і висмокче срібло з хребта,
і вигризе мозку горіх,
здригнешся правічним : _ не та_
спокута не вибілить гріх_
зізнайся_ в дзеркалах – не ти_
сховайся від спалаху зла_
сміються крилаті кати,
на пір’ї загусла смола_
на капищах хтивих богів
танцюють погорда та страх_
тягуча молитва вовків,
пекуча зола на вустах_
схлинайся від крику прозрінь,
торкайся обірваних струн,
не випусти з зашморгу тінь
що рветься в свій рідний табун_
