Ніна Незламна

Ой ти Олю…. (слова до пісні)

Ой  дівчино,  мила  Олю,
Не  ходи  сама  по  полю,
Моя  люба,  чорноока,
Бо  ж  я  є,  не  одинока.

Ти  ж.як  квітка  молоденька,
І  до  того  ж    ще  й  гарненька,  
Лиш  махни  мені  рукою,
Піду  зразу  за  тобою.

Та  чомусь  ятрить  тривога,
Не  ходи  ж  ти  босонога,
Тож,як  ніженьки  пораниш,
Мені  серденько  покраєш.

Покидай  дитячі  звички,
Куплю  завтра  черевички,
Нехай  підемо  вже  разом,
Повтішаймось  нашим  садом.

Ой  дівчино  мила  Олю,
Забери  мене  в  неволю,
Чи  ти  підеш  та  й  за  мене,
Жить  не  зможу  я  без  тебе.

Щодня  буду  ніжки  мити,
Все  життя  дуже  цінити,
Із  уст  солод  весь  збирати,
День  і  ніч  буду  кохати.

Пора  жнив  нині  настала,
В  лісі  пташка  заспівала,
Підем  стежкою  вдвох  Олю,
По  рясному  в  цвіту  полю.

Ти  ж  найкраща  на  всім  світі,
Подарую  красу-  квіти,
Й  колосочків  ще  й  повненьких,
Щоб  дітей  мати  миленьких.

Та  назавжди  лиш  зі  мною,
Й  по  житті  щастя  рікою!

                                       16.08.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2021

Оце так улов! ( проза)

     Напрочуд  теплий  серпневий  ранок….  Легкий  туман  ледь-  ледь  припав  до  землі…Здаля  виднілися  квітучі,    пишні    чуби    лопухів  і  де-не  де,  мов  загубилася  трава,  кілька  стеблинок  ніби  підглядали  за  всім,  що  навкруги.
     Так  і  Він    вкотре  озирав  довкола  і  закидав  вудочку    в  ставок.  За  звичкою,  озираючись  потирав  руки.  За  мить  догнала  думка  -  Щось  так  клює  паршиво  -  і  чи    здалося,  чи  й  справді  сприйняв  легкий  плескіт  води.
-Тю,  -  сам  собі,  -цікаві  звуки  і  хто  б  тут,    нині    мав  бути?  Здається  звечора  ,  один  я  був  на  дачах.  І  знову    насторожений  погляд  на  червоний  поплавок.  А  він  гойдався  на  тихеньких,  веселкових  хвилях,  подібний  загубленому  кораблику.  Вода  рябила,  переливалась  і  перший  відблиск  сонця    відбивався  в  його  очах.
     Зникав  туман,  топився  в  воді.  А    чагарник,  пробуджувався  від  сну,  листочки  скидали  росу,  ледь  помітно  підіймалися,  тягнулися  до  сонця.  Десь  здалеку  крикнула  качка,  вмить,  неподалік  якась  їй  відповіла  і  знову  сплеск  води…  
   Та  що  це  тут,  хіба  так  близько  може  бути  качка?  І  не    боїться,  ото  дива!  Він  пригинаючись,  тихо    піднявся.  За  метрів  десять,  ближче  до  берега,  біля  зілля,  спиною  до  нього,    по  пояс  у  воді  стояла      молода  жінка.  Довге,  солом`яного  кольору  волосся,  розпливлося  по  воді.  Вона,  раз-  по  -  раз  руками,      бризкала  воду  на  плечі.  
   Він  вмить    руками  став  протирати  очі,  там,  поміж  зіллям  і  чагарником  туман  іще  не  зник.  То  ніби    русалка    -  підкралась  думка…  Та  ні,  здається  ж    я    вчора    не  пив,  якась  мура  в  голову  лізе…  Що  за  чортівня!      Поглянув  на  поплавок  ,  той-  все  гойдався,  здавалось  з  вітром  сперечався,  ніби    проявляв  свою  непохитність.  Лиш  пару  кроків    зробив  вперед,  присів,  роздвинув  листя  чагарника.    Оголена  жінка  долонями  торкалася  води,  повільно  поверталася  до  нього.  
Немов  злякався  та  все  ж  тихо,
-  О  ні!-    рукою  прикрив  очі.  Та  вмить    роздвинув  пальці  –  А    груди!  Мабуть  уста  дитини,  ще  не  торкалися  цієї  краси!  Напевно  очі  світлі,    якби  ж  то  ближче  підійти,  але  ж  злякаю.  О,  Боже,  що  за  думки,  чому    так  бешкетують…
     Раптово,  поспішаючи,    вона    зібрала  волосся  в  гумку  й  піднявши  руки  догори,  кинулася  у  воду.  За  мить,  подібна  рибі,  розвернулася,  лягла  на  спину.  Той  сплеск  води  і  її  стан  манив  до  себе,  в  душі    бажання      -  іще,  хоч  раз,  подивитися.  Закляк  на  місті,  не  відвести  очей.  Звісно  не  русалка  –  врешті,  подумки  зробив  висновок,  але  ж  красуня…
 Вона  ж,  розставила  руки  в  сторони,  злегка  дріботіла  ногами,    упевнено  трималася  на  воді.  І  майже  непомітно  пливла  в  сторону  білого  латаття.  Від  хвиль  квіти  злегка  підіймалися  і  опускалися,  одночасно  мінливо  виблискували  на  сонці.
       Таку  картину,  чи  й  колись  побачиш…  Його  чоло  змокріло  від  поту,  по  жилах  розтеклась  гаряча  кров.  
-  Та,  що  це,-  пальцем  струсив  краплину  з  носа.  Враз  по  спині  пробігли  мурашки.  Ні-ні,    в  такі  роки,    на  таких  красунь  задивлятися  не  варто.
Геть  від  напруження,  відчув,  що  тіло  заніміло.  Ніби    той  робот,  повільно  повернувся  до  вудочки.
-  Мабуть  я  голову  втрачаю,  -  сам  до  себе.
 Згадалось…    Колись  з  дружиною  доволі  накупався.  Насолодився  її  устами.  Та,  чоловіча  ненаситність,  бентежила  все  тіло.  Були  часи…сама  природа  шепотіла  про  кохання.  Але  ж  наситився…
   Чорт  забирай,  що  за  дитячі  роздуми…    Але  ж  красива,  витончений  став  і  молода.  Я  ж  шостий    рік,  як  одинак.  Й  мені  вже  скоро  сімдесят,  а  хай  би,  ще  хоча  би  на  якусь  мить  торкнувся  я,  того  рідного  плеча,  з  яким  прожив  своє  життя.    І,  як  колись,  притулився  до  щоки.
 Почув  сильніший  сплеск  води,  чув  качки  крик  і  прислухався  в  тишу.  Цікавість  все  ж  перемогла,  різко  піднявся,  подивився  в  її  сторону.  Вона  на  березі,  в  чому  мати  народила,  рушником  витирала  волосся.  Він  все  ж  не  спромігся  відразу  присісти.  Жінка,  чи  дівчина  й  не  розібрати,  напевно  помітила  його.  Різко  розвернулася  і  зникла  за  кущами  глоду.
     Кілька  секунд…    вже    безнадійний  погляд  на  поплавок.    Той  несподівано  різко    затремтів  і  раз-    у  -  раз,  то  топився,  то  виринав..  Сполоханий,  від  здивування  вирячив  очі,  поспіхом  потягнув  вудочку.  На  гачкові    тріпалася  щука.  
-Ого!  Пролунало  над  водою,  здійнялось  ввись  і  поступово,    вже    тихіше  зникло  вдалині.
   Щука,    розміром  не  менше  сантиметрів  сорок,  вигиналася,  намагалася  зірватися  з  гачка.  Де  й  сила  взялася,  різко  потягнув  до  себе.  
   Щука  виверталася,  розбризкуючи  з  себе  воду,    тріпалася  на  траві.  На  його  обличчі    розплевлася  усмішка,    в  захваті  дивився  на  неї,  
-Оце  так  улов!  Як  одну  рибку  вже  не  в  змозі  спіймати,  то    нехай  хоч  ця,  нарешті  потішить  мою  душу.
                                                                                                                                                                             30.08.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2021

Неси слово любові

В  його  словах  нема  любові,
У  них  є  біль    й  часті  докори,
Судин  стискання,  потік  крові.
Змусить  не  раз  до  непокори.

Протистояння…  тільки  в  злобі,
А  хай  би,  вирішити  мирно,
Тож  підкоряєшся    жадобі,
Бо  твоє  серце  без  любові.

Тепла  бракує  і  доброти,
І,  як  ти,  маєш  із  цим  жити?
Як  не  позбудешся  мерзлоти,
 І  не  навчишся  знов  вірити!

Душа  точнісінько,  як  айсберг,
І  не  вдається  розтопити,
Погляд    на  шию,  то  ніби    зашморг,
Ковток  повітря  -  не  вхопити.

Ти  не  досягнеш  щастя  й  мети,
Як  не  навчишся  цей  світ  любить,
Сприймати  радість,  диво-  квіти,
Безкрає  небо  і  сюжети.

Які  б  ти  просто  зумів  сприйнять,
Красу  помітить,  чародійство,
Як  ранні  роси  в  полі    бринять,
Їх  пестить  сонце  -  це  ж  блаженство.

Відчуй  що  Бог,  нам  подарував,
Підстав  долоні,  душу  розкрий,
Щоби  любов  й  ласку  множував,
Я  точно  знаю  -  станеш  добрий!

Почуй  шум  трав,  як  вітер  віє,
Як  соловей,  виводить  соло,
Твоя  душа  приймать  зуміє,
Люби  життя  і  Боже  слово!

Як  квітка,  в  квітучім  суцвітті,
Як  спів  пташиний,  по  діброві,
Щоб    мир  завжди  й  щастя  на  світі,
В  собі  неси  слово  любові!

                                                     13.09.2021р.

                     Вірш  до  картини

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=925185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2021

Ще не зруйновані мости

Вони    удвох,  йшли  взявшись  за  руки,
Обрій  у  мареві…  гучні  звуки,
Здаля  доносивсь  барабанний  бій,
В  обличчя  віяв  терпкий  суховій.

Крок  вліво,  вправо,  на  роздоріжжя,
Вже  й  підіймалися  на  узгір`я,
Ближче  до  хмар,  впіймати  вологи,
 В  багні  втопити,  усі  тривоги.

Печаль  й  сумління  лишить  позаду,
Й  навік  забути,  почуттів  зраду,
Що  так  зненацька  ввірвалась  до  них,
Та,  як  позбутись,  помилок  земних?

І  вже  позаду  блиск  блискавиці,
Здригалось  небо  від  громовиці,
Й  земля  вмивалась  холодним  дощем,
А  вони  йшли  під  широким  плащем.

Серця  вистукували  -  ти  прости,
Ще  не  зруйновані  між  нас  мости,
Ясні  думки  ринули  у  вирій,
 У  світ  кохання,  у  світ  фантазій.

І  кожен  з  них,  беріг  сподівання,
Бажання  збудуться  й  зірка  рання,
Освітить  шлях,  до  щастя  й  майбуття.

                                                                 07.09.2021р.

                                           Вірш  до  картини

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924991
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2021

Ой дівчино, моє серце. . . ( слова до пісні)

Ой  дівчино,  моє  серце,
Тепле,  ніжнеє  озерце,
 Тебе  люблю,  моя  пташко,
 Принесу  букет  ромашок.

Ой,  дівчино,  моя  люба,
   Тож  зустрінь,  поблизу  дуба,
Пелюстки  будем  зривати,
Вітерець  музики  грати.

Ой  дівчино-  чарівнице,
Моя  радість,  лебедице,
Чи    нам  треба  ворожити,
Бо  без    тебе  та  й  не  жити.

Ой  дівчино,  цвіт  калини,
Ми  ж  такі,    щасливі  нині,
Пелюстки,    в  твоїй  долоні,
Поєднались  наші  долі.

Ой,  дівчино,  моя  люба,…
Не  цурайсь,  торкнися  чуба,
Поглянь  сонечком  у  очі,  
Цілуватиму  щоночі.

 Ой  дівчино,  моє  серце,  
Ти  життя,  чисте  джерельце,
Святу  воду  буду  пити,
І  тебе  завжди    цінити.

Ой  дівчино,  зірка  рання,
Поміж  нас,  давно  кохання,
Це  життя,  як  стрімкі  ріки
Ми  з  тобою,    вдвох  навіки.

                       11.09.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2021

Зваблива ніч

Уповні  місяць…  зваблива  ніч,
Як  синьоока  діва  мила,
Разом  навіки,    ми  пліч-  о  –  пліч,
В  дарунок  доля,    дала  крила.

Тут  нам  так  добре  й  місяченько,
Як  свідок  щирого  кохання,
 Й  зяблик  заводить  веселенько,
Украла  ніч,  наші  вагання.

У  небі  дві,  осяйні    зірки,
І    одна  стежка,  на  все  життя,
Та  повноводні  щастям  ріки
З  коханням  підем  у  майбуття.


                                                     08.09.2021р.

                                                       Вірш  до  картини.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924540
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2021

Дякую за вітання

Шановні!  Дорогі  мої  друзі!  Я  щиросердечно,  кожному  дякую  за  вітання  з  нагоди  мого  Дня  народження.  З  хвилюванням  прийняла  Ваші  вітання.  Вдячна  долі  і  Вам,    Клубу  поезії,  що  я  тут  знайшла  скільки  друзів.  Дуже  приємно  читати  Ваші  твори  і  щирі,  душевні  поздоровлення.  То  ніби  сонячне  сяйво  освітило  небо  й  подарували  душі  й  серцю  насолоду,  прекрасні  миті.  Так  хочеться  Вам  сказати    багато  добрих  й  теплих  слів.  І  побажати    миру  і  здоров`я!  Достатку  і  поваги!  Любові  і  натхнення  Вам!  Нехай  душа  поета  завжди  на  взлеті  і  досягає  бажаних  вершин!  Хай    по  життєвому  шляху,  Бог,  завжди    дає  щирих,  вірних  друзів!  І  щастя  запанує  в  кожній  Вашій  світлині!  

                                                                                                                                                                                             07.09.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924324
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2021

Я цим живу…

Я  цим  живу,  напевно  так,  коли  слова  лягають  на  папері.
 Коли  душа  втішається    і  мені  Муза  відкриває  двері.
 То  ніби  серця  стук,  чи    її  азбука,  дасть  впевненість    й  натхнення.
Відкриє  світ  у  майбуття,  думки-  птахи,  засяє  зірка  рання.
Сприйму  дари  навколишнього  світу,  вже  освячені  Всевишнім,
Йому  подякую    і  щиро  втішуся  оцим  теплом  прийдешнім.

Як  промінь  сонця  ляже  до  землі,  я    вкотре  вклонюся  до  Бога,
 Моє  єство,  нехай    підтвердить  і  пелюстками  встелиться  дорога,
Якою  я,  йду  з  надією,  що  іще  довго  й  сміливо  буду  йти!
                                                                                                         


                                                                                                         06.09.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924203
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2021

Летять хмаринки…

Ой  летять,  пливуть  хмаринки,  поспішають,
Це  вони,    погоду  нам  передвіщають,
Ой  летять,  хмаринки  -  сіренькі  перинки,
Стрімко-  стрімко,    й  низько    крапають  краплинки.

Ой  летять  хмаринки  і  про  щось  вуркочуть,
Це  мене,  хитренькі,  налякати  хочуть,
Ой  летять  хмаринки,  ніби  в  круговерті,
Крапотіти  досить!  Чому  такі  вперті?

Ой  летять  хмаринки,  я  їх  не  боюся,
Парасольку,  маю,  тому  й  не  журюся,
Мовчазні,  хмаринки  більше  не  сваряться,
Ледь  приліг  промінчик,  з  вітром  веселяться.

Попливли,  хмаринки  та  й  хутко  до  річки,
Під  світилом  зразу,  рожевії  щічки,
Тож  летіть,  хмаринки,  хай  ясніє  небо,
Хай  нам  тепла  осінь,  дощику  не  треба.

                                                                 03.09.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=924081
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2021

Любов… натхнення

Любов  -  натхнення  до  життя,
І  буде  добрим  майбуття,
 Коли  в  душі,  вона  живе,
Людина    й  зло,  переживе!

Любов      -  натхнення  до  життя,
Коли  в  оселі  є  пуття,
Сім’я  у  злагоді  й  мирі,
Непропаде  вона  й  в  вирі.

 Ради  любові  зробить  все,
Бо  лиш  тепло  в  душі  несе,
І  чисте  небо  звеселить,
Подарувавши  щастя  мить.

 Любов  і  мудрість  назавжди,
То  ніби  річки    береги,
Оберігають  від  незгод,
І  цим  втішається  народ  .

Любов    солодка,  наче  мед,
Нею  ділися,  йди  вперед,
Даруй  коханому  й  другу,
Батькам  і  дітям  –  всамперед.

Любов    й  натхнення  -    є  життя,
Всі  найщиріші  почуття,
 Й  ласкавий  сонця  промінець,
Як  стук  закоханих  сердець.

Всім  цим  Господь  нас  наділив,
Цінить  й  любити,  усіх  вчив,
Земну  красу  й  радісні  дні,
 Подарував  тобі  й  мені.

                                             02.09.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923970
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.09.2021

Щасливої дороги!

Уже  сьогодні  дзвоник  задзвенить,
І  підуть  діти  у  країну  знань,
Жовто-  блакитний  стяг  замайорить,
В  країні  миру  й  кращих  сподівань.

А  перша  вчителька,  ніби  мати,
Прийме  дитину  і  буде  сім’я,
Бо  ж  вона  здатна,  всіх  об’єднати,
Запам’ятає  кожного  ім’я.

З  любов’ю  вчитиме  добрим  справам,
Із  щирим  серцем  навчить  поваги,
Відпір  давати  -  всім  образам,
 І  як  змогти,  уникнуть  зневаги.
.
***
В  перших  рядах  крокують  першачки,
Взявшись  за  руки,  холод  проймає,
Кожен  школяр,  йде  наче  залюки,
Але  очима  неньку  шукає.
 
Сяючі  очі,  іншим  бачать  світ,
Де  без  підтримки  не  обійтися,
Запам’ятається,  цей  час  навік,
Та  допоможе  їм  відкритися.
***
Щасливої  дороги  малюки!
Нехай  легким  і  світлим  буде  шлях
Єднайтеся,  вивчайте  науки
 Цінуйте  працю  й  знання  вчительки!

                                                               01.09.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923831
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2021

Домовленість ( проза 2ч. )

   Янош  полегшено  перевів  подих,  на  обличчі  мелькнула    тінь  усмішки,  миттєва  думка  -  Які  заручини  і    з  ким?  Здається,  тут  все  само  собою  вирішиться.  Він  зацікавлено  подивився    в  сторону  Марини  й  Артура.  Вони  в  розмові  навіть  не  помітили,  як  усміхнені,  щасливі  Віола  з  Баро  зникли  з  поля  зору.
 Старий  спішив  назустріч  Дмитрові,  хотів  з  ним  поговорити.  Той  нічого  не  зрозумівши  в  поведінці  Віоли,  здвигнув  плечима,  щось  бурмотів  собі  під  ніс.Чорні  очі  блищали,  у  них  світилася  невтішна  думка,  він  різко  розвернувся,  поспішив  до  Анжели.
 За  кілька  секунд,  Янош  грав  на  скрипці,  співав  циганську  пісню.  Марина,  ніби  всім  тілом  обперлася  на  Артура,
-  Гарно  грає  дядько,  ще  й  співає!    Хай  би  дожив  до  нашого  весілля,  я  би    з  тобою  радо  станцювала  весільний  танець.А  ти?  Я  тобі  подобаюся?
 Артур  пригадав  розмову  з  батьком,  що  можливо  домовляться  про  весілля  і  тут  же    перед  очима  тупий  погляд  Віоли.  Ніби  джмелі    гуділи  в  голові  -  чи  я  не  так    зрозумів,  чи  переплутав.  Але  ж    мати  купила  кольє    для  Віоли,  казала  їдемо  на  заручини.  Вмить  пригадав,  що  в  авто,  для  Марини    лежить  червоне  намисто.    В  метушні,  він  про  це,  чомусь    просто  забув.  Замість  відповіді,  ледь  посміхнувшись  до  неї,    прошепотів,
-  Пішли,  я  для  тебе    маю  подарунок.
 Арсен  помітив,  як  син  з  Мариною  пішов  до  автівки.  Цікавість  ятрить  душу,  потай  підглядав  із-  за  бузку.  Артур  одяг  на  неї  намисто.  Вона,    зразу  схиливши  голову,  ніби  замислилася  та  це  лише  на  якісь  кілька  секунд.  Вже  почервоніла,    обійняла  його,  він  припав  у  поцілунку.      Такий  розклад  подій  Арсена    вибив  з  колії  -  Що  ж  це  коїться?  Змарніло  обличчя,  очі  налились  кров`ю    -  Як  же  домовленість?  Він  знову,  вирячивши  очі,  дивився  на  молодих.  Артур  обіймав,    притиснув  її  до  себе.    Закривши  очі,  вона  підкоряється  йому,  як    роса  танула  на  сонці.  Підкрався  відчай  -  Чорт  забирай,  вона  ж  менша  за  Віолу,  ніби  тихеньке  янгеля,  а  тут  -  на  тобі!    Йти  проти    домовленості?  Сказати,  що  засватаємо    Марину,  але  ж  не  годиться    меншу  доньку    першою  віддавати  заміж.  Це  ж  Дмитро  знає  та,    як  сказати  йому,  як  розпочати  розмову?
   В  цей  самий  момент  з  будинку  вийшла  Надія.  Помітивши,  що    її  чоловік    ніби  за  ким  підглядує,  ледь  пригнувшись,  непоміченою,  підкралася  до  нього.  Що  ж  там  такого  цікавого,  що  він    так,  потай  позирає?  Від  хвилювання,  здавалося  і  не  дихала.  Стала  навшпиньки,  подивилася  поверх  чоловічого  плеча.  Побачивши  сина  в  обіймах  з  Мариною,  зблідла,  закам`яніла,  не  змогла  й  слова  сказати.  Сердитий  Арсен,  від  відчаю  зіжав  кулаки  й    різко  розвертаючись,  зробив  крок  вперед,  збив  Надію  з  ніг.  Обоє  очутились  на  траві.    Похапцем  здіймалися  на  ноги,  мовчки  позирали  в  різні  боки.  Мабуть  на  їх  щастя,    на  обійсті  нікого  не  було.  Надія    товкла  чоловіка  в  плечі,  сварилася  циганською  мовою.  За  будинком,  витерши  спітніле  обличчя,  запитала,
-  І  куди  ти  дивився?  Що  тепер    робитимеш?
Розчервонілий,  спересердя  різко    махнув  обома  руками,  ніби  між  ними  ставив  залізну  огорожу.
-  Помовч  жінко!    Хай  подумаю,-..  поспіхом  попрямував  до  садка.
Паморочилась  голова,  знервовано  потирав  руки  –  але  ж    з  цієї  катавасії  треба  якийсь  вихід  знаходити!
У  садку,  погойдуючись  на  кріслі  –  качалці,  сидів  Янош.  Задумливий,  раз    –  у  -  раз  випускав  кільця  диму.  Почувши  чиїсь  кроки,  озирнувся,
-  О,  це  ти  Арсене!  Чому  розчервонівся,  щось  бентежить?
Той,  з  розмаху,  гепнувся  у  крісло  навпроти,
-  Це  добре,  що  ти  тут!Хочу  порадитися…  Коли  ми  ,  ще  всі  були  разом,  домовилися  з  Дмитром,  що  одружимо  своїх  дітей,  ну  Артура  і  Віолу.  А  тепер  і  не  знаю,  що  йому  сказати,  розумієш,  проти  сина  не  хочу  йти.  А  він  вже  з  Мариною  цілується,  ти  собі  це  уявляєш…
-  То,  що  ж  тут  поганого?  Молоді,  кров  грає…  Себе  згадай…
-  Так  ми  ж  домовлялися  про  Віолу.  За  невістку,  я    її  хотів.
 -  Хотів!  Знаєш  хотіти  не  шкідливо!  Але,  як  так  дуже  хотів,  чому  було  заручини  не  зробити?
-  Ну,  ти  ж  розумієш,  хотілося  впевнено  стати  на  ноги,  тоді  вирішити  це  питання,  Думав  сьогодні  поговоримо,    оголосимо  про  заручини.
 -  Ну    і  в  чому  справа?  Поговоріть…  думаю  в  присутності  Артура  це  буде  краще  зробити.
-  Що  та  молодь  дуже  знає!  Він  матиме  таку  освіту,  йому  треба    мати  видну  дружину.
-  А  ти  знаєш,  Марина  саме  й  буде  йому  парою,  гарно  вчиться,  мріє  й  після  школи  вчитися.  Якщо  не  помиляюсь,    я  кілька  раз  в  неї  на  столі  бачив  Конституцію  України.  Що  худенька,то  нічого,  рік  -    два,  вбереться  в  тіло,  тоді  й  відгуляти  весілля.
-Чи  зрозуміє  Дмитро?  От  в  чому  питання.
-Ти  Арсене,    не  гарячкуй!  Знаєш,  коли  дріжджове  тісто  зо  два,  чи    три  рази  добре  підніметься,  тоді    й  хліб  буде  вдалий.  Тож  час  покаже  синку,  а  зараз  наберись  терпіння.
***
     Щасливий  подією,  Баро  вже  проїхав  кількома  вулицями  містечка.  Мав  бажання  поспілкуватися  з  дівчиною,  хотів    дещо  запитати.
 Віола  ж  ніби  пташка,  що  вирвалася  з  клітки,    осяяна  усмішкою,  раз  –  у  -    раз,  то    визирнула  у  вікно,  то    з  легкою  іронією  і  з  гордо  піднятою  головою  позирала  на  нього.
   Окинувши  поглядом  салон  авто,  на  задньому  сидінні  помітила  гітару.  Як  було  витримати,  не  запитати,    тут  цікавість  перемогла  гордість,  легка  усмішка  покрила    її  лице,  кілька  раз  кліпала  очима,  здивовано  запитала,
-  О!  Незрозуміла…  А  ти  що,  може  на  гітарі  граєш?
-  А  що?    Хіба  я  не  циганської  крові?  Не  тільки    граю,  я  для  тебе    іще  й  нашої  заспіваю.    Пам`ятаєш,  як  вечорами    збирався  весь  табір  і  жінки  співали  різних  пісень.  Починали  з  сумних,  а  закінчили  веселими,  завзятими,  потім  танці  до  упаду…  .Ото  було  життя.
-  Ні,  я    той  час  смутно  пам`ятаю,  так  лише  декілька  моментів.То  ми  ще  довго  будемо  гаяти  час  по  вулицях,  тобі  це  цікаво?
-  Я,  мріяв  про  нашу  зустріч,  хотів  з  тобою  побути  наодинці.  Тут  є  якась    річка,чи  став?
Вона  розмахувала  рукою,
-  Ні,  це  в  іншій  стороні,  це  далеченько,  он  туди  за  пагорб,  там  парк,    за  ним  і    став.  Давай…  їдь  трохи  далі,  тоді    вліво,  бачиш  стежку,  я  покажу  де  збираються  всі  роми.Це  дядько  Янош    тут  править,  він  же  барон.  До  нього  люди  часто  приходять    за  порадами.  Але  він  завжди  радиться  з  батьком,  каже  вже  старий,  життя  змінилося,  інші  погляди.  Знаєш  іноді  нас  з  Мариною  називає  онуками  та  то  нічого,  він  добрий,  ми  до  нього  звикли.…
   Запала  тиша…  Він  замислився,  шукав  слова  з  чого  почати,  як  донести  їй  своє  бажання,  бути  навіки  разом.  Чи  зрозуміє,  ще  ж  молоденька,  як  не  злякати,  а  часом  я  не  був  у  її  планах?  Як  підійти  з  своєю  пропозицією?
   В  душі  енергія  бурлить,  шматує  серце    раз  -  у    -раз,  шукає  щастя.  Настигла  думка  й  вголос,
-  Можливо  серед  цих  ромів  ти  вже    нареченого  маєш?
-  Ні-  ні,  де  ти  бачив,  вони    якісь    трохи  інші…  Можна  сказати  бідніші  та  і  не  такі  працьовиті,  як  батько.  Бачу,  ти  теж  молодець,  круте  авто,  значить  десь  працюєш,  не  думаю,  щоб  маком  займався.
-  Мислиш  в  правильному  напрямку,  я  собі    не  ворог,  щоби  загриміти  у  в’язницю.  Сучасні  менти  не  ті,  що  були  раніше.  …Та  й  хочеться  жити  спокійніше,  не  відрізнятися  від  інших  людей,  які  мене  оточують.
   Баро  закінчив  розповідати  про  своє  життя.    Віола  з  захопленням  слухала  його,  інколи  скоса  позирала  й  морщила  носик,  посміхалася.  Вони  їхали  повз  посадку  за  нею  виднілось  кукурудзяне  поле,  ближче  на  пагорбку,  в  густій  траві  губилася  вузенька  стежка.
     За  кілька  хвилин,  вона  вийшла  з  авто.  Усміхнений,  прикував  до  неї  свій  погляд.    Вона  ж,    ніби  навмисно,  зробила  кілька  стрибків,  озирнулася  й  стала  в  граціозну  позу..  Він  різко  відкрив  двері  авто,  на  ходу  у  кишеню  сховав  каблучку,  поспішив  за  нею.
Раз  -  у  -  раз  вітер    здіймав  її  волосся…  Сонячні  промені  торкалися  її  усміхненого  обличчя…  Від  глибоких  вдихів  і  видихів,  здіймалися  і  опускаються  груди,    вона  з  захопленням  роздивлялася  навкруги,  розвела  руками,
-  Ось…  подивися,  яка  краса!  Наше  містечко,    як  на  долоні!    Мені  тут  подобається.  Знаєш,  коли  дядько  Янош  грає  на  скрипці,    в  мене  серце  завмирає.  Мені  здається  його  всі  чують,  замовкають  птахи,  навіть  гавкіт  собак  вщухає.    На  свята    тут  доволі  весело;    пісні,  танці,  традиційне  вогнище.
Продовжувала  розповідати  де  знаходиться  залізничний  вокзал,  невеличкий  завод,  центр  міста,  храм,  лікарні.  Він  все  пропускав  повз  вуха,  любуючись  нею,    підійшов  так  близько,  що  вона  почула  його  гучне,  прискорене    серцебиття.Забракло  сил  боротись  зі  своїми  почуттями,  став  безпорадний  проти  її  чарів  -  так,  наче  його  п`янив  якийсь  її  запах.  Довгий  поцілунок….    По  її  тілу  теплий    струм,  як  пробудження    природи  навесні.  Вмить  почервоніла,  довкола  озирнулася.
Його  очі  заграли,сипнули  іскорками,  раптово  вирвалося  з  вуст,
-  В  яких  стосунках  ти  з  Артуром?
 За  мить  її    очі  миттєво  округлилися,  посерйозніла,
-Ой,  не  мели  дурниць,    -  сухо  скривилася,  наче  з`їла  кислицю.  Що  в  мене  з  ним    може  бути?!  Яка  я,  а  який  він,  ніби    молодий  гороховий  стручок.  Він  же  батькової  статури,  як  стане  мужнім,  теж  буде  з  животиком,  ніби  на  шостому  місяці  вагітності.
 Баро  так  розсміявся,  аж  присів,
-  Ну  й  порівняння  зробила!  Ми  з  роками  теж  змінюємось,  ти  про  це  не  подумала?
-  Не  думала  і  не  хочу  думати.  Хочу  бути  вільною,  хочу  за  кордон  поїхати,  побачити  світу  та  думаю    батько  не  відпустить.
 І  пригладивши  ногою  траву,  присіла  на  неї,
-  Коліна  не  болять?  Сядь  поруч,    милуємося  природою.  Люблю    коли  довкола  буяє  зелень,  коли  тепло  -  люблю  ходити  босоніж.  Це  я  так  взулася  в  ці  капці,  для  годиться,  тож  гостей  зустрічала.
За  мить  присів  поруч,  однією  рукою  обійняв  за  плече,
 -Я  думаю,  ще  рік  і  тобі,  як  і  всім  дівчатам  в  такому  віці,  треба    буде  заміж  вийти.  Свого  батька  знаючи,  він    це  не  відкладає  в  далеку  шухляду.    Ти  ж,  ще  не  заручена,  наскільки  я  знаю.  От    якби  перед  тобою  стояв  вибір  –  я,  чи    Артур,  за  кого  би  пішла?!  Кому  б  віддала  своє  серце,  довірилася?
-  Ото  запитання!  Зараз  погадаю….
Повільно  закривши  очі,  вона    крутила    вказівними  пальцями,  потім  розводить  руки  і  намагалася    зіткнути  пальці  один  до  одного.  Ну,  як  дитина  –  подумав  він  і  схопив  її  за  руки,  повалив  на  траву,  ледь  не  торкаючись  уст,
-Що  за  вигадки?!  Віоло  тут  життя  вирішується,  а  в  тебе  жарти,  якісь    дитячі  забави…
Трохи  обурено,  кліпаючи  очима,  
-  Ха!    Що  не  можна  й  пожартувати.
Вмить,  з  привітною  усмішкою,  подалася  до  нього  пишним  тілом,  знову    повільно  закрила  очі,  ніби  подала  знак  -  цілуй  мене,  цілуй.    Його  теплі  долоні  торкнулися  її  обличчя,  пристрасно  поцілував.  Коли  ж  його  губи    відпустили  її,  запитав,
-  Віоло,  мій  сонячний  зайчик,  ти  підеш  за  мене?  Ти  тут  сувора,а  тут    вже  й  ніжна,  якою  ж  насправді      ти  стала?  А  я    тебе  єдину,  ще    з  дитинства  кохаю.  Скажи  чи  я  потрібен  тобі?  Ти  мені  віриш?
Її  несмілі  кінчики  пальців  торкнулися    його  чола,  посміхаючись,  куйовдить  густу  чорну  чуприну,
-  О,  за  дешево  ти  мене  хочеш,  думаєш,  як  браслет  подарував,  поцілував  і  я  тобі  вже  про  все  розповім,  кинусь    у  обійми?
-    Не  спокушай  до  гріха,-  приліг  поряд,  -  Браслети,  намиста,  це  не  основне,  що  ти  відчуваєш  до  мене?  Ти  в  Молдавію  поїдеш  зі  мною?  За  мене  заміж  підеш?
-В  Молдавію?  А  ти,  що  на  постійно  там  влаштувався?
-  Так,  зроблю  ще    пару  ходок  за  кордон,    куплю  квартиру.  Будеш  господинею.    А  пізніше    я  планую  перейти  на  туристичні  автобуси.  Поїхала  би  зі  мною,  побачила    Європу.  Ось  уже  і  збулася  би    твоя  одна    із  мрій!
Запала  тиша…  Але  вона  хотіла,  щоб  він  більше  поспілкувався  з  нею,  на  грудях  поправила  локони  волосся,  підняла  руки  догори,
-  Баро,  подивись  на  небо!  Яка  краса!  Білі  хмаринки  мов  пір`їнки,  ніби  підморгують  мені.  Яскраве  сонце  щиро  посміхається,  пестить  моє  рум`яне    личко,  дарує  яскраві  теплі  промінчики.  Ти  знаєш,  я    люблю  дивитися  на  небо,  ось  так  лежачи.  Мені  здається  я    лечу  разом  з  тими  хмарами,  чую  своє  гучне  серцебиття,  ловлю  повітря,  насолоджуюся  життям.  О!    Подивися  туди,  -  показала  рукою,  -  Бачиш,    з  заходу  чорна  хмара  насувається,  ще  й  може  бути  дощ.
Спершись  на  лікоть,
-  Вона  далеко  від  нас  та  й  ми  ж  на  авто.
І  прихилився  до  неї,
-  Ото  розмріялася…  Лечу…  Ти  ж  не  дитина,  а  дівиця!  Ось  виходь  за  мене,  будеш  моя  цариця,  озолочу…    Кохатиму,  як  лебідь  лебідку!
-  Та  ти  що!  Це  жарти,  чи  справді  просиш  моєї  руки?  То  де  ж  каблучка  на  заручини?
Ніби  тільки  раз  кліпнула  очима,  перед  нею  тримав  каблучку,
-  Даєш  руку,  чи  ні?!  Підеш  за  мене?
Так  несподівано  -  мелькнула  думка    в  її  голові  -  а  чи  й  не  сниться  все  це  мені?  Пристально  дивилася  в  його  чаклунські  очі,  легке  зітхання  вирвалося  з  уст,
-  Піду…  Піду  Баро!-  трохи  замислившись,  продовжила,-  Та  напевно  ж  не  зараз,  коли  школу  закінчу.
Від  хвилювання  ледь  тремтіли  руки,  він  одяг  їй  каблучку,  пригорнув  до  себе,    поцілував    довгим,  ніжним,  тремтячим  поцілунком.
 -  Сонце  моє,  мій  дорогоцінний  діамант,  ми  заручилися  з  тобою!  Тепер  нас  ніщо  і  ніхто  не  посміє  розлучити!
Звільнившись  від    його  обіймів,  прошепотіла,
-  Ти  так  цілуєш,  що  я  хмелію,  ніби  випила    вина.
Розкинувши  руки,  дивилася  на  небо.  Він  різко  встав,  попрямував  до  авто,
-  Я  зараз,  зачекай!
Повертаючись,  Баро  кілька  раз  доторкнувся  до  струн  гітари    і  поставив  перед  нею  коробку  цукерок  Рафаелло,
-  Пригощайся!  На  жаль  вина  не  можна,  думаю  ти  не  будеш,  а  я  ж  за  кермом…
-    Ой,  такі  цукерки  я  бачила  по  телевізору,  це  ти  звідки  їх  привіз?
Сяючими  очима  дивилася  на  нього,  ласувала  цукерку,  прицмокувала  та  вмить    нагадала,
-Ой,  ти  що  будеш  грати,  але  ж  нам  треба  повертатися.
-  Думаю  встигнемо…
 Лунала  пісня  про  кохання  і  їй  здалося,  що  не  тільки  вона  її  слухає,  а  й  все  містечко.  Легенький  вітер  куйовдив  її    кучеряве  волосся.  В  очах  зоринки,  на  душі  тепло,  серцю  хочеться  радіти,  не  відпускати  цю  щасливу  мить.
***
   Непомітно  підкрадався  вечір…  В  садку  чоловіки  грали  в  доміно…Дмитро  вкорте  позирав  на  годинник  –  не  раз  настигла  думка  -Вже  й  пора  повернутися,  ох  Віоло  -  Віоло,  що  ж  ти  коїш.  Поки  вас  повіддаю  заміж,  зовсім  посивію.
 Янош  спостерігав    за  ним,  вирішив  втрутитися,  прошепотів,
-Ти  би  Марину  з  Артуром  послав    за  ними,  думаю  вона  знає,  де  вони  так  довго  можуть  бути.
Закінчивши  ігру,  Дмитро  спішив  знайти  Марину.
     В  будинку,  час  від  часу,  чути  розмови…    Жінки    знову  готували  салати,    накривали  стіл  пахучими  наїдками.    Але  ті  розмови    майже  ні  про  що,  трохи  про  моди,  про  погляди  на  життя.  Надія  чекала  розмову  про  дітей,  думки,    як  оси,  в  голові  гуділо…  що  ж  буде  далі?  Анжела  ж,  жінка  мудра,  виважена,  наспівувала    циганську  пісню.    В  усьому  довіряла  чоловікові,  тому  й    про  дітей  ні  слова..
     В  одній  із  кімнат,  Марина  розповідала  Артуру  про  навчання.  Хлопець,  побачивши  на  столі    Конституцію  України,  здивовано  запитав
-  А  це  тобі  навіщо?
-  Ну  ти  ж  вивчаєш  «Право»,  а  хіба  мені  не  можна?  Якщо  чесно,  хочу  все  життя  бути  поруч  з  тобою.
Він  ніби  й  не  чув  цих  слів,  визирнув  у  вікно,
-  Десь  Баро  з  Віолою  пропали?
-  Вона  тобі  така  важлива?
-  Та  ні,  я  би  вже  дещо  перекусив.
     Кілька  секунд  і  Марина    перед  ним  тримала    бутерброд  з  копченою  ковбасою  і  сиром,  припрошувала,
-  Ану,  давай  скуштуй!
 Вони  по  черзі,  відкусювали  маленькі  шматочки  і  посміхалися.  Коли    з  бутербродом  було  покінчено,  обняла  його  за  шию,
-  А  тепер  дякуй!
-  Ти  така  проста,  як  дрова.  Але  ж  приваблива!
Він  тільки  торкнувся  її  губ,  як  в  кімнату  зайшов  Дмитро.  Де  стояв,  там    і    якусь  мить  і  закляк,    очі  мало  не  вилізли  на  лоб,  важко  перевів  подих,                                                
-  Артур!  Що  ти    собі  дозволяєш!  Це  тобі  не  іграшки!
Марина  притулилася  до  Артура,
-  Тату,  а  може    ми  заручимося  з  Артуром,  що  скажеш?
-  Це  з  яких  пір  дівчата  перші  про  це  говорять?    Це  він  має  вирішити,  а  не  ти!
Донька  ледь  зблідла,  зніяковіла,  косо  позирала  на    хлопця.  В  одну  мить,  ніби  спалахнуло  багаття  й  полум`я  торкнулося  його  обличчя.
Та  Дмитро  не  звертаючи  уваги  різко  звернувся,
-  Ти  хлопче  краще  сядь  за  кермо  авто  та  поїдь  з  Мариною,  знайдіть  мені  ту  пару  голубів,  де  вони  можуть  так  довго  вештатися.  Ви  всі,  як  діти,  тож  треба  навчитися  поважати  і  інших,  а  не  думати  тільки  про  себе.
   Артур,  як  слухняне  телятко,  не  проронивши  ні  слова,  опустивши  плечі,  попрямував  до  авто.  Дмитро  гнівно  подивися  в  очі  доньки,
-  Давай,одна  нога  там  -  друга  тут,  щоб  швидко  мені.  Що  теж  заміж  не  терпиться?!  Ой,  дівчата-  дівчата,  ранні  пташки!
***
     Слухаючи  пісню,  Віола  від  задоволення  примружила  очі.  Раптом  звідкись,  наче  здалеку  до  них  донісся  грім.  Водночас  привернула  до    себе  увагу  Волга,  яка  неподалік  зупинилася  навпроти  них.  Дівчина  різко  піднялася  на  ноги,  торкнулася  плеча,
-  Вставай  !  Чуєш  вже  гримить  і  здається  до  нас  гості.
З  авто  вийшло  троє  молодиків.  Не  поспішаючи,  перший  високий,  як  жердина,  білявий,  ссутулившись    потирав  руки,
-  Ану-  ану…  і  що  це  за  краля  тут  відпочиває?
Бачивши  чужинця,  її    наскрізь  пронизував  страх,  холодні  мурашки  пробігли  по  тілу,  спиною  притулилася  до  Баро,
-  Це  не  з  наших…
Слідом    за  білявим,  йшов  нижчий  за  зростом  хлопець  ромської  національності.  Дівчина  уважно  придивлялася  на  нього,  але  зрозуміла,  що  він  не  з  містечка.  За  мить  почула  знайомий  голос,  полегшено  перевела  подих.  Останнім  за  ними  йшов  Яник  Ворон,  саме  той  хлопець,  що  вподобав  Марину.  Він  розвів  руками,
-  Віоло!  Тобі,  що  наших  хлопців  замало,  що    ти  сюди  чужинця  привезла?  Е-  е  –  е    дівчино,    так  не  годиться….
Віола  встигла  прошепотіти,
-  Цього  я  знаю,  він  залицяється  до  Марини.
 Баро  віддав  їй  гітару,
-  Знаєш  роме,  життя  така  штука,    воно  постійно  змінюється,  обертається  навколо  своєї  осі,  ми  з  тобою  можливо  й    за  весільним  столом  зустрінемося,  породичаємося,-    протягнув  руку  і  продовжив,  -  Будемо  знайомі,  я  Баро  -  наречений  Віоли.
Білявий  різко  розвернувся,  відхилив  руку.  Баро,  став  поміж  них,
-Ша-ша,  що  за  розклад…  Яник,  що  за  дівка  й    чия  вона,  що  я  не  знаю.
-  Так  тебе  ж    тут  два  роки  не  було.  Це  онучка  нашого    барона,  старша  донька  Дмитра,  бачиш,  як  виросла.
На  лиці  білого  розпливлася  єхидна  посмішка,  погляд  голодного  вовка  пронизав  Віолу  з  ніг  до  голови,  став  навпроти  неї,
-А  може  він  зіграє,  а  ти  нам  поспівай  і  потанцюй.  Може  я  першим  буду  в  твоєму  ліжку.
Після  цих  слів  Баро  весь  напружився,  стиснув  кулаки,
 -  Ти  ж  хоч  і  пофарбувався,  правда  не  знаю  для  чого,  але  ж  маєш  знати  наші  звичаї.
-  Та  досить  про  звичаї,  не  той  час…  Гарненька,  повненька,  даси  цицьки  посмоктати?
Баро  миттєво  різко  викрутив  йому  праву  руку  назад,  той,    хитаючись,  впав  на  коліно.  Намагаючись  піднятись,  вуха  різонула  гучна  лайка,  потім  хрипло  сказав,
-  Що  може  позмагаємося,  хто  виграє,  того  й  дівка.
Яник  підійшов  до  другого  хлопця,
-  Так  не  годиться,  ми  ж  з  одного  містечка.
У  відповідь  той  здвигнув  плечима,
-Та,  що  я  та  й    хто    я  проти  нього,  якась  мурашка.Сьогодні  тут,  завтра  десь.  Я  з  кочівників,  встрявати  не  буду.
Баро  вирішив,  що  краще  домовитися,  розійтися  по  –  мирному,  злегка  відпустив  руку  білявого.  Той,  як  півень  скакав  перед  ним,  вже  в  руці  крутив  доволі  товстий  залізний  ланцюг,
-  Ну  що  давай,чи  боїшся?!
Яник  знервовано  закрутив  головою,  крикнув,
-Ні-  ні!  Хлопці  не  треба!
***
   Об`їхавши  вулицями  і  побувавши  в  парку,    Марина  з  Артуром    не  знайшли  авто  Баро.  Дівчина    нервувалася,  показувала  дорогу    і  розповідала,  де  ще    вони  можуть  бути.
     Авто  підіймалось  на  пагорб,  де  ввечері  збираються  роми,  вона  помітила    два  авто,
-  Дивись    наші  там,  давай  швидше,  піддай  газу!    В  ці  хвилини,  від  хвилювання  обличчя  Віоли  поблідніло,    вся  тремтіла,  серце  ледь  не  вискакувало.  Білявий  прийняв  образ  нападаючого  ведмедя,  махнув  ланцюгом  перед  обличчям  Баро,  той  ухилився.  Артур  вчасно  засигналив  і  різко  направив  на  них  авто.  Хлопці  розбіглися  в  різні  сторони.  За  мить  Артур    вискочив  з  авто,    на  білявого  націлив  травматичний  пістолет,
-  Тобі  прочитати  статтю,  за  якою    підеш  за  грати,  чи  підеш  з  миром?
Біля  Яника  вже  стояла  Марина,  кулаками    товкла  його  в  груди,
-  А  ти,  що  стоїш  дивишся?!  Це  ти  такий    боягуз,  а  іще  хочеш,  щоб  я  з  тобою  дружила?!
   Ніхто  й  не  помітив,  як  надійшла  чорна  хмара.  Майже  над  ними,  небо  навпіл  розрізала  ясночола  стріла,  сліпучо  і  біло  усе  освітила,  Від  гучного  грому  все  здригнулося.  Неподалік  від  Волги,  блискавиця  влучила  у  старий  граб,  який  миттєво  зайнявся  полум`ям.  На  якусь  мить  всі  заклякли,  страх    стис  їм  горла,  перехопивши  подих  у  легенях.  Сім  пар  очей  округлилися,  дивилися  на  вогонь,  як  на  примару.
Великі  краплі  дощу  приводили  до  тями,  білявий    крикнув
-Ой,  це  ж  не  моє  авто!
 І  кинувся  до  автівки….
Знову  загриміло…      Марина  заволала,
-Гайда  -  гайда!  Автівки,  як  приманка  для  блискавки,  хутко  тікаймо  звідси!
     Віола,    все  ще  здригалася  від  страху,  намагалася  опанувати  себе,
-Можна  сказати,  це  нам  пощастило,  адже  блискавиця  могла  вцілити    в  любе  авто.
Баро  висловив  свою  думку,
-Нам  повезло,  що  обійшлося  без  бійки,  не  люблю  коли  так  намагаються  вирішити  питання.  Молоде,  зелене,  до  того  ж  і  не  виховане,  а  корчить  із  себе  господаря…  Ох  чому  деякі  наші  роми  такі  задиркуваті,  шукають  собі  пригод,  чи  то    така  вада….
-  А  що  ж  ти  хочеш,  он,  через  три  будинки  від  нас  живе  сім`я.  Мають  дев`ятеро  дітей  і  ні  один  з  них  не  ходить  до  школи.    Як  думаєш,  хто  з  них  виросте?!    За  які  статки  живуть  не  знати.  Он  батько,  вже    два  роки  поспіль  взяв  у  оренду    невелике  господарство,  вирощує  поросят.  І  людям  дає  роботу  і  ми,  можна  сказати,  не  бідуємо.
     Марина  в  захваті  від  Артура.  Вона  дивилася  на  нього  з  широко  розкритими  очима,  любувалася.  Дівчина  не  настільки  злякалася  блискавиці,  її  більше  втішала  реакція    і  сміливість,  вона      поцілувала  його  в  щоку,
-  А  ти  молодчина!  Я  з  дитинства  мрію  про  такого  чоловіка.  Ти  такий  запальний,  рішучий,  сміливий!
   Змахнувши  краплі  дощу  з  чола,  хлопець  зауважив,
-Ой,  не  перехвали!  Краще  не  відволікай,  бачиш  дорога  мокра.
***
     Баро  натиснув  на  гальма...  на    обійсті  нікого.
 -  Ну  от  ,  тепер  можна  й  розслабитися,  ми  на  місці.
-  Дивися    й  дощ    майже  вщух,  маленький  січе,-  підтримала  Віола.
Він  обома  руками  обійняв  її,  притиснув  до  себе.
-  Що  сонечко,  дуже  злякалася?
-  За  тебе  злякалася!.
Зненацька  засигналив  Артур,  підігнав  авто  майже  впритул.
 За  мить  з  будинку  вийшли  батьки.  Нерозбірливо  доносилися  гучні  слова    циганською  мовою.  Посеред  них  став  Янош,
-  Так,    припиніть  базар!  Чи  свою  молодість  забули?!
Марина  з  Артуром  зупинилися  біля  дверей  авто.  Чекали    поки  Віола,  невпоспіх,  вилазила  з  авто.
 Баро,    вже  підхопив  її  за  руку,
-Давай  допоможу.
-  Та  я  заплуталася  в  цих  волана…  зачекай!
 Янош  підняв  руку,  сердито,
-Діти  і  де  ваша  повага  до  батьків?!Чи  незадовго  ви  десь  розважалися?
Віола  вирячила  очі,  думка  –  стріла  -  як  зняти  цю  напругу?    Вона  зробила  крок  вперед,  показуючи    каблучку,  підняла  руку  догори,
-Ви  всі  можете  нас  привітати!  Баро  попросив  моєї  руки  і  я  піду  за  нього.  Ось,  він  одяг  мені  каблучку.  Тату!  Тож  ми  заручилися,  а  через  рік,  забере    мене  в  Молдавію.
 Баро  ж,  міцно  тримав  її  за  другу  руку,  хоча  про  це,  сам  мав    бажання  поговорити  з  Дмитром.  За  їх,  так  званими  законами,  жінки  мають  більше  мовчати,  ніж  говорити.Особливо  у  вирішенні  серйозних  справ.  Хоча    Баро  розумів,  що  Віола  поквапилася,  все  ж  не  наважився    її    зупинити.  Арсен  і  Дмитро  ніби  домовилися,  одночасно  нахилилися  до  Яноша,
-  А  як  же  домовленість?
Янош  підвів  брови,  озирнув  всіх  довкола,
 -Що  за  розмови  Віоло?!  Тобі  хтось  давав  слово?
Всі  переглянулися…  Барон  поглянув  на  небо,
-Здається  дощу  не  буде,  ану  хлопці,    всі  за  мною.  А  ви  цокотухи,  всі  сидіть  у  будинку,  чекайте  на  наше  рішення.
   Неподалік  від  будинку,  Янош,  Арсен  і  Дмитро  розсілися    в  альтанці,  хлопці  ж,  для  себе  принесли  лавку,  розмістилися  під  яблунею.
З  дерев  спадали  краплі,  навіювали  думки,  за  якийсь  час  проганяли  їх.    Артур,  сам  по  собі  мовчкуватий  хлопець,    майже  не  хвилювався,  він  зрозумів,  що  Віола  не  для  нього,  як  батьки  не  проти,  то  й  батьків  попросить  за    Марину.  При  спілкуванні  з  нею,  зрозумів,  що  дівчина,  хоч  і  багато  говорить  та  розумна.    Саме  така,  що  все  життя  піклуватиметься  про    нього,    кохатиме  й  цінуватиме,  втішало,  що  не  гордячка  й  до  того  ж    симпатична.  Що  худенька,  то  не  біда,  розцвівша  квітка  -  не  зразу  пишна.
   Розчервонілий  Баро,    сидячи  на  лавці,  раз  –  по  -  раз-  потирав  руки,  зрозумів,  що  йому  дістається  найбільше.
 Минуло  з  пів  години...  Янош    з  чоловіками  говорив  тихо,  часто  дивився  в  сторону  хлопців.  Занепокоєний    Баро,  прислухався  до  слів,  але  так  і  не  міг  зрозуміти,  про  кого  більше  мова.  В  голові  ніби  молотом  гупало-  Віола  буде  моя!  Вона  моя  -    нікому  не  віддам!
   Янош    ще  раз  уважно  поглянув  на  чоловіків,  переводив  погляд  до  хлопців,
-  Ви  думаєте  буду  молодих  сварити.  Ні!  Це  ви  так  виховали  своїх  дітей.  Раніше    старші  вирішували  кого  з  ким  одружити.  І  сім`ї  були  міцні  і  поважали  наші  звичаї.  Що  ж  тепер?!  Пожинайте  те,  що  зростили.  І  не  ображайтеся  один  на  одного,  що  порушили  домовленість.  Бачу  все  одно  породичаємося…  Чи  хтось  з  вас  проти?
Дмитро  і  Арсен  знали,  що  замало  приділяли  уваги  вихованню  дітям.  Але  ж  і  час  змінився,  кожен  в  душі  ніби  себе  виправдовував.  Та  наважитися,  заперечити  барону    не  посміли.
Арсен  піднявся  з  лавки,
-Оскільки  я  маю  синів  і    тоді  була  моя  пропозиція,тож  напевно  я  першим  маю  право  на  слово.  Не  хочу  йти  наперекір  бажанню  синам,  їм  жити,  хай  самі  вирішують  свої  долі.  Ми  чого  прагнули  –добились,  тож  хай  і  їм  повезе  в  житті.
Він  до  Дмитра    протягнув    руку,  той    у  відповідь    подав  руку,
-Я  радий,  що  ми  порозумілися.
Янош  кожному  на  плече  поклав  руку,
-Тоді  гуляймо  заручини!
Нарешті-  майнула  думка,  коли  Баро  помітив  рукостискання.
     Арсен  йшов  першим  -  як  важко  зробити  цей  крок!Адже  це    на  все  життя  і  хочеться,  щоби  діти  були  щасливі.  Баро,  стиснувши  кулаки,  ледь  тупотів  ногами  –  терпіння  й  спокою  -  вселяв  собі.  Хай  рідному  сину  скаже  рішення.
Артур,  побачивши  батька,  в  недоумінні  поглянув  на  Баро,  підвівся  з  крісла.,
 -Артуре,  синку!  З  Баро  все  зрозуміло,  він  Віолі  подарував  каблучку,  що  ти  на  це  скажеш?
 Ніби  шукаючи  підтримки,  здвигнув  плечима,  несміливо,
-Якби  я  зараз  мав  каблучку,  подарував  би    Марині.Чи  ти  скажеш  зарано?
 -Та  ні,  як  кажуть  -  »  Куй  залізо  поки  гаряче»,  думаю  краще  зразу  зробити  заручини,  а  то  дивися,  ще  й  викрадуть  твою  дівчину.
 То  ніби  сонце  засліпило  очі,  Баро  від  щастя  їх  на  мить  закрив  і  уявив  сяючі  очі  Віоли.
За  столом  всі  весело  гомоніли…  жінки  припрошували  скуштувати  страви,  чоловіки  вкотре  підіймали  келихи.  Заручені  пари,  як  голуби  воркотіли  один  до  одного.  А  на  обійсті,  згадуючи  успіхи  і  падіння,  все  прожите  життя,  Янош  з  натхненням  грав  на  скрипці.
                                                                                                                                                         Літо  2021р.
                       
