дощі кислотні освятили землю
і випрали весни зелене плаття,
свідомі сни, безгрішні, як зачаття
того, хто вже гуляє по воді,
злякала хитра гострокрила тінь_
неначе пси гризуться ян та інь,
лоскочуть серце гострими хвостами,
спокуса з пересохлими вустами
на попіл обернула штучний рай_
одноманіття теплих днів окрай…
між скронь гудуть дошкульні фа-дієзи,
вогонь та лід_ тотожні половини_
лялькар тривожно крутить хрестовину_
звіриний рев / агонія аскези_
падіння з хмар / осміяні глибини_
