| Сторінки (22/2118): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Здаля шуміло, гуготіло, то вітрисько,
Немов шаман, сердитий ширяв по окрузі,
Старенька йшла, часом жахнеться і так низько,
Перехилилась, вже щось шукала по лузі,
Й трохи раділа, звичайно своїй одвазі.
Зовсім худенькі, доволі жилисті руки,
Ледь- ледь долонями торкались рудих травин,
Усе чорніло, попереду і навкруги,
Хай би водички знайти, лиш декілька краплин,
Болить душа, течуть рікою, пекли сльози.
Хоча б змочити, тріснуті, пошерхлі губи,
Ще стільки днів без неї матиме страждати,
Скажи життя, за що мене ведеш до згуби,
Чом покарання, це я маю відбувати,
Та й ще таке, досить немилосердне мати.
Моя країно- неначе зранена птаха,
Давно замучена, бо ж із ран сочиться кров,
За що зруйнована і моя рідна хата,
Та знай ніколи, до тебе не помре любов,
Душі моєї й людей, що захищають знов.
О, Україно- наша люба, ненько рідна,
Скажи мені, за що ти маєш таку долю,
Адже земля, така солодка й дуже плідна,
Най би пшениці колосилися по полю,
Народ назавжди, замав бажаючу волю.
Що за життя, серце болить, чому так довго?
Вже восьмий рік стріляють, йде війна на сході,
За мить, знесилено ногами, ледве човга,
Тож босонога, саме була на городі,
Вона здавна у вимушеному поході.
У той страшний, літній день,так сильно бомбили,
Земля тремтіла, урвища, руїни, ями,
Ой та й за що ж, ви Україну незлюбили,
Усіх принижували, звали холуями?
І знов тікала, спаленим степом і полями.
Вузенькі очі, від них ледь блиск, вся у сльозах,
Все розтирала, брудним пальцем по обличчі,
Вночі і вдень, раз- у - раз сповивав жах і страх,
Хатини в полум`ї, гуркіт, пороху кучі,
Всюди із грунту, як привиди, стирчать корчі.
Лунають крики, гучне ридання вже й стогін,
Та то ж лишень, на якийсь час і знов снаряди,
О, як же боляче, у грудях пече спомин,
О скажи Боженько, війна чого заради?
На жаль, багато тих, хто втішається зраді.
Ледь- ледь не впала, то ж надмірно притомилась,
У руках рам’я, обмотала босі ноги,
Вкотре Всевишньому, зі сльозами, молилась,
Нема води… та й шкутильгала до дороги,
Та не позбутись їй страждання і тривоги.
Міцно тримає, у руці сіра патика,
В розчаруванні, в ногах пекло, нестримний біль,
Ішла,зашпорталась, від зневіри, аж пхика,
Ніби загублене дитя, а на губах сіль,
Краплю води б та й врешті- решт втекти звідусіль! .
Пливуть по небу чорні, безпросвітні хмари,
Удалині, видом страшили, наче круки,
Її надія, не жалкуйте, сипте чари,
Води святої! Стояла, підняла руки,
До піднебесся, вже здіймала благі рухи.
Із неба краплі, неначе божа доброта,
Мов навіжена, їх ловить у очах радість,
Та насолода, здавалось медові уста,
Знову є сила, упевненість, хоч і старість,
Я все ж дійду, до свої неньки - України!
І на колінах, вкотре дякувала Богу,
А із - під куртки, яснить біла вишиванка,
Журбу прогнала і як подалі тривогу,
Я українка, хай знають, не самозванка,
Люблю безмежно, свій рідний, неосяжний край!
На все багата, моя щедра, свята земля!
Пішла все ж впевнено, хоча і бездоріжжям,
А колись тут, довкола линув спів солов`я,
Були дружніші, потішались врожаями,
Вже безнадія підкралась, вмилась сльозами.
Вже надвечір`я, то де ж нині притулитись,
Здаля до заходу, виднілися руїни,
Може хтось є, щоби заодно помолитись,
Там не одній відпочить, когось зустріне,
Було б кому, хоча б одне мовити слово.
***
Дошкутильгала. У голові страшні думи,
Де ж люди ділись? Серце розриває туга,
Не приховати болей, душевного суму,
Валялось шмаття, чиясь обгоріла нога,
А під руїнами ніби чиясь барлога.
Ото бідненькі, мабуть від орків ховались,
Не дочекались наших воїнів- героїв,
Скоріш за все, певно, як і я сподівались,
Боже чому, цей ворог й досі не засвоїв,
Що земля наша і ми її не віддамо!
Біль, жура, скрізь від будинків зламані стіни,
О, Боже – Боже, кровавий слід лишив сусід,
Чи я й дістануся до своєї родини!?
Шурхотів дощ, ніби тихо співав їй услід,
Ой за що ж людям й навіщо скільки страждань, бід?
***
Перед очима, ледь зруйнована хатина,
Стіни в осколках, але ж є де притулитись,
Часу не гаючи, скрутилась мов дитина,
Жага забутися і уві сні зцілитись,
А Бог дасть ранком, до своїх буде спішити.
Але за мить, лише встигла зімкнуть повіки,
Почула тиху, каряву російську мову,
А щоб загинули ви тварюки навіки!
Бажання крикнуть, враз тулилася до схову
Нехай би йшли, уже якнайшвидше до рову.
Один за одним, зненацька пролунав постріл,
Летіли кулі - так розважались чужинці,
Сльозились очі, то ж довкола літав попіл,
Потай скотилась, у копанці мала постіль,
А, щоб посліпли, ви, проклятущі злочинці!
Мабуть жива, чи не жива, яснів світанок,
Рожевим кольором засяяв, збудив пташку,
Десь заховалась, все ж зі співом стріла ранок,
Стара пролежала в безпам'ятстві всю нічку,
У очах мла,- Та ні, здається, ніби жива!
Та все ж брав сумнів, це чому так довго спала?
Тиснуло груди, що це? Як відкинуть тягар,
Вона під ворохом землі, пилу лежала,
Все ж спромоглась, звільнилась. Вдалині вздріла пар,
Сльозами радості, чорне лице вмивала.
О, скільки сіл, ця старенька спромоглась прийти,
Людей катма, а хоча б одна жива душа,
Там точно наші, якби ж до них швидше дійти,
Повзком вперед, щоб не помітили, поспіша,
Лякало те, що справді наступила тиша.
Ворожий постріл, над самим вухом просвистів,
Від несподіванки, здригнулась, не злякалась,
Летів «привіт», певно від убивць – терористів,
Все ж закипіла в судинах кров. Сподівалась,
Серед своїх, то тут чого уже боятись?
Та прийде час!Чекайте, за все вам відомщу!
Як лань безсила, та гнана, не спинилася,
А чи то справді, нюшкувала запах борщу,
До неба погляд, зраділа та й молилася,
О, Боже, дякую, хоч важко та вижила.
Здалеку прапор, наш, синьо жовтий майорів,
Вона вже тішилась,- Свої, дійшла додому,
Немов у сні, за мить, снаряд у бліндаж влетів,
Тіло здригнулось,- Ой, чому учула втому?
Я ж так люблю, мою рідненьку Україну!
Суворі хмари, летіли неначе круки,
Знову гриміло, земля здригнулась, стемніло,
Душа злітала, мов відчула вітру звуки,
Як скрипки плач. Земля прийняла її тіло,
Не стало й воїнів, тих, хто був у бліндажі.
***
О, Боже- Боже, скільки біди і страждання,
Народу випало… на долю України,
Русні ворожій нема й не буде прощення!
2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937345
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2022
Сріблиться січень, золотом сяє,
Земля довкола, в білій вуалі,
Вмить потьмяніє, з вітром гуляє,
В собі ховає зимні печалі.
Тож потепління, б`є всі рекорди,
Зимовий дощ - осінні дарунки,
Температура - весни акорди,
У змові з вітром трепетні звуки.
Вночі розсердився, січень зирить,
Усівсь на хмарі, як власник часу,
І іронічно очима щирить,
І до світила морга щоразу.
Втекли поволі хмари- перини,
Місяць упОвні – мороз шаліє,
За мить, іскряться білі пір`їни,
Знов вселиться, січень радіє.
14.01.2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2022
Думками потай, злетіти ввись,
Де в небі хмари чарівниці,
Може нарешті, там би вляглись,
Та приховати до скарбниці.
Стримати важко, тих хмар політ?
У них всі мрії і бажання,
Знаю думки , не лишають слід,
Лиш теплий спогад, сподівання.
Пух лебединий держуть хмари,
В зимову пору землю вкрасять,
В казкову ніч розвіють чари,
Жагу літати не погасять.
А в чарах тих є срібло й злато,
І я потішусь зимі в сяйві,
І не одне зустріну свято,
Думки журливі не на часі.
На склі мороз малює казку,
На якийсь час дуики притихли,
Я відчуваю божу ласку,
Літать бажання, на мить вщухли.
Скрізь кину оком білосніжно,
Неслась хурделиця полями,
Знов мерехтять зорі привітно,
Пора вечірня… злет з думками.
12.01.2022р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936837
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2022
Ой, розгулялась віхола сповна,
Ліхтар гойдається туди – сюди,
Ледь- ледь іскряться храму купола,
Не заховатись, діду від біди.
Він став, як тінь, не гріє лахміття,
На ногах пальці - ніби бурульки,
Яке ж жорстоке, нині століття,
Хтось їсть доволі, справляє гульки.
А тут не має, де і зігрітись,
Холодні стіни, брами навкруги,
Шниряє вітер, скрізь, по всіх кутках,
Геть задубілі, пальчики руки,
Знобить все тіло, аж проймає страх.
Десь недалеко святкують Різдво,
Лунає музика, розмови, сміх,
Чий скаже хтось, йому добре слово,
Цьому безхатченку, вже не до втіх,
Не діставсь храму, щоб помолитись,
Перед очима руде марево.
Ох і гуляє віхола нині,
Скрип ліхтаря - як сердечні ритми,
Всупереч долі, пропав у днині,
Душа схолола, їй не ожити,
Тепла ж шукала, в ці святкові дні.
08.01 2022р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2022
Вірш до картини
Ой почекай, вітре хоч хвилинку,
Нехай спіймаю, білу сніжинку,
Бо з нею мрії, мої літають,
І я радію, ніби те дитя.
Мені вдалося її спіймати,
Всміхнись коханий, подарувати,
Я тобі хо́чу, в ній всі секрети,
Про життя наше, падіння й злети,
Любий не ва́рто, нам сумувати.
А в небі зорі, наче перлини,
Хай шлях освітлюють, всі стежини,
Та най іскряться й казкові миті,
Для двох дарують щастя щомиті!
Вітер спинити, справа не проста,
Тож ти коханий, поцілуй уста,
Срібні сніжинки, розтануть між нас,
Поки вогонь кохання не погас.
03.01.2022р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936510
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2022
Ой, як казково! Летять сніжинки,
Іскрять чарівно, блистить повсюди,
У бистрім танці, як балеринки,
Віхола снігу, нанесла груди.
Радо із вікон, я виглядаю,
Юрба дітей, немала́ зібралась,
Вже чобітки поспішно взуваю,
На щедру зиму й не сподівалась,
Уже із гірки, весело мчала!
Красива зимонька та й чудова!
Кружляє, падає сріблястий сніг,
Снігова баба, стоїть здорова,
Гарно навколо, ще й лунає сміх…
*
То це ж канікули - прекрасна пора!
Гайда швиденько, летим на санчатах,
Най веселиться, радіє дітвора!
Хай сяє усмішка у всіх на устах!
09.01 2022р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936403
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.01.2022
В обіймах хмар зимовий вечір,
А душа мріяти бажає,
Я не боюся холоднечі,
Його краса, мене вражає.
Він особливий, як і колись,
У новорічному суцвітті,
Засліпить очі сріблястий блиск,
Мороз по склі наносить квіти.
А відблиск золота зігріє,
За мить іскрить, вогнем бенгальським,
Я ніби ….в казці, серце мліє,
Душа співає і радіє.
На небі зіронька вже сяє,
То вість дитятко ж народилось,
Хай увесь світ, Ісуса знає,
Щоб йому людство поклонилось.
Тож хай у цей, Різдвяний вечір,
Серця надія зігріває,
Біленький сніг пада на плечі,
Та й всіх зі Святом привітає!
06.01.2022р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936113
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2022
Годинник… тікають хвилини,
Нам світлі добавляють днини,
І щастям, наповнилась душа,
Тож час поспіша,прийде весна.
До неба погляд, блакить сива,
Пухкенькі хмари мають крила,
Прощались, нині з мокрим снігом,
Їм би, літати теплим літом.
Де гама втішить загадкова,
Краса калини, ця казкова,
Та час, не той, вони теж мріють,
Поля ж і досі, ще біліють.
Помліють, тихоу забутті,
А сльози - лід, згублять на путі,
Мороз раптовий, снігом ляжуть,
Про сум хмарин, землі розкажуть.
Годинник тікає хвилини,
Добавить нові світлі днини,
Зима, намалює кружева,
А ми ж, готуємось до Різдва.
04.01.2022р.
́́
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2022
Яка, вона, ота хмарина,
Затьмарила, майже весь обрій,
По обіч, синяви стежина,
По краю, ніби велич гори.
Геть чисто, розділила небо,
Загадка, десь там у вишині,
А може, воно так і треба,
Щось певно, сховала в глибині?
Посіє, мабуть трохи снігу,
Заплаче, може трохи дощем,
Зима, така нам не на втіху,
І ніби, по природі ножем.
Немає радості, ой зима,
Хіба краще, буде озимим?
Навіщо, сльози лити дарма,
Хай пухом вкриє лебединим.
Он промінь, один загубився,
Відбився золотом по полі,
Напевно часу десь ритм збився,
Морозу, снігу б нам доволі.
Яка ота, вона хмарина,
Затьмарила, майже весь обрій,
Нехай, іскрить, сяє стежина,
І я б, на душі мала спокій.
02.01.2022р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935889
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2022
Чом зажурились… криштальні ясени,
Грайливі краплі - до гілок цілунки,
Морозом сковані, наче восени,
Зими плаксивої, терпкі дарунки.
Стовбури в панцирах, холод проймає,
Але в снігах, було добре, тепліше,
Певно на дощ, образу кожен має,
Дрімать сніжинкам, звичайно миліше.
Де глянь проталини і руденьке листя,
Ще не вдалось, йому добре упріти,
Поміж дерев, вся поверхня плямиста,
І на погоду, січень дуже злиться,
Чому гостинно, зустрічала осінь.
01.01.2022р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935777
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.01.2022
Я спозаранку гляну у вікно,
Ба, уже місяць не рогатий,
Переливається, наче сукно,
Мабуть на мрії він багатий.
Аж перламутром,сіяють щоки,
Поглянь, із нічкою веселиться,
Зіркам всміхався та й на всі боки,
Щораз сильніше посеребрився,
Про що, йшла мова? Насправді ж красень!
Вже посилав до землі цілунки,
Чи загубився, можливо в часі,
Уперто жде, на ранкові трунки,
Привіти слав, сніжинкам у вальсі.
А вони падали, мов нізвідки,
Подумки з ними і я в таночку,
А на деревах, перлини зрідка,
Калина – діва, як у віночку.
Білий, яскравий стелився килим,
Я вкотре гляну, краса повсюди,
І нам здається, ранок веселим,
Тож потішаймось зимонці люди.
20.12.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935686
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2022
У парчовій одежині,
Йде панянка білолиця,
Гордовито по стежині,
Нині їй, зовсім не спиться.
Зима вміло постаралась,
І зробить,спромоглась бігом,
Із садочком привіталась,
Все довкола, вкрила снігом.
По деревах білі шати,
З сріблом й златом розплескала,
В діаманти прикрашати,
До ялинок поспішала.
Новий рік вже на порозі,
Треба добре потрудитись,
Дід Мороз йде по дорозі,
Прийшов час, всім веселитись
Пройшовсь лісом, по містечку,
Як господар оглядає,
Подарунки у мішечку,
Для маляток, гарні має.
Станем дітки у кружочок,
Дідуся йдемо стрічати
З Новим роком, з новим щастям!
Усіх будемо вітати!
31.12.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935503
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2021
Я обриваю листки з календаря,
Минають дні, в душі трепіт, сумління,
Якби хотілось, це бачить уві сні,
Розлуки шепіт - між трав у долині.
Ми приховали в ній розчарування,
Та має кожен, своє сподівання,
Все ж довіра, загублена проснеться,
Нехай лиш тільки зимонька минеться.
Напередодні, ждем Нового року,
Щоб раду дать думкам, маєм мороку,
Хто перший з нас, відчує весни подих,
І від сумління лишиться лиш порох.
Схуд календар, зірву листок останній,
Раптом дзвінок… ти дзвониш, мій жаданий.
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю з Новим роком!
Зичу миру, здоров*я!
Щастя, любові!
Достатку й поваги!
Успіхів у творчості!
31.12.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935502
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2021
А я вночі… дивилась на сніжинки,
Мені ж здавалось, що падають зірки,
Яскраві й сріблі, лягли на стежинки,
Ніби в дрімоті, розсипали хмарки.
Зимова тиша… куди не глянь казково,
Рогатий місяць, ледь виглядав між них,
А то насмілиться і так випадково,
До землі гляне, виблискує святково,
Ніби вітає передноворічну ніч.
Нехай хоч трохи, подрімають хмаринки,
Свіженький сніг, яскравіше заіскриться,
Очі засліплять, білесенькі сніжинки,
Й мені можливо, зимна краса насниться.
30.12.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935415
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021
Ой у полі, в полі жита колосяться,
А рудій дівчині хотілося щастя,
Бродила по полю ромашки всміхались,
Вітрець хвилювався, трави прихилялись.
В узліссі пташина дзвінко щебетала,
Уздріла дівчину, радісно вітала,
Ти ж така красуня.. як сонце ясненьке,
Як безхмарне небо, личенько гарненьке.
Збери букет квітів, по садку пройдися,
Близесенько зовсім, старенька криниця,
В ній свята водиця. Козак поспішає,
Тож додому їде, спрагу відчуває.
Поворкуй голубкою, водиці подай,
І собі відразу, бажання загадай,
Чаруючі очі – блакитні небеса,
Козак вже й всміхнувся –Лиш ти моє життя.
Бо ж, як колосок, що мене врятує,
Бог на небі знає, він мене почує,
Ніжно приласкаєш, а ще й нагодуєш,
Вмієш приголубить, знай не пошкодуєш.
Тож підемо люба, по одній стежині,
Най лунають всюди, пісні журавлинні,
Нам щастя бажають, разом вік прожити,
Удвох повік будем, життям дорожити.
06.08.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2021
Ой, я хлопець молоденький,
Шаровари червоненькі,
Гляньте нині, як новенький,
Маю чоботи гарненькі.
Поясочком підв`яжуся,
Тож заграйте музиченьки,
Туди – сюди повернуся,
Гайда разом козаченьки.
Зроблю крок, нащо баритись,
Чи й не славний я козак,
Кожен вміє веселитись,
Тож станцюємо гопак!
У танок дівчат запросим,
На гопак, ще й на циганкуу,
Хай дівчата про нас знають,
Відчайдушні перед страхом.
Собі інших не шукають,
Рід козацький сильний духом,
Посміхнемся яснозорим,
Потанцюймо до світанку!
Зроблю крок, нащо баритись,
Чи й не славний я козак,
Кожен вміє веселитись,
Тож станцюємо гопак!
Ой, співати, добре вміють,
Ці миленькі танцівниці,
Про кохання й вірність мріють,
У очах ніби зірниці,
Хай сміються вуста щастям,
Попаруймось у таночку,
Дамо відсіч всім напастям,
Заведемо співаночку.
Зроблю крок, нащо баритись,
Чи й не славний я козак,
Кожен вміє веселитись,
Тож станцюємо гопак!
23.11.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935304
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2021
Сяє, зірка на ялинці,
Славна, переливається,
Дід, Мороз несе гостинці,
Всім, щиро усміхається.
Новий, рік єдине свято,
Він, із мішком до нас спішить,
Нині, діток так багато,
Тож, його будем веселить.
Ми, співаєм про зимоньку,
Хтось, і віршик розповість,
Про, красу, цю, ялиноньку,
Нехай тішиться з нами гість.
Глянь, кружляємо в таночку,
Ну, ніби балериночки,
Хай, послуха співаночку,
Всюди, іскрять сніжиночки.
.
Тут, кольори веселочки,
Гарні, ялиночки блистять,
Вже, загорілись лампочки
Рік новий, будем зустрічать!
28.12.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935303
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.12.2021
Ой летять, летять сніжинки,
Замело, давно стежинки,
У руках маю санчата,
І на гірці вже дівчата.
А земля, сяє, іскриться,
Будем всі, ми веселиться,
Хто скоріш з гірки злітає,
Ніби сонечко засяє.
У очах зірки – іскринки,
Летемо немов пір`їнки,
Гайда дітки, доганяйте,
Із зимою привітайте!
Дід Мороз йде по дорозі,
Новий рік вже на порозі,
Тож вітаймо всіх з святами,
Порадіймо люди з нами.
27.12.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935190
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021
То не сон наснився - задубіли квіти,
Сперечались, давно з прохолодним вітром,
Кожен день бажали сонечко зустріти,
Чи й вони гадали рано посивіти?
Надто довго, вдало, осінь загравала,
Тож тепло тримала під семи замками,
Веселилась з вітром. Всім пісень співала,
У вечірню пору, стрімкими дощами.
Та вночі до скрині, вже й мороз підкрався,
То не сон наснився, скувало стеблини
Ключі вкрасти вдалось, добре постарався
ПелюсткИ, як сльози - прозорі крижини..
Чи й хто їх, зігріє, чи й розтопить серце,
Не спинити холод, зимонька мандрує,
Де останні роси, там маленьке скельце,
Вже й малюнки по ньому, мороз лютує.
То не сон наснився,задубіли квіти,
Вся краса зомліла, вкрилась сивиною,
Їм хотілося, хоч трохи порадіти,
Щоби серце билось, ранньою весною.
20.12.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935189
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2021
Я пам`ятаю, ненько твої руки,
І часто очі, в сльозах, дуже сумні,
Нині ці спогади, як скрипки звуки,
Тривожать душу, так боляче мені.
Я пам`ятаю недоспані ночі,
Коли хвороба, як змія стискала,
Боліли ніжки. Може хто наврочив?
Співала пісню, у травах купала.
На ранок сонце й усмішка ласкава,
Її матусю, я й досі шаную,
І колискову тихенько співала,
Ще до цих пір, здається слова чую.
Жилисті руки гладили голівку,
З тремтінням легко заплітали коси,
Вплітала стрічечку, біленьку з шовку,
А по ній блиски, мов сяючі роси.
Хоча не форма та в квітковім платті,
Ішла до школи, бо все недостатки,
То від сестрички і капчики взуті,
На жаль, не мала й нової абетки,
Та відпустила мене в країну знань.
Зникло дитинство, давно босоноге,
Я милувалась квітами і садом,
І квітла мрія, це життя убоге,
Все ж закінчиться, лиш стане спогадом.
Кажуть, що доля, краща де родився,
Хто знає буде та туга і печаль,
Та так напевно, Бог розпорядився,
У путь невІдомий, послав хранитель.
На чужині, давно вп`ялось коріння,
І добре зернята укоренились,
Достатньо волі і порозуміння,
Святій землі,за щастя поклонились.
Давно стежина заросла до хати,
Червоні ружі в поклоні в бур`янах,
А, я ж так хочу, туди завітати,
Матусю рідна й не тільки у снах.
Хоч на хвилину, де яблуні в рядок,
Й диво півонії квітнуть запашні,
Ніжно торкнулася б, я до пелюсток,
Зігріють серце, ваблять очі пишні.
І теплі спогади про ті світанки,
Де рідне полечко в синіх волошках,
До душі дотик, неньки колисанки,
Іще не раз, я хочу бачити у снах…
Я пам`ятаю, ненько,
все було, наче вчора.
27.12.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935096
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2021
У ЦУМі передноворічний бум продажу товарів… Куди не поглянь, вивіски -
» З Новим 2003 роком!» Звучала весела музика,підбадьорювала покупців. Записаний на плівку, доволі приємний, чіткий жіночий голос, запрошував відвідати відділки, рекламував товари. Навіть зі знижкою, це дуже вразило Максима. Вже й не пам`ятає коли був у такому великому торговому центрі. Сюди прийти мабуть би й не наважився, але щоб водієм працювати й надалі, треба пройти медкомісію. Переглядаючи одяг після прання, самому стало неприємно бачити доволі старий, вицвівший одяг. Ще верхній більш - менш, а з білизни, то вже й залишилося тільки на одну зміну. Ото дожився - в думках лаяв себе.
Йому ж минуло лише п`ятдесят років. Ніби, ще й не старий одружитися, але, чи соромиться з ким небудь познайомитися, чи може просто, вже звик жити сам. Інколи, поспішаючи на роботу, поголиться, затримує погляд до дзеркала. Помітить сивину на скронях, зауважить,
- Ой, що роки роблять з нами.Чому так швидко плине час..
А часом, пригадає покійну дружину - Софіє, бачила б ти мене нині. Нема кому постригти так, як мені подобається. Що в перукарні, присядеш на стілець, крутить, вертить й слова не вимовить. Ніби не людина стриже, а робот. Колись, ти торкалася мого волосся, гладила по голові, усміхалася,
-Ти на вигляд у мене, як справжній козак! А вуса - іще з молодих років моя забаганка. Вони тобі пасують, нехай будуть, як й мене не стане. Адже, ще є порох в порохівницях! Може й одружися, я не проти.
І ніжно поцілує в щоку.
За мить котяться сльози, її згадає, як мучилася в боротьбі з хворобою. Онкологія, як вирок людства. Доглядаючи за нею, задумувався - У космос літають, а знайти ліки від цієї недуги й досі не спромоглися. Яка несправедливість, їй же тільки минуло сорок п*ять, ще би жити й жити. Шкода, Бог і дітей не дав,чому така доля? За які гріхи?
В роботі, за кермом машини « Соки, води», про все забував. Ото тільки й розваг, коли підпише папери за доставку товару, перекинеться деякими слова з продавчинею. І знову поспішає в квартиру до телевізора, до улюбленого кота Кузі. На пару, частіше сиділи на сухом`ятки. Хіба що в вихідний день зварить суп з фрикадельками. І кіт, вдоволь наївшись, облизуючись, плигне йому на коліна. Він пригорне його, мов маленьке дитя.Кіт задоволено погляне й витягне шию, покладе голову ближче до серця, примружує очі, муркоче. Ніби намагається зняти втому, заспокоїти, заколисати. Тих вихідних не дуже й хотілося, самотність дратувала. Інколи просто виходив з квартири, довго блукав алеями, втихомирює гучне серцебиття.
*
Максим підійнявся на третій поверх. В очах, аж мерехтіло… людей, як комах. Звичайно, до Нового року залишилося два тижні, всі бажають придбати подарунки, як не собі то ближнім, чи просто друзям, коханим.
Відділ джинсів… тут простіше, тішив себе, приміряю, які підійдуть вже й можна буде придбати. Не відразу, але після кількох примірок, йому таки вдалося підібрати штани. Дивлячись у дзеркало, тільки тепер помітив, що схуд, втягнувся живіт, став стрункішим, повеселішав. Задоволений, попрямував у відділ сорочок. Тут проблем не буде, адже добре пам`ятає, як дружина завжди клопоталася, щоб почувати себе комфортно, треба брати сорочку по коміру сорок три.
Уже розрахувався за джинсову сорочку, посміхнувся - Як добре, саме така, як я люблю.
За мить, увагу привернула вітрина. За склом макет жінки в рожевій нижній білизні і зверху накинутий, такого ж кольору шовковий пеньюар. Ледь двинувши плечима, про себе,
- Але ж як красиво! Ой, де ж наші молоді літа….
Крутив головою, шукав чоловічу білизну.
Раптово, його хтось добряче товкнув,що ледь з ніг не звалився. Довкола озираючись, незадоволено,
-Хоча би вибачились, чи що?
Але в цій метушні, не зміг второпати, хто зміг так товкнути. На його слова ніхто й уваги не звернув. Озирнувшись, побачив вітрину з чоловічою білизною.
А вибір… розбігаються очі. В три ряди на вішалках труси, майки, футболки. Так багато, але ж який розмір - догнала думка. Ой, Софійко, важко без тебе! Казала козак, який там дідька козак, коли навіть свого розміру не знаю. Ні про що не думав, жив з тобою, як риба в воді.
Між рядами білизни, в синій формі стояла жінка невисокого зросту. Вона спостерігала за покупцями. Її каштанове волосся, виблискувало від освітлення. Несміливо, він кілька раз торкнувся вішалок з білизною, розгубився, які взяти? В цю мить почув слова,
-Ви собі не в змозі подарунок вибрати, чи комусь?
До обличчя підступила гаряча кров, розгублено,
-Знаєте сам працюю, пов`язаний з торгівлею, але там простіше, назва соку, води. А тут, у виборі чомусь шкутильгаю. Собі хочу… Відколи дружини не стало, знаєте, самому такі речі не доводилося купувати.
Оце відвертість, сам себе спіймав на думці. Але ж у ній,щось є притягуюче, ніби знайоме. І вже сміливіше, прямим поглядом подивився на неї. Так - так зелений колір очей, як у покійної дружини і такий же теплий погляд.
Жінка лагідно звернулася,
-Тю!Та ми ж, здається одного віку з вами, життя прожили, чого тут соромитися. Ану дайте, я на вас подивлюся.
Зашарівся, стримувала невпевненість, соромливість.
Уважний погляд, усмішка на обличчі, вона стурбовано,
-Мене звати Марія. Ану розстебніть куртку.
Він ладен був тричі провалитися крізь землю. Не зміг і слова сказати, озираючись, все ж виконав її прохання.
-Ага так - так, і чого червоніти, зараз щось підберемо.
Максим топтався на місці, вона показувала, пропонувала білизну кращу за якістю. Він, то здвигнув плечима, кривився, морщився, а то всміхався, на згоду кивав головою.
Не поспішаючи, Марія в пакети складала вибрану білизну,
-Бачу багато подарунків собі зробили. Вирішили оновитися на Новий рік. Кажете дружини немає, то можливо донька є, чи син. Хоча для нас, у молодих завжди бракує часу. Я оце, живу з донькою і зятем, здається й допомагаю їм, але почуваюся ніби живу в чужому будинку. Онук вже парубок, коли був меншим тулився, а нині, до мене нікому немає діла. Добре хоч роботу маю, оце тільки й втіхи, що тут з клієнтами перекинешся кількома словами та щось порадиш. Правда молодь сама речі вибирає, в них уже давно інші погляди.
Подякувавши, Максим стояв у черзі до каси. Ніби й не хотів та все ж поглядав до неї. Її погляд, ніби сонячний промінь, що дарує тепло. Але ж така привітна і в той же час проста. Й таку гарну білизну підібрала, можна сказати за моїм смаком. Задоволений повертався додому.
З піднятим настроєм, під ніс мугикав мелодію пісні »Листья жёлтые» і відкривав замок вхідних дверей. Як завжди біля порога на нього чекав Кузя.
-О, мій друже, сьогодні в мене чудовий день! Я оновився і здається, познайомився з доброю жінкою. Може колись і тебе з нею познайомлю. Тебе сосискою порадую, а сам іще раз мірятиму новий одяг.
