Ніна Незламна

Небо хмурить брови

Щодня  частіше,    небо  хмурить  брови,
Стечуть    раптово,  сльозини  зрадливі,
Давно  стоять,  зажурені    діброви,
По  стовбурах,  біжать  краплі  стремливі.

У  сні  дерева,  вмить  схолоне  душа,
Помежи  хмар,  промінь  сонця  проб`ється,
Ніжно  зігріє,  ніби  ненька    втіша,
Душа  радіє,  серце  в  ритмі  б`ється.

Раптовий  сніг,  вкрива  гілки  кістляві,
Срібні  вуалі  заіскрились  довкола,
По  стовбурах,  реберця    ледь  біляві,
В  них  біль    згасає…  смола  захолола.

І  сон  весною,  омріяний,  як  спів,
Пташиний,  жвавий,    а  то  колисковий,
Як  шурхіт  листя,  з  вітром,  мов  переспів,
У  світ  сповиє,  зимовий,  казковий!  


                                                       30.11.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932942
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.12.2021

Хочу снігу

Хочу  снігу  та  й  багато,
 Щоб    було,  це  справжнє  свято,
Відзначали,  ми  б  день  зими,
Хай  розстелить,  нам  килими.

 Білосніжні  і  пухкенькі,
Щоб  по  них  зірки  срібненькі,
І  довкола  все  іскрилось,
Щоби  людство  веселилось.

І  сніжинки,  як  перлинки,
Одягли  кущам  хустинки,
 А  деревам,  мов  вуалі,
В  білосніжнім  карнавалі.

Щоб  красі,  дружно  втішатись,
 Й  на  санчатах  покататись,
Щоб  навколо,  скрізь  лунав  сміх,
Із  хмарин,  пишних,  сипався  сніг!

Хочу  снігу  та  й  багато!
 Щоб    було,  нам  справжнє  свято!

                                                 04.12.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932834
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.12.2021

Запасний варіант ( проза)

       Обрій  у  передвечірньому  мареві.  Червоне  сонце  й  смужки  темно-синіх  і  рожевих  хмар  навіювали  думки.  Ну  от  минув  ще  один  день,  а  час  летить.  І  так  рік  за  роком.  Під  квітучим  бузком,  Таня  присяде  на  лавці,  в  ньому  знаходить  розраду.  Інколи  поскаржиться  на  долю,  а  інколи  і  теплі  спогади  на  якусь  мить  зігрівають  серце.  Та  деякі  спогади  чомусь  з  гірчинкою.  Чому  колись  була  довірливою  дівчинкою?  Запах  квітучого  бузку  вкотре  нагадав  про  той  день.
   У  школі  випускний  вечір.  На  ній  пишне  плаття  феї,  подібне  вбранню  квітучої  вишні.  Біляве,  локонами  волосся,    ледь  прикриває  пишні  груди.  Проникливий  погляд  синіх  очей,  Артур  не  міг  не  помітити.  Та  не  наважився  її  запросити  на  танець.  З-під  лоба  спостерігав,  гарненька,  ледь  пригадав  її  ім`я,  здається  Таня.  Школа  велика,  три  випускних  класи,  чи  й  запам’ятаєш  цих  красунь,  кілька  раз  переконував  себе.  Якби  ж  з  одного  містечка,  а  то  десь  на  відшибі  живе,  чи  й  не  з  якогось  ближнього  села.  Адже  кілька  раз  помічав,  як    виходила  з  рейсового  автобуса,  що  зупинявся  неподалік  від  школи.  
 А  може  й  справді  наважитися  запросити?  Але  ж  прийдеться  провести  додому.  Може  інші  дівчата  не  помітять,  вже  добряче  набридли  одні  й  ті  самі  обличчя,  їх  пусті  розмови.  Та  чи  готовий  я?  І,  як  завжди  підбадьорив  себе,  але  й  чому  не  можна  злегка  фліртувати?!  Впоспіх  кілька  раз  поправив    чорнявого  чуба,  що  щойно  спав  на  чоло.  Його  невеличкі  карі  очі  неначе  забігали  й  вже  блискали  від  сподівання.  Черговий  флірт,  ну  хіба  що  на  один  вечір,  то  ж  попереду  навчання  у  великому  місті.
 Раптом,  гучний  голос  ведучого  відволікає  від  думок,  
-  Оголошую  білий  танець.
Ой,  як  же  вона  чекала  цього  моменту,  подібна  пташці,  пурхнула  через  весь  зал.  Ледь  почервонівши,  присіла  в  реверансі.  
   Омріяні,  веселі  закружляли  в  вальсі.  Жадані  хвилини  дотику,  поглядів,  легкий  трепіт  тіла,  перевернули  весь  світ.
     Привітно  мерехтіли  зорі,  від  повного  місяця  лилось  блакитне  сяво,  освітлювало  шлях.    Позаду  залишилась  школа.  Артур  обережно  тримав  її  за  руку,
-  Тобі  далеко  додому?
-  Та  ні  за  містом  новобудови.  Правда  автобус  в  цю  пору  не  їздить.  
-  То  я  візьму  таксі,  бо  ж  це  не  близький  світ.
На  згоду,  лиш  схилила  голову,  мовчала.  В  душі  втішається,  батьки  в  нічну  зміну,  то  ж  не  буде  запитань.
   Зацікавлений  погляд.  Вздовж  дороги  світять  ліхтарі,    його  вразили    двоповерхові  будинки  з  красивими  мансардами.  Адже  не  знав,  що  тут  виріс  цілий  мікрорайон.    Трохи  здивувався,  коли  вона  запросила  зайти  в  будинок,  випити  чаю.  Думка  стрілою,  то  ж  не  дурень  відмовитись.  Хіба  я  вже  такий  красень,  щоби  мене  майже  кожна  запрошувала  до  себе  в  гості.  Але  ця,  здається  не  з  бідненьких,  хто  знає,  може  й  не  на  один  вечір.  
   Він  відпустив  таксі,
-  Раз  це  не  на  пів  години,  навіщо  чоловіка  тримати.  я  потім  зроблю  замовлення.
Вона  із  заздрістю  дивилася  на  його  телефон,  який  тримав  у  руці.    В  класі  кілька  учнів,  вже  придбали  собі  такі  телефони.  Їй  же,  батьки  пообіцяли  подарувати  на  вісімнадцятиріччя.  Але  до  нього,  ще  майже  цілих  десять  місяців.
     На  кухні  засвистів  чайник.  Вона  із  серванту  діставала  цукерки  й  серветки.
-  Таню  можна  я  сам  приготую  чай.  
Мимохіть  мелькнула  привітна  усмішка,
-  Ну,  якщо  дуже  хочеш.  Там  знайдеш  чашки,  цукор.
     Розмова  про  школу  його  не  цікавила.  Розповідав,  як  придбав  телефон  та  поділився  думками  про  нові  комп’ютери,  про  їх  запровадження  в  різних  сферах.  Коли  запитав  про  її  батьків,  зрозумів,  що  вони  до  ранку  тільки  удвох.  І  озираючись,  в  одну  із  чашок  кинув  пігулку  снодійного.Він  вже  не  вперше  це  робив  з  дівчатами  і  цього  разу  не  хотів  втратити  шансу.  Горіло  бажання    провести  з  нею  ніч,  відчути  себе  справжнім  мачо.
 Приємний  запах  чаю  рознісся  по    кімнаті.  Вона  ніби  потрапила  в  сіру  імлу.  Декілька  раз  кліпала  очима,  не  могла  зрозуміти,  можливо  тільки  на  очах?  Чомусь  не  надто  контролювала  свої  рухи.  Невимовна  млість,  опанувало  якесь  ослаблення  тіла,  не  по  її  волі.  Він    наполегливо  й  жадібно  цілував  уста,  у  відповідь  вона  з  насолодою  їх  приймає.  І  не  помітила,  ніби  росою  під  сонцем  роставала  під  ним,  лиш  відчувала  його  приємний  запах  тіла.  Врешті,  плаття  феї  опинилося  на  підлозі.  Він  не  втратив  шансу.
       Раптовий  гучний  спів  півня  пробудив  її.  Теплі  сонячні  промені  пестили  оголені  груди.  За  мить  незадоволено  насупила  брови,  то  ніби  в  голові  дзвін,  думки,  ой,  що  ж  це  я?  І  чому?  Чому  спромоглася  дозволити?!  Утік!  А  може,  він  просто  спокусник  дівчат?  Можливо  тому  й  завжди  з  ними  веселий,  усміхнений,    привітний.  Але  ж  здається,  бачила  в  окрузі    порядних  дівчат.  Напевно  я  одна  схибила,  але  чому  так  сталось?!  По  кімнаті  рознеслося  гучне  ридання.
***
   В  хаті  прибрано,  затишно.  Після  миття  підлоги  відчувався  запах  хлорки.  Це  на  угоду  батькам,  вони  обоє  медики,  працюють    в  бригаді  швидкої  допомоги.  Розповідаючи  про  розповсюдження  мікробів,  мати    іще  з  малих  літ    її  привчила  до  такого  прибирання.
   Добре,  що  в  руки  взяла  швабру,  під  ліжком,  як  спогад  про  цнотливу  ніч,  лежала  його  краватка.  Вирішила,  що    батькам  цього    краще  не  знати.  Але  загублену  ним  краватку  приклала  до  грудей,  відчула  тепло,    ніби  перед  нею  його  ясні  очі.  Думка,  нехай  і  гріх,  але  ж  для  мене  ця  зустріч  чиста,  без  фальшу.  Намагалася  себе  заспокоїти.  Та  чи  покличе,  чи  прийде  він  до  неї,  все  ж  підкрадався  сумнів,  терзає  душу.  Прискіпливо  подивилася  до  дзеркала,  але  за  мить  всміхнулася,  втішила  себе,
-  А  чому    й  ні,  то  ж  здається  не  гірша  за  інших.
 Пригадала  той  потаємний  дотик,  почервоніла  й  присівши  на  стілець,  обняла  голову  руками,
-  Але  чому  не  заборонила?  Чому  перед  очима    так  раптово  з’явився  туман?  Ой,  що  ж  це  я  накоїла!
За  вікном  гул  запорожця.  З  роботи  повернулися  батьки.
***
 Теплі  сонячні  дні  не  втішали  її  молоде  серце.  Відцвівший  бузок,  ще  більше  засмучував.  Не  хотілося,  ні  милуватись  квітами,  ні  мріяти,  не  задивлятися  на  небо  і  мугикати  про  себе,  якусь  пісню  як  вона,  це  раніше  любила  робити.  В  надії  зустрітися,  кілька  днів  поспіль,  ходила  в  школу.  Але  зустрітися  з  ним  не  вдалося.  Гордість  завадила  дізнатися  його  домашню  адресу.  Та  навіть  якби  й  дізналася,  то  швидше  за  все,  не  насмілилася  би  піти  до  нього.  Від  химерних  думок  немає  втіхи.  Якби  хотів  побачитися,  то  мав  би  сам  приїхати,  то  ж  він  знає  де  мешкаю.  І  кожен  місяць,  того  ж  самого  числа,  сідала  на  лавку  біля  бузку  і  чекала,  може  хоч  ввечері  приїде.
       Збігали  дні,  вже  й  місяці.  А  далі  життя,  ніби  річка,  що  повернулася  у  своє  русло.  Навчання  в  торговому  технікумі,  проживання  в  гуртожитку.  Гризло  сумління,  чому  все  так,  чому  так  і  не  приїхав?  Та  в  оточенні  веселих  друзів,  відходив  душевний  біль,  час  заліковував  рану.
   Позаду  навчання.Вона  вивчила  комп’ютер,  працює    в  бухгалтерії  консервного  заводу.  Від  роботи  додому  далеченько.  Її  часто  на  своєму  автомобілі  підвозив  Сергій,  який  мешкав  неподалік.  Він  працював  шофером  на    бортовій  машині,  на  базу  перевозив  продукцію.  Славний,  русявий  молодий  чоловік,  одружений.  
-  Пристав  у  прийми,  -так  він  сказав  їй,  в  очах  смуток,  продовжив,
   -  Хотів  би  мати  сина,  чи  доньку,  але  не  в  таких  умовах.
 Інколи  бідкався  про  непорозуміння  з  тещею.  Таня  ж  цю  сім`ю  не  знала,  бо  вони  років  два,  як  тут  купили  будинок.  Сергій  інколи  був  дуже  знервований,  скаржився,  що  теща  чіпляється  за  всякі  дрібниці.  Гризе,  що  він    мало  заробляє,  попрікає,  що    в  дитбудинку  не  навчили  поваги.    Родини  він  не  знав,  лише  від  бабусі  у  спадок  залишився  город    й  від  старої  глиняної  хати  купа  трухлявого  дерева.  
   Вона  слухала  його  скарги,  зробила  висновки,  як  вийде  заміж,  то  від  батьків  треба  жити,  тільки  окремо.  Але  де  та  з  ким    познайомитися?  Та  щоб  закохатися  так,  щоб,  аж  тіло  тремтіло,  щоб  серце  вискакувало  з  грудей.  Щоб  так,  як  описують  у  книгах.  Хоча  інколи  і  брав  сумнів,  що  є  таке  кохання.  Сидячи  в  машині,  інколи  й    зупиняла  на  ньому  погляд,  а  він  нічого,  хай  не  красень,  але  видно  людина,  щира,  добра.  Напевно  тому,  що  в  житті  не  раз  довелося  відчути  приниження,  неприязнь,  зраду  і  навіть  голодування.  Ніби  жартома,  але  не  раз  їй  говорив,
 -Ти,  як  не  знайдеш  собі  гарного  хлопця,  знай,  я  твій  запасний  варіант.  Ти  мені  дуже  подобаєшся  і  я  би    з  тобою  розділив  останній  шматок  хліба  й  ми  би  народили  дитя.  
Вона  після  таких  слів  червоніла,  ховала  очі,  намагалася  вгамувати  гучне  серцебиття.  Та  тут  же  про  себе  посміхалася,  сказав  таке,  запасний  варіант.

***
   Літній  вечір…  сонячне    проміння  мерехтить  по  вікнах  автобуса.    Сьогодні  затрималася  на  роботі.  Їй  надокучили  папери,  хотілося  відволіктися,  раз-у–раз    повертала  голову  до  вікна.  Дивись  но,  помітила  про  себе,  вечір,  а  сонце  так  припікає,  чи  це  так  через  скло.  Автобус  зупинився  на  одній  із  зупинок,  від  здивування,  очі  мало  не  вилізли  на  лоб.  Артур  привселюдно  притискав  і  вже  цілував  білявку.  До  обличчя  прилинула  кров,  по  щоках  гаряче,  защемило  під  серцем.  Це  ж  треба  п’ять  років,  як  п’ять  днів.  Але  ж  сором,  при  людях  так  себе  поводити.  Ну  нехай  би  обіймав,а  це!  Тільки  тепер  до  неї  прийшло  прозріння,  попутав  біс,    думала,  що  закохалася.  Напевно  ловелас,  як  жаль,  що  з  ним  провела  першу  ніч.  О,  таких  на  світі  багато  є,  гарно  співають,  вкладають  у  ліжко.  Згодом,  як  довговухі  зайці,  що  в    чужому  городі  з’їли  капусту,  стрімголов  тікають.  На  мить  уявила  цю  картину,  скривилася,  як  низько,  це  ж  треба  так  опуститися!  Тож  іще  не  темно,  до  чого  йдемо?    Але  відразу  думка  мов  стріла  пронизала  серце,  тихо  сама  про  себе,
-  О,  хай  мене  Бог  простить  за  такі  думки,  то  ж  сама  теж  не  подарунок.  
Але  душа  знову  хвилями  вирує  думками,  ніби  переслідує,  а  можливо  тоді  він  мені  щось  підсипав?  Йой,  чи  й  часом  не  снодійне?  От,  що  значить  бути  іще  зовсім  довірливим    дівчиськом.    Подумки  себе    критикує,  що  отримала!Чому  в  рожевих  окулярах  була?  Тепер  навчило!    Нема  чого  задивлятися  на  красенів,  тим  паче  їм  довіряти.
***
   Минув  рік…  літо  видалося  доволі  спекотне.  Таня  із  задоволенням  дивиться    з  вікна  потяга.  За  віддану  роботу  їй  виділили  путівку  в  санаторій.  Потяг  Київ-Євпаторія  прибуває  на  залізничну  станцію.
Хоча  і  їхала  в  плацкартному  вагоні,  але  була  задоволена  знайомством    з  симпатичною  русявою  Надією.  Тішилася,  що  майже  однолітки,  дівчина    працювала  на  консервному  заводі  в    Вінниці.  Вона  вже  три  дні,  як  мала  відпочивати  в  цьому  ж  санаторії,  але    із-за  квартального  звіту  затрималася  на  роботі.
       Синява  моря    вабила  до  себе,  зачаровує.  Море  щодня    змінюється,  на  його  красу,  не  можна  було  не  дивитись.  Зранку,  до  обіду  дівчата  із  задоволенням  купалися,  насолоджувалися  теплою  водою,    плескотом  лагідних  хвиль,  засмагали  на  пляжі.  А  ввечері,  прогулянки  по  набережній.  Морське  вологе  повітря  заспокоювало,  придавало  сили.  Виникало  бажання  помріяти,  а  інколи  й  поділитися  думками  про  життя.    Вони    жили  в  одній  кімнаті,  за  одним  столом    харчувалися    в  їдальні.  Два  дні  їх  було  тільки  двоє  та  згодом  до  них  підсіли  двоє  молодих  чоловіків.  Вадим  чорнявий,  кароокий,  з  Києва,  працює    в  Обчислювальному  центрі  при  залізниці.  Він  відразу    зізнався,  що  вдома  дружина  і    трирічна  донечка.  Усміхаючись  попередив,  що  дуже  любить  танцювати.  Запрошував  до  компанії,  разом  відвідати  танцювальний  зал.  Олег  же,  за  нього  вищий  зростом,  русявий  з  красивими  синіми  очима.  Його  доволі  хитрі  очі  ніби  свердлили  Таню.  Він  з  Кременчуга,  майже  кожного  разу  розповідає  про  пригоди  на  рибалці.  Намагався  більше  уваги  привернути  до  себе.Таня  теж  не  проти  повеселитися,  розважитися,  потанцювати.  Але  дівчина    остерігається  закрутити  курортний  роман.  На  танцях    так  і  танцювали  тільки  із  своєю  компанією.  
   Одного  разу,  Надія  з  Вадимом    мали  відправитися  на  екскурсію  ,  прогулянку  вздовж  узбережжя  Євпаторії.  Таня  не  переносить  морської  хитавиці,  тому    в  цей  день  збиралася  просто  відпочити.  Олег  здивувався,  що  вона  не  з  ними  і  теж  вирішив  залишитися.  Він  мав  настрій  напроситися  до  неї    в  гості,    напередодні  навіть  придбав  коробку  цукерок  й  пляшку  вина.  Але  Вадиму  це  не  сподобалося.    Він  вирішив    попередити    Надію,  що  Олег  якось  проговорився,  що  два  рази  був  одружений,  більше  не  планує  заводити  серйозні  відносини.
Таня  дізнавшись  такі  новини,  ледь  зблідла  й  до  Надії,
-  От  ти  скажи,  чому  я  така  невезуча,  як  не  одружені,  то  ловеласи,  коли  зустріну  порядного?  Чи  може  вже  всі  перевелися?
І  ледь  посміхнувшись,  вже  веселіше
-  А  може  їх  всіх  уже  розібрали!
Та  Олег    все  ж    прийшов  до  дверей  кімнати  й  майже  пів  години  просив,  щоб  вийшла  поговорити.  Їй  дуже    хотілося  йому  в  очі  сказати  неприємні  слова,  але  спромоглася  утриматись.  Дивувалася,  не  могла  зрозуміти,  чому,  як  красень  так  і  ловелас.
***
         По  поверненню  додому,  на  неї  чекав  сюрприз.  Біля  вокзалу,  з  червоними  трояндами  в  руках,  на  неї  чекає  Сергій.  Блискавки  в  очах,  усміхнений,    кинувся  назустріч,
-  Я  так  чекав,  так  чекав  на  тебе.  І  день  не  день,  і  ніч  не  ніч,  переді  мною  твої    красиві  очі  і  усмішка,  яка  вселяла  надію,  що  там  з  тобою  все  гаразд.
-  Ой  Сергію,  що  за  промова!  Прямо  ніби  співаєш!  Я  вдячна,  що  зустрів,  але…
-  Помовч,  хай  я  подивлюся  на  тебе,  я  сумував.Не  віриш?!  –  його  рука  прилягла  на  плече,  хотів  обійняти.
Вмить,  брови  звузилися,  відійшла,,серйозний  погляд,  розводить  руками,
-Тю,  ти  що  з  глузду  з’їхав!  Ти  повинен  знати,  що  ми  друзі,  не  нахабній!
 Як  завжди,    присівши  на  задньому  сидінні,  машина  зрушила  з  місця,  набирає  швидкість.
Всю  дорогу  погляд    до  дзеркала  заднього  погляду,    він  милується  її  обличчям,
-  Знаєш,  я  пішов  від  дружини,  живу  в  гуртожитку.  Оце  собі  лишив  машину.  Все  інше,  що  придбали,  залишив  їм.  Шкода,  скільки  вклав  сили  й  грошей  на  євроремонт.  Але  хай  не  поминають  лихим  словом.  Добре,  що  діло  не  дійшло  до  дітей.  Тоді  би  напевно  й  далі  терпів  всі  приниження.  Можна  сказати,  в  мене  руки  розв’язані..  Нікому  й  нічого  не  винен,  нічим  не  зобов’язаний,  тільки  шкода  років.
Він  помітив,  як  вона  ледь    зблідла,  витримуючи  довжелезну  паузу,  опустила  голову,  не  наважилася  подивитися  до  дзеркала.  
Ззаду  засигналили.  Сергій  тільки  тепер  помітив,  що  їде  з  швидкістю  40  км/  год,  натиснув  на  педаль  газа.  Їхали  мовчки.
***
-  Тут  пару  будинків  і  я  буду  вдома.  Дякую,  що  підвіз!-  зненацька  попросила  зупинитися  біля  магазину.
-  Ти  що  соромишся,  що  нас  разом  побачать?  
-  Ні,  просто  не  хочу  зайвих  розмов  і  запитань  від  батьків,  вони  сьогодні  з  нічної  зміни.
Зразу  розгублено  позирнув,  але  за  мить,  опанувавши  себе,  уважніше  ковзнув  по  ній  поглядом,  випалив,
 -  Я  не  віддам  валізу!  Тобі    буде  важко  й  незручно.  І  мені  сором,  що  це  за  чоловік,  що  боїться  зустрітися  з  батьками  дівчини,  яку  кохає.
-  Оце  сюрприз,-  вирвалося  з  її  уст.  Зніяковіла,  більше  ні  слова,    поспішила  в  машину.
 Між  ними  ніби  чорний  кіт  пробіг,  доїхали  мовчки.  Й  на  мить  не  підняла  голови,  з  його  рук  забирає  валізу,  тихо  сказала,
-  Дякую!  До  побачення!  Від  тебе  зразу  скільки  сюрпризів,  що  їх  всі  важко  сприйняти!
Швидкою  ходою  поспішила  до  хвіртки.
Вслід,  він  все  ж  наважився  голосно  сказати,
-  Я  твій  запасний  варіант!  Прислухайся  до  свого  серця.
   Сергій  кілька  днів  не  з’являвся  на  роботі,  тільки  згодом    дізналася,  що  пішов  у  відпустку.
 Йому  було  не  до  відпочинку,  зайнявся  бабусиною  ділянкою.  Планував  побудувати  будинок,  звозив    будівельний  матеріал.
***
А  час  летить,  дощова  осінь  навіяла  смуток.  Дівчина  часто  задивляється  на  дерева,  які  загубили  листя,  їх  порівнює  з  днями,  які  минали  в  одинокості.  Згадує  Сергія,  який  після  відпустки  відразу  звільнився.  Хоч  було  з  ким  поспілкуватися,  інколи    себе  ловила  на  цій  думці.  То  мабуть  ненароком  видав  слово  кохаю.  І  тепер  просто  зник,  як  сніг  на  сонці.
Зимові  дні    принесли  не  добру  звістку.  З  консервного  заводу  вивозили  всю  продукцію,  до  Нового  року  завод  мали  закрити.
Навесні  Таня  поїхала  в  Вінницю,  працювала  в  бухгалтерії  на  одній  із  фірм  по  продажу  меблів.  Колектив  дружній,  в  основному  жінки,  а  в  залі  продажу  теж  продавчині.  Чоловіки  ж  тільки  консультант  та  директор,  яким  вже  за  п`ятдесят  й  молоді  хлопці  вантажники.    Від  містечка  до  Вінниці,  займало  всього  пів  години  часу  і  це  її    влаштовує.  Одне  бентежить,  що  немає  з  ким  провести    вільний  час.  Хотілося  прогулятися  по  набережній,  полюбуватися    Бугом.  Але  одна  не  наважується,  адже  останній  маршрут  автобуса  о  двадцятїй  годині.

***
Вже  минуло  три  роки,  як  вона  працює  на  фірмі  по  продажу  меблів.  А  вечорами  вдома    за  комп`ютером.  По  скайпу  спілкується  з  однокласниками,  любить  подивитися  кліпи.  За  пахучим  чаєм  з  м’ятою,  з  батьками  дивиться  телевізор.  У  вихідні  дні  читає  книги,  слухає  музику.  Оце  і  всі  її  розваги.  Але  батькам  подобається,  що  дочка  поруч,  тому  про  особисте  життя,  не  дошкуляли  запитаннями.  Коли  дівчина    проводить  час  за  монитором,  сміється,  мати  все  ж  надіється,  що  в  неї  є  друг.  Інколи  й  задумується,  чому  не  приведе  додому,  не  познайомить?  Адже  вже  не  двадцять  років,  пора  й  гніздо  звити.
   Сонячний  травневий  день.  Напередодні  обіду  метушня,  вхідні  двері  офісу,  раз-по-раз,  то  відчинялися,    то  зачиняються.  Люди  намагаються  вчасно  оформити  кредити.  Таня  підійшла  до  вхідних  дверей,  крізь  скло  сонячне  проміння  сліпить  очі,  поневолі  всміхається.  Якась  жінка  відразу    штовхнула    й  незадоволено  до  неї,    
-  І  до  кого  оце  всміхатися?  Дайте  зайти,  я  поспішаю.
 Інша  б  може  щось  й  сказала,  але  настрій  був  чудовий,  адже  весна  і  все  квітне  й  пахне.  Чому  люди  такі  злі?    Відразу  майнула  думка.  Легенький  вітерець    розвіює  її    каштанове  волосся,  дивиться  під  ноги,  не  поспішаючи,  спускається  по  сходах.  
 Увагу  привернув  знайомий  голос.  Біля  вантажної  машини,  з  якої  носили  меблі,  побачила  Сергія.  Зненацька  гучне  серцебиття  змусило  зупинитись.  Ніби  сполохана  косуля,  очі  забігали,  чи  підійти,  чи    непомітно  прошмигнути.  Але  кортіло  поспілкуватися,  перевівши  подих,  прямим  поглядом  дивиться  на  нього.  Намагається  в  ньому  знайти  зміни,  відразу  висновки,  посвіжів,    навіть  помолодів  на  років  п’ять.Чекай,  на  скільки  років  він  старший  за  мене?  Напевно  на  років  шість.  Доки  думала,  він  вже  помітив  її,  йшов  назустріч,
-  Привіт  Тетянко!  Як  поживаєш?  
 Водночас  дзвінкий    жіночий  голос,  привернув  їх  увагу.  Струнка,чорнява  дівчина-продавчиня  світилася  щастям,  розставивши  руки,  в  поспіх  спускається  по  сходах,
-  Сергійку,  сонечко  моє,  де  ж  ти  пропав?
 За  мить  повісилася  на  його  шиї,
-    Чому  до  нас    не  заходиш?
Ну  і  видала!  Такої  зустрічі    він  не  чекав.  Адже  лиш  з  місяць  назад,  перекинувся  кількома  словами,  коли  по  журналу  вибирав  меблі  для  свого  будинку.  Навіть  забув,  чи  знайомився  з  нею  чи  й    ні.Така  поведінка  його  роздратувала,  обличчя  покрилося  червоними  плямами.  Що  за  концерт,  хотілося  її  запитати.  Та    вона  не  дала  й  слова  сказати,  заторохтіла,  як  сорока.
 -  Ну,  зібрав  свої  меблі?  Значить  скоро  мене  в  гості  запросиш?  
Ледь  стримуючи  гнів,  тупо  дивиться  на  неї.  Таня    зробила  висновок,  що  вона  тут  зайва,  здвигнувши  плечима,
 -  Сергію,  рада  тебе  бачити,  не  буду  вам  заважати.
Йому  би  продавчиню  послати    до  біса,  але  ж  вважав,  на  сходах,  соромно  вести  такі  розмови.  Лише    пронизав  її  сердитим  поглядом,  кивнув  рукою,  поспішив    до  машини.
В  цей  час  Таня    біля  кіоска  купувала  солодощі.  Ніби  й  не  хотіла    за  ним  стежити,  але    голова  ніби  сама  поверталася  в  його  бік.
***
   Їй  тільки  в  домашній  обстановці  вдалося  розслабитися.  Виснажена  роботою,  за  чашкою  чаю,  дивиться  телевізор.  Батьки  були  на  нічній  зміні,  то  ж  ніхто  не  відволікав  від  думок.  Робота  роботою,  а  от  зустріч  з  Сергієм,  її  ніби  підкосила.  Весь  час  переслідують  думки,  що  в  нього  з  нею  спільного?    Можливо  в  них  щось  було?  Чому  Емілія?  В  своєму  колі,  продавчині  часто  називали    її  кокеткою.  Чи  поряднішої  не  знайшов?    
   Не  спалось.  І    ніби  місяць    не  вповні  й  з  відчиненого  вікна  запах  свіжості,  мало  би  заспокоїти,  заколисати.  Але    підкрадається  думка  за  думкою  і  весь  час  про  нього.  Лише  на  мить  закрилися  повіки,  перед  нею  він,  з  трояндами  в  руках.  Безсонні  ночі,  сердечні  тривоги,  виснажували  душу,  а  може  й  справді  це  кохання?  Чому  не  байдуже  мені?
   Раніше  часто  зазирне  до  дзеркала,  аа  це  й  на  мить  не  мала  бажання,  в  ньому  побачити  себе.  Помітно  змарніла,  геть  пропав  апетит,  підстерігає  тривога,  ніби  щось  загубила.  На  роботі,  вже  кілька  днів  погляд  до  вікна,  сама  себе  запитувала,  а  може  сьогодні  приїде?  Чому  раніше  його  тут    не  бачила?  Навіть  наважилася  набрати  його  номер  телефона,  але  по  ньому  відповів  чужий  чоловічий  голос.  Напевно    змінив  на  крутіший,  але  ж  навіщо  змінювати  номер?    А  може  вдруге  одружився?
 Мати  вже  декілька  тижнів  спостерігала  за  дочкою,  не  витримала,  наодинці  запитала,
-  Доню,  ти  посварилась  з  другом?  Хай  би  привела  до  нас,  познайомилися
-  Та,  що  ти  мамо,  який  друг,  то  так  знайомий.
-  Ні,  доню  поглянь  на  себе,  змарніле  личко  й  очі  задумливі,  невеселі.  Гадаю  це  не  причина  їсти,  як  мале  дитя  і  скільки  ваги  ти  втратила?
 -  О  мамо,  це  напевно  весна  так  подіяла.
 –  Ти  вважаєш,  що  мати  своєї  дочки  не  знає?
-  Ну  гаразд    мамо.  Але  він  був  одружений.
-  Так-так!  А  детальніше  можна,  діти  є?
 -  Та  ні,  дітей  немає,  але  він  за  мене  старший  на  років  шість,  не  менше.
Материнська  усмішка  зняла  напругу,
-  Ой,  доню-доню!  Хіба  не  бачиш    який  час!  Яка  статистика?  Процентів  сімдесят,  не  менше,  розпадається  шлюбів.  А  знаєш  чому?  Бо  жінок  на  світі  більше,  от    й  котра  хитріша  та  й  обкрутить,  намагається    владнати  своє  життя.  Багато  ранніх  шлюбів,  а  вони    в  основному  розпадаються.  Ти  просто  прислухайся  до  свого  серця.  Тобі  вже  не  сімнадцять  років,  пора  дорослішати.  Знаєш,  ми  з  батьком    вже  й    онуків  хочемо.  А  квітка  запилюється,  доки  цвіте,  подумай  доню.
   Після  розмови,  на  душі  Таня  відчуває  полегшення.  Але  думок  цілий  міх,,  але  ж  десь  пропав  Сергій,  чомусь  не  видно.  Підкрадається  сумнів,  можливо  вже  й  справді  встиг  вдруге  одружитися?
     За  вікном  ледь-ледь  мерехтять  зорі.    Довкола  молодого  місяця  туман,  як    віщун  на  дощову  погоду.  За  мить  уявила  їх  удвох  під  парасолькою  й  вже  посміхається.  Дива,  чому  так  уявила?  Згадала  його  слова  ,  я  твій  запасний  варіант,  поглянула  до  дзеркала.  А  й  справді  схудла,  треба  себе  брати  в  руки  й    нарешті  щось  вирішувати.
       А  час  безупинний,  з  дерев,  кущів  злітає  барвисте  листя..  При  сонячній  погоді,  чарівність  осені  в  різних  кольорах    приваблює    прогулятися  по  алеях  містечка.  Щоби  швидше  минав  день,  затримувалася  на  роботі,  додому  їздила  останнім  автобусом.
   Сьогодні  цілий  день  мжичить  холодний  дощ.  Вечоріє,  все  тіло  проймає  вогкість.  На  зупинці  автобуса,Таня  стоїть  під  парасолькою.  раптово  сигнал  машини  привертає  її  увагу.  Через  дорогу,  з  вікна  вантажної  машини    рукою  махає  Сергій.  Де  й  взялась  впевненість,  не  задумуючись  поспішила  через  дорогу.  Він  насторожився,  адже  перехід  не  тут,  біля  магазину.  Чоло  вкрилося  потом,  виліз  з  машини.  Вона  вже  стояла  поруч.
-  Ну,    як  дитина,  це  просто  щастя,  що  жодної  машини.
-  А  ти    розхвилювався?
 Хустинкою  витирає  піт,
-  Звичайно!  Я  радий  тебе  бачити.  Вже  скільки  часу  пройшло,  ні  разу  не  зустрів.  На  жаль,  часті    відрядження,    у  ваших  краях  буваю  рідко.
-  Я  дзвонила  на  твій  телефон.
-В  мене  з  машини    його  вкрали,  разом  з  грішми.
–  Багато  було?
-  Це  не  важливо,  сідай  поїхали,  тебе  додому  доставлю..
-  Додому?
Запала  тиша.
Його  мужні  руки  лягли  на  її  плечі,
-  Може  я  дочекався,  поїдемо  до  мене?
-  Куди?  В  гуртожиток?
Сергій  зрозумів,  не  треба  втрачати  часу,  поцілував  в  уста.  Звільнившись,  позирнула  на  нього  й  раптово  зацвіла  густим  рум’янцем.  Нагадала,  про  запасний  варіант.  Як  добре,  що  про  це  ні  слова,    дав  час  розібратися  в  собі.  Ніби  шукаючи  підтримки,  усміхається  стриманою  усмішкою,  притулилась  до  нього.    Ніжний  поцілунок  в  уста,  її  відповідь  на  нього,  дав  зрозуміти,  що  вона  не  проти  бути  разом.  Радість  переповнює  його,
-  Їдьмо  в  село!  Побачиш  будинок,  який  я  побудував.  Вже    завіз  меблі,  але    все  немає  часу  розставити,  чекав  на  тебе.  Адже  це  ми  зробимо  разом?
-  Так!  Особливо  на  кухні,  щоби  я  себе  відчувала  справжньою  господинею.  
Сергій  почувався  щасливим,  слідив  за  дорогою,  час  від  часу  позирав  на    неї.  Вірилось  і  не  вірилось,  що  нарешті  дочекався.  
Легенький  сміх  при  розмові  з  батьками  по  телефону.  Ніжний  погляд  до  нього,
-  Ну  все,  я  попередила  щоб  сьогодні    на  мене  не  чекали.  Ми  до  них  в  суботу  заглянемо.  
   Вона  дивиться  у  вікно.  Холодна  осінь,  непривітна,  мжичить    дощ.  Та  нині    і    погода  не    зіпсує  настрій.  Ну  от  нарешті,  настав  момент    почати  своє    сімейне  життя.    В  серці  зацарила  радість,  душевний  спокій.
   Край  дороги,  під  дійством  вітру  в  купах  копошиться  листя,  ніби  пригортається  одне  до  одного.  Обличчя  осяяла  посмішка,  це    осіння  казка.  Напевно  в  таку  пору  всі,  як  і  я,  мріють  у  ніжних  обіймах  зігрітися,  сховатися,  щоби  відчути  себе  щасливими.  Інколи  ніби  й  жартівливі  слова  -  запасний  варіант-,  стають  основою  поєднанням  двох  людей.

                                                                                                                                                         Листопад  2021р
.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932731
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.12.2021

В перший день зими

Перше  грудня  -    зими  перший  крок,
Він  упевнений,  легкий,  смілий,
Це  ж  сніжинок,  веселий  танок,
Чарівливих,  сріблястих  зірок.

Заясніло,  біло  навкруги,
Перший  сніг  -  заяскравів  весь  світ,
Краса  тішить  й  зимні  розваги  ,
Шле  зима,  усім  перший  привіт!

*

Шановні  друзі!  З  першим  днем  зими!
Хай  всім  принесе  мир!  Здоров*я  і  наснагу!
Білосніжної  краси  і  тепла  в  серця!
 Хай  нікого  не  обходить  щастя!

                                               01.12.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932585
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.12.2021

Я хочу довго…

Я  хочу  довго  заблукати  в  лісі,
Поміж  оголених  дерев  і  кущів,
У  срібних  краплях,  скрізь  гілочки  лисі,
Ледь  почорнілі  від  вразливих  дощів.

Вони  напевно  від  смутку  дрімають,
Що  поскидали  золотисте  вбрання,
Що  їх  птахи,  ранком  не  привітають,
І  не  зігріє  дзвінке  щебетання.

Я,  як  колись,  хотіла  б  теж  почути,
Від  того  співу  серце  завмирало,
Тепер  і  досі  не  можу  збагнути,
Чому  так  швидко  літо  відбуяло.

Не  раз  спинюсь,  озирнуся  довкола,
Проміння  сонячне  ніби  й  яскраве,
Чому  в  дерев,  душенька  охолола,
Хоч    сонце  гріє  й  доволі  ласкаве.

На  все  свій  час,  як  і  в  житті  буває,
Мабуть,  як  всі,  чотири  пори  року,
Весна  від  роду  -  дитинство  втішає,
А  згодом  молодість  радує  око.

Бо  вже    ідеш,  тим  шляхом,  літню  красу,
За  щастя  сприймеш,  ти    мудрість  і  зрілість,
Сміло  в  супротив    буремному  часу,
Життя  пізнаєш,  не  відчуєш  слабкість.

Ти  досягти,спроможний  вищих  вершин,
Сім’ю  замати,    благословить  дітей,
Чомусь  замало,  для  тебе  тих  хвилин,
Сповна  вселити,  задум  своїх  ідей.

Пора  осіння,    онуки  на  руках,
Срібляться  коси,  думок  забагато,
Ще  обійняти,  їх  годен,  ніби  птах,
І  влаштувати,для  них  дивне  свято.

Коли,  при  зустрічі,  ті  оченята,
Сяють  зірницями  і  усмішки  на  обличчях,
Найкраща  втіха,  коли  рученята,
Чола  торкнуться,  вже  й  сльози  на  очах.

Серце  співає,  ти  пізнаєш    радість,
Та  час  летить,  осінь  скидає  листя,
Хмариться  небо,  підступає  старіть,
Та  не  бажаєш,  ти  із  цим  змириться.

А  згодом  зимонька  так  захурделить,
Що  заспіває  з  вітром  колискову,
Хоч  і  доріжки    снігами  застелить,
Іще  зустрінеш  зіроньку  ранкову.

Надій  не  втрачу,  поблукати  в  лісі,
Де  кучугури  в  сонячному  сяйві,
На  якісь  миті  загублюся  в  часі,
Щоб  не  догнали,  думки  жалкі    й  зайві.

                               24.11.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932454
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.11.2021

Неслухняна Чуча ( казка)

     Неподалік  від  поля    і  лісу  ,  в  покинутій    хатині,  під    старою  трухлявою  підлогою,  в  нірці  мешкала    Миша.  Вона  проживала    з    донечкою  на    ім`я  Чуча.  Миша  ,  самій  донечці    далеко    бігати    ніколи    не  дозволяла.Та    інколи  Чуча  потай  нишпорила  під  підлогою  і  вибігала  надвір,  подивитися  на    ліс.  Вона  любувалася  ним,  особливо,  коли  з  дерев    летіло  кольорове  листя.  Від  радості    в  її  очах  сяяли  зоринки,  задоволено  підскакувала  і  пищала,
-Ото  би  й  мені  так  полетіти!  І  чому    я  не  пташка?  Чому  таких  крил    в  мене    немає?  Ну  навіть,  не  хай  би    на  якийсь  час    я  побула    хмаринкою,  ото  би  летіла,  побачила  світу.
       Ця  мрія    довго  не  давала  спокою.  Їй  хотілося,  щоб  якнайшвидше  мама  побігла  в  поле  по  зерно.  
Одного  дня  майже  весь  час  дощило.  Та  під  вечір,  дощ  ущух  і  Миша  вкладала  доньку  спати,  сама  ж  хотіла  побігти  в  поле  назбирати  зернят  пшениці.
     Осіння  погода  ніби  спонукала  до  сну,  але  маленькій,  вередливій    Чучі  не  спалося.    То  на  один  бік  повернеться,  то  на  другий.  За  мить  хитро  поведе  оченятами,  подивиться  чи  мама,  ще  вдома,  чи  вже  пішла.  Стук-  стук  хвостиком,  це  вона  так  сердиться,  думає  -  І  коли  ж  мама  піде    по  ті  зернята?
   В  нірці  тихо….  Чуча  лежала  з  закритими  оченятами,  вдавала,  що  спить.    Миша  прислухалася  до  дихання  доньки,  
-Ну  нарешті  вгамувалася,  ото  непосида!  Тільки  й  слідкуй  за  нею,  щоб  часом    кудись  не  побігла,  не  потрапила  в  якусь  халепу.
   Матуся  завжди    за  неї  хвилювалася,  адже    вже  декілька  разів  витягла  з  -  під  купи  камінців.  Не  розуміла,  чому  вона  під  підлогу  лізе?  А  одного  разу  Чучі    довелося  довго  пищати,  доки  матуся  не  повернулася  з  поля.Тоді  навіть  захворіла  та  добре,  що  за  три  дні    хвороба    відступила.  
     Миша    ковдрою  накрила  донечку,
-Ну  все  добре,  здається  спить,-  пропищала  і  вискочила  з  нірки.
 Минуло    кілька  секунд  ….  Чуча  зірвалася  з  ліжка,  потай    поспішила  за  мамою.  Втішила  себе,
-  Ну  нарешті,  я  дочекалася!  Сьогодні  моя  мрія  здійсниться!
 Вона  пробігла  попід  хатиною  і  далі,  оминаючи  якийсь  хлам,    гірку  хмизу,  добралася    до  лісу.
В  захваті,  від  падолисту  вертіла  голівкою,
-О!  !  Яка  ж  краса!
   Листя  тихо  злітало,  кружляло,  заворожувало.    Вона  й  не  помітила,  як    опинилась  біля  старого  дуба.  Жовте  листя,  доволі  більше  за  листя    з  інших  дерев,  тож  вирішила    політати  на  ньому.  В  захваті  від  своє  ідеї,  спритно  пробігла  по  товстому  стовбурі.  Зупинилася  майже    на    самій  верхівці,  
-Ой  –  ой,  це  я    з  листочком,  вже  зараз  полечу.
 Озирнулася  довкола,  від  побаченої  краси  лісу,  не  змогла  й  слова  пропищати.  На  мить  закрила  оченята  і  уявила,що  вона  вже  летить.  Раптом  одна  задня  лапка  сповзла  з  гілки,    вона  ледь  втрималася,  злякалася,подивилася  вниз,
-Ой,  як  я  високо!
 Не  задумуючись,    передніми  лапками    схопилася  за  листочок,  який  ще  тримався  на  гілці.Та  вмить  він  відірвався  і    мишка  з  ним  полетіла  донизу.  Перед    очима    замерехтіло,  від  страху  закрила    очі.  
Вона    спинкою  впала  на  купу  листя,  що  лежало  на  купі  хмизу.  Тремтіла,  подібна  листочку,  що  ще  тримався  на  дереві,  сперечався  з  вітром.  Відкрила  оченята,    ніби  перед  нею  хмари,    їй  здалося,що    летить  разом  з  ними.  Та  ворухнувшись,  пройняв  легкий  біль  у  спині,  
-Тю,  та  я  здається  не  лечу,  а  лежу!  І  чому  все  так  швидко,  чому  не  так,  як  листя?
Та  знову  позирнула    до  неба.  Хмари  пливли  до  заходу  сонця.
-Ой  і  мені  треба  поспішати  додому,  скоро  зовсім  стемніє!
 Але  вона    кілька  раз  пробігла  довкола  дуба,  зрозуміла,  що  заблукала,  стомлена,  залізла  в  хмиз,  вирішила  відпочити.  Злипаються  очі,  дрімала.
 Пройшло  трохи  часу….Чучу  розбудив  шурхіт  листя.  За  мить  перед  нею  стояла  мама  Миша,
-Як  добре,  що  я  тебе  знайшла!  Ох  і  чому  ж  тобі  вдома  не  сидиться?  І  чого  було  бігти  так  далеко,  чи  мене  шукала?
Чуча  мовчала,  в  неї    трохи  боліла  спина,але  про  це  не  наважилась  сказати.  Вона  знала,  що  мама  буде  сваритися,    розуміла,  що  вчинила  не  правильно.    Але  обов'язково  розповість,  що    разом  з  листком  упала  з  дерева  та  не  зараз.  Вже  потім,  як  вкотре  в  кутку    відбуде  покарання,  попросить  вибачення.  І  мама,  як  завжди  її    приголубить    і  скаже,
-Дорослішай,  донечко!  Це  добре,  що  цього  разу  я  тебе  знайшла,  але  могло  статися  й  гірше.
Приховуючи  біль,  вона    додому  бігла  поруч  з  мамою.  Їй,  як  скоріше  хотілося  бути  в  своїй  затишній  нірці.
***
   Дітки!    Не  робіть  таких  помилок,  як  мишка  Чуча!  Прислухайтеся  до  порад.  Батьки  завжди  вам  бажають  тільки  добра!
                                                                                                                                                                                                                     28.11.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932224
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021

Зажурений ліс

 Скажіть,  чи  нині,  ви  бачили  ліс,
Стоїть  зажурений  в  якійсь  задумі,
В    білім  тумані,  діаманти  сліз,
Срібляться  роси  в  осінньому  сумі.

Не  пестить  сонце,  над  лісом  хмари,
Та  це  ж  настала,  вже  пізня  осінь,
 Примхлива  пані,  проводить  чвари,
З  дощем  і  вітром,  геть  зникла  просинь.

Сумує  ліс,  затихли  всі  птахи,
Інколи  спокій  порушить  листя,
Легенький  вітер    гойдає  верхи,
І  роси  падають,  як  намисто.

Майже    з  оголених  дерев,  трохи,
Спадає  листя,  немов  у  вальсі,
Щойно  відчуло  зимні  подихи,
 Вже  глухі  злети  в  безголоссі.

Скажіть,  чи  нині,  ви  бачили  ліс,
Уже  здаля  ,  зовсім  не  майорить,
При  землі  листя  -  темно  жовтий  віск,
 Зимова  днина,  вже  скоро  схитрить…

Краса  осіння…  із  часом  згорить

                                                           10.11.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=932223
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.11.2021

В розчаруванні ( поема)

Ми  живемо,  з  вами  у  іншому  світі?
 Гниєм  і  прієм,  як  мотлох  у  суцвітті,
Чому    в  городах  працюєм,  як  годиться,
Але  не  в  змозі,  як  пани  збагатиться?

На  жаль  давненько,  царює  олігархат,
Що  залишив,  народ  без  землі  й  без  хат,
Собі  ж  хороми,  машини  і  за  кордон,
 Поїздки  часті,  не  хтять  позбутись  корон,
 Які  в  радянські  часи  собі  придбали,
Коли  заводи,  за  безцінь  всі  забрали,
 Тепер  шикують  і  ціни  підіймають,
А  що  то  совість?  Чи  вони  її  мають?
*
Рясниться  сонях,  на  моїй  рідній  землі,
Ковтаю  сльози,  надто  боляче  мені,
Коли  ціна,  на  олію  серце  крає,
Хтось  такий  біль,  із  царів  відчуває?
Чи  буря  в  них,  золочені  дахи  знесла,
І  залишила,  обдертих,    збулись  крісла?

*    
Моя  стражденна,  рідненька  Україно,
Народ  мовчить,  уже  давно  впав  на  коліна,
На  жаль  і  сили  піднятися  не  має,
Живе  у  злиднях,  дні  і  ночі  страждає,
 А  хтось  тікає,  в  Америку,  у  Польщу,
Підносить  судна  і  замітає  площу,
Рідко  кому,    там  робота  до  вподоби,
Хтось  може  скаже,  усе  це,    від  жадоби?
Але  ж    дітей,    треба  до  школи  зібрати,
Вже  сорок  років,  а  ще  й  немає  хати.
*
 Кажуть  біда,  одна  не  ходить  по  країні,
 Тужні,  не  милі,  ті  пісні  солов`іні,
 Які  лунають,  від  можновладців  давно,
Почуй  Всевишній,  гірко,  людям  не  смішно.
 Дорожча  хліб,  а  що    вже  й  вивезли  зерно?
Війна  закінчилась  ?  Про  неї  мовчимо,
 На  сході  й  досі,  стріляють  і  вбивають,
Про  мир  не  чути,  сумно,  сім`ї  страждають.
*
З  села  по  пенсію,  стара  диба  пішки,
 Через  лісок,  навпружки,  подібна  кішки,
Щоб  часом  хтось,  не  відібрав  грошенята,
Услід  дивились,  сполохані  звірята,
Думки  тікають,  ховаються  у  кущах,
Там  із  бажанням,  утаїти  свій  острах.
П'ять  кілометрів  до  пошти,  дожилися!
А  що  пани,  де  ваш  глузд,чи  напилися,
 Можливо    Бренді,  чи  вже  інших  напоїв,
 Тож  що  від  влади,  вже  ваш  панич  накоїв?
Закрили  пошти,  медпункти,  на  жаль,  й  школи,
Що  раді  всі?  Зате  відкрили  офшори,
 І  тепер  кажуть,  це  давненько  в  законі.

*
Два  роки  поспіль,  всюди  вірус  вирує,
Нема  кордонів,  чи  хтось  народ  почує,
Що  тут  та  десь,  бракує  кисню,  спасіння
А  що  пани,  врешті-  решт  прозріння?
Що  не  в  грошах  щастя,  чи  не  вчила  мати,
Щоб  бути  добрим,  треба  совість  мати!
Не  забереш,  усе  з  собою  на  той  світ,
Ти  на  тім  світі,  такий  же  прогнивший  цвіт,
Гріхів  набравшись,  вповні,  по  самі  вінця,
Тобі  не  бачить  раю,  пітьма  в  зіницях.
*
 Новини    знов  -    сполохались  за  тисячу,
 А  може  хтось,  протягне  руку  тремтячу,
Мабуть  все  тіло  здригнулось,  від  сліз,  болю,
 За  життя  злісне,  картаючи  й  за  волю,
 І  проклинаючи,  вкотре  свою  долю,
Протопче  стежку  по  рідненькому  полю.
Кілька  зернин,  візьме,  пригорне,  як  дитя,
 До  неба  погляд,  а  чи  буде  майбуття?
У  дорогої,  рідної  України,
Чи  степи  чорні  і  кинуті  руїни,
У  спадок  лишаться?  Ой,  боюсь  напевно  ні,
 Бо  давно  круки,  бродять  по  моїй  землі,
Надію  мають,  забрать  під  свої  крила.
*
О,  моя  славна,  рідненька  Україно,
Народ  мовчить,  уже  давно  впав  на  коліна
Борімось  люди!  Адже  терпіть  не  гоже,
   І  кожен  з  нас,  знаю,  навіть  словом  зможе,
Донести  правду,  про  це  злиденне  життя,
     У  панів  совість,    щоб  проснулась.  Й  майбуття,
       Віджило  знову  і  розквітло  в  суцвітті,
           Стала  з  найкращих  країн  на  всьому  світі!
***
 О,  Боже!  Від  болей  й  зневіри,  в  жилах  кипить  кров
Прошу!  Поверни  нам  Віру,  Надію  і  Любов!

