Ретельно труїте в душі
Згадку про мене.
Кидаєте мої вірші,
Як щось ганебне.
Ховаєтесь у небуття,
В ніщо нірвани.
І до Голгофи за життя
Вас хрест потягне.
Насуне обруча=вінця
Туга не серце.
Немає в ніжності кінця,=
Там і воскресну
Охопить морок цілий світ,
Зіб’є нейрони,=
Зійду, лишивши світлий слід…
Кaка - не тоне.
