Жбурнули нас у бруд ногою
На гіркі сльози зазіхай,
Нас загризуть з тобою злидні,
Кишені витрясе журба.
Латай свої прогнилі крила,
На них давно кайдани вділи,
Могутне серце розділили,
Химери моляться за стінами.
І кожен крок як тяжке лезо,
Я чую як гаряча кров,
На тілі піниться, скипає,
За нею осторонь ступає,
Потворна ненависть і гнів.
Вони народжують прокляття,
Страждання вирватись на світ,
Де більш роздягнутих, голодних,
Весь світ гвалтує дивний страх,
За поколіннями убого,
Кривава темрява і сміх.
У ранах тішиться безодня,
На дні спустошена в сльозах,
Чекає часу на прозріння,
Людського вічного терпіння,
Зухвалтсво вирватись вперед,
Де витісняються порожні,
Кумедно падаючи вниз.