У спальні тихо- тихо… Поряд на кріслі міцно спав кіт. А Максим раз -у - раз ворочався, не зміг заснути. Тільки очі закриє, перед ним Марія, усміхнена, ласкавий погляд. Терпець урвався, спересердя, гучно сказав,
- О Боже, угомони мою душу. Хай врешті я відпочину, мені ж завтра на роботу!
Кіт з переляку, за мить очутився на підлозі. Витаращив очі на господаря, але він лежав обличчям до стіни. Кузя витягнувся і плигнув через нього, мордою терся об обличчя, почав муркотіти. Обійнявши кота, йому вдалося провалитися в сон.
*
Минув майже тиждень … Виснажений після роботи, Максим відчинив двері квартири. Біля порога Кузі не було. Кілька раз гукнув його. Тиша насторожила, не розувши, зайшов до ванни. На підлозі лежав кіт, ніби без признаків життя. З острахом кинувся до нього,
-Кузя ні! Ні мій хлопчику! Що сталося?
Він взяв його на руки, кіт почав важко дихати, сумно дивився на господаря. З його рота стирчало щось чорне.
-Оце так біда, що там в тебе? Чи їсти не було що, чого якусь резину в рот запхав?
Він кілька раз намагався розщепити зуби, але кіт виривається, витаращував очі, розширюються ніздрі.
Максим поспіхом закривав двері на ключ,
-Треба до ветеринара, але ж вже пізня година. Ну хіба, що в центрі…
Уже їхав на таксі, кіт сполохано позирав вбік і час від часу закривав сумні очі.
Максиму здавалося їхав цілу вічність, хоча добрався за пів години. Пулею вилетів з таксі… поспішав, ледь не збив з ніг жінку. Вона миттєво схопила його за руку,
-О! Куди це так летиш ?
-Ой, вибачте це ви Маріє?
-Так, що впізнав? У тебе щось сталося?
-Дуже поспішаю в ветеринарну клініку.
Він показав на кота, його голова тирчала з-за пазухи.
-Це мій Кузя, щось запхав у рот, я сам справитися з ним не в змозі. Сусідам не захотів голову морочити. Можливо якраз допоможуть в клініці.
-Бідолаха…Тут недалеко, я з тобою, мене вдома все одно ніхто не чекає. Тим паче, я завтра вихідна. Може моя допомога потрібна буде.
*
Майже годину Максим і Марія чекали на лікаря, коли їм повернуть кота. За цей час, він схвильовано розповів, як знайшов кота. Виправдовувався і в той же час сварив себе за зайві речі в квартирі. Жінка слухала його, час від часу кивала головою. Підтримала, щоби не хвилювався, завіряє, що все буде добре. Розповіла про свою сіамську кицьку, яку два роки назад хтось вкрав. Посилаючись на однаковий вік, наполягає,щоб до неї звернувся на« ти».
Лікар, чоловік середньої статури, років п`ятидесяти, ніс на руках кота,
-Ну от забирайте свого Кузю, здається ви так його називали. Напевно він дуже грайливий. На гумовий м`ячик намоталась чорна плівка, частина попала в горло, добре, що не перекрила все дихання. А рота так відкрив, що м`ячик застряг у зубах. Він просто не спромігся його витягнути. Він зараз іще трохи під наркозом, в легкій дрімоті, але десь через годину буде знову гратися.
І звернувся до Максима.
-Хай дружина для нього зварить супчик, тільки м`ясо перемелене. Бо знаєте ж, тепер у горлі є подразнення. А через три дні минеться, їстиме все. Наступного разу,з такими речами, вдома будьте обачливі.
Подякувавши, вони направилися до виходу.
*
Холодне повітря вдарило в обличчя… Жінка забідкалася,
-Ану давайте я його накрию своїм шарфом, він лежить такий немічний….
Максим не заперечив. За кілька хвилин вони сідали в таксі. Він відчинив задню дверку,
-Маріє,сідай сюди, бери Кузю,а я сяду біля водія.
Таксі під`їхало до самого під`їзду…. Марія відчинила двері, одночасно кіт підняв голову. Максим саме протягнув руки взяти кота,
-Ну,от і добре! Кузю,мій котику, все гаразд, ми вже вдома.
Марія звернулася до водія,
-А тепер мене до моста підвезіть!
-Е ні-ні,- заперечив Максим, подав їй руку і продовжив,
-Хіба так годиться, а хто суп для кота зварить?
Жінка не очікувала такої пропозиції, кліпала очима, не знала що робити.
Водій хитро позирнув на Максима,підморгнув,
-Та я це, в мене зміна закінчилася. Вибачайте, мені не в ту сторону.
Здвигнувши плечима,вона лише подивилася вслід таксі,
-Що ж буду ловити інше.
Ніякого інше, хтось хвалився що завтра вихідний, чи не так? Пішли Маріє, прохолодно, ще застудися і ти, і ми з Кузею.
*
В квартирі смачно пахло м`ясом…. Марія в каструлю кидала фрикадельки, весело до кота,
-Такий суп не тільки ти будеш їсти,а й ми посмакуємо, правда Максиме.
Усміхнений, прямим поглядом дивився в її очі,
-Знаєш Маріє, я дуже радий,що маю передноворічні подарунки. Одяг то таке діло, а от тебе зустрів, напевно доля нас звела. Чого тобі жити з дітьми. Завтра після роботи, давай я тебе заберу до себе
-О ні, так швидко, але ж ми дуже мало знайомі.
-Ну гаразд, але вже пізно, сьогодні ти переночуєш тут, завтра вихідна будеш з котом. А ввечері, я відвезу тебе додому.
Після пізньої вечері в кімнаті на дивані спала Марія, в її ногах дрімав кіт. А в спальні, ледь уговтав свої почуття, спав Максим.
*
Здалеку чути звуки музики… Освітлюючи частину піднебесся, раз- у -раз злітають салюти, розсипаються й десь зникають. Під покровом новорічної ночі, вони стояли на балконі, милувалися містом. Ласкавий погляд, на обличчі легка усмішка,
-З Новим Роком Маріє!
-З Новим Роком!
На вустах солодке вино і ніжний поцілунок в уста.
- Хай ця ніч буде початком нашого життя!
-А, що, чому бути, того не оминути. Гаразд, я згодна.
Легкі сніжинки кружляли, прилипали на обличчя. Усміхнені,трохи задумливі, позирали один на одного, смакували вино.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934879
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.12.2021
Прохолода… вітрець повіває,
Я сприймаю, дарунки зимоньки,
Полюбовно, ніжно обіймає,
Розстеляє… білі доріженьки.
То лиш зранку. Як небо ж в золоті,
Краплі лишить, прозорі на згадку,
Вже мудрує, що витворить потім,
Звечоріє… украсить посадку.
Білосніжним пухким мереживом,
Мов у казці, ти поглянеш туди,
Вмить іскриться під місячним сяйвом,
Ніжний блиск, засріблиться повсюди.
Дріма поле, в парчовій пелюшці,
По стерні, бурульки, сніжиночки,
Бур’яни ж, вищі, як сніжні скринці,
Між рядів, дзеркальні стежиночки.
Купки снігу, тримає ялинка,
Скрізь по голках, сльозинки- краплини,
Та морозу, єдина хвилинка,
Так казково сіяють перлини.
Геть зігнулись, під кришталем кущі,
Мов домівки, в снігу занурені,
Спитать хочу, я щиро від дущі,
Ви ж красиві, чому зажурені?
Де- не – де, мов проснеться дерево,
Вбрання сніжне, сповзає до землі,
Все й відразу, блиска лазурово,
І на серці, так хороше мені.
19.12.2921р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934634
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2021
Ой не шуми, вітре, не хитай тополю,
Так нині холодно, все дощиком вмилась,
Зірване листя, давно неслось по полю,
Я вже боротись, із тобою втомилась.
Он не шуми, вітре, просила й калина,
Улітку, шелест, то ж співав серенади,
Обіймав ніжно, то щаслива хвилина,
Чом розлютився? Вже просила пощади.
Що ж сталося, чи із зимою здружився,
Красою звабила, вишневим світанком,
Вона зрадлива, то ж й ти цього навчився,
Тополя плакала прохолодним ранком.
Міленькі сльози, готові замерзати,
Мороз навідався, в кришталі тополя,
Кохання зрадницьке, стала засинати,
Чи й весну стріне? Та на це Божа воля.
А вітер бавився, із її гілками,
Я знов згадаю, що траплялось між нами.
.
20.12.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934423
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2021
Проліта́, сніжок надворі,
Дітвора́, мов на дозорі,
До віко́нця поглядають,
Дідуся́, в гості чекають.
Поспіши́, двері відчиняй,
Поглянь ма́мо, дід Миколай,
Йде вздовж лі́су по стежинці,
У мішку́, мабуть гостинці.
Настає́, святковий вечір,
Ой, ціка́во, які ж речі,
Він несе́, мені й малечі?
Давно хо́чу, собі смартфон,
Сестра мрі́є про телефон,
Каже мо́жна і дзеркальце,
А Макси́мкові брязкальце.
Ми ж усі́, були слухняні,
Грає та́то, на баяні,
З дідусе́м дружно танцюєм,
Як сніжи́нки покружляєм.
Тож хай лине, веселий сміх,
Землю красить біленький сніг,
В домі бу́де справжнє свято,
Щастя й ра́дості багато!
18.12.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934236
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.12.2021
Чоловік прийшов з роботи,
Забув скинути чобо́ти,
На стіл кинув, грошей жмуток,
Де й подівся, в жінки смуток.
Ой, Андрійчику, Андрійку,
На плече, клади голівку,
Хай я трішки приголублю,
Тебе ж нині, дуже люблю,
Так…я… це.. то ж хочу їсти,
Не викручуй мені мізки,
Та дай чоботи, я скину,
Кепське діло, зрушив спину.
Жінка враз, халат задерла,
Веселилась, носа втерла,
-Чобітки, нам не завада,
Іншій позі, буду рада.
І чого, нам йти до спальні?
Хіба зле? Тепло в вітальні,
Ну давай, горю бажанням,
Клади край, усім ваганням!
Здивувавсь, кліпа очима,
Трясця в чому ж, тут причина,
То по тижні на (дієті),
Розібратися б в секреті?
Вже й розстебнута сорочка,
Розкудахталась, як квочка,
-Що забув де краще взятись,
Основне, нам не спинятись.
За мить скрип, двері в веранд,
Перешкода насолоді,
Загарчала, враз собака,
Певно то, до зла ознака.
Кум з одежою у руках,
Зблід, трясеться,у очах страх,
-Там… оце… бульдог зірвався,
А, я ж вийти сподівався.
17.12.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=934117
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2021
Ледь - ледь колишуться волошки в житі,
Думки - думки, я зрадив своїй меті,
Адже нічого, не досяг у житті,
Лиш у дитинстві мав щасливі миті.
Стежина в полі, смуток тут розвію,
Дитячі очі, бачили земний рай,
Певно себе, вссе ж судити посмію,
Хоч продавався, люблю свій рідний край
Моє поділля… пізнавав науки,
Коледж, училище, мав професії,
Розчарування, лиш музичні звуки,
Від безробіття - втіха в дні лихії.
Поїздка в найми - запродана душа,
На жаль, залишила болючі сліди,
От що блукати, глядіть, земля чужа,
Не мав же виходу, подався туди.
Підйом о п`ятій, збір холодильників,
Аж мерехтіло у очах, від утоми,
Єхидні погляди від начальників,
По тілу холод, хапають судоми.
Підлога - лід, холодно в ноги, спину,
Оце потрапив, думки, біль у серці,
Чом не сказали, туди не їдь сину?
Тож сам хотів, набридло жити в клітці.
А що батьки, кінці з кінцями зводять,
Батько по наймах, треба виживати,
Сестричка й брат, іще до школи ходять,
В городі й хаті, верховодить мати.
Волосся дибом, як прийдуть платівки,
Брало сум’яття, де гроші дістати?
Тож не наважиться, він на крадіжки,
На якийсь час треба ізгоєм стати.
Європа, Польща - свої забаганки,
Ледь- ледь живий добирався додому,
Ночі недоспані, в сльозах світанки,
Не побажав, такого би нікому,
Що заробив – все потратив на ліки,
Соромно глянути в неньчині очі,
Більш не бажав батьківської опіки,
Думки про совість, до самої ночі.
Тож вже за тридцять, пішов би у військо,
Не один рік, іде війна на сході,
Мала вага, на вигляд, як хлопчисько,
Зброя важка, не візьмуть й при нагоді.
Зима минула, ти нагрівся в хаті,
В боргах за газ, може в цей раз пощастить?
Не дають спати, думки волохаті,
В надії знову, може шанс не впустить?
І заробити, вдасться гарні гроші,
В садку робота, хоч не був голодний,
І ніби люди, доволі хороші,
Але всі наймити, як він, безвладний.
Закінчивсь договір, шукав роботу,
По спеціальності, в теплій їдальні,
Біля шеф кухаря, аж моливсь Богу,
В житті радів, є зміни кординальні.
Але біда, налякала увесь світ,
Вірус «Ковіт»- зазвучало з екранів,
Хотів кричати, -О людоньки скажіть,
Випустив хто? Все ж приховуючи гнів,
Лише думки, у голові, мов джмелі.
Ну ось і знову, його рідний поріг,
У хаті тихо, п`янкий запах м`яти,
Чом не спекла, ненька яблучний пиріг?
Криво всміхнулась, -Треба муку мати.
Мов чорна хмара, накрила обличчя,
Уста тремтіли, за мить, просльозилась,
Ледь прихилилася, до його плеча,
-Так схуд, мій рідний, за тебе молилась.
Чи жалко матері, рідненьке дитя?
Ночами пестила і годувала,
Мріяла бути, щасливим майбуття,
Йому ж сорочку, вночі вишивала.
Ніжно, як птаха, обіймає сина,
У очах смуток і розчарування,
На жаль, на ковід хворіє родина,
Але в душі, я маю сподівання,
Що подароване, долею життя,
Зможуть здолати, оцей вірус клятий.
Дякувать Богу, вони теж спромоглись,
Перенесли, цю всесвітню хворобу,
У легкій формі і знов сподівались,
На життя краще, таїли тривоги.
А далі, що? Може б дівчину знайшов,
Давно пора… своє життя владнати,
Певно дорогу, чорний кіт перейшов
Дівки не хочуть, до таких звикати.
Їм подавай, квартиру чи мерседес,
Чи до кав`ярні веди, в ресторани,
Та у житті немає таких чудес,
Від спілкування, на серці лиш рани.
А в інтернеті все жарти, розваги,
Хоч по судинах, аж закипає кров,
До дів, оголених, нема поваги,
Чи такі й здатні, подарувать любов.
Зимові дні, морозні, де зігрітись?
Газ відключили, треба сплатити борг,
Як у дитинство жага озирнутись,
Зробити це, неспроможний навіть Бог.
За мить згадав, як зварювали труби,
По хаті втіха, нарешті буде газ,
Ніби наркотик, що привів до згуби,
Як рік і ціни, все вищі кожен раз.
У руках сані і гостра сокира,
Похід до лісу, чоботи порвались,
Від злоби серце і душу, аж розпира,
Неподалік, по лісу стуки чулись,
І горлопанила чиясь дітвора.
Зима позаду. Ну от пережили,
Праця в городі, ніби придає сил,
Але ж важка, випинаються жили,
Утік, злетів би та не маю крил.
Оце прийшов, погляд далеко в поле,
Ще ж не старий, я прожив, лиш пів життя,
Вже безнадія, біль в ногах. О доле!
Чому таке, в душі таю відчуття?
Що не потрібен, я на цьому світі,
Але ж Всевишній указав стежину,
Що маю йти, роки у буйноцвіті,
І щоб не зрадить, неньку- Україну
Тож намагавсь, бути завжди серйозним,
Давно душа, волає потрудитись,
Чом народився на світ не кремезним,
Щоби я зміг працею насладитись.
На землі б рідній, сіяв, збирав хліба,
Чи не моя ? Що вже продана, чужа?
Що творить влада? Чи спроможна хіба,
На користь людям, щось зробити? Журба,
Розчарування в людських серцях.
Нема заводів, фабрик, лиш торгаші,
Всі хто раніш, щось урвав, тепер жирує,
Ніби вогонь, від злоби пала в душі,
А хто почує? Влада все бляхує…
***
Так копошились, все джмелині думки,
Вітер, розносив їх у піднебесся,
Ніби нашіптував, тому й жебраки,
Він не втрачав впевненості, прорвуся,
Іще попереду, я маю роки!
Моя душа, як крапля сонця в тілі,
Доки, ще світить, хоче дарить тепло,
Де мир і мрії, досягнути цілі,
Щоби людина пізнавала добро.
Моє життя, як та зернина в полі,
Уже зросла, чи вбереться в колоски,
Чому сумний? Розчарування в долі,
Чому обділений божої ласки?
По стежці йшов, час від часу, шкутильгав,
Низько до ніг, вклонились літні квіти,
Під серцем щем та надію не втрачав,
Цей час мине, буде щастю радіти.
05.11.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2021
Сприймаю небо з божим благословенням,
Щодня всміхаюся ясному світанку,
На душі тепло, знову із сподіванням,
Тягну долоні, я казковому ранку.
Щоби не згасла усмішка на обличчі,
І блакить неба без хмарин, неозора,
Та доброта, зборола зло в протиріччі,
Скрізь у лісах, лунав завжди спів жайвора!
Сприймаю день у сонячному промінні,
Най мирним буде, в полі пшениця, квіти,
Щоби нарешті, із війною Вкраїні,
Вдалось покінчить й щасливо жили діти!
Я сприйму дощик, як нагороду Бога,
Свята землиця сповна напилась води,
Й ми пораділи від усього живого,
У наших душах, щоб не вмер дух свободи!
30.11.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933748
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.12.2021
Ой певно, падаю, ой спасайте,
Пищав, мов у скафандрі горішок,
Мене, ви круку не віддавайте!
Потрапить, не хочу й до мурашок!
Достиг, для того, щоб у землиці,
Коріння, вросло й подібний тату,
Укотре, втішавсь святій водиці,
Сповна, напився і мав удачу!
Зростати, хочудоволі міцним,
Собі, тепло сонця відібрати,
Струнким, красивим, гарним, величним,
Привабливим, щоб спромігся стати
Щоб дітки, назбирали цілий міх,
Горішків, таких, подібних мені,
І кілька, штук посадили для всіх
Щоб їли, хай знають ми ж корисні!
Он білка, бачиш, спритно збирає,
Зима, довгенька, запаси робить,
Горішки… вітамінні, тож знає,
Суворий, холод вдасться пережить.
06.11.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933628
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
З тобою ми, зустрілися лиш раз,
Хвилі морські… ласкали береги,
Але для нас , то був не кращий час,
Суєта, хаос, війна навкруги.
Та мене море трохи втішало,
Хоча й на декілька, секунд, хвилин,
Гучно із рупора прозвучало,
-По шлюпках швидко! Пече спомин.
Живу омріяна, лиш тобою,
Маю надію, зустрітись хоч раз,
Не здатна щось, вчинить із собою,
Може на хвилях, побачу баркас?
Минали дні, місяці, вже й роки,
Світив маяк, як вогник надії,
Потай ховало, море глибоке,
Полинні сльози і світлі мрії.
О, море - море, не вселяй жалю,
В моє сердечко, не рань душу,
Адже за нього Боженьку молю,
Клятву до смерті, я не порушу.
Туман стелився, не виднівсь вогник,
Душу імла, вже опорожнила,
Він чомусь з нею, неначе змовник?
А я ж так ждала, його любила!
Жовтень 2021р.
Вірш до картини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933627
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.12.2021
Так долго в печке тлеет сук,
Вдруг вспышки пламени, искры
По батареям звонкий стук,
И тихим эхом несло звук.
Уютно в комнате, тепло,
Запахло мятой, чабрецом,
Что-то, уж вспомнил, из детства,
Семья собралась, вечерком.
И пили чай, чтоб согреться,
Поговорить кое о чём,
Поутру снова, уж топор,
Луною стук по округе
Ту печь я помню, до сих пор,
Ведь нам жилось, как в лачуге.
Ах теснота… но не в обиде,
Уж запах теста, пирожки,
Улыбки вновь, текли слюнки,
В глазах от счастья огоньки,
Звучали песни, частушки,
Отец играл… звук гармошки,
Я словно слышу вдалеке.
Так долго в печке тлеет сук,
Вдруг вспышки пламени, искры,
По батареям звонкий стук,
Вновь тихим эхом слышно звук,
Уютно в комнате, тепло.
02.12.2021г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933334
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 09.12.2021
Чарують… перші подихи зими,
Хова панянка свої ідеї,
Із трепетом, тебе чекали ми,
Красуня, зранку подібна феї.
Дихне, довкола земля під шовком,
По ньому срібло й біленьке злато,
І наче зразу, в злагоді з вітром
Війне злегка, заіскрить занадто!
Зірниці ніби, здійма догори,
Мигтять вміло і не на одну мить,
Вже подих, приліг на сільські двори,
Спориш руденький злегка затремтить.
Спромігся, чом хтось порушить спокій,
Стрімкий подих ніби політ птаха,
Так плавно, з небес летять сніжинки,
Під білим покровом кожна хата.
Із блиском, всі криштальні стежинки,
Щодня хмаринки, як пароплави,
Між них, сяє сонце жовтооке,
І сніг пада в росяні заграви,
Краплини вмиють гаї й широке,
Все поле, засіяє золотом.
Вечірній подих, як легкий туман,
З`єднання прохолоди і тепла,
Та вітер, ненароком мов шаман,
Дмухне…сніг розтав, суцільна імла,
Усе сповиє в нічний міцний сон
06.12.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.12.2021
Зимовий вечір….. молилась, цілувала хрестик,
Щоб не поранитись, на пальчик клала наперстик,
Що на душі, тягар полегшить? І, аж до ранку,
Все ж вишивала сину, сорочку – вишиванку.
На полотні з’являлись, відмінні візерунки,
Людської пам`яті, теплі, сердечні відлунки,
У кожен хрестик, із думками долю вплітала,
І «Отче наш» читала. Всевишнього благала.
Щоб син з війни, повернувся, щасливим, здоровим,
Наперекір, тривогам, завірюхам сніговим,
Де чисте небо і сонце привітне, ласкаве,
На полотні проміння золотисте, яскраве.
Зігріло душу у виборі своєї стежки,
Тропа в життя, щоб мрії не розбились на друзки,
А вздовж й пообіч, яскраві, ясноокі квіти,
Щоби, не плакав, а по долі тільки радіти.
Спромігся й завжди поспішав до рідного дому,
І ніколи, забуть не смів, до неньки дорогу,
Нитка до ниточки та й омрійливо всміхалась,
Тут мережками хрестик,на краще сподівалась.
Догора свічка, вже сонцем запалав світанок,
Тремтіло серце, – Боженьку, дай нам мирний ранок!
Ледь помарніла, дві сльози впали на хустину,
От уже й вишила сорочку, вертайся сину!
05.12.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933166
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.12.2021
Осіння пора… У лісі, між старими кущами шипшини відпочивав сірий зайчик. Від звуку сокири сполохано підняв вуха, озирнувся довкола. Він помітив наляканих звірів, вони бігли вперед, у глиб лісу. Чув їх голоси,
-Ой, біда! Біда! Люди дерева вирубують.
Зайчик не втрачав часу, відразу побіг за ними. Бачив, як деякі звірі бігли далі, а хтось ховався за кущами, чи в купі опалого листя. Він так швидко біг, що не помітив великого пенька, який майже весь був покритий багровим і рудим листям, зашпортнувся за нього. Але добре, що не впав, так би налетів на стовбур старого дуба і напевно би забився. Між цим дубом і високим грабом лежала купа старого хмизу, на ній густо розрісся мох. Зайчик, позираючи навкруги, клопотався про себе,
-О! непогане місце! Напевно тут зупинюся.
І майже під самим хмизом, взявся розгрібати листя. Сподівався зробити поглиблення, щоб при загрозі, міг у ньому заховатися.
- Ой, як боляче,- притиснув лапку до грудей. І чим це я зміг так вколотися?!
Від здивування витріщив очі. Купка листя, заворушилася, за мить ніби стала меншою, круглішою,
-Ой! Що, я когось потурбував?! І чого це відразу колотися!
Почувши голос зайця, їжак піднявся на лапки,
- Дивина! Косий, що ти тут забув? Навіщо мій солодкий сон порушив?! Тобі, що в лісі місця мало? Де ти взявся на мою голову!
Зайчик зрозумів, що йому ніякої загрози немає і не поважно звернувся до їжака,
-Тю! А ти,що господар у лісі? Де хочу там і зупинюся.
-Та ні, - заперечив їжак і продовжив,-Так не годиться, я не господар, але це місце зайняв першим . Скоро зима і я вже майже місяць тут спокійно відпочивав.Ти б краще вибачився й пішов шукати інше місце.
- Іще чого,- зайчик зухвало подивився на їжака .
Від злості, в нього звузилися очі і почервоніли вуха. Лапкою махнув у бік і голосно сказав,
-Он подивися скрізь листя повно,тож легко знайдеш інше місце. А я собі це вподобав. Я більший за тебе, тут мені буде безпечніше. А ти малий, он скрізь купи листя, в любомі місці собі зробиш лігво!
Раптом, де й взялася, мураха.
-Що за крик! Ви скоро втихомиритися?!
-Тю, а ти тут звідки,- запитав зайчик?
-Треба добре під ноги дивитися! Тепер точно знаю, це твоя робота. Ніби був землетрус у нашому мурашнику, розтривожив усіх.
-А я тут при чому? Що я маю до твого мурашника. Здається по дорозі його ніде не бачив.
-Ти свій ніс не задирай, а дивись під ноги!- суворо сказала мураха.
І лапкою, сердито постукала по листку,
-Як не бачив?! Що за невихованість! Наш мурашник під самим пеньком, ось бачиш!
І вона показала на той пеньок, за який зашпортнувся зайчик.Він відразу їй заперечив,
-Та я навіть листя не зачепив, як лежало, так і лежить.
Мураха підвищила голос,
-Вважаю тобі краще було би вибачитися,чим сперечатися. Іще хочу зауважити, я чула всю вашу розмову. Ти не думай, що, як за розмірами більший, то до усіх будеш похабно поводитися. Я раніше тебе не бачила, але якщо хочеш знайти собі місце,то не обов`язково тут, де спав їжак! Він і за віком старший за тебе, тож навчися поважати.
Стиснувши зуби, зайчик міркував - О,мурахи кусючі, з ними краще не зв`язуватись. І став виправдовуватись,
-Розумієш , де я мешкав, почали вирубувати ліс, от і змушений шукати собі прихисток у іншому місці.
Мураха жваво заговорила,
-Тобі й ніхто не заперечує! Дядько їжак тут, ми там, а ти з іншої сторони займи місце. Не розумію, чому такий впертий? Адже завжди можна домовитися, тільки треба навчитися поважати один одного.
Зайчик трохи присоромився, після такої промови мурахи, подумав - Яка розумна! І косо зазирнувши,сказав,
-Ну гаразд, тоді вже вибачте, значить будемо сусідами.
І ледь схиливши голову, зайшов за хмиз. З іншої сторони, став готувати місце для відпочинку.
***
Діти, пам`ятайте! Суперечки й неповага ніколи до доброго не приведуть! Навчайтеся домовлятися і поважати один одного!
5.11.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933067
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.12.2021
Щодня частіше, небо хмурить брови,
Стечуть раптово, сльозини зрадливі,
Давно стоять, зажурені діброви,
По стовбурах, біжать краплі стремливі.
У сні дерева, вмить схолоне душа,
Помежи хмар, промінь сонця проб`ється,
Ніжно зігріє, ніби ненька втіша,
Душа радіє, серце в ритмі б`ється.
Раптовий сніг, вкрива гілки кістляві,
Срібні вуалі заіскрились довкола,
По стовбурах, реберця ледь біляві,
В них біль згасає… смола захолола.
І сон весною, омріяний, як спів,
Пташиний, жвавий, а то колисковий,
Як шурхіт листя, з вітром, мов переспів,
У світ сповиє, зимовий, казковий!
30.11.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021
Хочу снігу та й багато,
Щоб було, це справжнє свято,
Відзначали, ми б день зими,
Хай розстелить, нам килими.
Білосніжні і пухкенькі,
Щоб по них зірки срібненькі,
І довкола все іскрилось,
Щоби людство веселилось.
І сніжинки, як перлинки,
Одягли кущам хустинки,
А деревам, мов вуалі,
В білосніжнім карнавалі.
Щоб красі, дружно втішатись,
Й на санчатах покататись,
Щоб навколо, скрізь лунав сміх,
Із хмарин, пишних, сипався сніг!
Хочу снігу та й багато!
Щоб було, нам справжнє свято!
04.12.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021
Обрій у передвечірньому мареві…… Червоне сонце й смужки темно синіх і рожевих хмар навіювали думки. Ну от минув ще один день, а час летить. І так рік за роком. Під квітучим бузком, Таня присяде на лавці, в ньому знаходить розраду. Інколи поскаржиться на долю, а інколи і теплі спогади на якусь мить зігрівають серце. Та деякі спогади чомусь з гірчинкою.Чому колись була довірливою дівчинкою? Запах квітучого бузку вкотре нагадав про той вечір.
***
У школі випускний вечір…. На ній пишне плаття феї, подібне вбранню квітучої вишні. Біляве, локонами волосся, ледь прикриває повненькі груди. Проникливий погляд синіх очей, Артур не міг не помітити. Та не наважувався її запросити на танець. З під лоба спостерігав - гарненька, ледь пригадав її ім`я, здається Таня. Школа велика, три випускних класи, чи й запам`ятаєш цих красунь, кілька раз переконував себе. Якби ж з одного містечка, а то десь на відшибі живе, чи й не з якогось ближнього села. Адже кілька раз помічав, як виходила з рейсового автобуса, що зупинявся неподалік від школи.
А може й справді наважитися запросити? Але ж прийдеться провести додому. Може інші дівчата не помітять, вже добряче набридли одні й ті самі обличчя, їх пусті розмови. Та чи готовий я? І, як завжди підбадьорив себе - Але й чому не можна злегка фліртувати?! Впоспіх кілька раз поправив чорнявого чуба, що щойно спав на чоло. Його невеличкі карі очі неначе забігали й заблискали од сподівання. Черговий флірт, ну хіба що на один вечір, тож попереду навчання у великому місті.
Раптом, гучний голос ведучого відволікає від думок,
-Оголошую білий танець.
Ой, як же вона чекала цього моменту, подібна пташці, пурхнула через весь зал. Ледь почервонівши, присіла в реверансі.
Омріяні, веселі закружляли в вальсі. Жадані хвилини дотику, поглядів, легкий трепіт тіла, перевернули весь світ.
Привітно мерехтіли зорі… від повного місяця лилось блакитне сяво, освітлювало шлях. Позаду залишилась школа. Артур обережно тримав її за руку,
-Тобі далеко додому?
-Та ні за містом новобудови. Правда автобус в цю пору не їздить.
-То я візьму таксі, бо ж це не близий світ.
На згоду, лиш схилила голову, мовчала. В душі втішається, батьки в нічну зміну, тож не буде запитань.
Зацікавлений погляд… Вздовж дороги горіли ліхтарі, його вразили двоповерхові будинки з красивими мансардами. Адже не знав, що тут виріс цілий мікрорайон. Трохи здивувався, коли вона запросила зайти в будинок, випити чаю. Думка стрілою – Тож не дурень відмовитись. Хіба я вже такий красень, щоби мене майже кожна запрошувала до себе в гості. Але ця, здається не з бідненьких, хто знає, може й не на один вечір…
Він відпустив таксі,
-Раз це не на пів години, навіщо чоловіка тримати. я потім зроблю замовлення.