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021

Домовленість (проза 1 ч. )

   Йшов  1998  рік….  пора  осіння.  З  кожним  днем  частіше  густішали  темні  хмари.  Зі  сходу  повівав    вітер,  на  морі  здіймав  все  більші    і  більші  хвилі.    Море    сердиться,    штормило,  було  якесь  непривітне,  сіре,  нагадувало  про  холодні,  моторошні  ночі.  Ніби  підштовхнуло  до  думок  -,    треба  наважитися,  уладнати  сімейне  життя…  скільки  можна  кочувати?!  Чи  вже  й  табором  можна  назвати  ?!.Залишилося  лише  вісім  сімей  та  пару  старих  чоловіків  -  одинаків.    Неподалік  від  Одеси,  в  декількох  селах  вже  жили  осілі  цигани,  інколи  й  спілкувалися  з  кочівниками,  запрошували  в  гості,  пригощали  чим  мали.
   Цього  разу,  табір  зупинився  на  узліссі,  біля  старого  крислатого  дуба.  Лише  чуприна,  ще  ледь  зеленіла,  а  інше  ж,    жовто-  зелене  листя  тріпотіло,  сперечалося  з  вітром,  намагалося  втриматися  на  гілках.
     Вечоріло…  До  заходу  пливли  сірі  хмари,  по  обрію  збивалися  до  купи,  край  неба  прикрасився  в  червоно  -  оранжевий  колір.
Босонога  юрба  дітлахів,  від  трьох  до  дванадцяти  років,  задоволено  бігала  по  опалому,  багряному  листі,  підкидала  його  високо  догори,  насолоджувалася  свободою.  Діти  грали  в  жмурки,  деякі  старші    хлопці  лазили  по  деревах,  сперечаються,  хто  з  них    залізе  найвище.
     Біля  щойно    розпаленого  багаття  розсілися  чоловіки.  Гучні  розмови…  слова,  підхоплені  вітром,  здіймалися  і  за  миті  пропадали  в  лісі.  Час  від  часу,  всі  прислухалися,чи    хтось  з  чужинців  не  навідається  до  них,  чи  часом  не  чути  підводи,  якою    з  Одеси  мали  приїхати  дружини.    Журився  кожен  чоловік,  чи  й  буде  вдача?  Ворожіння  така  справа,  сьогодні    гарні  заробітки,  а  завтра  зовсім  інакше,  ніхто  й  гривні  не  дасть,  ще  й  скандал  вчинить.  Набридло  кочувати  -    це  давно  кожен  тримав  у  своїй  душі,    але    першим  почати  розмову,  з  них  ніхто  не  наважувався.  Лише  позирали,  то  на  вожака  Яноша,  то  на  старого  цигана  Марка.  Дід  чатував  онука  (  Баро),  який  бігав  з  дітворою.  Всіх,  дивувала    його  винахідливість,  сміливість  й  хитрість.  Хлопчикові  було  лише  вісім  років,  але  кмітливість  і  розум,  можна    сказати,  на  всі    років  дванадцять.  Тішиться  старий  маленькою    Мариною.  Він  рік  назад  привіз  її    з  Молдавії.  Сказав,  що  їй  два  роки,  журився  за  її  матір,  що  померла  при  пологах,  а  батько  десь  повіявся.  Можливо  й    кочує,  чи  вже  має  своє  житло,  про  це  ніхто  не  знав.  Дід    часто    палив  трубку,  замислювався-    що  ж    їх  далі    чекає?  Дивлячись  на  кожного,  примружував  очі,  ніби    заглядав  у  душу,    раз  –  по  -  раз  зітхав,  потім  відвертається  від  усіх,    засинав.  Дівчинка  тулилася  до  нього,  схилила  голівку  до  грудей,  намагається  зануритися  в  обійми,  відчути  тепло  його  тіла,  врешті    зігрівається  і  теж  засинала.
   Неподалік  коні    заржали.  Чоловіки    притихли,  галаслива  юрба  дітей  побігла  назустріч,  всі  зрозуміли  -    це  поверталися  жінки.
     На  траві  розстелене  велике  рядно,  по  ньому  розкладені  овочі,  фрукти,  ковбаса,  сир,  яйця.  Майже  біля  кожного,  лежав  нарізаний  великими  шматками  хліб.  Та  ніхто  першим  не  брав,  всі  чекали  на  вожака.
     Після  вечері,  жінки  заспівали  журливу  пісню,  згодом  притихли,  кожна  у  роздумах.  Діти,  доволі  наситившись,  ніби  пташенята,  горнулися  в  обійми  матерів,  з  бажанням  зігрітися,    ховали  ноги  під  старі  простирадла.  Лише  Янош  спілкувався  з  старим  циганом,  той  розмахував  руками,  щось    шепотів    йому  на    вухо.  Згодом  Янош  підняв  руку  і    голосно  сказав,
-  Роми,  увага!  Хоча    я  являюся  вожаком,  але  даю  слово  старшому  за  віком,  нашому  поважному  діду  Маркові.  Як  він  скаже  так  і  буде.  
Найближче  до  них,  сиділи  дві  молоді  пари    з  дітьми.  Дмитро  і  Анжела,  весь  час  намагалися  втихомирити  чотирьохрічну  доньку.  Віола    вертілася,  виривалася  з  рук,  хотіла    залізти  на  батькові    плечі.  Одночасно  показувала  язик  шестирічному  Артуру,    який  лежав  на  руках  у  свого  батька.  Поруч,    прилігши  на  бік,  його  мати    Надія,  годувала  грудьми  двомісячну  доньку  Любу.    Ці  дві  пари  були  дружніші  між  собою.  Адже    під  час  пологів  Анжела  ледь  не  померла,  втратила  багато  крові.  Арсен  і  Надія  тоді  й  здали  для  неї  кров.  Їм  дуже  сподобалася  ця  весела,  кмітлива,  красива  дівчинка.  Анжела  і  Надія  разом  шили  для  неї  одяг,  тішилися,  називали  її  принцесою.
Коли  Віолі  виповнилося  три  роки,  Арсен  запропонував  Дмитрові  домовитися,  що  їх  діти  одружаться  за  циганськими  звичаями.
-  А  де  наші  нерозлийвода?-  часом  так  казали  батьки,  коли  діти    десь  зникали  з  очей,    тихенько,  дружно  гралися.
 А  було  й  таке,  що  не  мирилися.  Тоді  Артур  залазив  на    одну  з  гілок    якогось  дерева,  сідав  й  гойдав  ногами,    лише  позирав  на  Віолу.  Вона  не  йшла  скаржитися,  часто  відкопилить  губу,  махне  рукою  і  тут  же  приляже  на  траву,  дивиться    в  небесну  далечінь,  вдає,  що  не  бачить  його.  А  коли  в  таборі  з`явився  Баро,  став  її  охоронцем  -  нікому  не  дозволяв  ображати.  Артур  часто  отримував  стусани,  бо    інколи    і    навмисно  зачіпав  дівчинку.  То  щіпне,  то  ніжку  підставить,  а  потім  робить  вигляд,  що  це  не  він.  Звичайно  й  Віола  в  боргу  не  залишалася.  Але    ж  дівчинка  -    так    її  виправдовував    Баро.
   Старий  циган,  постукав  трубкою    по  пальцях,  дивився  вдалину  і  ніби,  щось  згадуючи  почав  говорити,
-  Схоже  прийдеться  нам  прощатися.  У  кожного  з  нас  вже  є  документи,  тепер,  все  частіше,    всі  нас    називають  ромами.  Тож  маємо  не  відрізнятися  від  інших  людей,  вести  культурний  образ  життя.  Знаю,    кожна  сім`я  має  невеликий  спадок,  чи  золотом,  чи  грошима  від  батьків.  Думаю  всі  поступали  мудро,  не  тринькали  гроші  на  пусті  забаганки.  Тепер  настав  час  вирішити  свою  долю,  осісти  в  якомусь  селі  чи  містечку,  придбати  житло.    Я  повернуся    у    Молдову,  знайду  до  кого  пристати,  а  ви,  хто  зі  мною  не  розділяє  цю  думку,  хочете  кочуйте    й  далі,  а  ні,  то  сідайте  де  забажаєте.  Ми  з  вами    були    у  Чернівцях,    Одесі,  в  Могилів  Подільському,  на  Вінниччині,  у  Молдові.    Не  всі  люди  кочівників,    приймають  дружелюбно.  Але  ці    роми  що  осіли    мають  хати,  зібралися  в  общини,  тож  думаю  і  вас  приймуть  до  себе.  Прошу  -    не  славте  наш  табір,  не  йдіть  красти,  поводьтеся    обережніше  з  словом,    вливайтеся  в  товариство.  Сенсу  кочувати  й  далі,  я  не  бачу.  Думайте  роми…  думайте…ранком  я  покину  вас.
     На  узліссі,  ще  довго  горіло  багаття…  Кожна  сім`я  вирішувала,  як  бути  далі,  куди    та  в  якому  напрямку  їхати  в  пошуках  щастя.  Поміж  хмар    вирячився  місяць,  ніби  придав  впевненості  ромам.  Марко    заграв  на  скрипці,  зазвучали    прощальні  пісні…..
   ***
      Сіріло  небо,  мжичив  мілкий  дощ…  Янош  вийшов  з  палатки…  ще  всі  спали.  Повернувся  назад,  подивився  на  старого  цигана,  йому  здалося  він  не  дихає.  Від  шарудіння  Маринка  відкрила  оченята,  відразу  рукою  торкнула  старого,
-Малку-Малку!Вже  ланок,  вставай!  Чуєш,вставай!
Від  слів  проснувся    й  Баро,  але  лежав  тихо,  добряче  набігавшись  за  день,  очі  знову  злипалися,  хотілося  спати.
   Дід  ледь  відкрив  очі,  з  уст  виривалися  незрозумілі  слова,  став  часто  дихати,  захлинався.  За  мить  до  нього  нахилився  Янош.  Старий  ніби  прощаючись,  тремтячими  руками  схопився  за  його  шию.
-  Маринку…  Маринку  віддай  Анжелі,  вона  за  нею    добре  пригляне…  Вона…вона  не  чистокровна    циганка,  по  материнській  лінії  гагаузка,  її  батько  колись  кочував  з  нами.  ..  А  Баро…хай,  хай…Ар…
Тремтячі  губи  стулилися  навічно…З  повік  скотилося    кілька  сльозин.  Більше  ні  слова  не  сказав  Марко…  Від    почутого,  Баро  вирячив  оченята,  майнула  думка  -  Оце  так  новина!Та  вмить  хлопець  здригнувся  від  шуму,  здійнявся    сильний  вітер.  Здалося  відлітає  душа  Марка,  прощалась,  плакала  за  світом,  хлюпотів    сильний  дощ.
     В  обідню  пору  дощ  вщух,  тут  же  ,  під  дубом  і  поховали  старого  .
     Янош,  давно  поховав  дружину,  вирішив  поїхати  до  знайомих  в    Могилів    Подільський.  Він  мав  розмову  з  Дмитром  і  Анжелою,  знав,  що  після  перших    пологів,  вона  більше  не  народить  дитину.  Подружжя  втішається  рішенням  діда,  дівчинку  прийняли,  як  рідну.  Щодо  Баро,  радився  з  усіма,  ті  букви,  що  вимовив  дідй,  стосувалися  двох  імен  -  Арсен  і  Артур,  адже  серед  них  більше  не  було  інших  імен  на  букву  А.  Все  ж    запропонував  малому  поїхати  з  ним.  Але  хлопчик  підійшов  до  Арсена,
-  Дядьку,  я  буду  слухняним,  називатиму    татом…
 Всі  переглянулися,    загомоніли,  Надія  просльозилася,
 -Ну…  тоді…    тоді  …  тобі,    я  буду  мамою.
     Після  поминального  обіду    прощалися,    розуміли,  що  іншого  виходу  немає.  В  багатті  догоріли  непотрібні  речі.  З  напруженим  до  болю  обличчям    залишки  золи  й  попіл  засипали  землею,  ніби  ховали  все  минуле,  прожите  за  роки.  В  очах  розгубленість  і  відчай,  кожен  умовляв  себе  -  Треба  тільки  наважитися!
   Непомітно  підкрадався  вечір….  Летіли  сірі    хмари,  загравали  з  вітром.  Часом  холодні  краплі  падали  на  плечі,  підганяли  йти  якнайшвидше.  Час  від  часу  чутно  торохтіння  підводи  й  тихий  гул    від  розмов,  ховався  вдалині.  Нарешті    почули    тихий  плескіт  води…    Стомлені,  але  усмішка    скрасила  їх  обличчя,  в  очах    блиск  і  надія  на  краще.
     Осяяне  місяцем  море,  переливалося,  виблискувало,  манило  до  себе.  Інколи  місяць  ніби  топився  в  ньому    та  за  мить  виринав.  Море  здіймало  помірні  хвилі,  по  них,  то  ясніше,  то  тьмяніше    мерехтіли  зорі.
   Після  холодного  купеля,  всі  переодяглися  в  чисте  вбрання  й    в  нещодавно    придбане  взуття,  адже  серед  людей  намагалися  виглядами  більш-  менш  пристойно.  Попереду,    на  них  чекала  дорога  до  залізничного  полотна.    Одна  сім`я,    з  шести  чоловік,  їхала  підводою  вздовж  залізничного  полотна.  Інші  ж  по  шпалах  поспішали  в  парк  відстою  електропоїздів,  сподівалися  переночувати  у  вагоні  і  ранком  поїхати  в  напрямку  Одеса  -  Київ.
     Доля  розкидала  їх,  на  них  чекали  нові  випробування.  При  прощанні  домовилися,  при  нагоді,  зустрітися    в    умовний  час  та  в  умовному  місті    на  залізничному  вокзалі  у  Хмельницьку.  Янош  в  розмові  з    Дмитром,  змінив  свою  думку,  вирішив  поїхати  з  ними.  Вони    зійшли  на  одній  з  зупинок,  неподалік  від  Вінниці.  Арсен  же  з  сім`єю  мав  намір  зійти  в  Жмеринці,  пересісти  на  потяг  до  Могилів  Подільського.
***
 Минуло  одинадцять  років….  Роки  в  надії,  в  клопотах,  метушні  і  сподіваннях.  Янош  і  Дмитро  з  сім`єю,  на    одній  із  вулиць  на  краю  містечка,  придбали  невеликий,    занедбаний  будинок.  Познайомившись  з  сусідом,  Дмитро  допомагав  ремонтувати  машини.  На  цій  вулиці    та  іще  на  одній,  паралельній  їй,  в  основному  жили  роми.  За  вулицями,  на  пагорбку  тягнулася    довга,    густа  посадка,  ніби  охороняла  містечко.  А    далі,  виднілися    безмежні  поля.  Сусіди  й  більшість  ромів,  років  три  –  чотири,  як  осіли  в  цих  краях.  Кожен  живе  своїм  життям,  виживав,  як  міг.  Деякі  жінки  їздили  у  Вінницю,  займаються  ворожінням,  дехто  їздив  у  Хмельницький  на  речовий  ринок,  просто  купував  речі,  а  згодом  возив  по  селах,  перепродавав  за  більшою  ціною.
   Одного    травневого  вечора,    неподалік  від  посадки  сім`я    розпалила  багаття.  Янош  заграв  на  скрипці,  яка  дісталася  йому  в  спадок  від  Марка.  Залунала  сумна,  а    потім  і  весела  циганська  мелодія.  Частина  її,  легким  вітром    розноситься  над  містечком,  частина    губилася  в  посадці  і  вже  зовсім  тихо  зникала  в  полі.  Ось  так,  завдяки  музиці,  він  зміг  зібрати  усіх  ромів.    Згодом  згуртувалися  в  велику  общину,  бароном  вибрали  Яноша.  Де  багато  вірних  друзів  там  і  живеться  ліпше.
     Дмитро    закінчив  курси  водія,  став  таксистом,  спочатку  працював  на  орендованій  машині,  згодом  вже    придбав  свою.  За  ці  роки,  сім`я  окріпла,    побудували  просторий  будинок.  Анжела  стала  вправною  господинею,  навчилася  готувати  смачні  страви,  займалася  дітьми.  Віола,    розцвіла,  як  квітка.  Пишна  дівчина  з  красивою  формою  очей,  дуже  схожа  на  батька,  закінчила  восьмий  клас.  Маринка  ж  худенька,    струнка,  як  берізка,  хоч  і  мала  темне  волосся  і  карі  очі  та  все  ж  колір  шкіри  був    трохи  світлішим.  Хоч  дорослі  й  знали,  що  донька  не  рідна  та  дівчаток  не  розрізняли,  все  це    тримали  в  таємниці.  Одного  разу  Віола    запитала    Анжелу,
-  Мамо,чому  вона  така  худорлява,  адже  між  нами  різниця  немає  й    двох  років.  Бачиш  яка  я,  вже  як    доросла,  все  при  мені,  а  вона,  ніби  їй  їсти  не  дають.І  зростом  майже  на  цілу  голову  нижча.
У  відповідь,  та  посміхаючись,
-  Ти  багато  спиш,  а  вона  он,  яка  непосидюча.А,  якщо  ж  серйозно,  ти  більше  схожа  до  батькової  родини.Але  й  помічу,    Марина  гризе  науки,  а  ти  уроки  пропускаєш,  неналежно  відносишся  до  навчання.
-  Ой  мамо,  кому  потрібне  це  навчання,  основне  вдало  вийти  заміж.  Ти  ж    бачиш,  як  одружуються,  багаті  йдуть  за  багатших.
-  Доню  -  доню!  На  все  треба  мати  щастя!
Спочатку  Анжела  не  хотіла  дівчаток  віддавати  в  школу    та  Дмитро  наполіг,  щоб  вони  отримали  освіту.  Часто  повторював,
-  Сонце  моє,  не  той  час    щоби  відрізнятися  від  інших  дітей.  Та  й  майбутній  чоловік,  щоб  не  називав  не  освідченою.
***
 Сім`я    Арсена,  по  приїзду  у  Могилів  Подільський    два  роки  орендувала  житло  з  правом  викупу.  Дві,  доволі  невеликі  кімнати  в  старому  бараці,  для  сім`ї  не  принесли  втіхи.    Арсен  складав  гроші,  щоб  купити  гарний  будинок.  У  людей  працював  наймитом,  кому  нарізати  дров,  чи    нарубати,  інколи  й  криницю  викопати,  чи  паркан  побудувати.  Баро    часто  оминав  школу,  намагався  допомогти  батькові,  прислухався  до  порад.  Арсен  вчив  хлопця,
-  Ти  не  цурайся  любої  роботи,  це  тільки  починати  важко,  згодом  всього  навчишся,  втягнешся  -  буде  легше  працювати..
Надія    виховувала  дітей.  Важче  стало,  коли  Артур,  а  згодом  і  Люба  пішли  у  школу.  Вона  вміла  читати,  але  інших  наук  не  знала,  адже  в  школу  не  ходила.  Їм  часто  допомагав  Баро.  Завдяки  старанню,  кмітливості,  хлопець  навчався  майже  на  відмінно.  Але  згодом,  коли  придбали    авто,  з  цікавістю  читав  книги    по  ремонту,  сам    зумів  її  ремонтувати.  Вже  пізніше  здав  екзамени,  мав  посвідчення  водія.  В  Атаках  знайшов  роботу,  працював  водієм  хлібовозки,  тут  же  зняв  житло.  А  через  рік  мав  посвідчення  водія  -  міжнародника,  влаштувався  водієм  –  далекобійником.  Славний,  кучерявий    хлопець,    дуже  схожий  на  старого  Марка,  такий  же  розумний  і  працьовитий.  Хоча  й  пройшло  скільки  років  та  він  часто  згадував  Віолу,  згадував  останні  слова  Марка.  Таємницю,  що  Марина  гагаузка,  тримав  при  собі.  Іще  мав  одну  таємницю  –    він  ненароком  підслухав  розмову  Арсена  й  Дмитра,  коли  вони  домовлялися,  що,  як    Віола  і  Артур  підростуть,  то  одружаться.
  За  ці  роки,  дорослі  декілька  раз  зустрічалися,  то  у  Вінниці,  то  у  Хмельницькому,  розповідали  про  своє  життя,  де  в  чому  й  радилися.
     Хоча    розмов  про  домовленість    за  дітей  і  не  було    та  Дмитро  мріяв,  у  надійні  руки  віддати  Віолу.  Інколи  задумувався,  який  він  став  цей  хлопчисько?  Сам  його  бачив,  років  три  назад.  Хай  хоча  би  раз  за  скільки  років  побачилися  діти.    Артур  вже  навчався  на    юриста  у  Вінницькому  коледжі  –  це    втішало  його,  така  професія  для  ромів  -  справжній  скарб.
***
Цього  року  вересень  видався  доволі  теплим…  Погожий  ранок  віщував  про  сонячний  день,  по  небу  лише  де  -  не  -  де  розкидані  перисті  хмари.
   Віола,  вставши  з  ліжка,  відчинила  вікно,  усміхнена,  позирала  довкола,    підкралася  думка  -  Це  ж  так  чудово,  на  моє  день  народження  буде  гарний  день,  ще  й  гості  приїдуть.  Батько  каже,  старі  знайомі  та  я  їх  майже  й  не  пам`ятаю.  Тільки  й  пригадую,  один  сюжет  -  бігла  й  впала,  розбила  губу.  Кучерявий,  чорнявий    хлопчик  умовляв  щоб  не  плакала.  Водою  промив  губу  й  приклав  подорожник  та,  як    його  звати,  точно  не  пам`ятаю,  чи  Баро,чи  Борис?  Іще    Артуром,    хитрого  з  кирпатим  носом  звали,  пригадую,  весь  час    зі  мною  сперечався.
     В  будинку    веселі  розмови….    Анжела  з  дівчатами  крутили  голубці,  смажили  котлети,  чекали  гостей.  Дмитро  радо  потирав  руки,  трохи  хвилювався,  нарешті  приїде  Арсен  з  дітьми.  Ну  от  і  побачаться  діти.  Гризло  сумління,  домовленість,то  така  справа,  краще  було  зробити  заручини,  чомусь  тоді  про  це  не  подумав  і    Янош  не  підказав.
   А  Янош  в  цей  час  налагоджував  скрипку,  доволі  сива  шевелюра  спадала  на  чоло,  чоловік  постарів    -    роки  зробили  свою  справу.
     За  клопотами  й  час  минає  швидко….  Перед  дзеркалом  крутилася  Віола.На  ній    строкатий,  шовковий    костюм  з  чотирма  воланами.  Зачарована  ним,  ніби  потопала  в  маках,    любувалася  собою  і  золотим  ланцюжком  з  омулетом,  який  подарували  батьки.
За  мить,  поруч  стояла  Марина,
-Ой,  сестро,  яка  ж  ти  гарна!  Хоч  нині  заміж  віддавай!
-Та  зачекай,    тож  немає  за  кого…
-Ой,  нема  –  нема…    Чекай,  ось  зберуться  гості,  будеш  вибирати.Тож  заручин  не  було,  значить  вільна  пташка!
-Досить  базікати,  не  мине  й  року,    й  ти  повністю  зберешся  в  тіло,  он  вже  яка,  теж  гарненька,  ще  й  хитренька,    хлопці  теж  будуть  задивлятися.  Хоча  я  вже  помітила,  як  Яник  Ворон,  поглядає.  Пам`ятаєш,  ввечері  на  Зелені  Свята,  коли  нас    батько  не  відпустив  на  ставок.  Я  бачила,  який  він  знервований  ходив,  дізнавшись,  що  ми  не  йдемо,  теж  не  пішов,  хоча  хлопці  його  й    звали  з  собою.
-  Помітила  –  помітила…  Але  він  гарячкуватий,  видно  в  судинах  тече  чиста  циганська  кров  та  й  не  в  моєму  стилі.    Я  хочу  такого,  як  батько  розповідає  про  Артура.  Розумного,  ну  і  звичайно,  щоб  не  лякались  люди.  А  то,  не  дай  Боже  з  такою  пикою…
 Марина  зажала  губи,  майже  впритул  наблизилася    до  дзеркала,  вирячила  очі,  скорчила  гримасу.  Голосний  веселий  сміх  рознісся  по  кімнаті.  Віола  легенько  ущипнула  сестру  за  руку,
-Ні-  ні,  ти  ж  така  гарненька,  завжди    рум`яні  щічки  і  шкіра  світліша  за  мою.  В  тебе    теж  має  бути  гарний  хлопець.  Не  кривляйся,  тобі  не    пасує.
Марина  погладила  сестру  по  плечі,
-               Ну  гаразд,  немає  часу  й  подуріти…Пішли  нарізку  робити.
***
Тим  часом…  Арсен  з  сім`єю?  вже    за  пів  години?  мав  приїхати.    Баро  -  теж  мав  запрошення,  передзвонив  батькам  щоб    не  чекали,  за  адресою  сам  знайде  дорогу.  Одягнений  у  білу  сорочку,  окроплений  парфумами,  присів  за  кермо  авто,  дивлячись    у  дзеркало,    заспокоював  себе  -  і  чого  хвилюватися?  Здається  готовий  з`явитися  перед  нею.  Скільки  ж  років  ми  не  бачилися?  Мабуть  років  п`ять…Яка  ти  зараз,  Віоло?
 Дорогою  пригадував  дитинство…    Як  просльозились  її  красиві  оченята  після  невдалого  приземлення,    як  намагався  втихомирити  й  на  губі  зупиняв  кров.  У  душі  сподівався,  що  в  подарунок  їй  сподобається  золотий  браслет.  Вже  більше  року,  в  бардачку    його  авто,  лежить    каблучка  для  заручин,  в  надії,  що  колись  Віола  стане  його  нареченою.    Інколи,  все  ж  доганяла,  підкрадалась  думка  -  може  вже    й  заручена,  але  тут  же  наполегливо  заспокоював  себе,    напевно  би  такою  новиною  Арсен  точно    би  похвалився.
     Дмитро  був    у  підвалі,  коли  Меrcedes-Benz    під`їхав    до  воріт.  Марина  відразу  кинулася  надвір  відчинити  ворота.  Але  Баро  не  чекав,  усміхнений,    веселою  ходою  йшов  назустріч,
-Це  напевно  Марина?  Чи  я  помилився?
 На  згоду  дівчина    кивнула  головою,  зміряла  поглядом  із  ніг  до  голови,  під  ніс  прошепотіла,
-  Красень!  А  чуприна,    а  високий…
Хитро  зазирнула  й  голосно,
-Проходь,  не  соромся.  Віола  у  будинку!
Йому  здавалося,  що  він  летить,    на  згоду  кивнув  головою.    Марина  залишилась  стояти,  як  вкопана.    Йому  кортіло      відповісти  -  яка  там  сором`язливість,  коли  на  кону  життя  –  але  змовчав.  Про  себе  помітив  -  тримайся  Баро,  попереду,  ще  складніше  буде,  тож  не  поспішай,  на  все  май  терпіння..
По  сходах  з  будинку,  непоспішаючи  йшла  Віола.  А  куди  спішити  -    сьогодні,  я  принцеса  на  коні,  тож  іменини.  Не  годиться  летіти  в  обійми,  нехай  почекають,  більше  звертають  уваги,  нарешті  хай  помітять  мою  красу.
Побачивши  її,    Баро  почервонів,  гучно  забилося  серце  -  ну  справжня  троянда,    а    я  без  квітів,  от  телепень,  ото  дав  маху.  Зачарований,  хоч    трохи    й  розгублений,  спішив  назустріч,  не  відчував  землі  під    ногами,    
-Ну  і  виросла,  що  сказати  -    справжня  леді!
Її  очі  забігали  по  ньому,  кров  вдарила  в  обличчя.
 За  мить,  він  доволі  вищий  за  неї,  стояв  поряд.  Їй  довелося    підняти  голову,  щоб  зазирнути  в  його  карі  очі.  Погляд  очі  в  очі…  вона  з  легкою    усмішкою,
-І  хто  це  завітав  до  нас?
 Від  здивування,  очі  піднялись  догори,
-Ану  вгадай    Чи  не  Баро  тебе  в  дитинстві  захищав?
 -Так,  очі  пам’ятаю,  а  от  ім`я…  забула.  Але  ти  перший  гість,  тож  проходь  у  будинок.
-  Е,  ні,  зачекай…  вибач,  що  без  квітів.  Дозволь  привітати  тебе    з  Днем  народження.  Щастя  тобі,  достатку  і  вірного  кохання.
   Золотий  браслет  прикрасив  її  руку.  Їй  здавалось,  дорогоцінний  метал  засяяв,  заграв  відблисками,  ніби  передав  її  душевну  радість.
-Цей  подарунок,  не  дуже  коштовний,  але  від  щирого  серця.
Ніжний  поцілунок  в  щоку  на  мить  сполохав  її  молоде  сердечко.
 Ледь  нахилившись,  майже  на  вухо  прошепотів,
-  Я  готовий  тебе  викрасти,  що  скажеш?
Враз  зашарілася,  сильніше  почервоніла.  Зажавши  пухкенькі  губи,  двигнула  плечима,  в  очах  сонячні  промені,
-  Дякую,  гарний  подарунок.
Саме  в  цей  час,  з  підвалу  повертався  батько.  Трохи  здаля,  побачивши  їх  разом,  ледь  не  вирвалося  з  вуст  -  Яка  чудова  пара.  Але  тут  же  помітив,  що  це  не  Артур,  вмить  ніби  прикусив  язика.  Цікаво,  а  де  ж  останні?
Ті  дві  пляшки  вина,  що  мав  у  руках,  на  ходу    віддав  Марині,  за  мить  обіймав  хлопця,
-  Баро,  синку,    ти    став  справжній  легінь!  Я  тебе  здаля    і    не  впізнав.  А  де  ж    батьки?
-  Та  я    прямо  з  Атак,  своєю  автівкою.  Я  з  ними    спілкувався  телефоном,  скоро  мають  бути.
Дмитро,  роздивлявся  авто,  прицмокнув,
-  Молодець    сам  купив,чи  батько?
-Ні-  ні,  сам  кручусь…  В  нього  ж  іще  двоє  сидять  на  шиї.  Йому  й  так  скрутно.  А  де  дядько  Янош?
-  Недавно  був  тут,  скрипкою  займався,  може  пішов  відпочити.  Ти  проходь,  не  соромся,  тут  всі  свої.
І  до  Віоли,
-  Марина  пішла,  а  ти  чого  стоїш,  йди  матері  допоможи.
***
   Дмитро  провів  Баро  до  Яноша,  сам  повернувся  до  своїх  справ.  Той,  побачивши  хлопця,    просльозився,
-Ну  ти  викопаний  дід,  ото  схожість,  треба  ж  такого.
Після  рукостискання,  обіймів,  Баро  трохи  хвилюючись,
-  Дядьку,  я  хочу  з  вами  поговорити,  тільки  наодинці,  якщо  можна.
Той  трохи  здивовано,
-  Що  такий  секрет?  Якщо  так,  пішли  в  садок,  під  старою  яблунею  є    стіл,  крісла,  там  і    поговоримо.
Баро  хвилювався,  раз  –  по  –  раз    стискає  руки,
-  Дядьку,  А,  що  -    заручини  Артура  і  Віоли  були?
-  Та  ні,    думаю  це  сьогодні  Дмитро  з  Арсеном    мають  обговорити.  Можливо  й    скажуть.    Вона  закінчить  школу,  тоді  й    відгуляємо  весілля.  Дівчина,  як  яблуко  наливне,  саме  бери  й  смакуй.
 Після  перших  слів  Баро  зрадів  та  коли    Янош  закінчив  говорити,  зблід.
-  Та,  я  оце…  Я  іще  з  дитинства  мріяв  одружитися  з  Віолою.  Але  так  сталося,  зовсім  випадково  підслухав  розмову,    вони  домовлялися  про  неї  з  Артуром,  як  підростуть,  тоді  й  зіграють  весілля.    Я  з  батьком  не  хотів  сперечатися,  вмовляти,  щоб  передумав.  Бачиш,  я  сам  досяг  всього,  що  маю.  Скоро  й  квартиру  куплю,  все  це  тільки  заради  неї,  вона  з  дитинства  запала  мені  в  душу.  Її  очі  і  мрії  про  неї,  щосекунди  зігрівають    моє  серце.  А  нині  побачив…  Та,  чи  ти  зрозумієш  мене?  Розумієш,  я    її  кохаю.  Я  так  думаю,  якщо  заручин  не  було,    може  та  домовленість  і  не  в  силі,  що  скажеш?
Янош  дивився  вдалину,  густі,  сиві  брови  насунулися  на  очі,  хитав  головою,
 -  Так  –  так…  Воно    й  справді  -    заручин  не  було.Ти  ж  знаєш,  Артур  вибився  в  люди,  як  у  нас  кажуть.  В  розмові  Дмитро  часто  згадував,  вихваляв  хлопця,    напевно  мріяв  про  такого  зятя.  Навіть  і  не  знаю,  чи  й  вдасться  його  умовити…  Тут  мабуть  треба  з  Віолою  поговорити.  Але  ця  дівка  норовлива,    гонориста.  Ти  навіть  ладен    потрапити  під  її  гостренький  каблучок?  Я  вже  мовчу  за  язичок,  ця  за  словом    у  кишеню  не  полізе.
-  Заради  неї,  як  не  дивно,  я  і  на  це  згоден.  Геть  гори  переверну!  Ощасливлю,    а  її  норовливість    приборкаю,  от  побачиш!
-  Тихо…    зачекай!  Ти  не  гони  коні,  хай  приїде  Артур,  побачаться.  Ну,  якщо  не  захоче  за  нього,    можливо  тільки  тоді  подіє  на  батька.
-  Дядьку,  ти  ж  знаєш,  що  в  наших  сім`ях,      в  основному  все  вирішують  чоловіки.  Хай  Артур  одружиться  на  Марині,  теж  гарна  дівчина,  саме  підросте.  Чи  можливо  Арсен  не  дасть  на  це  згоду,  бо  вона    по  материнській  лінії  гагаузка.
Янош,  як  ошпарений  окропом,  зірвався  з  крісла,  озирнувся  довкола,
-  Тихо-  тихо…ша…  ша..…  .  А  ти  звідки  знаєш?
-  Коли  дід  помирав,  я  не  спав,  чув  його  останні  слова.Та  мить  закарбувалася  в  пам`яті,  згадаю,  ніби  все  це    було  вчора.
-  Ой,  прикуси  язик!  Ти  ж  знаєш  наші  закони,    всі  діти,  що  потрапили  в  табір  вважалися  ромами.  Забудь!  Чуєш,  забудь,  що  чув!  Окрім    нас,    цю  таємницю    ніхто  не  знає.  Навіщо  дівчині  ятрити  серце,  хіба  вона  винна.  Ти  уявляєш,  який  для  неї  буде  удар?  Вона  ж  така  розумниця,  гарно  вчиться.  І  красою  Бог  не  обділив,  що  худенька,  то  нічого,    одружиться,  округлиться,  народить  дитя  -    увійде  в  силу.    А  непосидюча,  що  тобі  сказати.  Віола  більше  в  ліжку  вилежиться,  а  Марина  і  в  городі  допоможе,  і  на  кухні,  на  все  знайде  час.
Баро  хвилювався,  обома  руками  взявся  за  голову.  Янош  присів  у  крісло,
-  Невже  так  в  душу  запала?  Ох  кохання…  Ти  це,  за  Марину  дай  мені  слово,  цю  таємницю,  забереш  з  собою  на  той  світ,  тоді  я  докладу  зусиль,  щоб  допомогти  тобі.
Хлопець  намагався  вгамувати  замішання,  встав  з  крісла,  нахилився  до  нього,  міцно  обійняв,
-  Дякую!  Домовились  дядьку!  Дякую,  я  присягаюсь!    Даю  слово  -  мовчатиму,  як  риба!.
  Засигналило  авто,    вони  поверталися  на  обійстя.
***
     Дмитро  і  Віола  зустрічали  гостей.  Першою  йшла  Надія  з  донькою.  Артур  з  оберемком  квітів  поспішав  за  ними.  Побачивши  його  поряд  з  матір`ю,  Дмитро  здвигнув  плечима,чи  й  не  нижчий  зростом    за  Віолу?  Що  ж  це  він  такий  хилий.  Чи  так  навчання  діє,чи    не  дай  Боже,  хворий!?
Янош  побачивши,  як  Артур  вітає  Віолу,    непомітно  рукою  товкнув  Баро,
-  Для  такої  нареченої,  мені    здається,  цей  хлопець  ростом  не  вийшов.
     Це  помітив  і  Арсен.  Незадоволений  тим,  що  побачив,  примружив  очі,  настигла  думка,  як    оса    –  Чи  на  дріжджах  така  виросла?  Але  ж  гарна,  пишна,  як  півонія,  а  ті  очі  так  і  манять  до  себе.  Ой,  деж    та,  моя  молодість!    Буде  гарна  невістка….
   Він  спостерігав  за  сином,  той  ніяковів  перед  дівчиною,  ніби  чогось    боявся.  Від  думки,    кинуло  в  холод  -  Чи  може  паршук  не  захоче  її,  скаже    висока  й  пишна.  Що  тоді  Дмитро  скаже?  Оце  так  сюрприз,  оце    задача!  
     Здаля,  воно  й  неозброєним  оком  видно  -    Артур    нижчий  за  Віолу.  Він  у  подарунок  їй    підніс  кольє  в  футлярі.    Раніше,  мріяв  його  одягти,  але  побачивши,  як  вона    тупо  гляділа  на  нього,  передумав.  Дівчина  відкрила  футляр,  здивовано  подивилась,  гучно  сказала,
-Дякую!
І  ледь  нахилившись  тихіше,
-  Але  ж  навіщо  такий  коштовний  подарунок?  Думаю,  що    це  в  наших  стосунках  не  позбавить  мене  свободи  і  ні  до  чого  не  зобов`яже?
-  Ну  що  ти,  звичайно  ні.    Це    в  знак  нашої  дружби!
В    цей  час  Марина  стояла  неподалік,  щоби  побачити  подарунок,  тягнула  голову  догори,  стала  навшпиньки.  Але  не  встояла,  похитнулася,  ледь  не  впала,  вирячивши  очі    й  розставивши  руки,  різко  присіла,  водночас  голосно  випалила,
-  От  би  мені  такий  на  заручини!
На  її  слова  всі  озирнулися.  Надія  замешкалась,  ледь  зблідла,  щоб  більше  ніхто  й  нічого  не  сказав,  на  Віолу  накинула  велику  квітчасту    хустку,
   -Дай  мені  привітати  цю  красуню!
Вона  ніби  приготувала  промову,  бажала  їй  скільки  всього  хорошого,  що  Віола,  аж  вирячила  очі,
-Дякую,  дякую,  дуже  приємно!
   Сестра,    дивлячись  на  Віолу,    ледь  -  ледь  стримувала  сміх.  Вона  її  розуміла,  ця  довга  промова  всім  добряче  набридла.  Та  й  Дмитро,  зі  сторони  подивився  на  цю  довгу  церемонію,  не  витримав,  усіх  запросив    у  будинок.
Марина    ж,  поспіхом    прийняла  образ  хитрої  лиски  -    ану,  чекай  –  чекай-  озираючись,  різко  смикнула  Віолу  за  руку,  до  болі  стиснула  в  лікті,
-  Сестричко,  благаю,  лиш  мені  Артура.  Я  відчуваю,  це    мій  суджений!
У  відповідь  та  закліпала  очима    й  здивовано,
-  Тю,  ти  ж  його  скільки  років  не  бачила,  отак  відразу  закохалася?
-  Отакої,  ти  забула.  Я  два  роки  назад    була  з  мамою    на  базарі  в  Хмельницькому,  бачила  його.  Я  ж  тобі  розповідала….
-  Ой,    маю  пам`ятати,  що  було  два  роки  назад,  не  сміши  мене.
-    Я  тебе  прошу!  Він,  ще  тоді  зачарував  мене.  А  зараз,  як  тільки  вийшов  з  авто,  зрозуміла,  що    я  закохалась,  -    сказала  і  першою  прослизнула  в  будинок.
 Янош  чатував  чоловіків,  за  стіл  присів  між    Дмитром  і  Арсеном.  Жінки  ж  з  дітьми  сіли    трохи  осторонь..  Як  годиться,    перші  келихи  вина  були  випиті  за  зустріч,  за  дружбу,  за  здоров`я  господарів.  Далі  повелася  розмова  про  життя,  про  події  в  країні,  про  політику.
 Вже  ніби  й  всі  напилися,  наїлися,  Арсен  прошепотів    до  Яноша,
-  Дядьку,  при  всій  повазі  до  вас,  підкажіть,  з  чого  мені    треба  починати,  щоб  поговорити  про  весілля?
Старий    сіпався,
-Почекай,  а  чому  зразу  про  весілля,  може  про  заручини?  Мені  ж  здається  їх  не  було,чи  я  щось  пропустив…    Куди  спішиш?  Он  йдемо,  покуримо,  втрьох  підемо  в  садок,  там  і  поговоримо.
В  цей  час  молодь  вже  стояла  осторонь.  В  Арсена  від  побаченого  полізли  очі  на  лоб.  Марина  ніби  повісилася    обома  руками  на  шиї  Артура.  Щось  говорила,  сміялася,  обличчя  хлопця  розпливлося  в  широкій  посмішці.  Він  махав    головою  і  за  мить  гучно  засміявся.
 Ця  поведінка  роздмухала  в  Арсена  іскру  незгоди,  а  деж  Віола?  Очами  шукав  її.  Неподалік,  під  бузком,  вона  стояла  поруч  з  Баро.
   В  цей  час  Баро  попросив  її  поїхати,  показати  містечко.  Хоч  якийсь  час  вона  й  вагалася,  але  його  очі  підкорили  її.  Не  встиг  Арсен  підійти  до  Дмитра,  як  зненацька  майже  всі  звернули  увагу    на  дзвінкий  голос  Віоли,
-  Ну  гаразд,  умовив!
За  мить,  авто  від`їхало  від  паркану.                                                                                                                                                                        
   
                                                                                                                                                   Далі  буде..

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923548
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2021

Помирились ( з гумором)

Чорний  кі́т…  пробіг  між  ними,
Шкода  лі́жко  -  одне  на  двох,
А  без  се́ксу  худо  ж  нині,
Вже  й  не  спи́ться,  думок  ворох.
Двадцять  ро́ків,  то  все  ладком,
Ніби  бі́с,  шепоче  в  вуха,
-Будь  упе́вненим  козаком,
Не  терпи́!Що  за  житуха?!

Нічка  зо́рі  розсипає,
Як  нава́житись  сказати,
 Пристрасть  ті́ло  обпікає,
Мо»  не  ви́жене  із  хати?
Не  лежи́,  ти  лежебока,
Чолові́к,  каже  дружині,
Стала  на́дто  вже  широка,
Мало  мі́сця  на  перині.

Тю,  -  до  ньо́го,  жінка  мило,
Казав  пишних  полюбляєш.
Ну,  погладь,  м'якеньке  тіло,
Оттепе́р,  що  відчуваєш?
Хитрий  по́гляд  на  дружину,
У    оча́х  вогонь  палає,
Вже  забу́вся  й  про  перину,
Замість  не́ї,  жінку  має.

За  вікно́м…  співає  птаха,
Ніби  в  та́кт  -  "оха"  дружина,
Він  по  ні́й,  як  та  комаха,
На  підло́зі  одежина.
Втретє  з  нього  піт  стікає,
Як  рані́ш  не  здогадався,
 Жінка  мі́цно  обіймає,
Ну  наре́шті,  дочекався.

                         24.08.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.08.2021

З Днем Незалежності Україно!

День    Незалежності  -  нині  святкую.,
Землі  вклонюся,  щиро  подякую,
За  пишні  трави  і  жита  по  полю!
За  тепло  й  радість,  за  щастя  й  волю!
Що  я  живу,  тут,  на  цій,  святій  землі!  
 ***
Вже  зазвучали  мелодії  миру,
Всі  привітаймо,  вільну  Україну,
З  Тридцятиріччям  моя  Батьківщино!
Ми  відсвяткуємо  гордо    й  достойно!

А,  як  же  нам,  усім  й  не  поспівати,
Квітучі  клумби,  червоніють  маки,
Шепочуть  з  вітром,  славлять  Україну,
Зберуть  народ…  у  єдину  родину.

І  ми  з  надією,  глянем  до  сходу,
Де  вояки    -  тож  козацького  роду,
Вночі  і  вдень  виборюють  нам  волю,
Щоб  Україна  мала  кращу  долю.

Славімо  друзі  рідний  край,  країну,
І  прославляймо  мову  солов`їну,
Нехай  звучить  вона  по  всій  планеті,
Нам  тридцять  років  –  це  ж  лише  на  злеті!

Не  залишає  віра  і  є  мрія,
У  серцях  кожного,  живе  надія,
Що  ми  спроможні    досягти  висоти,
Бо  в  наших  душах  живе  дух  свободи!

           ***
Шановні  друзі!

Щиро  вітаю  З  ДНЕМ  НЕЗАЛЕЖНОСТІ!
Миру,  здоров`я,  єдності  і  любові!
Непохитної  віри  в  майбуття!
Тепла,  достатку,  добра  і  щастя!

                                                       24.08.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=923071
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2021

Ти прихились…

Ти  прихили́сь,  до  мене  на  плече,
За  мить  тривога,  хай  кудись  втече,
 Для  нас  не  стануть  довгими  ночі,
 І  гірких  сліз...  не  пізнають  очі.

Ти  прихили́сь,  до  мене  на  плече,
Відчуй    стук  серця  і  душі  тепло,
Адже  ще  лі́то,  світло  навколо,
На  нас  чека́є,  сподіваюсь  я.
…
Ти  прихили́сь,  до  мене  на  плече,
Коли  під  се́рцем  можливо  й  пече,
Я  нагада́ю,  як  зірка  рання,
 Наворожи́ла  нам  про  кохання,
Відійде  бі́ль,  маю  сподівання.

Тож  прихили́сь,  тихенько  на  плече,
Для  мене  ти́  -  за  все  найдорожче,
Теплі  розмо́ви  -  обом,  як  ліки,
Бо  ми  з  тобо́ю  разом  навіки.

                 *******                            

Шановні  друзі!  

Щиро  вітаю  З  Яблучним  Спасом!
 Миру,  здоров`я  і  наснаги  всім!
Нових  творчих  успіхів!

                                     19.082021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922640
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2021

Якби я мала…

Якби  я  мала,  ясні  чорні  очі,
Тоді    б  напевно    приходив  щоночі,
Всміхався  місяць,  виглядав  з-  за  хмари,
Яскраві  зорі,  посилали    б  чари.

Якби  ж  я  мала,  брови    -  рівну  стрічку,
Тебе  б  кохала,  прославляла  нічку,
Що  спромоглася  нас  обох  сп’янити,
Лиш  вона  зна,  важко  одненькій  жити.

Не  спалось  вітру,  напевно,  як  й  мені,
Шовкові  трави  прихилив  до  землі,
Ніби  нашіптував  пісню  кохання,
Хто  ж  приголубить,    мене  до  світання?

Любий,  а  я  -  маю  зелені  очі,
Розповіла  б,  таємниці  жіночі,
Хай  би  мене  зморила  денна  втома,
Та  я  б  кохала,    раділа  б,  що  вдома.

У  ліжку  тепло,    уже  не  одненька,
Блаженний  спів  –  слухала  б  соловейка,
Чи  й  колись  збудеться  ця  моя  мрія?
Ховались  зорі,  лишалась  надія.

Збігли  роки,  вже  давно  сиві  коси,
Стрічаю  ранок,  ледь  срібляться  роси,
Та  не  приносить    втіхи  надвечір’я,
Не  об*єднались,  зіроньки  в  сузір’я.

