вже стигнуть серце та рілля.
вже жалить кожне зайве слово.
колюче глянцеве гілля,
байдужа, награна розмова
тіней, відірваних від душ...
плачем мовчання не поруш_
не згадуй безсоромні ночі_
були до вихлинів охочі>
тепер завмерли на межі...
насмерть налякані. чужі.
осиротілі діти бога.
засилля вогкої іржі_
синхронізована знемога_
холодний блиск скляних очей...
