Я тебе не покину в біді,
Підійматись на гору не бійся,
На камінні, де палає весь світ,
Нас примусили вічність мовчати.
Досить бути ганчір'ям брудним,
Спину вбивцям більш не схиляти,
Не зломити погрозами тіло,
Поділити не зумієш добро.
Де роздягнута мати кричить,
Озираються п'яні обличчя,
За кутками, де німіють думки,
Помирає нація світла.
Нас ногами товчуть за одним,
А ми ліземо до світла уперто,
Скільки душ гниє на землі?
Витісняє ненависть і злість.
Відштовхнули справедливість у бік,
Розірвали тіло навмисно,
Розтікається божевілля і крик,
Наче кров засліпляє в жадобі.
Як спинити потоки глухі,
Що змивають людяність з тіла?
Відгорнути попіл з душі,
Щоб прокинувся розум на мить.
Я тебе не покину в біді,
Буду битись з байдужим до смерті,
Нас поділить на небі Христос,
Залікує рани глибокі.
