Де хом’ячок, у комусь крокодил,
У кого комарів чи блішок рій.
Для когось звір – сліпому поводир,
А хтось ще контролює норов свій.
В мені засів, напевно динозавр,
Бо коли він встає на повний зріст,
Собою переповнює весь зал,
Й сама боюсь, сиджу піджавши хвіст.
Мовчу, лиш вірю в істину свою.
А люди відчувають силу зла,
А може те, що я на смерть стою
За правду. Бо дурна, хоч і мала.
