Мелодії літа на лодіях
Відчалили без проводжання.
Від дуба розбіглися жолуді,
«Хто дальше» почавши змагання.
І сонця рух швидшає з полудня--
Стрімке жнивування втомило--
Спахне десь на заході полум’ям,
Й надвечір прокурить кадило.
Листки затрусилися з остраху,
Що падати їм хоч-не-хочеш.
Години несуться без продиху
Від днів у ласкавіші ночі.
Вже осінь зайшла з хризантемами,
Як пані шляхетна, у гості,
Й встеляє шляхи гобеленами,
Де клени стоять манекенами
І ждуть дефіле на помості.
Кадило--однорічна трав'яниста рослина, квітки якої розкриваються вночі й сильно, приємно пахнуть.