Вона з заздрістю дивилася на його телефон, який тримав у руці. В класі кілька учнів, вже придбали собі такі телефони. Їй же, батьки пообіцяли подарувати на вісімнадцятиріччя. Але до нього, ще майже цілих десять місяців.
На кухні засвистів чайник. Вона з серванту діставала цукерки й серветки.
-Таню можна я сам приготую чай.
Мимохіть мелькнула привітна усмішка,
- Ну, якщо дуже хочеш… Там знайдеш чашки, цукор.
Розмова про школу його не цікавила. Розповідав, як придбав телефон та поділився думками про нові комп`ютери, про їх запровадження в різних сферах. Коли запитав про її батьків, зрозумів, що вони до ранку тільки удвох. І озираючись, в одну із чашок кинув пігулку снодійного.Він вже не вперше це робив з дівчатами і цього разу не хотів втратити шансу. Горіло бажання провести з нею ніч, відчути себе справжнім мачо.
Приємний запах чаю рознісся по кімнаті. Вона ніби потрапила в сіру імлу. Декілька раз кліпала очима, не могла зрозуміти, можливо тільки на очах? Чомусь не надто контролювала свої рухи. Невимовна млість, опанувало якесь ослаблення тіла, не по її волі. Він наполегливо й жадібно цілував уста, у відповідь вона з насолодою приймає їх. І не помітила, ніби росою під сонцем роставала під ним, лиш відчувала його приємний запах тіла. Врешті, плаття феї опинилося на підлозі. Він не втратив шансу…
Раптовий гучний спів півня пробудив її. Теплі сонячні промені пестили оголені груди. За мить незадоволено насупила брови, то ніби у голові дзвін, думки - Ой, що ж це я? І чому? Чому спромоглася дозволити?! Утік! А може, він просто спокусник дівчат? Можливо тому й завжди з ними веселий, усміхнений, привітний. Але ж здається, бачила в окрузі порядних дівчат. Напевно я одна схибила, але чому так сталось?! По кімнаті рознеслося гучне ридання.
***
В хаті прибрано, затишно… Після миття підлоги відчувався запах хлорки. Це на угоду батькам, вони обоє медики, працюють в бригаді швидкої допомоги. Розповідаючи про розповсюдження мікробів, мати іще з малих літ її привчила до такого прибирання.
Добре, що в руки взяла швабру, під ліжком, як спогад про цнотливу ніч, лежала його краватка. Вирішила, що батькам цього краще не знати. Але загублену ним краватку приклала до грудей, відчула тепло, ніби перед нею його ясні очі. Думка - Нехай і гріх, але ж для мене ця зустріч чиста, без фальшу. Намагалася себе заспокоїти. Та чи покличе, чи прийде він до неї, все ж підкрадався сумнів, терзає душу. Прискіпливо дивиться до дзеркала, але за мить всміхнулася, втішила себе,
-А чому й ні, тож здається не гірша за інших.
Пригадала той потаємний дотик, почервоніла й присівши на стілець, обняла голову руками,
- Але чому не заборонила? Чому перед очима так раптово з`явився туман? Ой, що ж це я накоїла!
За вікном гул запорожця… З роботи повернулися батьки.
***
Теплі сонячні дні не втішали її молоде серце. Відцвівший бузок, ще більше засмучував. Не хотілося, ні милуватися квітами, ні мріяти, не задивлятися на небо і мугикати про себе, якусь пісню як вона, це раніше любила робити. В надії зустрітися, кілька днів поспіль, ходила в школу. Але зустрітися з ним не вдалося. Гордість завадила дізнатися його домашню адресу. Та навіть якби й дізналася, то швидше за все, не насмілилася би піти до нього. Від химерних думок немає втіхи. Якби хотів побачитися, то мав би сам приїхати, то ж знав де мешкаю. І кожен місяць, того ж самого числа, сідала на лавку біля бузку і чекала, може хоч ввечері приїде.
Збігали дні, вже й місяці… А далі життя, ніби річка, що повернулася у своє русло. Навчання в торговому технікумі, проживання в гуртожитку. Гризло сумління, чому все так, чому так і не приїхав? Та в оточенні веселих друзів, відходив душевний біль, час заліковував рану.
Позаду навчання… Вона вивчила комп`ютер, працювала в бухгалтерії консервного заводу. Від роботи додому далеченько. Її часто на своєму автомобілі підвозив Сергій, який мешкав неподалік. Він працював шофером на бортовій машині, на базу перевозив продукцію. Славний, русявий молодий чоловік, одружений.
-Пристав у прийми, так він сказав їй –Хотів би мати сина ,чи доньку, але не в таких умовах.
Інколи бідкався про непорозуміння з тещею. Таня ж цю сім`ю не знала, бо вони років два, як тут купили будинок. Сергій інколи був дуже знервований, скаржився, що теща чіпляється за всякі дрібниці. Гризе, що він мало заробляє, попрікає, що в дитбудинку не навчили поваги. Родини він не знав, лише від бабусі у спадок залишився город й від старої глиняної хати купа трухлявого дерева.
Вона слухала його скарги, зробила висновки, як вийде заміж, то від батьків треба жити тільки окремо. Але де та з ким познайомитися? Та щоб закохатися так, щоб, аж тіло тремтіло, щоб серце вискакувало з грудей. Щоб так, як описують у книгах. Хоча інколи і брав сумнів, що є таке кохання. Сидячи в машині, інколи й зупиняла на ньому погляд - А він нічого, хай не красень, але видно людина, щира, добра. Напевно тому, що в житті не раз довелося відчути приниження, неприязнь, зраду і навіть голодування. Ніби жартома, але не раз їй говорив,
-Ти, як не знайдеш собі гарного хлопця, знай, я твій запасний варіант. Ти мені дуже подобаєшся і я би з тобою розділив останній шматок хліба й ми би народили дитя.
Вона після таких слів червоніла, ховала очі, намагалася вгамувати гучне серцебиття. Та тут же про себе посміхалася, сказав таке - запасний варіант.
***
Літній вечір… Сонячне проміння мерехтіло по вікнах автобуса. Сьогодні затрималася на роботі. Їй надокучили папери, хотілося відволіктися, раз – у – раз повертала голову до вікна. Дивись но - помітила про себе - вечір,а сонце так припікає, чи це так через скло. Автобус зупинився на одній із зупинок, від здивування, очі мало не вилізли на лоб. Артур привселюдно притискав і цілував білявку. До обличчя прилинула кров, відчула печіння щік, щеміло під серцем. Це ж треба п`ять років, як п`ять днів. Але ж сором, при людях так себе поводити. Ну нехай би обіймав,а це! Тільки тепер до неї прийшло прозріння, попутав біс, думала, що закохалася. Напевно ловелас, як жаль, що з ним провела першу ніч. О, таких на світі багато є, гарно співають, вкладають у ліжко. Згодом, як довговухі зайці, що в чужому городі з`їли капусту, стрімголов тікають. На мить уявила цю картину, скривилася - Як низько, це ж треба так опуститися! Тож іще не темно, до чого йдемо? Але відразу думка - стріла пронизала серце, тихо сама про себе,
-О, хай мене Бог простить за такі думки, тож сама теж не подарунок.
Але душа знову хвилями вирує думками, ніби переслідує - А може тоді він мені щось підсипав? Йой, чи й часом не снодійне? От, що значить бути іще зовсім довірливим дівчиськом. Подумки себе критикувала- А, що отримала!Чому в рожевих окулярах була? Тепер навчило! Нема чого задивлятися на красенів,тим паче їм довіряти.
***
Минув рік… Літо видалося доволі спекотне. Таня з задоволенням дивилася з вікна потяга. За віддану роботу їй виділили путівку в санаторій. Потяг Київ- Євпаторія прибув на залізничну станцію.
Хоча і їхала в плацкартному вагоні, але була задоволена знайомством з симпатичною русявою Надією. Тішилася, що майже однолітки, дівчина працювала на консервному заводі в Вінниці. Вона вже три дні, як мала відпочивати в цьому ж санаторії, але із- за квартального звіту затрималася на роботі.
Синява моря вабила до себе, зачаровувала. Море щодня змінювалося, на його красу, не можна було і надивитися. Зранку до обіду дівчата з задоволенням купалися, насолоджувалися теплою водою, плескотом лагідних хвиль, засмагали на пляжі. А ввечері, прогулянки по набережній. Морське вологе повітря заспокоювало, придавало сили. Виникало бажання помріяти, а інколи й поділитися думками про життя. Вони жили в одній кімнаті, за одним столом харчувалися в їдальні. Два дні їх було тільки двоє та згодом до них підсіли двоє молодих чоловіків. Вадим – чорнявий, кароокий, з Києва, працював в Обчислювальному центрі при залізниці. Він відразу зізнався, що вдома дружина і трирічна донечка. Усміхаючись попередив, що дуже любить танцювати. Запрошував до компанії, разом відвідати Танцювальний зал. Олег же, за нього вищий зростом, русявий з красивими синіми очима. Його доволі хитрі очі ніби свердлили Таню. Він з Кременчуга, майже кожного разу розповідав про пригоди на рибалці. Намагався більше уваги привернути до себе.Таня теж не проти повеселитися, розважитися, потанцювати. Але дівчина остерігається закрутити курортний роман. На танцях так і танцювали тільки з своєю компанією.
Одного разу, Надія з Вадимом мали відправитися на екскурсію , прогулянку вздовж узбережжя Євпаторії. Таня не переносить морської хитавиці, тому в цей день збиралася просто повалятися в ліжку. Олег здивувався, що вона не з ними і теж вирішив залишитися. Він мав настрій напроситися до неї в гості, напередодні навіть придбав коробку цукерок й пляшку вина. Але Вадиму це не сподобалося. Він вирішив попередити Надію, що Вадим якось проговорився, що два рази був одружений, більше не планує заводити серйозні відносини.
Таня дізнавшись такі новини, ледь зблідла й до Надії,
-От ти скажи, чому я така невезуча, як не одружені, то ловеласи, коли зустріну порядного? Чи може вже всі перевелися?
І ледь посміхнувшись, вже веселіше
,- А може їх всіх уже розібрали!
Та Олег все ж прийшов до дверей кімнати й майже пів години просив, щоб вийшла поговорити. Їй дуже хотілося йому в очі сказати недобрі слова, але спромоглася утриматись. Дивувалася, не могла зрозуміти, чому, як красень так і ловелас.
***
По поверненню додому, на неї чекав сюрприз. Біля вокзалу, з червоними трояндами в руках, на неї чекав Сергій. Блискавки в очах, усміхнений, кинувся назустріч,
-Я так чекав, так чекав на тебе.І день не день, і ніч не ніч, переді мною твої красиві очі і усмішка, яка вселяла надію, що там з тобою все гаразд.
-Ой Сергію, що за промова! Прямо ніби співаєш! Я вдячна, що зустрів, але…
-Помовч, хай я подивлюся на тебе, я сумував…Не віриш?! – його рука прилягла на плече, хотів обійняти.
Вмить брови звузилися, відсторонилася,серйозний погляд, розвела руками,
-Тю, ти що з глузду з`їхав! Ти повинен знати, що ми друзі, тож не нахабній!
Як завжди, присівши на задньому сидінні, машина зрушила з місця, набирає швидкість.
Всю дорогу погляд до дзеркала, він любувався її обличчям,
-Знаєш, я пішов від дружини, живу в гуртожитку. Оце собі лишив машину. Все інше, що придбали, залишив їм. Шкода, скільки вклав сили й грошей на євроремонт. Але хай не поминають лихим словом. Добре, що діло не дійшло до дітей. Тоді би напевно й далі терпів всі приниження. Можна сказати - в мене розв`язані руки. Нікому й нічого не винен, нічим не зобов`язаний, тільки шкода років.
Він помітив, як вона ледь зблідла, витримуючи довжелезну паузу, опустила голову, не наважилася подивитися до дзеркала.
Ззаду засигналили… Сергій тільки тепер помітив, що їде з швидкістю 40 км/ год, натиснув на педаль газа. Їхали мовчки…
***
-Тут пару будинків і я буду вдома.Дякую, що підвіз!- зненацька попросила зупинитися біля магазину.
-Ти що соромишся, що нас разом побачать?
-Ні, просто не хочу зайвих розмов і запитань від батьків, вони сьогодні з нічної зміни.
Зразу розгублено позирнув, але за мить, опанувавши себе, уважніше ковзнув по ній поглядом, випалив,
-Я не віддам валізу! Тобі буде важко й незручно. І мені сором, що це за чоловік, що боїться зустрітися з батьками дівчини, яку кохає.
-Оце сюрприз,- вирвалося з її уст. Зніяковіла, більше ні слова, поспішила в машину.
Між ними ніби чорний кіт пробіг, доїхали мовчки. Й на мить не підняла голови, з його рук забирала валізу, тихо сказала,
-Дякую! До побачення! Від тебе зразу скільки сюрпризів, що їх всі важко сприйняти!
Швидкою ходою поспішила до хвіртки.
Вслід, він все ж наважився голосно сказати,
-Я твій запасний варіант! Прислухайся до свого серця.
Сергій кілька днів не з`являвся на роботі, тільки згодом дізналася, що пішов у відпустку.
Йому було не до відпочинку, зайнявся бабусиною ділянкою. Планував побудувати будинок, звозив будівельний матеріал.
***
А час летів… Дощова осінь навіяла смуток. Дівчина часто задивляється на дерева, які губили листя, порівнювала їх з днями, які минали в одинокості.Згадувала Сергія, який після відпустки відразу звільнився. Хоч було з ким поспілкуватися - інколи себе ловила на цій думці.То мабуть ненароком випалив –« Кохаю». І тепер просто зник, як сніг на сонці.
Зимові дні принесли недобру звістку. З консервного заводу вивозили всю продукцію, до Нового року завод мали закрити.
Навесні Таня поїхала в Вінницю, працювала в бухгалтерії на одній із фірм по продажу меблів. Колектив дружній, в основному жінки, а в залі продажу продавчині. Чоловіки ж тільки консультант та директор, яким вже за п`ятдесят й молоді хлопці - вантажники. Від містечка до Вінниці, займало всього пів години часу і це її влаштовувало. Одне бентежило, що немає з ким провести вільний час. Хотілося прогулятися по набережній, полюбуватися Бугом. Але одна не наважувалася, адже автобус ходив лише до двадцятої години.
***
Уже три роки вона працює на фірмі по продажу меблів. А вечорами вдома за комп`ютером. По скайпу спілкувалася з однокласницями, любила подивитися кліпи. За пахучим чаєм з м`ятою, з батьками дивилася телевізор . Любила читати книги, слухала музику. Оце і всі її розваги. Але батькам подобається, що донька поруч, тому про особисте життя, не дошкуляли запитаннями. Коли дівчина проводила час за комп’ютером, сміялася, мати все ж надіялася, що в неї є друг. Інколи й задумувалася, чому не приведе додому, не познайомить? Адже вже не двадцять років, пора й гніздо звити.
Сонячний травневий день… Напередодні обіду метушня, вхідні двері офісу, раз – по – раз, то відчинялися, то зачинялися. Люди намагаються вчасно оформити кредити. Таня підходила до вхідних дверей, крізь скло сонячне проміння сліпило її, поневолі всміхнулася. Якась жінка відразу штовхнула й незадоволено до неї,
-І до кого оце всміхатися? Дайте зайти, я поспішаю.
Інша б може щось й сказала, але настрій був чудовий, адже весна і все квітне й пахне. Чому люди такі злі? - майнула думка. Легенький вітерець розвіює каштанове волосся, дивилася під ноги, не поспішаючи, спускалась по сходах.
Увагу привернув знайомий голос. Біля вантажної машини, з якої носили меблі, побачила Сергія. Гучне серцебиття заставило зупинитись. Ніби сполохана козуля, очами забігала, чи підійти, чи непомітно прошмигнути. Але кортіло поспілкуватися, перевівши подих, прямим поглядом дивилася на нього. Намагалася в ньому знайти зміни, відразу висновки - посвіжів, навіть помолодів на років п`ять.Чекай, на скільки років він старший за мене? Напевно на років шість. Доки думала, він вже помітив її, йшов назустріч,
-Привіт Тетянко! Як поживаєш?
Вмить дзвінкий жіночий голос, привернув їх увагу. Струнка, чорнява дівчина- продавчиня світилася щастям, розставивши руки, в поспіх спускалась по сходах,
-Сергійку, сонечко моє, де ж ти пропав?
За мить повісилася на його шиї,
- Чому до нас не заходиш?
Ну і видала! Такої зустрічі він не чекав. Адже лиш з місяць назад, перекинувся кількома словами, коли по журналу вибирав меблі для свого будинку. Навіть забув, чи знайомився з нею чи й ні.Така поведінка його роздратувала, обличчя покрилося червоними плямами. Що за концерт, хотілося її запитати. Та вона не дала й слова сказати, заторохтіла, як сорока.
-Ну, зібрав свої меблі? Значить може скоро в гості покличеш?
Ледь стримуючи гнів, тупо дивився на неї. Таня зробила висновок, що вона тут зайва, здвигнувши плечима,
-Сергію рада тебе бачити, не буду вам заважати.
Йому би продавчиню послати до біса, але ж вважав, на сходах, соромно вести такі розмови. Лише пронизав її сердитим поглядом, кивнув рукою, поспішив до машини.
В цей час Таня біля кіоска купувала солодощі. Ніби й не хотіла за ним стежити, але голова сама поверталася в його бік.
***
Їй тільки в домашній обстановці вдалося розслабитися.. Виснажена роботою, з чашкою чаю, дивилася телевізор. Батьки були на нічній зміні,тож ніхто не відволікав від думок. Робота роботою, а от зустріч з Сергієм, її ніби підкосила. Весь час переслідували думки - Що в нього з нею спільного? Можливо в них щось було? Чому Емілія? В своєму колі, продавчині часто називали її кокеткою. Чи поряднішої не знайшов?
Не спалось… і ніби місяць не вповні й з відчиненого вікна пахло свіжістю, мало би заспокоїти, заколисати. Але підкралася думка за думкою і весь час про нього. Лише на мить закрилися повіки - перед нею він, з трояндами в руках. Безсонні ночі, сердечні тривоги, виснажували душу, а може й справді це кохання? Чому не байдуже мені?
Раніше часто зазирає до дзеркала, а це й на мить не мала бажання, в ньому побачити себе. Помітно змарніла, геть пропав апетит, підстерігає тривога, ніби щось загубила. На роботі, вже кілька днів погляд до вікна, сама себе запитувала, а може сьогодні приїде? Чому раніше його тут не бачила? Навіть наважилася набрати його номер телефона, але по ньому відповів чужий чоловічий голос. Напевно змінив на крутіший, але ж навіщо змінювати номер? А може вдруге одружився?
Мати вже декілька тижнів спостерігала за донькою, не витримала, наодинці запитала,
-Доню, ти посварилась з другом? Хай би привела до нас, познайомилися
-Та, що ти мамо, який друг, то так знайомий.
-Ні, доню поглянь на себе, змарніле личко й очі задумливі, невеселі. Гадаю це не причина їсти, як мале дитя і скільки ваги ти втратила?
-О мамо,, це напевно весна так подіяла.
–Ти вважаєш, що мати своєї доньки не знає?
-Ну гаразд мамо. Але він був одружений…
-Так- так! А детальніше можна, діти є?
-Та ні, дітей немає, але він за мене старший на років шість, не менше.
Материнська усмішка зняла напругу,
-Ой, доню- доню! Хіба не бачиш який час! Яка статистика? Процентів сімдесят, не менше, розпадається шлюбів. А знаєш чому? Бо жінок на світі більше, от й котра хитріша та й обкрутить, намагається владнати своє життя. Багато ранніх шлюбів, а вони в основному розпадаються. Ти просто прислухайся до свого серця. Тобі вже не сімнадцять років, пора дорослішати . Знаєш, ми з батьком вже й онуків хочемо. А квітка запилюється, доки цвіте, подумай доню.
Після розмови, на душі Таня відчувала полегшення. Але думок цілий міх – Але ж десь пропав Сергій, чомусь не видно. Підкрадався сумнів, можливо вже й справді встиг вдруге одружитися?
За вікном ледь- ледь мерехтіли зорі… Довкола молодого місяця туман – віщував дощову погоду. За мить уявила їх двох під парасолькою й посміхнулася. Дива, чому так уявила? Згадала його слова » Я твій запасний варіант», поглянула до дзеркала - А й справді схудла, треба себе брати в руки й нарешті щось вирішувати.
А час летів… з дерев й кущів злітало барвисте листя.. При сонячній погоді, чарівність осені в різних кольорах приваблювала прогулятися по алеях містечка. Щоби швидше минав день, затримувалася на роботі, додому їздила останнім автобусом.
Сьогодні цілий день мжичив холодний дощ. Вечоріло… вогкість проймала все тіло. На зупинці автобуса, під парасолькою, стояла Таня. Сигнал машини привернув її увагу.Через дорогу, з вікна вантажної машини рукою махав Сергій. Де й взялась впевненість, не задумуючись поспішила через дорогу. Він насторожився, адже перехід не тут, біля магазину. Чоло вкрилося потом, виліз з машини. Вона вже стояла поруч.
-Ну, як дитина, це просто щастя, що жодної автівки.
-А ти розхвилювався?
Хустинкою витирав піт,
- Звичайно! Я радий тебе бачити. Вже скільки часу пройшло, ні разу не зустрів. На жаль часті відрядження, у ваших краях буваю рідко.
-Я дзвонила на твій телефон…
-В мене його з машини викрали, разом з грішми.
–Багато було?
-Це не важливо, сідай поїхали, повезу тебе додому.
-Додому?
Запала тиша.
Його мужні руки лягли на її плечі,
-Може я дочекався, поїдемо до мене?
-Куди? В гуртожиток?
Сергій зрозумів, не треба втрачати часу, поцілував в уста. Звільнившись, позирнула на нього й раптово зацвіла густим рум`янцем. Нагадала, про запасний варіант. Як добре, що про це ні слова, дав час розібратися в собі. Ніби шукаючи підтримки, усміхнулася своєю стриманою усмішкою, притулилася до нього. Ніжний поцілунок в уста, її відповідь на нього, дав зрозуміти, що вона не проти бути разом. Радість переповнювала його,
-Їдьмо в село! Побачиш будинок, який я побудував. Вже завіз меблі, але все немає часу розставити, чекав на тебе. Адже це ми зробимо разом?
-Так! Особливо на кухні, щоби я себе відчувала справжньою господинею.
Сергій почувався щасливим, слідив за дорогою, час від часу позирав на неї. Вірилось і не вірилось, що нарешті дочекався.
Легенький сміх при розмові з батьками по телефону. Ніжний погляд до нього,
-Ну все, я попередила щоб сьогодні на мене не чекали. Ми до них поїдемо в суботу.
Вона дивилась у вікно… холодна осінь і непривітна, мжичить дощ. Та нині і погода мені не зіпсує настрій…. Ну от нарешті, настав момент почати своє сімейне життя. В серці зацарила радість, душевний спокій.
Край дороги під дійством вітру в купах копошиться листя, ніби згорнулося одне до одного. Усміхнена задумалась - Осіння казка… напевно в таку пору всі хочуть зігрітися, сховатися в обіймах, як і я.
Листопад 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021
Перше грудня - зими перший крок,
Він упевнений, легкий, смілий,
Це ж сніжинок, веселий танок,
Чарівливих, сріблястих зірок.
Заясніло, біло навкруги,
Перший сніг - заяскравів весь світ,
Краса тішить й зимні розваги ,
Шле зима, усім перший привіт!
*
Шановні друзі! З першим днем зими!
Хай всім принесе мир! Здоров*я і наснагу!
Білосніжної краси і тепла в серця!
Хай нікого не обходить щастя!
01.12.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2021
Я хочу довго заблукати в лісі,
Поміж оголених дерев і кущів,
У срібних краплях, скрізь гілочки лисі,
Ледь почорнілі від вразливих дощів.
Вони напевно від смутку дрімають,
Що поскидали золотисте вбрання,
Що їх птахи, ранком не привітають,
І не зігріє дзвінке щебетання.
Я, як колись, хотіла б теж почути,
Від того співу серце завмирало,
Тепер і досі не можу збагнути,
Чому так швидко літо відбуяло.
Не раз спинюсь, озирнуся довкола,
Проміння сонячне ніби й яскраве,
Чому в дерев, душенька охолола,
Хоч сонце гріє й доволі ласкаве.
На все свій час, як і в житті буває,
Мабуть, як всі, чотири пори року,
Весна від роду - дитинство втішає,
А згодом молодість радує око.
Бо вже ідеш, тим шляхом, літню красу,
За щастя сприймеш, ти мудрість і зрілість,
Сміло в супротив буремному часу,
Життя пізнаєш, не відчуєш слабкість.
Ти досягти,спроможний вищих вершин,
Сім’ю замати, благословить дітей,
Чомусь замало, для тебе тих хвилин,
Сповна вселити, задум своїх ідей.
Пора осіння, онуки на руках,
Срібляться коси, думок забагато,
Ще обійняти, їх годен, ніби птах,
І влаштувати,для них дивне свято.
Коли, при зустрічі, ті оченята,
Сяють зірницями і усмішки на обличчях,
Найкраща втіха, коли рученята,
Чола торкнуться, вже й сльози на очах.
Серце співає, ти пізнаєш радість,
Та час летить, осінь скидає листя,
Хмариться небо, підступає старіть,
Та не бажаєш, ти із цим змириться.
А згодом зимонька так захурделить,
Що заспіває з вітром колискову,
Хоч і доріжки снігами застелить,
Іще зустрінеш зіроньку ранкову.
Надій не втрачу, поблукати в лісі,
Де кучугури в сонячному сяйві,
На якісь миті загублюся в часі,
Щоб не догнали, думки жалкі й зайві.
24.11.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021
Неподалік від поля і лісу , в покинутій хатині, під старою трухлявою підлогою, в нірці мешкала Миша. Вона проживала з донечкою на ім`я Чуча. Миша , самій донечці далеко бігати ніколи не дозволяла.Та інколи Чуча потай нишпорила під підлогою і вибігала надвір, подивитися на ліс. Вона любувалася ним, особливо, коли з дерев летіло кольорове листя. Від радості в її очах сяяли зоринки, задоволено підскакувала і пищала,
-Ото би й мені так полетіти! І чому я не пташка? Чому таких крил в мене немає? Ну навіть, не хай би на якийсь час я побула хмаринкою, ото би летіла, побачила світу.
Ця мрія довго не давала спокою. Їй хотілося, щоб якнайшвидше мама побігла в поле по зерно.
Одного дня майже весь час дощило. Та під вечір, дощ ущух і Миша вкладала доньку спати, сама ж хотіла побігти в поле назбирати зернят пшениці.
Осіння погода ніби спонукала до сну, але маленькій, вередливій Чучі не спалося. То на один бік повернеться, то на другий. За мить хитро поведе оченятами, подивиться чи мама, ще вдома, чи вже пішла. Стук- стук хвостиком, це вона так сердиться, думає - І коли ж мама піде по ті зернята?
В нірці тихо…. Чуча лежала з закритими оченятами, вдавала, що спить. Миша прислухалася до дихання доньки,
-Ну нарешті вгамувалася, ото непосида! Тільки й слідкуй за нею, щоб часом кудись не побігла, не потрапила в якусь халепу.
Матуся завжди за неї хвилювалася, адже вже декілька разів витягла з - під купи камінців. Не розуміла, чому вона під підлогу лізе? А одного разу Чучі довелося довго пищати, доки матуся не повернулася з поля.Тоді навіть захворіла та добре, що за три дні хвороба відступила.
Миша ковдрою накрила донечку,
-Ну все добре, здається спить,- пропищала і вискочила з нірки.
Минуло кілька секунд …. Чуча зірвалася з ліжка, потай поспішила за мамою. Втішила себе,
- Ну нарешті, я дочекалася! Сьогодні моя мрія здійсниться!
Вона пробігла попід хатиною і далі, оминаючи якийсь хлам, гірку хмизу, добралася до лісу.
В захваті, від падолисту вертіла голівкою,
-О! ! Яка ж краса!
Листя тихо злітало, кружляло, заворожувало. Вона й не помітила, як опинилась біля старого дуба. Жовте листя, доволі більше за листя з інших дерев, тож вирішила політати на ньому. В захваті від своє ідеї, спритно пробігла по товстому стовбурі. Зупинилася майже на самій верхівці,
-Ой – ой, це я з листочком, вже зараз полечу.
Озирнулася довкола, від побаченої краси лісу, не змогла й слова пропищати. На мить закрила оченята і уявила,що вона вже летить. Раптом одна задня лапка сповзла з гілки, вона ледь втрималася, злякалася,подивилася вниз,
-Ой, як я високо!
Не задумуючись, передніми лапками схопилася за листочок, який ще тримався на гілці.Та вмить він відірвався і мишка з ним полетіла донизу. Перед очима замерехтіло, від страху закрила очі.
Вона спинкою впала на купу листя, що лежало на купі хмизу. Тремтіла, подібна листочку, що ще тримався на дереві, сперечався з вітром. Відкрила оченята, ніби перед нею хмари, їй здалося,що летить разом з ними. Та ворухнувшись, пройняв легкий біль у спині,
-Тю, та я здається не лечу, а лежу! І чому все так швидко, чому не так, як листя?
Та знову позирнула до неба. Хмари пливли до заходу сонця.
-Ой і мені треба поспішати додому, скоро зовсім стемніє!
Але вона кілька раз пробігла довкола дуба, зрозуміла, що заблукала, стомлена, залізла в хмиз, вирішила відпочити. Злипаються очі, дрімала.
Пройшло трохи часу….Чучу розбудив шурхіт листя. За мить перед нею стояла мама Миша,
-Як добре, що я тебе знайшла! Ох і чому ж тобі вдома не сидиться? І чого було бігти так далеко, чи мене шукала?
Чуча мовчала, в неї трохи боліла спина,але про це не наважилась сказати. Вона знала, що мама буде сваритися, розуміла, що вчинила не правильно. Але обов'язково розповість, що разом з листком упала з дерева та не зараз. Вже потім, як вкотре в кутку відбуде покарання, попросить вибачення. І мама, як завжди її приголубить і скаже,
-Дорослішай, донечко! Це добре, що цього разу я тебе знайшла, але могло статися й гірше.
Приховуючи біль, вона додому бігла поруч з мамою. Їй, як скоріше хотілося бути в своїй затишній нірці.
***
Дітки! Не робіть таких помилок, як мишка Чуча! Прислухайтеся до порад. Батьки завжди вам бажають тільки добра!
28.11.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
Скажіть, чи нині, ви бачили ліс,
Стоїть зажурений в якійсь задумі,
В білім тумані, діаманти сліз,
Срібляться роси в осінньому сумі.
Не пестить сонце, над лісом хмари,
Та це ж настала, вже пізня осінь,
Примхлива пані, проводить чвари,
З дощем і вітром, геть зникла просинь.
Сумує ліс, затихли всі птахи,
Інколи спокій порушить листя,
Легенький вітер гойдає верхи,
І роси падають, як намисто.
Майже з оголених дерев, трохи,
Спадає листя, немов у вальсі,
Щойно відчуло зимні подихи,
Вже глухі злети в безголоссі.
Скажіть, чи нині, ви бачили ліс,
Уже здаля , зовсім не майорить,
При землі листя - темно жовтий віск,
Зимова днина, вже скоро схитрить…
Краса осіння… із часом згорить
10.11.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021
Ми живемо, з вами у іншому світі?
