білий до щему світ_
чорні облуди душ_
сонця низький зеніт
поглядом не поруш_
сну не твого мотив
ще не добіг кінця_
вовчий речитатив,
колами стежка ця_
вилами по воді,
жилами срібна кров,
осторонь від надій
все ж наламати дров_
здерти останній грим,
переловити ґав,
стати статистом гри,
збутись ім’я, що мав_
просто, в якусь із зим,
скинувши слів тягар,
щезнути_ наче дим_
серед лахміття хмар_
білий до щему світ_
збуджена течія_
серед чужих орбіт
десь чи була твоя_
