Весняний ранок насупив брови,
Мов дід сердитий, кинув тумани,
Неначе в шоці, сумні діброви,
Й зелене листя ніжних тюльпанів.
Хто тебе зрадив, ранковий пане,
Де сховав весну із сонцем й садом,
На хмари глянь, ти наш отамане,
Тож сам здружився із ураганом.
Небесний простір, світанком зорів,
Ти захопився з вітром у вальсі,
Й місяць зіщуливсь, ледь - ледь майорів,
Від гучних нот і злих музикантів,
Хоч всі вважали, це не на часі.
Веснянці зрадив. Їй свої танці,
По горах, нивах, втішно танцювать,
Одягнуть радив. В золотих штанцях,
По садах й полю, всюди погулять.
Схаменись ранку, земля чекає,
Брови розправ і посміхнись нині,
Ти цій панянці, пташка співає,
Сонце вгамує… клубки туманні.
30.03.2020р
Тумани ненадовго, сонечко всміхнеться, забуяє весна на повну силу. 
Гарний вірш! 