Гниєм і прієм, як мотлох у суцвітті,
Чому в городах працюєм, як годиться,
Але не в змозі, як пани збагатиться?
На жаль давненько, царює олігархат,
Що залишив, народ без землі й без хат,
Собі ж хороми, машини і за кордон,
Поїздки часті, не хтять позбутись корон,
Які в радянські часи собі придбали,
Коли заводи, за безцінь всі забрали,
Тепер шикують і ціни підіймають,
А що то совість? Чи вони її мають?
*
Рясниться сонях, на моїй рідній землі,
Ковтаю сльози, надто боляче мені,
Коли ціна, на олію серце крає,
Хтось такий біль, із царів відчуває?
Чи буря в них, золочені дахи знесла,
І залишила, обдертих, збулись крісла?
*
Моя стражденна, рідненька Україно,
Народ мовчить, уже давно впав на коліна,
На жаль і сили піднятися не має,
Живе у злиднях, дні і ночі страждає,
А хтось тікає, в Америку, у Польщу,
Підносить судна і замітає площу,
Рідко кому, там робота до вподоби,
Хтось може скаже, усе це, від жадоби?
Але ж дітей, треба до школи зібрати,
Вже сорок років, а ще й немає хати.
*
Кажуть біда, одна не ходить по країні,
Тужні, не милі, ті пісні солов`іні,
Які лунають, від можновладців давно,
Почуй Всевишній, гірко, людям не смішно.
Дорожча хліб, а що вже й вивезли зерно?
Війна закінчилась ? Про неї мовчимо,
На сході й досі, стріляють і вбивають,
Про мир не чути, сумно, сім`ї страждають.
*
З села по пенсію, стара диба пішки,
Через лісок, навпружки, подібна кішки,
Щоб часом хтось, не відібрав грошенята,
Услід дивились, сполохані звірята,
Думки тікають, ховаються у кущах,
Там із бажанням, утаїти свій острах.
П'ять кілометрів до пошти, дожилися!
А що пани, де ваш глузд,чи напилися,
Можливо Бренді, чи вже інших напоїв,
Тож що від влади, вже ваш панич накоїв?
Закрили пошти, медпункти, на жаль, й школи,
Що раді всі? Зате відкрили офшори,
І тепер кажуть, це давненько в законі.
*
Два роки поспіль, всюди вірус вирує,
Нема кордонів, чи хтось народ почує,
Що тут та десь, бракує кисню, спасіння
А що пани, врешті- решт прозріння?
Що не в грошах щастя, чи не вчила мати,
Щоб бути добрим, треба совість мати!
Не забереш, усе з собою на той світ,
Ти на тім світі, такий же прогнивший цвіт,
Гріхів набравшись, вповні, по самі вінця,
Тобі не бачить раю, пітьма в зіницях.
*
Новини знов - сполохались за тисячу,
А може хтось, протягне руку тремтячу,
Мабуть все тіло здригнулось, від сліз, болю,
За життя злісне, картаючи й за волю,
І проклинаючи, вкотре свою долю,
Протопче стежку по рідненькому полю.
Кілька зернин, візьме, пригорне, як дитя,
До неба погляд, а чи буде майбуття?
У дорогої, рідної України,
Чи степи чорні і кинуті руїни,
У спадок лишаться? Ой, боюсь напевно ні,
Бо давно круки, бродять по моїй землі,
Надію мають, забрать під свої крила.
*
О, моя славна, рідненька Україно,
Народ мовчить, уже давно впав на коліна
Борімось люди! Адже терпіть не гоже,
І кожен з нас, знаю, навіть словом зможе,
Донести правду, про це злиденне життя,
У панів совість, щоб проснулась. Й майбуття,
Віджило знову і розквітло в суцвітті,
Стала з найкращих країн на всьому світі!
***
О, Боже! Від болей й зневіри, в жилах кипить кров
Прошу! Поверни нам Віру, Надію і Любов!
17.11.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021
Я з тобою блукала, по стежках уздовж лісу,
У думках розмовляла, серцю тепло, на втіху,
Мене нащо, ти осінь знов турбуєш сльозами,
Коли так одиноко, темними вечорами.
Ти сама, запросила, хмари, дощ і цей смуток,
І взяла, розбудила, всіх образ моїх жмуток,
Нині ж я, їх ховала, як так можна подалі,
Краплі били в обличчя, навівали печалі.
Трепіт тіла, холодно, зойки – крики пташини,
І змарнілі листочки падають із шипшини,
Гілочки… темно- сірі, по них краплі намистом,
Та краса не втішає, хоч виблискують златом.
Озирнуся… довкола, де ж журбу приховати,
Краще чаю заварю і п'янкий запах м`яти,
Мов сповиє хатину, геть сумління розвію,
Подивлю́сь до віконця, знов про весну помрію.
21.11.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021
Не студё́н вечерок,
Река, тра́вы, лесок,
Желтизна́, как песок,
Путь листвы́, недалёк.
Ведь слегка́ ветерок,
Словно ста́рый дедок,
Не силё́н щёк надуть,
Лишь пове́ет чуть- чуть.
*
На меня́, так похож,
Уж совсе́м, я негож
Старость, во́жжи взяла,
Сполна сил забрала.
Словно ко́нь вороной,
Пахал зе́млю весной,
Нынче я́, посмотрю
В реке гру́сть, утоплю.
*
Ноги са́ми несут,
Слёзы го́рьки текут,
Шаг за ша́гом кряхтя,
Поруга́ю себя.
Уж бы до́ма сидел,
С горя пе́сню запел,
Но пройду́сь, хоть разок,
Ведь давно́ одинок.
*
Здесь разве́ю тоску,
Потепле́ет глазку,
Погляжу́, край родной,
Милый мо́й, дорогой.
*
Хочу до́лго любить,
Чашу сча́стья испить,
Здесь сторо́нка моя,
Как люблю́, я тебя.
*
Не проща́юсь, я нет
Хотя мне́, много лет,
Вновь пройду́сь, вечерком,
Погрущу́... о земном.
02.11.2021р.
Навеяла картина
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931735
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2021
Дід сміливо женихався,
До сусідки Маргарити,
Як той півень вихвалявся,
Співать вмію, говорити.
На любеньку тему вірші,
Я черкну, тобі від душі,
Тож не будеш сумувати,
Як самотня й розмовляти,
Я ж одненька… ще змолоду,
Допустила й дала згоду.
Нічка, зорі... вкладавсь спати,
До віконця, каже ляжу,
Ясне сонце, я поспати,
Не посмію, як писати?
Щось я буду, щоб натхнення,
Прийшло зранку.Вже втішалась,
Моїй Музі посміхалась,
Тепло, мило й не бідкалась
Що мене, нині прийняла.
Храп по хаті, дрижать стіни,
Де ж той сон у Маргарити?
Дочекалась нині днини,
Пішла в кухню борщ варити.
Перший промінь ліг на плечі,
Усе встигла зготувати,
Чує в хаті, щось лепече,
А вже згодом став співати.
Він і справді, як той півень,
Бо ж слова, одні й ті самі,
Ото має, низький рівень,
Не докажеш, як і Хомі.
Що співака нікудишній,
Голос хриплий. А вранішній,
Ото ніби з перепою,
Набрид піснею нудною,
Уже зранку Маргариті.
Та стерпіла посваритись,
Хай подИвлюсь, ну ще трохи,
Маю впевненість змиритись,
Знаю гірший, є в Явдохи.
Знов одягне вишиванку,
Бо так завжди, вона ходить
Від сокири, уже зранку,
І від дров, рученьки зводить.
І воно, так повелося,
Снідать завжди все готово,
Чоло потом вкривалося,
А йому, все однаково.
Було й гукала- кілька раз,
З кімнати пісня, мов глухий,
Та часом крикне - Ну зараз,
Хай не втрачу, я час творчий,
Йде натхнення, ти потерпи,
Хіба важко, так до купи,
Ті дрова, кляті занести?!
Один раз…якраз під вечір,
Напивсь чаю, він із медом,
Завів мову, - Упривечір,
Йдем потішимося садом,
Прочитаю, твори тобі,
Сил повітря, свіже придасть,
Вже душа, наче у вогні,
Між нас врешті, блисне пристрасть.
Клятий півень, ах пройдоха,
Ич чого, тепер забажав,
Що уже не бідолаха?
Най би трішечки поважав.
Відпоїла, став годящий,
Вже готовий (цього) діла,
Ах ти прихвостень ледащий,
Добре вчасно зрозуміла.
Жер задарма. Із піснями,
Тож не жди, ситий не станеш,
Із пустими кишенями,
Ти прийшов! А совість маєш?
Вже в руці тримала скалку,
Дід злякався, що аж упрів,
Ти лиш здатен пить горілку!
Збирай речі і фуфайку!
І іди, геть під три чорти!
Ти і справді, як той півень,
На чужі, скачеш городи
Вже наслухалася пісень,
Буть поетом від природи,
Таким хвойдам, знай, не дано!
***
Тож погляньте жінки милі,
(Що) до себе, приймаєте,
Бережіть… мудрість, а милість,
Лиш до себе всю сприймайте!
19.11.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021
Потемніло, всюди хмари ніби круки,
Волохаті.Їх крила весь час у русі,
То летять, так стрімко, то замруть у часі,
А маленькі нижче кружляють у вальсі.
Та заплачуть, раптом, то тихо, то різко,
Вже краплини зимні встеляють намисто,
По багрянім листі, то лагідно й легко,
Жаль притиснуть так сильно, листю заважко.
Час прощатися, у дрімоті, із світом,
І сни бачать, певно, яскраві про літо,
Їм погрітись би ще та надто ранимі,
Сподівання, свій сум сховають у зимі.
Вже померкло небо, хмари ніби круки,
Пролітають стрімко, мов співають з вітром,
Під співочись скрипки жалобливі звуки,
А я так, не хочу, з осінню розлуки.
20.11.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021
Пізня осінь… шурхіт листя,
Блиск роси - немов намисто,
І стіка, ледь-ледь донизу,
Із під листя та й з-під хмизу.
Чорний ніс, як той п`ятачок,
Та ще трішечки голочок,
Хмиз ворушиться. Враз за мить,
Сіра мишка, як затремтить.
-Пі-пі-пі, налякав мене!
-І чого, тут носить тебе,
Обізвався, вмить іжачок,
І улігся, він на бочок,
-Чи не бачиш, вже давно сплю,
Пізню осінь, я не люблю.
Мишка хвостиком круть- круть-круть,
Не спіймала, отих слів суть,
Очки хитрі й зразу вперед,
Тепер знаю, я той секрет.
Чому спить так довго їжак?
Не зимовий, значить хижак,
До спання, ще знатний мастак!
15.11.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021
Мої думки знову крилаті,
І не сидиться, нині в хаті,
Та мрії всі, змотані дротом,
Я не втішаюсь їх польотом.
Як почування вгамувати?
Що ще, від влади нам чекати?
О, обіцянки! Знов про гроші,
Кажуть їх наміри хороші,
Що старий дід, чи та бабуся,
Має смартфон? Я ж дуже злюся,
О що твориться скажіть люди?
Із нас, сміються майже всюди,
Грошви катма купити ліки,
Від сліз злипаються повіки,
Скоро замерзнуть у хатині,
Хіба позаздрить хто людині?
Де батареї вже холодні,
І очі болісно – голодні,
На жаль, шукають скибку хліба.
Зі сльозами в бруді,із схлипом.
*
Який то сором! Про спортзали,
Ведуть розмови й про вокзали,
У все мандрівки пропонують,
О коли ж люди, нас почують?
У хмарах знов, небо безкрає,
Так душі боляче, ридає,
Коли ж просвітлення настане?
І чи позбудемось омани?
Що дочекалися пошани?!
Шкода, розставили капкани,
Щоби як швидше, пішли в той світ,
Щоб не діждались весняний цвіт.
*
Я озирнутись хочу назад,
Та пригадать травневий парад,
Коли вся Прип`ять тліла в імлі,
Народ мовчав, бракувало слів,
І підкорявся можновладцям,
Певно комусь було за щастя,
Себе відчути царем землі,
Усіх тримати у неволі,
Щоб підкорялись їх сваволі.
Ті дні минули, спомин у снах,
Щемить під серцем, бере острах,
Колись кляли, що ж тепер маєм?
Іде дідусь осіннім гаєм,
Збирає хмиз, щоб палить пічку,
Та не замерзнуть в зимну нічку.
*
Із ТБ звіт - вам дамо гроші,
Почуйте нас, цілі хороші!
Радять усім спортивні зали,
Хай би на газ, краще додали,
У фітнес клуб бабцю повести?
Чи под*ріли? Господи прости!
Он у подертих ходить капцях,
Пляшки збирає по їдальнях,
Щоб заплатити за комуналку,
Чи вона думала, ще змалку,
Що втратить сили край підняти,
Потім жебрачкою вже стати.
Дід у розпачі, пригорта стяг,
О, зараз люди, не до розваг!
О, Україно, що з тобою?
Невже завжди, себе рабою,
Ти по житті, будеш відчувати?
А може досить, нам страждати?!
Що люд спасе, (смішна) тисяча,
Ту що дали, з барського плеча?
Де врешті- решт робочі місця?
Адже лиш це дасть усім життя,
Якого гідні українці.
Погасла мрія, як та свіча,
Яким побачить, світ онуча?!
О, Україно, що з тобою?
Чи сонце вздрію, я весною?!
Та сир звабливий в мишоловці,
Від пропозицій люди в шоці!
2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021
Ніжно сонце похилилось до землі низенько,
Ген до лісу, придивилось, холоди близенько,
Скрізь панянка мандрувала, осінь золотава,
Листя до́низу спадало, наче то забава.
Є ого́лені дерева, стовбури блискучі,
Скоро зи́монька нагряне й морози кріпучі,
Ще цілу́є сонця промінь, листочки багрові,
Під нога́ми скрізь їх купи…. Різнокольорові.
Час від ча́су десь ворона, різко б`є на сполох,
Сухе ли́стя пошарпане, сіялось, як порох,
Сірий по́піл розсипався, притрусив довкола,
Трава со́нна, руда, скрізь угасла, зовсім квола.
Захова́вся папоротник, в павутинній сітці,
Стало ти́хо, все завмерло і вода у річці,
Пізня о́сінь, розхлюпала фарби чорні й сірі,
Дуже си́ро й прохолодно, приховались звірі.
Опусти́ла сумно плечі, осінь золотава,
Дощ услі́д кидав краплинки, - Ой, як я пристала,
Темний пла́щ і руда шляпа, спокою немає,
То запла́че, то сміється, на мить задрімає.
10.11.2018р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021
Давно мріяв про дружину,
Мені кажуть - нагорода,
Тож зустрів одну дівчину,
Подаруночок від Бога.
Ой Наталочко, Наталі,
Ранком сонечком сіяєш,
Ти найкраща на всій землі,
Цього може і не знаєш.
Тобі заздрять, всі в окрузі,
Й пара лебедів у річці,
І ті квіти, що у лузі,
Не будь вдома, як у клітці.
Очі – зваба, уста – вишні,
На побачення чекаю,
Всі відмови - знаю лишні,
Тож надії не втрачаю.
Ой Наталочко, Наталі,
Заплету у косу стрічку,
Геть відкинем свої жалі,
Поцілуєш мене в щічку.
Любцю Наточко, Наталі,
Нас не буде сварить ненька,
Ми з тобою, вже не малі,
Ясним сонцем… стань рідненька.
Минув день… підкрався вечір,
Ой, лебідко не пручайся,
Обійму, ніжно за плечі,
Втратив спокій, закохався.
Ой, Наталочко, Наталі,
У зірковім карнавалі,
Ясна зірка в осінній млі,
Ти найкраща на всій землі.
05.10.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021
До краю неба хилились хмари,
Катма біленьких, одні сіренькі,
Осінь повільно забрала чари,
Темніли фарби, не веселенькі.
Цвіт чорнобривців,ледь-ледь змарнілий,
Лиш нагідки, наче молодиці,
Дуб любувався, хоч й пожовтілий,
Мов солод - воду пив із криниці.
Опале листя, злегка кружляло,
Лягло приховуючи всі жалі,
Вже з листопадом на карнавалі,
З любов`ю квіти позатуляло,
В протистоянні холодній кралі,
Щоби у спо́кої все заснуло.
Втіша́в… яскраво- жовтенький колір,
Гілки донизу, одненькій шепіт,
Ой, моя лю́ба, відспівав жайвір,
Біль на душі та легенький трепіт.
Що засинаю й більш не побачу,
Яка ти вся сонячно красива,
Як не зігрію, я не пробачу,
Буде боліти, голівка сива.
І ти не прийдеш у сон зимовий,
Вкотре на небо гляну й помрію,
Що день ясний нам буде чудовий,
Все пригада́єш, маю надію,
Й твій шепіт лагідний, все ж почую.
Вітер розмову, довгенько слухав,
Мені б навчитися так кохати,
Він співчував і тихенько дмухав,
Він не посмів коханню мішати.
07.11.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021
О моя мово, калинова, співоча,
Ти, як веснянка, краса дівоча,
В сорочці вишитій і в віночку,
Передаєшся… доні й синочку.
Тебе завжди, я в душі плекаю,
Ніби любов неньки відчуваю,
Передавалась з її молоком,
Дзвеніла ніжно й тихо струмко,
У колисковій, як клала спати,
Пісень вкраїнських вчила співати,
І берегти, як зіницю ока.
О, моя мово - світанок й зорі,
І світлі мрії в небеснім морі,
Тебе ганьбили, а ти сіяла,
Сотнями літ, в борьбі, все ж буяла,
Як диво квітка, в безмежнім полі,
У сподіванні кращої долі.
Ти у в`язницях, знала знущання,
Знов заясніла, як зірка рання,
Тобі ж світити, зігрівати серця,
Щоби в родині було щастя.
Є офіційною для народу,
Її сприймаю, як святу воду,
Що придає, сили на все життя,
Несу з любов`ю в мирне майбуття…
Передам радо, дітям й онукам
Щоб прославляли мову на віка!
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю з Днем української писемнності і мови.
Бережімо й прославляймо нашу рідну мову!
Успіхів Вам в творчості і нових досягнень!
09.11.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021
Його й досі
пам'ятають на Батьківщині
*
Гармошка грала…. в переході,
Веселий танець, це кроков`як,
Привіт з минулого. Не в моді,
Уже давно, лиш чуєш гопак.
Завзятість майстра, не вгасала,
Відчуття клавіш, спритність пальців,
Душа з гармошкою… співала,
Було кружляє, в ніжнім вальсі.
Давні часи! Все вечорниці,
Хоча й життя, надто туманне,
Пісень співали молодиці,
Щоби забути й їх злиденне.
Ще до війни і саме в той час,
Гармошка славилась на весь світ,
Выри вогонь, в людей не погас,
В серцях Надія - ніби граніт!
І настав мир! Позбутись чобіт,
Народ спромігся, ворог утік,
На душі легше, стало й тобі,
Веселі ноти грав чоловік.
Важкі часи… заводів фабрик,
Відбудування. Лише на мить,
В руках гармошка, він фанатик,
Знов лине пісня й хочеться жить.
І все частіше в буйно цвіті,
Чути частівки й веселий спів,
Прожив з гармошкою на світі,
І хоч хвороб здолати не зміг,
Про себе славу все ж залишив.
*
Я пам'ятаю твої очі,
Ясні, в них сяючі, зоринки,
І звук гармошки серед ночі,
Немов дощу чую краплинки,
Мені татусю, приносять спогад.
07.11.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021
Поміж хмар ясніє просинь,
Сонце злата не шкодує,
В черевичках, модних осінь,
Скрізь містки, листям будує.
Нині нічка просльозилась,
Жовті фарби посіріли,
Тож водою земля вмилась,
Де –не-де краплі яскріли.
Як розсипане намисто,
Мерехтіли веселково,
На калині, урочисто
Кегли сяють світанково.
Он синичка, вже на гілці,
Ціт-те-те- мов привіталась,
До заблудшої мокриці,
Й веселенько розгойдалась.
Хоч і вогко й холодненько,
Та втішає тепла днина,
Іще ж сонце височенько,
Тож зігріюся, я нині.
06.11.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021
Как-то навеяло… летним вечером
Она спешила, была мной замечена
Вдруг вдохновением увенчана…
Словно под музыку, родился стих...
*
Звонкий звук…. разносился вокруг,
Каблучки…. по асфальту стук – стук,
А по клумбам, под солнцем цветы,
Я спешу, знаю ждешь, меня ты.
Как всегда, назовёшь кокеткой,
А мне кажется, сладкой конфеткой,
Ведь когда, это часто слышу,
На мгновенье, свой нрав возвышу.
Тороплюсь, снова в синем платье,
Блеск браслета, взор на запястье,
Подарил, ты в тот летний вечер,
И поклялся в любви- рад встрече.
Ну а звёзды в небе, как свечи,
Нежность рук, ощутили плечи,
Под сиянием ,светом лунным,
Больно сладки, все поцелуи.
Уж ловили… запах жасмина,
Слились звезды, вдруг воедино,
Рассеялся туман сомнений,
Был, наш вечер, всласть откровений.
Звонкий звук…. разносился вокруг,
Каблучки…. по асфальту стук – стук,
А по клумбам, под солнцем цветы,
Тороплюсь, милый ждешь, меня ты.
05.07.2021г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929999
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.11.2021
Скажи мне ми́лый, отчего печаль,
Так грустны взгля́ды, всё куда то в даль,
О чём заду́мался, сердечный друг,
Что уже о́сень, ликует вокруг?
Ты посмотри́, ведь так прекрасен клён,
Знает уснё́т, но он всё же силён,
Листья со зла́том, глаза ласкают,
Напевы ве́тра, уж не пугают.
Росою зно́йной, умылся слегка,
Одна уте́ха, чисты небеса,
Раннее со́лнышко, вновь согреет,
Он станет кра́ше, побагровеет,
И улыбнё́тся осень невзначай.
Тихо проше́пчет- давай, отдыхай!
А он пове́рит ей и ты поверь,
Мне друг душе́вный, открой к сердцу дверь,
Времена го́да, ведь все контрастны,
В цветах разли́чных теплы, прекрасны,
Хотя быва́ет дождик и ветер,
Лёгкой прохла́дой поманит вечер.
И мы печа́льны, иногда веселы,
Возле камина вечера теплы,
Слегка волнуясь вспомним о былом,
Мне так уютно под твоим крылом,
Я попрошу́, не думай о плохом!
29.10.2021г.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929798
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.11.2021
Прикарпаття в буйноцвіті, високі трави, мов у намисті… Роса холодна, обпекла ноги , вона босоніж, немає іншої дороги. І навіть до хатини, рідної стежки, густий спориш, порозстеляв мережки. Кущі шипшини одягнені в зелені ягоди – корали. Гілки з шипами, на ногах лишали рани. Чи й відчувала, а чи й ні, від хвилювання, душа ніби у вогні. Спішить до сина, не бачились два роки. Певно піднявся тиск, пашіли щоки. Ой, що ж життя, ти робиш з нами. Із чоловіком чужими стали. Обіцяла приїде пізніше та зібралась швидко, вийшло раніше….
Ще раз погляне, ялини і пишні смереки, широко вряд, а там подалі уже виднівся й сад. Дерева густо, ніби прикрашають гори. То зблизька, а то, аж здалеку, чути звук сурми. За мить, трембіта вигравала весело. Вже прокинулося, рідне, напівпусте село….
Неподалік, попереду, свекрухина хатина, як не зайти, тож вже давно родина. Адже про неї теж не забувала, кожного місяця гроші посилала. Вона ж стара, немічна, вже років п’ять, лежача. Хоч й часто чула вслід слова,
-Ой, сину - сину, а твоя Софія ледача. І що то в школі за заробітки, чи не навчаться самі дітки? Пісень співати та шити й вишивати, в кожній хатині, цього навчить мати. Нехай би їхала на заробітки. А ти б пішов до Наталкиної тітки. Вона ще має силу, за мною пригляне.
У відповідь, ледь стримуючи сльози, з під лоба гляне. Все мовчить, а під серцем, щем до болю. І вже не вперше, дорікає долю.
Але ж кохала і він клявся в коханні. Їм соловей співав, спадали роси ранні. Роман руки потер, тож молоденька й на це кохання, дала згоду ненька. Щоби молодшу брав, проторочила всі вуха. І зразу нею, втішилася свекруха. Ніби все добре й народився синок Богдан, на жаль вже згодом, ніби в оселі був шаман. На пустому місці сварки і все частіше, кудись чоловік зникав. Малим Богданчик, її часто за рукав смикав,
- Мамо, а тато в тітки Наталки, рубає дрова, а я туди боюся йти, там висока кропива. Вона ж пекуча, а йти куди не знаю, де можна обійти. Та й тато кілька раз мене тягав за вуха, кричав, щоб за ним не йшов та щоб його, я завжди слухав.
І по щоках, стече не одна сльозина, поцілує, приголубить сина,
-Поглянь синочку, які в нас чисті небеса! А ні хмаринки, тож не журимося й ми. Я любий, напевно скоро поїду в найми. Подамся до Польщі, будеш з татом і бабусею пару років.
А він до її щічок притулив руки,
-Хай тато їде, ти ж маєш тут роботу, учителюєш. Принаймні гроші ж заробляєш. А він вдома і вдома, чому його, бабуся не пускає?
Обійме сина, знов душенька страждає. Ледь стримуючи сльози доводить сину,
-Ой любцю, зима попереду, нам дров треба, тож в його силі є потреба. Дрова закінчилися, піде в ліс, привезе машини дві –три, тоді вже й про це можна позбутися журби. Бачиш й бабусі кожного для все гірше й гірше, чи й дочекаємося, коли стане ліпше. Боюся зовсім не стане ходити, не знаю синку, як ми далі будем жити.
Біля вікна не раз задумалась… І нащо ця Наталка десь взялась. Жила в Росії, певно років десять, може й більше, батьки не раз казали,
-Добре живе, каже,що їй там ліпше.
Але приїхала, ні грошей, ні дитини. Хвалилась людям,
- Може б там і була, якби не було війни.
Це однокласниця його, можливо в них було кохання? Але відразу відганяла думку, на краще мала сподівання. Можливо допомагає так, по- сусідськи.Тож завжди дружно жили їхні батьки.
І рік за роком так минав, синок, вже ранець у руках тримав. Навчався добре, із сумом, матусю обіймав, за походеньки батька давно знав. Вона ж ховала лице в долоні, висушувала сльози ті, солоні. Думок багато та одного разу так допекло! Свекруха, майже лежача, щось гучно буркотіла й сваряче її,
-Софіє!Ти ба чого захотіла! Покинь ці надії! Хай він вдома господарює, а ти їдь. Кажу , його я не пущу, про це і думати забудь! Богдан уже підріс, бач, справжній Муромець росте. Не буде ж ходити, як циганське дитя обдерте. За мене не журися, хоч вам і набридли мої охи та я, іще поживу трохи.
Вона вже зібралася в дорогу, валізу підвезла до порогу. Тремтіло серце, як покинути хатину, то іще нічого, але ж дитину! Та, який вихід, іншого ж не має. Цікаво, адже й чоловік, чомусь не відмовляє?
По кутках гляне, ніби скрізь залягла журба.Чому ж настало таке важке життя? А, що кохання, - то напевно все міраж, думки джмелині - підкрадався мандраж.
-О, мамо, я вже тут, я встиг! Як добре, ще не поїхала ти!
До хати забіг Богдан, кинувся обіймати.
-Ой, синку- синку, що ж я за мати?!Бачиш, автобус за годину, я вже зібралась, поїду сину. Ти ж зрозумій , це тільки заради тебе. Щоб ти найкращий був у мене. Щоби навчався, як годиться! Можливо й татко твій зласкавиться. Чомусь на мене дивиться, як на тінь..
-О! Мамо, але ж тітка Наталка і він…
Не дала договорити, долонею уста прикрила,
- Помовч синочку, я це знаю, уже з тобою говорила.
У Польщі, їй і справді повезло, мабуть що усім бідам назло. Вона потрапила до поважної пані, що мала статки непогані. Побачивши диплом вчительки, гувернанткою її взяла і невагаючись, аванс дала. Навіть подарувала кілька суконь із своїх старих, дубових скринь. Пані - художниця, то ж часті гості. Кинула оком,
-Це щоби мала гарний вид, мені й тобі не мили кості.
Згущаються хмари, вбралась осінь у барвисті кольори. А згодом, за вікном морозні вечори. Минали довгі, зимові дні… У смутку. А почує голос сина, мріє про відпустку. Панянка, влітку мала летіти в Ізраїль на відпочинок. Вона ж, календарні дні лічить, в своїй кімнаті проронить кілька сльозинок. А син телефоном, вкотре підтримає словами,
-Мамо, ти не турбуйся, все добре і з бабусею, і з нами.
Так час спливав…. Роки минали, бувала вдома кожного літа, в цей час панянка мандрувала по світу. Лиш охоронець залишався в будинку. Вона ж втішилася таким довгим відпочинком. Хоч по приїзду, доводилося добре попрацювати. Тож треба побілити дві хати. Та й на зиму якісь закрутки зробити й дитину вечорами приголубити. А Роман, знаючи про її приїзд, ховавсь від зустрічі, певно боявся сварки, подивитись у вічі. Йшов на вирубку лісу,чи комусь ремонт зробити. Тож треба теж якусь копійку заробити. Але було, інколи і зустрічались, по приїзду, на стіл клала гроші, він усміхнеться й відразу ховає очі. Але похвалить,
-А ти молодець! Бачу задоволена, гарні гроші заробити вдається.
І більш ні слова, як і що? Себе втішає, добре, хоч не думає казна - що. Напевно ж про все вивідає у сина. А він щирий, розкаже, тож дитина. А , що ж кохання?! Десь заблукало, як відлуння і не повернеться, вже немає й сподівання.
Софія поспішала, давно цей день чекала. Ласкавий промінь ніжно торкнувся її обличчя. Від думки, на мить здригнулась, ну от, лиш два місяці й будем прощатися. Від хвилювання, на скронях помітно здулися вени. Різко зупинилась, але ж все добре, син вдало склав екзамени. Вона досягла своєї мети, в училищі навчатиметься. В душі з розсіяними думками, назад оглянеться. Роки прожиті в подружжі згадає, адже давно втрачене кохання, серце страждає. Тоді, вже буде краще розірвати всі стосунки. А сину, з Польщі надішле гроші й подарунки. Заради нього служитиме панянці, хоч давно зникли з обличчя рум`янці. І ніби пізня осінь вплітає в коси сиві павутини, але вона, на все згодна - заради дитини.
Аж ось і стежка… Нема на клумбі квітів, відцвівший кущ бузочку від вітру шелестів. То ніби зустрічав її привітно. За мить хитнулась, поглянувши в вікно. Наталю вздріла, в своєму фартухові. До обличчя відчула прилив крові. На мить завмерла та все ж вирішила зайти. Але ж не втече кругом хати. То ніби в серце ніж та треба гордість мати. Адже, хоч й колишнього коханого та все ж роками була мати.
Стиснуло в горлі, важко говорити, все ж наважилась двері відчинити.
Відразу, в ніс вдарив запах м`яти й чебрецю, уздріла розчервонівшу молодицю. Та махнула рушником й косо позирнула до свекрухи,
-Піду в себе знайду липучку, знов налетіли мухи.
Й ледь не спіткнувшись, вискочила з хати. Думка- стріла - Хай краще так, навіщо щось брехати.
