на серпі молодого місяця кров’яної сліди смоли,
кажани в куполах бісяться, ходять ходором куполи,
чорні ряси / холодні шепоти / наркотичний дурман кадил_
казани спокушають клекотом свіжовриті горби могил…
бачив спідню білизну вічності череп влежаний під хрестом,
вхід шукають до потойбичності заморочені хитрим сном,
пусте небо не стерпить гонору й спраги видертись з пастки / гри,
наблукався в пітьмі норами, визрів, вигрівся, тож гори…
що вівця на заклання зречена, в оці грає скупа сльоза,
віри сяйвом душа обпечена в прірву кригою зіслиза_
череп в посмішці злій щулиться, таїни бо сягнув глибінь_
смерть розчулена не вмилується гостротою коси… амінь…
