на срібному дзеркалі тане неоновий іній_
дві віолончелі чергують нервові картання_
долоні торкувшись горять від тотожності ліній,
два всесвіти нині завершують фази згортання_
від знаку питання до крапки загуслої крові_
слів шлаку не досить означити правила злуки_
транслюють чекання периметри гри мармурові
допоки дві тіні заламують хорди та руки_
останні акорди прелюдії гріхопадіння_
тримке животіння до подиву зайвої свічки...
...ліричний герой розриває тенета видіння
і дивиться в злякані очі шкідливої звички_
