правічна бінарність крихкої структури душі_
трагічна завчаснісь перетину чорної лінії
сповільнений спалахом сумніву саморушій
таки захлинувся чужими, соромними мріями_
торкнувся ледь чутно місяць блідих повік_
не те щоб припік_ залишив на згадку пляму_
сон нині навиворіт_ тихий зворотній лік
висмоктує ніжно сполохану щастям тяму_
калюжі та ями, хитрі вужі стежок,
хтонічний зв’язок зі жрицею в білій рясі_
кармічне полотнище стерпить брудний мазок
і ніч закружляє вкотре в німому вальсі_
класно!!! 
