? Треба готуватися на кандидата наук. І, що з того? Роки пройшли, сама одна, як билина, в квартирі навіть заговорити немає з ким. Кажуть маю щастя, що отримала від інституту квартиру та хіба в цьому щастя? Пригадала слова батьків -» Все життя попереду», А що в ньому - пуста квартира, ніхто не зустрічає, холодна постіль, в якій самій не зігрітись. Напевно все ж треба життя змінити, треба таки когось знайти, скоро стану вовчицею й буду вити. А там, нехай що хочуть, те й кажуть.
В дверях, батьки привітно зустріли доньку, позирали, чи немає когось за нею. Батько приклав вказівний палець до губ, сердито дивився на дружину. Вона немов не зрозуміла знаку, защебетала,
- А, що донечко, а ми тебе чекали вже не саму, гадаємо дочекаємось онуків, ти б вже познайомила нас зі своїм другом.
Здавило в грудях, ледь видавила з себе,
- Мамо, попереду все життя, куди спішити? Ви ж хотіли, щоб я вивчилася, ось закінчила нарешті, тепер подумаю.
Батько обійняв її, підтримав,
- Тобі видніше доню.
Вечеряли майже мовчки, мати все хотіла, щось запитати та чоловік відразу кидав сердитий погляд. Вона ж все думала –« Про те «видніше», що сказав батько,-« Чомусь тоді гризли, нікуди не ходи, ні з ким не май справ».
-А, що тут нового в нас? Як сусіди? Сьогодні зустріла однокласницю, Зою Сербіянську, має хлопчиків, близнюків, чекають на дівчинку, каже щаслива, - завела розмову Галя.
- Он, сусідка Любка теж за другим ходить. Куди вони спішать, нехай би одне пішло до школи, тоді вже й друге можна. Та правда в неї чоловік славний і роботящий, але думаю можна було би й почекати.
Галя знервовано до матері,
- Мамо, почекати чого? Коли вже минуло тридцять два, можна і не думати, а мати дитину. В таких роках навіть і без чоловіка.
- Господь з тобою, дитино, ти не журися в нас будуть онуки, он Максим, не ночує вдома, якусь приблуду знайте, ощасливить нас. А ти після навчання для себе живи, а там може і знайдеться твоя половинка.
- Та годі вже! Іншої теми немає!?- обірвав батько.
Наступного дня Галя поверталася в місто,
- Мамо, я не матиму часу приїжджати часто. То може, як щось треба, нехай тато приїде. І багато їсти хай не везе, бо ж важко та й в мене зарплата непогана.
По дорозі до станції батько все заспокоював дочку, щоб не ображалася на матір, бо кожна мати хоче, щоб було краще.
Вся в роботі, всі знайомі, всі одружені і немає нагоди, щоб з ким познайомитися. Нарешті її послали в Київ, у відрядження, в один із інститутів на семінар по обміну опитом.
В аудиторії Галя підмітила одного чорнявого, славного чоловіка, років сорока, наважилася, сіла поруч з ним. Вирішила ризикнути , як кажуть -У вир головою. Познайомилися, його звали Сергієм. Це ж треба, думала про себе, на душі відразу стало кепсько, пригадала однокласника Сергія та все ж взяла себе в руки, вирішила, іншого випадку не буде.
Після закінчення лекцій, виступів, весело розповідала про навчання, історії про студентів, все намагається заглянути йому в очі, усміхалася. Він сподобався їй, карі очі, чорні брови, симпатичний.
Учасники семінару жили в одному з гуртожитків, недалеко від інституту. Одного разу він запросив її до себе в кімнату, на чашку кави. Був трохи здивувався, коли вона відразу дала згоду, вирішив розважитись, відчував, її гнобить самотність.
Сергій розповідав, що одружений має двоє дітей, задоволений дружиною. Та відчув, що вона хоче близьких стосунків. Коли вже було розпите шампанське, при теплій розмові відкоркували коньяк. Він вже ні про, що не думав, п`янів від її поцілунків.
За вікном сіріло… вона прокинулася щасливою жінкою. Швидко йшла до себе, а він солодко спав, адже вона йому добре напоїла, щоб забувся і зробив те, чого вона бажала.
Його в той день не було в аудиторії. Вона не переймалася. Справу зроблено, нехай -,думала,- Сьогодні я тут, ніхто нічого не дізнається, треба ще якось потрапити в його обійми.
Вона тримала на всяк випадок коробку цукерок, коньяк, чекала, що він зайде ввечері, не помилилася.
В кімнаті, з радіо линула музика, спокійно, комфортно, стук в двері неначе її пробудив. Швидко зазирнула в дзеркало, відчинила двері, Сергій привітно посміхнувся,
- Можна зайти? –
- Заходь! Я вже встигла нудьгувати. Тебе на лекціях не було.
Ті дні вона згадує і завмирає від спогадів. Він зрозумів, ніяких обов`язків не буде мати, про це, сама сказала йому. Не засуджував її, бо йому, про себе дещо розповіла.
В електричці їхала додому, лише на кілька годин, боялася, щоб мати не помітила, що вагітна. Буде брехати, так вирішила, а що було робити, де те все життя попереду? Вже за місяць тридцять чотири роки, а сама, як билина, то хоч свою любов, ніжність розділить з дитям.
Здивовано батьки дивилися на доньку, коли відчинила двері.
- О! Донечко! - батько ніжно обіймав її.
Мати в цей час сиділа за швейною машинкою, зірвалася немов обпечена, вертіла головою в різні боки, немов когось шукала,
- О сюрприз! Може не сама?
- Не сама мамо, з новинами всього на пару годин і назад,
- Ой, донечко, ти похудла трохи ,- клопоталася, накривала на стіл.
Галя звернулася до батька,
- Присядь біля мене. Оце думаю, як вам сказати, мене від інституту посилають на БАМ. Я підписала договір на п`ять років. Не хвилюйтеся, їду не одна, нас з інституту десять чоловік. В основному я займаюся організацією робочих, то ж не перетруджуся. Писати буду, але ж самі знаєте, що це далеко.
Мати двигала плечима, щось про себе бурмотіла, вже обурено,
- Не встигла дитина обзавестися сім`єю, придумали послати у відрядження та ще так далеко.
- Нічого мамо, гадаю на краще, можливо там моя доля. Тож завтра їдемо до Москви, потім далі, нас збереться багато, цілий потяг.
Батько поцілував у чоло,
- Нехай тобі щастить дитинко, сумку мама зараз збере.
- Та тільки небагато, ми в дорогу пайки отримаємо.
Вона відчувала, як калатає серце, холонуть руки від придуманого, незвично було брехати батькам та іншого виходу просто не знайшла. Як було зробити, щоб не шукали її в інституті, в місті.
Час летів. У клопотах із сином, малий Сергійко - дуже схожий на неї. Світленький, пухкенький хлопчик, непосидючим, лише чорні оченята - подарунок від батька.
Один раз у місяць Галина їхала на вокзал, щоб вкинути листа у поштовий вагон потяга, який прямував на Москву. Вже потім з московським штампом лист повертався до батьків. Вона часто дивиться на малюка, думала, яке-то прекрасне життя мати дитину. Навіщо слухала батьків, хіба б я не вивчилася, адже Сергій мене кохав та втратила його і цьому мабуть сама винна. А тепер буду завивати голодною вовчицею та нічого, заради дитя можна все витримати.
З декретної відпустки вийшла на роботу, для сина найняла сусідку по площадці, яка була на пенсії . Це тільки на той час, доки дадуть місце в садочку.
Минуло три роки. Яскраве літнє сонце світило у вікно електрички. Сергійко крутився, як шило, зацікавлено скрізь роздивлявся. По віконному склі катав маленьку машинку.
- Ну все сонечко, вже зараз будемо сходити, давай витру рученята.
Вона відчинила хвіртку, собака почав гавкати на хлопчика, той тулився до неї. Двері з хати відчинив батько, біля нього стояла вагітна жінка, з цікавістю запитала,-
- Це хто? Якісь гості чи, що ?
Він на ходу втер сльози,
- Галю, дитинко ! Яке щастя! Ще й не сама! Заходь, заходь.
Ніжно обняв, поцілував доньку, малого взяв на руки,
- Пішли до хати, а, як тебе звати соколику маленький? А я твій дідусь, ось зараз і бабуся прийде, пішла в магазин. Яка-то радість, яка-то радість. Галю, а це ж дружина Максима - Юля, ми ж тобі писали.
Вона викладала з торби гостинці, в хату зайшла мати. Побачивши Сергійка на руках в чоловіка, неначе перекосилася, дивилася здивовано, то на доньку, то на малого, немов впала на стілець,
- Оце так БАМ! Бачиш де свою долю знайшла, це ж треба, бачиш, не дарма я казала, що все життя попереду.
Підійшла до неї,
- Ну давай хоч обіймемося.
Вони обійнялися, поцілувались. Мати взяла онука на руки, витирає сльози,
- Не буде боятися нас, то ж не знає?
- Та ні, він товариський хлопчик, а ну скажи бабусі, як тебе звати…
Максим машиною заїжджав на обійстя, Галя побачила його,
- Ого, як змінився за п`ять років! Справжній дядько став. Привіт!- й до сина, - Сергійку, ходи до мами, я тебе познайомлю з дядьком.
Максим привітно поцілував її в щоку, подав руку малому,
- Ну дай дядькові привіт, давай ручку.
Сергійко заховався за Галю, виглядав із-за неї немов мишенятко.
- Ну добре, звикне потім, хоча звикати немає часу, ми ж завтра назад, до праці.
Поки Юля із свекрухою крутилися в кухні, Сергійко грається машинкою з братом. Під хатою на лавці сиділа Галя з батьком. Вона сьогодні не зізналася, що не їздила на БАМ, вирішила - так буде краще. А згодом може, як і дізнаються, вже не буде мати значення. Сказала батькові, що чоловік залишився там, не захотів сюди їхати. Попросила, щоб матері при нагоді сказав, що можливо буде сама виховувати сина, а зараз краще про це розмови не порушувати.
Вже всі сиділи за столом. Вся увага на Сергійка, а він перелазив з рук на руки і знову повертався до Галі. Мати налила вина, усміхалася,
- Давайте вип`ємо за нашого онука, бач, а мовчала, не говорила, що одружилася. Галю, то як звати чоловіка?
Мамо в мене син Сергій Сергійович, у нас з ним все життя попереду. Я тепер маю заради кого жити.
Липень 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2017
Это дело, было в среду,
Царю снилось, вот к обеду,
Что на белом коне едем,
Развалился в полубреде.
По Крещатику, как будто,
Вспоминает очень смутно,
Все к ногам, цветы бросали,
Ему славу воспевали.
Всех дружков, на ковёр вызвал,
Вот какая катаклизма,
Кто-то слово, хотел сказать,
Уж услышал, «О, твою мать».
Потом он, собрал (мудрецов),
Посылать, решил п*длецов
»Немного мы-сказал,- схитрим
Погодите, отожмём Крым.
Ну, потом, наш славный Донбасс,
Он совсем, ведь помрёт без нас,
Пропаганда, вмиг началась,
И (мудрецы) кричали всласть.
Все в Московии хотят жить,
Нам с хохлами, зачем дружить?
Течёт время, как овечки,
В Крыму ходят человечки.
И пошло, всё как по маслу,
Моторола, был в Крым заслан,
Ох предателей бывало!
Диалог прошёл учтиво.
Человечкам, зелёным вдруг,
Вот удача, взяли прислуг,
Есть успех, врата открыли,
И везде бед натворили.
Украина промолчала,
В спину нож - не ожидала,
Веселились, в царстве гуляют,
Новый план, свой утверждают.
Восемь округов - все наши,
Государство будет княжье,
Думал царь, все согласятся,
Но народ, решил подняться.
Все собрались, на досуге,
Не сдадимся мы п*длюке,
О нас хватит, ноги тереть,
Мы устали хамство терпеть.
И стоят всюду казаки,
Да в России ум короткий,
Закричал Донбасс на «Ура»,
Будет новая культура.
Своих братьев, уж встречает,
Вино водкой запивает,
Мать-Россия – для народов,
Не устала от походов.
Ей сказали остановись,
Ты в дерме своим разберись,
Донбасс то - тяжела ноша,
Подумали подытожив.
Много денег, жрёт зараза,
От царя, лишь ждут приказа,
Теперь делать, что не знают,
Да друзей чужих встречают.
Он хотел взобраться на трон
Ему сказали пошел вон,
Как теперь, вылезть из г*вна?
Думал царь – вновь как сатана.
24.08 2017г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747671
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.08.2017
За тих, двухсотих, нині дванадцять,
Ото привіти летять від ( братів),
Біда, поранених – дев`ятнадцять,
Чекати можна, що ще від катів?
Здригнулись люди, біля екрану,
До низу руки, в рідної неньки,
Прокляття шлють, кремлівському хану,
Чи є примирення? Побрехеньки.
Гудуть екрани російських ТБ,
Весь бруд зливають на Україну,
Та скільки можна, вас біда не мине,
За наклеп, страх, будинків руїни.
За смерть, печалі всіх побратимів,
Мабуть Всевишній накаже, знаю,
Бажання врешті,щоб цар зрозумів
Йому дорога, закрита до раю!
***
Ось так дається, нам наша свята воля,
День Незалежності - на жаль, гірка доля,
Та все ж я вірю, настане час і ворог,
Буде розбитий, розсіяний як порох!
З колін повстане нескорима, єдина,
Моя квітуча, могутня Україна!
Нашій рідній ненці - Слава! Слава! Слава!
Нехай завжди у мирі живе Держава!
Усіх вітаю із Святом Незалежності!
24.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747587
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2017
Я хотіла теж літати,
Та й до сонечка дістати,
Одягла би капелюха,
Хай поменше, теплом дмуха.
З ним би чемно привіталась,
Мабуть в злато би убралась,
Засіяла так яскраво,
Як проміннячко ласкаве.
Та чомусь, воно далеко,
І давно, діймає спека,
Ну й нехай, іще ось трішки,
Осінь в руки візьме віжки.
На коні, ген - ген по світу,
Тож радійте цьому літу,
Славна пані - осінь спішить
Та й цю спеку, всю вгомонить!
20.08 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2017
Два кольори ясніють на балконі,
Величний стяг рідної Батьківщини,
Захисники відважні на кордоні,
Охороняють спокій України.
Наш стяг, як колос, пахучого хліба,
Й безмежно - чисте синьооке небо,
Щоби завжди об`єднувала дружба,
На цій землі, жилося вільно й любо.
Святі два кОльори, ніжні і теплі,
На смерть герої за нього стояли,
Земля страждала, тліла, як у пеклі,
Із ним не раз, орків сміло спиняли.
Наш прапор гордість миру, землі, добра,
Свободи символ, віри і надії,
Хай наша зірка, у небі не згаса,
Чатує нас, то ж з ним і живе мрія!
23.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747520
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2017
Ах, мой котик,
Как наркотик,
Брысь,- сказала я ему,
Вдруг, ничего не пойму,
Он, опять хвостик поднял,
Вновь, по квартире, – М-я –у.
Уж, спинка стала дугой,
Что, хочешь ты дорогой,
Уж заболела голова,
Ой, у висках жернова.
Дождь, на дворе моросит,
А, мой друг совсем не спит,
Но,пришёл, упрям котик,
Мой, понятно, наркотик.
Нежно плеча коснулся,
Медленно потянулся,
Всё,’мурлыкал, ушла боль,
Словно сказочный король.
Мур! Мур- мур - песнь заводит,
Уж, в дремоту уводит,
Очень, рада я за нас,
Мой, наркотик- просто класс!
21.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747108
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.08.2017
1
Ми з тобою, тут, в Карпатах,
І п’янить весняний запах,
Чи можливо від кохання,
Погуляємо до рання.
Приспів
Ой Карпати, гори пишні,
При долині квітнуть вишні,
Не стихає гамір птаства,
Скрізь краса, яке це щастя.
2
Заховалась між гір нічка,
Водопад і стрімка річка,
По весняному співає,
Соловейка зустрічає.
Приспів
Ой Карпати, гори пишні,
При долині квітнуть вишні,
Не стихає гамір птаства,
Скрізь краса, яке це щастя.
3
Ой ви гори, полонини,
Я потішусь щохвилини,
Розплескалось сонце всюди,
Смак повітря- на повні груди.
Приспів
Ой Карпати, гори пишні.
При долині квітнуть вишні,
Не стихає гамір птаства,
Скрізь краса, яке це щастя,
4
І повітря задурманить,
Ген туди, до висот манить,
Темно сизі всі хмарини,
Розляглися мов чуприни.
Приспів
Ой Карпати, гори пишні,
При долині квітнуть вишні,
Не стихає гамір птаства,
Скрізь краса, яке це щастя.
5
Певно сонечко сміється,
Ой,як гарно, тут живеться,
Люди щирі і привітні,
Тож зустрінуть вас, як рідні.
Приспів
Ой Карпати, гори пишні,
При долині квітнуть вишні,
Не стихає гамір птаства,
Скрізь краса , яке це щастя.