                                                                                       17.11.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.11.2021

Я з тобою блукала

Я  з  тобою  блукала,  по  стежках  уздовж  лісу,
У  думках  розмовляла,  серцю  тепло,  на  втіху,
Мене  нащо,  ти  осінь  знов  турбуєш  сльозами,
Коли  так  одиноко,  темними  вечорами.

 Ти  сама,  запросила,  хмари,  дощ  і  цей  смуток,
І  взяла,  розбудила,  всіх  образ  моїх  жмуток,
 Нині  ж  я,  їх  ховала,  як  так    можна  подалі,
Краплі  били    в  обличчя,  навівали  печалі.

 Трепіт  тіла,  холодно,  зойки  –  крики  пташини,
 І    змарнілі  листочки  падають  із  шипшини,
Гілочки…  темно-  сірі,  по  них  краплі  намистом,
Та  краса  не  втішає,  хоч  виблискують  златом.

Озирнуся…  довкола,  де  ж  журбу  приховати,
Краще  чаю  заварю    і  п'янкий  запах  м`яти,
Мов  сповиє  хатину,  геть  сумління  розвію,
Подивлю́сь  до  віконця,  знов  про  весну  помрію.

                                                           21.11.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931870
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.11.2021

Не студён вечерок ( слова к песне)

Не  студё́н  вечерок,
Река,  тра́вы,  лесок,
Желтизна́,  как  песок,
Путь  листвы́,  недалёк.

Ведь  слегка́  ветерок,
Словно  ста́рый  дедок,
Не  силё́н  щёк  надуть,
Лишь  пове́ет  чуть-  чуть.
*
На  меня́,  так  похож,
Уж  совсе́м,  я  негож
Старость,  во́жжи  взяла,
Сполна  сил  забрала.

Словно  ко́нь  вороной,
Пахал  зе́млю  весной,
Нынче  я́,  посмотрю
В  реке  гру́сть,  утоплю.
*
Ноги  са́ми  несут,
Слёзы  го́рьки  текут,
Шаг  за  ша́гом  кряхтя,
Поруга́ю  себя.

Уж  бы  до́ма  сидел,
С  горя  пе́сню  запел,
Но  пройду́сь,  хоть  разок,
Ведь    давно́  одинок.
*
Здесь  разве́ю  тоску,
Потепле́ет  глазку,
Погляжу́,  край  родной,
Милый  мо́й,  дорогой.
*
Хочу  до́лго  любить,
Чашу  сча́стья  испить,
Здесь  сторо́нка  моя,
Как  люблю́,  я  тебя.
*
Не  проща́юсь,  я  нет
Хотя  мне́,  много  лет,
Вновь  пройду́сь,  вечерком,
Погрущу́...  о  земном.

                                               02.11.2021р.

                                               Навеяла  картина

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931735
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 23.11.2021

Женихався дід

Дід  сміливо  женихався,
До  сусідки  Маргарити,
Як  той  півень  вихвалявся,
Співать  вмію,  говорити.

 На  любеньку  тему  вірші,
Я  черкну,  тобі  від  душі,
Тож  не  будеш  сумувати,
Як  самотня  й  розмовляти,
Я  ж  одненька…  ще  змолоду,
Допустила  й  дала  згоду.

Нічка,  зорі...  вкладавсь  спати,
До  віконця,  каже  ляжу,
Ясне  сонце,  я  поспати,
Не  посмію,  як  писати?

Щось  я  буду,  щоб  натхнення,
Прийшло  зранку.Вже  втішалась,
Моїй  Музі  посміхалась,
Тепло,  мило  й  не  бідкалась
Що  мене,    нині  прийняла.

Храп  по  хаті,  дрижать  стіни,
Де  ж  той  сон  у  Маргарити?
Дочекалась  нині  днини,
Пішла  в  кухню  борщ  варити.
 
Перший  промінь  ліг  на  плечі,
Усе  встигла  зготувати,
 Чує  в  хаті,  щось  лепече,
А  вже  згодом  став  співати.

 Він  і  справді,  як  той  півень,
Бо  ж  слова,  одні  й  ті  самі,
Ото  має,  низький  рівень,
Не  докажеш,  як  і  Хомі.

 Що  співака  нікудишній,
Голос  хриплий.  А  вранішній,
Ото  ніби  з  перепою,
Набрид  піснею  нудною,
Уже  зранку  Маргариті.

Та  стерпіла  посваритись,
 Хай  подИвлюсь,  ну  ще  трохи,
Маю  впевненість  змиритись,
Знаю  гірший,    є  в  Явдохи.  

Знов  одягне  вишиванку,
Бо  так  завжди,  вона  ходить
Від  сокири,  уже  зранку,
І  від  дров,  рученьки  зводить.

І  воно,  так  повелося,  
Снідать  завжди  все  готово,
Чоло  потом  вкривалося,
А  йому,  все  однаково.

Було  й  гукала-    кілька  раз,
 З  кімнати  пісня,  мов  глухий,
Та  часом  крикне  -  Ну  зараз,
Хай  не  втрачу,  я  час  творчий,
Йде  натхнення,  ти  потерпи,
Хіба    важко,  так    до  купи,
 Ті  дрова,  кляті  занести?!

Один  раз…якраз  під  вечір,
Напивсь  чаю,  він  із  медом,
Завів  мову,  -  Упривечір,
Йдем  потішимося  садом,
Прочитаю,  твори  тобі,
Сил  повітря,  свіже  придасть,
Вже  душа,  наче  у  вогні,
Між  нас  врешті,  блисне  пристрасть.
 
Клятий  півень,  ах  пройдоха,
 Ич  чого,  тепер  забажав,
Що  уже  не  бідолаха?
Най  би  трішечки  поважав.

Відпоїла,  став  годящий,
Вже  готовий  (цього)  діла,
Ах  ти  прихвостень  ледащий,
Добре  вчасно  зрозуміла.

Жер  задарма.  Із  піснями,
 Тож  не  жди,  ситий  не  станеш,
Із  пустими  кишенями,
 Ти  прийшов!  А  совість  маєш?

Вже  в  руці  тримала  скалку,
Дід  злякався,  що  аж  упрів,
Ти  лиш  здатен  пить  горілку!
Збирай  речі  і  фуфайку!
І  іди,  геть  під  три  чорти!  

 Ти  і  справді,  як  той  півень,
На  чужі,  скачеш  городи
   Вже  наслухалася  пісень,
Буть  поетом  від  природи,
Таким    хвойдам,  знай,  не  дано!
***
Тож  погляньте  жінки  милі,
(Що)  до  себе,  приймаєте,
 Бережіть…  мудрість,  а  милість,
Лиш  до  себе  всю  сприймайте!
 
                                           19.11.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931414
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021

Хмари… ніби круки…

Потемніло,  всюди  хмари  ніби  круки,
Волохаті.Їх  крила  весь  час  у  русі,
То  летять,  так  стрімко,  то  замруть  у  часі,
А    маленькі    нижче  кружляють  у  вальсі.

Та  заплачуть,  раптом,  то  тихо,  то  різко,
Вже  краплини  зимні  встеляють  намисто,
По  багрянім  листі,  то  лагідно  й  легко,
Жаль  притиснуть  так  сильно,  листю  заважко.

Час  прощатися,  у  дрімоті,    із  світом,  
І  сни  бачать,  певно,  яскраві  про  літо,
Їм  погрітись    би  ще  та  надто  ранимі,
Сподівання,  свій  сум  сховають    у  зимі.

Вже  померкло  небо,  хмари  ніби  круки,
Пролітають  стрімко,  мов  співають  з  вітром,
Під  співочись  скрипки  жалобливі  звуки,
А  я    так,  не  хочу,  з  осінню  розлуки.

                                                       20.11.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931412
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.11.2021

Іжачок і мишка ( казка)

Пізня  осінь…  шурхіт  листя,
Блиск  роси  -  немов  намисто,
І  стіка,  ледь-ледь  донизу,
Із  під  листя  та  й  з-під  хмизу.

     Чорний  ніс,  як  той    п`ятачок,
Та  ще  трішечки  голочок,
 Хмиз  ворушиться.  Враз  за  мить,
Сіра  мишка,  як  затремтить.

-Пі-пі-пі,  налякав  мене!
-І  чого,  тут  носить  тебе,
Обізвався,  вмить  іжачок,
І  улігся,  він  на  бочок,
-Чи  не  бачиш,  вже  давно  сплю,
Пізню  осінь,  я  не  люблю.

Мишка  хвостиком  круть-  круть-круть,
Не  спіймала,  отих  слів  суть,
Очки  хитрі  й  зразу  вперед,
Тепер  знаю,  я  той  секрет.

Чому  спить  так  довго  їжак?
Не  зимовий,  значить  хижак,
До  спання,  ще  знатний  мастак!  

                             15.11.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931280
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.11.2021

(Смішні ) новини із ТБ

Мої  думки  знову  крилаті,
І  не  сидиться,  нині  в  хаті,
Та  мрії  всі,  змотані  дротом,
Я  не  втішаюсь  їх  польотом.
Як  почування  вгамувати?
Що  ще,  від  влади  нам    чекати?

О,  обіцянки!  Знов  про  гроші,
Кажуть  їх  наміри  хороші,
Що  старий  дід,  чи  та  бабуся,
Має  смартфон?  Я  ж  дуже  злюся,
О  що  твориться  скажіть  люди?
 Із  нас,  сміються  майже  всюди,
Грошви  катма  купити  ліки,
Від  сліз  злипаються  повіки,
Скоро  замерзнуть  у  хатині,
Хіба  позаздрить  хто  людині?
Де  батареї  вже  холодні,
 І  очі  болісно  –  голодні,
 На  жаль,  шукають  скибку  хліба.
Зі  сльозами  в  бруді,із  схлипом.
*
Який  то  сором!  Про  спортзали,
Ведуть  розмови  й  про  вокзали,
У    все    мандрівки  пропонують,
О  коли  ж  люди,  нас    почують?
У  хмарах  знов,  небо  безкрає,
Так  душі  боляче,    ридає,
Коли  ж  просвітлення  настане?
І  чи  позбудемось  омани?
Що  дочекалися  пошани?!
Шкода,  розставили  капкани,
Щоби  як  швидше,  пішли  в  той  світ,
Щоб  не  діждались  весняний  цвіт.
*
Я  озирнутись  хочу    назад,
Та  пригадать  травневий  парад,
Коли  вся  Прип`ять  тліла  в  імлі,
Народ  мовчав,  бракувало  слів,
І  підкорявся  можновладцям,
Певно  комусь  було  за  щастя,
Себе  відчути  царем  землі,
Усіх  тримати  у  неволі,
Щоб  підкорялись  їх  сваволі.
Ті  дні  минули,  спомин  у  снах,
 Щемить  під  серцем,  бере  острах,
Колись  кляли,  що  ж  тепер  маєм?
Іде  дідусь  осіннім  гаєм,
Збирає  хмиз,  щоб  палить  пічку,
Та  не  замерзнуть  в  зимну  нічку.
 *
Із  ТБ  звіт  -    вам  дамо  гроші,
Почуйте  нас,  цілі  хороші!
Радять  усім  спортивні  зали,
Хай  би  на  газ,  краще  додали,
У  фітнес  клуб  бабцю  повести?
Чи    под*ріли?  Господи  прости!
Он  у  подертих  ходить  капцях,
Пляшки  збирає  по  їдальнях,
Щоб  заплатити  за  комуналку,
Чи  вона  думала,  ще  змалку,
Що  втратить  сили  край  підняти,
Потім  жебрачкою    вже  стати.
Дід  у  розпачі,  пригорта  стяг,
О,  зараз  люди,  не  до  розваг!
О,  Україно,  що    з  тобою?
Невже  завжди,  себе  рабою,
Ти    по  житті,  будеш    відчувати?
 А  може    досить,  нам  страждати?!  
Що  люд  спасе,  (смішна)  тисяча,  
Ту  що  дали,  з  барського  плеча?
Де  врешті-  решт  робочі  місця?
Адже  лиш  це  дасть  усім  життя,
Якого  гідні    українці.

Погасла  мрія,  як  та  свіча,
Яким  побачить,  світ  онуча?!
О,  Україно,  що    з  тобою?
Чи  сонце  вздрію,  я  весною?!

Та  сир  звабливий    в  мишоловці,
Від  пропозицій  люди  в  шоці!

                                                         2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931147
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.11.2021

Пізня осінь

 Ніжно  сонце  похилилось  до  землі  низенько,
Ген  до  лісу,  придивилось,  холоди  близенько,
Скрізь  панянка  мандрувала,  осінь  золотава,
 Листя  до́низу  спадало,  наче  то  забава.

Є  ого́лені  дерева,  стовбури  блискучі,
 Скоро  зи́монька  нагряне  й  морози  кріпучі,
Ще  цілу́є  сонця  промінь,  листочки  багрові,
Під  нога́ми  скрізь  їх  купи….  Різнокольорові.

Час  від  ча́су  десь  ворона,    різко  б`є  на  сполох,
Сухе  ли́стя  пошарпане,  сіялось,  як  порох,
Сірий  по́піл  розсипався,  притрусив  довкола,
Трава  со́нна,  руда,  скрізь  угасла,  зовсім  квола.

 Захова́вся  папоротник,  в  павутинній    сітці,
Стало  ти́хо,  все  завмерло  і  вода    у  річці,
 Пізня  о́сінь,  розхлюпала  фарби  чорні  й  сірі,
Дуже  си́ро  й  прохолодно,  приховались  звірі.

Опусти́ла  сумно  плечі,  осінь  золотава,
Дощ  услі́д  кидав  краплинки,  -  Ой,  як  я  пристала,
Темний  пла́щ  і  руда  шляпа,  спокою  немає,
То  запла́че,    то  сміється,  на  мить  задрімає.

                                                                                       10.11.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931062
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.11.2021

Ой, Наталочко… ( слова до пісні)

Давно  мріяв  про  дружину,
Мені  кажуть  -    нагорода,
Тож  зустрів  одну  дівчину,
Подаруночок  від  Бога.

Ой  Наталочко,  Наталі,
Ранком    сонечком  сіяєш,
Ти  найкраща  на  всій  землі,
Цього  може  і  не  знаєш.

Тобі  заздрять,    всі  в  окрузі,
 Й  пара  лебедів    у  річці,
І  ті  квіти,  що  у  лузі,
Не  будь  вдома,  як  у  клітці.

Очі  –  зваба,  уста  –  вишні,
На  побачення  чекаю,
Всі  відмови  -    знаю  лишні,
Тож  надії  не  втрачаю.

Ой  Наталочко,  Наталі,
Заплету  у  косу  стрічку,
Геть  відкинем  свої  жалі,
Поцілуєш  мене  в  щічку.

Любцю  Наточко,  Наталі,
Нас  не  буде  сварить  ненька,
Ми  з  тобою,  вже  не  малі,
 Ясним  сонцем…  стань  рідненька.

Минув  день…    підкрався  вечір,
Ой,  лебідко  не  пручайся,
Обійму,  ніжно  за  плечі,
Втратив  спокій,  закохався.

Ой,  Наталочко,  Наталі,
У  зірковім  карнавалі,
Ясна  зірка  в  осінній  млі,
Ти  найкраща  на  всій  землі.

                                     05.10.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930845
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.11.2021

Душевна розмова

До  краю  неба  хилились  хмари,
 Катма  біленьких,  одні  сіренькі,
 Осінь  повільно  забрала    чари,
Темніли  фарби,  не  веселенькі.

 Цвіт  чорнобривців,ледь-ледь  змарнілий,
Лиш  нагідки,  наче  молодиці,
Дуб  любувався,  хоч  й  пожовтілий,
Мов  солод  -  воду  пив  із  криниці.

Опале  листя,  злегка  кружляло,
 Лягло  приховуючи    всі  жалі,
Вже  з  листопадом  на  карнавалі,
З  любов`ю  квіти  позатуляло,
В  протистоянні  холодній  кралі,
Щоби  у  спо́кої    все  заснуло.

Втіша́в…  яскраво-  жовтенький  колір,
Гілки  донизу,  одненькій  шепіт,
Ой,  моя  лю́ба,  відспівав  жайвір,
   Біль  на  душі  та  легенький  трепіт.

Що  засинаю  й  більш  не  побачу,
 Яка  ти  вся  сонячно  красива,
Як  не  зігрію,  я    не  пробачу,
Буде  боліти,  голівка  сива.

І    ти  не  прийдеш    у  сон  зимовий,
Вкотре  на  небо  гляну  й  помрію,
Що  день  ясний  нам  буде  чудовий,
Все  пригада́єш,  маю  надію,
Й  твій  шепіт  лагідний,  все  ж  почую.

Вітер  розмову,  довгенько  слухав,
Мені  б  навчитися  так  кохати,
Він  співчував  і  тихенько  дмухав,
Він  не  посмів  коханню    мішати.
                                                     
                                                     07.11.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930582
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.11.2021

О, моя мово!

О  моя  мово,  калинова,  співоча,
Ти,  як  веснянка,  краса  дівоча,
 В  сорочці  вишитій  і  в  віночку,
Передаєшся…  доні  й  синочку.

Тебе  завжди,  я  в  душі  плекаю,
Ніби  любов  неньки  відчуваю,
Передавалась  з  її  молоком,
Дзвеніла  ніжно  й  тихо  струмко,
 У  колисковій,  як  клала  спати,
Пісень  вкраїнських  вчила  співати,
І  берегти,  як  зіницю  ока.
 
О,  моя  мово  -  світанок  й  зорі,
І  світлі  мрії  в  небеснім    морі,
Тебе  ганьбили,  а  ти  сіяла,
Сотнями  літ,  в  борьбі,  все  ж  буяла,
Як  диво  квітка,  в  безмежнім  полі,
У  сподіванні  кращої  долі.

Ти  у  в`язницях,  знала  знущання,
Знов  заясніла,  як  зірка  рання,
 Тобі  ж  світити,  зігрівати  серця,
 Щоби  в  родині  було  щастя.

Є  офіційною  для  народу,
Її  сприймаю,  як  святу  воду,
 Що  придає,  сили  на  все  життя,
 Несу  з  любов`ю  в  мирне    майбуття…

Передам  радо,  дітям    й  онукам
 Щоб  прославляли  мову  на  віка!

***

 Шановні  друзі!
Щиро  вітаю  з  Днем  української  писемнності  і  мови.
Бережімо  й  прославляймо  нашу  рідну  мову!
Успіхів  Вам  в  творчості  і  нових  досягнень!

                                                                               09.11.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930343
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.11.2021

Звуки з минулого

                                                     Його  й  досі  
                                                                                                 пам'ятають  на  Батьківщині

*
 Гармошка  грала….  в  переході,
 Веселий  танець,  це    кроков`як,
 Привіт  з  минулого.  Не  в  моді,
Уже  давно,  лиш  чуєш  гопак.

Завзятість  майстра,  не  вгасала,
 Відчуття  клавіш,  спритність  пальців,
Душа  з  гармошкою…  співала,
Було  кружляє,  в  ніжнім    вальсі.

Давні    часи!  Все  вечорниці,
Хоча  й  життя,  надто  туманне,
Пісень  співали  молодиці,
Щоби  забути  й  їх  злиденне.

Ще  до  війни  і  саме  в  той  час,
Гармошка  славилась  на  весь  світ,
Выри  вогонь,    в  людей  не  погас,
В  серцях  Надія  -  ніби  граніт!

     І  настав  мир!  Позбутись  чобіт,
Народ  спромігся,  ворог  утік,
На  душі  легше,  стало  й  тобі,
Веселі  ноти  грав  чоловік.

Важкі  часи…  заводів  фабрик,  
Відбудування.  Лише  на  мить,
В  руках  гармошка,  він  фанатик,
Знов  лине  пісня  й  хочеться  жить.

І  все  частіше  в  буйно  цвіті,
 Чути  частівки  й  веселий  спів,
Прожив  з  гармошкою  на  світі,
І  хоч  хвороб  здолати  не  зміг,
Про  себе  славу  все  ж  залишив.
*
 Я  пам'ятаю  твої  очі,
Ясні,  в  них  сяючі,  зоринки,
І  звук  гармошки  серед  ночі,
Немов  дощу  чую  краплинки,
Мені  татусю,  приносять  спогад.


                                                       07.11.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930176
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.11.2021

Втішає днина

 Поміж  хмар  ясніє  просинь,
Сонце  злата  не  шкодує,
В  черевичках,  модних  осінь,
Скрізь  містки,  листям    будує.

 Нині  нічка  просльозилась,
Жовті  фарби  посіріли,
Тож  водою  земля  вмилась,
Де  –не-де  краплі  яскріли.

 Як  розсипане  намисто,
 Мерехтіли  веселково,
На  калині,  урочисто
Кегли  сяють  світанково.

Он  синичка,  вже  на  гілці,
Ціт-те-те-  мов  привіталась,
До  заблудшої  мокриці,
 Й  веселенько  розгойдалась.

 Хоч  і  вогко  й  холодненько,
Та  втішає  тепла  днина,
Іще  ж  сонце  височенько,
Тож  зігріюся,  я  нині.
                     

                               06.11.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.11.2021

По асфальту каблучки

                                                       Как-то  навеяло…  летним  вечером
                                                       Она  спешила,  была  мной  замечена
                                                   Вдруг  вдохновением  увенчана…
                                                           Словно  под  музыку,  родился  стих...

*
Звонкий  звук….  разносился  вокруг,
Каблучки….  по  асфальту  стук  –  стук,
А  по  клумбам,  под  солнцем  цветы,
Я  спешу,  знаю  ждешь,  меня  ты.

Как  всегда,  назовёшь  кокеткой,
А  мне  кажется,  сладкой  конфеткой,
Ведь  когда,  это  часто  слышу,
На  мгновенье,  свой  нрав  возвышу.

Тороплюсь,  снова  в  синем  платье,
Блеск  браслета,  взор  на  запястье,
Подарил,  ты  в  тот  летний  вечер,
И  поклялся  в  любви-  рад  встрече.

Ну  а  звёзды  в  небе,  как  свечи,
Нежность  рук,  ощутили  плечи,
Под  сиянием  ,светом  лунным,
Больно  сладки,  все  поцелуи.

Уж  ловили…  запах  жасмина,
Слились  звезды,  вдруг  воедино,
Рассеялся  туман  сомнений,
Был,  наш  вечер,  всласть    откровений.

Звонкий  звук….  разносился  вокруг,
Каблучки….  по  асфальту  стук  –  стук,
А  по  клумбам,  под  солнцем  цветы,
Тороплюсь,  милый  ждешь,  меня  ты.

                                                                             05.07.2021г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929999
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.11.2021

Скажи, отчего печаль

Скажи  мне  ми́лый,  отчего  печаль,
Так  грустны  взгля́ды,  всё    куда  то  в  даль,
О  чём  заду́мался,  сердечный  друг,
Что  уже  о́сень,  ликует  вокруг?

Ты  посмотри́,  ведь  так  прекрасен  клён,
Знает  уснё́т,  но  он  всё  же  силён,
Листья  со  зла́том,  глаза  ласкают,
Напевы  ве́тра,  уж  не  пугают.

Росою  зно́йной,  умылся  слегка,
Одна  уте́ха,  чисты  небеса,
Раннее  со́лнышко,  вновь  согреет,
Он    станет  кра́ше,  побагровеет,
И  улыбнё́тся  осень    невзначай.
Тихо  проше́пчет-    давай,  отдыхай!

А  он  пове́рит  ей  и  ты  поверь,
Мне  друг  душе́вный,  открой  к  сердцу  дверь,
Времена  го́да,    ведь  все  контрастны,
В  цветах  разли́чных  теплы,  прекрасны,
Хотя  быва́ет  дождик  и  ветер,
Лёгкой  прохла́дой    поманит  вечер.

И  мы  печа́льны,  иногда  веселы,
Возле  камина  вечера  теплы,
Слегка  волнуясь  вспомним  о  былом,
Мне  так  уютно  под  твоим  крылом,
Я  попрошу́,  не  думай  о  плохом!

                                         29.10.2021г.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929798
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 03.11.2021

Заради тебе ( рим. проза)

         Прикарпаття    в  буйних  квітах  та    в  високих  травах    немовби  в  намисті.  Роса  холодна,    обпікає  ноги  ,  вона  босоніж,  немає    іншої  дороги.  І  навіть    до  хатини,  рідної  стежки,  густий  спориш,  порозстеляв  мережки.  Кущі  шипшини    одягнені  в  зелені    ягоди-корали.  Гілки    із  шипами,  на  ногах  залишають  рани.  Чи  й  відчувала,  а  чи  й  ні,  від  хвилювання,  душа  ніби  у  вогні.    Спішить  до  сина,  не  бачились  два  роки.  Певно  піднявся  тиск,  пашіли  щоки.  Ой,  що  ж  життя,  ти  робиш  з  нами.  Із  чоловіком    стали    чужими.  Обіцяла  приїде  пізніше  та  зібралась  швидко,  вийшло  раніше.
     Ще  раз  погляне,  ялини  і    пишні  смереки,  широко  вряд,    а  там  подалі  уже  виднівся  й  сад.    Дерева  густо,    ніби  прикрашають  гори.  То  зблизька,  а  то,    аж    здалеку,    чути  звук  сурми.  За  мить,  трембіта  вигравала  весело.  Вже  прокинулося,    рідне,  напів  пусте  село.
   Неподалік,    попереду,    свекрухина  хатина,  як  не  зайти,  то  ж    вже  давно  родина.  Адже  про  неї  теж  не  забувала,  кожного  місяця  гроші  посилала.  Вона  ж  стара,  немічна,  вже  років  п’ять,    лежача.  Хоч  й  часто  чула  вслід  слова,
-  Ой,  сину  -  сину,    а  твоя  Софія  ледача.  І  що  то  в  школі  за  заробітки,  чи  не  навчаться  самі  дітки?  Пісень  співати  та  шити  й  вишивати,  в  кожній    хатині,  цього    навчить  мати.  Нехай  би  їхала  на  заробітки.  А  ти  б  пішов  до    Наталкиної    тітки.  Вона    ще  має  силу,  за  мною    пригляне.
У  відповідь,  ледь  стримуючи  сльози,  з-під  лоба  гляне.  Все  мовчить,  а  під  серцем,  щем  до  болю.  І  вже  не  вперше,  дорікає  долю.  
     Але  ж  кохала  і  він  клявся  в  коханні.  Їм    соловей  співав,  спадали  роси  ранні.    Роман  все  руки  потирає,  то  ж  молоденька  й  на  це  кохання,  дала  згоду  ненька.  Щоби  молодшу  брав,  проторочила  всі  вуха.  І  зразу  нею,  втішилася  свекруха.  Ніби  все  добре  й  народився  синок  Богдан,  на  жаль,  вже  згодом,  ніби  в  оселі  був  шаман.  На  пустому  місці  сварки  і  все  частіше,  кудись  чоловік    зникав.  Ще,  як  малим  Богданчик  був,    її  часто  за  рукав  смикав,
-  Мамо,    а  тато  в  тітки  Наталки,  рубає  дрова,  а  я  туди  боюся  йти,  там  висока  кропива.  Вона  ж  пекуча,  а  йти  куди  не  знаю,  де  можна  обійти.  Та  й  тато  кілька  раз  мене  тягав  за  вуха,  кричав,  щоб  за  ним  не  йшов  та    щоб  його,  я    завжди  слухав.  
І  по  щоках,  стече  не  одна  сльозина,  поцілує,  приголубить  сина,
-  Поглянь  синочку,  які  в  нас  чисті  небеса!  А  ні  хмаринки,  то  ж  не  журимося    й  ми.  Я    любий,  напевно  скоро    поїду  в  найми.  Подамся  до  Польщі,  будеш  з  татом    і  бабусею  пару    років.
А  він  до  її  щічок  притуляє  руки,
-  Хай  тато  їде,  ти  ж  маєш  тут  роботу,  будеш  вчителювати.  Принаймні  тут  і  зможеш  гроші  заробляти.  А  він  вдома  і  вдома,  чому  його,  бабуся  не  пускає?
Обійме  сина,    знов  душенька    страждає.  Ледь  стримуючи  сльози  доводить  сину,
-    Ой    любцю,  зима  попереду,  нам  дров  треба,  то  ж    в  його  силі  є  потреба.  Дрова  закінчилися,  піде  в  ліс,  привезе  машини  дві-три,  тоді  вже  й  про  це  можна  позбутися  журби.  Бачиш  й  бабусі  кожного  для  все  гірше  й  гірше,  чи  й  дочекаємося,  коли  стане  ліпше.  Боюся  вже  зовсім  не  стане  ходити,  не  знаю  синку,    як  ми  далі  будемо  жити.
   Біля  вікна  не  раз  задумалась.І  нащо  ця  Наталка  десь  взялась.  Жила  в  Росії,  певно  років  десять,  може  й  більше,  батьки  не  раз  казали,
-  Добре  живе,  каже,  що    їй  там  ліпше.
Але  приїхала,  ні  грошей,  ні  дитини.    Хвалилась  людям,
-  Може  б  там  і  була,  якби  не  було  війни.
   Це  однокласниця  його,  можливо  в  них  було  кохання?  Але  відразу    відганяла  думку,  на  краще    мала  сподівання.  Можливо  допомагає  так,  по-сусідськи.  Тож  завжди    дружно  жили  їхні  батьки.
     І  рік  за  роком  так  минав,  синок,  вже  ранець  у  руках  тримав.  Навчався  добре,    із  смутком,  матусю  обіймав,  за  походеньки  батька  давно  знав.  Вона  ж  ховала  лице  в  долоні,  висушувала  сльози  солоні.    Думок  багато  та  одного  разу  так  допекло!    Свекруха,  майже  лежача,  щось  гучно  буркотіла  й    лаяла  її,  
-  Софіє!Ти  ба  чого  захотіла!  Покинь  ці  надії!  Хай  він    вдома  господарює,  а  ти  їдь.  Кажу,  його  я  не  пущу,  про  це  і  думати  забудь!  Богдан  уже  підріс,  бач,  справжній  Муромець  росте.  Не  буде  ж  ходити,  як  циганське  дитя  обдерте.  За  мене  не  журися,  хоч  вам  і  набридли  мої    охи  та  я,  ще  поживу  трохи.
Вона  вже  зібралася  в  дорогу,  валізу  підвезла  до  порогу.  Тремтіло  серце,  як  покинути  хатину,  то  іще  нічого,  але  ж  дитину!  Та  який    вихід,    іншого    ж  немає.  Цікаво,  адже  й  чоловік,  чомусь    не  відмовляє?  
     По  кутках  гляне,    ніби  скрізь  залягла  журба.Чому  ж  настало  таке  важке  життя?    А,  що  кохання,то  напевно  все  міраж,    думки  джмелині,  підкрадався  мандраж.
-  О,  мамо,  я  вже  тут,  я  встиг!  Як  добре,  ще  не  поїхала  ти!  
До  хати  забіг  Богдан,  кинувся  обіймати.
-  Ой,  синку-  синку,  що  ж  я  за  мати?!  Бачиш,  автобус  за  годину,  я  вже  зібралась,  поїду  сину.  Ти  ж  зрозумій,  це  тільки  заради  тебе.  Щоб  ти  найкращий  був  у  мене.  Щоби  навчався,  як  годиться!  Можливо  й  татко  твій  зласкавиться.  Чомусь  на  мене  дивиться,  як  на  тінь.
-    Мамо,  але  ж  тітка  Наталка  і  він…
Не  дала  договорити,  долонею  уста  прикрила,
-  Помовч  синочку,  я  це  знаю,  уже  з  тобою  говорила.
     У  Польщі  їй  і    справді  повезло,  мабуть  що  усім  бідам  назло.  Вона  потрапила  до  поважної  пані,  що  мала  статки  непогані.  Побачивши  диплом  вчительки,  гувернанткою    її    взяла  і      не  вагаючись,  аванс  дала.  Навіть  подарувала  кілька  суконь  із  своїх  старих,  дубових  скринь.  Пані  художниця,  т  ож  часті  гості.  Кинула  оком,  
-  Це  щоби  мала  гарний  вид,  мені  й  тобі    не  мили  кості.
   Згущаються  хмари,  вбралась  осінь  у  барвисті  кольори.  А  згодом,  за  вікном  морозні  вечори.  Минали  довгі,  зимові  дніУ  у    смутку.    А  почує  голос  сина,  мріє  про  відпустку.  Панянка,    влітку  мала  летіти  в  Ізраїль    на  відпочинок.  Вона  ж,  календарні    дні  лічить,  в  своїй  кімнаті  проронить  кілька  сльозинок.    А  син  телефоном,  вкотре  підтримає  словами,
-  Мамо,  ти  не  турбуйся,  все  добре  і  з  бабусею,    і  з  нами.
   Так  час  спливає,  роки  минали,  бувала  вдома  кожного  літа,  в  цей  час  панянка  мандрувала  по  світу.  Лиш  охоронець  залишався  в  будинку.  Вона  ж  втішилася  таким  довгим  відпочинком.  Хоч  по  приїзду,  доводилося  добре  попрацювати.  Тож  треба  побілити  дві  хати.    Та  й    на  зиму    якісь    закрутки  зробити    й  дитину  вечорами    приголубити.  А  Роман,  знаючи  про  її  приїзд,  ховавсь  від  зустрічі,  певно  боявся  сварки,  подивитись  у  вічі.  Йшов  на  вирубку  лісу,  чи  комусь  ремонт  зробити.  Тож  треба  теж  якусь  копійку  заробити.  Але    було,  інколи  і  зустрічались,  по  приїзду,  на  стіл  клала  гроші,  він  усміхнеться  й  відразу  ховає  очі.  Але  похвалить,
-  А  ти  молодець!  Бачу  задоволена,  гарні  гроші  заробити  вдається.
І  більш  ні  слова,  як  і  що?  Себе  втішає,  добре,  хоч  не  думає    казн  ащо.  Напевно  ж  про  все  дізнається  в  сина.  А  він  щирий,  розкаже,  то  ж  дитина.              А,  що  ж    кохання?!  Десь  заблукало,  як  відлуння  і  не  повернеться,    вже  немає  й  сподівання.
*  
   Софія  поспішала,  давно  цей  день  чекала.      Ласкавий  промінь    ніжно  торкнувся  її  обличчя.  Від  думки,  на  мить  здригнулась,  ну  от,  лиш  два  місяці  й  будем  прощатися.  Від  хвилювання,  на  скронях    помітно  здулися    вени.  Різко  зупинилась,  але  ж  все  добре,  син  вдало  склав  екзамени.    Вона  досягла  своєї  мети,    в  училищі  навчатиметься.  В  душі  з  розсіяними  думками,  назад    оглянеться.  Роки  прожиті    в  подружжі  згадає,  адже  давно  втрачене    кохання,  серце  страждає.  Тоді,  вже    буде  краще    розірвати  всі  стосунки.  А  сину,    з  Польщі  буде  надсилати  гроші  й  подарунки.  Заради  нього  служитиме  панянці,  хоч  давно  зникли  з  обличчя  рум’янці.  І  ніби    пізня  осінь  вплітає  в  коси  сиві  павутини,  але  вона,    на  все  згодна  заради  дитини.
   Аж  ось  і  стежка.  Нема  на  клумбі    квітів,  відцвівший  кущ  бузку  від  вітру  шелестів.  То  ніби  зустрічав  її  привітно.  За  мить  хитнулась,  поглянувши  в  вікно.  Наталю  вздріла,  в  своєму  фартухові.  До  обличчя  відчула  прилив  крові.  На  мить  завмерла  та  все  ж  вирішила  зайти.  Але  ж  не  втече  кругом  хати.  То  ніби  в  серце  ніж  та  треба  гордість  мати.  Адже,    хоч    й    колишнього  коханого  та    все  ж  роками  була  мати.  
 Стиснуло  в  горлі,  важко  говорити,  все  ж    наважилась  двері  відчинити.
Відразу,    в    ніс  вдарив  запах  м’яти  й  чебрецю,  уздріла  почервонілу  молодицю.  Та  махнула  рушником  й    косо  позирнула  до  свекрухи,
-  Піду,  в  себе  знайду  липучку,  знов  налетіли  мухи.
Й  ледь  не  спіткнувшись,  вискочила  з  хати.  Думка-стріла,  нехай  краще  так,  навіщо  щось  брехати.  
     З  пустою  тарілкою  в  руках,  стара  сиділа  в  ліжку,  побачивши  невістку,  в  очах  з’явився  страх  і  похапцем  потягнула    на  себе  рядюжку.  Злісно  звернулася  до  неї,
-  Ану,    забери  тарілку!  Три  дні  поспіль,  варениками  годують.  Подай  води,  я  вип’ю  пігулку.  Але  ж  пенсію  мою  одержують.  Кажуть  ледве  на  ліки  вистачає.  А  їм  то  що,  напевно  може  брешуть,  то  ж  Роман  гроші  заробляє!  Це  добре,  що  приїхала,  гроші  чи  долари  поклади    в  шухляду,  я  ж  втомилася,  замучили,  нехай  приляжу.  Та  допоможи,  накрий  простирадлом  ноги.  Ти  знаєш,  не  можу  позбутися  тривоги.  Богданчик  теж,  пішов  з  ним  у  ліс    працювати.  Грошей  катма,  чому  мало  заробляєш,  що  ти  за  мати?!
В  очах  вогонь  і    знову  мовчала,  образи  ті,  вдала    не  помічала.  А  серце  гупало,  шаленіло.  Одне  бажання  втекти,  душеньку  гріло.  Ні-ні  ті  помисли,  погляд    у  вікно  до  неба.  Дай  Боже  сили  нині  змиритись  треба.  Ніби  не  чула  тих  образ,  колючих  й  не  бачила    тих  поглядів,  зміючих.  Думка  оса,  бач,  що  захотіла,  знову  долари  на  ліки!  О,  їй  би  сліз  пролить  ріки.  Та  лиш  одна  сльозина  затремтіла  на  віях,  думки  холодні,  ніби  в  сніговіях.  Адже  ці    гроші  заробляла  для  сина,  ні,  не  віддам,  хоча  ми  і  родина.  І  тихо,  наче  й  в  хаті  не  була,  в  душі  раділа,  нарешті  змогла!  Все  ж  кілька  раз,  як  йшла  додому  озирнулась,  із  болем  в  душі,  криво  посміхнулась.  Чому  раніше    рішучості  не  мала?  Навіщо  молодість  згубила,  все  прощала?
     Вже  за  вікном  стемніло,  вона    чекала  сина  й  чоловіка.  Дивилась  до  ікон,  молилась,  що  вдома,  сину  буде    втіха.  Образи  із  смутком,  у  вечірній  млі  втопила,  наскороруч    пельменів  наліпила.
   Стрілки  годинника    бігали  на  циферблаті,  важке  чекання,  на  устах,  раз-у-раз    відчувала  сльози,  солонуваті.  Нарешті,  різко  відчинились  двері,  геть  відступили,  думки  химерні.
 Теплі  обійми  матері    й  сина,  сповзла  на  плечі  шовкова  хустина.  Син  вже  легінь,  ніжно  в  очі  заглядав,
-  Матусю,  люба,  я    так    тебе  чекав!
-  Як  ти  підріс,  милий  мій  синочку!Дай  же  погляну,  постій    хвилиночку!  Дай  надивлюся  моє  янголятко!
Й  погляд  на  двері,
-  А  де  ж  наш  татко?
Це  запитання,  йому  одне  із  неприємних.  Якщо  не  мають  почуттів  взаємник,  то  що  шукати  винних?
-  Та  зараз  розповім,  він  у  бабусі.
Тільки  тепер,  помітив  сивину  в  її  волоссі,  
-  Мамо  пробач,  я  нічого  не  зміг  зробити,  він  там  з  Наталкою,  сказав  не  прийде,  там  залишиться  жити.
   Вставало  сонце  і  сідало.  Серденько  спокою  бажало.  І  задивлялася  нічкою  в  зірниці,  здавалося,  позбулася  в’язниці.  У  піднебесся  здіймались  світлі  мрії.  Минуло  кілька  клопітливих  днів.
   Літній    день,  хоч  і  сонячний  ,  привітний,  все  ж  навівав  смуток.  Всі  образи,  Софія  намагалася  зібрати  в  жмуток.  І  по  дорозі  до  автобуса,  ніби  на  вітер  викинути,  в  небуття,  щоб  той  розвіяв,  а  вона  думає  лише  про  майбуття.
Посеред  хати  дві  валізи  на  колесах.  Сидячи,  руки  склала  на  грудях,  бриніли  сльози  на  очах,
-  Синку,  пробач  мене  і  не  суди  строго,  подякуймо  цьому  порогу.  Попереду  на  нас  чекає  дорога.  Квартиру  винаймемо  в  місті,  згодом  будеш  навчатися,  а  я  в  Польщу  подамся  в  серпні.  Звичайно  ти  не  будеш  жити  в  розкоші,    доки  навчатимешся,  будеш  мати  гроші.
     Вже  не  маленький,  за  неї  син  у  душі  страждав,  почервонів  та  все  ж  несміло  запитав,
-  Мамо,  а  як  же  твоє  особисте  життя?
Ледь  вгамувала  часте  серцебиття.    Вже  ніжний  материнський  поцілунок  у  чоло.
-  О  синку,    любий,  моє  кохання  давно  відцвіло.  Все  що  було,  вже    давно  полином  проросло.  Лиш  гіркоту  я  відчуваю  на  устах,  гляну  на  тебе,  солод,  бо  попереду  шлях.  Твій  шлях  синочку,    в  світле  майбуття,  заради  тебе,  твого  щастя!  Я  народила  тебе  на  цей  світ,  тільки  шкода,  терпіла  скільки  літ!  Отих  принижень,  зрад  і  неповаги,  одна  у  ліжку,  безсонні  ночі,  часті  тривоги.  Тільки  заради  тебе  терпіла  сину,  топтала  свою  гордість,  грішми  підтримувала  батькову  родину.  А  може  ти  не  пам’ятаєш,  крім  бабці  й  сестрі  перепадало.
-  Та  ні  матусю!  Просто  знаєш.  Мене  це  так  довго  дивувало.  Чому  задовго    все  терпіла,  пробач,  вже  бачу  посивіла.  А  що  ж  далі,  після  навчання?
-Тож  я  маю  сподівання.  Поїдемо  в  Польщу,  ні    це  не  жарт,  тобі  зробимо  закордонний  паспорт.  Думаю  там  і  ти  знайдеш  роботу.  Я  вже  маю  дозвіл  на  постійне  проживання.  Звичайно,  якщо  ти  будеш  мати  таке  бажання.  Ну,  а  захочеш  з  батьком  спілкуватись,  я  буду  тільки  на  краще  сподіватись.  Твоє  життя,  то  ж  сам  вирішувати  будеш.  Все  ж  сподіваюсь  і  про  мене  не  забудеш.
   Широка  траса,  автомобілі  в  два  ряди.  Себе  втішала,  що  їде    не  назавжди.    І  нині,  заради  сина  зароблятиме    гроші,  щоби    його  умови  життя  були    ліпші.  Та  ніби  здалеку,  підпливала  думка  за  Україну.  Шкода,  що  змушена  покинуть  свій  край,  родину.  Поки  що  краще  там,  хоч    й  важко  та  треба  виживати.  Заради  тебе  синку,  бо  я  твоя  мати!
                                                                                                                                                                                     20.10.  2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929490
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.10.2021

Вітання з мобілки……. .

                                                   Цей  дзвінок
                                               відволік  від  думок
                                                   надихнув  написати...

***
Ми  вас  вітаємо!  Ви  зібрали    шістсот  гривень,
Мені  з  мобілки,  нині  прислали  такий  привіт,
Так  сказать  хочу,-  Та  йди  до  біса!  Ба  одкровень,
Чекає  й  думає,  якщо  жінці  немало  літ,
 Сприймай  по–  іншому,    уже  наш    навколишній  світ?

Цей  світ  в  якому,    на  жаль,  стало  побільше  брехні,
Безкарність  бродить  по  окрузі,  ото  лихачі,
Шукають  лохів,  дам  дулю.  Й  стане  тепло  мені,
Так  на  душі,  хоч  й  не  бачать  шахраї  ледачі.

Та  хтось  таки,    все  ж  поведеться,  це    я    десь  чула,
А,  як  шкода,  що  є  прості  довірливі  старі,
В  надії  вижити,  йдуть  на  компроміс,  ждуть  чуда,
Хтось,  подарує  їм  більше  грошви,    в  спокусі  мрій,
Жаль  голі  лишаться    в  цій  химерній,  зрадливій  грі.

Й  що    телефонів  використання    і  смартфонів,
Життя    покращить,  доволі  старої  людини?
То  курям,  на  сміх!  Шкода  давно  нема  кордонів,
Щоб  ненаносить  комусь  втрати,  геть  без  причини.
Посеред  ночі  СМС,*Привіт*-  позбавить  снів.

Та  молодь  тішиться,  шукає  марнових  грошей,
Закони  знають,  та  хто    виконує  їх  у  нас?
В  країні  знань,  пізнають  багато  нових  ідей,
І  вихваляються,  що  живуть  у  прекрасній  час,
Що  обдурити  можуть  навіть  по  телефону…

Прошу  вас  люди,    не  видіться  на  такі  дзвінки,
Занадто  дорого,  обійдуться    подарунки.

                                                                                                       30.10  2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929398
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.10.2021

Вона пішла ( присвячую подрузі )

Схилялись  хмари,  все  нижче  до  землі,
В  небі  зоря,  згасала  в  чорній  імлі,
За  мить  заплакав,  вітер  з  падолистом,
Ніби  дорогу,    їй  встелив  намистом.

Вона  пішла,  з  нами  не  попрощалась,
Хотіла  жити,  дуже  сподівалась,
Що  переборить,страшенний  вірус  цей,
Адже  всім  серцем,  любила  світ,  дітей.

Світліла  мрія,  зробить  ще  кращим  дім,
Щоби  любов  й  щастя  панували  в  нім,
І  на  лиці,  теплі  усмішки  завжди,
Молилась  Богу,  берегла  від  біди.

Сміх  онучат,  в  будинку  придавав  сил,
Та  не  спроможна,  була  підняти  крил,
Була    надія,  схилялась  до  ікон,
На  жаль,  душа  злетіла  у  вічний  сон.

Ще  не  знайшли,  жодній  людині  безсмертя,
Майже  два  тижні,  ти  боролась  зі  смертю,
Моя  душа,  болить,  не  має  спокою,
         Кумасю  -  подруго,  плачу  за  тобою…

Від  серця  зичу,  всій  родині  співчуття
Нехай  тобі,  буде  пухом  рідна  земля.
***
Скоро  зима,  потемніли  дерев  крони,
Про  біди  каркають  горласті  ворони,
А  вірус  тішиться,  одяга  обнови,
Ніяк  не  хоче  позбутися  корони...

І  все  частіше,  нам  несе  печалі..

                               28.10.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929275
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.10.2021

О, скільки бід…

У  переході  музика  звучала,
Журливі  ноти,  як  осіння  днина,
Сидів  безногий,  душенька  кричала,
О,  скільки  бід  на  тебе  є  людино!

А  скрипка  грала  -  ніби  плач  дитини,
То  завивала,  як  вовк  одинокий,
Душа  у  відчаї,  як  сиротина,
О  скажи  Боже,  чом  світ  такий  жорстокий?

Летить  по  сходах,листя  ніби  в  прірву,
Ним  вітер  грає,  то  здійме  й  знов  кида,
Протистояти  не  може    лукавству,
В  житті  зневіра,  ніби  в  серці  кинджал.

Війна  позаду…за  що  боровся  я?
І  тягне  руку,  дайте  хоч  копійку,
А  шурхіт  листя-  тихий    шепіт  здаля,
Кому  тепер,  потрібен…  ти  братику?

Смичок  здригався,  тремтіли  сльозини,
Знов  серце  крає,  спомин  про  вояків,
Бліндаж  бомбили  майже  щогодини,
Жалів  навіщо  єдиний  уцілів  ?

Всі  перехожі  кудись  поспішали,
Хтось  посміхався,  є  й  в  чорній  хустині,
Скорботний  звук,  час  від  часу  вривався,
Ковід  по  світу,  бешкетує  нині,
О,  скільки  бід,  на  тебе    є  людино!

28.10.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929202
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.10.2021

Дві чашки кави

Місячна  нічка,  потішилась  зірками,
Вже  уступила,  надала  шлях  світанку,
А  він  малиновий,  здавалось  ласкавий,
Припадав  ніжно,  на  рожеву  фіранку.

Переливались  кольори,  вигравали,
То  веселково  й    ледь  із  сірим  відтінком,
І  ніби  настрій,  вони  наш  відчували,
Я  все  ж  втішалась,  твоїм  щирим  цілунком.

Поспішав  ранок…  як  і  твої  обійми,
Теж  такий  теплий,  як  сонячне  проміння,
Дві  чашки  кави,  паруючі  між  нами,
Їх  аромати,  приводять  до  сп`яніння!


                                                                   28.09.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.10.2021

Я грущу о тебе

В  который  раз,  я    грущу  о  тебе,
В  который  раз,  вспомню  ласковый  взгляд,
В  тот  чудный  вечер  при  полной  луне,
Когда  совсем,  уж  созрел  виноград.

Ты  с  моих  губ,  нежно  пробовал  сок,
Слегка  обняв,    вдруг  поклялся    в  любви,
А  я  дрожала  как  младой  листок,
В  душе  крича,  ты  замуж  позови!

Моей  мечтой  -  тебя    называла,
И  песни  пела,  писала  стихи,
Но  скажу  честно  -    подозревала,
Что  за  плечами,  ты  прятал  грехи.

В  душе  сомнение    не  подвело,
Однажды  вечером,    в  кафе  с  другой,
Наверно  мне,  увидев,  повезло,
Решила  с  сердца-    навсегда  долой!

Уж  сколько  лет,  я  до  сих  пор  одна,
Ты  словно  лето,  в  памяти  моей,
Наговорилась  с  осенью  сполна,
Но  не  хватает,  улыбки  твоей.

В  вечерний  час,  знаю  ты  не  со  мной,
Как  солнца  луч,  вернись  и  обними,
Ведь  без  тебя,  не  обрету  покой,
Я  всё  прощу,  только  любовь  цени!
                                               

                                                                             
Стих  написан  к  картине.

                                               21.10.2021г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928789
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.10.2021

А я дівка гонориста ( слова до пісні)

                                                                     З  гумором

Ой,  ходила  до  Миколи,  учора  я,
Поливала  огірочки,  всміхалася,
Він  про  інше  подумав,  горіли  очі,
Як  той  птах  щебетав  -Дочекайся  ночі.

А  я  дівка  гонориста,  круть  задом  й  пішла,
Іще  чого  не  хватало,  щоб  за  козла  йшла,
Бо  ж  високий,  гандрабатий,  ще  й  худющий,
Ніс  кривий,    горбатий.  Правда  він  неп`ющий.

А  на  другий  день,  чекав  сусід  Кирило,
Та  воно  б    нічого,  але  морда  -    рило,
Те  підгорля,  з  два  кіло,  аж  смалець  блиска,
Погляд  хитрий  і  їдючий,  ну  справжня  лиска.

