дарма що зморені нашептаним вином,
хапаються за павутину глузду_
що жорна тертися, крутитися млином,
лишаючи на стелі слиз медузи>
>наразі якось зовсім не свербить...
тримає довга тінь зачахлу свічку_
піском крізь пальці ніч_
за миттю мить_
за звичкою_
в ту ж саму, знану річку...
...
морочить тишу шелест куцих хвиль,
лоскочуть корінь білі трилобіти,
на терезах – хиткий баланс зусиль
спасти від стину карм важких орбіти...