10. 06 2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746930
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2017
У споришах загубилась стежина, ген попід хату,
Червоні мальви, немов огорнули все й високу м`яту,
Схилились квіти, аж до низу, підім`явши під поріг,
КропИви кущ, поруч, наче від неприємностей зберіг.
Щоб не заліз, небажаний гість, безхатченко, чи крадій,
Тоді напевно, оселі горюй й ніколи не радій,
Стогне село, кинуте, зневірене серед бур`янів,
Стільки ж їх там, викохано й виняньчено доньок й синів.
У зелен гаї, соловейко сумну пісню співає,
Поникла хата, у смутку, вже й гостей не зустрічає,
Там у надії, зозуля сидить і жде на тополі,
Співа - Ку – ку. Його відлуння ховається у полі.
20.05.2017
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746604
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2017
Уж лето, вечер, я приглашу тебя
На чашечку кофе, ведь с тобой друзья
А там, за окошком, светит лунный свет
Быть может, сегодня ты не скажешь НЕТ.
Вот вновь, в ночном баре музыка звучит,
А сердце, одну тебя хочет любить!
Зачем сердита? Снова отводишь взгляд,
Давно не видались, ведь я очень рад.
За плечи нежно взяв, в ней пылала страсть,
Как мне хотелось, её крепко обнять,
Звучала музыка, всё сильней и сильней,
Шептал на ушко, едва клонился к ней.
Иль мне казалось, что улыбнулась мне,
Гуляем нынче, мы при полной луне,
Напиток- чудо, он нас очаровал,
И я тебя, нежно, страстно целовал..
Июль 2016г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746600
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 18.08.2017
Надворі весна. Одного ранку… яскраве сонечко світило мені прямо в кімнату. Його промінці неначе витанцьовували на підлозі і мерехтіли на моєму ліжку.
Лежу, чекаю бабусю, щось не чути… напевно на подвір`ї курям дає їсти. Тато, як завжди в цю пору на роботі, а мама десь пропала, вже кілька днів вдома немає. Бабуся сказала подарунок привезе, а я боявся, може захворіла, бо така велика ходила, повненька, мене на руки не брала. І я не міг її обійняти, все кричала, - Обережно.
Ой що, це?! Чую під'їхала машина, швидко до вікна, бачу бабуся стоїть біля хвіртки. Від здивування, аж рот відкрив, до кого ж вона так усміхається? Тато несе якийсь великий пакунок перев`язаний рожевими стрічками, а у мами великий букет троянд, вона радісно позирає до мого вікна. Хочу швидко до них, але ж у піжамі не побіжу, будуть сваритися, називатимуть малим, а я ж уже майже дорослий, мені ж чотири роки. Поки одягнувся, чую скрипнули вхідні двері, отже всі вже в хаті.
- Ось і я, синку, любий! - сказала мама.
Я з цікавістю дивлюся на маму. О, вона вже не така здорова, побіг до неї, вона присіла на стілець і взяла мене на руки. Цілувала, обіймала, гладила по голові, заглядала в очі. Я радо горнувся, поцілував у щічку, бо ж дуже скучив,
- Мамо! Де ти так довго була? Я так сумував за тобою! Весь час була вдома, а одного ранку встав, чекав, а тебе все нема й нема.
- Тож бачиш, ходила за подарунком, - показала рукою на ліжко.
Той подарунок лежав, трохи ворушився. Я ж хлопчик вихований запитав маму,
- А можна подивитися? Це тільки мені чи всім подарунок?
Дорослі засміялися .
- Синку це подарунок для всіх, а насамперед для тата, бо він дуже хотів його. А тобі і нам з бабусею він теж сподобається, побачиш,- шепотіла мені на вушко.
Вона відправила мене почистити зуби та обов`язково мити руки з милом, тільки тоді можна подивитися цей подарунок.
Я швидко, підплигуючи вискочив з ванни, стою біля ліжка, тато дивиться до мене з усмішкою, розв`язує стрічки. Ого, бачу маля лежить, кліпає оченятами, почало махати ручками, потім скривилося й розплакалося. Я від здивування, почухав свого чубчика, втер рукою носа - це в мене звичка така, здивовано подивився на маму.
Вона взяла маля на руки ,
- Ромчику, це твоя сестричка Даринка. І тепер вона, напевно хоче їсти - мама відвернулася і приклала дівчинку до грудей.
Вона смоктала із заплющеними очима. А мама усміхалася до неї. Я чомусь відразу почав ревнувати, дивився з-під лоба, відкопилив губу, відвернувся до вікна. Роздумував - оце так подарунок, нічого собі! А потім бабуся давала команди, мама і тато не заперечували, в усьому її слухалися, що і як треба робити.
Нарешті Даринка лежала у візочку. В моєму візочку, а я ще думав, навіщо це бабуся дістала його з горища - тепер все зрозуміло. Зрозумів я і те, що в нас стала більша сім`я, не тільки є синочок, а від сьогодні, ще є донечка.
Маленька дрімала, а мама довго стояла поруч, усміхнено дивилася, то на мене, то на неї,
- Ромчику, а ти помітив, що волосся в Даринки чорненьке, як у тебе?
- Помітив, помітив! Ти довго тут будеш? Все любуєшся нею, а я вже їсти хочу, - пробурмотів я.
Раптом з кухні погукала бабуся,
- Гайда всі до столу, час снідати!
Ми відразу пішли до кухні. Бабуся у нас, як командир, не любить, коли, хтось її не слухається, тоді весь день сердита ходить. Тож краще слухатися, щоб не було непорозумінь.
- То це в нас свято ! - вигукнув я, сідаючи за стіл.
На столі смакота, ковбаска, сир, мої любимі голубці і торт. Я найбільше люблю ковбасу і торт. У нас таке рідко буває, бабуся готує їсти завжди все смачне, тому мама говорить, що краще їсти домашнє.
Я дивився на всіх, які вони веселі, усміхнені. Тато відкоркував пляшку вина, наливав у фужери, а воно пінило, шипіло, ледь не вискакувало звідти. Потім пили і вітали один одного з поповненням у сім`ї, а бабусю привітали з онукою. Про мене теж не забули, вітали із сестричкою, бажали здоров’я.
Всі мовчки стали їсти, я дуже швидко з’їв ковбасу з голубцями, ви б тільки знали, як смачно! Ще коли дивився на торт, аж слинка текла, майже не помітив, як з’їв усе, що поклали мені в тарілку. Час від часу бабуся поглядала на мене, усміхалася, підморгнула. Вона загалом добра бабуся, мене любить і казки розповідає й допомагає одягатися, як мене лінь бере. Щоправда, коли буває в мене малий біс вселиться, як вона каже, буваю неслухняним. Тоді вона мене навіть у куток ставить, але ж заслужив - сам знаю.
Після сніданку тато сказав, що підемо на подвір`я, що я йому дуже потрібен, є для мене робота. Мама пішла в кімнату до Даринки, а я подумав, що вона з нею буде робити? Та й відчинив тихенько двері, щоб підгледіти. Насправді вона нічого не робила, лягла в ліжко відпочити – подумав я і вже доганяв тата, а бабуся залишилася хазяйнувати в кухні.
Тато вже за сараєм рубав дрова, я здивовано запитав,
- Що будемо палити пічку? Хіба в хаті холодно? Нащо дрова рубаєш?
- Так, треба пропалити, будемо ввечері купати Даринку. Та і взагалі рубаних дров немає, вже потроху треба на зиму заготовляти.
- Тату, так до зими ж іще далеко. Розповідала бабуся, що має бути літо, обіцяла, що буде навіть спекотно, - продовжив я розмову з татом і носив нарубані дрова, складав під навісом, біля сараю.
Уже заморився, присів на порозі, захоплено дивився на тата, який він у мене сильний. Так багато нарубав дров і не втомився, от би мені бути міцним горішком, як бабуся його називає.
З городу йшла бабуся, несла зелену цибулю та петрушку,
- Пішли Ромчику, досить, заморився, очі, як у тумані, пішли, сонечко моє, відпочинемо.
Я люблю, коли вона мене так називає, задоволено подав руку, відчуваю, що ноги мов не мої, ледве потягну їх, не слухаються мене.
Бабуся зняла з мене одяг,
- Іди вмийся, замурзаний з тими дровами і захопи гребінця, чубчика свого розчеши, бо як у півня.
Я миттю у ванну, а й справді, чомусь розчервонівся. Умився, причесався, забіг до мами в кімнату.
Вона знову годувала мою сестричку. От нічого собі, подумав, така ж до їдла, як я, бо теж люблю поїсти.
Бабуся принесла мені склянку молока й пиріжок, я із задоволенням смакував, запивав молоком. І думав, я швидше впораюся чи ні. Вже немає пиріжка і немає молока, точно - я першим закінчив їсти, був задоволений, що перегнав її. Поставив склянку на столик біля мами, вже не мав сили, то ліг на диван, почув, як хтось накриває мене простирадлом, встати не міг, здолав сон.
Прокинувся від плачу, Даринка вередувала, мами поруч не було. Я заглянув до неї, вся червона , а поруч лежить соска.
Аж тут зайшла мама,
- О Ромчику! Дай їй сосочку, напевно їсти знову хоче, я зараз прийду.
Я приклав їй соску до губ, вона відразу вхопила її, чмокала, трохи дивно та більше не плакала. Мабуть вона смачна, що мовчить, якось треба буде спробувати, вирішив я.
Надворі почув голоси, до хати зайшла Маринка з мамою.
- Ромчику, йдіть поганяйте в м`яча на подвір`ї.
Я дуже зрадів своїй подружці, вона жила поруч і всього на пів року була старша за мене. В неї красиві сині очі, бабуся, каже, як квіти… волошки. А волосся світле, не таке, як у мене, весь час заплетена косичка, в ній синьо-жовта стрічка. Вона каже, що тепер модно так заплітати. Ми з нею завжди дружно граємося, як хлопчик, я завжди повинен захищати дівчаток, тому багато в чому їй поступаюся. Мене так тато навчив.
- Мамо, я покажу Маринці нашу Даринку, можна?
Мама кивнула головою, я задоволено взяв Маринку за руку, підвів до візочка. На жаль Даринка на нас не звернула уваги, натягує соску, час до часу трохи кривиться.
- Мамо вона зараз буде плакати, бо кривиться, - гукнув я.
- Так, синку, зараз буде їсти, а ви йдіть погратися надворі.
Ми з Мариною відразу пішли на кухню, бо бабуся погукала. Їли смачний зелений борщ із сметаною. Потім, задоволені гралися на обійсті.
- Ромчику, а ти не покинеш зі мною дружити, як Даринка підросте ? - запитала Марина.
Я підійшов, шепотів їй на вушко, щоб часом ніхто не почув,
- Ти що, я ж тобі присягався. Хіба забула, будемо дружити все життя. Я слова дотримаю.
Ми довго гралися і вже надвечір проводив Маринку до її хвіртки, вона задоволено махнула рукою, усміхнулася,
- Давай до завтра, друже!
В хаті було тепло, пахла трава і з ванної чути голоси, мама з татом купали Даринку.
Я тихенько притаївся біля тата, дивився на закутану в пелюшки сестричку. Вона лежала у воді, обличчя стало рожеве, стулила уста бантиком, кліпала оченятами. Мені було дивно, мабуть їй подобалося, мовчала, не плакала і навіть не скривилася. Я вперше бачив, як купають маленьких, було цікаво.
- Синку, стань трохи осторонь, щоб не заважав, - попросила мама.
Задоволено посунувся, радий, дивився на маленьку сестричку, яку вже звільнили від пелюшок.
Які ж у неї маленькі пальчики! Так і хочеться помацати, але ж знаю, що не можна.
Мене погукала бабуся, вже стояв перед нею,
- Сідай повечеряй і готуйся спати, нехай самі справляються, побачив, як купають, досить, тепер не заважай.
Я швидко з`їв солодку гречану кашу з молоком, пішов у мамину кімнату. Мені так хотілося на смак спробувати соску, чому так сподобалася Даринці? Мама колись розповідала, що я молоко довго пив з пляшки, через соску та я ж цього не пам`ятаю.
Озирнувся, причинив тихенько двері і в рот взяв соску. Тю, якась гумка, чи, що ? І не солодка, і не гірка, ще й чомусь твердувата. Витягнув і поклав у склянку з водою, бо бачив так мама робила. Що в ній доброго? Навіщо дають сестричці ? Так і не зрозумів.
Уже почув голоси, закутану у великий махровий рушник, тато приніс Даринку.
- Ромчику тепер не заважай, на добраніч, йди, тобі бабуся казку прочитає,- мама поцілувала в щічку, підморгнула й за плечі розвернула до дверей. Я все зрозумів, їм тепер не до мене, пішов до бабусі. Вона вже чекала. Я, як завжди, швидко зробив усі вечірні процедури і вже лежав у ліжку. Бабуся, почала читати казку, а я все думаю про сестричку. Ото бабуся, казала, що мама подарунок зробить. Може й справді сестричка – чудовий подарунок.
Дивився у вікно, до зірок, які мерехтіли, немов передавали мені привіт, чи може вітали мене з сестричкою. І мені перед очима вона, така маленька, неначе гойдається серед них.
Засинаю і думаю, все таки добре, що тепер в мене є сестричка. Може й криклива буде, чи капризуля, але все ж чудово, що буде мені кого вчити, як мене всі повчають.
2017 р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2017
Тече річка невеличка, берег обвалився,
Біля неї дуб старенький, зовсім похилився,
І обоє зажурились, як – то далі жити,
Як прогнати, геть москалів, землю боронити.
2 останні рядки 2 рази
Тече річка ледь-ледь чути, як вода шепоче,
Ой болить її серденько, щось сказати хоче,
Дуб гілками заскрегоче, стільки воїн бачив,.
Він синочків біля себе так багато втратив.
2 останні рядки 2 рази
Тече річка вже струмочком, Гради розірвались,
Засипало все пісочком, рівчаки зостались,
А у дуба корінь видно, не дістать водиці,
Скрізь розкидані могили, плачуть молодиці.
2 останні рядки 2 рази
Прилетіла сива пташка, синочка шукає,
Де погляне, виглядає, а його немає,
Ой навіщо ж війна й горе, скажи мені Боже,
Хай нарешті мир настане, згине клятий ворог!
2 останні рядки 2 рази
13.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746016
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.08.2017
Ночка тёмная дремала
/Прочитав частушки ( Любови Ивановой)
Ночка тёмная дремала,
Нам пел трели соловей,
Тебя нежно обнимала,
И шептала, - Ну смелей.
Он совсем же растерялся,
Но не понял что ждала,
На сосну быстро забрался,
Уж лошадкой заржала.
И его к себе манила,
Месяц нам словно моргал,
Испугался, вот верзила,
Вот зануда, убежал.
Ну черт с ним – размышляла,
Видать там, ничего нет,
У вино подмешала,
Тех таблеточек »Секрет».
Видать я ошиблась малость,
Перепутала стакан,
Чересчур разволновалась,
Как вздымался тот карман.
Под окном, уж у соседа,
Ну ка Ванька, не робей
Завелась у нас беседа,
Обнимай меня быстрей.
Всё учила меня мама,
Дочка замуж не спеши,
Ну, я же, так упряма,
Дала сразу от души.
02.08.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745614
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 11.08.2017
Літо, сонячний день… вітерець розгойдував гілочки вишень. Ягоди виблискували, одна перед одною, наче моргали, шепотіли хлопчикові -» Візьми мене, візьми мене…». А він піднімав руки до гілок, ставав на шпильки, задирав голову. Неначе дідок морщився, крехтів та дістати їх не зміг. Листя з вітром куйовдили русявого чубчика, він відмахувався рукою й знову намагався дістати. Раз-по-раз підтягував тоненькі, коричневого кольору шорти, які сповзали, коли ж піднімав руки, від вітру надувались парашутом.
Вже підійшов до стовбура вишні, стукав його ногою, кричав,
- Бабусю! Бабусю! Допоможи дістати! Вони, ото… ті вишні, гойдаються. Напевно сміються з мене, що я невисокий, не можу їх дістати.
- Ой лишенько, не товчи вишеньку, їй же боляче капця порвеш, отого, «макасіна» якогось, воно ж зараз, таке взуття дороге.
Вона зірвала кілька вишень, він швидко запхав їх в рота, ледь скривився та задоволено дивився на бабусю блакитними оченятами, усміхався.
- А баночка з жучка де, куди подів, багато назбирав?
- Оті, твої жуки, в смужку, такі вередливі, я їх в банку, а вони звідти, я знов туди, вони знову назад.
Він розводив руками в різні сторони, одночасно раз – у - раз підтираючи носа, уважно дивився на реакцію бабусі.
Вона, зав`язана в чорну хустину, скривила носа від задоволення, як розповідав онук. Чмокнула в щічку, обійняла,
- Ох, ти ж золотко моє, бідна моя сирітка, помічник мій, то де ж ти їх подів? Де та баночка?
Максимко, усміхаючись розвернувся, махнув рукою,
- Пішли покажу!
Прямо в очі світило сонце, скривився, приклав руку до чола,
- Чекай, чекай зараз побачиш, який я молодець! Я їх майже пів банки назбирав...