Але  ж  хочеться  на  танці,  не  йду  одна,
Бо  Іван  зустріча,  колись  була  жона,
То  старий  гуляка,  клявся,  давно  любить,
Та  мені,  зізнаюсь,  від  нього,  аж  нудить.


В  парку  музика  звучала,  щаслива  я,
На  підборах,  сяють  очі,  дивлюсь  здаля,
Незнайомець  підморгнув.  Ой,  буду  твоя,
З  ним  у  танці  в  парі,  аж    крутиться  земля.

Кучерявий,  високий,  з  лиця  гарненький,
Шепотів,  що    підем,  у  сад  зелененький,
Притискавсь,  я  ж    чманіла,  хтіла  цілунку,
-Ось  для  кайфу  візьми,  посмокчи  пігулку.

Враз  нахабно,  гладив  стегна,  мацав  груди,
Не  дай  Бог,  хтось  побачить,  засудять  люди,
Затремтіла  від  спокуси,  аж  злякалась,
Відчувала,  біді  бути,  от  попалась!

Після  танцю,  бігла  ланью,  як  найдалі,
Де  й  розвіявся  страх.  Вдвох  на  сіновалі,
Тож  на  стежці  за  мить,  Миколку  уздріла,
Ніби  рідні,  в  обіймах,  прогнать  несміла.

Що  давно,  він  мене  любить,  відчувала,
На  той  носик,  горбатенький,  пальчик  клала,
Ніжний  дотик,  поцілунки,  ой  кохались,
Присоромились  зірки,    між  хмар  ховались..

                                                                       04.10.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928613
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.10.2021

Вечірнє

В  обіймах  хмар,  осіння  днина  поспіша,
Разом  із  сонцем  ховається  за  обрій,
За  цілий  день,  доволі  зморена  душа,
Ніби  в  раю,  тепло  пізна,  тишу  й  спокій.

Притихла  річка  в  зеленім  жабуринні,
Та  течія,  майже  зовсім  непомітна,
Гойдалась  ряска  змарніла,  в  ластовинні,
На  ній  листочок  сповитий  в  павутині.

Малий,  жовтенький,  мерщій  летів  до  річки,
Не  попрощався,  навіть  із  берізкою,
Мріяв  поплавать  у  водиці,    хоч  трішки,
Та  на  шляху  зустрівся  з  павутинкою.

Схилився  вечір,    в  обіймах  прохолоди,
Все  причаїлось,  колисалося  в  дрімотІ,
Маленькі  рибки,  не  водять  хороводи,
Лиш  яснить  зіронька  посеред  німотИ.

                                                                               20.10.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.10.2021

По долині вітер (слова до пісні)

Втішає  душу  світанок  веселковий,
Гілки  колише,  вітер  легкий,  ранковий,
Наче    в  колисці  загойдує  поспати,
Щоб  було  легше  прохолоду  приймати.

Осінній  подих    -  ряснить  намистом  роси,
Злегка  куйовдить  берізці  віти-  коси,
Ледь  –  ледь  тремтить,  одяглася  в  нове  плаття,
Жовті  листочки  -  прикраса  верховіття.

І  задивляється,  в  небесну  синяву,
Дні  сонні    й  тиша,  скоро  стануть  наяву,
Все  ж  огорнула  хвиля  милих  почуттів,
В  зимові  дні,  надивиться  весняних  снів.

Курли  прощальне,  хоч  й  навіяло  нудьгу,
Та  світлі  мрії  з  вітерцем  зняли  напругу,
Він  заколисував,  як  малу  дитину,
Ніжно  запрошував      у  осінню  днину.

І  я  світанком,  і  новим  днем  любуюсь,
Вітаю  осінь,  відчуваю,  що  живу.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.10.2021

Прощання з рідним краєм

Сіренька  пташечка,    жвавенька,
Літала  низько  над  водою,
Чомусь  здалось  не  веселенька,
Хай  налюбуюсь,  я  тобою.

Лиш  кілька  злетів  й  полетіла,
В  гаю  на  неї  ждали  друзі,
В  очах  сльозинка  затремтіла,
В  гніздечко  впала.  А  в  окрузі….

Лунає  пісня  понад  гаєм,
Ховалось  сонечко  за  обрій,
Ця  мить  -    прощання,  з  рідним  краєм,
Вже  відлетіть  здатна  у  вирій.

Болить  сердечко,  палить  печаль,
О,  як  шкода́,  таке  це  життя,
І  відліта  пташина  у  даль,
Так  крикнуть  хочу-    Не  відлітай!
                                                               
                                                 03.10.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928286
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.10.2021

Один у човні

Давно  дрімала  чорнява  нічка,
Спокійні  хвилі...    плекала  річка,
Здаля  лунали  звуки  журавлині,
Й  йому  не  спалось,  як  малій  пташині.

В  човні  гойдався…  імла  туманна,
Потай  підкралась  й  жура  неждана,
 Мов  чорний  птах,  жодної  зорини,
По  плечах  холод,  як  дочекатись  днини.

Тож  непомітний  в  кожній  метушні,
Ніби  сховався  в  річковій  імлі,
Чиста  вода..  душевний  плескіт  хвиль,
Печаль  вгамує.  І  сердечний    біль,
З  темною  нічкою  сам  розділить,
Сльозу  сховає  -    може  зцілить.

А  береги,  давно  бачили  сни,
В  собі  тримали  давні  таїни,
Для  нього  це  -  супутники  життя,
З  ними  з`єднати    б  своє  майбуття.

А  ще  б  у  небі,  декілька  зорин,
Й  літала    мрія,  не  був  би  один,
Пархав  би  з  нею  -    не  старий  сокіл,
Хоча  самотність  й    дарила  спокій….
Але  хотілось  її  позбутись!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928178
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.10.2021

Нині кажуть- я стара ( з гумором)

Нині  кажуть,  що  я  стара,
Та  нехай    і  тріпочуть!
Як  осіння,  сумна  пора,
Чи  образити  хочуть?

Свіжим  оком  подивлюся,
Ледь  багряно-  червоні,
Барви  сяють,  веселюся,
 Та  й  подякую  долі,

До  свічада  -  мені  скажи,
Правда  вмить,  червонію
Моє  личко,  ти  освіжи,
Нехай  я  змолодію.

Літо  бабине  минає,
Чуть  цвіркунчика  співи,
Сивину  в  коси  вплітає,
Не  душевні  мотиви.

Розстелилась  радість  до  ніг,
Дозріває  малина,
Мабуть  скоро  посипле  сніг,
Зарум`янить  калина,

Скоро  зиму,  зустріну  я,
 Тож  літа    проминають,
Он  лелек,  уздріла  здаля
Вже  вони…  відлітають.

Та  в  душі,  ще  квітучі  сни,
Й  злата  осінь    так  вабить,
   Відчуття  теплої  весни,
До  цих  пір,  ледь  голубить.

Онучатам    радію  я,
В  мене  їх,  є  багато,
Як  збереться  всякчас  сім’я,
У  будинку,  то  свято!
 
От  і  думаю,  так  собі,
В  небі  мрія  зазорить,
Сміло  дам,  протистій  журбі,
Тож  нехай  хтось  позаздрить.

Нині  кажуть,  що  я  стара,
Язиками  стрекочуть,
Миють  кості  -все  задарма,
Та  нехай    і  бурмочуть!

               15.10.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=928109
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.10.2021

Ой моя берізко…

Ой  моя,  берізко,  чому  зажурилась?
Певно  осінь    нині…  навіяла  смутку
До  водиці  низько,  нащо  нахилилась?
Його  мабуть  хочеш…  утопити  хутко?

Полум`яне  сонце….    розсіва  проміння,
Уплітає  злато  в    зелені  листочки,    
По  них  глянці  скачуть,  краса  неймовірна,
Віддзеркалюються  сріблені  зірочки.
 
Поспіша  водиця,  хоч  безвітря  повне,
Несе    смуток  її  і  рве  на  частини,
Я  присяду  поруч,    думок  цілий  човен,
Прихилюсь  до  неї,  ніби  до  дівчини.

Ой  моя,  берізко,  час  не  зупинити,
Хай  потішить  осінь!  У  сукні  строкатій,
Ти  подібна  феї.  Чаруючі  миті
Посміхнутись    ваблять,  підіймають  настрій.


                                                                     01.10.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927759
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.10.2021

Недостатки… заробітки ( повторно)

Ой,  як  важко  стало  жити,
Шматок  м`яса  не  купити,
Всі  патіжки  -  тиснуть  шиї
Тонеш  ніби  в  чорториї.

В  душі  туга….    Недостатки,
Не  дають  ночами  спатки,
Вже  вклонивсь  жінці  і  Богу,
 І  відправивсь  у  дорогу.

За  кордоном  заробітки,
Щоби  й  вам,  достатньо  дітки,
А  дружина,  як  вдовиця,
Дуже    гарна  молодиця,
У  подушку  сум  ховала,
Часто  (  мужа)    виглядала.


Його  серденько  чекало,
А  грошей,  увесь  час  мало,
Без  інтиму  кепське  діло,
І  не  раз  страждало  тіло,
В  повний  місяць,  аж  волає,
Та  не  зрадить,  бо  кохає…

Минав  час…    роки  збігали,
Чи  жили,  чи  існували,
Зірка  сяяла  зарання,
Виглядала  до  світання.

Ну  нарешті…  тепла    зустріч,
Голубки…    всілись    пліч  -  о  –пліч,
Та  чому  ж  тут  веселиться,
На  висках  сніжок  сріблиться.

Темна    нічка…    скрип    перина,
Тож  чека,  мліє  дружина,
Чи  проснуться  всі  почуття,
За    мить  згасли,  як  та    свіча.

Ніби  згар…    стиснуло  горло,
 Гіркі  сльози,  то  не  порох,
Іх  подушка  приховала,  
   І  дружина…  задрімала  .

В  душі  розпач,  де  ж  та  сила?
Чужина  занапастила,
Втекли  мрії....  небесами,
Що  ж    ти  доле,  твориш  з  нами…

                                             (  чорторий  -  великий  вир)

                                                       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927565
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.10.2021

В небесній тиші

В  небесній  тиші  мерехтять  зорі,
 Ніхто  й  ні  чим,  вже  їм  не  завадить
А    місяць  ніби    маяк  у  морі,
В  окрузі  сяйвом,  мінливим  гладить.

Зірок  мигтіння  придає  краси,
І  вже  світанок,  покида  нішу,
Часом  із  лісу  чути  голоси,
 Птахи  й  листва  -  порушують  тишу.

Збирає  нічка,  в  кошик    зірочки,
Та  ваблять  очі,  фарби  світанку,
Хоча  б  на  час  лишилась  залюбки,
І  посміхнулась  ясному  ранку.

 Та  не  ведеться,  все  так  у  житті,
 Лиш  вечір  манить  і  сонце  в  ліжку,
Й  світанок  –  красень,  збере  фарби  всі,
Аж  зачарує,  встелить  доріжку.

Господар  -  ранок,  всівсь  на  ослінчик
Землю  пробуджує,  шле  цілунки,
І  золотий,  тепленький  промінчик,
Пригріва    ніжно,  придає  трунку.

                                                         09.10.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927495
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.10.2021

Ранкове

Один  за  одним  з  дерев  летять  листочки,
В  танці  кружляють,  припадають  до  землі,
Моя  ж  троянда,    пелюстки  втрача,  мовчки,
А  я  думками,  гублюсь  в  ранковій  імлі.

О,  осінь  знаю  і  з  цим  треба  змиритись,
І  повтішатись  барвистим  падолистом,
Час  мала  з    квітами,  я  насолодитись,
І  чарувало,  тепле,  сонячне  літо.

Ранкові  роси  блищать  коштовним  сяйвом,
І  до  землі  виграють  й  ледь-  ледь  стікають,
Перемішалися    з  багряним  покровом,
Красу  і    сум,  увесь  осінній  сховають.


                                                                           08.10.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927390
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2021

В осінній день

Втішає  душу  світанок  веселковий,
Гілки  колише,  вітер  легкий,  ранковий,
Наче    в  колисці  загойдає  поспати,
Щоб  було  легше  прохолоду  приймати.

Осінній  подих    -  ряснить  намистом  роси,
Злегка  куйовдить  берізці  віти-  коси,
Ледь  –  ледь  тремтить,  одяглася  в  нове  плаття,
Жовті  листочки  -  прикраса  верховіття.

І  задивляється,  в  небесну  синяву,
Дні  сонні    й  тиша,  скоро  стануть  наяву,
Все  ж  огорнула  хвиля  милих  почуттів,
В  зимові  дні,  надивиться  весняних  снів.

Курли  прощальне,  хоч  й  навіяло  нудьгу,
Та  світлі  мрії  з  вітерцем  зняли  напругу,
Він  заколисував,  як  малу  дитину,
Ніжно  запрошував      у  осінню  днину.

І  я  світанком,  і  новим  днем  любуюсь,
Вітаю  осінь,  відчуваю,  що  живу.


                                                         05.10  2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=927099
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2021

Довга дорога додому ( ода )

По  обрію  місяць,  ніч  розсіває  зорі,
Світлані  не  спиться,  смуток  ховає  в  морі,
Вона  під  вечір,  знову  залишиться  одна,
Та  вірність  лебедина  зігріва  щодня.
У  дальній  рейс,  відправиться  її  коханий,
З  морськими  хвилями,  мов  обвінчаний  милий,
З  дитинства  мрія  бачити  світ,  мандрувати,
Хоч  дуже    важко,  не  хоче  розчарувати.

Корабль  відчалює,  не  стримати  й  сльозини,
З  ним  відпливають  світлі,    щасливі  хвилини,
В  душі    у  кожного  надія  й  сподівання,
Оберігатиме,    в  дорозі    зірка  рання,
Хоч  підкрадалась  думка,  нині  світ  жорстокий,
Та  він  повернеться,  коханий,  кароокий.
***
З  часом  не  чути  звуку  мотора    й  вдалині,
Розпочиналися    буденні,    моряцькі  дні,
Під  сплеск  і  муркіт    хвиль,  море  ховало  думки,
Та  календар,  як  втіха,  лічив  дні  розлуки.

І  борознить  судно,  моря  і  океани,
Сонячний  зайчик  на  воді  -  очі  Світлани,
Йому  ввижалися,  добрі,  світлі,  привітні,
Море  у  штилі,  мав  повернутися    в  квітні
Та  не  судилося,  як  мріялось,  гадалось,
І  не  чекав  ніхто,  але  воно  так  сталось.

Уповні  місяць  зрадливий  і  ненаситний,
Йому  б  творити  злодіяння,    непохитний,
Неначе  в  змові  з  вітром,  розгулялось  море,
Могутні  хвилі,    раз-у-раз,  жага  покори,
Ніби  розгнівався  всемогутній  Посейдон,
Корабль  хилився,  за  мить    потрапив  у  полон.
На  жаль,  далеко,  землі  не  видно  й  маяків,
Мов  кінець  світу,  вода  зносила  моряків,
Й  вантаж  топився  під  гуркіт  сиренних  звуків.

Наче  непотріб,  який  заважав  розгулятись,
Та  від  напасті,  чи  може  хтось  віддалятись?
Коли  глибини,    здатні  в  себе  втягнути  все,
Та  у  буремній  трясці,  лиш  Бог  вдачу  несе.

А  море,  так  гнівно  й  безжально  вирувало,
Свист  вітру  надихав,  поводиться  зухвало,
Вже  хрускіт  судна,  уламки  вниз,  мов  до  пекла,
Нічне  відлуння,гучний  скрегіт  здіймавсь  до  неба.

На  його  щастя,  рятувальний  круг  на  хвилях,
Відчуття  радості,  стремління,  як  вітрила,
Плавун  умілий,  хоч  виснажений,  але  смілий,
На  якийсь  час  здавалося  зовсім  сп’янілий.
Перед  очима  Світлана,  той  ніжний  погляд,
Знову  ввижалось,дотягнутись  й  вона  поряд,
Та  віддалялась,  чомусь    кожної  хвилини,
Як  ніч  ховалася,  напередодні  днини.
***
Бринить  світанок,  нарешті  вгамувався  шторм,
Його  надія    грала  барвами  над  морем,
Переливалася    веселка  кольорами,
Вселяла  віру,  кохана  спасла  чарами!
Хоч  так  далеко,  все  ж    між  нас  є  нить  єднання,
Дитям  радів,  що  виживе,  мав  сподівання.
Вітрець    лінивий,  здаля  доносить  гул  судна,
Невже  я  виживу?  О  доле  милосердна,
Даруєш  щастя  й  один  шанс  на  виживання,
Але  уздрівши  на  мачті  прапор,  вагання,
Стиснуло  душу.  Як  кремінь  молоде  тіло,
Свідомість  втратив,  за  мить,  водою  укрило.

Три  дні  й  три  ночі,    обкурені  пірати  п’ють,
Артур  лежачий,маряться  хвилі,  в  лице  б’ють
Гарячий,  мов  з  велетенської    печі    йде  дух,
Він    відчував,  що  інколи,  зовсім  втрачав  слух.
Та  час  лікує  рани  і  душевні  кризи,
І  поступово,  життю  відійшли  загрози,
То  вже  не  сон  і  не  кошмари,  а  наяву,
На  душі  весело  стало.    Дивився  в  синяву,
Чистого  неба.  Повітря  придавало  сил,
Йому  б  злетіти,  втекти,  але  немає  крил.
***
Поспіль  п’ять  років,навіть  і  кроку  по  землі,
У  морських  хвилях,  мрії  розбиті  об  скелі,
Життя  піратське,  сьогодні  повезе  чи  ні?
Та,  як  позбутись?  Душа  палає,  у  вогні.
Ув’язнений,  на  шлюпці  не  втечеш  далеко,
Змиритись?    Зі  злодіями  жити  нелегко,
В  неволі,  в  самоті,  відчаю  не  позбутись,
Озлоблений  та  перед  ними  мусив  гнутись,
І  підкорявся,  в  надії  ,  що  скоро  втече,
Від  нерішучості,  в  грудях    тисне,  аж  пече.

Сонливий  місяць,  гладь  вод  накрилась  туманом,
Пірати  п’яні,  в  дрімоті  разом  з  атаманом,
Розчарування,  пропливли  майже  пів  кулі,
Втекти  уплав?Так  то  ж  на  вечерю  акулам.
Жага  життя  на  волі,  з  болем  серце  крає,
Думка  про  втечу,  неначе    свічка  згасає,
Та  не  навмисно,    почув  розмову  піратів,
Скоро  земля,  втечу  мав  кілька  варіантів,
Напевно  доля,  знову  дає  шанс  у  житті,
Він  веслувальник,  то  ж  не  зрадить  своїй  меті.
***
У  темноті  не  розібрати  що  за  люди,
В  цій  метушні    може  шанс  втекти,  але  куди?
Він  уже  втретє,  до  човна  підносить  пляшки,
Тремтіло  тіло,  розвернувся,  біг  навпружки,
Здалось  чи  й  насправді,    ніхто  і  не  помітив,
Такий  засмаглий,  як  всі,  як  захист,  підмітив,
Ще    борода  й  волосся  майже  плечей  нижче
Тікав  у  ніч,  від  неприємностей  пошвидше.

Так  довго  біг  і  все  вперед,  куди  не  знати,
Далі  від  моря,  щоби  уникнути  страти,
Пірати  вміли,  всіх  безжалісно  вбивати,
Зухвалу  честь  і  свою  гордість  захищати,
Одне  втішало,  позаду  зникала  мова
Зовсім  не  чути  гулу  судна  і  шуму  моря.
***
Погожий    ранок,  сонце  промінням  грає,
Пестить  обличчя,  ніби  з  новим  днем  вітає,
По  тілу  біль,  кров  на    роздертих  руках,  ногах,
У  душі  страх,  сум’яття,  вже  й  сльози  на  очах,
Погляд  зневіреного,  вмить  усмішка,  -  Що  втік?
Посеред  хащів,  з  цікавістю  поглянув    у  бік,
Здається  пагорб,  як  побачити  місцевість?
Де  я  знаходжусь?  За  мить  охопила  радість,
Тільки  тепер,  дійшло,  за  ним  немає  погоні,
Сльози  рікою,  на  колінах  у  поклоні.

Здригались  плечі,    лунали  молитви  слова,
В  розчаруванні,  що  зовсім  же    грошей  нема,
В  голові  гул  та  слова  втіхи,  ніби  поряд,
-  Не  падай  духом!  Поспіши  в  напрямку  моря!
Очі  шукають,  здалося  голос  жіночий,
Ніби  Світлани,  такий  же  ніжний,  співочий,
   -    Моя  кохана,  мій  ангел  охоронець  ти,
Сили  додай,  щоб  врешті  терпіння  зберегти.

Три  дні  по  хащах,  безсилий,  в  харчах  потреба,
В  крові  підошви,    в  пам’яті,  до  моря  треба,
Вузенька  річка  змійкою  спускається  вниз,
Поміж  дерев,    жінка-  індіанка  несла  хмиз,
Зрозумів,  що  це  один  з  індійських  островів,
Молить  Бога,  щоб  не  потрапить  до  ворогів.
***
За  шматок  хліба,  роки  в  порту,  є  робота,
І  цим  втішався,  ладен  служити  і  чорту,
В  надії,    потай    на  судно  потрапить  вдасться,
Та  знав,  у  житті  на  все,  треба  мати  щастя.

Темна  нічка.  Судно  рибальське  відпливає,
Так  тісно  в  бочці,  тримавсь  й  гірше  буває,
Кричали  чайки,  навіювали  печалі,
Думки  клубками  роїлись,  летіли    вдалі.
Згадав  роки,  як  у  дитячому  притулку,
Дуже  хворий,  відмовивсь  випити  пігулку,
Тоді  в  каструлі,  в  доволі  малій,  сховався,
Зате  вже  потім  перед  дітьми  хизувався,
Ото  був  спритний!  Та  думки  кудись  тікали,
Втрачав  свідомість,  видіння  -  величні  скали.
***
Не  знати  скільки  він  пролежав,  тиждень,  чи  два,
В  білих  халатах  люди,  чув  англійські  слова,
За  мить  біля  нього  нахилився  чоловік,
-  Мені  здається,    тебе  бачив  позаторік,
Чи  помиляюсь,  можливо  в    порту  Гаїті,
Ото,  дружище  ,  бувають  дива  на  світі.
То  ти  англійську  розумієш?  Мовчиш  чому?
З  країв  далеких?  Може  із  собою  візьму.
Це  був  не  сон,  він    розумів  англійську  мову,
За  бесідою,  стрічали  пору    ранкову,
Все  розповів,  чи  пан,  чи  пропав,  сам  не  знає,
А  що  втрачати?    В  серці  надію  плекає,
Хто  ця  людина    не  відав,  з  часом  зрозумів,
Зглянулась  доля,  він    один  із  дипломатів.
***
Без  документів,  всім  бідам  на  противагу,
Добра  людина,  йому  вділила  увагу,
Не  стоїть  осторонь,  не  часто  так  буває,
Тож  повернутись,  мрія  серце  зігріває,
Босоніж  йти,  відчути  свою  рідну  землю,
Бачить  красу,  вкотре  вирватися  на  волю,
І  повернутись  у  рай,  в    обійми  Світлани,
Вже  досить  вигнанцем,    бороздить  океани.

Військовий  госпіталь,  притулок  на  півроку,
На  Батьківщині    осінь,  стріли  жовтооку,
А  днів  зимових  скільки?  І  чи  в  сподіванні,
Що  я    живий?  Чи  вдвох  зустрінем  зірки  ранні?
Тікає  сон,  думки  ятрять.  Лягає  смуток,
На  душу  знову.  Зібрати  б  оце  все  в    жмуток,
Навік  позбутися,  на  дні  в  морському  царстві,
Й  не  жити  тут,  у  темряві,  хоч  вже  й  не  в  рабстві.
Немов  вигнанець,  жаль,  але  по  своїй  волі,
Час  рани  загоїть,  подякувати  долі,
Чекає  вироку,  Хто  знав,  як  карта  ляже,
У  гріхах  каявся,  може    Бог    поможе.

Відстань  між  нас,  Світланко,  уже  невелика,
Знаю  з  тобою,  ніколи  не  пізнав  лиха,
Мені  би  крила  та  й  під  твоє  тепле  крило,
Навіть  готовий,  щоразу    їхати  в  село,
А  море,  чайки,  поклик  завжди  мандрувати,
Лишив  би  я,  щоб    храм  любові    збудувати.
***
Весняний  ранок,  як  вісник  його  удачі,
Напередодні  вирішені  всі  задачі,
Вже  на  причалі,  дуже  гучно  й  досить  людно,
Радий,  в  спецодязі,  вже  поспішив    на  судно,
У  портмоне,  подароване  дипломатом,
Декілька  доларів  та  папери  з  білетом.
Порт  Сан-Хуана  залишався  за  плечима,
Яка  вона,    стала    тепер  моя  Вітчизна?
Чи  дочекалась  мене?  Чи  ще  коханий  Світлані?
Далекий  шлях    у  надії    і  в  сподіванні.

Як  пасажир  на  судні,  то  справжній  відпочинок,
Тепла  каюта,  мрії  до  білих  хмаринок,
Смачні  закуски,    вино  і    теплі  спогади,
Про  першу  зустріч,  приваба  ніжним  поглядом.
І  вісім  років    уже  сумісного  життя,
Вона  диспетчер  у  порту.  Ніжні  почуття,
І  світлі  мрії  й  плани  на  майбуття,
Давно  було    б  вже  мати  собі  рідне  дитя.
Та  все  відтягували  час.  Бо  хати  нема,
Вона  так  часто  казала,  напевно  жартома,
Щоб  його  не  засмутити.  Адже  мала  шанс,
У  лікарні  втішали,  на  все  потрібен  час.
Він  розумів,  мабуть  тому  й  не  наполягав,
Адже  кохав  всім  серцем,  берегтися  благав.
***
Дорога  дальня.  позаду  страх  і  тривоги,
Думки-думки,  як  приймуть,  зустрінуть  колеги?
Змінився  настрій,  то  бурхливий  у  мажорі,
За  мить  сумління  і    спокій,  уже  в  мінорі.
Вкотре  до  дзеркала  підійде,  втішається,
Модна  зачіска  -»канадка»,  посміхається,
Дякувать  Богу,  ваги  набрав,  не  патлатий,
А  то  сухий    був,  зчорнілий,  як  з  хреста  знятий.
Хоча  давненько  на  висках    сріблиться  іній,
Лишив  сліди,  йому    цей  круїз  незабутній,
Та  все  ж,  ті  самі  очі  не  втрачали  блиску,
При  згадці  про  кохану,  мов  відчував  ласку.

 Всі  пересадки  здійснювалися  без  спору,
Та  за  роки  втрачені,  згадував  з    болем,
Як  змити  з  пам’яті,  те  що  переніс  на  плечах,
У  душі    й  в  серці,    раптово  сльози  на  очах.

Стамбул    привітний,  сяє  під  сонцем  ранковим,
Напередодні,  вмитий  дощем  літнім,  теплим,
Йому  не  раз  доводилось    тут  побувати,
Нині  ж  із  трепетом,  у  душі  став  сприймати,
Знайомий  порт  і  близько  судно  з  Батьківщини,
Здалось  не  було  на  затримання  причини,
Та    лиш    по  трапу  зійшов,  як  один  чоловік,
Ну,  що  Артуре,    помандрував,  побачив  світ?
***
Червоний  обрій  раз-у-раз  топиться  в  морі,
Гучна  молитва  у  Софіївському  соборі,
Слова  розносилися,  далеко  по  окрузі,
Він  на  балконі  з  дипломатом,  ніби  друзі,
В  готелі  одна  ніч,  а  до  Одеси  ранком,
Повернення,    коханій  буде  подарунком.

Сонячний  ранок,  віщає  без  навантажень,    
Пройде  цей  день,  але  не  позбутися  вражень,
Від  пережитого  і  пройденого  в  житті,
Артур  стоїть  схилив  голову  від  почуттів,
Не  міг  повірити,  що  скоро  буде  вдома.

Літак  здіймався  ввись,  у  блакитні  небеса,
Милує  очі,  приваблює  земна  краса,
Від  хвилювання,  аж  весь  тремтить,  яке  щастя,
Кілька  годин  й  вже  точно  повернутись  вдасться,
Чи  дочекалася,  чи  ні,  люба  Світланко,
Де  зараз  ти,  моя  кохана  веселунко?
А  може,    не  моя,  ранила  думка-стріла,
Чи  всупереч  коханню  між  нас  тьмяна  імла,
Як  геть  прогнати  всі  сумління  й  вірить,
Невже  комусь,  своє  серце  змогла    довірить,
Душить  неспокій,  зненацька  сльози  на  очах,
Думки  нав’язливі,  вже  здавалось  знесе  дах,
Але  ж  любились  і  цінували  кохання,
Духмяні  квіти,  в  полі    збирали  до  рання.
***
Довга    розмова  в  адміністрації  порта,
На  столі  рапорт  і  звіт  на  чотири  листа,
Одне  втішало,  що  спасли  двох  побратимів,
Що  було  з  ним,  мов  віником  підозри  вимів,
Але  його  маринували  до  вечора,
На  завтра  запрошувала  прокуратура.

Смеркалось.  В  диспетчерській  Світлани  не  було,
Розпука.    На  очах  сльози,  змокріле  чоло,
Звільнилась!  Це  слово,  як  сліди  згаслих  зірок,  
Чому?  Що  примусило  зробити  такий  крок?
Він  ніби  п’яний  йшов  по  вулиці  знайомій,
Без  світла,  не  втішався  порі  вечоровій,
Ну  от,  здається,  все  ж  знайшов,  тут  не  заблукав,
Вже  й  третій  поверх,  хвилюючись,  дзвонив,  гукав.
***
Уже  в  готелі.  В  руках  номер  телефона,
Чому  й  навіщо,  квартира  без  балкона,
Змінила  образ  життя  та  заради  чого?
 Зненацька  сумнів,  а  може  все  ж  задля  когось?
Туга  в  погляді,    на  серці  глибока  рана
Чи  надія  і  сподівання,  все  омана?

За  вікном  темінь,  похолодало,  крапав  дощ,
Десь  зникли  зорі,  чом    цьому  не  завадить  хтось?
Хоча  б  не  змокла,  може    назустріч  вийти  їй,
Він  намагався,    не  позбутись  своїх  надій.

Чекання.  Як    перетерпіти    пів  години?
Так  важко!  Чому  занадто  довгі    хвилини?
Він  відчував,  хвилювалась,  все  ж  мала  прийти,
Може    й  немає  мені  приводу  радіти?

Пригадував.  За  день  до  відплиття  в  море,
Яєчню,  на  кухні  смажили    й  помідори,
Із  однієї  вилки  їли,  посміхались,
Як  парубійко  залицявся,  вже  й  кохались.
Перед  очима  та  усмішка  на  обличчі,
Сама  чарівність.  За  мить  сміялась  у  вічі,
Так    тепло,  весело,  душевно,  щиросердо,
В  обіймах  шепіт,-  Світлано  -  моя    трояндо!

Невже  тоді,  з  нами  доля  пожартувала,
Була  негода,  морські  хвилі    шматувала,
Синя  хустина,  ледь-ледь  втрималась  на  плечах,
Передчуття,  раз–у-раз  погляд  відчаю,  страх,
І  все  ж  весною,  мені  дихала  ти  в  спину,
Бо  знала,  все  життя  кохав  тебе,  єдину,
Та  кілька  чайок,  нібито  попереджали,
Літали  низько  й  занадто  гучно  кричали.
***
Тихий  стук  у  двері.  На  місці  не  встояти,
Надто  важко  в  душі  хвилювання  сховати,
Думки-  блискавиці  серед  хмарного  неба,
Можливо  й  не  моя  та  нам  зустрітись  треба.

Це  не  сон,  вона  з  хлопчиком,  років  дев’яти,
Докоряти?  Й  не  жди,  не  спитаю  де  був  ти,
 В  очах  блиски,  враз  на  віях  бринять  сльозини,
У  обіймах,  на  устах  полинні  краплини,
-Ну  от  діждалась,  -  слова  сина,  хитренький  погляд,
-Ти  так  нічого,  маєш  непоганий  вигляд.
Я  йду  й  думаю,  ніяк  не  усвідомлюю,
Де  ти  був,  що  так  довго  добиравсь  додому?
Чуєш,  не  плач,-  за  мить  притулився  до  мами,
Не  відпускай!  Нехай    постійно  буде  з  нами!

                                                                                           Вересень  2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926925
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2021

Красуня осінь

Краса  осіння,  скрізь  у  строкатій  одежі,
Крокує  впевнено  і  малює  пейзажі,
Торкнулась  пензлем…  багряним,  жовтим,  золотим,
Наводить  штрихи….підкреслить  темно  зеленим.
   
Ніби  замріялась….  озирнувши  догори,
Вже  з  небесами,  завела  переговори,
Хмари  підвладні,  напливли  наче  примари,
Величні,  чорні,  між  собою  ведуть  чвари.

І  небо  вмить,  замерехтіло…  блискавиця.
Блиск  близько  й  далі,  як  розгнівана    цариця,
Вогняні  стріли  відчайдушно  розсипала,
Від  несподіванки,  землиця  застогнала.

Оце  сюрприз!  Той  стогін  линув  у  далину,
Тремтіли  хмари.  Землі  встеляли  сивину,
Дощем  холодним.  Й  не  спинялись,  й  на  хвилину,
Прощальну  пісню,  заспівали  журавлину.

Вже  й  відгриміло…    оновилася  земля,
Сяюче  сонечко,  слало  цілунки  здаля,
Богиня  осінь,  чарувала  шовком,  блиском,
Знов  посміхнувшись,  за  мить,  фарб  бризки  намистом.

І  пішла  далі…  позаду  диво  –  картини,
Десь  олівцем,  майстерно  ляжуть  павутини,
Красуня  осінь...  додасть    впевненості  мені,
                                                     Яке    це  щастя,    бачити,  жити  на    землі!                                                    


15.09.  2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2021

О осінь, чарівнице кольорова… (слова до пісні)

Дарує  осінь  різнобарвні  гами,
І  мрія    рветься,  увись,у  небеса,
Де-  інде  листя,  шурхіт  під  ногами,
Відволікає  -  поглянь,  всюди  краса,
Щедрі  дарунки,  з  радістю  приймаю,
У  буйноцвіті    чорнобривці,  айстри,
Тріпоче  серце,  метеликом  злітаю,
Сприйму  їх  запах,  загадкові    чари.

О  осінь!  Чарівнице  кольорова,
Умієш,  сонячним  проміннячком    всміхатись,
Як  день,  ясніша,  пора  ж    вечорова,
Похмура    -    не  завада  любуватись,
Майстерністю  твоєю  утішатись.

Із  чорнобривців    віночок  -    оберіг,
У  рідний  край  думками  відлітаю,
Зігріва  спогад  про  духмяний  пиріг,
Любов  матусі  -  завжди  відчуваю,
Багата  осінь,    яблука,    грушки  й  сливи,
Гілки  вклонилися,  аж  до  землиці,
Сонце  всміхнулось  осені  цнотливій,
Сонячний  зайчик  скаче  по    травиці.

О,  осінь!  Чарівнице  кольорова,
Умієш,  проміннячком  сонячним    всміхатись,
Як  день,    ясніша,  пора  ж    вечорова,
Похмура    -    не  завада  любуватись,
Майстерністю  твоєю  утішатись.

Безмежність  злата,  маєш  у    запасі,
На  виноград,  сипни  не  одну  жменю,
І  сонце  солоду  додасть.  На  часі,
Вино  рікою,  в  догоду  бажанню,
Даруєш  осінь  удачу  й  натхнення,
Багрові    фарби  з  червоним  відтінком,
Приносиш  радість,  віру  в  сьогодення,
Й  свою    любов,  із  ніжним    поцілунком.

О,  осінь!  Чарівнице  кольорова,
Умієш,  проміннячком  сонячним    всміхатись,
Як  день,    ясніша,  пора  ж    вечорова,
Похмура    -    не  завада  любуватись,
Майстерністю  твоєю  утішатись.

                                           22.09.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926358
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2021

Три пори року

Колише  вітер  гілля  та  й  колише,
Листки  зрива  й  кидає  попід  ноги,
Чому  мене    тривога    незалише,
Чому  нема,    їм  іншої  дороги.

Життя  коротке,  весна,  літо,    осінь,
Подих  весни  і  сонячне  проміння,
Серед  суцвіття  зваба  -  ніжна  просинь,
Зрадливий  вітер,  холод,    вже    тремтіння.

Хлюпоче  дощ,  відчай,  осінь  ридає,
Сльозини  -  краплі  стікають  до  землі,
Певно  природа  себе  так  втішає,
Але    на  серці,чомусь  важко      мені.

Три  пори  року,    мрії    до  блакиті,
Жаль  час  минає  ,  так  занадто  швидко,
У  ваших  скринях  поховались  миті,
Щасливі,  радісні,  доволі  прудко.

Не  зупинить  -    час,  вітер,    осінній  дощ,
Сприйму  дари,  напевно    за  потрібне,
Бо  зупинить  все  це  не  спроможній  хтось,
Що  дано  Богом  для  нас  воно  рідне,
Нам  залишається  лиш  привітати,

Як  доживу  -  буду  зиму  стрічати.

                                     26.09.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926228
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.09.2021

Чому життя…

Чому  життя,  неначе  в  річці  вода,
Так  дуже  стрімко  й  швидко  спливає,
Я  озирнуся  -  як  була  молода,
Все  тіло  ніби  вихром  проймає.

Все  пережито,  що  доленька  дала,
Хоч  трохи  мудрості    і  впевненості,
Запал  глушила  і  загартувала,
Усі  печалі  пізнала  й  радості.

 Як  цвіт  бузку,  дарив  натхнення  й  любов,
Яснії  зорі  -    давали  надію,
 Від  почуттів,  кипіла  в  судинах  кров,
Та  не  згубила  суть  життя,  ще  мрію.

Хоча  й  сьогодні,  літо  здало  кермо,
У  піднебессі  зникає  просинь,
Ми    всі  обра́зи,  впевнено  залишмо,
 Їх  золотиста,  сховає    осінь.

   Не  забувай,  квітни,  живи  мій  друже,
Життя    рікою,  часті  пороги,
Усе  цінуй!  З  роками  став  мудріше,
Даються  долею,  нам  дороги.

Кажуть  нам    Бог,  на  все  дає  іспити,
У  сподіванні,  спроможні  пройти,
Тож  тіло  й  душу  ми  маєм  зміцнити
І  далі  гордо  йти,  щоби  не  впасти!

                                                       29.08.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=926034
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.09.2021

Ой ти Олю…. (слова до пісні)

Ой  дівчино,  мила  Олю,
Не  ходи  сама  по  полю,
Моя  люба,  чорноока,
Бо  ж  я  є,  не  одинока.

Ти  ж.як  квітка  молоденька,
І  до  того  ж    ще  й  гарненька,  
Лиш  махни  мені  рукою,
Піду  зразу  за  тобою.

Та  чомусь  ятрить  тривога,
Не  ходи  ж  ти  босонога,
Тож,як  ніженьки  пораниш,
Мені  серденько  покраєш.

Покидай  дитячі  звички,
Куплю  завтра  черевички,
Нехай  підемо  вже  разом,
Повтішаймось  нашим  садом.

Ой  дівчино  мила  Олю,
Забери  мене  в  неволю,
Чи  ти  підеш  та  й  за  мене,
Жить  не  зможу  я  без  тебе.

Щодня  буду  ніжки  мити,
Все  життя  дуже  цінити,
Із  уст  солод  весь  збирати,
День  і  ніч  буду  кохати.

Пора  жнив  нині  настала,
В  лісі  пташка  заспівала,
Підем  стежкою  вдвох  Олю,
По  рясному  в  цвіту  полю.

Ти  ж  найкраща  на  всім  світі,
Подарую  красу-  квіти,
Й  колосочків  ще  й  повненьких,
Щоб  дітей  мати  миленьких.

Та  назавжди  лиш  зі  мною,
Й  по  житті  щастя  рікою!

                                       16.08.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021

Оце так улов! ( проза)

       Напрочуд,  теплий  серпневий  ранок.  Легкий  туман  ледь-ледь  припав  до  землі.  Здаля  видніються  квітучі,    пишні    чуби    лопухів  і  де-не-де,  мов  загубилася  трава,  кілька  стеблин  ніби  підглядає  за  всім,  що  навкруги.
     Так  і  Він    вкотре  озирає  довкола  і  вудочку  в  ставок  закидає.  За  звичкою,  озираючись  потирає  руки.  За  мить  догнала  думка  ,  щось  так  клює  паршиво.  І  чи  здалося,  чи  й  справді  сприйняв  легкий  плескіт  води.
-  Тю,  -  сам  собі,  -цікаві  звуки  і  хто  б  тут,  нині    мав  бути?  Здається  звечора,  я  один  був  на  дачах.  І  знову    насторожений  погляд  на  червоний  поплавок.  А  він  гойдається  на  тихеньких,  веселкових  хвилях,  подібний  загубленому  кораблику.  Вода  рябить,  переливається  і  перший  відблиск  сонця,    відбивається  в  його  очах.
     Туман  зникає,  топиться  у  воді.  А  чагарник,  пробудився  від  сну,  листочки  скидають  росу,  ледь  помітно  підіймаються,  тягнуться  до  сонця.  Десь  здалеку  крикнула  качка,  вмить,  неподалік  якась  їй  відповіла  і  знову  сплеск  води.  
   Та  що  це  тут,  хіба  так  близько  може  бути  качка?  І  не    боїться,  ото  дива!  Він  пригинаючись,  тихо    піднявся.  За  метрів  десять,  ближче  до  берега,  біля  зілля,  спиною  до  нього,    по  пояс  у  воді  стоїть  молода  жінка.  Довге,  солом’яного  кольору  волосся,  розпливлося  по  воді.  Вона,  раз-по-раз  руками,  на  плечі    бризкає  воду.  
   Він  вмить    руками  став  протирати  очі,  там,  поміж  зіллям  і  чагарником  туман  іще  не  зник.  То  ніби    русалка,  підкралась  думка.  Та  ні,  здається  ж    я    вчора    не  пив,  якась  мура  в  голову  лізе.  Що  за  чортівня!  Поглянув  на  поплавок,  той  все  гойдається,  здавалось  з  вітром  сперечається,  ніби    проявляє  свою  непохитність.  Лиш  пару  кроків    зробив  вперед,  присів,  розсунув  листя  чагарника.  Оголена  жінка  долонями  торкається  води,  повільно  повертається  до  нього.  
Немов  злякався  та  все  ж  тихо,
-  О  ні!-    рукою  прикрив  очі.  Та  вмить    розчепірив  пальці,  –  А    груди!  Мабуть  уста  дитини,  ще  не  торкалися  цієї  краси!  Напевно  очі  світлі,    якби  ж  то  ближче  підійти,  але  ж  злякаю.  О,  Боже,  що  за  думки,  чому    так  бешкетують.
     Раптово,  поспішаючи,    вона    зібрала  волосся  в  гумку  й  піднявши  руки  догори,  кидається  у  воду.  За  мить,  подібна  рибі,  розвернулася,  прилягла  на  спину.  Той  сплеск  води  і  її  стан  манив  до  себе,  в  душі    бажання,  іще,  хоч  раз  подивитися.  Закляк  на  місці,  не  відвести  очей.  Звісно  не  русалка,  нарешті,  подумки  зробив  висновок,  але  ж  красуня.
 Вона  ж,  розставила  руки  в  сторони,  злегка  дріботіла  ногами,    упевнено  трималася  на  воді.  І  майже  непомітно  пливла  в  сторону  білого  латаття.  Від  хвиль  квіти  злегка  піднімаються  і  опускаються,  одночасно  мінливо  виблискують  на  сонці.
   Таку  картину,  чи  й  колись  побачиш.  Його  чоло  змокріло  від  поту,  по  жилах  розтеклась  гаряча  кров.  
-  Та,  що  це,-  пальцем  струсив  краплину  з  носа.  Враз  по  спині  пробігли  мурашки.  Ні-ні,    в  такі  роки,    на  таких  красунь  задивлятися  не  варто.
Геть  від  напруження,  відчув,  що  тіло  заніміло.  Ніби    той  робот,  повільно  повернувся  до  вудочки.
-  Мабуть  я  голову  втрачаю,  -  сам  до  себе.
 Згадалось.  Колись  з  дружиною  доволі  накупавшись,  насолодився  її  устами.  Та,  чоловіча  ненаситність,  бентежила  все  тіло.  Були  часи,  сама  природа  шепотіла  про  кохання.  Але  ж  наситився.
   Чорт  забирай,  що  за  дитячі  роздуми.  Але  ж  красива,  витончений  став  і  молода.  Я  ж  шостий    рік,  як  одинак.  Й  мені  вже  скоро  сімдесят,  а  хай  би,  ще  хоча  би  на  якусь  мить  доторкнувся  я,  того  рідного  плеча,  з  яким  прожив  своє  життя.    І,  як  колись,  притулився  до  щоки.
 Почув  сильний  сплеск  води,  чув  качки  крик  і  прислухався  в  тишу.  Цікавість  все  ж  перемогла,  різко  піднявся,  подивився  в  її  сторону.  Вона  на  березі,  в  чому  мати  народила,  рушником  витирає  волосся.  Він  все  ж  не  спромігся  відразу  присісти.  Жінка,  чи  дівчина  й  не  розібрати,  напевно  помітила  його.  Різко  розвернулася  і  зникла  за  кущами  глоду.
 Кілька  секунд,    вже    безнадійний  погляд  на  поплавок.    Той  несподівано  різко    затремтів  і  раз-у-раз,  то  топиться,  то  виринає.  Сполоханий,  від  здивування  вирячив  очі,  поспіхом  потягнув  вудочку.  На  гачкові    тріпається  щука.  
-  Ого!  Пролунало  над  водою,  здійнялось  ввись  і  поступово,    вже    тихіше  зникло  вдалині.
   Щука,    розміром  не  менше  сантиметрів  сорок,  вигиналася,  намагається  зірватися  з  гачка.  Де  й  сила  взялася,  різко  потягнув  до  себе.  
   Щука  виверталася,  розбризкуючи  з  себе  воду  вже  тріпається  на  траві.  На  його  обличчі    розпливлася  усмішка,    в  захваті  дивиться  на  неї,  
-  Оце  так  улов!  Як  одну  рибку  вже  не  в  змозі  спіймати,  то    нехай  хоч  ця,  нарешті  потішить  мою  душу.
                                                                                                                                                               30.08.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021

Неси слово любові

В  його  словах  нема  любові,
У  них  є  біль    й  часті  докори,
Судин  стискання,  потік  крові.
Змусить  не  раз  до  непокори.

Протистояння…  тільки  в  злобі,
А  хай  би,  вирішити  мирно,
Тож  підкоряєшся    жадобі,
Бо  твоє  серце  без  любові.

Тепла  бракує  і  доброти,
І,  як  ти,  маєш  із  цим  жити?
Як  не  позбудешся  мерзлоти,
 І  не  навчишся  знов  вірити!

Душа  точнісінько,  як  айсберг,
І  не  вдається  розтопити,
Погляд    на  шию,  то  ніби    зашморг,
Ковток  повітря  -  не  вхопити.

Ти  не  досягнеш  щастя  й  мети,
Як  не  навчишся  цей  світ  любить,
Сприймати  радість,  диво-  квіти,
Безкрає  небо  і  сюжети.

Які  б  ти  просто  зумів  сприйнять,
Красу  помітить,  чародійство,
Як  ранні  роси  в  полі    бринять,
Їх  пестить  сонце  -  це  ж  блаженство.

Відчуй  що  Бог,  нам  подарував,
Підстав  долоні,  душу  розкрий,
Щоби  любов  й  ласку  множував,
Я  точно  знаю  -  станеш  добрий!

Почуй  шум  трав,  як  вітер  віє,
Як  соловей,  виводить  соло,
Твоя  душа  приймать  зуміє,
Люби  життя  і  Боже  слово!

Як  квітка,  в  квітучім  суцвітті,
Як  спів  пташиний,  по  діброві,
Щоб    мир  завжди  й  щастя  на  світі,
В  собі  неси  слово  любові!

                                                     13.09.2021р.

                     Вірш  до  картини

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021

Ще не зруйновані мости

Вони    удвох,  йшли  взявшись  за  руки,
Обрій  у  мареві…  гучні  звуки,
Здаля  доносивсь  барабанний  бій,
В  обличчя  віяв  терпкий  суховій.

Крок  вліво,  вправо,  на  роздоріжжя,
Вже  й  підіймалися  на  узгір`я,
Ближче  до  хмар,  впіймати  вологи,
 В  багні  втопити,  усі  тривоги.

Печаль  й  сумління  лишить  позаду,
Й  навік  забути,  почуттів  зраду,
Що  так  зненацька  ввірвалась  до  них,
Та,  як  позбутись,  помилок  земних?

І  вже  позаду  блиск  блискавиці,
Здригалось  небо  від  громовиці,
Й  земля  вмивалась  холодним  дощем,
А  вони  йшли  під  широким  плащем.

Серця  вистукували  -  ти  прости,
Ще  не  зруйновані  між  нас  мости,
Ясні  думки  ринули  у  вирій,
 У  світ  кохання,  у  світ  фантазій.

І  кожен  з  них,  беріг  сподівання,
Бажання  збудуться  й  зірка  рання,
Освітить  шлях,  до  щастя  й  майбуття.

                                                                 07.09.2021р.

                                           Вірш  до  картини

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021

Ой дівчино, моє серце. . . ( слова до пісні)

Ой  дівчино,  моє  серце,
Тепле,  ніжнеє  озерце,
 Тебе  люблю,  моя  пташко,
 Принесу  букет  ромашок.

Ой,  дівчино,  моя  люба,
   Тож  зустрінь,  поблизу  дуба,
Пелюстки  будем  зривати,
Вітерець  музики  грати.

Ой  дівчино-  чарівнице,
Моя  радість,  лебедице,
Чи    нам  треба  ворожити,
Бо  без    тебе  та  й  не  жити.

Ой  дівчино,  цвіт  калини,
Ми  ж  такі,    щасливі  нині,
Пелюстки,    в  твоїй  долоні,
Поєднались  наші  долі.

Ой,  дівчино,  моя  люба,…
Не  цурайсь,  торкнися  чуба,
Поглянь  сонечком  у  очі,  
Цілуватиму  щоночі.

 Ой  дівчино,  моє  серце,  
Ти  життя,  чисте  джерельце,
Святу  воду  буду  пити,
І  тебе  завжди    цінити.

Ой  дівчино,  зірка  рання,
Поміж  нас,  давно  кохання,
Це  життя,  як  стрімкі  ріки
Ми  з  тобою,    вдвох  навіки.

                       11.09.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021

Зваблива ніч

Уповні  місяць…  зваблива  ніч,
Як  синьоока  діва  мила,
Разом  навіки,    ми  пліч-  о  –  пліч,
В  дарунок  доля,    дала  крила.

Тут  нам  так  добре  й  місяченько,
Як  свідок  щирого  кохання,
 Й  зяблик  заводить  веселенько,
Украла  ніч,  наші  вагання.

У  небі  дві,  осяйні    зірки,
І    одна  стежка,  на  все  життя,
Та  повноводні  щастям  ріки
З  коханням  підем  у  майбуття.


                                                     08.09.2021р.

                                                       Вірш  до  картини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021

Дякую за вітання

Шановні!  Дорогі  мої  друзі!  Я  щиросердечно,  кожному  дякую  за  вітання  з  нагоди  мого  Дня  народження.  З  хвилюванням  прийняла  Ваші  вітання.  Вдячна  долі  і  Вам,    Клубу  поезії,  що  я  тут  знайшла  скільки  друзів.  Дуже  приємно  читати  Ваші  твори  і  щирі,  душевні  поздоровлення.  То  ніби  сонячне  сяйво  освітило  небо  й  подарували  душі  й  серцю  насолоду,  прекрасні  миті.  Так  хочеться  Вам  сказати    багато  добрих  й  теплих  слів.  І  побажати    миру  і  здоров`я!  Достатку  і  поваги!  Любові  і  натхнення  Вам!  Нехай  душа  поета  завжди  на  взлеті  і  досягає  бажаних  вершин!  Хай    по  життєвому  шляху,  Бог,  завжди    дає  щирих,  вірних  друзів!  І  щастя  запанує  в  кожній  Вашій  світлині!  

