вітрила тріщать від вітру,
під черепом б’ють литаври,
ядуче кричать палітри,
увінчані скроні лавром_
наруга над сонним спліном,
звертаєш на білу смугу,
награвся холодним тліном
твій янгол з крилом папуги_
заплакане третє око_
осяяні перше й друге
не схибили б ненароком
гнучкі рефлекторні дуги_