Якби  ж  ти  Боже  та  й  дав  чорні  очі,
Причарувала  б,  втішалась  щоночі,
Щоб  по  житті,  розпач  не  тиснув  серце,
Вселяє  віру  сімейне  джерельце…

І  я  б  пізнала  те,  жіноче  щастя!

                                                 28.07.2921р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2021

У літні дні

Ой  надворі  ра́нок…    пташечка  співає,
Золотенький  промінь  в  хату  заглядає,
А  вчора  хмаринки,  полили  землицю,
І  роси  сріблясті  лягли  на  травицю.

Піду  босоно́га,  спориш,  аж  лоскоче,
А  перед  очима  все  вабить  блискуче,
Цвіте  кожна  квітка,  мені  всміхається,
Літо  в  позолоті,  плодами  пишається.

Он,  попі́д  парка́ном  ягоди  малини,
Виграють  на  сонці  ніби  намистини,
Аромат  зва́блює,  як  не  скуштувати,
Тож  медовий  сма́к,  чому  не  прославляти?

Під  парканом  ви́шні  й    позички  червоні,
Ніби  то  рубіни,  сяють  на  долоні,
Засміялись  яблука,  политі  дощами,
Заспівали  оси,  тішаться  грушками.

У  силу  ввібра́лись  грона  винограду,
Я  іще  не  ра́з,  спішитиму  до  саду,
Осяяні  сонцем,  в  небі  плинуть  хмари,
Тішиться  сердечко,  сприйма  літні  чари.

Ой    чудові  дні́,  нині  краса  повсюди!
На  душі́,  так  тепло,  то  ж  радіймо,  люди!
Поклонюсь  за  щедрість,  трішечки  надіп’ю,
І  єство  моє  наповнилось  любов’ю…

Вітерець    наспі́вує,  поміж  трав  пісні,
Я  за  все  подякую  Богу  і  землі!


                                                               25.07.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920975
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.07.2021

ВІН і туман при лісосмузі…

Припав  туман    при  лісосмузі,
 Все  ж  соловей,  співав  неспинно,
 Косив  траву  раненько  лузі,
 ВІН  озиравсь  і  щохвилинно,
Про  Музу,  мріяв  у  напрузі.

Літо…  краса,    трава  росиста,
Немов  веселкою  намисто,
Переливається  сріблиста,
 За  мить  вже  сяє  золотисто.

Та  то  ж  усе  -  дива  природи,
А  мені  б  Музу  для  кохання,
Тоді  б  не  втратив,  я  нагоди,
Гуляв  би  з  нею,  до  світання.

Як  зорі  й  місяць  нерозлучні,
Вірші  б  читав,  ніжні,  душевні,
І  дарував  мрії  сонячні,
Як  ті  троянди,  в  щедрім  червні.

Злегка  крап-  крап,  ранковий  дощик,
Ніби  ревнивець,  прогнав  думки,
Прошепотів,  -  Вставай  романтик,
Наточи  косу,  бери  в  руки.
Поки  не  злива,  тож  поспіши!

Блищить  коса  й  тихо  задзвенить,
То  з  нею    Муза    виводить  соло,
Подих  землі,    свіжий,  аж  п`янить,
Душа  сприйма,  чарівний  солод,
Торкнулась  серця,    щаслива  мить.


                                                     29.06.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920715
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2021

Вчився літати ( казка)

Тихенький  дощик,  крап  -  крап,  крап-  крап,
Серед  городу  немов  на  трап,
Може  на  втіху,  чи  для  душі,
Збиравсь  горобчик,  скік  -  на  кущі.

 Скік-  скік,  скік-  скік  та  зненацька  впав,
Ну  от  халепа!  Чом  не  попав,
На  гілку  сісти,  чомусь  тремтить,
І,  як  спіймати  жадану  мить?
Щоб  вдало  сісти,  не  звалитись,
Мабуть  мені,  набридло  вчитись.

 Злетів    нарешті,  наче  вдало,
Та  враз  натхнення  -  десь  пропало,
Ох,  оцей  дощ,  це  він    завада,
Вже  ятрить  душеньку  досада.

Як  важко  взяти  рівновагу,
Ні  -  ні  не  буду  мать  повагу,
Як  не  навчуся  я  літати,
Як  буду  неньку  захищати?

Он  тато  каже,  я  дорослий,
Та  швидше  це  -  такий  невдалий,
В  житті  всього  маю    навчитись,
Так-  так,  триматись!Не  лінитись!

Горобчик  сміло  підняв  крила,
І  де  взялася  зразу  сила,
Скік-  скік,  злетів  на  гілку  глоду,
Із  крил  струсив,  дощову  воду,
 Вміло  чирікав,  -  Лечу…  лечу,
Нарешті  маю  я    удачу!

                           ***
 В  житті  хто  хоче,  чогось  добитись,
На  перешкоди  не  треба  злитись,
Вирішуй  справу  сміливіше,
Тоді    і  житиметься  ліпше!

                                           22.07.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920175
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.07.2021

Я помрію…

Я  помрію,  політаю,
Десь  думками  в  небо  сині,
Ранком  сонце  зустрічаю,
Наберуся  в  нього  сили.

Бо  це  ж  літо,  відчуваю,
Розсипає,  щодня  чари,
Я    ж  його,  радо  вітаю,
Хоч  й  буркочуть,  часом  хмари.

Та    й  нехай…  і  побуркотять,
Нині  всіх,  діймає  спека,
Хай  краплиночки  полетять,
Я  зрадію  і  лелека.

Тож  помрію,  політаю,
Знов  думками  в  небо  сині,
Там  лелеку  привітаю,
Сяють  щастям,  очі  нині.

Блискавиць…    літо  й  веселок,
Вже  умилася  землиця,
Дарить  свіжість,  ясний    ранок,
Хочу  ним  насолодиться.

                                     20.07.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920119
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.07.2021

Яскраве літечко…

Павучок  дріма  в  соломці,
Приліг  промінь  на  долоньці,
Пестить  шкіру,  відчуваю,
Світле  літечко  вітаю.

Запах  сіна,  вже  в  покосах,
Виграва,  веселка  в  росах,
Мов  із  сонцем  веселиться,
Хочу  цим,  насолодиться.

Літо  -  літечко  яскраве,
Тепле  сонечко,  ласкаве,
Припече,  та  вмить  сміється,
Ой  напевно,  то  здається.

Побіжу,  я    поміж  трави,
А  по  небу,  враз  заграви,
По  хмаринках  й  по  блакиті,
Ой,  які  ж,  щасливі  миті!

Ясне  сонце,  насолода,
Дарить  чари,  нам  природа!
Де  не  глянь,  повсюди  краса!
   Літо  створює  чудеса!

                           18.07.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=920002
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2021

Мов води нап`юся…

У  вишневих  барвах  заховавсь  світанок,
Мов  води  нап`юся,  зустрічаю  ранок,
Прохолода  лягла,,    ніби  та…  з  криниці,
Зарясніли  в  росах  мої  полуниці.

Пора  літня…  диво,  заглянуло  й  сонце,
Мерехтів  промінчик,  у  моє  віконце,
І  приліг  на  ганку,  ніби  зазиває,
Щоб  раділа  ранку  -  душу  звеселяє.

По  траві́    шовковій,    цвіт  ледь  похилився,
Проміне́ць  й  по  ньому,  бігав  і  топився,
В  веселко́вих  барвах  вигравали  роси,
П’янкі  аромати,  несуть  абрикоси.

Копошаться  оси,  блиск  листви  на  сонці,
Я  мабуть  хмелію,  стою  у  сторонці,
Задивлю́сь,  любуюсь,  цій  красі  ранковій,
Зігріва́ють  душу…  мрії    лазурові.


                                                                           18.07  2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2021

Ой хлюп- хлюп…

Ой,  червоні,    в  мене  щічки,
Певно  йти  пора  до  річки,
По  коліна  по  водиці,
А  вона  ж  ніби  з  криниці.

Спалах  вогників  в  зіницях,
Вже  й  не  можу  зупиниться,
Як  та  жабка,  люблю  літо,
Де  не  йду  не  маю  сліду.

Ой,  хлюп-хлюп,  чиста  водиця,
Дай  мені  насолодиться,
Теплим,  ніжним,  світлим  літом,
Налюбуюсь  усім  світом!

                                         10.07.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.07.2021

У купальську ніч тьмяніли зорі ( рим. проза)

     Сутеніло.    До  неї  підбирається  журба,  там,  вдалині,    вже  гучно  гомоніли.  То  молодь  збиралася  біля  вогнища.  Нині  ж,  по  обіді,  знову  дощило  і  громовиця  блискала  по  небу,  а  її  серце  знову  тремтіло.  Як  оте,  молоде  деревце,  що  біля  річки  похилилось.  І  вона  з  небом  теж  просльозилась  та  вкотре  взяла  себе  в  руки  й  помолилась,  -  Прости  ти,  Боже,  може  я  мала  гріхи,  тому  й  кохання  ти  мене  лишив…
   Біля  річки,  сміх  і  пісні,  звабливі  очі,  усмішки,  гучне  серцебиття.  Любов,  надії,  кохання  і  обійми,  мабуть  щасливе  майбуття.  Вона  ж  неподалік,  присіла  в    траві  густій,  мов  захисту  шукала,  тут,  наодинці  з  спогадами,  свою  безнадію  ховала.
   А,  що  вже  їй,  минуло  п'ятдесят,  тепер,  самій  зустрічати  зорепад.  У  цю  ніч,    купальську,  їй  зорі  миготіли.  Здавалось,  ніби  знали  її  печалі,  підтримати  хотіли.  І  вітерець  розвіював  ледь  посивілі  коси.  Сльозини  чисті,  ніби  вранішні  роси.  Вона  ж  волала  –  журбу  відпущу  і  хай  вгамую  своє  серце  й  душу.  Той  біль,  що  кожного  дня    їй  завдає.  Та  своє  щастя,  не  знайде,  знає.  Бистра  річка  -  симфонія  води  лунає.  Ні  не  на  втіху,  навпіл  серце  крає.    Не  прийде  милий  спогад  розділити.  І  хто  б  підказав,  як  далі  жити?  Як  спромогтися,  цю  журбу  втопити?
     Вітер  приніс    вразливий  сміх,  їй  би  десь  зникнути  в  поспіх.  Плили  вінки,  колихались  на  воді,  зірки  тонули  золоті.  А  їй  пекло  в  грудях  до  болю.  Чом  Боже,    ти  дав  мені  таку  долю?    Враз  круговерть,то  ніби  в  урвище  вода  загомотіна.  А,  я  ж  чекала,  теж  кохання  хотіла.    Рік  чотирнадцятий,  Майдан,  забрав  її  друга  –  чоловіка.  Навіки  з  ним,  на  жаль,    десь  зникла  й  втіха.  Уже  й  забула,  коли  й  всміхалась.  Та  рана  знову  й  знову  придати  болю  намагалась.
   Тьмяніли  зорі  від  полинових  сліз.  Десь  по  воді,  полискував,  ледь    шурхотів  верболіз.  Як  при  розлуці  коханого  слова,  -Я  повернуся,  ось  тільки  пройдуть  жнива!
 Душа  боліла  і  ридала…  А  річка  спогади  ховала.  Та  вони  на  мить  топились  і  знову  виринали…  Про  ті  дні  й  ночі,  що  вони  колись  веселились,  вірили  один  одному,  мали  надію  на  щастя,  кохали.

                                                                                                                                                         06.07.2021  р                
                               

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=919009
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021

Зелений гай … так вабить…

Зелений  гай...  так  вабить  до  себе,
Вкотре  пройдусь  по  буялих  травах,
Поміж  дерев  павук  гніздо  плете,
Все  і  скрізь  тоне  в  яскравих  барвах.

Від  води  відблиск,  де  сонця  промінь,
Приліг  цілунком,  мов  у  колисці,
Вже  розплескалась  по  яру  повінь,
Що  не  сховалась  у  цім  озерці.

А  над  обривом  молода  верба,
Купала  віти,  тихенький  шепіт,
Лягла  зненацька,  під  корінь  журба,
Ой,  як  вціліти,  холодний  трепіт.

Пориви  вітру  раптово  вщухли,
Немов  почули  її  сумління,
Під  сонцем  брили  злегка  підсохли,
Ледь  -  ледь  вклонилась  та  це  ж  спасіння.

Вже  й  спів  пташиний,  в  гаю  лунає,
Дзвінкоголосий  щебет  навкруги,
Нехай  же  смуток,  всіх  оминає,
Тонуть  у  квітах    млисті  береги.


     29.06.  2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918951
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.07.2021

Вночі розлився Лиман

Вночі  розлився,  широко  Лиман,
Відображались  у  нім  зірниці,
Легкою    димкою,    стеливсь  туман,
Він  заважав  лісовій  куниці.

Їй  би  пробігтись  по  всій  окрузі,
Зустріти  сонце,  всміхнутись  ранку,
З  дупла  гайнути  й  радо  на  лузі,
Втішатись  літу,  зробить  зарядку.

Та  під  деревами  давно  вода,
Лиман  розлився  увібрав  зливи,
Вона  ж  звірина  жвава,  молода,
Повеселитись,  жаль,  неможливо.

Не  зловить  жаби,  не  її  біда,
Вмить  полювати(летить)  на  птахів,
Біля  гнізда,  вже  яйця  поїда,
Досить  хитренька,  не  має  страхів.

Вночі  розлився  широко  Лиман,
Схопила  гілку,  що  над  водою,
І  розганяє,  гойдає  туман,
Грайливо  тішиться,  знов  собою.

                               11.06.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918402
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.07.2021

З Днем Конституції друзі !

Велична  книга  є  в  Державі-  Конституція!
У  ній  записано  для  нас  право  -    інструкція,
На    прожиття  на    святій,  на  народженій  землі,
Де  диво  –  ранки  і  влітку  співають  солов`ї.

Де  крутосхилі  береги    й  повноводні  ріки,
Й  яскраве  сонце  і  блакитне  небо  навІки,
Нас  на  життя  надихне  Богом  дана  природа,
В  книзі  записано,  все  це    -  багатство  народа.

Щоб  зберегти,  ми  маємо  жити  по  закону,
Кожному  з  нас  треба  завжди    бути  правдивому,
Не  відрізнятись,чи  незаможний,  чи  багатий,
Сором`язливий,  чи  вже  занадто  пихатий.

У  книзі  цій,    написано  про  кожного  із  нас,
Ми  маєм  право  жити,  який  би  не  був  той  час,
Закон    один    для  всіх  -    працювати  і  навчатись,
Та  нині    бідному,  як    вижити,  лікуватись?

Кажуть  землиця  наша,  на  надра  забагата,
Але  чомусь,    у  старого  все  холодна  хата,
Майже  обдерта,  жаль,  не  спроможній  поладнати,
Ніби  Держава,  для  народу,  як  рідна  мати?

То  де  ж  наш  газ?  Чому  віддали  в  приватні  руки?
Хіба  не  знають,  що  всіх  покинули  на  муки?
Останні  гроші  похабно  здирають  з  народу,
Не  один  пан,  за  це  має  нагороду.

А,  як  же  сім`ям,  у  кого  діти  ходять  до  школи,
Вони  ж  бідують,  голодні,  як  узимку  бджоли,
Як  виживати,  коли  давно  нема  роботи?
Он  у  дитини,  шкода,  знов  диряві  чоботи.

Хтось  роз`їжджає  на  найдорожчих  Мерседесах,
А  хтось  же  їздить  у  брудних,  старих  автобусах,
В  книзі  записано  -  ми    маємо    бути  рівні,
На  жаль,  вже  майже  тридцять  років  ми  ніби  в  прірві.

 І  як  насправді  вибратись,  закон  поважать?
Як  олігархів  вижити  й  можновладців  рать?
Яка  збагачується  кожного  дня  й    хвилину,
Чи  й  в  майбутті,  побачимо  щасливу  людину?

День  Конституції  відзначає  Україна,
У  сподіванні    -  жити  краще  кожна  родина,
В  серцях  надія,  що  стане  один  закон  для  всіх,
Країна  встане  з  колін  і  до  нас  прийде  успіх!

Я  українка-  маю  закони  поважати,
Мене  завжди,  цього  навчали  батько  й  мати,
І  моя  віра  в  чесність,  прекрасне    майбуття,
Щоби  пізнало  щастя,    знов  народжене  дитя!

****
Шановні  друзі!  Вітаю  Вас  з  Днем  Конституції!
Миру,  здоров`я,  достатку,  добра!
Хай  виконується  закон  не  тільки  народом
Тоді  й  всі  здатні  будем  покінчити  з  безладом!
Щиро  бажаю,  щоб  кожного  мрія,  як  зірка  рання
Яскраво  сяє,  не  згасла    -  щоб  надія  й  не  остання!
                                                                                                             
****
Шановні  друзі!  Вітаю  Вас  з  Днем  Конституції!
Миру,  здоров`я,  достатку,  добра!
Хай  виконується  закон  не  тільки  народом
Тоді  й  всі  здатні  будем  покінчити  з  безладом!
Щиро  бажаю,  щоб  кожного  мрія,  як  зірка  рання
Яскраво  сяє,  не  згасла    -  щоб  надія  й  не  остання!

                                                               28.06.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=918037
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.06.2021

Нині так дощило ( рим. розповідь)

Ти  на  зупинці…  нині  так  дощило…
І  парасольку  вітер  раз-  у-  раз  здіймав,
Твій  ніжний  погляд  подарував  крила,
Та  почуття  на  якийсь  час,  все  ж  я  прогнав.
Хоч  і  спромігся,  але  ж  така  мила.
Тільки  б  тобі,  букети  квітів  дарував.
Ліхтар  гойдався….  пора  вечорова,
Ховались  очі,  ніби  зорі  між  хмарин,
Все  ж  встиг  побачить  личко,  чорноброва,
Нам  не  зустрітись,  мабуть  не  стало  причин,
І  я  б  хотів,  тебе    бачити  знову,
Весна  буяє,  шкода,  в  пошуках  один.
Шукає  щастячко,  у  цей  похмурий  час,
Забилось  серце,  так  гучно,  неспокійно,
Сипала  чари,  певно  весна    між  нас,
І  вітер  віяв,  здавалось  мелодійно,
Якби  ж,  ми  в  барі,  запросив  би  на  вальс,
І  на  душі,    мабуть    би  стало  спокійно.
Та  гул  трамваю,  пришвидшив  серця  стук,
Ти  поспішала,  вже  й  відчинились  двері,
Відчув  відразу  у  скронях  перестук,
Як  попередження,  збудження  артерій,
Від  хвилювання,    на  ходу,  як  павук,
Схопивсь  миттєво  за  чоловіка,-  Вперед!
Прошепотів  на  вухо,  торкався  рук,
Ледь  –  ледь  пропхався,  замість  нього  наперед.
Вона  підняла,  волошкові  очі,
І  в  цей  момент,  легенький  дотик  до  плеча,
Як  порятунок,  враз  взялась  охоче,
За  його  руку,  здригнулась,  як  дівча,
Думка-  стріла  -І  вона  цього  хоче,
Легкий  рум`янець,  перевела  подих.
Він  відчував,  нарешті  це  вже  не  сон,
З  тремтінням  слухав  її  серцебиття,
Душа  співала  неначе  в  унісон,
І  мила  усмішка  осяяла  обличчя.
У  скронях  стисло,  так  пульсувала  кров,
Чомусь  нестримно,  хотілось  щось  сказать,
І  притиснутись  та  себе  поборов,
Ні  не  дозволить.  Чи  ім`я    б  заспитать,
Може  вона,  здатна  подарить  любов,
І,  як  хлопчисько,  врешті  закохаюсь,
Зігріє  душу  втіха  –  сподіваюсь,
Різко  торкнулась,-  Ну  пішли  зі  мною,
Прошепотіла  і  почервоніла,
Заворожила  своєю  красою,
Як  та  троянда,  навесні  розквітла,
Та  враз  продовжила,  -  Сто  баксів  досить,
Якщо  ти  маєш,  гайда  сміливіше!
Слова  болючі,  мов  напали  оси,
Вмить  відсахнувсь.  На  серці  холодніше.
Чи  знов  обпікся?Що  ж  ти  робиш  доле?
Чому  обходить  щастя  стороною….
А,  я  ж  хотів  кохання  і  неволі,
А  не  інтрижки!  Й  хитнув  головою,
-Не  та  адреса,    люба  –  помилилась,
Тож  прОшу,  вибач,  нам  не  по  дорозі,
У  храм  би  краще,  йшла  та  й  помолилась.
 І  перед  Богом,  кайся  за  пристрасті
За  всі  гріхи,  а  мене  ж,  зараз  відпусти!
 
Думки,  як  рій  –  що  не  принесли  радість,
Обличчя  -  маска  й  ті  очі  –  омана?
Чом  не  розгледів  і  проявив  слабкість?
А  я  ж  гадав,    буде  моя  кохана,
Надія  зникла,  як  вранішня  роса,
Лиш  гул  трамваю  заполонив  тишу.
Дивився  вслід,  дякував    долі  й  Богу,
А  дощ  все  лив,    спромігся  змить  афішу,
І  зупинив  сердечний  біль,  тривогу,
Так  краще  –  зразу,  розійшлись  дороги!

                                Квітень  2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917708
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.06.2021

Хай співає зозуленька ( слова до пісні )

Ой,  кувала  зозуленька.  То  комусь  кувала,
А  я  свого  миленького    під  бузком  чекала,
Диво  цвіт,  як  твої  очі,  зваба  в  них  і  ніжність,
 Гріє  серденько  і  в  душу  вкладає    бентежність.


Линуть  пахощі  повсюди,  п`янять  ніби  чари,
Вітер  стрімко  розгулявся,  аж  здригались  хмари,
 Відступали  лежебокі,  золотистий  промінь,
Лиця  ніжно  торкнувсь,  неначе  здаля  пломінь.

 І  раптово,  так  помітно,  небо    засіяло,
Ясне  сонце,  по  обрію    жовте  жабо  пряло,
Розстеляє  й  червону  дивовижну  мережку,
Кольорам,  як  у  водограї,  проклада  стежку,

Я  по  ній,  по  між  трав,  назустріч  поспішаю,
 Милий  мій,  жаданий,  нині  скажу,  що  кохаю,
Хай  співає  зозуленька,  обом  нам  на  щастя,
Підем  разом,  ми  до  храму,  там  приймем  причастя.

                                                                                                       24.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917630
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.06.2021

Літо… трави шовковисті

Літо...  трави  шовковисті,
Потопають  у  намисті,
Відблиск  золота  і  срібла,
Просиналась  земля  рідна.

Чуєш  пташечка  співає,
Той  спів  радісний,  на  втіху,
Вона  ранок  зустрічає,
Розриває  сумну  тишу.

Досягнувши  піднебесся,
Зникав  щебет  у  верхів`ї,
Й  ніби  то…все  одночасно,
Між  дерев  у  різнотрав`ї.

Ледь  дмухне,  вітерець  літній,
І  загубиться  в  розмові,
Вмить  здалось,  то  птах  могутній,
Струсить  роси  веселкові.

Їх  ласкає  промінь  сонця,
Вони  сприймуть  тепло,  ласку,
І  тихенько  гойдаються,
Потрапляють,  наче  в  казку.

Теплий  червень,  насолода,
Пишність  трав,  думки  чарує
Встановилася  погода,
Хай  нас  літо…  подивує!

   ***
Шановнгі  друзі!  Щиро  вітаю,
З  Днем  Святої  Трійці!
З  Зеленою  неділею!
Миру,  здоров*я,  щастя,  достатку,
Любові,  тепла  ,  добра  і  натхнення!

                                                           20.06.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=917365
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.06.2021

В журбі черешня

В  журбі  черешня,  схилила  гілочки,
Ховає  гнів  у  зраненому  листі,
Іще  зелені  ягідки  –  дарунки,
Давно  в  росі,  лиш  де  –не-  де  сріблисті.

Дорогоцінний  дар,  нині  так  мало,
Вона  ж  хотіла,    більший  врожай  мати,
Холодний  вітер  заводив  сопрано,
Накликав  дощ,  все  спромігся  зламати.

Мрії  й  надії…  розплескались  при  землі,
Плинуло  з  водами,  руде  суцвіття,
Й  ранкові  роси,  немов  сльози  в  імлі,
Стікали  вниз,  хилилось  верховіття.

Скільки  змогла,  з  тремтіння  сонця  ждала,
Яскравих  променів,    ніжності    й  тепла,
У  хмурий  день  і  нічкою    благала,
Щоби  надія,  її  не  померла.

В  журбі  схилила  черешня  гілочки,
Та  намагається  увись  підняти,
Проміння  пестить,  розсипа  зірочки,
Нині  в  турботі    -    хоче  обійняти.


                                                         07.06  2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916770
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.06.2021

Земля стрічає ранок

Рудий  світанок  відступає,
Лишає  слід  -    сріблясті  роси,
Сонна  земля  ранок  стрічає,
І  розплітає  сонце  коси.

 Той  відблиск  золота  яскравий,
По  квітах    різнокольорових,
Торкнеться  промінь,  він  ласкавий,
   Загубиться  в  травах  шовкових.

Сонце  осяє  піднебесся,
Мерехтять  роси,  земля  парує,
Ніжність  і    ласку  вмить  відчує,
Ця  літня  повінь,  як  і    завжди.

Квітів  духмяність,  здійма  вітрець,
 Хочу  сказати,    йому  –  зажди,
Приляж  на  мить,  не  вій  навпростець,
Нехай    послухаю,    я  пташку.

То  зяблик  ранок  зустрічає,
Ледь  пригублю    диво  –  ромашку,
У  мріях  з  літечком  літає,
Я  подарую,  їй  усмішку…

За  мить,  як  сонце  зігріває,
Та  з  нОвим  днем,  мене  вітає!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916496
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.06.2021

Вже не пройдуся стежками

Вже  не  пройдуся,    рідними  стежками,
Батьківська  хата  припала  до  землі,
Посеред  трав  зруйнована  дощами,
Ніби  кропИва,  жалить  серце  мені.

Колись  стежини  й  не  одна  до  хати,
Поміж  квіток  стелились  рушниками,
Рясно  ромашки  й  п`янкі  кущі  м`яти,
Тепер  на  жаль,  покриті  смітниками.

А  де  ж  той  луг!?  Он,  чагарники  всюди,
 Й  висохший  став,  уздріла  далеченько,
Побіля  них  всякого  хламу  груди,
Боляче  бачить,  а  де  ж  лелеченьки?

 І  дуб  старезний,  зранений  схилився,
То  від  журби,  напевно  птахів  нема,
А  колись  чубчик  сонцем  золотився,
Тепер    коріння  гниє,  сповила  тьма.

Від  хімікатів.  Безвідповідальність,
 Й  людства  безжальність,  загубить  природу,
Чому  черстві?  Сповиває  байдужість?
 Усе  звертають  певно  на  погоду.

Ледь-  ледь  видніється  річка  –  вонючка,
Не  знати  й  звідки,  в  неї  течуть  води,
Кілька  вербичок,  скривлені    гіллячка,
Руді  листочки,  з  журбою  п`ють    воду.

 У  виживанні,    жовто-  руді  трави,
Лиш  лопухи  здіймаються  до  неба,
Ці  не  бояться  гидкої    отрави,
Все  ж  чорні  плями,  деінде  на  стеблах.

Вкотре  погляну,  не  впізнаю  села,
Вже  не  пройдуся  рідними  стежками,
Далеко  в  лісі…  зозуленька  спіла,
В  душі  печаль,  я  ж  пройтись  сподівалась.


                                                                           09.06.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916395
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.06.2021

Серед вовків у овечій шкурі ( проза)

             
       По    небу  стрімголов  неслися    хмари….  білі    ребристі  раз  –  у  -  раз  здригались…  Сірі  пишні,  від  пориву  вітру  ,час  від  часу  губили    мілкі  краплини  дощу.
 Біля  станції    людей  небагато,    більшість  у  масках,  позирають  на    колії,  куди  має  прибути  електричка  та  прислухаються  до  слів  диктора.  Михайло  озирався,  придивлявся  до  людей,  а  може  якраз    когось  з  знайомих  зустріне.  Давно  в  рідному    містечку  не  був,  тішився,  що  нарешті  вирвався  між  люди.  Ще  й  таке  свято    -  День  Перемоги,    співпало  з    Поминальною  неділею.    Провідав  могили  родини  і  своєї  Галинки,  яку  поховав  три  роки  назад.    Тепер,  він  живе  в  Києві,  син  забрав  до  себе.  Йому  минуло  сімдесят    років,  але    нелегке  дитинство    в  великій  сім`ї,  згодом  виснажлива  праця  тракториста,  залишили  сліди.  На  вигляд    старий  -  худий,    низенький,  виснажений,  бліде,  морщинисте  обличчя,  на  сіро  –  сині  очі    нависали  густі  сиві  брови.    При  нагоді,  вже  тільки  й  годен    з  ким  небудь  прогулятися,  поспілкуватися  та  відпочивати  біля  телевізора.
     Сину,  хоч  і  минуло    тридцять  п`ять  років,  але  не  одружений.  Дід  дивувався  -  Ото  поїхав  з  якоюсь  в  Європу  (  каже  на  заробітки),  що  то  така  мода  настала  на    цивільні  шлюби,    не  знати  чи  й    доживе  він  до  того  дня,  щоби  побралися,  чи  й    дочекається  онуків?    Всі  дні    в  тривозі,    в  очікуванні  дзвінка  і  так  вже  майже  три  роки.  Але  не  шкодує,  що  продав  свою  хату,  адже  немає  здоров`я  підтримувати  порядок  і  на  городі,  і  в  хаті.
   Нарешті  диктор  попередила  про  прихід  електрички.    Михайло,  поспішаючи,  піднімався  по  сходах  електрички,  коли  його  хтось  ніби  товкав  у  спину.  Ледь  тримаючись  на  ногах,  все  ж  спромігся  зайти    в  тамбур,  озирнувся.  Раптова  усмішка  на  все  обличчя(  але  ж  з-за  маски  не  видно,  тільки  добавилося  морщин),    повеселіли  очі,
-  Миколо,  це  часом  не  ти?
Той,  від  несподіванки,  закліпав  очима,
-  Ти  ба!  Оце  так  зустріч!  Хапайся  за  ручку  сумки,  допоможи  мені!
 Дехто  з  людей  уважно  дивився  на  теплу  зустріч.  Вітання,    усмішки,  обійми  і  по-  молодецькому,  похлопали    один  одного  по  плечі.  Людей  в  вагоні    мало,    вони  присіли  один  навпроти  одного.    В  цьому  купе,    біля  вікна,  дрімала  жінка,  років  п`ятидесяти.  Час  від  часу  здригаються  вії,    на  мить  схилила  голову,    клювала  носом.
 Микола  подивився  на    жінку  і  тихо  до  колишнього  сусіда,
-Оце  так  зустріч,  ще  й  в  таке  свято.  Ти,  що  напевно  приїжджав  на  цвинтар?
-  Так,  два  роки    тут  не  був,  оце  надумав.  Воно  погода    некомфортна,  прохолодна  і  сира,  але  вона  нас  не  запитує,чи  ми  хочемо  такої.  Цьогоріч  пізня  весна,  хоч  я  і  в  курточці  та  добряче  промерз.
-То  чому  до  мене  не  зайшов,  ми  б  з  тобою  відсвяткували  День  Перемоги.  Пом`янули  би    наших  дружин.  І  на  електричку  б  разом  йшли.  Бачиш  до  сина  їду,  зарубав  пару  гусей,  зібрав  яєць,  хай  потішаться  домашнім.
-А,  що    Валічка  теж  пішла?
-Два  роки,  як  пішла,  мене  одного  залишила,  -    Микола  закліпав  очима,    витирав  непрохані  сльози  .  Злегка  затрусилися  плечі,    худі,  жилясті  руки  закрили  обличчя.
   Михайло  з  сумом  дивився  на  нього.  Хоч    цей  чоловік  й  статурою  виглядав  трохи  міцнішим    за  нього,  але  глибокі  морщини  на  обличчі,  як  відбиток  стресів,  на  все    життя.
     Микола  заспокоївся.  Ніби  трохи  соромлячись,  зіжавши  дві  долоні  докупи,  поклав  на  своє  коліно    і    позирнув  довкола,
-  Вибач,  нерви  здають,  знаєш…    Ти  краще  розкажи,  як  тобі  живеться?  Де  син,    чи  одружився,    може  вже      з  онуками  бавишся?
 Михайло  присів  поруч,    поклав  руку  на  плече  й    ледь  нахилившись,  розповів  про  своє  буденне  життя.  Бідкався  про    одинокість  і  в  той  же  час  тішився,  що  тепер  має  інакше  життя.  Не  шкодує,  що  поїхав  до  сина,  на  свою  пенсію  б  так  не  харчувався.  Хвалився,  що  тільки  й  радості  від  сина,  він  для  нього  тепер    справжня  опора.  Гарна    трикімнатна    квартира,    комфортно,  тепло,  тільки  би  онуків  дочекатися,  більше  нічого  й  не  треба.  Після  розповіді,  хитнув  головою,
 -Ну,  а  тепер  ти  повідай,  як  живеш?
-А  може  перекусимо,  маю  сало,  яйця.    Шкода  сто  грам  не  взяв,  якби  знав,  що  зустрінемося.  Я  такий  радий,  що  тебе  побачив.  Жалкую,  що    ти  хату  продав.  По-  сусідству  добре  жили,  ніби  родина.
-  Ні-  ні,  їсти  а  електричці  не  варто.Цей  коронавірус    дуже  небезпечний,  тож  краще  вберегтися.  Тобі  до  Фастова,  ще  є    час,  тож  розкажи,  що  там  в  наших  краях  ,  як    нові  сусіди  господарюють?
Зжавши  кулаки,  Микола  притиснув  до  грудей,
-  Знаєш,  я  живу  ніби  серед  вовків  у  овечій  шкурі.  Ти  розумієш,  ще  й  з  двох  сторін,    Ганька  теж  хату  продала.  Купила  собі  квартиру  в  центрі  містечка,  з  онукою  живе.  Правда    мала  вчиться  в  інституті,    в  Вінниці  на  педагога.  Якось  зустрічав  її,  тішиться,  каже  ,  хоч  на  старості  років  поживу,  як  люди.  В  теплі,  з  ванною,  в  цьому  ж  будинку  магазин.
-Ото  новини…  ну,  а    ти  чому    так  про  сусідів,  що  п`ють,  б`ються,  чи  дуже  сваряться,  що    спати  не  дають?
-  Не  дають  спокійно  дожити.  Може  би  краще  пили,  то  хоча  би  віталися.  А  це,  ніби  домовилися,    з  чотирьох  сторін  паркани  по  три  метри  висотою.  Ковані,  мідні    ворота,  воно  то  красиво,  але  ж  не  по-  людські  живуть.  Один  -    спочатку    майже  пів  метра  заліз  на  город,  мурував  фундамент  під  паркан.  Згодом  другий,  теж  заліз,  правда  менше.  Зробив  фундамент  під  паркан,  ніби  стінку  для  ями,  огорожу  для  собаки.  Вибач,  все  з  під  собаки,  водою  змиває  в  яму,  смерід,  а  тут  іще  й  дощі,  що  тобі  сказати.    Я  якось  насмілився  сказати,  що  смердить  на  всю  округу,  то  він  послав  мене  на  три  букви,  порівняв  мене  з  собакою.  Я  цілий  тиждень  лежав  слабий,    що  за  людина,  як  так  можна!
-А,  що  дружина  його,  діти?
-А,  що  діти,  десь  вчаться,  не  видно.  А  жінка  кацапка…  без  нього  й  сапи  в  руки  не  візьме.  Ніколи  й  не  бачив,  щоб  воду  носила.  Оце  ж    наша  з  тобою    криниця  висохла,  йти  далеко,  збираються    підключатися  до  центрального  водогону.  Я  теж  вніс  гроші,  там  керує  Кучерявий,  думаю    хай  буде,  може  дітям  лишиться.  
-Дітям  кажеш,  чи  тільки  сину?
 -Розумієш,  життя  чи  довге,  чи  коротке  та  написав  заповіт  на  двох,  хай  самі  розбираються.  Тамара  в  Тюмені,  навряд    чи  й  на  похорон  приїде,  але  так  Валентина  захотіла.  Не  думаю,  що    тут  хтось  захоче    жити,  швидше  за  все,  продадуть.  Оті,  що  в  твоїй  хаті  живуть,то  в  очі  казали,  щоби  мене  швидше  Бог  забрав,  бо  їм    землі    мало.  Мають  ракушку  на  базарі,  він  торгує  рибою,  видно  хтось  з  ставків  йому  постачає.На  обійсті  БУС,  «Мерседес»,    хоче  гараж  будувати.
-Це  він  на  пів  метра  заліз    в  город?
-Ну,  а  хто  ж….
-А  ,  чому  не  пішов  до  архітектора,  написав  би  заяву.
-Ой,  мовчи  заради  Бога,  чи  й  хтось  добився  правди?!    Жінка  вчителька,  ніби  має  бути  шановна  пані,  а  сама  з  ним,    як  він    трохи  заліпе  і  мать  перемать  один  на  одного.  Яке  їхало,  таке  й  здибало…  Вона  вчителька  початкових  класів,  в  мене  волосся  на  голові  дибом  становиться,  почувши  її  слова,  уявляю,  чого  така  людина  може  навчити  дітей.  В  неї  рідний  брат  у  міській  раді.  Правда  працює  старшим  по  прибиранню  території,  керує  двірниками.    Сам  знаєш,  якщо  там  рука  є,  то    мені    туди  й  нічого  пхатися.    Хата  на  ній,  колись  перед  людьми  вихвалялася,  що  землю  придбати  –це  не  проблема,  норовить  і  мій  участок  згодом  придбати.  Тож  чекають  моєї  смерті…    Думаю  син  продасть,  не  хоче  в  землі  працювати,  каже  важко  та  й  зараз    всі  хочуть  комфорту.
-То  коли  це  буде,  продасть..  Ти  зовсім  гнешся  від  роботи.  Може  вже  прийшов  час  і  себе  пожаліти.  Що  мало  натрудились  з  дружиною,  вона  ж  на  п`ять  років  молодша  за  тебе,  а  вже  пішла…шкода….
     Обоє  замовкли…  кожен  про  щось  задумався.  Електричка,то  зупинялася,  то  знову  набирала  швидкість…  Жінка,  що  сиділа  біля  вікна,    відкрила  очі.  Облапала  руками    голову,  поправила    хустину,
-  Вибачте,    я  ненавмисно  послухала  вас  і  зовсім  не  дивуюся.  У  нас  в  селі    теж  дехто  так  живе…Чи  це  від  жадібності  такі  люди  стали,  чи    від  заздростей.  Скільки  людині  треба,  адже  з  собою  не  забере.  Забули  про  Бога,  не  мають  до  один  одного    поваги.  І  молодь,  дивлячись  на  таких,  тікає  в  світ,  де  більше  справедливості,  де  окрім  Божих  заповідей,  виконують  закони  Держави.
Відразу  кивнула  головою  до  Миколи,
-  А  ви  й  справді  влучно  порівняли….  Вовки  в    овечій  шкурі…  Я  розумію,  серед  таких  людей  жити  важко..  Хочете  пораду,  якщо  син  гукає  до  себе,  не  баріться.  Пустіть    в  хату  квартирантів,  хоч  на  старість    живіть  для  себе.  Відчуйте  справжнє  життя,  адже  воно  одне  і  безцінне.
Жінка  копошиться…  з  під  ніг  забрала  сумку,
-  Вибачте,  зараз  моя  станція.    Щасливої  дороги  вам!
 Чоловіки  одночасно  переглянули,  подякували,  побажали  удачі.
   Електричка  зрушила  з  місця….  Михайло    по  плечі  похлопав  Миколу,
-  Тобі  теж  скоро  виходити.    Доречі,  що    син?  Якої  думки?
-  Каже,  щоб  приїжджав  частіше…    Але  я  відчуваю,  що  мені    іще  довго  бути    одному.  Має  двох  онуків  близнюків,  жінка  бавить.  Їм  лише  по  два  роки,  ти  уявляєш,  який  там  гармідер,  крик,  плач.  А  я  таки  собі    хоч  і    нароблюся,  але  закрився  в  хаті,  приляжу    біля  телевізора    відпочиваю.  Бог  з  ними,  з  тими  вовками,  якось  доживу  свій  призначений  час.
 Раптово    Микола  закліпав  очима,  кілька  сльозин  скотилися  по  масці,
 -  Ти,  будеш    в  наших  краях,  заходь,  я  завжди  радий  тебе  бачити.  Давай  обміняємося    номерами  елефонів,  можливо  колись  і  мені  доведеться  бути  в  Києві.  Може  згодом  знімемо  маски,  не  піддамся    цьому  вірусу,    при  нагоді  й  зустрінемося.
     В  тамбурі  електрички,  на  прощання  чоловіки  обіймаються,  за  мить    Михайло  подав  сумку,
-Ну  все  тримайся!  Не  забувай,  що  є  телефон,  дзвони,  я  завжди  радий    з  тобою  поспілкуватися.  А  будеш  в  Києві,  приїжджай,  не  цурайся!
 У  відповідь  Микола  подякував    й  декілька  раз  махнув  рукою,
-  Щасливо!
На  очах  сльози,  трепіт  в  душі,  під  серцем  щем,  враз  під  язик  поклав  пігулку.  Думки,  як  оси  –  Ой,  Михайле,  чи  й  побачимося…  он  ,  як  під  серцем  пече.  Не  знаю,  чи  й  витримаю,  скільки  ще  проживу  між  цими    вовками  в  овечій  шкурі….
     Михайло  довго  дивився  у  вікно…  Від  думок,  смуток  роз`їдав  душу,  його  обличчя    розбили  страждання  й  розпач.  Шкода  сусіда,  прожили  поруч  майже  все  життя.  Згадував    прожиті  роки,  сумбурні  семидесяті,  коли  засівалися  всі    поля,  країна  набирала  розмах  в  будівництві  заводів,  фабрик,  залізниці.    Як  лагідно  жили  по-  сусідству,  допомагали  один  одному,    на  батьківській  землі    будували    будинки.  Немов  у  павутинні  копошились  думки  -  Чому  змінилися  так  люди?  
Він  дивився  у  вікно,  ніби  там  хотів  знайти  відповідь.  Миготіли  яскраві  краєвиди  рідної  землі,  поступово  знімали  напругу….
                                                                                                                                                           Травень  2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=916180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.06.2021

Жовто- зелене полотно

Уздовж  посадки  жовто-  зелені  полотна,
Його  весна,  спромоглася    вміло  зіткати,
Яка  краса,  в  травах  високих  зореквітно,
Оком  окинеш,  справді  можна  й  заблукати.

Ранковий  подих  накинув  сріблясті  роси,
Кульбаби  вмились,  вмить  розкрили  парасольки,
 Стрічали  сонце,  ласкали  промінці–  коси
 І  ніби  в  поспіх,повертали  голіво́ньки.

Все  завмирало,  слухало  дзвінкоголосий,
Птахів  переспів,  дзвенів,  плинув  у  долину,
Веселий  щебет,    здіймався  у  піднебесся,
Й  раптово  губивсь,  досяг  бажану  вершину.

Перші  дні  літа,  так  волого  і    барвисто,
Попід  посадку  синіють  очки  барвінку,
Наче    розсипалось  у  спориші  намисто,
Схоже  світінню  небесних    тіл  у  відтінку.

І  ця  картина,    моє  серце  зігріває,
Радість  і  ніжність  сповиває  мов  дитину,
Ласкавий  промінь  за  плечі  обіймає,
 Так  несподівано  осяяв  літню  днину.

                                                                       04.06.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915852
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.06.2021

Заглянь у душу

 Заглянь  у  душу,  прочитай,  як  книгу,
І  що  на  серці,  так  холодить  мене,
Воно  стискається  несучи  кригу,
В  імлі  туманній,  не  бачу  я  тебе.

Подібний  айсбергу,  чом  не  зігрієш,
В  твоїх  очах,  нема  сонячних  зорин  ,
Адже,  я  знаю,  теж  про  ніжність  мрієш,
То  хто  ж  з  нас  здатний  підкинути  жарин.

Нас  розлучали  дні  зимні,  морозні,
І  завірюхи  замітали  стежки,
Весни  капризи,  дощі  віртуозні,
Ти  побоявся  підійти  навпружки.

 Тож  не  марнуй  часу,  настало  літо,
Перегорни  сторінку  цього  життя,
З  промінням  сонячним  принеси  світло,
Розтопи  кригу,  щоб  мати  майбуття.

                                                                               2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915736
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.06.2021

В обідню пору

Пора  обідня…  по  стежечці  піду,
Сама  про  себе,    поведу  розмову,
Яка  краса  нині  в  моєму  саду,
Як  передати  чарівну,  казкову.

Старенькі  яблуні  давно  зацвіли,
Рясненько,  гарно,  не  відвести  очей,
Так  мелодійно….  скрізь    бджілки  гуділи,
Ніби  співали  в  танку  веселих  фей.

Не  замовкають  і  на  мить,  поспішають,
Тріпочуть  крильця,  приваблює  їх  цвіт,
Й  медовий  запах.,  нектар  випивають,
І  порадіють    щедрому  буйно  цвіту.

Трудолюбиві,  як    люди  на  землі,
І  так  красу,  сприймають,  як  ми  з  вами,
Такі  ж  всього  свого  буття    ковалі,
Бджолиний  гул  у  вулику  й  ночами.

Вже  розлетілися  слова  із  гудінням,
Тож  відволік  від  думок  легкий  вітерець,
 Ще  постою,  налюбуюсь  цвітінням,
Наче  пушинки,  злети  бджілок  навпростець.


                                                   20.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915669
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.06.2021

Розквітли конвалії

П`янкі  конвалії,  вночі  розквітли,
Золотий  ранок    побачить  прагнули,
І  він  накинув  на  них  срібні  роси,
Промінь  придав    веселкової  краси,
Їх  чарували  пташині  голоси.

Широке  листя  ,  блискуче,  лапате,
Рушник  зелений  в  мене  коло  хати,
В  ньому  сховались  маленькі  дзвіночки,
Біленький  цвіт,  мов  рясні  сніжиночки,
Що  опустили  літаючі  крильця.

Дарунки  лісу  …  й  фіалочки  вінком,
Замайорів  синій  колір    під  вікном,
Літають  пахощі,  їх  так  багато,
В  душі    моїй,  це  ніби  справжнє  свято,
Дуже  хотілось  квіти  обійняти.

Ні,  не  зривати,  хай  краса  буяє,
Хай  моє  серце  весну  відчуває,
І  обійстя….  і  сад  квітучий  нині,
Втішає  жити,  так  радісно  мені,
Богу  подяка  за  рай  й  світлу  днину!

                                                                   20.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915438
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.05.2021

Дозвольте сонцю усміхатись

Проснувся  ранок,  гляну,  любо,
Сонечко  тче,  вузьку  мережку,
І  по  край  неба  злате  жабо,
Вже  проклада  окрасі  стежку.

А  колір  ніби  водограї,
Ті  веселкові,  манять  очі,
По  землі  топляться  в  розмаї
Я  доторкнутись  до  них    хочу.

Та    тишу  враз,  рушать  краплини,
Не  знати  й  звідки  взялись    хмари,
Посеред  неба,  як  щоднини,
Знов  між  собою  ведуть  чвари.

Напевно  досить  сперечатись,
І  воду  лити,  аж    через  край,
Дозвольте  сонцю  усміхатись,
Хай  блищить  златом  увесь  розмай!

Долини  вкриті,  аж  по  вінця,
Дощик    крап-  крап,  веселі    гами,
Коли  ж    він  врешті  закінчиться
Щоб    й  ми  потішилися  з  вами.

                                                       29.05.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.05.2021

Не королева…

Не  королева    вона    й  не  імператриця,
А  просто  жінка-  господиня,  трудівниця,
Як  сонце  й  місяць,    й  сяючі  зорі  на  посту,
Дбайлива  ненька,  що  всім  дарує  доброту.

Створює  затишок    і  вчить  усіх    любити,
Сімейні    цінності  зберегти    й  просто  жити,
Дбайливі  руки,  теплі,  ніжно  приголублять,
І  на  життя,  від  народження  благословлять.

Слова  сердечні,  в  пісні  колисковій  гріють,
 І  сновидіння  страшні  прийти  не  посміють,
Її  любов  оберіга  душу  дитини,
Учить  робить…  добро,  щоб  оминали  війни.

Завжди  уміла,  в  кухні  справна  господиня,
Тут  голубців,  котлет    і    пельменів  ліплення,
Приносять  втіху    за  столом  і  насолоду,
 Вона  донька,  славного  козацького  роду.

Зашити,  вишити,  майстриня  на  всі  руки,
Робота,  дім  і  в  той  час  пізнає  науки,
Щоб  передати,  нині  дітям  і  онукам,  
Для  них,  як  приклад  у  повсякденному  житті,
Щоби  навІки,  всі  родини  жили  в  щасті.

 В  полі  й  городі,  завжди  дбає  про  урожай,
Й  саджає  квіти,  прикрашає  свій  рідний  край,
 Щоби  нащадки  цінили  і  пам`ятали,
Землиці  щедрість  зберегли  і  прославляли.

Ту  ціну  хліба,  дорогу,  щоб  усі  знали,
 І  радість  й  гордість,  щоб  у  душах  відчували,
Та  щоб  квітучим,  щасливим  було  майбуття!

 ***
Не  королева  вона  і    не  імператриця,
Найголовніша  жінка,  це  мати  –  трудівниця,
Кожна  приносить  у  серця    материнську  любов,
Щоб    на  землі,  життя  продовжилося    знов    і  знов.


                                                                                                           29.05.2021р.

В  селі  Старе  Бориспільського  району,  недалеко  від  Києва,
 відкрили  пам`ятник  матері.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.05.2021

Стара шовковиця

Стара  шовковиця  вбиралася    в  листочки,
Чомусь  несміло,  їх  блиск  ніби  намистинки,
У  циліндричній  формі  тримає  пелюстки,
Ще  не  розкрилися,  іскрять  срібні  росинки.

Ранкове  сонечко  здіймається  поволі,
За  нічку  з  вітром,  ще  довгенько  спочивало,
Тепер  проміння,  золоте  розсипа  в  полі,
Й  теплі  цілунки  шовковиці  посилало.

Вона  ж  біль  стримує,  ледь  гояться  всі  рани,
Зима  з  морозом,    з  вітрами  завдали    шкоди,
Стовбур  потрісканий,  сльозами  вкрились  шрами,
Весни  чекала,  сонця,  тепла,  насолоди.

Нині    втішалась,  тим  травам,  що  бринять  поруч,
Квітам  кульбаби,  що,  як  сонечка  ясніють,
Чистому  небу,  тягнула  гілочки  вгору,
Цвіт    у  надії  -    всі  листочки  знов  змужніють.

 Стара  шовковиця  неподалік  від  річки,
Ледь-  ледь  схилилась,  мов  вітається  з  водою,
Радо  розкрила,  дивний,  духмяний  цвіт  свічки,
І  вкотре  я,  всміхнусь,    потішуся  тобою.

                                                                                                 20.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.05.2021

В блакитне небо

Маленька  гілочка  торкається  віконця,
Дрижить  суцвіття,  від  частих  пестощів  вітру,
Не  мре  надія    до  світла,  лине  до  сонця,
У  цім  природи  хист,  потягнутися  вгору.

Часті  дощі,  кожного  дня  прохолода,
Геть  зажурилась,  моя  молода  калина,
Я  разом  з  нею,    ждала,    чи  буде  нагода,
В  мережці  сонячній  зігрітись,  як  дитина.

Куди  не  глянь,  всюди  зелені,  розмай  справжній,
Холодні  зливи  вволю  пестили  травичку,
Вона  терпляча,  хоч  час  від  часу    й  брав  відчай,
Ясніли  мрії,  тікав  сумнів  по  струмочку.

Бурхливі  води,  нині  землю  напоїли,
Придали  сили,  від  нині  все  хоче  тепла,
Як  барабани,    гучні  грози  відгриміли,
В  блакитне  небо,  калина    квіти  простягла.


