знайди своє в цій павутині нині_
нервової тканини луснуть шви_
навіщо мул з глибин розворушив
і йдеш по смолянистій трясовині
чужої, під’яремної душі...
...байдужий до лукавої ікони,
що вже зчавила миро щастя сліз,
ховаючись за посмішки надріз_
не заступаючи за нарис кола зони,
вслухаєшся в голодний крик валіз_