Старенька йшла слідом, легенько переступила через бадилля картоплі, а малий перескакував, немов м`ячик і весь час повертався назад, зирив, чи вона не відстає.
- Ось тут!
Оченята сяяли, як ліхтарики, від був дуже задоволений, адже збирав жуки, заробляв у бабусі на морозиво. Вона хотіла хлопчика заохотити до роботи і в той же час показати, що люба праця має нагороджуватися.
Майже під самим корчем картоплі горбочком зібрана земля, а зверху дві картопляні квітки.
Бачиш, я їх похоронив, правда, не плакав за ними, як за татом.
Жінка припала на коліна, ледь стримуючи сльози, не могла й слова сказати. Здавило в грудях, холодний піт пронизує тіло, опустилася до землі. Присіла між рядами картоплі, посадила онука на руки, витираючи кінчиком хустки непрохані сльози, сказала,
- Давай посидимо, радість моя….
А голос глухий, тремтячий, очі немов скляні.
Хлопчик, розставивши ніжки, сів в пелену, зазирав у очі, рученятами поправляв сиві коси, які з-під хустки впали на чоло.
- Бабусю! Не плач, бачиш, я вже не плачу. Вихователька в садочку сказала, що я вже дорослий. Маю все розуміти, адже вже восени піду в школу. Повинен знати, що мій тато герой, бо загинув на війні і плакати за ним не треба. Бо йому там, на небі, буде погано. А ти плачеш! Він же бачить нас звідти. Ще розповідала нам усім, що незабаром наші воєнні переможуть тих, російських бандитів і в нас знову буде мир.
Жінка притулилася до грудей хлопчика, обійняла, ховала гіркі сльози, які текли річкою. Не могла стриматися, здригалися плечі.
Онук замовчав, він за цей час, добре зрозумів, як погано без тата. Вже опустивши голову бурчав,
- І кому потрібна та війна…. хіба, це добре коли вбивають?
- Ось підеш до школи, в книжках будеш читати кому вона потрібна, гадаю напишуть. Будеш дорослим все зрозумієш, - малого погладила по голові.
- О, я нагадав, вихователька говорила, щоб ти і мама чорну хустку зняли, бо вже ж минуло більше року. Все мені говорить, чому до цих пір носите чорні хустки? Запитувала, може, ще хто помер?
Старенька сумно дивилась на онука, тихо запитала,
- А ти, що їй на це відповів?
- Нічого, промовчав. Тільки подумав, ви в мене в любих хустках найкращі.
Вона поцілувала його в лоб,
- Ну давай, подивимося, що тут твої жуки, де вони?
Максимко рученятами швидко розгрібає землю, задоволено дивився на стареньку. Жуки копошаться в півлітровій банці, яка була закрита капроновою кришкою.
Бабця ледь усміхнулася,
- Яка ж ти розумаха, кмітливий хлопчик ростеш! Додумався, закрив кришкою, молодець! Я гадала, що вже всі повтікали.
- Бабусю, а тато теж був розумахою? - запитав, допитливо дивився на неї, вже напружено заглядав у очі.
- Так сонечко! Ти дуже схожий на тата і я цьому радію. Дивлячись на тебе, наче це він поряд зі мною.
- Ну то й добре! Пообіцяй мені більше не плакати. Давай, не будемо хвилювати його, нехай бачить мене розумахою, а тебе веселою.
- Ну досить розмов, годі, пішли вже, забирай баночку, коли вони задихнуться, тоді будуть небезпечні, згодом їх надворі спалимо.
Піднявшись на ноги, поглянула в небо, перехрестилася. Онук, дивлячись на неї, теж перехрестився, запитав,
- Бабусю, а Бог теж і нас бачить?
- Бачить, хлопчику, бачить…
- Значить він бачить, що я розумаха?
- Аякже… і він бачить, і тато. Ну, тепер гайда в магазин по морозиво, заробив, молодець! А потім будемо обід рихтувати, мама ж десь має надійти…..
Вона взяла онука за руку, не поспішаючи, поверталися з городу. Максимко час від часу поглядав, то на бабусю, то на безхмарне, блакитне небо, неначе хотів показати себе, який він чемний, слухняний хлопчик. Озирнувся і вже знову розмахував руками, про щось розповідав та стара не чула, згадувала сина. Думала, як добре, що є онук, що є розрада. Мріяла, що виросте такий же розумний, добрий, чуйний, сміливий і відважний хлопчик, як її єдиний син.
Червень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744555
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2017
Тішусь сонечку цим літом,
Тож покрита, вся намистом,
Кожен день я ним вмиваюсь,
Наче в злато одягаюсь.
Тай моргну йому швиденько,
Протягну ручки раденько,
А воно, мило сміється,
Вже тікає, задається.
Хитре сонечко, яскраве,
І тепленьке, і ласкаве,
Та й пливе, все вище й вище,
Вмить раптово, так заблище,
Що скрізь зразу, заіскриться,
Аж Жар птахом засвітиться,
Та враз наче, ворухнеться,
Мило, ніжно, усміхнеться.
Я б хотіла теж з ним гратись,
Ціле літо любуватись,
Воно ж чесно, є гарненьке,
Одне світить, золотеньке!
28.07.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2017
Літній день… машина мчала по трасі. Вздовж дороги від вітру вигиналися дерева. В небі - великі синьо-чорні хмари буркотіли між собою. Нижче від них, малі сірі й білі швидко летіли, доганяли одна одну. Далеко на заході раз-у-раз мерехтіла блискавка.
Хоча б встигнути поки дощу немає, думав Олег. Подивився на спідометр - сто сорок кілометрів на годину, добре, що дорога без вибоїн. Аж раптом по дорозі піднявся стовп пилу, вмить загальмував, зупинився. Через хвилини три розвиднялося, розсіявся пил, по машині дріботів дощ. Спочатку великі краплини гучно стукали по капоту, потім линуло зливою. Блискавка наче розсікає небо навпіл, скрізь гуркотіло й гуркотіло.
Вщухав дощ, побачив, що зупинився біля кущів шипшини й глоду, а далі тліло високе дерево. Блискавка таки зробила свою справу. То напевно моє щастя, розмірковував, добре, що тут зупинився, якби метрів десять далі, то могла б і в мене попасти.
Під`їхав до повороту в сторону дач, далі дорога з ракушняка, з великими калюжами. Тут їхав, немов черепаха, на дачі не був два роки, дороги не пам`ятав, боявся попасти в халепу.
Олег вже кілька років працював зварювальником в Польщі, на кілька днів приїжджає додому і знову їхав. Цього разу два роки поспіль не був вдома, мрії збулися, купив машину і так добре підзаробив грошенят, адже мріяв придбати собі житло.
Хоча батьки мають трикімнатну квартиру та йому хочеться свій, приватний будинок. І мабуть пора вже одружитися, адже за місяць двадцять вісім. Старі, як він називає своїх батьків, давно дістали розмовами, пора одружуватися, розпещений, пора сім`ю мати, ще скільки будеш за той кордон їздити, вже досить.
Під впливом вітру хмари поспішали на схід, вже виднілося блакитне небо. Що значить літо, роздумував, тут злива, вітер, а тут знову сонце, краса, може, ще й засмагну. Сонячні промені світили прямо в очі, підморгували. Він, усміхнувся, задоволено включив музику, під`їхав до дачі.
Невеликий будинок потопав поміж кущів смородини, барбарису і винограду. За ним садок, вздовж стежки квіти, шовковиста трава. Після дощу, на сонці все виблискувало, заворожувало.
О! Та тут прямо оранжерея, помітив дивлячись на різноманітність квітів, це мамине хобі, ох вона ж любить їх! Машину підігнав до самого будинку, озирнувся навкруги, здавалося на дачах нікого не було, тільки десь здалеку, від ставка чулися голоси. Зазирнув на годинник, зрадів, що добрався швидко, ще не було одинадцятої години. Можна трохи поспати, потім обсмажити шашликів і вже розслабитися, випити пива.
В будиночку прохолодно, повідчиняв вікна, одне з них входило до сусідів, але їх майже не було видно, вздовж межі плівся виноград. Сусіди - старі люди, останнім часом дуже рідко приїжджали, так попередила мати, ще того року хотіли продати дачу та все не знаходилися покупці.
Роздягнувся до плавок, впав на ліжко та відчув, що спину пробирає холод, заліз під ковдру, дмухав під нею своє тепле повітря і вже зігрівшись задоволено заснув.
Яскраве сонце вдарило в очі, зморщився, задоволено потягнувся, здивовано зиркнув у вікно, почув легеньку ніжну музику. О, хтось на дачах з`явився, але ж здається зовсім поруч. Виліз з ліжка, визирав по різні боки та хіба щось побачиш, там виноград, а там квітка клематіс зацвіла, так шикарно, що нічого не видно. Ну досить, мабуть треба йти робити шашлики.
Надворі - теплий вітерець обіймав плечі, стежка з бетону вже зовсім суха. Задоволено поглянув на небо, краса, ані хмаринки, хто б міг сказати, що дві години назад була злива. В руках скляна банка з маринованим м`ясом. От, добре, дякувати мамі все приготувала, тішився, надівав пахучі шматочки свинини на шампури.
Раптово стрепенувся, зовсім поруч гучно заграла весела музика, лунала пісня; « Всё будет хорошо».
Що це, сусіди на старості років таке слухають? Від зацікавленості, покинув шампури, на ходу витирав руки, розсунув виноград, погледіти, хто ж там?
О! Чорт забирай! На розкладушці виднівся матрац, вкритий білосніжним простирадлом, на ньому, підібгавши в колінах ноги, лежала білявка.
Завмер, нічого собі краля, хто ж вона? Світле волосся ледь прикриває плечі, хлопець милувався її засмаглим тілом, йому здалося, що воно все покрите шоколадом. Ого! Це де так можна засмагнути? Напевно була на морі.
Жовтого кольору купальник, ледь прикриває потаємні місця. Він так обтягував тіло - привертав увагу, груди стирчали, як дві спілі груші. Вона лежала з відкритими очима, немов застигла, напевно в небо дивилася. Які ж в неї очі? Ой, щось я забарився, подумав, махнув рукою, знову приступив до шашликів.
Хлопець хотів звернути на себе увагу, в машині включив радіо, лунали пісні. Від шашликів розлетівся смачний запах. Вирішив подивитися, що ж вона робить? Знову повернувся до винограду. Відхиливши листя, від здивування, аж рота роззявив. Вона піднявши гарненьку ніжку, натирала її. Подумав - напевно кремом. Вже бачив, як вичавлювала з тюбика крем і розтирає по красивому стегні. Його кинуло в жар, здригнувся, от халепа, два роки не мав стосунків з жінками. Ні, такі речі дивитися не можна. Зняв, вже готові шашлики й немов ошпарений окропом, на замок закрив будинок, поспішив до ставка. Здавалося від когось тікаю, тікаю сам від себе, погасити, остудити своє бажання.
Не поспішаючи, заходив у ставок, здавалося, від нього кипіла вода. Згодом різко махнув руками й поринув у глибину. Потім кидком поплив подалі в сторону, де ріс чагарник, біля нього виблискували на сонці жовті і білі водяні лілії.
Заспокоївшись, з ліліями в руці, виліз з води, впав на траву. Він тільки тепер звернув увагу, як красиво переливалася, виблискувала вода на сонці. На другій стороні ставка поважно плавала пара білих лебедів. Йому здалося, що вони розмовляли між собою, то опускали один до одного голови, то знову їх піднімали. Яка краса! Напевно в них любов, ось тут, де майже немає людей, де ніхто не заважає…
Повертався, по дорозі нарвав великих ромашок, дзвіночків.
Лілії відразу поставив у воду, а букет квітів поклав на капот машини.
Незграбно розмахував руками, що далі? Шашлики вже добре остигли, мабуть треба поснідати, чи пообідати та, щось у горлі немов стиснуло, одному не хотілося їсти. Мабуть поглянути, чи є вона та що робить?
Дівчина лежала ниць, повернута до нього обличчям із закритими очима. Помітив круглолиця… а уста… на сонці блищали, як стиглі вишні. Кинув погляд нижче… оце так стан! Втратив рухливість, знервовано стрепенувся, побіг в будинок. З холодильника витяг мінеральну воду, вмив почервоніле обличчя, треба охолонути. Роїлись думки, де вона взялася на мою голову? Хіба голодному, як вовк можна дивитися на таку красуню, а сідниці! А нехай там, що буде, то буде, з шашликами піду до неї, тільки без пива, а там, видно буде.
Оксана ж, помітила, що за нею хтось спостерігає та побачити добре не змогла, серед винограду не дуже ж видно.
А, як під`їхала машина, вона почула, але не хотіла вставати з ліжка. Два дні, як приїхала сюди відпочити, зараз у відпустці. Після курсів « Бухгалтерський облік» працювала в бухгалтерії на залізниці й заочно навчається в інституті на економіста. Кілька днів, як приїхала із сесії, це минув перший рік її навчання.
Цю дачу її батьки купили восени минулого року. Навесні зробили невеликий ремонт, відпочивати тут комфортно. Вона із задоволенням приїжджала сюди, хоча далеченько добиратися від містечка, їхати електричкою двадцять хвилин, а потім іще йти стільки ж. Але ж тут дуже красиво, близько ставок, неподалік ліс. А свіже повітря з пахощами трав, квітів немов дурманило. В літній період завжди багато відпочивальників, приїжджали з усієї округи.
Оксана здивовано подивилася на хлопця, який перетнув межу від сусідського садка, йшов до неї. Похопилася, відчула, як до обличчя підступив жар, сіла, опустивши ноги до землі, нижню частину тіла прикрила кольоровим халатом.
Він йшов і не знав, чи вірно робить, чи ні, але його до неї немов несли якісь крила. На підносі лежали чотири шашлики, від яких дуже смачно пахло.
- Доброго дня !
Здавалося проковтнув язик, погляд бігав по ній. Ті груди, що здіймалися раз-у-раз здавалося, зараз вискочать з купальника. Він зрозумів, вона хвилюється, немов пожирав її очима, а потім зосередився, уважно подивився в очі.
Ні це не очі, це волошки, десь він вже бачив такі. Сині - сині і розріз очей знайомий та де бачив не міг пригадати.
Вона сором`язливо одягала халатик, прикрила тіло, зібрала волосся під шпильку,
- Вітаю, що приїхав, мандрівник?
Від хвилювання ледве не впустив шашлики. Не міг зрозуміти, хіба вони знайомі?
- Присядь, зараз принесу, щось випити, чи може підемо в будинок за стіл. Правда він невеликий, його сюди можна винести, - кивнула рукою на розкладачку.
- Потримай, я сам принесу, - запропонував хоч і розгубився.
Йшов, а в голові немов стукало кувалдою, ну пригадай де бачив ці очі, як її звати?
Вона крадькома дивилася йому вслід, ховала очі й тішилася, о, здається «карасик» попався на гачок. Нарешті вдалося привернути увагу, здивувалася, що він її не впізнав.
А він хвилювався, обличчя пашіло, губився в рухах, здавалося зараз впустить ножа, яким різав огірки. Нарешті запитав,
-А ти напевно в Одесу їздила, де засмагала?
Усміхнена, в склянки наливала томатний сік,
- Так, не тільки засмагала, ще й була на сесії, то ж в Одеському інституті економіки навчаюся. У вільний час пропадали на пляжі.
- А може я пива принесу? Чи щось маєш проти?
- Та ні, трохи можна розслабитися.
Олег забіг в будиночок став перед дзеркалом, дивився на себе. Та я здається на вид, ще не старий. Вона ж молоденька світленька, а я чорнявий, очі карі, цікаво, які очі будуть у наших дітей. Рукою погладив маленькі чорні вуса, які недавно відпустив. Підхопив дві пляшки пива, квіти, повертався. За виноградом завмер, почув, у неї задзвонив телефон.
- Мамо, алло! Погано чую, - вона відповіла і відразу переключила на гучний зв`язок.
Почувся жіночий голос,
- Оксано, алло, Оксаночко! Ти коли приїдеш? Тобі там не сумно?
- Та ні! Я ще пару днів побуду, що там вдома, щось термінове?
- Та ні, в нас все гаразд. Ну добре, бувай здорова, відпочивай, - пролунало в телефоні.
О, то її звати Оксана, добре хоч це знаю, зрадів і на стіл поставив пиво, усміхнений подав квіти.
- Дякую! Ти, що на пару днів приїхав? Знову поїдеш до Польщі? – зазираючи в очі, весело запитала.
- Та ні, оце машину пригнав, вже буду якір кидати, досить. Я й про роботу домовився, влаштуюся на завод, достатньо накатався за вісім років.
З будинку приніс стілець, присів навпроти неї. Оксана помітила, як він водив очима по ній, немов роздягав, кидав погляд то на груди, то на ноги. Раптово зустрів її погляд, червонів, зніяковів.
Вона ж не соромиться, закинула ногу на ногу, час від часу поправляла халат, який підіймався від вітру, відкривав її красиві стегна. В цей час він змінився на обличчі, ледь почервонів, у очах з`явилися яскраві блискавки.
В плечі пригріває сонце, вітерець куйовдить волосся. Пили пиво, Оксана емоційно розповідала, як поступала вчитися та про екзамени. Морщила красивого носика, облизувала губи, коли їла шашлик прицмокувала.