                                                                                                                                                                                             07.09.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021

Я цим живу…

Я  цим  живу,  напевно  так,  коли  слова  лягають  на  папері.
 Коли  душа  втішається    і  мені  Муза  відкриває  двері.
 То  ніби  серця  стук,  чи    її  азбука,  дасть  впевненість    й  натхнення.
Відкриє  світ  у  майбуття,  думки-  птахи,  засяє  зірка  рання.
Сприйму  дари  навколишнього  світу,  вже  освячені  Всевишнім,
Йому  подякую    і  щиро  втішуся  оцим  теплом  прийдешнім.

Як  промінь  сонця  ляже  до  землі,  я    вкотре  вклонюся  до  Бога,
 Моє  єство,  нехай    підтвердить  і  пелюстками  встелиться  дорога,
Якою  я,  йду  з  надією,  що  іще  довго  й  сміливо  буду  йти!
                                                                                                         


                                                                                                         06.09.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021

Летять хмаринки…

Ой  летять,  пливуть  хмаринки,  поспішають,
Це  вони,    погоду  нам  передвіщають,
Ой  летять,  хмаринки  -  сіренькі  перинки,
Стрімко-  стрімко,    й  низько    крапають  краплинки.

Ой  летять  хмаринки  і  про  щось  вуркочуть,
Це  мене,  хитренькі,  налякати  хочуть,
Ой  летять  хмаринки,  ніби  в  круговерті,
Крапотіти  досить!  Чому  такі  вперті?

Ой  летять  хмаринки,  я  їх  не  боюся,
Парасольку,  маю,  тому  й  не  журюся,
Мовчазні,  хмаринки  більше  не  сваряться,
Ледь  приліг  промінчик,  з  вітром  веселяться.

Попливли,  хмаринки  та  й  хутко  до  річки,
Під  світилом  зразу,  рожевії  щічки,
Тож  летіть,  хмаринки,  хай  ясніє  небо,
Хай  нам  тепла  осінь,  дощику  не  треба.

                                                                 03.09.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021

Любов… натхнення

Любов  -  натхнення  до  життя,
І  буде  добрим  майбуття,
 Коли  в  душі,  вона  живе,
Людина    й  зло,  переживе!

Любов      -  натхнення  до  життя,
Коли  в  оселі  є  пуття,
Сім’я  у  злагоді  й  мирі,
Непропаде  вона  й  в  вирі.

 Ради  любові  зробить  все,
Бо  лиш  тепло  в  душі  несе,
І  чисте  небо  звеселить,
Подарувавши  щастя  мить.

 Любов  і  мудрість  назавжди,
То  ніби  річки    береги,
Оберігають  від  незгод,
І  цим  втішається  народ  .

Любов    солодка,  наче  мед,
Нею  ділися,  йди  вперед,
Даруй  коханому  й  другу,
Батькам  і  дітям  –  всамперед.

Любов    й  натхнення  -    є  життя,
Всі  найщиріші  почуття,
 Й  ласкавий  сонця  промінець,
Як  стук  закоханих  сердець.

Всім  цим  Господь  нас  наділив,
Цінить  й  любити,  усіх  вчив,
Земну  красу  й  радісні  дні,
 Подарував  тобі  й  мені.

                                             02.09.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021

Щасливої дороги!

Уже  сьогодні  дзвоник  задзвенить,
І  підуть  діти  у  країну  знань,
Жовто-  блакитний  стяг  замайорить,
В  країні  миру  й  кращих  сподівань.

А  перша  вчителька,  ніби  мати,
Прийме  дитину  і  буде  сім’я,
Бо  ж  вона  здатна,  всіх  об’єднати,
Запам’ятає  кожного  ім’я.

З  любов’ю  вчитиме  добрим  справам,
Із  щирим  серцем  навчить  поваги,
Відпір  давати  -  всім  образам,
 І  як  змогти,  уникнуть  зневаги.
.
***
В  перших  рядах  крокують  першачки,
Взявшись  за  руки,  холод  проймає,
Кожен  школяр,  йде  наче  залюки,
Але  очима  неньку  шукає.
 
Сяючі  очі,  іншим  бачать  світ,
Де  без  підтримки  не  обійтися,
Запам’ятається,  цей  час  навік,
Та  допоможе  їм  відкритися.
***
Щасливої  дороги  малюки!
Нехай  легким  і  світлим  буде  шлях
Єднайтеся,  вивчайте  науки
 Цінуйте  працю  й  знання  вчительки!

                                                               01.09.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021

Домовленість ( проза 2ч. )

   Янош  полегшено  перевів  подих,  на  обличчі  злегка    мелькнула  усмішка.  Підкралася  думка,  які  заручини  і  з  ким?  Здається,  тут  все  само  собою  вирішиться.  Він  зацікавлено  подивився    в  сторону  Марини  й  Артура.  Вони  в  розмові  навіть  не  помітили,  як  усміхнені,  щасливі  Віола  з  Баро  зникли  з  поля  зору.
 Старий  спішив  назустріч  Дмитрові,  хотів  з  ним  поговорити.  Той  нічого  не  зрозумівши  в  поведінці  Віоли,  здвигнув  плечима,  щось  бурмотів  собі  під  ніс.Чорні  очі  блищали,  у  них  світилася  невтішна  думка,  він  різко  розвернувся,  поспішив  до  Анжели.
 За  кілька  секунд,  Янош  грає  на  скрипці,  співає  циганську  пісню.  Марина,  ніби  всім  тілом  обперлася  на  Артура,
-  Гарно  грає  дядько,  ще  й  співає!    Хай  би  дожив  до  нашого  весілля,  я  би    з  тобою  радо  станцювала  весільний  танець.А  ти?  Я  тобі  подобаюся?
 Артур  пригадав  розмову  з  батьком,  що  можливо  домовляться  про  весілля  і  тут  же    перед  очима  тупий  погляд  Віоли.  Ніби  джмелі    гуділи  в  голові,  чи  я  не  так    зрозумів,  чи  переплутав.  Але  ж  мати  купила  кольє  для  Віоли,  казала  їдемо  на  заручини.  Вмить  пригадав,  що  в  авто,  для  Марини    лежить  червоне  намисто.    В  метушні,  він  про  це,  чомусь    просто  забув.  Замість  відповіді,  ледь  посміхнувшись  до  неї,    прошепотів,
-  Пішли,  я  для  тебе    маю  подарунок.
 Арсен  помітив,  як  син  з  Мариною  пішов  до  автівки.  Цікавість  ятрить  душу,  потай  підглядав  з-за  бузку.  Артур  одяг  на  неї  намисто.  Вона,    зразу  схиливши  голову,  ніби  замислилася  та  це  лише  на  якісь  кілька  секунд.  Вже  почервоніла,  обійняла  його,  він  припав  у  поцілунку.
 Такий  розклад  подій  Арсена    вибив  з  колії  -  Що  ж  це  коїться?  Змарніло  обличчя,  очі  налились  кров’ю,  як  же  домовленість?  Він  знову,  вирячивши  очі,  дивився  на  молодих.  Артур  обіймав,    притиснув  її  до  себе.    Закривши  очі,  вона  підкоряється  йому,  як  роса  танула  на  сонці.  Підкрався  відчай,  чорт  забирай,  вона  ж  менша  за  Віолу,  ніби  тихеньке  янгеля,  а  тут  на  тобі!    Йти  проти    домовленості?  Сказати,  що  засватаємо    Марину,  але  ж  не  годиться    меншу  доньку  першою  заміж  віддавати.  Це  ж  Дмитро  знає  та,    як  сказати  йому,  як  розпочати  розмову?
   В  цей  самий  момент,  з  будинку  вийшла  Надія.  Помітивши,  що    її  чоловік    ніби  за  ким  підглядує,  ледь  пригнувшись,  непоміченою,  підкралася  до  нього.  Що  ж  там  такого  цікавого,  що  він    так,  потай  позирає?  Від  хвилювання,  здавалося  і  не  дихала.  Стала  навшпиньки,  подивилася  поверх  чоловічого  плеча.  Побачивши  сина  в  обіймах  з  Мариною,  зблідла,  закам’яніла,  не  змогла  й  слова  сказати.  Сердитий  Арсен,  від  відчаю  стиснув    кулаки  й  різко  розвертаючись,  зробив  крок  вперед,  збив  Надію  з  ніг.  Обоє  очутились  на  траві.    Похапцем  здіймалися  на  ноги,  мовчки  позирали  в  різні  боки.  Мабуть  на  їх  щастя,    на  обійсті  нікого  не  було.  Надія  товче  чоловіка  в  плечі,  свариться  циганською  мовою.  За  будинком,  витерши  спітніле  обличчя,  запитала,
-  І  куди  ти  дивився?  Що  тепер    робитимеш?
Розчервонілий,  спересердя  різко    махнув  обома  руками,  ніби  між  ними  поставляє  залізну  огорожу.
-  Помовч  жінко!    Хай  подумаю,-  поспіхом  попрямував  до  садка.
Паморочиться  голова,  знервовано  потирає  руки,  але  ж    з  цієї  катавасії  треба  якийсь  вихід  знаходити!
   У  садку,  погойдуючись  на  кріслі-качалці,  сидить  Янош.  Задумливий,  раз-у-раз  випускає  кільця  диму.  Почувши  чиїсь  кроки,  озирнувся,
-  О,  це  ти  Арсене!  Чому  розчервонівся,  щось  бентежить?
Той,  з  розмаху,  гепнувся  у  крісло  навпроти,
-  Це  добре,  що  ти  тут!Хочу  порадитися.Коли  ми,  ще  всі  були  разом,  домовилися  з  Дмитром,  що  одружимо  своїх  дітей,  ну  Артура  і  Віолу.  А  тепер  і  не  знаю,  що  йому  сказати,  розумієш,  проти  сина  не  хочу  йти.  А  він  вже  з  Мариною  цілується,  ти  собі  це  уявляєш.
-  То,  що  ж  тут  поганого?  Молоді,  кров  грає.  Себе  згадай.
-  Так  ми  ж  домовлялися  про  Віолу.  За  невістку,  я  її  хотів.
 -  Хотів!  Знаєш  хотіти  не  шкідливо!  Але,  як  так  дуже  хотів,  чому  було  заручини  не  зробити?
-  Ну,  ти  ж  розумієш,  хотілося  впевнено  стати  на  ноги,  тоді  вирішити  це  питання,  Думав  сьогодні  поговоримо,  оголосимо  про  заручини.
 -  Ну  і  в  чому  справа?  Поговоріть,  думаю  в  присутності  Артура  це  буде  краще  зробити.  
-  Що  та  молодь  дуже  знає!  Він  матиме  таку  освіту,  йому  треба    мати  видну  дружину.  
-  А  ти  знаєш,  Марина  саме  й  буде  йому  парою,  гарно  вчиться,  мріє  й  після  школи  вчитися.  Якщо  не  помиляюсь,    я  кілька  раз  в  неї  на  столі  бачив  Конституцію  України.  Що  худенька,то  нічого,  рік-два,  вбереться  в  тіло,  тоді  й  можна  відгуляти  весілля.
-  Чи  зрозуміє  Дмитро?  От  в  чому  питання.
-Ти  Арсене,  не  гарячкуй!  Знаєш,  коли  дріжджове  тісто  зо  два,  чи    три  рази  добре  підніметься,  тоді    й  хліб  буде  вдалий.  Тож  час  покаже  синку,  а  зараз  наберись  терпіння.
***
   Щасливий  подією,  Баро  вже  проїхав  кількома  вулицями  містечка.  Має  бажання  поспілкуватися  з  дівчиною,  хоче  дещо  запитати.
 Віола  ж  ніби  пташка,  що  вирвалася  з  клітки,  осяяна  усмішкою,  раз-у-раз,  то    зазирає  у  вікно,  то    з  легкою  іронією  і  з  гордо  піднятою  головою  позирає  на  нього.
   Окинувши  поглядом  салон  авто,  на  задньому  сидінні  помітила  гітару.  Як  було  витримати,  не  запитати,    тут  цікавість  перемогла  гордість,  легка  усмішка  покрила    її  лице,  здивовано  запитала,
-  О!  Незрозуміла.  А  ти  що,  може  на  гітарі  граєш?  
-  А  що?  Хіба  я  не  циганської  крові?  Не  тільки    граю,  я  для  тебе    іще  й  нашої  заспіваю.  Пам`ятаєш,  як  вечорами    збирався  весь  табір  і  жінки  співали  різних  пісень.  Починали  з  сумних,  а  закінчили  веселими,  завзятими,  потім  танці  до  упаду.  Ото  було  життя.
-  Ні,  я  той  час  смутно  пам’ятаю,  так  лише  декілька  моментів.  То  ми  ще  довго  будемо  гаяти  час  по  вулицях,  тобі  це  цікаво?
-  Я,  мріяв  про  нашу  зустріч,  хотів  з  тобою  побути  наодинці.  Тут  є  якась    річка,  чи  став?
Вона  розмахує  рукою,
-  Ні,  це  в  іншій  стороні,  це  далеченько,  он  туди  за  пагорб,  там  парк,    за  ним  і    став.  Давай,  їдь  трохи  далі,  тоді    вліво,  бачиш  стежку,  я  покажу  де  збираються  всі  роми.  Це  дядько  Янош    тут  править,  він  же  барон.  До  нього  люди  часто  приходять    за  порадами.  Але  він  завжди  радиться  з  батьком,  каже  вже  старий,  життя  змінилося,  інші  погляди.  Знаєш  іноді  нас  з  Мариною  називає  онуками  та  то  нічого,  він  добрий,  ми  до  нього  звикли.
   Запала  тиша.  Він  замислився,  шукає  слова  з  чого  почати,  як  донести  їй  своє  бажання,  бути  навіки  разом.  Чи  зрозуміє,  ще  ж  молоденька,  як  не  злякати,  а  часом  я  не  був  у  її  планах?  Як  підійти  із  своєю  пропозицією?
   В  душі  енергія  бурлить,  шматує  серце    раз-у-раз,  шукає  щастя.  Настигла  думка  й  вголос,
-  Можливо  серед  цих  ромів  ти  вже    нареченого  маєш?
-  Ні-ні,  де  ти  бачив,  вони    якісь    трохи  інші.Можна  сказати  бідніші  та  і  не  такі  працьовиті,  як  батько.  Бачу,  ти  теж  молодець,  круте  авто,  значить  десь  працюєш,  не  думаю,  щоб  маком  займався.
-  Мислиш  в  правильному  напрямку,  я  собі    не  ворог,  щоби  загриміти  у  в’язницю.  Сучасні  менти  не  ті,  що  були  раніше.  Та  й  хочеться  жити  спокійніше,  не  відрізнятися  від  інших  людей,  які  мене  оточують.
   Баро  закінчив  розповідати  про  своє  життя.    Віола  із  захопленням  слухала  його,  інколи  скоса  позирала  й  морщила  носик,  посміхалася.  Вони  їхали  повз  посадку  за  нею  виднілось  кукурудзяне  поле,  ближче  на  пагорбку,  в  густій  траві  губилася  вузенька  стежка.  
За  кілька  хвилин,  вона  вийшла  з  авто.  Усміхнений,  прикував  до  неї  свій  погляд.    Вона  ж,    ніби  навмисно,  зробила  кілька  стрибків,  озирнулася  й  стала  в  граційну  позу.  Він  різко  відчинив  двері  авто,  на  ходу  у  кишеню  ховає  каблучку,  поспішив  за  нею.
Вітер  раз-у-раз  вітер  злегка  здіймає  її  волосся.  Сонячні  промені  торкаються  її  усміхненого  обличчя.  Від  глибоких  вдихів  і  видихів,  здіймаються  й  опускаються  груди,    вона  із  захоплення  роздивляється  навкруги,  розвела  руками,
-  Ось,  подивися,  яка  краса!  Наше  містечко,  як  на  долоні!    Мені  тут  подобається.  Знаєш,  коли  дядько  Янош  грає  на  скрипці,    в  мене  серце  завмирає.  Мені  здається  його  всі  чують,  замовкають  птахи,  навіть  гавкіт  собак  вщухає.    На  свята    тут  доволі  весело;    пісні,  танці,  традиційне  вогнище.
Продовжувала  розповідати  де  знаходиться  залізничний  вокзал,  невеликий  завод,  центр  міста,  храм,  лікарні.  Він  все  пропускав  повз  вуха,  милуючись  нею,  підійшов  так  близько,  що  вона  почула  його  гучне,  прискорене  серцебиття.Забракло  сил  боротись  зі  своїми  почуттями,  став  безпорадний  проти  її  чарів  так,  наче  його  п’янить  якийсь  її  запах.  Довгий  поцілунок.  По  її  тілу  теплий  струм,  як  пробудження    природи  навесні.  Вмить  почервоніла,  довкола  озирнулася.
Його  очі  заграли,  сипнули  іскорками,  раптово  вирвалося  з  вуст,
-  В  яких  стосунках  ти  з  Артуром?
 Її  очі  миттєво  округлилися,  
-  Ой,  не  мели  дурниць,    -  сухо  скривилася,  наче  з’їла  кислицю.  Що  в  мене  з  ним  може  бути?!  Яка  я,  а  який  він,  ніби    молодий  гороховий  стручок.  Він  же  батькової  статури,  з  роками  теж  буде  з  животиком,  ніби  на  шостому  місяці  вагітності.
 Баро  так  розсміявся,  аж  присів,
-  Ну  й  порівняння  зробила!  Ми  з  роками  теж  всі  змінюємося,  ти  про  це  не  подумала?
-  Не  думала  і  не  хочу  думати.  Хочу  бути  вільною,  хочу  за  кордон  поїхати,  побачити  світу  та  думаю  батько  не  відпустить.
 І  пригладивши  ногою  траву,  присіла  на  неї,  
-  Коліна  не  болять?  Присядь  поруч,  хай  ми  милуємося  природою.  Люблю    коли  довкола  буяє  зелень,  коли  тепло,  люблю  ходити  босоніж.  Це  я  так  взулася  в  ці  капці,  для  годиться,  то  ж  гостей  зустрічала.  
За  мить  присів  поруч,  однією  рукою  обійняв  за  плече,
 -  Я  думаю,  ще  рік  і  тобі,  як  і  всім  дівчатам  в  такому  віці,  треба    буде  заміж  вийти.  Знаючи  батька,  він    це  не  відкладе  в  далеку  шухляду.    Ти  ж,  ще  не  заручена,  наскільки  я  знаю.  От  якби  перед  тобою  стояв  вибір,    я,  чи    Артур,  за  кого  би  пішла?!  Кому  б  віддала  своє  серце,  довірилася?
-  Ото  запитання!  Зараз  погадаю.
Повільно  закривши  очі,  вона    крутила    вказівними  пальцями,  потім  розводить  руки  і  намагається  зіткнути  пальці  один  до  одного.  Ну,  як  дитина,подумав  він  і  схопив  її  за  руки,  повалив  на  траву,  ледь  не  торкаючись  уст,  
-  Що  за  вигадки?!  Віоло  тут  життя  вирішується,  а  в  тебе  жарти,  якісь    дитячі  забави.
Трохи  обурено,  кліпаючи  очима,    
-  Ха!  Що  не  можна  й  пожартувати.
Вмить,  з  привітною  усмішкою,  подалася  до  нього  пишним  тілом,  знову    повільно  закрила  очі,  ніби  подала  знак,  цілуй  мене,  цілуй.    Його  теплі  долоні  торкнулися  її  обличчя,  пристрасно  поцілував.  Коли  ж  його  уста    відпустили  її,  запитав,
-  Віоло,  мій  сонячний  зайчик,  ти  підеш  за  мене?  Ти  тут  сувора,  а  тут    вже  й  ніжна,  якою  ж  насправді  ти  стала?  А  я  тебе  єдину,  ще    з  дитинства  кохаю.  Скажи  чи  я  потрібен  тобі?  Ти  мені  віриш?
Її  несмілі  кінчики  пальців  торкаються  його  чола,  посміхаючись  куйовдить  густу  чорну  чуприну,
-  О,  за  дешево  ти  мене  хочеш,  думаєш,  як  браслет  подарував,  поцілував  і  я  тобі  вже  про  все  розповім,  в  обійми  кинусь.
-    Не  спокушай  до  гріха,-  приліг  поряд,  -  Браслети,  намиста,  це  не  основне,  що  ти  відчуваєш  до  мене?  Ти  в  Молдову  поїдеш  зі  мною?  За  мене  заміж  підеш?
-  В  Молдову?  А  ти,  що  на  постійно  там  влаштувався?
-  Так,    зроблю  ще    пару  ходок  за  кордон,  куплю  квартиру.  Будеш  господинею.    А  пізніше    я  планую  перейти  на  туристичні  автобуси.  Поїхала  би  зі  мною,  побачила    Європу.  Ось  уже  і  збулася  би  твоя  одна    із  мрій!  
Запала  тиша.  Але  вона  хотіла,  щоб  він  більше  поспілкувався  з  нею,  на  грудях  поправила  волосся,  підняла  руки  догори,
-  Баро,  подивись  на  небо!  Яка  краса!  Білі  хмаринки  мов  пір’їнки,  ніби  підморгують  мені.  Яскраве  сонце  щиро  посміхається,  пестить  моє  рум’яне    личко,  дарує  яскраві  теплі  промінчики.  Ти  знаєш,  я    люблю  дивитися  на  небо,  ось  так  лежачи.  Мені  здається  я  лечу  разом  з  тими  хмарами,  чую  своє  гучне  серцебиття,  ловлю  повітря,  насолоджуюся  життям.  О!  Подивися  туди,  -  показала  рукою,  -  Бачиш,    із  заходу  чорна  хмара  насувається,  ще  й  може  бути  дощ.
Спершись  на  лікоть,
-  Вона  далеко  від  нас  та  й  ми  ж  на  авто.
І  прихилився  до  неї,
-  Ото  розмріялася.  Лечу!  Ти  ж  не  дитина,  а  дівиця!  Ось  виходь  за  мене,  будеш  моя  цариця,  озолочу.  Кохатиму,  як  лебідь  лебідку!
-  Та  ти  що!  Це  жарти,  чи  справді  просиш  моєї  руки?  То  де  ж  каблучка  на  заручини?
Ніби  тільки  раз  кліпнула  очима,  перед  нею  тримав  каблучку,  
-  Даєш  руку,  чи  ні?!  Підеш  за  мене?
Так  несподівано,мелькнула  думка    в  її  голові,  а  чи  й  не  сниться  все  це  мені?  Пристально  дивилася  в  його  чаклунські  очі,  легке  зітхання  вирвалося  з  уст,
-  Піду…  Піду  Баро!-  трохи  замислившись,  продовжила,-  Та  напевно  ж  не  зараз,  коли  вже  ось  школу  закінчу.
Від  хвилювання  ледь  тремтіли  руки,  він  одяг  їй  каблучку,  пригортає  до  себе,    поцілував  її    довгим  ніжним,  тремтячим  поцілунком.
 -  Сонце  моє,  мій  дорогоцінний  діамант,  ми  заручилися  з  тобою!  Тепер  нас  ніщо  і  ніхто  не  посміє  розлучити!
Звільнившись  від  його  обіймів,  прошепотіла,
-  Ти  так  цілуєш,  що  я  хмелію,  ніби  випила    вина.
Він  дивиться  на  небо,  враз  різко  встав,  попрямував  до  авто,
-  Я  зараз,  зачекай!  
Повертаючись,  Баро  кілька  раз  доторкнувся  до  струн  гітари    і  поставив  перед  нею  коробку  цукерок  Рафаелло,
-  Пригощайся!  На  жаль  вина  не  можна,  думаю  сама  не  питимеш,  а  я  ж  за  кермом.
-    Ой,  такі  цукерки  я  бачила  по  телевізору,  це  ти  звідки  їх  привіз?
Сяючими  очима  дивилася  на  нього,  ласувала  цукерку,  прицмокувала  та  вмить    нагадала,
-Ой,  ти  що  будеш  грати,  але  ж  нам  треба  повертатися.
-  Думаю  встигнемо.
 Лунає  пісня  про  кохання  і  їй  здалося,  що  не  тільки  вона  її  слухає,  а  й  все  містечко.  Легенький  вітер  куйовдив  її    кучеряве  волосся.  В  очах  зоринки,  на  душі  тепло,  серцю  хочеться  радіти,  не  відпускати  цю  щасливу  мить.
***
   Непомітно  підкрадається  вечір.  В  садку  чоловіки  грають  у    доміно.  Дмитро  вкорте  позирає  на  годинник,  вже  й  пора  повернутися,  ох  Віоло-Віоло,  що  ж  ти  коїш.  Поки  вас  повіддаю  заміж,  зовсім  посивію.
 Янош  весь  час  спостерігає    за  ним,  вирішив  втрутитися,  прошепотів,
-Ти  би  Марину  з  Артуром  послав    за  ними,  думаю  вона  знає  де  вони,  так  довго  можуть  бути.
Закінчивши  ігру,  Дмитро  спішив  знайти  Марину.
     В  будинку,  час  від  часу,  чути  розмови.  Жінки    знову  готують  салати,    накривають  стіл.  Але  ті  розмови    майже  ні  про  що,  трохи  про  моди,  про  погляди  на  життя.  Надія  чекала  розмову  про  дітей,  думки,  як  оси,  в  голові  гуде,  що  ж  буде  далі?  Анжела,  жінка  мудра,  виважена,  наспівує    циганську  пісню.    В  усьому  довіряє  чоловікові,  тому  й    про  дітей  ні  слова.  
     В  одній  із  кімнат,  Марина  розповідала  Артуру  про  навчання.  Хлопець,  побачивши  на  столі    Конституцію  України,  здивовано  запитав
-  А  це  тобі  навіщо?  
-  Ну  ти  ж  вивчаєш  «Право»,  а  хіба  мені  не  можна?  Якщо  чесно,  хочу  все  життя  бути  поруч  з  тобою.
Він  ніби  й  не  чув  цих  слів,  визирає  у  вікно,
-  Десь  Баро  з  Віолою  пропали?  
-  Вона  тобі  така  важлива?
-  Та  ні,  я  би  вже  дещо  перекусив.
     Кілька  секунд  і  Марина    перед  ним  тримає    бутерброд  з  копченою  ковбасою  і  сиром,  припрошує,
-  Ану,  давай  скуштуй!  
 Вони  по  черзі,  відкусювали  маленькі  шматочки  і  посміхалися.  Коли    з  бутербродом  було  покінчено,  обійняла  його  за  шию,
-  А  тепер  дякуй!
-  Ти  така  проста,  як  дрова.  Але  ж  приваблива!
Він  тільки  торкнувся  її  уст,  як  в  кімнату  зайшов  Дмитро.  Де  стояв,  там    і    якусь  мить  і  закляк,    очі  мало  не  вилізли  на  лоб,  важко  перевів  подих,                                                        
-  Артур!  Що  ти  собі  дозволяєш!  Це  тобі  не  іграшки!
Марина  притулилася  до  Артура,
-  Тату,  а  може    ми  заручимося  з  Артуром,  що  скажеш?
-  Це  з  яких  пір  дівчата  перші  про  це  говорять?    Це  він  має  вирішити,  а  не  ти!
Дочка  ледь  зблідла,  зніяковіла,  косо  позирає  на    хлопця.  В  одну  мить,  ніби  спалахнуло  багаття  й  полум’я  торкнулося  його  обличчя.
Та  Дмитро  не  звертаючи  уваги  різко  звернувся,
-  Ти  хлопче  краще  сядь  за  кермо  авто  та  поїдь  з  Мариною,  знайдіть  мені  ту  пару  голубів,  де  вони  можуть  так  довго  вештатися.  Ви  всі,  ще  як  діти,  то  ж  треба  навчитися  поважати  і  інших,  а  не  думати  тільки  про  себе.
   Артур,  як  слухняне  телятко,  не  проронивши  ні  слова,  опустивши  плечі,  попрямував  до  авто.  Дмитро  гнівно  подивися  в  очі  дочки,
-  Давай,одна  нога  там,    друга  тут,  щоб  швидко  мені.  Що  теж  заміж  не  терпиться?!  Ох,  дівчата-дівчата,  ранні  пташки!
***
     Слухаючи  пісню,  Віола  від  задоволення  примружила  очі.  Раптом  звідкись,  наче  здалеку  до  них  донісся  грім.  Водночас  привернула  до    себе  увагу  машина  Волга,  яка  неподалік  зупинилася,  прямо  навпроти  них.  Дівчина  різко  піднялася  на  ноги,  торкнулася  плеча,
-  Вставай  !  Чуєш  вже  гримить  і  здається  до  нас  гості.
З  авто  вийшло  троє  молодиків.  Не  поспішаючи,  перший  високий,  як  жердина,  білявий,    потираючи  руки,
-  Ану-ану!І  що  це  за  краля  тут  відпочиває?
Бачивши  чужинця,  її    наскрізь  пронизує  страх,  по  тілу  пробігли  холодні  мурашки,  спиною  притулилася  до  Баро,
-  Це  не  з  наших.
Слідом    за  білявим,  йшов  нижчий  за  зростом  хлопець  ромської  національності.  Дівчина  уважно  придивлялася  на  нього,  але  зрозуміла,  що  він  не  з  містечка.  За  мить  почула  знайомий  голос,  полегшено  перевела  подих.  Останнім  за  ними  йшов  Яник  Ворон,  саме  той  хлопець,  що  вподобав  Марину.  Він  розвів  руками,
-  Віоло!  Тобі,  що  наших  хлопців  замало,  що    ти  сюди  чужинця  привезла?  Е-е-е    дівчино,    так  не  годиться.
Віола  встигла  прошепотіти,
-  Цього  я  знаю,  він  залицяється  до  Марини.
 Баро  віддав  їй  гітару,
-  Знаєш  роме,  життя  така  штука,  воно  постійно  змінюється,  обертається  навколо  своєї  осі,  ми  з  тобою  можливо  й  за  весільним  столом  зустрінемося,  породичаємося,-    протягнув  руку  і  продовжив,  -  Будемо  знайомі,  я  Баро,  наречений  Віоли.
Білявий  різко  розвернувся,  відхилив  руку  Баро,  став  поміж  них,
-  Ша-ша,  що  за  розклад.  Яник,  що  за  дівка  й    чия  вона,  що  я  не  знаю.
-  Так  тебе  ж  тут  два  роки  не  було.  Це  онука  нашого    барона,    старша  донька  Дмитра,  бачиш,  як  виросла.
На  лиці  білого  розпливлася  єхидна  посмішка,  погляд  голодного  вовка  пронизав  Віолу  з  ніг  до  голови,  став  навпроти  неї,
-А  може  він  зіграє,  а  ти  нам  поспівай,  потанцюй.  Може  я  першим  буду  в  твоєму  ліжку.
Після  цих  слів  Баро  весь  напружився,  стиснув  кулаки,  
 -  Ти  ж  хоч  і  пофарбувався,  правда  не  знаю  для  чого,  але  ж  маєш  знати  наші  звичаї.  
-  Та  досить  про  звичаї,  не  той  час.  Гарненька,  пишна,  даси  цицьки  посмоктати?
Баро  миттєво  різко  викрутив  йому  праву  руку  назад,  той,    хитаючись,  впав  на  коліно.  Намагаючись  піднятись,  вуха  різонула  гучна  лайка,  потім  хрипло  сказав,
-  Що  може  позмагаємося,  хто  виграє,  того  й  дівка.  
Яник  підійшов  до  другого  хлопця,
-  Так  не  годиться,  ми  з  одного  містечка.
У  відповідь  той  здвигнув  плечима,
-Та,  що  я  та  й    хто  я  проти  нього,  якась  мурашка.  Сьогодні  тут,  завтра  десь.  Я  з  кочівників,  втручатися  не  буду.
Баро  вирішив,  що  краще  домовитися,  розійтися  по-мирному,  злегка  відпустив  руку  білявого.  Той,  як  півень  скакав  перед  ним,  вже  в  руці  крутив  доволі  товстий  залізний  ланцюг,
-  Ну  що  давай,  чи  боїшся?!
Яник  знервовано  крутить  головою,  крикнув,
-  Ні-ні!  Хлопці  не  треба!
***
   Об`їхавши  вулицями  і  побувавши  в  парку,    Марина  з  Артуром    не  знайшли  авто  Баро.  Дівчина    нервувалася,  показувала  дорогу    і  розповідала,  де  ще  вони  можуть  бути.  
     Авто  підіймалось  на  пагорб,  де  ввечері  збираються  роми,  вона  помітила    два  авто,
-  Подивися    наші  там,  давай  швидше,  піддай  газу!
     В  ці  хвилини,  від  хвилювання  обличчя  Віоли  зблідло,    вся  тремтіла,  серце  ледь  не  вискакує.  Білявий  прийняв  образ  нападаючого  ведмедя,  махнув  ланцюгом  перед  обличчям  Баро,  той  ухилився.  Артур  вчасно  засигналив  і  різко  направив  на  них  авто.  Хлопці  розбіглися  в  різні  сторони.  За  мить  Артур  вискочив  з  авто,    на  білявого  націлив  травматичний  пістолет,
-  Тобі  прочитати  статтю,  за  якою    підеш  за  грати,  чи  підеш  з  миром?
Біля  Яника  вже  стоїть  Марина,  кулаками    товче  його  в  груди,
-  А  ти,  що  стоїш  дивишся?!  Це  ти  такий    боягуз,  а  іще  хочеш,  щоб  я  з  тобою  дружила?!
   Ніхто  й  не  помітив,  як  надійшла  чорна  хмара.  Майже  над  ними,  небо  навпіл  розрізала  ясночола  стріла,  сліпучо  і  біло  усе  освітила,  Все  здригнулося  від  гучного  грому.  Неподалік  від  Волги,  блискавиця  влучила  у  старий  граб,  який  миттєво  зайнявся  полум’ям.  На  якусь  мить  всі  заклякли,  страх    стис  їм  горла,  перехопив  подих  у  легенях.  Сім  пар  очей  округлилися,  дивилися  на  вогонь,  як  на  примару.
Великі  краплі  дощу  приводили  до  тями,  білявий    крикнув
-  Ой,  це  ж  не  моє  авто!  
 І  кинувся  до  машини
Знову  загримить    Марина  заволала,
-  Гайда-гайда!  Автівки,  як  приманка  для  блискавки,  хутко  тікаймо  звідси!
     Віола,  все  ще  здригалася  від  страху,  намагається  опанувати  себе,
-  Можна  сказати,  це  нам  пощастило,  адже  блискавиця  могла  вцілити    в  любе  авто.
Баро  висловив  свою  думку,
-  Нам  повезло,  що  обійшлося  без  бійки,  не  люблю  коли  так  намагаються  вирішити  питання.  Молоде,  зелене,  до  того  ж  і  не  виховане,  а  корчить  із  себе  господаря.  Ох  чому  деякі  наші  роми  такі  задиркуваті,  шукають  собі  пригод,  чи  то  така  вада.
-  А  що  ж  ти  хочеш,  он,  через  три  будинки  від  нас  живе  сім`я.  Мають  дев’ятеро  дітей  і  ні  один  з  них  не  ходить  до  школи.  Як  думаєш,  хто  з  них  виросте?!    За  які  статки  живуть  не  знати.  Он  батько,  вже    два  роки  поспіль  взяв  у  оренду    невелике  господарство,  вирощує  поросят.  І  людям  дає  роботу  і  ми,  можна  сказати,  не  бідуємо.  
     Марина  в  захваті  від  Артура.  Вона  дивиться  на  нього  з  широко  розкритими  очима,  любувалася.  Дівчина  не  настільки  злякалася  блискавиці,  її  більше  втішала  реакція    і  сміливість,  вона      поцілувала  його  в  щоку,
-  А  ти  молодчина!  Я  з  дитинства  мрію  про  такого  чоловіка.  Ти  такий  запальний,  рішучий,  сміливий!
   Змахнувши  краплі  дощу  з  чола,  хлопець  зауважив,
-  Ой,  не  перехвали!  Краще  не  відволікай,  бачиш  дорога  слизька.
***
     Баро  натиснув  на  гальма,  на    обійсті  нікого.
 -  Ну  от  ,  тепер  можна  й  розслабитися,  ми  на  місці.
-  Дивися    й  дощ  майже  вщух,  маленький  січе,-  підтримала  Віола.  
Він  обома  руками  обійняв  її,  притиснув  до  себе.
-  Що  сонечко,  дуже  злякалася?
-  За  тебе  злякалася!.  
Зненацька  засигналив  Артур,  майже  впритул  підігнав  авто.
 За  мить  з  будинку  вийшли  батьки.  Нерозбірливо  доносилися  гучні  слова    циганською  мовою.  Посеред  них  став  Янош,
-  Так,  припиніть  базар!  Чи  свою  молодість  забули?!
Марина  з  Артуром  зупинилися  біля  дверей  авто.  Чекали    поки  Віола,  невпоспіх,  вилазила  з  авто.
 Баро,    вже  підхопив  її  за  руку,
-  Давай  допоможу.
-  Та  я  заплуталася  в  цих  воланах,  зачекай!
 Янош  підняв  руку,  сердито,
-  Діти  і  де  ваша  повага  до  батьків?!  Чи  незадовго  ви  десь  розважалися?
Віола  вирячила  очі,  як  зняти  цю  напругу?  Вона  зробила  крок  вперед,  показуючи    каблучку,догори  підняла  руку,
-  Ви  всі  можете  нас  привітати!  Баро  попросив  моєї  руки  і  я  піду  за  нього.  Ось,  він  одяг  мені  каблучку.  Тату!  Тож  ми  заручилися,  а  через  рік,  забере    мене  в  Молдову.
 Він  міцно  тримає  її  за  другу  руку,  хоча  про  це,  сам  мав    бажання  поговорити  з  Дмитром.  За  їх,  так  званими  законами,  жінки  мають  більше  мовчати,  ніж  говорити.  Особливо  у  вирішенні  серйозних  справ.  Хоча    Баро  розумів,  що  Віола  поквапилася,  все  ж  не  наважився  її  зупинити.  Арсен  і  Дмитро  ніби  домовилися,  одночасно  нахилилися  до  Яноша,
-  А  як  же  домовленість?
Янош  підвів  брови,  озирнув  всіх  довкола,
 -  Що  за  розмови  Віоло?!  Тобі  хтось  дав  слово?
Всі  переглянулися.  Барон  поглянув  на  небо,
-  Здається  дощу  не  буде,  ану  хлопці,  всі  за  мною.  А  ви  цокотухи,  всі  сидіть  у  будинку,  чекайте  на  наше  рішення.
   Неподалік  від  будинку,  Янош,  Арсен  і  Дмитро  розсілися    в  альтанці,  хлопці  ж,  для  себе  принесли  лавку,  розмістилися  під  яблунею.  
 З  дерев  спадали  краплі,  навіюють  думки  і  за  якийсь  час  їх  проганяють.  
     Артур,  сам  по  собі  мовчкуватий  хлопець,    майже  не  хвилювався,  він  зрозумів,  що  Віола  не  для  нього,  як  батьки  не  проти,  то  й  батьків  попросить  за    Марину.  При  спілкуванні  з  нею,  зрозумів,  що  дівчина,  хоч  і  багато  говорить  та  розумна.  Саме  така,  що  все  життя  піклуватиметься  про    нього,  кохатиме  й  цінуватиме,  втішає,  що  не  гордячка  й  симпатична.  Що  худенька,  то  не  біда,  розцвівша  квітка  не  відразу  пишна.
   Розчервонілий  Баро,  сидячи  на  лавці,  раз-по-раз  -  потирає  руки,  розуміє,  що  йому  доведеться  більше  вислухати.  
 Минуло  з  пів  години.  Янош  з  чоловіками  говорив  тихо,  інколи  позирав  до  хлопців.  Занепокоєний    Баро,  прислухався  до  слів,  але  так  і  не  міг  зрозуміти,  про  кого  більше  мова.  В  голові  ніби  гупає  молотком,  Віола  буде  моя!  Вона  моя,  нікому  не  віддам!
   Янош  до  чоловіків,  переводячи  погляд  до  хлопців,  
-  Ви  думаєте  буду  молодих  сварити.  Ні!  Це  ви  так  виховали  своїх  дітей.  Раніше  старші  вирішували  кого  з  ким  одружити.  І  сім’ї  були  міцніші  і  поважали  наші  звичаї.  Що  ж  тепер?!  Пожинайте  те,  що  зростили.  І  не  ображайтеся  один  на  одного,  що  порушили  домовленість.  Бачу  все  одно  породичаєтесь.  Чи  з  вас  хтось  проти?
Дмитро  і  Арсен  знали,  що  замало  приділяли  уваги  вихованню  дітям.  Але  ж  і  час  змінився,  кожен  в  душі  ніби  себе  виправдовував.  Та  наважитися,  заперечити  барону    не  посміли.
Арсен  піднявся  з  лавки,
-  Оскільки  я  маю  синів  і  тоді  була  моя  пропозиція,  то  ж  напевно  я  першим  маю  право  на  слово.  Не  хочу  йти  наперекір  бажанню  синам,  їм  жити,  нехай  самі  вирішують  свої  долі.  Ми  чого  прагнули,  то  добились,  то  ж  нехай  і  їм  повезе  в  житті.
Він  до  Дмитра    протягнув    руку,  той  радісно  подав  свою,
-  Я  радий,  що  ми  порозумілися.
Янош  кожному  на  плече  поклав  руку,
 -  Тоді  гуляймо  заручини!  Хай  рідному  сину  скаже  рішення.  
Нарешті,    майнула  думка,  коли  Баро  помітив  рукостискання.
     Арсен  йшов  першим,  як  важко  зробити  цей  крок!  Адже  це  на  все  життя  і  хочеться,  щоби  діти  були  щасливі.  Баро,  стиснувши  кулаки,  ледь  тупотів  ногами,  вселяє  собі  терпіння  й  спокою.  
Артур,  побачивши  батька,  в  недоумінні  поглянув  на  Баро,  підвівся  з  крісла,
 -  Артуре,  синку!  З  Баро  все  зрозуміло,  він  Віолі  подарував  каблучку,  що  ти  на  це  скажеш?
 Ніби  шукаючи  підтримки,  здвигнув  плечима,  несміливо,
-  Якби  я  зараз  мав  каблучку,  подарував  би    Марині.Чи  ти  скажеш  зарано?
 -  Та  ні,  як  кажуть,  куй  залізо  поки  гаряче,  думаю  краще  зразу  зробити  заручини,  а  то  дивися,  ще  й  викрадуть  твою  дівчину.
То  ніби  сонце  засліпило  очі,  Баро  від  щастя  їх  на  мить  закрив  і  уявив  сяючі  очі  Віоли.
 За  столом  всі  весело  гомоніли,  жінки  припрошували  скуштувати  страви,  чоловіки  вкотре  підіймають  келихи.  Заручені  пари,  як  голуби  воркочуть  один  до  одного.  А  на  обійсті,  згадуючи  успіхи  і  падіння,  все  прожите  життя,  з  натхненням,  Янош  грає  на  скрипці.
                                                                                                                                                                             Літо  2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021

Домовленість (проза 1 ч. )

