коли ще терлися тілами лежебоки
злягаючись то так, то навпаки,
коли ще змішували барви снів та соки
не далі відстані тремтячої руки,
коли ще вештали між них крилаті блазні,
підступно злизуючи щастя сліз ропу,
коли вслід їм шептали, богомазні,
що саме той надибав саме ту…
вже виплітали хитрі стратагеми
в кошлатих хмарах заздрі лялькарі,
вже вигорали підступи едему,
вже падали синиці й журавлі…
і в час написаний на крижаних скрижалях
напнулась й луснула якась тонка струна,
розпався пазл строкатий на деталі,
і нездоланна виросла стіна…
вона ошкірилась, неначе правду взріла,
він вдав що не помітив, але все ж _
за мить якусь тим всім перехворіли
і хутко стерли докази з мереж…
тепер вони взаємно паралельні,
очищені і знову ласі зваб
стибають порізно на змащені пательні
під наглядом всезнаючих незграб…