Він зненацька запитав,
- А скільки тобі зараз років?
Вона засміялася, хитренько, спокусливо зирнула, стиснула губи,
- Так рідко додому приїжджав, що не помітив, як я виросла?
Він нічого не сказав, підсів ближче, майже шепотів на вухо,
- Думаю заміж, ще не встигла вискочити?
За мить відставила пустий фужер, двома руками обійняла за шию, засміялася, а потім серйозно,
- Ні! Мені ж за три тижні двадцять. Ще не зустріла свою половину та гадаю в дівках не сидітиму.
Ніжно зазирнула в очі, він не втримався поцілував її в уста. Почервоніла, поправила волосся,
- Тобі мабуть пора…
Чекала, що скаже він. А він ледь стримував себе, щоб не затиснути її своїми могучими руками. В нього горіло бажання прилинути до молодого тіла, ніжно взяти за пухкенькі груди. Зі стільця боявся встати, щоб не помітила його бажання пристрасті, нахилив голову.
Обоє мовчали, здавалося слухали соловейка, його спів линув з лісу. Відразу, здалеку почули, –« Кру-кру».
Оксана весело заговорила,
- Ти чуєш? Це лелека! Чуєш?
Як дитина, задоволено дивилася на нього.
- Може підемо скупаємося, вода точно тепла, бо знаю, я вже сьогодні купався.
Кивнувши головою, встала, на ходу підхопила великий рушник.
- Я зараз прийду, дещо теж візьму, - він поспішив до себе.
Що це зі мною?! Я десь ці очі бачив, чому не пригадаю? Вона про мене все знає, не була проти поцілунку. Як утримати себе від спокуси, коли горить бажання кохати, адже про неї нічого не знаю. Але ж так зваблює, в мені розпалила вогонь.
Оксана взяла його за руку, мило усміхнулась,
- Ну то йдемо, пізнаємо тепло водяного царства! Вже вечоріє, то ж вода має бути ще тепліша.
Ставок неначе шепотів… від вітру вода тихо хлюпала до берега. Над водою літали бабки та раптово почулося » Хлюп-хлюп». Це злякалися, не раді цим гостям жаби, шубовснулися у воду. Від сонячних променів, вода злегка переливається синявою.
А сонце котилось майже до самого обрію, вздовж нього смужкою прилягли маленькі хмари, купалися в рожевому кольорі.
Знявши халатик, Оксана стояла на кладці, на фоні заходу сонця. Олег не міг відірвати погляд, красуня. Щоб не робити з себе голодного звіра, кинув речі, пірнув у воду, подалі від берега.
Вона може й не зрозуміла, доганяла його, він не очікував таких дій, завмер. Відчув, що йде на дно, вона майже поруч закричала,
- Ти, що тонеш? - кинулася до нього.
Та ні, він не тонув, підплив до неї притулився до її спини, руками розвернув і ніжно поцілував в щічку.
- Ну що ти ! Що ти! Ще потонемо разом. Не пливи за мною.
Він далеко заплив, майже до середини ставка. Задоволена лежала на густій траві, усміхалася. А Олег, ще плавав і час від часу дивився на неї, йому здавалося, що вона з ним дражниться. Бо ж лежала зігнувши ноги в колінах, немов показувала свою красу. І зирила, а в голові думки - Ну покохай мене таку, хіба погана я?
Так тріпотіло серце, адже, ще з дев`ятого класу за ним спостерігала, а він цього не помічав. Правда тоді була непримітна, хто знав, що я виросту, буду краля. І вже заспокоювала себе, ще зовсім трохи і він буде мій.
Олег плив до берега, добрі думки. Ні треба втримати себе в руках, вона ж така молоденька і хто вона? Різниця вісім років, звичайно багато, хіба міг колись звертати увагу на багато менших за себе, заспокоїв себе. Але ж дуже злякалася, коли їй здалося, що йду на дно. Напевно я їй все ж таки не байдужий, ще й такими заворожуючими та збуджуючими оченятами дивиться на мене. Ой, боюсь, напевно я закохався.
Майже стемніло… виводив свою пісню цвіркун. Над річкою опускалася темінь. Вони йшли взявшись за руки, на плечах гойдалися рушники, задоволено позирали один на одного.
- Ото накупалися, будемо міцно спати, розморило ,- перед самим будинком тихо промовила Оксана.
Подарувала йому милу усмішку, немов тікала,
- На добраніч!
І швидко зникла.
Він здивовано навздогін побажав хороших снів, закутавшись в рушник, поспішив до себе.
Вона більше не хотіла дратувати його, зрозуміла, що він так і не пригадав хто вона. Свої ж карти, відкривати не хотіла, нехай в здогадках мається, буде більше думати про мене.
В ліжку закуталась у простирадло, довго дивиться у вікно на зорі, неначе шукала там відповідь, що буде завтра?
Олег здавалося поглядав у відчинене вікно та насправді ж крутився з боку на бік, не міг заснути. Довго слухав цвіркуна, думав, напевно прийшов час віддатися спокусі. ЇЇ очі все були перед очима і те засмагле тіло не давало спокою. Ну, що? Подумки розмовляв до зірок, напевно я знайшов свою зірку, таки прийшов час гніздечко звити.
Ледь-ледь сіріло…. Олег слухав спів соловейка, зазирнув у вікно. Із задоволенням зірвався з ліжка, не обдумавши ніяких дій, взяв вудочки, відро, прямував до ставка.
Сонце по небу розсипало перші промені. Як красиво! Захопився видом, усміхався, роздивлявся навкруги, яке ж все таки прекрасне літо!
А соловейко не замовкав, співав на різний лад, звеселяє серце й душу. В ставку вода чиста-чиста, виднілися зграйки маленьких рибок і водоростей.
Тихенько зайшов на кладку та все ж налякав жаб, хлюпали у воду.
Риба клювала непогано, тішився, оце запропоную їй зварити юшку, побачу чи здатна це зробити? Чи може білоручка? Може й яєчню не зуміє приготувати? Така молоденька. Все може бути, то ж прийдеться навчити, в думках втішав себе, колись же мене мама навчила.
Сонце яскраво світило у вікно, через скло пригріло обличчя. Оксана потягнулася, немов дитя, задоволено подивилася до вікна, усміхалася. О, як приємно, коли виспишся, зазирнула на телефон, ого-го, на пів десяту! Оце розслабилася. Спогад про вчорашній поцілунок, нехай би й зараз поцілував. Аж стрепенулася, але ж приємно, так приємно було. Переслідував дивний настрій, поринула в мрії. Оце б зараз обійняти, припасти до мужніх грудей, сховатися, загорнутися в його ніжні обійми. Щоб цілував, пестив, відчути ласку до сп`яніння, була єдиною для нього - як у тому вірші, пригадала;
***
" Меня лелеил ты в постели,
А за окном петухи пели,
Уж с неба звёздочка летела,
Как чуден взгляд… еще хотела.
Уж посмотрю…. сама невинность,
Сладостна, нежна наша близость,
Рассвет тихонько просыпался,
Снова в обьятиях купался.
Страстно пылаю…хочу любить
Вершину айсберга бы достичь,
Светло давненько за окошком
Побудь со мной ещё немножко…
Ось і я хочу так, а чи він хоче? Відчула легке тремтіння тіла, мабуть замерзла, пора надвір.
Вітерець доносив пташиний спів…. її в обійми взяло яскраве сонце. Примруживши очі, підставляє обличчя, усміхалася, як приємно, як добре! Кілька хвилин вертілася, як дзиґа, розминка тіла, зарядка. А погляд все шукав сусіда, невже так довго спить? Машина на місці, то ж не поїхав. Відкопиливши губу, міркувала, туди ж не піду, гаразд, нехай ще трохи поспить.
Оксана в темних окулярах, у купальнику лежала на розкладушці, ловила сонячне проміння. Ніби дрімала під ніжну музику, що линула з приймача.
- Доброго ранку! Давно прокинулася?
Вона повернулася, лягла на бік, зняла окуляри, усміхнено,
- Привіт! Що скучав без мене?
Він не очікував такого запитання, почервонів, поставив перед нею відро з рибою,
- Не тільки я, а й оця рибка, хоче, щоб ти її приготували.
Звісила стрункі ноги до землі, здивовано подивилась у відро,
- Ого! ЇЇ так багато! Приготувати… а чом би й ні? Зваримо юшки і на вогні засмажимо.
Вона вміє справлятися з рибою, ковтала від цибулі сльози. Часом зирила на нього, усміхалася. Він допомагав їй і думав, ой ці волошкові очі зведуть мене з розуму. Час від часу він чмок у щічку, червоніла, вмить підставляла другу - удвох сміялися.
По всій окрузі розносився смачний запах риби. На столі апетитно лежала смажена риба прикрашена кропом, з тарілок йшов пар.
- Може принести пива?
- Ні-ні! Що ти?! Так жарко! Та не варто псувати смак юшки, що думаєш, що не смачна? – незадоволено зирнула, нахнюпилася, надула красиві губки.
- Та це я так, подумав…. може ти хочеш?
- Це я вчора за зустріч випила, а так загалом, воно мене не приваблює.
Дивився на неї, як я зміг схибити, подумати, що вона не вміє готувати. Задоволений присідав за стіл.
Вона чекала, що ж він скаже, коли побачила, з яким апетитом наминав юшку. Так, вона йому дуже сподобалася.
- О! Повезе твоєму чоловікові, ти справжня чарівниця. Смачно приготувала! Дуже смачно! Дякую!
- Тобі теж може повезти, як захочеш ,- випалила вона, не обдумуючи, почервоніла, зашарілася, відчула, як гучно загупало серце, опустила голову.
Не забарився, швидко доїв, підсів ближче,
- А хто сказав, що не хочу?! Хочу!
Поцілував їй пальці руки, припав цілунок до шиї, до грудей. У жилах закипіла кров, вогонь в душі, тремтіння тіла. На руках поніс у будинок, на широке ліжко.
Вечоріло…. білі хмаринки ледь-ледь пливли по небу. Сонце втекло до обрію, ховались промені.
На малій швидкості до будинку під`їхала машина.
Мати Оксани - Валентина Степанівна помітила, що двері зачинені,
- Ігор Валентинович, дякую! Добралася! Щось доньки не видно, може на ставку?! Я ж не обіцяла сьогодні приїхати та в мене є ключі.
Жінка й справді, збиралася їхати завтра та зустріла Тамару маму Олега, узнала, що вони на дачу їдуть сьогодні. Вирішила поїхати з ними, а чоловік електричкою має приїхати завтра.
Оксана відкрила очі, напевно хтось розмовляє, чи це почулося? Та ми ж закриті, хто може бути? Розмірковувала, Олег міцно спав. Усміхнулася… пригадала вчорашні події. Так, сталося те, чого вона прагнула, мріяла, адже дуже хотіла пізнати його любов, мріяла про це. Тільки тепер, після близьких стосунків, вона розуміла, що він її. Вона щаслива і нікому не віддасть його, нікому, бо давно кохає.
Знову почула якісь звуки, визирнула у вікно. Витріщила очі, надворі стояла мама, щось шукала в сумочці. Ой, чому вона сьогодні приїхала? Ще чиясь машина.
- Олеже! В нас проблема! Проснись, Олеже!
- Сонечко, хіба щось не так? Ти ощасливила мене і ми тепер з тобою одружимося, не хвилюйся.
- Та ні, моя мама приїхала, ще й не сама, а з ким не бачу, хтось в машині сидить.
- Ну то й, що? Познайомлюся з твоєю мамою, хіба це проблема? - потягнувся.
Мабуть дійшло…різко зірвався, швидко одягнув бриджі.
Вона вже накинула халат на голе тіло. Намагалася швидше відкрити дверну клямку, чим мама у отвір замка вставить ключ, адже двері були зачинені із середини. Встигла, але розхвилювалася, почервоніла, стояли по команді струнко, як школярі на фізкультурі.
Мати ледь зблідла, її очі ловили погляд доньки, здивовано, розгублено запитала,
-О! Ти не сама? Гей, Олеже! А що ти тут робиш? Чому в будинку, а не надворі?
В Олега серце ледь не вискочить. Побачивши Валентину Степанівну, сусідку по під’їзду, тільки тепер зрозумів, чиї це волошкові очі. Оце та, її донька, яка колись була сопливим дівчиськом, стільки раз бачив, коли спускався по сходах з п`ятого поверху. А вона на площадці третього поверху капризувала.
Оце так-так! Пригадав, як закінчив школу, як вона в біленькому фартушку, волосся зібране в два хвостики, на яких зав`язані великі білі капронові банти, виразно дивилася на нього синіми оченятами. Як я не додумався, що оте дівчисько, так могло швидко вирости, стати справжньою красунею. І чи думав я, що зможу в неї закохатися?!
Від радості зажав її руку,
- Та це я тільки, щойно зайшов, не помітив, що були відчинені, прихилив, вони й зачинилися.
Зазирнув до машини, побачив своїх батьків. Вони здивовано дивилися один на одного, підійшли ближче.
Олег не очікував таких подій, але проявив себе справжнім чоловіком. Він обійняв за плечі Оксану, підморгнув їй, усіх обвів поглядом,
- От добре, що ви разом зібралися, хочемо повідомити, що ми одружуємося. Ось так! І завтра ж подаємо заяву на реєстрацію шлюбу. О! І обов'язкого повінчаємось.
Батьки Олега задоволено дивилися на сина. Мама Оксани від сліз витирала очі.
Відчутною хвилею жар вдарив в обличчя Оксані, почервоніла, дивилася на свою маму.
Та відразу з хвилюванням запитала,
- Оксано, давно ви зустрічаєтеся? Чому мовчала? Діло йшло до цього, а я нічого не знаю, чи батькові може, щось шепотіла?
Відразу виручив Олег,
- Чому не говорили… ми хотіли вам зробити сюрприз. Мої батьки давно мріяли про невістку.
Привітно усміхнувся, продовжив,
- Так ми ж з нею, ще з дитинства знайомі. Ось так… виросла моя волошка.
- От добре! - радісно заговорив батько.
-Я ж оце сьогодні свою машину забрав з ремонту. Ну, як подобається синку? Як пофарбували? Тапер, як новенька! Підійде на весілля коровай підвезти до загсу? От на Петрівку й весілля зіграємо!
Вже усі всміхалися, обіймалися, вітали один одного з новиною.
Душа Оксани хотіла співати, танцювати, десь летіти, кричати, розповісти, про все те, що сталося. Світилася сонцем, сині очі сяяли щастям, тулилася до нього, сердечко тріпотіло від почуттів. Він радісно дивився на неї, з обличчя не сходила усмішка, очі світилися загадковими яскравими вогниками.
Отямившись, Олег був задоволений своїм рішенням, в думках хвалив себе, добре, що зустрів її і нарешті наважився одружитися. Мріяв швидше залишитися наодинці зі своєю красунею.
Надворі, за вечерею, батьки тільки й гомоніли про весілля, а щаслива пара, обнявшись, йшла в сторону ставка.
Червень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744024
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2017
Двоє в пісочниці грались,
Все розмовляли, всміхались,
«Напевно хочу до школи»-
Каже дівча до Миколи.
«Ми би з тобою погрались,
Із дітлашньою вабились,
Щоби про нас знали – дружим,
Але для тебе, це служба,
Мене будеш оберігати,
Нині маєш обіцяти.
Тоді, як ми підростемо,
Дружбу навік збережемо,
Мене попросиш ти чемно,
Нехай все буде таємно,
Щоб нареченою стала,
Я лиш тебе би кохала».
А хлопчик носа підотре,
До неба вкотре позирне,
Та й запитав,- Що назавжди?
Хай прийде думка,то ж зажди!
Щось тут не так, щось торочеш,
І, що за все оте хочеш?
Дістала Таня цукерки,
Хлопчисько взяв, - В небі хмарки,
І дощ почав накрапати,
Треба додому тікати!
Цукерок завтра принесеш,
Буду чекати, покличеш.
Нині займусь цим питанням,
Чи користь є у коханні?
29.07 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744020
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2017
Вередлива - кажуть, - Дуже,
Оте все, мені байдуже,
Хочу я, на пасовисько,
Добре знаю - це не близько,
Кричу гучно, -Ме - ме, ме- ме,
Поведіть пастися мене.
Хочу волю, я пізнати,
Трави вдосталь смакувати,
Хоч й зі мною заморока,
Славна кізка, чорноока…
Знайте я , дуже добренька,
І слухняна,ще й гарненька.
Червень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2017
А що життя, кажуть -« Зернина щастя»,
Бачу повсюди, зроста безнадія,
Це почуття, повзе немов прокляття,
У людей страх, де глянь трагічні дії.
А де ж ті мрії, що буде благодать,
Горять надії, не лишають сліду,
А хіба можна від олігархів ждать,
Де ж справедливість, від того абсурду?!
Що зараз коїться у нашій раді,
Одне базікання, як на базарі,
Із мікрофоном, наче на параді
Кореспондентам дають коментарі.
Брешуть, що жити всі будемо краще,
А в магазинах справжнє обкрадання,
У очі нагло гляне – позорище,
Коли закінчаться людські страждання?
