Вівтар і трон – дві голови орла,-
Це симбіоз. Держава неможлива
Без нього. – Думка Ющенку прийшла.
Він зрозумів, настільки то важливо
Шамана власного собі створить,
Щоб плани влади ввірив волі Бога,
Контролював свідомість кожну мить
І в душу кожного топтав дорогу.
У восьмім році третьої доби*,
Бажаючі порвати з Третім Римом*,
Щоб перепідпорядкувать рабів
Божих – покликав був Варфоломія.
Не склалося. Не доля і не фарт
І не було потреби вносить зміни,
Ще не ховали матері солдат,
Славлячи Бога і його Кирила.
***
Йдемо до Бога – бачимо попа
У церкві той очікує з кадилом.
Ми грішні всі. Він теж не без гріха,-
Людина ж бо. То й молимось всім миром.
Молитва втихомирює серця.
Пригадуємо, що слабкі істоти.
З іменням Сина, Духа і Отця
Прохаємо підтримки і турботи.
Піп має владу. Розум – не завжди,-
Людина ж бо. Та ми йому покірні.
Такий дістався, провідник в світи,-
Ми ж православні: правильні і вірні.
Святий отець – його слова – то суть
Згинається і в’яне власна думка,-
Бо пастирі, бо нас вони пасуть,
Бо поряд завжди йдуть до порятунку.
Цей інститут потрібен конче нам,-
Приходить мить – на Бога лиш надія.
Велика шана тим святим отцям,
Які цю мить розгледіти зуміють.
А взагалі великий сильний Бог
Держить порядок, нам допомагає.
Молитви вислухає монолог…
А батюшка такий зв'язок ладнає.
Той ритуал у більшості своїй
Від прадідів отримали у спадок
Разом із вірою, яка до наших днів
Рятує. В ній черпаємо відраду.
Де правда, де брехня – не розберем.
Добро від зла відділювати складно.
На Бога полишаємо тандем,-
Над ними обома Він рівно владний.
***
Був, в Третім Римі стався перекос:
Орел, що з троном вирішив – він більший,
Щоб це спільнота сприйняла всерйоз
Війну почав із тими хто поближче.
І оголив загарбницький свій меч.
І заходивсь махати вліво, вправо.
Вас вісім на квадратний кілометр*.
Землі вам мало? Нащо людей травиш?
Орел що з вівтарем не кинув віз.
Хоч словом вміє витягнути душу.
Йшов за мечем, відспівував укіс
Тих жнив кривавих. Не блаженна ноша.
Що міг? Піти з іконою в руках
Між війська: «Не вбивайтесь, діти.»
Померти вмить. Воскреснути в віках
Святим? Чи рік, другий пожити?
Він ворога призначив – то фашист.
Всяк, хто їсть сало й зодяга віночок.
Вкраїна-мати може все простить,
Лиш смерті не простить синів і дочок.
То ж час прийшов. Оплачена ціна.
Не золотом, не доларом, а кров’ю.
Ніхто нікого не перекона,
Що смерть дітей від Божої любові.
***
Хай Третій Рим несе свого хреста,
Вже сам. Без нас. Віднині самостійні.
Свободу Томос церкві нашій дав,
Народу ж волю. Ми духовно вільні.
Російський Бог хай їм несе добро.
Ми ж Києву повернем його велич.
В дванадцятому віці вже було.
Спіраль життя можливість знову стелить.
Із Хрещення був Київ розпочавсь!
Із Томоса йому і відродитись!
Вже наш Ісус владнає нам життя!
Своєму Богу будемо молитись!
*третя доба – третє тисячоліття
*Третій Рим – Росія
*вісім на квадратний кілометр – густина населення Росії
ID:
817875
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 17.12.2018 09:33:41
© дата внесення змiн: 17.12.2018 09:33:41
автор: Пісаренчиха
Вкажіть причину вашої скарги
|
