Провина скорочує, труїть життя.
Її пережовуєш, переживаєш.
В минуле немає, на жаль, вороття.
Майбутнє закрив. Сам себе не пускаєш.
Себе вибачати навчитись пора,-
Не рушити з місця, коли ноги в путах,
А міг би зробити чимало добра.
Гризеш себе сам і це зветься – спокута.
Хто дав кому право судити себе?
Це Божа задача, сусідам розвага.
Не в кайф, як сумління душі дно шкребе,
Та вмерти з сумління – хіба перевага?