Майдан, події, а зараз йде війна,
До нас,аж вереск -вже прийшла реформа,
Хочу спитать, кому потрібна вона?
Кажуть, як важче, потім буде норма.
Вкраїнців ли́шиться лиш половина,
На жаль, поїдуть, до Європи радо,
Чужина спалить, ті життя – зернини,
І скрізь напишуть - це сталося чудо.
Життя - то днина золота. Нас вчили,
Мати й татусь, рідну землю любити,
Яструби чорні, чому оточили?
Чому посміли її так зганьбити?
Червень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743632
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2017
Могла б сонечко дістала,
Якби довші ручки мала,
Ой напевно помилилась,
Мабуть зовсім забарилась.
Оченята, я ледь мружу,
Підросту все надолужу,
Як та пташечка полечу,
В небо синь і все побачу.
Ой, яка ж, краса навколо,
Мов у казці загадково,
Це яскраве диво - літо!
Все покрито оксамитом!
Я неначе прямо в сонці,
Простягаю дві долоньці,
Так тепленько і гарненько,
Літом справді, веселенько!
12.06 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743296
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
Йду по полю, так любо, пахне літом,
Все довкола, покрито оксамитом,
Та то ж маки червоніють у травах,
Поміж них, скрізь проміннячко яскраве.
Там подалі, молоденький лелека,
Уже крила розправив,зранку спека,
Летіла пташка,ближче до криниці,
Посмакувать джерельної водиці.
Я люблю літо, в сонячних обіймах,
Удалечінь злетіти б, мов на крилах,
А загадкове, небо синьооке,
У глибочерзе пірнула б, широке.
Я попрошУ, всі сіренькі хмаринки,
Не пошкодуйте, дощику краплинки,
Умиє літо, личенько від спеки,
Впіймаю радо на долоню бризки.
І сонце й дощик, ще бреду по полю,
Ой, які квіти, я тут маю волю,
Вклонюсь землі – матінці і колоскам,
І за щедроти подякую Богам.
01.07.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743294
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2017
Усі кажуть, справжній рибак,
Бо ловити, рибку мастак,
Лиш помітив, у ставочку,
Ні - ні зовсім, не нявкаю.
Як годиться, так тихенько,
Крадькома, іду легенько,
Плиг миттєво, вже у воді,
Поруч з ними, в хороводі.
Вмить спіймав рибинку за хвіст,
Вона маленька на свій зріст,
То нічого, я не скупий
Мабуть хитрий, знай, не лихий.
Дуже рибку, таку люблю,
Тож уміло, її ловлю,
А, як з`їм, вже так занявчу,
Знають всі - наївсь досхочу…
Та й піду на диван, посплю.
13.07.2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743036
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2017
Ще не вдягнув, сині штанці світанок
По ньому перший мерехтів промінчик
Все, ще клубком котивсь туман під ганок
Здаля по обрію златий ослінчик.
Почервоніло, сяйвом розлилося,
Підмалювало сонце піднебесся,
Та так зненацька скрізь заіскрилося,
А місяць рогом у землицю вперся.
Вона сонливо моргала до сходу,
Різними барвами переливалась,
Та соромливо приховала вроду,
Із милим ранком, ніжно обіймалась.
Липень 2017р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=743035
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2017
Літо… яскраве сонце пробудило Валентину. Вона в ліжку, проміння падає прямо на обличчя, пригріло. Повернулася на бік, нагадала, що в відпустці, усміхнулася, можна довше поспати.
В кімнаті тихо, лише чути годинник. Подумала, так чітко б`є неначе крокує, напевно так і роки відраховує. Чому так поспішають і хто керує часом і життям?! Здається, щоб не сталося, а час іде і годинники все його супроводжують своїм музичним тактом - Тік - так. Тік - так. Тік – так.
Потягнулася, труснула головою, пофарбоване в каштановий колір густе волосся розсипалося по подушці, немов розчісувала руками, від задоволення примружує очі і просто дивиться у вікно. По синьо-блакитному небу немов розсипаний пух, де-не-де видніються маленькі біленькі хмаринки.
Треба вставати, бабуся напевно вже пішла на базар, а Сашко довго буде спати, його, чи й добудися зранку.
Так час пливе, вона добре відчувала, дивлячись на сина. Та помилка зроблена в молоді роки залишила рану на серці. Та одночасно придавала сил. Дивлячись на Сашка, відчувала, що не все втрачено, треба жити, радіти. Адже хлопчик ріс розумним, винахідливим, ласкавим, ще й не дуже вередливим. Та хто батько його, вона так і не змогла пригадати.
Тоді, їй минуло вісімнадцять, мріяла вчитися на лікаря, хоча батьки говорили, що туди треба гроші, так просто не поступиш, все ж наважилася, хотіла обійтися без опіки.
Здавалося все добре, вирвалася на волю, від батьків, від їхніх нарікань, хотіла самостійного життя. Їм все було не так, то не йди до клубу на танці, то не одягай коротку спідницю, то не фарбуй волосся та не роби макіяж. А воно ж молодість, так хотілося бути примітною. Хоч і славна, очі-волошки, сині – сині, круглолиця, щічки, як рум`яне яблучко. Та хлопці, все чомусь обходили, як кажуть стороною, немов не помічали її.
Так, вона одягала коротеньку спідницю, але ж було що показати, ніжки витончені, красиві. Все крутилась перед дзеркалом і в думках, адже гарна я…
Кожному хлопцеві, кожній дівчині в такому віці хочеться комусь подобатися. Хочеться, щоб хтось звернув увагу, адже це життя.
Хоч село і велике та хлопців замало, десь роз`їхалися, хто на навчання, хто на роботу. Роботи тут вдосталь та працювати біля землі важко. Дівчина роботи не цуралася, вдома завжди без нарікань обходила господарство. Але теж мріяла вирватися з села, побачити світу, як живуть інші люди.
Цілий рік працювала в колгоспі, на різних роботах, з весни на полі, засмагала під сонцем, збираючи полуниці, згодом на току, інколи секретарем в приймальні, вміла друкувати на машинці.
Ось і червень місяць, грошей трохи склала, ще й батьки дали, задоволена, поїхала вчитися в обласне місто.
Документи здала в медінститут. Познайомилася з місцевими хлопцями і дівчатами, які теж мріяли навчатися, отримати диплом лікаря. Вони допомогли їй поселитися в гуртожиток. Хлопці занесли завідуючій пляшку коньяку й коробку цукерок, вмовили дати їй дозвіл на проживання до закінчення здачі екзаменів. Вона мала бажання знайти роботу, щоб, ще трохи заробити грошей. В одному з продуктових магазинів влаштувалася на сезонну роботу. З ранку до вечора надворі продавала морозиво.
Ввечері збиралася весела компанія, спілкувалися, гуляли по місту, по набережній, а часом у когось на квартирі. Жарти, танці, келихи пива, коктейлі, морозиво… молодь уміла веселитися.
Все склалося добре… прийшов час іспитів і вже позаду перший екзамен. Задоволена компанія вирішила відсвяткувати вдома в однієї з дівчат. Батьки Наді були на дачі. Весела компанія, чоловік десять, несла «Шампанське», горілку, вино.
Дівчата готували «закусон», як сказав Олександр, який все позирав на Валю. Сміливо підійшов Євген, змірявши її поглядом з ніг до голови, лукаво усміхнувся й відразу чмокнув в щічку. Вона непривітно зирнула та він зауважив,
- Розслабся, життя одне, лови миті щастя.
А він гарненький подумала та й Олександр нічого, можна на якийсь час закрутити. Та багато часу не треба. Вона добре «відірвалася», вже себе не стримувала. Хлопці обіймали її, цілували, коли танцювала, то з одним, то з іншим.
Здавалося, інші десь заховалися, хтось курив на балконі, хтось обіймається в кутку. Вона сиділа на дивані між двома хлопцями. Вони веселі, пропонували випити, обіймали за плечі, привітно заглядали в очі, посміхалися.
Напевно добре вдарило в голову «Шампанське», а може, щось підсипали, вже потім подумала дівчина, коли вранці прокинулася в чужому ліжку. Сталося, те, що сталося та так і буде, намагалася заспокоїти себе, що одна така?! Чомусь махнула на себе рукою, колись все рівно мало статися.
Надя зайшла до кімнати,
- Ну, як тобі наші хлопці? Ти молодець, тихенька, а відразу знайшла собі пару.
У відповідь лише зиркнула, здавалося хотіла запитати з ким була та вирішила не варто. Піде слава, судитимуть, що навіть не знаю з ким з них переспала.
Біля інституту людно, один екзамен залишився. Вона вчора вистояла цілий день на сонці, аж в голові паморочилося, журилася, якби це вже здати останній екзамен. Але ж ті здала добре, надія поступити втішала її, все ж я молодець. Ще раз напружитися і все, я вивчуся на терапевта, ото буде класно, багатіє думкою.
Весело грала музика, молодь збиралася » обмити» останній екзамен. На душі тривожно, думки за навчання, може таки поступить, може досить балів? Хвилювалася за останній екзамен, відчувала, що ледве здала, яка буде оцінка, чи все вірно написала?
Сьогодні Олександра не бачила після екзамену, з ними на вечірку не пішов. Зате Євген не залишав її без уваги. Тут і цукерки і поцілунки, і морозиво одне на двох, кусали по черзі, а потім цілувалися. Євген все просив випити коктейль та їй, чомусь не сподобався його запах. Взагалі вирішила сьогодні нічого не пити. Всі в гарному настрої, досхочу натанцювалися, молодь раділа, адже всі екзамени позаду. Євген запропонував прогулятися містом.
Підкралась ніч... місяць тарілкою, мерехтів, то яснів, то ставав блідим, зорі переливалися від його мінливості, неначе підморгували, танцювали. Місто потопало в світлі ліхтарів. Погода чудова…тепло і привітно обіймав легенький вітерець, від річки несло прохолодою.
Йшли обійнявшись, неначе знали один одного багато років, розмовляли про все, і про життя, і про навчання, і про погоду. На набережній Євген запросив в нічне кафе, де пили каву, він розповідав про своє дитинство, проте, що дуже любить своє місто і планує тут прожити все життя. Уважно слухала, був приємним співрозмовником, до того ж не поводився нахабно, склав враження вихованого хлопця, не таким, як вона побачила його вперше.
Під ранок поверталася в гуртожиток, старенька вахтер, щось бурчала під ніс, коли відчиняла двері, позираючи на Євгена усміхнулася,
- Прощайтеся вже! Ой, де ж мої літа. Охо-хо-хо коли пробігли, чому так швидко летить час.
Так, час дав про себе знати. У Валі змінилося ставлення до життя, коли відчула не ладне з собою. Зробила помилку, ото дурепа, як так, чому відразу? Ледь матюки не загнула в свою сторону, витворила, досягла, чого? Себе ганьбила, стояла під дверима в поліклініці, на дверях табличка «Гінеколог».
Вийшла вся почервоніла, в скронях, аж пекло, гуділо в голові і серце здавалося вискочить. Ні аборт, ні-ні, цього робити не можна. Стільки було прочитано медичних книг, краще не йти на такий ризик. А куди йти, що робити? Сонце світило в обличчя, найменший звук дратував, хотілося кричати, плакати і здавалося не йшла, а летіла.
Забрала документи з інституту там тільки знизували плечима, адже шанс є поступити, балів достатньо. Та, що буде комусь розповідати? То напевно так мало бути, сама винна, що кому говорити.
Добре, що гроші мала. Винайняла квартиру, треба працювати, жити, а далі життя покаже. Кілька ночей в ліжку подушка мокра від ридання, від каяття та, що хіба повернеш час і ту подію, що сталася?! Біль у душі намагалася втримати та все ж знову й знову сльози текли річкою. Та ні, треба себе брати в руки, невже така слабка? Вкотре запитувала себе, ні, маю бути сильна, адже в мені є дитя, що воно хіба винне?! Мабуть буде важко. Але вирішила додому не повертатися.
По-перше не хотіла пересудів односельчан, по-друге, старша сестра заміжня, не раз попереджала, щоб не спіткнулася в житті, вчила, інший раз діставала розмовами. А воно мабуть так все навмисне сталося, думала, йдучи по дорозі на роботу. А на п`ять років менший брат, то хлопець - урвитель, з ним батькам достатньо мороки. Завжди знайде з ким побитися, вчився зовсім погано, по зрівнянню з нею, сьомий клас, саме каверзний вік, хоча помилок можна зробити і вже дорослим. Такий собі зробила висновок і думала, все думала, що робити далі?
Вирішила подзвонити до батьків повідомити, що в інститут екзамени провалила, тож залишиться працювати в місті, готуватиметься, щоб спробувати на наступний рік.
Закінчилося літо, до інституту навіть не підходила, не хотіла зустрічатися зі знайомими, не поцікавилася, хто поступив, хто ні.
На роботі справи пішли краще, перевели працювати в магазин, у відділ косметики. Тут було легше, не так діставав токсикоз, запахи здавалися більш приємні та і не на сонці, хоч і вересень місяць та надворі спекотно.
На вихідний день вирішила поїхати до бабусі в невеличке районне містечко. Це мама батька, хоча вона й не любила невістку та до онуків ставилася прихильно. Правда рідко приїжджає, працювала вчителькою початкових класів.
Добре, що електричкою їхати недовго, година пролетіла швидко, тільки трохи нудило. Ремонтні роботи на вокзалі відволікли від думок, які цілу дорогу переслідували її. Поспішаючи пройшла, бо дуже смерділо фарбами.
Вирішила пройтися пішки, дві зупинки від вокзалу, це не так далеко. Цього дня погода трохи зіпсувалася, мабуть вночі пройшов невеликий дощ, сиро й прохолодно. Небо частково затягнуте сірими хмарами.
Катерина Петрівна привітно зустріла онуку, адже не бачилися, ще з Різдва. Обнімалися, цілувалися, бабуся швидко поставила на стіл солодощі й каву. Вже пригощала онуку,
- Бери сонечко, вибач, що є! Ще обід не готувала, ти ж знаєш, одна, їсти багато не готую. Та вже зараз ми з тобою разом, щось смачненьке приготуємо. Ну розповідай, як ви там ? Що новенького?
- Та ні я кави не п`ю, якщо можна чаю.
- Ти не соромся, он, сама, візьми в серванті, - сьорбаючи гарячу каву, запропонувала бабуся.
Зацікавлено позирнула на дівчину, адже знала, що та дуже любила каву , вразило її і те, що обличчя зовсім без макіяжу.
- У тебе мабуть, щось сталося, помітила по тобі, подорослішала, нарешті стала менше фарбуватися.
Валя випила чашку чаю мовчки. Але потім піднесла бабусі, як кажуть на тарілочці сюрприз, все розповіла. Знала, що розмова відбудеться без істерики, адже вона вчителька, завжди спілкувалася стримано, навіть тоді, коли були якісь непорозуміння.
Її сімейне життя - теж не подарунок, чоловік прожив з нею двадцять років. Підняв двох хлопців на ноги, дав середню технічну освіту І поїхав у обласне місто, працював водієм трамваю, там знайшов собі жінку, залишився з нею.
Дівчина емоційно розповідала, розчервонілась, знову налила чай і пила, час від часу витирає чоло. Суворий погляд бабусі, уважно слухала, зразу поблідла, згодом почервоніла, хитає головою. Взяла за руку, важко перевела подих,
- Он воно, які справи…. значить вирішила батькам не говорити?! Думаєш сама потягнеш?
Вже лагідніше подивилася на онучку, легенька усмішка на обличчі,
- Будеш сина мати.
І встала із-за столу. Валя здивувалася,
- А ви, як знаєте?
- Знаю… і знаю те, що ти б хотіла в мене жити, хіба ні?! Адже думка така, була напевно? Я тобі відразу скажу.
Її немов обухом по голові стукнули, від несподіванки, аж рота роззявила. Адже ж насправді так, вона думала, що це буде найкращий варіант, якщо б бабуся порадила їй залишитися. Знала, що самій важко виховати дитину, тим паче не маючи своєї домівки.
- Підеш у декретну відпустку, приїжджай, мені не буде самотньо, я вирішила йти на пенсію, давно пора, піду на відпочинок. Гадаю досить, добре працювала, вже пристала, нехай молоді собі пенсії заробляють. І з вами буде веселіше жити, не буду одна в чотирьох стінах. Та й хата в мене добротна, ще й на твій вік стане й непогане місце, недалеко вокзал й до центра рукою подати.
Валя задоволено спішила на електричку. Помітила, що покращилася погода, із - за хмар привітно світило сонце. Підбадьорювало її, ще більше підняло настрій Навіть не мала гадки, що так легко вирішить проблему, як добре, що є бабуся.
Катерина Петрівна відразу сіла написати листа до сина, щоб не хвилювалися. Дала знати, так, як у інститут не поступила донька, то тут в містечку знайшла роботу, в неї буде жити, а там час покаже, як буде далі. В листі все не опишеш, знаючи сина, його запальний характер, вирішила подробиці не писати, гадала, що згодом приїде, про все сам дізнається.
