Наче рана у тілі глибока,
Розірвалась і тліє на дні,
Недовіра і лютість жорстока,
Усміхається над білю і злом.
Залишилась у серці печаль,
Наче камінь лежить на легенях,
Відірватись б від світу навік,
І полинути в небо холодне.
Але тиснуть на грудях кайдани,
Опікають сльози гарячі,
Лише янголи падають вниз,
Забуваючи у небо дорогу.
Так я близько до тіла Твого,
Відірвуся і згину навік,
Щоб холодним дощем рани змити,
Я до світла прямую сумним.
