ти горів на вітрах соломою,
ти звивався на рогачах,
ти злягався попід іконами,
бився з мертвими на мечах_
>
вічну тишу злякав молитвою,
рушив маятник забуття_
тінь твоя із сухою бритвою
рахувала серцебиття_
>
серед чорних дзеркал спустошений,
запорошений пилом зір,
вкотре падаєш_ далі пошепки_
в гріх як в яму ікластий звір_
