воду в ступі піддослідна муза
лінно місить, щось шепче навгад,
берегиня хиткого союзу
безіменних дотичних монад_
наче вжалена дивиться в очі,
хоче ставити крапку й піти
з неприхованим вишкіром вовчим
за світанку колючі дроти_
незбагненнісь порожніх метафор,
нескінченність оберенена в нуль,
відголосся космічного кайфу -
білий шум на глибинах півкуль_
