Пожовкле листя стелить землю
І люди ходять під дощем
Слова всі мовчки відокремлю
І тихо задихатимусь плачем
Хотілось щастя та даремно
Я гралася із масками життя
Байдуже, що було надворі темно
Я голос викинула у сміття
Колись я стану фахівцем
В питаннях суму, болі, страху
А ти залишишся і далі тим сліпцем
З якого я колись зробила бідолаху!
