без кальок вибачень та ввічливих зітхань_
зчавивши рештки світла наостанок _
в режимі автономних коливань
готуються до втечі в сірий ранок
два всесвіти_ порожні та чужі_
>
від поглядів нагострені ножі_
вікно транслює вкрай обридлі кадри_
ходили як по лезу по межі,
на тлі дочасної осінньої іржі,
сховавшись в аур вицвілих скафанри_
>
гіркий відвар спокути та образ,
короткий траур по нічній нестямі_
сюжет застряг на стині протифаз,
б’є маятник по скронях пораз-раз,
тремтять від зла тіней крилатих плями_