З пустою тарілкою в руках, стара сиділа в ліжку, побачивши невістку, в очах з`явився страх і похапцем потягнула на себе рядюжку. Злісно звернулася до неї,
-Ану, забери тарілку! Три дні поспіль, варениками годують.Подай води, зап`ю пігулку. Але ж пенсію мою одержують. Кажуть ледве на ліки вистачає. А їм то що, напевно може брешуть, тож Роман гроші заробляє! Це добре, що приїхала, гроші чи долари поклади в шухляду, я ж втомилася, замучили, нехай приляжу. Та допоможи, накрий простирадлом ноги. Ти знаєш, не можу позбутися тривоги. Богданчик теж, пішов з ним у ліс працювати. Грошей катма, чому мало заробляєш, що ти за мати?!
В очах вогонь, знову мовчала, образи ті, вдала не помічала. А серце гупало, шаленіло. Одне бажання втекти - душеньку гріло. Ні… ні - помисли, погляд у вікно до неба. Дай Боже сили нині змиритись треба. Ніби не чула тих образ, колючих й не бачила тих поглядів, зміючих. Думка оса - Бач, що захотіла, знову долари на ліки! О, їй би сліз пролить ріки. Та лиш одна сльозина затремтіла на віях, думки холодні, ніби в сніговіях. Адже ці гроші заробляла для сина, ні, не віддам, хоча ми і родина. І тихо, наче й в хаті не була, в душі раділа, нарешті змогла! Все ж кілька раз, як йшла додому озирнулась, із болем в душі, криво посміхнулась. Чому раніше рішучості не мала? Навіщо молодість згубила, все прощала?
Вже за вікном стемніло… вона чекала сина й чоловіка. Дивилась до ікон, молилась, що вдома, сину буде втіха. Образи з смутком, у вечірній млі втопила, наскороруч пельменів наліпила.
Стрілки годинника бігали на циферблаті, важке чекання, на устах, раз у- раз відчувала сльози, солонуваті. Нарешті, різко відчинились двері, геть відступили, думки химерні.
Теплі обійми матері й сина, сповзла на плечі шовкова хустина. Син - легінь, ніжно в очі заглядав,
-Матусю, люба, я так тебе чекав!
- Як ти підріс, любий мій синочку!Дай же погляну, постій хвилиночку! Дай надивлюся моє янголятко!
Й погляд на двері,
-А де ж наш татко?
Це запитання, йому одне із неприємних. Якщо не мають почуттів взаємник, то що шукати винних?
-Та зараз розповім, він у бабусі.
Тільки тепер, помітив сивину в її волоссі,
-Мамо пробач, я нічого не зміг зробити, він там з Наталкою, сказав не прийде, там залишиться жити.
Вставало сонце і сідало… серденько спокою бажало. І задивляюсь нічкою в зірниці, здавалося, позбулася в`язниці. У піднебесся здіймались світлі мрії. Минуло кілька клопітливих днів.
Літній день, хоч і сонячний , привітний, все ж навівав смуток. Всі образи, Софія намагалася зібрати в жмуток. І по дорозі до автобуса, ніби на вітер викинути, в небуття, щоб той розвіяв, а вона думає лише про майбуття.
Посеред хати дві валізи на колесах. Сидячи, руки скрестила на грудях, бриніли сльози на очах,
-Синку, пробач мене і не суди строго, подякуймо цьому порогу. Попереду на нас чекає дорога. Квартиру винаймемо в місті, згодом будеш навчатися, а я, в Польщу подамся в серпні. Звичайно ти не будеш жити в розкоші, доки навчатимешся, буду посилати гроші.
Вже не маленький, за неї син у душі страждав, почервонів та все ж несміло запитав,
-Мамо, а як же твоє особисте життя?
Ледь вгамувала часте серцебиття. І ніжний материнський поцілунок у чоло.
-О синку, любий, моє кохання давно відцвіло. Все що було, вже давно полином проросло. Лиш гіркоту я відчуваю на устах, гляну на тебе, солод, бо попереду шлях. Твій шлях синочку, в світле майбуття, заради тебе, твого щастя! Я народила тебе на цей світ, тільки шкода, терпіла скільки літ! Отих принижень, зрад і неповаги, одна у ліжку, безсонні ночі, часті тривоги. Тільки заради тебе терпіла сину, топтала свою гордість, грішми підтримувала батькову родину. А може ти не пам`ятаєш, крім бабусі й сестрі перепадало.
-Та ні матусю! Просто знаєш… Мене це довго дивувало. Чому задовго все терпіла, пробач, вже бачу посивіла… А що ж далі, після навчання?
-Та я ж маю сподівання. Поїдемо в Польщу, ні це не жарт,тобі зробимо закордонний паспорт. Думаю там і ти знайдеш роботу. Я вже маю дозвіл на постійне проживання. Звичайно, якщо ти будеш мати таке бажання. Ну, а захочеш з батьком спілкуватись, я буду тільки на краще сподіватись. Твоє життя - тож сам вирішувати будеш. Все ж сподіваюсь і про мене не забудеш.
Широка траса, автомобілі в два ряди… Себе втішала, що їде не назавжди. Та нині, заради сина зароблятиме гроші , щоби його умови життя - були ліпші. Та ніби здалеку, підпливала думка за Україну. Шкода, що змушена покинуть свій край, родину. Поки що краще там, хоч й важко та треба виживати. Заради тебе синку, бо я ж твоя мати!
20.10. 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021
Цей дзвінок
відволік від думок
надихнув написати...
***
Ми вас вітаємо! Ви зібрали шістсот гривень,
Мені з мобілки, нині прислали такий привіт,
Так сказать хочу,- Та йди до біса! Ба одкровень,
Чекає й думає, якщо жінці немало літ,
Сприймай по– іншому, уже наш навколишній світ?
Цей світ в якому, на жаль, стало побільше брехні,
Безкарність бродить по окрузі, ото лихачі,
Шукають лохів, дам дулю. Й стане тепло мені,
Так на душі, хоч й не бачать шахраї ледачі.
Та хтось таки, все ж поведеться, це я десь чула,
А, як шкода, що є прості довірливі старі,
В надії вижити, йдуть на компроміс, ждуть чуда,
Хтось, подарує їм більше грошви, в спокусі мрій,
Жаль голі лишаться в цій химерній, зрадливій грі.
Й що телефонів використання і смартфонів,
Життя покращить, доволі старої людини?
То курям, на сміх! Шкода давно нема кордонів,
Щоб ненаносить комусь втрати, геть без причини.
Посеред ночі СМС,*Привіт*- позбавить снів.
Та молодь тішиться, шукає марнових грошей,
Закони знають, та хто виконує їх у нас?
В країні знань, пізнають багато нових ідей,
І вихваляються, що живуть у прекрасній час,
Що обдурити можуть навіть по телефону…
Прошу вас люди, не видіться на такі дзвінки,
Занадто дорого, обійдуться подарунки.
30.10 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021
Схилялись хмари, все нижче до землі,
В небі зоря, згасала в чорній імлі,
За мить заплакав, вітер з падолистом,
Ніби дорогу, їй встелив намистом.
Вона пішла, з нами не попрощалась,
Хотіла жити, дуже сподівалась,
Що переборить,страшенний вірус цей,
Адже всім серцем, любила світ, дітей.
Світліла мрія, зробить ще кращим дім,
Щоби любов й щастя панували в нім,
І на лиці, теплі усмішки завжди,
Молилась Богу, берегла від біди.
Сміх онучат, в будинку придавав сил,
Та не спроможна, була підняти крил,
Була надія, схилялась до ікон,
На жаль, душа злетіла у вічний сон.
Ще не знайшли, жодній людині безсмертя,
Майже два тижні, ти боролась зі смертю,
Моя душа, болить, не має спокою,
Кумасю - подруго, плачу за тобою…
Від серця зичу, всій родині співчуття
Нехай тобі, буде пухом рідна земля.
***
Скоро зима, потемніли дерев крони,
Про біди каркають горласті ворони,
А вірус тішиться, одяга обнови,
Ніяк не хоче позбутися корони...
І все частіше, нам несе печалі..
28.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021
У переході музика звучала,
Журливі ноти, як осіння днина,
Сидів безногий, душенька кричала,
О, скільки бід на тебе є людино!
А скрипка грала - ніби плач дитини,
То завивала, як вовк одинокий,
Душа у відчаї, як сиротина,
О скажи Боже, чом світ такий жорстокий?
Летить по сходах,листя ніби в прірву,
Ним вітер грає, то здійме й знов кида,
Протистояти не може лукавству,
В житті зневіра, ніби в серці кинджал.
Війна позаду…за що боровся я?
І тягне руку, дайте хоч копійку,
А шурхіт листя- тихий шепіт здаля,
Кому тепер, потрібен… ти братику?
Смичок здригався, тремтіли сльозини,
Знов серце крає, спомин про вояків,
Бліндаж бомбили майже щогодини,
Жалів навіщо єдиний уцілів ?
Всі перехожі кудись поспішали,
Хтось посміхався, є й в чорній хустині,
Скорботний звук, час від часу вривався,
Ковід по світу, бешкетує нині,
О, скільки бід, на тебе є людино!
28.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021
Місячна нічка, потішилась зірками,
Вже уступила, надала шлях світанку,
А він малиновий, здавалось ласкавий,
Припадав ніжно, на рожеву фіранку.
Переливались кольори, вигравали,
То веселково й ледь із сірим відтінком,
І ніби настрій, вони наш відчували,
Я все ж втішалась, твоїм щирим цілунком.
Поспішав ранок… як і твої обійми,
Теж такий теплий, як сонячне проміння,
Дві чашки кави, паруючі між нами,
Їх аромати, приводять до сп`яніння!
28.09.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021
В который раз, я грущу о тебе,
В который раз, вспомню ласковый взгляд,
В тот чудный вечер при полной луне,
Когда совсем, уж созрел виноград.
Ты с моих губ, нежно пробовал сок,
Слегка обняв, вдруг поклялся в любви,
А я дрожала как младой листок,
В душе крича, ты замуж позови!
Моей мечтой - тебя называла,
И песни пела, писала стихи,
Но скажу честно - подозревала,
Что за плечами, ты прятал грехи.
В душе сомнение не подвело,
Однажды вечером, в кафе с другой,
Наверно мне, увидев, повезло,
Решила с сердца- навсегда долой!
Уж сколько лет, я до сих пор одна,
Ты словно лето, в памяти моей,
Наговорилась с осенью сполна,
Но не хватает, улыбки твоей.
В вечерний час, знаю ты не со мной,
Как солнца луч, вернись и обними,
Ведь без тебя, не обрету покой,
Я всё прощу, только любовь цени!
Стих написан к картине.
21.10.2021г
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928789
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2021
З гумором
Ой, ходила до Миколи, учора я,
Поливала огірочки, всміхалася,
Він про інше подумав, горіли очі,
Як той птах щебетав -Дочекайся ночі.
А я дівка гонориста, круть задом й пішла,
Іще чого не хватало, щоб за козла йшла,
Бо ж високий, гандрабатий, ще й худющий,
Ніс кривий, горбатий. Правда він неп`ющий.
А на другий день, чекав сусід Кирило,
Та воно б нічого, але морда - рило,
Те підгорля, з два кіло, аж смалець блиска,
Погляд хитрий і їдючий, ну справжня лиска.
Але ж хочеться на танці, не йду одна,
Бо Іван зустріча, колись була жона,
То старий гуляка, клявся, давно любить,
Та мені, зізнаюсь, від нього, аж нудить.
В парку музика звучала, щаслива я,
На підборах, сяють очі, дивлюсь здаля,
Незнайомець підморгнув. Ой, буду твоя,
З ним у танці в парі, аж крутиться земля.
Кучерявий, високий, з лиця гарненький,
Шепотів, що підем, у сад зелененький,
Притискавсь, я ж чманіла, хтіла цілунку,
-Ось для кайфу візьми, посмокчи пігулку.
Враз нахабно, гладив стегна, мацав груди,
Не дай Бог, хтось побачить, засудять люди,
Затремтіла від спокуси, аж злякалась,
Відчувала, біді бути, от попалась!
Після танцю, бігла ланью, як найдалі,
Де й розвіявся страх. Вдвох на сіновалі,
Тож на стежці за мить, Миколку уздріла,
Ніби рідні, в обіймах, прогнать несміла.
Що давно, він мене любить, відчувала,
На той носик, горбатенький, пальчик клала,
Ніжний дотик, поцілунки, ой кохались,
Присоромились зірки, між хмар ховались..
04.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021
В обіймах хмар, осіння днина поспіша,
Разом із сонцем ховається за обрій,
За цілий день, доволі зморена душа,
Ніби в раю, тепло пізна, тишу й спокій.
Притихла річка в зеленім жабуринні,
Та течія, майже зовсім непомітна,
Гойдалась ряска змарніла, в ластовинні,
На ній листочок сповитий в павутині.
Малий, жовтенький, мерщій летів до річки,
Не попрощався, навіть із берізкою,
Мріяв поплавать у водиці, хоч трішки,
Та на шляху зустрівся з павутинкою.
Схилився вечір, в обіймах прохолоди,
Все причаїлось, колисалося в дрімотІ,
Маленькі рибки, не водять хороводи,
Лиш яснить зіронька посеред німотИ.
20.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2021
Втішає душу світанок веселковий,
Гілки колише, вітер легкий, ранковий,
Наче в колисці загойдує поспати,
Щоб було легше прохолоду приймати.
Осінній подих - ряснить намистом роси,
Злегка куйовдить берізці віти- коси,
Ледь – ледь тремтить, одяглася в нове плаття,
Жовті листочки - прикраса верховіття.
І задивляється, в небесну синяву,
Дні сонні й тиша, скоро стануть наяву,
Все ж огорнула хвиля милих почуттів,
В зимові дні, надивиться весняних снів.
Курли прощальне, хоч й навіяло нудьгу,
Та світлі мрії з вітерцем зняли напругу,
Він заколисував, як малу дитину,
Ніжно запрошував у осінню днину.
І я світанком, і новим днем любуюсь,
Вітаю осінь, відчуваю, що живу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021
Сіренька пташечка, жвавенька,
Літала низько над водою,
Чомусь здалось не веселенька,
Хай налюбуюсь, я тобою.
Лиш кілька злетів й полетіла,
В гаю на неї ждали друзі,
В очах сльозинка затремтіла,
В гніздечко впала. А в окрузі….
Лунає пісня понад гаєм,
Ховалось сонечко за обрій,
Ця мить - прощання, з рідним краєм,
Вже відлетіть здатна у вирій.
Болить сердечко, палить печаль,
О, як шкода́, таке це життя,
І відліта пташина у даль,
Так крикнуть хочу- Не відлітай!
03.10.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021
Давно дрімала чорнява нічка,
Спокійні хвилі... плекала річка,
Здаля лунали звуки журавлині,
Й йому не спалось, як малій пташині.
В човні гойдався… імла туманна,
Потай підкралась й жура неждана,
Мов чорний птах, жодної зорини,
По плечах холод, як дочекатись днини.
Тож непомітний в кожній метушні,
Ніби сховався в річковій імлі,
Чиста вода.. душевний плескіт хвиль,
Печаль вгамує. І сердечний біль,
З темною нічкою сам розділить,
Сльозу сховає - може зцілить.
А береги, давно бачили сни,
В собі тримали давні таїни,
Для нього це - супутники життя,
З ними з`єднати б своє майбуття.
А ще б у небі, декілька зорин,
Й літала мрія, не був би один,
Пархав би з нею - не старий сокіл,
Хоча самотність й дарила спокій….
Але хотілось її позбутись!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021
Нині кажуть, що я стара,
Та нехай і тріпочуть!
Як осіння, сумна пора,
Чи образити хочуть?
Свіжим оком подивлюся,
Ледь багряно- червоні,
Барви сяють, веселюся,
Та й подякую долі,
До свічада - мені скажи,
Правда вмить, червонію
Моє личко, ти освіжи,
Нехай я змолодію.
Літо бабине минає,
Чуть цвіркунчика співи,
Сивину в коси вплітає,
Не душевні мотиви.
Розстелилась радість до ніг,
Дозріває малина,
Мабуть скоро посипле сніг,
Зарум`янить калина,
Скоро зиму, зустріну я,
Тож літа проминають,
Он лелек, уздріла здаля
Вже вони… відлітають.
Та в душі, ще квітучі сни,
Й злата осінь так вабить,
Відчуття теплої весни,
До цих пір, ледь голубить.
Онучатам радію я,
В мене їх, є багато,
Як збереться всякчас сім’я,
У будинку, то свято!
От і думаю, так собі,
В небі мрія зазорить,
Сміло дам, протистій журбі,
Тож нехай хтось позаздрить.
Нині кажуть, що я стара,
Язиками стрекочуть,
Миють кості -все задарма,
Та нехай і бурмочуть!
15.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021
Ой моя, берізко, чому зажурилась?
Певно осінь нині… навіяла смутку
До водиці низько, нащо нахилилась?
Його мабуть хочеш… утопити хутко?
Полум`яне сонце…. розсіва проміння,
Уплітає злато в зелені листочки,
По них глянці скачуть, краса неймовірна,
Віддзеркалюються сріблені зірочки.
Поспіша водиця, хоч безвітря повне,
Несе смуток її і рве на частини,
Я присяду поруч, думок цілий човен,
Прихилюсь до неї, ніби до дівчини.
Ой моя, берізко, час не зупинити,
Хай потішить осінь! У сукні строкатій,
Ти подібна феї. Чаруючі миті
Посміхнутись ваблять, підіймають настрій.
01.10.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021
Ой, як важко стало жити,
Шматок м`яса не купити,
Всі патіжки - тиснуть шиї
Тонеш ніби в чорториї.
В душі туга…. Недостатки,
Не дають ночами спатки,
Вже вклонивсь жінці і Богу,
І відправивсь у дорогу.
За кордоном заробітки,
Щоби й вам, достатньо дітки,
А дружина, як вдовиця,
Дуже гарна молодиця,
У подушку сум ховала,
Часто ( мужа) виглядала.
Його серденько чекало,
А грошей, увесь час мало,
Без інтиму кепське діло,
І не раз страждало тіло,
В повний місяць, аж волає,
Та не зрадить, бо кохає…
Минав час… роки збігали,
Чи жили, чи існували,
Зірка сяяла зарання,
Виглядала до світання.
Ну нарешті… тепла зустріч,
Голубки… всілись пліч - о –пліч,
Та чому ж тут веселиться,
На висках сніжок сріблиться.
Темна нічка… скрип перина,
Тож чека, мліє дружина,
Чи проснуться всі почуття,
За мить згасли, як та свіча.
Ніби згар… стиснуло горло,
Гіркі сльози, то не порох,
Іх подушка приховала,
І дружина… задрімала .
В душі розпач, де ж та сила?
Чужина занапастила,
Втекли мрії.... небесами,
Що ж ти доле, твориш з нами…
( чорторий - великий вир)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021
В небесній тиші мерехтять зорі,
Ніхто й ні чим, вже їм не завадить
А місяць ніби маяк у морі,
В окрузі сяйвом, мінливим гладить.
Зірок мигтіння придає краси,
І вже світанок, покида нішу,
Часом із лісу чути голоси,
Птахи й листва - порушують тишу.
Збирає нічка, в кошик зірочки,
Та ваблять очі, фарби світанку,
Хоча б на час лишилась залюбки,
І посміхнулась ясному ранку.
Та не ведеться, все так у житті,
Лиш вечір манить і сонце в ліжку,
Й світанок – красень, збере фарби всі,
Аж зачарує, встелить доріжку.
Господар - ранок, всівсь на ослінчик
Землю пробуджує, шле цілунки,
І золотий, тепленький промінчик,
Пригріва ніжно, придає трунку.
09.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021
Один за одним з дерев летять листочки,
В танці кружляють, припадають до землі,
Моя ж троянда, пелюстки втрача, мовчки,
А я думками, гублюсь в ранковій імлі.
О, осінь знаю і з цим треба змиритись,
І повтішатись барвистим падолистом,
Час мала з квітами, я насолодитись,
І чарувало, тепле, сонячне літо.
Ранкові роси блищать коштовним сяйвом,
І до землі виграють й ледь- ледь стікають,
Перемішалися з багряним покровом,
Красу і сум, увесь осінній сховають.
08.10.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021
Втішає душу світанок веселковий,
Гілки колише, вітер легкий, ранковий,
Наче в колисці загойдає поспати,
Щоб було легше прохолоду приймати.
Осінній подих - ряснить намистом роси,
Злегка куйовдить берізці віти- коси,
Ледь – ледь тремтить, одяглася в нове плаття,
Жовті листочки - прикраса верховіття.
І задивляється, в небесну синяву,
Дні сонні й тиша, скоро стануть наяву,
Все ж огорнула хвиля милих почуттів,
В зимові дні, надивиться весняних снів.
Курли прощальне, хоч й навіяло нудьгу,
Та світлі мрії з вітерцем зняли напругу,
Він заколисував, як малу дитину,
Ніжно запрошував у осінню днину.
І я світанком, і новим днем любуюсь,
Вітаю осінь, відчуваю, що живу.
05.10 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021
Місяць над обрієм, ніч розсіває зорі,
Не спить Світлана, смуток приховує в морі,
Вона під вечір, знову зашишиться одна,
Та все ж її, зігріє вірність лебедина.
У дальній рейс, нині відправиться коханий,
Морськими хвилями, він ніби увінчаний,
З дитинства мрія бачити світ, мандрувати,
Хоч дуже важко - не хоче розчарувати.
Корабль відчалював, нестримати й сльозини,
З ним відпливали світлі, щасливі хвилини,
У душі в кожного надія й сподівання,
Оберігатиме… в дорозі зірка рання,
Хоч підкрадалась думка - тепер світ жорстокий.
Вірить повернеться, коханий, кароокий.
***
Згодом не чути звуку мотора й вдалині,
Розпочиналися буденні, моряцькі дні,
Під сплескіт хвиль й муркіт, море ховало думки,
Та календар, як втіха, лічив дні розлуки.
І борознило судно, моря й океани,
Сонячний зайчик, на воді - очі Світлани,
Йому ввижалися, добрі, світлі, привітні,
Море у штилі. Мав повернутися в квітні,
Та не судилося, як мріялось, гадалось,
Ніхто не ждав та несподівано так сталось.
Уповні місяць… зрадливий і ненаситний,
Йому б творити, злодіяння, непохитний,
Неначе в змові з вітром, розгулялось море,
Могутні хвилі, раз -у- раз … жага покори.
Ніби розгнівався всемогутній Пасейдон,
Корабль хилився, за мить потрапив у полон,
На жаль далеко, землі не видно й маяків,
Мов кінець світу, вода косила моряків.
Й вантаж топився, під гугіт сиренних звуків,
Наче непотріб, який заважав розгулятись,
Та від напасті, чи зможе хтось віддалятись?
Коли глибини, здатні в себе втягнути все,
В штормовій трясці, лиш Бог удачу принесе.
А море гнівно і безжально вирувало,
Свист вітру, звуки, так поводилось зухвало,
Тряскіт судна, уламки вниз, наче до пекла,
Нічне відлуння, гучний скрегіт здіймавсь до неба.
На його щастя, рятувальний круг на хвилях,
Відчуття радості, стремління, як вітрила,
Плавун умілий, хоч виснажений, але смілий,
На якийсь час, здавався зовсім оп’янілий.
Перед очима Світлана, той ніжний погляд,
Знову ввижалось - дотягнутись й вона поряд,
Та віддалялась, чомусь кожної хвилини,
Як ніч ховалася, напередодні днини.
***
Бринів світанок, нарешті вгамувався шторм,
Його надія грала барвами понад норм,
То блескіт морських вод, веселка кольорами,
Вселяла віру - кохана спасла чарами!
Хоч так далеко, все ж між нас є нить єднання,
Дитям радів, що виживе - мав сподівання.
Вітрець лінивий, здаля доносив гул судна,
Невже я виживу? О доле милосердна,
Даруєш щастя й один шанс на виживання,
Але зуздрівши, на мачті прапор, вагання,
Враз стисло душу, скам`яніло младе тіло,
Свідомість втратив, за мить, водою покрило.
Три дні й три ночі, обкурені пірати п`ють,
Артур лежачий, маряться хвилі, в лице б`ють,
Мов з велетенської печі, із нього йде дух,
І відчував, що інколи, зовсім втрачав слух.
Та час лікує всі рани й душевні кризи,
І поступово, відійшли життю загрози,
То вже не сон і не кошмари, а наяву,
На душі весело, вже дививсь у синяву
Чистого неба. Повітря придавало сил,
Йому б злетіти, втекти, але немає крил.
***
Пройшли роки, їх п’ять, навіть й кроку по землі,
У морських хвилях, мрії - розбиті об скелі,
Життя піратське, сьогодні повезе чи ні?
Та, як позбутись? Душа палає, у вогні.
Як арештант, на шлюпці не втечеш далеко,
Жити, змиритись, зі злодіями нелегко.
О, де ж та воля, жаль, відчаю не позбутись,
Хоча й озлоблений та змусили прогнутись,
І підкорявся, в надії , що скоро втече,
Від нерішучості, в грудях тисне, аж пече.
Сонливий місяць, морську гладь вкрито туманом,
Пирати п`яні, в дрімоті разом з атаманом,
Розчарування, пропливли майже пів кулі,
Втекти уплав?Так то ж на вечерю акулі.
Жага життя на волі, з болем серце крає,
Думка про втечу, неначе свічка згасає,
Та неумисно, почув розмову піратів,
Скоро земля. Втечу - мав кілька варіантів,
Напевно доля, знову дала шанс у житті,
Він веслувальник, шанс - не зрадить своїй меті.
***
У темноті не розібрати, що за люди,
Скрізь метушня, мо» не помітять, втекти, куди?
Мабуть вже втретє, до човна ніс якісь пляшки,
Тремтіло тіло, розвернувся, біг навпружки,
Може здалось, чи справді ніхто не помітив,
Такий засмаглий, як усі, цим себе захистив,
Ще борода й волосся майже нижче плечей.
Тікав у ніч, подалі від неприємностей.
Так довго біг і все вперед, куди не знати,
Далі від моря, щоби уникнути страти,
Пірати вміли безжалісно убивати,
Зухвалу честь і свою гордість захищати,
Одне втішало, позаду зникала мова,
Зовсім не чути, гулу судна і шуму моря.
***
Літневий ранок, сонце промінням виграє,
Пестить обличчя, ніби з новим днем вітає,
По тілу біль, кров на подертих руках й ногах,
У душі страх, сум`яття, сльозини на очах.
Погляд зневіреного, вмить усмішка, - Що втік?
Посеред хащів, з цікавістю поглянув у бік,
Здається пагорб, як побачити місцевість?
Де я знаходжусь? За мить охопила радість,
Тільки тепер, дійшло, за ним немає погоні,
Сльози рікою, на колінах у поклоні.
Здригались плечі, лунали слова молитви,
В розчаруванні, що зовсім немає грошви,
У голові гул й слова втіхи, ніби поряд,
-Не падай духом! Поспіши в напрямку моря!
Шукав очима, здалося голос жіночий,
Ніби Світлани, такий же ніжний, співочий,
-Моя кохана, ти мій ангел охоронець,
Придай же сили - не втратити мені терпець.
Три дні по хащах, безсилий, в харчах потреба,
Кров на підошвах, пам`ятав, до моря треба,
Вузенька річка, змійкою спускалася униз,
Поміж дерев, жінка- індіанка несла хмиз,
Вже зрозумів - це один з індійських островів
Вкотре моливсь, щоб не потрапить до ворогів.
***
За шматок хліба, три роки робота в порту,
І цим втішався, ладен служити і чортУ,
В надії, потай, на судно потрапить вдасться,
Знав у житті, на усе треба мати щастя.
Темніла ніч, рибальське судно відпливало,
Так тісно в бочці, тримавсь й гірше бувало,
Кричали чайки, навіювали печалі,
Думки клубком, роїлися, летіли вдалі.
Згадав роки, як у дитячому притулку.
Дуже хворів, відмовився випить пігулку,
Тоді в каструлі, в доволі малій, сховався,
Зате вже потім, перед дітьми хизувався,я
Ото був спритний! Та думки кудись тікали,
Втрачав свідомість, ведіння - величні скали.
***
Не знати скільки, він пролежав, тиждень чи два,
В білих халатах люди, чув англійські слова,
Раптом над ним,нахилився якийсь чоловік,
-Мені здається, тебе бачив позаторік,
Чи помиляюсь, можливо в порту Гаїтті,
Ото, дружище, бувають дива на світі,
То ти англійську розумієш? Чому мовчиш?
Чи може здалеку, але бачу не плачеш.
Це був не сон, він розумів англійську мову,
Слово за словом, стрічали пору ранкову,
Все розповів, чи пан, чи пропав - сам не знає,
А що втрачати? В серці надію плекає,
Хто ця людина не відав,з часом зрозумів,
Зжалилась доля – це один із дипломатів.
***
Без документів, всім бідам на противагу,
Добра людина, йому вділила увагу,
Не стала осторонь, не часто так буває,
Мрія вернутись, вкотре серце зігріває.
Босоніж йти, відчути свою рідну землю,
Бачить красу, вкотре вирватися на волю,
І повернутись у рай, в обійми Світлани,
Досить вигнанцем, бороздить всі океани.
Військовий госпіталь – притулок на півроку,
На Батьківщині, стріли осінь жовтооку,
А днів зимових скільки? І чи в сподіванні,
Що я живий? Чи вдвох зустрінем зірки ранні?
Тікає сон, думки ятрять. Лягає смуток,
На душу заново, зібрати б все у жмуток,
Навік позбутись, втопить у морському царстві,
Й не жити тут, у темряві, хоч вже й не в рабстві,
Немов вигнанець, жаль, але по своїй волі,
Час згоїть рани, щиро подякую долі,
Чекаю вироку. Хто зна, як карта ляже,
У гріхах каявсь, може якраз, Бог поможе.
Відстань між нас, Світланко, уже невелика,
Знаю з тобою, ніколи не пізнав лиха,
Мені би крила та й під твоє тепле крило,
Навіть готовий, з тобою їхати в село,
А море, чайки, поклик завжди мандрувати,
Лишив би я, щоб храм любові, нам збудувати.
***
Весняний ранок, як вісник його удачі,
Напередодні, вирішені всі задачі,
Вже на причалі, дуже гучно й досить людно,
У спецодязі, жваво поспішив на судно,
У портмоне, подароване дипломатом,
Декілька доларів та папери з білетом.
Порт Сан- Хуана залишався за плечима,
Яка вона, стала тепер, моя Вітчизна?
Чи дочекалась, чи ще коханий Світлані?
Далекий шлях… у надії і в сподіванні.
Як пасажир, на судні, то справжній відпочинок,
Тепла каюта, мрії до білих хмаринок,
Смачні закуски, вино і теплі спогади,
Про першу зустріч - приваба ніжним поглядом.
І вісім років, уже сувмісного життя,
Вона диспетчер, у порту. Ніжні почуття,
І світлі мрії й плани на майбуття,
Давно було б, замати собі рідне дитя.
Та час відтягували, бо квартири нема,
Вона так часто, напевно казала жартома,
Щоб не засмучувати його,. Та мала шанс,
Всі лікарі втішали- на все потрібен час.
Він розумів, мабуть тому й не наполягав,
Кохав всім серцем й душею, берегтись благав.
***
Дальня дорог, позаду страх і тривоги,
Гризуть думки, як приймуть, зустрінуть колеги?
