Прийшов для скрипок час заграти,
Посіяти у серці сум.
Зі струн побудувати грати,
Ввімкнути електричний струм.
Мелодія зруйнує спокій,
Сльозами вмиється душа.
Скажи, ну скільки тобі років,
Що досі муза спокуша?
Роками слухаєш безмежність,
На волю лине світ думок.
Ти прагнеш бути обережним,
Та під дощем музичним змок.
