де вона_ в павутинні пліток_
дивина, що тримає понині_
слюдяна сивина баговиння,
від вина зачіпається крок_
серце тіпає, очі блищать_
підступає все ближче до краю,
змором згоди кого покарає
оголивши осяяну стать_
маячня мимобіжних тіснить,
голка погляду, щемне мовчання_
ця немолена зустріч – остання_
врівноважені вічність і мить_
