Кохання спонукає до брехні.
Хто правдою відкриє в душу дверці?
Як скажеш все що думаєш мені,-
Скінчиться те кохання в передсерді.
Бо не осліп, і не оглух навік,
Не втратив нюх, а скрізь тіла і очі,
І шепоти. Нещасний чоловік,
Не бачити не можеш, якщо й схочеш.
Чом не розкажеш як тебе п’янить
Сусідки зверхоб’ємна фурнітура?
Все в цьому світі на брехні стоїть,
І чемно називається культура.