   Осіння  пора    тисяча  дев’ятсот    дев’яностого  року.  З  кожним  днем,  все    частіше  згущаються  темні  хмари.  Вітер  зі  сходу,  все  більші  здіймає  морські  хвилі.  Море  сердиться,    штормить,  якесь  непривітне,  сіре,  нагадує  про  холодні,  моторошні  ночі.  Ніби  підштовхнуло  до  думок,    треба  наважитися,  уладнати  сімейне  життя,  скільки  можна  кочувати?!  Чи  вже  й  табором  можна  назвати  ?!.Залишилося  лише  вісім  сімей  та  пару  старих  чоловіків-одинаків.  Неподалік  від  Одеси,  в  декількох  селах  вже  жили  осілі  цигани,  інколи  й  спілкувалися  з  кочівниками,  запрошували  в  гості,  пригощали  чим  мали.  
   Цього  разу,  табір  зупинився  на  узліссі,  біля  старого  крислатого  дуба.  Лише  чуприна,  ще  ледь  зеленіла,  а  інше  ж,  жовто-зелене  листя  тріпотіло,  сперечалося  з  вітром,  намагалося  втриматися  на  гілках.  
   Вечоріє…до  заходу  пливуть  сірі  хмари,  по  обрію  збиваються  докупи,  край  неба  покрасився  в  червоно-оранжевий  колір.
 Босонога  юрба  дітлахів,  від  трьох  до  дванадцяти  років,  задоволено  бігає  по  опалому,  багряному  листі,  підкидає  його  високо  догори,  насолоджується  свободою.  Діти  грали  в  жмурки,  деякі  старші    хлопці  лазили  по  деревах,  сперечаючись,  хто  з  них    залізе  найвище.
     Біля  щойно    розпаленого  багаття  розсілися  чоловіки.  Гучні  розмови…  слова,  підхоплені  вітром,  здіймаються  і  за  миті  пропадають  у    лісі.  Час  від  часу,  всі  прислухаються,чи    хтось  з  чужинців  не  навідається  до  них,  чи  часом  не  чути  підводи,  якою    з  Одеси  мали  приїхати  дружини.  Кожен  чоловік  журиться,  чи  й  буде  вдача?  Ворожіння  така  справа,  сьогодні    гарні  заробітки,  а  завтра  зовсім  інакше,  ніхто  й  гривні  не  дасть,  ще  й  скандал  вчинить.  Набридло  кочувати,  це  в  душі  кожен  давно  тримає,  але    першим  почати  розмову,  з  них  ніхто  не  наважується.  Лише  позирають,  то  на  вожака  Яноша,  то  на  старого  цигана  Марка.  Дід  чатував  онука  (  Баро),  який  бігає  з  дітворою.  Всіх,  дивувала    його  винахідливість,  сміливість  й  хитрість.  Хлопчикові  було  лише  вісім  років,  але  кмітливість  і  розум,  можна    сказати,  на  всі    років  дванадцять.  Втішається  старий  маленькою    Мариною.  Він  рік  назад  привіз  її    з  Молдавії.Сказав,  що  їй  два  роки,  журився  за  її  матір,  що  померла  при  пологах,  а  батько  десь  повіявся.  Можливо  й    кочує,  чи  вже  має  своє  житло,  про  це  ніхто  не  знає.  Дід    часто    палить  трубку,  замислювався,  що  ж    їх  далі  чекає?  Дивлячись  на  кожного,  примружує  очі,  ніби    заглядає  у  душу,    раз-по-раз  зітхає,  потім  відвернеться  від  усіх,  засинає.  Дівчинка  до  нього  тулиться,  до  грудей  прихиляє  голову,  намагається  зануритися  в  обійми,  відчути  тепло  його  тіла,  врешті  зігрівається  і  теж  засинає.
   Неподалік  чути  іржання  коней.  Чоловіки    притихли,  галаслива  юрба  дітей  побігла  назустріч,  всі  зрозуміли,    це  повертаються  жінки.
     На  траві  розстелене  велике  рядно,  по  ньому  розкладені  овочі,  фрукти,  ковбаса,  сир,  яйця.  Майже  біля  кожного,  лежить  нарізаний  великими  шматками  хліб.  Та  ніхто  першим  не  брав,  всі  чекають  на  вожака.  
     Після  вечері,  жінки  заспівали  журливу  пісню,  згодом  притихли,  кожна  у  роздумах.  Діти,  доволі  наситившись,  ніби  пташенята,  горнулися  в  обійми  матерів,  з  бажанням  зігрітися,    ховали  ноги  під  старі  простирадла.  Лише  Янош  спілкувався  із  старим  циганом,  той  розмахує  руками,  щось    шепоче    йому  на    вухо.  Згодом  Янош  підняв  руку  і    голосно  сказав,
-  Роми,  увага!  Хоча    я  являюся  вожаком,  але  даю  слово  старшому  за  віком,  нашому  поважному  діду  Маркові.  Як  він  скаже  так  і  буде.    
       Найближче  до  них,  сиділи  дві  молоді  пари    з  дітьми.  Дмитро  і  Анжела,  весь  час  намагалися  втихомирити  чотирьохрічну  доньку.  Віола    вертілася,  виривалася  з  рук,  хотіла  залізти  на  батькові    плечі.  Одночасно  показувала  язик  шестирічному  Артуру,    який  лежить  на  руках  у  свого  батька.  Поруч,    прилігши  на  бік,  його  мати    Надія,  годувала  грудьми  двомісячну  доньку  Любу.  Ці  дві  пари  були  дружніші  між  собою.  Адже    під  час  пологів  Анжела  ледь  не  померла,  втратила  багато  крові.  Арсен  і  Надія  тоді  й  здали  для  неї  кров.  Їм  дуже  сподобалася  ця  весела,  кмітлива,  красива  дівчинка.  Анжела  і  Надія  разом  шили  для  неї  одяг,  тішилися,  називали  її  принцесою.  
Коли  Віолі  виповнилося  три  роки,  Арсен  запропонував  Дмитрові  домовитися,  що  їх  діти  одружаться  за  циганськими  звичаями.
-  А  де  наші  нерозлийвода?-  часом  так  казали  батьки,  коли  діти    десь  зникали  з  очей,    тихенько,  дружно  гралися.  
 А  було  й  таке,  що  не  мирилися.  Тоді  Артур  залазив  на    одну  з  гілок    якогось  дерева,  сідав  й  гойдав  ногами,    лише  позирав  на  Віолу.  Вона  не  йшла  скаржитися,  часто  відкопилить  губу,  махне  рукою  і  тут  же  приляже  на  траву,  дивиться    в  небесну  далечінь,  вдає,  що  не  бачить  його.  А  коли  в  таборі  з`явився  Баро,  став  її  охоронцем,  нікому  не  дозволяв  ображати.  Артур  часто  отримував  стусани,  бо    інколи    і    навмисно  зачіпав  дівчинку.  То  щіпне,  то  ніжку  підставить,  а  потім  робить  вигляд,  що  це  не  він.  Звичайно  й  Віола  в  боргу  не  залишалася.  Але  ж  дівчинка,  так    її  виправдовував    Баро.
   Старий  циган,  постукав  трубкою    по  пальцях,  дивиться  вдалину  і  ніби,  щось  згадуючи  почав  говорити,
-  Схоже  прийдеться  нам  прощатися.  У  кожного  з  нас  вже  є  документи,  тепер,  все  частіше,  всі  нас    називають  ромами.  Тож  маємо  не  відрізнятися  від  інших  людей,  вести  культурний  образ  життя.  Знаю,    кожна  сім’я  має  невеличкий  спадок,  чи  золотом,  чи  грошима  від  батьків.  Думаю  всі  поступали  мудро,  не  тринькали  гроші  на  пусті  забаганки.  Тепер  настав  час  вирішити  свою  долю,  осісти  в  якомусь  селі  чи  містечку,  придбати  житло.    Я  повернуся  в  Молдову,  знайду  до  кого  пристати,  а  ви,  хто  зі  мною  не  розділяє  цю  думку,  хочете  кочуйте    й  далі,  а  ні,  то  осядьте  де  забажаєте.  Ми  з  вами    були  в  Чернівцях,  Одесі,  в  Могилів  Подільському,  на  Вінниччині,  в  Молдові.    Не  всі  люди  кочівників,    приймають  дружелюбно.  Але  ці    роми  що  осіли    мають  хати,  зібралися  в  общини,  то  ж  думаю  і  вас  приймуть  до  себе.  Прошу,  не  ганьбіть  наш  табір,  не  йдіть  красти,  поводьтеся    обережніше  із  словом,    вливайтеся  в  товариство.  Сенсу  кочувати  й  далі,  я  не  бачу.  Думайте  роми,  думайте,  я  вас  вранці  покину.
     На  узліссі,  ще  довго  горіло  багаття.  Кожна  сім’я  вирішувала,  як  бути  далі,  куди    та  в  якому  напрямку  їхати  в  пошуках  щастя.  Поміж  хмар    вирячився  місяць,  ніби  ромам  придає    впевненості.  Марко    заграв  на  скрипці,  зазвучали    прощальні  пісні.
   ***
       Сіріє  небо,  мжичить  мілкий  дощ.  Янош  вийшов  з  палатки,  ще  всі  спали.  Повернувся  назад,  подивився  на  старого  цигана,  йому  здалося  він  не  дихає.  Від  шарудіння  Маринка  відкрила  оченята,  відразу  рукою  торкнула  старого,
-Марку-Марку!Вже  ранок,  вставай!  Чуєш,  вставай!
Від  слів  проснувся    й  Баро,  але  лежав  тихо,  добряче  набігавшись  за  день,  очі  знову  злипалися,  хотілося  спати.
   Дід  ледь  відкрив  очі,  з  уст  виривалися  незрозумілі  слова,  став  часто  дихати,  захлинався.  За  мить  до  нього  нахилився  Янош.  Старий  ніби  прощаючись,  тремтячими  руками  схопився  за  його  шию.
-  Маринку…    Маринку  віддай  Анжелі,  вона  за  нею    добре  пригляне.  Вона…  вона  не  чистокровна    циганка,  по  материнській  лінії  гагаузка,  її  батько  колись  кочував  з  нами.    А  Баро…  хай,  хай…  Ар…
Тремтячі  губи  стиснулись  навічно.  З  повік  скотилося    кілька  сльозин.  Марко  більше  не  сказав    ні  слова.  Від    почутого,  Баро  вирячив  оченята,  майнула  думка  ,  оце  так  новина!  Та  вмить  хлопець  здригнувся  від  шуму,  здійнявся    сильний  вітер.  Здалося  відлітає  душа  Марка,  прощалась,  плакала  за  світом,  пустився  сильний  дощ.
     В  обідню  пору  дощ  вщух,  тут  же  ,  під  дубом  і  поховали  старого  .  
   Янош,  давно  поховав  дружину,  вирішив  поїхати  до  знайомих  в    Могилів    Подільський.  Він  мав  розмову  з  Дмитром  і  Анжелою,  знав,  що  після  перших    пологів,  вона  більше  не  народить  дитину.  Подружжя  втішається  рішенням  діда,  дівчинку  прийняли,  як  рідну.  Щодо  Баро,  радився  з  усіма,  ті  букви,  що  вимовив  дідй,  стосувалися  двох  імен  -  Арсен  і  Артур,  адже  серед  них  більше  не  було  інших  імен  на  букву  А.  Все  ж    запропонував  малому  поїхати  з  ним.  Але  хлопчик  підійшов  до  Арсена,
-  Дядьку,  я  буду  слухняним,  називатиму    татом.  
 Всі  переглянулися,  загомоніли,  Надія  просльозилася,
 -  Ну  тоді,  тоді    тобі,  я  буду  мамою.
     Після  поминального  обіду    прощалися,    розуміли,  що  іншого  виходу  немає.  В  багатті  догоріли  непотрібні  речі.  З  напруженим  до  болю  обличчям,    залишки  золи  й  попіл  засипали  землею,  ніби  ховали  все  минуле,  прожите  за  роки.  В  очах  розгубленість  і  відчай,  кожен  умовляв  себе,  треба  тільки  наважитися!
   Непомітно  підкрадається  вечір  Сірі  хмари  плинуть,  заграють  з  вітром.  Часом  на  плечі  падають  холодні  краплі,  немов  підганяли  йти  швидше.  Час  від  часу  чутно  торохтіння  підводи  й  тихий  гул    від  розмов,  ховається  вдалині.  Нарешті    почули    тихий  плескіт  води.    Стомлені,  але  усмішка    скрасила  їх  обличчя,  в  очах    блиск  і  надія  на  краще.
     Осяяне  місяцем  море,  переливається,  виблискує,  манить  до  себе.  Інколи  місяць  ніби  топиться  в  ньому  та  за  мить  виринав.  Море  здіймає  помірні  хвилі,  по  них,  то  ясніше,  то  тьмяніше  мерехтять  зорі.  
   Після  холодного  купеля,  всі  переодяглися  в  чисте  вбрання  й    в  нещодавно    придбане  взуття,  адже  серед  людей  намагалися  виглядами  більш-менш  пристойно.  Попереду,    на  них  чекає  дорога  до  залізничного  полотна.    Одна  сім’я,  з  шести  чоловік,  їхала  підводою  вздовж  залізничного  полотна.  Інші  ж  по  шпалах  поспішали  в  парк  відстою  електропоїздів,  сподівалися  переночувати  у  вагоні  і  ранком  поїхати  в  напрямку  Одеса  -  Київ.
   Доля    їх  розкидала,  на  них  чекають  нові  випробування.  При  прощанні  домовилися,  при  нагоді,  зустрітися    в    умовний  час  та  в  умовному  місті    на  залізничному  вокзалі  у  Хмельницьку.  Янош  в  розмові  з    Дмитром,  змінив  свою  думку,  вирішив  поїхати  з  ними.  Вони    зійшли  на  одній  з  зупинок,  неподалік  від  Вінниці.  Арсен  же  з  сім’єю  мав  намір  зійти  в  Жмеринці,  пересісти  на  потяг  до  Могилів  Подільського.
***
 Минуло  одинадцять  років.  Роки  в  надії,  в  клопотах,  метушні  і  сподіваннях.  Янош  і  Дмитро  із  сім’єю,  на    одній  із  вулиць  на  краю  містечка,  придбали  невеликий,    занедбаний  будинок.  Познайомившись  з  сусідом,  Дмитро  допомагає  ремонтувати  машини.  На  цій  вулиці  та  іще  на  одній,  паралельній  їй,  в  основному  живуть  роми.  За  вулицями,  на  пагорбку  тягнеться    довга,    густа  посадка,  ніби  охороняє  містечко.  А    далі,  видно  безмежні  поля.  Сусіди  й  більшість  ромів,  років  три-чотири,  як  осіли  в  цих  краях.  Кожен  живе  своїм  життям,  виживає,  як  може.  Деякі  жінки  їздять  у  Вінницю,  займаються  ворожінням,  дехто  їздить    у  Хмельницький  на  речовий  ринок,  просто  купує  речі,  а  згодом  возить  по  селах,  перепродає  за  більшою  ціною.
   Одного    травневого  вечора,    неподалік  від  посадки  сім’я    розпалила  багаття.  Янош  заграв  на  скрипці,  яка  дісталася  йому  в  спадок  від  Марка.  Залунала  сумна,  а    потім  і  весела  циганська  мелодія.  Частина  її,  легким  вітром    розноситься  над  містечком,  частина    губилася  в  посадці  і  вже  зовсім  тихо  зникала  в  полі.  Ось  так,  завдяки  музиці,  він  зміг  зібрати  усіх  ромів.    Згодом  згуртувалися  у  велику  общину,  бароном  вибрали  Яноша.  Де  багато  вірних  друзів  там  і  живеться  ліпше.  
     Дмитро    закінчив  курси  водія,  став  таксистом,  спочатку  працював  на  орендованій  машині,  згодом  мав  свою.  За  ці  роки,  сім’я  окріпла,    побудували  просторий  будинок.  Анжела  стала  вправною  господинею,  навчилася  готувати  смачні  страви,  займалася  дітьми.  Віола,    розцвіла,  як  квітка.  Пишна  дівчина  з  красивою  формою  очей,  дуже  схожа  на  батька,  закінчила  восьмий  клас.  Маринка  ж  худенька,    струнка,  як  берізка,  хоч  і  мала  темне  волосся,  карі  очі  та  все  ж  колір  шкіри  був    трохи  світлішим.  Хоч  дорослі  й  знали,  що  донька  не  рідна  та  дівчаток  не  розрізняли,  все  це    тримали  в  таємниці.  Одного  разу  Віола    запитала    Анжелу,
-  Мамо,  а  чому  вона  така  худорлява,  адже  між  нами  різниця  немає  й    двох  років.  Бачиш  яка  я,  вже  як    доросла,  все  при  мені,  а  вона,  ніби  їй  їсти  не  дають.І  зростом  майже  на  цілу  голову  нижча.
У  відповідь,  та  посміхаючись,  
-  Ти  багато  спиш,  а  вона  он,  яка  непосидюча.  А,  якщо  ж  серйозно,  ти  більше  схожа  до  батькової  родини.  Але  й  помічу,    Марина  гризе  науки,  а  ти  уроки  пропускаєш,  неналежно  відносишся  до  навчання.
-  Ой  мамо,  кому  потрібне  це  навчання,  основне  вдало  вийти  заміж.  Ти  ж    бачиш,  як  одружуються,  багатії  йдуть  за  багатших.
-  Доню-доню!  На  все  треба  мати  щастя!
       Спочатку  Анжела  не  хотіла  дівчаток  віддавати  в  школу  та  Дмитро  наполіг,  щоб  вони  отримали  освіту.  Часто  повторював,
-  Сонце  моє,  не  той  час    щоби  відрізнятися  від  інших  дітей.  Та  й  майбутній  чоловік,  щоб  не  називав  неосвіченою.  
***
 Сім’я    Арсена,  по  приїзду  у  Могилів  Подільський    два  роки  орендувала  житло  з  правом  викупу.  Дві,  доволі  невеликі  кімнати  в  старому  бараці,  для  сім’ї  не  принесли  втіхи.    Арсен  складав  гроші,  щоб  купити  гарний  будинок.  У  людей  працював  наймитом,  кому  нарізати  дров,  чи    нарубати,  інколи  й  криницю  викопати,  чи  паркан  побудувати.  Баро    часто  не  ходив  до  школи,  намагався  допомогти  батькові,  прислухався  до  порад.  Арсен  вчив  хлопця,
-  Ти  не  цурайся  любої  роботи,  це  тільки  починати  важко,  згодом  всього  навчишся,  втягнешся,  тоді  буде  легше  працювати..
Надія    виховувала  дітей.  Важче  стало,  коли  Артур,  а  згодом  і  Люба  пішли  у  школу.  Вона  вміла  читати,  але  інших  наук  не  знала,  адже  в  школу  не  ходила.  Їм  часто  допомагав  Баро.  Завдяки  старанню,  кмітливості,  хлопець  навчався  майже  на  відмінно.  Але  згодом,  коли  придбали    авто,  з  цікавістю  читав  книги    по  ремонту,  сам    зумів  її  ремонтувати.  Вже  пізніше  здав  екзамени,  мав  посвідчення  водія.  В  Атаках  знайшов  роботу,  працював  водієм  хлібовози,  тут  же  зняв  житло.  А  через  рік  мав  посвідчення  водія  -  міжнародника,  влаштувався  водієм-далекобійником.  Славний,  кучерявий    хлопець,    дуже  схожий  на  старого  Марка,  такий  же  розумний  і  працьовитий.  Хоча  й  пройшло  скільки  років  та  він  часто  згадує  Віолу,  згадує  останні  слова  Марка.  Таємницю,  що  Марина  гагаузка,  тримав  при  собі.  Іще  мав  одну  таємницю,  він  ненароком  підслухав  розмову  Арсена  й  Дмитра,  коли  вони  домовлялися,  що,  як    Віола  і  Артур  підростуть,  то  одружаться.  
     За  ці  роки,  дорослі  декілька  раз  зустрічалися,  то  в  Вінниці,  то  в  Хмельницькому,  розповідали  про  своє  життя,  де  в  чому  й  радилися.
     Хоча    розмов  про  домовленість    за  дітей  і  не  було    та  Дмитро  мріяв,  у  надійні  руки  віддати  Віолу.  Інколи  задумувався,  який  він  став  цей  хлопчисько?  Сам  його  бачив,  років  три  назад.  Хай  хоча  би  раз  за  скільки  років  побачилися  діти.    Артур  вже  навчався  на    юриста  у  Вінницькому  коледжі,  це    втішало  його,  така  професія  для  ромів,  то  справжній  скарб.
***
   Цього  року  вересень  видався  доволі  теплим.  Погожий  ранок  віщував  про  сонячний  день,  по  небу  лише  де-не-де  розкидані  перисті  хмари.
Віола,  вставши  з  ліжка,  відчинила  вікно,  усміхнена,  позирає  довкола,    підкралася  думка  -  Це  ж  так  чудово,  на  моє  день  народження  буде  гарний  день,  ще  й  гості  приїдуть.  Батько  каже,  старі  знайомі  та  я  їх  майже  й  не  пам’ятаю.  Тільки  й  пригадую,  один  сюжет  -  бігла,  впала,  розбила  губу.  Кучерявий,  чорнявий    хлопчик  умовляв  щоб  не  плакала.  Водою  промив  губу  й  приклав  подорожник  та,  як    його  звати,  точно  не  пам’ятаю,  чи  Баро,  чи  Борис?  Іще    Артуром  которого  хитрого  з  кирпатим  носом  звали,  пригадую,  весь  час  мене  дратував.
   В  будинку  веселі  розмови.    Анжела  з  дівчатами  крутить  голубці,  смажать  котлети,  чекають  гостей.  Дмитро  радо  потирає  руки,  трохи  хвилюється,  нарешті  приїде  Арсен  з  дітьми.  Ну  от  і  побачаться  діти.  Гризло  сумління,  домовленість,  то  така  справа,  краще  було  зробити  заручини,  чомусь  тоді  про  це  не  подумав  і    Янош  не  підказав.
   А  Янош  в  цей  час  налагоджував  скрипку,  доволі  сива  шевелюра  спадає  на  чоло,  чоловік  постарів,  роки  зробили  свою  справу.
     За  клопотами  й  час  минає  швидко.  Перед  дзеркалом  крутиться  Віола.На  ній    строкатий,  шовковий    костюм  з  чотирма  воланами.  Зачарована  ним,  ніби  потопає  в  маках,    милується  собою  і  золотим  ланцюжком  з  амулетом,  який  подарували  батьки.
За  мить,  поруч  Марина,
-  Ой,  сестро,  яка  ж  ти  гарна!  Хоч  нині  заміж  віддавай!
-Та  почекай,    то  ж  немає  за  кого.
-  Ой,  нема-нема.  Чекай,  ось  зберуться  гості,  будеш  вибирати.Тож  заручин  не  було,  значить  вільна  пташка!
-  Досить  базікати,  не  мине  й  року,    й  ти  повністю  зберешся  в  тіло,  он  вже  яка,  теж  гарненька,  ще  й  хитренька,    хлопці  теж  будуть  задивлятися.  Хоча  я  вже  помітила,  як  Яник  Ворон,  поглядає.  Пам`ятаєш,  ввечері  на  Зелені  Свята,  коли  нас    батько  не  відпустив  на  ставок.  Я  бачила,  який  він  знервований  ходив,  дізнавшись,  що  ми  не  йдемо,  теж  не  пішов,  хоча  хлопці  його  й    звали  із  собою.
-  Помітила-помітила.    Але  він  гарячкуватий,  видно  в  судинах  тече  чиста  циганська  кров  та  й  не  в  моєму  стилі.    Я  хочу  такого,  як  батько  розповідає  про  Артура.  Розумного,  ну  і  звичайно,  щоб  не  злякалися  люди.  А  то,  не  дай  Боже  з  такою  пикою.
 Марина  зажала  губи,  майже  впритул  наблизилася    до  дзеркала,  вирячила  очі,  скорчила  гримасу.  Голосний  веселий  сміх  рознісся  по  кімнаті.  Віола  легенько  ущипнула  сестру  за  руку,
-  Ні-ні,  ти  ж  така  гарненька,  завжди    рум’яні  щічки  і  шкіра  світліша  за  мою.  В  тебе    теж  має  бути  гарний  хлопець.  Не  кривляйся,  тобі  не  пасує.
Марина  погладила  сестру  по  плечі,
-Ну  гаразд,  немає  часу  й  подуріти.  Пішли  нарізку  робити.
***
   Тим  часом  Арсен  із  сім’єю,  вже    за  пів  години  мав  приїхати.    Баро  теж  мав  запрошення,  передзвонив  батькам  щоб    не  чекали,  за  адресою  сам  знайде  дорогу.  Одягнений  у  білу  сорочку,  покроплений  парфумами,  присів  за  кермо  авто,  дивлячись  у  дзеркало,  заспокоював  себе  -  і  чого  хвилюватися?  Здається  готовий  з’явитися  перед  нею.  Скільки  ж  років  ми  не  бачилися?  Мабуть  років  п’ять.  Яка  ти  зараз,  Віоло?
 Дорогою  пригадував  дитинство.    Як  просльозилась,    її  красиві  оченята  після  невдалого  приземлення,    як  намагався  втихомирити  й  на  губі  зупиняв  кров.  У  душі  сподівався,  що  в  подарунок  їй  сподобається  золотий  браслет.  Вже  більше  року,  в  бардачку    його  авто,  лежить    каблучка  для  заручин,  в  надії,  що  колись  Віола  стане  його  нареченою.    Інколи,  все  ж  доганяла,  підкрадалась  думка,  може  вже    й  заручена,  але  тут  же  наполегливо  заспокоював  себе,    напевно  такою  новиною  Арсен  точно    би  похвалився.
   Дмитро  був  у  підвалі,  коли  Меrcedes-Benz    під`їхав    до  воріт.  Марина  відразу  кинулася  надвір  відчинити  ворота.  Але  Баро  не  чекав,  усміхнений,    веселою  ходою  йшов  назустріч,  
-  Це  напевно  Марина?  Чи  я  помилився?
 На  згоду  дівчина    кивнула  головою,  зміряла  поглядом  із  ніг  до  голови,  під  ніс  прошепотіла,
-  Красень!  А  чуприна,  а  високий.
Хитро  зазирнула  й  голосно,
-  Проходь,  не  соромся.  Віола  у  будинку!  
Йому  здавалося,  що  він  летить,  на  згоду  кивнув  головою.    Марина  залишилась  стояти,  як  вкопана.  Йому  кортіло  відповісти,  яка  там  сором’язливість,  коли  на  кону  життя,  але  змовчав.  Про  себе  помітив,  тримайся  Баро,  попереду,  ще  складніше  буде,  то  ж  не  поспішай,  на  все  май  терпіння.
     По  сходах,  з  будинку,  непоспішаючи  йшла  Віола.  А  куди  спішити,  сьогодні,  я  принцеса  на  коні,  то  ж  іменини.  Не  годиться  летіти  в  обійми,  нехай  почекають,  більше  звертають  уваги,  нарешті  нехай  помітять  мою  красу.  
Побачивши  її,    Баро  почервонів,  гучно  забилося  серце,  ну  справжня  троянда,  а    я  без  квітів,  от  телепень,  ото  дав  маху.  Зачарований,  хоч  трохи    й  розгублений,  не  відчуває  землі  під  ногами,  спішить  до  неї,    
-  Ну  і  виросла,  що  сказати,  справжня  леді!
Її  очі  забігали  по  ньому,  кров  вдарила  в  обличчя.
 За  мить,  він  доволі  вищий  за  неї,  стояв  поряд.  Їй  довелося    підняти  голову,  щоб  зазирнути  в  його  карі  очі.  Погляд  очі  в  очі,  вона  з  легкою    усмішкою,
-  І  хто  це  завітав  до  нас?
 Від  здивування,  очі  піднялись  догори,
-  Ану  вгадай    Чи  не  Баро  тебе  в  дитинстві  захищав?
 -  Так,  очі  пам’ятаю,  а  от  ім`я…  забула.  Але  ти  перший  гість,  то  ж  проходь  у  будинок.
-  Е,  ні,  зачекай,    вибач,  що  без  квітів.  Дозволь  привітати  тебе    з  Днем  народження.  Щастя  тобі,  достатку  і  вірного  кохання.
   Золотий  браслет  прикрасив  її  руку.  Їй  здавалось,  дорогоцінний  метал  засяяв,  заграв  відблисками,  ніби  передав  її  душевну  радість.
-  Цей  подарунок,  не  дуже  коштовний,  але  від  щирого  серця.
Ніжний  поцілунок  в  щоку  на  мить  сполохав  її  молоде  сердечко.
 Ледь  нахилившись,  майже  на  вухо  прошепотів,
-  Я  готовий  тебе  викрасти,  що  скажеш?
Враз  зашарілася,  сильніше  почервоніла.  Стиснувши  пухкенькі  уста,  в  очах  сонячні  промені,
-  Дякую,  гарний  подарунок.
Саме  в  цей  час,  з  підвалу  повертався  батько.  Трохи  здаля,  побачивши  їх  разом,  ледь  не  вирвалося  з  вуст,    яка  чудова  пара.  Але  тут  же  помітив,  що  це  не  Артур,  вмить  ніби  прикусив  язика.  Цікаво,  а  де  ж  останні?
Ті  дві  пляшки  вина,  що  мав  у  руках,  на  ходу    віддав  Марині,  за  мить  обіймає  хлопця,
-  Баро,  синку,    ти    став  справжній  легінь!  Я  тебе  здаля  і  не  впізнав.  А  де  ж    батьки?
-  Та  я    прямо  з  Атак,  своєю  автівкою.  Я  з  ними    спілкувався  телефоном,  скоро  мають  бути.
Дмитро,  роздивлявся  авто,  цмокнув,
-  Молодець,  сам  купив,чи  батько?
-  Ні-ні,  сам  кручусь.  В  нього  ж  іще  двоє  сидять  на  шиї.  Йому  й  так  скрутно.  А  де  дядько  Янош?
-  Недавно  був  тут,  скрипкою  займався,  може  пішов  відпочити.  Ти  проходь,  не  соромся,  тут  всі  свої.
І  до  Віоли,
-  Марина  пішла,  а  ти  чого  стоїш,  йди  матері  допоможи.
***
   Дмитро  провів  Баро  до  Яноша,  сам  повернувся  до  своїх  справ.  Той,  побачивши  хлопця,    просльозився,  
-  Ну  ти  викопаний  дід,  ото  схожість,  треба  ж  такого.
Після  рукостискання,  обіймів,  Баро  трохи  хвилюючись,
-  Дядьку,  я  хочу  з  вами  поговорити,  тільки  наодинці,  якщо  можна.
Той  трохи  здивовано,
-  Що  такий  секрет?  Якщо  так,  пішли  в  садок,  під  старою  яблунею  є  стіл,  крісла,  там  і    поговоримо.
Баро  хвилювався,  раз-по-раз    стискає  руки,
-  Дядьку,  А,  що  заручини  Артура  і  Віоли  були?  
-  Та  ні,    думаю  це  сьогодні  Дмитро  з  Арсеном    мають  обговорити.  Можливо  й    нам  скажуть.  Вона  ось  вже  закінчить  школу,  тоді  й    відгуляємо  весілля.  Дівчина,  як  яблуко  наливне,  саме  бери  й  смакуй.
 Після  перших  слів  Баро  зрадів  та  коли    Янош  закінчив  говорити,  зблід.
-  Та,  я  оце.  Я  іще  з  дитинства  мріяв  одружитися  з  Віолою.  Але  так  сталося,  зовсім  випадково  підслухав  розмову,    вони  домовлялися  про  неї  з  Артуром,  як  підростуть,  тоді  й  зіграють  весілля.    Я  з  батьком  не  хотів  сперечатися,  вмовляти,  щоб  передумав.  Бачиш,  я  сам  досяг  всього,  що  маю.  Скоро  й  квартиру  куплю,  все  це  тільки  заради  неї,  вона  з  дитинства  запала  мені  в  душу.  Її  очі  і  мрії  про  неї,  щосекунди  зігрівають    моє  серце.  А  нині  побачив.  Та,  чи  ти  зрозумієш  мене?  Розумієш,  я  її  кохаю.  Я  так  думаю,  якщо  заручин  не  було,  може  та  домовленість  і  не  в  силі,  що  скажеш?
Янош  дивиться  вдалину,  густі,  сиві  брови  насунулися  на  очі,  хитає  головою,
 -  Так-так,  воно  й  справді  заручин  не  було.Ти  ж  знаєш,  Артур  вибився  в  люди,  як  у  нас  кажуть.  В  розмові  Дмитро  часто  згадував,  вихваляв  хлопця,    напевно  мріяв  про  такого  зятя.  Навіть  і  не  знаю,  чи  й  вдасться  його  умовити.  Тут  мабуть  треба  з  Віолою  поговорити.  Але  ця  дівка  норовлива,  гонориста.Ти  навіть  ладен    потрапити  під  її  гостренький  каблучок?  Я  вже  мовчу  за  язичок,  ця  за  словом  у  кишеню  не  полізе.
-  Заради  неї,  як  не  дивно,  я  і  на  це  згоден.  Геть  гори  переверну!  Ощасливлю,  а  її  норовливість  приборкаю,  от  побачиш!
-  Тихо-тихо  зачекай!  Ти  не  гони  коні,  хай  приїде  Артур,  побачаться.  Ну,  якщо  не  захоче  за  нього,  можливо  тільки  тоді  подіє  на  батька.
-  Дядьку,  ти  ж  знаєш,  що  в  наших  сім’ях,  в  основному  все  вирішують  чоловіки.  Хай  Артур  одружиться  на  Марині,  теж  гарна  дівчина,  саме  підросте.  Чи  можливо  Арсен  не  дасть  на  це  згоду,  бо  вона    по  материнській  лінії  гагаузка.  
Янош,  як  ошпарений  окропом,  зірвався  з  крісла,  озирнувся  довкола,
-  Тихо-  тихо…  ша-ша.  А  ти  звідки  знаєш?
-  Коли  дід  помирав,  я  не  спав,  чув  його  останні  слова.Та  мить  закарбувалася  в  пам’яті,  згадаю,  ніби  все  це  було  вчора.
-  Ой,  прикуси  язик!  Ти  ж  знаєш  наші  закони,    всі  діти,  що  потрапили  в  табір  вважалися  ромами.  Забудь!  Чуєш,  забудь,  що  чув!  Окрім    нас,  цю  таємницю  ніхто  не  знає.  Навіщо  дівчині  ятрити  серце,  хіба  вона  винна.  Ти  уявляєш,  який  для  неї  буде  удар?  Вона  ж  така  розумниця,  гарно  вчиться.  І  красою  Бог  не  обділив,  що  худенька,  то  нічого,  одружиться,  округлиться,  народить  дитя,  увійде  в  силу.    А  непосидюча,  що  тобі  сказати.  Віола  більше  в  ліжку  вилежиться,  а  Марина  і  в  городі  допоможе,  і  на  кухні,  на  все  знайде  час.
Баро  хвилюється,  обома  руками  взявся  за  голову.  Янош  присів  у  крісло,
-  Невже  так  в  душу  запала?  Ох  кохання.  Ти  це,  за  Марину  дай  мені  слово,  цю  таємницю,  забереш  із  собою  на  той  світ,  тоді  я  докладу  зусиль,  щоб  тобі    допомогти..
Хлопець  намагався  вгамувати  замішання,  встає  з  крісла,  нахилився  до  нього,  міцно  обійняв,
-  Дякую!  Домовились  дядьку!  Дякую,  я  присягаюсь!    Даю  слово,  як  риба  мовчатиму!  
         Засигналило  авто,    вони  поверталися  на  обійстя.  
***
     Дмитро  і  Віола  зустрічали  гостей.  Першою  йшла  Надія  з  донькою.  Артур  з  оберемком  квітів  поспішає  за  ними.  Побачивши  його  поряд  з  матір’ю,  Дмитро  здвигнув  плечима,чи  й  не  нижчий  зростом  за  Віолу?  Що  ж  це  він  такий  хилий.  Чи  так  навчання  діє,чи    не  дай  Боже,  хворий!?
Янош  побачивши,  як  Артур  вітає  Віолу,    непомітно  рукою  товкнув  Баро,
-  Для  такої  нареченої,  мені  здається,  цей  хлопець  ростом  не  вийшов.
 Це  помітив  і  Арсен.  Незадоволений  тим,  що  побачив,  примружив  очі,  настигла  думка,  як  оса,  чи  на  дріжджах  така  виросла?  Але  ж  гарна,  пишна,  як  півонія,  а  ті  очі  так  і  манять  до  себе.  Ой,  деж    та,  моя  молодість!    Буде  гарна  невістка.
   Він  спостерігав  за  сином,  той  перед  дівчиною  ніяковіє,  ніби  чогось    боїться.  Від  думки,    кинуло  в  холод,  чи  може  паршук  не  захоче  її,  скаже    висока  й  пишна.  Що  тоді  Дмитро  скаже?  Оце  так  сюрприз,  оце    задача!    
     Здаля,  воно  й  неозброєним  оком  видно,  Артур    нижчий  за  Віолу.  Він  у  подарунок  їй  підніс  кольє  в  футлярі.  Раніше,  мріяв  його  одягти,  але  побачивши,  як  вона  тупо  дивилася  на  нього,  передумав.  Дівчина  відкрила  футляр,  з  ноткою  здивування  в  голосі,  гучно  сказала,
-Дякую!  
І  ледь  нахилившись  тихіше,
-  Але  ж  навіщо  такий  коштовний  подарунок?  Думаю,  що    це  в  наших  стосунках  не  позбавить  мене  свободи  і  до  нічого  не  зобов`яже?  
-  Ну  що  ти,  звичайно  ні.    Це  в  знак  нашої  дружби!
В    цей  час  Марина  стояла  неподалік,  щоби  побачити  подарунок,  тягнула  голову  догори,  стала  навшпиньки.  Але  не  встояла,  похитнулася,  ледь  не  впала,  вирячивши  очі  й  розставивши  руки,  різко  присіла,  водночас  голосно  випалила,  
-  От  би  мені  такий  на  заручини!  
На  її  слова  всі  озирнулися.  Надія  замешкалась,  ледь  зблідла,  щоб  більше  ніхто  й  нічого  не  сказав,  на  Віолу  накинула  велику  квітчасту    хустку,
   -Дай  мені  привітати  цю  красуню!
Вона  ніби  приготувала  промову,  бажала  їй  скільки  всього  хорошого,  що  Віола,  аж  вирячила  очі,
 -  Дякую,  дякую,  дуже  приємно!
   Сестра,    дивлячись  на  Віолу,    ледь-ледь  стримує  сміх.  Вона  її  розуміла,  ця  довга  промова  всім  добряче  набридла.  Та  й  Дмитро,  зі  сторони  дивився  на  цю  довгу  церемонію,  не  витримав,  усіх  запросив    у  будинок.  
Марина  ж,  поспіхом    прийняла  образ  хитрої  лиски,  ану,  чекай-чекай,  озираючись,  різко  смикнула  Віолу  за  руку,  до  болі  стиснула  в  лікті,  
-  Сестричко,  благаю,  лиш  мені  Артура.  Я  відчуваю,  це    мій  суджений!
У  відповідь  та  закліпала  очима    й  здивовано,
-  Тю,  ти  ж  його  скільки  років  не  бачила,  отак  відразу  закохалася?
-  Отакої,  ти  забула.  Я  два  роки  назад    була  з  мамою    на  базарі  в  Хмельницькому,  бачила  його.  Я  ж  тобі  розповідала….
-  Ой,    маю  пам’ятати,  що  було  два  роки  назад,  не  сміши  мене.
-    Я  тебе  прошу!  Він,  ще  тоді  зачарував  мене.  А  зараз,  як  тільки  вийшов  з  авто,  зрозуміла,  що    я  закохалась,  -  сказала  і  першою  проникла  в  будинок.
 Янош  чатував  чоловіків,  за  стіл  присів  між    Дмитром  і  Арсеном.  Жінки  ж  з  дітьми  присіли    трохи  осторонь.  Як  годиться,  перші  келихи  вина  були  випиті  за  зустріч,  за  дружбу,  за  здоров’я  господарів.  Далі  повелася  розмова  про  життя,  про  події  в  країні,  про  політику.
 Вже  ніби  й  всі  напилися,  наїлися,  Арсен  прошепотів  до  Яноша,
-  Дядьку,  при  всій  повазі  до  вас,  підкажіть,  з  чого  мені    треба  починати,  щоб  поговорити  про  весілля?
Старий  здригнувся,
-  Почекай,  а  чому  зразу  про  весілля,  може  про  заручини?  Мені  ж  здається  їх  не  було,чи  я  щось  пропустив.  Куди  спішиш?  Он  йдемо,  попалимо,  втрьох  підемо  в  садок,  там  і  поговоримо.
В  цей  час  молодь  вже  стояла  осторонь.  В  Арсена  від  побаченого  полізли  очі  на  лоб.  Марина  ніби  повісилася    обома  руками  на  шиї  Артура.  Щось  говорила,  сміялася,  обличчя  хлопця  розпливлося  в  широкій  посмішці.  Він  махав    головою  і  за  мить  гучно  засміявся.
 Ця  поведінка  роздмухала  в  Арсена  іскру  незгоди,  а  деж  Віола?  Очами  шукав  її.  Неподалік,  під  бузком,  вона  стояла  поруч  з  Баро.  
   В  цей  час  Баро  попросив  її  поїхати,  показати  містечко.  Хоч  якийсь  час  вона  й  вагалася,  але  його  очі  підкорили  її.  Не  встиг  Арсен  підійти  до  Дмитра,  як  зненацька  майже  всі  звернули  увагу    на  дзвінкий  голос  Віоли,
-  Ну  гаразд,  умовив!
За  мить,  авто  виїхало  від  паркану.

                                                                                                                   Далі  буде
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021

Помирились ( з гумором)

Чорний  кі́т…  пробіг  між  ними,
Шкода  лі́жко  -  одне  на  двох,
А  без  се́ксу  худо  ж  нині,
Вже  й  не  спи́ться,  думок  ворох.
Двадцять  ро́ків,  то  все  ладком,
Ніби  бі́с,  шепоче  в  вуха,
-Будь  упе́вненим  козаком,
Не  терпи́!Що  за  житуха?!

Нічка  зо́рі  розсипає,
Як  нава́житись  сказати,
 Пристрасть  ті́ло  обпікає,
Мо»  не  ви́жене  із  хати?
Не  лежи́,  ти  лежебока,
Чолові́к,  каже  дружині,
Стала  на́дто  вже  широка,
Мало  мі́сця  на  перині.

Тю,  -  до  ньо́го,  жінка  мило,
Казав  пишних  полюбляєш.
Ну,  погладь,  м'якеньке  тіло,
Оттепе́р,  що  відчуваєш?
Хитрий  по́гляд  на  дружину,
У    оча́х  вогонь  палає,
Вже  забу́вся  й  про  перину,
Замість  не́ї,  жінку  має.

За  вікно́м…  співає  птаха,
Ніби  в  та́кт  -  "оха"  дружина,
Він  по  ні́й,  як  та  комаха,
На  підло́зі  одежина.
Втретє  з  нього  піт  стікає,
Як  рані́ш  не  здогадався,
 Жінка  мі́цно  обіймає,
Ну  наре́шті,  дочекався.

                         24.08.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021

З Днем Незалежності Україно!

День    Незалежності  -  нині  святкую.,
Землі  вклонюся,  щиро  подякую,
За  пишні  трави  і  жита  по  полю!
За  тепло  й  радість,  за  щастя  й  волю!
Що  я  живу,  тут,  на  цій,  святій  землі!  
 ***
Вже  зазвучали  мелодії  миру,
Всі  привітаймо,  вільну  Україну,
З  Тридцятиріччям  моя  Батьківщино!
Ми  відсвяткуємо  гордо    й  достойно!

А,  як  же  нам,  усім  й  не  поспівати,
Квітучі  клумби,  червоніють  маки,
Шепочуть  з  вітром,  славлять  Україну,
Зберуть  народ…  у  єдину  родину.

І  ми  з  надією,  глянем  до  сходу,
Де  вояки    -  тож  козацького  роду,
Вночі  і  вдень  виборюють  нам  волю,
Щоб  Україна  мала  кращу  долю.

Славімо  друзі  рідний  край,  країну,
І  прославляймо  мову  солов`їну,
Нехай  звучить  вона  по  всій  планеті,
Нам  тридцять  років  –  це  ж  лише  на  злеті!

Не  залишає  віра  і  є  мрія,
У  серцях  кожного,  живе  надія,
Що  ми  спроможні    досягти  висоти,
Бо  в  наших  душах  живе  дух  свободи!

           ***
Шановні  друзі!

Щиро  вітаю  З  ДНЕМ  НЕЗАЛЕЖНОСТІ!
Миру,  здоров`я,  єдності  і  любові!
Непохитної  віри  в  майбуття!
Тепла,  достатку,  добра  і  щастя!

                                                       24.08.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021

Ти прихились…

Ти  прихили́сь,  до  мене  на  плече,
За  мить  тривога,  хай  кудись  втече,
 Для  нас  не  стануть  довгими  ночі,
 І  гірких  сліз...  не  пізнають  очі.

Ти  прихили́сь,  до  мене  на  плече,
Відчуй    стук  серця  і  душі  тепло,
Адже  ще  лі́то,  світло  навколо,
На  нас  чека́є,  сподіваюсь  я.
…
Ти  прихили́сь,  до  мене  на  плече,
Коли  під  се́рцем  можливо  й  пече,
Я  нагада́ю,  як  зірка  рання,
 Наворожи́ла  нам  про  кохання,
Відійде  бі́ль,  маю  сподівання.

Тож  прихили́сь,  тихенько  на  плече,
Для  мене  ти́  -  за  все  найдорожче,
Теплі  розмо́ви  -  обом,  як  ліки,
Бо  ми  з  тобо́ю  разом  навіки.

                 *******                            

Шановні  друзі!  

Щиро  вітаю  З  Яблучним  Спасом!
 Миру,  здоров`я  і  наснаги  всім!
Нових  творчих  успіхів!

                                     19.082021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021

Якби я мала…

Якби  я  мала,  ясні  чорні  очі,
Тоді    б  напевно    приходив  щоночі,
Всміхався  місяць,  виглядав  з-  за  хмари,
Яскраві  зорі,  посилали    б  чари.

Якби  ж  я  мала,  брови    -  рівну  стрічку,
Тебе  б  кохала,  прославляла  нічку,
Що  спромоглася  нас  обох  сп’янити,
Лиш  вона  зна,  важко  одненькій  жити.

Не  спалось  вітру,  напевно,  як  й  мені,
Шовкові  трави  прихилив  до  землі,
Ніби  нашіптував  пісню  кохання,
Хто  ж  приголубить,    мене  до  світання?

Любий,  а  я  -  маю  зелені  очі,
Розповіла  б,  таємниці  жіночі,
Хай  би  мене  зморила  денна  втома,
Та  я  б  кохала,    раділа  б,  що  вдома.

У  ліжку  тепло,    уже  не  одненька,
Блаженний  спів  –  слухала  б  соловейка,
Чи  й  колись  збудеться  ця  моя  мрія?
Ховались  зорі,  лишалась  надія.

Збігли  роки,  вже  давно  сиві  коси,
Стрічаю  ранок,  ледь  срібляться  роси,
Та  не  приносить    втіхи  надвечір’я,
Не  об*єднались,  зіроньки  в  сузір’я.

Якби  ж  ти  Боже  та  й  дав  чорні  очі,
Причарувала  б,  втішалась  щоночі,
Щоб  по  житті,  розпач  не  тиснув  серце,
Вселяє  віру  сімейне  джерельце…

І  я  б  пізнала  те,  жіноче  щастя!

                                                 28.07.2921р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021

У літні дні

Ой  надворі  ра́нок…    пташечка  співає,
Золотенький  промінь  в  хату  заглядає,
А  вчора  хмаринки,  полили  землицю,
І  роси  сріблясті  лягли  на  травицю.

Піду  босоно́га,  спориш,  аж  лоскоче,
А  перед  очима  все  вабить  блискуче,
Цвіте  кожна  квітка,  мені  всміхається,
Літо  в  позолоті,  плодами  пишається.

Он,  попі́д  парка́ном  ягоди  малини,
Виграють  на  сонці  ніби  намистини,
Аромат  зва́блює,  як  не  скуштувати,
Тож  медовий  сма́к,  чому  не  прославляти?

Під  парканом  ви́шні  й    позички  червоні,
Ніби  то  рубіни,  сяють  на  долоні,
Засміялись  яблука,  политі  дощами,
Заспівали  оси,  тішаться  грушками.

У  силу  ввібра́лись  грона  винограду,
Я  іще  не  ра́з,  спішитиму  до  саду,
Осяяні  сонцем,  в  небі  плинуть  хмари,
Тішиться  сердечко,  сприйма  літні  чари.

Ой    чудові  дні́,  нині  краса  повсюди!
На  душі́,  так  тепло,  то  ж  радіймо,  люди!
Поклонюсь  за  щедрість,  трішечки  надіп’ю,
І  єство  моє  наповнилось  любов’ю…

Вітерець    наспі́вує,  поміж  трав  пісні,
Я  за  все  подякую  Богу  і  землі!


                                                               25.07.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021

ВІН і туман при лісосмузі…

Припав  туман    при  лісосмузі,
 Все  ж  соловей,  співав  неспинно,
 Косив  траву  раненько  лузі,
 ВІН  озиравсь  і  щохвилинно,
Про  Музу,  мріяв  у  напрузі.

Літо…  краса,    трава  росиста,
Немов  веселкою  намисто,
Переливається  сріблиста,
 За  мить  вже  сяє  золотисто.

Та  то  ж  усе  -  дива  природи,
А  мені  б  Музу  для  кохання,
Тоді  б  не  втратив,  я  нагоди,
Гуляв  би  з  нею,  до  світання.

Як  зорі  й  місяць  нерозлучні,
Вірші  б  читав,  ніжні,  душевні,
І  дарував  мрії  сонячні,
Як  ті  троянди,  в  щедрім  червні.

Злегка  крап-  крап,  ранковий  дощик,
Ніби  ревнивець,  прогнав  думки,
Прошепотів,  -  Вставай  романтик,
Наточи  косу,  бери  в  руки.
Поки  не  злива,  тож  поспіши!

Блищить  коса  й  тихо  задзвенить,
То  з  нею    Муза    виводить  соло,
Подих  землі,    свіжий,  аж  п`янить,
Душа  сприйма,  чарівний  солод,
Торкнулась  серця,    щаслива  мить.


                                                     29.06.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021

Вчився літати ( казка)

Тихенький  дощик,  крап  -  крап,  крап-  крап,
Серед  городу  немов  на  трап,
Може  на  втіху,  чи  для  душі,
Збиравсь  горобчик,  скік  -  на  кущі.

 Скік-  скік,  скік-  скік  та  зненацька  впав,
Ну  от  халепа!  Чом  не  попав,
На  гілку  сісти,  чомусь  тремтить,
І,  як  спіймати  жадану  мить?
Щоб  вдало  сісти,  не  звалитись,
Мабуть  мені,  набридло  вчитись.

 Злетів    нарешті,  наче  вдало,
Та  враз  натхнення  -  десь  пропало,
Ох,  оцей  дощ,  це  він    завада,
Вже  ятрить  душеньку  досада.

Як  важко  взяти  рівновагу,
Ні  -  ні  не  буду  мать  повагу,
Як  не  навчуся  я  літати,
Як  буду  неньку  захищати?

Он  тато  каже,  я  дорослий,
Та  швидше  це  -  такий  невдалий,
В  житті  всього  маю    навчитись,
Так-  так,  триматись!Не  лінитись!

Горобчик  сміло  підняв  крила,
І  де  взялася  зразу  сила,
Скік-  скік,  злетів  на  гілку  глоду,
Із  крил  струсив,  дощову  воду,
 Вміло  чирікав,  -  Лечу…  лечу,
Нарешті  маю  я    удачу!

                           ***
 В  житті  хто  хоче,  чогось  добитись,
На  перешкоди  не  треба  злитись,
Вирішуй  справу  сміливіше,
Тоді    і  житиметься  ліпше!

                                           22.07.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021

Я помрію…

Я  помрію,  політаю,
Десь  думками  в  небо  сині,
Ранком  сонце  зустрічаю,
Наберуся  в  нього  сили.

Бо  це  ж  літо,  відчуваю,
Розсипає,  щодня  чари,
Я    ж  його,  радо  вітаю,
Хоч  й  буркочуть,  часом  хмари.

Та    й  нехай…  і  побуркотять,
Нині  всіх,  діймає  спека,
Хай  краплиночки  полетять,
Я  зрадію  і  лелека.

Тож  помрію,  політаю,
Знов  думками  в  небо  сині,
Там  лелеку  привітаю,
Сяють  щастям,  очі  нині.

Блискавиць…    літо  й  веселок,
Вже  умилася  землиця,
Дарить  свіжість,  ясний    ранок,
Хочу  ним  насолодиться.

                                     20.07.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021

Яскраве літечко…

Павучок  дріма  в  соломці,
Приліг  промінь  на  долоньці,
Пестить  шкіру,  відчуваю,
Світле  літечко  вітаю.

Запах  сіна,  вже  в  покосах,
Виграва,  веселка  в  росах,
Мов  із  сонцем  веселиться,
Хочу  цим,  насолодиться.

Літо  -  літечко  яскраве,
Тепле  сонечко,  ласкаве,
Припече,  та  вмить  сміється,
Ой  напевно,  то  здається.

Побіжу,  я    поміж  трави,
А  по  небу,  враз  заграви,
По  хмаринках  й  по  блакиті,
Ой,  які  ж,  щасливі  миті!

Ясне  сонце,  насолода,
Дарить  чари,  нам  природа!
Де  не  глянь,  повсюди  краса!
   Літо  створює  чудеса!

                           18.07.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021

Мов води нап`юся…

У  вишневих  барвах  заховавсь  світанок,
Мов  води  нап`юся,  зустрічаю  ранок,
Прохолода  лягла,,    ніби  та…  з  криниці,
Зарясніли  в  росах  мої  полуниці.

Пора  літня…  диво,  заглянуло  й  сонце,
Мерехтів  промінчик,  у  моє  віконце,
І  приліг  на  ганку,  ніби  зазиває,
Щоб  раділа  ранку  -  душу  звеселяє.

По  траві́    шовковій,    цвіт  ледь  похилився,
Проміне́ць  й  по  ньому,  бігав  і  топився,
В  веселко́вих  барвах  вигравали  роси,
П’янкі  аромати,  несуть  абрикоси.

Копошаться  оси,  блиск  листви  на  сонці,
Я  мабуть  хмелію,  стою  у  сторонці,
Задивлю́сь,  любуюсь,  цій  красі  ранковій,
Зігріва́ють  душу…  мрії    лазурові.


                                                                           18.07  2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021

Ой хлюп- хлюп…

Ой,  червоні,    в  мене  щічки,
Певно  йти  пора  до  річки,
По  коліна  по  водиці,
А  вона  ж  ніби  з  криниці.

Спалах  вогників  в  зіницях,
Вже  й  не  можу  зупиниться,
Як  та  жабка,  люблю  літо,
Де  не  йду  не  маю  сліду.

Ой,  хлюп-хлюп,  чиста  водиця,
Дай  мені  насолодиться,
Теплим,  ніжним,  світлим  літом,
Налюбуюсь  усім  світом!

                                         10.07.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021

В купальську ніч (проза)

         Сутеніє…  до  неї  підкрадається  журба,  там,  на  долині,  вже  гучно  молодь  гомонить.  Це  біля  вогнища  збираються.
   Нині  в  обід,  знову  дощило.  По  небу  блискавка  свій  гонор  показала,  а  її  серце  так  тремтіло.  Як  оте,  молоде  деревце,  що  біля  річки  похилилось.  І  вона  з  небом,  теж  просльозилась.  У  сперечанні  з  почуттями,  все  ж  спромоглася  себе  взяти  в  руки  і  помолилась,
 -    Ти  прости,  Боже,  може  я  мала  гріхи,  тому  й  кохання  мене  лишив.
   Там,    біля  річки,  сміх  і  пісні,  звабливі  очі,  усмішки,  гучне  серцебиття.  Любов,  надії,  кохання  і  обійми,  мабуть  щасливе  майбуття.  Вона  наважилася,  ближче  підійшла,  в  густій  траві  присіла.  Немов  тут  шукає  захисту,  наодинці  із  спогадами,  свою  безнадію  ховає.
     А,  що  її  життя,  коли  минуло  п’ятдесят,  тепер  же,  самій  зустрічати  зорепад.  В  цю  ніч,  купальську,  немовби  тільки  для  неї  зорі  миготять.  Чомусь  здається,  хочуть  підтримати,  ніби  знають  її  печалі.  І  вітерець  розвіює  ледь  посивілі  коси.  На  очах  сльози,  наче  вранішні  роси.  
 Вона  ж  волає,  журбу  відпущу,  нехай  вгамую  своє  серце  й  душу.  Той  біль,  що  кожного  дня  їй  завдає,  що  своє  щастя  не  знайде,  знає.  Бистра  річка  -  симфонія  води  лунає,  ні  не  на  втіху,  навпіл  серце  крає.  Не  прийде  милий  спогад  розділити.  І  хто  б  підказав,  як  далі  жити?  Як  спромогтися,  цю  журбу  втопити?
     Вітер  приніс    вразливий  сміх,  їй  би  десь  зникнути  поспіх.  Де  глянь,  віночки  на  плаву,  злегка  погойдуються  й  золоті  зорі,  за  мить  ніби  вже  під  дійством  води  тонуть.  А  їй  пече  в  грудях,  до  болю.  Чому,    Боже,  ти  дав  мені  таку  долю?  Враз  круговерть,  то  ніби  в  урвище  вода  загомотіла.  А,  я  ж  чекала,  теж  кохання  хотіла.  Рік  чотирнадцятий,  Майдан,  забрав  її  найкращого  друга,  коханого  чоловіка.  Навіки  з  ним,  на  жаль,    десь  зникла  втіха.  Уже  й  забула,  коли  посміхалась.  Та  рана  знову  й  знову  придати  болю  намагалась.
   Тьмяніють  зорі  від  полинових  сліз.  Десь  по  воді  полискує,  ледь    шурхоче  верболіз.  Як  при  розлуці  коханого  слова,
-  Я  повернуся,  ось  тільки  пройдуть  жнива!  
Її  зболена  душа  ридає.  А  річка  спогади  ховає  Та  вони  на  мить  топляться  і  знову  виринають.  Про  ті  дні  й  ночі,  що  вони  колись  веселились,  вірили  один  одному,  мали  надію  на  щастя,  кохали.

                                                                                                                                                                                           06.07.2021  р.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021

Зелений гай … так вабить…

Зелений  гай...  так  вабить  до  себе,
Вкотре  пройдусь  по  буялих  травах,
Поміж  дерев  павук  гніздо  плете,
Все  і  скрізь  тоне  в  яскравих  барвах.

Від  води  відблиск,  де  сонця  промінь,
Приліг  цілунком,  мов  у  колисці,
Вже  розплескалась  по  яру  повінь,
Що  не  сховалась  у  цім  озерці.

А  над  обривом  молода  верба,
Купала  віти,  тихенький  шепіт,
Лягла  зненацька,  під  корінь  журба,
Ой,  як  вціліти,  холодний  трепіт.

Пориви  вітру  раптово  вщухли,
Немов  почули  її  сумління,
Під  сонцем  брили  злегка  підсохли,
Ледь  -  ледь  вклонилась  та  це  ж  спасіння.

Вже  й  спів  пташиний,  в  гаю  лунає,
Дзвінкоголосий  щебет  навкруги,
Нехай  же  смуток,  всіх  оминає,
Тонуть  у  квітах    млисті  береги.


     29.06.  2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021

Вночі розлився Лиман

Вночі  розлився,  широко  Лиман,
Відображались  у  нім  зірниці,
Легкою    димкою,    стеливсь  туман,
Він  заважав  лісовій  куниці.

Їй  би  пробігтись  по  всій  окрузі,
Зустріти  сонце,  всміхнутись  ранку,
З  дупла  гайнути  й  радо  на  лузі,
Втішатись  літу,  зробить  зарядку.

Та  під  деревами  давно  вода,
Лиман  розлився  увібрав  зливи,
Вона  ж  звірина  жвава,  молода,
Повеселитись,  жаль,  неможливо.

Не  зловить  жаби,  не  її  біда,
Вмить  полювати(летить)  на  птахів,
Біля  гнізда,  вже  яйця  поїда,
Досить  хитренька,  не  має  страхів.

Вночі  розлився  широко  Лиман,
Схопила  гілку,  що  над  водою,
І  розганяє,  гойдає  туман,
Грайливо  тішиться,  знов  собою.

                               11.06.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021

З Днем Конституції друзі !

Велична  книга  є  в  Державі-  Конституція!
У  ній  записано  для  нас  право  -    інструкція,
На    прожиття  на    святій,  на  народженій  землі,
Де  диво  –  ранки  і  влітку  співають  солов`ї.