Змінявся настрій,то бурхливий у мажорі,
За мить сумління і спокій, уже в мінорі,
Вкотре до дзеркала, підійде, втішається,
Модна зачіска -»канадка», посміхається,
Дякувать Богу, ваги набрав, доглянутий,
Тоді ж сухий, зчорнілий був, як з хреста знятий.
Хоча давненько на висках сріблиться іній,
Лишив сліди, йому цей круїз незабутній,
Та все ж ті очі, всякчас не втрачали блиску,
Коли ж кохану згадував, відчував ласку.
Три пересадки, на суднах зовсім без проблем,
Та роки втрачені пригадував із болем,
Як змити з пам’яті, що переніс на плечах,
У душі й в серці, раптово сльози на очах.
Стамбул привітний, сяяв під ранковим сонцем,
Напередодні, вмитий теплим літнім дощем,
Йому не раз, тут доводилось побувати,
Нині ж із трепетом, у душі став сприймати,
Знайомий порт і близько судно з Батьківщини,
І на затримання,здалось, нема причини,
Та лиш по трапу зійшов, як один чоловік,
-Ну, що Артуре, помандрував, побачив світ?
***
Червоний обрій раз у- раз топивсь у морі,
Гучна молитва у Софіївському соборі,
Слова розносилися, далеко по окрузі,
Він на балконі з дипломатом, ніби друзі,
В готелі ніч, а потім, до Одеси ранком,
Коханій буде повернення подарунком.
Сонячний ранок, передвіщав чудовий день,
О,скільки лишиться, у свідомості вражень,
Від пережитого і пройденого в житті,
Артур стояв, схиливши голову в сум’ятті,
Не міг повірити, що скоро буде вдома.
Літак здіймався ввись, у блакитні небеса,
Милує очі, приваблює земна краса,
Від хвилювання, аж весь тремтів, яке щастя,
Кілька годин й вже точно повернутись вдастя.
Чи дочекалася, чи ні, люба Світланко,
Де зараз ти, моя кохана веселунко?
Як не моя? Раптом ранила думка- стріла,
Чи в противагу коханню, між нас тьмяна мла,
Як геть прогнати, усі сумління і вірить,
Невже комусь, своє серце змогла довірить,
Душить неспокій, криштальні сльози на очах,
Думки нав`язливі, вже здавалось знесе дах,
Але ж любились і цінували кохання,
Духмяні квіти, в полі збирали до рання.
***
Довга розмова в адміністрації порта,
На столі рапорт і звіт на чотири листа,
Одне втішало, що спасли двох побратимів,
Що були з ним, на судні. Розповісти він вмів,
Але до вечора маринували його,
Прокуратура, на завтра запросила знов.
Уже смеркалось, на серці так важко було,
Може Світлана, часом поїхала в село,
Розчарування, від хвилювань мокре чоло,
Вона звільнилась, це слово неначе вирок,
Що ж це заставило, зробити зважливий крок?
Він ніби п`яний, йшов по знайомій вулиці,
Від ліхтарів, добре виднілися таблиці,
Ну от, здається, я знайшов, тут не заблукав,
Вже й третій поверх, хвилюючись, дзвонив, гукав.
***
Нині в готелі, в руках номер телефона,
Чому й навіщо, змінила квартиру вона?
Погляд сумний, то ж на серці глибока рана,
Чи сподівання і надія, все омана?
За вікном темінь, похолодало, крапав дощ
Десь зникли зорі, чом цьому не завадить хтось?
Хоча б не змокла, може вийти назустріч їй?
Він намагався, не позбутись усіх надій.
Довге чекання… та пройшло лиш пів години,
Чому так важко, занадто довгі хвилини?
Він відчував, хвилювалась, все ж мала прийти,
Може й немає мені приводу радіти?
Враз пригадав - За день до відплиття у море,
На кухні яйця смажили і помідори,
З одної вилки смакували, посміхались,
Як парубійко залицявся, вже й кохались.
Перед очима та усмішка на обличчі,
Сама чарівність. За мить сміялась у вічі,
Так тепло, весело, душевно, щиросердо,
В обіймах шепіт,- Світлано - моя трояндо!
Невже тоді, з нами доля пожартувала,
Була негода, морські хвилі шматувала,
Хустинка синя, ледь- ледь трималась на плечах,
Передчуття… раз – у - раз погляд відчаю, страх,
І все ж весною, мені дихала у спину,
Бо все життя, лише тебе кохав, єдину,
Та кілька чайок, нібито попереджали,
Літали низько й занадто гучно кричали.
***
У двері стук. Тихо, на місці не встояти,
І надто важко хвилювання приховати,
Думки – зірниці посеред хмарного неба,
Як не моя?Але ж нам зустрітися треба.
Ні, це не сон, вона й хлопчик, років дев`яти,
Вже тепла зустріч, почуття змогли зберегти,
У очах блиск, на віях бриніли сльозини,
Ніжні обійми, на устах гіркі краплини.
-Ну от, діждалась, - слова сина, хитрий погляд,
-Ти так нічого… маєш непоганий вигляд,
Я йду і думаю, все не усвідомлюю,
І де ти був, що довго добиравсь додому?
Чуєш, не плач,- за мить притулився до мами,
Не відпускай! Нехай постійно буде з нами!
Вересень 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021
Краса осіння, скрізь у строкатій одежі,
Крокує впевнено і малює пейзажі,
Торкнулась пензлем… багряним, жовтим, золотим,
Наводить штрихи….підкреслить темно зеленим.
Ніби замріялась…. озирнувши догори,
Вже з небесами, завела переговори,
Хмари підвладні, напливли наче примари,
Величні, чорні, між собою ведуть чвари.
І небо вмить, замерехтіло… блискавиця.
Блиск близько й далі, як розгнівана цариця,
Вогняні стріли відчайдушно розсипала,
Від несподіванки, землиця застогнала.
Оце сюрприз! Той стогін линув у далину,
Тремтіли хмари. Землі встеляли сивину,
Дощем холодним. Й не спинялись, й на хвилину,
Прощальну пісню, заспівали журавлину.
Вже й відгриміло… оновилася земля,
Сяюче сонечко, слало цілунки здаля,
Богиня осінь, чарувала шовком, блиском,
Знов посміхнувшись, за мить, фарб бризки намистом.
І пішла далі… позаду диво – картини,
Десь олівцем, майстерно ляжуть павутини,
Красуня осінь... додасть впевненості мені,
Яке це щастя, бачити, жити на землі!
15.09. 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021
Дарує осінь різнобарвні гами,
І мрія рветься, увись,у небеса,
Де- інде листя, шурхіт під ногами,
Відволікає - поглянь, всюди краса,
Щедрі дарунки, з радістю приймаю,
У буйноцвіті чорнобривці, айстри,
Тріпоче серце, метеликом злітаю,
Сприйму їх запах, загадкові чари.
О осінь! Чарівнице кольорова,
Умієш, сонячним проміннячком всміхатись,
Як день, ясніша, пора ж вечорова,
Похмура - не завада любуватись,
Майстерністю твоєю утішатись.
Із чорнобривців віночок - оберіг,
У рідний край думками відлітаю,
Зігріва спогад про духмяний пиріг,
Любов матусі - завжди відчуваю,
Багата осінь, яблука, грушки й сливи,
Гілки вклонилися, аж до землиці,
Сонце всміхнулось осені цнотливій,
Сонячний зайчик скаче по травиці.
О, осінь! Чарівнице кольорова,
Умієш, проміннячком сонячним всміхатись,
Як день, ясніша, пора ж вечорова,
Похмура - не завада любуватись,
Майстерністю твоєю утішатись.
Безмежність злата, маєш у запасі,
На виноград, сипни не одну жменю,
І сонце солоду додасть. На часі,
Вино рікою, в догоду бажанню,
Даруєш осінь удачу й натхнення,
Багрові фарби з червоним відтінком,
Приносиш радість, віру в сьогодення,
Й свою любов, із ніжним поцілунком.
О, осінь! Чарівнице кольорова,
Умієш, проміннячком сонячним всміхатись,
Як день, ясніша, пора ж вечорова,
Похмура - не завада любуватись,
Майстерністю твоєю утішатись.
22.09.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021
Колише вітер гілля та й колише,
Листки зрива й кидає попід ноги,
Чому мене тривога незалише,
Чому нема, їм іншої дороги.
Життя коротке, весна, літо, осінь,
Подих весни і сонячне проміння,
Серед суцвіття зваба - ніжна просинь,
Зрадливий вітер, холод, вже тремтіння.
Хлюпоче дощ, відчай, осінь ридає,
Сльозини - краплі стікають до землі,
Певно природа себе так втішає,
Але на серці,чомусь важко мені.
Три пори року, мрії до блакиті,
Жаль час минає , так занадто швидко,
У ваших скринях поховались миті,
Щасливі, радісні, доволі прудко.
Не зупинить - час, вітер, осінній дощ,
Сприйму дари, напевно за потрібне,
Бо зупинить все це не спроможній хтось,
Що дано Богом для нас воно рідне,
Нам залишається лиш привітати,
Як доживу - буду зиму стрічати.
26.09.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021
Чому життя, неначе в річці вода,
Так дуже стрімко й швидко спливає,
Я озирнуся - як була молода,
Все тіло ніби вихром проймає.
Все пережито, що доленька дала,
Хоч трохи мудрості і впевненості,
Запал глушила і загартувала,
Усі печалі пізнала й радості.
Як цвіт бузку, дарив натхнення й любов,
Яснії зорі - давали надію,
Від почуттів, кипіла в судинах кров,
Та не згубила суть життя, ще мрію.
Хоча й сьогодні, літо здало кермо,
У піднебессі зникає просинь,
Ми всі обра́зи, впевнено залишмо,
Їх золотиста, сховає осінь.
Не забувай, квітни, живи мій друже,
Життя рікою, часті пороги,
Усе цінуй! З роками став мудріше,
Даються долею, нам дороги.
Кажуть нам Бог, на все дає іспити,
У сподіванні, спроможні пройти,
Тож тіло й душу ми маєм зміцнити
І далі гордо йти, щоби не впасти!
29.08.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021
Ой дівчино, мила Олю,
Не ходи сама по полю,
Моя люба, чорноока,
Бо ж я є, не одинока.
Ти ж.як квітка молоденька,
І до того ж ще й гарненька,
Лиш махни мені рукою,
Піду зразу за тобою.
Та чомусь ятрить тривога,
Не ходи ж ти босонога,
Тож,як ніженьки пораниш,
Мені серденько покраєш.
Покидай дитячі звички,
Куплю завтра черевички,
Нехай підемо вже разом,
Повтішаймось нашим садом.
Ой дівчино мила Олю,
Забери мене в неволю,
Чи ти підеш та й за мене,
Жить не зможу я без тебе.
Щодня буду ніжки мити,
Все життя дуже цінити,
Із уст солод весь збирати,
День і ніч буду кохати.
Пора жнив нині настала,
В лісі пташка заспівала,
Підем стежкою вдвох Олю,
По рясному в цвіту полю.
Ти ж найкраща на всім світі,
Подарую красу- квіти,
Й колосочків ще й повненьких,
Щоб дітей мати миленьких.
Та назавжди лиш зі мною,
Й по житті щастя рікою!
16.08.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021
Напрочуд теплий серпневий ранок…. Легкий туман ледь- ледь припав до землі…Здаля виднілися квітучі, пишні чуби лопухів і де-не де, мов загубилася трава, кілька стеблинок ніби підглядали за всім, що навкруги.
Так і Він вкотре озирав довкола і закидав вудочку в ставок. За звичкою, озираючись потирав руки. За мить догнала думка - Щось так клює паршиво - і чи здалося, чи й справді сприйняв легкий плескіт води.
-Тю, - сам собі, -цікаві звуки і хто б тут, нині мав бути? Здається звечора , один я був на дачах. І знову насторожений погляд на червоний поплавок. А він гойдався на тихеньких, веселкових хвилях, подібний загубленому кораблику. Вода рябила, переливалась і перший відблиск сонця відбивався в його очах.
Зникав туман, топився в воді. А чагарник, пробуджувався від сну, листочки скидали росу, ледь помітно підіймалися, тягнулися до сонця. Десь здалеку крикнула качка, вмить, неподалік якась їй відповіла і знову сплеск води…
Та що це тут, хіба так близько може бути качка? І не боїться, ото дива! Він пригинаючись, тихо піднявся. За метрів десять, ближче до берега, біля зілля, спиною до нього, по пояс у воді стояла молода жінка. Довге, солом`яного кольору волосся, розпливлося по воді. Вона, раз- по - раз руками, бризкала воду на плечі.
Він вмить руками став протирати очі, там, поміж зіллям і чагарником туман іще не зник. То ніби русалка - підкралась думка… Та ні, здається ж я вчора не пив, якась мура в голову лізе… Що за чортівня! Поглянув на поплавок , той- все гойдався, здавалось з вітром сперечався, ніби проявляв свою непохитність. Лиш пару кроків зробив вперед, присів, роздвинув листя чагарника. Оголена жінка долонями торкалася води, повільно поверталася до нього.
Немов злякався та все ж тихо,
- О ні!- рукою прикрив очі. Та вмить роздвинув пальці – А груди! Мабуть уста дитини, ще не торкалися цієї краси! Напевно очі світлі, якби ж то ближче підійти, але ж злякаю. О, Боже, що за думки, чому так бешкетують…
Раптово, поспішаючи, вона зібрала волосся в гумку й піднявши руки догори, кинулася у воду. За мить, подібна рибі, розвернулася, лягла на спину. Той сплеск води і її стан манив до себе, в душі бажання - іще, хоч раз, подивитися. Закляк на місті, не відвести очей. Звісно не русалка – врешті, подумки зробив висновок, але ж красуня…
Вона ж, розставила руки в сторони, злегка дріботіла ногами, упевнено трималася на воді. І майже непомітно пливла в сторону білого латаття. Від хвиль квіти злегка підіймалися і опускалися, одночасно мінливо виблискували на сонці.
Таку картину, чи й колись побачиш… Його чоло змокріло від поту, по жилах розтеклась гаряча кров.
- Та, що це,- пальцем струсив краплину з носа. Враз по спині пробігли мурашки. Ні-ні, в такі роки, на таких красунь задивлятися не варто.
Геть від напруження, відчув, що тіло заніміло. Ніби той робот, повільно повернувся до вудочки.
- Мабуть я голову втрачаю, - сам до себе.
Згадалось… Колись з дружиною доволі накупався. Насолодився її устами. Та, чоловіча ненаситність, бентежила все тіло. Були часи…сама природа шепотіла про кохання. Але ж наситився…
Чорт забирай, що за дитячі роздуми… Але ж красива, витончений став і молода. Я ж шостий рік, як одинак. Й мені вже скоро сімдесят, а хай би, ще хоча би на якусь мить торкнувся я, того рідного плеча, з яким прожив своє життя. І, як колись, притулився до щоки.
Почув сильніший сплеск води, чув качки крик і прислухався в тишу. Цікавість все ж перемогла, різко піднявся, подивився в її сторону. Вона на березі, в чому мати народила, рушником витирала волосся. Він все ж не спромігся відразу присісти. Жінка, чи дівчина й не розібрати, напевно помітила його. Різко розвернулася і зникла за кущами глоду.
Кілька секунд… вже безнадійний погляд на поплавок. Той несподівано різко затремтів і раз- у - раз, то топився, то виринав.. Сполоханий, від здивування вирячив очі, поспіхом потягнув вудочку. На гачкові тріпалася щука.
-Ого! Пролунало над водою, здійнялось ввись і поступово, вже тихіше зникло вдалині.
Щука, розміром не менше сантиметрів сорок, вигиналася, намагалася зірватися з гачка. Де й сила взялася, різко потягнув до себе.
Щука виверталася, розбризкуючи з себе воду, тріпалася на траві. На його обличчі розплевлася усмішка, в захваті дивився на неї,
-Оце так улов! Як одну рибку вже не в змозі спіймати, то нехай хоч ця, нарешті потішить мою душу.
30.08.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021
В його словах нема любові,
У них є біль й часті докори,
Судин стискання, потік крові.
Змусить не раз до непокори.
Протистояння… тільки в злобі,
А хай би, вирішити мирно,
Тож підкоряєшся жадобі,
Бо твоє серце без любові.
Тепла бракує і доброти,
І, як ти, маєш із цим жити?
Як не позбудешся мерзлоти,
І не навчишся знов вірити!
Душа точнісінько, як айсберг,
І не вдається розтопити,
Погляд на шию, то ніби зашморг,
Ковток повітря - не вхопити.
Ти не досягнеш щастя й мети,
Як не навчишся цей світ любить,
Сприймати радість, диво- квіти,
Безкрає небо і сюжети.
Які б ти просто зумів сприйнять,
Красу помітить, чародійство,
Як ранні роси в полі бринять,
Їх пестить сонце - це ж блаженство.
Відчуй що Бог, нам подарував,
Підстав долоні, душу розкрий,
Щоби любов й ласку множував,
Я точно знаю - станеш добрий!
Почуй шум трав, як вітер віє,
Як соловей, виводить соло,
Твоя душа приймать зуміє,
Люби життя і Боже слово!
Як квітка, в квітучім суцвітті,
Як спів пташиний, по діброві,
Щоб мир завжди й щастя на світі,
В собі неси слово любові!
13.09.2021р.
Вірш до картини
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021
Вони удвох, йшли взявшись за руки,
Обрій у мареві… гучні звуки,
Здаля доносивсь барабанний бій,
В обличчя віяв терпкий суховій.
Крок вліво, вправо, на роздоріжжя,
Вже й підіймалися на узгір`я,
Ближче до хмар, впіймати вологи,
В багні втопити, усі тривоги.
Печаль й сумління лишить позаду,
Й навік забути, почуттів зраду,
Що так зненацька ввірвалась до них,
Та, як позбутись, помилок земних?
І вже позаду блиск блискавиці,
Здригалось небо від громовиці,
Й земля вмивалась холодним дощем,
А вони йшли під широким плащем.
Серця вистукували - ти прости,
Ще не зруйновані між нас мости,
Ясні думки ринули у вирій,
У світ кохання, у світ фантазій.
І кожен з них, беріг сподівання,
Бажання збудуться й зірка рання,
Освітить шлях, до щастя й майбуття.
07.09.2021р.
Вірш до картини
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021
Ой дівчино, моє серце,
Тепле, ніжнеє озерце,
Тебе люблю, моя пташко,
Принесу букет ромашок.
Ой, дівчино, моя люба,
Тож зустрінь, поблизу дуба,
Пелюстки будем зривати,
Вітерець музики грати.
Ой дівчино- чарівнице,
Моя радість, лебедице,
Чи нам треба ворожити,
Бо без тебе та й не жити.
Ой дівчино, цвіт калини,
Ми ж такі, щасливі нині,
Пелюстки, в твоїй долоні,
Поєднались наші долі.
Ой, дівчино, моя люба,…
Не цурайсь, торкнися чуба,
Поглянь сонечком у очі,
Цілуватиму щоночі.
Ой дівчино, моє серце,
Ти життя, чисте джерельце,
Святу воду буду пити,
І тебе завжди цінити.
Ой дівчино, зірка рання,
Поміж нас, давно кохання,
Це життя, як стрімкі ріки
Ми з тобою, вдвох навіки.
11.09.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021
Уповні місяць… зваблива ніч,
Як синьоока діва мила,
Разом навіки, ми пліч- о – пліч,
В дарунок доля, дала крила.
Тут нам так добре й місяченько,
Як свідок щирого кохання,
Й зяблик заводить веселенько,
Украла ніч, наші вагання.
У небі дві, осяйні зірки,
І одна стежка, на все життя,
Та повноводні щастям ріки
З коханням підем у майбуття.
08.09.2021р.
Вірш до картини.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021
Шановні! Дорогі мої друзі! Я щиросердечно, кожному дякую за вітання з нагоди мого Дня народження. З хвилюванням прийняла Ваші вітання. Вдячна долі і Вам, Клубу поезії, що я тут знайшла скільки друзів. Дуже приємно читати Ваші твори і щирі, душевні поздоровлення. То ніби сонячне сяйво освітило небо й подарували душі й серцю насолоду, прекрасні миті. Так хочеться Вам сказати багато добрих й теплих слів. І побажати миру і здоров`я! Достатку і поваги! Любові і натхнення Вам! Нехай душа поета завжди на взлеті і досягає бажаних вершин! Хай по життєвому шляху, Бог, завжди дає щирих, вірних друзів! І щастя запанує в кожній Вашій світлині!
07.09.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021
Я цим живу, напевно так, коли слова лягають на папері.
Коли душа втішається і мені Муза відкриває двері.
То ніби серця стук, чи її азбука, дасть впевненість й натхнення.
Відкриє світ у майбуття, думки- птахи, засяє зірка рання.
Сприйму дари навколишнього світу, вже освячені Всевишнім,
Йому подякую і щиро втішуся оцим теплом прийдешнім.
Як промінь сонця ляже до землі, я вкотре вклонюся до Бога,
Моє єство, нехай підтвердить і пелюстками встелиться дорога,
Якою я, йду з надією, що іще довго й сміливо буду йти!
06.09.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021
Ой летять, пливуть хмаринки, поспішають,
Це вони, погоду нам передвіщають,
Ой летять, хмаринки - сіренькі перинки,
Стрімко- стрімко, й низько крапають краплинки.
Ой летять хмаринки і про щось вуркочуть,
Це мене, хитренькі, налякати хочуть,
Ой летять хмаринки, ніби в круговерті,
Крапотіти досить! Чому такі вперті?
Ой летять хмаринки, я їх не боюся,
Парасольку, маю, тому й не журюся,
Мовчазні, хмаринки більше не сваряться,
Ледь приліг промінчик, з вітром веселяться.
Попливли, хмаринки та й хутко до річки,
Під світилом зразу, рожевії щічки,
Тож летіть, хмаринки, хай ясніє небо,
Хай нам тепла осінь, дощику не треба.
03.09.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021
Любов - натхнення до життя,
І буде добрим майбуття,
Коли в душі, вона живе,
Людина й зло, переживе!
Любов - натхнення до життя,
Коли в оселі є пуття,
Сім’я у злагоді й мирі,
Непропаде вона й в вирі.
Ради любові зробить все,
Бо лиш тепло в душі несе,
І чисте небо звеселить,
Подарувавши щастя мить.
Любов і мудрість назавжди,
То ніби річки береги,
Оберігають від незгод,
І цим втішається народ .
Любов солодка, наче мед,
Нею ділися, йди вперед,
Даруй коханому й другу,
Батькам і дітям – всамперед.
Любов й натхнення - є життя,
Всі найщиріші почуття,
Й ласкавий сонця промінець,
Як стук закоханих сердець.
Всім цим Господь нас наділив,
Цінить й любити, усіх вчив,
Земну красу й радісні дні,
Подарував тобі й мені.
02.09.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021
Уже сьогодні дзвоник задзвенить,
І підуть діти у країну знань,
Жовто- блакитний стяг замайорить,
В країні миру й кращих сподівань.
А перша вчителька, ніби мати,
Прийме дитину і буде сім’я,
Бо ж вона здатна, всіх об’єднати,
Запам’ятає кожного ім’я.
З любов’ю вчитиме добрим справам,
Із щирим серцем навчить поваги,
Відпір давати - всім образам,
І як змогти, уникнуть зневаги.
.
***
В перших рядах крокують першачки,
Взявшись за руки, холод проймає,
Кожен школяр, йде наче залюки,
Але очима неньку шукає.
Сяючі очі, іншим бачать світ,
Де без підтримки не обійтися,
Запам’ятається, цей час навік,
Та допоможе їм відкритися.
***
Щасливої дороги малюки!
Нехай легким і світлим буде шлях
Єднайтеся, вивчайте науки
Цінуйте працю й знання вчительки!
01.09.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021
Янош полегшено перевів подих, на обличчі мелькнула тінь усмішки, миттєва думка - Які заручини і з ким? Здається, тут все само собою вирішиться. Він зацікавлено подивився в сторону Марини й Артура. Вони в розмові навіть не помітили, як усміхнені, щасливі Віола з Баро зникли з поля зору.
Старий спішив назустріч Дмитрові, хотів з ним поговорити. Той нічого не зрозумівши в поведінці Віоли, здвигнув плечима, щось бурмотів собі під ніс.Чорні очі блищали, у них світилася невтішна думка, він різко розвернувся, поспішив до Анжели.
За кілька секунд, Янош грав на скрипці, співав циганську пісню. Марина, ніби всім тілом обперлася на Артура,
- Гарно грає дядько, ще й співає! Хай би дожив до нашого весілля, я би з тобою радо станцювала весільний танець.А ти? Я тобі подобаюся?
Артур пригадав розмову з батьком, що можливо домовляться про весілля і тут же перед очима тупий погляд Віоли. Ніби джмелі гуділи в голові - чи я не так зрозумів, чи переплутав. Але ж мати купила кольє для Віоли, казала їдемо на заручини. Вмить пригадав, що в авто, для Марини лежить червоне намисто. В метушні, він про це, чомусь просто забув. Замість відповіді, ледь посміхнувшись до неї, прошепотів,
- Пішли, я для тебе маю подарунок.
Арсен помітив, як син з Мариною пішов до автівки. Цікавість ятрить душу, потай підглядав із- за бузку. Артур одяг на неї намисто. Вона, зразу схиливши голову, ніби замислилася та це лише на якісь кілька секунд. Вже почервоніла, обійняла його, він припав у поцілунку. Такий розклад подій Арсена вибив з колії - Що ж це коїться? Змарніло обличчя, очі налились кров`ю - Як же домовленість? Він знову, вирячивши очі, дивився на молодих. Артур обіймав, притиснув її до себе. Закривши очі, вона підкоряється йому, як роса танула на сонці. Підкрався відчай - Чорт забирай, вона ж менша за Віолу, ніби тихеньке янгеля, а тут - на тобі! Йти проти домовленості? Сказати, що засватаємо Марину, але ж не годиться меншу доньку першою віддавати заміж. Це ж Дмитро знає та, як сказати йому, як розпочати розмову?
В цей самий момент з будинку вийшла Надія. Помітивши, що її чоловік ніби за ким підглядує, ледь пригнувшись, непоміченою, підкралася до нього. Що ж там такого цікавого, що він так, потай позирає? Від хвилювання, здавалося і не дихала. Стала навшпиньки, подивилася поверх чоловічого плеча. Побачивши сина в обіймах з Мариною, зблідла, закам`яніла, не змогла й слова сказати. Сердитий Арсен, від відчаю зіжав кулаки й різко розвертаючись, зробив крок вперед, збив Надію з ніг. Обоє очутились на траві. Похапцем здіймалися на ноги, мовчки позирали в різні боки. Мабуть на їх щастя, на обійсті нікого не було. Надія товкла чоловіка в плечі, сварилася циганською мовою. За будинком, витерши спітніле обличчя, запитала,
- І куди ти дивився? Що тепер робитимеш?
Розчервонілий, спересердя різко махнув обома руками, ніби між ними ставив залізну огорожу.
- Помовч жінко! Хай подумаю,-.. поспіхом попрямував до садка.
Паморочилась голова, знервовано потирав руки – але ж з цієї катавасії треба якийсь вихід знаходити!
У садку, погойдуючись на кріслі – качалці, сидів Янош. Задумливий, раз – у - раз випускав кільця диму. Почувши чиїсь кроки, озирнувся,
- О, це ти Арсене! Чому розчервонівся, щось бентежить?
Той, з розмаху, гепнувся у крісло навпроти,
- Це добре, що ти тут!Хочу порадитися… Коли ми , ще всі були разом, домовилися з Дмитром, що одружимо своїх дітей, ну Артура і Віолу. А тепер і не знаю, що йому сказати, розумієш, проти сина не хочу йти. А він вже з Мариною цілується, ти собі це уявляєш…
- То, що ж тут поганого? Молоді, кров грає… Себе згадай…
- Так ми ж домовлялися про Віолу. За невістку, я її хотів.
- Хотів! Знаєш хотіти не шкідливо! Але, як так дуже хотів, чому було заручини не зробити?
- Ну, ти ж розумієш, хотілося впевнено стати на ноги, тоді вирішити це питання, Думав сьогодні поговоримо, оголосимо про заручини.
- Ну і в чому справа? Поговоріть… думаю в присутності Артура це буде краще зробити.
- Що та молодь дуже знає! Він матиме таку освіту, йому треба мати видну дружину.
- А ти знаєш, Марина саме й буде йому парою, гарно вчиться, мріє й після школи вчитися. Якщо не помиляюсь, я кілька раз в неї на столі бачив Конституцію України. Що худенька,то нічого, рік - два, вбереться в тіло, тоді й відгуляти весілля.
-Чи зрозуміє Дмитро? От в чому питання.
-Ти Арсене, не гарячкуй! Знаєш, коли дріжджове тісто зо два, чи три рази добре підніметься, тоді й хліб буде вдалий. Тож час покаже синку, а зараз наберись терпіння.
***
Щасливий подією, Баро вже проїхав кількома вулицями містечка. Мав бажання поспілкуватися з дівчиною, хотів дещо запитати.
Віола ж ніби пташка, що вирвалася з клітки, осяяна усмішкою, раз – у - раз, то визирнула у вікно, то з легкою іронією і з гордо піднятою головою позирала на нього.
Окинувши поглядом салон авто, на задньому сидінні помітила гітару. Як було витримати, не запитати, тут цікавість перемогла гордість, легка усмішка покрила її лице, кілька раз кліпала очима, здивовано запитала,
- О! Незрозуміла… А ти що, може на гітарі граєш?
- А що? Хіба я не циганської крові? Не тільки граю, я для тебе іще й нашої заспіваю. Пам`ятаєш, як вечорами збирався весь табір і жінки співали різних пісень. Починали з сумних, а закінчили веселими, завзятими, потім танці до упаду… .Ото було життя.
- Ні, я той час смутно пам`ятаю, так лише декілька моментів.То ми ще довго будемо гаяти час по вулицях, тобі це цікаво?
- Я, мріяв про нашу зустріч, хотів з тобою побути наодинці. Тут є якась річка,чи став?
Вона розмахувала рукою,
- Ні, це в іншій стороні, це далеченько, он туди за пагорб, там парк, за ним і став. Давай… їдь трохи далі, тоді вліво, бачиш стежку, я покажу де збираються всі роми.Це дядько Янош тут править, він же барон. До нього люди часто приходять за порадами. Але він завжди радиться з батьком, каже вже старий, життя змінилося, інші погляди. Знаєш іноді нас з Мариною називає онуками та то нічого, він добрий, ми до нього звикли.…
Запала тиша… Він замислився, шукав слова з чого почати, як донести їй своє бажання, бути навіки разом. Чи зрозуміє, ще ж молоденька, як не злякати, а часом я не був у її планах? Як підійти з своєю пропозицією?
В душі енергія бурлить, шматує серце раз - у -раз, шукає щастя. Настигла думка й вголос,
- Можливо серед цих ромів ти вже нареченого маєш?
- Ні- ні, де ти бачив, вони якісь трохи інші… Можна сказати бідніші та і не такі працьовиті, як батько. Бачу, ти теж молодець, круте авто, значить десь працюєш, не думаю, щоб маком займався.
- Мислиш в правильному напрямку, я собі не ворог, щоби загриміти у в’язницю. Сучасні менти не ті, що були раніше. …Та й хочеться жити спокійніше, не відрізнятися від інших людей, які мене оточують.
Баро закінчив розповідати про своє життя. Віола з захопленням слухала його, інколи скоса позирала й морщила носик, посміхалася. Вони їхали повз посадку за нею виднілось кукурудзяне поле, ближче на пагорбку, в густій траві губилася вузенька стежка.
