Світ почує як гримлять кайдани,
У грудях тільки стогін не чути,
Що заплющили очі в пітьмі,
Визирати з могили не пізно.
Де на груди квіти впадуть,
Оніміти, забутися тяжко,
Тільки сміх на обличчі застиг,
Не прокинувся, зірки не бачив.
Ми уперто ішли до мети,
Але нам підло в очі плювали,
І не чули, не бачили ми,
Як надії наші згорали.
Подивися до чого дійшли,
Біднота і тривога на серці,
Де співала раніше душа,
Завиває матір голодна.
Не ховай прошу сльози гіркі,
Ми усе здолаємо разом,
Не спустошать нас вороги,
Світ почує наші страждання.
Доторкнуться руки землі,
Вітер стягне розбиті кістки,
Лише очі не бачать нічого
Серед поля тільки тануть сніги.
