Впускаючи усесвіт в мене,
розширюєш чуттєві груди -
тепло я відчуваю всюди,
бажання неземне, шалене:
зійтись у повному єднанні,
наповнюючи душу, тіло
чуттям весни, що захмеліло
у потаємнім сподіванні.
Запалюєш мрійливі думи
гарячим смолоскипом ночі,
читаю душу через очі -
серця підживлять їхні струми.
Мрій відправляємо у вирій -
нема повернення ізвідти,
в житті новому - двоє квити,
усе дається нам по вірі!
*першоджерелом був мій неримований верлібр...
дякую Вам, пані Нінонько, від усієї душі!
Мудро! Дякую! 
