огорнула бо зоряна віхола_
відімкнула від нуду мереж_
ніч неначе налякана дихала
і зривала лахміття одеж...
почуттів дурноцвіття стидатися_
продиратися хащами зваб_
затісна і пласка нині матриця,
з наростаючим реготом жаб...
раб верене на галери ще досвіта_
захлинеться кислотне кіно_
розплескавши слиз вічності досвіду
стане спрагло вгризатися в дно...
листя лавру лоскоче потилицю,
терну пазурі скроні шкребуть_
пусте око боїться кирилиці
і святої докори з покуть...