Де  крутосхилі  береги    й  повноводні  ріки,
Й  яскраве  сонце  і  блакитне  небо  навІки,
Нас  на  життя  надихне  Богом  дана  природа,
В  книзі  записано,  все  це    -  багатство  народа.

Щоб  зберегти,  ми  маємо  жити  по  закону,
Кожному  з  нас  треба  завжди    бути  правдивому,
Не  відрізнятись,чи  незаможний,  чи  багатий,
Сором`язливий,  чи  вже  занадто  пихатий.

У  книзі  цій,    написано  про  кожного  із  нас,
Ми  маєм  право  жити,  який  би  не  був  той  час,
Закон    один    для  всіх  -    працювати  і  навчатись,
Та  нині    бідному,  як    вижити,  лікуватись?

Кажуть  землиця  наша,  на  надра  забагата,
Але  чомусь,    у  старого  все  холодна  хата,
Майже  обдерта,  жаль,  не  спроможній  поладнати,
Ніби  Держава,  для  народу,  як  рідна  мати?

То  де  ж  наш  газ?  Чому  віддали  в  приватні  руки?
Хіба  не  знають,  що  всіх  покинули  на  муки?
Останні  гроші  похабно  здирають  з  народу,
Не  один  пан,  за  це  має  нагороду.

А,  як  же  сім`ям,  у  кого  діти  ходять  до  школи,
Вони  ж  бідують,  голодні,  як  узимку  бджоли,
Як  виживати,  коли  давно  нема  роботи?
Он  у  дитини,  шкода,  знов  диряві  чоботи.

Хтось  роз`їжджає  на  найдорожчих  Мерседесах,
А  хтось  же  їздить  у  брудних,  старих  автобусах,
В  книзі  записано  -  ми    маємо    бути  рівні,
На  жаль,  вже  майже  тридцять  років  ми  ніби  в  прірві.

 І  як  насправді  вибратись,  закон  поважать?
Як  олігархів  вижити  й  можновладців  рать?
Яка  збагачується  кожного  дня  й    хвилину,
Чи  й  в  майбутті,  побачимо  щасливу  людину?

День  Конституції  відзначає  Україна,
У  сподіванні    -  жити  краще  кожна  родина,
В  серцях  надія,  що  стане  один  закон  для  всіх,
Країна  встане  з  колін  і  до  нас  прийде  успіх!

Я  українка-  маю  закони  поважати,
Мене  завжди,  цього  навчали  батько  й  мати,
І  моя  віра  в  чесність,  прекрасне    майбуття,
Щоби  пізнало  щастя,    знов  народжене  дитя!

****
Шановні  друзі!  Вітаю  Вас  з  Днем  Конституції!
Миру,  здоров`я,  достатку,  добра!
Хай  виконується  закон  не  тільки  народом
Тоді  й  всі  здатні  будем  покінчити  з  безладом!
Щиро  бажаю,  щоб  кожного  мрія,  як  зірка  рання
Яскраво  сяє,  не  згасла    -  щоб  надія  й  не  остання!
                                                                                                             
****
Шановні  друзі!  Вітаю  Вас  з  Днем  Конституції!
Миру,  здоров`я,  достатку,  добра!
Хай  виконується  закон  не  тільки  народом
Тоді  й  всі  здатні  будем  покінчити  з  безладом!
Щиро  бажаю,  щоб  кожного  мрія,  як  зірка  рання
Яскраво  сяє,  не  згасла    -  щоб  надія  й  не  остання!

                                                               28.06.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021

Нині так дощило ( рим. розповідь)

Ти  на  зупинці…  нині  так  дощило…
І  парасольку  вітер  раз-  у-  раз  здіймав,
Твій  ніжний  погляд  подарував  крила,
Та  почуття  на  якийсь  час,  все  ж  я  прогнав.
Хоч  і  спромігся,  але  ж  така  мила.
Тільки  б  тобі,  букети  квітів  дарував.
Ліхтар  гойдався….  пора  вечорова,
Ховались  очі,  ніби  зорі  між  хмарин,
Все  ж  встиг  побачить  личко,  чорноброва,
Нам  не  зустрітись,  мабуть  не  стало  причин,
І  я  б  хотів,  тебе    бачити  знову,
Весна  буяє,  шкода,  в  пошуках  один.
Шукає  щастячко,  у  цей  похмурий  час,
Забилось  серце,  так  гучно,  неспокійно,
Сипала  чари,  певно  весна    між  нас,
І  вітер  віяв,  здавалось  мелодійно,
Якби  ж,  ми  в  барі,  запросив  би  на  вальс,
І  на  душі,    мабуть    би  стало  спокійно.
Та  гул  трамваю,  пришвидшив  серця  стук,
Ти  поспішала,  вже  й  відчинились  двері,
Відчув  відразу  у  скронях  перестук,
Як  попередження,  збудження  артерій,
Від  хвилювання,    на  ходу,  як  павук,
Схопивсь  миттєво  за  чоловіка,-  Вперед!
Прошепотів  на  вухо,  торкався  рук,
Ледь  –  ледь  пропхався,  замість  нього  наперед.
Вона  підняла,  волошкові  очі,
І  в  цей  момент,  легенький  дотик  до  плеча,
Як  порятунок,  враз  взялась  охоче,
За  його  руку,  здригнулась,  як  дівча,
Думка-  стріла  -І  вона  цього  хоче,
Легкий  рум`янець,  перевела  подих.
Він  відчував,  нарешті  це  вже  не  сон,
З  тремтінням  слухав  її  серцебиття,
Душа  співала  неначе  в  унісон,
І  мила  усмішка  осяяла  обличчя.
У  скронях  стисло,  так  пульсувала  кров,
Чомусь  нестримно,  хотілось  щось  сказать,
І  притиснутись  та  себе  поборов,
Ні  не  дозволить.  Чи  ім`я    б  заспитать,
Може  вона,  здатна  подарить  любов,
І,  як  хлопчисько,  врешті  закохаюсь,
Зігріє  душу  втіха  –  сподіваюсь,
Різко  торкнулась,-  Ну  пішли  зі  мною,
Прошепотіла  і  почервоніла,
Заворожила  своєю  красою,
Як  та  троянда,  навесні  розквітла,
Та  враз  продовжила,  -  Сто  баксів  досить,
Якщо  ти  маєш,  гайда  сміливіше!
Слова  болючі,  мов  напали  оси,
Вмить  відсахнувсь.  На  серці  холодніше.
Чи  знов  обпікся?Що  ж  ти  робиш  доле?
Чому  обходить  щастя  стороною….
А,  я  ж  хотів  кохання  і  неволі,
А  не  інтрижки!  Й  хитнув  головою,
-Не  та  адреса,    люба  –  помилилась,
Тож  прОшу,  вибач,  нам  не  по  дорозі,
У  храм  би  краще,  йшла  та  й  помолилась.
 І  перед  Богом,  кайся  за  пристрасті
За  всі  гріхи,  а  мене  ж,  зараз  відпусти!
 
Думки,  як  рій  –  що  не  принесли  радість,
Обличчя  -  маска  й  ті  очі  –  омана?
Чом  не  розгледів  і  проявив  слабкість?
А  я  ж  гадав,    буде  моя  кохана,
Надія  зникла,  як  вранішня  роса,
Лиш  гул  трамваю  заполонив  тишу.
Дивився  вслід,  дякував    долі  й  Богу,
А  дощ  все  лив,    спромігся  змить  афішу,
І  зупинив  сердечний  біль,  тривогу,
Так  краще  –  зразу,  розійшлись  дороги!

                                Квітень  2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021

Хай співає зозуленька ( слова до пісні )

Ой,  кувала  зозуленька.  То  комусь  кувала,
А  я  свого  миленького    під  бузком  чекала,
Диво  цвіт,  як  твої  очі,  зваба  в  них  і  ніжність,
 Гріє  серденько  і  в  душу  вкладає    бентежність.


Линуть  пахощі  повсюди,  п`янять  ніби  чари,
Вітер  стрімко  розгулявся,  аж  здригались  хмари,
 Відступали  лежебокі,  золотистий  промінь,
Лиця  ніжно  торкнувсь,  неначе  здаля  пломінь.

 І  раптово,  так  помітно,  небо    засіяло,
Ясне  сонце,  по  обрію    жовте  жабо  пряло,
Розстеляє  й  червону  дивовижну  мережку,
Кольорам,  як  у  водограї,  проклада  стежку,

Я  по  ній,  по  між  трав,  назустріч  поспішаю,
 Милий  мій,  жаданий,  нині  скажу,  що  кохаю,
Хай  співає  зозуленька,  обом  нам  на  щастя,
Підем  разом,  ми  до  храму,  там  приймем  причастя.

                                                                                                       24.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021

Літо… трави шовковисті

Літо...  трави  шовковисті,
Потопають  у  намисті,
Відблиск  золота  і  срібла,
Просиналась  земля  рідна.

Чуєш  пташечка  співає,
Той  спів  радісний,  на  втіху,
Вона  ранок  зустрічає,
Розриває  сумну  тишу.

Досягнувши  піднебесся,
Зникав  щебет  у  верхів`ї,
Й  ніби  то…все  одночасно,
Між  дерев  у  різнотрав`ї.

Ледь  дмухне,  вітерець  літній,
І  загубиться  в  розмові,
Вмить  здалось,  то  птах  могутній,
Струсить  роси  веселкові.

Їх  ласкає  промінь  сонця,
Вони  сприймуть  тепло,  ласку,
І  тихенько  гойдаються,
Потрапляють,  наче  в  казку.

Теплий  червень,  насолода,
Пишність  трав,  думки  чарує
Встановилася  погода,
Хай  нас  літо…  подивує!

   ***
Шановнгі  друзі!  Щиро  вітаю,
З  Днем  Святої  Трійці!
З  Зеленою  неділею!
Миру,  здоров*я,  щастя,  достатку,
Любові,  тепла  ,  добра  і  натхнення!

                                                           20.06.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021

В журбі черешня

В  журбі  черешня,  схилила  гілочки,
Ховає  гнів  у  зраненому  листі,
Іще  зелені  ягідки  –  дарунки,
Давно  в  росі,  лиш  де  –не-  де  сріблисті.

Дорогоцінний  дар,  нині  так  мало,
Вона  ж  хотіла,    більший  врожай  мати,
Холодний  вітер  заводив  сопрано,
Накликав  дощ,  все  спромігся  зламати.

Мрії  й  надії…  розплескались  при  землі,
Плинуло  з  водами,  руде  суцвіття,
Й  ранкові  роси,  немов  сльози  в  імлі,
Стікали  вниз,  хилилось  верховіття.

Скільки  змогла,  з  тремтіння  сонця  ждала,
Яскравих  променів,    ніжності    й  тепла,
У  хмурий  день  і  нічкою    благала,
Щоби  надія,  її  не  померла.

В  журбі  схилила  черешня  гілочки,
Та  намагається  увись  підняти,
Проміння  пестить,  розсипа  зірочки,
Нині  в  турботі    -    хоче  обійняти.


                                                         07.06  2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021

Земля стрічає ранок

Рудий  світанок  відступає,
Лишає  слід  -    сріблясті  роси,
Сонна  земля  ранок  стрічає,
І  розплітає  сонце  коси.

 Той  відблиск  золота  яскравий,
По  квітах    різнокольорових,
Торкнеться  промінь,  він  ласкавий,
   Загубиться  в  травах  шовкових.

Сонце  осяє  піднебесся,
Мерехтять  роси,  земля  парує,
Ніжність  і    ласку  вмить  відчує,
Ця  літня  повінь,  як  і    завжди.

Квітів  духмяність,  здійма  вітрець,
 Хочу  сказати,    йому  –  зажди,
Приляж  на  мить,  не  вій  навпростець,
Нехай    послухаю,    я  пташку.

То  зяблик  ранок  зустрічає,
Ледь  пригублю    диво  –  ромашку,
У  мріях  з  літечком  літає,
Я  подарую,  їй  усмішку…

За  мить,  як  сонце  зігріває,
Та  з  нОвим  днем,  мене  вітає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021

Вже не пройдуся стежками

Вже  не  пройдуся,    рідними  стежками,
Батьківська  хата  припала  до  землі,
Посеред  трав  зруйнована  дощами,
Ніби  кропИва,  жалить  серце  мені.

Колись  стежини  й  не  одна  до  хати,
Поміж  квіток  стелились  рушниками,
Рясно  ромашки  й  п`янкі  кущі  м`яти,
Тепер  на  жаль,  покриті  смітниками.

А  де  ж  той  луг!?  Он,  чагарники  всюди,
 Й  висохший  став,  уздріла  далеченько,
Побіля  них  всякого  хламу  груди,
Боляче  бачить,  а  де  ж  лелеченьки?

 І  дуб  старезний,  зранений  схилився,
То  від  журби,  напевно  птахів  нема,
А  колись  чубчик  сонцем  золотився,
Тепер    коріння  гниє,  сповила  тьма.

Від  хімікатів.  Безвідповідальність,
 Й  людства  безжальність,  загубить  природу,
Чому  черстві?  Сповиває  байдужість?
 Усе  звертають  певно  на  погоду.

Ледь-  ледь  видніється  річка  –  вонючка,
Не  знати  й  звідки,  в  неї  течуть  води,
Кілька  вербичок,  скривлені    гіллячка,
Руді  листочки,  з  журбою  п`ють    воду.

 У  виживанні,    жовто-  руді  трави,
Лиш  лопухи  здіймаються  до  неба,
Ці  не  бояться  гидкої    отрави,
Все  ж  чорні  плями,  деінде  на  стеблах.

Вкотре  погляну,  не  впізнаю  села,
Вже  не  пройдуся  рідними  стежками,
Далеко  в  лісі…  зозуленька  спіла,
В  душі  печаль,  я  ж  пройтись  сподівалась.


                                                                           09.06.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021

Серед вовків у овечій шкурі ( проза)

       По  небу  хмари  стрімголов  несуться,  білі  ребристі,  раз-у-раз  здригаються.  Сірі  пишні,  від  пориву  вітру,  час  від  часу  гублять    мілкі  краплини  дощу.  
 Біля  станції    людей  небагато,    більшість  у  масках,  позирають  на    колії,  куди  має  прибути  електричка  та  прислухаються  до  слів  диктора.  Михайло  озирався,  придивляється  до  людей,  а  може  якраз    когось  із  знайомих  зустріне.  Давно  в  рідному    містечку  не  був,  тішиться,  що  нарешті  вирвався  між  люди.  Ще  й  травневе  свято    співпало  з    Поминальною  неділею.    Провідав  могили  родини  і  своєї  Галинки,  яку  поховав  три  роки  назад.    Тепер,  він  живе  в  Києві,  син  забрав  до  себе.  Йому  минуло  сімдесят    років,  але    нелегке  дитинство  у  великій  сім’ї,  згодом  виснажлива  праця  тракториста,  залишили  сліди.  На  вигляд  старенький,-  худий,    низенький,  виснажений,  бліде,  морщинисте  обличчя,  на  сіро-сині  очі    нависають  густі  сиві  брови.    При  нагоді,  вже  тільки  й  годен  з  ким-небудь  прогулятися,  поспілкуватися  та  відпочивати  біля  телевізора.  
   Сину  хоч  і  минуло    тридцять  п’ять  років,  але  не  одружений.  Дід  дивувався,  ото  поїхав  з  якоюсь  у  Європу  (  каже  на  заробітки),  що  то  така  мода  настала  на  цивільні  шлюби,  не  знати  чи  й  доживе  він  до  того  дня,  щоби  побралися,  чи  й    дочекається  онуків?    Всі  дні    в  тривозі,    в  очікуванні  дзвінка  і  так  вже  майже  три  роки.  Але  не  шкодує,  що  продав  свою  хату,  адже  немає  здоров’я  підтримувати  порядок  і  на  городі,  і  в  хаті.
 Нарешті  диктор  попередила  про  прихід  електрички.    Михайло,  поспішаючи,  піднімається  по  сходах  електрички,  коли  його,  хтось  ніби  товкає  в  спину.  Ледь  тримаючись  на  ногах,  все  ж  спромігся  зайти    в  тамбур,  озирнувся.  Раптова  усмішка  на  все  обличчя(  але  ж  з-за  маски  не  видно,  тільки  добавилося  морщин),    повеселіли  очі,
-  Миколо,  це  часом  не  ти?
Той,  від  несподіванки,  кліпає  очима,
-  Ти  ба!  Оце  так  зустріч!  Хапайся  за  ручку  сумки,  допоможи  мені!  
 Дехто  з  людей  уважно  дивився  на  теплу  зустріч.  Вітання,    усмішки,  обійми  і  по-молодецькому,  похлопали    один  одного  по  плечі.  Людей  у  вагоні  мало,  вони  присіли  один  навпроти  одного.    В  цьому  купе,    біля  вікна,  дрімає  жінка,  років  п’ятидесяти.  Інколи  здригаються  вії,    на  мить  схиляє  голову,    клює  носом.
 Микола  подивився  на    жінку  і  тихо  до  колишнього  сусіда,
-  Оце  так  зустріч,  ще  й  в  таке  свято.  Ти,  що  напевно  приїжджав  на  цвинтар?
-  Так,  два  роки  тут  не  був,  оце  надумав.  Воно  погода    некомфортна,  прохолодна  і  сира,  але  вона  нас  не  запитує,  чи  ми  хочемо  такої.  Цьогоріч  пізня  весна,  хоч  я  і  в  курточці  та  добряче  промерз.
-  То  чому  до  мене  не  зайшов,  ми  б  з  тобою  відсвяткували,  погомоніли..  Пом’янули  би  наших  дружин.  І  на  електричку  б  разом  йшли.  Бачиш  до  сина  їду,  зарубав  пару  гусей,  зібрав  яєць,  хай  потішаться  домашнім.
-  А  що  Валічка  теж  пішла?
-  Два  роки,  як  пішла,  мене  одного  залишила,  -    Микола  закліпав  очима,    витирає  непрохані  сльози  .  Злегка  затрусилися  плечі,    худі,  жилясті  руки  закрили  обличчя.  
   Михайло  із  сумом  дивився  на  нього.  Хоч  цей  чоловік  статурою  виглядав  трохи  міцнішим  за  нього,  але  глибокі  морщини  на  обличчі,  як  відбиток  стресів,  на  все  життя.  
 Микола  заспокоївся.  Ніби  трохи  соромлячись,  зіжавши  дві  долоні  докупи,  поклав  на  своє  коліно  і  позирнув  довкола,
-  Вибач,  нерви  здають,  знаєш.    Ти  краще  розкажи,  як  тобі  живеться?  Де  син,  чи  одружився,  може  вже    з  онуками  бавишся?
 Михайло  присів  поруч,    поклав  руку  на  плече  й  ледь  нахилившись,  розповів  про  своє  буденне  життя.  Бідкався  про    одинокість  і  в  той  же  час  тішиться,  що  тепер  має  інакше  життя.  Не  шкодує,  що  поїхав  до  сина,  на  свою  пенсію  б  так  не  харчувався.  Хвалився,  що  тільки  й  радості  від  сина,  він  для  нього  тепер    справжня  опора.  Гарна  трикімнатна    квартира,  тепло,  комфортно,  тільки  би  онуків  дочекатися,  більше  нічого  й  не  треба.  Після  розповіді,  хитнув  головою,
 -  Ну,  а  тепер  ти  повідай,  як  живеш?  
-  А  може  перекусимо,  маю  сало,  яйця.  Шкода  сто  грам  не  взяв,  якби  знав,  що  зустрінемося.  Я  такий  радий,  що  тебе  побачив.  Жалкую,  що    ти  хату  продав.  По-сусідству  добре  жили,  ніби  родина.
-  Ні-ні,  в  електричці  не  варто  їсти.  Цей  коронавірус  дуже  небезпечний,  то  ж  краще  вберегтися.  Тобі  до  Фастова,  ще  є    час,  розкажи,  що  там  у  наших  краях  ,  як    нові  сусіди  господарюють?
Зжавши  кулаки,  Микола  притиснув  до  грудей,
-  Знаєш,  я  живу  ніби  серед  вовків  у  овечій  шкурі.  Ти  розумієш,  ще  й  з  двох  сторін,    Ганька  теж  хату  продала.  Купила  собі  квартиру  в  центрі  містечка,  з  онукою  живе.  Правда    мала  вчиться  в  інституті,  у  Вінниці  на  педагога.  Якось  зустрічав  її,  тішиться,  каже,  хоч  на  старості  років  поживу,  як  люди.  В  теплі,  з  ванною,  в  цьому  ж  будинку  магазин.
-  Ото  новини,  ну,  а  ти  чому    так  про  сусідів,  що  п’ють,  б’ються,  чи  дуже  сваряться,  що  спати  не  дають?
-  Не  дають  спокійно  дожити.  Може  би  краще  пили,  то  хоча  би  віталися.  А  це,  ніби  домовилися,    з  чотирьох  сторін  паркани  по  три  метри  висотою.  Ковані,  мідні    ворота,  воно  то  красиво,  але  ж  не  по-людські  живуть.  Один    спочатку    майже  пів  метра  заліз  на  город,  мурував  фундамент  під  паркан.  Згодом  другий,  теж  заліз,  правда  менше.  Зробив  фундамент  під  паркан,  ніби  стінку  для  ями,  огорожу  для  собаки.  Вибач,  все  з  під  собаки,  водою  змиває  в  яму,  смерід,  а  тут  іще  й  дощі,  що  тобі  сказати.    Я  якось  насмілився  сказати,  що  смердить  на  всю  округу,  то  він  послав  мене  на  три  букви,  порівняв  мене  із  собакою.  Я  цілий  тиждень  лежав  слабий,    що  за  людина,  як  так  можна!
-  А,  що  його  дружина,  діти?
-  А,  що  діти,  десь  вчаться,  не  видно.  А  жінка  кацапка,    без  нього  й  сапи  в  руки  не  візьме.  Ніколи  й  не  бачив,  щоб  воду  носила.  Оце  ж  наша  з  тобою    криниця  висохла,  йти  далеко,  збираються    підключатися  до  центрального  водогону.  Я  теж  вніс  гроші,  там  керує  Кучерявий,  думаю    хай  буде,  може  дітям  лишиться.    
-  Дітям  кажеш,  чи  тільки  сину?
 -  Розумієш,  життя  чи  довге,  чи  коротке  та  написав  заповіт  на  двох,  нехай  самі  розбираються.  Тамара  в  Тюмені,  навряд    чи  й  на  похорон  приїде,  але  так  Валентина  захотіла.  Не  думаю,  що    тут  хтось  захоче    жити,  швидше  за  все,  продадуть.  Оті,  що  в  твоїй  хаті  живуть,то  в  очі  казали,  щоби  мене  швидше  Бог  забрав,  бо  їм  землі  мало.  Мають  ракушку  на  базарі,  він  торгує  рибою,  видно  хтось  із  ставків  йому  постачає.  На  обійсті  БУС,  «Мерседес»,    хоче  гараж  будувати.
-  Це  він  на  пів  метра  заліз    в  город?  
-  Ну,  а  хто  ж….
-  А  ,  чому  не  пішов  до  архітектора,  написав  би  заяву.
-  Ой,  мовчи  заради  Бога,  чи  й  хтось  добився  правди?!  Жінка  вчителька,  ніби  має  бути  шановна  пані,  а  сама  з  ним,    як  він    трохи  заліпе  і  мать  перемать  один  на  одного.  Яке  їхало,  таке  й  здибало.  Вона  вчителька  початкових  класів,  в  мене  волосся  на  голові  дибом  становиться,  почувши  її  слова,  уявляю,  чого  така  людина  може  навчити  дітей.  В  неї  рідний  брат  у  міській  раді.  Правда  працює  старшим  по  прибиранню  території,  керує  двірниками.    Сам  знаєш,  якщо  там  рука  є,  то  мені    туди  й  нічого  пхатися.    Хата  на  ній,  колись  перед  людьми  вихвалялася,  що  землю  придбати,  це  не  проблема,  норовить  і  мій  участок  згодом  придбати.  Тож  чекають  моєї  смерті.    Думаю  син  продасть,  не  хоче  в  землі  працювати,  каже  важко  та  й  зараз  всі  хочуть  комфорту.
-  То  коли  це  буде,  продасть.  Ти  зовсім  охляєш  від  роботи.  Може  вже  прийшов  час  і  себе  пожаліти.  Що  мало  з  дружиною  працювали,  вона  ж  на  п’ять  років  за  тебе  молодша,  а  вже  пішла,  шкода.
 Обоє  замовкли,  кожен  про  щось  задумався.  Жінка,  що  сиділа  біля  вікна,    відкрила  очі.  Руками  облапала  голову,  поправила    хустину,
-  Вибачте,    я  ненавмисно  послухала  вас  і  зовсім  не  дивуюся.  У  нас  в  селі    теж  дехто  так  живе.Чи  це  від  жадібності  такі  люди  стали,  чи    від  заздростей.  Скільки  людині  треба,  адже  із  собою  не  забере.  Забули  про  Бога,  не  мають  один  до  одного  поваги.  І  молодь,  дивлячись  на  таких,  тікає  в  світ,  де  більше  справедливості,  де  крім  Божих  заповідей,  виконують  закони  Держави.  
Відразу  кивнула  головою  до  Миколи,
-  А  ви  й  справді  влучно  порівняли.    Вовки  в  овечій  шкурі.  Я  розумію,  серед  таких  людей  важко  жити.  Хочете  пораду,  якщо  син  гукає  до  себе,  не  баріться.  В  хату  квартирантів  пустіть,  хоч  на  старість    живіть  для  себе.  Відчуйте  справжнє  життя,  адже  воно  одне  і  безцінне.
Жінка    вже  копошиться,  з-під  ніг  забрає  сумку,
-  Вибачте,  зараз  моя  станція.    Щасливої  дороги  вам!
 Чоловіки  одночасно  глянули,  подякували,  побажали  удачі.
     Електричка  зрушила  з  місця.  Михайло  по  плечі  хлопає  Миколу,
-  Тобі  теж  скоро  виходити.  Доречі,  що  син?  Якої  думки?
-  Каже,  приїжджай  частіше.  Але  я  відчуваю,  що  мені  іще  довго  бути    одному.  Має  двох  онуків  близнюків,  жінка  бавить.  Їм  лише  по  два  роки,  ти  уявляєш,  який  там  гармідер,  крик,  плач.  А  я  таки  собі    хоча  й    нароблюся,  але  закрився  в  хаті,  приляжу    біля  телевізора,  відпочиваю..  Бог  з  ними,  з  тими  вовками,  якось  доживу  свій  призначений  час.
 Раптово    Микола  закліпав  очима,  кілька  сльозин  скотилися  по  масці,  
 -  Ти,  будеш    в  наших  краях,  заходь,  я  завжди  радий  тебе  бачити.  Давай  обміняємося    номерами  елефонів,  можливо  колись  і  мені  доведеться  бути  в  Києві.  Може  згодом  позбудемося  цих  масок,  може  цей  вірус  нас  омине,  при  нагоді  й  зустрінемося.  
 В  тамбурі  електрички,  на  прощання  чоловіки  обіймаються.  Вже    Михайло  подає  сумку,
-Ну  все  тримайся!  Не  забувай,  що  є  телефон,  дзвони,  я  завжди  радий    з  тобою  поспілкуватися.  А  будеш  в  Києві,  приїжджай,  не  цурайся!
 У  відповідь  Микола  подякував    й  декілька  раз  махнув  рукою,
-  Щасливо!
На  очах  сльози,  в  душі    трепіт,  під  серцем  щем.  З  кишені  витягнув  ліки,  ніби  соромлячись,  нахилився  й  під  язик  поклав  пігулку.  Думки,  як  оси,  ой  Михайле,  чи  й  побачимося,  он  ,  як  під  серцем  пече.  Не  знаю,  чи  й  витримаю,  скільки  ще  проживу  між  цими    вовками  в  овечій  шкурі.
 Михайло  довго  дивиться  у  вікно.  Від  думок,  смуток  роз’їдає  душу,  його  обличчя    розбили  страждання  й  розпач.  Шкода  сусіда,  прожили  поруч  майже  все  життя.  Згадує  прожиті  роки,  сумбурні  семидесяті,  коли  всі  поля  засівалися,  країна  набирала  розмах  в  будівництві  заводів,  фабрик,  залізниці.    Як  лагідно  жили  по-сусідству,  допомагали  один  одному,    на  батьківській  землі    будували    будинки.  Немов  у  павутинні  копошились  думки,  чому  так  люди  змінилися?    
   Він  позирає  у  вікно,  ніби  там  хоче  знайти  відповідь.  Миготять  яскраві  краєвиди  рідної  землі,  поступово  знімають  напругу.

                                                                                                                                                                 Травень  2021р
       
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021

Жовто- зелене полотно

Уздовж  посадки  жовто-  зелені  полотна,
Його  весна,  спромоглася    вміло  зіткати,
Яка  краса,  в  травах  високих  зореквітно,
Оком  окинеш,  справді  можна  й  заблукати.

Ранковий  подих  накинув  сріблясті  роси,
Кульбаби  вмились,  вмить  розкрили  парасольки,
 Стрічали  сонце,  ласкали  промінці–  коси
 І  ніби  в  поспіх,повертали  голіво́ньки.

Все  завмирало,  слухало  дзвінкоголосий,
Птахів  переспів,  дзвенів,  плинув  у  долину,
Веселий  щебет,    здіймався  у  піднебесся,
Й  раптово  губивсь,  досяг  бажану  вершину.

Перші  дні  літа,  так  волого  і    барвисто,
Попід  посадку  синіють  очки  барвінку,
Наче    розсипалось  у  спориші  намисто,
Схоже  світінню  небесних    тіл  у  відтінку.

І  ця  картина,    моє  серце  зігріває,
Радість  і  ніжність  сповиває  мов  дитину,
Ласкавий  промінь  за  плечі  обіймає,
 Так  несподівано  осяяв  літню  днину.

                                                                       04.06.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021

Заглянь у душу

 Заглянь  у  душу,  прочитай,  як  книгу,
І  що  на  серці,  так  холодить  мене,
Воно  стискається  несучи  кригу,
В  імлі  туманній,  не  бачу  я  тебе.

Подібний  айсбергу,  чом  не  зігрієш,
В  твоїх  очах,  нема  сонячних  зорин  ,
Адже,  я  знаю,  теж  про  ніжність  мрієш,
То  хто  ж  з  нас  здатний  підкинути  жарин.

Нас  розлучали  дні  зимні,  морозні,
І  завірюхи  замітали  стежки,
Весни  капризи,  дощі  віртуозні,
Ти  побоявся  підійти  навпружки.

 Тож  не  марнуй  часу,  настало  літо,
Перегорни  сторінку  цього  життя,
З  промінням  сонячним  принеси  світло,
Розтопи  кригу,  щоб  мати  майбуття.

                                                                               2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021

В обідню пору

Пора  обідня…  по  стежечці  піду,
Сама  про  себе,    поведу  розмову,
Яка  краса  нині  в  моєму  саду,
Як  передати  чарівну,  казкову.

Старенькі  яблуні  давно  зацвіли,
Рясненько,  гарно,  не  відвести  очей,
Так  мелодійно….  скрізь    бджілки  гуділи,
Ніби  співали  в  танку  веселих  фей.

Не  замовкають  і  на  мить,  поспішають,
Тріпочуть  крильця,  приваблює  їх  цвіт,
Й  медовий  запах.,  нектар  випивають,
І  порадіють    щедрому  буйно  цвіту.

Трудолюбиві,  як    люди  на  землі,
І  так  красу,  сприймають,  як  ми  з  вами,
Такі  ж  всього  свого  буття    ковалі,
Бджолиний  гул  у  вулику  й  ночами.

Вже  розлетілися  слова  із  гудінням,
Тож  відволік  від  думок  легкий  вітерець,
 Ще  постою,  налюбуюсь  цвітінням,
Наче  пушинки,  злети  бджілок  навпростець.


                                                   20.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021

Розквітли конвалії

П`янкі  конвалії,  вночі  розквітли,
Золотий  ранок    побачить  прагнули,
І  він  накинув  на  них  срібні  роси,
Промінь  придав    веселкової  краси,
Їх  чарували  пташині  голоси.

Широке  листя  ,  блискуче,  лапате,
Рушник  зелений  в  мене  коло  хати,
В  ньому  сховались  маленькі  дзвіночки,
Біленький  цвіт,  мов  рясні  сніжиночки,
Що  опустили  літаючі  крильця.

Дарунки  лісу  …  й  фіалочки  вінком,
Замайорів  синій  колір    під  вікном,
Літають  пахощі,  їх  так  багато,
В  душі    моїй,  це  ніби  справжнє  свято,
Дуже  хотілось  квіти  обійняти.

Ні,  не  зривати,  хай  краса  буяє,
Хай  моє  серце  весну  відчуває,
І  обійстя….  і  сад  квітучий  нині,
Втішає  жити,  так  радісно  мені,
Богу  подяка  за  рай  й  світлу  днину!

                                                                   20.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021

Дозвольте сонцю усміхатись

Проснувся  ранок,  гляну,  любо,
Сонечко  тче,  вузьку  мережку,
І  по  край  неба  злате  жабо,
Вже  проклада  окрасі  стежку.

А  колір  ніби  водограї,
Ті  веселкові,  манять  очі,
По  землі  топляться  в  розмаї
Я  доторкнутись  до  них    хочу.

Та    тишу  враз,  рушать  краплини,
Не  знати  й  звідки  взялись    хмари,
Посеред  неба,  як  щоднини,
Знов  між  собою  ведуть  чвари.

Напевно  досить  сперечатись,
І  воду  лити,  аж    через  край,
Дозвольте  сонцю  усміхатись,
Хай  блищить  златом  увесь  розмай!

Долини  вкриті,  аж  по  вінця,
Дощик    крап-  крап,  веселі    гами,
Коли  ж    він  врешті  закінчиться
Щоб    й  ми  потішилися  з  вами.

                                                       29.05.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021

Не королева…

Не  королева    вона    й  не  імператриця,
А  просто  жінка-  господиня,  трудівниця,
Як  сонце  й  місяць,    й  сяючі  зорі  на  посту,
Дбайлива  ненька,  що  всім  дарує  доброту.

Створює  затишок    і  вчить  усіх    любити,
Сімейні    цінності  зберегти    й  просто  жити,
Дбайливі  руки,  теплі,  ніжно  приголублять,
І  на  життя,  від  народження  благословлять.

Слова  сердечні,  в  пісні  колисковій  гріють,
 І  сновидіння  страшні  прийти  не  посміють,
Її  любов  оберіга  душу  дитини,
Учить  робить…  добро,  щоб  оминали  війни.

Завжди  уміла,  в  кухні  справна  господиня,
Тут  голубців,  котлет    і    пельменів  ліплення,
Приносять  втіху    за  столом  і  насолоду,
 Вона  донька,  славного  козацького  роду.

Зашити,  вишити,  майстриня  на  всі  руки,
Робота,  дім  і  в  той  час  пізнає  науки,
Щоб  передати,  нині  дітям  і  онукам,  
Для  них,  як  приклад  у  повсякденному  житті,
Щоби  навІки,  всі  родини  жили  в  щасті.

 В  полі  й  городі,  завжди  дбає  про  урожай,
Й  саджає  квіти,  прикрашає  свій  рідний  край,
 Щоби  нащадки  цінили  і  пам`ятали,
Землиці  щедрість  зберегли  і  прославляли.

Ту  ціну  хліба,  дорогу,  щоб  усі  знали,
 І  радість  й  гордість,  щоб  у  душах  відчували,
Та  щоб  квітучим,  щасливим  було  майбуття!

 ***
Не  королева  вона  і    не  імператриця,
Найголовніша  жінка,  це  мати  –  трудівниця,
Кожна  приносить  у  серця    материнську  любов,
Щоб    на  землі,  життя  продовжилося    знов    і  знов.


                                                                                                           29.05.2021р.

В  селі  Старе  Бориспільського  району,  недалеко  від  Києва,
 відкрили  пам`ятник  матері.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021

Стара шовковиця

Стара  шовковиця  вбиралася    в  листочки,
Чомусь  несміло,  їх  блиск  ніби  намистинки,
У  циліндричній  формі  тримає  пелюстки,
Ще  не  розкрилися,  іскрять  срібні  росинки.

Ранкове  сонечко  здіймається  поволі,
За  нічку  з  вітром,  ще  довгенько  спочивало,
Тепер  проміння,  золоте  розсипа  в  полі,
Й  теплі  цілунки  шовковиці  посилало.

Вона  ж  біль  стримує,  ледь  гояться  всі  рани,
Зима  з  морозом,    з  вітрами  завдали    шкоди,
Стовбур  потрісканий,  сльозами  вкрились  шрами,
Весни  чекала,  сонця,  тепла,  насолоди.

Нині    втішалась,  тим  травам,  що  бринять  поруч,
Квітам  кульбаби,  що,  як  сонечка  ясніють,
Чистому  небу,  тягнула  гілочки  вгору,
Цвіт    у  надії  -    всі  листочки  знов  змужніють.

 Стара  шовковиця  неподалік  від  річки,
Ледь-  ледь  схилилась,  мов  вітається  з  водою,
Радо  розкрила,  дивний,  духмяний  цвіт  свічки,
І  вкотре  я,  всміхнусь,    потішуся  тобою.

                                                                                                 20.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021

В блакитне небо

Маленька  гілочка  торкається  віконця,
Дрижить  суцвіття,  від  частих  пестощів  вітру,
Не  мре  надія    до  світла,  лине  до  сонця,
У  цім  природи  хист,  потягнутися  вгору.

Часті  дощі,  кожного  дня  прохолода,
Геть  зажурилась,  моя  молода  калина,
Я  разом  з  нею,    ждала,    чи  буде  нагода,
В  мережці  сонячній  зігрітись,  як  дитина.

Куди  не  глянь,  всюди  зелені,  розмай  справжній,
Холодні  зливи  вволю  пестили  травичку,
Вона  терпляча,  хоч  час  від  часу    й  брав  відчай,
Ясніли  мрії,  тікав  сумнів  по  струмочку.

Бурхливі  води,  нині  землю  напоїли,
Придали  сили,  від  нині  все  хоче  тепла,
Як  барабани,    гучні  грози  відгриміли,
В  блакитне  небо,  калина    квіти  простягла.


                                                                     24.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021

Ми вже давно не діти ( проза)

