довго нервувала над свічками
витруївши хіті тарганів_
сіре марево крихких коротких днів,
пестощів звіриних свіжі рани,
на глибинах витриманий гнів_
темні води / кисле баговиння,
дві колоди_ чирви та вино_
падають закляття / доміно,
кров тече на біле мішковиння,
чорна знайда б’ється у вікно_
плавиться капрон / дурманить ладан,
дражнить тінь то сміхом, то хрестом,
ріже тишу впертий метроном
вже вертає до хиткого ладу
й забувається коротким віщим сном_
Яка чудова рима! 