                                                                     24.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914776
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.05.2021

Ми вже давно не діти ( проза)

             
         За  вікном  буяє  весна.    Раптовий  поривчастий  вітер,  чимдуж  несе  хмари,  підносить,    розділює  їх  на  ребристі….  по  небу  ніби  сходи  вдалину…    
   Зненацька,    до  скла  вікна  на  мить    прилипає  зірваний  з  дерев  цвіт.  І  також  раптово  злітає,    крутиться  й    стрімголов  летить  далі,    деякі  з  них      повільно,    парашутиком,  припадають  до  землі….
Весна…    в  душі  Марини  подвійне  відчуття  радості  .    З  сяючими  очима,  вкотре,  змахом  руки,    прибирала    з  чола  біляве    волосся.  Час  від  часу  дивилася    на  скло  вікна,  на  ньому    ледь  помітно  відбивалося    її  обличчя.  Усміхнена  сама  до  себе,з  думками  –  Бач    доню,    я  вчора    навіть    пофарбувала  коси,  хоча  мій  вік,    сорок  п`ять  років,  немолодий,  як  ти  кажеш,  але  ж    і  не    той  вік,  щоби  забитися    в  якийсь  куточок,  завернуться  в  плед,  як    та  гусінь  у  коконі  просто  чекати  старість.  Ні  -  ні,  я  так  не  зможу  і  не  хочу,  добре,  що  за  фахом  бухгалтер,  хоч  і  робота  за  комп’ютером  та  все  ж  спілкування  з  людьми  надихає  до  життя  -.    Прикривши  повіки,  з  легкою  посмішкою,  схилилася  до  дверей  балкона,  радісним  голосом,
 -Так,    здається  прибирання  завершено,  настав    час  поніжитися  у  ванні.
   Стрілки  годинника  поспішають  до  дванадцятої  години…  Вона  вже  має  справи  з  мукою,  місить  тісто  на  пельмені,  тож  чекає    на  Дарину    -  єдину  втіху  в  своєму  житті.  Донька  ,  чотири    роки  в  Москві,    працює  бухгалтером  на    будівельній  фірмі.  Два  роки,  назад  приїжджала,  на  річницю  поховання  батька.  Раптово  підкралася  печаль…    життя    Івана  було  закоротким,  після  служби  на  підводному  човні,    отримав  опромінення.    Хоча  з  Москви,  де  винаймали  квартиру  і    повернулися  в    рідну  Вінницю  та  рак,    поступово  все  ж  зробив  свою  справу.  Відтоді,  три  роки  Марина  сама.  Хто  знав,  що  так  складеться  доля.  А  нині  донька  приїде  не  одна,  а  з  своїм  хлопцем  -    Русланом,  ще  й  з  його  батьком,  каже  хоче  познайомитися.    Звичайно  цікаво  познайомитися,    але  ж  це  так  далеко    їхати,  чи  це  вже    заручини  мають  бути?    Вкотре  задавала  собі  запитання.    Думка  за    доньку    бентежила,  -    Поїде  на  чужину,  але  каже  буде  серед  українців,  бо    вони  теж  з  України,  чому  не  сказала  звідки,  країна  велика.  Чи    кохання  в  неї,  чи  може  пожаліла  хлопця,  що  чотири  роки  назад  поховав  маму,  загинула  в  автокатастрофі.  дивно,  скільки  часу  пройшло,  а  його  батько  приїде  сам,  чи    до  цієї  пори  собі  не  знайшов  жінки…  Чоловіки  ж  загалом  не  такі,  як  жінки,      в  основному  відразу  знаходять  заміну.  А  можливо,  одночасно  до  когось  з  рідні    їде  погостити.  Ой,  що  то  думки,  їх  багато,  як    нині  цвіту  на  деревах,  як    приїдуть  може    тоді  про  все  дізнаєшся.-
     Вечоріло…    Раз  –  по  -    раз  дивилася  у  вікно.  Від  думок  ,  вузенькі  брови  вкотре    підіймалися  дугами,  то  знову    вирівнювалися  --  Довго  добираються,  хоча  правда  і  дорога  неблизька  та  вже    ж,  після  розмови  по  телефону  минула  година,  вже  й  мали    бути.    Так,  заміжжя  справа  серйозна,  хай  би  не  поспішала…  Але  ж    кажуть,  дівку  треба    віддавати    заміж,  поки    цвіте,  як  квітка.    Мабуть  хочуть  маленьке  весілля,  то  вже  так  і  буде.  Он,  Тетяна  (  хрещена),  тільки  зустріне  і  відразу    запитує,  коли    будемо    калиною  і  барвінком  прикрашати  коровай.  Шкода,    Андрій    десь  зник,  після  хрещення  доньки  тільки  й  бачилися  пару  раз,  як  приїжджав  до  батьків..  Толком  і  не  вдалося  поговорити,  поспішав  на  потяг,  його,ще  відразу  після  школи,  дядько  забрав  на  будівництво  в  Росію.  Напевно  вже  й  дівчина  була,  бо  червонів,  коли  запитували,  чи  часом  не  знайшов  якусь    росіянку.  Буде  Тетяна  за  двох  відбувати,    і  за  себе,    і  за  хрещеного.  Ото  треба  буде  скільки  горілки  випити.  Хоча  в  ресторані,  це  не  в  селі.  Та  то  все  пусте,  хай  би  вже  донька  стала  на  рушник,  якщо  в  них  справжнє  кохання  й    подарувала  онуків,  адже  сім`я  це  краще,  чим  одній,  як  зозуля  кувати.  
  В  квартирі  смачно  пахло  різними  наїдками…      Красиво  сервірований  стіл    втішав  її,  уміє  по-  святковому  накривати,  так    щоб    гостей  налаштувати  на  урочистий  лад.    На  столі  стояли  тарілки  з  холодними  стравами,    Марина,      м`яким  рушником,  старанно,    до  блиску    натирала  келихи  для  шампанського.    А  в  голові    знову  роїлися  думки  -  Ну,  вона  влаштує  своє  життя  і  все,  мені  би  тільки  онуків  дочекати,  шкода  далеко,  якийсь  час    хочуть  пожити  в  Росії.  Але  ж    згодом  планують  повернутися  в  Україну.  Такі  часи,  сумбурні,  подій  багато,    але  ж  життя  триває.  Хоч  і  війна  другий  рік  та  ще    є  можливість  поїхати    в  Росію,  може  побачу,  де  вона  буде  жити.  Врешті,    колись    ж  ця  війна  закінчиться.    Саме  в  цей  час,  коли  витерла  останній  келих,  різкий  дзвінок    перервав  думки.  З  легким  трепетом  у  душі,    подивилася  в  дзеркало,  грайливо    підморгнула,
-Ну  тримайся  тещо,  зустрічай  зятя.
     Здивуванню  не  було  меж…  Дарина  обійнявши  маму,  запрошувала  гостей  до  квартири.  Руслан  –  високий    на  зріст  хлопець,  першим  переступив  поріг.    Марина,  привітно  посміхнувшись,  прийняла  квіти,  подякувала.  Адже  вона  його  декілька  раз  бачила    по  телефону,    тож  знайомство  відбулося  ще  рік  назад.  За  ним,  злегка  нахилившись,  переступив  поріг    Андрій  (  хрещений  доньки).  Від  несподіванки  вона  закліпала  очима,  в  недоумінні  запитала,
-  О!  Андрію,  а  ти  тут  як?  Скільки  років,  скільки  зим  не  бачилися.  Проходь  -    проходь,  будемо  разом  святкувати  зустріч.  Бачиш  донька  приїхала  з  майбутнім  зятем,  є  нагода  познайомитися.
Позираючи  в  двері,  ніби  когось  шукала,
-  Здається    мав  бути,  ще  один  гість.
 Його  обличчя  засяяло  сонцем,  обійняв,    поцілував  в  щоку.  Дарина  і  Руслан,  шоковані  такою  зустріччю,  дивилися  один  на  одного,  ледве  стримували  загострені  відчуття,  щоби  не  задати  запитання,  звідки  вони  один  одного  знають?    Андрій  обома  руками    охопив  молодят  ,
-  От  таке    сімейство  зібралося!  Тобі  сину  повезло  з  тещею!  Що  ж  ти  ні    разу  не  сказав    прізвище  Дарини,  можливо  би  я  здогадався,    що  це  моя  похресниця.  Якби  була  схожа  на    маму,    швидше  за  все    я  би  здогадався,  а  так    попробуй  дізнайся  чия  вона,  з  Вінниці  та  й    все.
     Марина  від  зустрічі  розхвилювалася,  почервоніла,  збентежена  такою  подією,  ніяк  не  змогла  сприйняти,  що  Руслан  –  син  Андрія.  Виходить,  що  коли  хрестили  Дарину,  він  вже  мав  сина,  бач,  а  мовчав.  На  душі  трепетно,  але  відчувала  полегшення,  добре,  що  свій  -  .українець.  Думки  двоїлися,  адже  Андрій    хрещений,  це  виходить  два  рази  поріднилися.
   За  мить,    уже  запрошувала    до  столу,  напевно  тут    немає  чого  заперечувати,  мабуть  так  має  бути    -  заспокоїла  себе.    Не  бачилися  двадцять  п`ять  років  і  ось  такий  сюрприз.Так  –  так,  якось  це  все  треба  переварити,    Андрій  –  мій  кум,  один  з  однокласників,  тепер  майбутній  свекор  моїй  доньки….
  За  столом,  уже    вщухали  вітання,    тости  і  веселі  розмови.  Дарина  ,  час  від  часу  позирала  на  маму  і    на  Андрія  Степановича  (  так  називала  його)  ,  помічала    їх    пристальні  погляди  один  до  одного.    Він  майже  весь  час  усміхався,  брав  страви    і  кожну  з  них  пропонував  Марині.  Смакуючи  пельмені  з  сметаною,  пожартував,
-  Ой,    Руслане  ці  пельені  такі  вже  смачні,  такі  смачні,  чи  й  часом  не  з  чарами?  Я    би  такі    щодня  смакував.
Марина  почервоніла,  а  зять  в  кишеню  за  словом  не  поліз,
-  А,  що  тату,  якщо  чари  на  благо,  чому  не  смакувати?    Може  мені  вдасться  умовити  тещу  поїхати  до  нас,  ну  принаймні  хоча  би  на  якийсь  час.
Андрій  звів  густі  брови  на  переніссі,  злегка  махнув  рукою,
-  Та  ти  ж  сину  не  тягни  воза  поперед  коней,  на  все  сві  час.  Хай  відбудемо  весілля,  а  там,  як  батьки  казали,  як  карта  ляже.
     Марині  і  не  снилося,  що      все  так  складеться.  Ні  в  якому  разі  доньку    відмовляти  не  стане,  адже    Андрія,  можна  сказати,    знала  пів  життя.  Навіть  у  школі,  інколи  сиділи  за  однією  партою.  Хлопець  -  мрійник,  спортивної  статури    з  запальним  характером,  симпатичний,  русявий  з  зеленими  очима,  мав  вигляд  охоронця,  був    на  цілу  голову  вищий  за  неї.
    На  балконі    спілкувалися  молодята.    Андрій  з  Мариною  -    на  кухні  пили  чай.  Він  розповідав  про  своє  життя,  з  болем    у  душі  згадував  про  дружину.  По  закінченню  розповіді,  ледь  усміхнувшись,  сказав,
-  Знаєш,  оце  зустрілися,  я  за  скільки  років,    на  душі  відчув  полегшення.  Можна  сказати,  просто  щасливий,  що  тебе    зустрів,  що  наша  молодь  знайшла  одне  одного.    В  мене  в  Москві  двокімнатна  квартира,  правда  не  в  центрі,  але  для  дітей  підійде,  до  роботи  недалеко.  А  я  собі,  щось  підберу,  на  худий  кінець,  куплю  однокімнатну,    маю  трохи  заощаджень.  Ну  хіба  можливо    захочуть  велике  весілля,  прийдеться  якусь  частину  витратити,  але  за  рік,  думаю  поповню,  гадаю  молодим  треба  жити  окремо.
     Вона,  після  випитого  вина,  розпашіла…    Раз    у  -  раз,    на  собі  ловив  її  ніжний  погляд.  Така  ж  привітна  і  мила  –  думка  плуталася,    мов    у  павутинні.  І  тут,  немов  прокинувся,    а  може    самотня,    як  і  я?  Тож  нині  не  запитаю,  треба  відбути  весілля,  а  далі  життя  покаже.
 Ту    чашку,  що  тримав  у  руці,  ледь  не  пустив,  вона  вчасно  підхопила,
-  Ой,  Андрію,  ти  так  замислився,  десь  літаєш…
-  Та  напевно  й  тебе  охоплюють  думки,  бентежать,  хіба  ні?
-  Ну  добре,  піду  готувати  ліжка,  вже  пізно,  пора    відпочивати.
-  Ні-  ні,  ми  з  Русланом    зупинилися  в  готелі…  Ти  пам`ятаєш  Ірину  з  нашого  класу?    Вона  працює  в  Загсі,  тож  я    з  нею  домовився  за  два  тижні  весілля,  думаю  ти    даси  згоду.    Якби  знав,  що  ти  мама  Дарини,  ти    би  приїхала  до  нас,  там  би  відгуляли  весілля.  Тут  трохи  складніше,  але  я  про  все  домовився.Знаєш,  у  спадок  маю    квартиру  від  батьків,  вже    чотири  роки  здаю  квартирантам.  Оце  недавно  навідувався,  ще  на  три  роки    підписали  договір.  Ця  війна  колись    же  закінчиться,  тоді  й  повернемося  додому.  
-  Ти  завжди  передбачливий,  як  і  в  школі,  помітила  і  весело  погукала  молодят.
  А  час  летів…    Після  невеликого  весілля  минуло  пів  року.  Марині  тільки  й  втіхи,  робота,  спілкування  з  донькою.    Кожної  неділі  дзвонив  Андрій,  цікавився  справами  на  роботі,  здоров`ям  і    кожного  разу  ,  як  підтримка,
-Ти  тримайся,  розумію,  одній  важко,  але  скоро  ми  це  питання  вирішимо.
Вона    тільки  наважиться  його  запитати,    про  яке  питання  мова  та  він,  лише    крізь  легкий  сміх  промовить,
-  Ну  все  свашко,  все,  бувай  здорова!
А  в  самого  ж  кров  грає.  Чи  й  не  роки  -  думки  літають  -  Ще  ж  не  старий,он  дехто  вперше  одружується  в  сорок  років.  Чи  не  спроможній  витримати  погляди  молодих,  осудять,  ні?  А  вона  ж  гарна  жінка,  ще  в  соку,  таку  привабливу  іще    треба    цілувати  і  гладити  те  ніжне  тіло.  Напевно  заради  цього,  перед  дітьми,    можна  цей  сором  пережити.
     Минув  майже  рік….  Марина  збиралася    їхати    в  Москву,  Дарина  народила  сина.  Оце  сюрприз,  бачила,  що    на  обличчі  донька    трохи  змінилася,  але,  що  вагітна  тримали  в  таємниці.  От  молодь  -  збираючи  валізу,  думка  за  думкою  літала  -  Від  них  всього  можна  чекати  і  Андрій  теж  хороший,  мовчав.  Та  тут  же  хвалила  його,  але  ж    молодець,  дітям  залишив  квартиру  і  собі  придбав,  тільки  не  сказав,  однокімнатну,  чи  двокімнатну  та  це  все  вже  не  так  важливо.  Може    туди  приведе  собі  дружину,  шкода  славний    чоловік,  а  вже  скільки  років  сам…
Вона  спускалася  по  сходах  вагона,  коли  за  руку  її  підтримав  Андрій,
-Ну  нарешті.    З  приїздом!
Трохи  соромлячись,  прийняла      від  нього  три  червоні  троянди,  подякувала.  Але  він    поводився  дуже  дивно,  ніби    чоловік.  Прихилив  її  до  себе,  обняв,  поцілував  у  щоку,  прошепотів,
-  Я  так  давно  чекав  цієї  зустрічі.
 Його  сміливість  вразила,      перехопивши    подих,    обличчя  зашарілось,
-Ой,  дивися  на  нас  люди  дивляться.
  Хоч    вересень  місяць  видався  теплим  та  все  ж  вітер    приносив  прохолоду.  Від  вокзалу,  машиною  їхали  майже  дві  години.    Вона    не  сіла  поруч  з  ним,  гадала  так  краще,  безпечніше.  Помітила  його  погляд,    чомусь  зрівняла  з  поглядом  голодного    кота,    який  би  з  насолодою  з`їв  щось  смачненьке.    По  дорозі    майже  мовчали,  вся  увага    на  рух  ,  автомобілів,  як  комах.
   Він    уміло  вів  машину,  в  серці  плекав  надію,  що  скоро  можуть  побути  наодинці.    За  ці,  півтора  року  після  весілля,    скільки  думок  і  всі  тільки  про  неї-  Якби    ж  погодидася  жити  разом.    Манить  до  себе,  проникла  в  саме  серце,  загубив  спокій,  чи    я  не  вартий  її  уваги?  Чи  не  помічає,  чи  не  хоче  помічати,  як  я  до  нею  ставлюся?  Як  підібрати  ключ  до  її  серця?
     Після  спілкування    по  телефону,  інколи  по  скайпу,  дивувався  своїй  поведінці,  напевно  вдруге    закохався.    Хоча  й  минуло  скільки  років  після  школи,    часто  згадував  її    веселі  сині  очі,  усмішку,  виникало  сильніше  бажання  зустрітися,    пригорнутися,  зігрітися    в  її  обіймах.  Вкотре  замислився,-  Колись  говорив  мудрий  Сковорода  »  Любов  виникає  з  любові;    коли  хочу,  щоб  мене  любили,  я  сам  перший  люблю».    Бач,    разом  вчилися,  до  того  ж  і  куми,    і  ось  тепер  свати.  Чи  то  доля  так  керує,  хто  знає,  але  я  вірю,  серце  підказує,    що  я    можу  зробити  її  щасливою.    Нехай  тільки  повірить  і  довіриться,  адже  це  основне  в  сімейному  житті.
     Вони  вирішили  не  чекати    ліфт,  сходами  піднялися  на  третій    поверх,  Андрій,  поставив  валізи,
-  Зачекай,  дістану  ключі.
 -А  може  краще  подзвонити?  Чи  боїшся  розбудити  онука?
У  відповідь  хитрий  погляд,    лукава  усмішка,
-  Там  немає  кого  будити.  Ми  приїхали  до  мене,  ти  з  дороги,  тобі  треба  прийняти  душ,  відпочити.    Не  хвилюйся,    в  них  все  добре,  я  попередив,  що  приїдемо  під  вечір.
Як  сполохана  пташка,  переступила  поріг  квартири.  Від  здивування  кліпала  очима,  розхвилювалася,  почервоніла,
-  Чому  мене  не    запитав,  чи  я  так  хочу?
-  Це  ми  з  дітьми  так  вирішили.  Я  запропонував,  вони  підтримали,  навіть  зраділи.  Вважають,  що  так  і  їм  вільніше,    і  нам  краще.Тим  паче  син  зараз  у  відпустці,  хай  самі  бавляться,  сім`я    буде  міцнішоюю    Руслан  дуже  хотів  сина,  тож  хай    обоє    і  пізнають  плоди  кохання.
-  Але  ж  моя  присутність  може  завадити    твоїм  планам,  відпочинку,  якось  незручно.
-  Та  перестань,  я  тільки  радий  твоїй  присутності,  хочу    тобі  дещо  запропонувати.
Оцінюючи,  роздивлялася  квартиру,  тут  і  не  скажеш,  що  живе  неодружений  чоловік.    Чисто,  комфортно,  зі  смаком  підібрані  обої.  На  серванті  весільне  фото  дітей,  на  столі    кришталева  ваза  з  цукерками  і    тут  же  на  маленькому  підносі    яблука  і    білий  виноград.    Саме  той  виноград  «Дамські  пальчики»,  які  вона  обожнює.  Невже  пам`ятає,  як  колись  пригостив  мене?  На  якусь  мить  ніби  завмерла,  згадуючи  школу  і  ті    грона  винограду,  які    тоді    перед  нею  поклав.
Раптово  перервала  тишу,
-  Таким  виноградом  ти  в    восьмому  класі  мене  пригощав,  пам`ятаєш?
-  Ну,  якби  забув,  мабуть  би  купив  інший,  -  сказав  і,  як  хлопчисько  наважився  підійти  до  неї,    пристально  дивився  в  очі,  вона  відчула,  що  не  спроможна  зробити  крок  назад,  щоб  відійти.  Легкий  дотик  щока  до  щоки,  хотів    поцілувати,  але  вона,  все  ж  спромоглася    відвернутися,
-Андрію,  це  що?
 -  Це  те,  що  я  хочу    тобі  запропонувати.  Хочеш  одружимося,  якщо  ні,  то  давай  просто  жити  разом.
Кров  поступила  до  обличчя,      руками  схопилася  за  голову,
-  Та  ми  ж    з  тобою  свати,чи  як?  І  як  це  сприймуть  діти?  Ти  собі  це  уявляєш?  В  голові  не  вкладається,  оце  бовкнув!
-  Ну,  а  якби  не  були  сватами,  якби  випадково    зустрілися,  я    б  тебе    точно  не  відпустив.  Ти  ж  теж  вже  декілька  років  одна.  Чи  вато  втрачати  час,  коли  можно  жити  повноцінним  життям.  Марино,  ми  давно  не  діти,  нам    по  сорок  п`ять  років,  це  чи  й  не  вік,  це  ще  не  старість,  а  лише  пів    життя.  До  речі,  мені  син  сказав,  що  не  буде  проти,  якщо  ми  поберемося.
Як  обухом  по  голові,  вона  відразу  присіла  на  стілець…запала  тиша.  Він  мовчки  приніс  їй  рушники,
-  Давай,  краще      іншим  разом  про  це  поговоримо..  Вибач,  не  втримався,  прийми  ванну,  я    приготую  перекусити.  Розслабся….    До  дітей  поїдемо  через  години  три,  не  раніше  і  нам  їхати  не  більше,  як  з  пів  години.
     За  вікном  темніло…  За  святковим  столом  вщухали  гучні  розмови.  Марина  тішилася  онуком,  який  уже  солодко  спав.  Руслан  прихилившись  до  батька,  щось  шепотів  на  вухо.  Дарина,  розрізала  торт,  пропонувала  каву,  чай,  спостерігала  за  чоловіком.  Що  за  шепотіння,  що  за  секрети  поміж  них?  Раптом  Андрій  підвівся,
-  Слухайте  діти,  ми    після  солодощів  поїдемо  відпочивати.    Даринко,  я  думаю  ти  не  проти,  щоби  мама    відпочила    в  мене  вдома.  А  завтра  зранку,  разом  наліпимо  пельменів  і  приїдемо  до  вас.  Вам  втрьох    буде  весело,  а    я    що  один  буду?  Вважаю  це  просто  не  чесно,  не  покидайте  мене  одинокого.  Я  після  завтра  поїду  на  об`єкти,  тоді  й  з  Максом  награється  і  з  тобою  наговориться.  Гадаю,  так  всім  буде  зручніше.
   Руслан    тупо  дивився  на  Дарину,  ледь  помітно  кивав  головою,  щоби  погодилася.  Її  очі  забігали  по  всіх,  двинула  плечима,
-А,  що  мамо,  я  не  проти.  Тут  вночі  Макс  заплаче,  тебе  розбудить.    У  нас  режим,  це  ж  не  день,  щоби  гратися,  вночі  дитина    має  спати.
Марина  розвела  руками,    трохи  здивовано,
-Але  ж  я    скучала  за  вами,  приїхала  тобі  допомогти.
 -Так,  мамо,  так.  Я  теж  скучила,  але  ж  ти  приїхала  не  на  один  день.  Я  підтримую  Андрія  Степановича,  якою  би    дорога    не  була,  гарний  відпочинок  не  завадить.
 Обличчя  Руслана,  аж  розпливлося  в  усмішці.  Потираючи  руки,  він  потягнувся  за  шматком  торта,  підморгнув  батькові.  Марина  помітила  це,  стрілою  прилетіла  думка,  -Він  напевно  домовився  з  сином.  Але  ж  і  донька  підтримала.  Збентежено,  розгублено    поглянула  на  доньку  і  ледь  прикусивши  нижню  губу,  на  згоду    кивнула  головою  й  сказала,
-  Ну  гаразд,  якщо  ніхто  не  проти,  може  так  і  краще.
Андрій  метушився,  допомагав  прибирати  посуд,  хотів  якнайшвидше  повернутися  додому.  Раптово  заплакав  Макс,    Дарина  поспішила  до  сина,
-О!    Проснувся,    саме  час  погодувати.  Я  пішла,  тож  завтра  ми  чекаємо  на  вас.
 Руслан,з  усмішкою  на  обличчі,  на  собі  зав`язав  фартух,
-  Здається  все,  всім  дякуємо,  тепер  моя  черга  попрацювати….
Андрій    стояв  біля    дверей,  переминавсь  з  ноги  на  ногу,  усміхнений  весело  заговорив,
-  Ну,  що  свашко,  ми  свою  місію  виконали,  пора  на  сідало.  Вважаю,  на    даний  момент    ми  тут  зайві.
Марина,  знову  присіла  на  заднє  сидіння  машини.  Не  очікувала  такої  гостинності,  адже  так  хотіла  поспілкуватися  з  донькою.  Андрій    лише  позирав  у  дзеркало,  щоби  побачити  її  обличчя..  З  однієї  сторони  він  її  зрозумів,  але    з  іншої,  не  хотів,  щоби  залишилася    з  дітьми.
Він  закрив  двері  машини,      поклав  руку  на  плече,
-  Погода  гарна,  може  прогуляємося?  Чи  ти  вже  хочеш  відпочивати?  Я  хотів  поговорити  про  нас.
-  Вона  різко  повернула  голову,  кліпаючи  очима  запитала,
-  Хіба  між  нами  щось  є  окрім  дітей?
-  Марино,ти  ж  мене  знаєш,  я  на  вітер  слова  не  кидаю.  Приїжджай  до  мене,  через  два  –  три  місяці  Дарині  треба  подавати  річний  звіт  по  матеріалах.Ти  ж  в  цьому  знаєшся,  допоможеш  їй.
-  Який  звіт,  вона  ж  у  декретній  відпустці?
-  Ти  вже  забула,  на  яких  правах  ми  тут  працюємо?  Подумай  і  про  нас,  чому    ти  там  одна,  я  тут  один.  Чи  я  тобі  зовсім  байдужий?
Опустила  голову,  зробила  вигляд  ніби,  не  почула  запитання.  Рукою,    ніжно  взяв  за  підборіддя,
-Зараз  нічого  не  говори,  подумай.  Я  довго  думав,  чекав  цього  дня,  щоби  приїхала.  Ми  не  діти  і  нам  соромитися  того,чого  хочемо  не  потрібно.  Я  буду  тебе  шанувати,  як  зіницю  ока.  Ну,  а  який  я  ,ти  сама  знаєш.  Дарина  з  Русланом  знають  мої  наміри,  підтримують.  І  я  радий,  що  твоя  донька  розумниця  і  мене  розуміє.
 -Дарина  знає?  Чому  ж  нічого  не  сказала?
-Напевно  не  встигла…
В  квартирі    тихо…  Андрій    стояв  на  балкон.  Вона  вийшла  з  ванної  кімнати,
-Андрію,  я  звільнила  ванну,  можеш  йти    митися,
Поспішив  до  неї,  розставивши  руки  обняв,  поцілував  у  щоку,
-Ось  так  би  завжди!
Зашарілася,  звільнилася  від  обіймів,
-Не  тисни  на  мене,    дай  час  подумати.
     Наступний  день,  пролетів  швидко.  Вдвох  ліпили  пельмені…  Андрій  розповідав  про  роботу,  згадував  анекдоти,  поділився  думками,  як  би  хотів  жити  далі.  То  лунав  сміх,  то  раптово  обоє  задумувалися.  Він  намагався  позалицятися  до  неї,  нащо  вона  кидала  суворий  погляд,  хитала  головою,  але  ніяких  слів.  Адже  вночі  довго  не  могла  заснути,  а  може  й  справді    погодитися.  Симпатичний,  вміє  обійти  й  діти  не  проти.  Нав`язувалася  думка  -А  який  він  у  ліжку?-  та  відразу  відганяла  її.    Боже,  що  скажуть  знайомі,  засудять?  Їй  здавалось  ніби  чула  шепіт,  чи  ток  переслідувала  думка,-  Будеш    знову  одна,  самотність    -  не  подружка,  в  душі  хочеш  спокою,  а  буде  пустота,  яка  згодом  принесе  біль.
     Сімейний  обід,  веселі  розмови…  згодом  з  Дариною  та  з  онуком    прогулянка.  Вона  тішилася  хлопчиком,  а  він  немов  відчував  її  ласкавий  погляд,  солодко  спав  у  візочку.  Донька  перша  почала  розмову  про  Андрія.  Пояснювала  мамі,  що    він,  відразу  після  весілля,      їм  повідомив    про  своє  рішення.  Тому  й  поспішив  придбати  квартиру,  готувався  до  її  приїзду.
-Дарино,  а  якби  я  відмовила,  щоби  ти    тоді  сказала?
-А  ти,  що  вже  відмовила?  Я  думала  ви  вже  спали  разом…
-Тю  на  тебе,  от  молодь!  Як  у  вас  все  просто?!    Так,    він  вартий  уваги,  але  я    навіть  не  уявляю,  що  мені  скаже  кума,  коли  дізнається.  Чи  сусіди,  скажуть    на  старості  років  баба  з  розуму  з`їхала.
-А  ти  подумай    про  себе,  навіщо  тобі  думати  про  когось.  Якщо  ти  про  тітку  Тетяну,  я  думаю,  якби  вона  була  одна,  не  упустила  б  такий  шанс.  Тим  паче  вчилися  разом  та  й  жених  завидний,  не  з  бідних.  Подумай,  заробимо  гроші,  закінчиться  війна,    повернемося  в  свою  Вінницю.  Я  би  й  зараз  пташкою  полетіла,  хоча  би  одним  оком  побачити  рідне  місто.Знаєш  мамо,  сумую  за  Бугом,  за  квітучими  вишнями,  каштанами,  а  ще  за  фонтанами  в  парку  й  клумбами  з  різнобарвними  квітами.
-Я  подумаю,  можливо  ти    й  права.  Але  прошу,    Руслану  про  нашу  розмову  не  говори.  Кілька  днів  побуду,  роздивлюся,  з  часом  вирішу,чи  довго  погостюю,  як  ні,  то  поїду  звільнятися.  Та  тільки  ти  не  підганяй  мене,  на  це  дуже  важко  зважитися.
-Ой  мамо,  будь  простіша,  чого  боятися?
Минуло  три  дні…  Андрій  повернувся  з    будівельних  об`єктів,
 під  обід,  але  не  поїхав  до  дітей,  вирішив  прийняти  ванну  та  відпочити.  Хоч  і  вимотаний  за  ці  дні  та  заснути  так  і  не  вдалося.  З  боку  на  бік  перевертаючись,  думки  про  Марину  не  давали  спокою.  Що  скаже?  І  коли  скаже?  І,  як  втриматися  від  спокуси,  коли  вона  в  іншій  кімнаті  і  така  жадана?  Діти  владнали  своє  життя,    на  кілька  років  принаймні,  а  ми?
   Хоча  по  приїзду  передзвонив,  що  вже  вдома,  але  приїхав  до  дітей  коли  стемніло.Ще  з  порогу    попередив,  що  не  голодний,  вечеряти  не  буде.
Руслам,  трохи  здивований  батьком,  усміхаючись,  тихо  запитав,
-Ти,  що  відсипався?  Чи  пельмені  для  Марини  Василівни  ліпив?
 -  Думаю  ми  завтра  вдвох  наліпимо!-  великим  пальцем  руки,  торкнув  сина  в  бік  і    голосно  продовжив,-  Василівно,    поїхали  додому!  Напевно  пристала  за  ці  дні!  Чи,    ще  не  наговорилися    з  донькою.  Що  там  Макс,  давав  спати?
За  неї  відповіла  донька,
 -  Все  нормально,  але  звичайно  мама  просиналася,  коли  пхикав.
І  продовжила,
-Мамо,  візьми    до  чаю    шматок  торта,  що  ми  спекли.  Хай    Андрій  Степанович  оцінить  наші  здібності.
Андрій  стояв  поруч  з  Мариною,
-О!    Солодощі  це    моя  головна  слабкість,  обожнюю  торти!  Не  відмовляйся,  берем  і  поїхали.
 Андрій  під  руку  підвів  Марину  до  машини,    відкрив  передню    дверку,
-  Прошу,  пані!  Сідайте  поруч,  зігрійте  сердечко  водієві.
Кров  прилинула  до  обличчя,
-Андрію  Ва….
Вмить,    вказівним  пальцем  торкнувся  її  уст,  заперечив  головою,
-  Нас  тільки  двоє,  може  досить  так  офіційно.
-  Гаразд!  Ти  часом  не  випив?
-  Ну  де  ти  і    хіба  колись,    за  кермом  мене    бачила  на  підпитку?  О,  до  речі,  добре,  що  нагадала  сідай,  поїхали.
 Їхали  мовчки,  вона  намагалася  дивитися  на  дорогу  та  все  ж  час  від  часу,    крадькома  позирала  до  нього.
За  пів  години,  були  біля  будинку,  він    з  пакета  дістав  пляшку  вина,  ледь  усміхнувшись  до  неї,
-  Добре  що  про  вино  нагадала.  Дивися,  мої  хлопці  подарували,  бачиш  французьке,  є  нагода  розслабитися,  як  вважаєш?
Роздивляючись  етикетку,    посміхнулася,
-  Мені  здається  я  такого  ніколи  й  не  смакувала,  як  хочеш,  спробуємо.
Ну  от,  нарешті  потепліло  –    помітив  про  себе  і  вони      мовчки    вийшли  з  машини.
Закриваючи  машину,  Андрій  позирнув  довкола,    не  міг  не  помітити    повний  місяць,
-Маринко  подивися,  як  світить  місяць,  напевно  досяг  піку  зростання.
Вона  поглянула  й  непоспішаючи  пішла  вперед,  він  йшов  повільно,  ніби  капцями    вимірював  відстань,  продовжив,
-А  знаєш,    повний  місяць  між  людьми  розпалює  вогонь,  кажуть  інколи  призводить  до  неприємних  наслідків.А  хтось  каже,  що  цією  місячною  фазою  можна  скористатися  так,  що  вона  принесе  удачу.  Колись  сам    читав,  що  до  кожного  повного  місяця  треба  обов`язково  готувати    початок  чогось  дуже  важливого,  щоб  ця  справа  мала    величезний  успіх  у  майбутньому.  Найголовніше  -    не  кидати  це  на  півдорозі.
Вона  озирнувшись,
-Не  відставай!    Одне  знаю,  в  таку  фазу  мені      погано  спиться,  він    ніби  забирає  енергію,  часто  навіює  сум,  буває  бентежить.  Іще  інколи  сняться    всякі  жахіття,  що,  аж  мороз  проймає.
-    Значить  нам  повезло,    будемо    вином  зігріватися.
   На  столі  солодощі,  фрукти,    пуста  пляшка  з  під  вина  і    два  келихи,  в  яких  вина  залишилося  лише  по  декілька  крапель.  Вони  сиділи  на  дивані,    з  екрану  телевізора    линула  пісня    »Эти  глаза  напротив».Чи  то,  так  пісня  подіяла,  чи  випите  вино,  притулилася  до  нього,  немов  шукала  захисту.  Розпашіла,  слухала  його  серцебиття,  хотіла  рахувати  та  де  там…  Ото  лупить  -    зробила  висновок,  чи  це    так  вино  мене  розібрало.  Заворушилася,  хотіла  вислизнути  з  -  під  руки,  наче  та  пташка    з-  під  крила.  Його  благаючий,  ніжний  погляд  зупинив  її,
-Не  тікай!
Довгий,  пристрасний  поцілунок  в  уста,  пробудив  її  жіночність,  прошепотіла
 -Андрію,  що  ти    робиш  зі  мною….
-  А    що,  щось  не  так,  то    скажи,-    прошепотів  у  відповідь.
Відчув,  як    вона  сильніше  притулилася  до  нього.  Поцілунки  в  шию,  як  пробудження  весни,    в  її  очах  помітив  блискавки.  Не  в  силах  зупинити  бажання  двох…  .    ЇЇ  тіло  тремтіло…  підхопив,  на    руках  заніс  у  спальню  кімнату…
     Надворі  сіріло…    в  квартирі  тихо.  Вона  боялася  відкрити  очі,  в  паніці  прошепотіла,
-Ой,  що  ж    я  накоїла…
 Він  вже  давно  не  спав,  лежав  з  заплющеними  очима,  почув  шепіт,  посміхнувся.  Злегка  провів  долонею  по  її  оголеній  спині,  пригорнув  до  себе,
-Що  пташечко  попала  в  клітку?  Тож  знай,  тепер  я  тебе  нікуди  не  відпущу.  Маринко,  люба,  от  і    все  вирішилося,  адже  нам    так  добре  було.  Навіщо  втрачати  час,  стримувати  солодкі  бажання,    ми  вже  давно  не  діти.
                                                                                                                                                                       Травень  2021р
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914653
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.05.2021

Чому не літаю….

[youtube]https://youtu.be/KnsE9mBSp-U[/youtube)


В  ранкових  сутінках…  сокіл  злітає,
Стрічає  сонечко  у  вологій  млі,
Чую  в  діброві,    пташечка  співає,
Мені  нагадує  про  щасливі  дні.

Думки  торкнулись  хмар  у  піднебессі,
Чому  не  сокіл,  чому  не  літаю?
У  душі  молодість,  чи  не  на  часі,
У  крилах  силоньку,  ще  відчуваю.

Хоча  й  давненько  зозуленька    кує,
Сади  уквітчані,  прибрали    вбрання,
Та  жаль  ,чомусь,  вітер  мене  не  чує,
Не  спонукає  до  випробування….

-Ні  -  ні  мій  друже,  відкинь  сподівання,
Здаля  шепоче,-Ти,  вже  старий,  відлітав.


                                                                                             2020р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914458
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.05.2021

Відспівала ніч

Відспівала  ніч  колискову,
З  молодим  місяцем  тихенько,
Зустрічали  окрасу  ранкову,
Заяснився  обрій  синенько.

Та  за  мить    засіяло  златом,
І  до  верху  палахкотіли,
Кольори  нібито  букетом,
Стрімголов    до  неба  летіли.

Фіолетово,  то  рожево,
Відбивалось,  переливалось,
 Скрізь  оранжево,  вмить  мінливо,
Та  зненацька  з  сонцем  зливалось.

В  хороводі  зникали  зорі,
Синява…  розляглась  довкола,
Білі  хмари    в  небеснім    морі,
Малювали  хвилясті  кола.

Відспівала  ніч  колискову,
Відпочила  земля  доволі,
Співав  зяблик  пісню  ранкову,
Прославляв…  весну  веселкову.  


                             16.05.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=914260
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.05.2021

Що коїться…

Життя  …  життя,  що  коїться  на  цьому  світі,
 А  чи  ми  маємо  хист  до  кращого  життя,
Коли  червота  давно  гризе  у  суцвітті,
Землі  квітучість,  як  поранені  серця.

 Жадоба,  заздрість,  збагачення,  мов  хвороба,
Що  роз`ідає  іще  з  самого  дитинства,
Родини  приклад,  якою  керує  злоба,
До  всіх  зневага,  нерівність  ознака  хамства.

Бо  при  союзі  накрали  досить  легенько,
За  копійки  придбали  фабрики,  заводи,
І  надто  довго  сиділи,  ждали  тихенько,
І  все  заради  вигоди,  статки  в  офшори.

Що  їх  життя,  то  наче  в  казковому  світі,
Машини,  яхти,  дачі  з  виходом  до  Дніпра,
Й  одяг  шокує,  бо  весь  народ  у  лахмітті,
Із  секонд  -  хенду,  серце    від  болей  завмира.

О  де  ж  та  правда?  Та  за  чиї  ж  то  податки,
Розбагатіли?  Здирають  з  людей  три  шкури,
За  газ  і  світло.    Самі  ж  купують  «малі  кімнатки»,
У  центрі  Києва  і  живуть    без  зажури.

Шуби  з  тварин,  коштовності  і  діаманти,
У  банках  гроші,  щоби  миші  не  поїли,
Для  цього  справді  треба  замати  таланти,
Навчили  предки,  з  часом  дуже  знахабніли.

Вмілі  артисти,  поводяться  перед  людьми,
Чи  роль  виконують,  неначе  в  серіалі?
Чи  ми  вже  стали,  для  них  давно  холуями?
О,  Боже  –  Боже,  як  позбутися  печалі?

Кому  довірить?  Як  забрать  у  олігархів?
 Народом  надбане,  не  шкодуючи  сили,
Скажіть  позбутись,  як  ненажерливих  духів?
Щоб  люди  в  статках  жили  і  не  тужили?

 Війна  на  сході…і  страшний  короно  вірус,
Які  іще,  нам  іспити    принесе  цей  час?
Чи  олігарх  придбає  собі  наступний  парус?
Грошей  віджавши  на  вакцині,  ніби  для  нас.

 На  жаль,  мовчить,  народ  зневірений  втомився,
 Хоч  обіцяє  весняне  сонце  гарний  день,
На  душі  туга,    ятрить,  знову  похилився,
Бо    безнадія,  до  життя  не  несе    натхнень.

                                                                                       13.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913726
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.05.2021

З ДНЕМ ПЕРЕМОГИ!

[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=rNtjyE65ROQ[/youtube]

Пір`їнами…  ледь  землю  притрусило.  Алича,  абрикоса,  черешня,  вишня  -  скидає  білосніжний  цвіт...  Схилились  небеса…  Весна  холодна…  в  бузку  не  стало  сили,  на  День  Перемоги  розпуститись  нині.  Щоб,  як  завжди,  кожен  з  нас  зміг  прийти  на  цвинтар  з  букетом  пахучого  бузку,  тюльпанів,  нарцисів.
.  В  цей  Великий  день  -  День  Перемоги  пом`янути  тих,  хто  віддав  своє  життя  за  нашу  волю.  Велика  Вітчизняна  війна…  Сьогодні,  як  і  в  цей  день  кожного  року  -  ці  слова  на  вустах.  Війна  ХХ  століття…  Ця  біда…  прийшла  майже  в  кожну  родину.  І  рана,  ще  ятрить,  і  часом,  як  хто  нисипе  солі,  згадавши  про  тих,  кого  немає  поряд  з  нами.  А  скільки  їх,  відчайдушних,  сміливих,  непереможних  полягло  за  нас  з  вами,  щоби  ми  народилися  й  мали  спокій.  Кожен  другий  нині  в  могилах,  а  кожен  другий  із  живих  був  поранений.  А  скільки  сиріт,  скільки  жінок  стали  вдовами,  залишилося  без  підтримки?!  Їх  не  злічити,  як  і  не  виміряти  той  біль,  що  зазнав  наш  народ.  Вони  герої,  за  кожен  крок  рідної  землі  билися  до  останньої  краплі  крові.  Цей  подвиг  залишиться  у  віках  і  кожного  разу  зі  сльозами  на  очах,  згадаємо  в  поклоні  перед  обелісками,  могилами  тих,  хто  пішов  у  інший  світ.  Вічна  слава  загиблим!  Хай  не  згасає  пам`ять  про  героїв!  Ми  привітаємо  з  цим  Великим  святом  -  Днем  Перемоги  і  схилимо  голови  перед  живими,  що  є  серед  нас.  На  жаль,  їх  залишилось  зовсім  мало.  Для  них  і  нас  цей  день  назавжди  у  серцях.  Їм  би  жити  в  спокої,  на  жаль,  знову  в  тривозі  за  країну.  Адже  вже  сьомий  рік  Україна  виборює  свою  незалежність.  Полинно…  гірко  на  душі  і  серце  спокою  немає.  Бо  знову  діти  й  онуки  йдуть  на  передову,  на  кордоні,  захищаючи  нас  з  вами.  Страшні,  часті  звістки,  про  смерть  воїнів  (  синів  і  доньок),  рвуть  серця  й  душі  матерів,  дружин.  І  з  острахом  у  майбуття,  дивиться  підліток.  Та  Україна,  як  квітуча  калина,  в  мороз  й  холод  вистоїть,  як  завжди.  І  залунає  пісня  солов`їна,  прикрасять  квіти  Дніпровські  береги!  Бо  ми  народ  нездоланний,  непереможний!  І  гідні  дати  відсіч  ворогу!  Вчора  -  8  травня,  в  День  пам`яті  примирення,  йшов  дощ.  Упала  не  одна  сльоза,  за  загиблими  плакали  небеса.  Цей  пам`ятний  день  -  річниця  капітуляції  нацистської  Німеччини,  як  символ  перемоги  над  нацизмом.
 Як  хочеться  в  це  вірити,  що  і  в  подальшому  житті,  нам  вдасться  це  зберегти.  Нині  сонячний  ранок…  І  чисте  небо,  вітає  кожного  з  добрим  ранком.  Хай  не  згасає  мрія,  що  прийде  мир  на  Україну.  Що  втихомириться  холодний,  нестерпний  вітер.  Напевно,  зірвані,  розсипані  пелюстки  по  землі,  то,  як  сльози  за  загиблими  на  війні.  В  душах  надія,  розквітнуть  яблуні  і  груші,  бузок  придасть  білій  красі  відтінок  спокою  і  віри  в  майбуття  краще  й  мирне.                                                                  
                                                                                                                                                                   09.05  2021р.
                                                                                                   ***
                                                                                 Шановні  друзі,  читачі!

                                                                               Щиро  вітаю  з  Днем  Перемоги!

     В  кожну  оселю,  в  кожну  світлину,  зичу  миру,  щастя,  здоров`я,  спокою  і  достатку!  
     Єднання  нам!  І  процвітання  рідній  Україні!
       Я  разом  з  Вами  хочу  сказати  -  ГЕРОЯМ  СЛАВА!  Вони  завжди  в  наших  серцях!

                                                                                                                                                             09.05  2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913257
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.05.2021

Моя черешенька

О  черешенька,  подружка  мила,
Ти  скажи,  чому  так  зажурилась,
Хоч    старенька-  у  весільнім  вбранні,
Грієш  серденько,  втішаєш  мені.

Розумію,  ти  сумуєш,  як  я,
Нині  сонце  в  гостях  надвечір’я,
Наче  й  світить,  але,  на  жаль,  не  гріє,
Сильний  вітер  фату  знов  розвіє.

ПелюсткИ  ніжні,  чекають  тепла,
Та  надія,  як  вечірня  імла,
Все  ж  розвіється,  у  день  травневий,
Й  вона  злих,  позбудеться  приречень.

Я  погляну  за  вікно  раненько,
Привітає    гілками  ніжненько,
Легкий  шелест  і  шепіт  -  не  журись,
   Йди  до  мене  і  ніжно  пригорнись.

Ми  з  тобою,  як  подружки  удвох,
Сум  розвієм,  хоча  й  не  без  пригод,
У  жмут  стиснем,тож  віра  воскресне,
І    нас  сонечко  сповиє  ясне.

