Якщо ми дивимося фільм,
Не з серіалів, а художній,-
То так захоплюємось ним,
Що відокремитись не можем.
Реальність зникла в одну мить.
Глядач забув, не помічає,
Що в кінозалі сам сидить,
А світло й звук у 2D грає.
До чого вся шарада ця?
Ми рвемо, хай напівсвідомо
З контексту повного життя
Що ляже в нашу з Вами догму.
Тож як нещасний – сам дурaк:
На радість очі закриваєш.
Не зніме вроки і відьмак
Коли лиш сум в себе впускаєш
