пропащим чи бути ласкавими_
все краще – давно від лукавого_
емаль найповінішого місяця,
дзеркалять вуста нісенітниці _
серця, що не будуть обжалені,
і схрещені крила припалені,
і очі, без спалаху докору,
все мліє від дивного спокою_
декори позбуті знайомого,
у власності спільній до сьомої,
зухвало осміяні лучники
стидаються світла_ приручені_
контрасти, просякнуті осінню,
стандартні, складні пост-відносини,
знемога між смертю та кавою,
все краще – давно від лукавого_