                                           06.05.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=913023
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.05.2021

Трудова династія, медик за покликом душі (розповідь)

     На  землю  опустився  вечір.    До  обрію  котилось  сонце,  поміж  хмар  проникали  промені,    прилягали    до  землі.  Деінде    промінь  смужкою  приліг  і  тут,  як  тут  веселі  горобці.  Вони  жадали  тепла  і  сонця,  хотіли  ніжності  і  любові,  як  кожен  із  нас  на  цій  святій  землі.
   Якби  ще    спокою  в  душі…та  де  той  спокій?    Коли  в  душі  й  не  залишилось  сліз.  Весняний    поривчастий  вітер,  немов  підштовхнув    її  ,    а  то  на  якусь  мить    затихав,  здавалося    ніжно  обіймав  за  плечі.  Люба  спішила  на    автобусну  зупинку.    Щоб  ,  як  завжди,  завчасно    прийти  на  роботу.    Пішком  не  піде,  бо  до    лікарні    не  менше,  як  кілометра  три.    Вона  в  лікарні  працює  з  дев`ятнадцяти  років,  можна  сказати    все  життя.    Династія,  вкотре  немов  шурхіт    у  голові,    перед  очима    сім`я…  І  все  заради  того,  щоби  досягти  мети,  себе  віддати  улюбленій  професії    і      знову  допомагати  людям.
   За  плечима  прожите  життя….Вона  славна  молода  дівчина  ,    заради  мрії    покинула    рідне    село.  Навчалася    в  медучилищі  -    на  сестринську  справу.    Дівчата  частенько  заздрили  її    витонченій  красі  обличчя.    Карі  очі,  як  магніт  привертали    увагу.  Її  грація,    витончена  постать  дивувала  оточуючих.    Завжди  уважна,  хоч  і    інколи    суворий  погляд,  але  в  душі  доброзичлива.  Завжди  прийде  на  допомогу,    якщо  хтось  у  цьому    має  потребу.    І  хоч  було  тих  кавалерів,    на    двох    руках  пальців  не  достатньо,  але  вона  зустріла  своє  кохання  з  сільським  хлопцем.  Василь  працював  водієм    швидкої    допомоги.    Їх    кохання,    як  весняні  квіти,    цвіло  й  тішило  батьків.    Але    в  містечку  є  робота,  тож  і  вирішили    тут    придбати  житло.  Важкі  часи,    грошей  замало,  але  збудували  будинок,  хоч  і  не  в  центрі  містечка,  але  тішилися,  адже  своє.  Люба  працювала  в  хірургічному    відділенні,  спочатку    медсестрою,  згодом  операційною  медсестрою.
 Чи  хтось  та  й    колись  рахував  ті  години,  вистояні  поруч  з  лікарем,  біля  операційного  стола?!.      Чи  день,  чи  ніч,  чи  відпочила,    чи  ні,  але  завжди  віддана  своїй    улюбленій  справі.  Її    ціль  -    допомогти  пацієнту  зберегти  та  покращити  здоров`я.    Та    ще    й  про    батьків  подбати,  в  силі  життя  важке,без  допомоги  старим  ніяк  не  обійтись.
     А  час  летів…      У  будинку  галасно,  дві  кароокі  донечки,  гралися  з  татом.    Колір  очей    і  уста      дівчатка    успадкували  від  мами,  а  характер,    більш  спокійніший,  то  до  батька.  Їм  обом  притаманна  сором`язливість  скромність.  І  часом  замкнутість  -  це  більше,  вже    почалось  у  школі.  Хоч  і  різниця  між  дівчатками  майже    чотири  роки  та    завжди    граються  разом.  Часом  і  якісь  дрібні  суперечки,  але  ж  таким    і    є  життя.
Дівчатка  підростали…  Змінювались  пори  року…    Вже    Віка      закінчує  школу.    Хтось  з  однокласників  пропонує  розважитися,  сходити  на  дискотеку,      але  її  туди  зовсім  не  тягне.  Більше  часу    проводить  вдома,  хоч  інколи  і    надокучала    Оля,  але    вона  її  любила.  Віка  для  Олі  взірець, часто  спостерігала,  як    сестра    робить  уроки,  інколи  до  неї  зверталася  за  допомогою  та  порадою.
       Сім`я  медиків  –  так    на  них  казали  люди.    Хоча  Василь  і  водій,  але  часто  біля  лікаря  права  рука,допоможе  хворого  занести  в  машину,  якнайшвидше  привести  до  лікарні  .  Адже  життя  людини  -    найвища  цінність.    І  Віка,    дивлячись  на  батьків,  теж  закінчила  медичне  училище.      Після  закінчення  училища,  поряд  з  батьком,  працювала  медсестрою  швидкої  допомоги.  
  Одного  разу,  батько  пішов  у  відпустку,  за  кермом  сидів  Денис.  Він  вже    декілька  раз  бачив  Віку,    вона  йому  давно  подобалася.  І  ось,    доля  звела  їх,    дала  шанс,  вони  знайшли  своє  кохання.
    «Трудова  династія»-  часто  повторював  Василь.  Тішився,  що  старша  донька      невдовзі  стане  на  весільний  рушник.  Денис    закохався,  відчував    підтримку  від  цієї  сім`ї,  тягнувся  до  неї.    Йому  було    лише    двадцять    років,    коли    мама  пішла  в  інший  світ,  він  жив  з  дідусем.
     Згодом  відгуляли  весілля.  Як  все  добре,тішилися  батьки.  Віка  пішла  жити  до    Дениса.  А    Оля,  напевно  теж  за  покликом  серця,  вже  навчалася  в  медичному  училищі.
     На  жаль,    в  житті    чорна  і  біла    смуга  йде  паралельно    і  іншим  разом  ми  потрапляємо  на  одну  з  них.  Бажання  весь  час  йти  білою  смугою,    але  це  не  завжди  вдається  зробити.    Зимовий  день  швидко  збігає.  За  кермом  швидкої  допомоги  сидів    Василь.    За  викликом,  машина  під`їхала  до  залізничного    вокзалу.    Він  разом  з  лікарем  поспішав  забрати  хворого  з  електрички.  Піднімаючись  по  сходах    послизнувся.    Біда  вірвалася  в  їх  дім.  Яка  несправедливість  є  на  світі,  тож  поспішав  допомогти.
     В  чорних  хустках  дружина,  діти…  Не  спромоглася  доля  його  зберегти,  захистити.    Журба  і  відчай,  їй  же  тільки    минуло    сорок  шість  років,  а  вже    вдова.  Аж  затісно  від  сірих  хмар,  які    її  взяли    в  полон.    Смуток    переростав    у    душевний  біль,  що  ятрив  серце  .
     Сонце  сходить  і  заходить…  минали  дні,    життя  продовжується.    Люба,  як  завжди  поспішала  в  операційну,  душевний  поклик    -  рятувати  людей.  І  в  той  же  час,      в  якомусь  розумінні  спасати  себе,  роботу  сприйняти,  як  ліки,    забутися,  відволіктися  від  негативних    думок.
Пройшло  декілька  років…  .Оля    після  закінчення  медучилища,    теж  працювала  медсестрою    швидкої  допомоги.    Зустріла  русявого  хлопця,  Олександра,    через  рік  вони  побралися  і    вже    рік    живуть  з  Любою.    Вона  ж,  як    одинока    голубка,  була  опорою  обом  донькам.  Пригортала    їх  до  себе,    дарувала    любов,  допомагає    в  повсякденному  житті,    давала    мудрі  поради.  
  Згодом,  дві  доньки  майже  одночасно  подарували    їй    онуків.  Нарешті    в  сім`  ю  прийшла  радість.    Щирі  посмішки  та  сльози  щастя    і  надії    на  краще  життя.      Денис  продав  свій  старий    будинок  і    з  Вікою  придбали    набагато    новіший.  Забрали  й    дідуся  з  собою,  старий  тішився,  був  задоволений      онуком.
    Минало  літо…  Тікали  теплі  дні  ,ставали  коротшими.  Ранкова  прохолода  віщувала  про  осінь.    І  ось  вже  два  онуки  йдуть  до  школи…  Перший  дзвоник,  сльози  радості  і  надії.  Люба  дивилася  на  онуків,      як  добре,  що  все  йде  так,  як  має  бути.  Ой,  які  ж  вони  гарненькі!  Шкода,  що  Василь  всього  цього  не  бачить.    Але  хто  знає,  а  можливо  й  бачить,  перепліталися  думки.
 Закінчувався    дві  тисячі  дев`ятнадцятий  рік….    Весь  світ  заполонила  страшна  звістка.  Ковід  -    19  -  пандемія    короно  вірусної    хвороби  поширилася  і  по  Україні.    В  зимові    місяці  дві  тисячі  двадцятого  року,  перші  випадки  хвороби  шокували  не  тільки  медиків,  але  і  все  населення.    Але  ні  Віка,  ні  Оля  не  злякалися  пандемії,  продовжували  працювати.  Страх  і  жах,  переслідував  на  кожному  кроці.
Вже  за  вікном  втішали  первоцвіти,  нагадували  про      весну.  Але  корона  вірус  поширювався.немов  той  вітер.  Ніс  прохолоду  і  все  більше  людей  хворіють  на  запалення  легенів.  Не  оминула  пандемія  і  їх  сім*ю.  Першою  захворіла  Віка,майже  місяць  на  лікарняному,  лікувалася  антибіотиками  і  дякувати  Богу,згодом  вийшла  на  роботу.  Хвороба  не  зламала  її,вона  знову  працювала  медсестрою  швидкої  допомоги.  А  влітку,  перехворіли  Оля  і  Люба.  Оля,більш  -    менш,  в  легшій  формі.  А  Люба  лежала  в    лікарні,  потрібен  був  кисень.  Страшні  думки  про  смерть  підстерігали  кожної  миті.    Та  доля  дала  шанс,    у  боротьбі  за  життя,  промайнуло  літо.  І  вся  сім`я    готувалася  до  школи,онуки  йшли  в  другий  клас.    В  надії,  що  все  буде  добре  Люба    вийшла  на  роботу.    Життєві  клопоти,  біля  своєї  хати    завжди  є    робота,  ще  й  огород…  Уже  зібрали  весь  урожай.    Не  покидали  думки  за  коронавірус,  адже  в  інших  країнах      почалася  друга  хвиля  епідемії.
 Напередодні  Нового  року  в  хаті  весело.  Онуки,  як  горобчики  скакали  один  перед  одним,  подавали    Любі    іграшки,  з  нею    наряджали  ялинку.  А  молодь  рехтувала  святкову  вечерю.  Як  добре,  коли  дружно,  любувалася  Люба  і  дякувала  Богу,  що  все    добре.
     Зима  примхлива,  лише  після  Різдва  більш-  менш  засніжило,  згодом  і    підступив  мороз.  На  Водохреще  так    дощило,  здавалося  наче  земля    попала  в  полон  осені.    А  вдома  тільки  й  розмов  про  Ковід  19,  про  кількість  померлих.  Але  всі  працювали,    допомагали  хворим.
     Хоч  і  зима  набрала  обертів,  достатньо  насипало  снігу  і  мороз  лютував,  але  всі  сподівання,що  пандемія  відступить  розвіялися  вітром,  вона  поширилася,  ще  з  більшими  ускладненнями.
     У  будинку  тихо…  йшло  лихо,  шукало  до  кого  пристати.    В  душі  тривога,  всі  відчували  недомагання.  Зяті  перенесли  пандемію  в  легкій  формі.    Люба    цього  разу  перенесла  легше,  але  не  обійшлося  без  антибіотиків.  Віку    і  Олю,після  тестування,  відразу  госпіталізували.  Через  пару  днів,  Олі  стало  трохи  краще,  а  Віку  перевели    до  палати  інтенсивної  терапії.    Вже  кілька  днів  Люба  сама  не  своя,    пекли  думки,  як  вберегти  дитину  ?  Всі  старання  лікарів  проходили  безрезультатно,  ліки,  не  давали  ефекту.
     Весняний  ранок…  Та  де  ж  те  сонце?  Чорна  хмара  закрила    пів  неба…    Біда    не  оминула  її  сім`  ю.      Перед  очима  ,  ясноока  ,  люба  доня.    Вікуся  -    вона  так  часто  називала  її.  Повненькі  щічки  і    рідний,  теплий  погляд,    раз  -  у  раз  ввижався  їй.    Крики  і  плач,  гірки  сльози  і  відчай…    Яке  то  горе    хоронити  своє  дитя.  Онучок  дивиться  бабуся  в  очі,    -  А  мама  де?
Хлопчик  не  міг  зрозуміти,  чому  закритий  гроб.  Олі,  хоч  і  було  трохи  краще,але  їй  не  дозволили  покинути  лікарню,    провести  сестру  в  останню  путь…
О,  доле-  доле,  що  ж  ти  робиш?!  Їй  же  лишень  минуло  тридцять  сім!  Навіщо,    ти  біди  приносиш….  А  люди…  Їх  прийшло  попрощатись  так  багато….душа  кричить,  ридає…Чому  такий  жорстокий  світ?  Але  ж  вона  скільком  допомагала,  скількох  спасла  від  смерті…  Де  ж  справедливість  Боже?    Думки  джмелині  рояться  в  голові  і  вкотре  Люба  шепоче  про  себе,
-«  То  краще  би  було    мені    піти».
   І  обома  руками  пригорта    онука,    думки  -  О  Боже  збережи  хоч  їх!    І  вкотре  згадує  слова  чоловіка    -«  Династія-  це  поклик  душі».  А,  що  хорошого  вона  принесла  мені?
Від  всіх  думок  і  спогадів,  Люба  немов  пробудилася  від  важкого  сну.  Людей  в  автобусі  небагато.  Правда  нині  всі  в  масках.    Можливо  люди  вже  зрозуміли,  що    їх  треба    носити,  як  захист,  а  не  тримати  в  кишені.  Та  чи  й  зрозуміли?  Вже  скоро  сорок  днів,  як  Віка  покинула  цей  світ…та  материнське  серце,  до  кінця  своїх    днів  триматиме  при  собі  цей  біль….
                                                                                                             *****
          На  жаль  про  таких  людей,  які    в  житті  допомагають  нам  з  вами,  пишуть  мало.  А  вони  ж  віддані  своїй  професії,  за  покликом  душі  –  допомагати  людям.    У  важкий  час,  ризикуючи  своїм  здоров`ям,    цілодобово  на  варті  людського  життя.  Лікують  не  тільки  тіло,  а  й  душу.  Приносять  радість,  вселяють  віру,  надію  та  впевненість  здолати  всі  хвороби.  Низький  уклін  медпрацівникам.    Про  них,  думаю  -  іще  не  раз  напишуть.  Кожне  місто,  містечко,  має  знати  своїх  героїв,  тих  хто  не  поїхав  за  кордон,  а  відданий  своїй  Батьківщині,  своєму  народу.
                                                                                                                                                                     28.04.2021р.
                               
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912381
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.04.2021

Кажуть - світ змінився

У    піднебессі    зірка    засіяла,
І  народилось  маленьке  дитятко,
То  немов  квітка  весни  забуяла,
Втішалась  ненька  і  щасливий  татко.

Змінилась  нічка  на  день,  а  день  на  ніч,
Вставало  сонце  омріяне  сяйвом,
О,  як  же  добре,  як  йдеш  піч  –  о  –  пліч,
Коли  підтримується  добрим  словом.

У  вишиванці  з  золотом    світанки,
Де  тиша,  спокій  і  порозуміння,
Там  босоногим  зустрічаєш  ранки,
Себе  втішаєш,  росте  покоління.

Уже  позаду  недоспані  ночі,
Ясніший  місяць  увібрав  тривоги,
Біля  колиски  голоси  співочі,
Вже  відлунали,  вийшли  за  пороги.

Хата  мов  вулик,  розмови,  поради,
В  очах  зоринки,  дитя  йде  до  школи,
 І  ти    в  нащадка  помічаєш      вади,
Від  хвилювань  не  раз  руки  хололи.

Вдосталь    освіченості,  шляхетності,
У  сім`ї  кожній,  доволі  турботи,
Неначе  й  гени,  в    них  зовсім  не  ті,
І  не  той  настрій  до  навчань,  до  роботи.

Та  відлік  часу  сплив  занадто  швидко,
І    самостійність  вершить  сподівання,
Й  не  раз  почуєш,    докірно-  Ну  мамко,
Твоє  життя  мені  розчарування.

На    гущі  кавовій,  ні,  не  ворожу,
Коли  все  ж  йду  по  життєвому  шляху,  
Знайти  потрібно,  лиш  добро  для  душі.
Тож    основне,  щоб  прожити  в  розкоші.

А,  що  попереду  буде,побачим,
Принаймні  тут    -  не  першорядні  гроші,
Та  й  не  назву  своє  життя  собачим,
Бодай  шкода  та  ваше    таким  бачу.

Роки  минають,  весільні  рушники,
А  по  них  маки  і  волошки  сині,
Веселі  в  ліжку,  неначе  голубки,
Батьки  хатину  придбали  дитині.

Надмірно  тягнуться  весь  час,  як  воли,
А  їм,    знов  кажуть,часи  важкуваті,
Як  це  прожить  -  не  купить  «Кока-  коли»,
Хоча  старі,    зовсім    не  в  захваті,
Та  що  ж  поробиш,  треба  помогати,
Щоби  навчились  самі  виживати.

Так  пори  року,  змінялись  кілька  літ,
Є  малі  діти,  ото  справжня  радість,
-Життя  невдале,  то  сусіда  пристріт,
Їх  розпинає  всіх  за  нас  заздрість,-
Тільки  й  почуєш    ті  слова  по  хаті,
Старі    сумненькі,  що  в  руках  планшети,
Гризе  сумління,  думки  волохаті,
За  що  живуть,  влаштовують  бенкети!?

А  погуляти,  діти  вміють  добре,
Хай  онучата    в  старих    поночують,
Ну,  а  звичайно,  коли  їм,  зле  зовсім,
То  вже  тим  паче,  тож  краще  нас  лікують.

Холодні  зими,  газ  забира  грошву,
О,  як  настачиш?  Пахать  неохота,
-Адже  я  раз,  на  цьому  світі  живу,
А  за  комп`ютером,  що  не  робота?-

Якусь  рекламу,  комусь  скинуть  вранці,
Уже  копійка,  дитині  в  школу  є,
А,  як  пусті,  два  гаманці,  так  зразу,
За  гроші  докір,  на  що  дід  складає?!

Чи  часто  бабця  спішить  до  базару,
Їм  скільки  треба?  Могли  би  й  помогти,
За  день  чи  два  несуть  повненьку  тару,
Чи  й  дали  вдосталь?!Допомога!    Все  би  забрати.

Їм    жилось  легше.  Хату  будували,
Хоч  самотужки,  те    давно  минуло,
Але  такої,  в  банку  позики  не  мали,
А,  що  якби…  із  заначки  відбуло.

 А  чи    подумать  можна,  все  на  ліки,
Спустили  й  не  мають  грошей  прожити!
А  коли  хочуть,  щоби  йшли  онуки,
А  за,  що  діда  і  бабу  любити?

Як  на  городі  старенькі,  все(  окей),
Гарний  врожай,  весь  поспіхом  збирають,
Як  відірватись?  На  планшеті  ж    хоккей,
Ще  ж  місяць  жовтень  куди  поспішають?

Гостей  приймають  -  онуків  до  старих,
Тож  нехай  тішаться,  трохи  гуляють,
Ні,  не  відмовлять,знають  матимуть  гріх,
І  най    хоч  трішечки  позабавляють.

Роки  минули  підросли  онуки,
Стежки  далекі,  стали  до  всіх  батьків,
Вже  й  повивчали  основні  науки,
Нема  давненько  зорин  у  малюків.

В  тих  оченятах  яснооких  на  жаль,
Не  поспішають  провідать,  як  колись,
По  старій  хаті  розвіялась  печаль,
Та  слава  Богу,  що  уже  піднялись.

Зв’язки,  стосунки  -  спадок  до  роботи,
Щоб  гарував  за  три    штуки,  що  дурень?!
Скоти,  горбатитись,    то  так  на  когось,    
Тож  тільки  мова  -  уже  взявся  мігрень.

Знов  планшет,  друзі,  розваги,  стрілялки,
Довгі  розмови  про  життя  сумбурне,
Ьо,  як  від  ліні,  найкращі    пігулки,
Не  переймаються  й  так  життя  гарне.

Он  дід  є  й  баба,  батьків  потормошу,
Допомагать?  Хай  осилюють  самі,
Глянь,  невелику  ж  мороку  приношу,
Ще  нароблюсь,  дайте  відпочить  мені.
.
За  вікном  зимонька,  намети  снігу,
                                                                           Забута  хата?  Та  ні,  там  світло    є,                                                                      
Пес  мабуть  спить,    бо  ніякого  сліду,
                 Кого  діждатись?!  Дідусь    сніг  відкидає.
             
Так  у  родинах,  жаль,  часто    буває,
Їм  скільки  дай,  завжди  скажуть  замало,
Під  серцем  щем,  аж  розпач  душу  крає,
Чомусь  дитя  позирає  зухвало.

Та  світ  змінився  -  ніби  відстаємо,
У  людських  помислах  любити  працю,
Надто  прискіпливі,  шкода,  стаємо
Чи    й  зрозуміють,  колись  діда  й  бабцю?!

Я  трішки  тішуся,  то  ж  не  всі  такі,
Може  буяє  так  їхня  молодість,
Колись  ачей  й  зникнуть  почуття  терпкі,
Чи  у  них  згодом,  пробудеться  совість.

                                                                         10.03.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=912262
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.04.2021

Позбутись гнилого суцвіття

Зробити  крок  занадто  важко  в  житті,
Коли  знаходишся,    ти  ще  в  суцвітті,
Де  забагато  квітів  уже  рудих,
І  заважають  тобі  зробить  подих.

А  чи  спаплюжені  вони  вже  вітром,
А  чи  занадто  зігрівались  теплом,
Й  самі,  невІдомо  тому  сусідству,
Зненацька  линуть  мов  у  гнилу  паству.

Й  напевно  здатні    відкрити  пелюстки,
Швидше    це  все  зробили  би  залюбки,
Вже  зруйнували,  ті  свої  надії,
І  непомітно    загубились  мрії.

Бо  поєднався  з  рудою  шушваллю,
І  згодом  сам,  ти  стаєш  з  нею  гниллю,
О,  цвіт  жіночий  ти,  чи  чоловічий,
Щоби  не  став,  такий  же  злий,  їдючий.

Не  грайся  з  вітром,  не  принесе  добра,
Не  обіймайся  з  рудим,  бо  він  тепла,
Тобі  подарить  занадто    багато,
Що  тоді  згодом,  це    не  стане  святом.

Ти  вже,  на  жаль,  поступово  рудієш,
І  з  часом  дуже  про  це  пожалієш,
Та  тобі  важко,  вирватись  з  обіймів,
На  певний  час,  ти  мов  занімів  зовсім.

Доки  не  пізно,  піднатуж    всі  сили,
Хоч  і  здається  світ  уже  не  милий,
На  зло  всім  тим,  хто  загине  в  спокусі,
         Спроможним  будь,  втекти  у  цьому  русі.

Ти  пелюсткИ  ніжні  розправ  сміливо,
І  заживи,  як  всі  квіти  щасливо,
Ми  на  землі,  мов  посаджені  квіти,
Щоб  всього  в  міру,  мати  і  радіти.

Змогли  навчитися  по  стежці  життя,
Щоб  геть  позбутись    гнилого  сповиття,
Продовжить  рід    батьківського  суцвіття,
Щоби  зростало  мужнім  покоління!

                                                       22.04.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911793
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.04.2021

Чи я втомилась

Чи  я  втомилась  від  плакучої  весни,
Але  і  холод  сповива  кожну  днину,
Сприймать  не  хочу,    ніяких  її  провин,
Вона  ж  нагадує  маленьку  дитину.

Яка    зробила  перші  кроки  по  землі,
Порозсипала  довкола  первоцвіти,
І  я  втішалась,  на  серці  добре    мені,
Очі  чарують,  зваблюють  дивоцвіти.

Та  час  спішить…то  ж  розквітай  дівицею,
Вдихни  в  берізку  і  бузок,  обвий  теплом,
І  для  трави,  стань  теплою  водицею,
Злети  пташиною,  впевнено  вкрий  крилом.

Святу  землицю,  захисти  від  мороку,
Із  сонцем  всесвіт  прикрась  вінком  й  златом,
Розвій    сміливо,  пелену,  без  сорому,
Угоду  з  вітром  підпиши  ненароком.

Ти  ж  господиня,  сумніви  переборюй,
Вдягай  черешням,  вишням  біленькі  сукні,
Мов  наречені,  хай  квітнуть,  все  підкорюй,
Бо  ти  ж  уже,  стала    весняною  пані.

Мабуть  втомилась  від  плакучої  весни,
Маю  бажання,  хай  всіх  торкнеться  промінь,
Й  в  людей  не  буде  непорозумінь,  війни,
Хай  зазвучить,    веселий  пташиний  гомін.
*
Тож  пробудися  весно,    принеси  радість,
І  хоча  б  трішки,  звесели  нашу  старість.


                                                                                     17.04.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.04.2021

Бурштинове намисто ( проза)

       
Спадали  сутінки  …  сіра  імла  ховалася  між  гір…      Перші  сонячні  промені  торкалися  хребтів  Карпатських  гір  і  де  –  не  –  де  проникли  до  дерев  й  торкалися    шовковистих  трав.  Здавалося  дерева  іще  дрімали  й  птахів  близько    не  чути,  лише  здаля  пісню  заводив  зяблик.  А  вітер  теж  сховався  поміж  гір,  чи  задрімав  з  теплом  у  літній  спокусі,  чи  заховався  в    глибоку    шпарину,  чекав  нагоди  розгулятися…
     Стефан  крутився  з  боку  на  бік…  десь  сон  пропав.  Все  тіло  огортала  прохолода  -  Тож  здається  літо      -  вкотре  крутилися  думки  -  Чому  трясе,  неначе  маю  лихоманку.    
   За    кілька  хвилин,    запаривши  гірські  трави,  він  насолоджувався  чаєм.  У  роздумах  -    Може  поїхати  та  грибів  назбирати,  але  ж,    ще  так  рано  ,  краще  якби    роса  спала.  Уже  зігрівшись,  відчинив  вікно.  Свіжість  повітря  збадьорює,  але  помітив  з-за  гори  темніло.  Збігло    лише  декілька  секунд  ,  здалеку  почув  легкий  барабанний  бій  грому.    Та  вмить,  очі  засліпила    блискавиця  й    загриміло  гарматним  боєм.  Тож,    що  це,  але  ж  хотів  сісти  на  коня,  зібрати  ягід  і  грибів  прихопити.  Запаси  закінчилися  не  гріх  було  б  обсмажити  з  цибулею,  як  часто  готувала  дружина.    О,Софійко  –  Софійко,  ще  за  тобою  млію,але  ж  я  живий…
     Він  лежав  на  ліжку,  звісивши  ноги  і  вкотре  згадував  дружину.  Шкода,  пішла  так  рано,  адже  йому  лише  тридцять  шість  і  діточок  не  мали.  Хоча  б  одне,  нехай  би  й  дівчинка,  то  заплітав  би  їй  коси  і  тішився.  Хай  би  успадкувала  твої  очі,  в  яких,    так  часто,  я  при  зустрічах  топився.    Що  ж  нині  ?  Тож  не  поїду  кудись  та  й  чого  їхати?  Он  роботи  достатньо,    вже    з  дерева  скільки    всього  зробив.  Хоча    й  на  руки  важко,  але    мені    Бог  дав  талант,  маю  виконувати.  Та  й  жити,  треба  ж  за  щось,  тут  скаржитися  гріх,  адже  попит  на    вироби  є,    за  кордоном  в  захваті  від  них  ,беруть  на  сувеніри    й  знову  замовляють.
 Так,    він  любив  свою  справу.  Ще  змалку,  різьба  по  дереву    його  втішала.  Різьблені  скриньки,      фігурки,  настінні  декоративні    тарілки,  намисто.  Софійці  подобалося  фарбувати  намисто,  але  ж  тепер    йому  не  хотілося  його  робити,  бо  часто,  згадавши  її  погляд,  до  болю  щемило  в  серці..
 Дощ,    наче  відчував  його  настрій,  обійшов  стороною.    Через  пару  годин,    Стефан    їхав  на  коні,  тримав  напрямок  до  річки  Лімниці.  Любив  купатись,  а  згодом  можна  гайнути    в  ліс,  чи  в  гарному  настрої  взятися  до  роботи.    Марс  йшов  спокійно,  час  від  часу,  повертав  голову  до  господаря,  чекав  команди.  Та  чомусь  настрій  зіпсувався.  Чи  це  вітер  так  війнув,  що  важко  перевів  подих.  Лише  поглянув  на  дерева,  явір  і  ясен  бадьоро  шелестіли    листям.  А  поруч  висока  сосна,  неначе  дістала  до  неба.  Стояла  нерухомо,  немов  замріяна.    Неподалік,  трохи  в  бік,    полотном  розстелилися    квіти    червона    рути.  Приваблювали  до  себе,  манили  зірвати  ,  але  його  відразу  сповив    гіркий  смуток…  немає  кому  принести  ці  чудові  квіти.  І    тихо  звернувся  до  коня,
-  Ану    Марсе,    давай  трохи  швидше.    Той,    різко  змахнувши  головою,  розвіюючи  гриву,    помчав  по  стежці.  Йому  здавалося,  що  він  летить,  від  задоволення  примружував  очі,  вітер  куйовдив  його  чорне,  як  смола  волосся.  Чуприна  раз      -  у    -  раз  здіймалася  й  припадала    до    чола.  Порив  душі,  забути    про  все  й  кинутися    у  вир  з  головою.
 Здаля,    виднілася  широка  річка…  Під  сонячним  сяйвом  сріблилась,  переливалась  веселкою.
-  Спокійніше  Марсе  ,-  звернувся  до  коня,  скерував  віжками.
 Кінь  ледь  підняв  передні  ноги,  крутнув  головою  й  зупинився.  За  мить,  від  несподіванки,  Стефан  вирячив    очі.  На  березі    річки  побачив    силует    голої    жінки,  смуглява  шкіра  кинулася  в  очі.Цікаво,    така,  як  я  ,  як  моя  Софійка.  Сонячне  проміння  світило  на  неї,      мерехтіло  по  ній,  вабило  підійти  ближче.Чорне  волосся,  майже  прикривало  талію,  вітер  злегка  куйовдив  його,  підкреслюючи    її    стрункий,    витончений  стан.  Щось  стиснуло  в  голові  -  Це  ж  треба,  здаля  так  схожа  на  дружину,  ой,  чи  це    мені  ввижається.  Похапцем,    до  дерева    прив`язав    коня,
-Тихо  –  тихо,  ні  звуку.  Дай  насолодитись  цією  русалкою.  Чи  й  справді  видіння?  
 Лише  за    кілька  секунд,    машинально  знявши  з  себе  весь  одяг,    потай  йшов  до  неї.  Навіть  не  помітив,  як  його  наготу  пестив  вітер.    Босоніж  ледь  торкався    камінців,  боявся  шарудіти,  налякати    те  видіння.  Підходив  ззаду,  закипіла  кров,  тремтіло  тіло.  Бажання  спокуси  …  та,    як  його    подолати?    Кинуло  в  піт…  думка    -    Ні  –  ні  ,  здається  це  не  видіння-.    Втрачав    розум,  йому  б    остудитися,  але    вже  не  спроможний  керувати  своїм  бажанням.    Немов  потрапив  в  кайдани  пристрасті,    миттєво    рукою  затиснув  їй  вуста,    над  вухом  благаючим  голосом  майже    кричав,
-Не  кричи,  чуєш,    прошу  не  кричи.    Я  тільки  налюбуюсь  тобою  і  відпущу.  Не  знаю  хто  ти,  чи  примара,  чи    й  справді    переді  мною  така  красуня,  що      я    неспроможний  відвести  очей.  
Роза  завмерла  від  несподіванки.    Стрілою  думка  -  Голос  знайомий,  тю  чи  дядько  Стефан,  хтоб    з  чужих    тут  може    бути?    Чи  згадаєш  в  таку  мить,  з  переляку  можна  й  переплутати.  Відчувши  дотик  його  гарячого  тіла,  вмить  пронизало  її  тіло  струмом.  Той  дотик,  їй  здався  ніжним,  за  мить  тепло  розбіглося  по  судинах.  Не  закричала,    зашепотіла,
-А  ви  відпустите  мене?
Вкотре  кинуло    в  піт…  то  лише    на  мить.  Завмер,  знайомий  голос,  хто  це?.    Трусився,  зуб  на  зуб  не  попадав,  лагідно  заговорив,
-  Давай    удвох  скупаємося    і  все.  
У  відповідь  тихо  прошепотіла,
-Добре  дядьку  Стефане,  добре.
Чи    від  бажання,  чи  від  хвилювання,  в  голові  гуділо,      він  не  почув,  як  вона    назвала  його  дядьком.  Почув  лиш  останнє  слово  –«Добре».
Підхопив  на  руки,  поніс  у  воду,  разом  із  нею  занурився  по  груди.  Вона  ж    спокійно  подивилася    у    очі,  ледь  усміхнувшись,
-Ой,  та,  я  ж  гола,  відпустіть  мене.
 Та  саме  в  цей    же  час,  руками    обвила  його  голову,  він  нахилився  і    устами  торкнувся  її    шиї,  лише  тепер  на  ній  помітив  бурштинове  намисто.  Вмить  відсторонився,  немов  після  похмілля,  дивився  на  неї,
 -  Розочко  це  ти?
Вона    все  ще    не  помітила,  що  він  без  нижньої  білизни,
-  Пустіть,  нехай  я  хоч  купальник  одягну.    Мені  трохи  не  зручно…    Але    тут  я  часто    купаюся  і  не  раз  тебе  бачила,  як  кажуть    у  чому  ненька  породила.  
Здивований  погляд  до  неї,    поставив    на    ноги,  задивився  в  її  красиві  балухаті  очі.  В    них  сонячне  проміння,  тепло  торкнулося    його  душі.  Вона  розвернулася,  хотіли  йти  до  берега.  Гаряча  рука  ніжно  торкнулася  її  талії,    лише  тепер  вона  дивилася  на  нього    з  голови  до  ніг,    помітила  його    наготу.  До  нього  ж    тільки  тепер  дійшло,  що  він,  за  звичаєм  зняв  з  себе  весь  одяг.  Почервонів,  як  той  варений    рак,  трохи  засоромився,    поглянув  у    бік,  мав  намір  кинутися  у  воду  і  плавати.  Але  вона,  хоч  і  почервоніла,  миттєво    до  нього  зробила  крок.  
-  Чого  соромитися,  що  природно,  то  не  бридко.
-  Ой,  пробач  та  ти    напевно    так  близько  чоловіків  не  бачила.
-  Тю  чому  не  бачила,  навіть  відчула  у  собі,  правда,  це  було  тільки  один  раз.  Живу  я  нині,  як  зів`яла  квітка,  додай  кохання,  як  води  з  криниці.  І  розбуди  в  мені  жіночу  пристрасть.
Засміялася  і  закинувши  руки  догори,  повисла  на  його  шиї,  ніжний  поцілунок  його    плеча…    Її  волосся  пахло  лавандою,  зводить  з  розуму.    Гарячі,  як  вогонь  уста  припали  до  її  пишних  губ.    Відчув    той  солод,  якого  вже  два  роки  не  мав  і  те,  спокусливе  бажання,  яке  ночами  не  давало  спати.
Єдиний  поцілунок  і  вона  миттєво,  розкинувши  руки,  кинулася  у  воду  й  попливла.  А  він  не  зміг  отямитися  від  поцілунку,  декілька  раз    занурився  у  воду,  тушив    полум`я,  що    ятрило  душу  й  врешті  вийшов  на  берег.  
   Побачивши  господаря,  кінь  декілька  раз  копитом  вдарив    по    траві,  немов  привітав  його  з  поверненням.  Стефан,    похапцем    одягнув  плавки  й  впав  на  траву,  дивився  у  небо.
     Пливли  білі  невеличкі  хмаринки  і  в  нього  немов  політ  роздумів.Сам  себе  сварив  і  що  за  звичка,  роздягнутися  догола,  коли  йдеш  купатися.  А  ,  що  вона?  Що  за  мова?  Напевно  вже  мала  стосунки  з  чоловіком,  а    їй  же  здається  лише  двадцять.  Він  пригадав  її    бабцю  Розалію.  Її  красиву  доньку  Ангеліну,  яка  народила  Розу,  а  сама  пішла  в  інший  світ.    Красуня…    адже  йому  тоді  було    лише  шістнадцять    років.  Добре  запам`ятав,  про  цей  випадок,  все  cело  гуділо.  Хоч  і  розкидане,    хата  від  хати  далеченько  та  люди  в  той  час  були  дружнішими,  ніж  нині.  А  ,що  ж  Роза  тепер?  Здається  від  бабусі  ні  на  крок,  але  хтось  таки  насмілився,      зірвав  квітку.  Казали  люди,  що  в  ті  часи,    ми  молоді    були  безвідповідальні,  що  вже  тепер  говорити.  Мабуть  треба    їхати  від  гріха  подалі.    Зненацька  заржав  кінь,  він  почув  плескіт  води.  Роза  підбігла  до  своїх  речей,    одягла  топік,  підв`язалася    махровим  рушником,
-Зараз  трохи  зігріюся  та  ще  раз  скупнуся.  Вода  здається  теплою  та  все  ж    ноги  зводить.  А  ти,    що  більше  не  будеш  купатися?Чого    їхав  сюди?
-  Мабуть  відчував,  що    ти  тут    та  й  приїхав  подивитися  на  молоденьку  красуню.  Правда  трохи  зхибив  перед  тобою,  осоромився.  
Вона    другим  рушником  витирала  коси,  усміхалася,    позирала  на  всі  боки.  За  кілька  хвилин,  рушник  повісила  на  дерево  й  на  шиї  поправила  намисто.
Він  побачивши,  як  вже    тріпала  волоссям  запитав,
-  Ти  купаєшся  з  намистом?  Чого  не  знімаєш?
-  Це  мамине  намисто,  мені,  як  оберіг.  Так  бабця  сказала.  Воно    у    мене  на  шиї,  ще  з  дитинства.
-  І,  що  оберігає?
-  Так.  Принаймні  ,    мені  так  здається.
 Роза  не  соромлячись,    прилягла  біля  нього,
-  Ти  не  їдь,  побудь  іще    трохи,  адже  тут  так  гарно  і  ніхто  не  заважає.  Ну  хіба,  що  твій  кінь.  Он,як    позирає  на  мене,  напевно  ревнує.
Не  дочекавшись    відповіді,    ніжно  торкнулася  його  волосся  на  голові,
-Ти  вже  два  роки  без  дружини,  чому  не  одружишся?  Я  знаю,  як  це  важко…    Адже  теж  два  роки    поспіль,  не  маю    чоловічої  ласки.    А  воно  ж  так  хочеться,  немов  того  меду,  чи  нектару,  що    навесні    чи  влітку  збирають  бджоли.
Невже  такі  слова  може  говорити  ця  дівчина?  Здивований  та  все  сказав,
-  Та  де  ж  тут  знайдеш,  всі  повтікали  за  кордон,  а  молоденька  чи  й  захоче  піти    за  такого,    як    я.  Дивуюся,  як  це  ти,  ще  кудись    не  поїхала  .  Тож  на  бабусину    пенсію  мабуть  ледь  кінці  з  кінцями  зводити.  
-Та  нічого,  я  вишиваю  рушники,  серветки,  передаю    за  кордон,  копійка  є,    іще    й  непогана,  тож  плакати  не  буду.  Та  й  не  хочу  покидати  бабцю,  рідний  край,  цю  красу.  Он  поглянь  туди,  бачиш,  яка  сосна  висока,    струнка.  А  гори,  що    одягли  на  себе  шапки  з  хмар,  ніби  підпирають  небо,    хіба  десь  побачиш  таку    красу.
Він  повернувся  до  неї,  рукою  торкнувся  волосся,
-Я  теж  люблю  свій  край.  Навіть  ніколи  й  не  мріяв,  щоб    поїхати  світ  за  очі    та  все    покинути,  хоча  й  залишився  сам.
Її  прямий  погляд  збуджував  його,  час  від  часу,      увагу    привернуло  намисто,  яке  вона    часто  мацає  рукою.  Немов  спеціально  привертала  увагу  до  своєї  красивої  шиї,  молодого    пружного  тіла.  За  мить    він  копошився,    хотів  встати,  але  вона  різко  наставила  руки,  хотіла  завадити.  Несподівано  для  самої  себе,    великим  пальцем  правої  руки  зачепила  намисто,  воно  миттєво    розсіялося  по  траві.
-  Ой,  -  вирвалося  з  її  уст.  
 Від  здивування,  брови,  як  шнурочки,    піднялися  догори    і  ледь  усміхнувшись  подивилась  на  нього.  Стоячи  на  колінах,  кинулася  визбирувати    намистини,  
 -  За  все  життя,  скільки    себе  пам`ятаю,    це  намисто    вдруге  розсипалося,  щось  має  відбутися.  
-  Вибач,  це    моя  провина.  Треба  було  попередити,  що  буду  вставати.  
 Бажання  піднятися  відразу  зникло,  прямим  поглядом  дивився  на  неї,    
-  А    що  тоді,  такого  особливого,  сталося?    Удача,  чи  навпаки?
   Роза,  задумуючись,  збирала  намистини.      За  мить,  різко    поклала  їх    у  свій  капелюх,    в    якому  завжди  приходила  на  річку,  
-  Мені  бабуся  розповідала,  що  раніше,    якщо  жінка  вийде  на  вулицю    не  одягнувши  намисто,  то  немов  гола.  Це  наче  оберіг,  захист  від  злих  духів    і  недобрих  людей.  Не  хочу  вірити  в  якісь  прикмети.  Чого    протистояти,  краще    зробити  так,  як  бажає  душа,  чого  терпіти…
Впевненим  рухом  з  себе  зняла  топік,    її  перси  торкнулися  його  тіла.
 В  ній  вибухнув    вулкан  емоцій,  якими  уже  не  можливо  скерувати.
       Зашуміла  листва  на  деревах,    неподалік  заспівав  зяблик…  Кінь  приліг  на  траву,  немов  соромлячись,  підглядав  за  молодими  людьми,  які      в  собі  гасили      вогонь  кохання,  опинилися    у    владі  солодкої  спокуси.
     По  воді    мерехтіло  сонячне  проміння.Часом  топилося  в  ній,  за  мить  золотом  і    сріблом  відбивалося  по  воді.    Стефан  на  руках  ніс  її    у  річку,
-  Ось  так,тепер  можна  й  розслабитися.  Ти  не  шкодуєш  про  те,що  сталося?  Така  солодка,  зваблива,  пристрасна  і  водночас  ніжна.
   Чи  можна  передати  стан  душі  …  Тріпотіло  серце.  Всього  не  скажеш,  думка  за  думкою  хвилями  напливала  на  нього  -    Але  ж  для  мене  молода,  що  скаже  тітка  Розалія,  якщо  дізнається?  А,  якщо  щось…  та  ні.  Вмить  відігнав  нав`язливу  думку.  За  один  раз  нічого  не  станеться.  І  тут  же,  немов    язика  прикусив,    ой  мовчи  дурню,    в  житті  всього  буває.
 Минуло    три  години…..  Стефан  у  руках  тримав  віжки,  йшов    майже  поруч  конем,  час  від  часу  позирав  на  Розу.  Вона,    одягнена  у  літній  білий  сарафан  з  рожевим  відтінком,  осяяна    сонцем  ,    йому  нагадувала    латаття.  Адже  темне  волосся    сховала  під  капелюх  світло  рожевого  кольору.  Він  порівняв  її  з  ніжними  пелюстками  цвіту,    що  можна  не  раз  побачити    край  берега  річки.  Сидячи    у  сідлі  на  коні,    вона  інколи  на  собі    ловила  його  погляд  у  відповідь    усміхалася.      Та  інколи  на  нього  дивилася    якось  особливо,  а  іншим  разом  наче  задумливо.Підкрадалась  думка,  а  може  це  і    є,    те  справжнє  кохання,  коли  обом  так  добре.  Адже    вперше  в  житті  зрозуміла,  що  таке  бути  справжньою  жінкою,  відчути    шалене  бажання  близькості,    той  поштовх  всередині  себе,  насолоду,  яку  іще  ніколи  в  житті  не  відчувала.
   Неподалік  від  села,    дівчина,  сидячи  у  сідлі,  ледь  прихилилася  до  коня,  рукою  торкнулася  його    шиї  й  голосно,
-Стефане  зупиняйся.  Далі  піду  сама,  краще,хай  не  бачать  нас  разом.    Не  хочу,    щоб      бабуся  дізналася  про  наші  стосунки,    боюсь  зовсім  сон  втратить  і  так  мало  спить.  Ти  не  шукай  зі  мною  зустрічі.  Хоча  я    тебе  давно  обожнюю,  але  ж  не  одружишся,  на  жаль,    різниця  у  роках.  
Вона  копошиться,    зашарілась,  а  він  ледь  зблідлий,  зняв  її    з  коня    й  поцілував    в  щоку,
 -  Вважаю,  що    шістнадцять    років,  це  не  завада  для  кохання.  Я  би  хотів  тебе  бачити  у  своєму  ліжку.  
Не  дала    йому  договорити,  долонею  прикрила    уста,
-  Мовчи!Життя  покаже.  
Роза  мала  гарний  настрій,    з  думками  поверталася    додому.  –  Як  я    здуру  назвала  його  дядьком,  добре  що  не  почув,  ото    мабуть  би  сміявся.  Але  ж  він  такий  класний,  сильний,    а  запах  його  тіла,  як  наркотик.  За  мить    ледь  скривилася,    пригадала  Антона,  з  яким  провела  єдину    ніч.  Хоч  він  теж  угорець,  але  ж  паскудник  ,  як  той  кіт,  після  всього,  що  було  навіть  не  прийшов,  а  згодом  з  батьками    виїхав  до  Мукачева.    І  тут  же,    в  душі  покаялася,  сама  винна,  хіба  можна  людину  розкусити  за  три  тижні,  дурепа  повірила.  І  тоді  теж  розсипалося  намисто,  це  ж  треба  ,  чи  справді    прикмета  і    діє,  як  попередження.  А  можливо  цей  раз    навпаки  і    все  буде  добре.  І  я  теж  фарбуватиму  намисто,  як  Софія.
На  обійсті,    біля  старого  дубового  столу,    Розалія  через  марлю    проціджувала  молоко.    Помітивши  онуку,    тихо  запитала,
-  І  де    тебе  так  довго    носило?  Ще    не  накупалась,  чи  щось  тебе  туди  манить?    Майже  щодня    туди  йдеш,    чи  там    з  ким    зустрічаєшся,  що  я  не  знаю.  Лише  одне  мене  заспокоює,    що  вмієш  добре  плавати.
І  помітивши,  що    на  ній  немає  намиста,    важко  перевела  подих,  посерйознішавши,  кивнула  рукою,
-Ану  присядь  на  лавку,    розповідай!    І  не  ховай  очі,  зізнайся,  де  поділося  намисто?    Думаю  не  втопила.  То  цінна  річ  -    твій  оберіг,  тебе  з  ним  хрестили.    Чи  таки  щось  сталося?
Дівчина  ледь  усміхнувшись,  співучим  голосом,
-Тю,  бабусю,  он  все  зібрала  ,випадково  зачепила  рукою  й  розсипалося.
-Та  там  же  шовкова  нитка,  це  яку  силу  треба  мати,  щоб  розірвати…
-Та  тій  нитці,    напевно  прийшов  час  розв`язатися  й  розсипалося  на  траву  .
-  На  траву?  То  зібрала  його,  чи  не  дай  Боже  покинула?
 -Воно  в  мене  тут,    в  пакеті.  Піду  занесу  до  хати.
-  Поклади  на  столі,  я    за  молитвами  зберу  його,  щоб  і  надалі  мало  силу    тебе  оберігати.
Роза  добре  знала  бабусю,  ще  та  стара  угорка,  що  й  молитви  знає    і  навіть  інколи,  щось    шепочучи  про  себе,    на  столі  розкидає  карти.  Та  лише  помітить,що  онучка  побачить,  відразу  збирає  їх    і    ховає  собі  за  пазуху.  Вкотре    скаже,
-  Це  я  так  собі,    від  нудьги,  все  хочу    пригадати,  як  карта  лягає,колись  моя  бабуся  ворожила,  але  я  смутно  все  пам`ятаю.    Хочу  пригадати  та  не  виходить,  постаріла,    роки    свою    справу  роблять.
З  самого  вечора  до  пізньої  ночі  Розалія  збирала  намисто  і  читала  молитви.  А  Роза,  лежачи  в  ліжку,  слухала    їх,  як  колискову.  Ніяких  думок,  сон  заволодів  нею,  немов    немовлям.
       Стефан  повертався  додому,  весь  час    згадував    молоде  тіло  Рози.  Смілива  така,  що  то  жінка,  а  нині    мабуть  вся  молодь  така,  що  хочуть  того  й  досягають.  Ой,      непереливки  мені  будуть,    коли  дізнається  тітка  Розалія.  Залишивши  коня  на  обійсті,  пішов  у  свою  майстерню.    Двері,  як  завжди,      навстіж  відчинені,  почув  шарудіння.  На  столі  сиділа  його    маленька  подруга.  Це  він  так  назвав    пишнохвосту  білку.  Вона  два  роки  поспіль  стала  до  нього  навідуватися.  І    він    кожного    разу  пригощав  її  горіхами.  Руденька  красуня    швидко  стала  ручною,    довірливою.  Немов  розуміючи  його  одинокість,    часто    просто  загляне  у  вікно,  що  він  у  майстерні  і  десь  зникне.  Дивувався,  що  навіть  Марс,    сприймав  її  без    обурень.  Інколи  ловив  себе  на  думці,  а  може  це  посланниця  від  Софії,  адже  білка  й  справді  з`явилася,  через  сорок  днів  після  її  смерті.    Сам  того  не  помічаючи  так  звик  до  неї,  що  інколи  при  ній    роздумував  вголос.  А  вона  мов  завмирала  на  місці,    слухала  його.  Та  лише  помітить    на  собі  прямий  погляд,  хутко  надвір    і  немов  її  тут    й  не  було.
     Пройшло  кілька  днів….  Стефан  їздив  до  річки,  але  Рози  там  не  заставав.    І  вже  думки-  стріли,  чи  й  не  трапилося  щось?  Але  ж  не  хлопчисько,  щоб  за  пів  кілометра  йти  пішки  й  підглядати  за  її  обійстям,  що  там  відбувається.
     Роза  ж,щоб  не  нервувати  бабусю,  пару  днів  не  ходила  до  річки,  а  згодом  йшла  ввечері  і  швидко  поверталася.  Шкодувала,  що  не  обмінялися  номерами  телефонів.    Хоча      придбала  собі  телефон  тільки  заради  господарів,  друзів    з-за  кордону.  Адже  вела  з  ними,    як  каже  комерційну  справу.  Навіть  пару  раз  по  декілька  днів  була  в  Словаччині,    їздила  здавати  своє  рукоділля  та  за  грішми.  Але  втратила  нагоду  записати    номер  телефона  Стефана,  адже  на  річку  завжди  йшла  без  телефона.
     Розалія  задивляється    на  онучку  й    з  думками  хитає  головою-  Ой,  що  на  тебе  чекає?  І  чому  ж  така  безвідповідальна?-    Напевно,  про  неї  щось    таки  дізналася.    Одного  ранку,    Роза,  ще  спала,    стара  дістала  карти,  розкидала  по  столі,    довго  їх  роздивлялася…      Згодом  обома  руками  взялася  за  голову,  сиділа,  як  опущена  у  воду.
   Буквально    через  два  дні  до  Рози  подзвонили  з  Словаччини,  запросили    на  ярмарок,  який  мав  відбутися  за  тиждень.    Дівчина,    весело  повідомила  бабусі,  про  цю  новину.  У  відповідь,  Розалія  на  кілька  секунд  затримала  на  ній  погляд,    похитала  головою,  тільки  тоді  сказала.
-  Звичайно    їдь,  в  тебе,  ще  є  час,  бо  вже  скоро  навряд  чи  поїдеш.  
Роза,  не  звернула  уваги  на  останні  слова,  від    радості  підскочила    й  метеликом  полетіла  в  свою  кімнату.
   Уже  прощаючись,  Розалія  одягла  на  неї  намисто  й  з  сльозами  на  очах,
-Запам`ятай,  якби  там  не  було    та    намисто    з  себе    не  скидай.  Ще  раз  повторюю,  це  твій  оберіг,  воно    вже    четверте  покоління  оберігає  від  злих  духів,  недобрих  людей    та  від  неприємностей.
   А  час  летів…    Роза  дізнавшись  що  носить  дитину,  залишилася  на  кілька  місяців  у  
Словаччині.    Після  ярмарки    торгувала  у  одному  з  магазинів  господаря,  якому  здавала  свої  вишиті  речі.  Розалія  сприйняла  це  спокійно.  Хоча  онучка  мовчала  про  вагітність,  але  стара  тільки  й  поглядала  до  ікони,  вкотре    читала  молитви.  В  душі  ж  хвилювалася,  але  вирішила    -  проти  долі  ніхто  і    ніколи  не  втік.    Он  ріка  котить  у  руслі  своїм  тихі  хвилі,  так    все  відбувається  і  в    житті  людини.
   Одного  разу,    Стефан  біля  річки  зустрів  тітку  Камелію,    сусідку  Розалії.    В  розмові  про  життя  в  селі  почув  новину,  хто  приїхав  з-за  кордону    та  хто  поїхав.  Адже  тут  роботи  не  було,  тому    тільки    такі  новини,    чим  живе  країна  в  умовах  війни  та,  як  виживають  люди.  Дізнавшись,  що  Роза    поїхала,  вгамовував  розчарування…  Бач  не  прийшла…  Чи  розчарувалася  в  мені,  чи    не  доля  бути  разом,  але  ж  така  приваблива,  жадана.    Й  за  телефон  мови  не  було,  справді  дивно,  чи  не  сподобався,    як  чоловік,  чи  в  той  час  не  до  нього  було….  хто  знає…
     Минуло  чотири  місяці…  Дивовижна  пора  осені    приваблювала  яскравістю  кольорів.  Хоча  й  вже  опадало  листя  з  клена,  але  те,  що  залишалося  на  ньому  ,  чарувало  своєю  окрасою.  Особливо  поруч  з  вільхою,  яка    своє      листя,    як  і  бузок,    до  землі    скине  зеленим..  Верхівки  дубів,  ще  стояли  зеленими,    а  от  берези  немов  одягли  на  себе  плямисті  сарафани,      після  дощу  на  сонці    жовтий  колір  листя    виблискував  золотом.  Натомість    сосни,  ялинки,    смереки  посвіжілі,  нарешті  дочекалися  жаданої  прохолоди.
   Хоча  Роза  й  любила  спостерігати,  як  листя    опадає    з  дерев  та  нині    не  той  настрій.Вона,  одягнена    в    плащ    бежевого  кольору  й  сині  джинси,  йшла  не  поспішаючи,  кросівки  злегка    ковзали  по  мокрій  траві,  боялася  впасти.  Незадоволена,  тихо  бурчала,
-  Ото  дорога,  що  значить  осінь.  Коли  ми  будемо  жити  так,  як  за  бугром.  Там  і    маєтки,  як  маєтки  і  дороги    нормальні.    А  тут,  чи  й  дочекається  моє  дитя  кращого  життя.
І  знову    думки  про  бабаусю…  -  Що  мене  чекає,  крик,  чи  сприйме  спокійно,  але  ж  думаю,    з  хати    не    вижене.  А  якщо    Стефан  за  цей  час  собі  іншу  знайшов?  А  можливо    в  нього  хтось  і  був  та  я    не  знала…  Але    тут    же  відразу,  немов    за  вітромом  прогнала  цю  думку.  Згадала    його  пристрасне  бажання  близькості.  І  вже,  повеселіли  очі,    усміхнулася,  може    цього  разу  ,  не  набила  лоба,  хто  знає...
   В  хаті  тепло,  затишно,  пахло  травами  й  пиріжками.  Вона  ж  по  телефону  спілкувалася  з  бабусею,  тож  стара  чекала  онучку,  готувалася  до  зустрічі.    В  цей  час,    з  духовки  витягнула    деко  з  пиріжками.  Побачивши  Розу,  затремтіли  повіки,
 -Ну  дякувати  Богу!
     Після  поцілунків,  обіймів,  витирала  непрохані  сльози.  Намагалася    подивитися  в  її    очі,    уважним  поглядом  дивиться  на  онуку,
-  Чи  здається,  чи    й  справді  схудла?
-  Бабусю,  ти  присядь.  Я  сама  роздягнуся.
-  Такий  гарний  плащик  собі  придбала,  ґудзики,  аж  переливаються  перламутром,  але  трохи  широченький.
Роза    розстебнула  всі  ґудзики,  знімала  плащ,
-Та  це  так  треба.  Бабусю,  я  не  одна  приїхала,  а  з    правнучком.
 Розалія    зблідла….  За  мить,  по  щоках,  як  горошини    покотилися  сльози.    В  горлі  тиснуло,  хриплим  голосом,  ледь  видавила  з  себе,
 -Я  відчувала,  що  буде  якийсь  сюрприз.  Але  ж  важко  тобі  буде,  він  що  чех,чи  угорець?  Коли  приїде?
 Онучка,  повісивши  плащ,  на  поясі  поправила  джинси  з  широкою  резинкою.    Розалія,  помітила  її  вагітність,закривши  обома  руками  обличчя,  заплакала.    Дівчина    присіла  біля  неї,  обійняла,
-  Бабусю,  я  тебе  дуже  люблю.  Ти    не  хвилюйся,  нас  двоє,  а    стане  троє,  буде  продовження  роду,  на  УЗІ  сказали  хлопчик.
 З  годину  Роза  тулилася  до  старої.  Тішилася,  що  без  крику,без  сварки.  Тому  намагалася  сказати    їй  більше  теплих  слів.  Згадувала    своє  дитинство,  переконувала,  що  з  дитям  справиться,  що  все  буде  добре.
В  кінці  розмови,  Розалія,  виправивши  на  голові    білу    хустинку,  вже  суворіше  запитала,
-То  хто  ж  батько?  І  коли  приїде?
 І  зазирнувши  на  онучку,  наче  полегшено  перевела  подих,  
 -    Намисто  на  тобі,  це  добре.
Але  ж  за  мить  нагадала,
-Чекай,  чекай,  ти    влітку  розсипала  намисто…    Чи  не  в  той  час  це  сталося?  Це  хтось  з  наших?  То  хто  він?
 -  Я  скажу  згодом,  добре…    давай  заспокойся.  Я  така  голодна,  як  вовк.  
   Пізнім  вечором  вкладаються  спати…    За  вікном  мжичив  дощ.  Розалія  в  ліжку,  вкотре  витирала  сльози.  Тихо    повторювала  слова,
-Ох  молодь…  молодь…  Як    у  них  все  так  просто…
А  Роза,  задоволена  зустріччю,      вже  давно  сопіла  у    своєму  ліжку.
     Пройшло  зо  два  тижні...  Роза  боялася    кудись    йти.    Мокро,  слизько  та  й  Розалія  наполягала,  щоби  далі  обійстя  нікуди  не  ходила.  Онука  погодилася  при  одній  умові,  що  більше  не  буде  запитувати  хто  батько.
Одного  разу,  Стефан  виправши  свої  речі  в  річці,  повертався  додому.    Несподівано  фиркнув  кінь,  із-за  повороту  вийшла  тітка  Камелія.  Він    різко  зупинив  коня,    привітався  й  запитав,
-    А,  що  тітко,  теж  пральний  день.    Теж  чекали  закінчення  дощів,  як  і  я.  
Що  то  осінь,    мало  бачимося.  А  вже  й  заморозки  обіцяють.
 -Так  синку,  так.Трохи  далеченько,  але  так  звикла  прати  в  річці.  Хочеться  менше    купувати  хімії,  вона  ж  до  того  іще  подорожчала.
 -  Як  поживаєте  в  тих  краях,  нікого  не  бачу,  які    новини  в  селі?
-  А,  що  нового…  Ти  ж  онучку    Розалії  знаєш…  Недавно  приїхала,  кажуть  була,чи  в    Словенії,  чи  то  в  Словаччині,точно  й  не  знаю.  Одні  так  кажуть,    а  хтось    інакше.  І  Роман,    ну  тих  Гафичів,    повернувся  до  дружини,  ходили  чутки  покинув,  але  ні,    приїхав.  Ну  діда  Афанасія  поховали,  ще  у  вересні,ти  ж  здається  був  на  похороні.  Більше  ніяких  новин  і  не  знаю.  Добре  піду,  поки  погода  гарна.  
     Гарні  новини….    втішали  душу  Стефану.  Попрощавшись,  повертався  додому.  По  всьому  тілу  відчував  тепло,  мов  попав  під  сонячне  проміння.  В  той  же  час,  відчув  деяку    розгубленість  і  нерішучість.  Поїхати,  помчати  до  неї.  Та  раптом  відчув  себе,  мов  птах  безкрилий,  зупинив  коня,    хоча  той    і  так  ледве  переставляє  ноги.
       Для  Стефана  закінчилися  більш-  менш  спокійні  ночі.  І  руки  не    лежали  до  роботи.  Час  від  часу,  дурманить  голову,  немов  чорною  хмарою  насувалася    тривога,    як  грім  відбивалася  у  висках  .  Та  все  ж  він  перемагав  те  відчуття,  вгамувався.  Але  ранком,  коли  голився,  помічав    червоні  білки  очей.  Джмелині  думки  роїлися  в  голові  –  Приїхала,  то  добре.    Але  ж,  як  хочеться  побачити  її.  Знав,  що  в  цю  пору    прати  до  річки  не    піде.  Адже  одного  разу  восени,  Розалія  була  сама  біля  річки,    в  розмові  проговорилася,  що  дівчина  вдома,      за  життя  іще  встигне    наталяпатися  в  холодній  воді.
   Вечоріло…  Стефан    сидів  у  своїй  майстерні,  в  пічку  підкидав  дрова.    Під  ящиком  помітив  намисто  з  дерева.  О,    коли  ж  це  я  таке  зробив  і  не  пам`ятаю,  залишилось  трохи  відшліфувати  і  можна  фарбувати.  Може    Розі    на  Новий  рік  зробити  подарунок.  Хоча  в  неї  є  оберіг,  як  вона  каже,  а  це  хай  би  колись  на  свята  одягала.  От    завтра  цим  і  займатимусь.  З  такими  думками,ледь  заспокоївшись,  поспішив    у  хату,  з  надією,  що  цієї  ночі  буде    спати  спокійніше.
     В  хаті  Розалії,  цього  вечора  була  метушня.  Роза  бігала  біля  бабусі,то  крапала    настойку  валеріани,  то  давала  ліки  від  серця.  Але  в  бабусі    піднявся    тиск,  а    ліків    в  хаті  не  знайшлося.  Жінка  ледве    заговорила,
-  Розочко,  як  я  не  помітила,що  вже  закінчилися  ті  ліки.  Сходи  до  тітки  Камелії,  в  неї  завжди  є  запаси.  Та  хай  замовить  і  мені,  як  буде  собі  замовляти,  з  села  хтось  же  буде  їхати  в  містечко.  О,  нагадала,  хвалилася  буде  борошно  замовляти,  щоб  Стефан  у  фермера  купив,  та  конем  привіз,  нехай  і  для  нас  один  мішок  замовить.  Тільки  ж  дивися  взуйся  в  мої  чоботи,в  них  впевненіше    йти,щоб  не  послизнулася.  А  ліхтар,  на  веранді  візьми,  побачиш,  на  цвяхові  висить.
Тільки  Роза  вийшла  з  хати,  як  Розалія  пошкодувала,  що  послала  онучку,  --  -  Ой,  Боже,тепер  же  все  село  знатиме  ,що  моя    Роза  має  народити.
Скропила  обличчя  водою  з  склянки,  що  стояла  біля  неї,  тихо  прошепотіла,
 -Та  шила  в  мішку  не  сховаєш.    Рано  чи  пізно,  все  одно  би  дізналися.
   Камелія,  аж  рота  роззявила,  коли  перед  собою  побачила  вагітну  Розу.  Цікавість  перевернула  душу,  але  ж  не  буде  в  такий  час,  ще  про  щось  запитувати.  Поспіхом  взяла  ліки,  йшла  спасати  сусідку.
   Не  світ  не  зоря,  Камелія  поспішала  до  Стефана.  Добре,  що  не  дощить,  по  дорозі  заспокоїла  себе.  Їй  кортіло  якнайшвидше  розповісти  всі  новини.
   Гучно  загавкав  пес  і    одразу  заржав  кінь.  Камелія  підійшла  до  обійстя.  Стефан  ще  лежав  в    ліжку,  здивувався.    І  кого  це  так  рано  принесло,  чи  щось  у  когось  сталося?
Камелія  усміхалася  і  кліпала  очима,
-  Я  до  тебе,  давай  зайдемо  до  хати,такі  речі  на  дорозі  не  вирішують.
Тільки  переступила  поріг  хати,  зиркнула  по  всіх  кутках,
-О,  що  таке  холостякуєш…  Я  тобі  гроші  на  борошно  принесла  і  новин  цілий  мішок.
     Стефан  проводжав  гостю  до  хвіртки,  раз  –  по  –  раз  потирав  руки.  Після  почутого,  Камелія  помітила,  буквально  за  мить  він  зблід  на  обличчі.  Ой,  щось  тут  не  так,треба  повертатися,  навіщо  чоловікові  надокучати,  ятрити  душу.
 Він  дивився  їй  вслід,  за  спину  підкрадався  холод,врешті  затремтів,  поспішив  до  хати  й    бурмочачи  під  ніс,
-  Оце  так  новин,  була  надія  і  та  зникла,  хто  ж  той,  кому  віддалася  після  мене?Думав,  що  в  житті    чорна  полоса    закінчилася  та  напевно  ні,  коли  ж  буде  біла  ,з  ким  розділю  холодне  ліжко.
Від  новин  не  в  захваті,  але  тепло    зігріло  душу,  радів,що  тітка  спасла  Розалію.  Думав  за  Розу,  адже  їй  буде  важко  без  неї,  хто  б  не  був  той  чоловік,  а  бабуся,  є  бабуся.
   Біля  обійстя    Розалії    заіржав  кінь.    Саме  в  цей  час,    Роза    вийшла  з  сараю,  перед  собою  несла    оберемок  дров.
 Він  пулею,  опинився  біля  неї.  Розчервонілий,  поспіхом,    з  її  рук  забрав  дрова,
-  Ти    що  з  глузду  з`їхала,  це  ж  так    небезпечно.  То  де  той  батько  дитини,  куди  він  дивиться,тож  можеш  втратити,  що  тоді  скаже.  
Роза    миттєво  розпашіла,  як  троянда  під  сонцем,    в  очах  засяяли  зоринки,
-  Його  батько  і  спасає.    Рівно  скільки  часу  пройшло  від  тієї  нашої  зустрічі,  такий  строк  і  нашій  дитині.
Йому  відняло  мову,  в  хату    заходив      позаду  неї.  Переступивши  поріг,  привітався.  Розалія  лежала  в  ліжку,  побачивши  Стефана,  закрила  обличчя  руками,  
-  Ой,та  сказала  би  чи  що,  гість  є,  а  я  лежу,  як  дровина,  який  сором.
Стефан  поклав  дрова,  підійшов  до  неї,
-  Ви  тітко  Розаліє  тепер  звикайте,буду  частим  гостем,  поки  не  відпустите  до  мене  Розу.    Наше  дитя  нам  його  і    на  ноги  ставити.  Хоча  йі  молоденька  та  зате  гарненька,  хай  люди  заздрять.  Присягаюся  берегтиму  її,  як  зіницю  ока.  
І  підійшов  до  Рози,поцілував  в  щоку,помітивши  на  ній  бурштинове  намисто,  прошепотів,
-Тоді  розсипалося  намисто,  то  напевно  був  знак  для  нас.  Колись  твій  оберіг  передати  у  спадок  нашим  дітям.
Минуло    чотири  роки….      Теплий  літній  день…    Роза  підходила  до  майстерні  чоловіка.    Почула  сміх  сина  й  і  плескання  у    долоні.    За  мить  голос    чоловіка,
-  Артурчику,  синку,  подивися    який  у  неї    гарний  пухнастий  хвостик,  не  бійся,  це  білочка,  вона  ручна.  Скільки  раз  тобі  говорив,не  бійся.
 Роза,    рукою  притримуючи  живіт,  ледь  пролізла  у  двері,
-Ну,  що  мої  соколи,  нагодували  білочку,  тепер  пішли    до  хати  і  нам  пора,  бо  ми  теж  хочемо  підкріпитися.
 Стефан  ,як  щасливе  дитя,  усміхнений,  підійшов,  гладив  її  живіт,
-  Що  наша  Емілія  теж  хоче  обідати.    
Артур,  з  такою  ж  милою  усмішкою  на  обличчі,  як  і  батько,  зліз  зі  стільця,
-Я  теж  хочу  обідати,  тільки  борщ  із  сметаною.
                                                                                                                                                                                                                 
