Заграй мені на флейті, Пане,
Зірок отари позганяй.
І жодна квітка не зів’яне
В душі. Навіщо нам той рай?
Молочний шлях веде у вічність,
Де трави споєні вином.
І забуваєш вмить про січні,
Про сніг безмежний за вікном.
Дарує місяць срібне світло,
Танцюють тіні, гасне ніч.
І сходить сонце, непомітно
Збирає темряву з облич.
