Сонце твоєї душі мене гріло вночі,
Тілом ходило і кроки в нутро прокладало.
Чула його теплу руку й удень на плечі,
Чудо вчинило - прогнало зі серця кинджали.
Ніч – на поріг. Твоє сонце не йде із грудей.
Світить так ніжно і гріє, як руки дитини.
Промінь лишає на лицях рудих орхідей,
Що проросли із очей крізь сердечні клітини.
Дякую сонцю твоєму за ніжність, тепло.
Скільки ще грітиме дух мій, достоту не знаю.
Але воно для човна мого руху – весло,
Сила – для крил моїх, чую – у небо пірнаю.
чуттєво 