                                                                                                                                                                               16.04.2021  р
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.04.2021

Підкрадався вечір

Присіло  сонце,  наче  на  ослінчик,
Останні  промені  лягли  до  землі,
Радо  впіймала,  я  один  промінчик,
І  на  душі,    стало  так  тепло  мені.

Відблиск  приліг,,  золотий  до  берізки,
І  вона  теж,  жада  ніжних  цілунків,
Ледь  колихала  вичесані  кіски,
Адже  чекала  весняних  дарунків.

Мене  вітрець,  обіймає  за  плечі,
І  прохолода  освіжа  обличчя,
Як  не  помітиш,  підкрадався    вечір,
Хай  би  Бог  дав,  усім  благополуччя.

І  так  раптово,  ніби  мене  почув,
Заспівав  шпак,  витьохкує  на  вишні,
Чарівний  спів,  стрімких,  далеких  відлунь,
Усі  сумління,    розвіяв  нарешті.

Яка  всім  радість,  бачити  земну  красу,
Золотий  обрій-  вінок  при  землиці,
І  я  втішаюсь,  з  собою  понесу,
По  цій  дорозі,  іще  йтиму  нині.

Надії,  мрії,  як  скарби  в  суцвітті,
Я  приховаю  у  теплих  долонях,
Ще  пізнаватиму  щасливі  миті,
Хоч  сивина,  уже  давно  на  скронях,
Зберу  ромашок,  волошок  у  житі,
Поклонюсь  Богу,    за  життя  на  світі.
                                                         
                                                                                   10.04.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910706
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.04.2021

Березневий ранок

Березневий  ранок…  небо  ледь  сіріло,
Молода  берізка,  холодом  сповита,
Затремтіли  віти…  знову  побіліло,
Вночі  завітала    зимонька  –  цариця.

Снігу  ледь  сипнула  та  іще  в  короні,
Бач  й  пухкенькі  хмари  підносять  сніжинки,
Хоча  і...  патлата,  вже  зруділі  скроні,
Все  ж  скувала  ріки,  до  весни  стежинки.

Гляне  в  піднебесся,    в    надії    берізка,
Розійдуться  хмари  і  сонце  ласкаве,
Поглядом  зігріє…  Що  змерзла  лебідка?
Проміння  направить,  до  неї  ласкаве.

Затріпоче  серце  і  немов  та  птаха,
Віти  -    легкі  крила,  іній  спаде  низом,
А  на  поміч  вітер,  під    музику  Баха,
Вже  ледь  заспокоїть,  втихомирить  співом.

                                                                         14.03.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908339
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.03.2021

Ранок сьогодні

Раптовий  дошик,  міленький  мжичить  зранку,
Легенький  шурхіт...  чуть  по  останках  снігу,
По  склу  краплини  стікають  й  на  фіранку,
У  хмарах  небо,  та  все  ж  несе  він  втіху.

Весна  надворі,  пробудяться  фіалки,
Зима  змирилась,тихенько  відступає,
Хоч  на  останок,  завіяла  снігами,
Та  все  ж  в  надії  підсніжник  виглядає.

Де  не  поглянь  проталини  й  під  ногами,
Мов  усміхаються  крокуси  рядами,
Синенькі  й  білі,  й  жовті  подібні  сонцю,
Приносять  радість  й  натхнення  всім  поетам.

На  серці  тепло,  з  мрією  у  віконце,
Погляну  в  небо  -  «  Гей,  привіт»  скажу  хмарам,
 Води  вже  вилили  не  одне  відерце,
Але  ж  уйміться  і  підтримайте  весну!

Хай  промінь  сонячний,  приляже  до  землі,
   А  вітер    вмить,  рознесе  радісну  звістку,
Й  на  душі  зразу  –  стане  так  добре  мені,
Щиро  бажаю  -Друзі,  доброго  ранку!


                                                                         15.03.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908056
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.03.2021

Мов промінь сонця

Знов  засріблились,  білосніжні  замети,
Я  поміж  них,  напевно  могла  б  замерзти,
Погляди  наші  і  рука  в  твоїй  руці,
Тепло  і  ніжність,  назло  зимі  –  розлуці.

Вогонь  в  каміні  здіймається  доверху,
Поміж    дровин,  тонких,  не  наганя  страху,
Лиш  загадковість  у  нім  до  очей  іскрить,
В  раптовім  спалаху  стріляє  і  тремтить.

Як  почуття,    що  між  нас  завмерли  на  мить,
Вже  від  самотності,  сердечко  не  щемить,
Мов  промінь  сонця,    душі  освітив  сяйвом,
Коханий,  любий,  тож  нам  так  добре  разом…

Хоча  сповитий  березень,  ледь  у  імлі,
Цьому  промінню  порадіймо    і  весні.

                                                                       13.03.2021р.

Вірш  до
   картини  з  інтернета

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907922
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.03.2021

Під знаком

А  чи  чекала,  ти  бабцю?  Певно  ні,
 Бо  під  замком  «  таємно»    -  всі  тримали,
І  не  наснилося  тобі  уві  сні,
Онук  з  дружиною  сина  замали.

Немов  промінчик  потрапив  в  її  очі,
Вже  так  раптово,  скотилась  сльозина,
На  мить  згадались  недоспані  ночі,
Як  старша  доня  народила  сина.

Яка  то  втіха  і  не  тільки  бабці,
І  день  народження  в  діда  сьогодні,
   Тож  хай,  все  добре  по  життєвій  нивці,
 Будуть  у  правнучка  щасливі  будні.

А  місяць  березень  -    це  ж  вісник  весни,
Хай  промінь  сонця  придасть  йому  сили,
Нехай  малюк,  не  знає  жахів  війни,
Щоб  тихі  ночі,  зірочки  світили…

Подумать  тільки,  вже  вдруге  прабабця,
Родина  вся  -    бажає  йому  щастя!
 Нехай  на  радість,  хлоп`ятко  підроста,
Мирного  неба,  здоров’я  міцного!  
Щастя  на  многії,  многії  літа!

                                           12.03.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907840
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.03.2021

Ото прорвало, так прорвало ( продовження)

       На    якийсь  час  хлопці  розслабились,схилившись  один  на  одного,  дрімали.    В  проході  між  купе,  проходила  жінка,  років  сорока,  пропонувала  купити    газети  і  журнали.    Михайло  визирнув  у  вікно,  згадав  про  село  -  добре,  що  погода  сонячна,  здається,    тут  теж  давно  не  було  дощів.  Напевно  зустрічатимуть  мене  якоюсь  автівкою.  І  вже  посміхнувся,  пригадавши  очі  коханої  дружини  і  усмішку  своєї  кирпатенької  доньки.  Як  добре,  коли  тебе    чекають  і  зазирнувши  на  Максима,  на  плече  поклав  руку.
 -Ну  досить  дрихнути,  я  скоро  схожу,  будемо  прощатися.  Але  це  лише  на  якийсь  час,  я    тебе  чекатиму  в  гості.  Максим,  потер  руки,  двинув  плечами,  озирнувся  навкруги,
 -От  добре,  за  пів  години  і  мій  вихід.
     Електричка  зменшила  швидкість,під`їжджає  до  станції.  Кілька  чоловік  уже  стояли  біля  дверей.  Рукостискання,  обійми,    прощання…
       Михайло  спускався  по  сходах,  на  нього  чекала    усміхнена  дружина  з  донькою.Сяючі  очі,  в  них  радість  і  трепіт  сліз  на  віях.  Максим  спостерігав  з  вікна  вагона,    в  душі  за  друга  відчуває  радість.  Щасливий  і  вона  така  гарненька,  сонячний  погляд,  дочекалася,  ото  почуття,  видно.що  кохає….
   Двері  зачинилися,  електричка  рушила  з  місця.  Він  повернувся  на  своє  місце.  Буквально  за  хвилини  дві  –  три,  в  купе  навпроти,    різко  піднялася  літня  жінка,  двома  руками  підтримувала  тіло  чоловіка,  яке  хилилося  на  неї.  Раптово  гучно  скрикнула,
-Миколо  тобі  зле?
 Майже  всі  пасажири  звернули  на  них  увагу.  Максим  відразу  зірвався  з  місця,  за  мить  підтримував  чоловіка,  голосно  запитав,
-Може    у  вагоні  є  лікар,    чи  попросити  машиніста,  щоб  зробив    об`яву,  можливо  є  в  іншому  вагоні…..
Його  увагу  привернула    дівчина,  на  яку  він    дивився  з  Михайлом.  Різко  піднялася  з  місця,  на  плечах  поправила  футболку,  на  поясі    підв’язала    легку  хустину,  кремового  кольору,    на  шпильку  зібрала  волосся.    З  тонометром  у  руці    підійшла  до  них.  Макс  здивовано  дивився  на  неї,  не  встиг  нічого  й  думати,  як    вона  сміливо  до  жінки,
   -Треба  під  язик  покласти  валідол.  Маєте  при  собі  ?  Тут  душно,  можливо  в  нього  проблеми  з  серцем.
 Жінка,  знервовано  кивала  головою,    у  руці  уже  тримала  пігулку,  щось  говорила  до  чоловіка,  намагалася  покласти  її  в  рот.
-Ну,    давайте,  ось  так  його    підтримайте,  я  тиск  зміряю,  -  поспішаючи,    сказала  дівчина  і    уміло  одягла  тонометр  на  зап`ястя  руки.
-Нітрогліцерин    він  переносить?.-  знову  звернулася  до  жінки
-  Так  інколи  приймає.
-  Якщо  є    -  не  гайте  часу.
Чоловік  ледь  відкрив  очі,  щось  пробурчав,  рукою  доторкнувся  до  кишені    на  сорочці.
 -В  нього  тиск  сто  шістдесят  на  сто  десять  -  трохи  підвищений  і    прискорене  серцебиття.  Не  хвилюйтеся  так,  все  буде  добре.  думаю,  це  з-за  духоти  в  вагоні.  Я  закінчила  університет  імені  Пирогова,  тож  на  цьому  трохи  знаюсь.
     Чоловікові  стало  краще,  жінка  обіймала  його  і  слухала  дівчину.  Вона  тихо,  поспішаючи,  давала  їй  поради,  як  діяти  далі.  І  вже  голосніше  сказала,
 -Зараз  ще    раз  міряємо  тиск,  ви  мене  вибачте,  але  я  на  цій  зупинці  виходжу.  Хочете  визвіть  швидку,  а  ні,  то  додому  чоловіка  везіть  на  таксі,  так  буде  краще.
Максим,  аж  жахнувся,  але  ж  йому  теж  зараз  виходити.  Трохи  знервований,з  пляшки  випив  води  і  зазирнув  у  телефон.  Адже  мав  передзвонити  батькам,  в  який  час  буде    на  місці  та  щось  зупинило  його.  Майнула  думка  –  хай  краще  надворі  передзвоню,  чи  маленький,  сам  доберуся  додому.
Дівчина  з  валізою,  уже    поспішала  до  вихідних  дверей.  Побачивши  її,  здвигнув  плечима  -    бач,  яка  швидка  -  поспішив  за  нею.  Пасажирів  сходило  небагато,  Максим    взявся  за  ручку  її  валізи,
-Я  вам  допоможу,  думаю  чоловік  не  ревнивий.
Її  сині  очі  ледь  засяяли,  щоки  зарум`янилися.  Вона  різким  рухом  голови  змахнула  з  чола  неслухняне  волосся,    привітно  посміхнулася,
     -Хто  знає  який  буде,  до  ворожки  не  ходила.
Аж  дух  перехопило  після  її  слів,  йому  здалося  в  нього  ростуть  крила.  Він  першим  зійшов  по  сходах  і  тут  же  подав  їй  руку,
Давайте,  ось  так  краще,-    раптом  обома  руками  підхопив  її  за  талію,  ледь  підняв  і  тут  же  поставив  на  ноги.  А  легка,  немов  пір`їнка    -  ледь  не  вирвалося  з  уст.
-Я  так  зрозумів  ви  місцева,мабуть  їдете  з  відпочинку,бачу  засмагли,  вам  так  личить.
 Про  таких  люди  кажуть  -  в    кишеню  за  словом  не  полізе.  Вона  ледь  вирячивши  очі,з  усмішкою  на  обличчі,
-Ні,    не  місцева,  я  з  Ніжина.  Дякую  за  комплімент  та  ні,    швидше  за  все,    так  вирішили,  бо  я    в  такому  одязі.    Знаєте,    відпочивала  на  морі,  як  кажуть    -  відірвалася  від  світу.  Трохи,  можна  сказати  на  прощання  захотілося    бути  модною.  Ось  і  в  дорогу  так  одяглася,  все  рівно  ці  штани  викину.  Адже  в  мене  починається  зовсім  нове  життя.  Я    тут,  від  університету  в  районній  лікарні  проходила  практику.  Тепер    треба  два  роки  відпрацювати,    за  фахом  лікар  –терапевт.  Він  тихо  засміявся,
-Ви  сказали  попрощатися  з  молодістю…  Ой,щось  я  не  бачу  тут  жінки  середнього  віку.
 Обоє  засміялися.  Направилися  до  виходу  в  містечко.
 Думки  ледь  не  розірвали  голову  на  частини.  Ото  бач,  а  я  її  по  одязі  охарактеризував,  недарма  кажуть,  зустрічають  по  одязі,  а  проводжають  по  розуму.  А  може  в  мене  є  шанс  познайомитися  ближче.  А  раптом  пощастить,  може  й  кавалера  немає,але  ж  така  гарненька,  природна,  чим    чорт  не  жартує,  можливо  якраз  на  удачу.  Ой,  таке  відчуття,  що  в  мене  щось  прорвало  й  несе  за  покликом  душі  й  серця.  Спіймав  себе  на  думці,  що  повторив  слово  Михайла  –  прорвало.
Неподалік  від  вокзалу  запитав,
 -То  ви  де  вирішили  зупинитися?
 За  мить,    її  хитрий  погляд  зупинив  його,
 -Ой  та  годі  викать!  Здається  говорив,  що  тут  не  бачиш  жінки  середнього  віку.
Раптово  відчув  прилив  крові  до  обличчя,    почервонів.  Трохи  ніяково  заговорив,
 -Та  я  що,  я  тільки  –за.  Надіюся  ми,  ще  зустрінемося.
   Вони  стояли  біля  широкої  дороги,  що  проходила  від  щебеневого  заводу.
 -А    ти,  що  до  когось  в  гості,  так  одягнений,  зараз  багато  так  одягаються  в  дорогу,  чи  десь  тут    працюєш  охоронцем?
-Та  ні,  я  місцевий  лев,  а  чому  лев,бо    працював  охоронником  в  магазині.  А  зараз  з  далекої  дороги  добираюся  додому.
-І  де  це  та  далека  дорога?    -  запитала,  взявшись  за  ручку  валізи.
-  Та  ми  з  другом  Михайлом,  він  вийшов  на  одній  із  зупинок,  приїхали  з  АТО.  Правда    два  тижні  були  в  реабілітаційному  центрі,  закінчився  контракт,  добираюсь  додому.  Думаю  продовжити  службу  охоронником,    на  мене  там  чекають.
-А,  хто?  -  не  витримала  вона,  запитала  і  тут  же  стиснула    повненькі  губи,  хоча  очі  бігали  по  ньому,  чекала  відповіді.
-Колектив  чекає,  а  вдома  батьки.  Ой,  я  ж  с  тобою  забарився,  треба  передзвонити,  вони    ж  чекають  мого  дзвінка.  Вибач,  постій  хвилинку,  я  швидко.
 За  кілька  хвилин,    поговоривши  з  мамою,  запитав,
 -То  куди  ти  направляєшся?    Вдома  все  гаразд,  я    тобі  допоможу,  не  така  вже  й  легка  твоя  валіза.  
-Тут  недалеко,  я  зупинюся  в  гуртожитку  для  працівників  заводу.  В  ньому  мешкає  під  час  практики.  Напередодні  передзвонила,  на  якийсь  час  мені  виділять  кімнату.  А  завтра  піду  в  лікарню,  здам  всі  папери,  вирішу  питання  з  житлом.  Можливо  запропонують  щось  краще,  як  ні,  то  винайматиму  квартиру.  Здається,    тут    з  цим  проблем  немає.
   Збігали  хвилини…  Максим  лише  тепер  помітив,  що    повітря  зовсім  інакше,  чим  в  Києві,  що  вже  говорити  про  схід  України.  Коли  чув  гучний  гул  грузового  автомобіля,  поневолі  дивився  в  ту  сторону,  немов  чекав  чогось  непередбачуваного.  Як  добре,  що  у  нас  тихо…Думки  втішали  його…
     Коли  вони  вже  стояли  біля  парадного  входу  гуртожитку,  ледь  схиливши  до  неї  голову,    запитав,
 -То  я  маю  надію  на  зустріч?
-Ну,  якщо  дуже  хочеш,  то  чому  ні?  Правда  мені  ж  треба  все  вирішити,  знаєш,  яку  б  кімнату  де  не  знайшла,  напевно  в  ній  треба  буде    навести  лад.  Ну,  ти  ж  розумієш,  побілити,  чи  замінити  шпалери,  врешті  повісити  фіранки,  щоб  було  комфортно.
Він  слухав  і  весь  час  намагався  дивитися  в    її    очі,  дізнатися,  чи  щиро  говорить,чи  може    лукавить.  А  раптом  хоче  з  ним  пофліртувати  та  й  на  цьому  кінець.  Не  думає  про  сімейне  життя,  а  чи  захоче  піти  зі  мною  під  вінець,  ну  звичайно,  якщо  я  їй  подобаюся.  А  чи  захоче,    ще  й  далеченько  від  родини.  Ой,захопила  вона  мене  в  свої  сіті.Та  раптово  пригадав,
-Ой,  ми  ж  не  познайомилися!
Гучний  сміх  привернув  увагу  охоронника,  що  стояв  за  скляними  дверима,
 -Ви,  що  до  нас?
Вона  озирнулась  і  тут  же,  ласкаво  дивилася  на    Максима,  немов  огортала  теплим  поглядом,    
   -Так-  так,через  пару  хвилин.
   Уже  усміхаючись  один  до  одно,  знайомились.  Легке  рукостискання,  він  на  якусь  мить  затримав  її  руку.  Почувши  ім`я    -  Надія,  відразу  подумав-  мабуть  моя  надія,  яку  я  завжди  тримаю  в  серці,  що  все  має  бути  добре.
   Минуло  три  дні…  Максим  відсипався  після  теплої  зустрічі  з  батьками  ,  з  тіткою  Марією  (по  батьковій  лінії)  та  з  друзями.  Вчора  побував  на  роботі,  попередив,  що  за  тиждень,  буде  готовий  приступити  до  своїх  обов`язків.  Позмінна  робота  його  влаштовувала  та  й  чому  не  тішитись,  адже  зараз  не  всім  повезе    влаштуватися  відразу.
 Михайлові  написав  СМС,    що  вже  вдома.  Але  йому  дуже  кортіло  розповісти  про  знайомство  з  Надією.  А  поки  ж,  сам  собі  зізнався,  розповідати  майже  не  було  про  що.  Він  подзвонив  їй  в  той  же  вечір  та  вона    відповіла,  що    ще  все  не  вирішено,  щоб  подзвонив  через  три  дні.
Хай  йому  грець,  потягнувся  в  ліжку,  з  телефоном  в  руці,  немов  розмовляв  сам  з  собою.  За  вікном    сонячний  день,  а  його  наче  лінь  звалила  з  ніг.  Проміння  досягає  обличчя,  приємно  пестило,  відчував  тепло.    Від  задоволення  примружував  очі  і  уже  рахував  -  один,  два,  три…  й    голосно  на  всю  кімнату,-  Рота  підйом!
Зірвавшись,  прямував  у  ванну  кімнату.
     В  квартирі  пахло  м`ятою.  Сім`я  пила  чай,  насолоджувалася  запахом.  Батьки  переглядались  між  собою,  але  мовчали.  Помічали,  що  в  душі  сина,  щось  відбувається.  Але  не  хотіли  турбувати  запитаннями.  Адже  й  так,  два  дні,  як  на  допиті,  що    і  як.  Але  всього  не  розповісти,  багато  чого  під  знаком  »таємно».  
   Пізно  ввечері,  Максим  стояв  на  балконі,  декілька  раз  набирав  її  номер  телефона…  До  душі  підповзало  розчарування,  а  може,  просто  розіграла  мене…  Так,  як  іноді  поступають  дівчата,  щоб  більше  до  себе  привернути    увагу.  Та  тут  же  відігнав  цю  думку  –  за  фахом  лікар,  ой  навряд  чи  буде  фліртувати.  Професія  відповідальна  та  й  після  закінчення  університету  не  така  вже  й  молоденька,  саме  час  звити    гніздо.
Він  так    задумався,  що  коли  на  телефоні  заграла    мелодія,  злегка  здригнувся.  Так,  це  дзвонила  вона.  Мов  та  пташка  щебетала,  
розповідала  про  роботу,  про  те,    що  вже  наклеїла  шпалери  і  на  вікно  повісила  нові  фіранки.  Їй  на  пів  року  дали  дозвіл  на  проживання,  а  згодом  вирішать,  як  бути  далі.На  жаль,  в  містечку  в    цей  час  нових  будинків  не  будували.Приватні  квартири,  люди  здавали  в  оренду  під  офіси,  тільки  там  виконувались  ремонтні  роботи.  Йому  здавалося  він  би  слухав  і  слухав  її,  тому  й  не  наважився  перебити  і  .запитати,  чому  не  подзвонила  раніше.Адже  вже  й  справді  була  пізня  година,чекав  поки  закінчить  емоційно  розповідати  про  себе.  Нарешті  вона,  немов  підбила  підсумки,
 -Ну  от,  здається  я  тобі  про  все  розповіла.Ало,  ти  мене  слухаєш?
-Звичайно,  не  хотів  перебивати.  Я  зранку  чекав  твого  дзвінка,  сама  наклеїла  шпалери,  хай  би  прийшов  допоміг..
-Вибач,  просто  незручно,  адже  ми  зовсім  мало  знаємо  один  одного.
   -Давай  зустрінемося  завтра,  о  котрій  годині  ти  закінчиш  роботу?  
-  Гадаю,  десь  о  шістнадцятій  звільнюся,  не  раніше.
-  То  я  підійду  до  лікарні.
Вони,  ще  перекинулися  кількома  фразами  і  побажавши  один  одному  доброї  ночі,  попрощалися.  Зоряна  ніч…  ніч  роздумів  і  сподівань,  ніч  спогадів  і  світлих  мрій,  а  зорі  немов  колихали  їх,  заводячи  в  таємність  ночі.
   Наступного  дня  він  зустрічав  її  біля  лікарні.  Вона  вразила  своєю  чарівністю.  Одягнена  в  сукню  блакитного  кольору,  яка  підкреслювала    фігуру,  дуже  пасувала  їй.  На  обличчі,    ні  гриму,  ні  помади,  волосся  спадало  не  плечі.  Він  перед  нею  стояв  бадьорий,  усміхнений,    чорне  волосся  злегка  пристало  на  чоло,  деінде  виднілись  краплі  поту.  Напевно  так  поспішав  -  зробила  висновки  й  легкою  ходою  пішла  вперед,
-Що  думав,  що  поспішаєш  на  потяг  і  він  тебе  не  почекає..
-Все  може  бути,-  рукою  торкнувся  її  плеча.  Вона  розвернулася  до  нього,ти  щось  хочеш  сказати?
-Хочу  ще  раз  подивитися  в  твої    чаруючі  очі.  І  запропонувати  прогулятися    до  річки,  у  нас  прекрасні  місця,  є  на  що  подивитися.  А  потім  сходимо  в  кав`ярню  чи  ресторан,
-Та  ні,  краще  в  кав`ярню,  там  публіка  інакша,  музика  різна  і  весела,  і  тиха.  Он  у  нас  в  Ніжині,  можна  навіть    у  кав`ярні  послухати  музику    Бетховена  і  Баха  «  к  Элизе»
-Ух!  –вирвалося  в  нього,    відразу  взяв  її  під  руку,
-Я  десь  читав,  що  лікарі  люблять  слухати  музику  цих  композиторів.  
-О,  я  обожнюю  цю  плавну  музику,  закривши  очі,  немов  літаєш  до  піднебесся  і  наче  чуєш,  як  вона  піднімається    і  поступово  десь  далеко  –далеко  зникає.Та  все  ж  залишає  на  серці  тепло,  приємне  відчуття  спокою  і    задоволення.
 Його  очі  бігали  по  її  обличчю.Вона  коли  говорила,злегка  почервоніла  і  час  від  часу    повільно  закривала  очі    і  также  повільно    їх  відкривала.
 То  де  ж  було  втриматися….    Він  притиснув  її  до  себе,  .припав    у  поцілунку.  Відчув,  як  вона  на  якусь  мить  завмерла,  руками  ніжно  торкнулася  його  обличчя.  Який  то  солод  ті  уста…він  ледве  відпустив  її    й  немов  соромлячись  опустив  очі.  Вона  ж,    поправила  волосся,  усміхнулася,  крутилась  на  одній  нозі.  Добре,  що  туфлі  не  на  підборах  -  відразу  подумав  -    напевно  б  так  рівновагу  втратила.  Та  лише  мить,  попрямувала  навпростець,  через  дорогу,  до  річки.
   В  цей  вечір,  він  майже  опівночі  повернувся  додому.Хоч    і  подзвонив,що  буде  пізно  та  батьки  все  одно  не  спали.  Коли  вже  вийшов  з  ванни,  батько  на  кухні  пив  воду,  запитав,
-Сину  в  тебе,  що  є  дівчина?
-Так  тату…  є…    І  думаю,  що  скоро  вас  познайомлю.
       Максим,  вклавшись  у  ліжко,  телефон  поставив  на  зарядку  і  немов  сонна  думка  копошилася  в  голові-  тепер  мені  буде  що  розповісти  Михайлу.
     Уже  минали  серпневі  дні…І  вечорами  до  землі  припадала  прохолода…Люди  збирали  урожай  і  надіялися,  що  закінчиться  війна,а  її    на  жаль,  наче  й  ніхто  не  думав  закінчувати.  На  мирній  частині    країни  життя  продовжувалось  за  своїми  звичаями
   Надія  й  Максим  зустрічалися  два  ,  а  то  й  три  рази  на  тиждень.  Вона  розповідала  про  свою  роботу,  а  він  про  свій  магазин  і  покупців,  які  інколи  намагалися,  щось  поцупити.  В  суботу  йшли  в  кав`ярню.  До  себе  в  кімнату,  вона  запросила  його  лише  один  раз,  вважала,  що  непристойно  залишатися  один  на  один.  Адже  гуртожиток,  є  гуртожиток,  тим  паче  тут  жили  і    сім`ї.  Навіщо  їй  якісь  плітки,  розмови.  Містечко  невелике,  а  люди  не  завжди  без  заздрощів.  Гадала,  що  професія  лікар,  не  має  бути  спаплюжена  своєю  поведінкою.  Нівякому  разі  не  можна    до  себе  привернути  увагу  необдуманою  поведінкою.
Максим  же    ділився  з  Михайлом.Звичайно  чоловік,як  дізнався,що  вони  зустрічаються,  аж  засвистів    в  телефон,
-Ой,то  ти  напевно  точно  по  вуха  закохався,  ти  немов  в  карти  виграв,  тобі  повезло,  де    зараз  ті  дівчата,  без  макіяжу.  Така  гарненька,  ще  й  лікар,  велику  пташку  спіймав.  Ой  дивися,  щоб  ніхто  не  вкрав.  
   Після  спілкування,  Максим  мав  бажання  зблизитися  з  нею,    напрошувався  в  гості,  але  вона  категорично  відмовила.  Він  давно  думав  над  тим,  щоб  познайомити  її  з  батьками  та  не  знав,  вірніше  сказати,  боявся,  що  відмовить.
   Минуло    більше  двох    місяців…  Одного  вечора,  Максим  перед  побаченням  поговорив  з  Михайлом.Той,  напевно  щось  святкував,був  дуже  веселий,  його  добряче  висварив  за  нерішучість.  
     І  він,  як  завжди  після  роботи,  зустрівся  з  нею,  в  душі  відчував  порив,  готовий  був  звернути  гори.
   Доволі  сиро  й  прохолодно,  вже  майже  голі  дерева,  під  ногами  шурхотіло  листя.  Вона  взута  в  чобітки  на  підборах  і  в  осінньому,  коричневого  кольору  пальто,  тулилася  до  нього,
 -А  знаєш  я  замерзаю,  аж  холод  по  спині,  може  підемо  в  кав`ярню,  вип`ємо  кави,  погріємось  ,  послухаємо  музику.
Мабуть  саме  нагода  відкритися…  Рішуче  підійшов  до  неї,
 -Надійко,  я    вже  давно    хочу  зігрітися,  зігрітися    в  обіймах    твоїх,  пізнати  трепіт  твого  тіла,  твою  ласку.
Вона    позадкувала  до  дерева,  очі  полізли  на  лоб,  це  що  з  ним?  
А  він  немов  завівся  і  не  знати  від  чого,чи    пригадав  слова  Михайла,  чи  може  теж  проймав  холод,  розмахував  руками.  Несподівано  пригадав  вірш  Юрка  Ізрика    -  »  Я  жив  би  з  тобою  на  дикому  острові»,  закінчивши  читати,
-І  твої  очі  сині,мені  вже  давно  не  дають  спати.
Поспіхом    підійшла  …  рукою  торкнулась    чола,
 -Ти  часом  не  захворів?
-  О,  ні  кохана  що  ти-  гучно  сказав  і  поцілував  її.  
Легенько  звільнилася  від  обіймів,
 -Ти  знаєш  такі  вірші?
 -А  що?  Ти  лікар,  любиш  музику,  а  я  люблю  читати  і  художню  літературу,  і  вірші  про  кохання.  Ось  послухай    »  Мені  ти  приснилась  давно»  Володимира  Сосюри.
Вона,  задивившись,  як  емоційно  він  читав  вірш,  кожне  слово,  немов    пропускав  через  себе,  трохи  позаздрила  йому.  Як  добре,  має  час,  а  тут  вся  література  тільки  про  хвороби,  про  ліки.
Чи    пожаліла,  чи  за  покликом  серця    підійшла  до  нього,  той  погляд  в  очі,  як  промінь  сонця,  застигли  в  поцілунку.
А  чи  то  кров  по  жилах  так  закипіла,  він  легко  підхопив  її  на  руки,
 -Надійко,  я  тебе  кохаю!  Скажи  для  чого  нам  ці  муки.  Адже  не  діти,  нам  би  радіти,  що  ми  зустрілися.  Для  мене  ти,  як    світла  зірка  на  захмареному  життєвому  небі.
Кипіла  кров,  розходилась  по  жилах…  поставив  її  на  ноги.  За  мить    припав  перед  нею  на  коліна,  поцілував  їй  руку,  
 -Скажи  ти  підеш  за  мене?  
Вона,  не  сподівалась  на  такі  події,  наче  трохи  злякалась,  зненацька  рукою  прикрила  йому  уста  і  гучно,
 -Ні  не  треба  зараз  обручки!  Почекай!  Хай  потім!
І  вже  тихіше,
 -Давай  трохи  почекаємо,  адже  я  не  знаю  твоїх  батьків.  Як  вони  мене    приймуть  ?  Напевно  й  мої  батьки  тебе  побачити  захочуть,  перед  таким  відповідальним  рішенням.
   Як  сніг  на  голову  -    її  слова  про  обручку.  І  тут  немов  зрадів.  От  телепень,  я  ж  її  навіть    не  купив.  В  солодкому  поцілунку  злегка  затремтіло  тіло…    відійшов  в  сторону,
 -Ти  права…  я  давно  думав  це  зробити,чомусь  не  наважувався…  Давай  в  неділю,  я  заберу  тебе    з  гуртожитку,і  познайомлю  з  ними,  не  бійся  -    вони  в  мене  добрі.  Тим  паче  нам  з  ними  не  жити.  Бабуся  живе  в  двокімнатній  квартирі.  Давно  батьки  її  звуть  до  себе.Вона  ж  не  хоче  покидати  квартиру,  мені  у  спадок  залишає.
 -Гаразд,  ось  так  краще.  Гадаю  поспішати  нам  не  варто.  
Немов  сонячне  тепло  її  підстерегла  думка  -  а  я  журюся,  де    через  три  місяці  буду  жити.  
   Він  провів  її  до  гуртожитку,  поспішав  додому.  Хода  напрочуд  швидка.  В  душі  себе  сварив,  адже  давно  треба  було  купити  обручку.  Що  я,  як  той  індюк  белькочу,  розповідаю  про  тих  покупців,  а  про  основне  забув.  Михайло  правду  казав,  відстаю  від  життя  .  А  тут  вже  й  посміхнувся,  згадав  його  слова  -  це  після  його  слів  за  нерішучість,  мене  так  прорвало.  Сам  собі  дивуюсь,  навіть  вірші  пригадав.  Але  ж  так  давно  їх  читав,  коли  уже  й  не  пам`ятаю.
     На  наступний  же  день,  купив  каблучку  для  заручин,  в  душі,  за  свою  безпорадність,  недолугість,  знову  картає,  соромив  себе.
   В  неділю  моросив  дощ….Максим  зайшов  до  неї  в  кімнату,
 -  Привіт,-    поцілував  в  щоку
 Уже  одягнена  в  пальто,  перед  дзеркалом,  вона  на  шиї    поправляла    білий  шарфик,
 -  Привіт!  Щось  така  погода…  і  мені    мій  вигляд  не  подобається.  Може    гігієнічною  помадою  придати    блиску  губам?  Що  скажеш?
 -О,  ні-ні!  Що  ти  люба!  Ти  маєш  природну  красу,  саме  нею  мене  приворожила.  Я  не  вважаю,  що  накласти  макіяж  -  це  добре.Людина  має  бути  такою,  як  є.
Від  здивування  піднялися  брови,закліпала  очима,
 -Що  справді?!  Ну  гаразд,  тоді  пішли.Он,  бери    торт,  квіти,я  вранці  купила.
-Та  це  ж  я  мав  по  дорозі  заскочити  в  магазин,  купити.
Уже  зоринки  в  очах,  хитрий    погляд,  підморгнула  йому,
 -Маю  свекрусі  догодити,  чи  ти  щось  маєш    проти?  Це  ж  я    до  вас  йду  в  гості,  а  перший  раз  йти  в  квартиру  пусто  не  можна.  Кажуть  звичай  такий…
     Осінній  вечір…телий  і  привітний,  хоч  за  вікном  все  ще  моросив  дощ…Його  батьки  її  зустріли  привітно.  Довелося  розповісти  про  своїх  батьків,  похвалилася,  що  має,  ще  брата,який  навчається  в  одинадцятому  класі    Тільки  тепер  Максим  почув,  що    її  мама    в  поліклініці  працює  медсестрою,  а  батько  в  Києві  перевозить  пасажирів  на  своїй  маршрутці.  Злегка  хвилювався  і  червонів,  чому  не  запитав  про  її  батьків.  А  Надія  вся  розпашіла,  позирала  на  нього,  наче  чекала  підтримки.
Вони  вже  одягалися,    Наталя  Петрівна  сказала,
 -А,  як  же  це  ми  познайомимося  з  батьками,  так  далеко.
Надія  навіть  усміхнулася,  
 -Думаю,  ми  до  Києва  потягом  поїдемо,  а  там  тато  зустріне,  маршруткою  завезе  в  Ніжин.
Максим  навіть  поцілував  маму  в  щоку,
 -Дякую,а  я    вже  думав,  як  це  вмовити  вас  поїхати.
Надія  задоволена  гостинністю,  мило  усміхнулася,
 -Дуже  дякую.  Приємно  було  познайомитися,  поспілкуватися.
     Вони  йшли  під  однією  парасолькою  і  їм  не  було  тісно….    Він  був  на  сьомому  небі  від  щастя.  Бачив,  що  вона  всім  задоволена,  хотів    залишитися  на  ніч  в  неї.
 В  нагрудній  кишені  його  курточки  лежала  обручка,він  відчував  її  і  притискав  до  себе  Надію.  Надіявся,  що  цього  вечора  він  одягне  їй  обручку  і  вкотре  скаже  ,що  кохає  її,  не  може  без  неї  жити.
   Минули  зимові  свята…  Через  тиждень  після  Водохреща  в  ресторані  гучно  грали  музики.  Надія  і  Максим,усміхнені,щасливі,      танцювали  перший  танець.Родина  й    друзі  задоволено  спостерігали    за  ними.  А    Михайло  –  боярин  на  весіллі,  вкотре  запрошував  гостей  випити  за  здоров`я  молодих  і  часто  кричав  гірко.

                                                                                                                                                       12.03.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907738
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.03.2021

Це наш Тарас

Це  наш  Тарас-  творець,  мислитель,
Для  нас  герой,  борець,  учитель,
Рядки,  римовані  в  куплети,
Писав,  як  спали,  ще  поети.

Уболівав  за  Україну,
 Немов  за  неньку,  свою  рідну,
Його  топтали,  катували,
І    у  кайдани  закували.

Писав  в  натхненні  із  любов’ю,
Не  раз    у  зАстінках  стік  кров’ю,
Та  сила  духу,  та  незламна,
І  часто  воленька  стражденна.

Немов  той  птах,  злітав  на  крилах,
Зміг  побороти  всі  насилля,
Без  довгих  снів,  часто  в  безсонні,
Клаптик  паперу  на  підвіконні.

Слова  закладені  від  серця,
 Мов  малював  свої  озерця,
Що  надихали  до  боротьби,
Мрії  й  надії  в  душі  завжди,
Щоби  дійти,  людям  до  правди.

Не  допустити,  лише  зради,
Єднати  людство  кожним  словом,
Немов  покрити  землю  сяйвом!  
Щоб  Мир  прийшов  й  пшениці  в  полі,
Заколосилися  доволі,
Й  безсмертне  є  слово  Кобзаря,
Не  знало  ліку  календаря!

Це  наш  Тарас,  це  наш    учитель
Це  наш  пророк  і  наш  мислитель
               Вклонімось  низько,  перед  поетом!            

