вперше вслухаєшся в музику тиші_
звивини чешуть лагідні хвилі_
внутрішні демони стали мудріші, -
вже не танцюють на мрії могилі_
старанно подихи рівні вплітаєш
в думки чужої тонку павутину_
небо засмоктує, тло вицвітає,
протяг сорОмно облизує спину_
чуєш як важчає кетяг калини,
серце частуєш медом мовчання_
світло сочиться крізь віри шпарину,
приспаний звір знає правду : востаннє...
