наварила гіркої води_
пригостила відводячи очі_
зашептла_ з собою один
не збагнути_ до чого охочий_
час штовхнути той камінь з гори_
й покотити усоте нагору_
до порожніх свічад говори,
грай не в лад перед тінню покору_
висохає нейронна кора,
завчахає вже зламана свічка,
це вікно_ наче чорна діра,
не видіня, а мебіус-стрічка_
наварила гіркої води,
закрутила в прозорі тенета_
і мітлою замівши сліди
щезла вкотре_ на срібну планету_