       
       Весна…  в  душі  Марини  подвійне  відчуття  радості.  Сяючі  очі  зазирають  на  скло  вікна,  на  ньому  ледь  помітне  відбиття  її  обличчя.  З  чола  рукою  змахнула  біляве  волосся.  Усміхнена  сама  до  себе,  з  думками,  бач    доню,  я  вчора    навіть  пофарбувала  коси,  хоча  мій  вік    сорок  п’ять  років  немолодий,  як  ти  кажеш,  але  ж  й  не  той  вік,  щоби  забитися    в  якийсь  куточок,  сховатися  в  пледі,  як  та  гусінь  у  коконі,  просто  чекати  старість.  Ніні,  я  так  не  можу  і  не  хочу,  добре,  що  за  фахом  бухгалтер,  хоч  і  робота  за  монітором  та  спілкування  з  людьми  надихає  до  життя.  Прикривши  повіки,  з  легкою  посмішкою,  схиляється  до  дверей  балкона,  весело  й  голосно,
 -  Так,  здається  прибирання  завершено,  настав    час  поніжитися  у  ванні.
 Стрілки  годинника  поспішають  до  дванадцятої  години.  Вона  вже  має  справи  з  мукою,  місить  тісто  на  пельмені,  то  ж  чекає    на  Дарину,  єдину  втіху  в  своєму  житті.  Донька    чотири  роки  в  Москві,    працює  бухгалтером  на    будівельній  фірмі.  Два  роки,  назад  приїжджала,  на  річницю  поховання  батька.  Раптово  підкралася  печаль,  життя    Івана  було  закоротким,  після  служби  на  підводному  човні,    отримав  опромінення.  Хоча  з  Москви,  де  винаймали  квартиру  і    повернулися  в    рідну  Вінницю  та  рак,  поступово  все  ж  зробив  свою  справу.
   Відтоді,  три  роки  Марина  сама.  Хто  знав,  що  так  складеться  доля.  А  нині  донька  приїде  не  одна,  а  із  своїм  хлопцем    Русланом,  ще  й  з  його  батьком,  каже  хоче  познайомитися.  Звичайно  цікаво  познайомитися,  але  ж  це  так  далеко  їхати,  чи  це  вже  заручини  мають  бути?  Вкотре  задавала  собі  запитання.  За  доньку  бентежать  думки,  Поїде  на  чужину,  але  каже  буде  серед  українців,  бо  вони  теж  з  України,  чому  не  сказала  звідки,  Україна  велика.  Чи    кохання  в  неї,  чи  може  пожаліла  хлопця,  що  чотири  роки  назад  поховав  маму,  загинула  в  автокатастрофі.  Трохи  дивно,  скільки  часу  пройшло,  а  його  батько  приїде  сам,  чи    до  цієї  пори  собі  не  знайшов  жінки.  Чоловіки  ж  загалом  не  такі,  як  жінки,  в  основному  швидко  заміну  знаходять.  А  можливо,  одночасно  до  когось  з  рідні    їде  погостити.  Ой,  що  то  думки,  їх  багато,  як    нині  цвіту  на  деревах,  як    приїдуть,  може  тоді  про  все  знатиму.
 Вечоріє,  раз-по-раз  погляд  до  вікна.  Від  думок  ,  вузенькі  брови  вкотре    підіймалися  дугами,  то  знову    вирівнюються.  Довго  добираються,  хоча  правда  і  дорога  неблизька  та  вже  ж,  після  розмови  по  телефону  минула  година,  вже  й  мали  бути.  Так,  заміжжя  справа  серйозна,  хай  би  не  поспішала.  Але  ж  кажуть,  дівку  треба  віддавати    заміж,  поки    цвіте,  як  квітка.    Мабуть  хочуть  маленьке  весілля,  то  вже  так  і  буде.  Он,  Тетяна,  хрещена  мати,  тільки  зустріне  й  відразу  запитує,  коли  будемо    калиною  і  барвінком  прикрашати  коровай.  Шкода,    Андрій  десь  зник,  після  хрещення  доньки  тільки  й  бачилися  пару  раз,  як  приїжджав  до  батьків.  Толком  і  не  вдалося  поговорити,  поспішав  на  потяг,  його,  ще  відразу  після  школи  дядько  забрав  в  Росію  на  будівництво.  Напевно  вже  й  дівчина  була,  бо  червонів,  коли  запитували,  чи  часом  не  знайшов  якусь    росіянку.  Буде  Тетяна  за  двох  відбувати  і  за  себе,    і  за  хрещеного.  Ото  треба  буде  скільки  горілки  випити.  Хоча  в  ресторані,  це  не  в  селі.  Та  то  все  пусте,  хай  би  вже  дочка  стала  на  рушник,  якщо  в  них  справжнє  кохання  та  подарувала  онуків,  адже  сім’я  це  краще,  чим  одній,  як  зозуля  кукувати.    
 В  квартирі  смачно  пахне  різними  наїдками.    Красиво  сервірований  стіл    її  втішає,  уміє  по-святковому  накривати,  так    щоб  гостей  налаштувати  на  урочистий  лад.  На  столі  тарілки  з  холодними  стравами,    м`яким  рушником  Марина    старанно,  до  блиску  натирає  келихи  для  шампанського.    А  в  голові    знову  рояться  думки,  ну  вона  влаштує  своє  життя  і  все,  мені  би  тільки  онуків  дочекати,  шкода  далеко,  якийсь  час    хочуть  пожити  в  Росії.  Але  ж  згодом  планують  повернутися  в  Україну.  Такі  часи,  сумбурні,  подій  багато,  але  ж  життя  триває.  Хоч  і  війна  другий  рік  та  ще  є  можливість  поїхати    в  Росію,  може  побачу,  де  вона  буде  жити.  Може  колись  же  ця  війна  закінчиться.
   Саме  в  цей  час,  коли  витерла  останній  келих,  різкий  дзвінок    перервав  думки.  З  легким  трепетом  у  душі,    подивилася  в  дзеркало,  грайливо    підморгнула,  
-  Ну  тримайся  тещо,  зустрічай  зятя.
 Здивуванню  не  було  меж.  Дарина  обійнявши  маму,  запросила  гостей  до  квартири.  Руслан,  високий    на  зріст  хлопець,  першим  переступив  поріг.    Марина,  привітно  посміхнувшись,  прийняла  квіти,  подякувала.  Адже  вона  його  декілька  раз  бачила    по  телефону,    то  ж  знайомство  відбулося  ще  рік  назад.  За  ним,  злегка  нахилившись,  переступив  поріг    Андрій  (  хрещений  доньки).  Від  несподіванки  вона  закліпала  очима,  в  недоумінні  запитала,
-  О!  Андрію,  а  ти  тут  як?  Скільки  років,  скільки  зим  не  бачилися.  Проходь-проходь,  будемо  разом  святкувати  зустріч.  Бачиш  дочка  приїхала  з  майбутнім  зятем,  є  нагода  познайомитися.
Позираючи  в  двері,  ніби  когось  шукала,
-  Здається    мав  бути,  ще  один  гість.
 Його  обличчя  засяяло  сонцем,  обійняв,  поцілував  в  щоку.  Дарина  і  Руслан,  шоковані  такою  зустріччю,  дивилися  один  на  одного,  ледве  стримували  загострені  відчуття,  щоби  не  задати  запитання,  звідки  вони  один  одного  знають?  Обома  руками    Андрій  охопив  молодят  ,
-  От  таке    сімейство  зібралося!  Тобі  сину  повезло  з  тещею!  Що  ж  ти  ні    разу  не  сказав    прізвище  Дарини,  можливо  би  я  здогадався,    що  це  моя  похресниця.  Якби  була  схожа  на  маму,  швидше  за  все  я  би  здогадався,  а  так    попробуй  дізнайся  чия  вона,  з  Вінниці  та  й    все.  
 Марина  від  зустрічі  розхвилювалася,  почервоніла,  збентежена  такою  подією,  ніяк  не  змогла  сприйняти,  що  Руслан  син  Андрія.  Виходить,  що  коли  хрестили  Дарину,  він  вже  мав  сина,  бач,  а  мовчав.  На  душі  трепетно,  але  відчула  полегшення,  добре,  що  свій,  українець.  Думки  двоїлися,  адже  Андрій    хрещений,  це  виходить  два  рази  поріднилися.  
 За  мить  запрошує    до  столу,  напевно  тут    нема  чого  заперечувати,  мабуть  так  має  бути,  заспокоїла  себе.    Не  бачилися  двадцять  п’ять  років  і  ось  такий  сюрприз.Так,  треба  якось  це  все  переварити,    Андрій  мій  кум,  однокласник,  тепер  майбутній  свекор  моїй  дочки.
   За  столом,  уже    вщухали  вітання,  тости,  веселі  розмови.  Дарина  час  від  часу  позирає  на  маму  і    на  Андрія  Степановича  (  так  називала  його)  ,  помічала    їх    пристальні  погляди  один  до  одного.    Він  майже  весь  час  усміхався,  брав  страви    і  кожну  з  них  пропонував  Марині.  Смакуючи  пельмені  із  сметаною,  пожартував,  
-  Ой,  Руслане  ці  пельені  такі  вже  смачні,  такі  смачні,  чи  й  часом  не  з  чарами?  Я  би  такі    щодня  смакував.
Марина  почервоніла,  а  зять  в  кишеню  за  словом  не  поліз,
-  А,  що  тату,  якщо  чари  на  благо,  чому  не  смакувати?  Може  мені  вдасться  умовити  тещу  поїхати  до  нас,  ну  принаймні  хоча  би  на  якийсь  час.
Андрій  звів  густі  брови,  злегка  махнув  рукою,
-  Та  ти  ж  сину  не  тягни  воза  поперед  коней,  на  все  свій  час.  Хай  відбудемо  весілля,  а  там,  як  батьки  казали,  як  карта  ляже.
 Марині  і  не  снилося,  що  все  так  складеться.  Ні  в  якому  разі  дочку    відмовляти  не  стане,  адже    Андрія,  можна  сказати,    знає  пів  життя.  Навіть  у  школі,  інколи  сиділи  за  однією  партою.  Хлопець-мрійник,  спортивної  статури    із  запальним  характером,  симпатичний,  русявий  із  зеленими  очима,  мав  вигляд  охоронця,  на  цілу  голову  вищий  за  неї.
   На  балконі  спілкуються  молодята.  Андрій  з  Мариною  на  кухні  п’ють  чай.  Він  розповідає  про  своє  життя,  з  болем    у  душі  згадує  про  дружину.  По  закінченню  розповіді,  ледь  усміхнувшись,
-  Знаєш    Марино,  оце  зустрілися,  я  за  скільки  років  на  душі  відчуваю  полегшення.  Можна  сказати,  просто  щасливий,  що  тебе    зустрів,  що  наша  молодь  знайшла  одне  одного.  В  мене  в  Москві  двокімнатна  квартира,  правда  не  в  центрі,  але  для  дітей  підійде,  до  роботи  недалеко.  А  я  собі,  щось  підберу,  на  худий  кінець,  куплю  однокімнатну,    маю  трохи  заощаджень.  Ну  хіба  можливо  захочуть  велике  весілля,  прийдеться  якусь  частину  витратити,  але  за  рік,  думаю  поповню,  гадаю  молодим  потрібно  окремо  жити.
 Вона,  після  випитого  вина,  розпашіла.  Він  раз-у-раз,  на  собі  ловить  її  ніжний  погляд.  Така  ж  привітна  і  мила,  немов  у  павутині  плутається  думка.  Та  тут  зненацька,  немов  прокинувся,  а  може  самотня,  як  і  я?  Тож  нині  не  запитаю,  треба  відбути  весілля,  а  далі  життя  покаже.
 Ту  чашку,  що  тримав  у  руці,  ледь  не  пустив,  вона  вчасно  підхопила,
-  Ой,  Андрію,  ти  так  замислився,  десь  літаєш.  
-  Та  напевно  і  тебе  охоплюють  думки,  бентежать,  хіба  ні?
-  Ну  добре,  піду  готувати  ліжка,  вже  пізно,  пора    відпочивати.
-  Ні-  ні,  ми  з  Русланом  зупинилися  в  готелі.  Ти  пам’ятаєш  Ірину  з  нашого  класу?    Вона  працює  в  Загсі,  то  ж  я  з  нею  домовився  за  два  тижні  весілля,  думаю  ти  даси  згоду.    знав,  що  ти  мама  Дарини,  то  ти  б  приїхала  до  нас,  там  би  відгуляли  весілля.  Тут  трохи  складніше,  але  я  про  все  домовився.  Знаєш,  у  спадок  маю    квартиру  від  батьків,  вже  чотири  роки  здаю  квартирантам.  Оце  недавно  навідувався,  ще  на  три  роки    підписали  договір.  Ця  війна  колись  же  закінчиться,  тоді  й  повернемося  додому.    
-  Ти  завжди  передбачливий,  як  і  в  школі,  помітила  і  весело  погукала  молодят.
А  час  летів.Після  невеликого  весілля  минуло  пів  року.  Марині  тільки  й  втіхи,  робота,  спілкування  з  дочкою.    Кожної  неділі  дзвонить  Андрій,  цікавиться  справами  на  роботі,  здоров’ям.  І  кожного  разу,  як  підтримка,
-  Ти  тримайся,  розумію,  одній  важко,  але  скоро  ми  це  питання  вирішимо.  
Вона  тільки  наважиться  його  запитати,    про  яке  питання  мова  та  він  лише    крізь  легкий  сміх  промовить,
-  Ну  все  свашко,  все,  бувай  здорова!
   А  в  самого  ж  кров  грає.  Чи  й  не  роки,  думки  літають,  ще  ж  не  старий,  он  дехто  вперше  одружується  в  сорок  років.  Чи  не  спроможній  витримати  погляди  молодих,  осудять,  ні?  А  вона  ж  гарна  жінка,  ще  в  соку,  таку  привабливу  іще    треба    цілувати  і  гладити  те  ніжне  тіло.  Напевно  заради  цього,  перед  дітьми,  можна  цей  сором  пережити.
Минув  майже  рік,  Марина  збирається    їхати    в  Москву,  Дарина  народила  сина.  Оце  сюрприз,  бачила,  що  на  обличчі  дочка    трохи  змінилася,  але,  що  вагітна  тримали  в  таємниці.  От  молодь,  збираючи  валізу,  думка  за  думкою  літає,  від  них  всього  можна  чекати  і  Андрій  теж  хороший,  мовчав.  Та  тут  же  хвалить  його,  але  ж  молодець,  дітям  залишив  квартиру  і  собі  придбав.  Тільки  не  сказав,  однокімнатну,  чи  двокімнатну  та  це  все  вже  не  так  важливо.  Може  собі  туди  приведе  дружину,  шкода  славний  чоловік,  а  вже  скільки  років  сам.
 Вона  спускається  по  сходах  вагона,  коли  за  руку  її  вже  підтримує  Андрій,
-  Ну  нарешті.    З  приїздом!
Трохи  соромлячись,  від  нього  прийняла  три  червоні  троянди,  подякувала.  Але  він    поводиться  дуже  дивно,  ніби    чоловік.  Прихилив  її  до  себе,  обіймає,  поцілував  у  щоку,  прошепотів,
-  Я  так  давно  чекав  цієї  зустрічі.
 Його  сміливість  вражає,      перехопивши    подих,    обличчя  зашарілось,  
-  Ой,  дивися  на  нас  люди  дивляться.
 Хоч  і  вересень  місяць  видався  теплим  та  все  ж  вітер  несе  прохолоду.  Від  вокзалу,  машиною  їхали  майже  дві  години.  Вона    не  при  сіла  поруч  з  ним,  гадала  так  краще,  безпечніше.  Помітила  його  погляд,    чомусь  зрівняла  з  поглядом  голодного  кота,    який  би  з  насолодою  з’їв  щось  смачненьке.  По  дорозі    майже  мовчали,  вся  увага    на  рух  ,  автомобілів,  як  комах.  
Він    уміло  веде  машину,  в  серці  плекає  надію,  що  скоро  будуть  наодинці.    За  ці,  півтора  року  після  весілля,    скільки  думок  і  всі  тільки  про  неї,  якби    ж  погодидася  жити  разом.    Манить  до  себе,  проникла  в  саме  серце,  загубив  спокій,  чи  я  не  вартий  її  уваги?  Чи  не  помічає,  чи  не  хоче  помічати,  як  я  до  нею  ставлюся?  Як  підібрати  ключ  до  її  серця?
 Після  спілкування    по  телефону,  інколи  по  скайпу,  дивувався  своїй  поведінці,  напевно  вдруге    закохався.  Хоча  й  минуло  скільки  років  після  школи,  часто  згадував  її  веселі  сині  очі,  усмішку,  виникало  сильніше  бажання  зустрітися,    пригорнутися,  зігрітися  в  її  обіймах.  Вкотре  замислюється,  колись  говорив  мудрий  Сковорода  -  »  Любов  виникає  з  любові;    коли  хочу,  щоб  мене  любили,  я  сам  перший  люблю».    Бач,    разом  вчилися,  до  того  ж  і  куми,    і  ось  тепер  свати.  Чи  то  доля  так  керує,  хто  знає,  але  я  вірю,  серце  підказує,    що  я  можу  її  зробити  щасливою.    Нехай  тільки  повірить  і  довіриться,  адже  це  основне  в  сімейному  житті.
 Вони  вирішили  не  чекати    ліфт,  то  ж  йти  тільки  на  третій    поверх,  Андрій,  поставив  валізи,
-  Зачекай,  дістану  ключі.
 -  А  може  краще  подзвонити?  Чи  боїшся  розбудити  онука?
У  відповідь  хитрий  погляд,  лукава  усмішка,
-  Там  немає  кого  будити.  Ми  приїхали  до  мене,  ти  з  дороги,  тобі  треба  прийняти  душ,  відпочити.    Не  хвилюйся,    у  них  все  добре,  я  попередив,  що  приїдемо  надвечір.  
Як  сполохана  пташка,  переступила  поріг  квартири.  Від  здивування  кліпає  очима,  розхвилювалася,  почервоніла,
-  Чому  мене  не    запитав,  чи  я  так  хочу?
-  Це  ми  з  дітьми  так  вирішили.  Я  запропонував,  вони  підтримали,  навіть  зраділи.  Вважають,  що  так  і  їм  вільніше,    і  нам  краще.Тим  паче  син  зараз  у  відпустці,  нехай  самі  бавляться,  буде  міцніша  сім’я.    Руслан  дуже  хотів  сина,  то  ж  хай    обоє    пізнають  плоди  кохання.
-  Але  ж  моя  присутність  може  завадити    твоїм  планам,  відпочинку,  якось  незручно.
-  Та  перестань,  я  тільки  радий  твоїй  присутності,  хочу    тобі  дещо  запропонувати.  
 Оцінюючи,  роздивляється  квартиру,  тут  і  не  скажеш,  що  живе  неодружений  чоловік.  Чисто,  комфортно,  зі  смаком  підібрані  обої.  На  серванті  весільне  фото  дітей,  на  столі    кришталева  ваза  з  цукерками  і    тут  же  на  маленькому  підносі    яблука  і    білий  виноград.  Саме  той  виноград  «Дамські  пальчики»,  які  вона  обожнює.
 Невже  забув,  як  колись  мені  пропонував?  На  якусь  мить  ніби  завмерла,  згадуючи  школу  і  ті    грона  винограду,  які    тоді  поклав  перед  нею.
Раптово  перервала  тишу,
-  Таким  виноградом  ти  мене  пригощав  у  восьмому  класі,  пам`ятаєш?  
-  Ну,  якби  забув,  мабуть  би  купив  інший,  -  сказав  і,  як  хлопчисько  наважився  підійти  до  неї,  уважно  дивиться  в  очі.  Вона  відчула,  що  не  спроможна  зробити  крок  назад,  щоб  відійти.  Легкий  дотик,  щока  до  щоки,  хотів    поцілувати,  але  вона,  все  ж  спромоглася    відвернутися,
-  Андрію,  це  що?
 -  Це  те,  що  я  хочу  тобі  запропонувати.  Хочеш  одружимося,  якщо  ні,  то  давай  просто  жити  разом.  
До  обличчя  поступає  гаряча  кров,  руками  схопилася  за  голову,
-  Та  ми  ж  з  тобою  свати,  чи  як?  І  як  це  сприймуть  діти?  Ти  собі  це  уявляєш?  В  голові  не  вкладається,  оце  бовкнув!
-  Ну,  а  якби  не  були  сватами,  якби  випадково  зустрілися,  я    б  тебе    точно  не  відпустив.  Ти  теж  вже  кілька  років  одна.  Чи  вато  втрачати  час,  коли  можно  жити  повноцінним  життям.  Марино,  ми  давно  не  діти,  нам    по  сорок  п’ять  років,  це  чи  й  не  вік,  це  ще  не  старість,  а  лише  пів    життя.  До  речі,  мені  син  сказав,  що  не  буде  проти,  якщо  ми  поберемося.  
Вона  відразу  присіла  на  стілець.Запала  така  тиша,  що  хоч  ножем  ріж.
На  якісь  миті,  ніби  схололи  душі,  вже  він  приніс  рушники,
-  Давай  про  це  поговоримо  іншим  разом.  Вибач,  не  втримався,  прийми  ванну,  я    приготую  перекусити.  Розслабся,  до  дітей  поїдемо  через  години  три,  не  раніше  і  нам  їхати  не  більш,  як  з  пів  години.
     За  вікном  сутеніє.  За  святковим  столом  вщухають  гучні  розмови.  Марина  тішилась  онуком,  який  вже  солодко  спав.  Руслан  прихилившись  до  батька,  щось  шепотів  на  вухо.  Дарина,  розрізала  торт,  пропонує  каву,  чай,  спостерігає  за  чоловіком.  Що  за  шепотіння,  що  за  секрети  поміж  них?  Раптом  Андрій  підвівся,
-  Слухайте  діти,  ми    після  солодощів  поїдемо  відпочивати.  Даринко,  я  думаю  ти  не  проти,  щоби  мама    відпочила    в  мене  вдома.  А  завтра  зранку,  разом  наліпимо  пельменів  і  приїдемо  до  вас.  Вам  втрьох    буде  весело,  а    я    що  один  буду?  Вважаю  це  просто  нечесно,  не  покидайте  мене  одинокого.  Я  після  завтра  поїду  на  об’єкти,  тоді  й  з  Максом  награється  і  з  тобою  наговориться.  Гадаю,  так  всім  буде  зручніше.
   Руслан  тупо  дивиться  на  Дарину,  ледь  помітно  киває  головою,  щоби  погодилася.  Її  очі  бігають  по  всіх,  здивована  пропозицією  та  мимоволі  легка  усмішка,
-  А,  що  мамо,  я  не  проти.  Тут  вночі  Макс  заплаче,  тебе  розбудить.  У  нас  режим,  це  ж  не  день,  щоби  гратися,  вночі  дитина    має  спати.
Марина  розвела  руками,  трохи  здивовано,
-Але  ж  я    скучала  за  вами,  приїхала  тобі  допомогти.
 -Так,  мамо,  так.  Я  теж  скучила,  але  ж  ти  приїхала  не  на  один  день.  Я  підтримую  Андрія  Степановича,  якою  би  дорога    не  була,  гарний  відпочинок  не  завадить.
 Обличчя  Руслана,  аж  розпливлося  в  усмішці.  Потираючи  руки,  він  потягнувся  за  шматком  торта,  підморгнув  батькові.  Марина  помітила  це,  стрілою  прилетіла  думка,  він  напевно  домовився  із  сином.  Але  ж  і  дочка  підтримує.  Збентежено,  розгублено  зазирає  на  дочку  і  ледь  прикусивши  нижню  губу,  на  згоду    кивнула  головою,  
-  Ну  гаразд,  якщо  ніхто  не  проти,  може  так  і  краще.
   Андрій  метушиться,  допомагає  прибирати  посуд,  хоче  якнайшвидше  повернутися  додому.  Раптово  заплакав  Макс,    Дарина  поспішила  до  сина,
-  О!    Прокинувся,    саме  час  погодувати.  Я  пішла,  то  ж  завтра  ми  на  вас  чекаємо.  
 Руслан,  з  усмішкою  на  обличчі,  на  собі  зав’язує  фартух,
-  Здається  все,  всім  дякуємо,  тепер  моя  черга  попрацювати.  
Андрій    стоїть  біля    дверей,  переминається  з  ноги  на  ногу,  усміхнений  весело  заговорив,
-  Ну,  що  свашко,  ми  свою  місію  виконали,  пора  на  сідало.  Вважаю,  на    даний  момент  ми  тут  зайві.
   Марина  знову  присіла  на  заднє  сидіння  машини.  Не  очікувала  такої  гостинності,  адже  так  хотіла  поспілкуватися  з  дочкою.  Андрій    лише  позирає  у  дзеркало  заднього  погляду,  щоби  побачити  її  обличчя.  З  однієї  сторони  він  її  розуміє,  але  з  іншої,  не  хотів,  щоби  залишилася    з  дітьми.
     Він  зачинив  двері  машини,    поклав  руку  на    її  плече,
-  Погода  гарна,  може  прогуляємося?  Чи  ти  вже  хочеш  відпочивати?  Я  хотів  поговорити  про  нас.
-  Вона  різко  повернула  голову,  кліпаючи  очима,  запитала,
-  Хіба  між  нами  щось  є  крім  дітей?
-  Марино,  ти  ж  мене  знаєш,  я  на  вітер  слова  не  кидаю.  Приїдь  до  мене,  Через  два-три  місяці  Дарині  треба  буде  підготувати  річний  звіт  по  матеріалах.Ти  ж  в  цьому  знаєшся,  допоможеш  їй.  
-  Який  звіт,  вона  ж  у  декретній  відпустці?
-  Ти  вже  забула,  на  яких  правах  ми  тут  працюємо?  Подумай  і  про  нас,  чому  ти  там  одна,  я  тут  один.  Чи  я  тобі  зовсім  байдужий?
Опустила  голову,  зробила  вигляд  ніби,  не  почула  запитання.  Рукою,    ніжно  взяв  за  підборіддя,
-  Зараз  нічого  не  говори,  подумай.  Я  довго  думав,  чекав  цього  дня,  щоби  приїхала.  Ми  не  діти  і  нам  соромитися  того,  чого  обоє  хочемо  не  потрібно.  Я  буду  тебе  шанувати,  як  зіницю  ока.  Ну,  а  який  я  ,ти  сама  знаєш.  Дарина  з  Русланом  знають  мої  наміри,  підтримують.  І  я  радий,  що  твоя  дочка    мене  розуміє.
 -  Дарина  знає?  Чому  ж  нічого  не  сказала?
-  Напевно  не  встигла…  
 В  квартирі    тихо,  Андрій  був  на  балконі.  Марина  вийшла  з  ванної  кімнати,
-  Андрію,  я  звільнила  ванну,  можеш  йти    митися,
Поспішив  до  неї,  розставивши  руки  обіймає,  поцілував  у  щоку,
-  Ось  так  би  завжди!
Зашарілася,  звільнилася  від  обіймів,
Не  тисни  на  мене,  дай  час  подумати.
 Наступний  день,  пролетів  швидко.  Вдвох  ліпили  пельмені.  Андрій  розповів  про  роботу,  згадував  анекдоти,  поділився  думками,  як  би  хотів  жити  далі.  То  лунає  сміх,  то  раптово  обоє  задумуються.  Він  намагається  позалицятися  до  неї,  навіщо  вона  кидає  суворий  погляд,  хитає  головою,  але  ніяких  слів.  Адже  вночі  довго  не  могла  заснути,  а  може  й  справді    погодитися.  Симпатичний,  вміє  обійти  й  діти  не  проти.  Нав’язується  думка,  а  який  він  у  ліжку,  але  відразу  її  відганяє.    Боже,  що  скажуть  знайомі,  засудять?  Їй  здавалось  ніби  чує  шепіт,  чи  то  переслідує  думка,  знову  будеш  одна,  самотність  не  подружка,  в  душі  хочеш  спокою,  а  буде  пустота,  яка  згодом  принесе  біль.  
     Сімейний  обід,  веселі  розмови,  згодом  з  Дариною  та  з  онуком    прогулянка.  Вона  тішилася  хлопчиком,  а  він  немов  відчував  її  ласкавий  погляд,  солодко  спить  у  візочку.  Дочка  перша  почала  розмову  про  Андрія.  Пояснювала  мамі,  що  він,  відразу  після  весілля,  їм  повідомив    про  своє  рішення.  Тому  й  поспішив  придбати  квартиру,  готувався  до  її  приїзду.
-  Дарино,  а  якби  я  відмовила,  щоби  ти  тоді  сказала?
-  А  ти,  що  вже  відмовила?  Я  думала  ви  вже  спали  разом.
-  Тю  на  тебе,  от  молодь!  Як  у  вас  все  просто?!  Так,  він  вартий  уваги,  але  я    навіть  не  уявляю,  що  мені  скаже  кума,  коли  дізнається.  Чи  сусіди,  скажуть    на  старості  років  баба  з  розуму  з’їхала.
-  А  ти  подумай    про  себе,  навіщо  тобі  думати  про  когось.  Якщо  ти  про  тітку  Тетяну,  я  думаю,  якби  вона  була  одна,  не  упустила  б  такий  шанс.  Тим  паче  вчилися  разом  та  й  жених  завидний,  не  з  бідних.  Подумай,  заробимо  гроші,  закінчиться  війна,  повернемося  в  свою  Вінницю.  Я  би  й  зараз  пташкою  полетіла,  хоча  би  одним  оком  побачити  рідне  місто.  Знаєш  мамо,  сумую  за  Бугом,  за  квітучими  вишнями,  каштанами,  а  ще  за  фонтанами  в  парку  й  клумбами  з  різнобарвними  квітами.  
-  Я  подума  доню,  можливо  ти    й  права.  Але  прошу,  Руслану  про  нашу  розмову  не  говори.  Кілька  днів  побуду,  роздивлюся,  з  часом  вирішу,  чи  довго  погостюю,  як  ні,  то  поїду  звільнятися.  Та  тільки  ти  не  підганяй  мене,  на  це  дуже  важко  зважитися.
-  Ой  мамо,  будь  простіша,  чого  боятися?  
   Минуло  три  дні,  Андрій  на  обід    повернувся  з  будівельних  об’єктів,  але  не  поїхав  до  дітей,  вирішив  прийняти  ванну  та  відпочити.  Хоч  і  вимотаний  за  ці  дні  та  заснути  так  і  не  вдалося.  Повертаючись  з  боку  на  бік,  думки  про  Марину  не  дають  спокою.  Що  скаже?  І  коли  скаже?  І,  як  втриматися  від  спокуси,  коли  вона  в  іншій  кімнаті  і  така  жадана?  Діти  владнали  своє  життя,    на  кілька  років  принаймні,  а  ми?
 Хоча  по  приїзду  передзвонив,  що  вже  вдома,  але  приїхав  до  дітей  коли  стемніло.  Ще  з  порогу    попередив,  що  не  голодний,  вечеряти  не  буде.
Руслан,  трохи  здивований  батьком,  усміхаючись,  тихо  запитав,
-  Ти  що  відсипався?  Чи  пельмені  для  Марини  Василівни  ліпив?  
 -  Думаю  ми  завтра  вдвох  наліпимо!-  великим  пальцем  руки,  торкнув  сина  в  бік  й  голосно  продовжив,-  Василівно,    поїхали  додому!  Напевно  пристала  за  ці  дні!  Чи,  ще  не  наговорилися    з  дочкою.  Що  там  Макс,  давав  спати?
За  неї  відповіла  дочка,
 -  Все  нормально,  але  звичайно  мама  просиналася,  коли  пхикав.  
І  продовжила  до  неї,
-  Мамо,  візьми    до  чаю    шматок  торта,  що  ми  спекли.  Нехай    Андрій  Степанович  оцінить  наші  здібності.
Андрій  стоїть  поруч  з  Мариною,
-  О!  Солодощі  це  моя  головна  слабкість,  обожнюю  торти!  Не  відмовляйся,  беремо  і  поїхали.
 Андрій  під  руку  підвів  Марину  до  машини,    відчинив  передню    дверку,  
-  Прошу,  пані!  Сідайте  поруч,  зігрійте  сердечко  водієві.
Кров  прилинула  до  обличчя,
-  Андрію  Ва….
Вмить,  вказівним  пальцем  торкнувся  її  уст,  заперечив  головою,
-    Нас  тільки  двоє,  може  досить  так  офіційно.  
-  Гаразд!  Ти  часом  не  випив?
-    Ну  де  ти  і    хіба  колись,  за  кермом  мене    бачила  на  підпитку?  О,  до  речі,  добре,  що  нагадала  присідай,  поїхали.
 Їхали  мовчки,  вона  намагалася  дивитися  на  дорогу  та  все  ж  час  від  часу,    крадькома  позирала  до  нього.
За  пів  години,  були  біля  будинку,  він  з  пакета  дістає  пляшку  вина,  ледь  усміхнувшись  до  неї,
-  Добре  що  про  вино  нагадала.  Дивися,  мої  хлопці  подарували,  бачиш  французьке,  є  нагода  розслабитися,  як  вважаєш?
Роздивляючись  етикетку,    посміхається,
-  Мені  здається  я  такого  ніколи  й  не  смакувала,  як  хочеш,  спробуємо.
 Ну  от,  нарешті  потепліло,помітив  про  себе  і  вони    мовчки    вийшли  з  машини.  
Відійшовши  від  машини,  Андрій  зазирнув  довкола,    не  міг  не  помітити    повний  місяць,
-  Маринко  подивися,  як  світить  місяць,  напевно  досяг  піку  зростання.
Вона  поглянула  й  непоспішаючи  пішла  вперед,  він  йшов  повільно,  ніби  капцями    вимірював  відстань,  продовжив,  
-  А  знаєш,  повний  місяць  між  людьми  розпалює  вогонь,  кажуть  інколи  призводить  до  неприємних  наслідків.  А  хтось  каже,  що  цією  місячною  фазою  можна  скористатися  так,  що  вона  принесе  удачу.  Колись  сам    читав,  що  до  кожного  повного  місяця  треба  обов’язково  готувати    початок  чогось  дуже  важливого,  щоб  ця  справа  мала    величезний  успіх  у  майбутньому.  Найголовніше  не  кидати  це  на  півдорозі.
Вона  озирнувшись,
-  Не  відставай!    Одне  знаю,  в  таку  фазу  мені    погано  спиться,  він    ніби  забирає  енергію,  часто  навіює  сум,  буває  бентежить.  Іще  інколи  сняться    всякі  жахіття,  що,  аж  мороз  проймає.
-    Значить  нам  повезло,    будемо    вином  зігріватися.  
   На  столі  солодощі,  фрукти,    пуста  пляшка  з  під  вина  і    два  келихи,  в  яких  вина  залишилося  лише  по  декілька  крапель.  Вони  на  дивані,  навпроти  телевізора,  з  екрану  линає  пісня    »Эти  глаза  напротив».  Чи  то,  так  пісня  подіяла,  чи  випите  вино,  притулилася  до  нього,  немов  шукала  захисту.  Розпашіла,  слухає  його  серцебиття,  хотіла  рахувати  та  де  там.  Ото  лупить,  зробила  висновок,  чи  це  так  мене  вино  розібрало.  Заворушилася,  хотіла  вислизнути  з-під  руки,  наче  та  пташка    з-під  крила.  Його  благаючий,  ніжний  погляд  зупинив  її,
-  Не  тікай!  
Довгий,  пристрасний  поцілунок  в  уста,  пробудив  її  жіночність,  прошепотіла,
 -  Андрію,  що  ти    робиш  зі  мною.
-    А    що,  щось  не  так,  то    скажи,-    прошепотів  у  відповідь.
Відчув,  як  вона  сильніше  притулилася  до  нього.  Поцілунки  в  шию,  як  пробудження  весни,    в  її  очах  помітив  блискавки.  Не  в  силах  зупинити  бажання  двох.  Вона  тремтить,    лише  чує    ласкаві  слова,  коли  на  руках  заніс  у  свою  спальню.
 Надворі  сіріє,    в  квартирі  тихо.  Марина  відкрила  очі  і  миттєво  в  паніці  прошепотіла,
-  Ой,  що  ж    я  накоїла…
 Андрій  вже  не  спав,  лежав  з  заплющеними  очима,  почув  шепіт,  посміхнувся.  Злегка  провів  долонею  по  її  оголеній  спині,  пригорнув  до  себе,  
-  Що  пташечко,  попала  в  клітку?  Тож  знай,  тепер  я  тебе  нікуди  не  відпущу.  Маринко,  люба,  от  і    все  вирішилося,  адже  нам  вдвох  так  добре.    Навіщо  втрачати  час,  стримувати  солодкі  бажання,  ми  вже  давно  не  діти.

                                                                                                                                                             Травень  2021р
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021

Чому не літаю….

[youtube]https://youtu.be/KnsE9mBSp-U[/youtube)


В  ранкових  сутінках…  сокіл  злітає,
Стрічає  сонечко  у  вологій  млі,
Чую  в  діброві,    пташечка  співає,
Мені  нагадує  про  щасливі  дні.

Думки  торкнулись  хмар  у  піднебессі,
Чому  не  сокіл,  чому  не  літаю?
У  душі  молодість,  чи  не  на  часі,
У  крилах  силоньку,  ще  відчуваю.

Хоча  й  давненько  зозуленька    кує,
Сади  уквітчані,  прибрали    вбрання,
Та  жаль  ,чомусь,  вітер  мене  не  чує,
Не  спонукає  до  випробування….

-Ні  -  ні  мій  друже,  відкинь  сподівання,
Здаля  шепоче,-Ти,  вже  старий,  відлітав.


                                                                                             2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021

Відспівала ніч

Відспівала  ніч  колискову,
З  молодим  місяцем  тихенько,
Зустрічали  окрасу  ранкову,
Заяснився  обрій  синенько.

Та  за  мить    засіяло  златом,
І  до  верху  палахкотіли,
Кольори  нібито  букетом,
Стрімголов    до  неба  летіли.

Фіолетово,  то  рожево,
Відбивалось,  переливалось,
 Скрізь  оранжево,  вмить  мінливо,
Та  зненацька  з  сонцем  зливалось.

В  хороводі  зникали  зорі,
Синява…  розляглась  довкола,
Білі  хмари    в  небеснім    морі,
Малювали  хвилясті  кола.

Відспівала  ніч  колискову,
Відпочила  земля  доволі,
Співав  зяблик  пісню  ранкову,
Прославляв…  весну  веселкову.  


                             16.05.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021

Що коїться…

Життя  …  життя,  що  коїться  на  цьому  світі,
 А  чи  ми  маємо  хист  до  кращого  життя,
Коли  червота  давно  гризе  у  суцвітті,
Землі  квітучість,  як  поранені  серця.

 Жадоба,  заздрість,  збагачення,  мов  хвороба,
Що  роз`ідає  іще  з  самого  дитинства,
Родини  приклад,  якою  керує  злоба,
До  всіх  зневага,  нерівність  ознака  хамства.

Бо  при  союзі  накрали  досить  легенько,
За  копійки  придбали  фабрики,  заводи,
І  надто  довго  сиділи,  ждали  тихенько,
І  все  заради  вигоди,  статки  в  офшори.

Що  їх  життя,  то  наче  в  казковому  світі,
Машини,  яхти,  дачі  з  виходом  до  Дніпра,
Й  одяг  шокує,  бо  весь  народ  у  лахмітті,
Із  секонд  -  хенду,  серце    від  болей  завмира.

О  де  ж  та  правда?  Та  за  чиї  ж  то  податки,
Розбагатіли?  Здирають  з  людей  три  шкури,
За  газ  і  світло.    Самі  ж  купують  «малі  кімнатки»,
У  центрі  Києва  і  живуть    без  зажури.

Шуби  з  тварин,  коштовності  і  діаманти,
У  банках  гроші,  щоби  миші  не  поїли,
Для  цього  справді  треба  замати  таланти,
Навчили  предки,  з  часом  дуже  знахабніли.

Вмілі  артисти,  поводяться  перед  людьми,
Чи  роль  виконують,  неначе  в  серіалі?
Чи  ми  вже  стали,  для  них  давно  холуями?
О,  Боже  –  Боже,  як  позбутися  печалі?

Кому  довірить?  Як  забрать  у  олігархів?
 Народом  надбане,  не  шкодуючи  сили,
Скажіть  позбутись,  як  ненажерливих  духів?
Щоб  люди  в  статках  жили  і  не  тужили?

 Війна  на  сході…і  страшний  короно  вірус,
Які  іще,  нам  іспити    принесе  цей  час?
Чи  олігарх  придбає  собі  наступний  парус?
Грошей  віджавши  на  вакцині,  ніби  для  нас.

 На  жаль,  мовчить,  народ  зневірений  втомився,
 Хоч  обіцяє  весняне  сонце  гарний  день,
На  душі  туга,    ятрить,  знову  похилився,
Бо    безнадія,  до  життя  не  несе    натхнень.

                                                                                       13.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021

З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rNtjyE65ROQ[/youtube]

Пір`їнами…  ледь  землю  притрусило.  Алича,  абрикоса,  черешня,  вишня  -  скидає  білосніжний  цвіт...  Схилились  небеса…  Весна  холодна…  в  бузку  не  стало  сили,  на  День  Перемоги  розпуститись  нині.  Щоб,  як  завжди,  кожен  з  нас  зміг  прийти  на  цвинтар  з  букетом  пахучого  бузку,  тюльпанів,  нарцисів.
.  В  цей  Великий  день  -  День  Перемоги  пом`янути  тих,  хто  віддав  своє  життя  за  нашу  волю.  Велика  Вітчизняна  війна…  Сьогодні,  як  і  в  цей  день  кожного  року  -  ці  слова  на  вустах.  Війна  ХХ  століття…  Ця  біда…  прийшла  майже  в  кожну  родину.  І  рана,  ще  ятрить,  і  часом,  як  хто  нисипе  солі,  згадавши  про  тих,  кого  немає  поряд  з  нами.  А  скільки  їх,  відчайдушних,  сміливих,  непереможних  полягло  за  нас  з  вами,  щоби  ми  народилися  й  мали  спокій.  Кожен  другий  нині  в  могилах,  а  кожен  другий  із  живих  був  поранений.  А  скільки  сиріт,  скільки  жінок  стали  вдовами,  залишилося  без  підтримки?!  Їх  не  злічити,  як  і  не  виміряти  той  біль,  що  зазнав  наш  народ.  Вони  герої,  за  кожен  крок  рідної  землі  билися  до  останньої  краплі  крові.  Цей  подвиг  залишиться  у  віках  і  кожного  разу  зі  сльозами  на  очах,  згадаємо  в  поклоні  перед  обелісками,  могилами  тих,  хто  пішов  у  інший  світ.  Вічна  слава  загиблим!  Хай  не  згасає  пам`ять  про  героїв!  Ми  привітаємо  з  цим  Великим  святом  -  Днем  Перемоги  і  схилимо  голови  перед  живими,  що  є  серед  нас.  На  жаль,  їх  залишилось  зовсім  мало.  Для  них  і  нас  цей  день  назавжди  у  серцях.  Їм  би  жити  в  спокої,  на  жаль,  знову  в  тривозі  за  країну.  Адже  вже  сьомий  рік  Україна  виборює  свою  незалежність.  Полинно…  гірко  на  душі  і  серце  спокою  немає.  Бо  знову  діти  й  онуки  йдуть  на  передову,  на  кордоні,  захищаючи  нас  з  вами.  Страшні,  часті  звістки,  про  смерть  воїнів  (  синів  і  доньок),  рвуть  серця  й  душі  матерів,  дружин.  І  з  острахом  у  майбуття,  дивиться  підліток.  Та  Україна,  як  квітуча  калина,  в  мороз  й  холод  вистоїть,  як  завжди.  І  залунає  пісня  солов`їна,  прикрасять  квіти  Дніпровські  береги!  Бо  ми  народ  нездоланний,  непереможний!  І  гідні  дати  відсіч  ворогу!  Вчора  -  8  травня,  в  День  пам`яті  примирення,  йшов  дощ.  Упала  не  одна  сльоза,  за  загиблими  плакали  небеса.  Цей  пам`ятний  день  -  річниця  капітуляції  нацистської  Німеччини,  як  символ  перемоги  над  нацизмом.
 Як  хочеться  в  це  вірити,  що  і  в  подальшому  житті,  нам  вдасться  це  зберегти.  Нині  сонячний  ранок…  І  чисте  небо,  вітає  кожного  з  добрим  ранком.  Хай  не  згасає  мрія,  що  прийде  мир  на  Україну.  Що  втихомириться  холодний,  нестерпний  вітер.  Напевно,  зірвані,  розсипані  пелюстки  по  землі,  то,  як  сльози  за  загиблими  на  війні.  В  душах  надія,  розквітнуть  яблуні  і  груші,  бузок  придасть  білій  красі  відтінок  спокою  і  віри  в  майбуття  краще  й  мирне.                                                                  
                                                                                                                                                                   09.05  2021р.
                                                                                                   ***
                                                                                 Шановні  друзі,  читачі!

                                                                               Щиро  вітаю  з  Днем  Перемоги!

     В  кожну  оселю,  в  кожну  світлину,  зичу  миру,  щастя,  здоров`я,  спокою  і  достатку!  
     Єднання  нам!  І  процвітання  рідній  Україні!
       Я  разом  з  Вами  хочу  сказати  -  ГЕРОЯМ  СЛАВА!  Вони  завжди  в  наших  серцях!

                                                                                                                                                             09.05  2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021

Моя черешенька

О  черешенька,  подружка  мила,
Ти  скажи,  чому  так  зажурилась,
Хоч    старенька-  у  весільнім  вбранні,
Грієш  серденько,  втішаєш  мені.

Розумію,  ти  сумуєш,  як  я,
Нині  сонце  в  гостях  надвечір’я,
Наче  й  світить,  але,  на  жаль,  не  гріє,
Сильний  вітер  фату  знов  розвіє.

ПелюсткИ  ніжні,  чекають  тепла,
Та  надія,  як  вечірня  імла,
Все  ж  розвіється,  у  день  травневий,
Й  вона  злих,  позбудеться  приречень.

Я  погляну  за  вікно  раненько,
Привітає    гілками  ніжненько,
Легкий  шелест  і  шепіт  -  не  журись,
   Йди  до  мене  і  ніжно  пригорнись.

Ми  з  тобою,  як  подружки  удвох,
Сум  розвієм,  хоча  й  не  без  пригод,
У  жмут  стиснем,тож  віра  воскресне,
І    нас  сонечко  сповиє  ясне.

                                           06.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021

Трудова династія - за покликом душі (розповідь)

         На  землю  спускається  вечір.  До  обрію  котиться  сонце,  поміж  хмар  проникають  промені,    прилягають    до  землі.  Деінде    промінь  смужкою  приліг  і  тут,  як  тут,  веселі  горобці.  Вони  жадають  тепла  і  сонця,  хочуть  ніжності  і  любові,  як  кожен  із  нас  на  цій  святій  землі.  
 Якби  ще  спокою  в  душі.Та  де  той  спокій?    Коли  в  душі  й  не  залишилось  сліз.  Весняний    поривчастий  вітер,  її  немов  підштовхнув,    а  то  на  якусь  мить    затихає,  здавалося    ніжно  обіймає  за  плечі.  Люба  спішить  на    автобусну  зупинку.    Щоб,  як  завжди,  завчасно    прийти  на  роботу.    Пішком  не  піде,  бо  до    лікарні    не  менше,  як  кілометра  три.  Вона  з  дев’ятнадцяти  років  працює  в  лікарні,  можна  сказати    все  життя.    Династія,  вкотре  немов  шурхіт    у  голові,    перед  очима    сім’я.  І  все  заради  того,  щоби  досягти  мети,  себе  віддати  улюбленій  професії,  знову  допомагати  людям.
 За  плечима  прожите  життя.  Вона  славна  молода  дівчина,    заради  мрії    покинула    рідне    село.  Навчалася    в  медучилищі    на  сестринську  справу.    Дівчата  частенько  заздрили  її  витонченій  красі  обличчя.    Карі  очі,  як  магніт  привертали    увагу.  Її  грація,  витончена  постать  дивувала  оточуючих.  Завжди  уважна,  хоч  і    інколи    суворий  погляд,  але  в  душі  доброзичлива.  Не  зволікаючи  часу  прийде  на  допомогу,    якщо  хтось  у  цьому    має  потребу.  І  хоч  було  тих  кавалерів,    на    двох    руках  пальців  не  достатньо,  але  вона  зустріла  своє  кохання  із  сільським  хлопцем.  Василь  працював  водієм    швидкої    допомоги.    Їх    кохання,    як  весняні  квіти,    цвіло  й  тішило  батьків.  Але    в  містечку  є  робота,  то  ж  і  вирішили    тут    придбати  житло.  Важкі  часи,    грошей  замало,  але  збудували  будинок,  хоч  і  не  в  центрі  містечка,  але  тішилися,  адже  своє.  Люба  працювала  в  хірургічному    відділенні,  спочатку    медсестрою,  згодом  операційною  медсестрою.
 Чи  хтось  та  й    колись  рахував  ті  години,  вистояні  поруч  з  лікарем,  біля  операційного  стола?!.      Чи  день,  чи  ніч,  чи  відпочила,    чи  ні,  але  завжди  віддана  своїй    улюбленій  справі.  Її    ціль  допомогти  пацієнту  зберегти  та  покращити  здоров’я.  Та  іще    й  про    батьків  дбати,  в  силі  життя  важке,  без  допомоги  старим  ніяк  не  обійтися.
 А  час  летить.  В  будинку  весело,  дві  кароокі  донечки,  гралися  з  татом.    Колір  очей    і  уста  дівчатка    успадкували  від  мами,  а  характер,    більш  спокійніший,  то  до  батька.  Їм  обом  притаманна  сором’язливість,  скромність.  І  часом  замкнутість,  це  більше,  вже  стало  помічатися  в  школі.  Хоч  і  різниця  між  дівчатками  майже  чотири  роки  та    завжди  разом  граються.  Часом  і  якісь  дрібні  суперечки,  але  ж  таким    і    є  життя.  
 Змінюються  пори  року,  дівчата  підростають.    Вже    Віка  закінчує  школу.    Хтось  з  однокласників  пропонує  розважитися,  сходити  на  дискотеку,      але  її  туди  зовсім  не  тягне.  Більше  часу    проводить  вдома,  хоч  інколи  і    надокучає  Оля,  але  вона  її  любить.  Віка  для  Олі  взірець,  часто  спостерігала,  як    сестра    робить  уроки,  інколи  до  неї  зверталася  за  допомогою  та  порадою.
   Сім`я  медиків,  так    на  них  кажуть  люди.  Хоча  Василь  і  водій,  але  часто  біля  лікаря  права  рука,допоможе  хворого  занести  в  машину,  якнайшвидше  привести  до  лікарні.  Адже  життя  людини  -    найвища  цінність.  І  Віка,    дивлячись  на  батьків,  теж  закінчила  медичне  училище.      Після  закінчення  училища,  поряд  з  батьком,  працює  медсестрою  швидкої  допомоги.    
   Одного  разу,  батько  пішов  у  відпустку,  за  кермом  сидів  Денис.  Він  вже    декілька  раз  бачив  Віку,    вона  йому  давно  подобалася.  І  ось,    доля  звела  їх,  дала  шанс,  вони  знайшли  своє  кохання.
       «Трудова  династія»  -  часто  повторював  Василь.  Тішився,  що  старша  донька  невдовзі  стане  на  весільний  рушник.  Денис  закохався,  відчував    підтримку  від  цієї  сім’ї,  тягнувся  до  неї.    Йому  було    лише    двадцять    років,    коли    мама  пішла  в  інший  світ,  у  приватному  будинку  жив  з  дідусем.
     Згодом  відгуляли  весілля.  Як  все  добре,  тішилися  батьки.  Віка  пішла  жити  до    Дениса.  А    Оля,  напевно  теж  за  покликом  серця,  вже  навчалася  в  медичному  училищі.
 На  жаль,    в  житті    чорна  і  біла    смуга  йде  паралельно    і  іншим  разом  ми  потрапляємо  на  одну  з  них.  Бажання  весь  час  йти  білою  смугою,    але  це  не  завжди  вдається  зробити.  
 Зимовий  день  швидко  збігає.  За  кермом  швидкої  допомоги,  Василь  чатує  за  дорогою.    За  викликом,  машина  під’їхала  до  залізничного    вокзалу.    Він  разом  з  лікарем  поспішає  з  електрички  забрати  хворого.  Підіймаючись  по  сходах    послизнувся.    Біда  вірвалася  в  їх  дім.  Яка  несправедливість  є  на  світі,  то  ж  поспішав  допомогти.  
 В  чорних  хустках  дружина,  діти.Доля  не  спромоглася  його  зберегти,  захистити.  Журба  і  відчай,  їй  же  тільки    минуло  сорок  шість  років,  а  вже    вдова.  Аж  затісно  від  сірих  хмар,  які    її  взяли    в  полон.    Смуток    переростає    в  душевний  біль,  що  ятрить  серце  .
     Сонце  сходить  і  заходить.    Минають  дні,  життя  продовжується.    Люба,  як  завжди  поспішає  в  операційну,  душевний  поклик  -  рятувати  людей.  І  в  той  же  час,    в  якомусь  розумінні  спасати  себе,  роботу  сприйняти,  як  ліки,    забутися,  відволіктися  від  негативних    думок.
 Пройшло  декілька  років.  Оля    після  закінчення  медучилища,    теж  працює  медсестрою    швидкої  допомоги.    Зустріла  русявого  хлопця,  Олександра,    через  рік  вони  побралися  і    вже    рік    живуть  з  Любою.    Вона  ж,  як    одинока    голубка,  була  опорою  обом  донькам.  Пригортала    їх  до  себе,    дарувала    любов,  допомагає    в  повсякденному  житті,    дає    мудрі  поради.    
 Згодом,  дві  доньки  майже  одночасно  подарували    їй  онуків.  Нарешті    в  сім’  ю  прийшла  радість.  Щирі  посмішки  та  сльози  щастя    і  надії    на  краще  життя.  Денис  продав  свій  старий    будинок,    з  Вікою  придбали    набагато  новіший.  Забрали  й    дідуся  із  собою,  старий  тішився,  був  задоволений      онуком.
   Минає  літо.  Тікають  теплі  дні,  стають  коротшими.  Ранкова  прохолода  нагадує  про  осінь.  І  ось  вже  два  онуки  йдуть  до  школи.  Перший  дзвоник,  сльози  радості  і  надії.  Люба  дивиться  на  онуків,  як  добре,  що  все  йде  так,  як  має  бути.  Ой,  які  ж  вони  гарненькі!  Шкода,  що  Василь  всього  цього  не  бачить.  Але  хто  знає,  а  можливо  й  бачить,  переплітаються  думки.
 Останні  дні    дві  тисячі  дев’ятнадцятого  року.    Весь  світ  заполонила  страшна  звістка.  Ковід  -  19  -  пандемія    короно  вірусної    хвороби  поширилася  і  по  Україні.    В  зимові    місяці  дві  тисячі  двадцятого  року,  перші  випадки  хвороби  шокували  не  тільки  медиків,  але  і  все  населення.    Але  ні  Віка,  ні  Оля  не  злякалися  пандемії,  продовжували  працювати.  Страх  і  жах,  переслідував  на  кожному  кроці.  
   Вже  за  вікном  втішали  первоцвіти,  нагадують  про  прихід  весни.  Але  корона  вірус  поширюється,  немовби  той  вітер.  Несе  прохолоду  і  все  більше  людей  хворіють  на  запалення  легенів.  Не  оминула  пандемія  і  їх  сім’ю.  Першою  захворіла  Віка,  майже  місяць  на  лікарняному,  лікувалася  антибіотиками  і  дякувати  Богу,  згодом  вийшла  на  роботу.  Хвороба  не  зламала  її,  вона  знову  працює  медсестрою  швидкої  допомоги.  А  влітку,перехворіли  Оля  і  Люба.  Оля,більш-менш  у  легшій  формі.  А  Люба  лежала  в    лікарні,  потрібен  був  кисень.  Страшні  думки  про  смерть  підстерігали  кожної  миті.  Та  в  боротьбі  за  життя  доля  дала  шанс,  промайнуло  літо.  Вся  сім’я  готувалася  до  школи,  онуки  йдуть  у  другий  клас.  В  надії,  що  все  буде  добре  Люба    вийшла  на  роботу.    Життєві  клопоти,  біля  своєї  хати    завжди  є    робота,  ще  й  город.  Вже  зібрали  весь  урожай.    Не  покидали  думки  за  коронавірус,  адже  в  інших  країнах      почалася  друга  хвиля  епідемії.
Напередодні  Нового  року  в  хаті  весело.  Онуки,  як  горобчики  скакали  один  перед  одним,  Любі  подають  іграшки,  разом    наряджають  ялинку.  А  молодь  рехтує  святкову  вечерю.  Як  добре,  коли  дружно,  Люба  милується  що  все  добре,  дякує  Богу.
 Зима  примхлива,  лише  після  Різдва  більш-менш  засніжило,  згодом  і    підступив  мороз.  На  Водохреще,  так    дощило,  здавалося  наче  земля    попала  в  полон  осені.    А  вдома  тільки  й  розмов  про  Ковід  19,  про  кількість  померлих.  Але  всі  працювали,    допомагають  хворим.  
 Хоч  і  зима  набрала  обертів,  достатньо  насипало  снігу  і  мороз  лютував,  але  всі  сподівання,  що  пандемія  відступить  розвіялися  вітром,  вона  поширилася,  ще  з  більшими  ускладненнями.
   У  будинку  тихо,  ходить  лихо,  шукає  до  кого  пристати.    В  душі  тривога,  всі  відчувають  недомагання.  Зяті  перенесли  пандемію  в  легкій  формі.    Люба    цього  разу  перенесла  легше,  але  не  обійшлося  без  антибіотиків.  Віку    і  Олю,  після  тестування,  відразу  госпіталізували.  Через  пару  днів,  Олі  стало  трохи  краще,  а  Віку  перевели    до  палати  інтенсивної  терапії.    Вже  кілька  днів  Люба  сама  не  своя,    пекли  думки,  як  вберегти  дитину?  Всі  старання  лікарів  проходили  безрезультатно,  ліки,  не  давали  ефекту.
 Весняний  ранок.  Та  де  ж  те  сонце?  Чорна  хмара  закрила    пів  неба.    Біда    не  оминула  сім’ю.      Перед  очима  ,  ясноока,  люба  доня.    Вікуся,    вона  так  часто  називала  її.  Повненькі  щічки  і    рідний,  теплий  погляд,    раз-у-раз  їй  ввижається.    Крики  і  плач,  гірки  сльози  і  відчай.    Яке  то  горе    хоронити  своє  дитя.  Онучок  дивиться  бабуся  в  очі,  
 -  А  мама  де?  
Хлопчик  не  міг  зрозуміти,  чому  закритий  гроб.  Олі,  хоч  і  було  трохи  краще,але  їй  не  дозволили  покинути  лікарню,    провести  сестру  в  останній  путь.
   О,  доле-доле,  що  ж  ти  робиш?!  Їй  же  лишень  минуло  тридцять  сім!  Навіщо,  ти  біди  приносиш.  А  люди,  їх  так  багато  прийшло  попрощатись.Душа  кричить,  ридає.  Чому  такий  жорстокий  світ?  Але  ж  вона  скільком  допомагала,  скількох  спасла  від  смерті!  Де  ж  справедливість  Боже?    Думки  джмелинні  рояться  в  голові  і  вкотре  Люба  шепоче  про  себе,
-  То  краще  би  було    мені    піти.  
   Обома  руками  пригортає    онука,    думки,  о  Боже  збережи  хоч  їх!    І  вкотре  згадує  слова  чоловіка,  «  Династія-  це  поклик  душі».  А,  що  хорошого  вона  принесла  мені?  
 Від  всіх  думок  і  спогадів,  Люба  немов  пробудилася  від  важкого  сну.  Людей  в  автобусі  небагато.  Правда,  нині  всі  в  масках.  Можливо  люди  вже  зрозуміли,  що  їх  треба    носити,  як  захист,  а  не  тримати  в  кишені.  Та  чи  й  зрозуміли?  Вже  скоро  сорок  днів,  як  Віка  покинула  цей  світ  та  материнське  серце,  до  кінця  своїх    днів,  при  собі    триматиме    цей  біль.
                                                                                                             *****
   На  жаль  про  таких  людей,  які    в  житті  допомагають  нам  з  вами,  пишуть  мало.  А  вони  ж  віддані  своїй  професії,  за  покликом  душі  допомагають  людям.  У  важкий  час,  ризикуючи  своїм  здоров’ям,  цілодобово  на  варті  здоров’я  та  людського  життя.  Лікують  не  тільки  тіло,  а  й  душу.  Приносять  радість,  вселяють  віру,  надію  та  впевненість  здолати  всі  хвороби.  Низький  уклін  медпрацівникам.  Про  них,  думаю,  іще  не  раз  напишуть.  Кожне  місто,  містечко,  має  знати  своїх  героїв,  тих  хто  не  поїхав  за  кордон,  а  відданий  своїй  Батьківщині,  своєму  народу.

                                                                                                                                                                     28.04.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021

Кажуть - світ змінився

У    піднебессі    зірка    засіяла,
І  народилось  маленьке  дитятко,
То  немов  квітка  весни  забуяла,
Втішалась  ненька  і  щасливий  татко.

Змінилась  нічка  на  день,  а  день  на  ніч,
Вставало  сонце  омріяне  сяйвом,
О,  як  же  добре,  як  йдеш  піч  –  о  –  пліч,
Коли  підтримується  добрим  словом.

У  вишиванці  з  золотом    світанки,
Де  тиша,  спокій  і  порозуміння,
Там  босоногим  зустрічаєш  ранки,
Себе  втішаєш,  росте  покоління.

Уже  позаду  недоспані  ночі,
Ясніший  місяць  увібрав  тривоги,
Біля  колиски  голоси  співочі,
Вже  відлунали,  вийшли  за  пороги.

Хата  мов  вулик,  розмови,  поради,
В  очах  зоринки,  дитя  йде  до  школи,
 І  ти    в  нащадка  помічаєш      вади,
Від  хвилювань  не  раз  руки  хололи.

Вдосталь    освіченості,  шляхетності,
У  сім`ї  кожній,  доволі  турботи,
Неначе  й  гени,  в    них  зовсім  не  ті,
І  не  той  настрій  до  навчань,  до  роботи.

Та  відлік  часу  сплив  занадто  швидко,
І    самостійність  вершить  сподівання,
Й  не  раз  почуєш,    докірно-  Ну  мамко,
Твоє  життя  мені  розчарування.

На    гущі  кавовій,  ні,  не  ворожу,
Коли  все  ж  йду  по  життєвому  шляху,  
Знайти  потрібно,  лиш  добро  для  душі.
Тож    основне,  щоб  прожити  в  розкоші.

А,  що  попереду  буде,побачим,
Принаймні  тут    -  не  першорядні  гроші,
Та  й  не  назву  своє  життя  собачим,
Бодай  шкода  та  ваше    таким  бачу.

Роки  минають,  весільні  рушники,
А  по  них  маки  і  волошки  сині,
Веселі  в  ліжку,  неначе  голубки,
Батьки  хатину  придбали  дитині.

Надмірно  тягнуться  весь  час,  як  воли,
А  їм,    знов  кажуть,часи  важкуваті,
Як  це  прожить  -  не  купить  «Кока-  коли»,
Хоча  старі,    зовсім    не  в  захваті,
Та  що  ж  поробиш,  треба  помогати,
Щоби  навчились  самі  виживати.

Так  пори  року,  змінялись  кілька  літ,
Є  малі  діти,  ото  справжня  радість,
-Життя  невдале,  то  сусіда  пристріт,
Їх  розпинає  всіх  за  нас  заздрість,-
Тільки  й  почуєш    ті  слова  по  хаті,
Старі    сумненькі,  що  в  руках  планшети,
Гризе  сумління,  думки  волохаті,
За  що  живуть,  влаштовують  бенкети!?

А  погуляти,  діти  вміють  добре,
Хай  онучата    в  старих    поночують,
Ну,  а  звичайно,  коли  їм,  зле  зовсім,
То  вже  тим  паче,  тож  краще  нас  лікують.

Холодні  зими,  газ  забира  грошву,
О,  як  настачиш?  Пахать  неохота,
-Адже  я  раз,  на  цьому  світі  живу,
А  за  комп`ютером,  що  не  робота?-

Якусь  рекламу,  комусь  скинуть  вранці,
Уже  копійка,  дитині  в  школу  є,
А,  як  пусті,  два  гаманці,  так  зразу,
За  гроші  докір,  на  що  дід  складає?!

Чи  часто  бабця  спішить  до  базару,
Їм  скільки  треба?  Могли  би  й  помогти,
За  день  чи  два  несуть  повненьку  тару,
Чи  й  дали  вдосталь?!Допомога!    Все  би  забрати.

Їм    жилось  легше.  Хату  будували,
Хоч  самотужки,  те    давно  минуло,
Але  такої,  в  банку  позики  не  мали,
А,  що  якби…  із  заначки  відбуло.

 А  чи    подумать  можна,  все  на  ліки,
Спустили  й  не  мають  грошей  прожити!
А  коли  хочуть,  щоби  йшли  онуки,
А  за,  що  діда  і  бабу  любити?

Як  на  городі  старенькі,  все(  окей),
Гарний  врожай,  весь  поспіхом  збирають,
Як  відірватись?  На  планшеті  ж    хоккей,
Ще  ж  місяць  жовтень  куди  поспішають?

Гостей  приймають  -  онуків  до  старих,
Тож  нехай  тішаться,  трохи  гуляють,
Ні,  не  відмовлять,знають  матимуть  гріх,
І  най    хоч  трішечки  позабавляють.