Пройшов час… надворі весна. Катерина Петрівна, біля паркану, возила в колясці правнука. Він вигинався, не хотів лежати, ручками хапався за поручні, підіймався.
Здалеку побачила сина з невісткою, розхвилювалася, подумавши, що на неї чекає серйозна розмова.
- О! Вікторе, Оксанко, нарешті приїхали. Дивись Сашенько, подивися сонечко, твої бабуся й дідусь приїхали, - говорила, брала малого на руки.
Вони дивилися на неї насторожено, прискіпливо. Мовчали, вже позирали, то один на одного, то на матір з хлопчиком.
Оксана зблідла, впустила сумку, в очах мов блискавиця, вмить почервоніла, розлючено до чоловіка,
- Я відколи тобі говорила, посилала, поїдь, подивися, як донька, провідай маму. Відчувала, щось не так, чому Валентина не приїжджає так довго і ніякої мови за навчання.
Свекруха не задоволено позирала на неї,
- Так без істерик, он полюбуйтеся, який гарний онучок. Самі, що хороші діти? Що сказати! Коли були в мене останній раз? Що зразу опустили голови?! Йдемо до хати, там поговоримо.
Малий крутив головою в різні сторони, старенька ледь стримувала на руках. Почав плакати.
В кімнаті тихо-тихо… годинник продовжував вести відлік часу. Хлопчик, розставивши рученята, солодко спав.
Вони сиділи за столом, поглядали один на одного, кожен при своїх роздумах. Катерина Петрівна, зі своїм досвідом вчителя, уміла згладити всі суперечки, роз`яснити немов дітям, чому вирішили приховати про народження правнука. Закінчила розмову, повідомивши, що в онучки все добре. Вона її влаштувала на роботу, секретарем в інтернат. І задоволена, що живуть у трьох.
- А там життя покаже, звичайно сама вона все життя не буде, хлопчикові треба батька. Вона славна жінка, думаю знайде собі пару, в хаті місця всім вистачить,- завершила розмову жінка.
Валя поверталася додому з хвилюванням, адже бабуся подзвонила, що приїхали батьки. По дорозі зайшла в магазин, вибрала торт, думки крутилися в голові, що ж буде?
Весняний вітерець заспокоював її, розсіваючи каштанове волосся, немов пестив обличчя, шепотів, що все буде добре.
Вони чекали на неї, щоб лише побачитися, бо вже час повертатися додому, адже вдома чекало господарство.
- Син то залишився вдома та з нього користі мало, він звичайно худобі їсти дасть та корову не подоїть, - клопотався Віктор, позираючи на зажурену дружину.
Валя заскочила в кімнату, обіймала й цілувала батьків.
- Ой ти так змінилася, подорослішала, - з радістю проговорила мати.
Батько тримав на руках онука, усміхався, -
- Гарненький хлопчик! Тільки на нас не схожий. Виросте козак!
Оксана обійняла доньку, позираючи на свекруху,
- Влітку, всі приїжджайте до нас! Сир, молоко, яйця, все домашнє, для маленького краще, чим магазинне. Ми там дещо привезли з продуктів, може б і ти, коли навідалася, хіба немає, що дати.
Розставляє руки, продовжила,
- Ну справляйтесь тут! Все добре, ну й слава Богу! Нам вже пора, будемо йти.
Свекруха усміхалася, задоволено дивилася на невістку. Вона раділа, просто по-материнські, що обійшлося без сварок, не буде її гризти сумління, що вона, щось зробила неправильно.
Проводжали гостей до самого вокзалу. В гостинець брату, Валя передала торт, пообіцяла, що влітку обов`язково приїдуть.
Плинув час…. літо несе тепло і радість, думала Валентина. Ось так і в мене в житті, чотири роки не була вдома, нарешті йду рідними стежками. Пахло літом, пахло квітами, яблуками, грушами й медом. Тішилася, за руку тримала сина, а він, то йшов, то підскакував, як м`ячик, часто позирав на неї,
- Нам, ще далеко йти? Де та корова, що ти мені обіцяла показати? О!Дивися стільки гусей багацько! А вони не кусаються?
Катерина Петрівна усміхалася,
- От нам не сумно з ним, правда?! Кмітливий хлопчик зростає. От би йому батька, сім`я має бути повноцінна.
- Ну, що ти бабусю, знову про своє. Я не готова до серйозних стосунків, в мене є ким займатися і врешті прошу, не підганяй.
Валя згадала Романа Павловича, вчителя української мови, який викладав в інтернаті. Він старший за неї на сім років, неодружений, кілька раз її проводив додому, коли затримувалася допізна на роботі. Вона поважала його, як колегу, але більше нічого не відчувала. Кілька разів напрошувався в гості та вона навіть не могла уявити себе поруч з ним. Так, симпатичний, елегантний, уважний чоловік, але не міг пробудити до себе ніяких почуттів.
Ввечері,за столом зібралася вся родина. Валі здалося, що вперше в житті відчула від усіх тепло і не байдужість до себе. То завжди моралі, повчання жити, а це атмосфера поваги, уважності. Сашко бігав, як метеор, зі всіма ознайомився, розповідав про дитсадок, про своїх друзів. Намагався пригадати їх ім`я і коли бачив, що до нього вся увага, морщив носа, задирав голову догори, вже соромився і ховався в мамину пелену.
Два дні гостили, дід з бабусею не могли натішитися онуком. Той ганяв качок, таляпався в великій балії з теплою водою, що нагрілася на сонці. Пищав від задоволення. Валентина спостерігала за сином, усміхалася, коли до неї підійшла мама,
- Може залишиш? Нехай би ми, ще потішилися онуком, а потім батько привезе. Та й продукти тут свої, свободи більше, ось викачаємо меду.
- Ні, що ти мамо! А ми, як без нього? Нам сумно буде. У вас господарство, от брат, йому треба більше часу приділяти. Адже школу закінчив, хай десь поступає, чого вдома сидить?! А Саша ходить в садочок, там дисципліна, ні-ні за це й мови не може бути.
Розмову почула Катерина Петрівна, усміхнувшись, до онучки,
- Молодець, хлопчик має виховуватися біля матері! Вірніше сказати в сім`ї, але про це, треба подумати, хіба не так, Оксано?
- Ой, ну вас, - махнувши рукою, Валя пішла збиратися до від`їзду.
Позаду майже чотири роки….
Надворі задзявкав Барс, напевно прийшла вже бабуся, треба вставати.
- Що, ще валяєшся? Доброго ранку! Сьогодні вже залежалася, стільки хотіла, ти ж мала з малим в поліклініку йти, що забула?
- Та ні, бабусю, чому мала забути. Нам з Сашком не тільки треба пройти комісію в школу, а й пройтися по магазинах, купити одяг, взуття та все, що треба для школи.
З кімнати пулею вискочив син, сховався під ковдрою.
- Шило, спокійно! Виспався? Пішли вмивалися та йдемо в поліклініку, а потім за обновками, - весело говорила до малого.
Він обійняв її за шию, стурбовано заглядає в очі, запитав,
- Мамо, там уколи будуть робити?
- Ні, сонечко, хіба, що з пальчика візьмуть кров та ти ж у мене вже дорослий, хлюпати, як дівчинка не будеш.
Малий крутнувся, відкопилив губу, чухав голову,
- Звичайно, це в нас дівчата в садочку плачуть, я ж не буду, правду кажу, чого маю ганьбитися.
Людей багатенько в поліклініці, майже під кожним кабінетом черга. З хірургічного кабінету вийшла молоденька медсестра,
- Хто на комісію, заходьте!
В кабінеті два лікаря, чи, що? Помітила Валентина. Один сивий, щось писав у журналі, а другий молодий, стояв відвернувшись до вікна.
- Доброго дня, - привіталася.
Молодий лікар різко розвернувся, уважно звернув увагу на неї. Трохи зблід, так принаймні їй здалося, але вона заклопотано дивилася в сторону старого лікаря.
- Роздягайте його, подивимося осанку, то ж хлопчик у школу йде.
Сашко, вигинався під руками молодого лікаря, коли той руками торкався тіла, обстежував хребет, плечі.
- О! Це що в тебе на плечі? Родима пляма, помічений.
Її кинуло в жар… впізнала Олександра, який разом з нею здавав екзамени в інститут. Того Олександра, що був на вечірці. Трохи зніяковіла, хвилюючись сказала,
- Так, як народився була маленька червоненька плямка, думали, це так після пологів, згодом потемніло. Родима пляма, принаймні так нам сказав дитячий лікар.
Старший лікар обстежив хребет сина,
- Все добре, одягайтеся!
Олександр, в руки взяв карточку, щось читав, роздивлявся.
- Запишіть Олександре Павловичу, тут все гаразд,- продовжив розмову старший лікар, дивлячись на малого усміхнувся,
- Удачі, тобі, ковбою! Старайся гарно вчитися, щоб мама й тато тішилися тобою.
- Почекайте за дверима, зараз карточку принесу, - сказала медсестра.
Взявши сина за руку, вийшли з кабінету. Сашко різко відірвав руку, сердито поглянув на неї, опустивши голову надув губи, відійшов у сторону. Вона нахилилася до нього,
- Що таке, чому раптово розсердився?
- Ага, бачиш, лікар теж каже, тато, мама, а ти мені все зачекай, зачекай. Он, Віка Онисько їздила з татом в Київ, в зоопарк, а я теж хочу і тата, і автомобіль, щоб їздити на річку, - шепотів малий.
Вона шарпнула його за руку, посадила на стілець,
- Так, досить цих розмов! Посидь мовчки, зараз картку віддадуть.
А голова, аж гуділа, від несподіванки, здавалося, ще трохи і розірветься від думок.
Тепла хвиля підступила до обличчя Олександра, коли вона вийшла з кабінету. Від несподіванки почервонів зніяковів, роїлися думки, від хвилювання в руці тремтіла картка. У мене є син, адже, все сходиться, рік коли ми поступали, у мене ж така пляма. Він знервовано взяв малий аркуш записати адресу. Старший лікар здивовано зирнув на нього, а потім до медсестри,
- Олечко, йдіть у реєстратуру, принесіть аркуш.
Та здивовано глянула, бо на столі, ще його було немало та заперечувати не стала, вийшла.
- Олександре, що відбувається, чому такий схвильований, чого так нервуєш?
- Дядьку Вадиме, це мій син. Я мабуть колись розповідав, що гарна дівчина поступала з нами в інститут та раптом десь поділася.
- А, я так неначе помітив, що хлопчик дуже схожий на тебе та не міг подумати, що у вас міг бути якийсь зв`язок. А й справді, в тебе теж є родима пляма, як я забув. То це твій гріх молодості. Мабуть твоя доля, що тебе Надя не окрутила, але теж непогана дівчина. Що тепер будеш робити?
Зайшла медсестра, Олександр віддав карточку.
В інших кабінетах Валентина не могла зосередитися. Випадкова зустріч вразила її, може він батько?! Може, але врешті, як навіть так, то що?! Залишивши картку на підпис головному лікарю, поспішила до магазинів. Сашко був задоволений покупками, йдучи додому, від емоцій рот не закривався. А їй хотілося забитися в куток, нікого не чути, нікого не бачити, залишитися на одинці, подумати.
Катерина Петрівна задоволено дивилася на куплені речі,
- Молодці! Я ж теж піду з тобою в школу, чуєш ковбою! Будемо разом вчитися.
Сашко не розуміючи нічого, крутнув головою, від здивування розставив руки, ледь нахилився, запитав,
- Мамо, таких же стареньких не беруть вчитися, правда?! Хіба вона сидітиме за партою? Тож не влізе, дуже здорова!
Поглядом зміряв її з ніг до голови, помітив,
- А! Напевно всіх буде вчити, як колись, ти ж говорила, що бабуся в школі працювала.
Катерина Петрівна від сміху витирала сльози,
- Та ні, я з тобою буду вдома навчатися, бо напевно вже, щось і забула.
Олександр з дядьком Вадимом після робочого дня поспішали додому. Йому пощастило, що дали направлення в це містечко, де жив і працював лікарем батьків брат.
Вадим Степанович, час від часу позирав на хлопця, хотілося запитати про хлопчика та не наважувався, чекав. Адже бачив, що племінник поринув в думки, неначе був десь, а не поряд з ним. Вже майже біля дому запитав,
- Ну, ти вже вирішив, як поступиш далі? Чи тобі байдуже, що маєш сина? Бачу зовсім зажурився. Сміливіше хлопче, адже життя без сюрпризів не буває. Ми з часом робимо помилки та не завжди їх виправляємо, вже пізніше часто шкодуємо про це.
- Так, дядьку, я до неї щось відчуваю та боюся, може заміжня. Оце вирішив, пройдуся ввечері, ось її адреса й прізвище.
- О, почекай-но, адже це прізвище і адреса нашої вчительки. Її в містечку всі знають, вона вчила моїх дітей і не тільки. Це ж в нашому районі, недалеко звідси. Ну, це справді сенсація, адже я знав її сина, Віктора, разом вчилися в школі, правда не знаю, де він зараз, може це його донька? Чекай - чекай, але якщо прізвище таке саме, значить вона не заміжня. Ну, земля кругла, точно! Це ж треба таке! - емоційно, усміхаючись сказав дядько.
Олександр збентежено, задоволено взяв дядька за плече,
- Слухайте поки, що тітці Марині може не варто говорити, треба все дізнатися..
- А чому ні! Адже малий може ходити в дитячий садочок де вона працює. Хоча вона завідуюча, всіх дітей не знає та все одно і вчительку знає, і може все розпізнати, якщо це точно її правнук.
Відразу після вечері Олександр вирішив пройтися за адресою.
Вадим мав гарний настрій, усміхаючись позирав на дружину,
- Маринко… йди, присядь біля мене, є новини, треба поговорити.
Вечір… сонце вже сховалося за обрій. Червоні й фіолетові полоси виднілися вздовж нього, а скрізь по небу білі невеликі хмари, здавалося, стояли на місці, наче дрімали.
Ставало тихіше, відчувалося, що містечко готується до сну.
Сашко вже міцно спав, Валентина ж ніяк не могла заснути. Накинула халат, йшла на кухню, там горіло світло, Катерина Петрівна читала книгу,
- О, вам теж не спиться?
Та мені здалося, що біля паркану хтось гомонів, але вийшла надвір нікого.
Бабусю, я сьогодні проходила комісію з Сашком, зустріла Олександра, що був тоді, на вечірці, здається, ще гарнішим став. Він хотів стати хірургом, таки ним і став, молодець. В кабінеті було два хірурги, це ж так виходить, що він тут працює. В кабінеті оглядав сина, звернув увагу на родиму пляму, не знаю пізнав мене чи ні.
- Таке життя, земля кругла, можливо, ще десь зустрінемося.
- Ви праві, все може бути. Цікаво, чому він тут опинився, в цьому місті? – проговорила й поспішила в свою кімнату.
Наступного дня вона сина завела в садочок, сама ж пішла в магазин за фарбою. Поки відпустка треба ж зробити косметичний ремонт, на веранді та з вулиці освіжити вікна.
Катерина Петрівна здивувалася, щойно вийшла з хати онучка з малим, як під обійстя під`їхала машина. До кого б це, здивувалася жінка, зацікавлено на вулицю відчинила двері.
- Доброго ранку, Катерино Петрівно!
Вчителька впізнала завідуючу дитсадком, усміхнулася,
- О, що це ви так зранку, Мариночко, когось шукаєте?
- Їдемо на роботу з чоловіком, вирішили подивитися на хату для племінника, тут кажуть десь продається.
- Зайдіть, Мариночко, я одягнуся, тож не будемо говорити на відстані.
Жінка привітно усміхалася, розпитувала, як поживає, адже від тої пори, як правнука здали в дитсадок так і не бачилися.
- Та, де бачитися, майже ніде не буваю, онучка з ним водиться. Виріс хлопчик, нічого, розумним зростає, вже в школу йде. Все добре та тільки онучка сама. Так склалося, поступала в медінститут, не вийшло, що поробиш. Але вже кілька років працює секретарем в інтернаті, звикла, життя продовжується. Мені з ними добре, є заморока, не приходиться нудьгувати. А будинок Осадчуків, тут через три хати. Раніше продавався, зразу покупців трохи було, запитували, не знаю може й продали, але там нікого не видно. На паркані є номер телефону, тож запишіть, передзвоните, все будете знати. А я на жаль більше нічого не можу сказати.
Марина встала з стільця, окинула оком кімнату,
- У вас затишно, я напевно вже й не впізнаю вашого правнука в садочку, час іде, діти підростають.
Катерина Петрівна трохи здивувалася та відразу дістала з серванту фото,
- Ось подивіться, який парубійко виріс, це Валя недавно сфотографувала.
Марина, взяла до рук,
- О точно, зараз би не впізнала. Відразу поклала на стіл, щоб не викликати здивування продовжила,
- Ну то пройдетесь зі мною? Разом подивимося ту хату.
Вже, як їхали на роботу Марина усміхнулася до чоловіка,
- Ну вітаю, звичайно схожий хлопчик, навіть мови немає.
