В вікно б’ється заляканий ніччю.
Смика з силою двері балкону.
Стогне, виє, кляне, потім плаче.
Страх пронизує сон, чую втому.
Прокидаюсь. Бушує стихія.
Ходуном ходять шибки у вікнах.
Вже переляк судомою гріє.
Підірвалась. Завісу засмикну.
Безпорадною впала знов в ліжко.
Провалилась у сну інший вимір.
Страх розтанув і вийшов так ніжно…
Втома може робити щасливим.
