Ми стискаємо губи і зуби. Зіжмем кулаки.
Все чекаєм удару, готові завжди боронитись.
Навіть впавши до ліжка, спимо, як у грудні грудки.
Щоб розм’якнути слід захворіти чи сильно напитись.
Ми готові завжди захищати достоїнство й честь,
Цей абстрактний об’єкт в організмі і нашій культурі.
Скрізь себе зажимаємо, тиснемо. Честь, під кінець
Не цікава ні нам, ні сусідам, нікому в натурі.
А розслабити булки й п’яніти з життя кольорів
Хто ризикне? Хто зуміє? Цьому ще потрібно навчaтись.
Маєм вчитись сміятись, зі світу, з себЕ, й поготів.
Маєм кожну клітинку свою із лещат вивільняти.
!!!
