нудилась у тіні на очах,
на скрипучих сходах ешафоту,
глибоко вкорінена в словах,
світлом роздратована істота_
вигризла до кістки першогріх,
старанно змішала пазли тями,
заповівши вітру дикий сміх,
стерла з карми тла криваві плями_
під лахміттям смоляних одеж
вирівняла з пульсу ґвалтом кроки,
виправила_ поспіхом_ та все ж_
алгоритми виходу за окіл_
дзеркало криве розбила вщент,
розгубила спогади > на ліпше,
вирекла сумнівний аргумент
і відлунням щезла в мертвій тиші_