За кілька хвилин, вона вийшла з авто. Усміхнений, прикував до неї свій погляд. Вона ж, ніби навмисно, зробила кілька стрибків, озирнулася й стала в граціозну позу.. Він різко відкрив двері авто, на ходу у кишеню сховав каблучку, поспішив за нею.
Раз - у - раз вітер здіймав її волосся… Сонячні промені торкалися її усміхненого обличчя… Від глибоких вдихів і видихів, здіймалися і опускаються груди, вона з захопленням роздивлялася навкруги, розвела руками,
- Ось… подивися, яка краса! Наше містечко, як на долоні! Мені тут подобається. Знаєш, коли дядько Янош грає на скрипці, в мене серце завмирає. Мені здається його всі чують, замовкають птахи, навіть гавкіт собак вщухає. На свята тут доволі весело; пісні, танці, традиційне вогнище.
Продовжувала розповідати де знаходиться залізничний вокзал, невеличкий завод, центр міста, храм, лікарні. Він все пропускав повз вуха, любуючись нею, підійшов так близько, що вона почула його гучне, прискорене серцебиття.Забракло сил боротись зі своїми почуттями, став безпорадний проти її чарів - так, наче його п`янив якийсь її запах. Довгий поцілунок…. По її тілу теплий струм, як пробудження природи навесні. Вмить почервоніла, довкола озирнулася.
Його очі заграли,сипнули іскорками, раптово вирвалося з вуст,
- В яких стосунках ти з Артуром?
За мить її очі миттєво округлилися, посерйозніла,
-Ой, не мели дурниць, - сухо скривилася, наче з`їла кислицю. Що в мене з ним може бути?! Яка я, а який він, ніби молодий гороховий стручок. Він же батькової статури, як стане мужнім, теж буде з животиком, ніби на шостому місяці вагітності.
Баро так розсміявся, аж присів,
- Ну й порівняння зробила! Ми з роками теж змінюємось, ти про це не подумала?
- Не думала і не хочу думати. Хочу бути вільною, хочу за кордон поїхати, побачити світу та думаю батько не відпустить.
І пригладивши ногою траву, присіла на неї,
- Коліна не болять? Сядь поруч, милуємося природою. Люблю коли довкола буяє зелень, коли тепло - люблю ходити босоніж. Це я так взулася в ці капці, для годиться, тож гостей зустрічала.
За мить присів поруч, однією рукою обійняв за плече,
-Я думаю, ще рік і тобі, як і всім дівчатам в такому віці, треба буде заміж вийти. Свого батька знаючи, він це не відкладає в далеку шухляду. Ти ж, ще не заручена, наскільки я знаю. От якби перед тобою стояв вибір – я, чи Артур, за кого би пішла?! Кому б віддала своє серце, довірилася?
- Ото запитання! Зараз погадаю….
Повільно закривши очі, вона крутила вказівними пальцями, потім розводить руки і намагалася зіткнути пальці один до одного. Ну, як дитина – подумав він і схопив її за руки, повалив на траву, ледь не торкаючись уст,
-Що за вигадки?! Віоло тут життя вирішується, а в тебе жарти, якісь дитячі забави…
Трохи обурено, кліпаючи очима,
- Ха! Що не можна й пожартувати.
Вмить, з привітною усмішкою, подалася до нього пишним тілом, знову повільно закрила очі, ніби подала знак - цілуй мене, цілуй. Його теплі долоні торкнулися її обличчя, пристрасно поцілував. Коли ж його губи відпустили її, запитав,
- Віоло, мій сонячний зайчик, ти підеш за мене? Ти тут сувора,а тут вже й ніжна, якою ж насправді ти стала? А я тебе єдину, ще з дитинства кохаю. Скажи чи я потрібен тобі? Ти мені віриш?
Її несмілі кінчики пальців торкнулися його чола, посміхаючись, куйовдить густу чорну чуприну,
- О, за дешево ти мене хочеш, думаєш, як браслет подарував, поцілував і я тобі вже про все розповім, кинусь у обійми?
- Не спокушай до гріха,- приліг поряд, - Браслети, намиста, це не основне, що ти відчуваєш до мене? Ти в Молдавію поїдеш зі мною? За мене заміж підеш?
-В Молдавію? А ти, що на постійно там влаштувався?
- Так, зроблю ще пару ходок за кордон, куплю квартиру. Будеш господинею. А пізніше я планую перейти на туристичні автобуси. Поїхала би зі мною, побачила Європу. Ось уже і збулася би твоя одна із мрій!
Запала тиша… Але вона хотіла, щоб він більше поспілкувався з нею, на грудях поправила локони волосся, підняла руки догори,
- Баро, подивись на небо! Яка краса! Білі хмаринки мов пір`їнки, ніби підморгують мені. Яскраве сонце щиро посміхається, пестить моє рум`яне личко, дарує яскраві теплі промінчики. Ти знаєш, я люблю дивитися на небо, ось так лежачи. Мені здається я лечу разом з тими хмарами, чую своє гучне серцебиття, ловлю повітря, насолоджуюся життям. О! Подивися туди, - показала рукою, - Бачиш, з заходу чорна хмара насувається, ще й може бути дощ.
Спершись на лікоть,
- Вона далеко від нас та й ми ж на авто.
І прихилився до неї,
- Ото розмріялася… Лечу… Ти ж не дитина, а дівиця! Ось виходь за мене, будеш моя цариця, озолочу… Кохатиму, як лебідь лебідку!
- Та ти що! Це жарти, чи справді просиш моєї руки? То де ж каблучка на заручини?
Ніби тільки раз кліпнула очима, перед нею тримав каблучку,
- Даєш руку, чи ні?! Підеш за мене?
Так несподівано - мелькнула думка в її голові - а чи й не сниться все це мені? Пристально дивилася в його чаклунські очі, легке зітхання вирвалося з уст,
- Піду… Піду Баро!- трохи замислившись, продовжила,- Та напевно ж не зараз, коли школу закінчу.
Від хвилювання ледь тремтіли руки, він одяг їй каблучку, пригорнув до себе, поцілував довгим, ніжним, тремтячим поцілунком.
- Сонце моє, мій дорогоцінний діамант, ми заручилися з тобою! Тепер нас ніщо і ніхто не посміє розлучити!
Звільнившись від його обіймів, прошепотіла,
- Ти так цілуєш, що я хмелію, ніби випила вина.
Розкинувши руки, дивилася на небо. Він різко встав, попрямував до авто,
- Я зараз, зачекай!
Повертаючись, Баро кілька раз доторкнувся до струн гітари і поставив перед нею коробку цукерок Рафаелло,
- Пригощайся! На жаль вина не можна, думаю ти не будеш, а я ж за кермом…
- Ой, такі цукерки я бачила по телевізору, це ти звідки їх привіз?
Сяючими очима дивилася на нього, ласувала цукерку, прицмокувала та вмить нагадала,
-Ой, ти що будеш грати, але ж нам треба повертатися.
- Думаю встигнемо…
Лунала пісня про кохання і їй здалося, що не тільки вона її слухає, а й все містечко. Легенький вітер куйовдив її кучеряве волосся. В очах зоринки, на душі тепло, серцю хочеться радіти, не відпускати цю щасливу мить.
***
Непомітно підкрадався вечір… В садку чоловіки грали в доміно…Дмитро вкорте позирав на годинник – не раз настигла думка -Вже й пора повернутися, ох Віоло - Віоло, що ж ти коїш. Поки вас повіддаю заміж, зовсім посивію.
Янош спостерігав за ним, вирішив втрутитися, прошепотів,
-Ти би Марину з Артуром послав за ними, думаю вона знає, де вони так довго можуть бути.
Закінчивши ігру, Дмитро спішив знайти Марину.
В будинку, час від часу, чути розмови… Жінки знову готували салати, накривали стіл пахучими наїдками. Але ті розмови майже ні про що, трохи про моди, про погляди на життя. Надія чекала розмову про дітей, думки, як оси, в голові гуділо… що ж буде далі? Анжела ж, жінка мудра, виважена, наспівувала циганську пісню. В усьому довіряла чоловікові, тому й про дітей ні слова..
В одній із кімнат, Марина розповідала Артуру про навчання. Хлопець, побачивши на столі Конституцію України, здивовано запитав
- А це тобі навіщо?
- Ну ти ж вивчаєш «Право», а хіба мені не можна? Якщо чесно, хочу все життя бути поруч з тобою.
Він ніби й не чув цих слів, визирнув у вікно,
- Десь Баро з Віолою пропали?
- Вона тобі така важлива?
- Та ні, я би вже дещо перекусив.
Кілька секунд і Марина перед ним тримала бутерброд з копченою ковбасою і сиром, припрошувала,
- Ану, давай скуштуй!
Вони по черзі, відкусювали маленькі шматочки і посміхалися. Коли з бутербродом було покінчено, обняла його за шию,
- А тепер дякуй!
- Ти така проста, як дрова. Але ж приваблива!
Він тільки торкнувся її губ, як в кімнату зайшов Дмитро. Де стояв, там і якусь мить і закляк, очі мало не вилізли на лоб, важко перевів подих,
- Артур! Що ти собі дозволяєш! Це тобі не іграшки!
Марина притулилася до Артура,
- Тату, а може ми заручимося з Артуром, що скажеш?
- Це з яких пір дівчата перші про це говорять? Це він має вирішити, а не ти!
Донька ледь зблідла, зніяковіла, косо позирала на хлопця. В одну мить, ніби спалахнуло багаття й полум`я торкнулося його обличчя.
Та Дмитро не звертаючи уваги різко звернувся,
- Ти хлопче краще сядь за кермо авто та поїдь з Мариною, знайдіть мені ту пару голубів, де вони можуть так довго вештатися. Ви всі, як діти, тож треба навчитися поважати і інших, а не думати тільки про себе.
Артур, як слухняне телятко, не проронивши ні слова, опустивши плечі, попрямував до авто. Дмитро гнівно подивися в очі доньки,
- Давай,одна нога там - друга тут, щоб швидко мені. Що теж заміж не терпиться?! Ой, дівчата- дівчата, ранні пташки!
***
Слухаючи пісню, Віола від задоволення примружила очі. Раптом звідкись, наче здалеку до них донісся грім. Водночас привернула до себе увагу Волга, яка неподалік зупинилася навпроти них. Дівчина різко піднялася на ноги, торкнулася плеча,
- Вставай ! Чуєш вже гримить і здається до нас гості.
З авто вийшло троє молодиків. Не поспішаючи, перший високий, як жердина, білявий, ссутулившись потирав руки,
- Ану- ану… і що це за краля тут відпочиває?
Бачивши чужинця, її наскрізь пронизував страх, холодні мурашки пробігли по тілу, спиною притулилася до Баро,
- Це не з наших…
Слідом за білявим, йшов нижчий за зростом хлопець ромської національності. Дівчина уважно придивлялася на нього, але зрозуміла, що він не з містечка. За мить почула знайомий голос, полегшено перевела подих. Останнім за ними йшов Яник Ворон, саме той хлопець, що вподобав Марину. Він розвів руками,
- Віоло! Тобі, що наших хлопців замало, що ти сюди чужинця привезла? Е- е – е дівчино, так не годиться….
Віола встигла прошепотіти,
- Цього я знаю, він залицяється до Марини.
Баро віддав їй гітару,
- Знаєш роме, життя така штука, воно постійно змінюється, обертається навколо своєї осі, ми з тобою можливо й за весільним столом зустрінемося, породичаємося,- протягнув руку і продовжив, - Будемо знайомі, я Баро - наречений Віоли.
Білявий різко розвернувся, відхилив руку. Баро, став поміж них,
-Ша-ша, що за розклад… Яник, що за дівка й чия вона, що я не знаю.
- Так тебе ж тут два роки не було. Це онучка нашого барона, старша донька Дмитра, бачиш, як виросла.
На лиці білого розпливлася єхидна посмішка, погляд голодного вовка пронизав Віолу з ніг до голови, став навпроти неї,
-А може він зіграє, а ти нам поспівай і потанцюй. Може я першим буду в твоєму ліжку.
Після цих слів Баро весь напружився, стиснув кулаки,
- Ти ж хоч і пофарбувався, правда не знаю для чого, але ж маєш знати наші звичаї.
- Та досить про звичаї, не той час… Гарненька, повненька, даси цицьки посмоктати?
Баро миттєво різко викрутив йому праву руку назад, той, хитаючись, впав на коліно. Намагаючись піднятись, вуха різонула гучна лайка, потім хрипло сказав,
- Що може позмагаємося, хто виграє, того й дівка.
Яник підійшов до другого хлопця,
- Так не годиться, ми ж з одного містечка.
У відповідь той здвигнув плечима,
-Та, що я та й хто я проти нього, якась мурашка.Сьогодні тут, завтра десь. Я з кочівників, встрявати не буду.
Баро вирішив, що краще домовитися, розійтися по – мирному, злегка відпустив руку білявого. Той, як півень скакав перед ним, вже в руці крутив доволі товстий залізний ланцюг,
- Ну що давай,чи боїшся?!
Яник знервовано закрутив головою, крикнув,
-Ні- ні! Хлопці не треба!
***
Об`їхавши вулицями і побувавши в парку, Марина з Артуром не знайшли авто Баро. Дівчина нервувалася, показувала дорогу і розповідала, де ще вони можуть бути.
Авто підіймалось на пагорб, де ввечері збираються роми, вона помітила два авто,
- Дивись наші там, давай швидше, піддай газу! В ці хвилини, від хвилювання обличчя Віоли поблідніло, вся тремтіла, серце ледь не вискакувало. Білявий прийняв образ нападаючого ведмедя, махнув ланцюгом перед обличчям Баро, той ухилився. Артур вчасно засигналив і різко направив на них авто. Хлопці розбіглися в різні сторони. За мить Артур вискочив з авто, на білявого націлив травматичний пістолет,
- Тобі прочитати статтю, за якою підеш за грати, чи підеш з миром?
Біля Яника вже стояла Марина, кулаками товкла його в груди,
- А ти, що стоїш дивишся?! Це ти такий боягуз, а іще хочеш, щоб я з тобою дружила?!
Ніхто й не помітив, як надійшла чорна хмара. Майже над ними, небо навпіл розрізала ясночола стріла, сліпучо і біло усе освітила, Від гучного грому все здригнулося. Неподалік від Волги, блискавиця влучила у старий граб, який миттєво зайнявся полум`ям. На якусь мить всі заклякли, страх стис їм горла, перехопивши подих у легенях. Сім пар очей округлилися, дивилися на вогонь, як на примару.
Великі краплі дощу приводили до тями, білявий крикнув
-Ой, це ж не моє авто!
І кинувся до автівки….
Знову загриміло… Марина заволала,
-Гайда - гайда! Автівки, як приманка для блискавки, хутко тікаймо звідси!
Віола, все ще здригалася від страху, намагалася опанувати себе,
-Можна сказати, це нам пощастило, адже блискавиця могла вцілити в любе авто.
Баро висловив свою думку,
-Нам повезло, що обійшлося без бійки, не люблю коли так намагаються вирішити питання. Молоде, зелене, до того ж і не виховане, а корчить із себе господаря… Ох чому деякі наші роми такі задиркуваті, шукають собі пригод, чи то така вада….
- А що ж ти хочеш, он, через три будинки від нас живе сім`я. Мають дев`ятеро дітей і ні один з них не ходить до школи. Як думаєш, хто з них виросте?! За які статки живуть не знати. Он батько, вже два роки поспіль взяв у оренду невелике господарство, вирощує поросят. І людям дає роботу і ми, можна сказати, не бідуємо.
Марина в захваті від Артура. Вона дивилася на нього з широко розкритими очима, любувалася. Дівчина не настільки злякалася блискавиці, її більше втішала реакція і сміливість, вона поцілувала його в щоку,
- А ти молодчина! Я з дитинства мрію про такого чоловіка. Ти такий запальний, рішучий, сміливий!
Змахнувши краплі дощу з чола, хлопець зауважив,
-Ой, не перехвали! Краще не відволікай, бачиш дорога мокра.
***
Баро натиснув на гальма... на обійсті нікого.
- Ну от , тепер можна й розслабитися, ми на місці.
- Дивися й дощ майже вщух, маленький січе,- підтримала Віола.
Він обома руками обійняв її, притиснув до себе.
- Що сонечко, дуже злякалася?
- За тебе злякалася!.
Зненацька засигналив Артур, підігнав авто майже впритул.
За мить з будинку вийшли батьки. Нерозбірливо доносилися гучні слова циганською мовою. Посеред них став Янош,
- Так, припиніть базар! Чи свою молодість забули?!
Марина з Артуром зупинилися біля дверей авто. Чекали поки Віола, невпоспіх, вилазила з авто.
Баро, вже підхопив її за руку,
-Давай допоможу.
- Та я заплуталася в цих волана… зачекай!
Янош підняв руку, сердито,
-Діти і де ваша повага до батьків?!Чи незадовго ви десь розважалися?
Віола вирячила очі, думка – стріла - як зняти цю напругу? Вона зробила крок вперед, показуючи каблучку, підняла руку догори,
-Ви всі можете нас привітати! Баро попросив моєї руки і я піду за нього. Ось, він одяг мені каблучку. Тату! Тож ми заручилися, а через рік, забере мене в Молдавію.
Баро ж, міцно тримав її за другу руку, хоча про це, сам мав бажання поговорити з Дмитром. За їх, так званими законами, жінки мають більше мовчати, ніж говорити.Особливо у вирішенні серйозних справ. Хоча Баро розумів, що Віола поквапилася, все ж не наважився її зупинити. Арсен і Дмитро ніби домовилися, одночасно нахилилися до Яноша,
- А як же домовленість?
Янош підвів брови, озирнув всіх довкола,
-Що за розмови Віоло?! Тобі хтось давав слово?
Всі переглянулися… Барон поглянув на небо,
-Здається дощу не буде, ану хлопці, всі за мною. А ви цокотухи, всі сидіть у будинку, чекайте на наше рішення.
Неподалік від будинку, Янош, Арсен і Дмитро розсілися в альтанці, хлопці ж, для себе принесли лавку, розмістилися під яблунею.
З дерев спадали краплі, навіювали думки, за якийсь час проганяли їх. Артур, сам по собі мовчкуватий хлопець, майже не хвилювався, він зрозумів, що Віола не для нього, як батьки не проти, то й батьків попросить за Марину. При спілкуванні з нею, зрозумів, що дівчина, хоч і багато говорить та розумна. Саме така, що все життя піклуватиметься про нього, кохатиме й цінуватиме, втішало, що не гордячка й до того ж симпатична. Що худенька, то не біда, розцвівша квітка - не зразу пишна.
Розчервонілий Баро, сидячи на лавці, раз – по - раз- потирав руки, зрозумів, що йому дістається найбільше.
Минуло з пів години... Янош з чоловіками говорив тихо, часто дивився в сторону хлопців. Занепокоєний Баро, прислухався до слів, але так і не міг зрозуміти, про кого більше мова. В голові ніби молотом гупало- Віола буде моя! Вона моя - нікому не віддам!
Янош ще раз уважно поглянув на чоловіків, переводив погляд до хлопців,
- Ви думаєте буду молодих сварити. Ні! Це ви так виховали своїх дітей. Раніше старші вирішували кого з ким одружити. І сім`ї були міцні і поважали наші звичаї. Що ж тепер?! Пожинайте те, що зростили. І не ображайтеся один на одного, що порушили домовленість. Бачу все одно породичаємося… Чи хтось з вас проти?
Дмитро і Арсен знали, що замало приділяли уваги вихованню дітям. Але ж і час змінився, кожен в душі ніби себе виправдовував. Та наважитися, заперечити барону не посміли.
Арсен піднявся з лавки,
-Оскільки я маю синів і тоді була моя пропозиція,тож напевно я першим маю право на слово. Не хочу йти наперекір бажанню синам, їм жити, хай самі вирішують свої долі. Ми чого прагнули –добились, тож хай і їм повезе в житті.
Він до Дмитра протягнув руку, той у відповідь подав руку,
-Я радий, що ми порозумілися.
Янош кожному на плече поклав руку,
-Тоді гуляймо заручини!
Нарешті- майнула думка, коли Баро помітив рукостискання.
Арсен йшов першим - як важко зробити цей крок!Адже це на все життя і хочеться, щоби діти були щасливі. Баро, стиснувши кулаки, ледь тупотів ногами – терпіння й спокою - вселяв собі. Хай рідному сину скаже рішення.
Артур, побачивши батька, в недоумінні поглянув на Баро, підвівся з крісла.,
-Артуре, синку! З Баро все зрозуміло, він Віолі подарував каблучку, що ти на це скажеш?
Ніби шукаючи підтримки, здвигнув плечима, несміливо,
-Якби я зараз мав каблучку, подарував би Марині.Чи ти скажеш зарано?
-Та ні, як кажуть - » Куй залізо поки гаряче», думаю краще зразу зробити заручини, а то дивися, ще й викрадуть твою дівчину.
То ніби сонце засліпило очі, Баро від щастя їх на мить закрив і уявив сяючі очі Віоли.
За столом всі весело гомоніли… жінки припрошували скуштувати страви, чоловіки вкотре підіймали келихи. Заручені пари, як голуби воркотіли один до одного. А на обійсті, згадуючи успіхи і падіння, все прожите життя, Янош з натхненням грав на скрипці.
Літо 2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
Йшов 1998 рік…. пора осіння. З кожним днем частіше густішали темні хмари. Зі сходу повівав вітер, на морі здіймав все більші і більші хвилі. Море сердиться, штормило, було якесь непривітне, сіре, нагадувало про холодні, моторошні ночі. Ніби підштовхнуло до думок -, треба наважитися, уладнати сімейне життя… скільки можна кочувати?! Чи вже й табором можна назвати ?!.Залишилося лише вісім сімей та пару старих чоловіків - одинаків. Неподалік від Одеси, в декількох селах вже жили осілі цигани, інколи й спілкувалися з кочівниками, запрошували в гості, пригощали чим мали.
Цього разу, табір зупинився на узліссі, біля старого крислатого дуба. Лише чуприна, ще ледь зеленіла, а інше ж, жовто- зелене листя тріпотіло, сперечалося з вітром, намагалося втриматися на гілках.
Вечоріло… До заходу пливли сірі хмари, по обрію збивалися до купи, край неба прикрасився в червоно - оранжевий колір.
Босонога юрба дітлахів, від трьох до дванадцяти років, задоволено бігала по опалому, багряному листі, підкидала його високо догори, насолоджувалася свободою. Діти грали в жмурки, деякі старші хлопці лазили по деревах, сперечаються, хто з них залізе найвище.
Біля щойно розпаленого багаття розсілися чоловіки. Гучні розмови… слова, підхоплені вітром, здіймалися і за миті пропадали в лісі. Час від часу, всі прислухалися,чи хтось з чужинців не навідається до них, чи часом не чути підводи, якою з Одеси мали приїхати дружини. Журився кожен чоловік, чи й буде вдача? Ворожіння така справа, сьогодні гарні заробітки, а завтра зовсім інакше, ніхто й гривні не дасть, ще й скандал вчинить. Набридло кочувати - це давно кожен тримав у своїй душі, але першим почати розмову, з них ніхто не наважувався. Лише позирали, то на вожака Яноша, то на старого цигана Марка. Дід чатував онука ( Баро), який бігав з дітворою. Всіх, дивувала його винахідливість, сміливість й хитрість. Хлопчикові було лише вісім років, але кмітливість і розум, можна сказати, на всі років дванадцять. Тішиться старий маленькою Мариною. Він рік назад привіз її з Молдавії. Сказав, що їй два роки, журився за її матір, що померла при пологах, а батько десь повіявся. Можливо й кочує, чи вже має своє житло, про це ніхто не знав. Дід часто палив трубку, замислювався- що ж їх далі чекає? Дивлячись на кожного, примружував очі, ніби заглядав у душу, раз – по - раз зітхав, потім відвертається від усіх, засинав. Дівчинка тулилася до нього, схилила голівку до грудей, намагається зануритися в обійми, відчути тепло його тіла, врешті зігрівається і теж засинала.
Неподалік коні заржали. Чоловіки притихли, галаслива юрба дітей побігла назустріч, всі зрозуміли - це поверталися жінки.
На траві розстелене велике рядно, по ньому розкладені овочі, фрукти, ковбаса, сир, яйця. Майже біля кожного, лежав нарізаний великими шматками хліб. Та ніхто першим не брав, всі чекали на вожака.
Після вечері, жінки заспівали журливу пісню, згодом притихли, кожна у роздумах. Діти, доволі наситившись, ніби пташенята, горнулися в обійми матерів, з бажанням зігрітися, ховали ноги під старі простирадла. Лише Янош спілкувався з старим циганом, той розмахував руками, щось шепотів йому на вухо. Згодом Янош підняв руку і голосно сказав,
- Роми, увага! Хоча я являюся вожаком, але даю слово старшому за віком, нашому поважному діду Маркові. Як він скаже так і буде.
Найближче до них, сиділи дві молоді пари з дітьми. Дмитро і Анжела, весь час намагалися втихомирити чотирьохрічну доньку. Віола вертілася, виривалася з рук, хотіла залізти на батькові плечі. Одночасно показувала язик шестирічному Артуру, який лежав на руках у свого батька. Поруч, прилігши на бік, його мати Надія, годувала грудьми двомісячну доньку Любу. Ці дві пари були дружніші між собою. Адже під час пологів Анжела ледь не померла, втратила багато крові. Арсен і Надія тоді й здали для неї кров. Їм дуже сподобалася ця весела, кмітлива, красива дівчинка. Анжела і Надія разом шили для неї одяг, тішилися, називали її принцесою.
Коли Віолі виповнилося три роки, Арсен запропонував Дмитрові домовитися, що їх діти одружаться за циганськими звичаями.
- А де наші нерозлийвода?- часом так казали батьки, коли діти десь зникали з очей, тихенько, дружно гралися.
А було й таке, що не мирилися. Тоді Артур залазив на одну з гілок якогось дерева, сідав й гойдав ногами, лише позирав на Віолу. Вона не йшла скаржитися, часто відкопилить губу, махне рукою і тут же приляже на траву, дивиться в небесну далечінь, вдає, що не бачить його. А коли в таборі з`явився Баро, став її охоронцем - нікому не дозволяв ображати. Артур часто отримував стусани, бо інколи і навмисно зачіпав дівчинку. То щіпне, то ніжку підставить, а потім робить вигляд, що це не він. Звичайно й Віола в боргу не залишалася. Але ж дівчинка - так її виправдовував Баро.
Старий циган, постукав трубкою по пальцях, дивився вдалину і ніби, щось згадуючи почав говорити,
- Схоже прийдеться нам прощатися. У кожного з нас вже є документи, тепер, все частіше, всі нас називають ромами. Тож маємо не відрізнятися від інших людей, вести культурний образ життя. Знаю, кожна сім`я має невеликий спадок, чи золотом, чи грошима від батьків. Думаю всі поступали мудро, не тринькали гроші на пусті забаганки. Тепер настав час вирішити свою долю, осісти в якомусь селі чи містечку, придбати житло. Я повернуся у Молдову, знайду до кого пристати, а ви, хто зі мною не розділяє цю думку, хочете кочуйте й далі, а ні, то сідайте де забажаєте. Ми з вами були у Чернівцях, Одесі, в Могилів Подільському, на Вінниччині, у Молдові. Не всі люди кочівників, приймають дружелюбно. Але ці роми що осіли мають хати, зібралися в общини, тож думаю і вас приймуть до себе. Прошу - не славте наш табір, не йдіть красти, поводьтеся обережніше з словом, вливайтеся в товариство. Сенсу кочувати й далі, я не бачу. Думайте роми… думайте…ранком я покину вас.
На узліссі, ще довго горіло багаття… Кожна сім`я вирішувала, як бути далі, куди та в якому напрямку їхати в пошуках щастя. Поміж хмар вирячився місяць, ніби придав впевненості ромам. Марко заграв на скрипці, зазвучали прощальні пісні…..
***
Сіріло небо, мжичив мілкий дощ… Янош вийшов з палатки… ще всі спали. Повернувся назад, подивився на старого цигана, йому здалося він не дихає. Від шарудіння Маринка відкрила оченята, відразу рукою торкнула старого,
-Малку-Малку!Вже ланок, вставай! Чуєш,вставай!
Від слів проснувся й Баро, але лежав тихо, добряче набігавшись за день, очі знову злипалися, хотілося спати.
Дід ледь відкрив очі, з уст виривалися незрозумілі слова, став часто дихати, захлинався. За мить до нього нахилився Янош. Старий ніби прощаючись, тремтячими руками схопився за його шию.
- Маринку… Маринку віддай Анжелі, вона за нею добре пригляне… Вона…вона не чистокровна циганка, по материнській лінії гагаузка, її батько колись кочував з нами. .. А Баро…хай, хай…Ар…
Тремтячі губи стулилися навічно…З повік скотилося кілька сльозин. Більше ні слова не сказав Марко… Від почутого, Баро вирячив оченята, майнула думка - Оце так новина!Та вмить хлопець здригнувся від шуму, здійнявся сильний вітер. Здалося відлітає душа Марка, прощалась, плакала за світом, хлюпотів сильний дощ.
В обідню пору дощ вщух, тут же , під дубом і поховали старого .
Янош, давно поховав дружину, вирішив поїхати до знайомих в Могилів Подільський. Він мав розмову з Дмитром і Анжелою, знав, що після перших пологів, вона більше не народить дитину. Подружжя втішається рішенням діда, дівчинку прийняли, як рідну. Щодо Баро, радився з усіма, ті букви, що вимовив дідй, стосувалися двох імен - Арсен і Артур, адже серед них більше не було інших імен на букву А. Все ж запропонував малому поїхати з ним. Але хлопчик підійшов до Арсена,
- Дядьку, я буду слухняним, називатиму татом…
Всі переглянулися, загомоніли, Надія просльозилася,
-Ну… тоді… тоді … тобі, я буду мамою.
Після поминального обіду прощалися, розуміли, що іншого виходу немає. В багатті догоріли непотрібні речі. З напруженим до болю обличчям залишки золи й попіл засипали землею, ніби ховали все минуле, прожите за роки. В очах розгубленість і відчай, кожен умовляв себе - Треба тільки наважитися!
Непомітно підкрадався вечір…. Летіли сірі хмари, загравали з вітром. Часом холодні краплі падали на плечі, підганяли йти якнайшвидше. Час від часу чутно торохтіння підводи й тихий гул від розмов, ховався вдалині. Нарешті почули тихий плескіт води… Стомлені, але усмішка скрасила їх обличчя, в очах блиск і надія на краще.
Осяяне місяцем море, переливалося, виблискувало, манило до себе. Інколи місяць ніби топився в ньому та за мить виринав. Море здіймало помірні хвилі, по них, то ясніше, то тьмяніше мерехтіли зорі.
Після холодного купеля, всі переодяглися в чисте вбрання й в нещодавно придбане взуття, адже серед людей намагалися виглядами більш- менш пристойно. Попереду, на них чекала дорога до залізничного полотна. Одна сім`я, з шести чоловік, їхала підводою вздовж залізничного полотна. Інші ж по шпалах поспішали в парк відстою електропоїздів, сподівалися переночувати у вагоні і ранком поїхати в напрямку Одеса - Київ.
Доля розкидала їх, на них чекали нові випробування. При прощанні домовилися, при нагоді, зустрітися в умовний час та в умовному місті на залізничному вокзалі у Хмельницьку. Янош в розмові з Дмитром, змінив свою думку, вирішив поїхати з ними. Вони зійшли на одній з зупинок, неподалік від Вінниці. Арсен же з сім`єю мав намір зійти в Жмеринці, пересісти на потяг до Могилів Подільського.