                                                 09.03.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907448
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021

Ото прорвало, так прорвало… ( проза)

     Спекотне  літо  …    Людей  на  залізничному  вокзалі,  як  комах.    При  спілкуванні  шум,  то  гучніший,  то  тихіший.  На    якусь  хвилину,    чи  на  декілька  секунд,  коли  диктор  оголошує    про  прибуття  потяга,  чи  відправлення,  той  шум  перетворюється  на  гудіння  і  його  відлуння    піднімається    вверх  й  раптом    десь  губиться.  
   Широкий  перехід      для  переміщення  пасажирів,    весь  осяяний  сонячним  промінням,    що  потрапляє  через  доволі  широкі  й  високі  вікна.  Воно    проникає    між  рядами    тунелів  для  виходу  на  платформи  і  на  іншу  сторону,  де  в  ряд  стоять  крісла  для  сидіння.
   Вокзальне  життя  кипить…  В  переході  …    пасажири,  то    проходять  спокійно,  то  поспішають.  Іноді    у  штовханні  почуєш    чиїсь  суперечки.  Хтось,    оминаючи    інших,    на  колесах  везе    валізу.    А    хтось    вже  й    з  ким  небудь  зашпортується,  здивовано  зазирнувши  один  на  одного,    люто  бурмоче,    поспішає.  Але      можна  й    помітити    усмішки  на  обличчях.
     Два  хлопці,  присівши  на  крісла,    прислухалися  до    інформації  диктора,  звертали  увагу    на  пасажирів,  що  рухалися  по  переходу.    Хлопці  одягнені    у    форму  охоронця,  хоча  насправді    їхали  з  АТО.  Вони,    два  роки  поспіль,  за  контрактом      захищали  кордон  України.  
       Максим  -    чорнявий,    худорлявий  хлопець,    з  містечка,  ще  не  одружений.  Хоча  й  має    красиві  карі    очі  та  чорні  брови,  але  ніяка,  з  знайомих  дівчат,    не  змогла  причарувати,  сподобатися.  Він  виховувався  в  сім`ї  педагогів.  Хоча  й  працював  охоронником,    в  одному  з  магазинів  міста,  але  чомусь  кохання  обходило  стороною.  Не  розумів  дівчат,  які  фарбували  волосся  та  на  обличчя  наносили  макіяж.    Саме    таких,  що  сидять  на  касах,  тільки  й  подивитися,    ніби  на  змаганні,    хто    з  них    більш  яскраві  фарби  наносить    на  обличчя.    Що  до  покупців,  тут  тим  паче,  очі  розбігаються  й  кожна  з  дівчат  посміхнеться,  намагається  до  себе  привернути  увагу.    Але  він  би  був  щасливим,  якби    мила    дівчина  підкорила  його  серце  своєю    природною  красою.  Мала  довге    волосся,  ну  і  звичайно  без  шкідливих  звичок.  Біля  себе  не  уявляв    дівчини  в  кричущому,    яскравому  одязі,  але  в  той  же  час  мріяв,  щоб  вона  одягалася  модно,  вишукано.  Друзі    дивувалися,  але    при  розмовах,  щоб  змінити  свою  думку,    він  завжди    непохитний.    Інколи    над  цим  і  замислювався,  чому  так?  Та    відразу  ж    себе  заспокоював,    я  правий,    як  і  мама.  
 Вона    вчителька  української  мови,  при  спілкуванні,  завжди  підкреслювала,  що  одяг    багато  говорить  про  характер  людини.    І  сама    завжди  одягалася    зі  смаком.  Мабуть  це  йому    й    передалось,    разом  з  материнським  молоком.  Його  навчили  бачити  красу  природи.  Тож  він  і  сподівався,  що  все  має  бути  відповідним.
   Михайло  ж  -    молодий    чоловік    міцної  статури,  на  обличчі  виглядає    симпатичним  хлопчиськом  із  сірими  очима  та  русявим  волоссям.  Одружився,  ще  до    служби  в  армії,  має  3-  річну    доньку.  Коли    показував  фото    дружини  й  доньки,  очі  світилися  щастям.  Вже  закривав    їх  і  мріяв  живим  і  здоровим  повернутися  додому.      Дуже    любить  своє  село,  працелюбний,  тому  й    не    подався  у  місто,  як  багато  його  однокласників.    З  батьком,  ще  хлопцем  ,  зібрав  власний  трактор,    який  дуже  потрібен  у  господарстві,  чи,  щось  перевезти,  чи  зорати  город.  Михайло  з  дружиною  і  донькою    мешкав  у  бабусиній  хаті,  яка  залишилася  на  спадок.  Складав  гроші,  хотів  придбати  автівку,  саме  в  цей  час  у  військкоматі  й  запропонували  укласти  контракт.  
     Нарешті  хлопці  почули  голос  диктора,    повідомила  про  відправлення  швидкісної    електрички  з      першої    колії  приміського    вокзалу.  З  рюкзаками  за  плечима,  стрункі,    підтягнуті,  швидкою  ходою,  наче  в  строю,  загубилися  серед  пасажирів  .
     Біля  вагона  вже  стояло  багато  пасажирів.  Молоденька,  білява  провідниця,  до  всіх  привітно  посміхається,  перевіряє  квитки,  запрошувала  у  вагон.
-Ну  нарешті  ,    ось  наші  місця,  падай,-  звернувся  Михайло  до  друга,    хустинкою  витирав    чоло.
       Як  кажуть,  усі  місця  відповідно  до    придбаних  квитків  зайняті.  Електричка  набирала  швидкість…  За  вікном  миготять  стовпи,    потяги,  згодом  будинки.  А    далі    квітучі    пагорби  й  зелені    посадки.  Інколи  й  виднілися  поля  з  буряком  та  соняхом.  Електричка  злегка  погойдувалася,  наче  запрошувала  розслабитися,  подрімати.  Але  інколи,  через  скло,  прямо  в  очі  світили  сонячні  промені,    заважали  це  зробити.  
     Їх    місця  майже    серед  вагона.  Максим    присів  на  середнє  місце,  крайнє  дісталося  Михайлу.  Трохи  оговтавшись,  знявши  з  себе  напругу,  роздивлялися    пасажирів.    В  їхньому  купе      три  жінки  бальзаківського  віку  й    худенький  дід.  Старий  весь  час  обіймав    свій  кошик,  який  тримав  на  колінах.  Кошик  накритий  чорною  рядниною,  що  він  віз  в  ньому  не  знати.  Але    часто  кліпав  очима,  з  осторогою  позирав  на  кожного,    можна  було  подумати,  що  везе  щось  дуже  цінне.
В  одному  з  купе  сиділа  компанія  молодиків,    про  щось  весело  розмовляли,  вигукували  якісь  слова,  за  мить  лунав  сміх.  За  годину  в  вагоні,  хоча  й  вікна  відчинені,  але  стало    доволі  душно.  Михайло  нахилився  до  Максима,
-Ти  подивися,  он  там,  через  два  купе  вперед  ,  бачиш    яка  дівчина  славна,  трохи  засмагла.  І  все  при  ній,  як  кажуть  люди.  Як  тобі    така?  Здається    одна  з  найкращих  варіантів.  Ну  ….  та    з  навушниками,  в  чорній  футболці,  білявка,  губи  такі  пишні,  як  в  моєї    Надійки.  Цікаво,  що  вона  слухає?  Помітив,    то  зведе  брови,  наче  трохи  сердита,  то  вже    так  мило    усміхнеться,  немов    до  сонячного  проміння,  що    раптово  потрапить  в    очі.  Шкода,    здаля  не  дуже  видно    який    їх    колір.  Та  напевно    світлоока,  якби  чорні,  то    відразу  б    помітив.  Здається  й  без  макіяжу,  як  ти  любиш.    Але  ж  мене  ти  дивуєш,зовсім  без  макіяжу  та  одягатися  не  модно,  нині  чи  й  знайдеш  таку  дівчину!
Максим  ліктем,    його  легенько      штовхнув      в  бік,  шепотів,
-Ото,    їде  додому,  згадує  свою  кохану    дружину,  а  задивляється  на  інших.  Себе  накручуєш  й    мене.
У  відповідь  тихо,
-Ти…    диви!  Що    меню  не  можна  прочитати?  Це  ж  я  заради  тебе  друже  придивляюся  до  дівчат.  Хоча  не  близько,  але    ж  сидить  обличчям  до  нас.  Може  з  її  купе    хтось  вийде,  підемо  присядемо  біля  неї,  слово  за  слово    та  й  познайомишся.  
--Ну  ти,  як  кіт  на  сметану  позираєш,  наче  шукаєш  для  себе,  чи  хочеш    пофліртувати?  Думаю-  тобі    пора  вгамуватися.
-  Та  ну  тебе,    ти  подивися  в  чому  зараз  одягнені,  в  топиках,  в  шортиках,  що  тебе  не  приваблюють  оголені    плечики  дівчат?
Максим  розсердився,  почервонів,
-Ну  досить  шепотіти!  
Ледь  задерши  голову,    схилився  на  спинку  сидіння,    вдавав,  що  хоче  дрімати.  Сам  же  тишком  –  нишком  привідкривав  очі,  позирав  на  оточуючих.  І  сам  здивувався,  коли  його  погляд  зупинився  на  тій  самій  дівчині.  І  чому  надмірно  зацікавився  нею?    Очі  бігали  довкола  і  знову  поверталися  до  неї.
   Правда,  в  дівчини  не  коса,  як  йому    хотілося  б,  але  волосся    торкалося    пишних  грудей.  Відразу    догнала  думка;  справді  нічого  личко  й  футболка  гарно    прилягає  на  тілі,  добре,  що  виріз  невеликий.  Боявся,  що  вона  помітить  його  погляд,  намагався  задрімати,  але  марно.  
По  станції  Козятин  вийшло  багатенько  пасажирів.    В  купе    -    з  ними      залишилася  одна  жінка,    яка  майже  всю  дорогу    дрімала,  час  від  часу  клювала  носом.    Хлопці    з  пляшок    пили  мінеральну    воду,    тож  справді  в  вагоні  було  дуже  жарко.  Звичайно  коли  за  вікном    температура  плюс  тридцять  два  градуса,    за  яку  вже  температуру  можна  говорити  у    вагоні.    Але  сидіти  вже  було  зручніше.  Михайло  присів  біля  вікна,    обома  руками,  ззаду  за  плечі,  обійняв  друга,  прихилив  до  себе,
 -Приляж  на  мене.  Бачиш  вже    пів  дороги  проїхали.
І  знову  зашепотів  над  самим  вухом,
-    Подивися,  з    її  купе  двоє  вийшли.  Може  пересісти?
-  Ну,  як  це    ти  уявляєш?  Ні  !  Я  хочу  побачити  її  стан,  сидячи  ж  не  зрозуміти  який  має  зріст,  чи  куца,  як  та  Фенька  в  гуморесці  Павла  Глазового.    Чи  не  злякає  нас?  Можливо,  як  жердина,  чого  доброго  вища  на  цілу  голову.  А  в  чому    одягнена    окрім  футболки  -  в  шортах,  чи  бріджах?    А  можливо  й  справді  в  в  спідниці,  як  годиться  дівчині.
-  Ну  ти    даєш!  В  якому  віці  живеш?  Он  моя  Надійка,    майже  все  літо  вдома  в  шортах.  А  чого  й  ні?  Коли  так  спекотно  та  й  мені  любо  подивитися  на  її  ніжки.
-  Я    бачу,    ти  ніяк  не  дочекаєшся  ,  коли  вже  будеш  вдома.  Ото  кров  грає!
-  Тю!  -  Михайло,  аж    зайорзався  на  місці,  продовжив,
 -  Може  ти  ще  хлопчик    ніким  нецілований,  чи  прикидаєшся?
Максим    звільнився  від  його    рук,  посунувся  на  край  сидіння.    В  проході,    біля  тієї  дівчини  стояла  велика  валіза.    Не  помітив  оголених  ніг,  перевів  подих,  це  вже  добре.    З  -  за  пасажирки,  що  сиділа  перед  нею,  було  погано  видно  саме  в  що;  в  спідницю,  чи  в    штани    одягнена.  Але    в  очі  кинувся  клаптик    тканини    синього  кольору.  Напевно  десь  відпочивала,  зробив  висновки.  Цікаво…      їде  сама.  Це  рідкість,  щоб  красуня  й  сама,  а  може  відшила  кавалера,  чи  хтось  буде  зустрічати.  В  голові    рій  думок;    що  взяти  й    ризикнути?  Гарна  панночка,  може  мене  не  відшиє,  їдемо  в  одному  напрямку,    значить    їде  кудись  недалеко.  Ото    було  б  добре,  якби  до    Гнівані.  Ну  гаразд,    немов  умовляв  себе,  як  ще  раз    Михайло  запропонує,  то  так  і  буде    -  або  пан,  або  пропав,  ризикну.
     Раптово,      у  вагон  зайшов  чоловік  кремезної  статури.  Його  їдючий,    дзвінкий  голос    сполохав  пасажирів.  Він  озвучував    назву  товару    і    його  ціну,    придивлявся  до  пасажирів,  пропонував    придбати.    В  руках  тримав  ліхтар,  батарейки,  набір  голок,  серветки,    ще  дещо.
-Ой,  нічого  в  нас  не  змінилося,-      дивлячись  на    чоловіка-  продавця,  сказав  Михайло  й  продовжив,  -  Коли  буде  порядок  і  не  знати.
-Виживають  люди,    а  що  робити,  не  всі  ж  підуть  на  передову,  більшість  хочуть  миру,    спокою.
-  То    що,  цей  крикун    пройде  в  кінець  вагона,  присядемо  біля  неї?  Знаєш,  як    у  нас  кажуть;  попит  не  вдарить  в  ніс.    Та  й    ми  ж  з  тобою  тепер,  як  брати,    країну  від  ворога    разом  захищали,    я  поганого  не  пораджу.
-  Ну  гаразд.  Тільки    відразу  не  гони  коні.  Не  тисни  на  мене.    Я  сам    поближче  придивлюся  ,    там  і  вирішу  знайомитися  чи  ні.
-Ну  добре  –  добре,  буду  мовчати,  як  риба.
   Хлопці,    в  руках  тримали  рюкзаки,  хотіли  підніматися  з  місць.  Слідили  за    чоловіком  з  товаром,  як  несподівано  йому  назустріч  й    вже  за  мить  оминувши  його,    поспішала    повна  жінка,  років  сорока  п`яти.  В  руках  несла    велику  клітчасту  сумку,    посміхалася,  привітним,    лагідним  голосом      пропонувала  морозиво.  Вона  стояла  біля  другого  купе  з  початку  вагона,  пасажири  копошилися,  передавали  гроші  і  вже  за  кілька  секунд,  взявши    в  руки  морозиво,    дякували.  Максим  помітив,  як  та  білявка,  діставши  з  сумочки  гроші  привстала  з  місця,    направилася  до  жінки  з  морозивом.  Від  здивування,  ледь  щелепа  не  відвалилася,  скривився  наче    жував  цілий  лимон.  Схрестивши  руки,  приклав  до  плечей,
-Оце  так  облом.  
Михайло  відразу  не  зміг  зрозуміти  в  чому  справа.  Дівчина  -    в  жінки    брала    морозиво  й  саме  розвернулася  намірилася  йти,  присісти  на  своє  місце.  Вона  була  одягнена  в  розірвані  джинси.  Михайло  не  стримався,  долонею  закрив  нижню  частину  обличчя,  щоб  не  привернути  уваги,  ледь  стримував  сміх,
 -Оце  прорвало,  так  прорвало.    Джинси  ніби  пожовані  конем.  Оце  так  мода,  хай  йому  грець!    О,  біс  в  ребро,  ну  хай  би  там  трохи,  а  це  ж…
Максим    різко    взявся  за  плече  друга,  відпихнув    його  від  вікна,  пересів    на  його  місце,
 -О  ні,    вибач,  це  не  мій  варіант!        Ну  хай  би  вдома  так  колись  одяглася,  а  це    ж  між  людей,    ні  -  ні.  На  жаль,  що  модно,  то  не  завжди  красиво!  
За  вікном  мерехтіли  дерева…  .  В  його  в  очах    розчарування,  на  обличчі  скули  ходили  ходором,    чоло  покрилося  потом.  Але  ж  така  славна!    І  навіщо  себе  так  паплюжити?!
Михайло,  хоч  і  почервонів,  але  принишк,    як  миша.  Джмелина  думка-  звичайно  моя  б  дружина  так  не  одяглася,  тож    нині  краще  промовчати.  
   По  відношенню  один  до  одного,    через  розбіжності    у  поглядах,  вони  уже  давно  так  поводилися.  Навіщо  ятрити  душі.    Адже    служба  у  війську  далася  взнаки,    за  ці  два  роки,    багато  чого  навчилися.
     Електричка  -    вкотре  зупинилася    та    через      пару    хвилин,    знову  набирає  швидкість.  Їх  серця  втішала  думка  про  зустріч  з  рідними.  Втомлені,  але  щасливі    поверталися  додому.
                                                                                                                                                                                         13.07.2020р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907429
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021

А хто ж вона…

Одна  із  квітів  у  суцвітті,
Ти  наймиліша  всіх  на  світі,
Ще  із  дитинства  є  умілість,
В    ходІ  й    роботі  упевненість,
Ти  господиня  в  сім`ї  своїй,
Подібна  білій  –  орхідеї.

Їй  притаманна  чесність,  вірність,
Земна  любов,  очей  чарівність,
Мов  промінь  сонця  чоловіку,
Йому  усміхнена  довіку,
Поряд  підтримка  на    все  життя,
Приносить  щастя  на  майбуття!.

Люба  й  жадана  на  планеті,
Подібна  пташці,  що  на  злеті,
Здійнялась  висі,  піднебесся,
В  душі  підносить  і  до  серця,
Натхнення  й  подих  цей  жаданий,
Духмяний  вітер,  спів  весняний!

Вам  нашепоче  про  кохання,
Вона  ж  неначе  зірка  рання,
Вже  подарує  ласку,  уста,
 Й  вночі  дитя…  ніжно  пригорта.

Хоч  ніч  недОспана,  в  тривозі,
Та  вона  вистояти  в  змозі,
Щораз  хвороби  переборить,
І  приголубить  й  заговорить,
І  захистить,  сімейне  гніздо,
Несучи  в  серці    тепло    й  добро.

 І  не  дасть  землю  потоптати,
Сміливо  йде  обороняти,
Від  ворогів  жадних,  пихатих,
За  дітей  помста,за  убитих!
Та  хто  ж  вона  така  всесильна?

Це  проста  жінка  -  щира,  вільна
А    її  ненька  -    Україна!

*
 Зі  Святом  Вас,  шановні  друзі!
Всіх  благ  земних!  
Миру,  здоров`я,  щастя!

07.03.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907267
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021

Весна сменила наряд

Ночью  весна  сменила  свой  наряд,
Белой  вуалью  украсила  сад,
Накрыла  землю  снежным  пледом,
А    полный  месяц,  торопясь  следом,
Пленил  оттенком  чуть  -  чуть  синеватым,
Всюду  искрилось  серебром,  златом.

Но  о  весне  шептались  берёзы,
Хотя  и  дремлют  под  снегом  розы,
И  уж  подснежники  цветут  давно,
Я  погляжу  на  крокусы  в  окно,
 Слегка  в  росе  хрустальной  искристой,
Словно    слезинкой  зеркально  чистой,
Под  лучом  солнечным  задребезжит,
 И  веселее    ручей  зазвучит...

Уж    ранним  утром…  пробуждение,
Ведь  не  унять  мне  восхищения,
Как  ясно  солнце,  звенят  капели,
И    снова  птицы,  заводят  трели

                                             06.03.2021г.
     

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907039
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 06.03.2021

З першим Днем весни, Друзі!

Вже  й  відлетів  останній  день  зими,
Листочком  білим  із  календаря,
Вітаю  щиро-  з  першим  Днем  весни!
Хай  заясніє  кожного  зоря!

   У  мішок  Лютий,  зібрав  все  пір`я,
Хоча  лишив,  деінде  легкий  пух,
Ввібрав  квітучість,  вкрасив  подвір`я,
Вже  відчувається  весняний  дух.

До  піднебесся  злетів  немов  птах,
Приліг  мелодією…  на  душу,
Ніби  на  крилах,подолала  страх,
Сльозинку  я,  від  радості  струшу.

У  змові  Березень  із  вітерцем,
Зігрів  всю  землю,  сонячним  теплом,
Й  вночі  малює,  небо  олівцем,
Щоб  нас  втішали  ранки    за  вікном.

Вже  синій  пролісок    і  підсніжник,
І  крокус  звабить  вас  до  нових  мрій,
Добро  в  малюнки,  заклав  художник,
В  серця    і  душі  вклав  купу  надій.

Знов  спів  пташиний,  риму,  натхнення,
Несе  поету  у  сподіванні,
В  нових  віршах  про  сьогодення,
На  аркуш  ляжуть  слова  приємні.

Що  всесвіт  наш  –  на  краще  змінився,
Людина  всміхнена,  хоч  й  старенька,
І  сон  дитині  гарний  наснився,
З  війни  діждалась,  синочка  ненька.

 Мої  бажання  всім  зичу  щастя!
Щоб  не  втрачати  надії  на  МИР!
Весни  чарівність  немов  причастя,
Придасть  здоров`я  й  сили  для  життя!

Щоби  в  достатку,  в  порозумінні,
На  столі  хліб  й  сіль  завжди    в  родині!
Нехай  земля  буянням    зелен  –трав,
 І  пишних    квітів,  приносить  радість!
Всіх    благ  земних,  бажаю  щиро  вам!

Благословіння  Божого,  добра!
Хай  сонце  більше  приносить  тепла,
Щоб  усі  дружні  й  многії  літа!

                                               01.03.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021

Вона навчає мудрості, любові

Життя  її,  як  стрімка  течія  річки,
Де  забагато  порогів,  перепонів,
На  жаль,  як  вирій,  часто  рвалися  стрічки,
Стрічки  надій,    мрій,  жаданої  любові.

Хвороби  в  муках  та  все  ж  вивчала  мови,
Слова  плекала…  з  материнським  молоком,
Тож  перед  нею  схилялися  діброви,
Рядки  писемності  спліталися  вінком.

Велика  праця  -  написати  підручник,
І  залишила  у  спадок,  для  нас  з  вами,
Щоб    прочитав,  її  кожен  шанувальник,
Мала  уміння,  передати  словами.

Про  всю  історію  народів  зі  сходу,
Вона  -  навчала  любити  Батьківщину,
І  завжди  землю  прославляла  й  рідний  край,
Та  ті  слова,  про  сорочку  білу-  білу,
Де  вигравали  ниточки,  як  водограй,
Всі  настанови  в  ній,  як  прожити  життя.

Тепер  й  навІки,  буде  жити    серед  нас,
Те  кожне  слово,  її  патріотичне,
Що  залягло,  з  весняним  цвітом  у  серцях.
Та  шанування  до  людей  святе,  вічне
Що  в  мелодійних  творах  возвеличує,
Навчає  -  мудрості,  любові,  як  нам  жити.


                                                                   25.02.2021р.  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906244
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.02.2021

Присягався Місяць

Не  ховайся  Місяцю,не  ховайся,
Нині    ж  ти    казав  мені  –  закохався,
Вихваляв,  що  зіронька  ясноока,
Тож  на  небі  виплила  одинока.

Я    тобі  довірилась,  заіскрилась,
З  золотим  відтінком  засвітилась,
Заспівало  пташкою  надвечір’я,
Розплеска́ється  в  небі  біле  пір’я.

І  збиралось  сонечко  вже  на  спокій,
Однолюб,  я    присягавсь  кароокій,
Зарожевів  обрій  і  хмар  чарівність,
Прикрашала  місячну  щиру  вірність.

Вмить,  за  Місяцем...  знову  зазорилось,
Кароокої,  серце  зажурилось,
Він  й  забув  про  зіроньку  одиноку,
Посвітлів,  залицявся  в  жовтооку.

                                           09.02.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906130
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021

́́А я знала, що пройдисвіт ( з гумором)

                                                     (Жартівлива  розповідь)

А  я  знала,  що  пройдисвіт  та  його  кохала,
Завжди  їсти  готувала,  завжди    одяг  прала,
А  він  бачу,  сяють  очі,  пішов  до  діброви,
 Там  дівчатка  молоденькі,  мають  чорні    брови.

Сіло  сонце  за  обрій,  кольори  веселкові,
До  землі  лягли  яскраві,  ну,  а  я  Миколі,
Он  наш  півник  із  курьми,  ти  ж,  тікаєш  із  хати,
   Як  же  я?  Чому  миленький,  перестав    кохати.

Немов  хмари,  гострі    брови  -  Діти  є,  що  треба,
І  чого,  ти  причепилась,  то  ж  погода  тепла,
Тоді  ж  зимонька  була,  з  тобою  обіймався,
Чи  забула,  у  сараї    в  ніжностях    кохався.

У  мого  Миколоньки  чорнявенька  чуприна,
На  весіллі,  мені  казав  -  що  славна  дівчина,
Але  чом,  ото  скурвився,  їй  Богу  не  знати,
Вечорами  зника  кудись,  попробуй  вгадати.

Сиза  ніч,  не  сяють  зорі,  от  задачу  маю,
Прогледіла  всі  очі,  але  ж  його  кохаю,
Нині  місяць  уповні,  ну,  а  думки,  як  оси,
Зустрічали  ми    зірниці,  розчісував  коси.

Все    в  минулому  спливло,  повиростали  дітки,
Хоч  й  волосся  сивеньке  та  біжить  до  сусідки,
Що  ж  придумала,  взяла  зашила  шіріньку,
Тож  хай  бісова  душа  -    мене  має  за  жінку.

Той  патик,  поки  на  стрьомі,  аж  трусяться  руки,
Чи  й    сусідка  не  почує  тих  матюків  звуки,
Та  на  раз,  та  мить  гаряча,  упаде  крючечком,
Ото  й  будуть  удвох,  тихо    втішатись  гаєчком.

Якби  хтось,  ото  почув  ті  думки  серед  ночі,
Та  я  певно  скуплюща,  від  сліз  витерла  очі,
Ясний  ранок,  до  віконця,  лип,  аж  виджу  Раю,
Та  й  Миколу  свого,  голий  вийшов  із  сараю.

Викидала,  в  плечі  слідом,  напевно  труси  й  штани,
-Слухай,  ти!    Не  трави  душу,  порушив,  всі  плани!
Розкричалась  на  подвір`ї,  аж  заспівав  кугут,
Нащо  звав,  щоби  дізналась,  що  ти  давно(  банкрут)?!

Бач  ходив,  немовби  півень,  хотів  покохати,
От,  халера,  трясця,  вихвалявсь,  навчивсь  брехати,
Горю  гнівом  і  бажанням,  піду  до  ставочку,
Ніби  стану  Німфою,  когось  стріну  на  горбочку.

Ну,  як  ні,  так  і  буде,  не  везе  із  сусідом,
І  навіщо,    я  зв’язалась,  ти  ж  давно  став  дідом,
Як  не  маєш  пороху,  в  своїй  порохівниці,
Тоді  йди,  під  три  чорти,  не  спокушай  дівиці.

А  мого  Миколи,  гарні  вуса,  чорні  брови,
Та  вже  вийшов  із  сараю,  ходив  до  корови,
Хоча  й  бісова  душа,  шкода,  пройшло  скільки  літ,
Тож  простила,  любов  тліла,    лиш  подивилась  вслід.

                                                                                                   23.02.2021р.

 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.02.2021

Шановні друзі - поети!

Хоч  за  вікном  і  погода  мінлива,
Зима  й  весна  нині  в  суперечці,
Та  мабуть  я,  щохвилини  щаслива,
Душевно  рада    Музі  –  панночці.

Хоча  і  рідко,  до  мене  заходить,
Веде…  до  сходу  сонця,  до  зірниці,
 На  шлях  барвистий,  сміливо  виводить,
До  рим.  Та    до  слів  -  святої  скарбниці.

Дякую  Богу  й    цій  щирій  дівиці,
Слово  вкраїнське  -  у  серці  плекає,
Прославля  мову.  Ця  мудрість  правиці,
Скарб    історії  -  потомкам  зберігає.

 І  я  пишу,  допоки  Божа  воля,
Доношу  думку,  свою  до  Вас  друзі,
Яскраво  світить  моя  зірка-  доля,
Знов  вкаже  шлях  по  білосніжній  смузі.

Дай  Боже  ще,  зустріть  не  одну  весну,
В  поклоні  я  -    перед  Вашим  талантом,
Втішаюсь  дружбі,  крізь  імлу    пронесу,
Дорога  наша  -  засіється  житом.

Поети  прославляймо  землю    рідну,
Хай  Клуб  поезії  квітне  в  суцвітті,
Славімо  мову  -  ніжну,  солов’їну
Щоб  весь  народ,    її  пізнав    на  світі!

           >>

 Шановні  друзі  -  поети!

Щиро  дякую  за  привітання!
Всім  бажаю      миру  і  здоров*я!
Натхнення,    любові  і  щастя!

                                           22.02.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905737
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021

П`ять років на сайті

                                                     Завтра  -  22.02.  2021  р-  
                                                     мій  невеличкий  ювілей.


Хто  зна,  п`ять  років…  це    багато,  чи  мало?
Але,  я  тут  знайшла  найщиріших  друзів,
Цього  в  житті  напевно  так  бракувало,
Мабуть,  як  інколи  в  полі  вод  для  квітів.

Дитинство,  босоноге  збігло  серед  трав,
Й  ромашок  білих  і  волошок  синіх,
Світанок…  як  піднебесся  обіймав,
Рядочки    перші  від  думок  прийдешніх,
Приймав  аркуш,  написаних    так  поспіх.

Весни  чарівність  і    перше  кохання,
Бузку  цвітіння  і  сонячне  тепло,
Звабливий  вечір  і  зіронька  рання,
До  творчості  натхнення,  щодень  несло.

Блукала  в  римах,  наче  по  павутинні,
І  вибратися    намагалась  з  нього,
Скажу  не  завжди  ,вдається  й  до  нині,
Так  є,  помилки  та  не  судіть  строго,
Адже  пишу,з  любов`ю    і    від    душі.

Я  миті  щастя,  ловлю,  як  метелик,
Промінчик  сонячний,  як  посланець  рим,
Коли,  по  небу  диво  -  акварелі,
Як  зваба  проникнуть,  до  нових  картин,
Життя  розкрито    у  одах,  поемі.

Вже  щедра  осінь…  разом  з  падолистом,
Із  листям  бурштину  писала  прози,
Весняним    ранком,  інколи  намистом,
Земля    приймала  веселкові  роси.

Зима…  ворожка  -  чарівна  дівиця,
Морозом,  вже  розмалювала  шибки,
Мене  окрилить  красуня      білолиця,
Перо  взяти  й  написати  залюбки.

Про  землю  та  людські    життєві  кроки,
Цей  клуб,  як  ковток,  свіжого  повітря,
Мене  жити  надихає  й  творити,
Завжди,  вказує  дорогу    до  світла,
Й  навчить,  як  жити  і  дружбу    цінити.


                                             *                                    
               Хочу  подякувати  панові  Юхниці  Євгену  
за  створення  сайту.
І  Вам  шановні    поети,  друзі,  читачі  !
Я    щиро  вдячна  за  підтримку
За  радість  і  поради,  що  даруєте  мені.
Й  попрошу    вибачення  за  якусь  помилку
Що  часом  є    в  віршах,  прозі,  чи  в  поемі.
Я    всім  –  всім    бажаю  здоров`я,    добра!
Мирного  неба    і  людського  тепла!
Щастя  земного,  як  весняні  дні
Достатку  і  поваги  в  родині!
Щирих  друзів  Вам!  Натхнення  і  любові!
Пишіть!  Читайте!  Мрійте  і    кохайте!
Знаходьте  віддушину  в  слові!
Щоб  іще  кращим  стало  Ваше    майбуття!

                                                                               21.02.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021

Ворожила зима

Ворожила  зима...  ворожила,
С  ветерком,  уж  в  танце    закружила,
Как  посметь    отказать,  нынче  в  вальсе?
Ведь  хотел  побывать,  он  с  ней  в  сказке.

Эта  ночь  восторгов,  забвенья,
Ночь  чудес  и  затей,  наслажденья,
Где  снежинки    -  кристаллы    искрили,
Под  луной,    о  любви  говорили.

Ворожила    зима...  ворожила,
Ах  красотка,  всем  взгляды  дарила,
Ворожила  зима...    ворожила,
Покрывалом  всю  землю  накрыла.

Наберётся,  пусть  силушки  во  сне,
Ведь  уж  время  торопиться  к  весне…
А  пока    пускай  с  ветром  покружит
И  украсит  землицу,  завьюжит….
Заискриться  сказочно    средь  ночи,
Лучик  солнца  украсит  денёчек.

                                                         18.  02.2021г

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905306
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 19.02.2021

Троянди для коханої ( проза)

       Зимовий  день…  В  світлому  залі  ресторана,  то  стихав  галас,  то  раптово  гучнішим  виринав.  Під  стелею    крутилась    дзеркальна  диско  -  куля,  виблискувала,  переливалася  магічним  світлом.  Велика  зала  поринула  в  веселкових  кольорах,  то  раптово,  немов  потрапляла  під  дощові  краплини  золота  й  срібла.  Інколи  -  на  якусь  мить,  присутнім  засліплювала  очі.  Місцева  молодь,  любить  погуляти,  завжди  в  піднесеному  настрої,  усміхнені,  веселі.  Офіціантки  в  основному  із  України.  Молоді  привітні,  уважні    жінки,  в  однаковій  формі  одягу,  з  скромними  зачісками,на  обличчі  усмішки.  Обслуговування  клієнтів  завжди  на  вищому  рівні.  Дружня  команда,  один  одного  підтримують,  а  якщо  й    треба  виручають.
         За  барною  стійкою,  стрункий,  молодий  чорнявий  чоловік  –  Вадим,    готував  коктейлі.  Інколи,  від  блиску  кулі,  морщився,  примружував  очі,  але  за  мить  усміхався  до  присутніх.  Зі  сторони  й  не  подумаєш,  що  в  нього  є  якісь  проблеми,  що  тривожать  душу.  Насправді  ж,    настрій  такий  же,  як  і  погода    за  вікном.  Завивав  вітер,  приносив  пасма  снігу    на  скло  великих  вікон,  по  яких  мерехтіли  розвішані  різнокольорові  гірлянди.  Від  думки  про  Маргариту,  стискалося  в  грудях,  як  вона  там?  Десь  через  місяць  має    сина  народити.  Вкотре  погляд  до  зали,  на  столах  в  вазах    червоні  троянди,  на  якийсь  час  відволікали  від  тривоги,  втішали  душу.  Йому  здавалося,  що  Маргарита  десь  тут,    поряд,  адже  вона    в  цьому  ресторані  працювала  дизайнером.    Вона    обожнює  червоні  троянди.  Тому  кожного  ранку  приносила  великий  букет,  у  вази  квіти  розставляла,  прикрашала,  освіжила  залу,  придавала  чарівності  та  комфортності.  Господар  ресторана  був  задоволений  дизайном.  В  основному  тут  тусувалася  молодь,  а  червоні  троянди  -  символ  кохання  і  пристрасті.  Магія  квітів  викликає  тільки  позитивні  емоції.  
       Вадим  і  Маргарита  –  познайомилися,  коли  навчалися    у  Львівській  національній  академії  мистецтв  на  факультеті  «Дизайн  середовища».  Але  з  такою  професією  важко  знайти  роботу  в  Україні,  тому  й  вирішили  працювати  за  кордоном.  Зупинилися  в  Польщі,  хоч  і    винаймали  квартиру  й  нелегко  на  роботі,  бо  було  й  по  вісімнадцять  годин  працювали,  але  воно  того  варте.  Вони  одружені  вже  три  роки  і  майже  весь  час  були  поряд.  Від  батьків  допомоги  не  мали,  а  жити  разом  з  ними  в  однокімнатній  квартирі,  чи  в  невеликому  будинку  на  околиці  міста,  не  надихало  для  сімейного  життя.  Бажання  жити  окремо,  мати  свій  улюблений  куточок,  придавало  сили    й  віру,  що  їм  вдасться  це  зробити.  
   На  жаль  пандемія  порушила  плани,  навесні  карантин  на  ковід-  19,  вибив  їз  колії.  Повернулися  додому,  але  це  не  втішало,  гроші  попливли  не  за  призначенням.  Чекали  нагоди  знову  повернутися  на  роботу.  Але  після  карантину  він  мав  їхати  один.  Адже  вже  чекали  на  дитя.  За  тиждень  до  від`їзду,  все  ж  обоє  здали  тест  на  коронавірус.  Він  поїхав  сам,  хоча    тест  не  показав  вірусу,  але  за  дружину  турбувався,  ходе  в  лікарню,  хоча  б  не  хворіла.  В  другій  половині  вагітності  в  основному  жінки  мають  кращий  апетит  і  дитя  набирає  вагу  й  самі  повніють.  А  вона  ж    дитя  носила,  немов  приклавши  кульку  до  себе,  худенька,  як  берізка.  Інколи  він  так  і  називав  її,  коли  вона  журилася,  що  схудла.  Підбадьорював,  що  народить    гарненького  карапузика,  а  вагу  набере  й  згодом.  На  столі    у  вазі  завжди  стояли  червоні  троянди,  як  і  колись,  він  не  переставав  їх  дарувати.  А  вечорами  в  теплих  обіймах  втішав,  як  маленьку  дитину,  розповідав  смішні  історії.
     В  ресторані  звучала  тиха,  спокійна  мелодія.    Вадиму  навіяла  спогади  про  кохану.  Він  витирав  келихи,  час  від  часу  відволікався  до  клієнтів,  але  перед  очима  бачив  її.  Під  зоряним  небом  в    шифоновому,  святковому  платті,  в  якому  вона  була  після  закінчення  навчання.  Зелені  очі  з  блиском  оксамиту,  в  яких  готовий  був  втопитись.  І  на  обличчі  чарівну  усмішку  й  привабливі  уста,  кольору  стиглої  вишні.  Від  поцілунків  обоє  п`яніли,  тішились,  що  залишилися  сам  на  сам.  А  ті  червоні  троянди,  що  він  того  вечора  їй  подарував,  нектаром  збуджували    обох.  Пора  весняна,  квіти,  які  обожнювала,  спонукали  на  гарячі  почуття.
     Минуло  кілька  днів…  Уранці  Вадиму  зателефонувала  мама,    повідомила,  що  Маргариту  забрала  швидка  допомога.  Розхвилювався,  адже  за  підрахунками,  народжувати  зарано.  Та    по  телефону  довго  не    будеш  говорити,  що  і    як….    Вирішив  -  треба  поговорити  з  господарем  ресторана  та  їхати  додому.  Але  буквально  через  годину  передзвонила  Маргарита,  запевнила,що  нічого  страшного  не  сталося,  побуде  під  наглядом  лікарів,  швидше  за  все  підхопила  звичайний  грип.
     Три  дні  в  напруженні,  хоч  і  коротке  спілкування  з  коханою  та  вона  змогла  його  заспокоїти.  І  він    домовився  з  господарем,  що  додому    поїде  через  два  тижні.
     Минуло  десять  днів…    Ранок  видався  сніжним,  холодним.  Мороз  градусів  десять,  під  ногами  скрипів  сніг.  Зірвався  вітер,  здіймався    мілкий  сніг,  бив  у  обличчя,  все  тіло  проймав  холодом.  Вадим  поспішав  в  ресторан.  Напівдорозі,  його  зупинив  дзвінок  від  тещі.  Плакала,  просила,  щоб  терміново  приїхав.  Хоча  Рита  й  просила  її,  щоб  не  дзвонила  йому,  але  теща  наполягла  на    приїзді.  В  цей  день  йому  довелося  відпрацювати.
     На  ранок,  зібравши  потрібні  папери,  він  поспішав  додому.  На  потяг  квитків  не  було,  вирішив  їхати  автобусом.  Та  з  квитками  на  автобус  теж  проблема,  мав  виїхати  тільки  на  наступний  день.  І  то  треба  їхати  з  пересадкою,  на  прямі  сполучення  квитків  не  було.  Адже  добиратися  майже  через  всю  Польщу,  треба  немало  часу.  Дзвонив  додому,  але  йшов  збій  зв*язку.  Дружині  послав  СМС,  що  виїхав,  але  їде  з  пересадкою.  На  жаль  відповіді  не  отримав.  Смута,  відчай,  паніка  охопили  його.
         Змарнілий,  пригнічений,  схиливши  голову  сидів  в  автобусі.  Він  майже  не  чув  голосів,  в  голові  гуділо,  не  звертав  уваги  на  оточуючих.  Весь  час  позирав  на  телефон,  можливо  хоч  Маргарита  щось  напише,  чи  перезвонить.  
         За  вікном  -  погода  зовсім    зіпсувалася,  завивав  вітер,  сипав  густий  сніг.  Підкрадались  неприємні  думки,  на  душі  гірко,  безпорадність  ятрила  серце.  По  дорогах  затори,  транспорт  ледь  передвигався.
           Вже  вечоріло…  він  пересів    у  автобус  прямого  сполучення.  Для  коханої,  в  руках  тримав  п`ять  червоних  троянд,  їх  кількість  означала  побажання  удачі,  благополуччя  і  щастя.    І  дивлячись  на  них,  відхиляв  усі  сумління,  навіщо  хвилюватись,  тож  вона  під  наглядом  лікарів,  все  має  бути  добре.
   Автобус  вирушив  до  кордону  з  Україною.  За  кілька  хвилин,  від  батька  отримав  СМС  -  »  Ти  де  синку?  Коли  будеш?».  Ну  от,  хоч  якась  звістка  й  то  добре.  Відразу  набрав  його  номер,  але    телефон  був  в  зоні  недосяжності.  Йому  послав  СМС,  передбачав  на  ранок  бути  вдома.  Думки  снувались  павутинно  -  хоч  СМС  і  то  добре,  мабуть  таки  зв`язок  поганий,  що  не  дзвонять.  Поклав  квіти  на  багажну  полицю  і  зручно  всівшись,  провалився  в  сон.
Але  проспав  недовго,  гучні  розмови  розбудили  його.  Їхати  до  кордону  залишалося  кілометра  три,  не  більше.
Але  попереду,  один  за  одним,  щільно  стояв  транспорт.  Водій  попередив,  що  снігоприбиральні  машини  розчищають  трасу,  автомобілі,  автобуси  погрузли  в  снігу.  
       Надворі  ніч….  сніг    не  вщухав.  Автобус  немов  черепаха  наближався  до  кордону.  Погода  нічого  доброго  не  віщала.  Вадим  навіть  не  хотів  уявити,  якщо    і  надалі  такою  буде    траса,  то  коли  ж    він  добереться  додому?
     Кажуть  одна  біда  не  ходить,  двигун  автобуса  почав  гарчати.  Добре,  що  два  водії,  кажуть  одна  голова  добре,  а  дві  краще.  Хоч  і  витратили  близько  години  часу  на  усунення  пошкодження,  але  пасажири  все  ж  були  задоволені,  що  знову  безпечно  вирушили  в  дорогу.
   Світало  …  На  кордоні  простояли  чотири  години.  Пасажири  виснажені  поїздкою,  вже  майже  не  спілкувалися.  Більшість  намагалася  вгамувати  своє  незадоволення  уві  сні,  або  просто  закривши  очі.
     Вадим  позирав  у  вікно…  Полегшено  перевів  подих,  сніг  втратив  свою  силу,  як  пух,  пролітали  поодинокі  сніжинки.  Зазирнувши  на  мобілку,  намагався  додзвонитися  до  Рити,  але  телефон    був  недосяжний.  Чи  там  світла  немає,  чи  що?  Може  мобілка  розрядилась?  Але  почувши  гудки,  що  вже  йшли  до  батькового  телефона,  заспокоївся.  Він  не  встиг  й  слова  сказати,  як  батько  закричав,
-  Ну  нарешті,  а  я  вже  не  знаю,  що  й  думати,  на  кордоні  застряг,  чи  що?  Чи  так  завіяло,  як  і  в  нас?
-  Так  тату,    привіт!Скрізь  навіяло  й  по  трасі  бачу,  ще  не  скрізь  розчищена  дорога,  тож  не  знаю  коли  доберуся»
В  телефоні  зарипіло,  зв`язок  перервався.  Ну,  це  ж  треба!  Від  злоби  стискав  кулаки,  адже  не  встиг  запитати  про  дружину.
   Раптово,    автобус  зупинив  даішник,  попередив  водія,  щоб  з  пів  години  не  їхав,  грейдер  розчищає  дорогу.  
-  Оце  так  поїздка,-  шепотіли  пасажири,-  Ну  й  повезло  нам.
         В  салоні  автобуса  запахло  апельсина.  Думки  роїлись,  як  оси-    ну  це  ж  треба,  як  комусь  їдло  лізе  в  рота?  Чи  це  так  нерви  собі  заспокоюють?  Тут  ні  їсти,  ні  пити  немає  бажання.
Втішали  троянди,  що  лежали  на  полиці.    Як  добре,  що  додумався  в  поліетиленовий  пакет  покласти  вологий  папір.  Риточко,  кохана  моя,  може  не  зів`януть,  поки  я  доїду  до  тебе.  Зіронько  моя  ясна,  я  так  шкодую,  що  поїхав  один.  Якби  ти  була  поруч,  то  б  все  було  інакше.  Здається  й  ми  ж  хотіли,  щоб  було  краще.  Але  ж  нині,  тобі  дуже  потрібна  моя  підтримка.  Якби  ти  знала,  як  болить  душа.  Я  хоча  б  на  мить  став  птахом,  то    вже    б  давно  був  біля  тебе,  моя  ясноока  берізко.
Думки  злегка  зняли  напругу,  відчай.  Він  тупо    зирив  у  вікно.  Світліло  небо,  навіть  деінде    виднілись  маленькі  шматки  блакиті.  Світлий  промінь  надії  проник  до  душі,  здавалося  небо  віщувало  щось  добре.  І  так  поступово,  ближче  до  полудня,  в  небі  розступились  сірі  хмари  й  нарешті  виринуло  яскраве  сонце.  Довкола  все,  іскрилось,  сріблиться  й  раз-по-раз  миттєві  золотисті  іскринки  засліплювали  очі.
   Попереду  автобуса,  вже  майже  не  було  автомобілів.  Погода  дала  водіям  зелене  світло.  Автобус  мчав  на  дозволеній  швидкості,  за  вікном,  по  обіч  дороги,    в  снігових  заметах,  траплялися  вантажівки  –  фури.
 Вадим  додзвонився  до  батька,  перше,  що  запитав,  то  це  -де  зараз  знаходиться  його  дружина?  Батько  заспокоїв,  щоб  не  хвилювався,  сказав,  що  вона    в  лікарні.  В  якій  лікарні  не  сказав,  попередив,  що  його  зустріне  на  автовокзалі.  Що  за  секрети?  Можливо  народила?  Та,  якби  так,  то  б  вже  вітали.  Але  ж  мовчать!  
Він  вкотре  набирав  телефон  тещі,  дружини,  мами,  але  вони  були  в  зоні  недосяжності.  Міркував-  чи  через  погоду  зв`язку  немає?  Де  подіти,  як  заспокоїти  муки  свого  сумління,  як  вгамувати  нестерпне  хвилювання?
Автобус  під`їжджав  до  міста.  Всі  заметушилися,  готувалися  до  виходу.  Вадим  знервовано  здійнявся  з  місця…  щосили  стиснув  два  кулаки  й  тихо  про  себе,
 -Це  на  удачу!  Дай,Боже,  щоб  було  все    добре.
 З  полиці  зняв  букет  троянд  і  вже  за  мить  навіть  усміхнувся.  На  душі  потепліло,  адже  це  для  коханої.
   За  кілька  хвилин,  біля  таксі  помітив  батька,  за  мить  обійняв  його,
-  Привіт  тату?  Що  з  Ритою,  з  дитиною?    До  неї  не  можу  додзвонитися.
-  Привіт,  сину.  Все  гаразд,    в  мене  її  телефон,  впустила  на  підлогу,  перестав  працювати.  Оце    тільки  з  ремонту  забрав.  Досить  розмов,  таксі  лічить  гроші,  поїхали.  
Батько  всівся  біля  водія.  Вадим,  обережно  тримаючи  квіти,  присів  на  заднє  сидіння.  Наче  вдихнув  ковток  свіжого  повітря,  коли  батько  сказав,  що  все  гаразд.  Це  ж  треба,  впустила  телефон!  Чому  на  якийсь  час  ніхто  свій  не  дав?  Адже  я  так  хвилювався.
Батько  не  став  синові  ятрити  душу,  щоб  охопив  його  страх,  коротко  не  скажеш,  як  все  пережили.  А  довго,  навіщо  передавати  ті  хвилювання,  які  їм  прийшлося  пережити  за  три  тижні.  Адже  три  тижні  назад,  Маргарита  захворіла  на  ковід  -  19.  Від  нього  всі  і  все  тримали  в  таємниці.  Дякувати  Богу,  це  було  в  більш  -  менш  легкій    формі.  Тому  вона  й  попросила  всіх,  щоб  мовчали.  Але  ж  в  такому  стані,  що  без  допомоги  лікарів  не  обійтися.  Добре,  що  знаходилася  в  окремій  палаті.  що  не  дійшло  до  зараження  легенів,  але  інколи  було  дуже  важко  дихати,  підключали  кисень.  
     Батько  озирався  назад  -  до  сина,  полегшего  переводив  подихи.  Добре,  що  приїхав,  саме  вчасно,  сьогодні  Риту  мають  виписати  з  лікарні,    вдома  буде  не  сама,  тож  на  душі  спокійніше.  
Біля  лікарні  на  них  чекала  теща  й  батьки  Маргарити.
Він  привітався,  відразу  запитав,
-То  в  якому  відділенні  вона?
-  Ну,  от  і  добре!  -  вперед  вийшла  теща,-  Вже  Риту  виписали,  одягається…  Зараз  вийде.
-    А  я  вже  думав,  що  народила.
-  Та  ні!  Пологове  відділення  в  іншій  будівлі.
   До  них  під`їхав  Бус,  за  кермом  сидів    дядько  Олександр,  сусід  Маргарити,
-Ну,  що  там?  Де  Рита…  я  готовий  везти,  тільки  скажіть  куди….
Через  хвилин  двадцять  Маргарита  виходила  з  будівлі,  позаду  неї  медсестра  несла  пакет  з  речами.  Побачивши  Вадима  здивувалася,
 -О!  Ти  приїхав?!
 Він  кинувся  їй  назустріч,
-  Риточко,  берізко  моя!-  Ніжно  обійняв,    поцілував  у  щоку.
-  Ой,  це  ж  тобі  кохана!Такі,  як  ти  любиш,  -    вручив  квіти.
Ніжна  усмішка,  сонячний  блиск  в  очах,  відчуття  радості  й  щастя  переповнили  її  душу.  Гучно  забилося  серце.  Вона  обійняла  червоні  троянди,  від  задоволення  закрила  очі.  Але  за  мить,  як  в  сполоханої  пташки,  по  всіх  забігали  очі.  Скривилася  й  ледь  присіла,  розгублено  до  нього,
-  Ой,  напевно  я  буду  народжувати.
Від  такої  несподіванки,  батьки    запанікували,  загомоніли.
Вадим  не  слухав  їх,  холодний  піт  покрив  чоло,  зблід,
-Як,    прямо  зараз?
-  Так!  Здається  так,-  ледь  стримуючи  біль  видавила  з  себе.
   Він  ніс  її  до  пологового  відділення.  А  вона,  щоб  вгамувати  біль,  притискала  до  себе    червоні  троянди.  Позаду  догнав  батько,
-  Рито,  доню  візьми  ж  телефон.
     Минув    тиждень…  Біля  пологового  будинку  на  Маргариту  чекала  вся  родина.  Вадим  тримав  два  букети  червоних  троянд.  Один  -    віддав  медсестрі,  яка  вручила  йому  сина.  А  інший  букет,  з  солодким  поцілунком,  з  словами  подяки,    подарував  дружині.  Вона  з  відчуттям  задоволення,  радості,  з  сяючими  очима  прийняла  червоні  троянди.  Усмішка  щастя  розіллялася  по  обличчю,
-  Дякую,  коханий…  Троянди  –  це  ж  мої  улюблені  квіти....

                                                                                                                                                                                   14.02.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021

Я пам`ятаю білосніжну зиму

У  сподіванні,  я  поруч  з  тобою,
Що  ти,  зігрієш,  хоч  надворі  мороз,
Твій  погляд  теплий,  як  сонце  весною,
Як  цей  букет,  досить  звабливих  мімоз.

Що  дарував,  як  посланець  кохання,
Так  несподівано  сполохав  серце,
Віщала  щастя,  нам  зіронька  рання,
Ти  ж  намагався  стримать  хвилювання.

Я  пам`ятаю,  білосніжну    зиму,
Що  залишили,  давно  за  плечима,
Ти  витирав  непрохану  сльозину,
Одній  побути,  знав  була  причина.

Ясні  зірки,  скрип    снігу  під  ногами,
Уповні  місяць…    шепіт  про  кохання,
Та  час  летів,    відстань  лягла    між  нами,
В  душі  таїла  сум  і  сподівання.

В  морозний  вечір  -    вітер  ятрив  душу,
Ти  обіймав  жадав  мене  зігріти,
Втішав,-  Пробач  та  я  їхати  мушу,
Адже  дав  слово,  його  не  порушу.

Я  почекаю,  як  ота  калина,
Нині  під  снігом,  у  білій  вуалі,
І  також  вкрита    вузенька  стежина,
Вітер  здіймався…    порошив  печалі.

У  метушні,  позирну,  що  за  вікном?
Лапатий  сніг  -  підкрався,  як  цей  спогад,
Земля  прикрашена  сріблястим  вінком,
І  мій    коханий  -  ти  зі  мною  поряд.
                                                       
                                                                   13.02.2021р

                                                       Фото  з  інтернета.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904577
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021

Серед зими, я хочу літа

Я  хочу,  потрапити  в  літо,
Між  хмар,  скрізь  блакить    й  сонця  світло,
І  теплий  промінь  пестить  землю,
Мов  ситом  розсівав  по  полю,
Ледь  злата  й  срібла,  має  вволю.

Я  хочу,  серед  зими,  в  літо,
Широке  поле  дивно  квітне,
Вражає  очі  кольорами,
Мов  мову  веде  з  небесами,
Свої    шукає  монограми.

Під  лісом  чую,  спів  джерельця,
Їх  кілька,      річка,  як  веселка,
Шляхи  показують    їй  зорі,
Загубляться  води  у  морі,
Воно  ж  так  ніжно  ласка  обрій,
Позве  до  мрій,  дарує  спокій.

Потрапити  хочу,  я    в  літо,
Де  стигне  пшениця  і  жито.
Вже  тут,  звучать  пісні  пташині,  
І  хлібом  пахне  по  хатині,
То  справжнє    щастя  господині,
Тож  зібрані  врожаї  гарні.

І,  як  в  дитинстві    в  букет  квітів,
Візьму  додому  -  краще  ліків,
Оті  ясноокі  волошки,
І  сонячні  білі  ромашки,
Краса  природи-  справжнє  диво.

