не вбереже мовчання таїну.
напруженим передчуттям протяті,
тримають двоє істину сумну
в залитій сріблом місячним кімнаті…
навчилися вбачати крізь сльозу.
не різати іржавим по живому.
впокоювати вітер та грозу
і навзаєм не видавати втому
за сходження вібрацій благодаті…
...в залитій сяйвом місячним кімнаті...
_з вікном в той світ, що віддає належне
давно холодним, вичавленим душам_
хто першим маятник закляклий з місця рушить_
аби скоріше вийти з тої гри,
такими ж як були добу до того_
і розчинитися в наступних та колишніх,
забувши обриси і стерши імена…