Роки  минули  підросли  онуки,
Стежки  далекі,  стали  до  всіх  батьків,
Вже  й  повивчали  основні  науки,
Нема  давненько  зорин  у  малюків.

В  тих  оченятах  яснооких  на  жаль,
Не  поспішають  провідать,  як  колись,
По  старій  хаті  розвіялась  печаль,
Та  слава  Богу,  що  уже  піднялись.

Зв’язки,  стосунки  -  спадок  до  роботи,
Щоб  гарував  за  три    штуки,  що  дурень?!
Скоти,  горбатитись,    то  так  на  когось,    
Тож  тільки  мова  -  уже  взявся  мігрень.

Знов  планшет,  друзі,  розваги,  стрілялки,
Довгі  розмови  про  життя  сумбурне,
Ьо,  як  від  ліні,  найкращі    пігулки,
Не  переймаються  й  так  життя  гарне.

Он  дід  є  й  баба,  батьків  потормошу,
Допомагать?  Хай  осилюють  самі,
Глянь,  невелику  ж  мороку  приношу,
Ще  нароблюсь,  дайте  відпочить  мені.
.
За  вікном  зимонька,  намети  снігу,
                                                                           Забута  хата?  Та  ні,  там  світло    є,                                                                      
Пес  мабуть  спить,    бо  ніякого  сліду,
                 Кого  діждатись?!  Дідусь    сніг  відкидає.
             
Так  у  родинах,  жаль,  часто    буває,
Їм  скільки  дай,  завжди  скажуть  замало,
Під  серцем  щем,  аж  розпач  душу  крає,
Чомусь  дитя  позирає  зухвало.

Та  світ  змінився  -  ніби  відстаємо,
У  людських  помислах  любити  працю,
Надто  прискіпливі,  шкода,  стаємо
Чи    й  зрозуміють,  колись  діда  й  бабцю?!

Я  трішки  тішуся,  то  ж  не  всі  такі,
Може  буяє  так  їхня  молодість,
Колись  ачей  й  зникнуть  почуття  терпкі,
Чи  у  них  згодом,  пробудеться  совість.

                                                                         10.03.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021

Позбутись гнилого суцвіття

Зробити  крок  занадто  важко  в  житті,
Коли  знаходишся,    ти  ще  в  суцвітті,
Де  забагато  квітів  уже  рудих,
І  заважають  тобі  зробить  подих.

А  чи  спаплюжені  вони  вже  вітром,
А  чи  занадто  зігрівались  теплом,
Й  самі,  невІдомо  тому  сусідству,
Зненацька  линуть  мов  у  гнилу  паству.

Й  напевно  здатні    відкрити  пелюстки,
Швидше    це  все  зробили  би  залюбки,
Вже  зруйнували,  ті  свої  надії,
І  непомітно    загубились  мрії.

Бо  поєднався  з  рудою  шушваллю,
І  згодом  сам,  ти  стаєш  з  нею  гниллю,
О,  цвіт  жіночий  ти,  чи  чоловічий,
Щоби  не  став,  такий  же  злий,  їдючий.

Не  грайся  з  вітром,  не  принесе  добра,
Не  обіймайся  з  рудим,  бо  він  тепла,
Тобі  подарить  занадто    багато,
Що  тоді  згодом,  це    не  стане  святом.

Ти  вже,  на  жаль,  поступово  рудієш,
І  з  часом  дуже  про  це  пожалієш,
Та  тобі  важко,  вирватись  з  обіймів,
На  певний  час,  ти  мов  занімів  зовсім.

Доки  не  пізно,  піднатуж    всі  сили,
Хоч  і  здається  світ  уже  не  милий,
На  зло  всім  тим,  хто  загине  в  спокусі,
         Спроможним  будь,  втекти  у  цьому  русі.

Ти  пелюсткИ  ніжні  розправ  сміливо,
І  заживи,  як  всі  квіти  щасливо,
Ми  на  землі,  мов  посаджені  квіти,
Щоб  всього  в  міру,  мати  і  радіти.

Змогли  навчитися  по  стежці  життя,
Щоб  геть  позбутись    гнилого  сповиття,
Продовжить  рід    батьківського  суцвіття,
Щоби  зростало  мужнім  покоління!

                                                       22.04.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021

Чи я втомилась

Чи  я  втомилась  від  плакучої  весни,
Але  і  холод  сповива  кожну  днину,
Сприймать  не  хочу,    ніяких  її  провин,
Вона  ж  нагадує  маленьку  дитину.

Яка    зробила  перші  кроки  по  землі,
Порозсипала  довкола  первоцвіти,
І  я  втішалась,  на  серці  добре    мені,
Очі  чарують,  зваблюють  дивоцвіти.

Та  час  спішить…то  ж  розквітай  дівицею,
Вдихни  в  берізку  і  бузок,  обвий  теплом,
І  для  трави,  стань  теплою  водицею,
Злети  пташиною,  впевнено  вкрий  крилом.

Святу  землицю,  захисти  від  мороку,
Із  сонцем  всесвіт  прикрась  вінком  й  златом,
Розвій    сміливо,  пелену,  без  сорому,
Угоду  з  вітром  підпиши  ненароком.

Ти  ж  господиня,  сумніви  переборюй,
Вдягай  черешням,  вишням  біленькі  сукні,
Мов  наречені,  хай  квітнуть,  все  підкорюй,
Бо  ти  ж  уже,  стала    весняною  пані.

Мабуть  втомилась  від  плакучої  весни,
Маю  бажання,  хай  всіх  торкнеться  промінь,
Й  в  людей  не  буде  непорозумінь,  війни,
Хай  зазвучить,    веселий  пташиний  гомін.
*
Тож  пробудися  весно,    принеси  радість,
І  хоча  б  трішки,  звесели  нашу  старість.


                                                                                     17.04.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021

Бурштинове намисто ( проза)

         Літній  ранок,    до  землі  поступово  прилягають  сутінки,  сіра  імла  ховається  поміж  гір.  Перші  сонячні  промені  торкаються  хребтів  Карпатських  гір  і  де-не-де  проникають  до  дерев,  шовкових  трав.  Здається,  що  дерева  іще  дрімають  й  близько    не  чути  птахів,  лише  здаля  пісню  заводить  зяблик.  А  вітер  теж  ховається  поміж  гір,  чи  дрімає  з  теплом  у  літній  спокусі,  чи  заховався  в    глибоку    шпарину,  чекав  нагоди  розгулятися.
     Стефан  крутився  з  боку  на  бік,  десь  сон  пропав.  Все  тіло  огортає  прохолода,  то  ж  здається  літо,  вкотре  крутяться  думки,  чому  трясе,  неначе  маю  лихоманку.    
   За    кілька  хвилин,  запаривши  гірські  трави,  насолоджується  чаєм.  У  роздумах,  може  поїхати  та  грибів  назбирати,  але  ж,  ще  так  рано  ,  краще  якби    роса  спала.  Уже  зігрівшись,  відчинив  вікно.  Свіжість  повітря  бадьорить,  але  помітив  з-за  гори  темніло.  Збігло    лише  декілька  секунд  ,  здалеку  почув  легкий  барабанний  бій  грому.  За  вмить,  очі  засліпила    блискавиця,  гриміло  гарматним  боєм.  Тож,    що  це,  але  ж  хотів  сісти  на  коня,  зібрати  ягід,    грибів  прихопити.  Запаси  закінчилися  не  гріх  було  б  обсмажити  з  цибулею,  як  часто  готувала  дружина.  О,Софійко-Софійко,  ще  за  тобою  млію,  але  ж  я  живий.
     Звісивши  ноги,  лежить  на  ліжку,  вкотре  згадує  дружину.  Шкода,  пішла  так  рано,  адже  йому  лише  тридцять  шість  і  діточок  не  мали.  Хоча  б  одне,  нехай  би  й  дівчинка,  то  заплітав  би  їй  коси  й  тішився.  Нехай  би  твої  очі  успадкувала,  в  яких,    так  часто,  я  при  зустрічах  топився.    Що  ж  нині  ?  Тож  не  поїду  кудись  та  й  чого  їхати?  Он  роботи  достатньо,    вже    з  дерева  скільки    всього  зробив.  Хоча    й  на  руки  важко,  але    мені    Бог  подарував  талант,  маю  виконувати.  Та  й  жити,  треба  ж  за  щось,  тут  скаржитися  гріх,  адже  попит  на    вироби  є,  за  кордоном  від  них  в  захваті,  беруть  на  сувеніри    й  знову  замовляють.
     Так,  він  любив  свою  справу.  Ще  змалку,  різьба  по  дереву    його  втішала.  Різьблені  скриньки,  фігурки,  настінні  декоративні    тарілки,  намисто.  Софійці  подобалося  фарбувати  намисто,  але  ж  тепер    йому  не  хотілося  його  робити,  бо  часто,  згадавши  її  погляд,  під  серцем  щемить  до  болю.  
 Дощ,    наче  відчуває  його  настрій,  обійшов  стороною.    Через  пару  годин,    Стефан    їде  на  коні,  тримає  напрямок  до  річки  Лімниці.  Любить  купатися,  а  згодом  можна  гайнути    в  ліс,  чи  в  гарному  настрої  взятися  до  роботи.    Марс  йшов  спокійно,  час  від  часу,  повертає  голову  до  господаря,  чекає  команди.
 Та  чомусь  зненацька,  в  Стефана  зіпсувався  настрій.  Чи  це  вітер  так  війнув,  що  важко  перевів  подих.  Лише  поглянув  на  дерева,  явір  і  ясен  бадьоро  шелестіли    листям.  А  поруч  висока  сосна,  неначе  дісталася  до  неба.  Стоїть  нерухомо,  немов  замріяна.  Неподалік,  трохи  в  бік,    полотном  розстелилися    квіти  червоної  рути.  До  себе  приваблюють,  манять  зірвати.  Але  його  відразу  сповив  гіркий  смуток,  немає  кому  принести  ці  чудові  квіти.  І    тихо  звернувся  до  коня,
-  Ану  Марсе,  давай  трохи  швидше.  
 Той,  різко  змахнувши  головою,  розвіюючи  гриву,  мчить  по  стежці.  Стефану  ж  здається,  що  летить,  від  задоволення  примружує  очі,  вітер  куйовдив  його  чорне,  як  смола  волосся.  Чуприна  раз-у-раз  здіймається  й  припадає    до    чола.  Порив  душі,  про  все  забути  й  кинутися    у  вир  з  головою.
 Здаля,    видніється  широка  річка.  Під  сонячним  сяйвом  сріблиться,  переливається  веселкою.
-  Спокійніше  Марсе  ,-  звернувся  до  коня,  скерував  віжками.
 Кінь  ледь  підняв  передні  ноги,  крутнув  головою  й  зупинився.  За  мить,  від  несподіванки,  Стефан  вирячив    очі.  На  березі  річки  побачив    силует    голої    жінки,    в  очі  кинулася  смуглява  шкіра.  Цікаво,  така,  як  я  ,  як  моя  Софійка.  На  неї  світить  сонячне  проміння,  вже  мерехтить,  вабить  підійти  ближче.  Чорне  волосся  майже  прикриває  талію,  вітер  злегка  куйовдив  його,  підкреслюючи    її    стрункий,  витончений  стан.  Щось  стиснуло  в  голові,  це  ж  треба,  здаля  так  схожа  на  дружину,  ой,  чи  це    мені  ввижається.
Вже  до  дерева  прив’язує  коня,
-  Тихо-тихо,  ні  звуку.  Друже,  дай  насолодитися  цією  русалкою.  Чи  й  справді  видіння?  
 Лише  за    кілька  секунд,  машинально  знявши  із  себе  весь  одяг,    потай  йшов  до  неї.  Навіть  не  помітив,  як  його  наготу  пестить  вітер.    Босоніж  ледь  торкається    камінців,  боїться  шарудіти,  налякати  те  видіння.  Підійшов  ззаду,  в  судинах  кипить  кров,  тремтить  тіло.  Бажання  спокуси,  але  чи  здатен  подолати?  Кинуло  в  піт.  Думка,  ні-ні  ,  здається  це  не  видіння.    Втрачає    розум,  якби  остудитися,  але  вже  не  спроможний  керувати  своїм  бажанням.  Ніби  потрапив  у  кайдани  пристрасті,    миттєво    рукою  затиснув  їй  вуста,    над  вухом,  благаючим  голосом  майже    кричить,
-  Не  кричи,  чуєш,    прошу  не  кричи.  Я  тільки  намилуюсь  тобою  і  відпущу.  Не  знаю  хто  ти,  чи  примара,  чи  й  справді    переді  мною  така  красуня,  що    я    неспроможний  відвести  очей.  
Від  несподіванки  Роза  завмерла.  Стрілою  думка,  голос  знайомий,  тю  чи  дядько  Стефан,  хто  би    з  чужих  тут  може  бути?    Чи  в  таку  мить  згадаєш,  з  переляку  можна  й  переплутати.  Відчувши  дотик  його  гарячого  тіла,  вмить  пронизало  її  тіло  струмом.  Той  дотик,  їй  здався  ніжним,  за  мить  тепло  розбіглося  по  судинах.  Не  кричала,  шепотіла,
-  А  ви  відпустите  мене?
Вкотре  кинуло    в  піт  та  то  лише    на  мить.  Завмер,  знайомий  голос,  хто  це?  Трясеться,  зуб  на  зуб  не  попадав,  до  неї  лагідно,
-  Давай    удвох  скупаємося    і  все.  
У  відповідь  тихий  шепіт,
-  Добре  дядьку  Стефане,  добре.
 Чи    від  бажання,  чи  від  збентеження,  в  голові  гул,    він  не  почув,  як  вона    назвала  його  дядьком.  Почув  лише  останнє  слово,  «Добре».
Підхопив  на  руки,  поніс  у  воду,  разом  із  нею  занурився  по  груди.  Вона  ж    спокійно  зазирає  в  очі,  ледь  усміхнувшись,
-  Ой,  та,  я  ж  гола,  відпустіть  мене.
 Та  саме  в  цей    же  час,  руками    обвила  його  голову,  він  нахилився  і    устами  торкнувся  її    шиї,  лише  тепер  на  ній  помітив  бурштинове  намисто.  Вмить  відсторонився,  на  неї  дивиться,  немов  після  похмілля,
 -  Розочко  це  ти?
Вона    все  ще    не  помітила,  що  він  без  нижньої  білизни,
-  Пустіть,  нехай  я  хоч  купальник  одягну.    Мені  трохи  незручно.  Але  я  тут  часто    купаюсь  і  не  раз  тебе  бачила,  як  кажуть    у  чому  ненька  породила.  
Здивований  погляд,  поставив    на    ноги,  задивився  в  її  красиві  балухаті  очі.  В    них  сонячне  проміння,  тепло  торкнулося    його  душі.  Вона  розвернулася,  вже  хотіли  йти  до  берега.  Гаряча  рука  ніжно  торкнулася  її  талії,    лише  тепер  вона  дивилася  на  нього    з  голови  до  ніг,    помітила  його    наготу.  До  нього  ж    тільки  тепер  дійшло,  що  він,  за  звичаєм  зняв  з  себе  весь  одяг.  Почервонів,  як  той  варений    рак,  трохи  присоромився,    поглянув  у  бік,  мав  намір  кинутися  у  воду,  плавати.  Але  вона,  хоч  і  почервоніла,  миттєво    до  нього  зробила  крок.  
-  Чого  соромитися,  що  природно,  то  не  бридко.
-  Ой,  пробач  та  ти    напевно  так  близько  чоловіків  не  бачила.
-  Тю  чому  не  бачила,  навіть  відчула  у  собі,  правда,  це  було  тільки  один  раз.  Живу  я  нині,  як  зів’яла  квітка,  додай  кохання,  як  води  з  криниці.  І  розбуди  в  мені  жіночу  пристрасть.
Сміється  й  закинувши  руки  догори,  повисла  на  його  шиї,  ніжний  поцілунок  його  плеча.    Її  волосся  пахне  лавандою,  зводить  з  розуму.    Гарячі,  як  вогонь  уста  припали  до  її  пишних  уст.  Цей  поцілунок,  як  бальзам  солоду,  якого  вже  два  роки  не  мав,  це  спокусливе  бажання,  яке  ночами  не  давало  спати.
Єдиний  поцілунок  і  вона  миттєво,  розкинувши  руки,  кинулася  у  воду,  пливла.  А  він  не  зміг  отямитися  від  поцілунку,  декілька  раз    занурився  у  воду,  тушив    полум`я,  що    ятрило  душу  й  нарешті  вийшов  на  берег.  
   Побачивши  господаря,  кінь  декілька  раз  копитом  вдарив    по    траві,  немов  привітав  його  з  поверненням.  Стефан,    похапцем    одягнув  плавки  й  впав  на  траву,  задивляється  в  небо.
     В  небі  помітно  пливуть  білі  невеликі  хмари,  а  в  нього  немов  політ  роздумів.  Сам  себе  сварить  і  що  за  звичка,коли  йду  купатися,  роздягнутися  догола.  А,  що  вона?  Що  за  мова?  Напевно  вже  мала  стосунки  з  чоловіком,  а  їй  же  здається  лише  двадцять.  Він  пригадав  її    бабцю  Розалію.  Її  красиву  дочку  Ангеліну,  яка  народила  Розу,  а  сама  пішла  в  інший  світ.    Красуня,  йому  тоді  було  лише  шістнадцять    років.  Добре  запам’ятав,  про  цей  випадок,  все  село  гуділо.  Хоч  і  розкидане,    хата  від  хати  далеченько  та  люди  в  той  час  були  дружнішими,  ніж  нині.  А,  що  ж  Роза  тепер?  Здається  від  бабусі  ні  на  крок,  але  хтось  таки  насмілився  квітку  зірвати.  Казали  люди,  що  в  ті  часи,    ми  молоді    були  безвідповідальні,  що  вже  тепер  говорити.  Мабуть  треба    їхати  від  гріха  подалі.    Зненацька  заржав  кінь,  він  почув  плескіт  води.  Роза  підбігла  до  своїх  речей,  одягла  топік,  підв’язалася    махровим  рушником,
-  Зараз  трохи  зігріюся  та  ще  раз  скупнуся.  Вода  здається  теплою  та  все  ж    ноги  зводить.  А  ти,    що  більше  не  будеш  купатися?  То  чого  їхав  сюди?
-  Мабуть  відчував,  що    ти  тут    та  й  приїхав  подивитися  на  молоденьку  красуню.  Правда  трохи  зхибив  перед  тобою,  осоромився.  
Вона  другим  рушником  витирає  коси,  усміхається,  позирає  на  всі  боки.  За  кілька  хвилин,  рушник  повісила  на  дерево,  на  шиї  поправила  намисто.
Він  побачивши,  як  вже  тріпала  волоссям,  запитав,
-  Ти  купаєшся  з  намистом?  Чого  не  знімаєш?
-  Це  мамине  намисто,  мені,  як  оберіг.  Так  бабця  сказала.  Воно  в  мене  на  шиї  іще  з  дитинства.
-  І  що,  оберігає?
-  Так.  Принаймні,  мені  так  здається.
 Не  соромлячись,  прилягла  біля  нього,
-  Ти  не  їдь,  побудь  іще  трохи,  адже  тут  так  гарно  і  ніхто  не  заважає.  Ну  хіба,  що  твій  кінь.  Он  як  на  мене  позирає,  напевно  ревнує.
Не  дочекавшись  ніяких  слів,    ніжний  дотик  до  шиї,  вже  до  густої  шевелюри,  поступово  пальцями  злегка  куйовдить  волосся.
-Ти  вже  два  роки  без  дружини,  чому  не  одружишся?  Я  знаю,  як  це  важко.  Адже  теж  два  роки    поспіль,  не  маю    чоловічої  ласки.  А  воно  ж  так  хочеться,  немов  того  меду,  чи  нектару,  що  навесні,      чи  влітку  збирають  бджоли.
Невже  такі  слова  може  говорити  ця  дівчина?  Здивований  та  все    ж  сказав,
-  Та  де    тут  знайдеш,  всі  повтікали  за  кордон,  а  молоденька  чи  й  захоче  піти    за  такого,  як    я.  Дивуюся,  як  це  ти,  ще  кудись    не  поїхала  .  Тож  на  бабусину    пенсію  мабуть  нелегко.
-  Та  нічого,  я  вишиваю  рушники,  серветки,  передаю    за  кордон,  копійка  є,    іще    й  непогана,  то  ж  плакати  не  буду.  Та  й  не  хочу  покидати  бабусю,  рідний  край,  цю  красу.  Он  поглянь  туди,  бачиш,  яка  сосна  висока,    струнка.  А  гори,  що  одягли  на  себе  шапки  з  хмар,  ніби  підпирають  небо,    хіба  десь  побачиш  таку    красу.
Він  повернувся  до  неї,  рукою  торкнувся  волосся,
-  Я  теж  люблю  свій  край.  Навіть  ніколи  й  не  мріяв,  щоб    поїхати  світ  за  очі  та  все    покинути,  хоча  й  залишився  сам.
Її  прямий  погляд  його  збуджує,  час  від  часу  увагу  привертає  намисто,  яке  вона    часто  мацає  рукою.  Немов  спеціально  привертає  увагу  до  красивої  шиї,  молодого  пружного  тіла.  За  мить    закопошився,    хотів  встати,  але  вона  різко  наставляє  руки,  хоче  завадити.  Несподівано  для  самої  себе,    великим  пальцем  правої  руки  зачепила  намисто,  воно  миттєво    розсіялося  по  траві.
-  Ой,  -  вирвалося  з  її  уст.  
 Від  здивування,  брови,  як  шнурочки,  піднялися  догори,  зазирнула  на  нього  ніжним,  але  сумним  поглядом.  Стоячи  на  колінах,  кинулася  визбирувати    намистини,  
 -  За  все  життя,  скільки    себе  пам`ятаю,    це  намисто    вдруге  розсипалося,  щось  має  відбутися.  
-  Вибач,  це    моя  провина.  Треба  було  попередити,  що  буду  вставати.  
 Бажання  піднятися  відразу  зникло,  прямим  поглядом  дивиться  на  неї,    
-  А    що  тоді,  такого  особливого,  сталося?  Удача,  чи  навпаки?
     Вона  ніби  задумуючись,  збирає  намистини.      За  мить,  різко    поклала  їх    у  свій  капелюх,  з  яким  завжди  приходить  до  річки.
-  Мені  бабуся  розповідала,  що  раніше,    якщо  жінка  вийде  на  вулицю  не  одягнувши  намисто,  то  немов  гола.  Це  наче  оберіг,  захист  від  злих  духів    і  недобрих  людей.  Не  хочу  вірити  в  якісь  прикмети.  То  чого  тобі  вставати,  краще    зробити  так,  як  бажає  душа,  навіщо  терпіти.
Впевненим  рухом  із  себе  зняла  топік,    її  перси  торкнулися  його  тіла.
 В  ній  вибухнув    вулкан  емоцій,  якими  уже  не  можливо  скерувати.
 На  деревах  шумить  листва,  неподалік  співає  зяблик.  Немов  соромлячись,  кінь  приліг  на  траву,  підглядав  за  молодими  людьми,  які    в  собі  гасили      вогонь  кохання,  опинилися    у    владі  солодкої  спокуси.
   Сонячне  проміння,  злегка  мерехтить  по  воді.  Часом  топилося  в  ній,  за  мить  золотом  і    сріблом  відбивається  по  воді.    Стефан  на  руках    несе  її  в    річку,
-  Ось  так,  тепер  можна  розслабитися.  Ти  не  шкодуєш  про  те,  що  сталося?  Така  солодка,  зваблива,  пристрасна  і  водночас  ніжна.
   Чи  можна  передати  стан  душі,  коли  так  тріпоче  серце.  Всього  не  скажеш,  думка  за  думкою,  ніби  морські  хвилі  напливають.  Але  ж  для  мене  молода,  якщо  тітка  Розалія  дізнається,  що  скаже?  А,  якщо  щось,  о,  ні-ні.  Вмить  відганяє  нав’язливу  думку.За  один  раз  нічого  не  станеться.  І  тут  же,  немов    язика  прикусив,    ой  мовчи  дурню,  в  житті  всього  буває.
 Минуло  зо  три  години.  В  руках  Стефана  віжки,  він  йде  поруч  з  конем,  час  від  часу  позирав  на  Розу.  Вона,    одягнена  в  літній  білий  сарафан  з  рожевим  відтінком,  осяяна  сонцем,  йому  нагадує  латаття.  Адже  темне  волосся    сховала  під  капелюх  світло  рожевого  кольору.  Тож  порівняв  її  з  ніжними  пелюстками  цвіту,  що  можна  не  раз  побачити    край  берега  річки.  Сидячи  в  сідлі,  на  собі  ловить  його  погляд,  у  відповідь    мила  усмішка.  Та  погляд  змінюється,  то  ніби  якийсь  дивний,  задумливий.  Підкрадається  думка,  а  може  це  і    є,  те  справжнє  кохання,  коли  обом  так  добре.  Адже    вперше  в  житті  зрозуміла,  що  таке  бути  справжньою  жінкою,  відчути    шалене  бажання  близькості,  пробудження  невідомого  відчуття,  насолоду,  яку  в  житті  іще  ніколи  не  відчувала.
   Неподалік  від  села,  Роза  прихиляється  до  коня,  рукою  торкнулася  його    шиї  й  голосно,
-  Стефане  зупиняйся.  Далі  піду  сама,  краще  нехай  нас  разом  не  бачать.  Не  хочу,  щоб  бабуся  дізналася  про  наші  стосунки,  боюся  зовсім  сон  втратить  і  так  мало  спить.  Ти  не  шукай  зі  мною  зустрічі.  Хоча  тебе  давно  я  обожнюю,  але  ж  не  одружишся,  на  жаль,    у  роках  різниця.  
 Вже  її  зняв  з  коня,  поцілував  в  щоку,
 -  Вважаю,  що    шістнадцять  років,  це  не  завада  для  кохання.  Я  би  хотів  тебе  бачити  у  своєму  ліжку.  
Вмить  не  дала  йому  договорити,  долонею  прикрила    уста,
-  Мовчи!  Життя  покаже.  
Роза  мала  гарний  настрій,    з  думками  повертається    додому.  Як  я  здуру  назвала  його  дядьком,  добре  що  не  почув,  ото    мабуть  би  сміявся.  Але  ж  він  такий  класний,  сильний,    а  запах  його  тіла,  як  наркотик.  За  мить    ледь  скривилася,    пригадала  Антона,  з  яким  провела  єдину    ніч.  Хоч  він  теж  угорець,  але  ж  паскудник,  як  той  кіт,  після  всього  що  було  навіть  не  прийшов,  а  згодом  з  батьками    виїхав  до  Мукачева.  І  тут  же,    в  душі  покаялася,  сама  винна,  хіба  можна  людину  розкусити  за  три  тижні,  дурепа  повірила.  І  тоді  теж  розсипалося  намисто,  це  ж  треба  ,  чи  справді    прикмета  і    діє,  як  попередження.  А  можливо  цей  раз    навпаки,    все  буде  добре.  І  я  теж  фарбуватиму  намисто,  як  Софія.
   На  обійсті,    біля  старого  дубового  столу,  Розалія  через  марлю    проціджує  молоко.    Помітивши  онуку,  запитала,
-  І  де    тебе  так  довго    носило?  Ще  не  накупалась,  чи  щось  тебе  туди  манить?    Майже  щодня    туди  йдеш,    чи  там    з  ким    зустрічаєшся,  що  я  не  знаю.  Лише  одне  мене  заспокоює,    що  вмієш  добре  плавати.
І  помітивши,  що    на  ній  немає  намиста,    важко  перевела  подих,  стала  серйознішою,  кивнула  рукою,
-  Ану  присядь  на  лавку,    розповідай!    І  не  ховай  очі,  зізнайся,  де  поділося  намисто?  Думаю  не  втопила.  То  цінна  річ,    твій  оберіг,  тебе  з  ним  хрестили.  Чи  таки  щось  сталося?
Дівчина  ледь  усміхнувшись,  співучим  голосом,
-  Тю,  бабусю,  он  все  зібрала,  випадково  зачепила  рукою  й  розсипалося.
-  Та  там  же  шовкова  нитка,  це  яку  силу  треба  мати,  щоб  розірвати.
-  Та  тій  нитці,    напевно  прийшов  час  розв’язатися,  розсипалося  на  траву  .
-  На  траву?  То  зібрала  його,  чи  не  дай  Боже  покинула?
 -  Воно  в  мене  тут,    у  пакеті.  Піду  занесу  до  хати.
-  Поклади  на  столі,  я  його  за  молитвами  зберу,  щоб  і  надалі  мало  силу    тебе  оберігати.
   Роза  добре  знає  бабусю,  ще  та  стара  угорка,  що  й  молитви  знає    і  навіть  інколи,  щось    шепочучи  про  себе,  на  столі  розкидає  карти.  Та  лише  помітить,  що  вона  побачить,  відразу  збирає  їх,  ховає  за  пазуху.  Вкотре    скаже,
-  Це  я  так  собі,    від  нудьги,  все  хочу    пригадати,  як  карта  лягає.  Колись  моя  бабуся  ворожила,  але  я  смутно  все  пам’ятаю.    Хочу  пригадати  та  не  виходить,  постаріла,    роки    свою    справу  роблять.
     Із  самого  вечора  до  пізньої  ночі  Розалія  збирала  намисто  і  читала  молитви.  А  Роза,  лежачи  в  ліжку,  їх  слухає,  як  колискову.  Ніяких  думок,  сон  заволодів  нею,  немов    немовлям.
       Повертаючись  додому,  Стефан  згадував  молоде  тіло  Рози.  Смілива  така,  що  то  жінка,  а  нині    мабуть  вся  молодь  така,  що  хочуть  того  й  досягають.  Ой,  непереливки  мені  будуть,  коли  дізнається  тітка.
Залишивши  коня  на  обійсті,  пішов  у  свою  майстерню.    Двері,  як  завжди,      навстіж  відчинені,  почув  шарудіння.  На  столі  сиділа  його  маленька  подруга.  Це  він  так  називає  білку  з    пишним  хвостом.    Вона  два  роки  поспіль  стала  до  нього  навідуватися.  І  він  кожного  разу  її  пригощає  горіхами.  Руденька  красуня    швидко  стала  ручною,  довірливою.  Немов  розуміючи  його  одинокість,  часто  просто  зазирає  у  вікно,  бачить,  що  він  у  майстерні  і  десь  зникне.  Дивується,  що  навіть  Марс,    сприймав  її  без    обурень.  Інколи  ловить  себе  на  думці,  а  може  це  посланниця  від  Софії,  адже  білка  й  справді  з’явилася,  через  сорок  днів  після  її  смерті.    Сам  того  не  помічаючи  так  звик  до  неї,  що  інколи  при  ній    роздумує  вголос.  А  вона  мов  завмирала  на  місці,    слухає  його.  Та  лише  помітить    на  собі  прямий  погляд,  хутко  надвір    і  немов  її  тут  і  не  було.
   Минуло  кілька  днів.    Щодня  Стефан  їздив  до  річки,  але  Рози  не  заставав.    І  вже  думки,  як  стріли,  чи  й  не  трапилося  щось?  Але  ж  не  хлопчисько,  щоб  за  пів  кілометра  йти  пішки  й  підглядати  за  її  обійстям,  що  там  відбувається.
     Роза  ж,  щоб  не  нервувати  бабусю,  пару  днів  не  ходила  до  річки,  а  згодом  йшла  ввечері  і  швидко  поверталася.  Шкодувала,  що  не  обмінялися  номерами  телефонів.  Хоча  придбала  собі  телефон  тільки  заради  господарів,  друзів    з-за  кордону.  Адже  вела  з  ними,    як  каже  комерційну  справу.  Навіть  пару  раз  по  декілька  днів  була  в  Словаччині,    їздила  здавати  своє  рукоділля  та  за  грішми.  Але  втратила  нагоду  записати  його  номер  телефону,  адже  на  річку  завжди  йшла  без  телефону.
     Розалія  подивляється  на  онуку,  з  думками  хитає  головою,    ой,  що  на  тебе  чекає?  І  чому  ж  така  безвідповідальна?
   Напевно,  про  неї  щось  таки  дізналася.    Одного  ранку,    Роза,  ще  спала,    стара  дістала  карти,  розкидала  по  столі,    довго  їх  роздивляється.  Згодом  обома  руками  взялася  за  голову,  сиділа,  як  опущена  у  воду.
   Буквально    через  два  дні  до  Рози  подзвонили  із  Словаччини,  запросили    на  ярмарок,  який  мав  відбутися  за  тиждень.  Дівчина,    весело  повідомила  бабусі.  У  відповідь,  Розалія  на  кілька  секунд  затримала  на  ній  погляд,    хитає  головою,
-  Звичайно  їдь,  в  тебе,  ще  є  час,  бо  вже  скоро  навряд  чи  поїдеш.  
Роза,  не  звернула  уваги  на  останні  слова,  від    радості  підскочила,  метеликом  летіла  в  свою  кімнату.
   Уже  прощаючись,  Розалія  одягла  на  неї  намисто  й  зі  сльозами  на  очах,
 -  Запам`ятай,  якби  там  не  було  та    намисто    із  себе    не  знімай.  Ще  раз  повторюю,  це  твій  оберіг,  воно    вже    четверте  покоління  оберігає  від  злих  духів,  недобрих  людей    та  від  неприємностей.
   А  час  летів.    Роза,  дізнавшись  що  носить  дитину,  залишилася  на  кілька  місяців  у  Словаччині.  Після  ярмарки  торгувала  в  одному  з  магазинів  господаря,  якому  здавала  свої  вишиті  речі.  Розалія  сприйняла  це  спокійно.  Хоча  онука  мовчала  про  вагітність,  але  стара  тільки  й  поглядала  до  ікони,  вкотре    читає  молитви.  В  душі  хвилювалася,  але  вирішила  ,  що  проти  долі  ніхто  й    ніколи  не  втік.    Он  річка  котить  у  руслі  своїм  тихі  хвилі,  так    все  відбувається  і  в    житті  людини.
   Одного  разу,    Стефан  біля  річки  зустрів  тітку  Камелію,  сусідку  Розалії.    В  розмові  про  життя  в  селі  почув  новину,  хто  приїхав  з-за  кордону  та  хто  поїхав.  Адже  тут  роботи  немає,  тому  тільки  такі  новини,  чим  живе  країна  в  умовах  війни  та,  як  виживають  люди.  Дізнавшись,  що  Роза    поїхала,  вгамовував  розчарування.  Бач,  не  прийшла.  Чи  розчарувалася  в  мені,  чи    не  доля  бути  разом,  але  ж  така  приваблива,  жадана.  І  за  телефон  мови  не  було,  справді  дивно,  чи  не  сподобався,    як  чоловік,  чи  в  той  час  не  до  мене  було,  хто  знає.
     Минуло  чотири  місяці.  Дивовижна  пора  осені    приваблює  яскравістю  кольорів.  Хоча  вже  з  клена  опадає  листя,  але  те,  що  залишалося  на  ньому,  чарує  своєю  красою.  Особливо  поруч  з  вільхою,  яка  своє  листя,    як  і  бузок,  до  землі    скине  зеленим.  Верхівки  дубів,  ще  стоять  зеленими,    а  от  берези  немов  одягли  на  себе  плямисті  сарафани,      після  дощу  на  сонці    жовтий  колір  листя    виблискує  золотом.  Натомість    сосни,  ялини,    смереки  освіжились,  нарешті  дочекалися  жаданої  прохолоди.
   Хоча  Роза  й  любила  спостерігати,  як  листя  опадає  з  дерев  та  нині    не  той  настрій.  Вона,  одягнена    в    плащ    бежевого  кольору  й  сині  джинси,  йшла  не  поспішаючи,  кросівки  злегка    ковзали  по  мокрій  траві,  боялася  впасти.  Незадоволена,  тихо  бурчить,
-  Ото  дорога,  що  значить  осінь.  Коли  ми  будемо  жити  так,  як  за  бугром.  Там  і    маєтки,  як  маєтки  і  дороги    нормальні.    А  тут,  чи  й  дочекається  моє  дитя  кращого  життя.
І  знову  думки  про  бабусю,  що  мене  чекає,  крик,  чи  сприйме  спокійно,  але  ж  думаю,  з  хати  не  вижене.  А  якщо    Стефан  за  цей  час  собі  іншу  знайшов?  А  можливо  в  нього  хтось  і  був  та  я    не  знала.  Але    тут    же  відразу,  немов    за  вітромом  прогнала  цю  думку.  Згадала    його  пристрасне  бажання  близькості.  І  вже,  повеселіли  очі,    усміхнена,
 може    цього  разу,  не  набила  лоба,  хто  знає.
     В  хаті  тепло,  затишно,  пахне  травами  й  пиріжками.  Вона  по  телефону  спілкувалася  з  бабусею,  то  ж  стара  чекала  онуку,  готується  до  зустрічі.    В  цей  час,  з  духовки  витягнула    деко  з  пиріжками.  Побачивши  Розу,  затремтіли  повіки,
 -  Ну  дякувати  Богу!
     Після  поцілунків,  обіймів,  витирає  непрохані  сльози.  Намагається    подивитися  в  її    очі,
-  Чи  здається,  чи    й  справді  схудла?
-  Бабусю,  ти  присядь.  Я  сама  роздягнуся.
-  Такий  гарний  плащик  собі  придбала,  ґудзики,  аж  переливаються  перламутром,  але  трохи  широченький.
Роза    розстебнула  всі  ґудзики,  знімає  плащ,
-Та  це  так  треба.  Бабусю,  я  не  одна  приїхала,  а  з    правнуком.
 Розалія    зблідла.  За  мить,  по  щоках,  як  горошини  котяться  сльози.    В  горлі  тиснуло,  хриплим  голосом,  ледь  видавила  з  себе,
 -  Я  відчувала,  що  буде  якийсь  сюрприз.  Але  ж  важко  тобі  буде,  він  що  чех,  чи  угорець?  Коли  приїде?
 Онука,  повісивши  плащ,  на  поясі  поправила  джинси  з  широкою  резинкою.  Розалія,  помітила  її  вагітність,  закривши  обома  руками  обличчя,  заплакала.  Дівчина    присіла  біля  неї,  обійняла,
-  Бабусю,  я  тебе  дуже  люблю.  Ти    не  хвилюйся,  нас  двоє,  а    стане  троє,  буде  продовження  роду,  на  УЗІ  сказали  хлопчик.
 З  годину  Роза  тулиться  до  старої.  Тішиться,  що  без  крику,  без  сварки.  Тому  намагається    їй  сказати  більше  теплих  слів.  Згадала    своє  дитинство,  переконувала,  що  з  дитям  справиться,  що  все  буде  добре.
В  кінці  розмови,  Розалія,  поправивши  на  голові    білу    хустку,  вже  суворіше  запитала,
-  То  хто  ж  батько?  І  коли  приїде?
 І  позирнувши  на  онуку,  наче  полегшено  перевела  подих,  
 -    Намисто  на  тобі,  це  добре.
Але  ж  за  мить  нагадала,
-  Чекай-чекай,  ти  влітку  розсипала  намисто.  Чи  не  в  той  час  це  сталося?  Це  хтось  з  наших?  То  хто  він?
 -  Я  скажу  згодом,  добре,    давай  заспокойся.  Я  така  голодна,  як  вовк.  
   Пізнім  вечором  вкладаються  спати.    За  вікном  мжичить  дощ.  Розалія  в  ліжку,  вкотре  витирає  сльози.  Тихо  повторює  слова,
-  Ох  молодь-молодь.  Як  у  них  все  так  просто.
 А  Роза,  задоволена  зустріччю,    вже  давно  сопе  в    своєму  ліжку.
     Пройшло  зо  два  тижні.  Роза  боїться    кудись    йти.    Мокро,  слизько  та  й  Розалія  наполягає,  щоби  далі  обійстя  нікуди  не  ходила.  Онука  погодилася  при  одній  умові,  що  більше  не  буде  запитувати  хто  батько.
Одного  разу,  Стефан  виправши  свої  речі  в  річці,  повертається  додому.    Несподівано  фиркнув  кінь,  із-за  повороту  вийшла  тітка  Камелія.  Він    різко  зупинив  коня,    привітався  й  запитав,
-    А,  що  тітко,  теж  пральний  день.  Теж  чекали  закінчення  дощів,  як  і  я.  
Що  то  осінь,  мало  бачимося.  А  вже  й  заморозки  обіцяють.
 -  Так  синку,  так.  Трохи  далеченько,  але  так  звикла  прати  в  річці.  Хочеться  менше    купувати  хімії,  вона  ж  до  того  іще  подорожчала.
 -  Як  поживаєте  в  тих  краях,  нікого  не  бачу,  які    новини  в  селі?
-  А,  що  нового.  Ти  ж  онуку    Розалії  знаєш.  Недавно  приїхала,  кажуть  була,чи  в  Словенії,  чи  то  в  Словаччині,  точно  й  не  знаю.  Одні  так  кажуть,    а  хтось    інакше.  І  Роман,    ну  тих  Гафичів,    повернувся  до  дружини,  ходили  чутки  покинув,  але  ні,  приїхав.  Ну  діда  Афанасія  поховали,  ще  у  вересні,  ти  ж  здається  був  на  похороні.  Більше  ніяких  новин  і  не  знаю.  Добре  піду,  поки  погода  гарна.  
     Гарні  новини,  Стефану  втішають  душу.  Попрощавшись,  повертається  додому.  По  всьому  тілу  відчував  тепло,  немов  попав  під  сонячне  проміння.  В  той  же  час,  відчуває  деяку    розгубленість  і  нерішучість.  Поїхати,  помчати  до  неї.  Та  раптом  відчув  себе,  мов  птах  безкрилий,  зупинив  коня,    хоч  той    і  так  ледве  переставляє  ноги.
       Для  Стефана  закінчилися  більш-менш  спокійні  ночі.  І  руки  до  роботи  не  лежать.  Час  від  часу,  дурманить  голову,  немов  чорною  хмарою  насувається    тривога,    як  грім  відбивається  у  висках  .  Та  все  ж  він  перемагав  те  відчуття,  вгамовується.  Але  ранком,  коли  голиться,  помічає    червоні  смужки  в  білках  очей.  Джмелині  думки  рояться  в  голові,  приїхала,  то  добре.    Але  ж,  як  хочеться  побачити  її.  Знав,  що  в  цю  пору    прати  до  річки  не    піде.  Адже  одного  разу  восени,  Розалія  була  сама  біля  річки,    в  розмові  проговорилася,  що  дівчина  вдома,  за  життя  іще  встигне    поталяпатись  в  холодній  воді.
   Вечоріє,  Стефан  у  майстерні,  в  пічку  підкидає  дрова.    Під  ящиком  помітив  намисто  з  дерева.  О,  коли  ж  це  я  таке  зробив  і  не  пам`ятаю,  залишилось  трохи  відшліфувати  і  можна  фарбувати.  Може    Розі    на  Новий  рік  зробити  подарунок.  Хоча  в  неї  є  оберіг,  як  вона  каже,  а  це  хай  би  колись  на  свята  одягала.  От  завтра  цим  і  займатимусь.  З  такими  думками,  ледь  заспокоївшись,поспішив    у  хату,з  надією,  що  цієї  ночі  буде    спати  спокійніше.
     В  хаті  Розалії,  цього  вечора  була  метушня.  Роза  бігала  біля  бабусі,  то  крапала    настойку  валеріани,  то  давала  ліки  від  серця.  Але  в  бабусі    піднявся    тиск,  а    ліків    в  хаті  не  знайшлося.  Жінка  ледве    заговорила,
-  Розочко,  як  я  не  помітила,  що  вже  закінчилися  ліки.  Сходи  до  тітки  Камелії,  в  неї  завжди  є  запаси.  Та  нехай  замовить  і  мені,  як  буде  собі  замовляти,  із  села  хтось  же  буде  їхати  в  містечко.  О,  нагадала,  хвалилася  буде  борошно  замовляти,  щоб  Стефан  у  фермера  купив,  та  конем  привіз,  нехай  і  для  нас  один  мішок  замовить.  Тільки  ж  дивися  взуйся  в  мої  чоботи,  в  них  впевненіше    йти,  щоб  не  послизнулася.  А  ліхтар,  на  веранді  візьми,  побачиш,  на  цвяхові  висить.
Тільки  Роза  вийшла  з  хати,  як  Розалія  пошкодувала,  що  послала  онуку,
     -  Ой  Боже,  тепер  же  все  село  знатиме,  що  моя    Роза  має  народити.
Скропила  обличчя  водою  із  склянки,  що  стояла  біля  неї,  тихо  прошепотіла,
 -  Та  шила  в  мішку  не  сховаєш.    Рано  чи  пізно,  все  одно  б  дізналися.
       Камелія,  аж  рота  роззявила,  коли  перед  собою  побачила  вагітну  Розу.  Цікавість  ятрить  душу,  але  ж  не  буде  в  такий  час,  ще  про  щось  запитувати.    Поспіхом  взяла  ліки,  йшла  спасати  сусідку.
   Не  світ  не  зоря,  Камелія  поспішала  до  Стефана.  Добре,  що  не  дощить,  по  дорозі  заспокоїла  себе.  Їй  кортіло  якнайшвидше  розповісти  всі  новини.
   Гучно  гавкає  пес,    відразу  заржав  кінь.  Камелія  обійстя.  Стефан,  ще  лежав  в    ліжку,  здивувався.    І  кого  це  так  рано  принесло,  чи  щось  у  когось  сталося?
Камелія  усміхається,  кліпає  очима,
-  Я  до  тебе,  давай  зайдемо  до  хати,  такі  речі  на  дорозі  не  вирішують.
Тільки  переступила  поріг  хати,  зиркнула  по  всіх  кутках,
-    О,  так  помітно  що  холостяк.  Я  тобі  на  борошно  гроші  принесла  і  новин  цілий  мішок.
     Стефан  проводжає  гостю  до  хвіртки,  раз-по-раз  потирає  руки.  Після  сказаного,  Камелія  помітила,  буквально  за  мить  він  зблід  на  обличчі.  Ой,  щось  тут  не  так,  треба  повертатися,  навіщо  чоловікові  надокучати,  ятрити  душу.
 Він  дивився  їй  вслід,  за  спину  підкрадається  холод,  тремтить,  поспішив  до  хати,  бурчить,
-  Оце  так  новин,  була  надія  і  та  зникла,  хто  ж  той,  кому  після  мене  віддался?  Думав,  що  в  житті    чорна  смуга  закінчилася  та  напевно  ні,  коли  ж  буде  біла,  з  ким  розділю  холодне  ліжко.
     Від  новин  не  в  захваті,  але  тепло  зігріло  душу,  радів,  що  тітка  спасла  Розалію.  Думав  за  Розу,  адже  їй  буде  важко  без  неї,  хто  б  не  був  той  чоловік,  а  бабуся,  є  бабуся.
   Біля  обійстя    Розалії    заіржав  кінь.    Саме  в  цей  час,    Роза    вийшла  з  сараю,  перед  собою  несла    оберемок  дров.
 Він  пулею,  опинився  біля  неї.  Розчервонілий,  поспіхом,    з  її  рук  забрав  дрова,
-  Ти    що  з  глузду  з’їхала,  це  ж  так    небезпечно.  То  де  той  батько  дитини,  куди  він  дивиться,  можеш  втратити,  що  тоді  скаже.  
Роза  миттєво  розпашіла,  як  троянда  під  сонцем,  а  в  очах  сяють  зоринки,
-  Його  батько  і  спасає.  Рівно  скільки  часу  пройшло  від  тієї  нашої  зустрічі,  такий  строк  і  нашій  дитині.
 Йому  відняло  мову,  в  хату    зайшов  позаду  неї.  Переступивши  поріг,  привітався.    Розалія  лежала  в  ліжку,  побачивши  Стефана,  закрила  обличчя  руками,  
-  Ой!  Та  сказала  би  чи  що,  гість  є,  а  я  лежу,  як  дровина,  який  сором.
Стефан  поклав  дрова,  підійшов  до  неї,
-  Ви  тітко  Розаліє  тепер  звикайте,  буду  частим  гостем,  поки  не  відпустите  до  мене  Розу.  Наше  дитя  нам  його  і    на  ноги  ставити.  Хоча  і  молоденька  та  зате  гарненька,  нехай  люди  позаздрять.  Присягаюся  берегтиму  її,  як  зіницю  ока.  
Підійшов  до  Рози,  поцілував  в  щоку,  помітивши  на  ній  бурштинове  намисто,  прошепотів,
-  Тоді  розсипалося  намисто,  то  напевно  був  знак  для  нас.  Колись  твій  оберіг  передасиш  у  спадок  нашим  дітям.
Минуло    чотири  роки.  Теплий  літній  день,  Роза  підходить  до  майстерні  чоловіка.  Чує  сміх  сина  й  плескання  в  долоні.    За  мить  голос    чоловіка,
-  Артурчику,  синку,  подивися    який  у  неї    гарний  пухнастий  хвостик,  не  бійся,  це  білочка,  вона  ручна.  Скільки  раз  тобі  говорив,  не  бійся.
 Роза,    рукою  притримуючи  живіт,  ледь  пролізла  в  двері,
 -  Ну  що  мої  соколи,  нагодували  білочку,  тепер  пішли  до  хати  і  нам  пора,  бо  ми  теж  хочемо  підкріпитися.
 Стефан,  як  щасливе  дитя,  усміхнений,  підійшов,  гладить  її  живіт,
-  Що  наша  Емілія  теж  хоче  обідати.    
 Артур,  з  такою  ж  милою  усмішкою  на  обличчі,  як  і  батько,  зліз  зі  стільця,
-  Я  теж  хочу  обідати,  тільки  борщик  із  сметаною.
                                                                                                                                                                           09.02.2021р.



   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021

Підкрадався вечір

Присіло  сонце,  наче  на  ослінчик,
Останні  промені  лягли  до  землі,
Радо  впіймала,  я  один  промінчик,
І  на  душі,    стало  так  тепло  мені.

Відблиск  приліг,,  золотий  до  берізки,
І  вона  теж,  жада  ніжних  цілунків,
Ледь  колихала  вичесані  кіски,
Адже  чекала  весняних  дарунків.

Мене  вітрець,  обіймає  за  плечі,
І  прохолода  освіжа  обличчя,
Як  не  помітиш,  підкрадався    вечір,
Хай  би  Бог  дав,  усім  благополуччя.

І  так  раптово,  ніби  мене  почув,
Заспівав  шпак,  витьохкує  на  вишні,
Чарівний  спів,  стрімких,  далеких  відлунь,
Усі  сумління,    розвіяв  нарешті.

Яка  всім  радість,  бачити  земну  красу,
Золотий  обрій-  вінок  при  землиці,
І  я  втішаюсь,  з  собою  понесу,
По  цій  дорозі,  іще  йтиму  нині.

Надії,  мрії,  як  скарби  в  суцвітті,
Я  приховаю  у  теплих  долонях,
Ще  пізнаватиму  щасливі  миті,
Хоч  сивина,  уже  давно  на  скронях,
Зберу  ромашок,  волошок  у  житі,
Поклонюсь  Богу,    за  життя  на  світі.
                                                         
                                                                                   10.04.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021

Березневий ранок

Березневий  ранок…  небо  ледь  сіріло,
Молода  берізка,  холодом  сповита,
Затремтіли  віти…  знову  побіліло,
Вночі  завітала    зимонька  –  цариця.

Снігу  ледь  сипнула  та  іще  в  короні,
Бач  й  пухкенькі  хмари  підносять  сніжинки,
Хоча  і...  патлата,  вже  зруділі  скроні,
Все  ж  скувала  ріки,  до  весни  стежинки.

Гляне  в  піднебесся,    в    надії    берізка,
Розійдуться  хмари  і  сонце  ласкаве,
Поглядом  зігріє…  Що  змерзла  лебідка?
Проміння  направить,  до  неї  ласкаве.

Затріпоче  серце  і  немов  та  птаха,
Віти  -    легкі  крила,  іній  спаде  низом,
А  на  поміч  вітер,  під    музику  Баха,
Вже  ледь  заспокоїть,  втихомирить  співом.

                                                                         14.03.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021