І все можна сказати на краще, на фото бачила їх разом. Дівчину звати Валя, одна виховує сина. Катерина Петрівна напевно все про неї знає, бо розповідала, що дівчина не поступила в медінститут. Мабуть тому все, як хотілося і не вийшло. Гадаю вона нічого не помітила, адже потім тільки й мови про продаж будинків, - усміхаючись закінчила розмову Марина.
Катерина Петрівна не придала значенню зустрічі з Мариною, як тільки принесла Валя фарбу, взялися до роботи.
Два дні поспіль, Валя водила синочка в садочок, а ввечері забирала. Сама ж займалася косметичним ремонтом, як вона його назвала. Часом навіть не помічала запаху фарби, все думками про Олександра. І розмірковувала; адже не піде й не скаже, давай зробимо ДНК, вважала це буде виглядати принизливо. Вирішила, що буде, те й буде, каже бабуся земля кругла, то ж може й справді так.
Серпень тішив сонячними днями. Стільки всього було передумано Олександром і вже думав про тітку. От молодець, все розізнала, напевно таки нам доля дає, ще один шанс. Не дарма згадував її часто, чомусь навіть уявляв ,що все ж зустрінуся з нею, а тут, ще такий сюрприз, маю сина.
Біля дитсадочка, з шикарним букетом червоних троянд й великим пакунком чекав Олександр.
Валя саме забрала сина, йшла, міцно тримала за руку, він весь час вертівся, позираючи навколо, про щось їй розповідав.
Біля воріт вона не могла не помітити ті чарівні троянди й задоволене обличчя Олександра, він йшов назустріч.
Сашко від несподіванки витріщив оченята, збентежено випалив,
- Нічого собі, як кавалер!
- Та ні козаче, я не кавалер, а просто твій тато.
Травень 2017р.
Літо… яскраве сонце пробудило Валентину. Вона в ліжку, проміння падає прямо на обличчя, пригріло. Повернулася на бік, нагадала, що в відпустці, усміхнулася, можна довше поспати.
В кімнаті тихо, лише чути годинник. Подумала, так чітко б`є неначе крокує, напевно так і роки відраховує. Чому так поспішають і хто керує часом і життям?! Здається, щоб не сталося, а час іде і годинники все його супроводжують своїм музичним тактом - Тік - так. Тік - так. Тік – так.
Потягнулася, труснула головою, пофарбоване в каштановий колір густе волосся розсипалося по подушці, немов розчісувала руками, від задоволення примружує очі і просто дивиться у вікно. По синьо-блакитному небу немов розсипаний пух, де-не-де видніються маленькі біленькі хмаринки.
Треба вставати, бабуся напевно вже пішла на базар, а Сашко довго буде спати, його, чи й добудися зранку.
Так час пливе, вона добре відчувала, дивлячись на сина. Та помилка зроблена в молоді роки залишила рану на серці. Та одночасно придавала сил. Дивлячись на Сашка, відчувала, що не все втрачено, треба жити, радіти. Адже хлопчик ріс розумним, винахідливим, ласкавим, ще й не дуже вередливим. Та хто батько його, вона так і не змогла пригадати.
Тоді, їй минуло вісімнадцять, мріяла вчитися на лікаря, хоча батьки говорили, що туди треба гроші, так просто не поступиш, все ж наважилася, хотіла обійтися без опіки.
Здавалося все добре, вирвалася на волю, від батьків, від їхніх нарікань, хотіла самостійного життя. Їм все було не так, то не йди до клубу на танці, то не одягай коротку спідницю, то не фарбуй волосся та не роби макіяж. А воно ж молодість, так хотілося бути примітною. Хоч і славна, очі-волошки, сині – сині, круглолиця, щічки, як рум`яне яблучко. Та хлопці, все чомусь обходили, як кажуть стороною, немов не помічали її.
Так, вона одягала коротеньку спідницю, але ж було що показати, ніжки витончені, красиві. Все крутилась перед дзеркалом і в думках, адже гарна я…
Кожному хлопцеві, кожній дівчині в такому віці хочеться комусь подобатися. Хочеться, щоб хтось звернув увагу, адже це життя.
Хоч село і велике та хлопців замало, десь роз`їхалися, хто на навчання, хто на роботу. Роботи тут вдосталь та працювати біля землі важко. Дівчина роботи не цуралася, вдома завжди без нарікань обходила господарство. Але теж мріяла вирватися з села, побачити світу, як живуть інші люди.
Цілий рік працювала в колгоспі, на різних роботах, з весни на полі, засмагала під сонцем, збираючи полуниці, згодом на току, інколи секретарем в приймальні, вміла друкувати на машинці.
Ось і червень місяць, грошей трохи склала, ще й батьки дали, задоволена, поїхала вчитися в обласне місто.
Документи здала в медінститут. Познайомилася з місцевими хлопцями і дівчатами, які теж мріяли навчатися, отримати диплом лікаря. Вони допомогли їй поселитися в гуртожиток. Хлопці занесли завідуючій пляшку коньяку й коробку цукерок, вмовили дати їй дозвіл на проживання до закінчення здачі екзаменів. Вона мала бажання знайти роботу, щоб, ще трохи заробити грошей. В одному з продуктових магазинів влаштувалася на сезонну роботу. З ранку до вечора надворі продавала морозиво.
Ввечері збиралася весела компанія, спілкувалися, гуляли по місту, по набережній, а часом у когось на квартирі. Жарти, танці, келихи пива, коктейлі, морозиво… молодь уміла веселитися.
Все склалося добре… прийшов час іспитів і вже позаду перший екзамен. Задоволена компанія вирішила відсвяткувати вдома в однієї з дівчат. Батьки Наді були на дачі. Весела компанія, чоловік десять, несла «Шампанське», горілку, вино.
Дівчата готували «закусон», як сказав Олександр, який все позирав на Валю. Сміливо підійшов Євген, змірявши її поглядом з ніг до голови, лукаво усміхнувся й відразу чмокнув в щічку. Вона непривітно зирнула та він зауважив,
- Розслабся, життя одне, лови миті щастя.
А він гарненький подумала та й Олександр нічого, можна на якийсь час закрутити. Та багато часу не треба. Вона добре «відірвалася», вже себе не стримувала. Хлопці обіймали її, цілували, коли танцювала, то з одним, то з іншим.
Здавалося, інші десь заховалися, хтось курив на балконі, хтось обіймається в кутку. Вона сиділа на дивані між двома хлопцями. Вони веселі, пропонували випити, обіймали за плечі, привітно заглядали в очі, посміхалися.
Напевно добре вдарило в голову «Шампанське», а може, щось підсипали, вже потім подумала дівчина, коли вранці прокинулася в чужому ліжку. Сталося, те, що сталося та так і буде, намагалася заспокоїти себе, що одна така?! Чомусь махнула на себе рукою, колись все рівно мало статися.
Надя зайшла до кімнати,
- Ну, як тобі наші хлопці? Ти молодець, тихенька, а відразу знайшла собі пару.
У відповідь лише зиркнула, здавалося хотіла запитати з ким була та вирішила не варто. Піде слава, судитимуть, що навіть не знаю з ким з них переспала.
Біля інституту людно, один екзамен залишився. Вона вчора вистояла цілий день на сонці, аж в голові паморочилося, журилася, якби це вже здати останній екзамен. Але ж ті здала добре, надія поступити втішала її, все ж я молодець. Ще раз напружитися і все, я вивчуся на терапевта, ото буде класно, багатіє думкою.
Весело грала музика, молодь збиралася » обмити» останній екзамен. На душі тривожно, думки за навчання, може таки поступить, може досить балів? Хвилювалася за останній екзамен, відчувала, що ледве здала, яка буде оцінка, чи все вірно написала?
Сьогодні Олександра не бачила після екзамену, з ними на вечірку не пішов. Зате Євген не залишав її без уваги. Тут і цукерки і поцілунки, і морозиво одне на двох, кусали по черзі, а потім цілувалися. Євген все просив випити коктейль та їй, чомусь не сподобався його запах. Взагалі вирішила сьогодні нічого не пити. Всі в гарному настрої, досхочу натанцювалися, молодь раділа, адже всі екзамени позаду. Євген запропонував прогулятися містом.
Підкралась ніч... місяць тарілкою, мерехтів, то яснів, то ставав блідим, зорі переливалися від його мінливості, неначе підморгували, танцювали. Місто потопало в світлі ліхтарів. Погода чудова…тепло і привітно обіймав легенький вітерець, від річки несло прохолодою.
Йшли обійнявшись, неначе знали один одного багато років, розмовляли про все, і про життя, і про навчання, і про погоду. На набережній Євген запросив в нічне кафе, де пили каву, він розповідав про своє дитинство, проте, що дуже любить своє місто і планує тут прожити все життя. Уважно слухала, був приємним співрозмовником, до того ж не поводився нахабно, склав враження вихованого хлопця, не таким, як вона побачила його вперше.
Під ранок поверталася в гуртожиток, старенька вахтер, щось бурчала під ніс, коли відчиняла двері, позираючи на Євгена усміхнулася,
- Прощайтеся вже! Ой, де ж мої літа. Охо-хо-хо коли пробігли, чому так швидко летить час.
Так, час дав про себе знати. У Валі змінилося ставлення до життя, коли відчула не ладне з собою. Зробила помилку, ото дурепа, як так, чому відразу? Ледь матюки не загнула в свою сторону, витворила, досягла, чого? Себе ганьбила, стояла під дверима в поліклініці, на дверях табличка «Гінеколог».
Вийшла вся почервоніла, в скронях, аж пекло, гуділо в голові і серце здавалося вискочить. Ні аборт, ні-ні, цього робити не можна. Стільки було прочитано медичних книг, краще не йти на такий ризик. А куди йти, що робити? Сонце світило в обличчя, найменший звук дратував, хотілося кричати, плакати і здавалося не йшла, а летіла.
Забрала документи з інституту там тільки знизували плечима, адже шанс є поступити, балів достатньо. Та, що буде комусь розповідати? То напевно так мало бути, сама винна, що кому говорити.
Добре, що гроші мала. Винайняла квартиру, треба працювати, жити, а далі життя покаже. Кілька ночей в ліжку подушка мокра від ридання, від каяття та, що хіба повернеш час і ту подію, що сталася?! Біль у душі намагалася втримати та все ж знову й знову сльози текли річкою. Та ні, треба себе брати в руки, невже така слабка? Вкотре запитувала себе, ні, маю бути сильна, адже в мені є дитя, що воно хіба винне?! Мабуть буде важко. Але вирішила додому не повертатися.
По-перше не хотіла пересудів односельчан, по-друге, старша сестра заміжня, не раз попереджала, щоб не спіткнулася в житті, вчила, інший раз діставала розмовами. А воно мабуть так все навмисне сталося, думала, йдучи по дорозі на роботу. А на п`ять років менший брат, то хлопець - урвитель, з ним батькам достатньо мороки. Завжди знайде з ким побитися, вчився зовсім погано, по зрівнянню з нею, сьомий клас, саме каверзний вік, хоча помилок можна зробити і вже дорослим. Такий собі зробила висновок і думала, все думала, що робити далі?
Вирішила подзвонити до батьків повідомити, що в інститут екзамени провалила, тож залишиться працювати в місті, готуватиметься, щоб спробувати на наступний рік.
Закінчилося літо, до інституту навіть не підходила, не хотіла зустрічатися зі знайомими, не поцікавилася, хто поступив, хто ні.
На роботі справи пішли краще, перевели працювати в магазин, у відділ косметики. Тут було легше, не так діставав токсикоз, запахи здавалися більш приємні та і не на сонці, хоч і вересень місяць та надворі спекотно.
На вихідний день вирішила поїхати до бабусі в невеличке районне містечко. Це мама батька, хоча вона й не любила невістку та до онуків ставилася прихильно. Правда рідко приїжджає, працювала вчителькою початкових класів.
Добре, що електричкою їхати недовго, година пролетіла швидко, тільки трохи нудило. Ремонтні роботи на вокзалі відволікли від думок, які цілу дорогу переслідували її. Поспішаючи пройшла, бо дуже смерділо фарбами.
Вирішила пройтися пішки, дві зупинки від вокзалу, це не так далеко. Цього дня погода трохи зіпсувалася, мабуть вночі пройшов невеликий дощ, сиро й прохолодно. Небо частково затягнуте сірими хмарами.
Катерина Петрівна привітно зустріла онуку, адже не бачилися, ще з Різдва. Обнімалися, цілувалися, бабуся швидко поставила на стіл солодощі й каву. Вже пригощала онуку,
- Бери сонечко, вибач, що є! Ще обід не готувала, ти ж знаєш, одна, їсти багато не готую. Та вже зараз ми з тобою разом, щось смачненьке приготуємо. Ну розповідай, як ви там ? Що новенького?
- Та ні я кави не п`ю, якщо можна чаю.
- Ти не соромся, он, сама, візьми в серванті, - сьорбаючи гарячу каву, запропонувала бабуся.
Зацікавлено позирнула на дівчину, адже знала, що та дуже любила каву , вразило її і те, що обличчя зовсім без макіяжу.
- У тебе мабуть, щось сталося, помітила по тобі, подорослішала, нарешті стала менше фарбуватися.
Валя випила чашку чаю мовчки. Але потім піднесла бабусі, як кажуть на тарілочці сюрприз, все розповіла. Знала, що розмова відбудеться без істерики, адже вона вчителька, завжди спілкувалася стримано, навіть тоді, коли були якісь непорозуміння.
Її сімейне життя - теж не подарунок, чоловік прожив з нею двадцять років. Підняв двох хлопців на ноги, дав середню технічну освіту І поїхав у обласне місто, працював водієм трамваю, там знайшов собі жінку, залишився з нею.
Дівчина емоційно розповідала, розчервонілась, знову налила чай і пила, час від часу витирає чоло. Суворий погляд бабусі, уважно слухала, зразу поблідла, згодом почервоніла, хитає головою. Взяла за руку, важко перевела подих,
- Он воно, які справи…. значить вирішила батькам не говорити?! Думаєш сама потягнеш?
Вже лагідніше подивилася на онучку, легенька усмішка на обличчі,
- Будеш сина мати.
І встала із-за столу. Валя здивувалася,
- А ви, як знаєте?
- Знаю… і знаю те, що ти б хотіла в мене жити, хіба ні?! Адже думка така, була напевно? Я тобі відразу скажу.
Її немов обухом по голові стукнули, від несподіванки, аж рота роззявила. Адже ж насправді так, вона думала, що це буде найкращий варіант, якщо б бабуся порадила їй залишитися. Знала, що самій важко виховати дитину, тим паче не маючи своєї домівки.
- Підеш у декретну відпустку, приїжджай, мені не буде самотньо, я вирішила йти на пенсію, давно пора, піду на відпочинок. Гадаю досить, добре працювала, вже пристала, нехай молоді собі пенсії заробляють. І з вами буде веселіше жити, не буду одна в чотирьох стінах. Та й хата в мене добротна, ще й на твій вік стане й непогане місце, недалеко вокзал й до центра рукою подати.
Валя задоволено спішила на електричку. Помітила, що покращилася погода, із - за хмар привітно світило сонце. Підбадьорювало її, ще більше підняло настрій Навіть не мала гадки, що так легко вирішить проблему, як добре, що є бабуся.
Катерина Петрівна відразу сіла написати листа до сина, щоб не хвилювалися. Дала знати, так, як у інститут не поступила донька, то тут в містечку знайшла роботу, в неї буде жити, а там час покаже, як буде далі. В листі все не опишеш, знаючи сина, його запальний характер, вирішила подробиці не писати, гадала, що згодом приїде, про все сам дізнається.
Пройшов час… надворі весна. Катерина Петрівна, біля паркану, возила в колясці правнука. Він вигинався, не хотів лежати, ручками хапався за поручні, підіймався.
Здалеку побачила сина з невісткою, розхвилювалася, подумавши, що на неї чекає серйозна розмова.
- О! Вікторе, Оксанко, нарешті приїхали. Дивись Сашенько, подивися сонечко, твої бабуся й дідусь приїхали, - говорила, брала малого на руки.
Вони дивилися на неї насторожено, прискіпливо. Мовчали, вже позирали, то один на одного, то на матір з хлопчиком.
Оксана зблідла, впустила сумку, в очах мов блискавиця, вмить почервоніла, розлючено до чоловіка,
- Я відколи тобі говорила, посилала, поїдь, подивися, як донька, провідай маму. Відчувала, щось не так, чому Валентина не приїжджає так довго і ніякої мови за навчання.
Свекруха не задоволено позирала на неї,
- Так без істерик, он полюбуйтеся, який гарний онучок. Самі, що хороші діти? Що сказати! Коли були в мене останній раз? Що зразу опустили голови?! Йдемо до хати, там поговоримо.
Малий крутив головою в різні сторони, старенька ледь стримувала на руках. Почав плакати.
В кімнаті тихо-тихо… годинник продовжував вести відлік часу. Хлопчик, розставивши рученята, солодко спав.
Вони сиділи за столом, поглядали один на одного, кожен при своїх роздумах. Катерина Петрівна, зі своїм досвідом вчителя, уміла згладити всі суперечки, роз`яснити немов дітям, чому вирішили приховати про народження правнука. Закінчила розмову, повідомивши, що в онучки все добре. Вона її влаштувала на роботу, секретарем в інтернат. І задоволена, що живуть у трьох.