***
Минуло одинадцять років…. Роки в надії, в клопотах, метушні і сподіваннях. Янош і Дмитро з сім`єю, на одній із вулиць на краю містечка, придбали невеликий, занедбаний будинок. Познайомившись з сусідом, Дмитро допомагав ремонтувати машини. На цій вулиці та іще на одній, паралельній їй, в основному жили роми. За вулицями, на пагорбку тягнулася довга, густа посадка, ніби охороняла містечко. А далі, виднілися безмежні поля. Сусіди й більшість ромів, років три – чотири, як осіли в цих краях. Кожен живе своїм життям, виживав, як міг. Деякі жінки їздили у Вінницю, займаються ворожінням, дехто їздив у Хмельницький на речовий ринок, просто купував речі, а згодом возив по селах, перепродавав за більшою ціною.
Одного травневого вечора, неподалік від посадки сім`я розпалила багаття. Янош заграв на скрипці, яка дісталася йому в спадок від Марка. Залунала сумна, а потім і весела циганська мелодія. Частина її, легким вітром розноситься над містечком, частина губилася в посадці і вже зовсім тихо зникала в полі. Ось так, завдяки музиці, він зміг зібрати усіх ромів. Згодом згуртувалися в велику общину, бароном вибрали Яноша. Де багато вірних друзів там і живеться ліпше.
Дмитро закінчив курси водія, став таксистом, спочатку працював на орендованій машині, згодом вже придбав свою. За ці роки, сім`я окріпла, побудували просторий будинок. Анжела стала вправною господинею, навчилася готувати смачні страви, займалася дітьми. Віола, розцвіла, як квітка. Пишна дівчина з красивою формою очей, дуже схожа на батька, закінчила восьмий клас. Маринка ж худенька, струнка, як берізка, хоч і мала темне волосся і карі очі та все ж колір шкіри був трохи світлішим. Хоч дорослі й знали, що донька не рідна та дівчаток не розрізняли, все це тримали в таємниці. Одного разу Віола запитала Анжелу,
- Мамо,чому вона така худорлява, адже між нами різниця немає й двох років. Бачиш яка я, вже як доросла, все при мені, а вона, ніби їй їсти не дають.І зростом майже на цілу голову нижча.
У відповідь, та посміхаючись,
- Ти багато спиш, а вона он, яка непосидюча.А, якщо ж серйозно, ти більше схожа до батькової родини.Але й помічу, Марина гризе науки, а ти уроки пропускаєш, неналежно відносишся до навчання.
- Ой мамо, кому потрібне це навчання, основне вдало вийти заміж. Ти ж бачиш, як одружуються, багаті йдуть за багатших.
- Доню - доню! На все треба мати щастя!
Спочатку Анжела не хотіла дівчаток віддавати в школу та Дмитро наполіг, щоб вони отримали освіту. Часто повторював,
- Сонце моє, не той час щоби відрізнятися від інших дітей. Та й майбутній чоловік, щоб не називав не освідченою.
***
Сім`я Арсена, по приїзду у Могилів Подільський два роки орендувала житло з правом викупу. Дві, доволі невеликі кімнати в старому бараці, для сім`ї не принесли втіхи. Арсен складав гроші, щоб купити гарний будинок. У людей працював наймитом, кому нарізати дров, чи нарубати, інколи й криницю викопати, чи паркан побудувати. Баро часто оминав школу, намагався допомогти батькові, прислухався до порад. Арсен вчив хлопця,
- Ти не цурайся любої роботи, це тільки починати важко, згодом всього навчишся, втягнешся - буде легше працювати..
Надія виховувала дітей. Важче стало, коли Артур, а згодом і Люба пішли у школу. Вона вміла читати, але інших наук не знала, адже в школу не ходила. Їм часто допомагав Баро. Завдяки старанню, кмітливості, хлопець навчався майже на відмінно. Але згодом, коли придбали авто, з цікавістю читав книги по ремонту, сам зумів її ремонтувати. Вже пізніше здав екзамени, мав посвідчення водія. В Атаках знайшов роботу, працював водієм хлібовозки, тут же зняв житло. А через рік мав посвідчення водія - міжнародника, влаштувався водієм – далекобійником. Славний, кучерявий хлопець, дуже схожий на старого Марка, такий же розумний і працьовитий. Хоча й пройшло скільки років та він часто згадував Віолу, згадував останні слова Марка. Таємницю, що Марина гагаузка, тримав при собі. Іще мав одну таємницю – він ненароком підслухав розмову Арсена й Дмитра, коли вони домовлялися, що, як Віола і Артур підростуть, то одружаться.
За ці роки, дорослі декілька раз зустрічалися, то у Вінниці, то у Хмельницькому, розповідали про своє життя, де в чому й радилися.
Хоча розмов про домовленість за дітей і не було та Дмитро мріяв, у надійні руки віддати Віолу. Інколи задумувався, який він став цей хлопчисько? Сам його бачив, років три назад. Хай хоча би раз за скільки років побачилися діти. Артур вже навчався на юриста у Вінницькому коледжі – це втішало його, така професія для ромів - справжній скарб.
***
Цього року вересень видався доволі теплим… Погожий ранок віщував про сонячний день, по небу лише де - не - де розкидані перисті хмари.
Віола, вставши з ліжка, відчинила вікно, усміхнена, позирала довкола, підкралася думка - Це ж так чудово, на моє день народження буде гарний день, ще й гості приїдуть. Батько каже, старі знайомі та я їх майже й не пам`ятаю. Тільки й пригадую, один сюжет - бігла й впала, розбила губу. Кучерявий, чорнявий хлопчик умовляв щоб не плакала. Водою промив губу й приклав подорожник та, як його звати, точно не пам`ятаю, чи Баро,чи Борис? Іще Артуром, хитрого з кирпатим носом звали, пригадую, весь час зі мною сперечався.
В будинку веселі розмови…. Анжела з дівчатами крутили голубці, смажили котлети, чекали гостей. Дмитро радо потирав руки, трохи хвилювався, нарешті приїде Арсен з дітьми. Ну от і побачаться діти. Гризло сумління, домовленість,то така справа, краще було зробити заручини, чомусь тоді про це не подумав і Янош не підказав.
А Янош в цей час налагоджував скрипку, доволі сива шевелюра спадала на чоло, чоловік постарів - роки зробили свою справу.
За клопотами й час минає швидко…. Перед дзеркалом крутилася Віола.На ній строкатий, шовковий костюм з чотирма воланами. Зачарована ним, ніби потопала в маках, любувалася собою і золотим ланцюжком з омулетом, який подарували батьки.
За мить, поруч стояла Марина,
-Ой, сестро, яка ж ти гарна! Хоч нині заміж віддавай!
-Та зачекай, тож немає за кого…
-Ой, нема – нема… Чекай, ось зберуться гості, будеш вибирати.Тож заручин не було, значить вільна пташка!
-Досить базікати, не мине й року, й ти повністю зберешся в тіло, он вже яка, теж гарненька, ще й хитренька, хлопці теж будуть задивлятися. Хоча я вже помітила, як Яник Ворон, поглядає. Пам`ятаєш, ввечері на Зелені Свята, коли нас батько не відпустив на ставок. Я бачила, який він знервований ходив, дізнавшись, що ми не йдемо, теж не пішов, хоча хлопці його й звали з собою.
- Помітила – помітила… Але він гарячкуватий, видно в судинах тече чиста циганська кров та й не в моєму стилі. Я хочу такого, як батько розповідає про Артура. Розумного, ну і звичайно, щоб не лякались люди. А то, не дай Боже з такою пикою…
Марина зажала губи, майже впритул наблизилася до дзеркала, вирячила очі, скорчила гримасу. Голосний веселий сміх рознісся по кімнаті. Віола легенько ущипнула сестру за руку,
-Ні- ні, ти ж така гарненька, завжди рум`яні щічки і шкіра світліша за мою. В тебе теж має бути гарний хлопець. Не кривляйся, тобі не пасує.
Марина погладила сестру по плечі,
- Ну гаразд, немає часу й подуріти…Пішли нарізку робити.
***
Тим часом… Арсен з сім`єю? вже за пів години? мав приїхати. Баро - теж мав запрошення, передзвонив батькам щоб не чекали, за адресою сам знайде дорогу. Одягнений у білу сорочку, окроплений парфумами, присів за кермо авто, дивлячись у дзеркало, заспокоював себе - і чого хвилюватися? Здається готовий з`явитися перед нею. Скільки ж років ми не бачилися? Мабуть років п`ять…Яка ти зараз, Віоло?
Дорогою пригадував дитинство… Як просльозились її красиві оченята після невдалого приземлення, як намагався втихомирити й на губі зупиняв кров. У душі сподівався, що в подарунок їй сподобається золотий браслет. Вже більше року, в бардачку його авто, лежить каблучка для заручин, в надії, що колись Віола стане його нареченою. Інколи, все ж доганяла, підкрадалась думка - може вже й заручена, але тут же наполегливо заспокоював себе, напевно би такою новиною Арсен точно би похвалився.
Дмитро був у підвалі, коли Меrcedes-Benz під`їхав до воріт. Марина відразу кинулася надвір відчинити ворота. Але Баро не чекав, усміхнений, веселою ходою йшов назустріч,
-Це напевно Марина? Чи я помилився?
На згоду дівчина кивнула головою, зміряла поглядом із ніг до голови, під ніс прошепотіла,
- Красень! А чуприна, а високий…
Хитро зазирнула й голосно,
-Проходь, не соромся. Віола у будинку!
Йому здавалося, що він летить, на згоду кивнув головою. Марина залишилась стояти, як вкопана. Йому кортіло відповісти - яка там сором`язливість, коли на кону життя – але змовчав. Про себе помітив - тримайся Баро, попереду, ще складніше буде, тож не поспішай, на все май терпіння..
По сходах з будинку, непоспішаючи йшла Віола. А куди спішити - сьогодні, я принцеса на коні, тож іменини. Не годиться летіти в обійми, нехай почекають, більше звертають уваги, нарешті хай помітять мою красу.
Побачивши її, Баро почервонів, гучно забилося серце - ну справжня троянда, а я без квітів, от телепень, ото дав маху. Зачарований, хоч трохи й розгублений, спішив назустріч, не відчував землі під ногами,
-Ну і виросла, що сказати - справжня леді!
Її очі забігали по ньому, кров вдарила в обличчя.
За мить, він доволі вищий за неї, стояв поряд. Їй довелося підняти голову, щоб зазирнути в його карі очі. Погляд очі в очі… вона з легкою усмішкою,
-І хто це завітав до нас?
Від здивування, очі піднялись догори,
-Ану вгадай Чи не Баро тебе в дитинстві захищав?
-Так, очі пам’ятаю, а от ім`я… забула. Але ти перший гість, тож проходь у будинок.
- Е, ні, зачекай… вибач, що без квітів. Дозволь привітати тебе з Днем народження. Щастя тобі, достатку і вірного кохання.
Золотий браслет прикрасив її руку. Їй здавалось, дорогоцінний метал засяяв, заграв відблисками, ніби передав її душевну радість.
-Цей подарунок, не дуже коштовний, але від щирого серця.
Ніжний поцілунок в щоку на мить сполохав її молоде сердечко.
Ледь нахилившись, майже на вухо прошепотів,
- Я готовий тебе викрасти, що скажеш?
Враз зашарілася, сильніше почервоніла. Зажавши пухкенькі губи, двигнула плечима, в очах сонячні промені,
- Дякую, гарний подарунок.
Саме в цей час, з підвалу повертався батько. Трохи здаля, побачивши їх разом, ледь не вирвалося з вуст - Яка чудова пара. Але тут же помітив, що це не Артур, вмить ніби прикусив язика. Цікаво, а де ж останні?
Ті дві пляшки вина, що мав у руках, на ходу віддав Марині, за мить обіймав хлопця,
- Баро, синку, ти став справжній легінь! Я тебе здаля і не впізнав. А де ж батьки?
- Та я прямо з Атак, своєю автівкою. Я з ними спілкувався телефоном, скоро мають бути.
Дмитро, роздивлявся авто, прицмокнув,
- Молодець сам купив,чи батько?
-Ні- ні, сам кручусь… В нього ж іще двоє сидять на шиї. Йому й так скрутно. А де дядько Янош?
- Недавно був тут, скрипкою займався, може пішов відпочити. Ти проходь, не соромся, тут всі свої.
І до Віоли,
- Марина пішла, а ти чого стоїш, йди матері допоможи.
***
Дмитро провів Баро до Яноша, сам повернувся до своїх справ. Той, побачивши хлопця, просльозився,
-Ну ти викопаний дід, ото схожість, треба ж такого.
Після рукостискання, обіймів, Баро трохи хвилюючись,
- Дядьку, я хочу з вами поговорити, тільки наодинці, якщо можна.
Той трохи здивовано,
- Що такий секрет? Якщо так, пішли в садок, під старою яблунею є стіл, крісла, там і поговоримо.
Баро хвилювався, раз – по – раз стискає руки,
- Дядьку, А, що - заручини Артура і Віоли були?
- Та ні, думаю це сьогодні Дмитро з Арсеном мають обговорити. Можливо й скажуть. Вона закінчить школу, тоді й відгуляємо весілля. Дівчина, як яблуко наливне, саме бери й смакуй.
Після перших слів Баро зрадів та коли Янош закінчив говорити, зблід.
- Та, я оце… Я іще з дитинства мріяв одружитися з Віолою. Але так сталося, зовсім випадково підслухав розмову, вони домовлялися про неї з Артуром, як підростуть, тоді й зіграють весілля. Я з батьком не хотів сперечатися, вмовляти, щоб передумав. Бачиш, я сам досяг всього, що маю. Скоро й квартиру куплю, все це тільки заради неї, вона з дитинства запала мені в душу. Її очі і мрії про неї, щосекунди зігрівають моє серце. А нині побачив… Та, чи ти зрозумієш мене? Розумієш, я її кохаю. Я так думаю, якщо заручин не було, може та домовленість і не в силі, що скажеш?
Янош дивився вдалину, густі, сиві брови насунулися на очі, хитав головою,
- Так – так… Воно й справді - заручин не було.Ти ж знаєш, Артур вибився в люди, як у нас кажуть. В розмові Дмитро часто згадував, вихваляв хлопця, напевно мріяв про такого зятя. Навіть і не знаю, чи й вдасться його умовити… Тут мабуть треба з Віолою поговорити. Але ця дівка норовлива, гонориста. Ти навіть ладен потрапити під її гостренький каблучок? Я вже мовчу за язичок, ця за словом у кишеню не полізе.
- Заради неї, як не дивно, я і на це згоден. Геть гори переверну! Ощасливлю, а її норовливість приборкаю, от побачиш!
- Тихо… зачекай! Ти не гони коні, хай приїде Артур, побачаться. Ну, якщо не захоче за нього, можливо тільки тоді подіє на батька.
- Дядьку, ти ж знаєш, що в наших сім`ях, в основному все вирішують чоловіки. Хай Артур одружиться на Марині, теж гарна дівчина, саме підросте. Чи можливо Арсен не дасть на це згоду, бо вона по материнській лінії гагаузка.
Янош, як ошпарений окропом, зірвався з крісла, озирнувся довкола,
- Тихо- тихо…ша… ша..… . А ти звідки знаєш?
- Коли дід помирав, я не спав, чув його останні слова.Та мить закарбувалася в пам`яті, згадаю, ніби все це було вчора.
- Ой, прикуси язик! Ти ж знаєш наші закони, всі діти, що потрапили в табір вважалися ромами. Забудь! Чуєш, забудь, що чув! Окрім нас, цю таємницю ніхто не знає. Навіщо дівчині ятрити серце, хіба вона винна. Ти уявляєш, який для неї буде удар? Вона ж така розумниця, гарно вчиться. І красою Бог не обділив, що худенька, то нічого, одружиться, округлиться, народить дитя - увійде в силу. А непосидюча, що тобі сказати. Віола більше в ліжку вилежиться, а Марина і в городі допоможе, і на кухні, на все знайде час.
Баро хвилювався, обома руками взявся за голову. Янош присів у крісло,
- Невже так в душу запала? Ох кохання… Ти це, за Марину дай мені слово, цю таємницю, забереш з собою на той світ, тоді я докладу зусиль, щоб допомогти тобі.
Хлопець намагався вгамувати замішання, встав з крісла, нахилився до нього, міцно обійняв,
- Дякую! Домовились дядьку! Дякую, я присягаюсь! Даю слово - мовчатиму, як риба!.
Засигналило авто, вони поверталися на обійстя.
***
Дмитро і Віола зустрічали гостей. Першою йшла Надія з донькою. Артур з оберемком квітів поспішав за ними. Побачивши його поряд з матір`ю, Дмитро здвигнув плечима,чи й не нижчий зростом за Віолу? Що ж це він такий хилий. Чи так навчання діє,чи не дай Боже, хворий!?
Янош побачивши, як Артур вітає Віолу, непомітно рукою товкнув Баро,
- Для такої нареченої, мені здається, цей хлопець ростом не вийшов.
Це помітив і Арсен. Незадоволений тим, що побачив, примружив очі, настигла думка, як оса – Чи на дріжджах така виросла? Але ж гарна, пишна, як півонія, а ті очі так і манять до себе. Ой, деж та, моя молодість! Буде гарна невістка….
Він спостерігав за сином, той ніяковів перед дівчиною, ніби чогось боявся. Від думки, кинуло в холод - Чи може паршук не захоче її, скаже висока й пишна. Що тоді Дмитро скаже? Оце так сюрприз, оце задача!
Здаля, воно й неозброєним оком видно - Артур нижчий за Віолу. Він у подарунок їй підніс кольє в футлярі. Раніше, мріяв його одягти, але побачивши, як вона тупо гляділа на нього, передумав. Дівчина відкрила футляр, здивовано подивилась, гучно сказала,
-Дякую!
І ледь нахилившись тихіше,
- Але ж навіщо такий коштовний подарунок? Думаю, що це в наших стосунках не позбавить мене свободи і ні до чого не зобов`яже?
- Ну що ти, звичайно ні. Це в знак нашої дружби!
В цей час Марина стояла неподалік, щоби побачити подарунок, тягнула голову догори, стала навшпиньки. Але не встояла, похитнулася, ледь не впала, вирячивши очі й розставивши руки, різко присіла, водночас голосно випалила,
- От би мені такий на заручини!
На її слова всі озирнулися. Надія замешкалась, ледь зблідла, щоб більше ніхто й нічого не сказав, на Віолу накинула велику квітчасту хустку,
-Дай мені привітати цю красуню!
Вона ніби приготувала промову, бажала їй скільки всього хорошого, що Віола, аж вирячила очі,
-Дякую, дякую, дуже приємно!
Сестра, дивлячись на Віолу, ледь - ледь стримувала сміх. Вона її розуміла, ця довга промова всім добряче набридла. Та й Дмитро, зі сторони подивився на цю довгу церемонію, не витримав, усіх запросив у будинок.
Марина ж, поспіхом прийняла образ хитрої лиски - ану, чекай – чекай- озираючись, різко смикнула Віолу за руку, до болі стиснула в лікті,
- Сестричко, благаю, лиш мені Артура. Я відчуваю, це мій суджений!
У відповідь та закліпала очима й здивовано,
- Тю, ти ж його скільки років не бачила, отак відразу закохалася?
- Отакої, ти забула. Я два роки назад була з мамою на базарі в Хмельницькому, бачила його. Я ж тобі розповідала….
- Ой, маю пам`ятати, що було два роки назад, не сміши мене.
- Я тебе прошу! Він, ще тоді зачарував мене. А зараз, як тільки вийшов з авто, зрозуміла, що я закохалась, - сказала і першою прослизнула в будинок.
Янош чатував чоловіків, за стіл присів між Дмитром і Арсеном. Жінки ж з дітьми сіли трохи осторонь.. Як годиться, перші келихи вина були випиті за зустріч, за дружбу, за здоров`я господарів. Далі повелася розмова про життя, про події в країні, про політику.
Вже ніби й всі напилися, наїлися, Арсен прошепотів до Яноша,
- Дядьку, при всій повазі до вас, підкажіть, з чого мені треба починати, щоб поговорити про весілля?
Старий сіпався,
-Почекай, а чому зразу про весілля, може про заручини? Мені ж здається їх не було,чи я щось пропустив… Куди спішиш? Он йдемо, покуримо, втрьох підемо в садок, там і поговоримо.
В цей час молодь вже стояла осторонь. В Арсена від побаченого полізли очі на лоб. Марина ніби повісилася обома руками на шиї Артура. Щось говорила, сміялася, обличчя хлопця розпливлося в широкій посмішці. Він махав головою і за мить гучно засміявся.
Ця поведінка роздмухала в Арсена іскру незгоди, а деж Віола? Очами шукав її. Неподалік, під бузком, вона стояла поруч з Баро.
В цей час Баро попросив її поїхати, показати містечко. Хоч якийсь час вона й вагалася, але його очі підкорили її. Не встиг Арсен підійти до Дмитра, як зненацька майже всі звернули увагу на дзвінкий голос Віоли,
- Ну гаразд, умовив!
За мить, авто від`їхало від паркану.
Далі буде..
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021
Чорний кі́т… пробіг між ними,
Шкода лі́жко - одне на двох,
А без се́ксу худо ж нині,
Вже й не спи́ться, думок ворох.
Двадцять ро́ків, то все ладком,
Ніби бі́с, шепоче в вуха,
-Будь упе́вненим козаком,
Не терпи́!Що за житуха?!
Нічка зо́рі розсипає,
Як нава́житись сказати,
Пристрасть ті́ло обпікає,
Мо» не ви́жене із хати?
Не лежи́, ти лежебока,
Чолові́к, каже дружині,
Стала на́дто вже широка,
Мало мі́сця на перині.
Тю, - до ньо́го, жінка мило,
Казав пишних полюбляєш.
Ну, погладь, м'якеньке тіло,
Оттепе́р, що відчуваєш?
Хитрий по́гляд на дружину,
У оча́х вогонь палає,
Вже забу́вся й про перину,
Замість не́ї, жінку має.
За вікно́м… співає птаха,
Ніби в та́кт - "оха" дружина,
Він по ні́й, як та комаха,
На підло́зі одежина.
Втретє з нього піт стікає,
Як рані́ш не здогадався,
Жінка мі́цно обіймає,
Ну наре́шті, дочекався.
24.08.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021
День Незалежності - нині святкую.,
Землі вклонюся, щиро подякую,
За пишні трави і жита по полю!
За тепло й радість, за щастя й волю!
Що я живу, тут, на цій, святій землі!
***
Вже зазвучали мелодії миру,
Всі привітаймо, вільну Україну,
З Тридцятиріччям моя Батьківщино!
Ми відсвяткуємо гордо й достойно!
А, як же нам, усім й не поспівати,
Квітучі клумби, червоніють маки,
Шепочуть з вітром, славлять Україну,
Зберуть народ… у єдину родину.
І ми з надією, глянем до сходу,
Де вояки - тож козацького роду,
Вночі і вдень виборюють нам волю,
Щоб Україна мала кращу долю.
Славімо друзі рідний край, країну,
І прославляймо мову солов`їну,
Нехай звучить вона по всій планеті,
Нам тридцять років – це ж лише на злеті!
Не залишає віра і є мрія,
У серцях кожного, живе надія,
Що ми спроможні досягти висоти,
Бо в наших душах живе дух свободи!
***
Шановні друзі!
Щиро вітаю З ДНЕМ НЕЗАЛЕЖНОСТІ!
Миру, здоров`я, єдності і любові!
Непохитної віри в майбуття!
Тепла, достатку, добра і щастя!
24.08.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021
Ти прихили́сь, до мене на плече,
За мить тривога, хай кудись втече,
Для нас не стануть довгими ночі,
І гірких сліз... не пізнають очі.
Ти прихили́сь, до мене на плече,
Відчуй стук серця і душі тепло,
Адже ще лі́то, світло навколо,
На нас чека́є, сподіваюсь я.
…
Ти прихили́сь, до мене на плече,
Коли під се́рцем можливо й пече,
Я нагада́ю, як зірка рання,
Наворожи́ла нам про кохання,
Відійде бі́ль, маю сподівання.
Тож прихили́сь, тихенько на плече,
Для мене ти́ - за все найдорожче,
Теплі розмо́ви - обом, як ліки,
Бо ми з тобо́ю разом навіки.
*******
Шановні друзі!
Щиро вітаю З Яблучним Спасом!
Миру, здоров`я і наснаги всім!
Нових творчих успіхів!
19.082021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021
Якби я мала, ясні чорні очі,
Тоді б напевно приходив щоночі,
Всміхався місяць, виглядав з- за хмари,
Яскраві зорі, посилали б чари.
Якби ж я мала, брови - рівну стрічку,
Тебе б кохала, прославляла нічку,
Що спромоглася нас обох сп’янити,
Лиш вона зна, важко одненькій жити.
Не спалось вітру, напевно, як й мені,
Шовкові трави прихилив до землі,
Ніби нашіптував пісню кохання,
Хто ж приголубить, мене до світання?
Любий, а я - маю зелені очі,
Розповіла б, таємниці жіночі,
Хай би мене зморила денна втома,
Та я б кохала, раділа б, що вдома.
У ліжку тепло, уже не одненька,
Блаженний спів – слухала б соловейка,
Чи й колись збудеться ця моя мрія?
Ховались зорі, лишалась надія.
Збігли роки, вже давно сиві коси,
Стрічаю ранок, ледь срібляться роси,
Та не приносить втіхи надвечір’я,
Не об*єднались, зіроньки в сузір’я.
Якби ж ти Боже та й дав чорні очі,
Причарувала б, втішалась щоночі,
Щоб по житті, розпач не тиснув серце,
Вселяє віру сімейне джерельце…
І я б пізнала те, жіноче щастя!
28.07.2921р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021
Ой надворі ра́нок… пташечка співає,
Золотенький промінь в хату заглядає,
А вчора хмаринки, полили землицю,
І роси сріблясті лягли на травицю.
Піду босоно́га, спориш, аж лоскоче,
А перед очима все вабить блискуче,
Цвіте кожна квітка, мені всміхається,
Літо в позолоті, плодами пишається.
Он, попі́д парка́ном ягоди малини,
Виграють на сонці ніби намистини,
Аромат зва́блює, як не скуштувати,
Тож медовий сма́к, чому не прославляти?
Під парканом ви́шні й позички червоні,
Ніби то рубіни, сяють на долоні,
Засміялись яблука, политі дощами,
Заспівали оси, тішаться грушками.
У силу ввібра́лись грона винограду,
Я іще не ра́з, спішитиму до саду,
Осяяні сонцем, в небі плинуть хмари,
Тішиться сердечко, сприйма літні чари.
Ой чудові дні́, нині краса повсюди!
На душі́, так тепло, то ж радіймо, люди!
Поклонюсь за щедрість, трішечки надіп’ю,
І єство моє наповнилось любов’ю…
Вітерець наспі́вує, поміж трав пісні,
Я за все подякую Богу і землі!
25.07.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021
Припав туман при лісосмузі,
Все ж соловей, співав неспинно,
Косив траву раненько лузі,
ВІН озиравсь і щохвилинно,
Про Музу, мріяв у напрузі.
Літо… краса, трава росиста,
Немов веселкою намисто,
Переливається сріблиста,
За мить вже сяє золотисто.
Та то ж усе - дива природи,
А мені б Музу для кохання,
Тоді б не втратив, я нагоди,
Гуляв би з нею, до світання.
Як зорі й місяць нерозлучні,
Вірші б читав, ніжні, душевні,
І дарував мрії сонячні,
Як ті троянди, в щедрім червні.
Злегка крап- крап, ранковий дощик,
Ніби ревнивець, прогнав думки,
Прошепотів, - Вставай романтик,
Наточи косу, бери в руки.
Поки не злива, тож поспіши!
Блищить коса й тихо задзвенить,
То з нею Муза виводить соло,
Подих землі, свіжий, аж п`янить,
Душа сприйма, чарівний солод,
Торкнулась серця, щаслива мить.
29.06.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021
Тихенький дощик, крап - крап, крап- крап,
Серед городу немов на трап,
Може на втіху, чи для душі,
Збиравсь горобчик, скік - на кущі.
Скік- скік, скік- скік та зненацька впав,
Ну от халепа! Чом не попав,
На гілку сісти, чомусь тремтить,
І, як спіймати жадану мить?
Щоб вдало сісти, не звалитись,
Мабуть мені, набридло вчитись.
Злетів нарешті, наче вдало,
Та враз натхнення - десь пропало,
Ох, оцей дощ, це він завада,
Вже ятрить душеньку досада.
Як важко взяти рівновагу,
Ні - ні не буду мать повагу,
Як не навчуся я літати,
Як буду неньку захищати?
Он тато каже, я дорослий,
Та швидше це - такий невдалий,
В житті всього маю навчитись,
Так- так, триматись!Не лінитись!
Горобчик сміло підняв крила,
І де взялася зразу сила,
Скік- скік, злетів на гілку глоду,
Із крил струсив, дощову воду,
Вміло чирікав, - Лечу… лечу,
Нарешті маю я удачу!
***
В житті хто хоче, чогось добитись,
На перешкоди не треба злитись,
Вирішуй справу сміливіше,
Тоді і житиметься ліпше!
22.07.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021
Я помрію, політаю,
Десь думками в небо сині,
Ранком сонце зустрічаю,
Наберуся в нього сили.
Бо це ж літо, відчуваю,
Розсипає, щодня чари,
Я ж його, радо вітаю,
Хоч й буркочуть, часом хмари.
Та й нехай… і побуркотять,
Нині всіх, діймає спека,
Хай краплиночки полетять,
Я зрадію і лелека.
Тож помрію, політаю,
Знов думками в небо сині,
Там лелеку привітаю,
Сяють щастям, очі нині.
Блискавиць… літо й веселок,
Вже умилася землиця,
Дарить свіжість, ясний ранок,
Хочу ним насолодиться.
20.07.2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021
Павучок дріма в соломці,
Приліг промінь на долоньці,
Пестить шкіру, відчуваю,
Світле літечко вітаю.
Запах сіна, вже в покосах,
Виграва, веселка в росах,
Мов із сонцем веселиться,
Хочу цим, насолодиться.
Літо - літечко яскраве,
Тепле сонечко, ласкаве,
Припече, та вмить сміється,
Ой напевно, то здається.
Побіжу, я поміж трави,
А по небу, враз заграви,
По хмаринках й по блакиті,
Ой, які ж, щасливі миті!
Ясне сонце, насолода,
Дарить чари, нам природа!
Де не глянь, повсюди краса!
Літо створює чудеса!
18.07.2021р.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021
У вишневих барвах заховавсь світанок,
Мов води нап`юся, зустрічаю ранок,
Прохолода лягла,, ніби та… з криниці,
Зарясніли в росах мої полуниці.
Пора літня… диво, заглянуло й сонце,
Мерехтів промінчик, у моє віконце,
І приліг на ганку, ніби зазиває,
Щоб раділа ранку - душу звеселяє.
По траві́ шовковій, цвіт ледь похилився,
Проміне́ць й по ньому, бігав і топився,
В веселко́вих барвах вигравали роси,
П’янкі аромати, несуть абрикоси.
Копошаться оси, блиск листви на сонці,
Я мабуть хмелію, стою у сторонці,
Задивлю́сь, любуюсь, цій красі ранковій,
Зігріва́ють душу… мрії лазурові.
18.07 2021р
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021