Я  хочу,  потрапити  в  літо…
Де  кожну  квіточку  зігріту,
І  вже  обійму  й  приголублю,
Цей  світ  яскравий,  дуже  люблю,
Мені  здається,  що  я  в  раю.

Люблю,  блукати  разом  з  літом,
Тут  став-  красунчик,стрімкість  світла,
І  стражник  –  очерет,  як  вінком,
Сповив.  А  жабки,    у  облозі,
Втішаються  теплій  погоді,
І  рясці,  що  вітрець  гойдає,
А  поруч  верба  звеселяє,
Вона  й  захища  в  спекотні  дні.

Я  хочу,  потрапити  в  літо,
Де  пахощами  цвіт  налито,
В  саду  рідному,  а  бджілочки,
 Нектар  збирають  любуючись,
І  я,  радію,  буду  з  медом.

Закрию  очі,  поговію,
І  знову,  я  про  літо  мрію,
Плете,  тут  павучок  мережку,
Ясний  барвінок  вкриє  стежку,
Синенькі  очі  -    ніжить  блакить,
Душа  співає,  щаслива  мить.

Я  хочу,  потрапити  в  літо,
Втішатись  дивовижним  світом,
У  ліс  пройдусь  де  шелест  листя,
Й  повітря  свіже,  як  причастя,
Придасть  сили,  утішить  душу,
Натхнення  прийде,вірш  напишу,
Життя  земне,  в  ньому  опишу.

Я  хочу,  потрапити  в  літо,
Щоб  птахою,  мені    злетіти,
Туди,  до  неба,  де  веселка,
До  річки  гляне,  як  в  люстерко,
Й  земля  засяє,  вся  барвисто,
Прикрашена  срібним  намистом.

Пройдусь  по  росах  босонога,
А  далі  в  соняхах  дорога,
Як  завжди,  я  звернусь  до  Бога,
Медовим  запахом  уп`юся,
Із  вірою,  знов  помолюся,
Подякую  щиро,  за  цю  красу.

О  думи….думи…  моя  втіха  ,
Я  хочу,  серед  зими,  літа.


                                 15.01.2021р.
 

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904376
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.02.2021

Що живий - відчуваю

Наповню  музикою  хмари,  що  летять,
Вдалечену,  понесуть  мій  біль,  печалі,
Туди  де  ти,  коханий,  де  бомби  гатять,
Розбиті  мрії,  всі  в  дріб`язок  дзеркальні.

Де  білий  сніг  окровавлений  зненацька,
Зранений  воїн  шукав  просвіт  між  хмар,
Хоч  на  хвилину  ,його  погляд    до  сонця,
За  допомогою  звернутись  до  Творця.

Хай  він  почує  та  побачить  нині,
Як  клятий  ворог,  сусіда  хоче  знищить,
Як  ллються    сльози  материнські  полинні,
І    жахів  скільки    і  бід  землі  приносить.

Тож  розійдіться,  хмари,  я  вас  благаю,
Смичок  здригається,  як  серце  дівчини,
Хай  він  повернеться  до  рідного  краю
Мій  любий,  милий,    що  живий  -    відчуваю!

                                                                                                 09.02.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904249
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.02.2021

Життя не завжди….

                                                       (  віршована  розповідь


Я  одинокий  в  залі  ресторана,
Хоча  довкола  веселощі  й  гомін,
Тебе  чекав,  щовечора  кохана,
Може  засяєш,  як  сонячний  промінь.

Хоч  і  зима  замела  всі  стежини,
І  вже  дерева  в  пухових  вуалях,
Мороз  сріблив  всі  дзеркала-  крижини,
Я  розтопить,  здатен  той  сніг  на  віях.

Що  припорошить  з  вітром  тобі  нині,
Як  зустрічались,  мабуть  з  тиждень,  колись,
Запав  у  душу,  на  роки  нестримні,
Як  навіжений,  за  тебе  я  моливсь.

Щоб  знов  –  таки,  почути  твої  кроки,
Оторопіла  від  несподіванки,
Ти  вже  присіла,  за  столом  навпроти,
Адже  не  знав,  я  кращої  блондинки,
Розчарування,  як  мені  збороти?

Сидить  усміхнена  у  впівоберта,
А  я  ж  жадав  подивитись  у  очі,
Чомусь,  зненацька  сумнів  огорта,
З  тіла  душа,  так  вирватися  хоче.
І  закричати  на  весь  світ-  Ти  моя!

А  чи  впізнала,  запросив  до  танцю,
Слова  із  уст,  як  грім,-  Ти  пам`ятаєш?
Немов  із  неба,  я  забрав  зірницю,
Вона  у    відповідь,-  Гарно  кружляєш.

О,  твої  очі,  як  фіалки  сині,
 Ти  не  згадала,    всі  наші  світанки,
Адже  здавалося  були  щасливі,
В  травах  шовкових  зустрічали  ранки.

 Раптом  обручку,  помітив  на  руці,
І  опустила,  очі  так  невинно,
Впала,  скотилась,  сльозина  по  щоці,
Пробач  так  сталось  та  я  маю  сина.

Тремтіння  рук  і  стук  сердець  ритмічно,
Печаль    підкралась  у  голову  хмільну,
А,  я  ж  кохати,  цінить  мріяв  вічно,
 Пізнав  життя,  тебе,  як  жінку  одну.

У  танці  пташка,  ніби  сизокрила,
Ласкавий  погляд,  ніжне  торкання  рук,
Обручка  є,  пробач  обман,  схитрила,
А  за  столом,  то  зі  мною  шкільний  друг.

Холодним  потом  пройняло  до  кісток,
То  що,  мій  син,  чому  не  дала  знати?
Життя,  не  завжди,  як  сплетений  вінок,
Тож  інший  раз  приходилось  страждати.

Як  засторога,  батьки  «То  ж  він  чужий,
Та  дочекалась,  давно  приховала,
Хто  тато  часто  запитував  малий,
А  я  ковтала  сльози  і  мовчала.

На  благо  сину  поєднались  долі,
Удвох  сприйняли  пору  вечорову,
Взялись  за  руки,  як  колись  у  полі,
А  тиха  музика  звучала  знову…
                                                             В  собі  сховала  пережиті  болі.                                                                  

                                                           09.02.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904145
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021

Мов стріла в серце

Стежки,  доріжки,  змиті  дощем,
Блукала  довго,  під  серцем  щем,
О  скільки  маків,  як  сліз  гірких,
Серед  червоних,  милих,  п`янких.

Вволю  наплачюсь  -    як  розрада,
Мов  стріла  в  серце…  твоя  зрада,
Та  їх  чарівність  придасть  сили,
Пелюсток  трепіт  ощасливить.

І  тихий  шепіт,-Не  марнуй  час,
Ти,  ще  станцюєш  з  коханим  вальс,
Не  вартий  сліз,  тож  викинь,  як  хлам,
Обачна  будь,  не  вір  брехунам.
                     

                         Вірш  до  картини  08.02.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021

Казка про горобчика

       Вже  перший  промінь  виглядав  з-за  хмари,  ранкове  сонце  в  блакитному  полотні.  Проснувся  горобчик  й  говорить  до  мами,-  Чик-  чирик-  чомусь  сумно  мені.  Я  хочу  самостійності  нині,  он  бачиш  там  за  сараєм  вдалині,  теж    є  горобчики  сміливі  й  не  ліниві.  Я  теж  гадаю,  туди  пора  й  мені.
-  Ну,  що  ж  хитро    поглянула  горобчиха.    Хоча  б  не  сталося    нам  з  тобою  лиха.Ти  ще  занадто  молодий,    від  гнізда  літати  далеко.  І  я  гадаю,  мабуть  це  не  схвалить    твій    тато.  Але  тобі  дозволю  полетіти  недалечко,  лиш  до  сараю.  Хоча  й  повсюди  на  деревах  листячко  та  я  тебе  застерігаю.  Будь  же  уважним,  обережним.  Щоб  часом  тебе  не  спіймав  кіт  хитрющий.  Ой,  буває  він  такий  голодний  й  занадто  злющий.  Що  не  помітиш,  як  підкрадеться  ненароком.  Що  ти  не  встигнеш  і  моргнути  оком.
-  Чик-  чирик,  ну  добре…    добре  мамцю,  -крильця  раз  -  у-  раз  підіймав.Ой,  ну  нарешті    полечу  сам,    дозволила  –подумав.  
     І  ось  горобчик    з  гілочки  на  гілочку,  ну    справді,  як  ота  спритна    білочка.  Все  ж  сміливо    долетів  до  сараю.Втішавсь,  подумав;  Ой,як  добре,  я  вже  свободу  відчуваю.  Але  зізнатись  трішки  він  пристав.  Присів  на  дах    й  донизу  за  всім  спостерігав.  Гусей,  качок  та  курей,      він  знав  давненько,    про  них  матуся  розповідала  багатенько.  І  про  людей,  на  них  часто    позирав  скоса.  Та  на  обійсті  їх  не  було.  Лише  на  траві  виблискувала  роса.  І  ні  крихти  хліба,  ні  зернини,  нічого  не  побачив.  Ну  от  шкода,  даремно  відпросився,багато  часу  втратив.  Ану  ;  подумав-  Злечу  до  землі!  Кота  не  видно,  так  принаймні  здається  мені.  Й  сміливо    присів  під  самими  дверима,  зненацька,  від  здивування    закліпав  очима.  За  розміром,  майже  такий  як  він,  за  ним  спостерігав  маленький  звір.  Два  чорні  очки  пристально  спостерігали,  здавалось    часом,  як  зірочки  мигали.  На  голові,  щось  подібне  стирчало,  як  у  кота  та  не  побачив  він  такого  ж  хвоста.  А  якийсь  мов  патичок  тоненький,  рухався  туди  -  сюди.  Ой-  ой,  сполохався,  якби  не  було  би  біди!  Але  його  крильця  немов  прилипли  до  спини,  певно  від  здивування,  ледь  не  впав,  прихилився  до  стіни.  Завмер,  злетіти  не  мав  сили.  Раптово  горобці  поряд  присіли,
-Чик  –  чирик!  Чого  сам  тут  літаєш,  чи  може,  щось  знайшов,чи  ще  шукаєш?
 Він  відволікся    й  сам  не  помітив,  де  взялась  сила,  зненацька  злетів.    Й  за  мить    присів  на  дах  .  Вже  й  здивувався,  де  ж  подівся  страх?  І  що  за  звір,    на  нього  пристально  дивився?  Та  вже  радів,  з  горобчиками  веселився.  І  зрозумів,що  краще  друзів  мати  ,чим  десь  далеко  самому  літати.  Й  подумав;  принаймні  мамі,що  я  злякався,  не  розповім  та  й  про  звіра.  Буду  хитренький,  щоб  була  довіра.    Як  буду    спати  вкладатися,  її  запитаю,  що  звіра,  бачив  якогось,  біля  того  сараю.  Нехай    мені  про  нього    повідає    все,  чи  він  загрозу  для  мене  несе.
     І  полетів  горобчик,  озираючись  навкруги,  як  добре,  що  не  сталося  біди.  А  вітерець    немов  летіти  допомагав,  що  в  дружбі  сила,  тепер  горобчик    точно  знав.  

                                                                                                                                                                       серпень  2020р

                                                                                                                                                                 Картинка  з  інтернета

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903950
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021

Шептались звёзды

Ночь  ворожила…  шептались  звезды,
Все  говорят,  что  нет  плохой  погоды,
 Нас  удивляют  зимы  капризы,
В  который  раз,  уж  дарит  сюрпризы.

Но  как  бы  всем,  не  было  досадно,
Теперь  уж  кажется,  всё  как  надо,
Зима  в  пушистой  белой  вуали,
Сумела  спрятать  земли  печали.

Словно  невеста  в  белых  сапожках,
Морозу  шепчет,-    Погодь  немножко,
Не  уходи,    я    с  тобою    краше,
Зачем  же  нам  поступать  иначе.

Подписан  с  тучками,  ведь  договор,  
Не  уж  не  понял,  меня  до  сих  пор,
Они  пушисты,  снегу  подсыпать,
Весною  влагой,  сполна  насытят.

Договорилась  с  ветром  –  удальцом,
Пообещал  слегка  взмахнуть  крылом,
Потрусит  тучки,  взобьёт  снежинки,
В  пуху  деревья,  в  них  паутинки.

Только  тогда,  наступит  твой  черёд,
Ану  дружок,  ты  удиви  народ,
Прибавь  силёнок,    крепчай  маленько,
По  стёклам  окон  придай  оттенка.

А    коли  сможешь,  нарисуй  цветы,
Ведь  ты,  умеешь  придать  красоты,
Поведи  взглядом  по  всей  округе,
Да  посмелее,    в  помощь  подруге.

И  мы  с  тобою  под  руку  пойдём,
 Пусть  заискрится  златом,  серебром,
Ведь  нынче  время,  наше,  торопись,
Придай  мне  блеска,  ну  ка  улыбнись.

Месяц  всё  слышал,  ревновал  слегка,
Ох,  и  хитра,  уж  зимушка  -    зима,
Но  не  судил,  он  красотку  строго,
Придал  оттенка,  ей  голубого…

Она  сияла,  шептались  звёзды,
     Прибавив  нежности  её    блескам,  
Пускай  красивей  будет  наша  гостья!

                                                           05.02.2021г  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903712
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.02.2021

Навчись цінити життя

Під  ясним  сонцем  все  цінуй,
Під  чистим  небом  завжди  мрій,
Даремно  часу  не  марнуй,
В  душі  не  кидай,  ти  надій.

Умій  прощати  на  землі,
Умій  сприймати  все,  як  є,
Бо  то  життя    -  бути  в  борні,
Й  відстоять  місце  ти  своє.

Ти  Богом  посланий  сюди,
Тож  не  зганьби,  вчення  його,
Чи  оцінить  здатен  сліди,
Для  світу  що,  лишиш  цього?

По  житті  ангел  поруч  йде,
Охороняє  від  незгод,
Крилом  обійме  й  поведе,
По  тій  стежині,  де  народ.

Вже  дім  свій  має  й  достатки,
За  все  завдячуй,  ти  Богу,
Бо  вже  проріс,  як  паростки,
І  возвеличує  Бога.

Він  нас  навчає,  лиш  любові,
Дарить    щедроти,  всі  земні,
Нам  благу  вість  несе  в  слові,
Прожить  повчає  -    дні  сумні.

Сонцем  освічені  думки,
Навчить  сприймати  тривоги,
Й  чари  природи,  залюбки,
Тож  шлях  пройти,  маєш    довгий.

Життя  навчися    оцінить,
Не  відмов  другу  у  бідах,
І  зумій  недругу  простить,
Та  зазирни  в  очі  правді.

Прочитай  правила    Божі,
Дбай  про  здоров`я  й  про    життя,
Нехай  повік  дні    погожі,
Неси  любов  у    майбуття!

                                             28.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021

Люблю, таку погоду

Ой  люблю,  таку  погоду,
Прикрашає  зимі  вроду,
Снігом  землю  звеселяє,
Душу  й  серденько    втішає.

Повіва,  спішить  вітерець,
Здійма  сніжинки  й  навпростець,
Розсипа  чари  довкола,
Кине  срібла,  жмут  додолу.

Йде  зима  та  й  по  стежинці,
Зірки  з  неба  на  долонці,
Всюди  златом  заіскрилось,
З  білим  пір`ям  розстелилось.

Всі  поля  в  коцах  пухових,
А  кущі  в  шалях  шовкових,
Дріма  річка,  спить  долина,
Сяйвом  вкрилася  калина.

День  із  сонцем  творять  казку,
Тож  корону  вдягнуть  царську,
Заблистить  зима  красою,
Вмита  срібною  росою.

Ой,  люблю,  таку  погоду!
Люблю  зимонькину    вроду!

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903258
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021

Зима мчить на коні

Час  летить,  зима  мчить    на  конях,
З    ним  неначе  на  перегонах,
Забарилась,    сьогодні  ж  спішить,
На  змарнілу  землю,  спорошить.

І  кружля,  пада  біленький  сніг,
Рядном  й  ковдрами  до  неї  ліг,
Не  замерзла,  щоб  врешті  вона,
Подарує  любові  сповна.

На  деревах,  аж  іскрить  вуаль,
Приховає  перлами  печаль,
Про  ті  дні,  що  позаду,  в  думках,
Як  мороз  лякав,  наводив  страх.

Час  летить,  зима  мчить  на  коні,
І  на  серці,  так  тепло  мені,
В  полі  вітер  сніжинки  здійма,
Врожай  щедрий,  ляже  в  закрома.

                                                               27.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903150
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021

Помилка ( проза)

         
         В  квартирі  тихо…    Лише  інколи  вітер,  кинувши  на  скло  вікна  жмуток  снігу,  порушить  тишу.  І  то  так  тихо,  але  Вона  тупо  дивиться  на  скло,  хоч    й    час  від  часу    чує,  те  тихе  торкання.  Для  неї  мов    пробудження  від  думок.
     В    кімнаті,  навпроти  вікна,  святковими    стравами  накритий  стіл.  Два    кришталеві  бокали,  в  них  на  дні    залишилося    по  кілька  крапель    недопитого  вина.    Ті  залишки,  їй  здавалися    недомовленими  словами,  на    які    Вона  чекала    роками.  Вогонь    і  запах  пахучої  свічки,    часом  хитався  від  її  подиху,    торкається  душі,  намагався    втішити,  зігріти.  Бо  ж  стан  душі  такий,  як  надворі  зимовий,  холодний,  а  так  хотілося  тепла.  Немов  шукала  десь  розради,  щоб  не  розплакатись.  На    склі    вікна,  купки  сніжинок  трималися  його,  деінде    на  лисинах  стікали  маленькі  краплинки.  Цим  придали  жалю,  Вона  тихо  заплакала.  Напевно  від  своєї  недолугості,  було    бажання    все  висказати,  що  лежало  на  душі,    щоби  врешті  почув.Та  не  посміла,  адже    в  такий  вечір  не  мала  бажання  сваритися.  Декілька  років    поспіль  такого  не  було,  щоб  він  пішов  і  не  всміхнувся,  чи    не  залишивши  на  ній      ніжний  погляд,  чи  на  якусь  мить  затримався  в  солодкого  поцілунку.
В  душі,    спогад,  мов  написав  книгу  про  її  життя.Чи  плач  є  в  ньому,  напевно  так,  коли  не  приходив  вчасно,  як  обіцяв.  В  тій  книзі    викарбувані  золотом  слова  про    щасливі  миті;    в  спокусі,  в  теплих  обіймах.  Ніжні  дотики,  ласкаві  погляди,  як  нагорода  за  її  ласку.  А  Вона  мліла,    вміла    дарувати,  адже  кохала.  І  не  жадала  знати,  що  він  одружений  і  є  дитя  .  Та  мала  сподівання,  що  буде  майбуття,  нехай  не  зараз,  а  колись.  Та  поки  кров  у    жилах  кипить,  прийде  до  неї,    вгамує  полум`я,  той  жар    потушить,  що  палить  її    тіло.    Віддасть  йому  частину    тепла,  порине  в  річку  прохолоди,  з  тремтінням  впаде  на  його    мужні  груди.  Він  так  жадав  її.  Таким    солодким    було    їх  кохання.  Не  сміла  відмовити  і  Він    руками,    немов  птах    крилами,  пригорнув  її.  І  обіцяв  все  життя  кохати.  Хоча  і  знала,    що  це  гріх,  але  погодилась  його  пронести  через  все  життя.  Бо  Він  один,  як  розділити  на  двох?  Коли  топилась  в  його  зелених  очах,  немов    ковток  цілющої  води  шукала  там  для  спасіння.  Тож  серце  затріпотіло,  немов  у  пташки,  що  тікає  від  яструба,    в  обіймах  знаходила  захист.  Він  цілував  її  груди,  стан,  ховався    під  простирадло,  відчував  її  бажання,  виконував  їх  і  сам  з  блиском  в  очах,  від  задоволення  стогнав.
     Сльози  котились….    Деж  молодість?    Чому  покидає?  Адже      не    бажає  з  нею  прощатись.  Хай  би,  як  раніше….    під  лісом  широке  поле.  Почути    дзвінкоголосого  солов`я,  спів    про  кохання,  збирати  в  букет  квіти;  маки,  волошки,  ромашки  і  стиглі  колоски  жита,  пшениці.    І  бігати  по    травах,  квітах,  як  колись,  немов  діти.  Чи  на  долоню  покласти  декілька  зерен  і  пригостити,    вустами  доторкнутись  долоні.  І,  як  вдячність    -  відчути  поцілунок,  що    стрілою  проникне  через  все  тіло.  Як  же  відмовитись  від  цього?  Не  знати.  Підкралась  думка  -  »Хіба,  як  сорок  років,  то  вже  все  не  так  сприймаєш?  Можливо  хтось  та  тільки  це  не  для  нас…  В  такі  роки  здається  магія  притягує  до  того,  кого  по  -  справжньому  кохаєш.  Відмовитись?  Де  сили  взяти?
Думки  літали  -»    Ну  ось,провели  Старий  Новий  рік.  Невже  з  ним  моя  молодість  відлітає.  Перше  і  останнє  кохання  мене  покине?  Що  це  було?  Ніяких  слів,  лише  зітхання.    Між  нас,  як    прірва  в  небуття.    Холодний  став,  як  айсберг  в  океані.    На  жаль  не  доторкнувся  до  мого  тепла.  А,  як  же  я?  А  може,  ще  прийде?  Чи  може  -    це  моя  помилка  в  житті?  Ой,  від    думок,  аж  голова  стала  свинцева  «.
   Вона  встаючи  з-за  столу,  на  ходу  налила  в  бокал  вина  і  залпом  висушила  до  дна.    Кілька  раз  сердито  труснула  головою,    кліпала  очима,  з  вій  на  тарілку  впали  останні  сльози.  Відсунувши  її,    підійшла  до  люстерка,  криво  усміхнувшись,  обома  руками  взяласяь  за  голову.  На  скронях  помітила  кілька  сивих  волосин.  Так,  Вона  білявка,  їх  важко  розгледіти,  але  ж  раніше  не  було.  В  розчаруванні  пригадала  »-  Пішов,  але  ключі  від  квартири  не  залишив,значить  прийде!    В  душі  мов  буря  бушувала,  розставивши  руки,    повсюди  роздивлялась,  що  справді  не  залишив?    На  мить  надія,    мов  промінь  сонця    зігріла  серце.  Але,  підійшовши    до  телевізора,  на  підвіконні  балкону,  на  коробці  цукерок  помітила  ключі.  Схиливши  голову,  мов  підстрелена  пташка  припала  до    холодного  скла  вікна,  в  ньому  хотіла  знайти  розраду.  П`ятнадцять  років  надій  і  сподівань  забрав  з  собою  Старий  рік...
   Крізь  сльози  шепіт,
-  Так  це  була  моя  помилка.
     А  за  вікном  гуляла  заметіль,  сховала  всі  стежини,  по  яких  він  приходив  до  неї.    Вітер  по  склі,  немов  би  в  такт  із  сердечним    частим  ритмом,  відбивав,-    «Так,це  помилка  …    Помилка…  Помилка…
                                                                                                                                 28.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902803
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021

У січневу ніч

Чом  дні  зимові  схожі  на  осінні?
Хлюпоче    дощик  у  протистоянні,
Несе  загрозу  сніговим  наметам,
Даючи  вволю  наридатись  хмарам.

Під  дійством  крапель  засніжена  земля,
Втрача  чарівність,  ніщо  не  звеселя,
Сніжинок  врода,  розлилась  у  імлі,
Що  за    зневага,  зима    мов    у    ярмі.

Бунтівний  вітер,  за  обрій  хмари  гнав,
І  день  похмурий,  новизни  не  віщав,
Взялася  виправить,  нічка  січнева,
Тож  господарочка,  як  королева.

І  полетіли  з  хмарин  метелики,
Маленькі  й  більші,  снігу  кристалики,
І  вже  земля,  білим  пухом  покрилась,
Вітер  жадав,  щоб    ніч  повеселилась,
Здіймав,  кружляв,  уволю  годив  зимі,
Бо  відмовити,  нічній  дамі  не  зміг.

                                                           26.01.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902670
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021

Смута зимоньку сповила…

Лежав  туман  та  й  хизувався,
Зимі  в  коханні  зізнався,
Втішав  незвичний,  ледь    білявий,
Під  ясним  сонцем  кучерявий.

Чи  вона  думала,  гадала
Навіщо  зустрічі  чекала?
 Тож  прилетів,  розправив  крила,
 І  смута  зимоньку  сповила.

Стікав  сніжок,  струмки  дзвеніли,
Та  всі  бурульки  помарніли,
Води  краплини  по  землиці,
Не  потішали  й  молодиці.

Отак  оце  й  в  житті  буває,
Що  від  омани  серце  крає,
Туман  –  туман,  розчарування,
Та  чи  відкине  всі  вагання.

Як  морозець  у  сподіванні
Іще  зустріти  зорі  ранні,
Адже  довіку  із  ним  доля,
На  це,  як  кажуть  -  Божа  воля.

                                         25.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902544
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021

В ранкову пору

В  ранкову  пору,  тиша  навкруги,
Все  піднебесся  в  сірій  пелюшці,
В  зимовій  сплячці,  ставу  береги,
З  ними  туманні  клуби  –  зухвальці.

 Як  охоронці,  вони  звисають,
У  себе  вбрали  смуту  зимову,
Сонячний  промінь  сонно  вплітають,
Гамму  відсвічують,  кольорову.

 Ще  білий  сніг  відображав  світло,
Між  трав  сухих,  що  по  березі  снять,
 Хоча  і  днями,  стікав  помітно,
Кольори  інші  не  хотів  сприйнять.

Ще  не  на  часі  весну  стрічати,
Хоч  день  й  підкрався  з  теплим  вітерцем,
Туман    срібливсь,  став  силу  втрачати,
Ховавсь  у  водах,  дрібненьким  дощем.

Тепла  надмірність  -  дива    погоди,
Частіш    свої    правила  диктує,
Ні,  не  спитає  вона  в  природи,
Чи  добре  їй?  Лиш  наносить  шкоди.


                                                   24.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.01.2021

Зима у білому кожушку

 Прийшла  зима  у  білому  кожушку,
Лиш  на  два  тижні,    до  нас  завітала,
Гарна  дівиця  в  златім  капелюшку,
Зізнаюсь  сніг,  скрізь    вміло  розсипала.

Тож  гляне  вправо,  посипле  сніжинки,
Як  прямовисно,  в  серпанку  поле  й  ліс,
Зирить  наліво,    іскряться  стежинки,
Річка  виблискує,  по  ній  ніби  міст.

Іній  бринить  -  на    сталевих    перилах,
Із  лазурово-блакитним  відтінком,
Відблиск  вздовж  річки  на  всіх  покривалах,
 Ще  й  місяченько,  мов  ліхтарик  світить.

Річка    люстерком,  із  сніжних  кристалів,
Диво    картини  морозець  малював,
Вирізав  квіти,  підсипав    коралів,
Справжня  чарівність,  то  ж  мене  здивував.

Вечірня  тиша  так  вабить  мій  погляд,
Кущик  калини,  всі  грона  під  пухом,
Мороз  тріскоче,  враз  якась  тривога,
Вітер  підкрався,  ніжно  теплом  дмухав.

Похмурий  ранок,  цій  сонливій  пані,
У  жмуток  взяв  і  відніс  блиск  до  річки,
Що  ж  ти  красуня,  неначе  омані,
В  розчаруванні,  геть  збліднілі  щічки.

Тож  тримайсь  люба,  відкидай  спокусу,
Не  грайсь  із  вітром,  сьогодні  збережи,
Цю  білосніжні  жну,  казкову  окрасу,  
І  краще  землю  з  морозом  освіжи.

Хай  я  потішусь,  місяць  січень  не  спить,
Ще  почаруй  й  хурделицю  запроси,
Засяй  веселкою,  всміхнись  до  зірниць,
Тож  знову  перлами,  землю  ороси.


                                     19.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021

Це увечері сталось…

Це  увечері  сталось,  небо  палало,
 Та  воно,  випадково  про  щось  віщало?
 Розгулявся  вітер,  мов  дух  навіжений,
На  підмогу,  йому  мороз  злий,  скажений.

Вся  природа  дріма,    зима  закувала,
Та  й  озера  і  водойми  зачаклувала,  
 В  задзеркаллі  місяць  -    водевіль  гуляє,
А  чарівність  красуні,  аж  звеселяє.

 Перламутром  сірим,  переливавсь  нині,
 І  цілунки  послав,  сонливій  калині,
 А    ясні  зірниці  -    ревнощі    принади,
Їм  тужливо,  вітер  співав  серенади.

Сніжна  пані,  вже    із  вихрем  закружляла,
Простирадла  білі  в  полі  розстеляла.
Попід  лісом,  пагорби  осяйні  сріблом,
А  стежки,    мережки    покриті  кристалом.

В  сповитку  вечір,  прошепотів  вітриську,
Не  показуйте,  друзі  -    велич  гетьманську,
Не  морозьте  землю  -    поведіть  у  казку,
Хай  природа  у  сяйві,    пізнає  ласку.

                                                               17.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901980
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021

Сприймаю зиму…

Зима  накрила  поля  снігами,
 Іскрить,  сріблиться,  мов  розмовля,
 Як  сонце  ясне,  ну  а  ночами,
Ледь-  ледь  в  дрімоті,  як  немовля.

 То  сон  побачить,  а  то  з  морозом,  
По  вікнах  пензлем  сріблить  шибки,  
Водойми  вкриє,  всі  мимоходом,
Люстерком  сяють,  ті  залюбки.

 Враз  із  зірками  веде  розмову,
 Позичить  блиску,  гне  до  землі,
 І  ранком  злата,  сипне  росою,
 По  полю  срібла,  бринить  наліт.

 Вітрець  до  танцю,  запросить  зиму,
 Як  пташка  крила  вмить  розправля,
 Раптово  в  небо  зрине  незримо,
 Кристал  повсіє,    світу  навмання.

 А  згодом  б’ється  в  зимові  хмари,
 -  Просніться  сонні,  струсніть  поля!
 На  радість  людям  розсипте  чари,
 Потішусь  радо  і  я  й    земля.

 Сприймаю  зиму,  як  чарівницю,
 Про  цю  панянку  пишу  вірші,
 Мов  з  нею  п`ю,  я  святу  водицю,
 Її  казковість  –  в  моїй  душі.


                                     20.01.2021р.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901876
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021

В чудовий день

Промінчик  сонця  приліг  на  фіранку,
І  я  радію…    яскравому  ранку,
Тож  за  віконцем,  сніг  легенький  сіє,
Вітрець  іскринки  здійма,  сміло  віє.

Кущі  в  городі,  в  кожушках  біленьких,
По  них  скрізь  блиски,  смужки  золотенькі,
Ледь-  ледь  із  сріблом  й    лазурним  відтінком,
Здаля  ввижалися  казковим  замком.

Крислата  груша  від  морозу  сіра,
У  сподіванні,  мороз  втече  завтра,
Товсті  гілки  тримають  пасма  снігу,
Яскраве  сонце  всім  принесе  втіху.

Сповите  поле…    сяє  в  зимовім  сні,
Сухенькі  трави  вкриті  в  студенні  дні,
Сховали  в  землю  осінні  печалі,
То  тут,  то  десь,  білосніжні  вуалі.

Зима  –  чаклунка,    фея,  чарівниця,
Уже  посвячена  в  храмах  водиця,
В  чудовий  день  ми  відзначаєм  свята,
Хай  настають  стартом  нового  життя!

>
Шановні  друзі,  читачі!  
З  Богоявленням  Вас  та  Водохрещем!
Щастя!  Миру  і  добра!
Всіх  земних  благ!

19.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021

Від Нового року до Водохреща ( проза)

       
         Ну  от,  ми  з  вами,  в  новому  році  прожили  більше  двох  тижнів.  Збирались  в  родини,  йшли  до    храмів,    до  церкви,  виходили    на  площі    до  яскраво  прикрашених  ялинок.Хоч  і  погода  нас  не  втішала
гуляв    в`їдливий  вітер  і  йшов  нежданий  дощ  та    ми  відсвяткували      Різдво  Христове.  Хоча  і  ковід  -  19    й  війна  на  сході  країни    та  на  Маланку  народ  співав  щедрівки  й  вітав  з  святом  Василя  Великого.    За  цей  час  багато  новин,  розчарувань;    подорожчання  на  комунальні  послуги,  збільшилися  обстріли  на  Донбасі.    В  лікарнях  зменшилась  кількість  хворих,  але    ковід  продовжує  вражати  населення.  Що  гріха  таїти,  ввели  локдаун  (  жорстку  форму  карантину)    та  чи      ми    його  дотримуємося?    Зневіра  до  влади,  чи  байдужість,  неповага  до  інших,  що  завадить  нам  набратися  терпіння,зробити  так,  як  це  робиться  в  інших  державах?  Хоча  можна  зізнатися  і  там  не  все    гаразд  та  люди  більш  відповідальні  один  перед  одним.  Чи  в  такий  тяжкий  час  живемо,  чи  не  мали    належного  виховання,  чи  апатія  до  життя?  Ні-  Ні,  знаю,  досягти  порозуміння  важко,  бо  в  кожного  різні  погляди  на  життя    та  згуртованість  і  повага  є  серцевиною  об`єднання.      Важкі  часи  вже  були,  але  вижили,  переживемо  й  ці  негаразди!  Україна  була,  є    і  буде!  Збережемо,    шануймо,  щедру  землю!    Прославляємо  Творця  нашого!
     І  ось  сьогодні  Хрещення  Господнє  -  завершальне    велике  свято    різдвяно  –  новорічного  циклу.  Досягши  тридцятирічного  віку  Христос  прийняв  хрещення  від    Івана    Хрестителя  в  річці  Йордані.  Коли  вийшов  на  берег,  з  небес  почувся  голос  Бога  -    Отця,  який  назвав  Ісуса  своїм  Сином.  І  на  нього  зійшов  Святий  дух  в  образі  голуба.  Звідси  ще  одна  назва  свята  -  Богоявлення.  За  християнським  вченням  з`явився  Бог    у  трьох  іпостасях;  Бог-  Отець    -    в  голосі,  Син  Божий  -    у    плоті,  Дух  Святий  –  у  вигляді  голуба.
       Вважається,  що    на    Водохреща,  з  опівночі,  до  опівночі,  вода  набуває  цілющих  властивостей,  символізує  про  початок  життя  та  очищення.
Вона    протягом  цілого    року  зберігає  властивості  і  ми  з  вірою  п`ємо  її,  зцілюємо  тілесні  і  душевні  хвороби.  
І  нам    православним,    пращури  у    спадок  передали  звичаї.    В  цей  день    у  містах  і  в  селах,  де  є  храми,  церкви  освятимо  воду.  Вип`ємо  її,  вмиємося  та  окропімо  будинок,  тварин.    І  вдома  помолимося  біля  ікон,  поставимо  воду  на  збереження.  Щоб  при  нагоді  вона  нам  придала  віри  і  силоньки  для  життя.
Життя  продовжується,тож  збережемо  нашу  рідну  Україну,  нашу  щедру  ,  Богом  дану    землю!  Дай  Боже,    щоб  закінчилася  війна!  Щоб  ми  були    здатні    подолати    всі  віруси  і  ковід  та  його  іммутацію!  Шануймося,  єднаймося!  Попереду  багато  справ  і  ми  маємо  бути  сильними,  подолати  всі  негаразди.  Дітям  і  онукам  у  спадок  передати  найкраще!
             Дорогі  друзі!  Щиро  вітаю  Вас  з  Богоявленням  і  
               Хрещенням    Господа  нашого  Ісуса!
                     Рано-  раненько  проснися
                   До  Боженьки  помолися!
                   Умийся  свяченою  водою
                   Він  буде  поруч  з  тобою!
                   Помолімося  до  хреста
                   Омивається  душа  від  гріха!
                 Хай  вода  захистить  від  всіх    бід!
                 Придасть  здоров`я  на    цілий  рік!
                 Хай  принесе  мир  і  злагоду  в  кожен  дім!
                 Щоб  панувало  щастя  і  добро  в  нім!
               Шануймося,  усміхаймось  люди,
               Нехай  світло  й  радість  запанує  всюди!

                                                                                                     19.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901773
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021

Я по стежці піду

Я  по  стежці  піду  до  безмежного  поля,
В  шовковистій  мережці  золотаві  хліба,
Сонцеграй,  їх  ніжить,  відчувається  воля,
Радо  ними…  милуюсь,  відлітає  журба.

Хмари  обрій  цілують,  рожеві  заграви,
При  дорозі  присяду,  вдалині  неба  край,
Тут  й  повітря  інакше,  в  срібних  росах  трави,
Я  ж  люблю,  тебе  земле,  прошу,  запам'ятай.

Сонце  є  на  чужині  та  жаль,  так  не  гріє,
Легше  дихати  душі    –  надихає  розмай,
І  тріпоче  сердечко,  повернутись  мріє,
Сяйво  ллє  з  небосхилу,  ти  мене  не  втішай.

Я  садочок  згадаю  …  спокусливі  вишні,
Поріг  батьківський  вабить  –  милий  серцю  куток,
І  цвіт  яблунь  у  ряд  та  й  смородини  винні,
В  білосніжнім  суцвітті,  зазвичай,  гул  бджілок.

Рідне  щастя  з  дитинства  –  мені  снилось  вкотре,
Я  все  йду  по  стежині,  пестить  ноги  спориш,
Вітер  дме  на  волосся,  ніжненько,  комфортно,
Та  скотилася  сльоза,  прошу,  спомин  залиш.

На  гарніше  життя  –  в  серці  віру  лишаю,
На  шляху  при  дорозі  не  згірк,  щоб,  як  полин,
Хай  голками  чужина  в  тіло  не  шпигає,
Тут  сім’я,  моя  доля,  все  життя  до  сивин.

 Хай  нам  сонце  яскраве,  золотить  небо  синє.
   Я  люблю,  тебе  серцем,  моя  Україно!

                                                                       18.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901681
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021

Ой зима - зима, дівиця

Ой,  зима,  зима    дівиця,
Навкруги,  сніжок  іскриться,
Запалали  сяйвом  зорі,
Ясний  місяць  на  дозорі.

Хмари  дивні  притаїлись,
По  край  неба  зажурились,
Все  ж  скидають  перли    тихо,
Всім  приносять  світло,  втіху..

Сад  і  ліс  в  зимовій  сплячці,
А  сніжинки  в  легкім  танці,
Поспліталися    мережки,
В  кущах  блиск,  білі  сережки

Дерев  чубчики,  у  шапках,
Калин  грона,    в  вишиванках,
В  білосніжних  і  сріблястих,
Ледь  в  червоних,  попелястих.

Тиха  ніч,    зимі  шепоче,
Вітерець  землю  лоскоче,
Ледь  здійма  пушок  легенький,
Зирить  місяць  веселенький.

 Йду,  любуюсь,  зимнім  дивом,  
Сріблі  ковдри,  тішусь  сяйвом,
У  кристаликах  -    сніжинках,
Наче  в  казці  по  стежинках.

Ой,  зима,  зима  дівиця,
Дай  мені,  насолодиться,
Краєвидами,    красою,
Та  морозною  росою.

                                         
                             16.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901564
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021

В Новый год

В  Новый  год  салюты,  вино,
Оно  словно  дурманило,
Твои  губы,  жгут  и  манят,
Ну,  а  взгляды  просто  пьянят.

Я  познал  загадки  любви,
А  виновны….глаза  твои,
Знаешь  в  них,  готов  утонуть
Всю  жизнь  буду,    любить    одну.
                                                                   
                                                                     1970г  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901461
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 16.01.2021

Провели Старий рік

По  снігу  зайчик  скік  та  скік,
 Провели  нині    Старий  рік,
Земля  в  пуховій  хустині,
Радіють  всі,    хуртовині.

Ой,  як    гарно  і  красиво,
Зирить  зайчик  полохливо,.
   Усіх  тішать  подарунки,
Дід    Мороз  приніс  пакунки.

 Є  капуста  і  морквина,
Тут  й  горішок,    ще  й  калина,
ГоробИна  і    грибочки!
А  ялинкам  сніжиночки!

Їх  прикрасили  гарненько,
Стрінем  свято  веселенько,
 Зібрав  зайчик  своїх  друзів,
 Не  бояться    і  морозів,
 Круг  ялинки  жарти  і  сміх,
Вже  зі  святом    вітають  всіх!

                                   16.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901460
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021

Дочекались й ми зими

Ой  надворі  завірюха,
Так  у  вуха,  сильно  дмуха,
І  летять  пухкі  сніжинки,
Чарівні,  срібні  пір`їнки.

Скрізь  іскрять,  сяють  килими,
Дочекалися  й  ми  зими,
Ой  повсюди,  так  біленько,
Нині  тішиться,  серденько.

Порадіймо,  зимі  й  святам,
Нехай  мир  принесе  й  щастя!
Най  узгодженість  на  землі,
Й  прийде  радість  у  кожен  дім.

                                             14.01.2018р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901387
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021

В щедрий вечір

Добрий  вечір!  Щедрий  вечір!
 Поміж  хмар  іскряться  зорі,
 Сніжок  падає  на  плечі,
 Блиск  і  сяйво  по  всім  полі.

Сім`я    зібрана  за  столом,
Вже  й  Маланки  спів  під  вікном,
Щоби  добрим  людям  усім,
Огорнуло  тепло  в  душі.

І  надія  гріла  серця,
Всім    здоров’я  зичить  й    щастя!
Хай    уродить    нам  пшениця!
 Та  й  потішить,  всіх    пашниця!

Народ  звичай  всякчас  зберіг,
Ти    посій,  ще  й  під  Старий  рік,
Й  запроси,  гостей  до  хати,
Радість  вміють  дарувати.

Хай  щедрівок  заспівають,
Рідну  землю  прославляють,
Сійся  –  сійся,    родись  жито!
Щоб  вдалося  краще  жити!

 Рік    бика    -    приніс  удачу,
Здолав  кОвід  у  придачу,
Вигнав  зло  із  України,
Щоб  втішалися  родини.

   Повернулись  з  війни  сини,
 Щоб  засніжені  всі  лани,
 Й  ранки  з  сонцем  зустрічали!

 Часу  друзі,    не  змарнуєм,
Гайда  разом  пощедруєм,
Тож  лети  ця  щедрівонька,
Не  болить  хай  голівонька!

   Нехай  нам  у  цей  Новий  рік,
Буде  краще,  аніж  торік,
 Тож  господарям  співаймо,
З  щедрим  вечором  вітаймо!

***
Шановні  друзі  з  Маланкою  Вас!
 Та  з  святом  Василія  Великого!

12.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901180
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021

Щоб заіскрилось

Хмаринки,  сонно  пливуть  у  піднебессі,
 І  день  і  ніч,  немов  засекречені,
Та  розсипатись  крижинками  на  часі,
 Немов  листівки  послать  поетові.

 На  два  дні  поспіль  розплакалося  небо,
Можливо  вилило,  свій  сердечний  сум,
Та  зима  знає,  що  це  все  так  ганебно,
 Для  неї  краще  б,  нам  принесла    красу.

Який  той  настрій,  як  дріботіння  дощу,    
 Хоч  і  мугичить…    свою  мелодію,
Мороз  на  землю,  зиркне  чорноволосу,
Веде  осібну,  ту    хронологію.

Дрімає  ліс,  із  ніччю  мороз    фліртує,
 Вона    прийняти,  ладна  в  свої  шати,
Зірниці  сяють,  ця  зустріч  їх  втішає,
Тож  краще  зиму,  за  коханку  мати.

Вже  показати  вмілість,  силу  і  любов,
Кинути  виклик    хмарам  і  вітриську,
Щоби  осінні  залишки  переборов,
Засипав  снігом,    землю  українську.

Щоб  заіскрилось,  засіяло  навкруги,
Білі  полотна,  сяяли  казково,
 Щоб  засріблились,  у  сніжинках  береги,
У  Новий  рік,  світились  загадково.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021

Про що шепочуть… ( проза)

     Про  що  шепочуть  нам  зимові  дні  і  ночі…
     Зими  початок…  Несміливий    місяць    грудень,  йому    вчасно  не  вдалося  провести  панянку  осінь.    Минали  дні,  а  рудоволоса  настирно  намагалася  з  ним  домовитися  і  це  їй  вдалося.  Часті    дощі  занадто  надоїдливо  тужливі.Чи  місяць  серпом,  чи  блідолиций  тарілкою  й  ясноокі  зірниці,  заховалися  в    своїх  казкових  шатах.  Майже  щодня  небо  в  сірій  пелюшці.
   І  в  Новий  рік,  і  на  Різдво  Христове  небо  затягнуте  хмарами.Чому  сердите,чом  насупило  брови?І  часом  з  смутком  дивиться  на  землю.Та  все  ж  комусь  була  нагода,помітити  між  хмар  Благовісну  зірку,про  народження  Ісуса.
       А      ранком…  Небо      посіяло  на  землю    дрібний  дощ;  сумний,  холодний,  нежданий.  Дуже  схожий  на  дощ  примхливої  осені.  Ну  ось,знову  спомин  про  неї.  Такий  дощ  може    й  затягнеться,  але  ж  вже  тиждень  січня.  По  дорогах  калабані  води,    а  десь,    навіть  з    багнюкою.  На  зораних  полях  земля,  як  пластилин,  хоч  й  день  похмурий  та,  аж  виблискує.  Доволі  напилася  вологи    земля  –  матінка,  але  ж  тепер  в  душу  підкрадається  тривога,  хоча  б  не  вдарив  сильний  мороз….
   Себе  спитаю;  за  чим  сумує  природа?  За    людську  байдужість  до  неї?  Не  бережуть  Божий  дар,  засмітили,      на  жаль  вирубують  дерева  –  легені  землі.      А  можливо,  що  немає  закінчення  воїн?    Та    кожного  разу  іспити  нової  зброї,  до    чого  приведуть?  Звичайно  ні  до  чого  хорошого.  Врешті  –  решт,  вже  рік,    як  живемо  в  хаосі.  Розповсюдився  «Ковід-19»    -  по  всій  планеті.  Хто  відповість  на  багато  запитань,  чи  дочекаємося  правди?  Напевно  ж  ні!  Доведено  вченими,  ми  маємо  більше  двохсот  вірусів.  Страшно  уявити  здібність  Ковіда  імітувати  з  ними.  Інші  держави  вже  знову  закривають  кордони,    на  жаль    знову  відбувається  сплеск    захворюваності,  що  приведе  до  смертей.  В  новинах  інколи    обговорюють  про  новий  вид  ковіда.  Хто  в  цьому  винен?  Напевно  і  ми  частково,  що  гріха  таїти.  Покаятися,  шанобливо  ставитися  до  землі.
   А    що  ж    вона….  годувальниця  наша?  Як  і  кожного  року,  хоче  себе  прикрасити.  Он,  біля  гойдалки,  зморена  розквітла  фіалка.  Бідолашна,  не  може  зрозуміти,  чи  осінь,  чи  весна,  адже  спекотне  літо  далося    в  знаки.  завмирала  зелень,  висихала  й  знову  в  боротьбі  за  життя,  прагнула  досягти  мети.
І  ось,  вже  минає  другий    день  Різдва…  Можливо  небо  й  Всевишній  почули  каяття  народу,  молитви.    Небо  по  обрію  ховало  хмари,  посвітліло.  Яскраве  сонце    промінням  ласкає  землю.  
Тож  і  ми  скинемо  сум  з  душі,  з  сердець.    В  надії  прислухаємося  до  зимових  днів,    що  згодом  покажуть  свою  силу.  Земля  вбереться  в  пухову  білосніжну  хустину,  дерева  й  кущі      в  іній  й    в  вуалі  неймовірної  мережевої  краси.    А  вітер,  що  приносив  тепло,  сховається  в  долинах  поміж  гір,  прислухається  до    річкових  пісень.  І  зима  сміливо  запросить  в  гості  морозець.  Вологе  повітря  охолоне,  мороз  на    шибках  вікон    тихцем  розмалює    срібні    візерунки,  покаже  свою  майстерність.  В  природи  буде  міцнішим  сон,      під  білосніжним  простирадлом  зігріються  озимі,  набераються  сили.
       Нам  так  хочеться,  щоб  кожна  пора  року  відповіла  своїм  критеріям.  Навесні  просинається  природа.  З  вирію  повернуться  птахи,  зеленітиме  все  довкола.День  стане  довшим,  теплішим,  привітним.  Хоча  думаю;  ми  проснувшись,  вже  радіємо  новому  дню,  бо  це    вже  життя.  А  жити  -  це  вже  щастя.  Думаю;  влітку  насолоджуємося  його  подарунками,  різновидність,  різний  смак    ягід,  краса  різнобарвних  квітів  придасть  нам  віри  в  щасливе  майбутнє.  А  щедра  осінь  підтримає  нас  і    кожну  родину,  кожну  господиню  нагородить  врожаєм….
Та  про  все  це    -  треба  справжньої,  сніжної  зими  з  хурделицею,  з  чарівними  сніжинками,  щоб    зловивши  їх  на  долоні,  відчути  смак  зими.  Зліпити  сніжку,  заставити  її  заплакати  і  цим  позбутися  усіх  сумлінь.  І  світлі  мрії  тримати  при  собі,  нести  людям  добро  і  радість.  І  берегти  нашу    землю  –  матінку.    Вірю,  ми  український  народ  -  здатні  це  зробити!
   А  поки    ж,    температура  за  за  вікном  нуль  градусів.  Та  пахне  зимою,  морозцем,  а    про  що  нам  зима  нашепче,  ми  ще  послухаємо  з  вами.
Всім  гарного  Різдвяного    вечора  за  святковим  столом  !

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900644
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021

Настав Святвечір ( проза)

     Похмурий  день…    Дерева  й  кущі    у  росі.Хоча  й  оголені,  але  всі  у  своїй  красі.  Он,  біля    калюжі,  скачуть    горобці,  веселі,  вже    й  вміло  миють  крильця  у  воді,  бач,як  тішаться  теплій  погоді.  Та  в  смутку,  аж  плаче  зима.  Мабуть  на  душі    так  гірко,  тож  снігу  так  і  нема.  Напевно    сповитий  у  небесах,    разом  з  морозом    у  сірих  парусах.
 Вщух  вітерець,  хоч  і  коханець  нині,  мо»  десь  зрадив,  чи  загубився  в  туманній  імлі.  Вже  зовсім  втратила  надії,  тож  навіть  іній  не  вкрив  вії.  Всі  зрадили,  десь  поховались  і  сірі  хмари  не  здригались.  Сповили  землю,    як  немовля,  але  ж  вже  вечір,  чи  засіяє  зоря.
 Настав  Святвечір,  тож  є  вже  і  кутя.  Напевно  всі  приготувалися  до  свята.  Й  моя  оселя  раптово  ожила  -    між  хмарин    Благовісна    зірка  -  яскраво  засвітила.  І  вже  з  хмаринок  полетіло,  ледь  –ледь  іскриться,  побіліло.  І  так  тихенько  летять…  летять  пір`їнки,  довкола  сяє  і  навіть  стежинки,  прикрашені  в  кришталеві  сніжинки.  Земля  радіє,  зима  іскриться,  ось  так  і  треба-  все,  як  годиться.  Може  до  ранку  не  розтане  ця  краса  і    врешті  –  решт,  не  розплачеться  зима.
 В  Різдвяний  вечір-  не  треба  багато  слів.  Через  молитву  кожен  покається    за    свої  гріхи.    Щоб  Бог  почув  нас,  приніс    нам  мир,  радість  і  повсякчас,    оберігав  від  хвороб,  негараздів,  на  землі  відродив    справедливість!
 Тож  і  ми  з  вами  -  порадіймо  люди!  Нехай  колядки  зазвучать  повсюди!  Нехай  у  кожній  оселі    достаток  і  любов  запанує!  І  кожен  -  один  одного  з  повагою  почує.  А    погляд  подарує  тепло    і  від    душі    й  серця  подаруй  добро!
                                                                                                                                       
                                     З  Різдвом  Христовим  вітаю  вас,  шановні!
                                     Миру!  Здоров*я!  Вірних  друзів!    Безмежної  любові!
                                   Шануймо  один  одного  й  життя!
                                   Плекаймо  надії  на  краще  майбуття!
                                   Достатку!  Мудрості!  Смачної  куті!    Веселих  свят  Вам!

                                                                                                                                                                               06.01.2021р

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900444
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021