- А там життя покаже, звичайно сама вона все життя не буде, хлопчикові треба батька. Вона славна жінка, думаю знайде собі пару, в хаті місця всім вистачить,- завершила розмову жінка.
Валя поверталася додому з хвилюванням, адже бабуся подзвонила, що приїхали батьки. По дорозі зайшла в магазин, вибрала торт, думки крутилися в голові, що ж буде?
Весняний вітерець заспокоював її, розсіваючи каштанове волосся, немов пестив обличчя, шепотів, що все буде добре.
Вони чекали на неї, щоб лише побачитися, бо вже час повертатися додому, адже вдома чекало господарство.
- Син то залишився вдома та з нього користі мало, він звичайно худобі їсти дасть та корову не подоїть, - клопотався Віктор, позираючи на зажурену дружину.
Валя заскочила в кімнату, обіймала й цілувала батьків.
- Ой ти так змінилася, подорослішала, - з радістю проговорила мати.
Батько тримав на руках онука, усміхався, -
- Гарненький хлопчик! Тільки на нас не схожий. Виросте козак!
Оксана обійняла доньку, позираючи на свекруху,
- Влітку, всі приїжджайте до нас! Сир, молоко, яйця, все домашнє, для маленького краще, чим магазинне. Ми там дещо привезли з продуктів, може б і ти, коли навідалася, хіба немає, що дати.
Розставляє руки, продовжила,
- Ну справляйтесь тут! Все добре, ну й слава Богу! Нам вже пора, будемо йти.
Свекруха усміхалася, задоволено дивилася на невістку. Вона раділа, просто по-материнські, що обійшлося без сварок, не буде її гризти сумління, що вона, щось зробила неправильно.
Проводжали гостей до самого вокзалу. В гостинець брату, Валя передала торт, пообіцяла, що влітку обов`язково приїдуть.
Плинув час…. літо несе тепло і радість, думала Валентина. Ось так і в мене в житті, чотири роки не була вдома, нарешті йду рідними стежками. Пахло літом, пахло квітами, яблуками, грушами й медом. Тішилася, за руку тримала сина, а він, то йшов, то підскакував, як м`ячик, часто позирав на неї,
- Нам, ще далеко йти? Де та корова, що ти мені обіцяла показати? О!Дивися стільки гусей багацько! А вони не кусаються?
Катерина Петрівна усміхалася,
- От нам не сумно з ним, правда?! Кмітливий хлопчик зростає. От би йому батька, сім`я має бути повноцінна.
- Ну, що ти бабусю, знову про своє. Я не готова до серйозних стосунків, в мене є ким займатися і врешті прошу, не підганяй.
Валя згадала Романа Павловича, вчителя української мови, який викладав в інтернаті. Він старший за неї на сім років, неодружений, кілька раз її проводив додому, коли затримувалася допізна на роботі. Вона поважала його, як колегу, але більше нічого не відчувала. Кілька разів напрошувався в гості та вона навіть не могла уявити себе поруч з ним. Так, симпатичний, елегантний, уважний чоловік, але не міг пробудити до себе ніяких почуттів.
Ввечері,за столом зібралася вся родина. Валі здалося, що вперше в житті відчула від усіх тепло і не байдужість до себе. То завжди моралі, повчання жити, а це атмосфера поваги, уважності. Сашко бігав, як метеор, зі всіма ознайомився, розповідав про дитсадок, про своїх друзів. Намагався пригадати їх ім`я і коли бачив, що до нього вся увага, морщив носа, задирав голову догори, вже соромився і ховався в мамину пелену.
Два дні гостили, дід з бабусею не могли натішитися онуком. Той ганяв качок, таляпався в великій балії з теплою водою, що нагрілася на сонці. Пищав від задоволення. Валентина спостерігала за сином, усміхалася, коли до неї підійшла мама,
- Може залишиш? Нехай би ми, ще потішилися онуком, а потім батько привезе. Та й продукти тут свої, свободи більше, ось викачаємо меду.
- Ні, що ти мамо! А ми, як без нього? Нам сумно буде. У вас господарство, от брат, йому треба більше часу приділяти. Адже школу закінчив, хай десь поступає, чого вдома сидить?! А Саша ходить в садочок, там дисципліна, ні-ні за це й мови не може бути.
Розмову почула Катерина Петрівна, усміхнувшись, до онучки,
- Молодець, хлопчик має виховуватися біля матері! Вірніше сказати в сім`ї, але про це, треба подумати, хіба не так, Оксано?
- Ой, ну вас, - махнувши рукою, Валя пішла збиратися до від`їзду.
Позаду майже чотири роки….
Надворі задзявкав Барс, напевно прийшла вже бабуся, треба вставати.
- Що, ще валяєшся? Доброго ранку! Сьогодні вже залежалася, стільки хотіла, ти ж мала з малим в поліклініку йти, що забула?
- Та ні, бабусю, чому мала забути. Нам з Сашком не тільки треба пройти комісію в школу, а й пройтися по магазинах, купити одяг, взуття та все, що треба для школи.
З кімнати пулею вискочив син, сховався під ковдрою.
- Шило, спокійно! Виспався? Пішли вмивалися та йдемо в поліклініку, а потім за обновками, - весело говорила до малого.
Він обійняв її за шию, стурбовано заглядає в очі, запитав,
- Мамо, там уколи будуть робити?
- Ні, сонечко, хіба, що з пальчика візьмуть кров та ти ж у мене вже дорослий, хлюпати, як дівчинка не будеш.
Малий крутнувся, відкопилив губу, чухав голову,
- Звичайно, це в нас дівчата в садочку плачуть, я ж не буду, правду кажу, чого маю ганьбитися.
Людей багатенько в поліклініці, майже під кожним кабінетом черга. З хірургічного кабінету вийшла молоденька медсестра,
- Хто на комісію, заходьте!
В кабінеті два лікаря, чи, що? Помітила Валентина. Один сивий, щось писав у журналі, а другий молодий, стояв відвернувшись до вікна.
- Доброго дня, - привіталася.
Молодий лікар різко розвернувся, уважно звернув увагу на неї. Трохи зблід, так принаймні їй здалося, але вона заклопотано дивилася в сторону старого лікаря.
- Роздягайте його, подивимося осанку, то ж хлопчик у школу йде.
Сашко, вигинався під руками молодого лікаря, коли той руками торкався тіла, обстежував хребет, плечі.
- О! Це що в тебе на плечі? Родима пляма, помічений.
Її кинуло в жар… впізнала Олександра, який разом з нею здавав екзамени в інститут. Того Олександра, що був на вечірці. Трохи зніяковіла, хвилюючись сказала,
- Так, як народився була маленька червоненька плямка, думали, це так після пологів, згодом потемніло. Родима пляма, принаймні так нам сказав дитячий лікар.
Старший лікар обстежив хребет сина,
- Все добре, одягайтеся!
Олександр, в руки взяв карточку, щось читав, роздивлявся.
- Запишіть Олександре Павловичу, тут все гаразд,- продовжив розмову старший лікар, дивлячись на малого усміхнувся,
- Удачі, тобі, ковбою! Старайся гарно вчитися, щоб мама й тато тішилися тобою.
- Почекайте за дверима, зараз карточку принесу, - сказала медсестра.
Взявши сина за руку, вийшли з кабінету. Сашко різко відірвав руку, сердито поглянув на неї, опустивши голову надув губи, відійшов у сторону. Вона нахилилася до нього,
- Що таке, чому раптово розсердився?
- Ага, бачиш, лікар теж каже, тато, мама, а ти мені все зачекай, зачекай. Он, Віка Онисько їздила з татом в Київ, в зоопарк, а я теж хочу і тата, і автомобіль, щоб їздити на річку, - шепотів малий.
Вона шарпнула його за руку, посадила на стілець,
- Так, досить цих розмов! Посидь мовчки, зараз картку віддадуть.
А голова, аж гуділа, від несподіванки, здавалося, ще трохи і розірветься від думок.
Тепла хвиля підступила до обличчя Олександра, коли вона вийшла з кабінету. Від несподіванки почервонів зніяковів, роїлися думки, від хвилювання в руці тремтіла картка. У мене є син, адже, все сходиться, рік коли ми поступали, у мене ж така пляма. Він знервовано взяв малий аркуш записати адресу. Старший лікар здивовано зирнув на нього, а потім до медсестри,
- Олечко, йдіть у реєстратуру, принесіть аркуш.
Та здивовано глянула, бо на столі, ще його було немало та заперечувати не стала, вийшла.
- Олександре, що відбувається, чому такий схвильований, чого так нервуєш?
- Дядьку Вадиме, це мій син. Я мабуть колись розповідав, що гарна дівчина поступала з нами в інститут та раптом десь поділася.
- А, я так неначе помітив, що хлопчик дуже схожий на тебе та не міг подумати, що у вас міг бути якийсь зв`язок. А й справді, в тебе теж є родима пляма, як я забув. То це твій гріх молодості. Мабуть твоя доля, що тебе Надя не окрутила, але теж непогана дівчина. Що тепер будеш робити?
Зайшла медсестра, Олександр віддав карточку.
В інших кабінетах Валентина не могла зосередитися. Випадкова зустріч вразила її, може він батько?! Може, але врешті, як навіть так, то що?! Залишивши картку на підпис головному лікарю, поспішила до магазинів. Сашко був задоволений покупками, йдучи додому, від емоцій рот не закривався. А їй хотілося забитися в куток, нікого не чути, нікого не бачити, залишитися на одинці, подумати.
Катерина Петрівна задоволено дивилася на куплені речі,
- Молодці! Я ж теж піду з тобою в школу, чуєш ковбою! Будемо разом вчитися.
Сашко не розуміючи нічого, крутнув головою, від здивування розставив руки, ледь нахилився, запитав,
- Мамо, таких же стареньких не беруть вчитися, правда?! Хіба вона сидітиме за партою? Тож не влізе, дуже здорова!
Поглядом зміряв її з ніг до голови, помітив,
- А! Напевно всіх буде вчити, як колись, ти ж говорила, що бабуся в школі працювала.
Катерина Петрівна від сміху витирала сльози,
- Та ні, я з тобою буду вдома навчатися, бо напевно вже, щось і забула.
Олександр з дядьком Вадимом після робочого дня поспішали додому. Йому пощастило, що дали направлення в це містечко, де жив і працював лікарем батьків брат.
Вадим Степанович, час від часу позирав на хлопця, хотілося запитати про хлопчика та не наважувався, чекав. Адже бачив, що племінник поринув в думки, неначе був десь, а не поряд з ним. Вже майже біля дому запитав,
- Ну, ти вже вирішив, як поступиш далі? Чи тобі байдуже, що маєш сина? Бачу зовсім зажурився. Сміливіше хлопче, адже життя без сюрпризів не буває. Ми з часом робимо помилки та не завжди їх виправляємо, вже пізніше часто шкодуємо про це.
- Так, дядьку, я до неї щось відчуваю та боюся, може заміжня. Оце вирішив, пройдуся ввечері, ось її адреса й прізвище.
- О, почекай-но, адже це прізвище і адреса нашої вчительки. Її в містечку всі знають, вона вчила моїх дітей і не тільки. Це ж в нашому районі, недалеко звідси. Ну, це справді сенсація, адже я знав її сина, Віктора, разом вчилися в школі, правда не знаю, де він зараз, може це його донька? Чекай - чекай, але якщо прізвище таке саме, значить вона не заміжня. Ну, земля кругла, точно! Це ж треба таке! - емоційно, усміхаючись сказав дядько.
Олександр збентежено, задоволено взяв дядька за плече,
- Слухайте поки, що тітці Марині може не варто говорити, треба все дізнатися..
- А чому ні! Адже малий може ходити в дитячий садочок де вона працює. Хоча вона завідуюча, всіх дітей не знає та все одно і вчительку знає, і може все розпізнати, якщо це точно її правнук.
Відразу після вечері Олександр вирішив пройтися за адресою.
Вадим мав гарний настрій, усміхаючись позирав на дружину,
- Маринко… йди, присядь біля мене, є новини, треба поговорити.
Вечір… сонце вже сховалося за обрій. Червоні й фіолетові полоси виднілися вздовж нього, а скрізь по небу білі невеликі хмари, здавалося, стояли на місці, наче дрімали.
Ставало тихіше, відчувалося, що містечко готується до сну.
Сашко вже міцно спав, Валентина ж ніяк не могла заснути. Накинула халат, йшла на кухню, там горіло світло, Катерина Петрівна читала книгу,
- О, вам теж не спиться?
Та мені здалося, що біля паркану хтось гомонів, але вийшла надвір нікого.
Бабусю, я сьогодні проходила комісію з Сашком, зустріла Олександра, що був тоді, на вечірці, здається, ще гарнішим став. Він хотів стати хірургом, таки ним і став, молодець. В кабінеті було два хірурги, це ж так виходить, що він тут працює. В кабінеті оглядав сина, звернув увагу на родиму пляму, не знаю пізнав мене чи ні.
- Таке життя, земля кругла, можливо, ще десь зустрінемося.
- Ви праві, все може бути. Цікаво, чому він тут опинився, в цьому місті? – проговорила й поспішила в свою кімнату.
Наступного дня вона сина завела в садочок, сама ж пішла в магазин за фарбою. Поки відпустка треба ж зробити косметичний ремонт, на веранді та з вулиці освіжити вікна.
Катерина Петрівна здивувалася, щойно вийшла з хати онучка з малим, як під обійстя під`їхала машина. До кого б це, здивувалася жінка, зацікавлено на вулицю відчинила двері.
- Доброго ранку, Катерино Петрівно!
Вчителька впізнала завідуючу дитсадком, усміхнулася,
- О, що це ви так зранку, Мариночко, когось шукаєте?
- Їдемо на роботу з чоловіком, вирішили подивитися на хату для племінника, тут кажуть десь продається.
- Зайдіть, Мариночко, я одягнуся, тож не будемо говорити на відстані.
Жінка привітно усміхалася, розпитувала, як поживає, адже від тої пори, як правнука здали в дитсадок так і не бачилися.
- Та, де бачитися, майже ніде не буваю, онучка з ним водиться. Виріс хлопчик, нічого, розумним зростає, вже в школу йде. Все добре та тільки онучка сама. Так склалося, поступала в медінститут, не вийшло, що поробиш. Але вже кілька років працює секретарем в інтернаті, звикла, життя продовжується. Мені з ними добре, є заморока, не приходиться нудьгувати. А будинок Осадчуків, тут через три хати. Раніше продавався, зразу покупців трохи було, запитували, не знаю може й продали, але там нікого не видно. На паркані є номер телефону, тож запишіть, передзвоните, все будете знати. А я на жаль більше нічого не можу сказати.
Марина встала з стільця, окинула оком кімнату,
- У вас затишно, я напевно вже й не впізнаю вашого правнука в садочку, час іде, діти підростають.
Катерина Петрівна трохи здивувалася та відразу дістала з серванту фото,
- Ось подивіться, який парубійко виріс, це Валя недавно сфотографувала.
Марина, взяла до рук,
- О точно, зараз би не впізнала. Відразу поклала на стіл, щоб не викликати здивування продовжила,
- Ну то пройдетесь зі мною? Разом подивимося ту хату.
Вже, як їхали на роботу Марина усміхнулася до чоловіка,
- Ну вітаю, звичайно схожий хлопчик, навіть мови немає.
І все можна сказати на краще, на фото бачила їх разом. Дівчину звати Валя, одна виховує сина. Катерина Петрівна напевно все про неї знає, бо розповідала, що дівчина не поступила в медінститут. Мабуть тому все, як хотілося і не вийшло. Гадаю вона нічого не помітила, адже потім тільки й мови про продаж будинків, - усміхаючись закінчила розмову Марина.
Катерина Петрівна не придала значенню зустрічі з Мариною, як тільки принесла Валя фарбу, взялися до роботи.
Два дні поспіль, Валя водила синочка в садочок, а ввечері забирала. Сама ж займалася косметичним ремонтом, як вона його назвала. Часом навіть не помічала запаху фарби, все думками про Олександра. І розмірковувала; адже не піде й не скаже, давай зробимо ДНК, вважала це буде виглядати принизливо. Вирішила, що буде, те й буде, каже бабуся земля кругла, то ж може й справді так.
Серпень тішив сонячними днями. Стільки всього було передумано Олександром і вже думав про тітку. От молодець, все розізнала, напевно таки нам доля дає, ще один шанс. Не дарма згадував її часто, чомусь навіть уявляв ,що все ж зустрінуся з нею, а тут, ще такий сюрприз, маю сина.
Біля дитсадочка, з шикарним букетом червоних троянд й великим пакунком чекав Олександр.
Валя саме забрала сина, йшла, міцно тримала за руку, він весь час вертівся, позираючи навколо, про щось їй розповідав.
Біля воріт вона не могла не помітити ті чарівні троянди й задоволене обличчя Олександра, він йшов назустріч.
Сашко від несподіванки витріщив оченята, збентежено випалив,
- Нічого собі, як кавалер!
- Та ні козаче, я не кавалер, а просто твій тато.
Травень 2017р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=742428
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.07.2017